Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олександр Олесь



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   * * *
    Люблю! Як в перший раз люблю,
    Хоч це любов моя остання…
  •   * * *
    Гори сплять, повиті млою.
    Спить давно уся земля, —
  •   * * *
    М.Фабіановій
  •   * * *
    В золотій смушевій шапці
    Циган-вечір сходив з гір,
  •   * * *
    Хто в час пожежі край свій кине
    І, як боюн, в чужий втече,
  •   Моїй матері
    Приснилося, що я вернувсь додому.
    Іду, дивлюсь: мій край, моя земля,
  •   * * *
    Схилив я голову і йду поволі
    Дрімучим лісом в самоті.
  •   На чужині
    Не вірив я в життя по смерті,
    Тепер я вірю в диво з див.
  •   * * *
    Коли я вмер — забув, не знаю…
    Я в чорній прірві забуття…
  •   * * *
    Нехай мене чарують квіти,
    Нехай життя їм віддаю:
  •   * * *
    О принесіть як не надію,
    То крихту рідної землі:
  •   * * *
    Як жити хочеться! Несказанно, безмірно…
    Не надивився я ні на зелену землю,
  •   Дух наш пречистий
    Дух наш пречистий, дух наш народний,
    Над нами сходить в сю мить сьогодні.
  •   Лебідь
    На болоті спала зграя лебедина.
    Вічна ніч чорніла, і стояв туман…
  •   Ти не прийшла
    Ти не прийшла в вечірній час…
    Без тебе день вмирав сьогодні,
  •   * * *
    Італійська ніч підкралась,
    Розлила солодкий чад;
  •   Заходить сонце
    Праворуч — сонце і пожежі!
    Палають гір високих вежі,
  •   * * *
    Яка краса: відродження країни!
    Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,
  •   * * *
    Хіба не бачите, що небо голубіє,
    Що сонце ранками всміхається ніжніш,
  •   * * *
    Прокляття, розпач і ганьба!
    Усю пройшов я Україну,
  •   * * *
    Ой була на світі та удівонька,
  •   * * *
    З серцем, повним смутку-горя,
    Утомився я ходить
  •   * * *
    О слово рідне! Орле скутий!
    Чужинцям кинуте на сміх!
  •   * * *
    Невже твої уста-коралі
    У моря щастя я знайду?..
  •   * * *
    Везли їх, зранених в борні з солдатами,
    Везли їх, стомлених в тюрмі за гратами,
  •   Три менти
    Тихше, тихше: ходять звірі,
    П'ють народну кров вампіри…
  •   1906
    Він жив один в своїй пустелі,
    В краю думок і мрій своїх,
  •   В Криму (уривок)
    Осріблені місяцем гори блищать,
    Їм кедри і сосни казки шелестять,
  •   * * *
    Ні, забуття не дасть мені й сама природа…
    Нехай вона і дивна, й молода,
  •   * * *
    Ти зовсім мене не кохала,
    А я був повинен забуть…
  •   * * *
    Дві хмароньки пливли кудись
    В убранні золотім
  •   * * *
    Гроза пройшла… зітхнули трави,
    Квітки голівки підняли,
  •   * * *
    Вгледіти щастя, зомліти, осліпнути,
    Скрикнути тільки: "Мій раю!" і стратити…
  •   * * *
    В болотах жаби рай знайшли
    І там плодились і згнивали,
  •   Айстри
    Опівночі айстри в саду розцвіли…
    Умились росою, вінки одягли,
  •   Чари ночі
    Сміються, плачуть солов'ї
    І б'ють піснями в груди:
  •   * * *
    Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні
    Вогнем страждання запалить,
  •   Лебединій зграї
    Ви в ірій линете від сірого туману,
    Від сірих днів, від суму і нудьги
  •   * * *
    В дитинстві ще… давно, давно колись
    Я вибіг з хати в день майовий…
  •   Безсмертники
    Вони давно вже втратили життя,
    В них згасло все, що тільки малось,
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки