Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Юрій Лазірко

Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   не догорає лиш невтомна вічність
    не догорає
    лиш невтомна вічність
  •   я так собі гадаю
    я так собі гадаю
    що ти є
  •   не складається якось братику
    не складається
    якось
  •   просимо дивонько ясне
    просимо
    дивонько ясне
  •   ластівонька прилетіла
    ластівонька прилетіла
    принесла весну на крилах
  •   сонце і небо приземлені
    і небо
    приземлені
  •   самотня ніч
    самотня ніч
    складається з безодні
  •   так нам бути
    нам бути
    серце -
  •   світло пускає стебла
    в грішому
    у мені
  •   спокою серце сниться
    вутлому до війни
    спокою серце сниться
  •   ой як ясно зірка сяє
    ой як ясно зірка сяє
    радісна новина
  •   наступ вузиться до мертвої точки
    наступ вузиться
    до мертвої точки
  •   спи малятко не журися
    спи малятко
    не журися
  •   що несумісне те й несамовите
    що несумісне
    те й несамовите
  •   в чужому горі немає втіхи
    в чужому горі
    немає втіхи
  •   сніг збирався та не впав
    сніг збирався
    та не впав
  •   війна остигне
    війна остигне
    біль неосудимий
  •   січневий день воскрес
    січневий день воскрес
    над згарищами міст
  •   мій вірний вітре
    мій вірний вітре
    з нікуди в нікуди
  •   день оговтався осінній
    день оговтався осінній
    від шмагастого дощу
  •   біль стягнувся колючим дротом
    стягнувся
    колючим дротом
  •   коли остання з куль
    коли остання з куль
    вгасатиме у свисті
  •   день вплітаєтся променем в простір
    день вплітаєтся
    променем
  •   на межі перед болем і відчаєм
    на межі
    перед болем
  •   сонце з болем встає
    сонце з болем встає
    міра втрат
  •   як укласти цей жаль
    як укласти цей жаль
    у нічим не стурбоване речення
  •   янголе сліпий і бепорадний
    янголе
    сліпий і бепорадний
  •   аби не знали люті вороги
    аби не знали
    люті вороги
  •   вперед в запеклий бій
    вперед
    в запеклий бій
  •   горіли орки палали
    горіли орки палали
    їх наші хлопці птурили
  •   ген за чекань хребтами
    ген за чекань хребтами
    ген за бажань бортами
  •   поза скетчем
    ми не вписані
    в скетчі міста
  •   з човнами
    з човнами
    то так як із нами
  •   душевний дощ
    вітає шибу дощ
    нанизає наосліп
  •   квiнтесенцiя проблиску
    відчуваєш
    як я
  •   за кроками послiдовностi
    кажуть
    що я
  •   його величнiсть крок
    з миттєвостей
    складається душа
  •   може я
    може я
    ще не Образ Божий
  •   тiсно у барi шумно
    у барі
    шумно
  •   ода свободi
    так ніщо
    не підноситься стрімко
  •   вiд нiжностi i дотикiв
    від ніжності
    в руках
  •   ми навчилися собі брехати
    ми навчилися
    собі брехати
  •   ось ми одні однісінькі
    ось ми одні
    однісінькі
  •   до церков синагог і мечетей
    о церкви
    синагоги
  •   кроками Різдва
    навколо
    слів нема
  •   сніжинки на щоках
    сніжинки на щоках
    зникомі херувими
  •   мурмурандо мурмуранд
    Левандівка
    не Монмартр
  •   колискова вiтру
    вітер гілочкою вишеньки
    розгойдав колиску-віршенька
  •   історія без хвоста
    ця історія
    без хвоста
  •   день набухає мов брунька
    день набухає
    мов брунька
  •   облітає калини цвіт
    облітає калини цвіт
    мов із душ у едемі
  •   зелено я хлопець зелений
    зелено я хлопець зелений
    є капуста добра у мене
  •   розтопився день
    розтопився день
  •   будуючи мости
    будуємо мости
    під ними
  •   танець світла на свічках - candle dancing of the light
    танець світла на свічках
    думи
  •   йшло за серцем
    йшло за серцем
    віяло
  •   думи мої думоньки
    мої думоньки
    серце чисте
  •   я лiтаю
    я літаю
    понад містом
  •   обiймемося доле
    світло правди
    у всьому…
  •   що мені лишається
    що мені лишається
    те вже не твоє
  •   непевне тут незнане там
    непевне тут
    незнане там
  •   солодко устонькам солодце
    устонькам
    солодце
  •   вона усе до чого йшлося
    до чого йшлося
  •   душа як сито
    кажуть
    раю земного нема
  •   люди-калейдоскопи
    люди-калейдоскопи
    витинки Езопа
  •   вiтер i ковила
    приникла
    мов ховала очі
  •   вишневий сад
    “Садок вишневий коло хати”
    Тарас Шевченко
  •   нiч перед Рiздвом
    світла не жалій
    для слів
  •   людина з острова Святого Валентина
    на дивнім острові
    Святого Валентина
  •   букетик слiв
    їй так би йшов
    букетик слів
  •   не йди
    очі осяйні
    душі у вогні
  •   жiнка i мужчина
    і мужчина
    келихи
  •   подiлися серцем сестро рiдна
    поділися серцем
    сестро рідна
  •   весiльний генерал
    світло камер
    вогнем
  •   дотики-пристанi
    тануть на очах
    сніжинки відстані
  •   у серцi
    у розбитім серці
    хрест на хрестику
  •   коли верталися до себе
    коли верталися
    до себе
  •   серцем вiд серця
    у твоєму серці
    шапка для паяца
  •   в казцi обiйм
    (пісня)
  •   пралiс
    тут бував
    прадавній ліс
  •   схилами вiйни
    я тобі наспівую
    хочеш
  •   гляну в небо чисте
    гляну в небо чисте
    синьо-синьо
  •   хрестик у прицiлi
    зійшлося небо
    хрестиком в прицілі
  •   листи зимовi
    листи зимові
    а конверт осінній
  •   оте що розiйшлось
    за гору з пліч
    дорога повела
  •   вийти iз себе
    із себе вийду
    і розтану
  •   все небесно
    все небесно
    люба весно
  •   точка неповернення
    коли дописана книга
    стає цвинтарем для думок
  •   зграя слiв
    слова гарячі
    і ти заплачеш
  •   лежало небо
    нічні поснули бари
    і повії
  •   голки в скиртi сiна
    ми вже врятовані
    дві голки
  •   може то
    може то осінь
    а може весна
  •   поки ви не плачете
    поки ви не плачете
    небо чисте
  •   як горi судилося
    як горі судилося
    жити з плаєм
  •   провидiння
    провидіння
    сонячні каракулі
  •   що там у тебе мiй синку
    що там у тебе
    мій синку…
  •   коли вирушає дорога
    коли вирушає дорога
    тихо крушиться світ старий
  •   вiн iз тих вiдьмакiв
    він із тих відьмаків
    перетрушує душі
  •   у словах у поривах в минулому
    голос неба розходиться лунами
    пробиває дорогу дощам
  •   зона
    пила і гуляла
    більше стало зони
  •   ой чому
    ой чому це море чорне
    бо до себе ріки горне
  •   три коти
    ані миші
    три коти
  •   я не завиню
    не бійтеся
    любі
  •   дiтьми гралися у вiйну
    дітьми
    гралися у війну
  •   царям i царятам
    царі і царята
    червиві боги
  •   Ой, болить у мене...
    "Ой, болить у мене зуб..."
    (Володимир Ладижець)
  •   iз Апостолом Iван
    був Іван
    нема Івана
  •   з добрим днем
    з добрим днем
    прощайтеся зі сном
  •   нам не торкнутися
    так мало статися
    хай кажуть люди
  •   вiче з янголами
    троє нас
    набралося на віче
  •   тут i там
    назбирав доріг
    осінній день
  •   калюжами серця
    думки росли серцем
    як у дощі
  •   сон про mi corazon
    бачу сон
    цей дивний сон
  •   дощ у душi
    дощ у душі
    краплини тебе
  •   тепла вгасаюча лелiтка
    коли тобою світ вже відболить
    як сад грозою в літнім завіконні
  •   певно небо сiре
    бурштину накопати
    чи піти в добробати
  •   за любов
    за любов
    і все
  •   Охоронцю Ночі
    свічка світлом ранить
    виплакатись хоче
  •   тихо так на дні душі
    тихо так на дні душі
    я лежу і мрію
  •   думки побiгли колом по словах
    думки побігли колом по словах
    і зупинити їх вже небезпечно
  •   усе починається з кроку до тебе
    усе починається
    з кроку до тебе
  •   де ти янголе
    чи дорога змучена
    кнайпами й хрестами
  •   у чеканнi вiдстанi мовчать
    у чеканні відстані мовчать
    а мовчанню є про що сказати
  •   так буває
    так буває
    є любов
  •   постосiннє танго
    де небокрай
    по стежці журавлиній
  •   ой правдонько
    ой правдонько мила
    ой правдонько люба
  •   світла чистого криниця
    світла чистого криниця
    моря зір
  •   козацька доля
    доля - дике поле
    ковила - не жито
  •   Оснiжений вальс
    плачуть листям осінні гаї
    відпускають у вирій зозуль
  •   бiлокрилий вальс
    в бальному вбранні
    ходять нині дні
  •   стодола
    де той ґазда
    до раю покликаний
  •   думками поринаю в себе
    душа і тіло –
    ніч і місто
  •   все буде чики-чики
    все буде чики-чики
    говорив Амор чоловіку
  •   мовні мої ієреї
    хіба не ви мовні
    мої ієреї
  •   калюжами серця
    думки росли серцем
    як у дощі
  •   цвяхом вбився нинi рай
    цвяхом вбився нині рай
    болю свято
  •   оживляючи вигадане
    не шукаю зручності
    і вигоди
  •   пiсня лучника
    доживаю в кольчузі цей день
    лук і стріли і свіжа мішень
  •   Блискавицi серця LXVII, вiртуально-мандрiвна
    як терикон подій насипали новини
    замайоріли лайками стрічки
  •   Блискавицi серця LXVI, влучномовна
    на серце присідає зграя
    подій невчасних круговерть
  •   Блискавицi серця LXV, спопеляюча вирiй
    я молився на тебе
    як на крилонька
  •   Блискавицi серця LXIV, по-кручена
    яка любов
    таке і щастя
  •   Блискавицi серця LXIII вид на пустоцвiт
    у дзвони б’є
    а інший
  •   Блискавицi серця LXII, гостро-мiсячна
    гострий місяць нині
    хоч бери
  •   Блискавицi серця LXI, караван терцiй
    караван терцій
    болю емаль
  •   трiшки вечiрнього блюзу
    трішки якось воно не так
    може речі не з того тіста
  •   свiтанковi краплини
    нам світанок накапав
    годину від сили
  •   променевий
    у променя натягнута струна
    до крихти серця в годівниці
  •   я сльозина
    я сльозина в очах
    а навколо мене лиш ти
  •   те невмолиме
    малюй мені море на мокрій піщині
    даруй мріям колір у сонця краплинах
  •   ой жовнірики мої
    ой жовнірики мої
    зелен-свити
  •   перелiтний щебет
    відносно але цікаво
    думок перелітний щебет
  •   я твiй
    так легко
    роздягатися
  •   ой цвiте терен
    несеться вода
    ожива море
  •   вiн iде
    він іде
    а за плечима день
  •   її малював
    її малював
    рікою зі світла
  •   iз танго у блюз
    не молитвою
    з храму
  •   освiтлюю i дихаю
    світалося
    на всі світи
  •   тиха та вода
    тиха та вода
    лебедю сідай
  •   Боже як тихо
    як тихо
    я сплю
  •   я живий
    не питай
    лебідко
  •   чарiвна скринька
    з вином
    і дном
  •   люлi моя леле
    люлі моя леле
    хто там стежку стелить
  •   Божа вiстонька
    недолюблена переспівана
    у тумани окутана снів
  •   її ім'я
    погідний день
    волошкою пропах
  •   люблю її
    люблю її
    як янголи плече
  •   болю мiй
    голубиний політ
    рими біг
  •   побратими
    мої побратими по зброї
    побільшало ран після бою
  •   часовiсть
    й немає
    пісень солов’їних
  •   я вiтер i вогонь
    в твоїх очах
    я вітер і вогонь
  •   триматиму оборону
    ранок виловив сонцем тіні
    хутко вимикнув огляд снів
  •   не сумуй
    хто сіє сум
    збирає біль
  •   Блискавицi серця LX, мандрами свiтла
    у сніжно-крилій
    у круговерті
  •   Блискавицi серця LIX, облiтаючи вiдболiти
    що має відболіти
    нестерпно прикре
  •   it roughly rhymes
    so what
    it roughly rhymes
  •   жива душа
    жива душа бурхлива мов перон
    об неї оббиваются пороги
  •   бiлий бiль
    позбувалися землі
    журавлі
  •   Блискавицi серця LVII, докрапкова
    тримається море
    за землю прибоєм
  •   Блискавицi серця LVI, божковокартопляна
    коли з головою
    діагноз невтішний
  •   вiд подиху до подиху
    від вина до оцту
    спрага вічності
  •   Блискавицi серця LVI, зтенетчена
    що не день
    то п’ятниця
  •   Блискавицi серця LV, пси i торгашi
    неспокійно
    на кордоні
  •   Блискавицi серця LIV, теплокровна
    виринай
    нечутний кроку
  •   Блискавицi серця LIII, фасована
    в канцелярії небесній
    не для псів
  •   Блискавицi серця LII, роздолена
    крутиться під ногами
    листя мов циганята
  •   Блискавицi серця LI, пiдхребетна
    хребтом
    любили палицю
  •   з вином до вини
    як місячне сяйво
    стече по дахівці
  •   тонше тiльки змах
    тонка розмова тонше тільки змах
    життя повітря під крилом колібрі
  •   я не наважився покликати
    я не наважився покликати
    так не хотілося стиратись
  •   коли у шибу дощ постукає
    коли у шибу дощ постукає
    я болю ниткою вірвуся
  •   фаланги
    чи доживем
    до сівби горизонту
  •   нiч по периметру долонь
    де світло
    вибите з вікон
  •   спи мiй синочку
    (колискова)
  •   Боже коли можеш
    коли можеш
    вборони
  •   море зiрок
    море зірок
    змило свічу
  •   таке сонце як ти
    у мене немає
    такого
  •   оте
    оте невблаганне
    пручання думками
  •   Свiтлана Костюк - Зумiю все - Ukr-to-E
    Translation:
  •   диванна сотня
    наванговані зустрічі
    місце і час
  •   гiрчитиме в менi вiйна
    стало сонце в росах на коліна
    птахою молилося за нас
  •   небо низького росту
    (під "верше мій верше")
  •   течiя у колись
    що не день
    що не мить
  •   вiзiя архiвимiру
    непоранені тьмою
    ранимі
  •   свiтла надихала любов
    світла надихала
    в серце любов
  •   вiрш вiд руки
    кров прибуває
    потяг швидкий
  •   тиша
    завчи її
    як дорогу віз
  •   мамо мамо
    мамо мамо
    все так само
  •   Свiтлана Костюк - сприймаю кожен день - Ukr-to-Eng
    Translation:
  •   сотня
    розбий намети
    людей — на сотні
  •   зима мов чобiт
    мов чобіт
    межи ребра б’є
  •   зi собою на ножах
    зі собою — на ножах
    квит за квит — зі світом
  •   my dear Ukraine
    excruciating happiness
    sweet pain
  •   Коли би богом був поет
    Коли би богом був поет,
    його рядки — за херувимів:
  •   разом i сила i розум
    горе людоньки горе
    горе ходить на голову хворе
  •   розгойдалися словами груди
    міста розкалюжена печаль
    прокажене вулиці обличчя
  •   стiй
    це не людно
    людяно
  •   чекати недовго
    чекати недовго
    царю
  •   за совiсть важнiших нема наказiв
    як навіскою вітер
    так дихає страх
  •   будь
    бачиш любов не_суть
    чуєш вібрато гине
  •   блискавичний тан
    ми з блискавицями вели танок
    мораль в ковтки повітря набирали вміло
  •   ти мене розклади
    це так просто як ніч безумовно і дивно
    ані кроку назад ані виру з очей
  •   Зачуханий Поїзд
    Летів за кривою —
    то вгору, то вниз —
  •   пробудження
    сон спорохнів
    тиша у саднах
  •   dear trolls
    dear trolls
    and unfriended friends
  •   i знати не знала
    (пісня)
  •   юний день
    сни холодні
    мов карцер
  •   нiчого страшного
    нічого страшного
    що спокій помітив плече
  •   ба
    на чім не спіткнися
    труба
  •   Блискавицi серця XLVIII, спостережлива
    є оку де кластись
    на плесах боліт
  •   уявляєш
    уявляєш
    уявити не міг
  •   їдь
    голово
    їдь
  •   сон як пух
    як пух
  •   каравела пустелi
    пливе караван
    каравелу пустелі
  •   немає нічого зайвого
    немає нічого зайвого
    здавалося б
  •   як у серцi лiтати
    переб’юся
    не риба ж
  •   земля міняє капелюха
    земля міняє капелюха
    із чорного на кольоровий
  •   thunderbolts of heart IX
    it cannot be
    thinner
  •   Блискавицi серця XLVII, експресивна
    ця злива емоцій
    примхлива
  •   пишуться разом
    хай оминає
    світло реклами
  •   навiть коли не сплю
    навіть
    коли не сплю
  •   ти не моя
    (може навіть пісня)
  •   Блискавицi серця ХLVI, свiжоспечена
    у цьому літі
    у запеченім книші
  •   забутого поля кварталик
    зів’ялого літа зупинка
    закинуті квіти-будинки
  •   Блискавицi серця ХLV, позавiконна
    по череві неба
    дах полоснув
  •   клаптик виораних снiв
    клаптик виораних снів
    на безкраїм полі смерті
  •   це тут i там
    ще кордони утіхи
    за гру не трималися
  •   приборкання болю
    закричали
    в мені
  •   just let you know
    estrangement walls
    nonstop simoons
  •   Блискавицi серця ХLIV, натхненно-осiння
    що ти маєш
    ти все
  •   Блискавицi серця XLIII, зажурена
    сам не свій
    від понеділка
  •   навiяна в мушлi
    навіяна в мушлі
    у шепоті згуслім
  •   Прикладенiй до ран
    Моя прикладена до ран,
    чужому суджена,
  •   Блискавицi серця XLII, новопреставлена
    нам іти по землі
    при задутих свічках
  •   in gorges of my dream
    it’s likely
    I’ll fall short
  •   для бабунi
    руками моєї бабуні
    збиралися в клопоти будні
  •   Sonnet XXXII
    Apprise my barely melted heart that ages!
    Poor farness pleads and leads up to thawed patches,
  •   у черзi за небом
    я у черзі за небом
    провів пів парсека
  •   розчулений до атома
    приховано
    кривитися од відчаю
  •   Dire Straits Brothers in Arms - Ukr
    (written by Mark Knopfler)
  •   Whitney Houston - I Will Always Love You - Ukr
    (Written by Dolly Parton)
  •   Garland and Armstrong is Israel Kamakawiwo'ole
    Translation:
  •   John Lennon - Imagine - Ukr
    Translation:
  •   Somewhere over the rainbow - Judy Garland - Ukr.
    (The music was composed by Harold Arlen and the lyrics were by E.Y. Harburg)
  •   Louis Armstrong - What A Wonderful World - Ukr
    (The authors of the song where Bob Theille and George David Weiss)
  •   тiлесна китиця
    не осуджуймо
    як несуджені
  •   грай гримучої грози
    грай гримучої грози
    край кремезних кракелюрів
  •   Блискавицi серця XLI, спраглопролита
    чіпається до вулиці
    безсоння
  •   Блискавицi серця XL, облачена
    поверх сутани
    альба днини
  •   Блискавицi серця XXXIX, легкострiла
    летіли
    очиська
  •   Блискавицi серця XXXVIII, притiлесна
    серця космос
    кров пуста
  •   Блискавицi серця XXXVII, жартiвливозанослива
    небайдужий
    хочу
  •   Блискавицi серця XXXVI, пiдкидна
    колода карт
  •   Блискавицi серця XXXV, заковчегова
    неба сірий щем
    вичорнено вщент
  •   Блискавицi серця XXXIV, побудлива
    рівно в шість
    про сон
  •   Блискавицi серця XXXIII
    рані свіжа біблія
    солов’я
  •   Блискавицi серця XXXII
    складаю
    себе
  •   Блискавицi серця XXXI
    потріскані слова
    від губ
  •   Блискавицi серця XXX
    світліє світ
    літніє літ
  •   Блискавицi серця XXIX
    переводжу цигарки
    цей стан
  •   Блискавицi серця XXVIII
    на світ
    метро
  •   Є слова
    Тче розмова ріки,
    в гирлі забубніє
  •   Сонет XXXVIII
    Ставали зайвими слова і кроки.
    Куди б не йшов, про що не говорив би –
  •   Блискавицi серця XXVII
    вибився
    вщент
  •   loco palindrome
    was a saw
    won now
  •   Sonnets XXX -XXXI
    Not much to lose, except pluck-feathered madness.
    Ideas yellow in a scribbled column.
  •   Блискавицi серця XXVI
    ми – великі ніхто
    у водоймах богеми
  •   Блискавицi серця XXV
    час мій – злодій
    карта бита з колоди
  •   Блискавицi серця XXIV
    з лебединої пісні
    ніч
  •   Блискавицi серця XXIII
    я дійшов
    через пекло ‘на що’
  •   Блискавицi серця XXII
    глінтвейно вражений
    нестримно радий
  •   ця львiвська ґварова душа
    столичний шарм
    і ґварова душа
  •   Блискавицi серця XXI
    щоб робити погоду
    треба вміти ділитись
  •   Блискавицi серця XX
    що не крок
    то цабе
  •   Блискавицi серця XIX
    під станом згорбленим
    до сутінків старим
  •   Блискавицi серця XVIII
    ніч напрокат
    в благеньких стінах
  •   Блискавицi серця XVII
    акваторія хвищі
    від землі до хмарин
  •   Блискавицi серця XVI
    полегшало тобі
  •   цо-так
    закапелок дрімоти
    стійла
  •   Блискавицi серця XV
    слова... слова... слова...
    овва...овва...овва...
  •   моя крапка
    ти крапка без ‘і’
    кінцево-дотична
  •   хрестате вiкно
    хрестатим вікном
    нагороджений містом
  •   З розмитого латаття хмар
    З розмитого латаття хмар,
    аж до самісінького днища,
  •   свiтлотiнi у хайку
    леденіє кров
    серцевина калини
  •   shocking news
    I can hardly describe
    each dimension and vibe
  •   Блискавицi серця XIV
    коло на колі
    зморшки води
  •   Блискавицi серця XIII
    коли ти пройшла
    то серце по швах
  •   я так і не зміг
    я так і не зміг
  •   обожненим на згадку
    яких обожнював
    не набивалися у коханки
  •   playing with an eventide gravity
    the gravity of eventide
    got even with
  •   от як виросту
    от як виросту
    стану милістю
  •   чорноокий Янь
    в три погибелі
    від загибелі
  •   контрабасне лю
    неначе
    руда сльота
  •   чи то сонце впало
    чи то сонце впало
    нижче стріл-очей
  •   радницi голосу
    раднице голосу
    страднице
  •   медова тиша
    медова
    тіло бринить
  •   rebirth of a.m.
    I’m sure
    who I was
  •   Мав би на море сiть
    Мав би на море сіть –
    міг би торкнути ці
  •   людинi iз лампадними очима
    людино
    із лампадними очима
  •   вiдтворюй музику жiночу
    такі безрадні руки
    що у струмках волосся
  •   любiте не вагайтесь бiльше
    любіте не вагайтесь більше
    за нами й перед нами тиша
  •   давай забудемось
    давай забудемось
    не станемо вмирати
  •   земля на рибинах
    на двох старих китах
    і третьому
  •   who am I
    who am I
    to garden your smile
  •   осiннiй блюз
    осінній блюз
    пора видуває знов
  •   Трiшки глибше нiж на нiж
    Трішки глибше, ніж на ніж
    ти теплішала в мені,
  •   in the time of lunacy
    dusted off
    by fits and starts
  •   блискавицi серця XII
    пам’ять
    базар іконний
  •   блискавицi серця XI
    наче з воску
    вітер вилив
  •   Сонет XXXVII
    Як ніч найшла, а янголи за нею
    збивали подушки, змітали зорі,
  •   Сонет XXXVI
    Тепло вже так давно не лопотало,
    вогню не піддавалося залізо.
  •   Вова шило-рэкетир
    рожа раннего неандертальца
    растопыренные пальцы
  •   состояние пик
    если лето попросит
    я уйду в эту осень
  •   Сердце Коломбины
    Злой глаз
    в замочной скважине
  •   галасливі гасла
    політичне ожиріння
    тіні боротьба із тінню
  •   светлячки души
    светлячки души
    кроткий
  •   Пегаси на випас
    Запалює світ і зворушує вигнані далі
    поет – цей дратливий дивак, що постійно скандалить
  •   Макушки пирамид
    Макушки пирамид – цари,
    блюстители своих законов,
  •   Вибити тишу
    Цю тишу раптом вибито – і вже не гробова.
    У ній так легко давляться і думи і слова.
  •   There is some light
    There is some magnitude in arms
    to hold a child unharmed and warm,
  •   сумбур-кабаре le réseau de craquelures
    час пік перейшов
    і намокла година
  •   слава Богу что весна
    слава Богу что весна
    все "прощай" звучат как "дальше"
  •   Чужинка-нiч
    Знай, ніч... та – приходиться рідною місту, чужою – мені.
    Вкладає борги в тютюнову залежність між пальці масні,
  •   блискавицi серця X
    отримую себе
    як запоруку дихання
  •   сценарий словно лист
    что дарили небеса
    свято
  •   это время сбежит от меня
    как с ладони песок
    как слеза со щеки
  •   нынче небо
    нынче небо – серое
    остывает верою
  •   Бездомная Откровенность
    Набиваться мной не станут тюфяки,
    ведь открытостью кармана хоть на лучик
  •   всегда-улыбашка
    без чувств и надежды на радужный день
    он снял с проводов отпечатки эмоций
  •   рiшення на монетцi
    рішення на монетці
    два близнюки-орли
  •   где нам быть
    лейся вздымайся лети
    бейся не стой на пути
  •   есть люди
    есть люди константы
    всю жизнь эмигранты
  •   белою дорогой
    ой до чего ж зима бела
    ой да на улице мороз
  •   Лінія кардiограми
    Кардіограму вивели,
    вона тепер мовчала.
  •   коли вiдцвiтало щастя
    як їхнє щастя
    віцвітало
  •   потрiбне на 'п'
    потрібне
    починається
  •   два голуби
    два янголи
    два голуби
  •   гужова пробка
    гужова пробка
    дорога поезії
  •   те що зрослося
    серце вело до Бога
    болем лягла дорога...
  •   мелодiя для весни
    мелодія стара
    п'є шерехи пера
  •   як менi вiдмитися
    як мені відмитися
    із думок нещирих
  •   кордон убогостi
    кордон убогості
    що перейшов
  •   клiтка для синьоперого птаха
    між небаченим
    і непомітним
  •   лава на лаву
    рухнули плани
    рушили полки
  •   евклiдовий простiр
    евклідовий простір
    склади
  •   побудь зi мною
    хай заростає
    шторами
  •   oranges and apples
    they are
    less oranges
  •   Триптишне як
    Як вода,
    ліхтарного світла сльота
  •   Сердцу милая
    По наитию спасён
    свыше силами
  •   вишнёвый сад
    кровью вишни мой сад истекал
    морем добрым вздыхала строка
  •   слуги народа
    им собачий ошейник
    узды управления
  •   out of the swoon
    our blindness
    came out of the swoon
  •   блискавицi серця IX
    я не вмію
    тонше
  •   блискавицi серця VIII
    не човником
    у рай
  •   блискавицi серця VII
    серце мужчини
    жінки і війни
  •   блискавицi серця VI
    серце жінки
    сном багате
  •   блискавицi серця V
    судомно
    там де
  •   блискавицi серця IV
    на біс
    на босу ногу
  •   блискавицi серця III
    пішли вітри
    долі
  •   блискавицi серця II
    шукати
    задушевно
  •   Пачка висушених муз
    Пачка висушених муз
    на тютюн пішла піїту.
  •   закумкане муму
    (вступне хух і ааа [без 100гр не читати])
  •   Земля Святого Ловеласа
    Чутливі – пам’ять у водойми,
    твоє оголене плече...
  •   блискавицi серця
    він терпеливий
    вона терпима
  •   В обiймах вогню
    Вірші оплакував – пашів,
    платив за кисень їхнім прахом.
  •   ship of pain
    sail your ship of pain across my love
    carried by the phantoms and swift wails
  •   A falling star
    From the bottom of my heart
    a mortal hope
  •   чи
    чинив чинарку чин
    начиння чинне в чина
  •   Небо вышито васильком
    Небо вышито васильком.
    Небо – это когда не дышишь,
  •   Хурчить веретено
    Ясніше дійсності,
    де в’ється правота.
  •   День дощить
    (Пісня)
  •   Дорога тримається лiсу
    Дорога тримається лісу,
    неначе руки – дитина.
  •   Рiздво з поля бою
    Спів кулі – кондаки
    і тропарі,
  •   Находитися за Богом
    За Богом находився чоловік.
    Крайнебом око щедро розсадив
  •   Цiй опальченiй пристрастi
    Судилося напевно їй
    розтанути в долоні теплій –
  •   За рибинами блискавиць
    Рибини блискавиць
    у рай ідуть на нерест.
  •   haiku in white - heedlessly-scattered notes - a temporal well
    haiku in white
  •   Очi янгола
    (пісня)
  •   Скронева студня
    судома неба
    содома і гоморра
  •   Урбанiчна свiтлина
    Проміння висохле стебло –
    гербарій слайдовий з теплом,
  •   розкидана нотнiсть
    непрошена ніч
    дотичність пам’ятних місць
  •   хайку в бiлому
    світлонегатив
    білий вірш на чорному
  •   Страдно стало
    Страдно стало в понаддашші,
    небожителі ви наші.
  •   Рядки в Хеллоуїн
    Рядки в Хеллоуїн – химерні й живучі,
    вбирають на себе праобрази жаху
  •   На одному осiнньому подиху
    Коли соковита убогість
    прокрадалася у жилаву заводь листа
  •   Ежовые мысли
    Мысли ежовые.
    Иглы – стервозные.
  •   Едґар А. ПО. ДО variation 1828-1849
    I heed not that my earthly lot
    Hath — little of Earth in it —
  •   Серце мов хрест
    Серця – хрести
    розіп’ятих віршів.
  •   Коли доступнi висi
    Коли доступні висі, то сира земля –
    клепсидра – скрапує у нікуди з нікуди.
  •   Музi ЛЮ
    За ніжністю, вкритою інеєм
    неянголів і пісень,
  •   Миттю забутий свiт
    У могильнику вірша –
    у, затягнутих часом, словах
  •   Дзеркальний попiл
    Звертаю увагу, неначе дорога – на ніч,
    на вкопану тишу, де вилите ‘я’ вигасає –
  •   З криницi свiтла
    Вірю в ірій – у рану відкриту на тілі грози,
    у непевність руки, голод кулі на відстані ласій.
  •   Тлiнна променистiсть
    Промінь – каліка. Руки – із листя,
    очі із холоду – глибше, ніж чисті.
  •   Кроки по травi
    Ледь замовчав...
    і кроки вітру по траві
  •   Yang's swan song
    Well, after all
    I tag along
  •   Самовiднаходження
    До віднаходження відпруги для судин
    і неознак переплітання рим в чорнилі,
  •   Пiвковтка на слово
    Волосся море – до плеча,
    а неба видихи – в очах.
  •   A young rimrock
    I can feel it.
    Right now,
  •   Вiд непорочного зачаття зливи
    Від непорочного зачаття зливи – вістка,
    росте і ділиться несамовито там,
  •   Недоношений вiрш
    (: усміхнено :)
  •   До ноти вибрана тиша
    Коли душа, немов каліка,
    канючить сонця мідяки,
  •   На третiй день життя дощу
    На третій день життя дощу
    його приреченість відчув –
  •   ЛЮ-б-ЛЮ-з
    Мені так терпко на твоїх губах,
    так лоскотно і так зрадливо.
  •   Перелiтнi сни
    Перелітними снами ця ніч відцвіла,
    в потойбіччя зорею дух літа відкрапав,
  •   С улыбкой в уме II...
    Вот какие в нас хоромы –
    окна с чистою оскомой.
  •   Корiння дорiг
    (Пісня)
  •   Тобою дихає душа
    Тобою дихає душа,
    судинами жене розраду –
  •   Сльози i кроки
    Сльози і кроки – потоки й мости,
    солені ноти і прісні.
  •   Неба таргaнячий просвiт
    Слова зламана печать.
    Нишпорять рядки в кімнатці –
  •   С улыбкой в уме...
    слово воробью,
    вылетит – убью.
  •   Неба тараканья щель
    Вскрыта слов моих печать.
    Если хочешь в их жилище,
  •   Окупана в росi
    (Пісня)
  •   the whole shebang
    whip-poor-will
    whip-poor-will
  •   Unearth from your mineshafts
    Unearth from your mineshafts the eon of death,
    the shelf time for fossils is cut to an hour.
  •   Beheading smacks
    The last of rays is on his deathbed,
    a slab of fired clay. He grasps a move
  •   A railway station scent
    Dogs quested and the presence missed a soul.
    They scared away the rigor out of air.
  •   Too drunk to drive with haiku II and III
    the absence of sap
    and winds’ meaningful presence
  •   Запалюю себе
    Запалюю себе. Хай виринає спогад
    із клекоту тривог, на голосисте ‘ти’.
  •   Хвилина пiсля розлуки or A minute after your goodbye
    Часів покоси,
    правди досить...
  •   Ваше крещендо or Your crescendo in presence
    Присутність. Тут ваше крещендо й майбутність.
    Карбовані голубом у туркотінні,
  •   З нiзвiдки or Out of nowhere
    З нізвідки
    і раптово,
  •   Розтинаючи час or Dissecting time
    Інстинкт гніздитися очима
    переміг.
  •   Подорожуючи з вiтрами or Travelling with winds
    Хто то мандрує проділом кудлатим?
    Причесане мастак він окрадати,
  •   Your shadow or Ваша тiнь
    Чи ви бачили її
    кроки ласі,
  •   Бурлацьке вино
    Як нап’ється відчаю струна
    вічного бурлацького вина –
  •   Рань...
    Рань...
    на душі христово.
  •   Каркле з думок
    Гудуть рядки вірша – високовольтні лінії.
    Їх струм, за кліткою звіря, тремтить під інеєм
  •   Cocoon of Love or Кокон Любовi
    Shutting off
    the reading source
  •   An eyeful blink or Повне зору блим
    An eyeful blink
    shakes off the lunar stillness,
  •   Harvesting wits or Збираючи дотепний урожай :)
    Hearsays don’t read facts.
    They lend an ear
  •   Веди мене
    Чого накоїв, що вчинив?
    Чим дихають твої вітри,
  •   The Locoweed Datura
    in a thorn apple orchard
    every nearby-river whisper
  •   Dots
    Dot... dot... dot...
    Three greetings
  •   The future of right now
    It seems
    I am the future
  •   Настояне на вистотi
    Я проникаюся у гру наливу, ти – броди.
    Стає так солодко, немов у паморозі грону.
  •   Золотi уста
    Золоті уста – коли хоронять звук,
    а поховане лежить, мов карта бита.
  •   Не так
    Не так легко – скільки взяв до голови,
    а тепер – хоч бийся в груди, а лови
  •   Бiля брам лiкарнi для душi
    Біля брам лікарні для душі
    янголи, перебрані за вбогих,
  •   Trails of stars
    Trails of stars live in the rusted bucket
    crammed with larvae,
  •   Перо торкнися слiв
    Перо, торкнися слів,
    в них оживе душа
  •   Просто неба нагота
    Просто неба нагота,
    просто неба благо так.
  •   Наброски мечты
    На бумаге – наброски мечты,
    мелкий дождь и глагольный пустырь,
  •   таки скотитися
    таки скотитися де глибше де любов-
    не коло вибите із колії надії
  •   Gaudi of my rhymes
    Take a look, you missed a spot
    hunting down for fun my echoes.
  •   Сонет XXXV
    Могильник сонячного вітру – Місяць.
    Йому Земля нагорне тіні доста,
  •   Сонет XXXIV
    В золі немає зла – вогнями змилось.
    Хрестоматійний дощ, кошерні хмари
  •   Sonnets XVI-XX
    Feel Poetry... don’t touch a word... just painted...
    gain gravitation in the heart of Mecca,
  •   В мир касаний
    Слезливость дней и рыхлость отношений,
    костлявость мысли, пойманной на слух.
  •   Присмак страти
    Не встигло світло збігти з черепиці,
    заледво тіні зняти зі стіни,
  •   До народження щему
    Іще не народився щем і гам.
    Плече – притулок янгола й дрімоти.
  •   Я пригостив тебе дощем
    Я пригостив тебе дощем,
    коли до серця сіль чумачив.
  •   Вкопаний страхом до скону
    Вкопаний страхом до скону,
    а ні-на-п’яддю – у рів,
  •   Сонет XXXIII
    Відспів, бракує смерті три до літа,
    сухої крейди вівтарю навколо.
  •   Сонет XXXII
    Оповіщайте серце ледь відтале!
    Немов зі шпальт, моя любов не сходить
  •   Making waveless seas
    More waves, those fondlers tangle us at sea,
    inside avidity, with susurrus and lewd.
  •   Зголублено-розгублено
    Зголублені, розгублені від хвиль
    гарячих колисанок занебесних.
  •   Я згадую тебе
    (Пісня)
  •   Jam in connectivity
    We’ve nothing in common
    except not making a common sense.
  •   Bloody-wet
    Bloody-wet,
    soaked to the skin,
  •   Свiтлою пам'яттю * Светлая память * My joyful chord
    Свiтлою пам'яттю
    ----------------
  •   Виртуация
    Эту панельность женщин и стен
    с Божьего сервера город скачал.
  •   З неба вигнана вода
    З неба вигнана вода.
    Де його не брак,
  •   Сонет XXXI
    Зірвалась мрій кульбабна парасоля,
    то й висота здавалася легкою
  •   Коли б себе не сповiдав
    Коли б себе не сповідав –
    надієшся на біль.
  •   Дело в шляпе
    Делам до шляпы дорасти бы…
    Допьётся кровь, сотрутся нимбы
  •   My ration
    Wordsworth faded, Frost dispersed.
    Heavens left its fluff and feathers
  •   An open letter
    I’m blue about my angels’ flaps and flops,
    each one could make a perfect sense for blatherskites and tattles.
  •   Зима где-то рядом
    Мягкий знак – обрыв на слове “жизнь”,
    щурь внимание, найди на небо квоту.
  •   Seth and Seshat
    The drying sky can’t ever be outgrown.
    And, when it’s dry, gray patterns tend to fade.
  •   Isis and Osiris
    Linger, my cognate and chosen,
    I heaped up gores of your flesh
  •   A Soldier's Heart (II)
    (another variation)
  •   Sonnets XI-XV
    The scattered world is an unthreaded necklace.
    Blue neck of sky remembers chinks and smashes.
  •   На прощання нам висинiй
    Ти ще раз на прощання нам висиній,
    притулися до серця іконкою,
  •   Мой паёк
    Блекнет Блэйк и тает Фрост,
    на бесстишьи – пух и перья
  •   Полковник Iван Нiс
    Чужа історія себе завжди калічить.
    Для когось зрада – куш, але для когось – відчай.
  •   Що по менi тобi
    Ти не знайшла в мені
    сили і прихистку.
  •   нечем платить за разлуку
    место встречи
    где сны мне не в руку
  •   Триптишье
    Вечер старался пройти незаметно,
    чтобы казаться банальным и смертным.
  •   в тiм затягнутiм ви
    (а могло бути гірш)
    Нині неба на гріш,
  •   Обрамлення
    О, ключнику Петре, не мусить все бути по "ГОСТу".
    Давай, відчиняй же! Послали, казали – лізь просто.
  •   Запах вокзалу
    Пси набрехали душі присутність
    і позганяли безвітря трупне
  •   Музична пектораль для пустельника
    Мовчали ми, мов опустили корогви...
    Вінчалися учора... вітер із косою,
  •   Вже склалося
    Вже склалося –
    по янголу на відчуття, та нічого складати,
  •   Осипатися i просипатися
    Осипатися і просипатися в тиші безхрамній,
    поцілунком безкарним у праглому дотику лоні.
  •   На мушці вбивці
    Невтримно стихло, подих вітру доконав...,
    немов до губ за палець вказівний прибився.
  •   Дано
    Ще є рація і хист
    на весло вмовляти хвилю…
  •   Ісіда Осірісу
    Суджений, любий і кровний,
    кроєне тіло твоє
  •   Коли приховано
    Терпляча мить – коли приховано болить.
    Протерте і полатане від зносу,
  •   Сет i Сешат
    Небо сохло, пошите на виріст.
    А як висохло – вицвіли взори
  •   Голублене нiччю
    Голублене ніччю воркоче.
    Нанесено грим полотну,
  •   Ти наступила
    Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
    Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
  •   Там де йде весна
    (Пісня)
  •   Згораю я
    (Пісня)
  •   Садів твоїх цнотливе кімоно
    Куштую гріх, мов камікадзе – синь,
    у бганні вітру пещену мотором.
  •   Вiдчув у трьох крапках
    Відчув...
    Відчув її налите скерцо,
  •   Серця такт
    Моя жагуча Сеньйоріто,
    тобою пломеніє літо,
  •   Кажанно ночi
    Кажанно ночі, іклом з люстра
    прокусить сни і душу ссе.
  •   Флiртеча
    Збирала погляди і роздягалась в них.
    Переливалась мрією в скарбниці флірту.
  •   9.11.
    From New York and to Tora Bora
    Livid Past gnaws a corner stone,
  •   Вина
    Коли п`янить – не пий до дна.
    Так можна вратити все те,
  •   Накликання краплин
    (Пісня)
  •   A soldier's heart
    The gaze stays wild and empty, half-and-half.
    Sharpshooters’ distance milks a golden calf.
  •   Собі навпаки
    Тихо у серці до знуду,
    чутно – у вушко зайшла
  •   Hang on
    I’m close to reach emptiness` dry-lands and closed
    To all what my pithiness mutters… supposed…
  •   Пшено для жар-птицы
    Откуда в тебе столько пищи и гласности?
    Зачем задеваешь натасканным взглядом?
  •   Целуй меня
    Твоя улыбка
    несёт ошибки
  •   Ти запали мене
    Ти запали мене,
    ніби за всіх,
  •   Будували церкву грішних
    Будували церкву грішних –
    вішали святих,
  •   Графо-манит
    Ссылаясь на трезвон молвы,
    играя стоимостью слова,
  •   Нота До__м
    Я ноту “до…м” душе снимал
    на ветра струнах,
  •   Місце страти – вірш
    Різношерстий від_літ
    відображую тьму,
  •   Драхмовая капель
    На русском рваном,
    по наитию
  •   Серце жовніра
    Півдикий погляд, півпустий.
    Кого на постріл підпустив –
  •   Охота на глупца
    Не к лицу – что без лица.
    Ролики рекламы – долли*,
  •   Разделяя с Донной Виски вирт
    Окна-пряники и окна-льды,
    по кредиту сладость, дрейф по блогу.
  •   Сонет XXX
    Ледь оніміючи від божевілля,
    жовтіє думка в закарлюччі шпальти.
  •   Out of Status Quo
    “Report the status.”
    “The status quo!”
  •   Magnificent Whiteness
    Thinner and thinner are thoughts,
    almost transparent and crystal…
  •   Sonnets VI-X
    Such as are forsaken words in endless fables,
    which freed and eavesdropped, grown inside enamored,
  •   Another Christmas Story
    She is a teen. She hates her guts
    For carrying God and growing jut.
  •   У кожного своє Різдво
    (благаю зупинитись і задуматись)
  •   Виходить так
    Виходить так – нема де вістку діти,
    вона у горлі привела судому,
  •   Дорогою в нiч
    Дорога – неначе заламано руки,
    мов кинуто псам для весільної бучі.
  •   Чего я стою
    У души спросил:
    "Чего я стою?"
  •   В ожидании любви
    На пегасовой спине
    Не жалей загнать коня.
  •   The tailor of my shade
    O Lord, you are the tailor of my shade.
    Sew it as solid one, not beetled over…
  •   A wave of consciousness
    A surf
    The wave of consciousness to spurt.
  •   To be a bee
    bees come
    become
  •   Стиснуло
    Стиснуло. В легеневий кут
    клякає нікотинно тяга.
  •   Поший на мене тiнь
    О, Господи, поший на мене тінь
    міцну, яка не зноситься, не звисне.
  •   Пепел от стиха
    Судьбу пустил на ветер мельнице души.
    Сильней, порыв! Крепитесь, мыслей корни!
  •   What is left of me
    What is left of me?
    I am snow-white scattered news,
  •   Линия прицельного огня
    Поредела, кровью истекая,
    линия прицельного огня.
  •   Сонет XXIX
    Де груддя тіл, неначе листя пале,
    пропахло спокоєм і слави димом
  •   Сонет XXVIII
    На прю багаті щастя постулати.
    Бої притихли. Схлипуючи збито,
  •   Кiннота
    Їли куряву і краяв стегна хлист.
    З мила, піною – виходила пегастість.
  •   Ночная охота
    Стреляя глазами, попасть бы в улыбку,
    раздетую ветром с опавших ресниц.
  •   Место расстрела – стих
    Разношерстие лет
    в отражении тьмы –
  •   Ластiвка вiйни
    Ще сагайдак не виносив причину смерті,
    перо дороги не списалося з копит.
  •   Стукати нема куди
    Застукає, коли нема куди.
    А вибухає, мов зайшлося шалом.
  •   Чекатиму i набiжить
    Чекатиму. А раптом набіжить…
    Схвильовано у жмурах, при набігу,
  •   Заправив люльку серця
    Заправив люльку серця, сни палю.
    Пропитий за останній цвіт садами,
  •   Джерельна тінь розмови
    Джерельна тінь розмови. Не тече.
    Дочерпано до дна, до передсердя.
  •   Терпне небо
    Терпне небо – терпи,
    свисне куля – святій.
  •   Краски Аллилуйя
    Концы с концами сводят зной и свет,
    никак не устаканить беглой тени.
  •   наклекотаний лист
    клекіт мишею
    тишу втишую
  •   Волна сознания
    Прибой.
  •   Безхмарне небо Іспанії
    Гріє у сангрії крапля Ра.
    Що не день, то зливи променисті.
  •   Дорогою я
    Дорого `я`, розкинута теренами умов
    та розкуйовджена до самоти вітрами,
  •   Tovtry
    (Translation of Oleksandr Diachenko "ТОВТРИ")
  •   Anxiety kicks up
    (Translation of Ihor Pavlyuk "І ЗНОВ МЕНІ ТРИВОЖНО")
  •   Размытость губ
    Размытость губ, толкнувших тишину
    за грани тонкого, как жизнь, обета.
  •   The wind of history
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ВІТЕР ІСТОРІЇ")
  •   Воскобiй
    (ніби дума)
  •   Out here the only time
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ТУТ ТІЛЬКИ ЧАС")
  •   I don't feel pity for myself
    (Translation of Ihor Pavlyuk "СЕБЕ НЕ ХОЧУ ЖАЛІТИ")
  •   In memory of my mother
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ПАМ`ЯТІ МОЄЇ МАМИ")
  •   Remember First
    The heart has lifted a curfew
    Imposed since Remember First.
  •   Revelation
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ОДКРОВЕННЯ")
  •   душа мов жорна
    душа мов жорна
    все змели
  •   Кров`ю до нитки
    Кров`ю до нитки... Сніг.
    Тане сей танець білий –
  •   My point B
    A point ‘A’, a line “AB”,
    The clock I hardly try to beat…
  •   грали цимбали
    грали цимбали
    мені
  •   Blue forest
    (Translation of Ihor Pavlyuk "СИНІЙ ЛІС")
  •   Following the music of a blind
    (Translation of Vladimir Shkliarenko "За музыкой слепца")
  •   Last Muse
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ОСТАННЯ МУЗА")
  •   Reading my poetry
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ЧИТАЮЧИ МОЮ ПОЕЗІЮ")
  •   The wind is graceful
    (Translation of Ihor Pavlyuk "КРАСИВИЙ ВІТЕР")
  •   Думок анклав
    Думки – анклав,
    розлив і вар,
  •   Присмак жагучого танго
    Мистецво тіла, витончене світлом –
    в устах приховую лише спокусу,
  •   Тут мене як слiв
    Тут мене – як слів –
    ніжності в золі,
  •   A piquant lore
    A piquant lore –
    in spills and spells,
  •   Right before the dusk
    Distant voices, sentenced to bespeak,
    settle for the emptiness to carry,
  •   краски голоса
    что нам сопутствует
    что нам не кажется
  •   тебе идут
    тебе идут по складкам уст
    касаний нежных лепестки
  •   Waves of lullaby
    Rock-a-bye, the sky
    spills the song for you.
  •   You dried out slowly
    You dried out slowly in a teardrop on my face,
    as rivers of caress, strong spirits in a glass.
  •   Made of stone or snow
    (Translation of Ihor Pavlyuk "КАМ'ЯНА ЧИ СНІГОВА")
  •   Я погружаюсь в любовь
    Я погружаюсь в любовь, в глаза
    и осторожно ложусь на камни.
  •   Хвилі колискової
    "Люлі-люлі" – ллю,
    проливаю спів.
  •   Храни спокойствия очаг
    Храни спокойствия очаг.
    По линиям огня
  •   Губи сю нiч
    Губи сю ніч, як зоряне намисто.
    Губи, мов сміх, чи на долоні сніг.
  •   In a glass pub
    (Translation of Ihor Pavlyuk "У СКЛЯНІЙ КОРЧМІ")
  •   Чорнило
    Розріджені думки – чорнило-кров густа.
    Прозоро – ніби дме, дотично – серця знак.
  •   Ink
    My blood’s my ink, a liquid form of thought.
    It’s visible as wind and touchable by heart.
  •   Christ
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ХРИСТОС")
  •   Наброски черных птиц
    Открыты жалюзи. Лучи,
    глотая тени налету,
  •   INVENTED
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ПРИДУМАНО")
  •   seizures
    dogs of the seizure were here
    barking appeased bitten through
  •   SNOW IS FUMING
    (Translation of Ihor Pavlyuk "СНІГ ЧАДИТЬ")
  •   A WOMAN
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ЖІНКА")
  •   Трема
    треми невладної пси
    відгаркотіли роз`їли
  •   З пiснi ноти вимазав
    З пісні ноти вимазав, стало менше синього –
    блюзу нерозчинного в міжакорднім сні.
  •   Образ Твой
    Заоблачно-прекрасен образ твой,
    небесный крой судьбе не по карману.
  •   They follow me
    They follow me by stomping on the newborn quest
    and watch their steps as if an abyss glares out there.
  •   Ти висохла сльозою
    Ти висохла сльозою на обличчі,
    рікою любощів, гіркою в склянці.
  •   TOO LATE TO RALLY
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ВЕРТАТИСЬ ПІЗНО")
  •   To fly and fall
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ЛЕТІТИ І ВПАСТИ")
  •   За мною йдуть
    За мною йдуть по новородках – по слідах,
    і дивляться під ноги, ніби у безодню.
  •   THE RIGHT TO BE A LONE WOLF
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ЗА ПРАВО БУТИ САМОТНІМ ВОВКОМ")
  •   Се бувай
    Се "бувай!" ніби лезо, слабне,
    де тонкішає вітру край.
  •   Wolf Stare
    All prints are weak
    since sorted through the clutter.
  •   A LITTLE GIRL
    (Translation of Ihor Pavlyuk "ДІВЧИНКА")
  •   Течія по голотечі
    Дні роздати до крупини,
    ніч гойдати, мов дитину,
  •   Епiстола веснi
    Епістола весні розвезена між літер,
    нанесена теплом неумолимих уст.
  •   Проскомидія дощу
    Проскомидія дощу, блаженства сходи,
    на небеснім дискосі уламки блискавиць.
  •   Обвитий виноградом храм
    Серце для дихання духу відкрий.
    Церква – легені, а хори – вітри.
  •   Dreaming about Eternity
    Silently woe betides me,
    leaving myself in ruins.
  •   Dotted i's and crossed t's
    To take the bit between the teeth –
    to dot the i’s and cross the t’s.
  •   Возвращение
    По теплу узнал, где родник добра.
    В грудь на полную Рождества набрал –
  •   По струні сонцепаду
    (Пам'яті друга Д.М.)
  •   Свята ця ніч
    (переклад)
  •   крихти дихання
    щось не дише бог
    для убог – острог
  •   The angel of a presage
    I’ve dearly wondered how her hair would look in gray,
    since she became a golden rush of my endorphins.
  •   A congregative place
    A holy place where shadows like a swarm of locusts,
    who bares the street perplexity straight to the bones.
  •   Место встречи
    Свято место, где ночь, словно рой саранчи,
    оголяет былую растерянность улиц.
  •   Тієї любові таїна
    (Пісня)
  •   А та куля
    (Пісня)
  •   Black Friday
    The day was born to be as black
    as Friday’s shopping spree.
  •   Зiницi море
    Зіниці море. Світу береги.
    Коли ясніє – Богу вільно
  •   друге дихання
    наче хрест це повітря важке
    захлеснутися ним як зомліти
  •   The appearance of White Wolf
    The chintz of night is in the bureau
    and takes all seven draws of sky.
  •   вона моє натхнення
    ти як плід закручена в сувій
    довгої мов рух по колу миті
  •   Менi по-дощовому
    Не грім – один, хто знається, як вилудити струмом
    лякливі цівки-погляди розгублених. Ще-мить.
  •   Нiчниця-гейша
    Немов грудне дитя, годовані квартали.
    Грудневе молоко холодне, наче ніж.
  •   Iкебана зi Сходу Сонця
    Вже виплекали план селянські руки, бо
    зерниною упав – зійшла в мені любов.
  •   Iрис по синявi та зеленi
    Хтивий зір милувати, ніби линьку пройти
    у промінні строкатім, де зіниця – сільце.
  •   An iris on a blue and green
    To please an ogle – to shed the scene
    where rays were caught by full-grown pupils.
  •   The song of Silence
    When I’m holding the breath as a bird
    In the cage known by heart and for grieves,
  •   Ангелы добра и бед
    Сводим счеты – жизнь концами.
    Как рубить – врубите свет.
  •   Я просто
    Я просто эхо, человек-оркестр
    с растерянной Вселенной в нотах.
  •   Sonnets I-V
    Whilst getting used to words, as to a dungeon,
    I muse. Like ashes in a hearth or swishes,
  •   звіринець слів
    (жартома, крапочки для вільного читання)
  •   Сонет XXVII
    Такі то спогади – на серці чисто –
    аж бачу сам себе й сліди від рани.
  •   Сонет XXVI
    Таки нема – де їм переболіти
    останнім могіканинам надії.
  •   Сонет XXV
    Аби лиш крові на чорнило стало,
    а для лампади – ночі при іконі.
  •   Сонет XXIV
    У цих оголених до крику стінах,
    в забитім капищі, де світла амбра
  •   Сонет XXIII
    Лоскоче янгола твого пір'їна –
    папірус тіла і каламні змії
  •   Сонет XXII
    У діжці бродить тісто для помани.
    Замкнути очі, ніби двері в хоспіс*.
  •   Сонет XXI
    Десь біль розсіявся, і засіяло
    на людній вулиці убоге свято.
  •   Сонет XX
    Із видихом останнього набату
    надходить полум`я омити тіло
  •   Сонет XIX
    Холодним вістрям пробиваюсь в ірій,
    землі лисніє виношена цата,
  •   Сонет XVIII
    Відчутно – Лета як тече по венах
    і що на слово – вірою тріпоче.
  •   Сонет XVII
    Висипується небо у промінні
    через щілину між "я тут" і тлілим.
  •   Леся Романчук – Мій пожиттєвий строк
    (переклад з російської)
  •   Дороговкази
    Десь, за недопитою чаркою за перерозподіл світу
    та заздалегідь переходу бажання в палке лібідо,
  •   Струною барда
    У супроводі гасел та імен
    горить молитва голосу багаттям.
  •   Сонет XVI
    Там, де поезія – мовчи і дихай.
    Тяжіє Мекка серця від Кааби –
  •   Сонет XV
    Аби роздати потім у папері,
    що мало місце розростися в колах,
  •   Сонет XIV
    Аби розсіяти душею зорі,
    скородив істину. І капіляри,
  •   Поза нотним станом
    Згубив її з останнім вивихом струни.
    За першим видихом ще не відчув утрати.
  •   Легато стуку серця
    Проміння покотом спадає по канві
    недогаптованого павутиння. Бризом,
  •   Сонет XIII
    Сонет, немов стріла в обіймах лука,
    а тятива натягнута уперто.
  •   Сонет XII
    Летіти сам до себе за собою,
    де неба зважено на дев`ять грамів,
  •   Сонет XI
    Цей світ розсиплеться, немов намисто.
    Той другий – хрестиком, де ірій в зґарді
  •   Сонет X
    Копати ближньому й собі могилу,
    очей не зводити від цівки поруч.
  •   Сонет IX
    Хай просихає та стає нетлінним
    що легко витекло, бо не зливалось,
  •   по нитцi свiту
    по нитці світу розтягли
    дими тепло по сонцю шите
  •   Сонет VIII
    Сухий ефір – слухняний, та живучий,
    завужений, вужем вповзає в нірку,
  •   Сонет VII
    Який чудний історії метелик,
    який нудкий нектар. Пилку покрову
  •   Сонет VI
    Необережно випущене слово
    нарешті вільне, а проте почуте,
  •   Сонет V
    Не сон – сонет на світла перепадах.
    Переливаються, зірками ситі,
  •   Сонет IV
    Кисневий голод, зі словами – туго,
    коли атлантам руки оніміли
  •   Сонет III
    Сонет забити у підошву неба,
    навхрест плести шнурівкою комети
  •   Сонет II
    Думки, немов коліна, перебито
    і дух у сонячнім сплетінні в`язне.
  •   Сонет І
    Звикаючи до слів, як до темниці,
    зворушений, мов попіл у горнилі,
  •   Що на осінь
    Спи спокійно, мріє заговорена.
    Глухота заглушена. Плітками
  •   The Land of Marigolds
    She harvests rains I dream about,
    I’m waiting for, and tend to strand.
  •   Loopy journey
    Panes are readable by the nightfall,
    East is catching the sense of shading.
  •   Свiтом розлiтаюся
    Світом розлітаюся – сніжна новина.
    В серці розтаватиму, як мине зима.
  •   Черкати днi
    Папір пожовк, бліде чорнило,
    все перейшло та пересохло всоте по сльоті.
  •   Поле родить так полинно
    (пісня)
  •   А вiйна вiйною
    А війна війною,
    а поля кістками...
  •   An ocean in a drop
    As soon as levities of blows had ended with a trough,
    to moor the tarnished ship, the sky exhorted meddling clouds
  •   Митi на льоту
    Миті – на льоту,
    з парасоль кульбаби
  •   Коли кигичеться
    (убитому Максимові Чайці, так як відчуваю)
  •   Посидiлося
    Заходилися криком – розходились порожні,
    ні виходу для гніву, ні входу у взутті.
  •   Billows to come
    When it’s nothing – nada left in me for you to love
    and the meaning of the words compels them to expire,
  •   Просто прилетiла думка
    Як не натужуюсь – не тужиться.
    Як не нагріюся – не горниться.
  •   Мелодія для музи
    Нарізав серця ніжного, ще виросте – не шкода
    ні весняного пуп`янка, ні пристрасних листів.
  •   За звичаєм у нас
    Під неба накривку зірки опалі
    покришуться думками у безмежжя,
  •   Raven's eye
    The world is staring straight at raven’s eye,
    so desperate to shelter from Aloofness,
  •   Розмова точиться
    Розмова точиться роками
    і дивиться ягням любов.
  •   Too drunk to drive with haiku
    hey Bloody Mary
    you’re the last one to shed
  •   Beaks chock-full of news
    The day has reached the point so easy to peruse
    about two grackles strutting with beaks chock-full of news.
  •   Нехай вiдчую
    Дай, нехай відчую тую ласку знову.
    Ніби вікна й двері, я забитий словом.
  •   A tang of wishful tango
    Her smile is sculptured scarcely with muscles.
    It makes the lips convincing and seductive,
  •   Симптоми кризи
    Картинно вимазав собі свідомість –
    вагу втрачає хутко нерухомість,
  •   он людина летить
    (експериментальне)
  •   Коли наядний чути плескiт
    Здригнулося проникнено Кастильське джерело,
    щоб огорнути піфію в селенині наряди,
  •   Дим з ладану
    Опірена босвелія, кору обходить ладан:
    – Коли вас молодитимуть, як батька – Пеліади,
  •   Блаженні острови
    Блаженні острови – волошки, Арни сльози.
    Тут небо поселилося гойдати давнину.
  •   Небесные часы
    Под замотанной стрелкой, по тени скользя,
    принимая, как сердце, удары,
  •   прошлись
    приоткрыта всем
    верь
  •   Так мусить бути
    Так мусить бути аж до білих скронь і далі...
    В тобі — моя любов, в мені — твої печалі.
  •   Я тебе не втрачу
    Я тебе не втрачу — ні з росою чи сльозою,
    ні з останнім подихом, що мить наворожила.
  •   The storm ends
    The moony mood is volatile like stems of aqua-sepaled clouds,
    and potpourris of sentient vibes unhold its wilt on tenterhooks.
  •   склей сам
    насквозь
    продрогшее про-
  •   мои мысли с тобой
    (наверное песня)
  •   the subtle overture
    the subtle overture before it rains
    a sonic jag for jabbers isn’t jaded
  •   пишу как чувствую
    по дороге к сердцу твоему...
  •   когда
    когда я в стельку одинок
    осталось – выйти-из-себя
  •   Година зла
    Година зла, як пес – жени її до буди!
    Хай дзявкає собі та носа тиші втре,
  •   Колообіг безмежності
    Дозволь мені відкланятись – як жив,
    в Твоїй дощем розтанути пустелі,
  •   Політ над краєм
    Затерті образи торбатої юрби,
    обірваний літак із гілки злето-дрантя,
  •   Право на смерть
    Як вбивався образ доброго тирана
    через клітку зліва та до скронь свинцем,
  •   Наділи мене
    Наділи мене дихати словом,
    місцем крапки над `і` називати
  •   Метаморфоза
    До неба вже – півподиху і півпожитку,
    бо у недиханні розковано "ту-дух".
  •   Ведемо розмову
    Ведемо розмову, неначе на страту,
    словами тугими дротовані руки.
  •   moonlit blues
    the moon is blue
    an opened mouth of darkness
  •   Brrr
    the brittle breeze is breeding in a briskly brook
    her brevity of breathing broadens to the brinks
  •   haunted memories
    the body shrouded in flowers
    is resting in peace
  •   Любов та порох
    Він мене сотворив із любові й дорожнього пороху,
    дав добро на заселення храму – щоб віру прийняв,
  •   Вiд сходу до заходу
    Раптом захід торкнувся потилиці, теплий від вітру,
    щоби дроти колючі мені не здавалися муром.
  •   Белла-Нота. ком
    З дощового "до"-до-"до" – осінній джаз,
    з монотонного речитативу – пісня.
  •   Дорогою до себе (з циклу)
    Буде видно
    ----------
  •   A neap tide of emotions
    Oh, nothing else would wring my heart so deadly-hard
    as the deficiency of outer force to squeeze it.
  •   chirping cricket
    faintly annoying chirping
    of mate-calling cricket
  •   де Монтекрiсто
    Агов, приїхали! І небо стало дибки,
    підкова щастя вдарилась об занімілу твердь
  •   freshly squeezed
    from the bottom of woman’s curiosity
    taste freshly squeezed
  •   Flipping a coin
    When time was crucial and booked
    for stories piled up to cook,
  •   Шість грамiв текіли
    Adelante mi amigo, adelante!*
    Тісно у нічнім сомбреро зорям-песо,
  •   Rising Sun ikebana
    Oh peasant’s soiled hands, you cherished final plan,
    for I was growing hope in grains of boggy plant.
  •   Bringing to life
    It could be imprinted on fingers like these –
    emotions demolished the way to appease,
  •   Dial tone
    Dialed three sixes and nine double one –
    wire’s connected to silence. I’m done,
  •   Харе Крішна
    Харе Крішна, Харе Рама, Харе, Харе, Харе...
    Пил космічний, шлях по вічність із дитинства в старість.
  •   Поява Білого Вовка
    До комоди ліг ночі ситець
    аж по сьому-і-геть шухляди.
  •   This goodbye
    This goodbye, long and sharp, gets weaker,
    when the edges of winds are thin
  •   Чекання нитка
    Чекання - нитка, протягніть від вушка тихо,
    в три чисниці до смерті і навспак. Навхрест
  •   То скільки
    То скільки часу дихати на ладан,
    в питаннях просто в лоб - знаходити себе?
  •   Трухне
    Трухла стіна із молоху
    звисла вниз головою.
  •   Латинкою чи в кирилиці
    Хай лежать вони недострілені,
    а горить душа перевтіленням.
  •   Миттєвий переклад
    Вийти - і ясно,
    і ні на кого
  •   Sifting the poetry
    Latterly, literally - little for love
    showing while stitching last row to the row.
  •   Vined over shrine
    Open your heart for spirit to breathe.
    Church is your lungs and chorus - for breeze.
  •   Краще би каменем
    Краще би каменем, кинула - оком,
    погляд пробігся неначе у смерчі,
  •   Creating an universe
    If the poetry is a fortune,
    so I must be the fortuneteller.
  •   Дорога в дощ
    Вкотре топчуть дощі полин,
    що й гірчити за вітром нічим.
  •   Незаплановано
    У коробці за планом - сплін,
    надбудова - жива уява,
  •   Хочете-можете
    Хочете - вірте, а можете звіритись,
    не домагаюся - це ваше право.
  •   Під сузір`ям Півдіви-Півриби
    Неважливо мені як ти видаш
    (солов`їною, скрипкою, ідиш)
  •   Миттєвості (римований варіант)
    О, діти сонячної зливи,
    що відстоялися у гронах,
  •   Дивитися вовком
    Взяв немічний слід і голод поніс
    уп`ястися в горло та подих роздерти.
  •   Коли не вистарчає... (по інший бік Місяця)
    " Від сьогоднішнього дня я житиму у твоєму тілі."
    Н.Н.
  •   Серце кличе
    Серце кличе із барикади,
    щоби збитися у куточку,
  •   Повість без і
    Як "повість" згубила із крапкою "і"
    то враз потепліло та збилося купи.
  •   Повертаюсь восени
    (Пісня)
  •   По межі терпіння
    Вийшов на славу усміх -
    участь її мине
  •   Миттєвості
    Ми діти сонячної зливи,
    що відстоялися у гронах -
  •   Єрусалимно
    Покраяний, мов материнська сутність,
    що втратила - що виносила п(л)ід...,
  •   Яблучний мармелад
    Буксую пальцем по дорожній карті -
    вивчаю лінії руки Нью Йорку.
  •   П`ять хвилин на життя
    Історія хвороби - тремор,
    та п`ять хвилин - життя одвіку,
  •   Мутніють фарби
    Мутніють фарби від води,
    "живу" - від стін. Чекання - стеля.
  •   Revival of the Truth
    Lo and behold - it’s really you, my Lord!
    As I am spitting in the wind, you - blood.
  •   Очiкувана радiсть
    Коли очей очікувана радість
    ще бігала дитинно під столом -
  •   Астральний
    Астрал - криївка сонця, небо - настіж.
    Заходь - з дороги витри ноги перше,
  •   Коротко-5
    Добробут -
    він і в Африці добробут.
  •   У мишино-мокрих кольорах
    Дощ розбився, вітер - парашут,
    голубої крові - на відро.
  •   Нотатки
    Засів надовго -
    перезимовую мізерну скованість
  •   Повернення
    В пісок розплетений коси
    пірнає моря срібний гребінь.
  •   Urban snap-shot
    While solar light gets mummified
    from being shot and brought on slide,
  •   Anger management
    Persuaded myself -
    not to hold on leash chocking me anger.
  •   Playing with innocence
    You are playing with innocence –
    a little child’s building castles in a sand.
  •   Ручки-рученята
    Ручки-рученята -
    крильця янголяти,
  •   Різдвяний паліндром
    Петре, вертеп
    нині. Нінин
  •   Хто є хто (палiндром)
    (жартівливо)
  •   А мене нема (палiндром)
    А мене нема -
    кома. Замок
  •   Весняний палiндром*
    Коли пилок
    несе в потоп весен -
  •   Nutty cry.
    (translation of Ондо Лінде "Горіхи теж плачуть")
  •   Підвечірнє
    Іде на захід помирати
    Молох,
  •   Вигулюючи дощ
    Іду вигулювати дощ під вечір,
    а він - тепло ковтає просто з рук,
  •   На порозі осені
    Моститься міст під шлях,
    місто - одної масті.
  •   Пізнання невагомості
    Я себе роздарую (в цілунках) любові
    і тебе намалюю вологою з них,
  •   Самозабуття
    Мене сьогодні пам`ять витре,
    як вроджену на вітрі в холод
  •   Біг по колу
    По колу біг, щоб вибитись з наруги
    та розтектися гнівом на устах німих.
  •   Відходив ранок
    Перейшов з кропилом та кадилом ранок,
    суєту благословив пташиним хором.
  •   Відсвіт з полотна
    Відполотніло полотно, загусла фарба,
    наклалися мазки примружено митцем -
  •   Усе на світі просто
    Усе на світі - звично й просто,
    бо просто неба гнеться світ.
  •   Ранкова розкраплена
    По краплях на землю прослизує холодом осінь
    бере у полон зголоднілий ефір безголосся,
  •   Вальс кохання
    Задурманило - затуманилось,
    задивилось в зіниці совістю,
  •   Проведемо
    Ми цю ніч проведемо у почестях,
    під рефремами слова "люблю".
  •   Люблю, люблю
    Люблю, люблю... - платівка, мов заїла.
    Так прагнуть дотику уста гарячі,
  •   Крізь вікно
    Хрест у рамі, шиба плаче
    і душа скидає цвіт -
  •   Суїцидне
    "Ау!" - аудієнція іде у Бога,
    де пасма брів насуплені у хмар похмурих.
  •   When to your lips
    (translation of Григорій Чубай "Коли до губ твоїх ")
  •   Вишнева цнота
    Облачається небо у зливу,
    заколисує усміх колишній,
  •   Опальний день
    Йде день - хоч на руках його носи,
    хоч роздавай кульбаби парасолі
  •   Село забите
    Село забите, наче цвях в зап`ястя,
    ятриться перехрестя під хрестом.
  •   Покута
    А може, не треба по вістрю між ребра,
    по лезу по жилах, від краю за млість? -
  •   Так просто любити
    Віршую тишу - виходить спокій,
    будую світла дзеркальний храм.
  •   Заосінений
    Зворушене листя, де спокій зотлілий
    і кроки з-під ніг розкуповують "ще".
  •   Чолобитна
    Страшно... хотіли дожити довіку
    із чоловим на землі чоловіком -
  •   Линвоходець
    Тугий адреналін, неначе мед у сотах,
    збирається під линвою і створює вагу.
  •   Клекіт весни
    Відповнію в повені,
    цвітом опаду,
  •   Таки різні
    Оживає усмішка Джоконди -
    полотно облачаю в оливу,
  •   Напівсвідомо
    Це тільки префікси... А вже склади
    укорінятимуться якось потім,
  •   Taking the breath
    Oh Sea of Misery and Sorrow,
    your salty waters – cry and thirst.
  •   Вагітні строфи
    До дев`ять лічені по тридцять -
    то у весни пологи.
  •   Моя земля
    Вона мені рясним дощем насниться,
    що підупав на переправі звідтіля,
  •   Доля-ниточка
    (Пісня)
  •   Moment of Truth
    (Song)
  •   Перед парадним
    Пора? Парадними дверима просто в космос
    зайти собі, заклавши руки ледь навхрест.
  •   Розстань
    Кульбаби парасоля - ніжне слідом "па",
    задуло руку подихом Твоїм нерівним.
  •   Сталактитова крапля
    Стежки думок стеменні лету.
    По сталагмітовім бажанні
  •   Дійство
    Антракт... і ширма таємниці затягнулася в устах,
    глядач застиг, до дзеркала на мить підозрою прикутий.
  •   Слово про Каїна
    Скиньте з віри безкарність. З розплатою,
    за сльозами, за кров`ю пролитою
  •   Рапсодія ночі
    Рапсодія ночі - ерозія тиші на скронях.
    І пласт за пластом - відлітає утома зникомо,
  •   Сонячна злива
    Не серце - а землі відкриті щиро пори,
    впустила глибоко любов своє коріння.
  •   За
    Мені нікуди світу дівати,
    серце - двері відчинені настіж.
  •   Легко-важно
    Навесні розпускаюся бризом.
    А слова, наче крила погоні -
  •   Семиструнне каприччіо
    Перлина звуку у мушлі вуха,
    видушуй душу і серцем слухай -
  •   Життєдайні сили
    Побійтесь, руки - гріх на душу брати,
    бо над життям не вам чинити суд,
  •   Крилатий
    Я не стану лелекою -
    хоч на серці клекоче...
  •   Карибський бісер
    Dominicana, Punta Cana.
    Кінець дороги. Життя стоїть...
  •   Дощовитий
    Вітер в гіллі воскрес,
    зір возноситься вгору -
  •   Невблаганна хвиля
    Набігало, мов сльози, море -
    окропила обличчя хвиля.
  •   Праведно є
    Зняло до сонця небо погорілу шапку.
    Неначе чорний кіт, дорогу цвинтар перебіг.
  •   Angel`s eyes
    (song)
  •   Амінна
    Чи не тому вуста німі,
    що душу відвели зимі
  •   Chrysanthemums
    (translation of Леся Романчук "Хризантеми")
  •   Небесний переспів
    Тримайся
    вітру
  •   Вівтар поцілунку
    Став безлюдним словесний базар,
    рештки світла погасли в очах,
  •   Ай-не-не-не
    Ай-не-не-не,
    котить пісню краями дорога,
  •   Шансонетка
    Розпатлую миті – куйовджу лапату листву.
    Шепоче минуле про літа опалі клейноди:
  •   На подолі літа
    Збирає літо лісові на ніч суниці,
    кладеться грим і сонячне рум`яно -
  •   Дихання лю
    Відлежалось
    у недовірі
  •   Дощовик
    Розійдися, розхмарся, печале, видніше...
    А як треба очима цей світ обійти -
  •   Важіль вічності
    Важіль вічності - право любити
    та проникнення слова у дію.
  •   Слово про Ра
    Змінились лодії – Нефтіда на Ісіду,
    Тефтун протерла око на чолі у Ра,
  •   Ллється душа
    Я прагну душу вилити на спраглий світ
    сліпим дощем любові, радості, проміння.
  •   Сходини життя
    Бог виразно вирізував обличчю вираз,
    і зором заливав упадини плачу.
  •   Син Максим
    Тривоги,
    мов птиці,
  •   Причастя Духа
    Наводить вправність в літерах красу,
    виношують думки під серцем слово.
  •   Затримаю
    Затримаю, затру за три тривожних роки,
    карбовані на задумі, сліди у Божий Дім.
  •   За образом
    Обрáзу присипáв - присúпав обрáз грою,
    дробились камені душі у барабанних...
  •   Нотний стан
    Наступає затакт - німота
    і тримається вираз обличчя.
  •   Вирок
    Виносить пазур інстинктивно
    із-під подушки
  •   Fluctuation
    Bull nailed down two golden horns
    and Bear raised its chest for hugging.
  •   Недопите
    Від людського тепла на душі відкриваються пори,
    з них виходять жалі і вдихається щастя озон...
  •   Перехід
    Позбираю слова, що у небо посіяв
    із торбини терпіння - хай стануть мечем.
  •   Планета Сон
    Планета Сон - космічне диво,
    роки тут світлові без ліку
  •   Цигарка
    Набігає туман, при затяжці, в легені,
    опадає на діл, там, де кров кисень п`є.
  •   Ласковый зверь
    Показал мне оскал добрый, ласковый зверь.
    (Задирается хвост, принимается стойка.
  •   Анатомія долі
    Анатомія долі - до світла долоня.
    Час проходить крізь серце, пронизує розум -
  •   Каша
    Заварилась у подумках каша -
    від соломи і до Соломона -
  •   Де Правда
    Бог забув на порозі щастя
    і за пазуху взяв пожитки,
  •   Взгляд в себя
    Мир насладился сетчаткой и вышел,
    чтобы пройтись по Аллее Сознаний.
  •   Ледь народжена думка
    Ледь народжена думка...
    А чи виживе в слові
  •   Впіймалась мрія
    Впіймалась мрія.
    Пастка - скельця два рожевих,
  •   Душепомазання
    Вийшов на люди, влитий
    у базарні до крику тлуми...
  •   Calmness is near
    Wind is eager to break its record -
    throwing calm-ward flaked-frosted air,
  •   Мелодія почуття
    Відчуття почуття -
    біль небесного роду.
  •   Голос логосу
    Гммм...
    го...
  •   Колискова стуку
    З кишень старих набитого вокзалу
    вагонний тяг і люду течія.
  •   Звіриною стежкою
    Відлунням недолугим
    легке легато в`ється лугом.
  •   Словом за слово
    Словом за слово, мысли, как швы,
    разбегаются, свет оголяя...
  •   Коловідтворення
    Стою, як укопаний,
    всихаю,
  •   Driving
    Aren't seats for people? Please stow your stuff,
    days fly unnoticed, “next stops” - too many,
  •   Уплав
    Відстугоніло,
    виїлось краплинами дощу
  •   Розродилось
    Розродилось левадою літо -
    відійшли води небом на захід,
  •   Прихід материнства
    Тягнулись з-під фіранки на паркет лискучі вуха -
    це вітер припадав і ними нишком слухав
  •   Впольована
    Кохання кволі крила опустило
    і, мов дитя, лягло під серце тихо -
  •   Птахотворення
    З паперу вирізав пальці,
    відбиті дитячим вітанням,
  •   Музика вітру
    Музика вітру - осені фуги,
    низькі октави, видуті ноти.
  •   Ранковоплинно
    Відчуй на дотик вітру пелену
    та дихання земне
  •   Крізь сіроокі шкельця
    Нераз буває так - хоч грій в судині голку,
    хоч місяць притягай своїм протяжним "Ууу!"
  •   У наймах
    Дим очі застелив, в кімнаті мокне світло,
    цигарка-за-цигаркою пихтять думки.
  •   Так близько ніч
    Готується, кипить, вітри на око сиплють зорі
    в нічний казан, помішують, здувають пінку хмар
  •   Вірогідність
    Повіка небесного ока - крило яструбине
    стрілою складається, падає вістрям, мов камінь
  •   Відчуття ритму
    Перебігають пальці струнами,
    одухотворяючи соло душі.
  •   На пыльной полке
    На пыльной полке пыл поэта
    приляг на том, молча об этом,
  •   Вогонь-первоцвіт
    Крила від ýсмішки, долі проталина -
    в небо розбурхане вирвалось
  •   Майже сутінь
    Затягується день, мов зціпить зашморг шию.
    У пережитім світлі відстоюється дух,
  •   When it's time
    So much filthiness – lips are ready for breeding.
    ...passing sense, creatures-words are about to be born.
  •   Янгольське пір`я
    Янгольське пір`я накрило - криком знекрилені й холодом,
    грілись у серці провісники волі побожних небес.
  •   Плюскіт
    Плюскіт... і вічність гойдається кволими колами -
    брижами дихають сутінки, мліє у тремі ріка.
  •   Очевидність
    Бігцем не ловися за світ у шпарині,
    розплющуйся повно, прижмурюйся щиро,
  •   Спадають таємниці
    Спадають таємниці,
    як одяг на підлогу.
  •   Затишно
    Омана - вижбурну журбу та оживлюся,
    відкам`янію в серці, умиюся в спокуті,
  •   Виправдовано
    німіє устами Божими
    Правда.
  •   Приголомшує гул
    Приголомшує гул -
    горобці розгулялись галявою.
  •   Лускається спокій
    Лускається спокій -
    полиски полощуть
  •   Наповнення бажанням
    Непорочна ніч
    вже викричала всю свою тишу,
  •   Відмалювалась осінь
    Відмалювалась осінь -
    згубила подих листям,
  •   Пройняття
    ...стою, мій Друже. Хвильку помовчу з Тобою...
    та мушу певно скоро покидати.
  •   Колискова
    Він Ісус, що воскрес,
    Він Христос із небес,
  •   Чи сплю
    Серце. Жаль на дно дрібоче,
    нагострила тиша грані.
  •   Віз котиться
    Мліє сонце - гусне вечір
    в плесі німотою.
  •   Марусин любисток
    Прийнялись любистком
    любощі та згуба.
  •   Замеланхолило
    Палим... шарудить -
    крила в небо просять.
  •   Впала світка
    Ладує поштовхи в бійницю серця "так" -
    заходиться від зрозуміння кожна втрата.
  •   Світ у крука оці
    Дивився вовком світ
    у крука око,
  •   Жести
    Богопослушною була -
    ліпила з глини сутність,
  •   Дід та Баба
    Сніговолосий дідуган,
    З кудлатим іменем Туман,
  •   Вибач Василю
    Сонцем надії котилася Хвиля*...
    Боже, спаси Україну!
  •   Мальви
    В диво-мальвах серце квітло,
    Пас на літо вкотре час,
  •   Вишиванка
    Вишиванка - символ Батьківщини,
    Дзеркало народної душі,
  •   Одинокий вовк
    Ніч засиляє,
    мов нитку у голку,
  •   По колу
    Спогади у спокій -
    по устах блукає думка,
  •   Той у дзеркалі
    На світ нарікати і битись у груди -
    невдячна, воістину крихітна справа.
  •   Вечеря
    Із грудочки серця по дрібочці стуку -
    роздати на пам`ять душі насолоду.
  •   Ткаля
    Осінь. Просивінь ткалі на руку -
    серце стуком до згадки приколото,
  •   Зачекай * Жди меня * Wait for me
    Зачекай, де листком
    тлін-опалим гортається плинність.
  •   Сон
    Сон це, сонце, сон -
    сонних соняхів сонати,
  •   Дорога
    Не шукай у дорозі щастя,
    Бо тим щастям дорога є.
  •   Пекар
    Пекар пече -
    у серці піч...
  •   A fiddler on the roof
    Another day - a fiddler on the roof
    composes melodies of lasting lights.
  •   Жити
    Надихатись так - надихати.
    Любити - в любові померти.
  •   Мильні бульбашки
    Мов мильні бульбашки,
    летять і лускають слова -
  •   За Божим словом
    Ти чуєшся належно так,
    як вдома,
  •   Коротко-4
    З ким поведешся -
    така твоя доля.
  •   Коротко-3
    Було би сильце -
    а птаха знайдеться.
  •   Коротко-2
    Прийшов лікувати з радою -
    Заразився зрадою.
  •   Коротко
    Не вистарчає слів -
    Стараюсь втиснути паузи
  •   Знімаю шапку перед Часом
    Чого розніжився, заляг мов камінь, Часе?
    Відляж у грудях - хай зайде до них життя.
  •   Ангело-молитовне
    В серце-авонії убогій
    яв дотліє.
  •   Скрипоче рана
    О, скрипко!
    Скрип...
  •   Сирітка
    Відірване вушко -
    проглядує вата.
  •   Приходить тссс
    Доспіло..., налилось у буйному житті -
    то косареві знову час прийшов косити.
  •   Провода
    Провода, провода -
    просто льется вода.
  •   Дождевые мысли
    Я увы, но не тот,
    кто глазами поднимет рассвет.
  •   I am wounded with a mute shadow
    (translation of Лученко Святослава
    "Я поранений нiмою тiнню")
  •   Reluctance and Faith
    I won’t walk these corridors -
    webbed neuronic grids.
  •   Замикання
    То не нерви напнув -
    то зневіра оголеним дротом...
  •   Let it rain
    The radiance of sun
    laid solar spawns on soil,
  •   Guilder-rose's charms
    (translation of Лученко Святослава "Калиновi чари")
  •   Unfading
    (translation of Лученко Святослава "Незгасле")
  •   Послідовність у недоказаному
    Не доказалося.
    Уривки слів
  •   Evening melancholies
    (translation of Лученко Святослава "Вечірні меланхолії")
  •   Empty bottle
    Whisky bottle –
    empty tummy,
  •   Luigi's dialogs
    (translation of Лученко Святослава "Дiалоги з Луiджi")
  •   Дійства інтиму
    Вознесені...,
    як молитовний спів до бань
  •   Grey night
    (translation of Лученко Святослава "Сива ніч")
  •   As always
    So many promises are lingering - a break,
    Too many “sleeping pills” remembrance tends to take.
  •   Three passions
    (translation of Лученко Святослава "Три пристрасті")
  •   Постріл
    Гніздить мисливець на прицілі око,
    у правім вказівнім на чаті потиск,
  •   Silver
    (translation of Лученко Святослава "Срiбло")
  •   Lust in dashes
    Hearts are pushy with eruptions,
    Heaving in the temples pressure.
  •   Душі живуча каламуть
    Прогладь П`ятою Ахілеса
    Душі живучу каламуть.
  •   Farewell to Indian Summer
    This striking day
    is the last of the Mohicans
  •   The city
    This city’s cracked
    by soulless crooks
  •   Перейти на "Ви"
    Не розтуляй долонь - без Тебе я безкрилий.
    Мій дім - в`язниця, горло пропікає хрип.
  •   Вона одна
    Так пристрасно молилася Вона,
    Розп`яли руки небо стигле...
  •   Домайоріло листя
    Домайоріло листя,
    згасаючи завчасно в жовтизні.
  •   Tonight
    Tonight no word will grieve its loss and give a whit,
    Since our hands are soaring in the same direction.
  •   Вдих та видих
    В дорозі мить -
    коли,
  •   Truth in your fist
    Honesty and Trust – two birds
    lured God’s Chirping into ears.
  •   Чекання
    Це чекання
    нагадує штиль -
  •   Self-reflection
    Sometimes I see myself as tiny kite.
    It glides on Winds of Bliss and Fortune.
  •   Well of Loving
    When my hair turns to gray -
    doesn’t mean - I’m looking wiser.
  •   У Храмі
    Світло.
    Світло, що вдихає ладан,
  •   Clouds’ collision
    Clumsy clashes – clouds’ collision,
    revolutionary march of drops.
  •   Межа
    Коли перейти за межу -
    Дичітиме зоране поле.
  •   Відбиток ранку
    Із півнéвого горла сонцезну небосхил видира,
    будень отрухом тиші освіжає недоспаний голос.
  •   Vaya con Dios
    “Vaya con Dios!” – days are puffed and rush is lost,
    the Angel Death erases distance to the shoulders.
  •   Марчіє день
    Марчіє день. Скидає сутінь льолю,
    щоб йти по бурчаку по насолоду в ліс.
  •   Mister Time
    Be brave Mister Time – I’m recalling the Future.
    You come without Hope to assure our Glory and Fame.
  •   Virtuo
    б`ється,
    застукане кодом логіну.
  •   States of emotion
    Cruel,
    so selfishly cruel
  •   Політ хвилі Ах
    Так пристрастно коляться очі Твої,
    у них я шукаю свій подих.
  •   Eyes are inhaling
    Eyes are inhaling hot sundown,
    like strong addiction - grave smoke.
  •   Завечоріло
    Потягнулася звинно ріка,
    в ній дохлептував погляд проміння,
  •   Фірман
    Ливень линви скидає додолу,
    опускається шелех. Гостина.
  •   Сіра світлина
    Зкрапує
    звішена з неба білизна,
  •   Рівновага
    По лівому боці - косу точить камінь,
    По правому - ллється вода.
  •   Горе
    Скільки можна себе тримати,
    посинівши в зап`ястях рук?..
  •   Щось
    Щось продзюрáвило мíста покрівлю...
    Згýблене десь при дорозі у спóкій,
  •   Дощ сліпий
    Дощ сліпий - краплі губляться...
    По Тобі ласки шилися.
  •   Я ще тут
    Я ще, наразі, тут:
    огинаю блакиті сферу,
  •   `Ні` стало `так`
    Лягала непевність -
    опущене вільно плече.
  •   Недоспана ніч
    Вказівка посмикує - здвигами очі,
    недоспана ніч заховалась у крані,
  •   Я знаю
    Як освЯчу рядком папір -
    Зійде Світло Святого Духу.
  •   Солодкий мед бажання
    Солодкий мед бажання на вустах,
    у серці сполох вúстукала втіха,
  •   Сім стріл Амура
    Сім Стріл
    у Амура було-
  •   Урбанічна Рефлексія
    Повсинали мости -
    у непохить застигли розпинно.
  •   Якби скласти ...
    Якби скласти під себе крила,
    як складають про щастя пісню -
  •   Зрада та Любов.
    І
    Спасибі Тобі, мій Друже -
  •   На `Лю...`
    Новобранець вартовий
    засина на чаті місяць.
  •   Час небо розібрав...
    Час небо розібрав...
    на пошуки,
  •   Журавлі
    Сонце спалене,
    видихся вітер -

  • Огляди

    1. не догорає лиш невтомна вічність
      не догорає
      лиш невтомна вічність
      рік розганяється таки
      у січні
      і спотикається
      десь у кінці
      і вже нема
      синиці у руці
      а журавлем у небі
      манить вирій

      ми залишаємось
      позаду
      в мирі
      а що попереду
      туманна сирість
      і ворожіння
      вітру
      на траві
      морської хвилі
      місячний прибій
      та мальовничі вікна
      потойбіччя

      за нами
      чимчикують
      біль
      і відчай
      тепло від радості
      погасле в свічі
      потомні прикрості
      заглади чвар
      життя
      блаженний
      доленосний
      дар
      і лейтмотив
      у серця серенаді

      хай доведеться
      кроку
      в снігопаді
      зневірою
      ставати
      на заваді
      всім помислам
      крилатим
      і земним
      та світло з нами
      кров пульсує з ним
      даруючи
      всіваючи
      надію

      як голосно
      вирує веремія
      так невблаганно
      Бог в душі німіє
      і проситься молитва
      на уста
      мов спраглі літери
      на тло листа
      де чорне
      проникається
      у біле

      9 Грудня, 2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. я так собі гадаю
      я так собі гадаю
      що ти є
      ця впевненість
      у день
      таки грядущий
      у непохитне
      тремоло моє
      в якому
      оживають рідні душі

      і промінь проситься
      ізнов на ніч
      і засинає немічно
      тривога
      гадаю
      як же байдуже мені
      що не одні ми
      призабуті в Бога

      що не настане
      без оглядки час
      в якому
      накупатися б
      у тиші
      гадаю
      стане значно менше нас
      отих
      яких ще
      тиснява колише

      яким не зручно
      бідкатися всім
      своїм ненадбанням
      по вінця блага
      я більш ніж певний
      що небес
      не сім
      що не вбивають
      просто для розваги

      що недарма
      розродиться сльоза
      за все розгублене
      і недопите
      за всі мої непевні
      за
      і проти
      що тепер нічим не змити

      а десь
      на золотому дні чудес
      прихованому
      від людського ока
      я сотню раз
      в собі помер
      й воскрес
      опанувавши
      гіркоту
      і спокій

      8 Грудня, 2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. не складається якось братику
      не складається
      якось
      братику
      уціліти
      наступному
      авелю
      у війни
      своя математика
      і свої
      недотримані
      правила
      стріляючи мені
      в потилицю
      не забудь відхилитися
      каїне
      кров
      як бризне в очі
      по вилиці
      сповзатиме
      неохайно
      знаємо
      ми обоє
      вразливість відстані
      в притаманності
      ставати кривдою
      я
      незрячість твоя
      і відданість
      ідеалам
      що пахнуть
      не битвою
      а бажаннями
      скаженілими
      ґвалтуваннями
      геть божевільними
      то над прірвою
      так присіли ми
      небеса
      не здаються вже
      щільними
      то в мені
      ще на подих
      відчаю
      у тобі
      насолода
      з погордою
      руки зв'язані
      в добрих звичаях
      у традиціях
      в пекло всіх
      мордою
      ой не відаєш
      чорна душенько
      що чекатиме тебе
      за прірвою
      за заламані
      долі
      й рученьки
      за хрипіння
      гортанне
      враз вирване
      плач
      і скрегіт зубів
      увічнений
      ця константа для мук
      у приреченні
      а я
      догоратриму свічами
      новоприбулим
      та понівеченим
      онде янголи
      в очі глянули
      та твої
      глевкі брили каменю
      то вони
      в мої тихо канули
      поки білий світ
      чужим
      не став мені

      14 Лютого, 2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. просимо дивонько ясне
      просимо
      дивонько ясне
      більше тепла
      світла
      й сили
      хай же наш Бахмут
      не вгасне
      дай нашим воїнам
      крила

      дай не піти охоронцям
      в мерзлу розкопану яму
      лийся з відплатою
      сонце
      переливайся краями

      в кожній
      хвилині прожитій
      в кожній
      невчасній загладі
      той
      хто прийшов
      буде битим
      серденько
      вірі не зрадить

      куля до кулі -
      намисто
      висне
      між персами втрати
      вибухи
      ходять по місту
      що може видивом стати

      знай
      недобитий ще
      враже
      те
      що за нами
      те рідне
      тут
      на околиці
      ляжеш
      ми зустрічаємо
      гідно

      10 Лютого, 2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    5. ластівонька прилетіла
      ластівонька прилетіла
      принесла весну на крилах
      і гніздечко в стрісі звила

      мила
      ще не зеленіла м'ята
      де мені тебе шукати
      ти одна
      доріг багато

      свято
      лиш тоді в душі настане
      як тебе знайду
      кохана
      доле
      ти моя
      незнана

      тане
      лід у серці весняному
      і тепло шукає дому
      повторятиму без втоми

      в тому
      променистому багатті
      до сивин би дочетатись
      і палати
      не згорати

      в златі
      щоби щастя мить зростили
      у якої білі крила
      а весна додала б сили
      мила

      1 Лютого, 2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    6. сонце і небо приземлені
      сонце
      і небо
      приземлені
      в морі прапорів
      цвинтар тоне
      увінчаний
      нема зелені
      бо земля
      від свіжості
      стогне

      дороги словам
      не втоптані
      хвилини сльозам
      не пришиті
      і серце моє
      невговтане
      стискається
      в прагнені
      жити

      пройди
      через вічко відстані
      прийми в неминучості
      втрати
      і стань для розради
      пристанню
      гірка
      перемогоньки
      плато

      за край пісень
      недоспіваних
      за темряву в душах
      камінних
      за те
      що тліти
      тобі
      в мені
      зворушливим
      криком
      і спліном

      дай світла снам
      хай же дихають
      нехай уміхнуться
      дитинно
      нехай весна
      буде тихою
      без пострілу
      в груди
      чи спину

      31 Січня, 2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. самотня ніч
      самотня ніч
      складається з безодні
      вона в мені
      як дотиків холодність

      хворіє час
      знемогами заснути
      тремтить свіча
      і оживає сутінь

      а серця стук
      нагадує про себе
      воно - п'ястук
      затиснутого неба

      де душі слів
      вивчають тиші рамки
      вони не злі
      на неминучість ранку

      і рідна сіль
      дає устам відчути
      у всій красі
      боліти -
      значить бути

      та гріє все ж
      одна єдина думка
      ти в снах прийдеш
      до мене з поцілунком

      цілунки ці
      промовисті
      яскраві
      рука в руці
      метелики
      в уяві

      летять собі
      за пристрасті пороги
      то по тобі
      лелітки неземного

      і ніч
      не ніч
      і сутінь
      не по суті
      тремтить в мені
      все те
      що не забути

      29 Січня, 2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    8. так нам бути
      так
      нам бути
      серце -
      брутто -
      стиск-і-виштовх
      і чуття
      шосте певно

      з каяття
      починається молитва
      з пострілу
      стигматить битва

      колір сірий
      у буття
      смаком сліз
      зайшлась кутя
      з видиху
      осіли ребра
      тиша
      загубилась
      в тембрах
      відчаю
      чи то вина

      неприборкана
      війна
      оголяє душі Богу
      перетворює
      у спогад
      рідні дотики
      і рай

      хто не з нами
      не вмирай
      хай біжить дорога
      іншим
      моє серце
      вічність спішить
      і зупинить
      забуття

      притаманне вороття
      снам
      і неосяжним планам
      через океан омани
      я перепливаю
      все ж

      дивно так
      немає меж
      між думками
      не втонути
      і бажанням
      просто бути

      28 Січня, 2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. світло пускає стебла
      в грішому
      у мені
      світло
      пускає стебла
      очі заплющу -
      ніч
      рідне почую -
      тепло

      падаю
      у сніги
      власної поневірки
      янголик зі снаги
      втоптаний там
      де гірко

      сонечка -
      на заміс
      тіста з бажання жити -
      млива доріг
      і сліз
      вправно працює сито

      вічному
      дам добро
      смертному -
      місце страти
      ще для вина
      є кров
      а для зневір -
      догмати

      так воно
      хай іде -
      поза бедламом
      втіха
      пекло тут
      чи едем
      світло в тобі -
      тож дихай

      20 Січня, 2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. спокою серце сниться
      вутлому до війни
      спокою серце сниться
      б'єш по рядку
      дзвенить
      слово з чорнил
      і криці

      ділена на пайки
      мріє про ранки вруна
      п'є свій полин гіркий
      та що для болю -
      струни

      сточує кожен звук
      тоншає цівка гніву
      градом накритий бук
      куля готує зливу

      з ґнотика сліпне тьма
      з крапки абзац зіскоче
      поки в душі зима
      німби журба торочить

      стужа вплітає в шлях
      передчуття знемоги
      веснами окриляй
      небо для перемоги

      хвилі
      даруй моря
      вірності
      сльози втіхи
      скільки би не згоряв
      а за полеглих -
      дихав

      слово до слова -
      нить
      жменько проміння -
      жнися
      вутлому до війни
      спокою серце сниться

      19 Січня, 2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ой як ясно зірка сяє
      ой як ясно зірка сяє
      радісна новина
      завітає просто з раю
      подарує сина

      Цвіт Небесний
      Бог Предвічний
      він зігріє світ у січні
      і дорогу Світлу вкаже
      з ним на серце ляже

      не закриють хмари зірку
      сніг не запорошить
      хай недовго буде гірко
      хай приходить прошу

      Цвіт Небесний
      Бог Предвічний
      він зігріє світ у січні
      і дорогу Світлу вкаже
      з ним на серце ляже

      тож радіймо і вітаймо
      немовля сповите
      низько голови схиляймо
      годі сльози лити

      Цвіт Небесний
      Бог Предвічний
      він зігріє світ у січні
      і дорогу Світлу вкаже
      з ним на серце ляже

      18 Січня, 2023



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    12. наступ вузиться до мертвої точки
      наступ вузиться
      до мертвої точки
      рештки вулиці
      з дитячим садочком
      приземляються
      підкинуті стрімко
      лялі-іграшки
      напалму обжинки
      запах палений
      черепки шрапнелі
      в ранці кольору
      сірої шинелі
      ще не встигнуло
      небо посиніти
      напис з бусика
      обережно діти
      ледь обвуглений
      виглядає шибу
      дим розходиться
      і волосся дибом
      пси відлюдники
      зграя вурдалаків
      мчать до проліску
      їм усе до смаку
      і вовтузиться
      з кулеметом стрічка
      десь на цвинтарі
      запалає свічка
      цьогоріч вертеп
      кікімора в берцях
      і заглади хор
      по косі на серце
      але чути дзвін
      поводир колядки
      з ним
      і вітер змін
      і про світло згадка
      спалахне колись
      перемоги зірка
      світ від радості
      плакатиме гірко

      17 Січня, 2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    13. спи малятко не журися
      спи малятко
      не журися
      хмари в небі розійшлися

      зірконька тремтлива сяє -
      те віконечко до раю

      хай вона веде почини
      повні серця Батьківщини

      і стають тобі в пригоді
      корінці
      і стебла роду

      хай за темінню
      по лютім
      вийде сонечко розкуте

      вмиє променем весіннім
      зим холодних хижі тіні

      а доріженька терниста
      понанизує в намисто

      світлі дні
      і ночі тихі
      спи солодкий -
      з Богом дихай

      у любові ти зігрітий
      подаруєш світу квіти

      цвіт надії і достатку
      засинай моє малятко

      6 Січня, 2023



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. що несумісне те й несамовите
      що несумісне
      те й несамовите
      питаю
      звісно
      скільки сліз пролито -
      на море мало

      а з півслова - ясно
      що небо вкрали
      ніби то їх власність
      і сараною
      налітають вперто

      тож за війною
      кажучи відверто
      хвоста не видно
      голова дракона
      сопе огидно
      колють очі-дрони
      одна спадає
      виростає друга

      і не вгадаєш
      скільки треба стугон
      на лапи звіра
      на його повзучість
      хай три сокири
      межи лоба влучать
      пронизить серце
      хімарс чудотворний
      в кривавім герці
      між білим
      і чорним

      хай нашу впертість
      вознесе у велич
      жертовність мертвих
      а живим постелить
      дорогу світлу
      відчуттям родини
      де з душ розквітлих
      зріє Батьківщина

      5 Січня, 2023



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. в чужому горі немає втіхи
      в чужому горі
      немає втіхи
      само приходить -
      пальцем вкаже
      молися
      чи дивися вовком
      а в неба зносить
      хмаристу стріху
      мов решето
      воно
      що ляже
      пронизаним зірками
      шовком

      та в серці Божім
      панує спокій -
      обривки бур
      не долітають
      мишиних шерехів
      не чути
      низьке - безсиле
      тонке - високе
      і самота -
      синонім раю
      де вічні -
      вишні цвіт
      і смуток

      ще бути сонцю
      і колувати
      надіям
      на блаженний подих
      війна -
      безодня між світами
      в якій втрачає
      ясність - святість
      пологи в смерті -
      відходять води
      маля -
      то єдність поміж нами

      3 Січня, 2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. сніг збирався та не впав
      сніг збирався
      та не впав
      білого Різдва не буде
      війн оплаканих ропа
      проступає звідусюди
      зі скелетів БееМПех
      з домовин
      домів розбитих

      так бракує нам тебе
      янголе в нулях сповитий
      твого вірного плеча
      і усмішки на обличчі
      ніби світ цей замовчав
      і до йот згустів у відчай

      аби тільки недарма
      ти піднявся понад нами
      в оборону став - тримай
      хай свіча горить у храмі
      і народжуєтся день
      в перехопленому дусі

      серця ворог не вкраде
      непохитність - не розрушить
      рідний янголе
      лети
      іншим передай вітання
      з осяної вистоти
      де всі подихи - останні

      1 Січня, 2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. війна остигне
      війна остигне
      біль неосудимий
      гартує волю
      нескладання рук
      нехай не скигле
      жаль невиправимий
      сухий від солі
      гострий від наруг

      життя мілинне
      оминає рима
      у день осінній
      і кажу - а все ж
      думках полинних
      до тебе пливтиме
      моє сумління
      і сум'яття теж

      судно судинне
      судної години
      на ньому звірі
      пережитих днів
      усе що тлінне
      в подиху єдине
      у те що віриш
      тче полотна снів

      твоя полинність
      в чімсь неповторима
      твоя безмовність
      розуму буйки
      прийми невинність
      світу
      неспалиму
      і нестосовність
      де живуть чутки

      30 Грудня, 2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. січневий день воскрес
      січневий день воскрес
      над згарищами міст
      і променем з небес
      прослав до згоди міст

      слова в литаври б'ють
      ця битва до кінця
      у душах квітне лють
      історія ось ця

      про наш святий народ
      в якого серце - храм
      у нім з-за хмар Господь
      і воля - сам-на-сам

      наснаги світла мить
      до щастя - півзими
      де зараз край і ми
      час рани не омив

      молюся я за те
      щоб небо розцвіло
      і дихало святе
      а кривди не було

      при світлі присторог
      з недоспаних ночей
      ідем до перемог
      хай ворогу пече

      27 Грудня, 2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. мій вірний вітре
      мій вірний вітре
      з нікуди в нікуди
      ти не вгамуєшся
      допоки не зайдеш
      і цьому грудню
      ще наповниш груди
      а січню
      свято білосніжне усічеш

      в тобі живе
      ця гучномовна сила
      стискати у п'ястук
      непрошені жалі
      мій любий вітре
      янголе стокрилий
      ти припадаєш
      до душі
      мов до землі

      і я кричу
      проникнений тобою
      і не вгамовую
      гарячих сповідань
      життя покликане
      іти до бою
      якою б не високою
      платилась дань

      хоч крок закутаний
      у млу дороги
      у серці гріється
      відрадощів пташа
      мій рідний вітре
      за зими порогом
      тобі вквітчатиме політ
      моя душа

      17 Грудня, 2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. день оговтався осінній
      день оговтався осінній
      від шмагастого дощу
      чи то поле надто мінне
      чи то бій по втраті вчух

      затягнувся сивий морок
      хай же зводиться курок
      прилітатиме вже скоро
      тут не треба карт таро

      а довкола кров і вирви
      запах диму й трупака
      хто дракону серце вирве
      в кого є іще бека

      хто наважиться підняти
      хоч би око на приціл
      по окопу рясно гатить
      все що в пекла у руці

      і балістики закони
      вправно землю борознять
      серце свіже у дракона
      та команда - ні на п'ядь

      ні на крок бо за тобою
      сміх дітей і рідний дім
      і один у полі воїн
      він мов риба у воді

      хоч війна в прокльонах щедра
      на сльозу вона скупа
      і коли стиснуло ребра
      то не значить - дух упав

      начувайся клятий враже
      і готуйся на той світ
      тут нутро твоє поляже
      ось такий мій заповіт

      17 Грудня, 2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. біль стягнувся колючим дротом
      біль
      стягнувся
      колючим дротом
      по периметру серця
      у гіркій новині
      і воно
      умирало усоте
      у душевному герці
      у заклятій війні

      кров
      скипіла
      і запеклася
      в знепритомленім
      часі
      до тривог мілини
      чим то нині
      ранок
      вмивався
      бо не тіні він гасить
      а оплакує сни

      Бог
      пройшовся
      вірша рядками
      окропив їх журбою
      не забув про блакить
      бо без неї
      голос мій - камінь
      місто здане без бою
      вірю в те
      що болить

      я
      знайшовся
      веселка тчеться
      огинає утрати
      розмальовує мить
      перемоги
      яка не здається
      а у кожнім солдаті
      невблаганно горить

      16 Грудня, 2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. коли остання з куль
      коли остання з куль
      вгасатиме у свисті
      і хрип вмовкатиме
      залізного коня
      у небі голубім
      такім
      до болю чистім
      проміння розцвіте
      і душі задзвенять

      згадають спокій сни
      у лютому забуті
      думки гойдатимуть
      до сліз гарячу мить
      в якій серцевий бій
      до жаху неприкутий
      і холод самоти
      зникає між людьми

      і буде мало що
      незгодам припадати
      хай б'є в обличчя дощ
      чи стрімголовий сніг
      хай в пам'яті живуть
      всі подвиги солдата
      любов з обійм землі
      і близни по війні

      живу в останній з куль
      вгасатиму у свисті
      хай хрип вмовкатиме
      залізного коня
      у небі голубім
      такім
      до болю чистім
      промінням розцвіту
      а душі
      хай дзвенять

      10 Грудня, 2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. день вплітаєтся променем в простір
      день вплітаєтся
      променем
      в простір
      для події
      розмотує час
      з пригорщ радості
      з проблисків злості
      мить звільняється
      тане в очах

      зупинитися
      перечекати
      не вдається
      у Божих руках
      в небо падають
      душі солдатів
      там від болю
      блакить
      нетривка

      там розходяться
      злагоди жмури
      в жмурки бавится
      сонячний дощ
      оголяючи башні
      для птурів
      не лишаючи шансу
      для мощ

      не дивитися
      значить не зріти
      а не слухати -
      слати словам
      в розтривоженім
      баченні світу
      розторочений наспіх
      бедлам

      то ж
      приховую
      в тиші нестримній
      перемоги усмішку
      легку
      і
      з вуглинок
      цих слів
      вже не зимно
      і
      сльозина
      лоскоче
      щоку

      набігає
      усе невблаганне
      омиває
      дитинний мій стан
      так
      у спокою
      гояться рани
      і тремтять
      від надії
      уста

      18 Листопада, 2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. на межі перед болем і відчаєм
      на межі
      перед болем
      і відчаєм
      за порогом
      вразливих
      о ні
      де припало -
      як є
      освічую
      а пропало -
      живе ще
      у сні

      і те небо
      щоб вреші канути
      і дорога
      від зайвих геть слів
      без якої такої
      ні я
      ні ти
      не дійшли би
      до мрій
      уві млі

      на кордоні
      де війську холоду
      на пів серця
      бракує злих зим
      кожна тиша
      за чисте золото
      кожна крапля
      за зойки грози

      і ті рухи -
      руки
      заламані
      і та хвиля
      до серця прибій
      відбиватиме
      вправно
      в камені
      те живе
      що цвіло
      у тобі

      кожен вибух
      постріл
      без відома
      викликає
      і лють
      і сльозу
      за все видиме
      і невидиме
      за той хрест
      що війною
      несуть

      16 Листопада, 2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. сонце з болем встає
      сонце з болем встає
      міра втрат
      у тротилі
      де ти Боже?
      ти є?
      розпорошена милість

      я не знаю
      коли
      світло
      тьму обезкрилить
      щоб фронти
      доросли
      до глибокого тилу

      але певний
      в собі
      у плечі ріднім
      поруч
      у мовчанні штабів
      і несхибності зору

      довгожданий кінець
      колихає терпінням
      в теплих гніздах сердець
      мандрівне туркотіння

      і за клаптик землі
      душ хоробрих оплата
      рай
      курли журавлів
      віра
      з пекла
      солдате

      у помноженім
      я
      сповиває молебень
      перемог немовля
      під покровою неба

      3 Листопада, 2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. як укласти цей жаль
      як укласти цей жаль
      у нічим не стурбоване речення
      що не день
      то скрижаль
      розлітається
      від понівечення
      що не мить
      то паде
      пекло з неба
      небожою карою
      і немає ніде
      позбігатися янголу хмарою

      як ділити цей біль
      в переповнених вщент бомбосховищах
      флюгер віри в собі
      відчуває всі тембри становища
      вибух вибуху
      брат
      а сестер
      називають шрапнелями
      є ще сили в добра
      бо проблискує світ
      під панелями

      він тримається ще
      і звучить для нескорених піснею
      хоч який дикий щем
      і година минає неслізною
      місто страчених мрій
      омивається кров'ю
      у згарищах
      що не ніч
      упирі
      забирають у тебе
      товариша

      та не вічне багно
      що від сонця засхне
      і відвалиться
      та не стане злим сном
      ця руїна
      це спокою звалище
      доки пам'ять жива
      не оплакані ще упокоєні
      як укласти в словах
      Батьківщину
      що в кожному воїні

      26 Квітня, 2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. янголе сліпий і бепорадний
      янголе
      сліпий і бепорадний
      не шукай притулку
      поміж слів
      бо вони розгублені
      у саднах
      їм бракує місця
      на землі

      в них немає
      відчуття безпеки
      голубиних гнізд
      і воркотінь
      янголе
      який ж ти недалекий
      з вибором багатим
      у святі

      зайвими
      не називаєш втрати
      марною
      ти нарікаєш прю
      і забув
      як сам бував солдатом
      боронив
      нескорену зорю

      крил не пожалій
      закрити небо
      білий пух посиплеться
      не град
      я ж молитимусь
      за себе
      і за тебе
      і за день
      без вибухів
      і втрат

      янголе
      в повітряних тривогах
      голос твій
      обачний
      і сухий
      але день
      гартує перемогу
      кожна мить
      оговтує
      страхи

      29 Березня 2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. аби не знали люті вороги
      аби не знали
      люті вороги
      і не втішалося
      вісткою лихо
      ми розливаємось
      за береги
      наші герої
      помирають
      тихо

      ми випромінюємо
      Боже я
      вкладаємо
      у кожну дію
      право
      це наша сила
      віра
      і земля
      у сонячних
      і місячних
      загравах

      ми нагодуємо
      всіх голубів
      які здаватимуться
      миром світу
      а ви не бійтеся
      вікрити у собі
      бажання
      небо від смертей
      закрити

      а ви
      так хочете
      ціною нас
      притамувати
      зло
      мовчки ви
      риби
      та вже давно
      за вами йде війна
      вона постукає
      у ваші шиби

      ці крила янголів
      не на опал
      ці очі матерів
      безмежно щирі
      і світлий день
      що до землі припав
      нанизує на мить
      політ
      у вирій

      25 Березня 2022



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    29. вперед в запеклий бій
      вперед
      в запеклий бій
      то ми
      а з нами
      непоборні душі
      у серці
      гнів
      і біль
      що крицю
      і цю кривду
      перетрушать

      а з нами Бог
      болить
      кричить
      з руїн останніх
      Волновахи
      в Охтирці
      смерч
      не спить
      та
      Харків наш
      і Київ
      стане
      прахом

      для сміттеєзвалищ
      доль
      така вона
      спокута
      Маріуполь
      та зазнає престол
      піке в безодню
      в ступор

      і ми
      свідомі втрат
      стискаємо в п'ястук
      набуте
      рідне
      і ми
      сестра
      і брат
      і в єдності
      вся наша
      сила
      й гідність
      Слава Україні!
      Разом ми непереможні!

      24 Березня 2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    30. горіли орки палали
      горіли орки палали
      їх наші хлопці птурили

      їх наші хлопці птурили
      і орки геть пожмурились

      клятий ординцю ти не лізь
      мало вам вашої землі

      мало вам вашої землі
      йдіть і самі себе паліть

      хто із мечем до нас прийде
      той від меча до пекла йде

      той від меча до пекла йде
      і не сховатись вам ніде

      наші завзято орди б'ють
      ми переможем у бою

      ми переможем знаємо
      бо з нами правда світ і Бог

      17 Березня, 2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. ген за чекань хребтами
      ген за чекань хребтами
      ген за бажань бортами
      я оприлюднююсь
      і зволікаю
      щоб відпустити світ
      як голубину зграю
      і перебігтися
      симптомом вітру
      на безхвиллі
      ви всі мої
      ви всі мені
      до болю
      милі

      ген за молитв курганом
      ген за душі лиманом
      дорога
      світло п'є
      копито
      в сонячне сплетіння
      б'є
      і порох згадує
      що він літати вміє
      я повертаюся
      до себе
      в мріях
      до непідкупного
      до дивака
      в якого
      витівка в словах
      стрімка
      і очі світяться
      від щастя
      що серце чисте
      із душею настіж
      що мати приголублює
      а батько научає
      себе знаходити
      у тім
      що мить вквітчає

      не бійтеся
      мене втрачати
      не думайте
      в мені мовчати
      я доторкаюся оцим віршем
      самої суті
      усі думки мої
      нічим
      і ні до чого не прикуті
      вони живуть
      своїм життям химерним
      читаєте
      то дихають
      закінчили
      померли
      і знову
      десь
      колись
      їх воскресить
      можливо
      якесь чутливе око
      і промайнуть вони
      як літня злива
      лишивши по собі
      веселку свіжу
      а значить
      я ще тут
      і неодмінно вижив

      21 Грудня, 2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. поза скетчем
      ми не вписані
      в скетчі міста
      я
      такий собі
      Монте-Крісто
      ти
      прихована
      Мерседес
      найдивніша
      з моїх чудес

      найколючіша
      поміж цвіту
      та
      яка не дає згоріти
      в серці
      схожім на замок Іф
      назбирати б
      на ясність слів

      та шукаю
      в собі не скарбу
      на всі випадки
      добру фарбу
      а тиняюся
      поміж фраз
      щоб впіймати тебе
      хоч раз

      на прочитаній
      квапно дії
      ми звиваємось
      так як вмієм
      усміхаємось
      без зусиль
      нами править
      володар хвиль

      тих миттєвостей
      поза кадром
      нас оговтують
      пальців мандри
      уст вогні
      з перехрестям
      тіл
      наші наміри
      не святі

      а прикриті ще
      у білизні
      хочуть знати
      хоча б
      приблизно
      де заховані
      в рай ключі
      якщо можете
      то навчіть

      ви мене
      необачні кроки
      як тримати
      у рамці спокій
      натягати думкам
      пенсне
      що схиляється
      не засне

      що розхитане
      хоче впасти
      у охоплених
      словом
      настіж
      у метеликах
      голова
      ми загублені
      у словах

      відпускаємо відстань
      птахом
      щоб мостилася десь
      на даху
      і збирала душі
      зірки
      на солодкий
      чи на гіркий

      день приблудний...

      3 Грудня, 2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. з човнами
      з човнами
      то так як із нами
      добротних хвиль
      не напастись
      набрати
      на потоп
      цунамі
      і осягнути
      золотого дна
      колись

      з човнами
      тонуть капітани
      не залишаючи
      відтак
      розбите серце
      океану
      надаючи йому
      на мить
      лихих ознак

      з човнами
      горизонти тануть
      а мрії
      наближають мить
      коли земля
      мов на долоні
      стане
      і вітром порятунку
      в грудях защемить

      2 Грудня, 2021



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    34. душевний дощ
      чуєш
      вітає шибу дощ
      нанизає наосліп
      всесвіт
      це мої
      недопиті до
      і твої
      для поезій весла

      будьмо
      знаними
      краплям
      тим
      що вистукують
      ніжність
      в морзе
      все складне
      озвется простим
      все далеке
      розсипиться
      в прозу

      нахиляється небо
      десь
      і скидає
      з-хмар-капелюха
      я хитаюся квіткою
      весь
      щоби вигріти силі
      духа

      і погоджуюсь
      на весну
      і розплачуюсь
      серця стуком
      в кожнім
      так
      я бачу війну
      кожне
      ні
      розкрадають
      круки

      і летить
      невблаганно час
      ніби місця
      для коми мало
      і впадає
      все плинне
      в нас
      і виходить
      лише
      нестале

      так
      поборене
      стане сном
      а невизнане
      крихти світом
      то ваш дощ
      і моє вікно
      то мені
      на словах
      міліти

      1 Грудня, 2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. квiнтесенцiя проблиску
      відчуваєш
      як я
      горю
      так не схожий
      на ту зорю
      що очима
      блукала
      здавна
      обійшовши
      Авгієві Стайні
      ледь прошивши
      Різдва нутро

      над країною
      нависає дрон
      і очікує
      дій дракона
      люди бавляться
      у закони
      з часом плавляться
      від нужди

      освідомлені
      всі ходи
      розторочена
      відчайдушість
      хліб
      лишається
      вкрай насушним
      а оточення
      вщент нудним

      образ божий
      наносить грим
      набуває
      ознак вагомих
      відчуваєш
      яка тут втома
      від невдалих
      абзаців гри

      30 Листопада 2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. за кроками послiдовностi
      кажуть
      що я
      вправний політ
      джмеля
      свіжа видма
      мертвого моря
      теплі стіни
      про мене говорять
      більше
      ніж вікна
      мовчать

      і не печаль
      на мій вірш
      печать
      а нанесений
      сонцем ирій
      я вмираю
      і народжуюсь
      в мирі
      кожна мить
      оприлюднення
      стуку

      час
      оспівує мадри
      і муку
      він
      окреслює нас
      як фужер
      оксамитість вина
      а дорога
      інтриги родзинки

      пам'ятайте мене
      за зупинку
      слова світлого
      на устах
      за сірник
      на неспалених
      мостах
      і причетність
      до розуміння

      тінь
      таки не покриється тінню
      а за днем
      намалюєтся ніч
      так і житиме
      у мені
      ледь осмислена
      послідовність...

      29 Листопада 2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. його величнiсть крок
      з миттєвостей
      складається душа
      його величності
      дарованого кроку
      не залишається
      невпинне
      у віршах
      та переспіване
      приносить спокій

      крізь мене проросте
      казковий ліс
      і золотом наллється
      серця нива
      у небі
      до якого не доріс
      розтане синь
      і розродиться злива

      і падатиме голос
      що блукав
      між горами подій
      у снах пророчих
      чола торкнеться
      сонячна рука
      на білий світ мені
      відкриє очі

      на повні груди
      я вдихну людей
      всі їхні радості
      усі печалі
      питатимусь
      де добрий час іде
      чому нестерпний
      не рушає далі

      горіти дням
      і рутами цвісти
      давати шанс
      і забирати подих
      допоки є наснага
      щоб іти
      за відчуттям причетності
      та роду

      17 Лютого, 2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. може я
      може я
      ще не Образ Божий
      не те світло
      не той мотив
      що лягає
      чи то ворожить
      чи вином
      утече з води

      може я
      не такий далекий
      не втаємнений
      не простий
      а чекання
      на дощ
      у спеку
      чи коли
      вже горять мости

      то злітаюся
      снами вічно
      на могили батьків
      і мрій
      то вмовкаю
      мов потойбічний
      після збору
      думок
      на рій

      то до себе
      іду
      на прощу
      то до кнайпи
      від самоти
      в мене
      ділиться світ
      на тощо
      і на те
      що не відпустив

      в мене
      все вигорає
      важко
      добре слово
      чи прикра мить
      і давно
      не співає пташка
      в грудях тісно
      коли щемить

      забуваю
      себе у римах
      там дракони
      не сплять
      та все ж
      Бог зі мною
      а може
      з ними
      Він шукає
      для себе меж

      і впирається
      в серця стінку
      словом дихає
      слово жне
      в кожнім подиху
      щось
      від жінки
      що любила
      колись
      мене

      14 Лютого, 2021



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. тiсно у барi шумно
      тісно
      у барі
      шумно
      Юр
      наливай
      що є
      музика шестиструнна
      спокою
      не дає

      будьмо
      мій друже
      в чорнім
      звати як
      що ти п’єш
      світ
      феєрверк з попкорну
      любиш у нім своє

      лід
      у обіймах віскі
      з біблії
      Михаїл
      брат мій
      літає низько
      душі знімає
      з вил

      я тільки-но
      із храму
      тиша
      і я
      злились
      зграбна вона
      як дама
      мана
      одна із рис

      полум’я душ
      і свічка
      йде
      під іконний лик
      пам’ять
      дає осічку
      де нас й куди
      вели

      з ким
      не буває туго
      весело
      в той сам бік
      можна назвати
      другом
      певним
      немов собі

      знаєш
      я був завзятим
      з війнами
      не
      на ви
      у перемозі
      свято
      з кличем
      летів на вий

      і
      після злив терпіння
      смерті дурної
      смут
      раптом ставав я
      тінню
      неба
      що гнало
      тьму

      миті
      постійно тануть
      віскі
      на смак
      вода
      на ніч
      мене не стане
      ранком
      вернусь
      бодай

      зваж
      що сказав
      як треба
      Юр
      по одній
      на всіх
      п’ю
      за набіги
      неба
      в пеклі
      лапатий
      сніг

      7 Лютого, 2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ода свободi
      так ніщо
      не підноситься стрімко
      як знамена
      в гарячих руках
      а свобода
      яка ж дивна жінка
      не міняється вкотре
      в роках

      не шукає собі кавалерів
      що корито зробили
      з казни
      і не проситься на ніч
      де двері
      їй нагадують
      кришку труни

      лавірує
      між заходом й сходом
      надихає
      точилом косу
      їй ніщо вже
      не робить погоду
      рідне слово
      втирає сльозу

      не поклони
      б’є ницим
      спесивцям
      недалеким
      і немічним дням
      ні для кого
      ні жертва
      ні вбився
      ні з піску перед бурею
      храм

      час тупцює
      без неї
      убого
      порох
      мокне
      а криця
      в іржі
      і зникають
      сумління пороги
      розмиваючи
      клич
      на межі

      нумо
      браття
      і сестри
      до бою
      барикадне
      кидає кліше
      це вона вже зове
      за собою
      та свобода
      ті ліки
      на щем

      10 Січня, 2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    41. вiд нiжностi i дотикiв
      від ніжності
      в руках
      так легко помирати
      і воскресати знов
      та спокій берегти
      як ніч гортає
      сни
      на видумки багаті
      в яких панує
      синь
      і серця блокпости
      розкинуті довкруж
      межують з почуттями
      ілюзії
      пливуть
      життя
      іде само
      від дотику до уст
      солодкими устами
      бракує тільки слів
      і виразних думок
      аж тихо на душі
      і неймовірно
      ясно
      так вишуканий рух
      тактильний
      від колін
      що в мерехтінні свіч
      лиш недовіра гасне
      і подихи тремтять
      на запітнілім шклі
      метеликів крутіль
      звивається невпинно
      а янголи стоять
      і мерзнуть за дверми
      полеміку ведуть
      рожевий світ
      чи синій
      важливіший
      для них
      і бажаний
      людьми

      13 Грудня, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ми навчилися собі брехати
      ми навчилися
      собі брехати
      і вмовлятися
      так буде краще
      а колись могли
      не в снах літати
      не питатися
      у чім
      і нащо

      то давним-давно
      шляхи крутились
      і трималися світи
      на слові
      ні тобі живих фронтів
      ні тилу
      ні розливу
      чи кипіння
      крові

      а відносин
      море поколінне
      і висот невзятих
      нерухомість
      із нетлінного
      сплітали тлінне
      і гасилася сулінням
      втома

      вибивалися
      закриті двері
      розпивалися
      дешеві вина
      та любов
      щораз губила берег
      в течії судинного Гольфстріму

      дорогим
      здавалося банальне
      а коротким
      лет у потойбіччя
      відбивалися думки
      дзеркально
      від ідей
      із риб’ячим обличям

      від людей
      з широким кругозором
      ми чекали
      голосу месії
      чисте небо
      рахувало зорі
      у очах
      у проблисках
      надії

      та навчилися
      собі брехати
      і вмовлятися
      так буде краще
      а колись могли
      не в снах літати
      не питатися
      у чім
      і нащо

      12 Грудня, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. ось ми одні однісінькі
      ось ми одні
      однісінькі
      чутливі
      безборонні
      чекаємо
      відвертості
      як публіка
      антре
      під жваво-барабанний марш
      дощу по підвіконню
      і дзенькоти фужерами
      за шось ще не старе

      твої думки
      і дотики
      обійми Пенелопи
      в них сонце
      йде до купелі
      а місяць
      роги тре
      об плесо вітром
      пещене
      в якого теплі
      стопи
      метелики злітаються
      на квіт
      солодких трем

      твоїми
      ще не кроками
      втішаюся до згину
      обвішую цілунками
      із голови
      до ніг
      тобою проростаюся
      подряпинами спини
      собою залишаюся
      на кришталевім дні

      і доля усміхається
      хоча
      і не вітає
      у неї плани
      планами
      та плавності
      нема
      твої слова
      як прихистки
      для мандрівничих таїн
      у вухах розлітаються
      мов душами
      зима

      сніжинка за сніжинкою
      розтоплені жагою
      щось мріям причувається
      і котиться в едем
      мелодія мінливості
      стає вже нечужою
      і ми одне у одного
      лиш відстані крадем

      9 Грудня, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. до церков синагог і мечетей
      о церкви
      синагоги
      мечеті
      що у мечетах
      душ
      ви печете
      те іде
      на чолі
      у видовищ
      і виходить
      щоденно
      на лови
      очманілого
      світла
      для щастя
      теє світло
      не дбає
      де впасти
      бо воно
      чиста доза любові
      а в любові
      нема передмови
      просто падає
      щедро
      без ліку
      і не видно
      ні міри
      ні віку
      нам би вчититсь
      у неї
      горіти
      нам би знати
      що ми Божі квіти
      що шукають
      за серцем
      відкритим
      за бджолиним крилом
      і за світом
      не пропахлим
      до нитки війною
      що сльозить
      дорогою ціною
      не таким
      де свист
      кулі лиш чути
      а душевним
      до самої
      суті

      5 Грудня, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. кроками Різдва
      навколо
      слів нема
      лише
      пориви
      вітру
      не спить
      гуде димар
      безноття
      на пюпітрі

      сонетів
      на вінок
      Різдво собі збирає
      старіє ще вино
      в своїм дубовім
      раю

      а місяць
      молодий
      порізатися
      можна
      сніг зарипів
      з ходи
      і знітився
      побожно

      і вже
      дорога є
      для коляди
      готова
      то радість настає
      вилюлюючи слово

      про тих
      до кого йдуть
      і тих
      хто у дорозі
      зачнімо коляду
      вітаймо
      на порозі

      4 Грудня, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. сніжинки на щоках
      сніжинки на щоках
      зникомі херувими
      розгублене в роках
      затримане в незримім

      дощі їй віділлють
      весною серце в римах
      він той від кого йдуть
      не гримнувши дверима

      набрали висоти
      старі думки
      і чисті
      тремтять його листи
      і опадають листям

      де шерехи обав
      і в’яне орхідея
      день тишу роздавав
      як хліб на колізеях

      згадався знову
      той
      неголений
      та рідний
      в осінньому
      пальто
      в очах доріг
      не видно

      немає там вини
      не вкралась
      обережність
      бо край блакиті
      в них
      тендітний
      та безмежний

      3 Грудня, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. мурмурандо мурмуранд
      Левандівка
      не Монмартр
      Сихів
      не Бродвей
      вже мене давно нема
      там
      де п‘ють
      глінтвейн

      як живе
      без мене
      Львів
      знає тілько він
      там я першу кралю
      стрів
      слухав Юр’їв
      дзвін

      там лежать
      батьки мої
      цвинтар не один
      не казав мені
      не їдь
      не просив
      не йди

      не питався
      чи вернусь
      де родився
      ріс
      дав мені на сивину
      спогади старі

      от і ношу в серці
      щем –
      вулички вузькі
      каменяр
      із кобзарем
      і трамвай міський

      сплячих левів
      маю двох
      море черепиць
      найрідніше там
      Різдво
      краще всіх
      столиць

      тут нема
      таких батяр
      ґвари
      і манер
      не на Краківський базар
      я іду тепер

      жеби мешти
      си купив
      батярівку теж
      і бим гальбу пива
      вбив
      не єдну
      авжеж

      мурмурандо
      мурмуранд
      пісня
      на галь-паль
      я не яндрус
      не амант
      не якийсь хабаль

      та в судинах
      львівська кров
      без принук тече
      шляк не трафив ще
      агов
      поки в серці
      щем

      26 Листопада, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. колискова вiтру
      вітер гілочкою вишеньки
      розгойдав колиску-віршенька

      поділився тою втіхою
      з ластів’ятами під стріхою

      ті літали і втішалися
      небо в римах колисалося

      люлі-люлі небо синєє
      написав тобі я інієм

      про весну красуню сплячую
      і про дощика ледачого

      що іти мене питається
      сонцем у хмаринці грається

      де сховалося те сяєво
      за веселкою шукає він

      тут нема а там вже ніченька
      затуляє небу віченьки

      спи солодко аж до ранечку
      у колисоньці-весняночці

      11 Листопада, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. історія без хвоста
      ця історія
      без хвоста
      дощ не йшов
      рахував до ста
      невідкриті ще
      парасолі
      і кидав
      ніби дрібку солі
      промінці
      у казан містам

      він здавався
      далеким ще
      у хмаринних кишенях
      щем
      трохи вітру
      на поле маку
      на вітрила душі
      до смаку
      до краплини
      що б’ється
      вщент

      гнів богів
      богородиць яв
      все у нім
      мов одна сім’я
      так би й біг
      та не та година
      на благання Отця і Сина
      щоби Дух
      не Амінь
      підняв

      ця історія
      без вінця
      бо немає у ній
      кінця
      дощ не йшов
      тільки в серце
      вкрався
      добре знає
      навіщо здався
      бо проймає він
      до живця

      22 Листопада, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. день набухає мов брунька
      день набухає
      мов брунька
      вибухне
      в сім хіросім
      смерті іуди-цілунки –
      зими завжди
      на часі

      планам стрімким
      не до струнко
      слово
      руйнує мости
      лід
      покриває стосунки
      стеля
      не вміє рости

      жолудь
      чекає на лунку
      а на кожух з молока –
      сіно
      в коров’ячім шлунку
      мрія
      пішла з молотока

      доля
      не вибилась в люди
      та не біда
      є ще рай
      вимитий
      з буднів і бруду
      з рідного крику
      пора

      вітер забіг
      в альвеоли
      проситься в серце
      бо мла
      але воно
      надто кволе
      змаху катма
      для крила

      та є надія
      бо б’ється
      хрестиком вишито
      мить
      хай тому серцю
      здається
      що бракне спліну
      зими

      що до весни
      тільки дотик
      губ ще солоних
      від сліз
      і розійдеться
      дрімота
      йтиме весна
      по золі

      боса
      прудка
      і чутлива
      до переспіву
      й обім
      першої
      теплої зливи
      світлої
      думки
      в тобі

      21 Листопада, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. облітає калини цвіт
      облітає калини цвіт
      мов із душ у едемі
      крила
      він любив її стан
      і світ
      і обожнював слово
      мила

      у казковому
      не-у-сні
      обвивали цілунки
      тіло
      він плющем
      припадав до ніг
      і вона від обійм
      тремтіла

      наче зерня
      що у ріллі
      добре знала
      чого хотіла
      щоби з тим
      що на серце ліг
      на край світу
      чи в рай
      летіла

      і два серця
      тепер у ній
      жити вчаться
      за нього
      двоє
      за отого
      що на війні
      залишився
      на полі бою

      за вогонь
      що погас
      очей
      в них палає
      свіча ляклива
      світлий сон
      ще не раз втече
      і розійдеться
      митттю злива

      а за усмішку
      хай їй там
      хай вона
      розцвіте дитинно
      і втішається нею
      та
      що чекає від нього
      сина

      10 Листопада, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. зелено я хлопець зелений
      зелено я хлопець зелений
      є капуста добра у мене
      зелену капусту насічу
      і волам хвоста я накручу

      зелено я хлопець зелений
      є капуста добра у мене
      зелену капусту заслужив
      кума із комою запросив

      зелено я хлопець зелений
      є капуста добра у мене
      зелено мені і ти повір
      скоро зеленітиме весь двір

      зелено я хлопець зелений
      є капуста добра у мене
      маю я далеко всі жалі
      бо не лох а ґазда на селі

      8 Листопада, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. розтопився день
      розтопився день

      хто ним відає
      той мандрує вдаль
      хвилі вговтує
      поміж Скіллою
      і Харібдою
      над кістками
      що стали жовтими
      і під небом
      одним-однісіньким
      неопалим неопалимого

      он безмежне
      малює вісімки
      а осяжне
      росте з незримого
      де дивуються
      ототожненням
      і милуються
      даром відстані
      там світи мої
      ненароджені
      там любов моя
      стала пристанню

      з тої пристані
      міри втрачені
      слово збилося
      спантеличено
      ані розпачі
      ні пробачення
      тільки марева
      накопичення
      світлих висновків
      розтенечення
      темних задумів
      розпорошення
      на трьох крапках
      вмирає речення
      як із віком
      близьке оточення

      як прописано
      так пороблено
      право болю
      загально визанане
      припадати
      на щось оздоблене
      щомиттєвими
      серця тризнами
      і ціною
      понад високою
      подавати
      мов струм
      щоб вчули всі
      в кожну душу
      що марить спокоєм
      свято гідне
      принаймі вулиці

      5 Листопада, 2019



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. будуючи мости
      будуємо мости
      під ними
      в’ється відчай
      так мало чистоти
      і зарябіло
      з кітчу

      на вулиці думок
      живе забуте свято
      той голос
      що замовк
      оте
      що не обняти –
      праобрази грози
      і примхи орхідеї
      де зграя весн
      і зим
      стає вже не твоєю
      де плаче болем
      сміх
      всміхається наруга
      жде те
      чого не зміг
      на те
      що недолуге

      зліпаються у сни
      непройдені дороги
      уквітчені вони
      тривогами убого
      і скаче навмання
      мов безголовий вершник
      поповнення вогням
      погаслим
      і прийдешнім

      відлуння
      втечі
      я
      не сходяться
      до йоти
      в бурхливих течіях
      розради
      чи скорботи
      бо голос
      зам’який
      слова
      липкі
      мов глина
      і вже нема щоки
      підставити терпимо
      бо жде
      душевний скрес
      на крик останній
      моди
      на витівки небес
      і ціни
      у штрих-кодах

      аж рушаться мости
      їх поглинає ірій
      мов райдугу з води
      охмареніла сірість

      17 Жовтня, 2019



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. танець світла на свічках - candle dancing of the light
      танець світла на свічках
      думи
      сон
      стінного цвяха
      в полум’ї фламенко
      птаха
      згадка світла
      та гірка

      погляд кинув
      де лежать
      стелі витончені грані
      поплавець мого бажання
      пропадає
      і летять
      щепки
      і збирають ліс
      південь
      за пташам
      на північ
      за світанком
      перші півні
      а пером на крила
      біс
      що як шафна міль
      тихцем
      проїдає долю
      вміло

      де ж пернатий той
      що білий
      що служив
      колись гінцем

      душі вчаться
      як мовчать
      в клітках
      де земля просіла
      вже нема
      для болю
      тіла
      а точила
      для меча

      принеси
      не в сни
      мені
      райських яблучок
      і літа
      гілочку вербову
      вітру
      спрагу зір
      тим у вогні

      я чекаю
      янголя
      відкриваю серце
      радо
      недоспіваним баладам
      і словам
      що не болять

      10 Жовтня, 2019

      candle dancing of the light - Eng
      ---------------------------
      candle dancing
      of the light
      thoughts
      the wall nail
      who is dreaming
      in flamenco flames
      appears to see me
      my old memory
      and cry

      a glance cast
      the ceiling has
      graceful
      and devoted edges
      and my wish
      the float of ages
      disappears

      fly
      don’t rest
      timber chips
      assemble woods
      south
      reach north
      for bird collection
      roosters
      hold dawn resurrection
      imps need feathers
      wings
      and soot
      like a closet mole
      he looks
      fate
      has eaten through
      as dresses

      the white-feathered one
      who passes
      heavens’ letters
      hides in books

      in the cages sagged
      from cold
      souls
      are silent
      words
      are muddy
      there is
      no pain
      for body
      and no sharpeners
      for swords

      not in dreams
      please bring to me
      Eden apples
      and last summer
      twigs of willow
      for wind’s armor
      and the thirst
      of stars
      for springs

      little angel
      in my mind
      openhearted
      I wait lately
      for cut short folk songs
      and greatly
      for the words
      between the lines

      10 October, 2019



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. йшло за серцем
      йшло за серцем
      віяло
      і дорогу всіяло
      срібними підковами
      дивними розмовами
      про краї небачені
      кроками несвячені
      про тумани
      з ріками
      там
      де гори
      піками
      зрешетили обрії
      і мовчать
      бо добре їм
      світлом умиватися
      світом розкидатися
      де хмарини
      чубляться
      душі громів
      губляться
      тиси
      ще нетесані
      води
      манять плесами
      з виступу
      в западину
      все
      що просить ладану
      до зими
      сповзається
      каменем кидається
      з неба
      тіло сокола
      стане ніч
      глибокою
      лилики
      за совами
      переймуться
      ловами
      молям
      начуватися
      від ротів
      ховатися
      аж світанок
      вистрелить
      тим
      що стежку вистелить
      Єві
      що до яблуні
      йтиме
      а можливо
      ні
      може
      поза стежкою
      не злий дух
      замешкає
      а отой
      хто з крилами
      і мечем
      похиленим
      далі не пускатиме
      вогнище палатиме
      поруч повне зір

      19 Вересня, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. думи мої думоньки
      думи
      мої думоньки
      серце чисте
      є куди летіти вам
      є де сісти

      не жалійте
      крилонька
      скоро осінь
      за останнім листячком
      заголосить

      кригою
      розкинеться
      кров холоне
      вискубане пір’ячко
      не потоне

      не потоне
      пір’ячко
      білосніжне
      найтепліші спогади
      ті
      про ніжність

      ті
      що душу вигріють
      подорожню
      і посіють
      злагоду
      де ще можна

      я на вас чекатиму
      аж до квітня
      думи
      мої думоньки
      несусвітні

      17 Вересня, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. я лiтаю
      я літаю
      понад містом
      в сні
      далекому
      від стін
      там нема
      на що присісти
      хто без крил
      і без колін

      я освоюю
      парсеки
      де ще світла
      не було
      і оте моє
      далеке
      в’є собі
      в думках кубло

      я літаю
      не торкаюсь
      черепиці
      і шпилів
      і збиваюся
      у зграю
      і тону
      мов кораблі

      в іншім сні
      в якому тихо
      розкладається
      душа
      на все те
      без чого дихав
      і ніяк
      не поспішав

      я літаю
      і питаю
      не зозуль
      а ґав
      і сов
      скільки
      сонця ще
      до раю
      що у місячнім
      ласо

      де поділися
      дороги
      що крутилися
      в’юном
      я пір’їна
      без нічого
      мов без істини
      вино

      я літаю
      і не бачу
      гострозубих
      кольорів
      все моє
      не Аппалачі
      а долоня
      для зорі

      я літаю
      і не дбаю
      де торкнутися
      межі
      бо тебе
      у сні немає
      тільки
      колом віражі

      13 Вересня. 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. обiймемося доле
      світло правди
      у всьому…

      де нема гіркоти
      пахне хлібом
      і домом
      не стоять
      холоди

      на долоні
      проміння
      пережитого дня
      а у серці
      насіння
      небувалого я

      трохи сліз
      для плаксивих
      і розради
      для втіх
      для уквітчення співом –
      перехрестя доріг

      трохи сили
      вітрилам
      і наснаги
      думкам
      віку
      стати похилим
      а пізнанням –
      рокам

      обіймемося
      доле
      скільки того
      ану ж
      неокреслені кола
      пастки тиші довкруж

      у чутливому танці
      при щоці
      до щоки
      нам
      щасливим коханцям
      не спадають
      думки
      не звертаються
      віхи
      хоч збігає
      життя
      наша музика
      втіха
      зграя нот
      каяття

      23 Серпня, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. що мені лишається
      що мені лишається
      те вже не твоє
      серце-каїн
      кається
      серце-камінь
      п’є

      словом
      напивається
      відчаєм пливе
      бо за страх
      чіпляється
      дзеркало
      криве

      гріх
      на себе глянути
      знаю
      то чуже
      що петлю
      затягнуту
      з кляпом стереже

      що давно вже
      виростив
      та дитина
      ще
      забагато милості
      і любов
      дощем

      потребує
      спокою
      злагоди
      і жнив
      бо ціна
      високою
      стане
      для вини

      пальці
      розтискаються
      хай собі летить
      що мені лишається
      вбрід не перейти

      23 Серпня, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. непевне тут незнане там
      непевне тут
      незнане там
      світ у тобі
      і ти у світі
      в якому
      все
      пошите з миті
      і спалах усмішки
      і біль

      вбираю
      проблиски весни
      крилаті клекоти
      на стрісі

      хай невідоме
      кроки бісить
      поляжуть певними
      вони
      за мить
      попереду
      тривку
      ту неосяжну
      й неминучу
      за вітер
      спогаду колючий
      і непідставлену
      щоку

      хай відкриваються
      серця
      мов соняхи
      в долонях літа
      і буде
      де теплу летіти
      словам текти
      з-під олівця
      ще ненастояним
      мерло
      вже опапереним
      хореєм

      хай втіха
      що стає моєю
      дарує відчаю
      крило

      радіти тут
      що ти не там
      шукати те
      від чого
      ясно
      що неминуче
      теж погасне
      а наболіле
      проросте

      23 Серпня, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. солодко устонькам солодце
      устонькам
      солодце
      солод
      це соло рядка
      хто хоче спокою
      молиться
      ти не вагайся
      звикай

      в мене невдавані
      крайнощі
      серця
      некраяний край
      де тобі буде
      так файно ще
      просто
      без вислуги
      в рай

      просто
      без ясності
      в любощі
      а без вагання
      до зір
      хай не солонуть
      ці губи ще
      і нашепочуть
      повір

      хай вже
      всі міри
      розхристані
      німбів
      звивання
      ти є
      та
      наймиліша
      без відстані
      гриму
      панчіх
      і бюст'є

      ніч
      спонукає
      до ніжності
      тане у дотиках
      ляк
      і заникають
      розбіжності
      любо
      моє ангеля

      рухи
      нагадують
      човника
      що без команди
      веслуй
      пальці
      незрячі
      паломники
      солодко
      мила
      цілуй

      22 Серпня, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. вона усе до чого йшлося
      вона
      усе
      до чого йшлося

      той іній
      на моїм волоссі
      і коло
      обігу води

      вона
      оте
      не приведи
      і те
      приборкане вітрами

      в устах
      народжена
      із гаму
      і гами
      кольорових снів

      та
      що купається
      в мені
      коли весна
      у білих гетрах
      а далині
      бракує метра
      до кулі дотягнути
      ціль

      вона
      моя
      на рану сіль
      на ранок
      запах кави млосний

      за неї
      я
      одноголосний
      у справах
      серця
      і меча

      до неї
      янголи
      з плеча
      себе у відчаю
      палили
      а небо
      не давало сили
      підняти мрії
      вище слів

      як та зернина
      у ріллі
      вона вбирає
      тембри світу
      аби розлуки мить
      зігріти
      коли не йдуть
      а вже летять
      коли не дихають
      не сплять
      а позбуваються
      баласту
      що накладався
      пласт за пластом
      той денний макіяж
      для гри

      мені так ясно
      як горить
      її єство
      неповториме
      що просто так
      лягають рими
      без щіпки пафосу
      і прі
      і контури плете
      поріг
      іще небаченого
      дива

      яка вона
      у всім
      красива
      яка вона
      лише моя
      краплина
      неземного
      я

      21 Серпня, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. душа як сито
      кажуть
      раю земного нема
      просто Бог
      пронизає все суще
      зріє доля
      на кавовій гущі
      проглядають
      пробіли
      і тьма

      ніби зелень
      а начинка
      гниль
      та розходження
      слова
      і діла
      в сірій масі
      завжди більше тіла
      а у світлі
      душі
      і зусиль

      мокрий порох
      і кулі без крил
      тінь вагання
      і сонце
      в клітинці
      множина
      розтає
      поодинці
      а розрада
      шукає мірил

      а війна
      ненаситна
      вона
      кожен ранок
      пожива для ями
      мов гриби
      розростаються
      храми
      щоб амінь
      від душі виринав

      сходи в небо
      давно без перил
      море вітру
      гуляє думками
      слова золото
      майже вже
      камінь
      як питання
      про кровне Курил

      а весна
      пробиває борти
      потонути
      у ній
      значить жити
      це коли
      не душа вже
      а сито
      крізь яке
      просіваєшся
      ти

      26 Квітня, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. люди-калейдоскопи
      люди-калейдоскопи
      витинки Езопа
      ті що
      адвокати
      політичні шмати
      лікарі і копи
      бунтарі-укропи
      дупи депутатів
      виміри в каратах
      прив’язі і мазі
      назавжди й наразі
      покручі і кручі
      бульбашки минучі
      валянки і лапті
      вила при лопаті
      брязкальця і цяці
      гілля комуняці
      стайні для пегасів
      пні і душекваси
      круки півні кури
      стос макулатури
      барани й тумани
      важелі й стоп-крани
      випічки і печі
      голови на плечі
      де-би-їх-подіти
      і дорослі діти
      лікті і запястя
      гачі повні щастя
      чисті краплі неба
      в смокінгах амеби
      зашморги і стелі
      світло у тунелі
      брами перелази
      храми віршемази
      душі коломийок
      ті що завше виють
      бідні на папері
      що ні в кут ні в двері
      маги магми відьми
      вісьта-гатьта-їдьмо
      струни для бандури
      трунки трубадурів
      з кожного по шкельцю
      чи складеться серце?

