Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олег Король
Розберіть вірші на слова.
Відкиньте дзвіночки рим,
Ритм і розмір,
Навіть думки відкиньте.
На вітрі провійте слова.
Якщо все-таки лишиться щось,
Це
І буде поезія.
(Леон Феліпе)




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Новорічне привітання Гаранта (майже за Сосюрою)
    Рік відлунав. З Межигірського схрону
    Рип страусиних його підошов -
  •   Інший Бик (дружня пародія на Олексія Бика)
    ми із братом - автори
    кожен виступ як наркотик
  •   ***
    коли наша крихка механіка неможливості_жити_порізно
    розхитається до перевтілення у марудність досадних збоїв
  •   * * *
    у діда Миколи повно роботи -
    небо неметене, зорі мляві
  •   розвіртуалення
    а прикинь, пересічемося з тобою на якійсь party
    ну там віршики, бренькання, всі у вінках лаврових
  •   болотінська осінь
    болотінська осінь. прострочений запах листя.
    дощ_in_ua змиває асфальт іржавий...
  •   блюз лінивців
    любощі літом вологі і нерухливі
    спека випалює розум, жагу і слину
  •   Поетам за тридцять
    поет за тридцять - рідко бонвіван
    хоча чутки ходили в цій державі
  •   Пародія на Т. Федюка
    Т.Федюк
    на хуторі де сон і самогон
  •   ****
    нас особисто у список свити
    внесе Незримий
  •   потрібне підкреслити
    а десь на споді пам`яті
    у будинку з вікнами в літо
  •   ***
    у цієї країни вже відбирали майбутнє
    але поки ми хотіли жити інакше
  •   * * *
    У цього лютого застуди-місяця –
    Колючі вилиці, холодні вулиці…
  •   *****
    Прийди до мене уночі, поетко,
    У хтивій паранджі на голе тіло...
  •   Зимовий вечір :)
    Хай все не так, хай все не те,
    Хай січень третій день мете.
  •   Дощі
    Дощі у квітні, як рахівники в чоботях – ділові, заклопотані.
    Ходять з понеділка - дерева звіряють, городи міряють,
  •   З циклу "Киев кабацкий" :)
    Моїй кухні...
    Я знаю, ты скучала без меня,
  •   Золотій Жінці та Галантному Маньєристу
    Насупиться і насиплеться, мов пір`я стареньких янголів,
    Сумна снігова рапсодія на місто, де нас нема.
  •   домашнє... :)
    …ці села забілили і задули,
    Закинули кудись за край зими…
  •   - - -
    Ой ти, дівчино, з горіха зерня…
    Чом заблукала ти на Майстернях?
  •   мої 5 коп. про осінь :)
    ...А в провінції осінь не тішить знервований люд.
    В моді знову печаль і парфуми "Задимлені сквери"…
  •   :)(:
    Я, на щастя, ссавець і тому, так буває, що сплю…
    А тоді з того тіла, що вписане в паспорт Олегом
  •   Я тебе клеїв (дружня пародія на Нестора Мудрого)
    Бульвари, проспекти, алеї…
    Фонеми, слова та рядки,
  •   З тієї ж "Провінції"
    * * *
    Вірші - хвороба. Сохнеш і свербить,
  •   Згинь, мара...
    Ти ховаєш свої стиглі плечі
    За дірявим павутинням ночі...
  •   З циклу
    В райцентрі бездоріжжя і тумани,
    Не чуть ні перехожих, ні авто…
  •   Сільський блюз
    Тиха ніч. Теплий світ.
    І тобі (or not to be) тільки-но 15 літ…
  •   Про недоліки подружніх любощів серед білого дня...
    (пародія на Жінку Золоту)
  •   Сон
    Зловісний кіт сибірської породи
    І пазурами з ніжного заліза
  •   :(
    Усе минає... Тільки пляма тиші
    Не змита ні слізьми, ані дощем...
  •   :)
    Такі прозорі видались ночі...
    Дозрілі зорі падають в ночви...
  •   а коли я піду...
    А коли я піду - засумуй і постав Шопена -
    Від життя і від смутку найкраще лікує звук.
  •   Я тобі заспіваю тихо...
    Я тобі заспіваю тихо
    Щось сумне про печалі сині,
  •   рух
    По запльованих тротуарах – лівою, правою.
    Крізь густі краплини туману – шух, шах.
  •   Забута пісня
    Від вітру долоні жовкнуть,
    Стають неслухняними пальці.
  •   Вам знов ностальгії?
    Вам знов ностальгії? Ну що ж…
    Серед прілого лісу
  •   Мій дід посивів
    Мій дід посивів на будові комунізму…
    Він стільки цегли виклав на віку.
  •   Згадалося :)
    Травень. 1990.
    «Я сижу у окна, вспоминаю юность.
  •   Попід тином осінь
    Попід тином осінь ходить
    У брезентовім береті
  •   прокидаюсь...
    Прокидаюсь від стогону літньої зливи..
    На подвір`ї голосять порепані груші,
  •   весняне
    І знову сонця хвороблива втома
    хлюпоче по аортах спраглих вулиць,

  • Огляди

    1. Новорічне привітання Гаранта (майже за Сосюрою)
      Рік відлунав. З Межигірського схрону
      Рип страусиних його підошов -
      В темряві до мікрофону
      Сам Президент підійшов.

