Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Марія Дем'янюк



Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу

  •   Жовто-блакитна
    Люба, твої блакитні очі
    гріють серце моє щоночі,
  •   Без парасолі
    Вона любила гуляти в дощ без парасолі.
    Тоді на кінчиках її волосся розцвітали квіти, схожі на незабудки.
  •   Спостереження
    Дерево - це багатоніжка.
    Заховала голову-коріння у землицю,
  •   Ти будуєш мене...
    Ти кладеш камінь за каменем, цеглу за цеглою,
    І будуєш храм у моїй душі, де я буду молитися....
  •   Маки
    Трава зелена і тополі.
    Пункт пропуску військової частини.
  •   Сокровенне
    Прилітаймо до батьків літаком,
    Приїзджаймо потягом, машиною, автобусом
  •   З любовю до Григорія Чубая
    Читаю вірші Грицька Чубая
    і чую,а у мене чуб росте.
  •   Про Зміїв-Гориничів
    Трьохголовим Змієм-Гориничем дивилася люстра у мою склянку з чаєм,
    і я пригощала її , навзаєм.
  •   Світ узимку
    Одягнув на руки хмари.
    Замотав на шию вітер.
  •   Смуток
    Затремтіла душа кленовим листом,
    І осіннім дощем заплакала.
  •   Метеликовий вірш
    Іноді моя душа перетворюється на коробку з метеликами.
    Вони літають,торкаються крилами країв,
  •   Переродження
    Спочатку з'являються очі, де потопає біль
    у солоній воді пророчій.
  •   Бабусеньці
    Моя бабуся-диво запашної полуниці,
    що вбрана в крапельки криничної водиці:
  •   Каштану
    Вона так сяяла у сонці,що він помітив,
    кинув кульку:
  •   ***
    Коли небо вдивляється у мою душу
    стаю берегом, де хвилі голублять сушу.
  •   ***
    Місячним гребінцем
    Чесала береза коси,
  •   ***
    Ластівки літали в небі.
    Непомітно залетіли в мою душу.

  • Інша поезія

    1. Жовто-блакитна
      Люба, твої блакитні очі
      гріють серце моє щоночі,
      усміхнися: нехай жовті промені
      усмішки зцілять душу мою,
      жовто-блакитна, жовто-блакитна,
      Україна моя непохитна.

      Мила, твоє волосся —
      блакитні озера й річки,
      у сяєві сонця яскріють бурштину стрічки
      й думки тішать щомиті, найгарніша у світі
      жовто-блакитна, жовто-блакитна,
      Україна моя непохитна.

      Рідна, твої Карпати,
      ялини й смереки лапаті,
      церкви, будинки, хатини кличуть мене,
      я лину до тебе знову і знову, моя чудова
      жовто-блакитна, жовто-блакитна,
      Неня-Вкраїнонька непохитна.

      Сильна, народе могутній,
      славний, повік незабутній,
      непереможний — дар Божий,
      багряно-чорна, багряно-чорна
      сила та міць непоборна:
      Кров і Земля — звитяга твоя,
      жовто-блакитна, жовто-блакитна
      Україна моя непохитна.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Без парасолі
      Вона любила гуляти в дощ без парасолі.
      Тоді на кінчиках її волосся розцвітали квіти, схожі на незабудки.
      В іі очах давно купалося небо...Її вуста цілувало сонце...
      Вона любила гуляти в дощ без парасолі
      І милуватися крапелинами райдуги на долонці...

      Йому подобалося ходити в дощ з оберемком соняхів.
      І він вірив у те, що соняхом небо малює веселку...
      А ще відчував дивні нотки запаху незабудок
      І те, як у серці щезає нарешті смуток...

      Вони завжди так чекали дощ і блукали без парасолі...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Спостереження
      Дерево - це багатоніжка.
      Заховала голову-коріння у землицю,
      а гіллям ходить по хмарах білолицих.
      Еге ж?



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Ти будуєш мене...
      Ти кладеш камінь за каменем, цеглу за цеглою,
      І будуєш храм у моїй душі, де я буду молитися....
      Далі береш молоді садженці:пагін за пагоном,
      Квітку за квіткою
      Й ростиш сад у моїй душі, де я буду в тиші....
      Потім краплю за краплею,
      Хвиля за хвилею наповнюєш океан,
      У якому я на золотому човені маю мрії вудити,
      що в рожевих сукнях зорями будуть світити...
      Ще будуєш терасу над якою заграва сховалася в лампу,
      Щоб світити мені незалежно від часу...
      Ого яка я велика: храм, сад, океан, тераса,
      і все завдяки тобі, ЛЮБИЙ!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Маки
      Трава зелена і тополі.
      Пункт пропуску військової частини.
      Мов Боже провидіння, голос крові:
      Серед трави уперше забуяли червоні маки -
      обереги, знаки,
      Благословіння із минулих поколінь,
      Що над усе любили Україну
      І ту любов заповідали сину.

      Так трепетно ці маки проводжають бійців,
      які на Схід з частини відїжджають.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Сокровенне
      Прилітаймо до батьків літаком,
      Приїзджаймо потягом, машиною, автобусом
      допоки є місце , де нас завжди чекають.
      І тішмося, бо ми ще не лише батьки,
      але й чиїсь ДІТИ(!)...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. З любовю до Григорія Чубая
      Читаю вірші Грицька Чубая
      і чую,а у мене чуб росте.
      Глянув у дзеркало:
      Йой! Що то люди скажуть на те!
      Потім...Ще почитаю...
      А на ранок добре здивувався:
      Мої коси вже землі торкаються
      і золотом переливаються!
      "Най подарую їх сонцю. Хай бере.
      Воно он як сяє,
      бо таких ранкових дарунків
      ого-го як багато має!"
      Еге! Ось чому Сонце яскраве таке!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Про Зміїв-Гориничів
      Трьохголовим Змієм-Гориничем дивилася люстра у мою склянку з чаєм,
      і я пригощала її , навзаєм.
      Та була вже ніч. І вогонь, що виблискував із тих пащ згас,
      моментально, ураз.
      Тоді я глянула у вікно і побачила мільйони вогників,
      схожих на сяючих човників:
      А може, у якісь кімнаті зібралася купа Зміїв-Гориничів водночас,
      щоби розгледіти нас?
      Тому вони і Гориничі : Гори вночі....



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Світ узимку
      Одягнув на руки хмари.
      Замотав на шию вітер.
      На голові - шапка-Сонце рожеве,
      Шуба - кошлаті дерева.
      І стою я, гарний, прехороший,
      у січневий день погожий,
      Дивлюся в люстерко-озерце
      Й тішиться моє сердце:
      " Ой , який же я -
      Світе цей сніжнобілий!
      А який посріблений!!
      І вродливий!!!"



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Смуток
      Затремтіла душа кленовим листом,
      І осіннім дощем заплакала.
      Парасолі хмарин затулили вікно:
      Сяйво сонця ховали за полотно..

      Засіріло в долині серця мого,
      І душа зажурилася зболено,
      Опустилися крила і затихла у клітці
      Синя птаха уже поневолена...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Метеликовий вірш
      Іноді моя душа перетворюється на коробку з метеликами.
      Вони літають,торкаються крилами країв,
      щоби вилетіти,бодай на мить,
      а мені болить...
      Тоді я кажу їм:"Тихше,тихше...",
      беру крила й сама кружляю метеликом до тих пір,
      поки слово не ляже на папір.
      Рухливе,барвисте,омріяно-чисте...
      Метеликове...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Переродження
      Спочатку з'являються очі, де потопає біль
      у солоній воді пророчій.
      Тоді вуста, як на картині Мазаччо,-
      ще кровоточать від крику та плачу...
      Та болісний щем...
      І Ангел, що мав би бути з мечем.
      Далі з'являється серце, умите сльозами,
      чисте і зболене, але незборенне.
      Так відродилась вона: думки зігрілися
      спалахом полум'я у часопросторі Небо - Земля...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Бабусеньці
      Моя бабуся-диво запашної полуниці,
      що вбрана в крапельки криничної водиці:
      така солодка...
      Моя бабуся- яблуневий сад,
      квітує і антонівка,й кислиця:
      весільні сукні,тихі вечорниці,
      і зоряного неба таємниці...
      Моя бабуся- кетяги св"яткової калини,
      у них налита пісня іменинна:
      "багато років",і знаменних кроків...
      Моя бабуся-то старенька хата,
      що вікнами вдивляється в дорогу і марить,
      до розбитого порогу хтось підійде..Де? Де?!
      Моя бабуся-океан любові,
      ті почуття не вміщуються у слові:
      виплюхуються й золотяться хвилі
      на милі...
      А теплий вітер,що цілує й обіймає,
      ласкавим сяйвом ніжно огортає,
      таки моя БАБУСЯ?!!!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Каштану
      Вона так сяяла у сонці,що він помітив,
      кинув кульку:
      Каштан осінніх поцілунків співа в долоні,
      І вона,забулася про сріблення на скроні,
      сміялася йому.
      А перехожі дивилися здивовано:"Негоже..."

      Пильнує дерево: де очі схожі,
      як ті ,що заясніли так у сонці,
      щоби каштанчик знову виспівував у долонці.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***
      Коли небо вдивляється у мою душу
      стаю берегом, де хвилі голублять сушу.
      І пісок, пофарбоований
      соняшними пелюстками,
      ісмарагдовим поглядом
      стежить за небесами....



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      Місячним гребінцем
      Чесала береза коси,
      Вплітала зорі й думала:
      Чи гарна я?
      А міцний дуб підглядав
      Крадькома, похапцем,
      І мислив: чия вона?
      Чи не запалає нараз від такої
      Кількості небесних прикрас?
      І з кожною новою зіркою
      Серце його стугоніло -
      Небо гуркотіло,
      Й на чолі сяяли роси,
      Допоки посріблені трави
      Піймали проміння заграви...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ***
      Ластівки літали в небі.
      Непомітно залетіли в мою душу.
      І я стала небом...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --