Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Юрій Б



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    Ти розхристана, ніби віхола,
    що наскочила раптом ніччю.
  •   ***
    Любов самотності – любов з розгону,
    З коня, з копит, без філіжанки кави,
  •   ***
    Бринить струна, натягнута між нами.
    На ній метелик – сонячний обман.
  •   ***
    Ти вже на відстані часу,
    який не прозирнеш.
  •   ***
    Ти знов мене не зрозуміла.
    Cлова, мов міріади крапель
  •   ***
    В тобі нема й не буде стриму.
    Хмільніша від усіх ватаг.
  •   ***
    Із гарему маленьких кімнат,
    Де підлога співа муедзином,
  •   ***
    Цей пляж - вгамований оргазм
    за тридцять літ в сеньйора Крузо.
  •   ***
    Ти проявилася, як фреска
    на вже забіленій стіні,
  •   ***
    Ти втекла, наче моря кінець,
    в край лицарства і білих лілій,
  •   ***
    Слоненятко моє
    У великій посудній лавці,
  •   ***
    спробуй торкнись устами,
    коли стоЯть між нами
  •   ***
    ми любили один одного,
    та не вистачило пального,
  •   ***
    1
    останній тунель – не тунель,
  •   ***
    ТИ жінка, що сіє незгоду
    себе із собою, себе і снів.
  •   ***
    ми не можемо умерТИ один раз,
    бо нас двоє.
  •   ***
    ТИ і Я – епіцентр ночі,
    енергеТИчне джерело темрЯви.

  • Огляди

    1. ***
      Ти розхристана, ніби віхола,
      що наскочила раптом ніччю.
      і не хочеш ти бути стріхою,
      і не хочеш ти бути піччю.
      ані ложкою, ані мискою,
      ані чашкою, ані чаркою.
      ох, не заздрю я тому пискові,
      що захоче любов’ю чавкати.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 4.6 | Рейтинг "Майстерень": 5

    2. ***
      Любов самотності – любов з розгону,
      З коня, з копит, без філіжанки кави,
      Як постріл через лінію кордону,
      А це ляка і підійма застави
      Всіх родаків, ще дужих і недужих
      На голову, на цноту, ледь зачатих.
      О доле всемогутня, дай їй мужа,
      Ну, скільки бідакам стирчать на чатах,
      Коли з розгону, з чаєм і без чаю,
      На гак, у сітку, закидом блешнею
      Вона комусь шепоче: «Я кохаю», -
      І він сьогодні не зірветься в неї.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    3. ***
      Бринить струна, натягнута між нами.
      На ній метелик – сонячний обман.
      Вона і так доводить до нестями,
      А тут підсів капустяний білан.

      Він водночас легкий і наче брила:
      В нім тонна звуку, сам же – міліграм.
      Його собі струна приворожила –
      Найвищу ноту, яку знає гра.

      Наш капустяненький, свіженький з грядки!
      В тобі зійшлись луна і білизна.
      До тебе придивляються здогадки:
      Хлоп’як чи дівчинка у нас?



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Ти вже на відстані часу,
      який не прозирнеш.
      Та вмієш заплести в косу
      мене.
      І серце легко виплива
      на хвилю почувань,
      хоч знає мудра голова
      є грань,
      неначе в морі хвилеріз,
      приборкувач стихій,
      на наш порив і наш каприз
      глухий.
      Та й час – задушливий метан,
      Його не продихнеш.
      І я весь тут. Але і там.
      Ти теж.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***
      Ти знов мене не зрозуміла.
      Cлова, мов міріади крапель
      весною. Круговерть зімліла
      й пружинить об земну канапу.
      Відбившись, ділиться на сто,
      на сто мільярдів. Відчепитись
      не можна від мільярдів втом,
      але й напитись.
      А пити хочеться усім.
      І все, що сказано, ввіллється.
      І ти набрякнеш швидко ним,
      та не нап’єшся.
      Воно для тебе неживе,
      воно для тебе чураївське,
      підступне зілля лісове
      і ти його боїшся.
      Та все ж приймаєш за своє:
      такі часи – міняй начиння!
      А світ трима гріховність Єв
      від сотворіння.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      В тобі нема й не буде стриму.
      Хмільніша від усіх ватаг.
      Неначе течія гольфстриму,
      Що підмива архіпелаг.

