•  * * *

Крихітка сонця у попелі Сходу,
крапелька віри в напої богів

•  * * *

Замріяно дивився в очі цієї жінки –
шукав спокою і вдоволення.

•  * * *

Виведіть мене з соціуму,
життя розмалюйте фарбами.

•  * * *

Заспокоїтися і віддати вітрам
свою тиху і добру, збезчещену душу.

•  * * *

Не воруши. Що було, те було.
Не ворожи на гущі і по зорях,

•  * * *

Спочатку було слово, потім – справа,
спочатку було добре, далі – зле.

•  * * *

Перехрестя доріг,
і хрести навкруги.

•  * * *

…і щастя – це хвилини півтори.
Мойсей Фішбейн

•  * * *

Він цілував отруєні уста,
хоча й не знав, що то таке – отрута.

•  Триптих

1.
Не ждіть мене, мамо.

•  * * *

Зимно-зимно, маленька. Зігрій.
Я так хочу відлиги у серці.

•  * * *

Перевірте на СНІД мої спраглі уста,
розчиніть мою душу крізь очі –

•  * * *

Там, де Лета, витікає з Полтви,
де бруківкою прогулюються сни,

•  * * *

Свіжо-осінній Lemberg
освячує літня спека.

•  * * *

Анатолієві Миколайовичу Добрянському
Як приходить на землю вечір,

•  * * *

Прагнучи жити цікаво,
радіти буттю,

•  * * *

Я Вас любив. На білих простирадлах
залишивши від любощів сліди.

•  * * *

Вбивай у трунву цвяхи.
Вбивай себе в собі:

•  * * *

Завтра буде полин обростати могили поетів,
і останні слова пам’ятатимуть зорі одні —

•  * * *

Все починається, як завжди, з-поміж терня.
Між слів і фраз прояснюється суть.

•  * * *

Було спочатку:
і сонця, і ночі,

•  * * *

Прибульці й аборигени ніколи не розуміли одне одного

•  * * *

Якби собаки вміли говорити,
поети стали б зайві

•  Про каву

Ніколи раніше не пив кави,
ненавидів її смак,

•  * * *

М.О.
Твої повіки на моїх устах,

•  * * *

Стомлено дивишся в вічі вечірньому небу,
Лічиш до ста, після чого вмикається сон.

•  * * *

Надворі – сутінь, у кімнаті – тиша.
Нас тільки двоє: я і скромна тінь.