Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Іван Редчиць (1949)
У сховку літер – золоте зерно,
І не зітліє у віках воно.
Його з любов’ю я у душу сію,
І п’ю усмак поезії вино.



Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ПАТРІАРХ ФІЛАРЕТ ЗАКЛИКАЄ МОЛИТИСЯ ЗА ЗВІЛЬНЕННЯ УКРАЇНИ ВІД НАШЕСТЯ ОКУПАНТІВ.
    "Господи Боже сил, Боже спасіння нашого, Ти Єдиний твориш чудеса. Поглянь в милості і щедротах на смирення рабів Твоїх і чоловіколюбно вислухай і помилуй нас: бо вороги наші зібралися на нас, щоб погубити нас і знищити державу нашу та святині наші. Допоможи нам Боже, Спасителю наш, і визволи нас, заради слави імені Твого, і нехай до нас будуть додані слова, сказані Мойсеєм: будьте сміливими, стійте і побачите спасіння від Господа, бо Господь переможе за нас.Так, Господи Боже, Спасителю наш, не пом'яни беззаконь і неправд людей Твоїх і не відвертайся від нас гнівом Своїм, але в милості і щедротах Твоїх відвідай смиренних рабів Твоїх, що до Твоєї милості припадають: повстань на допомогу нам і подай воїнству нашому з Ім'ям Твоїм перемогти. Погуби наміри і неправедні насмілення тих, хто йде на нас війною.Молимось до Тебе, Владико миру і спокою нашого, щоб як щезає дим, так нехай щезнуть вороги наші, і як прах розсипається від лиця вітру, так нехай розвіються їхні злі думки знищити державу нашу Українську. Господи, втихомир тих, хто противиться заповідям та постановам Твоїм. Поверни їм пам'ять Твоєї заповіді: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. А для тих, хто противиться цій Твоїй заповіді, пошли гнів, скорботу і ангелів лютих, які вселять в них страх і пам'ять про те, що і вони себе християнами називають.Нехай же Господи буде воля Твоя над нами і, якщо Твоє Провидіння буде таким, щоб покласти воїнам нашим у битві за Віру і Україну душі свої, то і їм прости гріхи їхні, і в день праведного Твого Суду подай вінці нетління. Але віримо і молимось Тобі Великодаровитий, Господи, що ти захистиш, втихомириш і напоумиш та до спокою приведеш всіх. Бо Ти єси захист і перемога, і спасіння, для тих хто надіється на Тебе і Тобі славу возсилаємо Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь!"
  •   * * *
    Могутній спів летить через кордони,
    І б’ють палкі серця в небесні дзвони,
  •   * * *
    Господарі вклонялися землі,
    І розминали грудочки ріллі:
  •   ***
    Є пекло й рай у полум’яних душах,
    І пісню волі – крики не заглушать.
  •   Доторкнися до мого крила
    У кохання нема вихідних,
    День і ніч моє серце співає.
  •   Жоржинове щастя
    Ах, ти, щастя моє, ти жоржинове,
    Я тобою навік опромінений!
  •   * * *
    Немов барвінок, обів’ю,
    Щоб квітла ти, як у раю.
  •   * * *
    З криниць вечірніх зорі п’є село,
    Моє кохання теж, як джерело,
  •   * * *
    Щодня угору пнемося щосили,
    Забули зовсім, що у нас є крила.
  •   * * *
    І серцем, і душею, і вустами
    Припав я спрагло до джерел Хайяма
  •   * * *
    О де ж ти, де? Рятуй, молю!
    До неба полум’я – люблю!
  •   А літа, мов коні...
    Знову нас єднає доля недарма,
    Бо в кохання, люба, осені, нема.
  •   Два серця
    Кохались два серця, холодне й гаряче,
    Холодне – дівоче, гаряче – юначе.
  •   * * *
    Є в кожного якісь важливі справи,
    Є хобі, є вершини, є забави.
  •   * * *
    Горить вогонь, але немає диму,
    До слова слово проситься у риму,
  •   * * *
    Як порошина, що прибита громом,
    Ти раптом упадеш серед содому.
  •   * * *
    Була моя лебідка чорнокрила,
    Тепер моя лебідка білокрила,
  •   * * *
    «Піднімем економіку, а після
    Подбаєм про культуру і про пісню!» –
  •   * * *
    Сьогодні знову ти чомусь мовчиш,
    На сто громів розбилася вся тиш,
  •   * * *
    Мої чуття невтомні, мов орда,
    І літ мені минулих не шкода.
  •   * * *
    Слова, мов зерна, сію, засіваю,
    І вірю – дочекаюся врожаю.
  •   * * *
    Багато є в нас віршів і пародій,
    В яких нема ні змісту, ні мелодій,
  •   * * *
    Ти в юності жар-птицею була,
    І ледь торкнувся я твого крила.
  •   * * *
    Не поспішай дорогою життя,
    Куди веде – не знаєш до пуття,
  •   * * *
    Поезія і Слово нероздільні,
    Як б’ють у ній джерела дуже сильні,
  •   * * *
    Небесний Отче, добрий і ласкавий,
    Шукав Тебе я вік не для забави.
  •   * * *
    Душа без Бога, наче птах без крил,
    Якому не під силу небосхил.
  •   * * *
    Якщо привласнив ти собі чуже,
    Як Боже око всюди стереже,
  •   * * *
    Вже зріють, як у полі колоски,
    В небесного покликанця думки.
  •   * * *
    Ти ходиш, не відводячи очей,
    Поміж примарами пустих речей,
  •   * * *
    Гіркіше жовчі – похіть ураганна,
    Коли зберуться пристрасті титани
  •   * * *
    Люби любов’ю, що не хоче лаврів,
    Люби, коли мовчать серця й литаври,
  •   ***
    Уклін доземний в світлий день скорботи,
    Що нам навіює печальні ноти.
  •   ***
    Молитва – пісня духу і потреби,
    Покликаний своїм Творцем із неба,
  •   ***
    О, ти простив усі гріхи, мій Отче,
    І вже не йдуть по п’ятах поторочі.
  •   ***
    Віддай Отцю Небесному гріхи,
    Він витрусить усі твої міхи,
  •   ***
    Коли Месію в серце ти покличеш,
    Засяє дух – і житимеш ти вічно,
  •   ***
    Христос воскрес! – і серце тріумфує,
    Христос воскрес! – і вся душа вирує,
  •   ***
    Люблю, чекаю, і молюсь не всує,
    Люблю, радію, перед Ним танцюю,
  •   ***
    Люблю Твоє, Ісусе Христе, Ймення,
    Бо Ти – моє життя, моє натхнення.
  •   ***
    Блаженний, бо знайшов свого Творця,
    Очима серця – до Його лиця.
  •   ***
    Хто знічений, духом убогий,
    Шукає дорогу до Бога,
  •   ***
    Хто сіє гроші, той стає багатим,
    І вірою, і думкою крилатий,
  •   Укрбаї
    В законах плоті – корінь довголіття,
    Без нього засихає верховіття.
  •   ***
    Беру слова і довго мну, як глину,
    Аж поки сік не потече з калини,
  •   ***
    Не меч підкорить світ, а та Любов,
    Що на Голгофі проливала кров.
  •   Укрбаї
    Творив своє життя ти без мети,
    Палив і відбудовував мости.
  •   ***
    Коли знайду в собі я іскру Божу,
    То не ховатиму від перехожих,
  •   ***
    Гнуздай своє життя, мов скакуна,
    Нехай тебе не спинить крутизна.
  •   Квітневі жнива
    Михайлові ПАСІЧНИКУ
    на 60-річчя
  •   ***
    Любити Слово – це найвище право,
    Яке Всевишній дав не для забави,
  •   Рубаї
    Не треба віника – нікого,
    І підмели вітри дорогу,
  •   ***
    Підмів світлицю, бо вже скоро свято,
    А сміття залишив посеред хати.
  •   Рубаї
    Як серце мохом обросло,
    То поселилося в нім зло.
  •   ***
    Стрибають, мов горобчики, оцінки,
    І раптом зупинились на хвилинку,
  •   Рубаї
    Сипнув Господь на струни ліри
    Зерно божественної віри,
  •   Рубаї
    Як ревний ратай зорані загінки,
    Невтомно день у день я навколінки
  •   ***
    Поезія – не притча во язицех,
    А райський сад і Муза яснолиця
  •   ***
    Свічуся словом і в його промінні
    Заходжу до великої святині, –
  •   Рубаї
    Як на всі боки бризкає зухваль,
    То ти її не cтримаєш, на жаль,
  •   Царюй...
    Мій світе, весняний, натхненний,
    Не буду я жити в імлі,
  •   Диво
    Летять слова, крилаті і безкрилі,
    А світ завмер, мовчить, як у могилі.
  •   Рубаї
    У сув’язі великій поколінь
    Підхоплює ріки життя бистрінь.
  •   Рубаї
    Всі кози в золоті, багато літ
    Вони осяювали сірий світ,
  •   Рубаї
    Поезія – мого життя первопис,
    У сонячних і в росяних синкопах.
  •   Рубаї
    Пробач, я не вберіг твоїх садів,
    Багато скрізь є хамових слідів.
  •   Рубаї
    Буваю я трисвітлим і натхненним,
    Коли минає настрій мій буденний,
  •   Рубаї
    Не скоро ще мій сад зазеленіє,
    Ще не пора хоч небо й голубіє.
  •   Рубаї
    Чи буде з того ще колись поет,
    Хто дбає тільки про авторитет?
  •   Рубаї
    Писати на коліні я не хочу,
    А за столом завжди пишу охоче,
  •   Рубаї
    Якщо розтікся мислію по древу,
    Мабуть, усе віддав на поїд левам
  •   Із Максіма Багдановіча
    Сонет
  •   Із Максіма Багдановіча (1891-1917)
    Вночі замерзла кам’яна криниця,
    До дна дістала зимова нуда!
  •   Із Максіма Багдановіча
    Перед повінню
  •   Із Пятруся Броуки
    День добрий...
  •   Із Уладзіміра Каризни
    ЗАЗДРІСТЬ
  •   Із Вольгі Русілкі
    І радість, і слава, і щастя миттєве,
    І рідного дому поріг,
  •   Із Пімена Панченкі
    Не люблю я слів цих: «покоритель»
    І «володар» мають зміст лихий.
  •   Із Аркадзя Куляшова
    Без трепету щастя
    не зичу нікому:
  •   Із Уладзіміра Каризни
    ПРО ПОЕЗІЮ
  •   Із Максіма Танка
    КОЛІР СНІГУ
  •   З Аркадзя Куляшова
    НА ШЛЯХУ
  •   З Алеся Бачили
    НЕНЬЧИНА МОВА
  •   Із Уладзіміра Каризни
    ТРІОЛЕТ
    Куди ти тільки не зирни, –
  •   Із Уладзіміра Каризни
    БАГРЯНІЄ КАЛИНА
  •   Із Уладзіміра Каризни
    СЛЬОЗИ ЗЕМЛІ
  •   Із Уладзіміра Каризни
    У нових білорусів
    Нова музика,
  •   Із Уладзіміра Каризни
    ПРИСВЯТА ПІСНІ
    Триптих
  •   Із Уладзіміра Каризни
    «МАНЕКЕНИ»
  •   Із Уладзіміра Каризни
    Пісня – душа народу.
    Ригор Ширма
  •   Із Уладзіміра Каризни
    Онучці
  •   Із Володимира Висоцького
    МІЙ ГАМЛЕТ
    Я тільки жменю висиплю в строфу,
  •   Із Володимира Висоцького
    БРАТНІ МОГИЛИ
  •   Із Володимира Висоцького
    Пройшла пора всіх вступів і прелюдій, –
    Усе гаразд – я лжі не розігрів:
  •   Із Володимира Висоцького
    Сміюсь, немов біля кривих дзеркал,
    Мабуть, мене тут спритно розіграли:
  •   Із Володимира Висоцького
    Кораблі на відчал – і лягають на курс, –
    Та вони повертаються з далей широких...
  •   Із Володимира Висоцького
    СРІБНІ СТРУНИ
  •   Із Володимира Висоцького
    ПІСНЯ ПРО КРОХІЙ
  •   Із Володимира Висоцького
    БІГ ІНОХІДЦЯ
  •   Із Володимира Висоцького
    ПІСНЯ ПРО ЗЕМЛЮ
  •   Із Володимира Висоцького
    Не вірив зроду я у міражі,
    В прийдешній рай не склавши чемодана, –
  •   Із Володимира Висоцького
    Завжди у професійних картярів
    Ляга під чирву кожна масть, як вперше,
  •   Із Володимира Висоцького
    День прекрасний – і тепло, й не тане,
    Мабуть, є у природи ресурс.
  •   Із Володимира Висоцького
    Гілки, наче лапи, тремтять у ялин,
    Пташині пісні, наче диво, –
  •   Із Володимира Висоцького
    ОСТАННІЙ ВІРШ
  •   Із Володимира Висоцького
    Колись я відспіваю й відіграю,
    І не вгадати на якій струні.
  •   РУБАЇ
    Літав я птахом, а мої літа
    На сонці колосились, як жита.
  •   Рубаї
    Кладу, немов калач, пшеничне слово,
    Щоб ручаєм текла углиб розмова,
  •   Рубаї
    Тонку окрасу я в душі знайшов
    І віддаю натхнення і любов,
  •   РУБАЇ
    Я добре знаю – ти найкращий друг,
    Від лих моїх осліпнув і оглух.
  •   РУБАЇ
    Пробач, що я нагадую тобі,
    В глибинах мови є такі скарби,
  •   РУБАЇ
    Звертається Павличко до народу,
    Немов співає пісню славну й горду,
  •   РУБАЇ
    О друже мій, за правду ти не сердься,
    Радію я, бо півень мій несеться,
  •   РУБАЇ
    Хто був і на коні, і під конем,
    Той ділиться окрайцем і вогнем.
  •   РУБАЇ
    Відвикнемо вклонятися у пояс,
    Не будемо довіку під п’ятою,
  •   РУБАЇ
    Сприймайте цю пораду, як наказ,
    Колись, я вірю, видадуть указ.
  •   РУБАЇ
    І рейтинги, і статуси – полова,
    Якщо ти пишеш, як рубаєш дрова,
  •   РУБАЇ
    Як дірка з бублика, новий цей статус,
    Якщо не зможеш ти поетом стати,
  •   РУБАЇ
    Мовчання – зло, а мовчимо проте,
    Як гляну – і трава хай не росте.
  •   РУБАЇ
    Хто мовчки набиває мозолі,
    Не склав овечу шкуру на крилі.
  •   РУБАЇ
    Якби писалось через пень-колоду,
    Я б на століття випередив моду.
  •   РУБАЇ
    * * *
    Як плив часу підхоплює усе
  •   РУБАЇ
    * * *
    Не хочеш прав – пізнай чужу сваволю,
  •   РУБАЇ
    * * *
    В джерелах духу – спокій і глибінь,
  •   РУБАЇ
    * * *
    Пізнай себе і ти пізнаєш світ,
  •   ХАЙКУ
    Мій Житомире,
    в 1128-му річницю –
  •   РУБАЇ
    * * *
    Ти носиш у душі вогонь образ,
  •   РУБАЇ
    * * *
    Народ мій досі по кишені б’ють,
  •   РУБАЇ
    * * *
    Тримаймо, наче обосічний меч,
  •   РУБАЇ
    *  *  *
    Мистецтво слова у руках Свободи,
  •   РУБАЇ
    * * *
    Іде жорстока за духовність битва
  •   РУБАЇ
    * * *
    Створи найкращу пісню – СУВЕРЕНІТЕТ,
  •   РУБАЇ
    * * *
    Крихка посудина мого життя
  •   РУБАЇ
    * * *
    Як довго, безнастанно, поодинці
  •   РУБАЇ
    Глибінь мовчання чиста, наче вічність,
    І ллється в душу світла таємничість.
  •   РУБАЇ
    О совісте, найкращий ти суддя,
    До тебе я приходжу загодя.
  •   РУБАЇ
    *******
    У Царстві Слова сховані скарби,
  •   РУБАЇ
    *******
    Торгують нашим словом, а воно ж безцінне,
  •   РУБАЇ
    *******
    Стаю перед Тобою на коліна:
  •   РУБАЇ
    І де взялася витримка оця,
    Кінці з кінцями зводить без кінця?
  •   РУБАЇ
    *******
    Очам не вірю – висохло русло,
  •   РУБАЇ
    ********
    Троїсту нитку розірвати важко,
  •   РУБАЇ
    ***
    Гребе й гребе ця депутатська курка,
  •   РУБАЇ
    *******
    Рятуй нас, мово, й ти, красо небес,
  •   РУБАЇ
    *******
    Блукаючи по нетрях словоблуддя,
  •   РУБАЇ
    *******
    Колись Ти жив у храмі мого тіла,
  •   РУБАЇ
    *******
    Поезія – це пам’ятник душі,
  •   РУБАЇ
    *******
    Не ухиляюсь, не боюсь огуди,
  •   РУБАЇ
    *******
    Того, хто збився сам на манівці,
  •   РУБАЇ
    Між млою й світлом є вузька межа,
    І на крутих життєвих віражах –
  •   РУБАЇ
    *******
    У кожного в душі є схований талан,
  •   РУБАЇ
    *******
    Колись я похвалитися хотів,
  •   РУБАЇ
    * * *
    Твої фосфати* умертвляють воду,
  •   РУБАЇ
    *******
    Літай, душе, коли бушують грози,
  •   РУБАЇ
    *******
    Не хочу я ні орденів, ні слави,
  •   РУБАЇ
    *******
    Зі свічкою шукаю патріотів,
  •   РУБАЇ
    *******
    Я не любитель гумору з трьох літер,
  •   РУБАЇ
    *******
    Природа добра й мудра, наче мати,
  •   РУБАЇ
    *******
    Немов маяк у морі, в серці слова блиск,
  •   РУБАЇ
    *******
    Скажи, чому тепер у власній хаті
  •   РУБАЇ
    *******
    Не чути тонкострунного поета,
  •   РУБАЇ
    *******
    Ні правдою, ні піснею не заіскриться
  •   РУБАЇ
    *******
    А «старший» брат нас дуже сильно любить
  •   РУБАЇ
    *******
    Хто любить правду, той родивсь великим,
  •   РУБАЇ
    Колись ми вийдем на свою тропу,
    Якщо не йтимем цілий вік всліпу.
  •   РУБАЇ
    Мабуть, усе ж таки мені здалося,
    Що маєш ти хронічне безголосся.
  •   РУБАЇ
    Як справді хочемо, братове, ми,
    Щоб мова довела до Колими,
  •   РУБАЇ
    Рятуй нас, мово, й ти, красо небес,
    Щоб дух народу в істині воскрес,
  •   РУБАЇ
    Російська мова для народу – кляп,
    І знов його протягує сатрап.
  •   РУБАЇ
    Жива історія мого народу,
    Він полюбив, немов дочку, свободу.
  •   РУБАЇ
    І на орбіті вічности є миті,
    Але не видно їх у цьому світі.
  •   РУБАЇ
    Я бачу, як злітаються круки,
    Не видно вже ні неба, ні ріки.
  •   РУБАЇ
    Ми рано підняли своє забрало
    І віддали ракетні арсенали.
  •   РУБАЇ
    Не чути сурм... Чи вдарять тулумбаси?
    До них не мають хисту волопаси.
  •   РУБАЇ
    Із патріотів добрий вийшов гурт
    І вмить розрісся в галасливий нурт.
  •   РУБАЇ
    О мово рідна, мово золота,
    Ти ллєш наснагу в серце і вуста,
  •   РУБАЇ
    Ми творимо не похапцем здебільше,
    Бо голос має безголоса більшість,
  •   РУБАЇ
    Колись ми вийдем на свою тропу,
    Якщо не йтимем цілий вік всліпу.
  •   РУБАЇ
    Заплющу очі – і відразу добре,
    Не бачу зла і не лякає кобра.
  •   РУБАЇ
    Іду й дивуюсь – не впізнати світ,
    У лжебратерство канув дефіцит.
  •   РУБАЇ
    Віднині незалежна вся рідня,
    Нема тепер спокою ані дня.
  •   РУБАЇ
    Легка дорога та важкий вінець,
    Якщо не став ти з долею на герць.
  •   РУБАЇ
    Вже витоптали геть усю культуру,
    Бо треба ж десь подіти їм халтуру.
  •   РУБАЇ
    Ти небагато втратив, далебі,
    Якщо нема мистецтва у тобі.
  •   РУБАЇ
    Як весело – і поодинці, й натовпом!
    Є неписьменні тут і декоратори,
  •   РУБАЇ
    В звичайний будень, а не в день суботній,
    Людей проходить не одна тут сотня,
  •   РУБАЇ
    Несе нестримно часу бистрина –
    На скелі ті, де мова панівна,
  •   РУБАЇ
    Лише для того пишуться закони,
    Щоб не хиталися од вітру трони,
  •   РУБАЇ
    «Інфляція!» – стрибають радо злидні,
    Не в Києві, а у далекім Відні.
  •   РУБАЇ
    Я, мов юнак, покликаний тобою,
    Твоєю зачарований красою,
  •   РУБАЇ
    Рятуй нас, мово, й ти, красо небес,
    Щоб дух народний в істині воскрес,
  •   РУБАЇ
    Великий той поет, кому не ліньки
    «Стіхі» пиcати до моєї скриньки,
  •   РУБАЇ
    Німа свобода слова... Це – мовчання.
    Тому вона приречена зарання.
  •   РУБАЇ
    То не біда, що в колі цих обранців
    Нема героїв і нема спартанців.
  •   РУБАЇ
    Підуть дощі і буде веселіше,
    І з’являться на сайті лепські вірші,
  •   РУБАЇ
    Мабуть, і справді в ньому є наїв,
    Бо я в цей рубаїновий мотив –
  •   РУБАЇ
    Ти з матері глузуєш, як на звих,
    І зроду не була серед чужих.
  •   РУБАЇ
    Вершина комунізму – саркофаг,
    І вічний свідок дружби – саркофаг.
  •   РУБАЇ
    Мабуть, комусь вже добре там приспічило,
    Як стільки літ воюють за язичіє.
  •   РУБАЇ
    О воскреси в душі мого народу
    Порубану під Крутами свободу,
  •   РУБАЇ
    Пройшов народ епохою терору,
    І не забув жахіття людомору,
  •   РУБАЇ
    Буває – і в добрі немає сили,
    Тому воно й не підіймає крила.
  •   РУБАЇ
    Опікши душу в полум’ї гріха,
    Дивуюся: чого вона глуха?
  •   РУБАЇ
    Кордон уявний – і права уявні,
    Але відносини, на диво, славні.
  •   РУБАЇ
    Багато слів, але душа безплідна,
    В бездумних нетрях – і слідів не видно.
  •   РУБАЇ
    На мою мову кажуть: «Діалект!»
    І я за цей вам дякую респект.
  •   РУБАЇ
    Не хочу бути я тоді поетом,
    Коли олжа збратається з багнетом.
  •   РУБАЇ
    Коли в останню я зберуся путь,
    Тоді мені всю шану віддадуть.
  •   РУБАЇ
    Коли приходить мудрості пора,
    Дарує старість – молодість пера.
  •   РУБАЇ
    В стихії мови – сила і краса,
    Як любиш, то відкриєш небеса.
  •   РУБАЇ
    Ношу в руці я сріберну вуздечку,
    А коник мій літає недалечко.
  •   РУБАЇ
    А чи були б десь лицарі хоробрі,
    Якби у душах не плодились кобри?
  •   РУБАЇ
    Шукаю я, немов дивак-педант,
    У рідній мові – слово-діамант.
  •   РУБАЇ
    І генії не бачать завчасу
    З-під маски часу вічності ясу.
  •   РУБАЇ
    Забув я про Пегаса, свого друга,
    Тягну по полю сам важкого плуга.
  •   РУБАЇ
    Не згас вогонь у душах прометеїв,
    Нема свободи там, де привілеї.
  •   РУБАЇ
    Погляне муза в дзеркало політики,
    І це відразу помічають критики.
  •   РУБАЇ
    Душа співає і не змовкли ліри,
    Де сонце правди, там нема зневіри.
  •   РУБАЇ
    Свобода є, а волі ще нема,
    Бо звикли ми до гніту, до ярма.
  •   РУБАЇ
    Як заболіло – не чекай біди,
    До серця рідне слово приклади.
  •   РУБАЇ
    Хто любить мову, той багатий на думки,
    І тільки у байдужих зроду навпаки.
  •   РУБАЇ
    Ми збережемо – і СКАРБНИЦЮ МОВИ,
    Як позриваємо чужі закови,
  •   РУБАЇ
    Якщо пастух овець не береже,
    Чи він багато вовни настриже?
  •   РУБАЇ
    Російська мова для народу – кляп,
    І знов його протягує сатрап.
  •   РУБАЇ
    Щастить тому, хто розірвав тенета,
    І помінявши стилос на стилета,
  •   РУБАЇ
    Не прикував би страх вас до землі,
    Якби ви духом не були малі.
  •   РУБАЇ
    Вдягав я слово у нові одежі,
    Та зайнялося, загуло безмежжя,
  •   РУБАЇ
    І як знайти той шлях чи путівець
    До заблукалих, мовчазних сердець?
  •   РУБАЇ
    О, де вона ця довгождана гостя,
    Коли душа вся вибухає бростю,
  •   РУБАЇ
    Візьму в держави – буду вік багатий,
    Бо ці борги не треба віддавати.
  •   РУБАЇ
    Як тільки ми зберемо скрізь каміння,
    Розквітне геть занедбане сумління.
  •   РУБАЇ
    Гукнула муза – і нема проблем,
    Тому й бере мене за душу щем.
  •   РУБАЇ
    Коли ж мине велике безголов’я?
    Чи мало, Боже, ми платили кров’ю?
  •   РУБАЇ
    Як не спаде з твоїх очей полуда,
    То пісню волі не почують люди.
  •   РУБАЇ
    Коли я був ще юним і зеленим,
    То мчав туди, де чув – гуде геєна.
  •   РУБАЇ
    Я знаю – не існує небуття,
    Бо повен я любові до життя.
  •   РУБАЇ
    Хто любить слово, той багатий на думки,
    Бо він у сад не ходить зроду навпрошки.
  •   РУБАЇ
    На наших душах ще висять кайдани,
    Болять і кровоточать давні рани.
  •   РУБАЇ
    Той підставляє ногу, той плече,
    Як раптом щось у серці запече.
  •   РУБАЇ
    До вічності я доторкнувся словом,
    І увійшов у храм Його любові,
  •   РУБАЇ
    Скажіть мені, хіба це не ганьба,
    Що я в собі приховую раба?
  •   РУБАЇ
    Не зарікайсь ніколи від тюрми,
    Бо ми в своїй державі ще німі.
  •   РУБАЇ
    Вклоняюся доземно своїй Долі,
    Бо не втопив я щастя в алкоголі.
  •   РУБАЇ
    І день, і ніч пече вогнем угода,
    Старі чуття випалює в народу.
  •   ПОМАРАНЧЕВЕ РУБАЇ
    У помаранчеві я зодягнувся шати,
    Бо разом нас багато, нас не подолати.
  •   ХАРТІЙНЕ РУБАЇ
    Як справді хочемо, братове, ми,
    Щоб мова довела до Колими,
  •   ЄВРОПЕЙСЬКЕ РУБАЇ
    Реальні факти не завжди реальні,
    Якщо вони потрібні моментально.
  •   ДЕНЬ ЄВРОПИ
    Історію ми творимо? І так, і ні…
    Тож не дивуймось, як не будем на коні,
  •   У ДЕНЬ ЄВРОПИ
    Живуть у світі мови, мов сестриці,
    І кожен п’є з цілющої криниці.
  •   РУБАЇ
    Коли б не вийшов ти на береги,
    В пітьмі духовній людно навкруги.
  •   РУБАЇ
    Я випустив ці рубаї на люди,
    Щоби вони творили в душах чудо.
  •   РУБАЇ
    Свобода слова, склянки й матюка…
    Чи снилася свобода нам така?
  •   РУБАЇ
    Хіба побачиш десь? О рідний краю,
    Куди не глянь – усі хати тут скраю!
  •   РУБАЇ
    Пропаща воля без небес і меж,
    І без кордонів, і високих веж.
  •   РУБАЇ
    Є в Україні стільки партіотів,
    Що вже й не треба навіть патріотів.
  •   РУБАЇ
    Подумай, коли будеш обирати,
    Чи той тебе не буде обдирати.
  •   РУБАЇ
    Від перетворень у народу шок,
    А до нових – залишився ще крок.
  •   РУБАЇ
    І хоч нема високих в нас надоїв,
    Та, мов гриби, щодня ростуть герої.
  •   ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ
    День пам’яті прийшов, як давній біль,
    Мабуть, тому так хочеться мовчати.
  •   БІЛЬ ПАМ’ЯТІ
    Хрестила смерть героїв у боях,
    Що сміло йшли на дзоти й кулемети.
  •   РЕКВІЄМ

  •   СЛОВО ПІЇТА
    Кому потрібні вірші ці й пісні,
    Якщо в кишенях люду свище вітер?
  •   СТАВАЙ НА КРИЛО
    Дякую, Боже, уже підросло
    Гордих поетів нове покоління.
  •   РУБАЇ
    ***
    Юнацьких літ бурхливі переходи,
  •   КАТАРСИС
    Всю ніч я гірко плакав уві сні,
    З Червоної не вилетівши книги.
  •   ОСВЯЧУЙ ДУШУ…
    Ти любиш слово?
    Не забудь… І пий,
  •   НЕБЕСНА ФУГА
    Я шукав ночами щастя
    По весняному сліду.
  •   БАТЬКО
    Я бачив, як батько впрягався у воза,
    Крутились колеса, мов думи про смерть.
  •   НА СІМОХ МОСТАХ
    Ведуть до щастя семеро мостів,
    Але на них нема людського сліду.
  •   САКРАМЕНТАЛЬНЕ
    Здається, ще не встали ми з колін,
    І любимо давно цю рабську позу.
  •   НА ВІТРАХ
    Русяве щастя молоде й веселе
    Моєї не покинуло б землі.
  •   ДАР ОСЕНІ
    Іду до осені в світлицю,
    А тут, куди не глянь, дива.
  •   ХРЕЩЕНИЙ БАТЬКО *
    Акровірш
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ХАЙКУ
    Почуло серце
    Рідкісного птаха –
  •   ПОЄДИНОК
    Заснула правда
    у колисці зради,
  •   РУБАЇ
    Мистецтво слова – у руках свободи,
    Яка дає найвищі нагороди.
  •   РУБАЇ
    Дивуючись, я білим світом брів,
    І у славетних вчився я майстрів.
  •   З ВОГНЕМ КАЛИНИ
    О ні, печалі ні краплини,
    Її довіку не пущу.
  •   МОДЕЛЬЄР
    Я не вернуся у минуле,
    До веж мовчання і офір.
  •   ДІАМАНТ
    О, я давно їх вивчив потай
    Під невгамовний серця стук.
  •   АХ, ОСІНЬ!
    Якщо поет від осені учадів,
    То він зустрів її на автостраді.
  •   РУБАЇ
    Душа порожня, а небесний хліб
    Лежить незайманий багато діб.
  •   ДРУГ ВІТРІВ
    Осінні вишуги верткі,
    І їх нелегко осідлати.
  •   РУБАЇ
    У сховку літер – пам’яті зерно,
    І не зітліє у віках воно.
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   РУБАЇ
    У небеса не лину я безкрило.
    У Слові радо оновляю крила.
  •   РУБАЇ
    Я маю доста образу і шику,
    Бо викував талант я огнеликий.
  •   РУБАЇ
    Марині Є.
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   АКСІОМА
    Коли торкне її ласкавий Дух,
    Тоді проснеться всеохопний розум.
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   Я МОЛЮСЯ
    Природа мудра і така проста,
    Як тихе слово в пісні колисковій.
  •   РУБАЇ
    За ці солодкі й чародійні муки,
    За струни ці, улюблені ці звуки,
  •   ОКТЕТ
    Моя душа гостює в Музи,
    Не виманю – і калачем.
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ЛЕТЮЧІ СТРОФИ
    Поет не може вибрати тональність,
    І ритм хитає строфи, ніби тин.
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   СЕЗАМ
    Недільний день, а диво під ногами.
    Куди ж ви, люди? Листя не топчіть!
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА
  •   СІЯЧ
    Я взяв у душу небо молоде,
    Гріхи спаливши, як суху солому.
  •   НАЯВУ
    Підхоплює мене ріка блаженства,
    І я не знаю сам куди пливу.
  •   СЛОВО
    У воскреслому Слові, у Слові нетлінному,
    Є Божественна сила, і віра , й любов.
  •   НАУКА
    Я не біжу за молодими,
    Хай доженуть мене вони.
  •   ДИЛЕМА
    Відкрив Ти небеса Своєї слави,
    І я стою під молодим дощем.
  •   ХАРИЗМА
    Як не пробилось джерело любови,
    Душа порожня, як старий баняк.
  •   ПОСЛАННЯ
    Люблю я вас! Не зраджуєте мови,
    Лелієте словечко, мов дитя.
  •   КАКОФОНІЯ*
    Весняна какофонія у лісі,
    Тут кожен птах – співець і віртуоз.
  •   ДО МУЗИ
    О, скільки є в твоїх садах байдужих!
    Самі прийшли чи ти їх привела?
  •   ПОСЕСТРІ
    Писати серцем легко, як навчилось,
    Якщо не вміє, то його не муч,
  •   ОЗОРЕННЯ
    І хто придумав наголоси й коми?
    Ці розміри, ці форми… Ну й дивак!
  •   САКРАМЕНТ
    Ах, сонце і весна, і музика дощу,
    Небесний ритм і темп, і райдуг перевесла.
  •   GOOD LUCK*!
    І булаву він мав, і силу, і відвагу...
    І хто його не чув? Народний президент!
  •   КАТАВАСІЯ
    Ах, на поляні почалась дуель.
    Трах-тах! Трах-тах! І жолудів шрапнель,
  •   СВЯТЕ ДЖЕРЕЛО
    Ти любиш слово?
    То люби… І пий,
  •   ЕКСПРЕС
    Летить мій час, немов експрес,
    Я проминув багато станцій.
  •   НА СОНЦІ ВОЛІ
    Не смійся, схаменися, Україно,
    Сама себе по світу не ганьби,
  •   ДИВО
    Не муч душі і не вичавлюй сльози,
    Бо весни перевершили твій грим.
  •   ТАЄМНИЙ ЗНАК
    Дивлюся щастю в карі очі,
    Веду за руку, мов юнак.
  •   СЛУХАЮ ВОЛЮ
    як Бетховен,
    у бурю шалену…
  •   ТРИВОЖНІ ДЗВОНИ
    Гудуть тривожні дзвони людських душ
    І молиться, як мати, Україна,
  •   СОНЯЧНА МУЗИКА
    В оркестрі сонця – срібні сурми ранку
    З кларнетами й тромбонами злились,
  •   КОЛОДЯЗЬ РОДУ
    Гей, колодязю,
    світлий мій,
  •   КРИЛАТИЙ КІНЬ
    Хто щирий спів переливає в строфи,
    Той обірвав немало срібних струн.
  •   СЛОВЕЧКО
    Словечко заховалося в кутку,
    А я всю ніч тривожусь і шукаю.
  •   ДО РІДНОЇ МОВИ
    В тобі – моя любов, і слава, й сила,
    В тобі – моя снага і крила дум.
  •   ЛЮБЛЮ
    Це я колись назвав тебе святою,
    Бо тільки ти воістину свята.
  •   ВКЛОНИСЬ, УКРАЇНО
    Вклонись, Україно, героям Чорнобиля,
    І всім, хто ішов на палаючий блок.
  •   НАТХНЕННЯ
    Коли душа розкрилюється в небі,
    А муки допечуть тобі найбільш,
  •   ТЕТ-А-ТЕТ
    Я зцілююся тишею свободи,
    Симфонією неба і роси.
  •   НАПЕРЕГОНИ
    Тебе, мій часе, я не здожену,
    І як би я не гнався за тобою,
  •   ЗАСІВ
    Орю й орю осінні перелоги,
    Допоки є багато ще зерна.
  •   НІЖНІСТЬ
    Впокорений осінньою порою,
    Ловлю жовтогарячу пізню тиш.
  •   АБСТРАКНІ ЗНАКИ
    Ачей, тоді почуєте мене,
    Як зачиню я перед вами двері,
  •   ВИСОКИЙ ПОРІГ
    Нехай в житті не буде ста доріг,
    Нехай струною тягнеться дорога.
  •   ЦІНА ЛЮБОВИ
    Впаде наснага, як на цвіт роса,
    Душа всміхнеться – і полине слово,
  •   У ХРАМІ СЕРЦЯ
    Я у небесний увійшов чертог,
    Стою, схиливши серце, і молюся.
  •   ХВОРИЙ ДУХ
    У торбу хліба – і гайда по світу
    Шукати Україну і братів.
  •   СОНЕТ-РЕЗЮМЕ
    Якщо не знав ти розпачу і болю,
    І не заходив у глухий ти кут,
  •   ЖУРАВЛИНИЙ ПРИВІТ
    Йдемо за щастям – кола по воді,
    Життя безмежне, ніби синє море.
  •   РУБАЇ
    & 1 &
  •   РУБАЇ
    & 1 &
  •   НІЧНІ ЛОВИ
    Заковані слова в холодну крицю,
    Живий вогонь у них не пломенить.
  •   БЛАГОСЛОВЕННЯ
    Я в серце вклав Твоє благословення,
    Цей дар найбільший із великих див.
  •   СТАРИЙ ПТАХ
    Ти тільки вчишся цінувати мить,
    І, наче пісня, веснами пропахла.
  •   ВІРШЕНЯТКО
    Хлопці, прошу, сховайте рогатки,
    Бо несу я своє віршенятко.
  •   НОКТЮРН

