•  Пророцтво 17-го року

Гранітні обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил—

•  ПОЕТ

Я жив не раз, хоч не в одній оправі,
Вмирав не раз і знову воскресав,

•  ПОВЕРНЕННЯ

Я йшов і йшов по синім узбережжі,
Мовчали гордо скелі кам’яні.

•  ПОВЕРНЕННЯ

Я йшов і йшов по синім узбережжі,
Мовчали гордо скелі кам’яні.

•  ПІШЛА

Довго будуть сумніви долати
І морочить голову мені,

•  ПІЧ

Лиже полум’я жовте черево,
Важкувато сопе димар,

•  ПЕРШОКУРСНИЦЯ

Скромне плаття, хустка білосніжна,
Погляд несміливий та ясний,

•  ПЕРШИЙ

Першим був не Господь
і не геній,

•  ПЕРЕХОЖИЙ. Присвята Ліні Костенко

Як він ішов!
Струменіла дорога,

•  ПЕРЕСТОРОГА СЛАВОЛЮБЦЕВІ

Одійде в морок підле і лукаве,
Холуйство у минувшину спливе,

•  ОШУКАНА МОГИЛА

Отут, де сумно опустили віти
Стрункі тополі на твердий обліг,

•  * * *

Очі розпечену магму ллють,
Губи тремтять потворно —

•  ОСІННІЙ ДИСОНАНС

Небо, скуйовджене і розколисане,
Дрантя спустило на темні бори.

•  * * *

Немає смерті. І не ждіть — не буде.
Хто хоче жить, ніколи не помре.

•  Некролог кукурудзяному качанові,
що загнив на заготпункті

Не чути голосінь, іржавіють оркестри,
Оратори стомились від кричань:

•  НЕВЖЕ?

У табунах людинозвірів
Живуть самиці і самці,

•  * * *

Не лицемірити, не чванитись пихато,
Не дуракам пускати в очі дим,

•  * * *

Не докорю ніколи і нікому,
Хіба на себе інколи позлюсь,

•  * * *

Не дивися так печально, брів похмуро не підводь.
Усміхнись і просто вимов: «Божевільний, не підходь.

•  * * *

Нашої заслуги в тім не бачу,
Нашої не знаю в тім вини,

•  Нареченій

По Шляху Чумацькому у росах
Буде вічність мчати коні,

•  ОДИНОКА МАТІР

Він мовчки впав.
Отерпли зорі строгі,

•  * * *

Навіщо бундючитися пихато,
Гріться в похвалах?

•  * * *

Набігла довга тінь на пристані,
Розбивається об причал,

•  * * *

На білих конях пронеслися роки,
Забризкали водою з-під копит —

•  МУЗА І РЕДИСКА

Знов на лірику тягне. І знову,
Тільки виповзе вірш з-під пера,

•  МОЯ МОВА

Все в тобі з’єдналося, злилося —
Як і поміститися в одній! —

•  МОЯ ВИНА

За лісом дим підвівся по спіралі,
І ти, ображена, застигла у вікні —

•  МОРЕ РАДОСТІ

Я із надій будую човен,
І вже немовби наяву

•  * * *

Моралісти нас довго вчили,
Вибивалися з кволих сил —

•  МОНАРХИ

Диктатори, королі, імператори,
Мліючи в димі хвальби,

•  Можна

Можна вірить другові чи милій,
Марить наяву чи уві сні,

•  * * *

Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,

•  * * *

Може, ти зі мною надто строга,
Та й чого б ти ніжною була?

•  * * *

Може, так і треба неодмінно,
Як робить давно вже звикли ми:

•  Містикові,

що неймовірно прудко втікав од поїзда.

•  МІЙ РОДОВІД

Вельможі пихаті і горді
Плетуть родоводів в’язь:

•  Мій Київ

В ночі осінні, холодні й нудні
Часто ввижається Київ мені.

•  * * *

Між думками зчинилися галас і бійка.
Вгамувати не сила їх пристрасть і шал.

•  ПОЕТ І ПРИРОДА

Пройшла гроза — і знову літня проза:
Парує степ, і оживає ліс.

•  * * *

Ми усі по характеру різні,
І смаки не однакові в нас,

•  * * *

Ми думаєм про вас. В погожі літні ночі,
В морозні ранки, і вечірній час,

•  * * *

Мені здавалась пошлою й бридкою
Бравада напускна безвусих юнаків,

•  МЕЖА

Давить душу не осіннє олово,
Тож не дивно, що самі собі

•  МАТЕРІ

В хаті сонячній промінь косо
На долівку ляга з вікна...

•  МАНДРІВНИК

Кусень хліба, молоко в торбині,
Босі ніжки, збиті до крові,—

•  МАЛЕНЬКІ СОНЦЯ

Минула ніч, і сонце білогриве
Несе на трості огненному день,

•  * * *

Ой майнули білі коні, тільки в’ються гриви,
Тільки курява лягає на зелені ниви.