      20 Лютого, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. вiтер i ковила
      приникла
      мов ховала очі
      ковила
      той вітер-перелесник
      як шаманив
      знав
      на що спокусливі
      думки
      в гнучких тілах
      і скільки літа
      ще не випито
      до дна

      забув
      про те
      як ніжно обіймав
      за стан
      і цілував
      ії
      від чуба
      до землі
      так ніби
      те стебло
      і колоски –
      уста
      і стільки пристрасті
      у них
      як у молитві –
      слів

      гарячий подих
      у волосся
      запускав
      як сонце
      засипалося
      в щілини хмар
      вона ставала
      мов пташиний пух
      легка
      але не знала
      що
      стожарня
      не стожар

      і чулося
      (коли всихала)
      ковилі
      це знову він
      той наймиліший
      лепетун
      а то
      "курли"
      стирало з неба
      журавлів
      і до весни
      ховало
      серця теплоту

      а то
      при місяці
      вже голки
      не знайти
      і те
      що коле
      ще нагадує
      ти тут
      а то
      білішає
      в очах
      душа води
      і струшує
      з корони неба
      висоту

      28 Січня, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. вишневий сад
      “Садок вишневий коло хати”
      Тарас Шевченко

      допоки соловейка чути
      йдуть перемовини
      з дощем
      про краплю радості
      а ще
      про стоголосу хвилю –
      бути
      в якій звиває гнізда
      щем

      дух підвечір'я
      коло хати
      збирає світла
      білий пух
      і завмирає
      кожен рух
      що мав у вітрі
      день латати
      та забарився
      і ущух

      вишневий квіт –
      щоб облітати
      зорею вишивати –
      ніч
      як плуг заснув
      при борозні
      а коси –
      розплели дівчата –
      народяться сумні пісні

      веселих –
      треба зачекати
      коли хрущі
      вже відгудуть
      своє весілля
      у саду
      і запала
      в Зелених Святах
      все те
      чого по квіті ждуть

      28 Січня, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. нiч перед Рiздвом
      ти
      світла не жалій
      для слів
      мій білокрилий херувиме
      сьогодні
      я себе провів
      дорогами пройти
      земними

      провісна зіронько
      гори
      тебе
      я запалив для того
      щоб було видно
      що згори
      приходять радості
      й тривоги

      що кожен день
      без крапки
      "і"
      а кожна смерть
      глибокий видих
      що в болю є
      свої краї
      а очі
      різні
      у огиди

      і поцілунки
      не усі
      даються з легкістю
      з любові
      і терня
      у своїй красі
      вінчається
      з чолом
      по слові

      по світлім слові
      без провин
      і прикрім виразі
      обличчя
      коли заплаче
      не один
      меча не вийме
      жаль покличе

      що не вокреснути
      ніяк
      як і не вибрати
      годину
      що доля виткана
      моя
      від пелюшок
      до серця спину

      то ти
      наразі
      сповіщай
      ділися
      одкровенням щирим
      що в яслах
      сповивають рай
      і небо чисте
      повне віри

      18 Січня 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. людина з острова Святого Валентина
      на дивнім острові
      Святого Валентина
      живе одна
      закохана у світ
      людина
      самотній дощ
      щоранку їй
      плете кантати
      а на ніч
      сни приходять
      зорі рахувати

      людина з острова
      Святого Валентина
      не має часу
      смакувати добрі вина
      бо він пішов у неї
      поплекати квіти
      і не вертається –
      всі пори року –
      літо

      в людини з острова
      Святого Валентина
      цвітуть слова віршем
      і крихітна хатина
      що мушлею лежить
      з якої шепіт моря
      як виливається
      із тишею говорить

      з людини з острова
      Святого Валентина
      ясні думки ростуть
      ласкають
      небо синє
      ну а птахи
      звивають гнізда
      в серці дужім
      ховаються
      від вітру злого
      грішні душі

      людину з острова
      Святого Валентина
      минають прикрості
      шанують
      хмарні днини
      коли вона несе
      у світ давно забутий
      вогонь очей своїх
      між пелюстками
      рути

      людині з острова
      Святого Валентина
      не треба золота
      а білих павутинок
      які з небес летять
      відкритими листами
      читає їх
      і оживає
      віри камінь

      17 Січня 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. букетик слiв
      їй так би йшов
      букетик слів
      від недоспілих ще
      коханців
      де незабудки
      польові
      торкають губ
      до кави вранці

      де пахне
      усмішка троянд
      а з вітром бавиться
      та квітка
      яка нашіптує
      ‘моя’
      і тулиться
      грудної клітки

      а там і маку
      цвіт п’янкий
      вдихне
      уява розцвітає
      та хутко
      губить пелюстки
      в голівці
      насінини таїн

      а рути
      більше ніж
      на ніч
      і навіть
      папороть
      дивує
      мов назабаром
      в сні яснім
      розпустить
      ніжне алілуя

      нарциса холод
      не біда
      бо давні опіки –
      левиці
      і те
      що Бог
      колись не дав
      їй може
      ще не раз
      насниться

      нехай
      набавиться
      печаль
      у хованки
      з ледь теплим
      сміхом
      торкнеться
      янгол ще
      плеча
      і стане
      радісно
      і тихо

      і намалюються
      думки
      до безперечності
      прозорі
      де все
      на відстані руки
      забутий рай
      і лоскіт моря

      17 Січня, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. не йди
      очі осяйні
      душі у вогні
      де тільки нас по світу
      не носило
      нагадай мені
      смак солодкий снів
      у ньому крихти спокою
      і сили

      нагадай жагу
      і тремтіння губ
      пірнання у жадане
      і незнане
      най же оживуть
      хоч на мить
      не йдуть
      за віри виднокіл
      солодкі мани

      не йди
      туди
      в чужі світи
      де колами
      мандрує холод
      моїм словам
      не до води
      твої думки
      мов голе поле
      ще крок
      і все
      і нас нема
      оман туман
      зима

      ой прощалися
      і кохалися
      аж серце зупинилося
      у ночі
      і здавалося
      що здіймалися
      тілами у п’янкому танці
      хочу
      і летіла мить
      і вмирали ми
      з останніми ковтками
      світла
      й млості
      однорідними
      несусвітними
      лишитися
      чи йти
      не було просто

      не йди
      туди
      в чужі світи
      де колами
      мандрує холод
      моїм словам
      не до води
      твої думки
      мов голе поле
      ще крок
      і все
      і нас нема
      оман туман
      зима

      16 Січня, 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. жiнка i мужчина
      жінка
      і мужчина
      келихи
      вина
      хто
      свята причина
      хто
      одна вина

      ліжко
      поєднає
      розлучають
      сни
      розжують
      ковтають
      дні пісні
      вони

      в шафі
      сплять скелети
      в серці
      таргани
      родичі
      лабети
      нерви
      ковзани

      діти
      вічне свято
      збори коляди
      кожне хоче мати
      сто чудес
      і див

      отака то пара
      небо
      і гора
      вівчар
      і отара
      кольт
      і кабура

      дим
      і сигарета
      зерня
      і пташа
      кров
      іржа стилету
      пісня
      і душа

      ватра
      й попелище
      вітер
      і вода
      натяки
      на хвищу
      вибухи
      обав

      море
      по коліна
      на витрати
      шлюз
      жінки
      і мужчини
      невгамонний
      блюз

      16 Січня, 2019



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. подiлися серцем сестро рiдна
      поділися серцем
      сестро рідна
      бо своє лишила
      в скрипаля
      і тепер життя
      мені не видно
      просто
      зупинилася земля

      поділися
      мила
      я благаю
      хоч краплину
      вірності
      і сну
      білий світ
      із неба облітає
      не лишай
      загублену
      одну

      обійми
      як сонце
      лід останній
      в час
      як заколисує
      зима
      може там
      те серденько
      розтане
      і струмком збіжить
      хто б не тримав

      дай мені
      розради
      най спочину
      і надії теплої
      для сліз
      чуєш
      моя люба
      янгол гине
      той самий
      що нас обох
      приніс

      розгубилася
      весна по літу
      заплети мені
      ще раз косу
      бо не встигла
      я любов
      зігріти
      мов хвилина ранішня
      росу

      поділися серцем
      сестро рідна
      бо своє лишила
      в скрипаля
      і тепер життя
      мені не видно
      просто
      зупинилася земля

      12 Січня, 2019



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    74. весiльний генерал
      світло камер
      вогнем
      обпікає етер
      день
      за кожен багнет
      платить кров’ю
      тепер

      а для когось
      війна
      сто причин
      втерти німб
      ой нерідна вона
      і гливкий
      з неї хліб

      слів стара висота
      ніби смерть переніс
      на парнаси літав
      а до Щастя
      вже ні

      та в усмішці їдкій
      він себе видає
      патріот
      той який
      любить неньку
      як п’є

      у тираді бравад
      у хмільній маячні
      він приймає парад
      на блідому коні

      генеральських петлиць
      заслуговує спіч
      порох стертий
      з полиць
      непридатний
      на січ

      ось вам
      нате
      піар
      а на зірку
      пагон
      ця війна
      для бездар
      для бентеги
      притон

      а заглада
      сліпа
      знову
      в небо солдат
      відлетів
      як упав
      як посипався
      град

      просто так
      без афіш
      без вготованих фраз
      тільки кров
      на траві
      і слабіше
      ура

      просто
      совість пішла
      поблукати
      в слівцях
      від душі
      бла-бла-бла
      без початку
      й кінця

      10 Січня 2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. дотики-пристанi
      тануть на очах
      сніжинки відстані
      гусне спраги танець
      у сплітанні тіл
      кожен дотик
      може стати
      пристанню
      а перешепт
      маяками в темноті

      інша мить
      на свічці спотикається
      та не дивиться налякано
      на ґніт
      за яким
      світи два
      колихаються
      нині космоси
      відкриті на політ

      і зерня Різдва
      у небо кинуто
      сил
      і світла набирати
      в гронах зір
      ще не час
      для коляди
      прилинути
      ще є шанс
      не покотитися
      сльозі

      за лялькові
      і пухкенькі пальчики
      та усмішку
      без якої
      день
      як ніч
      за танок
      в очатах
      сонця зайчиків
      і тривог дороги
      наяву
      і в сні

      10 Січня 2019



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. у серцi
      у розбитім серці
      хрест на хрестику
      більше
      ніж в забутому селі
      п’ятка мліє
      тягне з табуретика
      трохи вище шиї
      і петлі

      в гамівному серці
      ґав летовище
      спогади дрімають
      та не сплять
      ям нарито там
      на бомбосховища
      а землі черствої
      добра п’ядь

      у бентежнім серці
      вінця крайнощів
      можна миттю
      погасити день
      дайте ви йому
      вагу для ра-дощів
      хай воно
      не рветься
      а іде

      у холоднім серці
      ототожнення
      випито
      усе до гіркоти
      одниною
      миті перемножені
      вовком дивляться
      на світ
      кути

      у зігрітім серці
      весни будяться
      соків набирається
      люблю
      хай у ньому
      неосяжне
      збудеться
      без краплин
      обави
      і жалю

      4 Січня, 2019



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. коли верталися до себе
      коли верталися
      до себе
      добре засмучені
      й пусті
      і рахували неміч
      в небі
      й пробіли світла
      у житті

      коли надіялися
      щиро
      на розуміння
      і респект
      і посилалися
      всім миром
      на щось
      до крайнощів сліпе

      до нас приходило
      сумління
      і усвідомлення
      вини
      за недонесення
      проміння
      і непридушення
      війни

      в її колисці
      розуміння
      коли
      ще порох
      мокрував
      ржавів багнет
      впивався тінню
      той
      хто свідомість
      розривав

      ножі
      негострені
      лежали
      немов
      прочитані книжки
      слова
      майбутні ікла
      й жала
      читали леготу
      думки

      і птаха співу
      із легенів
      літала вільно
      крізь гортань
      і мить кохання
      у шаленість
      пересувала
      цноти грань

      усе це
      кануло
      майнуло
      переліталося
      згуло
      і слово "ми"
      тепер в минулім
      гудки короткі
      по "алло"

      усе це
      бите провидіння
      примхливі паростки
      зими
      і крик душі
      до посивіння
      і перша
      однокрила
      мить

      21 Грудня, 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. серцем вiд серця
      у твоєму серці
      шапка для паяца
      ходять недолуго
      колами думки
      а моєму сниться
      крихітий палацик
      сам собі прислуга
      і снують чутки

      у твоєму казка
      без кінця й початку
      доглядає вії
      щоб не розійшлись
      у моєму видно
      сонячні три грядки
      певно їх посіяв
      усміх твій колись

      у твоєму сходи
      без перил до даху
      глобус – сірий ребус
      втіхи трин-трава
      у моєму подих
      мов у клітці птаха
      пахне мокрим небом
      з присмаком Різдва

      у твоєму тихо
      ніби без порогу
      за яким безодня
      проростає в ніч
      у моєму місяць –
      з повні – тільки роги
      і зірки холодні
      плюскаються в сні

      у твоєму сємки
      лускають бабуні
      і плюють у душу
      бо немає де
      у моєму камінь
      ні на цаль не зсуну
      вітер не зворушить
      світло не впаде

      у твоєму можна
      стрінути спокусу
      висушити очі
      десь на мілині
      у моєму радість
      дихати боюся
      сліз – бери – не хочу
      і лапатий сніг

      у твоєму серці
      я себе не бачу
      солов'я не чути
      і притихло 'ні'
      у моєму серці
      день забутий плаче
      з березня по лютий
      рута у вогні

      18 Грудня, 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. в казцi обiйм
      (пісня)

      неба блакить
      сонячна мить
      та що ми зберегли
      доле моя
      де ти де я
      в серці кружляє лист

      в казці обійм
      віру в собі
      танець малює наш
      є тільки ми в цей час
      поки жива струна

      а за вікном все замело
      так ніби й світу не було
      стежок не видно в ті сади
      де море ласк і теплоти

      де ми немов дощі сліпі
      не залишаєм по собі
      в тиші окрилену розлукою печаль

      у самоті
      з тіні у тінь
      переливаються
      дні золоті
      і заметіль
      серця тримається

      в казці обійм
      віру в собі
      танець малює наш
      є тільки ми в цей час
      поки жива струна

      в казці обійм

      18 Грудня, 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. пралiс
      тут бував
      прадавній ліс
      повен радості
      і сліз
      небо лоскотав
      верхів'ям
      потопав
      у птахоспів'ї
      веснував
      і літував
      осенився
      зимував
      просто жив
      відлюдно
      та настав той день
      не судний
      а проґавлений
      для ґав
      ще хитріший
      за лисицю
      і страшніший
      ведмедиці
      із кумедним
      ведмежам
      де проходила
      межа
      де деравам
      вже занизько
      появилося
      людисько
      замість крил
      дві лапи ще
      що несли
      із болем
      щем
      і розрив нутра
      й загладу
      не дожив
      до листопаду
      той
      з легенями в гіллі
      вже ні радості
      ні сліз
      тільки вишмагане
      поле
      що від наготи
      аж коле
      видих душ
      із димаря
      що потріскують
      горять
      дим поплівся
      небокраєм
      праліс відійшов
      до раю

      11 Грудня, 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. схилами вiйни
      я тобі наспівую
      хочеш
      то послухай
      про дорогу пеклами
      схилами війни
      про хрести похилії
      тим
      хто йшов на муки
      про бої запеклії
      і ціну за них

      Господом ділилися
      і пайком останнім
      як іти на ворога
      ставити хрести
      тим що відмолилися
      і пішли в незнане
      де занадто дорого
      щось комусь нести

      світлом поверталися
      частували залпом
      ой важке повітрячко
      від свинцю і душ
      як вам болю малося
      хрестиком на мапі
      чи гінцем для вісточок
      що у щем ведуть

      ми платили за наказ
      душами
      й бідою
      отака то
      круговерть
      білий день
      такий
      була добра лава нас
      залишились двоє
      з тою
      що не спинить смерть
      без оков чеки

      ой збирайтесь
      дітоньки
      я вас не залишу
      пальці вже розтиснуті
      небо вільне
      теж
      скільки того світонька
      вибухне
      і тиша
      і не встигне свиснути
      куля
      із ТеТе

      чи тобі наспівую
      але хочеш
      слухай
      про дорогу пеклами
      схилами війни
      про хрести похилії
      тим
      хто йшов на муки
      про бої запеклії
      і ціну за них

      глянь на небо чистеє
      і пшеницю вільну
      що від вітру хилиться
      сонце колос п’є
      у волошці вистояв
      той хто духом сильний
      той за ким зболілося
      серденько моє

      5 Грудня, 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. гляну в небо чисте
      гляну в небо чисте
      синьо-синьо
      ніг
      і рук
      і тіла вже нема
      а душа
      летить у серце
      клином
      мов на тризну осені
      зима
      і вона
      себе там забуває
      як вітри
      наповнення вітрил
      в тому туркотінні
      вічних таїн
      у переліку
      земних мірил
      там планетий пил
      у грудці солі
      а мовчання зір
      на дні бажань
      там висять вірші
      мов дроти голі
      і притихло їнь
      в долоні ян
      і мене
      на кожен подих
      досить
      а тобою
      кожна мить
      цвіте
      гляну в небо чисте
      і попрошу
      спрагу уст
      і те
      що ще святе
      час настане
      ніжністю ділитись
      нас не стане
      не біда
      а сів
      грудки солі
      крізь небесне сито
      із нічого
      в щось
      де бути
      всім

      4 Грудня, 2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    83. хрестик у прицiлi
      зійшлося небо
      хрестиком в прицілі
      шукає виходу
      по болю
      з голови
      я бачу
      як душа скидає тіло
      себе видушує
      у видих
      за рови

      за вигорілу
      лінію довіри
      де пролягає
      зціпеніння сердець
      в яких
      не ототожнюється
      міра
      а крик
      ура
      в запеклий бій веде

      за маків цвіт
      я їхніх три гвоздики
      до перших сутінок
      на полі покладу
      отих
      яких сюди
      ніхто не кликав
      які несли
      в похміллі дикому
      біду

      відтяг затвор
      і гільза покотилась
      а запах пороху
      повзе вужем в бліндаж
      комусь
      в минулу ніч
      кохання снилось
      а зранку чвиркала
      під берцями вода

      а тут
      забракло
      подиху
      і світла
      усі дороги
      поховалися у тьму
      у грудях
      квітка відчаю
      розквітла
      її
      з собою
      на останній суд
      візьму

      і голоситиму
      ось відчай
      Боже
      я пес-приблуда
      що у реп'яхах провин
      моя душа
      на вістря в рані
      схожа
      а замість серця
      шрами
      ями
      і рови

      мене до скону
      оминала тиша
      та тіней кошених
      не назбирав курган
      лишень отих
      від хрестика
      що дише
      за маків цвіт
      за те
      святе
      но пасаран

      4 Грудня, 2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    84. листи зимовi
      листи зимові
      а конверт осінній
      одні з любові
      а ті інші
      з тіні
      з отих радіють
      а з отеньких
      сльози
      отам
      надія
      але тут
      морози
      мені би
      хвилю
      перехожу віри
      де ти
      не квилиш
      небеса
      не сірі
      поза дахами
      розцвіли прибоєм
      зі слів коханих
      поміж тиші
      злої
      де ми
      багаті
      на те все
      що трішки
      а сни
      патлаті
      і до щастя
      пішки
      де сонця стільки
      що воно навиліт
      не ходять
      стрілки
      сновигають
      милі
      і серце чути
      притуливши мушлю
      і все забуте
      ще таке
      неслушне
      і не згадати
      де початок
      снігу
      а де вже дати
      перейшли
      до бігу
      листи зимові
      а весни
      мотиви
      вони з любові
      з перших уст
      і зливи

      3 Грудня, 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. оте що розiйшлось
      за гору з пліч
      дорога повела
      до краю
      рідне серце
      сколесила
      як позмивалася
      подій зола
      тобою миті
      світ
      зазеленили
      ти розквітаєш густо
      чебрецем
      метелики віршів
      твій стан втішають
      то й матимуть
      від тебе рай
      за це
      мені би
      знати
      де душа
      витає
      твоя
      до болю звикла
      і близька
      наповнена
      молитвами
      і криком
      що мов солоне небо
      на щоках
      таке безкриле
      і уже недике
      немає шиби
      битися птахам
      нема стіни
      між дійсністю
      і снами
      злітається
      немов на тишу
      гам
      усе оте
      що розійшлось
      між нами

      19 Листопада, 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. вийти iз себе
      із себе вийду
      і розтану
      у тім
      чого мій жаль хотів
      неначе камінь в річку
      кану
      у згасле небо
      почуттів

      за серця птахою
      в розлуку
      за глибиною простоти
      за тим
      чого не вкрали круки
      і не настояли
      кути

      і вже поділений
      на стани
      омани
      храми
      і гріхи
      я вимальовувати
      стану
      душі своєї береги

      вона розквітне
      маяками
      розгорне
      світла прапори
      появляться у серці
      грами
      у сонце вбраної
      пори

      зустрінуться
      дороги вічні
      на місці
      вільному від війн
      від застережень
      потойбічних
      без поділу
      вона
      і він

      і яблуко
      Господніх Таїн
      нехай саме
      впаде до ніг
      і ми поділимося
      раєм
      і буде солодко
      мені

      вбирати світ
      у непочате
      без мідних труб
      вогоню
      й води
      хай все
      що вірою
      багате
      не в снах чаклує
      не чудить

      хай прилітає
      призабуте
      і гнізда в’є
      у голові
      я хочу
      сам себе
      відчути
      як вітер
      ласку
      у траві

      я мав би
      висотати
      з втіхи
      натхнення
      полюбити світ
      в якому
      не пасеться
      лихо
      і не існує
      переліт

      16 Листопада, 2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. все небесно
      все небесно
      люба весно
      йдуть планети на парад
      в день чудесний
      води скреснуть
      і воскресне знову сад

      це розквітле
      воскресіння
      білі янголи хрущів
      хай до світла
      струться тіні
      а до сині
      край дощів

      хай долоня
      у долоні
      а душа
      легені лю
      хай осоння
      жне кордони
      насту
      холоду
      й жалю

      і у кожній
      у росині
      хай народжується світ
      в подорожній
      у торбині
      зір загублених стоцвіт

      там для мене
      є зелене
      зеленішого нема
      пагін клена
      мить свячена
      у якїй вже незима

      11 Листопада, 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. точка неповернення
      коли дописана книга
      стає цвинтарем для думок
      а клінічно-хворі вислови
      розбираються на цитати
      я себе запитую
      із якої трави
      крізь ніздрі ішов димок
      до яких висот
      піднесені стелі
      у побліднілих палатах

      хто мене записував
      у чати безмовних ченців
      і вигулював тишу
      у відсвіжених фарбою
      чорних квадратах
      хто би то добре вигострив
      болю затуплені олівці
      і зайшовся на серці
      прозорі вікна
      навмання малювати

      на усе
      є пригальмована відповідь
      і невисохлий час
      треба тільки видихом
      хрестиком вдих залатати
      вже зготовані рамки
      вготована участь
      для нас
      все збігається в точку
      неповернення
      "нате"

      все виношує
      згублені відстані
      розхитані стани
      і вітрогін
      вже вагітний
      цим спілим
      і прілим повітрям відради
      що даватиме раду
      гарячим словам наздогін
      і труситиме світлом душі
      до упаду

      все таке неістотне
      як та осінь
      по комин в снігу
      і та крапля тепла
      що в нікуди пішла
      від лампади
      лиш невпинне
      бажання приспати до світу
      на подих жагу
      що вигоює сенс
      мов пронизана криком звитяга
      баладу

      13 Листопада, 2018



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. зграя слiв
      слова гарячі
      і ти заплачеш
      слова холодні
      і вже безодня
      вони не винні
      що біль і зимно
      пливуть думками
      на серці камінь
      хитають човен
      натхнення повен
      і затихають
      мов круків зграя
      за тиші краєм
      що душу крає
      за щастя морем
      тобою хворим

      слова незрячі
      мов сон дитячий
      слова тривожні
      раниме кожне
      кому на радість
      і до упаду
      кому на горе
      для вітру шпорів
      коли вібрують
      у алілуя
      віршем згорають
      жагу вбирають
      її розносять
      по безголоссю
      від них німіють
      за них сивіють

      слова тремтячі
      тонкі на вдачу
      слова словами
      пісочні храми
      хто їх будує
      себе не чує
      по колу ходить
      ллє чисту воду
      римує небо
      протертим треба
      а є такі що
      за себе вищі
      вони руйнують
      загладу злую
      у кожнім сяйво
      а інше
      зайве

      9 Листопада, 2018



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. лежало небо
      нічні поснули бари
      і повії
      налито сутінь
      в чашу міста
      по краї
      усе чого не мав
      а тільки мріяв
      чіплялося
      за добрі наміри
      мої
      лежало небо
      мокре ще
      від істин
      вину проспорене
      найбільшим із невдах
      лежало небо
      та хотіло сісти
      на грубо-зморщений
      від черепиці
      дах
      воно шукало місця
      для розсади
      що сни заквітчує
      і проростає
      в тінь
      для лету
      для пташиного
      принади
      а ще
      збирало мито
      для глухих кутів
      а ще
      воно чекало
      на прозорість
      на ту найглибшу
      що сягає райське дно
      де ніч ховає
      до вечері зорі
      де бродить істина
      і не п’янить вино

      9 Листопада, 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. голки в скиртi сiна
      ми вже врятовані
      дві голки
      в скирті сіна
      дві половини
      пережитої доби
      за нами
      пів біди
      і пів наливки спліну
      нас падолистами
      цей жовтень розгубив

      а легіт приховав
      від зла і зледеніння
      від приголомшення
      від скрути і жаги
      ми стали схожі
      у думках
      на тлінь осінню
      а у житті
      на подих
      прикрий
      дорогий

      ми стали вічними
      в очах блакитиних
      неба
      устами нецілованих
      вогнем доріг
      і кожен з нас
      вернувся журавлем
      до себе
      у світлу мить
      на ще не пройдений
      поріг

      а там хитає
      квітку ніжності
      тривога
      а там немає
      де подітися весні
      а окрім нас
      ні доброго життя
      ні злого
      лише дощі
      від щастя теплі
      і рясні

      а там
      так пахнуть
      колисанки вітру
      сонцем
      розхристані від нього
      ще ручні думки
      і серце пташкою
      забилося в долоньці
      не котиться душа
      сумлінням зі щоки

      9 Листопада, 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. може то
      може то осінь
      а може весна
      може то лютий
      любові зазнав
      і озивається квітнем
      може то літо
      залітнє
      вижити в тілі оси
      Боже візьми
      що просив
      і не давай озирнутись
      глянути в очі
      відчутись
      лагідним холодом уст
      краще вогнем
      переллюсь
      в чашу
      для спомину вітру
      краще розтану
      у титрах
      в нетрях німого кіно
      може
      це просто вино
      вибухи серця
      малює
      може тебе
      я не чую
      у недоречних словах
      може моя голова
      прихисток світлого болю
      може ніколи
      ще коле
      і застигає у мед

      7 Листопада, 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. поки ви не плачете
      поки ви не плачете
      небо чисте
      як же гірко бачити
      пале листя

      як же любо дихати
      добрим словом
      що лягає тихо так
      у розмову

      скільки тої осені
      стільки втіхи
      не на перший сніг мені
      на горіхи

      не на келих відчаю
      а на сльози
      що з роками рідшають
      зводять розум

      не на листя згублене
      на надію
      що любов пригублена
      вже не втліє

      а уста ціловані
      пахнуть лісом
      а та смерть вготована
      стежку бісить

      що там за стежиною
      нас чекає
      те що тіло вимиє
      привітає

      душу відпускатиме
      білу птаху
      небо опускатиме
      нижче даху

      то воно до ніченьки
      сни ховає
      закриває віченька
      перед раєм

      2 Листопада, 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. як горi судилося
      як горі судилося
      жити з плаєм
      так мені наврочено
      йти всліпу
      запали ти свічечку
      запалаю
      а загубиш крилонька
      я твій пух

      а забудеш словонько
      пригадаю
      в мене їх назбирано
      на вінок
      там де тиша гріється
      нас немає
      там де правда молиться
      п’ють вино

      може в іншім світоньку
      більше квітів
      може любий вітроньку
      ти там бог
      як мені цим серденьком
      не боліти
      мов покуття пусткою
      на Рідво

      як незгуба вісткою
      що живий ще
      розпливаюсь
      променем по щоці
      глянь душа розчулилась
      небом вище
      і рука зігрілася
      у руці

      небо прогинається
      над горою
      світлом розкидається
      ловить плай
      догоріла свічечка
      я з тобою
      дві веселки крилонька
      від тепла

      2 Листопада, 2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    95. провидiння
      провидіння
      сонячні каракулі
      тінь списали
      не котом
      наплакали
      розперезані
      із підвіконня
      пили вікна
      наче пійло
      коні
      а за шибами
      немов під ряскою
      сон замулився
      покрився казкою
      наче сом-вусач
      слизький
      і ситий
      рухав зябрами
      мов легіт житом
      неповторна мить
      росла під віями
      грані зведені
      світи посіяні
      хто там скрипає
      по серцю ходить
      в душу дивиться
      немов у воду
      то отой
      для кого
      в трюми спокою
      всесвіти змітають
      звагу кроків і
      сплін плете сильце
      із цівок зливи
      а у подихах
      знаходять диво
      то за ним
      не плачуть
      але хлипають
      не тримають зла
      не ранять криками
      в час коли
      стає він прикрим
      як нестерпний біль
      здається звиклим
      і світи
      до найчужіших
      сходяться
      і на ти
      зі смертю
      війни водяться
      тільки кликати
      його даремно
      він вже тут
      вибілює все темне
      він тихіше тиш
      з розмов нелічених
      і ніжніше ніж
      вогонь освідчення
      поки сом-вусач
      слизький
      і ситий
      грає зябрами
      мов легіт житом

      1 Листопада, 2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    96. що там у тебе мiй синку
      що там у тебе
      мій синку…

      для неба
      лоскітна пір'їнка
      для вітру
      прочинені двері
      для голосу
      тиша в етері
      для щастя
      усмішка дитяча
      для горя
      сльозина для плачу
      для старості
      день перелітний
      для осені
      спогади з квітня
      для тих
      що тамується подих
      не камінь
      що кину у воду
      не змії
      під серцем пригріті
      а те
      найдорожче на світі
      оте
      оповите тобою
      що серцю
      дається із боєм
      оте
      що вигоює рани
      дзвенить
      і веде на майдани
      і так
      до краплини
      до скону
      до снігу
      у серці
      на скронях
      до видиху
      болю за вічне
      до січі безбожної
      січня…

      ось небо
      якраз на пір’їнку…
      та ти не спішися
      мій синку...

      26 Жовтня, 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. коли вирушає дорога
      коли вирушає дорога
      тихо крушиться світ старий
      а новий
      ще не йде у ногу
      сонце скручує
      в чорторий

      смак махорки
      у тій сигарі
      дим пізнання
      від "а-ля ша"
      кожній тварі
      нема по парі
      із піддоном для сліз
      душа

      та минається
      неминуче
      остигати
      встигає кров
      мруть
      як мухи
      цабе і дуче
      не впускає у рай
      нутро

      шкло зливається
      із бетоном
      пнеться вгору
      і ранить синь
      вхід в метро
      зустрічає сонми
      посірівших за день
      росин

      і розмова
      вже недоріка
      як у ринвах
      дощу каданс
      укорочує мріям віку
      вкотре спущений
      з вірту шанс

      було б добре ще
      не плювати
      а ще краще
      не так гребти
      Бог не пише
      собі кантати
      і не знає
      що поруч
      ти

      Він вростає
      у серце світлом
      розкриваєся
      мов бутон
      нерозп'ятим думками
      світом
      поки спить в голові
      дракон

      що породжує
      веремії
      сни приручує
      до пори
      доки відстань до Нього
      зріє
      і армада підстав
      для гри

      24 Жовтня, 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. вiн iз тих вiдьмакiв
      він із тих відьмаків
      перетрушує душі
      у храмах
      скільки є диваків
      що вимірюють
      серце
      у грамах
      він великий знавець
      перевтілення
      з риби у птаха
      грає морем слівець
      уночі
      напивається
      страхом
      як бере за живе
      не питається дозволу
      зовсім
      нудь у нього
      Жуль Верн
      а Кустуриця
      куряче просо
      і невдаха з невдах
      сам себе поважає
      і носить
      по вай-фай-них світах
      по прокурених кнайпах
      і просить
      як не лайків на біс
      то думок
      що святе спопеляють
      він зажив би в тобі
      охрестивши свій побут
      на Каїн
      обзавівся би сном
      що ходив би
      в нашийнику ночі
      наливав би вино
      і про все
      що літає
      пісочив
      ти його би впізнав
      по розкислих
      сльозистих манерах
      в нім страшна
      як війна
      та душа
      побіліла пантера
      в нім малішає суть
      і збігаються чорне з чорнішим
      і тримає косу
      над нескоєним злочином
      тиша

      6 Жовтня, 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. у словах у поривах в минулому
      голос неба розходиться лунами
      пробиває дорогу дощам
      до душі що оголена струнами
      у забутий в убогості храм

      там від холоду вікна потріскали
      а від сирості линька у стін
      де за римами янголи рискали
      і купався у розпачі сплін

      де забуте так проситься спокою
      а приспане не п'є і не їсть
      і ячать за ціною високою
      стан його і утроба її

      він далекий від сталої близькості
      та без неї хворіє вона
      хто літав знає добре як низько ці
      можуть бути розмови вина

      хто літав не боявся втопитися
      в морі ласки і дихати тим
      що давало витаючи витися
      бути ближче ніж просто на ти

      засвітися зорею невгасною
      проливайся не кров'ю святих
      з тих сторін де ніхто не привласнює
      з того болю що в серці затих

      у словах у поривах в минулому
      там життя ще на двох не скупе
      там ніхто ще не каже прибули ми
      і у горлі нема ка-пе-пе

      21 Серпня, 2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    100. зона
      зона
      пила і гуляла
      більше стало зони
      видавали
      всім присталим
      нари біля трону

      привели
      псам сухо в роті
      щоб води набрати

      куцолисий
      що напроти
      з білої палати
      бився в груди
      що він Понтій
      з дерева Пилатів

      коло нього
      рила свити
      з роду дуполизів
      зранку вже
      по оковитій
      в безшевронних ризах

      поруч з ними
      недокурки
      з кубками чифіру
      по шість ложок
      брали цукру
      плямкали без міри

      в пахана
      не очі
      дзоти
      а душа
      без п'яток

      ніби він
      ні за
      ні проти
      зняти
      всіх розп'ятих

      ніби з ним
      вільніша зона
      і плювки чистіші

      він закон
      а у законі
      ані нош
      ні ніші

      слався
      Понтіє Пилате
      найпонтійший хане
      слава вам
      пенькам пихатим
      вічна слава клану

      і обкурені
      з хлистами
      по майданнім гамі
      повели
      отих з христами
      на пустир
      за брами

      повели
      пахан потрошки
      умиває руки
      злизує чифір із ложки
      недоталий цукор

      15 Серпня, 2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    101. ой чому
      ой чому це море чорне
      бо до себе ріки горне
      чорні ріки де ті зорі
      і тому це чорне море

      ой чому це небо хмарне
      бо в житті усе примарно
      вчора сонце ще світило
      а сьогодні задощило

      ой чому дорога бита
      бо приборкана копитом
      і веде вона по краю
      поміж раєм і нераєм

      ой чому в душі так тихо
      бо заснуло в серці лихо
      спить і сонце обіймає
      а дрімає я літаю

      ой чому кров не холоне
      бо не спить мій охоронець
      ангел світла переможець
      дай йому наснаги Боже

      ой чому увесь палаю
      бо надійних друзів маю
      сестри рідні побратими
      ти і я одна родина

      ой чому нас не здолати
      бо таких як ми багато
      хай же зрада не радіє
      хай надія світло сіє

      1 Серпня, 2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    102. три коти
      ані миші
      три коти
      старший
      місяць прикотив
      посвітити у коморі
      середущий
      сипле зорі
      трохи в комин
      й поза очі
      а молодший
      щось муркоче
      про сметану
      й молоко
      і про те
      де спить бровко
      й проганяють мух
      корови
      де ще гнізда
      не готові
      а в яких
      пташата сплять
      де по три
      а де по п’ять
      миші
      мишки
      мишенята
      ви сидіть тихенько
      в хаті
      бо почують вас коти
      той
      що місяць прикотив
      той
      що сипле поза очі
      той
      молодший
      що муркоче

      20 Липня, 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. я не завиню
      не бійтеся
      любі
      я не завиню
      вам світла тривкого
      в прибулому світі
      пробачте
      за слів несподіване ню
      в притупленім праві
      піти й
      не боліти

      той біль повногрудий
      три бою ковтки
      то вдихи напалму
      і видихи смерті
      то гнів ціпеніє
      у пальцях руки
      і гул не вщухає
      навколо
      уперто

      а поруч зі мною
      лежить побратим
      цигарку ділили ми
      з ним
      перед раєм
      не знаю до чого
      тим ранам рости
      що рясно
      мов маки
      цвітуть-відцвітають

      стривай
      побратиме
      нема вже доріг
      он бачиш
      на небі
      ту тліючу цятку
      це наші мовчання
      причал
      і поріг
      нас
      Богу війна
      вже дарує
      на згадку

      ми станемо
      спомином
      поміж людей
      з якими вплітали
      життя
      в перемогу
      стривай
      побратиме
      ще п'ять нас іде
      ще п'ять поспішає
      невчасно
      не в ногу

      хай миті змаліли
      аж видно стерню
      дитинство
      що маминим співом
      зігріте
      не бійтеся
      любі
      я не завиню
      вам світла тривкого
      в прибулому світі

      6 Червня, 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. дiтьми гралися у вiйну
      дітьми
      гралися у війну
      ковбої
      та індіани
      червоні
      та білі
      фронт розділяв
      паркан з тютюну
      кулі з горіхів
      очеретняні стріли
      із індика пір’я
      і бриль-капелюх
      ломака –
      сідло і коняка
      сто скальпів
      з кропиви
      і стільки ж
      крил мух
      відвага –
      в ланцюг для собаки
      і стріли зникали
      в городах
      садах
      а кулі
      губила кишеня
      живою вважалась
      кринична вода
      трофеї –
      картопля печена
      бадилля й паліччя
      вігвами й форти
      їх брали умовно
      ділилися дахом
      коли громовиця
      хотіла прийти
      нагнати на воїнство
      страху
      і той був
      за пастора
      вимоклих душ
      хто знав
      де є сторож на часі
      і скільки в рогожі
      закутаних груш
      щоб стало для всіх
      і припасу
      так літо злітало
      кульбабами десь
      розбитися
      табором білим
      тоді не зважали
      куди дівся день
      і ліктів
      й колін не жаліли
      ніхто не здавався
      на мить умирав
      на ліки йшли вишні
      і сливи
      ой де ж та тепер
      гомінка дітвора
      прокопчена димом
      й щаслива

      6 Червня, 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. царям i царятам
      царі і царята
      червиві боги
      вам душ не забрати
      в могилу з могил
      і золота тиші
      сріблин сивини
      того що не лишить
      війну без вини

      вам більше не стати
      для крові ковшем
      чи кличем солдата
      що вилився в щем
      дороги розбиті
      поля без плугів
      життя стало митом
      за смерть ворогів

      тримаються вітру
      дощі і слова
      у кадрах чи в титрах
      розмова жива
      життя без опори
      відспіви без сліз
      від жадоби горе
      від кривди жалі

      здавалося б неба
      побачив бери
      пташиний цей щебіт
      зірковий порив
      та тільки без міри
      воно без ваги
      без власника віра
      не вам до снаги

      і вечір на плечі
      лягає вогнем
      і світла для втечі
      ніхто не пригне
      царям і царятам
      корона і трон
      чого вони варті
      з порожнім нутром

      10 Травня, 2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    106. Ой, болить у мене...
      "Ой, болить у мене зуб..."
      (Володимир Ладижець)

      ***
      Ой, болить у мене око,
      Важко йдуть йому уроки.
      В голову ніщо не лізе,
      Хоче пульт
      І телевізор.
      А як увімкну комп’ютер –
      Можна і про біль забути!

      ***
      Ой, болить у мене вухо –
      Хто би маму довго слухав?
      Хоче казку про піратів,
      Трохи гаму до кімнати.
      Добре так погаласую–
      То і болю не почую!

      ***
      Ой, болить язик у мене,
      Бо заморські в нього гени.
      Не повернеться, не скаже –
      Прошу, дякую, аякже.
      А коли про себе меле –
      то лепоче, як пропелер!

      ***
      Ой, болить у мене серце –
      Хтось насипав добре перцю,
      Дрібку солі, грудку сірки,
      І полин сухий – бо гірко.
      Аби серце не боліло –
      Треба щось щоб душу гріло.

      20 Січня, 2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. iз Апостолом Iван
      був Іван
      нема Івана
      скільки спогадів
      у ямі
      скільки висновків
      основ
      на Покрову він пішов
      не прощаючись
      із нами
      там
      де батько
      там
      де мама
      там
      де Світло
      і Любов

      у труні лежав
      між квітів
      із Апостолом
      в руках
      мов готовий був
      летіти
      за душею
      у вінках

      на обличчі
      на привітнім
      біль затих
      цей птах безлітний
      ну а поруч
      люди рідні
      всі
      для кого він
      був тим
      ґнотом свічки
      серцем гідним
      чистим згустком
      доброти

      доці дві
      дві янголиці
      розпач
      ходить по устах
      що тобі
      наш любий
      сниться
      у яких тепер світах

      і отець
      ще ледь
      говорить
      і вже тиша
      не краса
      важко
      відспівалось хору
      бився трепіт
      в голосах
      там вітатиме
      вже скоро
      нас Іван
      у небесах

      був Іван
      нема Івана
      сонце
      вже без нього встане
      вітер
      принесе осанну
      осені в гілках
      ніч
      у зорянім жупані
      вийде заганяти
      гамір
      в серця стайні
      а при брамі
      може хто зустріне
      пана
      із Апостолом
      в руках

      20 Грудня, 2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    108. з добрим днем
      з добрим днем
      прощайтеся зі сном
      все минулося
      та світ чекає вас
      хліб
      не тіло
      кров
      ще не вино
      щиро дякуйте
      за світло в головах

      видих вдих
      нагадує
      живі
      тож увіруйте
      у кожну Божу мить
      тінь хмарини
      нишкне на траві
      та не вигорить
      надія між людьми

      не зі слів
      складається
      душа
      та вони у ній
      мандрують і ростуть
      я би їх там
      довго не лишав
      хай стають крильми
      арканом на мету

      раз-у-раз
      крокуймо до зірок
      там за тернями
      наснага для легень
      ви для себе
      камінь і пророк
      спотикається
      об вас
      цей добрий день

      з добрим днем
      із тінями на зріст
      з чистим наміром
      і вильотом наскрізь
      з тим
      що видно
      стало нагорі
      хто світився в ніч
      а хто за ніч згорів

      з добрим днем
      із вікнами без ґрат
      з колообігом
      у рукавах судин
      з поцілунком
      золотим від втрат
      розуміючи
      такий ти не один

      8 Грудня 2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. нам не торкнутися
      так мало статися
      хай кажуть люди
      серденько птахою
      збилося в грудях

      збилося вибилось
      та не на волю
      ніби все вицвіло
      наче все колить

      колами ходимо
      кола зрізає
      те що не виросло
      та знемагає

      що не забулося
      і не збулося
      ходить по осені
      милостинь просить

      інші літатимуть
      світом цим білим
      зорі збиратимуть
      що не згоріли

      сонце вмиватиме
      зранку їм вікна
      світлом небаченим
      поки не звикнуть

      ти не наважишся
      я не зумію
      сумніви вигнати
      amore mio

      серце очистити
      з болю і щему
      руки заломлені
      спалені теми

      тиша вибаглива
      дихає з нами
      нам не торкнутися
      більше губами

      нам не торкнутися
      більше губами
      нам не торкнутися
      чуєш кохана

      7 Грудня, 2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. вiче з янголами
      троє нас
      набралося на віче
      на безлюдді повному
      корчма
      де за біль
      розносить вина
      відчай
      павутиння тче
      в кутку
      зима

      ми сиділи
      словом ворожили
      згадували
      мертвих
      і живих
      той
      праворуч
      янгол білокрилий
      ну а зліва
      той
      що не із них

      ми давали раду
      рубіконам
      істину втопивши
      у вині
      білий
      голови стинав
      драконам
      ну а чорний
      греблі рвав
      у сні

      ми ділили
      землі і щосили
      намагалися накрасти зір
      ранок запалив нам
      білокрилий
      сонцем закрутив
      той чорний звір

      стали на порозі
      шкода часу
      кожен залишився
      при собі
      білому бракує
      трохи басу
      ну а чорний
      менше би
      хрипів

      попросив я
      щастя всім
      у Бога
      неба
      непокритого свинцем
      білий каже:
      що тобі від того
      ну а чорний:
      що мені за це

      12 Жовтня, 2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. тут i там
      назбирав доріг
      осінній день
      у торбину виткану
      зірками
      не забрав мене
      туди лишень
      де міняють
      серця стук
      при брамі
      на сльозу з очей
      і білий пух
      для якого
      не існує
      вітру
      де немає слів
      що ріжуть
      слух
      ні думок
      збентежених
      ні титрів
      тільки ходить
      босоніж душа
      називає травами
      тумани
      не шукай там всіх
      які лежать
      там немає
      вигоди
      ні планів
      то ж ходи
      по колу
      чи літай
      чи співай
      про себе
      алілуя
      і пригадуй
      де колись був рай
      по якому серці
      він кочує
      і які гріхи
      відмолить біль
      а з якими
      неможливо спати
      знай
      що рай той
      тліє у тобі
      понад пеклом
      спокоєм
      багатий
      знай
      що ти для нього
      храм
      прихисток
      останній
      перехрестя
      де переплелися
      тут
      і там
      гроно
      янголів
      і зграя
      бестій

      22 Вересня, 2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    112. калюжами серця
      думки росли серцем
      як у дощі
      калюжі
      аби не їхала голова
      і не виступала байдужість

      аби зливалася мить
      і творила море
      на півслова глибокеє
      на відкриту горлянку
      просторе

      щоб мостів не було
      тільки хвилі тендітні
      лоскотали би нерви
      наче леза трави
      небо у квітні

      і кораблики душ
      пропливали би клином
      без гармат
      і суцвіттям вітрил уквітчали
      синь журавлину

      хай пливуть
      не спішать
      аж почнуть мерехтіти
      в повномісячній старці
      крихти згублених мрій
      з вогнища літа

      молоді береги
      хай виношує спокій
      припорошують сни
      в те
      що ранки проникнуть
      сонячним соком

      27 Квітня, 2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. сон про mi corazon
      бачу сон
      цей дивний сон
      диму змій
      і грамофон
      плаче про
      mi corazon
      і там te amo теж

      спить текіла
      на столі
      вся в червоному
      у склі
      а метелики
      малі
      для слів твоїх
      кортеж

      сон із диму
      і свічок
      до минулого
      місток
      напівподих
      напівкрок
      так ніби поруч ти

      а рукою
      провести
      розпливаються
      мости
      тільки дим
      густим-густий
      і грамофон затих

      не біда
      ой не біда
      все що маю
      те віддам
      за хвилини
      сам-на-сам
      і глибину очей

      за сльозину
      на губах
      тепле ліжко
      добрий дах
      за мандрівку
      по світах
      де ми на ти з дощем

      прилітатиме
      мій сон
      напівпух
      напівдракон
      і зганятиму
      зі скронь
      пташину сполоху

      як же трепетно
      мені
      розціловувати
      в сні
      з голови тебе
      до ніг
      губити подихи

      от би мати
      з того сну
      трохи світла
      на весну
      для покути
      за вину
      ніким не скоєну

      трохи чар
      для заборон
      і чекання
      на перон
      пісні про
      mi corazon
      про серце вгоєне

      13 Березня, 2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. дощ у душi
      дощ у душі
      краплини тебе
      мов день без небес
      він видихся весь
      у вірші

      спогадів дим
      очей глибина
      прозора без дна
      приходить у снах
      в холоди

      руки твої
      ця музика ласк
      у нотах тепла
      такою була
      мова їх

      дотику струм
      до скусаних губ
      я згадую гру
      гітару стару
      спрагу струн

      там від вина
      спокуса в крові
      у видихах свіч
      дві тіні і ніч
      пий до дна

      дощ у душі
      а світла на ґніт
      думки у вогні
      про серце мені
      розкажіть

      серця поріг
      освячення сліз
      відчуження ліс
      плачі журавлів
      і доріг

      солодко там
      де усмішка спить
      натхнення летить
      і знову на ти
      висота

      стисну в кулак
      усе що було
      що в небо вело
      вітрам всім на зло
      мить – зола

      де ти тепер
      утіхо моя
      у світлих краях
      де пухом земля
      де етер

      4 Березня 2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. тепла вгасаюча лелiтка
      коли тобою світ вже відболить
      як сад грозою в літнім завіконні
      коли любов’ю випалена мить
      золою опадатиме в безсоння

      я відбиратиму у тиші ніч
      і вибиратиму для слова клітку
      а зрізи крил гоїтиме мені
      твого тепла вгасаюча лелітка

      до сну забутого приб’юсь чолом
      як човен без рибалки безпорадний
      що має статится з твоїм теплом
      моя ще недоспівана баладо

      кому тепер я подарую бій
      що серце розголошує натхненно
      стає глибоким видих по тобі
      сніжинки щедро уквітчають вени

      я зупиняюся немов життя
      світлиною прикутою на спалах
      ховаю у блокнотик почуття
      у ямби і хореї у несталість

      світ катеринку крутить і пливе
      до перших нот бентежної стихії
      твоя лелітка раптом оживе
      і по щоці покотиться надія

      я загадаю сто тобі бажань
      і сто свічок палитиму до ранку
      хай розмивається у них межа
      де будувалися пісочні замки

      17 Лютого, 2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    116. певно небо сiре
      бурштину накопати
      чи піти в добробати
      чи кричати з трибуни
      про убогість фортуни
      ворожду між собою
      здачу Криму без бою
      про наругу над храмом
      і торгівлю з чортами
      що там ще на заваді
      скільки коштує зрада
      душі світлі й кульгаві
      все війна перетравить
      всіх вона приголубить
      цілуватиме в губи
      доки ті посиніють
      й матері посивіють
      нитка фронту гуляє
      мов шеврон пришиває
      ватних зграй кавалькада
      небо списане градом
      небо бідне і квилить
      про кандели і крила
      про дорогу криваву
      на вершину до слави
      про набої жовніра
      і прибої зневіри
      певно сіре не знає
      скільки пеклу до раю
      насолоди в отруті
      нагороди в спокуті
      але бій неминучий
      але серце співуче
      витирайте коліна
      гомони Україно

      15 Лютого, 2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. за любов
      1.

      за любов
      і все
      і допити до дна
      холодного вина
      треба йти
      що пройшло
      несе
      біле пір’я душі
      блюз дощу у вірші
      у світи

      (приспів)

      де з кожним словом
      кожна мить
      у серці ніжністю бринить
      і ночі виткані з краплин
      зоряних
      любові мова
      всесвіт – ми
      торкаєм пристрасті крильми
      хмільного неба дивний плин
      чар весни

      2.

      намалюй
      мені
      цю росу на траві
      що світанок привів
      золотий
      гнізда ласк
      і снів
      поцілунки вітрів
      все що промінь зігрів
      молодий

      (приспів)

      3.

      хай нема
      доріг
      за стіною стіна
      і злодійка війна
      знов на ти
      все мине
      і сніг
      напуватиме світ
      зодягатиме в цвіт
      ті сади

      (приспів)

      7 Лютого, 2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Охоронцю Ночі
      свічка світлом ранить
      виплакатись хоче
      що потрібно пане
      Охоронцю Ночі

      чи душі напитись
      солов'їних трелей
      чи жалі розбити
      об небесну стелю

      чи ножі гострити
      тихо наче шашіль
      чи молитву шити
      на надії наші

      хто живе війною
      той бідою зветься
      кровію святою
      серце запечеться

      а воно як поле
      маків що толочать
      не ходи тим болем
      оминай панотче

      там чужих немає
      тільки рідні діти
      інших я не знаю
      багряніших квітів

      інших не тримаю
      хочеш поділюся
      де вітрів ховають
      і як сльози ллються

      он біжить остання
      доганяє втрату
      через покарання
      вістоньку прокляту

      вістоньку чорнішу
      за твій плащ беззорий
      вже не в силах більше
      не ділитись горем

      а як є у тебе
      слово для відради
      поділися з небом
      наче димом ладан

      хай воно вдихає
      вилите із ртуті
      всіх що відлітають
      все що не забути

      24 Січня, 2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    119. тихо так на дні душі
      тихо так на дні душі
      я лежу і мрію
      налічу у небі шість
      кольорових зміїв

      серцем ковзають вони
      розплітають вирій
      завіконня сплять човни
      в гавані квартири

      сонце з видихами штор
      набігає в ложе
      трап до кухні – коридор
      на дракона схожий

      пожирає темноту
      чайником димиться
      ним я спогади мету
      сум і небилиці

      стіни – звабники для вух
      без розмови тиснуть
      я зворушую траву
      легеневу киснем

      і лоскочу кутик губ
      прошу в тиші милість
      у собі як на снігу
      відбиваю крила

      тихо так на дні душі
      у колисці світу
      лантух з німба снам поший
      хай збирають світло

      22 Січня, 2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. думки побiгли колом по словах
      думки побігли колом по словах
      і зупинити їх вже небезпечно
      і вже не храм – крамниця – голова
      кадила і лампади – недоречні

      торги ідуть за душу і життя
      за тридцять срібняків і кусень хліба
      за рідний за плечима рід і стяг
      за перше "геть" і за останнє "вибач"

      за право називатися людьми
      і неможливість бавити закони
      за ляпаси і птаху між грудьми
      з якої б малювалися ікони

      ніщо не йде до неба задарма
      ніхто не відлітає без причини
      і сніг живий допоки ще зима
      не спить війна і дихає у спину

      солоні подихи її у всім
      в немилосердних свіжих похоронках
      у безпритульнім вогнищі моїм
      в якім згорають простота і тонкість

      воно тремтить на спусковім гачку
      перекидається щораз на лики
      що тишу кришуть зойком нетривку
      таку безвинну і таку ще дику

      20 Січня, 2017



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    121. усе починається з кроку до тебе
      усе починається
      з кроку до тебе
      і те що назустріч
      і поштовхи в небо

      і сіль на губах
      і пісня в колисці
      хрести на гробах
      та спогади чисті

      надія на сон
      де мрія крилата
      п’є світло вікном
      і рветься літати

      наповнення слів
      у стислі легені
      ще вірш не згорів
      а рими зелені

      ще хочеться сліз
      вмирати від щастя
      і поле – не ліс
      і серце – не вкрасти

      стіни не знести
      бо винести можна
      кути самоти
      свою нетотожність

      усе відкриваєтся
      з Богом у серці
      і те що раниме
      і те що без терцій

      і сонце – здається
      долоню цілує
      душа одірветься
      ніхто й не почує

      і стане летіти
      пелюстям тендітним
      любов'ю над світом
      і піснею гріти

      19 Січня, 2017



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    122. де ти янголе
      чи дорога змучена
      кнайпами й хрестами
      чи то смерть заручена
      з холодом у храмі
      я себе не впізнаю
      мов слова молитву
      бо так тихо як в раю
      наче горлом бритва

      чи думки не вигнані
      а киплять смолою
      чи беззора вийшла ніч
      вкрила серце млою
      де ти янголе прилинь
      променем лелечим
      гості всі мої пішли
      і забрали вечір

      скільки випито вина
      істини не видно
      де той совісті дзвонар
      що покличе зридно
      на останню з барикад
      чи Святу Вечерю
      все якось воно не в лад
      в душному етері

      де ти янголе не спи
      на порозі Божім
      вже зап’ястя цвях пробив
      світ на пекло схожий
      і усі хто цілував
      обіймав леліяв
      стали тихі мов трава
      що без вітру мліє

      чи дорога змучена
      кнайпами й хрестами
      чи то смерть заручена
      з холодом у храмі
      я тебе очікую
      як Святе Причастя
      крука вже покликали
      і душа ще настіж

      17 Січня, 2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    123. у чеканнi вiдстанi мовчать
      у чеканні відстані мовчать
      а мовчанню є про що сказати
      про любов до сили і меча
      при нагоді світом панувати

      про купання в золоті й пітьмі
      де немає голоду для втіхи
      і про тихий плач і дикий сміх
      у душі що Бог тобі надихав

      у бажанні важелі надій
      а надії мають право жити
      мов каміння в колах на воді
      чи волошка у обіймах жита

      чи благання подолати біль
      не давати приводу для втрати
      чи плекати небо у собі
      чи перемогти а чи програти

      у сумлінні паростки удач
      а удачі пришивають крила
      із глухого вигнана кута
      набирає змаху віри сила


      незабутні кривди вибачай
      безборонне світло переховуй
      відшукай небесного ключа
      віднайди пегасові підкови

      у моєму голосі печаль
      очі погасили світло-зорі
      зорі наче сльози – їх не жаль
      жаль в душі невиплакане горе

      12 Січня, 2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. так буває
      так буває
      є любов
      і немає
      і оголене тіло верби
      у осінніх вітрах
      затихає
      скоро знов
      повертаюсь
      у непрохані очі юрби

      так буває
      без промов
      промовляє
      проникає куди не поглянь
      те яке від пера
      оживає
      так немов
      синь від раю
      що плекає у промені рань

      так буває
      не знайшов
      що шукаєш
      тільки видихи сніжні журби
      і знеструмлений страх
      не чекає
      перейшов
      задихаюсь
      у всім тім що так ніжно любив

      так буває
      бачить Бог
      та не дбає
      ти звикаєш до гри й покарань
      не насінням добра
      проростаєш
      і вином
      розбавляєш
      те своє в сто химер перестань

      так буває
      без обав
      наступає
      безвінків'я на свіжі гроби
      і не кожна гора
      снить Синаєм
      я не знав
      гірко каюсь
      наче листя любов розгубив

      1 Грудня 2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. постосiннє танго
      де небокрай
      по стежці журавлиній
      іде зима
      по опіки розлук
      опалий рай
      кривавить у калині
      і вже нема
      солодких мрій і мук

      скажи мені
      про що вітри говорять
      коли несуть
      по осені сніги
      душа у ній
      моя примхлива зоре
      любові суть
      де щастя навкруги

      скажи мені
      де наші дні погожі
      і не шукай
      у промені тепла
      у серці ніч
      на тебе мало схожа
      де зараз ти
      де місяця зола

      скажи мені
      як сонечко сідає
      на тій землі
      покинутій святій
      мої думки
      ясним вогнем палають
      кричать жалі
      у сивій самоті

      скажи мені
      куди журбу подіти
      вона без крил
      важка мов мокрий сніг
      немов у сні
      у бабиному літі
      не розгуби
      чим дихати би міг

      10 Листопада, 2016



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. ой правдонько
      ой правдонько мила
      ой правдонько люба
      куди ти ходила
      по гріх чи по згубу

      ходила де звірі
      ходила між люди
      де дні ще не сірі
      і легко у грудях

      блукала очима
      голодними світла
      між крил за плечима
      по сідлах і мітлах

      дороги питала
      водиці і хліба
      і сонце вітала
      у проблисках німба

      на тебе чекала
      в порожнім вагоні
      у місті-вокзалі
      у Божій долоні

      чекала хотіла
      тобі розказати
      про все наболіле
      і болем багате

      чекала прохала
      у вітру погоди
      свічею згорала
      до рані приходу

      купалася в зорях
      що мерзли в криниці
      в полях що говорять
      плекала пшеницю

      в боях гартувала
      відвагу і силу
      та сліз не ховала
      і горем не вбила

      вмирала благала
      у небо вростала
      молитвою стала
      і листям опалим

      ой правдонько люба
      ой правдонько мила
      знекровлені губи
      обрубані крила

      31 Жовтня, 2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. світла чистого криниця
      світла чистого криниця
      моря зір
      глибина
      ніч блукає по зіницях
      гасне зір
      де вона

      де вона
      дороги колом
      забивай
      забувай
      невесна
      думками голо
      згуби рай
      сон-трава

      перейшла біда пороги
      неба цвіль
      чужина
      і вирує до знемоги
      в серці біль
      бо війна

      бо війна
      голодна й хвора
      пекла жар
      раю гам
      тиша сколота від горя
      краю жаль
      не віддам

      не віддам свитину в зорі
      і доріг
      де ходив
      по душі моїй прозорій
      промінь збіг
      молодий

      дня опала
      позолото
      ти церквиць
      не коси
      йде не злива
      я
      на дотик
      з громовиць
      і сльози

      22 Жовтня, 2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. козацька доля
      доля - дике поле
      ковила - не жито
      та дорога квола
      а та друга - бита

      там чекає ненька
      з батьком на вечерю
      вулиця старенька
      стукає у двері

      там шаблі і січі
      з кров'ю сіль і вина
      ворон зграю кличе
      де цвіте калина

      як же мені ненько
      цвіт не боронити
      вулицю стареньку
      ковилу і жито

      як мені лишити
      степову ватагу
      буду в бій ходити
      з малиновим стягом

      не чекайте рідні
      ви мене до столу
      отака то видно
      козацькая доля

      5 Жовтня, 2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Оснiжений вальс
      плачуть листям осінні гаї
      відпускають у вирій зозуль
      не жалій моє серце ти їх
      небо чисте і вільне від куль

      за ночами проносяться дні
      та за ними тужити не варто
      і шукати притулку у сні
      наче щастя у краплених картах

      легкодухих сніжинок танок
      та дитинна розвага і втіха
      хай зігріє надію вино
      не сумуй моє серце а дихай

      хай кружляє у віхолі світ
      і готує для кроку знемогу
      та не вічний той білий політ
      як терниста дорога до Бога

      то так просто іде то іде
      біль небесний що душами хворий
      моє серце вертайся ти де
      там де мрії злітаються й зорі



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. бiлокрилий вальс
      в бальному вбранні
      ходять нині дні
      то кружляє сніг
      з вітром на вікні

      проситься до вас
      в цей непевний час
      в танці ожива
      білокрилий вальс

      білий-білий світ
      двох сердець політ
      де розтане лід
      там любові цвіт

      проситься до вас
      в цей непевний час
      в танці ожива
      білокрилий вальс

      там рука в руці
      подих на щоці
      мандри-манівці -
      погляди оці

      проситься до вас
      в цей непевний час
      в танці ожива
      білокрилий вальс

      22 Вересня, 2016



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    131. стодола
      де той ґазда
      до раю покликаний
      де та ґаздиня
      за ним вже пішла
      де дороги
      забуті що виткані
      ніби серце
      яке без тепла

      плаче пилка
      за зрубаним деревом
      пилки сльози –
      зубчата іржа
      цвях невбитий
      крізь тіло у черево…
      мріє стати
      душею ножа

      і закохані
      в землю некопану
      дві лопати
      навшпиньки знялись
      за хрестами чапіють
      високими
      що впиралися в небо
      колись

      у затишнім кутку
      павутинному
      зайчик сонячний
      сів на косу
      у стодолі
      у колі родинному
      кожна річ має місце
      на сум

      там за дьогтем
      дверина порипує
      за мітлою
      питається двір
      до котихи
      давно уже дикої
      не прийшло молоко
      до сих пір

      ні щура ані пса
      ранку прозірки
      ворох сіна –
      не подих трави
      одарована
      холоду позирком
      тиша тулиться
      сном до сови

      краще райського
      сад за стодолою
      там немає
      спокуси плодів
      соловейко
      наснагу оголює
      заспівати про гай
      прилетів

      залишаються перси
      налитими
      спілих яблунь
      і вишень і груш
      де ті ґазди
      пішли за молитвами
      де приймає Бог душі
      як душ

      14 Липня, 2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. думками поринаю в себе
      душа і тіло –
      ніч і місто
      не гріх
      піти
      чи пересісти
      несила
      втому перейти
      у тиші гострені кути
      тримають в голоді легені
      і кров
      у подиху шаленім
      змиває сутінками сни
      рожевими росли вони
      і пахнули дощем в пустелі
      без них
      для мене небо –
      стеля
      а вікна –
      очі порожнеч
      душа і слово
      щит і меч
      думками поринаю
      в себе
      там сто галактик
      просять неба
      а віти літ –
      весни

      12 Липня, 2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    133. все буде чики-чики
      все буде чики-чики
      говорив Амор чоловіку
      трохи ножниць
      одеколону
      і записуйся в ален-делони

      все буде чики-чики
      він забавляв жінок без віку
      трішки фарби
      фену
      і чарів
      ви як ноти
      для гри Страдіварі

      падав сонячний випік
      сохла літність втягнувши шику
      пий де-інде свій час Бальзаче
      скинь
      дамам давність
      вилитість – мачо

      все буде чики-чики
      у Амора плани великі
      стануть лики на себе схожі
      і світлішими погляди
      може

      все буде чики-чики
      навіть душі
      які каліки
      розкидаються чайовими
      наче запахом проліску
      зими

      26 Червня, 2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. мовні мої ієреї
      хіба не ви мовні
      мої ієреї
      такі невимовні
      примхливі
      у слові
      хіба вам бракує
      любові тієї
      заради якої
      горіти готові
      і пахнути хлібом насущним
      і духом
      епох воскресіння
      по тризні руїни
      розбити грозою
      царину посухи
      хай дихає серце
      і сипляться стіни
      і душі добротні
      ґаздують тілами
      не просять земного
      лахміття
      і шламу
      дарів насолоди
      медів з батогами
      себе окриляючи
      тишею храму
      себе виставляючи
      вище крамоли
      розносячи світло
      мінливе
      та рідне
      хіба не ви мовні
      сумління престоли
      такі невимовні
      як війн вірогідність



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. калюжами серця
      думки росли серцем
      як у дощі
      калюжі
      аби не їхала голова
      і не виступала байдужість

      аби зливалася мить
      і творила море
      на півслова глибокеє
      на відкриту горлянку
      просторе

      щоб мостів не було
      тільки хвилі тендітні
      лоскотали би нерви
      наче леза трави
      небо у квітні

      і кораблики душ
      пропливали би клином
      без гармат
      і суцвіттям вітрил уквітчали
      синь журавлину

      хай пливуть
      не спішать
      аж почнуть мерехтіти
      в повномісячній старці
      крихти згублених мрій
      з вогнища літа

      молоді береги
      хай виношує спокій
      припорошують сни
      в те
      що ранки проникнуть
      сонячним соком

      27 Квітня, 2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. цвяхом вбився нинi рай
      цвяхом вбився нині рай
      болю свято
      вибирай не вибирай
      що приспати

      світе видуманий нам
      для покути
      ти не бачив де вона
      радість "бути"

      там сказали відійти
      тут лежати
      страх подумати що ти
      вже без тата

      страх подумати нема
      слів знайомих
      на устах його зима
      хто з нас вдома

      світлий пам'яті прибій
      ніби з храму
      ви вже разом тату мій
      ти і мама

      13 Травня, 2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. оживляючи вигадане
      не шукаю зручності
      і вигоди
      та й до Бога
      серце недовиходив
      обираю входи
      де є виходи
      оживляю те
      що раптом вигадав

      і коли здається
      перехрещуюсь
      а коли минеться
      за пісні берусь
      за пісні
      із присмаком калиновим
      за рядки
      тернові
      і осинові

      там лягає сонце
      сон купається
      до душі
      метелики злітаються
      у тобі
      до краплі болю
      рідному
      розцвітає дощ
      надії вікнами

      із того
      із перших уст почутого
      спалахне вогонь
      думками-рутами
      в морі нот
      від до
      до до
      схвильованих
      хай пливуть собі
      до мрії
      спомини

      23 Квітня, 2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. пiсня лучника
      доживаю в кольчузі цей день
      лук і стріли і свіжа мішень
      десятині мечів
      роздаю я ключі
      в рай звитяги і славних пісень

      присідає мов лев тятива
      гриву-пір'я між пальці хова
      у стрибку розтина
      наче серце струна
      груди поля де вітер співа

      наконечнику віснику сліз
      не один ти а з крилами ліс
      небо чорне ураз
      недалекий той час
      закипає кривавий заміс

      коні й люди і хвилі-біга
      влучне око рука не здрига
      не здригне ні на мить
      відпускаю летить
      гострочола моя дорога

      вже не разом стріла й сагайдак
      хто там більше тепер сирота
      допомога щита
      чи заглада ота
      невідомим ця мить пороста

      хто посіяв у полі цю прю
      той не Бог а засмучений Юр
      зграя душ вогняних
      де мандрують вони
      залишаючи тіло в бою

      19 Квітня, 2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. Блискавицi серця LXVII, вiртуально-мандрiвна
      1.

      як терикон подій насипали новини
      замайоріли лайками стрічки
      збігали байтами нічної павутини
      емоції прозорі павуки

      світлися у ніч віконця моніторів
      мов маяки для серця-корабля
      той вправно мандрував по серверах просторих
      немов би світлом сонячним земля

      2.

      він пропливав повз гавані з трьома іксами
      коней троянських випасав там спам
      минав ібеї відбивався від реклами
      як замерзало завмирав і спав

      у морі лінків наловив собі етеру
      такого з перцем втіхою до сліз
      мінялись на ходу лоґіни і манери
      в пустелі відгуків садився ліс

      3.

      армадами флотилії писак літали
      робили висадку і троль і клон
      божки тягли за Боже Вухо й наминали
      лиш модератором керований закон

      там віртуальна кров спливалася у ріки
      виходив з берегів словесний гнів
      і той кому адміни вкоротили віку
      у небо бану жваво загудів

      4.

      є острови якими походжають пави
      яким не видно світу за хвостом
      а їхню шию інше пір'я не цікавить
      як сплячому в навушниках рінґтон

      між ними кури бігають за ними півні
      ведуть бої без правил і без шпор
      і тільки дзьобик б'є не на належнім рівні
      стає безкурим того півня хор

      5.

      а барани і півні часто побратими
      у тих і інших роздуму на мат
      вже краще кістка для собак ніж сенс між ними
      є жовч в легенях був би компромат

      були би вороги й амаргеддоном ситі
      бо нерви головешки у печі
      той дзьоб-за-дзьоб чи лоб-у-лоб дай Бог прожити
      й не бачити Європу в параджі

      6.

      а що тобі кораблику пливеш та й годі
      шукаєш пристані притулку де
      благеньке світло слова світ новий народить
      і смайлика від клавіш приведе

      де ти наповниш трюми винами по вінця
      добротними як співи солов'я
      жаданими немов фата весільна жінці
      солодкими як в люлечці маля

      12 Квітня, 2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Блискавицi серця LXVI, влучномовна
      1.

      на серце присідає зграя
      подій невчасних круговерть
      хто втратив міру той стріляє
      словами влучними мов смерть

      бере проклін запанібрата
      за секунданта на дуель
      а той неначе секундатор
      тримає різку і шинель

      щось попадає неминуче
      а інше цідить в молоко
      ця підігріта балакучість
      збігає в скон за рубікон

      2.

      у блискавиці діти громи
      злі громенята як один
      так ніби по дорозі роми
      лишають небу сіль ходи

      та теє плакати не може
      сухе мов старість у гіллі
      тому вітри ту сіль ялозять
      мов зрубують прадавній ліс

      о вічні смертники розрухи
      сліпої долі орачі
      хто вам близький в словах по духу
      в того не пера а мечі

      3.

      ключі до раю дзеленчали
      намистом пафосних речей
      здригнулось небо замовчало
      немов без янгола плече

      слова билини домовини
      обгорточки не розгорніть
      там переховані причини
      заглади світла на війні

      стара свіча згора по свому
      нові підсвічники лишень
      що вам рідніше кров оскома
      солодка мрія від рошен

      4.

      полює день за тінню зранку
      за ніч добряче зголоднів
      слова не стріли полонянки
      коханки незгорілих снів

      там недоторкані кордони
      майданами вирує гнів
      небесна сотня за ікону
      чадіють кола у вогні

      там світла більше за всі смути
      у небо падає душа
      о як нам боляче збагнути
      куди наш потяг поспіша

      5.

      кричали вйо гаття чи вісьта
      і не жаліли батога
      влітало вилітало місто
      ловило в балаганах ґав

      цабе за ними доглядали
      доїли вправно раз на день
      ділилися надоєм вдалим
      із тим хто біса проведе

      та що коню волу верблюду
      на те й дорога і горби
      нести чуже не ждати чуда
      іди хрипи батіг люби

      6.

      нам очі відкривали вісті
      мов у прибій уламки шхун
      стояло на колінах місто
      як ніч на мандрівнім шляху

      приймало рідну кров у трунах
      журилося де класти груз
      похилий цвинтар з болем юним
      носився не звертав на гру

      оркестри духової з війська
      із нотами немовби цвях
      вбивала тих ідучих близько
      під крик душі не на словах

      7.

      о павутинко долі мила
      куди тебе несе біда
      які дороги воскресила
      чого тобі Господь не дав

      але летіти не згорати
      в долонях осені листком
      ще вітер підміняє матір
      мов по воді пливеш вінком

      десь там у серці зупинися
      аби весною зацвісти
      мені між спаленого листя
      набравши світлом висоти

      1 Квітня, 2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. Блискавицi серця LXV, спопеляюча вирiй
      1.

      я молився на тебе
      як на крилонька
      небо
      як на кару
      зневіра
      чи на тишу
      жовніри

      я молився
      і слухав
      як вростає
      у сухість
      неприхована щирість
      спопеляючи вирій

      2.

      ти миналася
      бігло
      у світлинах
      не стигла
      і у маревах впертих
      воскресала
      із мертвих

      ти давала надію
      не зберу
      що посіяв
      не сприйму
      що побачив
      що пробачив
      хай плаче

      3.

      хай стікає
      мов кров’ю
      те
      що вже не промовлю
      не пригрію
      у мріях
      в русі губ
      не розвію

      йде за певністю
      може
      світ
      на яблуко схожий
      обрій
      Євині руки
      дань солодкої муки

      4.

      дань близька
      і надривна
      бій краплинний
      по ринвах
      рій думок одичілих
      крій хвилинами тіла

      там де ти
      там відсутність
      скачуть
      стовпчики ртутні
      там де ти
      там немає
      непочатого краю

      5.

      там де ти
      там хвилює
      те
      що тишу пильнує
      я малюю
      словами
      несамотність
      і гамір

      несолодке
      безгрішне
      те покликання втішне
      ти
      мов кров
      у присязі
      поцілунок
      на стязі

      6.

      я тебе
      не ховаю
      не схиляюся
      знаю
      сон важкий
      мов облога
      і німий до знемоги

      та до неба
      відкритий
      мов до цокоту
      миті
      повертайся
      до сонця
      одаруй мене
      сном цим

      5 Грудня, 2015



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. Блискавицi серця LXIV, по-кручена
      1.

      яка любов
      таке і щастя
      він вже зайшов
      цвях у зап’ястя

      збігає з рук
      яса червона
      усівся крук
      хреста корона

      навіщо стих
      Бог знає звісно
      цей золотих
      душ перевізник

      2.

      птах крила склав
      бо небу важко
      без сліз й тепла
      як дну без пляшки

      в його очах
      світ помилився
      в простих речах
      кульгати вчився

      3.

      чого тобі
      посланце-круче
      і біль і бій
      живі-живучі

      невже пора
      звільнити тіло
      від мантри трав
      що шепотіли

      4.

      всіх пір пора
      до тла сьогодні
      згора зоря
      сльоза Господня

      душа з легень
      готує втечу
      кремезний день
      та кволі плечі

      5.

      у серце спис
      любове лийся
      синочку спи
      світи зійшлися

      вони в тобі
      я за світами
      по ранах збіг
      як світло в храми

      6.

      душі ковток
      у дзьобі тісно
      невже ніхто
      зникома дійсність

      ще мить мине
      уже не мучить
      рознось мене
      по мантрі круче

      7.

      такі ковтки
      мені світліше
      тремтять думки
      палають віршем

      зорі в рядках
      нема де впасти
      знайдеться цвях
      було б зап’ястя

      15 Листопада, 2015



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Блискавицi серця LXIII вид на пустоцвiт
      1

      один
      у дзвони б’є
      а інший
      там
      де люд
      то серденька поп’є
      то виливає бруд
      на голови отим
      хто згорбився
      стоїть
      смакує
      наче дим
      словені
      тьфу
      і їдь

      2.

      який тут сенс
      у чому суть
      цей декаданс
      коли верзуть
      сміття
      лишають на папері
      будують дім
      та забувають двері
      святе
      на віру не беруть
      зате
      кохаються в чорнилі
      ці чорнокнижники безсилі

      3.

      вони не ріжуть
      слово
      тнуть
      поеми
      глузду витинанки
      мазки
      розчулення шарманки
      беруть
      за зміст
      і просто гнуть

      4.

      так треба вміти
      мліти світом
      який
      душі не зачіпав
      не плакав серцем
      не опав
      обавами
      чи глибиною
      мов кров небесна
      голубою

      5.

      йому тремтіти
      пустоцвітом
      без права
      панувати
      світом
      моїх оголених думок
      духами
      пастками жінок
      любити так
      як смерть
      за крок
      і душу
      є куди подіти

      6.

      чого я хочу
      то
      чого ти хочеш
      заплющив очі
      і бачу сонце
      і не питаючи
      чи сон це
      іду назустріч
      Богу
      через війну
      через тривогу
      через себе
      свою знемогу

      7.

      хай душу
      треба розділити
      і хай відтак
      гойдає вітер
      моє незграбне тіло
      в знаменах
      серце б тріпотіло
      думками
      віддаль заросла би
      чекатиме на мене
      табір
      мандруючих в тобі
      віршів

      11 Листопада, 2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Блискавицi серця LXII, гостро-мiсячна
      1.

      гострий місяць нині
      хоч бери
      і жни
      у пугу совинім
      кольорові сни

      казка
      йде по лісі
      а за нею
      ляк
      вітер
      хмар не місить
      у траві закляк

      загляда у вікна
      темінь молода
      лик лампадний звикнув
      до обійм кута

      свічка тіні косить
      проявляє дух
      планів Барбаросса
      на свою біду

      2.

      покуть
      не для лиха
      там сидять жалі
      що шукають крихи
      на чужім столі

      сум за ясенами
      видува димар
      рубаї Хайями
      пломенів юрма

      час пускає соки
      бо зозуля спить
      одягає в цокіт
      неприглядну мить

      днів мара самотня
      сивіє в дівках
      вірить в рух зворотній
      в магію дзвінка

      3.

      а на тому боці
      стіни
      без ікон
      мов полуда в оці
      вікна-рубікон

      а за рубіконом
      місто мряку п’є
      вулиці-дракони
      дзеркало моє

      бачу зуби кутні
      кнайпами ростуть
      збовтує присутність
      серця каламуть

      слово виливаю
      лиш душа на дні
      жадібно ковтає
      рештки світлих снів

      4.

      черево кімнати
      вариво зорі
      помислів крилатих
      паростки доріг

      притуляю всесвіт
      груди
      до грудей
      прилітають весни
      сукні цвіт
      паде

      губ гарячий шепіт
      плетиво із тіл
      недоречність речень
      в морі почуттів

      аргументи
      й факти
      вичерпаність тем
      вибухи галактик
      азбуки же-тем

      5.

      очі-блискавиці
      стріли для сердець
      чар від них іскриться
      спокою кінець

      йде по півні місяць
      в пристрасті
      не мрій
      а кохай
      не бійся
      і кажи
      що мій

      ласки рай примхливий
      світла дитинча
      ти в цю мить щаслива
      янголи мовчать

      скільки ще літати
      рутою цвісти
      думати-гадати
      хто для нього
      ти

      6.

      серце мов дорога
      поміж орхідей
      що кому до того
      хай собі іде

      пристрасно вдихає
      паморочний хміль
      хай же не минає
      що дарує біль

      хай слова
      не варті
      погляду її
      не лягає карта
      не рятує сміх

      там
      за небокраєм
      сходяться світи
      там
      її немає
      серденько
      ходи

      21 Жовтня, 2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Блискавицi серця LXI, караван терцiй
      1.

      караван терцій
      болю емаль
      жаль мені серця
      світла
      не жаль

      птахо
      не бийся
      ти у вікно
      в осені рисах
      мокне воно

      мокне
      і сухо
      стиснену суть
      вітер розрухав
      падає ртуть

      2.

      падає голос
      тембрами в бас
      коло
      за колом
      блюзами
      в джаз

      доль грамофоник
      крутить мене
      голку розгонить
      карми сягне

      то попускає
      що не кажіть
      все
      що тримає
      подих душі

      то розриває
      колію снам
      треками крає
      просто хана

      3.

      пізно шукати
      ноти на ніч
      мантри крилаті
      серця вогні

      злив саксофони
      труби вітрів
      ломлять канони
      в джазовій грі

      в джунглях перкусій
      даху
      і ринв
      в повному русі
      відчаю ритм

      треба чекати
      неба
      і синь
      янголе-брате
      дай мені сил

      4.

      рай мені снився
      значить майдан
      в душу прибився
      словом гойда

      букви закону
      сковані ще
      і безборонні
      віра
      і щем


      5.

      край мені снився
      світ без рабів
      янгол спустився
      грав на трубі

      бавились діти
      в наших
      і тих
      снилося
      вітер
      сонце котив

      6.

      ранок з дурману
      вибіг
      і кляк
      в шинах майданних
      в холод просяк

      б’ють барабани
      люди мовчать
      нині настане
      їм благодать

      тим непокорам
      гідним небес
      стріне їх скоро
      той
      хто воскрес

      скаже
      вітаю
      діти мої
      прошу до раю
      в теплі краї

      тут
      і лелеки
      і журавлі
      сад недалеко
      душі незлі

      від побратимів
      й вірних сестер
      небо незриме
      чистий етер

      7.

      нота по ноті
      пісні ковток
      кляпом у роті
      море квіток

      душі палають
      свічі горять
      ні
      не вмирає
      наша зоря

      ні
      недаремно
      світ порожнів
      в час цей буремний
      в згарищах днів


      8.

      видих до вдоху
      неміч
      і крик
      тане потроху
      лиш до пори

      далі
      рішучий
      бій що трива
      серце озвучить
      рідні слова

      плач
      неодмінний
      мова
      гармат
      як нам
      у війнах
      класти хлоп’ят

      як нам дивитись
      в очі батькам
      слізьми пролитись
      їм по щокам

      9.

      так не буває
      на
      і бери
      той здобуває
      хто не коривсь

      серце гаряче
      б’ється в борні
      плаче
      і бачить
      край у вогні

      місце під сонцем
      той здобува
      хто на вогонь цей
      не на словах

      з покликом-боєм
      кинеться сам
      слава героям
      смерть ворогам


      19 Жовтня, 2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    146. трiшки вечiрнього блюзу
      трішки якось воно не так
      може речі не з того тіста
      чи танцює душа не в такт
      на панелі нічного міста
      з перемовленням чар вітрин
      у яких дорогі обцаси
      схоже хворий дощами ритм
      і бракує подіям басу

      з головою у небесах
      в мідяках наче зорях в шапці
      прошиває до п'ят краса
      відчиняє бездомний рай цей
      та у ньому нема садів
      цвіль доріг у плящині збоку
      блюз крикливий що там сидів
      набігає в байдуже око

      і худіє мов хміль юрба
      тільки шкіра і кості з тиші
      вчухне ратуші дзвін хіба
      ліхтарями бруківку спише
      ти не спиш ще те світло п'єш
      і від нього до ранку ситий
      наче гнізда надію в'єш
      пір'ям янгола губиш миті

      31 Березня, 2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. свiтанковi краплини
      нам світанок накапав
      годину від сили
      поділився напоєм
      солодким як сни
      ми сиділи гуділи
      про шило і мило
      про граблі і про вила
      підкови весни

      і церкви будували
      від першої чарки
      а по третій вбивали
      осиновий кіл
      у співучі легені
      засмаглі з цигарки
      у пригублені душі
      від хмелю м'які

      ми ділили кордони
      канони стирали
      усміхалися долі
      плювали на сплін
      і все більше крамоли
      в словах прибувало
      наливалася втома
      у чашки колін

      порожніли вітрини
      очей балакучих
      забиралося сонце
      на крижі стола
      ми складали все світле
      у те неминуче
      а на те запекуче
      кипіла смола

      обійми мене тихо
      цілуй невблаганно
      і не дай озирнутись
      тривоги жени
      хай дороги розбиті
      не смертельні ще рани
      і проміння зайчата
      на порозі війни

      обійми мене світом
      добрішим за милість
      і чистішим за краплю
      живої води
      нам світанок накапав
      годину від сили
      але ми не згоріли
      нас до Бога не змило
      як задутої свічки
      зворушливий дим

      25 Березня, 2016



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    148. променевий
      у променя натягнута струна
      до крихти серця в годівниці
      візьми тепло у вирій не минай
      моя розгублена жарптице

      неси його через орду снігів
      повз леду ковані палаци
      у сивий край молочних берегів
      у душ розмай у сон акацій

      неси його у доброті людей
      в очах тих рідних і далеких
      від променя струна тебе веде
      мов небо у журбу лелека

      15 Березня, 2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. я сльозина
      я сльозина в очах
      а навколо мене лиш ти
      у прозорого неба нутрі
      в'януть миті мов квіти
      горять мов листи
      наче подих останній зорі

      на життя полотні
      розмалюю сумне
      кольоровими снами дітей
      попіл серця на вітер
      прийміте мене
      раннім променем в човен грудей

      хай гойдає нас кров
      в теплих ріках судин
      сила - слово душа із вітрил
      є чому відболіти
      ти такий не один
      об якого день зуба гострив

      бо пульсує весни
      набігаюча мить
      кожна крапля виношує рух
      Бог у білому світі
      живе між людей
      у забутий мандрує мов пух

      я сльозина в очах
      а навколо лиш ти...

      10 Березня, 2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. те невмолиме
      малюй мені море на мокрій піщині
      даруй мріям колір у сонця краплинах
      я крихітний шерех душею віднині
      я небо заснуле на віях осінніх

      хай скрипка зустріне свого Паганіні
      а день усміхається довго і синьо
      я казка нечувана досі в дитині
      я ласка зворушена дотиком дивним

      хай миті погожі і сни зозулині
      не зійдуться клином у сум не полинуть
      я спокій вражаючий там за дверима
      я те невмолиме у тім невгасимім

      4 Березня 2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. ой жовнірики мої
      ой жовнірики мої
      зелен-свити
      море квітів море їх
      ран у світу

      море спалених доріг
      не злічити
      ой жовнірики мої
      де ви діти

      стихло серце у боях
      тиша мліє
      лине в пісні солов'я
      душу гріє

      на пагонах спить зоря
      сніг на віях
      храми у свічах горять
      дзвони сіють

      дзвони сіють імена
      незабутні
      проростає глибина
      в Божій студні

      скільки тої глибини
      світу треба
      від війни і до війни
      клаптик неба

      ой жовнірики мої
      кожен воїн
      що за правдою стоїть
      серце гоїть

      де надії по краї
      болю вилив
      ой жовнірики мої
      де ви милі

      4 Березня, 2016



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    152. перелiтний щебет
      відносно але цікаво
      думок перелітний щебет
      чи випито рань чи каву
      чи просто налито неба

      в дощівку зоря упала
      хвилюється перед Богом
      чи вітер в дощі приспали
      дороги й поріг знемоги

      леліє солодкий подих
      кульбабові парасолі
      чи осінь майструє сходи
      для першого кроку долі

      насвистує хто важливо
      чи птаха яка чи куля
      чи може крадеться злива
      розхристана і нечула

      хрести від руки на карті
      обози розбиті світом
      а може то смерті жарти
      і гинуть в окопах діти

      і дим із руїн змією
      ковтає нетлінь запеклу
      чи може то над землею
      не рай проліта а пекло

      і мати прозора квітка
      ні сліз ані слів лиш очі
      чи сонце заходить рідко
      чи серцем до сина хоче

      2 Березня, 2016



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    153. я твiй
      так легко
      роздягатися
      і розчинятися
      у музиці гойдання вій
      як важко
      зачиняти все
      ту лагоду пісень
      в якій
      я безперечно твій

      я однозначно твій
      у молодій траві
      у дивній голові
      в недоспіві забутому
      в капелі
      я постріл
      в серце менестреля
      і небо
      вигнане до стелі
      я твій
      я неодмінно твій

      яке гойдання вій
      у ясності німій
      у шепоті
      ти мій
      у диханні здобутому
      у ласках
      ти пропадаєш
      ніби казка
      коли життя
      міняє маски
      я твій
      я полум‘яно твій

      вміхнутися зумій
      тій самоті
      зимі
      тій пустоті
      не смій
      давати сталий прихисток
      і втіху
      в тобі
      проникнений
      до сміху
      в тобі
      у немочі
      сню тихо
      я твій
      стихіє
      неозоро твій

      бо
      о Боже
      бо

      так легко
      роздягатися
      і розчинятися
      у музиці гойдання вій
      як важко
      зачиняти все
      ту лагоду пісень
      в якій
      я одиноко твій

      2 Лютого, 2016



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. ой цвiте терен
      1.

      несеться вода
      ожива море
      брунькує біда
      спалахне горем

      могили посів
      скільки тих зерен
      на душі усі
      ой цвіте терен

      приспів

      ой цвіте терен
      білий мов лист
      аркуш паперу
      переплелись

      віра надія
      з любов'ю в тан
      небо німіє
      Божі уста

      2.
      як дощ перестав
      небо прозоре
      любов пророста
      міцніє корінь

      серцями солдат
      тиша кужелить
      дорогою в сад
      ой цвіте терен

      приспів

      3.
      а час дорогий
      хутко минає
      з дощів у сніги
      є і немає

      проснеться весна
      вибухне зелень
      і вирветься снам
      ой цвіте терен

      приспів

      24 Лютого, 2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. вiн iде
      1.

      він іде
      а за плечима день
      сто пісень
      з очима херувимів
      він іде
      несе в думках едем
      сто імен
      за обрій невмолимий

      (приспів)

      кожна мить
      почувається вдома
      як болить
      я у пісні зведу
      білих крил
      надихаючий помах
      ріки нот
      з океанами душ

      не тамуй
      сумом серце гаряче
      відпусти
      за вітрами жалі
      як є ті
      за якими заплачуть
      не мине
      світло тої землі


      2.

      він іде
      дорогою цвіте
      де-не-де
      вплітає в небо терня
      він іде
      і дихає едем
      мов душа
      хлібів у свіжих стернях

      (приспів)

      3.

      він іде
      хоч пахне смертю степ
      ніч паде
      на плечі чужиною
      він іде
      і чути як росте
      Божий день
      між болем і війною

      (приспів)

      17 Лютого, 2016




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. її малював
      1.

      її малював
      рікою зі світла
      невинні слова
      літали на мітлах

      і кутики губ
      не сум роздягали
      тремтіли від згуб
      невпинного шалу

      приспів

      хай серденько знає
      де стежка
      у рай
      пташина душа
      в’є гнізда
      де тихо
      іди
      не минайся
      світи
      не вгасай
      іскриною мрії
      краплиною втіхи

      2.

      хай осені сплін
      лягає на плечі
      у неї
      є він
      вона
      його втеча

      від злих язиків
      і друзів нещирих
      ще губи
      п’янкі
      хвилини
      не сірі

      приспів

      3.

      і світла ріка
      його поглинала
      і бігла рука
      порогами шалу

      зникали слова
      мов іній в осонні
      він рай сповивав
      в ажурне безсоння

      приспів

      3 Грудня, 2015



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. iз танго у блюз
      не молитвою
      з храму
      відпускати словами
      зупиняти очима
      до відчуження рис
      до кордонів
      між нами
      що дзвонили ключами
      подавались дверима
      у недавнім колись

      у думках
      до знемоги
      малювати дорогу
      не стирати
      що прагну
      у недотиках уст
      і ліпити з нічого
      кожну грань
      кожен огин
      мандрувати із танго
      у засніжений блюз

      ні летіти
      ні сісти
      осипатися в листі
      не жаліти падіння
      у обійми зими
      наші відстані
      вистріл
      але спогади чисті
      де цвітіння весіннє
      і незнані ще
      ми

      2 Грудня, 2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    158. освiтлюю i дихаю
      світалося
      на всі світи
      і засвіти
      далеке я
      у зорях
      стало гаснути
      і зодіак
      у холоді блакитному
      немов маяк
      розтанув
      поза вікнами

      до суєти
      дорогу ранок вистелив
      де я
      і ти
      дві одинокі істини
      і плаче сон
      за прихистками спокою
      ціна либонь
      за крок
      стає високою

      впереміж гра
      освітлюю
      і дихаю
      курли
      чи кра
      полине
      понад стріхою
      і що болить
      переросте
      у колоті
      у світлу мить
      де не вмовкає
      молодість

      безкрилий птах
      ці перелітні спомини
      бо у словах
      летіли невагомими
      і серця бій
      що поростає холодом
      уже не мій
      а чисте
      тиші золото

      зима от-от
      приспить снігами
      дні
      і ртуть
      із нагород
      є та
      яку жалі
      не вб’ють
      хай буде так
      аж до весни
      воскреслої
      любові смак
      вдарятиме ще веслами

      9 Листопада, 2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. тиха та вода
      тиха та вода
      лебедю сідай
      нічка небо косить
      крилами не бий
      пір’я не губи
      бо вмирає осінь

      сядь і не лети
      дай їй відійти
      край у тиші гострий
      з того бережка
      стежка утіка
      від очей на постріл

      як настане рань
      вістонькою стань
      розбуди цю воду
      осені нема
      в холоді зима
      перший сніг народить

      а тоді лети
      поза холоди
      сірою журбою
      серденько моє
      б’ється не стає
      лине за тобою

      8 Листопада, 2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. Боже як тихо
      Боже
      як тихо
      я сплю
      сонце ляга
      на ріллю
      небо
      пошите з калюж
      стежкою в’ється
      як вуж

      хмар на межі
      прибуло
      в них
      потонуло село
      легіт
      голубить сади
      Боже
      я сплю
      не буди

      мама
      з очима весни
      погляд
      безмежно-сумний
      сина свого
      вигляда
      мов за відерцем
      вода

      голосу
      вже не почув
      бо не лежу
      а лечу
      видно
      як поле горить
      падаю в небо
      на мить

      падаю
      наче зола
      болем згораю
      дотла
      і наяву
      не у сні
      тулиться янгол
      до ніг

      6 Листопада, 2015



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 6

    161. я живий
      не питай
      лебідко
      не питай
      звідкіля
      у слові гіркота
      то згоріли
      вчора при зорі
      побратими вірні
      і старі

      не розвіють попелу
      вітри
      самота
      не ділится на три
      і душа
      шукає вороття
      мов сурми
      на полі бою
      стяг

      я живий
      кохана
      я живий
      а на серці
      ями
      і рови
      і плече
      якого вже нема
      все пече
      бо дихає війна

      щоби маки
      в небо проросли
      ти у храмі
      свічку запали
      там їх поле
      по дорозі в рай
      там для болю
      непочатий край

      зачекай
      сльозинко
      зачекай
      янгол поруч
      куля не ляка
      мало пекла
      нашим ворогам
      помолися
      мила-дорога

      помолися
      за простих солдат
      за полеглих
      без імен
      і дат
      хто зі смертю
      часто
      сам на сам
      простягає руку
      небесам

      4 Листопада, 2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. чарiвна скринька
      з вином
      і дном
      звіряю час
      з колін
      до п’ят
      побігла стрілка
      пішли собі
      у хміль
      від нас
      ці іменини
      понеділка

      в дощі
      згубився мендельсон
      води непевної
      лезгінка
      вона
      мій світ
      і світлий сон
      ця привідкрита легко
      жінка

      ці очі
      прихистки сови
      а губи
      ласощі пізнання
      для неї
      серця наловив
      у слові
      мало-що-гортаннім

      гортаю миті-сторінки
      напам’ять
      відстані всі вивчу
      наш камертон
      кришталь дзвінкий
      для стін чутливих
      злоязиччя

      існує тисяча причин
      себе
      у дотиках лишати
      назустріч ласкам ідучи
      по тілу
      звивами багатім


      між павутинками доріг
      одна веде мене
      де саме
      пра-яблуневим цвітом
      ліг
      кордон
      у сумнівах адама

      в тенетах
      ніжного туше
      відсутні ноти
      з перебором
      і я
      відкрив її
      уже
      цю скриньку щастя
      чи пандори

      хай
      недобачені
      кути
      а остороги
      недочуті
      ми
      краплі
      в музиці води
      перед вінчанням
      в каламуті

      3 Листопада, 2015



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. люлi моя леле
      люлі моя леле
      хто там стежку стелить
      місяць круглобокий
      там де він там спокій

      там де він там спокій
      що несе до хати
      нічці кароокій
      в'язку снів кудлатих

      в'язку снів кудлатих
      тиху колискову
      дрімки для маляти
      мандри кольорові

      мандри кольорові
      на коні крилатім
      мрій вітри готові
      хмари розганяти

      хмари розганяти
      в сонячні росинки
      трави зодягати
      спи моя дитинко

      спи моя дитинко
      люлі моя леле
      хай тобі в зоринки
      янгол долю стелить

      1 Листопада, 2015



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    164. Божа вiстонька
      недолюблена переспівана
      у тумани окутана снів
      Божа вістонько несподівана
      я тебе не чекати не смів

      як же сталося ми не зналися
      ані полоху ані страху
      ти подією відкривалася
      мов проталини мак на снігу

      а не слухати не розрухати
      горя й радості світла й біди
      розродилася втрати духом ти
      і несила думкам відійти

      як посватали кривду з датами
      під гарматами нили поля
      там прощалися зі солдатами
      їхній біль і вітала земля

      хижим холодом серце сколоте
      мертвим слава а пам’ять живим
      шита вістонька віри золотом
      опустили церкви корогви

      недолюблена переспівана
      у тумани окутана снів
      Божа вістонько несподівана
      я тебе не прокляти зумів

      16 Жовтня, 2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. її ім'я
      погідний день
      волошкою пропах
      і назбирав доріг
      собі в торбину
      її ім'я
      горіло на губах
      мов на морозі
      китиці калини

      куди іти
      непрошеним думкам
      коли нема
      у відчаю порогу
      коли з відчуженням
      ти сам на сам
      і світ поділено
      як віру в Бога

      зігріє сум
      розхристані слова
      так тепло їм
      у місячному сяйві
      і те
      що голос
      в серці приховав
      проникне в стан
      він звикне бути зайвим

      і вже не чутиме
      себе
      й птахів
      чорнильний сплін
      ковтатиме папером
      як відчуття п’янке
      її духів
      у тісноті
      кімнатного етеру

      він обійматиме її
      у снах
      безслівно
      пристрасно
      у ніч безкрилу
      з вином вини
      пригублена вона
      та повернути час
      йому несила

      не бути кроками
      назустріч їй
      не гріти серце
      в злагоді
      і мирі
      він
      мов бджолиний
      вже безхатній рій
      без королеви
      у шаленім вирі

      і знову день
      волошкою пропах
      і назбирав доріг
      собі в торбину
      її ім'я
      горіло на губах
      мов на морозі
      китиці калини

      15 Жовтня, 2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. люблю її
      люблю її
      як янголи плече
      коли душі не слухається тиша
      той рай земний
      і глибину очей
      в яких лечу на сьоме небо
      й вище

      за дотик губ
      настояний в медах
      та море ласк
      гостинне
      і солоне
      вона мій струм
      вогонь
      і дах
      і срібла проблиски на скронях

      люблю її
      як яблуні свій цвіт
      коли він осипається
      і гасне
      люблю
      за слів жіночий смак
      і рід
      за крихітну зневіру
      і невчасність

      за прихисток весни
      і гавань зір
      ті сльози
      кошти теплоти
      і втіхи
      люблю її
      як грім
      відлуння з гір
      до однини
      коли нестерпно тихо

      люблю
      як промені складають день
      як материнське серце
      Божу Ласку
      вона
      неначе літній дощ
      іде
      та не читається мені
      мов казка

      та не приховує
      своїх думок
      то мляві
      то квітучі
      то тернисті
      люблю її
      немов непевність
      крок
      коли за ним стає
      високо
      й чисто

      13 Жовтня, 2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    167. болю мiй
      голубиний політ
      рими біг
      солі смак на губах
      далебі

      ноти блюзу
      на вітру трубі
      видуває цей день
      голубий

      ноти блюзу
      на вітру трубі
      видуває цей день
      голубий

      кожна думка
      сама по собі
      кожне слово
      гербарій для мрій

      то тобі
      квіти втіх
      болю мій
      барви дня
      крила сну
      серця бій

      то тобі
      квіти втіх
      болю мій
      барви дня
      крила сну
      серця бій

      ти не гострий
      і ще не тупий
      то так просто
      візьми
      і надпий

      спи
      мій болю колисаний
      спи
      не губи
      мої сни
      не губи

      спи
      мій болю колисаний
      спи
      не губи
      мої сни
      не губи

      то так легко
      устати
      й піти
      та не в силах
      палити мости

      поміж нас
      стільки болю мій
      днів
      у яких
      ми з тобою
      одні

      поміж нас
      стільки болю мій
      днів
      у яких
      ми з тобою
      одні

      1 Жовтня 2015



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    168. побратими
      мої побратими по зброї
      побільшало ран після бою
      безногі безрукі безтілі
      мов листя завчас пожовтіле

      на серце моє опадали
      трофеним вогнем проростали
      у душу наповнену ніччю
      за вас проливався мій відчай

      я зливою куль розродився
      і кров’ю ворожою впився
      ви неба загублений колір
      заручники пекла і болю

      у смерті заручини скоро
      лютує на підступах ворог
      а скільки везіння не знати
      отримала доля солдата

      а скільки чекати підмоги
      дороги від віри до Бога
      кмітливі у кривдоньки очі
      де впали там рай кровоточить

      де сіли і вештали круки
      млини поставали для муки
      і вітер думки наганяли
      молитви мололи до шалу

      кричала земля обідніла
      безного безруко безтіло
      для мене мої побратими
      ви ті що відходять святими

      ви янголи світла з мечами
      і все що стояло за вами
      ріднішого бути не може
      в цей день як на зло непогожий


      29 Вересня, 2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    169. часовiсть
      є
      й немає
      пісень солов’їних
      у гаї
      хвилини
      руїни стрімкої
      життя
      що спливає рікою

      суму зграя
      думки журавлино збирає
      у сонну артерію
      рине
      не кине
      тебе на коліна

      я триваю
      у видиху
      тканим кохаю
      у серці
      закутому в болі
      у слові
      що крає
      і коле

      і згораю
      забутим
      непізнаним раєм
      торкнися
      благання живого
      візьми тепле серце
      в дорогу

      може вкраєш
      мене неземного
      згадаєш
      у відчаю
      диких поривах
      в промінні
      що ллється
      по зливі

      і хто знає
      де світла душа
      виринає
      там певно
      веселки коріння
      впивається
      в небо весіннє

      не минаю
      щомиті цвіту
      облітаю
      я час твій
      невпинний
      і впертий
      що ситий тобою
      до смерті

      27 Вересня, 2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    170. я вiтер i вогонь
      в твоїх очах
      я вітер і вогонь
      запалений солодкими
      устами
      минуле наше
      тліє поміж нами
      мов серед лісу
      спалахи осонь
      так хочеться
      покинути цей сон
      немов покійних спокій
      стіни храму
      не все так само
      ой не все так само

      в твоїх словах
      так мало теплоти
      і простоти глибокої
      так мало
      це просто ти
      обожнюєш тривалість
      переривання дихання ходи
      це просто ми тепер
      не біль один
      а переповнення
      єдиним шалом
      як серця мало
      як же серця мало

      де та весна
      мальована крилом
      стрімких подій
      перепадів бурхливих
      де кожна мить
      нагадувала зливу
      в якій усе тремтіло
      і цвіло
      так хочеться
      того що відійшло
      і називало те життя
      щасливим
      піти красиво
      як піти красиво

      то він-вона
      то нерозлийвода
      то перше
      недовимовлене дихай
      то не останнє
      облітання сміху
      і подолання гіркоти
      в устах
      так хочеться
      щоб день той не настав
      коли в душі
      ні голосу
      ні втіхи
      нема і тихо
      ой нема і тихо

      16 Вересня, 2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    171. триматиму оборону
      ранок виловив сонцем тіні
      хутко вимикнув огляд снів
      в подорожній цей день
      осінній
      не мандрується лиш війні

      не вібрує забута тиша
      закривавив думками звук
      над окопами небо вище
      повпліталося у траву

      під бронею цвіте тривога
      і вбирає в себе з вогнем
      недомовки вітрів убогі
      про шалено близький едем

      про безмежно коротке право
      набирати в легені світ
      розплітати думки і трави
      у зозулі просити літ

      про суттєво банальні речі
      побратима плече міцне
      очі матері і малечі
      у яких вже нема мене

      про коханої поцілунки
      і про все що мовчить папір
      хто лежатиме скоро струнко
      хто шукатиме болю мір

      то здається що все деремно
      де ввижається
      там і хрест
      і впевняється
      хто непевний
      в силі праведній у небес

      і тому проти всіх законів
      проти армій голодних псів
      я триматиму оборону
      під непроханий бою спів

      я черпатиму міру оком
      вивільнятиму кулі з гільз
      хай те небо
      стоїть високим
      хай всихає
      те море сліз

      31 Серпня, 2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    172. не сумуй
      хто сіє сум
      збирає біль
      радійте хвилі
      перебіжній
      любіте Господа
      в собі
      натхненно
      виразно
      і ніжно
      даруйте викликам
      думки
      а на межі
      рятуйте сльози
      і стане
      голос ваш
      струнким
      а непохитно-світлим
      розум
      хай прибуває
      в дім
      тепло
      з потоками
      подій пророчих
      все буде так
      як не було
      а що було
      відмироточить
      хай очі спрагою
      горять
      душа
      як відлітає
      тихо
      у кожній іскорці
      зоря
      у вдиху затяжному
      втіха

      6 Травня, 2015



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. Блискавицi серця LX, мандрами свiтла
      1.

      у сніжно-крилій
      у круговерті
      блукає світло
      помежи смерті
      шукає серця
      що шви згубило
      і розійшлося
      вогнем
      по тілу

      мандрує снігом
      а сльози
      сміхом
      думки минає
      мов ласка
      втіху
      і припадає
      на ґанок святом
      на примхи
      бідне
      людьми
      багате

      2.

      то зірки листя
      що облетіло
      озолотило
      хрести й могили
      мости і вікна
      морозом скуті
      окопи
      ями
      підвали ртуті

      не пожаліло
      волоссю срібла
      дитині
      казки
      про рать у сідлах

      3.

      то військо бите
      глухе неначе
      плететься краєм
      між сном і плачем

      збирає сили
      лякає тупіт
      тримайся враже
      не глипай
      тупо

      за нами правда
      одна
      єдина
      в проміння травах
      тремтить країна
      тебе не шкода
      де дівся сором
      на милість пізно
      у яму
      скоро
      тобі негідний
      тобі стоклятий

      відкриєм пекло
      гарматній ваті

      4.

      війна не глипне
      душа не хлипне
      а сніг цей липне
      неначе в липні
      до крил бджолиних
      цвітіння липи
      прозорість вікон
      бог криги випив

      і день не рушить
      і ніч не втішить
      ці білі душі
      що вкрали тишу

      умовні грані
      між сном і шалом
      немов кохання
      якого мало
      чи неміч тіла
      у час падіння

      ці душі білі
      до посиніння

      5.

      до неба
      видих
      землі подушка

      і вже не видно
      що кров
      не юшка
      душі не чути
      між голосіння
      ні слів отрути

      ви мов насіння

      гостинність тиші
      два метри росту
      не треба глибше
      лягайте гості

      нехай насниться
      рай журавлиний
      хай ворог вчиться
      тут Україна

      6.

      дев’ятий місяць
      життя в утробі
      лети не бійся
      неси у дзьобі
      родині щастя
      лелеча доле
      там світлу впасти
      де Бог дозволить
      розраді бути
      маляті зріти

      молитв почутих
      і світла квіти
      нехай полонять
      тінь розворушать
      чи син чи доня
      яса у душу

      26 Лютого, 2015



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    174. Блискавицi серця LIX, облiтаючи вiдболiти
      1.

      усе
      що має відболіти
      нестерпно прикре
      і нудне
      ситніше
      ближче до корита
      в помиях рило
      день за днем

      2.

      таке
      що має облітати
      просохло
      до останніх жил
      сказати є що автомату
      коли у серці засніжить
      і кулі
      з дикістю стрімкою
      шукають місця
      для вини
      кривавою спливе рікою
      це бісоявлененя війни

      3.

      це переповнення емоцій
      і недоживлення подій
      ти на якому
      правдо
      боці
      найнепідкупніша з судів
      тобою
      їздять миротворці
      латаюсь хрестиком
      діла
      то їхня шия
      вік у шворці
      без опочивки провела

      4.

      кров
      на пагонах генерала
      цвістиме липою
      й вогнем
      чого ти
      правдонько
      шукала
      між тьмою вічною
      і днем
      кому ти долю дарувала
      з короною
      і кумачем
      той зняв твій лик
      із п’єдесталу
      і блазня виставив
      з мечем

      5.

      паяц в палац шмигнув
      і щиро
      роздав капусту паяцні
      коли б то я
      собі так вірив
      на Боже ‘так’
      порожнє ‘ні’
      на п’яне ‘стій’
      тверезе ‘тупни’
      стисни скрути
      і відіжми
      загостення
      проходить тупо
      між дичиною
      і людьми

      6.

      та світлий той
      у кого свічка
      від вітру вільна
      і задух
      несе мене венозна
      річка
      у море кисню
      упаду
      насолоджуся
      кругозором
      багатим стану
      на сльозу
      і небо
      у душі прозоре
      опеленаю
      у грозу

      7.

      давися владою
      паяце
      лякай проказами
      вогнем
      ти вклав багато
      сил
      і праці
      аби приборкати
      мене
      але любов
      росте не з кусня
      не з крихти
      з царського стола
      давися
      поки сам не луснеш
      ла-ла ла-ла
      ла-ла ла-ла

      8.

      весна в любов
      а та на серце
      лягає наче там сніги
      немов холодний світ
      помер цей
      а з ним душа
      і вороги
      і виросло
      в безхмар’ї небо
      що жоден постріл
      не візьме
      мені би трішки сонця
      ще би
      і покурличе в мандри
      смерть
      і роздаватиме надію
      тепло і радість
      той кого
      так легко
      розпинати вміють
      прикрившись іменем
      його

      24 Грудня, 2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    175. it roughly rhymes
      so what
      it roughly rhymes
      is that
      the biggest
      of the crimes
      when words
      won’t stick
      they are
      light snow

      a world to pen
      the word I owe

      I’ll catch you one
      the holding breath
      a ray of sun
      in dry wine glass

      unfolded blinds
      the truth to bare
      in barefaced minds
      and choked up air

      the spring is near
      old mother spring
      exhale your fears
      inhale it in

      today some ditz
      will fall to bits
      today I’m fit
      to be alit
      and share some hopes
      with you
      my love

      the best of times
      for me
      to go

      when words
      won’t stick
      they are
      light snow

      the world I know
      “…long time ago…”



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    176. жива душа
      жива душа бурхлива мов перон
      об неї оббиваются пороги
      щасливого вистукування скронь
      незбутнього бажання остороги

      у неї більше віри ніж подій
      і не бракує пісні для розради
      душа крокує певно по воді
      до перших у чеканні снігопадів

      до повного відчуження доріг
      і хибної нестачі антуражу
      жива душа тепліша від зорі
      промовніша за дух лісів у сажі

      пташиним небом ділиться з людьми
      насушним хлібом і вином частує
      у крихтах серця в прихистках зими
      плекає світло що життя вартує

      лети до мене ластівко лети
      звивай гніздо під крівлею надії
      моя весна мов спалені листи
      давно вже спопелилася та гріє

      4 Грудня, 2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    177. бiлий бiль
      позбувалися землі
      журавлі
      гірко їй
      позбивалися дощі
      у душі
      у моїй
      а молитва мов зоря
      з вівтаря
      не зійшла
      і так бідно на устах
      просто жах
      ла-ла-ла
      що виходило не йде
      і ніде
      не майне
      що заходило сплете
      цей етер
      в голий нерв
      за думками правди край
      гри гора
      гра горить
      Боже серце не вмирай
      відбивай
      кожну мить
      від годинника ходи
      у доби
      очі злі
      стало мало доброти
      добре тим
      хто в землі
      пахне тиша ялівцем
      чебрецем
      у чаях
      і блукає жеребцем
      неба щем
      у боях
      аж до опіку цей сплін
      до колін
      голова
      позбувалися землі
      журавлі
      а трава
      зодягалася у ніч
      в чари снів
      заметіль
      на нічийному коні
      у вогні
      білий біль

      26 Листопада, 2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    178. Блискавицi серця LVII, докрапкова
      1.
      тримається море
      за землю прибоєм
      впираються гори
      у небо собою

      вода за водою
      розносяться ріки
      землею святою
      вкриваються віки

      впиваються нерви
      де біль щойно вижив
      сідає на стерво
      те чорне і хиже

      моя неслухняна
      розрадо в розлуці
      ти стала дурманом
      співцем революцій

      2.
      голодному кусень
      каліці опора
      вона мене дусить
      мов грудочку корінь

      докором відспівом
      повісткою цинком
      проривом пориву
      прикметами жінки

      у сонце пірнає
      до ночі не видно
      де тінь засинає
      що зріє єхидно

      на пальцях рахунок
      загнув три і досить
      вдих видих і руна
      небес у волоссі

      3.
      кому б не давала
      ті ситі та кволі
      ті горя не знали
      ні правди ні волі

      кого б не любила
      ті вибились в люди
      як шиби у вікнах
      чи кулі у груди

      чого не зазнала
      те стало виною
      в законах конало
      кропило війною

      4.
      при втрачених милях
      у страченім часі
      я прагнення штилю
      приборкання лясів

      годуй мене вітром
      долонями ватри
      думки омакітрюй
      хвилинами мантри

      йде сонце по нитці
      вольфрамовій – губить
      думки ясновидців
      мов цноту до шлюбу

      богине натхнення
      проріднице роду
      чим повні кишені
      твої мілководі

      5.
      привіт немовчання
      вітай мене глумом
      я тиші вагання
      у пригорщах суму

      я сон з гіркотою
      проснутися бідним
      візьми висотою
      мене у щось рідне

      візьми глибиною
      як очі з ікони
      чи небо виною
      за кров териконну

      бери не дивися
      дешевше не буде
      я вже відмолився
      і чистий до суду

      6.
      як бідним багаттям
      приручена темінь
      так роду розп’яттям
      приборканий лемент

      хвилина на спокій
      бо друга на збори
      дух втішного кроку
      у скриньці Пандори

      а вітру – на шепіт
      і танець пилюки
      в безокому небі
      хлюпоче розлука

      мене Бог малює
      стирає до крапки
      віршем заночую
      до першої згадки

      31 Жовтня, 2014



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    179. Блискавицi серця LVI, божковокартопляна
      1.
      коли з головою
      діагноз невтішний
      приходить з конвоєм
      по серце Всевишній

      до себе пригорне
      раниме і видне
      залишиться чорне
      скалічене в злиднях

      те чорне взуватиме
      злобу у берци
      душа будуватиме
      мури для серця

      безвітряно там
      де в баки забиті
      ламіття і шлам
      безтямної миті

      2.
      орел на шевроні
      що дивиться вовком
      хабе без пагонів
      зі шлунком перловки

      божком картопляним
      помічена стрічка
      і погляд в незнане
      як суки – на тічку

      кораблик венозний
      в пробоїнах трюми
      команда стервозна
      від голки і гуми

      3.
      дорвешся до зброї
      і станеш вбивати
      хоч Бог не з тобою
      а там – чиясь мати

      твій битий отаман –
      насіння монголів
      коріння бедламу
      курликання голе

      4.
      думок павутина
      попався – світ виссе
      тобі зла година –
      наповнишся бісом

      і бісом і басом
      командного рила
      наточаться ляси
      освятяться вила

      і хвіст медсанбату
      поплентає ззаду
      щоб мух відганяти
      як подих – на ладан


      5.
      не страшно без Бога –
      не сумно без пісні
      дорогу зачовгав
      як право на дійсність

      горить чужиною
      натхнення мочити
      терпіння за мною
      попереду жито

      те жито налите
      як перса жіночі
      приляг би спочити
      та в землю не хочу

      6.
      де сонце здається
      в полон дощовиці
      там доля сміється
      і тіні не ниці

      хатин головешки
      стерня безголів’я
      тут янгол не мешкав
      тут попелом сів я

      розбурений градом
      понизаний дроном
      лежав і не радив
      де спить оборона

      де міни чекають
      на крок відчайдуха
      а простір вникає
      в контузію вухом

      там ніч наступає –
      каблук на комаху
      а серце спиває
      опінення жаху

      7.
      дорога у ямах
      як відгомін віспи
      знівечені храми
      по свіжому різьби

      дзвіниць колотнеча
      по довгій мовчанці
      серйозність у скетчах –
      сліпих дикі танці

      глухих теревені
      німих Божі знаки
      і гупнутий Лєнін
      як зварені раки

      метал кольоровий
      чи камінь гранітний
      лежать ніби слово
      про небо нерідне

      30 Жовтня, 2014



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    180. вiд подиху до подиху
      від вина до оцту
      спрага вічності
      а від подиху до подиху
      життя
      в суєті немає лаконічності
      в лаконічності цвіте
      Господнє Я

      білі душі
      сонячні метелики
      чорні душеньки
      сіріша миші міль
      що не день
      то відкриття Америки
      що не ніч
      то тіні пишна цвіль

      наливайте сонця
      повні келихи
      хай нап’ється простором
      дорога в ніч
      і нехай вона любов’ю стелиться
      перед серцем на в’юнкім коні

      кане все
      не напасеться молодість
      мудрості не розкуштує божий смак
      ляпнуть
      сер
      коли вас врешті холод з’їсть
      і корінням доторнкеться ребер мак

      до солодких уст
      що пахнуть ясністю
      домандрують певно паперові сни
      світ зі слів вийматимуть погаслий цей
      мов сухий сірник
      займеться серце ним

      і горітимуть картини сонячні
      місячні – гаситимуть старе ниття
      це мій подих
      триста літ безпомічний
      смакуватиме святково
      як Різдво й кутя

      це мій погляд
      у слова закутаний
      розвиватиме
      мов стежку
      простоту
      а моїми рутами і Крутами
      полонитиме все те
      що на льоту

      ще
      напевно
      вулиці насіються
      перехрестяться й розвузляться в дахах
      то вони сьогодні в скруті миються
      потопають в зелені
      гріхах
      снігах

      то мені бракує того відчаю
      аби впитися крамолою для душ
      то не мною підчобіття вквітчують
      то не я з легким хрестом на суд іду

      денного сміття хвилини носяться
      наче осінь з мертвим листям по зимі
      і до слів моїх глибоке проситься
      щоби присудок не дихати не міг

      я не той
      хто бігає за славою
      а на чорний день білило і багнет
      повертаюся думок отавою
      дозріваю грішно
      як в раю
      ранет

      попустивши віжки світла й голосу
      до останніх крапель істини живу
      синім небом
      золотистим колосом
      першим снігом
      що розлігся на траву

      і немає в долі щастя кращого
      ніж ділитися насущним і земним
      зла межа проходить перед пащею
      тою пащею пропащою хани

      море сонця
      при пустелі місяця
      гори горя
      при долині снів знялись
      все моє тепло в долоню вміститься
      всі мої жалі відлуняться колись

      я до вас на спомини проситимусь
      як пожовкне перше листя
      і книжки
      так безпам’ятно
      до губ тулитимусь
      мов убогий промінь
      до країв щоки

      наділіть мене
      своєю ласкою
      із неласкою
      перегортайте теж
      на межі
      між дійсністю
      і казкою
      я живу і дихаю тепер
      авжеж

      21 Жовтня, 2014



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    181. Блискавицi серця LVI, зтенетчена
      1.
      що не день
      то п’ятниця
      що не ніч
      то шлюз
      я курсую в матриці
      променем
      у блюз

      попелом від вогнища
      набігає вість
      на оте голодний ще
      що болить і їсть

      2.
      за отих жовніриків
      що цілує смерть
      я б віддав цю лірику
      і все серце геть

      для отих покликаних
      до оглухлих меж
      я би зичив дихання
      і надію теж

      а для непокорених
      духом би спочив
      пухом – переораним
      ворогам – нічим

      3.
      горем не набавитись
      вам нові часи
      я не вмію славити
      втрату крові й сил

      я не знаю спокою
      як вітри – крила
      хай послужать
      кроквою
      ребра для тепла

      наше небо втримають
      ті
      в яких цвіте
      снами голубиними
      серце золоте

      вимітаю п’ятниці
      відкриваю
      шлюз
      скільки тої матриці
      промінь
      я
      і блюз

      4.
      хлопчики-жовнірики
      хто б не цілував
      хай вмирає лірика
      прийме Бог слова

      хай окопи дихають
      трепотом знамен
      за душею тихою
      зболений катрен

      а мені
      молитися
      вітром за крило
      а мені
      не змити це
      скровлене чоло

      кожному по янголу
      кожному по сну
      ями плачуть ямбами
      а хореєм – сум

      5.
      скоро Богородиця
      Сина приведе
      виродками родяться
      ті
      хто в пекло йде

      ті
      хто розпинатиме
      те
      що не вберіг
      всі дороги знатимуть
      де приляже сніг

      де хрести стоятимуть
      з видом звідусіль
      мати горе матиме
      а поживу – біль

      10 Жовтня, 2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    182. Блискавицi серця LV, пси i торгашi
      1.
      неспокійно
      на кордоні
      пси
      як в’язка забобонів
      брешуть мало
      ікла точать
      торгашів
      бездомних мочать
      хто цей рявкіт
      обітне
      хто до буди
      зажене

      згас вогонь
      по-олімпійськи
      зграя
      доросла до війська
      мало їй
      що в миску ткнули
      сало вчула
      мов у вулик
      пхає носа
      гаркотить
      рій укропиком
      кипить

      2.
      набігають
      сіромахи
      у бушлатах
      і без даху
      псина зграя
      ребра світять
      кожен стовп
      натхненно мітять
      а за ними
      торгаші
      гукнеш в тіло
      ні душі

      в цастві їхньому
      ні свічки
      ані роздумів
      на нічку
      та й навіщо псам
      ночами
      свічка Божа
      зло з ключами
      ходить там
      де тінь жива
      і покошена
      трава

      3.
      набігають
      бідолахи
      наганяють
      море страху
      морди
      дзявкають
      як вміють
      очі
      вперто скаженіють
      у тутешніх
      у дворняг
      віднімають
      хліб і дах

      в торгашів місцевих
      також
      ні душі
      а тіло
      раком
      у такій
      чіткій манері
      їм дивитися
      на двері
      мріяти про дьоготь
      бо
      рипне під хребтом
      жабо

      4.
      в забугрових
      пацифістів
      планів сто
      для грузу двісті
      де посадяться
      берізки
      і застигнуть
      обеліски
      буцегарня
      й гицлі
      тут
      в кожну буду
      кістку
      й лють

      а мені
      по барабану
      хай та кістка
      в горлі стане
      цвинтар любить
      ласувати
      ось тобі
      цукрова вата
      трохи тріснуте
      жабо
      вибачай
      таку любов

      5.
      кров моя
      мов сік черешні
      найтутешніша з тутешніх
      найналитіша з розлитих
      вам
      її не перемити
      не відмити
      з рукавів
      це не я
      мій рід кровив

      це мене
      здирали з карти
      і укропили
      у жартах
      румигали
      ніби січку
      виїдали
      в п’ятирічках
      приручали
      як Дніпро
      я
      землі цієї
      кров

      6.
      то ж не вам
      торгашне бидло
      це питво
      і теє їдло
      забирайтеся
      до суки
      хай бере вас
      на поруки
      і встромляє дійку
      в те
      де опеньок
      не росте

      зась вам
      лан широкополий
      колір неба
      й ниви колір
      ці переспані
      та чисті
      піднебесся
      сонця листям
      на моє падуть
      плече
      хай воно
      мені пече

      7.
      так
      приїхали
      до суті
      (тут до рими б
      інша рима)
      подавися враже
      люттю
      розбавляю
      псячу тему
      сплячим вітром
      у гаремі
      попередніх
      блискавиць
      кличу пляшечку
      киць-киць

      я себе
      таким не знаю
      як гуду
      то відлітаю
      хай вино
      в мені гуляє
      є воно
      і жаль минає
      від сухої голови
      з ним спілкуюся
      на ви

      19 Вересня, 2014



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    183. Блискавицi серця LIV, теплокровна
      1.
      виринай
      нечутний кроку
      із високого
      в глибоке
      з безнадійного
      у зриме
      з безголосого
      в терпиме

      2.
      проголошене
      забийся
      приголомшене
      упийся
      недомовинами
      в тіло
      хлине серцем
      наболіле
      витікатиме
      з обставин
      полохливіше
      за трави
      ув обіймах
      косовиці
      що несе загладу
      в криці

      3.
      Бог сумний
      висить
      як досі
      у кутку
      де щастя
      просять
      при вікні
      що вивертає
      з душ дерев
      пташину зграю
      при відчитаних
      молитвах
      біль тупішає
      мов бритва
      пробирає ті
      хвилини
      де ти дихаєш
      мій сину

      4.
      чим ти дихаєш
      мій сину
      у руках
      твоя свитина
      у думках
      свічки погасли
      ой не ту дорогу
      пасли
      за вікном
      невтішні очі
      іншу
      хто тобі наврочив
      по тій іншій
      біль несеться
      б’є копитами
      у серце
      вибиває з нього
      камінь
      жаль сідає
      поміж нами

      5.
      жаль сідає
      осідає
      сивино моя
      святая
      ти торкнулася
      волосся
      мов калини
      пізня осінь
      і прогнала
      з вітром
      круків
      де не глянь
      одна розлука

      6.
      де не глянь
      одна несталість
      темно тут
      ясніше
      далі
      тепло ще
      зимніше
      нижче
      той творець
      хто перше нищить
      а вже потім
      ліпить друге
      без коня
      немає плуга
      без душі
      кістки
      і м’ясо
      без думок багатих
      маса
      а без тебе
      мій синочку
      три зими зійшлися
      в точку
      Бог сумний
      висить
      там досі
      у кутку
      де щастя
      просять

      7.
      тепла кров
      бо не спочила
      до душі
      пришили крила
      до очей заглянув
      морок
      день кона
      за ним
      ще сорок
      оминатиме
      це місце
      наминатиме
      груз двісті
      аж земля
      огрядно всяде
      і проникне
      сон в лампаду

      17 Вересня, 2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    184. Блискавицi серця LIII, фасована
      1.
      в канцелярії небесній
      не для псів
      а темних мас
      фасували чинно й чесно
      янголята
      ляк і фас

      пакували в громовиці
      по покарі
      грішним всім
      у штанах
      чи у спідниці
      чи з губами
      в молоці

      пакували і співали
      слава
      Нашому Творцю
      за хвалу похвал чекали
      та доносилось
      працюй

      2.
      покотився громовиці
      гнів
      парасолі полетіли
      снів
      відірвалися від тіла
      ледь
      мов душа
      що надурила
      смерть

      та душа
      що надурила
      смерть
      наче груша
      недоспіла
      геть
      наслуховує
      як нишкне
      дощ
      і не дивиться
      на землю
      сторч

      надурила
      та згоріла
      ай
      за душею
      за тією
      край
      край дороги
      непологий
      рів
      що стулився
      від вини
      між брів

      3.
      добре би ще знати
      що є в нас
      для нас
      йти з вітрами спати
      і будити
      час

      небо виміряти
      крилами млина
      по очах впізнати
      де є мілина

      і на громовицю
      вішати проклін
      бути очевидцем
      підняття з колін

      плавати у миті
      не тонути в ній
      тіло оживити
      в хлібі і вині

      добре би ще жити
      і не знати бід
      бути недопитим
      з огляду на лід

      з огляду на промінь
      мати довгу тінь
      спогади вагомі
      наміри святі

      4.
      не виходило
      не перший раз
      пасувало би сказати
      пас

      з ним ніхто не знався
      тільки пас
      той навколо шиї
      подих пас

      запасався холодом
      сюжет
      на устах розквітнуло
      уже

      тіла маятник
      спинив свій свінг
      тут був Бог
      тепер без Нього він

      тут був час
      подумати
      про зміст
      нерухомих уст
      до пекла міст

      викосила смерть
      останній нерв
      переспіла груша
      він тепер

      5.
      не вмирають
      з радості
      нудьги
      не шукають
      вітру на сніги
      на морозі не співає
      птах
      як на місці все
      не їде дах

      а як світ
      що Боже борони
      то немає міри
      для вини
      і здається вічною
      зима
      бо бракує тих
      кого нема

      6.
      громовице
      блідолиця ти
      а чи довго маєш
      тицяти
      тицяти у груди
      холодом
      на устах лягати
      золотом

      7.
      перше слово
      що мозолить
      град
      а наступне
      в серце коле
      кат
      про останнє
      про блюче
      не питай
      після нього
      або в пекло
      у пекуче
      або в рай
      після нього
      всі дороги
      жмут
      слух втрачає
      в кожній хаті
      кут
      як синів беруть
      привозять
      ніч
      голос рвуть
      і обіймають
      в сні

      дочекалося б на тата
      дитинча
      я би про останнє
      кляте
      промовчав

      9 Вересня, 2014



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    185. Блискавицi серця LII, роздолена
      1.
      крутиться під ногами
      листя мов циганята
      струшує рухи гамір
      бемкнув годинник – п’ята

      кров бузини в етері
      вулиці – карти в покер
      бункерні люки – двері
      вікна – очиська хокку

      2.
      в коконі міста – сквері
      в шатах у колір мокко
      Джона малює Мері
      з пляшкою Джоні Вокер

      з ласкою попід груди
      лоскотом у штанині
      лялькою Мері-вуду
      голкою в серці синім

      3.
      як не щебече щебінь
      так не минає схожість
      мертвого гілля в небі
      з поглядом перехожих

      фарби бракує думці
      білої як сніжина
      зникла помада в сумці
      схожа на лиск рибини

      4.
      губи позбулись речень
      очі – вимовну дальність
      з видихом впали плечі
      ніби фата фатальна

      Мері о люба Мері
      виплач свою незвичність
      з кокона міста – скверу
      вилети з першим стрічним

      5.
      сяде – згорить в цигарці
      стане сплітати кроки
      йти мов по струнах пальці
      сіяти сіль і вроки

      з нею не Бог – убогість
      межистатевих воєн
      груди – її пороги
      де два світи надвоє

      6.
      Джон у кареті білій
      в дранті що Мері прала
      з байтів зганяє вирій
      інша весна настала

      плюск есемес в мобілці
      рибоньки золотої
      киш перехожі-вівці
      з кармою некрутою

      7.
      у сльозовім каналі
      неба що в дах прибилось
      янголи два конали
      з ринви стікали крила

      добре що налітались
      зле що проспали долю
      просто її не стало
      просто його не коле

      5 Вересня, 2014



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    186. Блискавицi серця LI, пiдхребетна
      1.

      хребтом
      любили палицю
      до оніміння
      тіла
      руками
      розкидалися
      ногами
      тупотіли

      устами
      не кривилися
      ні скреготу
      ні рику
      і чухали потилиці
      коли троянський брикав

      2.

      а вуха
      чим набилися
      ці нерети
      без риби
      повилізали
      вилиці
      на бережину
      глиби

      а очі
      де дивилися
      навчилися
      минати
      країну
      що на милицях
      захмарні брами
      татя

      3.

      січе дорога
      ріже дим
      з півбогом
      і півматом
      у кожному
      подекуди
      гніздяться
      автомати

      у кожному
      перевертні
      тече не кров
      сивуха
      чола високого
      граніт
      вкриває лють
      і мухи

      4.

      не знати звідки
      зграя куль
      ворожа
      чи привітна
      складай кістки
      труну цинкуй
      хрести ліпи
      на вікна

      цей град
      паде
      на голови
      їм ніколи
      збагнути
      життя
      плакуче олово
      тіла і труни
      брутто

      5.

      литаврами
      тавтоване
      грудне
      моє терпіння
      я кулею
      гартований
      а на хресті
      сумлінний

      бо вірою
      виношую
      розпачливе
      кипіння
      воно мене
      уже не вб’є
      не кине
      на коліна

      6.

      як не приспить
      доріг зима
      і не присипле
      попіл
      а недовірливий Хома
      не доторкнеться
      плоті

      над небокраєм
      полечу
      багряний
      і плечистий
      я
      море щастя
      і плачу
      сумління
      небо чисте

      7.

      за полем
      ходить небокрай
      за тілом плаче куля
      як можеш
      Боже
      не карай
      очей моїх не стулюй

      і у пшеницю
      не клади
      твої палаци зріти
      як можеш
      Боже
      відведи
      малюй безхмарне літо

      8.

      біля дороги
      рів для трун
      попи димлять
      і піють
      я душу
      не одну потру
      хреста на ній посію

      це буде згадка
      про війну
      страшну й стодітну
      суку
      земля
      мов пір’я
      на труну
      опірено
      розлуку

      9.

      на думку вийшла
      голова
      немов на слід
      собака
      там недокурена
      трава
      там пиво вам
      і раки

      а манна
      сиплеться до ніг
      в дірявий мідний тазик
      а на війні
      як на війні
      життя
      розбитий пазл

      10.

      на кожне слово
      ставлю хрест
      наводжу з крапки
      жерло
      мій вірш
      мій постріл до небес
      і відпусти
      померлим

      то він
      вбиває голоси
      згорає сон і вата
      гудуть рядки
      душі баси
      зболілим
      гігаватом

      17 Липня, 2014



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. з вином до вини
      як місячне сяйво
      стече по дахівці
      залиє вікно
      за словом за зайвим
      полізе по цівці
      дратливе вино

      в душі спорожнілій
      луною полине
      бездомна печаль
      та вирине з тіла
      впаде на коліна
      мов янгол з плеча

      куток до куточка
      складе пантоміми
      знетемнена ніч
      мов кульчик у мочку
      пройде через вимір
      освідчення свіч

      думкам би дозріти
      попасти на сяйво
      чи бал сатани
      на мітлах летіти
      за словом за зайвим
      з вином до вини

      а осінь звивати
      в листок тютюновий
      втягати цей сплін
      і тихо вмирати
      щоб дихати знову
      відсутністю стін

      хай Той хто дозволив
      торкнутися рани
      своєї Хомі
      це небо оголить
      від гніву над нами
      данини зимі

      8 Жовтня, 2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. тонше тiльки змах
      тонка розмова тонше тільки змах
      життя повітря під крилом колібрі
      я пригорщами вітру неміч вибрав
      прорвало слово тишу і нема

      в несамовито-певній голові
      де вседозвілля подихи ворушить
      чекають воскресіння мертві душі
      закопують в думках себе – живі

      там вічно прибувають холоди
      надовго не затримуюся дії
      і сонце не купається в надії
      де місяць вийде чистим із води

      там переходять з війнами воли
      які тягли недавно мед зі сіллю
      і смерть справляє щонедень весілля
      де поминальні ломляться столи

      таке вагання – легше вбити лінь
      а від мовчання – краще вже кричати
      нехай хвилює свічку цнота хати
      то ніч прийшла із відрами по тінь

      не серце а збіговище доріг
      не співрозмовник а опале листя
      яке ж позавіконня голосисте
      яке воно недихання зорі

      то ж мало світу більше пустоти
      не зацвіли кути іконним духом
      та мироточить те що Бог прослухав
      і не зникає те що відпустив

      2 Жовтня, 2014



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    189. я не наважився покликати
      я не наважився покликати
      так не хотілося стиратись
      яка свідома і велика ти
      моя невиправдана втрато

      на холод вулиці нарвалося
      на неміч світла налетіло
      те що людиною вважалося
      у вузлику душі і тіла

      старезний світ узявся сипатись
      з того що ставилось на карту
      і вже нема від чого хлипати
      і прислухатися не варто

      а десь тепло з обійм навіялось
      знайшло собі нічний притулок
      навіщо очі ви посіяли
      при перших сутінках минуле

      спаливши кроки може вигорю
      тобою сповнений до болю
      то як вода що попід кригою
      хребта свого навпіл розколе

      хай неба синь з чорнила сірого
      відмиється і день прозріє
      я на ножах стою із вірою
      допоки в серці веремія

      19 Вересня, 2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    190. коли у шибу дощ постукає
      коли у шибу дощ постукає
      я болю ниткою вірвуся
      не називай мене розлукою
      моя невипита спокусо

      по лінії руки розходились
      непереконливо і тихо
      вже не такими як були колись
      для сну гостинними і втіхи

      не називай мене неспокоєм
      і серцем що тебе відкрило
      тінь опаде чужими кроками
      я саме те чого хотіла

      так мало сонця у твоїх садах
      так бідно яблуні вродили
      така холодна слів жива вода
      такі безвітряні вітрила

      не називай мене злим відчаєм
      нагодою вино сушити
      що не для тебе світ освічую
      до шиби краплями пришитий

      чого тримаєшся думками ти
      кому співаєш алілуя
      я не забув тебе обрамити
      у те що більше не почую

      18 Вересня, 2014



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    191. фаланги
      чи доживем
      до сівби горизонту
      наші стосунки
      на лінії фрону
      наші керунки
      у пальці зрослися
      дивляться в серце
      хортами на лиса

      в крапці над ‘і’
      ледь засовгані йоти
      грішні слова
      мов знецінені ноти
      і валідол
      переходить на зміну
      танцю вина в голові
      з анальгіном

      губ літаки
      бубонять і таранять
      вираз такий
      аж витріщує бані
      трупи ідей по ідилії
      струпи
      глиняний крам
      не тримається
      купи

      спалено простір
      пряміше фаланги
      це вам не інші
      стискати у танго
      це вже коли
      словники застаріли
      греблі пішли
      затупилися стріли

      військо спинилося
      флангами в боки
      справджує око
      де наслідки кроку
      ось вам і фізика
      в сенсі кухоннім
      яблучні бебехи
      на підвіконні

      ось вам і лірика
      трахнута тиша
      хочеш
      люби
      а як можеш
      навішай
      глянь
      зі сідничок
      білизна спадає
      де ті фаланги
      нехай обступають

      12 Вересня, 2014



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    192. нiч по периметру долонь
      де світло
      вибите з вікон
      з колін
      завіси гільйотина
      хвилин без тебе
      терикон
      переливається
      в причинах...
      у запаху
      від простирал
      твої обійми
      відбувають
      а дотик
      на устах вмира
      мов Єві сад
      у брамі раю

      ніч
      по периметру долонь
      така безока
      і глибока
      кочує
      подиху вогонь
      спадає за дверима
      спокій
      як дерева
      осінній блюз
      чи голосу
      капризні ноти…
      моє пристрелене
      люблю
      мов кров’ю мічені
      банкноти

      і відкривається тепер
      усе ненавчене
      збагнути
      серцебиття
      живе
      не стер
      із дихання
      бажання
      бути...
      у кожнім шереху
      війна
      між неминучим
      і минулим
      і нічия
      у тім вина
      що крила янголам
      зітнули

      12 Вересня, 2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    193. спи мiй синочку
      (колискова)

      спи
      мій синочку
      спи
      ще цуценята
      пси
      і янголята
      ті
      хто би
      твій край
      хотів

      випити кров
      до дна
      коситься
      чужина
      кидає око
      там
      де доживати
      нам

      спи
      мій синочку
      спи
      ще не будив
      не бив
      храму надривний
      дзвін
      хай подрімає
      він

      я запалю
      свічу
      влюляю
      полечу
      у колисковий
      світ
      в Бога простити
      літ

      спи
      мій синочку
      спи
      тато тобі
      купив
      коника
      гойда-да
      може мине
      біда

      скоро настане
      мир
      горя не стане
      тьми
      ще не родився
      день
      снами на схід
      іде

      спи
      мій синочку
      спи
      силоньки
      не губи
      віченьки
      затули
      в ніченьку
      що болить

      сон принесе
      тобі
      тата
      на білий світ
      сильного
      як Дніпро
      в жилах
      козацька кров

      9 Вересня, 2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    194. Боже коли можеш
      Боже
      коли можеш
      вборони
      від обійм
      скаженої війни
      від мерзотних
      і солодких душ
      відверни від мене
      Господи
      біду
      не давай
      вмирати марно
      дням
      вибачай
      мою бездарність
      я
      як умію
      так лелію
      і несу
      у словах
      і вчинках
      голос Твій
      і суть

      Боже
      коли можеш
      відведи
      як не напасть
      у Твої сади
      у Тобі
      зневіритись
      то гріх
      Бог
      коли забутий
      біль на всіх
      той
      кого не чути
      помира
      зароста
      його стежина
      в Отчий храм

      Боже
      коли можеш
      стань мені
      студінню
      в пекельному вогні
      ралом
      для весінніх піль
      билом
      на слова
      і біль
      важелем
      для янголів
      з плечей
      морем сліз
      куди любов
      тече
      сивиною дня
      золою тьми
      Боже
      коли можеш
      між людьми
      розділи подушно
      Світ Святий
      освіти
      світи
      світи

      8 Вересня, 2014



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    195. море зiрок
      море зірок
      змило свічу
      лічений крок
      світлом лінчуй

      жаль на жалі
      рань без вітрил
      край журавлів
      неба тротил

      білий в мені
      вибухне світ
      яма у сні
      мрії живіт

      слова ковток
      зваби сільце
      сонця жовток
      хмари яйце

      поглядів шлюб
      в ризах ікон
      Бога і губ
      зник рубікон

      спалений хист
      дух у золі
      списаний лист
      спас для землі

      спис на серця
      холод розлук
      син без отця
      правда без мук

      місто без сліз
      рай без людей
      в сонячний ліс
      подих веде

      в море зірок
      згаслих повік
      де кожен крок
      знає свій лік

      2 Вересня, 2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    196. таке сонце як ти
      у мене немає
      такого
      ясного
      погожого сонця
      як ти
      у вірі тримаю
      чужі
      неосілі
      зболілі
      збілілі
      світи

      світи
      не минайся
      надією
      дією
      мрією
      хвилею сил
      іди
      залишайся
      земною
      красою
      пролитою
      вістрям коси

      бо ти недопита
      на тіні
      розлита
      думками не вкрита
      вростай
      у тупіт копита
      у куряві збитій
      у дні мандрівні
      на хрестах

      бо ти невагома
      для храму
      і втоми
      у серці
      світлице
      служи
      не болю старому
      а мірі рухомій
      і свіжому лету
      сніжин

      20 Червня, 2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    197. оте
      оте невблаганне
      пручання думками
      оте небоманне
      блукання словами
      оте незатерте
      захоплення станом
      оте круговерті
      п’янкої омана
      оте переможне
      приборкання спраги
      оте вже не можна
      пройти без уваги
      оте вже не в силі
      прослухати глухо
      оте недоспіле
      народження рухів
      оте нерозбите
      некуплене щастя
      оте нерозлите
      багаття квітчасте
      оте непритомне
      замовчене маю
      оте небездомне
      відлуння ковтаю
      оте переломне
      прояснення тіні
      оте ще не повне
      занурення в синє
      оте пережите
      у краплях і крихтах
      оте перемите
      нехолоду мито
      оте бездоганне
      спонтанне вразливе
      оте барабанне
      накликання зливи
      оте балаганне
      заглади вкладання
      оте безустанне
      згорання кохання

      12 Серпня, 2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    198. Свiтлана Костюк - Зумiю все - Ukr-to-E
      Translation:

      I’ll do it all

      I’ll do it all… I will survive… and pass…
      Be furious, you Pilate and you Slayer!
      My soul which was enwrapped by vivid grass
      Can raise and fall… and feel each heaven layer…
      It’s tinctured with the pain and with affrays,
      It’s like a white preheated stone… thrown badly
      By Destiny on this the only way
      Where all humanity is praying sadly.
      As for a soul, there are no limits made
      Between the pain and joy, regret and sorrow,
      Though after you fly knives with sharpened blades,
      The war with self will reach its peak tomorrow.
      And who would hear you in this endless war
      Where Truth is shared not equally in boundaries…
      I whisper wistful songs and reach for more
      My spirit, goodness, and Ukraine, my country.
      I sing about a nighttime change for days,
      About the sun which shines above in glory.
      Oh God, please send us your true love embrace
      Among the fights and calmness of song stories.
      Let’s love the ones who’s “pro” and who’s “against”,
      Who is with us, who stays alone as island…
      Fulfilled with ever lighting powers’ sense
      Be blessed my burnt-through tear, be blessed my silence!


      Original:

      Зумію все... Усе переживу...
      Хай скаженіють палачі й пілати.
      Душа моя, загорнена в траву,
      Уже уміє падати й вставати...
      Настояна на болях і боях,
      Вона мов камінь, білий і гарячий,
      Що викинутий долею на шлях,
      Де всеньке людство молиться і плаче...
      А для душі не створено межі
      Між болем-радістю, між втіхою-журбою,
      Хоч вслід летять заточені ножі
      І йде війна - війна з самим собою...
      І хто ж тебе почує в тій війні,
      Де ділять правду...надто половинну...
      Вишіптую пісні свої сумні
      Про волю...
      Про добро...
      Про Україну...
      Про те, що замість ночі буде день,
      Що сонечку судилося світити...
      Поміж боїв, у затишку пісень,
      Пошли нам, Боже, ближнього любити...
      Любити тих, хто "проти" і хто "за",
      Хто тут і там, хто поруч і не з нами...
      ОсвЯтиться пропалена сльоза
      Наповненими
      світлом
      почуттями...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    199. диванна сотня
      наванговані зустрічі
      місце і час
      розцарьовані догми
      знегорені плечі
      до кісток перемитий
      політики джаз
      на чолі проступає
      панічна малеча

      моніторна квапливість
      іде на угар
      допікає вразливість
      зіниці на вату
      і протиснутий пальцем
      із клави базар
      проривається нетом
      мов горлом комбата

      криє матом небоже
      святе лайкане
      і запостить як факт
      нефільтровану дезу
      скільки там пролітало
      Парижем фанер
      хто з політиків носить
      макітри протези

      бум бомбезними фарбами
      бум-тарабум
      на пронизливі лайки
      в нас мода сьогодні
      вороги утікають
      до греблі гребуть
      жах побільшало духів
      в диванної сотні

      певно чули що кума
      забрали в АТО
      і собаку змололи його
      на сосиски
      ну а наш легітимний
      колишній батон
      прикупив монастир
      і тепер вже єпископ

      певно смаженим пахне
      де слизько було
      а недобрим занудить
      де півні не піли
      певно легко кричати
      хай здохне ху.ло
      донезмоги напхавшись
      попкорном поспілим

      хай огрядним сідилищем
      вим’ятий пуф
      а добротним вином
      недоживлені жала
      ще дзюрчать блискавиці
      б’ють словом "капут"
      пам’ять компом звиса
      у мишиних забралах

      розвелися на славу
      диванні мужі
      македонскі і черчиллі
      рембо-амбали
      як потягнуть волинку
      сичать як вужі
      пропадуть колоради
      гудуть віртуалом

      поле бою на RAM
      кіло_вати жере
      поле попису тролів
      невдах і бурчалок
      і ні куля ні дуля
      ніщо не бере
      аби тільки новини
      папужно кричали

      що там папки з війною
      чи порно з вінда
      під піжамним жилетом
      спивоване брюхо
      уперед браве військо
      бравадна хода
      заслуговує слів
      макаронних на вуха

      6 Серпня, 2014



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    200. гiрчитиме в менi вiйна
      стало сонце в росах на коліна
      птахою молилося за нас
      там за полем виросла в руїнах
      недослухана померлими луна

      підіймає вітер попелини
      розбиває небо сни воді
      то заходить в серце Батьківщина
      наче вістря списа в Божий Дім

      облягає вибухами гніву
      обіймає зашморгом боїв
      градом б'є в налиті зерна ниви
      в тихі груди матері моїй

      неміччю з плечей солдат спадає
      набирає світла в глухоту
      та нічого в неї не питаю
      на родинну ватру я іду

      хай мене минає зла година
      а як ні то проросту в ланах
      паростком Чигирина прокинусь
      і гірчитиме в мені війна

      1 Серпня, 2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    201. небо низького росту
      (під "верше мій верше")

      небо
      низького росту
      де ти
      моя дитино
      там де
      померти просто
      круки
      летять у гості
      чорна
      з вогню година

      чорна
      з вогню година
      очі позатуляла
      може
      щe не загинув
      бачили мого сина
      там де
      війна лягала

      там де
      війна лягала
      світе
      ти сивий наче
      душі повисихали
      труни позабивали
      злива
      не йде
      а плаче

      злива
      не йде
      а плаче
      там
      на землі розбитій
      сина
      і сну не бачу
      хай він
      мені пробачить
      вісткою
      нині вбитій

      вісткою
      нині вбитій
      в горі
      перегорілій
      як же
      на світі жити
      Бога
      й людей любити
      сину
      мій цвіте білий

      30 Липня 2014



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    202. течiя у колись
      що не день
      що не мить
      час паде
      і болить
      хто ти є
      придивись
      течіє
      у колись

      де твоє
      джерело
      в небо б’є
      де крило
      ріже даль
      в’яже синь
      і гойда
      голоси

      у душі
      висихай
      у вірші
      не втихай
      не німій
      від сльоти
      болю мій
      відійди

      світе мій
      розцвіти
      до-ре-мі
      розпусти
      відспівай
      ранній рай
      оспівай
      небокрай

      то моя
      течія
      що сія
      у боях
      і пече
      просто жах
      бо тече
      по ножах

      був туман
      і нема
      і війна
      мов зима
      обіма
      у димах
      відійма
      дух і страх

      небеса
      небеса
      ви краса
      і коса
      що не день
      що не мить
      час паде
      і болить

      25 Червня, 2014



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    203. вiзiя архiвимiру
      непоранені тьмою
      ранимі
      неприборкані вітром
      натхненні
      розростається вглиб
      архівимір
      наливаються світом
      легені

      опікає гортані
      убоге
      то оголені нерви
      і зруби
      то озолення серця
      небогом
      і від оцту порепані
      губи

      новина пороста
      новиною
      а жалі повиваються
      горем
      і відкашлює сонце
      війною
      вийшло крові сухотної
      море

      вийшло мало
      і дня
      і хвилини
      схаменутися
      Бога згадати
      тож немає
      для смерті
      провини
      як і кулі святої
      солдату

      і влітає метал
      відчайдушний
      розриває пороги
      і м’язи
      ось така вона
      зціплена мужність
      в ній заходиться тіло
      від сказу

      і радіє душа
      що вже вільна
      бо не ріже нутро
      крововилив
      залишаючи жадобу
      війнам
      а надію
      воюючим силам

      подавайте
      хуткіше набої
      розгортайте
      в блакиті пшеницю
      і ведіть небокрай
      за собою
      ще не займаний
      свій і без криці

      ворогам наворожуйте
      ями
      новородженим зрадникам
      гану
      ваші душі
      розбуджені храми
      ваше серце
      відкрите мов рана

      ваші очі
      важкі і глибокі
      бо побачене
      важко збагнути
      побратимів
      небеснії кроки
      через місиво
      тіл і мазуту

      а зима
      захлеснеться весною
      мов черга кулеметна
      в облозі
      вічна пам’ять
      пропахла війною
      освятиться в піснях
      й перемозі

      18 Червня, 2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    204. свiтла надихала любов
      світла надихала
      в серце любов
      кров’ю набігла
      грозою немов
      янголів сила
      ранок білила
      пісню звільнила
      з горла оков

      пісня окрилена
      вітром і днем
      в душу полинула
      вільним вогнем
      і пломеніє
      море надії
      долі намрію
      не промине

      вірити міряти
      щастя добром
      чутися птахою
      там під ребром
      бути собою
      моря прибоєм
      вітру напоєм
      пухом й пером


      4 Червня 2014



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    205. вiрш вiд руки
      кров прибуває
      потяг швидкий
      слово
      як вікна
      у білій палаті
      з неба надія
      вірш
      від руки
      марш патріотам
      із фаршем що з вати

      як тебе звати
      трупе ти мій
      в пасма зодягнений
      в стиль колорадо
      думки покруччя
      капище змій
      мріє
      пройтися
      кістками парадом

      царство довічне
      в ріст ковбаси
      звивини всохлі
      з часів сересеру

      з ранку по сутінь
      лезо коси
      змащені люттю
      мої машингвери

      з пекла воскресло
      енкаведе
      ходить по душах
      і мокне в набоях
      бій наступає
      біль не спаде
      тут розминаються
      світло із тьмою

      тут переходить
      правди межа
      і спотикаються
      хвилі заграви
      клигає жертва
      ниє хижак
      душі висмикують
      бог і лукавий

      кепські ці справи
      з крові вино
      хочеш упийся
      багряним безсонням
      ось тобі місце
      хрест і вінок
      спи затиснувши
      свій хрестик в долоні

      спи
      не турбуйся
      і не казись
      що над тобою
      блакитніє нива
      тіло зітліє
      стане колись
      юним колоссям
      народженним в зливах

      3 Червня 2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    206. тиша
      завчи її
      як дорогу віз
      прийми її
      в "розіпни" в зап’ястя
      немає слів
      і бракує сліз
      таке воно
      перешите щастя

      нехай земля
      ще вогню ковтне
      а у плече
      запечеться інше
      вона туга
      мов гітари нерв
      вона — німа
      перед боєм тиша

      11 Березня, 2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    207. мамо мамо
      мамо мамо
      все так само
      ранку гамір
      світла цвіт
      синє поле
      понад нами
      серця камінь
      й білий світ

      мамо мамо
      до без тями
      біг сльозами
      в горі збіг
      дихай рідна
      і кохана
      я твій сон
      і оберіг

      мамо мамо
      дзвоном храму
      щемом ями
      ріже біль
      запеклося
      між устами
      недоказане
      тобі

      мамо мамо
      все так само
      світла рани
      тілом слів
      синє поле
      понад нами
      серця камінь
      й пух землі

      25 Лютого, 2014



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    208. Свiтлана Костюк - сприймаю кожен день - Ukr-to-Eng
      Translation:

      each day is like the last one
      as regards
      the sifting through my soul
      a mallow and a star
      I gather ruthless moments
      in my heart
      and blazing
      in the maple wind
      which swings too far

      and my horizon swings
      with him as well
      as if a cradle
      lost with someone
      I don’t know
      and I am higher
      higher can’t be felt
      just right enough
      for my agility to glow

      somehow the flight
      lacks silence
      for a while
      the gravity gets earthy
      more and more
      by now
      I see this autumn gilding
      in a pile
      it’s losing leaves
      the way you’ve lost me
      my dear love

      that’s what I get
      the tattered sail for Fate
      the wretchedness and weariness
      of native songs
      this world
      which burns my wings
      can’t antedate
      then
      who is he
      for me
      the right one
      or the wrong

      June 19, 2014

      Original:

      сприймаю кожен день свій як останній
      крізь душу сію мальву і зорю
      збираю в серці миті невблаганні
      горю

      кленовий вітер обрій мій колише
      немов колиску згублену чиюсь
      розгойдуюся вище вище вище
      свічусь

      чомусь бракує тиші для польоту
      земне тяжіння надто вже земне
      і губить осінь пізню позолоту
      як ти мене

      розтріпані у доленьки вітрила
      надломлені і втомлені пісні
      цей світ яким обпалено вже крила
      він хто мені



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    209. сотня
      розбий намети
      людей — на сотні
      б’ють водомети
      і дзвін Господній

      цей крематорій
      на страх і шини
      майдан говорить —
      здригайте стіни

      майдан у серці
      майдан де душі
      він без комерцій
      а є — бо мусить

      болить і гріє
      скипає гнівом
      у веремії
      і на відспівах

      лунає славнем
      і Слава Богу
      з новин останніх
      ідемо вногу

      спокійні кроки
      як світла в хату
      ми сильні поки
      вікон багато

      ці вікна — очі
      де ширм немає
      ми волеточим
      і проростаєм

      у бій кістками
      крилом правиці
      з могил вінками
      з-за ґрат в’язниці

      а ворог лютий
      хорти голодні
      зникає сутінь
      палає сотня

      12 Лютого, 2014



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    210. зима мов чобiт
      зима
      мов чобіт
      межи ребра б’є
      без гільйотини
      ніч —
      не Робесп’єр
      без права жити
      несумісне —
      факт
      ще цвях
      не вбито
      ще не з дуба
      фрак
      а вже сідає
      на повіки сніг
      доріг немає
      є межа для ніг
      біда за нею
      мов пташиний грип
      розп’ята тиша
      від щитів
      до шиб

      я бачу те
      чого би не хотів
      обличчя смерті
      почерки катів
      і дим від шини —
      відчаю стіна
      в очах мужчини
      сльози і війна

      я відчуваю
      силу кулака
      побите тіло —
      наслідки совка
      і у руці
      запалений коктейль
      і той мороз
      що шкірою іде
      виходить мужністю
      що не втече
      бо поруч
      янгола з хрестом
      плече
      бо все на світі
      має час і сенс
      повітря кляп
      гопак і декаденс
      гарячий чай
      щоденний втрати струп
      і знятий з “йолки”
      мов окраса
      труп

      я поглинаю біль
      корінням літ
      і тане серце
      а від крові —
      лід

      хай сонце
      заховалося в мені
      у язиках його
      згорає гнів
      і на щоку
      вихлюпує любов
      одна вона
      нема у ній "або"
      то зріє дія
      то звіріє лють
      та мало слова
      впасти королю
      та мало муки
      народити те
      що не згорає
      і у рай веде

      маяк — мобілка
      SOS для барикад
      і вже не кілька нас
      а вогнепад

      зима вчухає
      мов у дроті
      струм
      до тої миті
      я вагання стру
      де біль не ріже
      як наруга тне
      де камертоном —
      найголіший нерв

      30 Січня 2014



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    211. зi собою на ножах
      зі собою — на ножах
      квит за квит — зі світом
      з мене бідний урожай
      та добротний вітер

      бо себе вже не боюсь
      і живу прозоро
      просто вивітрився глузд
      отверезів сором

      в небо ближче ніж на хрест
      а до слова — видих
      то ж беруся за старе —
      збовтую кориду

      і вона в мазках ‘оле’
      зрушує полотна
      де телець неначе лев
      на життя голодний

      я рішучий матадор
      публіку потішу
      в серце бачу коридор
      наче риму віршу

      не бракує смакоти
      втраченої крові
      розолеєні роти
      йти на біс готові

      їм — на біс мені — до сліз
      від останніх півнів
      у кориднім ремеслі
      шпага й роги — рівні

      і колись умовкне зал
      від інтриги ситий
      похитнусь при образах
      ніч мені світити

      кажуть що від свічки день
      а від слова — вітер
      кажуть — дощ як не іде
      то збігає світом

      17 Січня, 2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    212. my dear Ukraine
      excruciating happiness
      sweet pain
      that's what I feel for you
      my dear Ukraine

      maidans grow hopes in news
      old promised lands
      words board my drifting heart
      and sails withstand

      you move the waterline
      my thoughts don't sink
      I dress your bitterness
      in dark-blue ink

      I mourn your losses streak
      when greet new morns
      a cross is mounted high
      above the thorns

      I feel the nails in wrists
      your lords' disdain
      that's how you touch my soul
      my dear Ukraine

      January 16, 2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    213. Коли би богом був поет
      Коли би богом був поет,
      його рядки — за херувимів:
      дорога в небо — не хребет,
      а серце вигнане на рими.

      Його душа — тремка сльоза,
      а очі — на плаву лілеї.
      Чумацьким Шляхом на возах
      він віз би ямби і хореї.

      Його воли — добро і зло —
      спрокволу йшли б і ремиґали
      подій і видумок зело,
      жовтеньку пресу і канали.

      Коли би богом був поет:
      повимирали би всі війни,
      коштовних не знайти карет,
      зате кордонам стало б вільно.

      Почеснішали глянь мужі,
      женуть жінок галопом в музи.
      І ті не в’ються, як вужі,
      на ложі шлюбного союзу.

      А діти — виводки лелек
      і гусінь виспана в капусті —
      у ельфів бавляться, і шле
      їм сонце лист — веселки усміх.

      Коли би богом був поет:
      він світ відмив би аж до правди,
      засклив би вікна у сонет
      і світлим сном розмалював би.

      Де річка пробігає псом
      домашнім добрим і кудлатим,
      в зубах оговтується сом,
      в очах вирують соменята.

      А вулиці тонка струна
      бринить безмежно і не рветься,
      по ній не котиться труна,
      не остигають грані серця.

      Де кожен день — Різдво і Спас,
      а ніч — не ніч — Христові Страсті.
      Де все завжди — як в перший раз,
      але невичерпно і настіж.

      8 Січня 2014



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    214. разом i сила i розум
      горе людоньки горе
      горе ходить на голову хворе
      кряче мастите і бите
      плаче молитвою вкрите

      пізно ріднесенькі пізно
      пізно давитися слізно
      нумо триматися гурту
      гнати до дідька манкуртів

      скоро розгублені скоро
      скоро ми все переорем
      світлом сходитимуть зорі
      в нашому полі і морі

      в пісні у втомленій пісні
      в пісні гартумося звісно
      голос окрилить наповнить
      серця вселюдного домни

      разом і сила і розум
      разом і трісне з морозом
      ніжка наштикнута трону
      душі любов’ю наповнюй

      31 Грудня, 2013



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    215. розгойдалися словами груди
      міста розкалюжена печаль
      прокажене вулиці обличчя
      все чого мені сьогодні жаль
      згуснуло між гландами у відчай

      там на волосиночці вірша
      розгойдалися словами груди
      не забувся сон про що віщав
      і обачливо подався люди

      де поділась виразність очей
      стриманість усмішки неземної
      ніжність нерозділена а ще
      небо голосисте наді мною

      де мої ви ластівки ідей
      бузьки сліз і яструби тривоги
      сніг отелебачено іде
      і плете антенами дороги

      хай безвітря — слабість прапорів
      в мілководді водяться пустелі
      палубу покинули щурі
      луснула мов булька стуми стеля

      в срібнім сяйві манівців чота
      ніби кров у капілярах Нілу
      простір осідлала висота
      і думки мої відкрижаніли

      то вони вкладаються в п’ястук
      зібрані на свято чи на страту
      бо із кожним подихом росту
      всім чим доведеться зігрівати

      прихистки промоклих янголят
      міцно пущене коріння пісні
      душі що майданами стоять
      надихаючи любов’ю дійсність

      темне царство непочатих справ
      вижену з вином з артерій сонних
      з лісом рук і горе не гора
      і закон тріщить по рубікону

      24 Грудня 2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    216. стiй
      люди
      це не людно
      людяно
      усюди
      чудо
      гартували груднем
      грані слова
      груди
      ось моя країна
      вийшла берегами
      виросла з руїни
      найдзвінкішим храмом
      і дзвенить
      аж ріже
      жне
      повітря сіре
      де той
      вітер свіжий
      де терпіння
      міра
      стій
      пали очима
      де вирує віра
      знай
      що за плечима
      наш останній ірій
      і не бійся
      тіні
      що думками лізе
      сонце
      в небі синім
      у надії ризах
      стій
      не оступися
      і не спи
      благаю
      всі світи зійшлися
      наче вовча зграя
      стій
      стіною плачу
      греблею
      святого
      є майдан
      а значить
      з нами перемога

      19 Грудня 2013



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    217. чекати недовго
      чекати недовго
      царю
      проміння
      об землю вдарить
      і висохне довга
      ніч
      а вийде на берег зору
      сльоза
      що душею хвора
      любов
      оживе в мені

      гарчати не треба
      бідний
      плювати в обличчя
      рідні
      під бляху ховати
      лоб
      з огиди
      твоя корона
      налізла
      стиснула скроні
      з очей струменіє
      зло

      тобі потакали
      правив
      сім’ю годував
      і бавив
      купався у морі
      зваб
      а люди прості
      як хвилі
      набігли
      у волевилив
      міцніли
      мов булава

      а люди
      про все згадали
      про кров
      що сніги ковтали
      палаци з кісток
      і доль
      їм є
      що тобі сказати
      для них
      ти міцніший мату
      рахітний у слові
      троль

      чекати недовго
      кате
      бо ржа доїдає
      ґрати
      а губи
      свободу п’ють
      мороз
      не чіпає шкіри
      я той
      хто стоїть
      і вірить
      бо чую
      як дзвони б’ють

      13 Грудня, 2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    218. за совiсть важнiших нема наказiв
      як навіскою вітер
      так дихає страх
      воронням розмальовує
      віддаль крикливу
      а притомність не світить
      бо кров на устах
      та наноситься мат
      на повітря курсивом

      не звертає уваги
      завзяття тупе
      що життя перед ним
      а не лялечка вуду
      помиляється звага
      як в полі сапер
      і на грудях бруківки
      здригаються груди

      їх скидають мов трупів
      в годинах чуми
      і полюють на решту
      юрму безборонну
      аж заходить у ступор
      знекровлена мить
      і спадає вина
      на зірки на погонах

      скільки треба тих зір
      аби бачити те
      що за совість важніших
      немає наказів
      що під Богом усі
      та Добро не цвіте
      а князьки і царі
      правлять балом наразі

      на обличчях розбитих
      ожив болю вуж
      та весну що у серці
      кийкам не здолати
      і Любов’ю налиті
      мов пуп’янки руж
      світлі вікна у душі
      на Віру багаті

      5 Грудня, 2013




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    219. будь
      бачиш любов не_суть
      чуєш вібрато гине
      то затихають війни
      втомлені від руїни
      з рота що кров’ю пінить
      в грудні спадає ртуть

      ті що не греблі рвуть
      кроку критична маса
      світла ази і аси
      вигоять рани часом
      вибухнуть в серці басом
      рала перекують

      жде на відвагу путь
      а на розвагу дума
      скільки потрібно суму
      пружного ліку з гуми
      пилу пили і буму
      щоб остогидла суть

      світ що не йде спалю
      в серці змоловся камінь
      слово розрита яма
      я розроджусь устами
      зболений до без тями
      загнаний матом в лють

      сльози в біді не ллють
      їх утирай слабому
      очі відкрий сліпому
      голос звільни німому
      смикни за звук глухому
      крикни щосили будь

      22 Листопада 2013



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    220. блискавичний тан
      ми з блискавицями вели танок
      мораль в ковтки повітря набирали вміло
      сльозило з катакомб образ вино
      на світ виходило усе що серце їло

      уважно перечитував уста
      не перескакував прогнози і події
      ловив метеликів і відпускав
      то ґав лякав то очі де попало сіяв

      і провіряв мовчанням підігрів
      як википали густо видихи з легенів
      а за думками йшов то слово вів
      і скупо мій інстинкт вихлюпувався з генів

      коли без весел горлом пропливав
      воно у хвилюванні полоскало вдачу
      багата мною ваша голова
      коли їй вірити то чистий з мене мачо

      давав дорогу вибухам на сміх
      смітив жаргоном і давився від цигарки
      і час мій не отямився й добіг
      до ваших безперечних ‘ні’ в ковтку із чарки

      ви засвітилися за склом очей
      вином зігріта свічкою розваг задута
      немов земля в якій застиг ковчег
      і звірину відважував попарним брутто

      усе змішалося любов і гнів
      добро і зло мольба і лайка міднолоба
      кохалися мов темінь у вогні
      як з тілом черви що прогризли мушлю гробу

      тіла гойдалися тремтів сервант
      невтримно билися писалися до крапки
      іконний лик з куточку арештант
      мовчав з-під рушника накинутого хапко

      і тінь у тінь складала свічки стан
      рука в руці обійми ніг навхрест на спині
      тореадорський блискавичний тан
      на зернах слів і м’ятім одягу лушпинні

      8 Листопада 2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    221. ти мене розклади
      це так просто як ніч безумовно і дивно
      ані кроку назад ані виру з очей
      наче місячна цвіль облітає людина
      і ніщо ні за чим ні у щось не тече

      ти мене розклади на склади на лопатки
      і сумним відмалюй при свічі з голови
      роздаруй вже німого у тінях на згадку
      розтинанню повітря мечами трави

      а тоді розгуби у безмежнім відлунні
      поки зову птахи не розтануть у сні
      поки голосу біль сам себе не усуне
      не летітиме тихо у спогадах сніг

      хто мене опустив як у купіль малятко
      ніжно так обійма що дихнути ніяк
      це небита зима без кінця і початку
      в зледенілому серці дорога моя

      лопотять корогви значить вітер не сниться
      безголові шапки значить вже принесли
      і лягає земля мов насіння синиці
      і від тім'я до п'ят всі жалі проросли

      ти мене пригадай у настуканні шиби
      сонцем дихаю ледь у кістлявих гілках
      хай обілений світ заворожений ніби
      розпадається світлом у рідних руках

      7 Листопада, 2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    222. Зачуханий Поїзд
      Летів за кривою —
      то вгору, то вниз —
      зачуханий поїзд.

      Розварений рис —
      розсварені душі
      з розбитих сердець
      складали роззувшись
      життя в гаманець.

      Спивались теплушки,
      співали купе
      і брали на мушку —
      хто в такт не сопе.

      Горіли в буржуйках
      біблійні світи,
      бульками у жуйках
      стріляли понти.

      Задраєні люки —
      дихнути ніяк,
      з-назовні — ні звуку,
      а стрічні — навспак.

      Зла кров машиніста —
      лінива, не шквал.
      Той був мумуністом
      в топилищі шпал.
      Той вірив у фару,
      у силу лопат,
      в "піддай кочегаре",
      в гудочний парад.
      Він бачив майбутнє
      і цвинтар комах
      на склі чолопутнім.
      Він їхав, мов дах.

      А станцій — до біса,
      розвилок — нема,
      і ніде тепліше,
      на носі зима.

      Проїхали осінь,
      ніхто не зійшов,
      без моря — матроси,
      а віра — в ніщо.

      Був цукор до чаю,
      з горілкою цирк.
      Мовчав, мов Почаїв,
      біг вікнами зирк.

      Забився на нари,
      на хрестику змерз
      всім Душам Ліхтарик,
      Господар Небес.
      Висів — золотився,
      світився в собі,
      і сум Його лився
      прудкіший за біль.
      Він знав — де надія,
      де брами і мед,
      про що серце піє,
      куди слово дме.
      І дихали груди,
      мов риба на лід,
      між чудом і блудом —
      коліс переліт.

      Як сонце клякало,
      то місяць кульгав —
      за шпалою шпалу
      у крок зодягав.

      Застукані миті,
      оритмений шлях.
      Був час зупинитись,
      пропала земля...
      ...купе і теплушки,
      хвіст голову з’їв...
      і збилися мушки
      об неба краї.

      Летів за кривою —
      чи вгору, чи вниз —
      зачуханий поїзд,
      дрімав провідник.

      30 Вересня, 2013



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    223. пробудження
      сон спорохнів
      тиша у саднах
      м'якне в мені
      ніч безлампадна

      в'ються вужі
      в яблунях раю
      сохнуть мужі
      не просихають

      ної мої
      і прометеї
      сну короїд
      точить ідеї

      мало мене
      статики більше
      спить ще моне
      хреститься ніц_ше

      падь не паде
      сонце не ріже
      сплін де-не-де
      спомини вижив

      па-де-труа
      зв'язками Бога
      вчасні слова
      ложка і йогурт

      стіл під горням
      поле ногасте
      родить щодня
      мав би що класти

      стіни чіпкі
      любо тримати
      цвях за зубки
      край непочатий

      вікна живі
      падає листя
      в сивій траві
      паростки міста

      27 Вересня, 2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    224. dear trolls
      dear trolls
      and unfriended friends
      while you surf
      to new-promised lands
      sharpen up
      your deciduous teeth
      cool rushed fingers
      when the keyboards sneeze
      raise the spam
      drop caducous gills
      chill the thrills
      nicks and nips
      for the future kills

      likely likers
      gentle slubbers
      who chew and spit
      jabberwockies
      like in baseball
      baccy
      douse the jib
      fly the spinnaker
      my landlubbers
      in the web sea
      of hacking

      all your moons
      are harvest moons
      my moonrakers
      spread the scuttlebutts
      rasp out
      irk
      spill your guts
      hell-bent on burning
      the mind
      which is weak
      in its circuit breakers

      my tectonic plates
      moves of crust in brains
      my titanic mates
      drowsy words in veins
      make a fathom wide
      your unheard-of arms
      I’m your bumpy ride
      hell-knows prince of charms

      I can spell the talk
      poke the bubbles
      I am chockablock
      with your troubles

      8 October, 2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    225. i знати не знала
      (пісня)

      і знати не знала для чого птахам не до сну
      а зілля шукала для серця — на теплу весну
      вагалися кроки мої
      трималися лісу й доріг
      та голос губився луною не йшов і не біг

      ти випав як злива і серце моє розцвіло
      у краплях щасливих веселки міцніло крило
      проміння мені дарував
      без меду солодкі слова
      злипалися ніжно у віях коли цілував

      і хотілося жити твоїми світами
      і котитися сонцем цілунку шляхами
      у тобі оживати метеликом білим
      і чекати на космос мурашкою тіла

      та стало нас мало як світла у місті нічнім
      і листя опало і холодно тільки мені
      ці вікна рибини немов
      дивилися ніби в трюмо
      і я відчувала як осінь заходила в кров

      осінь гуляла неначе повія
      спила до краплі останні надії
      бути без тебе — не гратися з Богом
      клаптиком неба латати дорогу
      плакати гірко і так засинати
      слухати вітер і тінню ставати
      плавати нетом у світ віртуальний
      там завмирати у тиші сусальній
      чути себе відчувати в легенях
      жовч тютюну і коріння мігрені
      і не в собі переносити волю
      зводити сум до ковтка алкоголю

      дивилася в небо що сипало зорі мов сіль
      голубила думку а та переходила в біль
      і скроні неначе бруньки
      щораз набухали гірким
      життям що текло непомітно з тремкої щоки

      а хотілося жити твоїми світами
      і котитися сонцем цілунку шляхами
      у тобі оживати метеликом білим
      і чекати на космос мурашкою тіла
      аби бігла панчохою ще одна стрілка
      і крутилась у щасті годинника білка
      зодягалися дні у хвилини барвисті
      у думки де ти є переписаний чисто
      аби тільки не сон аби тільки не пісня
      аби все що було долітало до після
      відпускаю тебе як човна мертва хвиля
      залишаю собі що на серце ти вилив

      26 Вересня, 2013



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    226. юний день
      сни холодні
      мов карцер
      за ніч догорять
      повилазять
      як очі
      шляхи
      на пагони приляже
      наступна зоря
      упаде
      цей листочок
      сухий

      перельоту
      проситимуть в неба
      птахи
      і летітиме в серце
      їх крик
      цілуватиме сонце
      і злих і благих
      зникне той
      хто до світла
      не звик

      ще
      поглибшає старість
      а юнь
      промине
      не питаючи
      добре де їй
      і триматиме пам’ять
      слова
      як багнет
      бо тривога
      піде в солов’ї

      хвилі
      плистимуть лісом
      під подих стрімкий
      виринатимуть полем
      між меж
      дня змалюється
      карта
      із ліній
      руки
      синь
      хмарину
      свій біль
      обійме

      а вода
      наче шашіль
      точитиме суть
      хворий кран
      захлинеться в іржі
      невиразну у дзеркалі
      тінь приведуть
      охоронці моєї душі

      сум спадатиме
      з вилиць
      як вершник з коня
      бо розквітне у віях
      весна
      на мечах
      на очах
      на іскриночках дня
      та у ній
      поміж хвиль
      ні човна

      20 Вересня 2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    227. нiчого страшного
      нічого страшного
      що спокій помітив плече
      це щастя в дорогу
      авансом
      пташиним
      тече

      у кут він
      чи в двері
      та кращого
      вже не знайти
      коли на папері
      всі цяці
      усі
      як один

      дивився
      і мріяв
      де око
      там голос впаде
      багато наміряв
      оцей какаду
      КаКаДе

      розводив руками
      мов кидався мужньо
      на дзот
      чи то з копняками
      виходив здавати
      народ

      схопив мегафона
      неначе півроку не пив
      і той без пардону
      припнувся на струм
      до юрби

      крив
      мало не матом
      і клявся
      на чому стояв
      царям
      і царятам
      путівку в Сибір
      замовляв

      юрба прапоріла
      мов риба
      що вже без ікри
      і слинка летіла
      усердно на чола
      згори

      слова
      наче кулі
      літали гоп-стопом чадним
      а площа
      як вулик
      без даху
      і лапа над ним

      гуділа
      ганьбила
      і рвала повітря
      на геть
      топила
      кадила
      цабе
      полоскала
      на_ге

      нічого страшного
      що завтра
      наступний стриптиз
      і бавлянка в бога
      примірка
      корони
      і риз

      як поруч корито
      фортуна
      густіша за жовч
      то є в чому ритись
      і чим каламутити
      кров

      бодягу ділити
      напитись понтів
      на бігу
      і владою ситим
      за патли тягати
      слугу

      і так споконвіку
      за віжки беруться вожді
      а крихти
      калікам
      змітають зі столу
      тоді

      18 Вересня 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    228. ба
      ба
      на чім не спіткнися
      труба
      відвисли штани
      і губа
      а краю базару
      немає
      хто крав
      той краде
      хто пив
      допиває
      чортів у корчмі
      під попсу ублажає
      бере на коня
      а приймає добряче
      на душу хіба
      душа закипає
      а кров
      аж ніяк голуба
      кидається в очі
      мутніє
      при слові ганьба

      ба
      Шопен по цимбалах
      і Бах
      цибуля і сало
      в торбах
      і потом батрацьким
      пропах
      вагон некупейний
      ще є де пірнати
      в Донецькім басейні
      іти
      по шахтарських стопах
      горланити дружно
      осанни з портвейном
      про синій жупан
      і УПА
      а потім тихенько
      стовпці рахувати
      пивце попивати
      в Москві
      чи за Рейном
      вдавати що пан
      свій
      папан
      чи пацан

      ба
      сама в хаті мати
      слаба
      чекає на сина
      на рідну дитину
      хоч спитого
      перебитого
      обавами
      забавами
      ситого
      дай Боже не вбитого
      душ власника
      чи раба
      їй
      син
      запеклось
      на губах

      ба
      до чого ж розмова
      тупа
      як біль
      за країну
      політиків міни
      співучих зірок
      довге па
      копай
      не копай
      а в гробах
      всі бачили
      раду
      й кабміни
      грядуть
      поколіннями зміни
      збирає охочих
      юрба

      ба-ба-х

      17 Вересня 2013



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    229. Блискавицi серця XLVIII, спостережлива
      1.

      є оку де кластись
      на плесах боліт
      цвіте тілоріз і
      принаджує медом
      там небо плечасте
      скидає політ
      витрушує з візій
      Закон Архімеда

      розетки мечами
      стинають теплінь
      та стільки її там
      утрати не бачу
      так чисто між нами
      що дихати лінь
      і серце труїти
      чим простір цей плаче

      2.

      мені би не впасти
      до рівня людей
      у їхні суцвіття
      з колючим дротинням
      розбитись на масті
      кордони ідей
      служити як витяг
      з життя-трясовини

      міцніє у гарті
      коріння війни
      і спить під рукою
      відвага вершити
      усе має вартість
      кошторис вини
      під вибраний колір
      дороги пошиті

      3.

      усе має місце
      умову і час
      синці під очима
      і синь за хрестами
      чи витнеться ліс цей
      заплаче свіча
      тобі побратиме
      тепліше не стане

      тобі мій хороший
      зозуль доберу
      найкращих
      солодких
      щоб вічно кували
      є мак у кишені
      в дорогу стару
      солдата обмотки
      і бачення стале

      та видимить файка
      протреться шинель
      не знатимеш звідки
      тих сліз набирати
      я вибіжу в зграйках
      набитий в шрапнель
      хай Бог буде світком
      кому стану братом

      нехай не осудить
      натхнення моє
      твоє кровне тіло
      погашене жахом
      нехай не остудить
      не ранить
      не вб’є
      метал озвірілий
      прудкіший за птаха

      4.

      не думати
      легше
      не знати
      амінь
      а десь поступитись
      і не оступитись
      останній
      теж перший
      за ним
      тільки тінь
      вона нерозмита
      не збита копитом

      5.

      дивлюся
      міркую
      хто
      що нагуляв
      чи небо пташину
      чи птаха
      простори
      і скільки дівує
      під сонцем земля
      вмирає піщина
      стираючи море

      поставлена планка
      святому отцю
      що цідить молитви
      з церковного хору
      і п’яному зранку
      душею митцю
      готові до битви
      бики й матадори

      готова любити
      тичинку бджола
      а стіни облуплені
      справне графіті
      слянки
      оковиту
      вмістиме стола
      а брови насуплені
      руки нагріті

      6.

      швидкі до поживи
      думок таргани
      збираються в хмари
      і світло бідніє
      вітри полохливі
      немов барани
      жене їх з кошари
      у світ веремія

      15 Вересня 2013



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    230. уявляєш
      уявляєш
      уявити не міг
      як лишати міста за плечима
      знелюбити в собі батьківщину
      і валитись дослівно із ніг

      запитаєш
      що питати хотів
      перехожої в чорній хустині
      павука на вікна хрестовині
      рідних душ в самоті

      нагадаєш
      що гадати не варт
      скільки щастя в яких одиницях
      де поріг за яким не сидиться
      де життя більше схоже на жарт

      та приб’юся
      як вітри не приб’ють
      паперовим корабликом в серце
      сивиною в новому люстерці
      гребнем хвилі душі солов’ю

      м’якне думка
      пластиліновий сенс
      я виліплюю Бога із таїн
      і себе боженям називаю
      в будь-якій голові можна все

      15 Вересня 2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 4.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    231. їдь
      їдь
      голово
      їдь
      може зустрінемось
      якось
      на трубах
      начистимо мідь
      налиєм вогню
      у воду шубовсне
      наш якір

      а нині
      із тінню дуель
      задіяні
      всі мої трюки
      вона
      споконвічний Авель
      сповзає стіною
      за звуком

      тоді
      розпадається
      вщент
      як сонця вдягаю корону
      та хмари
      кривавлять дощем
      і я
      позбуваюся трону

      душі набираю
      для сліз
      очей позичаю
      для вікон
      для вічних вокзалів
      коліс
      а слово
      тримаю
      на ліки

      забувся
      мовчать земляки
      продався
      зеленому дідьку
      і падають краплі
      немов мідяки
      щебечуть по-янгольськи
      дітки

      їдь
      голово
      їдь
      приїдеш
      пришли серцю вістку
      воно
      на півслові стоїть
      у горлі моєму
      мов кістка

      хвилину
      знайди
      що не ходить по колу
      із міді
      вогню
      і води
      що дихає
      лісом із рук
      а не полем

      знайди
      приведи
      всі світи
      до одного
      де тиші кути
      і мости
      і пороги

      їдь
      голово
      їдь

      11 Вересня 2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    232. сон як пух
      сон
      як пух

      за тобою
      вже протяг остиг
      і розгублений дощ
      перецвів аквареллю

      побілішали
      фарби
      трагедій малих
      посвітлішали
      миті
      ще ситі
      мотелем

      а у них залітали
      вітрини крамниць
      озиралися
      вікна ґратовані
      брами
      все тебе видихало
      і вдихало ту мить
      де світи розійшлись
      не прийшовши до тями

      все тебе пам’ятало
      тобою жило
      розчинялося
      кроком
      тинялося
      блиском
      я латав це повітря
      мов янгол
      крило
      але небо обвисло
      безмовне до стиску

      але холод пиячив
      у грудях моїх
      досхочу упивався
      прожитими днями
      він мене пробивав
      як при відчаї
      сміх
      і за келиха брався
      брудними словами

      як тебе відпустити
      не бачив
      не знав
      як без тебе заснути
      марнуючи подих
      та влягалась дорога
      немов сивина
      і стояли таксі
      в дві на дурня колоди

      відпускаю
      благав я
      чекав на луну
      але вулиць потоки
      глушили цю тему
      у відхрещене місто
      мій шепіт пірнув
      і просилися губи
      у гості
      до щему

      та вдарялися
      очі
      ув очі чужі
      там шукали проміння
      на лакмус для кроку
      виступали з-під брів
      лиш одні бліндажі
      в шоколад з молоком
      зодягалося моко

      в гострім смогу авто
      перегризений рух
      все завмерло на мить
      випадково
      мов фото
      та летів
      наче сніг
      обезсонений пух
      і чіплявся невпинно
      за ранішні ноти

      за важкі плечі люків
      і ребра моста
      за нестримне бажання
      напитися в дошку
      за твою гарячковість
      і погаслі уста
      за усіяне плаття
      червоним горошком

      і за тіло твоє
      непритомне з обійм
      та уп’ялені пальці
      на крила надрізи
      за позбавлений спокій
      у приборканні війн
      і у щастя шалашне
      прострочену візу

      так відкрито-відверта
      глуха
      на дзвінки
      ця мобілка мовчала
      давилася спамом
      так хотілося збігти
      думкам зі щоки
      ніби тиші зневощеній
      стінами храму

      11 Вересня 2013



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    233. каравела пустелi
      пливе караван
      каравелу пустелі
      гойдає
      розпечене сонце
      верблюжі сяга
      гімалаї
      піску налетіло
      як снігу
      в білявий святвечір
      десь буря кочує
      дорогами спраги
      і втечі
      десь та не минає
      очей
      що шукають
      оазу
      простує
      зростає
      у дюнах піщаних
      облазить
      а видимість
      косить
      у страху
      з’являється стріха
      піщини гарцюють
      ура
      карабелі із піхов
      і небо стожале
      осино впивається
      в груди
      повітря ковток
      безумовно
      вважається чудом
      а тут
      майже штиль
      і хвилюється змійками
      кволість
      а час
      під копитами
      в’язне
      як весла
      в розсолі
      і висне міраж
      довгожданою
      брамою раю
      сліпить нагота
      стирає мазки
      та щораз оживає

      10 Вересня 2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    234. немає нічого зайвого
      немає нічого зайвого
      здавалося б
      скільки холоду
      згасає життя
      у печі вогонь
      і в’яне
      бурхлива молодість

      та вітер
      вимагає простору
      вітрила
      поштовху гідного
      проблема
      лишається гострою
      допоки
      вважається рідною

      та очі
      гуляють митями
      а ті
      виринають баченим
      а що
      ти із цього витямиш
      і що
      проковтне те втрачене

      заглада
      початок вічного
      а вічне
      тече загладою
      минуле
      рай потойбічного
      майбутнє
      луну нагадує

      немає нічого сталого
      здавалося б
      вмер
      бо вилився
      мені
      навесні відталому
      трава ощетинить вилиці

      і випнуться очі
      маками
      а груди
      дощем задихають
      я вийду
      окличними знаками
      і тінню
      ще неостиглою

      ввійду
      у закон інерції
      неначе у пекло
      грішники
      і виведусь там
      на терції
      як право зими
      в підсніжниках

      немає нічого крайнього
      є кола
      ще неоколені
      є мова
      забутого давнього
      і свіже
      душі опрестолення

      9 Вересня 2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    235. як у серцi лiтати
      переб’юся
      не риба ж
      об окований лід

      позбирай мене
      згодом
      у шалену
      як відчай
      ідею
      розростися
      любов’ю
      на цей білий
      до ниточки
      світ
      і змінити
      його
      мов Акідову Кров
      Галатея

      по земному обличчю
      головних рівчаках
      що міняють
      керунки
      візерунки
      із русел
      я спливатиму тихо
      як по ребрах рука
      що трималася
      серця
      закляклого в русі

      я шукатиму права
      блукати мов хміль
      усихати від сонця
      набігати ночами

      неважливо
      чи справа
      а чи зліва
      тне біль
      ти мене упізнаєш
      стрепехнувши
      отямиш

      а тоді розведеш
      ледь розверзлого
      сном
      у житті
      забутті
      в попелищі
      від кроку
      хай накаркає
      преса
      стословесний
      синдром
      але ти не лякайся
      переведена в спокій

      але ти не сахайся
      порожніх розмов
      незаслужених
      пих
      геть нерідної тіні
      а у храм повертайся
      і світло замов
      наберися в колінах
      благого терпіння

      утиратиму горе
      як від щастя сльозу
      відкриватиму шлюзи
      слухняної долі
      ну а ти
      серце
      дихай
      упевно простуй
      аж до миті
      без фарби
      аж до болю
      без солі

      я у всьому
      минаю
      відцвітаю
      росту
      і не золотим шитий
      і не вибраний з ями
      але видно мене
      за нещасну версту
      у стозвуччі барвистім
      віч-на-віч з небесами

      хай пройдеться плечима
      попелисте ягня
      і метелика тінь задрімає
      в чуприні
      це зі мною
      не вперше
      це я мову відняв
      всім словам голосним
      що родилися нині

      хай мене відшукають
      ті хто хоче пісень
      мов полин
      запивають
      заїдають набатом
      хай надривно звучить
      те що світло несе
      нагадає душі
      як у серці літати

      28 Серпня 2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    236. земля міняє капелюха
      земля міняє капелюха
      із чорного на кольоровий
      натягує собі на вуха
      і залітають в очі сови

      волоссям пропливають щуки
      згус ліс насуплено й барвисто
      а по дашку гуляють круки
      душа летить на їхню пристань

      вона шукає порятунку
      і соломинку зачепитись
      а птахам крукається лунко
      вони бозна чим нині ситі

      хай ніс Говерлою зігнутий
      його видовжують трембіти
      веснянками розквітла рута
      а сонце в підборіддя світить

      щокою йдуть гірські потоки
      до губ джерельних сон впадає
      земля смакує щось високе
      напевно журавлину зграю

      а я невисохла росинка
      тремчу від вітру попід носом
      а піді мною павутинка
      що зачекалася на осінь

      гойдай мене до третіх півнів
      колисонько забута смерті
      ти між люльок не маєш рівних
      таких чутливих і відвертих

      земля скидала капелюха
      перед росинкою що зникла
      а павутинку вітер слухав
      як та давно до втрати звикла

      28 Серпня 2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    237. thunderbolts of heart IX
      1.

      it cannot be
      thinner
      thinner
      laughter grows
      though
      I know
      what’s
      better
      better
      is not to know
      how
      the existence crawls
      to awake
      the snow
      after bullets
      flashed
      all through
      air and flesh
      and the sun
      in harness
      dies
      in soldier’s
      eyes
      better
      not to try
      seize
      that frigid sky
      just
      to ease
      the pain

      2.

      damn
      I see
      the dam
      hard
      as cheek
      when slapped
      backs
      are strained
      and veins
      not a single step
      left
      or right
      to back
      we can make
      or fake
      standing
      face to face
      on the edge
      outraised
      where blood is
      stanched
      wounds
      refill ichor
      when
      we ask the sky
      for some land
      no more
      we’re
      speechless cranes
      in descending South
      rivers
      without mouth
      wisdom
      lost in love
      all we have
      is down
      barely shoveled rest
      all we need
      a word
      warm enough
      to nest

      3.

      this front
      didn’t rip
      the general stripes
      it stayed
      where it was
      with a slight compromise
      all plans
      on the maps
      beaded mostly
      in trenches
      the rosary gaps
      were full of adventures
      with some body parts
      beyond comprehension
      in black holes
      the craters
      in dying dimensions

      outlasted
      hurray
      laid down
      and subsided
      we did
      what we did
      it can’t be
      divided
      the baptism of fire
      the hell-way
      through raving
      souls’ opium
      bodies
      were dumped
      in mass grave and
      the war
      wanted more
      fresh
      blood
      as bloomed roses
      who knows
      where God is
      is breathless
      who knows this

      the rear
      was feeding
      with cursing
      the radio-wire
      was loading
      the orders
      no one could admire

      we tested
      this moonshine
      with honor and mettle
      while someone
      was pointing the barrel
      for battles
      strait to our necks
      our backs
      and intentions
      this one
      from behind
      had all rights
      but no sanctions

      4.

      how can we
      survive
      this dead-end
      and tide

      the time is
      so low
      and price
      way too high
      we won’t
      satisfy
      the words
      and an action
      erase the reaction
      stay clear
      when flushness is near

      it’s easier
      to die
      than step back
      and try
      to catch one more sun
      and cool chatting guns

      the measureless fear
      may call many byers
      the frankness is here
      as well as crossfires
      and written
      in pain
      forgotten
      unknown
      the heroes remain
      in ditches
      in frowns
      and what they’ll become
      will cure angry pass
      the meaning of home
      and sky in the grass

      August 20, 2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    238. Блискавицi серця XLVII, експресивна
      1.

      ця злива емоцій
      примхлива
      пронизлива
      вистигла в оці
      триває
      спливає
      кривавить
      словами
      при чашечці кави
      устами
      у змійках
      і колах
      у кроках
      з нізвідки
      в ніколи

      2.

      ми ділимо
      ділимось
      важим
      світи
      горизонтами вражень
      кути
      пересічністю тіні
      мости
      товщиною каміння

      ми бачимо ліс
      не дерева
      у нас на початку
      кінцева
      а скільки
      проміння
      убито
      а чим
      наше горло
      ще сите

      3.

      війна
      і на сон перемир’я
      щасливі
      у райдуги вірять
      а наші веселки
      як попіл
      згоріли
      зійшли з телескопів

      зірок
      новоспечена зграйка
      вбачає овації в лайках
      і падає
      та
      що яскрава
      в калюжу
      інтриг
      на потраву

      4.

      за блиском ходитиму нині
      за жовтим
      що врізався в синій
      за голосом
      медом багатим
      за запахом
      свіжим для хати
      за всім
      що не вміє кричати
      губитись
      губити
      стріляти
      і руки пошерхлі
      у поля
      усі мої нерви оголять
      бджола
      одарує гудінням
      трава заплете
      у коріння
      і виструнить піснею
      жайвір
      аж вийде із мене
      все зайве

      до неба
      здіймуся руками
      неси мене світло
      до мами
      у білі
      як радість
      палати
      де Бога
      не треба чекати
      де тихо
      до губ посиніння
      де я
      і плоди
      і насіння

      5.

      до першої
      білої цятки
      про тебе
      померлої згадки
      не спиться
      у серці темниця
      не віриться
      і не вершиться

      до першого
      вивиху
      тіні
      до гнівних ікон
      в межистінні
      густіє любов
      неминуча
      кого вона завтра
      приручить

      а хто в неї
      щиро повірить
      зазнає дороги
      ув ірій
      дороги
      що далі немає
      а ближче
      не стати
      бо крає

      27 Серпня, 2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    239. пишуться разом
      хай оминає
      світло реклами
      ближчає слово
      пишуться разом
      випиті чари
      простір між нами
      очі-коктейлі
      з присмаком джазу

      час пробігає
      у розумінні
      він виправляє
      пильність на згоду
      і я простую
      ваша гостинність
      з гасла у гасло
      з подиху в подих

      я наганяю
      вітер на губи
      і виганяю
      прояви істин
      радість солодка
      мила та люба
      тіла жага
      наповнена змістом

      пристрасті море
      ваша величність
      вершнице вправна
      рук полонянко
      одяг злітає
      рвуться дотичні
      щастя в куделях
      в’ється до ранку

      виросли тіні
      вистигла кава
      дух тютюну
      гуляє в транхеї
      ви роздивіться
      панно ласкава
      як опадає
      літо душею

      ласки цілунки
      важелі втіхи
      горло зігріте
      виплеском джину
      може не все
      дається для сміху
      може любов
      прийшла без причини

      22 Серпня, 2013



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    240. навiть коли не сплю
      навіть
      коли не сплю
      думаю
      що живу
      мрію
      що переллюсь
      травнями
      на траву
      вікнами
      в душі міст
      піснею
      в повний ріст
      вірою
      в небеса
      Боже
      яка краса

      навіть
      коли болю
      в римах твоїх
      терпких
      думаю
      відмолюсь
      і неземний
      такий
      виведу
      із піску
      серця твого
      ріку
      вироджусь
      виром слів
      виведусь
      на чолі

      навіть
      коли в тобі
      краплі доріг
      нема
      кров’ю
      до тебе збіг
      і відцвіла
      зима
      очі забули
      ніч
      ткали світи
      чудні
      вбрали зелом
      поля
      сиве моє
      рілля

      а на порозі
      рань
      треться
      мов кошеня
      вітру
      ляклива лань
      вибігла
      навмання
      пісня така
      стара
      в серце давно
      пора
      там я
      снаги нагріб
      там
      і вода
      і хліб

      16 Серпня, 2013



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    241. ти не моя
      (може навіть пісня)

      нишком виліпилось тіло
      ув очах безлюдно-сірих
      каяття
      остиглий смак
      знову струни заболіли
      тихий голос ще повірив
      у життя
      якого брак

      бо ти не моя
      таки не моя
      уже не моя
      і я вже
      не я

      на словах які пришили
      за думками з водомірок
      я пливу
      у голові
      золотої тиші жили
      вибрав дощ останній лірик
      наяву
      він сам не свій

      а ти не моя
      таки не моя
      уже не моя
      і я вже
      не я

      і тремтять від вітру шиби
      скоро прийде той хто вибив
      цвіту світ
      любов мені
      та забилася мов риба
      на гачку на сонця німбі
      тане лід
      а подих ні

      бо ти не моя
      таки не моя
      уже не моя
      і я вже
      не я

      і так хочеться розлитись
      на твоїх устах лишитись
      медом сліз
      рікою ласк
      залишається прибитись
      ув останню гавань літа
      сни малі
      гойдали нас

      там ти ще моя
      таки ще моя
      насправді моя
      і очі
      горять

      15 Серпня, 2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    242. Блискавицi серця ХLVI, свiжоспечена
      1.

      у цьому літі
      у запеченім книші
      начинений дощами
      помащений вітрами
      із присмаком
      бурлацької душі
      я
      рухлий запах
      надвечір'я

      мене
      вдихають
      у мене
      вірять
      як і в усе
      оте
      що має гріти
      давати привід
      не міліти
      і сонце визволяти
      з пащ

      2.

      хлопчина
      із глибокими
      як ніч
      очима
      зодягнений
      у ледь-прозорий
      плащ
      під колір
      посинілих губ
      несе мене
      незвиклого до крові
      несе в собі
      у щенеслові
      що так пасує
      на бджолиний гул

      3.

      я
      не тримаюся
      усмішки
      пливу собі
      неначе снами
      ліжко
      малююся
      по листовинці
      і кручу вітер
      на мізинці

      легкий
      немов безтіле пір'я
      цей рухлий запах
      надвечір'я

      4.

      от і земля вже
      геть пропала
      не видно
      дна
      того
      що жалить
      немає спин
      і ліктів теж
      немає слів
      немає меж
      намок у чорне
      плащ
      і сох
      до рана
      а я
      черствів
      і м'як все
      безустанно
      перебираючи
      в легенях
      зерна снів
      і висівав
      які ясні
      посходили вони
      мов дзвін великопісний
      мов первородна з мов
      чи лебедина пісня

      5.

      є поріг
      а за ним
      іще так
      сто порогів
      рови
      штахети
      хто стояв
      на краю
      і слухав
      той виловлював
      звук
      на вуха
      у повітрі
      у цьому літі
      стільки щастя
      дай Бог
      дотліти

      6.

      очі
      світлом замело
      рань така
      що невимовно
      недослівно
      не алло
      в кронах
      скронях невгамовних
      рань така
      що вмерли сни
      і не мучилися мрії
      то вона
      мене п'янить
      то від того
      я
      жеврію

      7.

      синь
      та не та
      під очима
      слово ковтай
      Батьківщина

      8 Серпня, 2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    243. забутого поля кварталик
      зів’ялого літа зупинка
      закинуті квіти-будинки
      забутого поля кварталик
      життя комашиного ралі

      тремтіли на сонці росинки
      за вітром плелись павутинки
      як очі порожньої зали
      кульбаби лисіли й лякали

      губилися в небі волошки
      їм згуби не шкода нітрошки
      дзвіночки джмелем не гуділи
      пустішало макам у тілі

      позносило дах материнці
      німиця розкинула бильця
      чіплявся за рів подорожник
      бо йти по щебінці неможна

      вели цвіркуни перекличку
      із мальви повстала капличка
      не видно на ній богомола
      та Бог з ним обійдеться поле

      всідалося сонце при бабці
      їй крильця втомилися з танцю
      на стебла влягалися хмари
      мов загнані вівці в кошарах

      здавалася мова сухою
      у поля що спало з рікою
      шукав парасольку кварталик
      очима порожньої зали

      аж місяць побіг по травиці
      зайшов до пустої каплиці
      обняв скільки зміг притулився
      за в’янучий цвіт помолився

      і стало так любо і жаско
      бо правда затьмарила казку
      бо все що на світі з любові
      початок заглада і сповідь

      9 Серпня, 2013



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    244. Блискавицi серця ХLV, позавiконна
      1.

      по череві неба
      дах полоснув
      ніч розтеклася
      від харакірі
      збито у поспіх
      вітрами труну
      славному літу
      брамнику в ірій

      холод збирався
      і місто косив
      повимирало
      душі не видно
      осінь застигла
      у спальний масив
      і визирала
      світлом зашибним

      2.

      вікна підвішені
      як образи
      свято
      святим
      безбожникам
      тісно
      у капищі
      зим
      у нетрях грози
      в ладан і сив
      зодягнена дійсність

      3.

      бачиш у тому
      утому і цвіль
      очі свинцеві
      з часу братання
      спраглі в запої
      і спиті на біль

      надто брязкучі
      пута гортані
      все їм не йметься
      вгризається їдь
      в кола
      дороги
      серце
      і вуха
      погляд
      як цівка
      біжить
      і стоїть
      мушка здригає
      в крапельках руху

      4.

      вікнами вище
      онімблений лис
      в душу не лізе
      і слів не втира
      ходить нечутно
      хоч може колись
      вийде зі шкіри
      його антураж
      вийде оте
      що вікнами нижче

      шиба до шиби
      іде голова
      хвіст на підлозі
      малює зигзаг
      їсть не очима
      бо погляд сховав
      десь поза душу
      увагу і страх
      усмішку втне
      підсунеться ближче

      5.

      слухають фібри
      вібрато вікна
      дихають гени
      світлом у воску
      тиха кімната
      мов мушля із дна
      зайдеш у неї
      наче у космос

      більше таких
      не буває очей
      дивляться просто
      легко-прозорі
      море у них
      і Ноїв Ковчег
      душ грозовий
      і діжниця на зорі

      світло спливає
      мов час у піску
      туляться рами
      квітами ласки
      то доживає
      ясність гірку
      та
      що читає
      янголу казку
      та
      що для світу
      зола
      золота
      тиші густої
      у піднебінні
      та
      що сідає
      вогнем на уста
      і не кидає
      сірої тіні

      6.

      крок по дахівці
      і кров запеклась
      що думку несла
      винесла муку
      там божевільні
      шукають тепла
      стріли амурні
      пробують лука
      там більше нема
      де вище рости
      поцупити рай
      совість пролити
      так голо
      що дух
      не перевести
      так близько
      що гріх
      небом не впитись

      8 Серпня, 2013



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    245. клаптик виораних снiв
      клаптик виораних снів
      на безкраїм полі смерті
      тиша
      хліб
      шляхи для ніг
      четвертовані в четвертій

      крапка
      хоче на папір
      мов маля
      на руки мамі
      слово
      сохне на губі
      з нього вийде добрий гамір

      світло злизане
      з руки
      мов торбини на пероні
      ви мене знайшли
      думки
      пересіяного в повні

      повно місця
      в голові
      є де яблукові впасти
      як і відійти траві
      оку побувати настіж

      пальці виліпили зміст
      це перо
      на серці брунька
      я відкритий
      наче міст
      і лункий
      для поцілунку

      не складаюся
      мов ніж
      не читаюся
      до стуку
      пустка крається
      в мені
      у голодному
      на звуки

      клаптик виораних снів
      як війни відкрита рана
      образ Божий
      на стіні
      оживай
      у Ньому
      ране

      7 Серпня, 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    246. це тут i там
      ще кордони утіхи
      за гру не трималися
      поцілунки
      сльози
      а обійми
      утрати

      ще дурниці
      дрібницями не називалися
      а безмежжям
      ця синь
      де хотілось літати

      ми з тобою по-різному так
      відривалися
      ти
      за так
      для душі
      я
      безслів’ям
      від шалу

      та нічого такого
      страшного не сталося
      хто грішив і глушив
      хто вчадів і відчалив

      хай далеко не все
      на устах відкривалося
      у думках
      привело
      а від серця
      розтало

      ми з тобою по-сніжному так
      озивалися
      ти
      що нас не було
      я
      що бути так мало

      хай поділиться мить
      де ми снів прислухалися
      тут
      на дотики уст
      там
      на горе безкрає

      ти довічно в мені
      а мандруєш до старості
      то лоскоче
      це тут
      і це там
      затихає

      2 Серпня, 2013



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    247. приборкання болю
      закричали
      в мені
      щоби біль не біг
      журавлі
      кораблі для сивин моїх

      затремтіли
      сади
      щоби він пішов
      та забув куди
      розійшовся шов

      замовчали
      листи
      щоби той затих
      та не відступив
      добре знав що гріх

      запалали
      уста
      хай би вже пропав
      раптом перестав
      що за грань тупа

      загриміли
      літа
      переблискав і
      всі слова всотав
      перевів на гнів

      запеклися
      в сльозі
      всі мої жалі
      і тоді він сів
      чорний птах в ріллі

      розрослися
      світи
      біль почав цвісти
      шлях мій освітив
      кроки освятив

      2 Серпня, 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    248. just let you know
      estrangement walls
      nonstop simoons
      all nest like cuckoo bees
      you’re
      my remedy for wounds
      some stranger’s bride-to-be

      my heart’s in you
      encompassed views
      with crime-scene-warning tape
      it pounds
      and waits for any news
      to shape escapes’ roofscape

      remorse invades
      inflictions fade
      oh priceless love-to-go
      we lost
      in time both oars to wade
      few kisses less ago

      love is a child
      less meek more wild
      when we apart I’m blind
      and burn
      a smile that slides to mild
      to touch you in my mind

      the keyhole lights
      game days lose nights
      stock future sweet as gean
      am I
      so wrong to feel so right
      to sight your fruits and glean

      for what it’s worth
      in gain and loss
      where angels fear to tread
      you are
      my host at any cost
      my water air and bread

      30 July, 2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    249. Блискавицi серця ХLIV, натхненно-осiння
      1.

      я все
      що ти маєш
      ти все
      що я хочу
      у світлі Мамая
      ми
      серце і очі
      у древнім корінні
      козацького роду
      ми зародки соку
      судини мелодій

      2.

      суди мене доле
      суди
      не осуджуй
      судилося солі
      біліти на ружі
      а тій усихати
      знекровленим цвітом
      в зелених палатах
      покинутих літом

      скоробилось листя
      пелюстя зчорніло
      і дні урочисто
      наврочили тілу
      себе роздягати
      при вітру поривах
      бадиллям сохатим
      вплітатися в гриви
      хмарин дощоногих
      і відстань латати
      між силою Бога
      і вбогістю ката

      3.

      за твоєю
      безхмарністю синьою
      мов листком поривався
      з-під інею
      кожну ніч
      розбивав я
      на трепети
      шамотів
      увиразнював лепети
      шовкопрядом звивався
      в шовковиці
      з мене шили
      туман для околиці
      і за місячне світло
      тягнули ще
      тупики
      по відлюдницях-вулицях

      4.

      у той час
      йшла гризня за перонами
      як царі за чужими коронами
      нудьгували вокзали
      вкрадалися
      у думки неозвучені гралися
      сотні сонць
      у промінні ліхтарному
      полювали
      мов леви за сарнами
      за слизькими й непевними тінями
      і душею
      до нитки осінньою

      5.

      лиш тоді
      як не стало вже близькості
      що вкривала дорогу
      і прикрості
      ти мене провела
      наче лінію
      і розквітла
      безхмарністю синьою

      6.

      за ким
      земле
      плачеш
      і кличеш в обійми
      за сонцем
      юначе
      за небом спокійним
      за птахом у ньому
      полине
      і легше
      мені і святому
      що з мук ринув першим

      кого
      земле
      любиш
      міцніше за ранок
      могили
      козаче
      невгоєні рани
      мені в них зростатись
      дорогу давати
      дощу і блавату
      душі непочатій

      1 Серпня, 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    250. Блискавицi серця XLIII, зажурена
      1.

      сам не свій
      від понеділка
      синє небо
      як синці
      вістка хруснула
      мов гілка
      інша
      гнала пагінці

      час подує
      я почую
      мов колядку
      на Різдво
      я за гілочку
      отую
      зачіпався
      всім єством

      гілко-гілочко
      родинна
      ні листочків
      ні кори
      сік пропав
      і серцевина
      усихає до пори

      не лягає сонце спати
      плаче свічкою на стіл
      скроні
      нутрощі набату
      голос
      в оклику застиг

      2.

      переходила серце зміліле
      журба

      по цім боці
      усе що боліло
      по тім боці
      татьба

      залишилося місце
      на цьому
      де плекав
      роздавав
      і губив
      а на іншому
      зашморг судоми
      і посвята у слово
      пальби

      3.

      роздзвенілися нерви
      мов шиби
      наче губи
      синішав папір
      я журбу
      з того іншого вибив
      то ж безбока вона
      до сих пір

      ще й безрука вона
      наче щука
      дзяволить
      у мішку цуценям
      що до річки несуть
      геть від суки
      заливають
      мов каву в горня


      4.

      від шубовстання
      колами шепіт
      наче голка
      по платівці
      вскач
      у хвилини
      із чорного крепу
      зодягається
      втомлений плач

      прибігають до милості
      очі
      напихаються зв’язки
      до вух
      досхочу би напитися
      скотчу
      розміняти злий глузд
      на питву

      і нехай розливається
      відчай
      пробиває на світло
      мій щем
      може вийде журба
      із безбіччя
      і полине сльозина
      дощем

      аж приб’ється вимова
      до вітру
      наче плесна ламкі
      до хреста
      що не слово
      на порох селітра
      що не видих
      любов на устах

      5.

      я засвідчую твердо
      у рот ані краплі
      ані думки про сон
      чи піщини на мить
      і чекає на мене
      світанок
      як граблі
      вже журба не росте
      бо на серці
      гримить
      і виблискує
      втіха
      яку не проспати
      так безмежно аж тихо
      люблю тебе
      втрато


      30 Липня, 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    251. навiяна в мушлi
      навіяна в мушлі
      у шепоті згуслім
      наповнюю русла
      до серця ріки

      на душу гойдливу
      лягаю щаслива
      як сонячна злива
      на вітер щемкий

      сповита у русі
      повітря у вусі
      я промінь безвусий
      і тальвег для сну

      неси мене крове
      мов небо у слові
      в країну любові
      у смутку труну

      багата на кисень
      на витівки лиса
      вихлюпуюсь лісом
      що ласий на страх

      вслухаюся морем
      що чайками хворе
      мов пастка в коморі
      де сир для невдах

      коли наступаю
      то більше немає
      криївок для таїн
      ні меду ні сліз

      ні світла в тунелі
      ні вошей в шинелі
      ні стін ані стелі
      я тиша в золі

      29 Липня, 2013



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    252. Прикладенiй до ран
      Моя прикладена до ран,
      чужому суджена,
      між нами виросла пора —
      стіна відчуження.

      Такої долі нанесла
      любов для кожного,
      що ні крила, ані весла,
      ні ототожнення.

      Я усміхаюся — ти є
      на світі гідному,
      з тобою світло настає,
      йому потрібні ми.

      Йому так легко на очах
      переливатися
      із моря рухів у печаль,
      у жмурки гратися.

      Влягайтесь кола на воді,
      а рай — за спинами.
      Я знаю — янгол — мій водій
      поміж хвилинами.

      У самоті — не в однині,
      а поза відчаєм.
      Я воскрешаю кожне ‘ні’—
      себе засвічую.

      24 Липня, 2013



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    253. Блискавицi серця XLII, новопреставлена
      1.

      нам іти по землі
      при задутих свічках
      і шукати в золі
      згарки рані

      наші дні замалі
      але доля в руках
      жде вітрів на політ
      на останній

      2.

      не чекай
      з дня на день
      від життя світлячка
      час по колу веде
      по забутих стежках
      і знайомить тебе
      з невагомістю стану
      онімінням небес
      глибиною нірвани

      все здається новим
      і спалахує знаним

      3.

      ніч звиває плющем
      що лускою з кори
      ген до неба тече
      і впадає у крону
      де розлистаний щем
      серцевинно горить
      де зірок як очей
      що сторонні

      і стає все новим
      та близьким звіддалля
      свіжий шерх для сови
      для колиски — маля

      і знайомиться ніж
      по точилі з гортанню
      і живеться війні
      в кожній згоєній рані

      4.

      так багато тих і
      і так мало цих ба
      для покути гріхів
      для появи обав

      ще звикати дощу
      до калюж висоти
      а мені — щоб відчув
      як маліє пустир

      ще звикати до сонця
      земному старанню
      неодмінно рости
      і колись розцвісти
      як не колом з води
      то принаймні зітханням

      5.

      страх породжує страх
      і заходить в літа
      наче кров на уста
      двічі в ту саму річку

      хто боїтся хреста
      той до біса пристав
      в того кров негуста
      темне серце — несвічка

      6.

      я на розмах крила
      наберу висоти
      а в дорогу — терпцю
      дрібку маку
      щоб земля відбула
      як лапатість води
      чи геєна свинцю
      в час атаки

      і на тій висоті
      з тих ірійних низин
      прибуватиму як
      перемога
      як до муки святі
      чи у серце полин
      там розрада моя
      і пороги

      там немає гріха
      і зітхання у сні
      білочисто сліпцю
      а глухому
      вся душа затиха
      мов знекровлений гнів
      і він чує оцю
      грань рухому

      де тамується плач
      переноситься стук
      притирається дзвін
      сон колише
      де на розмах крила
      плани Божі ростуть
      прислухається Він
      хто ще дише

      24 Липня, 2013



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    254. in gorges of my dream
      it’s likely
      I’ll fall short
      of someone I am not
      of something you might sneak on board
      or tie in lover’s knot

      so many
      drifts to catch
      in gorges of my dream
      latch on to moments born in slatch
      the lullaby for stream

      today sounds
      like a dirge
      the echoes of new past
      are wading in the surge of urge
      so intimate at last

      the time’s bought
      for a song
      it’s fribbled note by note
      and losing right as well as wrong
      the fluffs I used to dote

      though bathing
      in the stream
      inhaling youth in whiffs
      I grasp how’s gorgeous in my dream
      are maybes doubts and ifs

      how’s precious
      every tress
      when it belongs to drifts
      where all adieus corral the past
      and reefs show veins of riffs

      in peace I
      go alone
      a dilly of a fight
      the total worth of what I own
      can fit in aiming sight

      and I can
      be at most
      an angel or a beast
      who grasps how’s chilly is the cross
      with nails through heels and wrists

      July 18, 2013



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    255. для бабунi
      руками моєї бабуні
      збиралися в клопоти будні
      влягалися в трепоти стуки
      носилися відра зі студні
      у біблій горталися звуки

      очима моєї бабуні
      світилися вікна зимою
      дороги трималися дому
      два янголи стали за мною
      її і той мій невагомий

      у серці моєї бабуні
      так тепло що сльози солодкі
      і легко що слово із пуху
      так рідно що вік закороткий
      і світло — ні тіні від руху

      з думками моєї бабуні
      я ходжу по білому світі
      за медом із дьогтем для брами
      мій голос що дзвонами шитий
      на вітрі цвіте прапорами

      усмішки моєї бабуні
      трималися зорі що впали
      у кутиках сонце лягало

      і сходило небо трипало
      на груди мої
      як бабуні не стало

      3 Липня, 2013
      (RIP)



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    256. Sonnet XXXII
      Apprise my barely melted heart that ages!
      Poor farness pleads and leads up to thawed patches,
      where love keeps losing mind as font its pages
      and mercy of the weather’s soft and stretchy.
      Forgive its fragileness, don’t be umbrageous
      about the thirst among the skies and edging,
      the passion rivers, Pegasus encaging.
      Forgive this moment livid to imagine.
      Forgiveness is the gift as being vestal.
      Don’t send it down the drain. This calmness morphine
      is rich in veins, it is your eardrum-drummer.
      A heart is gifted first and then it’s fasting
      to see leap February deep in coffin,
      while three more deaths wait patiently for summer.

      June 20, 2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    257. у черзi за небом
      я у черзі за небом
      провів пів парсека
      стільки треба до брами
      говорила юрма
      галаслива
      дратлива
      нудна
      недалека
      все питала мене
      чи секунди нема
      потримати надію
      притримати подих
      роздивитися план
      забудови небес
      і рипіли словами
      зачовгані сходи
      і плели вітругани
      хмариння рябе

      у такій тісноті
      що ні сядеш
      ні пікнеш
      крок без кроку
      здавався мені
      небокрай
      із душі видно все
      у пітніючих вікнах
      прокидалася синь
      і займався нерай
      що горів безголов’ям
      варив колотнечу
      вибігала гортанню
      вона на уста
      та шукала однак
      добре вухо
      для втечі
      тихе серце
      на дім
      де немає кута

      то ж ковтай не ковтай
      а повітря не більше
      і кричи не кричи
      а відлуння нема
      і кропи не кропи
      чи вже сохни чи вішай
      а цю осінь ховає
      бездомна зима
      зачекай не іди
      поки кров не застигне
      грає море вогню
      у краплинах тепла
      хай в озорену ніч
      прокидаються стигми
      і кохається з вітром
      словесна зола

      загуділи роки
      мов сирени в нальотах
      і ховалися душі
      по п’ятах і снах
      а яка не встигала
      стелилася потом
      нуркувала у келих
      мутного вина
      тільки ті
      що світились
      ясніше від болю
      відкривались
      мов храми
      небесні квітки
      розросталися серцем
      волошками з поля
      і котилися Богом земним
      зі щоки

      і ця черга
      маліла
      кишіла
      міліла
      подавала ознаки
      що невпинно повзе
      і чим вище
      здавалося
      меншало тіла
      а чим ближче до віри
      тим більше везе
      найдорожчі мої
      недолюблені кроки
      оступалися менше
      не торкали сходин
      і сто сонць намело
      зі сходин цих до ока
      як не стало в мені
      ні церков
      ні води

      14 Червня, 2013



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    258. розчулений до атома
      приховано
      кривитися од відчаю
      слів не губити затискати їх
      зубами і вдавати сміх
      який від посиніння рідшає

      прикованим
      скрутитися калачиком
      не підпускати вітер до грудей
      нехай собі у ніч іде
      як до чужої хати мачуха

      дивитися
      губитися дитиною
      коли торгує тілом біднота
      іконки сохнуть по кутах
      за пусткою і павутиною

      навчитися
      молитися за всіх і вся
      коли петлю стягнув блатний базар
      фільтрований як в образах
      властивість ніжністю привитися

      знеможено
      іти аж сонце виросте
      освітленим із ніг до голови
      мене вогонь благословить
      людської доброти і щирості

      стривожений
      у ньому я палатиму
      до перших зойків рідних при труні
      до хвиль в золі що по мені
      розчулений до атома

      6 Червня, 2013



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    259. Dire Straits Brothers in Arms - Ukr
      (written by Mark Knopfler)

      Translation:

      ці гори в тумані
      де сьогодні мій дім
      а той рідний що манить
      завжди в низині
      повернувся би з вами
      до долин тих зійти б
      і ви не були би мов рана
      (мої ви) по зброї брати

      а на полі з руїни
      що вогонь охрестив
      хай ваш біль відпочине
      аби бій трохи стих
      хоч болить нестерпимо
      страх лоскоче і дим
      мене з вас ніхто не покинув
      (мої ви) по зброї брати

      світів багато мов піщин
      багато сонць посеред тьми
      у нас на всіх лише один
      цей світ в якому в різних ми

      то вже сонце у пеклі
      місяць ген з висоти
      кожен має померти
      вам пора вже іти
      із долоні не стерти
      зоресвітлий мотив
      це глупо по трупах нам дертись
      (таких же) по зброї братів


      Original:

      These mist covered mountains
      Are a home now for me
      But my home is the lowlands
      And always will be
      Someday you'll return to
      Your valleys and your farms
      And you'll no longer burn to be
      Brothers in arms

      Through these fields of destruction
      Baptisms of fire
      I've witnessed your suffering
      As the battle raged higher
      And though they did hurt me so bad
      In the fear and alarm
      You did not desert me
      My brothers in arms

      There's so many different worlds
      So many different suns
      And we have just one world
      But we live in different ones

      Now the sun's gone to hell and
      The moon's riding high
      Let me bid you farewell
      Every man has to die
      But it's written in the starlight
      And every line in your palm
      We are fools to make war
      On our brothers in arms




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    260. Whitney Houston - I Will Always Love You - Ukr
      (Written by Dolly Parton)

      Translation:

      не йти це гріх
      і бути ніг сильцем твоїх
      ітиму та запам’ятай
      в думках моїх ти полум’я і сніг

      і я тебе лиш люблю
      тебе лиш люблю
      тебе кохання тебе гммм

      солодке і гірке згадай
      і скажи зі собою візьми
      що ж бувай себе не край
      час минув називатися ми

      і я тебе лиш люблю
      тебе лиш люблю

      (інструментальне соло)

      то щасти тобі в житті
      хай збуваються мрїї за двох
      і я бажаю тобі теж моря втіх
      та понад усіх благ хай квітне любов

      і я тебе лиш люблю
      тебе лиш люблю
      тебе лиш люблю
      тебе лиш люблю
      тебе лиш люблю
      я тебе лиш люблю

      тебе кохання люблю
      ех тебе лиш назажди люблю

      Original:

      If I should stay,
      I would only be in your way.
      So I'll go, but I know
      I'll think of you ev'ry step of the way.

      And I will always love you.
      I will always love you.
      You, my darling you. Hmm.

      Bittersweet memories
      That is all I'm taking with me.
      So, goodbye. Please, don't cry.
      We both know I'm not what you, you need.

      And I will always love you.
      I will always love you.

      (Instrumental solo)

      I hope life treats you kind
      And I hope you have all you've dreamed of.
      And I wish to you, joy and happiness.
      But above all this, I wish you love.

      And I will always love you.
      I will always love you.
      I will always love you.
      I will always love you.
      I will always love you.
      I, I will always love you.

      You, darling, I love you.
      Ooh, I'll always, I'll always love you.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    261. Garland and Armstrong is Israel Kamakawiwo'ole
      Translation:

      десь там через веселку
      вище хмар
      там земля є далека
      і колисковий чар

      десь там через веселку
      неба синь
      у мрій крила лелеки
      гнізда сміливі сни

      колись у зірки попрошусь
      за хмарами в той день проснусь
      у домі
      де тане мов цукерка страх
      мене знайдеш ти там де дах
      тримає комин

      десь там через веселку
      неба синь
      у мрій крила лелеки
      гнізда сміливі сни

      край зелених віт
      чевоних руж
      дарує цвіт
      любов стару
      я кажу сам собі
      о чудовий цей світ

      бачу неба синь
      білінь хмарин
      і дні з яси
      і ночі плин
      я кажу сам собі
      о чудовий цей світ

      і кольори веселки
      на небі виграють
      вони вже на обличчях
      людей що мимо йдуть
      бачу потиски рук
      і вітається люд
      у вітаннях зберу
      я люблю

      чую плач дітей
      вони ростуть
      їм вивчати те
      що не перейду
      я кажу сам собі
      о чудовий цей світ


      колись у зірки попрошусь
      за хмарами в той день проснусь
      у домі
      де тане мов цукерка страх
      мене знайдеш ти там де дах
      тримає комин

      десь там через веселку
      де вогні
      мрій лет через веселку
      мрії летять я ні

      Original mix:

      Somewhere over the rainbow
      Way up high,
      And the dreams that you dream of
      Once in a lullaby

      Somewhere over the rainbow
      Bluebirds fly
      And the dreams that you dream of,
      Dreams really do come true

      Someday I’ll wish upon a star
      And wake up where the clouds are far behind me
      Where troubles melt like lemon drops
      High above the chimney top
      That’s where you’ll find me

      Somewhere over the rainbow
      Bluebirds fly
      And the dreams that you dare to
      Oh why, oh why can’t I

      Well I see trees of green and red roses too
      I watch them bloom for me and you
      And I think to myself what a wonderful world

      Well I see skies of blue and I see clouds of white
      And the bright bliss of day I like the dark
      And I think to myself what a wonderful world

      The colors of the rainbow so pretty in the sky
      Are also on the faces of people passing by
      I see friends shaking hands saying how do you do
      They’re really saying I, I love you

      I hear babies cry and I watch them grow
      They’ll learn much more than we’ll know
      And I think to myself what a wonderful world

      Someday I’ll wish upon a star
      Wake up where the clouds are far behind me
      Where trouble melts like lemon drops
      High above the chimney tops
      That’s where you’ll find me

      Somewhere over the rainbow
      Way up high
      And the dreams that you dare to,
      Why, oh why can’t I




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    262. John Lennon - Imagine - Ukr
      Translation:

      повір немає раю
      це легко спробуй сам
      і пекла що палає
      над нами небеса
      повір у те сьогодні
      виткане з людей

      повір нема кордонів
      не важко це зроби
      релігій і канонів
      ні вмри і ні убий
      повір у всенародний
      спокій у житті

      для тебе я напевно мрійник
      та знаю не один лиш я
      надіюся на єдність
      бо цей світ одна сім’я

      повір пропала власність
      цікаво зможеш де
      і голод зник і жадність
      братерство між людей
      повір у спільну щирість
      роздану на всіх

      напевно я для тебе мрійник
      та знаю не один лиш я
      надіюся на єдність
      бо цей світ одна сім’я

      Original:

      Imagine there's no heaven
      It's easy if you try
      No hell below us
      Above us only sky
      Imagine all the people
      Living for today...

      Imagine there's no countries
      It isn't hard to do
      Nothing to kill or die for
      And no religion too
      Imagine all the people
      Living life in peace...

      You may say I'm a dreamer
      But I'm not the only one
      I hope someday you'll join us
      And the world will be as one

      Imagine no possessions
      I wonder if you can
      No need for greed or hunger
      A brotherhood of man
      Imagine all the people
      Sharing all the world...

      You may say I'm a dreamer
      But I'm not the only one
      I hope someday you'll join us
      And the world will live as one




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    263. Somewhere over the rainbow - Judy Garland - Ukr.
      (The music was composed by Harold Arlen and the lyrics were by E.Y. Harburg)

      Translation:

      десь там через веселку
      вище хмар
      там земля є далека
      і колисковий чар
      десь там через веселку
      неба синь
      у мрій крила лелеки
      гнізда сміливі сни

      колись у зірки попрошусь
      за хмарами в той день проснусь
      у домі
      де тане мов цукерка страх
      мене знайдеш ти там де дах
      тримає комин

      десь там через веселку
      де вогні
      мрій лет через веселку
      мрії летять я ні
      для синьокрилих цей політ там за веселку
      як тоді мені

      Original:

      Somewhere over the rainbow, way up high
      There's a land that I've heard of once in a lullaby.
      Somewhere over the rainbow, skies are blue
      And the dreams that you dare to dream,
      Really do come true.

      Someday I'll wish upon a star
      And wake up where the clouds are far behind me.
      Where troubles melt like lemon drops,
      Away above the chimney tops,
      That's where you'll find me.

      Somewhere over the rainbow, blue birds fly
      Birds fly over the rainbow
      Why then, oh why can't I?
      If happy little bluebirds fly beyond the rainbow
      Why, oh why can't I?




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    264. Louis Armstrong - What A Wonderful World - Ukr
      (The authors of the song where Bob Theille and George David Weiss)

      Translation:

      край зелених віт
      чевоних руж
      дарує цвіт
      любов стару
      я кажу сам собі
      о чудовий цей світ

      бачу неба синь
      білінь хмарин
      і дні з яси
      і ночі плин
      я кажу сам собі
      о чудовий цей світ

      і кольори веселки
      на небі виграють
      вони вже на обличчях
      людей що мимо йдуть
      бачу потиски рук
      і вітається люд
      у вітаннях зберу
      я люблю

      чую плач дітей
      вони ростуть
      їм вивчати те
      що не перейду
      я кажу сам собі
      о чудовий цей світ

      я кажу сам собі
      о чудовий цей світ
      о є

      Original :

      I see trees of green,
      red roses too.
      I see them bloom,
      for me and you.
      And I think to myself,
      what a wonderful world.

      I see skies of blue,
      And clouds of white.
      The bright blessed day,
      The dark sacred night.
      And I think to myself,
      What a wonderful world.

      The colors of the rainbow,
      So pretty in the sky.
      Are also on the faces,
      Of people going by,
      I see friends shaking hands.
      Saying, "How do you do?"
      They're really saying,
      "I love you".

      I hear babies cry,
      I watch them grow,
      They'll learn much more,
      Than I'll ever know.
      And I think to myself,
      What a wonderful world.

      Yes, I think to myself,
      What a wonderful world.

      Oh yeah.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    265. тiлесна китиця
      не осуджуймо
      як несуджені
      облачімося
      несвяті

      обіймаймося
      до відчуження
      і розчинення
      слів і стін

      оприлюднюймо
      що приховане
      а враховане
      хай хибне

      не те щастя
      що вже підковане
      а та втіха
      що ми
      одне

      не та радість
      що сохне втіхою
      а той промінь
      воскреслий
      з уст

      ще живу
      бо тобою дихаю
      та не дихати
      не боюсь

      і немає
      про що журитися
      бо відсутня
      між нами
      ніч

      це сплетіння
      тілесна китиця
      вражень
      присмаків
      протиріч

      5 Червня, 2013



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    266. грай гримучої грози
      грай гримучої грози
      край кремезних кракелюрів
      краплі
      відчаю ази
      льолі паростків алюру
      зодягаються у пил
      мов бджола
      в пилок тичинок
      то несе відро кропил
      в крепі чорному хмарина
      висне вітроносна таль
      хвилі тягне за пороги
      кров змиває красноталь
      у потоці листоногім
      тінь зливається дерев
      ув одну до серця лійку
      йде гортанню і дере
      від правіку до крайвіку
      згустком спогадів п’янких
      що стають дедалі чисті
      де на відстані руки
      небо ковзає у листі
      а усміхнена печаль
      спить кульбабою на цівці
      і ворони не кричать
      мов оранда по горілці
      знає все своє нутро
      має все для себе місце
      і ні пухом ні пером
      розлітаються злі вісті
      а під проводом ламким
      променистого конвою
      в бога бавляться думки
      і гойдаються травою
      снів мелодія тече
      омиває втома спрагу
      світло в пошуках очей
      танець душ на вістрі шпаги
      все воно тепер бліде
      мокне
      хрипом облітає
      дійство вижите з грудей
      розчиняється
      ковтаю
      грай гримучої грози
      край кремезних кракелюрів

      31 Травня, 2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    267. Блискавицi серця XLI, спраглопролита
      1.

      чіпається до вулиці
      безсоння
      черствіє кроком
      спечене
      в повітрі
      з’їдає
      мов цинга
      позавіконня

      години
      зайві
      на нічній палітрі
      хоч
      де-не-де
      мете
      ліхтарне світло
      не осідає
      тане вмить
      мов зерна
      в жорнах

      2.

      ми
      спраглий ритм
      на лоні тьми
      малюємось
      теплом
      навзаєм
      займаємось
      тамуємось
      вгасаєм

      двох тіл
      банкет

      і брак лише
      чуми
      в якій
      єдине світло
      друзки дзвону

      3.

      в багатті тиші
      ніч холоне
      і шпацирує
      кров по скронях
      у п'ятках чути
      як іде
      у білих шльопанцях
      ідей
      від маси сірої
      в легені
      що порожніють
      мов кишені
      при цокотінні
      казино

      4.

      за нас
      промовніше
      вино
      воно
      грайливе
      і відверте
      ти
      відкриваєшся
      конвертом
      в якому
      ключ
      і зграя нот
      що потребує
      диригента
      і пастора
      на випаси
      чеснот

      5.

      о панно
      випите вино
      німе кіно
      і титри
      з рухів
      те що в руках
      твоїх
      роздмухай
      губами припадай
      палай
      збігай
      в округленнях
      наснаги
      впивайся
      вилита
      зі спраги
      пестлива
      млосна
      і туга

      6.

      я
      для чекання
      не слуга
      іду
      по дотиках
      до точки
      де доля
      насипається
      пісочком
      а сім доріг
      складають ‘я’

      там
      дев’ять місяців
      стоять
      у ще не вишитих
      сорочках
      дитячі
      пальчики
      до "п’ять"
      вчать
      рахувати
      у синочка

      і ти
      щасливіша
      від мук
      і найкрасивіша
      на світі
      не відпускаєш
      бога
      з рук
      що до грудей
      припав
      налитих

      23 Травня, 2013



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    268. Блискавицi серця XL, облачена
      1.

      поверх сутани
      альба днини
      все більше схожа
      на комжу

      хмарини
      сірий абажур
      мов
      хмурість на обличчі
      тане
      і радість
      визирає
      з дір
      кидає погляд
      полум’яний

      на стихирар
      полів

      на під хрестом
      забуті бані

      та відмиває
      вроду
      у воді

      2.

      відмиті
      миті

      в стихарі
      зелене царство
      над рікою

      за течією
      нестрімкою
      спливають
      вітру тропарі

      жертовних
      подихів
      політ
      на синіх аркушах
      порожніх
      збирає образи
      землі
      описує
      у хвилях
      можність
      і недалекий
      стан речей

      3.

      свідомість
      далі
      не тече
      вона
      поглибшала
      навколо
      туманом
      білим
      хараманом

      цей параван
      стіна з очей
      що світла
      прагне
      наче поле
      окроплене
      густим дощем

      цей параван
      убогий стан
      що межи зір
      паде й ночує
      та хто від Бога
      й так Його почує
      хто йде
      до Нього
      той несе
      осанну

      4.

      тому
      хто вірити очам
      не перестане

      я виплітатиму себе
      з веселок

      минатиму
      неначе гріх
      безлюдні села

      укопано стоятиму
      краєчком неба
      на стовпах
      дебелих

      перебиратиму
      до свисту
      пориви вітру
      на губах
      що мелють

      пилитиму
      дорогою
      до міста

      прийми мене
      я параман
      твоя Пречиста

      5.

      проміння стола
      на небесній шиї
      звисає
      до найпершого хреста
      церквиці
      що доріг у рай
      не шиє
      стоїть
      навхрест зашита
      і пуста

      часами
      вітер
      на глухій дзвіниці
      з воронами
      про душі
      гомонить
      як гірко
      є тобі
      як
      спиться
      на цій забутій
      Богом
      стороні

      тут більше
      кажанів
      ніж янголів
      на хорах
      і лики спавутинені
      святих
      забули
      про людей
      і море
      співуче море
      з молитовних книг

      то дощ
      іде
      простукує
      чи чути
      то сніг
      важкий
      мов падають хрести
      і ніби пес
      при буді
      сном припнутий
      душ
      невідспіваних
      амінь
      не може прорости
      у жоднім
      серці
      випадкових перехожих
      яких дорога
      плутана веде
      до перехрестя
      де людське і Боже
      розходится
      до пекла і в едем

      6.

      любов
      не знає меж
      бо кожна мить
      це чудо
      і свідчення тому
      щоденності хрести
      які нашвидкуруч
      в серцях
      збивають
      люди

      на них
      вмирає
      той
      хто може
      світ
      спасти

      14 Травня, 2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    269. Блискавицi серця XXXIX, легкострiла
      1.

      летіли
      очиська
      в гості
      дві відьмочки
      на мітлі
      і погляд
      у серце
      просто
      вогнем
      просочився
      зліг

      а руки такі
      небесні
      збиралися
      мов гроза
      в якій
      сто люблю
      воскресне
      і добре
      за сотню
      за

      2.

      те більше
      за все
      що маю
      те краще
      що не відчув
      шепоче
      шипить
      чіпає
      мов темінь
      за ґніт
      свічу

      уста
      перша мить
      імаго
      метеликів
      заметіль
      колиска
      хмільної спраги
      дорога
      інтимом
      тіл

      3.

      тятиво
      брини
      острунюй
      політ
      через море
      ласк
      укладена
      в поцілунок
      співуча
      житття
      стріла

      стань
      човником
      в міжколінні
      шпаківнею
      в голові
      гойдається
      тінь у тіні
      зникає
      наш
      візаві

      4.

      тут
      небом ділитись
      тісно
      на ложі
      півліктя вбік
      і ми видаємо
      дійсність
      за най-найсолодший
      лік

      ти в серці
      тук-тук
      як вдома
      без одягу
      на душі
      хотілося б
      у хоромах
      та маємось
      в шалаші

      5.

      тягнися
      півтінню
      в дотик
      півпломенем
      в півпіке
      живися
      в дорозі
      потом
      спивай
      восковий
      лікер

      п’яній
      від стіни
      гойдання
      що в’їлося
      в тінь
      твою
      у цім
      неподільнім
      стані
      ми пращури
      у раю

      10 Травня, 2013



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    270. Блискавицi серця XXXVIII, притiлесна
      1.

      серця космос
      кров пуста
      в ньому
      човник
      віскі
      хай би він
      до сну
      пристав
      кинув
      якорисько

      впала б
      тиша
      на уста
      мов на брук
      і в дрізки
      кинута
      торчма
      з моста
      черепна валізка

      2.

      як-не-як
      я
      де-не-де
      сиплюся
      у слові
      це
      за ґрати
      із грудей
      йде
      пісок розмови
      мов із нирки
      камінці
      що проходять
      стрімко
      з правил
      дертися по чімсь
      вибирає
      стінку

      марш-кидок
      під сам суфіт
      з матом
      важко-хворим
      пише крапка
      заповіт
      дохне
      ніч
      на шторах

      ще не виділена
      жовч
      ситий
      шлунок міста
      мат
      на хрипи перейшов
      в горлі
      стало тісно

      3.

      в'язне
      у горлянці
      плаз
      що
      під серцем
      грівся
      що мені тепер
      до вас
      боле мій
      хай місяць
      не зітлів ще
      на хресті
      цибулиннім
      церкви
      у мені
      є тьма кутів
      для живих
      і мертвих

      4.

      байдам
      я усім
      байдак
      а
      гайкам
      попуста
      хоче хто
      бере за так
      мов торбину
      дусту

      посипає
      тут і там
      впоперек
      навколо
      і здихає
      сліпота
      воскресає
      голос

      5.

      падь паде
      гуде бджола
      серце
      очі рані
      падло ночі
      тінь стебла
      шиба їсть
      з герані

      листя
      спраги прапори
      і весни вітрила
      душу тягнуть
      догори
      щоб вона
      ятріла
      відчувала
      сонця спис
      як розпятий
      цвяхи
      щоб у ній
      думки велись
      перелітні птахи

      6.

      я
      неписаний закон
      в мушлях
      моря згустки
      світлотінню
      для ікон
      розхвилюю
      пустку

      я
      прочиненість
      вікна
      і його
      прозорість
      спить
      в мені
      думок війна
      догорають
      зорі

      я
      потіха
      без вина
      і сльози посуха
      хто сягне мене
      до дна
      той пройметься
      духом
      шквалом
      прадідів
      століть
      днів розп’ять
      і слави

      я
      та п’ядь блага
      землі
      душобогодала

      3 Травня, 2013



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    271. Блискавицi серця XXXVII, жартiвливозанослива
      1.

      друже
      небайдужий
      хочу
      неба
      й дуже

      небо
      у тобі
      та рядки
      в трубі

      а на ній
      бігме
      хор
      ні бе
      ні ме

      2.

      брате
      вітрогінний
      дай словам
      коріння

      і ціни
      не вішай
      бо не тушка
      з вірша

      кожне
      слово
      знає
      де йому
      лягати
      у кого
      стріляти
      по кому
      вмирати

      і у нім
      дрімає
      сила
      дух
      і свято
      простір
      інкубатор
      кардіонабату

      нічого
      ліпити
      із повітря
      Бога

      смішками
      прибиті
      до ікони
      роги

      3.

      не тобі
      читати
      світло
      на повіках
      не твої
      палати
      серце
      чоловіка

      чорторий-потоки
      пінка з каламуті
      що воно
      за око
      просто
      нерва
      жмутик

      4.

      просто
      буря
      в склянці
      але
      склянка
      море
      бобуніння
      в танці
      вакуум
      прозорий

      це
      не небо
      жодне
      й висота глибинна
      це
      раз плюнь
      безодня
      голод баговиння

      5.

      не складай
      у кошик
      все
      що попадеться
      бо
      вірші
      не гроші
      мають
      запах
      серця

      це вони
      спроможні
      душу
      осідлати
      втнути
      наче ножні
      вправніше
      від мату

      це вони
      у воду
      дивляться
      і бачать
      що за чим
      приходить
      чим
      воно
      заплаче

      в них
      сміється доля
      там
      вона готує
      сльози
      з дрібки солі
      з моря
      алілуя

      6.

      маю дрібку
      солі
      у рядках
      розчинну
      хилу силу
      волі
      на життя
      хвилину

      маю що
      сказати
      все
      про
      що немаю
      у моїх
      палатах
      запах
      ліків
      й раю

      ти зайди
      не бійся
      тиша
      вже воскресла
      і її
      не бісить
      як тебе занесло

      ось рядок
      погрійся
      я
      душі підкину
      наче бузька
      стрісі
      рані
      батьківщину

      а горить
      і зимно
      значить
      сил замало
      у халатних римах
      щоби
      серце
      стало

      а
      як серце
      стане
      то й слова
      розтануть
      в омі-океані
      молоці
      нірвани

      3 Травня, 2013



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    272. Блискавицi серця XXXVI, пiдкидна
      1.

      день
      колода карт

      роздає
      круп’є
      трохи масті
      й жарт
      кров
      із нерва п’є

      входимо
      в азарт

      в голові
      туман
      з перших уст
      сльоза
      далі
      слів нема

      драм чужих
      прибій
      не вдихну
      стоїть
      підколодних змій
      в шийних колах
      їдь

      2.

      раднику
      благих
      блуднику
      в метро
      ти чого
      застиг
      зиркаєш
      в нутро

      ти кому даєш
      вмерти
      сотий шанс
      небом
      дістаєш
      у невчасний
      час

      струшуєш
      золу
      золота із тиш
      роздаєш
      по злу
      тим
      кому нести
      світло
      під хрестом
      небо
      з уст в уста
      Бога
      на престол
      гарт
      у юну
      сталь

      ти навіщо
      п’єш
      випиваєш
      сон
      серденько
      моє
      твій
      на нім
      вісон

      знаю
      ти
      не ніч
      спраглий подих
      зір
      пекло
      й рай вогнів
      антитеза дір
      вибух почуттів
      скрута темноти
      оберіг в путі
      пастка на чорти

      осягни мене
      присягни
      що ти
      станеш
      день за днем
      у душі
      рости

      3.

      паросте
      небес
      пастирю
      доріг
      що не думка
      пес
      зимно
      на дворі

      вигадай мені
      спогади ясні

      поле по війні
      хай накриє сніг

      там обрало
      ріст
      серце козака
      вже його
      не їсть
      доля
      і гірка
      не тече сльоза
      впущена
      за всіх
      з ким в бою
      козак
      в землю
      кров’ю
      збіг

      4.

      крутиться земля
      колообіг “кру”
      серце
      мов рілля
      видихнуло
      труд

      слава трударям
      плекунам луни
      душам-ліхтарям
      в пахощах весни

      5.

      дяка
      що живий
      добре
      що є цвіт
      світла
      корогви
      де
      воскреслий
      світ

      по душі
      іду
      легше пір’я
      крок
      доокола
      дух
      зір нових
      пилок

      6.

      край дороги
      вкрай
      край
      де сни живі
      де місцями
      рай
      вітру
      у траві

      де на нерест
      йде
      синь
      за плач
      з гори
      у теплі
      грудей
      світ
      осів
      старий

      де нема
      кому
      бавити
      богів
      сяяти
      від мук
      спалювати
      гнів

      вкрай
      по небокрай
      голосом
      "курли"
      це тропа
      добра
      з вістря
      у стріли

      це межа
      без меж
      де не треба
      слів
      це кіно
      німе
      світла
      у золі

      2 Травня, 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    273. Блискавицi серця XXXV, заковчегова
      1.

      неба сірий щем
      вичорнено вщент

      зір
      благі вуглини

      негативе днини
      у душі совиній
      сни збирай дитині

      хоче світла ще
      серця капище

      в міста за плечем
      сонячний ковчег
      вітер
      серце пинить
      дихає
      у спину
      холоду царина

      кваплення картина
      душі
      під плащем
      майже
      сніг
      з дощем

      2.

      в тисячах очей
      вулиця тече
      вулиць павутини
      очі павучині

      піна магазинна
      вискочка-хвилина
      голову товче
      в грубій ступі черг

      брязкає ключем
      гулянка нікчем
      з них
      добротна глина
      і на марку
      слина

      обережно
      нині
      де бабло
      там свині
      із рох-роху джем

      продаєм
      і ржем

      невелика честь
      цю розмову тче
      усмішки
      гостинні
      і кан-кан
      вітринний

      жруть наївних
      кпини
      мов магніт
      бобіну

      причет уночі
      дріт і циркачі

      3.

      вірш
      мене завчив
      не квилить
      мовчить
      повна сну руїна
      кома бедуїнна
      вітер
      під коліна
      крапка
      рідні стіни
      в люльці долі
      чвир
      я
      з рядком
      на ви

      4.

      звідую чи чув
      хто
      про храм дощу
      вирушаю чинно
      є на це причини
      неба полонина
      царства половина
      на дорогу
      в човг
      виганяю
      кров

      5.

      ночесвітки чар
      місяця ручай
      морем
      по коліна
      з горем
      білостінним
      проростає в тіні
      пагубним
      корінням

      чуєш
      це дзюрчать
      думи
      товмача

      6.

      біг свій розпочав
      зайчик
      із меча
      світла херувима
      тінь з господи
      вимів
      шибі
      місто вимив

      впала ночі схима
      тріснула печать
      є про що
      кричать

      7.

      Боже
      ти
      гончар
      ліпиш дитинча
      поки свіжа глина
      нечерства людина
      в тебе
      руки сині
      та душа у сині

      янголи кавчать
      до печі вже час

      запеклися враз
      профіль і анфас
      неміч і гординя
      і рухливий вимір
      розгубився в димі
      під ангобом
      дивнім

      любе дитинча
      мушля
      на печаль

      8.

      думи
      в місто мчать
      трохи погарчать
      видряпають
      ліні
      з левів
      що камінні
      переб’ють
      начиння
      лагоді весінній

      добре потрошіть
      де нема душі

      26 Квітня, 2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    274. Блискавицi серця XXXIV, побудлива
      1.

      рівно в шість
      про сон
      життя забуло
      крок душі
      голодним маршем
      вулиць

      світ ожив
      і ціни надуває
      стережись
      і не проґав трамваю

      2.

      кров
      стоїть
      немов
      за серцем жінка

      міста їдь
      шукає відпочинку
      за поріг
      сміття і ніч
      виносить
      стоси снів
      в яких
      згорає осінь

      3.

      ще живем
      про це щебече
      преса
      тьма проблем
      бракує
      світла
      весел

      звідусіль
      шпигують
      ось вам качка
      хліб і сіль
      розжуйка і подачка

      скільки справ
      згорить
      з опалу
      доле
      стільки страв
      зникатиме
      зі столу

      гра
      в слова
      давно уже
      не жалить
      шлюз
      овва
      чогось
      комусь
      не стало

      4.

      чути дзвін
      холодний
      аж колючий
      плаче він
      мов за запоєм
      участь

      позбирав
      на правду
      дзвону мало
      і гора
      думок на плечі
      впала

      5.

      груди-сейф
      у нім лігво причини
      це не кейф
      а горе
      для мужчини

      не інфаркт
      бо серця
      вже немає
      просто факт
      з горілки він конає

      глузду суш
      мистецтво
      не напитись
      душ злих душ
      то роги
      то копита

      буц та й туп
      трясуться руки
      зранку
      вмився труп
      і просить
      в біса склянку

      6.

      місто мрій
      з бетону і металу
      серця крій
      залежить
      від кварталу

      до думок
      два янголи пристали
      ні на крок
      чекають на поталу

      голова
      добротна кухня
      ґвари
      де слова
      просмажені
      до шкварок

      ваша тьма
      скуштуйте
      ночі грінку
      болю шмат
      і на жінках
      печінку

      сонце
      їж
      он тіні
      он підлива
      онде
      ніж
      працює
      без надриву

      наминай
      то свіже їдло
      госте
      запивай
      і чокайся
      при тості

      7.

      без причин
      ця тиша
      не зів'яне
      є
      почин
      для вдачі-каравану

      дзвякіт
      ляск
      і дзявкання палітра
      сонцепас
      жене
      отари вітру

      де
      зірок
      рясні інконостаси
      де
      за крок
      шипить пустеля часу

      8.

      просто в лоб
      інакше суть не вміє
      ще не гоп
      а в серці веремія

      де той муж
      немає
      стуку в п’ятках
      місто-вуж
      на шиї
      мов краватка

      місто-міст
      між стінами
      і спліном
      долі ліс
      опалення
      каміну

      тепло тут
      не хочу
      прогоріти
      та ідуть
      за мною
      світла діти

      гомонять
      щось тихо
      між собою
      кров моя
      як хвиля
      без прибою

      ще ковток
      очікує на сушу
      мов рядок
      поезії
      на душу

      26 Квітня, 2013



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    275. Блискавицi серця XXXIII
      1.

      рані свіжа біблія
      солов’я
      літанія
      у нірвані
      білій я
      рани рідні
      здавнюю

      рани ці
      розплющення
      у бутонах
      прикрості
      всі гріхи
      відпущені
      скоро
      сонце
      виросте

      відцвіте
      стежиною
      сну життя
      небачене
      небо
      опташинене
      ще
      ніщо не врачено

      і
      малям
      дивується
      у старці
      похлипує
      випиває вулицю
      чай тамвайний
      з липою

      запускає білкою
      справ рипуче колесо
      проявляє плівкою
      все
      що поза голосом

      2.

      із мене
      безтілого
      щастя
      світлом вигорніть
      у нірвані
      білій я
      кров моя
      на вигоні

      кров моя
      не мічена
      не суха
      охрещена
      в ній години
      лічені
      на любов
      приречені

      у пригоді
      вістонька
      Бог цвіте на гілоньках
      рані теплі устонька
      оживили тілонько

      3.

      обережно
      лілія
      не торкай
      фарбуюся
      у нірвані
      білій я
      ув утробі
      скулюся

      підгинаю
      крилонька
      притуляю
      ніженьки
      грійся
      Божа Силонько
      заколишу
      ніжненько

      4.

      фобії і філіії
      у душі-чистилищі
      у нірвані
      білій я
      і блакиті
      пригорща

      вітром
      розсипається
      тінями
      шмагована
      а коли намається
      падає пластом вона

      мов на лапки
      бджілоньки
      що любов
      овеснюють
      на мої
      прожилоньки
      богоперевезення

      5.

      хмар
      хитка флотилія
      вище них
      невибране
      у нірвані
      білій я
      розпускаюсь
      фібрами

      відчуваю
      людяність
      набираю
      відстані
      де
      ще не заплутаний
      і за крок
      до істини

      6.

      спить
      в мені
      бастилія
      сповідання
      страчених
      у нірвані
      білій я
      зберігаю
      бачене

      розбавляю
      відчай і
      стук
      по цвяху
      молотом
      щосекунди
      рідшає
      затихає
      золотом

      колами
      незнаними
      крутиться
      минувшина
      затяглася
      ранами
      ширмами
      і душами

      7.

      знаю
      є ідилія
      за порогом знаного
      у нірвані
      білій я
      оживаю
      наново

      де
      у Бога
      слізонька
      для веселки
      люлечка
      кров
      не п’є берізоньки
      одичіла
      вуличка

      море
      не приластиться
      море
      сну квітчастого
      бо думки
      мов ласиці
      по нірвані
      шастають

      24 Квітня, 2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    276. Блискавицi серця XXXII
      1.

      складаю
      себе
      мов опальчую
      ноти

      то дотик
      до тіла

      то чорне
      до чорного
      до білого
      біле

      та дум-табунів
      осідлати
      не в силі

      бо чорні
      просторі
      прозорі ж бо
      білі

      2.

      є
      небо
      для вдиху
      а пекло
      на видих

      від білого
      тихо
      а чорне
      корида

      є
      перли
      утіхи
      у морі
      бурхливім

      я
      щастя
      надихав
      і ноти
      згоріли

      на серце
      у скронях
      золою осіли

      на теплій долоні
      сніжинкою стліли

      у білому
      чорне
      у чорному
      біле

      3.

      господарю
      справи
      володарю
      хвилі

      торкнися душі
      чи було
      не доспіла

      вдавай
      що у ній
      голова відболіла

      папір
      зодягни
      в білу льолю
      чорнила

      нехай
      пробігає
      по білому
      чорне
      у чорному
      біле

      4.

      життя
      світлотіні
      мірила
      вітрила

      кого
      ви приборкали
      чим
      осінили

      кому
      дарували
      оточення
      стіни

      спивались
      по чорному
      страхом
      біліли

      кого
      виривали
      листком
      батьківщини

      усіх
      онебеснили
      всіх
      уземлили


      5.

      у світлі
      народження
      корінь могили

      відчуй
      як надійно
      розправлені крила

      стряхнувши
      у чорне
      знебарвлене
      тіло
      вони
      у знетямі
      зникають
      у біле


      6.

      у зашморзі
      штори
      гойдання
      бастилій

      ніщо
      не говорить
      що сонце
      вже сіло

      дух міста
      у мушлях
      і вибух
      у скронях

      руїна
      безрушшя
      моє завіконня

      7.

      мені
      напродиво
      так хочеться шуму
      краси
      в некрасивім
      уваги і струму
      і фарб
      незрадливих
      живих
      полохливих

      є
      перший мазок
      на полотнищі
      суму

      є
      щастя кусок
      після
      глуму і тлуму

      я
      біле
      у чорному
      втілення
      буму

      23 Квітня, 2013



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    277. Блискавицi серця XXXI
      1.

      потріскані слова
      від губ
      зайшовся хвацько
      серцеруб
      ти за поріг
      він
      гуп
      та й гуп

      2.

      перелюб
      перелився
      в гру
      розтарабанення
      вини

      у дамках
      запах твій хмільний
      у голові
      вино фонить
      і відкривається
      за мить
      неначе біржа
      банка пива

      у попільниці
      ніч спалилась
      нагнала
      сажі до легень
      переді мною
      день
      як пень
      думки
      в невисохлім чорнилі
      оголюють
      пікантну милість
      продовжую
      складати зміст
      тебе
      в мені
      мене
      у лапах пасій

      3.

      не бачу змісту
      в цьому часі
      дверей
      щоб вивели
      туди
      де ми
      розпалені
      і ласі
      закинуті ласо
      табула раса
      для вил
      на хвилях
      сторінках
      з води

      4.

      тебе любити
      чачу пити
      від чачі
      море ча-ча-ча
      переливається
      з плеча
      у пристрасть
      каверзну
      на витів

      всі входи
      й виходи
      відкриті
      нема табу
      як і провини
      і те
      що буде перемито
      малює стогоном
      картину
      звивається
      мов серпантина

      вразливе поле
      дотик п’є
      нас позичає
      хтивість нині
      і поодинці
      віддає

      5.

      на око грим
      і грим
      дверима
      мене не стри
      я
      серця рима
      неповторима
      одержима
      яка вартує
      голови
      а не щербатої макітри
      мене портвейн
      благословив
      жіночий запах
      перетитрив
      а дим сигари
      підгустив

      6.

      візьми на душу
      не сідай
      за карм кермо
      не по кишені
      тобі нешлюбне
      це ярмо
      приречених
      ненаречених

      метелик світла
      зі щоки
      перелітає
      в передпліччя
      вмовкають
      дотики руки
      мов сутінь
      виполоскана
      ніччю

      7.

      приходить час
      він
      заклинач
      і кропить
      вулицею щиро
      і проростає
      в нас вина
      цей суржик
      бузини з інжиром
      ця суміш
      вибухлих табу
      накладених на щастя
      вето

      і ти прикушуєш
      губу
      сідаєш
      хутко
      у карету

      вона пихтить
      від кінських сил
      в яких копита
      у калошах
      рушає
      голосно басить
      на сіре місто
      в макінтошах

      8.

      є час
      якого вже нема
      і край
      в якому ти безмежна
      необережна
      і німа

      чотиристінна
      і приватна
      панує тиша
      там
      безплатно
      у тиші тій
      ти не сама

      вона збирається
      жагою ллється
      де материнство
      впізнається
      за пару місяців
      у повні

      9.
      які
      з тобою ми
      гріховні
      яка
      до біса
      тут
      церковність
      коли потоп
      у небі джі
      коли межа
      вже на межі
      такі
      до сорому
      промовні
      що стрілки
      у годинника
      вужі
      а голос
      на мобілці
      омен

      нехай іде святе
      святому
      нехай
      мотель
      не ребра дому
      у ньому
      ми одне
      здригання стін

      такі заглиблені
      тінь-в-тінь
      помішані
      і невагомі

      о-пів-на-третю
      сходить на престол
      і ти себе знаходиш
      у пальто

      вистукує
      жага
      шпильками
      і знову
      все стає
      в думках
      так само

      19 Квітня, 2013



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    278. Блискавицi серця XXX
      1.

      світліє світ
      літніє літ

      політ в себе
      де скресне лід
      останніх літ
      опалих бід
      порожніх діб
      на самоті
      і без

      і може під-
      біліє біль
      що більший
      місця по тобі
      міцніший
      міді у трубі
      тривкий
      мов рід

      2.

      підступить піт
      уяви плід
      яка
      мов слідчий
      пише звіт

      на стінах серця
      заповіт
      мов на рейхстазі

      3.

      живу наразі
      я
      на розі
      гроз
      життя моє
      не привчене
      до доз
      земного холоду
      небесного тепла
      в мені зашкалює
      нешколена шкала

      думки заломлені
      мов руки сонця
      склом
      нема
      надуманих
      а є живий
      надлом
      є сила вітру
      під обудження крилом
      є все по щіпці
      та немає
      загалом

      4.

      така-то
      апертура
      в голові
      знекровлені
      пороги
      слухові
      заїжджені
      слова
      аж до плювка

      продумані ходи
      для пішака
      для королеви
      алт-контрол-аборт
      а короля
      постматовий
      курорт

      5.

      що діється
      дає стійкий надій
      надоєне
      лиш набирає
      дій
      крім випивки
      по випічці ідей
      крім виручки
      і гавкотні людей
      потрібно
      посуд
      і тверезий смак
      добротний злив
      на осад
      і на осуд
      бак

      що баки
      позабивані
      дарма
      лапай
      за гриву скакунів
      тримай
      п’янке грайливе
      щастя
      бо втече
      в країну
      що не вирубиш
      мечем
      в торішній
      фатум
      в джунглях фраз
      і рук
      в позаторішній
      джаз
      розлук
      і свіжих злук

      6.

      за погляд
      і повага
      і хула
      у мене
      перевага
      два крила
      пришиті мертво
      ниткою ідей
      літаю
      зовсім низько
      я
      в ніде

      за краще сонце
      лікоть
      і спичак
      нема від зради
      ліків
      в тім
      печаль
      не знати
      звідки вистрелить
      і де
      мерзотне слово
      втне
      як попаде

      за крок непевний
      камінь
      або сміх
      я недаремно
      витупцював
      сніг
      за всі гріхи
      замолені
      і ні
      нестиму
      рідний хрест
      на чужині

      7.

      давайте
      будем думати
      про мить
      де
      ще не вдарило
      і не гримить

      давайте
      відчувати
      біль билин
      тепло життя
      югу хвилин

      давайте
      вириватися
      у світ
      щасливими
      за те
      що ще живі

      ходімо
      бачити
      і в баченім
      цвісти
      іти за дзвонами
      і зводити мости

      8.

      мій Боже
      може
      у молитві
      тій
      я не занадто
      гідний
      в каятті

      у серці
      ніжному
      жевріти доброті
      найближчій родичці
      людини на хресті

      за тих
      що від хреста
      не відійшли
      благаю
      в краплях болю
      дар пошли

      дивитися
      і бачити
      тебе
      шукати
      вчора
      у майбутнім
      і тепер

      глибоким словом
      поглинати
      мілину
      сніжинкою в долоні
      леліяти весну

      17 Квітня, 2013



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    279. Блискавицi серця XXIX
      1.

      я
      переводжу цигарки
      цей стан
      що тишею застиг
      мов перед вибухом
      зірки
      набився в пелехи густі

      на ґніт
      намотані думки
      всиляю в голку нерва
      їх
      світам
      на відстані руки
      залатую космічний біг

      яка мізерна
      глибина
      у тьмі блукаючих очей
      і припинай
      не припинай
      душа
      далеко не втече

      слова
      вселяються в п’ястук
      з ковтком
      холодного мерлот
      і виринає
      серця стук
      мов з ополонки
      риби рот

      2.

      ти
      присуд мій
      начиння
      чин
      чекання вітру
      в морі справ
      я
      ластівка
      твоїх причин
      ніким некликана
      пора

      ти
      голод мій
      повітря брак
      гостинний біль
      щоденна смерть
      я
      марево
      тепла й добра
      Пандори Скринька
      для химер

      ти
      простір мій
      по шкірі край
      межа
      душі
      життя
      вини
      я
      неостигла ще
      кора
      на свіжій магмі
      чужини

      гонитва
      ти
      за власним я
      родюче поле
      ліс для рук
      від мене
      дзвін
      забрав ім’я
      тепер
      я
      чутка
      тихе кру

      ти
      ехолалія вітрів
      побудження ехокінез
      я
      скіпка
      в пам’яті старій
      скляна труна
      для каберне

      але знаходимо
      ми
      час
      коріння
      воду
      сонце
      ґрунт
      аби спліталися
      у нас
      душевний біль
      і серця бунт

      3.

      думки
      закохані у ніч
      віддатися готові
      сну
      акорди міста
      смерть вогнів
      майданчик серця
      Байканур

      надута булька
      Божий світ
      закутаний
      в благий озон
      земля і спокій
      візаві

      в дощівці
      місяць
      Робінзон
      дрейфує
      дрейфить
      бо
      у нім
      тремтить метеликом
      душа
      і міф
      складається
      про німф
      на дні
      Великого Ковша

      у цій
      судомі нетривкій
      зникає
      прагнення

      і грань
      міцнішає
      при втраті
      кіл
      немов прокашляна
      гортань

      це
      просто сталість
      і відтак
      не впало небо
      світ
      не стлів
      але втрачає серце
      такт
      при кожнім
      видиху землі

      4.

      мій янгол
      спить
      забив на світ
      з плеча посопує
      собі
      я
      переношу переліт
      з холодних рим
      у серця бій

      годинник ходить
      наугад
      вперед
      назад
      як і думки
      а небо
      вийшло на парад
      протерло хмарами
      зірки

      не гріють полиски
      мовчать
      шукає берег
      Мірабо
      та світиться в мені
      душа
      а що їй світить
      знає Бог

      16 Квітня, 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    280. Блискавицi серця XXVIII
      1.

      на світ
      метро
      викашлює людей
      мандрує час
      несвіжа кров
      гілками
      забув куди
      старий дощара йде
      тому чалапає
      собі
      без тями

      тому
      бруківка
      пухне від калюж
      немов статечне брюхо
      з гальби пива
      і тягнеться
      потоку млявий вуж
      сповзаючи
      в підземне царство
      зливу

      2.

      де тіні настоялися
      в сльоті
      заваркою для вулиці
      служили

      розмиті формули
      ковтки кутів

      життя мазки
      з освітлення прожилок
      щоразу свіжі
      без авто
      глевкі
      приречені
      ходу розпізнавати
      мов павутиння
      лапи павуків

      вони закинуті
      у ніч
      мов ятір
      покликані
      текти у відчуттях
      у біготні стоногій
      тротуаром
      і закидати в бари
      доходяг
      а виставляти з них
      порожню тару

      3.

      неподалік
      від пристані повій
      пастух
      содоми і гоморри
      ціну складає в голові
      товар
      за себе сам говорить
      бо перевірений
      і розтягний
      легкий ескіз
      місцевого розливу

      лети
      в мотель
      метелику нічний
      і вимальовуйся
      в руках
      хітливих
      розвагою
      від губ і до сідниць
      проплаченим
      на забаганки
      раєм
      твій гріх
      тебе не обіднить
      бо жінки
      ще біднішої
      немає
      як і немає
      місця на все те
      чим прийнято
      ділитися інтимно
      приймати й мати
      за святе

      кипить робота
      у мотельних
      стінах

      4.

      впускає
      з диму німбики пастух
      і надуває нулик
      при одинці
      лічильник
      набігає

      соте ух
      старого селадона

      ліжко в спинці
      втамовує
      віагровий коктейль
      спиняє
      розперезане родео
      ще раз у душ
      іде Емануель
      з душі змивати
      вариво статеве

      5.

      коли хто хоче
      вирубати сплін
      нагнати з голки
      космосу і манни
      іде
      до того ж пастуха
      бо він
      пасе
      не кіз лише
      а й космоманів

      то ціни
      заганяє
      словом гне
      то розгинає
      з кулака
      середній
      намотує його
      на голий нерв
      що рвався світом
      з ломки
      попередньо

      смішна травичка
      ніжно-білий шок
      купуй
      травися
      поспішися
      пробуй
      сідай на голку
      втягуй порошок
      літай високо
      до країв ознобу

      не царство Боже
      ти побачиш там
      а страх глибокий
      що з’їдає думку
      за ним
      блукає повна пустота
      виймаючи щораз
      вмістиме шлунку


      6.

      звучить мобілка
      дудка пастуха
      яке життя
      такі чорти і чотки
      мелодія
      лавсторна
      і бухка
      розмова
      сутенера
      і кокотки

      і чути як сміється
      сатана
      і видно як дає
      лоретці ляпас
      сідає
      мов душа
      до казана
      у чорну тачку
      і летить
      за шнапсом

      7.

      за сатаною
      янгол наздогін
      спішить
      кульгає
      через пам’ять в ямах
      несе розраду
      у промінні він
      до брам німих
      забитих словом храмів

      і той
      хто вміє
      слухати ходу
      говорить серцем
      хай воно надише
      гарячим туркотом
      не пустоту
      а златоусту
      мову тиші

      хай у подобі Божій
      вище я
      всесвітня благодать
      росте і гріє
      думки
      і вітру течія
      приносить
      Господу надію

      на те
      що цього світу Деміург
      розкиданий
      по душах
      що глаголять
      збере себе
      мов кості
      Колиму
      і вспалахне
      над головою
      колом

      12 Квітня, 2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    281. Є слова
      Тче розмова ріки,
      в гирлі забубніє
      і впадає просто
      у життя тузлук.
      В ній думки – каліки,
      вбивці і повії –
      косяки піраній
      роздирають звук.

      Є слова хороші
      і на слух красиві,
      є й такі – за гроші
      і про гроші теж.

      Від одної думки
      голова вже сива,
      з іншою – не спиться,
      а проп’єш – не вмреш.

      Є слова плечисті.
      Очі за плечима
      виглядають, зляться,
      рискають і друть.
      А забрати грізну
      силу перед ними –
      умовкає гонор,
      утікає ґрунт.

      Є слова великі –
      годі й осягнути,
      цвяхами прибиті,
      вишиті навхрест.
      Не бере їх пломінь,
      повінь чи отрута.

      Як же перешити
      на нове – старе,
      легко пережити
      в’їдливість їдючу,
      панібрацтво, пиху,
      осуд і проклін,
      не здобувши голос
      вправніший за бучу,
      обраний по праву
      підняттям з колін?

      Є слова – могили,
      карти биті, роми,
      пасинки рідніші
      за своє дитя.
      Все, що йде за ними,
      не назветься домом,
      а займеться в лайці
      пеклом для життя.

      Глум у кожнім зойку,
      лемент, верещання.
      Є ознаки болю –
      дихай і терпи.
      Іншого немає –
      вперше і востаннє
      так лягає сонце
      і сідає пил.

      Кликати – відчути
      у луні пороги,
      об які стирає
      пір’я золоте
      тиша неосяжна –
      вічна перемога
      космосу німого
      над ниттям людей.

      Хай надії мало
      на щити з мечами
      і росте у горлі
      неминучий хрип.
      Є слова відталі –
      з неба телеграми,
      вісники веселки,
      прапрадуші риб.

      І мені з такими –
      через мідні труби,
      у вогонь, у воду
      з головою йти.
      Хто зниза плечима,
      я стискаю зуби
      і тамую подих –
      оду теплоти.

      8 Квітня, 2013



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    282. Сонет XXXVIII
      Ставали зайвими слова і кроки.
      Куди б не йшов, про що не говорив би –
      отримував принаймні чистий спокій
      при стилізації в розмовах риби.

      Озвучуй сенс і думай про високе.
      Твої думки – дзвінкі для світла шиби.
      Якими дозами, з якого боку
      це світло б’є, пронизує, і хибить?

      Чого очікував – боявся надто,
      дивився в очі і душі не бачив.
      Майдани поміняв на чемодани,

      аби не чути виливу набату
      у колір півгнилої помаранчі.
      Люби мене, заступнице гітано!

      2 Квітня, 2013



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    283. Блискавицi серця XXVII
      1.

      бився
      вибився
      вщент
      у люди
      передзвін
      ‘у вся’
      спис
      у груди

      серця
      благовіст-
      переборе
      небом
      відкрови
      згасни
      горем

      2.

      вітер
      холодив
      дихав рівно
      духом гіркоти-
      дзвонарівни

      виходив
      кути
      вигнав
      душу
      в море наготи
      царство мушель

      де
      міняє сон
      кров на спокій
      де
      нема ікон
      грізнооких

      тільки
      світла рій
      мандрівничий
      обліпив зорю
      і обличчя

      3.

      загуди
      в мені
      світлий рою
      медоносні
      дні
      під горою

      де хрестам
      рости
      і всихати
      а слова
      прості
      брами свята

      а душа
      болить
      там
      де сухо
      облітає мить
      ріже вухо

      і такі
      як я
      дзвонолови
      без хули
      стоять
      перед словом

      4.

      з груші
      дзвонаря
      духу чарка
      очі
      не горять
      недогарки

      хто їх
      запалив
      душу витряс
      і підлив
      смоли
      в чобіт вітру

      в груші
      дзвонаря
      смак безмовний
      гнав на місяць
      шлях
      срібла повний

      5.

      золоті
      слова
      дзвоном куті
      як мені
      без вас
      небо чути

      не один
      такий
      стоголосий
      зодягну
      зірки
      в ранні роси

      наплету
      для рік
      крутоверті
      хай вирує
      вік
      в оці смерті

      пожинатиму
      пережите
      поминатиму
      запах літа

      а як
      вкриє сніг
      мов кольчуга
      дзвоном
      по мені
      стане хуга

      6.

      дзвоне-
      вершнику
      сонце тане
      ти слова підкуй
      для майдану

      роздаровуй
      бій
      розторочуй
      неозорий
      біль
      світ за очі

      хай на всіх
      биття
      стане більше
      вишивай життя
      кровним віршем

      хай віддзяволить
      зграйка псяча
      хай вже їм
      болить
      що в нас
      плаче

      дзвоне-
      вершнику
      клич на віче
      гірше клятих куль
      голий відчай

      7.

      що
      у храм веде
      неміч гонить
      ділять між людей
      серце
      дзвони

      і вібрує
      в нас
      прапраспокій
      і чекає на
      слушні кроки

      1 Квітня, 2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    284. loco palindrome
      a
      noon
      tat
      was a saw
      won now
      a
      wow

      a
      raw war
      nips pin
      got a tog
      god – a dog
      a foe of a
      gog
      lol
      gag
      gasses sag
      eyed eye
      in words drown I

      I am damn mad am I
      I am doom’s mood am I
      I am mood’s doom am I

      keep on – no peek
      bonk a knob
      bag a gab

      o no
      a
      rood door
      I am sand’s DNAs am I
      toot
      and Sahara has DNA
      too – foot –
      at air riata
      spools loops
      loops sec cesspool
      spots stops
      spits tips
      not a ton
      but a tub

      but a tub
      wolfs never evens flow
      in words drown I
      ill I
      damn mad
      dude-dud

      28 March, 2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    285. Sonnets XXX -XXXI
      XXX.

      Not much to lose, except pluck-feathered madness.
      Ideas yellow in a scribbled column.
      Use tongue as driblets at its leisure, gladness,
      brim arias for nasal alts while falling.

      The wind’s soprano, salty patterns, sadness…
      Roulades, the smalt of sky moves contra solem,
      occludes the light and wipes away the deadness
      of hell on asphalt, sunny puddles’ strolling.

      Eternal dancing – forte to piano,
      and from piano into deeper forte,
      chiaroscuro, yields of rings in halos,

      filled to the brim in nebulous Cinzano…
      Though growing dumb, in trance, I’m still recording
      tempested dandelions, dreams umbrellas.

      March 25, 2013

      XXXI.

      Tempested dandelions, dreams umbrellas,
      their seamless glide seems highly frail and easy
      in heady and inflated heights to mellow.
      They trace around the paper sky of reasons.

      The gods of ink pen in divine duellos.
      Which word is right? What color is in season?
      The writing thickens where the margins fell off,
      the battle fields for jotted notes of vision

      and penetrating body lines of silence.
      The time is always right when love has courage
      to free her world in words, disrobe the edges,

      so thoughts could keep the light in balance.
      Oh, sonnet bowels, in the blast of sorry
      apprise my barely melted heart that ages.

      March 26, 2013



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    286. Блискавицi серця XXVI
      1.

      ми – великі ніхто
      у водоймах богеми
      плавники і хвости
      частобачених риб

      і богемний Кусто
      мандрівничий по щему
      на гріхтюбі постить
      хліб розмови і гри

      2.

      ви – порушення прав
      закупорення вени
      дим ядучий із дул
      дистриб’ютори бід

      ваше серце – нора
      з не святим а свяченим
      гроші – брязкальця душ
      гаманець – родовід

      3.

      нам не світить палац
      але вістонька гріє
      що за крок до весни
      подих небом тремтить

      з нами стільки тепла
      що мілкішають мрії
      п’ють обав табуни
      із очей Божу мить

      4.

      вам далеко до нас
      як гордині до Бога
      чи тривозі до сну
      голові до руки

      хто сьогодні в панах
      завтра матиме змогу
      стати смаком вину
      перепійно-терпким

      5.

      із тернистих доріг
      обираємо хресну
      перший крок – свіжий крик
      а останній – у па

      на ножах на зорі
      стоїмо донебесно
      і земної кори
      відчуваємо пар

      6.

      що не слово – удар
      що не порух – вендета
      рай земний на кістках
      недоторка-мандат

      вовчих ям перегар
      трон хиткий під багнетом
      трішки вітер – і крах
      крапля крові до дат

      7.

      добре знаємо вас
      але вам – незнайомі
      брудний мотлох і дань –
      кишеньковий едем

      ви – слуга на словах
      ми – заслужені роми
      що привчають свій дах
      до того що гряде

      8.

      ви – замучена синь
      ми – кити для вітчизни
      у ефірнім смітті
      на безхлібнім пайку

      і проси не проси
      ясність чиста аж слізно
      не для ваших кутів
      не на вашім віку

      9.

      так здається мені
      перехожому словом
      що як падає сніг
      біль виходить на лови

      сон за сонцем однак
      ніч виношує зорі
      що очікує нас
      то до всіх не говорить

      то міцніше за смак
      грошовитого раю
      то дається за так
      просто так не карає

      15 Березня, 2013



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    287. Блискавицi серця XXV
      1.

      час мій – злодій
      карта бита з колоди
      цигарковий мундштук
      серця Божого стук

      тук-та-й-тук

      намережений звук
      із матерії світу

      як мені не боліти
      у сніжинці згоріти
      в небі – пеклі твоїм

      2.

      я – життя до руїн
      повне клекоту й віри
      в перевтіленнях сірих
      кардиналів-царів

      ще – поліття зорі
      ототожнення пилу
      рані край-крововилив
      на обновки старі

      ще – залеглість морів
      гріб з корала кітвиці
      хай вітрам добре спиться
      із-за згуби мене

      3.

      під плачевним вогнем
      і мілкою золою
      де із цегли тривкої
      мій початок застиг

      дим не встиг прорости
      димарем в потойбіччя
      бо з благого паліччя
      вийшло чадо тепла

      очманіла імла
      прокидалася в тінях
      гра язична каміна
      йшла по обрису брів

      з-під яких дім старів
      а захмарення гусло
      просихали всі русла
      словоточення примх

      аж надихався дим
      і покликала тяга
      як відвагу під стяги
      стліле тіло жарин

      4.

      де немає гори
      біль душі за кровинки
      там де спини до стінки
      ні судді ні судів

      вил сонет на воді
      вічне Боже і тільки
      слово плаває мілко
      слово часто чуже

      а як блисне ножем
      поміж ребра пролізе
      на долоню заліза
      у горнило для скронь

      і пекельний вогонь
      розтечеться в судинах
      загориться людина
      вічне Боже згорить

      5.

      гнів не знає пори
      і не вміє любити
      він голодний як вітер
      до нескладених крил

      де немає гори
      ґвалт помішує розум
      мов "зіг хайль" в синагозі
      божевільно звучить

      хто цупкіший змовчить
      хто від Бога підставить
      і пригнеться лукавий
      боягуз утече

      чути слово тече
      бо пече пропікає
      дух перистий згорає
      залишається щем

      13 Березня, 2013



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    288. Блискавицi серця XXIV
      1.

      з лебединої пісні
      ніч
      бо останні акорди
      ні
      а за ними
      ні ні
      ні так
      простота
      пустота
      ніяк

      2.

      згодували думки
      губам
      відкоркованих вин
      бедлам
      ворушили
      мов попіл
      хміль
      догорала
      етерна міль
      в тиші вивихах
      і тертях
      після вибуху
      почуття

      3.

      у конечності
      втрати сил
      дві умовності
      що без крил
      розпліталися
      і плелись
      переймалися
      що колись
      сон сидітиме
      на ножах
      дні синітимуть
      в паранджах

      дві умовності
      у золі
      неприручений
      в них політ
      птахи з кулею
      у крилі
      придавалися
      мов землі
      майже сивому
      завікну
      присягалися
      що збагнуть
      що приносило
      їм весну
      що вдавалося
      що не в такт
      чи давалося
      просто так

      4.

      море з мушлі
      для неї він
      колір утлий
      мотельних стін
      запах рідний
      солоний смак
      очі мідні
      у них зима

      5.

      спи кохана
      цей рай
      з піску
      хай нірвана
      на волоску
      світ гойдає
      а з ним
      і нас
      хай ковтає
      безхвилля
      час
      глипне ранком
      з вікна
      весна

      він розтане
      а в нім
      вона

      28 Лютого, 2013



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    289. Блискавицi серця XXIII
      1.

      я дійшов
      через пекло ‘на що’
      до приникнення слів
      і любові в золі
      до уявної крапки
      де усе вже в порядку

      я дійшов
      як зерно на мішок
      бо напевно доріс
      через рук мертвий ліс
      до найпершої згадки
      і нового початку

      2.

      дощ не йде
      не шумить не паде
      а завмер як струна
      не цвіте сивина
      у пустелі де сльози
      не бояться морозу

      дощ не йде
      не стирається день
      мов похмілля з вина
      чи з грошей сатана
      і боїтся ще руху
      ночекрила розруха

      3.

      що до болю знайоме
      пахне леготом з дому
      зодягаюся в запах
      мов у тигрові лапи
      застигаю у жертві
      що готується вмерти

      мій хижак ще не знає
      що на нього чекає
      бо все тіло отрута
      що чекає мов трутень
      на щілину у вулик
      в безмайбутнє минуле

      4.

      охопився губами
      рвуся легко зубами
      і проштовхнутий згодом
      у жерло стравоходу
      я хана твоя звіре
      насолоджуйся щиро

      прокидаються соки
      у безкрилім високе
      у безвиннім стигмати
      у думках непочате
      дай мені півхвилини
      і до серця долину

      5.

      я приборкую клапан
      слабнуть кігті на лапах
      а стискаюся в камінь
      рветься видих мечами
      небеса на зіницях
      наче страх у божниці

      прикро знати і стати
      домовиною катом
      блискавицею в полі
      домальованим колом
      першим снігом у році
      ліхтарем на тім боці

      никне вічність уперто
      перед Янголом Смерті

      25 Лютого, 2013



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    290. Блискавицi серця XXII
      1.

      глінтвейно вражений
      нестримно радий
      приліг і свічуся
      мов на щоці помада
      за все що поруч
      за невимовну мить
      за те що невгамовні
      і навзаєм хворі ми
      лиш ділимось
      але не поділяєм
      цю пристрасть безвіконну
      у рамках незаконних
      коли кохаємось
      і завмираєм
      при стінах-свідках
      при течії думок
      у нікуди з нізвідки

      2.

      так мало нас
      і так багато сну
      такого що за ніч
      не перетну
      холодним
      і бездітним змістом
      в якому загубилось
      в неосонні місто
      дратливе і черстве
      квапливе і старе
      який нас простір
      обере
      яке прибереже
      наслання
      мовчи
      байдужай
      і люби
      до розрожевлення
      у ранні
      всі кроки
      перші і останні
      ми перевірим
      ідучи

      3.

      до перших півнів
      рай в кімнатній млі
      від зливи поцілунків
      брак землі
      немає висновків
      приглядності до рис
      відсутні прописи
      долини і гори
      і ледво-тінь
      зодягнена у млість
      мов на рибалці лодь
      хитається в теплі
      вона стає
      зображенням себе
      підсерцем п’є
      наповнення небес
      і ясно так
      під резонансний шал
      у парі з янголом
      вселяється душа

      22 Лютого, 2013



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    291. ця львiвська ґварова душа
      столичний шарм
      і ґварова душа
      столевий Львів
      столітній вираз
      брам і брів
      сталевих рейок
      перетряс

      стосотий раз

      в собі
      живу тобою
      творчий
      творимий
      площами із юрм

      цвіте у прощах СвятоЮр
      і пахне кавою неспішність
      де я щасливий та безгрішний
      чекання несолодке п’ю

      і довго

      тече по серцю
      перший схлип зорі
      аж повернеться
      зір у ліхтарів
      і ті гойдатимуть
      підбруклену дорогу
      це не чекання
      це блукання Богом
      немов косою
      по живій траві

      блукаючи
      люблю вино
      хмільних жінок
      у жартах не старію
      і кожен раз
      коли про рідні мури
      мрію
      то гріє слово
      бо живу в тобі
      мій мідно-дахий
      небошпилий
      Львове

      22 Лютого, 2013



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    292. Блискавицi серця XXI
      1.

      щоб робити погоду
      треба вміти ділитись
      необхідно здирати
      затирати втирати
      пробиватися згодом
      крити каркати критись

      2.

      недоторкливий роде
      дорогі депутати
      триндарі носоводи
      тушки душки гармати
      жуйки вуйки повії
      духобійки з крамоли
      в чарці спить веремія
      кривду немічний цмолить
      досхочу аж по вінця
      до олюднення люті
      від прозорих провінцій
      до столичної муті
      прокидається сила
      прикидаються кроки
      є на зашморги мило
      а за око по оку
      є ще з’їдини ладу
      з правди вилиті дзвони
      з них ростуть барикади
      між людьми і законом
      це не ваші дзвіниці
      і не вам Бога звати

      3.

      що сухе загориться
      розпадеться що рухле
      розкладуться мов криця
      вени клану набухлі
      і терпіння година
      довша вішалки влади
      перетріпано спінить
      довгоношений задум

      4.

      знайте пройди і зухи
      мудрагелі маститі
      кожне гоп має вуха
      помста ляпасом шита
      та нехай вас не парять
      ці мої римоскоки
      що не слово то вар’ят
      варіація шоку
      що не думка то клема
      кров із носа а вгріє
      струмом бігло-натхненним
      а тоді хай старіє
      аритмія в поетах
      алегорія в люстрах
      дим життя в пістолетах
      чужина там де пусто

      21 Лютого, 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    293. Блискавицi серця XX
      1.

      що не крок
      то цабе
      революція
      в русі
      еволюція
      мушу
      підійти до небес
      під глухий тарарам
      дратівного набату
      що не крок
      то гора
      де нанесений
      фатум
      наче дюни
      наліт
      що ковтає пороги
      за якими
      несвіт
      і не слухають
      ноги

      2.

      захлиснувся набат
      і повітря шпилясте
      розосилось до п’ят
      в юрмоокому насті
      зачитали вердикт
      і вказали на плаху
      руку я золотив
      щоб вона одномахо
      перерізала дах
      по потилиці вміло
      щоби вийшла руда
      не намучившись тілом

      3.

      я
      свіжозмита кров
      і сік
      деревині
      у зарубках сокири
      в позаголовій
      глибині
      моє нутро
      змикає
      прогалини ксилем
      хай теплоту
      вивчають
      і згадують
      про щем
      про ще
      розлогу крону
      і легеневий гуд
      про коренисте лоно
      залишене в снігу

      тепер безруко й сіро
      несуть у_рай_човни
      мій вишуканий вирій
      для змитої вини

      15 Лютого, 2013



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    294. Блискавицi серця XIX
      1.

      під станом згорбленим
      до сутінків старим
      у сутолоці сутності і бризу
      де сохне за водою сіль
      а тіні діляться на три
      як облачаються думки у ризи
      мій збитий шлях
      мій непокритий дах
      стриножує півзагнаних коней
      ачей шукає за вогнем
      оклітчує пташині плани
      аж заникає сонячна руда
      і сріблом заливається нірвана

      2.

      я тишу пралісу плету
      що проростатиме за мною
      по пояс в неба мілкоту
      давнітиме у ній стіною
      бо не здригне у листі синь
      світлинами завчить минуле

      3.

      все що у світла попросив
      полеглим янголам притулок
      в амореторії моїй
      у стиску схожому на острів
      де час ніяково стоїть
      а слух і зір на слово гострі
      витончують до нерва страх
      оглядка тінню відрізає
      з-під в'ялих пальців ліхтаря
      блідий ледь спечений окраєць
      того що більше не мине
      не опаде не відвернеться
      від ще недійшлого мене
      до самоти в Твоєму Серці

      14 Лютого, 2013



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    295. Блискавицi серця XVIII
      1.

      ніч напрокат
      в благеньких стінах
      де
      окрім ліжка і вина
      бракує серця-кокаїну
      тертя коліна об коліно
      і тихо так
      мов невійна

      прибій ескізів-мартоплясів
      відпливи піни
      реверанс
      між нами –
      ми –
      гарматне м’ясо
      що бій вели
      у баляндрасах
      приречені
      на декаданс


      2.

      на вогнеметних барикадах
      кістки перебирає лють
      і лиш вдає
      що спить бравада
      шансонний штиль
      для вуха –
      зрада
      той факт
      що тишу
      заклюють

      пришпилькуваті нагадайки
      страшидла
      з так_тобі_когорт
      що_під_руками
      поламайки
      що позлітаються
      мов зграйки
      підприцвірінькнутих
      негод

      3.

      ще дихаєм
      одним по колу
      з одного глузду
      нерви п’єм
      та не зречемося
      престолу
      хоч королі
      несамовито
      голі
      мов ослов’янин
      Депардьє

      бо наше сонце –
      шанс для свічки
      пролити світло
      просто так
      як за дощами
      плаче річка
      а за косою –
      на підлозі стрічка
      чи Ласка Божа
      із кута

      13 Лютого, 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    296. Блискавицi серця XVII
      1.

      акваторія хвищі
      від землі до хмарин
      як живеться там
      вище
      де немає гори
      на яку душу пхати
      наче камінь
      на гріб
      де з молитви
      палати
      а слова
      димарі
      де так світло
      аж пряно
      від розправлення спин
      де ти вічно коханий
      але завжди один

      2.

      не штормить
      перестало
      вийшло
      світиться
      є
      певно срібла
      замало
      на волосся моє
      рвусь у кожному
      нерві
      як напружую звук
      я
      розмаєний
      червень
      і запізнений
      стук

      3.

      виговорююсь
      чисто
      на душі
      у словах
      і мій всесвіт перистий
      неболиголова

      набігає дорога
      я по горло в бігах
      від людини до Бога
      тільки крок
      тільки змах
      тільки страх

      4.

      вам далеко до мене
      з шестикрилих щаблів
      божества нехрещені
      Бог іде по землі

      тіло збите до крові
      та у ранах й плювках
      квіте серце тернове
      доброта на щоках

      7 Лютого, 2013



      Коментарі (37)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    297. Блискавицi серця XVI
      1.

      ну що
      полегшало тобі

      тяжіння

      земне
      до оніміння
      дня
      і непитоме
      наче кров осіння
      блакитна кров
      на сірих пнях
      від велетнів
      що колисали вирій
      Господню Ласку
      берегли

      2.

      від наготи
      до недовіри
      мандрує вітер
      з голови
      на кожне слово
      маю міру
      на хрест для сонця
      корогви
      оздоблені життям
      сейбічним
      і оторочені
      вогнем

      3.

      дрібоче шлях
      нагнулась
      вічність
      при перших
      паростках зими
      немов до джерела
      за січнем
      із пекла спеки
      манрівник

      мене
      не проковтне
      вона
      я кулі сила
      випита до дна
      я звук
      нечистий
      в слові
      цить
      тому
      живий ще
      і тому
      болить

      7 Лютого, 2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    298. цо-так
      закапелок дрімоти
      стійла
      слів для ідей
      де повторює
      цо-так
      поламайстер сердець

      п’яний сторож
      для цноти
      як завівся
      іде
      потакати
      хвилинам

      наче з лісом вогонь
      задаватися
      з ними
      прилягати
      до скронь

      відчинивши крамничку
      на околицях вух
      він заходить
      у звичку
      мов копито
      в траву

      із вкарбованих терцій
      ополонок нічних
      снами дихає серце
      мов у відрах
      лини

      а чиясь
      негосподня
      всевідчутна рука
      тягне душу в безодню
      аж пустіє в думках

      і в цо-так
      неповторна
      наче обриси
      хмар
      переходить
      у чорнім
      оліхтарена тьма

      (к)рай мені
      неземному
      що в сніжинці летить
      гріє місце
      свідомість
      і лаштує
      кути

      6 Лютого, 2013



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    299. Блискавицi серця XV
      1.

      слова... слова... слова...
      овва...овва...овва...
      за кожним
      тихо
      у кожнім
      вихор
      проноситься
      ковтає
      випльовує
      вмовкає
      мов по дощі
      трава

      2.

      гіркого серця дрімки
      калинова зима
      не йде дорога
      стрімко
      дорога-колима
      рипуча колимага
      запряжений дракон
      язик
      мов над рейхстагом
      звивається закон
      в очиська кров залита
      дме з ніздрів дим важкий
      компактні габарити
      навіжки і думки
      плетуться курчолапо
      день плетиво зміта
      ну що ти хочеш
      шкапа
      від зуба
      до хвоста

      3.

      немає поганяйла
      ні пррр тобі
      ні вісьта
      везе вугілля
      й кайло
      мій святоюр
      до міста

      4.

      блистить
      чорнозолоття
      мов шуба із крота
      у небі
      що навпроти
      міцніє висота
      в ній
      не сховати птахи
      і церква і костел
      хрестом сягають
      захід
      нелічених кандел

      5.

      дракон іде
      дрімає
      ну чим тобі
      не віл
      у місто
      де немає
      де прорости траві
      у місто
      сите оком
      пильнуючим
      за всім
      у мекку одиноких
      в сезон лови-таксі
      де все не-по-кишені
      і стільки дивини
      як роздаси по жмені
      то жий до сивини
      одна біда
      що холод
      вугілля зась котлам
      закам’яніли смоли
      бо лютий
      без тепла

      6.

      не видно
      кучугури
      зберися святоюре
      шмагни дракона в бік
      зайшлися в кризі мури
      мов спився чоловік
      он місто
      на колінах
      гостинне
      як мечі
      не дихають
      каміни
      і сплять в замках
      ключі
      та кожному з них
      сниться
      дорога до кишень
      де радісно дзвениться
      немов душі віршем

      7.

      закинув серце в руку
      від нього ж освятив
      дракону бік
      мов з лука
      дістався до п’яти
      і той рвонув щосили
      аж просльозилась
      твердь
      і кров очисту
      вилив
      на білосніжну
      смерть
      побігло чисте поле
      і чорний пил сідав
      де вибиті з-під кола
      лягали
      просто так
      мовчання і спокуса
      розвага і вина
      що на одному дусі
      не випити
      до дна

      1 Лютого 2013



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    300. моя крапка
      ти крапка без ‘і’
      кінцево-дотична
      то простір змалів
      віконням від січня

      то б’ється то ні
      заходиш постукай
      край скронями гнів
      чеканням розлуку

      б’є серце у дзвін
      нападало гулу
      мов білих пір’їн
      із мрій що минули

      стоїть течія
      завмерла на фото
      вона нічия
      з паперу на дотик

      із уст на уста
      закину у слові
      крім світла з хреста
      примирення крові

      позбавлення крил
      і зречення квіту
      приброкання сил
      що марили світом

      у гавані літ
      яса якір кине
      у хвилі-золі
      зворушаться тіні

      розбуджений час
      хитнеться як віра
      на тім що мовчав
      хай висохне сіре

      на тім що стояв
      хай вийде на люди
      ти крапка моя
      а інших не буде

      25 Січня, 2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    301. хрестате вiкно
      1.
      хрестатим вікном
      нагороджений містом
      розвіявся сном
      по душі ніби листям

      не бійся мене
      я спокійний покійник
      в тобі як помер
      мов у тілі снодійне
      то рук не складав
      не котився сльозою
      літа як вода
      нашу тишу загоять

      2.
      слова дощові
      перехожі й безнебі
      лишаю тобі
      я на згадку про себе

      хай кров повелась
      поплила без любові
      не хлипай мала
      усміхнись і на сповідь
      до вітру пристань
      з вітрячка матіоли
      до ранішніх ран
      прикладаючи голос

      3.
      розкрилена лю
      у натхенному світлі
      я шлях простелю
      з берегів несусвітних

      не бійся ступай
      не дивуйся що зорі
      мов біла крупа
      під ногами говорять
      про холод в раю
      і про мандри безкраї
      я там на краю
      я є той хто чекає

      4.
      я той що тримав
      всі надії не в клітці
      зима не зима
      я весню тут і звідси

      до мене лети
      ластів’я щедрувати
      займуться сади
      із вапна вийде хата
      із піни глибінь
      так виходить на сушу
      мовчання і тінь
      ти возносишся в душу

      25 Січня, 2013



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    302. З розмитого латаття хмар
      З розмитого латаття хмар,
      аж до самісінького днища,
      де все на Божий палець вище,
      а нижче – іншого нема,

      розпавутинилася рань –
      в тенетах сонця сни і висі,
      мов зерна макові на висів,
      чекають на своє "пора".

      В криничнім небі дощ приліг,
      цебро порожнє – лоно мантри,
      а сни – невиношені мандри,
      окутані теплом землі,

      тримають куряву доріг
      незбитою важким копитом.
      Іще нема чому боліти
      і падати куди зорі.

      17 Січня, 2013



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    303. свiтлотiнi у хайку
      ***
      леденіє кров
      серцевина калини
      серце матері

      ***
      нурт у дзеркалі душі
      манкуртне небо
      семантика слова смерть

      ***
      дихання через пам’ять
      повні груди літ
      втрати тамують подих

      ***
      діогеновий простір
      по горло в дощі
      місячний ківш для зірок

      ***
      нагромадження карми
      земне тяжіння
      розкоконення душі

      ***
      де кларині корали
      карловий кларнет
      ломбардна скоромовка

      ***
      зведення мрії з піску
      байдужість хвилі
      чистий берег дитинства

      ***
      сонце світить місяцем
      зір у морі зір
      я на березі раю

      ***
      олія життя смола
      тісто як глина
      смачного тобі смерте

      ***
      обвуглення повітрям
      дим від маячні
      спи спокійно вогнище

      7 Січня, 2013



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    304. shocking news
      I can hardly describe
      each dimension and vibe
      when the sky
      kept on falling
      and the news
      fat and jolly
      turned a gleam in my eye
      to the heaven of cry

      televised
      analyzed
      forced by cameras rolling
      crispy thoughts
      trite and foully
      threshed in heart
      sowed with teardrops
      the day
      every moment
      I paid
      for not being an angel
      out of pain
      and the danger

      speechless air
      can harm
      husky words
      were strangled
      and numb
      and the throat
      could deliver a hum
      but was pleased
      with a wheeze
      signified
      by retorts
      of aorta
      I was trying
      to pray
      hoping
      open the portal
      to the angels
      on calls
      for those innocent
      souls
      for whatever
      that holds
      us
      as mortals

      fly
      my angels
      goodbye
      life is tender
      at five
      no one
      actually died
      nothing
      barely broken
      only sentient vibes
      turned a gleam in my eye
      to the heaven of cry
      and betokened
      how delightful
      are souls
      how outspoken
      and cold
      could be
      love
      in this world

      fly
      my angels
      good
      bye
      no one
      actually died
      nothing
      barely broken

      20 December, 2012



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    305. Блискавицi серця XIV
      1.

      коло на колі
      зморшки води
      лагідний колір
      вимер як дим
      виміри краплі
      храми роси
      чорним лататтям
      стягують синь
      серденько голе
      скинуто шал
      падає й коле
      з неба душа

      2.

      з відчаєм чайки
      буря росла
      хвиля-нагайка
      мокра і зла
      шхуну шмагла
      спини вітрил
      Бога замало
      треба ще сил
      з палуби змити
      тіло щогли
      брамсельний вітер
      зняти із линв
      трюми бубніли
      в прі екіпаж
      обриси мліли
      рвав такелаж
      шкот перебитий
      фал фурканув
      а на бушприті
      клівер заснув

      3.

      губляться губи
      лічать вали
      тни морерубе
      хвилю вали
      в трюмі гуляє
      бочка вина
      я ж допиваю
      бурю до дна
      і пропиваю
      на чім стою
      Діво Святая
      ще ж не в раю
      ось він дев’ятий
      лаври несе
      щастя закляте
      видих
      і все

      4.

      янголи-чайки
      вигнали вись
      променю зграйки
      хоч не дивись
      море спокійне
      море в мені
      дихає вільно
      днями на дні
      все в цьому морі
      стеньги і кіль
      муть і прозорість
      космос і сіль

      14 Грудня 2012



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    306. Блискавицi серця XIII
      1.

      коли ти пройшла
      то серце по швах
      зайшлося і стало
      не бачу як мало
      старого мене
      твій погляд
      багнет
      твій голос
      нагне
      усмішку додолу
      а кров нажене
      то камінь оголить
      підсніжний
      з-під нього
      не вирветься ніжність
      бо важче від ніжності
      вимір
      де всесвіт наш
      видихся й вимер
      ніщо не цвіте
      крім зими
      ніхто не помер
      тільки
      ми

      2.

      проточна енергія
      шарму і тіні
      проточені входи
      проґавлені стіни
      опори підбиті
      підборами тиша
      мене підбирає
      кидає і кришить
      під ноги
      до такту
      в розмови салатні
      таки позбираюся
      в темряві хатній
      на дні підребер’я
      у збуренні мулу
      рибина тепер я
      доступне минуле
      холодна вечеря
      душа і печінка
      до тебе достукатись
      боляче
      жінко

      3.

      не горнеться час
      катуляю в зіницях
      промерзлий качан
      що ще_мить промениться
      тепер докотився
      ще порух
      і баста
      не матиму зору
      де серце покласти
      у білій загладі
      між пір’ями крука
      Христа Бога ради
      складаються руки
      криклива безвихідь
      повзе в передпліччя
      згадаю що дихав
      і видихну відчай
      і любо
      бо легко
      розтане сніжинка
      в долоні моїй
      мов окрилена жінка

      5 Грудня 2012



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    307. я так і не зміг
      я так і не зміг

      чекати на збіг
      щасливих обставин
      на буйні розливи отави
      і пальцеві просвітки сині
      де я не повинен
      міліти в дощі що іде

      дивитися на людей
      немовби на піксельний вітер
      спотворення висоти
      пташиного лету
      портрету
      з нескладених літер

      стояти за Богом
      лише перед Ним і за Нього
      і слухати тишу
      сильнішу
      за неміч і горе
      і не оглядатись
      на мухогоніння
      мутне бурмотіння
      зколінених поруч
      чола не розбивши
      і світ переживши
      мов соками травлений голод

      водити у вусі церков хороводи
      за дзвони

      вмирати як серце холоне

      себе розкладати
      на пекло на мідь і на воду

      і плакати
      як немужчина
      нестримно
      завивно
      і без причини

      я так і не зміг

      і просто приліг
      відлунням
      далеким до стуку
      як втрачена мука
      у загнаних скронях
      чеканням перонів
      ваганням
      безсонням
      душею осоння

      білішим за сніг

      я
      так
      і
      не
      зміг

      5 Грудня 2012



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    308. обожненим на згадку
      жінки
      яких обожнював
      не набивалися у коханки
      а брали за серце
      і краяли
      наче до столу буханку
      тримали
      тримаючись обіч
      не опліч
      і не за плечима
      стріляли очима
      нечасто
      невиразно
      і без причини
      зникали назавжди
      з’являлися настом
      на місці пропажі
      веснили обличчям підсніжним
      окутаним у макіяж
      і
      мій сон розпускали
      нічними нитками
      в’язали розмови
      вино заплітали винозно у кров
      і
      ховались у слово
      лишали себе
      здригатись непрошено в зморшках
      на згадку
      про згублений час
      про сковзання панчіх
      і шалашну кімнатку
      вони не лягали
      лише прилягали
      неначе краватка
      коли відшивали
      тоді пришивались
      медовому татку
      то погляд ховали при зустрічі
      никли в гордині торішній
      то просто минали
      долішню губу прикусивши поспішно
      і думали певно
      який цей пройдисвіт
      безгрішно-безбожний
      та й хто він такий
      з такими іти за край світу не можна
      не можна
      не треба
      навіщо міняти нагріте
      на хвищі
      і сміх вигинався веселкою
      певність за кроками нищив
      мене пригубляли
      а так випивали
      тілесні потоки
      мов карму води
      що набралася кави
      із нутрощів моки

      у вуличні вузлики стягнуте
      крутиться серце-шарманка
      жінками
      божницями ночі
      з очима
      бійницями ранку

      4 Грудня 2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    309. playing with an eventide gravity
      the gravity of eventide
      got even with
      my tied emotions
      I left agape
      the Gate of Light
      released endorphin
      opiated notions
      till all eidola
      swashed and canonized
      resembled galaxies
      on pupils
      those spleenful images
      quadrupled
      the draggled beatitude
      in eyes
      then teratoid shades
      and sneaky winds
      crept down the street
      through cobbled glades
      like cheetahs
      and lily-livered leaves
      transformed
      from meek
      to bitter
      with mucrones
      ready to exscind
      the balsamaceous armistice
      between
      the nictitating space
      and stubborn
      yet authentic heart
      remained in spleen
      I shuttered senses
      batten down
      the Gate
      and fled the scene
      with particles for stars
      to conglobate
      and glean
      reverberating
      time and light
      beyond
      the gravity
      of eventide

      November 23, 2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    310. от як виросту
      от як виросту
      стану милістю
      милуватиму малярів
      у дощівочці
      набігатиму
      колисковою для зорі
      укриватиму
      притулятиму
      найнещасніших між дітей
      найтеплішою
      найріднішою
      що по серце в той світ іде
      чорні шатоньки
      в янголятоньки
      битись крилонькам сил нема
      от як вигріюсь
      стану вирієм
      прилітайте коли зима
      позбираєтесь
      позлітаєтесь
      під реберцями рай для гнізд
      там боліло все
      відболілося
      кілька зерняток у стерні
      залишіть мені
      перелітнії
      це мої з кулачок роки
      буду сіяти
      щоби мріяти
      як то ділиться хліб ламкий
      от як виплачусь
      вся від відчаю
      і не вистачить більше чим
      то світитимусь
      мов невидима
      біль з недихання замовчить
      придорожена
      ненапрошено
      ніч минатиме згине страх
      я почуюся
      і відчуюся
      краєм спокою на устах
      розщебечена
      знай приречена
      озиватися дзвонарям
      селам бузьками
      храмам пусткою
      тремом свічечки з вівтаря

      9 Листопада, 2012



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    311. чорноокий Янь
      в три погибелі
      від загибелі
      траекторія
      течія
      невагомого
      невідомого
      чорноокого
      бога Янь

      мандруватиме
      світ лататиме
      слів не знатиме
      тільки з Інь
      визволятиме
      оголятиме
      аж до атома
      хвору тінь

      коріандрами
      мандри з мантрами
      материнками
      в місто тлі
      оминаючи
      розмурашену
      жандармерію
      на стеблі

      і здуваючись
      парасольками
      з розкульбаблених
      маківок
      розсіватиме
      долі дольками
      осушатиме
      росам крок

      утікатиме
      завмиратиме
      під метеликом
      бігла Інь
      покохаються
      квіт із квіткою
      поле висинить
      до колін

      фарби сходяться
      і розходяться
      незабудками
      й чебрецем
      вітром дихають
      вітер слухають
      тчуть зі спокою
      джерельце

      що дзюрчатиме
      світ не знатиме
      він занадто вже
      не в собі
      полем-полечком
      доля-долечка
      приземляється
      в серце
      бій

      7 Листопада, 2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    312. контрабасне лю
      неначе
      руда сльота
      раменами рам
      з гардин
      не тінь
      а душа
      з кута
      в протоки зайшла
      судин

      легені
      вітрила слів
      тамують в пориві
      ґніт
      світ свічкою
      не згорів
      невменно звучить
      в мені

      невкладистий
      невпрогорт
      невпору
      невпоспіх теж
      цей тихий
      палій аорт
      зусюди
      наносить меж

      обличчя
      нап’ялить він
      і кольору
      нажене
      ми з вікнами
      візаві
      за ними
      здригає
      нерв

      струна контра_басна
      лю
      гуде невиводно
      вчуй
      судинне моє
      болю
      крещендо струнке
      дощу


      7 Листопада, 2012



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    313. чи то сонце впало
      чи то сонце впало
      нижче стріл-очей
      чи тебе не стало
      і тепер пече
      там де осінь звила
      місячне кубло
      заночую мила
      сни лягли стеблом
      марева сухого
      хвилею думки
      вигоріли Богом
      на краю щоки
      квітне рута-м’ята
      сходьтеся вітри
      вирву вас прип’ятих
      із чужих вітрил
      шамотінням листя
      напою туман
      і нехай він чисто
      перепише рань
      тим що море кроять
      набілю ниток
      тим що серце гоять
      опрісню ковток
      і тобі що просить
      ясності у снів
      намалюю просинь
      на дощу стіні

      2 Листопада, 2012



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    314. радницi голосу
      раднице голосу
      страднице

      у думках

      я ж тебе виховав
      не дорікав
      не нарікав

      болем стискаєшся
      у правоті
      в кулаках
      кров’ю впиваєшся
      аж заніміє рука

      висклиться погляд
      і стихне гойдання душі
      як тобі рибонько
      б’ється об лід
      на межі
      де проступає
      непрошена
      й тиха сльоза
      і оступається
      туги
      безжалісний жар

      ти обіцяєш
      клянешся
      останнім
      що мав
      слово вигризуєш
      наче дороги
      зима
      Бог тебе знає
      а інший
      той знати б не знав

      та помиляється
      серцем
      дитинна весна
      стукає
      міряє пустку
      відлуннями мрій
      проситься
      шепотом кволим
      небого зігрій

      і відчиняються
      клапани
      очі
      і з уст
      ти розтікаєшся
      хриплим
      та теплим
      молюсь

      і одягається
      в крила
      забутий поріг

      край
      аж до неба
      аж виб’ється
      з холоду сніг
      і облітатиме
      ніби за кроками
      світ

      я колисатиму
      ніжність твою
      у Різдві
      і розриватимусь
      щастям хвилинним
      на всіх
      хай запанує
      запалений в радощах
      сміх

      раднице голосу
      страднице

      у думках

      не залишай мене
      не проклинай мене
      на замовка....

      1 Листопада 2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    315. медова тиша
      тиша
      медова
      тіло бринить
      розтане з ранком
      і ми
      у світлі позникаєм

      вибач
      не став я
      кров'ю тобі
      рікою без берегів
      буденним тихим раєм

      чуєш
      ці стуки
      вибухи скронь
      нестерпний
      серця вогонь
      тремтить та не вщухає

      хочу
      відчути
      губи й чоло
      де зрізи крил
      і тепло
      тече та прибуває

      знаєш
      це серце
      переболить
      а сонце
      вийде
      і світ
      без тебе запалає

      29 Жовтня 2012



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    316. rebirth of a.m.
      I’m sure
      who I was
      in doubt
      what I will
      become
      when the frost
      persuades to bestill

      tonight
      I am
      rebirth of a.m.
      clock arms as one
      look up and dun
      a second to pray
      and nothing to say

      a sparkle of dawn
      enrooted and boon
      the light of old moon
      albedo jam

      I am

      a hungry shrill
      from chops of wolfs
      poor air in gills
      rich surge of souls

      the gravity bight
      and riverside mist
      a bat stealth flight
      from horseback feasts

      a manifold proof
      outgrown and ramate
      a chess to move
      for checks and mates

      a thetic stress
      pathetic note
      a grass that fasts
      along the road

      a shell in the sea
      a sea in the shell
      ubiquity
      and farewell

      24 October 2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    317. Мав би на море сiть
      Мав би на море сіть –
      міг би торкнути ці
      мушлі, де вгрівся шум.
      Чуєш? Це я спішу
      вилитись на вітри
      мовою хвиль і риб,
      шибами отрясти
      зашморг нічний сльоти,
      вигнати з тіні страх,
      вигнутись на устах,
      кутики навести,
      брівоньки розвести,
      в серці спалити біль,
      стати вогнем в тобі.

      Тільки де сіть ота?
      Душить слова сльота,
      тінь переходить в тінь –
      міряє вуха стін,
      світло вражає днем –
      ріже болить і тне,
      кутики – ямки брак,
      брівоньки – болю знак,
      серденько – сіль одна...
      висохла чужина...

      19 Жовтня 2012



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    318. людинi iз лампадними очима
      1.
      людино
      із лампадними очима
      з обличчям
      із потрісканої глини
      знекровились
      давно уклінні трави
      згоріли
      неприборкані заграви
      а серце матері
      калини серцевина

      на віроломних воскресіннях
      палих
      дощів снігів і зір попутних
      підносить груди вдих
      за тих
      всесутніх
      хто вже посіявся
      в нетлінність
      у тишу карцерну
      впустив коріння
      набрався висі
      і затих оклично

      2.
      людино
      з поглядом у вічність
      у кожнім подиху
      незвичність
      перекликається зі страхом
      думки ідуть
      немов на плаху
      в устах переростають
      у словоблудну стаю

      неначе всілася земля
      твій видих заникає
      на почорнілих берегах
      де пеклом вийняті слова
      при брамах агонічних раю
      де вже немає
      бідолах-дзеркал
      що старяться
      із кожним днем
      та іритують

      а час працює
      без лекал
      де подається
      боронує
      та не лікує
      а лічить сам себе
      до шістдесят
      збивається
      і починає знову
      перебирати душі
      на місцях
      перекладати мову
      розчавленого всесвіту
      на вуличність судин
      благі його почини і суди
      пeрeганяє
      поетапно кров-обнову
      і виганяє кола із води
      повіками стинає
      барви кволі

      3.
      людино
      з костуром
      що застигає
      як сидиш
      в підгорлі
      що виявляється
      міцнішим
      за земне тяжіння
      і служить кроку
      замість флюгера й коріння
      він переносить неміч
      і невпинність болю
      доступного приреченим
      та впертим
      хто бореться
      за кожну мить
      коли зболить
      її посестра

      4.
      людино
      чиста
      ненебесна
      перед обличчям смерті
      людино
      вибілена криком
      церков безхрестих
      чайок безморих
      кому нести
      ти залишаєш небо хворе
      до видноколу
      з пекельним колом
      де край згорає
      і окриляє
      вітрам дорогу
      та наповняє
      поштовх серця
      жертовним стиском
      до знемоги

      5.
      людино
      із лампадними очима
      а як тобі
      у Бога

      близько

      19 Жовтня 2012



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    319. вiдтворюй музику жiночу
      такі безрадні руки
      що у струмках волосся
      оніміли

      такі глибокі очі
      що не знайду себе
      у задзеркаллі

      мила

      заповнений тобою
      неначе неопалим цвітом
      запалений передчуттям грози
      ще небувалий вітер

      вдихаю місячну тебе
      нічим не вкриту
      невідгорілу
      і прислухаюсь до небес
      до рухів невагомих тіла

      згорай і опадай
      твори
      відтворюй музику жіночу
      у небо
      падай догори
      і возноси додолу

      хочу

      з нічних метеликів наш рай
      серцебиття
      ґноти шпилясті
      так мало
      треба для життя
      клітину щастя

      15 Жовтня 2012



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    320. любiте не вагайтесь бiльше
      любіте не вагайтесь більше
      за нами й перед нами тиша
      в обіймах висота хреста
      від серця іній на уста

      страсну дорогу тче щоднини
      і час несе свою невинність
      на місце зустрічі з творцем
      обличчя з воску ґніт вінцем

      знівечене при світлі тіло
      зшиває тінь по пригорілім
      а рани стягує плювок
      бо треба забивати крок

      у кожну мить у кожен видих
      у слово кровне мов корида
      пришиті терміни до змін
      прошитий милістю амінь

      збирайте вітер на вітрила
      бо не почеплені ще крила
      на гусінь дихання душі
      збігайтесь клином не спішіть

      за кленами скидати трепет
      і небо називати степом
      де не пасуться табуни
      коней перистих й проливних

      готуйте сонце для розливу
      хай від росин займеться злива
      тінь від оголення завмре
      і біль візьметься за старе

      за те від чого світ немилий
      стає ріднішим та безсилим
      на двометровій глибині
      нам проростати в рай у сніг

      у виплакані очі рідних
      по стінах дощових й гранітних
      аж доки небеса впадуть
      на камінь запечеться ртуть

      любіте не вагайтесь більше
      за нами й перед нами тиша

      12 Жовтня 2012



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    321. давай забудемось
      давай забудемось
      не станемо вмирати
      не стане сил
      осилимо невидих
      і надихнем крилатих
      провісників плантидних косовиць
      вкладати нас суцвіттям горілиць
      під небом хворим

      висотою

      хай зорепадні крихти
      позбирає хвоя
      і запече їх у бурштин
      а дощовими струнами
      здригнеться серце

      наше

      давай забудемось
      і не заплачем
      за спорожнілими колисками хвилин
      за перелунням щастя в мушлях тіла

      ми
      непосвячені кути
      з лампадами що відболіли
      під ликом перемучено-святим

      нас
      голосом закутаним в молитву й дим
      воскресла рань
      не раз ще відспіває

      хай нам
      спорідненим землею
      із перелітним раєм
      полегшає від слів і пуху надземного

      давай забудемось
      повернемо дорогу
      траві
      що проситься до вітру на коліна
      ми ж
      потечемо маками
      немов пролита кров невинних
      і проковтнемо поле
      від зими змарніле

      давай забудемо
      що є на світі сили
      що зрадять нас
      без жодних па покинуть
      у колорьори небесні офарбують губи
      і не питатимуть чи любиш
      неподих
      і занепад рук нахврест на грудях

      давай забудемось
      що ми не люди
      а охоронці подихів дитячих
      і може ті за нас колись відплачуть
      а не відплачуть
      то хоч на мить розбудять
      осіннє дихання в колисках
      де засинали спогади про близьке
      і поголовне
      опадання листя

      як холодно
      у небі чистім

      11 Жовтня 2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    322. земля на рибинах
      свята
      на двох старих китах
      і третьому
      кочівнику-дельфіні
      на спаленій зорі
      загаданім бажанні
      і порі осінній
      тримається
      моя земля
      заселена
      приблудами-думками
      омита
      гіркотою спогадів
      нестримною сльозою мами
      вона
      приречена
      до сонця
      заникати в снах
      у серці
      тліти
      і виринати на хребтах
      дрейфуючи безслів’ям світу
      аж рай причалить
      до її мілин
      і вибухне на ній садами
      а Бог
      подасться в гончарі
      і виліпить себе
      й назве Адамом

      4 Жовтня 2012



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    323. who am I
      who am I
      to garden your smile
      on the well-guarded lips
      with tips of my fingers

      who am I
      to question your name
      on the tip of my tongue
      while cavils still linger

      who am I
      deprived though enticed
      an inveterate seer
      of eye-blinded sightings

      who am I
      an ‘i’ missing dot
      for the ceiling’s my sky
      serves nightfalls as whiting

      who am I
      when tensions are swelled
      with both palter and quail
      crossing shallows of falter

      who am I
      a tragic flaw’s flap
      while my gravity’s kept
      for your smiling to alter

      who I am

      October 2, 2012



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    324. осiннiй блюз
      осінній блюз
      пора видуває знов
      і п’є дощове вино
      впивається ним
      по вирій

      але люблю
      в багатті твоїх очей
      дощенту згорає щем
      то серце палає
      щиро

      і я живий
      в останній твоїй сльозі
      далекий та не чужий
      злелечений та
      безкрилий

      у сон-траві
      де зір нам наплаче ніч
      на місячному коні
      прилине забута
      милість

      люби мене
      як перший пташиний лет
      нам небо вже замале
      ми хочемо стати
      раєм

      нехай збагнем
      які ми рясні сади
      і скільки в плодах води
      де серце краї
      стирає

      осінній блюз

      26 Вересня, 2012



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    325. Трiшки глибше нiж на нiж
      Трішки глибше, ніж на ніж
      ти теплішала в мені,
      відчувалася. І почувалась
      перехрещенням доріг,
      перевтіленням зорі
      у незаймані ніким хорали.

      І стрункішими за мить,
      та білішими зими
      дні чужі ночами набігали.
      І вихлюпувалась тінь,
      в недомові золотій
      срібло місячне в очах вмирало.

      Так ніщо мене не вб’є,
      не засудить, не проп’є –
      як твоє стрімке благословіння
      на чотири сторони,
      де немає вже вини
      і вино на смак – таке осіннє.

      Так ніщо мене не стре –
      як неголос твій, нетрем,
      непечаль і невластивість бути
      першим дотиком для вуст,
      у якому я живу,
      розпелюстую тебе, мов руту.

      Трішки старший, ніж тепер,
      в четвертований четвер,
      світ без тебе не зійшовся клином.
      Трішки глибше ніж на ніж
      ти теплішала в мені,
      наче в гроні гусла кров калини.

      28 Серпня, 2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    326. in the time of lunacy
      dusted off
      by fits and starts
      by the rowdy summer gusts
      stars
      were flickering

      for us

      after weightless
      pros and cons
      clothes left scattered
      love was born

      in the time
      of lunacy

      we unplugged
      the distant sea
      under lights
      of moony
      eve

      in the shallows
      of belief

      we could dance
      through endless sighs
      craved for steps
      and splashed in eyes
      deemed to perish
      due to lust

      there’s
      nothing
      to degust
      when the senses
      built a crust
      made of
      singed and rusted
      trust

      stray
      as bullets
      morning rays
      hit with dots
      where thoughts
      benday

      lipstick traces
      sinful places
      distant faces
      spaced out spacing
      in the offing
      instant coffee
      and baccate
      half in shadows
      half roseate
      something rendered
      lain in wait

      July 20, 2012



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    327. блискавицi серця XII
      1.

      пам’ять
      базар іконний

      німба
      пришити лінь

      царством
      три дні безсонним
      править
      адреналін

      править
      і виправляє
      кардіограмний
      стан
      я
      вже не позбираюсь
      відчаєм
      на устах

      2.

      світло
      мов сома вуса
      риба
      вікно старе
      виб’юся
      і переб’юся
      спогадом
      сухарем

      позавіконний
      безмір
      втягує
      наче вир
      в серце його
      розверзле
      погляду
      начавив

      погляду
      за тобою

      мамо моя

      я тут
      свічку
      зробив сліпою
      тіні чужі
      задув

      3.

      біль відпустив
      присісти

      каже

      старий
      дихни

      серце твоє
      мов тісто
      ще не спеклося

      мни
      жуй-пережовуй неміч

      тут
      у душі тісній
      я
      і біда
      живемо

      а до біди
      у ній
      дні доживала
      гостя
      буря емоцій

      та
      в горло лягала
      врозтяж
      там
      де слова
      ковтав

      4.

      пам’ять
      базар іконний
      вишиті
      тропарі
      крила
      для підвіконня
      і на той світ
      поріг

      14 Липня, 2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    328. блискавицi серця XI
      1.

      Адама
      щойно
      наче з воску
      вітер вилив
      хоч коники ліпи
      таке глевке
      нутро
      він ще не знає
      про своє
      ребро
      і просить
      доліпити крила

      2.

      де світло тоншає
      стає прозорим сон
      тендітніший
      за перший крок
      дитини
      де тінь теплішає
      'пугу' зникає сов
      розлогіше
      за шум віків
      у днині
      що нині
      привела думки
      на світ
      наповнений
      і виплаканий
      Богом

      від сліз Його
      бідніє звук
      і лід
      і потопає
      у весні вологій
      весло з човна
      світлішого
      за краплю
      втіх
      земних
      як гріх
      і нетривких
      як дим
      від бурі

      3.

      де все буремне
      не конечно
      буре
      а карколомне
      віроломніше
      за те
      що присягалося
      та обійшлося
      що осягалося
      та не збулося
      у місяць
      барвило волосся
      там ліпиться
      святим святе

      не горщики
      а галактичні русла
      в яких судини
      від Святого
      Духу гуснуть
      там
      протікатимуть
      і напуватимуть зірок
      всесвітні ріки
      і мандруватиме
      душа
      у море дике
      не займане ніким
      нічим не оповите
      де ясність настає
      щирішою
      світила
      де ‘я’ незмінно
      є
      стовимірне
      стокриле

      28 Червня, 2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    329. Сонет XXXVII
      Як ніч найшла, а янголи за нею
      збивали подушки, змітали зорі,
      зганяли кажанів зі спин коней і
      зі снів і гілля струшували зворищ.

      Нічниці із менадною душею
      порозкрилялися ошатно в шторах,
      ловили погляди палкі орфеїв –
      заблудлих світляків – жагою хворих.

      Щось лепетав з плеча спокуси янгол,
      нічницю намагався не вколоти,
      а та йому накручувала локон.

      І розпустився місяць в барвах танго.
      Помішані, проґавлені до йоти –
      здавались зайвими слова і кроки.

      26 Червня, 2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    330. Сонет XXXVI
      Тепло вже так давно не лопотало,
      вогню не піддавалося залізо.
      Розпечене, гартоване – клепалось
      і набирало форми горлоріза.

      Зав’язло поле в тишу нетривалу.
      Несіяне, невислухане лісом,
      воно не танцем сонця поростало,
      а брязкотом, багнетами із крісів.

      Не вітром перегорнена, а лихом,
      трава втрачала подих під копитом,
      покірливо клячала за ступнею.

      Ковальське серце, витягнуте з піхов,
      зайшлося, грілося у кров сповите,
      як ніч найшла, а янголи за нею.

      21 Червня, 2012



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    331. Вова шило-рэкетир
      рожа раннего неандертальца
      растопыренные пальцы
      словно перья у павлина
      болт на каждом – всё внатуре
      тот пацан любому втурит
      поделиться апельсином
      нетачанка-биэмвина
      и язык – тупой топор
      но не пойманный – не вор
      не в шаронке не в маслинах
      а примерный гражданин он
      и понятий властелин
      что ни слово – нафталин
      зенки-головастики
      беглые ужастики
      жабы-душегубки
      белки-мясорубки
      шнобель-задавашка
      лепень нараспашку
      под мамоном ствол торчит
      в шкарах – выхлоп и ключи
      на котлах забиты стрелки
      дело насаждает сделку
      тесен мир в лопатнике
      фарш канает сладенький
      на фанере крест пудовый
      и портак бодяжный
      словом
      Вова шило-рэкетир
      с погоняйлом "бригадир"
      вся любовь пошла в лавэ
      шняга киснет в голове
      а тихушник – на своле
      ваксы на сапог налей
      будет Вове веселей
      в бомбу сядет – шлейфанёт
      на мобилу кашлянёт
      и к мартышке драп кропалить
      этот бройлер уплывёт

      1 Июня, 2012



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    332. состояние пик
      если лето попросит
      я уйду в эту осень
      но не с пулей височной
      не в удавке не срочно
      а на зов журавлиный
      истлевая картиной
      застывания красок
      отпевания басом
      мимолётного ветра

      погружение в метрах
      ответвление в клетках
      тела дряхлые ветки
      выси хрупкие руки
      расставания муки
      расстояния млечность
      созидания вечность
      отпускания сочность
      распускания точность
      отцветания скупость
      жизни краткая глупость
      с детства в старость пробежка

      ни орёл и ни решка
      суеты неполярность
      всех сторон солидарность
      состояние смерти
      рай в небесном конверте
      только нет адресата
      адресанта и даты
      жизнь – лягушка на ужин
      цапле в солнечной луже
      жизнь достойная битвы
      вечно ходит по бритве
      превращается в камень
      если чувствует пламя
      или приступ одышки

      светит каинам вышка
      дележа ждет наследство
      панацея ждет средства
      сокровенности – игры
      внутривенности – иглы
      икс ждёт игрек и зету
      и рождение света
      в этом мире отменном

      в этих сношенных венах
      дни дорогой стареют
      тлеет сердце но греет
      реют мысли и тучи
      беглой смесью гремучей
      и взрываются звёзды
      раздевается воздух
      в рваных лёгких Вселенной
      лишь Любовь незабвенна
      лишь Любовь незабвенна
      лишь Любовь

      1 Июня, 2012



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    333. Сердце Коломбины
      Злой глаз
      в замочной скважине
      обут...
      Язык –
      не просто змей,
      а липкий спрут.
      Под щупальцами
      сердце Коломбины
      трепещет...
      Трепет,
      он похлеще
      сценария
      прауличной картины –
      комедии
      дель арте а-ля-жесть.

      Бригелла,
      самый главный из пажей –
      брателла
      укротителей притонов,
      искатель дырок
      и гвоздей
      в законе
      её потрёпанный роман.

      Закладок нет,
      дневная рвань,
      ночное перелистывание
      страсти
      и белые странички
      междусчастья –
      похолодания
      грядущего извне
      от полнолунного
      купания в вине,
      разделки хладнокровной
      мыслей.

      Куда б ни шло всё это –
      на одно бы вышло –
      не быть с Бригеллой
      Коломбине
      пока есть пули
      на пажей –
      её соперницы
      её мужчины,
      сорят деньгами
      господа,
      а цифры –
      врут
      и углубляются морщины…
      и глаз
      в замочной скважине
      обут
      в последствия
      без никакой причины,
      суда
      и следствия.

      Её приветствует
      несоответствие,
      груди желание
      прижать
      не рукоять
      ножа,
      а тело нежное
      дитяти.
      Ей бы рожать и
      ублажать
      свою утробную
      крылатость.
      Но не судьба,
      а маска
      для субретки,
      где боль с вином
      танцуют на губах
      и жизнь ссыхается
      в глазах,
      как ветром
      сломанная ветка.

      Любовь
      лишает Коломбину
      тех чувств –
      найти себя,
      почувствовать
      себя любимой.
      И время
      выносимое,
      как ссора,
      дымится
      в сигаретных разговорах,
      за чашкой кофе
      убивает сплин,
      сценарий пишет –
      амплуа
      для коломбин.

      25 Мая, 2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    334. галасливі гасла
      ***
      політичне ожиріння
      тіні боротьба із тінню

      ***
      чесно голос пропивали
      за стограмні феодала

      ***
      публічний дім такі ж дебати
      було б за що то є де пхати

      ***
      той хто знає що сказати
      вміє вчасно промовчати

      ***
      триста чисто-неспартанських лож
      як не мавпа не осел то морж

      ***
      баба з воза – кінь в галоп
      світ сміється плаче хлоп

      ***
      флюгерний настрій юрми
      протяг дверний для тюрми

      ***
      що за світ без мужика
      до тюремних гнид звикай

      ***
      май же совість а не триння
      смерде відпусти княгиню

      ***
      це не президент а шмата
      матрьошки й мешти протирати

      17 Травня, 2012



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    335. светлячки души
      нотки
      светлячки души
      кроткий
      антураж туши
      губы
      родники любви
      любо
      пригуби лови
      скользкий
      переход на ‘ты’

      сколько
      на губах мечты
      столько
      на слова удил
      только
      мы одни и пыл
      в пальцах
      леденцах для ласк

      сальса
      зал закрытых глаз
      сладкий
      перебор щипок
      гладкий
      переплёт рук-ног
      дольше
      слишком выдох жгуч
      дальше
      стрелки не бегут
      тая
      не таясь пленя

      раем
      дышит простыня
      стёкла
      затекает луч
      тёплый
      на письме сургуч
      шторы
      ледники молвы
      море
      мотыльков шальных
      ребус
      из семи не_я

      небо
      на висках роясь
      стелет
      под качельный хит
      тела
      невесомый титр
      тонкий
      есть о чём молчать
      окнам
      берегам луча

      выси
      открывайтесь вновь
      визой
      для души родной
      в диком
      этом всплеске ‘да’
      с криком
      что лишь воссоздал
      бойкий
      правселенный взрыв
      в койке
      под пружинный срыв
      с точек
      ногтевых с плеча
      речкой
      разливной в свечах
      кожей
      отдаляясь в сласть
      позже
      утоляя страсть

      что же
      за отсчёт на бис
      сложен
      на волнах любви
      этот
      внеземной эфир
      света
      непорочный мир
      царство
      светлячков зажгись
      здравствуй
      воплощенье в жизнь

      16 Мая, 2012



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    336. Пегаси на випас
      Запалює світ і зворушує вигнані далі
      поет – цей дратливий дивак, що постійно скандалить
      і крутить довільно словами, мов сонцем циганським.
      Він глушить рядки і римує "непанське" й "шампанське”,
      підкидує образ – млинець із небесних метафор,
      а ловить – що є – словомаз цей завзятий за фахом.

      Йому не потрібно таємних дверей відчиняти,
      бо тоншу за шпарку сонетну, мов місяць, сонату
      змайструє із вітру надутого ранішнім сонцем,
      розчулиться в ній, мов зима від рибин в ополонці,
      і стане по букві себе і свій світ затягати
      у серце глибоке, в його золоті каземати.

      А змістом залиється, наче пробудження з крану,
      у лоскотну душу – то легшим за пір’я він стане
      і стане летіти просторами вільними думки,
      замірявши звуком – де тісно йому, а де лунко.
      Застигне, як очі на персах налитих жіночих,
      та встигне згоріти і правдою дословоточить.

      Наповнений щастям, пригублений згубленим часом,
      на випас він гнатиме знов легкокрилих пегасів
      далеко, ще далі – за обрії вправного ока,
      де трави дичаві, а небо пошите – нівроку.
      Молочно-зчумачена й море-невпинно-ігриста
      поезія вітру народиться в зграбному листі.

      У листі, що дихає блюзом і видутим джазом
      із тіні гіллястої – із прохолоди оази,
      у образах крутиться – в душу лісисту лягає.
      Хай горнеться світло, а думка – прасонцем палає.
      У дзвонах почута, в цитатах дослівно-роздерта,
      вона ще не раз виринатиме з прірви безсмертя.

      Байдужим – більмо, для цікавих – сочиста потрава –
      слова – ті самі і читаються зліва направо,
      послужать в молитві – одним, може іншим – за воду.
      Отак собі йдуть, чи течуть і рядками заводять
      чимшвидше, чимдужче, чим вміють, чим гріють, чимдалі…
      …і зріє цей світ в перехрестях любові й печалі…

      10 Травня, 2012




      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    337. Макушки пирамид
      Макушки пирамид – цари,
      блюстители своих законов,
      кто ваше племя озарил
      а под ноги – стелил знамёна
      и не напрасно…

      Испита чаша – не вина,
      настойка горести с обманом.
      Когда завет всему – война,
      ответ за жизнь – не по карману
      приходит гласность.

      Отцы парадного каре,
      оффшоры сливочных откатов,
      вы так могучи на заре
      и столь безмолвны на закате,
      о Ваша Ясность.

      Когда вершины по плечу –
      моря мельчают, как и люди.
      Короны блеск – брезгливость чувств,
      придворного притворства студень,
      везде опасно.

      Вам так идёт – вести в бой рать,
      гвоздём в запястие вбиваться.
      Но на штыках не устоять,
      не настоять, не удержаться
      когда ненастно.

      Ведь баррикады, как грибы,
      дождя попутного дождутся,
      в негодовании толпы
      стеной на мостовой сомкнутся,
      с глазами настежь…

      Там точки "пли" расставит боль,
      зальётся сердце кровной местью.
      Живой сценарий, где за роль
      заплатят кровью Вашей Чести
      и вашей масти.

      В тот час орлы слетят с гербов,
      а львы – сбегут. Не дрожь в коленях,
      а вновь ослепшая любовь
      на чью-то голову наденет
      венец всевластный.

      9 Мая, 2012



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    338. Вибити тишу
      Цю тишу раптом вибито – і вже не гробова.
      У ній так легко давляться і думи і слова.

      Похитано тримається лопати твердолоб –
      під п’яний ніс плете собі ще зранку гробокоп.
      Загнавши номер до мобільника про щось веде
      розмову, ніби панотця на прощу у бурдель.

      Прибита, наче горем злим, із олова сльота.
      Як цвях в зап’ястя, пробирається стоножиця-хода.
      Хрести, зірки давидові і, мов оті – з Кремля.
      Яка відкрито-свіжа ця немолода земля
      на краплі неба, що повзуть по голубій труні,
      на ті приямні почесті – останні й розривні.
      Собачий, наче холод зим, о похоронний, наш,
      до жилки пробираючий цей мідно-трубний марш.

      Важка й ознаменована, мов дата, ця рука,
      що серця біль вийматиме з-під влади молотка.
      Вона оповиватиме, мов зашморгом, все те,
      що трепетно просилося до світла і з очей.
      Стоїть гірке загострення в повітрі і ковтках,
      із уст пливе молитва в рай, опірена, мов птах.
      Прощай, надіє прикрая. Хоч пом’яни й пробач.
      Сльоза вже прикипіла і доосушила плач.

      А так усім, здавалося б, недавно цвів бузок,
      білила вишня небеса – цей страсний образок
      і дихали шпитальні дні і вікна в унісон,
      із післявенних крапельниць вивітрювали сон.
      Злипався промінь в просвітку у Божому повік,
      а вітер – ніжно набігав волоссям по чолі.
      І в теплих пальцях пестились голівоньки дітей,
      в їх голосі купалися сто лебедів-ідей.

      І де ці мрії-лебеді полопотять тепер,
      коли так низько й тісно там, де прилягає твердь,
      коли немає світу вже – ні для очей, ні вух,
      на час, на раптом вибиту цю тишу гробову.

      4 Травня, 2012



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    339. There is some light
      There is some magnitude in arms
      to hold a child unharmed and warm,
      to tightly prize the evidence of future.
      There is some altitude in pride
      where plodding senses start to stride
      and broken hearts are almost free of sutures.

      There is some room for errors and
      a place to grow, a ground to stand,
      to incubate most shunnable temptations.
      Words up to scratch and tantalized,
      they sip the sky as thirsty eyes,
      engulf no lies, a cinch of revelation.

      There is some depth a foot can’t reach
      and mind – avert, the sunshine – bleach,
      reincarnate ineffably the stillness
      before heartbeats become a loot,
      ahead of cutting wistful roots,
      in dying time for butterflies of shrillness.

      For what it meant to stay behind
      I keep it up and deep in mind,
      the everlasting state where hopes can linger.
      There is some light on windful hands,
      on dribbling time in grains of sand
      through the galactic openings 'tween fingers.

      2 May, 2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    340. сумбур-кабаре le réseau de craquelures
      1.

      час пік перейшов
      і намокла година
      в піке підошов
      цокотливу рутину

      рутинне – старе
      переварене в тлумі
      сумбур-кабаре
      на потрісканій гумі

      2.

      де вулична тля
      смакота магазинна
      де вікна не сплять –
      вітряні субмарини

      вражає пусте
      що плететься відносно
      воно відцвіте
      без ознак медоносних

      3.

      перчать язики
      лопотять сакраменти
      чутки – ластівки
      ‘ні ку-ку’ – компліменти

      прикутість росте
      де збирається поле
      магнітне з антен
      і гострішає полюс

      4.

      з примхливих очей
      холоднеча без здачі
      прийми – запече
      калатне і втлумачить

      що більше за шарм
      у кого плечі-скелі
      де засув на ‘ша’ –
      вартовий менестреля

      5.

      ковтками лате
      а ребром недовіра
      у слово круте
      перебішене з жиру –

      гуляй – не вступи
      у баюру де-юре
      гострись – не тупи
      де вже випалив здуру

      6.

      хай небо тріщить
      висипаються зорі
      коли не болить –
      то нема більше горя

      стирайся мов тінь
      і замилюйся спішно
      інакше – "кранти"
      нежиття несуміжність

      27 Квітня 2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    341. слава Богу что весна
      слава Богу что весна
      все "прощай" звучат как "дальше"
      беглый взгляд как пацана
      мне легко поймать на фальши

      в чём-то ведь молва права
      где-то кто-то что-то знает
      зеленей не здесь трава
      тут её не замечают

      возвышаясь над собой
      и паря не испаряясь
      не прочитанный судьбой
      я пишусь как в небе стая

      в мыслях мало головы
      крыша медленно съезжает
      в тучах пламенной молвы
      закаляются кинжалы

      зарождаются грехи
      накаляются огрехи
      страстью кормятся стихи
      грустно увядают вехи

      как мираж видна душа
      та в которую влюбляюсь
      точки ставлю не спеша
      и горча не огорчаюсь

      не решив что решено
      чашу не испив кометы
      Синей Птице на пшено
      рассыпаются рассветы

      отдавая дань словам
      что хранят любви богатства
      мысль идёт по головам
      создавая птичье царство

      24 Апреля, 2012



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    342. Чужинка-нiч
      Знай, ніч... та – приходиться рідною місту, чужою – мені.
      Вкладає борги в тютюнову залежність між пальці масні,
      уклaдені буквою ‘V’-i, що до губ пришвартовують і
      ще раз переходяться швом тіньово-міздровим по майні.
      Врожайна колись для круп’є, вона по кишені не б’є.
      То термін пришиє, то чарки заповнить хильнутий об’єм.
      А кине поважно – поважність пихату з’їдає до сліз.
      Ця ніч непомірна – відкрита в отриманні страху і віз
      до гідного раю і раю, де богом – небажаний гість.
      Розщирений щиро, він душу гризе, наче кість.
      Повії проплачує цноту, а кров – її ліхтарям,
      політику – місце і квоту, богемі – натхнення на грам.
      Де куплене море тілесного щастя – купається час
      розбитий на касти, на ставки і масті, на фас.
      І все дістається – як мається... й легко лежить.
      А в очі сміються – то вчать "хто на що заслужив".
      Заражений сміхом, підкошений словом, як сніг
      я враз відкидаюсь, мій сон прилипає до ніг.
      Змальований з Босха новітнього міста портрет,
      де з жерлом пивної зливається пекла сюжет,
      в якому поети проціджують струни і лаври від муз,
      в усміхеній правді купається мелено-хмелений глуз.
      Там піняться нерви, біблійно виносяться з уст
      дебошні концерти, горішково-чіпсовий хруст,
      неторкані теми, несправджені мрії й потоп,
      в якому не тонуть, а тануть Платон і Езоп.
      Сонети шекспірні – дешеві, як вина в портах,
      читають їх вірні у небо класичне без хмар.
      Осушують чарку і світ прославляють нічий,
      надуманий, мертвий, в якому ніщо не кричить,
      ніщо не дзюрчить, не спинається легко, не йде,
      а дихає світлом, яке ненароком впаде
      на книжку, яку не відкриє ніколи ніхто,
      бо там не живеться, на якір не став шапіто.
      І холодно фарбі, яку накидає рядок,
      безвихідно слову, мов дню залетілих жінок.
      І хочеться вмерти ідеї – прокинутись знов
      на місці – в колисці, в якій не вколише нам Бога вино,
      на місці, в якому жде щастя неспите в пивній
      на ніч, що приходиться рідною місту, чужою – мені.

      19 Квітня 2012



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    343. блискавицi серця X
      1.
      отримую себе
      як запоруку дихання
      як втілення думок
      у дотик
      утримуюсь
      відверто
      від
      ковтка розлуки
      від любові зцілення
      а ‘за’ мої
      нетлінні
      за мною
      зі мною
      і не ‘проти’

      2.
      впускаючи чекання
      глибше нецвітіння
      прийматиму за дихання
      цю виразність осінню
      очей жіночих

      вони
      моє благословіння

      на
      сім
      відміряних разів
      на
      шість
      давидових кутів
      і п’ять
      комуністичних зим
      чотири
      сторони ідучі
      три
      букви бубнявіюче-шипучі
      дві
      розп’ястучені долоні
      що втрату стримують
      на скронях
      одну
      на всі слова
      мовчанку

      3.
      від-ранку-і-до-ранку
      заходиться
      крутиться
      лущиться променем
      сонячна дзиґа
      тоншає крига
      життя
      між нами
      мамо

      4.
      устами
      мов камінь
      загачено слово
      на вітер
      підкова
      чекання чеканка
      очікую знову
      збагачуюсь
      ранком
      вертається серцем
      весна-каторжанка
      і просить
      зустріти
      і перехристосить

      5.
      не небо
      а спліну
      нахмарені стоси
      а в них
      наче голка
      загублене ‘кру’

      6.
      поважне мов крук
      це сплетення рук
      сідає й чекає
      на гілці-коліні
      на звук
      наче лук
      на стріли осінні
      на пісню
      циганку стару

      17 Квітня, 2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    344. сценарий словно лист
      что дарили небеса
      свято
      что качалось на весах
      снято

      задыхаясь до утра
      высью
      ветер долго умирал
      в листьях

      и была его постель
      клёном
      и была ему капель
      звоном

      подошёл тогда рассвет
      тихо
      поминальный белый свет
      вспыхнул

      и горела свет-свеча
      в ливне
      зазвучала вновь печаль
      гимном

      что кричали журавли
      вжалось
      в ком и горсточку земли
      в жалость

      вот сценарий словно лист
      тонкий
      не хватает лишь на жизнь
      плёнки

      безразличная игра
      в небыль
      бесконечная пора
      в небо

      12 Апреля, 2012



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    345. это время сбежит от меня
      как с ладони песок
      как слеза со щеки
      по листку отрываясь
      ни на что не взирая
      это время сбежит от меня

      что-то нужно менять
      в никуда отправляясь
      никому не мешая
      никого не браня
      не виня и не каясь

      но пока
      жизнь трепещет в висках
      и трава высока
      свысока облака
      не глядят зависая
      но пока
      отдышалась река
      лунный свет как мука
      солнце лепится
      снами – летают

      и есть ‘но’
      и оно не пускает на дно
      где нет слов
      и душа не ранима
      а от страха курок не свело

      если память горчит – то светло
      если тает – тепло и терпимо

      невесомость всегда уловима
      мотыльками шагами и сном
      если мысль на вино уязвима
      пусть крепчает от истин вино
      и прокрутит мне жизнь как кино
      о любви что осталась сравнимой
      с белоснежно-хрустящей зимой

      я люблю тебя мир неиной
      где я всё ещё кем-то любим и...

      12 Апреля, 2012



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    346. нынче небо
      нынче небо – серое
      остывает верою
      чувствами высокими
      мыслями глубокими
      сыростью питается
      вырасти пытается
      вырваться хоть чуточку
      на одну минуточку
      с бездны глаз прикованных
      в жажду – быть срисованным
      радугой и птицами
      детскими ресницами
      сладостью усталости
      от дорог и шалостей

      нынче небо – плотное
      сыто-беззаботное
      низменно-крылечное
      неизменно-вечное
      комната не щурится
      дремлет свет и улица
      доживает в копоти
      и рекламной похоти
      на весне помешаны
      воздух стих и женщины
      видность заколенная
      видимость отменная
      льдины жизни тронуты
      ждут на счастье омуты

      нынче небо – влажное
      вряд-ли-пилотажное
      молнией прошитое
      громом перебитое
      в лёгких наполняется
      в сердце долго мается
      блюз бежит и нотится
      а сбежит – воротится
      беглыми росточками
      запятыми-точками
      миро-ощущением
      в солнечном сплетении
      крылья грусти-мельницы
      чуть задев шевелятся

      нынче небо – страстное
      на любовь согласное
      дни под ним разбросаны
      и одежду осени
      отдавать не хочется
      журавлиным ключницам
      стать дорогой учится
      ночь – моя попутчица
      и бросает в строчку мне
      звёздочки клубочками
      размотать бы Божий мир
      но мороз по коже и
      дети-мысли – вороны
      выклевали стороны

      23 Марта, 2012



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    347. Бездомная Откровенность
      Набиваться мной не станут тюфяки,
      ведь открытостью кармана хоть на лучик
      измеряю я тепло одной руки,
      а другой – её костлявость и скользучесть.

      Откровенность – это дерево страстей.
      Почки чувств весной нальются скоро,
      доверяя сердцу горсточку путей –
      ветер улиц сквозь жилищный холод.

      И воспрянет дух робеющих трущоб,
      отгребающий себя со дна помоек,
      отпевающий всех тех, кто открещён,
      отчуждён, сожжён и погружён в запои.

      Чуть теплей бездомность им делить сейчас –
      слизывать с лица опухшего собакой
      признаки ещё несмелого луча
      и, стакан из пластика держа, не плакать.

      Сердца мякоть у прохожего суха.
      Презирая бедность – жалко мелочиться.
      Поделиться – это как благоухать –
      Божьей Лаской на ладонь пролиться.

      От тепла и света замолчит озноб,
      от карманного полцарства – чей-то голод.
      Если вам понять Любовь не суждено –
      проходите мимо, это ваше горе.

      22 Марта, 2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    348. всегда-улыбашка
      без чувств и надежды на радужный день
      он снял с проводов отпечатки эмоций
      проверил пароль загрузился везде
      где видно его после выбора опций

      не бегают глазки и ротик застыл
      как будто сроднился судьбой с промокашкой
      он вместо меня с тобою на 'ты'
      в нём вижу себя всегда-улыбашкой

      легко не пытаться казаться смешным
      легко быть как он виртуально-открытым
      в том доме из цифр умирает мой мим
      от счастья на диске в заброшенных битах

      22 Марта, 2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    349. рiшення на монетцi
      рішення на монетці
      два близнюки-орли
      бій стоджерельний серця
      світло на світ пролив

      як подається тиша
      то роздається скрип
      ноти пружинні кришить
      ними частує риб

      праісторичну чутку
      з царства проглядних шиб
      шторний приплив на лутках
      простір кімнат зашив

      ось воно перехрестя
      переплітання ніг
      ти вже не перервешся
      в’юнитись по мені

      дикістю орхідеї
      проливнем голосних
      вкриті твої недеї
      в жала медуз губних

      те що дзвінке на дотик
      ковзає і пала
      і виростає в опік
      в рай над_лляний тепла

      ми ще малюєм сходи
      і затираєм їх
      ми ще без прав на подих
      і без його країв

      вище немає стелі
      ‘ви’ ще не звикло з ‘ти’
      висохне ніч в оселі
      в прихистку наготи

      легко та обережно
      ми у колисці тіл
      ділимось на безмежність
      всесвітом нам постіль

      у колисанці пружній
      нас пориває шквал
      ніжність на двох і мужність
      пломінь в очах і шал

      21 Березня 2012



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    350. где нам быть
      лейся вздымайся лети
      бейся не стой на пути
      смейся высмеивай ложь
      грейся ты скоро уйдёшь
      и зарастёшь трын-травой

      кто-то качнёт головой
      слово забросит как сеть
      чувствам не даст умереть

      выдворит тело душа
      помни как сладко дышать
      сердцем стекать по щеке

      в небо возьмут налегке
      бремя уснёт под листвой
      время возьмёт всё с лихвой

      бесчеловечна пора
      боль одиночества рай

      21 Марта, 2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    351. есть люди
      есть люди константы
      всю жизнь эмигранты
      динамо в пуантах
      воришки и франты

      есть люди картины
      творцы паутины
      идей властелины
      цари пластилина

      есть люди загадки
      менялы на тряпки
      есть с ядом что сладкий
      с улыбкою-взяткой

      есть люди копилки
      под что-то подстилки
      есть пилки на пылких
      ножи и точилки

      есть люди буфеты
      в ничто приодеты
      дрова и конфеты
      чулки трафареты

      есть люди хапуги
      святые в кольчуге
      путёвые слуги
      медвежьи услуги

      есть люди как пламя
      несут их как знамя
      уходят богами
      их боль вечно с нами

      есть люди как люди
      и просто поэты
      ранимые дети
      разящие светом

      20 Марта, 2012



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    352. белою дорогой
      ой до чего ж зима бела
      ой да на улице мороз
      спят под крестами купола
      в колоколах родись Христос

      ой до чего же замело
      ой да на улице пурга
      только на сердце мне светло
      о Рождестве поют снега

      ой до чего же кровь тепла
      ой да не улица страна
      жизнь поэтапная мала
      ангел конвойный сатана

      ой отчего же в кандалах
      ой да на улице Сибирь
      мне хоть бы чуточку тепла
      Боже рождайся не губи

      16 Марта 2012



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    353. Лінія кардiограми
      Кардіограму вивели,
      вона тепер мовчала.
      На здвиг важка – не вимовиш,
      проста – неначе жало.

      А зупинили дихання –
      завмерло море в грудях,
      кричала чайка – кликала
      за вітром у безлюддя.

      Гніздо ще свіже крапельниць
      зняли і розібрали.
      Думки уже не квапились,
      бо кров ніде не гнала.


      А до очей – складали світ...
      мов до причастя – руки.
      При голові два янголи
      з обличчя здерли муку.

      І так якось ніяково
      отой, що в серці бився
      і кожен стук оплакував –
      у світлі розчинився.

      9 Березня 2012



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    354. коли вiдцвiтало щастя
      як їхнє щастя
      віцвітало
      натягнутість
      своїх відносин
      крізь райське
      вушко
      пропускали
      інтимом
      зашивали
      спокій
      нерівним
      хрестиком
      влягались
      пантомні
      вечори
      і білосніжна
      постіль
      і забувалися
      і прибували
      перебували
      пробували
      не задавались
      здавалися
      здавались
      розкованими
      розцілованими
      розгнузданими
      в шалі
      не думали
      що далі
      про далі
      про сторони
      медалі
      прощали
      і прощались
      згорали
      та займались
      були
      в собі
      одим
      і небом
      і як дим
      дощу
      стіною
      вином
      виною
      венозною
      рікою
      сплавляли
      сни
      і виправляли
      почерк серця
      спиняли
      дух інерцій
      губилися
      пригублювали
      голублене
      пошлюблене
      несказане
      і недоказане
      рипуче-
      недомазане
      і гаряче
      аж вікна
      в піт
      окличні
      над
      розлогі
      під
      звикали
      зливалися
      звивалися
      не зволікали
      то розтікалися
      то затікали
      втікали
      і загоювали
      втечі
      торкали
      і впивалися
      у плечі
      і розцвітали

      ставало
      щастя
      мало

      9 Березня 2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    355. потрiбне на 'п'
      потрібне
      починається
      на 'п'
      папір
      погода
      пальці
      проблиск

      і па
      пуантне
      і па
      пори

      поезії
      порив
      прорив
      у прозі

      'п'
      продиктоване
      простудою
      повітря
      простою
      від природи

      пригодою
      в півголоса
      в півсуєти

      попробуй
      пережий
      перекажи
      цей
      прапівподих

      причин палітру
      передай
      підлінії
      що поміж
      п_і_ти

      9 Березня 2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    356. два голуби
      два янголи
      два голуби
      сиділи на вікні
      сиділи туркотіли
      про голубінь
      і сніг

      і той
      що хоронителем
      питався
      похоронного
      пощо їх
      небожителів
      із царства
      надцерковного
      в пустелю
      поміж душами
      сюди позасилали
      щоб силами
      меча й коси
      це туркотіння
      стало

      вмивався сонцем
      погребний
      вискубував
      пір’їни
      і падали
      вони
      униз
      згораючи
      мов тіні
      а як вдавалося
      якій
      через поріг
      війнути
      і звикнути
      до ґанку й ніг
      сінне тепло
      відчути
      ота
      зміталася
      в курган
      вперемішку
      зі сміттям
      її чекала
      кочерга
      і димне
      довголіття

      від променадного
      тепла
      ховався
      охоронець
      у груди
      тихо набирав
      хай_Бог_боронить
      і туркотів
      коли хотів
      а лінь
      то в тінь
      і дувся
      бо знав
      всі істини
      прості
      бо просто
      не забувся
      за туркотню
      хвалитимуть
      або примусять
      зозулею
      кувати
      оті
      які над ним
      які
      ще більш
      крилаті

      два голуби
      два янголи
      сиділи на вікні
      сиділи туркотіли...
      а пір’ячко
      мов сніг...

      8 Березня 2012



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    357. гужова пробка
      ***
      гужова пробка
      дорога поезії
      загнаний пегас

      ***
      вила і вода
      ненаситність роману
      графоманить час

      ***
      розпалити сон
      це фарби на образи
      скласти сон і це

      ***
      руда для рядків
      повні груди космосу
      виливати вірш

      ***
      окраєць неба
      крихти душі і серця
      хліб римпастиря

      ***
      не рвати зв’язок
      і поминати слово
      поетичне дно

      ***
      мухи не бджоли
      слово не медоносить
      підсісти на стьоб

      ***
      море паперу
      перната хвиля думки
      кров похитує

      ***
      відтале сонце
      прибрала шибу весна
      мружиться хоку

      ***
      без опудала
      віршомазові (г)рядки
      росте цар-горох

      7 Березня 2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    358. те що зрослося
      серце вело до Бога
      болем лягла дорога...

      тільки зрослося
      по долі
      знову зайшлося
      від болю
      і повело
      стежками
      де кожне слово
      камінь
      де кожен ляпас
      гріє
      запах весни
      старіє
      дотик грози
      німіє
      в пристрасті
      анемії

      тільки прийшлося
      оку
      то запалило
      щоки
      і привело
      для нього
      тінь від хреста
      і вбогість
      а на уста
      тремтіння
      а для вогню
      видіння
      фарбу
      для днів осінніх
      перше табу
      на вміння
      у темноті
      світитись
      у голові
      крутитись
      римою
      і вином

      стало
      чекало
      часу не стало
      як остигало
      воно

      2 Березня 2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    359. мелодiя для весни
      мелодія стара
      п'є шерехи пера
      затримує весну
      у горлі

      думки
      з душі струмки
      відталого тепла
      пульсують
      скронями
      міняють
      колір

      і вірш
      забарвлюється
      в спрагу
      уст

      ковтком відваги
      запалюсь
      і
      по живому
      перервусь
      в згорілих зв’язках
      від щему
      що звіряє
      кров
      на голод
      і на в’язкість

      і в цій кімнаті
      де
      не дивиться
      ніщо
      не дихає
      Едем
      душі післядощем
      я
      море серця
      намалюю

      у колір
      спраги уст
      у сонця
      ніжний плюск
      у журавлине
      алілуя

      2 Березня 2012



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    360. як менi вiдмитися
      як мені відмитися
      із думок нещирих
      полум’ям стелитися
      в каламарнім вирі
      набирати ситості
      позбуватись жаху

      як мені зневіритись
      аби не зазнати
      долі роду
      Ірода
      Понтієм Пилатом
      не вмивати рук
      своїх
      гнівом Каіафи

      як мені забитися
      в серці із порфіру
      в душу
      не дивитися
      обухом сокири
      за людей молитися
      як зачнуть
      плювати

      як мені наснитися
      аби позлітатись
      у тобі лишитися
      світом немовляти
      і не загоїтися
      і не замерзати

      2 Березня 2012



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    361. кордон убогостi
      кордон убогості
      що перейшов
      у видимість
      стоїть
      і стереже
      при смітнику
      простонебесність
      і наривну
      буквозаконність
      що не видавиш
      і словом
      відрубаєш
      нашвидку

      ковтнув
      позбиване повітря
      холодом
      позбавлене
      родинного тепла
      й птахів

      замкнув
      очима небо
      між дахів

      таким
      себе не пам’ятаю
      змолоду
      чужим
      цей світ вважаю
      для богів

      тебе
      неперехожого
      сон видумав
      тебе
      на сонце схожого
      все жду

      кому
      я принесу
      не біль
      до відома
      а серця
      недолугого
      ходу

      зелених зміїв
      запускаю
      ранішніх
      і пропускаю
      сценами
      життя
      і посилаюся
      на те
      що зраниш ти
      бо відкиваюся
      щоб ти затяв

      що ходять
      не довкола
      з вірою
      що не несуть
      надії
      в пустоті
      що називають
      радість
      щирою
      що викликають
      жалість
      тільки ті
      з яких
      мов смерть
      не сходить
      на обличчі
      сіре 'я'
      і не втікає
      з-під коліна
      тінь

      любов
      тоді

      коли зима
      і біло їй
      весна
      б’є з вирію

      коли
      омиті
      зорі
      у воді

      коли є де
      куди покласти те
      що вигрію

      коли дорога є
      яка веде
      у дім
      а в домі
      тім
      немає
      стін
      лиш янголи
      і сльози
      щастя
      Божі
      й золоті

      1 Березня 2012



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    362. клiтка для синьоперого птаха
      між небаченим
      і непомітним
      яв

      до забутого
      просвітку
      я
      приганяю
      перелітні
      сни
      і заходжу
      мов у кліту
      в них

      і мене
      там зустрічає
      птах
      і питає
      ти за мною

      так

      за тобою
      синьоперий
      мій
      за тобою
      охоронцю
      мрій

      де ти був
      піднявши очі каже
      він
      як я бився тут
      мов до молитви
      дзвін
      і не йшов гоститись
      до нечистих
      рук
      перестав лічити
      скільки раз ще
      вмру

      я йому
      протягую свій
      німб
      рідний мій
      скуштуй
      душа як
      хліб

      він давно
      не світиться
      від слів
      я його
      зносив вже
      на землі

      не смакує
      каже птаха
      хліб
      зачерствілий
      наче камінь
      і
      солі стільки
      що три моря
      в нім
      але в жодному
      нема скарбів
      на дні

      просто з леза
      набігає
      кров
      пий мій любий
      я згрішу на римі
      знов
      і додам
      до пари їй
      любов

      то вона
      на що поклявся
      й кляв
      то вино
      в якім купався
      я

      не вином твоїм
      сьогодні я
      нап’юсь
      бо пекуче
      мов змії
      укус
      ти мені
      із клітки
      дай
      змогу
      лопотіти
      та й
      небо
      розстели
      на ніч
      щоб ясніше стало
      в перелітнім
      сні

      у забутому
      просвітку
      я
      розстеляю
      синьоперим
      яв

      1 Березня 2012



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    363. лава на лаву
      1.
      рухнули плани
      рушили полки
      і вену перерізали
      ріки

      2.
      вічність курганна
      полем незнаним
      ходить за вітром
      для душ
      лава застигла
      ні руш

      в перших колонах
      фиркають коні
      страхом пригнічені люди
      в збруї важкій
      з лиском луски

      звідусюди
      поле оточене гнівом
      справа
      край раті
      і зліва

      3.
      справа недобра
      серце хоробре
      скроні
      частує мов хлист
      мов недописаний
      лист
      тиша в три крапки
      кордоном

      4.
      сурми
      немов камертони

      шоломи ховають
      гало
      щити прикривають
      божницю
      а там
      лиш надія
      іскриться
      із криці
      що вкрила
      чоло

      5.
      крок нагодують
      литаври
      руно ковильне
      у таврах
      позалишає галоп
      йтиме
      крило на крило
      летітимуть
      груди
      на списа

      6.
      ще браття пірнате
      розпише
      кому
      і за ким
      до небес
      нести
      не знамена
      а хрест
      причасника
      дій божевілля
      і кров
      ще гарячу
      довкола
      спече
      посипатиме болем
      неначе
      насушний хліб
      сіллю

      7.
      нап’ється
      біль
      поля
      себе втихомирить
      і вляжеться
      в долях
      точитися
      миром
      аж знову
      покличуть
      до сідел
      походи
      і вічність курганна
      у полі незнанім
      дві лави
      народить

      28 Лютого 2012



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    364. евклiдовий простiр
      евклідовий простір
      склади
      в триб
      ми
      вектори росту
      хочеш
      стри
      хай перестрибує
      нейронною рибою
      він у світ
      де нас немає
      а є
      політ
      і паралелі
      стін і стелі
      підлоги
      скрип
      не той

      ой

      курсивом
      накидаю
      масиви
      раю
      де за все
      питають
      мене думки
      глухі й дзвінкі
      масні й тонкі
      і на кульбабок
      схожі

      а може
      просто
      крайнебом
      снів
      пливи
      в мені

      бо там
      на дні

      намулено
      світу
      що пролітав

      нанесено
      міток
      де є вода

      густий
      цей осад
      бджолиний мед
      що вкрали оси

      під ним
      зрослося
      моє земне
      тяжіння
      вміння
      тримати бій
      цвісти терново
      в золі зорі
      тобі
      горіти словом
      сплавляти текст

      дорога й серце
      душа і хрест
      чотири сторони
      в одному я
      на них розп’ята
      любов моя

      27 Лютого 2012



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    365. побудь зi мною
      хай заростає
      шторами
      місце
      де ніч
      голка
      що полатала
      хворих нас
      в кожному щось та
      змовкло

      те що за мене
      дихає
      пам’ять
      стінна
      риба
      під крейдяною
      кригою
      з ротом завбільшки
      в шибу

      зникнуть пороги
      рідного
      слова
      душа
      в хоку
      звик_не до вітру
      східного
      щирого наче
      опік

      рань ще розквітне
      в мильниці
      м’ята
      в зубній
      пасті
      в що крапля світла
      виллється
      де мають тіні
      впасти

      сон тонший звуку
      звуглиться
      святом
      води
      з крану
      і однорука
      вулиця
      посеред горла
      стане

      24 Лютого 2012



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    366. oranges and apples
      they are
      less oranges
      more apples

      I crave to say
      hey
      birds of feather
      flock together

      his life
      is meant to be
      an open book
      the recipe
      for every day
      she plans to kill
      or cook

      there are
      no stitches
      on his heart
      but pierced through
      chambers
      the little words
      her cords
      and charts
      he tries so hard
      to keep them
      bended
      like paper staples
      to remember
      to pay
      her way

      although
      you know

      when
      their time
      is girt

      he likes
      to squeeze
      a glass of sun
      from oranges
      and let her
      flirt

      she peels
      her Eden
      off the Apple
      calls off
      the dogs
      takes off
      her togs
      and then
      sweet-talks
      about the birds
      and bees

      an hour straight
      they
      neck
      and jazz
      the way
      no Adam
      knew
      his Eve
      then wait
      for more
      to love
      and kiss

      she is
      indeed
      the apple
      of his eye
      the spoiled one
      the only one
      despite...

      22 February 2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    367. Триптишне як
      Як вода,
      ліхтарного світла сльота
      збігається в краплях розбитих
      пропахлого грозами літа.
      Набрався її – відчитай...

      Як узвар,
      навчися ковтати слова –
      не зразу, не жадібно – тихо.
      Наливка нічного триптúха.
      Для трунку себе відкривай.

      Як вино,
      дописаний вірш за вікном.
      Донесене слово не витре
      заселений мандрами вітру
      набутого спліну синдром.

      16 Лютого 2012



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    368. Сердцу милая
      По наитию спасён
      свыше силами
      райский сад твоих имён,
      сердцу милая.

      Ночь отведала моих
      кислых яблочек –
      разродился ими стих –
      древний сказочник.

      Нет очей – тебя принять,
      прячу внятность их,
      словно крылья от огня
      всеобъятного.

      Тает иней на губах,
      греет искренность.
      Неиспитая судьба –
      легкомысленна.

      Соль по ноте соберу,
      роль – в чернильницу.
      Ах, как хочется перу
      словом вылиться.

      Безответная! Ты где,
      небо спящее?
      Я учусь дышать, в дожде
      сердце сращивать.

      17 Февраля 2012



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    369. вишнёвый сад
      кровью вишни мой сад истекал
      морем добрым вздыхала строка
      дорогая моя невесна
      я тебя по морщинкам узнал...

      ...и белеет душою рояль
      растворяется в море печаль
      всё нашло себе место и тень
      и уют между клавиш и стен

      от волнения страстного губ
      для любви я слова стерегу
      а стеречь остаётся пока
      сто чертей и воздушность глотка

      от чего же так рифмам тепло
      в дне ненастном залитом в стекло
      просто ноты заснули... во сне
      оставляя мой сад тишине

      16 Февраля 2012



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    370. слуги народа
      им собачий ошейник
      узды управления
      пирамида решений
      стебелёк для спасения

      по чиновничьей миске
      видна благодарность
      вне закона и риска
      их дела и коварность

      им бы высушить недра
      и желание думать
      состоянием ветра
      измерять круглость суммы

      округляя свободно
      голоса отрезвевшие
      вырывать неугодным
      языкатость зловещую

      не решая проблемы
      не меняя погоды
      сыты властью богемной
      эти слуги народа

      эти души-карманы
      и шуты-побрякушки
      эти стервы-путаны
      с Божьим сердцем на мушке

      15 Февраля 2012



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    371. out of the swoon
      our blindness
      came out of the swoon

      we were doomed
      and not betrothed

      both
      we
      and sherry
      shared
      the taste of
      being lost

      we were lovers

      o’er
      the moon

      all o’er
      each other

      puzzled

      stemming
      our short breath tides
      we weren’t diamonds
      but pure dynamites

      shamelessly aiming
      our desires
      at the forbidden fruit
      of curiosity on fire
      we kept the words
      like a piñata loot

      and aired them
      in syncopic waves
      and dared then
      to have a say

      our foreplay

      wolfed down
      the dances
      of feathered time
      upon return
      out of the blindness
      dreamed caught
      in senses
      finally sublimed

      14 February, 2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    372. блискавицi серця IX
      1.
      я не вмію
      тонше
      тонше
      ріже сміх
      але знаю
      краще
      краще би
      не знати
      як вмирає
      сонце
      оживає сніг
      для прошитих
      кулями
      солдатів

      2.
      а назад
      ні кроку
      гребля спин
      це ми
      і це нам
      стояти
      на краю затятім
      сукровичним
      соком
      рани напувати
      і просити
      в неба
      клаптика землі
      вирію
      на виріст
      як у журавлів
      а в землі
      на спокій
      пуху
      на лопату
      і живого слова
      між людьми

      3.
      цей фронт
      не порвав
      лампасів
      моїм і чужим
      генералам
      ні планів
      із карт
      ні окопів
      ні вервиць
      із тіл

      останнє
      ура
      вляглося
      і вже
      не вставало
      вогнем охрестили

      у братську могилу
      скидали
      душ опій

      чекали пайка
      і свіжої крові

      та тил

      згодовував
      матами слово
      дроти
      прокладував
      наче
      в гніздо вибухівки
      із рацій
      розхлюпував
      брагу
      і щось лепетав
      про честь і відвагу
      направивши
      в голову
      цівку

      4.
      а як же нам
      вижити
      і не піти

      година така
      словам
      не вгодити
      а дії
      не стерти

      вступитися
      важче
      ніж вмерти

      скуповує
      щедро
      відвертість
      неміряний
      страх
      до отих
      зачитаних
      болем
      ровів
      і Богом забутих
      в крові
      незнаних героїв
      що серцем
      гоїтимуть
      небо в траві

      10 Лютого 2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    373. блискавицi серця VIII
      1.
      не човником
      у рай

      я відпускав
      цей світ
      неначе
      леви
      гриви
      густий
      і полохливий
      при струшуванні слів

      коли він
      небом ріс
      збивався
      часто
      в зливу
      здавався
      свічки тілом
      при подиху малів

      розчісує його
      жіноча берегливість
      розбурханість
      грайливу
      спростовують зубці
      намісники
      пера
      в чорнильному
      масиві

      яке життя
      красиве
      коли слова
      не гра

      2.
      ще не кажи
      пора
      у рай
      мені
      за досвідом
      до діда
      херувима
      коли
      легким
      недосвітом
      покрита
      світу
      волосина
      коли
      ще колеться
      колись
      на до
      і після
      половини

      скажи думкам
      щоб розійшлись
      а не вбивались
      клином
      у друге дихання
      гостинне
      перебування
      на межі
      між
      німотою
      і ранимим
      пересуванням
      за рядком
      душі

      3.
      пишіть
      і переписуйте
      мій бунт
      ці
      я
      підкріплені
      пером
      і кров моя
      розбірлива
      оздоба
      для паперових
      бур
      бурлесків
      і уяв
      це
      рев_
      о_
      лю_
      ці_
      я
      в одній особі

      9 Лютого 2012



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    374. блискавицi серця VII
      1.
      серце мужчини
      жінки і війни
      це батьківщина
      стягнена
      спільно
      із побратимом
      з крові і поту
      стяги і блага
      міць і повага
      сила
      любити
      слабість
      прос(т)ити
      як доведеться

      стигне
      та б’ється
      стогне
      та рветься
      в сіті харизми

      бездну його
      не затягують
      близни
      зморшки
      вкрашають
      губить
      безслізність

      серце мужчини
      ягода пізня
      кров’ю калини
      частує балади
      змога напитись
      дзвонами
      чистими
      світлом
      гарячим

      серце мужчини
      стиск без остачі

      2.
      дунуло наче
      різало вуха
      перерізало
      образно вени

      вітре-харцизе
      дроте колючий
      мертвих щетино
      паленим пахне
      ти вже пронюхав
      де не принюхатись
      серцю мужчини

      снів парадигма
      слово у стигмах
      скоро застигне
      кресне реальність
      крига ментальна
      жінка фатальна
      просто не знала
      що (в) серце
      вкрала(сь)

      3.
      стезя
      Дедала
      це небо
      високе ще
      з блаженством
      на лезо в щем
      окрилений
      за плечем
      я дихаю
      не пече
      а просто
      гірчить й тече
      несужене
      і нестале

      Ікаре
      як віск
      розтане
      ти божою карою
      станеш
      мені
      і рабі
      Навкраті
      ціною життя
      крилатість

      8 Лютого 2012



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    375. блискавицi серця VI
      1.
      серце жінки
      сном багате
      скільки їх пішло
      на страту
      не всихала кров

      кляте
      ремесло
      у ката

      гнала кривдника
      на свята
      не давався він
      чекати

      часом
      кликала його

      і розводила
      вогонь
      частувала
      ним надію
      бо ще та
      горіти вміє
      не бере пожитків
      не кидає
      швидко

      в часу
      рукави на ліктях
      очі спиті
      від знесвіття
      погляд
      сплячий
      недитячий
      а на шиї
      хрест
      він один
      як перст

      іншого
      їй не наплачуть
      стіни дощові
      і зрячі
      бо життя
      скупе
      на любов
      тепер

      щоб любити
      треба мати
      Господа
      й тебе

      мій невбитий
      сну
      каже серце
      ну
      нумо
      відкриватись
      і весну
      впускати
      ласувати
      млість

      2.
      лине
      ластівкою
      вість
      серце жінки
      божа хата
      що не вміє
      бомжувати
      хай заходить
      гість
      і невгоєно
      лягає
      у куточку
      де не крає
      попередній рай
      серце жінки
      ай

      3.
      мильна булька
      милість

      грай
      розлуко
      грай
      серце жінки
      для печінки
      осад
      і осілість

      серце жінки
      емігрує
      і воно
      не заночує
      при чужому
      тілі

      а над ним
      у груди
      молоко наллється
      ніжкою проступить
      з-під ребра
      заб’ється
      сонце
      більше світу
      і зачне світити
      і не перестане
      світло те
      боліти

      8 Лютого 2012



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    376. блискавицi серця V
      1.
      судомно
      там де
      суджено
      притомні
      ми
      і збуджені
      роз’ятрені
      вином
      судилося
      судинами
      від істини
      грайливої
      до Істини
      ранимої
      іти на прощу
      знов

      2.
      панно
      листа
      без овиду
      риплять
      вози
      від холоду
      завмер
      дороговказ
      слова
      воли
      зневолені
      уста
      колеса сповіді
      в задавненім
      давно
      зі серця жовч
      витискують
      час
      вже не є
      колискою
      а дишлом
      для возів

      3.
      щокою
      у сльозі
      мій жаль
      іржу впускає
      і(р)же єси
      на небеси
      добро
      на те
      що вкоїть
      Каїн

      7 Лютого 2012



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    377. блискавицi серця IV
      1.
      біс
      на біс
      на босу ногу
      з пекла вибіг
      на гопак
      гупу-тупу
      головою
      мов орда
      пройшла
      тобою
      аж зачавкало
      опак
      що зліпався
      із душею
      від замісу
      Божих спроб
      постарів
      позабивався
      трохи небом
      більше склом
      звуком оммм
      надій розбитих
      не опак
      а в серце тромб
      вічні я
      добро
      зі злом
      сперечаються
      як жити
      доки
      тромб
      в дорозі
      до
      там де є
      чому боліти
      там де
      мітлам
      не летіти
      повторятись
      ноті
      до
      де вагітне
      світом
      слово

      2.
      басом затягнув
      розмову
      не дихнути
      зайвий раз
      демоне
      ніде мене
      ти не зрушиш
      без образ
      в мене
      серце
      в образах
      в мене
      людно
      і краса
      відбивається
      небесна
      відбувається
      чудесне
      я
      ще сто разів
      воскресну
      поки ти
      зготуєш
      квас
      на вороже
      ворожіння
      на ножі
      розбудиш
      тлінність
      втнеш
      душі
      земне
      коріння
      я розсіюся
      зерном
      надархангельским
      і сном
      першим
      про людину
      з глини

      3.
      хай у пеклі
      стане синьо
      ти важкий
      на слово
      нині
      я його
      за бари
      я йому
      мольфаре
      раз важкий
      то плюнь
      в графу
      кинув біс
      мов ніж
      у спину
      вогнепальне
      тьфу
      і вона
      затліла
      і віршем
      згоріла
      залишився
      яв
      я
      у небо
      фур
      і скидаю
      синь і
      квартирую
      в свинях
      нагле
      бісовиння
      хай пече
      чортині
      ратичне
      ходіння
      до води
      до згуби
      біса
      доведу

      6 Лютого 2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    378. блискавицi серця III
      1.
      в тир
      пішли вітри
      долі
      люди
      ти
      яблучко
      поспіле
      поцілунок
      вцілив
      просто
      перейшов
      дощ в тобі
      зайшовсь
      густо
      перекрапав
      я для тебе
      хляп а
      ти мені
      за мапу
      у країні снів
      з поцілунку
      ніч
      потекла
      де клич
      материнський
      збігся
      ти мене
      не бійся
      звийся
      по мені

      2.
      ми одні
      на дні
      головного болю
      де тут небо
      де тут гнів
      справа жде
      а зліва
      колить
      я
      де ти
      а ти
      де місяць
      не знаходить
      слів
      і місця
      і чекає
      ще немає

      за очима
      нерви грають
      посідають
      й знову
      смикають
      за брови
      за уста
      за тіло
      а співають
      легше
      ніби кров
      не вперше
      з голови
      пускають

      політала
      пташка
      та
      не залетіла

      3.
      на листочку
      осінь
      висушила
      літо
      можна
      одягати
      і у рай
      летіти
      а коли
      ще прала
      виспівалась
      світом
      видихлась
      тобою
      і твоїм
      болів ти

      3 Лютого 2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    379. блискавицi серця II
      1.
      лінь
      шукати
      задушевно
      язикату
      тінь

      напевно

      з фрейда
      крейда
      з крейди
      коло
      а за колом
      нерви голі
      ходять
      ними
      сон і вій
      треба ж
      бідній голові
      обходити
      з вієм
      душу
      і знайти собі
      амінь

      2.
      хворий ян
      красою інь
      плаче та
      його гріхами
      від утіх
      пішли
      тамтами
      янне можна
      інне так
      і не так
      не втакт
      їм акт
      проголошення
      любові
      приголомшення
      у мові
      всіх овіршених
      складів
      ян
      не має
      що хотів
      інь
      не знає
      де хотіти
      де захоче
      мало світу
      і багато бліх

      тут
      не до утіх
      і
      не до тамтамів
      хворий ян
      красою інь
      плаче та
      його гріхами

      3.
      вже не рими
      сніг
      не пішов
      а біг
      наступав
      на крапку
      назбирав
      у шапку
      тридев’ять земель
      що йому
      бігме
      до моїх думок
      білий кляп
      немов
      підростає
      в роті
      і нема як
      плоті
      надихати
      світ
      розпускатись
      від
      сонячного
      дива

      в лемах блюзу
      зливах
      я колись
      відтану
      словом
      проросту
      і весна
      заранить
      і прорветься
      стук
      на балад
      пороги

      очі затулив
      бо за чимсь
      з дороги
      янголи
      прийшли

      3 Лютого 2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    380. Пачка висушених муз
      Пачка висушених муз
      на тютюн пішла піїту.
      До легень втягав сюїту,
      а витягував – конфуз.

      Гнати вчився самогон,
      бо папір хотів споїти,
      щоби той не міг біліти
      від потуг письма його.

      Плани більші за "ого",
      але тут забракло музи...
      Що ж, пиїте, ти – не лузер,
      постріляй, кричи – "В кого..."

      2 Лютого 2012



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    381. закумкане муму
      (вступне хух і ааа [без 100гр не читати])

      фрейд іде
      під менует
      каберне
      під інтернет
      думці
      все пасує

      буцім

      я ласую
      бітами
      клавою
      відбитими
      кавою
      розлитими
      імхово
      пошитими
      для палати
      номер шість

      хтось
      когось
      чи
      щось
      комусь
      як напише
      з’їсть

      (післяааашна дія)

      з алтконтролделітами
      справу на муму
      завели герасими
      довго в блогах квасили
      мумине ну-ну
      пхали попихалися
      ніками збиралися
      віртуально в слоїк
      де закваску доять
      просто з пальця
      з мух
      набирають
      в слух
      дзень-дзелень для вух

      му-му-му
      та й му-му-му
      мукали і ми_кали
      дух кадильний кликали
      потім сатану
      не будіть в них геніїв
      летаргічні гени їх
      рай для параної

      а муму
      а що муму
      у муму гав-гав
      ну-ну
      хлюпс
      і тссс

      і добре б мати
      зябра
      дихати
      в абракадабрі
      бла-бла
      румигати сленг
      булькати
      не_зле
      і по бульці
      рахувати
      скільки му
      наскільки стати
      того му
      на кум-куму
      а куми
      на кума
      дайте римам
      гуми

      (викривлення під дзеркало)

      щоби нитки з думки
      не втрачати
      алтконтролделіт
      за гумку
      та
      не перейматись
      і не мукати
      герасимам тоді
      і спокійніше
      мумушці
      і воді

      2 Лютого 2012



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    382. Земля Святого Ловеласа
      Чутливі – пам’ять у водойми,
      твоє оголене плече...
      Куди цілунок потече
      розгублений і непристойний?

      Земля Святого Ловеласа.
      На мушлі вух тримаю курс.
      З бавовни хвилерізний плюск
      примхливий до пори до часу.

      По шиї дріботіти веслам.
      В убогім світлі маяків
      купаються думки в’юнкі,
      вільно-доступна занебесність.

      І пальці – барвники. Нам барвно.
      А там, де пальці – там слова.
      Хай шторм береться за штурвал
      і стегна омиває карма.

      Полундра, чи овва...

      1 Лютого 2012



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    383. блискавицi серця
      1.
      він терпеливий
      вона терпима
      тереблений трепіт
      очима
      заходиться
      в римах
      незгасимих
      у кпинах

      2.
      у схиму
      йому одягати
      причину
      її постригати
      в огуду
      чекати
      на чудо
      виходити
      з бруду
      з оточення криги
      з душею відлиги
      на серці

      3.
      прелюдія туги
      життя недолуге
      нема що втрачати
      течуть кіловати
      щокою
      від пальців
      спить небо
      на кальці
      сонетно-прозорій
      і марить
      озоном
      а слово пташине
      його облітає
      і ним заростає
      не чути
      лиш вітер
      згорає між літер

      4.
      агонія літа
      розгублене листя
      пригублене чисто
      загубленим світом
      відчуй мене
      болю
      візьмися
      за спокій
      тягнися
      по нитці і нотці
      за нерви
      чіпайся
      рости
      в кожнім кроці
      що віддаль муштрує
      вона
      ще не вбивча
      любов’ю парує
      тебе вже не вивчу
      моя неслухняна
      тепер вже
      так тихо
      що мить
      океаном
      розлита
      розмита
      і слова не видно
      коридно
      і зридно
      тобі там
      всебічно
      охоплена
      цвітом
      нерідним

      5.
      по небу на віру
      рядком по душі
      мій сон сколесили
      чумацькі вірші
      шлях просто
      в легені
      по серце і сіль
      вдихайтесь
      у мене
      роздамся
      на всіх
      що стукає
      гріє
      відстукаю щем
      інакше не вмію
      не бути
      дощем

      31 Січня 2012



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    384. В обiймах вогню
      Вірші оплакував – пашів,
      платив за кисень їхнім прахом.
      У комин глянув – ні душі,
      криниця зір суха й безптаха.

      Зола, як згадка про земне –
      легка і сіра, та питома.
      Заглада приску – вірш завмер,
      його натхнення – майже вдома.

      Його живого ще – на звук,
      мов при стовпі звели на стосі.
      Легень оговтаних павук
      окутував той звук у босість.

      Гримучу суміш почуттів
      світопусканням не спинити.
      Вони нетлінні, бо святі
      проталини на німбі миті.

      Слова відхрещувались рим.
      Відчуження міцніло зримо
      по диму пхалось догори,
      до вічного не_за_дверима…

      ...до ніжного складання трем
      і до повернення суди_ти...
      Зола, як згадка про старе,
      яке нема в чім пережити.

      Від знепаперення вогнем
      тих образів, що серцем снили,
      тепер ніхто вже не збагне –
      де Істина проговорилась.

      Танок іскрин зійшов на ні –
      зворушене багаття всілось.
      Вірші оплакував – німів,
      платив за кисень неба тілом.

      26 Січня 2012





      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    385. ship of pain
      sail your ship of pain across my love
      carried by the phantoms and swift wails
      abandon the tears to bleed
      your down is my loss to ink

      26 January 2012



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    386. A falling star
      From the bottom of my heart
      a mortal hope
      descends alone
      on the murk firmament
      of omnipresence.
      Its death
      swells in melancholy.
      The light drowns
      in somnambulant darkness.
      Adrift emotions
      inhale the deep ocean
      of ambivalence.
      When a dream is shoal,
      soul struggles
      with own volition
      drawing circles
      in the maelstrom of despair,
      creating tracks
      for a falling star.

      25 January, 2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    387. чи
      чинив чинарку чин
      начиння чинне в чина
      почин чиновний чи
      нечин чиновне чинить
      чинам
      чи нам
      чинити
      ачей нити
      а чи чинам чинити
      нечинне
      ....ачхи...
      чингаликом чик
      чекай чине на чвик
      чимчикуй чимдалі
      чим нечин нечалий
      чинові не чин
      чине
      не мовчи
      чи не
      починай
      бучі не вчиняй
      і чини чинарку чине
      самочинно :)

      20 Січня 2012




      Коментарі (63)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    388. Небо вышито васильком
      Небо вышито васильком.
      Небо – это когда не дышишь,
      не обидно, не высоко,
      где нисходит дыханье свыше.

      Утоляя душою стих,
      а грозою – земли усталость,
      сердце верное отпусти,
      Боже мой, на святую малость.

      Отпусти, как любовь – грехи,
      а обида – узду вендетты.
      Стенок нет и углов глухих,
      есть пространство и капля света.

      С доброй вестью о Рождестве,
      с белоснежно-безмолвной стаей
      я вернусь, чтобы жить в тебе –
      Колядою в Свят-Вечер таять.

      По губам от ресниц сбегу,
      оставаясь слезой без соли.
      Снег бумажный. На том снегу
      за строкою, навстречу боли...

      ...небо вышито васильком.
      Небо – это когда не дышишь,
      не обидно, не высоко,
      где нисходит дыханье свыше.

      19 Января 2012



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    389. Хурчить веретено
      Ясніше дійсності,
      де в’ється правота.
      Іржу пускає меч,
      гніздяться херувими.
      Тепер не подумки,
      тепер вже в кредо такт
      у ткацтво перейти –
      у ремесло раниме.

      У бога бавитись –
      зірки гасити нот,
      нові мелодії
      запалювати в римах.
      Пізнання прядиво.
      Хурчить веретено –
      думки намотують
      життя неповториме.

      Рядками-мітками
      останній серця пруг
      лягає – тчеться на
      поезії верстаті.
      Для музи полотно –
      пейзаж, емоцій ґрунт,
      де слову дихати,
      а душам – окрилятись.

      А скільки виткано?
      По нитці гіркоти,
      від срібла радості...
      і тиші неземної.
      Пруги пов’язані,
      ще підростуть кути
      і ототожняться
      в розп’ятті стін зі мною.

      18 Січня 2012



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    390. День дощить
      (Пісня)

      Підбираю для ноти стан,
      ніби іскру з очей дитячих.
      Живописні твої уста –
      сьоме небо за ними плаче.

      Образ Істини відтвори,
      говори з Нею, наче янгол.
      Затамовуй, співай, гори
      серцем, подихом – вічним танго.

      (Приспів)

      День дощить...
      падає і йде поволі.
      Крик душі...
      ти підкинь монетку, доле.
      Веселка воскреса –
      не плачте, небеса.
      Так холодно,
      коли
      "прощай" твоє
      болить...

      Глянь – веселкою усміхнись,
      відродися душею ліри.
      Переможемо ми колись
      даль безмірну і недовіру.

      Ця краплинність і круговерть
      відійде, як у серці трепіт.
      Не ворон порахує Смерть,
      не чекатиме на вертепи.


      (Приспів)

      День дощить...
      падає і йде поволі.
      Крик душі...
      ти підкинь монетку, доле.
      Веселка воскреса –
      не плачте, небеса.
      Так холодно,
      коли
      "прощай" твоє
      болить...

      13 Січня 2012



      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    391. Дорога тримається лiсу
      Дорога тримається лісу,
      неначе руки – дитина.
      На рани збирає мелісу,
      очисток – на гул бджолиний.

      Шукає яглиці, та марно –
      суцвіття не медоносить.
      В оцвітинах – днів ливарні
      оманом відлита просинь.

      Енклітика буквиці – тиша.
      Екліптику пий, нетребо.
      З дорогою у поміжвіршші
      мандрує трависте небо.

      Рояться кульбаби у ньому,
      дощать серцелисті липи.
      Шаблі осоки – невгамовні
      архангелів архетипи.

      Там ясність – щаблями до висі,
      а тембри вітрів – гостина.
      Ховатись, чи мчатися риссю
      тобі вибирати, тіне.

      10 Січня 2012



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    392. Рiздво з поля бою
      1.
      Спів кулі – кондаки
      і тропарі,
      півкулі заселяє смерть,
      і радо
      рятує від тілесних
      упирів,
      мов коконова нитка
      шовкопряда.

      Роздаруватися
      за всіх зумій.
      Набій – для друга,
      янголу – відпустку,
      окопу – тіло,
      а Різдво – зимі,
      вдові –
      на покуті незносну пустку.

      2.
      Як біль душі до раю
      пронести?
      З ним не піднятися –
      бо кров’ю шитий,
      він важчав подихом,
      свинцем застиг
      і клявся смертю –
      є де болю жити.

      Від пальців побратима –
      світ погас,
      коли свої –
      до зброї приростали.
      Ти наче гільза,
      що злягла в ногах
      з пробитим капсулем –
      живцем для далі.

      3.
      Колядки білі з вітром
      для билин
      святочним обрусом
      війну накрили
      і тим, кого Свят Вечір
      обілив,
      забракло пуху від землі...
      і в крилах.

      Не йшли, не грілися
      в серцях бійців,
      не додавали духу –
      біль і свято,
      що тануло сніжинкою
      в руці.
      Замість сльози
      їй прикро догорати.

      5 Січня, 2012



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    393. Находитися за Богом
      За Богом находився чоловік.
      Крайнебом око щедро розсадив
      і проростав ним у прадуші рік.
      А милувався – ожили сади –
      поезії Господньої склади,
      ази пізнання, римування сил
      із білої стерильної води.

      Запахло гострим дотиком коси.
      О, яблуневе марення бджоли,
      той чоловік багато не просив...
      аби лише дороги розцвіли
      і краплю літа на уста лози.

      В саду тім янголи плекали тінь,
      гріхами отиняли благодать.
      Найкращий збір на тиння – у житті,
      серед війни росте, скупий для дат –
      солдат з набоями на серця бій,
      що окопалися і кров женуть.
      А кулі – виливають по собі,
      вливають душі до джерел вогню.

      Он, Браму видно. Там Петро мовчав.
      Все важче їй рипіти, а йому
      знаходити потрібного ключа.
      Хоча не знав – навіщо і чому
      потрібна в'язка... Правда лиш одна.
      Вона прозора, як гарячий віск,
      а ще – терпкіша за ковток вина,
      в'їдливіша за терня – голові.

      За тин Пастух на випас гнав свій дух,
      на ясність пробував чи підросло
      те чоловіче око. На біду
      воно лиш до колін його дійшло,
      не відпускало, заважало йти –
      не перейти, не обійти ніяк.
      Нараз поназбігалося сльоти –
      і вже не сад росте, а течія
      несе плоди, міняє їх на риб,
      до вух наносить електричний мул,
      перевертає дриґом догори
      позанебесну плоть і плоть земну.

      У чорториї цім, під глум води
      шукали стебла дихання собі.
      Триматись – як? Хилитися – куди?
      Залиті очі – плакав чоловік.
      Виплакував до болю всі жалі,
      видушував зі себе наготу
      і руки накладав на переліт –
      очікував – коли за ним прийдуть.

      У ніч прозорішу за перше "ма",
      тендітнішу від інею на склі,
      коли вже легко тим – кого нема,
      отим, котрі на небі – королі,
      Бог тихо пробирається у сни,
      кладе до мушель тишу для думок.
      В ній бродять перелесники весни
      і вчиться світло заливати крок.

      30 Січня 2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    394. Цiй опальченiй пристрастi
      Судилося напевно їй
      розтанути в долоні теплій –
      цій пристрасті опальченій,
      жагучим подаянням пекла,
      оздобленим в багаття мрій,
      де колір алібі – суттєвий.
      Сніжистий викупе ти мій
      за яблучний пиріг від Єви,
      тебе ковтаю – і сльота
      мандрує в серця прісні води,
      кристалізуюється в складах.
      Куди ж тебе рядок виводить?
      І видно – як неримно їй
      чорнилити папір – ще теплій –
      цій пристрасті опальченій,
      жагучим подаянням пекла.

      27 Грудня 2011



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    395. За рибинами блискавиць
      Рибини блискавиць
      у рай ідуть на нерест.
      Вудкує буревій
      в поривах листя. З них
      наношує себе
      зосінено на берест –
      “я тишу оголю
      і струм подам гучний”.

      Тепер вже не воркуй
      мій голубе, зозуле –
      ти загубила лік,
      а небо – корки з вин.
      Пригублюй висоту –
      сердешні вінця – чулість,
      пий райський скрип воріт
      з пересудом травин.

      Мільярдний ват – джек-пот
      гонитві з гавкотнею.
      Їй довшає язик –
      віщун лункий дощу.
      Під оплески життя,
      набравши з хмар єлею,
      Мій Боже, охрести
      шляхи земні. Прошу!

      20 Грудня 2011



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    396. haiku in white - heedlessly-scattered notes - a temporal well
      haiku in white

      ***
      a light-negative
      blank verses on sable leaves
      crow constellation

      ***
      fall tears die while run
      an ossified tempest bristles
      window guillotine

      ***
      icy nudity
      forest and winter tango
      strip and knock on wood

      ***
      finally snow yields
      sky crackles under feet
      pains in unison

      ***
      the december rush
      moon’s alluvial silver
      on pins and needles

      ***
      a clear-cut clock hand
      december air deserts lungs
      beheading a year

      ***
      a clingstone river
      thick oxygen starvation
      stiffness in the flesh

      ***
      doors to promised sun
      fishy days in an ice hole
      raised cost of breathing

      ***
      deserted heaven
      caravan blood thickens fast
      canine gelidness

      ***
      mother-and-child glow
      power runs through rubber snake
      plastic manger scene

      November 30, 2011

      heedlessly-scattered notes

      ***
      an unbidden night
      memorable tangency
      take a chance on lust

      ***
      shorelines of closeness
      tides on the sea of fancy
      tuning-fork nudeness

      ***
      noctuid free flight
      deviously-frightened flames
      ashes of passion

      ***
      soft borders of heart
      guards slumber behind senses
      missed out on all noes

      ***
      more silence to heal
      taste of paradise apples
      sinuous eros

      ***
      most unbridled oh
      salty-dewed walking on air
      the way to flutter

      ***
      hoist the blue peter
      air wall insulation's pores
      to replete and sieve

      ***
      reticence for sale
      the ebb of lip-read fervor
      word trade ups and downs

      ***
      a verbal ivy
      wine roots in telling the truth
      bitter juice of heart

      ***
      a morning-long chord
      remoteness of high-heeled shoes
      utterance and blues

      December 2, 2011

      a temporal well

      ***
      a convulsive sky
      the sin-stove with sodom soot
      residue and curse

      ***
      a bell tower throat
      the way to inhibit wicks
      a blood drained nimbus

      ***
      poems of darkness
      revolutionary rains
      hungry pools of blood

      ***
      victory backgrounds
      corrida flowers’ blooming
      death draws the short straw

      ***
      holodomor years
      offer me a cross to nail
      truth in vinegar

      ***
      facelessness of death
      grimaces form starvation
      lightness to inter

      ***
      a deadened dead end
      death to needy utterance
      throbbing finds its ways

      ***
      angels go fishing
      blues in a celestial hole
      a catchy soul breath

      ***
      got a flat heaven
      weigh up the deflated rhythm
      a cardio_gram

      ***
      a dove altitude
      the breast bareness of thin air
      fledging fleshless souls

      14 December 2011




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    397. Очi янгола
      (пісня)

      Скільки разів гадав – з любов’ю я “на ти”.
      Скільки разів сердечний біль ділив з чужими.
      Скільки разів – не знав де дім? куди іти?
      І розпачу дощі не замовкали в римах.

      Чи знає хто історій толк, чарівність фей?
      Чи знає хто, де ще пала багаття слави?
      З надією на янгольські вогні з очей
      живу і тчу любов і доброту з обави.

      Здалеку – райське забуття,
      де водять душі хороводи.
      У янгола в очах – життя,
      це сон, коли любов приходить.

      Благословення долі – час
      для серця битися про себе.
      Нічні симфонії звучать,
      немов присяга перед небом.

      Буває так – метелик на вогонь летить.
      Буває так – чекай, пробач – забута пісня.
      Буває так – як опече, то відкипить,
      збере плоди, відтуркотить кудись колісно.

      Зі мною буть! Сльоза чи сміх – не вигорай.
      Прийматиму блаженно я дощів молебінь.
      Весна іде. А зацвіте цілунком рай –
      лічитиму я до семи пелюстя неба.

      Здалеку – райське забуття,
      де водять душі хороводи.
      У янгола в очах – життя,
      це сон, коли любов приходить.

      Благословення долі – час
      для серця битися про себе.
      Нічні симфонії звучать,
      немов присяга перед небом.


      13 Грудня 2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    398. Скронева студня
      ***
      судома неба
      содома і гоморра
      осад і осуд

      ***
      горло дзвіниці
      шлях пригнічення ґноту
      знекровлений німб

      ***
      поезія тьми
      революційні дощі
      калюжі крові

      ***
      тло перемоги
      цвіте коридна квітка
      провокації

      ***
      33-й рік
      дайте хреста на цвяхи
      істина в оцті

      ***
      безликість смерті
      гримаси з голоднечі
      уямлення мук

      ***
      нема куди йти
      смерть убогого слова
      й_ти туди ж болю

      ***
      янгол на рибі
      небесна ополонка
      дихайте душі

      ***
      рай за кліткою
      зважуй випростаний спів
      кардіо_грами

      ***
      голубина вись
      грудна нагість повітря
      опірення душ

      25 Листопада 2011



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    399. Урбанiчна свiтлина
      Проміння висохле стебло –
      гербарій слайдовий з теплом,
      де місто, збите у качан,
      стає байдужим до прочан.
      Емоцїї вбирають все,
      їх сенс приносить й серце ссе.
      Життя моменти попаруй!
      Хто справжній з них, а хто нехлюй?
      Народжених реалій стос
      запалює очима хтось.
      Вогнями вулиць плаче світ,
      годують кроки перехід.
      Підземні дотики метро.
      Скрегоче поїзд – їсть нутро,
      щурі шукають рай собі,
      бенкет нічний – смітник людський.
      І запах їх веде за ніс.
      Бенкетуватимуть вони
      аж поки пельку не заткнуть
      їм збирачі сміття і сну.
      Цю маску з міста не зірвуть
      події і голодна ртуть.
      Ламається – де треба – ніж,
      втискається – де можа – гріш.
      То мною дихає цей смог,
      зелений править в місті бог.
      Так важко вислідити тінь
      на тлі скляному, не в куті.
      У морі масок – десь моя
      пливе у човнику “Це я?”

      22 Листопада 2011



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    400. розкидана нотнiсть
      ***
      непрошена ніч
      дотичність пам’ятних місць
      ймовірність втіхи

      ***
      берег інтиму
      приплив на морі уяв
      камертонне ню

      ***
      політ нічниці
      налякане полум’я
      зола пристасті

      ***
      кордони серця
      при тямі сплять вартові
      проґавлене ні

      ***
      смак райських яблук
      вигоювання тиші
      в’юнке кохання

      ***
      розгнуздане ах
      семинебесна луна
      шлях до трепоту

      ***
      відліт у вирій
      стінна ізоляція
      ситість і сито

      ***
      продажна тиша
      уста продешевіли
      торгівля словом

      ***
      словесні плющі
      винне коріння істин
      серця гіркий сік

      ***
      ранковий акорд
      віддаленість шпильками
      окличність і блюз

      4 Листопада 2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    401. хайку в бiлому
      ***
      світлонегатив
      білий вірш на чорному
      розворонилось

      ***
      сльози осені
      закостеніла хвища
      шибениці шиб

      ***
      зледеніле ню
      танго зими і лісу
      здерев'яніння

      ***
      подається сніг
      неба хруст під ногами
      усім боляче

      ***
      намите срібло
      груднева лихоманка
      місяць на голках

      ***
      ніч перед січнем
      руки грудня на грудях
      відсічений рік

      ***
      річка мов камінь
      скутість припала снігом
      кисневий голод

      ***
      двері до сонця
      рибний день в ополонці
      ціна дихання

      ***
      пустеля неба
      гусне караванна кров
      собачий холод

      ***
      розродився спів
      воскресіння коляди
      вертепні ясла

      4 Листопада 2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    402. Страдно стало
      Страдно стало в понаддашші,
      небожителі ви наші.
      Димова завіса – сірість
      проковтнула хутко ірій,

      язики повиривала –
      в стосах неба – пекла мало.
      Мало око оніміти,
      та нема де серця діти –

      так на листя сніг кривавить,
      переводить кров на трави,
      а гризеться – бо завчасно
      страдно стало... там , де ясно.

      3 Листопада 2011



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    403. Рядки в Хеллоуїн
      Рядки в Хеллоуїн – химерні й живучі,
      вбирають на себе праобрази жаху
      і він подається – вертепно-пахучий
      зі сміхом дитячим, у гримі і лахах.

      Коса – старша смерті, а та – нижча ростом
      за зграйку піратську й зелену зозульку,
      за ручку веде її клоуна постать,
      над нею – дракони літають на кульках.

      У дідька до дідька у торбі цукерок,
      хвоста відірвали, та світяться роги,
      біжить перед смертю, він перший при дверях,
      задзвонить – питає про вибір з порогу.

      Гукає закашляно, певно – непевний
      чи є у господі солодкого досить.
      Зарипали двері – згадали про древність.
      Ну де ж та з косою? Хай листя наносить

      із вітром осіннім до гожої хати,
      що день заростала павуччям і тьмою.
      Ах, скільки за тою, що в білому, знаті –
      із царства підземного й хмарного крою.

      Летять янголята за мітлами відьом,
      упир й упириця – подерті й готові
      себе засвітити озубленим видом,
      хоч термосний чай – їм замінник для крові.

      А зомбі зі шреком – всім чоботам – пара,
      згубили осла і кота по дорозі,
      в одного є вуха, а в іншого – шпари,
      вовтузяться в масках, мов зняти не в змозі.

      У тальку звіринну намотано бестій –
      від кур безголових – до гостроманітних,
      покусаних гримом, розбавлених врешті
      у кличі по скальпи в юрбі перелітній.

      Мені ж – робінзону нічному – ще світись
      те царство підземне додому загнати.
      Де сиплеться сміх – там злітається вітер,
      за смертю плететься від хати до хати.

      2 Листопада 2011



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    404. На одному осiнньому подиху
      Коли соковита убогість
      прокрадалася у жилаву заводь листа
      і проточно-поточне життя
      протискалося, наче під зашморгом кров судинна,
      я сушив, немов сухарі,
      очманіле у кронах і скронях осонне проміння.
      До безслів’я ласкав
      потоки гортанні – тремтливі світи на устах.

      Коли виникала дорога
      від проникнення світла, що кріпло, як лід,
      і нагліло, мов смерть –
      не давало зібратися з подихом, часом і духом,
      мій зір промерзав,
      від напруги – наслуханим серцем ледь рухав
      і вразливою краплею тлів –
      затерпав, бо з повітря – здіймалася кліть.

      Коли ж не вникати дослівно
      у міміку вітру, у правопис дощу для води,
      не знати – як сплін позбирати з вікна,
      струсивши з віконниць нічну обережність,
      то легше при півнях,
      при їхньому славні до торби складати належне,
      себе відпускати
      і сліпо за світлом до овиду серця іти.

      1 Листопада 2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    405. Ежовые мысли
      Мысли ежовые.
      Иглы – стервозные.
      Чёрным по белому – выжжена жуть.
      Лёгкость – дешёвая,
      неосторожная
      в буквах ударных задела? Ничуть.

      Буквы ударные.
      Пальчики страстные
      где-то на чём-то о ком-то стучат.
      Прессой ненастною –
      жёлтою, красною –
      жизнь разбавляют и кроют крича.

      Чушь самоварная.
      Кофе бульварное
      в чашке – болтливое, пей – не молчи.
      Слухи коварные –
      шлюхи бездарные.
      Метки – заметки, от ада ключи.


      Действия сложены.
      Им – всё положено –
      в душу плевать и разжёвывать грязь.
      К сладким пирожным –
      чуть горькое "Боже мой" –
      то – ухмыляясь, а то – не боясь...

      28 Октября 2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    406. Едґар А. ПО. ДО variation 1828-1849
      I heed not that my earthly lot
      Hath — little of Earth in it —
      That years of love have been forgot
      In the hatred of a minute: —
      I mourn not that the desolate
      Are happier, sweet, than I,
      But that you sorrow for my fate
      Who am a passer by.

      [1828-1849]

      Переклад:

      Не дбаю я — мій супокій земний
      Землі так мало у собі поглинув.
      Роки любові — де тепер вони?
      Забулися в ненависті хвилинах.
      Нема скорботи — цей пустельний пил
      Щасливіший, ніж я, й солодший — може.
      Оплакую твій жаль за мій уділ,
      Де залишаюся — лиш перехожим.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    407. Серце мов хрест
      Серця – хрести
      розіп’ятих віршів.
      Уста оцти,
      якими не грішив,
      прицвяшений увагою, рядок.

      У слові – страсть –
      живучіша із ран,
      мовчання наст
      над водами в Йордан
      і світла пережитого ковток.

      Поезія
      колує у строфі –
      той Божий яв,
      який любов привів,
      у літерах веселку воскрешав.

      Очей вогонь
      збирається рости,
      у кузні скронь
      доковується спис,
      гостріє в гарті – тіла просить – шшша...

      ... не ви_тече душа...

      26 Жовтня 2011



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    408. Коли доступнi висi
      Коли доступні висі, то сира земля –
      клепсидра – скрапує у нікуди з нікуди.
      Геть чисто зношеного подиху вахляр
      складається вітрилами в завмерлих грудях.

      Стихає наболіле – потойбічний штиль,
      одноголосність вироку звучить зичливо
      для дрейфу ледь прозорого при ломці хвиль,
      у ясному човні, при повному відпливі.

      У непримхливому похитуванні зір,
      при перших криках і останніх тремах тіла
      душа світліє, бо втрачає на вазі...
      Сніжинки падають. Подвір’я неба – біле.

      26 Жовтня 2011



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    409. Музi ЛЮ
      За ніжністю, вкритою інеєм
      неянголів і пісень,
      іду по вишневій лінії,
      де ніч сповиває день.

      Ти плинна – де трави некошені –
      незаймані ще жінки,
      небесність птахів – ріки осені,
      а голос – у синь – тонкий.

      Пручлива, в’юнка, непідкована,
      з вродливих – із вад моїх,
      до лику нічниць – зарахована,
      така неземна – аж гріх...

      Даєшся – живеш другим диханням.
      Під марш барабанний скронь
      здаєшся – молитвою тихою
      і холодом райських крон.

      Мов мамина чуйність – стривожена,
      не губишся у юрбі.
      Я справджуюсь і ототожнююсь –
      по вінця благий в тобі.

      Непрошений і розпорошений
      у образах і ходьбі,
      той вічний в несказанім прощеник,
      що серце несе тобі.

      24 Жовтня 2011



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    410. Миттю забутий свiт
      У могильнику вірша –
      у, затягнутих часом, словах
      я заліг і не дишу,
      мов по хрипи увігнаний цвях.

      Ти відкрив мене, Боже,
      дочитав до краплини тепла.
      Я здавався порожнім –
      як сльозою остання зійшла.

      Та не рвався, не збігся
      ув осінньо-сухотний листок,
      не здирався на місяць,
      набираючи неба ковток.

      В тім безмежному "нині",
      що покраяний щастям на сни –
      усміхнувся дитинно,
      в подорожній зорі – заяснів.

      Світе, миттю забутий
      по дорозі у райські сади,
      розцвітися у руті –
      хай любов не минає – як ти...

      22 Жовтня 2011



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    411. Дзеркальний попiл
      Звертаю увагу, неначе дорога – на ніч,
      на вкопану тишу, де вилите ‘я’ вигасає –
      у дзеркалі дише і вчиться всміхатись мені,
      розгадує рухи – повільні й невільні навзаєм.

      ‘Я’ – дивиться твердо, мов тесля із метром на гріб,
      в долоні спливає, що тінь поглинає щетинну.
      Де вражень замало – там світла із ґноту нагріб –
      хай ви_каже, теє – де срібло густе і дитинне.

      У_я_во – звивайся, витончуй мене – до глибин,
      прикушених губ у, накрадених потайки, кпинах.
      На світ виривайся зі жмутку цих стін і причин
      без думки стрункої, без права – ліпитися з глини.

      Увага, мов ґава, дозбирує ґнотне пшоно
      і я, наче поле – німію – зливаюся з тінню.
      Лиш очі тремкі на дзеркально-відлуннім панно
      себе видають за оголене серця коріння.

      21 Жовтня 2011



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    412. З криницi свiтла
      Вірю в ірій – у рану відкриту на тілі грози,
      у непевність руки, голод кулі на відстані ласій.
      Я збираю тебе у відлунні жаскому коси
      і травою тремчу, не вникаючи в дихання часу.

      А мені не цвісти... словом – леготом звірених губ,
      тих непройдених фраз – не торкатися і не минати.
      Ескадрони-рядки – відчадушний загін-душегуб –
      переходить убрід легеневу залеглість кімнати.

      Скоро вікна навхрест. Знята осінь, неначе з хреста,
      ледь припавши – засне, мов маля при вже виссаних персах.
      І вороння зими – вітром збілені душі в листах,
      що мороз описав, принесуть на списах Боже серце.

      20 Жовтня 2011



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    413. Тлiнна променистiсть
      Промінь – каліка. Руки – із листя,
      очі із холоду – глибше, ніж чисті.
      Тонко – аж світло. Світло зносили
      строфи убогі – вітру красила.
      Вийшли на нього і розійшлися
      кроком прозорим хижої рисі.

      Лунко – порожньо. Звук – подорожній
      в серці – аж синій. Далі – не можна
      ані на йоту. Кров барикадна
      перебігає, сохне у саднах.
      Колоті врази – іній і тіні.

      Боже, який ти ранимо-нетлінний.

      19 Жовтня 2011



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    414. Кроки по травi
      Ледь замовчав...
      і кроки вітру по траві
      я на години перевів
      ковткі, мов чай.

      Себе привчав –
      не опускати голови,
      не відпускати – що зловив
      в тенетах трав.

      А там – тепло
      так невибагливо стекло.
      А завагітніло стебло –
      то привело

      воно мені
      росу у сонячнім вогні.
      Прозоре – висохне на ніч,
      а світ – на ґніт.

      Вогонь завмре
      строфою – гідною цвісти.
      Де крок за вітром не остиг –
      шафранний трем...

      ледь замовчав...

      14 Жовтня 2011



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    415. Yang's swan song
      Well, after all
      I tag along
      with your untimely idea
      and my late call,
      a swan song ,
      to extol
      the heart echoed with feelings
      as its true voice.
      Instead
      victorious parades
      and extrication
      a static noise
      invades
      the cardio-vibrations
      and terminates
      free-minded flow
      to dominate
      expressions on a brow.
      With strangled eyes
      and lips ajar
      a word can’t last a trice
      so far.
      I send my troubled lately gasp,
      a syllable with seen-thorough wings
      and sharpen sting,
      a quality of wasps,
      to nip your slurring in the bud.
      Electrifying air
      reveals its touchiness
      by making ifs
      less feasible to scud,
      too scrawny for a dud
      to stick
      in any party’s gullet
      for silence cracks
      in unintentional
      “enough”,
      a silver,
      dipped in not-so-holy water,
      bullet.
      An ear-shell concert hall
      is tightly shut.
      No public seats
      remain obtainable,
      nor written scores
      for orchestra
      are now retainable.
      The symphony
      of pure cacophony
      plays well on nerves
      and every note
      falls where it deserves.
      The wall of thuds
      cleaves our brushed rapport.
      With baring teeth
      we fight it back
      and claws.
      With towering the losses
      and pretending wins,
      for all it’s worth,
      the yang
      can’t swim as swan
      in frigid waters
      of the yin.

      13 October 2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    416. Самовiднаходження
      До віднаходження відпруги для судин
      і неознак переплітання рим в чорнилі,
      розхристаність, в рядках защемлену, сльоти
      по слову відпускатиму на серця хвилі.

      Проникливість очей над нею заквилить
      у небі блюзу, під луну речитативу –
      у наболілому, по серцекраю догорить –
      золою білою приникне непримхливо.

      Допалюю, але не струшую її.
      Думки під ребра втягнені квітучим димом.
      До міді – голосу протерлися краї,
      протоки срібла задихаються між ними.

      У цій загладі поетичного рядка
      вбачаю виразність кордонну світлотіні,
      де з Богоявлення тремтять – перо й рука
      і розливається курсивом небо синє.

      12 Жовтня 2011



      Коментарі (47)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    417. Пiвковтка на слово
      Волосся море – до плеча,
      а неба видихи – в очах.
      Нечуване пливе по шиї.

      Півпоцілунку пережив,
      та застигаю на межі,
      стихаю, ніби я – стихія.

      Розкапілярилось вино,
      прогнало звідусіль мінор
      і ноти – з дотику – вологі.

      Бракує слову – півковтка,
      бо тане опір у руках,
      переростаючи в дорогу.

      Цим пальцям – по росі іти
      і переходити на ти
      сліпма, вбираючи тремтіння.

      І осягаючи в ходьбі
      єство нестримне по тобі,
      здуваю ніжністю сумління.

      І ти – відкрита, наче квіт,
      де ненароджений ще світ
      чекає на пором бджолиний.

      Ще раз по хвилі промайну,
      що лодь розхитує нічну,
      проймусь і загадаю... сина.

      7 Жовтня 2007 (edited 2011)



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    418. A young rimrock
      I can feel it.
      Right now,
      after all these
      stormed for a while imprecations,
      underneath
      this
      heart wasteland,
      a dead river
      passes
      hushes and splashes
      of once overfull
      passion.
      An attitude of abasement,
      a sharpened notion
      on a tip of perception
      vivificates a line
      on timeless sand.
      The fragile scar
      divides
      my holy land
      on learnt
      and never dared,
      on much to see
      and scared,
      on “on”
      and “off”,
      on “yes”
      or “no”,
      on hell ago
      and times to go.
      on wars
      and crows
      with double souls,
      on tender strokes
      and rendered shocks,
      where time
      can pile
      the jiffs of clocks
      and heal the scar,
      a young rimrock.

      October 2, 2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    419. Вiд непорочного зачаття зливи
      Від непорочного зачаття зливи – вістка,
      росте і ділиться несамовито там,
      де сіре тоншає. Під пензлем неба – місто.
      За мідним стуком – на дахи прийшла вода.

      Черпнули краплі свіжого для крил повітря,
      так щиро й хтиво – ним черкнули вістря вух.
      Влетіли, не зважаючи на опір вітру
      і падали – неначе яблука в траву,

      що у саду осіннім – на мої простори,
      де блискавок стриножила давно гроза
      і я виходжував – любов’ю серце хворе –
      переливав із олов’яних куль назад

      стійких солдат – мого дитинства зброєносців,
      а з похоронок днів моїх, що відцвіли –
      кораблик, опаперивши у підсвідомій млості,
      сльозою відпускав, як усмішку – палив.

      Себе ураз відчувши краєм непочатим –
      ділився з вісткою, де стукіт – виникав,
      до шиб віконних – пальці перестав привчати,
      бо стала берегом для ласк – моя рука.

      30 Вересня 2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    420. Недоношений вiрш
      (: усміхнено :)

      У вірші недоношенім – півтиша,
      півтінь – за недоструненим рядком.
      Дорогою до серця – музу спíшив –
      спішúв попасти в яблучко-дат-ком.

      Блукала боса римною стернею –
      кульгавила, кривавила в словах.
      Ні світла – щоб котилося за нею,
      ні Бога – де воскресла би трава.

      Очиста зграя удогін летіла,
      під розуміння набирала висоти
      і ледве дихало построфно тіло
      поезії без вітру і води.

      І ніби óбразів накидано по горло
      та й образíв – наставлено хрестом.
      Нема душі між туркотливих горлиць,
      немає дотику небесного до ком.

      І вірша світ заледве в крапку слизнув,
      забився там – у піксельнім кутку.
      Очиста зграя розійшлась капризно
      і стало чисто... серцю на листку.

      30 Вересня 2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    421. До ноти вибрана тиша
      Коли душа, немов каліка,
      канючить сонця мідяки,
      у краплі серця – море крику,
      у сріблі місячнім – думки
      скидають лебедине пір’я
      і зодягаються в луску.

      В тобі, забутий до сих пір я,
      будую спомини з піску.

      Піщини втіхи золотої
      вбирають теплоту долонь –
      і стіни дихають тобою.

      Щоки моєї не солонь,
      над морем чайкою озвися
      і накигич вітрам себе –
      до ноти вибраної тиші
      із тремоло семи небес.
      І надихáй – весни надúхай
      неперевершено в рядки.

      Коли в душі безмежно тихо –
      ловлю на слухавку гудки,
      на око припадають висі,
      перо народжує слова.

      У сріблі місячнім – умився,
      у краплі – море вколисав.

      29 Вересня 2011



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    422. На третiй день життя дощу
      На третій день життя дощу
      його приреченість відчув –
      хвилину годував мовчанням –
      із потойбіччя гнав останньо
      надривні втілення плачу.

      Нірвана висохла на сіль –
      розкришуй серце – світло сій.
      Дахи роззеленілись міддю,
      ржавіє літо і по віттю
      іржа стікає, де усіх

      збиратиме лелек весна
      і небо видує сурмач –
      віщун земного недокрів'я.
      Прошитий спліном, дощезрів я,
      мов тіло в землю – дощ приймав.

      і засипав його теплом –
      нехай всідає під крилом,
      відклекотіле в далечіні.
      Джерельне сонце в день осінній
      по венах вітру потекло.

      13 Вересня 2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    423. ЛЮ-б-ЛЮ-з
      1.
      Мені так терпко на твоїх губах,
      так лоскотно і так зрадливо.
      Перебуваючи у стислих 'па',
      я забував себе щасливим.

      Твій поцілунок на руці розтав
      і здмухнувся, немов сніжинка –
      так, ніби слово, вирване з листа –
      спадав на серце дотик жінки.

      Мені так літно у твоїх очах,
      так вигнано і так нехитро.
      Я, розчиняючись у них, вивчав,
      відчутні ледве, грані вітру.

      І стало ближче до твоїх неслів,
      так виразно – аж до не смію...
      Так мало сили для тертя землі,
      коли дослівно – тиша – мрія.

      2.
      Ворожкою дорогу вилито –
      сльозами свічки долю вмито.
      Бажаючи тебе осилити,
      лягаю в пісню – розкрилитись,

      втікаючи з полону вироку,
      бо за плечима залишаюсь,
      обійми розкриваю широко –
      нехай ще раз любов карає.

      В очах невинних – винних погребах
      осіннє золото розлито.
      Тче павутинки серця на губах
      розпуста бабиного літа.

      9 Вересня 2011



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    424. Перелiтнi сни
      Перелітними снами ця ніч відцвіла,
      в потойбіччя зорею дух літа відкрапав,
      приспустила знамена вітрів і тепла
      перегранена плинність. Зосінений запах

      з першим дзвоником, в квітах себе роздає.
      Хай зародять знаннями посіви букварні,
      назбираються примхи на віче моє,
      накриваючи столик у львівській кав'ярні.

      Я присяду на хвильку – хай світло стече,
      з окуляр-парасоль і закрутиться в каві,
      а мене перед містом на тінь прирече,
      перетворить слова ці у присмак гіркавий.

      Хай прищава-ще муза мені дорікне:
      – Вчиш кого, волоцюго, нерідне любити?
      А моя солов’їна лиш небом здригне
      і розсипиться стуком пегасно з копита.

      Пил дорожній скресає в дотичній коліс,
      перемелює штивне наповнення далі.
      Під зозулю мовчати відучено ліс
      і калині нанизано з пісні коралі.

      А що далі, незнане? Не ближчає нам,
      бо, як сходимось в думці – стаємо чужими.
      Клав би руку на серце, та в нім чужина...
      молоко материнське смакує у римах.

      1 Вересня 2011



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    425. С улыбкой в уме II...
      ***
      Вот какие в нас хоромы –
      окна с чистою оскомой.

      ***
      Шло на пользу – пошло в трубу.
      Во как жизнь на продув растрачивается.
      Лучше видеть себя в гробу,
      чем от слова – переворачиваться.

      ***
      Трущобный транспорт – жигули,
      остался в прошлом. День – резина.
      Жизнь удалась. Ты – пуп земли
      в бронежилете лимузинном.

      ***
      Всё относительно –
      возьмись... и отнеси, мой враг,
      свой взгляд смирительный
      к разряду – в пух и прах...

      ***
      Муженёк мой – не дерьмо –
      касса, мерин, теремок.
      А таким как ты, "Дали",
      я скажу – давай... вали...

      ***
      Настаивать на всём – не стоит.
      А если всё – то постоять бы
      за место в сердце непустое,
      чуть заживлённое... в день свадьбы.

      ***
      Вместо шляпы – номер снял в мотеле.
      Не прошляпил – отмотелил
      время с бабочкой ночною вместе...
      дальше – стих стал неуместен.

      ***
      –Ну давай!
      –Ты уже?
      –Да!
      –Ай!

      31 Августа 2011
      :)



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    426. Корiння дорiг
      (Пісня)

      1.
      Вже мені не носити
      твоїх, берегине моя, вишиванок,
      не бачити – як
      розплітаєш косу при зорі.
      За краї перелито,
      неначе вино, цей останній світанок,
      коли ти моя
      а поріг твій – коріння доріг.

      Приспів:

      Хай з лелечих країв,
      через море розлуки
      дощові менестрелі
      мені принесуть
      ноти блюзу твої –
      онебеснені звуки,
      голубі акварелі
      з паперу і сну.

      Серця чуйного храм.
      Свічку долі колише
      в золотому згоранні
      настуканий біль.
      Я молитимусь там
      за повернення тиші,
      за тепло неустанне
      весни по тобі.

      2.
      Є де серцю боліти
      і може знайдеться тут місце омані.
      Хай сад розцвіте,
      а зорі навчать звіздарів –
      де краї перелито,
      неначе вино, так не хочеться рані,
      лишати святе,
      пускати коріння доріг.

      Приспів

      11 Серпня 2011



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    427. Тобою дихає душа
      Тобою дихає душа,
      судинами жене розраду –
      вино пригублене балади
      з фіала – золотого "ша".

      Пора, о приторна, пора,
      наставлена на "ку" зозулі,
      ти викуєш нове минуле
      і наплетеш думок з пера.

      Бери за горло когута –
      нехай своє відґалаґанить
      і вибере хвилину рані,
      мені – дорогу до хреста.

      До сліз хай вибирає все,
      до крихти пам’яті пісної,
      хворіти не дає весною,
      парканну требу вознесе.

      Знайди у подихах себе,
      примножуй їх, кидай на вітер –
      уміння у струні боліти,
      вагання – сісти у купе.

      Таке скупе твоє "нема",
      притиснуте до піднебіння.
      Дитятко Боже й смерть осінню
      в дощі виношує зима.

      10 Серпня 2011



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.4 | Рейтинг "Майстерень": --

    428. Сльози i кроки
      Сльози і кроки – потоки й мости,
      солені ноти і прісні.
      Свашці кирпатій доріг не знайти
      в царство крислатої пісні.

      Віхи епохи – гербарій з гербів,
      віхоть планиди сухої –
      викажіть вітру мовчання гробів,
      що не знайшло супокою.

      Хай рознесе він по гніздах сердець
      віхолу часу і спрагу,
      з неба відлиє для слова свинець,
      для Батьківщини – відвагу.

      Б’ється у грудях, тремтить на щоці
      і розпинається щемом.
      Сльози і кроки – правда і ціль,
      поки не всохли – живемо.

      Поки до щастя стежина летить,
      колір міняє сутанний,
      поки ще тепло мені від ходи
      а між акордів – духмяно –

      сльози і кроки – потоки й мости,
      солені ноти і прісні.
      Хто би струною тебе пригостив
      й голосом, вигнана пісне?

      3 Серпня 2011



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: 5.7 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    429. Неба таргaнячий просвiт
      1.
      Слова зламана печать.
      Нишпорять рядки в кімнатці –
      ані трапези ні капців,
      стіни ситі – то ж мовчать...

      Світлу – славень, вікнам – світ.
      Я стелю під рими просинь,
      хай лежать – бо ще неосінь,
      за бідою – зграя бід.

      2.
      Просвіт неба – тарганам,
      видих зір – і легше трохи.
      Для зотлілої епохи
      тло зіниці – мілина.

      Хоч Пегаса напоїв –
      не лечу, та сподіваюсь...
      Довго серце не вдихає –
      заливайтесь солов'ї.

      3.
      Сум на вигоні листа
      проростає через іній.
      Наповняється ретина
      відображенням хреста.

      Тільки б серце донести,
      задихаючись від зрушень,
      в кам’яницю вашу, душе –
      де розходяться світи.

      4.
      За вікном душа болить,
      при свічі чуттям горіти.
      Хай чорнильна кров – пролита,
      жити між рядками вчить.

      Я живцем оте візьму –
      недострелене мисливим.
      Що би небо не просило –
      з головою поверну.

      5.
      Впенений у правоті,
      караван вірша віз музу –
      дюни огинав ілюзій,
      розчинявся в суєті.

      Валування псів, міраж –
      стали вітром каравану,
      відкривали даллю рану
      янголу – жерцю пера.

      6.
      Ближче даль і глибше зір –
      світ під лупою нічною.
      Щоби знати – Бог з тобою –
      скільки треба смерті зір?

      Запал вигасає, стих.
      По живих рядках – по криках
      думки загнана патика
      шкандибає. Слід застиг.

      28 липня 2011



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    430. С улыбкой в уме...
      Итак:
      слово воробью,
      вылетит – убью.

      ***
      Слово вырвалось нарочно,
      спелое, но чёрное.
      Вы глотайте осторожно –
      черви в нём проворные.

      ***
      Неба – ровно... в тютельку,
      солнца – на отмашку
      для рождённых лютиков
      не в своей рубашке.

      ***
      Времени насыпали.
      Кто клевал, кто сеял,
      кто-то с ходу выпалил –
      пища фарисея.

      ***
      Ветра наглотался дождь –
      по лицу бить перестал.
      Если бы не ржавый гвоздь –
      то свалился бы с креста...

      ***
      За свежестью неделек и любовниц,
      биением воскресным с колокольни
      придёт, опохмеляясь, понедельник
      с пособием для чайников "Бездельник".

      ***
      Детство резвится – и ясно в душе.
      Старость стремится развеяться в строчке.
      Истине тесно в моём багаже –
      ох, и достанется... сердцу и почкам.

      ***
      Шли дни послушной чередой...
      Накорми эфир средой!

      20 Июля, 2011
      :)



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 0

    431. Неба тараканья щель
      1.
      Вскрыта слов моих печать.
      Если хочешь в их жилище,
      вместо тапочек и пищи
      соглашайся помолчать.

      Кто сказал: "да будет свет"
      и под рифму мысли бросил?
      Пусть лежат – пока неосень,
      стая бед – один ответ.

      2.
      Неба тараканья щель –
      звёздный выдох, сердца вдохи.
      Перетлевшие эпохи
      на зрачков садятся мель.

      Через тернии к любви
      не лечу, но ожидаю...
      Долго сердце не вдыхает –
      вдруг зальются соловьи.

      3.
      Грусть на пастбище листа
      прорастает через иней.
      Наполняется ретина
      отражением креста.

      Только б сердце донести,
      задыхаясь от волнения,
      к вам, мой камень преткновения,
      на неведомом пути.

      4.
      За окном душа болит,
      при свече сгорают чувства,
      кровь чернильная негусто
      между строчками шалит.

      Мне живьём поймать бы то,
      что поэты подстрелили.
      Что бы небо ни просило –
      я вернуть ему готов.

      5.
      Убеждаясь в правоте,
      караван стиха шёл дальше -
      огибая дюны фальши,
      растворялся в суете.

      Лай собак, любви мираж –
      стали ветром каравану,
      открывая далью рану
      ангела – жреца пера.

      6.
      Как под лупой, под луной –
      ближе даль и глубже взгляды.
      Сколько нужно звёздам падать,
      чтобы знать, что Бог с тобой?

      Угасают пыль и пыл.
      По следам строки горячей
      мысли загнанная кляча
      ковыляет. След простыл.

      15 Июля 2011



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": --

    432. Окупана в росi
      (Пісня)

      1.
      У серці – вирій,
      рай, де ти далека.
      Мороз по шкірі
      за тобою збіг.

      Дорогу – вірі,
      а дахи – лелекам.
      Чекає щирість
      на весни прибій.

      Приспів:

      Окупана в росі
      і нагнана грозою,
      летиш ти звідусіль,
      наповнюєш красою –

      мого серцебиття
      полум'янисті ноти.
      Для лебедя-життя
      лебідкою – твій дотик.

      2.
      Скидаю смуток –
      павутиння слова.
      Гойдає руту
      тиша золота.

      Так має бути –
      сім небес раптово
      захочуть чути
      як земне літа.

      Приспів:

      3.
      Лічити досить,
      пелюстки не винні -
      весна чи осінь,
      цвіт паде чи лист.

      Кому ти коси
      розплітаєш нині,
      кому приносиш
      занебесну вись?

