Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олексій Тичко (1961)

Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   перистий ведмедик
    За основу взятий цей вірш-
  •   Недопите глясе (аудіо - версія)
    Недопите глясе
  •   ЗИМОВЕ КОХАННЯ
    Червоним сідає в околиці білій,
  •   Недопите глясе(тільки для дорослих)
    Недопите моє глясе.
    В шибку стукає ніч і злива.
  •   Три кроки до прірви
    Три кроки до прірви. У шумах банкету
    Ведуть нас сліпих попід руки вожді.
  •   Невиправні 2
    Невиправні
  •   Новий рік
    "Ігристе шампанське" і келих вина.
    На гостях одежі святкових покроїв.
  •   Друзям
    Торшер поділить ніч на світлі й темні зони.
    І знову прозвучать слова, як у той день.
  •   Очі дружини
    Немає слів і не турбують рими.
    Панує втома. Неприємностей гарем.
  •   Бранець самоти
    У натовпі щасливих це не я!
    То тільки маска радості на шкірі,
  •   Задощило
    Закружляли легкі водевілі,
    ще невинні, неначе, як флірт,
  •   Дорога у дитинство
    Поле зліва, поле справа, мак у житі,
    Йду по стежці - у минуле мій маршрут.
  •   нічна ностальгія
    Щоночі настирливо сниться
    Калини похилений куш,
  •   ***
    У жовтім капризна пані,
    Мене не відпустить, ні,
  •   Однокласниця
    Абрикосовий джем, в ньому цукру по нормі,
    Він солодких плодів нам зберіг аромат.
  •   Умань літфест. Фото на прощання
    Готельні східці нам слугують п'єдесталом,
    І буде фото не портретне, групове.
  •   Перон
    Не міжсезоння, а уже пора осіння,
    Тож листя падає, танцює вальс-бастон,
  •   ***
    Цвинтар для мрій, їх багато лежить під хрестами.
    Цифри на дощечках - смерті і дні, і роки.
  •   Титри у кадрі
    Липне ніч. І мислі – до душі,
    нібито метелики – до світла.
  •   Дід

  •   Ера злоби і гніву.
    Немилосердна ера, ера злоби і гніву.
    Болі у грудях, давлять тонни бетонних плит.
  •   Бій під Крутами
    Нерівність сил у чистім полі,
    Розтанув сніг від теплих гільз.
  •   Не стало слів
    Дощі загнали нас під дах у листопаді.
    Ввійшла, нервово шарф затиснула в кулак.
  •   Ти хто така?
    Ти хто така? Ввійшла без стуку,
    Не запитала «Так» чи «Ні».
  •   В таку погоду можна тільки пити
    В таку погоду можна тільки пити:
    Під шум дощу - на стіл вино, лікер.
  •   П'яний сон
    Стою у білому палаці.
    На пальцях рук блищить рубін.
  •   В мареві бажання
    На руках без втоми я несу міледі,
    Східцями угору до м’яких перин.
  •   Осінні рани
    Відкриє осінь чорні рани.
    Не наша є тому вина.
  •   Незваний друг
    Ну що, сумний бродяга міста?
    Розумні очі повні сліз.
  •   Ми були у раю
    http://www.youtube.com/watch?v=o_JQh45Xm9U - послухати і подивитися.
  •   Не жона
    Дотик рук серед білого дня.
    Хай шушукають недруги в спину!
  •   Нас минулих ніколи не буде.
    Все минуло, пройшло. Нас минулих ніколи не буде.
    Де та юність бурхлива? Немає повторень на біс.
  •   Відпускаю
    Ти не будеш моя. Відпускаю як птаху на волю.
    Вже долоні спітніли і пальці обм’якли – Лети!
  •   Знову осінь
    Осіння гіркота вдягає жовті ризи,
    нахлинула всерйоз, не відпускає вмить.
  •   Поети
    Слів павутина і ночі безсонні.
    Жовтий папір як осінній пейзаж.
  •   Вишнева наливка.
    Вишнева наливка тягуча, солодка,
    міцніша текіли і краща за ром.
  •   Оберіг
    Сумні думки мої, меланхолійні,
    Печуть мене до болю без вогню.
  •   Біла ворона.
    "Ти Дон Кихот" – так пролунало від поета,
    І паралелі малював, що я - це він.
  •   Ностальгія

    Т. Ш.
  •   Без натхнення
    Я рими ґвалтую при світлі торшера.
    Строфа не лягає, ні ямб, ні хорей.
  •   Ловець останнього променю
    Чіткий і яскравий нав’язливий спогад.
    Я в штанцях коротких біжу по стерні.
  •   У світлі торшера
    Це я торкаюся до тебе,
    Волосся гладжу в тишині.
  •   Я порахую зорі...
    Я порахую хмари
    І пішки піду по них.
  •   Монах
    Я стану братом для монаха,
    Колишній знову буде стан.
  •   Слово колись уб'є
    Образ чомусь розмитий, як силует в тумані.
    Вірші свої гортаю - просто паперу хруст.
  •   Гра в чотири руки
    Дві пари рук і піаніно.
    Гра, ніби співи в унісон.
  •   Бал
    Тут дами горді, недоступні,
    Все реверанси та кадриль…
  •   Дякую тобі
    Я щиро дякую тобі
    За ті слова, що ти сказала.
  •   ***
    Я пальчики ніжні, маленькі долоні
    Зігрію теплом нерозтрачених сил.
  •   Дзвінок у минуле
    Той самий будинок, похилена вишня.
    Той самий дзвінок, і такий голосний -
  •   Колола чорним голка льон
    Ти натрудила очі, спину,
    Втомились руки. Спочивай!
  •   Заручник стихії
    Довга вічна зима. Білі сніжні замети.
    Сили злі чи природи черговий каприз
  •   Дежавю
    Відчуття дежавю - уявляю Париж.
    Уявляю з французьким акцентом.
  •   Обридле олів’є
    І знов шампанське, Новий рік і олів’є.
    Іде мобільне наше зближення поволі.
  •   Вітер
    Ти вільна, як вітер, кружляєш у полі,
    Щоб пестить волосся, вмивати дощем.
  •   Останній епікриз
    Худа у чорнім балахоні скаже «годі»
    Від пункту «А» до пункту «Б» доїхав віз.
  •   Печальний маестро
    Останні гастролі старого театру,
    Костюми, валізи і грюкіт коліс.
  •   Жестом чи словом...
    Я невільник у тебе в полоні,
    раб обставин і звичок лакей.
  •   Прощай
    Не раз в житті сказав: «Прощай»,
    як проводжали у дорогу.
  •   Осінній гість
    Слова живі, не паперові,
    але й вони – то тільки звук.
  •   Створений образ
    Я образ твій ліпив із глини,
    чеснот добавив з голови.
  •   Прозорі гардини.
    На вікнах в кімнаті гардини прозорі,
    Там, певне, веселощі, гамір і сміх.
  •   Після Голгофи
    Світанок не скоро. Мій погляд на стелі.
    В руці, що тремтить, я тримаю портрет.
  •   Ранкова кава
    Гострий сонця промінь бігає по стінах,
    Хоче доторкнутись шиї і руки.
  •   Прохання до осені.
    Подаруй мені день. Я здалека приїхав сьогодні.
    Як на зло, увесь шлях малював дощ картинки на склі.
  •   Осіння гіркота
    Осіння гіркота вдягає жовті ризи,
    нахлинула всерйоз, не відпускає вмить.
  •   Осінні розмови під кленом
    Мене питає пізня осінь привселюдно
    під шум падіння пожовтілого листа,
  •   Осінні замальовки
    http://www.youtube.com/watch?v=DvapjabRQvo - можна послухати і подивитися.
  •   Нас не вінчали небеса
    Ми не були з тобою в храмі.
    Рушник весільний не для нас.
  •   Шлях до істини.
    Вечірня самотність і зоряна тиша,
    найкращі моменти коли сам на сам.
  •   Перистий ведмедик
    Перистий ведмедик розпливчаті форми,
    прикривши від сонця і берег і ліс.
  •   Березовий сік
    Береза сік дає повільно.
    Холодні краплі і мутні
  •   Я лордом уже не стану....
    Герой не її роману.
    Не принц і нема коня.
  •   Літо - осінь.
    Я опускаюсь на коліна,
    вдихаю запах трав сухих.
  •   Хоспіс
    Чи день чи ніч, нема кордону
    в палаті світло -голубій.
  •   Зіркова безодня.
    Мерехтять затуманені зорі.
    Загубився ведмедиці слід.
  •   Солдатських душ поводирі
    Читають пошепки молитви
    небесних душ поводирі.
  •   Вишиванка
    Узор вручну, широка планка,
    легенький запах ковели.
  •   Інтернет - роман
    Я думав осінь. Пізня, сива,
    що не повернеться весна.
  •   Жіночий інтернет.
    Гламурні рамки і портрети.
    Там серед них і твій в рядку.
  •   Волошкові згадки
    Стежину протоптали волошкову.
    Я з пам'яті її іще не стер.
  •   Втома
    Втомила сірість ця буденна
    і метушня із дня у день,
  •   Піаніно
    Блискуче темне піаніно.
    Відкрита віко, клавіш ряд.
  •   Абрикосовий цвіт
    Розквітли рясно абрикоси.
    торкають гілками вікно.
  •   Поезія
    На крилах пам’яті й любові
    у дні веселі і сумні
  •   Слова
    Слова близькі, по змісту різні,
    з віками сплетені в одне.
  •   Зустріч
    Двори весною цвітом пишні.
    Густа ховає їх листва.

