Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Іван Гонта



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Сорок - тринадцять
    Ходи сюди, мій хлопче, ляж зі мною,
    Щоб разом пережити ці морози,
  •   * * *
    У мене є і купа грошей, і здоров'я.
    Мені бракує тільки Місяця й безсмертя.
  •   Дедал - Ікару
    Айоптвою... Не сци в компот, Ікаре,
    До сраки цей граніт, до сраки твердь земну,
  •   (Само?)іронічне
    "Лети. Тебе ж не втримаєш, мій вітре,
    А я люблю..." - "Облиш. Банально. Це мине.
  •   Другу
    Однаково - хоч в Африку, хоч в Антарктиду,
    Летітимеш куди завгодно - лиш би звідси...
  •   Я бреду конопляною нивою
    Толюні Мельнику
  •   Ностальгія
    Все ніби як завжди, все в нормі ніби -
    Як віл здоровий, молода дружина,
  •   Знайомим готам присвячується
    in death we trust*
  •   Поетична дуель
    Постріл перший (моя тодішня дружина в мій бік):
  •   Гонта - синам
    Ці очі вже старі. Я їм не вірю.
    Мої сини католики? Ніколи!
  •   Плач Єремії
    Плач, Єреміє, щиро плач
    Не тільки за Єрусалимом,
  •   За мотивами Варвари Черезової
    Кожен ранок, мов свято, розділене нами надвоє:
    запашним майонезом твоє я намазую тіло
  •   Мої кошенята
    Варвара Черезова
    Мої кошенята
  •   * * *
            Л. Л.
  •   * * *
    Ну ось нарешті я у Вашому алькові,
    А Ви, як завжди, зваблива така й чарівна!
  •   * * *
    Ви знов мені про ті сонети з мадригалами
    І про якусь Ромеу з тридев'ятих далей.
  •   Собаче
    Найкращі друзі всіх бродячих псів
    В зимову пору - теплокомунслужби,
  •   Ностальгія
    Віддам півцарства, півжиття і півконя,
    За погляд твій, за посмішку, за слово,
  •   Зимове
    В старенькій неопалюваній хаті
    Ми грілись компліментами й вином,
  •   * * *
    Ну й знов весна. Нічого ж не змінилось.
    Чому за зимами - щоразу весни?
  •   * * *
    За шибкою вечірня пісня цвіркуна,
    І шум машин, і запах матіоли,
  •   * * *
    От кінчиться зима, і певно буде осінь.
    А до весни лишається не менше року.
  •   Музам
    Що не кажіть, а в кожній музі - жінка
    (По-перше жінка, муза - вже по-друге).
  •   Перед Миколаєм
    У переддень зимового Миколи
    Страшенно тягне залягти у сплячку,
  •   ***
    Ця апріорна тимчасовість,
    Недоотриманих утіх,
  •   Блондинка
    Можна? Здрасьтє вам. Спасібо. Рая.
    Да, я про роботу, по об'яві.
  •   У перервах на роботі
    А журавлі летять... І ти летиш...
    І осінь відлітає із тобою...
  •   Лист другу на чужину
    У нас глибока осінь, друже мій Мар'яне,
    Всі вулиці у парасолях і у листі,
  •   Наш Самвидав
    Ця осінь урожайна на поетів,
    І все такі гарненькі та пістряві,
  •   * * *
    А ти нiчого так, хмаринко,
    I форма, й колiр, i полiт...

  • Огляди

    1. Сорок - тринадцять
      Ходи сюди, мій хлопче, ляж зі мною,
      Щоб разом пережити ці морози,
      Тобі я стану літом, ти мені - весною,
      Ми зробим піснею життєву прозу.

      Душа душі торкнеться, тіло - тіла,
      А далі все підкаже нам природа -
      І поведе твою ще юну силу,
      Моя - сорокалітня - все ще врода.