    Я сто ночей дзвінких пісень співаю
  •   МІЙ САД
    Хто слухав цю небесну тишину,
    Той мислив про високе – не мізерне.
  •   ВІДЧАЙДУХ
    Спливли літа – і море по коліна,
    Де я щоденно змінював свій курс,
  •   ДОСВІТОК
    Тече й тече стрімка ріка життя,
    Де вир її – хто знає до пуття...
  •   ДИВАК
    Як тихо скрізь…Німують навіть стіни…
    Хоч раз би обізвалися за ніч...
  •   БАСТІОН
    Як потороча, втік у прірву сон,
    І довга ніч, як туга і чекання.
  •   МОЛОДОМУ СОНЕТЯРЕВІ
    Сонети кожен зможе написати,
    Коли здолає цей великий шлях.
  •   ПО КОНЯХ!
    Сучасні коломийки
  •   ВІРНІСТЬ
    Один поет сказав: сонети куці…
    А я за строгу форму їх люблю.
  •   НА ЩАСТЯ
    Злетіли півні з ваших рушників,
    І розлетілися по всій окрузі.
  •   КОРОЛЬ
    У нетрях слів поезію шукати –
    Ловити взимку в небі журавля,
  •   ВІЧНА ТАЇНА
    В твоїх обіймах я пливу рікою,
    Пірнаю стрімко і сягаю дна.
  •   ЖАР-ПТИЦЯ
    О, Муза не зігнеться у поклоні,
    Сама вона не ступить на поріг.
  •   ЖИТНІЙ СНІП
    Перегорнув я днів спекотних прозу,
    І вивершив уже чимало кіп.
  •   ДОВІРА
    Обняв стару, як світ, крислату грушу,
    І слухаю її… О Боже мій!
  •   ДАРУНОК
    Твій шлях проліг від Ужгорода в Хуст,
    І на стовпах там селяться лелеки.
  •   ПРОГРІХ
    Ріка людей вливається у храми,
    Але я бачу, як міліє дух.
  •   МЕЛОМАН
    Чи слухав ти сосни віолончель,
    Як вітер грав на ній свою сонату?
  •   ОФІРА
    Я гнав тебе несамовито з серця,
    Яке вогнем палало і пекло.
  •   СУМ’ЯТТЯ
    Дві пари крил – і радість, і печаль,
    Куди летиш, буває, сам не знаєш.
  •   САМОЗРЕЧЕННЯ
    Душа це слово пестить, мов дитя,
    І так леліє, що не розказати.
  •   МОЯ ДУШЕ...
    О, як ти дивишся на мене строго,
    Якщо мені не вистачає слів…
  •   ВИБІР
    На душу хлинуть, наче зливи, муки,
    І чорні думи-хмари звідусіль.
  •   ПЕРЕСТОРОГА
    Яке це щастя – цілувати слово,
    Що пахне, ніби яблуневий цвіт.
  •   ЧОМУ?..
    Душа вростає в небо, як тополя,
    А ноги приростають до землі…
  •   ОКРИЛЕНІСТЬ
    Купаю душу… О предивне море,
    До тебе, мабуть, і німий говорить!
  •   НА ПОЛЯНІ
    І я чекаю вік свою Лауру,
    Та серце не стомилось – молоде.
  •   ОГНИСТИЙ СОНЕТ
    Горить огонь, то стихне, то клекоче.
    І день, і ніч – невидимий огонь…
  •   ЛЮБЛЮ...
    Люблю тебе, як літо любить зливу,
    Раптову, ненаситну і грайливу…
  •   ЗЦІЛЕННЯ
    Вросли слова в чорноземи глибоко,
    Але душа не чує їх, мовчить.
  •   ЗАГАДКА
    Походив я по майстерні,
    Задаю загадку…
  •   ДАРУНКИ
    Коханій
  •   ГУДЗИКИ
    Василю КУЗАНУ
  •   РЕКВІЄМ
    Ця тиша сколихує серце і душу до болю,
    Ця тиша бринить, ніби в лузі шовковім коса.
  •   БІЛЬ ПАМ'ЯТІ
    Хрестила смерть героїв у боях,
    Що сміло йшли на дзоти й кулемети.
  •   ДРУЖНИЙ ХОР
    Натхненні чути голоси,
    І мій бринить у дружнім хорі.
  •   У НЕБЕСАХ
    Я взяв на руки і поніс,
    І забринів стоарфно ліс.
  •   ПАПІРЕЦЬ
    Літав по вулиці веселий Папірець,
    І вихваляв невтомно, наче брата,
  •   ВОРОН І ЗАЄЦЬ
    Байка
  •   ЛІСОВІ ДИВА
    Байка
  •   ДОРОГЕ СЛОВО
    Мов пес побитий, заглядаю в очі,
    Лизнувши руку, я тулюсь до ніг.
  •   НЕЗВИЧАЙНА МУЗА
    Яке велике щастя маю,
    Про тебе – вік пісні співаю!
  •   ВЕСНЯНИЙ ВАЛЬС
    Ми знову зустрілись весною,
    Всміхаються квіти до нас.
  •   САМОТНЯ КАЛЮЖА
    Байка
  •   РУБАЇ (3)
    Вклоняюся, о матінко Природо,
    Твої уроки – серцю насолода.
  •   РУБАЇ (2)
    І досі пам’ятаю ту помилку,
    Бо не зрослася підо мною гілка,
  •   РУБАЇ (1)
    О юносте, пора твоїх пісень,
    А ти, дивуюся, анітелень...
  •   БЛАГАЮ...
    Чорнобильські дзвони у душах гудуть…
    Чорнобиль!!! На сполох давно вже не б’ють…
  •   РУБАЇ (2)
    Моя душе, життя багатолике,
    Ти уникай – і суєти, і шику.
  •   РУБАЇ (1)
    З любов’ю нахиляю небеса,
    І ллється в душу зоряна яса,
  •   РЕКВІЄМ
    Тече ріка глибокої печалі,
    У душах розливається щодалі.
  •   РУБАЇ
    Густішають хулителів ряди,
    Подбаємо про їхні гаразди.
  •   РУБАЇ (7)
    Великим бути добре, далебі,
    Але не похитнися у собі.
  •   РУБАЇ (6)
    У дзвонах спів небес, Його любові,
    А код її захований у Слові.
  •   РУБАЇ (5)
    Хай наша віра буде, як криниця,
    Хай в душах вічно сяє зоряниця,
  •   РУБАЇ (4)
    Нестримний лет у небеса лелечі,
    І пил зірок посіявся на плечі.
  •   РУБАЇ (3)
    Горить огонь запалений колись,
    І полум’я спалахує увись,
  •   РУБАЇ (2)
    У храмі серця поселю я Бога,
    Щоб світлою була моя дорога.
  •   РУБАЇ (1)
    З коріння предків сила проросла
    У пісню, в слово, у могуть крила.
  •   РУБАЇ (3)
    Де виглядає слово пастуша,
    Я дам хандрі такого відкоша,
  •   РУБАЇ (2)
    Слова порожні, як мовчить душа,
    Сидить собі в куточку, як пташа.
  •   РУБАЇ (1)
    Ані тепер тобі, ані колись
    Без мови рідної не обійтись.
  •   РУБАЇ (3)
    В наметі неба – Він чекав людину,
    Тому й послав на муки свого Сина.
  •   РУБАЇ (2)
    Релігія? У серці Божа віра,
    І щирих уст хвала – свята офіра.
  •   РУБАЇ (1)
    Колись і ми повернемось додому
    З великої гоморрі чи содому,
  •   РУБАЇ
    Ліні КОСТЕНКО
  •   РУБАЇ
    Іще ніхто ніде не бачив діла,
    Лише, як пташка, слово полетіло,
  •   РУБАЇ
    У мене є хороший друг Пегас,
    Як часто він перетинає час,
  •   РУБАЇ
    Я шпарю після вальсу гопака,
    Весела вдача в мене, бач, така.
  •   РУБАЇ
    Іде весна, ні суму, ні хвороб,
    Коли бере галузку птах у дзьоб.
  •   РУБАЇ
    Я знаю, був я іграшкою долі,
    І сам себе шукав на власнім полі.
  •   РУБАЇ
    Велике щастя – бути віршарем,
    У слово лити свого серця щем,
  •   РУБАЇ
    Лиш увіллє весна п’янкого чару,
    І забринить душа, немов кіфара,
  •   ТОРУЮ...
    Нічних думок перетинаю шлях,
    І до коріння їх шукаю шлях,
  •   ПОЛУНДРА
    На каравелі мрій – нічна полундра,
    Хоча недавно ще лунала румба.
  •   РУБАЇ
    Якщо лечу над прірвою життя,
    Тоді несу на крилах каяття.
  •   ГЕЙ, ВІТРЕ...
    Гей, вітре часу, напинай вітрила,
    Хай забуяє молодість і сила.
  •   РУБАЇ
    З любов’ю в серці, з ніжністю в очах
    Я радісний кохану зустрічав,
  •   РУБАЇ*******
    У спогади пірнаю з головою,
    Бо серце досі тужить за тобою.
  •   РУБАЇ***
    Катма обов’язків, хоч є права,
    Тому щодня хмеліє голова,
  •   РУБАЇ**
    Свободу мислі і свободу слова
    Не закують у золоті окови,
  •   АЛЯРМ!
    Роздавши ордени і всі медалі,
    Екс-президент ночує на вокзалі...
  •   ЧОГО?..
    Чого приплентавсь ти сюди,
    Набравши повен рот води?
  •   НЕЖДАНА РАДІСТЬ
    Хай моляться за наш народ чужі,
    А ми постіймо тихо на межі.
  •   РУБАЇ
    Забудеш матір – щастя не зазнаєш,
    І сам себе довіку покараєш.
  •   КАМІНЬ
    Лежить наріжний камінь зловживання,
    На ньому – оксамит благодіяння.
  •   РУБАЇ
    Відлуння часу стихне у душі,
    Якщо її поглиблять лемеші –
  •   НА МЕЖАХ
    На межах справедливості стою,
    Геть затоптали їх в моїм краю.
  •   ПОДИВ
    Ну, що ти за поет без бороди?
    Без неї ні туди і ні сюди…
  •   НАГОРОДА
    Хто не складав із совістю угоди,
    І не шукав щодня собі вигоди,
  •   В ДОЛОНЯХ НОЧІ
    О, як бентежать серце чари ночі,
    Мою чарують душу, ваблять очі,
  •   НАШ МЕЧ
    Створіння я не мавп’яче, а Боже,
    І забувати це мені негоже.
  •   ЧАРІВНИК
    Поворухну я пальцем, Україно,
    І щезне вмить уся твоя руїна.
  •   ЗУСТРІЧ
    Продався він за тридцять срібняків,
    Що котяться дорогами віків.
  •   І ТРЕПЕТНО...
    У космосі твоєму я живу,
    І трепетно люблю тебе живу.
  •   ГРЯДЕ!
    Ще не вернувся гетьман у Полтаву,
    Бо не пройшов усіх своїх доріг.
  •   ГОЛОС МОЛИТВИ
    Немов світильник, світить людям гріх,
    І в темряву ще більшу манить їх.
  •   ШЛЯХ
    Я раптом вийшов на тернистий шлях,
    І навіть розгубився попервах.
  •   СУМУЄ ПРАВДА
    Сумує правда – гостя в своїй хаті,
    А всі регочуть, начебто затяті,
  •   ГЕРОЇ
    О, де твої обранці, Україно?
    Лише Господь зупинить цю руїну,
  •   ТВІЙ ПРЕДОК
    Ти називаєш сам себе хохлом,
    А предок твій був добрим козаком.
  •   СКАРБИ
    Я пам’ятаю всіх учителів,
    Бо кожний з них дав тисячу скарбів.
  •   ДИВНИЙ ПТАХ
    Зорю весняну вийду зустрічати,
    Щоб мати силу, жити і кохати.
  •   ЦІНА ЛЮБОВІ
    Читаю Слово, щоб окриливсь дух,
    Щоб цей порив у серці не потух.
  •   СОБОР НАДІЇ
    Мабуть, є в кожного своя мета,
    Своя стежина й серця висота.
  •   МИТРА
    Хто сіно склав, той не боїться вітру,
    Нехай безгрішний одягає митру,
  •   O DIES FAUSTUS!
    O dies Faustus*! Beatus**!
    Людей щасливих є багато…
  •   СОБОРНІСТЬ
    В душі – собор із музики і слова,
    Мого життя нев’януча основа.
  •   НАЙВИЩА СУТЬ
    Лише у праці генії ростуть,
    Котрі щодня важку торують путь.
  •   І ДЕ Б НЕ БУВ....
    Прошкую, то у спеку, то в негоду,
    Вдивляюсь у майбутнє свого роду.
  •   НАЙДОРОЖЧЕ
    Ударити у весла ти любив,
    Наздоганяв стрілою ворогів.
  •   ІДЕ ВЕСНА...
    Шумує кров у жилах, мов прибій,
    Бо знову ти забутий, краю мій.
  •   НЕ ГНИСЬ...
    Не гнись, немов лоза, ні перед ким,
    Не будь, щоб догодити всім, німим.
  •   Я КЛИЧУ
    Рукою друга не дістанеш неба,
    Якщо воно його душі не треба.
  •   ЗНАК STOP!
    Ген-ген минуле, біля нього стовп,
    На ньому знак, що означає – стоп.
  •   ТИ ЧУЄШ, ПЛАНЕТО?
    Ти чуєш, плането?
    Не кануть у Лету
  •   ДАЙ, БОЖЕ...
    Дай, Боже!
    Навік здолати зло вороже,
  •   ВІДРОДЖЕННЯ
    У сьому
    лютневу ніч
  •   ТРИВЕЖЖЯ СОБОРНОСТИ
    ПЕРША ВЕЖА
  •   ТРИВЕЖЖЯ СОБОРНОСТИ
    ДРУГА ВЕЖА
  •   ТРИВЕЖЖЯ СОБОРНОСТИ
    ТРЕТЯ ВЕЖА
  •   ПАЛКИЙ ЗАКЛИК
    На вибори! На вибори! На вибори!
    Ми для нащадків – кращу долю
  •   ГУЛЬВІСА
    Багато слів, а почуттів катма,
    Освідчується кожній жартома,
  •   НАДІЯ
    Шукають логіки у віршах…
    А вам поезії не тра?
  •   ВОЛИ
    Були воли? Вони й лишились,
    І до ярма спокійно йдуть,
  •   РУБАЇ
    Мабуть, є в кожного своя мета,
    І дум, і мрій, і серця висота.
  •   АКСЕЛЕРАЦІЯ
    Важкий свій хрест несе невтомно Правда,
    Хворіла ейфорією громада.
  •   ПАРОДИСТ
    Мабуть, забув прекрасні він мелодії,
    Бо пише він тепер лише пародії.
  •   СВІТЛО СЛОВА
    Рубаї***
  •   ХАРИЗМА
    В його душі
    звила гніздо харизма,
  •   ОЧИЩЕННЯ
    Навіщо дбати про хохляцьку мову,
    Як вік прожити можу я німим?
  •   ПОЄДИНОК
    Заснула правда
    у колисці з р а д и,
  •   ГОЛУБКА
    Твої дивацтва легкокрилі,
    А ти – немов солодкий сон…
  •   ПОБРАТИМОВІ
    Мені давно набридли б ці мандрівки,
    Якби не вірний кінь мій прудконогий,
  •   СВЯТО
    Дух Злуки живий!
    І Грядущий в небесах –
  •   РОСЯНІ ПЕРЛИНИ
    Рубаї *******
  •   ВОГОНЬ КАЛИНИ
    Рубаї *******
  •   ПРАВДА ВІКУ
    Крізь сотні сумнівів я йду до тебе,
    Добро і правдо віку.
  •   РІЗДВ’ЯНА ТАНКА
    Ти спиш так солодко,
    Прекрасний, гордий Леве,
  •   ПУЛЬС
    Рубаї *******
  •   НА ОДНІЙ СТРУНІ
    Рубаї *******
  •   КОЛЯДНИЦЯ
    “Коляд, коляд, колядниця!” –
    Дзвінко лине з краю в край,
  •   У ЦАРСТВІ МУЗИ
    Рубаї *******
  •   РІКА ЧАСУ
    Рубаї *******
  •   СТО МЕДІВ
    Рубаї *******
  •   ЦАР ДУШІ
    Рубаї ***
  •   СЕРДЕЧНИЙ ПРИВІТ
    Рубаї ***
  •   ТІНЬ ХРИСТА
    Стоїть зима, як наречена,
    Якщо не віриш, то поглянь.
  •   КРИЛАТА СКРИПКА
    Скрипка, как желтая птица
    Поет на груди скрипача.
  •   ПІД ЧИСТИМИ НЕБЕСАМИ
    Приїхав день на білому коні,
    Земля запахла першими снігами,
  •   ТАНКА (8)*****
    Стара ця хата
    Знову сниться часто,
  •   СПРАГА
    Ледь видима тропа
    До вічного потоку…
  •   ЗАПЛАКАЛИ СКРИПКИ
    Ігореві Р И М А Р У К У
  •   АЖУРНЕ ПЛЕТИВО
    Рубаї *******
  •   RARA AVIS *(16) *****
    Закутаний в тиш,
    Один, як перст, на горі, –
  •   ЛЕТЮЧИЙ, МОВ КРИЛО…
    Рубаї *****
  •   ІНТЕРМЕЦЦО
    Як є бажання,
    то й снаги багато,
  •   ТРИВІРШІ ДЛЯ ПТАХА
    Хвилинку! Ти знаєш, як плачуть
    Ображені квіти росою?
  •   ВАЛЬСИ ДЛЯ КРИЛАТИХ
    Прийшла пора щасливих вальсів білих…
    Чи хтось не любить музики зими?
  •   БІЛОСНІЖНИЙ ВАЛЬС
    Так біло,
    так тихо,
  •   БЕЗЦІННИЙ СКАРБ
    Не сняться цензори сумні,
    Та довелось колись пізнати
  •   МОЄ СЕЛО...
    Моє село,
    якби ти знало, рідне,
  •   ОСВЯЧЕННЯ
    Її красу освячують не сльози.
    Хто ж намалює ластів’їний лет?
  •   ВЕСНЯНЕ АРІОЗО & 2 &
    В ті незабутні і щасливі дні,
    Як нас манили голубині далі,
  •   ВЕСНЯНЕ АРІОЗО & 1 &
    Вінок сонетів
  •   RARA AVIS *(7) *****
    Чи можна радіти
    Звістці, що прилетіла –
  •   ВОГНЕЦВІТ
    Рубаї *******
  •   ТАНКА* (7)
    Веселим сміхом
    І промінням ясних очей
  •   ІСТИНА
    Якби плекали ми в собі красу,
    То душі випромінювали б світло,
  •   ТАНКА (6)
    Загавкав десь пес хриплуватий,
    І голос почувши, замовкнув.
  •   МОВЧАН-ЗІЛЛЯ
    З народного життя
  •   ДО СЕБЕ СПІВОМ ПРИХИЛЮ
    Рубаї *******
  •   БІЛІ ЛЕБЕДІ
    Подаруй нам вранішні сніги,
    Подаруй нам, зимо, білі-білі.
  •   ЗИМОВІ СОЛОВ'Ї
    Моя душа співає тихо вірші,
    Дивуючись, я слухаю її,
  •   RARA AVIS *(6) *****
    Моє серце там,
    У синьому піднебессі, –
  •   ТАНКА (5)
    Колись у школі
    Я мріяв стати поетом, –
  •   ТАНКА* (4)
    Я пам'ятаю,
    Що після похорону,
  •   МІНІТРАКТАТИ
    Рубаї ***
  •   ЧУДЕСНЕ ТУРНЕ (сонет)
    Коли в моїй душі затихне дзвін,
    Торкнусь до нього першою струною,
  •   ТАНКА* (3)
    Серед ночі
    Раптом зацокав годинник,
  •   ТАНКА* (2)
    Ні, не забув я
    Своїх обіцянок,
  •   ПАХКИЙ ВОГОНЬ
    Рубаї ***
  •   НЕБЕСНІ СКРИПКИ
    РУБАЇ ***
  •   ТАНКА* (1)
    О мила посестро!
    Прости, бо я забув твій голос,
  •   RARA AVIS *(5) *****
    Бузкова гілка
    Стука у вікно:
  •   РАДІЮ СЛОВУ (сонет)
    Василеві РЯБОМУ,
    поету, голові Літературного товариства “Плин”
  •   RARA AVIS* (4) *****
    На дні сльози моєї –
    Печалі сива скрипка,
  •   RARA AVIS* (3)*****
    Столітні дуби
    На узліссі стоять –
  •   RARA AVIS* (2)*****
    Мій меч і хрест –
    Це материнське слово,
  •   ДРУГЕ ОСВІДЧЕННЯ(сонет)
    Я музу цю любитиму довіку,
    Вона мені навзаєм відповість.
  •   У ВІНОК КОБЗАРЕВІ (сонет2)
    Із диптиху
  •   У ВІНОК КОБЗАРЕВІ (сонет1)
    Із диптиху
  •   У ЗОРЯНИХ САДАХ
    Борисові ТЕНУ
  •   І ДЗВЕНЯТЬ МІДЯКАМИ
    Пахне черга “Зубним еліксиром”,
    Пахне ”Шипром” і пахне “Бузком”.
  •   СТО МАСОК
    Під небом кривавіли чвари
    І лютувало зло.
  •   У ТВОЄМУ ХРАМІ
    Мені самотньо у твоєму храмі,
    В твоїй світлиці місця вже нема.
  •   МУЗИКА ЗВИТЯГ
    Я люблю природу Італії, там дуже гарно,
    але ніде нема теплішого неба, як над Україною.
  •   КРИТИКУ
    О критику, мій друже сивочолий,
    Чом не сподобався вам кобзи дзвін?
  •   СЕКРЕТ ПАТРІОТИЗМУ
    Серце хай йому пусте,
    Хай він буде ідіотом,
  •   НІРВАНА
    Люблю я класику, мій друже,
    Її одну я визнаю –
  •   ДО РІДНОЇ МОВИ
    сонет
  •   НАРОД-ІЗГОЙ
    сонет
  •   ШУКАЧІ
    сонет
  •   СОНЕТ-РОНДЕЛЬ
    Виходжу радісний з Майстерні,
    Я нині славно потрудивсь.
  •   ОЛИВА РАДОСТІ
    & 15 &
  •   ОЛИВА РАДОСТІ
    & 14 &
  •   ОЛИВА РАДОСТІ
    & 13 &
  •   ОЛИВА РАДОСТІ
    & 12 &
  •   ОЛИВА РАДОСТІ
    & 11 &
  •   ОЛИВА РАДОСТІ
    & 10 &
  •   ОЛИВА РАДОСТІ
    & 9 &
  •   ОЛИВА РАДОСТІ & 8 &
    Хай бубна грому грають марш гучний,
    Нічних мелодій дощове стакато
  •   ОЛИВА РАДОСТІ
    & 7 &
  •   ОЛИВА РАДОСТІ & 6 &
    І не дивись на мене, мов чужинця,
    Бо люба серцю рідна сторона.
  •   ОЛИВА РАДОСТІ
    & 5 &
  •   ОЛИВА РАДОСТІ & 4 &
    Бо він завжди набридливий такий,
    Немовби кіт у мокрий день осінній,
  •   ДИВНЕ СВІТЛО***
    Лиш той духовним стане шукачем,
    Хто володіє словом – не мечем.
  •   ОЛИВА РАДОСТІ
    & 3 &
  •   ОЛИВА РАДОСТІ
    & 2 &
  •   ОЛИВА РАДОСТІ
    Вінок сонетів
    & 1 &
  •   ТВОЄ ІМ'Я
    Із тетраптиху
  •   ТИ ЗНАЄШ, СВІТЕ...
    Ти знаєш, світе, благодать Христову,
    Але покинув ти свого хреста.
  •   НА СОНЯЧНИХ ВІТРАХ
    До серця пісня пригорнулась,
    Немов до матері дитя.
  •   НЕБЕСНА ЗОРЯ
    Вадимові К Р И Щ Е Н К У
  •   НЕ ДИВУЙТЕСЬ
    Я ніс тобі тривоги Тузли,
    І болі, й радощі земні,
  •   НА КРИЛАХ
    РУБАЇ ***
  •   ДРУЖНЯ ПОРАДА
    Немов до ложки, мчи до мікрофона,
    Так предок твій колись ходив у бій.
  •   РУБАЇ ДЛЯ ВАС***
    Для вас творю і буду вік творити,
    Я хочу стати вашим фаворитом,
  •   CREDO
    Рубаї *
  •   НЕЗГАСНЕ СЛОВО
    РУБАЇ ***
  •   ВРАТА ВІЧНОСТИ (сонет)
    Убогість духу, біди і жалі
    Не приховає маска оптимізму.
  •   ГОЛУБІ ОРКЕСТРИ
    РУБАЇ ***
  •   ОСІННІЙ РОМАНС (сонет)
    Розгублює по травах срібні звуки
    Вечірній дощ, а там – тонкий нюанс.
  •   УРОКИ ПОМИЛОК
    РУБАЇ ***
  •   ЧАША ДОЛІ
    РУБАЇ ***
  •   ВІРНІСТЬ (сонет)
    Упав зненацька приморозок зрання,
    І незахищений зів’янув цвіт.
  •   БЛАГАЮ ВАС (cонет)
    Люблю я вірно музу, як дружину,
    Ще з юних літ, як пісню і весну,
  •   МЕЛОДІЇ ТВОРЦЯ
    РУБАЇ ***
  •   ВИСОКА БРАМА
    РУБАЇ ***
  •   НА ВЕРШИНІ ЛІТ
    РУБАЇ ***
  •   ЖИВІ ПЕЛЮСТКИ
    РУБАЇ ***
  •   РОСА МОЛИТВИ
    РУБАЇ ***
  •   НА СКЕЛІ СЛОВА
    РУБАЇ ***
  •   ЗОРЯНІ ХОРАЛИ
    Знову десь кує й кує зозуля,
    Мов коваль невтомний молотком.
  •   І ТУЖИТЬ САД...
    Світлій пам’яті Михайла Клименка
  •   НОВА ОБІЦЯНКА
    Почую кожного, як стану Президентом,
    І хочу радісно сказати ще й про те,
  •   ГОЛОСУЙТЕ!
    Хочу бути Президентом,
    Щоб було всім жарко,
  •   МІКРОФОННА ЛЮБОВ
    Він говорить в мікрофони,
    Аж послухать любо:
  •   НА ГОСТИНИ (сонет)
    Як вірші йдуть в чужий, незнаний світ,
    Болить душа, мов порвано десь книжку.
  •   ХТО?..
    Справа ліві, зліва праві,
    В центрі – перші й другі
  •   В СВІЧАДІ ВІЧНОЇ РІКИ (сонет)
    В яснім свічаді вічної ріки,
    Мов ластівки, літають рідні душі.
  •   ОДА МУЗИЦІ
    Дорогим Косенківцям
    Із пошаною і любов’ю
  •   У СПОГАДАХ...
    У спогадах вертаюся до щастя,
    Хвилини ті повік не повернуть.
  •   КОРЕНІ СЕРЦЯ
    Тут рідна матінка… Й стара,
    Ще дідом копана криниця.
  •   НЕВМИРУЩА КОБЗА
    О невмируща, рідна кобзо,
    До тебе серцем припаду,
  •   МАЕСТРО
    Aкровірш
  •   ГОРІХОВІ БУБНА
    Тук! Тук! Тук! В садку горіхи
    Цілий день у бубна б’ють.
  •   МОГУЧІ НЕЛИНІ
    До тебе, краю рідний і співучий,
    Летять мої думки, як зграї птиць,
  •   САМОТНЯ МУЗА
    Холодні строфи, наче зими,
    А чи вітри осінні ці.
  •   ВІРНИЙ ДРУГ (сонет)
    Валентинові Грабовському
  •   ВЖЕ ОСІНЬ...
    Вже осінь загордилася, як пані,
    Розгулюють вітри на всі лади,
  •   ЗОРЯНЕ РУБАЇ*******
    Тебе вжалити в серце кожний зможе,
    Бо при дорозі ти розквітла, рожо…
  •   СЛОВО (сонет)
    Не хоче бути іграшкою слово,
    І лихо, як образиться воно.
  •   ЩЕДРІШАЄ ДУША
    Я друзів у біді не залишаю,
    Бо легша ноша, як одна на двох.
  •   У ЗОЛОТОМУ ДЗВОНІ (сонет)
    У серці тиші дозріває грім,
    І мчать вітри, мов здичавілі коні.
  •   ОСТАП ВЕРЕСАЙ (сонет)
    Стара кріпацька скрипка голосила,
    Знесилено здригалася рука,
  •   Я ЧУЮ СТОГІН... (сонет)
    Я чую стогін батьківської хати,
    Що мерзне під осінніми дощами.
  •   І ВИРОСТЕ НАРОД...
    Гуде базар, як вулик навесні,
    Вся Україна продає й купує.
  •   ГІРКА СЛЬОЗА
    Де НЛО? Де зустрічі й вітання?
    Де, врешті, уранідів тих сліди?
  •   НЕЖДАНА ГОСТЯ
    Знову дивиться осінь у вікна,
    Мов циганка на тайну долонь.
  •   ЛЮБОВ ТРИВОЖИТЬ...
    Рондель
  •   БІЛОПЕРА ПТАХА
    Акровірш
  •   ФІЛОСОФИ ЗЕМЛІ
    Сховала ніч господарів землі,
    Лежать поля, мов крила перебиті.
  •   КУПАЮ ДУШУ

  •   МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ (сонет)
    Романівко, дзвінких пісень колиско,
    Тебе довіку щиро він любив.
  •   ОЗОРЕНИЙ ШЛЯХ
    Хай рідне, повнозерне, чисте слово
    Піснями в юних душах проростає,
  •   БІЛІ ХРИЗАНТЕМИ
    Цвітуть у косах ранні хризантеми,
    У чорних косах – білі, наче сніг.
  •   СТАНЬ ВІЛЬНИМ...
    Стань вільним і гордим,
    Навік - не на мить.
  •   КУДИ НЕ ГЛЯНУ...
    В глибокий слід німого рабства
    Душа упала, ніби птах.
  •   ЛЕСЯ УКРАЇНКА (сонет)
    Як рідна Прометеєва сестра,
    Вогні досвітні людям засвітила.
  •   ДЗВОНИ СВОБОДИ
    ДМИТРОВІ ПАВЛИЧКУ
  •   СПІВАЙТЕ, БРАТТЯ...
    Кобзарям України
  •   СИНИЧКА
    У кватирку, мов сестричка,
    Стука дзьобиком синичка:
  •   ВЕСЕЛИЙ СТРИБАЙЧИК
    Морозець малює знову
    На вікні моїм корову.
  •   НА КОВЗАНАХ
    Мчу я, мчу на ковзанах,
    Обганяю всі машини,
  •   ГЕЙ, ВИ БУЙНОГРИВІ!
    Білі коні й сиві коні
    По літах промчали,
  •   МЕЧЕМ АБО ЛЕЗОМ?..
    Мечем або лезом?.. Ні, словом любові
    Назавжди підкорений грішний цей світ.
  •   ТИ ЗАЖУРИЛАСЬ...
    Ти зажурилась, як Пенія*,
    Хоч маєш золоті пенати.
  •   ВИСОКА МУЗИКА НЕБЕС
    У серці – храм Святого Духа,
    У серці є любові храм.
  •   БЛАЖЕННА ПОРА (сонет)
    Я вийшов знову щастю навперейми,
    Але вже не прошкую навмання.
  •   СОНЕТ БОЛЮ
    Не стало неньки – ясної зорі,
    Скрутило душу горе ланцюгами.
  •   ОДЕРЖИМИЙ
    О, як радіє серце, друзі,
    У колі вашому завжди!
  •   ВІЧНА СПРАГА (сонет)
    І ніжних вуст вишневий квіт,
    І рук розкрилля лебедине,
  •   НЕДОЦІЛОВАНІ ВУСТА (сонет)
    Веселе сонце, наче личко сина,
    Схилилося над нашими серцями,
  •   БІЛОПІННИЙ САД (сонет)
    Ходи сюди, чаклунко зореока,
    Послухаєм зелену скрипку саду.
  •   ЗЕЛЕНІ СНИ (сонет)
    Зелені сни на травах лугових
    Давно мою заколихали юність,
  •   МОЛІМОСЬ ВОЛІ
    Якщо душа не визнає капканів,
    Якщо у ній не поселився страх,
  •   ПОЕЗІЯ (сонет)
    Поезія се цвіт чи усмішка дівоча?
    Валентин Грабовський
  •   ТИ РАБ?
    Подвійно раб, хто возлюбив тирана.
    Г а л и н а Т у р е л и к
  •   ХМЕЛІЄ СЕРЦЕ (сонет)
    Ось вітер хмару осідлав ранкову
    І підганяє весело дощем.
  •   ЗАТУЖИЛА ПІСНЯ
    Полетіло літо ген за журавлями,
    Вийшов я назустріч осені сумній.
  •   СОНЯЧНІ ДЖЕРЕЛА
    Не заросте ця стежка до джерел,
    До них прошкують звідусюди люди.
  •   У БІЛОМУ САДУ
    О, як же ти на вишню схожа,
    Струнка, висока, й чарівна.
  •   КРИЛАТЕ БЕЗСМЕРТЯ
    Володарем душ був жорстокий терор,
    Відроджуєм важко своє милосердя.
  •   ПІК МОВЧАННЯ
    А чи минули ті часи,
    Медами-брехнями налиті?
  •   ТИ МЧИ, МІЙ КОНЮ...
    В галоп! В галоп! Не стримую коня,
    Його не встиг я навіть осідлати,
  •   ЗЕЛЕНЕ РУБАЇ *******
    Крізь темні хащі сумнівів щоденних
    Ішов по мудрість предок мій натхненний,
  •   І ЗАТИХАЄ СВІТ...
    Я прихилю це небо волошкове,
    І Богові - за тебе помолюсь...
  •   ТОБІ, ЖИТОМИРЕ
    Тобі, Житомире, як серця квіт,
    Віддам я з пошанівком ці сонети.
  •   ПОВСТАНЬ
    Якщо згорять свічки надій,
    Ти серце запали.
  •   НА ВІРАЖІ
    Розбий навік в собі невір'я,
    Не розгубись на віражі.
  •   Із Петруся БРОВКИ
    БІЛОРУСЬ
  •   Із Максима ТАНКА
    КОЛІР СНІГУ
  •   Із Петруся БРОВКИ
    ДЕНЬ ДОБРИЙ...
  •   ВЖЕ ХОДИТЬ ВЕЧІР
    Вже ходить вечір, тихий вечір,
    Чарує душу тишина.
  •   ЗАБУТЕ РУБАЇ *******
    Хто скаже нам - раби чи не раби?
    Колись і ми замінимо герби.
  •   СВЯТЕ ІМ'Я
    У колі недругів -
    я чую гострий сміх,
  •   ВІРЮ Я...
    Я люблю велику тайну
    Тихих, зоряних небес.
  •   ЮВІЛЕЙНЕ РУБАЇ *******
    Немов по линві прірву, перейди
    Високогір'я літ - і молодий,
  •   І ЗРИНЕ ВОЛІ ПТАХ!
    Загроза вольнолюбній Чеченії -
    це загроза нашій незалежності,
  •   МЕЧ ДАМОКЛА (сонет)
    Як гострий меч повис над головою,
    Зіщулився під ним лихий Дамокл,
  •   САМАШКИ
    Чеченська земле, дихаєш ти важко,
    Тобі на груди став Росії син.
  •   КЛЯТВА (сонет)
    Від прадіда і діда гречкосій,
    Зерно любові в серці зберігаю.
  •   ТВОЯ ЗОРЯ
    Василеві СИМОНЕНКУ
  •   ГЕЙ, УШКВАРИМ?!
    Ми не вмієм творить, ми покірно ідем,
    Під тягою життя лиш ридаєм.
  •   СЕРПНЕВИЙ ДИПТИХ
    Ти кличеш до чужих вождів?
    А ти зустрів нових пророків?..
  •   ЮНОМУ ДРУГОВІ
    Великий час, тривожний час...
    Хто ж осторонь стоїть?
  •   ЛЕЛЕЦІ
    Будь мені, лелеко, вірним другом,
    І клянусь - не зраджу я тебе,
  •   ПОКЛИКАННЯ
    І слово - щоденний хрест.
    Є в г е н М а л а н ю к
  •   ЦІЛУЄ ВЕЧІР УКРАЇНУ
    Поклав під голову хмарину,
    Як батько, місяць задрімав.
  •   ЗЕМЛЯ СУМУЄ...
    Земля сумує, наче сирота,
    Щоночі сняться їй ласкаві руки.
  •   МАРСІАНИ
    Батько й мати - українці,
    Діти ж - "росіяни"...
  •   ОСІННЯ ПІСНЯ
    Повзуть у душу сумніви й печалі,
    Немов тумани в яблуневий сад.
  •   ДВІ МУЗИКИ
    Ця музика, як спалахи душі,
    Раптова, таємнича, неповторна.
  •   ВЕЛИКОДНЄ РУБАЇ *******
    Нехай летить мій голос до небес,
    Хай радісно підхопить світ увесь,
  •   ВЕСЕЛЕ МОРЕ (сонет)
    Якби й хотів, не можу я сховати
    Свою любов у морі почуттів,
  •   ВОЛОШКОВИЙ СОНЕТ
    Хвилюється широкий лан зелений,
    Волошки, ніби сині зіроньки, блищать.
  •   ЧЕРВОНА РУТА (сонет)
    Пам'яті Володимира Івасюка
  •   Із Вільяма ШЕКСПІРА
    Хто має владу і не чинить зла,
    Страшний у гніві, а не дасть і стусня,
  •   НІЧНЕ РУБАЇ *******
    Глибока ніч, не спить лише поет,
    Очима серця ловить думки лет, -
  •   РУБАЇ ДЛЯ ДРУГА *******
    Ти будь завжди володарем пера,
    Співцем народу, миру, і добра,
  •   УКРАЇНІ
    О, не просила ти, моя Вкраїно,
    Щоб я тебе до серця пригортав.
  •   ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОНЕТ
    А ти , Європо, у свою господу
    Тиранів не пускай і пильно стеж
  •   БІЛИЙ СОНЕТ
    Встеляла мати сни мої льонами,
    Такими гарними, як синє небо.
  •   Із Вільяма ШЕКСПІРА
    Коли я бачу, як могуть і славу
    Руйнує час, похоронивши вік,-
  •   РУБАЇ (5) *******
    Нема дорожчих скарбів, ніж кохання,
    Двох серць і душ замріяних єднання.
  •   Із Вільяма ШЕКСПІРА
    І землю, й море, бронзу і каміння
    Здолає згодом часу прикра тлінь,
  •   Із Володимира ВИСОЦЬКОГО
    Кораблі на відчал - і лягають на курс, -
    Та вони повертаються з далей широких...
  •   Я ПОЦІЛУЮ... (сонет)
    Я поцілую кожний пальчик твій,
    Немов троянди росяну пелюстку,
  •   РУБАЇ (3) *******
    Хлібину сонця день знайшов у полі,
    Намилувався нею він доволі
  •   Із Вільяма ШЕКСПІРА
    Як лицедій, що розгубивсь на сцені,
    І геть забув свою від ляку роль,
  •   SUB ROSA* (сонет)
    Як раптом ти сяйнеш перед очами,
    Стамую подих і вклонюся сам -
  •   В ЯСІ ОСІННІЙ... (сонет)
    В ясі осінній золотого саду
    Тебе одну я в полудень зустрів,
  •   Із Вільяма ШЕКСПІРА
    Ти молодіти в старості почнеш,
    В своїх нащадках будеш розквітати.
  •   Із Вільяма ШЕКСПІРА
    Скажи собі, поглянувши в свічадо:
    Пора тобі свій повторити вид,
  •   Із Вільяма ШЕКСПІРА
    Мій зір, що перевтілився в митця,
    Створив натхненний образ твій правдиво,
  •   RARA AVIS* (1) *****
    Почуло серце
    Рідкісного птаха -
  •   ПОЛІТ (сонет)
    О, дивна ніч! Вирує океан,
    І падає крихка фортеця серця.
  •   Із Володимира ВИСОЦЬКОГО
    Гілки, наче лапи, тремтять у ялин,
    Пташині пісні, наче диво, -
  •   Із Володимира ВИСОЦЬКОГО
    Колись я відспіваю й відіграю,
    І не вгадати на якій струні.
  •   ЯК ДИВНО ЛЛЄТЬСЯ... (сонет)
    Як дивно ллється в сяйві білих перс
    Коси твоєї водоспад пінистий,
  •   Із Володимира ВИСОЦЬКОГО
    ОСТАННІЙ ВІРШ

  • Огляди

    1. ПАТРІАРХ ФІЛАРЕТ ЗАКЛИКАЄ МОЛИТИСЯ ЗА ЗВІЛЬНЕННЯ УКРАЇНИ ВІД НАШЕСТЯ ОКУПАНТІВ.
      "Господи Боже сил, Боже спасіння нашого, Ти Єдиний твориш чудеса. Поглянь в милості і щедротах на смирення рабів Твоїх і чоловіколюбно вислухай і помилуй нас: бо вороги наші зібралися на нас, щоб погубити нас і знищити державу нашу та святині наші. Допоможи нам Боже, Спасителю наш, і визволи нас, заради слави імені Твого, і нехай до нас будуть додані слова, сказані Мойсеєм: будьте сміливими, стійте і побачите спасіння від Господа, бо Господь переможе за нас.Так, Господи Боже, Спасителю наш, не пом'яни беззаконь і неправд людей Твоїх і не відвертайся від нас гнівом Своїм, але в милості і щедротах Твоїх відвідай смиренних рабів Твоїх, що до Твоєї милості припадають: повстань на допомогу нам і подай воїнству нашому з Ім'ям Твоїм перемогти. Погуби наміри і неправедні насмілення тих, хто йде на нас війною.Молимось до Тебе, Владико миру і спокою нашого, щоб як щезає дим, так нехай щезнуть вороги наші, і як прах розсипається від лиця вітру, так нехай розвіються їхні злі думки знищити державу нашу Українську. Господи, втихомир тих, хто противиться заповідям та постановам Твоїм. Поверни їм пам'ять Твоєї заповіді: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. А для тих, хто противиться цій Твоїй заповіді, пошли гнів, скорботу і ангелів лютих, які вселять в них страх і пам'ять про те, що і вони себе християнами називають.Нехай же Господи буде воля Твоя над нами і, якщо Твоє Провидіння буде таким, щоб покласти воїнам нашим у битві за Віру і Україну душі свої, то і їм прости гріхи їхні, і в день праведного Твого Суду подай вінці нетління. Але віримо і молимось Тобі Великодаровитий, Господи, що ти захистиш, втихомириш і напоумиш та до спокою приведеш всіх. Бо Ти єси захист і перемога, і спасіння, для тих хто надіється на Тебе і Тобі славу возсилаємо Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь!"





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. * * *
      Могутній спів летить через кордони,
      І б’ють палкі серця в небесні дзвони,
      А на снігу – калинова любов, –
      Вона в душі довіку не схолоне.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. * * *
      Господарі вклонялися землі,
      І розминали грудочки ріллі:
      «Чи не пора ці ниви засівати?»
      А після них лишилися граблі.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Є пекло й рай у полум’яних душах,
      І пісню волі – крики не заглушать.
      Чи лицар той, хто уникає битви?
      Чи той герой, хто сіє скрізь байдужість?



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Доторкнися до мого крила
      У кохання нема вихідних,
      День і ніч моє серце співає.
      Хто мовчить, крил не має стрімких,
      А безкрилий у снах не літає.

      Ти, жар-птице, почуй, прилети,
      Чи забудь мою пісню навіки.
      Хто не вміє любов берегти,
      Не почує небесного крику.

      А якщо ти любов зберегла,
      І втомилась, не можеш літати,
      Доторкнися до мого крила,
      І напийся роси з рути-м’яти...



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Жоржинове щастя
      Ах, ти, щастя моє, ти жоржинове,
      Я тобою навік опромінений!
      І коли це, скажи, на Хрещатику
      Я прилюдно тебе цілуватиму?

      Килимами встелю там доріженьку,
      Щоб твої не втомилися ніженьки.
      Поведу тебе в гості до ніченьки,
      Щоб твої не втомилися віченьки.

      Ах, ти, диво моє, на світаночку
      Я наллю тобі меду зі дзбаночку!
      Повезу я тебе білогривими
      В терем наш, де ми будем щасливими.

      Окроплю тебе ніжними росами,
      Щоб душа не була безголосою.
      І ця пісня в тобі закорінена,
      Моє щастя небесне, жоржинове!

      2013



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. * * *
      ***
      Немов барвінок, обів’ю,
      Щоб квітла ти, як у раю.
      Нема чудеснішого раю,
      Коли любов не одцвітає!

      ***
      Як довго і ніжно цілуються фото!
      І я поглядаю, зітхаючи, потай…
      Мені це до серця, дивлюся й мовчу,
      Бо теж цілуватись так хочу достоту.

      ***
      Моя любов не для забави,
      В саду не витоптані трави,
      І не зів’яв кохання цвіт, –
      А я щасливий і ласкавий…




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. * * *
      З криниць вечірніх зорі п’є село,
      Моє кохання теж, як джерело,
      Щодня до нього припадай, кохана,
      Щоб не зміліло – глибшало й жило...

      ***
      Горить кохання в серці, як вогонь,
      Коли торкаюсь до твоїх долонь,
      Бо вітер літ не зміг його згасити,
      Лише присипав снігом пломінь скронь.




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. * * *
      ***
      Щодня угору пнемося щосили,
      Забули зовсім, що у нас є крила.
      І манять душі зроду небеса,
      А ми за вік ні разу не злетіли.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. * * *
      ***
      І серцем, і душею, і вустами
      Припав я спрагло до джерел Хайяма
      Ще в юності, та й досі п’ю та п’ю, –
      Як ніжно пахне слово рубаями!



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. * * *
      О де ж ти, де? Рятуй, молю!
      До неба полум’я – люблю!

      Але тебе нема ніде,
      Бурхливе полум’я гуде!

      З грудей – вогненні язики!
      З душі – крилаті ластівки!

      О де ж ти, де? Крилом брови
      Іскристе полум’я лови!

      І не дивуйся, що не сплю, –
      До неба полум’я – люблю!



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. А літа, мов коні...
      Знову нас єднає доля недарма,
      Бо в кохання, люба, осені, нема.

      І немає в нього білої зими,
      Б’ють у груди щастя – молоді громи!

      А літа, мов коні, добре час пасе,
      Вітер у долонях зорі нам несе.

      Я нижу для тебе осяйне намисто,
      Хилиться у душі небо зорянисте.

      І немає в цьому дивного нічого,
      Нас веде до щастя – зоряна дорога!

      І сади схиляють віти яблуневі,
      Нас благословляють птаство і дерева.

      І мені байдуже, що там скажуть люди,
      Їхня чорна заздрість вічно в нетрях блудить.

      І шепочуть люди, діляться секретом:
      «Гляньте, покохала сивого поета…»

      Як росте любисток і цвітуть фіалки,
      То чого ж це, люди, вам любові жалко?..

      2013



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Два серця
      Кохались два серця, холодне й гаряче,
      Холодне – дівоче, гаряче – юначе.

      Дівоче шукало те щастя по світу,
      Юначе леліяло пісню і квіти.

      А щастя чомусь не надибало жодне.
      Зустрілись два серця, гаряче й холодне.

      Холодне – дівоче, гаряче – юначе,
      Зустрілись два серця, цілуються й плачуть…




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.7 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. * * *
      ***
      Є в кожного якісь важливі справи,
      Є хобі, є вершини, є забави.
      А що тобі до сяйва і спокус,
      Як в серці маєш ти небесну славу?!

      ***
      Моя душа – глибоке туги море,
      Я ледь у ньому не втопився вчора,
      І вирвався з грудей зненацька крик,
      Як свідок молодецтва й непокори.

      ***
      О, як розкрилився мій вільний дух,
      І мій вогонь шалений не притух,
      До щастя стежку згублену шукаю, –
      У полум’ї, мов юний відчайдух.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. * * *
      ***
      Горить вогонь, але немає диму,
      До слова слово проситься у риму,
      І я відчув нуртуючим єством, –
      Іде любов небесна і незрима!

      ***
      Іванові Гентошу

      Хай Час тече, поет йому не раб,
      І Музу, одягнувши у єдваб,
      Небесний, погаптований зірками,
      Запрошує у гості до кульбаб.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. * * *
      ***
      Як порошина, що прибита громом,
      Ти раптом упадеш серед содому.
      Ніхто тобі руки не протягне,
      І не підстеле віхтика соломи.

      ***
      Літав я знову цілу ніч у снах,
      Ширяв у небесах, як дикий птах.
      Коли прокинувсь і вернувсь на землю, –
      Відчув, як заповзає в душу страх.

      ***
      Я тільки й чую про наїдки та одежу,
      А у душі моїй горить страшна пожежа.
      Здається інколи – ще мить і рухне храм,
      А тіло без душі – це сіра, ветха вежа.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. * * *
      ***
      Була моя лебідка чорнокрила,
      Тепер моя лебідка білокрила,
      Вона ніжніше кличе в небеса, –
      І крил моє кохання не втомило.

      ***
      Приснилося… І це вже не секрет,
      Побачив я знайомий силует
      І біг, людей штовхаючи, щодуху, –
      Забув усе, що знав про етикет.

      ***
      Мені небес відкрилась таїна,
      Зорею впала в душу таїна,
      Щоб людям я зумів її відкрити, –
      Засяяла у слові таїна!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. * * *
      ***
      «Піднімем економіку, а після
      Подбаєм про культуру і про пісню!» –
      Із пафосом повторював нардеп,
      А не сказав, коли ті раки свиснуть.

      ***
      Літає він з посади на посаду,
      Не може обійтись без нього влада.
      У нього, що не вислів, то рулада,
      Тому й набрала в рот води громада.

      ***
      «І є держава, і нема держави…»
      Про все ми говорити маєм право,
      А чи збудуємо її колись,
      Як є нахлібників така орава?



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. * * *
      ***
      Сьогодні знову ти чомусь мовчиш,
      На сто громів розбилася вся тиш,
      І блискавки осяюють ту стежку,
      Де ніжки цілував тобі спориш.

      ***
      Ти ще не пересвідчилась хіба?
      Щодня в серця нам стукає судьба!
      Тож не барись і відчиняй хутчіше,
      Допоки не замучила журба.

      ***
      Мабуть, не віриш ти мені ще й досі,
      А вже цвітуть сніги в моїм волоссі,
      Та серця не заковують льоди, –
      І я лечу на крилах стоголосся!




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. * * *
      ***
      Мої чуття невтомні, мов орда,
      І літ мені минулих не шкода.
      Сяйнула ти, як блискавка у небі, –
      З руки моєї випала вузда.

      ***
      Коли твоя мобілка доспівала,
      Вп’ялося в серце – тиші гостре жало,
      Але не зразу я відчув цей біль,
      Бо серце довго ще тебе гукало.

      ***
      Я ледве дочекавсь твого дзвінка,
      Немов у душу хлинула ріка,
      Коли почув до болю рідний голос,
      А згадка в серці, ніби осока…





      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. * * *
      ***
      Слова, мов зерна, сію, засіваю,
      І вірю – дочекаюся врожаю.
      А піснею завруниться душа, –
      Її не переможе чорна зграя.

      ***
      Кудись ідуть і дурні, й мудреці,
      І моляться багаті та старці,
      І кожен хоче Істину збагнути,
      Але не там шукають мандрівці,

      ***
      В Хайяма я навчатимусь довіку,
      Бо мій Учитель мудрий і великий.
      Ти хочеш перевершити його?
      Хвалю тебе, а думку з серця викинь.

      ***
      Блукає досі правда у тумані
      З тих пір, як побувала на Майдані.
      Не хоче повертатися до нас,
      Бо знає, що ми скажемо, зарані.

      ***
      Цінує Бог слухняність і покору,
      І зцілює умить, якщо ти хворий.
      Він дав життя тобі не для утіх,
      Тому й нагадую – memento mori!

      ***
      Господарі вклонялися землі,
      І розминали грудочки ріллі:
      «Чи не пора цю ниву засівати?»
      А після них лишилися граблі…

      ***
      Ні, не боюся поламати крила,
      Допоки в них буяє дужо сила,
      Я прагну волі, неба, висоти, –
      І не дивлюся, що внизу нарили.




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. * * *
      Багато є в нас віршів і пародій,
      В яких нема ні змісту, ні мелодій,
      І гумору в пародіях катма,
      Зате по вуха бур’яну в городі.

      * * *
      У тебе грошей – кури не клюють,
      І кури яйця золоті несуть.
      А як немає в тебе вірних друзів,
      Тоді про щастя назавжди забудь.

      * * *
      Чолом небес високих я сягну,
      Як слави не співатиму вину.
      Якщо не буду в келих заглядати,
      То істини пізнаю таїну.

      * * *
      О Музо з яснозорими очима,
      В душі вогонь палає невгасимий,
      І я відчув нуртуючим єством, –
      Летять у душу, як жар-птиці, рими.

      * * *
      Сказав я «зась!» печалі й давній тузі,
      Бродитиму з коханою у лузі,
      Шукатимемо згублену зорю,
      Допоки ще не догадались «друзі».

      * * *
      Втамую спрагу я з криниці слова,
      І від зерна відсіється полова.
      Здається, що напився досхочу,
      Та через мить я припадаю знову.

      * * *
      Хто спить весь день, не кліпнувши очима,
      Тому не треба ні Москви, ні Риму.
      А хто пильнує навіть уночі,
      Той піде пішки до Єрусалиму.





      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. * * *
      Ти в юності жар-птицею була,
      І ледь торкнувся я твого крила.
      Сьогодні ти у сад мій прилетіла,
      Бо з рук моїх роси не допила.

      * * *
      І досі пам’ятаю голос твій,
      Зберіг сузір’я – сяяло з-під вій.
      Воно у небесах душі моєї,
      І я натхненний, ніби чудодій.

      * * *
      Яке це щастя – мати інтернет!
      Ні, не тому, щоб знали: я – поет…
      А тут знайшло мене кохання юне, –
      Ми знову творим юності дует.

      * * *
      І вірте чи не вірте, я незчувся,
      Коли чомусь на землю повернувся.
      Але побачив помахи крила, –
      І вже ніколи з неба не вернуся.

      * * *
      Хто не кохав, не зможе той літати.
      Покинеш марно ти свої пенати,
      Якщо забув про небо юних мрій,
      Напевно, це твоя найбільша втрата.

      * * *
      Сказала б ти мені хоч кілька слів,
      Якби вогонь у серці пломенів.
      Навіщо ж ти роздмухала, мовчунко,
      Цей жар, який вже ледве-ледве тлів?

      * * *
      Немає в світі щастя без кохання,
      Нехай згорить у полум'ї вагання,
      І попіл весь розвіють хай вітри
      На полі тім, що зоране зараннє.




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. * * *
      Не поспішай дорогою життя,
      Куди веде – не знаєш до пуття,
      Бо ще ніхто не бачив там зустрічних,
      Де позасвіття, безвість, небуття.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. * * *
      Поезія і Слово нероздільні,
      Як б’ють у ній джерела дуже сильні,
      Які завжди підвладні лиш тому,
      Хто любить Слово, наче божевільний.

      ***
      Зберу всі камінці в своїм городі,
      Допоки ще не похапав їх злодій,
      І склавши змамените рубаї,
      Дивитимуся вслід примхливій моді.

      ***
      Хто зазнає великих, творчих мук,
      Той добуває неповторний звук
      Із доленосного й живого слова, –
      А хто не хоче, той іде в фейсбук.

      ***
      До скону не цурайся буднів прози,
      Не постаріє ні душа, ні мозок.
      Не гнись в дугу і серцем не зів’янь,
      Бо дошкулятимуть метаморфози.

      ***
      Мандруємо по сайтах без пуття,
      Чекаємо, як дива, майбуття,
      А щастя причаїлося у серці, –
      І, певно, це найбільше відкриття.

      ***
      Пекла ця думка, мов гаряче свердло:
      «Де м’яко стелять, там лежати твердо».
      Її миттєво я охолодив,
      Бо там душа не набереться скверни.

      ***
      Живу я, закотивши лихо й горе,
      За синє море і високі гори.
      Благословляю – засіваймо лан, –
      І не кружлятиме над нами ворон.




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. * * *
      Небесний Отче, добрий і ласкавий,
      Шукав Тебе я вік не для забави.
      Вже повне серце піснею хвали, –
      І небеса сурмлять про Божу славу!




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. * * *
      ***
      Душа без Бога, наче птах без крил,
      Якому не під силу небосхил.
      Якщо не знаєш ти Святого Духа,
      У борозні життя впадеш, як віл.

      ***
      Шукай, душе, духовної поживи,
      І не лети у чорні нетрі гніву,
      А линь щодня у Божі небеса, –
      І будеш ти безсмертна і щаслива.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. * * *
      Якщо привласнив ти собі чуже,
      Як Боже око всюди стереже,
      Хоч тисячу разів кричи: не брав я! –
      Твої літа лукавий запряже.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. * * *
      Вже зріють, як у полі колоски,
      В небесного покликанця думки.
      І віра, і подяка безустанна, –
      Летять птахи до Божої руки!



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. * * *
      ***
      Ти ходиш, не відводячи очей,
      Поміж примарами пустих речей,
      Забув, що ти є храм Живого Бога, –
      Того, хто спас тебе від ста смертей.

      ***
      «Ніхто не може двом панам служити».
      Оці рядки з Нового Заповіту
      Я сію, роде, у твої серця, –
      Готуй женців для Божого блакиту!

      ***
      Молитвою душа обійме Бога,
      І ти в небесну вирушиш дорогу, –
      Найкращу із усіх твоїх доріг,
      Бо там тебе чекає Пан чертога.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. * * *
      ***
      Гіркіше жовчі – похіть ураганна,
      Коли зберуться пристрасті титани
      Супроти розуму, це вороги душі, –
      Страшні і невгамовні хулігани.

      ***
      О дикий звіре, невситиме тіло,
      Хіба ще мало блискало й гриміло?!
      Чому ти накликаєш ураган,
      Коли душа здіймає вгору крила?!

      ***
      Страшна ця похіть, мов скажений пес,
      І пристрастей дев’ятибальний сплеск
      Несе тебе до скелі насолоди, –
      А звідти не сягнути до небес.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. * * *
      ***
      Люби любов’ю, що не хоче лаврів,
      Люби, коли мовчать серця й литаври,
      Подібний будь до образу Творця, –
      І щезнуть над тобою чорні хмари.

      ***
      Святе Письмо лікує рани тіл,
      Усі вони від сатанинських стріл,
      Освятить хату, піднесе до неба, –
      І надихне тебе для добрих діл.

      ***
      Твоя ціна – це кров свята Христова,
      Очищений ти нею весь для Слова,
      І матимеш Його найвищий дар,
      Як будеш Йому вірним – це умова.




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ***
      Уклін доземний в світлий день скорботи,
      Що нам навіює печальні ноти.
      І слава – і полеглим, і живим,
      І Богу – змія допоміг збороти!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. ***
      Молитва – пісня духу і потреби,
      Покликаний своїм Творцем із неба,
      Подякуй за спасіння і любов, –
      Наругу й смерть Господь прийняв за тебе.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ***
      О, ти простив усі гріхи, мій Отче,
      І вже не йдуть по п’ятах поторочі.
      Є дар спасіння і нове життя,
      І Дух Святий освячує напрочуд!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ***
      Віддай Отцю Небесному гріхи,
      Він витрусить усі твої міхи,
      А Той, хто врятував тебе від пекла,
      Зітре з душі твоєї порохи.




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. ***
      Коли Месію в серце ти покличеш,
      Засяє дух – і житимеш ти вічно,
      Не буде сліз, і болю, і гріха, –
      Та не втопись у вирі хаотичнім.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. ***
      Христос воскрес! – і серце тріумфує,
      Христос воскрес! – і вся душа вирує,
      Христос воскрес! – окрилюється дух, –
      Ніхто без нього Бога не почує.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. ***
      Люблю, чекаю, і молюсь не всує,
      Люблю, радію, перед Ним танцюю,
      І небо нахилилось до землі, –
      Пробиті руки Богові цілую...



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ***
      Люблю Твоє, Ісусе Христе, Ймення,
      Бо Ти – моє життя, моє натхнення.
      Коли торкаюсь до Твоїх небес,
      У душу ллється дощ благословення.





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. ***
      Блаженний, бо знайшов свого Творця,
      Очима серця – до Його лиця.
      Втікаю геть від суєти до Слова, –
      Рахманний і покірний, як вівця.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ***
      Хто знічений, духом убогий,
      Шукає дорогу до Бога,
      Відчує, що в серці Творець, –
      Ітиме весь вік донезмоги.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. ***
      Хто сіє гроші, той стає багатим,
      І вірою, і думкою крилатий,
      А силу нам дає любов Творця, –
      Та щоб злетіти, треба вийти з хати.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Укрбаї
      ***
      В законах плоті – корінь довголіття,
      Без нього засихає верховіття.
      Прислухуйся до голосу єства,
      Щоб карту мічену, бува, не витяг.

      ***
      Спалахують думки, немов комети,
      Освітлюють усе нутро поета,
      Пульсує в ньому таємничий всесвіт, –
      І кожен знайде там свою планету.

      ***
      Твій успіх там, де сходинки невдач,
      Де рій проблем, бо звідти втік ловкач.
      І хоч би як втомився – не здавайся,
      Молись до сліз, а духа розкріпач!
      2013



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. ***

      Беру слова і довго мну, як глину,
      Аж поки сік не потече з калини,
      Замішую це тісто я на нім, –
      І ставлю у ясний вогонь на днину.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ***

      Не меч підкорить світ, а та Любов,
      Що на Голгофі проливала кров.
      Зійшла у небесах – Зоря безсмертя,
      Щоб ти свій шлях до істини знайшов.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Укрбаї
      ***
      Творив своє життя ти без мети,
      Палив і відбудовував мости.
      Спливли літа… Коли ти озирнувся, –
      На маківках розкрилені хрести.

      ***
      Легких шляхів шукає хитра лінь,
      Укоренившись в душах поколінь.
      І всіх уперто кличе за собою,
      Туди, де не буває благостинь.

      ***
      Якщо посіяв, то купи серпа,
      Навчися жати й доля не скупа
      Тобі всміхнеться – врожаї високі
      Почнуться з віри в першого снопа.

      ***
      Якщо порушив Божого закона,
      В твоїй душі поселиться мамона,
      І сам ти не помітиш, як з тих пір –
      Твоїх талантів геть зів’яне гроно.

      ***
      Ріка життя несе людей у вічність,
      І підганяє час, і голос кличе.
      Якщо ти став господарем часу, –
      Дорогою життя ти пройдеш тричі.

      ***
      Це Бог пролив Свою за тебе кров,
      Коли ти в тьму, не дивлячись, ішов.
      Побачиш ти ясне душею світло, –
      Прийми спасіння і Його любов.
      2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. ***

      Коли знайду в собі я іскру Божу,
      То не ховатиму від перехожих,
      А нею обігрію цілий світ,
      Якщо душею доторкнеться кожен.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. ***
      Гнуздай своє життя, мов скакуна,
      Нехай тебе не спинить крутизна.
      Того, хто сам себе перемагає, –
      Не зможе подолати сатана.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Квітневі жнива
      Михайлові ПАСІЧНИКУ
      на 60-річчя

      Велике диво – копи в квітні,
      Велике свято славних жнив.
      Іде поет виcоколітній
      У сяйві поетичних нив.

      Дивлюсь на нього і радію,
      У кожнім вулику меди.
      А у душі жар-птиці й мрії,
      Такий натхненний, молодий!

      У німбі зір і медитацій,
      Служити слову – привілей.
      І ти достойний коронації,
      Сягнув на власний апогей.

      До піднебесної вершини –
      Широкий змах, високий злет.
      В тобі нуртує дух орлиний,
      Бо ти співець, бо ти поет!

      І що громи та чорні хмари,
      Якщо ти любиш силу гроз,
      Коли збираючи нектари,
      І сам забув, що віртуоз.

      І хоч поетів є чимало,
      Підводять під один ранжир.
      А нас і хани шанували,
      Бо ти поет, я ювелір.

      Небесне диво – копи в квітні,
      І слава Богу, що дожив.
      Іде поет високолітній
      У сяйві поетичних жнив!
      2013



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. ***

      Любити Слово – це найвище право,
      Яке Всевишній дав не для забави,
      Адже цей світ стоїть не на китах, –
      Тому так люто сіє зло диявол.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Рубаї
      ***
      Не треба віника – нікого,
      І підмели вітри дорогу,
      А на возах весни – сніги,
      Де стали коні, там тривоги.

      ***
      Пекла ця думка, мов гаряче свердло:
      «Де м’яко стелять, там лежати твердо».
      Її миттєво я охолодив,
      Бо там душа не набереться скверни.

      ***
      Живу я, покотивши лихо й горе,
      За синє море, за високі гори.
      Благословляючи, засію лан, –
      Повік над ним не закружляє ворон.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. ***
      Підмів світлицю, бо вже скоро свято,
      А сміття залишив посеред хати.
      Навіщо ж бо виносити його,
      Як завтра буду знову підмітати.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Рубаї
      ***
      Як серце мохом обросло,
      То поселилося в нім зло.
      Вигонь його, бо ще не пізно,
      Як у душі не зацвіло.

      ***
      Чого сидиш, як на печі,
      Їси медові калачі?
      Пора у поле, час до плуга,
      Схрестили промені мечі!

      ***
      Ми сидимо, як на бобах,
      А там, поглянь, широкий шлях,
      І кличуть нас нові дороги,
      Бо ми не схожі на невдах.

      ***
      Приріс корінням – і ні кроку,
      Щодня кручуся на всі боки,
      Але ніхто ні пари з вуст,
      А нині зирк - аж дві сороки…

      ***
      Сидить у кожнім графоман,
      І це найбільший могікан.
      Якщо накажеш, він замовкне,
      І не зруйнує твій талан.

      2012









      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. ***
      Стрибають, мов горобчики, оцінки,
      І раптом зупинились на хвилинку,
      І пурхнули донизу крадькома, –
      Стою, немов притиснутий до стінки.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Рубаї
      ***
      Сипнув Господь на струни ліри
      Зерно божественної віри,
      І голос раптом забринів, –
      І я воскрес в огні офіри.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Рубаї
      ***
      Як ревний ратай зорані загінки,
      Невтомно день у день я навколінки
      Плекаю ніжні бадилинки слів, –
      Блищать краплинки поту і росинки.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. ***
      Поезія – не притча во язицех,
      А райський сад і Муза яснолиця
      Співців чекає в ньому на зорі, –
      Як їх осяює снаги жар-птиця.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. ***
      Свічуся словом і в його промінні
      Заходжу до великої святині, –
      Нема нікого, тільки в безгомінні
      Хитаються ген-ген якісь дві тіні.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Рубаї
      ***
      Як на всі боки бризкає зухваль,
      То ти її не cтримаєш, на жаль,
      Сипни мигдалю й золотих родзинок, –
      І розливай, щоб аж дзвенів кришталь!

      ***
      Чомусь усі сучасні Ціцерони
      Не здатні ні на що без мегафона,
      А в діда в скрині – срібний голосник,
      Який міняє тембр хамелеона.

      ***
      Чуття здрібніли і змаліло щастя,
      Йдемо, немов до клубу, до причастя,
      Порожні душі і пусті серця, –
      Хоча й стоптали ми багато рясту.
      2013



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Царюй...
      Мій світе, весняний, натхненний,
      Не буду я жити в імлі,
      Бо небо торкнулось до мене,
      Щоб світло було на землі.

      І де я – збагнути не можу,
      Розкрилююсь аж до небес.
      Царюй в моїм серці, мій Боже,
      Щоб край мій – став краєм чудес…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Диво
      Летять слова, крилаті і безкрилі,
      А світ завмер, мовчить, як у могилі.
      Летять слова… Куди летять? Не знаю,
      Але летіти їм допомагаю…
      І я словам нові дарую крила,
      Бо не одна душа давно свої згубила.
      А як без крил? І що ж то за життя,
      Коли ти безпорадний, мов дитя?
      Коли ти вмієш тільки їсти й спати,
      Й твоя душа не пробує літати...

      «Гей, людоньки!» – кричу до всіх щосили, –
      «Невже нікому не потрібні крила?!»
      Хіба душа драглиста, як амеба,
      І їй не треба ні краси, ні неба?..

      Летять слова… Летять, летять слова…
      І, певно, є ще десь душа жива…
      Летять, летять… А хто це бачить диво?..
      Летять слова! І високо, й красиво…
      «Гей, людоньки!» – кричу до всіх щосили, –
      «Невже нікому не потрібні крила?!»
      2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Рубаї
      ***
      У сув’язі великій поколінь
      Підхоплює ріки життя бистрінь.
      Якщо стрімких ти уникаєш течій,
      Довіку не підкориться глибінь.

      ***
      О, скільки є отих рабів на вдачу,
      Побачиш їх – і серце гірко плаче.
      А з них, немовби з гусака вода,
      Що напірнався у ставку добряче.

      ***
      Ідеш ти, ніби учень, крок-у-крок,
      І хоч захекався, спітнів і змок,
      І робиш вигляд мовбито не бачиш,
      Я вірю – пам’ятатимеш урок.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Рубаї
      ***
      Всі кози в золоті, багато літ
      Вони осяювали сірий світ,
      Пасу ще й досі я тих кіз у лузі, –
      Кружляв колись там килим-самоліт.





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Рубаї
      ***
      Поезія – мого життя первопис,
      У сонячних і в росяних синкопах.
      А в юності я часто прошкував
      До любих муз – безлюдним чорнотропом.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Рубаї
      ***
      Пробач, я не вберіг твоїх садів,
      Багато скрізь є хамових слідів.
      Труджуся ревно я в твоєму храмі, –
      Крешу вогонь юнацьких почуттів.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Рубаї
      ***
      Буваю я трисвітлим і натхненним,
      Коли минає настрій мій буденний,
      В молитвах прихиляю небеса, –
      Праотча земле, будь благословенна!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Рубаї
      ***
      Не скоро ще мій сад зазеленіє,
      Ще не пора хоч небо й голубіє.
      Але душа так рясно вже цвіте, –
      Аж юна пісня в серці лебедіє!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Рубаї
      ***
      Чи буде з того ще колись поет,
      Хто дбає тільки про авторитет?
      Пропивши струни і продавши слово, –
      Він хоче мати скрізь пріоритет.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Рубаї
      ***
      Писати на коліні я не хочу,
      А за столом завжди пишу охоче,
      Тулю до серця любе віршеня, –
      Голублячи його, дивлюся в очі.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Рубаї
      ***
      Якщо розтікся мислію по древу,
      Мабуть, усе віддав на поїд левам
      Або старим шакалам – їх же тьма, –
      Хоча й не чути реготу чи реву.





      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Із Максіма Багдановіча
      Сонет

      (Офірую О. Погодіну)

      Un sonnet sans defaut
      Vant seul un long poeme
      Boileau*

      В Єгипетських пісках, в сухій землі,
      Над хвилями синіючого Нілу,
      Тисячоліття височить могила,
      Знайшли в горшку там зернятка малі.

      Вони були засохлі, не гнилі,
      І все ж таки їх життєдайна сила
      Прокинулась і вмить заколосила
      Хліба весною щедро на ріллі.

      Це символ, краю, твій богоугодний!
      Пробуджений нарешті дух народний,
      Я вірую, безплідно не засне, –
      А хлине, завирує, мов криниця,
      Яка могутньо води пожене
      З глибоких надр, під сонцем заіскриться.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Із Максіма Багдановіча (1891-1917)
      Сонет

      Вночі замерзла кам’яна криниця,
      До дна дістала зимова нуда!
      Немає зовсім руху, а шкода,
      Бо зверху тільки зранку сніг іскриться.
      Та марно, бо під ним же струмениться
      Живуща, синя, збурена вода.
      Чекай! І прийде воля молода!
      Джерельний хор на світло вирветься з темниці.

      Приклав я цього символа собі,
      Схилившись у нерівній боротьбі,
      І відгадав природи кожне слово.
      Як – промовчу, бо кожний з нас – поет.
      Самі розсійте давній змрок прамови,
      Тоді душа повік не спинить лет!




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Із Максіма Багдановіча
      Перед повінню

      Вигодинилась погода,
      Поглядає на весну.
      Я чекаю, що природа
      Вся прокинеться від сну.
      Під пташиний крик нестримний,
      Давши хвилям вільний хід,
      Враз підніме батько Німан
      На хребті могутній лід.
      Задзвенять, застогнуть криги,
      І вируюча вода
      Сніг, розмоклий в час відлиги,
      Змиє з лугу без труда.
      Тож розлийся, повноводий,
      В чистім полі та гаю,
      Повінню краси й свободи
      Душу надихни мою.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Із Пятруся Броуки
      День добрий...

      Я впізнавав тут кожне плесо,
      Душа торкалася до віт.
      - День добрий! – я шептав березам.
      - День добрий! – чулося в одвіт.

      І серце билось так незвично,
      Немов у дні юнацьких літ.
      - День добрий! – привітав я річку.
      - День добрий! – чулося в одвіт.

      Ішов туди, де міг напиться,
      Від спраги був не милий світ.
      - День добрий! – я казав криниці.
      - День добрий! – чулося в одвіт.

      Шукав я, вдячний, добре слово,
      Землі вклоняючись за квіт:
      - День добрий вам, гаї, діброви!
      - День добрий! – чулося в одвіт.
      1989



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Із Уладзіміра Каризни
      ЗАЗДРІСТЬ

      Гострена коса
      Заздрості тупої,
      Я не раз був скошений,
      Ницосте, тобою.


      І хоч
      знов хтось тупає
      А проте,
      Як траву не косиш,
      А вона росте!
      1985



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Із Вольгі Русілкі
      ***
      І радість, і слава, і щастя миттєве,
      І рідного дому поріг,
      Щоб вірити: завше у морі життєвім –
      Пан-Біг.
      Недуги, печалі й розчарування,
      Щоб ти зрозуміти сам зміг,
      Поніс на Голгофу людства страждання –
      Пан-Біг.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Із Пімена Панченкі
      ***
      Не люблю я слів цих: «покоритель»
      І «володар» мають зміст лихий.
      На землі зеленій нам творити –
      Для життя, для праці і для мрій.

      Хто панує, той і стукне раптом –
      По надії, по душі живій.
      І покора завжди пахне рабством,
      Карою для того, хто німий.
      . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
      Де покора, там нема коріння,
      А без цього, то лиш люду здвиг.
      Щоб нові окрилить покоління –
      Пам’ятаймо горе всіх доріг.

      Океан і космос так вивчайте,
      Щоб лишились
      добрі там сліди,
      Щоб на душу чорногуза й чайки
      Було вдосталь неба і води.
      1987



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Із Аркадзя Куляшова
      ***
      Без трепету щастя
      не зичу нікому:
      Чи блискавка грозам
      потрібна без грому?
      Навіщо ручай
      без пекучої спраги?
      І нащо увага
      не варта уваги?
      Для чого жадання,
      хто крила намуляв,
      Зозуля без лісу
      і ліс без зозулі?
      1989



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Із Уладзіміра Каризни
      ПРО ПОЕЗІЮ

      Чи не забагато говорим про вірші ми,
      Тему суху цю гризем і гризем:
      Вірш – це стіжок вивершений
      Чи неораний чорнозем?

      Чого тільки не плануєм
      і не пророчим,
      Не видаєм атестацій яких!
      А вірші призвичаїлись,
      як півні,
      лопочуть,
      А влетіти не можуть
      До сердець людських.

      Часом бувають рідкісні й варті,
      А від того
      На душі, як раніш,
      Бо чимало віршів,
      Як і їх автори,
      Тримаються… де є книш –

      І дивишся
      вже й увалився в крісло,
      А щирому серцю –
      Зорі й плато:
      «Шановний добродію, кепсько…
      Працюєм, а нас не читає ніхто!..»

      Читати поетів давно перестали,
      І це великої
      варте сльози…
      Здається,
      Купала
      зійшов з п’єдесталу
      Й пішов,
      щоб нарізати вдосталь лози…
      1981



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Із Максіма Танка
      КОЛІР СНІГУ

      Нічого барвистішого,
      Ніж завихрений сніг,
      Я не знаю.

      Який він був синій,
      Коли замерзав я
      У холодній хаті
      Чи самотній на вулиці!

      Який був рожевий,
      Коли я струшував його з плечей
      Тієї, що принесла щастя!

      Який він був чорний,
      Коли замітав
      Слід прощання
      З батьківщиною!

      Який був багряний
      На брустверах наших окопів!

      Який був іскристий і світлий,
      Коли діти,
      Приносили його в подарунок!

      Ось чому я не знаю,
      Якого кольору сніг
      Насправді.
      1987







      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. З Аркадзя Куляшова
      НА ШЛЯХУ

      Гинуть розкошлані хмар волоконця,
      Дихає свіжістю синя гладінь.
      Хочеться неба, і вітру, і сонця,
      Хочеться пити росинок сріблінь.

      Хочеться в цій придорожній діброві
      В душу всотати пісенність землі.
      Скільки стежок нас чекає кленових,
      Дивних казок у причаєній млі!
      2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. З Алеся Бачили
      НЕНЬЧИНА МОВА

      Живе у віках білоруське це слово –
      Народна душа і народу хвала.
      Тебе обзивали «мужицькою», мово,
      А ти ж материнською зроду була.

      Жива й незвичайна, красива і мила,
      Як ненька, що шила нам свитки з рядна,
      Що влітку на річці полотна білила,
      Під осінь овес дожинала одна.

      Та ненька, що зимами кросна снувала,
      Щоденно з колиски, як тільки могла,
      Сумлінності, правді й добру нас навчала,
      Старанно від різних недуг берегла.

      Приїду додому… І що за проява!
      Почую говірку, цю пісню, цей вірш –
      Здається, зі мною говориш ласкаво,
      На стежці зі мною ти поруч стоїш.

      У маках червоних палає щоднини…
      О неньчина мово! Дитинства весна!
      Ніхто і ніколи тебе не замінить,
      Бо ти, як і ненька, на світі одна.
      2013



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Із Уладзіміра Каризни
      ТРІОЛЕТ
      Куди ти тільки не зирни, –
      Де корені – життя квітує,
      У бурях соколят гартує, –
      Куди ти тільки не зирни,
      І ворог силу нашу чує –
      Він хоче знищить корені.
      Куди ти тільки не зирни –
      Де корені – життя квітує!
      2003




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Із Уладзіміра Каризни
      БАГРЯНІЄ КАЛИНА

      На узліссі шумливім,
      Там, якраз на ріжку,
      Тонкостанна калина
      Багряніє в сніжку.

      Їй морозно й студено,
      І на те ж бо й зима,
      Біля неї ні клена,
      Ні берізки нема.

      Вітер з неба і з поля,
      Пил завійний і свист
      Б’ють по гіллі доволі,
      Гнуть, покірливу, вниз.

      Часом цілими днями
      Сніг іде, як на гріх,
      І калина вогнями
      Проступає крізь сніг.

      І чим вітер сильніший,
      І мороз нашвидку,
      Пломенить яскравіше
      Той вогонь на горбку!

      Не калина – дівчина!
      Промениста зоря,
      Серцю ніжному мила,
      Як сестриця-сестра.
      1088




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Із Уладзіміра Каризни
      СЛЬОЗИ ЗЕМЛІ

      Криниці –
      Сльози Землі, –
      Чи не тому чужинці
      Їх «витирали»,
      Що саме ці сльози
      Для нас
      Тою силою були,
      З якою ворогів били ми
      І землицю орали!
      2003



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Із Уладзіміра Каризни
      ***
      У нових білорусів
      Нова музика,
      Нові машини,
      Нові поети,
      Тяжкі норови,
      Великі гроші.
      Їхнє небо – екран.
      А що робити нам,
      Білорусам,
      чия доля –
      до кіс і чепіг?
      Чекати,
      Що скаже Пан-Біг?
      1997



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Із Уладзіміра Каризни
      ПРИСВЯТА ПІСНІ
      Триптих

      1
      Без доброї пісні
      Долю не збудуєш,
      Тим більше,
      Коли в кишенях порожньо.
      Душу зруйнуєш
      І життя змарнуєш,
      І стане тобі гіркою земля,
      Земля,
      Яку здалеку і зблизька
      Прилетіла знищувати
      Зажерлива тля…

      А пісня наша –
      Велеса колиска,
      Така ж бо,
      Як і родима земля.

      2
      Після війни
      Не були у нас хати,
      А зате була
      У нас пісня.

      Не було у нас
      Сорочок,
      Але була
      Пісня,
      З якої починалися
      Всі дороги,
      Битви та перемоги.

      3
      Наша пісня – як стяг:
      Її можна прострелити,
      Вона може й упасти,
      Але тільки на мить…
      тільки на мить,
      на єдиний,
      Бо підхоплять її
      Нескорені вуста,
      Яких більше,
      ніж зірок у небі,
      краплин у Нарочі,
      листя в дібровах, –
      Підхоплять
      І понесуть її
      В Завтрашній день!
      2003




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Із Уладзіміра Каризни
      «МАНЕКЕНИ»

      Цілком не з глини, а з піни,
      Що хвиля намила річна ця,
      «Манекени» не згинуть –
      Порода, скажу вам, не цяця.

      Хутко як передягнуться –
      О, в їхнім таланті сила!
      Як дідьки, вони засміються,
      Аби їм за це заплатили.
      2003



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Із Уладзіміра Каризни
      СОНЕТ

      Пісня – душа народу.
      Ригор Ширма

      По нашій пісні «томагавки» б’ють –
      Рок-музики диявольська навала.
      Тій пісні, що нас вічно рятувала,
      Отямитись чужинці не дають,

      Бо знають – дорога вона мені,
      Як знак землі, краси людської й хліба,
      Душа народу під небесним німбом
      У пору заповітну навесні!

      Ах, вони добре знають мій народ, –
      Його не скрушить смута і негода,
      Не розіб’є, як лід, у час незгод –

      Лиха і геть розлючена свобода.
      Як пісню заберете ви в народу,
      Тоді навік покориться народ.
      2001



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Із Уладзіміра Каризни
      СОНЕТ

      Онучці

      Мелодію чекає чуйний слух –
      Заграй на скрипочці своїй же, Насте,
      Хай по смичку збіжить у серце щастя,
      Як сяде сонце за вечірній пруг.

      Так мрійно й ніжно граєш ти ноктюрн,
      Яка це блискавична мить для мене –
      Це мила й незабутня гра натхненна
      Твоїх святих і найніжніших струн!

      Не збудить душу барвами рядно,
      Пробуджуєш ти дорогі святині,
      Які диявол опустив на дно.

      Чаруєш у дзвінкій, вечірній сині,
      І зорі, наче спалахи жоржинні,
      Тобі вкидає вечір у вікно.
      2001



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Із Володимира Висоцького
      МІЙ ГАМЛЕТ
      Я тільки жменю висиплю в строфу,
      Бо я на все не маю повноважень…
      Я був зачатий, як усі, в гріху –
      В ту шлюбну ніч емоцій і пасажів.

      Я знав, що відірвавшись від землі, –
      Ми супимо вгорі суворо брови;
      І я спокійно йшов у королі,
      І вів себе спадковим принцом крові.

      Я знав – все буде так, як не змовчу,
      В накладі я не був, я не тихоня,
      А друзі всі по школі та мечу
      Мені служили, як батьки – короні.

      Не думав я, казав я нашвидку,
      І кидав з легкістю слова на вітер, –
      А вірили мені, як ватажку,
      Всі високопоставлені ці діти.

      Нічна пора була нам не чужа,
      Як віспою, часи хворіли нами.
      Я спав на шкірах, м’ясо їв з ножа,
      І злу коняку мучив до безтями.

      Я знав, що буде сказано: «Царюй!» –
      Клеймо на лобі хтось посипав сіллю.
      І я хмелів серед чеканних збруй,
      До слів терплячий і книжок насилля.

      Я тільки ротом усміхатись міг,
      А тайний погляд, коли злий, суворий.
      Приховував усе, що я беріг, –
      Мій вчитель мертвий – бідний блазень Йорік!

      Я навідріз відмовивсь від дільби
      Всіх нагород, і слави, й привілеїв,
      І стільки раптом хлинуло журби,
      Коли пажа важкі накрили глеї…

      Я геть забув мисливський свій газард,
      Зненавидів ураз хортів і гончих.
      Я від підранка гнав коня назад,
      Бив канчуком загоничів і ловчих.

      Я бачив – наші ігри, як симптом,
      Скидалися вже зовсім на безчинство, –
      В проточних водах уночі тайком
      Я відмивавсь обіручки від свинства.

      Я прозрівав, чманіючи затим,
      Прогавив я безглуздя та інтриги.
      Такий хиренний вік і люди в нім
      Оприкриві, – тож я зарився в книги.

      Жажденний мозок мій, немов павук,
      Все осягав – недвижність й силу руху, –
      Але немає сенсу від наук,
      Як навкруги нема розкрилля духу.

      І перервався з друзями зв’язок,
      Нить Аріадни – це звичайна схема.
      Тож «бути чи не бути» – це моток,
      Донині нерозв’язана дилема.

      І плеще в душі вічне море бід,
      Летять у нього стріли до світання,
      Ще дозріває відповідь, як плід,
      На пишномовних пагонах питання.

      Почув клич пращурів крізь стихлий гул,
      Пішов на клич, – вагання лізли з тилу,
      Тягар думок наверх мене тягнув,
      А крила тіла вниз тягли, в могилу.

      Як сплав крихкий – щосили ти не гни,
      Потроху зміцнюй дух свого потомства.
      Пролив я кров як всі – і, як вони,
      Я не зумів відмовитись від помсти.

      Підйом цей перед смертю – мій провал.
      Офеліє! Я тління не приємлю.
      Та я себе убивством цим зрівняв
      З тим, з ким я ліг в одну і ту ж бо землю.

      Я Гамлет, я насилля зневажав,
      І я на датську наплював корону, –
      Та в їх очах – за трон я горло рвав,
      Вбивав свого суперника по трону.

      Це геніальний сплеск у маячні,
      В новім житті – погибельне чекання.
      А ми кладемо відповідь на пні,
      Й шукаємо потрібного питання.
      1972




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Із Володимира Висоцького
      БРАТНІ МОГИЛИ

      На братніх могилах не ставлять хрестів,
      І вдови на них не ридають, –
      Сюди хтось приносить букети прості,
      І Вічний вогонь не стихає.

      Раніш тут вставала земля сторчака,
      А нині – гранітні тут плити.
      Судьба персональна не йшла пішака –
      І долі в єдину тут злиті.

      У Вічнім вогні – бачиш спалений танк,
      Російські палаючі хати,
      Вогненний Смоленськ і вогненний рейхстаг,
      Палаюче серце солдата.

      Край братніх могил не зустрінеш ти вдів –
      Ідуть сюди люди міцніші,
      На братніх могилах не ставлять хрестів…
      То чом же стаємо сивіші?!
      1964



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Із Володимира Висоцького
      ***
      Пройшла пора всіх вступів і прелюдій, –
      Усе гаразд – я лжі не розігрів:
      Мене до себе кличуть знані люди ,
      Щоб я співав «Облаву на вовків»…

      Хтось, може, запис чув десь із вік`он,
      І, мабуть, юшки з дітками не звариш –
      Як знати, – а придбав магнітофон
      Який-небудь не рядовий товариш.

      І в будень тут повеселитись ніде,
      В сімейнім колі, де нема спокус,
      Тихенько, щоб не чули їх сусіди,
      Натиснув він на чорну кнопку «пуск».

      І хоч не розібрав останніх слів, –
      Поганий дубль дістали на роботі, –
      І він почув «Облаву на вовків»
      І те, що там було на тім звороті.

      Прослухав і розсердився небавом,
      Як на півслові обірвавсь куплет,
      Підняв він трубку: «Автора « Облави»
      Пришліть до мене завтра в кабінет!

      Я не хильнув для смілості винця, –
      І стримуючи гикавок ораву,
      З порога – від початку й до кінця –
      Я прокричав оту свою «Облаву».

      Його просили діти, безперечно,
      Про усмішку привітну на лиці, –
      А він сприйняв мій спів добросердечно,
      І сам аплодував наприкінці.

      Коли коньяк у келих наливав,
      Невидима відкрилася завіса,
      Він випалив: «Про мене ти співав!
      Про нас, про всіх – які вовки, до біса!»

      … Ну все, тепер, звичайно, щось-то буде –
      Уже три роки в день по п’ять дзвінків:
      Мене до себе кличуть знані люди,
      Щоб я співав «Облаву на вовків».
      <1972>



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Із Володимира Висоцького
      МАСКИ
      Сміюсь, немов біля кривих дзеркал,
      Мабуть, мене тут спритно розіграли:
      Гачки носів, до самих вух оскал –
      Як на венеціанськім карнавалі!

      Кругом мене зімкнулося кільце –
      Затягують мене у танець ляско, –
      Так-так, моє безхитрісне лице,
      Напевне, всі тут прийняли за маску.

      Петарди, конфеті… А все не так, –
      І маски поглядають – ну й манери…
      Вони кричать, що знову я не в такт,
      Коли на ноги наступлю партнерам.

      Ну що робить? Як погасити гнів?
      А може, разом з ними веселитись?..
      Надіюсь я – з-під масок хижаків
      Ось-ось поглянуть благородні лиця.

      Всі в масках, в париках – всі як один, –
      Хтось, мов у казці, хтось – літературний…
      Сусід мій зліва – ніби арлекін,
      А другий – кат, а кожний третій – дурень.

      Оцей себе старався відбілить,
      А цей боїться розголосу жаско,
      А хтось уже не може відрізнить
      Своє лице від неживої маски.

      Я в хоровод вступаю, сміючись,
      І все ж мені так неспокійно з ними:
      А раптом маска ката ця колись
      Так приросте, що він її не зніме?!

      І засумує арлекін навік,
      Милуючись своїм лицем печальним;
      А нерозумний вигляд чоловік
      Забуде на лиці своїм нормальнім?!

      Як не прогавить доброго лиця?
      Як відрізнити чесних і затямить?
      Всі маски одягають до слівця,
      Щоб не розбить своє лице об камінь.

      Я в тайну масок все ж таки проник,
      І, певен я, що мій аналіз точний:
      Байдужість незвичайна є у них –
      Це захист від поличників охочих.
      1971




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Із Володимира Висоцького
      ***
      Кораблі на відчал – і лягають на курс, –
      Та вони повертаються з далей широких...
      Не мине ще й півроку – і я появлюсь, –
      Щоби знову піти на півроку.

      Повертаються всі, окрім друзів старих,
      І крім любих жінок, що нам віддані досі.
      Повертаються всі, крім потрібніших тих, –
      Я не вірю в талан , а собі – майже зовсім.

      Мені хочеться вірити – все це не так,
      А палить кораблі – це дань моді й морока.
      Я, звичайно, вернусь – весь у друзях, в ділах, –
      Я співатиму вам – не мине ще й півроку.

      Я, звичайно, вернусь – весь у друзях, в піснях, –
      Я співатиму вам – не мине ще й півроку.
      <1967 >




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Із Володимира Висоцького
      СРІБНІ СТРУНИ

      Ну й гітара в мене є – я такий шалений!
      Не побачу волі вже через злу фортуну!
      Переріжте горло все, переріжте вени –
      Тільки не порвіть мені знову срібні струни!

      Я зариюсь в землю, згину я без крику –
      Хто б це заступився – я такий ще юний!
      Влізли мені в душу і шматують дико –
      Тільки б не порвали знову срібні струни!

      Та гітару понесли, з нею – і свободу, –
      Я впирався і кричав – аж дзвеніли луни:
      «Ви топчіть мене у грязь, киньте мене в воду –
      Тільки не порвіть мені знову срібні струни!»

      Що ж це, братці! Та невже десь пропала доля,
      Бо щасливих днів нема і ночей бурунних?!
      Загубили душу геть і забрали волю, –
      А тепер порвали ще мої срібні струни…
      1962



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Із Володимира Висоцького
      ПІСНЯ ПРО КРОХІЙ

      Король, що довго так раніш
      над нами правив,
      Привив усім лихий азарт
      до гри без правил –
      Заставив грати всіх графій і герцогій,
      Вальтій і дамів – в приголомшливий крохій!

      І назва крохія – від слова «криши»,
      Від слова «крекчи», і «крути», і «трощи».
      Девіз у цих матчах «Трощи, не жалій!»
      Даєш королівський крохій!
      <1973-1975>



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Із Володимира Висоцького
      БІГ ІНОХІДЦЯ

      Я скачу, та я скачу інакше, –
      По струмках, по ріні, по росі.
      Названий біг інохіддю – значить:
      По-інакшому, тож не як всі.

      Не злічити рани на мені,
      Я тремчу боками над водою.
      Бігати я радий в табуні –
      А не під сідлом та ще й з вуздою!

      І сьогодні це мені не сниться, –
      Скачки! – я сьогодні фаворит.
      Знаю, ставлять всі на інохідця, –
      Та не я, то мій жокей хрипить!

      І встромля остроги він мені,
      Зубоскалять, бачу, наді мною…
      Бігати я радий в табуні –
      А не під сідлом та ще й з вуздою!

      Ні, не будуть золотими гори –
      Віддалю я ціль його близьку:
      Про остроги нагадаю скоро –
      Я спіткнусь, відстану на скаку!

      Дзвін! Дивлюсь, жокей мій «на коні» –
      Він сміється, полонений мздою.
      Ох, я басував би в табуні, –
      А не під сідлом та ще й з вуздою!

      Що зі мною, що роблю, як смію –
      Потураю, але не простив!
      Я собою вже не володію –
      Я не можу не перемогти!

      Що ж робить? Лишається мені –
      Викинуть наїзника мого,
      Бігти так, немов я в табуні, –
      Є сідло й вузда, нема його!

      Я прийшов, а він в хвості там злиться –
      По струмках, по ріні, по росі…
      І не був я вперше інохідцем –
      Я хотів же виграти, як всі!
      1970



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Із Володимира Висоцького
      ПІСНЯ ПРО ЗЕМЛЮ

      Хто сказав: «Все згоріло дотла,
      Не засієте землю тернову!»?
      Хто сказав, що Земля віджила?
      Ні, вона причаїлася знову!

      Материнства не взяти в Землі,
      Не забрать, як не вичерпать моря.
      Хто повірив – Земля у золі?
      Ні, вона почорніла від горя.

      Бо траншеї ще ниють в імлі,
      І скрізь вирви – як рани ще зяють.
      Розпанахані нерви Землі
      Надприродне страждання долають.

      Вона винесе все, бо жива, –
      Не записуй же Землю в каліки!
      Хто сказав, що Земля не співа,
      Що замовкла вона вже навіки?!

      Ні! Дзвенить вона, біль заглуша,
      І з усіх своїх ран, і з віддушин,
      Бо Земля – це ж бо наша душа, –
      Чобітьми всю не витоптать душу!

      Хто повірив – Земля у золі?!
      Ні, вона причаїлася знову…
      1969






      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    101. Із Володимира Висоцького
      ***
      Не вірив зроду я у міражі,
      В прийдешній рай не склавши чемодана, –
      Учителів пожерло море лжі –
      І виплюнуло біля Магадана.

      Поглянеш на невігласа й зітхнеш,
      Від нього відрізнявсь я дуже мало,
      І не залишив скалки Будапешт,
      А Прага серця все ж не розірвала.

      А ми в житті шуміли, як на сцені,
      Ми плутаники, ще ж бо хлопчаки, –
      Та швидко нас помітять, бо шаленні...
      Ей! Проти хто?
      Намнем йому боки!

      Ми відчували завжди небезпеку
      Задовго до початку холодів,
      Була, мов лярва, ясність недалеко –
      І душу відкривать ніхто не смів.

      І хоч нас хижо кулі не косили,
      Ми часто не підводили очей, –
      Ми – діти тих страшенних літ Росії,
      Глухі часи споїли нас, ачей.
      <1979 чи 1980>




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Із Володимира Висоцького
      ***
      Завжди у професійних картярів
      Ляга під чирву кожна масть, як вперше,
      Так вік двадцятий – кращий із віків, –
      Повією впаде під двадцять перший.

      Я думаю, що вчені набрехали, –
      Прокол у них в теорії, поріз,
      Бо розвиток іде не за спіраллю,
      А криво, навкіс, геть напереріз.
      <До 1978>





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Із Володимира Висоцького
      ***
      День прекрасний – і тепло, й не тане,
      Мабуть, є у природи ресурс.
      Ну… і поки нема ще туману
      На ліричний лягаю я курс.

      Серце б’ється, немовби мертвецьки
      П’яний я, мов по вінця налив:
      Просто випив я шість по-турецьки
      Кави чорної – і перегрів!

      Доз подібних не радять нам пити,
      Виявляти свої почуття!
      А ще кажуть, що можна й не жити,
      Віртуозно минати життя.

      Жити можна, і треба, й нестрого:
      Ревнувати, страждати, і пить.
      І життям не кульгати убого, –
      Дихать ним і оспівувать мить!

      А ні то й не встигнеш моргнути,
      І пора вже зіграти в труну.
      Тобі суму й жалю не минути,
      Та… пора обривати струну!

      Треба так, що коли підсумуєш
      Все, що пройдено, – сам ти сказав:
      “Ну і все ж таки жив я не всує, –
      Пив, кохав, ревнував і страждав!”

      Ні, а все ж то природа багатша!
      День який! Що поезія? – злет!
      Певен, я написав то інакше,
      Ніж хотів. Що ж, бо я – не поет.

      <Кінець 1950-х – початок 1960-х>



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Із Володимира Висоцького

      ***
      Гілки, наче лапи, тремтять у ялин,
      Пташині пісні, наче диво, –
      Живеш в зачарованім колі рослин,
      І звідти піти неможливо.

      Хай черемхи тут сохнуть щодня на вітру,
      Хай бузки опадають дощами, –
      Все одно звідціля я тебе заберу
      В свій палац під ясними зірками!

      На тисячу літ чаклунами твій світ
      Укритий від мене й від світла, –
      І думаєш ти, що найкращий той цвіт,
      Що в дикому лісі розквітнув.

      Хай уранці не буде роси у бору,
      Місяць з небом у сварці – не горе, –
      Все одно звідціля я тебе заберу
      В світлий терем з балконом на море!

      І коли ж то на тижні, скажи завчасу,
      Ти вийдеш до мене скрадливо,
      Коли я тебе на руках понесу
      Туди, де знайти неможливо?

      Я украду тебе, як не скажеш ти: "Ні..."
      Стільки сил змарнував без овацій!
      То ж погоджуйся хоч би на рай в курені,
      Якщо зайняті терем з палацом!
      1970






      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Із Володимира Висоцького

      ОСТАННІЙ ВІРШ

      І знову лід і зверху – думка зріє, –
      Пробити верх чи просвердлити низ?
      Так, зринути, не втративши надії,
      А там – за діло у чеканні віз.

      Лід наді мною, проломись і трісни!
      Я весь в поту, як ратай на жарі.
      Я повернусь, мов кораблі із пісні,
      Всі вірші пам'ятаючи старі.

      Ще не піввіку, тільки сорок з лишком, –
      Тобі і Богу я не був чужим.
      Співати є що, ставши перед Вишнім,
      Тож є чим оправдатись перед ним.
      1980









      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Із Володимира Висоцького

      ***
      Колись я відспіваю й відіграю,
      І не вгадати на якій струні.
      Лише одне я достеменно знаю –
      Вмирати не захочеться мені.

      Посаджений на литий цеп пошани,
      І кільця слави ще не по зубах...
      Ей! Хто в міцні ворота стука рано
      По скобах кованих, сховавши страх?!

      Хоч тиша скрізь, та там стоять, я знаю,
      Не всім страшні ці ланцюгові пси.
      І ось я понад тином помічаю
      Знайомий серп блискучої коси.

      Я перетру сріблястий цей нашийник
      І золотий ланцюг перегризу.
      Перестрибну паркан і, мов розбійник,
      Порву боки – і вибіжу в грозу!
      1973



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. РУБАЇ
      ***
      Літав я птахом, а мої літа
      На сонці колосились, як жита.
      Тепер іду статечно я по нивах,
      А мене знову кличе висота.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Рубаї

      ***
      Кладу, немов калач, пшеничне слово,
      Щоб ручаєм текла углиб розмова,
      Щоб душі поріднилися навік,
      І цвітом освятились калиновим.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Рубаї
      ***
      Тонку окрасу я в душі знайшов
      І віддаю натхнення і любов,
      Пригублюю по крапелині трунок,
      А пилу не струсив із підошов.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. РУБАЇ
      ***
      Я добре знаю – ти найкращий друг,
      Від лих моїх осліпнув і оглух.
      О, скільки літ я вже тебе не бачив!
      Низький уклін – знімаю капелюх.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. РУБАЇ

      ***
      Пробач, що я нагадую тобі,
      В глибинах мови є такі скарби,
      Яких ніде немає в цілім світі, –
      Як знайдеш, не віддай в чужі герби.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. РУБАЇ

      *****
      Звертається Павличко до народу,
      Немов співає пісню славну й горду,
      Послухайте – і люди, й небеса, –
      Це голос правди, невмируща ода.

      14.10.12

      http://www.youtube.com/watch?v=OhW-ZBqnIX8&feature=relmfu



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. РУБАЇ
      * * *
      О друже мій, за правду ти не сердься,
      Радію я, бо півень мій несеться,
      І я ділюся радо з усіма,
      Тому й співає так натхненно серце.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. РУБАЇ
      * * *
      Хто був і на коні, і під конем,
      Той ділиться окрайцем і вогнем.
      А хто глухий і серцем, і душею,
      Хоч має очі – буде вік сліпцем.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. РУБАЇ
      * * *
      Відвикнемо вклонятися у пояс,
      Не будемо довіку під п’ятою,
      Бо хитро водять нас під монастир,
      Махаючи по-дружньому рукою.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. РУБАЇ
      * * *
      Сприймайте цю пораду, як наказ,
      Колись, я вірю, видадуть указ.
      Є докір тут, але нема образи,
      І слово бережіть, немов алмаз.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    117. РУБАЇ
      * * *
      І рейтинги, і статуси – полова,
      Якщо ти пишеш, як рубаєш дрова,
      Води пером, немов скрипаль смичком,
      Щоб аж дзвеніла і співала мова.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. РУБАЇ
      * * *
      Як дірка з бублика, новий цей статус,
      Якщо не зможеш ти поетом стати,
      А будеш спритно, наче горобець,
      Стрибаючи, чуже зерно клювати.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. РУБАЇ
      ***
      Мовчання – зло, а мовчимо проте,
      Як гляну – і трава хай не росте.
      І, бачу, тут сам дідько ногу зломить,
      Потрапивши до нас в мораліте*.

      *жанр повчальної драми у середньовічному
      театрі Західної Європи.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. РУБАЇ

      ***
      Хто мовчки набиває мозолі,
      Не склав овечу шкуру на крилі.
      Та й на воловій ніколи писати, –
      За море відлітають журавлі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    121. РУБАЇ

      * * *
      Якби писалось через пень-колоду,
      Я б на століття випередив моду.
      Придумав би свою нову методу,
      І висушив ріку глибоководу.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    122. РУБАЇ

      * * *
      Як плив часу підхоплює усе
      Й через пороги всіх століть несе,
      З тривогою дивлюся в синю далеч, –
      Куди ж то нас ріка ця занесе?



      * * *



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. РУБАЇ
      * * *
      Не хочеш прав – пізнай чужу сваволю,
      І нарікай повік на власну долю.
      Не маєш прав, то не вклоняйся злу
      І не веди нащадків у неволю.

      1997



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. РУБАЇ
      * * *
      В джерелах духу – спокій і глибінь,
      Лиш інколи впаде крилата тінь
      Моєї повечірньої задуми,
      Коли печаль запахне, як полинь.

      1997



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. РУБАЇ

      * * *
      Пізнай себе і ти пізнаєш світ,
      Це істина, якій мільйони літ.
      Шукаємо чудес по всіх планетах,
      А диво з див – душі людської цвіт.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. ХАЙКУ

      Мій Житомире,
      в 1128-му річницю –
      ти такий молодий!

      2012



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. РУБАЇ

      * * *
      Ти носиш у душі вогонь образ,
      А честі дух пожеврів і погас.
      Якби лишилася хоча б іскрина, –
      Сумління засвітилося б ураз.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. РУБАЇ
      * * *
      Народ мій досі по кишені б’ють,
      І гірко сльози в мікрофони ллють.
      Ой, тяжко в нас живеться депутатам, –
      І в довгу чергу тисячі стають.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. РУБАЇ

      * * *
      Тримаймо, наче обосічний меч,
      Це рідне слово проти ворожнеч.
      Якщо його ми в душах збережемо,
      Воно зупинить смертоносний смерч.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. РУБАЇ
      *  *  *
      Мистецтво слова у руках Свободи,
      Яка дає найвищі нагороди.
      Минули ейфорії, стихли оди, –
      І голос Волі кличе нас до згоди.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    131. РУБАЇ

      * * *
      Іде жорстока за духовність битва
      І за багатством світова гонитва.
      І знову нам нагадує Ісус:
      Вершина Слова Божого – молитва.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. РУБАЇ

      * * *
      Створи найкращу пісню – СУВЕРЕНІТЕТ,
      Якщо ти українець, ти в душі поет.
      Співай, де хочеш соло, маєш пієтет, –
      І знай, що смерть для нього – твій нейтралітет.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. РУБАЇ

      * * *
      Крихка посудина мого життя
      Повік не попливе у небуття,
      Бо я до Храму Істини прошкую,
      Цілую серцем Слова розп’яття.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. РУБАЇ

      * * *
      Як довго, безнастанно, поодинці
      Плекав Париж французів – не чужинців.
      Колись і в нас хтось пальцем ворухне,
      І створить Київ щирих українців.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. РУБАЇ

      * * *
      Глибінь мовчання чиста, наче вічність,
      І ллється в душу світла таємничість.
      Як тихо нині зупинився час!
      ПОЕЗІЯ… Іде її величність…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. РУБАЇ

      * * *
      О совісте, найкращий ти суддя,
      До тебе я приходжу загодя.
      Скажи, чи справді судиш ти так само –
      І президента, й кожного вождя?



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. РУБАЇ

      *******
      У Царстві Слова сховані скарби,
      А ти їх проминаєш, далебі.
      Хто посланий, той мусить закликати, –
      Духовні для народу там хліби.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. РУБАЇ

      *******
      Торгують нашим словом, а воно ж безцінне,
      Посій сьогодні в душу хоч одну зернину.
      Як не врятуєш Cлова – горе Україні, –
      Для мови тешуть трумну – хату-домовину!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. РУБАЇ

      *******
      Стаю перед Тобою на коліна:
      «О Боже мій! Спаси в лиху годину!
      Подай Свій Голос – нарід не загине!
      Рятуй, мій Боже, нашу Україну!»
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. РУБАЇ

      ***
      І де взялася витримка оця,
      Кінці з кінцями зводить без кінця?
      А влада вся у клопотах щоденних, –
      Не чує ні народу, ні Творця.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. РУБАЇ

      *******
      Очам не вірю – висохло русло,
      А прокопав, забило джерело,
      І хоч втомився, а душа весела, –
      Стають лелеки в лузі на крило!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. РУБАЇ

      ********
      Троїсту нитку розірвати важко,
      І будуть марні недругів замашки.
      І не питайте в чому тут секрет,
      А мудрості навчайтесь у мурашок.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. РУБАЇ

      ***
      Гребе й гребе ця депутатська курка,
      І краще за могола ачи турка.
      Й несе щоденно яйця золоті,
      Вдягає рід у норки й чорнобурки.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. РУБАЇ
      *******
      Рятуй нас, мово, й ти, красо небес,
      Щоб дух народу в істині воскрес,
      І не торкнувсь до серця України, –
      Той айсберг, що в мерзенних душах скрес.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. РУБАЇ

      *******
      Блукаючи по нетрях словоблуддя,
      Опинишся зненацька на безлюдді.
      І як засяє вдалині зоря, –
      Побачиш довгождане перепуття.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. РУБАЇ

      *******
      Колись Ти жив у храмі мого тіла,
      Скрізь істина в моїй душі світила.
      Ти Богом був і Другом був мені,
      Бо надихав – і душу, й пісню, й крила.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. РУБАЇ

      *******
      Поезія – це пам’ятник душі,
      Яку зорали гострі лемеші.
      Засіяна з великою любов’ю, –
      Її плекають роси й спориші.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. РУБАЇ

      *******
      Не ухиляюсь, не боюсь огуди,
      Як вир, стрімкий, б’є полум’я у груди.
      І слово легко доторкнувшись вуст, –
      Окрилює і в душах правду будить.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. РУБАЇ

      *******
      Того, хто збився сам на манівці,
      Беруть на кпини й молоді женці.
      Твої жита ще ледь заколосились,
      А ти скликаєш люд на зеленці.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. РУБАЇ

      ***
      Між млою й світлом є вузька межа,
      І на крутих життєвих віражах –
      На ній ти своєчасно зупиняйся,
      Щоб не в’їдалась кривда, як іржа.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. РУБАЇ

      *******
      У кожного в душі є схований талан,
      А знайдеш ти його, розвіявши туман.
      І зможеш подолати бурі й урагани,
      Бо ти нащадок Слова – справжній могікан.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. РУБАЇ

      *******
      Колись я похвалитися хотів,
      Що написав десяток рубаїв.
      А послуживши півстоліття слову, –
      Я славлю Бога – маю ум Христів.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. РУБАЇ

      * * *
      Твої фосфати* умертвляють воду,
      І мовчки гине – і душа, й природа.
      Що лишиш для нащадків ти, людино,
      Якщо робитимеш довіку шкоду?

      * на цій сторінці, адреса якої нижче, є назви екологічно безпечних і справді якісних товарів, яким поки що немає аналогів...

      http://www.amway.ua/user/redchyts_o



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. РУБАЇ
      *******
      Літай, душе, коли бушують грози,
      Бо втомить серце пісня тонкосльоза.
      І буде ясним твій небесний позирк,
      Як прагне дух вершин апофеозу.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. РУБАЇ

      *******
      Не хочу я ні орденів, ні слави,
      Віщати правду – це найвище право,
      І дав мені, як дар, його Творець, –
      Хоч знав, що спокушатиме диявол.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. РУБАЇ

      *******
      Зі свічкою шукаю патріотів,
      Немає навіть горщиків на плоті.
      Мабуть, пора податися в музей, –
      Там всячини чимало в позолоті.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. РУБАЇ

      *******
      Я не любитель гумору з трьох літер,
      Бо цей дикунський, чужинецький витвір
      Спотворює всю душу зусібіч, –
      І тільки Слово може освятити.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. РУБАЇ

      *******
      Природа добра й мудра, наче мати,
      І звикла – і страждати, і прощати.
      Якщо ти ще не підкорився їй,
      То всує поспішаєш панувати.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. РУБАЇ

      *******
      Немов маяк у морі, в серці слова блиск,
      Покотиться душею – сонця чистий диск.
      І ти побачиш диво, як серед пустелі, –
      Росте і квітне слово, ніби тамариск.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. РУБАЇ
      *******
      Скажи, чому тепер у власній хаті
      Ми живемо ще гірш, ніж в інтернаті?
      Бо ми, як гості, на своєму святі, –
      І досі ще зневірою розп’яті.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. РУБАЇ

      *******
      Не чути тонкострунного поета,
      Сховався у високих очеретах.
      Не бійся, не проникне білінгвізм,
      Якщо ти одягнув бронежилета.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. РУБАЇ
      *******
      Ні правдою, ні піснею не заіскриться
      Збудована з каміння розбрату світлиця,
      А тільки в приязні, в любові спалахне –
      І не погасне у палких серцях зірниця.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. РУБАЇ

      *******
      А «старший» брат нас дуже сильно любить
      За те, що синьо-жовті і тризубі.
      В його обіймах – аж спирає дух,
      І ця любов страшна, немов погуба.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. РУБАЇ

      *******
      Хто любить правду, той родивсь великим,
      А хто вподобав лжу, той недоріка.
      Послухайте, що каже той столикий, –
      І вам запам’ятається притика.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. РУБАЇ

      ***
      Колись ми вийдем на свою тропу,
      Якщо не йтимем цілий вік всліпу.
      Вклоняючись – і молоту, й серпу,
      Довіку не змолотимо копу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. РУБАЇ

      ***
      Мабуть, усе ж таки мені здалося,
      Що маєш ти хронічне безголосся.
      Як страшно ти мовчиш, народе мій, –
      На повен голос, наче в передгроззя.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    167. РУБАЇ
      ***
      Як справді хочемо, братове, ми,
      Щоб мова довела до Колими,
      Хутчій пускаймо язика до хати, –
      Вже гупає важкими чобітьми.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. РУБАЇ

      ***
      Рятуй нас, мово, й ти, красо небес,
      Щоб дух народу в істині воскрес,
      І не торкнувсь до серця України, –
      Цей айсберг, що в мерзенних душах скрес.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. РУБАЇ

      ***
      Російська мова для народу – кляп,
      І знов його протягує сатрап.
      А ти стоїш і кліпаєш очима,
      Хоч у скарбниці – однорогий цап.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    170. РУБАЇ

      ***
      Жива історія мого народу,
      Він полюбив, немов дочку, свободу.
      Але шматує і ґвалтує вік
      Незваний гість – це істинний заброда.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    171. РУБАЇ

      ***
      І на орбіті вічности є миті,
      Але не видно їх у цьому світі.
      Писатиму я вірші на івриті,
      Коли зітруться букви в алфавіті.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    172. РУБАЇ

      ***
      Я бачу, як злітаються круки,
      Не видно вже ні неба, ні ріки.
      І раптом голос, наче грім, із неба:
      «Не руште України, байстрюки!»









      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    173. РУБАЇ
      ***
      Ми рано підняли своє забрало
      І віддали ракетні арсенали.
      Йдемо від ідола – до ідеалу, –
      І Слово знищить геть лиху навалу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    174. РУБАЇ
      ***
      Не чути сурм... Чи вдарять тулумбаси?
      До них не мають хисту волопаси.
      З каністрами зібрались до Тараса?
      Ця правда б’є страшніше за фугаси!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    175. РУБАЇ

      ***
      Із патріотів добрий вийшов гурт
      І вмить розрісся в галасливий нурт.
      Коли в серцях нема любови й миру, –
      Братаються заброда і манкурт.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    176. РУБАЇ

      ***
      О мово рідна, мово золота,
      Ти ллєш наснагу в серце і вуста,
      Душа без тебе в’яне й засихає, –
      І все тоді на світі марнота.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    177. РУБАЇ

      ***
      Ми творимо не похапцем здебільше,
      Бо голос має безголоса більшість,
      І чує Україну цілий світ, –
      У кого щастя хоч на краплю більше?!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    178. РУБАЇ

      ***
      Колись ми вийдем на свою тропу,
      Якщо не йтимем цілий вік всліпу.
      Вклоняючись – і молоту, й серпу,
      Довіку не змолотимо копу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    179. РУБАЇ
      ***
      Заплющу очі – і відразу добре,
      Не бачу зла і не лякає кобра.
      А тільки гляну, що палає обрій, –
      Стрибаю миттю до куми у погріб.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    180. РУБАЇ

      ***
      Іду й дивуюсь – не впізнати світ,
      У лжебратерство канув дефіцит.
      Якби ще нам – і гідності, й сумління, –
      Зняли б ми з незалежності ліміт.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    181. РУБАЇ

      ***
      Віднині незалежна вся рідня,
      Нема тепер спокою ані дня.
      І злагоди, і єдності удостач:
      «Анумо, хлопці, дружно – на коня!»



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    182. РУБАЇ

      ***
      Легка дорога та важкий вінець,
      Якщо не став ти з долею на герць.
      На півдорозі – стрінеться гінець,
      Якщо не зрозумієш – хто творець.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    183. РУБАЇ
      ***
      Вже витоптали геть усю культуру,
      Бо треба ж десь подіти їм халтуру.
      І хто у цьому винен, якщо ми –
      Не хочемо звести високі мури?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. РУБАЇ

      ****
      Ти небагато втратив, далебі,
      Якщо нема мистецтва у тобі.
      Але себе у ньому так люби,
      Щоб заздрісники чухали лоби.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    185. РУБАЇ

      ***
      Як весело – і поодинці, й натовпом!
      Є неписьменні тут і декоратори,
      Емансипатори, куратори й аматори,
      А іноді – заходять імператори.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    186. РУБАЇ

      ***
      В звичайний будень, а не в день суботній,
      Людей проходить не одна тут сотня,
      І в кожного вдивляється вона, –
      Кого чекає істина сьогодні?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. РУБАЇ

      ***
      Несе нестримно часу бистрина –
      На скелі ті, де мова панівна,
      Ми тихо пливемо за течією, –
      Не засмоливши вутлого човна.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. РУБАЇ

      ***
      Лише для того пишуться закони,
      Щоб не хиталися од вітру трони,
      І вітер потайки минає їх, –
      А від безправ’я – гибіють мільйони.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    189. РУБАЇ

      ***
      «Інфляція!» – стрибають радо злидні,
      Не в Києві, а у далекім Відні.
      А наша криза скривлює вуста:
      «Які ж там голоштанники єхидні!»



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    190. РУБАЇ

      ***
      Я, мов юнак, покликаний тобою,
      Твоєю зачарований красою,
      А хто пристав – той ріки смутку ллє, –
      Не може попрощатися з журбою.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    191. РУБАЇ

      ***
      Рятуй нас, мово, й ти, красо небес,
      Щоб дух народний в істині воскрес,
      Бо може зруйнувати Україну, –
      Цей айсберг, що в мерзенних душах скрес.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    192. РУБАЇ
      ***
      Великий той поет, кому не ліньки
      «Стіхі» пиcати до моєї скриньки,
      Хто мріє про мандрівку за Урал, –
      І ходить, озираючись, навшпиньки.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    193. РУБАЇ

      ***
      Німа свобода слова... Це – мовчання.
      Тому вона приречена зарання.
      Не можу бути лицарем її,
      Жаліючись на вічне безталання.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    194. РУБАЇ

      ***
      То не біда, що в колі цих обранців
      Нема героїв і нема спартанців.
      А де ті ліки нам для них знайти, –
      Ненатля мучить їх, як сіроманців.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    195. РУБАЇ

      ***
      Підуть дощі і буде веселіше,
      І з’являться на сайті лепські вірші,
      Розквітне сад божественних пісень, –
      Хто їх плекав, той буде щасливіший.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    196. РУБАЇ
      ***
      Мабуть, і справді в ньому є наїв,
      Бо я в цей рубаїновий мотив –
      І сонця українського, й блакиті! –
      По самі вінця трепетно налив.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    197. РУБАЇ
      ***
      Ти з матері глузуєш, як на звих,
      І зроду не була серед чужих.
      Ти каверзниця, дочко України,
      Та знає світ – це непрощенний гріх.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    198. РУБАЇ
      ***
      Вершина комунізму – саркофаг,
      І вічний свідок дружби – саркофаг.
      Якби він виріс біля мавзолею, –
      Пішла б уся Росія – в саркофаг.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    199. РУБАЇ

      ***
      Мабуть, комусь вже добре там приспічило,
      Як стільки літ воюють за язичіє.
      І досі не второпали вони, –
      За що так їхні душі покалічило.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    200. РУБАЇ

      ***
      О воскреси в душі мого народу
      Порубану під Крутами свободу,
      Хай оживе, мій Боже, його дух,
      І кров, яку висмоктують незгоди!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    201. РУБАЇ
      ***
      Пройшов народ епохою терору,
      І не забув жахіття людомору,
      Та серцем і душею не змалів, –
      Хоч випив неймовірну чашу горя.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    202. РУБАЇ
      ***
      Буває – і в добрі немає сили,
      Тому воно й не підіймає крила.
      Таке добро шкідливіше за зло,
      Яке з народу – витягає жили.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    203. РУБАЇ

      ***
      Опікши душу в полум’ї гріха,
      Дивуюся: чого вона глуха?
      І серед ночі в місячному сяйві –
      В саду шукаю корінь лопуха.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    204. РУБАЇ

      ***
      Кордон уявний – і права уявні,
      Але відносини, на диво, славні.
      І нам не треба договір новий,
      Бо є у нас угода вікодавня.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    205. РУБАЇ

      ***
      Багато слів, але душа безплідна,
      В бездумних нетрях – і слідів не видно.
      Скарби є там, куди нема доріг, –
      Туди не знає ходу страховидло.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    206. РУБАЇ

      ***
      На мою мову кажуть: «Діалект!»
      І я за цей вам дякую респект.
      У «діалекті» є небесна сила,
      Яка єднає душу й інтелект.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    207. РУБАЇ

      ***
      Не хочу бути я тоді поетом,
      Коли олжа збратається з багнетом.
      А як до біса буде ворогів,
      То я вмонтую в ліру кулемета.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    208. РУБАЇ
      ***
      Коли в останню я зберуся путь,
      Тоді мені всю шану віддадуть.
      Я знаю це й кажу: «Не переймайтесь,
      В раю я згоден бути – і ким-будь!»



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    209. РУБАЇ

      ***
      Коли приходить мудрості пора,
      Дарує старість – молодість пера.
      І ти вже не захоплюєшся грою,
      Бо славні дзеньки-бреньки – мішура.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    210. РУБАЇ

      ***
      В стихії мови – сила і краса,
      Як любиш, то відкриєш небеса.
      Якщо ти нею нехтуєш – отямся!
      А, може, ти вподобав мову пса?



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    211. РУБАЇ

      ***
      Ношу в руці я сріберну вуздечку,
      А коник мій літає недалечко.
      Не любить він – і крику, й батога,
      І заірже – на лагідне словечко.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    212. РУБАЇ

      ***
      А чи були б десь лицарі хоробрі,
      Якби у душах не плодились кобри?
      Ти знаєш – я поет, а не факір, –
      А заклинати змій навчився добре.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    213. РУБАЇ

      ***
      Шукаю я, немов дивак-педант,
      У рідній мові – слово-діамант.
      Великі гори золота й алмазів
      Осяюють – і душу, і талант.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    214. РУБАЇ

      ***
      І генії не бачать завчасу
      З-під маски часу вічності ясу.
      Лелій в собі небес благословення,
      Бо слово п’є в її садах росу.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    215. РУБАЇ

      ***
      Забув я про Пегаса, свого друга,
      Тягну по полю сам важкого плуга.
      І заливає очі піт рясний,
      Але не зорана ще жодна смуга.





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    216. РУБАЇ

      ***
      Не згас вогонь у душах прометеїв,
      Нема свободи там, де привілеї.
      Клекоче дух в глибинах, як вулкан, –
      Але поглухли зайди і пігмеї.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    217. РУБАЇ
      ***
      Погляне муза в дзеркало політики,
      І це відразу помічають критики.
      Та часом критик, наловивши мух, –
      Ніяк не може втрапити в піїтику.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    218. РУБАЇ
      ***
      Душа співає і не змовкли ліри,
      Де сонце правди, там нема зневіри.
      А там, де ходять кривда і олжа,
      Горить вогонь – і віри, і офіри.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    219. РУБАЇ

      ***
      Свобода є, а волі ще нема,
      Бо звикли ми до гніту, до ярма.
      Тому й не хочу я нести в Європу –
      Ганебні рештки рабського клейма.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    220. РУБАЇ

      ***
      Як заболіло – не чекай біди,
      До серця рідне слово приклади.
      Хай зцілить душу, і загоїть рани,
      Розтопить – і печалі, і льоди.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    221. РУБАЇ
      ***
      Хто любить мову, той багатий на думки,
      І тільки у байдужих зроду навпаки.
      Якщо мовчатимеш, то станеш ти безрідний,
      Бо Україну в серце – заклюють круки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    222. РУБАЇ
      ***
      Ми збережемо – і СКАРБНИЦЮ МОВИ,
      Як позриваємо чужі закови,
      Щоб у душі народу розлилось –
      ВЕЛИКЕ МОРЕ шани і любові.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    223. РУБАЇ

      ***
      Якщо пастух овець не береже,
      Чи він багато вовни настриже?
      Якщо свого він зроду не пантрує,
      Хіба він доглядатиме чуже?