      Приспів:

      14 Липня 2011



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    433. the whole shebang
      whip-poor-will
      whip-poor-will
      onomatopoetically
      pathetically
      vent a bill
      surrounding sounds
      my lines besought
      for hunting grounds
      age slowly thoughts
      a potpourri of wingless words
      from windless worlds
      my verse roothold
      the manifold
      of vein-pumped blues
      regains my heart
      with no excuse
      neglected past
      grows wildly fast
      in chiliasm
      it swells abreast
      with who I am
      air castles wast
      the rest
      it’s tireless
      one of a kind
      well undefined
      in space and time
      the sky
      of resurrected mind
      where rhymes
      can clang
      the whole shebang

      July 13, 2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    434. Unearth from your mineshafts
      Unearth from your mineshafts the eon of death,
      the shelf time for fossils is cut to an hour.
      While breaking those tablets, a breath mimics snath
      for calluses grow, chiseled layers devour.

      When helmets spill scarcely belt battery juice,
      the mouth of unknowing shows thirst for a price.
      What chinks in your pockets? Dreams… trifles with news…
      Come back in return for outfoxing demise.

      Fortnights fade to nothing and soot breeds on Sun.
      A wide berth for errors, the thinnest of walls
      costs toilers a fortune, gives warnings to none.
      Does life really worth it, the mounding of spalls?

      Breathe slowly with trolleys, grown ridges for sale,
      burn greedily later in rich anthracite.
      The miners are mending old pathways to hell,
      some buying the farm and the others... respite…

      July 7, 2011



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    435. Beheading smacks
      I.
      The last of rays is on his deathbed,
      a slab of fired clay. He grasps a move
      with shady lungs to breathe in vespers.
      When drapes are down, find forty winks, a trove.
      Not in the well-locked doors, in God we trust.

      Your yesterday choked throats with spirits.
      To dry, it wanders in the palate sky.
      Reached bottle-bottomed height? Just seal it!
      In bays of truth Death bathes eventides
      where darkness hardens, wears the moonlight crust.

      II.
      A naked square, dressed in the rabble,
      is hungry for the drum-roll wafted sign.
      The law and order judges scrabbled
      for every eye on chopped-with-ax could dine,
      track bumps of rolling head, and size a fluke.

      The corpse with soul in heels still staggers,
      weaves nothing but the cradled shade in steps.
      Profanity is cast in saggers,
      space-eating shouters, who wall echoes’ depth.
      Humiliation fades in fumed rebuke.

      III.
      Beheading falls on headsman shoulders.
      He rolls his sleeves up; fingers on the edge.
      Before the strike, brief calmness smolders
      for hands will lift the thin end of the wedge
      to kill rehearsals of mob reproofs.

      When timeless phoenix, fined to ashes,
      revived in pain to browse genera trees,
      heaves into sight where death rehashes,
      all dead-to-be in mindless shivaree
      meet their guard with wings and brute on hooves.

      IV.
      Throng-deep seclusion hangs, the armor,
      while bridled lips prompt eyes to live a lie.
      When under-bladed world gets warmer,
      the moment calls for love that never dies,
      slakes flames of hell, and cries in nailed knells.

      Iconoclastic hands are gory.
      You held the right on holy words and swore
      with passion and contagious roaring
      to be precise in your chop-headed chore
      while Heaven offers its roof... and quells.

      V.
      Thoughts pumped through veins. Lungs fell right after
      the loss of airflow followed by a blow,
      the cuff on melting crowd and drafter
      of, bogged in gapping and the afterglow,
      cerise and tepid, demise archive.

      It’s hard to see soul scars when heart beats
      and even harder to remain in dreams,
      glaze skies with pupils, at the white heat
      defeat all fears and release some steam.
      The moment squeezes love out of life.

      VI.
      News burns on tongues, gives smoke to rumors
      to make adjustments when fresh blood cools down.
      A headless trunk with gallows humor
      hangs rules on order and leaves the town.
      Main belfry spits out unnerving bells.

      The hums lose echoes to grip walls tightly,
      to cool in sweat and cupolas of throats.
      They dress up face in bleakness straightly
      to tune up larynx and suppress old gloats.
      Thoughts, locked in circles, stick to their cells.

      June 15, 2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    436. A railway station scent
      1.
      Dogs quested and the presence missed a soul.
      They scared away the rigor out of air.
      All platforms perched on shoulders, lonely crows
      with eyes of wolves and beak-ends to repair

      the reasons found in the acutest grin.
      When mercury is burnt three fingers wide
      and water-elder blood chills on the scene
      in wounds of winds I’m destined to reside.

      2.
      My raison d'etre makes echo-splinters
      with human voices, their venenation,
      name-called, neglected, defused by winters,
      and walked alone-wise through crowded stations.

      All echoes die soon, to-well-dropped pebbles.
      I’m scarce now, painted o’er by December.
      In trainful bosom my heart is trebled…
      raised hell in temples… home to remember.

      June 6, 2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    437. Too drunk to drive with haiku II and III
      II.

      ***
      the absence of sap
      and winds’ meaningful presence
      bir(t)ches are barkless

      ***
      the tide holds waves tight
      river whispers sound shallow
      a dirty mouth moons

      ***
      aussie banjo bucks
      ten kangaroos are playful
      i have my pure blonde

      ***
      a crazy horse can
      willow pussies have catkins
      another spring rush

      ***
      well done my goodness
      we are done with wells for good
      not a drop of will

      ***
      proof yeast with water
      crush grapes in the bloody mash
      whence come eucharists

      ***
      following bull steps
      keeping eyes on his dropping
      bull’s-eyes eat your pride

      ***
      no more guts to spill
      my blood is on a swatter
      mosquitoes swan songs

      ***
      a throat can’t herd frogs
      walls crave to be deaf and dumb
      karaoke eves

      ***
      the sootiest night
      two shadows are peelable
      the fire of love

      May 27, 2011

      III.

      ***
      like u-boat bobbles
      ww2
      germs are in heaven

      ***
      where your private slings
      kernel trolls in a nutshell
      need matches teddy

      ***
      sluts like slots to play
      lush flirtini on the rocks
      life flashes through bars

      ***
      zip code to unzip
      bar code to stay straight in lines
      decrypting last bash

      ***
      dight for your battle
      the spit and image of dogs
      dig a dignity

      ***
      caterpillar treads
      crazy as a betsy bug
      slugs don’t chase rainbows

      ***
      private dish the dirt
      don’t give me a dirty look
      words take a dirt nap

      ***
      bradley is tanked up
      can’t tread water in the drink
      being the worth for wear

      ***
      do not soldier on
      plankton for a turkey shoot
      cannon fodder stews

      ***
      can’t undo my dos
      double do stands for dodos
      do away with mines

      July 1, 2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    438. Запалюю себе
      Запалюю себе. Хай виринає спогад
      із клекоту тривог, на голосисте ‘ти’.
      Збігай і грійся тут, утіхо босонога,
      у камері грудній для свячення води.

      Прив’язані слова, не бійся – не укусять.
      Вони від язиків мій спокій стережуть.
      Я напуваю їх краплинами спокуси,
      живим годую сном, нацьковую на лють.

      Приспів (optional):

      Запаливши себе,
      не дививсь
      де ті спогади
      мають сісти
      Вже немає землі,
      тільки вись
      і так легко знайти
      денце істин.
      Та на плесі душі
      мрії пух –
      лебединих пісень
      ‘до’ без тебе.
      Серцем, полем журби,
      долі плуг
      журавлиним `курли`
      оре небо.


      Тут все до тла моє. Багаття тим багате,
      що, викупаний в нім і чистий до азів,
      я виміри душі закутаю у цяту,
      забальзамую світ у ранішній росі.

      Даль вигнанана стеблом, струнким і соковитим.
      У чашечках зіниць, розрадо, повна рим,
      збирай моїх небес відледеніле мито,
      мости Чумацький Шлях. Упавши... догори...

      Приспів (optional):

      5 Липня 2011



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    439. Хвилина пiсля розлуки or A minute after your goodbye
      Часів покоси,
      правди досить...
      Твоїм словам
      тепер неспішно.
      І Пеліон даремно
      й безутішно
      засів на Оссі.
      Пішло “бувай”
      із губ твоїх,
      моїх очей
      у тиші рай.
      Вивчаю
      перетворення утіхи –
      на точку – простір,
      на вузли – горіхи.
      І сприйняття моє
      не по прямій летить,
      в обледенілій капсулі
      зрослось,
      душі у леті не чаїть
      і знає більше
      про свій лід,
      аніж за втрату.
      Йому накаркано
      блукати
      туди-сюди,
      пружинно
      цю хвилину
      розгортати,
      в годиннику,
      що за зозулею
      ходив
      по кола
      і глухі кути.
      Нема майбутнього,
      нема – що пережити.
      Порожні мушлі
      осяйного літа.
      Іржа сріблиста
      в місячне виття
      вростає,
      повітря збите
      і кровить
      у зграї
      урвистих “лю...”
      Люблю,
      та незабаром
      метелик ночі
      згубить чари.
      Він запалає
      в танці
      з мойрою
      у парі.

      25 Травня 2011

      And in English:
      ---------------

      No time
      and no true
      to your word
      anymore...
      Peloin is heaped
      upon Ossa
      for nothing.
      Goodbyes
      from your lips
      and my eyes
      demise.
      I learn
      how to turn
      space to dots,
      from nuts to knots.
      My acceptance
      is not
      as the crow flies,
      frosted over
      and condensed
      in the capsule
      of the fatal stance,
      knowing
      more about the frost
      than the loss.
      It wanders
      from pillar to post,
      uncoils the minute
      hand on my cuckoo clock
      with its fading act
      into the point
      of impasse.
      I have
      no future
      to outlast.
      An empty shell's
      what was the best.
      A silver rust
      grows in the baying
      at the moon
      and beaten air
      bleeds with
      tinctures
      of lateral tongue
      with “love” in mind
      and soon
      the butterfly of night
      will meet its fate
      in candled light.

      May 25, 2011



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    440. Ваше крещендо or Your crescendo in presence
      Присутність. Тут ваше крещендо й майбутність.
      Карбовані голубом у туркотінні,
      осіли на струни небесної лютні,
      невидимі зверху, пришиблені й сині.

      З пера ви навчились мости будувати,
      в луні кремувати замовчену сутінь.
      На клаптики неба – рядки ці потяті,
      дрібніше не можна – дощу не почути.

      Я в стані вібрацій, у гирлі події.
      Пробіг медіатор, любов стала ближче.
      Поезія серцем рядок пересіє,
      нікому не скаже, що він – перебіжчик.

      Прикута до пальців, згорівша усоте,
      хай тінь проростає в папір у чорнилі,
      уста відчиняє, породжує протяг
      у цій недослуханій стінами хвилі.

      24 Травня 2011


      And in English:
      ---------------

      I sense your crescendo in presence.
      It’s shaped by the cooing of dove,
      alighted on edges of Heaven ,
      crestfallen, unseen from above.

      You know how to build feather bridges,
      crepuscular silence cremate
      in echoes. Abridged to the smidges
      amaze with what poems are made.

      Ahem! And the vibes are upshifted
      and Love tracks a plectrum with throat.
      Through airs and graces I’m sifted
      and seen in some eyes as turncoat.

      Immured, immolated by shafting,
      your shadow shall rest under nibs
      and, read by my lips, make them drafty
      in case... for your adage ad-libs.

      May 24, 2011



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    441. З нiзвiдки or Out of nowhere
      З нізвідки
      і раптово,
      без угаву
      рядки виходили
      собі на славу.
      І я там був,
      на Небі Сьомім,
      поділенім
      Любов'ю
      й громом,
      де янголу
      утнуть
      новопокрій душі
      на леотарду,
      де сіють
      і пожнуть
      тактильні відчуття
      для барда.
      Я вибирав їх,
      мов на трон
      британський
      королеву.
      У клітці серця
      рими вимираючі
      і холоди грудневі.
      Охороняв
      всі виходи,
      де снів спливає
      човен,
      збирав росу
      опалу –
      безкарантинну
      мову.
      Заставив літери
      спивати кров перисту
      і білизна паперу
      йшла на дно
      думок петлистих.
      Назавжди чи можливо
      я клітку серця відчинив.
      Крикливі
      вони були
      і нетерплячі,
      занадто древні, дикі,
      та без вдачі.
      І просто бігли
      бозна-де, з'їдали
      майбутнього повітря,
      набраного читачем,
      несталість.
      Побільшало рядків
      на морі хвилювання,
      їх виразність ловив,
      немов себе
      в зітханні.
      Тут простір
      на сторінці
      змився,
      він вибився
      з білил,
      кровився.
      І спраглі тиші,
      татуйовані у блюзі,
      з нізвідки
      і раптово,
      рядки ставали
      кров'ю музі.
      Із неба
      скинуте насіння,
      але в мені
      його коріння.

      20 Травня 2011

      And in English:
      ---------------

      Out of nowhere,
      all of a sudden
      the lines felt
      to be known.
      My mind was up there,
      on the Seventh,
      stratified by Love,
      Heaven,
      where all new-born souls,
      leotards for angels,
      are tailored
      and tactile sensations
      are sown.
      I picked them
      like British
      enthrone
      their Queen.
      My heart
      was too busy
      with cooping
      endangered rhymes
      and guarding the passage
      where dreams could sublime,
      so I had to skip
      underlined quarantine
      and force every letter
      to drink
      my fountain pen
      ink.
      The whiteness of paper
      had sunk in blue loops,
      for good or for maybe
      I opened all coops.
      They were impatient,
      untamed, and too ancient
      to move me...
      to flame.
      Just ran who knows where
      and ate future air
      a reader will gain
      to spell their names.
      More lines,
      more excitement
      to catch every game.
      A page lost its space,
      and ran out of food,
      hungry for silence,
      bluesy tattooed.
      ..........................
      Out of nowhere,
      all of a sudden
      the lines became
      ink-blooded.
      They stabbed me
      with their roots.

      May 20, 2001



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    442. Розтинаючи час or Dissecting time
      Інстинкт гніздитися очима
      переміг.
      Відчуй,
      знеси, мій Вічний Феніксе,
      іще одну розтятість.
      Обледенілий у одній з аттосекунд
      завмри
      і синкопуй
      дві букви 'з' і 'а' –
      перефразовуй
      "у запеклі дні".
      Шрихи і образи готові,
      накинуті і зняті
      для сторінок
      у книгах Гіннесса рекордів,
      чи то,
      з накрапаних дощем, акордів.

      Давай зачнімо,
      установим
      кольорові цяти.
      І ось роздріблені,
      немов куп’юри
      в банкоматі,
      картини.
      Розводимо пустелю –
      маємо піщину,
      дощу торкаємось,
      цінуючи краплину.
      Затримай
      всі слова їдкі
      на потім.
      Усе,
      що бачу я
      в мені,
      це слайд,
      закам’янілий дотик.

      Рахуючи ворон,
      збиваючи в траві
      крилаті тіні,
      ви б не могли
      укоротити
      відстані поріг,
      де вітру – на ковток
      і паростки розмаху
      крил вже сині?
      Чи можете
      її відчути
      у рядках,
      затамувати
      глибоко
      в думках
      віднині?

      Простір спалено
      між променем й щокою,
      якраз перед
      повстанням
      в голові
      думок цунамних.
      Майбутні хвилерізи
      синаптичний карб
      формують
      і деформують півдугою,
      готують площу
      для комірки
      Далай-лами.

      Ні, команди зась
      в події цій.
      Ані пошуку,
      ані виконання.
      Не звести
      всі “проти” й “за”.
      А поту косяки
      душаться
      в бровиній слані.
      Відчуває спрагу
      дно морщини,
      оміліла зовсім,
      жде причини,
      щоб заглибитись
      в думках скоріше.
      Але зараз –
      мертва тиша.

      Усмішки краї
      не можуть осягти
      їх благословенної постави.
      І, змастивши кров,
      легені впали
      в штиль
      до наступного
      при видиху обвалу.
      Горло оніміло,
      в серці давить,
      мов притих на ньому
      ніж кривавий.

      Стіни піднебіння
      висохлі і зимні,
      вільні на язичну слизь.
      Губи штивні.
      Зморщені у 'О',
      від нетерпіння
      після вибуху у 'Б' –
      ставатимуть
      глухими в 'Г'
      колись.

      На руках
      бальзам і дно небес,
      це вони для світла –
      дві опори.
      Стережуть коліна
      гравітацій скрес,
      де траві заважко
      вибитись угору.
      Це коли
      наш Всемогутній Бог
      підсуває день,
      сідає відпочити.
      Це тоді
      печаль з Його очей
      починає
      гнізда вити.

      12 Травня 2011

      And in English:
      ---------------

      Your eye-nesting instinct
      had prevailed.
      Lay
      one more
      or less dissections,
      Everlasting Phoenix.
      Frozen in
      the dying scene
      of yoktosecond,
      syncopate
      all the letters ‘s’
      “in wordless space”,
      and paint
      a sketchy face
      for yet unwritten page
      in books of Guinness.

      Let it start
      with setting dots
      in color,
      split the view
      in you
      the way
      most chink machines
      break dollars.
      All it takes
      a grain
      to breed a desert,
      in the sense
      of rain
      each drop is treasured.
      Hold this lippy-slippy
      words for later.
      All I see
      in me
      a slide,
      astounded matter.

      Counting crows
      and grassing their shadows
      could you cut
      the distance well defined,
      laid between
      a gulp of wind
      and recent flap of wing?
      Could you sense it
      through my lines?
      Keep it deeply
      in your mind.

      Space is burnt
      between a ray and cheek
      right before
      uprising thoughts
      create a brain tsunami.
      Future breakers
      notch synaptic gaps
      and strain an impulse,
      peak,
      grasp a promise
      to allot a cell
      for Dalai Lama.

      No command
      through this event
      is followed, executed,
      even put in doubt.
      Shoals of sweat
      are suffocating
      in an eyebrow shrub.
      Frowns are thirsty,
      shallow,
      almost gone
      and callow.

      Edges of the smile
      can’t reach
      their gracious state.
      Lungs are done
      with lubricating blood
      and wait
      to collapse,
      exhale unwanted life.
      And the throat
      is numb
      as someone
      pressed against it
      bloody knife.

      Walls of palate
      dry and linger
      freed of tongue.
      Lips are still.
      They cleave
      to frozen ‘O’.
      It survived
      last tongued-up ‘D’,
      assessed by `G’,
      and wants to go.

      Hands,
      embalmed by Heaven,
      prop up light.
      Knees
      preserve
      the gravitation
      where the grass
      can’t fight.
      This is when
      Almighty God
      can rest,
      this is how
      I see
      His eyes
      build nest.

      May 12 2011



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    443. Подорожуючи з вiтрами or Travelling with winds
      Хто то мандрує проділом кудлатим?
      Причесане мастак він окрадати,
      цей західний бродяга невеселий,
      підмайстер ліпки на небесній стелі.

      Рай протікає. Бачу невмолимо
      краплини на щоках стають важкими
      і громи припідносять серцю плинність.
      А кроки, генератори новинні,

      розплескують купчасту кров усоте.
      Твоя Високосте, не мри в болоті!
      А брами вен прочинені допоки
      зірки ще не позбирані в канопи.

      Не сам іде він сонцю на поклони,
      йому лиш мить потрібна – мати клона
      із дотиками – як ніхто раніше,
      задатками – перелистати тишу.

      10 Травня 2011

      And English:
      ------------

      He travels throughout hairline woods,
      rips them off for trimness and soot.
      Another westward vagabond
      replasters the skyish plafond.

      I look up to Heaven, it leaks.
      Its droplets are heavy on cheeks
      and thunders heart-lifting my muse.
      Made steps, generators of news,

      splash wide cumulonimbus blood.
      Your Highness, don’t die in the mud!
      The wind leaves all gate veins ajar,
      collects in canopic jars stars.

      His journey is never alone,
      it uses a second to clone
      the touches like never before
      and something to live… to the fore…

      May 10, 2011



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    444. Your shadow or Ваша тiнь
      Чи ви бачили її
      кроки ласі,
      провокуючі й рясні
      в час нещастя?
      Вдвоє сили тьми зросли,
      ще так – чари,
      випасала синь в росі
      хмар отара.
      Гляньте, як її нутро
      поглинає
      світла свіжого цебро.
      Не пірнає,
      за підошвою, коли
      ту підносять
      і за хмарами кровить,
      де їх косять.
      А ті стіни, що вкрива, –
      проти тверді,
      і ті фарби на словах
      легко стерти.
      Ти, вона і джерело.
      Видна Пані
      все латає, що пройшло,
      трісло й ранить.
      Воском знань вона стіка
      з аналоя
      і тече її ріка,
      серце гоїть.
      На сторінці, що закрив,
      тіснувато –
      зачекає до пори
      стане звати.
      Оживе при свічці враз,
      рухам – свідком.
      Це вона саджає вас
      в темну клітку.

      6 Травня 2011

      And English:
      ------------

      Have you seen her
      greedy walking
      in provoking way,
      invoking
      steps in times of trouble?
      What was dark in her
      had doubled
      since the sunlight
      started choking
      with a flock of clouds.
      Watch her inner ego docking,
      eating light,
      and sprouting out.
      Then she sticks
      her fishy doubt
      perfectly,
      where soles outmount,
      follows every bowing cloud,
      stocking it.
      The walls she’s cloaking
      are against
      whatever’s hard.
      She revives a sense of art,
      rattles in its tints and foibles.
      Interposed by you,
      this Lady Noble
      mends old time
      in cracks,
      keeps
      left knowledge
      on bookracks,
      and bushwhacks
      its way through rhythms
      of New Age.
      Find her
      hiding
      on a page
      you just turned
      for good
      or to a plack.
      She is spry
      when sun is back,
      bathes
      in a holy water stoup.
      She’s you
      inside her lightless coop.

      May 6, 2011



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    445. Бурлацьке вино
      Як нап’ється відчаю струна
      вічного бурлацького вина –
      приголублю в пальцях нотну синь
      і роздам за так її баси.

      На заслуханім, на серці – шви,
      журавлина кров, нутро сови.
      Не порви їх, ніжно полосни...
      вітром зміни зв’язки у весни.

      Хай притихне дихання трави,
      розтечеться місяць луговий
      на непевний нотний стан цикад,
      згладжує октави під і над.

      Приголублено засне струна.
      Чавникам бурлацького вина
      хай добротними стають баси,
      у перешептах добродить синь.

      13 Травня 2011



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    446. Рань...
      Рань...
      на душі христово.
      Стрінув у серці Бога
      щирого і сумного,
      з перших, розп’ятих словом.

      – Тесле колиски тиші,
      гостра твоя теслиця.
      Він промовчав і вийшов,
      ніби з вогню церквиця.

      Гримнули двері висі,
      вікна замеркотіли.
      Янгол в мене дивився,
      мов крізь кольчугу – стріли.

      – Хочеш,– питав,– до Нього?
      – Вийди зі себе в спокій
      світлим, на зло убогим,
      стань животворчим соком.

      Синь...
      підбирав на кому –
      пнувся строфою далі.
      Ніжному й нечужому...
      море лишив печалі.

      З інших, речей забутих
      й рідних до посивіння,
      вирвав собі нечуте,
      здатне на омертвіння.

      І на краю долоні
      лодь загойдало світу.
      Довге моє безсоння,
      довше за видих світла.

      9 Травня 2011



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    447. Каркле з думок
      Гудуть рядки вірша – високовольтні лінії.
      Їх струм, за кліткою звіря, тремтить під інеєм
      забутого, прожитого, по буквi знятого,
      такого видного нічим і перейнятого
      мене.
      І нерв
      від рим кігтястих попадає в рай непрошений,
      де літо бабине вітрами не покошено,
      птахи води складами гам на дощ збираються,
      вмиваються у простоті і серцем краються
      на лет.
      Каркле,
      весна строфою золотою в сонці тріскає
      у темряві лакується і сохне мискою
      для місячного перекотиполе-яблука.
      За ним, убогий волоцюго-хисте, я блукав
      і крок,
      курок
      чи корок, щоб душа для істини відкрилася,
      давав мені добро і випинав у вилицях
      роками схожими, поношеними зливами.
      Крикливими для зору, a на слух – дратливими
      крильми
      пройми,
      поезіє, це небо, що бринить над інеєм.
      Хай осипається воно, папір осинює,
      переплітає несподіване із баченим,
      несе мене туди, де ще не страчено
      любов,
      або
      перебіжи – де не стікає сонце маками,
      де все за так, за все, що у словах проскакує,
      не дякують і не визбирують покришене.
      І літо бабине летить, де світ побільшено
      думкам
      і вам.

      4 Травня, 2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    448. Cocoon of Love or Кокон Любовi
      Shutting off
      the reading source
      for shadow movements,
      tired of daylong zooming
      under solar precipitation,
      a pair of double-glazed eyes
      droops down
      its aluminum lids.
      The king size world
      is lost in glance
      at a rose-petalled bed
      where two meadows
      melt in sweat
      and hearts’ duo
      reaches
      their point of confluent.
      Kisses,
      the groping flowers,
      pollinated by love butterflies,
      dance with passion
      spreading soft sighs
      through barren darkness.
      Over and over,
      quaff after quaff
      the nectar of lips
      tends to be engulfed.
      Felt deeply,
      the brightness of future
      moves ahead
      with increasing
      mattress recoiling,
      synchronizing it
      with walls'
      busy sound-munching.
      Pints of blood
      crave for a new circulation,
      splash body rhythms with warmth,
      and look for uninhabited pores.
      “Ommmmmm!”
      and a delightful silence
      creates multiple paths
      the new life could take.
      “Done” that can’t be undone,
      might be retried though
      or even ended.
      The obscurity weaves
      its stillborn web
      stretching it
      over interlaced bodies.
      Only
      first solar teardrops
      can lance
      the gossamer strands
      of
      created by love
      cocoon.

      May 2, 2011

      And in Ukrainin:

      Кокон Любові
      ------------

      Вимикаючи
      джерело для зчитування
      тіньових рухів,
      переборюючи втому
      від цілоденного увиразнення образів
      під сонячними опадами,
      пара подвійно-засклених очей
      обвисає вниз
      алюмінієвими повіками.
      Світ двоспально-королівського розміру
      губиться у раптовому завмиранні погляду
      на трояндно-опелюстковане ліжко,
      де два диких поля
      розплавляються у поті,
      а дует сердець
      досягає
      точки збігу обставин.
      Поцілунки,
      грішно-дотичні квіти,
      запилюються метеликами любові,
      танцюють з пристрастю,
      поширюючи тендітні зітхання
      крізь піснувату темряву.
      Знову і знову,
      спрагло,
      ковток за ковтком
      нектар губ
      податливий на захоплення
      і відродження.
      Відчуття глибини,
      світлого майбутнього,
      просувається
      зі зростанням
      матрацної віддачі,
      синхронізуючи її
      зі стінами,
      зайнятими перетравленням звуків.
      Пінти крові
      жадають нового переколування,
      захлюпують ритми тіл теплом,
      і роздивляються за незаселеними порами.
      "Oмммммм!"
      і зачарована тиша
      створює декілька ймовірних шляхів
      для нового життя.
      "Вже", яке не можливо перемовити,
      але правдоподібно – піддати повтореннню,
      або навіть обриванню...
      Безвісність тче
      власне мертвонароджене павутиння,
      розтягуючи його
      понад плетивом тіл.
      Тільки
      перші сонячні сльози
      у змозі перескальпувати
      осіле бабине літо,
      створеного любов'ю,
      кокону.

      2 травня 2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    449. An eyeful blink or Повне зору блим
      An eyeful blink
      shakes off the lunar stillness,
      saddles a skimpy snake
      of cigarette smoke
      and chains it limply
      to the lamppost light,
      freshly hung
      by the street
      fatalistic emptiness.
      All walls went gray,
      begrudged every moving shadow
      its mobility.
      Hungry for a sound,
      the reverberation
      of your watchful steps,
      they embrace
      your imagination,
      surround you
      by its digestive system,
      resembling a waterless well-bed.
      Try to whisper
      and
      the burnt clay will mutter back
      its lunatic elucidation
      of your murmured musing.
      Sense the breathing space
      between your scantly vibrating throat
      and these windowed brick stacks,
      protectors of diminutive tragedies
      and hoarders of seasonless warmth.
      Another blink,
      and your eye climbs up the wall,
      starts equilibrating
      on the verge of gutters,
      approximates the shape and size
      of your keyhole to heaven.
      Wow!
      Who is this milkman?
      Where his Milky Way leads?
      Who was milked, can you tell?
      Where and what leaks?
      Something irks,
      probably another question to muffle,
      a second to dissolve
      the serpentine breeding
      in the memorylessness
      of breezy air shift.
      Prolong the down side
      of blinking,
      close your eyes,
      test the tenderness
      of light,
      flatline
      the peaks and troughs
      of Universe.
      You are at the center
      of everything,
      hand-distanced
      with every ‘G’
      dreaming to be touched.


      27 April, 2011

      And in Ukrainian:

      Повне зору блим
      ---------------

      Повне зору "блим"
      струшує задеревіле місячне сяйво,
      сідлає видноребру змію
      сигаретного диму
      і приковує її вільно
      до ліхтарного світла,
      недавно завішеного
      вулицею,
      її фаталістичною порожнечею.
      Посивіли всі стіни,
      заздрячи кожній рухливій тіні,
      її мобільності.
      Голодні на звук,
      на реверберації
      ваших оглядистих кроків,
      вони охоплюють
      вашу уяву,
      оточують вас
      власною системою травлення,
      наносять схожості
      з обезводненим криничним дном.
      Попробуйте пошепотати
      і
      обпалена глина відбурмотить
      своїм лунатичним відгуком
      на ваше роздумливе мимрення.
      Відчуйте дихання простору
      між кволими вібраціями у горлі
      і цими провіконеними стосами цегли,
      охоронцями дріб'язкових трагедій
      і комірниками безсезонного тепла.
      Ще одне "блим",
      і очі пнуться угору по стіні,
      починають еквілібрувати
      на линвах ринв,
      оприблизнюючи форму і розмір
      вашої замкової щілини до неба.
      Ось це так!
      Ким є той чумак?
      Куди його Чумацький Шлях веде?
      Де то засолене море, ви можете сказати?
      Де і чому незалатаний його віз?
      Якась дратливість,
      ймовірно, ще одне питання
      для приглушення,
      секунда для розпуску
      зміїного потомства
      у безпам'ятті повітря
      при зміні його потоку.
      Затримайте затемнення
      при блиманні,
      змикайте очі,
      перевірте тендітність
      світла,
      випростуйте у кардіолінію
      піки і западини
      Всесвіту.
      Ви знаходитесь у центрі
      всього,
      на дистанції витягнутої руки
      з кожною точкою 'G',
      де мріється про дотик.

      27 Квітня 2011



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    450. Harvesting wits or Збираючи дотепний урожай :)
      Hearsays don’t read facts.
      They lend an ear
      and play by it,
      to the point, whither
      there is nothing to bend.
      After tanked up
      with a canister of stillness
      your illiteracy
      in sipping words
      out of scuttlebutts
      runs out of clues
      on how to fish
      in the poured in energy
      for hisses and boos.
      Momentarily amused
      muses call a consilium.
      Gathered
      they aspire to reach
      a frothy consensus
      on how to sooth
      your verdicts in labor.
      The best of you
      sidesteps,
      squints,
      and harvests
      wits.

      April 20, 2011

      And in Ukrainian:

      Збираючи дотепний урожай
      ------------------------
      (жартома)

      Балачки не зачитуються фактами.
      Вони обезватнюють вуха,
      бавляться з ними в імпровізацію
      аж до точки,
      коли вже немає що загинати.
      Опісля заповнення баків
      каністрою остовпіння
      ваша необізнаність
      з посьорбуванням слів
      просто з булькотні
      опантеличується
      фактом неспроможності вудкування
      у влитій до вух енергії
      шипіння, ойойкання і фекання.
      Думки моментально
      скликують консиліум.
      Вічем
      вони прагнуть осягнути
      пінистий консенсус,
      про те, як полегшати
      пологи вашому вотуму.
      Ваша краща половина
      обабічнюється,
      примружує око
      і збирає урожай
      дотепу.

      20 Квітня 2011



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    451. Веди мене
      Чого накоїв, що вчинив?
      Чим дихають твої вітри,
      хто збереже для них відрив
      з вакантних мушель, як від них
      ітиме за вогнями дим?
      Мене ж по натяку веди.

      Тепло тремтливе. У руках
      Любов зігрію я колись,
      де ще гойдання збереглись
      колиски світу. Зачекай,
      я знаю, я живий – ти тут,
      в дощі збираєш гіркоту.

      Долоні падають униз –
      покрова на пруги чола,
      де не засне ніяк хула.
      Ховаю жаль у плач без сліз,
      ці блискітки. Їх бальзамуй,
      в очах порожніх зазимуй.

      Попробуй сонце принести
      у срібно-місячнім ковші,
      надії – рани для душі,
      бажання зцілення. Зайди
      в це скоро, що зарано знов,
      мов кисень у голодну кров.

      Не дай затнутись, я затих...
      Oсічко, у затишші гри
      чим дихають твої вітри,
      з вакантних мушель, як від них
      ітиме за вогнями дим?
      Веди мене туди – де ти!

      19 Квітня 2011


      And in English:

      What have you done
      ------------------

      What have you done?
      What would you breathe
      from vacant shells
      to reckless winds
      when smoke is gone?
      I need at least
      a tint
      of hint.
      Oh Love,
      I’m used to chafe
      these trembled hands
      and share the warmth
      with cradled World.
      I know
      you wouldn’t leave...
      My pain expends
      in rains impossible to hold.
      Two palms
      are dropped,
      they shroud my restless brow
      and bury it
      in tearless cry.
      Embalm
      the angel sparkles,
      eyes in tow
      by emptiness...
      I’ll let you,
      try...
      to bring with every moon
      reflections of the sun,
      another hope to kill
      and will to heal,
      another soon
      too soon.
      Oh Love,
      you are
      my endless and revolving spin
      in once misfired gun.
      What would you breathe
      from vacant shells
      to reckless winds
      when smoke is gone?

      April 19, 2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    452. The Locoweed Datura
      Here,
      in a thorn apple orchard
      every nearby-river whisper
      catches its obscure tendency to melt.
      A colligation of daturas,
      the source of entheogenic mind,
      earned its name from long time ago,
      as an official weed of Jamestown.
      Its brighter side
      was thrilled to collect
      the honor
      to be crowned by shadows
      of lofty weeping willows.
      It licked peacefully and patiently,
      right from randomness of fallen tears,
      the after-rain quavers of leaves.
      The day was aging at a snail's pace,
      verging on an infant cloudlessness.
      Finally, its solar sweetness
      had reached the state of grace.
      Fermented in unrestrained sultriness,
      a golden drizzle of rays drifted away,
      bleeding in horizon,
      leaving up to the Knights of Darkness
      to shorten or not
      the wing flaps of a wind
      flying over coruscated river waves.
      What a sharp move!
      It was surgically precise
      in dissecting
      the senescent process of decolorizing,
      fading
      from “how-light-amber-corrodes”
      to “when-deep-silver-black-&-whitens”.
      The thorn apple orchard
      redrew its shapes,
      metamorphosed
      to moonflowers,
      where hell’s bells rust,
      devil’s trumpets wilt,
      and Jamestown`s roots
      prolong its dreams
      to the squeeze point
      of the river heart.
      Waiting for another
      feast during the mind plague...

      April 18, 2011

      Translation to Ukrainian:

      Чар-зілля Дурману
      ------------------

      Тут,
      у саду з колючих яблук
      кожен неподалік-річки пошепт
      виловлює потаємну властивість –
      танути.
      Дурманне віче –
      джерело ентеогенної думки,
      давним-давно дослужилося до злоязичного імені,
      проголошуючи себе офіційним зіллям містечка Джеймстаун.
      Його більш освітлене 'я'
      схвильовано зібрало
      честь –
      бути увінчаним тінню,
      піднесених вище колючок, плакучих верб.
      Воно спокійно і терпеливо вилизувало
      опади сліз – просто з їхньої випадковості,
      з оцього післядощового здригування листя.
      День старів зі швидкістю просування равлика,
      десь на межі інфантильної безхмарності.
      Нарешті його сонячні прянощі
      осягли стан благодаті.
      Після бродіння у нестримній задусі
      золотава мжичка променів повітрилась далі,
      кровоточачи обрієм,
      залишаючи для Лицарів Темряви
      важелі укорочення
      розмахів крил для вітру,
      що проносився над виблискуючими річковими хвилями.
      Що за різкий рух!
      Яка ж це хірургічна точність,
      що розсікає
      старіючий процес знебарвлення,
      розмивання відтінків
      від "як-світло-бурштинове-роз'їдає-іржа"
      до "коли-глибоко-сріблясте-чорно-відбілюється".
      Цей сад з колючих яблук
      перемальовує себе,
      метаморфізує
      у місячні квіти,
      де корозія покриває дзвони пекла,
      никнуть диявола труби,
      а коріння Джеймстаун
      простягає власні сни
      до ядушливого стиску
      у самому серці річки.
      В очікуванні наступного
      пиру під час наслання дурманної чуми...

      18 квітня 2011



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    453. Dots
      ...
      Dot... dot... dot...
      Three greetings
      to the newborn circles
      of creativity
      on the pristine whiteness.
      Words break the ice,
      they disfigure
      the surface of silent paper
      in order
      to ascertain a tall order
      for the sound’s
      disturbed
      and greedily dry
      dot... dot... dot...
      Ouch,
      my muse
      darts through the line
      and marks its territory.
      First notion’s boundary
      in the poem
      is on the dot.
      I let God
      live here
      and wait for you,
      for your will
      to take a breath
      and mimic
      my touchy wave
      of trembling lips.
      God can wait
      and burn the midnight oil
      forever,
      I am not.
      I am His time,
      dipped in the game
      of blowing off candles,
      where He suffocates
      every time
      I miss
      to spell out His message.
      This line
      is my,
      encrusted in ink
      and sealed with a kiss,
      light.
      It reflects the rhythm of my heart.
      It can throb
      only within the darkness
      of your pupils.
      Every circle echoed
      is ME,
      my dot... dot...dot...

      April 14, 2011

      Translation to Ukrainian:

      Крапки
      ------
      ...
      Крапка... крапка... крапка ...
      Три привітання
      для новонароджених кіл
      творчості
      на незайманій білизні.
      Слова пробиваються крізь лід,
      вони спотворюють
      поверхню мовчазного паперу,
      аби
      встановити високий порядок
      для звуку,
      порушеного
      і жадібно-сухого,
      точкою... точкою... точкою...
      Ой, леле.
      Моя муза
      проснеслась стрілою по рядку
      і помітила свою територію.
      Перше поняття обмежилось
      у вірші
      точкою вчасно.
      Я дозволив Богу
      тут жити
      і чекати на вас,
      за вашим бажанням –
      перевести подих
      і промімікувати
      мої вразливі хвилі
      тремтячими губами.
      Бог може чекати
      і спалювати ночами
      власну невтомність
      вічно,
      я – ні.
      Я його час,
      проникнутий у гру
      задування свічки,
      де він задихається
      щоразу,
      коли я помиляюсь
      оголошуючи його повідомлення.
      Ця лінія
      є моїм,
      інкрустованим у чорнилі
      і скріпленим поцілунком,
      світлом.
      Вона відображає ритм мого серця,
      котре може пульсувати
      тільки у темряві
      ваших зіниць.
      Кожне відударне коло вторить –
      це я,
      моя крапка... крапка... крапка...

      15 квітня 2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    454. The future of right now
      It seems
      I am the future
      of "right now",
      living in my inked thoughts,
      not far behind
      the lines you've just read.
      Somewhere
      a sharp eye
      will nail a cross
      in the poem
      for checking out its focus.
      Cerebral waves
      would need to waste
      one or more of its gapped
      and treasured paths
      in order
      to cling together
      those,
      passed by
      and blighted
      in its contemporariness,
      petals of my heart.
      What a paradise is here,
      in you!
      Show me your garden.
      Please.
      Do you sense my steps?
      I am this
      wind of silence
      walking on your shivered grass.
      Pale and smiling,
      in haste to touch
      your growing curiosity
      I will lose all my petals
      and what is left
      is destined to be
      your smile.
      "Farewell" to the petals
      means "hello" to
      the first line I penned
      for yet another “right now”...

      April 10, 2011

      Translation to Ukrainian:

      Майбутнє тепер

      Так здається –
      Я майбутнє
      того, що "тепер",
      котре мешкає у моїх чорнильних думках,
      не далеко позаду
      рядків, прочитаних тільки що вами.
      Десь
      гостре око
      приб'є хреста
      у вірші
      для перевірки своєї уваги.
      Церебральні хвилі
      нестимуть необхідність втратити
      ще одні або декілька своїх прогалин
      і заповітних шляхів
      аби
      зчіпити цупко разом
      ті,
      пролітаючі мимо
      і знівечені
      у власнім сьогоденні,
      пелюстки мого серця.
      Що за рай тут,
      у вас!
      Покажіть мені свій сад.
      Будь ласка.
      Чи ви відчуваєте мої кроки?
      Я – ось цей
      вітер мовчання,
      що крокує по вашій тремтливій траві.
      Блідий і усміхнений,
      у нашвидкуручному бажанні торкнутися
      вашого зростаючого зацікавлення
      Я втрачу всі мої пелюстки
      і те, що залишилося,
      стане
      вашою посмішкою.
      "Прощання " з пелюстками
      означає "Привіт!"
      першому рядку, що написав
      для ще одного "тепер"...

      13 Квітня 2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    455. Настояне на вистотi
      Я проникаюся у гру наливу, ти – броди.
      Стає так солодко, немов у паморозі грону.
      Міцного і добротного себе – не розведи,
      твоє, настояне на вистоті, хай Бог боронить!

      І послужи для розуміння істини плечем,
      розмову проганяй, здувай тривоги павутиння.
      Повітря в легеневий міх несковано стече,
      прорветься на пороги скронь у вихорі прозріння.

      О крапле спрагла, небом поділись, вбери думки –
      дощі жалю і прикрощі, що розстелились настом.
      І грішному мені сходи, немов сніги, з щоки.
      Коли проник – не дам я глибині твоїй пропасти.

      І у проникненні, у грі, при охмелінні чар
      поезія згорить у танці вітру і осоння.
      Оте космічне і легке – післясловесний гар –
      твоє, настояне на вистоті, хай Бог боронить!

      8 Квітня 2011



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    456. Золотi уста
      Золоті уста – коли хоронять звук,
      а поховане лежить, мов карта бита.
      В недомовленні надії оживуть,
      розтечуться видноколом ненадпитим.

      І застигне у непевності земля,
      тільки й світла, що свіча із потойбіччя.
      Не народжені слова, не битий шлях.
      Чиста совість і невоскове обличчя.

      Словники ще не пояснюють тебе,
      не здирають у анфас на біс новини,
      і не патрають рибини слів на `б` –
      Бог бідує, бо болить... Не як за сина,

      Він гадає, бо не знає вибір твій –
      ще не вчинено ані добра, ні лиха,
      хутко кинуто до ніг дороги дві
      і наказано церквам – кадилом дихай!

      Мов на кіл, настромлена на погляд, вись
      стисло видихне бажання звеличати
      глибину свою. І на крилі сови
      стане вічність перші зорі колисати.

      І знайде сміливість – легко розійтись.
      Хай затужавіле храм у серці зводить.
      Золоті уста – коли нема куди
      йти дощу зі слів... і набирати воду.

      7 Квітня 2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    457. Не так
      Не так легко – скільки взяв до голови,
      а тепер – хоч бийся в груди, а лови
      звірину, що топче серце кожну ніч,
      залишає недотопчене мені.

      Не так вітру – скільки піни з перемін,
      просто з моря, що по вінця чаш колін.
      Терня світла. Біль по пам’яті гребе
      сіно слів – суху потраву для небес.

      Не так стріхи – скільки втіхи у сльозі
      від пера – чорнильного гасила зір.
      Хай стікає паперова білизна,
      проступає крізь безмовність чужина.

      Не так плахи – скільки розмаху й біди.
      Знав би де – не клав би голову туди.
      Очі світу – і для круків і для ніг,
      повен рот набрав дощівки… і побіг.

      Як-не-як – поета видно по віршу,
      але я – не він, бо римами грішу.
      Не так риму – скільки скошене прогріб,
      аби вам – на око, Богови – на хліб.

      6 Квітня 2011



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    458. Бiля брам лiкарнi для душi
      Біля брам лікарні для душі
      янголи, перебрані за вбогих,
      простягають неба далечінь
      поглядам затупленим під ноги,

      вирокам закинутим й мутним,
      виродкам зухвалим і безшиїм.
      Очі наливаються лиш тим
      що, коли не вб’є, до п’ят прошиє.

      Сонце відмальовується знов,
      тінню висихає посходинно
      і сіріє на очах панно
      матері навколішках й дитини.

      Мамин хрестик у руці живе,
      дихає крізь пальці. Серцем трусить
      дзвін монет... чіпляє за живе
      вулицею бавлений Ісусик.

      Проминає променадно люд,
      псячі очі стережуть і гоять
      вірністю з добротного жалю,
      мов земля присіла під плитою.

      Шість очей, шість вогників надій
      ділять сирість, поділяють ласку –
      мідних крапель плюски золоті,
      проблиски душі з-під криги маски.

      Назбирали милості на хліб,
      буде свято під мостом без столу...
      В кузні серця світло й ковалі
      ніч куватимуть для неба голос.

      5 Квітня 2011



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    459. Trails of stars
      Trails of stars live in the rusted bucket
      crammed with larvae,
      leftovers of wind,
      and a week old rainwater.
      Racing in a puddle,
      a bevy of crazy frogs
      roils the watermelon shape of moonshine.
      A sound of serpentine water passes
      nearby hunted and hunters.
      The redneck creek
      is a true heaven
      for flocks of flies, vicious mosquitoes,
      and out of basement crickets.
      Green cannons of grass shoot firebugs.
      Even so, the war is obvious
      no enemy casualties could be confirmed
      by the gossips of wandered about waft.
      Once more the formula of harmony is balanced
      when the waft persuades the trails to rumple
      in the livinig water-mirror.

      Translation to Ukrainian:

      Сліди зірок проживають у заржавілому відрі,
      набитому личинками,
      недоїдками вітру,
      та, постарілою за тиждень, дощівкою.
      Зборище прикумкуватих жаб
      змагається у калюжі
      у каламученні,
      схожої на кавуна, постаті місячного світла.
      Звук серпантинно пробігаючої води
      проходить поблизу польованого і польованців.
      Бурчак, схожий на ледацюгу-селюка,
      дихає правдивим раєм
      для зграї мух, злосливих комарів,
      та підвальних цвіркунів.
      Зелені гармати трави стріляють світляками.
      Війна стає очевидною,
      хоча кількість жертв неможливо перевірити
      у плітках, блукаючого обабіч, леготу.
      Ще раз формулу гармонії збалансовано
      цим леготом,
      що переконав давні сліди стрепенутися
      у живому дзеркалі з води.

      1 Квітня 2011



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    460. Перо торкнися слiв
      Перо, торкнися слів,
      в них оживе душа
      стокрилих павутинок з ‘і’,
      задутих перших ‘ша’.

      А вмієш – помовчи,
      а ні – то розчорнильсь,
      клади до уст – речитатив,
      а під подушку – вись.

      Як хочеш – розумій,
      а можеш – не питай
      за сонцем. По сумній сурмі –
      лиш пам’ятна плита.

      І в пам’яті оцій –
      карбовані роки,
      любов, амінь з кадил отців,
      і кожне ‘на’ руки.

      Попросиш – совість май,
      а маєш – поділи
      себе між небом і всіма,
      а серце – на "коли".

      Нехай приляже день
      на янгола плечі.
      Перо, перебіжися, де
      ніхто не брав ключів.

      30 Березня 2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    461. Просто неба нагота
      1.
      Просто неба нагота,
      просто неба благо так.
      Благо так – нема куди
      йти дощу. Не до води
      доведи його – до сліз,
      аби він у серце вріс
      і наніс мені тривог,
      ваготи в моє єство.

      2.
      Хай позакипає ртуть,
      янголи себе скубуть
      і сідає їхній скуб –
      там, де рай у пеклі губ
      зрубано. Пішов на пал
      у грудневих барвах ‘па’.

      3.
      Сльози – грудочкою сіль,
      хто вас розкидав на сніг
      і пропалював у сні
      ‘так’ утраченій весні?
      Ось вона – пробила як –
      ближче ‘ти’ і глибше ‘я’,
      краще слів, влучніше стріл.

      4.
      Вен моїх здичілий Ніл
      вибився, тече і тче –
      тінь від сонця на плече,
      інь із янь. Де низзю – вись –
      хрестиком – моє ‘колись’,
      маками – нитки й моря.

      5.
      В подиху світи згорять –
      стане вітру на порив.
      Скільки ніжності в кори.
      Серцевини не чіпай,
      це беріз плакучий рай.
      Рік у них кільцем пройшов,
      вістрям виплакалась кров
      і з-емалювався день.

      6.
      Замалюю в серці те,
      що з молитвою не йде,
      що питає не мене –
      як наструнчити мій нерв,
      як зодіти в гіркоту
      просто-неба-наготу.

      29 Березня 2011



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    462. Наброски мечты
      На бумаге – наброски мечты,
      мелкий дождь и глагольный пустырь,
      а на нём только дым, да тоска
      за усопшей рекою виска.

      Срисовал бы заброшенный сад
      с еле-стуков, ресниц и оград,
      но туда со строкою нельзя –
      ветки тощие сердце пронзят.

      Колокольные звоны хлебал.
      С колокольни души – всё – хлеба.
      А над ними моя синева –
      журавлиная кровь и молва.

      Есть награда для сердца – плечо.
      Мне от мысли уйти б – горячо.
      Что же делать с кричащей строкой
      и дрожащей от неба рукой?

      25 Марта 2011



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    463. таки скотитися
      таки скотитися де глибше де любов-
      не коло вибите із колії надії
      таки знайти в собі де плаче часто Бог
      за одинокий світ і за пекельне "тлію"

      побачити себе не цвяхом на хресті
      здаватися не тлінним не рабом ікони
      а розтектися денним світлом у куті
      кути спалити по самі небесні крони

      і дихати як сипляться з дощів церкви
      вдавати глибину в затяжках легеневих
      ставати рідним болем у чужому "ви"
      пустельником мандруючим по серцю лева

      і так світитися неначе світу брак
      і так любити кожну мить за мить завмерлу
      мені не світить вигасати де вже пак
      коли у грудях бій
      ...коли до неба жерла

      24 Березня 2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    464. Gaudi of my rhymes
      Take a look, you missed a spot
      hunting down for fun my echoes.
      Check it out, the spot is odd,
      Gaudi of my rhymes and black holes.

      Rootless souls and ruthless quest…
      I believe in recreation.
      I believe, each chance is last,
      taken… leaves reverberations.

      Feeling low while reaching high,
      giving you a smile to break it.
      Wheels shall spin and “bye” says “hi”,
      breaths are born for steps were taken.

      Cut it down, it will grow back –
      all your corners, dust, and stories.
      Yellow ribbons fade to black,
      burnt to ashes, jig’s up, Glory.

      March 24, 2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    465. Сонет XXXV
      Могильник сонячного вітру – Місяць.
      Йому Земля нагорне тіні доста,
      над брамою небесною повісить
      розлогі роги. Хай спочинуть кості

      і табуни молодняку розмісять
      Чумацький Шлях. Колискою для брості
      хита натхнення клекоту на стрісі –
      збагни – як лускає зима зі злості.

      Вивужується в серпантинній ниті,
      на днях відлебеділа, пісня скресу.
      Душевний крик від снігу відшептали

      шпаки. Ці чорнокнижники маститі
      вчинили галас у зеленій пресі –
      тепло вже так давно не лопотало.

      22 Березня 2011



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    466. Сонет XXXIV
      В золі немає зла – вогнями змилось.
      Хрестоматійний дощ, кошерні хмари
      насичені тривогою, де милість
      видушує собі життя на кару.

      Вітри розщедрені, дарують хвилі
      скелястий берег і розбиту старість.
      Чаїне серце не за нею квилить,
      воно у відчаї, бо жде удару.

      Роздмуханість. Пасу зірок отару
      і заганяю їх то в океан, то глибше.
      З-за весел берег не встеріг – він всівся,

      неначе куриво в безлюднім барі.
      Безмежний простір, у якому дише
      могильник сонячного вітру – Місяць.

      18 Березня 2011



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    467. Sonnets XVI-XX
      XVI.

      Feel Poetry... don’t touch a word... just painted...
      gain gravitation in the heart of Mecca,
      the resting place for Kaaba. Sun has fainted.
      A lucky coven cooks for stars a blackout.
      I keep a tomb of IMHOs barely sainted
      and follow accolades, the days to reckon...
      When haloes are effloresced and untainted
      the scent of love is stronger than a second.
      And yet no coffin has been chiseled quickly,
      no ersatz word can hide in grin its weakness.
      The verse is made of fire – choose a keeper
      for burning notes of pain. This music’s prickly,
      but, if you look above your sheltered bleakness,
      the sky is sowing rays, an eye roots deeper.

      December 28, 2010

      XVII.

      The sky is sowing rays, an eye roots deeper,
      exploring gaps between “I’m here” and wilted…
      It seems no time for shades to dwindle steeper
      for leaves stop dancing twist, their death is quilted
      and xanthous to the bones. A breathful Dipper
      draws out the painful words and leaves them stilted.
      When dreams lose walls they could be seen as strippers.
      When whiteness covers dirt, a wind pleads guilty
      to nebulizing, lighting out for breeding.
      Impelling souls, it marks its changeful margins
      with striking blows and a minuscule fairness.
      How’s good your “good”? How many “byes” succeed it?
      The face of mine, a minefield, stays lethargic.
      Catch Lethe’s flow in veins with your awareness.

      December 30, 2010

      XVIII.

      Catch Lethe’s flow in veins with your awareness.
      You are as good as word, don’t mince it loudly.
      Arenas burst into "ole" in earnest,
      an eye turns urge-to-kill to stone and proudly
      burns banderilla pain with kitschy dearness.
      You let me out to bleed while wrath is huddling,
      awaiting for the cleanup of this smear mess.
      My hooves are tied and blood is muddling.
      Expected Death spits spiteful entertainment,
      the time was right… to meet it at the center.
      Adrenaline has rushed to claim its trophy.
      It pays for madness. What a huge attainment!
      Corrida waits. No time to gray, just enter!
      The point’s cold and piercing... in the offing.

      February 7, 2011

      XIX.

      The point’s cold and piercing... in the offing
      where gleams can reach and scratch a worn-out tsata*
      of endless lands. Beneath the crown’s an orphan,
      deep-dreary face of sky, alike Erato*.
      It wasn’t iconized since Lears lay coffined,
      dissembled as the light on quotes. Its status
      is known to true believers, they so often
      reveal it through their tearful pain and gratis.
      If soul and heart could have a hole-less pocket
      filled up to brim with singing and blue flowers
      where would I find rubatos* steeped in gossips?
      For all I said I made a crib to rock it.
      For all I know it’s worth to hear and scour,
      catch last exhales of everlasting tocsin.

      *tsata - an old gold or silver ornament attached to the oklad (decorative metal cover) of an icon, near the neck of the figure
      *Erato - Greek myth the Muse of love poetry
      *rubatos - rhythmic flexibility within a phrase or measure; a relaxation of strict time.

      February 8, 2011

      XX.

      Catch last exhales of everlasting tocsin.
      The fire tide is up to wash a flesh out.
      In this reciprocation it’s outfoxing
      an urge to stop its tongues to spread an ash sprout.
      The speech is free to use by smoke as toxin,
      it leaves behind a cinder dune rehashing
      a purgatory act with all its moxie.
      Where is the guard with wings? The wind is stashing
      its bitterness in bells’ still starving tummy.
      The screech is worn, beyond the recognition…
      A soul is pinned as butterfly by rightness
      on sky-rich epaulet where stars are crummy
      for body-arsonists. Perfecting your contrition,
      dispersing presence of the pain feel brightness.

      February 9, 2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    468. В мир касаний
      Слезливость дней и рыхлость отношений,
      костлявость мысли, пойманной на слух.
      Знакомства дым глотают жадно вены.
      И там, где он – быть суждено теплу.

      Кругами – вздор и травля за шагами.
      Пари, пиры, перо – следы чернил
      видны на сердце, оживает камень
      и память бесится, что сохранил

      дождливость глаз, нетленность расстояний,
      в твоих руках стремление уйти.
      Но пальцы просятся в тот мир касаний,
      где столько грёз и Млечного Пути.

      16 Марта 2011



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    469. Присмак страти
      I.
      Не встигло світло збігти з черепиці,
      заледво тіні зняти зі стіни,
      як завіконня, у котрім не спиться,
      злітало ширмою, стинало сни.
      На двері і на ключ надії мало.

      Вина вчорашнього добротна сухість
      блукала піднебінно. Далебі,
      хто вчора бачив дно – той мало слухав,
      заливши море істини собі
      у темні порожнини міжпідвалин.

      II.
      На площу більше прибувало люду.
      Стікаючись на барабанний дріб,
      вони вируслювали звідусюди.
      Соли і квась, видовище за хліб
      приймай і забавляй глумливе око.

      Вели мерця, душа за ним – у п’ятах
      плелась, у кроці колисала тінь.
      Вели, кляли, видушували свято
      із постаті. На тлі відлуння стін
      покора перейшла у жвавий докір.

      III.
      У ката на плечі присіла згуба.
      Закочене підліктя різника.
      Ударило затишшя перед зрубом,
      бо вище голови знялась рука,
      вбиваючи бажання лити осуд.

      Коли, кому й за ким – зола і фенікс,
      відроджувати біль, посісти трон,
      по праву стати смерті нареченим –
      відкрити їй лише своє нутро.
      Ніхто вже не дивився, навіть косо.

      IV.
      Таке відлюддя – хоч бери і вішай
      нестримність уст на вичити очей.
      Підлезий світ ожив, ставав теплішим,
      це мить, коли любов не запече,
      а виїсть душу і погасить пекло.

      Губителю, ви кров із рук не змили,
      на Боже клали праву і клялись
      так пристрасно й до запаху могили.
      Над вами клекотіла гніву вись
      і роздавала чужину лелекам.

      V.
      Надулися думки. Легені впали –
      повітря зникло і забрало "чук...",
      б’ючись у ляпасах об люд відталий.
      В калюжу із червленого дощу,
      крім голови, загрузло зазирання.

      Нелегко бачити на серці шрами,
      ще важче – залишатися у снах
      зашклити небо у зіничну раму,
      до піни в роті побороти страх
      і щохвилини ждати мить останню.

      VI.
      Новини прогоріли язиками,
      димілися чутками, та внесли,
      від крові теплий, коректив. Регламент,
      вдавав небіжчика. У гул незлий
      дзвіниці кинули тривожний колот.

      І той губив луну, чіплявся мурів,
      до нитки пробирав, у горлі груз,
      вдягаючи обличчя у похмурість,
      ладнаючи гортань під іншу гру
      і замикаючи думки у коло.

      14 Березня 2011



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    470. До народження щему
      Іще не народився щем і гам.
      Плече – притулок янгола й дрімоти.
      Не вигоїти поцілунку, дотик
      повідганяє смерть свічним богам.

      Висмикую перо. Мій янгол спить,
      нехай воно вбере білила тіла,
      небес, де терпкість вин відлопотіла,
      для воркування не знайшло крупи.

      Тривог пергамент вимок у смолі
      і літери на нім не засихають,
      вони насіння яблуневе раю
      у незашитих ранах по крилі.

      Втекли слова півпошепки туди,
      де спорожніли мушлі. Влите море
      сумного нині і святого вчора –
      то музика дощу без нот сльоти.

      Все дихає тобою і на ‘ти’,
      і наганяє хвилі – проростає
      спокуси передвісник, грішних таїн.
      З нікýди в нíкуди йому рости.

      Сольфеджіо для серця – ‘до’ весни,
      у ньому розпускаються обійми.
      Приходять сни і притихають війни –
      ми віднаходимо себе у них.

      10 Березня 2011



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    471. Я пригостив тебе дощем
      Я пригостив тебе дощем,
      коли до серця сіль чумачив.
      І ти прокинулась і плачеш,
      питаєшся мене про ще.

      Я перейшов тебе убрід –
      води наніс за мною вітер
      і так хотілося пригріти
      те плазовиння – серця хід.

      Я розв'язав тобі кінці –
      до ліній рук вносив крислате...
      Мене так легко нанизати
      на сповідь моря по щоці.

      Я охрестив тебе "Мій Щем" –
      в координат згоріли вісі
      і крил примножилось до вісім
      за серафимовим плечем.

      9 Березня 2011



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    472. Вкопаний страхом до скону
      Вкопаний страхом до скону,
      а ні-на-п’яддю – у рів,
      я окутів, мов ікона,
      порохом дихав і зрів.

      Куль у пориві тривкому
      мертво кропило стискав.
      Хай стане п’яді нікому,
      зацепеніє рука.

      Неба наповнені ясла,
      душ пересохлих фураж.
      Ніч припастú і припáсти
      там, де Господь зазира.

      Там, де є сили боліти,
      рани зціляти вином.
      Ким я ставатиму світу,
      як припаду на клинок?

      Вбитим, що бився у груди –
      тут не пройти ні на п’ядь.
      Зірку, пагонну приблуду,
      хай розпинають... Висять

      старість – брязкучі медалі,
      крові ковтки – ордени.
      Там, де найбільше проталин,
      сходить саркома війни.

      Вітру відправа – ні дзвону,
      так засипається рів...
      Серце моє нерухоме
      з болю, котрий не згорів.

      8 Березня 2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    473. Сонет XXXIII
      Відспів, бракує смерті три до літа,
      сухої крейди вівтарю навколо.
      В такому храмі гріх не відмолити,
      коли не 'ха' дзвінке, то дзвону холод.

      Затесані думки і вістря-митар
      збиратиме до сліз осиний колот.
      Колом осиним нажививши миті,
      розпопелятиме піднятий голос.

      Бо він лежав не там, де легко брати
      на душу гріх, для серця кров і стріли.
      Куди такому підійматись? Милить

      його промовне. Хто жевріє – втратив
      спромогу розродитись розгорілим.
      В золі немає зла, воно вогнями змилось.

      2 Березня 2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    474. Сонет XXXII
      Оповіщайте серце ледь відтале!
      Немов зі шпальт, моя любов не сходить
      із розуму. Проталинами далеч
      веде і просить милості в погоди.

      Даруйте ви йому, що не застало
      розпущених небес і їх приплоду,
      річок вогню з пегасового шалу.
      Даруйте зайву мить, коли не шкода.

      Бо роздароване, як діви цнота –
      пиши пропало, а на думці – млосно,
      є хить, нема того за чим жаліти

      і повкладати зграбно струни в ноти.
      У домовині лютий високосний,
      відспів, бракує смерті три до літа.

      16 Лютого 2011



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    475. Making waveless seas
      More waves, those fondlers tangle us at sea,
      inside avidity, with susurrus and lewd.
      We trust in our wings and set the scene
      for oars of kiss to soak in lust, the night to hue.

      Young dawn, he keeps his senses to the ground,
      paints reveilles with bird-of-passage brush.
      Spellbound, we barely breathe and move a sound.
      We are a string without a finger, notes and hush.

      The poetry, she’s born in lashes’ flight.
      Her feathers learn to glide and leave behind goose bumps.
      When spring is reached and seamless to indite
      the eyes believe in touch and hearts are starved to pump.

      In every move we feel the urge to shrive,
      to bloom in twirled caress inside this blindfold nook
      for words won’t take us further than a jive,
      a tear would not retain this fairy-tale by hook.

      Just catching breath and making waveless seas...

      February 14, 2011



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    476. Зголублено-розгублено
      Зголублені, розгублені від хвиль
      гарячих колисанок занебесних.
      Ще крила нам не зраджують, і хміль
      не відпускає з рук
      цілунку мокрі весла.

      А ранок пробивається з вікна,
      пробудження пташиним гамом пише.
      Заслухані, і дихається нам,
      немов тонкій струні
      без пальців, нот і тиші.

      Поезії політ почнеться з вій,
      злітатиме вона неначе пір’я.
      Коли весна – летиться легко їй,
      від легкоти очам
      спокійно так, що вірять

      у те, що сповідає кожен рух
      і сповиває дотиками ласка,
      її до себе сни не заберуть
      не втримає сльоза,
      звикаючи до казки,

      зголублено-розгублено від хвиль…

      11 Лютого 2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    477. Я згадую тебе
      (Пісня)

      А небо забере коли ще є куди
      і тягне глибина коли не знає звідки
      набрати плюскоту і чистоти води
      і зріти зорепад росою просто з квітки.

      Приспів:
      Я згадую тебе, смакую ніч.
      Ах скільки того сну
      за літо недопито.
      Так солодко до гіркоти мені
      за згублену весну,
      пригублене, пролите...

      І з того світу, де незбирані меди
      на полі почуття, уста – єдині свідки
      додотику, довершення і див,
      коли пташа тремке не вилітає з клітки.

      Приспів

      Крім тебе вже нема на карті серця місць,
      де б сонце нанеслось і місяць перебився.
      Не вкоротити нам життя оцій зимі,
      мов папороті – цвіт. Наш світ вже облетівся.

      Приспів

      10 Лютого 2011



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    478. Jam in connectivity
      We’ve nothing in common
      except not making a common sense.
      Come on, two cuckoos in the nest,
      stop living in cloud-cuckoo land.
      I swear to not swear,
      you wear nothing
      persuading me to play your game
      “Who’s the boss of a situation?”
      The price is too scrumptious
      to not let you win.
      The choice is clear
      as a shot of vodka into a head –
      to go to bed with the chicken
      or a chick. Who wants to bet?
      What a madcap approach
      to possess, to claim ownership
      of the most intimate moment
      during bed-wars.
      Do you remember me
      playing a purring cat
      chasing a naive member of the fun club
      for lovers of gratuitous cheese?
      The game is over.
      Just one more inhalation of each other
      and tapping on own feelings,
      converting the ashes into memory,
      blowing smoke, our minds and cools.
      Lastly, the night jumps out of my shoulders,
      but you are still there, on the honeycomb.
      Honey, I will stand for you as a wall.
      It is always safe to shout, and shoot
      from behind me
      your bolt, wad, and mouth off,
      my plans down in flames.
      I’m not your mooove-mood,
      nether a chameleon
      who changes its colors
      whenever your nails crave to be varnished.
      We are diamonds in the rough,
      take it or leave it crownless.
      I’ll keep my eyes peeled
      for the effort made
      to cover the world I’m used to
      with your papilionaceous nimbleness.
      And when you go against the grain
      think about a core,
      the time when the bark was young,
      and a touch, grabbing the sky,
      pumped love through every vein.
      And when you pour out your soul
      make sure that
      borscht have already left a plate
      or you are going to take a shower
      right after the bed-war brought a chance for peace,
      high vulnerability, and come-in-without-knocking access.
      When I am a pocket you are money in it.
      If I can move you could sting.
      I’m your chillness and you are a river ice jam.
      What a couple to match!
      A chalk with the circle around the word “home”,
      a caterpillar with butterfly,
      a bird with coop latch,
      flour with the dough for baking,
      an empty space with young wind,
      your smile with my solo.
      We are two electro-magnets,
      plus-to-minus,
      when the power is on.

      February 8, 2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    479. Bloody-wet
      Bloody-wet,
      soaked to the skin,
      to the worn hung-by-thread.

      Dancing snow
      touches and melts
      as first kiss or last “no”.

      Winter comes
      blessed in disguise
      and takes over my home.

      Lips don’t care,
      swing by all means,
      they are sultans of swear.

      On the move
      words brave like swords
      for their miss can be proved.

      Truth in wine
      blamed for headaches,
      but reflects God as trine.

      Bloody-cold,
      Eden’s cutdown,
      cross on sale, and all told…

      February 4, 2011



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    480. Свiтлою пам'яттю * Светлая память * My joyful chord
      Свiтлою пам'яттю
      ----------------
      Рими хвилюються, строфи кричать:
      "Світлою пам'яттю – радість тобі!"
      А посміхається сонце з меча –
      янголу ясно і усно трубі.

      Мідність розсипана. Тільки не я –
      джунглі юрби проковтнуть втікачів.
      Чуйність і вірш, як зап'ястя і цвях.
      Іній клітинний. Лягає – мовчи.

      Час накопичуй, повітря і жди –
      хай поласує думками твій жах.
      Небо під лезом – мені би туди,
      де за душею злітає олжа,

      світла бракує, прогалин в собі,
      чим відсікати, з якого плеча...
      Янголу ясно і усно трубі –
      посмішка сонця втікає з меча.

      Светлая память
      --------------
      Строчки волнуются, строфы кричат:
      "Светлая память, отрада, тебе!"
      Мне улыбается солнце с меча,
      ангела губы прижаты к трубе.

      Медные звуки бросаются врозь,
      в джунглях толпы не найти беглецов.
      Чувства и стих, как запястье и гвоздь.
      В клеточный иней одето лицо.

      Время накапливать воздух и ждать –
      пусть наслаждается мыслями дрожь.
      Небо под лезвием – мне бы туда,
      где за душой осыпается ложь,

      нечем восполнить жизни пробел,
      не по чему рубануть сгоряча.
      Ангела губы прижаты к трубе,
      солнце сбежало улыбкой с меча.

      My joyful chord
      ---------------
      Lines of worry, stanzas’ cry,
      "Rest in peace, my joyful chord!"
      Angels licked their lips and piped,
      rays reflected in the sword.

      Brassy sounds were wind-exhaled,
      jungle crowds had swallowed them.
      Sense to verse as wrist to nail…
      Cells are dressed in rime. I am

      hoarding air and show supine
      weakness in a trembled mind.
      Skies beneath the blade are mine.
      Over there the lies shall grind,

      nothing seals the gap of life,
      nothing stands behind a word.
      Angels licked their lips and piped,
      for the rays slid down the sword.

      1/2/2011



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    481. Виртуация
      I.

      Эту панельность женщин и стен
      с Божьего сервера город скачал.
      “Мы вне обиды” – пел тесноте.
      Мы вне себя, если вход без ключа.

      В битах и байтах гласность раздел,
      стих выжигая на диске Луны.
      Мастер нажатия кнопок, ты где?
      Рушится мир виртуальной страны.

      II.

      Вирусный червь, отъедаясь в метро,
      с ветки туннельной сдувая шрихкод,
      переварил вновь усталости ток
      и перевёл на безмолвие легко.

      Эти ресницы рекламных щитов
      ночь не сомкнёт, но глазами не съесть
      жёсткость бумаги и краску. Зато
      есть право верить и шанс не подсесть.

      III.

      Не по карману мне пища богем.
      Если не сплю, то не делаю вид...
      Тонкость иглы не решает проблем.
      Вот ваше детище – лес пирамид,

      поприще ртов, что себя продают
      чаще за лай и любезность царей,
      чем посвящая лакейский свой труд
      тем, кто бы жизнь эту сделал добрей.

      IV.

      Память хранит завещания код.
      Только забыты пароль и ходы.
      Бегает мышка. Глаза, словно кот.
      Дождь проводной. Интернетной воды

      полная сеть, но ни грамма души.
      Ночь просидел у окна и ловил
      жёлтые смайлики в папку-кувшин,
      капли глотал виртуальной любви.

      V.

      Стойка, как стройка – стой или строй
      взгляды на жизнь при желании выжить.
      Сколько стремлений, лжи за игрой?
      Если б не ночь, Бог казался бы ближе

      тем, кто мечтал быть Им для других
      глобус пытаясь поймать в свои сети.
      Есть у поэта родина – стих,
      где проживают Правда и дети.

      26 Января 2011



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    482. З неба вигнана вода
      З неба вигнана вода.
      Де його не брак,
      там душі не прикладай,
      а займай за так.

      А незайманим, воно
      ще не знає слів.
      Назбирав їх на вінок,
      безголосся сплів.

      В отакім забутім 'я'
      перейшов себе,
      де росло моє ім'я
      терням до небес,

      де гуділа на медах
      літія бджоли.
      Що дорогою згадав,
      сніг не забілив.

      Хай купається в смолі.
      З Божої іскри
      розпалю я переліт
      для пришитих крил.

      Не знайду собі кута,
      вигадаю крок.
      З неба вигнана вода,
      з дихання зірок...

      6 Січня 2011



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    483. Сонет XXXI
      Зірвалась мрій кульбабна парасоля,
      то й висота здавалася легкою
      в роздутих вимірах п'янкої волі.
      Папірне небо обвела рукою.

      Боги списали душу слів, та колір
      не розбереш. Хто з них благав, хто коїв?
      Письмо густіше там, де є ще поле,
      проведене на око, мов для бою

      і тиші, що рядками входить в тіло,
      бо вже сміливість підросла розкути
      себе у слові і скидати далі,

      аби думки біліли, та не тліли.
      Сонетні надра, вибухом спокути
      оповіщайте серце ледь відтале.

      31 Грудня 2010



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    484. Коли б себе не сповiдав
      Коли б себе не сповідав –
      надієшся на біль.
      Сльоза у слові – не вода,
      а за любов`ю – хміль.

      В собі тебе договорив,
      але не замолив.
      Коли згораєш – догори
      підносишся – коли...

      У цьому зведенні “на ні”
      тепла не розгуби.
      Переклади його на дні
      і знову наступи.

      Розбите небо наших мрій
      на щастя, та не руш,
      його сльозою відігрій –
      відлигою для душ.

      Хай розтечеться ранню синь
      і захлеснеться ніч.
      Розтане серце – віднеси
      на перший стук весні.

      У цьому зведенні “на ні”
      тепла не розгуби.
      Переклади його на дні
      і знову наступи.

      23 Грудня 2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    485. Дело в шляпе
      I.
      Делам до шляпы дорасти бы…
      Допьётся кровь, сотрутся нимбы
      удачей в долг. А жизнь в отсрочке,
      седым – седо, точнее – точке
      начать с нуля, остановиться
      и застывать в полёте птицей,
      на холст заброшенной мазками,
      ветрами без души. Я в камень
      не превращу гнездо разлуки.
      Уютно здесь любви и муке,
      их детищам – стиху и выси.

      II.
      Шуршит перо, в бумаге – мысли
      ерошатся. Они похожи
      на разбежавшихся по коже
      мурашек. В них себя раскрашу
      в неброский цвет небесной сажи,
      откроюсь вернисажем ночи,
      где звёздный слепок снят со строчек
      и контуры видны Вселенной.

      III.
      Несовершенство совершенно
      во всём свершившимся доселе.
      Оно темнит, когда в постели...
      Прикованность к излишкам света
      сильней, чем отмирание клеток,
      губами связывает страсти,
      где счастье переходит в кастинг,
      надёжность проверяя шторой.

      IV.
      Сыграли в жизнь, мечту актёров.
      Игра не вышла, только выдох
      напоминал туше корриды –
      почётный круг, разделку туши.
      А вдох словами обездушен
      и голос обесточен в связках,
      как будто кровь тонка на вязкость.
      Открытие сезона скоро!
      Нужны торерос для лав-стори.

      8 Декабря 2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    486. My ration
      Wordsworth faded, Frost dispersed.
      Heavens left its fluff and feathers
      on a windless pool of verse.
      Just in case, I brew the weather.

      What a heady tinge of rains
      comes with fricatives and litters…
      Every breath I lose is fain,
      less precise, transfixed and bitter.

      Sadness rationed and decayed.
      Rarely picky and incisive
      are the streams beneath sharp blades.
      In a noose they get too pricey.

      Counting crows and solar blots…
      help with heavens’ lubrication.
      I just need to nail three dots
      after all like-beat summations.

      Freeze, don’t make a lousy stomp.
      Shadows couldn’t be out-bended.
      Only fools and kids can romp.
      Chain-bowl gaps shall stay extended.

      Eyes will see you to the door.
      Take a seat, become a mecca,
      bleeding heart where is no more…
      icons made of stars and echoes.

      December 3, 2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    487. An open letter
      I’m blue about my angels’ flaps and flops,
      each one could make a perfect sense for blatherskites and tattles.
      When hopes run out of season – dried up hops,
      wars rasp the grates of peace and brew… up to the brim new battles.
      When breathing has become a daring feast
      for dreams are hungry for a private room and public spacing,
      then drinking stops and hoarseness chokes, increased
      in bracing winds. My love is cursed within the walls I’m facing.
      There is no place for me, an open note,
      where pain is visible and fumes of yesterday live in it.
      I have no name. All names surpassed my throat
      in crowded outbreaks for housewarmings and in timeless minutes.
      An inky clot is free in lines and veins,
      the way a poetry can hurt. My heart reminds a scaffold,
      it’s tough for heads and hardly missed by rains,
      resembling homes for birds and wooden stakes, domes – for the baffled.
      I am enchained and doomed to stand on view.
      An exhibition is about the source of steering rawness.
      And, here we go, the rawness squeezes through
      my eyes. Sometimes it comes to bring a blaze or void of loners.
      It’s all the same. The throbbing just began
      in threadbare vowels while the seldom sunbursts are too shallow.
      I sit inside a hold and knot my plan
      to batten down the hatches and digest the world I swallowed.
      The spring, a cat, prefers to stroll alone
      and scare away the shadows where a solar trap still hobbles.
      As to myself, I leave no time to groan
      when poems’ pores spread cold through paper ice and eye rhymes wobble.
      Who cares about the lyrics anyway?
      They meant to fly away; those butterflies of lips are drifters
      and breakers of deadlocks. And when they stray
      the sharpness calls a need for elbows’ nudge and shifters
      to orchestrate a mood creation rinse.
      The lines of pure exhaustion, broken by a rooster’s credo
      to call no names and disregard the wince
      of Mother Nature when another sun is born in windows.
      No questions asked to go or to remain
      in words inside of you and wait for victories … etc.
      I barely missed the war and muffled pain.
      “You won’t be missed!” – The bullets write for soldiers open letters.

      November 29, 2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    488. Зима где-то рядом
      Мягкий знак – обрыв на слове “жизнь”,
      щурь внимание, найди на небо квоту.
      Тишиной на музыку… сложись,
      белых клавиш снег сдувая с ноты.

      Ты ведь кров для поминальных слов,
      глобус для любителей вращаться.
      Временем, что сквозь песок ушло,
      оставайся если нет причин остаться.

      Опрометчивость не та зимой,
      забивая ртутные на окнах сваи.
      Всё, что “чёрт возьми” – то “Боже мой”
      в этой брошенной листве, когда-то, рая.

      И, вскрывая вены всем ветрам,
      дым уйдёт, очаг уснёт забвенно.
      Только вот нежна ещё кора
      у реки, что трётся о башмак Вселенной.

      17 Ноября 2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    489. Seth and Seshat
      The drying sky can’t ever be outgrown.
      And, when it’s dry, gray patterns tend to fade.
      Minds pierce right through it, daring to postpone
      formation of the birds and frown cascade.

      Seshat wrote out what used to live in dreams,
      she shook the Tree of Ancestry. Stars fell.
      The Heart of Nile had kept her barque in gleams
      for passage was well written, hard to quell.

      A palm of temple forced Seth to get down
      for he got wind of where Seshat set sail.
      His wish “to burn in sand the River” drown
      and ire had left on water circles trails.

      The choice is slim. Just crawl in wall-full air
      or smash your brow, check what is left to clear.
      The temple-cold embrace loves to ensnare
      the way that every breath is worth a spear.

      An exhalation would be priceless here.
      It holds the endless change of lips by rime.
      I dress you in the stones to meet sightseers,
      a sculpture quality to freeze in time.

      I’m your oblivion, estate, and plea.
      Forget about Seshat in her white gown.
      I’ll chisel to remake your soul where she
      puts hopes in commas after “let” and “down”.

      The speechless temple was enwrapped in sand,
      the way a wave is cradling wounded ships.
      The Nile’s Heart has a little to withstand...
      since only Seth could move its shimmered lips.

      November 18, 2010



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    490. Isis and Osiris
      Linger, my cognate and chosen,
      I heaped up gores of your flesh
      out of the waves. Silence’s frozen,
      teardrops can’t wait for the thresh.

      Children of Scarab, sky-haulers
      leave sacred vacuum and shove
      all the celestial star-fallers,
      rise in the temples... true love.

      Roll over Kemet’s dead waters
      yearnings of imminent light.
      Bring to my sons and my daughters
      all they have lost or still might...

      Spirits inlaid with a body.
      A butterfly of my heart
      breathed as a breeze. It made ruddy
      lips... and they traveled apart.

      Blessings of life started spurting,
      burnt with the finest of quills
      swollen in blood... and the hurting
      slowly had wilted in thrills.

      Clearing my throat, stay in answers.
      Sliding from eyelids, don’t halt
      and cicatrize wounded senses
      breaking the sunlight to salt.

      Falling, become Maat’s Feather,
      so I could ease in the breeze.
      Faith grinds the time. Altogether,
      happiness matches beliefs.


      Grain-size the shades of the temple.
      Let it, while growing up, crawl.
      Kill the stagnation. An ample
      desert is free... crushing walls...

      November 17, 2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    491. A Soldier's Heart (II)
      (another variation)

      The gaze is fixed and empty now.
      A friendly range where kills avow
      to keep an eye on you, a rival.
      A finger triggers my survival
      and claps a sound of body bow.

      When metal burns the pain is dull.
      A death can’t meet a gasp to lull
      for stripped off souls are skies in stillness.
      A needleful of wind and chillness
      pokes deeply through a pallid hull.

      Inside the skull a humming wilts
      along with shivers, doubts, and guilt.
      I am abstained, a secret ballot
      for crushing words against a palate
      and choosing type of blood to spill.

      The sun dries out, becomes a shade
      for nothing settled, nothing staid
      in this parade of blasts and shelling,
      in these honed badly grows of dwelling
      for notches on a priceless blade.

      I warm the Heart of Motherland
      by shortening the beat and strand
      of mine, so minds could bloom in madness
      on flowered uniforms by redness.
      Eyes muddle up red cells and sand.

      The end of hell is in a fist.
      I squeezed it hard and reminisced
      about my life without this quiver
      till vessels stopped to pump upriver
      the strength. It shall be greatly missed.

      I’ve stopped believe in wingless breath
      since grinding teeth and eating grass.
      These calls for hugs and yearns for mothers
      could make an enemy my brother
      or cease the lease of lungs at last.

      I’m still alive. I couldn’t die,
      just stepped inside your heart to pry…
      Your silence is the best cantata.
      Remember me, the sky stigmata
      will dry and cry resembling sighs.

      The skies are openers
      for eyes…

      15 November 2010



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    492. Sonnets XI-XV
      XI.

      The scattered world is an unthreaded necklace.
      Blue neck of sky remembers chinks and smashes.
      To forge its word it takes a sway of blacksmith,
      for breeding rains it borrows strings and lashes.
      Love has been noteless since the notes were trackless.
      Those tiny suns, they blazed in countless dashes,
      uncloaking my awareness of half-blackness
      in squibs of fireflies and novae ashes.
      Skies tied my knot of heart and face turned salty.
      Inhabitants of clouds went over showers,
      and reaped fresh drops. I swear I hear soil’s nibbling.
      The sting of poignant past was slowly melting.
      Time grabbed emotions and attached small hours,
      the wings to fly inside my ego deeply.

      October 8, 2010

      XII.

      The wings to fly inside my ego deeply,
      prepare yourselves for nine-gram-heaven hassles.
      The battle’s riverbed has shriveled steeply,
      loopholes become birdnests, voids sealed off castles.
      The flight through temples makes my ego dribbling
      with scents of knells in gilt and silent vessels.
      Concealed my icons, they are not for scribbling.
      Obtained them to unframe and left to nestle.
      My soul is open as a death-old letter,
      numb words keep nesting down in a thesaurus.
      They feed their chicks with hums and mudras’ dancing.
      I sharp the edges where the soundless matter’s
      utmost thickset for eardrums’ museful chorus.
      The sonnets launched out of the bow of sensing.

      October 12, 2010

      XIII.

      The sonnets launched out of the bow of sensing,
      a string vibrates while Scythe slims, honed by Reaper.
      A gold tip arrow hits with mindful flensing,
      commencing fire on the lips. A breath’s a tripper.
      This flash of scream is born in throes and ransomed,
      a Gordian count-knot on a branch of quipu*.
      My frankness is a stripper, icy-handsome.
      It knits a web and hopes to catch a sleeper.
      See every knot as an old tell* and coda,
      another “now and then”, waves’ lubrication.
      We are alone with you and, a priory,
      find all the codes to Heavens Heart, chant odes
      to emperors of inner matrix nation.
      They come inside; disperse its light in morae*.

      October 28, 2010

      Notes:
      tell - a mound, especially in the Middle East,
      made up of the remains of a succession of previous settlements.

      quipu - calculator consisting of a cord with attached cords;
      used by ancient Peruvians for calculating and keeping records

      morae (pl) – mora, the quantity of a short syllable
      in verse represented by the breve (from Latin: pause)

      XIV.

      They come inside; disperse its light in morae
      and harrow Truth. Through capillary rivers
      their ships with loaded wine and allegories
      upheave in magma’s ways, pinch minds like slivers.
      A heart is crowdless, avalanched by worries
      with teardrops strong enough to melt the shivers,
      see in the bottled seas memento mori.
      By reaching bottom you can sense your liver.
      A hoary light comes to a nave for prayers.
      Up to a vault the darkness lost its meadow,
      an organist spreads fingers, silence vapors.
      Oh, my subduedness with fluffy layers,
      I’ll hit your golden spot to scoop up shadows,
      to jot down stillness on a piece of paper.

      November 2, 2010

      XV.

      To jot down stillness on a piece of paper
      I left some room so it could breed in circles,
      wove gossamers of heart from moonlights, tapered
      all sounds and shades. The darkness stopped to charcoal.
      A silver-feathered voice used ears as scrapers
      to deepen in my soul and crumb to sparkles.
      My whole inside was emptied for this draper.
      He hammered out a salty sense and darkled.
      I tracked him down in my deserted credo
      where shadows melt and time sips dunes of writing.
      Oases on the move stay still, untainted
      where hives keep words and honey for libidos -
      a paradise for daubers. Where dreams are flighty
      feel Poetry… don’t touch a word… just painted…

      November 11, 2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    493. На прощання нам висинiй
      Ти ще раз на прощання нам висиній,
      притулися до серця іконкою,
      що списами і кров`ю розписана
      на німім полотні похоронкою.

      Не вмирай на очах і від холоду,
      розчинися у літньому затінку.
      Проживи, пережий нашу молодість
      в голубинім неспокої матінки.

      Ми у тишу твою незаслужену
      зодягаємось, та не пасує нам
      ні лахміття – безмовне відчуження,
      ані лати тривкого знечулення.

      Скільки болю й доріг ще не пройдено,
      бо курганами поле задихало.
      Запеклися в посмертному ордені
      кров пролита і доленьки віхола.

      О(б)даруй душі сонцем і крилами,
      час минає вітрами і згарами.
      І сирими, мов пам`ять, могилами
      промовчать за цей спокій покарані.

      Промовчать, мов багнети між ребрами,
      мов багаття, ніким ще небачені,
      свіжоскошеним небом і стеблами,
      свіжозбитим хрестом над утраченим.

      У приспущенім прапорі – хвилями,
      у промові – розрадою слізною
      ми прорвемось небесними силами
      і до ноти зігріємось піснею.

      10 Листопада 2010



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    494. Мой паёк
      Блекнет Блэйк и тает Фрост,
      на бесстишьи – пух и перья
      поднебесья, если верить…
      Я, на всякий случай, прост

      и хмельной вином дождей –
      есть, где истине купаться.
      В капле жизнь проходит вкратце,
      я на выдох стал бедней.

      Мой паёк – на сердце грусть,
      переборчива на вина.
      Воздух чист под гильотиной,
      а в петле он слишком густ.

      На светилах много клякс,
      аккуратность – под завязку…
      Не хватает небу смазки
      на три буквы и на кляп.

      Стой, ни шага от себя,
      дальше тени не нагнуться,
      ближе к смерти – цепь и блюдце
      отдаляются опять.

      Занимая место в рай
      картой, битой мрачной дамой,
      жди ворот, где Самый-Самый…
      и с иконки – конура.

      3 Ноября 2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    495. Полковник Iван Нiс
      Чужа історія себе завжди калічить.
      Для когось зрада – куш, але для когось – відчай.

      Хіба той легко заживе, хто зміг і зрадив?
      У серці зраненім помре – як друг і радість.

      Крізь час плюю тобі в обличчя, клятий Носе.
      Не знаю як таких, як ти, земля ще носить.

      Коли всі, як один – нараз міцніють мури,
      знайдеться в курви син і розіпне Батурин.

      І хрест на хрест, як дві дощу краплини, схожі.
      Та не один, як перст, хто рідну кістку гложе.

      Пливуть плоти і Сейм спливає, ситий кров`ю –
      така розрада і печаль за безголов`я.

      А вороги лютіші за монгол й вандалів –
      того, хто гонор боронив – колесували.

      Дітей – і тих із тіл повизволяли хутко,
      церковні бані падали й палали в смутку.

      Твоя душа не закричала гола й хвора –
      за тим що втопче кінь і вийме потім ворон.

      А сорок років заколишуть терням стогін,
      на стигмах попелища, в щасті вкрай убогім.

      Мені бракує слів на злість і анафему,
      нехай здригнеться ґніт у племені твоєму.

      Нехай хриплять, затнуться їхні словорізи,
      і ржа покриє слух, і думка не пролізе.

      Така то правда, Носе, чорна – бо запекла,
      вона на варті неба, при дорозі в пекло.

      Давно пшениця в небо проросла... Та досі
      без булави лишається земля і з Носом.

      3 Листопада 2010



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    496. Що по менi тобi
      Ти не знайшла в мені
      сили і прихистку.
      Ліпляться виплески,
      грані й кути.

      Я на чужім коні.
      Стіни риштовані,
      світ обдарований
      швом самоти.

      Що по мені тобі?
      Дужка від смайлика,
      хата від равлика...
      коло води.

      Тінню по світові
      вітер малюється,
      хай мені вчується...
      не осуди.

      Сходи до пам`яті
      сонце викручують,
      ниткою рвучою
      снів лейтмотив.

      Десь мені, там де тінь,
      сохнути крапкою,
      першою згадкою
      про холоди.

      Днів моїх лічення,
      хрест – на курликання,
      нулики – викання
      до пустоти.

      Легкісь при січенні
      вибілить віршеві
      душу зворушливу
      згасне у `ти`.

      3 Листопада 2010



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    497. нечем платить за разлуку
      место встречи
      где сны мне не в руку
      стало нечем
      платить за разлуку
      без ответа
      словам где-то пусто
      у задетых
      вне-комнатных чувствах

      в тихий ужас
      на дно золотое
      чуть поглубже
      где время густое
      опускаем
      весеннюю шалость
      отпускаем
      жар-птицу и жалость

      затяжными
      дождями затяжки
      не нужны нам
      реалии, сказки
      сердце дома
      роятся в нём звёзды
      невесомость
      и уличный воздух

      выедая
      весеннюю мякоть
      разлагает
      на холод и слякоть
      мнимость рая
      поэзия страсти
      доживает
      в окраинах счастья

      мы сгорели
      всё так необычно
      не к постели
      прикована личность
      к тембру речи
      лицу без кавычек
      сплину свечек
      и силе привычек

      1 Ноября 2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    498. Триптишье
      I.
      Вечер старался пройти незаметно,
      чтобы казаться банальным и смертным.
      Не дребезжало стекло разговором,
      мысли съезжались со слухами хором.

      Слухи дышали духами и дымом,
      чем-то на свет и на эхо ранимым,
      танцем чернил на листе снежно-белом,
      сладостью губ и душою без тела.

      Вшей докормили в дешёвом отеле,
      всё что терялось – нашли и раздели,
      всё что бросалось – куда ему деться –
      много в нём страсти, но пусто на сердце.

      II.
      Дождь, загоняя себя до предела,
      звуком на гвозди похож и на мелочь.
      Режет всё реже, стеклом истекая.
      Вот она, осень – любви моей Каин.

      Веткой промокшей, по оползням капли
      ветер прошёлся прозрачною цаплей.
      Что-то нашли для себя и обиды
      зонтик и сплин в этом небе фемидном.

      Видно немного, но хватит на слепок
      времени, что суеверно и слепо.
      Маятник тронут – колеблется счастье.
      Вот она, осень… в трёх точках до страсти.

      III.
      Ровно… ровнее… теперь всё равно нам
      с чем оставаться, по чьим жить законам.
      Флаги менять, угождая течениям,
      слёз не жалеть на беду и забвение.

      Словно… без слов… безусловность и меры.
      Стих по слогам набирается веры.
      Верую в то, что написано сжато
      кровью застывшей на пальцах солдата.

      Выпала честь… убивать… быть мишенью,
      звёздной золой, злой ошибкой решений.
      Но непременно грядут перемены…
      Кровь отоварь… на победу с изменой.

      27 Октября 2010



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    499. в тiм затягнутiм ви
      (а могло бути гірш)
      Нині неба на гріш,
      нині муза сама.
      Мов до слова – зима
      і порипує вірш.

      (біль біліший за хміль)
      Біль залишиться між
      передишками слів.
      У життя, що наплів,
      пророста ніжно ніж.

      (серця більше ніж прі)
      Серце стигне – не ріж,
      хай затвердне на крок,
      чи заглибне в курок –
      перейде на капіж.

      (оживання ікон)
      Нерозчесаний сон.
      Так воно вже іде
      між віршів і людей...
      калатання те скронь,

      (оримований блюз)
      те замо(в)лення лю`
      до останнього па,
      до ковтання обав…
      до краплини жалю.

      (сон, як смерть, переніс)
      "До" бракує, як сліз –
      перелітних пташок
      з переповнення в шок...
      як на яблуні – тлі.

      (стане неба на гріш)
      Запросила на вірш
      нині муза мене,
      зодяглася в сумне
      серце вишите з прі.

      (від зорі до зорі)
      Стільки світла – хоч вий.
      З мушель виберу шум,
      і на запах парфум
      хай розходяться шви…
      …………………………
      …в тім затягнутім "ви"…

      22 Жовтня 2010



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    500. Обрамлення
      О, ключнику Петре, не мусить все бути по "ГОСТу".
      Давай, відчиняй же! Послали, казали – лізь просто.
      Сміялись, що думку мою до уваги пропишеш.
      Вона – сиротою – такою, що зашморг колише.

      А будь ти не Першим, у шпарку видився би інший
      і міряв би оком, відтиснуті німбами, інчі,
      а смерть би придумав для мене солодшу, гарнішу,
      та й біль би зимнішав, простішав, тупішав, крав тишу.

      Долоню натерши, подзенькуєш в`язкою дзвонів.
      Вже сонце затерлось, а з ним і зміліло осоння.
      Бесоння, мов сонях, облузаний до насінини
      і тіло звикає до вчасного розкладу й глини.

      Корінням припертий, пронизаний – спитий до кості,
      чекаю під тінню пташиною світла у гості.
      Мене прибуває весною – гілками й бруньками,
      обличчям жеврію, оркестрою видутий, мамі.

      Дивись, он конверти, де списаний холодом шепіт,
      тримається літер, мов полум`я – подихів степу.
      То серце писало – аж мокнули з повеня щоки,
      коли витискав ти корінням чорнило на соки.

      І так би й завмерти сходиною, десь при порозі,
      відчути твердиню стопи і байдужість прогнозів.
      А ти все лякаєш: ось-ось, – і відчиняться брами,
      і я розживуся, як світло молитви – устами.

      21 Жовтня 2010



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    501. Запах вокзалу
      Пси набрехали душі присутність
      і позганяли безвітря трупне
      з долонь перону мені на спину.
      Сидить вороння і жде вовчино

      причину шалу, оскалу кутність.
      За ніч трипало згорає ртутність,
      отутність вбрана у кров калини,
      вона у ранах мене зупинить.

      Пройде вокзалом на люд відчутна
      і він розжалить її осудно.
      Розмита, звана, забута, зимна
      луною стане, моя причина...

      Луни не стало, каміння в студні.
      Мене так мало – пробитись груднем
      у неба лоні, де серце – клином,
      та пекло – скроням... за Батьківщину.

      20 Жовтня 2010



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Музична пектораль для пустельника
      Мовчали ми, мов опустили корогви...
      Вінчалися учора... вітер із косою,
      а я здавався небом і згорав росою,
      бо відчував тебе в нерівнім диханні трави.
      З едему опускалися – зійшли на `ви`,
      на місце, де не обернутись проти світу.
      Та я вслухався у останній подих літа,
      неначе серце немовляти в нім(б) ловив.

      Така печаль – від огину вогню тавро –
      весною пропекло до серця серцевини
      і в дихання вірша, неначе ніж у спину,
      влітають образи-пустельники з таро.
      Дивлюсь очима тих, котрі дали добро
      на роздягання нот і спалювання рути.
      Побачити любов, себе у ній забути,
      перегортати тишу вибухами скронь.

      Відчуй мене, як оклики струни – скрипаль...
      і розсипатиму на сон по ноті блюзу.
      Я – музика твоя, написана для хору музів
      на молі зголченім крилі. Нічна емаль,
      поранена об місяця німу скрижаль,
      загоїть шрами дощові доріг іржею.
      Стікатиму з очей не раз, тончитиму межею,
      де час у музиці застигне в пектораль.

      18 Жовтня 2010



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Вже склалося
      Вже склалося –
      по янголу на відчуття, та нічого складати,
      бо сталося –
      пройшла війна по вінця в тиші, рашпілем по ґратах.
      І дихати,
      як вірити що є за що, коли не пити – то чіплятись
      за хрипле "ти",
      за трупні запахи вітрів і за любов трикляту.
      Куди ж мені,
      відкритому листу, пропахлому у біль вчорашній?
      Ні імені
      від ломоти юрби, ні вогнища, де вгріється домашнє...
      Чорнила тромб –
      обірвані рядки, немов гілки, а серце – плаха,
      цупке нутро,
      хоч кіл вбивай у це осіннє голосіння птаха.
      Прикований,
      на погляди приречений, на їхню вкопаність і сирість.
      Приховані,
      вони лякають і прошиває – як не вогонь, то сіре.
      Таки з`ятрю,
      пів-зношений у голосних, напів – на сонці перелитий.
      Мов люком – трюм,
      задраю щільно, аж до крапки три – нерозуміння світу.
      Весна, мов кіт,
      сама гуляє по собі і відганяє тіні, де осоння клига.
      Які щемкі,
      які холодні продихи вірша, крізь паперову кригу.
      Йому би йти,
      губитися між губ метеликом нічним і розпихати
      глухі кути
      до гостроти – потреби ліктя, голови і дати.
      Полощені,
      у третіх півнях перебиті – колінні лінії знемоги.
      Чи йти, чи ні,
      чи залишатися в тобі моїм словам... до перемоги?
      Ах, про війну...
      вона замовчена, важкий діагноз – світла не впускати.
      –Не промину,
      прорвалась куля тільки раз в листі відкритому... солдата.

      15 Жовтня 2010



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Осипатися i просипатися
      Осипатися і просипатися в тиші безхрамній,
      поцілунком безкарним у праглому дотику лоні.
      Виявляти відсутність оздоби, себе і кордонів
      і займатися легко... займатися дико й безтямно.

      Наповнятися і розбігатися в ритмі сипучім,
      залітати пташиною зграєю в стогону гнізда,
      вібрувати оргазмом в тонких ізоляціях міста
      і ставати для нього, неголеним ранком, колюччям.

      Припинятися і запинатися, ніби забувся...
      Зодягати обличчя у звиклу до гриму зникомість
      в сірій безлічі знаків уваги, де я – непитомий,
      до останньої жилки – осінній, холодний у вусі.

      Розпрощатися... і залишатися подихом зграбним,
      набирати твій голос мобільний до висохлих мушель
      і чекати на ріст плавників і позбавлення суші...
      Осипатися і просипатися в тиші безхрамній.

      11 Жовтня 2010



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. На мушці вбивці
      Невтримно стихло, подих вітру доконав...,
      немов до губ за палець вказівний прибився.
      Купатися в траві я відпустив коня,
      сидів по рукави в росі на мушці вбивці

      і співчував його сумлінню і собі –
      а що коли не влучить... там де Бог молився
      і витрачатиму раптовий рай – на бій
      того, що з молоком... і в мами чорнобривцях.

      Конар терпіння дереву подій відсох.
      Повітря тріснуло, важке від громовиці.
      Я, мамо, рай стрічатиму за нас обох
      і там проситиму на милосердя ницим.

      Нехай душа моя стає не сном – вогнем,
      таким, що міг би гріти, а не помсту лити.
      Із тілом трав ми позростаємось до трем,
      під вітер ляжемо некошені і вмиті,

      так як лягають і чекають гостроти –
      погоджені й бліді, спорожнені й безслівні.
      Таке чекання – із утроби гнізд роти
      смакують небо, хрускіт черепний – катівня.

      Затвор, мов келію відкрив. Наніс хреста
      собі. На вервиці він пересунув зерня.
      Невтримно стихло. Бог молитись перестав
      і відбував допоки... не лишилось терня.

      8 Жовтня 2010



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Дано
      Ще є рація і хист
      на весло вмовляти хвилю…
      Я себе з Ярила виллю,
      переллюся просто в лист –

      золотиться хай у цім
      відбиванні тиші серця.
      Поскладав його з інерцій –
      бігу краплі по щоці,

      із Купайлових забав
      та прозорого ще воску,
      де заплівся слова лоскіт,
      в мушлях морем накипав.

      Час обав, тонкий, як синь,
      що невпинно рветься Стрибом.
      В шамотінні літер скинь
      кіноварні ряси риби.

      Дано, що Дажбог не дав –
      зі сопілки вийняв Велес.
      Надихне любов і встелить
      музики жива вода

      береги її човнам.
      Хай не рве душі стремена,
      Лякливицею студена,
      і торкає уст вона,

      набрякає соком втіх,
      заливає світлом перса,
      проникає в храми серця –
      так розтане блудний сніг.

      Хай собі тоді кричать,
      свар висварюють до хрипу.
      Ми вдамо, що півню випав
      час рознудити печаль.

      Іншого нам не дано.
      Я олистений до йоти,
      облітаю з позолоти
      і стаю п`янким вином.

      Берегине, хвилі бій
      я пройматиму рядками,
      ніби серця стиск думками.
      І розсіюсь у тобі…

      7 Жовтня 2010



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Ісіда Осірісу
      Суджений, любий і кровний,
      кроєне тіло твоє
      з хвиль нанесла я безмовних,
      вибгала плач в муміє.

      Діти жука-скарабея,
      зір та комет бурлаки,
      вийшли на світ з-під твоєї
      плоті, мов з храму думки,

      і покотили Кеметом
      світле відлуння жади,
      повної прощі і лету
      крапель живої води.

      Душу вкладала у тіло.
      Серця мого легковій
      дихав метеликом білим
      над пелюстками із вій.

      Радістю вмить загорілась
      і спопелила пером
      кров`ю набрякле, зболіле.
      Пекло зів`януло сном.

      Бачу тебе, мій коханий,
      як ти стікаєш в сльозі –
      і в зарубцьованих ранах
      сонце міняєш на сіль.

      Падай Маатовим Пір`ям –
      так мені легко... до трем.
      Щастя тоді... коли вірять,
      з вірою час перетрем.

      І, десь дрібніша піщини,
      хай насипається тінь
      храму, де вільно пустині...
      попри стагнацію стін.

      4 Жовтня 2010



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Коли приховано
      Терпляча мить – коли приховано болить.
      Протерте і полатане від зносу,
      тримається на тім чого вже досить –
      і райських яблук, і словесної смоли.

      Злі язики, ці смолоскипні гірчаки –
      чужого щастя пастухи. У стійла,
      женуть у пересуди грішне тіло.
      А ляпасний з ланіт вогонь – такий їдкий,

      блідий, мов мрець. Лапач він куль і сну їдець –
      синдром набутого їдом-би-їсти.
      Моє, заплакане в безлюдді, місто
      ступає босоніж по битому... сердець.

      О, сльози ті! Не розбереш в нічній сльоті...
      Із неба кров, а кровоточать крівлі.
      Такі невідоротно-очманілі
      уста закутують цигарки плаз у тінь.

      Здається все. Коли здається – то несе
      тією тінню неминучу втрату,
      настояна у пустоті, кімната
      буттю, вгодованому думкою про сенс,

      про серця бій, котрий лишає по собі
      відбитки винні проби золотої
      і дилатацію – як дім ізгою.
      Коли приховано – терпливо, далебі.

      1 Жовтня 2010



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Сет i Сешат
      Небо сохло, пошите на виріст.
      А як висохло – вицвіли взори
      і настало навиліт-прозоро
      у назбираних складках на вирій.

      Сни списала Сешат аж до коми,
      зір отрушено з дерева роду...
      Серцем Нілу спливала у лоді
      у написане і незникоме.

      Сета спішили храму долоні,
      бо спішив за Сешат стрімголов і
      Ніл палив у здичілім піскові,
      насміхався – як хвиля холоне.

      Колінкуй тепер храмним повітрям,
      бий поклони до самої тиші.
      Цих обійм ще ніхто не залишив,
      кожен вдих заслуговує вістря.

      Кожен видих вартує не страти,
      а довічного уст посиніння.
      Я тебе зодягну у каміння –
      у властивість на стук завмирати.

      Я твоє забуття, нерухомість.
      Забувай про Сешат в білих шатах.
      Стану душу тобі вибивати,
      де богиня поставила кому.

      Храм величний піски оповили,
      мов поранене судно – сіль хвилі.
      Так прозоро настало, навиліт
      перешив Сета крик Серце Нілу.

      30 Вересня 2010



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Голублене нiччю
      Голублене ніччю воркоче.
      Нанесено грим полотну,
      де серце пегаси толочать
      і сухо у горлі вину.

      У фарбах, у грі світло-тіні
      на плаху – на руки морів
      сідає у пір`ї осіннім
      птах тризни за згасле зорі.

      Обірвана думка до крику,
      оголені нерви і дні.
      До болю знайоме й безлике
      вибілює фарби мені.

      Засвічує пам`яті слайди,
      засвідчує спалений нерв,
      розкришує місяця байду –
      хай тризнам ситніє тепер.

      З появою брязкоту збруї
      іржа потойбіччя спаде.
      Я зірку чи хрест домалюю –
      нехай наступає едем.

      Нехай проступає, ятриться,
      триклята вітрами, весна –
      зелене ягня, янголиця
      з котрої я знав, що зазнав...

      З котрої не слухались руки,
      коли натягали струну
      останнього нерва... Ні звуку,
      так сухо у горлі вину.

      28 Вересня 2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Ти наступила
      Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
      Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
      Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
      чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

      сад розібрався, він вивчив всі сни і пахощі в музиці блудній,
      стиглість росисту у переливах невгоєних пальців на лютні.
      Очі заплющуй, кидатиму кроку твоєму з пелюстя доріжку,
      в танці крокуй і запалюй від нього нестримно-жагучу усмішку.

      Вислухай мушлеве переплітання піни жадання і лету,
      вмийся криничним відлунням, щастя помічене точкою "де ти".
      Перед господою, як перед Господом, чисто і тепло за входом.
      Ти не дивуйся коли на порозі забракне кімнати... лиш сходи...

      Сходи, як води, вилиті стінками серця, розходяться в тиші
      блисків очиних при полюванні на змій – на незнані нам висі.
      Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
      чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз?

      27 Вересня 2010



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Там де йде весна
      (Пісня)

      1.
      Сум в очах, бо літа догора просинь.
      Промовчав – коли ти відійшла в осінь.
      А мені летіти у твоє серце
      Краплею солоною вірша.
      На устах повільно затерпа щастя,
      Я його несу на нотну гру (в)класти
      До весни дотліє, засія знову
      У веселці першій по дощах.

      Приспів:
      Там де йде весна –
      Виоране небо криком
      Журавлино нам
      Затріпоче даль.
      Облітає час,
      Падає золою літа,
      На моїх плечах
      Залишає жаль.

      2.
      Все мине, та не зника (з) долонь дотик,
      Житиме сніжинкою у снах доти
      Доки не розтане у душі болем,
      Не стече вином самотня ніч.
      Струн дощі такі рясні, з тепла й терцій,
      Де звучать акорди золоті серця.
      Впізнаю тебе – як настає тиша,
      В кожній недоторканій струні.

      Приспів

      24 Вересня 2010



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Згораю я
      (Пісня)

      Згораю я у пломені жаги,
      Палаю стосом, серце спопеляю.
      Крилом вогню домотую круги
      Між брамами пекельними і раю.

      Поріг блаженства – щастя береги.
      Табун шаленства зупинити мушу
      Над урвищем, де пристрасті боги
      Крадуть падіння молитовне в душу.

      Приспів:
      Нам на слова
      сни янголів сідали,
      Юрба сумна
      З очима ста доріг.
      Де ти була
      Як щастя діставали –
      Літá тепла
      Із попелу зорі?

      Пелюстя крил
      Приборкувало вітер.
      Лечу – пора,
      До безголосся крихт.
      Де ти була
      Як бракувало світу,
      Я вигорав
      у фарбах грозових?

      Не знаю я де обірвати нить
      тривких надій і не в`язати знову,
      зозулею підкинутою, мить,
      де грішні дотики ведуть розмову.

      Поріг блаженства – щастя береги.
      Табун шаленства зупинити мушу
      Над урвищем, де пристрасті боги
      Крадуть падіння молитовне в душу.

      Приспів

      Немає `я`, одне відлуння – `ти`,
      таке дзвінке, що облітають шиби.
      Золою мрій, мов снігом опадú –
      Хай гріється під ними небо... ніби.

      Поріг блаженства – щастя береги.
      Табун шаленства зупинити мушу
      Над урвищем, де пристрасті боги
      Крадуть падіння молитовне в душу.

      Приспів

      23 Вересня 2010

      "Варіант Пісні можна послухати тут"

      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Садів твоїх цнотливе кімоно
      Куштую гріх, мов камікадзе – синь,
      у бганні вітру пещену мотором.
      А ти вируй, на тридесяте небо линь
      у подихах весни, так неозора
      поезія доторкування уст.

      Реліквіє стривоженого стану,
      тобою, мов сльозою, переймусь,
      збігатиму по лезу слів і стану.

      І стану неба наближати янь,
      шукати інь і тінь їй нагинати,
      мов сакуру обвітрену. З гойдань
      для воїна – ти зброя і крилата,
      неписана скрижаль для бусідо*,
      віддушина для духу в харакірі.

      Пізнаючи твої всі "від" і "до",
      одійснююсь у тім, у що повірив.

      Садів твоїх цнотливе кімоно,
      від подиху весни спадай на серце.
      Колискою небесною – вікно,
      довіку тризною собі – люстерце.

      22 Вересня 2010



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Вiдчув у трьох крапках
      Відчув...
      Відчув її налите скерцо,
      веселку малював на персах,
      у подихах дощило серце
      без краплі слів.

      Малів,
      Малів неторканого острів
      в інтимі, лоскотливо. Просто
      питання не стояли гостро –
      хто на коні.

      Шальні,
      Шальні у дотиках, цілунках
      губилися у ню-малюнках,
      звивалися зміїсто. Струнко
      де пошук губ.

      Жагу,
      Жагу на ноти ласк ловили
      без поплавців, гачків, грузила.
      Напіврибина мала крила,
      з очей – луску.

      Лукум,
      Лукум в`язкий з кокосів,
      у пальцях розтеклися коси,
      устами пристрасть медоносить
      в ковші колін.

      І дзвін!
      І дзвін змовкає кришалевий,
      левично виковзає з лева.
      Стає ручною королева
      в словах люблю.

      В трьох крапках
      ЛЮ

      15 Вересня 2010



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Серця такт
      Моя жагуча Сеньйоріто,
      тобою пломеніє літо,
      до тебе прилипає світ,
      очей моїх пруткий політ.

      Кради мене, цим ритмом, танцем –
      охоплюй стегнами у трансі,
      чаруй у рухах запальних.
      Тебе я відчуваю в них.

      Яка гаряча серця битва
      оголює слова, о бритво.
      Пелюстя одягу тонке
      уяву гріє, мов саке.

      Воно стікає і хвилює,
      скрипково, пристрасно малює
      переплітання хтиве тіл.
      Зникає дах і небо – діл.

      Тобою в танці я нап`юся
      по вінця. В коливному русі,
      тебе від ґудзиків звільню
      на ноті лю`. У фарбах ню

      переливатиметься ласка,
      метеликом назвемо казку,
      а поцілунком – дивну мить,
      де тільки млість живе і ми...

      Де нас нема – там тиша гасне
      у неповторних нотах-пасмах,
      виношує екстазне 'так'
      і серце губить в танці такт.

      (Caramba...
      F..k)
      14 Вересня 2010



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    16. Кажанно ночi
      Кажанно ночі, іклом з люстра
      прокусить сни і душу ссе.
      Надушена ліхтарним дустом,
      люстрацію доби пасе.

      Не випасти б до ран, де ранки
      закопують по риму вірш –
      як пам`ятник вину зі склянки,
      чи злущенню в повіках зір.

      Налущено на ноти фузі.
      Нанесена по комі роль,
      де терц-мажорній дамі-музі
      пасує стужений король.

      Пасує все, що набігає.
      Дощів зворушливе кубло
      в коріннях яблуневих раю
      осінній клекіт привело.

      Час розповзатися по кронах
      чекати Євиних спокус,
      до ще одної миті скону,
      до втрати жебоніння уст.

      Аж раптом ніч відкажаніє
      і люстром розтечеться тріск.
      В душі до болю засиніє,
      у цім небесному нутрі.

      Усім "не я", де вірш сирий ще
      й печі нема – як запекти,
      майструю сходи на горище
      на сьоме небо гіркоти.

      Гортань проходжу – тнеться серце,
      мов піднебіння – це вже дах
      для терц-мажору і для терцій.
      Тут серцю стримую удар.

      Котитися йому по венах
      лишаючи квапливий такт,
      де в пристрасті, колись шаленій,
      уста завчали слово "так".

      Як їх розпутувати важко,
      вони живі – бо в них є ти.
      Мов закорковане у пляшку,
      у морі ласк і самоти

      твоє мовчання златоусте.
      Гойдається, любов несе...
      Кажанно ночі, іклом з люстра
      прокусить сни і душу ссе.

      13 Вересня 2010



      Коментарі (44)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Флiртеча
      Збирала погляди і роздягалась в них.
      Переливалась мрією в скарбниці флірту.
      Сліпило золоте і те що не дзвенить,
      вона так личила на-ню-пруткому літу.

      Її відвертість вимагала сонця й гри
      і прилягала в талії зіницями піїта.
      Очиська пасували, мимоволі йшли,
      а повертали – слово(м) заходились пити...

      Запила шепотом всі шерехи весни
      і запалила сонце на устах крикливих.
      Жадала аби кожен з нею переснив,
      а хто не переснив – то облизався хтиво.

      Ген літо потекло медами і на біс,
      слова забули де їх пластика, де витік.
      Летіла – залишала крила по собі,
      і любощами осипалась в пійло миті.

      Збирала погляди самотньо стало в них,
      осінньо-клекітливо і безмежно тісно.
      Се літо бабине – вино, котре п`янить
      терпким, сухим акордом в лебединій пісні.

      10 Серпня 2010



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. 9.11.
      From New York and to Tora Bora
      Livid Past gnaws a corner stone,
      Burned in effigy ashes auras,
      Sharps a tongue just to feel its bones.

      Blades are airborne, severed tendons.
      Metal flows down corroding veins.
      Death is pointless for drafts are random,
      Cast their lot in with pavement strains.

      Blue berets of the sky tip towers,
      Saturate air with smoke and soot,
      Breaking news can’t be more devoured
      Breaking hearts with a void to moot.

      Streets of pain with the rain of flour,
      Cooked in dancing east, western grieves,
      Alcoranic words lose its power
      When the book’s often leafed by thieves.

      Days of braveness gray hair and armors,
      Digging’s gentle, out of the crud.
      Meet your virgins, sin-thirsty karma,
      Drink, desire, this cry and blood.

      Send your angel, the King of Heaven,
      With a sword and all-seeing eyes
      Every year on the Day Eleventh
      When a heart on its pain drip-dries.

      From New York and to Tora Bora
      Skies are stale and their clouds in rust.
      Deep in lungs I can feel the aura
      Inching up, blending love and dust.

      10 September 2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Вина
      Вина!
      Коли п`янить – не пий до дна.
      Так можна вратити все те,
      що руку клало на святе
      і прирікалося плекати.
      Осонням на вікні картатим
      до серця тулиться весна.

      Вина!
      Кого любитиме вона,
      кому збере на мед слова?
      Її я в серці приховав,
      як у гіркій – шляхи до раю,
      як шабля – гонор самурая,
      чи втрата – шибеницю снам.

      Вина!
      Ніким не займана війна
      росте, дичіє. А війне
      і запах меду біль прийме.
      У вітер літо перелито –
      таке п`янке дорожнє мито,
      так неоплатно стало нам.

      Вина!
      Вогнем у неї поринав,
      та погасав язичний хміль,
      ми залишалися самі
      на відстані стінної тиші,
      чекали доки перепише
      гортанну суш нова струна.

      2 Вересня 2010



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    20. Накликання краплин
      (Пісня)

      Накликання краплин,
      приборкання бажання.
      П`є дощовий полин
      цю музику кохання.

      На ноти падолист
      кладе осінню втечу,
      немов лягає вись
      знеструнено на плечі.

      Приспів:

      А ніч - не ніч
      І день... як сон.
      Шумить вино
      на хвилях скронь.
      Вина мені!
      Вина чия?
      Яка холодна течія
      невартих сліз,
      забутих слів,
      де птах розлуки
      раптом сів.
      Вина мені!
      Вина чия?
      Яка холодна течія.

      Виважую терпке
      відважуюсь летіти
      де зібрані думки
      в одне вологе літо.

      Де для долоні рай
      в розпущенім волоссі,
      а в серце зазира
      щось болісне і босе.

      Приспів

      Торкнутися би уст
      і дмухнути на вітер
      цілунку тихий плюск
      при осипанні літер.

      Та серця не знайти,
      ні вістки, ні порогу.
      Згоріла нота "ти",
      та що кому до того?

      Приспів

      1 Вересня 2010

      " Варіант Пісні можна послухати тут"

      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    21. A soldier's heart
      The gaze stays wild and empty, half-and-half.
      Sharpshooters’ distance milks a golden calf.
      You could become a friend, my adversary.
      Get knotted! I untie the muzzle’s staring.

      Retreat, so blood could rest in bullets’ chaff.
      When iron burns in pain, a hush is deaf.
      Nor do I breathe or die, nor… care or teary.
      The sky’s a stripped off soul by hara-kiri.

      It gapes. The kings of winds deliver treats.
      The gifts are needles for my pain to knit.
      This royal blood, while ramming as a mallet,
      Can’t wash away the trembling of a palate.

      This tremolo is thick, a bit too weak
      To call me nearly down from heroes’ clique.
      The dried out sun becomes a shade. My comrade,
      I’ll keep it warm for you this heart of homeland

      By shortening the gritted beat of mine
      Until I dot the last and shell-less ‘i’.
      A tear, it smacks against the crumbled fate-scene,
      The other – falls while hopes deteriorating.

      Oh bloody bloom, still petalous and warm
      Don’t cover fast the field of uniform.
      Five fingers made a stone to ease the torment,
      To feel and share a soul, its wingless moment,

      and hold it back when clenching dirt with teeth.
      I’ll live this moment, gating endless bliss.
      An urgent need for hug is pure, maternal
      When Goodness stops to beat, goes off Inferno.

      The rest is sightless and exactly right.
      Don`t say, for God’s sake, that I died.
      The journey to deep-self spreads roots in heavens.
      The soul has windows, those are eyes of ravens.

      I see you as a well with flaky stars,
      nocturnal tars and, seen in daylight, scars.
      I am a stigma of forgotten battles.
      My heart is pounding in the rainy rattles.

      30 August 2010



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Собі навпаки
      Тихо у серці до знуду,
      чутно – у вушко зайшла
      зниклого нитка-приблуда.
      Вийшла – прозоріше скла.

      Вийшло – її потягнули
      голкою світла… думки.
      Тільки, як біль зодягнули,
      став я собі навпаки.

      Гнався встигати за тінню,
      рвався-горів – аби лист
      плакав й дивився осінньо
      на розшиття до золи.

      Зорі до рук діставали,
      небо черпало до дна,
      більше хотілося мало
      мати у пляшці вина.

      Кожна піщина лічила
      скільки мене прибуло.
      Сохли слова, як дощило.
      Мокли – коли запекло.

      Грілися – думка диміла,
      гралися – вітер ловив.
      Сни не дивились на тіло,
      втому пили з голови.

      Дольками серце для долі,
      в долю ввійшов і нема...
      Як подобрію на колір –
      жінкою стане зима.

      Хай багатіє багаття,
      в бідканні бовтне біда.
      Зняте з харизми розп`яття –
      чим був би хрест без Христа?

      Де би молитва чекала,
      з вірою брався ефес?
      Страх не стискав би трипало.
      В кожній душі – сто небес.

      В кожному слові – надія,
      вигнана з рота. І дощ
      у завіконні чадіє
      скільки в очах не полощ...

      27 Серпня 2010



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Hang on
      I’m close to reach emptiness` dry-lands and closed
      To all what my pithiness mutters… supposed…

      A business as usual, selling a tightness of rope
      For shortness of kindness and paleness of hope.

      Blueprints of transaction expressed on the lips
      For swinging the body is crafting a crib.

      Two beams, two ideas crisscrossed, point’s stiff,
      Eclipsing own breath and igniting a riff.

      When timeless librettos play silence and squeeze
      My land’s getting drier and lumpier knees.

      Still slipping away from debates and saccades
      I ran out of petals, of pulling the odds.

      And lighter than swinging and brighter than soul
      The poetry tautness gives birth to a foal.

      Be ready, existence, to feed it and comb,
      To tight “roam” with “foaming” and “loaming” with “home”.

      Who’s coward, who’s brave one when heavens too thin?
      The corps’ decoration – the way to chagrin,

      To blame past for future and future for lack
      Of vibrant commotion and fading to black.

      There’s nothing as vivid as darkness in eyes
      till mimics meet Death and become mimicries.

      24 August 2010

      (this is just thoughts
      and they are nothing more...
      and have nothing to do with my current state of mind)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Пшено для жар-птицы
      Откуда в тебе столько пищи и гласности?
      Зачем задеваешь натасканным взглядом?
      Чуть выше колен – ты вне поля неясности,
      летят тормоза и ремни безопасности,
      и тушится тушь, прожигает помада.

      Чуть пудрой встряхнув, погребая погрешности,
      ты следуешь хватко журнальным премьерам,
      создав, для приличия, ангела внешности,
      с глазами-убийцами, снежною нежностью,
      движением губ подражая гетерам.

      Цена оценимая, правда со скидками,
      коль время торгуется – значит, есть повод.
      Мне б сладость твою шоколадными плитками
      всю ночь покупать языками-улитками,
      виной непопутной, вином из портовых…

      А съест лимузин – и ты станешь игрушечной,
      мяукая бешено, сколько им надо,
      припрятав размашистость в тесных подушечках.
      Тебя прозовут, но, наверно, не душечкой,
      но счетчик включён, нету места досаде.

      Где тело – товар, продавайся втридорога,
      ведь ты бы могла стать богиней, царицей.
      Присядь, собирай в ожидание шорохи,
      пока толстосуму насыплется пороху.
      Сошлись полюбовно пшено и жар-птица.

      18 Августа 2010



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Целуй меня
      Твоя улыбка
      несёт ошибки
      дорогой зыбкой
      из прежних лет.
      Берёт дрожанием,
      любви желанием,
      весны касанием,
      и “да”, как “нет”.

      Я в ней летаю
      и погибаю,
      с огнём играя.
      Воспламенясь,
      взлетаю, таю
      в желаний стае.
      Не угасая,
      целуй меня.

      Глотай, как воздух
      сплетай, как гнезда.
      Теплее звёзды
      и ближе сны.
      Во мне сживутся,
      в меня стекутся
      и улыбнутся
      цвета весны.

      Как станет жарче –
      цвета поярче.
      Но вот пожар чем
      нам потушить?
      Убив улыбку,
      признав ошибку,
      дорогу – зыбкой,
      не для души?

      Ну что ж, бывает.
      Желаний стае,
      испепеляясь,
      просить огня.
      Соприкасаясь
      и погибая
      улыбкой тая –
      целуй меня.

      17 Августа 2010



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Ти запали мене
      Ти запали мене,
      ніби за всіх,
      те що світитиме –
      зоряна сіль.

      Ніч заливатиму,
      наче пташа
      криком за ґратами,
      в крейдове “ша…”.

      А вигинатимусь –
      аж заятрять
      тіні стигматами
      вростяж розп`ять.

      Видно під кроною
      ґноття і ґніт.
      Долю долонею
      пишуть вогні.

      Випали з рунами
      краплі тепла.
      Нервами-струнами
      ніжність втекла.

      Лінія в лінію –
      часу рубці,
      білі від інею,
      зводять кінці.

      Що побілішало –
      прагне вогню.
      Я перевішуюсь
      зашморгом в ню.

      І перетворюю
      світло на путь.
      Гасне історія –
      тіні не мруть.

      А перехований
      в щастя твоє,
      стану розкованим
      голосом “є”.

      Врозтіч, урозкидку –
      правом юрби
      стишуй до просвітку,
      та не губи.

      20 Серпня 2010



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Будували церкву грішних
      Будували церкву грішних –
      вішали святих,
      міст палили потойбічний
      й ношені хрести.

      Не дивилися на совість,
      як на молоду...
      Не трималися на слові,
      а за віжки дул.

      Хутко з них повипускали
      бісове в юрбу,
      аби тіло пробирало
      вже не "є", а "був".

      Дзвони, мов кістки дробили,
      рвали язики,
      просихали і топили
      правду у гіркій.

      Хто дивився з того світу –
      плакав, та мовчав,
      бо нема де говорити
      серцю і свічкам.

      Бо нема як розродитись
      вітру перемін,
      а життя так перешито –
      де той шов, що мій?

      Що за поле – голе, кволе,
      головешка мрій.
      Поле – скатертина столу,
      хрестики на ній.

      Чорний хрестик – в серце голка,
      а червоний – кров.
      Де не глянь – рясніє колко
      вишите нутро.

      Будували церкву грішних –
      вішали святих.
      Вийшли з Господа поспішно.
      Думали з води...

      18 Серпня 2010



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Графо-манит
      Ссылаясь на трезвон молвы,
      играя стоимостью слова,
      он сам себя на нём ловил –
      полушута и казанову.

      Цветочки-строчки. Пустоцвет.
      Где ж пасеки мои и пчёлы?
      Не видно правды в баловстве,
      невнятный почерк, мысли голод.

      Загнул по-полной, понесло
      на твёрдолобой рифмы рифы.
      Как графоманна манна слов –
      глотками – шери, графы – грифы.

      Шмонает душу, лезет в грязь,
      но хватит букв на бред и крики.
      С душой навязывая связь,
      больной строке не стать великой.

      Все реже смысл и режет слух.
      Чутьё – предпочитает тонкость.
      Удавка-стих, и нем и глух,
      как взрыв без дыма и воронки.

      Зато как громко ляжет слог,
      как грохнется плашмя на радость…
      Пусть он без головы и ног,
      чуть сыроват на боль и сладость.

      Строфа дистрофно-тяжела,
      отарой слов бегут чернила.
      Нет сердца – значит нет тепла,
      души в поэзии ветрилах.

      16 Августа 2010



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Нота До__м
      Я ноту “до…м” душе снимал
      на ветра струнах,
      с дождливым видом из окна
      и сердцем юным.

      Мой дождь рассеянный. Растут
      благие вести,
      благому горестно во рту,
      а мыслям – тесно.

      Как эту ноту дотяну
      струною рваной,
      раскрашу неба белизну
      цветком нирваны.

      Рот на замок. Душе внимать
      разрывность звуков,
      стиха, как малыша, опять
      держа за руку.

      Ведь эта музыка жива
      пока я верю
      тобою тронутым словам,
      шагам за дверью.

      13 Августа 2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Місце страти – вірш
      Різношерстий від_літ
      відображую тьму,
      залишаючи слід
      невідомо кому.

      Слідно, схожі сі дні,
      як дві краплі вина,
      похоронка – на ніж,
      гнів Господній – на нас.

      Де кордонам кінець,
      де моя сторона
      як застигне свинець,
      а назовні – стіна?

      Соромливий мій кат,
      погляд прорубом аж
      оніміла рука,
      кармініє карт-бланш.

      В облаченні сих ран.
      позбуваюся сил.
      Сохне слів караван,
      ніби дим із кадил.

      Замикання – і пульс
      розлетівся, мов ртуть.
      Боже, гаряче з куль –
      поцілунками рвуть...

      Болю фарбу розмив
      і приріс до землі.
      Відобаження тьми
      на душевному склі.

      13 Серпня 2010



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Драхмовая капель
      I
      На русском рваном,
      по наитию
      подобраны к словам события.
      В утробе мысли – брюхе ванны,
      уравновешивая дрожь,
      тепло дряхлеет. В драхмах – капель.
      Сознания теряю скальпель,
      где лезвие нежно, как ложь.
      И обтекаемая мысль
      всё тяжелеет, но не смысл –
      он многоточие.
      Я между капель междустрочие,
      как небо с мела, смыл.
      Посмел, теперь себе не мил.

      II
      Хотелось – сквозь,
      а вышло – врозь.
      Душа и тело – на износ.
      В полслова сердца намело –
      не видно раны.
      Белым-бело…
      пробелы… Странно
      всё это – рифмы на авось
      и дождь, как ржавый гвоздь,
      открыл запястье крана.

      III
      Простите, жалость вызывали?
      Мне тесно со своей тоской,
      сживусь едва ли.
      Жизнь для меня – не планка,
      не потолок, не иностранка.
      Жизнь для меня – изгой.
      Ах, сердца уголок живой
      с богами, камнем и змеёй.

      IV
      Вечер, пряча зонтик старый,
      света отовариваясь тарой,
      не спешил залить обитель
      рождеством вольфрамной нити.
      Выжигая, как CD,
      звуки, млечные пути
      мне решать: где солнце встретить,
      перед кем вскрывать секреты,
      словно вены.
      Зная цены,
      я не искуплюсь –
      с крана капает бесценность…
      Ну и пусть.

      10 Августа 2010



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Серце жовніра
      Півдикий погляд, півпустий.
      Кого на постріл підпустив –
      той міг би стати другом. Враже,
      сей бій всі вузлики роз`яже.
      Не сій же куль – а відступи.

      Пече залізо, біль тупий –
      ні дихати мені, ні вмерти.
      А небо, ніби душу здерто,

      стовпіє. Вітер пригостив
      голками тіло, і нести
      йому глибоке стугоніння
      мого тремкого піднебіння

      і крити тремолом густим
      се тріпотливе відпусти.
      Вже сонце висохло до тіні,
      я грію серце Батьківщині

      своєму вкоротивши бій –
      аж крапка проситься над `і`,
      аж скрапує сльоза за сина
      на однострій, де ще незимна,
      мов пелюсткова, квітне кров.

      Стиснув я п`ятипало знов
      свій біль і серцю попустило.
      Неправда, що душа безкрила –

      я ледве втримував її,
      стинав зубами, землю їв
      і кликав маму – притулитись
      як Боже перестане битись,
      а решта – тиша обійме.

      Ви не кажіть, що я помер,
      а просто – що пішов до себе
      кидати погляди із неба
      в криниці вашої душі.

      А ви за мене помовчіть,
      думки визбируйте на віче –
      ятрітиму у стигмах січі.

      Ллю стуки серця...
      у дощі...


      10 Серпня 2010



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    33. Охота на глупца
      I
      Не к лицу – что без лица.
      Ролики рекламы – долли*,
      разукрашенные роли
      для охоты на глупца.
      Ведь удаву нужен кролик.
      Чем глупец сегодня болен?
      Расскажи-ка мне, овца.

      II
      Бьют куранты?
      Бей поклоны!
      Прейскурантом,
      цен законом,
      разрушая сон.
      Надувая ранг и славу,
      подымая визг шершавый
      пыжится пижон –
      выжатый лимон.
      Чувствует себя актёром,
      мелет чушь с гремучим вздором.
      Что связал – загнул.
      Всплеск оваций – градом, ядом
      смех и блеск, но не награды.
      Занавес плеснул отрадой,
      полоснул, заткнул.
      Вот и всё – кусает локти.
      Тише мыши только когти.

      III
      Тишина острит.
      Ей внимая, света гений
      сеет решетом сомнений
      взглядов попурри.
      Стриптизёрше, правде пьяной,
      заработать дал на данных,
      не скупясь на мат.
      По душе скупая толки,
      разбивая мысль по полкам
      шлялся компромат
      на царей, шутов и смердов,
      воевод, научных нердов,
      бунтарей, казённых крыс.
      Правда правдой… Что с неё?
      Бытиё сквозь питиё.
      Кризис жанра – не стриптиз.

      IV
      Голову вскружает бис
      если голова с уклоном.
      Ролики рекламы – клоны,
      клоуны и аль-капоны.
      Не лапша – а макароны,
      вешают – люби.
      Созревая, кошелёк
      жмёт и просится на ветер.
      То, что даром – то с приветом,
      инкубатор подоплёк.
      Пусть всю жизнь я буду псом,
      если это не охота.
      Ролики – как анекдоты
      с разукрашенным лицом.
      Не купись, не будь глупцом!

      4 Августа 2010

      *долли – от названия первой клонированной овцы



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Разделяя с Донной Виски вирт
      Окна-пряники и окна-льды,
      по кредиту сладость, дрейф по блогу.
      Оставляя ссылки, как следы,
      открывался рамочно, по слогу.

      Отключаясь днями от сети,
      от себя себя вновь избавляя,
      за ушедшим по пятам идти
      не хотел, пароли забывая.

      Тишина ждала меня, как пёс,
      отгоняя кровь от мысли-миски.
      След с гусиной кожи, где мороз
      оборвал с висков остатки виски,

      занесло… за тридевять плевков,
      в рассыпную, трёхэтажным матом,
      территорией прокуренной совком,
      где зарыто всё и всё по блату.

      Где найти для буквы кузнеца,
      а для междусловья – дирижера,
      отливая пиксельно с лица
      маски сладкие и разговоры?

      Наловил внимания на ноль,
      вырезая кадры, тени, краски.
      Вот он принц – ночная моль,
      ритм для ртов, нажатий клавиш пляска.

      Нетный стих, за точкой – нет и ком.
      Ветер клавиш над безбожьем спама.
      В нём душа, как мегабайтный дом,
      с ящиком для сердца и рекламы.

      29 Июля 2010



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Сонет XXX
      Ледь оніміючи від божевілля,
      жовтіє думка в закарлюччі шпальти.
      Капіжно, язиком стікай, дозвілля,
      у чашу арій для гугнявих альтів.

      Сопрано вітру, візерунки сіллю.
      Кришталики рулад – ся неба смальта
      не пропускає світла, словокрилля,
      калюжі пекла – сонце на асфальті.

      Сей танець вічний з форте у піано,
      з піано в глибше форте, світлотіні.
      Се урожай контрастів з біополя,

      залитого по вінця у багряне...
      Ледь оніміючи, у сновидінні
      зірвалась мрій кульбабна парасоля.

      6 Липня 2010



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Out of Status Quo
      “Report the status.”
      “The status quo!”
      All hopes were hollow,
      in rims of war.

      While searing air
      Clustered in my lungs,
      The gates to heart were burnt.
      Dry shrills trespassed the tongue

      Entrenching fears
      On the stony face
      And chomping smoke
      To crack the craze.

      What’s there for me?
      To ease the grief
      I held the breath
      of bladed stiff.

      The army’s hungry,
      Thirsty for
      A goblet more
      Of bloody war.

      For swords were honed
      To dull the pain
      While mothers moaned.
      Their sons were slain.

      For generals,
      Were generous
      And loyal
      To the death…

      Amalgamating red
      With trampled waviness
      Of grass.

      June 30, 2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Magnificent Whiteness
      Thinner and thinner are thoughts,
      almost transparent and crystal…
      Walking like loading a pistol,
      talking like killing a throat.

      Lighter and lighter is life,
      dries up and weights like a feather.
      Blades speak in winds, words are tethers.
      Watch for the holder of knife.

      Crisper and crisper is time,
      moments of whispers are vapid,
      heart lives on moans, hardly trepid,
      innocence’s growing with rime.

      Softer and softer is light,
      fading, less viscid, exhausted.
      Virtues are meant to be frosted,
      flustered by feyness of white.

      Lesser and lesser are gasps,
      destiny waits for the quietness.
      What a magnificent whiteness
      strikes after losing the grasp.

      June 28, 2010



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Sonnets VI-X
      VI.

      Such as are forsaken words in endless fables,
      which freed and eavesdropped, grown inside enamored,
      you’ll find yourself a nest and turn the tables
      by sneaking , as a cuckoo, bruits and glamour.
      You’ll let it hatch, mature, dump out the conscience,
      pull out its bill, and seize what makes the essence –
      from wintriness on temples to emotions,
      from tasting living to the rigors’ presence .
      So much for syllables – a verdant stamen,
      the tendency to reckon guards of moments.
      The guards, as caravans in deserts – snooty,
      received the barking, they will grind with tremors
      amorphous mass of timeless lines in sonnets.
      The past – a butterfly. It strikes with beauty.

      March 24, 2010

      VII.

      The past – a butterfly. It strikes with beauty.
      Gods' sweetness – nectar, pollen thickly covers
      antennas of thin anthers slightly muting
      this six-legged catchy touch of hungry lover.
      Light’s watercolor dries on wings as luting,
      impervious to morning dew on flowers.
      It feels like words I sow are light and rooty,
      a swan song for a minstrel to discover.
      I long to speak with open eyes and only…
      Here nothing could be shared when silence’s drifty.
      Attached to wind are exhalation’s fossils.
      It leads me to the thoughts so cold and lonely,
      to golden ages prayerful for face lifting.
      Dry aether is endured by hums and docile.

      June 9, 2010

      VIII.

      Dry aether is endured by hums and docile,
      snugs tightly as a serpent in a burrow,
      digesting painfully nirvana, tossing
      around the molted chat. And snaky furrows,
      imprinted by unsettled hunger, crossing
      the hissing lines and rivers of pure aura.
      A bitter tang of something more colossal
      that triggers guns and numbs a silence over...
      A spring will take itself in hand, its tinctures
      start feeding out of palms this brittle stillness
      of smoky rains and bloomy trepidations.
      A well of heart, each drop’s a perfect picture
      of certain past and future colors’ shrillness.
      Undying tear’s a soul of my creations.

      June 18, 2010

      IX.

      Undying tear’s a soul of my creations.
      Uneasy flow, non-confluent and timeless...
      The subject for this evening’s “Knees & Patience”.
      How much is not enough? For what the chime says
      the walls of sky are perfect breath`s citations.
      A ceiling of dismantled church is mindless,
      while cherubim are burnt by godless nation,
      when crosses were reforged and souls left rindless.
      A grate’s the perfect symbol of God dying
      out of the hands of tsars – the public servants,
      who knew how to define the sunny squareness.
      Who taught them to how spit without implying...?
      Who shared belief in freedom and was fervent?
      Who dug out brother’s graves for self and neighbors?

      June 21, 2010

      X.

      Who dug out brother’s graves for self and neighbors?
      Gun muzzles gape and muzzy eyes turn glassy.
      A death squad hangs on triggers for a saber.
      It‘s going down and draws off blood for bathing.
      A body covers bodies, death’s in labor.
      The shallowness of trench is brimmed and messy.
      Gunpowder smoke is sensed as censers` vapor,
      unravels silence by uncrowning shells` seams,
      removes the cores of casualties and quickly
      ignites the way for fires of bereavement.
      It’s time to whistle, pull out winds, be reckless.
      The sky is blue, incapable of trickling.
      A bullet rain brings peace with its achievement.
      The scattered world is an unthreaded necklace.

      June 25, 2010



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Another Christmas Story
      She is a teen. She hates her guts
      For carrying God and growing jut.
      She’s Mary. You might know her. Do you?
      And semiconscious, half alive
      The girl keeps secrets to survive
      In her maternal strife is Hallelujah.
      Hallelujah.
      Hallelujah.
      Hallelujah.

      Hotel. A burrow number “Four”,
      A wolfram candle’s turned to pour
      Internal light, it might subdue you.
      The tremolo of window’s shut,
      Confession groans in reeky smut
      Composing notes for tender Hallelujah.
      Hallelujah.
      Hallelujah.
      Hallelujah.

      As touched with pencil, slightly glazed
      The contours thicken baby face
      And spasms are painting pain, a new “you”.
      Oh paradise, the opened cut,
      How warm and tearful could be blood
      When Heaven’s washed away with Hallelujah?
      Hallelujah.
      Hallelujah.
      Hallelujah.

      A void. The heart, as cut-through seam,
      Which runs apart with thoughts to gleam
      When there’s nothing left to cure you.
      While window licks nocturnal tar
      The brightness lives. It is a star,
      The little star in edgeless Hallelujah.
      Hallelujah.
      Hallelujah.
      Hallelujah.

      She waddles out with swaddled…blessed
      But holds the key, her tongue, and breath.
      A dumpster is your crib, oh new “you”.
      And Mary swings, tears cellophane
      In mindless state and wordless pain.
      Oh God, forgive her madness, Hallelujah.
      Hallelujah.
      Hallelujah.
      Hallelujah.

      A breath to hold, a plastic womb,
      Three rats, as kings, as I assume,
      Adore their chance to feel the true “you”.
      Instead of angels coldness nips,
      The silence’s seen through snow and lips.
      It’s Christmas time. Forgive me. Hallelujah!
      Hallelujah.
      Hallelujah.
      Hallelujah.

      June 17, 2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. У кожного своє Різдво
      (благаю зупинитись і задуматись)

      Ій би не дав п`ятнадцять літ.
      Марія доносила плід,
      І від людей сльозу тамує.
      Напівпритомна, півжива
      Коштовний термін дожива,
      Своє утробне алілуя.
      А Богу видно,
      Він се чує.
      А-лі-луя.
      А-лі-луя.
      А-лі-лу-я.

      В норі готельній, номер "Три"
      Вольфрамну свічку запали,
      Нехай вона з нутра струмує.
      Зашморгуй тремоло вікон,
      Крий матом право і закон,
      Витримуй ноту алілуя.
      А Богу видно,
      Він се чує.
      А-лі-луя.
      А-лі-луя.
      А-лі-лу-я.

      Торкнулись ніби олівця,
      Густіють контури лиця
      І спазми біль з тебе малюють.
      І рай відчинено немов,
      І крик, і рідна й тепла кров
      Вмивають небо, алілуя.
      А Богу видно,
      Він се чує.
      А-лі-луя.
      А-лі-луя.
      А-лі-лу-я.

      У серці пусто, ніби шов
      Як розійшовся, біг, не йшов
      Аби не сходитися всує.
      Там за вікном кипить смола,
      А тут бракує не тепла.
      Хто вмиє тіло, поцілує?
      А Богу видно,
      Він се чує.
      А-лі-луя.
      А-лі-луя.
      А-лі-лу-я.

      Язик не повернувся – ключ,
      оповила нашвидкуруч.
      У смітнику хай заночує.
      Несла і рвався целофан,
      неначе голос цим словам.
      Читайся, дихай, алілуя.
      А Богу видно,
      Він се чує.
      А-лі-луя.
      А-лі-луя.
      А-лі-лу-я.

      Колиску з пластики уздрій,
      Он три щурі, як три царі,
      Дорогу, де маля, шикують.
      А замість янголів і труб
      Лягає сніг і тиша з губ.
      Різдво пронизливо віншує.
      А Богу видно,
      Він се чує.
      А-лі-луя.
      А-лі-луя.
      А-лі-лу-я.

      16 Червня 2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Виходить так
      Виходить так – нема де вістку діти,
      вона у горлі привела судому,
      де сходи голосами в серце виті,
      дитинний крик і попелище дому.

      Виходить – вийти і не знати пощо.
      Навіщо колисати недовіру,
      коли ведуть тебе на людну площу?
      Любов невимірна, багаття щире.

      Така собі безнотність а-ля-міра.
      У кровопроводу відсутні віжки,
      мене на сьому світі сонце гирить,
      на ніч приковує до себе – ліжко.

      Перемерзаю, мов земля, до шпарки.
      Сим просвітом проймаюсь чим-не-дихав,
      оазою для істини з дна чарки.
      І так мені до посиніння тихо.

      Виходить так – нема як горлом вийти,
      синдром – зайти до заходу... зі сходу,
      де сходи голосами в серце виті.
      Іду словами. Тиша душу зводить.

