Автори /
Володимир Півторак (1982)
|
Рубрики
Огляди
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Відстань
•
Притишене реґі
•
Жити всупереч
•
Щастя є
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Віртуальна коханка
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Любов є
•
Сніг (2010)
•
По колу
•
Ключі
•
Проти ночі
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Пісня рудого собаки
•
Пророкуєте волю... (пісня)
•
Ти спиш (пісня)
•
Чекай (пісня)
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Триптих
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Нащадкам
•
Про каву
•
* * *
•
* * *
•
* * ** * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
П’ю на балконі чай.
Ніч зігріваю подихом
Ніч зігріваю подихом
А вночі біля мене з'являється тінь,
Ще густіша від ночі. Сидить в узголів'ї.
Ще густіша від ночі. Сидить в узголів'ї.
І самотність, настояна на вині,
Перелита вином,
Перелита вином,
Пеститиму анапестом
Твої персти і перса,
Твої персти і перса,
Відпускаєш руку, як тінь,
Щось всередині ниє, тримає,
Щось всередині ниє, тримає,
Коли погляд -
пружиною скручений нерв.
пружиною скручений нерв.
Ти пишеш мені листи:
Важливі. А часом – не дуже.
Важливі. А часом – не дуже.
Граюсь римами. Вірші щe й досі пишу.
Вірю в посмішки друзів і пeрeхожих.
Вірю в посмішки друзів і пeрeхожих.
ВорОни і вОрони карканням ранок роздeрли,
Морозно і приторно рік розпочав ходу.
Морозно і приторно рік розпочав ходу.
Щось змінюється — на кращe:
Зникають одвічні нeвдачі.
Зникають одвічні нeвдачі.
вище панчішок,
де шкіра пружна і гаряча,
де шкіра пружна і гаряча,
Коли ранок приходить
І сни відлітають у вирій,
І сни відлітають у вирій,
Засинай. За вікном сиплe сніг.
Я тeбe огорну думками.
Я тeбe огорну думками.
Розв’яжи свої очі,
звільни свою душу від суму -
звільни свою душу від суму -
Планета сонця. Планета сміху.
Сюди приходять малі і великі.
Сюди приходять малі і великі.
Жити всупереч всім: і думкам, і образам, і фразам,
Незважаючи на недомовленості між рядків,
Незважаючи на недомовленості між рядків,
Розсип ідей
на кольорових клаптиках.
на кольорових клаптиках.
Вона прекрасна жінка. Не богиня.
Хай поспішає і нехай грішить.
Хай поспішає і нехай грішить.
Літа останні кроки стишує тепла осінь,
і на вустах застигла терпкість минулих днів.
і на вустах застигла терпкість минулих днів.
ти зводиш мене з розуму просто,
заповнюєш увесь простір,
заповнюєш увесь простір,
Наші ночі – нестримногарячі,
наші ранки – січневохолодні.
наші ранки – січневохолодні.
Снігу навіяло повно.
Сипле з усіх шпарин.
Сипле з усіх шпарин.
Мрій, доки мріється,
жити спіши сповна.
жити спіши сповна.
Все має свій початок і кінець:
народження і смерть, знайомство і прощання,
народження і смерть, знайомство і прощання,
Ти дорослішаєш,
Зважуєш за і проти.
Зважуєш за і проти.
Ваш засмучений погляд... Від нього незатишно в грудях,
Ваші очі жагучі, та це перестигла жага.
Ваші очі жагучі, та це перестигла жага.
Хочеться барв і руху.
Іноді ж – просто тиші.
Іноді ж – просто тиші.
Вечір розхлюпує місячне сяйво,
Перечепивши небесний дзбанок.
Перечепивши небесний дзбанок.
Тихо осінь минула. Здалася зимі без бою.
Білі інею стяги покинула на землі.
Білі інею стяги покинула на землі.
Набираю слова, що хотів би сказати на вушко,
Витираю – доповнюю – змінюю… Знову не те.
Витираю – доповнюю – змінюю… Знову не те.
Чекаю "зелений", шукаю очима,
І подумки знов посилаю сигнал.
І подумки знов посилаю сигнал.
Ти до болю земна: шию маєш і руки,
На руках маєш пальці, на шиї – кольє,
На руках маєш пальці, на шиї – кольє,
Знову вечір осінній, танцюють оголені тіні.
Методично годинник протореним шляхом крокує.
Методично годинник протореним шляхом крокує.
День переходить в ніч,
Річ не у тім, хто був правий.
Річ не у тім, хто був правий.
Під снігом блукаючи, в пошуку щастя,
Збираю по крихті його між облич.
Збираю по крихті його між облич.
Зблиск очей
здетонує в грудях
здетонує в грудях
Твої кроки – рвучкі, Твої очі – жагучі,
кожне слово, мов постріл, що влучає у ціль.
кожне слово, мов постріл, що влучає у ціль.
Проводжаючи день, сповіщаючи ніч,
розтлумачуючи незрозумілі сновидіння,
розтлумачуючи незрозумілі сновидіння,
Ти розплющуєш очі, всміхаєшся, кажеш: «Привіт!»,
У волоссі Твоєму заплутались сонячні зайчики.
У волоссі Твоєму заплутались сонячні зайчики.
Пальці, збиваючись,
гублячи певність і розмір,
гублячи певність і розмір,
Ти приходиш нечутно, тоді, коли вже вечоріє,
Коли сонце призахідне золотом вабить блакить.
Коли сонце призахідне золотом вабить блакить.
На останній сторінці літа
залишаюся ще на мить:
залишаюся ще на мить:
Ти знову приходиш у мої думки
лагідним сонячним зайчиком…
лагідним сонячним зайчиком…
Нарешті на Твоїх устах
заграла посмішка…
заграла посмішка…
Тричі грюкне вікно, тричі вітер скуйовдить волосся,
Тричі випустиш з рук телефон… Знову… Хай йому грець!
Тричі випустиш з рук телефон… Знову… Хай йому грець!
Посміхаюсь. Щасливо і легко…
Почуваю себе поза часом.
Почуваю себе поза часом.
Хто вона?
А…
А…
Це, як завжди, назавжди – гарячі перса налиті,
Коли очі говорять: «Хочу!»,
Коли очі говорять: «Хочу!»,
Сум і самотність приходять невчасно,
і не сховатися… Та чи потрібно?
і не сховатися… Та чи потрібно?
В кожного буде своя осінь,
кожен дістане свою кулю;
кожен дістане свою кулю;
Місто, підвладне дощу й падолисту,
Навстіж відкрите холодним вітрам.
Навстіж відкрите холодним вітрам.
Пророкуєте волю
і крокуєте гордо
і крокуєте гордо
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Як Україну злії люде
Переосмислення вічності завжди в серцях знаходить пристанок.
Навіть, коли ти самотньо ступаєш на край.
Навіть, коли ти самотньо ступаєш на край.
Впіймати тишу,
прожити холод
прожити холод
Крихітка сонця у попелі Сходу,
крапелька віри в напої богів
крапелька віри в напої богів
Замріяно дивився в очі цієї жінки –
шукав спокою і вдоволення.
шукав спокою і вдоволення.
Виведіть мене з соціуму,
життя розмалюйте фарбами.
життя розмалюйте фарбами.
Заспокоїтися і віддати вітрам
свою тиху і добру, збезчещену душу.
свою тиху і добру, збезчещену душу.
Не воруши. Що було, те було.
Не ворожи на гущі і по зорях,
Не ворожи на гущі і по зорях,
Спочатку було слово, потім – справа,
спочатку було добре, далі – зле.
спочатку було добре, далі – зле.
Перехрестя доріг,
і хрести навкруги.
і хрести навкруги.
…і щастя – це хвилини півтори.
Мойсей Фішбейн
Мойсей Фішбейн
Він цілував отруєні уста,
хоча й не знав, що то таке – отрута.
хоча й не знав, що то таке – отрута.
1.
Не ждіть мене, мамо.
Не ждіть мене, мамо.
Зимно-зимно, маленька. Зігрій.
Я так хочу відлиги у серці.
Я так хочу відлиги у серці.
Перевірте на СНІД мої спраглі уста,
розчиніть мою душу крізь очі –
розчиніть мою душу крізь очі –
Там, де Лета, витікає з Полтви,
де бруківкою прогулюються сни,
де бруківкою прогулюються сни,
Свіжо-осінній Lemberg
освячує літня спека.
освячує літня спека.
Анатолієві Миколайовичу Добрянському
Як приходить на землю вечір,
Як приходить на землю вечір,
Прагнучи жити цікаво,
радіти буттю,
радіти буттю,
Я Вас любив. На білих простирадлах
залишивши від любощів сліди.
залишивши від любощів сліди.
Вбивай у трунву цвяхи.
Вбивай себе в собі:
Вбивай себе в собі:
Завтра буде полин обростати могили поетів,
і останні слова пам’ятатимуть зорі одні —
і останні слова пам’ятатимуть зорі одні —
Все починається, як завжди, з-поміж терня.
Між слів і фраз прояснюється суть.
Між слів і фраз прояснюється суть.
Було спочатку:
і сонця, і ночі,
і сонця, і ночі,
Прибульці й аборигени ніколи не розуміли одне одного
Якби собаки вміли говорити,
поети стали б зайві
поети стали б зайві
Нащадкам залишимо шум дощу,
пошуки щастя, снів шарудіння,
пошуки щастя, снів шарудіння,
Ніколи раніше не пив кави,
ненавидів її смак,
ненавидів її смак,
М.О.
Твої повіки на моїх устах,
Твої повіки на моїх устах,
Які новини? Коли випаде сніг?
Коли спиш, про що бачиш сни?
Коли спиш, про що бачиш сни?
Краплями з неба сіється сум
в вічну прогірклу землю.
в вічну прогірклу землю.
Враження, ніби самотній…
Ранку шукаю в небі.
Ранку шукаю в небі.
Останні дні весни…
Образи відійшли.
Образи відійшли.
Ти вершинами міряєш долю,
руки вгору і груди вітрам.
руки вгору і груди вітрам.
Довга дорога додому:
на вікна падає сутінь,
на вікна падає сутінь,
Колиска дощу.
По вітру пливуть мелодії.
По вітру пливуть мелодії.
Повертаємося.
Вже розвиднілось.
Вже розвиднілось.
Неспокійно, не в унісон
Б'ються наші серця сьогодні.
Б'ються наші серця сьогодні.
Ненаписаний вірш,
як навхрест забите вікно...
як навхрест забите вікно...
Раптово повертаються
мелодії, слова і звуки –
мелодії, слова і звуки –
Вірші народжуються
у південній півкулі мозку –
у південній півкулі мозку –
Стомлено дивишся в вічі вечірньому небу,
Лічиш до ста, після чого вмикається сон.
Лічиш до ста, після чого вмикається сон.
Надворі – сутінь, у кімнаті – тиша.
Нас тільки двоє: я і скромна тінь.
Нас тільки двоє: я і скромна тінь.
Огляди
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.231 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.231 seconds