  • Огляди

    1. перистий ведмедик
      За основу взятий цей вірш-


      Перистий ведмедик – розпливчаті форми,

      Прикривши від сонця і берег і ліс.

      Пливе десь на захід - плювати на норми.

      На паспортні служби, наявності віз.



      Небесні бродяги за формою різні,

      Я їх споглядаю, лежу на траві.

      То щось еротичне, то лапи залізні,

      Із нігтями гострими аж до землі.



      Пливе, ніби тіло: є груди і руки,

      Фантазій безмежних раптовий каприз.

      Впізнав я амурів – за спинами луки,

      Стрілятимуть в серце приціляться вниз.



      Тяжіння тримає, я з ним в довгій битві,

      Безкрилий, а хочу летіти до них,

      І руки піднявши, неначе в молитві,

      Стою на землі весь у мріях пустих.





      03.08.09.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Недопите глясе (аудіо - версія)

      Недопите глясе

      Недопите моє глясе.
      В шибку стукає ніч і злива.
      Я тобі дозволяю все.
      Молода ти моя, красива.

      Нагромадила купу слів -
      І у двері пішла відразу...
      Я прощати завжди умів -
      У собі не ношу образи.

      Навздогнавши твій силует
      У дощі - притулився станом.
      Ну, а потім ми - тет-а-тет,
      Ніби вперше чи у востаннє.

      Поскидали плащі на стіл.
      Заважає білизна в ліжку.
      Буде шал, буде танець тіл
      І по спині нова доріжка…

      Я прощаю тобі усе:
      (Ще орел, але в сивім пір’ї)
      Недопиту в кафе глясе,
      Нігтів слід по душі і шкірі…
      17.02.12.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ЗИМОВЕ КОХАННЯ


      Червоним сідає в околиці білій,

      Пророче нам сонце і холод, і шал.

      Пухнасті сніжинки лягають на вії -

      Розтопить мій подих холодний кришталь.



      Сніжинки на шиї збираю губами,

      Товсте розстібнули зимове пальто,

      Не скоро прийдемо з тобою до тями -

      Лічили цілунки і збились на «сто».



      Хай в одязі буде широка шпарина,

      Бо манять на тілі низини й бугри…

      Усе це для мене, а сили нестримні

      Продовжують рухи любовної гри.



      Заплутались руки в одежах із вовни,

      Язик по – французьки… уже пересох.

      Обійми і ласки, і тіла поклони:

      Поділений холод січневий на двох.



      Гаряча принцесо в засніженім царстві,

      Твій принц біля тебе – одні навкруги.

      У повнім безумстві, а може у щасті?

      На метри, по колу розтали сніги.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Недопите глясе(тільки для дорослих)
      Недопите моє глясе.
      В шибку стукає ніч і злива.
      Я тобі дозволяю все.
      Молода ти моя, красива.

      Нагромадила купу слів -
      І у двері пішла відразу...
      Я прощати завжди умів -
      У собі не ношу образи.

      Навздогнавши твій силует
      У дощі - притулився станом.
      Ну, а потім ми - тет-а-тет,
      Ніби вперше чи у востаннє.

      Поскидали плащі на стіл.
      Заважає білизна в ліжку.
      Буде шал, буде танець тіл
      І по спині нова доріжка…

      Я прощаю тобі усе:
      (Ще орел, але в сивім пір’ї)
      Недопиту в кафе глясе,
      Нігтів слід по душі і шкірі…
      17.02.12.



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Три кроки до прірви
      Три кроки до прірви. У шумах банкету
      Ведуть нас сліпих попід руки вожді.
      Падіння на дно. А хотілося злету.
      Ми кращого варті. А, може і ні?
      Смиренно – байдужі, неначе як п’яні.
      Не перший в історії чорний нам день.
      Покірно рахуємо кроки останні-
      Колонами, строєм у ногу ідем…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Невиправні 2
      Невиправні

      О.Т...
      Лиш романтикам сивим властиво,
      Від початку життя до кінця, -
      Сподіватися щиро на диво,
      Коли сум обгортає серця…
      Віктор Кучерук


      Невиправні 2

      В.К.
      Срібло часу лягає на скроні.
      Давній друже, на жаль,- це про нас!
      Часто чуємо дзвони церковні,
      Проводжаємо в путь раз у раз.

      Народились в минулім столітті,
      Інший простір і книги, і лад.
      В босоногім залишились літі.
      Не сучасні, не модний формат.

      Ми читали у юності Гріна,
      Міль у скринях не з’їла вітрил.
      Романтична хвороба постійна:
      Шлях відкриє, добавить нам сил.

      Подаруємо квіти зимою,
      Вірш – присвяту складемо жінкам.
      Хтось назве театральною грою,
      Хтось позаздрить – жіноцтву і нам!
      06.01. 11



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Новий рік
      "Ігристе шампанське" і келих вина.
      На гостях одежі святкових покроїв.
      Чергове застілля – і року нема!
      А нам тільки згадки…і запахи хвої...
      Світили гірлянди, був шум за столом
      І тости банальні, і тиша прозора.
      Черговий рубіж. Ніч була ніби сон.
      На жаль, ми на рік постаріли учора…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Друзям


      Торшер поділить ніч на світлі й темні зони.
      І знову прозвучать слова, як у той день.
      Щемливі міражі, щовечора повтори.
      І сцену бачу, й парк – там царствував катрен.

      Вам дякую за все! За чисті, світлі рими!
      Що кожен вірш читав на свій цікавий лад.
      За душі не черстві, за пам’ять і світлини.
      Спасибі, що на «ти» без рангів і посад.

      Минув яблукопад. Відзначили Покрову.
      Підкрався Рік Новий. І знову олів’є.
      Пародії і вірші ввечері по колу….
      Читаю ваші рими, щось пишу своє…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Очі дружини

      Немає слів і не турбують рими.
      Панує втома. Неприємностей гарем.
      Які на колір очі у дружини?
      Давно забув у круговерті день за днем.

      Пророчить дощ і ниє про печалі.
      Рятують вечір суму зовсім ранні сни.
      У тебе голубі? Чи може карі?
      А може у кімнаті зовсім і не ти…
      18.11.11



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Бранець самоти


      У натовпі щасливих це не я!
      То тільки маска радості на шкірі,
      Щоб заховати дійсні почуття,
      Гримаси болю і сліди зневіри.

      Бо я не той і ти уже не та…
      Хоча лише дві осені позаду
      якби у третю чистого листа
      новий сценарій скласти листопаду.

      Писати, підбираючи слова.
      Підкреслити червоним інші дати,
      У тексті ні байдужості, ні зла,
      Не допустити біль гіркої втрати.

      Але я знаю, що не буде так!
      Бо долю не напишеш на папері,
      Кружляє у чеканні чорний грак -
      Надії він клюватиме померлі.

      Я знову буду бранцем самоти,
      Слугою і заручником у рими.
      Віддамся нотам де звучала ти,
      А ночі будуть довгими і злими.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Задощило
      Закружляли легкі водевілі,
      ще невинні, неначе, як флірт,
      поруділі, уже поруділі,
      опадають і змінюють світ.
      Ні тепла, ні надії немає,
      тихо падає листя до ніг.
      Холодає, уже холодає
      і комфортним стає мій барліг.
      Ненадовго і якось нещиро
      сонця промінь заглянув у скло.
      Задощило, уже задощило.
      Тож зігріти воно не змогло.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Дорога у дитинство
      Поле зліва, поле справа, мак у житі,
      Йду по стежці - у минуле мій маршрут.
      Я за тінями дитинства у гонитві,
      Бо дорослим розгубив єство і суть.

      Босий стежкою іду до очерету,
      Через поле і до тихої води.
      Півень пісню відспівав у небо третю -
      Долетів охриплий голос аж сюди.

      На траві, чи на стежині біля ставу,
      Проведу обряд повернення десь там.
      В стан дитинства повернуся і помалу
      Я у згадках зменшу кількість сизих плям.

      Вітер часу постарався, щоб затерти
      Контур ставу, колір маку, запах трав,
      Щоб забулися наївні мрії-злети,
      На поталу сірим будням їх віддав.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. нічна ностальгія
      Щоночі настирливо сниться
      Калини похилений куш,
      Матусі хатина й криниця,
      У цвіті і яблунь, і груш.

      Нехай ностальгію незриму
      І сум на чужій стороні.
      Розвіють кущі біля тину,
      Бузок, що цвіте по весні.
      Шпориш і стежина до ставу,
      Що знає тепло моїх ніг.
      У співах птахи без угаву,
      Я знаю, тут мій оберіг.
      Молитись, немов на ікону,
      Просити прощення у всіх:
      У мами, у рідного дому,
      Бо довго не був, а це гріх.
      05.06.2011р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ***
      ***

      У жовтім капризна пані,
      Мене не відпустить, ні,
      До юності днів, що п’яні
      Від вражень і метушні.

      Ox, осене, хмура, сива
      Ні мудрості, ні тепла,
      В пастельних тонах застигла
      І холодом вієш, зла.

      Вдихаю дими сезону
      І тихо прошу: «Пусти»,
      Бо чашу бажання повну
      Несу, хоч горять мости.

      Під ноги шляхи тернисті,
      У очі їдучий дим,
      Іду по осіннім листі.
      Не буду я молодим...
      08.08.11р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Однокласниця

      Абрикосовий джем, в ньому цукру по нормі,
      Він солодких плодів нам зберіг аромат.
      Плаче осінь і дощ тихо капає зовні,
      А в кімнаті комфортно, тут спокій і лад.

      Чорний чай королеви останнього балу,
      І щемливі світлини пожовклі, шкільні,
      Потримали в руках фотографію вдалу,
      Два портфелі потерті несу на спині.

      Моя сива красуня і чаєм , і джемом,
      Пригощала прибульця далеких епох.
      Відспівав для закоханих Бітелз і Ленон,
      А ми знову побачимось?Знає лиш Бог!
      16.07.2011р



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Умань літфест. Фото на прощання
      Готельні східці нам слугують п'єдесталом,
      І буде фото не портретне, групове.
      Лягає сум, що тихо коле гострим жалом,
      Уже прощатися для мене не нове.

      Готель місцеві називають «Пентагоном»,
      А гостям здалеку - він ніби як Парнас:
      Вечірнім рупором поезії і домом,
      Що чув сопрано від гостей, та ще і бас.

      Я хочу в Умань, у готель, у парк, у «Флору»!
      Назад крутнути стрілки часу - хижі, злі,
      Вручить корони всім, хто вірно служить слову,
      Бо ви по праву - Королеви й Королі.
      25.07.11



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Перон
      Не міжсезоння, а уже пора осіння,
      Тож листя падає, танцює вальс-бастон,
      І ніби золотом оздоблює довкілля,
      Скидає осінь пожовтілий балахон.

      В гнітючій тиші привокзального перону
      Відсутність повна і людей, і голосів,
      Далекі звуки ріжуть слух, удари грому -
      Небесний грюкіт до перону долетів.

      Нема вогню - тютюн без діла у кишені,
      Вселенська пустка і по ній блукаю я.
      Пустельна осінь, мої пошуки даремні,
      У тих місцях, де панувала метушня.

      Нема людей, нема тепла, сумні перони,
      Не зустрічають із букетами троянд.
      Тут тільки я несу тягар глухої втоми:
      Ні співчуття, а ні вогню, а ні порад.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ***

      Цвинтар для мрій, їх багато лежить під хрестами.
      Цифри на дощечках - смерті і дні, і роки.
      У самоту і у братські могили лягали,
      З ними прощалися мовчки і клали вінки.
      Світлим надіям відкрита у темінь дорога,
      Мрії померли, згоріли і дим сизий ліг.
      До сатани не звертались, а тільки до Бога,
      ще не почув молитви і бажання усіх.
      Реквієм в тиші луною звучить по довкіллю,
      Мріям розтерзаним пухом хай буде земля.
      Я незабудками горбики рясно засію,
      Ще і барвінок вперемішку – символ життя.

      Сум і печалі розбурханий вітер розвіє,
      Хмари свинцеві народять прозорі дощі,
      Змиють намул і відродять нам вічне, нетлінне,
      Будем боротись, у нас ще кипить у душі!
      25.03.11р



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Титри у кадрі
      Липне ніч. І мислі – до душі,
      нібито метелики – до світла.
      Зрештою, лишилися вірші,
      відео. Тебе нема у титлах.
      Софія Кримовська


      З великих літер, рівним шрифтом імена,
      А після титрів - голос твій за кадром.
      Слайд-шоу осені і жовтого стіна,
      Униз, по черзі, фото водопадом.

      Рука в руці – то, відповідно, не на «Ви»,
      Не чуємо чужі перестороги.
      Плащів торкаються і плечі, й рукави,
      Нам листя тихо падає під ноги.

      З екрану фото кольорові і прості -
      Легенький сум, дивлюся на світлини,
      Бо знову осінь, але ми уже не ті…
      Ми зовсім інші в цьогорічні зливи.

      Малює осінь по минулому слізьми,
      Дощем допише контури уява.
      По склу химери, міражі у них не ми,
      Напевне інший біля тебе cправа.
      26.03.11р


      подивитися тут - http://www.youtube.com/watch?v=4M0iZr1kB9c



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Дід




      Собачий гавкіт був причина.

      Дитяча гра чи дійсно страх.

      Тепло двох рук відчула шия,

      Пройшлась рука і по щоках.

      Нове, незрозуміло-щемне.

      Спонтанний ніжності прилив.

      Відчув, що статус є у мене -

      Доріс до нього і дожив…

      Кар’єрний ріст, падіння, злети,

      Пусті звання, як мішура.

      Міняє дід пріоритети,

      І дійсно радий. Так. Пора!

      Моя онука щебетуха.

      У клопотах своїх дитя.

      Шепоче весело на вухо.

      Вона щаслива – то і я!

      31.01.2011р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Ера злоби і гніву.

      Немилосердна ера, ера злоби і гніву.
      Болі у грудях, давлять тонни бетонних плит.
      Трачу на вітер сили, майже немає віри,
      Душу розколе навпіл те, що тепер болить.

      Промінь надії гасне, темінь густа в тунелі,
      Ноги мої відчули холод підземних вод.
      Руки тягну у протяг, де ті до світла двері?
      Швидко росте напруга в тисячі тисяч вольт.

      Битий, іду по лезах шляхом усіх гонимих,
      Сам у собі блукаю, згасли мої вогні.
      Бранець емоцій диких, фарби згущаю в римах,
      Світ не такий паскудний, будуть ще кращі дні…
      06.02.11.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Бій під Крутами

      Нерівність сил у чистім полі,
      Розтанув сніг від теплих гільз.
      Усе до купи: люди, коні,
      Тачанки і соломи віз.
      Студентські пальта і шинелі
      На полі битви біля Крут.
      У рай для душ відкриті двері,
      тризуб і стяг упали з рук.

      Прийшли під Крути тільки триста,
      Спартанський дух, немов воскрес.
      Упали, як у осінь листя,
      Тілами вкрили сніг увесь.
      Сусід північний - брат чи ворог?
      Втоптав у сніг усі стяги,
      А вітер ніс на Київ порох
      І дим неволі навкруги…
      2010р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Не стало слів
      Дощі загнали нас під дах у листопаді.
      Ввійшла, нервово шарф затиснула в кулак.
      По тиші дим пливе замішаний на яді.
      Плащі на стіл, на купу кинуті, так-сяк.
      Прозорі краплі в тиші падають додолу.
      Калюжа кругла... А ми вдвох зайшли у кут.
      Мечі-слова іще рубають по-живому.
      Усе дрібне, а з ним шмат істини і суть.
      Ще трішки болю – наші стихнуть монологи,
      Яскраві, гострі, ніби каже їх поет.
      Давно помітні на щоках сліди вологи -
      Це слід дощу, чи сліз останній аргумент?
      У листопад нам. Ні удвох, ані окремо.
      Образи промінь тихо жеврів і зотлів.
      Тепло руки. Твоє волосся. Ніч і темно.
      А на прощання, знов і знов, не стало слів.
      19.11.10.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Ти хто така?
      Ти хто така? Ввійшла без стуку,
      Не запитала «Так» чи «Ні».
      І внесла в спокій шум, розруху
      В мої основи головні.
      Ти хто така? Безцеремонно
      У ілюзорний дивосвіт,
      В моє життя, у його лоно,
      Прийшла, залишила там слід.
      Ти хто така? Не маєш права
      Чіпати спокій, ніби сон.
      Моє ти щастя? Може кара?
      Щоб не було, я йду в полон...
      11.11.10



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. В таку погоду можна тільки пити
      В таку погоду можна тільки пити:
      Під шум дощу - на стіл вино, лікер.
      Слова, слова… Уже, здається, квити -
      Один-один. Хто переміг тепер?

      Нема, нема і знову згадка блисне
      У блискавицю і осінній грім.
      Ідеш у непогоду, як навмисне,
      В одежах мокрих у новий мій дім.

      Пекуча згадка ріже по-живому,
      Фізичний біль турбує, та не так:
      Пішов у дощ, покинув стіни дому,
      Самотній, як у небі чорний грак.

      Одне за одним - від дрібниць, до драми,
      Це ж тільки слово, а яка вага!
      Холодне скло тримають білі рами,
      Там міражі… Але тебе нема!
      10.11.10



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. П'яний сон
      Стою у білому палаці.
      На пальцях рук блищить рубін.
      Десь на Карибах чи Ямайці.
      В гламурних шортах до колін.
      Засмаглі слуги у бікіні
      (тонкі мотузки на стегні)
      в поклоні сік несуть, Мартіні...
      Любов, повага - все мені!
      Ласкаве сонце в окуляри,
      басейн, підстрижені кущі.
      Лунає струнний плач гітари -
      щось тихо грає для душі...