      Устами вигойдане небо квилить,
      пірнає в них, аби мовчанням риби
      насититись і розігнати хвилі.
      І так йому – немов між нами шиба.

      14 Червня 2010



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Дорогою в нiч
      Дорога – неначе заламано руки,
      мов кинуто псам для весільної бучі.
      Відходить – бо видно. І брамну рипучість
      на воза ладує для скошених звуків.

      Куди їй бездітній? З осель груди грубнуть.
      Підносить пилюку, та – знову приляже.
      Мов мазана дьогтем і мокра від сажі,
      по ній залишається оповідь шлюбна,

      чи оповідь бучі, розлізлої лайки.
      Хай слухає півнів – кому треба знати,
      скрипкові ключі під крилами – з хати,
      у горлі зав`язла незпіяна зграйка

      парканних акордів – нудних кукуріків.
      Пригнися, умийся у місячній студні –
      нехай перейдеться тобою пробудно
      зеленого змія остання партика.

      Такі-то традиції, а не закони.
      І змії всі ситі, і цвинтару – втіха.
      Дорога – неначе дивись, та не дихай,
      сі пролежні весн між нікуди і сконом.

      11 Червня 2010



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Чего я стою
      У души спросил:
      "Чего я стою?"
      И она ответила:
      "Всего пустяк."
      Что же делать мне с тобой?
      Отпоем,
      залпом прах твой вспомнят
      сорок дней спустя...
      Сорок дней,
      как сорок приговоров
      вороны мне вынесут.
      Но бремя тут.
      Мне бы
      ярость глаз спустить со своры,
      дохлебать,
      но не захлебываясь,
      путь.
      Пусть,
      я перебьюсь
      с хреста коленом,
      только небу тяжело –
      невыносим.
      Я кричал душе:
      "Не жизнь –
      измена!"
      И она ответила:
      "Прости..."

      10 Июня 2010



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. В ожидании любви
      На пегасовой спине
      Не жалей загнать коня.
      Ты лети, любовь, ко мне
      И застань без слов меня.

      Без единой капли лжи
      Упади, да на строку.
      Напои натяжкой жил
      Дней сердечную реку.

      Не кончается на мне
      Одиночества порог.
      Я в забытой тишине
      Ударяюсь в первый слог.

      Отражаясь блеском глаз,
      Угасая взрывом слез,
      Повторяюсь морем раз,
      Два – колюсь шипами роз.

      И пенясь от суеты,
      Отрываюсь. Кровь волной,
      Перехлестывая рты,
      Разбивается об зной

      Света жаждущих сердец,
      Мира длинных запятых,
      Где на слово я скупец,
      А по делу – нет святых.

      Не по делу – поделом.
      Переламывая стих,
      Падает любовь со слов.
      Если больно – Бог простит.

      10 Июня 2010



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. The tailor of my shade
      O Lord, you are the tailor of my shade.
      Sew it as solid one, not beetled over…
      I dream to have your hands to aid,
      Your love that is invisible and hovered.

      Don’t segregate myself on these and those
      For these and those are netted threads, self-crimpers.
      With wobbly knees to strive to you and glow,
      In prayers stop my helplessness to whimper.

      My blindness is declined as well as pain.
      I see now voices as I used to hear them.
      What’s ever numb shall splatter once again,
      Unspoken furtively might lynch with reason.

      While counting martyrs, following a clef
      O Mighty, please, perceive what was so instant.
      Your heaven’s angles are acute and deaf,
      the bullet jammed, a temple fills no distance.

      A candle drinks my thoughts as time sifts sand.
      The slayer’s stone gives wings for painless edges.
      I lead the shade, and curves made by my hand
      Still follow skyline-seams, beyond imagined.

      The chills are stowed and dimness greatly heaves
      to feed with echoes cries and weaken traces.
      I’ll leave to dry what’s left to drink or grieve.
      Suntraps are breathing hard in shady spaces.

      June 8, 2010



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. A wave of consciousness
      A surf
      The wave of consciousness to spurt.
      My deep desire drifts and roves.
      Ignore the meaning "being hurt"!
      Who’s ready to be killed for love?
      For having doubts about herself
      The destiny still worships me
      With mouth agape in someone else.
      But pleasures bend the strongest knees.
      What is a kiss? It’s worth a blink.
      The soul shall fly and play with ink,
      With shadows of discolored grass.
      So dry as sentencing to death.
      Lights` scurf, a surf,
      a blast.

      7 June 2010



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. To be a bee
      bees come
      become
      beekeepers’ wring

      beloved
      bees love
      to hum and sting

      between
      bees twins
      she is the one

      your hive_nesty
      it’s time to swarm

      inhabitants
      who hates old queen

      in her bees tend
      to see their kin

      betrayals
      scaled by rough
      beliefs

      bee trails
      by a hive
      bees leave

      the bumbling horde
      forms honeycomb

      be sweet to lords
      they’ll take you home

      2 July 2010



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Стиснуло
      Стиснуло. В легеневий кут
      клякає нікотинно тяга.
      Вливаю видих нашвидку
      по вінця, у вольфрамну флягу.

      У ній кімнати густота
      розбавлена у колах диму,
      де вигнане тече з кута
      і набирається у риму.

      Рядка старіюче лице.
      Складами – складки, вираз – коми.
      Пера загостреним кінцем
      вростає у папір саркома.

      На ракових пухлинах слів
      роз`їлось тіло монологу.
      Йому б дожити до полів
      німим розжитись до знемоги.

      Стиснуло, ніби хрест і синь
      недомальовані навмисне
      у рамці, де отець і син
      прощаються іконописно.

      Стиснуло, ніби не дійшло,
      не вийшло, чи не проминуло.
      Оперене душі крило,
      з німого переб`ється в чуле.

      І розлітатиметься сміх
      від лету золотого в тиші.
      Стиснуло так, що ніби сніг
      сорочку полю бою вишив.

      4 Червня 2010



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Поший на мене тiнь
      О, Господи, поший на мене тінь
      міцну, яка не зноситься, не звисне.
      Твої би мати руки золоті,
      а ще любов – незриму, ненавмисну.

      Не розділяй мене на сих і тих,
      бо сі і ті – одної сіті ниті.
      З хитких колін до Тебе б дорости,
      молитвою безсилля перенити.

      Поменшало, ніж болю, сліпоти,
      і голоси я бачу – наче чую.
      Он відніміле птахом лопотить,
      а потай – недомовлене лінчує.

      Перебираєш вервицю святих
      і зупиняєшся набрати чуле.
      Чому такі глухі небес кути,
      а світ наближує до скроні дуло?

      Ще недопиті свічкою думки
      і вістря окриляє камінь ката.
      Веду у світ нанесенням руки
      я тінь, пошиту небом у крилате.

      Вона росте і стигне на землі,
      відлуннями годує голосіння.
      Всихають недопите і жалі,
      і дихає промінням поміжтіння.

      27 Травня 2010



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Пепел от стиха
      Судьбу пустил на ветер мельнице души.
      Сильней, порыв! Крепитесь, мыслей корни!
      Я столько слов об стенки сердца притушил,
      царапал страстью о любви на черном...

      Белым-бело, мукою – пепел от стиха
      приобретает свойство растворяться,
      как женщины в неношеных до сель мехах
      с улыбками на бис для папарацци.

      Не пепел – дождь сухой, как переход на "Вы",
      да скрипки скрип, что помнит спелой грушу.
      Не капает – ломается волной молвы.
      Во мне раним лишь свет от ветра в душу.

      Сном оборвав Вселенную, как Райский Сад,
      спешу списаться и проститься точкой.
      Пишу... и задевают сердце небеса,
      отодвигая болью гибель строчки.

      26 Мая 2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. What is left of me
      What is left of me?
      I am snow-white scattered news,
      melting in a heart,
      as a winter’s scalded fuse.
      Since the poignant chest’s
      broken by the solar spears,
      should I bloom in grey
      when the scythe’s beheading near?

      Its refection crawls,
      smoldering in shades for days.
      It’s the harvest time.
      Harvest all my dreams to pray.
      Sift me, chanting loud,
      thinning out the lonely light.
      What is meant to fall –
      silent in the paws of night.

      What is sown in you –
      solar spears and lambent swords
      striking through the chest
      in the name of nameless lord,
      what is left of me…
      blues
      and snow-white scattered news.
      I feel fondled like
      an explosion… being used…

      26 May 2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Линия прицельного огня
      Поредела, кровью истекая,
      линия прицельного огня.
      Справа Каин, слева – тоже Каин,
      впереди – охота на меня.

      За спиною – небо на погонах,
      на бегущих в тыл вопит ПК.
      Бьют на поражение – я зона,
      встретить утро шансов нет пока.

      Разбежалась вшивость по окопам,
      ожидая призывной волны.
      Под шинелью ночи – дрожь и копоть
      несомкнувших глаз, сухарь луны.

      Взрыв – и страхом занесло ресницы,
      тело сжато в материнский плод.
      Жизни белую, как стих, страницу
      пишет, пролитым без слов, тепло.

      Тишина – глубокая воронка,
      наследил телами рваный бой.
      Все сложилось кратко в похоронку
      Родиной, пропитанной тобой.

      25 Мая 2010



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    53. Сонет XXIX
      Де груддя тіл, неначе листя пале,
      пропахло спокоєм і слави димом
      непевно сонце пробирає талим.
      Напевно Богові було би зимно

      скидати око, де війну приспали
      під пухом янгола нехерувими.
      Із того зимного в неперестале
      переливається душа незримо.

      Очима гострими – стрілою тиші,
      мов духом пороху із горла-дула,
      впивайтеся, смакуйте се безсилля

      і не питайтеся кого колише,
      кого багаття білопіре тулить,
      ледь оніміючи від божевілля.

      21 Травня 2010



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Сонет XXVIII
      На прю багаті щастя постулати.
      Бої притихли. Схлипуючи збито,
      закутані у темряву кошлату,
      два табори розбилися спочити.

      Ворожа лінія масна і м`ята,
      розбіглася до ранку перешитись.
      В обіймах смерті засинає кляте
      і те, заради чого варто жити.

      Обачно час купився низькозорий.
      Як варту виставив – то ватру вигнав,
      аби вона язичницею стала,

      добралася жебрачкою на зорі.
      Се місце лінії займає стигма,
      де груддя тіл, неначе листя пале.

      20 Травня 2010



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Кiннота
      Їли куряву і краяв стегна хлист.
      З мила, піною – виходила пегастість.
      У небите-ще – копито зодягли,
      на нестелене ненавчені упасти.

      Ніздрі й гриви обтесали вітру чуб.
      В серцевину заганяли шаблі хугу,
      від свинцевого рідішали дощу
      аж багряна повня розійшлася лугом.

      Потяглись самотньо, зношені сідлом.
      Порозхлюпували вершників і втому.
      Позникали, змиті місячним гало.
      Шкандибали злою вісткою додому.

      19 Травня 2010



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Ночная охота
      Стреляя глазами, попасть бы в улыбку,
      раздетую ветром с опавших ресниц.
      Казаться бестелым, песочным, чуть липким,
      снимать слежку глаз, выдумывать птиц.

      Вот птица садится – губная небрежность,
      словами запутаны крылья и цвет,
      плывет волосами, качается нежность,
      и, перья роняя, снесет нам рассвет.

      А ниже... нет ниже... черты предсказаний,
      где спят мотыльки у кувшинках идей,
      там птицы кружатся пока без названий,
      без права садиться на море страстей.

      А где "не достать", глубиною в три неба –
      парят те, что раем делиться не прочь.
      Стреляя глазами, попал в где-я-не-был.
      Спугнув мотыльков, окрыляется ночь.

      18 Мая 2010



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Место расстрела – стих
      Разношерстие лет
      в отражении тьмы –
      новорожденный след
      с предыдущим сравни.

      Говорят, что похож,
      как две капли вина –
      похоронкой – на нож,
      божьим гневом – на нас.

      Коль границ четких нет –
      чья моя сторона?
      Изнутри стынь, свинец,
      а снаружи – стена.

      Вновь застенчив палач,
      смотрит прорубью и
      задыхается плач
      в этой астме с любви,

      в этом облике ран
      и лишении прав.
      Соткан слов караван,
      краток путь, но кровав.

      Замыкание, пульс
      разлетелся, как ртуть.
      Осязание пуль –
      расцелована грудь.

      Боли краски размыв,
      приростаю к земле.
      Отражение тьмы
      на душевном стекле.

      17 Мая, 2010



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Ластiвка вiйни
      Ще сагайдак не виносив причину смерті,
      перо дороги не списалося з копит.
      Слова шукають силу вітром, аби стертись.
      Луна старається, стирається... Кипить,

      чекання перемішується рибна юшка.
      Сяй-ніч прослизує, немов під горло ніж.
      Тримає в зорях зір, знімає з неба стружку.
      І теслі не знайти, ніжнішого за ніч.

      Прополені думки, засаджені землею,
      зерно її тверде і кров йому – вода.
      За частоколом – степ, осушений з єлею,
      та голова густа, розпатлано-руда.

      До ранку сон біжить в подертому і босий,
      збирає усмішку дорогою з дітей.
      І жінка в чорному зайшла в туман і косить,
      вона закохано по сивині іде.

      Дзьобастий двір затулено й принишкло гріє,
      покійне сонце накопичене для стріх.
      Ще божий гнів дивитися на світ не вміє,
      не знає як з очей вступитися – поріг.

      Розмови тиші завагітніли грозою,
      вони нечуваному перекажуть мить,
      де сни поховані, розбите серце гоять…
      Із джерела війни копито заструмить.

      14 Травня 2010



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Стукати нема куди
      Застукає, коли нема куди.
      А вибухає, мов зайшлося шалом.
      Остання барикада, слиз і дим,
      ковтає статику панно стожале.

      Багнетно-всіяно лежати ниць
      чи горілиць, і домовляти "мамо",
      чекати з неба грому й колісниць
      і загоїтися Вітчизні шрамом.

      А руки міцно затиснули лють,
      бо очі кров`ю перелиті в ката.
      Слова уже не ранять, не кують,
      вони задимлено смакують матом.

      Тече в архів думок пролита суть,
      окрадена до краплі материнства,
      котрій з грудей могильні соки ссуть
      сполоханість і сивина з дитинства.

      І не вмовкає течія жалю
      пороблена, зі стогону і болю.
      Коли сей сміх дитячий відболю,
      не назову я серцем – грудку солі?

      Переламали прапору хребет
      і на бинти пішла його крилатість.
      Немов би без гармати, він – лафет.
      Піднесення, де проступає святість.

      О, барикадо – відчаю дитя,
      тебе складали злидні, сонце їло.
      Ти спалахнула – ніби по життя
      у вени неба заходило тіло.

      І падала, як падають боги,
      обтесані з опали і розбрату.
      Сповзала пря по стінах, береги
      омиті кров`ю і свинцем зубатим.

      Застукає, коли нема куди.
      А вибухає, мов зайшлося шалом.
      Остання барикада, слиз і дим
      мені молитвою у горлі стали.

      13 Травня 2010



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Чекатиму i набiжить
      Чекатиму. А раптом набіжить…
      Схвильовано у жмурах, при набігу,
      золото-ордо пронесеться дзига,
      совиним тіням надірветься нить.

      Зажду аж небокрилля забринить.
      Зливаючи політ і порожнечу,
      нічний метелик заколише втечу,
      здичіле серце перестане нить.

      Є час роздмухати ту вічну мить.
      Карбуються миттєвості під циркуль.
      Те літо перепалиться у цвірку,
      зимою в коляді доструменить.

      Ще порох є – то стану порошить –
      душею дріботітиму у лунах,
      аж інієм волосся переврунить.
      Чекатиму, зажду і набіжить…

      13 Травня 2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Заправив люльку серця
      Заправив люльку серця, сни палю.
      Пропитий за останній цвіт садами,
      у кільцях відпускаюся жалю
      і зависаю німбами. Устами

      перебираю згустки неба зваб,
      утриманість його вражає сухо
      отою дощотою божества,
      оброслого легенями і духом.

      Божиться божество і в груди бій,
      немов чуму клянуть безбожно дзвони.
      А на душі – хоч п`ятим півням пій,
      дротами оплітай її кордони.

      Такі то сни – глибокі до кісток.
      Просолені, Чумацьким Шляхом биті.
      Я сам собі – Кусто і в рай місток.
      Тютюн міцний, немов на люльку шитий.

      І трухне мрія від затяжки вглиб,
      а німби, ніби небо – ґніт у свічки.
      Поза понтоном думки – ясла риб,
      котрі мовчати ще не мають звички.

      Такий тягучий сновидіння дим,
      що не надибати країв понтону.
      Не втнути світло-жилої руди.
      Очей копальні – сонця пантеони.

      12 Травня 2010



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Джерельна тінь розмови
      Джерельна тінь розмови. Не тече.
      Дочерпано до дна, до передсердя.
      Намито золота з жили ночей
      і випалено все, що спересердя...

      Десь протікало щастя, але дір
      нелатаних здавалось небагато.
      Ми колами ходили по воді
      і поверталися ходи набрати.

      А вийде місяць із калюжних плес,
      нехай стікає – аж намокне стуком
      від передсердя й до душі небес
      оте моє, що обіймали руки.

      Джерельна тінь розмови. Не іде.
      Не відсувається на мить, не тане.
      Краде, мов Прометей, вогонь з грудей –
      раниме, спалене, але кохане.

      6 Травня 2010



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Терпне небо
      Терпне небо – терпи,
      свисне куля – святій.
      Впиті винами з тіл,
      просихають степи.

      Ти – маля ковилі,
      засинай, сину, сни.
      Табуни вороних,
      вороння, журавлів

      пронесуться без слів.
      Оніміє душа
      без ікон і гроша,
      стане пухом землі.

      Ржа спасеться в дощах,
      вийде жерлами гільз
      і їдке, наче цвіль,
      гроно сонця в очах.

      Розполошений біль
      приведе кобзарю,
      мов для Бога – зорю,
      що ятрить звідусіль.

      А напнеся струна –
      аж задихає плач,
      мов криївка тепла
      й Батьківщина зрина.

      І згадаєшся ти –
      ще безвусий юнак.
      Полонила війна,
      охрестила святим.

      Терпне небо – терпи,
      що не куля – то син.
      Море випито вин
      за любов і степи.

      4 Травня 2010



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    64. Краски Аллилуйя
      Концы с концами сводят зной и свет,
      никак не устаканить беглой тени.
      Она ветха, как пыль, ей места нет.
      Куда деваться безоконным стенам?

      Кошачья суеверность с бездны глаз
      следит за робкими, как мысль, шагами.
      Рожденный ими, жаждущий тепла,
      шатаю ветер, словно стих – слогами.

      И чувствуя отрыв остатка сил,
      душа пьяна не смерти поцелуем.
      Мир между сном изменчив и красив,
      дрожит в прозрачных красках Аллилуйя.

      Рисуя выдох, испаряясь в нем,
      смолкают сердца-колокольни звуки.
      И змейка душ, что к Богу на прием,
      линяя блеск, скользит по веткам скуки.

      Зал ожиданий пуст, но жди себя.
      Билеты только тем, кто жить не хочет.
      Как пристань, время. Уплывают `я`,
      так не похожие на Образ Отчий.

      28 Апреля 2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. наклекотаний лист
      клекіт мишею
      тишу втишую
      зодягаю лист
      відсилаюся
      нету річкою
      хвилі вишивом
      наторочуся
      поскладаюся
      аж до відчиту
      до відтворення
      пролягатиме
      недоторканість
      недомовленість
      в серця пролежнях
      то любов моя
      неприборкана
      розтинатимусь
      ока сіткою
      доторкатимусь
      ледве голосом
      а почується
      значить виткалось
      наче променем
      тіло колосу
      розцілуюся
      заніжніюся
      отобоюся
      до відмліюся
      і розсіяний
      пересіяний
      приживатимусь
      де намріяно

      28 Квітня 2010



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Волна сознания
      Прибой.

      Волна сознания привольна.
      Дрейфуй, желание "любить"!
      Пренебрегая словом "больно",
      ты за любовь готов убить?
      И за себя не отвечая,
      а за других разинув пасть,
      твой рок души в тебе не чает,
      но порешить решает – сласть.
      Что поцелуй – одно мгновеньє.
      Душе лететь, играясь тенью
      травы, как приговор, сухой.

      Отбой, прибой,
      отпой.

      22 Апреля 2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Безхмарне небо Іспанії
      I

      Гріє у сангрії крапля Ра.
      Що не день, то зливи променисті.
      Ллється – ніби мало їм відра,
      чи землі святої Реконкісті.

      Гріє, мов довіра, і несе...
      Занесе подалі – заночую.
      У снігах фарбованих осель
      каравани темряви кочують.

      Гріє, наче виплакався Бог
      і немає ради поминати...
      Стрінь мене в невадному жабо,
      Ірвінгом оспівана, Ґранадо.

      II

      У Ґранади серце поміж гір,
      стиснуте Альгамброю за маврів.
      Боабдиль живе тут до сих пір,
      але він тепер – циганський Гаврош.

      Неважливо, байдуже, що там,
      де колись цвіли його хороми,
      під стопою гнувся міста стан,
      а Невада розбавляла втому.

      У Куевос дім – печерний храм.
      Рим його – сей Сакромонте-табір
      в`ється в Альбайсин, де гул і крам,
      арабеска вулиць, проща в паби.

      III

      Дон Хуан з гітари має куш,
      аби впитись на сієсту пивом.
      Тапас, пес, очей холодний душ,
      та душа струни тривка, аж сива.

      Дон Хуан без Донни, вже й забув –
      як зайти в бездонні очі Донни.
      Що йому до світу і табу?
      Наокіл відлюдно і бездомно.

      В шапці – крихти ласки – мідяки,
      проблиски розхристаної вдачі.
      То щораз продзвонюють роки
      і поволі вигасає мачо.

      IV

      Сі фламенко пристрасті гітар,
      сей підборний стук і кастаньєти –
      бари-пасовища для отар
      публіки, що бавиться в естетів.

      Тут, при кожній ноті, токаор,
      серце тче у рухах танцівниці.
      У солодких ритмах, мов кагор,
      стягнуте мантоном тіло птиці.

      Віяла, як вигини крила,
      пітос, пальмас і сапатеадо.
      Опадає пристрасть. І зола –
      ніби присмак на дощі помади.

      V
      Спрага смерті – се "оле" дзвінке.
      Барвно бандерилей звисли пера,
      біль та лють розписують. В піке –
      вістря над мулетою тореро.

      Нагорода за хоробрість всім.
      Доннам насолода й кабальєро,
      хвіст і вуха – матадорний кін,
      "коло шани" і кінець кар`єри.

      Оплески, розмазується кров,
      тягнеться шлея життя за мулом.
      Впийся смерте, вивертай нутро –
      то нектар нудкий в поезій вулик...

      16 Квітня 2010



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Дорогою я
      Дорого `я`, розкинута теренами умов
      та розкуйовджена до самоти вітрами,
      ти перев`юнюйся між кроком і зірками,
      коли приплив душі й небесно прибуває кров.

      При видиху, немов уривки мантри, западусь –
      так буревій спиняє гусінь каравану
      і час – піском не продзюркоче під ногами,
      а сяде зір і скригне терпеливо сумнів з уст.

      Це вибух-стоп – де, ніби фенікс, гине серця стиск.
      У хрестик – вишивка – ся колія зупинок,
      де нитка нерву, голка світу, і полинне –
      те міжколійне покоління сну і пустоти.

      Чекання слизь і висохлі надії – ніби пух,
      кульбаби парасольки, поцілунку попіл.
      Де осідати їм у час серцевого потопу,
      коли врожай на листування з Богом і ропу?

      Змивай ерзац, виношуй світло слова – хай дзвенить,
      переливається – лускою, тембром, в думці,
      і кінематикою всесвіту у лунці
      клітини дня. А благодатно – бо пече й болить,

      бо міміка одухотворена небес, аби
      себе, спіймавши рухи світла, пізнавати –
      чи залишати одкровення задихатись,
      чи відпускати, що до краплі болю хоче жить.

      29 Березня 2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Tovtry
      (Translation of Oleksandr Diachenko "ТОВТРИ")

      These blunted mountains stay congealed, completely twined
      By trembling air. It’s scattered everywhere.
      It’s not a stereogram, nor the one-of-kind –
      This wondrous landscape reached heavens` stairs.

      I see those streaks of colors on its valleys here
      With straining, for some reason, moisten eyes.
      An oval is the mottled water-lilies` mere.
      I promised to return, my compromise
      Was made of copper coins thrown in the waters` sways
      It scared to jump all tiny zestful frogs.
      The past absorbs the seconds, minutes of my stay,
      My presence trace… “Oh boy, just look agog…”
      I whispered to myself with a commanding tone.
      A bus starts coughing – we are leaving soon.
      “Just wait for me, my everlasting lack of own…
      We lived two weeks – a fairy-tale had bloomed.

      I left my thoughts so far untrimmed,
      But chances to return are slim.

      19 March 2010

      *Tovtry – strongly divided, rocky limestone ridge

      (Original text below)

      ТовтриЗастигли, тремтячим повітрям увиті,
      Затуплені гори, розкидані скрізь…
      Не стереознімок, єдиний у світі -
      Це дивний ландшафт, що сягає під вись.

      Я бачу на ньому долини строкаті,
      Напруживши очі, вологі чомусь,
      Овальний ставок у рябому лататті,
      Якому я вчора сказав, що вернусь,
      Жбурнувши у воду монетки із міді,
      Прудких жабенят налякавши якихсь…
      Вбирає минуле секунди і миті
      Моєї присутності... «Хлопче, дивись», -
      Шепнув я собі, повелівши неначе.
      Закашляв автобус – від’їде ось-ось.
      «Очікуй на мене, постійна нестаче,
      Два тижні з тобою казково жилось», -

      Продовжив я подумки тиху промову.
      Та шанси мізерні приїхати знову.

      2010



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Anxiety kicks up
      (Translation of Ihor Pavlyuk "І ЗНОВ МЕНІ ТРИВОЖНО")

      Anxiety kicks up – to fuddle might…
      As genes of freedom, birds are in the skies today.
      And homeless God just asked to step inside
      My soul. On sadness’ cosmic basses is His play.

      In me – expending Universe fades now.
      The dreams are hard to bear. I see blue-juicy snows.
      The sad aversion grows against cash cows,
      It saves the world from what is known as friends-&-foes.

      Once and for all – we follow made once charts.
      The plan’s within the limits –
      as to drink or be.

      Barbed-&-electric wires –
      my horizon’s charged,
      As for an endless jailbird,
      shines and smiles at me.

      18 March 2010

      (Original text below)

      І ЗНОВ МЕНІ ТРИВОЖНО

      І знов мені тривожно – хоч напийся.
      Як гени волі – птиці в небесах.
      Бездомний Бог у душу попросився,
      Космічний сум зігравши на басах.

      Зника мені, розширюючись, Всесвіт.
      Нестерпно сниться синій сік снігів.
      Сумна відраза до ділків і сесій
      Спасає світ від друзів-ворогів.

      ...Ну тобто все і всі – як Хтось задумав
      У межах битія і питія.

      А горизонт –
      Колючий дріт під струмом –
      Мені, як зеку вічному, сія...



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Размытость губ
      Размытость губ, толкнувших тишину
      за грани тонкого, как жизнь, обета.
      Она вспугнула, словно птиц, весну.
      Желта, как пресса, сукровица лета.

      Заметно поседело в окнах глаз,
      старуха-ночь распетушилась сразу.
      Прощаясь, тишина всегда светла,
      как перед Богом юродивый разум.

      Мое "вставай" – кому еще не лень,
      всем, кто клюет, кому летать привольно,
      кто гнезда вьет, а чью-то прячет тень
      под блеск мундира, в трепет колокольни.

      За всех – не скажеш, за себя – терплю,
      слова по буквам превращая в птиц, и
      размытость губ, как небо тереблю,
      я с той страны где все же легче... спиться...

      17 Марта 2010



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. The wind of history
      (Translation of Ihor Pavlyuk "ВІТЕР ІСТОРІЇ")

      The wind of history rolls stubs of ferias over
      the white, like bread or snow or even petals, world.
      After uprising we are not the same. We hover
      And dandle myths about the grown in us revolt.

      It shall be propped, secured by solid spines and crosses,
      And loved as ourselves in it and it – in us.
      It should be touched like swords are kissed by their embossers,
      Like lovers – offered to the naked fortune thus.

      Newspapers cut the yarns. Those strings, as hands, are shaky.
      This marble’s dressed in pink… A falling star is free.
      The world is crucified. The window’s crosspiece tacks him.
      The blaze is going down in his black-blooded spree.

      Not our happiness is shared by beasts and babies,
      A petrol draught of sprite in veins as if from gloom.
      And bombers in the sky are often seen – as cabbies…
      What’s happening to us? Where is the errors` room?

      Until you read your evening news from fresh still papers
      The wind is strong, inert, it carries sadness` dust.
      The stars are falling down as coins meant for beggars.

      Perhaps, a sorry felt… for us.

      17 March 2010

      (Original text below)

      ВІТЕР ІСТОРІЇ

      Вітер історії котить недопалки буднів
      Світом, що білий, мов хліб, а чи сніг, а чи цвіт.
      Після повстання такими вже більше не будем,
      Адже повстати – то значить злеліяти міт.

      Потім підперти хребтами його і хрестами.
      Потім любити у ньому себе і його у собі.
      Як до вина, доторкатись до шаблі устами.
      Наче коханці, віддатися голій судьбі.

      Ріжем газетами струни, тремтливі, як руки.
      Мармур рожевий… І падає вільна зоря.
      Світ, розіп’ятий на хрестовинах вікон на муки,
      Чорною кров’ю тихо в собі догоря.

      Звірі і діти радіють ненашому щастю.
      В жилах русалки бензиновий протяг з пітьми.
      І бомбовози у небі літають занадто часто.
      Знову щось коїться із людьми.

      Доки читаєш вечірні свої газети,
      Сильний байдужий вітер несе печаль.
      Зорі нам падають, мов жебракам монети.

      Мабуть, комусь нас жаль…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Воскобiй
      (ніби дума)

      Воскобій в мені.
      Що з вощиною?
      Буде чиста –
      ґнота
      запалю її
      Батьківщиною –
      заятрить
      усоте.
      Тане тілонько,
      та не станути
      ні душі,
      ні болю.
      Тремти, слухайся –
      ростуть рани ті,
      але світло
      гоїть.
      Гори свічечко,
      світи з горечка,
      займи світу
      глею.
      А як висохне
      ночі моречко –
      облети
      зорею.
      А як вибіжить
      серце хвилею
      за поріг
      розбито –
      тіни кроплене,
      ховай крила ті –
      глухі краплі
      літа.

      Десь по місяцю
      доля крається,
      краї долі –
      гострі.
      Думи каїнів –
      неприкаяні,
      стане їх
      на постріл.

      15 Березня 2010



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Out here the only time
      (Translation of Ihor Pavlyuk "ТУТ ТІЛЬКИ ЧАС")

      Out here the only time does exactly what it should.
      My every song is mostly frozen on its poles.
      Now Jesus and Barabbas enjoy their babyhood.
      A dewless silver branch – the cross.

      Dreams’ portraits were hanged out without a single nail.
      A rain is dancing with a candle in his hand…
      And baby sphinxes’ shivers are caused by fears inhaled,
      On their mother face – the end.

      A country club… The movie,
      it plays about the kill.
      An old man lays the window’s cross
      right on this chest.

      And straight from hands of Pilate
      a tear`s about to spill
      On those who’ll crucify
      at last.

      12 March 2010

      (Original text below)

      ТУТ ТІЛЬКИ ЧАС

      Тут тільки час свою ще робить справу.
      В моїх пісень замерзли полюси.
      Малий Ісус. І ще малий Barabbasа.
      І хрест – срібляста гілка без роси.

      Портрети снів розвішені без цвяхів.
      Танцює дощ зі свічкою в руці…
      А сфінксенята щуляться зі страху,
      Бо бачать фатум в мами на лиці.

      …Це клуб сільський.
      Це фільм іде про страту.
      Дід хрест кладе з вікна собі на грудь.

      І скапує сльоза із рук Пілата
      До тих, що всоте
      Бога розіпнуть.

      19 січ. 1992



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. I don't feel pity for myself
      (Translation of Ihor Pavlyuk "СЕБЕ НЕ ХОЧУ ЖАЛІТИ")

      As for myself – I don’t feel pity…
      And slothful to have pity on mankind.
      I left behind made from the flowers wine,
      And murky sweetness – a woman’s beauty.

      Look at this Moon – an eve is tepid.
      A morning’s cold – just stare at coming Sun.
      Somewhere near borders with Iran
      The shoulders of my friend were fretted.

      I think I have betrayed my living –
      just sold myself to poems, painting falls.

      And Faust, the old man laughs receiving:
      “It could be even worse.”

      12 March 2010

      (Original text below)

      СЕБЕ НЕ ХОЧУ ЖАЛІТИ

      Себе не хочу жаліти.
      А людство жаліти ліньки.
      Позаду – вино із квітів
      І темна солодкість жінки.

      На Місяці – теплий вечір.
      На Сонці – холодний ранок.
      І друга мойого плечі,
      Прострілені під Іраном.

      Я зрадив життя, здається, –
      Продався осіннім віршам.

      А Фауст старий сміється:
      «Могло бути навіть гірше…»



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. In memory of my mother
      (Translation of Ihor Pavlyuk "ПАМ`ЯТІ МОЄЇ МАМИ")

      The woodland was inventing me and scattered
      All coral-necklace beads of morning birds.
      Though not a lord, a sonnet – fresh, unaltered
      I am – the grass which wants to grief its hurt.

      Blowballs… grandpa… a bullet in his shoulder.
      My mother died. A fate gave me a smile.
      A dog slept in the hands. I wasn’t older…
      A little whiny vandal, just a child.

      The past, a sickle in the sky set rusted.
      A horse and I, two looks were crossed and met.
      The past had passed. A sleep of lakes was busted.
      It broke pink wings against the ice for that.

      The straw is old. A fog stays weather-tainted.
      Ancestors’ graves are washable by rains.
      And something’s missing or not yet invented
      In us, in comets, in who-rests-in-lanes.

      My snowflakes, flames will eat you up! Don’t fly near…
      My precious star, oh why you are so high?
      Beloved one, dear, dove of palms, am I still here?
      The following – eternal rest, no sighs.

      The woodland, who are you – my grandpa, brother?
      I am your bird flight to the South, a chart.
      Return is soon – the one way or another,
      Like temples` stairs, with a shambled heart.

      10 March 2010

      (Original text below)

      Пам’яті моєї мами

      Поліський край придумував мене,
      Ранкових птиць розсипавши коралі.
      Я не господар, а лише сонет
      Трави, якій схотілося печалі.

      Кульбаби й дід із кулею в плечах.
      Померла мама. Доля усміхалась...
      І спав старенький песик на руках
      Маленького плаксивого вандала.

      Минало все. Ржавів у небі серп.
      А ми з конем вже поглядами стрілись...
      Минало все. А грішний сон озер
      Ламав об лід свої рожеві крила.

      Стара солома. Вицвілий туман.
      Могили предків миються дощами.
      Когось іще, когось уже нема
      Між ними, між кометами, Між нами.

      ...Мої сніжинки, нащо ж на вогонь!
      Моя ж ти зоре, нащо ж так високо!..
      Кохана, мила, голубе долонь,
      Після такого – тільки вічний спокій.

      Поліський край, ти дід мені чи брат?
      Я – вирій твій. І не жалій, не сердься.
      Вже скоро, скоро я вернусь назад,
      Мов сходи храму, вичовганим серцем.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Remember First
      The heart has lifted a curfew
      Imposed since Remember First.
      I’m free to go blind and curve fumes
      As far as it stops the curse use,
      As long as it’s – hit and miss.

      The miss is as good as a mile.
      The hit list – roof, brakes and fan.
      And wiling away for awhile
      Canine… then vulpine… and sessile
      My soul involutes to a man.

      How beautiful is the distance
      Of striking by wanted eyes.
      How wild go the dreams? The beast – tense,
      It waits for its kill-in-instance.
      Remember First – love or die.

      10 March 2010



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Revelation
      (Translation of Ihor Pavlyuk "ОДКРОВЕННЯ")

      To T. H. Shevchenko

      The winter sleeps in green-most rye.
      A bullet-train took you. Backfired,
      Without a clue we push the lives.
      We stop the preaching to the choir.

      My conscience, as a dream once, though
      Keeps singing during black nights’ suasions...

      The thorny crown is hard to doff,
      less painful than with coronations.

      9 March, 2010

      (Original text below)

      ОДКРОВЕННЯ

      Т.Г.ШЕВЧЕНКОВІ

      Спить зима на зеленім житі.
      А Тебе забрав поїзд скорий…
      Ми не вмієм інакше жити!
      Ми не хочем співати в хорі.

      Наче мрія колись, так совість
      В чорні ночі мені співає…

      Як знімають вінок терновий –
      Це болючіше, ніж вдягають.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. душа мов жорна
      душа мов жорна
      все змели
      нехай на серце
      ляже біло
      любов у чорнім
      привели
      і засадили
      цвяхом тіло
      цвіли долоні
      пелюстки
      краплинно зріли
      облітали
      таким солоним
      і гірким
      повітря стало
      дихай шалом
      петлею шал цей
      крику `я`
      скіпки небесні
      у волоссі
      молитви в кальці
      в`яне яв
      вітрами змін
      його розносить
      де спалах тиші
      на устах
      так ясно-синьо
      ніби птаха
      політ колише
      де ти та
      що тіло вмиє
      витре плаху
      у чисті сльози
      зодягне
      моє обличчя
      перед людом
      хай врешті розум
      осягне
      чого вартують
      пересуди
      скіпки вростають
      терня зір
      земля і тіло
      порідніли
      світ воскресає
      до сих пір
      душа мов жорна
      біло-біло

      8 Березня 2010



      Коментарі (37)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Кров`ю до нитки
      Кров`ю до нитки... Сніг.
      Тане сей танець білий –
      ніби зима в мені
      нишком скрадає тіло.

      Що їй – до зради уст,
      як до Христа приходу.
      Я вже не попрошусь
      з вин вибирати воду.

      Виберу те – що є –
      маю напевно право.
      Боже, ти мій круп`є,
      зліва душі... чи справа?

      Справа – колодна інь,
      зліва – не янь, не карта.
      Просто від Бога тінь,
      висохла ніби кварта...

      Висохла – аж цілком
      світиться та тріпоче.
      Сива, як молоко
      з вим`я кобили-ночі.

      Впала, іще паде,
      випала – п`ядь і свят я.
      Холодно, мов Едем
      зрубано на розп`яття.

      5 Березня 2010



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. My point B
      A point ‘A’, a line “AB”,
      The clock I hardly try to beat…
      And barely beaten time is gone,
      The point ‘B’ is now a sun.

      The sun without acute-deep rays,
      It waits and grows and sends the waves
      Of utter love in sonic forms,
      and melts an anger when it swarms.

      It leaves for worries only spume,
      The sun – the center of a womb.

      5 March 2010



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. грали цимбали
      грали цимбали
      мені
      спалах за спалах
      вогні
      вибився струмінь
      і стік
      зграєю струнно
      до рік
      сонячні ріки
      у плав
      човен повіки
      розтав
      там запливала
      земля
      і прибували
      до лав
      воїни світла
      й тепла
      ворони ласі
      до тла
      грали цимбали
      і я
      в серці опалім
      стояв
      звуки осіли
      мов тінь
      тиша тремтіла
      між стін
      стало так чисто
      хоч спи
      падав у листя
      журби
      тої журби то
      нагріб
      янголам збитим
      на хліб
      хліб їх насущний
      глевкий
      слів неосушних
      з руки
      мало голодним
      їм дай
      стежку Господню
      і рай
      ай ненаситні
      вони
      край перелитий
      струни
      грали цимбали
      навзрид
      все чим палаю
      згори
      виструни тишу
      в мені
      спалах за спалах
      вже ні

      4 Березня 2010



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Blue forest
      (Translation of Ihor Pavlyuk "СИНІЙ ЛІС")

      Blue forest paints the spring.
      Water sprites cry in foliage.
      Reaching the yang and yin –
      Standing – before Thee – holy.

      Facing the people – fine,
      Svelte as Chinese-known writers,
      Handfed – the sea mealtime,
      Sensing as steppe wild life.

      Ruling is not his stand,
      “Freedom” – the word for counting…
      He’s not a boy – a man.
      Call him a clump. It’s clumpy.

      Call him a clump with grass,
      Tender as blades. Don’t prattle.
      Grown enough to caress –
      Get ready for a battle.

      3 March 2010

      (Original text below)

      СИНІЙ ЛІС

      Синій весняний ліс.
      Плачуть русалки в листі.
      Той, хто до себе доріс,
      Перед Всевишнім чистий.

      Перед людьми такий
      Тонкий, мов китайський лірик,
      Море годує з руки
      З чуттям степового звіра.

      І не влада йому,
      Тільки свобода мила.
      То вже не хлопчик – муж.
      Брила.

      Брила.
      На ній трава,
      Ніжна, як лезо бритви...

      Той, хто до ласки доріс,
      Доріс і до битви.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Following the music of a blind
      (Translation of Vladimir Shkliarenko "За музыкой слепца")

      It flows above the roofs, and over melted flurries –
      A brilliance of a star, collapsing moon is lean.
      A blind musician gazed, he didn’t wish to tarry.
      He seized the world of seen… and shackled in a string.

      So marvelous – the sound of unfulfilled desires,
      It seems a distant path is difficult but mine.
      And you are so in rush to find predictions’ gyre,
      Forgetting all about – the crossed preceding line.

      Wake up! Not only are you looking for redemption,
      With all your hopes at last, in agony to swim.
      And being lost for good, you’ll leave, without exceptions,
      Untouched, as if it was... And follow blindly Him.

      2 February 2010

      (Original text below)

      За музыкой слепца

      Над крышами домов, над талыми снегами
      Холодный блеск звезды и месяца обвал.
      Какой-то музыкант незрячими глазами
      Увидел этот мир и в струны заковал.

      И слышен дивный звук несбыточных желаний,
      И кажется знаком далёкий, трудный путь.
      И ты спешишь узнать правдивость предсказаний,
      Забыв, что никогда былого не вернуть.

      Очнись, – не ты одна последнею надеждой
      Стремишься избежать возможного конца.
      Теряясь навсегда, оставив всё, как прежде,
      Уходишь, не прозрев, за музыкой слепца.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Last Muse
      (Translation of Ihor Pavlyuk "ОСТАННЯ МУЗА")

      My sadness is a well,
      The greatest fall – can’t match it.
      It’s almost time to snow –
      How light’s the pain in fall?
      We are as one, we are…
      A hair-to-hair – thatching.
      Nine times we died and raised,
      But ready to enthrall…

      The essence of the life…
      The bronze of bells, it sacks me.
      This world is just for us –
      Amor and times for wars.
      Who knows what’s over there,
      Who’s striving for the acme?
      What is the way to hug?
      Who’ll pour the wine from jars?

      The autumn paradise –
      A river. World, I’m grateful
      For warmness of your nest…
      This is your hand… and mine…
      I haven’t flown this way.
      The flowers are so graceful
      In these heartbreaking lands.
      The story flies with rhymes.

      The autumn, and the blue,
      As youth, it is swayed-vernal.
      Fatalities in falls –
      As much as fires built.
      A baptism of it – shared,
      The venom – strong and verbal.
      Why don’t we start this flight?
      For pure we are and thrilled.

      2 February 2010

      (Original text below)


      ОСТАННЯ МУЗА

      Колодязна тоска.
      Осінніше за осінь.
      От-от і сніг піде –
      Легкий осінній біль.
      А ми, а ми, а ми...
      Волосся у волоссі.
      Померли дев’ять раз...
      Й воскресли –
      Й знов у бій...

      Оце і є життя.
      Кругом дзвонарська бронза.
      Оце і є наш світ –
      Кохання і війна.
      А там, у тому, десь...
      А хто його?..
      А хто зна?..
      Чи хтось пригорне так?
      Чи хтось наллє вина?

      Осінній рай ріки.
      Подякуємо світу,
      Ще теплому гнізду...
      Твоя рука... моя...
      Я так ще не літав.
      Так ще не пахли квіти
      У цих краях.

      А осінь, синь оця
      Завеснює, як юність.
      Фатального у ній
      Багато, як багать.

      Це хрещення вогнем,
      Ці голоси отруйні...

      Нам – чистим і тремким –
      Чому б не політать?..



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Reading my poetry
      (Translation of Ihor Pavlyuk "ЧИТАЮЧИ МОЮ ПОЕЗІЮ")

      You read with your body my poems through –
      It’s slender, as if a spring.
      Those verses I kept under veins obscured,
      Like sips of the wines we drink.

      In this crazy-sacred and pensive night
      a chasm of the words seized you
      Since love was to feel. You knew it or might…
      How I can adore and lure…

      A sleepy sunflower – you are for me
      Inside of the soul in dance.
      It’s where for others I lost my means,
      A scar of horizon – stance.

      And where is so cold, as cold as you mark
      the boiling point of wine.
      We’ll chant, “Our Father” and that shall spark
      The boiling of over-mind.

      The wine, it’s so crazy, extreme, and kind,
      As love, for it tasted tart.
      You read with your body what I define
      By listening with my heart.

      1 February 2010

      (Original text below)

      ЧИТАЮЧИ МОЮ ПОЕЗІЮ

      Ти тілом читала вірші мої –
      Худенька, немов весна,
      Ті, що від світу в жилах таїв,
      Наче ковток вина.

      У божевільно-блаженну ніч
      Падала в прірву слів,
      Бо відчувала
      (А може, й ні…)
      Як я тебе любив.

      Сонна, мов сонях, була мені
      В танці душі, десь там…
      Де я для інших віддаленів
      За горизонту шрам.

      Там, де так холодно
      Аж-аж-аж,
      Аж закипа вино…
      Ми шепотітимем «Отче наш» –
      І закипить воно,
      Ніжне й безумне,
      Як і любов,
      Задля якої був.

      Ти тілом читала знову і знов
      Те, що я серцем чув.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. The wind is graceful
      (Translation of Ihor Pavlyuk "КРАСИВИЙ ВІТЕР")

      The wind is graceful.
      So human – eyes of wolf...

      That’s it, that’s it…
      My grandpa used his wit
      To open eyes… The world –
      It’s not the same
      at all.

      The soul –
      As if a cradle without a child –
      The distance sways.
      And from a cell – a ringtone plays
      An ancient, vernal song.

      We were born
      In time… before… among…

      For whom we shall be famous
      When everyone is gone?

      26 February 2010

      (Original text below)

      КРАСИВИЙ ВІТЕР

      Красивий вітер.
      Людські очі вовка...

      І – все, і – все...
      Ще мого діда золота примовка
      Про світ
      Не цей.

      Душа –
      Немов колиска без дитини –
      Колише даль.
      А із «мобілки»
      Пісня старовинна і молода.

      В такому часі народитись
      Припало нам.

      Кому ми будем знамениті,
      Як всім хана?..



      Коментарі (54)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Думок анклав
      Думки – анклав,
      розлив і вар,
      де іній впав
      і дзвону згар.
      Тут по зубах
      мистецтво "прі"–
      очей пожар,
      палай і зрій.
      Ось гострий меч
      в руці брудній –
      їдь словотеч
      з`їдає дні,
      ледь спалахне
      та опече –
      звиває, гне
      її, мов чернь.
      Латетний нерв,
      крикливий смак –
      мов тіло тне
      для зойку рак.
      На усміх звів
      волання злі.
      Биття – мов дзвін
      затихло і
      зліталась тля,
      мов дітвора.
      Мов іній, зляг
      і серце крав.
      Тремти, холонь,
      у склепі мов –
      се срібло скронь,
      просякла кров.
      Нахабний рев,
      дурний, той звик.
      І вуха вже –
      матні смітник.
      Тирадний смерч,
      бурчання дріб.
      Де гне мене
      мистецтво "прі"?
      Моя земля,
      моя се п`ядь,
      папір і тля.
      Гачкую рать –
      пернате Ра.
      Блюз-колорит,
      а з-під ребра –
      пташиний вид.

      24 Лютого 2010



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Присмак жагучого танго
      Мистецво тіла, витончене світлом –
      в устах приховую лише спокусу,
      призупиняю дихання завіти.
      Сю одержимість жилами чавити б,
      сей часу клин і самогубця мусить –
      і вижити себе, і скам`яніти.

      Жагучий присмак танго – очі з блиску,
      змайструє дві стріли, наносить меду
      уста де... Серце переб`ється часто
      і до упаду – рухи танцю красти б,
      пірнати в забуття – у ласки Лету.
      Язик не жалиться змією, слизько.

      Адреналіну бандерильї – "хочу" –
      строкато-веселкове в слові.
      Його ранимість, ніби вітру подих
      на крила. Танцю віроломна кода.
      Сі рухи перекладені на сповідь,
      вимова мови тіла ероточить.

      23 Лютого 2010



      Коментарі (93)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Тут мене як слiв
      Тут мене – як слів –
      ніжності в золі,
      тільки дунь.
      Ти мене штовхни –
      запливуть човни
      в річку ту,
      де немає хвиль,
      лиш потоки крил,
      опір уст.
      Сонця – ніби скла.
      Бите скло, я склав
      золоту
      осінь – аби ти
      в ній могла знайти
      кольори
      для своїх очей.
      Очі для грудей –
      світу ритм.
      Помовчав за тих
      хто не міг, затих,
      поріднів.
      Промовчи і ти,
      треба далі йти
      по ріллі.
      Проростав в тобі
      просто став... і біль
      порідів,
      перестав цвісти.
      Пера, став, і ти.
      Лебедів,
      лепетав і сох,
      лепету – на двох
      насушив.
      Око кинув десь,
      знати б – де впаде.
      Ні душі.
      Тут мене – як слів –
      ніжності в золі,
      тільки дунь...

      19 Лютого 2010



      Коментарі (44)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. A piquant lore
      A piquant lore –
      in spills and spells,
      the nascent hoar
      and plangent bells.
      It’s learnt by heart,
      with ardent eyes
      the killing art
      of pledged for aye.
      A trenchant sword
      in peccant hands –
      those pungent words
      are firebrands
      with lambent light
      but mordant burns.
      They writhe inside
      and strike with spurns.
      My latent dreams,
      my dormant yells –
      they are on stream
      as cancer cells –
      to blunt with smile
      the errant calls
      I’ve felt awhile
      since bells lost tolls,
      to bear the brunt
      of lost in time,
      run love through shunts,
      and melt as rime.
      The puissant cold
      is nothing more
      than getting old
      all soaked in gore.
      A blatant lie,
      an arrant fool –
      my ears well-nigh
      a blah-cesspool.
      Bombastic rants,
      torrential snorts…
      Where is my stance?
      Should I retort?
      This is my turf,
      my salient
      in every curve
      in every dent
      I sense and nib,
      dyed in a blue…
      Behind my ribs
      a bird’s-eye view.

      19 February 2010



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Right before the dusk
      Distant voices, sentenced to bespeak,
      settle for the emptiness to carry,
      linger in the drops of heart on cheeks.
      Stay with me, inhale the dusk. Be wary.

      Have enough in lunges to ‘blah’ and ‘ah’.
      Throaty doves depart and fly through Sigh-Land.
      They will gather in the barque of Ra,
      their cooing warms a soul that’s silent.

      Angels of Salvation are cockcrows.
      Need more eyes? Use third one as self-finder
      for the world’s more strident as it grows.
      I define the patience as my binder.

      As dry wines, I’m squeezed. The tartness sneaks,
      bobbles in the cooing – strives for settling.
      Drop-by-drop – the heart slides over cheeks.
      Should I fall, I’ll straighten shoulders greatly.

      Take a look, the current burns and dies.
      Angels of Salvation, yell up steeply.
      Save me from this quoted world and I’ll,
      as a wound of God, stay opened deeply...

      17 February 2010



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. краски голоса
      что нам сопутствует
      что нам не кажется
      все перебесится
      все перемажется

      полотна белые
      и льды не тронуты
      держи дистанцию
      в пределах комнаты

      за кистью голоса
      мокнув признания
      беги сомкнуть круги
      и состояния

      скрывая черное
      словами пестрыми
      рисуй себя с себя
      как-будто вымер мир

      а небо-на-глоток
      дрожит меняя цвет
      осталось на мазок
      на посошок совет

      вот краска красная
      просохла – ссадины
      в ней столько чистого
      как в сердце родины

      12 Февраля 2010



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. тебе идут
      тебе идут по складкам уст
      касаний нежных лепестки
      и поцелуев мотыльки
      воспламеняясь ветром чувств

      зажгут в растерянности плоть
      вздымаясь выше крыши крыш
      и тая при словах "малыш"
      читая "но" наоборот

      глаза закрой передо мной
      для многоточия и пусть
      тобой сегодня обожгусь
      как голос певчий тишиной

      бьют сердцем родники строки
      завьюсь совью небес гнездо
      тебе идут все ноты "до"
      касаний нежных
      лепестки...

      12 Февраля 2010



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Waves of lullaby
      Rock-a-bye, the sky
      spills the song for you.
      Ears are cribs, and I
      swaddle warmth in blue.
      Catch it and imbue,
      learn to love anew.
      When pasque flowers sigh
      dreams drink lullaby.

      Whispers, time persists,
      leaves a paper path.
      Iconostasis –
      stars from skies to earth.
      Meant to love by birth,
      we deserve the mirth –
      Angels’ trumpet’s missed,
      wait, you – on the list.

      Heart is bold and gold,
      Heart is not as glass.
      Waves of breath unfold
      seas of singing bless.
      Inflammation’s pass –
      words are free at last.
      All the petals rolled.
      Where are you? I’m cold.

      All the words are doused
      as a sea in shells.
      Lips land on your mouth
      where rainbows dwell
      and a kiss shall melt
      like pure souls in bells.
      You are mine as clouds.
      Seas with ease are roused.

      Rest your head, be calm
      in my palms. I’ll sway.
      Winds of trouble, storms
      I will keep away.
      In my heart you stay.
      In my heart you stay.
      In my heart you stay.
      In
      my heart
      you stay.

      11 February 2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. You dried out slowly
      You dried out slowly in a teardrop on my face,
      as rivers of caress, strong spirits in a glass.
      You leave no space, a shallow breath when eyes embrace
      of chosen ones, for stranded once – you bold as brass.
      I cup my thoughts, as one, for memories to grace.
      You like to dance through our past as wind in grass,

      flee hastily as Cinderella, losing minds.
      For what is lost, it goes away with tapping heels
      and bleeds as skies, refinds the way to stay refined.
      The breathing is outlined by what would cool or kill,
      it munches pious dreams and flies completely blind,
      persistently retains its under-blade-caught thrill.

      When lips are touched and flapping like a waspish swarm,
      the words are sweet, as if to freeze to death in snow.
      I’ve nothing left except to thank you for the storm –
      the firebird that circles in the sky of love.
      You dried out greatly, fluent in recalls and charms,
      coagulating slowly in a quid pro quo.

      February 10, 2010




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Made of stone or snow
      (Translation of Ihor Pavlyuk "КАМ'ЯНА ЧИ СНІГОВА")

      It’s winter time.
      I see the rowan berries
      as drops of brilliant red.
      A bellowing of bullfinches –
      the harvesting on blood.
      I should expect a woman –
      mysterious and sad.
      She’ll brighten all my thoughtlessness,
      enlighten ways to spud.

      Then somewhere in a forest
      we’ll make a lady out
      of snow. She’ll look ridiculous,
      unlikely to abhor.
      She’ll bring the same rejoinders
      as that – with stony pout.
      But which of two is timeless more?
      …the one who’s poignant or…

      8 February 2010

      (Original text below)

      КАМ'ЯНА ЧИ СНІГОВА

      Зима.
      Горобина – мов краплі блискучої крові.
      Прилетять снігурі – склюють.
      Прийде жінка містична.
      Скрасить мою безтолковість.
      З’явиться ціль і путь.

      Зліпимо з нею у лісі
      Бабу смішну снігову свою –
      Таку як в степах кам’яна.

      Яка з них вічніша у нашім раю?
      Та, що більше сумна...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Я погружаюсь в любовь
      Я погружаюсь в любовь, в глаза
      и осторожно ложусь на камни.
      Как филигранна их бирюза.
      Рывок по венам, как с поля брани.

      В подвенном царстве, как на штыках –
      держаться хватит до губ касаний.
      И птица счастья дрожит в руках,
      и пальцам влажно под волосами.

      Минуты сласти – дожди страстей –
      от молний в сердце и до упада...
      А поцелуям не счесть путей,
      воспламенивших твои "не надо".

      Горим – как ветер, вдыхая речь
      и выдыхая ее – как пепел.
      Что на ладони – то пересечь,
      что ближе сердцу – родней, но слепо.

      Глаза – светлицы и взгляд раним.
      Со спичек – крыша, полы и стены.
      И дрожь, как дрожжи. И стих – как гимн,
      как с поля брани, рывок по венам.

      5 Февраля 2010



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Хвилі колискової
      "Люлі-люлі" – ллю,
      проливаю спів.
      У колисці вух
      я тепло сповив.
      Ти його лови,
      ти його прийми,
      ніби сон-траву.
      Сон цей наяву.

      Де шепоче час –
      паперовий слід.
      Зір іконостас –
      з неба й до землі.
      Ми не журавлі,
      та на переліт
      янгола сурма
      поволає нас.

      Серце золоте,
      серце не зі скла.
      Хвилями грудей
      співу море склав.
      Морем запалав,
      і по ньому вплав.
      Де ти, серце, де
      за дощем ідеш?

      Слово загашу
      на твоїх устах,
      ніби з мушлі, шум.
      Розцілую та
      аж до перестань.
      Ти – моя, ти – та.
      Знову з мушлі шум,
      знову шум гашу.


      В човника долонь
      голову клади
      вбережу твій сон
      від вітрів біди,
      бо на серці ти,
      бо на серці ти,
      бо на серці ти,
      бо
      на
      серці
      ти.

      4 Лютого 2010



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.46 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Храни спокойствия очаг
      Храни спокойствия очаг.
      По линиям огня
      я проливаю свет.
      Ты до последней капли дня
      держись меня,
      любви дыши в ответ.
      Пускай завистники молчат
      улыбками слепя,
      разбрасывая лесть.
      Мы не отступим ни на пядь,
      им не отнять
      всего того, что есть
      для передышки – море слов
      и тени от ресниц,
      следов касаний нет,
      взгляд ослепителен, как блиц.
      Молчаньем птиц
      увенчан наш обет.
      И, словно метки на мече,
      я чувствую себя
      и нахожу твой пульс.
      Храни спокойствие любя.
      Зажгусь опять
      под беглым ливнем пуль,
      твою я пясть
      сожму.

      3 Февраля 2010



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Губи сю нiч
      Губи сю ніч, як зоряне намисто.
      Губи, мов сміх, чи на долоні сніг.
      Губись в мені, у слова палім листі.
      В таких устах губитися не гріх.

      Займись вогнем – тобі не позичати
      Свою незайманість, моїх сивин.
      Заграй у пляшці щастя непочатій
      і засмакуй терпкішою із вин.

      У дзвонах серця розцвіте наш вирій,
      розпустяться у ласки пелюстки.
      Губити ніч – як пригубити щирість,
      Переплітати лінії руки.

      І в любощах, розчинені і злиті,
      Жагу втамуємо до дна, а там
      У самоті, у непорочній миті
      Два янголи збудують храм не нам.

      3 Лютого 2010



      Коментарі (44)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    102. In a glass pub
      (Translation of Ihor Pavlyuk "У СКЛЯНІЙ КОРЧМІ")

      The North is flickering
      Like pupils in a fox.
      It’s autumn.
      I am sitting in a pub.
      Where are we going now?
      What is this pointless vox?
      The strata –
      Flawless sadness in a hub.

      The smoke of modern songs
      contaminates the air.
      The livid
      Tunes come out in steady waves.
      But we are breaking codes
      Of secret signs and share
      The spirit
      And above-the-people Grace.

      The light is light and sad,
      The light is gloomy, chalks.
      Perfumes eat
      Crowded space and search for more.
      And someone says to me
      That trains go “West” and flocks
      Resume its
      Fall routine, the destined soar.

      A candle as the tears
      of old and ailing elks,
      It’s trickling
      Till the dawn when manners – gone
      For everyone who’s here,
      For those who buy and sell.
      Keep drinking,
      take your time to pull a gun.

      They wear their scars, tattoos.
      Their bitches bitch... and blue.
      I’m wordless.
      I am senseless to their pains
      For what they feel and do
      For poems,
      fatherlands, and flying cranes.

      Or maybe they still drink
      Because the sorrow shows
      as church is –
      women age that no one tells,
      Or hungry children who
      Forgot the touch of love
      And searching…
      Barrels with the blank-bang shells.

      The door’s a coffin lid,
      Wide-opened for sunrays.
      I welcome
      Plans the world possesses, brings
      Its Likeness to God’s soul.
      As mercury – dawn’s gray
      and stays calm.
      Choose to go by any means.

      February 2, 2010

      (Original text below)

      У СКЛЯНІЙ КОРЧМІ

      Північ тремка –
      Мов зіниці лиса.
      Осінь.
      Сиджу в корчмі.
      Куди ми йдемо
      І де взялися,
      Такі сумні і самі?

      Пісня сучасна
      (Якась ніяка)
      Із «брехунця» димить.
      А ми розшифровуєм
      Тайні знаки
      Того, що над людьми.

      Світло сумне
      І парфумів запах
      В цій от корчмі старій.
      І поїзди (каже хтось)
      «На запад»...
      І – журавлі вгорі.

      Свічка – як сльози
      Старого лося,
      Капає на калган.
      Тим, що сидять тут,
      Не раз довелося
      Братися за наган.

      Шрами у них,
      «Татуйовки» сині...
      Бляді... і мало слів.
      Що їм до віршів,
      До батьківщини,
      До журавлів?..

      А може, їм,
      Саме їм сьогодні
      П’яна печаль болить?
      Церква-бабуся,
      Діти голодні –
      Як холості стволи.

      Двері відкрилися
      Віком гробу.
      Ранок сивий –
      Мов ртуть.

      Світ набирає
      Божу подобу.

      Я вибираю
      Путь.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Чорнило
      Розріджені думки – чорнило-кров густа.
      Прозоро – ніби дме, дотично – серця знак.
      У кожній краплі – Бог і світу кривизна,
      у звивинах пера чеканяться уста.

      Відлунює, мов плеск пташиного крила,
      мій голос-наглядач погоди в голові –
      моє перо несе і крутить, сам не свій.
      Судини, судна, суд і Фенікса зола.

      Акорду стислий зміст, де нерви ссе струна,
      де тиша золота лягає на голки.
      А цигарковий дим спотворює думки,
      гори-цвіти-люби від світла і вина.

      Мелодіє надій, розважлива, жива,
      мов матері печаль, біжи по хвилях сліз,
      у білий океан неси сакральний вміст,
      де серця дотик – знак, а каменем – слова.

      29 Січня 2010



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Ink
      My blood’s my ink, a liquid form of thought.
      It’s visible as wind and touchable by heart.
      It flows and circulates; in every drop is God
      for every stroke of nib is palpable and wrought.

      My quill`s my voice – deep-downed, re-echoed fluffs,
      a watcher of the swirls of brainstorms in my head
      where drifting words are yearning tingly to beget,
      the journey coast-to-coast depends on sailing crafts.

      My nerves – my strings, desired pitches vex.
      Who knows how long to press on golden silenced frets?
      Minds convex and concave in puffs of cigarettes,
      once spirit saves my day I’ll put on fire texts.

      Oh tunes of hope, composed by pros and cons –
      my running ink through channels blue like mothers` wait.
      Where, as a river mouth, the nib meets salty waves
      my heart that made of touch is prone to halt in stones.

      29 January 2010



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Christ
      (Translation of Ihor Pavlyuk "ХРИСТОС")

      The wind of subway – the tunnel smell,
      eternal ways for masqueraded souls to fly.
      When Christ stepped in, as to a desert from a dell,
      they sat
      and ate,
      they laughed at him
      but didn’t crucify.

      They blamed on rulers – the heavens’ ones and plain.
      Before the crowd calmed down, it was as tight as fists.
      Then someone slapped him gently on the shoulder, "Say,
      be honest only – who are the winners, losers on your list?"

      He, who was tired of endless revolutions, came
      and threw a branch into the ancient fire’s arms.
      He asked them, as Barabbas once, their names.
      He was a carpenter…

      And nails were blooming
      on his palms.

      January 28, 2010

      (Original text below)

      Вітер метро – запах тунелю,
      Яким у вічність душі вертепні летять.
      Прийшов Христос, як у пустелю:
      Не розп’яли…
      Посміялися з нього.
      Сіли.
      Їдять.

      Владу «ругають» земну й небесну.
      Натовп стиснувся в кулак і затих.
      Христа по спині поплескали ніжно, чесно,
      Питаючи – за тих він, а чи за тих…

      А він, хто втомився від революцій,
      Підкинув суху галузку в старий вогонь
      І запитав, як колись Варраву:
      Як вони звуться?
      Бо він був тесля.

      І цвяхи цвіли
      Із його
      Долонь.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Наброски черных птиц
      Открыты жалюзи. Лучи,
      глотая тени налету,
      воспламеняют пустоту.
      Прими глазами, промолчи –

      их слишком много для свечи,
      но слишком мало тронуть мир,
      где вырезан прямой эфир.
      Губами титры приручи –

      пускай внимают между строк
      как шелушится глухота
      невольным шепотом со рта.
      Под пальцем нежится курок,

      готов прижаться, дать урок
      с отдачей полной. Он один
      знаток простанства, властелин –
      последней мысли уголок.

      Теряя девственность и дом
      летит решимость по стволу
      сдувая бремени листву.
      В дыму забвение и гром.

      В дыму наброски черных птиц,
      осколки смеха и тепла.
      Открыты жалюзи. Зола
      с глотнувших пустоты ресниц.

      27 Января 2010

      (реверс)

      Глотнувших пустоты ресниц
      открыты жалюзи. Зола,
      осколки смеха и тепла.
      В дыму наброски черных птиц,

      в дыму забвение и гром.
      Сдувая бремени листву
      летит решимость по стволу,
      теряя девственность и дом,

      последней мысли уголок.
      Знаток пространства, властелин –
      с отдачей полной, он один
      готов прижаться, дать урок –

      под пальцем нежится курок.
      Невольным шепотом со рта
      вновь шелушится глухота,
      пускай внимают между строк –

      губами титры приручи.
      Где вырезан прямой эфир,
      где слишком мало тронуть мир,
      но слишком много для свечи –

      прими глазами, промолчи.
      Воспламеняют пустоту,
      глотая тени налету
      открытых жалюзей лучи.

      28 Января 2010



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. INVENTED
      (Translation of Ihor Pavlyuk "ПРИДУМАНО")

      The wind was invented
      As well as those waters and stars.
      Enjoyable paintings
      of crying, presented by cheeks.
      The joy is a river,
      The left arm embedded so far.
      I call it – a giver
      Of pure salty droplets, a shriek.

      More scars on the right one
      That loves holding crosses and pens.
      For being a knight once
      I know how to grip tight the hilt.
      The strings were invented,
      As tendons, so endless and tense.
      Bread pulp, slugs to enter
      And seal ruby entrance with guilt.

      The hole from the bullet,
      The pulp can’t repair it or plug
      When grounds are truly
      Hot lavas that flow under feed.
      You destined to follow
      The steps of ancestors to snug.
      Return from the hollow
      As spring weeps of cranes, as a seed.

      And someone will greet you…
      And candles, as chorus, shall sing
      About how “I’m freed” used,
      About what you cherished the most.
      Create then the bloom-floor,
      Caress barkless maples and think
      Again you will die for
      What others would keep for a toast.

      26 January 2010

      (Original text below)

      ПРИДУМАНО

      Придумано вітер.
      Придумано води і зорі.
      Слізьми намальовано
      Щастя на людській щоці.
      Тому – по краплині,
      Солоне тому і прозоре.
      І русло тому воно має
      На лівій руці.

      А шрами на правій,
      Що хрест і перо полюбила
      І п’яної шаблі
      Тримати змогла рукоять.
      Придумано струни,
      Тугі, безкінечні, як жили.
      Придумано м’якуш
      І кулі червону печать.

      Ту дірку від кулі
      Уже не затулиш тим хлібом,
      Коли попливе під ногами
      Гаряча земля.
      І підеш до предків –
      У руси, древляни, дуліби.
      І вернешся звідтам
      Весняним плачем журавля.

      І хтось упізнає…
      І свічі співатимуть хором.
      Про волю, про долю,
      Любов нетутешню свою.
      Придумаєш квіти,
      Заласкаєш клени безкорі…
      І знову загинеш за те,
      За що інші п’ють.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. seizures
      dogs of the seizure were here
      barking appeased bitten through
      pain has no chains to accrue
      skirmishes wait to construe
      hush-hush
      that’s it
      don’t ask dear

      why is the face white as flag
      woven with karma-strong yarns
      Chapel of Sun needs a darn
      crowded as chili con carne
      stay
      be my guest
      be my gag

      lyrics – the larynx to fluff
      lungs push the aura with fears
      what is the quorum for tears
      disparate voices are clear
      hush-hush
      that’s it
      that’s enough

      22 January 2010



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    109. SNOW IS FUMING
      (Translation of Ihor Pavlyuk "СНІГ ЧАДИТЬ")

      This snow still fumes.
      It’s time to make a horse.
      A will looks really cheap without revolts.
      A stubble field
      Was shaved, and now it’s coarse
      that stabs, as Love once tamed but never sold.

      This life goes fast, much faster than the time.
      It hardly touches happiness and smiles.
      It leaves no traces, only bells to chime,
      to roam through native places and exiles.

      I’ll trample down the snow for “easy go”.
      Such way diseased are kissed and those with wings.
      I recognize myself among my woes
      As wines of pristine rivers do begin…

      Whatever’s funny – comes with bits of jolt,
      And what is broken – would be hart to bend.
      Perhaps, the time will catch us after all,
      Look straight in eyes, and leave for After-Land.

      The world is simply simple, such as snow,
      But its complexity – in every flake.
      So, therefore you’ll see a frosty brow
      Of roadside-flowers windows try to make.

      A tiny wick
      becomes a blood-streamed vein,
      Groves to transparency –
      a mystery…
      This snow still fumes,
      I hear an endless say –
      How in advance is written
      history.

      22 January 2010

      (Original text below)

      СНІГ ЧАДИТЬ

      Сніг чадить.
      Ліпитиму коня.
      Бо дешева воля без повстання.
      І давно не голена стерня
      Коле, як приборкане кохання.

      А життя йде швидше, аніж час,
      Важко прикладаючись до щастя
      В тих світах, де вже немає нас,
      І у тих, де всім побути вдасться.

      Протопчу стежину у снігах.
      Так цілують мертвих і крилатих.
      Впізнаю себе у ворогах,
      Наче вина в ріках непочатих.

      Що смішне, те трохи і страшне.
      Те, що поламається, не гнеться.
      Може, час життя наздожене,
      Гляне в очі – і назад вернеться.

      Світ простий-простий такий, мов сніг,
      І складний, ну як сніжинка кожна…
      Тож лицем в замерзлому вікні
      Стане, може, квітка придорожня.

      Ґнотик свічки веною стає
      І при тім прозоріє, прозоріє…

      Сніг чадить.
      І чується мені
      Наперед написана історія.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. A WOMAN
      (Translation of Ihor Pavlyuk "ЖІНКА")

      Neither joy nor sorrow to restore,
      Dreamed about her as a crane to soar.
      Do you see the woman? She’s a sea
      And I love her as a song to sing.

      On the blue porch of a tale, on hay,
      On the right side of a tsar she lays.
      She’s the woman which received the grace
      Such as monastery icons face.

      Look – a fox sleeps on her pallid neck,
      And a sable plays with tresses – you can check.
      She is neither holy nor a slut
      For she’s blessed with children, in a rut.

      And when Fate was changing finger-rings,
      As a willow all its golden strings,
      Falling down – like bleeding heart in size,
      Going up – the Passion of the Christ.

      Who’s the one who should embrace her now?
      Angel binds the Satan as tree boughs.
      She’s the sea to wander and address,
      In a black-white sail she should be dressed.

      21 January 2010

      (Original text below)

      ЖІНКА

      Не було ні радості, ні горя.
      Снилася, як небо журавлю,
      Жінка, що хотіла бути морем,
      І яку, як пісню, я люблю.

      Десь на сіні, в синіх сінях казки,
      Одесную квітки і царя...
      Жінку, що зазнала стільки ласки,
      Як ікона у монастирях.

      Спить лисиця їй на білій шиї,
      Соболь – на розплетеній косі...
      Не свята вона і не повія,
      Бо жила й родила, як усі.

      І коли міняла доля перстень,
      Як себе вербина золота,
      Жінка впала, наче кров на серце,
      Піднялася віями Христа.

      Хто її у світі цім пригорне?
      Коли ангел в’яже сатану,
      Жінку, що хотіла бути морем,
      В чорно-білий парус одягну.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Трема
      треми невладної пси
      відгаркотіли роз`їли
      з болю ланці цепеніли
      що за гризота по тілу
      тихо
      вже все
      не проси

      біле обличчя мов стяг
      виткане ниткою карми
      сонця капличка – казарма
      людно аж нудно угарно
      путньо
      попутно
      в гостях

      проситься просто в гортань
      ліфт легеневий угору
      винесли груди на кворум
      розпачу голос прозорий
      тихо
      вже все
      перестань

      21 Січня 2010



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. З пiснi ноти вимазав
      З пісні ноти вимазав, стало менше синього –
      блюзу нерозчинного в міжакорднім сні.
      Нотно забарилися і лежали інеєм
      на струні неторканій музи мовчазні.

      Ніби вік непещені, ніби в пальцях виросли,
      та осиротілими. Викохав їх біль.
      На крижалах спокою, із тривкої щирості
      я ліпив ніяково усмішку собі.

      Та незчувся – вигрівся бас у деці-капищі,
      загуло-закутало, ожеледь – на звук.
      Як летіти – битися, а де впасти – знати ще б,
      чи об вікна птахою, снігом на траву.

      20 Січня 2010



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Образ Твой
      Заоблачно-прекрасен образ твой,
      небесный крой судьбе не по карману.
      За каждою обманчивой чертой
      не нахожу себя среди обмана.

      Среди друзей – как в замкнутом кругу,
      среди врагов – не замечая вовсе,
      я вижу сам себя – когда не лгу
      и ненавижу – если ложь подбросят.

      Как сердце – разобьются все пути,
      а радость истечет дыханьем трудным.
      Толкая горизонт, к тебе идти,
      в любви своей не каяться прилюдно.

      В гнезде ладоней прожигая сон,
      открыть себя, как провалиться в пропасть.
      Ах, как прекрасен Истины огонь,
      где языки – неведанные тропы.

      19 Января 2010



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    114. They follow me
      They follow me by stomping on the newborn quest
      and watch their steps as if an abyss glares out there.
      Beneath the Roof of Lord, inside the moving chest
      they wash themselves with warmth, dispel a froth of air

      from carmine chalices. As prayers – pain composed.
      They’ll bathe in gold, in my strip-worded out-of-sight.
      Some try to fit what fallen glories rarely clothed
      by crumbling on the Holy Table loaves of light.

      The muse of being cornered makes ears sharp as fangs.
      I catch – how rains are kneeled behind the window glass,
      how Pisces Constellation in a fish soup tangs,
      in sleep & milk the body grindings thicken fast.

      I open all my wounds for those who are betrayed,
      who’s burned or plays with matches, in the blaze of grief.
      God looks inside of me the way that screaming fades
      and I could feel how I become a falling leaf.

      I leave. My swirling drop lands on the Land of Gray.
      I’m thrawn and scorched, as made of muddle-headed clay.
      My flight was over lives, myself, and through the flame
      of all I gave to sons, for what I’m proud or blamed.

      I lie down stretched, the blue runs over me and drips,
      whilst in the color of the veins the trickling wraps.
      As seized up fire, voices soften moves of lips.
      They shake up shades of my ancestors step-by-step.

      13 January 2010



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Ти висохла сльозою
      Ти висохла сльозою на обличчі,
      рікою любощів, гіркою в склянці.
      І сей – очима вибирати звичай –
      до нитки обирав твоїх обранців.
      Мені старіти пам`яттю не личить,
      тобі так до лиця – губитись в танці

      і бігти похапцем помежи люди,
      підборами простукувати втрату,
      стікати, ніби з неба, звідусюди.
      У повсякчаснім подиху ставати
      благочестивим вітром, що остудить,
      чи попід горло лезом для ягняти.

      Уста зворушені, мов рій осиний.
      Слова солодкі, ніби смерть у холод.
      Я дякую тобі за птаху синю,
      котра у серці нарізає кола.
      Ти висохла, ти плинна нині,
      мов "царська" кров – згортаєшся поволі.

      12 Грудня 2009



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    116. TOO LATE TO RALLY
      (Translation of Ihor Pavlyuk "ВЕРТАТИСЬ ПІЗНО")

      Too late to rally,
      The game – a battle…
      My song is sallied,
      The prayer settles.

      While snow gets sleepy
      Because the lute chants
      The past is leaping,
      As chasing future.

      The heart is savvy,
      Became a bell ring.
      Inertias – bevies.
      One crown to once-win,
      One empty pocket,
      One love – you must-mean.
      You sense how lucky
      Last moments have been.
      And honey’s darker,
      Less honest pain is
      For great the markers
      When silence reins us.

      The wind is endless,
      A star – a mortal.
      The shirt of candle
      Torn by black-portals.

      Too late to rally,
      The game – a battle…
      My song is sallied,
      The prayer settles.

      11 January 2010

      (Original text below)

      ВЕРТАТИСЬ ПІЗНО

      Вертатись пізно.
      Вже гра – як битва…
      На зміну пісні
      Прийшла молитва.

      Сніги заснули
      Під гру на лютні.
      Уже минуле
      Стає майбутнім.

      Душевне серце
      Зробилось дзвоном.
      Є сто інерцій.
      Одна корона,
      Одне кохання,
      Одне безгрішшя.
      І мить остання
      За міт миліша.
      За мед світліша,
      За біль чесніша –
      Найбільша тиша,
      Остання тиша.

      Там вітер вічний,
      А зірка смертна.
      Сорочка свічки
      Об світ подерта.

      Вертатись пізно,
      Бо гра – як битва…
      На зміну пісні
      Прийшла молитва.

      29 серп. 2001



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. To fly and fall
      (Translation of Ihor Pavlyuk "ЛЕТІТИ І ВПАСТИ")

      To fly – it’s easy, to fall – to slam well.
      Who is the scratcher of doors to trammel?

      Who is the beggar for fame or money?
      Here, all are givers – from fools to honeys.

      The mix of water and blood – old vintage.
      You fell; the homeland takes up with drinking.

      It goes with songs out, returns are salty.
      Three deaths, one wedding – seems odd and faulty.

      The honey-moon is a footless fighter.
      Out of three hundred – three left, oh Mighty…

      This is a white dove, my father’s grayness.
      He is so lonely, his charms amaze me.

      To fly – it’s easy, to fall – to slam well,
      To break the doors and to feel the trammel.

      11 January 2010

      (Original text below)

      ЛЕТІТИ І ВПАСТИ

      Летіти вміли. Не вміли впасти.
      Хтось дряпав двері своєї пастки.

      Хтось жебрав славу, хтось хліб і гроші.
      Тут всі давальці дурні й хороші.

      Вода із кров’ю – то їхні вина.
      Де впав, набравшись, там – батьківщина.

      Ідуть з піснями, вертають – сіллю.
      На три вмерлини одне весілля.

      Медовий Місяць, безногий воїн.
      Було нас триста, зосталось троє:

      То – білий голуб, то батько сивий.
      Такі самотні. Такі красиві.

      Летіти вміли. Не вміли впасти,
      Зламавши двері своєї пастки.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. За мною йдуть
      За мною йдуть по новородках – по слідах,
      і дивляться під ноги, ніби у безодню.
      А як зайдуть за клітку, під Господній дах –
      умиються теплом і здують кисень з водню

      з кармінних чаш. Як отченаш, уклавши біль,
      купатимуться в золоті мого "ні слова".
      Заміряють опалу славу по собі –
      кришитимуть світил хлібці на стіл Христовий,

      аби забився у куток і наслухав
      як до вікон, мов до ікон, припала злива,
      як зі сузір`я Риби вариться уха,
      густіє в сні та молоці тілесне мливо,

      i рани відкривав для зраджених і тих,
      що опікали, обпікали, обпеклися.
      Бог у мені аж до самого крику стих,
      аж чутно стало як спадаю листям

      на срібну до самого скону сивину,
      скороблений, мов роблений не з тої глини.
      Через життя летів, через себе й вину
      за переліт, за все, що не дісталось сину.

      Лежу, а наді мною протікає синь,
      у вени колір огортаються протоки.
      І затихають, ніби ватра, голоси
      розворушивши тіні предків крок-за-кроком.

      7 Січня 2010



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    119. THE RIGHT TO BE A LONE WOLF
      (Translation of Ihor Pavlyuk "ЗА ПРАВО БУТИ САМОТНІМ ВОВКОМ")

      The right to be a wolf, a lone one – costs me,
      Paid through the nose,
      As skies would pay with whitish silk and closely
      Watch how it glows.

      There was a paw, the front paw trapped and throbbing,
      Shots reached my back.
      The fall rain falls, my heart receives the sobbing
      Thought white-round cracks.

      From times of yore, presumably, black-listed
      In lefts and rights
      I am among den-brothers coexisting,
      No-picking-sides.

      Oh mother, you aren’t here to melt the curses,
      As well as toots…
      A cross that on my chest is thin as mercies
      And tall as flutes.

      The shadows come of legendary writers
      In waves and ranks.
      They are as out of space, as autumn-gliders,
      As Lethe’s banks.

      Their honest glory – posthumous and ceded,
      Partaken wealth.
      The right to be, the right to die as needed,
      As being Self.

      6 January 2010

      (Original text below)

      ЗА ПРАВО БУТИ САМОТНІМ ВОВКОМ

      За право бути самотнім вовком
      Плачу «по повній».
      Так небо платить біленьким шовком
      Землі жертовній.

      Була в капкані передня лапа.
      Хтось в спину вцілив.
      Аж дощ осінній на серце крапа
      Крізь дірку білу.

      Від роду, мабуть, у чорних списках
      В лівих і правих,
      У побратимів великопиських,
      Та й у держави.

      Була би мама – зняла би вроки,
      А так – горілка...
      І хрест на грудях тонкий, високий –
      Немов сопілка.

      А ще приходять великі тіні
      Легенд-поетів.
      Такі космічні, такі осінні,
      Як берег Лети.

      І чесну славу – щастя посмертне –
      Ділять зі мною
      За право бути, за право вмерти
      Самим собою.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Се бувай
      Се "бувай!" ніби лезо, слабне,
      де тонкішає вітру край.
      Де ті кулі для часу страдні?
      Ґнотові проступають садна.
      Світе Ясний, де ти? Палай!

      Прагне дотику й ласки шкіра,
      а під нею любові схов.
      Я забув – як вдихати щиро,
      ся задишка – найвища міра,
      а вже потім – холоне кров.

      Та мій дух, мов співуча мекка,
      а молитва – книжковий пил.
      Се "бувай!" як політ лелеки –
      пантоміма луною стеки
      і волання в собі – терпи!

      5 Січня 2010



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Wolf Stare
      All prints are weak
      since sorted through the clutter.
      Jump down one’s throat
      to tear up bloody streams.
      I carry paws
      where death can den and dream.
      My nose, it leads
      and knows the laws of slaughters.
      The nose is cold.

      I keep the track
      as eyes of pimps on hussies.
      The tangled steps
      are soaked in moonlit mesh
      that squeezes juice
      as well as senses flesh
      until the nerve
      stays numb and bones make fossils.
      Oh nerve of Lord!

      I have to feast –
      warm blood with meat and weakness,
      that runs on fears
      so jaws are dripping wet.
      The blood hits snow
      by burning holes with red,
      like wearing slugs
      or growing blues in bleakness.
      How much to hold?


      A crystal clear
      tear, heaven is a kerchief.
      Its vessels brim
      with brackish water in,
      with love within
      a paternoster tin.
      The bones are stripped,
      enamel slides meat-searching.
      What’s left to hoard?

      The hunger sleeps,
      the feet don’t run and careless
      about the furs
      in silver-sparkled cowls,
      about what’s left
      inside the Moon-fed-bowl –
      lap up the time,
      one day I make you airless.
      I’m Wolf – behold!

      December 31, 2009



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. A LITTLE GIRL
      (Translation of Ihor Pavlyuk "ДІВЧИНКА")

      The doorway leads to Granny.
      A barefoot girl, she cries.
      Wraith-wristed, in its waning
      The fall is foiling eyes.

      A rooster’s crow stops pouring
      When coolness fills her soul.
      “For whom do you feel sorry?”
      The girl replies,
      "For all…"

      30 December 2009

      (Original text below)

      ДІВЧИНКА

      Плаче дівчинка боса
      На бабусин поріг.
      Розчарована осінь
      Клигає по дворі.

      На душі, прохолода.
      Навіть півень затих...
      – А кого тобі шкода?
      Каже дівчинка:
      – Всіх...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Течія по голотечі
      Дні роздати до крупини,
      ніч гойдати, мов дитину,
      біль тамуючи в грамемах,
      серцю звіритись твоєму
      і міліти в гирлі миті.
      Голосом небес омитий,
      хвилюватиму – застигну,
      понад гирлом світло вигну
      у веселку, у підкову,
      в кольори гарячі слова.
      Я розважений, у точці.
      Кожен хрестик на сорочці
      чужиною тихо витлів.
      Залишаюся при світлі
      перелитий сріблом ночі.
      Дощ в мені, на дні хлюпоче.
      Течія по голотечі,
      та нема де діти втечу.
      Ані дати ані взяти –
      виливайся мово святом,
      вимивай із мене рими,
      зазвучи неповторимо.

      28 Грудня 2009



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Епiстола веснi
      Епістола весні розвезена між літер,
      нанесена теплом неумолимих уст.
      Вона не йде – летить, де я на подих – рвусь,
      коли думки стають прозоріші за вітер,
      бо у легені тиші проникає хруст.

      На серці неземні, опалі поцілунки.
      Так гаряче від них, аж падаю у сніг
      і янгол ожива, із голови до ніг
      опірений у біль, він покидає лунку –
      тамгу мою. Епістолярний перебіг.

      Так бачу я себе – запаленим в новинах,
      рознесеним, припалим. Не смакував – ковтнув,
      ці щирі сльози радості – Різдва Весну.
      Так з іменем Отця, Святого Духа й Сина,
      мов дрібку солі взявши, груди перетну.

      23 Грудня 2009



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Проскомидія дощу
      Проскомидія дощу, блаженства сходи,
      на небеснім дискосі уламки блискавиць.
      Оглашенною ся тиша з нас виходить,
      залягає в студнях аби зріти горілиць.

      Літургійний переспів у антифоні,
      в перевеслах вітру – падолистові снопи.
      Проростає в землю святість, що хоронім,
      розчиняє згустки перевтоми та ропи.

      Ся дотична вічності вода – у трубах,
      дзвін у скронях студить і зціляє тіла храм.
      Не зосталося в душі сухого руба,
      де і дратва нерва, і прошито долю нам.

      22 Грудня 2009



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    126. Обвитий виноградом храм
      Серце для дихання духу відкрий.
      Церква – легені, а хори – вітри.
      Свічки тягар – пломеніти ярму,
      номер польоту – молитва Йому.

      З ружі вервечка – лічи пелюстки,
      глибше за звуки відлунню зайти.
      Десантувати колінами звик.
      Очі гарпунні, лови із повік –

      благо любові. Спасіння мости,
      з уст поцілунки лягли на хрести.
      Неба мозаїка – душу вложи,
      вигой мене від рубців до сльози.

      Янголи з пліч – на рекламу майстри
      знаків небесних та вибору рим.
      Тіла і крові прийми, бо пора.
      Пнеться душа виноградно на храм.

      21 Грудня 2009



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Dreaming about Eternity
      Silently woe betides me,
      leaving myself in ruins.
      Woes, such as wars, get pricey –
      out, in the vault my blue is.
      Winds croon, “Alas, thine creature.”
      Make tarter croons to storm me.
      Flames on the right cheek… preaching...
      turning my left – to warm it.

      Give me myself to come round,
      stay as a guest or wholly…
      Let me outpour the light up
      till all my wraths stop calling.
      Let me sublime in limbo
      as native tongues would vanish.
      Streams of my word are drying.
      What should be left to banish?

      Someone stroke wings of stillness,
      eyes – looking glass of sorrows.
      “Quiet!” – I try to live on,
      sensing the dust of morrows,
      bringing a lump to my throat,
      “Hush-hush… Amore Mia.”
      Moments are resurrections,
      peace holds untapped ideas.

      Sounds grew, the heart was patient,
      parted – no pounding needed.
      Pain is the depth of my roots,
      drops of the moonshine’s bleeding.
      Somewhere betwixt my home and
      steps with its careless distance
      Sun keeps inlaying landscape
      under my eye insistence.

      Burning of grieve is lengthy.
      Longer – own faith to treasure.
      Be my cloaked-always slayer,
      have for my sentence measures.
      Basta, enough with chanting!
      Can’t hold with morns and bury…
      Steps out of me in tears…
      Mother of Pure Love, Mary.

      17 December 2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Dotted i's and crossed t's
      To take the bit between the teeth –
      to dot the i’s and cross the t’s.
      Those tittles tattle on my words.
      For pens are mightier than swords
      I’d rather turn swords into ploughshare

      and put the pens to paper for
      provoking ink to go to war.
      A war of words, a war of nerves
      where each iota nails and serves
      a purpose to unleash emotions.

      My heart as octopus with ink
      connects the dots so I could think
      in black and white, in blue and red
      in all the colors in my head,
      about the plumaged pen’s devotion.

      Oh what a bomb, oh what a splat,
      the mechanism of trickling chat –
      from puppy love to making it,
      from not at all to thrilled to bits,
      from dropping drops to gaining oceans.

      So take the bit between your teeth –
      and dot your i’s and cross your t’s.

      15 December 2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Возвращение
      По теплу узнал, где родник добра.
      В грудь на полную Рождества набрал –
      в сердце пусть летит с птицей красною,
      где мой дом родной, где птенцам уют.

      К дому милому, к дому отчему,
      где все ждут меня между прочими.
      Все здесь сходится, все считается,
      с Богородицей возрождаюсь я.

      Ты прими меня – душу светлую
      на пороге дня несусветного,
      накорми меня хлебом неземным,
      напои вином – кровью истины.

      И пускай мой путь через ночь лежит –
      след звезды на нем и, глотая жизнь,
      я иду не в шаг, то бегу, то жду,
      то ль на счастья миг, то ли на беду.

      Ангел бесится, дьявол молится,
      мне бы с тем и тем перемолвиться,
      зазвенеть в словах, словно колокол,
      быть собой пока стану облаком.

      Подыму звезду с пыли роковой,
      чтобы таял лед страха подо мной,
      чтобы птицами небо выстелить,
      а на утро в них кто-то выстрелил.

      Вот порога дом, заходить пора,
      в грудь на полную Рождества набрал.
      Птица красная станет синею,
      а слова мои – белым инеем.

      11 Декабря 2009



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    130. По струні сонцепаду
      (Пам'яті друга Д.М.)

      По струні сонцепаду, по тілу
      розповзаються тіні дерев
      і пронизливо горло дере
      перестуджений вітер об гілля.
      Скоро в ночі та снігу весілля.
      Жили ниткою, тни – доки біль,
      слів ув'язнених в'язами спільж –
      хай лице, мов фата, стане білим.

      Янгол вухо до серця прихилить
      і заслухано видовжить пульс –
      аби сипались градами куль
      сльози матері на розуміння,
      аж свинцем очерствіє сумління –
      астенічне уміння зайти
      у похилого віку кути.
      Хто її на дорогу окрилить?

      Сутеніє. Та сутінь у суті
      підбирати потрібні слова,
      мов ключі в де не знав що ховав,
      а дізнався – затявся забути.
      Від спокуси життя – до спокути –
      так прозоро, що губиться німб,
      синь із неба. Уста – її дім.
      І так тихо, що хочеться чути...
      Амінь.

      11 Грудня 2009



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Свята ця ніч
      (переклад)

      Свята ця ніч! Зірки яскраво сяють,
      Та сама ніч, коли родився Спас.
      Давно сей світ немов осудний Каїн.
      Та Бог прийшов і Дух піднявся враз.
      Надії птах дарує світу радість
      Хвала Тобі, нова та світла рань,
      О спів небес! Ти на коліна падай
      В цю Божу ніч Христу віддати дань.
      О ніч, Свята ця ніч, О Божа ніч!
      О ніч, Свята ця ніч, О Божа ніч!

      І тихо тут, де світло ллється віри,
      Серцевий блиск, колиски тихий скрип.
      Зоря горить, її багаття щире.
      Несуть царі зі Сходу ці дари.
      А Цар царів у яслах спить убогих.
      Народжений між нами бути, Він,
      Хто знає нас так, як ніхто нікого.
      Погляньте Цар! Низький йому поклін!
      Погляньте Цар! Низький йому поклін!

      Христос учив воістину любити,
      Його закон - любов, молитва - мир.
      Геть ланцюги, раби - ті самі діти
      І гніт спаде. Братами станьмо ми.
      Блаженний гімн в подяку заспіваймо,
      Прославимо Йохо ім`я і шлях.
      О Господи, своєї сили дай нам!
      Хвала Тобі, Спасителю, хвала!
      Хвала Тобі, Спасителю, хвала!

      3 Грудня 2009

      Original text

      O Holy Night

      O Holy Night! The stars are brightly shining,
      It is the night of the dear Saviour's birth.
      Long lay the world in sin and error pining.
      Till He appeared and the Spirit felt its worth.
      A thrill of hope the weary world rejoices,
      For yonder breaks a new and glorious morn.
      Fall on your knees! Oh, hear the angel voices!
      O night divine, the night when Christ was born;
      O night, O Holy Night , O night divine!
      O night, O Holy Night , O night divine!

      Led by the light of faith serenely beaming,
      With glowing hearts by His cradle we stand.
      O'er the world a star is sweetly gleaming,
      Now come the wisemen from out of the Orient land.
      The King of kings lay thus lowly manger;
      In all our trials born to be our friends.
      He knows our need, our weakness is no stranger,
      Behold your King! Before him lowly bend!
      Behold your King! Before him lowly bend!

      Truly He taught us to love one another,
      His law is love and His gospel is peace.
      Chains he shall break, for the slave is our brother.
      And in his name all oppression shall cease.
      Sweet hymns of joy in grateful chorus raise we,
      With all our hearts we praise His holy name.
      Christ is the Lord! Then ever, ever praise we,
      His power and glory ever more proclaim!
      His power and glory ever more proclaim!



      Коментарі (56)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. крихти дихання
      щось не дише бог
      для убог – острог
      зведений в раменах
      де течуть по венах
      тіні від стіни
      з холоду вони
      в пошуках упасти
      там де серце настіж
      і в душі мете
      не твоє не те
      та не охопиме
      римами простими
      бо не виліковне
      спокоєм церковним
      карби на лиці
      скарбом – руки ці
      ліній рів пітний
      з точки 'я' над 'і' й
      до несамоти
      ти світи
      святим
      до не змоготи
      відтвори себе
      гомоном небес
      променій
      в мені
      промайни
      мов мить
      та не проминай
      променя ми най
      в пісню облачим
      дихати є чим
      і вдихнувши співу
      душами вродливі
      станемо без маски
      на порозі ласки
      божої до крихти
      стане досі крих тих
      аби там де дише...
      панувала тиша

      24 Листопада 2009



      Коментарі (37)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    133. The angel of a presage
      I’ve dearly wondered how her hair would look in gray,
      since she became a golden rush of my endorphins.
      The blatant noise, as through my chest, gravediggers nailed…
      How soft should be my soul to leave her in a coffin?

      She prayed out loud and bared the last breath to implore,
      so God could stretch a minute more – to touch kids’ tresses,
      to sob the heartbeats out and share a word of Lord…
      A skinflint was the breath. He shoved her to embrace us,

      at last, to joy the light and feel the warmth of home.
      Oh, no – the dirt had snatched and stiffly wrapped the shoulders.
      The silence grew in fast and whispering was done
      about the fortieth – the day when dirges called her.

      The time got watertight for tears and for the pain
      which blocked a throat with barren words and senseless pauses.
      It kept my blood as chill as wounded minds insane,
      as loosen soil beneath a coverlet of roses.

      I was a sandbag frayed by bullets of the past,
      their traces crawled, as spiders, plotting mournful rebus.
      She couldn’t find outside her final place to rest,
      I left her in my eyes to welcome jointly Phoebus.

      And when the soul was purified through tears and strayed
      it was obscure which spirit’s good to clear the passage.
      I’ve dearly wondered how her hair would look in gray,
      since she became in me the angel of a presage.

      24 November 2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. A congregative place
      A holy place where shadows like a swarm of locusts,
      who bares the street perplexity straight to the bones.
      The city’s silent and had lost a bull’s-eye focus
      as drones – the rights to take a queen behind her throne.

      Its keys are hung as time in charts on railway stations.
      While money burns a hole – the pockets full of luck.
      The morning only knows the depth of devastation
      and if the fortune’s bang was really for the buck.

      A congregative place is where a question needles
      with promises to numb while peace goes through an eye.
      The shiver doesn’t fit while winds use nerves to fiddle.
      It’s not in vogue for men – to shiver as to lie.

      19 November 2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Место встречи
      Свято место, где ночь, словно рой саранчи,
      оголяет былую растерянность улиц.
      Фонарями болтлив, этот город молчит,
      как без меда ободранный на зиму улей.

      Он теряет ключи у вокзала с тех пор,
      в казино продувает карманы удачей.
      Просыпаясь наутро в трамвайном депо,
      улыбаясь всем тем, кто душой побогаче.

      Место встречи – вопрос, где иглою – обет,
      тишина будто ниткой сквозь ушко проходит.
      Шита дрожь не по мне – зыбкий ветер в ответ,
      дрожь, как ложь – как не мерь –
      для мужчины не в моде.

      18 Ноября 2009



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Тієї любові таїна
      (Пісня)

      Птахою голос –
      коли вимовляю твоє
      повне любові,
      терпкого бажання ім'я.
      Серцебиттям
      на розталих устах віддає,
      ніби життя
      пригортає до себе земля.

      Струнами ліри,
      на видих, вібрують слова –
      пригорщі віри,
      мов руна тривог золоті.
      В нотах моїх
      відголосся твоє ожива
      тихе, мов сніг
      на Різдво, мов ікона в куті.

      З пам'яті крила –
      складаю, стрілою політ,
      де розгубились
      до неба лелечі ключі,
      де почуття
      нерозбиті, гарячі, незлі,
      у джерела
      не всихаються жили п'ючи.

      Я осягаю
      небесну твою теплоту,
      як досягає
      рука мідяка. Ми удвох,
      бо проросту
      крізь каміння, пісок, у сльоту.
      Тихну, та стук –
      ніби час... припадає...Різдво.

      18 Листопада 2009



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    137. А та куля
      (Пісня)

      Пробирає серце. Просинь,
      поміж нею дим
      заплітає лугу коси
      духом бойовим.

      Чорні круки, гнізда – дула,
      заятрився шлях.
      Аби куля проминула,
      аби не пройшла.

      Не минула – зачепила,
      в грудях розцвіла,
      розпеклася, розкровилась,
      стискує кулак.

      Чорним круком, просто з дула
      в небо видно шлях.
      А та куля проминула,
      але ся пройшла.

      Стигне рана – в'яне ружа.
      "Мамо..." – на устах.
      Панахиди вітер служить,
      не вмовкає птах.

      Чорні круки, гнізда – дула
      і до неба шлях.
      А та куля проминула,
      але ся пройшла.

      Замовкає серце. Рястом
      ходять холоди.
      В лугу коси попелясті
      а я – молодий.

      Зникли круки – вітром здуло,
      розгубився шлях.
      Чом та куля проминула,
      але ся пройшла?

      17 Листопада 2009



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    138. Black Friday
      The day was born to be as black
      as Friday’s shopping spree.
      He rushed and stalled, put on the rack
      what's priceless – duty free.

      I kept on waiting waded in
      the task of crossing minds,
      was out of it, but never mean
      what should be next to grind.

      A grating thought – to step aside
      of riddling alphabets,
      to take a look how senses tied
      good wheezes in my head.

      My bets – my pets, I tamed them well
      as gibbets – tattlers’ tongues .
      Unknowing where my heart should dwell
      I lost it to the song.

      With what was left I stacked the deck
      and issued a decree,
      “From now and on all Fridays – Black,
      as love is – duty free.”

      12 November 2009



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. Зiницi море
      Зіниці море. Світу береги.
      Коли ясніє – Богу вільно
      відспіви бгати за покійних,
      лоліт вкладати з краю берегинь

      і робу емігранту одягти.
      У цій кімнаті ти не перший,
      хто голод никотинний з верші
      затуплює вином до сліпоти.

      До правоти доказуєш, що ти
      був господом собі і сином
      для матері, для світу – клином.
      Те журавлине не візьмуть чорти

      і скільки би не начертив – люби
      себе, де батьківщина тихо
      дається знатися на лиху,
      на дзвонах щастя, рівчаках журби.

      Її сльозою ти не розгубив.
      Позастигала, наче магма,
      як гріш, стиснула діафрагму,
      дала впійматися коли знобить.

      А що болить – то янгол встереже.
      Прибережи серцеву пристань
      на цю розмову якористу,
      де на питання "ще?" холодне "вже".

      Невже? Авжеж – цей берег полонить.
      Невже те "вже" вартує ждати,
      не знати як дотліє матір,
      терпцем урвати родовиту нить.

      Мов крики чайок, виплески тривог.
      Коли видніє – божевільно
      не відспівати за покійних,
      аби нам вибгав трохи серця Бог.

      11 Листопада 2009



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    140. друге дихання
      наче хрест це повітря важке
      захлеснутися ним як зомліти
      у легені втискатися блінтом
      ведучи діафрагму в піке

      набрякає у скрипи паркет
      наближаючи вікна до тіла
      тим легеням так мало хотілось
      розчинити в нічному гірке

      той уїдливий виливок прі
      той зашкалений присудок товчі
      ніби нерви вкриваються жовчю
      ніби шашіль в тілесній корі

      але скільки оману не грій
      а вона наче цяця дитині
      розкриваю себе по-клітині
      по-живому проходиться крій

      п`ю життя до самісіньких риз
      аж дзвенять в жерлах вух перепони
      тіснота крізь артерію сонну
      скоро серце натрапить на спис

      10 Листопада 2009



      Коментарі (41)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    141. The appearance of White Wolf
      The chintz of night is in the bureau
      and takes all seven draws of sky.
      Two moonshine breathers – Moon and I,
      two pale, as chalk, just painted murals.

      My roots are dry, a yarn spins slowly.
      I hummer down the pulled up stakes
      and raise them high for what it takes
      to breed new sanchos, rank them lowly.

      The crosses shall be seen all over
      erected, anchored in the ground.
      I see the temples, banks, and sounds –
      saloons and pennies, drinks and bovver.

      Who said who’s first – resides as Master,
      possessors – ones who bust a gut.
      I’m here to heal the prairie’s cut
      inflicted by the plow and dusters.

      Oh ruthless bigots, come for ointments,
      not for the scalp. We’ll drink and feast.
      Those bottles make you rest... in peace.
      Those balms are blizzards of enjoyment.

      After anointed to exhaustion
      we might divide the land and chintz
      so you could take what draws may tin.
      The rest is mine – the pact is Faustian.

      A skin has shades, but blood is crimson.
      To drink claret, to shed – the same…
      Who would remember redskin names?
      Who could forget, forgive or blame some..?

      I came between the wind and water,
      you left as peace-pipes blowing smoke.
      And when Saint Martin’s summers spoke
      they whispered names of sons and daughters

      the last of the Mohicans.

      9 November 2009



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. вона моє натхнення
      ти як плід закручена в сувій
      довгої мов рух по колу миті
      я чекаю на небес відкритість
      ніби слуг своїх у храмі Вій

      розродився вітер в голові
      наноси води для повитухи
      грій та прикладай думки до вуха
      не торкайся уст як сам не свій

      породіллям викликаний трем
      переломи світла мов просфори
      час прийде до себе та не скоро
      недоказаний між слів та лем

      просихай дослівно а як ще
      просихай від вин і до відпусти
      у віршеві холодно бо пустка
      сонячим розбав її дощем

      схочу ще тебе ковтну цей дим
      і на паперті встою хоч сором
      поведу думки на серця хори
      алілуя всім твоїм святим

      5 Листопада 2009



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Менi по-дощовому
      Не грім – один, хто знається, як вилудити струмом
      лякливі цівки-погляди розгублених. Ще-мить.
      Мовчання розвивається розтягнуто, мов гума.
      Мені любов наврочили, та я її – болить...

      Розхляпався дорогою, нахлипався в Гудзоні,
      подерся хмародерами, не думав – городив
      у бруді під колесами, по груди в скло-бетоні
      про скільки з естакад зійшло чекання та води.

      Розбиті краплі. Вибухи – відплескане в долонях.
      Відколоте, відколене, проколене до вен
      тече, сабвейно сповнене, життя на дно до скону,
      словами не впирається у блюзовий катрен.

      Бракує прав на дихання – плиткі легень кордони –
      гущавини, де зчавлені багаття і меди.
      Угарно розчинилися в прогалинах озону
      хмарин миттєві пристрасті, як виступи судин.

      Коли ж любов розпінилась посеред моря скрухи
      словам одним однаково – спадати чи рости.
      Мені її наврочили, коли те море слухав
      заморений, замріяний, захоплений у "ТИ"...

      5 Листопада 2009



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Нiчниця-гейша
      Немов грудне дитя, годовані квартали.
      Грудневе молоко холодне, наче ніж.
      Хто знав, як відгули, відвили, відспівали
      сиренами, мольбами прокляття по війні.

      У пустці хіросім луна немов у храмі,
      де гета* цокотить, малює серця біг.
      Слова не йдуть в одне, не тнуться в оригамі*,
      знекровлені вони, аж білі, наче сніг.

      На вулиці сиріт терпіння дім. Якудза*
      тримає око тут, де джерело б'є зваб,
      снується по кутах, вилежується в лузах,
      де кожен грішний – пан, а для любові – раб.

      Тріпочуть ліхтарі, мов крилами нічниці,
      мов патока густа, дзеленькоти монет,
      бо честь – не звук пустий по ребрах рахівниці,
      то чайних танцівниць безцеремонний лет.

      Поміж цілунків, чар, між клекоту сасеко*,
      пташини білий стан в червонім кімоно,
      тче журавлино рух, неначе вітер в спеку,
      проголоднілий зір, п'янить трепке вино.

      О, гейше-гейше, гей... ша – замовкає відстань,
      мовчання саван впав, мов сакура, до ніг.
      Лети, стелись, мети і забирай від міста
      лігво нагріте тим, хто платить за нічліг.

      Та шурхотить перо, мов миша, по папері,
      виловлює слова чорнилами і п'є
      ту пустку хіросім , ту повну "Ай-ші-теру!"*
      і серцем віддає... поезія з пап'є...

      3 Листопада 2009

      "гета" яп. – дерев'яні сандалі
      "оригамі" яп. – витинки з паперу
      "ай-ші-теру" яп. – я люблю тебе
      "якудза" яп. – мафія
      "сасеко" яп. – повія



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Iкебана зi Сходу Сонця
      Вже виплекали план селянські руки, бо
      зерниною упав – зійшла в мені любов.

      Усім корінням – в мул, питво з дощу – глевке.
      Мов крейда – сакура і пробирав саке,

      кордони сподівання – сонця хіросім.
      Напередодні тьми, як на колінах всі,

      а самурайський меч доткливий зазвичай,
      як в Йоко Оно – Джон. Мов церемонний чай,

      я набирав життя. Мій дух – за небокрай,
      в піснях для камікадзе римував "бонсай!"

      Заклинював мотор – я смерть безглузду вів
      де вільним, ніби птах, ставав політ і спів.

      Літак благословен, він – сито шите з куль,
      обійми диму – з дір, червлені – скло і пульт.

      Тут жадобу сягав з легенів, шаленів –
      так ніби мандрував у край дитячих снів.

      А що на потім – тремоло, пального вир –
      на кусні димослід, "Зеро" – до голови.

      В металоплавці, випаровуючи дим,
      машина, наче торба з кошеням сліпим.

      Уламками вдихала слава, а на дні –
      дешева видимість і мало-рибні дні.

      Наразі гладкі складки – море молоде.
      Допоки зябра втрачу – море літ пройде...

      І той, хто воскрешає Фудзіями сніг,
      із милосердя дасть за плугом йди мені.

      2 Листопада 2009



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Iрис по синявi та зеленi
      Хтивий зір милувати, ніби линьку пройти
      у промінні строкатім, де зіниця – сільце.
      Де стає світ пернатим, та Ірису цвісти –
      синь і зелень – за матір. Дораховую цей

      оворонений сумнів, більше неба в очах –
      у потроєних лунках, де здригає мотив...
      Аби чути "привіти" тих прадавніх "прощай" –
      треба небо зуміти від ворон вберегти

      і тулитися вухом до задишок землі.
      А народження звуків не спинити, як вдих.
      Ті роз`їдені тіні – хоч і повні, та в тлі.
      Божий вираз обличчя, що хмаринно застиг...

      29 Жовтня 2009



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    147. An iris on a blue and green
      To please an ogle – to shed the scene
      where rays were caught by full-grown pupils.
      An iris on a blue and green,
      the mood ends counting crows – the scruples,

      quadrupling heavens in my eyes,
      as trebling trembles of the thunders.
      To hear “hellos” from old “goodbyes”
      I hold the sky and crows asunder.

      I keep an ear to breathless ground.
      Corroded umbrae are too webby
      to stop nativities of sounds.
      The mimics of the clouds in ebbing…

      27 October 2009



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. The song of Silence
      When I’m holding the breath as a bird
      In the cage known by heart and for grieves,
      All my lions I promised to gird
      Run away as notorious thieves.

      I espy from the dungeon of soul
      How the time nibbles moonlight as cheese.
      While my wishes untamed and befoul
      Catch the perfidy, landing – for knees.

      Made of sun, made of sky
      That’s my moiety left to pry.
      I have never been told
      How the dice should be rolled
      In the way no one wants to try.

      Marigolds, marigolds
      From the country of blue and gold
      You are making me bloom
      When it’s hopelessly gloom
      For the loss is five minutes old.

      When marooned, stripped of friends for a sond,
      Feel the melting of pride, take a look
      How the sand through your fingers absconds,
      And the beckons of airstreams get cooked.

      What is meant to be broken – will break,
      What it has to be spoken – could hum.
      When a smile tapers off in the ache
      Something pensive as Silence shall come.

      Made of sun, made of sky
      That’s my moiety left to pry.
      I have never been told
      How the dice should be rolled
      In the way no one wants to try.

      Marigolds, marigolds
      From the country of blue and gold
      You are making me bloom
      When it’s hopelessly gloom
      For the loss is five minutes old.

      26 August 2009



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Ангелы добра и бед
      Сводим счеты – жизнь концами.
      Как рубить – врубите свет.
      Не летят пускай гонцами –
      едут в тройках с бубенцами,
      ангелы добра и бед.

      Срок истек – бескровна память.
      От нее лекарства нет.
      Но слова уже не ранят,
      давят лед – рубцы, где сани
      ангелов добра и бед.

      Семимильными шагами
      оставляет солнце след.
      Отражаемся делами –
      чтобы рос у сердца камень
      ангелам добра и бед.

      Дышит эхо небесами –
      у кукушки много лет.
      Оставайтесь вместе с нами
      в дрожь разбитыми губами,
      ангелы добра и бед.

      16 Октября 2009



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Я просто
      Я просто эхо, человек-оркестр
      с растерянной Вселенной в нотах.
      Мне для концертов не найдется мест,
      как смысла для вопроса "кто ты".

      Как ветер, мир меняется во мне.
      Без разницы – его хватает...
      Он – не почем, но почему-то вне
      подсчета криков журавлиной стаи.

      Но почему-то дышится за всех
      не-дышащих и не-отпетых.
      Со снятием доспехов – легче грех,
      я открываю сердце свету.

      Я просто остров, человек-страна,
      дрейфующий анклав. Светила –
      друзей неслыханная тишина,
      врагов невидимая сила.

      15 Октября 2009



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. Sonnets I-V
      I.

      Whilst getting used to words, as to a dungeon,
      I muse. Like ashes in a hearth or swishes,
      remembrance makes a shroud of paper grungy.
      Some thoughts die burst in inks and some are wishes.
      They spread out widely as lianas’ branches,
      inlaid in lines, like skin on lasts in stitches.
      And maybe Peace becomes the one who stanches…
      Your spear is welcomed as the word that preaches.
      The sky is out of wearing a straitjacket.
      I hear some native voice. It is escaping
      and fondling rhymes till they replete with glosses.
      It flows down in the tears to find two brackets
      between the “losing hopes” and “being happy”.
      The thoughts are broken up, as knees on crosses.

      21 July 2009

      II.

      The thoughts are broken up, as knees on crosses,
      and solar plexus is my spirit’s prison.
      All roads with ancient pain are closed, and losses
      prolong to paint between the eyebrows reasons.
      No wind could bring a balsam for the roses,
      for they are cut to wilt. What makes you listen
      to how departing moments break to clauses,
      to phrases, words, and something warm as pleasing?
      An eye is hosting planetary rallies,
      but step inside liaised with love and courage
      to catch the severed light and self-reflection.
      A check-mark on my left side meant for sally.
      It’s time to conquer blues and narrow forage,
      words nail the sole of firmament with passion.

      13 August 2009

      III.

      Words nail the sole of firmament with passion,
      cross-weaving nights with comets’ shiny laces.
      They push through holes the solar supplications
      and use long prowls for cosmoses’ shoe-spacing.
      The stairs are chirpy, leading to Gazebo
      where angels of the death, who hook libretto
      with savors of nocebo and placebo.
      I could descry in pails the splashing ghettos.
      A bit up high – the roof is made of chosen,
      who earned the place though agonies and sages.
      The vane controls all winds, they love to crumble.
      Blow molding news, as always, taste ambrosian.
      Since eyelids shut by silhouettes of angels
      feel oxygen starvation. Cosmos mumbles.

      11 September 2009

      IV.

      Feel oxygen starvation. Cosmos mumbles
      when hands of Atlas are too numb from stiffness.
      The hauberk of the stormy cloud with rumbles
      slips off his back. I am the only witness
      how skies sit down and sift the gloom thought pebbles.
      They long for long and earthy games with sleekness
      of clammy body laid with hopes to cobble
      the lonely heart. To heave a sigh with meekness
      the body, drop-by-drop, unwraps the bosom,
      concealed in tided lips of ocean’s ceiling.
      Such way, ballades are wishful for rhymed music,
      such way the timbre of the bell would pass on
      the gossips of the wilted day in lilies.
      The sonnet lights the written scene for musing.

      18 September 2009

      V.

      The sonnet lights the written scene for musing.
      A spider’s web gets pregnant with piñatas
      of rain drops where the stars are jolted cruisers.
      The moments breathe as universal strata
      keep losing tracks of all galactic fuses,
      claim victories o’er solar light armadas.
      The wind smokes chimney pipes, drinks echo’s smoothies
      where love starts journeys chirping through cicadas.
      She turns to white in mothers’ breasts as timers,
      forgets for everything except the wa-wa
      and tries to put the cries deep down in cradles.
      The spiders are lung-weavers for a summer.
      Their web, when torn, set aimlessly to travel
      such as forsaken words in endless fables.

      9 October 2009



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. звіринець слів
      (жартома, крапочки для вільного читання)

      за.слонимо рух сонечку
      слони ж
      великі
      коти
      нехай від.котиться
      і стане диким
      на.пів ні
      прижмурено переповзають
      небо.раки
      щурі книжкові
      де левина доля
      знаків
      шпаків.ні
      над.мухами погойдує
      місцина Кришни
      ти коро.лева
      незіпсована та пишна
      оси.на
      кити.ці
      осе.ні
      зась

      8 Жовтня 2009



      Коментарі (53)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    153. Сонет XXVII
      Такі то спогади – на серці чисто –
      аж бачу сам себе й сліди від рани.
      Як битий горем – горе негористе.
      Пологи в року – місяць Рамадану,

      родися щедро, земле колосиста.
      А що на думку не спаде – розтане,
      немов птахи на гіллі гололистім,
      та вірити собі не перестану.

      Укотре покладаюся на "може",
      отримую, як мається – по-повній.
      Але так є – любов не подолати.

      Вона стискається до слова "Боже"
      і засиляє у мою безмовність
      на прю багаті щастя постулати.

      6 Жовтня 2009



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Сонет XXVI
      Таки нема – де їм переболіти
      останнім могіканинам надії.
      Вони допалюють у люльці літа
      те непригублене. Воно ще тліє,

      бо я не смію раптом холодніти.
      Переривається вагітність мрії,
      порожньо в клітці – катакомбно світу.
      Де з уст метелик, від якого млію?

      На масці – маска, в піднебіння – сухо
      впирає недоказане й крикливе.
      Дорога терпелива, бо терниста.

      Не янгола у катакомбах слухав,
      а вигортав золу. Волосся сиве.
      Такі то спогади – на серці чисто.

      3 Жовтня 2009



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Сонет XXV
      Аби лиш крові на чорнило стало,
      а для лампади – ночі при іконі.
      В копальні ока крихітний кристалик
      збирає, наче бите скло, синонім

      до слова, що довічно коротало,
      та не знаходило себе безоднім.
      Його, бувало, білим присипало,
      його і ним – вбивали негосподньо.

      Але пташино тим, кому вже сили
      згубили точку дотику земного
      і небом розчинилися по світу.

      Без них, та ясно – смерть у груди билась,
      в куті лампада колисала Бога,
      таки нема – де їм переболіти.

      2 Жовтня 2009



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    156. Сонет XXIV
      У цих оголених до крику стінах,
      в забитім капищі, де світла амбра
      не проникає і не пахне кмином,
      а плісняву вдихають тиші зябра,

      на ніч стуляють очі херувими
      та висихають сльози канделябрам.
      Тут ллється невимовне уловимим
      і тамбурно на дах плететься мантра.

      А серце в мандрах, в пошуках амброзій,
      де залягають вітру абразиви.
      Я поділяю з небом сутінь сонцепалу.

      Сліди поезії, дорога в прозі
      повзе до капища тонким курсивом.
      Аби лиш крові на чорнило стало.

      30 Вересня 2009



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    157. Сонет XXIII
      Лоскоче янгола твого пір'їна –
      папірус тіла і каламні змії
      описують питаннями коліна,
      де на ґелґотній шкірі ерос мліє,

      нелічені годинника піщини,
      здоровий глузд звірино конопліє.
      І не шукаються чомусь причини
      та не плекаються в собі надії.

      Виловлюю цей, ніби вічний, вибух,
      що роздробився серця диким стуком.
      В любовній формулі занадто змінних.

      Вона пливе, вона німа, мов риба.
      По ній линіють і линяють звуки
      у цих оголених до крику стінах.

      28 Вересня 2009



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Сонет XXII
      У діжці бродить тісто для помани.
      Замкнути очі, ніби двері в хоспіс*.
      Хай хвиля морем вітражів поманить,
      де я твого смакую слова розпис

      і сином розмальовуюсь коханим,
      де розчиняти фарб не довелось би –
      червоне – то любов, а чорне – рана.
      Колись, за ніч, я не ставав дорослим.

      Розходжується тиша у підборах
      і не паркет – моя гортань всихає
      і ледве сповила киги чаїне.

      На що моя уява нині хвора?
      Чому так по живому шиє й крає –
      лоскоче янгола твого пір'їна?

      хоспіс * – лікарня для смертельно хворих пацієнтів на останній стадії захворювання,
      основним завданням якої є полегшення страждань хворих.

      28 Вересня 2009



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Сонет XXI
      Десь біль розсіявся, і засіяло
      на людній вулиці убоге свято.
      Плювали щиро, "Розіпни!" – кричали.
      По мамі – серця край, стигмат – по тату.

      Кривавить під короною опала,
      лицем розчуленим торує вдяка.
      Яса на вістря гостре враз упала,
      на мить закинулась любов, мов якір.

      Тих мов не віднайти – в письмі чи усно,
      котрі передали би смерті радість.
      Трояндне миро витікає з рани

      і змите небо у червленім гусне.
      Зірок роздмухані горять лампади,
      у діжці бродить тісто для помани*.

      * помана - поминальна паска/калач з хрестом

      25 Вересня 2009



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    160. Сонет XX
      Із видихом останнього набату
      надходить полум`я омити тіло
      в назбираній заздалегідь відплаті.
      Його язик розв`язаний та вмілий

      до того ж тонко вміє пробирати,
      що залишає вітру видму стлілу,
      де, мить назад, заступники крилаті
      вовтузились, під вухом торохтіли,

      мов калаталом, підсвідомим "Гірко!"
      Уста розносяться, а не ворушать...
      Не вчувся відколи землі не стало,

      на еполеті неба замість зірки
      вам, палії, загнали мертво душу.
      Десь біль розсіявся, і засіяло...

      17 Вересня 2009



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": --

    161. Сонет XIX
      Холодним вістрям пробиваюсь в ірій,
      землі лисніє виношена цата,
      а під короною глибоко-сіре
      обличчя неба – вилита Ерато,

      небогомазане від часу Ліра.
      Розібране, мов світло у цитатах,
      воно всміхається усім хто вірить,
      виплакує себе за біль утрати.

      Коли душі та серцю по кишені,
      то набирай по вінця чашу співу,
      ковтай сльозу настояну в рубато.

      Ти граєш сам себе собі на сцені,
      збудованій на перехресті зливи
      із видихом останнього набату.

      17 Вересня 2009



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Сонет XVIII
      Відчутно – Лета як тече по венах
      і що на слово – вірою тріпоче.
      Я вибухом "оле" розношусь по аренах,
      де матадорно кам`яніють очі.

      Від бандерильї опіки в раменах,
      нехай по ній ще раз відкровоточу.
      Мене, мов декорацію зі сцени,
      морським вузлом..., за ноги поволочуть.

      Ви так чекали радості від смерті,
      що забували чим її зустріти.
      Адреналіну жалюзі – по шкірі

      колючий протяг, потяг на відвертість.
      Корида жде. Нема коли сивіти.
      Холодним вістрям пробиваюсь в ірій.

      10 Вересня 2009



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Сонет XVII
      Висипується небо у промінні
      через щілину між "я тут" і тлілим.
      Здається, не встигають впасти тіні,
      а вже, так по-земному, крутить тіло

      листком прожовклим до кісток осінніх.
      Я видихаю все, що наболіло,
      бо це той час, коли зникають стіни
      і все, що чорне, одягнеться в біле.

      І розпорошиться душа в пороші,
      летітиме за вітром переміни,
      а як впаде – то грітиме у генах.

      Яке "прошý" – таке тобі і "прóшу".
      Мов мінне поле, на обличчі міни,
      відчутно – Лета як тече по венах.

      10 Вересня 2009



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    164. Леся Романчук – Мій пожиттєвий строк
      (переклад з російської)

      То неучасті участь –
      то безглуздя сурма.
      Стільки літ мене мучить
      білий край – Колима.

      До дзвінка, до фіналу,
      де скипівся рядок,
      я його доконаю,
      пожиттєвий мій строк.

      На змагнічену стрічку,
      аби біль з`якорів,
      відходили у вічність
      табори, табори.

      Смолоскип Інван-чаю
      не згорить на очах
      і пече – не згасає
      чорний Бутугичаг.

      Блиски сонця солодкі,
      стерти літо пора.
      Біля голої сопки
      батько мій помирав.

      Полічу їх незнаних,
      переведених в дим...
      Розкажи мені, камінь,
      як він був молодим.

      Як він жив, як він вижив,
      як терпів, як мовчав.
      З кожним роком він ближче,
      мій колимський причал.

      Як зайти – мов картинка,
      а назовні – рентген.
      Бурхала, Серпантинка,
      Ізвестковий, Ельген…

      Ці жахітливі цяти –
      чорнохмарі літа
      Tи лежиш необнято,
      злотожила Тенька!

      Не суди, прокурори,
      без торбин та тюрми
      ти мій присуд і горе –
      строк дітей Колими.

      Не по праву бажання
      край мій – сон, де болить...
      Присуд у виконання
      привели. Привели.

      3 Вересня 2009



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    165. Дороговкази
      Десь, за недопитою чаркою за перерозподіл світу
      та заздалегідь переходу бажання в палке лібідо,
      де зліва – завмре наболілим, знайомим аж до крові, справа –
      спрагою долонь – лопотіти, зникатиме відлунням браво.

      Там розгорнулась, мов білий прапор, моя невпинність,
      та дегустую, те недолите на сіль та винність.
      Як не дивився – себе не бачив на місці лобнім
      в сорочці сніжній чи в балахоні з мечем оздобним.
      А небо низько, мов на колінах, і тягне соки
      із річки щастя по краплі віри по окостоку.
      Як дьогтю бракло для брами раю, щоб не рипіла –
      в душі копальню за ним нагнувся у робі тіла.
      Комусь до діла – аби рипіло, та не остигло,
      аби не в яму, аби не в чорну... і Бог не вигнав
      де світ за очі себе ховає, а зорі в тернях,
      де все нерідне та одиноке і я – мізерний
      розвів руками, повів плечима, перехристосив
      всіх тих, прибитих i відгорілих в пекельних стосах,
      i тих, хто били та прибивали, вогні спускали –
      хортів голодних, що в небо гнали по зубоскалах,
      бо плаха струхне, а попіл здмухне зі стосу тризна,
      і знову чиста понад землею висить білизна,
      висить і сохне аж доки треба, аж доки кара
      ще недоспіла у громі й блиску. Мов недогарок
      від свічки, стліє у веремії вірша багаття,
      роздали ролі – бліду сорочку і меч для ката.
      Спадай – жахайтесь, січи – бо дане у руки право
      укоротити комусь по плечі, собі – во славу.
      Такі то справи, такі забави, що й гріх збагнути,
      як землю крутять, та не заглянуть – як тут по суті.
      А тут господньо, як має бути – дороговкази,
      наліво – коле, направо – колом, до неба – разом.

      Ось де вони, міцні глаголи, розчавлені неначе грона –
      нектар терпкий та оковитий в посудинах судин холоне.

      31 Серпня 2009



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    166. Струною барда
      У супроводі гасел та імен
      горить молитва голосу багаттям.
      Кого сьогодні прийме у турне
      по болю серця, мов Божа, матір

      у край далекий,
      де серця край,
      лети, лелеко,
      і повертай
      в гніздо нагріте
      де ти – на варті.

      Мести себе подалі від біди,
      зійти з орбіти втоптаної долі.
      Навзаводи словесної води,
      без приводу та повода для ролі

      себе сягати –
      до забуття,
      вдихати свято
      хвилин життя,
      відмалюватись
      на неба карті.

      Як танутиме вічна мерзлота
      та плистиме у зливах наді мною,
      а променя мережка золота
      розстелиться від вмілих рук весною

      розквітну вітром,
      як проросту
      ненатлим, мокрим
      від голосів.
      Мені тремтіти
      струною барда.

      24 Серпня 2009



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    167. Сонет XVI
      Там, де поезія – мовчи і дихай.
      Тяжіє Мекка серця від Кааби –
      до неї сонця біг арик*, та висох.
      По палестинному – шабаш і шабаш,

      оглядини себе в гробниці ІМХО.
      Такий адат* – в Ісуси аколада*.
      Поміж людської сирості та сміху
      не зацвіла, немов гало, розрада.

      Та ще не вибита для тіла рака*
      і слова вищир щедрий на ерзаци.
      Сонет з вогню – підтримую горіння

      написаних для болю нотних знаків.
      А глянеш вгору – мов пісок між пальці,
      висипується небо у промінні.

      19 Серпня 2009

      арик* - зрошувальний канал в Азії
      адат* - звичаєве право у деяких мусульманських народів
      аколада* - в середні віки обряд посвячення у лицарі
      рака* - велика кам'яна гробниця для зберігання останків тих,
      кого християнська церква визнавала святими.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    168. Сонет XV
      Аби роздати потім у папері,
      що мало місце розростися в колах,
      я сіті серця у нічнім етері
      розпавутинював. Ловився голос,

      лелітками мінявся срібноперо,
      немов дозбирував кришки зо столу.
      Коли викидував улов на берег,
      то усвідомлював наскільки голо,

      пустинно вимальовувалось кредо,
      вело повз дюни часу, де оаза
      чи видиво розпаленої втіхи.

      Там вулики – слова, уста – із меду,
      нектару рай для снів та богомазів,
      там, де поезія – мовчи і дихай.

      17 Серпня 2009



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    169. Сонет XIV
      Аби розсіяти душею зорі,
      скородив істину. І капіляри,
      вином нав`ючені, тягли у пори
      тепло, наначе магму крізь маари*.

      За давкою, лавинно в серце хворе
      зійшла сльоза і розтопила старість.
      Добротного розливу в пляшці море,
      не видно дна. Не пити – не ударить,

      не одарує, ніби світло, нефа*,
      промерзлого у темінь по склепіння,
      не вгрузне в тишу пальцями тапера*,

      при ворожбі не вивітриться блефом.
      Сягав до дна – за золотом і тінню,
      аби роздати потім у папері.

      12 Серпня 2009

      *тапер - ресторанний музикант
      *маар - жерло згаслого вулкану
      *неф - головне приміщення храму



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    170. Поза нотним станом
      Згубив її з останнім вивихом струни.
      За першим видихом ще не відчув утрати.
      Любов летітиме у Місячній Сонаті,
      як долетить до серця, Боже – схорони
      і сотвори їй вічну... Де Твої палати
      заходять, нiби у Йордан, в Чумацький Шлях,

      дай місця – аж до відчуття на скронях нот,
      життям нанесених безладно, поза станом.
      Коли мовчання припаде до слів устами,
      я з титрів обриватиму німе кіно:
      світлини білі – біль, а чорні – серця камінь,
      аби вiдчути, як полегшає земля,

      бо на останнім кадрі облечу і я,
      та ближче неба – опадатиму поволі
      аж доки сонце не згорить на видноколi
      i не здригне луна вiд крику журавля.
      Вам не знайти тоді від мене парасолі,
      як холоду душi у спiвах солов'я.

      10 Серпня 2009



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    171. Легато стуку серця
      Проміння покотом спадає по канві
      недогаптованого павутиння. Бризом,
      на савоярді золотого тірамісу
      хмар маскарпоне сутеніє у траві.

      Бракує бренді – зап'янити словом твір,
      а деки серця – змалювати щем в баладі.
      Сліди твої написані з дощем в помаді -
      то поцілунків недопалини живі.

      Вони грудьми збираються, неначе клір,
      на репетицію. Вертепом літа – ірмос
      під вікнами душі нам надощує вірність.
      Консиліум чекання, миті – лікарі.

      7 Серпня 2009



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    172. Сонет XIII
      Сонет, немов стріла в обіймах лука,
      а тятива натягнута уперто.
      Як вістря вогняне улучить звуком –
      на ґноті слова сонця вже не стерти.

      Цей спалах крику, родженого в муках,
      заплетений вузлами кіпу* мертво.
      Я прикладаю, де плететься, руку,
      а ти відчуй, неначе ню*, відвертість.

      Бо кожен вузол – то тепе* і кода,
      тепер і потім, та оліфа хвилі.
      І ми одні з тобою, апріорі

      знаходимо до серця Бога коди.
      Він, як у Матрицю, заходить в тіло
      аби розсіяти душею зорі.

      6 Серпня 2009

      *кіпу - вузликове письмо
      *ню - оголена натура
      *тепе - горб зі залишків давніх будівель



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. Сонет XII
      Летіти сам до себе за собою,
      де неба зважено на дев`ять грамів,
      русло війни всихає після бою,
      бійниці – гнізда, та нелюдно в храмі.

      А храм той розпускається габою,
      він пахне дзвоном, золотиться в банях,
      бо те, що на іконах – не з тобою,
      воно в тобі, нажите та без рами.

      Душа відкрита, наче похоронка,
      слова до словника летять німіти
      та словенят відгодувати звуком.

      Де перепонам барабанним тонко,
      межа проходить між мовчу та світом,
      сонет, немов стріла в обіймах лука.

      17 Липня 2009



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Сонет XI
      Цей світ розсиплеться, немов намисто.
      Той другий – хрестиком, де ірій в зґарді
      бряжчатиме монетами навмисно
      на шиї неба та струною барда.

      Безнотно, та нема де ноті сісти,
      бо кожна з них, мов сонячна кокарда
      на знятім капелюсі зорянистім,
      де вибухають світлячки – німі петарди.

      По душежителях, що зливу жали,
      коли вона так рясно зародила,
      бракує гарту – вивести сльозою

      скупе та чоловіче, стріти в жала
      переятріле – пришивати крила.
      Летіти сам до себе за собою.

      13 Липня 2009



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    175. Сонет X
      Копати ближньому й собі могилу,
      очей не зводити від цівки поруч.
      А може патоку захопить шило.
      Дай, Боже, падати до тебе вгору.

      Аби земля прикрила тілом тіло,
      щоби не соромно та дружним хором...
      Хай дим від пороху, немов з кадила,
      по вінцях гільзи тишу стисло споре

      і вийме серцевину смерті хутко.
      Мить принесе її, бо не спіткнеться.
      Як чуба вітру вискубає свистом

      то небо зодягне у чорну хустку
      розкриє груди та війде до серця.
      Цей світ розсиплеться, немов намисто.

      10 Липня 2009



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    176. Сонет IX
      Хай просихає та стає нетлінним
      що легко витекло, бо не зливалось,
      а проводжало вечір на колінах.
      Та часу видавалося замало

      навчитись дихати, де небо – стіни,
      де стелю, ніби церкву розібрали,
      а в кумачі спалили херувимів,
      хрести перекували до Купала

      на до-взуття-скробачки та на ґрати.
      Ото прислужники – царі з народу,
      що на квадрати сонце поділили.

      Хто їх навчив у душу так плювати,
      божитися, що це летить свобода,
      копати ближньому й собі могилу?

      9 Липня 2009



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    177. по нитцi свiту
      по нитці світу розтягли
      дими тепло по сонцю шите
      і продавали з-під поли
      по занебесних цінах літо
      і душ обвуглених порив
      по нитці світу розтягли

      в країні голосистих мев
      окрайця срібного розмито
      здавалося що час помер
      і помервіли болю квіти
      тут стільки випало мене
      в країні голосистих мев

      по краплі серця і нема
      ні хвилі жаль заколосити
      розтріпотілася дарма
      моя любов несамовито
      коли кричали пий до дна
      по краплі серця і нема

      по щіпці милості з лиця
      і непотрібно говорити
      куди поділося життя
      як привела дорога бита
      в дощі поезії дитя
      по щіпці милості з лиця

      10 Липня 2009



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    178. Сонет VIII
      Сухий ефір – слухняний, та живучий,
      завужений, вужем вповзає в нірку,
      нірвану перетравлює болюче,
      линяє сказане, мов дріжджі – мірки

      втамованого голоду. Шипучість
      відмовчується солодко, бо гірко
      тоді, коли не чути звідки влучить,
      як законтрольна спуску перевірка.

      Але весна візьме себе у руки
      та годуватиме із них повітря,
      прокурене дощами та цвітінням.

      Волоссям вилізе зі серця стукіт,
      його з обличчя крадькома не витру –
      хай просихає та стає нетлінним.

      8 Липня 2009



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    179. Сонет VII
      Який чудний історії метелик,
      який нудкий нектар. Пилку покрову
      життя по пиляку добротно стелить.
      Від лапок любощі тичинка ловить,

      на крильцях висихають акварелі,
      не розчиняються в росі ранковій,
      мов пісня лебедина менестреля,
      на чужині питомий серцю говір.

      І говорити хочеться очима,
      та розділяти нічого, бо тихо.
      Тримаюсь вітру, простору поруччя

      веде мене – аж стане думці зимно
      і пригадається як в спину дихав
      сухий ефір – слухняний, та живучий.

      7 Липня 2009



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    180. Сонет VI
      Необережно випущене слово
      нарешті вільне, а проте почуте,
      знайди собі гніздо. Підкинь розмову,
      немов зозуля – хай пригріють груди.

      Вилуплюйся, рости, об землю – совість,
      висовуй дзьоба і хапай по суті –
      від холоду на скорнях й до любові,
      від присмаку живого і до скрути.

      Хай поскладово викрилиться потім
      бажання полічити варту часу.
      А вартові, мов караван в пустелі,

      огавкані, перепіскують в роті
      роки, століття, мов аморфну масу.
      Який чудний історії метелик.

      6 Липня 2009



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    181. Сонет V
      Не сон – сонет на світла перепадах.
      Переливаються, зірками ситі,
      на павутинні дощові піньяти.
      Гойдаються-розтрушуються миті,

      суцвіття галактичні та армади
      флотилій сонця місяцем розбитих.
      Любов мандрує скрекотом цикади,
      де димохідну люльку палить вітер,

      у персах розбіліється налитих
      і забуватиме про все крім плачу,
      гаситиме його у колисковій.

      Павуче плетиво – легені літа,
      як напинається – летить неначе
      необережно випущене слово.

      4 Липня 2009

      піньята* – фігурка з пап`є-маше, наповнена цукерками, котру при фієсті розбивають палицею зі зав`язаними очима.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    182. Сонет IV
      Кисневий голод, зі словами – туго,
      коли атлантам руки оніміли
      по спинах мокрих оповзла кольчуга
      хмарини грозової. Небо сіло

      і рясно пересіювало тугу,
      жадаючи до ласк земного тіла.
      Те тіло, що лежало недолуго,
      здригалося у стогоні щосили,

      по краплі розпускалося у лоні
      та хвилювало спрагу берегами.
      Так прагнуть музики до рим балади,

      так чути відмирання тембру дзвону.
      В ковшах конвалії цей день зів`янув.
      Не сон – сонет на світла перепадах.

      20 Червня 2009



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    183. Сонет III
      Сонет забити у підошву неба,
      навхрест плести шнурівкою комети
      крізь чорні діри сонячинй молебень
      та розходити всесвіту штиблети.

      Несуть, цвіркочуть сходи до ґазебо*,
      де смерті янголи на парапетах.
      Вудки позакидалися на тебе,
      у кожному відрі хлюпоче гетто.

      Ледь вище – дах із тих, кому дісталось...
      як не по повному, то по заслугах.
      А на чубку керує вітром флюгер.

      Роздув новини, трохи ясно стало
      на кого тінь впаде. Не видно пругу,
      кисневий голод, зі словами – туго.

      19 Червня 2009

      *ґазебо - це бельведер



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    184. Сонет II
      Думки, немов коліна, перебито
      і дух у сонячнім сплетінні в`язне.
      Усі дороги болю перекриті,
      а між бровами розгубилась ясність.

      Де тая святість, щоби окропитись,
      напитись досхочу і доки гасну?
      Благословенно відлітають миті
      у щось первинне, та не власне.

      Парад планетний переходить в оці,
      а сходини у душу – до любові,
      до вкраєного світла і до себе.

      Я мічений, бо пташка в лівім боці.
      Час вибиратися на сушу в слові,
      сонет забити у підошву неба.

      18 Червня 2009



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    185. Сонет І
      Звикаючи до слів, як до темниці,
      зворушений, мов попіл у горнилі,
      мій спомин огортає плащаниця
      паперу білого. Думки в чорнилі.

      Вони розлізлися у повитицях,
      в рядках лягли, мов шкіра на копиллі.
      І може серцю вже відсиротиться,
      коли зайти сулиці стане в силі.

      Скидають небу гамівну свитину
      та голос виривається знайомий.
      І ним я приголублений аж ситий

      стікаю неспинимо у сльозинах,
      розгублено мов бісер, невагомо.
      Думки, немов коліна, перебито.

      17 Червня 2009



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    186. Що на осінь
      Спи спокійно, мріє заговорена.
      Глухота заглушена. Плітками
      серце переплетено розоране,
      згусла кров згорнулася у камінь.
      Серце недостукалось, розорене
      золотом розсипалось мовчанно.

      Я його зберу на осінь спокоєм
      і синам роздам на сни в дорозі.
      Хай цей спокій прикрощі приборкує,
      янголів скликає у знемозі.
      З головою в сивину глибокую
      увійду зустріти очі Божі.

      Увійду та оселюся спогадом,
      грудкою землі на груди кинусь.
      Проступатиму, де тихо, золотом,
      а, де чути – криком журавлиним.
      Там, де крики – неба рани колоті,
      тепло витікає Батьківщина.

      12 Червня 2009



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. The Land of Marigolds
      She harvests rains I dream about,
      I’m waiting for, and tend to strand.
      Her weary face is up the spout
      with marigolds and arid pouts.
      Nevertheless, she’s Motherland.

      Forget-me-not, forgive-me-all.
      The heart is stout and far from home,
      it bears the silence made of cold.
      Oh marigolds, oh marigolds,
      you sowed the seeds in distant loams.

      Someday, I’ll grow to be the place
      for dappled birds and echoed flicks,
      and wear a mask – her weary face,
      while marigolds shall blaze in Grace.
      She harvests rains, she cares... while ricks.

      9 June 2009



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. Loopy journey
      Panes are readable by the nightfall,
      East is catching the sense of shading.
      Solar licks are indeed delightful,
      Streets are lollipops, slowly fading.

      Treat the roads, as my own belongings,
      Share a smile with the fate and strangers.
      Leave the best for my hope and longing
      And the worst for the dogs in mangers.

      All returns keep the journey loopy
      And the thinking’s in pace with stepping.
      As the eyes of the loved ones – groupies,
      Hands of watches are droopily-sappy.

      Eyes of loved ones create a distance.
      God forbid! It’s the last of macons…
      Storks are clattering with persistence,
      But the old home protracts forsaken.

      Clatters fade while the nests grow bigger,
      Little beaks are wide-open. Gliding,
      Only pain can sustain its vigor
      For the journey, as Blue as Monday.

      Think of East, when I’m downed and praying,
      When it’s nothing to brim, but bounty.
      Home’s the best place for love and graying,
      But my home’s in a foreign country.

      4 June 2009



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    189. Свiтом розлiтаюся
      Світом розлітаюся – сніжна новина.
      В серці розтаватиму, як мине зима.
      Як ятристу персть проб`ють сонячні списи,
      сивом розцвітатиму. Відсвітом коси

      дні мої жахтітимуть аж до божих жнив.
      Позбирай пригублено, пересій "як жив".
      Хай собі залишуся світлий, та нічий.
      Те що опадатиме – вже не закричить.

      У сулицях висійтесь, місячних мечах,
      ступлено заламаних, прикрощі та страх.
      Світом розлітаюся – сніжна новина,
      ніби приголубила вибухом війна.

      3 Червня 2009



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    190. Черкати днi
      I
      Папір пожовк, бліде чорнило,
      все перейшло та пересохло всоте по сльоті.
      І міміка стекла та згусла монолітно в масці,
      легені безвітрилими не в силі вітер красти.
      До неба треба дорости, щоб золотом опасти.
      Осіннього мовчання верби – верби золоті.
      Їх як піску, життя одне...
      Вагалося черкати дні,
      вичерпувати істину, сушити дно бігцем,
      коли акамулятори небесні ще не сіли.
      Втирати носа німоті, розкривши серця сіла,
      душею відболітися та розгрішити тіло –
      ану ж за ніч впіймається здорожене лице,
      дорогою війне...
      Мов молоко, Голгофа в нім збіжиться.
      Припудрене пилюкою, вразливе на пристріт,
      комусь піде на опуси і сльози сповідничі.
      Ах, як нелегко вгледіти в чужих очах обличчя,
      котре сіріє, квапиться по сей бік потойбіччя.
      Пасти і запасатися терпінням, грітись від
      терпкого Каберне,
      весни, в руках, тактильних змієвицях,
      в присутності, що грається, мов нотами – з вогнем,
      відсутності, що ділиться на дольки недогріті.
      Плести, мов павутинками, мережу долі, сіті
      на щастя закидаючи – витягуючи миті,
      в котрих не тіло дихає, а вруниться едем,
      де ліпиться в одне...

      II
      Попало баболіто в серця сіло.
      З води та сонця рай... на дні.
      На цілий божий рай
      одні
      вціліли,
      ті, що черкали дні,
      та істину сушили
      не від вина,
      не по вині,
      а від війни,
      від 33-ої зими,
      де вицвіли чорнила
      ...чекаючи весни.

      2 Червня 2009



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    191. Поле родить так полинно
      (пісня)

      Поле родить так полинно,
      поле нами вкрите.
      Полягли ми – полягали
      у зелених свитах.

      Нашу кров дощам не змити –
      маків море грає,
      як хвилюється – стікає
      ген, де серце крає.

      Хай те серце з Берестечка
      стежкою до Крутів
      нас усіх збере у пісні –
      триста незабутих.

      Триста душ вагою волі
      тризнами на вітер
      не летять, а колихають
      на калині квіти.

      Білий світе, всохлий цвіте,
      розвеснись, як можеш.
      Відросися, відмовчися
      про людське та боже.

      Час, напевно – добрий лікар,
      та гірчить полями.
      Стережемо подих вітру
      полинить над нами...

      29 Травня 2009



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    192. А вiйна вiйною
      А війна війною,
      а поля кістками...
      Запеклися кров`ю
      імена у камінь,
      просочили груди
      журавлини соком,
      журавлино бились
      в небі одинокім,
      де осліплій кулі
      не сховатись в рані.
      Як війна війною –
      то й душа, мов камінь.
      Пеклом запеклося
      кожне серце мами.
      Імена забуті,
      імена незнані
      западають світлом
      заникають болем
      у червоних маках.
      Їх купає поле
      у росі, де вітер
      розтремтівся, наче
      не знайшлося серця,
      що за ним заплаче
      та не стало звідки
      набирати сили
      розгрібати правду
      з братської могили –
      розпинати груди,
      відпускати спокій
      ліком зозулиним,
      мов до стінки кроки,
      донести і в спину...
      Там, де біль сп`янілий
      обіймав гостинно,
      кулі гнізда вили.
      А війна війною,
      а землі родити...
      І, немов сльозою,
      небом поле вкрите.

      28 Травня 2009



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    193. An ocean in a drop
      As soon as levities of blows had ended with a trough,
      to moor the tarnished ship, the sky exhorted meddling clouds
      with heavy metal whip. It rigged up out of branching rain
      the shed for shaking shades, that incubates in whispered banes
      the choreography of aqua-bells, cryptography of lips.
      For what it’s worth – no payments made were paid in vain, no tips.
      What had befallen must become the moments to outlast
      when in the graving dock of sky the rainbow’s burnished grass
      would harvest billions drop-size suns and draw the waterline
      where ocean licks the sand and dries with every tide its brine.

      21 May 2009



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    194. Митi на льоту
      Миті – на льоту,
      з парасоль кульбаби
      та пір`їнок зваби,
      ухопи – віддав би
      дух за мить оту.
      Навстіж таємниці,
      лиця – полуниці,
      муркотання киці –
      присмаки весни.
      Язики – дерева
      у полоні мрева,
      роги місяцеві
      розлигають сни.
      Під устами тіло –
      ніби гуси сіли
      та пролебеділо
      сонце до води.
      Гуси, гиля-гиля –
      легітно по хвилях
      провели дозвілля.
      Ранок остудив
      полум`я окасте
      рухів попелястих.
      Аби небо вкрасти
      костеніє яв.

      19 Травня 2009



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    195. Коли кигичеться
      (убитому Максимові Чайці, так як відчуваю)

      Можна не розділяти поглядів,
      але судити за Бога – найбільший гріх.

      Як голос пробиває з гніву,
      то не дає любов йому рости
      гріхом у небо в день крикливий.
      Пробач їм, Господи, й мене – прости,

      бо я із тих, що серце крають
      але собі, не на біду комусь.
      Вони ж – безлюдні, псяча зграя,
      несуть, з піною в роті, Колиму,

      що до кісток мене проймає.
      Де розуму бракує – плаче Бог
      за тих, кому не заспівають
      ні півні зранку, ні поета блог.

      А запах, як душа подохла,
      кишить брехнею, а як б`є – втікай,
      але рука, вона не всохла
      без права править, ій вбивати в кайф.

      Мій син – Максим, а той був Чайка,
      котрий не встиг звести гнізда собі.
      .....................................................

      Не потайки кигичу, ви – вникайте,
      бо вкоєне пройде по шпальтах,
      але не дінеться...
      і рідним стане біль.

      14 Травня 2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    196. Посидiлося
      Заходилися криком – розходились порожні,
      ні виходу для гніву, ні входу у взутті.
      Перемагали гордість і чулись переможно,
      як падали-не-думали чого вартує кожне.
      Так встекло та безбожно,
      де треба, та не можна
      вдавались до утіх.
      Виходжую, виношую, у вихідний узутий,
      старі недільні спогади, розорюю папір.
      Начищую, вичищую чорнилом доки груди
      не перейдуть чистилище, ще за чистила втнуте,
      ховаючи відчуте –
      де треба серцю бути,
      де крики до сих пір...
      Розчулений, розважений повагою до себе,
      розсіююсь увагою – збирай очима храм,
      вхопи, де пробиваються слухняні пальці вебом,
      на гілці, завербованій поезією й небом,
      так легко та набожно,
      де можна і не можна,
      ховаючи відчуте –
      де треба серцю бути.
      Взуття знімай – я там.

      12 Травня 2009



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    197. Billows to come
      When it’s nothing – nada left in me for you to love
      and the meaning of the words compels them to expire,
      I will make it crystal clear, free to stay or go,
      out of burning midnight oils and exhausting fires,

      in perspicuous exonerative way. I’ll rain
      in your times of drought, when silence’s killing for survival ,
      when the last of scribbled hopes is down the drain
      and the lore connects two eyes of your split-tongue-like rival.

      O’er my pride I’ll freeze – a monitor from vicious bugs
      and accept the heaven’s package deal with peccadilloes.
      What was dearly bought and given free for us
      lives and dies in me like haunting, flung, and wrathful billows.

      8 May 2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    198. Просто прилетiла думка
      Як не натужуюсь – не тужиться.
      Як не нагріюся – не горниться.
      ......................................................

      Не голова, а намертво забита стрілка.
      Безкомірково заливаю танець уст.
      Тріщить обличчя – родоводу гілка,
      по тріскотні стечу до понеділка
      і всім, хто забажає світла – надіп`юсь.

      В емоціях мого дощу овацій мало,
      роздріботівся, мов до рук біжить маля.
      Як Рим, проґавлений гусьми вандалам,
      втрачаю вічне. Серце буцефале
      об`їжджене, під ним змія – повзе земля.

      Копито вдарило і в золотій підкові
      комусь на щастя залишило німоту.
      Я відбайдужаю, та нехристово
      скоштую м`якоті спокус любові,
      ловитиму в словах, на пальцях наготу.

      8 Травня 2009



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    199. Мелодія для музи
      Нарізав серця ніжного, ще виросте – не шкода
      ні весняного пуп`янка, ні пристрасних листів.
      Як мова причепурена, пробиті в душу сходи,
      сходи до мене подихом у місячний постій.

      Ґнотливо-розтанцьована на серцевині з воску
      відтворюй в стінах келії народження зорі,
      де тропарі злітаються на неба відголоски,
      а по царині спокою несуть єлей царі.

      Розкована, розморена обволікай до млості
      клітини у симфонію, в котрій слова – не гра.
      Знечорнена від язиків, ти вибіли до кості
      всі болі недоболені і вийди з-під пера.

      6 Травня 2009



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    200. За звичаєм у нас
      Під неба накривку зірки опалі
      покришуться думками у безмежжя,
      як пір`я придаватимуть дедалів
      вогню словесному.
      За звичаєм у нас
      весну стрічають на лівобережжі
      до того часу як
      на грудях зляже наст
      і можна легко на живе ступати,
      збивати сухостій, з калини
      сопілку вирізати, казематом
      лякати царство сну.
      Триматися в умі
      за дольку помаранчі. Нині
      правиця правлена
      ватагою кумів.
      Це панібра(ля)тство, витворене нами,
      покличе знов на барикади,
      обвішане по совість орденами,
      прикрите спинами,
      дорогу прокладе
      собі і тим, хто пестить владу
      хто за христинами
      піде – він знає де.
      Він знає як і чим з нелюддя люду
      тягнути сік, вкладати шпали.
      Суд не наважиться, Бог не осудить,
      бо весни веснами,
      та звичаї у нас.
      Полярне літо, осінь вкралась
      і так по-рідному
      лягає наст.

      1 Травня 2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    201. Raven's eye
      The world is staring straight at raven’s eye,
      so desperate to shelter from Aloofness,
      it tries to spread its coldness. On the sly
      the only its fatigue steps in and roofless

      minds stay – in their bonnets they have a bee
      to hive the humming sound and hearty honing.
      The raven’s moaning is as used to be
      the shrilling of the livid wind in cacophonies.

      While stumbled over leaves the sun grows rime,
      so its ubiquity is lost to girdle
      the surge of tears, suffocate the time.
      The raven’s eye reflects the world in twiddles.


      28 March 2009



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    202. Розмова точиться
      Розмова точиться роками
      і дивиться ягням любов.
      Який гарячий серця камінь,
      вуглина біла під руками.
      Тримай, не опечися знов.

      Як не вмовкає злив литавра
      гнів-блискавицям навздогін,
      думки купаються у лаврах,
      в них замість крил плавці та зябра,
      їм глибоко, їм – до колін.

      Ти не моя, ти мов Почаїв,
      причаєна та мовчазна.
      Уста, дві пристані печалі,
      на прив`язі слова гойдають,
      як чайками квилить весна.

      24 Квітня 2009



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    203. Too drunk to drive with haiku
      ***
      hey Bloody Mary
      you’re the last one to shed
      catch up with Stoli

      ***
      so what can I do
      Caruso on carousel
      with Vodka induced

      ***
      Kamikaze flies
      you can kill it just for fun
      pilots are buzzing

      ***
      Johnny plus Walker
      making haiku to go higher
      but Johnny can’t walk

      ***
      straight Sex On The Beach
      Margarita was salty
      John looked slightly flushed

      ***
      The jack from the deck
      goes to the jack on the deck
      a straight flush with queens

      ***
      my roaming charges
      Bahamas go with Mama
      Twister to Zipper

      ***
      Jamaican Sunset
      feel the spirit of Zombie
      another Bam-Bam

      ***
      who plays a rummy
      we are corky collectors
      the popped world looks green

      ***
      when the saki sucks
      and the geisha’s (free) to go
      time kicked the bucket

      16 April 2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    204. Beaks chock-full of news
      The day has reached the point so easy to peruse
      about two grackles strutting with beaks chock-full of news.
      They vocalize the gossips regarding flying geese
      and keep abreast of plumage by preening out a breeze.
      The sun makes bells and whistles in crafting filigrees
      and leaps as frogs from puddles to play with shades on trees.
      Senile bedridden winter is weathered and abused
      by two conceited grackles with beaks chock-full of news.

      9 April 2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    205. Нехай вiдчую
      Дай, нехай відчую тую ласку знову.
      Ніби вікна й двері, я забитий словом.

      Мокне-набрякає лобне місце втрати.
      Я стою порожнім, наче крайня хата.

      Ніби просто кроку певність сколесили,
      ніби до кидання, крім каміння – сили.

      Тане ночі крига на обличчі сніжнім,
      мокне з нею серце доки стане ніжним.

      Та не в ночвах мокне – на дощі білизна.
      Теплі в неба сльози, бо небесні – в тризни.

      Загорівся вітер і палає плаєм,
      яв мій – то лоскоче, то переплітає.

      Я мандрую вище поміж язиками
      і мене не взяти голими руками.

      Та мене на слово некоштовне стати,
      тож нехай почує і здригнеться фатум

      блискавкою, громом у сріблястім ситі.
      Вийду з тризму* тремно, щоб заголосити,

      щоби врешті вчулось.
      – Янголи з мечами,
      як вас бракувало, як втрачалось маму!!!

      8 Квітня 2009

      *тризм, -у, ч. Судомне стиснення щелеп



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    206. A tang of wishful tango
      Her smile is sculptured scarcely with muscles.
      It makes the lips convincing and seductive,
      it seizes tardily the breath’s possessions
      and clogs at once blood vessels with obsessions.
      The time is wedged, enslaved, and self-destructive.
      Its warps are obsolete and turned to fossils.

      Her eyes possess a tang of wishful tango.
      They craft two arrows, while the lips are hiving,
      to perforate the heart and elevate attentions,
      and trigger dancing moves in all dimensions.
      Their depth is too oblivious to dive in,
      the tongue is weak to twist and mangle.

      Adrenalines are rushed as banderilleros
      with gaudy-rainbowed darts of dazzling passion.
      This pure transfixion’s palpable as wind is
      for birdies’ wings or wildly shattered windows.
      Translations from the dancing to confession –
      the spell of body language checked by Eros.

      31 March 2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    207. Симптоми кризи
      Картинно вимазав собі свідомість –
      вагу втрачає хутко нерухомість,
      її саркомно доїдає криза...
      Скидайте, наші любі друзі, ризи,
      яка правдива та насправді б`юті,
      йой, скільки в рідній хаті баламуті –
      отої у-ті-тю-ті. Так, по суті,
      не хоче горло схнути з кальвадосу,
      а лається в мені і крутить в носі.
      Народище, ота чавуча маса,
      не зчувся – як нема середніх класів,
      хрести
      угору тягне, як хвости,
      на них всю навіслючену еліту.
      Ну як мені його переболіти,
      своїх синів записуючи в янкі,
      зело життя тримаючи у банку,
      (а батьківщину – втаєно в коханках).
      Дивлюсь і думаю – як далі жити
      і вреші блюз у серці розторбити,
      історію переписати власну,
      де все для мене до нестями ясно,
      де я, ще незабутий невіджилий,
      батьківську кров вимотую по жилах.
      Та тільки там добро, де щирі сльози,
      де за словами в душу ходить розум.
      Ось і прийшов до себе я зігрітись,
      переписатися, переболіти
      (той час, коли самотньо чи так само)
      у слові "мама".

      30 Березня 2009



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 6

    208. он людина летить
      (експериментальне)

      он людина летить додому
      та роздмухує з рибосомів
      павутинки нічного світу
      бо не знає де їх подіти

      наливається сонце з льодом
      на чолі застигає подив
      в ній зібрались дощі бродити
      чи відмокнути чи мочити

      ненадійні у серця шпали
      видно нерва їм обірвало
      бо несе під укоси стуки
      бо німіють від лету руки

      та людина летить надута
      перев`язане горло жмутом
      рознесло її та не лусне
      під бровами сумління гусне

      як позбутися тої моди
      роздаватися пішоходам
      в павутинках нічного світу
      відлітаючи кам`яніти

      23 Березня 2009



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    209. Коли наядний чути плескiт
      Здригнулося проникнено Кастильське джерело,
      щоб огорнути піфію в селенині наряди,
      почути, як розплюскались розмовами наяди
      про те, як Прометеєві на серці відлягло,
      коли вогнями дихати почало все довкіл
      та у нутро гнізда свого відніс орел печінку,
      а Зевс не наказав Гефестові ліпити жінку
      та аедонним плачем не заходився Ітіл.

      Розмова струменилася про Пана і Ладон,
      хвилила очеретами та голосом сиринги
      та ядра буревієві висиджувала в рингах,
      в монетах роздзвенілася, як віз її Харон.
      Ах, так буршитнно вирвалась вона, як Фаетон,
      натягнутий на блискавку, упав до Ерідану.
      Тавроболійно падала з помосту, наче манна,
      та омивала голови, ще теплою на тон.
      У Нані непорочною змигдалено росла
      та колисала Аттіса, а потім воскрешала.
      То небом підгорталася під крилами Дедала,
      то в Ею аргонавтам утікала з-під весла.

      Омито стан. Тулила тиша до грудей, мов Тал.
      Оракул переводив дух, прокурений дурманом.
      І піфія зайшла в екстаз – наповнився гекзаметр,
      спондейно танула в рядках бездонна сліпота.

      18 Березня 2009



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    210. Дим з ладану
      Опірена босвелія, кору обходить ладан:
      – Коли вас молодитимуть, як батька – Пеліади,
      а кров не поступатиме до віт по серцевині,
      до вас я повертатимусь Бореєм зі святині,

      зі свят мого розладання на берегах Іллісу.
      Повівом очищатиму над Геєю завісу,
      щоб здалеченька бачила як Геліос мандрує
      та розсипає золото, неначе полиск збруї.

      Як леда, з Лединих яєць міняють діоскури
      палаци небожителів на підземелля мури,
      в той час – виходять ламії та каркають сивіли,
      а сивина розходиться волоссям Герофіли.

      В той час, скорботний я, піладні обійму терени,
      як все нутро своє відкриє діжка Діогену,
      як Одісею шлях нарешті витче Пенелопа
      і змиють гіркоту з лиця скорботного потопи

      дощів, що розперіщились, мов Арес за Еріду,
      зате, що фобам й деймосам у просторі Евкліда
      проставлено замало дат з поміткою "до крові",
      зате, що стріли, як летять – то повертають знову.

      Не бійтеся – знежилені не відчувають болю,
      ані Полему запаху розлитого по полю.
      Ах, скільки пір`я по землі мені збирати, рідна,
      щоб сріблом перелитися зі золотого в мідний?

      16 Березня 2009



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    211. Блаженні острови
      Блаженні острови – волошки, Арни сльози.
      Тут небо поселилося гойдати давнину.
      Несе життя Еол і Кронос пише прозу,
      а Ксант повзе вужем до першого морозу,
      звиваючись при сутінках в Селени пелену.

      А в нас – крадуть єлен у владних менелаїв,
      вогню за троями кричать опальні когути.
      – Немає афродіт на всіх парісів, знаєш?
      – Та знаю, Зевсе, але ти вражаєш. Лаєм
      нагородити піфій встиг, немов ериній ти.

      І як Ураном не крути – дарма, не дбає.
      Чого б собі не накрутив – то забере Аїд.
      Япетно сто химер під Геєю дрімає,
      бо десь у Тартарі утримується зграя
      титанів і щоранку Ніксин вимирає рід.

      Зима спочатку Дню укоротила віку,
      а прометейний смолоскип Танатосу погас,
      Ерида йшла до Старості і з пантелику
      збивала яблука розбрату для Федіти,
      Гіпнос подався дертися з Ефіром на Парнас.

      А грішних нас – не омивали Стіксу плеса,
      та часто серце в п`яти заганяли нам боги,
      щоби світилися за військом ахіллесів
      вони, лишаючи на пам`ять епіклесам
      в слідах історії забутої одні борги.

      Непричепурене те Єлісейське поле,
      що плуга зачекалося та крові від меча.
      Весною вічною Еол тут щастя поле,
      воно ж, підкошене, паде до стіп Еолу,
      єхиднами всихається на Кроносу очах.

      13 Березня 2009



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    212. Небесные часы
      Под замотанной стрелкой, по тени скользя,
      принимая, как сердце, удары,
      циферблатной корицей покрыта земля
      с механизмом от времени старым.

      На часы отправляя свой солнечный взгляд,
      как ракету с ручным луноходом,
      наслаждался – как тихо орбиты стучат
      под прозрачным стеклом небосвода.

      И, не чувствуя тяжести, глаз прожигал,
      словно топливо, знание мира.
      Ах, как он безнадёжно отстал и устал
      для души быть безмолвным эфиром.

      11 Марта 2009



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    213. прошлись
      дверь
      приоткрыта всем
      верь
      если Бог твой нем
      в дождь
      что уходит с глаз
      в дрожь
      в этот зыбкий час
      в гром
      под небесный плач
      след
      на охоте – врач
      бег
      начиная вновь
      снег
      разбивая в кровь
      вот
      по сердцам прошлись
      лёд
      толщиною в жизнь

      11 Марта 2009



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    214. Так мусить бути
      Так мусить бути аж до білих скронь і далі...
      В тобі — моя любов, в мені — твої печалі.

      Та хочеться весни такої, щоб — навиліт,
      і котяться в сльозі на берег часу хвилі.

      Я стану безвагомо себе в тобі чекати
      у відголосках стуку, в куточку серця-хати.

      Ти добра господиня — тому й оселя вбрана,
      тут людно — як ніколи, і тихо — до нестями.

      Тут біль затамувався, а вітер з крил напився
      і всі слова зрослися від клекоту на стрісі.

      А брами у моїм розхристані від стуку,
      за ними — сім небес і сто на кожне — круків.

      За ними — до зорі збираються дороги
      і кров чимдуж біжить до щастя від знемоги.

      Так мусить бути аж до білих скронь і далі...
      В тобі — моя любов, в мені — твої печалі.

      7 Березня 2009



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    215. Я тебе не втрачу
      Я тебе не втрачу — ні з росою чи сльозою,
      ні з останнім подихом, що мить наворожила.
      І ніяк не випущу, не зупинивши... в жилах.
      Ти моя — холодна, наче камінь в річці, зброя.

      На руці весну коронував тавром цигарки,
      щоби серце запеколося, не тонуло в мандрах,
      витинав і склеював биття, мов фільму кадри,
      і тулив до уст хмільну свою коханку — чарку.

      Але ти була так ясно вилита зі світла,
      що дивився крізь і бачив, як вмирає тиша,
      як запаморочно прірви голубінь колише,
      фарби дихання забракло на чуттів палітрі.

      Оголився неба шпиль, неначе шия кату,
      мов хреста під "новый мир" корчовано на бані.
      Я загоював тебе де міг, о світла пані,
      але рани не зсихалися, мов тіні ґратів.

      6 Березня 2009



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    216. The storm ends
      The moony mood is volatile like stems of aqua-sepaled clouds,
      and potpourris of sentient vibes unhold its wilt on tenterhooks.
      The vivid impulses of life get mesmerized, cocooned in shrouds
      made of the nightfall fading page. And sunny dust is on the books –

      kaleidoscopic days inhaled by memoirs – gray-to-rainbow strokes,
      gouache-imprinted gossamers in just abandoned summer nest.
      Extermal bleedings of the sky are oozing in the windy chokes.
      Emotions, storm inspired copycats, rise wildly in my chest.

      2 March 2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    217. склей сам
      насквозь
      продрогшее про-
      странство
      проколото
      как для сережки ухо
      время
      иглой
      пролезло
      странствуй
      а не ловись
      на свет
      больного духа
      оптически прицельного
      воображения
      мало
      день прослезился
      спазмами
      до боли
      дышит
      тень

      27 Февраля 2009



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    218. мои мысли с тобой
      (наверное песня)

      мои мысли с тобой
      растерял до последней не ведая
      как они долетят
      где прикажешь ты им зимовать
      в них лишь правда о нас
      от желаний понять приодетая
      что сидит у окна
      и не хочет одна умирать

      а глаза у любви
      по полнеба от памяти влажные
      на ресницах зима
      опускается медленно в грусть
      мне б её пожалеть
      и такой пожелать сердцу каждому
      но она не со мной
      но я помню твой взгляд наизусть

      сам себе на беду
      и на долгую радость забвения
      страсти кошку впустил
      уходить ей придётся самой
      мне бы только узнать
      как весной пахнут губы осенние
      и как ветер заснул
      серебристой играя листвой

      осыпается ночь
      и кружатся строкою мгновения
      клетку сна приоткрыв
      небом щурится тонко рассвет
      и конечно все так
      нахожу я себя продолжение
      как во сне наяву
      умолкает любовь да совет

      27 Февраля 2009



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    219. the subtle overture
      the subtle overture before it rains
      a sonic jag for jabbers isn’t jaded
      the jamboree of jackdaws wanes
      invaded
      by gusty emperors of clouds and vanes

      a pair of puerile rooks as precious stones
      adorns the foliaged crown with beaks wide-asking
      the home is jerry-built and roofless
      basking
      with rooking time for building lighter bones

      a speechless jeremiad in the air
      makes swallows swallow dust and search for lees
      the breeze is made of nectar-
      loaded bees
      and sheen – of jiffs that thinner than a hair

      February 26, 2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    220. пишу как чувствую
      по дороге к сердцу твоему...

      мой русский застрял
      чуть ближе к испанскому
      дальше чем польский
      ему не под силу
      тягаться с английским
      с родным тем более
      пишу из уважения
      но мысли мои
      слишком скользки
      и слово не птицей
      летит в сочетаниях рифм
      он больше – игра
      наверное просто привычка
      язык раздвоять
      в разветвлениях мыслей чужих
      себя подставлять
      или ставить
      на место
      где слово зажато в кавычках
      где мир погружается в душу
      от рифмы раним
      где корни пускает
      как опухоль
      стих

      26 Февраля 2009



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    221. когда
      когда я в стельку одинок
      осталось – выйти-из-себя
      совсем немного
      зайди ко мне хоть на порог
      хоть на полслова
      ради Бога

      когда лишь воздуха – чуть-чуть
      чуть больше чтобы пережить
      других в итоге
      я поделюсь и приручу
      полудыхание
      зажить убого

      когда проститься час – в обрез
      я заряжу в него любовь
      лети дорогой
      через грудную до небес
      за этой строчкой
      ближе к слогу

      когда цветов не сосчитать
      годов как сласти седины
      и некрологов
      отдам свою я ни-на-пядь
      всем тем кто дышит
      у порога

      25 Февраля 2009



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    222. Година зла
      Година зла, як пес – жени її до буди!
      Хай дзявкає собі та носа тиші втре,
      хай піниться від сказ і давиться в осуді,
      бо на плечі у тебе з янголів каре,

      бо у душі Тибет гуде джмелем для Будди,
      а карма – в серці, а воно – мов пух.
      Налиті кубки справ, мов у роділлі – груди,
      і сонце тягне рунь за променя стропу.

      У халабуді ніч заходиться в полуді,
      а ти їй простели усмішку аж до вух,
      (неначе вибілена зірка Голівуду)
      акупунктурою розсійся в ляльці вуду,
      тримай на голці злогодинне рандеву.

      25 Лютого 2009



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    223. Колообіг безмежності
      Дозволь мені відкланятись – як жив,
      в Твоїй дощем розтанути пустелі,
      приспати у напнутих рейках жил,
      приборкане у точці. З рамки стелі

      набратися бездихання, бездих...
      Відчувши як душа скидає тіло,
      ставати голосом і силою води,
      закладеним під небеса тротилом.

      Мій весевіт вибухне. Повстання зір,
      відродження галактик – одночасно.
      І я збудую землю, сад і двір
      і цю кімнату і бажання власне –

      дозволити відкланятись – як жив,
      в Своїй дощем розтанути пустелі,
      приспати у напнутих рейках жил,
      приборкане у точці. Знову стеля...

      25 Лютого 2009



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    224. Політ над краєм
      Затерті образи торбатої юрби,
      обірваний літак із гілки злето-дрантя,
      прощання вигарки та зустрічі пруги,
      Шевченко гривниться між Лінкольном та Ґрантом.

      І сухо в горлі, ніби рій у сто спокус
      у яблуці адамовім, а пульс вітчизни
      ілюмінаторно вщухає. Ллється з уст
      гаряче серце променем у слово-призму.

      Думки на смак приблизні, та пусті – на звук.
      Повідпускав би грішно їх на всі чотири –
      вони ж умільці відбиватися від рук,
      блукати гаслами по нетному ефірі.

      І видно, як змалів та колінкує край
      отой, з котрого вигнав сам себе в дорогу.
      Коли я зрадник – "Боже милий, покарай,
      та не виймай з грудей повернення до нього!"

      Тут вріс по саме серце, коли руку клав
      на очі материнські, щоби їх закрити,
      тут світ ловив на прю посеред бід та зла
      і був тим світом приголомшений та ситий.

      Сивіє пам`ять – споконвічна мита мить
      заплачу-заплачу і так до з болем стрічі.
      В мені двадцятилітній легінь як не спить,
      то металевим птахом огортає відчай.

      24 Лютого 2009



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    225. Право на смерть
      Як вбивався образ доброго тирана
      через клітку зліва та до скронь свинцем,
      ти була готова стати місцем рани
      і стікало смертю полотно-лице.

      А тягли за ноги – волокли по серцю.
      А воно спилося болем за юрбу
      і не чуло більше горловинні "Вмер цей,
      хто чумачив людям замість солі бунт!"

      Скільки ж тої солі треба, щоб забути
      те, що малювала кров`ю голова?
      Чи не набирались (як в моєї) груди,
      чи не доросила ваших ніг трава?

      Видих розтягнувся пасмом по буріківці –
      "Ось ваш прапор, змийте, ще наступить хтось!"
      І почулось небо не в своїй тарілці
      та дощем щосили в камені зайшлось.

      В пелюшках покосу, рейваху по тілу
      ти мене тулила до грудей своїх
      звідки батьківщина набиралась біло,
      надходила слізно, липнула до ніг.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    226. Наділи мене
      Наділи мене дихати словом,
      місцем крапки над `і` називати
      із Влахернського храму Покрову,
      де свій полог знесла Богоматір.

      Зневажай в мені все що від хвойди.
      Що устами присплю та зігрію
      знеязичеться, прийме аскольдно,
      мов сліпий німоти веремію.

      То ж даруй за тожсамість до смути –
      так я знатиму, де моя сила,
      де земля утікає забута,
      а в кирилиці думка носилась.

      Назбирай в торбу серця каміння,
      щоби важко було відірватись,
      але помічно гнутись корінню,
      те, що п`ю, освятити на water.

      І коли з неба випаде коло,
      пасмо днів колотнечі із тінню,
      приведи мене, правдонько гола,
      у наступне душі покоління.

      19 Лютого 2009



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    227. Метаморфоза
      До неба вже – півподиху і півпожитку,
      бо у недиханні розковано "ту-дух".
      На млість лягли повіки, як бджола на квітку.
      Зникомі рамки брів, метаморфічний рух.

      "Тут був" – на серці ласкою, від неї – тонуть
      у хвилях-локонах, у пахощах bonjour.
      Вирує почуттями ніч, а рук понтони
      проходять джунглями, минаючи межу.

      Тривкі зітхання вистоялись, наче вина
      і спраги зливу розливають по тілах.
      Тремтливі дотики на пальців павутині
      своєї участі чекають і тепла.

      Зникомі рамки брів – метаморфічний простір,
      де з кокону рамен вилускує табу
      та бруняться уста, розгублені від млості,
      де він її знайшов, але себе забув.

      17 Лютого 2009



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    228. Ведемо розмову
      Ведемо розмову, неначе на страту,
      словами тугими дротовані руки.
      А небо вдихає цвітіння блавату,
      дощі відпустили його на поруки.

      Упертість-сокира, образ ешафоти.
      Не взяти їх голодом, сном не зморити.
      Мовчання, пошите на пам`ять – як фото,
      у морі чекання в розбитім кориті.

      Та світлом омиті підвалини ока –
      то сонячна злива журбу спопеляє,
      то морок зникає, а з ним і морока...
      надія палає, гряде ока краєм.

      Зіниці мої – невстережені діти,
      тепер вам дивитися і не вбачати.
      Розмову – відведено, серцю – боліти,
      голівки нагнули під вітер блавати.

      11 Лютого 2009



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    229. moonlit blues
      the moon is blue
      an opened mouth of darkness
      its risibility is lost
      while running through the days
      an eye-fax’s lately sent
      to recollections’ office
      where lords of rigmaroles
      are holders of the past
      gatekeepers to the future
      and sloppy sins collectors
      my silent victories
      my buggy vectors
      who will transmit
      and paperlessly will spread
      on peppy screens
      the confidence to love
      and harmony of words
      in countless tinges
      to sound wheezy
      with a wind
      to rhyme with easy
      every tint
      of painted by the tips of digits
      the harvesting of moonlit blues

      8 February 2009



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    230. Brrr
      the brittle breeze is breeding in a briskly brook
      her brevity of breathing broadens to the brinks
      but she’s a bridled bronco and her bristled brood
      are perky waves a slew of endless blinks

      brief moments leaf through breviaries of brownish clouds
      and browsing for the breaking news from breakout thoughts
      from braising brains in brandy brands from after-doubts
      and bringing that in broken English for riddling with inkblots

      the brittle breeze is slamming on the brakes of dreams
      and broken hearts like bran like brackish briny hooch
      the rest is broached and bribed by brindled brighten themes
      displayed in bronze outside the oblate solid brooch



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    231. haunted memories
      the body shrouded in flowers
      is resting in peace
      on the table
      which used to gather us
      to enjoy the daily bread
      the relentless beat of the heart
      leaves an impression
      at the centre of my universe
      till it’s replete with you
      as a new-corked bottle
      with a sunny vintage
      I wish the sense would be made by itself
      and the chance of not losing you
      would assuage my grief
      allay the fears
      solace the bad-tempered wretchedness
      since the day’s a scavenger
      and the very last moment of soured tranquility
      is hunted down
      I’ve hoarded the emotions
      by dividing the breath
      into infinity
      pushing the walls of lunges
      to the limits
      till it’s no more
      space force and weight
      the weightless stage of collapsed consciousness
      is like water drops in a spaceship
      the hung images of a bold desperado
      the universe seems vast
      when it’s depixelled
      somewhere amid the tides of my sorrow
      the heart loses interest
      to slow down
      the endless flow of love
      and makes me wonder
      if there is anything left out there
      except the vivid ache
      my memory is my remedy
      since it’s no future without it
      since I’m dying and force myself to breathe
      with each beat
      with each decomposition of a second
      and the only one thing I care
      is made of violets
      in your crossed hands grip

      03 February 2009



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    232. Любов та порох
      Він мене сотворив із любові й дорожнього пороху,
      дав добро на заселення храму – щоб віру прийняв,
      для парафії дум та для совісті – кволого пароха
      і для янгола в брамі, прочиненій майже щодня.

      Прибивав образи та клякав на коліна до образів
      і на серці образ не тримав – не було місця там,
      а в душі вітражах розбивалися сонячні обручі
      і світлів восковито та гаснув хвилинами храм.

      Прибували невчасно, молились думки, часто каялись,
      та й до сповіді йшли розпинаючи гордість свою,
      як приймали причастя – то серце для кожної краялось,
      та для кожної серця не стало, як місця в раю.

      А коли непогода впивалась у бані та ранила,
      виростали дзвіниці, мов крила, і дзвін відлітав.
      А на хорах хорали впивались до хрипу осаннами.
      Не секунди, а терцїї милості поміж октав.

      Розривались легені від крику, гоїлися протягом –
      вибігали думки, набиралася пустка вітрам.
      Залишилась любов, що у пролежнях вічного пороху.
      Він прийде, забере та розвіє дорогою храм.

      29 Січня 2009



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    233. Вiд сходу до заходу
      Раптом захід торкнувся потилиці, теплий від вітру,
      щоби дроти колючі мені не здавалися муром.
      Я до сходу довів небокрай та примружився хитро,
      бо витягував сонце за чуба з охлялої бурі
      і чекав поки янгол наскубає снів янголиці,
      але той порозкручував час та відвів очевидців.

      Ними стали й дивилися з неба, немовби з-під лоба,
      моїх пращурів душі, іти їм за плугом лелечим.
      Та не сіялось їм, не сіялось в едемській утробі,
      то збиралась любов на окрайці сльозою до втечі,
      щоб нести загорнувши у вітер невгоєну рану,
      де нема суєти, де на трапезу сон та осанна.

      Серця дзеркало, подих на нього, як певність, як старість
      праісторії миті, розчиненій в голосі зверху.
      Та не загнано тишу, мов челядь на ніч до кошари,
      і тремтливо – розмите пізнання в криниці люстерка.
      Де той плуг, а так ніби пройшовся мені через груди,
      де той клекіт, а він – мовби янгольскі труби до суду.

      Та тверділа рука, а на обрії образ підступний,
      братогубний, зрадливий, синовбивчий - "символ Росії",
      з-під насуплених брів половецькі вогні, запах трупний,
      геть затерті в колінах шляхетність та ласка Батия.
      І "Неврюєва рать" за ярлик стригла Русь в аманати,
      та мішалася кров з молоком, щоби андами зватись.

      Я ловив поміж явного стиглі краплини сумління –
      де тут велич гніздилася, де її пір`я та сила?
      Та вони розлітались баскаками у поколіннях
      та садили на кіл, безголовили, брали на вила.
      Переписано слово і створено власне та спільне,
      а кістки – на мости у країну однаково-вільних.

      "Хоч їх триста, як скло" — Берестечко чи Крути навіки!
      Підіймалися очі, вели мене в царство любові.
      Серце пращурів б`илось, мужніло та гріло. Я кликав,
      заклинав себе вірити янголу в кожному слові,
      бо відчув на потилиці захід, ще теплий від вітру,
      бо до сходу довів небокрай та примружився хитро.

      28 Січня 2009



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    234. Белла-Нота. ком
      З дощового "до"-до-"до" – осінній джаз,
      з монотонного речитативу – пісня.
      Перше "до" – невинне "до" – немає нас,
      тільки ластівкам у небі надто тісно.

      Кома, "ре" береться ревно за старе,
      ретроспективно нас і час римує,
      та йому бракує рим, а римам – трем
      і вино – єдина для розмови збруя.

      Крапок стук, він "мі", мінорний біг а-ля
      мегапіксельно-клітинним монітором.
      В океані Google – в пошуках земля,
      де в Адамовім Ребрі згубився сором,

      у тривалім "фа" стиснулася б строфа,
      хрест із п`яток заплітаючи на спині
      і бажання оковитого мольфар
      "фа"-сував би кавово на гущі винних.

      "Соль" солила, насолила, що скрипить
      знак скрипковий сходинами на крещендо
      і рядки із-під Пегасових копит
      розпорошуються шляхом хеппі-енду.

      Ляля "ля" лямурно ларго п`є думок,
      набирає ходу – і вона вже в ленто,
      струмом витікає чатовий струмок,
      за таке "ля-ля" для лялі компліменти

      посилає "сі" зі смайликом до вух.
      Сі сеньйоро, Ви так звабно-віртуальні.
      І летить зима-чи-літо-білий пух
      у приваті в інтернетно-чистій спальні.

      А що друге "до" вразливіше за всіх,
      бо звучить на тон тонкіше – видно чуле.
      В дощовому "до"-до-"до" по клаві збіг
      нот у медовитий Bella-Nota вулик.

      23 Січня 2009



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    235. Дорогою до себе (з циклу)
      ***
      Буде видно
      ----------
      Йду до дідька - так люд благав
      та тримав "повсякчас" на думці -
      на очах - непомірна love,
      за зубами - із буди "гав",
      дуля з маком - в дорожній сумці.

      Позбирався - як тільки міг,
      сон у руку, на плечі злиднів,
      з перехрестя - ввімкнули сніг,
      щоби слід замести доріг,
      аби думалось - "буде видно".

      Далі - "якось", бо так нема
      щоби стіни - між "там" і "звідки",
      щоби тільки до свят - зима,
      і давали, та - задарма,
      а гачка не було у клітки.

      Запах смерті - аби не сон,
      хай крім Бога - немає свідків,
      alma mater - Декамерон,
      terra nova - Новий закон -
      ще не ягода, вже не квітка.

      Повертатимусь навесні
      краєм ока пройдуся нені
      не на білому, на коні,
      у непевному "так" чи "ні",
      але хлинно, мов кров по венах.

      25 Листопада 2008

      ***
      З Теребовлi до Копичинцiв
      -------------------------
      Теребить небо Бог з Теребовлi
      до Копичинців - сніжні копиці,
      вітром кашляє - кепське здоров`я,
      білокрів`ям закутує лиця.

      По дорозі, Мшанцеві на шану
      повисипував міхами море.
      Наче в дюнах сушився піщаних,
      Сухостав ледве "cухо" говорить.

      А на "став" час настав на зупинці -
      зуби-літери виїла ржавість.
      І вони з Яблуновом - чужинці,
      служби дві, що неділя відправить.

      А під панциром льоду Нічлава,
      дно у пролежнях, схудла до нитки,
      тут приходила літом галява
      і роси набирала, де плитко,

      де на вудку - ні риби ні часу,
      тільки тіло розбите качками,
      де дощів розпускалися ласо
      і гойдалися ночі зірками,

      де моя безровера дитячість
      з діжки обруч котила на дроті
      і не дбала за ким ворон кряче,
      а кого залишає на потім.

      І тепер, як років ясла повні -
      їсти хочеться стільки - щоб жити.
      Теребить небо Бог в день церковний,
      б`є у дзвони, вибілює миті,

      вітром кашляє - кепське здоров`я,
      білокрів`ям закутує лики.
      Ждуть Копичинці сніг з Теребовлi,
      стільки в пам`яті - стане довіку.

      25 Листопада 2008

      ***
      Лежати валетом
      --------------
      Коли би то усе потасувати -
      від збігу точки і до пульсу втрати,
      щоб хід пропасувати за думками
      де без тузів король і в дамках дама,

      котрій валетів підкидають в прикуп,
      вино мастите, з виміром не в ликах,
      три шістки в знак хрестового нашестя -
      покірливі гладильні проти шерсті -

      лежать побитими, вниз головою
      і десь в колоді чорт, а не з тобою,
      парад готує для руки з козирних,
      а що у рукаві - питання спірне -

      чи дати бубни чи вдавати дурня,
      своїх п`ять пальців всунувши до урни
      на виборах, де пан - хто більше кине,
      де вихід в королі - за добру міну

      що вибухне, коли не лихом - сміхом,
      або спускатимуть на гальмах тихо
      аж поки час не випаде відбою,
      а чорт не вийде в карті поза грою -

      бо нічим вібиватися, чи карти бито.
      Хоч лізь на роги, відкидай копита,
      безтузі королі і в дамках дами
      укладують валетом їхні драми.

      25 Листопада 2008

      ***
      Там де чекають
      --------------
      Дорога - піт і кров, терпливі тусани,
      голодними очиськами прикута до війни.
      У крок - то легше біль, убік - і не знайти
      ні правдоньки, ні захисту - лиш плахи та кати.

      В`язниці - бунтарям, балади - у золі.
      А що тобі написано - є пухом для землі.
      Як можеш - говори, а мусиш - то тримай.
      У пеклі не зігрієшся, а промахнешся - в рай.

      (приспів - optional)

      Там на нас чекають янголи і сад.
      Ах, який сердерчний сипле небоспад.
      Там птахам складає крила вирій,
      з виглядом на 'я' - душі квартира.

      Палацам - королі, корона - у небес.
      Кого би не підносили - а ставитимуть хрест.
      Люби - то просто так, а спроста - не проси.
      Навчився часто тикати - на себе бракне сил.

      Де віра - там дійдуть, де світло - там і путь.
      На небо задивитися - а камінь тут як тут.
      Як можеш - промовчи, а мусиш - то стріляй -
      легені повні радості - до неба батерфляй.

      (приспів - optional)

      Там на нас чекають янголи і сад.
      Ах, який сердерчний сипле небоспад.
      Там птахам складає крила вирій,
      з виглядом на 'я' - душі квартира.

      28 Листопада 2008

      ***
      Димова
      ------
      Зимі - подимне. Лісу крона
      зійшла на попіл і за комин
      водила теплий струмінь духу,
      а вітер поривався й слухав

      про те, як серцевина мліла,
      коли розрізували тіло,
      коли відрубували руки,
      як у вогні родились муки

      і так до тріскотіння, скону,
      аж до солодкого полону,
      що волочився десь за обрій.
      У нім летілося - задобре.

      А скільки висоти під боком -
      вросло у землю, тішить око,
      бери - не хочу та й не в стані -
      бо з вітру поручні в незнане

      і ні сходини поміж люди,
      ні цяти гіркоти у грудях.
      У космосу легких обімах
      падіння нескінченно-вільне.

      Кінцева всесвіту, а далі -
      ні в зуб, ні пари з уст, ні лялі,
      ні приступити, ні пилини,
      ні тіні подихів у спину,

      до ручки списані закони
      та відступаючі кордони
      в-сто-сонць аморфної оази.
      Немає як лежати плазом -

      тому ввімкнувши аварійні,
      лечу, де галактичні війни,
      де сонцем крутить добрий циган -
      дзиґар, що бавиться у дзиґу,

      де решето - зірки ловити,
      носити воду з того світу.
      Пройти крізь нього - зрозуміти
      себе, складаючи по бітах

      у пам`яті в-цю-мить-живущих
      і стати богом невмирущим
      аж доки спогади не стліють
      у напророчених стихіях.

      Повернення себе самого -
      холодні язики підлоги
      вилизують дорогу в сіни,
      від світла - проступають стіни.

      1 Грудня 2008

      ***
      Пiд заставу
      -----------
      Давати, вірити на слово,
      чи набирати в рот води?
      На кожне щастя є підкова,
      тепло - бездомне без сльоти.

      І псом приблудним в час чекання
      виходить сон з очей-калюж.
      Стає пір`їною вагання,
      коли згори роздався - "куш".

      І слід ще теплий - карб везіння
      на битім втечею путі,
      бо підганяє холод тіні,
      а кров здається на постій.

      Та голод - не примара, гонить.
      У поцілунках смерті - біль,
      він розтелепаний у дзвонах
      і пересушений - на сіль.

      І як не бийся - лід прибавив...,
      та що не думай - Бог правий.
      Життя дається під заставу,
      а хочеш жити - вовком вий.

      19 Листопада 2008

      ***
      Вiльне падiння
      --------------
      Вільне падіння, а серденько - твердь,
      неба склепіння на дні піднебіння,
      словонароджую. Слово, як смерть -
      з уст облітає вірності пір`ям.
      Межі почутого - склеп для повір`я,
      здогадом в`язнуть у кинутих тінях.
      Тіней опалих набралося вщерть.
      Груди налиті - під в`язами міх,
      згустком підв`язаний - зашморг емоцій,
      змінами вітер як біг - не добіг,
      а зупинився - то стало колоти,
      де калатало, тішилось "потім",
      ніби тепло у сигарному коці.
      Я відтепер став липкішим за сніг,
      ватою з цукру - моє резюме.
      Буду ліпити не бабу, а бабку -
      звук палатальний повітря займе,
      крила прозорі, теплоязичий
      спалах вібрацій в темряві тиші.
      І набігатиме в здогади крапка,
      в межах почутого - легко і гладко,
      вільне падіння - думок макраме.

      15 Грудня 2008

      ***
      Спокусi
      -------
      Які у вас, сеньйоро, до мого серця справи?
      Що називаю лівим - то вам здається правим,
      жада по вінця стегон, а там де зліва - пусто.
      Ви те вино із вітру та хтивої розпусти.

      В отих устах зимує бажання повне спраги,
      в отих руках сумує за ласкою розвага -
      майстерно роздягнути словами, жартом, ділом,
      неначе скрипку, чути тонкі дотичні тіла.

      І ось життя - на сцені, а ми - актори биті,
      мандрується нам ласо від пристраті до миті,
      де магма вулканічна кору оросить смаглу,
      де стане нам нестримно, а потім невибагло.

      За добру гру - натхнення, за вийняток - мовчанка,
      ми вінчані для ночі, (за)суджені до ранку.
      Забудемось, заб`ємо на всіх і вся, озвучим -
      О, besame, tu besame i besame muy mucho.

      26 Листопада 2008

      ***
      Гасимо вечiр
      ------------
      Гасимо вечір інтимом.
      Стигне в устах фіміам -
      надто п`яніючим плином,
      крадженим щастям, що мимо-
      волі тремтливим рукам

      хочеться викрасти тяму,
      зміями витися з віт.
      Хрестики-нулики - драми,
      гріє текіла "Tе-амо",
      тіні вилизує ґніт.

      Цвіт сакраменту і лоно -
      любить-не-любить-зривай.
      Знаки питання і коми
      сором`язливо-зникомі,
      де безпілотне highfy -

      світло кінцеве тунелю,
      поїзд - "Шанель номер пять",
      стіни відсутні і стеля,
      і не знайшлось менестреля
      в пошуках рими на "-ять".

      Гасло - "Туди чи не можна?",
      відповідь - "Вила й вода".
      І добалакує кожне
      власну, про себе, безбожність.
      Гасне - недогарки два.

      28 Листопада 2008



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    236. A neap tide of emotions
      Oh, nothing else would wring my heart so deadly-hard
      as the deficiency of outer force to squeeze it.
      When love is stripped for searching and restrained to visit,
      a neap tide of emotions sways from “bark” to “bard”.

      I’m leaving all conclusions scribbled down and smeared.
      The grin is blooming as the lips are parting lento.
      It’s late for sacraments and far from Sacramento,
      the labored breathing of the past won’t cost a tear.

      My teacup and stir-crazy storms are brimming with
      a lisping wind, which leafs through oldies, skips a drabness.
      Reciting barbed intones and tousling flicks of madness,
      I linger at the threshold... rattling… final kiss.

      And I unfurl impalpably the path outside
      of me. The body’s flayed; the soul’s uncurled and subtle.
      It’s so impetuous to absolve and gain the title
      of the sequestered, gleaned by desolation knight

      who with the wordy-wrought crescendo sheds the shades,
      looks after light impetuously throbbed with ventures.
      His species are enlisted in cohorts – “endangered”,
      his immortality is welcomed in the arms of Hades.

      22 January 2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    237. chirping cricket
      faintly annoying chirping
      of mate-calling cricket
      was leaving slender wrinkles
      on the silent livery
      of star-shredded night
      thinner than laidback air
      the fabric
      was a stretch mat with echo-nip
      for hungry tear-makers
      with undulating swings of wings
      serrated edges of claws
      and an incurable lust
      for drinking diluted blood
      straight from the veins
      of volatile wind
      weakened by
      anti-emancipative pressure’s movements
      he laid on the grass
      writhing in pain
      amid trickled down memories
      of the last cats-&-dogs falling foray
      the hearing boundaries
      cut like an ice hole
      and refrains of the serenade
      were inhaling space
      and became an easy catch
      for ears
      of a busy with scanning foliage bat
      to be or not to be
      is a trivial question
      when you underpin
      the food-chain pyramid
      and wrinkle hopefully the stillness
      attracting a moment of intimacy
      or shortening the swan song
      of yet another fiddler on the grass

      15 January 2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    238. де Монтекрiсто
      Агов, приїхали! І небо стало дибки,
      підкова щастя вдарилась об занімілу твердь
      і відголос тремтів, а вітер пхався в шибку,
      намацуючи брід. Ясині лови - вийшла смерть

      та бідкалась кибиткою дощу по місту,
      розтягуючи дріб коліс, четвертувавши грім.
      А на очах - сюжет Дюма із Монте-Крісто,
      Дантес - не дуелянт, а Замок Іф - казенний дім,

      Мерседес - не авто, вродлива каталонка,
      розлуки море поміж них не вляжеться ніяк.
      Джакопу для звитяг бракує самогонки,
      а кріт-абат ще мріє про себе, що п`є коньяк.

      Порожнє місце де Монсеру світить скоро,
      мундир в музей, а ложе пера - іншим для потіх,
      сім`я та розум при собі у графа де Вільфора,
      Данглар - барон та напханий гріхом й грошима міх.

      І все воно тримається одної купи
      і тільки там добро лежить, де викопаний скарб,
      де помста залишає за собою трупи,
      де, окрім чорно-золотої, не існує фарб.

      Гадаю на устах, кидаю тінь на себе -
      зашитий у мішку із власних сподівань. Ідем!
      І вреші - вже несуть, викидують. І небо.
      Джакопо, мов Петро, та Монтекрісто - не Едем.

      Отож, гайда, Гайде, погойдаємо морем,
      хай Валентину так погойдає Моррель.
      Таке то щастя випало - всміхнулось горе,
      терпіння - лисяче, уява - з кривди хвора...
      Пручається (тягну за римні вуха). Mенестрель.

      6 Грудня 2009



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    239. freshly squeezed
      from the bottom of woman’s curiosity
      taste freshly squeezed
      between the teeth
      juice of Forbidden Fruit
      feel the dust grinding
      as road is catching cold
      and coughing
      with every step made
      and roots of a crown are prayerful
      of salty rain
      to come before
      Easter starts ringing the bell
      and Noah invents the binary system
      for a diversified future
      and prickles’ sharpness
      a tad too young
      to write pain’s eviction notice
      on innocent faces
      and Eve's womb
      is still free of fratricide
      full of unconditional love
      and thousands years
      ahead
      waiting for God
      to die…

      2 January 2009



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    240. Flipping a coin
      When time was crucial and booked
      for stories piled up to cook,
      my luck was playing with a coin.
      While crushing heads and missing points,
      I caught him spying on my lips.
      Parade of chances caused eclipse,
      so I could fade for sure to black
      and pray for brightness on way back
      from place of draw a blank on sky.
      This blank was hunting for my eye –
      the snitcher and cryonic beast,
      who waits while weathercock turns East
      and makes my day as prism for blame.
      Another dancing rays and game
      of throwing words as feathered darts,
      another missing of the heart
      was coming soon as night turned blue
      and hungry air was imbued
      with rhythms and rhymes and city’s sigh.
      The life came out and babyish cry
      was pouring densely out of mouths,
      as flock of geese who lost the South
      and found hard to pluck the grass,
      since grass was roofed with winter bless.
      I meant to open wider world
      with bigger words and typeface – bold,
      but, who would new, the time was packed
      and mind so pure – she was intact.

      31 December 2008



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    241. Шість грамiв текіли
      I.
      Adelante mi amigo, adelante!*
      Тісно у нічнім сомбреро зорям-песо,
      для сеньйора Viento*, мачо-музиканта,
      злива - оплески, а в них фієсті гранти,
      струни - хвилі биті, а гітара - плесо.

      Білі ноти соль - пролиті сльози майя -
      в`ються по піску, немов гримучі змії.
      У поривах - пісня Viento пробирає -
      на косі - кокоси, пеліканну зграю,
      сольне джерело висушує на віях.

      II.
      Рівнодення змолодило Чічен-Іцу* -
      з El Castillo* вчора скинуто півроку -
      линька світла й тіні, та святий з каплиці
      виглядає індіанцем смуглолицим,
      в парафіні подорожнім гріє око.

      З віку вибилась дорога. В пончо Панчо,
      підіймай століття в куряві ледачій,
      відливай обличчя пращура на сонці -
      короля кориди, Кукулькана* з ранчо.
      Курява лягає, дощ за нею плаче.

      III.
      Мінівен, мов оселедців повна банка,
      де за-долар-вдень набито aldeanos*,
      а ви їжте-пийте до незмоги янкі,
      на cervez-у* стане та текіли склянку
      та на дрібку солі - сипати на рану.

      Ой важкий той ранок (пильний погляд знизу).
      Adelante mi amigo, adelante!
      Приготуй для сходу сонця білі ризи,
      а для янкі ніжну усмішку без хизи -
      ніби ти не вдома, наче емігрант ти.

      IV.
      Не приймач, та відбираю хвилі чайці,
      з Острова Свободи виловив дух рому,
      п`ю кигичне реге (я - не на Я-майці),
      висохли соль-ноти - натрій з них та кальцій,
      Viento на таблетках - мікс ваягри й брому.

      Небосхил, мов кома - Команданте слідом,
      скручений тютюнно, тягне дим сліпучий,
      а країна - сальса, виношено їде,
      відчайдушно рветься в "чайках" на Флориду,
      лущиться Гаванно та чекає бучі.

      V.
      То Марії та її Хуана речі -
      все що з рук прийшло - в скоробленім пікапі,
      горобців немов - у кузові малечі,
      в цвіркотінні безперервнім хлебчуть leche*,
      з борту - тільки очі та песячі лапи.

      І неначе Дон Кіхота шкапа - доля,
      дивиться на божий шлях, де справ - немає,
      ні "adios"* тобі, ні "como siempre - hola"*,
      кукурудзи міх, а два - для бараболі,
      усмішка жовтіє від мого "how are you?"

      VI.
      Доторкаюсь хвилі, а вона - ляклива,
      кроки залишаю, а вони - зникомі.
      Viento вийшов пальмам розчесати гриви,
      і відро з собою взяв набрати зливи,
      щоб не порошило, змилося додому...

      Музика - з кориди, з тіла - сонце злазить,
      я лечу, де холод лізе під колеса,
      тут лишаю літу всі дороговкази,
      а собі на пам`ять запах миромазий,
      де на мапі серця десять в морі песо.

      19 Грудня 2008

      *Adelante mi amigo, adelante! - Давай мій друже, вперед!
      *Viento - Вітер
      *Чічен-Іца - давнє місто майя
      *El Castillo - головна піраміда, де у час рівнодення
      світло і тінь створюють ілюзію змії, котра сповзає з піраміди.
      *Кукулькан - бог майя, що ніби то сходить з El Castillo
      *aldeanos - селяни
      *cerveza - пиво
      *leche - молоко
      *адіос - допобачення
      *como siempre - hola - як завжди - привіт



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    242. Rising Sun ikebana
      Oh peasant’s soiled hands, you cherished final plan,
      for I was growing hope in grains of boggy plant.

      Submerged with all my roots, I feasted on the rain.
      When sakura was pale and saki chilled in veins,

      the boundaries of expectation dropped too low.
      Before the Rising Sun was trashed and blushed in bow,

      and swords of samurais exposed the guts in honor,
      and “beetles” had no ‘a’(che) for little Yoko Ono,

      I rushed my steady life to once become a spirit
      and twice – to rhyme “bonsai!” in kamikaze’s lyrics –

      the first to “stall in flight”, the second – “senseless die”.
      I burst, I’m free and fried and moms’ astonished cry.

      The plane in mortar bless, it’s pelted by stray slugs
      and blood is painting glass and holes are smoky hugs.

      I’m reaching greediness from lungs and spread on madness –
      it tastes like infancy’s attained with brisking sadness,

      and what is left for later - vestige to be shred
      and crash of falling “Zero” - mess with sailor’s head.

      Confusion, fusion, melt, and vaporizing noise -
      it sinks, as kitties bag, and leaves for life no choice.

      Debris inhaled too deep by dark side of the sea,
      the sight is made so cheap and fishy – my emcee.

      My bank is poor but still with millions years - stacks
      ahead of losing gills and floor’s arousing cracks.

      And one, who resurrects on Fujiyama snow,
      will give me second chance and I shall guide a plow.

      17 December 2008



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    243. Bringing to life
      It could be imprinted on fingers like these –
      emotions demolished the way to appease,
      and demigods – touches, as kisses - abyss,
      start missing all points with chances to tease.

      Just sliding and drifting full-blinded nonstop,
      just making the wings of sensation’s flip-flop.
      And trembling all over - awake butterfly,
      set free without knowing the catch of an eye.

      While traveling further forget about sin,
      since minds’ power – horseless and pining – has twin.
      When bodies bring rains out of skin as of clouds,
      the felt-jungle's blooming and ready about

      for motions - get slipper as well as outposts,
      big waives, blooded tensely, triumphs - reaching coasts.
      While mind-sets are blinking, as lighthouse in storm,
      the outways are found and soul – to be born.

      25 November, 2008



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    244. Dial tone
      Dialed three sixes and nine double one –
      wire’s connected to silence. I’m done,
      paid for no reason – the voice lost in calls,
      winter is claiming - what used to be fall’s.
      And due to the crisis –
      who knows where Christ is.
      He might call in sick
      for ever or week.
      His Might takes upgrades. As easy as Fate,
      the search leveled up – a second too late.
      The presence of time is now obsolete -
      my hope is in words and heart - to appete.
      All constants – in breeziness,
      held boasting - on resumes.
      But checkups are quick -
      who’s - hick and who’s - pick.
      Another day’s born with syndrome of Down,
      another night’s slain with fervor by sun –
      and I am the one, who idolized killed…,
      who drew silhouettes before shadows milled.
      I am intersection
      of twinge and perfection.
      Just silence. Souls-phone
      has no dialing tone,
      but jamming and static
      of chaos.

      24 November, 2008



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    245. Харе Крішна
      Харе Крішна, Харе Рама, Харе, Харе, Харе...
      Пил космічний, шлях по вічність із дитинства в старість.

      Марю........................................................
      тим тілом крізь яке я інших їм та іншим п`ю,
      сльозами розпускаюся та розпускаю руки,
      торкаюся небес - як сплю, як плугом на ріллю
      одичавіле поле тну, як воскрешаю звуки.

      Воно вмирає - раз, нема, отримую нове -
      линяємо разом і маємо себе у спадок -
      довкілля, я - і вічно мертве і на мить живе -
      міняємо, міняємось, приводимо до ладу.

      Харе Крішна, Харе Рама, Харе, Харе, Харе...
      Через ласку й кару - до Вселенського базару

      хмари........................................................
      по колу, в нім карма - дві крейди - чорна й біла теж.
      Тут продаю себе і тут себе в богів купую,
      то зводжуся до крапки, то не знаю мір та меж -
      то акції душі - то "up & down", то сабантуї -

      то вибрики від сивої кобили у томах -
      канонах - вогневих драконах, що палили єресь.
      О, келіє судин, до крові збитий, я - монах,
      що коло описав, щоб відчинити в серце двері.

      Харе Крішна, Харе Рама, Харе, Харе, Харе...
      Відчумачена Дорога, мій Небесний Царю,

      жаром........................................................
      що кидає, що піддає та завдає. Мов лід,
      бурулькою із неба божа манна крап-за-крапом
      собою розмиває, умиває, гріє світ
      і кігті він хова, і відпускає - те що в лапах.

      І я вже пригадав себе, коли лежав на дні
      самім, самим, самотнім каменем у сеці Божім,
      отим самим, котрим його каменували дні,
      роки, століття, віхи, митці, на світло перехожі.

      О, Боже...
      Харе Крішна, Харе...
      Харе Рама...
      Мама миє раму.
      Хмари, мамо.
      А довкола - старість.

      21 Листопада 2008



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": --

    246. Поява Білого Вовка
      До комоди ліг ночі ситець
      аж по сьому-і-геть шухляди.
      Я і місяць - два блідолицих
      сяйвом* дихаєм, крок - на ладан.

      Кіл заб`ю і пущу коріння,
      доки-бачу збудую ранчо.
      Мужиканині покоління
      стануть добрими Санчо-Панчо.

      Нанесу з-геть хреста над голим
      і незайманим часом краєм.
      Храм зведу, потім банк і школу,
      і салуни, де гріш гуляє.

      Хто казав, що як перший - паном,
      володар - той, хто порох нюхав.
      Тут гоїтиму прерій рани
      у прорізаних плугом смугах.

      Мужиканине-бузувіре,
      не за скальпом приходь - по миро,
      що вогнем напуває щиро
      та послужить за Пляшку Миру.

      І помазані до упаду
      ми поділимо землю й ситець.
      Забирай, що лежить в шухлядах,
      а те решта - для блідолицих.

      Шкіра різна, а кров - червона
      одинаково п`ється, сходить.
      Чи на сив зачекають скроні,
      чи кудись поведуться сходи?

      Я прийшов, а за мною вітер,
      ти підеш - за тобою пам`ять.
      Індіанське** минає літо
      для оснанніх із мужиканів.

      19 Листопада 2008

      сяйво* (місячне) - або світло або сивуха
      індіанське**(літо) - назва бабиного літа в Америці



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    247. This goodbye
      This goodbye, long and sharp, gets weaker,
      when the edges of winds are thin
      and the time, out of bullets clicker,
      makes a sense while the candles flicker,
      keeps the world after you in spin.

      And holed up under skin, as reaper,
      love is hungry for touch and kiss.
      I forgot how to breathe in deeper,
      since the panting was often cheaper,
      while desire’s beast - party pris.

      And my soul is a chanting mecca,
      and the payers are dust in books.
      This goodbye is the final take off –
      mimicry to resemble echoes,
      drifting memories call to brook.

      19 November 2008



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    248. Чекання нитка
      Чекання - нитка, протягніть від вушка тихо,
      в три чисниці до смерті і навспак. Навхрест
      церуйте серце кожним видихом і вдихом,
      давайте волю нервам, наче раду лихам -
      і буде вам добро - на зраду, чи на хрест.

      Хай в люди виб`єтесь, та вистелять вам терня
      і пустять вгору йти по ньому босоніж.
      Та розскородять, батуватимуть майстерно
      у пеклі боже. І назвуться комінтерном,
      щоби навідліг, безсумнівно нісся ніж.

      А ви прийміть його, немов уста причастя,
      хай легко схрестяться в холодному живе -
      і вам залишаться три чисниці до щастя,
      півкроку до любові - то ж не бійтесь впасти,
      у те незнане, де душа переживе...

      17 Листопада 2008



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    249. То скільки
      То скільки часу дихати на ладан,
      в питаннях просто в лоб - знаходити себе?
      Перекладаю рай, мов хрест, на плечі саду,
      де листя згублене останньої балади
      і вітер змін його, мов припутнів, гребе.

      Як у молитвах розгубив небесне,
      то голотеча на оглядини - як тут.
      Не розпинатимуть і не воскресну,
      та б`ють об Лету, серця повні, весла -
      переганяють човен по бедламі в кут.

      Вже бачу все, немов напився світу
      і він в мені життям невичерпно тече.
      І я його теплом аж до кісток прошитий,
      перераховую на пальцях миті,
      бо рай не перекладено з моїх плечей.

      Щасливий той, у кого серце - храмом,
      хто відчуває біль - і власний і чужий,
      кого чекає не на небі мама -
      де жорна - очі, де усе так само.
      А як чекає там - то скільки того "жий".

      14 Листопада 2008



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    250. Трухне
      Трухла стіна із молоху
      звисла вниз головою.
      Бог помилився поверхом,
      неба наніс ізгоям.

      В осені - terra-хімія,
      біла, мов смерть, перука.
      Над лейкемійним інеєм
      сніг накладає руки...

      Вітер напився відчаю,
      чути в кістках, що п`яний.
      Я його кроки вичую,
      наче залижу рану.

      Трухне. Саркомні порухи.
      Даль - на blackout подібна.
      Бог помилився поверхом
      рівно на тридцять срібних.

      14 Листопада 2008



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    251. Латинкою чи в кирилиці
      Хай лежать вони недострілені,
      а горить душа перевтіленням.
      Не в кирилиці - то латинкою
      мати-й-мачуху материнкою

      називатиму, щоб не гнівалась,
      щоби думала - позабув колись
      молоко в крові - де подіти то,
      що так проситься під епітетом,

      що не знає як поділитися,
      перекраятись через митниці,
      що як виросло - стало крицею,
      безсердечною нестолицею.

      Тільки роджені - а вже сироти,
      ще не сказані - скажуть - іроди.
      Що ж - як виросли не в кирилиці
      зі словами на куцих милицях.

      Що німим-німе - кров`ю виллється -
      сором вижене та й на вилиці
      і змиватиме з міни почесті,
      наділятиме однобокістю.

      Думка виросла не в кирилиці
      і латинками б`ються крила ці.
      А як виб`ються, то триватиме
      буриме "ні-ме" - мова матина.

      13 Листопада 2008



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    252. Миттєвий переклад
      Вийти - і ясно,
      і ні на кого
      тінню не впасти,
      ставши за Богом.
      Дертись до неба
      деревом роду.
      Словом до себе -
      каменем - воду,
      піснею - люду,
      серцем - дружині
      битись у грудях,
      совістю - сину.
      Гріти надії,
      мерзти до тями.
      Що заподіяв -
      треба часами,
      не поза очі,
      бо перед ними
      впасти не хочу.
      Скласти би рими -
      долю за море,
      гроші на вітер,
      бачення хворе,
      сенс поміж літер,
      полем для зору
      стати у битві
      за непокору,
      щирість молитви.
      Випасти думу
      на пасовищі -
      в місячних рунах,
      нотами вище.
      Глибою глибше,
      крихтою більше
      час перекладено
      мовою вірша.

      12 Листопада 2008



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    253. Sifting the poetry
      Latterly, literally - little for love
      showing while stitching last row to the row.
      Verse is collapsing from being too free,
      wealthy in senses, but broken a wee.

      Locally, vocally, likely with luck
      searching, sound-lurching for rhymes to be plucked.
      This one from heaven and that one from hell
      thanks to the angels for ringing the bell.

      Pulling and bulling – the strategy pace,
      striking, up-hiking, perusing the chase –
      poetry’s sifted through afterlife’s sieve,
      dough to be made from “forget” and “outlive”.


      4 November, 2008



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    254. Vined over shrine
      Open your heart for spirit to breathe.
      Church is your lungs and chorus - for breeze.
      Candles are burdens, yokes to cremate,
      flight numbers - prayers, some of them – late.

      Rosary’s roses – petals to count,
      beads – chanting echoes dipper than sounds,
      hopes are space landers – knees on the floor,
      harpoons in eyelids hunting for more

      love and redemption, blessing and bliss.
      Kisses on crosses - fears and please.
      Tesseras - heaven, tessellas – stars,
      soul’s ageless healing, tears - for scars.

      Angels on shoulders – masters in ads,
      pushing through ears the holly signs’ scads.
      Bread – eaten body, blood – drunken wine.
      Spirits are breathing, vined over shrine.


      3 November, 2008



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    255. Краще би каменем
      Краще би каменем, кинула - оком,
      погляд пробігся неначе у смерчі,
      витримав паузу, але - не фокус.
      Не видихається - аріведерчі.

      Кроки пригадують - близько до коми,
      майже безадресність та безбережність.
      Серце віддам я за безрік нікому.
      Краще би каменем, необережно...

      28 Жовтня 2008



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    256. Creating an universe
      If the poetry is a fortune,
      so I must be the fortuneteller.
      Getting poor on rhymes,
      shifting nimble minds
      out of claustrophobic mode,
      I remove myself, as code,
      from the deepest mnemonic cellar.

      As on Google, maintaining searching,
      chopping moments with new ideas -
      I am reaching walls,
      those - are made of holes,
      deaths - are peek-a-boos in lair,
      market-broken-news to share.
      I’m in womb of myself as trio.

      So the new universe starts spinning,
      new beginning and novel pivot.
      Chaos – bottle’s floor,
      cork is opened door.
      And the clay’s not fully - bricks
      neither heartless-monster-freaks –
      call it – Adam and Eve (his rivet).

      Rising garden from pure devotion,
      horde of snakes guards each fruit forbidden.
      Adam – listen, man,
      this – your second chance.
      Make your mind for sake – conceived,
      babies – apple, tempted Eve
      and remote control – far from Eden.

      Since us both share true me as sonny,
      other duo - plays spirit-father.
      Who will riddle heart
      with betrayal’s dart?
      Who will place his honeyed lips -
      in the air blasted nip?
      Alleluia! (hard-coded) B-R-O-T-H-E-R.

      24 October 2008



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    257. Дорога в дощ
      Вкотре топчуть дощі полин,
      що й гірчити за вітром нічим.
      Милі мнуть пластилін і плин -
      то росте, то біжить на віче.

      А дорога - не приведи,
      а як вже... - поклади на місце.
      Ніби збігло все, крім води,
      ніби збіглися прикрі вісті.

      Кола біг - з горілиць-до-ниць,
      перекручення, переходи.
      І по в`язи добро криниць
      та розмиті до пекла сходи.

      Зупинилася ковила,
      раптом впала і яр кістляво
      доторкнувся чолом села
      та з руки відпустив отаву.

      Кинусь каменем навздогін -
      пощо серцю у п`яти гнатись.
      Не топчіте, дощі, полин,
      бо вже нічим... Ось серце - нате!

      23 Жовтня 2008



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    258. Незаплановано
      У коробці за планом - сплін,
      надбудова - жива уява,
      де відсутні обійми стін,
      де в любові - життя - анклавом.

      А у клітці - ні рай, ні звір,
      тільки висохла з болю рута,
      сонце - усмішка, небо - зір
      і душа - що землею крутить.

      Геть із клітки, з коробки - геть!
      Рознесіть мене всім по центу -
      не зберу вже - ні сам, ні смерть,
      залишається - сентименти...

      А до неба, як до зими -
      готуватися треба літом,
      добре знати, що за дверми
      понатрушує зваби вітер.

      Цить - холодна, як втрата, тінь
      по собі я її залишу,
      як таврує отаву кінь,
      доганяє копито тишу.

      У коробці - до сліз чуже,
      стліла рута, мов крики моди.
      Навперейми думкам - вужем
      зріє образ, що небом водить.

      23 Жовтня 2008



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    259. Хочете-можете
      Хочете - вірте, а можете звіритись,
      не домагаюся - це ваше право.
      Я не терплю, як забрехано іроди
      зі скавуління вичавлюють славу.

      Хочете - здайте, а можете здатися
      як не для дружби, то зраді - принаймні.
      Як заятріли на серці стигмати ці,
      як побіліла дорога у наймах.

      Хочете - вбийте, а можете вибити
      із голови епіцентр землетрусу.
      Я усміхнуся, як видихну, нібито,
      зболений погляд до неба Ісуса.

      Хочете - пийте, а можете вилити,
      в клітці настояні, вина та рими.
      Кулі виходять своїми при вильоті,
      дотики уст по Іуді - чужими.

      21 Жовтня 2008



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5

    260. Під сузір`ям Півдіви-Півриби
      Неважливо мені як ти видаш
      (солов`їною, скрипкою, ідиш)
      таємницю правдивого звуку,
      пересватавши стріли та луки
      під сузір`ям Півдіви-Півриби...

      Серце - придане, сяду на посаг -
      влию слово, судини - за посуд
      та впиватимусь до третіх півнів
      від Вівальді у байтах за гривню,
      до Сенеки - до дна діатриби.

      А думки - загостили сьогодні,
      за господаря в місці господнім,
      скільки випито в ніч насолоди -
      відчувати, як рипають сходи
      десь на сьомому небі не ніби...

      По смичках розійшлись "Пори року",
      що за посаг - дощиться нівроку.
      Тут ідея "вселенського граду"
      ріже вени Пісоновій зраді
      та жадає видовищ та хліба.

      За годину - "Весну" пережито,
      і так хочеться - слухати "Літа"
      та проскакують треки на "Осінь",
      де стійкий стан - бездуший, та босий,
      а з хиткого - посипались німби.

      Неважливо мені - неважливо -
      що цвістиме в душі після зливи.
      Знаю - там опанований спокій
      і чотири вжились пори року
      під сузір`ям Півдіви-Півриби.

      14 Жовтня 2008



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    261. Миттєвості (римований варіант)
      О, діти сонячної зливи,
      що відстоялися у гронах,
      не вина ще - бо не бродила
      полинна правда у законах,

      поналиваєтеся щасливо
      у грудях матері. Пустими
      не станьте втратами у силах
      для кроку першого дитини.

      Навчіть спочатку плазувати
      та співу слухати, як гілля,
      що листям за сухоту платить,
      неначе плодом породілля.

      А потім, як мости зужиті
      та спалені для переходів,
      де вічністю здаються миті,
      відходьте, мов на весну води -

      зготовте зруб на побудову
      натхнення у майстерні кисню
      та набігайте божим словом,
      переливаючись у пісню.

      А як зимою скрижаніло
      застигне плин у річці гласу -
      потрісканим від болю тілом
      по швам біжіть поперед часу,

      щоб розлетітись на чотири...,
      а повернутися у точку,
      де кожна мить - це шлях у вирій
      а пам`ять - вишита сорочка,

      позауявний слайд на плівці
      та острах - засвітитись марно.
      О, скільки вас таких на віці
      прожитому пройде безхмарно?

      13 Жовтня 2008



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    262. Дивитися вовком
      Взяв немічний слід і голод поніс
      уп`ястися в горло та подих роздерти.
      Несуть мене лапи у лігво до смерті,
      тримає й веде на побоїще ніс
      холодний.

      Путаною - шлях, а чорт - сутенер
      у місячнім сяйві заплутує кроки,
      видушує з тиші на травлення соки -
      зніміє у них під іклами нерв
      господній.

      Кров з м`ясом - меню - була з молоком
      і грала від страху та грілась від бігу.
      Пропалено наскрізь - прогалини снігу,
      мов кулю вдягли у біле трико
      у водне.

      Хустина небес, а сльози - кришталь.
      В її капіляри, неначе у чаші,
      любов наповняють корид отченаші -
      на іклах об кість стирають емаль.
      Як годні -

      як голод притих - байдужим до ніг,
      до мерзлої хниці та срібного блиску,
      до пошуку голок та місяця-миски -
      хлепчіть звідти час - він вас оберіг
      сьогодні.

      9 Жовтня 2008



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    263. Коли не вистарчає... (по інший бік Місяця)
      " Від сьогоднішнього дня я житиму у твоєму тілі."
      Н.Н.

      Посилаюся на здоровий глузд.
      Коли їде... - посилаю...
      Дай мені спокій - і я твій, кохана.
      Ти моя - тіло попрошу покласти на постіль -
      це ключ до мого серця,
      а твоє - я виловив на підвішений язик,
      коли ми бавились у кицьки-мишки.
      Згадай - як я вдавав муркотливого ловеласа,
      а Ти недолугу фанатку дармового сиру.
      Набавились - перекуримо себе та струхнемо на вітер.
      Ось і ніч з плеча і ти на ньому - на вагу золота.
      Золотце - я стану для тебе стіною
      з-поза мене безпечніше стріляти
      очима, словами, цигарки, наповал.
      Здвинути не так просто -
      я ж не хамелеон,
      щоби міняти свій колір під твої лаковані нігті.
      Протремося якось - не діаманти ж.
      Я заплющу очі на твої намагання -
      прибивати на мене плетиво свого метеликового світу,
      коли у моєму літається
      металевими птахами і не більше ніж треба.
      А ти, беручи пилу -
      думай, що все починалося від серцевини -
      з того часу, коли кора була молодою,
      а дотики - небом.
      Виливай душу,
      коли бачиш, що борщ попрощався з тарілкою,
      перед заходом у душ після ліжкових катавасій -
      я тоді слухняний і достукано-доступний.
      Коли я кишеня - ти гроші,
      коли я "желєтка" - ти жало,
      холод - крига на річці,
      крейда - коло довкола,
      гусінь - метелик,
      птах - дверці клітки,
      борошно - тісто для випічки,
      порожнє місце - вітер,
      твоя усмішка - моє соло.
      Ми два електро-магніта - плюс до мінуса,
      коли струм подано.

      9 Жовтня 2008



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    264. Серце кличе
      Серце кличе із барикади,
      щоби збитися у куточку,
      милоститися Христа ради -
      свічку ставити, зір - у точку.

      Тіні - засвітла та позаду,
      як до сонця іти на сповідь.
      Світ за очі подамся, зрадо -
      щоб не чути тебе у слові,

      щоб не бачити, як спинають
      понад містом хрести святому.
      Ти в мені - непочатий краю
      тих доріг, що ведуть додому.

      Тих шляхів, що до сходу - сходи,
      а до заходу - провидіння.
      Поривання - на хліб та воду,
      а покликання - на насіння.

      Сплив емоцій - гірським потоком,
      омиває пороги слуху,
      не надивиться краю око,
      щоб набрати по горло духу.

      І залежаний у півслов`ї,
      на собі прожену оскому.
      Серце кличе - налите кров`ю,
      а проб`ється - хвала святому.

      Небеса відчиняють брами
      і пекельні вогні згасають...
      Розпинають. Будують храми.
      Суєта - непочатим краєм.

      9 Жовтня 2008



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    265. Повість без і
      Як "повість" згубила із крапкою "і"
      то враз потепліло та збилося купи.
      Криланові крила - для дум кораблі,
      а спогади - серцем розкидані струпи.

      Стриножені пальці в молитві - "...Амінь",
      я вийшов із себе - собі сам ізгоєм
      і бігла за мною налякана тінь
      і падала в очі та більшала вдвоє.

      Шукаю себе з того часу в рядках,
      у римах затертих, на криласі храму,
      мене розривають, як йду по руках,
      а йду, щоби збігти скоріше до мами -

      на світло - до неба, де крапки над "і"
      землею - надир, а травою - намітка
      з густого туману, де з дум кораблів
      закидують сонцем просочену сітку.

      Рибин золотих - на розплід і бальзам,
      людей дорогих - скільки світла до столу...
      І голос - мій крилаш, а вітер - я сам,
      куди би не дув - моє серце навколо.

      8 Жовтня 2008



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    266. Повертаюсь восени
      (Пісня)

      Ображене небо - і лєється журба,
      образи спливають у образі сірім.
      У вуличних корках розтане юрба,
      а ноти розлуки - в осіннім ефірі.

      Тебе охрестив я сьогодні - Жива,
      любове - натхнення, розгублене в листі.
      Як усмішку долі на вітер кидав,
      нанизував крила в лелечім намисті.

      А літо минулось у солоді уст,
      у танці шаленому - місячнім сальса.
      До-нитки-дощем я ще раз повернусь
      тебе відтворятиму дотиком в пальцях.

      А як нагадаю - покличе весна,
      теплом навороженим вижене холод.
      Зі сиплого листя жовтнева казна,
      з намиста лелечого - замкнене коло.

      7 Жовтня 2008



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    267. По межі терпіння
      Вийшов на славу усміх -
      участь її мине
      в п`ятихвилиннім не-
      порозумінні уснім.
      Вираз обличчя - стримність,
      загнана до образ,
      впасти вдається раз,
      вдруге - шукай хто винний.
      Скільки б не підбирати
      гриму до слова "ні" -
      видно, як по мені
      тінь проковзає ґратів.
      Спокою позолота
      витерта. Анапест -
      трухне терпіння хрест,
      сиплеться - болю соти.
      Сухо - вода до вуха,
      тісно словам до сліз.
      Вибив з-під неба Віз -
      голос, мов камінь, Духу.
      Падає - в серці глухо.
      Кола - чоло із бриж,
      стиснутий міцно криж,
      холоднокровні рухи.
      Темно - пов`язка люті,
      слизне від крові твердь.
      Де наслідила смерть -
      там прорости спокуті.

      6 Жовтня 2008



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    268. Миттєвості
      Ми діти сонячної зливи,
      що відстоялися у гронах -
      безвинні,
      тому - не вина,
      бо правда - не бродила.
      Ми наливалися щасливо
      у грудях материнських,
      та не сили
      в найпершому дитини кроці -
      воно ще не навчилось
      плазувати,
      а колискову слухає,
      як гілля -
      жовтневої сухоти
      затяжні затяжки.
      Ми спалені мости,
      обпечені - тому зужиті,
      а зруб на побудову -
      у майстерні кисню,
      котра зачинена
      на зиму.
      Скрижанілі,
      як замерзає плин
      у річці часу -
      ми тріщини у лід,
      запущені чеканням
      по швам розбіглися,
      щоб розлетітися
      на всi чотири
      вирії -
      повернення у точку -
      мить,
      коли існує
      позауявний слайд
      на плівці пам`яті
      та острах -
      засвітитись.

      6 Жовтня 2008



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    269. Єрусалимно
      Покраяний, мов материнська сутність,
      що втратила - що виносила п(л)ід...,
      Святий Єрусалим - глибокий слід
      Стіною Плачу через День Осудний.

      Мінорний спалах свічки на менорі,
      поневіряння тане парафін,
      та тихо досі - не приходить Він,
      щоби збирати за Давидом зорі.

      30 Вересня 2008



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    270. Яблучний мармелад
      Буксую пальцем по дорожній карті -
      вивчаю лінії руки Нью Йорку.
      Де жовтого таксі забиті корки,
      на жилах голубих - мостами варта.

      А вистрілить один - і заливає
      обличчя, що потріскане від вулиць,
      задихає, до хмар чоло притулить,
      примружиться рекламою - "How are you?"

      -Знайшов? -Та ні - шукаю драйв сабвейно -
      де яблуко приховано-червиве,
      на якорі "індустріальне диво".
      "Культурним шоком" розведу глітвейна,

      закручу голову собі дахами,
      "американські мрії" сплять у сквері,
      газетні шпальти - у минуле двері
      та вітер змін при гаміркону спамі.

      Квадратні фути, та кругленькі ціни,
      панельні блоки, вихід на панелі,
      нема де оку впасти - тісно, стіни
      і голова ООН на дні тареля.

      Бродвей відспівує себе щоночі,
      прогулюй час - коли це по кишені,
      купив за долар, заробив на пенні,
      тримайся тротуару від обочин.

      А вдома -

      Як полум`я голодне - просить хмизу,
      вечеря - чорне золото та тяга,
      димить - до неба вітру васервага,
      віконниці - мої кімнатні ризи.

      26 Вересня 2008



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    271. П`ять хвилин на життя
      Історія хвороби - тремор,
      та п`ять хвилин - життя одвіку,
      та вада несумісна..., немо -
      дитина, навіть не каліка.

      І домовина - за колиску,
      і не хрестини - хрест. Чорнилом,
      рука з халата ставить риску
      і пташку поруч - ... наступила.

      Не дихаю - та надихаю,
      та виплачусь тобою мамо,
      я вийшов на хвилинку з раю
      і знову рай... в холодній ямі.

      Але я був, я жив, я дихав -
      хоч п`ять хвилин - життя одвіку,
      в мені вмирало світло тихо,
      та голосніше янгол кликав.

      На рахівниці - скаче смертність,
      під скальпом - паросток людини.
      І ми - війни живі конверти,
      написані вже неживими.

      25 Вересня 2008



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    272. Мутніють фарби
      I.

      Мутніють фарби від води,
      "живу" - від стін. Чекання - стеля.
      Мене на ноти поклади
      тактильно серцю, менестрелю -

      маестро світла і тепла.
      Звучатимуть акорди щирі -
      крізь небо милість протекла
      і я ще раз собі повірив,

      що зможу збудувати храм
      на звук, як глибину криниці.
      Крилато й холодно словам,
      долоні - гнізда для синиці.

      II.

      Дороговкази журавлям -
      зістарена завчасно зелень,
      на вітер пущені поля,
      дими - самітники поселень.

      "Курли" - крізь груди, мов стріла
      з розчуленим та чуйним летом.
      Політ луною - "Тут була...",
      розписане на миті - "Де ти?"


      III.

      До неба - руки, в землю - слід,
      а голосіння поміж ними
      карбує пам`ять в заповіт,
      за нотами - лягають рими

      у шерех - цуценям до ніг,
      під місто - гицля око сіре,
      на вічно втоптаний поріг,
      поза яким - господство віри.

      24 Вересня 2008



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    273. Revival of the Truth
      Lo and behold - it’s really you, my Lord!
      As I am spitting in the wind, you - blood.
      Speech failed me – I weighed word for word
      to weasel out of mincing them to clot
      in single syllable. When world is shut,
      my mind starts playing tricks on me – I miss,
      heart skips a beat. A miss’s as good as - mile.
      The fingers – forging calm to reminisce,
      while plugging ears - mind's eyes get versatile
      in choosing apple, waning into rut,
      and they are more than candy. Falling scales…
      The flesh and bones - leftovers after all,
      but life is swarming plenty in details –
      so much to live and be too close to call,
      so much to learn – how bring the time to heel.
      I call a spade a spade and wisdom’s bluff –
      to share with providence my only chance
      to choose between its sealed cry and laugh
      with moving lips despite of decadence.
      I purify my soul from hell - and heal,
      the world seems – amaranth in blinks of eye,
      an old head on young shoulders – cold as sense,
      this is the place to flourish and to die.
      Oh, Madam Death – it’s always lady’s dance,
      how many times you have to justify
      your futile kiss, your holding steady grip
      and lay the blame on “in the name of Love”.
      Again this painlessness and body-strip,
      and Holy Spirit – flapping wings in dove.
      The Truth revives while being crucified.
      Lo and behold -
      it’s really you –
      enlight!

      22 September 2008



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    274. Очiкувана радiсть
      Коли очей очікувана радість
      ще бігала дитинно під столом -
      мінявся ветхий град у ретрограді
      на зливу віхи. Під небес крило

      нагнало щастя вітру на хвилину
      і стало легше набирати вись.
      Я звідтіля нацебрував руїни,
      щоб освіжити в пам`яті "колись".

      Ковтав, мов студень вороння у полі,
      та розліталося воно в сто "кра".
      Як в горлі сіло - скам`яніло болем
      та помарніло в спогадах в стократ.

      У тямі - шляхом вимотані нерви,
      вояцький крок, незважена хода.
      Провісник долі - янгола чи стерво
      на милість подає життю. Перерва.
      Душа і небо - нерозлийвода.

      18 Вересня 2008



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    275. Астральний
      Астрал - криївка сонця, небо - настіж.
      Заходь - з дороги витри ноги перше,
      ти в себе вдома - годі світло красти
      душі. Мов іклами вівцю задерши,

      зривати листя - за теплом плерези.
      Пошліть еона з пляшкою плероми!
      Уроки й заповідь життя Терези
      Зевс переписує словами грому.

      Прогнуті терези - і мить камінна,
      де погляд затерпає нетерплячий.
      Мій гносіс - полум`я в руках каміна,
      рукопис догорає, вічність плаче.

      17 Вересня 2008



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    276. Коротко-5
      81
      Добробут -
      він і в Африці добробут.

      82
      Мовчати не хочеться,
      а брехати важко.

      83
      Та нетакий то вже
      світ поганий,
      коли його малюють...
      Бог знає як.

      84
      Вічне кохання -
      пластикова троянда.

      85
      Як його не любити...
      Кий є і Вій!

      86
      І ліг їй на серце камінь...
      в чотири карати.

      87
      На діжку втіхи -
      ні краплі совісті.

      88
      Крапля - не дощ,
      але й дощ без краплі -
      не дощ.

      89
      Скільки би не повертався -
      а тобі бракує ще когось вдома.

      90
      Набирав мудрість роками -
      так роки протікали.

      91
      Боляче -
      коли струна вириває з тебе душу.

      92
      Замінив годинник термометром -
      скоро час гострити лижі.

      93
      Замінив термометр годинником -
      температура пробила позначку замерзання.

      94
      Будь мудрим -
      дури себе так,
      щоби інші не зауважили.

      95
      Від ям -
      дороги довші,
      від кількості випитого алкоголю -
      ямкіші.

      96
      Дифлофос -
      засіб проти малярії.

      97
      І тут -
      тебе нема,
      і там -
      краще би не було.

      98
      Коли би рак свиснув,
      качка би не копнула.

      99
      Народжений літати
      на комусь.

      100
      Мат на маті з матом -
      кінець гри в шахи після випивки у спортзалі.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    277. У мишино-мокрих кольорах
      Дощ розбився, вітер - парашут,
      голубої крові - на відро.
      То за ним по хмарах била б`ють,
      виїдає гливке ніч нутро.

      В жилах міста згустки порожнеч.
      Є за що - гріши чи совість май.
      Затушую ноти поміж втеч,
      занотую в кроках тиші драйв.

      На відлунні побудую гру,
      із підмосток суті суєти,
      де вагою й важелем є рух,
      а до раю - зрізані кути.

      Западе під очі доброта -
      штрих на серці, наче пензля мах
      в німбах, надмальованих котам,
      у мишино-мокрих кольорах.

      Хай лежить собі, а я піду -
      піднесу її в думках до слів,
      щоб на щастя впасти чи біду
      та у дівах вилічити вдів.

      Загорівся криком від реклам,
      вивітрив кишені та погас.
      Німби надмальовую котам -
      кепський з мене нині богомаз.

      15 Вересня 2008



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    278. Нотатки
      I.
      Засів надовго -
      перезимовую мізерну скованість
      у дотримуванні власної думки.
      Обіцяю - бути твердим
      собі на зуб,
      але розраховую
      на його наявність.

      II.
      Заробляю повагу,
      як бідний в торбу,
      і відразу ж
      роздаю її ілюзіям.
      Голодні ж бо -
      три місячні паляниці спеклися,
      як загризлося
      впольоване щастя.

      III.
      Ходив поклонитися долі -
      нагнули так,
      що не мав права
      дивитися просто в очі,
      дивився тоді тупо під ноги,
      щоби
      не урвався ненароком
      терпець,
      бо такі глибокі близни,
      де він впивався у серце,
      що коли лусне і не стане
      цієї пролазини для блазнів,
      то тисячі хіросім буде замало
      розродитися так само,
      як тій краплі наболілого крику.

      IV.
      Час - впоратись з часом,
      загоїтися в собі байдужістю,
      стратити на пласі цноти
      розбурханий нетямучим тинянням
      осиний хаос.
      Час - бити браво
      всім бравим,
      надавати право -
      правим,
      а бродячим -
      брід.

      V.
      Хочу вмістититися віршем
      на лакмусовому папері
      перед пробою на вічність,
      мрію вивітритись хмелем
      від спорожнілої пляшки
      дешевого вина,
      благаю - ні благ земних,
      ні блаженства небесного,
      ні блакиті крові,
      ні крил по блату,
      ні підкови для блохи
      чи блюзу для ноти.
      Я благаю -
      догоріти тишею
      у пам`яті тих,
      кому є чим ділитися,
      хто знає
      правдиву ціну
      глевкого
      насущного хліба.

      11 Вересня 2008



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    279. Повернення
      В пісок розплетений коси
      пірнає моря срібний гребінь.
      Я замикаюся на небі,
      земні на засув голоси...
      І тіло - глина.
      Мене бере у руки ВІН
      сирого, схожого на кулю.
      Вже не болить, бо сон - минуле,
      а в ньому холод Плачу Стін.
      На волосині
      висить у Майстра вороття -
      мій крик в народженій дитині,
      любові скарб у серці-скрині
      та наворожене життя
      за ніч мольфаром.
      Тече пісок - косу плете
      і течія його міліє.
      У неба - хмарна анемія,
      воно покаране зате,
      що, мов отару,
      клубки погнало за межу
      і ті розбіглися по світу,
      неначе плач гіркий трембіти,
      де я оплаканим лежу
      у кожній ноті.
      О, Майстре - відтвори мене,
      хай руки просяться ліпити.
      Із кулі душу й тіло вбите,
      немов із раю прожене
      Твоя чеснота.

      5 Вересня 2008



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    280. Urban snap-shot
      While solar light gets mummified
      from being shot and brought on slide,
      the city – field of frozen corns
      with ears too blunt for traffic horns.
      Emotions tense – no pops, nor flakes,
      since sense is numb and heart – pinched ache.
      Life moments – mating with each other,
      but no one cares who’s real father,
      because reality is born
      each time the eye’s unfreezing corn,
      whenever harvests flood the streets
      and steps keep feeding strolling feet.
      A touch – vibration from beneath –
      the subway-train is grinding teeth
      and rats are looking for quietude,
      since night – means feast, a magic flute
      to lead their noses straight to trash
      till garbage trucks will swallow mash
      and end the passage for the gorge.
      The face of city hard to forge,
      to alter pattern of events
      and squeeze from dollar couple cents.
      So I am breathing through its smog,
      so easy here to get bogged,
      so tough to find the shades of green
      on glassy, paved and urban scene.
      So many faces passing by,
      so many questions – who am I?

      September 3, 2008



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    281. Anger management
      Persuaded myself -
      not to hold on leash chocking me anger.
      I let it go free, like a slave
      during blooming time of emancipation.
      He was forlorn staying inside,
      making my ideas – burn midnight oil,
      burn to the holes in sensing,
      glued deadly to the brain,
      surrounding.
      Couldn’t see clearly straight ahead –
      just a blurry obstacles of upcoming rage,
      pithy impulses of devilish notions
      through the prism of decaying smile.
      I killed my timidity
      without a reason to blame thereafter.
      The mass of the resentment
      suppressed heart
      to the size of tiny pebble,
      as making black hole from a giant star –
      it immersed itself, it was still tepid
      the same way as the stone could be
      by inheriting strokes of sun-drenched air.
      I am a bluffer –
      I used the energy
      of the relinquished self-disappointment
      to make a peace
      with the river of life
      and now –
      the emptiness is not a vacuum,
      but growing quickly, like cancer cells,
      silence –
      as big, as traces of virtual journey
      to the world of untold words.
      My shadow hangs loose with me -
      to read my moves
      and write dark impression
      on the events’ waiting list
      in the column – predictability.
      By being free – the fury,
      like a steam,
      that moves wheels of locomotive,
      humidifies the atmosphere,
      yearning to become one day
      a stormy cloud,
      carrying its justice in droplets
      in the name of
      unconditional truth.

      September 2, 2008



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    282. Playing with innocence
      You are playing with innocence –
      a little child’s building castles in a sand.
      Your life – is unavoidable wave
      and a fraction of time will melt
      this pure matter of light and trustiness.
      Welcome to the world of eccentric journey,
      where the finial destination
      is carved on your palm by destiny.
      Learn by falling how to fly
      through the relationships’ jungles,
      the biggest predator there -
      is you mouth.
      Trust and treason,
      like love and hate –
      two sides of the same coin,
      whole Moon – with its dark side.
      Flipping –
      dominos effect in inexorable motion.
      Beyond reasonable doubts -
      someone arranged the dominos
      and it was your verdict - to flip.
      Sense of equilibrium makes sense –
      your radiation of bliss
      will be balanced by someone’s
      absorption –
      the sparkle of light
      can start a fire of love, of joy,
      of anger, of sorrow, of grief
      or extinguish it.
      The biggest trait of traitors –
      earning your trust,
      the biggest price for you to pay –
      your shuddered to pieces heart.
      The particles’ collector –
      your will.
      Moonlight-born-wave
      can catch the wind of changes,
      but nothing can stop it
      from making the castle in the sand
      just a place,
      where another little childish innocence
      will fortify its undisputed openness
      to blindly folded blast
      of reality.

      September 2, 2008



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    283. Ручки-рученята
      Ручки-рученята -
      крильця янголяти,
      стріли-оченята,
      голосочок - свято,
      усмішка богів.
      День до вас летіти,
      ночі недоспати,
      човником пристати
      та заколисати
      біля берегів
      серця-батьківщини.
      Сину - небо синє,
      ясне, повноскрине,
      ти - моя кровина,
      я - твій оберіг.
      Стану злу стіною
      та піду війною -
      щоби над тобою
      мліло висотою.
      З тисячі доріг
      вибирай - до серця.
      Там зустрінеш спокій
      на горі високій,
      де глибокі кроки
      та доглядне око
      не впускає гріх.
      Будь собі - собою,
      а мені - рікою,
      бистрою гірською
      з чистою водою -
      щоби пити міг.
      Щоб - як сонце сяде,
      дім назву я - садом,
      зими - цвітопадом,
      вітер - променадом
      ти мене провів,
      де життя не хоче...
      Заслонивши очі,
      щоб промовив конче,
      - Спи спокійно, Отче.
      Чуєш журавлів?..
      Ручки-рученята -
      крильця янголяти...

      28 Серпня 2008



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    284. Різдвяний паліндром
      Петре, вертеп
      нині. Нінин
      Марк несе весен крам
      од Ісуса. Шано - О, наша сусідо -
      я і ти - литія.
      Села. А лес,
      а ми - за ними. Зорі завиво овива зір озимина. Зима.

      6 Серпня 2008



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    285. Хто є хто (палiндром)
      (жартівливо)

      Є Микита. А ти ким є?
      Я і Данило - куми Тиму, коли Надія
      Ірі,
      мов двом
      і Дарі і Раді,
      баба. А баб
      мало. І Віолам
      мало. Волам
      вола. Сало в
      Іракла - Во! І чо` очі - овал, карі
      є у Дари? Радує
      нас піп. Сан
      і
      ото -
      Пилип.
      Пил злип
      на вії. Іван
      ішов і завів Азі воші.
      В Азі віза в
      Перу. Дуреп
      ого
      є
      там і мат
      є -
      ті - крах і харкіт.
      Репет тепер -
      йой.
      Упили Пилипу
      еее...мозок. Козо - меее -
      бо щоб
      у крик вату когут туго кутав, кирку
      вибив
      піп
      і - бо синів здамо ми Казі із Акимом, а Дзвіни - собі -
      Мані і нам.
      От хто -
      а Нана
      банана б
      ам - і `ма.

      6 Серпня 2008



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    286. А мене нема (палiндром)
      А мене нема -
      кома. Замок
      є. А мир тримає
      око.
      Диво. Та ні - малюю. Ламінат - овид
      і трава на варті
      різи. Ти зір,
      а зирк - криза
      вірити. Рити рів -
      мати там
      і світ і ті всі
      дари тирад.

      5 Серпня 2008



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    287. Весняний палiндром*
      Коли пилок
      несе в потоп весен -
      у соло - гомін, німо голосу.
      Тут
      тіло п`є політ,
      а воло - полова
      радує. Удар,
      я і долемелодія -
      он, де дно.
      Оте дно - онде то
      маровидиво рам.

      4 Серпня 2008

      *ПАЛІНДРОМ, -а, ч., літ. Слово або словосполучення, що однаково читається і з початку і з кінця, напр.: кабак, око.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    288. Nutty cry.
      (translation of Ондо Лінде "Горіхи теж плачуть")

      Tears of the girl-from-nutty-scale shed,
      Because granule, so tiny, briefly greens,
      And from the least of ground quakes she spreads
      Her bursting of temptations branches dreams.
      She can not do it!
      She isn’t capable, that seems!

      The girl-from-nutty-scale prolonging moans,
      Because granule began to run somewhere,
      By now she’s in a root to clutch a stone,
      and dig up secret den strait over there.
      For archaeologist she will be born for study.

      A girl-from-nutty-
      bud is booming.

      July 16 2008

      Original:

      Горіхи теж плачуть.
      ---------------------
      (Ондо Лінде)

      Плаче дівчина-з-горіха-луска,
      Бо її зернятко зеленіє,
      Бо від щонайменших землетрусів
      В нього відбруньковуються мрії.
      Так не можна!
      Так вона не вміє!

      Квилить дівчина-з-горіха-плиска,
      Бо її зернятко десь побігло,
      Вже в корінні камінець затисло,
      Щоб таємне викопати лігво.
      Археолог
      В нього вчитись міг би.

      Квітне дівчина-з-горіха-брунька.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    289. Підвечірнє
      Іде на захід помирати
      Молох,
      на грудях грудам вируділа старість.
      Пітьма, мов наречена богомола,
      із вечором зійдуться скоро в парі.

      В парі програла птаха вітру
      крила,
      вікно - моє каре, а світ - кіннота.
      Мене сьогодні радість недопила
      і списом не дістало Дон Кіхота.

      Спить істина, де стук. Я - погріб
      винний,
      у сні бродити часу не зостало.
      Тепло спадає спогадами плинно,
      на викладені понад серцем шпали.

      Нічна Нічлава - колія для
      плину -
      не вибитись нікому, лишнє - сльози,
      безцінні - руки на плечах дитинні,
      не втриманий за соломину - розум.

      8 Червня 2008

      *Нічлава - річка на Тернопільщині



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 6

    290. Вигулюючи дощ
      Іду вигулювати дощ під вечір,
      а він - тепло ковтає просто з рук,
      пускає з вітром вікнам водотечу
      та ловить у калюжах кроків звук.

      Гримить, паде - коліна неба збиті,
      та повні світла - очі ліхтарів.
      Чолом-в-чоло мене стрічають миті
      і, наче ринвами, стікають з брів.

      Волосся вигнулось, мов рибні хащі,
      ні ниточки сухої, ані слів...
      А тіло - плащ, воно - у ночі пащі.
      Та холодно душі - десь плаче Львів,

      бо тінь повзе, йому сльози не втерши.
      У гривах кам`яних та у хрестах
      він став для мене неповторним, першим.
      Та доля - птах, а Батьківщина - дах.

      6 Червня 2008



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.69 | Рейтинг "Майстерень": 6

    291. На порозі осені
      Моститься міст під шлях,
      місто - одної масті.
      Дощ - наче в небо цвях
      вбитий - нема як впасти.

      Осінь - з осини кіл,
      з хмар - відьом колотнеча.
      Крейдою - безліч кіл,
      гнуті під небо плечі.

      Жаль, як ужалить жаль,
      вакуум в серці чулім -
      вибився з ритму чвал,
      холод співає "люлі".

      Ніч - наче втечі слід,
      зоряна завірюха.
      Слід у тумані зблід,
      тиші набрали вуха.

      Голос - жевріння тіл,
      зв`язані звуки туго.
      Степ - застелити стіл,
      пам`ять - дорогу другу.

      Світло - вертає мить,
      щастя - прийти до тями.
      Місто - мене приспить,
      ночі присипле яму.

      1 Червня 2008



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    292. Пізнання невагомості
      Я себе роздарую (в цілунках) любові
      і тебе намалюю вологою з них,
      віддаватимусь примхам, летітиму в слові
      на розгублену тишу, де подих притих,

      де вуста - мед у сотах, метелики - ласки,
      що до перс занесуть лоскотливий пилок.
      А дорога гріховна впадатиме в казку,
      де майдан корабля, що веде до зірок.

      Десь у космосі мчить звідусіль невагомість
      і жадають пізнання далекі світи.
      А думки - наче вітром набиті хороми,
      у яких (окрім неба) вселилася ти.

      29 Травня 2008



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5

    293. Самозабуття
      Мене сьогодні пам`ять витре,
      як вроджену на вітрі в холод
      сльозу старечу. Сни - субтитри
      перекладають серця колот

      на мріяну від себе втечу,
      де "я" - позбавлене тривоги,
      де "Бог" є крапкою для речень,
      а комою - "моя дорога

      від нього і до нього". "Спокій" -
      так голосно волає тишу,
      складає триптих перед оком
      всевидячим. А серце - пише.

      Рядки вкладаються, мов діти
      при колисковій. Колосково
      луна гойдає білим світом
      і застигає врешті словом.

      І хтось чужий (з моїм обличчям)
      водитиме чорнила вміло
      по посейбічним протиріччям
      на потойбічних (певно) крилах.

      28 Травня 2008



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    294. Біг по колу
      По колу біг, щоб вибитись з наруги
      та розтектися гнівом на устах німих.
      З хули перерости у вічну хугу,
      а може - заслужити людність між людьми

      застукало нестримно і довільно,
      та не встигало зістарітися від втрат,
      дивилося на світ - до всього схильним,
      занадто мильним. Віддавалося стократ

      за кожну мить, прожиту недаремно,
      та пізнавало друга й ворога в біді,
      проводило межу між "світло" й "темно"
      біжучим колом по стрімкій воді.

      Пелюстками спадало, гасло в руті,
      за плуга Богу послужило на лиці
      (бо рвало гріх прикутий до покути),
      у материнськім набиралось молоці.

      Приймало та давилося чужими
      черствими крихтами, бо не врожай на прю,
      бо на "побожність" обідніла рима,
      думки вели бездітну, недолугу гру.

      Вчепилося душі, мов соломини.
      А соломина та - між каменем зросла.
      Із кожним стуком - ближче домовина
      та трепотіння непташиного крила.

      По колу біг - не вибитись назовні,
      любов`ю розтектися на устах німих.
      Зберу по краплі я свою жертовність
      і розділю, як є (по правді) між людьми.

      28 Травня 2008



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    295. Відходив ранок
      Перейшов з кропилом та кадилом ранок,
      суєту благословив пташиним хором.
      На очах вилуплюється богом-дане -
      пробивне життя, котре любов`ю хворе.

      А на ладан видих, на душі лоскоче...
      На порозі світла чорнокрилий відчай,
      бо лічились зорі у скарбничці ночі -
      а тепер не видно - хто ж їх перелічить?

      27 Травня 2008



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    296. Відсвіт з полотна
      Відполотніло полотно, загусла фарба,
      наклалися мазки примружено митцем -
      стара гарба завмерла в неповторнім карбі,
      як неба висохло блідим-бліде лице.

      Іще мазок - і подорожній при дорозі
      у куряву покрився, мов легені в дим -
      його душа створила та освітлив розум,
      і гаму сірого назвали очі - ним.

      Та не німий цей мім, бо вираз повен крику,
      бо погляд заснував у ліченій журбі.
      Зав`язані думки старця побожним ликом,
      немов несе він світ на власному горбі.

      Забіг під небо шлях, щоб йдучий легше дихав,
      а недогарок сонця підпалив гарбу.
      І наче доля - степ лежав до болю тихо,
      на стінках серця ставив підпис Бог - "Тут був..."

      24 Травня 2008



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    297. Усе на світі просто
      Усе на світі - звично й просто,
      бо просто неба гнеться світ.
      Хто по воді виводить поступ -
      той добре знає слово "брід".

      А хто на око має міру -
      такому видно дно й межа,
      де біле й чорне злиті в сіре,
      де вістря ніжне у ножа.

      Бджола не пожаліє жала,
      як місця по-під сонцем - гнів.
      А серцем стати - крові мало,
      як мало для любові - слів.

      А скільки їх спливе чорнилом
      по пір`ї гусячім за вік -
      нап`ється аркуш рими й сили
      та (ніччю гойданих) повік.

      А за життя - ні квот, ні фори,
      лиш афоризми, Status Quo.
      Із голови, що є - на хвору...
      перекладається єство.

      І як читаю небо зором
      та хмарами гортаю даль,
      мої думки збирають кворум -
      зробити з всесвіту медаль

      і вивернути суть, мов комір.
      В антинаповнених світах -
      шукати антинепитомо
      в криниці антинеба - дах.

      23 Травня 2008



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    298. Ранкова розкраплена
      По краплях на землю прослизує холодом осінь
      бере у полон зголоднілий ефір безголосся,
      між небом і долом - долоні волога підносить
      та очі калюжам розплющились з поглядом босим.

      Застав краплепад кам`яницю ще теплою ліжком -
      бо капці не крапали кроками банно до ванни,
      та знаком питання калачик не вигнувся з кішки
      і птаха не встигла залити до тиші осанни.

      Зустріла пілотів небесних мелодія "ку-ку",
      Союз-Апполон - пролетів через ніч стикування,
      де зорі здавалися ближче, ніж стінки застуки,
      як очі дивилися, наче "живемо востаннє".

      Пари невагомості - всесвіту послані знаки
      в шпарини для внесення тями та виносу крику,
      на чайника стінах споруджують зоряний накип
      і чується свист галактичний мовчанню на викуп.

      Тримається слова розмова, мов шуркання - миші,
      ефір дощовий забиває душевність до вуха...
      і десь з-за пера у чорнило заглядує тиша,
      оплакує серце рядками її - за розруху.

      22 Травня 2008

      =^-^=

      Утренняя раскапленность

      По каплям на землю сползает холодная осень
      и в плен забирает голодный эфир во всевластье,
      а где горизонты - вдруг влажность ладони подносит
      и лужам глаза расспускаются взглядом ненастья.

      Застал каплепад сонным дом, что с теплом у окошка -
      шагов не накапали тапочки в кухне и ванной
      со знаком вопроса калач не согнулся из кошки,
      и птица залить тишину не успела осанной.

      Встречала пилотов небесных мелодия "ку-ку",
      Союз-Апполон - пролетел через ночь со стыковкой,
      где зори казались роднее стены перестуков,
      когда пожирали от страсти глаза, словно волки.

      И пар невесомости - в космос отосланы знаки
      сквозь щели внесения мыслей и выноса крика,
      на стенках у чайника строится звездная накипь
      и слышится свист для галактик - молчанию выкуп.

      И держится слово "шепчу", как шуршание - мыши,
      эфир дождевой надевает душевность на уши.
      А где-то перу от чернила становится тише,
      ведь строчками сердце оплачет покой, что разрушен...

      22 Мая 2008



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    299. Вальс кохання
      Задурманило - затуманилось,
      задивилось в зіниці совістю,
      розійшлося луною з марева,
      на папері відбилось повістю.

      Відгрішилося - замолилося,
      перебралося в кожній кісточці,
      стало відьмі чаклунським варивом,
      настороженим вухом - вісточці.

      Щастя вилилось - букви вивелись
      на останній сторінці радості
      із чорнила з вагою золота
      дні розлуки пускали паростки.

      Переплакалось - і ніяково,
      і нікому не треба бачити -
      як заграва дотліє з холоду,
      а годинник насипле втраченість.

      Повернулося - пригорнулося
      та ударило в струни-здогади -
      забриніло весною свіжою
      та запало у пам`ять спогадом:

      Як дурманило - затуманило
      і кидалось в зіниці зливою,
      та надіялось - може виживе,
      щоби стати комусь ща-сли-во-ю...

      22 Травня 2008



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    300. Проведемо
      Ми цю ніч проведемо у почестях,
      під рефремами слова "люблю".
      В переповненім пристрастю "хочеться"
      не залишиться й краплі жалю.

      Стихне ліжко в мелодії звірення
      і сховаються в одяг тіла.
      Та вкрадеться холодне примирення
      в усвідомлення втрати тепла.

      Хай вокзал розповзається в потягах,
      а "бувай" розбивається в стук -
      бо відчинене серце для протягу
      і "па-па" замість ласки - для рук.

      І розірване небо між крилами,
      та латає його самота.
      Краще нам залишитися - милими...
      З далі - доля моя - та не та.

      21 Травня 2008



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    301. Люблю, люблю
      Люблю, люблю... - платівка, мов заїла.
      Так прагнуть дотику уста гарячі,
      бо погляди зустрілися, неначе
      хтось запустив крізь серце струм до тіла.

      І виростають з кожним словом крила
      та простір пропадає без остачі.
      Півподихи на пестощі розтрачу,
      і дожену на "хочу" кров у жилах.

      В тобі дощем зібралось небо, мила,
      де джерело живе душі і плачу.
      Уста здавались кошеням незрячим,
      що від пізнання стримно затремтіло.

      21 Травня 2008



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    302. Крізь вікно
      Хрест у рамі, шиба плаче
      і душа скидає цвіт -
      із очей, мов з Аппалачі,
      сходить днем холодний світ.

      Стукай, серце - Бог почує,
      розбивай об небо біль.
      Алілую - "Алілуя!",
      та у сон збираю сіль.

      Підіймуся вище долі,
      лискавицею впаду
      там, де вітер котить полем
      спілим рунам на біду.

      Далі стежкою збіжуся,
      під порогом на уклін,
      стану щастям на обрусі
      притулюсь до рідних стін.

      І нехай - цей хрест у рамі,
      стіни плачу - видно крізь,
      і життя - пташиний гамір,
      а "люблю" - піднятий кріс.

      Стукай, серце - Бог почує,
      розбивай об небо біль.
      Алілую - "Алілуя!",
      та у сон збираю сіль.

      20 Травня 2008



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    303. Суїцидне
      "Ау!" - аудієнція іде у Бога,
      де пасма брів насуплені у хмар похмурих.
      Віддушина душі - ціна за стін облогу
      життя. Прожите - жадібне же-тем під муром.
      Та браму настіж куля відчиняє - дура.

      Лиш плюскіт звуку, попіл з попелюшки потім
      вітрами рознесеться, наче сніг розтане.
      Беру за бари барабан, в холоднім поті
      перебуває "клац" і в капсуль б`є. Так плавно,
      в пустелі вічності - думки, мов каравани

      зникають під покрову крові - скоро крихи
      фотонів світла визбирає зору сила
      і стане нетерпиме серце, стане тихо,
      не чутиму карді-ударів дзвона - била,
      та чи візьмуть мене на крилах чи на вила -

      аби не в землю.

      19 Травня 2008



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    304. When to your lips
      (translation of Григорій Чубай "Коли до губ твоїх ")

      When to the lips of yours remains a half of breath to slice,
      when to the lips of yours remains a half for pacing —
      your pupils - woven from a really big surprise,
      and in your eyes is blue… and wideness – spacing.

      You whisper something what is charmed and quietly
      the whisper, like a blues, that torments soul’s desire.
      And I forget, that I can breathe for quiet bit,
      that I could even walk – forget. Admire

      from eyelids - black bird rises – it’s unstoppable,
      it takes my confidence somewhere to deal…
      The half for pacing still remains un-step-able,
      a half of breath is stuck in throat - for real.

      Your pupils - woven from a really big surprise,
      and in your eyes is blue… and wideness – spacing.
      But to the lips remains a half of breath to slice,
      and to your lips remains a half for pacing.

      May 16, 2008

      Original:

      Коли до губ твоїх
      ------------------
      (Григорій Чубай)

      Коли до губ твоїх лишається півподиху,
      Коли до губ твоїх лишається півкроку —
      Зіниці твої виткані із подиву,
      В очах у тебе синьо і широко.

      Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
      Той шепіт мою душу синьо крає.
      І забуваю я, що вмію дихати,
      І що ходити вмію забуваю.

      А чорний птах повік твоїх здіймається
      І впевненість мою кудись відмає.
      Неступленим півкроку залишається,
      Півподиху у горлі застряває.

      Зіниці твої виткані із подиву,
      В очах у тебе синьо і широко,
      Але до губ твоїх лишається півподиху,
      До губ твоїх лишається півкроку.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    305. Вишнева цнота
      Облачається небо у зливу,
      заколисує усміх колишній,
      вітер кличе сльозу до пориву,
      цнота губиться цвітом у вишні.

      А на плечі спадає "ніколи",
      в зачарованім колі розлуки -
      опоясаний зір видноколом
      та мольбою піднесені руки.

      Та не чутно ні "кар", ні хоралів -
      ніби воїн останній загинув,
      ніби з далі складається далі,
      а з нічого - моя Батьківщина.

      І наколоте колотом шалу
      докалатує серце у клітці.
      Скільки б, серденько, ти не співало,
      та до неба сходилися східці.

      Та ще стукає, стискує слово -
      щоби з Богом у душу летіти.
      Від весни й до Святої Покрови
      я лататтям лататиму літо.

      І бринітиму піснею бризу,
      колисатиму усміх колишній,
      бо краплиста спадатиме риза
      на цнотливість розгублену вишні.

      15 Травня 2008



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    306. Опальний день
      Йде день - хоч на руках його носи,
      хоч роздавай кульбаби парасолі
      та задирай, де стигне рай - носи
      за долі всі розгадані паролі.

      Сьогодні сонце в оплесках на біс,
      в моїй замоленій до сліз молитві.
      І я впускаю небо під укіс -
      і кошу хмари, наче поле - битва.

      Віднині світ в долонях, ніби птах,
      тремтить від щастя - певності злетіти.
      І я збираю світло на устах,
      та віднімаю право відніміти,

      бо повен віри аж по вінця вен,
      бо чую янгольску з-за хмар трембіту.
      В такий опальний перед Богом день
      не гріх і заживо в собі згоріти.

      14 Травня 2008



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    307. Село забите
      Село забите, наче цвях в зап`ястя,
      ятриться перехрестя під хрестом.
      Що крові випито під час причастя,
      що тіла вицвіло - на років сто.
      Чекають зорі на своїх кусто -
      то й не наважуються в око впасти.
      Вони із думкою тепер на "ви".

      Те око погляд зважує, мов пір`я,
      що постріл розкуйовдив по воді.
      Так легко бути пухом із довір`я,
      коли колує тіло колодій,
      коли спалила локони руді
      коханцю-дневі ніч у надвечір`ї.
      На таці - головешка голови.

      Землі душа відкрита, мов стигмати.
      Вінок терновий уростав - зацвів.
      Якою впала плата за розп`ятість,
      за що, немов пісок, нанісся гнів?
      Індійських завести у хлів богів
      та на дорогу дорогому брату
      білила щедро влити із трави.

      Село забите -
      б`юся в груди,
      відчинить серце -
      пісня буде.

      13 Травня 2008



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    308. Покута
      А може, не треба по вістрю між ребра,
      по лезу по жилах, від краю за млість? -
      добу вполювати, як левами зебру,
      на миті роздерти її десь у дебрях,
      а голос гострити об злидні та злість.

      І ситим, крізь сито - крізь ситцеву сутінь
      вбирати питоме питання, - кому? -
      між зуби цідити слова болем куті
      та станути пусткою в кут при покуті,
      не видавши серцю й тугому уму -

      де доля сльозами життя напоїла,
      як сонце лягало на плаху землі,
      як вроки знімали рокам переспілим,
      а круки ходили по чорному тілу
      протруплої холодом наскрізь ріллі.

      І хочеться зміряти слів невагомість,
      розбити склади, мов на щастя фужер,
      та падати віршем у вічність, у кому,
      лишаючи голосу линь та утому,
      а погляду "далі" - "минуле" й "тепер".

      І б`ються склади, а скалки - просто в груди,
      а ті безупинням виліплюють стук
      до неба, до Бога - до їх Робінгуда,
      що цілиться в душу стрілою із чуда
      і силу всиляє до немічних рук.

      Та десь ходить крук
      і виглядує очі.
      Наш Отче,
      покута -
      то звук?

      8 Травня 2008



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    309. Так просто любити
      Віршую тишу - виходить спокій,
      будую світла дзеркальний храм.
      А вище неба - Господнє око,
      а в оці видно - що "тут" і "там".

      Строфа поеми, де серце - поле,
      а в полі вітер по струнах б`є.
      Він сильний духом, журбою кволий,
      він - трепет, подих, життя моє.

      Люблю до щему, бо в полі квіти
      несуть до сонця тендітний стан.
      Ці квіти - діти, посланці літа,
      опори світу і вітру тан.

      Люблю до краплі душевне слово -
      в нім істин стигне невинний смак.
      І кожне з них - мов зливки крові,
      мов Богом даний тризначний знак:

      Стиснути грудку - а в ній Вітчизна,
      віддати дяку за хліб і сіль.
      Любити просто - за кожну близну,
      за право в серці носити біль.

      6 Травня 2008



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    310. Заосінений
      Зворушене листя, де спокій зотлілий
      і кроки з-під ніг розкуповують "ще".
      Викупує сонце примружені хвилі,
      витрухує вітром сліди за дощем,

      подивиться з подивом, нібито варта -
      так владно волати, як вола пусті,
      так лячно лягати й не датися гарту,
      так виразно чутись в глухому куті,

      що май змайстрував, як відмаявся літом.
      Лілеї злеліти, коханню - зайти -
      бо слово так легко тримається вітром,
      сльота і ті сльози осінні - це ти.

      Земля до грудей притискає вологу
      і коле стернею цілованих піль,
      а серце малює в молитві тривогу,
      як хресну дорогу від втрати у біль.

      Тепло воскресає ще раз між устами -
      Бог з нами.

      5 Травня 2008



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    311. Чолобитна
      Страшно... хотіли дожити довіку
      із чоловим на землі чоловіком -
      краяло б сонце не біль небокраєм,
      билося б серце за "всіх" і "кохаю".

      Щоби чоло не оралося віком,
      світ засинав на щасливих повіках,
      вдарили громи - розсипались зграї
      наших гризот, що розмаялись в маї.

      Пиймо любові незлічені ліки
      серце - не камінь, а доля - не лікар.
      Станьмо глухими до дзявку та лаю,
      там, де молитва - там янгол витає.

      А від сльози - зачинаються ріки,
      а від усмішки з чола чоловіка
      мудрість із ласкою світ розкривають,
      прощу несуть в чолобитній до раю.

      1 Травня 2008



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    312. Линвоходець
      Тугий адреналін, неначе мед у сотах,
      збирається під линвою і створює вагу.
      Хода прикута висотою зяво-рото
      і всоте, як і вперше, крок збирає квотум
      довіри линві. Гасне в перестрілках палок гул.

      Стужавіють повагом краплі слів у в`язах,
      пов`язка на очах, немов до страти, чи до сну.
      Наповнені відвагою останні м`язи,
      питливе відчуття стопи - дороговказом
      веде за кожним разом струмовини борозну.

      Стенається під куполом на стен жердина
      і світло пожирає в декалюменах піддах,
      і ніби по життю іде на суд людина,
      чим ближче небеса - тим брак адреналіну
      відчутний їй. Хрещата тінь несеться по рядах.

      30 Квітня 2008



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    313. Клекіт весни
      Відповнію в повені,
      цвітом опаду,
      стрепенуся листями
      тиші на біду.
      У барвінку вив`юся,
      визорію зір,
      гаснутиму гаслами -
      виплесками зір.
      Між словами виловлю
      помисли ясні,
      пелюстками вилічу -
      "любий?" та "чи ні?".
      Зчерленію в таволзі,
      зжовкну, мов терлич,
      звеселюсь веселкою,
      виклекочу клич.
      В небо вийду з піснею
      стрімко, наче клин.
      Як у дзьобі стрічечка
      синя -
      значить син?

      28 Квітня 2008



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    314. Таки різні
      Оживає усмішка Джоконди -
      полотно облачаю в оливу,
      випромінює праведність з рондо,
      втаємничена пензлем чутливим.

      Голограма небесного блага
      відбиває ілюзію щастя -
      нам хотілося, баво - розваги,
      та судилося зливою впасти.

      До останньої краплі злетіти,
      в поцілунках на тілі зів`яти.
      Ох, як пахнули спрагою квіти
      і приходило сватати свято.

      Як устами губилися ласки,
      наче сонцем розлите проміння.
      Як розмито дивилися маски,
      а небесно - дахи піднебіння.

      У тобі розпуститися - пізно,
      бо ти вільна від власної волі,
      бо ми схожі зате, що ми різні,
      бо під масками - зіграні ролі.

      Бо комусь захотілося драми
      та вмокнути перо у чорнило -
      наші душі звелися, мов храми,
      стіни серця любов осінила.

      На годину впольоване "куку",
      розкричалося в клітці світання.
      Так попалося щастя під руку,
      згаряча пережите коханням.

      28 Квітня 2008



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    315. Напівсвідомо
      Це тільки префікси... А вже склади
      укорінятимуться якось потім,
      коли зітреться врешті позолота
      з мовчання змовного. Та зараз Ти

      розб`єш чекання на глухі кути,
      наточиш точками чужого зору
      у плавний лад мінливого мінору
      собі сирої сірої сльоти.

      Дорога повна прі та пустоти,
      стоїть прочинено небес комора,
      жада життя - невиліковно-хвора
      з комори хоче світло принести.

      А руки просять притьма простоти
      уміння розминати світ, мов глину,
      ліпити душу з миру голубину,
      завжди дивитись в очі просто. Ти

      себе від згуби зможеш вберегти
      тоді, коли спіткнеться нагло спокій
      об камінь всотаний в кору глибоку
      свідомості. Впусти в її пустир

      своє сумління, щоб себе знайти
      сидячим, мудрим, на талан багатим,
      у світлі купанім, що Богоматір
      зішле, мов царство тиші в монастир.

      Пізнання виткане із чорних дір,
      до них впадають космоси та люди,
      тут всесвіт крутиться навколо чуда,
      це чудо будить кола на воді,

      тримає вітром хвилі за хвости
      і розбиває об церковні дзвони
      буремні лиходїї, їх закони,
      бо по воді ступає поводир.

      Це тільки префікси...
      Зажди!

      24 Квітня 2008



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    316. Taking the breath
      Oh Sea of Misery and Sorrow,
      your salty waters – cry and thirst.
      I’m tracing wind on waves of morrow –
      a story high and blindly cursed.

      I caught my breath while thought was sinking.
      The hook – pure love and bait - so sweet…
      The gasp is pale from constant shrinking,
      from drinking silence, smoking greed.

      - What should I do with fishy creature?
      Unhooked – set free inhaling truth.
      The frame of chest - a sighing preacher
      spells out disparity and ruth.

      His prayers – flaws to shutter soundness,
      when nothing left in heart to lose.
      Existence tightly bound to roundness
      and ear is seizing windy blues.

      I’m full of catching, empty-handed
      is abyss in Heartbroken Bay.
      And land - is luck. One-handed bandit,
      as lighthouse – showing me the way.

      Wind’s free in flying, numb to throbbing
      and I can sense his jump-and-dive.
      There is no time – for blues and sobbing,
      when breath is taken from my life.

      23 April 2008



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    317. Вагітні строфи
      1
      До дев`ять лічені по тридцять -
      то у весни пологи.
      Зачата в перших променях
      на любо-ложі літа,
      коли по стегнах-пелюстках
      до лона дів та квітів
      заходить соковите щастя
      та й на свої пороги.

      2
      Коли у серці пристрасна любов
      душі та тіла
      і бути третім
      півням перепало насторожі,
      у домислах прояснення,
      немов плоди, дозріло
      і привело
      у спільному знаменнику
      бездонне,
      - Боже...

      3
      По серцю пізнаю
      величність у людини,
      а глупоту читаю
      я по її устах.
      Від сліпоти зайшла
      у тяготу причина...
      і наслідки виходять,
      вниз головою -
      в страх.

      4
      У спазмах небовид,
      а хмари - лона,
      а з них народжується в громах
      злива.
      Розплющує налив
      дитя циклону
      у переспілих в насолоді
      сливах.

      5
      Запну весну на погляд
      згаслим первоцвітом,
      по краю неба клекоти лелек
      знесу пером -
      у кардіовірші мені
      ураз тремтіти,
      мов серця два,
      одне в утробі,
      інше - під ребром.

      6
      Іди...
      Хай на ніколи
      вагітне коло...
      А в колі коле,
      бо за колом - ТИ.

      21 Квітня 2008



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    318. Моя земля
      Вона мені рясним дощем насниться,
      що підупав на переправі звідтіля,
      де зістарілися знайомі лиця,
      а чорнобривці небом обпеклися -
      бо спопелився небокрай. Моя земля

      у тератоннах серце стисне тягом
      і сім годин переведе на переліт,
      відкриє душу та прийме наснагу,
      у безвість кануть чвари та зневага...
      і в чужину не понесе Вітчизни цвіт.

      І так проймуся небом, що займуся -
      у краплях-іскрах благовісних втрачу річ.
      Допоки в мене - ти - я сильний в дусі,
      я, мов тонема у чутливім вусі,
      спадатиму собі горою з пліч.

      21 Квітня 2008



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    319. Доля-ниточка
      (Пісня)

      Ти тягнися, та не рвися, доле-ниточко.
      Серце - кліточка,
      а в ній та,
      що тріпоче, заливає співом літечко
      хтиве літечко
      на устах.

      По дорозі подорожником стелитимусь
      Очі - привиди,
      обрій зблід.
      А чекання безустанно полинитиме,
      болем виведе
      в ясен світ.

      Приспів:

      А в душі - мов рана, дно
      переблизнене,
      переоране,
      пересіяне.
      І заповнюється сном
      гріх замулений,
      незамолений,
      перемелений.
      І ні вітру від розмов,
      бо ні слова про любов.
      Тільки музика німа,
      бо все те, чого нема
      таки було...

      Чи зостану та розтану в небі птахою?
      Крила змахами
      ріжуть край.
      Послужу я Божій Волі вістрям й плахою,
      пекла жахами,
      пальцем в рай.

      Не губи мене, бо я прийду провиною,
      слово - бритвою
      перейде.
      А засіяна любов зросте причинною
      і молитвою
      розцвіте.

      Приспів:

      18 Квітня 2008



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    320. Moment of Truth
      (Song)

      I am matching the tunes of songs
      to the sparkles in baby’s eyes,
      lips are painting with lovers’ tongue
      riddled poems on cloudy skies.

      Share with Truth your entire world,
      talk to It, as all angels do,
      take a moment in breath-on-hold
      and allow heart to sing and groove.

      ( Refrain )

      Rainy day -
      over sudden drops are falling.
      Love and pain -
      Fortune flips a golden coin.
      And I am free to fly,
      but heavens start to cry.
      It’s really cold -
      on scold
      the whisper drew,
      - Goodbye.

      No one worries, but you and I –
      whether wisdom will once prevail,
      whether fairies will live or die
      and the honesty - never fail.

      No one knows, but the wind and God -
      where love's planning to stop, where goes…
      Lady Death's counting crows and odds
      and the face of the Truth run shows.

      ( Refrain )

      17 April 2008



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    321. Перед парадним
      Пора? Парадними дверима просто в космос
      зайти собі, заклавши руки ледь навхрест.
      Чи то врожайний рік на смерть - бо високосний,
      чи світ цей став таким незносним та відносним?
      Я - швидкоглядний книги Долі перелест.

      Зброшурувалися у палітурку вчинки,
      а кожна літера пропалена Творцем -
      від крику першого і до кінця сторінки
      з холодним тілом, де сльозами вмиє жінка
      з блідим, мов крейда, та зажуреним лицем.

      Душа і тіло - споконвічне й безпорадне.
      На мові космосу спілкуємося ми,
      коли зірки, як в осінь хвилі листопадні,
      на землю падають до спопеління жадні -
      згорають ті, хто називалися людьми.

      І десь моя - зі серцем б`ється в унісоні,
      а хтось впускає погляд у її нутро...
      Блукає тінь незнаного за край долоні,
      сторінка чиста від надії... та в осонні,
      неначе соняхом, насіяне добро.

      18 Квітня 2008



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    322. Розстань
      Кульбаби парасоля - ніжне слідом "па",
      задуло руку подихом Твоїм нерівним.
      І сонце, мов павич посеред зграї пав,
      червлене віяло розвів
      при перших півнях.

      Дорога всиротіла ще - на повний крок,
      а пісня за високий тон в піано впала.
      Я все ліпив Тебе із неба та зірок,
      та розсипався сам думками
      на поталу...

      Навзавод снам, я звіддалля заб`юсь живцем,
      крикливо клином вб`юсь за обрій журавлиним.
      Тоді доліплю дотиком Твоє лице,
      а Ти всміхнешся, мов чужа,
      моя країно.

      16 Квітня 2008



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    323. Сталактитова крапля
      Стежки думок стеменні лету.
      По сталагмітовім бажанні
      стікає недолугість в Лету,
      до стелі стелиться пізнання.

      Стенутись серцю в мегастенах,
      від стеклої застигти стели,
      кулясту стелепнути сцену
      у болю пережитих белах.

      Десь між надиром і зенітом
      зі стекою в руці Світило
      не перестане стугоніти
      та відтворяти Божу Силу.

      У світ - розсипаний стеклярус -
      нанизами пройти промінню
      та в яре зодягати ярус
      земного для душі тяжіння.

      15 Квітня 2008



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    324. Дійство
      Антракт... і ширма таємниці затягнулася в устах,
      глядач застиг, до дзеркала на мить підозрою прикутий.
      Впивається його прониклий погляд, наче хижий птах...
      У серці сухо - цвітіння облітає від пристріту в рути.

      І не збагнути звідкіля несеться безперервно дзвін,
      і невбалаганно "чути" цідиться крізь зуби недоладом.
      На око - виміри углиб, збудованих зі стуми, стін,
      дослівна стенографія небес - симптоми зорепаду.

      Не зупинити ні терпіння, ні розради... Дійство де? -
      Розмінене на славу та відплескане на біс єхидно.
      А Правда, мов дитя усміхнене, на чисте слово жде.
      Крізь ширму Їй буквально все, мов лінії з долоні, видно.


      14 Квітня 2008



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    325. Слово про Каїна
      Скиньте з віри безкарність. З розплатою,
      за сльозами, за кров`ю пролитою
      прийде ангел під чорною плахтою...
      Не залити гріхів оковитою.

      Розпоясані руки - розковані,
      розкидає рогнузданість пагубно,
      на устах цих іудо-прихованих
      розповзаються кривди, мов пагони.

      Оповиті стражданням, наповнені -
      розглаголюють шепотом бачене,
      бо крізь ребра землі після повені,
      пробивається серце у страчених.

      Нерозкаяним Каїну канути
      у безвічнім багатті розпеченім.
      Насолода омани - обманутим.
      Нагорода небесна - приреченим.

      Із вершини Господньої Пагоди
      б`є світило проміннями радості.
      Та ні слова про щастя від злагоди,
      тільки лискають впадини заздрістю.

      Час відлив правду з посту та поступу...
      Застигає не кров, а пробачення.
      Постаменту не видно, бо ж оступом
      опоясане небо утрачене.

      10 Березня 2008



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    326. Рапсодія ночі
      Рапсодія ночі - ерозія тиші на скронях.
      І пласт за пластом - відлітає утома зникомо,
      це ліпка уваги, це творення світу з півсоння,
      де місячне сяйво лягає на воду пластроном
      в тонку галактично-відкриту жилетку поліття.

      Збирають зіниці-жиклери напружено рухи,
      під складками думка тримає за йоту рухомість.
      Пізнання спрагливе породжує хибами сухість,
      а небом заповнює зліплену вкотре свідомість -
      мов сон, опадає на вічність зіркове суцвіття.

      9 Квітня 2008



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    327. Сонячна злива
      Не серце - а землі відкриті щиро пори,
      впустила глибоко любов своє коріння.
      І пагони припіднятого правом зору,
      немов благання, підіймають стрімко вгору
      розраду, вдячність і терпке від слів терпіння.

      Бучна від пристрасті кагорта сталих стуків
      відлунює кантатами у сонця зливі.
      Так заникають в краплях болі та розлуки,
      вмивається посвятою надій порукa -
      хвилину щастя на устах гойда тремтливо.

      О, сонця зливо,
      пройми
      бажанням
      божевільним
      бути...

      4 Березня 2008



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    328. За
      Мені нікуди світу дівати,
      серце - двері відчинені настіж.
      Тиші голос почутий -
      за свято,
      спраглий погляд відчутий -
      за щастя.

      Мені нікому ніч дарувати -
      спопелилась вона в попільниці.
      Розосінене листя -
      за злато,
      розгординена думка -
      за ницість.

      І нізащо мене не дістати
      та не зморить самотність-облога.
      Недоказане слово -
      за ката,
      а вино недопите
      за Бога.

      І ніяко - вдивлятися в очі,
      де ні сонця, ні вітру, ні зливи.
      Не всідається дотик -
      за хочу,
      а роки у ваганні -
      за мливо.

      Тож нізвідки чекати покори,
      бо за неї - ні кроку, ні мита.
      Я молитву ціную
      за горе,
      а Вітчизну -
      за кров, що пролито...

      3 Березня 2008



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": --

    329. Легко-важно
      Навесні розпускаюся бризом.
      А слова, наче крила погоні -
      бо скидає душа чорну ризу,
      бо життя потомилися коні.

      Стигне, страчена стрілами тиші,
      насторожено в думці стихія.
      Христограму між зорями пише
      те, що в правді добром стужавіє.

      Тихне стогін, та стуга розрада -
      стугоніє приречено враза,
      із ладами усе не до ладу,
      бо проникливість у метастазах.

      На три крапки у долі підказок,
      отченаші до ран заяложу -
      затираються з віком образи,
      пригортається ласкою - божа...

      Та нема, як жагою вдихнути,
      розчинитися в серці журбою.
      Погляд - нетто, у відповідь - брутто.
      Я прикутий до неба собою.

      2 Квітня 2008



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    330. Семиструнне каприччіо
      Перлина звуку у мушлі вуха,
      видушуй душу і серцем слухай -
      як Паганіні в погоні з тінню
      перелітає на пальцях зграя
      акордів тлінних.
      У в`язах застум - застиглі яси
      повагом важать задуху духу,
      порив натхнення, пора прозріння
      здвигає вправність, мов повінь в плавнях
      ріки коліна.
      Днедавню втрату п`є снажне скерцо -
      громаддям громів облите серце,
      несе в приполі не небо долю,
      а жовтожари - осінню кару,
      благу провину.
      І так дитинно вітає осінь,
      вчуває вчуле кохання босе.
      Стужава туга, немов ядуха.
      Від крихти звуку чманіють рухи...
      та небо синє...

      31 Березня 2008



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    331. Життєдайні сили
      Побійтесь, руки - гріх на душу брати,
      бо над життям не вам чинити суд,
      бо карб у голові від клятви Гіппократа -
      це не слова, а совість, Божий труд.

      Підводний світ під шкаралупи німбом,
      калачиком закручений, жде плід
      на спадок від сузір`я риби ніби
      цей плав, цей без угаву вільний літ.

      По жилах кров (а не вода) стікає,
      а серце з маминим планує влив,
      коріння у душі в підґрунтях Раю,
      що незглибимо Богом проросли.

      І в морі Сил Небесних дивне диво -
      промінням сонця купана Любов,
      що підпливає під тепло правдиво
      і янгол світла на долоні знов

      пером проводить під молитву долю,
      мов бростку розпускає навесні.
      Тримай міцніше, доле, парасолю
      від згару, мору, непробудних снів.

      Витискуй те єство, мов серце втіху,
      бо води відійшли без вороття,
      бо сантиментри розкривають віху,
      де з Раю випливе на світ життя.

      28 Березня 2008



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    332. Крилатий
      Я не стану лелекою -
      хоч на серці клекоче...
      Світ за очі не йтиму -
      хоч у них бачу дно.
      Чорна птаха накрякає,
      на розлуку наврочить
      і впаде погляд зримий
      на зночіле рядно.

      І він блудний та жалісний
      стане зорями мліти,
      відбиватися сяйвом
      і стікати з-під брів
      там, де дихає радісно
      розтуманене літо,
      щебіт ллється і крає,
      теплий дощ не добрів.

      Раптом зірка спадатиме -
      чи бажанням, чи смертю...
      Загадаю зустріти... -
      що би там не було.
      І на себе вбиратиму
      висоту розпростерту,
      насідаючи вітром
      на підбите крило.

      День підноситься з променем
      та розвиднює простір,
      набирає повітря,
      мов ковтки з джерела.
      І в розпалених пломенях
      час пірне з високості
      залишаючи вітру
      попіл -
      слід від крила.

      26 Березня 2008



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    333. Карибський бісер
      Dominicana, Punta Cana.
      Кінець дороги. Життя стоїть...
      Тремтить мішок у пелікана,
      лоскоче п`яти божа манна.
      На пальмах, понад тінню слана,
      дрімає їдь.

      La vida en el paraiso -
      змивай утому та піт з чола,
      сплети з кокосового лісу
      косу, де вітрові гульвісі
      пристане висипати бісер
      з піску й корал.

      Este cielo es hermoso.
      Вмирає сонце - та не біда.
      Дощ пересохле перекосить,
      він добре знає мірку - досить.
      Щоб перейтися морем косо,
      біжить вода.

      Dios, bendiga este mundo.
      Збідніли рими від рому й річ...
      Від ритму - серце на секундах
      розвісило чекання чуда,
      мов прапор білий. Мов застуда,
      tequila-ніч.

      Hola amigos, Аleluya!
      Ступаю з раю на саме дно -
      там, де за долар сабантуї,
      де Бог все бачить, та не чує -
      як хлюпає та ллється всує
      святе вино.

      Мerengue, salsa y bachata.
      Гарячі танці, голодні пси.
      Бажання - чайкою кричати,
      при зорях песос рахувати,
      у ромі з пивом розбавляти
      Ти же єси...
      єси ж...
      єси ...

      25 Березня 2008

      Dominicana, Punta Cana. - місто в Домініканській Республіці
      La vida en el paraiso (ісп.)- Життя в раю
      Este cielo es hermoso (ісп.)- Це небо чудове
      Dios bendiga este mundo (ісп.)- Боже, освяти цей світ
      Hola amigos, Аleluya (ісп.)- Вітаю, друзі, Алілуя
      Мerengue, salsa y bachata (ісп.)- латино-американські танці



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    334. Дощовитий
      Вітер в гіллі воскрес,
      зір возноситься вгору -
      рве падіння небес.
      У краплинах прозорих
      осипається всесвіт, мов цвіт,
      колообіг прискорює хід.

      Дар небесний летить,
      швидкість - вільне падіння.
      Йде за вічністю мить,
      а за нею - терпіння.
      А ще вчора вмирала зима,
      тіло біле ховали в туман...

      В серці трепіт затих -
      ні розваг, ні відрази.
      У хвилинах німих
      замолити б образи,
      образами пройтися в очах,
      образ віри піднести, мов стяг.

      Поділися всім тим,
      що весну наспівало,
      що вдається святим
      а для грішних замало.
      Густо радість пливе по устах
      і від неї я небом пропах.

      За живе не чіпай,
      а, що мертве - тим паче...
      Ще не внесено пай
      криком, болем та плачем,
      не прорізався брунькою лист,
      перемога вагітна на блиск.

      Я гріхи замолю -
      світлом стане свідомість.
      Тільки знак по жалю -
      переставлені коми.
      Вітер гіллям стікає в траву...
      і вихлюпує з думки, - Живу!

      12 Березня 2008



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    335. Невблаганна хвиля
      Набігало, мов сльози, море -
      окропила обличчя хвиля.
      Розліталась душа від горя,
      мілиною сходила милі.

      Розліталась душа по світі,
      позбирала засилля звуків,
      встигла тіло життям зігріти
      та набити у римах руку.

      Стала думи на місце гнати,
      де чекала на ролі маска,
      де ворожую кров із латів
      Божа змила дощами Ласка.

      Скільки б крові не змити з латів,
      а сумління, мов сонце - в плямах.
      Скільки б каменю не лежати,
      а від пролежнів - тільки яма.

      Щоб вогонь не поліг від болю,
      розійшлися, мов небо, груди -
      увібрали всю силу волі,
      пролунало грімливе, - Люди!

      І від блиску очей - не тьмяно,
      а від слова "гори" - не сухо.
      І це серце, живіше рани,
      проростає Вселенським Духом.

