Леся, з Новим роком - новим щастям, з Різдвом Христовим. Радий, що завітала до нашого сайту ПМ. Дякую, що пам’ятаєш і цінуєш. Будьмо! Бо кому, як не нам БУТИ!

Будьмо! Не знаю, правда, чи надовго мене вистачить на цьому сайті. Інколи буває дуже прикро, бо помічаєш... Це цікава гра, але не для моїх нервів. Якщо починають бити просто так - я тікаю. Дякую, Жоржику Свійський, Ми мусимо Бути.

Доброго дня, Леся
Я не зрозуміла Вашого питання стосовно свого вірша?

Лесю, нахабнію, вереднію, та мені б дуже хотілося почитати ОТУ Вашу поезію, "що насичена почуттями, та ТУТ не сприймаєть...":(
Якось можна?

Нікусь, навіть не знаю як це зробити. Хіба кинути Вам якусь зі збірок по електронці, щоб чужі й злі очі не бачили.
А наша поезія упевнено крокує у Європу та у бік Київської Русі. На повному серйозі обговорюють речі, що до поезії не стосуються просто ніяк. Перетворили ПМ на клуб юних істориків чи місце для демонстрації непересічності власної особистості - турнір коментарів на нулі творчих потужностей. Гірко-прикро-нецікаво. А поезія - не бавлянка словами, а єдиний спосіб словом вплинути на душу. Змусити сміятися чи плакати. Хто вміє? Покажіть мені його, купую всі книги оптом, плачу будь-які гроші. Не хвилюйтеся, не розорюсь, обмаль таких. Не скажу, що я сама це вмію. але хоч намагаюся. Не хочу перехрещувати когось у свою віру, але чомусь хочеться Вам усе це говорити.

Перекиньте, коли можете. Буду надзвичайно вдячна. Ось адреса: Kosame@ukr.net. Злі очі не побачать, а мої, здається, добрі, хоч і відьомсько зелені:) Та прошу, говоріть, Лесю, говоріть, мені дуже не вистачає відвертого слова...
На "перехрещування" я ще жодного разу не велась, проте Ви - дуже близька мені по духу людина, тому ні про яке "перехрещування" навіть мова не йде. Ми однієї віри ;) Хоч і гірка вона :(
Люди прагнуть арен, і знаходять іх собі де завгодно, навіть на таких літературних сайтах, перетворюючи їх на тир - дуелянтську з ерудиції. Скільки я цього суму вже надивилась... Та і хто нині цінує справжнє? Небагато таких поціновувачів набереться :(
Тому дійсні почуття - то релікт. В тому я вже теж пересвідчилась. А вчитись їх передавати чи викликати хочуть одиниці...
Благородні наші з Вами прагнення, Лесю, та все, що нам лишається (окрім праведного гніву:) - це надихати власним прикладом (яким би вдалим він не був, аби щиро), як те робили мудрі філософи свого часу.
Дуже чекаю Ваших віршів.
Ось бачите як багато всього мені хочеться говорити Вам :)

Ой, а як я чекаю, пані Лесю, Ви собі не уявляєте! І Вас, і Ваших поезій, і розмови з Вами, до речі, у нас можна собі поговорити вільно, навіть, якщо хочеться заховатися від світу - віднедавна маємо таку можливість )))
І прошу прочитати пошту, там десь лист мій має валятися...

Варцю, вона вже одну видала. Зараз йдеться про наступну. А батько з тих, що пальцем стіну пробиває.

То, Лесю, твій улюблений Бендюг в мій бік ніжно натякає.

Хм, запитання. Навіщо видавати збірку, про яку ало хто дізається взагалі? Ви мені вибачте мою прямоту.

Доброго дня,Лесю. Я давно хотіла Вас подякувати за Ваш приїзд до Харкова декілька років тому. Ви виступали зі своєю поезією , піснями в Українському культурному центрі. Я була тоді з подругою і до цього часу залишилось враження, що Ви незвичайна людина: красива, розумна, талановита. І коли ми зустрічаємося з Богданом Андрусяком, то завжди я запитую у нього, як там Ви. А зараз просто радію від Вашої поезії, бо вона глибока і лірична. Вітаю Вас з весною, з першими пролісками,з першими весняними дощами. Приїздіть до Харкова!

Наталю, телефон 234-888, код Тернополя знаєте.

