Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Дмитро Чистяк
У цім саду і зграйнім, і страшнім
Нам випало любити до страждання
Вечірній чар одмерлих кольорів
І звуки відбування прижиттєві.




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    Щороку швидші пори квітувань,
    Але весна просториться без краю,
  •   ***
    Ти ранньо сниш – така посмертна тиш! –
    В обіймах білих кущаться віргани,
  •   ***
    Ти знаку зозулиного чекав –
    Аж давні душі підпалили вечір –
  •   Ритм (ІІІ)
    Ти виходиш до літа – і поле тебе забуває,
    розхвилить раптово
  •   Ритм (ІІ)
    Чорні згуки роялю з вікна весняного –
    нарозтіж!
  •   Ритм (І)
    … і золотяться світи…
    І простирає до раю
  •   Епілог
    Тобі не йти. Цей синій-синій сад
    Шепоче миродайну мову моря.
  •   ***
    Ота ріка тебе не відпуска:
    Пливеш у просинь і пливеш за просинь...
  •   ***
    Повернувся жасмин до криниці на прузі веснянім.
    Одсміялися дні, і загусла рясна тишина.
  •   ***
    Ти прокричи проти ночі слова золоті,
    теплі слова про любов, що не знатиме скону.
  •   Мотив
    ти ідеш по цвітінню акацій
    і травневої ночі не чути
  •   Вертання
    надсадна крапля опромінить ніч
    і сірка розтечеться над містами
  •   ***
    Прості слова у молодих очах.
    Прості слова промінніш од нарцисів.
  •   ***
    Ти знову повертаєшся в цей сад,
    Немов на перше коло, мов додому, –
  •   Надосінній благовіст
    Ти ідеш по могилах –
    І сад зацвіта голосами
  •   ***
    Стрепенеться – і тихо
    над Храмом прадавнім лише –
  •   ***
    Все буде довго-довго вигасать,
    І тільки вже коли по чорнобривцях,
  •   ***
    Ти відлинеш у тишу – і світочі смерку запалиш.
    Пізнім сонцем латаття забудуся, збудуся сном.
  •   ***
    Тихий мій друг повертає до себе у місті далекім.
    Марно шукатиму очі на вуличках древніх і марно
  •   Червневе
    Ластів’ята літати вчаться,
    І стихати вчаться світи.
  •   ***
    Пізні поля Єлисейські.
    Світло зелене-зелене.
  •   Святкова зала
    Святкова зала у лілеях осяйних –
    Хай музика лунає світозора –
  •   ***
    Бузку надвечірній трунок –
    І час вертати, вертати –
  •   ***
    Цвіте різдвяник. А Різдва нема.
    Тебе нема - і я сивію стиха.
  •   Карпатська балада
    За тією горою скінчиться шлях,
    Де на кожній смереці кров,
  •   Прощальне
    Прощання червня – ластів'ячим скриком –
    На сиві пасма стомлених садів.
  •   Зустріч
    Коли відпломеніло,
    І стихли голуби,
  •   ***
    І прийде вечір місячних сонат
    Дитячим болем самітних ночей,
  •   ***
    стихли погрози апокаліпсису –
    і від плачу просвітліло погроззя
  •   ***
    Веслує вечір на вишнім плесі –
    Як біло скрізь!

  • Огляди

    1. ***
      Щороку швидші пори квітувань,
      Але весна просториться без краю,
      Бо тут зійшли ми, тут уперше впали,
      Згадай – і море нами ожива.

      Згадай – і світло руки покладе,
      Озветься час – і глибина розтвердла,
      Бо все довкола – проростання стебел,
      Що в тихий рай непевного веде,

      Бо всі потоки мертвої води
      Тобі живити легко, ніби вперше:
      Усе ж довкола снило безбережжям,
      Лише поклич – і зацвітуть сади.