      11 Березня 2008



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    336. Праведно є
      Зняло до сонця небо погорілу шапку.
      Неначе чорний кіт, дорогу цвинтар перебіг.
      На першому хресті словам поставив крапку,
      а за останнім - свіжий насип і сліди від ніг.

      Між морем плит життя розхлюпалось в осонні,
      прибилося до зору, зачаївши глибину
      і силу Божу. Гріх - віддатися мамоні,
      щоб небо зупинило на життя кордоні
      нелюдське серце та зронило душу кам`яну.

      Ану - до сонця піднеси долоні,
      розваж сльозу пролиту -
      серце вибухне у скронях.

      9 Березня 2008



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    337. Angel`s eyes
      (song)

      So many times, I thought, I found you, my love.
      So many times I opened heart to hope and strangers.
      So many times it was no place to stay or go
      And miseries, as rain, were dropped by luck and danger.

      And no one knows how story goes and fairy flies.
      And no one knows who will be next in flames of glory,
      But where hopes and where wells of angel’s eyes
      I see my love and goodness’ never-ending story:

      Refrain:

      From far away - from paradise
      Where the wind of souls is calming
      The life is caught by angel’s eyes -
      This is the time when love is coming.

      While being blessed by destiny
      Your lonely heart will find its beating.
      Composing nights, as symphonies,
      In broken swears’ forsaken city.

      There will be times, when butterfly on flame will fly.
      There will be times, when hope is gone as well as sorry.
      There will be times for scrutiny and loud outcry,
      For honesty, for harvesting of fruits of worries.

      So stay with me through laughs and cries, o angle’s eyes,
      I will accept, as bless, the rain and sing with heaven.
      The spring is coming, flowers bloom in paradise
      And I am counting our heavens up to seven.

      Refrain:

      March 7 2008

      Iouri Lazirko
      Copyright ©2008



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    338. Амінна
      Чи не тому вуста німі,
      що душу відвели зимі
      в солодких перегрівах тіла?
      Бо брали - що душа хотіла,
      а віддавали дні одні
      та берегли на старість сили.
      Та лічить Бог
      на часу вервиці за двох
      цей безупинний діалог
      душі і тіла, дня і ночі.
      Від вітру мова затріпоче,
      напише тиші некролог.
      У кожнім слові яв пророчий...
      Я зліг -
      пробач, лебідко, що не зміг
      уберегти дзвінкий твій сміх
      від в серці кривди передзвону
      і ти дивилась, мов ікона,
      як вітер мів мене, мов сніг
      за рамки Божого Закону
      у небуття.
      Втомилось дихати життя
      і настіж двері вороття...,
      а за дверима Правди лоно
      приймає душі невагомі.
      Від невагомості - я стяг,
      хвилююся, заходжу в кому.
      Уста,
      тягніть до сонця нить обав,
      нехай згорить, що посплітав
      моїм думкам - хмільним драконам
      той, хто божився во дні они
      перетворити love на став,
      а став найпершим Ал Капоне
      посеред тьми.
      Гріхом ховався між людьми,
      дорогу гриз до Колими,
      міняв кровицю на кордони
      і роздавав катам пардони.
      Моя Мадонно, ти слізьми
      не перебудиш царство сонне.
      З цих рук
      по жерлі вилитім із мук
      піде на страту, мов на звук,
      твоя дитина... і загине
      без краплі власної провини.
      Скажи мені, Свята, - Чому
      на місці ката серце сина?
      Далебі
      той хрест несеться по тобі
      і тінню падає в журбі
      на той бік потойбіччя косо,
      на смерть чекає безголосу
      нестримний рани біль
      і проростає світла просом
      амінь.

      5 Грудня 2008



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    339. Chrysanthemums
      (translation of Леся Романчук "Хризантеми")

      In the scent of autumn chrysanthemums’ flame
      is the mournful misery of hopeless expectation,
      and this white hoarfrost of autumn light reincarnation,
      and indistinctly chilly hearts oppressive pain,
      and of evenings’ clearly dark blue sadness.
      Why are fingers to bouquet as they enchained?
      I am filled with you and charmed by you and madness
      and through looks, as if blind shots, I carry name
      and the flowers, given not by you...

      March 4 2008

      Original:

      Хризантеми
      ----------
      (Леся Романчук)

      У запаху осінніх хризантем
      Скорботний відчай марного чекання
      І біла паморозь осіннього світання,
      Й невиразно-холодний серця щем.
      І вечора прозоро-синій сум.
      Чом пальці до букета мов приковані?
      Тобою повна вщерть, до тебе причарована
      Крізь погляди, мов постріли, несу
      Ці квіти, не тобою подаровані.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    340. Небесний переспів
      Тримайся
      вітру
      віро
      стримна...

      Це не вітер - це туга обпалює скроні.
      Жданий янгол сідає і тане в руці.
      У повіках зліпається сонне осоння
      і викупує Бог небеса в молоці.

      А до нього - бажання, незаймані крила,
      що вросли у свідомість і склалися там.
      Нечепурена думка на слові застигла -
      залишаюся з нею в цю мить сам-на-сам.

      А на віях утома вколишує радість -
      ще півкроку до щастя - і я упаду...
      Ще півмиті меті перейтись при параді
      і вести поміж втрат перемог череду.

      У незримій руці біль земний стане краєм,
      а кістки помервіють і бути весні...
      Ця любов переллється в безмежне "чекаю",
      де немає життя - тільки вічність і сни.

      І мене забуватимуть з швидкістю звуку,
      що схвилює цей простір... Хвилинами вниз
      наступає на ноти прощання розлука
      і в сльозі набігає останній каприз.

      Кигичу...
      Пригорни,
      пригорнись,
      догори -
      догори
      горн
      кличе...

      4 Березня 2008



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    341. Вівтар поцілунку
      Став безлюдним словесний базар,
      рештки світла погасли в очах,
      на п`янкого цілунку вівтар
      ми поклали гарячі вуста.

      І в`юнами звивалася гра
      та ковтала бажання живцем,
      мов гусина - тілесна кора,
      та розгублене в щасті лице.

      Забігали на небо по млість,
      розбивали на стогони жар -
      це кохання непрошений гість,
      що приніс мерехтіння стожар.

      А довкола лиш кола весни,
      та у грудях повітря на "ах"...
      і не знали, де яв, а де сни
      і чи в сьомого неба був дах.

      Виривалось на видих "візьми..."
      і відлунням трималося в такт...
      "ти" і "я" у симфонії "ми" -
      ноти втілення грішного "так".

      3 Березня 2008



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    342. Ай-не-не-не
      Ай-не-не-не,
      котить пісню краями дорога,
      за кибиткою курява йде,
      а циганська земля десь у Бога -
      тільки він добре відає де...

      Ай не гріш, не гніздечко нагріте
      не замінять цигану коня,
      лиш на волі п`янкий віє вітер
      і так пристрасно струни бринять:

      Приспів
      ***
      А у циган душа, як пісня,
      а у циган любов - вогонь,
      кохай мене - безтямно, грішно,
      гори-гори - не охолонь.
      Ай не-не-не - не треба знати
      куди дорога приведе
      кохай мене в цю ніч крилату
      аж доки сонце не зійде.
      Гоп-гоп-опа!
      Ай-не-не-не, ой нене нене,
      ай-не-не-не - вогонь палає,
      ай-не-не-не, ой нене нене,
      ай-не-не-не - тебе кохаю.
      Гоп-гоп-опа!
      ***

      Ай-не-не-не,
      що чекає нас завтра, цигане,
      у ворожки усе розпитай.
      Чи колись та година настане,
      як від пісні залишиться край?

      А від краю до краю лиш туга,
      а від болю до світла - струна.
      То не вітер - то Бог пісню слуха,
      ай навіщо ця пісня сумна:
      Співаймо ромале...

      Приспів
      ***
      29 Лютого 2008



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    343. Шансонетка
      Розпатлую миті – куйовджу лапату листву.
      Шепоче минуле про літа опалі клейноди:
      шампанське, шансон про лямур - шансоньє Ознавур
      вдягає на голку, платівка викручує ноти.

      І крутиться щастя в підборах, довкола вода
      зливає бруківкою небо до черева вулиць.
      Ніяк передати все те, що Господь передав
      у мокрім волоссі твоїм та устах... І так чуло

      на місці стояти - хай небо стікає чолом,
      по скронях, грудьми, а на відстані поміж устами
      хай вимокне в щасті розлуки безмежне крило,
      нехай заплачу я за цей поцілунок роками.

      Ще раз караул поміняє на стрілках доба,
      а тиша на пальцях полічить до ранку години...
      Не я - хтось чужий дозбирає твій мед на губах
      і ти не мені подаруєш коханого сина.

      Розпатлані миті, зкуйовджена кроком листва -
      опалі клейноди, що літо колись назбирало.
      І десь шансонетки згубились гламурні слова,
      що Шарль Ознавур через серце на голку вдягали.

      28 Лютого 2008



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    344. На подолі літа
      Збирає літо лісові на ніч суниці,
      кладеться грим і сонячне рум`яно -
      стає у спілих вишнях трунком п`яним,
      стуляє небо для повік, котрим не спиться,

      вливає зелень в лист, неначе подих в слово,
      як міць надії в долю неслухняну.
      Землі в дощі цілитимуться рани
      та грім із Богом заведе гучну розмову -

      про голос неба, про політ та життєдайність,
      про ту любов, розділену в краплинах,
      про те, що серце б`ється без причини
      так часто, пристрасно і так, завчас, печально.

      Мов кола по воді - відлуння діалогу,
      що, наче поплавцем, веде в незнане.
      А серце битися не перестане,
      коли ще подих є на слово і дорога...

      25 Лютого 2008



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    345. Дихання лю
      Відлежалось
      у недовірі
      голодним
      звіром
      серце.

      Розвіяно байдужий погляд на очах моїми...
      засвічено над відчаєм освідчення - люблю.
      За лю... - наживо наживилося "молю" на риму
      і вирвалося "ллю" плачем на струни скрипалю.

      Та скрипка лю... в "молю" ніяк не угасала - грала,
      а "ллю" гойдало відчай білим лебедем у сні.
      З небесного кресала Іскра Божа воскресала -
      від шепоту згоріло вщент відледеніле "ні".

      Відвертість на вустах розбила серця оборону
      і подих захопила у полон, перевелa
      за грані гравітації та поза такти тону
      встановлені канони та розбурхані тіла.

      Лю...
      ожила
      у жилах
      від дотику
      живого
      живо.
      Диво.

      25 Лютого 2008



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    346. Дощовик
      Розійдися, розхмарся, печале, видніше...
      А як треба очима цей світ обійти -
      я його підійму та на серце повішу,
      як старий дощовик, що вже звик до води.

      Та нехай просихає, вивітрює сирість,
      набирається сил, мов нектару бджола -
      цим віршем залатаю усі його діри,
      а любов`ю надихаю краплю тепла.

      І він буде легким, та тривалим від вітру,
      а у сухості біль стане білим з пісень...
      Дощовик - до лиця... і лиш небо, як митру,
      одягне небокрай на розгублений день.

      23 Лютого 2008



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    347. Важіль вічності
      Важіль вічності - право любити
      та проникнення слова у дію.
      Виливаю журбу недопиту,
      наливаю надію і грію...

      Серце навчене вибити щастя,
      наче скульптор, із світла та тіні.
      Є бажання - летіти та впасти,
      та чекання - тягар у коліні.

      Мрій краплини виношують радість,
      бо запалом в душі задощило.
      Та не щедрі уста на поради -
      розродитися їм понад силу.

      Душепадом благання проллюся,
      Райський Сад орошу молитвами,
      щоби важіль в миттєвому русі
      кожну дію розважив словами,

      щоб ділилися співом години
      у дорозі до Правди і чуда,
      а, в наповнених щастям, краплинах
      божих янголів бачили люди.

      Опаде в тихім порусі тіло,
      наче лист на осіннім параді.
      І до тіла не буде вже діла
      ні душі, ні словам, ні розраді.

      Як озорене небо зостару
      розлетиться - то стане журбою
      недопитого Божого Дару,
      що Господь засвітив над Тобою.

      22 Лютого 2008



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    348. Слово про Ра
      Змінились лодії – Нефтіда на Ісіду,
      Тефтун протерла око на чолі у Ра,
      роль "права дихати" на сцені суїциду
      вдалась для Шу. Дух відняла у Клео гра.

      Ледь теплі Геб і Нут ласкали тіло Сета,
      воно звивалось дюнами, немов змія.
      Прийми ж, Осирисе, від Гора амулета –
      останню із цариць – вона тепер твоя.

      А Нун воскрес і жили наповняє Нілу,
      а Сет крадеться і займає береги.
      У легіонах міць, у Римі Вічнім сила,
      а по гробницях поховалися боги.

      Немов нашестя саранчі, ота присутність.
      І згине час… Хіба таке бува?
      І тільки Ра триматиме свою могутність
      за ребра пірамід й папірусні слова.

      20 Лютого 2008



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    349. Ллється душа
      Я прагну душу вилити на спраглий світ
      сліпим дощем любові, радості, проміння.
      Найважче - відштовхнутися. Стрімкий політ,
      розмахи щирості - і легко на сумлінні.

      Бо дух не переводиться, а жде на час
      в годиннику, що суті правоту настукав.
      Всім бідам нині замовляю парастас
      і міцно й ніжно правдам потискаю руки.

      Тремтіте ж, кривдники поезії життя,
      бездарні книгогризи, сірі кардинали,
      безглуздники, бездушники, безсилі "я" -
      небес опала вам сьогодні перепала.

      Бо житиму віднині, як нема коли,
      молитимусь у кожнім слові на надію.
      Бракує місця в серці кпинам та хулі,
      себе я роздаю по поштовху і зрію.

      Я бачу душу, вилиту з хреста - горіть
      за нас, на спис настромлені, Христові страсті,
      бо в них, розірвана колись, до Бога нить
      тугим вузлом жертовно зав`язала щастя.

      15 Лютого 2008



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    350. Сходини життя
      Бог виразно вирізував обличчю вираз,
      і зором заливав упадини плачу.
      То уродини.
      Тавро навхрест долепомазанику з мира
      служитель, наче карб наніс із сургучу
      у день хрестинний.

      То мім, за сімома печатями відбитий -
      в нім Каїн застигав у зраді та у злі,
      покайся нині -
      у горі материнськім - біль непережитий,
      у Світлі Божому - дві впадини малі,
      де Правда згине.

      Зворушиливі слова перелилися в соти
      і літо відцвіло та пасічник устиг
      на час гостинний.
      Правдивий мід відпустою розтав у роті,
      замлів від солоду, крізь горло пропустив
      життя краплину.

      Неоцінимий
      кожен порух
      вітру,
      сину!

      15 Лютого 2008



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    351. Син Максим
      Тривоги,
      мов птиці,
      за обрій чекання полинуть
      і листям осінім
      на плечі печаль опаде.
      - Де ти?
      А серце -
      криниця,
      з якої нап`єшся, мій сину,
      любові святої,
      що ласку на світ приведе.
      - Прийди!

      З дощами
      вертався
      на мрій неосяжних пороги,
      краплиною щастя
      надії лице оросив.
      - Мій син...
      У думці
      лишався
      єдиним намісником Бога,
      що очі не знали
      і голос у неба просив:
      - Максим!

      13 Лютого 2008



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.88 | Рейтинг "Майстерень": --

    352. Причастя Духа
      Наводить вправність в літерах красу,
      виношують думки під серцем слово.
      У переводах дихання мій сум,
      на переправах вічності - розмова.

      Давай під шепіт одягнемо слух
      у наболіле, випите і тлінне.
      Наповнимо у силу кожен рух
      і кинемо у небо вір насіння.

      Нехай воно добром там проросте,
      як зацвіте - то опаде піснями.
      Бодай не із порожнього в пусте
      переливають звуки суть устами.

      Не треба провіряти глибину
      душі моєї каменем і вухом,
      на дні шукати сповідь і вину -
      там фіміамний дим Святого Духа.

      Биття і біль залишу тут за так -
      пряма обійме стан кардіограми.
      ...той, хто пізнав терпкий любові смак,
      засне в собі, як поцілунок мами.

      12 Лютого 2008



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    353. Затримаю
      Затримаю, затру за три тривожних роки,
      карбовані на задумі, сліди у Божий Дім.
      А срібла колоски вплітаються у локон,
      бо дні читаються неповторимим хокку,
      бо п`ятниць в тижні набереться сім.

      І так собі нівроку зародила лада -
      перебрані по ниточці обставини і гріх,
      розібрані до гвинтика жалі та вади,
      та не дають вдихнути правді безпоради,
      а вмерти на хресті - дитячий сміх.

      Щось засидівся Бог у мене на півслові,
      і не знаходить місця спокій. Боже, Ти ще тут?
      Так важко на душі, коли гріха окови
      тримають тіло за спокуту. Випадково
      глухим переді мною стане кут...

      Тоді прийдуть, омиють непридатне тіло,
      осанну відспівають, спати укладуть і під...
      Що мало відболіти - мало відболіло,
      а що роки збирали - на душі осіло
      і віднесли вітри у інший світ.

      7 Лютого 2008



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    354. За образом
      Обрáзу присипáв - присúпав обрáз грою,
      дробились камені душі у барабанних...
      Я - фотонегатив останнього героя,
      приватна виставка і вічносвіжа рана.

      Наклацане життя, а проявити - неміч,
      перекрутити у моментах засірілих
      цей колорит розмов - про вічне, не по темі,
      про зáколоти дум та зáвороти тіла.

      Перо Господнє, як-не-як, єси гусине -
      напише правду, а з води сухим... Якою
      Небесний Отче, милість є твоя до Сина?
      ...любов стікає не вином, і не виною.

      5 Лютого 2008



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": 5

    355. Нотний стан
      Наступає затакт - німота
      і тримається вираз обличчя.
      Взята каменем нота ота
      та акордом наповнений відчай.

      А у "до"-"мі" затяжка на щем,
      відчиняються двері до альту.
      "соль"-ний номер скрипковим ключем
      набирає мелодії шпальту.

      Хрипне в басі обірване "фа",
      "так" у "сі" закричить, як синонім.
      А на "ре" обірветься строфа,
      ву-а-"ля" перейде у судомі.

      Не дотягне до терції стан -
      позатирані всесвітом звуки,
      а у них недоспіви осанн,
      а в мені неминучість розлуки.

      5 Лютого 2008



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    356. Вирок
      Виносить пазур інстинктивно
      із-під подушки
      вирок
      та подається гострим
      (без жодної приправи)
      цноті,
      біль у фатальнім поцілунку
      роздіне тіло.
      Щиро
      порозділяє сутність
      і ситістю втамує
      "потім".

      А кров історію розмаже
      необережним
      хляпом,
      а дощ залиже втрату
      цілющими устами
      миру.
      Тут серце билось часто
      у ритмі дикім
      переляку,
      коли виносив пазур
      із-під подушки
      божий
      вирок.

      1 Лютого 2008



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    357. Fluctuation
      Bull nailed down two golden horns
      and Bear raised its chest for hugging.
      Life’s making living out of mourns
      and time is caught on time with mugging.

      Collecting bites of heaving price -
      the beast makes bigger holes in pockets.
      But which one index points wise,
      when hearts are opened for the market?

      And you can own a million shares,
      and sell your soul for "worse and better",
      but sharing love with one who cares
      is priceless thing that only matters…

      29 January 2008



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    358. Недопите
      Від людського тепла на душі відкриваються пори,
      з них виходять жалі і вдихається щастя озон...
      Допиваю любов і спокусу п`янкого кагору,
      а по думці проходить спустошений серця кордон.

      А в усмішці без сліз поховалося страчене слово
      і замало землі, щоб у прощі небавом прийти.
      Це не мертвий сезон, ні - живий... саме так випадково
      доживатиму вік на теренах чужих теплоти.

      Запались і згори, із гори амбасадоре волі,
      ще одним непорочним зачаттям цей світ охрести -
      він знайомий мені до краплини останньої болю,
      перекрай рани серця та душу мою відпусти.

      25 Січня 2008



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    359. Перехід
      Позбираю слова, що у небо посіяв
      із торбини терпіння - хай стануть мечем.
      Обіймає любов у чеканні надію,
      опускаю в тривозі надійне плече.

      Вигинається простір натугою лука,
      і стрілою у серце направлений клич.
      Я стискаю Господню, натруджену руку
      і тоді вже не страшно заходити в ніч.

      То мене вже нема - розчинився в озоні,
      а годинник застукав, впустив тятиву...
      Ту відсутність мою виповняє безсоння,
      на пульсуючих скронях осонням живу.

      24 Січня 2008



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    360. Планета Сон
      Планета Сон - космічне диво,
      роки тут світлові без ліку
      вляглися макіяжем віку,
      а думи опадають мливом.

      Ми пролітаємо Парижем,
      фанерою і просто мимо...
      у міма-тиші пантоміма
      встигає застигати хижо -

      то хижа бачиться безока,
      із уст читали би - та темно.
      Відчутно ледь - які тандемні
      бувають в необачність кроки.

      Де яв і де його пороги?
      А може дні життя наснили?
      Бо лиш над Сном тріпочуть крила
      та виростають в щастя ноги.

      Який політ - така і мрія,
      з таким обличчям стрінем Бога.
      Ми приземляємось убого
      на перелиті з втоми вії.

      Бо нудить півень - ранню хворий,
      жене цю ніч на всі чотири...
      і ми, космічні пасажири,
      в скафандри тіл вдягаєм зорі.

      23 Січня 2008



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    361. Цигарка
      Набігає туман, при затяжці, в легені,
      опадає на діл, там, де кров кисень п`є.
      Вибух кашлю проноситься горлом шалено,
      дотліває "маше" у тонкому "пап`є".

      Я - не є. Є - не я, запозичене слово,
      перепадами тиску земного пливу.
      Нагодована думка до праці готова -
      ріжу "ж", клею "и" при протяжному "вууу".

      З мене вибити важко розвагу та звуки
      і я дякую сну за прогавлений час,
      коли серце німе піддавалося стуку
      і вдихнути давав гіпоксичний колапс.

      Надивитися мало, наслухати - клопіт,
      як висушує смерть недолугі вуста
      і міняє на вітер розтрушений попіл,
      та чекає на те, щоби я перестав...

      18 Січня 2008



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    362. Ласковый зверь
      Показал мне оскал добрый, ласковый зверь.
      (Задирается хвост, принимается стойка.
      Пишет время роман "О потом и теперь",
      и стихи о "когда-то" - "Больничная койка".)

      В когти слёту попал моих мыслей клубок,
      кряж подушек на лапах прижался вплотную,
      да на тысячи слов разрывался виток,
      тот, который за ось зацепился земную.

      По аорты трубе, по извилинам в глаз,
      незаметно проник в миг искрою надежды...
      Как же мне без него встретить солнце и Вас?
      И не жить... и не дать умереть... что-то между...

      17 Января 2008



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5

    363. Анатомія долі
      Анатомія долі - до світла долоня.
      Час проходить крізь серце, пронизує розум -
      пробігає життя по застуканих скронях,
      пне пучками опалу опалих морозів.

      Переповнені чаші небесним терпінням
      і по думці вдається себе осягнути,
      за графітом сліди провело провидіння
      і так хочеться чути і бути почутим.

      Забирай свої чари, о, Жрице Кохання,
      Я стосото не той, хто в Тобі Бога бачить...
      Та зійшлися світи по краплинах мовчання,
      а щока повернулась від світла чи здачі.

      16 Січня 2008



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5

    364. Каша
      Заварилась у подумках каша -
      від соломи і до Соломона -
      все кипить, у що можна й не можна,
      википає - ні вашим, ні нашим.

      Заколочене серце пригасло,
      та вогонь перекинувся дахом
      по сільницi Чумацького Шляху
      на розтоплене сонячне масло.

      Позлітались на запах душевний
      всі, за кого гріх випити чарку,-
      їм вдорозі про мене накаркав
      охоронець двокрилий напевно.

      Ляк мовчання мені напророчив,
      відчеканився час у чеканні -
      кожна мить лисне вперше й востаннє,
      залишає на пам`яті почерк.

      Я по ньому звіряю години
      та за стрілку висмикую спрагу,
      щоб, набравши терпіння й відваги,
      за Отця жити, Духа і Сина.

      15 Січня 2008



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    365. Де Правда
      Бог забув на порозі щастя
      і за пазуху взяв пожитки,
      скрипом двері змастили навстіж
      та тягнула розмову нитка -
      проторочений пруг устами.

      Я себе перейшов, як поле,
      розгорнув кулю небокраєм,
      відчайдушне моє "ніколи"
      загубилось ключем до раю
      у піску, що набіг роками.

      Впізнавав по роботі радість
      та стояв під хрестом горою,
      бачив боже у кожній ваді
      та убоге людського крою,
      до кісток пробирав думками...

      Стер зі сну листопад годину
      і загріб осінь в грудні білім.
      Чи на ласку чи то від кпину
      сонцем падало Правди тіло
      в недокопані очні ями.

      14 Січня 2008



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    366. Взгляд в себя
      Мир насладился сетчаткой и вышел,
      чтобы пройтись по Аллее Сознаний.
      Мысли сошлись косяком из пираний,
      падает память нейронами с крыши.

      Голос, что свыше, сползает охрипло -
      где же ты, совесть, оставила веру?
      Вызов бросает обиды к барьеру -
      сердце любовь настучало, привыкло...

      И непонятен намек перехода
      с времени вдоха во время на сдачу.
      Взгляд подымая, на точку растрачу,
      веки земные сомкнув небосводом.

      10 Января 2008



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    367. Ледь народжена думка
      Ледь народжена думка...
      А чи виживе в слові
      та чи буде блукати
      по душі пілігримом?
      "Леле" брижиться лунко
      на парчі вечоровій,
      з неба випала вата
      разом з "треба" до рими.

      Глянь - до "ночі" йдуть "очі",
      як до "правди" - "благання",
      що за "кров" без "любові" -
      чисниць трійця до втрати.
      Та комар не заточить...
      як у нетрях прощання
      на розгублених мові
      вміє серце мовчати.

      8 Січня 2008



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    368. Впіймалась мрія
      Впіймалась мрія.
      Пастка - скельця два рожевих,
      де витесані очі
      променем ранковим
      по блиску роздають
      мінливі рухи мрева -
      веселка осяжна,
      як щастя на підкові.

      Заходить в серце стук -
      заходяться до стиску
      наповнення думок
      пташиним перелетом,
      наносить кому день,
      тепло підводить риску
      під паростком надій,
      за пруг втікає Лета.

      Що думою майне -
      то повертає в спокій,
      а він голубиться,
      поскубуючи млості.
      Віднова легкоти
      (до простоти глибока)
      любов`ю до життя
      переживає простір.

      7 Січня 2008



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    369. Душепомазання
      Вийшов на люди, влитий
      у базарні до крику тлуми...
      На папері застигли миті,
      заворожені летом думи.

      Серце до дій прикути
      та зійтися рубцем на рані,
      пересіятись цвітом рути,
      прорости у Тобі коханим,

      косами розпускатись,
      з неба громом летіти ясним,
      чи пелюсткою, чи дукатом
      горілиць на дорогу впасти.

      На оберіг любові
      промінь щастя, що мрії вкрали,
      пробивається в чужеслові...
      та тепла, як і світла - мало.

      Вийшов на душу просто,
      без парадної передмови:
      "Відчиняй, час до Тебе в гості -
      перевтілений, мила, знову".

      4 Січня 2008



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    370. Calmness is near
      Wind is eager to break its record -
      throwing calm-ward flaked-frosted air,
      like a shuffler for swapping deck cards
      or awaken by hunters bear.

      Every gust sticks with hundreds needles,
      slightly breath through the scarf is taken,
      winter’s twiddles, as fiddles’ tweedles,
      crunchy sound leaves path forsaken.

      Don’t look back, when you hear calling!
      Death is howling, spills icy tears,
      its intentions are justly holy
      breathless kisses lust free of fears.

      Short as stops, long as shutting visions
      blood is palpably plods through vessels,
      ear harks to precise incisions
      of the flaked-frosted-calmness wrestles.

      3 January 2008



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    371. Мелодія почуття
      Відчуття почуття -
      біль небесного роду.
      Як змінити "вино",
      щоб отримати "воду"?
      Знак питання
      простую завчас,
      наголошую
      в пам`яті "Вас".

      День стікає у ніч
      і гіллясті протоки
      заколисують зір
      необачному оку.
      А нелічених зір
      борозна
      переходить
      межею по снах.

      Усміх спить на устах,
      спогад ходить за мною -
      і не впасти у жаль,
      і не стати журбою,
      і не вийти
      сльозою на яв,
      і не датися
      мріями вплав.

      Не тамується бій,
      не холоне бійниця,
      та летять невпопад
      слів моїх блискавиці.
      Крутить коло думок
      множина,
      пересовує вік
      чужина.

      Я у щасті згорів,
      бо воно того варто,
      помішались в руках
      нам засвічені карти.
      Повертаюсь
      обличчям, де ти...
      Засвіти мені,
      освіти!

      2 Січня 2008



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    372. Голос логосу
      Гммм...
      го...
      голо...
      голос...
      голосить...
      розголосить логос.
      Вбирайся
      у біле,
      вбирай
      кришталеві слововиливи
      настороженим серцем,
      не мовчи,
      змочи душу
      чорнилами космосу
      та напиши
      власнодушно:
      - "Я" єси Істини
      наповнення, оновлення,
      відтаєння таїнство.
      Вії - крила ангела.
      З кожним помахом -
      світ світлішає,
      уподобається
      до вищого "Я"
      і стає єдиним подихом
      Духу Святого.
      Для того
      і падає Різдвяна Зірка,
      щоби йти за Нею,
      залишаючи за собою
      всезриму колію
      недоказаного...
      казаного...
      го...
      .......

      31 Грудня 2007



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    373. Колискова стуку
      З кишень старих набитого вокзалу
      вагонний тяг і люду течія.
      Заколесився ранок, лічить шпали,
      мов кроки перехожих перія.

      Переганяє серце стуком власним
      ритмічні переходи по рубцях
      і місто на очах тремтить i гасне,
      розкидує "прощай" небитий шлях.

      Бігцем простує вигнана дорога,
      пустельником здається небосхил.
      Купейна колискова, даль розлога,
      розділена на тисячі мірил.

      Вкладаю в портмоне за гріш надію,
      спливає поминальна по устах.
      І туляться натужно в згадках вії,
      забувши на хвилину за розмах.

      В клітках сидінь валізи, наче звірі
      голодні, пережовують роки.
      А я годинника за серцем звірю,
      п'ястук розтисну ватної руки.

      Хай за плечима кілометрів ранець,
      а у душі ні пуху, ні пера.
      У слові материнськім, як у рані
      на біль врожайний випала пора.

      28 Грудня 2007



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    374. Звіриною стежкою
      Відлунням недолугим
      легке легато в`ється лугом.
      Виблискують зірниці -
      їх лиски ластяться в зіницях,
      з них літо легма світло п`є...
      Де кýє..., ліс - роки кує,
      ховають лапи хижість,
      а жахи крижаніють в крижах,
      там п`яти лиже голод,
      там крила набивають воло,
      карбують крок до смері
      всі ті, кому до сонця вмерти.
      Прийняти верховенство,
      пройнятись до кісток блаженством,
      онде межа між я і світ.
      А скільки перекутих літ -
      лічили дні кістками,
      загартувалися зубами,
      у крові запеклися
      жагою виїлись, втовклися
      у пам`ять -
      вижити,
      щоб жити.

      28 Грудня 2007



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    375. Словом за слово
      Словом за слово, мысли, как швы,
      разбегаются, свет оголяя...
      Вслед за ушком пронзившей молвы
      нитью сердца любовь пришиваю.

      День за днём, как строка за строкой,
      в рукавах - жизни стало теплее
      и опять я дрожащей рукой
      осязаю петлю вместо шеи.

      И за выдохом вдох, словно мир
      опускается в лёгких за тризной.
      Я мечтой заполняю эфир
      между роком судьбы и Отчизной.

      27 Декабря 2007



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    376. Коловідтворення
      Стою, як укопаний,
      всихаю,
      порожнію серцевиною.
      Це вже не я,
      колись струменіюча,
      сила відстояного сонця.
      Закостеніло літо
      від корнища до маківки.
      Його стугін
      відцвів,
      насіння несе
      зі собою вітер
      у птахокрилій торбині,
      пошитій з тремтливих рухів
      недоспаного ранку.
      По знечулому тілі
      не пробігтися мурасі,
      не звиснути метелику,
      котрий би
      розгойдав миттю
      примхливість всесвіту.
      Але існує ще
      хитлива впертість -
      дивитися в небо
      і чекати на його сльози,
      бо щирі вони,
      хоча й непитомі
      колишньою насолодою
      затамування спраги.
      Купляє око зором
      цупку матерію часу,
      викроює світ,
      зодягає пам`ять.
      Нічого вічного
      у вічному,
      нічого зайвого
      у нескінченнім плині
      правди,
      лиш уривки думок,
      з яких формується
      коловідтворення Істини,
      звіряється
      правопис орухотворених дій,
      вагається нахил,
      нахиляється
      від ваги думки
      наслідок
      і повертає суть
      у стан рівноваги.
      Важкі ці переходи -
      завдовжки життя,
      завбільшки
      у недостукане серце,
      з глибиною
      неодоненої душі.
      Всихаючи
      виповнююсь легкістю,
      перевтілююсь
      у невагоме...

      26 Грудня 2007



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    377. Driving
      Aren't seats for people? Please stow your stuff,
      days fly unnoticed, “next stops” - too many,
      confine the temper, this ride is rough,
      these bumps and pit holes – a pretty penny.

      The curves are sharper, on edges – spleen
      and world’s eclipses as blinking glitches.
      My tank’s half-emptied of gasoline,
      my heart is rich on beats and stitches.

      Last stop is Freedom - illusions fade,
      derived conclusions… and peace is coming.
      So much for “loosing” and less for “wait”
      on final chapter “God’s Guide for dummies”.

      24 December 2007



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    378. Уплав
      Відстугоніло,
      виїлось краплинами дощу
      та випилось чеканням...
      і по останній
      соломині пальці
      зсувались та німіли неустанно.
      Рвав на собі цнотливі береги
      потік життя у долехвилім вирі,
      і тяготіла глибиною віра,
      обличчя замочилося у щирість -
      не стало як
      приховувати гру
      та натягати усміх зубоскалий,
      мить зачепилася та не впускала
      спливати мимохідь,
      де спів хоралу
      перекликався з храму передзвоном,
      а ворони
      каркали на згубу,
      вітали очі гостродзьобим скубом.
      Гора з кісток -
      на ній трон Душелюба.
      Достойний Ангел Німоти,
      послушник бездоганний Бога
      там тризнує,
      там переблискує небесна збруя,
      благання надриваються...
      та всує.
      У гирлі, як у роті кляп, спокута
      в гріх окута.
      Стань но!
      Вічність далі...
      ... мить відпускала душу підупалу
      і номер карбувався на скрижалі.

      21 Грудня 2007



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    379. Розродилось
      Розродилось левадою літо -
      відійшли води небом на захід,
      при пологах під криками птахи
      притискалось у діл повноцвітом,

      набирало у зелень проміння,
      вибирало куди голці впасти,
      через пори, відчинені навстіж,
      від потуг випускало коріння.

      Біля неї стара повитуха
      в чорній рясі, де діри навиліт,
      розстеляла росу на бадиллі
      і приймала дитя земледухе.

      20 Грудня 2007



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    380. Прихід материнства
      Тягнулись з-під фіранки на паркет лискучі вуха -
      це вітер припадав і ними нишком слухав
      пружинно-співану, скрипучу колискову ліжка,
      де янгол крила скуб, а ерос муркотів, мов кішка.

      Годинник перетакував короткий вивих тіків.
      "Дев`ятий вал" тримався стінки, хвилями повіки.
      В куток забилася, побожно дихала лампада,
      до світла Бог припав, святим чолом на думку падав.

      Із борошна небесного, з жади, що струменіла -
      одвічне тісто замісили - в нім душа і тіло
      росли, мов розпускалися пелюстки та листочки...
      мостилось щастя материнське під сузір`ям квочки.

      20 Грудня 2007



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": 5

    381. Впольована
      Кохання кволі крила опустило
      і, мов дитя, лягло під серце тихо -
      так легко засинає тільки лихо,
      а хто приспав його - то й світ немилий.

      Як світ нелюбий - там, де очі, плитко,
      там день блукає в сорочині сірій,
      а віра розплітає коси. В ірій
      летять без слів думки та пережитки.

      Хід неба сходиться у лойній крапці,
      а там, немов сільце, діра чекає -
      до неї мчать, мов праведні до раю,
      всі хиби, похибки ключем фрустрацій.

      А десь поза уявним зріє явне,
      величне, вічне та наскрізь прозоре,
      стозоресвітле та весною хворе,
      там стіни - вікна, там відсутні ставні.

      А на порозі спокій п`є наснагу
      і насолода тулиться до нього...
      Уста твої гріховні та розлогі,
      на лінії застигла рівновага.

      Я - той мисливець, хто стріляв навмисне,
      о, влучний мій, на щастя, вогнестріле...
      Із високості криком облетіла,
      мов білим пір`ям, лебедина пісня.

      19 Грудня 2007



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    382. Птахотворення
      З паперу вирізав пальці,
      відбиті дитячим вітанням,
      фарбою кольору світлої глини.
      Увеселкував пташиний чотирихвіст,
      зробив у голові дірку
      і пришив, замість розуму, ґудзика.
      Одзьобив великого,
      вкоротив вказівного,
      перевів вагу погляду на мізинець,
      оватнюючи пучок.
      На безногому, безкрилому тільці
      розтеклись ріки.
      Повздовж берега "Серце"
      витаврував червоним чорнилом
      "Люблю".
      Це "Люблю" зачіпало місцями Серце,
      але швидко сохнуло, як і сама ріка.
      Вирішив оздобити "Життя"
      кольоровими шкельцями,
      нажаль шкелець забракло -
      довелось збагачувати гирло піщинами.
      Трішки піщинок, трішки шкелець
      і соломинки поміж них туляться.
      Ріки Долі та Розуму перехрестились -
      на місці зустрічі розіпнув
      виразну, сірого кольору літеру "я",
      у ній він зауважив
      більше "білого", і подумав, що "чорне"
      лиш увиразнить бачення "сірого" збоку,
      але не став підправляти -
      нехай буде вже, як є.
      Де ж увіковічити "Бога"?
      На хвості - не випадає,
      під "я" - мало місця,
      після "люблю" - потічків стільки,
      що й річку згубити можна.
      Вишкріб майже до прозорості,
      від дзьоба шиєю долу
      до Серця.
      Замість крил засріблився
      декоративний дощик.
      Пропхав поміж ребрами нитку,
      заґудзував коло -
      можна вішати,
      на самому чубі зірка -
      поближче би до неї...

      18 Грудня 2007



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    383. Музика вітру
      Музика вітру - осені фуги,
      низькі октави, видуті ноти.
      Струни дощу тремтять недолуго,
      тремом вдихають сни та дрімоти.

      Взяті акорди стуком розбито -
      серцю питоме стомлене соло,
      груди зігріті трунком налитим,
      точиться слух мелодії колом.

      З п`яно у форте, з форте у п`яно -
      хвилями хвилі, з лисками ляскіт
      котиться, мліє небо осанно,
      очі чекають Божої Ласки.

      Руки маестро - гілля натуги,
      в кожному русі подих та подив.
      Музика вітру - осені фуги,
      гра нескінченна згуби та згоди.

      17 Грудня 2007



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    384. Ранковоплинно
      Відчуй на дотик вітру пелену
      та дихання земне
      проміння,
      стрілою лісосмуги
      впусти за овид гостродзьобий шлях.
      Очима птаха миттю облети
      і падай вільнолисто,
      плинно.
      Розпростирає думка
      небесну легкість на тремких устах.

      Очікує, виношує жада
      під серцем немовля
      тривоги -
      не скоро ще пологи
      і води гріють непорочний плід.
      Збирає ранок барви під крило
      бджоли, а затишок
      вологу,
      тамується невпинний,
      кудлатий, первісно-незримий хід.

      14 Грудня 2007



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    385. Крізь сіроокі шкельця
      Нераз буває так - хоч грій в судині голку,
      хоч місяць притягай своїм протяжним "Ууу!"
      На колке сісти - страх, з виття не легше вовку,
      лиш віра серце п`є за світло і за тьму.

      Вкорочує шляхи буденність сіроока,
      як правда - мову, як провину - каяття.
      І знаю "відколи" , і думаю про "доки",
      вовтузиться неспокій, тріпоче білий стяг.

      На йоту - щирість, на мізинець - сподівання,
      летіти б і не падати на дно лицем...
      І чи не вперше.. та, напевно, не востаннє
      я прикладаю голову на істини плече.

      13 Грудня 2007



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    386. У наймах
      Дим очі застелив, в кімнаті мокне світло,
      цигарка-за-цигаркою пихтять думки.
      Розбавлена вином буденних барв палітра,
      міняє кругозір на відстані руки.

      Потріскуть з ваги, мов кості, лапи крісла,
      забився у куток продавлений диван,
      розлізлий черевик будовою прокиснув,
      і поки рак з гори не свиснув - б`є дурман.

      За склом хлюпоче ніч, від хвиль дерева п`яні,
      тут щастя на ковток, півграма теплоти.
      Заклинило життя на марнослів`ї "money",
      згадалося гніздо, наставлені роти.

      Коти, котися, викотися врешті, туго,
      бо не довіку тут втинатиму я дні...
      Там діти квітнуть, батько ще іде за плугом,
      сльозу втирають очі материнські. Ні!

      Не треба більше - ні мани, ні "money". Кличе...
      та в`яже вузлики дорога, жде пробач...
      Яка ж то чайка, що за морем не кигиче?
      Яке ж то море, що не чує чайки плач?

      12 Грудня 2007



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.3 | Рейтинг "Майстерень": --

    387. Так близько ніч
      Готується, кипить, вітри на око сиплють зорі
      в нічний казан, помішують, здувають пінку хмар
      за виднокіл. Не блякнуть на небесному узорі
      прозорі крила літепла. Життя, мов каламар.

      Бери перо - збентежений записуй серця трепіт
      на білий, мов зимою вбраний сад, душі папір.
      В думок човні світ пропливає поруч, мов по Леті,
      цей човен світла повен, а весло від чорних дір...

      А всесвіт заважкий, щоб перелізти вушко часу -
      впустити сонце з тріском в динозавряче яйце.
      Переповзає на секундах, пожирає ласо
      розбите в пам`яті землі натомлене лице.

      11 Грудня 2007



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    388. Вірогідність
      Повіка небесного ока - крило яструбине
      стрілою складається, падає вістрям, мов камінь
      на серце, де пісня тріпоче в тривозі пташиній
      та літо втамовує радість хмільними ковтками.
      Палають у зелені світу палати

      i пір`я летить, розлітається вискубом білим,
      мов сніг мовчазний, переказує дотик відвертий.
      Всевидяче око, проникливі голоду стріли -
      наповнення чаші життя невблаганністю смерті.
      Ти вічна, Любове, як є що втрачати...

      10 Грудня 2007



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": --

    389. Відчуття ритму
      Перебігають пальці струнами,
      одухотворяючи соло душі.
      Інші - затискають серце.
      Крила мелодії
      обвисли під тягарем бажання
      проникнутись глибиною
      короткочасної затримки.
      Коли тиша кричить -
      слух майструє місток
      через зачеплений нерв
      у наповнені спрагою,
      чистотою сумління,
      диханням пристрасті,
      акорди.
      Уява
      увиразнює постать
      звабливої жінки-танцівниці.
      Танець у вогні.
      Язики полум`я
      охоплюють ритм,
      вилизують
      примарну талію і перса,
      вводять підсвідомо
      у транс.
      Темпо зростає,
      губить рівновагу між
      розгнузданою звабою
      та наближенням
      нетривкого онебеснення.
      Відпустіть серце,
      відтамуйте подих -
      то не струни рвуться,
      то душа стає звуком.

      9 Грудня 2007



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    390. На пыльной полке
      На пыльной полке пыл поэта
      приляг на том, молча об этом,
      глядя с приветом между строк,
      качая смерть за волосок.

      Волнует мир, как ночь подругу,
      он в мыслях жмет полярным кругом,
      он на любовь мою похож,
      в преддвери счастья - страсть и ложь.

      Стихи строчат, как пулеметчик.
      До болевых касаясь точек
      летят слова, как моль на свет.
      Но свет - не Бог, а просто бред:

      От многоточия, в три очи
      комар свой хобот пеньем точит,
      а рак свистит - ни в бровь, ни в глаз.
      Луна - лишь в профиль, жизнь - в анфас.

      От одноточий толку мало,
      в полку на убыль - мы, да сало.
      Но перевод богатырей
      могуч, как волны батарей.

      Какой язык Ты изувечил
      и чей напиток сердце лечит -
      мне все равно, как дважды два,
      как вместо дров колоть слова.

      Страны не вылепить из теста,
      не переспав, назвать невестой.
      И в отчужденьи красоты
      томится взгляд, она ведь - Ты.

      6 Декабря 2007



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    391. Вогонь-первоцвіт
      Крила від ýсмішки, долі проталина -
      в небо розбурхане вирвалось
      стримано "так".
      В'ється довіра сердець - простирадлами,
      близькість оклично витискує
      поспіхом знак.

      Хочеться - дихати дикістю п'яною,
      відкарбувати цілунком
      гарячим "моя",
      кликати святість, упитись осанною
      та розділити в розхлюпинах
      розум та "я".

      Яблуко вкушено, цноту знебожено,
      світ перевернуто. Східцями
      поступу вниз
      пальці крокують - в очах заворожено
      пестить спокусу думками
      тілесний каприз.

      Виведи формулу волі небесної,
      сило бажання, щоб пристрасть
      вогнем зацвіла...
      Те, що написано - все перекреслено
      кольором тиші, рукою
      земного тепла.

      То не уста - то забутості паливо,
      дотик готує новий,
      мандрівний переліт.
      Крила від усмішки, долі проталина -
      ніч розпускає в коханні
      вогню первоцвіт.

      5 Грудня 2007



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    392. Майже сутінь
      Затягується день, мов зціпить зашморг шию.
      У пережитім світлі відстоюється дух,
      в листавій голові зефір сто "ша" сповиє
      і попадеться сутінь на ока хижий рух.

      Відбилася гроза у карбі лапи звіра,
      в нім баражує небо над вічком в дикий сад,
      на рани ліг язик, а голод на офіру -
      ламає слух у вусі лякливий променад.

      Крадеться - чути хруст, німіє враз у чаті,
      вразливий нюх невпинно сліди веде за ніс.
      Кидається життя на сонячне багаття -
      здеревеніє миттю бурхливий море-хмиз.

      4 Грудння 2007



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    393. When it's time
      So much filthiness – lips are ready for breeding.
      ...passing sense, creatures-words are about to be born.
      Time is hectic and hungry, busy with feeding
      on emotions. While Fate makes derivative turn,

      all concerns soaring’s high and prayers are falling
      with exhaustive expressions of frowns on bleached face.
      ...and the beating of Heart's indefinite calling
      roams behind holly walls, where Soul crawls in maze.

      Look behind and in front... - the peace is impassive.
      Only razor-ray's signs hold the secret of Life.
      Living through as the gust of miraculous blessing
      and arriving to heaven with hopes - once to sigh...

      December 3, 2007



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    394. Янгольське пір`я
      Янгольське пір`я накрило - криком знекрилені й холодом,
      грілись у серці провісники волі побожних небес.
      Тіло думками палили, тліли в душевному голоді
      та промовляли молитвою: як... умирав та воскрес.

      В пальцях пригублена віра між сторінками завітними
      переписалась покорою, вірністю тільки Йому.
      Очі - розгублені, сірі, зір посилали за квітнями -
      та повертався самітником, вів за собою "чому"...

      Світе в Господній долоні - зерня Добра та Незрілості,
      в полі родючого Всесвіту дайним стеблом прорости,
      викупай колос в осонні, вигойдай муки у милості
      і над Вертепом за правдою янгольське пір`я впусти.

      30 Листопада 2007



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    395. Плюскіт
      Плюскіт... і вічність гойдається кволими колами -
      брижами дихають сутінки, мліє у тремі ріка.
      Хлипає тиша - розхлюпана, вкрай невдоволена...
      Плином торочиться місяця, витканий сріблом, рукав.

      Всесвіт хвилюється, крається, гусне настояно -
      оку не випити стільки, цей трунок хмільніший за сон.
      Видно до голки, збирай що на килимі зорянім...
      Спокій, здогадкою зораний, серце бере у полон.

      29 Листопада 2007



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    396. Очевидність
      Бігцем не ловися за світ у шпарині,
      розплющуйся повно, прижмурюйся щиро,
      напружуйся зором - проймися в людині,
      приймаючи промінь від сонця за миро.

      У пошуках світла, дорогою долі
      вкладай добру пам`ять і кріпни у втраті,
      займайся від віри, лети видноколом,
      не спи, не дрімай у годину крилату.

      А що недогледиш - то серце підкаже,
      заляже, втамує, думки напророчить...
      У Правди обличчя кричить макіяжем,
      а ти не дивуйся - дивись просто в очі.

      28 Листопада 2007



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    397. Спадають таємниці
      Спадають таємниці,
      як одяг на підлогу.
      У стрілках перевести
      ще дрібку насолоди -
      веде стрімка дорога
      невтомо та розлого,
      напитися, сп`яніти
      від любощів...
      та й годі.

      Розсіяне проміння -
      тепло вросло у шкіру.
      Бажання притамуєм
      та повінь передбачим,
      із рук сплетемо ніжність,
      забудемо про міру -
      тут ми та неба подих,
      затриманий
      неначе.

      Ніяк зніяковіти -
      бо струменіє "хочу",
      бо тілом промовляють
      благання меценати.
      А пальці розтеклися
      та світ, мов потороча.
      Народжувати рухи -
      у пристрасті
      вмирати.

      Уста розшаленілі
      та серце розпростерте,
      себе роздарувати,
      щоб ночі стало мало...
      Ціною не скупитись
      за таїни відвертість
      та думати щомиті,
      що миті -
      крила шалу.

      27 Листопада 2007



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    398. Затишно
      Омана - вижбурну журбу та оживлюся,
      відкам`янію в серці, умиюся в спокуті,
      віддамся домислам чужим, згорю в спокусі,
      приймуся в кожнім русі - від лагоди до люті.

      То манна, млива повний міх - мінлива злива
      напружує чимдужче примруження на лицях.
      Кмітливе око стежить біг - стежина живо
      біжить обжита житом. У пожитках - метлиця.

      Туманно розтлумачує прожите рада -
      чи піддаватись волі, чи зрадити заради...
      Небесний камертон звучить та душу надить -
      отрушу біль в омані, розрушу тиші владу.

      О, Панно, Нене Німоти - думки на постріл,
      я їх тримаю міцно, виповнюючи груди.
      Ти сповідь неприкована, на слові гостра,
      Ти відголос небесний... чи пристрасті полуда.

      26 Листопада 2007



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": --

    399. Виправдовано
      Пече,
      німіє устами Божими
      Правда.
      Кому,
      як не Тобі,
      співати "алілуя",
      краятись у серці,
      шматувати сторінки
      книги часу
      і віднова
      старанно підбирати
      клаптик-до-клаптика
      слово.
      Ти -
      уподоба та втіха
      молитовна,
      посвята
      колінами завірена,
      крапля смутку
      на сльозі настоєна,
      іскрина надії
      нашої.
      Тріскотно -
      то вогнище дріботить,
      бореться з вітром,
      занепадає язиком,
      ріже димом очі,
      розсипається крихтами тепла,
      возноситься у "Вірую"
      і наповнює об`ємність міжстіння
      "Світлом від Світла".
      Сутеніючи,
      оком дихають
      кордони відомого
      і без відома
      стискують простір
      аж до п`ятого виміру,
      навколо незбагненого
      лабіринту Душі.
      Тут -
      незчутися чуючому,
      не дозріти ясневидцеві,
      не вберегтись береженому,
      не відтворитись майстрові
      оголено-чистою
      та непорочною.
      Ти єси Бог...
      у кожному з нас.

      21 Листопада 2007



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": --

    400. Приголомшує гул
      Приголомшує гул -
      горобці розгулялись галявою.
      Горобинові грона
      горять на горгошах левад,
      тут горгонії цвіт
      ще горенить, гойдає загравою.
      Глянь, горище небес -
      розгафровані гребні невлад.

      В горлі гріється гам -
      у душі відгуніє сторицею.
      Гравілатова сухість
      горопахове листя краде.
      Чи вдихати "курли",
      чи в долонях томитись синицею,
      чи у гуглі чекати,
      коли горицвіт розцвіте.

      20 Листопада 2007

      *"горéнити" -нить, недок., рідко. Віддавати гірким,
      бути гірким.
      *"гравілáт" -у, ч. Багаторічна трав'яниста рослина родини
      розових із багатоголовим кореневищем червонуватого
      кольору.
      *"горопáха" - -и, ч. і ж., розм. Людина, яка постійно живе
      в горі, біді; бідолаха.
      "гýгля" -і, ж., зах. Біла свита.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    401. Лускається спокій
      Лускається спокій -
      полиски полощуть
      при розлогих плавнях
      блискавиць рядно.
      Огорнули громи
      дня протлілі мощі
      тай уклали стліле
      на небесне дно.

      Протинятись вітром -
      протинати шкіру,
      пробирати ледом,
      обирати бік,
      пружнитись гіллясто,
      порожнити міру
      і краплині плинно
      вкоротити вік.

      Серце ломить - спомин
      променіє стуком,
      проминає мляво
      лоскіт на устах -
      розтеклись провини
      на розлуки луки,
      небокрай лягає
      на небитий шлях.

      19 Листопада 2007



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 0

    402. Наповнення бажанням
      Непорочна ніч
      вже викричала всю свою тишу,
      розхлюпалась митями,
      котрі просочилися втратами,
      так схожими на вічність,
      у підсвідомість.
      Ми збудували місток Забуття
      через струмінь єства -
      неприкаяні поцілунки
      мостилися пристрасно
      та перемінно.
      Насолода
      оволожила тіла,
      обезлюднила розум,
      знепритомливо дихала
      пучками пальців
      та хвилекрилим лоскотом
      перебігала по грішній стежині.
      Віднині й до віку
      камінь завбільшки
      стиснення розгубленого серця
      відліг -
      і потекла кров
      не тамуючись,
      не холонучи від здогадок.
      Так легко було
      довіритись звіриному поклику,
      розтулитися квіткою любощів,
      відчувати настромлення стогонів
      на недоліки подихів,
      вимальовувати кожен огин
      очікуванням на наступний рух.
      Від плюскотіння митей
      заплющувались очі,
      виринали та рвалися до неба,
      тамуючи невблаганну спрагу,
      напів-птахи і напів-зорекради.
      Не така й вже велика
      Твоя таємниця, Любове,
      коли її навмисне розшепотіли
      устами відвертості,
      переповнені звабами,
      дотики.
      Нехай догойдає нас,
      вилітається до знемоги
      бажання -
      огорнувшись тілами,
      ми відчуємо,
      як розчиняється
      у розбурханих ласках
      буденність.

      18 Листопада 2007



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.7 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    403. Відмалювалась осінь
      Відмалювалась осінь -
      згубила подих листям,
      впіймала погляд божий
      на паморозь і цвіль,
      по вінця наливала
      хорали в серце чисті,
      а на очистих вікнах
      запричастила біль.

      У пролежнях надії
      думки осиротілі -
      то просять в неба ласки,
      то виїдають зір.
      Та ні душа, ні серце
      не сплять в земному тілі,
      хвилюються від вітру
      і тягнуться до зір.

      На звалищах галактик,
      де чорним мітять діри,
      Господь ховає світло -
      вистоює вино.
      І впитися так легко,
      ледь пригубивши віру -
      приймати пале листя
      за золоте руно.

      16 Листопада 2007



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    404. Пройняття
      ...стою, мій Друже. Хвильку помовчу з Тобою...
      та мушу певно скоро покидати.
      Час хутко так злетів, перехворів журбою -
      семидесятий, риска, хрест і п`ятий.

      ...так, обіцяв - тож повернувся... то не відчай,
      це вітер витирає оку спомин,
      це те, про що ми міряли... Хай Бог засвідчить,
      як серце мліло, рвалося без втоми.

      Перемололись, вицвіли роки... і щастя
      розсипалось розірваним намистом.
      Життя приймав покірно, мов Святе Причастя,
      учинком славив Бога та Пречисту.

      Та ангел світла, з ликом на-замову-ката,
      присів, мов птаха, небо звисло поруч...
      Дружина голосила та ридала мати,
      та подив діти відправляли вгору.

      А там - ні сонця, ані для молитви сили,
      та Брама, болем змащена, невмита...
      - Вже літо, тату, ранку крила оросило -
      важкі, опалі цвітом оксамиту.

      І сорок днів, як сорок похоронок в жмуті,
      злились у ладані та висохли сльозою,
      зневірились, до образів святих прикуті...
      ..стою, пройнятий небом... і Тобою.

      14 Листопада 2007



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    405. Колискова
      Він Ісус, що воскрес,
      Він Христос із небес,
      Був розп`ятим людськими гріхами.
      Спас, життя нам віддав
      І Дорогу вказав,
      Колисковою зліг в серці мами:

      (Приспів)
      Люлі-люлі, люляй.
      Люлі-люлі, люляй,
      Синку.
      Люлі-люлі, люляй,
      Боже мій.
      Люляй, люляй,
      Дитинко -
      Листям тремтить хрест ще твій.

      Там, де Віра - там Рай,
      Там, де серце - там край,
      відчиняй у душі світлу брами.
      Рани з болем зрослись,
      Батько кликав у вись,
      Тільки голос моливсь, голос мами:

      (Приспів)
      Люлі-люлі, люляй.
      Люлі-люлі, люляй,
      Синку.
      Люлі-люлі, люляй,
      Боже мій.
      Люляй, люляй,
      Дитинко -
      В серці несу хрест я твій.

      Час у вічність летить,
      Тлінь закутано спить,
      Хуртовина блукає полями.
      В кучугури село на Різдво занесло,
      Мов крізь сон ледь гуло -
      Тихо чувся лелів голос мами:

      (Приспів)
      Люлі-люлі, люляй.
      Люлі-люлі, люляй,
      Синку.
      Люлі-люлі, люляй,
      Боже мій.
      Люляй, люляй,
      Дитинко -
      Листям тремтить хрест ще твій.

      11 Жовтня 1989



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    406. Чи сплю
      Серце. Жаль на дно дрібоче,
      нагострила тиша грані.
      "Я не сплю?", питають очі.
      В чорній плахті квола пані

      ніч - монахиня старенька
      відчинила двері храму.
      Сплю, бо бачу небо, ненько.
      Сплю, бо Ви є поруч, мамо.

      12 Квітня 1990



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    407. Віз котиться
      Мліє сонце - гусне вечір
      в плесі німотою.
      Світло, мов рука стареча,
      смикає водою.

      Поля просо просить пити -
      в небі ні сльозини.
      Збито просо, тай копитом,
      доки зір докине.

      Йде дорога - порох нею,
      рядить порохнею,
      кола тряскою своєю
      витовче у глею.

      Коле серце - колить коло,
      в`язи в`яжуть овид,
      ген довкола тиша квола
      моститься на лови.

      А душа розкрита, гола -
      дихає крізь миті,
      утікає сонцем з поля
      по земній орбіті.

      8 Листопада 2007



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    408. Марусин любисток
      Прийнялись любистком
      любощі та згуба.
      Не стелись барвінком,
      не палай у руті...
      А де той, хто любий?
      Я не та, що люба.
      Терням заростаю,
      трунком жду в цикуті.
      Як полин, гіркотна -
      літо мед зібрало,
      у вінку сплелися
      спогади та осінь.
      "Любить-чи-не-любить" -
      пелюсток замало,
      по стерні ступає
      безголосся босе.

      Як німіє птаха -
      так уста змовкають,
      так у серце входить
      згустками кровиця.
      Крилами б забила,
      пір`ячко злітає...
      Чом ходив ти,
      Грицю,
      тай на вечорниці?..
      Не зірвусь в цикуті -
      в серці терен квітне.
      Так мені наснилось -
      я лиш любку люба.
      Рознеслись по слову
      птахом перелітним,
      запахом любистку
      любощі та згуба.

      7 Листопада 2007



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    409. Замеланхолило
      Палим... шарудить -
      крила в небо просять.
      З нього,
      мов з цебра,
      поливає жаль -
      в теплоті долонь
      помирає осінь,
      не тривож її -
      подихом не жаль.
      Стелиться "курли"
      там, де віра ляже.
      Де душа стече -
      викотиться суть.
      Спаленого дня
      Бог здуває сажу,
      надихає сон,
      затискає ртуть.
      Торба з тиші,
      в ній -
      очі та зимниця.
      Вітер перебіг,
      наче чорний кіт.
      Долі із долонь
      щастя сукровиця
      скрапує теплом,
      серцем
      в чашу літ.

      6 Листопада 2007



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    410. Впала світка
      Ладує поштовхи в бійницю серця "так" -
      заходиться від зрозуміння кожна втрата.
      Щодня, по спогаду, старе в думках сплітати,
      вбирати сенс життя та тамувати смак.

      Як світ свінув мені - колиска болю тут,
      що небо змайструвало з крику та розради.
      Який терпець - така і лада. Бога ради,
      доп`ю, не кривлячи душею, смутку брут.

      А бруд не захлесне мою світлицю. Стань
      мені, покоро, правди та покути свідком -
      не та вготована була та впала світка,
      та з тих святців перегортає світ світань.

      5 Листопада 2007



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    411. Світ у крука оці
      Дивився вовком світ
      у крука око,
      від холоду шукав притулку,
      хоч на мить
      вбачав себе крилатим.
      Одиноко,
      збігалася в те око
      втома.
      Та не спить
      у круку думка -
      серце калатає,
      сильніше калатання -
      лет годує ляк.
      Той страх німий -
      німіший сну,
      тримає,
      у лапах ціпеніє,
      огортає кряк.
      Собі світ не знаходить
      місця в оці,
      міняється,
      чіпляється за висоту,
      пташине воло
      голодом лоскоче,
      крилату душу
      зодягає в пустоту -
      оту саму,
      що у гіллі від листя,
      котре вхопило з вітром
      смак життя.
      Мабуть
      нанизується світ,
      немов намисто,
      на відстань до зірок,
      на невловиму суть.

      3 Листопада 2007



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    412. Жести
      Богопослушною була -
      ліпила з глини сутність,
      блаженною здавалася -
      творила чудеса,
      вправноґаздинею
      згортала в попелище будні,
      у любощах питливою
      будила небеса.
      В безмежній ніжності
      тримала материнське серце.
      Враз тверднула, мужніла -
      як приходила біда.
      Сягала ліктя кров -
      підносилась і мліла в герці.
      Опущено звисала,
      бо сочилася вода.
      Бравозаходилась,
      та рвала щастя на обмотки...

      Від милостині всохла
      та від щедрості проста,
      перебирала без кінця
      у пальцях сліпо чотки
      і затуляла Правди
      надихаючі уста.

      2 Листопада 2007



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    413. Дід та Баба
      Сніговолосий дідуган,
      З кудлатим іменем Туман,
      Йшов воду пити до ріки,
      Тай задивився на зірки.

      Цей погляд циндр і цокотух
      Перекривав Туману дух.
      Дивився в небо, як баран
      На зваборухий світлотан.

      Тут баба, наче грім з небес:
      "Бодай би вітер тя рознес!"
      Старому дала тлумаків,
      Тай відчинила хмарний хлів.

      А той, облуплений, мов пес,
      Повз яр поповз, через овес,
      Ногами оступався, млів,
      Вужів до оболоні плів.

      Там річка вже його знайшла
      І дотягла аж до села.
      Ще довго голову мочив,
      Старий Туман. Заляг, спочив.

      Та вітер вискочив, мов біс -
      Тримай за гриву, діду, ліс...
      От клята баба довела -
      Марудила у небі мла.

      1 Жовтня 1990



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    414. Вибач Василю
      Сонцем надії котилася Хвиля*...
      Боже, спаси Україну!
      Ще раз вбивають нам Стуса Василя**,
      Вкотре стріляють у спину.

      То ті самі, що розп`яли Ісуса,
      Ганили вслід і сміялись.
      Дії у глумі, а очі в спокусах -
      Звірі мерця налякались.

      Вибач Ти їм, бо тварини не тямлять,
      Чуєш Василю... Тривога
      Снігом прижмурює зранену пам`ять,
      Болем розтерзаний спогад.

      День, як лелека і чорна хустина
      Сиву Вкраїну прикрила.
      Плакав Тарас, він оплакував сина.
      Доля - Розрита Могила.

      6 Березня 1990

      * Живий Ланцюг
      ** Відразу після перезахоронення
      було сплюндровано могилу Стуса



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    415. Мальви
      В диво-мальвах серце квітло,
      Пас на літо вкотре час,
      І наповнювало світло
      Добротою світ і нас.

      Мальв тих зовсім небагато -
      Непримхливі панни три.
      Дорогі на кожній шати -
      В них купаються вітри.

      Перша панна - ніч-потвора,
      Друга - дівчина-пташа,
      Третя - від роси прозора -
      В ній вселилася душа.

      Час не впас і осінь вкрила,
      Крила рвала, як могла.
      Сонце дало все що мало,
      З холодом прийшла хула.

      Перша в`янула не скоро,
      Друга всохла у віршах,
      Третя, від роси прозора -
      Без пелюсточки душа.

      1 Травня 1989



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    416. Вишиванка
      Вишиванка - символ Батьківщини,
      Дзеркало народної душі,
      В колисанці купані хвилини,
      Світло і тривоги у вірші.

      Вишиванка - дитинча кирпате,
      Що квітки звиває в перепліт,
      Материнські ласки, усміх тата,
      Прадідів пророчий заповіт.

      Вишиванка - писанка чудова,
      Звізда ясна, співи та вертеп.
      Вишита сльозою рідна мова,
      Думами дорога через степ.

      Вишиванка - біль на п`ядесталі,
      Слава, воля, єдність, віра - ми.
      Журавлем курличе, кличе далі,
      Стелить вирій взорами-крильми.

      Біля річки дитинча кирпате,
      Кинуло віночок в часу тлінь -
      В плетиві надії, мрії, злато,
      Загойдалась пісня поколіннь.

      Колисанки не забудь дитино,
      В серці вишиванку залиши...
      Не зліпити болем Батьківщину,
      Як розбите дзеркало душі.

      13 Травня 1989



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    417. Одинокий вовк
      Ніч засиляє,
      мов нитку у голку,
      серце у біль
      гордозубому вовку.

      Перегризає
      слухняності лямки -
      воля чи смерть,
      дух чи останки!

      Рани годує
      ярмо хватошиє -
      душить, пече,
      неприкаяно ниє.

      Вовк - не собака,
      в слухняність не грає.
      Клич у витті -
      то він зграю скликає.

      "Ууу, Сіромахи -
      Свобода та Грати,
      гріх бути тут
      і себе догризати!"

      Завтра над світом
      ледь сонце привстане -
      день запалить,
      вовча зрая розтане...

      День витягає
      мов нитку із голки -
      серце моє
      одинокого вовка.

      8 Березня 1990



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    418. По колу
      Спогади у спокій -
      по устах блукає думка,
      а відтак лягає в нотах -
      і журбить потік.
      Спогади нівроку -
      запеклись у поцілунку,
      гіркотою гусне в роті
      рік-за-роком лік.
      Лік - не зупинити,
      що нам доля накувала,
      не багато і не мало
      мало "ку" рости.
      Час ще раз убито -
      просто так, даремний галас,
      до грудей "пробач" припало -
      я його впустив.
      Стук і відчинилось -
      виповнялась пустка болем,
      розбігались кривди сміхом,
      серця не каліч!
      А душа молилась -
      малювала в небі коло,
      а у колі плач та втіху.
      Помирала ніч.

      6 Липня 1990



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.3 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    419. Той у дзеркалі
      На світ нарікати і битись у груди -
      невдячна, воістину крихітна справа.
      Отой, хто у дзеркалі - погляд маруди,
      думок птахівник, що виловлює ґави.

      Вдивляюсь уважно - он правда всезряча,
      то отче обличчя, проникливість світу.
      Очима блукаю, полюю на вдачу,
      приглядуюсь - осінь оплакує літо.

      Впускаючи світло, вітаюся з Богом.
      Вбираючи звуки, наповнюю слово.
      Долають уста безголосся пороги -
      із них, мов крізь лід, прорізається мова.

      Хід вилиць зласкавлює щира усмішка,
      двійник мій сьогодні не йде на відвертість.
      А голос вмира, як прикутий до ліжка,
      та слово, мов птах обезкрилений, мертвий.

      27 Жовтня 2007



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    420. Вечеря
      Із грудочки серця по дрібочці стуку -
      роздати на пам`ять душі насолоду.
      Налити по чаші нестерпну розлуку,
      і хліб шматувати... Мов камінь у воду

      так падає радість, так сонце заходить.
      Важкий поцілунок, ще важчий за зраду.
      За вас біль та муки добротно зародять,
      у жменю зіб`ються жалі та упадок.

      Умий свої руки й обличчя, катівне -
      бо хто, як не ти, годуватимеш стогін.
      Та хто, як не матір, розділить поривно
      наруги, падіння і кинеться в ноги.

      26 Жовтня 2007



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    421. Ткаля
      Осінь. Просивінь ткалі на руку -
      серце стуком до згадки приколото,
      вигаптовує згубленим золотом
      на душі журавлину розлуку.

      Килимарнице світла і тіні,
      надмайстрине пташиного леготу,
      не лякайся надмірного скреготу,
      не журися про сльози осінні.

      Над тобою застелена стеля,
      Час піклується - гріх зарікатися.
      Згасне день, станеш в зорях купатися,
      Виглядати на ніч менестреля.

      Погляд босий - стернею промчати.
      Ткале тчи - не скупися на злато ти.
      Диво-тканку на віру розтратити -
      щоб не в холоді Бога стрічати.

      25 Жовтня 2007



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    422. Зачекай * Жди меня * Wait for me
      I
      Зачекай, де листком
      тлін-опалим гортається плинність.
      Замість бруду, злих снів
      душу ранить все глибше любов.
      Де вже випиті мрії,
      розгризує сумнів невпинність.
      Часу рів по чолі,
      Наче плуг через поле пройшов.

      Не безслідно піду -
      незважаючи... Стрінемось скоро.
      Не тулись до дверей
      свіче-сплинно не тань в супокій.
      Скільки голосу в нас,
      скільки зла, бичування, покори
      в серці щастя на мить
      потрапляє... і чується бій.

      Я залишу тобі
      чим жили і про що мрії мали.
      Хай зігріють слова -
      грає полум`я щирих рядків.
      І ти радість ковтнеш,
      як прощаючись сумом вдихала.
      Зараз є - так як є -
      на відхід термін ще не дозрів.

      Наладнаю струну -
      хай звучить, прорізається віра,
      окрім Бога не дам
      я нікому життя рвати нить,
      Страх погубить себе,
      в снах втрачаючи тінь бузувіра.
      Ми для того, щоб жити -
      пробачити, знову любить.

      II
      Жди меня, где листом
      облетевшим вращается вечность.
      Вместо грязи, злых снов
      душу ранит все глубже любовь.
      Где испиты мечты,
      кость сомнений грызет бесконечность.
      Время метит чело,
      не попав - и ни вглаз, и ни в бровь.

      Не бесследно уйду -
      невзирая... Мы встретимся скоро.
      Ты не стой у двери,
      истекая свечой в упокой.
      Сколько голоса в нас,
      сколько зла, бичеваний и вздора -
      сердце счастье на миг
      заполняет... - и слышится бой.

      Я оставлю тебе
      всё, чем жили, о чем лишь мечтали.
      Пусть согреют слова -
      это пламя от искренних строк.
      И ты радость глотнёшь,
      как, прощаясь, вдыхала печали.
      Но пока всё, как есть -
      уходить не настал ещё срок.

      Вновь настрою струну -
      пусть звучит, прорезается вера,
      кроме Бога, не дам
      никому оборвать жизни нить,
      Страх погубит себя,
      в снах теряя свой облик химеры.
      Для того, чтобы жить,
      нужно просто прощая - любить.

      III
      Wait for me, where leaves
      kiss the ground,
      the page of eternities opens,
      where no place for grimes,
      and the soul is wounded
      deeper and deeper by love.
      Where dreams are left drained,
      bones of doubt's looking gnawed
      by an infinite hoping.
      Time is marking foreheads,
      but can hit neither sensors of eyes
      nor eyebrows.

      Not without single trace
      I will leave – doesn’t matter...
      We'll meet later facing...
      Please don’t stand next to door
      still outflowing as candles
      that burning in calm.
      How much volume of voice
      is really in us,
      evil, nonsense and lacing? -
      Bliss strikes hearts... just a flick...
      and a pound is heard, echoed...
      chilling... profound....

      I will leave you all this
      what we lived for,
      what always keep trying and dreaming,
      Let the words keep us warm
      as if flames of these heartfelt
      and genuine lines.
      You’ll be taking a sip of the joy,
      as the one
      who's inhaling the screaming.
      But for now everything
      is untouched - till
      the time draws its final defines.

      Once again I’ll tune strings,
      let my faith -
      break the silence and cut through the air…
      No one - only my Lord
      is permitted to tear
      off transcendence’s thread,
      All the Fears will ruin themselves,
      in sleeps losing looks of chimeras.
      Just in order to live -
      you need love... while forgiving,
      descending regrets.

      23 Жовтня * Октября * October 2007



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    423. Сон
      Сон це, сонце, сон -
      сонних соняхів сонати,
      сонмище сонеток в унісон,
      сонм сонантових сонетів.

      Сонцевик про сонце снить,
      сонниці у сонниках - то сон? Ні.
      Сон це - сонце заяснить,
      у сонарному осонні.

      19 Жовтня 2007



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    424. Дорога
      Не шукай у дорозі щастя,
      Бо тим щастям дорога є.
      У розлуці, чи на причасті
      Хай душа молитовність п`є.

      Хто не жив - той не чув насправді,
      Бо глухим видавався кут.
      A по два береги - дві правди,
      І на кожному боці бруд.

      І не ангел, не біс, а люди
      Переходять, мовчать, плюють.
      То від них розтискає груди,
      Через них розриває лють.

      День за днем відлягає вічність,
      Не терпиться i небесам -
      Вітре путній та вітре стрічний,
      Проведіть у Господній храм.

      Не віщуй нам біди, тривого -
      Най терновий вінок сплетуть.
      Серцем вишито цю дорогу -
      Кожен стук у нанизах тут.

      18 Жовтня 2007



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    425. Пекар
      Пекар пече -
      у серці піч...

      Я міситиму тісто часу -
      доки відчай стікатиме
      нервовими струмами
      до слухняних рук
      у нескінченність.
      Я ліпитиму світ,
      в якому немає кутів
      і кривиться тиша.
      Вже можна заплющити очі -
      руки пам`ятають свій рух.
      Обережно намацуйте пучками -
      це серце ліпиться,
      котре у крові запечеться,
      стане крихким
      та крихітним.
      А на долонях доля,
      вибілена борошном,
      присохло облітає.
      Триматиму руки над столом -
      що впаде, то наліпиться знову.
      Як ти схоже на глину, тісто.
      Ту саму з якої випекли колись нас.
      Люблю ліпити птахів -
      вони на ангелів у мене схожі,
      крила легкі,
      як сміх дитячий,
      як перший поцілунок.
      Досиплю борошна.
      Цей "пад" почнеться з листя
      і закінчиться снігом...
      і так до весняних цвітопадів
      сип.
      Сипле, затрушує недоліки,
      нагромаджується пластами,
      порошить.
      Бракує, всього бракує...
      але вже навчився думати завчасно,
      навчився лічити про себе і себе,
      ваготу гостей і їхню легковажність.
      Піч хоча і вмістима,
      все ж достатня на один раз.
      А яким буде цей хліб насущний сьогодні,
      таким він вже не буде ніколи.
      Знаєте доброго пічника?

      17 Жовтня 2007



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    426. A fiddler on the roof
      Another day - a fiddler on the roof
      composes melodies of lasting lights.
      Vibrations make the cry of fall aloof,
      perception’s blinds are blinded, blurring blights.

      The sun is stripped of puffy dressing code,
      a wind is walking, like a man on moon,
      like snake’s dead skin is drying dusty road,
      caprice of weeping trees is scorching strewn.

      The eye is taking cartographic shuts,
      views read from snap-to-snap, the hand just types -
      how God is calculating love and odds…
      The fiddler feeds all opened hearts with vibes.

      October 10, 2007



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    427. Жити
      Надихатись так - надихати.
      Любити - в любові померти.
      Воскреснути в слові, і стати
      Прозрінням небес, чи мольбертом.

      І пам`ять будити сумлінням,
      Ввійти, мов повітря, замліти,
      Впустити глибоко коріння,
      Стук серця підняти, чи вітер.

      Пройтись ще незораним полем,
      Обняти, мов матір, ідею.
      Розвіятись в леготі болем,
      Упасти зерном, чи зорею.

      Пробачити кривди, інтриги,
      Побачити в іскрі бажання,
      Розлитись рікою з відлиги,
      Улитись у вірш, чи кохання.

      Надумати віру та вирій,
      Ховати повадки та вади,
      Хапатись руками за щирість,
      Давати від серця, чи раду.

      Не в камінь, не в лід отвердіти,
      Не карликом білим палати,
      Радіти, як тішаться діти.
      Гортати події, чи дати.

      Зійти перед Сонцем росою,
      Осипатись в попелі плинно,
      Не осінь зігріти весною,
      А янгола спів, чи причинну...

      9 Жовтня 2007



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    428. Мильні бульбашки
      Мов мильні бульбашки,
      летять і лускають слова -
      не надувайте вкотре,
      надутість недоречна,
      леле.
      Ця усмішка -
      мов мед солодкий,
      як легке "овва",
      звіря ласкаве сонця,
      що ранком полохливо стелить
      свою красу на очі,
      фарби, вибухи єства.
      Поміж устами вітер
      леліє таємницю цноти.
      Мов мильні бульбашки,
      летять і лускають слова...
      Та най собі літають -
      примружується око
      всоте.

      8 Жовтня 2007



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5

    429. За Божим словом
      Ти чуєшся належно так,
      як вдома,
      втомо.
      Не задобрю думки
      сьогодні сумом,
      тож відляж.
      Слова, мов костур,
      вирваний із рук
      сліпому.
      Я підійшов до Бога
      півсвідомо.
      Не пасаж,
      а небо відчинилося,
      щоб слати гніви,
      губитись в краплях,
      в злиднях
      полічити мідяки.
      У зливі злито все,
      не видно -
      правий....
      лівий...
      У всім веління Боже.
      Край божевільної руки
      у безлічі підстав
      колотить божевілля,
      а груди спалюють
      у відчаях містки
      до душ.
      І гірко -
      в зла з добром
      іде гучне весілля,
      на дереві життя
      всихає гілля.
      Ані руш.
      Ні - волос не спаде,
      а серце переб`ється.
      І знов у вервиці
      затиснуть пальці
      біль Христа.
      Велике щастя -
      жити з Богом зостається...
      Але мовчать,
      коли на Боже слово ждуть,
      уста.

      5 Жовтня 2007



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    430. Коротко-4
      61
      З ким поведешся -
      така твоя доля.

      62
      Зупинити би час,
      але дихати хочеться.

      63
      З Вас, Панночко,
      краса і соромливість так і пруть
      на всі 32.

      64
      Вісьта, гайта, вйо, пррр -
      тому що незалежні.

      65
      Міцно тримав вогнестріла,
      витираючи послід Голуба Миру.

      66
      Сонце за хлів -
      є що топтати.

      67
      Комп завис,
      як мокра білизна на морозі.

      68
      Слава Богу,
      що не приведи Господи,
      а то Амінь.

      69
      Дерева - вітро-кради,
      передають краджене
      з гілки-в-гілку.

      70
      Краля у Клари
      украла Карла.
      Крале - верни
      коралі.

      71
      Краля у Карла
      украла Клару.
      Крамола -
      караул.

      72
      Соло-мона?
      Мона-мона.

      73
      З-за дула
      задуло за дуло
      задумом.

      74
      Задуло -
      стало мацкувато.

      75
      Водки найду?
      (What can I do?)

      76
      Не-ма-не-ма-не-ма-ney-ma-ney-mo-ney!
      Нема money!

      77
      Сів на мілину
      від твоєї посмішки.

      78
      Філософське питання вибору -
      Сонце світить.

      79
      Пройшлась по серцю,
      як папараці.

      80
      Ми з Вами ще
      недопереспали.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    431. Коротко-3
      41
      Було би сильце -
      а птаха знайдеться.
      Було би сальце -
      і шароварам бути.

      42
      Носила під серцем помилку -
      для серця вона була заважкою.

      43
      Твій поцілунок
      колисатиму довго -
      вередливий малюк попався.

      44
      Сій добро -
      збирай реальність.

      45
      Часом треба датись
      потягати чуба
      поки він є.

      46
      Журавлі розкурликали
      серце навесні -
      воно проспало їх восени.

      47
      Добробут -
      це злидні для злиднів.

      48
      Де ж була
      Жіноча Інтуіція,
      коли Єва слухала
      змія?

      49
      Ніч насолоди -
      розбивай скарбничку життя.

      50
      Ви так солодко говорите,
      що мене аж знудило.

      51
      Де би воза не возили -
      а сам він не повезе.

      52
      Ще не народився такий кум,
      що не тримав до хреста
      і не був батьком.

      53
      Краще дуля в кишені -
      аніж з маком.

      54
      Власні сили даються натугами,
      небесні - ненароком.

      55
      Літо встромилось
      у тіло
      комариним носом.

      56
      Коли ти - тихо,
      коли я - явно,
      коли веселка - весело,
      коли мотор - моторошно.

      57
      Мені би Вашу щирість -
      сам чорт повірить.

      58
      Хочу почути себе
      багатим -
      купіть у мене щастя.

      59
      Не май 100 гривень -
      май більше
      ніж дружина потребує.

      60
      Топиться, як сало,
      народна мудрість.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    432. Коротко-2
      21
      Прийшов лікувати з радою -
      Заразився зрадою.

      22
      Заразливий сміх -
      вся країна плаче.

      23
      Скільки б не спотикався -
      а голова ціла і не на місці.

      24
      Щирість не у гаманці -
      а в серці.

      25
      Дякуючи кривій -
      світ сходиться.

      26
      Лупайте цю скалу -
      так ми переможемо
      безробіття.

      27
      Зелений змій, все сивіший туман -
      не доповз.

      28
      Купив розум -
      попався курячий.

      29
      Не кожна бананова республіка
      вирощує банани.

      30
      Стіни не говорять -
      сусіди мовчать.
      А заговорять -
      язики, як голки.

      31
      Коли б не я -
      то байдуже.
      Якби не ти -
      то в лоб.

      32
      Бабине літо -
      бабки вже відбабахали.

      33
      Жалили, награні
      на грані струни,
      жалі.

      34
      Сиджу, як в Бога за пазухою -
      Боже, де є Твій дезодорант?

      35
      Бійся Бога -
      не так страшно помирати.

      36
      На цьому ліс закінчується
      і починаються розмови про вовка.

      37
      Мене вражає Ваша байдужість
      своєю загадковістю.

      38
      Не хвилюйтесь занадто -
      думки знудить.

      39
      Вдихнув, наповнив сумлінням -
      видихалось правдою.

      40
      Обличчя, мов борошно -
      мірошник знає свою роботу.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": --

    433. Коротко
      1
      Не вистарчає слів -
      Стараюсь втиснути паузи
      у життя.

      2
      Лежачий камінь -
      амінь і спасіння.

      3
      Зозуля кує -
      а років не більшає.

      4
      Шукали папороті цвіт -
      знайшли червону руту.

      5
      Люблю, коли кавунів мало -
      можна посидіти при філіжанці.

      6
      Осінь заслухалась
      теревенів бабиного літа.

      7
      Вітер перейшовся
      вушком голки.

      8
      Листок падає -
      нема коли згадувати бруньку.

      9
      У жаху очі великі.
      У голоду - вони більші.
      У смерті - спокійні.

      10
      Не зумів знайти риму -
      Рим не впав через те.

      11
      Kоса косить -
      затравка суха для травиці.

      12
      Зима на носі -
      просякає калини колір.

      13
      Серце вдарило -
      ще не пізно.

      14
      Душили душу -
      пахло свободою.

      15
      У небо падаємо -
      далі нікуди.

      16
      Жив за копійку -
      сонце дивилось поза очі.

      17
      Де твоє око, круче?
      Коли моє мертве ще не викручене.

      18
      Осінь зашпиляла дні, мов ґудзики -
      холодно буде.

      19
      Надія - ще не Віра.
      Віра намацала Любов.

      20
      Дайте мені слово -
      нема про що говорити.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": --

    434. Знімаю шапку перед Часом
      Чого розніжився, заляг мов камінь, Часе?
      Відляж у грудях - хай зайде до них життя.
      Паяцувати, нити годі ловеласе -
      Душа крізь ребра проростає власним "Я".

      Від стуку серця - глибини сяга коріння
      І п`є небесну сліпоту та бавить зір.
      Гнучка стеблина, мов настояне сумління,
      Тримає цвіт гіркого провидіння. Вір!

      Ні слів, ні дій, ні голих цнот, ні сил на ложі...
      Та пристережена у чолобитній твердь.
      Вина пройде слідами мучеників божих -
      Її вполює на гріховних ловах смерть.

      А ти стікай піском - нову виповнюй вічність,
      Склепайся в сутінках зубами та у сні,
      Січи у лютому, лютуй на славу в січні,
      Та не вини шукай, а істин у вині.

      А на Страшнім Суді, ніяково та тихо,
      Пройдись чистилищем від серця до хреста.
      З тобою вмер Господь, тобою всесвіт дихав
      В тобі живе Любов... та ти ще не настав.

      28 Вересня 2007



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    435. Ангело-молитовне
      В серце-авонії убогій
      яв дотліє.
      Душа зіб`ється в ладані,
      у димі потече...
      Де ждана воля,
      де сонцедайні береги
      від ласки мліють,
      І де рука небес нараз
      лягає на плече
      Твоєї долі.
      Ангеле з очима
      зажуреної мами,
      зустрінь як це належиться...
      прийми тe каяття
      гріхо-подоби.
      Я ж до самісінького гробу
      грів устами
      молитву. Вірив -
      повінню добра верне життя
      в бого-утробу.

      26 Вересня 2007



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    436. Скрипоче рана
      О, скрипко!
      Скрип...
      Смичок на витягах.
      Заскрипотіло у душі,
      мінялося на лицях -
      заголосила, помирала
      одиноко скрипка.
      Позавмирали відчуття
      підлоги у скрипицях.
      А серце написало скрипт:
      "Амінь. І стало хлипко."
      О, скрипко!
      Скрип...
      Смичок на витягах
      у щем струною перелився
      там, де тріпоче вже
      недоспаний життя світанок.
      В якого скрипника
      ти з болем грати так навчився?
      Солоне соло словом
      кволим не осмислив - рано.
      О, рано!
      Ранить...

      21 Вересня 2007



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    437. Сирітка
      Відірване вушко -
      проглядує вата.
      Приший його, мамо!
      Жалій мене, тату...
      ......

      Назвіть Ви провину мені -
      куди ті лелеки дивились?
      Несли в повитку навесні -
      покинули. Снами наснились

      матусині руки і сміх.
      Чекання - моя колискова.
      Не батьківський кличе поріг,
      де я повертатимусь знову.

      Мов крик, проминає життя.
      І хочеться час зупинити,
      здвигаючи серцебиття,
      навчитись від Бога любити.

      І ніч зачекалась - не йде.
      І день в заяложенім колі.
      Лиш очі питаються: "Де
      упасти обвітреній долі?"

      Краплини пройшлись по вікні,
      немов по стерні ноги босі.
      Несли в повитку навесні...
      Чужим гріє літо... жде осінь.
      ......

      Відірване вушко -
      проглядує вата.
      Приший його, мамо!
      Жалій мене, тату...

      20 Вересня 2007



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    438. Приходить тссс
      Доспіло..., налилось у буйному житті -
      то косареві знову час прийшов косити.
      Чорним-по-білому низинкою прошиті
      Господні дійства на тілеснім вишитті.

      В осанни перелунні вгойдується скрес.
      Цупкі слова, полин-покута повнять груди.
      Цей усміх витліє та вираз жаль остудить,
      коли лягатиме щось каменем на тес.

      А дах з небес. Тонкою ниткою тече
      печаль до крукових очей, що гублять промінь.
      Згортає кров та пам`ять невагомість в комі
      І не пече у лівому... І не пече.

      19 Вересня 2007



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5

    439. Провода
      Провода, провода -
      просто льется вода.
      И по капле, по слову
      собирается вечность.
      Но не сводит, как раньше, с ума
      гробовая в душе тишина.

      Не понять, не принять -
      время дышит опять.
      И слагается грусть,
      приютив бесконечность.
      Но на осень мосты развели,
      умолкают вдали журавли.

      А река, та река
      держит небо в руках.
      Мне бы губы смочить
      от сухих разговоров.
      Но солёной придется испить,
      в чешуе узелков жизни нить.

      Оторвать - не пришить,
      как-то надо дожить.
      Разбегаются дни -
      значит встретимся скоро.
      Разбивая витрины небес,
      наши мысли напутал не бес.

      Не допить - так допеть,
      да на поезд успеть.
      Кто судьбу мне подаст
      на солнечном блюдце?
      Но сквозь сердце ведут в никуда -
      провода, провода, про... вода...

      Потерять и найти,
      не стоять на пути.
      А друзей убывает,
      а враги остаются.
      Одному только Богу нужна
      гробовая в душе тишина.

      17 Сентября 2007



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    440. Дождевые мысли
      Я увы, но не тот,
      кто глазами поднимет рассвет.
      Подыграв чуть весне
      на последней струне
      задетого нерва,
      Улетит в память бабочкой
      мой дождевой силуэт,
      И закончит последний виток
      эта жизнь - похоже на первый...

      Улетая, упасть,
      стать похожим на лунный цветок,
      Чтобы выть на меня
      было видно кому-то...
      Вот перспектива -
      Легче выдавить слезы,
      чем слово - ведь в горле комок,
      Легче локти кусать,
      чем уж хлопая дверью,
      уйти некрасиво.

      Просыпается совесть
      от страха, от боли, от грёз,
      Отдавая при этом
      всю страсть откровений
      гневу и небу.
      И растрачено время
      на то, чтобы жить невсерьёз,
      В неразгадано-лакомых
      чёрточках - мыслей
      пойманных ребус.

      Этот мир как всегда -
      состоит из того, что он есть,
      Он умеет слагать
      и разгадывать тайны
      вечной Вселенной.
      Как же хочется с жизнью
      на крыльце у Бога присесть
      И остаться дождём,
      постоянно вскрывая
      радостью вены.

      13 Сентября 2007



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    441. I am wounded with a mute shadow
      (translation of Лученко Святослава
      "Я поранений нiмою тiнню")

      I’m wounded deeply with a mute shadow.
      Bull’s-eye – ideas, senses’ interlacement.
      It’s harder even more… to stop
      My state of transformation to a bird,
      Since the lonely song still rattles.
      Indeed, it’s that desirable sensation -
      To elevate gustily myself
      Omitting nonexistence...

      13 September 2007

      Original:

      Я поранений нiмою тiнню

      (Лученко Святослава)

      Я поранений німою тінню
      В саме сплетіння думок і чуттів
      І поготів вже спинити
      Стан перетворення мене на птаха,
      Адже клекоче самотня пісня.
      Дійсно,так рвучко злетіти
      Хочеться повз небуття...

      28.01.2006



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    442. Reluctance and Faith
      I won’t walk these corridors -
      webbed neuronic grids.
      They are holding locks on doors,
      thinnish walls on lids.

      This clandestine, selfish mode
      (God is calling "sins")
      thrives and occupies abode
      of sincere chagrins.

      I could save myself from gaps
      of obscure upshots,
      but my voice outcries and straps,
      forming bloody clots.

      My keen lips are loosing grip
      on the fibs to spell,
      Truth is waiting to be stripped
      of dark secrets’ shell.

      Came to Temple – found Path
      to the Savior’s Gates.
      Prayers ooze on mounting wrath,
      push pure dreams to bate.

      Mercy’s dewing on the face,
      veins are chilled by rave.
      Such a frigid, fragile trace -
      walking to the grave.

      11 Вересня 2007



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    443. Замикання
      То не нерви напнув -
      то зневіра оголеним дротом...
      Між зубами терпець
      протереблений словом "чому" -
      не урватись йому,
      хоч те саме повторено всоте.
      Ти плачем не насійся,
      скорбото...
      а потом.
      У тьму,
      мов до черева бестії,
      світло скотилося духом.
      Ні душі - як тут глухо...
      та три пальці складені в дзьоб,
      що настукує в лоб -
      щоб зайнятись молитвою.
      Вуха
      в краплях тиші втамовані слухи.
      Жбурляє в озноб
      те обідране з ласки,
      наповнене вадами тіло -
      в нім ховаються зваби
      та сплять птахолови думок.
      На наважений крок
      натягаються пристрасті стріли -
      вони вцілити в небо не в силах.
      Забилось у шок
      та здригається стінками
      серце потале в поталі,
      на скрижалі карбується:
      "Вибух - оновлення звук".
      В ньому прагнення рук
      дотягнутись в останьому шалі
      до холодного дроту.
      Замикається коло на стук.

      10 Вересня 2007



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    444. Let it rain
      The radiance of sun
      laid solar spawns on soil,
      This time the childish gust
      waived rights to toss a leaf.
      My summer really knows
      how to degust and toil,
      it’s trouncing in a hush
      a billion watt relief.

      Two pigeons’ cooing stopped;
      a cuckoo lost its tally –
      the cork of sky’s unplugged
      for pouring and to bless…
      And you can feel and catch
      how swiftly spirit’s rallying
      at Heaven’s open gates…
      and how Earth’s lips confess.

      The billion watt… unleashed.
      This barking with a thunder
      Unrolls long echo’s tongue
      to terrify and tease.
      And life throws out applause
      accepting mighty wonder
      Oh God, it’s time to rain –
      the soul is empty.
      Please!

      7 Серпня 2007



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    445. Guilder-rose's charms
      (translation of Лученко Святослава "Калиновi чари")

      I
      He has gone to her… Evening…. Between guilder-rose’s sigh
      Where the brown eyes of August are warm, thirsty for love.
      He went there aimlessly...
      The Moon was crying with its white body,
      Where she met him between herbages with a silky fire.
      Sorrow meandered by a strange paper Kite.
      II
      Wherein Two are persecuted by Vortex...
      And your lips are crimson
      And blushing with a tart brilliance... Near...
      Charms of Nights are lusting
      In the puff of smoke and dewily flowing
      And Stars are laughing and splashing in a steamy estuary
      Wherein Two.
      III
      You and I
      We’re going to drink up these guilder-rose’s charms,
      The red clusters are aflame.
      Tart juice of your kiss
      Of this nectar... a whisper, a plot
      I’m falling down again… in you –
      In the sky of Passion...

      6 September 2007

      Original:

      Калиновi чари
      -------------
      (Лученко Святослава)
      I
      Він ішов до неї..Вечір..Між калинове зітхання
      Де серпневі карі очі - теплі,спраглі до кохання
      Він ішов туди навмання..Плакав місяць білим тілом,
      Де вона його зустріла поміж трав вогнем шовковим.
      Звився смуток паперовим дивним Змієм..
      II
      Там,де Двоє Виром гнані..І вуста твої багряні
      Терпким розпашіли блиском..Близько..
      Ночі чари п’яні у димку росою ллються
      І сміються і хлюпочуть Зорі у паркім лимані
      Там,де Двоє…
      III
      Ми з тобою
      Вип’єм Калинові Чари,
      У вогні червоні грона..
      Терпкий сік твого цілунку
      Трунку цього..шепіт,змова
      Знову я впаду у тебе -
      В небо Пристрасті..

      27 червня 2006 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    446. Unfading
      (translation of Лученко Святослава "Незгасле")

      The sadness will sway: he sailed away,
      He broke up his dreams at rocks of the sorrow…
      Beyond comprehending - the twining dismay
      of flashbacks, regrets and hopes for tomorrow.

      The eyes are eroded by darkness and guess:
      “He’s not yours at all” - the anger still saying,
      “He wanted from you something else to confess... “
      And how you can stop it? The voice of distress…
      And this is a wind... just playing…

      31 August 2007

      Original:

      Незгасле
      --------
      (Лученко Святослава)

      Скаже сум : він відплив,
      Він розбив свої сни
      Об каміння журби..
      Незбагненно
      Все сплітає докупи
      І спогад,і жаль.
      Виїв очі невидимий морок.
      Він не твій, - скаже гнів,
      Він хотів інших слів...
      Ти не знаєш,як це зупинити.
      Чуєш голос печалі?
      То - вітер...

      27.11.2005



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    447. Послідовність у недоказаному
      Не доказалося.
      Уривки слів
      чіплялися поривами за вітер.
      Планети подих
      не давав дотліти
      жалю -
      у в`язах надривався
      ГНІВ.

      Все вічне
      в летаргічнім сні -
      завчасно задзвонили дзвони...
      Пречисті сльози
      не з ікони,
      крізь сито неба
      сипались
      у ДНІ.

      Років катма.
      Як позбирати плач,
      щоб за живе не зачепити тіла?
      Волосся,
      що від часу посивіло,
      захвилювало...
      Спогади...
      ПРОБАЧ!

      Ввійди,
      Небесна Сило, в талу тлінь -
      Хай спрага, гнів
      тамуються в молитві...
      Уривки слів,
      мов леза гостро-бритві,
      що ділять пам`ять
      на рубці.
      АМІНЬ.

      30 Серпня 2007



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    448. Evening melancholies
      (translation of Лученко Святослава "Вечірні меланхолії")

      I
      Watching, as a day is still smoldering
      and time emerges in circles in the sky…
      Reddish sky... The trees are captivated
      by the evening dimness.
      Instantly, the grove, where our intimacy grew,
      was turned into a sleep.
      Even though its sleep is full of loneliness and endurance,
      its inviolable calmness is
      Poured out by the reach of sky all over the earth,
      I found a beauty and niceness here,
      And wings are covering my sadness.
      II
      My path is wandering between dark figures
      of fallen-to-sleep giants,
      Thick and dark blue haze embraces me from every side.
      I’d be able to lose cradled awareness
      In the velvet eyes of your night.
      III
      Red-dark-blue cassock of the evening sparkles with
      The end-crust of Moon and a lamppost in the strange City.
      As whispering of leaves, as an ecstasy of spring sorceries
      Is your unsolved forever smile…
      And beside you, from everywhere are fairy-tales
      of the forgotten cities,
      Bridges through eternity into an ardent dusk...
      Through the time… And escape...
      Into the space, created especially for us.

      August 28 2007

      Original:

      Вечірні меланхолії
      ------------------
      (Лученко Святослава)
      I
      Дивлюсь,як дотліває день і час спливає колами у небі..
      Червоне небо ..В надвечір”ї сутінь дерева полонить
      Ще мить,і гай, де щойно ми кохались – перетворивсь у сон.
      Хоч сон його самотній і тривкий,і непорушний спокій
      Розлитий плесом неба по землі,мені так гарно тут і мило,
      І крилами вкривається мій сум..

      II
      Стежкою між темних постатей заснулих велетнів
      Блукаю, обіймає з усіх боків густа і синя мла..
      Змогла би заколисану тривогу
      Згубити в оксамитових очах твоєї ночі…

      III
      Сутана вечора червлено-синя виблискує
      Окрайцем місяця і ліхтарем в чужому Місті.
      Як листя шепотіння,як дурман весняних чар
      Твій нерозгаданий довіку усміх..
      І коло тебе звідусіль казки забутих міст,
      Мости крізь вічність у палкий надвечір..
      Крізь час..І втеча..
      У простір, створений для нас.

      8 червня 2006р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    449. Empty bottle
      Whisky bottle –
      empty tummy,
      arid bottom, broken neck.
      Mood is fed.
      And the world seems
      warm and chummy,
      lost regrets,
      bitty less confounded dread.

      Thoughts are bouncing –
      each time’s harder,
      under scalp –
      smashed walls.
      Clock absorbs the tides -
      time stops fighting
      mounting ardor,
      visions disobey,
      misery subsides.

      Words are ground
      to a powder –
      whispers caught and drown
      in the swirled squall.
      Silence breeds –
      no sound’s louder
      than a grain of sand
      in the dunes that crawl.

      27 Серпня 2007



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    450. Luigi's dialogs
      (translation of Лученко Святослава "Дiалоги з Луiджi")

      (or lyric monologues – as it seems to someone)

      I
      Everything is so relative:
      your eyes were close,
      Beloved and acquainted,
      as a fatigue of expectation…
      As an exhaustion without a point of return.
      And yet – restlessness grows,
      When you do not know that He
      Is only your imaginary Wonder,
      A page-turner… and some ringing,
      All of a sudden, makes its out-of-dream-comeback
      As everything is decay. And at the same time –
      You’re, like Eternity.

      II
      I love you, my cheerless boy!
      Dewy morning in your City –
      only one of the mornings filled with a scurry.
      Your coffee… or maybe…
      We’re so alike -
      I also don’t have time and … in hurry.
      That one lays a border, who guesses – I’ll say:
      « I consent to anything...»
      No, I don’t’ know... But, oh boy…
      I’ll wait for the get-together.

      III
      Man is afraid of a great number of things:
      But more than anything, of Madness.
      Or it might be just my fear.
      And you’re alive among reincarnations.
      But I am not worry.
      I’d like to share a music sounded in me.

      IV
      Days are whether sultry or quiet.
      Nights are filled with a twitter, rustle, blossoming.
      Or with a rain, as it is today.
      We agree to live our life
      And to rendezvous somewhere... on the other side of reaching,
      on the other side of Dreams.
      That is, my boy,
      Lord defined a wonderful way to Love!

      August 24 2007

      Original:

      Дiалоги з Луiджi
      ----------------
      (Лученко Святослава)

      (чи ліричні монологи – як кому здається)

      I
      Все так відносно:
      твої очі були близькі,
      Такі мені рідні й знайомі,
      як втома чекання..
      Як втома,якої нема вороття.
      А ще – відпочинку немає,
      Коли ти не знаєш,що Він -
      Лише твоє Диво уявне
      Гортає сторінку і дзвін
      Зненацька зі сну повертає
      Все – тлін.І,разом із тим -
      Ти,як Вічність…

      II
      Я кохаю тебе,мій хлопчику сумний!
      Росяний ранок у Місті твоєму –
      То лиш один з наповнених біганиною ранків.
      Твоя кава…а може…
      Ми ж так схожі -
      Я теж,не встигаю й біжу.
      Той межу прокладає,хто гадає – скажу:
      «Я згодня на будь-що…»
      Ні,не знаю..Але,хлопчику..
      Я зачекаю на зустріч.

      III
      Людина боїться безлічі речей:
      Безумства над усе.
      Чи може то тільки я боюся.
      А ти ж живеш серед перевтілень.
      Та я не журюся.
      Хотіла б поділитися музикою,що звучить в мені.

      IV
      Дні то спекотні,то спокійні.
      Ночі,наповнені щебетом,шелестом,цвітом.
      Або дощем,як сьогодні.
      Ми згодні жити своє житття
      І зустрітися десь… по той бік досягнень
      По той бік Мрій.
      Що ж, хлопчику мій,
      Господь вказав чудовий шлях до Любові!

      20.05.07



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 6

    451. Дійства інтиму
      Вознесені...,
      як молитовний спів до бань
      церковних -
      тут кожен дотик наближає хвилі
      невагомі.
      А плетиво думок розмотує клубок
      безмовний,
      язик прикушує до ранку безумовний
      гомін.

      Відчинені...,
      немов метелика-на-голці
      крила -
      Не опустити кутиків, жадучий
      поцілунок.
      Ніяк не висохнуть, що на папері тіл,
      чорнила -
      звіряємось по почерку, міняючи
      керунок.

      Наповнені...,
      так начебто притих в долоні
      всесвіт -
      У нім лиш я і ти... та спійманий на слові
      подих.
      Куделиться у місячному сяйві плинь
      небесна,
      нектар п`янкий збирає млість у квітах
      насолоди.

      23 Серпня 2007



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": --

    452. Grey night
      (translation of Лученко Святослава "Сива ніч")

      Grey night was mollifying breathing’s bounces
      As meadows burned down in hot-rusty blushes,
      The ravens in ravines behind white fences,
      The severance… and hearts reduced to ashes.

      Infatuated glee is now somewhere -
      Behind the knoll, in place embraced by darkness.
      It left as dream and misted like some glare,
      It was self-stolen - moment cut its roughness.

      Sun’s rolling in the snow, which’s high as shoulders.
      Its circulations are the dark-blue-mountains’ climbers.
      And silver rings, and wavy hair smolders,
      And silver laughter’s coming as wrong-timers.

      It’s tempting – chance to breath gets lack of choices,
      Each gulp becomes transparent in cold air.
      The sadness overtook, or heart-sick voices
      Again dispersed with pure and mighty flair.

      August 21 2007

      Original:

      Сива нiч
      --------
      (Лученко Святослава)

      Сива ніч так подих тамувала
      Як іржавим вигоріли луки,
      У ярах за пеленою круки
      Та з розлуки серця в грудях мало.

      Десь пішло шалене моє щастя
      Аж за пагорб,у місцину тьмяну
      Сном-любистком в манівцях туману,
      Щоб на мить себе у мене вкрасти.

      Котить сонце у снігу по плечі
      З синіх гір мережаною Россю
      Срібний дзвін хвилястому волоссю,
      Срібний сміх неначе й недоречі.

      Манить він мов подих ледь відчутний,
      У повітрі з холоду прозорий
      Сум застиг,чи серця голос хворий
      Знов рознісся - чистий і могутній.

      5.12.2005



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    453. As always
      So many promises are lingering - a break,
      Too many “sleeping pills” remembrance tends to take.
      Don’t worry! –
      My shrugging comes with heartfelt smile.

      The grin is worth as much as heart could feel and ache,
      It’s cuddling on the lips unblemished silence‘s quake.
      I’m sorry! –
      This is the end of wisdom’s aisle.

      Soul’s restitution for the sins it's time to make,
      When Truth is naked, there's nothing left to fake.
      Love story:
      …upon the time, Loss met Denial.

      20 Серпня 2007



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 0

    454. Three passions
      (translation of Лученко Святослава "Три пристрасті")

      I
      Cut the bitterness off and the loveliness too -
      That end-crust seems as chipped as it pale.
      And on one – strike at calmness of dream… and on two -
      Round-by-round, night on sharpness builds rails.

      Southern wind comes in peace - fragrant stuffiness’ slice.
      I am high – ‘cause my longing’s on fire.
      This deluge calling me – heart-to-heart, catchy eyes…
      It’s so much could be felt and admire.

      II
      «Gone with wind...»
      Go with wind: my trouble, my sin,
      And anxieties’ swarm,
      And my sadness of Soul, resentment,
      The desire of Love, passion, expiation and din…
      Tear apart, as a violin-last-string’s amendment.

      III
      Colors of spring-endless nights,
      Birds in love delighted voices’ levitations:
      Everything is interlaced with galas’ strides
      Everything was smoothed with charms and excitations.

      Depth of your wide-open eyes -
      Placed enfolded in the darkness-spotted leisure.
      That is how the light could scarcely survive -
      Eyes are emeralds, and radiating treasures.

      Couldn’t find a better choice,
      An embellishment for our dreams to cover.
      Couldn’t find a stronger, heart-ached-lusting voice…
      Night trolled everything, adorned itself in flowers:

      Take the blooming of acacias as precious gift,
      And embrace jasmine’s aroma, while it sifts...

      Charming… loving…

      August 17 2007

      Original:

      Три пристрастi
      --------------
      (Лученко Святослава)

      I
      І украй гіркоти,і любові украй,
      І окраєць блідий і щербатий
      Буде сну мого спокій вражати…
      І по колу на вістрі водитиме
      Ніч..Вітер з півдня - задуха духмяна.
      Із грозою зустрітися б вже віч на віч
      Тільки я все бажатиму,п’яна…

      II
      «Розвійтеся з вітром..»
      Розвій мою скруту,мій гріх
      І неспокій,і душу сумну
      Бажання любові,і пристрасть,
      й покуту…
      Порви,мов на скрипці останню струну.

      III
      Кольори весняних ночей,
      Голоси закоханих птахів:
      Все сплелося,щоб стати Купалом.
      Все злилося і чаром,і шалом.

      Глибина твоїх очей,
      Темрява,що їх сповиває
      Цієї ночі освітилася коштовним
      смарагдовим сяйвом скарбу.

      І немає на світі кращого
      оздоблення нашим снам,
      І немає у серці більших почуттів..

      Ніч все виспівала й заквітчала,
      Даруючи цвіт акацій,
      Сповиваючи жасминовим духом

      Чаруючи…кохаючи…

      29/05/07



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    455. Постріл
      Гніздить мисливець на прицілі око,
      у правім вказівнім на чаті потиск,
      ледь чутно обирає подих спокій,
      сумління не приставлене до "проти".

      За спалахом до вій закрався сполох,
      скидає скубане вбрання водойма.
      Малює пострілом відлуння коло,
      а небо одягає пір`я стойма.

      Гурма кричить, а дріб гаптує тіло,
      холодні краплі губляться, мов буси...
      Вилазить дим крізь ніздрі вогнестріла,
      немов здивований - волають гуси.

      З дебелих пліч дерев злізає морох,
      йому на руки опадає просинь.
      Оплакане гусине горе хором...
      В ковтках повітря защемило осінь.

      16 Серпня 2007



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    456. Silver
      (translation of Лученко Святослава "Срiбло")

      Silver tears on the palm of Flower, on the cheek
      I will drink this crying as oblivious potion.
      Reaching taste as some refreshing dew… So bleak
      Brittle beauty of Calendulas in motion…

      Hardly fog will touch your brow. Provoking doubts -
      Falling tears I will drink as charms all morning.
      On the field of dreams, and tender rain, and clouds
      It will spill these milky rivers’ grayish omen.

      Silver on the drop, your runoff’s quiet in the grass.
      I still live and guard your quietness... till saying:
      Eyelashes, you will receive the touch from light in rays.
      In the temple coasts of silvery are laying,

      Through the alder-tree the sky shoots sneaky glance,
      Dulcifies soft-trembling, fragile, dark-blue tears…
      But the moment runs on our personal expense
      And it seems to us – Eternity shifts gears.

      July 31 2007

      Original:

      Срiбло
      ------
      (Лученко Святослава)

      Срібні сльози на долоні Квітки, на щоці
      Сльози ці я питиму як зілля
      Бо вони на смак,немов роса,
      Як краса тендітної Нагідки..

      Сльози ці я питиму як чари, рано
      Ледь туман торкне чоло твоє
      Розіллє молочні ріки сиві
      Ниві твого сну легенький дощ..Хмари

      Срібло збігло по краплині тихо,у траву
      Я живу і стережу твій спокій..доки
      Промінь світла вій торкнеться сам

      В храм твоїх сріблястих берегів
      Поміж вільхи небо заглядає,
      Сльози її сині солодить

      В мить, що нам як Вічність..

      27 червня 2006 р.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    457. Lust in dashes
      Hearts are pushy with eruptions,
      Heaving in the temples pressure.
      Blind temptation leaves no options -
      Waving moments on eyelashes.

      This is it, my utter sweetness –
      Lay white flag as queen-size bedding.
      Candles’ light’s upstanding witness
      For a jiffy – you are ready.

      Fields for butterflies are blooming,
      Bellybuttons seized by raptures.
      Wear of perfumes is fuming,
      Lips are striving to be captured.

      Weightless touching stands no distance,
      Ripples gullies of emotions.
      Mind is losing its subsistence
      On the bottom of dreams’ ocean.

      Lusts set free for games and flying,
      Seventh Heaven, third encounter…
      In my arms your virtue’s dying.
      Are you - prey? Am I a hunter?

      13 Серпня 2007



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    458. Душі живуча каламуть
      Прогладь П`ятою Ахілеса
      Душі живучу каламуть.
      Колись тут ваготіло плесо,
      погоже протікала суть.

      Від витоку джерельно-чисто
      думки пускалися уплав.
      Краплини змісту, мов намисто,
      лисніли словом. Переслав

      зневірами, неначе мулом,
      лукавий перестріт на дні
      каміння. Істина майнула
      в`юнкою рибою. А дні

      злинали водоплавним птахом,
      губили пір`я, крик закляк.
      Давав (та не давався) маху
      старий вахляр - протлілий ляк.

      Тут заглядало небо. Зорі
      кидались вниз, мов жебраку.
      Тут Сонце видихом прозорим
      теплінь всівало нетривку.

      Але нема кому впіймати
      ні риби, ані птаха. Суть
      злягла на дно... і в`язнуть п`яти
      в Душі живучій. Каламуть.

      9 Серпня 2007



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    459. Farewell to Indian Summer
      This striking day
      is the last of the Mohicans
      for the Indian Summer.
      He sits on his calmness
      with the Time Pipe
      in his forested orifice,
      and puffs out
      almost-then-clogged-into-eyes
      clouds.
      Blind wind
      makes the skin of trees
      arid
      and paints over
      the green
      sporadically
      with autumn harmony’s brush.
      Right on the corner
      of ten straight mating nights,
      amid
      spiky sun
      and widespread horizon,
      the baldness of trees
      shell be born.
      Feel the gratitude
      for soon-hibernated nature –
      this is its way
      to slow down
      and smile…
      before aching,
      before building another-year-circle
      around the tree-trunk,
      and squeezing the heart
      of breathless livelihood.

      6 Серпня 2007



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    460. The city
      This city’s cracked
      by soulless crooks
      and full
      of aging fools.
      It’s hard
      to stay on guard
      for altruism and bounty.
      The after-smoke
      will stop
      all clicks’ of clock –
      a finger pulls
      to-temple-point-trigger.
      One less to heaven’s counted.

      Realities
      are puppet shows –
      deluded and bizarre.
      Price’s climbing
      to the roof,
      with poverty
      hits pavement.
      Once shinning,
      like a childish smile,
      the fall of glory’s star
      looks straight in eyes awestruck,
      still hoping for enslavement.

      This city’s self-destructing tune
      is hexed
      by own beliefs.
      It places never-stealing-hands
      for exhibitions.
      The hands are clean,
      but no one checks
      a few tricks up one’s sleeves.
      This city’s glands
      are spooling
      on bloody-starved-ambitions.

      3 August 2007



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    461. Перейти на "Ви"
      Не розтуляй долонь - без Тебе я безкрилий.
      Мій дім - в`язниця, горло пропікає хрип.
      З краплин свого тепла Тобі змайструю зливу
      Перекладу в устах печаль на мову риб.

      Пр.
      Будує спогад пам`яті мости -
      Тут Ти ще є, а там уже не стало...
      Бо полюбити - поле перейти,
      А розлюбити - сто життів замало.

      Молюсь і вірую, тамую безголосся...
      Не замикай дверей - для мене ти мій храм.
      Де ласки рук живуть в розпущенім волоссі -
      Там світло зустрічі, розмова сам-на-сам.

      Пр.
      Будує спогад пам`яті мости -
      Тут Ти ще є, а там уже не стало...
      Бо полюбити - поле перейти,
      А розлюбити - сто життів замало.

      Не переходь на "Ви" - по тому боці осінь,
      А тут весни рушник, розстелений на двох,
      Тут ми по небі "Лю..." перебігаєм босі...
      Насіявся жалем думок чортополох.

      Пр.
      Будує спогад пам`яті мости -
      Тут Ти ще є, а там уже не стало...
      Бо полюбити - поле перейти,
      А розлюбити - сто життів замало.

      2 Серпня 2007



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.63

    462. Вона одна
      Так пристрасно молилася Вона,
      Розп`яли руки небо стигле...
      Услід за вітром очі бігли,
      Сльоза платила відчаєм сповна.
      Так пристрасно - Вона одна.

      Так глибоко надія проросла,
      Прорвала дійсність, ген згоріла...
      Та серце билося здичіло,
      Молитву жаль устами переслав.
      Так глибоко - ніхто й не знав.

      А на світлині пам`ятно оцій -
      У попіл танули обійми...
      Тепер Вона, до болю вільна,
      Ховала серце в щогодинний бій.
      Так пам`ятно - ти мій.

      30 Липня 2007



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    463. Домайоріло листя
      Домайоріло листя,
      згасаючи завчасно в жовтизні.
      Затамував зітхання вечір
      в сухих обіймах марноквіту.
      Прогавлене у русі,
      пригублене в осінньому вині,
      по свіжо-витканій стернині
      стікає бабине лже-літо.

      Ніж (необачний промінь)
      доби бухан розділює навпіл,
      щомиті око відрізає
      по скибі, тоншій волосини.
      Забагряніло небо
      ховаючи у сутінь переділ,
      переливають вітер в легкість
      прозорі лійки павутини.

      Нема зупину немічній,
      стриманій ході за небокрай -
      пережене за плай небесний
      пастух рогатий хмар отару.
      Готує тісто з тиші
      Господня ніч.
      А ранку коровай
      життя духмяністю наповниться.
      Сонце вийде із кошари.

      26 Липня 2007



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    464. Tonight
      Tonight no word will grieve its loss and give a whit,
      Since our hands are soaring in the same direction.
      Let’s stare at sparkling eyes for just a little bit -
      These pairs of two worlds are looking for reflection.

      Tonight’s indeed that night for charms and plays,
      For pushing borders of the breath on lands of touches.
      It’s plenty room and time to lay for sweaty sways,
      It’s moments of release for minds-&-bodies clutches.

      Tonight is “never” – late, instead of “always” – “yes”,
      Two butterflies from lips are airborne and fluffy.
      Tonight is not a soul, but body will confess…
      and dues sustain unpaid for all bliss-outs and bluffing.

      25 Липня 2007



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    465. Вдих та видих
      В дорозі мить -
      коли,
      наповнений гріхами,
      вдих
      відпустить віжки міри,
      в камінь обернеться вираз
      обличчя.
      Видих -
      німб Великомучених Святих,
      мов шапку,
      скине перед Богом
      ледь вагома віра.

      А за відспівом
      виб`є залишки жалю у трем
      стодзвін.
      Перегорнеться глина,
      як вітха сторінка.
      Проллється плач,
      змиваючи сльозою
      серця щем.
      Зустрінуть поминки
      рідню
      стернею на пожинках.

      І що за спів,
      і що за
      дивовижні голоси
      витають і вітають
      Грішну Душу
      в ласках Світла?
      А пережита смерть
      змиває
      свіжу кров з коси,
      і знову мить в дорозі...
      Папороть
      на вдих
      розквітла!

      23 Липня 2007



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    466. Truth in your fist
      Honesty and Trust – two birds
      lured God’s Chirping into ears.
      Truth is wrapped in fist and herds,
      Hedge of Furies disappears.

      Tongue’s too blunt to cut a swath,
      timid, numb – a swelter’s near.
      Soul is wicked, bold and loath
      to accept incoming Fear.

      Flat your fingers – birds will come,
      feed them till is no leftovers -
      blessing way to treat your chum,
      herded Truth reverts to Drovers.

      Time plays game with Life’s Fatigue –
      “Who is first to push the edges?”
      Passing border’s bright and quick,
      new birds - fledging, nests - on ledges.

      Desperate attempts to flee
      form the battles for Conclusions.
      Where is that Heaven’s lee,
      Bridge of Hopes over Illusions?

      20 Липня 2007



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    467. Чекання
      Це чекання
      нагадує штиль -
      ані хвилі...
      щоби дух не таївся
      між змогами вийти.
      Перевести годинника,
      кроки у милі,
      паралель відтворити
      між окликом
      "Ви" й "Ти".

      Цим емоціям тісно -
      губа між зубами.
      А папір перетерпить,
      стирачка розмаже -
      недомовлених слів
      звукові голограми,
      ця усмішка
      не видасть на радощах
      крадіж.

      Крадькома...
      карколомні,
      крамолою вкриті,
      недоношені вітром,
      припалі до трему -
      ці бажання мої,
      що багаті на витів,
      цей мій доказ
      собі
      на "Життя" теорему.

      17 Липня 2007



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": --

    468. Self-reflection
      Sometimes I see myself as tiny kite.
      It glides on Winds of Bliss and Fortune.
      The thread will lead this always-prying sight
      to hands of Truth, while Sun is scorching.

      Occasionally I feel – I am a can of coke
      in made-in-China plastic holder.
      The Trust is famous for its sips-then-poke.
      Sip-after-sip – I’m getting older.

      Sporadically my minds hit Universe.
      It shrinks to size - my brain could fit in.
      A gentle squeeze extracts a new-born verse.
      Sip-after-sip - still thirsty... spitting...

      16 Липня 2007



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    469. Well of Loving
      When my hair turns to gray -
      doesn’t mean - I’m looking wiser.
      Time just ate a span of day,
      bangs of heart – for appetizer.

      When my fortune’s made of gold,
      I can’t say, that’s why I’m glowing.
      Happiness is poured to mold
      of my mind, because of loving...

      “Loving” – such a pious word,
      angels’ wings attached to soundness,
      that is You, indeed, my Lord -
      Well of Infinite Profoundness.

      We are droplets, rain is Faith -
      slams against the turf of egos.
      So much silence to embrace,
      flying back to Sky, amigos.

      12 Липня 2007



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    470. У Храмі
      Світло.
      Світло, що вдихає ладан,
      ховається у "Тіло і Кров" до
      Чаші.
      Тло.
      Тло, проникнене Світлом,
      через Кров і Тіло, п`ють Душі
      наші.
      Храми.
      Храми - віконні "рами",
      а "х" навмисне на хрестик
      схоже.
      А ми?
      А ми світимось випитим небом,
      досягаєм руками "рами"- скло відсутнє.
      О, Боже!

      10 Липня 2007



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": --

    471. Clouds’ collision
      Clumsy clashes – clouds’ collision,
      revolutionary march of drops.
      Intuition begs recission
      to resuscitate for skylights props.

      Sparkled sky ignites devotion -
      rolling thunder’s caching lighting’s tail.
      Wind is showing its emotion,
      all his promises are gloomed and frail.

      Leaves’ traversals cover falling,
      trapping vital gears in reverse.
      Like a pennant, time is lolling,
      carrying over summer in its hearse.

      Street - strange river (two flows holding),
      stripping moves, so cobblestone is seen.
      Clumsy clashes - blames and scolding
      are revolving… briefly loosing spleen.

      9 Липня 2007



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    472. Межа
      Коли перейти за межу -
      Дичітиме зоране поле.
      Вдягніть свіжо-здертий кожух,
      Сховайте в нім ложку-до-столу.

      Коли потай гострять ножа,
      На меч перекуті орала -
      Кров п`ють(так зникає межа), -
      Аж так, щоб по горло... Все мало?

      А більше - збивається лік,
      Стирається Серце об смерті.
      Межа для потвор і калік -
      це ті, що Душею вже мертві.

      Коли поза нею пітьма,
      Розідре очима Правіру -
      Горлатимуть: "Бога нема!",
      А Дітько прийматиме щиро.

      Згорить попід ними земля,
      І жаль захлиснеться грозою -
      Такі родовиті поля...
      Межу перешили війною.

      6 Липня 2007



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.7 | Рейтинг "Майстерень": --

    473. Відбиток ранку
      Із півнéвого горла сонцезну небосхил видира,
      будень отрухом тиші освіжає недоспаний голос.
      А залишена ніч, по якій все стекло, мовби з цебра,
      як мале кошеня, в тінь забите, озивається кволо.

      Надто чищена вітром, наче риба, лускава ріка
      перекривлює хмари, схожі десь на загублені душі.
      Не коштований часом, начекався полин, як згіркав,
      наче доля... Крила злиплись осі від солодкої груші.

      Причащаються луки, що приймають росу, як вино,
      а від ложечки світла у траві просинається зелень.
      Журавлиним привітом відчиняється в Серце вікно,
      видно, як близько ласка, що надію в обіймах куделить.

      5 Червня 2007



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5

    474. Vaya con Dios
      “Vaya con Dios!” – days are puffed and rush is lost,
      the Angel Death erases distance to the shoulders.
      Existence changes clothing, body’s frees its host.
      The Heaven opens Gates, and knowledge turns to boulders.

      Without a soul – it’s just few bones and rotten flesh.
      No pleasure fits and sits in lastly-opened-caskets.
      With blinks of life long-lived-illusions are enmeshed
      in tangled labyrinths of brain. We are like mascots

      for others, who will draw another circled lines,
      commemorating stoppages to guzzle fresh ideas.
      Sip to the last… this blood, believed to be a wine.
      Spread over body-bread your pain - “Vaya con Dios!”

      2 Червня 2007



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    475. Марчіє день
      Марчіє день. Скидає сутінь льолю,
      щоб йти по бурчаку по насолоду в ліс.
      За овид копотиться вітер з поля,
      рахманно небом котиться Великий Віз.

      Вдуває час в зажури жоломії
      пташину душу, плаче цвітом дикий сад.
      В журавах очі росам тужавіють,
      заповнюючи космос. Плюскіт зір невлад.

      Стоять атлантами дуби дебелі,
      підперши спинами опалі вії сну.
      Від закутків галактик і до стелі
      розстелюють думки осяжність мовчазну.

      Земля і Всесвіт у цупких обіймах,
      одне від одного ховають власне "Я".
      І дим з осель рушає в мандри стійма -
      ген тягнеться за Віз Великий колія.

      1 Червня 2007



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5

    476. Mister Time
      Be brave Mister Time – I’m recalling the Future.
      You come without Hope to assure our Glory and Fame.
      My Life’s overstitched with continuous sutures,
      my lame Right-Believes
      are just following rules in Death’s Game.

      Heart’s Squeeze is beleaguered by infinite Fears,
      can’t find any clothes for Truth and for Soul to sustain.
      The Verve tends to shrink, when you hasten with years.
      I strive to prolong your awareness by Newborn-Refrain.

      Cold-staggering Universe’s bogus and silent.
      It’s wrapped like a candy and ready for being revealed.
      God’s marking with Cross (instead signature) Die-Land.
      You are always prompt – my recall will be shortly concealed.

      28 Червня 2007



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    477. Virtuo
      Серце
      б`ється,
      застукане кодом логіну.
      Пристрасть
      йонно блукає
      по ниточках вебу.
      Стали ближче
      на байт
      нам думки-пілігрими,
      ритми
      крапельок "Send",
      звіртуалене небо.

      Пальці
      вправно летять,
      відбиваючи коми,
      і вкладають
      три-крапки до "Лю..."
      загадковість.
      То уява ввімкнена -
      стає невагомо,
      не чорнилами звиклими
      пишеться повість.

      Не замерзти
      прошу...
      в навантаженім чаті.
      Стільки щастя того,
      що цей смайлик віншує.
      Мов би
      поруч десь
      сон,
      не від мишки зачатий.
      Осідають
      на "Вікнах",
      мов птахи "Reply"-ї.

      16 Червня 2007



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": --

    478. States of emotion
      Cruel,
      so selfishly cruel
      is to punish with love’s shucks,
      when the other lips - mute.

      …….Duel,
      mutilation, removal…
      gravitation jumps in flux,
      no one comes with a loot.

      …………Fuel,
      hearts’ efficiency fuel
      sparkles eyes with explosion,
      and will burn out your mind.

      ……………….Dual,
      emotion is dual –
      once it’s set for implosion,
      never leaves you behind.

      25 Червня 2007



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    479. Політ хвилі Ах
      Так пристрастно коляться очі Твої,
      у них я шукаю свій подих.
      Зволожене тіло, налиті краї
      напружено стримують води.

      Прорветься цілунків нестримна ріка,
      затопить всі пагорби й луки.
      У танці тілеснім змієво-в`юнка
      звиватимеш рухи і звуки.

      А очі закотяться хвилями Ах,
      в поривах тривкого цунамі
      від поштовхів - неба зриватиме дах,
      хай дотик роздасться устами.

      А серцю не вирватись криком у вись -
      воно переповнене щастям.
      Шаліє бажання, краї розійшлись -
      то небо зірвалось, щоб впасти...

      15 Червня 2007



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    480. Eyes are inhaling
      Eyes are inhaling hot sundown,
      like strong addiction - grave smoke.
      Life’s tipped in ashes form blazed crown,
      subtly stumped radiance’s choked.

      Wind broke its wing – uses crutches,
      made from sensations of trees.
      Calling wrong number, subconsciousness -
      finally hangs up in peace.

      Light bugs lure vision with glowing,
      impersonating Stars’ Track.
      Imagination is growing,
      like building house… from a deck.

      Severing brain-washed-connections,
      silence is learning to lay…
      till brightness’s lethal injection
      orderly brings disarray.

      20 Червня 2007



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    481. Завечоріло
      Потягнулася звинно ріка,
      в ній дохлептував погляд проміння,
      холодніли обійми в камінні,
      лоскотав водорослий рукав.

      Під цикадовий стрекіт зірки
      де-не-де розсівалися сяйвом.
      Кожне слово здавалося зайвим,
      кожен дотик - солодко-п`янким.

      Ваготіла від старості лодь,
      півзанурено сіпалась ланцем.
      Комашня у вампірному танці
      сутінково плелась. Сам Господь

      на заморених вітром гілках
      відгойдався в розхристаній волі.
      У зарубинах на частоколі
      трухнув час. Йшов, неначе монах,

      попід плахтою ночі та чар,
      у захмарену келію повень.
      Він хотів було сісти у човен...
      та той човен був повен від хмар.

      13 Червня 2007



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.8 | Рейтинг "Майстерень": 6

    482. Фірман
      Ливень линви скидає додолу,
      опускається шелех. Гостина.
      Недозбиране поле. Стодола
      перепхала за пазуху сіна.

      На дворі мокнуть коні. І фіра
      відмиває боки. Зпозаранку,
      перемутнена відчаєм, міра
      на дінці пересушує шклянку.

      Старість бік підпирає і хату,
      сина й доню за центом нагнуло.
      Тай онука забув слово "мати"
      і на цвинтарі люду прибуло.

      І рука не підноситься клясти,
      а зтрипалено хрест укладає.
      Тільки й того великого щастя,
      що розкралося долею, має...

      -------------------------------------

      А кишені в столичному місті
      дошивають собі можнокради.
      Тільки б совістю не переїстись.
      Ливень линви скидає. Розрада.

      6 Червня 2007



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    483. Сіра світлина
      Зкрапує
      звішена з неба білизна,
      не просихає...
      в ній вітер завис.
      Сіра світлина,
      де ковтень Вітчизни -
      відбитком серця
      і полиском сліз.

      Ти так далеко -
      роками відклалась,
      думку кохала,
      ховала квиток...
      Як не вдилявся -
      а все було мало,
      все було важко...
      зробити ковток.

      Душу отрушу,
      як яблуню з Раю.
      Хай - ще не осінь
      і плід не достиг...
      Сіра світлина.
      Вітчизна.
      Ковтаю.
      Вибілий стовбур.
      Бажання цвісти.

      25 Травня 2007



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    484. Рівновага
      По лівому боці - косу точить камінь,
      По правому - ллється вода.
      Виважую слово - по линві ступаю -
      Хода.

      Розбилися кроки на літерні гами,
      І ті затремтіли в устах.
      А ниточка тягнеться - край утікає
      І страх.

      Що шляху вже пройдено - сказано мало,
      До коми дійшов - замовчав.
      Пройшов інтонацію, наче штовхали -
      Встояв.

      Вже чути, як серце на п`ятах повстало,
      По колу пішла голова.
      Рядком із вірша, наче листя опале -
      Слова.

      18 Травня 2007



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    485. Горе
      Скільки можна себе тримати,
      посинівши в зап`ястях рук?..
      Не моя це Вина, мій Брате,
      що невдалим був Долі Трюк.

      Не роздати в просфорах Серця,
      коли Серце у п`ятках б`є...
      Не болить, коли Кривда в герці,
      як Чуже Горе - не Своє.

      Бо Чуже Горе гори згорне,
      а Своє вкаже пальця згин...
      Бо Своє Горе завжди Чорне,
      а Чуже п`є у пляшці джин.

      Повелося... за все платити,
      я віддам Доброту відтак...
      щоби мить у Тобі прожити,
      щоби вмерти... не просто так.

      17 Травня 2007



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5

    486. Щось
      Щось продзюрáвило мíста покрівлю...
      Згýблене десь при дорозі у спóкій,
      В прóлежнях вúїлось, висхло мов зілля...
      І промололося жорнами рóків.

      Щось, так здається, зробило зупúнку...
      Пальці притúсли до губ поцілунок.
      Корбочка в серце-моє-катеринку
      Вúпала... Сніг розкидá свій рахунок.

      Щось (ближче рóзмаху вії) втримáлось...
      Може від рáдості бути в прозрінні.
      Певно тому, як слова відривались -
      То облітали за кроками тíні.

      13 Травня 2007



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5

    487. Дощ сліпий
      Дощ сліпий - краплі губляться...
      По Тобі ласки шилися.
      Ти хотіла летіти -
      вії впали... Лети!
      Розбудив шибу дріб,
      краплі променем впилися.
      Що не рух - то у вир
      відправлялася Ти.
      Ми зійшлись в недовершенні
      через втрати свідомості,
      нам було не до світу -
      існували лиш ми.
      Пролітали тіла
      крізь шпаркú невагомості,
      приземлялись в думках
      і ставали людьми.

      10 Травня 2007



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    488. Я ще тут
      Я ще, наразі, тут:
      огинаю блакиті сферу,
      відчиняю наступні двері,
      переношу ногами бруд.

      Вдих... і на видих - млість:
      переводячи Дух і Силу,
      пришиваю до слова крила,
      розбиваю об тишу зміст.

      Я ще, наразі, Гість:
      перестукало серце втрати,
      не навчилось, як слід, кохати...
      обійняло, стиснувшись, вість.

      Звістки на крилах слів -
      повертають вони додому,
      наче блудні сини на помин...
      "Очі мами", "Кохання", "Львів".

      3 Травня 2007



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.4 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    489. `Ні` стало `так`
      Лягала непевність -
      опущене вільно плече.
      Та "ні" стало "так",
      а "так" - лякливе, мов птаха...
      Уста заніміли
      на дотиках уст на "заче...",
      горіли шукаючи...,
      вмирали при ахах.
      А в серці складалося нотно...
      плів пристрасть язик,
      акорди летіли,
      розсипáлись по стінах...
      А потім наснився
      розшитий на щастя рушник,
      стелилась дорога,
      протирались коліна.

      2 Травня 2007



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5

    490. Недоспана ніч
      Вказівка посмикує - здвигами очі,
      недоспана ніч заховалась у крані,
      трамвай на вібраціях шиби проскоче,
      думки заколочені у порцеляні.

      Напився натхнення - заповнився ранок,
      скарбничка порожня - нема що розбити...
      хіба... розігнути на пальцях коханок,
      хіба... запитатись: "Котру все ж любив Ти?"

      Спадає нелюбом щодруга пелюстка.
      Чого тут гадати?.. як серце не слуха.
      Недоспана ніч у краплинових згустках -
      тремтить в павутинні приречено муха.

      24 Квітня 2007



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: 5.57 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    491. Я знаю
      Як освЯчу рядком папір -
      Зійде Світло Святого Духу.
      Хай нап`ється молитви зір,
      Та сприйнятливим стане вухо.

      Божий Біль я ношу в Собі -
      У незгоєних вічним ранах
      Він ятрітиме через бій,
      Доки серце Моє не стане.

      Доки змінює видих вдих,
      А у горла є міць кричати -
      Все віддам для Любові тих,
      Хто її не зазнав, хто втратив...

      Де уста - гнеться Правди Шлях,
      Без убрáнь час її зустріне.
      Дай же, Неба Всесвітній Дах,
      Дотримати Надії Стінам.

      Дай повірити у слова,
      А вже ними себе підняти
      Там, де Вічна Любов Жива,
      Що з грудей передала мати.

      Боже, скільки у Тобі сил -
      Стільки ж болю у ранах Сина.
      Тільки той, хто хоч раз любив,
      Вміє плакати, як дитина.

      Там, де Ти - там нема Жалю,
      Хай ця Пристрасть життям спалає.
      Так, я Вірую, бо Люблю!
      А Люблю, бо Ти є, я знаю.

      22 Квітня 2007



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    492. Солодкий мед бажання
      Солодкий мед бажання на вустах,
      у серці сполох вúстукала втіха,
      усоте дораховував до ста,
      уперше зрозумів, що значить "тихо".

      Від ранку недокоханого... цвіль
      в глухім кутку, омані - панацея.
      А біль летить на спогад, наче міль,
      щоби згоріти криком: "Панно, це я!.."

      Признання довгожданного рядки -
      прості до зрозуміння, зшиті збоєм...
      і десь, на рівні атому, думки
      розщеплені між небом і Тобою.

      20 Квітня 2007



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.6 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    493. Сім стріл Амура
      Сім Стріл
      у Амура було-
      по óдній на Небо
      кожне.
      Набрало повітря
      крило,
      а погляд
      питав
      "чи можна..."

      До Першого Неба Стріла
      влучила.
      Вціливши в око,
      вона до думок,
      як дійшла -
      то вилізла
      десь під боком.

      Лишився за Другою
      слід,
      пройшовши язик,
      крізь зуби -
      замовкнув навколо
      прасвіт,
      налились
      чеканням губи.

      Згорнувся від Третьої
      вдих,
      а видих
      давився в кадрах -
      вулкан,
      лиш на мить,
      ледь затих...
      а потім
      застигли надра.

      Четверта
      була невпопад,
      задівши
      вбрання та штори,
      міняючи
      розуму склад,
      діагноз -
      "Шалено Хворий..."

      У П`ятої
      вістря тонкé,
      воно
      прокололо руки.
      По них
      протікали струмки,
      впадаючи
      в перестукіт.

      А Шоста...
      та Шоста -
      як сон,
      лоскоче
      живіт і спину.
      Признався богам
      Купідон -
      від неї
      вмирають стрими.

      Зривається
      мить з тятиви,
      летить,
      наче Ангел, Сьома...
      Напевно,
      ми з Щастям
      на "Ви",
      а може -
      "не всі ще вдома".

      18 Квітня 2007



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5

    494. Урбанічна Рефлексія
      Повсинали мости -
      у непохить застигли розпинно.
      Мов мурахи в мурашник,
      по плечах пробігали авто.
      Хвилювались від хвиль
      і чепурились
      небом невпинно
      голко-шпилі чуби
      хмаросягів.
      Їх лискуче манто
      перебилось...
      і ляг поміж зір
      недокупаний місяць,
      хто б його не просив -
      не сховав
      свою наготу
      хоч на ріг.
      Знов замочену в ніч
      німоту,
      мов білизну розвісять...
      та нехай просихає,
      наближаючи сонцерозбіг.
      Час відбув
      і проник
      потаємно
      у крок перехожих -
      через поспіхи ніг,
      під падіння
      перевтомлених вій.
      І за безцінь пішли...
      безпритульного сни та вельможі
      за словами,
      де шпальти,
      роздиралися
      вітром подій.

      16 Квітня 2007



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    495. Якби скласти ...
      Якби скласти під себе крила,
      як складають про щастя пісню -
      я би падав до Твого тіла,
      залишався у Тобі киснем.

      Пробираючись через горло,
      до легенів, у нетрі жилок,
      і все ближче, де кров ся горне
      та пульсує без тям на живо.

      Відчиняй свою кузню, Майстре -
      це Любов так шалено хоче
      відкуватись в підкові... Най стре
      зваба губ Твоїх зрілий почерк.

      Я на них відіб'ю своїми
      те, що стерти не дай нікому -
      "Ти моя! Серце неділиме..."
      І я чуюсь, як вдома в ньому.

      13 Квітня 2007



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    496. Зрада та Любов.
      І
      Спасибі Тобі, мій Друже -
      За те, що Тебе нема...
      За потиск руки байдужий,
      За погляд, що не втрима...

      Я вдячний Тобі за Спокій -
      За ним Ти вже не прийдеш,
      За те, що стояв Ти збоку...
      Та "збоку" - не "поруч"... всеж.

      Чолом б`ю, знімаю шапку,
      Твоя спопелилась від...
      Над "і" ставлю лойну крапку -
      Та крапка, мов кулі вхід...

      Молитва. Душа пробачить...
      А серце важке з підков.
      Черствію, як хліб... і бачу -
      Ти зрадиш в собі Любов.

      II
      Щоб зрада була багата,
      Придбав Ти за неї гріш.
      Рука піднеслась у ката,
      Та кров обіймала між...

      Ховає кишеня дулю,
      В усмішці не знайдеш хиб.
      Я серця свого не стулю,
      Хоч голос душі охрип.

      Тупіє краєчок вуха,
      Серединка напроліт,
      У горлі давно вже сухо,
      А глибше - шкребоче кіт.

      Той кіт, він як кіт, одначе -
      Гуляє сам по собі...
      Заплющивши очі, бачу
      В передирках сон і біль.

      Комусь перейде дорогу,
      Що кисню забракне враз.
      Нагострена жде тривога...
      Як тихо вмирає час.

      Запізно кидатись в очі -
      Зарано від рани зліг
      Твій Син, Милоседний Отче,
      За наш Первородний Гріх.

      12 Квітня 2007



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    497. На `Лю...`
      I
      Новобранець вартовий
      засина на чаті місяць.
      Чи то ангел чи чорти
      у дорозі серце місять?

      Ось вже дім, а ось балкон
      темінь ваблять самотою.
      Гострить стріли купідон -
      ніч на ловах, я з Тобою.

      - Ах! Моя Сеньоріто, мерщій
      розправляйте крила...
      Я підбираю ноти-ключі,
      і тріпочу в жилах...

      Ми летимо до планети на "Лю..."-
      для сердець кінцева...
      Я в бокали жадання наллю -
      Сеньоріто, де Ви?

      II
      Зорі, сипані бігцем,
      на подолі... наче бісер.
      Свічі бавляться лицем -
      Ти, мій ангеле, мій бісе,

      роздирай на пасма час,
      правди і неправди цноти.
      Я лиш Твій... все решта - фарс,
      незаслужені клейноди...

      - Ах! Моя Сеньоріто, пече
      коли серце рветься...
      Ваш кабальєро, Ваше плече
      в поцілунках тнеться.

      Ми летимо, бо падаєм в "Лю..."-
      для сердець кінцева...
      Ах, Моя Примадонно - "Люблю!"
      - Сеньоріто, де Ви?

      III
      Ніч забилася в куток,
      тіл тепло сильніш каміну,
      ще кохання на ковток,
      Ваші ще тремтять коліна...

      Ще... і ще... і через ще -
      скільки небу відчинятись?
      Почуття тримають щем -
      як же нам на мить зірватись?

      - Ах! Моя Сеньоріто, чому
      ніч така коротка?
      Ваш кабальєро Любов саму
      захова в обмотку...

      Нам так хотілось летіти, "Лю...!"-
      для сердець кінцева...
      Ах, за Вас я гріхи відмолю -
      Сеньоріто, де Ви?

      11 Квітня 2007



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    498. Час небо розібрав...
      Час небо розібрав...
      на пошуки,
      карбуючи думки
      фрагментами подій.
      Ховався голос Твій
      у пошепки,
      у Божім Храмі, мов
      молитви упокій.

      Пополотнілих лиць
      позначеність -
      то страх утерся в них...
      як жорнами мука.
      Сьогодні "За Любов"
      ми страчені...
      Оплаченим був кат,
      невтримною рука.

      9 Квітня 2007



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.6 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    499. Журавлі
      Сонце спалене,
      видихся вітер -
      поштивніли небесні
      вітрила хмарин.
      Не витримує тиша.
      Летіти
      над планетою
      вибився з сил
      гострий клин.
      Скоро сяде...
      наразі:
      курличе;
      серце кличе,
      спиня мимоволею
      хід;
      ріже небо,
      мов старість обличчя;
      розшиває невпинно
      крильми переліт.
      І так хочеться
      витерти крики,
      наче сльози чекання
      з лиця матерів...
      Вище небо,
      рукою каліки
      простяглись журавлі
      до своїх берегів.

      30 Березня 2007



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.56 | Рейтинг "Майстерень": 5.5


    Сторінки: 1   2