Усі коментарі - Дмитро Дроздовський

Автори /

Дмитро Дроздовський (1970)

самотність похлинулася цинізмом.
блазенний шлях на Гору божевіль...
я більше не кохаюся з ліризмом,
і я забув, що означає "біль"...

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Володимир Гнєушев, [ 0000-00-00 00:00:00 ],
на сторінці поезії "* * *" Дроздовський Дмитро

Як для обраного Вами жанру (з наголосом на сентименталізм) - добре.
Зауваження: "минутка" - русизм. Є в укр. мові "мінута" як 1/60 частка градусу. Час - виключно "хвилина". "У формі" трох дисонує з ліричною лексикою вірша. Поміркуйте, можливо варто щось змінити, приміром:

"І запах квітів принесуть, а більш нічого.
Хіба що смуток з присмаком цитрини.
І на плечі твоїм побудуть три хвилини.
Птахи — не люди, це останні друзі Бога."

Мирославу вітаю і підтримую її думку.
Успіхів і натmњ†Ч>cшnЯ вірю

Вгору

Коментатор Ірина Новіцька, [ 2006-03-19 21:25:07 ],
на сторінці твору "КАМЕРТОН ПОЕЗІЇ ЛІНИ КОСТЕНКО" Дроздовський Дмитро

Спасибі.
(з довшого коментаря лишилося тільки "спасибі", бо цим, либонь, усе сказано.)

Вгору

Коментатор Жорж Дикий, [ 2006-04-04 15:34:15 ],
на сторінці твору "КАМЕРТОН ПОЕЗІЇ ЛІНИ КОСТЕНКО" Дроздовський Дмитро

Вгору

Коментатор Лариса Вировець, [ 2006-06-01 06:48:37 ],
на сторінці поезії "* * *" Дроздовський Дмитро

Дмитро, я чекала чогось більшого, коли почала читати цього вірша, але вн зійшов на повторення того ж самого, І це зменшило враження від тексту. Що, як передивитися його ще раз і безжально переполовинити?
І ще хочеться, щоб думка автора в кінці вірша доходила якогось висновку, бо не може людина вийти з якоюсь думкою, побачити щось вражаюче, але зовсім не поміняти від того ні своїх думок, н емоцій. Ось і читач, ідучи за автором, втрачає почуття, коли дочитує до кінця.
Непогані образи, все непогане, але також іще незрозуміло з тексту, чому раптом саме на пероні вся ця нечисть окошилась? :)) Хочеться ще якикось рядків, щоб це осягнути.

Вгору

Коментатор Дмитро Дроздовський, [ 2006-06-02 21:02:12 ],
на сторінці поезії "* * *" Дроздовський Дмитро

Шановна Пані Ларисо! В цьому абсурді та постійних повтореннях, редуплікаціях і був мій задум. Як, урешті, і відкритий фінал... Циклічно-відкритий фінал та петля прокляття, коло огиди та бруду... - ось те, що я шукав, і що є насправді... А чому перон? Гм. Це ж дуже просто?!

Вгору

Коментатор Лариса Вировець, [ 2006-06-18 19:38:52 ],
на сторінці поезії "* * *" Дроздовський Дмитро

Слово "одіяло" тут - щоб подражнити читача?

Вгору

Коментатор Дмитро Дроздовський, [ 2006-06-18 19:59:19 ],
на сторінці поезії "* * *" Дроздовський Дмитро

Так!

Вгору

Коментатор Лариса Вировець, [ 2006-07-16 19:32:53 ],
на сторінці поезії "* * *" Дроздовський Дмитро

А цей вірш дуже подобається.
Заважає тільки "час старий" двома С, що стоять поряд. І ще треьа продивитися уважніше всі технічні помилки.

Вгору

Коментатор Дмитро Дроздовський, [ 2006-07-16 20:44:19 ],
на сторінці поезії "* * *" Дроздовський Дмитро

За зауваження я Вам дуже дякую. Дещо поправив. Хай Вам щастить, Пані Ларисо.