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    224. РУБАЇ
      ***

      Російська мова для народу – кляп,
      І знов його протягує сатрап.
      А ти стоїш і кліпаєш очима,
      Хоч у скарбниці – однорогий цап.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    225. РУБАЇ

      ***
      Щастить тому, хто розірвав тенета,
      І помінявши стилос на стилета,
      Іде відважно з ворогом на прю, –
      І перемігши – він стає поетом.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    226. РУБАЇ

      ***
      Не прикував би страх вас до землі,
      Якби ви духом не були малі.
      Коли б із ніг не виростали крила,
      Не погубили би свої шаблі.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    227. РУБАЇ

      ***
      Вдягав я слово у нові одежі,
      Та зайнялося, загуло безмежжя,
      Бо кинув блискавку язик лихий, –
      Не бачив світ страшнішої пожежі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    228. РУБАЇ

      ***
      І як знайти той шлях чи путівець
      До заблукалих, мовчазних сердець?
      Стоїть вона одна посеред степу, –
      На голові – калиновий вінець.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    229. РУБАЇ


      ***
      О, де вона ця довгождана гостя,
      Коли душа вся вибухає бростю,
      І срібнострунно, й ніжно так бринить, –
      Оточена, мов яблуня, обростю!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    230. РУБАЇ

      ***
      Візьму в держави – буду вік багатий,
      Бо ці борги не треба віддавати.
      Гавайї, Тенеріфе і Каїр –
      Мене, як сина, будуть зустрічати.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    231. РУБАЇ

      ***
      Як тільки ми зберемо скрізь каміння,
      Розквітне геть занедбане сумління.
      І вірю я, наступить день новий –
      Великий День Подяки й Поклоніння.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    232. РУБАЇ
      ***
      Гукнула муза – і нема проблем,
      Тому й бере мене за душу щем.
      Якщо зустрінемось, то не дивуйся,
      Бо я ходжу зі словом, як з мечем.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    233. РУБАЇ

      ***
      Коли ж мине велике безголов’я?
      Чи мало, Боже, ми платили кров’ю?
      Вже три віки шукаємо той шлях,
      А навкруги – і морок, і безмов’я.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    234. РУБАЇ

      ***
      Як не спаде з твоїх очей полуда,
      То пісню волі не почують люди.
      І хоч натхненно ти співаєш їм, –
      Мистецтво чисте доведе до бруду.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    235. РУБАЇ
      ***
      Коли я був ще юним і зеленим,
      То мчав туди, де чув – гуде геєна.
      Тепер помчав би зразу я у рай,
      Та познімав хтось із коня стремена.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    236. РУБАЇ

      ***
      Я знаю – не існує небуття,
      Бо повен я любові до життя.
      Коли шугає дух у небовиді,
      Тоді душа вглибає в почуття.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    237. РУБАЇ
      ***
      Хто любить слово, той багатий на думки,
      Бо він у сад не ходить зроду навпрошки.
      Перед нащадками не завинить довіку,
      І скарб безцінний – не продасть за срібняки.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    238. РУБАЇ

      ***
      На наших душах ще висять кайдани,
      Болять і кровоточать давні рани.
      Але не зупиняється життя, –
      І завирують, загудуть майдани!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    239. РУБАЇ

      ***
      Той підставляє ногу, той плече,
      Як раптом щось у серці запече.
      Та я вже звик і зовсім не здивуюсь,
      Як ворог мене другом нарече.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    240. РУБАЇ

      ***
      До вічності я доторкнувся словом,
      І увійшов у храм Його любові,
      Напивсь води живої досхочу, –
      І впали роду вікові закови.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    241. РУБАЇ

      ***
      Скажіть мені, хіба це не ганьба,
      Що я в собі приховую раба?
      О людоньки, то як же стати вільним,
      Як липне до чужих медів губа?!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    242. РУБАЇ

      ***
      Не зарікайсь ніколи від тюрми,
      Бо ми в своїй державі ще німі.
      А зануртує в душах дух свободи, –
      Всі, як один, ми станемо людьми.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    243. РУБАЇ

      ***
      Вклоняюся доземно своїй Долі,
      Бо не втопив я щастя в алкоголі.
      Мабуть, тому не відвернувся Дух,
      Що полюбив я слово мимоволі.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    244. РУБАЇ

      ***
      І день, і ніч пече вогнем угода,
      Старі чуття випалює в народу.
      Скажіть, невже нащадки не збагнуть,
      Яку ми заподіяли їм шкоду?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    245. ПОМАРАНЧЕВЕ РУБАЇ

      У помаранчеві я зодягнувся шати,
      Бо разом нас багато, нас не подолати.
      Умить, немов на крилах, друзі, я злетів, –
      І маю три котеджі, дачу, і три хати!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    246. ХАРТІЙНЕ РУБАЇ

      Як справді хочемо, братове, ми,
      Щоб мова довела до Колими,
      Хутчій пускаймо язика до хати, –
      Бо гупає важкими чобітьми.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    247. ЄВРОПЕЙСЬКЕ РУБАЇ
      Реальні факти не завжди реальні,
      Якщо вони потрібні моментально.
      Але тоді не буде їм ціни, –
      Як мислиш серцем ти монументально.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    248. ДЕНЬ ЄВРОПИ

      Історію ми творимо? І так, і ні…
      Тож не дивуймось, як не будем на коні,
      А під конем з тобою ми бували часто.
      До кого ж то ірже скакун той вдалині?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    249. У ДЕНЬ ЄВРОПИ

      Живуть у світі мови, мов сестриці,
      І кожен п’є з цілющої криниці.
      А нашу геть замулив білінгвізм, –
      І в суржикову тягне багновицю.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    250. РУБАЇ

      ***
      Коли б не вийшов ти на береги,
      В пітьмі духовній людно навкруги.
      Але тебе ніхто там не почує,
      Допоки ти не скинеш ланцюги.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    251. РУБАЇ
      ***
      Я випустив ці рубаї на люди,
      Щоби вони творили в душах чудо.
      Дарую їх і прошу – бережіть,
      І хай вони не відають огуди.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    252. РУБАЇ

      ***
      Свобода слова, склянки й матюка…
      Чи снилася свобода нам така?
      О Боже мій, такого дай гаранта,
      Щоб ми не йшли по світу голяка!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    253. РУБАЇ

      ***
      Хіба побачиш десь? О рідний краю,
      Куди не глянь – усі хати тут скраю!
      Тому й удома, вибачте, не всі, –
      Немає в світі більш такого раю.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    254. РУБАЇ

      ***
      Пропаща воля без небес і меж,
      І без кордонів, і високих веж.
      А навкруги дороги перекриті, –
      Я проводжаю поглядом кортеж.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    255. РУБАЇ

      ***
      Є в Україні стільки партіотів,
      Що вже й не треба навіть патріотів.
      А як потрібні будуть, то вона –
      Їх пошукає серед кіпріотів.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    256. РУБАЇ

      ***
      Подумай, коли будеш обирати,
      Чи той тебе не буде обдирати.
      Якщо ти знову голос продаси, –
      Нащадки будуть вік жебракувати.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    257. РУБАЇ
      ***
      Від перетворень у народу шок,
      А до нових – залишився ще крок.
      Той, хто казав, що кожного почує, –
      Дав геніальний світові урок.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    258. РУБАЇ

      ***
      І хоч нема високих в нас надоїв,
      Та, мов гриби, щодня ростуть герої.
      І скільки ж то потрібно Україн,
      Як амбразуру закриває воїн?




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    259. ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ
      День пам’яті прийшов, як давній біль,
      Мабуть, тому так хочеться мовчати.
      І хоч пісні лунають звідусіль,
      Моя душа не хоче святкувати.

      Я гріюсь біля Вічного вогню,
      І чую – б’ється в монумента серце.
      Скликають вдови всю свою рідню,
      І тут ніхто їм зайвим не здається.

      День пам’яті, день споминів і сліз,
      Що, наче роси, на ці квіти впали.
      У шепоті зеленому беріз,
      Багато літ зозулі накували.

      А спогади печуть, немов на рані сіль,
      Мабуть, тому так хочеться мовчати.
      І хоч пісні лунають звідусіль,
      Моя душа не хоче святкувати.
      травень 2012



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    260. БІЛЬ ПАМ’ЯТІ


      Хрестила смерть героїв у боях,
      Що сміло йшли на дзоти й кулемети.
      Щодня лиш вітер овіває прах,
      І в чорний день їх згадують газети.

      Не дожили герої до сивин,
      Мабуть, у тім їх доля винувата.
      Вони живуть у пам`яті родин…
      Загоїв час… А хто поверне втрати?..

      Хоч притупився той великий біль,
      Хрестила смерть героїв, бо любили.
      Ми дбаємо лише про хліб і сіль,
      І заростають душі і могили…
      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    261. РЕКВІЄМ



      Ця тиша сколихує серце і душу до болю,
      Ця тиша бринить, ніби в лузі шовковім коса.
      Ця тиша стоїть у душі, як висока тополя,
      Ця тиша упала на серця вогонь, як роса.

      Цю тишу на плечах ще й досі несуть ветерани,
      Цю тишу колишуть і зорі, й травневі сади.
      Ця тиша принишкла у небі й на персах коханих,
      Ця тиша, як дзвони, у пам'ять вросла назавжди.

      Ця тиша важка, мов тримаєш на плечах півсвіту,
      Ця тиша крихка і прозора, й тонка, мов кришталь.
      Ця тиша жива, ми без неї не зможемо жити,
      Ця тиша стоїть перед нами – як вічна печаль…

      22.06.2011



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.05 | Рейтинг "Майстерень": --

    262. СЛОВО ПІЇТА
      Кому потрібні вірші ці й пісні,
      Якщо в кишенях люду свище вітер?
      Якщо стікає кров зі слів і літер,
      А душі – і байдужі, й мовчазні?

      Присвоїли б Героя ви мені,
      Бо можу я на пенсію прожити.
      Злітались би частіш до хати діти,
      Співалося б тоді усій рідні!

      І знав би світ, що є у мене гроші,
      Й нувориш мого б двору не минав.
      Придбав би я собі нові калоші!

      І на голодний шлунок не співав...
      Хвала життю! Я житиму в розкошах,
      Бо я піїт найкращої з держав!
      2012



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    263. СТАВАЙ НА КРИЛО
      Дякую, Боже, уже підросло
      Гордих поетів нове покоління.
      Та не бере воно в руки весло,
      Мова, як море, – йому по коліна.

      Литі рамена і сила в руках,
      Швидше-но сходьте, егей, із дороги!
      Небо труснувши, ідуть по зірках,
      Ніби по келихах битих, у ногу.

      Швидко ідуть, бо не маючи крил,
      Просто і легко – ні неба, ні мрії.
      Струни душі, то напруга для жил,
      Муза – і слова сказати не сміє.

      Друже, тримай-но міцніше весло,
      Мова, як море, і треба вітрила.
      Слово кигиче – ставай на крило, –
      Сміло, завзято, як птах легкокрилий.
      2011



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.7 | Рейтинг "Майстерень": --

    264. РУБАЇ
      ***
      Юнацьких літ бурхливі переходи,
      І зрілості моєї тихі води,
      І мудрості глибоке джерело –
      Усе впадає в океан свободи.

      ***
      Моє життя, мов дерево гіллясте,
      Голублять душу – і літа, і рясти.
      Щодня свій сад я ревно бережу, –
      Жар-птиця знову прилітає часто.
      2009






      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    265. КАТАРСИС
      Всю ніч я гірко плакав уві сні,
      З Червоної не вилетівши книги.
      Ті сторінки були, мов кам’яні,
      Важкі й холодні, мов лютневі криги.

      Здалось мені, що зупинився час,
      Душа кричала, та не чули крику.

      А їй не вистачало, люди, вас...
      Кому ж віддам любов оцю велику?

      Лягла на серце світанкова рань,
      І почуття ці зрілі і високі.
      Бо сяє Слова золотиста грань,
      Чекає світ Спасителя й Пророка.

      Його нема… І не готова путь.
      Чи буде хтось Його тут зустрічати?

      І ті, що Йому душі віддадуть,
      Довіку не зазнають болю втрати.




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    266. ОСВЯЧУЙ ДУШУ…
      Ти любиш слово?
      Не забудь… І пий,
      Немов росу вишневу,
      Що п’є садок цей щедроцвітний…
      Схились у спеку тонкокрилу
      Бентежним серцем до криниці,
      Нехай душа себе побачить…
      І ти на неї подивись,
      Та не забудь ніколи
      ту хвилину,
      Коли душа його народить…

      Ти любиш слово?
      То не зрадь… І не покинь,
      Як сироту,
      в цю чорну безгомінь,
      Коли воно з гарячими вустами
      Літає день і ніч
      під небесами…
      Йому немає місця на землі,
      І з нього виростають журавлі…

      Не любиш слова?
      А чому?..
      Освячуй душу
      в світлім
      джерелі…
      2011




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    267. НЕБЕСНА ФУГА
      Я шукав ночами щастя
      По весняному сліду.
      Зорі падали так часто
      В яблуневому саду.

      Я не знав гіркої туги,
      Серце юністю цвіло.

      Почуттів небесна фуга –
      Невичерпне джерело.

      Засвітилася зорина,
      Та, яку в душі ховав.
      Сяє слово, мов перлина,
      Срібноросо в лоні трав.

      Я знайшов крилате щастя
      По весняному сліду.

      Знову сіються так часто
      Зорі в нашому саду.
      2010



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    268. БАТЬКО
      Я бачив, як батько впрягався у воза,
      Крутились колеса, мов думи про смерть.
      І плакало небо… і холод… і грози…
      Нам душі витоптував голод ущерть.
      Тоді, в тридцять третьому, глину на обмін
      У села далекі возив, і вапно…
      Плекаючи в серці думки ворохобні,
      Ступав у негоду, в осіннє багно…
      Привозив додому мішечок картоплі,
      Бувало, приносив і мірку муки.
      А діти товпилися мовчечки опліч,
      Хилились од вітру, немов колоски…
      1997




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    269. НА СІМОХ МОСТАХ
      Ведуть до щастя семеро мостів,
      Але на них нема людського сліду.
      За ким іде оця веселка слідом,
      Даруючи ясні сім кольорів?

      Якби ти навіть вельми захотів,
      Куди ж тепер самотній ти поїдеш?
      Іди негайно, хоч печуть обиди,
      На той майдан, що людом клекотів.

      Кому ти скажеш – ця дорога дальня,
      І клопоту, мабуть, на десятьох.
      Цей дім, як повна чаша, і вітальня,

      Немов стіна китайська для епох.
      Але кують плуги в новій ковальні,
      І Божий корінь роду не засох.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    270. САКРАМЕНТАЛЬНЕ
      Здається, ще не встали ми з колін,
      І любимо давно цю рабську позу.
      А демократії маленькі дози
      Посилюють національний сплін.

      Ми чуємо далекий передзвін,
      І бачимо лише псевдоморфози.
      Ідеш ти в очерет, а той у лози,
      І міряє усіх на свій аршин.

      У багатьох – по зав’язку гордині,
      Немає тички, щоб дістати ніс –
      Ти відвернувся навіть од святині.

      Чи треба нам іти на компроміс,
      І класти з поспіхом щодня покіс,
      Якщо це дошкуляє Україні?
      2011



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    271. НА ВІТРАХ

      Русяве щастя молоде й веселе
      Моєї не покинуло б землі.
      Не сумували б люди й журавлі,
      Воскресли б, як одне, загиблі села.

      І час розвіяв би туману пелех,
      І сяяли б клейноди і шаблі.
      Ми на вітрах не впали б, як малі,
      Бо нам ніхто й соломки не підстеле.

      Чи справді завинило плем'я враже?
      Де обіцянок завчені пасажі
      Летять, як ластівки, до ясних зір?

      Мій друже, чуєш, ти мені повір,
      Якби на світі царювали квіти,
      Любили б ми і вірили, як діти.
      2007



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    272. ДАР ОСЕНІ
      Іду до осені в світлицю,
      А тут, куди не глянь, дива.
      І добрий сад мій золотиться,
      Бринить струна, мов тятива.

      Хіба я їй колись відмовлю,
      Коли цей сад – старий чаклун.
      Його я радісно здоровлю,
      Він дав мені багато струн.

      А скільки росяних мелодій,
      Симфоній скільки і пісень!
      І я радію цій нагоді.
      Стою… Вклоняюся лишень.

      О, як мене він розуміє!
      Хто мудрий, то й не треба слів.
      Мабуть, тому я так сивію,
      Немає тут альтернатив.

      І нащо, доле, сумувати,
      Як осінь золото несе.
      Коли душа багата й хата,
      І злодій саду не трясе.

      Тут забуваю я образи,
      Щоб не втомилася душа.
      Сюди приходжу я одразу,
      Щоб дати тузі відкоша.

      Нехай вона не суне носа,
      Куди, як мовиться, не слід.
      Прийшла до нас золотокоса,
      І осяває небозвід.

      На юних не дивлюся заздро,
      Бо я щасливий, молодий.
      І почуттів моїх ескадри
      Проб’ють – і гори, і льоди.

      Прийшов до осені у гості,
      І розгубив усі слова.
      А осінь вийшла на підмостя,
      І роздаровує дива.

      Чому цього не бачать люди,
      Я не второпаю ніяк.
      Несу я золота два пуди, –
      Розбагатів умить отак!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    273. ХРЕЩЕНИЙ БАТЬКО *
      Акровірш

      МИсливий, ніжний, наче цвіт бузковий,
      Хрещений батько саду і співців.
      Арфіст небес, закоханий у слово,
      Йому вінок із променів я сплів.
      Любисток в нім і трохи рути-м’яти,
      Обвитий він барвіночком хрещатим.

      Калина стежку обсипає цвітом,
      ЛИбонь, поет її тут посадив.
      Медами пахне золотисте літо,
      Едемом цим бродити він любив.
      Набуток він залишив – сад і вірші…
      Калина ж нині стала ще рідніша.
      О чом же серцю так бракує слів?
      1998
      *6 листопада Михайлові Клименку виповнилося б 85 років...




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    274. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      83

      “Як спадок спочатку заскоро набутий,
      не буде кінець його поблагословлений.”

      Хто стане піратом у морі валюти,
      не буде він миром наповнений.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    275. ХАЙКУ
      ***
      Почуло серце
      Рідкісного птаха –
      З країни Сонця!

      ***
      Лише говоримо
      Про тебе, Україно,
      А дбаємо про гріш.

      ***
      Скрізь у столиці,
      Немов у чужому краю, –
      Хутчіше додому!

      ***
      Розрослись незабудки
      На могилі учителя.
      Посадив їх торік.

      ***
      Люба, не свари,
      Що захмелів сьогодні –
      Я з пролісками стрівсь!





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    276. ПОЄДИНОК
      Заснула правда
      у колисці зради,
      Заколисали
      недруги й вітри.

      За срібло й злото
      служать кривді радо,
      Та є
      Верховна
      влада
      угорі...

      Йдучи у вічність,
      може й на спочинок,
      Помарнувавши добру копу літ,
      Збагнеш і ти:
      життя – це поєдинок…

      І поклади Царю
      увесь ужинок,
      Бо й крапля може
      затопити
      світ.






      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    277. РУБАЇ
      * * *
      Мистецтво слова – у руках свободи,
      Яка дає найвищі нагороди.
      Минули ейфорії, стихли оди, –
      І голос волі кличе нас до згоди.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    278. РУБАЇ
      * * *

      Дивуючись, я білим світом брів,
      І у славетних вчився я майстрів.
      О хто тебе почує, люба музо, –
      У льодяному віянні вітрів?





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    279. З ВОГНЕМ КАЛИНИ
      О ні, печалі ні краплини,
      Її довіку не пущу.
      Як змерзнете, вогнем калини,
      Борщем осіннім пригощу.

      Холоне каша, ой чудова,
      І гості уст не попекли.
      Я всю ватагу гонорову
      До себе скликав на бали.

      Мої музики вже готові,
      І кларнетисти й скрипалі.
      Напій поезії чудовий,
      Аж відриває від землі.

      Його по вінця наливаю,
      Щоб не казали – скупердяй.
      Летять літа мої над гаєм,
      І хто сміливий – переймай!

      А ту, в шипшиновім намисті,
      Чекають коні у гаю.
      Ці буйногриві – ой вогнисті,
      До ранку будемо в раю.

      У мене коні, наче змії,
      І похвалитися не гріх.
      Обскочуть всяку веремію, –
      Віддав півцарства я за них.




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    280. МОДЕЛЬЄР
      Я не вернуся у минуле,
      До веж мовчання і офір.

      Текла ріка, росли намули,
      Душа летіла повз ефір.

      Стара, залатана куфайка
      Втомилася від трудоднів.
      Думки сполохані, мов чайки,
      Ховалися в тенета снів.

      “Живеться добре у Союзі!” –
      Казав філерові філер.

      І не дивуйтесь, юні друзі, –
      Союз – великий модельєр.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    281. ДІАМАНТ
      О, я давно їх вивчив потай
      Під невгамовний серця стук.
      І граю, нібито по нотах,
      Мелодії – і вуст, і рук.

      А проведу смичком по скрипці,
      І висіває зорі ніч.
      І котяться вони по шибці,
      Як діаманти юних стріч.

      І сам не знаю, де сховати
      На сто каратів діамант.
      Кому його подарувати,
      І чий осяяти талант?




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    282. АХ, ОСІНЬ!
      Якщо поет від осені учадів,
      То він зустрів її на автостраді.

      І хоч вона в шикарному манто,
      Не дивляться на неї із авто.

      А я її вітаю на узліссі,
      І дякую за арфи золоті.
      І на пелюстках нот ажурний бісер
      Тут зачарує кожного в путі.

      Ах, осінь, осінь! У новій мантильї
      Вона прекрасна, щедра, молода.

      Чи є така на світі де ідилія?
      Замріюся, а літечка шкода...




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    283. РУБАЇ
      * * *

      Душа порожня, а небесний хліб
      Лежить незайманий багато діб.
      І тільки я у цьому винуватий, –
      Утратила вона духовний штиб.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    284. ДРУГ ВІТРІВ
      Осінні вишуги верткі,
      І їх нелегко осідлати.
      Мені попавсь один такий,
      Шугав, як вихор, біля хати.

      Я ледве-ледь його зловив,
      Торкнувсь невидимої гриви.
      А він промчав аж три верстви,
      І потім стих з якогось дива.

      Приліг на листі під кущем,
      І так на мене поглядає,
      Аж проситься шугати ще,
      Удвох туди – до небокраю.

      А я дивуюсь і мовчу,
      Не вмію з вітром говорити.
      А він, війнувши по плечу,
      Поніс мене над білим світом.

      Я там літав на крилах мрій,
      І почуваюсь, як удома.
      А цей осінній вітровій
      Заніс мене до тих хоромів.

      Ані вудила, ні стремен
      Я не носитиму з собою.
      І день такий благословен,
      Які бувають лиш весною.

      Мене збентежив цей політ,
      І в сні такого не буває.
      А я тепер поет-джигіт,
      І друг вітрів усього краю.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    285. РУБАЇ

      * * *

      У сховку літер – пам’яті зерно,
      І не зітліє у віках воно.
      Його з любов’ю я у душу сію,
      І п’ю усмак поезії вино.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    286. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      13

      “Джерело скаламучене чи
      зіпсутий потік –
      це праведний, що схиляється
      перед безбожним. ”

      І кожен змарнує
      недовгий свій вік,
      і будуть обоє вони
      переможені...




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    287. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      10

      “Людина, що стриму немає для духу, –
      це зруйноване місто без муру.”

      І лютує нестримно всю ніч завірюха, –
      дикий танець розлючених фурій.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    288. РУБАЇ

      * * *

      У небеса не лину я безкрило.
      У Слові радо оновляю крила.
      О, як далеко ще Єрусалим*,
      А душу осяває дивна сила!



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    289. РУБАЇ
      * * *

      Я маю доста образу і шику,
      Бо викував талант я огнеликий.
      І що мені якийсь-то гонорар,
      Як є у мене премії великі!




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    290. РУБАЇ
      * * *

      Марині Є.

      Цей поїзд мчить, коли його чекаєш,
      Як довго ждеш і радо зустрічаєш.
      Кохання є – тут вигадки нема, –
      Як міцно щастя у руках тримаєш.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    291. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      9

      “Благословення Господнє – воно збагачає,
      і смутку воно не приносить з собою.”

      І більшої мудрості в світі немає, –
      ітиму за Словом довіку рікою.

      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    292. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      57

      “Золоті яблука на срібнім тарелі –
      це слово, проказане часу свого.”

      Молилась душа у безлюдній пустелі,
      писала слова, як митець акварелі,
      бо зроду не чула гнилого арго.*




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    293. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      55

      “З браку дров огонь гасне,
      а без пліткаря мовкне сварка.”

      Душу я зачинив своєчасно,
      і лишилася подиву хмарка.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    294. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      14

      “Їсти меду багато – недобре,
      і дбати самому про славу – неслава.”

      Чи заліз би хоч раз ти на обрій,
      коли мав би на те повне право?




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    295. АКСІОМА

      Коли торкне її ласкавий Дух,
      Тоді проснеться всеохопний розум.
      І тоншає до павутинки слух,
      І котяться у ній росинки й сльози.

      Як не торкне – вона, мов кам’яна,
      І не почує навіть землетрусу.
      Душа безсмертна, і така земна,
      Що я за неї все частіш молюся.

      -Навіщо це?- дивується сусід, –
      І скільки їй летіть до того неба?
      Як долетить, то хто побачить слід?
      Її збагнеш? Це ж не якийсь там ребус…

      Душа мовчить, бо не відчула крил,
      Або вони не виросли, малі ще…
      Їй ще не снився вічний сон могил,
      Содому і Гоморі попелища…

      Душа німує… І згрішився світ…
      Бо совість – голос Божий… Аксіома…
      Душа заснула… Сниться їй політ…
      А чи вона повернеться додому?..






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    296. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      5

      “Батіг на коня, оброть на осла,
      а різка на спини глупців.”

      До власної долі ідуть спроквола,
      Минають дорогу батьків.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    297. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      4

      “Серце радісне душу лікує,
      а пригноблений дух сушить кості.”

      Через це не тривожусь я всує,
      не киплю, як Везувій, від злості.






      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    298. Я МОЛЮСЯ
      Природа мудра і така проста,
      Як тихе слово в пісні колисковій.
      А на Голгофі, там, де тінь Христа,
      Мені одразу відібрало мову.

      І я стояв самотній і німий,
      І тут здалося – в душу небо впало.
      Вмирав Ісус, а світ не занімів,
      І навкруги, як в пеклі, реготали.

      Я бачу й досі не змінився світ,
      І мало хто зустрів хоч раз Ісуса.
      Таке невірство – гріх, як динаміт, –
      За вас усіх я віршами молюся.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    299. РУБАЇ

      За ці солодкі й чародійні муки,
      За струни ці, улюблені ці звуки,
      За миті злету, болю, і розпуки, –
      Я душу віддаю, і серце, й руки.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    300. ОКТЕТ
      Моя душа гостює в Музи,
      Не виманю – і калачем.
      Гарбуз в городі товстопузий
      В росі купається гольцем.

      Йому лоскоче сонце хвостик,
      І він кругленький, ніби м’яч.
      А по невидимому мосту
      До когось мчить Пегас навскач.

      Ау! Ау! Ау, поети!
      Куди поділись читачі?
      А гарбузи усім октетом
      Співають в сонця на печі.

      2011






      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    301. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      50

      “Чи ж мудрість не кличе,
      і не подає свого голосу розум?”

      І серце вглибає у глиб таємничий,
      мов зерня в чорнозем.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    302. ЛЕТЮЧІ СТРОФИ
      Поет не може вибрати тональність,
      І ритм хитає строфи, ніби тин.
      Римує він таку просту банальність,
      Немов у Музи грип і карантин.

      А, може, ще не осідлав Пегаса,
      Чи осідлав, забувши про овес.
      Як мало сил, не вистачає часу,
      А то шугнув би прямо до небес.

      І, певно, все ж немає в тім потреби,
      Морока зайва – сохне голова.
      За мить одну звалив усе огребом,
      А там нехай – і не росте трава.

      І не боїться другого потопу,
      Нема коли подумати про це.
      Він до Пегаса ходить чорнотропом,
      Як зносить курка золоте яйце.

      Тоді снаги у нього є багато,
      І нащо кінь, як є тепер літак.
      Пегаса довго треба ще вмовляти,
      А в літаку – летіти може всяк.

      І хоч бувають нині катастрофи,
      Але без вовка, щоб то був за ліс.
      І нащо камертон? Летять же строфи,
      Аби встигав їх кидати на віз.
      2011




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    303. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      63

      “На устах безумця – галузка пихи,
      а губи премудрих їх стережуть.”

      І череди слів головні пастухи
      Не гонять туди, де тече каламуть.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    304. СЕЗАМ

      Недільний день, а диво під ногами.
      Куди ж ви, люди? Листя не топчіть!
      Чиясь душа летить під небесами,
      Чиясь лякливо спурхує на мить.

      О, де ж узяти крила лебедині,
      Як душі прикипіли до землі!
      Чи це вже так судилося людині,
      Чи ми чуттям і долею малі?

      О ні, я буду в небесах шугати,
      І крил своїх нікому не віддам.
      Егей, куди це ви тихцем, лауреати?
      Бо осінь відчиняє вже сезам.
      2011




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    305. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      89

      “Знанням Його порозкривались безодні,
      і кроплять росою ті хмари.”

      І знають галактики* голос Господній,
      немовби отари.

      *Всевишній створив 500 міліардів галактик.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    306. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      73

      “Дехто говорить, мов коле мечем,
      язик же премудрих – то ліки.”

      Шукай у барвінках цілющих лексем,
      а знайдеш отруйні, то викинь.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    307. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      66

      “Праведність люд підіймає,
      а беззаконня – то сором народів.”

      “Де істині місця немає,
      там добре живеться незгоді.”




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    308. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      62

      “Безбожний посол у нещастя впаде,
      а вірний посол – н е м о в лік.”

      І той, хто за Господом слідом іде,
      На вірність дав серця обрік.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    309. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      6

      “Хто відплачує злом за добро,
      не відступить лихе з його дому.”

      І нестиме він чорне нутро
      У вогненну пащеку Содому.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    310. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      56

      “Як ненависть прикрита оманою, –
      її зло відкривається в зборі.”

      І неправда була полум’яною,
      а майдан вирував, наче море.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    311. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      48

      “Хто чинить перелюб, не має той розуму, –
      він знищує душу свою.”

      І лані не стріне ніде граціозної, –
      Єдина вона у земному раю.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    312. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      44

      “Хай твоє джерело буде
      благословенне,
      і радій через жінку твоїх
      юних літ.”

      Її лебеді рук хай сідають тобі
      на рамена, –
      всетворяща любов урятує –
      і душі, і світ.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    313. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      12

      “Вино – це насмішник, напій п’янкий –
      галасун,
      і кожен, хто блудить у ньому, немудрий.”

      А слово недобре із уст, як гарпун,
      у душу невинну летить привселюдно.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    314. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      28

      “Стежку ніг своїх вирівняй,
      і стануть міцні всі дороги твої.”

      І назавжди повернуться з вирію
      невгамовні в твій сад солов’ї.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    315. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      25

      “Не сварися з людиною дармо,
      якщо злого вона не вчинила тобі.”

      Відпусти почуттів своїх армію,
      Бо потоне у річці злоби.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    316. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      43

      “Прокляття Господнє на домі
      безбожного,
      а мешкання праведних Він
      благословить."

      Хто в Господа вірує – непереможний, –
      блаженний і праведний той,
      хто Христовий.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    317. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      47

      “Чи буде людина ходити по вугіллю
      розпаленому,
      і не попаляться ноги її?”

      А коли почуття твої геть усі
      перепалено,
      висихають – і їх ручаї.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    318. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      49

      “Вода крадена – солодка,
      і приємний прихований хліб.”

      А душа, ця духовна банкротка, –
      полетить не вгору, а вглиб.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    319. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      46

      “Чи візьме людина вогонь на лоно своє, –
      і одіж її не згорить?”
      Чи злива небесна вогонь той заллє,
      як блискавка вдарить умить?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    320. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      29

      "Не вступайся ні вправо, ні вліво, –
      усунь свою ногу від зла!”
      І ступай по землі королівною,
      ніби зроду ти нею була.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    321. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      26

      “Мудрі славу вспадковують,
      а нерозумні носитимуть сором.”
      Як видзвонює кінь мій підковами,
      не кружлятиме ворон.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    322. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      31

      “Без п р о р о ч и х видінь люд розбещений,
      коли ж стереже він Закона – блаженний.”
      Якщо Духом Святим ти охрещений,
      повік-віку будеш Його сувереном.
      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    323. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      7

      “Страх Господній – початок премудрости,
      а перед славою – скромність іде.”
      Як не хочеш ти обезлюдніти,
      не спокушуй, світе, людей.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    324. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      11

      “Заплата покори і страху Господнього, –
      це багатство, і слава, й життя.”
      Не віриш? Ну що ж, балансуй над безоднею,
      з якої, ти знаєш, нема вороття.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    325. ГРАНИСЛАВ
      УРОКИ СОЛОМОНА

      1

      “Своє серце зверни до навчання,
      а вуха свої – до розумних речей.”
      Щоб у небі чужому літа не ячали,
      не летіли у безвість осінніх ночей.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    326. СІЯЧ

      Я взяв у душу небо молоде,
      Гріхи спаливши, як суху солому.
      І Той, що в небесах до нас гряде,
      Простив мені провини, як малому.

      Я не вагаюсь, і за кроком крок,
      У небі сію зорі, ніби ружі.
      Моя душа у сяєві зірок,
      І світять іншим зорі небайдужі.

      Несу не млу, а світло до людей,
      І душам, що полонені пітьмою.
      І притуливши слово до грудей,
      Із доброю іду я новиною.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    327. НАЯВУ
      Підхоплює мене ріка блаженства,
      І я не знаю сам куди пливу.
      І світу бруд, і це його шаленство,
      І все лихе щезає наяву.

      І сяє сонце Божого обличчя,
      Летить душа, мов яблуня в цвіту.
      У ній росте зерно Його величчя,
      А з ним і я, дивуючись, росту.

      А кажуть же, що не буває дива.
      Чого ж тоді піду я з усіма?
      Якщо втіче цей кінь золотогривий,
      Хіба у Бога другого нема?
      1997



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    328. СЛОВО

      У воскреслому Слові, у Слові нетлінному,
      Є Божественна сила, і віра , й любов.
      Проникає до шару твого підкорінного,
      Щоб ти Істину в серці своєму знайшов.

      Ти – творіння Його, не забутий і прощений,
      Дух витає над світом і кличе – прийди!
      Не дивись навкруги, де понищено й спрощено,
      Нахилися і випий Живої Води.

      Ось дорога Його, не минай, будеш праведний,
      А до Істини й волі віками ідуть.
      Не дай душу безцінну і долю розграбити , –
      Це єдина, священна, вторована путь.
      2011




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    329. НАУКА
      Я не біжу за молодими,
      Хай доженуть мене вони.
      І рими в торбі за плечима –
      Мені дорожчі за чини.

      А поетична ця ракета
      Завжди обгонить легко час.
      Хотів її спинити – де там:
      "Показуй, дядьку, майстер-клас!"

      І хоч я трохи сивочубий,
      Але не гнуть мене літа.
      Як юна муза приголубить,
      Усе на світі марнота.

      “Напевно, зовсім ти нездатен,
      І я тебе ураз навчу!”
      Кудись веде мене вожата,
      І б’є раз по раз по плечу.

      Мовляв, оце за “очі – ночі”,
      Ти до іменників прилип!
      А Музи чують і регочуть:
      “Ну що, поете, добре влип?!

      І не шукай собі мороки,
      Якщо не хоче – не навчиш.
      І озирайся на всі боки,
      Як за науку взяв ти гріш.”

      А я послухав і до столу,
      Виходжу в море – повний хід!
      Стою на вахті ясночолий,
      І п’ю очима небозвід.
      2011



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    330. ДИЛЕМА

      Відкрив Ти небеса Своєї слави,
      І я стою під молодим дощем.
      Росте земля, ростуть дерева й трави,
      І я Любови не напився ще.

      Іду невидимий могутньою рікою,
      Топлю у ній – і муки, і жалі.
      Вирують води, той іде за мною,
      Хто душу не покинув у золі.

      А хто залишив – ні живий, ні мертвий,
      І, ніби робот, свій торує шлях.
      І що хотів би у душі зітерти?
      І чи хотів би, щоб воскреснув прах?

      Чого стоїть на березі крутому,
      Один, як перст, далекий від життя?
      І чи колись повернеться додому,
      Якщо прошкує сам у небуття?
      2007



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    331. ХАРИЗМА

      Як не пробилось джерело любови,
      Душа порожня, як старий баняк.
      Вона не вловить навіть суть розмови,
      Якщо живе в ній заздрості хробак.

      І зодягни найкращі оксамити,
      Її не сколихне цей дзвін пісень.
      Допоки не навчиш її любити,
      Не проросте поезії женьшень.

      І не скаліч її, зазнаєш муки,
      А, мріючи, їй крила розв’яжи.
      Візьми її, мов крихітку, на руки,
      Очисть її від бруду та олжі.

      А потім, як очистиш від намулу,
      Заб’є у ній цілюще джерело.
      Збуди її, коли душа заснула,
      І висмикни байдужості жало.

      Не бійся, ти не втомиш свого серця,
      Як пригубила чарівний нектар.
      Ніщо так легко, як любов, не п’ється,
      Коли у серці зацвітає чар.
      2009




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    332. ПОСЛАННЯ

      Люблю я вас! Не зраджуєте мови,
      Лелієте словечко, мов дитя.
      Думки летять, мов птаство у дібровах,
      Ви творите – і долю, і життя.

      У вас ідей, немов роси у лузі,
      І струн, і пер, тональностей і тем.
      Всі, як один, ви геніальні, друзі,
      Згадаю вас і відчуваю щем.

      Не заздрісні, привітні, щирі й чемні.
      О, мова – море! Як знайти слова?
      І ви на чатах стоїте недремно,
      Любов’ю оплатили ці права.

      І мужні, і відважні, наче леви.
      Героям слава! – вічний наш пароль.
      І у гербі священно-тризубцевім
      Я бачу лики –зблиски ваших доль.

      Я чую вас і впізнаю відразу,
      А ваші сурми чують небеса.
      Бо ви – поети, а не віршомази, –
      Покликані творити чудеса.
      2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    333. КАКОФОНІЯ*

      Весняна какофонія у лісі,
      Тут кожен птах – співець і віртуоз.
      І нелині до неба розрослися,
      Мов лицарі, стоять супроти гроз.

      І грізно так шумлять навперебивки,
      Якщо у груди чорні б’ють громи.
      Але стоять – і непохитно, й тривко,
      І бережуть зелені тереми.

      І жоден з них у бурю не злякався,
      Не сили бережуть, а дружбу й честь.
      А ти, немов ховрах, в норі сховався,
      Повіє легіт – і шелесть, шелесть…

      І, певно, хлопче, ти злякався тіні,
      Такої зваги ще не мав ніхто.
      Я вірю – ти послужиш Україні,
      Як виграєш сто тисяч у лото.

      *какофонія (муз. термін) – одночасне використання
      в творі 2-3 , а то й більше розмірів…
      2011




      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    334. ДО МУЗИ

      О, скільки є в твоїх садах байдужих!
      Самі прийшли чи ти їх привела?
      У їхніх душах не стихають стужі,
      Бо топчуть квіт, із коренем рвуть ружі,
      І рідко йдуть до твого джерела.

      Чи пам’ятають стежку до криниці?
      Чи люблять верб і яблунь голоси?
      В осінню ніч, коли мені не спиться,
      Перлистою росинкою іскриться –
      Крило хвилясте русої коси.