      Ця ніч для мене подарує втіху,
      Тобі - на все життя психічні шрами,
      Пусте... Я совісті сказала "Тихо!
      Не маєш права бути поміж нами".

      2009



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. * * *
      А. Д.


      У мене є і купа грошей, і здоров'я.
      Мені бракує тільки Місяця й безсмертя.
      Тож ти пришли мені - зі щирістю й любов'ю -
      Малюнок місяця в звичайному конверті,
      І напиши, що пам'ятатимеш довіку, -
      Ну чим це не безсмертя в допустимих межах?
      Я почуватимусь щасливим чоловіком
      У власному раю - в комп'ютерних мережах.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.35 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    3. Дедал - Ікару
      Айоптвою... Не сци в компот, Ікаре,
      До сраки цей граніт, до сраки твердь земну,
      Лети туди, у небо, понад хмари,
      Сказавши щирий Fuck буденному лайну.

      Ти ж, сину, тут вже обростаєш салом,
      Ти ж тут лише жереш і лапаєш дівок,
      (та й хлопців теж). Не був би я Дедалом
      Якби таке стерпів. Тож слухай мій урок

      Тримай-но... Сам ти "чорт-зна шо"! Це крила!
      Оцими ремінцями прив'яжи до рук,
      А далі покладись на власні сили
      І слухайся мене, а то тобі каюк!

      В'яжи міцніше, хлопче, і не нявкай.
      Всьо чотко. Тож не ний і носом не крути.
      Це гра зі смертю, тут шалені ставки,
      Проте я гратиму, тож гратимеш і ти.

      Але - без мандражу і без азарту.
      Та годі вже триндіти, сину, в добру путь
      Якщо ж не повезе, "не ляже карта",
      Тоді твоїм ім'ям автобус назовуть!



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 4.75

    4. (Само?)іронічне
      "Лети. Тебе ж не втримаєш, мій вітре,
      А я люблю..." - "Облиш. Банально. Це мине.
      Ну не руками! Ось хустинка. Витри.
      Тримай себе в руках. І годі про сумне.

      Розказуй-но про плани, про роботу.
      І як там син? Здоровий вже? Привіт йому.
      А я... Я поряд. В асьці. Я ж не проти...
      Не треба, не дзвони. І не питай, чому.

      То як ти далі?" - "Далі?.. Якось буде.
      Занурюсь у роботу, грошей нагребу.
      Бо гроші треба. Ну хоча б для блуду.
      Та ні. Не питиму. Бо син. Тому - табу.

      Чи навпаки - подамся в депутати
      Але брешу: всеж не настільки допекло...
      Ще може вірші спробую писати.
      А що? І я борщі хлебчу не постолом!

      От напишу: "люблю... - Облиш, банально"
      І надішлю кудись. Напевно, в Самвидав.
      Хоч вийде щось, напевно, п'ятибальне
      Чи "п'ять і п'ять". А що, Майстерні, я вгадав?

      І натякну, що вільний, що самотній
      Так ненав'язливо... Можливо, у "P.S."
      Е-мейл лишу... Тож певно біля сотні
      Листів прийде від молоденьких поетес"



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.7 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    5. Другу
      Однаково - хоч в Африку, хоч в Антарктиду,
      Летітимеш куди завгодно - лиш би звідси...
      Емоції і шал любовної кориди
      Колись забудуться і серце звеселиться.
      Самотність не довічну має владу,
      А усмішка - вона ж тобі страшенно личить!
      Неправда, що кінець, ти будеш світу рада,
      Донька тобі поможе, глянь лиш їй у вічі -
      Розтане лід на серці, смуток стане світлим,
      I ти ж дивись, як маки під вікном розквітли!



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    6. Я бреду конопляною нивою
      Толюні Мельнику

      Я бреду конопляною нивою,
      Сонце цілить прямісінько в тім'ячко,
      І з любов'ю, мені не властивою,
      Я варнякаю Варчине ім'ячко.
      Бо всі інші слова - нісенітниці,
      Їх у пам'яті я не триматиму,
      Відтепер я даю вам обітницю:
      Крім "Варвара" - я слів не вживатиму!