      Текст в моніторі буравить очима,
      "Жодних експромтів" - поставлена ціль!
      Грізно лунає промова значима -
      Стихла країна з шампанським в руці.

      "Є українці між вами, я знаю,
      Всіх їх покращень чекає печать!"
      Стиснуто губи в останнім відчаї,
      Люди святково мовчать.

      "Щедро вродили нам ферми і ниви,
      З чим і вітаю усіх,
      Рік, що минає, вийшов щасливим..."
      Відповідь - сміх.

      "Знайте, пощади не буде направду,
      Всіх вас чекає оновлений край!"
      Вийшов один і промовив Гаранту -
      Я нетутешній. Вітай!!



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Інший Бик (дружня пародія на Олексія Бика)
      ми із братом - автори
      кожен виступ як наркотик
      задовбав цей чорний котик
      але просять - повтори

      натякав маркіз де Сад -
      пісня зробить вас такими
      тож не котики - бики ми
      Олексій і Олександр

      довели ми Пантюку -
      СПУ насправді глиба!
      вірить абсолютно Скиба
      в безкінечність коньяку

      як "останні з мужикан"
      ми Бики у всьому профі
      пишуть геніальні строфи
      Олексій і Олександр

      ми гуляєм поміж вас
      метри співаної рими
      ми не котики - бики ми -
      шалапут і ловелас




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    3. ***
      коли наша крихка механіка неможливості_жити_порізно
      розхитається до перевтілення у марудність досадних збоїв
      полетить на тривожний дзвінок швидка і з діагнозом пусто_і_совісно
      забере мене у відділення переливання любові

      дистильована тиша нашепче як воно - засинати під цвілою ковдрою
      ненароком як це звичайно і буває в сльозливих кінах
      скаже медсестра злякано після обходу ранкового
      лікарю, ми його втрачаємо його пульс критично спокійний

      і збереться сивий консиліум який про любов знає все(майже)
      сперечатиметься тактовно про вплив часу на душевну саркому
      і що тут наука безсила а ти увійдеш і скажеш
      я не можу без тебе так довго
      пішли додому



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. * * *
      у діда Миколи повно роботи -
      небо неметене, зорі мляві
      не спиться діду - життя напроти
      котом приблудним дріма на лаві
      потріскана груба журбу розтопить
      по хаті жмурки духу нічного
      і хмари наче трипільські розкопи
      а доживати нема для кого



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    5. розвіртуалення
      а прикинь, пересічемося з тобою на якійсь party
      ну там віршики, бренькання, всі у вінках лаврових
      потиснемо руки (долоні твої теплуваті)
      представлюся - Той, ти здивовано вигнеш брови

      але і ти, погодься, на свій аватар схожий мало
      як казала одна поетка - і аватари у нас по Фройду
      присядемо поряд, я дорізатиму сало,
      а ти розливатимеш дамам солодку воду

      а когось з початківців пошлють за парою літрів
      (тверезі поети - що може бути у світі гірше?)
      і ми потихеньку нацокаємося до верлібрів,
      зате буде над чим посміхнутись.. і при чому тут її вірші..

      і всі гуртом шукатимемо сенс життя в осінньому листі
      а ти розкажеш, що в тебе діти, рибалка і дружина-лікар
      а потім ми довго лякатимемо нічних таксистів
      і порозходимося ночувати по своїх спальних ніках

      а всезнаючі ангели, особливо той, що у них по віршах
      гомонітимуть довго про химерну людську природу
      але нерозбірливо і якось все тихше.. тихше..
      а мені присниться поетка.. але це вже знову по Фройду..



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. болотінська осінь
      болотінська осінь. прострочений запах листя.
      дощ_in_ua змиває асфальт іржавий...
      важко серйозно сприймати білбордні лиця
      коли ти удвічі старший своєї держави...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. блюз лінивців
      любощі літом вологі і нерухливі
      спека випалює розум, жагу і слину
      хіть розчинилась у квасі й живому пиві -
      почухай спину

      наші тіла вимагають води і тіні
      крапля гаряча повзе по хребту поволі
      ми флегматично сплітаємось в нехотінні
      лежимо голі

      губи сухі на губи - ліниво й сонно
      літо на твоїх грудях жарке й солоне
      руку мою cпинило пекуче лоно -
      і все холоне