      Біль в голові - оце похмілля!
      Нема палацу і колон.
      Поглянув оком на подвір'я -
      і зрозумів, що це був сон.
      Пливуть померлі мухи в супі -
      прокис, гіркий немов полин.
      Облізлі стіни у халупі,
      нема шпалер, нема гардин.
      Ну я й проснувся... Краще спати!
      Назад, туди де є басейн!
      У інкрустовані палати,
      бо там Мартіні і портвейн!
      01.07.2009р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. В мареві бажання


      На руках без втоми я несу міледі,
      Східцями угору до м’яких перин.
      Свідки тільки стіни і амури в небі,
      Будемо ми справжні – маски геть і грим!

      Ніжні, плавні рухи в них вмирають давні.
      Хвилювання, боязнь ніби в перший раз.
      З головою весь я у кипучій магмі,
      Не погасле світло, не турбує нас.

      Твій гіпюр і бісер будуть зараз зайві,
      Рухи – ритуали, грацій менует .
      Танець тіл по колу у гарячій лаві,
      Вперше не востаннє, чую комплімент.

      У блаженстві п’яні і слабкі у втомі,
      Зовсім не турбують види у вікно.
      Обриси туманні, відчуття бездонні.
      Тонемо насправді, тягне нас на дно…
      02.11.10



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Осінні рани
      Відкриє осінь чорні рани.
      Не наша є тому вина.
      Навчуся жити із думками,
      в яких тебе уже нема.

      В календарі зітруться дати
      під мовчазний в душі протест.
      Повільно буду забувати,
      твій голос, посмішку і жест.

      А зараз згадки, ніби тіні,
      наздоганяють листопад.
      Ведуть в елегії осінні,
      в магічні знаки круглих дат.

      Сезон оголить жовті грані.
      Не вірю більше у дива.
      Луною чую я останні
      уголос сказані слова.
      24.10.10



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Незваний друг
      Ну що, сумний бродяга міста?
      Розумні очі повні сліз.
      Сліди нашийника-намиста.
      Домашнім був, а нині в ліс.

      Зайди, зігрій кістки старечі,
      бо шерсть руда в дірках від ран.
      Це символічно так, до речі, -
      ти сам прийшов під мій паркан.

      Не бійся, друже, вмощуй лапи.
      Прописка в нас тепер одна -
      обоє ми зазнали втрати.
      Лягай на плетиво рядна.

      Не заважаєш тут нікому,
      лежи у теплому куті,
      На двох розділимо ми втому.
      Смакуй кісткове асорті…
      18.10.10



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    30. Ми були у раю
      http://www.youtube.com/watch?v=o_JQh45Xm9U - послухати і подивитися.


      Ліхтаря ореол неприродно блищить, як корона.
      Ріжуть гострі кінці сивим лезом розбурхану ніч.
      Я у стінах не можу сьогодні, бо важко і втома.
      Кличе в путь мене осінь, що зіткана із протиріч.
      Ніби маятник, промінь гойдається вправо і вліво.
      Під ударами вітру постійно скрипить не у лад.
      По наївності думав, що все у минулім згоріло.
      Тільки згадка у попелі знову вертає назад...
      По алеї у дощ я доходжу до тіней і світла.
      Мимо лавок зелених, де ножик писав імена.
      У химерах дощу уявляю тебе серед літа,
      хоча знаю, на жаль, що повернень у липень нема.
      Нахилились понуро і верби над ставом в тумані,
      там де вдвох протоптали у спеку стежин до води.
      Ми були у раю. Дні згорають в багатті останнім.
      Ми востаннє удвох. І повернень не буде туди.
      03.10.10.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Не жона
      Дотик рук серед білого дня.
      Хай шушукають недруги в спину!
      Не важлива дрібна метушня -
      гнів і осуд оберну у риму.
      Вірш на двох. В ньому сум-пелена
      і солодкі цілунки – украли...
      Не жона ти мені, не жона.
      Я частинка від іншої пари.
      Я шукаю логічність і суть.
      Може, просто віддатися долі?
      Сірі сни, будні сірі повзуть.
      Не прошу каяття у поклоні.
      Стихне осуд, замовкне і шум,
      нереальне відійде у тіні.
      Не роздавить судилищ валун,
      бо ми знову на зустріч, в обійми.
      23.08.10.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Нас минулих ніколи не буде.
      Все минуло, пройшло. Нас минулих ніколи не буде.
      Де та юність бурхлива? Немає повторень на біс.
      Світлі, ніжні тоді зневажали жорстоке і грубе.
      І, любов’ю багаті, романтики чуйні до сліз...
      Розпорошені згадки, розсипані, ніби намисто
      по дорогах у вічне під чорні обабіч хрести...
      Хай сумління мовчить! У гріхах ми були ненавмисне -
      може саме тому нас не ріжуть сумління кати?..
      Ми веселі, наївні, такі безтурботні і милі
      у минулому часі... А зараз які? Ми які?
      Нам ще рік, чи до ста? І чи ми в сивочолості зрілі?
      Пункт призначення є у кінці через, врешті, роки...
      13.09.10.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Відпускаю
      Ти не будеш моя. Відпускаю як птаху на волю.
      Вже долоні спітніли і пальці обм’якли – Лети!
      Поквартально зболить. Метушнею покриє густою.
      Ніби димом пожарищ, згорають останні мости.
      Відпускаю із рук у дими і у спеку від згарищ.
      Монотонно шепочуть прощальну молитву вуста.
      Не була ти моя, а тепер взагалі відлітаєш.
      Дихай волею вповні.
      А у горлі здавила нестерпна така гіркота.
      03.09.10.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    34. Знову осінь
      І
      Осіння гіркота вдягає жовті ризи,
      нахлинула всерйоз, не відпускає вмить.
      Чи осені хандра, чи це душі капризи,
      що ностальгічний сум реальний, аж болить.

      Приспів:
      Я покладу листок, весь мокрий із дірками,
      удома на камін, як цінність, раритет.
      Лежать сухі у ряд, для мене ніби шрами,
      від болю у сезон, що коле як багнет.

      ІІ куплет
      Задумливість алей, блукаю під дощами.
      Промоклий сірий плащ і змокло вже чоло.
      Топчу я жовтий лист, лежить від під ногами.
      Ловлю себе на думці, що так уже було…

      Приспів:
      Я покладу листок, весь мокрий із дірками,
      удома на камін, як цінність, раритет.
      Лежать сухі у ряд, для мене ніби шрами,
      від болю у сезон, що коле як багнет.



      *Композитор і виконавець Оксана Первова - Рошка
      слова Олексія Тичка
      прослухати http://fgf1.i.ua/g/33dce6.33dce6.4c1b7.2.6e184e6.3/002_rochko_tuchko.mp3

      прослухати і подивитися http://www.youtube.com/watch?v=B6rvxuGnUpk&feature=player_embedded



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Поети
      Слів павутина і ночі безсонні.
      Жовтий папір як осінній пейзаж.
      Рими-тенета тримають в полоні.
      Слово прозоре, крихке, як вітраж.

      Муза капризна, у сутінках гола.
      Контури тіла п’янять, як вино.
      Мила, покірна, буває і строга,
      І недосяжна, як грецьке руно.

      В пошуках рими, натхнення і теми,
      Йдуть до емоцій – в них сила строфи.
      Щоб записати рядочки катреном
      Щастя і горя... І людства гріхи...

      Рими яскраві палають, як зорі.
      Вічності знаком освятить Парнас.
      Пишуть придворні, борці в непокорі,
      Вірш у майбутнє... А слово на раз...
      08.08.10



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    36. Вишнева наливка.
      Вишнева наливка тягуча, солодка,
      міцніша текіли і краща за ром.
      Великі ковтки - і хвилина коротка
      гальмує в душі мій неспокій і шторм .
      А свічка горить, лезо полум'я вгору,
      чим сутінки глибші - то вищий вогонь..
      А тіні малюють на стінах потвору -
      сміється вона і бере у полон.
      Наливка пом'якшить усе. Стихне скоро,
      відійде, розтане ця чорна стіна.
      Хоч круки безжально збираються в коло
      клювати у серце, а смерті ж нема...
      23.06.2009р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Оберіг
      Сумні думки мої, меланхолійні,
      Печуть мене до болю без вогню.
      Бо знову вечір, сиві промені і тіні,
      І в небі видно первістку зорю.

      Із диска в диск, повзе магнітна плівка.
      Не хочу тиші - грає раритет.
      Кружляє дим, закручується цівка -
      У цю добу три пачки сигарет.

      Сміються янголята-сувеніри.
      Рядами їх поставив на столі.
      Маестро грай! Душі болять зневіри,
      Печаль і сум в цей вечір – королі.

      І слоник на фаянсовій основі -
      Не встиг подарувати... Чи не зміг...
      У тебе вишиваночки бузкові -
      Можливо, мій настінний оберіг...
      3.07.10.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Біла ворона.
      "Ти Дон Кихот" – так пролунало від поета,
      І паралелі малював, що я - це він.
      Із піхов меч - і на млини, через тенета,
      І проти течії потужної Гольфстрім.

      Відкрив забрало і вимахував в запалі.
      Я істину шукав до битих ніг.
      Забув про вік і вів війну, горів в заграві,
      Хоч перемоги смак відчути я не зміг...

      Нужденним грітиму я слово у долонях.
      Не підтасую гарне слово під момент.
      В обхід не піду, хоч які думки солоні.
      Старорежимний? Несучасний? Рудимент?