      "Я іду по пожовклій траві"

      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Ностальгія
      Все ніби як завжди, все в нормі ніби -
      Як віл здоровий, молода дружина,
      Усього доста - хліб є і до хліба,
      Робота, хата, дача і машина,
      Такі чарівні і розумні дітки.
      То ж не життя - суцільні привілеї!
      Тож поясніть мені, благаю, звідки,
      Ця ностальгія шиї за петлею?



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Знайомим готам присвячується
      in death we trust*

      Ми вже пройшли вогонь, і воду, й мідні труби,
      Пізнали шал кохання і жорстокість зради,
      І відтепер над нами світ не має влади,
      Бо ми здались йому, бо ми зламали зуби.
      (От парадокс - здались, а влади все ж не має...
      Пусте, не переймайтесь, ваша хата скраю)
      Серця болять, і очі більше не іскряться
      А душі наші - пошматовані, роздерті,
      І вже не віримо нікому, тільки смерті,
      Бо вік такий, бо майже старість - цілих двадцять.

      * Підпис на одному форумі



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Поетична дуель
      Постріл перший (моя тодішня дружина в мій бік):

      Давай есть вместе соль - пудами,
      И строить рай свой - в шалаше,
      И не топтаться сапогами
      Вновь по измученной душе...

      Давай вдвоём смотреть на звёзды,
      Искать там наши имена...
      Давай любить, ещё не поздно,
      И приближается весна!

      14.02.2005г.

      Постріл у відповідь:

      Встругнути віршик, добре підгулявши –
      Воно й приємно, і для сну корисно,
      Я й сам практикував це завше,
      Допоки Музу конкурент не свиснув

      (Ну звісно ж, не без Музиної згоди
      Вона ж бо жінка – чує де ситніше).
      Тепер от – черезпеньколода –
      Так патетично зроду не напишу.

      Тож піст у мене – перейшов на прозу,
      (Під чай і сухарі смакує гарно)
      І вже про кучеряві верболози
      Ось так от мило написати марно.

      І сіль пудами, зорі - в Times New Roman…
      Душа поналипала на халяви...
      Це все чуже... Мені рідніша втома,
      А інше все – та навіть не цікаво.

      Перечитав. Лайно. Не ліпше твого.
      Та що ж тепер - вже шкода викидати,
      Хоч ні цікавого тут, ні нового...
      ...хоч "нафіг нада" - теж поставлю дату.

      15.02.2005, ніч



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Гонта - синам
      Ці очі вже старі. Я їм не вірю.
      Мої сини католики? Ніколи!
      Зреклись? Мої сини - Іуди? Звірі?
      Пустіть мене. Я сяду. Серце коле...
      Так важко дихати, в очах темніє...
      Нехай... Не хочу я води. Так краще -
      Я так не бачу цих Іуд, цих зміїв
      За що ж це, Боже? Бідний я, пропащий...
      Та ж за які гріхи, які провини?
      Не зрадив ні батьків, ні побратимів,
      Ні Бога, ні меча, ні України.
      То що ж за гріх такий вже непростимий?
      І що тепер, сидіти склавши руки?
      Та ж ні, ще не пора в могилу,
      Це не за мною ще так крячуть круки,
      Я ще живий, я все ще маю сили.
      Я випрошу, я вимолю, я змушу!
      Сини мої, якщо цього вам мало,
      Я все продам - Вітчизну, віру, душу,
      Аби лиш ви своїх не продавали.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Плач Єремії
      Плач, Єреміє, щиро плач
      Не тільки за Єрусалимом,
      Хай смуток твій не пройде мимо
      Усіх приречених невдач.
      І першим, і останнім Римом
      Пройде спустошення навскач.
      Ти всім вже зараз розтлумач
      Про ту, що зразу за дверима
      Стоїть з косою і мовчить,
      Чекаючи на слушну мить,
      І дочекатися зуміє.
      Тож плач вже зараз, Єреміє -
      Що не згниє, то все ж згорить.
      Ти бачиш вже, як всесвіт тліє.