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Поетам за тридцять
      поет за тридцять - рідко бонвіван
      хоча чутки ходили в цій державі
      є кілька віршоблудів моложавих
      які по риму їздять у Мілан
      але то швидше виняток загал
      коптить небес підвалини ледачо
      і їх узута дешево нога
      не ступить на гламурні передачі
      римовані рубці любовних ран
      сопливі діти видавець в столиці
      проблема number one - де засвітиться
      і музами продавлений диван
      чотири папки непотрібних слів
      життя окраєць почуттів зима
      поет за тридцять - рідко взагалі
      і зокрема



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Пародія на Т. Федюка
      Т.Федюк
      на хуторі де сон і самогон
      де тільки зрідка голос чоловіцький
      де в схроні вікових вербових крон -
      старезний дід немов нечуй-левицький

      де ходять здичавілі коровИ
      де хмари наче сірі корогви

      я жив три дні і ще чотири дні
      писав про щось в чужій порожній хаті
      дощі були нелякані й рясні
      кущі малини мокли пелехаті

      і у плащі брезентовім як гриф
      поштар з двома газетами ходив

      і так мені було немов цвіло
      я жив писав і значення не мало
      що читачі померли і що скло
      вікна нічого в світі не вертало

      в бляшаних ринвах вигиналася вода
      господня наче дівка молода

      вертались миші в нори і ходи
      вертався кіт замурзаний по миші
      процокотівши кігтиками в тиші...

      я написав. я їхав назавжди.

      покликаних немало на землі
      а обраних немає взагалі

      (з теплом і дякою за вірші)
      на хуторі де мухою в руці
      дзинчить самсунг де невгамовні вишні
      в садках ганяють сонячних зайців
      а дід старий самотній як Всевишній

      де раз на тиждень бусик на базар
      а в інші дні попутний транспорт хмар

      він тиждень жив (3+4 дні)
      ледь не спалив чужу порожню хату
      а дощ рясний носив у пелені
      поснідати малину волохату

      і у плащі брезентовім як мавр
      дільничний пост під вікнами займав

      а той писав і так йому було
      немов цвіло і значення не мало
      що у здогадках билося село
      і мов померло - пити перестало

      у гранчаках в селі - одна тільки вода
      господня наче дівка молода

      вертались миші в нори і ходи
      не заважати кіт забув про миші
      навшпиньки пробираючись у тиші...

      він написав. він їхав назавжди.

      покликаних немало на землі
      а обраний... він був у нас в селі



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ****
      нас особисто у список свити
      внесе Незримий
      ми ж так з тобою талановито
      мовчали в риму
      Незримого теж дістає
      словесна патока
      шепну на вушко: ти в мене є
      одна така



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. потрібне підкреслити
      а десь на споді пам`яті
      у будинку з вікнами в літо
      скальпелем першопочатку
      розрізалась пуповина
      простирадла болем пом`яті
      мамина спроба радіти
      моя спроба кричати
      батькова - мати сина

      ...а надворі зорі, як сніг у грудні
      і як молитва, батькова порада,
      будь людяним, синку, і вийдеш в люди

      (неправда/правда)

      а далі підгузки випрані
      (немовлятам завжди сниться море)
      і світ виростав на всі боки
      від дотику очей-пальців
      здатність пам`яті - стирати вибране -
      іноді й там, де було добре -
      ранок... батьки... мої перші кроки,
      на стінах тіні старих акацій...
      а світ, як циганське весілля -
      у бубони гупав густо,
      перевчав "либу" на "рибу"
      витирав ніс у рукав
      на небі повня висіла
      немов підгнила капуста
      і півень горлав до хрипу,
      що жити вже час настав...

      ...а по зарубках зір, де трава по груди
      повз вовчі лігва і левині прайди
      потаємною стежкою виходять в люди

      (неправда/правда)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ***
      у цієї країни вже відбирали майбутнє
      але поки ми хотіли жити інакше
      вітер надії наповнював сенсом будні
      нас не ділили на умовних наших/не наших
      і слово завтра дорівнювало слову краще
      а слово свобода дорівнювало слову бути

      та - дві тисячі десятий. лютий.

      а слово свобода дорівнювало слову бути
      і слово завтра дорівнювало слову краще
      нас не ділили на умовних наших/не наших
      вітер надії наповнював сенсом будні
      але поки ми хотіли жити інакше
      у цієї країни вже відбирали майбутнє



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. * * *
      У цього лютого застуди-місяця –
      Колючі вилиці, холодні вулиці…
      Все перемелеться, все переміситься
      І до щоки твоєї хтось притулиться…
      Нашепче стишено сльозинку-вісницю,
      Що запізнилася весна-облудниця,
      І залишилися застуді-місяцю -
      Колючі вилиці, холодні вулиці…

      І хай не нами писано лібрето
      Світання на фарбованій стіні...
      Блукатимуть по київському гетто
      Мої сумні застуджені пісні...

      У цього лютого заброди-місяця
      Ми - напророчені, навік приречені...
      У срібних сутінках так легко мріється
      І тиша-звідниця огорне плечі нам...
      І по-дитячому в майбутнє віриться,
      А по-дорослому - усе забудеться.
      І залишаються заброді-місяцю
      Колючі вилиці, холодні вулиці...



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    14. *****
      Прийди до мене уночі, поетко,
      У хтивій паранджі на голе тіло...
      Мов Клавдійова висохла конфетка
      Моя душа тебе пришепотіла..

      Притаврувала і приговорила
      До страти в ніч настоєну в любистку...
      Твої тремтливі, худорляві крила
      Кладу на плаху з ніжного батисту.

      Щоб знову меч спокути скрикнув дзвінко,
      Двоспинний звір метнувся по перині...
      Щоб на моїм плечі дрімала Жінка
      Із ледь помітним шрамиком на спині...



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    15. Зимовий вечір :)
      Хай все не так, хай все не те,
      Хай січень третій день мете.
      На кленах паморозь цвіте
      І зорі, наче мак...
      А хтось розвів на молоці
      Лапаті сніжні пластівці...
      Та добра чарка у руці,
      Як афродизіак...

      Зимовий вечір сп`яну вліз
      У "Запорожець" без коліс,
      У закоцюблий темний ліс
      Його попхаєм, хлопці, пліз..
      А попід лісом, вздовж ріки
      Сторожать тишу лісники
      Там зупиняються роки,
      Тож пхаєм, хлопці, в дві руки...

      Ти скажеш так - життя таке
      Горілка тепла, як саке
      І сало жовте і тонке
      І десь не спить вона...
      Тебе ж зманили манівці
      По снігу, наче по ріці...
      Сніжинка тане на щоці
      Солона і сумна...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Дощі
      Дощі у квітні, як рахівники в чоботях – ділові, заклопотані.
      Ходять з понеділка - дерева звіряють, городи міряють,
      А тоді потомлені довго вслухаються потемки,
      Як плачуть вишні в саду золотою цілющою миррою.
      Як торішні тумани повертаючись з мокрого марева,
      У бездонні калюжі розхлюпались край воріт…
      І як заспаний світ, ще розморений і захмарений,
      Одягається в травень, як в майку навиворіт...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. З циклу "Киев кабацкий" :)
      Моїй кухні...
      Я знаю, ты скучала без меня,
      Но я примчался – трезвый и свободный.
      Давай устроим на подмостках дня
      Междусобойчик звано-бутербродный,
      Ведь знаю – ты скучала без меня…

      И ты не злись, и глупо не ревнуй.
      Весь мир – бардак, все бабы… любят Вовку.
      Ты лучше вспомни робкий поцелуй
      В твою слегка остывшую духовку.
      Так что не злись и глупо не ревнуй…

      Пусть лучше так – за окнами туман,
      Висит Мак-Дак с осоловелым взглядом,
      Сидят друзья, еще никто не пьян,
      Но «Арктику» уже завозят на дом…
      Пусть лучше так – за окнами туман…

      Я утром выйду, растворюсь в толпе
      Насиловать свой охмелевший разум
      И, может быть, забуду о тебе –
      А ты смахни слезу с дверного глаза,
      Ведь не совсем я растворюсь в толпе…

      Пусть лучше дверь на счастье щелкнет мне
      И я вернусь сквозь беды, снег и воду,
      И мы с тобой повоем при луне
      Под тихую бесшумную погоду -
      И снова дверь на счастье щелкнет мне…
      2000 р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    18. Золотій Жінці та Галантному Маньєристу
      Насупиться і насиплеться, мов пір`я стареньких янголів,
      Сумна снігова рапсодія на місто, де нас нема.
      І ранній київський потяг закотить холодний плацкарт у Львів,
      І сонний вокзальний рупор об`явить, що вже зима.
      Всезнаючий репродуктор розкаже, що все за графіком.
      Та іноді щось раптово наплутається в житті…
      …Усміхнена баронеса й галантно прострелений віконт
      Вертатимуться з дуелі обсипані конфеті…



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.7 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    19. домашнє... :)
      …ці села забілили і задули,
      Закинули кудись за край зими…
      А хтось об комин місяць надломив
      І свіжий сніг нарипує минуле…
      Де все, що загадалося – збулося,
      Де ще не починалося життя…
      Де на столі незаймана кутя
      І пахне щастя дотиком волосся…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. - - -
      Ой ти, дівчино, з горіха зерня…
      Чом заблукала ти на Майстернях?
      В несмілі стрічки вихлюпнеш душу,
      А я півночі мучитись мушу.
      Довше не зможу – серце порветься,
      Там і лишилось – восьмушка серця..
      Третина щастя, днів четвертинка…
      Буде читатись інша сторінка...
      Буде у вікнах слухняний вечір,
      Котити місяць, мов сир овечий…
      Буде малеча сопіти в тиші…
      Висохнуть сльози…виростуть вірші…



