Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
«Невільнича поезія» (1939)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Григорій Слободський, [ 2010-05-28 00:12:05 ],
на сторінці поезії     "Не дай розлитись гнівові, коли.."   Руденко Микола

Мені пощастило зустрітись Миколою Руденко в 1957р.
Він тоді написав роман ;вітер в обличчя; Він розповідав нам про подорож в Америку як зустрічали
українці. це була геніальна людина. На той час він сміливо розказував як безробітні їдуть на своїх машинах. Ми тоді уяви не мали, щоб робітник чи інтелігент міг би купити машину. Нам газети радіо писали,що в Америки безробіття. А Руденко сміливо розказував про життя за границю, за що і поплатився тюрмою. Я ту зустріч не можу забути,яка то була смілива людина. Потім писали про нього як про ворога. Довгі роки не видавалась його література. Я вдячний, що публікуйте його вірші.
Коментатор Віктор Цимбалюк, [ 2010-05-28 15:28:36 ],
на сторінці поезії     "Брати"   Руденко Микола

...Доля вибирає нас, випробовуючи цинічно і безкомпромісно... Ціла історія у цих рядках... Най упокоїть Бог Вашу Душу, Майстре...
Коментатор Ксеня Чепурна, [ 2010-06-05 19:28:36 ],
на сторінці поезії     "Коли туман дерева облягає..."   Руденко Микола

так чуттєво))і після таких слів якось все стає на свої місця))
Коментатор Ґеорґус Аба, [ 2010-06-05 20:26:56 ],
на сторінці поезії     "Вже сивіє у сонця голова..."   Руденко Микола

Це метаметаметафізична лірика
Коментатор Тетяна Роса, [ 2010-06-10 13:55:41 ],
на сторінці поезії     "Мій простір"   Руденко Микола

Гарний простір. Неосяжний.
Коментатор Ґеорґус Аба, [ 2010-06-10 14:01:16 ],
на сторінці поезії     "Брати"   Руденко Микола

Ні, нехай не упокоїть, нехай пробудить до нових Відкриттів. Що за релігійні кліше...
Коментатор Ґеорґус Аба, [ 2010-06-10 20:48:59 ],
на сторінці поезії     "Мій простір"   Руденко Микола

Філософський твір, а звучить як інтимна лірика
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-09-28 13:37:50 ],
на сторінці поезії     "Точно датований вірш"   Гордасевич Галина

Це саме та простота, яка зветься геніальністю.
Коментатор Патара Бачія, [ 2011-05-08 12:56:21 ],
на сторінці поезії     "Ю.Нестеренко. «Парадний марш»"   «Невільнича поезія»

Страшно від того, що у Вашому марші усе правда від першого до останнього слова... Прокричать парочку лозунгів, надривним голосом привітають ветеранів війни, кинуть їм в конвертах по сотенці гривень і... таким чином подякували людям, що вони воювали. А ще, щоб не засумували ветерани у святковий день, підкинуть їм тему з червоним прапором... Сумно і страшно...
Коментатор Зоряна Ель, [ 2011-05-08 17:03:53 ],
на сторінці поезії     "Ю.Нестеренко. «Парадний марш»"   «Невільнича поезія»

Гола правда. Сильно.
Коментатор Іван Гентош, [ 2011-05-08 18:05:02 ],
на сторінці поезії     "Ю.Нестеренко. «Парадний марш»"   «Невільнича поезія»

Саме так і є."Чем бездарней маршалы, тем пышней парад" - краще просто не сказати. І про все інше також.
Коментатор Ярослав Чорногуз, [ 2011-05-08 19:12:03 ],
на сторінці поезії     "Ю.Нестеренко. «Парадний марш»"   «Невільнича поезія»

Вірш - просто геніальний, вражає своїм сарказмом!
Де можна ще щось прочитати про цього автора? І ніші його твори?
І що уже можна всім друкувати такі великі фото до віршів?
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2011-07-16 12:12:14 ],
на сторінці поезії     "Провина"   Світличний Іван

Аж моторошно, така сила в Його слові.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2011-07-16 12:23:01 ],
на сторінці поезії     "Шевченко"   Світличний Іван

Якби ми всі любили! ТАК...
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2012-01-23 19:50:08 ],
на сторінці твору     "       Фраґмент листа Івана Світличного з ув’язнення"   Світличний Іван

Повернення Івана Світличного на Луганщину триває

З блогу http://politiko.ua/blogpost7608

"Уперше Івана Світличного органи КДБ СРСР заарештували 31 серпня 1965 року й звільнили через вісім місяців. Офіційно він не мав робочого місця за фахом, але літературної та наукової праці не залишав ніколи, навіть тоді, коли 12 січня 1972 року був заарештований вдруге й ув’язнений на сім років таборів суворого режиму і п’ять років заслання.Більшість літературних творів Іван Світличний написав у таборі. Це вірші, поеми, переклади з польської, словенської, сербської, словацької, чеської, турецької, найбільше – з улюбленої французької. А ще літературознавчі студії, робота над словником синонімів української мови і наполегливе редагування табірного самвидаву, що, потрапляючи за кордон, демонстрував усьому світові нескореність руху опору серед політичних в’язнів.