      ~7.10.2003



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. За мотивами Варвари Черезової
      Кожен ранок, мов свято, розділене нами надвоє:
      запашним майонезом твоє я намазую тіло
      і лижу, і смокчу, і в нірвану впадаю з тобою,
      обіймаю, голублю, даруючи пестощі вміло.

      Ледь торкаюсь устами, вдихаючи запах капусти,
      (на обід буде борщик?) Чудово кохана, а поки
      я тобою поснідаю... Страва розпусна і тлуста,
      так за це і кохаю тебе - ти ж моя чорноока...

      Але ти не возися, моя апетитна коханко, -
      на-но ось... Тільки ж випий до краплі, до самого денця,
      і хутенько на кухню - там є самогонки ще склянка,
      і... - у мене ідея... - візьми ще гірчиці і перцю...;-)

      Першоджерело тут: maysterni.com/publication.php?id=18983.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Мої кошенята
      Варвара Черезова

      Мої кошенята


      Вкладаю спати кошенят:
      одне, два, три, чотири, п'ять.
      Одне руде, сіренькі інші.
      Ну годі нявкати, тихіше!

      Не можна в ліжко, горе з вами -
      нас всіх шістьох насварить мама.
      Отож хутчіш лягайте спати,
      мої маленькі кошенята.

      http://www.maysterni.com/publication.php?id=18959
      -----

      Перераховую дівчат:
      одна, дві, три, чотири, п'ять.
      Одна руда - вредніша інших,
      ходи до мене, досить віршів.

      І швидше в ліжко, горе з вами -
      Та ж не довідається мама!
      Отож щільніше притуліться,
      Мої дівчатка білолиці.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. * * *
              Л. Л.

      Який сонет? Хіба ж я гідний?
      Своїм невитонченим стилем
      (якщо й з Пегасом - то безкрилим)
      Спаскудити твій образ, - рідний

      Уже мені - вже більше року,
      Як ми знайомі. Світ широкий,
      А сонць (крім неба) - лиш одне,
      Зате ж як гріє! ...не мене...

      Та і тебе не я зігрію.
      Хіба лиш чаєм... Чорта з два! -
      Нічим не виправдані мрії...
      Тьху! Що за соплі?! Ти права...

      Та без дарунка будеш, бідна, -
      не гідний я... А ти - чи гідна? :)

      13.06.03



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. * * *
      Ну ось нарешті я у Вашому алькові,
      А Ви, як завжди, зваблива така й чарівна!
      Ах це? Облише, то пусте. Краплинка крові.
      Я з битви щойно. Так, кривава і нерівна!

      Мій ворог хитрий був, безжальний і жорстокий,
      І всі обставини були йому на руку,
      Мені дісталося по ребрах, в ніс, під око,
      Побив пенсне мені і зіпсував перуку.