•  ЛЮСІ

Нехай слова ці скучні і бездарні,
Та як мені не написати їх?

•  * * *

Люди — прекрасні.
Земля — мов казка.

•  ЛЮБОВ

Дзвенять німою тугою ліси,
Коли їх ніч тремтлива обнімає

•  ЛИСТ ЧИТАЧІВ ПОЕТУ

Твої вірші — думок великих злиток:
У них епоха і життя нове —

•  ЛИСТ ДО ВСЕСВІТНЬОГО ОБИВАТЕЛЯ

Не люблю я вас, дурнів приручених,
Ваш єлейний холопський тон.

•  ЛИСТ

Знов листа мені прислала мати,
Невеличкий лист — на кілька слів.

•  ЛЕСЯ УКРАЇНКА

Десь вітер грає на віолончелі,
Морозні пальці приклада до скла,

•  ЛЕВ У КЛІТЦІ

Залізні пруття обламали зуби,
Тепер ти — курка після зливи,

•  ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

•  * * *

Лаються, і плачуть, і сміються,
Дорікають, просять і кленуть

•  КУРДСЬКОМУ БРАТОВІ

Борітеся — поборете!
Т.Шевченко

•  КРІЗЬ СТОЛІТТЯ

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душі окриля.

•  КРИК XX ВІКУ

У небі тішились хмари,
У небі сонце пливло,

•  КРИВЛЯКАМ

Не видумуйте муки і драми,
Не видавлюйте з себе сліз,

•  КРАПЛЯ В МОРІ

На світі законів немало,
Я нагадаю один:

•  КОСАР _ А. С. Малишкові

В поле вийшов косар на світанні,
Ждуть його обважнілі жита,

•  КОМПАНЬЙОНКА

Повільно йшли мовчазні до перону,
Пожитки бідні склавши до валіз.

•  КОМЕТА І СІРНИК

В холоднім космосі блукаючи без цілі,
Вона Землі хвостом не обмине

•  * * *

Коли б тобі бажав я сліз і муки,
І кари найстрашнішої бажав,

•  Квіти

Слів на описи не трачу, словом не передаси
Їх земної, безсловесної, дивовижної краси.

•  ІКС ПЛЮС ІГРЕК _ Чорнявій математичці

Я не заздрю уже нікому —
Де ще мудрих таких знайти?

•  * * *

Іду, не хрестячись, в дорогу —
Я віру прадідів забув.

•  * * *

І чудно, і дивно якось
Відчути, що поруч ти,

•  * * *

І знову сам воюю проти себе —
Два чорти схарапудились в мені.

•  * * *

Зимовий вечір,
Закуривши люльку,

•  * * *

Земля кричить. Шинкують кров’ю війни,
І падають занози від ярма,

•  * * *

Земле рідна! Мозок мій світліє,
І душа ніжнішою стає,

•  * * *

Заспані сни оточили мене,
Щуляться з холоду, бідні.

•  ЗАКОХАНА

Ось на тому й ущухла злива,
Розійшлися з під’їзду всі.

•  * * *

Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.

•  * * *

Заграє смерть іржавою трубою,
Та я, забувши, що минає строк,

•  ЗАВІРЮХА

Ой, зима!
Біжить, регоче біло,

•  З ДИТИНСТВА

В мене була лиш мати,
Та був іще сивий дід,—

•  З ВІКНА

Синиця в шибку вдарила крильми.
Годинник став. Сіріють німо стіни.

•  ОДУРЕНА

Він байдуже потис її руку
І не чув її милих докорів,

•  Жебрак

Пристал ко мне нищий дурак...
А. Блок

•  * * *

О земле з переораним чолом,
З губами, пересохлими від сміху!

•  * * *

Є в коханні і будні, і свята,
Є у ньому і радість, і жаль,

•  ДУПЛО

Одлунала далека пісня,
Гамірливий вечір замовк.

•  * * *

Древній, обікрадений народе!
Над тобою прошумів розбій,

•  * * *

Дотліває холод мій у ватрі,
Я один замріяний іду...

•  ДО СУЄСЛОВІВ

Навіщо метушитися? Для чого
Обстоювати власну правоту,

•  ДО ПАПУГ

Ви, що слова у юрбу метаєте,
Ніби старі п’ятаки,

•  ДИСКУСІЯ В ШАФІ

Поставщик шляп доктора Аденауера повідомив
одну боннську газету, що федеральний

•  * * *

Десь на горизонті хмара-хустка
Манить в даль, мов дівчина у сад,

•  ДЕРЕВ’ЯНИЙ ІДОЛ

Я побачив, що в тебе згинаються ноги,
І від подиву ледве не вмер.

•  * * *

Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?

•  ГРУДОЧКА ЗЕМЛІ

Ще в дитинстві я ходив у трави,
В гомінливі трепетні ліси,

•  ГОЛОВЕШКА

Кажуть, люди жили табунами,
Спали покотом в млі печер,

•  * * *

Говорю я з тобою мовчки,
Тиша хмарою проплива.