Про всяк випадок залишаю комент ще й тут - щось у нас на ПМ все почало зникати.
Ну ти й утнув, Юрцю! Знаєш, я теж не люблю, як забрехано іроди зі скавулінням вичавлюють славу! Особливо. якщо забрехано!
Не знаю, про кого це, яле абсолютно лягає в контекст твоєї суперечки з паном Короташем. І моєї. От не ворушив би він теми свого нібито членства в НСПУ, то й жив би собі спокійно, а так - доведеься оперувати фактами. Олег Короташ справді був прийнятий до лав НСПУ в 1997 році за спрощеною схемою для молодих талановитих письменників (у таланті йому не відмовиш). Але у 2004 році він був активним учасником групи Наталії Околітенко, яка за вказівкою Кучми заходилася руйнувати Спілку. Однією з причин було те, що Кучмі впало в око приміщення на вул Банковій 2, хотів його прихватизувати під свій фонд. Спілку ми відстояли на знаменитому любневому "з'їзді на вулиці". Але 7 письменників - Наталія Околітенко, Дмитро Кулиняк, Юрій Каплан і між ними ОЛЕГ КОРОТАШ були виключені з НСПУ. Тому його й немає у наших довідниках і на сайті НСПУ: http://nspu.org.ua/dovidnyk/К. Охочі можуть переконатися. Одразу зауважу, що це не недогляд, як вже запевняв мене Короташ на моїй сторінці (вірш Горе Горі), в НСПУ, як у кожній організації є відділ кадрів, от він цим і займається.
Я розумію, що членство в організації не є приводом для гордості, можна вступити, можна вийти, але факти є факти - цих людей було виключено за ЗРАДУ. От що навіяв мені твій вірш, Юрку.

П. Лесю, інфа подана вами дещо недостовірна, щоб не сказати викривлена плітками... Отже:

- «Вся тутешня сволота, гидь людська – поліцайня, повіялася в банди бандерівські. А куди їм від люда чесного подітися?», — Владимир Яворивский, «Вічні Кортеліси» (Госпремия УССР 1984 г.)

- «Багатьох порозшукували наші «яструбки» в бандах бульбашів та бандерівців, куди поховалися всі фашистські собаки», - Владимир Яворивский, «Вічні Кортеліси» (Госпремия УССР 1984 г.)

А тепер ідемо далі (наведу текст, неодноразаво опублікований в українських ЗМІ):

- Председателю КГБ СССР тов. Андропову Ю.В.
копия: Первому секретарю правления СП СССР тов. Маркову Г.

Уважаемый Юрий Владимирович!

Мы, украинские советские писатели, решительно осуждаем действия так называемых литераторов Светличного, Стуса, Сверстюка, Караванского, братьев Горыней, Мороза, Черновола, Осадчего, математика Д. Плюща, В. Некрасова и др., погрязших в националистическом болоте и не раскаявшихся в своей антисоветской деятельности. Нет и не может быть прощения им, замахнувшимся на самое святое — на социализм, на вековечную дружбу между русским и украинским народами, на чувство семьи единой. Их писания, создаваемые с целью подрыва и ослабления советской власти, будут отброшены народом и историей. Заверяем Вас, что никаким отщепенцам не удастся рассорить нас с ленинизмом, с коммунистической партией, с законом. Украинский народ никогда им этого не простит.
Подписи: Дм. Павличко, Ив. Драч, Вл. Яворивский

Це щодо звинувачень мене у нібито "зраді спілки"...

Про прийняття мене, то не у тих ви, п. Лесю, питали людей. Потрібно було запитати безпосередньо тих, хто працював в тогочасному апараті СПУ, то ж ви би знали про те, як приймалося і чому...

Тепер щодо "2004-го":

Загалом нічого страшного зі спілкою не було. Я з іншими письменниками (до речі його підписали ще і Ю. Бедзик, Л. Череватенко, наскільки пригадую В. Цибулько та інш.) у 2004-му підписав лист, у якому йшлося про спроби дерибану спілчанського майна з боку керівництва НСПУ, та уже здійсненому продажі будинку матері М. Волошина у Коктебелі та спробі перепродати письменницький санаторій "Будинок Чехова" з 2-ма гектарами пляжів у Ялті...
Це звернення також було опубліковане численими ЗМІ,

як, до речі і лист СБУ (україномовний варіант можна знайти):
- «СЛУЖБА БЕЗОПАСНОСТИ УКРАИНЫ
№14/1509
15 июня 1993 г.
Вице премьер-министру Украины
ЖУЛИНСКОМУ Н.Г.
Уважаемый Николай Григорьевич!