      Осяяний тобою, п’ю наснагу,
      І досхочу ніколи не нап’юсь.
      Любитиму довіку не за блага,
      В твоїх садах черпаю силу й звагу, –
      По вінця серце – переллю комусь.
      2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    335. ПОСЕСТРІ

      Писати серцем легко, як навчилось,
      Якщо не вміє, то його не муч,
      А посади собі хоч раз на крила,
      Якщо літаєш із високих круч.

      Якщо боїшся, то заплющуй очі,
      І серця не згуби на висоті.
      Якщо у сні кричиш ти серед ночі,
      То не розгублюй зорі золоті.

      Уранці їх не встигнеш позбирати,
      Бо тих зірок, як слів у словнику.
      Якщо літаєш добре коло хати,
      Не втомишся на довгому віку.

      Ну, а якщо тобі це тільки сниться,
      Тоді, голубко, серця не бентеж.
      Той ловить журавля, а та – синицю,
      І ти, мабуть, тенета маєш теж.
      2011







      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    336. ОЗОРЕННЯ

      І хто придумав наголоси й коми?
      Ці розміри, ці форми… Ну й дивак!
      Хіба ж то я не господиня вдома?
      Щоб я це все вивчала натощак?

      Чи я не маю сили й макогона?
      Чи я не шаноблива, не м’яка?
      Як треба, я дійду до Пентагона,
      І навіть там у мене є рука.

      Поети і поетки, гей, за мною!
      Я добре знаю стежку на Парнас.
      І не дивуйтесь, що лечу мітлою,
      Кудись учора дременув Пегас.

      І це йому так просто не минеться,
      Ми купимо гуртом новенький віз.
      Чи кожному ідея ця до серця?
      Возитимем до лісу дрова й хмиз!





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    337. САКРАМЕНТ

      Ах, сонце і весна, і музика дощу,
      Небесний ритм і темп, і райдуг перевесла.
      Я сонцебризком зранку душу причащу,
      Щоб ця важка печаль до дна відразу скресла.

      Зелений шепіт листя в сріблі ручаїв,
      Душа в купелі сонця й голубого неба.
      І не сполохайте ні слів, ні солов’їв,
      Душа щаслива, коли поруч є хто-небудь.

      У тебе обмаль часу – мовчки промини,
      І зупинись байдужий просто на хвилинку.
      Ні-ні, не кликатиму я нікого в сни, –
      Я подарую в серці сховану жаринку.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    338. GOOD LUCK*!
      І булаву він мав, і силу, і відвагу...
      І хто його не чув? Народний президент!
      У клопотах увесь, пора йому в Чикаго...
      Маленький українець не прогавив мент.

      *щасливо...
      2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    339. КАТАВАСІЯ

      Ах, на поляні почалась дуель.
      Трах-тах! Трах-тах! І жолудів шрапнель,
      І вмить злетілись ненаситні оси, –
      Обняв берізку сивий менестрель.




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    340. СВЯТЕ ДЖЕРЕЛО

      Ти любиш слово?
      То люби… І пий,
      Немов росу вишневу,
      Що п’є садок цей
      щедроцвітний…

      Лише у спеку тонкокрилу
      Схилися серцем
      над криницею,

      Нехай душа себе побачить…

      І ти на неї подивись,
      Та не забудь ніколи
      ту хвилину,
      Коли вона його народить…

      Ти любиш слово?
      То люби… Лиш не покинь,
      Як сироту, в цю чорну безгомінь,
      Коли воно з гарячими вустами –
      Літає день і ніч під небесами.
      Йому немає місця на землі,
      І з нього виростають журавлі…

      То хто зачинить піднебесну браму?

      Не любиш слова?
      Полюби!
      Освячуй душу в чистім джерелі…

      2010



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    341. ЕКСПРЕС

      Летить мій час, немов експрес,
      Я проминув багато станцій.
      Горять літа-протуберанці,
      Палахкотять аж до небес.

      Не здожене – і гінчий пес,
      Немає пауз і дистанцій.
      І назбирав я сто субстанцій,
      І ледь не викликав ексцес.

      Але дарунок неодмінно
      До вас доставить спецкур’єр,
      Моїй душі дорогоцінний,

      З-під золотих з’явився пер.
      Якщо в твоїх руках драбина –
      Здолаєш будь-який бар’єр.

      2007



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    342. НА СОНЦІ ВОЛІ

      Не смійся, схаменися, Україно,
      Сама себе по світу не ганьби,
      Бо дорегочеш, рідна, до руїни,
      Не проминеш сирітської журби.

      На диво, терпелива і байдужа,
      Ти мачухою стала для синів.
      На сонці волі ти змарніла дуже,
      І я тебе ще дужче полюбив.

      Ти розгубила по дорогах славу,
      І ворогу даєш – і хліб, і сіль.
      Коли, скажи, ти виростеш в Державу?
      Кріпачкою ідеш із власних піль.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    343. ДИВО

      Не муч душі і не вичавлюй сльози,
      Бо весни перевершили твій грим.
      І нащо заримовуєш ти прозу?
      Скажи це просто, щиро, і без рим.

      Якщо кохаєш, він тобі повірить,
      З вогню любові з’явиться дует.
      І ледь торкнувши срібнострунну ліру,
      В твоїй душі народиться поет.

      Хіба в коханні не буває дива?
      Ніхто не бачив лебедя без крил.
      І хто в чуттях і слові бережливий,–
      Той не боїться – і вогненних стріл

      2007



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    344. ТАЄМНИЙ ЗНАК

      Дивлюся щастю в карі очі,
      Веду за руку, мов юнак.
      І хоч воно іде охоче,
      Я не маню його в байрак.

      А кличу в сад, у гай, в діброву,
      Лелію в серці і душі.
      Несу йому найкраще слово,
      З росою взяв у спориші.

      Кажу, як є, і не хитрую,
      Не любить щастя хитрунів.
      Мине п’яничок і нехлюїв,
      А зрадників – і поготів.

      І щоб ішло воно охоче,
      Я подаю таємний знак.
      Дивлюся щастю в карі очі,
      Тремчу й хвилююсь, мов юнак.





      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    345. СЛУХАЮ ВОЛЮ

      Стою,
      як Бетховен,
      у бурю шалену…

      Могутні
      акорди
      космічних
      симфоній
      пророчо
      летять
      над розбурханим
      краєм,
      щоб люди почули
      скрізь дзвони
      Свободи.
      Зриває вітрисько
      афіші наскоком,
      і душу
      остуджує
      ревом
      холодним...

      А очі ворожі,
      пекучі від злості,
      пронизують
      чорно
      знамена
      шовкові,
      впиваються
      в серце
      Свободи
      гадючо, –
      і смерті бажають
      моїй
      Україні.
      Та скоро,
      я певен,
      ця буря затихне,
      і сонце загляне
      у кожну світлицю,
      і буде повік
      Україна
      щаслива.

      Стою,
      як Бетховен,
      і слухаю
      сурми…




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    346. ТРИВОЖНІ ДЗВОНИ
      Гудуть тривожні дзвони людських душ
      І молиться, як мати, Україна,
      Бо по слідах великих радіацій
      Іде в безсмертя гордий мій ровесник.

      Затиснувши в кулак зрадливий страх,
      Даю сигнал смертельної тривоги.
      Димить планети безмір неосяжний,
      І скрізь ростуть АЕСи, мов гриби.

      Страшна ява, та ще страшніший сон:
      Холодний подих мертвої пустелі,
      І виє вітер, наче сіроманець,

      І попелом засіює поля.
      Обнявши кобзу ніжно, мов кохану,
      Я кобзарюю по чужих світах.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    347. СОНЯЧНА МУЗИКА
      В оркестрі сонця – срібні сурми ранку
      З кларнетами й тромбонами злились,
      А візерунки білого серпанку
      Пливуть під ніжну музику увись.

      В оркестрі сонця, в злагоді гармоній,
      Немов струна, невидима є нить,
      Що кличе мою душу до симфоній, –
      Вона, як флейта сонячна, бринить.

      В оркестрі сонця, в кожному акорді
      Є незбагненна, вічна таїна.
      Куди ж тепер сховатися негоді?
      Цвіте у душах сонячна весна!

      В оркестрі сонця забринять планети,
      Лише б не пропустити той момент,
      Коли зберуться разом всі поети , –
      І з'явиться нежданно диригент.

      В оркестрі сонця зріє грім овацій,
      Мабуть, такого ще не чув ніхто,
      І вихорем – фінал без варіацій,
      Крізь душі до космічного плато...

      В оркестрі сонця не шукай спокою,
      І не чекай, бо там його нема,
      До нього йдуть стежиною крутою,
      Коли покличе голосна сурма.

      В оркестрі сонця – радості по вінця,
      І не зміліє синє джерело.
      Невже гадаєте, що в нас провінція?
      Не притупилось гостре чересло.







      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    348. КОЛОДЯЗЬ РОДУ

      Гей, колодязю,
      світлий мій,
      дідом чищений,
      прадідом копаний,
      ти напоєний соком землиці
      й віками глибокими.
      Це до тебе
      ідуть,
      як до рідного,
      сироти,
      що намучились тяжко
      і встигли зневіритись.
      Ми приносимо
      – чуєш? –
      у відрах-відеречках
      до притихлих світлиць, –
      безпісенні теперечки? –
      цю водицю твою,
      що прикрашена
      зорями,
      запиваємо ж нею –
      і радість,
      і горе ми,
      й сиву тугу,
      й біду,
      що не звуться колишніми,
      бо й тепер причаїлись –
      ой-йой! –
      поза вишнями...

      Ой, колодязю ясний,
      мій князю-володарю!
      Чи довіку ти матимеш,
      рідний,
      господаря?
      Хай же серце твого джерела
      не замулиться,
      наче батьку,
      тобі
      вся
      вклоняється
      вулиця...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    349. КРИЛАТИЙ КІНЬ

      Хто щирий спів переливає в строфи,
      Той обірвав немало срібних струн.
      До кого мчить через усі голгофи
      Цей дикий кінь, крилатий цей скакун?

      Чи він летить до місця катастрофи,
      Де спалює свої пісні мовчун?
      У кого віть квітуча пересохла?
      В чиїй душі не вистачає рун?

      І хто коня відважно перепинить,
      Той досхочу нап’ється з джерела,
      В якім цілюща кожна крапелина.

      Прилипне чорна заздрість, як смола,
      І я біжу Пегасу навперейми,
      А він ірже і б’є копитом вельми.

      2011



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    350. СЛОВЕЧКО

      Словечко заховалося в кутку,
      А я всю ніч тривожусь і шукаю.
      Невже воно вовків зустріло зграю?
      Потрапило на очі ватажку?

      Такі є нетрі неподалеку,
      Яких немає, певно, в жоднім краї.
      Я всіх ледь світ – на ноги підіймаю,
      І люд біжить, одягшись нашвидку.

      Моє словечко ніжне і лякливе,
      Почувши гамір – не відкриє вуст,
      Бо є нові проекти й директиви.

      Збиткується над ним усякий хлюст,
      І не пускає навіть до порога, –
      Ви мовчите, надіюся на Бога.

      2011



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    351. ДО РІДНОЇ МОВИ
      В тобі – моя любов, і слава, й сила,
      В тобі – моя снага і крила дум.
      Нікому не віддам тебе на глум,
      Ти ніжним оксамитом душу вкрила.

      Пройшла ти гордо крізь усі горнила,
      І вижила, та цей ворожий тлум
      На тебе накликає недоум,
      Щоб ти в піснях і душах не дзвеніла.

      Рідніша і дорожча ти в стократ,
      І знову миє руки десь Пілат,
      Ніхто від нього не почує слова.

      Я вірю, що любитиме онук –
      І кожну букву, і твій кожен звук, –
      Ти серця квіт, душі жива основа.

      2009



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    352. ЛЮБЛЮ

      Це я колись назвав тебе святою,
      Бо тільки ти воістину свята.
      Похрещений твоєю добротою,
      Столжею не осквернюю вуста.

      В твоїх очах я бачу постать Бога,
      Він дивиться суворо навкруги.
      А ти мовчиш, зібравшись у дорогу,
      На душу впали думи-ланцюги.

      Куди це ти? Куди ж отак зимою?
      Протоптані, старенькі личаки...
      За що люблю? За що зову святою,
      Вклоняючись доземно залюбки?




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    353. ВКЛОНИСЬ, УКРАЇНО

      Вклонись, Україно, героям Чорнобиля,
      І всім, хто ішов на палаючий блок.
      Ти знаєш їх вірними, ніжними, добрими,
      Овіяний мужністю кожен їх крок.

      Вклонися, народе, героям Чорнобиля,
      До серця палкого синів пригорни,
      Щоб діти й онуки їх стали хоробрими,
      Бо стогнуть дерева й кричать полини.

      Вклонімося, люди, героям Чорнобиля,
      Що глибоко в пам'ять народу вросли.
      Я бачив – спинились вони перед обрієм,
      І тихо
      у сиве
      безсмертя
      пішли...





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    354. НАТХНЕННЯ

      Коли душа розкрилюється в небі,
      А муки допечуть тобі найбільш,
      Відчуєш, як народжується вірш,
      І кружеляє, мов прекрасний лебідь.

      Здається, й сам летиш уже незгірш.
      Ти в небесах! І помочі не треба,
      І зграйки слів летять самі до тебе,
      Немов змагаються, а хто хутчіш?!

      І тут наснаги сила невдержима
      Тебе підносить на вершину рими,
      Чудесна мить – не віриться очам!

      І ти осяяний сузір’ям хисту,
      Ідеш по золотому падолисту, –
      І відчиняєш сонцеликий храм.

      2009



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    355. ТЕТ-А-ТЕТ

      Я зцілююся тишею свободи,
      Симфонією неба і роси.
      Лети до мене – слово ороси,
      В моєму серці не змарнуєш вроди.

      Я поясню тобі таємні коди,
      Що сховані у трепеті осик.
      І ти побачиш таїну краси,
      А не фальшивий усміх діви-моди.

      Лише тобі довірю я секрет,
      Що заховав у цей нічний сонет,
      Поклавши непомітно під струною.

      Його я замикаю на терцет,
      І втішуюся думкою одною, –
      Але про це – скажу я тет-а-тет.

      2007



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    356. НАПЕРЕГОНИ

      Тебе, мій часе, я не здожену,
      І як би я не гнався за тобою,
      Прошкуєш ти невпинною ходою,
      Несеш у вічність – мить і таїну.

      Мов альпініст, я ліз на крутизну,
      Готовий по-юнацьки до двобою.
      А ти лише пожартував зі мною,
      Лишив мені на згадку сивину.

      Тепер вона, як світло, серед ночі
      Мені тебе осяює пророчо,
      Щоб ми не розминулися ніде.

      Ти будь мені порадником і другом,
      Коли біжать твої хвилини цугом,
      Зникаючи щоденно бозна-де.

      2009



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    357. ЗАСІВ

      Орю й орю осінні перелоги,
      Допоки є багато ще зерна.
      І пахне словом кожна борозна,
      Як ворони, злітаються тривоги.

      І каркають набридло край дороги,
      Немовби їм наснилась чужина.
      І, мабуть, не затихнуть дотемна,
      Якщо не знищу їхньої залоги.

      Не дооравши, я іду на штурм,
      Бо темна ніч – і друг, і помічниця,
      Іду і чую звуки срібних сурм.

      І раптом спалах – пізня блискавиця,
      Немов по знаку царського жезла, –
      За мент один спалила їх дотла.

      2009



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    358. НІЖНІСТЬ

      Впокорений осінньою порою,
      Ловлю жовтогарячу пізню тиш.
      Як ллється світло лагідне з узвиш,
      Його п’ють спрагло яблуні корою.

      Я молоду погладжую рукою,
      Немов питаючи – чого не спиш?
      І знаю, що стрічатиме радніш,
      Якщо до неї припаду щокою.

      На яблуню цю схожа – і жона,
      Як не підходжу, то вона сумна,
      А доторкнуся – квітне, ніби юна.

      Віддячує за ніжності сповна,
      І ніжиться, немов під вітром, руна,
      Всміхається до мене, як весна.

      2011



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    359. АБСТРАКНІ ЗНАКИ

      Ачей, тоді почуєте мене,
      Як зачиню я перед вами двері,
      Щоб ви уздріли душу на папері,
      Коли вона жар-птицею майне.

      Бринять пісні, лунає в ній койне,*
      Пливуть крізь неї чайки і галери,
      Зникають у туманних далях ери,
      А вас цікавить грубе портмоне.

      Словами жонглювати я не буду,
      Абстракні знаки, як один, сумні.
      Кому вони не обпікали груди,

      Той вимовляє їх, мов кам’яні.
      О, як натхненно кличу вас я всюди,
      А ви себе забули в метушні…

      *койне – будь-яка загальна народна мова
      2009




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    360. ВИСОКИЙ ПОРІГ
      Нехай в житті не буде ста доріг,
      Нехай струною тягнеться дорога.
      Нехай високим буде той поріг,
      З якого вперше я побачу Бога.

      Нехай цвіте, як в юності, весна,
      Нехай же осінь бариться ще довго.
      Хай не порветься сріберна струна,
      І не злякає сарну прудконогу.


      Нехай не буде смерті і розлук,
      Нехай не буде зради ні одної.

      Нехай вогонь сердець і потиск рук –
      Із боягуза виплавить героя.

      1989



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    361. ЦІНА ЛЮБОВИ

      Впаде наснага, як на цвіт роса,
      Душа всміхнеться – і полине слово,
      І задзвенить, як під конем підкова,
      Якщо його ти серцем написав.

      Збагнеш тоді – відкрились небеса,
      І ти побачиш, як прекрасна мова,
      Коли вирує в ній ріка любови,
      І творяться щомиті чудеса.

      Якщо за неї ти підеш на плаху,
      І вистоїш один серед грози,
      Чуттям ти зрілий і не маєш страху.

      А совість покладеш на терези –
      Без роду й мови ти, як бідолаха,
      Який не вартий щирої сльози.

      2005



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    362. У ХРАМІ СЕРЦЯ

      Я у небесний увійшов чертог,
      Стою, схиливши серце, і молюся.
      Кладу своє життя до ніг Ісуса,
      Він мій Господь, Спаситель мій і Бог.

      Сьогодні ми у храмі серця вдвох,
      І вперше у житті я не журюся.
      Бо відступили немочі й спокуси,
      І гріх, що вкоренився, геть засох.

      Блаженна мить, як припаду до Слова,
      І падають мої старі окови,
      І в небесах душі нуртує дух.

      Як ревний учень, я прошкую краєм,
      Люблю і вірю, і благословляю, –
      Блаженний, хто душею не оглух.

      2011



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    363. ХВОРИЙ ДУХ

      У торбу хліба – і гайда по світу
      Шукати Україну і братів.
      Двійник мій зголосився поготів,
      Як син, шкодує матір він роздіту.

      І що б його докласти до привіту?
      А, може, цю тужливу кобзарів?
      Чи цю, в якій вогнем клекоче гнів?
      Хто здатен дух сонливий розбудити?

      Бо де байдужість душі обняла,
      Там хворий дух не ворухне крила,
      Не прагне той ні простору, ні неба.

      І кожен, хто прошкує з багатьма,
      Уважно поглядає тайкома, –
      І невзабарі братиме огребом.

      2011




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    364. СОНЕТ-РЕЗЮМЕ

      Якщо не знав ти розпачу і болю,
      І не заходив у глухий ти кут,
      Якщо не рвав ненависних ти пут,
      І соколом не виривавсь на волю,

      Якщо ти терпиш зрадництво й сваволю,
      Якщо життя не змінював маршрут,
      Якщо стискав страх душу, наче спрут,
      Якщо не проклинав ти власну долю,

      Якщо не падав із високих круч,
      Якщо до щастя не шукаєш ключ,
      Якщо своєї не знайшов дороги,

      Якщо боїшся гроз і чорних туч,
      Якщо хоч раз не йшов ти дознемоги, –
      Не взявся ти за долю обіруч.

      2011



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    365. ЖУРАВЛИНИЙ ПРИВІТ

      Йдемо за щастям – кола по воді,
      Життя безмежне, ніби синє море.
      Потоне в ньому – і біда, і горе,
      Бо душі в нас крилаті й молоді.

      Ми горді, не вклоняємось нужді,
      Той, хто недобрий – не чекай покори.
      Вітаємо того, хто яснозорий,
      І друга не покинемо в біді.

      Уклін тобі, соборна Україно,
      Рости, квітуй – нехай радіє світ!
      Ген ключ летить у небі журавлиний,

      І шле тобі прощальний свій привіт.
      Але птахи повернуться додому, –
      І вийдеш ти із мороку і грому.

      2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    366. РУБАЇ

      & 1 &

      Ми вийдемо на стовпову дорогу,
      Попри всі негаразди і тривоги.
      Щасливий і багатий той народ,
      Що має в серці – істину і Бога.


      & 2 &

      Неси свій хрест, працюй вік для народу,
      Ори і сій, муруй, теши колоду,
      Люби цю землю, наймилішу в світі, –
      І матимеш найбільшу нагороду.

      & 3 &

      Я підійшов до цвинтарних воріт,
      Ось тут, мабуть, зійшовся клином світ.
      Втрачаємо своїх ми найрідніших,
      Як у борвій садок - весняний цвіт.

      1989



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    367. РУБАЇ

      & 1 &

      В Хайяма я читав напередодні:
      "В минуле не дивись, живи сьогодні!
      Будь сам собою, не гадай про завтра."
      Чи не веде порада ця в безодню?


      & 2 &

      Про тих, що йшли колись на ешафот
      За волю й рідну землю, за народ,
      Мої сини – довіку пам'ятайте,
      Бо память - це найвища з нагород.


      & 3 &

      Буваємо занадто ми суворі,
      Не помічаємо – людина в горі.
      О де ти, часе юності дзвінкий,
      Коли ми з душ викрешували зорі!

      1991



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    368. НІЧНІ ЛОВИ

      Заковані слова в холодну крицю,
      Живий вогонь у них не пломенить.
      І дивний чар, і серця ненасить,
      Мабуть, не скоро співом заіскриться.

      Коли душа затвердне, як живиця,
      То не проникне сонячна блакить.
      І не розквітне яблунева віть,
      Як мимо пролітатиме жар-птиця.

      Чи пощастить знайти її перо,
      А чи повік носитиму тавро,
      Як той невдаха, що не любить слова.

      Я не зімкну ні на хвилину віч,
      Така темнюча і тривожна ніч, –
      Останнє вічко – сіть моя готова!

      2009




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. БЛАГОСЛОВЕННЯ

      Я в серце вклав Твоє благословення,
      Цей дар найбільший із великих див.
      Прости мене – я так звичайно жив,
      Не цінував ні слова, ні натхнення.

      З дитинства був отруєний лжевченням,
      Не знав Тебе й нікого не любив.
      Моє життя – далекий самоплив
      До маяка з Твоїм святим Іменням.

      І ось, пропливши кілька сотень миль,
      Я виринув – і став посеред хвиль,
      І постоявши, рушив за Тобою.

      Я народився вдруге через біль,
      І вичистив лжеправду, ніби гниль , –
      І освятився Слова чистотою.

      2007



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. СТАРИЙ ПТАХ

      Ти тільки вчишся цінувати мить,
      І, наче пісня, веснами пропахла.
      А я вже схожий на старого птаха,
      Що в небеса за піснею летить.

      Як я на тебе гляну мимохіть,
      Зринаю вище, бо не маю страху.
      А ти, мабуть, жалієш бідолаху,
      Що розлюбити не зумів блакить.

      І я тоді беру найвищу ноту,
      Як не шкодую ні часу, ні крил,
      І не лякаюсь ані гроз, ні стріл.

      Та інколи страх заповзає потай,
      Коли я відлітаю від могил, –
      Щоб крилами розвіяти журботу.

      2011



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ВІРШЕНЯТКО
      Хлопці, прошу, сховайте рогатки,
      Бо несу я своє віршенятко.
      Ось погляньте – сховалось в куточку
      Під весняним, зеленим листочком.
      І сидить собі тихо-тихенько,
      Як горобчик, пухнасте й маленьке…

      Хлопці вмить поламали рогатки,
      І почули: “Це я, віршенятко!”
      І стрибнуло на руки Катрусі:
      “Я вже виросло, я не боюся!”
      І віднині дорослі і діти
      Будуть це віршенятко любити.

      2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. НОКТЮРН

      Я сто ночей дзвінких пісень співаю
      Біля джерел – твоїх прекрасних ніг.
      Якби й хотів, замовкнути б не зміг,
      Натхненний серед буйного розмаю.

      Меди по вінця доля наливає,
      Коли в душі не причаївся гріх.
      І рвуть вудила двоє вороних,
      Ось-ось помчать по неземному раю.

      І раптом чую лопотіння крил,
      Що виросли, мабуть, із рук гарячих,
      І вилітає серце нетерпляче,

      Й несе мій спів на тихий небосхил.
      Душа схилилась і від щастя плаче, –
      З-під вій твоїх – дві сотні карих стріл.

      2011



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. МІЙ САД

      Хто слухав цю небесну тишину,
      Той мислив про високе – не мізерне.
      Бо кожне слово і чуття ядерне,
      І час його в підкову не зігнув.

      Кладе життя глибоку борозну,
      А я сівач – іду і сію зерна.
      І скрізь пильную – чи не зійде скверна,
      І не покличе в сад мій сарану.

      І вдосвіта, росою змивши втому,
      Омолодивши очі і вуста,
      Я мовчки повертаюся додому.

      І справ дрібних велика марнота
      Нагадує мені про аксіому, –
      Плекати сад онукові малому.

      2011



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ВІДЧАЙДУХ

      Спливли літа – і море по коліна,
      Де я щоденно змінював свій курс,
      Давав хід повний, не крутнувши вус,
      І не питав чи є по курсу міни.

      Веселі бризки з-під густої піни
      Наповнювали келихи спокус.
      Хіба мене спинив би землетрус,
      Коли сягнув я зором до вершини?

      Хто був тоді найбільший відчайдух,
      Що ніжив словом і нутро, і слух,
      І був йому – і другом, і слугою?

      Вклонявся Музі радо я вночі,
      Вона мені, довіривши ключі, –
      Шлях освітила – зіркою ясною.

      2011




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    7. ДОСВІТОК
      Тече й тече стрімка ріка життя,
      Де вир її – хто знає до пуття...
      Ось човен мій, а весла хтось поцупив,
      То як пливти без них у майбуття?

      2011




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ДИВАК

      Як тихо скрізь…Німують навіть стіни…
      Хоч раз би обізвалися за ніч...
      Хіба хтось прийде? Клич ачи не клич…
      Ні голосу… Ні слова… Ні сльозини…

      Не скрипнуть двері… Душі, мов руїни…
      Знайти в них можна завалящу річ...
      І сам її не бачив ти увіч…
      Забуті душі стухли, мов каміни...

      Де той, що носить сонячний кларнет?..
      Ніхто не бачив і ніхто не знає...
      Дешевий стилос... Дорогий стилет…

      І все ж… Послухай… Десь душа ридає…
      Нічого в цьому дивного немає,
      Бо там живе якийсь дивак – поет…

      2011



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. БАСТІОН


      Як потороча, втік у прірву сон,
      І довга ніч, як туга і чекання.
      Як у минуле пізнє повертання,
      Де загубив я срібний камертон.

      І я гостюю тут, як автохтон,
      Кудись іду без болю і вагання.
      І найстрашніше – це моє блукання,
      Бо я не знаю, де мій бастіон.

      А, може, хочу я власкавить долю,
      Тому й блукаю день і ніч по полю,
      Де в юності я загубив сліди.

      І душу я обколюю стернею,
      Вона припала пилом та іржею, –
      І довго в ній скресатимуть льоди…

      2011




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. МОЛОДОМУ СОНЕТЯРЕВІ

      Сонети кожен зможе написати,
      Коли здолає цей великий шлях.
      І по дорозі, як розгубить страх,
      Усяк збагне, що це приємна втрата.

      Як сильна течія прорве загати,
      І понесе удалеч бідолах,
      То ти не бійся – це тріумф, не крах,
      І душу, й слово підготуй до свята.

      Хоч ти простий поет – не корабел,
      Курс каравелам – до святих джерел,
      І сам одразу підіймай вітрила.

      Тобі позаздрять – і король, і хан,
      Бо вмієш ти обходити туман,
      І дме попутний вітер повносило.

      2011



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ПО КОНЯХ!
      Сучасні коломийки

      Якби всі Івани разом
      Заспівали нині,
      Зажилося б добре зразу
      По всій Україні.

      Текли б скрізь молочні ріки
      В берегах медових.
      І були б одні пікніки,
      Де не глянеш, знову.

      Було б весело до ранку,
      Вихорами танці.
      Обіймались палко й п’янко
      Геть усі б іспанці…

      Гей, Івани! Гей, Івани!
      Чуєте? Зійдіться!
      Хай хоч раз наш край коханий
      Весь повеселиться.

      Будьте вік здорові, друзі,
      Не ходіть босоніж…
      Заспівайте, хлопці , в лузі,
      Й весело – по конях!
      2011









      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ВІРНІСТЬ

      Один поет сказав: сонети куці…
      А я за строгу форму їх люблю.
      Зерно я кину в сонячну ріллю,
      Й радіє серце батьківській науці.

      Я в юності засіяв поле всуціль,
      І легко так, як в небі журавлю.
      Я знаю, що однак його зловлю,
      Хитрую трохи – я втомився буцім…

      І знову аркуш орють лемеші,
      І солодко, і боляче душі,
      Як рясно поле всіяне рядками.

      О друже, ти відважився – пиши,
      Але сумління не продай ні грама, –
      Довіку проти слова не згріши.

      2009




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. НА ЩАСТЯ
      Злетіли півні з ваших рушників,
      І розлетілися по всій окрузі.
      І дивувалися знайомі й друзі
      Дзвінкоголоссю їхніх голосів.

      Я чув їх навіть у далекім лузі,
      А ви б їх упізнали поготів.
      Один із них в світлицю прилетів,
      І промені поклав на вашій блузі.

      Ви, радісні, проміння те взяли,
      І людям роздали, щоб сяяв ранок,
      А золотистий, що лишивсь останок,

      Сумне почувши в небесах курли, –
      Ви раптом кинули на щастя птицям,
      Щоб стріла їх привітно чужаниця.

      2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. КОРОЛЬ

      У нетрях слів поезію шукати –
      Ловити взимку в небі журавля,
      Коли відпочиває ця земля,
      Натруджена і стомлена, як мати.

      А ти чомусь продовжуєш блукати,
      Але вдаєш із себе короля.
      В колисці Музи схожий на маля,
      Що не відвикло пальчики смоктати.

      Хоч ти й не коронований король,
      А висловитись тут мені дозволь,
      Бо любить слово істину глибоку.

      І вибачай, що прикра правда ця,
      Бо мантія тобі не до лиця, –
      І це найкраще, друже, видно збоку.

      2007



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ВІЧНА ТАЇНА

      В твоїх обіймах я пливу рікою,
      Пірнаю стрімко і сягаю дна.
      Живе в твоєму царстві таїна,
      І всіх чарує постаттю стрункою.

      На троні серця – істина сумна,
      Як здалеку махне вона рукою,
      Чи ледве-ледве поведе бровою,
      В моїй душі – царює тишина.

      Я п’ю, як хміль, благословенний спокій,
      І вловлюю твої небесні кроки,
      І зріє слово на моїх устах.

      І повен ти безмежної любові,
      Що сходить сонцем над потоком крові, –
      Як ти несеш планету на руках.

      2007



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ЖАР-ПТИЦЯ

      О, Муза не зігнеться у поклоні,
      Сама вона не ступить на поріг.
      Не через те, що там свистить батіг,
      Вона ходить не звикла у колоні.

      Їй байдуже, як ти стоїш в короні,
      Вона не ласа на чужий пиріг.
      До неї я, захекавшись, прибіг,
      Відмовившись вклонитися мамоні.

      І перед нею ти не падай ниць,
      І не хизуйся, не показуй міць,
      І пам’ятай – не любить Муза ницих.

      Вона не їде з почетом конем,
      Вона завжди з’являється тихцем, –
      Як прилітає у мій сад жар-птиця.

      2007




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. ЖИТНІЙ СНІП

      Перегорнув я днів спекотних прозу,
      І вивершив уже чимало кіп.
      Кладу нову – і знову житній сніп
      Освітлює глибінь душі і мозок.

      А жайвори – небесні віртуози,
      Якби я так співав, давно б охрип.
      І поглядом, і серцем я прилип
      До піднебесся, де змовкає розум.

      І час, як вік… І щебету, й пісень
      У душу ллється – не дрімай лишень,
      І обома хапайся аж до поту…

      І літа оксамитний зелен-шум
      Тече промінням сонячним, як струм, –
      Аби душа трудилася достоту.

      2009



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ДОВІРА

      Обняв стару, як світ, крислату грушу,
      І слухаю її… О Боже мій!
      Чуття й думки біжать наперебій,
      І кожну з них я вислухати мушу.

      Беру я шланг і поливаю сушу,
      Вона втекла – тут буде водостій…
      А груша рада – згине суховій,
      І відкриває, ніби сонце, душу.

      Стомився день і ближче підійшов,
      Коли збагнув – не буде тут обмов,
      Спокійно ліг в саду на шовкотрав’ї.

      А груша полетіла до зірок,
      Я знав її кожнісінький листок,
      Але душі, признаюся, не знав я.

      2009



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ДАРУНОК

      Твій шлях проліг від Ужгорода в Хуст,
      І на стовпах там селяться лелеки.
      Я шлю тобі, немов зорі далекій,
      Цей щирий усміх із привітних вуст.

      І хай тобі не стрінеться ошуст,
      А подругами будуть хай смереки.
      Натхнення небо хай наллє два глеки,
      І раз чи два пригубить златоуст.

      У душу не закрадеться знемога,
      Розквітне сила – забуяє змога,
      Відчуєш ти до Музи пієтет.

      Як ластівка, розкрилиться уява!
      Якщо для тебе слово – не забава, –
      Прийми в дарунок світлий цей сонет.

      2010



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ПРОГРІХ

      Ріка людей вливається у храми,
      Але я бачу, як міліє дух.
      Він вайлуватий, мов невмитий сплюх,
      Що любить повну чарку й мелодрами.

      І повелося це ще від Адама,
      Цей кожному відомий слабодух –
      Не відігнав метеликів од вух,
      А власну душу – розчинив, як браму.

      Заходить Єва і вповзає змій,
      І заглядає хитрий лицедій,
      І роблять там – усе, що заманеться.

      Де той Адам?.. Та це ж бо я і ти!
      Забувши свій, несем чужі хрести , –
      А Слово не пускаємо до серця.

      2008



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. МЕЛОМАН

      Чи слухав ти сосни віолончель,
      Як вітер грав на ній свою сонату?
      Я знаю – в світі музики багато,
      І слухав я, не зводячи очей.

      Не чув раніше срібного стакато.
      Можливо, я почую ще… ачей
      Задля симфоній весняних ночей
      Сосна покине лісові пенати.

      Як подругу, її я поведу
      Із пошанівком до найкращих друзів,
      Які раюють у моїм саду...

      Сюди частіше прилітають Музи,
      Коли клекочуть юно чорногузи , –
      Я відчуваю трепетну жаду.

      2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ОФІРА

      Я гнав тебе несамовито з серця,
      Яке вогнем палало і пекло.
      Ти в нім своє залишила жало,
      Немов сипнула повну жменю перцю.

      І зразу серце впало на крило,
      А ти води не хлюпнула з відерця.
      Але чому я згадую тепер це?
      Багато літ і вод стрімких спливло…

      Вже відлетіла молодість у вирій.
      І, ніби спогад, чується – курли…
      Як ніжно серцю у розмові щирій…

      Ти жалити своєму не вели.
      Як данину, прийми мою офіру, –
      Я чую посвист птаха чи стріли…

      2009



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. СУМ’ЯТТЯ

      Дві пари крил – і радість, і печаль,
      Куди летиш, буває, сам не знаєш.
      А як про них ти зовсім забуваєш,
      Тоді в душі поселюється жаль.

      І вже тебе не кличе синя даль,
      І сам не свій по світу ти блукаєш.
      Куди б не йшов – ти сам себе шукаєш,
      А поруч – не стихає магістраль.

      Важке сум’яття гне тебе додолу,
      І ти ідеш замислений спрокволу,
      Й дорозі тій – ні краю, ні кінця…

      Живеш, немов чужий, в своєму краї,
      І ждеш, щоб хтось хоч раз тобі відкраяв,
      Немов окрайця – щирого слівця...

      2010




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. САМОЗРЕЧЕННЯ

      Душа це слово пестить, мов дитя,
      І так леліє, що не розказати.
      Купає ніжно в сонці серед хати,
      Милується до самозабуття.

      Вона йому готова все віддати,
      І в нього перелити почуття.
      Воно її безцінне набуття,
      Тому вона й не вимагає плати.

      І слову добре, тут для нього рай,
      Душа лиш просить – Боже помагай
      Моєму слову, хай росте й квітує.

      Скажи тому, хто точить гострий зуб,
      Що не мине розплати душогуб,
      Якщо невинне слово закатує.

      2010



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. МОЯ ДУШЕ...

      О, як ти дивишся на мене строго,
      Якщо мені не вистачає слів…
      Як серце розривається, як спів
      Крилатим птахом не летить до Бога.

      Моя душе! О як би я хотів
      Пройти, як личить, суджені дороги,
      І впасти не від ліні, а знемоги,
      І щоб родив твій щедро самосів.

      Щоб нива колосилася щедротна,
      Де ти свої розстелюєш полотна.
      Чи до вподоби тобі мова ця?

      Не жди, коли вітри розвіють хмари,
      А навкруги затихнуть злісні чвари, –
      І запали у посестрах сонця!

      2010



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ВИБІР

      На душу хлинуть, наче зливи, муки,
      І чорні думи-хмари звідусіль.
      І заполонить невситимий біль,
      Як ніч поглине заблукалі звуки.

      Надія ще не заломила руки,
      Та човен мій, мов тріска, серед хвиль.
      Як дмуть вітри , то забувай про штиль,
      Готовий будь до довгої розлуки.

      А блисне віра променем ясним,
      Летять думки, як ластівки, за ним,
      І світ увесь привітний, світлий, добрий...

      І я збагнув, що вибору нема,
      Якщо не буду вільний і хоробрий , –
      Поглине душу назавжди пітьма.

      2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ПЕРЕСТОРОГА

      Яке це щастя – цілувати слово,
      Що пахне, ніби яблуневий цвіт.
      Я перед ним стою, мов неофіт,
      Який уперше чує голос мови.

      Немов школяр, який щодня готовий
      У школу бігти й пізнавати світ.
      І хто кладе під слово динаміт,
      Що дихає смертельно і грозово,

      Той матиме печать страшних проклять,
      Йому ніхто повік не допоможе,
      І всує він чужу збирає рать.

      І знайте всі – це слово переможе,
      Воно цілюще, істинне, пригоже, –
      Велика в ньому сила й благодать.

      2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ЧОМУ?..
      Душа вростає в небо, як тополя,
      А ноги приростають до землі…
      Чому?.. Чому така мізерна доля?..
      Чому без крил?.. І почуття малі?..

      Чому й коли обмежено цей простір?..
      Чому душа забула висоту?..
      Чому?.. Чому?.. Але хіба це просто?..
      Чи ти не зрадив мрії і мету?..

      Чому блукаєш пустищами буднів?..
      Чому до себе й досі не прийшов?..
      Кому несеш свої думки заблудні?..
      Кому даси замулену любов?..

      Хіба не чуєш?.. То гукає воля!..
      Прийми з-під ніг поламані граблі.
      Летить душа - набридла їй сваволя,
      І промені їй сяють, як шаблі…
      2011



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. ОКРИЛЕНІСТЬ
      Купаю душу… О предивне море,
      До тебе, мабуть, і німий говорить!

      Пірнаю серцем у високі хвилі,
      Ловлю душею звуки серцю милі.

      Пливу й пливу… Не видно берегів…
      Я в захваті – надовго занімів…

      О музико! Ти линеш із небес,
      І нині я навіки вже воскрес…

      За це хвалу співаю небесам,
      І всіх дивуючи, будую вічний Храм.

      О музико! Мов океан розлийсь,
      Хай манить душу й надихає вись…

      Наснажуй серце і напружуй крила,
      Щоб мій нащадок – не родивсь безкрилий…
      2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. НА ПОЛЯНІ

      І я чекаю вік свою Лауру,
      Та серце не стомилось – молоде.
      Своїх надій не розгублю ніде,
      І ненароком не впаду в зажуру.