•  ГЕРОСТРАТ

Нащо мене засуджено до страти?
Нікчемні люди, ваш нікчемний суд

•  ГАЛАСЛИВОМУ МЕНТОРОВІ

Навіщо? Навіщо? Навіщо
Отой катехізис заслуг?

•  * * *

Встає над нами сонце, як вставало,
Гудуть вітри в розгойданих дротах.

•  * * *

Всі образи й кривди до одної
Я тобі забуду і прощу —

•  * * *

Впало сонце в вечірню куряву.
Тиша виповзла за село.

•  Вона прийшла

Вона прийшла, непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.

•  ВКЛОНИСЯ ЇЙ

...жінки — матері нашого народу
О. Довженко

•  Відповідь

Небагаті у мене скарби,
Але й ті я не всі зберіг,

•  Вишивальниці

Вигаптуй на небо райдугу-доріжку,
Постели до сонця вишивку-маніжку,

•  НУДНИЙ КАРНАВАЛ

Ходжу. Сиджу. Лежу. І скнію.
Мовчу. І часом шаленію

•  * * *

Ви плачете? У вас, напевне, горе,
І ваші сльози варті співчуття,

•  * * *

Ви, що складали псалми і оди,
Світ оглядали крізь щілини рам —

•  * * *

Вже день здається сивим і безсилим,
І домліває в зарослях ріка...

•  Веселий похорон

Били в дзвони вітри,
Калатали на сполох.

•  * * *

Верби й тополі, діброви й гаї,
Стежка між нивами плідними,

•  Верба

Розлогі верби. Затишок і тіні.
Під ними тихо плещеться ріка,

•  ВАРВАРИ

Круг багаття не танцюють дико,
Не беруться в бійці за чуби

•  * * *

В грудях набубнявіла тривога
Світла, ніби ранок запашний,—

•  * * *

В букварях ти наряджена і заспідничена,
Поворозками зв’язана, ледве жива,

•  * * *

Буду тебе ждати там, де вишня біла
Виглядає з саду тихо і несміло.

•  * * *

Бубнявіють думки, проростають словами,
Їх пагіння бринить у завихренні днів —

•  БРАМА

Дикими, незнаними речами
Марить брама у тривожнім сні,

•  * * *

Благословенна щедрість! Все від неї,
Від щедрості думок, сердець і рук.

•  * * *

Берези, в снігу занімілі,
Іній на вітах слізьми,

•  БЕЗСМЕРТНІ ПРЕДКИ

Раби будували замки й храми,
Сіяли й жали — раби.

•  БАБА ОНИСЯ

У баби Онисі було три сини.
У баби Онисі синів нема.

•  АБАЖУРИ

Ступає ніч ногами бурими
На почорнілий сніготал.

•  47-Й РІК

Забулися давно образи, суперечки,
Злиденні і напівголодні дні,

•  * * *

Через душі, мов через вокзали,
Гуркотять состави почуттів...

•  * * *

Флегматично зима тротуаром поскрипує,
Фантастичні плете казки,

•  НІЧ В ОЗЕРІ

В мовчанні вод пригнічено-веселих
Застигли зорі на холоднім дні —

•  * * *

Осінній вечір морозові дихав,
У небі місяць, немов п’ятак...

•  * * *

Ну скажи — хіба не фантастично,
Що у цьому хаосі доріг

•  * * *

Ніби краплі жовті, в темну воду
Стиглі зорі падають вночі.

•  * * *

Найогидніші очі порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,

•  * * *

Люди часто живуть після смерті:
Вріже дуба, а ходить і їсть,

•  Злодій

Дядька затримали чи впіймали —
Дядька в сільраду ескортували.

•  * * *

Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок,
Є тисячі ланів, але один лиш мій.

•  * * *

Все було. Дорога закричала,
Блиснули байдужi лiхтарi.

•  * * *

Минуле не вернуть,
не виправить минуле,

•  ЖОРНА

Натуга на руках,
від втоми чорних,

•  ***

Там, у степу, схрестилися дороги,
Немов у герці дикому мечі,

•  ***

Виє вітер, довго виє, навіть слухать обрида.
Ходить байда споконвічний та у вікна загляда.

•  ***

Гей, нові Колумби й Магеллани,
Напнемо вітрила наших мрій!

•  ***

Світ який — мереживо казкове!..
Світ який — ні краю ні кінця!

•  Не вір мені

Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду.

•  ***

Я дивлюся в твої перелякані очі,
Я тебе заголубить, запестити хочу.

•  ****

Я чую у ночі осінні,
Я марю крізь синій сніг:

•  ***

Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?

•  НУДНИЙ КАРНАВАЛ

Ходжу. Сиджу. Лежу. І скнію.
Мовчу. І часом шаленію

•  ДІД УМЕР

От і все.
Поховали старезного діда,

•  ***

Маленьке — не смішне,
Адже мале і зерно,