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    21. мої 5 коп. про осінь :)
      ...А в провінції осінь не тішить знервований люд.
      В моді знову печаль і парфуми "Задимлені сквери"…
      De bon ton - архаїзми, - слова,
      щось на кшталт - "я люблю" -
      Різноплем'я бухгалтерів, все-таки, вірить в химери.
      Час рахунків-фактур монументить практичну ходу
      Та в масштабах історії, що там якесь покоління...
      ...А вітри заганяють, неначе лисицю руду,
      В опустілі сади закоцюбле надвечір осіння...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    22. :)(:
      Я, на щастя, ссавець і тому, так буває, що сплю…
      А тоді з того тіла, що вписане в паспорт Олегом
      Прокидається те, що ненавиджу я і люблю,
      Він-Воно в однині – геніальне моє alter ego.

      Трансцендентне моє, дегустуючи синій еЛеМ,
      Копирсається в днях, препарує зачумлену душу.
      Він-Воно, як завжди, майстер створення нових дилем
      Про які я на ранок приречено думати мушу.

      Про які я живу, про які я згадаю пісні,
      За які розміняю на тихі хвилини століття…
      А моє Він-Воно на світанку залишить мені
      Пачку з-під цигарок і вірші у корзині для сміття…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.55 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    1. Я тебе клеїв (дружня пародія на Нестора Мудрого)
      Бульвари, проспекти, алеї…
      Фонеми, слова та рядки,
      Я клею, все клею та клею,
      Аж терпнуть рука і думки.
      У мене робота забарна
      Та хай відпочине душа –
      Як вмію, хай криво й бездарно
      Я склеїв нового вірша.
      Та спробую нині довести,
      Не знаю я вийде чи ні –
      Крім клеїти, можна ще й плести!
      Та й в банці вже клею на дні.
      Тож ту-ту, туруту-ту-ту-ту,
      А значить - туруту-ту-ту…
      Долаю фінансову скруту,
      Тож завтра я ще наплету….



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. З тієї ж "Провінції"
      * * *
      Вірші - хвороба. Сохнеш і свербить,
      Аж доки не лікуєшся папером.
      І незбагненно-хворобливу мить
      Не втиснеш в підмет й присудок. У скверах
      Згрібають мертве листя. Сивий дим
      Маскує місто, пахне молочаєм...
      І часу обережної ходи
      За буднями уже не помічаєм.
      Причина в днях, зачовганих до дір,
      А може в нас - зачумлених до виску...
      Та наше щастя, що утробний звір
      В нас не завжди свою знаходить миску...

      * * *
      На шпалерах світанок. У пачці остання цигарка.
      За вікнами липень гундосить осіннім дощем.
      Чи півень співав, чи собака сусідський загавкав...
      Звук тоне у часі, що раптом загуснув, мов крем.

      Ірік вже не рік, а перебіг води у природі.
      І день вже не день, а години законних безсонь.
      Живеш, щоб довести, що правило всіх бутербродів -
      Згасити в душі той мрійливий юначий вогонь,

      Що не обпікає... І мовчки розводиш руками,
      І жадібно ловиш щасливу та рідкісну мить...
      А десь під вікном все проходять віки за віками,
      Співають півні... І собака сусідський не спить...

      2003 р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.6 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    3. Згинь, мара...
      Ти ховаєш свої стиглі плечі
      За дірявим павутинням ночі...
      Моє серце калатає наче стоголосий дзвін.
      Мої мрії зовсім недоречні,
      І я думати про них не хочу,
      Цей тваринний незборимий потяг... звідки він?...

      Ти не любиш Шонберга і Баха,
      В тебе плівка "Лагідного травня",
      Але в тебе такі довгі ноги і зваблива талія.
      Сьомий клас скінчивсь для тебе крахом
      Та історія та дуже давня
      І тобі пасує як нікому блузка "made in Italia"

      Ти богиня, доки не говориш,
      Клеопатра, доки не смієшся...
      Мій тваринний погляд хоче лоскотати твій розквітлий бюст.
      Ти мій погляд знахабнілий ловиш,
      Крадькома за хвилю озирнешся
      І мені, напевне, подаруєш дивний вигин своїх вуст...




      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    4. З циклу
      В райцентрі бездоріжжя і тумани,
      Не чуть ні перехожих, ні авто…
      Лиш псом бездомним вештається п`яний,
      Ховаючись в полатане пальто…

      Та групка юних хеві-металістів
      Розходиться ліниво по хатах.
      І висне десь на вересневім листі
      Їх свист услід нажаханим котам.

      І знову тихо… Звук в тумані тане.
      За сірниками тягнеться рука…
      І править дощ на мокрих стендах плани
      По виробництву м`яса й молока….