      Нехай сміються в очі білої ворони!
      Таким родився в рік завзятого Бика.
      У болях падаю, не маючи соломи,
      коли у спину міцно всаджують кілка…
      27.06.10.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Ностальгія

      Т. Ш.

      Вологий клімат, сиві Альпи, Апенніни.
      Співуча мова, милозвучна, та чужа.
      Тобі щоночі сниться хата, білі стіни
      І двір матусі, чорнобривцями межа,
      Знайомі вулиці, у заростях садиби.
      Ще сниться запах – пахнуть руки молоком.
      Турбують, манять незабутні краєвиди
      І курява за чередою над селом.
      Топтати трави, що від спеки поруділи,
      Пройтися тихо по околицях села.
      І щоб нав’язлива примара ностальгії -
      Хоч на години - відпустила, відійшла...
      19.06.10.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Без натхнення
      Я рими ґвалтую при світлі торшера.
      Строфа не лягає, ні ямб, ні хорей.
      Шукаю в романах. Читаю Бодлера.
      Натхнення ж немає. Відсутність ідей.
      Розірвані фрази, затаскана рима,
      Порожня бездумність, і віршів нема.
      Дорога поезій для мене незрима,
      Катрен недосяжний, між нами стіна...
      Рядами писав на листах А-чотири,
      По черзі псував я стандартний формат.
      І кидав у кошик в куточку квартири.
      А що залишилось? Читай результат.
      27.03.10



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Ловець останнього променю
      Чіткий і яскравий нав’язливий спогад.
      Я в штанцях коротких біжу по стерні.
      За сонцем біжу, що сідає десь поряд.
      І плачу уголос - образа в мені.

      Межа світла й ночі зникає поволі.
      Шукаю, де сонце сідає в траву.
      Бродяга околиць. Удень та при зорях
      Полями блукаю, топчу ковилу.

      Засмаглий хлопчисько, замурзане личко,
      Босоніж, допоки не падає сніг.
      Дитячі простори - маленьке містечко,
      де роза вітрів, перехрестя доріг...

      Ловив вечорами останню заграву.
      Наївний я біг, не шкодуючи сил...
      І мрію дитячу, наївну, поправу
      несу крізь роки... Де же той небосхил?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. У світлі торшера
      Це я торкаюся до тебе,
      Волосся гладжу в тишині.
      А ти мовчи, мовчи, не треба,
      Не треба слів твоїх мені.
      У них тонули погодинно.
      В повторах змісти відцвіли.
      Звучали голосно і сильно
      У ніч без сну, у ніч сови…
      У напівтемряві кімнати
      Рука в руці у цей момент.
      Волосся чую аромати,
      і ми нарешті тет-а-тет.
      Ця ніч гріховна і зрадлива
      веде розмову хай тепер.
      І тінь лягає, довга, дивна,
      У світлі, що дає торшер,
      Торкає меблі і шпалери.
      Розмитий контур - я і ти.
      І кожний раз у нас прем'єра.
      І ти не кажеш: «Відпусти...»
      10.05.10.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Я порахую зорі...
      Я порахую хмари
      І пішки піду по них.
      Дивні мої забави
      У променях золотих.
      Я порахую хвилі
      І гребенців сірий вал.
      Піною б’ють бурхливо
      У світлі нічних заграв.
      Я порахую маки
      У полі із краю в край.
      Ніжні кохання знаки,
      Бо тут небайдужим - рай…
      Я порахую зорі,
      Бо мрійник в душі, фантаст.
      Небом пливу поволі,
      Я скинув ваги баласт.
      Бо відчуваю крила.
      Жити без мрій ніяк!
      Птаха я сива-сива.
      А мріяти ще мастак...
      09.05.10



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Монах
      Я стану братом для монаха,
      Колишній знову буде стан.
      Любов я покладу на плаху,
      Піду у спокій вільно, сам.
      В келійні стіни - вогкі, голі,
      в ікони срібні, золоті.
      Гріхи молитиму до болю,
      А головне - на самоті!

      Мій шлях у храм - уже сьогодні,
      Затерти образ і твій лик.
      Втомили репліки холодні,
      І слово кожне, й думка - в "штик"!
      Я повернуся в стан торішній,
      Де тихо, штиль – неначе мрець.
      Спокійний буду і безгрішний,
      Сумний, самотній…Це кінець!
      10.04.10.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Слово колись уб'є
      Образ чомусь розмитий, як силует в тумані.
      Вірші свої гортаю - просто паперу хруст.
      Слово звучить луною, фрази висять останні.
      Втратили міру двоє. Де той здоровий глузд?
      Вліво і вправо столу -
      вірші тобі
      та інші.
      Губить фрагменти пам'ять - все, що було твоє.
      Грубо - і ми, і змісти. Двоє у фразах грішні.
      Слово лікує душу.
      Слово колись уб’є.
      Шелест паперу в тиші - гулом по всій кімнаті.
      Тиша до сліз болюча. Тиша - незвичний стан.
      Запах весни із вікон.
      Ми ж у боргу, в розплаті.
      Осені вічні бранці.
      В ній перейшли за грань…
      17.04.10.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Гра в чотири руки
      Дві пари рук і піаніно.
      Гра, ніби співи в унісон.
      Ведемо рух безперебійно
      до нижніх, до мажорних зон.
      У переливах різні ноти
      на слух сплітаємо в акорд.
      Різкі тональні повороти
      під впливом шкіл і різних мод.
      На жаль, кінець. Втомилось тіло
      і нотний зорепад погас.
      Чомусь бажання відлетіло.
      На все приємне є свій час.
      21.08.2009р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Бал

      Тут дами горді, недоступні,
      Все реверанси та кадриль…
      Розкішні, довгі вділи сукні,
      Мені незвичний, дивний стиль.
      Як стали в чергу графи, лорди,
      Відразу бальний шум замовк,
      Під перші ноти і акорди,
      Зашарудів тоненький шовк.

      Під полонези і мазурки,
      під віденський чарівний вальс,
      і декольте, і візерунки,
      так близько, що хвилюють нас...
      Намиста блиск як аксельбанти,
      Шикарно вплетена канва,
      Тонких парфумів аромати,
      Тримайся міцно голова…

      Галантні дами, кавалери,
      Низький при зустрічах уклін,
      Розмова в риму ніби перли,
      Слова кохання із колін.
      Манерні жести, реверанси,
      в них бездоганний кожний рух,
      і монологи як романси,
      що пестять ніжний їхній слух.

      І не турбує тіло втома,
      По колу рух ніби політ…
      Із відчуттями, що я вдома,
      Душею, тілом – тут мій світ!
      Я ніби в іншій іпостасі,
      І хтось веде зі мною гру.
      я дійсно гість, у нашім часі,
      Не в тому світі я живу.
      06.02.09.




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Дякую тобі
      Я щиро дякую тобі
      За ті слова, що ти сказала.
      Нехай літа не молоді,
      Та смакувала чорна кава.
      Серед чужих і голих стін
      У ароматах безнадії
      Прийшов на пам'ять раптом Грін,
      Романтик паруса і мрії.
      Я знову дякую тобі,
      Що мрії мали різнокрилі,
      За шторм в застояній воді.
      І ревнощі... забуті... милі...
      10.03.10



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Я пальчики ніжні, маленькі долоні
      Зігрію теплом нерозтрачених сил.
      Січневі морози. Сезони холодні.
      А цей, як ніколи, казав старожил.

      Обставини різні, від нас незалежні.
      Неправильний хід - і життя ставить шах.
      Скриплять під ногами сніги перемерзлі.
      Ми разом. Нам тісно в широких стежках.

      Квартальні розлуки. Холодні вокзали.
      В стосунках чимало дрібних катастроф.
      Не вабить і запах гарячої кави,
      лише б чимскоріше лишитись удвох.

      Хай дивляться скоса і заздрять нам люди!
      Ще декілька кроків. Останній ліхтар.
      Зупинки на стежці. Обійми крізь шуби.
      Цілунків солодкий і ніжний нектар...
      23.01.10.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Дзвінок у минуле
      Той самий будинок, похилена вишня.
      Той самий дзвінок, і такий голосний -
      мелодія давня, незмінна, колишня,
      під гавкіт собачий, достоту не злий.

      Він лапу подав, мабуть, родич ще того,
      що запах мій знав. Не живе скільки пес.
      Я кроки почув – відчинились розлого
      облупнені двері...
      Твій образ воскрес!

      Ти ледь посміхнулась, самими очима.
      Нерадісний погляд. А, може, це гра
      ще з того сторіччя? Для мене незрима
      була без емоцій ти, словом скупа.

      Гірчить знову кава, немов того ранку.
      Не в радість, не в смак мені Бахуса грам.
      Шпалери сучасні. Портрети у рамках.
      І мій в синій рамці притулений там.