      1-3.V.11



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Ти ранньо сниш – така посмертна тиш! –
      В обіймах білих кущаться віргани,
      Та вже світліє першими дощами
      Сльоза висока – і тремти, тремти:
      На всі світи я викохав тебе,
      На прірву сині, на далеку осінь
      І на відліт над віком високосним,
      На тихий сон? – але посмертна тиш,
      Мій білий сну, як молодо ти сниш! –
      Так молодо, як по раптовій рані,
      Коли злетять і вибухнуть віргани.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      Ти знаку зозулиного чекав –
      Аж давні душі підпалили вечір –
      І вже стоїш в осерді зграйних течій
      На малоюних і старих вітрах.

      Вони прийшли по золотім дощу,
      Нічийні згуки в батьковій господі –
      Вечірній сад у раннього на споді…

      І раптом розпросторилось в очу:
      Сяйнули дерева, немов зима,
      Мов лебеденки на троянднім ставі
      І світ минув, а сад тобі зоставив,
      І спину зозулиного – нема!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Ритм (ІІІ)
      Ти виходиш до літа – і поле тебе забуває,
      розхвилить раптово
      темнаво,
      світло
      і волошково – найглибше.
      Розговієшся голосом,
      розвеселишся голосом сяйно –
      і не вистигнеш
      о неперелітній порі…

      Озирнешся й озернишся –
      ген по гладіні озерній
      заколоситься світлом –
      на тиху ясну незабудь,
      скоропадним вогнем у глибінь
      блакитняву повернеш –
      і під небом новим надвечори зацвітеш.

      А під небом новим
      сопілкує хлопчина з очима
      як Бог –
      сопілковими –
      проминально-щемливі плачі призахідного саду…
      Із надсади заплачеш –
      і тиша
      й незгасний цілунок –
      очима
      як Бог –
      сопілковими
      і прадавньо, і знову, і прісно –
      загублюся в сюрчанні коників –
      та й шукайте мене за піснею!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Ритм (ІІ)
      Чорні згуки роялю з вікна весняного –
      нарозтіж!
      Срібне-срібне пташа – у сильці білодзвонного неба.
      Заворожуй мене, воріженьку ранковий!
      А срібне пташа –
      на одлеті –
      ой леле!
      У краю молодому вже палять пахучі суцвіття,
      Дикі леви вгризаються світло-пресвітло –
      ой леле!
      Срібно-срібно над ними – лелека! –
      як легко,
      роялю мій білий!

      А ви ж помирайте, холодні старці,
      при багатті вечірнім! –
      Як пахнуть суцвіття! –
      Надвесінньої днини –
      тіло – на волі!
      А вище – тополі!
      А серце –
      на небесі…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Ритм (І)
      … і золотяться світи…
      І простирає до раю
      день цей мотиви висот…

      …одворожили сяйні водограї!
      Грай вечорово,
      заграй мене вволю,
      стирай мене волею,
      світлом стирай!

      Вже – не шляхи – а – шляхами – стікаєш,
      вже не торкаєшся – світлом торкаєш
      небо й оселі, сади й очі твої,
      звіку печальні…
      Мінись і грай-но
      кармінно-ручайно,
      грай і течи-но
      зграйно-причинно!
      Серцем –
      причально –
      на кожнім вікні,
      серцем – причально –
      таж тільки до рання…
      … і золотяться світи!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Епілог
      Тобі не йти. Цей синій-синій сад
      Шепоче миродайну мову моря.
      Голубки повертаються поволі
      Зі снів далеких, із усіх надсад.

      Заляже вечорова тиховодь –
      І нас відносять переплески смерку,
      Твоя краса озвучує пташину,
      І не стиха, і не стихає спів…

      Легенький пензель – ніби очерет –
      Гойдає любі тіні наостанку.
      Лілеї пахнуть синім-синім ранком.
      Та вже новий голубкам сниться лет…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***
      Ота ріка тебе не відпуска:
      Пливеш у просинь і пливеш за просинь...
      Зайшли дощі, затерпла перша осінь,
      А золота рука тобі – легка.

      Уже вода тобі – мов молода,
      І плаче вечір німо, як останній,
      І плаче вечір німо, ніби ранній,
      І цвіркуни вмирають по садах.

      Коли зведеться до небес ріка,
      Ти в кожнім вітрі і в зірниці кожній –
      Спізнав ти смерть не раз як усеможність,
      І золота рука тобі – легка.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      ***
      Повернувся жасмин до криниці на прузі веснянім.
      Одсміялися дні, і загусла рясна тишина.
      Ніби вперше цвітінням перейдеш у ніч перелітню,
      Ніби вперше пташино впадеш ув очорнений сад.

      Ти звільнився од пустища тіл золотих, ненатленних,
      І не вчути віднині тобі молодої пори.
      Темний крихкіт мелодій і криги ламке проростання –
      Ніби вперше розчахнення вікон, і сад у вікні.

      Цю надсаду нічну, де згубилися барви і крики
      Із надсадою дня, де урвалася тиша і мла
      Чорна сітка північного птаства сплітає, сплітає,
      Доки хтось не впаде з небосхилу, а може, і за…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***

      Ти прокричи проти ночі слова золоті,
      теплі слова про любов, що не знатиме скону.
      Жаром сльози золотої акація плаче,
      жаром сльози золотої…

      Час переходити ріки сумні і прекрасні,
      час переходити ріки чи в них потонуть.
      Кожне вже поле – то смеркнуча пісня про вирій.

      Боже, краса наливає ущерть
      – ніби смерть!

      І все ж ти прокричи проти ночі слова золоті,
      Теплі слова про любов, що не знатиме скону…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Мотив
      ти ідеш по цвітінню акацій
      і травневої ночі не чути
      теплі руки пожежею гріють удалині

      ти ідеш за цвітінням акацій
      і відлунюєш ніччю травнево
      здобулася на голос пожежа і стала свіча

      а вітри упадуть і лише солов’ї невтишимі
      білі пальці із темряви линуть і линуть до повні
      і цвітіння акацій легенько іде по тобі



      Вечір В.Сильвестрова



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    12. Вертання
      надсадна крапля опромінить ніч
      і сірка розтечеться над містами
      янтарний блиск облич і потойбіч
      в очах у тебе тепла мить вертання

      коли в падінні забринять сади
      коли пахне жасмином миродайно
      коли по нас тужливу заведуть
      а ми суцвіттям рук одвернем камінь
      і злинемо у тихі вечори

      в очах у тебе тепла мить вертання
      і чистий плач і перший пагін світу
      без нас не зазоріє на землі

      29-30.01.09.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    13. ***
      ***
      Прості слова у молодих очах.
      Прості слова промінніш од нарцисів.

      …В садку хлоп’ята бавляться в війну,
      Голодні птахи – в шиби – аж до крові,
      І прорости омели на зорі,
      І бите скло – очей тобі не ранять…

      Чому ж тоді такі прості слова
      Вертаються очима молодими?

      …Ти будував і біль, і вік, і гріх,
      Ти марив андрогіном і камінням,
      Тобі яріла з фуг і пасакалій
      Холодна і ясна зоря світів.
      Лягає попіл од пожеж і веж.
      Не треба сліз, ні стовпчиків, ні згадки…

      Всміхнись і ти очима весняними
      Простим словам у молодих очах.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ***
      Ти знову повертаєшся в цей сад,
      Немов на перше коло, мов додому, –
      І знов мене засвітить незникомо
      Криштальний голос, ніби листопад.

      По водах, що спивають золотінь,
      По водах, що спливають золотінню,
      Криштальний голос, ніби листопад,
      Холодну тишу співом животворить.

      І вже палають пізні жирандолі.
      І будуть сурми угризатись болем.
      І стане День.
      Але ще рано-рано,
      Ще зацвітаю я і засвітаю
      Од листопаду голосу твого.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Надосінній благовіст
      *
      Ти ідеш по могилах –
      І сад зацвіта голосами
      Тільки мов золотих
      Не відчути не вчути німим
      Буде камінь могильний і хрест біля року причастя
      І усе тільки шлях до холодного схрону листків

      Ти пройдеш по могилах
      І скрізь порожнеча блазенств і страхів
      Тільки знову і знову в очах
      Ця ніби фреска із інших часів
      Ця ніби повінь
      Сонячні люди
      Ідуть по воді
      По бурштиновій…

      *
      Ти відпускаєш сонце навзахід
      І внезабарі – пугачі – сонцями
      І внезабарі – голоси – снігами
      Але межа тебе іще триває
      Прийми цей чистий раю відгомін
      І засвіти од нього проминання
      То й промінь упаде коли глибінь.

      *
      Урветься стежка
      В нетрях винограду
      І ти ступнеш у пагін злотогранний
      У сонці надосіннім благовісту
      Тобі дивитись у дніпрові очі
      Обвивши вколо серця синь вітрів
      Аж доки кров кінцем не зацукрить…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    16. ***
      Стрепенеться – і тихо
      над Храмом прадавнім лише –
      слід золотого Дощу
      Ти зацвітаєш до сутіні
      в пізнім саду
      Росяно-росяно

      ...що й водограй відструмів...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. ***
      Все буде довго-довго вигасать,
      І тільки вже коли по чорнобривцях,
      Твій лик мені до білості проститься,
      І западе яса.

      Війне у ці пошерхлі вечори,
      Війне у це померкле айстровиння
      Тремтінням
      білих-білих сопілок
      З залісся снів, де морем дихать вільно,
      де море диха вільно…

      І ти збагнеш: твій жереб – даленіть
      І знати, що ніколи не причалиш:
      Є тільки море, мревом – береги –

      Спливає твій високий Лоенгрін
      Одним-один,
      Лебедик не кричить, і далі –
      далі –
      Граалем…




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    2. ***
      Ти відлинеш у тишу – і світочі смерку запалиш.
      Пізнім сонцем латаття забудуся, збудуся сном.
      Метеління й леління хмарин. Порожнеча причалів.
      Мертвоводдя печалі обернеться темним вином.
      Буде питися боляче з чаші. Ти світич відпалиш.
      Буде питись останньо, прощально, і ще, і іще,
      Аж допоки не вип’єш останню краплину начала,
      Не розійдуться кола, і не затерпне – дощем...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      Тихий мій друг повертає до себе у місті далекім.
      Марно шукатиму очі на вуличках древніх і марно
      Листопадатиму вперше, щоб літо скінчилося швидше.
      Стиха заходить остуда на всю золотінь вечорову,
      Стиха слова несказанні упали у слово посліпле,
      Стиха іти в порожнечу, і стиха, і ясно всміхатись –
      Тихий мій друг повернувся до себе у місті далекім.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    4. Червневе
      Ластів’ята літати вчаться,
      І стихати вчаться світи.
      О щемливе і просте щастя –
      При високім вікні цвісти!

      Все – поволі, за колом – коло
      У неперелюбному сні.
      Тільки голос, твій чистий голос –
      Наче блискавка вдалині.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***
      Пізні поля Єлисейські.
      Світло зелене-зелене.
      Коли?

      Гілки гомонять водою.
      Вода гомонить гілками.
      Хто?

      Тільки із ночі – сонце.
      Тільки зі світу – вечір.
      Як?

      Зерно в пітьмі проростає.

      І чисті сльози нізвідки.
      І я раптово живий!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    6. Святкова зала
      Святкова зала у лілеях осяйних –
      Хай музика лунає світозора –
      Нечутно засина, і плин старих канцон
      В’ялить її, дарма що панства рясно.
      Чи ж ми снимо у глибині віків?

      Розкущується жар ясним суцвіттям.
      Так тиховійно линуть маскаради,
      Що їх веде весна! Та бронзовінням
      Холодна зброя врізалася раптом
      У жар суцвіть на мертвих килимах.
      Чи й ми снимо у люстрі темних літ?

      Чому ж не полуднево, чом вечірньо?
      Чаклунством осмутніло світле свято.
      Біляві коси обернулись черню –
      І чарівниця плаче за коханим,
      І юності не верне ворожбит.

      О жаль за днем і присмерком летким!
      Згадай молочні ночі над рікою…
      Святкові світичі тремтливі та жалобні,
      І музика прощально вибухає,
      А в серці ворожбита жаль за днем.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ***
      Бузку надвечірній трунок –
      І час вертати, вертати –
      Бджоли, яблуні, небо
      Позацвітали слізьми,

      Чиясь лебедина пісня
      Буде блукати, блукати –
      Та й загубиться смерком,
      Біло майне крильми,

      В’язатимуть сітку тіні –
      Впіймати і не впіймати –
      Та й одміняться світлом,
      Де проскрипіло дверми –

      За піснею – легко й летко –
      До хати, білої хати…
      Синню поле востаннє
      Лагідно обійми!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    8. ***
      Цвіте різдвяник. А Різдва нема.
      Тебе нема - і я сивію стиха.
      А інші прийдуть, нанесуть снігів.
      І тільки в тебе очі благовісні.