      Але я вистояв! Вважайте: за хвилину
      Наніс я два удари і погроз - без ліку!
      Тож Ви пустіть мене у ліжко, я спочину
      Від поєдинку з Вашим чоловіком.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. * * *
      Ви знов мені про ті сонети з мадригалами
      І про якусь Ромеу з тридев'ятих далей.
      Невже невтямки, графе, як уже дістали Ви
      Своїми віршами. Якби ж Ви тільки знали
      Що всі Овідії і Публії з Назонами
      Вже остогидли, що уже й температура
      Підскочила від тих кантат з кальсо... з канцонами.
      Чи ви гадаєте, я повна трубадура?
      Та знаю добре я, до чого все насправді-то,
      Чого торочите лиш про красу дівочу,
      Чого Ви, графе, хочете, чого Ви прагнете,
      Бо я ж насправді теж лиш цього й хочу.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Собаче
      Найкращі друзі всіх бродячих псів
      В зимову пору - теплокомунслужби,
      Хоч і навряд чи це взаємна дружба,
      Але пусте. Он там, дивлюсь, присів
      На теплий люк старий рудий барбос -
      На псячому весіллі як колос
      Підноситься. І на сусідню суку,
      Яка годинами не злазить з люка,
      Хіба лиш зрідка оком поведе.
      Він не розцінює її "як жінку" -
      До березня ж не дінеться ніде,
      А там ще він залізе їй на спинку.
      І хоч давно бурчить у животі,
      І хоч коти, не боячись ні трішки,
      Заледве не під носом ходять пішки,
      А блохи розгулялись у хвості,
      Барбос лиш ноги незворушно гріє.
      А ще, можливо, він плекає мрію
      Про справжній рай для праведних собак,
      Де він зігріється й наїсться всмак,
      Де ні котів, ні навіть бліх не буде,
      Де вічні весни, повно юних сук,
      Де матиме двоповерхову буду,
      Де звільниться від всіх собачих мук.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    2. Ностальгія
      Віддам півцарства, півжиття і півконя,
      За погляд твій, за посмішку, за слово,
      Щоб хоч хвилину... ні, годину... ні, пів-дня,
      З тобою разом... щоб ще раз... щоб знову...

      Щоб як торік... (чи років два тому? чи три?)
      У нас... (чи в вас? а де ж це все було-то?)
      Весна, ласкаве сонце, лагідні вітри,
      Над озером... (чи то було болото?)

      Ми стежкою ідем, по кошику грибів
      Набравши... Втім, які ж гриби у квітні?...
      Ага, згадав: це січень був і сніг рипів
      Веселий місяць, зірочки привітні

      І більш нікого, і ніколи, і ніде...
      Ох, спогади, накинулись юрбою
      Це в'їлося, це не мине, це не пройде,
      Хоч все було й не так, хоч не з тобою.

      ~13.06.06



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Зимове
      В старенькій неопалюваній хаті
      Ми грілись компліментами й вином,
      Ми кутались у коцики картаті
      І виглядали долю за вікном.
      Ми вірші одне одному писали,
      І ними ж ми розпалювали піч.
      Ми харчувались часником і салом,
      В єдиний спальник влазили на ніч.
      Вишневим підфарбовували соком
      Розтоплений на наших віршах сніг.
      Приносили новини нам сороки
      І блюзи нам скрипів старий горіх.

      Тепер живемо у теплі й достатку...
      Тепер вже "я" і "ти", але не "ми",
      Та гріє нас не стільки газ, як згадки
      З тієї найтеплішої зими.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    4. * * *
      Ну й знов весна. Нічого ж не змінилось.
      Чому за зимами - щоразу весни?
      Хоч раз би ти, природо, помилилась,
      Ну от візьми коли - та й не воскресни.
      Поніжся в замороженій дрімоті,
      Проспи ти той будильник березневий,
      Із гідністю старої королеви
      Дай відпочити своїй древній плоті.
      Мені поспати теж таки годиться,
      Так років з двадцять, може навіть тридцять.
      Десь на горищі дідової хати,
      По вуха загорнувшись в одіяло.
      Ви б, миші, там не надто тупцювали?
      ...ой ле-ле! Вже світає. Йду я спати.

      27-28.03.03



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. * * *
      За шибкою вечірня пісня цвіркуна,
      І шум машин, і запах матіоли,
      І дітлахи гасають біля школи,
      Звук потяга вже аж під лісом десь луна -

      Там хтось у товаристві друзів і вина
      Долає шлях з нікуди у ніколи...
      А десь ген-ген, за лісом і за полем,
      За сотні кілометів - там живе Вона -

      На котрійсь вулиці в якомусь місті,
      Та, котру я не бачив років двісті
      Без котрої ні друзі, ні вино,

      ні матіоли в купі з цвіркунами
      Не радують, не тішать... Все воно
      Не "ПОРЯД з нами", все це "ПОМІЖ нами".