      * * *
      У сусідів гармошка старенька
      Цілу ніч котить хвилі Амуру
      І гітара подряпяна бренька
      Крізь густу пелену перекуру.

      Там сьогодні суботу справляють,
      Там від тостів пітніють долоні,
      Там у дурня на фантики грають –
      Балакучі,розмірені,сонні…

      Щоб зомлілих дівчат поділивши,
      По ліжках розбрестися до ранку…
      Все як завжди. І вітер колише
      Знов обригану кимось фіранку…

      * * *
      Я знову вдома. Вулиці горбаті,
      Які я так весною не любив.
      Тут і сьогодні гасла на райраді
      Малюють горобці та голуби.

      Тут і сьогодні тиша дозріває
      Мов у прадавні вицвілі часи.
      Її не наполохають трамваї,
      Не розірвуть на клапті голоси…

      Її минає дикий смерч прогресу,
      Тут не реве космічний корабель.
      Лиш дизель затарахка з боку РЕСу
      І знову тиша. Небо голубе…

      …Життя у місті, наче ртуть з-під пальців –
      Не зловиш, не помацаєш, втіка…
      А вдома воно – груша на гиляці –
      Зривай,гризи – дістала б лиш рука…

      І я його зриваю і смакую,
      Цей недозрілий провінційний плід.
      Дві половинки – добрую і злую –
      На ранок, на вечерю, на обід…

      * * *
      Був тоскний осінній вечір.
      Небо дощем лякало.
      На вулиці лиш собаки та хлопці із КДБ.
      Ти кутала змерзлі плечі
      В прокурене покривало,
      І в затишку кухні чайник всю ніч кип`ятив себе…

      А десь у сусідів роком
      Цькували зомлілу тишу,
      Але потомившись, врешті, приспали свої тіла…
      А вітер влітав знаскоку
      На сквер, але й він облишив
      Біситись і, наче привид, сховала його імла.

      І виплив із порожнечі
      Ліхтар золотим забралом
      Освітлюючи безодню від вікон і до небес…
      А ти все кутала плечі
      В прокурене покривало,
      І в затишку кухні чайник всю ніч кип`ятив себе…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.7 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    5. Сільський блюз
      Тиха ніч. Теплий світ.
      І тобі (or not to be) тільки-но 15 літ…
      Пригорнись до мене, люба, пригорнись…
      Ми з тобою разом підемо кудись…
      В тиху ніч спить село.
      Птах нічний сонно стріпує крило.
      Ми з тобою разом йдемо до ставка,
      Не лякайсь, кохано, то ж моя рука…

      Сільське кохання…
      Захриплий тенор солов`я.
      Сільське кохання…
      Струнка німфеточко моя…
      Сільське кохання, де нам постелені поля…
      Сільське кохання, ля-ля-ля-ля, ля-ля-ля-ля,
      Ля-ля-ля-ля…

      Светр мій геть зіпрів,
      В ніч таку я давно тебе хотів…
      Хай над нами зорі сяють досхочу,
      У твою м`яку безодню я лечу…
      Не ридай… I love you, my crazy…
      Тож знімай білу блузочку свою…
      Ще до ранку ціла вічність, не спіши,
      Тільки ж матері нічого не кажи…

      o Скачати і послухати цей блюз - (1,0 Mb)



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    6. Про недоліки подружніх любощів серед білого дня...
      (пародія на Жінку Золоту)

      І золотої й дорогої,
      Тобі, на жаль, мене не жаль,
      Мене, поетки молодої,
      Що під тобою… Не печаль,
      А технологія творіння…
      Та, любий, досить говоріння…
      - О, так! О, ще! Нарешті!... Ша!...
      Ми зачинаємо вірша…

      Position one… У ній вірші
      Про pianissimo душі…
      І з фібрів лиш димок іде –
      Кохання, зорі і т.д.

      Position two… Це про життя.
      Про каяття і вороття,
      Про стиглі вишні у саду
      Та іншу зриму лабуду…

      Position three… Тут фішка в тім,
      Що ремонтується мій дім.
      Її порадили майстри –
      Практична поза № 3!

      Не встигну я розкрити суть
      Всіх поетичних камасутр.
      Лиш муза вдало підбереш -
      І творчості немає меж!

      А ти помовч, коханий… Цить!
      Мій кращий вірш в колисці спить…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Сон
      Зловісний кіт сибірської породи
      І пазурами з ніжного заліза
      Сон стереже, нечутно в тиші ходить,
      Тре об дивана виступ бік облізлий...
      Насниться ж...

      Ти входиш в дім пустий і непривітний,
      Вмикаєш світло, зігріваєш чайник,
      А на столі мої прощальні квіти
      І хтось сміється темний і безжальний...
      Насниться ж...

      Тривають дні сумбурної погоди,
      Сніг випадає синій, незвичайний,
      Зловісний кіт сибірської породи
      Вмикає світло, зігріває чайник...
      Насниться ж...