У вірші «Парнас» Іван Світличний подумки знову зустрічається з незабутніми творами своїх побратимів Ігоря Калинця, Миколи Вінграновського, Ліни Костенко, Василя Голобородька, Василя Стуса:Парнас! І що ті шпони й допит?Не вірю в будень, побут, клопіт –В мізерію, дрібнішу тлі.Вщухає суєтна тривога.І в небесах я бачу БогаІ Боже слово на землі.Коли читаєш двотомне видання листів Івана Світличного, яке побачило світ завдяки дружині Леоніді, сестрі Надії та Михайлині Коцюбинській, не перестаєш захоплюватися його силою духу, мужністю і незламністю. Якби не деякі подробиці табірного побуту, то здається, що листи ці написані письменником і вченим, який врешті-решт отримав змогу творчо працювати, читати сотні різноманітних книг і періодичних видань, особливо з філософії, мовознавства, літературознавства, чи не всі лінгвістичні словники, що тоді виходили.Літературознавець Михайлина Коцюбинська зауважувала, що Іван Світличний використовував листи як іще одну нагоду реалізувати свої професійні інтереси критика ще в 60-х роках. А в 70-х роках, перебуваючи в ув’язненні й на засланні, епістолярна критика стала основним виявом його літературознавчих інтересів.

У листі до дружини від 27 квітня 1975 року Іван Світличний писав, що взагалі втратив смак до читання середньої літератури, а з більшою насолодою читає щось наукове, філологічне. «Зокрема, порадь Михасі прочитати видрукувану в №3 «Вопросов литературы» за цей рік статтю С.Ломінадзе про Лермонтова. Я читав її як роман. У нас, на Україні, навіть схожого чогось не буває».Лист від 31 жовтня 1975 року: «Чи читала Ти в №10 «Вітчизни» вірші М.Вінграновського? Дуже приємно, що чоловік попри всі несприятливості лишився самим собою і зберіг чистим своє поетичне світобачення. Особливо це звучить на тлі Драчевих дисонансів. Якби ще й Ліну почути, як Вінграновського!Зверни увагу на поезії М.Фішбейна – вони надруковані одразу після М.Вінграновського. Такий свіжий і витончений поетичний талант».А в листі до дружини від 21 березня 1976 року з болем згадує про тогорічного лауреата Шевченківської премії Івана Драча й наводить слова Михайлини Коцюбинської, де вона порівнювала шлях теперішнього лауреата з долею Павла Тичини, «якого вона також дуже любила».Лист від 16 травня 1976 року: «Читаю я, як і взагалі останнім часом, мало, але отримав «Крайнебо» Тютюнника і читав з цікавістю: це не нове слово в літературі, однак автор зберіг такий погляд на героїв, який зараз трапляється рідко: вони живуть самоцільним життям, мало залежать від високих людських матерій, і події, здавалося б суто побутові, для них є життєвими. Це ще від класичної літератури, сильно прозвучало у його брата, а в теперішніх Гончарів і Стельмахів вивітрилося зовсім і звучить тому, як щось незвичне і несподіване».

Останній літературний твір Івана Світличного – це переклад на сучасну українську мову літературну пам’ятку епохи Київської Русі « Слова о полку Ігоревім», про що й повідомив у листі до свого побратима Євгена Сверстюка 17 червня 1981 року, сподіваючись у майбутньому вдосконалити перший варіант.Однак більше нового літературного майбутнього в Івана Світличного не було. Перебування на засланні у високогірному районі Алтаю спричинило 20 серпня 1981 року тяжкий інсульт. Важко хворим змушений відбувати увесь термін ув’язнення, яке закінчилося 23 січня 1983 року. Помер Іван Світличний 25 жовтня 1992 року і похований на Байковому цвинтарі неподалік від могил Василя Стуса, Олекси Тихого, Юрія Литвина..."
Коментатор Валерій Гребенюк, [ 2012-02-19 19:17:55 ],
на сторінці поезії     "Падають сніжинки"   Паламарчук Іван

Сказати , що вiрш чудовий, взагалі нічого не сказати.
Коментатор Валерій Гребенюк, [ 2012-02-19 19:46:09 ],
на сторінці поезії     "Падають сніжинки"   Паламарчук Іван

Сказати , що вiрш чудовий, взагалі нічого не сказати.
Коментатор Валерій Гребенюк, [ 2012-04-27 00:29:32 ],
на сторінці поезії     "Лиш вам я віддам свою музу убогу"   Матешук Орися

.... І нині все тягне до краю
В брехню "більшовицьку блакить
Я серцем "царьків" зневажаю
- Кайдани зніми хоч на мить...
Коментатор Роман Ромер, [ 2012-06-05 12:42:34 ],
на сторінці поезії     "Мій простір"   Руденко Микола

Відчувається багатогранність твору, який є дзеркалом життєвого шляху автора.
Коментатор Роман Ромер, [ 2012-06-05 12:44:57 ],
на сторінці поезії     "Мій простір"   Руденко Микола

Відчувається багатогранність твору, який є дзеркалом життєвого шляху автора.
1   2   3   4   5