      Але коли спливає повінь
      Й остання крапля із руки,
      Лишаєшся, як пульс на скроні –
      Як живчик дикої ріки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    7. ***
      ***
      Із гарему маленьких кімнат,
      Де підлога співа муедзином,
      Ти до мене ідеш не одна,
      Бо давно не єдина.
      Ти в сімнадцять і ти ж в тридцять п’ять.
      Ви так мило спілкуєтесь, Боже.
      Я для тебе і муж і хлоп’як,
      Не чужий, не прихожий.
      Ти у тридцять і ти ж в сорок два.
      Кава гріє натхнення та губи.
      Ти до себе звертаєш слова
      І сама їх так любиш.
      Увесь час до років та сивин
      Додаєшся нова і окрема…
      Тільки є у нас ще й муедзин.
      Він заліз до гарему.
      І у теплому колі дружин
      Все блука, та одну тільки бачить.
      Такий дивний собі муедзин,
      Як на мене, незрячий.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5

    8. ***
      Цей пляж - вгамований оргазм
      за тридцять літ в сеньйора Крузо.
      І пес горбатий, як Кавказ,
      і море під собачим пузом.
      Так м*яко сонце розтина
      наточене крило чаїне -
      у склянці неба розчиня
      сама себе ота чаїнка.
      А пляж липкий, як пахлава
      в руках замащених татарки.
      Він кока-колу залива.
      А що йому робити? Жарко.
      Із моря вилізти на пляж
      (коліно обшмугляв до ліктя)
      не може вітер-свистопляс
      із гайдамацького поріддя.
      І вся критична маса "Хух!!!",
      назбирана у пляжну втому,
      реве й гримить як на духу:
      Пора додому! Пора додому!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      Ти проявилася, як фреска
      на вже забіленій стіні,
      поверненням раптовим, сплеском
      в соборі і в мені.

      Душі та церкви спільний обрис
      до надвершинного хреста,
      один на двох приходить образ
      в престольнії свята.

      В прекольорах і превідтінках,
      в презолоті і пресріблі
      на фрескових відтинках
      із неба до землі.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***
      Ти втекла, наче моря кінець,
      в край лицарства і білих лілій,
      там, де хвиля і берег на герць
      вилітають у смерть ошалілі.
      і зламавши у двобої спис,
      розтрощивши і щит, і кольчугу,
      їм стає заважким твій каприз,
      що зіштовхує лицарів духу.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. ***
      Слоненятко моє
      У великій посудній лавці,
      Ти товчешся півдня,
      А роботи – зустрінеш і вечір.
      Здумати важко:
      Посудища – на черепочки!
      Хай йому грець.
      Завдала собі стільки клопоту.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    2. ***
      спробуй торкнись устами,
      коли стоЯть між нами
      десь поколінь із сорок –
      ТИсЯчолітній морок.
      виснемо над віками,
      рахуємо всіх між нами,
      за поколіннЯм за сороковим
      зріжем віків закови
      і торкнемось устами,
      здолавши час губами.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    3. ***
      ми любили один одного,
      та не вистачило пального,
      Як в літака Екзюпері
      над шаленою Сахарою,
      а може, над Андами.
      але ми не розбились,
      бо нас не знайшли.
      тому наша любов вічна,
      Як смертельне піке
      нерозбитого літака
      над шаленою Сахарою,
      над засТИглими Андами.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    4. ***
      1
      останній тунель – не тунель,
      а двобічна вулицЯ:
      назустріч завжди рухаєшсЯ ТИ.
      хоч Якась радість між життЯми,
      що вічно розминаютьсЯ.

      2
      Якщо в останньому тунелі
      не тільки світло в кінці манить,
      а ще й зустрічна тінь
      ТВОЄЇ душі,
      то хіба він останній?

      3
      на тому світі вирішили:
      годі буТИ очисною спорудою –
      і перекрили трубу.
      тепер нам ніде зустрічаТИсь.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    5. ***
      ТИ жінка, що сіє незгоду
      себе із собою, себе і снів.
      ну Як римуваТИ вроду
      із диких свавільних слів?
      ТИ - прапор, посічений страхом,
      коли не здаєтьсЯ форт,
      що вгризсЯ злою мурахою
      у свій переможний акорд.
      іспан-завойовник і майЯ,
      француз – ТИ і ТИ – бедуїн.
      ТИ та, що себе убиває
      зусибіч...
      щоб буТИ без змін.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      ми не можемо умерТИ один раз,
      бо нас двоє.
      і не можемо умерТИ двічі,
      бо ми – одне.
      смерть не буває одна на двох.
      длЯ одного померТИ двічі –
      завелика розкіш.
      тепер ТИ віриш,
      що разом ми – вічні?



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 4

    7. ***
      ТИ і Я – епіцентр ночі,
      енергеТИчне джерело темрЯви.
      ТИ і Я – дрижаннЯ галакТИк,
      безперервний імпульс всесвіту.
      ТИ і Я – точка народженнЯ космосу,
      найчорніша діра, з Якої
      починаєтьсЯ і вибухає ВСЕ.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 4