      На Всесвіту засохлому склепінні
      Німих богів тьмяніє обрис дальній...
      Ми - ненароджені, ми - ще всього лиш тіні...
      І хтось сміється темний і безжальний...
      Насниться ж...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    8. :(
      Усе минає... Тільки пляма тиші
      Не змита ні слізьми, ані дощем...
      Ти слухаєш, як напівсвійські миші
      Гризуть Платона й гемблюють борщем.
      А на душі важка примара кроку
      У інший світ, де між добром і злом
      Спливають дні розхристаного року
      І колядує рекет під вікном...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.61 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    9. :)
      Такі прозорі видались ночі...
      Дозрілі зорі падають в ночви...
      Щоб на світанку липневий вітер
      Їх теплі грані нечутно витер...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    10. а коли я піду...
      А коли я піду - засумуй і постав Шопена -
      Від життя і від смутку найкраще лікує звук.
      Тихо північ прийде і ти знову заснеш без мене,
      І пригорнуть мелодію в темряві контури рук...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.67

    11. Я тобі заспіваю тихо...
      Я тобі заспіваю тихо
      Щось сумне про печалі сині,
      Про життя незбагненний вихор
      І про те, що ми жити винні…
      Я не буду мовчать лукаво,
      Розіпну на мотиві слово,
      А коли підоспіє кава –
      Вип`ємо за Різдво Христове…
      А тоді пересуди кляті
      До сусідів відправим спати
      І в прокуреній наскрізь хаті
      Будем ранок новий стрічати…
      …А на ранок усе зітреться
      І залишиться тільки привид
      На твоєму сліпому серці
      Від пісень моїх хворобливих…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    12. рух
      По запльованих тротуарах – лівою, правою.
      Крізь густі краплини туману – шух, шах.
      Душі, надушені фармофіалками,
      Вуха, завішені стереобрамами
      Дружно крокують в майбутнє.

      По затоптаних дорогах історії – лівою, правою,
      Крізь темні хащі ідеологій – шух, шах.
      Люди з льоду, люди з криці,
      Народи-купці і народи п`яниці
      Дружно крокують в майбутнє.

      По старенькому паласі, тримаючись за мамину руку –
      Лівою, правою,
      Крізь невідомість років, людей, марновчинків –
      Шух, шах.
      Моя донька в квітковому платтячку
      Нехтуючи законами простору і часу
      З майбутнього вертається до мене…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    13. Забута пісня
      Від вітру долоні жовкнуть,
      Стають неслухняними пальці.
      І знову холодний жовтень
      Зриває картон декорацій.
      Стежки засипає листом,
      Ганяє в саду дерева.
      Свистить розбійницьким свистом
      На вулиці день жовтневий.

      «Ой свистом, свистом,
      Мій кониченьку, свистом…
      Та щоб не запала
      Та доріженька листом…»

      Печаль моя, сива мати,
      Чого так здавило груди…
      Я вийшов з твоєї хати
      І в душу війнуло груднем.
      І біло зробилось в полі
      Та кінь мій все біжком-біжком….
      А щоб він не брів поволі
      Не западь доріженька сніжком…

      «Ой біжком, біжком,
      Мій кониченьку, біжком…
      Та щоб не запала
      Та доріженька сніжком…
      Ой свистом, свистом….
      Ой біжком, біжком…»



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    14. Вам знов ностальгії?
      Вам знов ностальгії? Ну що ж…
      Серед прілого лісу
      Тіні охлялих думок сновигають у тиші…
      Думати тісно… Сміятися, згадувать тісно…
      Вітер колиску душі над проваллям колише…
      Тихо й сонливо…

      У світі віршована повінь.
      П`яна мораль гріє губи у чашечці кави.
      Двоє закоханих слухають вицвілу сповідь
      Хворого місяця з ніжно-блідими руками.
      Тихо й сонливо…

      Бредуть мовчазні покоління
      В пошуках істини, хліба й господньої кари..
      Скривджений час зупинився зібрати каміння,
      А замість дзвонів лиш дзенькіт порожньої тари.
      Тихо й сонливо…

      Шматує останні новини
      Осатаніле від тиші й сонливості кодло.
      Я тут сторонній. Я вішаю очі на спину.
      Вечір. Розпуття. Слова...
      І клубок біля горла…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25
      Самооцінка: 3

    15. Мій дід посивів
      Мій дід посивів на будові комунізму…
      Він стільки цегли виклав на віку.
      «Будова буде світла та залізна!», -
      А виявилась з мокрого піску.
      Мій дід утомлено киває на причини,
      Мовляв, не ті часи, не ті вожді…
      Він залишає після себе сина
      І світлий слід на Вічності воді…

