Маг робив уже третє коло над гніздом Дракона. Втретє він запросив дозвіл на посадку. Дракон зловісно мовчав. У мага закінчувалось пальне. Він почав падати вниз на гострі скелі. Аліса трималася з останніх сил.
За мить до катастрофи, Маг напнув мантію, взявшись руками за обидва кінці і упіймав вітер. Падіння уповільнилось. Вітром його однесло далі від небезпечних скель і Маг приземлився у кратері згаслого вулкана. Здавалося, небезпека катастрофи минулася. В ту ж мить повітря затріпотіло від ударів потужних крил. Поруч з Магом приземлився Великий Дракон.
- тут мала бути повітряна катастрофа. Де вона? Я прилетів за трофеями, - сказав Драк.
- катастрофи немає, сказала Аліса, але я Вам подарую замість трофеїв свій іграшковий годинничок.
Драк розчаровано погодився. Він почепив годинничок на палець правої ноги.
- скоро починається вистава. Ви повинні купити квитки. Сказав Драк. - але у нас немає грошей,- відповіла Аліса
- беріть у кредит під 250 відсотків річних, -запропонував Драк..
Аліса погодилась
Дракон видав квитки, пластикові кредитні картки і, підступно посміхаючись, полетів геть.
Аліса зайняла місце, щоб дивитися виставу.
Маг почав готуватися. Він витягнув з кишені пентакль, посох, меч та кубок. Тепер він мав усі масті і був справжнім старшим арканом№1 на ймення МАГ.
За хвилину на скутерах - бананах підлетіли ще два старших аркани; №2 Папесса та №3 Імператриця. Отже, їх було троє. Вистава почалася. Настала черга виходу Великої Зеленої Жаби. Аліса закрила очі від жаху. Але страхи були марними. Жаба виявилася молодою жінкою приємної зовнішності. Її видавали лиш очі, які світилися жовтим, лихим зажерливим вогнем. Вона почала тасувати аркани і кидати їх на червону скатертину. Разом з картами на стіл падали жовті іскри з Жабиних очей, отруюючи все навколо зловісним димом.
В залежності від позиції, в якій випадали аркани, мінялись їхні ролі, сутності, фізичні та ментальні тіла. За кілька хвилин Аліса побачила як вони перетворюються на Машу, богиню перемоги Ніку, богиню краси Афродіту, Вишню, Сонце, Місяць, трьох ведмедів і…багато інших сублімаційних плям та дУхів. Аліса вже збилася з рахунку і перестала розуміти хто де є і де є хто. Перетворення супроводжувалося шумом, бісівськими криками, реготом, співом, сміхом, заклинаннями, прокльонами, жартами, цитатами, освіченнями. Особливо брутальна лайка звучала, коли аркани випадали у зворотній позиції. Але Аліса, помітивши цю закономірність , закривала вуха і чекала на черговий варіант, коли аркани випадали у більш сприятливій комбінації. Дівчинка розуміла:
це діє отруйний зелений дим Зеленої Жаби і співчувала її жертвам.
Дійство тривало до сходу сонця. Як тільки перші промені торкнулися обрію, Жаба зникла, всі три аркани перетворилися на звичайних маленьких равликів, а кратер на лісову доріжку.
Алісі залишалося кілька хвилин, щоб вирішити свою долю. Вона, як попереджав Маг, повинна була визначитися, чи залишитися равликом, чи повернутися додому. Зробивши останнє зусилля, Аліса написала на рожевому листочку прощальні слова і пришпилила його до пенька. Потім вона натиснула на кнопку приладу, який отримала від РеМа. За мить вона була вже дома. За склом монітора не неї уважно дивилися знайомі равлики. Алісі здалося, ніби вони лукаво їй посміхаються.
Серпень залишився в літі. Почався Вересень.

- Не плач, я допоможу тобі, мила дівчинко, сказав Маг. Опівночі ти полетиш зі мною і побачиш те, чого ніхто і ніколи не бачив у цій країні. Ти побачиш Лігво Дракона, і Шабаш відьом, які не є відьмами, а а є лише жертвами Великої Зеленої Жаби. Цю істоту ніхто і ніколи не бачив, але час від часу вона виповзає зі свого лігва і частинками поселяється у живі істоти, будь це равлик чи людина, чи навіть сама богиня Афродіта Небесна, якій належить моє бідне серце.
І тоді з ними кояться страшні речі. Готуйся, Алісо Я прийду за тобою опівночі. Але запам’ятай: той, хто побачив це дійство, або назавжди залишає країну, або назавжди залишається у ній равликом.
Аліса залишилась одна. Оце так! - подумала вона. Домандрувалася, дівчинка…Погано тобі було сидіти вдома і читати добрі казочки про
Кроликів та котиків.
Але виходу не було. Дівчинка почала збиратися в дорогу. Вона заплела кіски, одягла найкращу сукню і почала зав’язувати черевички. Раптом у двері постукали. Перед нею стояв фіолетово – променистий равлик РеМ. Він був дуже схвильований .
Алісо, сказав РеМ, сьогодні мені наснився страшний сон. Це трапилось зі мною вперше. Раніше мені ніколи не снилося ніяких снів, бо я, взагалі то Робот- аналізатор. А нам сни не повинні снитися.
Сон, розказаний Ремом був дійсно жахливий:
"По сторонам костра были вбиты рогатки, на эти рогатки уложили отягощенные мясом шампура. Мы все еще были живы и начали корчиться. когда пламя лизнуло кожу. О, это совсем не легкая смерть и не быстрая, даже для таких хрупких и незащищенных созданий, как мы. Корчась и задыхаясь, я сумел вспомнить о том, что толкалось мне в мозг и душу, когда я шел от мертвой Алисы: это не конец, будет еще тоннель... А раз так... То когда-нибудь, где-нибудь... Пусть через тысячи лет, через все превращения и муки... Господи, прости мне хулу на тебя... Господи, воля твоя!.. "
Алісі було страшно, але вона вперто вирішила іти до кінця. Заспокоївши схвильованого РеМа, дівчинка попросила тримати за неї два схрещених пальця: вказівний і середній, це завжди допомагало у скрутних ситуаціях.
РеМ пообіцяв тримати пальці на обох руках. Потім він дав Алісі крихітний прилад з кнопочкою, який міг врятувати її у найскрутнішу хвилину. Нарешті РеМ пішов.
Стрілки годинника невпинно наближалися до 12 години ночі. Рівно о 12 .00 з*явився МАГ. Він був одягнений у червону туніку. Наказавши Алісі зменшитись до розмірів равлика, він узяв її на долоню , прошепотів магічне заклинання, якому його навчила колишня богиня Афродіта Небесна:
За кудрявою горой
[умца-умца-ум-ца-ца]
Кракозябра ходіт злой
[ене-бене-карамболь]
Куріт сорную траву
[ту-ту-ру-ту-ту-ту-ту]
Патаму что ідіот...
...Трах-ібі-дох!
Все спрацювало!
Якусь мить він зовсім спрозорів і полетів, бо потрібно було поспішати. Аліса сиділа у нього на долоні.
У розщілині скель, на краю великої рівнини ПМ лісу, вже безліч років жив Дух Дракона, якому здавалося, що він сторожить Сили Землі. Як розповіли записи, знайдені у старих мурашниках, колись він був просто Драконом, який досивів до повної прозорості, і порозумітися із яким не було жодної можливості.
МАГ завжди оминав ці місця, але тепер йому потрібно було негайно рятуватися від великого нещастя, а також виконати обіцянку, яку він дав сміливій дівчинці, що сиділа у нього на правій долоні….

Вже тиждень Аліса жила у Країні Пташиних Мрій.
Войовничий загін равлика Червоні губи само знищився. Ліс був тепер привітний і майже безпечний
Та й сам той равлик змінився, зрозумівши, напевне, що Аліса є вихованою і привітною дівчинкою. Одного разу він навіть прийшов до Аліси в гості, мирно посидів на пеньку, сказав дуже спокійно і навіть якось загадково МДЯ…, і пішов собі геть. З тих пір Аліса бачила лише гарно упаковані валізки, які він час від часу приносив на жовту рухливу доріжку. Багато равликів приходили дивитися на них і пускати сріблясту слинку на знак заохочення та схвалення. І це було правильно. Бо такі чудесні валізки на доріжці з’являлися не часто.