            25.07.07



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. * * *
      От кінчиться зима, і певно буде осінь.
      А до весни лишається не менше року.
      Ви, горобці, ще надто рано вийшли босі,
      Тобі, Природо, ця відлига вийде боком.

      Чогось і місяць повернув назустріч сонцю,
      Зірки вже, мабуть, з тиждень не зникають з неба.
      Згорнутися б в клубок на синовій долонці,
      І на найближчих років сто - чого ще треба?


      От кінчиться зима, і точно буде осінь.
      І до тепла лишається не менше року.
      Ще ж тільки лютий, Земле, все тобі здалося,
      Ти рано ще березовим спітніла соком.

      30.01.03



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.33

    7. Музам
      Що не кажіть, а в кожній музі - жінка
      (По-перше жінка, муза - вже по-друге).
      З одною одружився, у декреті - друга,
      До третьої ще й не топтав стежинку,

      А вже вона не поцуралась зради,
      До грошей більше, ніж до рими ласа,
      Ще й хвицьнула не гірше за Пегаса.
      І де мені тепер шукать розради?

      І на чиїх би розридатись грудях?
      В чию спідницю висякати носа?
      ...лежить без діла ліра безголоса
      І зовсім я зневірився у людях...

      Ото й спроможний тільки на халтуру -
      Плоджу віршовану макулатуру.
      30-31.03.03



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    8. Перед Миколаєм
      У переддень зимового Миколи
      Страшенно тягне залягти у сплячку,
      Чи підхопити б хоч яку болячку,
      Розгрипитись і "не піти до школи".

      Просачкувати всі свої "уроки",
      По барах лікуватись від застуди,
      І вийти знов у білий світ, на люди
      Ну от хоча б десь так з нового року.

      А краще навіть вже під самий лютий,
      Коли вже відшумить останнє свято,
      Коли вже можна весну виглядати,
      І дні вже довші, вище сонце... Тьху ти!

      Розмріявся, тролейбуса прогавив.
      Не спати, блін! Приїду - вип'ю кави.
      17.12.03



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    9. ***
      Ця апріорна тимчасовість,
      Недоотриманих утіх,
      І приколисувана совість,
      І недовиплеканий гріх...

      Все інше просто й тривіально,
      Як у дешевому кіні:
      Мовчу самотньо і печально,
      Бо ти дісталась не мені.
      04.07.07



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.31 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    10. Блондинка
      Можна? Здрасьтє вам. Спасібо. Рая.
      Да, я про роботу, по об'яві.
      Резю-шо? Спасібо, краще чая.
      Ах, які тут ящічкі цікаві!

      Зможу тута класти космєтічку.
      Ой, я вас не зачепила бюстом?
      Правда, мені йде оця спідничка?
      Меблів, бачу, тут у вас не густо.

      Ше б діван, ну чи хотя би крісло .
      Ну... Якшо ми схочем отдохнути...
      Ну а так у вас нічо, не кісло.
      Ну, карочє, загортайте... Тьху-ти!

      То єсть, я согласна тут робити.
      Шо? Ексель? Такого я не знала…
      Ще я можу поливати квіти!
      Мови? Так, я знаю їх немало:

      Українську, русску, ну і даже
      Ми англійську вчили в універі.
      Універ? Ну той, шестіетажний.
      Там такі круті стєклянні двері.

      Да, діплом взяла канєшно. Нате.
      Вот який красівий і блєстящий!
      Ну то шо, коли вже починати?
      Як ви кажете? За двері? Нащо?

      Ну і ладно! Ну і больно надо!..
      Ну й піду... До ваших конкурєнтів.
      Там мене зустрінуть дуже радо -
      Там таких немає імпотєнтів!