      В минулім сторіччі далекі дороги
      у пошуках істин під відблиск заграв.
      Ну що нам тепер нескупі монологи?
      Якби ж так раніше... Якби ж я все знав...
      04.09.2009 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Колола чорним голка льон
      Ти натрудила очі, спину,
      Втомились руки. Спочивай!
      Хрестом ти вишила картину,
      Пройшлася голка з краю в край.
      Прикраси блузки і сорочки,
      Орнамент казки, ніби сон.
      Нитки червоні у рядочки
      і чорні нитки в білий льон.
      Національні колорити.
      На білім фоні квітне сад.
      У візерунках ніжно вшиті
      Фантазій буйних довгий ряд.
      04.03.10



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Заручник стихії
      Довга вічна зима. Білі сніжні замети.
      Сили злі чи природи черговий каприз
      вбили мрії усі і бажання і злети?
      Замело. Отже настрій кривою униз.

      Я заручник стихії і вітру, і снігу.
      Я безсилий впливати. У злобі слова.
      Мій знервований крок по квадратному лігву.
      Я не їду до тебе. Не перша доба.
      21.01.10



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Дежавю
      Відчуття дежавю - уявляю Париж.
      Уявляю з французьким акцентом.
      По траві без доріг, чи снігами без лиж
      Я пішов би, здається, моментом.
      Шлях до мрій в "Мулен Руж", в золоте вар"єте,
      ("Млин червоний" в перекладі мови).
      Рухи тіл і вино, аж солодке, густе.
      Насолоди червоні хороми.

      Хай пече гіркота, бо прийшла мріям смерть.
      До Парижа дороги туманні.
      Бо соха кожний день, кінь замучений геть,
      Зморшки ріжуть чоло моє ранні.
      Знову смак дежавю. І цим мріям кінець…
      Поховав під старі осокори.
      Це собаче життя! Та нехай йому грець!
      Не побачу Париж я ніколи...
      22.02.10.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Обридле олів’є
      І знов шампанське, Новий рік і олів’є.
      Іде мобільне наше зближення поволі.
      Я Богу дякую, що ти у мене є -
      Яскравий спалах мудрописаної долі.
      ...................................................
      Одна квартира, у ній двоє, і чужі...
      Обом їм тісно у незатишній кімнаті.
      Слова різкі про ненагострені ножі,
      І про обридлі з року в рік такі салаті.
      Не перший рік гірчить в тарілці олів’є.
      Вогні по колу від яскравої гірлянди.
      І кожному не спільне, а своє
      Під звуки популярної естради.
      13.02.10



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Вітер
      Ти вільна, як вітер, кружляєш у полі,
      Щоб пестить волосся, вмивати дощем.
      Твоя насолода уся - в непокорі.
      Здається, живеш лише сонячним днем.
      Ти - вітер пустелі, бродячої спеки.
      Рабиня емоцій, натхнення слуга.
      Падіння глибокі, і гордості злети.
      Ти вільна, як вітер, і добра, і зла.
      Пишу через плюс імена – одна доля,
      Розмашисті літери витреш сама.
      З піску змиє хвиля і вітер із моря,
      Ти - вічний неспокій, і штилю нема.
      Смієшся уголос, щоб плакати в зорі.
      А справді щаслива ти тільки у сні.
      Подушка холодна мокріє поволі.
      Ти - втомлений вітер. А може, ще ні ?
      05.02.10



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Останній епікриз
      Худа у чорнім балахоні скаже «годі»
      Від пункту «А» до пункту «Б» доїхав віз.
      Прийшов безгрішним, а піду з клеймом на лобі.
      В лікарні випишуть останній епікриз.

      Чесноти і гріхи, скелети і гордині,
      Не весело тягнув скрипучий древній віз,
      Багатства не скопив, а тільки думи в скрині.
      Що в голову прийшли під оберти коліс.

      В зіркових небесах там вічність нескінченна,
      Дарована творцем, але на жаль, не нам.
      Смугасті мої дні, погасить сила темна,
      Покірно в судний день піду я в інший стан.
      23.01.10



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    12. Печальний маестро
      Останні гастролі старого театру,
      Костюми, валізи і грюкіт коліс.
      Аншлаги у касах, поклони таланту,
      У залі навстоячки крики: на «біс!».
      І знову він грає сонату душевну.
      Звучать його ноти, не знаючи меж.
      Під ноги троянди - закидали сцену.
      Любов і повага, фанатів кортеж.
      Звучить тихо скрипка, маестро в печалі.
      В театрі обридла мелодія струн.
      Смичок в каніфолі і лак Страдиварі,
      Уже не чарує - від цього і сум.
      Міняються швидко і стилі, і моди.
      Пакує валізи і скрипку в футляр.
      Мінливий глядач, а смаки - як погода.
      На іншого світить сценічний ліхтар.
      28.01.10



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Жестом чи словом...
      Я невільник у тебе в полоні,
      раб обставин і звичок лакей.
      Мучать думи, глибокі, бездонні,
      не приходить у спальню Морфей.
      Ти дай знак мені жестом чи словом,
      натякни - біля ніг буде раб.
      Прилетить блискавицею з громом,
      чи в мороз і густий снігопад.
      Помани під зірки новорічні,
      і у дзвони Великодніх днів,
      ти скажи мені в грудні, у січні...
      Тільки знаю – не буде цих слів!
      Відшумлять швидкоплинні сезони,
      в тайні, в мріях помре дивний стан.
      З відчуттями легенької втоми
      я закрию цю книгу-роман.
      23.01.10.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Прощай
      Не раз в житті сказав: «Прощай»,
      як проводжали у дорогу.
      Одних - у пекло, інших - в рай,
      Ще й під молитву слізну й строгу.

      Тобі живій кажу: «Прощай!»
      під біль пекучий наостанок.
      Я на межі, терпінню край,
      ти вмерла у мені в цей ранок.

      Живи як знаєш! Прощавай!
      Не турбуватиму словами.
      Ти птаха вільна. Відлітай
      у власні мрії небесами.
      09.01.2010.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Осінній гість
      Слова живі, не паперові,
      але й вони – то тільки звук.
      Розмова стихне на півслові.
      Цілую губи, пальці рук.
      Слова банальні, однотонні
      згубили сутність, певний зміст.
      Шляхи далекі. Ти у втомі.
      У пізню осінь милий гість.
      Для тебе все, щоб очі карі,
      в цей вечір не були сумні.
      Цей інтер’єр, його деталі
      і парафінові вогні.
      Розвіє вітер сіру мряку,
      погасне осені потоп.
      Прогнози вірні були Раку,
      правдивий, мудрий гороскоп.
      Зблизька я бачив очі карі,
      не із портрета через скло.
      І не важливо, що там далі.
      Важливо те, що це було…
      08.12.09.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Створений образ
      Я образ твій ліпив із глини,
      чеснот добавив з голови.
      Ім’я зачарувало, рими…
      Я мрійник давньої пори.
      Віддався силі мимоволі,
      тонув в забутих почуттях.
      Надії вмерли, ніби хворі,
      вітри розвіють сірий прах.
      Короткі фрази, бо останні,
      на жаль, немає вороття.
      Казав слова прості, банальні.
      Такий наївний, як дитя!
      Лікує час усі хвороби.
      Романтик, мрійник і поет
      не зрозумів смаки і моди.
      Невчасним був його сонет.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Прозорі гардини.
      На вікнах в кімнаті гардини прозорі,
      Там, певне, веселощі, гамір і сміх.
      Я йшов просто в осінь, маршрут мимоволі
      Проліг біля вікон - змінити не зміг.
      Самотності в’язень і осені бранець,
      Промочені ноги і кашель з грудей.
      Я йду по асфальту - блищить ніби глянець.
      Дійшов я до вікон, дійшов до людей.
      Тут скло розділяє… Така ти далека!
      Скрізь шибку побачив я щастя момент...
      Замокла, потухла моя сигарета,
      А я не помітив... Бо там силует,
      Дощами розмитий, погаслий у часі,
      Німе чорно-біле без звуку кіно
      В будинку старому з кута на терасі...
      Я жив тут колись... Чи моє це вікно?..
      17.11.09



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Після Голгофи
      Світанок не скоро. Мій погляд на стелі.
      В руці, що тремтить, я тримаю портрет.
      В душі сіра пустка. Я ніби в пустелі.
      І тільки пливе сивий дим сигарет.

      Ще будуть світанки в тумані від диму,
      у роздумах ночі, жахи уві сні.
      Створили так складно нещасну людину.
      А може це щастя, що біль у мені?

      До тебе торкався, вмирав у обіймах,
      і знов воскресав і не вірив очам.
      А потім ще довго стояв на колінах,
      з поклоном молився небесним дарам.

      Весь шлях на Голгофу пройшли ми обоє.
      Кричав дикий натовп, плював нам услід.
      Під градом каміння стояло нас двоє:
      ще дівчина юна і сивий, як дід.

      Душа пнулась в небо з побитого тіла,
      а камінь все падав у злобі лихій.
      Забули в екстазі, що притча веліла,
      хай кидає той, хто немає гріхів...

      Тобі збудували тюремні хороми.
      А я відчуваю самотності страх.
      Не треба в подяці вже бити поклони.
      Лишуся самотнім, неначе монах...
      28.08.20009 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Ранкова кава
      Гострий сонця промінь бігає по стінах,
      Хоче доторкнутись шиї і руки.
      Клята та щілина на моїх гардинах
      Все таки розбудить... Спи кохана, спи...

      Ти така красива, ледь відкриті губи,
      Посмішка легенька, ніжна і ясна.
      Із-під ковдри видно твої білі груди,
      Контури овальні, вигини стегна.