      Мій батько постарів в десяту п`ятирічку
      Залатуючи стіни від дощів,
      Коли країна трамбувала гичку,
      До брам майбутнього шукаючи ключі…
      Мій батько зло вигадує причини,
      Мовляв, сьогодні знову, як тоді…
      Він залишає після себе сина
      І світлий слід на Вічності воді…

      Я виріс в час мерзотників й пророків,
      Блювала від трибунних слів душа…
      Мене навчали крокувати боком
      І шматувати кожного вірша…
      Можливо, є на те свої причини
      Та мед життя тече по бороді…
      Мені зосталось залишити сина
      І світлий слід на Вічності воді…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 4

    16. Згадалося :)
      Травень. 1990.
      «Я сижу у окна, вспоминаю юность.
      Иногда улыбнусь, иногда отплюнусь.»
      Й. Бродський

      Ні, не помилилися історики –
      Час усе змітає невблаганно
      І тепер вже «Волги», а не «бобики»
      Глушать під райкомівським парканом.
      І на гаслі свіжодофарбованім
      Горобці цвірінькають про травень,
      І повітря у квітковій повені,
      І з-під тину лізуть перші трави.
      І всім серцем хочеться патетики!
      Десь далеко залишились зими.
      Символом районної естетики
      В прапорах червоних магазини.
      Моє місто врешті пробудилося,
      Порішило – біди всі від ката
      Та від дурнів на яких молилося,
      Від п`яниці пролетаріату,
      Від колгоспів, що ледь-ледь цугикають
      Та від недозбираного жита,
      Та від планів перекритих гичкою,
      Тільки ж треба жити ще та й жити…
      Досить! Годі! Грім оркестрів чується
      «Хай живе великий і невтомний!»
      І трибуна вже вітає вулицю,
      І «ура» кричать стрункі колони.
      Я – як всі. Я з містом відсвятковую.
      Транспарант намулює долоні
      Та я йду щасливий і розкований
      У червоній, радісній колоні.
      Йду, димлю глибокими затяжками,
      Я – звичайний провінційний геній
      У звичайнім провінційнім Жашкові
      Йду димлю, псую собі легені.
      …А роки пливуть блідими хмарами
      Десь у бік нової диво-ери
      Над продмагами і культтоварами,
      Над війною втиснутою в сквери.
      Над моїм містечком линуть птицею,
      Гул землі за хмари не сягає…
      А на площі вічною правицею
      Ленін сльози тихо витирає…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    17. Попід тином осінь
      Попід тином осінь ходить
      У брезентовім береті
      Одинокі перехожі п’ють туману каламуть.
      Пахне вітром і землею на моїй сільській планеті,
      На моїй слизькій планеті,
      Яка мчить крізь дощ і тьму.

      Попід тином осінь ходить,
      Нудить, загляда у шибку.
      І білизною звисає тихих звуків тепла мідь
      Мій сусід сьогодні знову
      Дістає стареньку скрипку
      І вишаркує на струнах щось із бахівських століть.

      Попід тином осінь ходить,
      Попід школою і клубом.
      Своє вицвіле намисто розсипає у саду...
      Я крихку сусідську скрипку слухаю безсилим слухом
      Скоро їй обридне плакать -
      Вляжеться і я піду.

      Попід тином осінь ходить
      У брезентовім береті.
      Одинокі перехожі спльовують туманну муть,
      А облуплені герої на гранітнім постаменті
      Щось у цьому злому світі намагаються збагнуть...




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 3

    18. прокидаюсь...
      Прокидаюсь від стогону літньої зливи..
      На подвір`ї голосять порепані груші,
      А за небом, в раю, хтось обтрушує сливи
      І жбурляє на землю у теплі калюжі...
      І стихає... І звук серед мокрої тиші,
      Чи то краплі дощу, чи то кроки жіночі,
      Ходить, наче мара... На розпатланій вишні
      Сохне випрана хустка липневої ночі...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.57 | Рейтинг "Майстерень": 5.6
      Самооцінка: 4

    19. весняне
      І знову сонця хвороблива втома
      хлюпоче по аортах спраглих вулиць,
      простуджуючи побутову ртуть
      та зваблюючи прагматичне птаство
      до рідних сміттєзвалищ та Гайд-парків –
      Сізіф уже внизу, що ж, знову в путь!
      Юрба незвично чуйних перехожих
      зняла свої обвітрені шапки,
      проходячи повз похорон морозів…
      Моя сусідка винесла на люди
      колготи на лоренівських ногах…
      Творцю обридло длубатися в прозі
      і він в пропахлий нафталіном ямб
      загорне сонце, душу і капіж,
      і надрукує у районній пресі
      на гонорар скупивши весь тираж…
      А я одягну свій новий костюм
      і цілий день тинятимусь у сквері,
      полохаючи гамір горобців,
      аж доки хтось з нудьгуючих бабусь
      не дорікне, киваючи на мене:
      - Тиняється, в такий погожий день!....



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 3