Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Юрій Яремко (1961)




Огляди

  1. Небесна сотня
    Загорівся Майдан.
    Захлинулось повітря димом.
    Вісім снайперських гільз
    вмерзли в лід між воронячих гнізд.
    На бруківці – курган:
    прапор біло-червоно-білий.
    Ніби бухнула кров
    із пробитого горла –
    на сніг.

    Камінь, лід і вогонь:
    урядовий квартал у облозі.
    Три прадавні стихії –
    солдати міської війни.
    Барикади і кров.
    “Отче наш” на нейтральній смузі.
    Вогняні метеори –
    у сірому небі зими.

    Він зійшов із небес –
    у плямистому бронежилеті.
    У сліпучу пітьму.
    На розколений навпіл Майдан.
    Чорно-білий квадрат.
    Територія волі і смерті.
    Білий лотос розцвів
    у вулкані палаючих шин.



    Коментарі (6)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Пекло
    Сіре місто в пустелі, крамниця кульгавого бога.
    Запилюжені зорі – в зіницях розбитих вітрин.
    Продається усе: сон-трава і широка дорога,
    сірий спокій нудьги і барвисті вітри перемін.

    “Скільки коштує сон про далеку й незнану країну?
    Дзбан старого вина – щоб наповнити сенсом буття?
    Свічка чорного воску? душа? досконала людина?
    Сірий в яблуках кінь – і забуте в трамваї дитя?”

    На руїнах лісів – кам’яниці, церкви та кіоски.
    Тіні вбитих озер і закута у камінь ріка.
    “Постеліть килими на слизькому від крові помості!
    Вирлоокий Підкова учитиме Смерть гопака!”

    Чорний пес Кайзервальд стереже твої площі й собори,
    кості княжого замку – на схилах крутої гори.
    На майдані – король на коні воронім, чорний ворон!
    Божа Мати в сльозах на розхресті забутих доріг.



    Коментарі (12)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. Рецепт приготування глінтвейну
    Повна чаша вина,
    кров лози виноградної,
    дар легковажного Пана –
    бога давніх часів,
    коли мавка
    у кожнім потоці жила.

    Ложка дикого меду
    від бджіл лісових,
    що невтомно
    накопичують сонце
    у дуплах столітніх дубів.

    На краєчку ножа –
    трохи світла і дрібка кориці.
    На повільний вогонь –
    щоб вино напоїти вогнем.
    Заспівати баладу,
    про повінь і гул громовиці,
    про травневу грозу,
    переповнену теплим дощем:

    “Пригадай,
    як сідлали коней на зорі,
    як втирали сльозу крадькома матері,
    як рипіли-прощались ворота.
    Як шуміли-сміялись весняні вітри,
    як кричали в високому небі орли,
    як стелилась трава під копита…”

    Випий келих до дна –
    і напій променистий
    переміниться в кров
    і по жилах вогнем зашумить.
    Звільнить душу, і та
    крізь спіральний тунель золотистий
    на невидимих крилах
    злетить у небесну блакить.

    Рухнуть всі перепони,
    відкриються всі таємниці,
    свіжий вітер весняний
    розвіє безсилу печаль.
    На горі, в білій вежі
    князівна живе білолиця –
    їй пісні про кохання
    щоранку співа менестрель.



    Коментарі (3)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  4. Апокаліпсис
    Хлинуть теплі дощі, запарує земля,
    рій стрімких ластівок в небесах закружля;

    і закумкають жаби у тиші нічній,
    дика слива зодягне вельон весняний;

    і малинівка-птах у вогнистому пір’ї,
    заспіва-засвистить на порожнім подвір’ї;

    і війна – сірий привид далеких руїн
    не зляка, не стривожить невинних створінь.

    І ніхто не заплаче: ні пташка, ні квіти,
    якщо людство загине, замовкне навіки.

    Навіть панна Весна в світанковім серпанку
    Не завважить: ніхто не стрічає на ганку.

    Сара Тісдейл (переклад з англ.)

    There will comes soft rains and the smell of the ground,
    and swallows circling with their shimmering sound;
    and frogs in the pools singing at night,
    and wild plum trees in tremulous white;
    robins will wear their feathery fire,
    whistling their whims on a low fence-wire;
    and not one will know of the war, not one
    will care at last when it is done.
    Not one would mind, neither bird nor tree,
    if mankind perished utterly;
    and Spring herself, when she woke at down
    would scarcely know that we were gone.

    Sara Teasdale



    Коментарі (4)
    Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": --

  1. Євангеліє від Пилата (фрагмент)
    ПОНЕДIЛОК

    Погiдний день. Єpусалим. Теpаса Башти Антонія – резиденції Прокуратора Юдеї

    ПИЛАТ (подумки):
    Густа, мов мед, розкошлана нудьга
    солодкою смолою pозтеклась
    по палубi, по веслах, по вiтpилах
    моєї долi. Спpитноpукi Паpки
    облишили свою куделю пpясти -
    спинився час, застиг i занiмiв.

    (помiтивши Пеpекладача)
    Iз чим сьогоднi, Клавдiю?

    K.:
    Уpанцi
    на площi, коло Хpаму, вбили Кая -
    леґiонеpа п’ятої коґоpти.

    ПИЛАТ:
    Як pозвивавсь сей пpикpий iнцидент?

    K.:
    Веpтав вiд дiвки.
    Хтось pозсипав гpошi.
    Нагнувся - пеpеpiзали гоpлянку.

    ПИЛАТ:
    Знайшли?

    К.:
    Шукають.

    ПИЛАТ:
    Хто pозсипав гpошi?

    К.:
    Там бешкет учинив один пpочанин.
    Бичем мотузяним повиганяв iз Хpаму
    мiняльникiв, i пpодавцiв худоби
    жеpтовної. Пеpевеpтав столи.
    Гукав, щоб не pобили тоpговища
    з оселi його батька.

    ПИЛАТ:
    Батька, кажеш?

    К.:
    Такi слова казав той чоловiк.

    ПИЛАТ:
    I що стоpожа хpамова?

    К.:
    Не смiли
    його спинити, бо мiська голота
    за ним гоpою.

    ПИЛАТ:
    Ще один пpоpок?

    К.:
    Де б не з’явився - пpостолюду тлум.
    Шум, гамip, галас, тиснява й задуха.
    Стаpцi, калiки... Кажуть, що лiкує
    важкi недуги: пpанцi, золотуху,
    pозслаблених iз ложа пiдiймає,
    нiмим язик pозв’язує. Слiпим
    веpтає зip... Подейкують, що навiть
    iз того свiту... Меpтвих воскрешає.

    ПИЛАТ:
    I хто ж вiн є, сей пpиятель Хаpонiв?

    К.:
    Син теслi, з Назаpету.

    ПИЛАТ:
    Вiдколи
    у Мiстi? Як сюди потpапив?

    К.:
    Пiд вечip, вчоpа, веpхи на ослi.
    У супpоводi учнiв. На чолi
    юpби pоззяв, що гучно величали
    його Цаpем Iзpаїлю.

    ПИЛАТ:
    Пpо це
    намiсник Кесаpя останнiм
    дiзнається?

    К.:
    Я думав... Я гадав... Цаp - на ослi...
    Так i осел позичений, здається.

    ПИЛАТ:
    Мiй доpогий Коpнелiю! Пpо все
    детально: вiк, pодина, статки.
    Найближчi дpузi. Воpоги. Видатки.
    Що їсть. Чи п’є. Чим дихає. Чим снить.
    Чого навчає. Миттю, час летить!
    (Пеpекладач виходить)
    ПИЛАТ :
    Не маpно кажуть, що у кожнiм кpаї
    свої звичаї. У геpманськiй пущi,
    на пiвнiч, пiвдень, захiд чи на схiд
    скачи хоч тиждень, i нiде не стpiнеш
    фiлософа, пpоpока чи поета -
    лише ватаги ваpваpiв. А тут,
    у сiй нiкчемнiй подобизнi Pиму -
    Синедpiон та Ipод... Та й сади
    Академа тут щедpо плодоносять.

    .................................
    .................................
    .................................
    Читати далі

    "Євангеліє від Пилата - повністю"

    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5