      Мідна турка кави хай бурлить на кухні -
      Я залюбувався - піною стече.
      Сяду тихо в крісло, не пом’явши сукні,
      Ковдрою укрию руку і плече.

      Хай розбудить кава у цей світлий ранок.
      Чари хай відпустять, бо взяли в полон.
      Довго милувався ніби наостанок,
      Поки ти дивилась свій солодкий сон...
      16.10.09





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Прохання до осені.
      Подаруй мені день. Я здалека приїхав сьогодні.
      Як на зло, увесь шлях малював дощ картинки на склі.
      Уже осені дні облітають і майже холодні,
      а уява малює рожевим по жовтій імлі.

      Подаруй мені ніч. Подаруй її всю без останку.
      Я так довго чекав, тільки в осінь придбавши квиток.
      Ти заручнику мрій подаруй усю ніч до світанку.
      Жалкувати не треба за наш необдуманий крок.

      Вперше осінь прохав, щоб темніло все швидше і швидше.
      Сонця диск, мов завис, заблукавши у жовтій листві...
      Дощ замовк вже давно. Тільки вітер дерева колише
      мріям в такт, що постійно танцюють в моїй голові.
      26.10.2009р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Осіння гіркота
      Осіння гіркота вдягає жовті ризи,
      нахлинула всерйоз, не відпускає вмить.
      Чи осені хандра, чи це душі капризи,
      що ностальгічний сум реальний, аж болить.

      Задумливість алей, блукаю під дощами,
      промоклий сірий плащ і змокло вже чоло.
      Топчу я жовтий лист, лежить від під ногами,
      ловлю себе на думці, що так уже було…

      Я покладу листок, весь мокрий із дірками,
      удома на камін, як цінність, раритет.
      Лежать сухі у ряд, для мене ніби шрами
      від болю у сезон, що коле як багнет.
      13.10.09.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Осінні розмови під кленом
      Мене питає пізня осінь привселюдно
      під шум падіння пожовтілого листа,
      чому шкребе так на душі, чому паскудно,
      журба нахлинула давуча і густа?
      Стою задумливо, мовчу я біля клена,
      понуро голови похилені в обох.
      Клен розгубив свою красу, красу зелену,
      а на моїх стежках росте старезний мох.
      По них у юності я бігав безоглядно.
      Куди ж подівся цей протоптаний маршрут?
      Відповідати на питання мені складно,
      думки розбурхані і загнані у кут.
      Із братом кленом ми щось дійсно розгубили,
      він ще поверне свою зелень - я вже ні.
      Нема науки і нема такої сили,
      щоб повернутися назад, в щасливі дні.
      06.10.09



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Осінні замальовки
      http://www.youtube.com/watch?v=DvapjabRQvo - можна послухати і подивитися.

      В багаттях літо догорить багряним цвітом,
      у небо димом полетить, у сиву даль.
      Сезон відкритий для прощання з теплим літом,
      хоча мені його тепла чомусь не жаль….

      Клубами дим нехай вітри несуть по світу.
      Суха трава іще потріскує, горить.
      А жар багаття, ніби реквієм по літу,
      що нас покинуло так швидко, ніби в мить.

      Холодні ранки і настирливі тумани,
      сезонні зміни і очікування стан.
      Осінні квіти засинають під тинами -
      їх заколихують дощі, густий туман.

      Летять заплутані канати-павутини.
      Це літо бабине - останній мій каприз.
      Художник жовтим розмальовує картини.
      Останній штрих - і листя падає униз...
      14.09.2009р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Нас не вінчали небеса
      Ми не були з тобою в храмі.
      Рушник весільний не для нас.
      Не нам майстрів ікони давні
      і золотий іконостас.

      Для королеви без корони
      з дзвіниці, так, немов із хмар,
      не прозвучали срібні дзвони.
      Не об'єднав святий алтар.

      Ми не блукали серед степу,
      нас не п’янила сон-трава
      ні в літній дощ, ні в сильну спеку
      не заманила ковила.

      Ми не були з тобою в житі,
      де мак, ромашки польові
      ростуть у сонці оповиті,
      покриті пилом в куряві.

      Не освятились диким степом.
      Не обвінчали небеса...
      Милуюсь на столі портретом.
      Мій ангел, чистий як роса...
      18.08.2009р.

      Можна прослухати,подивитися тут -http://www.youtube.com/watch?v=Mg844v9XMnM



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Шлях до істини.
      Вечірня самотність і зоряна тиша,
      найкращі моменти коли сам на сам.
      Моя насолода у цьому найвища,
      для роздумів мудрих збудований храм.
      До істини крок, через тишу ввійду я,
      без речень у голос, без пафосу слів,
      без реплік розумних і шуму застілля,
      пізнаю все сам, що колись не зумів.

      Тонка і прозора, іще невловима,
      як промінь в зіниці, у темінь нічну.
      Неначе поетові бажана рима,
      зненацька з'явилась і б'є по плечу.
      У тиші у роздумах істину видно,
      її не пізнаєш на фоні порад.
      А жити наосліп мені вже обридло.
      Я бачу всі маски. Прощай маскарад!
      05.07.2009 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Перистий ведмедик

      Перистий ведмедик розпливчаті форми,
      прикривши від сонця і берег і ліс.
      Пливе десь на захід, плювати на норми,
      всі паспортні служби й наявності віз.
      Пливуть за ведмедем хмариночки вільні,
      і білі і сірі легенькі як пух.
      Уяву турбують бродяги постійні,
      і мій до мандрівок пробуджують дух.

      Небесні бродяги за формою різні,
      я їх споглядаю стою на траві,
      то щось еротичне то лапи залізні,
      із нігтями гострими аж до землі.
      Пливе ніби тіло , є груди і руки,
      фантазій безмежних раптовий каприз.
      Впізнав я амурів за спинами луки,
      стрілятимуть в серце прицілившись вниз.

      Тяжіння тримає я з ним в довгій битві,
      безкрилий, а хочу летіти до них,
      і руки піднявши неначе в молитві,
      стою на землі весь у мріях пустих.
      Дивитись в багаття, дивитись на воду,
      в цей список добавлю парад білих хмар.
      Дивитись без втоми та ще й насолоду,
      від дії простої отримаю в дар.
      02.08.2009р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Березовий сік
      Береза сік дає повільно.
      Холодні краплі і мутні
      із шумом падають постійно
      і розтікаються на дні.
      Північний вітер, не весняний,
      процес тепла призупинив,
      А я чекаю, перший, ранній
      ковток холодний на розлив.
      Бо твердо знаю - це, як віра,
      як тільки дасть мені ковток
      моя берізка білошкіра,
      життя піде в новий виток.
      Після весни червнева спека,
      а потім липень і жнива.
      Із серпня осінь недалека,
      пожовкне листя і трава.
      Я все рахую краплі соку
      під монотонні звуки "Кап".
      Не підганяй ці пори року.
      Не поспішай. Прийдуть і так..
      18.07.2009р.




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Я лордом уже не стану....
      Герой не її роману.
      Не принц і нема коня.
      Я лордом уже не стану.
      І яхта то не моя.

      Що може поет безславний,
      римуючи на свій лад?
      Ну вірш написати гарний,
      вручити букет троянд.

      В надіях сліпих і марних
      читати вірші з колін.
      Почути в словах банальних
      з луною твій сміх від стін.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Літо - осінь.
      Я опускаюсь на коліна,
      вдихаю запах трав сухих.
      Вдихаю запах літа й сіна,
      покинув безліч справ своїх.
      Легенький дотик, шарудіння
      і аромат бере в полон.
      Асоціація осіння.
      Вже на поріг - новий сезон.
      Пройшла остання косовиця
      і скоро осінь, листопад.
      Нагряне швидко жовтолиця,
      затарабанить невпопад
      дощами в скло. І листя жовте
      у зливах втратить швидко блиск,
      з дерев спаде, важке і мокре.
      Холодним стане сонця диск.
      15.06.2009р.




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    30. Хоспіс

      Чи день чи ніч, нема кордону
      в палаті світло -голубій.
      Лиш медсестра турбує сонну,
      цю атмосферу без надій.

      Були надії , але вмерли.
      Болюче тіло теж туди....
      Пігулка,шприц в надриві нерви,
      широкий крок до пустоти.

      Казенний дух чужих приміщень,
      і запах ліків...Скоро смерть.
      Безсилість медиків їх рішень,
      і слів неправди круговерть.

      Вже й ніби смерть як нагорода,
      не буде більше болю й мук,
      і невблаганна сива й горда,
      обірве серця слабий стук.

      А в несвідомості- заграви,
      тікає промінь із під ніг.
      Зелений гай, високі трави ,
      дитячі посмішки і сміх.

      Життя і смерть , логічні дії,
      хто народився той помре.
      Приходять в згадках всі події,
      що було добре і що зле...
      10.06.2009р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Зіркова безодня.
      Мерехтять затуманені зорі.
      Загубився ведмедиці слід.
      Я блукаю у хмарах, як в морі,
      а вони все пливуть десь на схід.

      Придивляюсь, напруживши очі,
      в нескінченність, у сизий туман.
      Я думками в зірках серед ночі,
      я поринув в безмежності стан.

      Побудую з фантазій карету -
      коні-мрії поставлю у ряд.
      Я покину цю сиву планету,
      буду мчати в зірковий парад.

      Полечу і розтану в безодні,
      довгу ніч проведу я без сну.
      Дні, натомість, байдужі, холодні.
      Тільки ніч, тільки в ній я й живу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Солдатських душ поводирі
      Читають пошепки молитви
      небесних душ поводирі.
      В скорботній тиші поле битви -
      уже безсилі лікарі.
      Щоб відкривали Божі брами
      у рай шляхи захисникам,
      проходять ангели полями,
      схилились тут, схилившись там.
      В очах солдат - вологі хмари.
      Поліг хоробрий легіон.
      Густі гойдає вітер трави,
      туманить погляд вічний сон.
      Закриють очі янголята
      легеньким дотиком руки.
      Війна велика, довга, клята,
      скупа на почесті й вінки.

      Втомились ангели у війнах
      спускатись на поля з небес.
      А на землі життя постійно
      розчавлює смертельний прес.
      09.05.2009р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Вишиванка
      Узор вручну, широка планка,
      легенький запах ковели.
      Моя сорочка вишиванка
      вся ніби сплетена з трави.
      Дніпра потоки, степ, простор
      по лівій, правій стороні.
      Червоно-чорні всі узори,
      мережив ряд на полотні,
      традицій пласт, легенди роду,
      духовний символ, оберіг,
      калини кущ, дівочу вроду -
      на полотні все хтось зберіг.
      Прості орнаменти народні,
      тягучі, як пісні степів...
      Все актуально і сьогодні,
      хоча й прийшли з далеких днів.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Інтернет - роман
      Я думав осінь. Пізня, сива,
      що не повернеться весна.
      Звучала музика журлива,
      осіння пісня голосна.
      Вітри, нав'язливі тумани,
      кінець сезону, сон і смерть.
      З багаття дим, осінні рани,
      життя одвічна круговерть.
      Був довгий сон. Був мертвий спокій
      серед туману і дощів.
      Ввійшов в тунель, такий глибокий -
      не чути слів, нема віршів.
      І тільки образи далекі
      ще повертали у буття.
      Шукав наснаги в Інтернеті,
      щоби вагомим стало "я"
      Такі то осені причуди
      і дивний власний мій концерт -
      навкруг живі реальні люди,
      а я дивлюся на портрет.
      Через модеми, лямбди, хвилі,
      оптичний промін, мегабіт
      приніс він обриси красиві,
      змінив буденний сірий світ.
      Як хлопчик, біля монітора
      чекаю лист, де "так" чи "ні"
      Моя уява, зовсім хвора,
      малює ніби уві сні:
      ми десь у лісі, чи у полі,
      волосся вітер розвіва -
      і все реально, аж до болю...
      Тримайся, сива голова!
      Я думав осінь. Пізня, сива,
      та знову на поріг весна
      вся у цвіту, така бурхлива,
      уже в реальність перейшла.
      Мій Інтернет. Роман осінній.
      Ловлю, чекаю кожну мить.
      Адреса, логіни незмінні.
      І наш роман не зупинить!
      10.04.2009 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    35. Жіночий інтернет.
      Гламурні рамки і портрети.
      Там серед них і твій в рядку.
      Листи чекаєш в Інтернеті.
      Знайомства, блоги - все в пусту....
      Казкові мрії ти носила,
      літала десь у небесах.
      Засмучена така, красива.
      Для кого там твоя краса?
      І вечорами, вклавши сина,
      гортаєш сайти, власний блог.
      Сторіччя цього павутина
      можливо, вас з'єднає двох...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Волошкові згадки
      Стежину протоптали волошкову.
      Я з пам'яті її іще не стер.
      Стару вербу і річку як підкову,
      що з вигином підходить до озер.
      П'яніли в поцілунках передчасно,
      смакуючи, збирали свій нектар.
      Цвіли волошки у ту пору рясно
      і молодість... Фіксує календар.
      Ми у дощі блукали серед грому,
      віддавшись силі літніх блискавиць,
      а то ховались під вербову крону
      і чули шум небесних колісниць.
      Промокла сукня і дівоче тіло.
      Я зігрівав її своїм теплом,
      так обережно, трепетно, невміло,
      з бажанням захистити під крилом
      Волошки наші відцвіли з роками.
      Шкода, але повернення нема.
      Не наші, не для нас цвітуть полями,
      лишилась згадка добра, не сумна...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Втома
      Втомила сірість ця буденна
      і метушня із дня у день,
      де кожен день нова дилема
      і негараздів карусель.
      Втомили погляди холодні.
      Від них рятує темна ніч.
      Потоки слів, що чув сьогодні,
      і перехід в словесний клінч.
      Відкину все. Віддамся силі -
      нехай по течії несе.
      У емоційному пориві
      казати правду ще, і ще…
      Містки спаливши за собою
      відчути легкість пустоти,
      як в ополонку з головою
      заради світлої мети...
      Стріляти кулями-думками
      допоки біль не вщух, не стих.
      Це вже не фарс. Це драма. Драма.
      На жаль, сюжет не із простих.
      24.08.2008.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Піаніно
      Блискуче темне піаніно.
      Відкрита віко, клавіш ряд.
      Чиясь рука веде повільно
      по білих, чорних, невпопад.
      Фальшиві ноти б’ють у скроні,
      коли невмілий музикант.
      І сльози радості солоні,
      як грає геній і талант.
      У дні спокійні і буремні,
      у змінах музикальних мод,
      під блиск паркету і на сцені,
      з душі завжди звучить акорд.
      Мажор, мінор, дієз ,бемолі,
      я не бездушний інструмент,
      кохання радості і болі
      все віддаю у цей момент.
      Б’ють молоточки в нерви струни
      лунають ноти голосні ,
      сплелись акорди в мої думи ,
      в людські емоції складні.
      Що прийде час і "кришка хлопне"
      життя закінчиться концерт .
      Щось неминуче і холодне ,
      закріпить стрічку на портрет.

      22.05.2008.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Абрикосовий цвіт
      Розквітли рясно абрикоси.
      торкають гілками вікно.
      Кружляють бджоли-медоноси,
      блукають в цвіті, б’ються в скло.
      А на душі пора осіння.
      Веду я бій без перемог.
      Глуха стіна нерозуміння -
      на різних мовах діалог.
      І кожне слово б’є до крові.
      Ми все сказали, що могли.
      В завислій тиші, на півслові
      в кімнаті чути гул бджоли,
      що заблукала в квітах ніжних,
      в п’янких дорогах повесні,
      як ми в словах різких і грішних,
      казавши часто грубе «ні».
      Нас завели словесні мандри
      у вічне царство темноти.
      Красу весни і світлі фарби -
      все загубили я і ти.
      26.04.2008.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Поезія
      На крилах пам’яті й любові
      у дні веселі і сумні
      лечу туди, де в кожнім слові
      без перешкод і метушні
      звучать мелодій дивні ноти,
      слова стоять не просто в ряд.
      Фантазій дух, душі польоти
      і чистих дум легкий заряд.
      У світ поезії на крилах,
      що підіймають до зірок,
      де я тону в рожевих хвилях.
      Емоцій пік лише за крок.
      Лечу туди, де на папері
      у крапках, комах і словах
      оази рай серед пустелі,
      солодкий присмак на вустах.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Слова
      Слова близькі, по змісту різні,
      з віками сплетені в одне.
      Веду я пошуки непізні,
      яке ж для мене головне?
      Чи тепле слово Батьківщина:
      дитинства спогадів туман,
      сади квітучі і калина -
      те, що нікому не віддам.
      Там ллється пісня над садами
      і перші звуки після сну.
      В росі умиюсь, в кожнім грамі,
      в прозорих краплях потону.
      Казенне слово - це держава:
      кордони, армія, закон.
      Для громадян це не забава
      бо кара ляже, як прокльон.
      Слуга Феміда у держави,
      із терезами у руці.
      Сліпа розгляне наші справи
      без тіні смутку на лиці.
      Я розділяю ці два слова.
      Мені близьке лише одне.
      Беру росу. Зі мною мова.
      Вона для мене - головне.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 4

    42. Зустріч
      Двори весною цвітом пишні.
      Густа ховає їх листва.
      Я до кринички біля вишні
      прийду напитись із відра.
      Старим дістану із криниці
      прозорість вічної води.
      Трудами вітру бджіл та птиці
      пливуть пелюстки - дар весни.
      Пелюстки білі, ніби сукня,
      в якій пішла ти на рушник...
      Все потемніло - вітром грудня
      тепло розвіяло, цвіт зник...
      Чи невгамовна моя спрага,
      чи долі виклик - знову ти.
      Юначий пил, моя наснага,
      мій перший дотик до краси.
      Ти і в самотності красива,
      хоча несеш життя тягар,
      сама виховуєш ти сина.
      І він для тебе - божий дар.
      Вино червоне, запах кави,
      чудовий ранок із вікна,
      за довгу ніч ми все згадали.
      Покірна, ніжна ти моя...
      І кожен крок нестерпні муки.
      Мій шлях весною - дикий мед.
      Я знову йду у світ розлуки -
      в кишені є на це білет...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5