Равлик Маша теж більше не з’являвся біля Алісиної мушлі. Він навіть забув про свій улюблений пеньок. Кажуть, що ведмеді доручили Маші пакувати якусь величезну валізу, за цим заняттям бідний равлик і пропадав усі дні. Одну таку валізу він уже спакував і вона називалася ПО МЕЛЮШКА.
Аліса почувала себе прекрасно, і лише одна думка не давала їй спокою: нерозкрита таємниця Країни Пташиних мрій…
Іноді до неї приходив її добрий знайомий равлик ОК. Він сідав на зручний пеньок, смалив чайок А потім розказував довгі повчальні історії, які Аліса погано розуміла, але завжди уважно слухала.
Дівчинці здалося, що вона вже майже знає цю країну
Та раптом Алісі приснився дивний сон.
Їй приснилося, що небо тут не жовте, а рожеве, як перед сходом чи заходом справжнього сонця А сонце теж рожево – червоне, справжнє! Вранці вона побачила на пеньочку надзвичайно гарний конверт, перев’язаний рожею стрічкою. Аліса розкрила його і прочитала листа. От що у ньому було;
….А ще у ПМ лісі є багато примар і духів. Є духи равликів, але є і духи драконів, є привиди і сублімаційні плями, і жорстка реальність невідомого походження, що випалює романтичні галявини. А ще є сліпі, однорукі критики, які сперечаються між собою щодо кольорів веселок і формальних новацій покинутих мушельок...
І пори року, пори року, шати, шляпки, сандалії і сонячні зайчики під склом моніторів. І підпис: МАНЬЄРИСТ ГАЛАНТНИЙ

Аліса завмерла від несподіванки.
-Я нічого не знала про духів, примар, плями драконів і одноруких…
Я ніколи не зрозумію цієї країни, НІКОЛИ! подумала вона і закрила обличчя долонями. Сльози котилися у неї по щокам…
І раптом… вона відчула на плечі легкий дотик чиєїсь руки. Аліса відкрила очі . Перед нею стояв автор листа. Це був сам МАГ:МАньєрист Галантний…

Цього дня Аліса вирішила залишитися вдома і присвятити час складанню валізок. Ходити по лісу було небезпечно. Десь там по хащах продирався войовничий загін зомбованих козенят та хом’ячків, серед яких були утаємничені і особливо небезпечні ТРАКТАТИ, «абіділ» та клон. Очолював загін Вовк, якого Аліса не боялася. крім того, вона мала охоронну грамоту від РеМа. Та все ж краще було пересидіти цей час у мушлі.
Сьогодні дівчинка переживала справжнє творче піднесення. Валізки складались гарно, легко…Аліса відчувала себе пташкою колібрі, яка літає від однієї запашної квітки до іншої і насолоджується нектаром.
Раптом з лісу донеслося цокотіння копитець, чмихання, дзенькання, барабанний бій.
Це був той самий загін, який зібрав проти Аліси той самий, недоброзичливий Равлик з вишнею. Рішуче налаштовані вояки зупинилися перед дверима і… побачили ОХОРОННУ грамоту равлика Рема, яка світилася на дверях фіолетово – голубим сяйвом, немов неоновий ліхтар.
Наслідки були неочікуваними. ТРАКТАТИ, клон та «Абіділ» зникли, наче на них натиснули клавішею DELETE. Козенята, Вовк та Пташина хвороба почали танути, немов морозиво і за мить перетворилися на 7 білих і дві сірих краплинки. Нетрхної крутості Хом’ячки - характерники, яких Аліса боялася чомусь найбільше, за кілька секунд вирили нірки у піщаному ґрунті і зникли у підземних лабіринтах…
Все це сталося так швидко, що дівчинка навіть не встигла прийти до тями. А коли опам’яталася, то розсміялася дзвінко і весело.