      У цім саду і зграйнім, і страшнім
      Нам випало любити до страждання
      Вечірній чар одмерлих кольорів
      І звуки відбування прижиттєві.

      У відбуванні стільки відбувань!
      І вже межею - білий цвіт магнолій,
      І вже відлунням тихої любові
      Упала перша крапля дощова...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Карпатська балада
      За тією горою скінчиться шлях,
      Де на кожній смереці кров,
      Та мертвотні сніги впадуть, наче тля,
      Западеться на тишу крок.

      Не Орфеєм зійдеш ти у гору ту,
      Евридиці й Голгофі чужий,
      Споночіє зимно у пустоту,
      Сповеніє час на межі.

      За тією горою скінчиться світ –
      Лиш од зір війне красотінь.
      Проклянеш і раз, і тричі цей вік
      І сирцеву вселенську тлінь.

      Проклянеш і впадеш на мертвотну біль,
      Там, де ранні йшли та зійшли,
      Припадеш сердечно на гострий біль
      До засніженої землі.

      Припадеш любовно, що й немовля, –
      Аж озерняться небеса,
      І розкущиться обрій, і вже – здаля –
      Височезний трояндний сад.

      Назаряюсь любов'ю перших очей,
      Як промінно сяйне з-за віт…
      І посніжно тиша мені рече:
      “За блакиттю постане світ”.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Прощальне
      Прощання червня – ластів'ячим скриком –
      На сиві пасма стомлених садів.
      І вже – не боляче, не зле й не гірко
      Ступати у його ясні сліди.

      Ще сонце німбом на очах коханих,
      Та щось із нас іде у просторінь,
      І в світлі тоне і у тінях тане
      І нами й липнем стане на зорі.

      Синіє тиша краю дорогого.
      Прозорішають смуток і слова –
      Горить по нас жасминова дорога
      І тепла пісня в травах визріва…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    11. Зустріч
      Коли відпломеніло,
      І стихли голуби,
      Приплив у слові білім,
      А очі – голубі…

      Не бачила, світліла –
      І відгула гроза,
      А він їй біле тіло
      Зірками пов'язав.

      Бриніли чисті сльози,
      І зір був повен зір,
      А десь ішли морози
      По вранішній росі…

      Ще зірочку, ще линву,
      Отак, отак – і рай!
      – Коханий, я щаслива!
      – Кохана, помирай!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5

    12. ***
      І прийде вечір місячних сонат
      Дитячим болем самітних ночей,
      Високим страхом світлого надзим’я,
      І ти здригнешся, ставши світлотінню
      На сірих мурах, і перетечеш
      Легкою цівкою у гирло річки,
      Якій межею стало джерело,
      І не пребуде більше задзеркаль,
      Проступить сіль нестерпним шумовинням
      І чорнотою дна пообростає –
      Тут, мінячись, не старіє земля,
      Промінячись, темнота не минає,
      Весільне не загоїться цвітіння –
      І з ночі згірклих місячних сонат
      Ти видибаєш молодим промінням
      Від саду й до останньої сурми.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    13. ***
      стихли погрози апокаліпсису –
      і від плачу просвітліло погроззя
      першим кривавим квітом півоній
      прощено землю.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ***
      Веслує вечір на вишнім плесі –
      Як біло скрізь!
      Веслує тиша на синім плесі –
      І – сліз! І – сліз!
      Згубились ниті,
      Вклонились тіні,
      Лягла краса,
      І світле древо в мені зростила
      Ясна сльоза.

      Зазолотіла вечірня тиша –
      І спів росте,
      Зазолотіли вечірні сльози –
      І вже плоди,
      Плоди весільні,
      ще й молодильні,
      Їм намовлять
      На світлім древі – не чистим словом –
      А – немовлям!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5