В период 1991-1992 гг. в Украину поступила гуманитарная помощь от Министерства обороны Германии в количестве 1600 единиц транспортных средств и 69 наименований воинского снаряжения. Вся эта техника была расположена в Закарпатской области на территории Закарпатского облагросервиса. Потом по инициативе депутата Яворивского В.А. она была распределена между различными организациями и предприятиями, 80 процентов которых отношения к Чернобылю не имеют. В ходе проверки финансово-хозяйственной деятельности исполнительного комитета Международной организации «Союз Чернобыль» выявлено, что МО «Союз Чернобыль» основала 20 коммерческих структур, которые, не занимаясь благотворительной деятельностью, пользуются налоговыми льготами и кредитными средствами государства.

Все материалы по итогам проверки МО «Союз Чернобыль» и указанных коммерческих структур, после окончательной доработки сотрудниками КРУ Минфина, для дальнейшей оценки и принятия решения будут направлены в Генеральную прокуратуру Украины»....

То ж панове, я маю власну думку щодо тих подій... І на останок, - повідомлю, що я вперше чую про виключення мене з НСПУ, бо, чомусь, мене про це не повідомили ані Ів.-Франківська обласна НСПУ, де я мешкав у 2004-му, ані спілка у Києві, де я буваю щотижня ані друзі із нинішнього керівництва... Можливо, забувають))) а, можливо, "виключення" відбувалося з порушенням статутних норм НСПУ, тому і не розголошувалося... І ще одне, - до чого тут узагалі Кучму приплели?) Як людина, котра нічим не завдячує п. Яворівському щодо прийняття до спілки, залишаюся із правом мати власну думку щодо усіх вищенаведених подій...

...коли у 1984 Явір тримував госпрємію за "бандєровцов" - В. Стус догнивав у таборах... От таке то...
Усе інше то не є важливо.

Лесю! У коментарі до вірша «Майже про Трою» Блакитної Кішки я вже казала, що як би ми самі себе не називали, аби хтось інший нас не називав, ми залишаємося тими, ким є насправді. Не менше, але і не більше. Ми не станемо від цього писати ні краще, ні гірше. Ми не станемо розумнішими або дурнішими від будь-яких епітетів і метафор, хоч би обліпилися ними з ніг до голови. (Хіба що смішнішими, як поети, які розмовляють у двох лицях самі з собою, не забуваючи нахвалювати один одного).
Я це до чого все? Мабуть, скоро доведеться заводити цитатник щось на кшталт «Мао-Леся», щоб не забути всіх тих назв, які ти для мене придумала. Спочатку це мене трохи бентежило. Але потім стало зрозуміло: тобі просто не вистачає інтриг і ворогів для наступного роману про Інтернет :) Звідки і всі ці провокації… Бідна-бідна Леся :))
Тільки знаєш – я не подарую тобі такої можливості, вибачай! Відповіді на провокації не буде. Тому весь свій словарний запас у мою адресу спрямуй краще на щось більш продуктивне. Наприклад, на поезію. Хіба не вона є найголовнішою причиною, через яку ми всі тут зібрались?
«Убога маска без імені» - Чорнява Жінка.

Ой, хто завітав!
Привіт, Любо, давненько не заходила!
Щось я не второпаю - ти миритися прийшла чи сваритися?
Та чого ж ти кожне слово сприймаєш на свою адресу? Чого ж кожну маску клеїти до свого обличчя? Хіба мало інших?
Була у нас на кафедрі кумедна історія. Одна дама, відома своїм паскудним характером, обурилася: "Учора ви образили мого сина! Ви сказали йому - ти такий же, як твоя мати!" У відповідь професор відповів: "То скажіть моєму синові - ти такий же, як твій батько! Нічого не маю проти!".
Любцю, ані інтриги, ані вороги мене не цікавлять, тема давно закрита. За поради дякую. І за увагу.
Запас спрямую на більш продуктивне... Може, почитай, що я в "Мереживі" про тебе написала. Зараз публікну.

Любо, на тему "Мережива" - в друкованій книжці не можна змінити "ані титли, ніже тії коми", як надруковано, так і є.
Все, що сказано, сказано свідомо, але не віднось усе лише на свій рахунок, коли я хочу говорити, то вмію й правду в очі, хіба ні?
Виховувати одне одного - марна справа, ти про це чудово знаєш, в кожного своя дорога. І я зі своєї не зверну.