На її сміх, що срібним дзвіночком залунав у лісі, в ту ж мить з’явився равлик Сонце. Аліса подумала : непогано було б подружитися з ним, він такий милий і має гарне ім’я. Та равлик, як і в перший день був розгніваний. Він намалював на доріжці ось такий промінчик ____________ і сказав: - Ваші жалюгідні хлюпання і висмоктування пальців мало зрозумілі та зрештою - невесело смішні
і рівень Ваш отут: ______________
Аліса пригадала незв’язні слова равлика Маші і подумала, що ці два чимось схожі у своїх висловлюваннях… Замислившись знову над Таємницею Країни ПМ вона раптом побачила ще одного равлика, який ішов просто до неї. Він був білявим, з добрими голубими очима і привітним обличчям. Назвавши себе Не Чуй Вітром, равлик сказав дуже важливу фразу, яка найближчим часом допоможе Алісі нарешті зрозуміти цю дивну Країну : У КОЖНОГО РАВЛИКА СВОЯ ТАЄМНИЦЯ - приблизно так сказав Не Чуй Вітер.

Двоє равликів, які читали Алісине оголошення , написане на рожевому листочку записничка виявились не початківцями. Один з них був дуже привітним, симпатичним і милим. Він звався ОК. Отже, Привітавши Алісу словами АЛІСА -ХОРОША. СЛАВНА АЛІСА! равлик ОК виявив неабияку хоробрість.
ТАК міг сказати лише справжній сміливець, який не боявся ані обстрілів вишневими кісточками, ані ведмедів, ані тьоті, якою весь час марила равлик Маша.
Тож Аліса, почувши ці прості і милі слова, була просто на сьомому небі від щастя. Вона ледь стрималася, щоб не розцілувати хороброго і доброго равлика. Але своєчасно зупинилася. Адже, вона ще погано знала звичаї і правила поведінки цієї країни.
- може поцілунків у них тут взагалі не існує, і равлики, що прийшли до неї в гості можуть неправильно розцінити її вчинок - подумала Аліса і утрималась від поцілунку. Вона стримано, але дуже тепло і ввічливо подякувала ОК.
Другий равлик був також симпатичний, хоча вигляд у нього був дуже незвичайний. Аліса, яка звикла до подорожей, ніде не бачила такого блакитно - фіолетового одягу, який світився немов ліхтарик. Це м’яке сяйво надавало равлику таємничості та урочистої серйозності. Равлик у променистому одязі звався РеМ і по всьому видно був непростим і не рядовим равликом з мушлі. Здається, він був ОХОРОНЦЕМ… РеМ протягнув Алісі щось на зразок телеграми і зник.
- прочитаю потім, подумала дівчинка, і завела розмову з равликом ОК.
- З Маніфестом гарно- схвально сказав він.
- Так, але я хочу написати його не сама, а разом з іншими - сказала Аліса.
ОК побажав їй успіхів, і помчав до рухливої доріжки, де на нього чекало багато справ з новими валізками.
Аліса ледве встигла присісти на свій пеньок, як раптом сорока принесла на хвості новини Країни Пташиних Мрій.
Новини виявились невтішними для Аліси. Равлик Червоні губи збирала загін, що мав здійснити розбійницький напад на Алісину мушлю. В загін мали увійти:
а) Вовк,
б) семеро Козенят;
в) нетрхної крутості хом’яки-характерники;
г) Пташина хвороба;
д) «абіділ»;
є)ТРАКТАТИ.
е) клон
Це було досить несподіване повідомлення. Звичайно, воно стурбувало дівчинку. Більше того, налякало її. Якщо сказати чесно, Аліса давно вже не боялася ні Вовків, ні Козенят, ні, навіть Пташиної хвороби… Але чотири істоти не не жарт стурбували її. Це ТРАКТАТИ, клон, «абіділ» і , звичайно ж нетрхної крутості хом’ячки…
- це не жарт, подумала дівчинка, треба тікати доки не пізно з цієї жахливої країни…
Саме в цю мить Аліса згадала про телеграму , яку їй вручив променисто - фіолетовий равлик РеМ.
Розгорнувши її, Аліса прочитала: ЛЮБА АЛІСО,НЕ ПІДДАВАЙТЕСЬ ЕМОЦІЯМ, ВОНИ Ж БО МОЖУТЬ БУТИ ХИБНИМИ!