Вгору

Коментатор Майстер Рим, [ 2006-07-19 10:45:08 ],
на сторінці твору "КАМЕРТОН ПОЕЗІЇ ЛІНИ КОСТЕНКО" Дроздовський Дмитро

Ван-Гог
Добрий ранок, моя одинокосте!
Холод холоду. Тиша тиш.
Циклопічною одинокістю
Небо дивиться на Париж.
Моя муко, ти ходиш по грані!
Вчора був я король королів.
А сьогодні попіл згорання
Осідає на жар кольорів.
Мертві барви.
О руки-митарі!
На мольбертах розп‘ятий світ.
Я – надгроб‘я на цьому цвинтарі.
Кипариси горять в небозвід.
Небо глухо набрязкло грозою.
Вигинаються пензлів хорти.
Чорним струсом палеозою
переламано горам хребти.
Струменіє моє склепіння.
Я пастух. Я дерева пасу.
В кишенях дня,
Залатаних терпінням,
Я кулаки до смерті донесу.
Самовитий – несамовитий –
Не Сезан – не Гоген – не Мане –
Але що ж я можу зробити,
Як в мені багато мене?!
Він божевільний, кажуть. Божевільний!
Що ж, може бути. Він – це значить я.
Боже – вільний…
Боже, я – вільний!
На добраніч, Свободо моя!

Зланіч Андрій [2006-02-04 12:53:20]
Сім останніх строк, мов цвяхи...
Ван Гог - то взагалі особливе. Одна справа, прийшовши з високоплачуваної роботи, добряче попоївши, похрустіти кісточками та з комфортом написати віршіків, запиваючи слова "Хванчкарою".
Інша - коли бог проростає, ламаючи ребра, з самого нутра. І якщо всьо то не сублімуєш, просто луснеш, мов стиглий кавун.

Майстер Рим [2006-07-19 10:40:54]
Сім останніх рядків? Не впевнений. В цілому вірш написаний на властивому поетесі рівні її полум’яного поетичного подиху - не вище, і не нижче. Гарно, що є цей вірш, дуже добре, що є в нас Ліна Костенко. Але раз нам дані тут, на сторінці вірша, можливості аналізувати, то викажу свою думку, своє враження – “гарно, але не прекрасно.”
Я так зрозумів, що тут Ліна Костенко, в основному, намагається поетично зрозуміти і закріпити словесно і чуттєво образ Ван Гога, образ титана малярства, чиї роботи, та й образ життя, до сих пір є зразком для сучасних людей. На що опиралася поетеса, входячи в образ Ван Гога? Якщо "за плодами ви пізнаєте" його, то, боюсь, що за плодами видніє інший Ван Гог.

"Вчора був я король королів.
А сьогодні попіл згорання
Осідає на жар кольорів.
Мертві барви.
О руки-митарі!
На мольбертах розп‘ятий світ.
Я – надгроб‘я на цьому цвинтарі."

Жодний із цих рядків, як на мене, не відноситься до тематики його картин, до стильових особливостей, манер його живописання. Так, саме живописання, бо Життя б'є через природу, і в першу чергу, природу світла зі всіх його полотен. Закручені кипариси (не Париж, південь Франції), гойдання поверхні хлібів, клуботання об'ємів повітря - це зовсім не розіп'ятий світ! Це просто вітер, і просто сонце, це подих Життя - і це все безконечно глибше за ідею розп'ятого світу. Де тут "мертві барви"? І про кого це - "Вчора був я король королів"? Якщо це писалося про Вінсента, то коли і хто вважав його за життя королем королів? Чи він сам себе таким вважав? Навряд чи. Про таке, наскільки відомо, ніхто з його оточення не згадував, та й саме життя Ван Гога не дає приводу вважати, що він вважав себе колись королем королів. "Несуттєво" - скажете ви, - звичайно несуттєво стосовно Вінсента, але суттєво для тканини цього вірша. Бо хіба це не продовження цієї ж думки - про "вчора був я король королів":

"Чорним струсом палеозою
переламано горам хребти.
Струменіє моє склепіння.
Я пастух. Я дерева пасу.
В кишенях дня,
Залатаних терпінням,
Я кулаки до смерті донесу"

Ліна Костенко малює таким чином природу його зростаючого божевілля? Так, динаміку такого процесу їй вдається показати. І жорсткі переломи темпів (хребта) твору теж вдаються, що ніби посилює ефект. Але хіба це про Ван Гога? Хіба у цьому природа саме його "хвороби"? Звідки авторкою взяте таке, нібито Ван Гогівське, бачення: "На мольбертах розп‘ятий світ.” “Я – надгроб‘я на цьому цвинтарі."
"Чорним струсом палеозою переламано горам хребти", "Струменіє моє склепіння", "Я кулаки до смерті донесу"?
Звичайно тут тільки моя думка супроти думки шановної Ліни Костенко, але природа "збожеволення" Вінсента видається мені зовсім іншою.
"Нікому зі смертних не дано побачити Творця нашого і залишитись живим" - так ось Вінсент, як на мене, найближче підійшов до розуміння Творця, який є Світло, підійшов до передачі природи Божественного, занурився у безконечні глибини Прекрасного, звідки так і не зумів навчитись повертатися сюди, у суспільні цінності, в безглузде існування мас. На полотнах бачу саме це і нічого іншого – чорного, і зламаного.

Що ж стосується вірша, то він є і буде. І це прекрасно. Кожен отримуватиме від нього своє - одні насолоду прочитання і порозуміння, інші - бажання по своєму вирішити ті моменти, ті задачі, які поставила своїм твором Ліна Костенко.

Вгору

Коментатор Фешак Адріана, [ 2006-07-20 12:21:00 ],
на сторінці поезії "* * *" Дроздовський Дмитро

Ставлю "6". Пояснюю:
"А я не вмів відчути самоту." -просто супер! Самоту також треба вміти відчути, подекуди навіть насолодитися нею, як добре витриманим вином.

"Твої думки — цілунки губ атласних" - високо сказано.

"В мені акорди гнилі і помий.
А ти шукала в нотах акварелі." - без коментарів.

Вгору

Коментатор , [ 2006-07-20 21:47:55 ],
на сторінці поезії "* * *" Дроздовський Дмитро

Так, погоджуюсь з Адріаною, дійсно сказано гарно.

Вгору

Коментатор Жорж Дикий, [ 2006-07-20 23:03:21 ],
на сторінці поезії "* * *" Дроздовський Дмитро

"5" Це вже, як на мене, Любителя Поезії, майже гарно.

Вгору

Коментатор Лариса Вировець, [ 2006-07-21 07:34:20 ],
на сторінці поезії "* * *" Дроздовський Дмитро

Ну що я скажу... Можете ж писати!
Файний вірш.

Вгору

Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-07-24 07:45:21 ],
на сторінці поезії "* * *" Дроздовський Дмитро

Дмитре, я просто закохалася у Ваші вірші. :) Мабуть, кожен шукає у всьому себе. Ви пишете так близько до моїх відчуттів, що я щоразу проймаюся сльозами.

Вгору

Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-07-24 13:30:29 ],
на сторінці поезії "* * *" Дроздовський Дмитро

Оскільки не всіх влаштовує мій коментар оцінці, виправляюсь. Насамперед, прочитавши вірш, маю відзначити бездоганність рим, лише "горю" і "люблю" трішки псують моє вищесказане визначення, однак в цілому вірш читається легко і на одному диханні. Про вдалі образи порівнянь можна говорити не раз. Чого варте лише "і відгризаю миті своєї спеки", а "волосся, райдугою врите" чи "твій поцілунок - ніжний рух форелі"... І я просто обожнюю абстрактність, яку можна читати по-різному, кожному на свій смак. Якщо і є у чомусь не досить приємна критика, то тільки у схожості тематики, що ллється з Дмитрових творів. Однак всім віршам оцінок я не ставила, тому узагальнити можу. І чому лише має значення побудова чи вдалість образів? У цьому вірші - душа, це найголовніше. Це мене зачепило і це мене вразило. Чому називають сірістю відчуття думок на відстані двох незнайомих людей? Я у вірші Дмитра знайшла себе і, як на мене, цього досить, щоб я поставила "6". Емоційність - не може бути сірістю, хоч як би прагматично Ви, шановні редактори, на це не дивились. Спочатку обурювалась Вашим зауваженням і намагалася кудись подіти свою вибуховість, та я - це я. Уявляєте, пишу вірші, а отримую таке нерозуміння з Вашого боку. І що лишилось?
Затихлі рими, голі фрази,
Ви вбили їх шляхом образи.
Шляхом ненависті в двобої
Втяли життя, і пульс не встояв...

Мене не надихають "технічні" вірші, сумбурні і без відчуттів. Я люблю неоднозначність і сентиментальність. Я в цьому грішна? Чи через це мені не місце на Вашому сайті?

З надією на розуміння.

Вгору

Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2006-07-24 13:54:11 ],
на сторінці поезії "* * *" Дроздовський Дмитро

Ми нікого не ображаємо, просто вимагаємо відповідного до рівня оцінки коментаря, цей коментар влаштовує. Він цілком пояснює, чому ви вважаєте вашу оцінку об'єктивною.

Вгору

Коментатор , [ 2006-07-24 16:20:23 ],
на сторінці поезії "* * *" Дроздовський Дмитро

Перечитавши, що коїться на цьому сайті, хочу висловити пропозицію на тему вдосконалення: пунктики "оцінити" та "коментувати" об*єднати у єдиний загальний "ОЦІНИТИ З КОМЕНТАРЕМ", адже "одинички", "Двієчки", "Трієчки" та усе решта також потрібно об*єктивно пояснювати. Мало поналіплювати аби-яких оцінок, потрібно підкріпити їх компліментом, або побажаннями що до покращення авторові. Безкоментарством можна легко підвищити, або занизити рейтинг, а ось...
Загалом я думаю, що моя позиція та пропозиція є зрозумілою.
Дмитре, вибачте що саме під цим таким особливим, приємним, гарним і прекрасним віршем я написала вищесказане. Ваша творчість мені дуже навіть подобається, вона майже відзеркалює моє життя і обставини на межі яких я перебуваю.
Не можу ставити оцінки, бо як зрозуміла, оцінки підтверджені емоціями вважаються непрофесійністю.
Вірш вартий "сімки", (але нікому не говоріть, що я таке сказала).

Вгору

Коментатор Жорж Дикий, [ 2006-07-25 21:15:38 ],
на сторінці твору "Лет Демона" Дроздовський Дмитро

Схиляємо капелюха, серйозна робота.

Вгору

Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2006-07-30 11:34:42 ],
на сторінці поезії "* * *" Дроздовський Дмитро

Зауваження вірне, окрім, на мою думку, частини про "7". Модернізація сайту вже завершується і коментування "1", "2", "6" і "7" буде технічно необхідним, але і наявність коментаря не дасть можливість низькокваліфікованому автору легко ставити ці оцінки.
Стосовно самого вірша пана Дмитра. Як на рівень Любителя Поезії "5", а якщо за більш строгими вимогами, то необхідно витримувати стиль, і деякі слова не вживати, наприклад "Та не віддам я куш" - "куш" випадає. І наступні рядки руйнують закладений хорошим початком напрям і висоту звучання:
"Самотньо чуєш голос з кілометрів.
Я так далеко... Шелестить комиш.
Мій голос наче скиглення всіх вепрів..."

Вгору

1 2 3 4 5 ... 29

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?