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": 5.33

    11. У перервах на роботі
      А журавлі летять... І ти летиш...
      І осінь відлітає із тобою...
      Ти ніби в нормі, ніби й "хвіст трубою",
      На поцілунок відрубала "Киш"
      Та видалась тремтячою губою.

      - І що ж тепер? Напевно, до весни?
      - Мабуть. Ти ж хоч не забувай писати.
      - Угу. Писатиму... Але ж яка ти...
      Та ні, мовчу... Приходь хоча б у сни.
      Моя кохана, мій прекрасний кате.

      - Ну що, ти знов? Прошу тебе - не ний!
      - Пробач. То все вона виною - осінь.
      Я більш не буду. Дай, хоч до волосся
      Торкнутись. Я вже в нормі, ще сумний,
      Але ж не серджусь. Ось уже на носі

      Зима. І ні тебе, ні журавлів...
      - Ну перестань. Та, врешті, я не проти,
      Якщо ти заведеш когось...
                     - Ну що ти!...

      То я достатньо вже наплів
      Для конкурсу? Вертаюсь до роботи.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Лист другу на чужину
      У нас глибока осінь, друже мій Мар'яне,
      Всі вулиці у парасолях і у листі,
      Усе навколо мокре й сіре, місто в'яне.
      Незатишно і зимно, лиш в старому місті
      Ще можна соватись. З кав'ярні до кав'ярні
      Перебираючись під стінами будинків.
      Всі хлопці стали злі, дівки - негарні,
      І тільки рясно розмальовані блондинки
      Ще тішать погляд і нагадують про вітер
      Який давно вже в мене по кишенях свище.
      Та про сумне не буду (написав і витер)
      Не переймайся й тим, що набурчав я вище.
      Ми тут, Мар'яне, всі про тебе пам'ятаєм,
      Ну як не всі, то все ж не менше половини,
      На днях об'їлися весільним короваєм,
      Та ти й без мене знаєш про такі новини.
      Хоч що ти бачиш у своєму інтернеті?
      От нам з Андрієм дехто хоче бити пику
      А ти ж, я так гадаю, схочеш бути третім?
      Приїдь, відчуй себе порядним чоловіком.
      І прихопи з собою там яку москвичку,
      Бо так подумалось перед концертом "Вія",
      Що українство наше нам ввійшло у звичку -
      Жеремо сало, помаленьку пліснявієм
      І навіть нікому нам всипати по сраці...
      І показати нам, які ми сучі діти.
      Щось розтриндівся я... Вертаюся до праці
      А ти вже приїжджай, бо ж точно будеш битий!



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    13. Наш Самвидав
      Ця осінь урожайна на поетів,
      І все такі гарненькі та пістряві,
      І все такі цікаві та яскраві -
      Заколосили всюди в інтернеті.

      Стоять вони барвистими рядками,
      Розсіявшись на самвидавчих луках,
      Так чемненько побралися за руки,
      Моргають вічками, вертять задками -

      І всі такі корисні та поживні...
      А що вони вродили невеличкі -
      То не біда: їх зв'язують за гичку
      І продають - по три пучки на гривню



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5

    14. * * *
      А ти нiчого так, хмаринко,
      I форма, й колiр, i полiт...
      Стiй, хмарко! Передай привiт
      Однiй знайомiй. На хвилинку

      Спустися нижче. Я сто лiт
      Її не бачив. Я б в торбинку
      Щось поскладав, тобi на спинку
      Вчепив i твiй обтер би пiт,

      Щоб ноша не здалась тяжкою
      То, в рештi решт, не свiт за очi,
      В твоїх масштабах -- так рукою
      Подати можна. Ти до ночi

      Вже будеш там. I вiд душi, щосили
      Привiт мiй на Варшаву вилий



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.29 | Рейтинг "Майстерень": 5