- Я врятована! Радісно скрикнула дівчинка. Тепер вона мала чарівний ОХОРОННИЙ папірець, який мав захистити її від усіх нападників….

Минуло вже два дні, а на оголошення Аліси «Равлики початківці, єднаймося» ніхто ще не відгукнувся.
- Невже тут крім мене немає жодного початківця?, подумала Аліса. -Певне, що є. Але ж вони сидять у своїх зачинених мушлях бо мабуть нажахані обстрілами, чи просто, не знаючи місцевості, не наважуються вийти на прогулянку. Звісно, вони не могли прочитати моє оголошення…
Тож Аліса вирішила здійснити прогулянку лісом, і завітати у гості до равликів, що зачинилися у мушлях. З ранку настрій у неї був досить бадьорим. Вночі її більше ніхто не турбував. Вечірній візит знервованих равликів вже забувся. Алісина зірочка на небі стала ще яскравішою. Це додавало сил і впевненості. Відчинивши мушлю, Аліса хотіла було вмитися росою з листочків любистку , який ріс поруч з пеньком. Та несподівано побачила , що на пеньку сидить знайомий равлик Маша...Він був украй знервований, і не припиняв повторювати: Пень – не -татко? Пень -не -татко?.... Потім пригадав свою тьотю, з якою він грався у бінокль, і, змірявши Алісу недобрим поглядом, сказав свою сакральну фразу: ЛАДНО, ДОБРА ТЬОТЯ, ПОГРАЄМОСЬ ЩЕ…..…..Аліса озирнулася. Поруч нікого не було. Жодної тьоті.
- Він, напевне, марить, подумала дівчинка
Аліса злякалася, але не розгубилася. Вона зірвала найбільший листочок любистку, де зібралося найбільше крапельок роси і вилила цю кришталеву прохолодну запашну вологу равлику Маші на тім’ячко. Равлик, нарешті прийшов до тями. Він зніяковів, згадавши, що ведмеді насварять його за непослух, і дивною непевною ходою почалапав - почовгав геть…
Аліса була спантеличена. Роздуми про дивного равлика Машу не
давали їй спокою:
-Я повинна дізнатися, ЩО трапилося з цим бідолахою і що відбувається зараз. Уривки Машиних фраз свідчили про втрату пам’яті… А раптом його продали ведмедям у рабство? Цілком вірогідно, що колись цей равлик міг бути чарівною дівчинкою Машею, без бороди. Хто вчинив це дивне, перетворення і чому це сталося саме тут, у країні Пташиних мрій? - Ці думки надзвичайно захопили Алісину уяву. Вона відчула, що саме вона, Аліса покликана розплутати цю дивну історію з перетворенням, цю жахливу Таємницю!
-А як же равлики – початківці? Їм теж потрібна моя допомога, подумала хоробра дівчинка. І.. в цей момент побачила двох сором’язливих равликів, які роздивлялися рожеве оголошення. –
- Ну, нарешті… Аліса полегшено зітхнула і пішла знайомитися з «прибульцями».

Неспокійна ніч змінилася сумним та похмурим ранком. Але те, що трапилося далі, було справжньою несподіванкою для Аліси, яка почувалася тут вкрай самотньою і зайвою. На одній з її рожевих валізок з’явилася цифра 5… а в небі у неї з’явилася своя зірочка. Зірочка була такою гарною та яскравою, що Аліса не могла відвести очей від цього дива. В ту ж хвилину вона зрозуміла багато - багато чого про себе, про країну Пташиних Мрій, і про равликів, які цю країну населяють. Вона зрозуміла, чому тішаться всі ті, чиї зірочки збільшуються. І чому страждають усі ті, чиї зірочки зменшуються або взагалі не сходять. Аліса зрозуміла, чому ця дивна країна, де живуть равлики, називається країною ПТАШИНИХ Мрій. Тільки тут, у цій країні, звичайний собі, нічим не примітний зовні равлик, може ширяти у небі неначе справжній птах! Тільки тут у цій країні, звичайний равлик завдяки власній праці і фантазії, може отримати у золотавому небі власну зірочку! І, попри свою самотність та сум, попри свої дивні знайомства та страхи першого дня і першої ночі, дівчинка починала вірити в те, що тут існує щира дружба і порозуміння.
Аліса навіть вирішила сьогодні залишити вночі свою мушлю відчиненою, щоб милуватися тією зірочкою аж до ранку… Так, тішачись, у мріях та райдужних фантазіях, ЗАЧАРОВАНА Аліса навіть не помітила, що біля її мушлі почав збиратися натовп.
- Напевне равлики – початківці, подумала дівчинка. Ну, нарешті, прийшов час писати Маніфест! Ми об’єднаємося і я не буду більше самотньою!
Але вона помилилася. Біля мушлі знову з’явилися сумно знайомий Алісі равлик Червоні губи. Сьогодні вишні у равлика чомусь були особливо великими, а кісточки особливо крупних розмірів. На превеликий подив дівчинки, поруч стояв знайомий равлик Маша… Алісі хотілося закричати: Машо, рятуйся… Але раптом вона зрозуміла, що це було зайве, бо обидва равлики дружно щось обговорювали. По їхніх обличчях Аліса здогадалася, що вони удвох товаришують у цій країні ….Третій равлик взагалі був незнайомий і втаємничений, але вельми толерантний і називався Н.М.
Аліса заховалася за рятівним пеньком і чула тільки уривки розмови. ЇЇ, Алісу, вкрай знервовані равлики називали тупуватою, гальмуватою, а ще клоном і тьотею. Аліса сиділа тихенько, як мишка. Коли равлики пішли , біля її мушлі залишилася лише велика купа кісточок крупного калібру.
-А як же моя зірочка, подумала дівчинка, невже вона нічого для НИХ не значить? РОЗЧАРОВАНА Аліса сіла на пеньок і гірко заплакала.

Перша ніч у країні Пташиних Мрій виявилася неспокійною.
Опівночі Алісу розбудив стук у двері. Відчинивши мушлю, вона побачила сором»язливо усміхненого равлика з борідкою.Равлик назвався Машею, хоча був більше схожий на Мишо. Привітавшись, він запросив Алісу в гості. Це трохи здивувало дівчинку, бо до цієї пори у країні ПМ на неї ніхто не звертав уваги. Аліса подякувала, але вімовилась. Тоді равлик Маша почав запрошувати в гості пенька, що стояв поруч з Алісиною мушлею. З якоїсь дивної причини цей пень видався йому Алісиним татком. Равлик Маша дуже знітився, коли дізнався, що Аліса тут сама самісінька, без тата і мами. Він ще раз дивно подивився на злощасний пеньок і зник.
Після цієї події Аліса довго не могла заснути, лише вранці до неї прийшов очікуваний сон.Але мріям дівчинки відіспатися після хвилюючих подій останньої доби не судилося справдитися. Рано вранці її розбудило якесь дивне пискливе шурхотіння. Визирнувши з мушлі, Аліса побачила як равлик, що називав себе Сонцем,тягне до рухливої жовтої доріжки кілька великих валізок. Вони мабуть були важкенними, бо до денця кожної були прилаштовані невеличкі коліщатка.Ті коліщатка і створювали ефект пискливого шурхотіння.
Несподіваний вранішній шум троха розсердив дівчинку, але вона була вихована і ласкаво привіталася з равликом Сонцем. Та воно було не в настрої і обурено пробуркотіло щось у відповідь на незнайомій мові. І навіть зажадало від когось пояснень до чогось.
Аліса подивилася вгору. Небо було ясним. Равлики – зірки не закрили його ще своїми рейтингами. Сівши на старенький пеньок, який равлику Маші щойно здався татком, Аліса чомусь відчула себе незатишно. Країна Пташиних мрій виявилась не такою, якою її уявляла Аліса. Але дівчинка була не з тих, кого лякають труднощі Адже вона вже побувала у Задзеркаллі, де кожного дня відрубували комусь голову і то не злякалася. Тож Аліса дістала з кишеньки маленький записничок і на маленькому аркуші написала ОГОЛОШЕННЯ
Равлики – початківці, єднайтеся!
Потім подумала і підписалася: Аліса.
Після цього вона пришпилила оголошення до пенька голкою, яку знайшла поруч у траві. Мабуть її загубив один з тих їжачків, які чмихаючи вже кілька разів пробігали повз Алісиного пенька, удаючи, ніби не помічають хоробру дівчинку.

Аліса давно мріяла про подорож у ЦЮ країну. Вона навіть спакувала рожеві валізки. Їх виявилося чимало. Щоб не переплутати, Аліса дала кожній окрему назву. Потім дівчинка заплющила очі, натиснула на маленьку кнопулечку і…за якусь мить опинилася у країні Мрій.
Озирнувшись навколо, Аліса відчула себе майже щасливою. Вона стояла на зеленій шовковій травичці. Згори струменіло золотаве світло, відбиваючись у перламутрових мушлях, які лежали довкола.
Придивившись пильніше, Аліса виявила, що вся галявина просто всипана численними мушлями та равликами. Збоку пролягала рухлива жовтава доріжка.
- Хотіла б я на ній покататися, ледь встигла подумати дівчинка…Як раптом, з однієї мушлі виповз симпатичний білявий равлик. Він тримав на спині валізку і з дуже заклопотаним виглядом поспішав до тієї ж загадкової доріжки, яка так вабила Алісу. Залишивши валізку на доріжці, равлик повернувся у свою мушлю.
Так само вчинив і рудий равлик , і чорнявий, і равлик у капелюшку і ще багато інших…
Деякі були дуже сумними, і валізки у них теж були дуже сумного кольору. А деякі, навпаки, веселі та гомінкі. Тільки Алісу вони чомусь не помічали…
- Оце диво, подумала Аліса, Що ж то воно буде далі?
А далі дівчинка побачила, як інші равлики, але вже без валізок, поповзли на доріжку і почали уважно розглядати покинуті там валізки. Вони пробували їх на смак, на дотик, і, навіть нюхали, пускаючи сріблясту равлячу слинку. Що більше було слинки, тим цікавішою мала бути валізка…
Спантеличена Аліса подивилася угору, і лише тепер помітила, що у країні Мрій небо було світло-жовте, а зірки, навпаки, темні. І розміщені були вони на небі ніби в черзі за морозивом. Придивившись пильніше, вона помітила, що то були зовсім не зірки, а копії равликів, тільки різних розмірів, від дуже великих, до дуже дрібних.
Сонця тут не було взагалі. Був якийсь равлик, що називав себе сонцем.. Але валізки у нього були досить темними.
- Десь тут повинна бути і моя мушля, подумала Аліса. Дійсно, відшукати її було неважко і дівчинка заховалася у ній, залишивши свої валізки назовні. Вона збиралася трохи відпочити, але раптом почула сердитий і навіть грізний голос. Визирнувши у щілинку, Аліса несподівано побачила великі червоні губи. Вони сварилися і плювали на Алісині валізки вишневими кісточками. Аліса злякалася і обурилася одночасно:
- Але ж чому, чому ви плюєте на мої валізки, адже вони такі рожеві і новенькі…
- Кому потрібна така сила силенна валізок? - Грізно запитали губи. Тут навіть нормальним равликам немає місця!
-А як мені стати теж нормальним равликом? Запитала Аліса.
- Хто тобі тут що розкаже, дурепо? Відповіли губи, продовжуючи плюватися.
Аліса не посміла вийти і захистити свої валізки, бо губи були великі і за ними ховалися гострі міцні зуби.
Наплювавшись вволю, губи зникли.
Раптом знову з’явилися кілька рухливих равликів, які залишили нові валізки на жовтій доріжці. Мабуть ті валізки були змащені сиропом, чи шоколадом, бо ціла купа равликів сповзалися звідусюди і лизали, лизали їх несамовито, мало не відштовхуючи один одного. Скоро вже валізок не стало видно від блискучої сріблястої равлячої слинки.
Аліса помітила, що равлики - зірки в небі теж збільшуються. Їх господарі, підглядаючи за цим процесом з мушель, дуже з того тішились.
-Цікаво, чи є моя зірочка на небі?- подумала Аліса, виглядаючи зі своєї мушлі.
Десь далеко - далеко була ледь помітна крапочка, схожа на її равлика. А може то просто була кісточка від вишні?