      О ні, я старість не чекаю хмуру,
      Нехай сама похнюплено бреде.
      Не скоро в сад мій осінь увійде,
      Хоч я й не звів навколо нього муру.

      Тому й літають найманці-вітри,
      І блискавиці падають згори,
      Й гудуть громи, як нелюди, сердито.

      А я стою, мов нелинь, що віки
      Чатує на поляні залюбки,
      Де ходить босоноге, щедре літо…

      2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. ОГНИСТИЙ СОНЕТ

      Горить огонь, то стихне, то клекоче.
      І день, і ніч – невидимий огонь…
      Здається, б’є те полум’я з долонь,
      Від нього дременули поторочі.

      Горить огонь блакитний і урочий,
      Іде на нього сніг сріблястих скронь.
      За ним летять мої літа вдогонь,
      Хоч мусили б тікати світ за очі…

      Горить огонь, дивуючи усіх,
      І дехто навіть кривить губи – хобі…
      Горить огонь небесний, а не гріх!

      На цьому слові є найвища проба.
      Як був мені не по зубах горіх, –
      Несла душа пахкий огонь у дзьобі…

      2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ЛЮБЛЮ...
      Люблю тебе, як літо любить зливу,
      Раптову, ненаситну і грайливу…

      Люблю тебе, як зорі люблять роси,
      Як ніч купає в них шовкові коси…

      Люблю цю тінь, цю витончену грань,
      Коли майнеш у серці, ніби лань…

      Коли сяйнеш, як промінь золотий,
      І не збагну – це диво, а чи ти?!.

      Хіба свою любов я переллю,
      Як до небес душі не прихилю?..

      І вже вона довіку не зміліє,
      Бо ця любов – моє життя й месія…

      Коли в душі розкрилюються мрії,
      То не страшні пекельні їм стихії…

      І я, здається, світ би перейшов,
      Здолав би, вірю, тисячі оков!

      Люблю тебе й шукаю, ніби риму , –
      Легку, сяйливу, любу й невловиму…

      2011



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ЗЦІЛЕННЯ

      Вросли слова в чорноземи глибоко,
      Але душа не чує їх, мовчить.
      Буває, хилить росянисту віть,
      Сама на себе поглядає збоку.

      І хоч вона сьогодні ще нівроку,
      Та в глибині коріння заболить.
      О зцілення благословенна мить,
      У рідний край повернуться пророки!

      І радісно я кожному скажу,
      Всю потоптавши заздрощів межу,
      Що є пророки у моїй Вітчизні.

      Завжди ціную думку я чужу,
      З дитинства ненавидячи олжу, –
      Душа всмоктала правду сонцебризну.

      2001




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. ЗАГАДКА
      Походив я по майстерні,
      Задаю загадку…
      Де ростуть думки мізерні?
      Де нема порядку?

      Та цього ніхто не знає,
      І не буде знати.
      Слово-зерня засихає,
      Ніде засівати…

      24.06.2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ДАРУНКИ
      Коханій

      В душі, і в погляді, у слові –
      Небес високих чистота.
      Кохана, чуєш, магму крові,
      Стрімку ріку несуть літа...

      Між берегів – пінисті хвилі,
      Здається, заздрить горда юнь.
      І в наші душі білокрилі
      Росу досвітню сіє рунь.

      Ми не сховаємо дарунки,
      А радо людям принесем.
      І освятившись поцілунком,
      Засяємо живим вогнем…

      2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ГУДЗИКИ
      Василю КУЗАНУ

      Як розстібнув я ґудзик перший,
      Лілеї дивні зацвіли.
      Дивився я на них завмерши,
      І слів шукав для похвали.

      Як розстібнув я ґудзик другий,
      В ту мить відразу захмелів.
      Я скинув сумнівів кольчугу,
      І ледь свій меч не загубив.

      Як розстібнув я ґудзик третій,
      То в голові – аж загуло…
      Хоч раз кому так із поетів
      Зоря сідала на крило?!

      Як розстібнув четвертий, п’ятий,
      Дивлюсь, лишився ще один…
      І я натхненний і крилатий
      Ширяв орлом з крутих вершин.

      Я не боявсь ні туч, ні грому,
      І все тут сяяло й цвіло...
      Згадаю, радісно самому –
      Багато ґудзиків було!

      23.06.2011



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. РЕКВІЄМ
      Ця тиша сколихує серце і душу до болю,
      Ця тиша бринить, ніби в лузі шовковім коса.
      Ця тиша стоїть у душі, як висока тополя,
      Ця тиша упала на серця вогонь, як роса.

      Цю тишу на плечах ще й досі несуть ветерани,
      Цю тишу колишуть і зорі, й травневі сади.
      Ця тиша принишкла у небі й на персах коханих,
      Ця тиша, як дзвони, у пам'ять вросла назавжди.

      Ця тиша важка, мов тримаєм на плечах півсвіту,
      Ця тиша крихка, і прозора, й тонка, мов кришталь.
      Ця тиша жива, ми без неї не зможемо жити,
      Ця тиша стоїть перед нами – як вічна печаль…

      22.06.2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. БІЛЬ ПАМ'ЯТІ

      Хрестила смерть героїв у боях,
      Що сміло йшли на дзоти й кулемети.
      Щодня лиш вітер овіває прах,
      І в чорний день їх згадують газети.

      Не дожили герої до сивин,
      Мабуть, у тім їх доля винувата.
      Вони живуть у пам`яті родин…
      Загоїв час… Та хто поверне втрати?..

      Хоч притупився той великий біль,
      Хрестила смерть героїв, бо любили.
      Ми дбаємо лише про хліб і сіль,
      І заростають душі, як могили…

      22.06.2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. ДРУЖНИЙ ХОР


      Натхненні чути голоси,
      І мій бринить у дружнім хорі.
      Хто юний – по коліна море,
      Дістав зорю на дні роси.

      Хутчій коханій принеси,
      Хай у душі засяють зорі.
      Натхненні чути голоси,
      І мій бринить у дружнім хорі.

      Крізь душу - промінь навскоси,
      Захочеш сіять, переореш…
      І переможеш біль і горе,
      Переламавши всі списи.
      Натхненні чути голоси…
      2011



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. У НЕБЕСАХ


      Я взяв на руки і поніс,
      І забринів стоарфно ліс.
      І тільки там, у небесах,
      Розкриливсь дужо я, мов птах.

      Я лину, лину… Вище хмар!
      Лечу я в сяйві дивних чар…
      Сягнувши серцем висоти,
      Дивлюсь, чи не злякалась ти…

      І підкорились небеса,
      На душу випала роса…
      Ну й височінь… Як гляну – жах!
      А в тебе зіроньки в очах…

      2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. ПАПІРЕЦЬ
      Байка


      Літав по вулиці веселий Папірець,
      І вихваляв невтомно, наче брата,
      Кандидата,
      Аж у найвищі – ті, столичні депутати.
      Весняний вітерець, що не любив чекати,
      Дмухнув і полетів…
      І Папірець так високо злетів!
      Тож марно вже його гукати.
      Летить… Забув про кандидата…
      Летить… Летить…
      Яка чудесна мить!
      Як Соловей-співець,
      Літає Папірець.
      І раптом вітерець затих…
      Ну, просто сміх!
      Упав серед дороги
      Той Папірець під ноги.
      Відразу підмела його Мітла.
      Відома вам пригода ця?
      Ніде немає Папірця…
      Як бути пану кандидату,
      Що дуже хоче в депутати?
      Так бідний помарнів,
      І сам себе всю ніч жалів,
      І стільки суму на лиці…
      Все може звести нанівець
      Один маленький Папірець…

      О! Знову, наче горобці,
      Летять веселі Папірці!




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ВОРОН І ЗАЄЦЬ
      Байка

      У лісі Леву збудували дачу,
      Точніше кажучи – котедж.
      Там ревний сторож Ворон кряче
      До Зайця люто: – Куди йдеш?
      Хіба не бачиш? Ось же знак!
      Ну, що тобі, нахабо, треба?
      Мо’, захотів чужого неба?
      Геть звідси зараз же, лайдак!
      Навколо наше все: земля й дерева…
      Тут царські володіння Лева!
      Дивись, косий, і серед ночі,
      Не попадайсь йому на очі,
      Бо Лев Гривастович не любить,
      Щоб хтось блукав під його дубом.
      – Пробачте… Глянув я на стіни-мури
      Й подумав – це Палац культури…
      – Карр! Каррр!!
      Отямсь, дивак!
      Так не один казав злидняк,
      Уздрівши царський особняк…
      Тож ти, вухатий, не зітхай,
      Подалі від біди тікай!

      Забувши, що хотів морквину,
      Майнув Зайчисько у байрак,
      Поглянув на свою хатину,
      Немов уперше – і закляк…
      Згадавши “BMW” й кортежі,
      Сам не помітив, як заснув,
      А в сні побачив дивину:
      Він має власного котеджа!

      Що не кажіть, реформи знову
      У нас не тільки на словах,
      Та їх найбільше у промовах,
      У різних планах, не в ділах.
      Оце на вус кручу собі –
      Я н е з а л е ж н о ї доби.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. ЛІСОВІ ДИВА
      Байка

      Розшумівся нині ліс:
      Повернувся з міста Лис
      І завів нові порядки,
      Магазини, бари, грядки…
      Як розвіявся туман,
      Прочитав старий Кабан:
      “Анжеліка і Султан”…
      – Звідки тут Султан узявся?..
      Де він стільки літ ховався?..
      “Анжеліка і Король”…
      Це звучить, немов пароль…
      – Рох-рох-рох!
      А де “Жолуді” й “Горох?”
      Чи це справді, чи міраж?
      Бари “Sports”, “О’ кей”, “Пассаж”,
      “Dominiko”, “Krok”, “Европа”,
      “Grot”, “Fellini”, “Penelopa”,
      “Evrika”, “Olimp”, “Віраж”,
      “Адмірал”, “Duet”, “Бліндаж”,
      “Контінєнт”, “Кварц”, “Антілопа”,
      “Mamont”, “Krokodil”, “Вояж”,
      “Graf”, “Жирафа”, “Друг Езопа”…
      Звідки Лис
      Це все привіз?
      Чом утнув предивний номер?
      Що тут – Київ чи Житомир?

      Був я в лісі – не впізнати,
      Це ж не ліс тепер, а штати…
      Лиш не знаю я, чиї,
      Бо не ваші й не мої.

      І чим далі в ліс, чим далі,
      То все менше скрізь моралі…





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. ДОРОГЕ СЛОВО
      Мов пес побитий, заглядаю в очі,
      Лизнувши руку, я тулюсь до ніг.
      Така біда – і глянути не хочуть,
      Хоч я пробіг за ними сто доріг.

      Забракло слів і задиміла рима,
      Немовби хтось пластмасу підпалив.
      Бреду я знов до читачів незримо,
      Шука нудьга в портвейні почуттів.

      З того вина одна лишилась пляма,
      Тож ти за безцінь вірш не віддавай.
      А питимеш, відчиниш в пекло браму,
      І слово промине - земний твій рай…

      10.06.2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. НЕЗВИЧАЙНА МУЗА


      Яке велике щастя маю,
      Про тебе – вік пісні співаю!
      Ти народилась в рік свині,
      І стала музою мені.

      Торкнув щетинку, ніби струнку,
      Я довгим, ніжним поцілунком.
      І вже забув про все в ту мить,
      Як ніжне рох твоє бринить…

      Крутнула хвостиком грайливо,
      Я весь тремчу, такий щасливий!
      А тут, як пісня, рох та рох…
      Одна мелодія на двох.

      І захотілось так співати,
      Але боявсь – почує мати.
      Як на садок упав туман,
      Я мовчки взяв тебе за стан.

      І почали ми танцювати,
      А з нами – яблуні і хата.
      Коли я зовсім осмілів,
      То закружляв із нами хлів…

      З тих пір я спокою не знаю,
      Про тебе – вік пісні співаю.
      З небес упав талан мені, -
      Ти народилась в рік свині!
      10.06.2011



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ВЕСНЯНИЙ ВАЛЬС
      Ми знову зустрілись весною,
      Всміхаються квіти до нас.
      Хай щастя дзвінкою струною
      У серці бринить повсякчас.

      Хай душу на многії літа
      Весна забирає у бран,
      Сп`янілу від щедрого цвіту
      Огорне блакитний туман.

      Хай доля, минаючи муки,
      Шовками вистелює шлях.
      Цілую хмільний твої руки,
      І тихнуть слова на вустах.

      Ми знову зустрілись весною,
      Всміхаються квіти до нас.
      Хай щастя вирує рікою,
      І ніжно бринить юний вальс...

      2011



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. САМОТНЯ КАЛЮЖА
      Байка

      – Бризь! Бри-и-зь!
      – Бризь! Бри-и-зь! –
      Розсердилась
      На всю Бердичівську Калюжа,
      Коли промчав блискучий “Мерседес.”
      – Які ж ці люди всі байдужі!
      Мене обходить навіть Пес,
      Отой великий, мов теля,
      Що водить містом тічку…
      – Я ж невеличка!
      Та звіддаля
      Мене всім добре видно!
      Невже завидно,
      Що маю гарне місце я?
      Та тут не чути й Солов’я,
      Немає навіть Поросяти…
      – Бризь! Бри-и-и-зззь!
      Бризь! Бри-и-и-зззь!
      Як їх багато!
      І подивись,
      Як другі в нас живуть Калюжі!
      Ого! Вони ж давно
      Скрізь розкошують дуже…
      – А як мені самій живеться?
      Маленька… Метрів півтора…
      Мене любила б дітвора,
      Якби не їздили машини…
      – Бризь! Бри-и-и-зь!
      Бризь! Бри-и-и-зззь!.. –
      Калюжа стогне безупину. –
      Як жити тут мені тепер?..
      Ну, що я мушу їй сказати?
      Піду до хати,
      Бо я ж не мер…
      Колись я, може, мером буду,
      То й про Калюжу не забуду.
      А поки знову обійду,
      Щоб не накликати біду…

      Для себе вік живе Калюжа,
      Та каже всім, що людям служить.

      1997



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. РУБАЇ (3)
      Вклоняюся, о матінко Природо,
      Твої уроки – серцю насолода.
      В саду твоєму я залишу слід, –
      І матиму найвищу нагороду.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. РУБАЇ (2)
      І досі пам’ятаю ту помилку,
      Бо не зрослася підо мною гілка,
      І хоч її тоді пиляв не я, –
      Сумує у моїй душі сопілка.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. РУБАЇ (1)
      О юносте, пора твоїх пісень,
      А ти, дивуюся, анітелень...
      Ачей, не дочекаюся нікого, –
      І зацвіта поезії женьшень.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. БЛАГАЮ...
      Чорнобильські дзвони у душах гудуть…
      Чорнобиль!!! На сполох давно вже не б’ють…
      У вічність пішли молодими герої…
      О світе, благаю, хоч їх не забудь!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. РУБАЇ (2)
      Моя душе, життя багатолике,
      Ти уникай – і суєти, і шику.
      А є пиха, і нуди, і олжа –
      Мине і муза, і чуття велике.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. РУБАЇ (1)
      З любов’ю нахиляю небеса,
      І ллється в душу зоряна яса,
      Схиляюся доземно, Боже-світе, –
      Зі слів святих покапує роса.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. РЕКВІЄМ
      Тече ріка глибокої печалі,
      У душах розливається щодалі.
      Страшне відлуння грому літака –
      І сльози покотились по роялю.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. РУБАЇ
      Густішають хулителів ряди,
      Подбаємо про їхні гаразди.
      Лишаймось доброчесними довіку,
      Чекаючи новітньої орди.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. РУБАЇ (7)
      Великим бути добре, далебі,
      Але не похитнися у собі.
      Осяяна моя душа зорею, –
      Літа у небі – сизі голуби.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    57. РУБАЇ (6)
      У дзвонах спів небес, Його любові,
      А код її захований у Слові.
      Лише тоді, як знайдеш ти його, –
      В душі розквітнуть котики вербові.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    58. РУБАЇ (5)
      Хай наша віра буде, як криниця,
      Хай в душах вічно сяє зоряниця,
      Хай не зміліють на любов серця, –
      І Слово хай повік у них святиться!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. РУБАЇ (4)
      Нестримний лет у небеса лелечі,
      І пил зірок посіявся на плечі.
      Здалося знову – ми творці чудес,
      І пам’ятаємо діла Предтечі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. РУБАЇ (3)
      Горить огонь запалений колись,
      І полум’я спалахує увись,
      А ми його обходим стороною,
      Хоч і молились ревно, і клялись.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. РУБАЇ (2)
      У храмі серця поселю я Бога,
      Щоб світлою була моя дорога.
      Коли у центрі Всесвіту стою,
      Моя душа святкує перемогу.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    62. РУБАЇ (1)
      З коріння предків сила проросла
      У пісню, в слово, у могуть крила.
      Але до цього ще потрібна воля,
      Що піднімає в небеса орла.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. РУБАЇ (3)
      Де виглядає слово пастуша,
      Я дам хандрі такого відкоша,
      Довіку не підійде до порога, –
      І оживе, і спалахне душа.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. РУБАЇ (2)
      Слова порожні, як мовчить душа,
      Сидить собі в куточку, як пташа.
      Коли вона розкрилиться орлино, –
      Лише тоді у мандри вирушай.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. РУБАЇ (1)
      Ані тепер тобі, ані колись
      Без мови рідної не обійтись.
      Лети, як ластівка, душе, увись, –
      І звідти слову рідному вклонись.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. РУБАЇ (3)
      В наметі неба – Він чекав людину,
      Тому й послав на муки свого Сина.
      І хто за Нього душу покладе, –
      Умить перед Його престолом зрине.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. РУБАЇ (2)
      Релігія? У серці Божа віра,
      І щирих уст хвала – свята офіра.
      Як битиму поклони день у день, –
      У Господа не викличу довіри.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. РУБАЇ (1)
      Колись і ми повернемось додому
      З великої гоморрі чи содому,
      І озирнувшись на свої сліди,
      Хоч-де-не постелемо солому.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. РУБАЇ
      Ліні КОСТЕНКО

      У рідній мові я шукаю перла,
      Щоб у моїй душі вона не вмерла,
      Бо сяють в ній клейноди й берла, –
      Віки ні букви з пам’яті не стерли.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. РУБАЇ
      Іще ніхто ніде не бачив діла,
      Лише, як пташка, слово полетіло,
      І цвірінчить горобчиком дзвінким –
      Отам, де височить розкішна вілла.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. РУБАЇ
      У мене є хороший друг Пегас,
      Як часто він перетинає час,
      Вертається із майбуття в минуле, –
      За мить перетинаючи Парнас.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. РУБАЇ
      Я шпарю після вальсу гопака,
      Весела вдача в мене, бач, така.
      Мені, ти знаєш, море по коліна, –
      Для когось і ручай – стрімка ріка.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. РУБАЇ
      Іде весна, ні суму, ні хвороб,
      Коли бере галузку птах у дзьоб.
      І кінь Пегас летить під небесами,
      І душу заохочує до спроб...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. РУБАЇ
      Я знаю, був я іграшкою долі,
      І сам себе шукав на власнім полі.
      Завжди я гнав щодуху рисака,
      Отямився – і їжджу я поволі.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. РУБАЇ
      Велике щастя – бути віршарем,
      У слово лити свого серця щем,
      І зігрівати безголосі душі –
      Жовтогарячим, трепетним огнем.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. РУБАЇ
      Лиш увіллє весна п’янкого чару,
      І забринить душа, немов кіфара,
      Обняти хочу я весь білий світ, –
      І випити до дна цю срібну чару.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. ТОРУЮ...
      Нічних думок перетинаю шлях,
      І до коріння їх шукаю шлях,
      Щоб осягнути витоки глибинні, –
      І день, і ніч я свій торую шлях.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. ПОЛУНДРА
      На каравелі мрій – нічна полундра,
      Хоча недавно ще лунала румба.
      З’явилася на горизонті тундра, –
      Я з курсу відхилився на піврумба.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. РУБАЇ
      Якщо лечу над прірвою життя,
      Тоді несу на крилах каяття.
      І виростає віра на вершині,
      Яку люблю до самозабуття.

      2010



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. ГЕЙ, ВІТРЕ...
      Гей, вітре часу, напинай вітрила,
      Хай забуяє молодість і сила.
      О човне мій, розкраюй океан,
      І промини затоку соннохвилу!



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. РУБАЇ
      ***
      З любов’ю в серці, з ніжністю в очах
      Я радісний кохану зустрічав,
      І гордий тим, що землю ти, народе, –
      Красунями такими уквітчав.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    82. РУБАЇ*******
      1
      У спогади пірнаю з головою,
      Бо серце досі тужить за тобою.
      Та відшуміли молоді літа, –
      І стежка наша заросла травою.

      2
      Як я чимдуж натиснув на педалі,
      Моя жар-птиця полетіла далі
      Й сховалася в калинових кущах, –
      Посипалися роси, мов коралі…

      3
      Тебе згадав я – і покращав світ,
      І знову шлю тобі палкий привіт.
      І де б не був, я в серці зберігаю –
      Свого чуття весняний первоцвіт.

      4
      В твоїх очах я бачу сто зірок,
      А голос твій – то ніжний спів пташок.
      Твої вуста – як пуп’янок троянди,
      Є в ньому сонця золотий медок.

      5
      Сій зерна мудрості поки живий,
      І в попелі шукай – вогонь живий.
      Кохай, цілуй, голуб свою кохану,
      Роби добро й радій, що ти живий.

      6
      Тобою, мила, я натішу очі,
      І збудуться весняні сни пророчі.
      В шовкових травах спатимуть вітри,
      А ми полинемо – на крилах ночі.

      7
      Я тридцять літ милуюся тобою,
      Незгасною зорею золотою.
      І дякую Всевишньому за це, –
      Дзвениш ти в серці – піснею дзвінкою.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    83. РУБАЇ***

      1
      Катма обов’язків, хоч є права,
      Тому щодня хмеліє голова,
      Притьмом до рук злітається грошва, –
      І море по коліна, і трава…

      2
      Не подолавши хащі привілеїв,
      Шукають доокруж якісь ідеї.
      І, мабуть, не здивується ніхто, –
      Зійшлись до гурту лиш одні пігмеї.

      3
      Мовчать закони і мечі мовчать,
      Неначе в нас господарює тать.
      Як швидко зносять цю високу гать –
      Студені води, як ворожа рать.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. РУБАЇ**
      1
      Свободу мислі і свободу слова
      Не закують у золоті окови,
      Якщо твоя, нащадку мій, душа –
      Не попаде в тонкі тенета змови.

      2
      Знайду колись я філософський камінь,
      Схоплю його тремтячими руками,
      І більше не баритимусь ніде,
      Минаючи задушні фіміами…



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    85. АЛЯРМ!
      Роздавши ордени і всі медалі,
      Екс-президент ночує на вокзалі...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. ЧОГО?..
      Чого приплентавсь ти сюди,
      Набравши повен рот води?
      Мабуть, згадав, що слово – зброя,
      Новий герою?..



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. НЕЖДАНА РАДІСТЬ
      Хай моляться за наш народ чужі,
      А ми постіймо тихо на межі.
      Навіщо нам якісь там сентименти,
      Як в нас такі п р е м у д р і президенти?
      24.02.10



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. РУБАЇ

      1
      Забудеш матір – щастя не зазнаєш,
      І сам себе довіку покараєш.
      Відвернеться від тебе цілий світ,
      Як голосу її ти не згадаєш.

      2
      О як багато ллється похвали,
      Що гірша від отруйної стріли.
      Злітаються й гудуть веселі трутні,
      Не бачачи завзятої бджоли.
      2010



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. КАМІНЬ
      Лежить наріжний камінь зловживання,
      На ньому – оксамит благодіяння.
      І той, хто зніме вишитий обрус, –
      Позбудеться навіки безталання.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. РУБАЇ
      Відлуння часу стихне у душі,
      Якщо її поглиблять лемеші –
      Блискучого, як плуг осінній, слова, –
      Його нащадку мій, не задуши.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. НА МЕЖАХ

      Рубаї

      1
      На межах справедливості стою,
      Геть затоптали їх в моїм краю.
      І нині тут ніде й душі немає,
      Мабуть, таке безлюддя – і в раю.

      2
      Відлуння є, але нема події,
      Загинуть у політиці надії.
      Ведуть електорат на повідку, –
      Розтоптують його найкращі мрії.

      3
      Це колесо історії без спиць,
      У нас немає часу для дрібниць.
      І не питай, куди його крутили, –
      Ніхто не відкриває таємниць.
      2010




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. ПОДИВ
      Рубаї

      1
      Ну, що ти за поет без бороди?
      Без неї ні туди і ні сюди…
      А наварив би супу з лободою,
      І мав би тепле місце тамади.

      2
      Люблю я щиро всіх простодорогих,
      Люблю того, хто серцем бачить Бога.
      Моя надія виросла до хмар,
      А в небеса веде – крута дорога.

      3
      Ніхто не знає скільки їх було,
      І скільки у могили їх лягло.
      Пером земля чорнобильським героям,
      Що нашій смерті вирвали жало.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. НАГОРОДА

      Рубаї

      1
      Хто не складав із совістю угоди,
      І не шукав щодня собі вигоди,
      З нащадками зустріне красен вік, –
      Достойний він такої нагороди.

      2
      Я приберіг для вас аттичну сіль,
      Вона з душі знімає легко біль.
      Хто хоче бути лицарем печалі, –
      Хай ловить шапкою по хаті міль.

      3
      Якщо ви лантух солі вдвох не з’їли,
      То ваша дружба ще не має сили.
      І воза не тягни під гору з ним,
      Бо марно будеш – надривати жили.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. В ДОЛОНЯХ НОЧІ
      Рубаї

      1
      О, як бентежать серце чари ночі,
      Мою чарують душу, ваблять очі,
      А наді мною весело пливуть, –
      Мов лебеді, аж дві руки жіночі…

      2
      І в старості кохатиму так юно,
      Співатиму – і молодо, й столунно.
      З дитинства я охочий до пісень,
      В моїй душі завжди зеленоврунно.

      3
      В долонях ночі солодко ти спиш
      Серед весняних, зоряних цих тиш.
      Моя душа до тебе нахилилась –
      І зеленіє спогадів спориш…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    95. НАШ МЕЧ
      Рубаї

      1
      Створіння я не мавп’яче, а Боже,
      І забувати це мені негоже.
      Лише нескорений, безсмертний дух –
      Усяку гидь і нечисть переможе.

      2
      Тримаймо дужо проти ворожнеч
      Це слово рідне – обоюдний меч.
      Якщо його ми в душах збережемо –
      Воно зупинить смертоносний смерч.

      3
      Нехай щасливий буде нарід рома,
      Котрий ніколи не ночує вдома.
      Щасливі будьте, українці й ви, –
      На всіх дорогах, що ведуть додому.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    96. ЧАРІВНИК

      Поворухну я пальцем, Україно,
      І щезне вмить уся твоя руїна.
      У світі я відомий чарівник,
      І де проходив, там росте калина.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    97. ЗУСТРІЧ

      Продався він за тридцять срібняків,
      Що котяться дорогами віків.
      Пече й мені Іудин поцілунок, –
      Його нащадка вчора я зустрів.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. І ТРЕПЕТНО...
      1
      У космосі твоєму я живу,
      І трепетно люблю тебе живу.
      Дзвенітимеш ти в пісні серця вічно, –
      Чаруєш нас – і в снах, і наяву...

      2
      Той став рабом довічним сатани,
      А той несе важкий тягар вини.
      А третій все шукає вітру в полі,
      Бо не складе ніяк собі ціни…

      3
      Душі вершини і могуть ума
      Знайдеш, людино, ти в собі сама.
      Ясний вогонь завзяття і свободи –
      Запалює ненависть до ярма.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. ГРЯДЕ!
      Ще не вернувся гетьман у Полтаву,
      Бо не пройшов усіх своїх доріг.
      Коли він ступить на її поріг,
      Верни клейноди й невмирущу славу.

      Ти маєш, люде, вдачу нелукаву,
      Анафема розвіялась, мов сніг…
      Невже за сиві три віки ти встиг
      Забути вакханалію криваву?

      Прийди і на Хрещатику зустрінь,
      Хто б ти не був, чи далечезний кметь ти…
      А ви навік з очей, заброди, гетьте!

      О пісне волі, дзвонами полинь!
      На Лавру впала зцілююча тінь,
      Бо вже гряде з небес великий гетьман.
      2oo9



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. ГОЛОС МОЛИТВИ
      Рубаї

      1
      Немов світильник, світить людям гріх,
      І в темряву ще більшу манить їх.
      Тож подивися добре, що поклав ти,
      Не поспішай зав’язувати міх.

      2
      Вклонявся і вклонятимуся Богу,
      Бо Він проклав у вічність нам дорогу.
      Якщо зберіг ти в серці Божий дар,
      То спас назавжди - свою душу вбогу.

      3
      Як зможеш сміло меч укласти в піхви,
      Героєм станеш, не почавши битви.
      Тож хай затихне скрізь крицевий дзвін –
      Під голос материнської молитви.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    101. ШЛЯХ

      Рубаї

      1
      Я раптом вийшов на тернистий шлях,
      І навіть розгубився попервах.
      Але пройшовши гори і долини, –
      Я загубив десь по дорозі страх.

      2
      Згниють зелені яблука незгоди,
      Які підкинув хтось у сад свободи.
      Ви по кишенях не ховайте їх,
      Щоб сором душу не пропік народу.

      3
      Іде народ через юдоль плачу,
      А я дивлюсь на нього і мовчу.
      Великий біль стискає моє серце, –
      Не мають люди хліба досхочу...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. СУМУЄ ПРАВДА

      Сумує правда – гостя в своїй хаті,
      А всі регочуть, начебто затяті,
      І ждуть, коли ж то все набридне їй, –
      Позамовкали навіть язикаті…




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. ГЕРОЇ

      О, де твої обранці, Україно?
      Лише Господь зупинить цю руїну,
      Мій Бог живий, у відчай не впаду.
      Де ж оборонці? Бачу тільки спини…




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. ТВІЙ ПРЕДОК
      Ти називаєш сам себе хохлом,
      А предок твій був добрим козаком.
      Його боялися усі заброди, –
      І пам’ятають не один содом...




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    105. СКАРБИ

      Я пам’ятаю всіх учителів,
      Бо кожний з них дав тисячу скарбів.
      Щоденно я ділюся тим багатством,
      Дарую всім я – хто б не попросив.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. ДИВНИЙ ПТАХ

      Рубаї

      1
      Зорю весняну вийду зустрічати,
      Щоб мати силу, жити і кохати.
      Дозріли в серці думи і чуття, –
      З любов'ю буду світ благословляти.

      2
      В моїй душі співає дивний птах,
      Ніхто його не бачив у садах.
      Такий він голосистий і співучий,
      Що аж хмеліє серце попервах.

      3
      Ходжу щодня до матері природи
      По ясні зорі і по чисті води.
      Учора стежку хтось переорав –
      Ту, що вела людей у храм свободи.

      4
      У царстві світла ясно повсякчас,
      Та знову я ніде не бачу вас.
      І це мене ні скільки не дивує, –
      Не був ніхто в двох царствах водночас.

      5
      Вітри історії в нові вітрила дмуть,
      Та кораблі всі в різні сторони пливуть.
      Чи компаси старі, чи сонні капітани?
      Чи штурмани там курс ніяк не прокладуть?





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. ЦІНА ЛЮБОВІ
      Рубаї

      1
      Читаю Слово, щоб окриливсь дух,
      Щоб цей порив у серці не потух.
      Коли торкаюсь до Вогню живого,
      Щось у душі згорає, наче пух.

      2
      Закохуються юні щовесни,
      Любити легко юним восени.
      Та лиш один ціну любові знає –
      Той, хто іде у німбі сивини.

      3
      Ця іскорка палкого поцілунку
      Розпалює чуття і палить думку,
      І я, мабуть, ніколи не нап’юсь –
      Цього солодкого, п'янкого трунку.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. СОБОР НАДІЇ
      Рубаї

      1
      Мабуть, є в кожного своя мета,
      Своя стежина й серця висота.
      І є у цьому всесвіті гучному –
      Лише одна дорога до Христа.

      2
      Коли зоря засяє світанкова,
      Я серцем лину до вершини слова.
      Що зроду серцю любе й дороге, –
      Воно дзвенить, як золота підкова.

      3
      Не дай же, доле, збитися з путі,
      Хай сяють в душах зорі золоті.
      Хто сміло входить у собор надії,
      Того не спинять пагорби круті.

      4
      З нуждою б’ємось і годуєм злидні,
      Як мідяки, дзвенять слова єхидні.
      І мимоволі думав я не раз:
      “Весь вік працюєм, а чого ж ми бідні?”

      5
      Я вірю, що наступить злу кінець,
      Коли на землю прийде наш Творець.
      Тоді ніхто сховатися не зможе,
      Бо всіх освітить – німбовий вінець.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    109. МИТРА

      Рубаї

      Хто сіно склав, той не боїться вітру,
      Нехай безгрішний одягає митру,
      А грішник, що покається, повік –
      Хай не плекає в серці думку хитру.

      2
      Пошити в дурні ти мене хотів.
      Та свічку істини я запалив,
      І в темних закутках душі твоєї –
      Побачив сіть, яку ти не доплів…

      3
      Не має він і гривні за душею,
      Зате щодня милується зорею,
      А той, хто має грошей до нових, –
      Шукає скрізь по світу панацею.

      4
      Всихають сливи, яблуні, і груші,
      Бо в ціх дерев давно померли душі.
      Загубляться навік твої сліди, –
      До краю отчого – ти вік байдужий.

      5
      Собачу вірність не збагнуть нікому,
      Бо пес байдужий до чужих хоромів.
      Його не втримав – і міцний ланцюг, –
      З чужих країв добрався він додому.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. O DIES FAUSTUS!

      O dies Faustus*! Beatus**!
      Людей щасливих є багато…
      Ти хочеш бути серед них?
      Ставай сміливим і крилатим!

      *Хай буде світло!
      **щасливий



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. СОБОРНІСТЬ

      В душі – собор із музики і слова,
      Мого життя нев’януча основа.
      Під куполом літає добрий дух, –
      На душу не впадуть старі закови.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. НАЙВИЩА СУТЬ

      Лише у праці генії ростуть,
      Котрі щодня важку торують путь.
      Вони невтомно для своїх нащадків –
      Вигранюють життя найвищу суть.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. І ДЕ Б НЕ БУВ....

      Прошкую, то у спеку, то в негоду,
      Вдивляюсь у майбутнє свого роду.
      І де б не був, я слухаю щодня, –
      Як б’ється серце рідного народу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. НАЙДОРОЖЧЕ
      Ударити у весла ти любив,
      Наздоганяв стрілою ворогів.
      Живе в тобі, народе, дух козацький,
      Бо волею – ти завжди дорожив.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. ІДЕ ВЕСНА...
      Шумує кров у жилах, мов прибій,
      Бо знову ти забутий, краю мій.
      Іде весна! І скоро ти розквітнеш, –
      До тебе не торкнеться лиходій.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. НЕ ГНИСЬ...


      Не гнись, немов лоза, ні перед ким,
      Не будь, щоб догодити всім, німим.
      І буде істина – тобі сестрою,
      А совість буде маяком твоїм.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Я КЛИЧУ

      Рубаї

      1
      Рукою друга не дістанеш неба,
      Якщо воно його душі не треба.
      До зір ясних – і сам ти не сягнеш,
      Якщо торуєш стежку до загреби.

      2
      І спалить душу полум’я гріха,
      Якщо у ній буяє лиш пиха.
      Не допоможе, певно, їй Спаситель,
      Якщо вона до інших душ глуха.

      3
      Тебе я кличу, будь же тут, зі мною,
      Не розлучайсь із чесною сурмою,
      Щоб не казав: я зараз, лиш на мить…
      Бо хто ж меча шукає серед бою?




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. ЗНАК STOP!
      Ген-ген минуле, біля нього стовп,
      На ньому знак, що означає – стоп.
      Я подивився на дорогу предків,
      Щоб на чужий не вийти чорнотроп.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. ТИ ЧУЄШ, ПЛАНЕТО?
      Ти чуєш, плането?
      Не кануть у Лету
      Поети…

      Залишать у душах
      сліди,
      Рятуючи світ і людей
      від біди…

      Я знаю,
      Почуєш мене ти,
      Не кануть
      у Лету –
      Поети…

      Ще сонце не сходило, Боже,
      А думи вже серце
      тривожать…

      О ні!
      В сиву Лету –
      Не кануть …
      Поети…

      Хто чує?..
      Озветься не кожен...

      Ти чуєш,
      Плането,
      Як плачуть
      ночами
      поети?!.
      6.02.10





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. ДАЙ, БОЖЕ...


      Дай, Боже!
      Навік здолати зло вороже,
      Яке приховує тавро,
      Що закотилося в нутро…

      За правду стіймо, за добро –
      І нас ніхто не переможе,
      Як буде Слово –
      на сторожі…
      5.02.10



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    121. ВІДРОДЖЕННЯ
      У сьому
      лютневу ніч
      розкриються небеса,
      І поллється
      в серця України –
      Божа б л а г о д а т ь...

      В Ім'я Отця,
      і Сина,
      і Святого Духа!
      4.02.10



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. ТРИВЕЖЖЯ СОБОРНОСТИ
      ПЕРША ВЕЖА

      Хто
      і
      як
      збиратиме
      зерна
      добірних
      істин
      у день
      президентських
      виборів?

















      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. ТРИВЕЖЖЯ СОБОРНОСТИ
      ДРУГА ВЕЖА

      Чи
      спалахне
      священний
      вогонь
      покари
      у
      чорну
      ніч
      фальсифікації?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. ТРИВЕЖЖЯ СОБОРНОСТИ
      ТРЕТЯ ВЕЖА

      Чи
      проникне
      світло
      Божого
      Слова
      у
      серце
      нового
      Президента
      в
      момент
      обіту –

      на
      вірність
      українському
      народові?
      4.02.10





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. ПАЛКИЙ ЗАКЛИК
      На вибори! На вибори! На вибори!
      Ми для нащадків – кращу долю
      в и б о р е м !

      На щастя!
      На здоров’я!
      На добро!
      Щоб квітла Україна,
      І співав Дніпро!
      3.02.10



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. ГУЛЬВІСА


      Багато слів, а почуттів катма,
      Освідчується кожній жартома,
      Покине доля десь на перехресті, –
      І захурделить у душі зима…








      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. НАДІЯ
      Шукають логіки у віршах…
      А вам поезії не тра?
      Хіба в неділю з нею гірше
      Топтати стежку до добра?

      Прилипнув ти до білінгвізму,
      Як лист осінній до стовпа.
      Якої треба ще трутизни?
      Забули молота й серпа…

      Навіщо віче нам скликати,
      Як сотні рук до булави
      Щоденно тягнуться завзято –
      Заради вигоди й грошви…

      Не зажурились автохтони,
      Хоч лицарі перевелись.
      Дивлюсь, не видно Вашингтона,
      Та вірю – з’явиться колись!
      2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. ВОЛИ
      Були воли? Вони й лишились,
      І до ярма спокійно йдуть,
      І роги важно так несуть,
      Що аж дивитися несила.

      В очах байдужих каламуть,
      Та головне – воляча сила,
      І без волів не буде діла,
      Його не звершить дика лють.

      Воли волами звуться зроду,
      Хоча й не мають паспортів,
      Та є вони в мого народу,

      Який звикає до іксів…
      Хто заподіяв людям шкоду,
      Не запитавши у волів?
      2009






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. РУБАЇ
      Мабуть, є в кожного своя мета,
      І дум, і мрій, і серця висота.
      Лише чомусь не в кожну душу ллється,
      Мов дивне світло – Слова чистота.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. АКСЕЛЕРАЦІЯ
      Важкий свій хрест несе невтомно Правда,
      Хворіла ейфорією громада.
      Ще влада за туманами ідей,
      А в душах зріють – мухомори зради…




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. ПАРОДИСТ

      Я. Ч.

      Мабуть, забув прекрасні він мелодії,
      Бо пише він тепер лише пародії.
      Його життя найвищий має зміст –
      Він пародист!

      Про сон забули геть усі поетки,
      Бо він щодня стріляє дуже метко…
      І занедбавши рідкісний свій дар,
      Пародії клепає наш кобзар.

      На нього сумно поглядають музи,
      На диво позлітались чорногузи:
      Це хто – поет чи бандурист?
      Найкращий пародист!
      2010



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. СВІТЛО СЛОВА
      Рубаї***


      1
      Голгофа слави манить нас усіх
      Серед садів квітучих і рясних.
      А шлях крутий, обривистий, тернистий , –
      Мине багато весен грозових.

      2
      Які ж то муки, як душа безплідна,
      Коли блукаєш світом, як безрідний.
      Нема йому ні краю, ні кінця, –
      Куди не глянь – і зіроньки не видно…

      3
      І слово служить істині одвічній,
      Воно мале, але поліфонічне.
      Лише торкнеться злегка до душі –
      Звучить у серці музика космічна.










      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. ХАРИЗМА
      В його душі
      звила гніздо харизма,

      Яку йому ніколи
      не спіймати…

      Бо хто сплете
      такі міцні тенета

      з нитки золотої,

      Щоб горда птаха
      в плетиві тонкому –

      забула пошум
      власного крила?..
      2010



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. ОЧИЩЕННЯ
      Навіщо дбати про хохляцьку мову,
      Як вік прожити можу я німим?
      Я на своїй землі пасу
      чужу корову,
      І самотужки
      напиваюсь в дим!

      Забув я про сім’ю,
      покинув три роботи…
      Хто плуга пре?
      Вмирає скоро кінь!

      Я п’ю “Козацьку” –
      і труджусь до поту,
      Щоб душу всю очистити…
      Амінь!
      2010



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. ПОЄДИНОК
      Заснула правда
      у колисці з р а д и,
      Заколисали
      недруги й вітри…

      За срібло й злото
      служать кривді радо,
      Та є –
      верховна влада
      у г о р і...

      Йдучи у вічність,
      може й на спочинок,
      Помарнувавши добру копу літ,
      Цей люд збагне:
      життя – це поєдинок…

      Тож поклади Царю
      увесь ужинок,
      Бо й крапля може затопити світ...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    136. ГОЛУБКА


      Твої дивацтва легкокрилі,
      А ти – немов солодкий сон…

      У серце б’ють гарячі хвилі,
      Цвітуть рамена сніжно-білі,
      Цвіте між хвилями бутон,
      А ти – немов солодкий сон!

      І птаху щастя не сполохай,
      Нехай голубкою летить,
      Голубка ця ляклива трохи,
      То не злякай же мимохіть.

      Коли в душі хитнеться віть,
      У серце б’ють гарячі хвилі,
      Твої дивацтва серцю милі,
      А в серці – спів і ненасить…
      2oo4



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    137. ПОБРАТИМОВІ

      Мені давно набридли б ці мандрівки,
      Якби не вірний кінь мій прудконогий,
      Тож килимами стеляться дороги,
      Якщо мандруєш ти без калганівки.

      Мої думки летять навперебивки
      Туди, де сяють зоряні чертоги,
      Як ворони, злітаються тривоги,
      Щоб я вернув до теплої домівки.

      Яке це щастя мати побратима,
      Котрий до хмар лише за мить сягає,
      І в небесах – не має перепони!

      А з-під копит летять у душу рими,
      І кожна струни сріберні торкає,
      І зразу б’ють у соняшні всі дзвони.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    138. СВЯТО

      Дух Злуки живий!
      І Грядущий в небесах –
      Цар і Спаситель.
      22.01.10



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. РОСЯНІ ПЕРЛИНИ
      Рубаї *******

      1
      Мені упало щастя просто з неба,
      Як я ішов стежиною до тебе,
      А я стою, не вірячи очам, –
      І слухаю твій ластів’їний щебет.

      2
      Маленька ти посудина, людино,
      Твоя душа росте, мов яворина.
      Вона вміщає сонячний цей світ, –
      І сяє, наче росяна перлина.

      3
      Великим хочу бути я в любові,
      Щоб совістю, і вірністю, і словом
      Ніде не похитнутися в путі , –
      Вони мого життя першооснова.

      4
      На незалежність впала тінь свободи,
      Така велика – як весняні оди.
      Де після буйних і жорстоких гроз
      Нам сяють сонця золоті клейноди?

      5
      Кудись пливем у ніжному тумані,
      Твої вуста солодкі й полум’яні.
      Як стомляться від радості серця, –
      Плистимуть душі в голубій нірвані.

      6
      Люблю тебе, прекрасна Королево,
      Бо знаю – ти не марево, не мрево.
      В твоїм саду навколішках стою, –
      І з рук твоїх приймаю дар вінцевий.

      7
      Слова, мов зерна сію на папері,
      І тихо щастя стукає у двері,
      Його по голосу я впізнаю, –
      Воно мені дорожче всіх імперій.





      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    140. ВОГОНЬ КАЛИНИ
      Рубаї *******

      1
      Ніхто не знає всіх своїх доріг,
      Переступивши батьківський поріг,
      Моя душа печалиться і плаче,
      Бо я вогонь калини не зберіг.

      2
      Хитнувся хрест – і впав Йому під ноги,
      А Він підняв його серед дороги,
      І довго, й важко на ту гору ніс, –
      Я кинувся Йому на допомогу…

      3
      Не маєш прав – пізнай чужу сваволю,
      І нарікай повік на власну долю.
      Не хочеш прав – щодня вклоняйся злу,
      Й веди своїх нащадків у неволю.

      4
      Як довго, безнастанно, поодинці
      Плекав Париж французів – не чужинців.
      А в нас лиш пальцем хтось поворухне –
      І створить Київ – щирих українців.

      5
      І хто сказав, що щастя – це міраж?
      Як доля робить знов крутий віраж,
      Від нього я не падаю у відчай,
      А з радістю продовжую вояж.

      6
      О, совісте, найкращий ти суддя,
      До тебе я приходжу загодя.
      Скажи, чи справді судиш ти так само –
      І президента, й кожного вождя?

      7
      По лабіринтах сумнівів блукаю,
      І серед ночі вихід я шукаю.
      Вже сяє в серці віра, мов зоря, –
      Я знову радо Істину стрічаю.




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. ПРАВДА ВІКУ

      Крізь сотні сумнівів я йду до тебе,
      Добро і правдо віку.
      В. С Т У С

      Засяй же, правдо, мов ясна зоря,
      Крізь морок сумнівів, у млі зневіри,
      Я чую віщий голос Кобзаря
      Під стогін кобзи і ридання ліри.

      Мене ніхто не зможе зупинить,
      Іду я краєм і гукаю волю.
      Не забувайте, друзі, ні на мить:
      Дорога правди – це дорога болю.

      Тож мушу до кінця її пройти,
      Навчивсь любити, то й умій прощати.
      Ясне проміння давньої мети –
      Вбирає серцем Україна-мати.

      Вже сяє правда, мов ясна зоря,
      Крізь морок сумнівів, у млі зневіри,
      Я йду на віщий голос Кобзаря
      Під стогін кобзи і ридання ліри.

      Це правди шлях, до щастя вірна путь,
      Не дай нам Бог її на мить забути,
      Бо нас навік нащадки прокленуть,
      Якщо залишимо у спадок пута,–
      В нове ярмо їх радо поведуть.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. РІЗДВ’ЯНА ТАНКА


      Ти спиш так солодко,
      Прекрасний, гордий Леве,
      Немов ягнятко!
      А добрий дядечко –
      Криваву зірку водить…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. ПУЛЬС

      Рубаї *******


      1
      Тривожний пульс у нашої епохи,
      Бо звідусюди сходяться мандрьохи.
      І кожний з них – політик і діяч,
      А совісті не мають анітрохи.

      2
      За правду вівці борються з вовками,
      І дружними ідуть на них рядами.
      Вирує вся долина до зорі –
      Вовки перелякались до нестями.

      3
      Політики такі, як баба Настя,
      Котра завжди казала, як удасться.
      І жоден у кишеню не поліз, –
      Там їхнє слово, де народне щастя.

      4
      О, як радіє серце, бо віднині –
      Царює совість в нашій Україні!
      Дивлюся навкруги – це був лиш сон,
      Густий туман розвіявсь по долині.

      5
      Мабуть, у того розуму немає,
      Хто вік живе і правди не шукає.
      А той щасливець, що її знайшов, –
      Давно вже манни з неба не чекає.

      6
      Чи є такий у світі вождь-тиран,
      Котрий народ заводить у туман
      Солодких обіцянок і хвали, –
      Наносячи йому мільйони ран?

      7
      Ідея сяє на небеснім шовку,
      А ми її шукаєм, наче голку.
      Побачивши розтерзане ягня, –
      Ми довіряємо нахабі-вовку.





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    144. НА ОДНІЙ СТРУНІ
      Рубаї *******

      1
      Я не співець печалі і скорботи,
      Ці почуття я здатен побороти,
      Бо я Христову істину люблю,
      Лише у ній – і сила, і щедроти.

      2
      Біжать літа за мною навздогін,
      І пори року мчать навперемін.
      Ітиму, не спиняючись, все швидше,
      Бо відчуваю серцем – часу плин.

      3
      І на одній струні, мов Паганіні,
      Я гратиму сюїти солов’їні,
      Хай захмеліє серце від пісень,
      Що живлять соками – душі коріння.

      4
      Заграй, маестро, скачучим смичком,
      Як того хоче вітру метроном, –
      Нехай кругом усе живе танцює,
      А хто сумує – добре присором!

      5
      У ретростилі я іду вперед,
      Є в класиці – пилок, нектар і мед.
      Вклоняюся навчителям доземно,
      І відчуваю серцем, як повпред…

      6
      Медовий келих зрілого життя –
      І знову рясно квітнуть почуття.
      Підхоплює ріка ця швидкоплинна, –
      Та ми не знаєм часу відплиття…

      7
      Навіщо знову просиш ліхтаря,
      Якщо в твоїй душі сія зоря?
      Шукаєш Істину, йдучи від неї,
      Долаючи – і гори, і моря…





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. КОЛЯДНИЦЯ
      “Коляд, коляд, колядниця!” –
      Дзвінко лине з краю в край,
      Добра з медом паляниця,
      Як весільний коровай.
      Коляд, коляд, колядниця!
      Кожен голос, як струна,
      Красна дівка, яснолиця,
      Наче долі таїна.

      “Коляд, коляд, колядниця!”
      Стань, послухай, подивись,
      Там, де білі лебедиці,
      Навіть верби обнялись.
      “Коляд, коляд, колядниця!”
      Чує рідна сторона,
      Сяє в душах зоряниця, –
      Україна в нас одна!

      “Коляд, коляд, колядниця!” –
      Лине в місті і в селі,
      Нам нема коли журиться –
      Празник неба і землі!
      Коляд, коляд, колядниця!
      І в чарках, як синь-вода,
      І на покуті в світлицях –
      Україна молода!



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    146. У ЦАРСТВІ МУЗИ
      Рубаї *******

      1
      Поет належить небу і собі,
      Немає в цьому тайни, далебі.
      Поет вікам належить і нащадкам, –
      Він лицар дивовижної судьби.

      2
      Всіх швидкоплинних успіхів марноти,
      Мабуть, не варті крапелини поту,
      Коли натхнення Божого нектар –
      Заповнює в душі глибокі соти

      3
      І серед ночі, вдосвіта, щодня
      Я все ловлю крилатого коня.
      О, як я хочу швидше вітру мчати –
      В те дивне царство Музи навмання!

      4
      Моє життя – симфонія любові,
      І диригент завжди напоготові.
      Чарує душу соняшний оркестр,
      Співають соло – котики вербові…

      5
      Пізнай себе і ти пізнаєш світ –
      Це істина, якій мільйони літ.
      Шукаємо чудес по всіх планетах,
      А диво з див – душі людської цвіт.

      6
      Під деревом добра і зла дві тіні
      Вже розпивають весело “Martini”,
      Зривають заборонені плоди, –
      Тепер усе дозволено людині?

      7
      Я вам пишу історію душі,
      Яку переорали лемеші, –
      Оті, що в творчім плузі мого Слова,
      Блищать і сяють, наче палаші.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. РІКА ЧАСУ
      Рубаї *******

      1
      Ріка часу підхоплює усе,
      Через пороги всіх століть несе,
      Щодня ми дивимось у синю далеч, –
      Куди ж то нас ріка ця занесе?

      2
      Вітрила мрій підняв я без печалі,
      І човен мій пливе все далі й далі.
      Чарує нас безмежний океан,
      А вдалині – дев’ятий вал реалій.

      3
      Де Бог живе? Обходимо долини…
      Де Бог живе? Долаємо вершини…
      Де Бог живе? Де Бог живе? Де Бог?
      А зазирнути в серце – ні хвилини…

      4
      Жадоба пошуку не знає меж,
      Як до скарбниці мудрості ти йдеш.
      Лиш тінь свою не зможеш наздогнати,
      А не знесилівши – ти не впадеш.

      5
      Зустрів я Бога у саду псалмів,
      І радо серце Богу я відкрив,
      Злились в одне – два джерела любові, –
      І я почув душі блаженний спів.

      6
      Невидиме нас вабить, наче мрія,
      Що вдалині зорею голубіє,
      І думаєш – воно далеко десь…
      Але життя хіба не дар Месії?

      7
      Глибінь мовчання чиста, наче вічність,
      І ллється в душу світла таємничість,
      Як тихо нині зупинився час, –
      П о е з і я ! Іде її величність…




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. СТО МЕДІВ
      Рубаї *******


      1
      Стрімка ріка несе мої бажання
      Через пороги – кам’яні чекання,
      І заливає геть мого човна –
      Під берегом крутим твого мовчання.

      2
      Неспокій розуму, як блискавка, сяйне,
      Стихію розуму ніхто з нас не збагне,
      Одне легке його, миттєве поривання –
      І думку навіть НЛО не здожене.

      3
      Звучить у серці вічності струна,
      Душа читає ваші письмена,
      Святих імен із пам’яті не змиє, –
      І майбуття піниста глибина.

      4
      В душі моїй живе передчуття,
      Побачу тінь – і ввійде майбуття.
      Сьогодні я хвилююсь, як уперше, –
      Читаю книгу мудрості – життя.

      5
      Ми кров’ю серця пишемо пісні,
      Які летять у небо навесні.
      І їх повік ніхто не перепинить, –
      Це наш палкий привіт будучині.

      6
      Торкнулася крилом твоя любов,
      І юно спалахнула моя кров,
      Злетів я миттю аж під синє небо, –
      І ми кружляли до світанку знов.

      7
      О, як я пив з твоїх джерел кохання,
      Аж поки не зійшла зірниця рання,
      І випив я сто келихів медів, –
      Та ніч була, на щастя, не остання.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. ЦАР ДУШІ
      Рубаї ***

      1
      Христос – то Цар у небесах душі,
      Його слова – блискучі лемеші,
      Вони мені всю душу переорють,–
      Щоб істина не в’яла на межі.

      2
      Коли душа нап'ється сонця й неба,
      На відстань серця підійду до Тебе,
      Нехай воно почує голос Твій, –
      І розгадає цей життєвий ребус.

      3
      Любов – душі і серця іпостась,
      Тече в ріку життя, що звідкілясь –
      Несе щодня до нас великі води,
      Щоби ріка – в дзвінку ріку влилась.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. СЕРДЕЧНИЙ ПРИВІТ
      Рубаї ***


      1
      О, як зима на сніг розбагатіла,
      Був чорний світ, а нині білий-білий!
      Я піднімаю руки до небес:
      О, людоньки, я ж лебідь легкокрилий!

      2
      Любов моя велика, наче море,
      Вона заллє – і біди, й чорне горе.
      Моя любов не знає перешкод, –
      Вона в красу – і камінь перетворить.

      3
      Моя любов – рожевих яблунь цвіт,
      Моя любов – це предків заповіт.
      Моя любов – кохана Україна, -
      І радісний, сердечний шлю привіт.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. ТІНЬ ХРИСТА
      Стоїть зима, як наречена,
      Якщо не віриш, то поглянь.
      Позичу шапку в друга-клена,
      І понесу природі дань.

      Я всі борги віддам їй зразу,
      Я їй у ноги упаду.
      Прости, скажу, за всі образи,
      Я заманив тебе в біду.

      Здається, можу буть щасливий,
      Природа зла не пам’ята…
      Чого ж, як дід, цей хлопець сивий?
      Чого ж на серці – тінь Христа?..






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    152. КРИЛАТА СКРИПКА
      Скрипка, как желтая птица
      Поет на груди скрипача.
      Варлам Шаламов

      Співає скрипка,
      ніби жовта птаха,
      Що на плече присіла скрипаля,
      І музика веде мене
      на плаху,
      Перед очима
      крутиться
      земля.

      Злітає
      скрипка
      в синє піднебесся,
      Але скрипаль цього
      не поміча,
      Стрічає серце
      Музики
      пришестя,
      Горить душа,
      горить,
      немов свіча…

      І виростає полум’я
      до неба,
      І до зірок
      чуттями
      я
      росту.
      Щоб часом не зневірився
      хто-небудь,
      Хай душі
      набирають
      висоту.

      І нині
      я собі
      вже не належу,
      А музиці й високим небесам.
      І я
      лечу,
      лечу,
      лечу
      на вежу,
      І не зважаю на цей шум і гам…

      Співає скрипка,
      ніби жовта птаха,
      На грудях молодого скрипаля.
      В моєму серці
      б’ється
      муза Баха,
      перед очима
      крутиться
      земля…

      Злітає
      скрипка
      в синє піднебесся,
      І музикою
      душі
      очища.
      Стрічає серце
      Музики
      Пришестя,
      Горить
      душа…
      О!
      Як горить
      душа...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    153. ПІД ЧИСТИМИ НЕБЕСАМИ


      Приїхав день на білому коні,
      Земля запахла першими снігами,
      Так хороше і радісно мені
      Під чистими, як пісня, небесами.

      Приїхав день на білому коні,
      І з радістю його я загнуздаю.
      На ньому я поїду до рідні
      По килимах, що стеляться по краю.

      Земля запахла першими снігами,
      І сад снігами білими зацвів,
      Ще здалеку вітається гілками,
      Я душу зрозумів його без слів.

      Під чистими, як пісня, небесами,
      Так хороше і радісно мені.
      Земля запахла першими снігами, –
      Приїхав день на білому коні!
      2009



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    154. ТАНКА (8)*****
      1
      Стара ця хата
      Знову сниться часто,
      І мальви теж
      У снах моїх цвітуть…
      Журавлику, даси мені напитись?

      2
      О дивина!
      Такого світ не бачив!
      У мій садок
      Прийшла японська вишня –
      І рясно зацвіла!

      3
      Як швидко промайнула ніч!
      Здавалося,
      Ось тільки ми зустрілись,
      А вже зоря нам сяє
      На прощання…

      4
      Весна!
      Я цілу ніч,
      Коли всі міцно сплять,
      Складаю з білоквіту –
      Сонети про кохання…

      5
      Ходив я в гай
      За спогадом про літо,
      А знайшов –
      Жоржиновий вогонь
      Медових вуст!
      2oo7-2oo9



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. СПРАГА
      Ледь видима тропа
      До вічного потоку…

      На ній снопи
      Твоїх вершинних літ…

      Не промини верстви своєї,
      Де три дороги…

      Найважча перша,
      Бо веде до світла…

      А друга?
      Та, що в темінь…

      А третя?
      Та веде… в нікуди…

      Печалиться Небесне Око…

      Ледь видима тропа
      До вічного потоку…

      Як довго йду!
      І чи прийду колись?..

      Мовчиш?
      Прозрій, душе!

      Як дивно…
      Тут нема нікого…
      Нап’юся досхочу!

      Ледь видима тропа
      До вічного потоку, –
      Рясне благословення.
      2oo9



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. ЗАПЛАКАЛИ СКРИПКИ
      Ігореві Р И М А Р У К У


      Зойкнули вперше ледь чутно ці скрипки,
      немовби з-під снігу,
      Виповз гадючо й скрутився,
      у потемках
      щулиться
      страх...
      Пам’ять
      невтомно
      шукає
      загублену
      предками книгу,
      Птах
      чорнокрилий
      ще б’ється
      в гарячих
      і сильних руках.

      Зойкнули вдруге сьогодні ці скрипки
      й злетіли у небо…
      Сонце закрили
      чи сонце саме заховалось від нас?
      Хто ж відчиняє
      так широко
      браму небесну?
      Не треба!
      Пізно…
      Вже пізно…
      Погляньте…
      Навіки спинився там
      Час…

      Зойкнули втретє так журно ці скрипки
      з небес глибочезних,
      Плаче душа,
      бо немає кому запитати
      в зірок,
      Змучують думи
      дошкульні,
      пекучі і гострі,
      мов леза,
      Падають зернами,
      падають
      прямо під ноги
      в цей змрок.

      Зойкнули знову скорботно всі скрипки
      з глибокого снігу,
      Виповз гадючо й скрутився,
      у потемках
      щулиться
      страх...
      Пам’ять
      невтомно
      шукає
      загублену
      предками книгу, –
      Птах
      чорнокрилий
      ще б’ється
      в печальних
      і добрих
      руках…
      2oo9




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    157. АЖУРНЕ ПЛЕТИВО
      Рубаї *******

      1
      О музико п’янких асоціацій,
      У барвних звуках неземних тонацій
      Ти збуджуєш уяву, твій мотив –
      Ажурне плетиво імпровізацій.

      2
      Так гойно, до вподоби, і до мислі –
      Чуття душі до серця перевисли.
      На цій дивниці – я тебе щодня
      Чекаю нетерпляче, моя пісне!

      3
      Як легко, весело, моторно, й спритно
      Цей травень пише музику блакитну!
      Ну, де ще я почув би ось таку –
      Симфонію краси рожевоцвітну?!

      4
      Я був такий спокійний, тихострунний,
      А твій п’янкий, жагучий поцілунок
      Обпік мене, пройняв палким вогнем –
      І я стрімкий, бурхливий, знову юний!

      5
      Прийшла весна, співає все навколо,
      Лягає спів на душу і на голос.
      Мабуть, тепер я довго не засну, –
      Втамовує душа духовний голод.

      6
      Пестливо так, і ніжно, й голубливо,
      Як дві голубки, горнуться два дива,
      Закохані, небесні дві душі, –
      Які ж вони прекрасні і щасливі!

      7
      У приязні ховав я ласку й ніжність,
      І ти пробач мені цю дивовижність.
      Як проліски, розквітли почуття –
      На них твоя війнула білосніжність.
      2oo4-2oo7



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. RARA AVIS *(16) *****

      Хайку

      ***
      Закутаний в тиш,
      Один, як перст, на горі, –
      Беззоряна ніч…

      ***
      Тремка, дівоча тінь
      Упала птахом на плече –
      І погляди зустрілись.

      ***
      Я не самотній,
      Удвох із свічкою –
      І мріється, і світло...

      ***
      Постукає мудрість,
      Ти двері відчиниш, –
      А старість за нею…

      ***
      Мов сизий голуб,
      Кружляє мій спогад
      У тихій душі…

      *рідкісний птах (лат.)




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. ЛЕТЮЧИЙ, МОВ КРИЛО…
      Рубаї *****

      1
      Хіба артист народний має право –
      Співати слабо, тонко, хитко й мляво?
      Якщо ж не будеш ти співати так,
      То вигукну тобі я перший – браво!

      2
      Завжди він викликав ажіотаж –
      Гладкий, летючий, мов крило, пасаж.
      Його згадав – і всі пасажі чую,
      І виринає милий образ ваш…

      3
      Живемо, наче граєм дуодраму,
      І нищимо душі блискучу гаму.
      Лінуємось підставити плече,
      Та залюбки підштовхуєм – до ями.

      4
      В серцях і душах, в наших голосах –
      І досі проростає давній страх.
      А хто у душу зерна віри сіє,
      Там сумнів лазить, як старий ховрах.

      5
      Я бачу – він убраний у єдваб,
      Я чую – це звучить його ребаб.
      Як легко він перебирає струни!
      То хто ж маестро – перс ачи араб?
      2oo4-2oo7



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. ІНТЕРМЕЦЦО
      Як є бажання,
      то й снаги багато,
      Мене удалеч кличуть
      сто доріг…
      В моїх руках – окрилена лопата, –
      Пухнастий сніг!

      Як білий пес,
      Приліг на мій поріг –
      Веселий сніг…
      2oo9



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. ТРИВІРШІ ДЛЯ ПТАХА

      Хвилинку! Ти знаєш, як плачуть
      Ображені квіти росою?
      Ти бачив? Ти чув їхні зойки?

      Хоч раз притулив їх до серця?
      Спинись і зігрій добрим словом,
      Віддячать вони красним квітом…

      Стривай-но! Байдужим не будеш?
      Тоді не зазнаєш ти спраги,
      Минеш і лихого, й пустелю…

      Бо птахом ти станеш крилатим,
      Літатимеш вільно довіку –
      І вдень, і вночі білокрило…

      Ти весни на крилах нестимеш,
      А в дзьобі – зернинку від сонця,
      І в душах добро проростеться!

      Його ми засієм по світу,
      На щастя і долю велику –
      Нехай колоситься і родить!

      І в світі не буде нещасних,
      Знедолених, бідних, безкрилих,
      Якщо ти не станеш байдужим.
      2oo9



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. ВАЛЬСИ ДЛЯ КРИЛАТИХ
      Прийшла пора щасливих вальсів білих…
      Чи хтось не любить музики зими?
      Невже забули, що у вас є крила?
      Чи жалко покидати тереми?

      А може, ви не знаєте дороги?
      То вам її покажуть снігурі…
      Геть клопоти! Геть сумніви й тривоги!
      Танцюють всі дерева на зорі…

      Чекатиму! Чи ви злякались вітру?
      Тут флейти є, і є віолончель…
      Наллє мороз червоного півлітру,
      Лише торкнувшись подихом плечей.

      Запрошую я всіх до вальсів білих!
      Ти пам’ятаєш музику зими?
      Виходь хутчій, та не забудь же крила,
      Полетимо в небесні тереми.

      Там є усе – і музика, і кава,
      І той вогонь, що спалює серця.
      Ти, вірю, будеш чуйна і ласкава,
      І не забудеш ніжного співця…
      2oo9



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. БІЛОСНІЖНИЙ ВАЛЬС
      Так біло,
      так тихо,
      так гарно вдягнулася ніч,
      Прийшла і чекає отам серед саду, як завше.
      А ти не приходиш, хоч як тебе, серце, поклич,
      І світ мовчазний, бо себе не пізнав,
      не кохав ще…
      Похукав на зірку і в душу її заховавши,
      Стою і хвилююсь…
      Як біло вдягнулася ніч…
      І раптом – як птаха!
      Ти чуєш? Та я ж не сказав ще…
      Як біло!
      Як ніжно!
      Як гарно вальсує ця ніч!
      2oo9



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. БЕЗЦІННИЙ СКАРБ
      Не сняться цензори сумні,
      Та довелось колись пізнати
      Залізну логіку мені,
      В яку міцні ховали грати.

      З тих пір чимало літ спливло,
      Цензура канула у Лету,
      І вільне слово розцвіло,
      Безцінний скарб це твій, поете!

      Його довіку бережи,
      Не піддавайся ностальгії,
      Бо до захованих ножів –
      Старі сповзатимуться змії…
      2oo9



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. МОЄ СЕЛО...
      Моє село,
      якби ти знало, рідне,
      Як за тобою журиться душа,
      Бо вже й у віршах рідко тебе видно,
      З-під пер поетів сиплеться лапша…

      Моє село,
      вклоняюся доземно,
      Навколішках благаю: не вмирай!
      Кому ж довірю я святу цю землю,
      Що брали предки у небесний рай?

      Моє село,
      моя вишнева втіхо,
      До тебе ще повернуться льони.
      Ти тільки вдар
      хутчій об землю лихом,
      Хай оживають крила борозни…
      2oo9



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. ОСВЯЧЕННЯ
      Її красу освячують не сльози.
      Хто ж намалює ластів’їний лет?
      Краса душі не виростає з пози,
      Якщо її не оспівав поет.
      Хто ж переллє ці пахощі мімози,
      Як ти зламаєш соняшний кларнет?
      Поглянь, багато дива є в природі,
      Та світ зачахне без твоїх мелодій.

      Коли ж для пісні визріють слова,
      Душа горить і прихистку шукає,
      Така благословенна ця ява,
      Немов стоїш у шатах серед раю, –
      Очікуєш появу Божества
      З невидимої висі небокраю…
      І ледве-ледь розвіється туман,
      Душа стозвука буде, як орган.

      І вмить злилися музика й молитва,
      Стоїть душа у полум’ї одна.
      За Істину вже почалася битва,
      Бо лжею світ вкриває сатана.
      Іде страшна за душами гонитва,
      Тому невпинно так росте ціна…
      Де ж Істина, душе? “На перехресті…
      Чекає тих, хто ще не втратив честі.”
      2oo9



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    167. ВЕСНЯНЕ АРІОЗО & 2 &
      2
      В ті незабутні і щасливі дні,
      Як нас манили голубині далі,
      Ми проводжали друзів на вокзалі,
      Сховавши почуття в серця сумні.

      Радів я потай нашій таїні,
      Вона мені дорожча, ніж медалі,
      Траплялося, бували ми зухвалі,
      Як переходив хтось упорожні…

      У тім гаю була глибінь-криниця,
      І в гай летіла мрія – біла птиця,
      Й закоханих манила день при дні.

      Лише тоді я був найщасливіший,
      Бо слухав серцем твоє серце в тиші,
      Немов зоря, ти сяяла мені.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. ВЕСНЯНЕ АРІОЗО & 1 &
      Вінок сонетів

      1
      Хай стеле доля ярі оксамити,
      До струн душі торкається весна,
      І щебетом сколихує до дна,
      Я знову хочу мріяти й любити.

      З тобою поруч бліднуть навіть квіти,
      Бо вродою наділена сповна,
      Ти пестуєш їх часто дотемна,
      Й вони до тебе горнуться, мов діти.

      Де верб густих зелені курені,
      З’являєшся зненацька, ніби фея, –
      Прекрасним чарівницям ти зрідні.

      Ходжу стежками юності своєї,
      Де мрії розквітали, моі лілеї,
      В ті незабутні і щасливі дні.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. RARA AVIS *(7) *****
      Хайку

      ***
      Чи можна радіти
      Звістці, що прилетіла –
      На крилах зради?

      ***
      Лелека на болото,
      А жаби всі врозтіч, –
      Нежданний гість!

      ***
      Ти вже в садку,
      Пахне твоїми парфумами –
      Вечірній вітрець.

      ***
      І будень – свято,
      Якщо в моїй душі –
      Не стихають пісні.

      ***
      Сказав тобі: ”Кохаю!”
      І не почув ні слова, –
      Зітхнули маки.

      *рідкісний птах (лат.)




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    170. ВОГНЕЦВІТ
      Рубаї *******

      1
      Не був ти і не будеш симулянтом,
      І я твоїм захоплююсь талантом.
      Сягнеш ти духом до найвищих зір –
      І будеш світові живим атлантом.

      2
      Несу я звично буднів тягарі,
      А сонце щедро сяє угорі.
      Коли б душа засяяла так словом,
      Літа піднявши, наче прапори.

      3
      Настроєний тут кожний інструмент,
      Махне рукою травень-диригент –
      І зазвучить гроза на всю округу,
      А спів душі, немов дивертисмент.

      4
      Б’ють градом душу грубі нарікання,
      Аж пригасає полум’я кохання.
      Крізь біль пекучий тихо посміхнусь,
      І зупинюсь – над прірвою мовчання.

      5
      Для мене слово – образ, а не цяцька,
      І більше ти не накидайсь зненацька,
      Бо дам тобі такого відкоша, –
      Умить воскреснуть почуття земляцькі.

      6
      Сьогодні я напнув усі вітрила,
      Виходжу в море облітати крила.
      Злилося небо з хвилями душі, –
      Великий шторм, та нині він безсилий.

      7
      І пошуг мрій, і дум стрімкий політ,
      І, як веселка, розмаїтий світ –
      Усе в моїй душі переплелося,
      Не в’яне синьо-жовтий вогнецвіт.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    171. ТАНКА* (7)
      1
      Веселим сміхом
      І промінням ясних очей
      Вона в моїй душі геть розтопила
      Льоди торішні, –
      І море ожило, завирувало!

      2
      Голубко моя сизокрила,
      Чи довго літатимеш ти?
      У хмарах тих яструб сховався,
      Й вичікує слушної миті,
      А я тут, прикутий, лежу…

      3
      У полі так
      Чогось душі
      Самотньо,
      Немов я в ньому
      Зроду не бував…

      *коротка пісня (яп.)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    172. ІСТИНА
      Якби плекали ми в собі красу,
      То душі випромінювали б світло,
      І крил не опускали б завчасу.

      Якби кругом сади весняні квітли,
      Ми знову прочитали б славу ту,
      Ні букви не минаючи, ні титли.

      Вклонялись би Пророку і Христу,
      Вернулись би до рідного порога,
      І шанували б Істину святу.

      Без неї ми не знайдемо дороги,
      Лиш Істина всіх виведе з імли,
      Якщо в серцях не буде лику Бога, –

      Там буде тьма недолі й кабали.
      2009



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    173. ТАНКА (6)
      1
      Загавкав десь пес хриплуватий,
      І голос почувши, замовкнув.
      Ледь скрипнули двері – і тиша…
      Як наші сліди замітає
      Вишнева нічна заметіль!

      2
      О яблунько!
      Прошу, не застуй,
      Дозволь, надивлюсь на кохану,
      Бо завтра ж вона від’їжджає,
      І більш не побачу її…

      3
      Нащо ж ти куєш, зозуле,
      Срібні персні?
      Чи мила
      Запізнилася на поїзд?
      Ой, леле!

      *коротка пісня (яп.)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    174. МОВЧАН-ЗІЛЛЯ
      З народного життя

      Прийшла жінка до ворожки:
      “Поможіть, бабусю,
      Дайте зілля… Ну, хоч трошки,
      Бо я утоплюся!
      Чоловік щодня так лає,
      Що немає спасу.
      Може, десь він другу має,
      Та й на мого ласа?
      Скаже зранку тихо слово,
      А я йому – десять!
      І надвечір це ж бо знову,
      Кидать доведеться.
      Порятуйте, жінко добра,
      Я, їй-бо, віддячу.
      Як заманить якась кобра,
      Все життя проплачу…”

      “На тобі ось мовчан-зілля,
      Буде пересварка,
      Чи то в будень, чи в неділю,
      То налий півчарки…
      Тільки зразу не ковтай же!
      Чоловік позлиться,
      І збагне, як спати ляже, –
      Нічого свариться…
      А тоді, як він замовкне,
      Ти ковтай поволі,
      Пересварки-скоромовки
      Не поможуть долі…”

      Тиждень-другий проминає,
      Жінка знов приходить.
      І ворожка наливає
      Їй цілющу воду.
      Та гостинці бабі носить,
      Мовчан-зілля хвалить,
      І розквітла, наче в росах,
      Ніч її купали…

      “Дайте ще мені водиці
      Чудодійної напиться!”
      “Ти раненько, молодице,
      Піди до криниці,
      На схід сонця подивися,
      Щиро й тихо помолися, –
      Каже баба Дарка, –
      Набери води живої
      І завжди носи з собою,
      Та вживай до сварки…”

      На столі – водиця й чарка,
      Тиша в хаті, спокій.
      Всі цілують бабу Дарку:
      “:Живіть двісті років!”
      Жінки любі, жінки милі,
      Без любові – ми безкрилі…
      Набирайте мовчан-зілля –
      На суботу і неділю!
      1999




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    175. ДО СЕБЕ СПІВОМ ПРИХИЛЮ
      Рубаї *******

      1
      Я в ніч агатову, осінню, тиху,
      Їй шепотів на вушко ніжно й тихо.
      Моя любов займалася вогнем –
      На радість серцю і душі на втіху.

      2
      Позірний образ оповивсь габою,
      І зашумів зеленою сосною.
      А я стою, не вірячи очам,
      Не знаю сам, що діється зі мною.

      3
      Я щирий був, не знаючи облуди,
      Мені ж траплялися усякі люди.
      Тому я відкидаю все лихе,
      А щирості – довіку не забуду.

      4
      Ти не жалкуй, що вік працюєш важко,
      Що ніколи – і зазирнути в пляшку.
      Але ти завжди матимеш поблажку,
      Бо не застане смерть – кирпата свашка.

      5
      Ніжнішаю, як думаю про тебе,
      І блискавкою думка – на півнеба.
      Нехай вона твою освітить путь,
      Я навстріч полечу, як вірний лебідь.

      6
      Ні, я своєї долі не просплю,
      Її до себе співом прихилю,
      Щоб не минула, я ще на світанку –
      Всю стежку оксамитом застелю.

      7
      Чи був хоч раз на сьомому я небі?
      А чи від щастя я стрибав до неба?
      Якщо від страху щулиться душа,
      Тоді вона не долетить до неба.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    176. БІЛІ ЛЕБЕДІ
      Подаруй нам вранішні сніги,
      Подаруй нам, зимо, білі-білі.
      Замети печалі береги,
      Хай звучать оркестри заметілі.

      Біла-біла музика зими,
      В душу радість аж по вінця ллється.
      Якщо сумно, винні ви самі,
      Бо за муром заховали серце.

      Гляньте, білі лебеді летять!
      Тож розкрильте їм назустріч душі…
      Гей, виходьте свято зустрічать,
      Вже на вербах зріють білі груші.

      Приготуйте кошики й мішки,
      Дід Мороз кахика на порозі.
      Зачарований, стояв би тут віки –
      Я в щемкій і радісній тривозі!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    177. ЗИМОВІ СОЛОВ'Ї
      Моя душа співає тихо вірші,
      Дивуючись, я слухаю її,
      Мабуть, тому до мене світ добріший,
      І взимку прилітають солов’ї.

      Я їх люблю за те, що голосисті,
      Вони ж такі невтомні до пісень,
      Як тьохне у душі котрийсь, як свисне,
      Всю ніч виводить, мов надворі день.

      Прислухаюсь – і знову світ ясніший,
      Щебечуть, не змовкають солов’ї, –
      Душа співає в піднебесній тиші,
      А я щасливий – слухаю її…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    178. RARA AVIS *(6) *****
      Хайку

      ***
      Моє серце там,
      У синьому піднебессі, –
      Де жайвір щебече.

      ***
      О юносте люба!
      Намріяно стільки,
      Що й не згадаєш…

      ***
      Тихо, як звір,
      Підкралась хвороба, –
      І думи – роєм…

      ***
      В садку всю ніч
      Співали солов”ї, –
      Я не зімкнув очей.

      ***
      Як пахне світлиця!
      У гості до тебе
      Приходили квіти?

      *рідкісний птах (лат.)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    179. ТАНКА (5)
      1
      Колись у школі
      Я мріяв стати поетом, –
      Таким, як Рильський.
      І нині хочу
      Рідному слову служити –
      Так само, як він…

      2
      “Слова вуст людських –
      Глибокі води;
      Джерело мудрости –
      Струменевий потік”.*
      Чи знають про це владолюбці?

      3
      “Хто перемагає світ,
      Як не той, хто вірує,
      Що Ісус – то Син Божий?”**
      Ви чуєте, марнославні?
      Це ключ до Храму вічності!


      *Книга притч Соломонових (18:4),
      **1Послання Івана Богослова (5:5).




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    180. ТАНКА* (4)
      1
      Я пам'ятаю,
      Що після похорону,
      Батько так дививсь
      На медаль “Материнство”,
      Наче бачив уперше…

      2
      Мандруючи долинами юності,
      Я часто знаходив
      Рубінові перла радості,
      А нині на кожному кроці –
      Янтарні перлини жалю…

      3
      Відкривав я всю душу йому,
      І ділився останнім окрайцем,
      Щирим словом його зігрівав –
      На дорогах далеких життя,
      Де біліють глибокі сніги, як печалі…
      *коротка пісня (яп.)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    181. МІНІТРАКТАТИ
      Рубаї ***

      1
      Тепер ми з вами вже – електорат,
      Про це напишуть не один трактат.
      Ми незалежні, як і наш парламент,
      Бо кожний другий в ньому – супостат.

      2
      Сьогодні я заходив у бістро,
      Але, на жаль, забув своє перо.
      І там зустрівсь мені один знайомий,
      Котрий хваливсь, що випив би й Дніпро.

      3
      Пишу ці рубаї для кутюр’є,
      Бо екслюзивність – сили додає.
      Віднині одягатимусь я модно,
      Міркуючи, як завжди, про своє.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    182. ЧУДЕСНЕ ТУРНЕ (сонет)
      Коли в моїй душі затихне дзвін,
      Торкнусь до нього першою струною,
      Що музою дарована ясною,
      І знову срібно заговорить він.

      І там десь, за високою горою,
      Де не стихає вітер перемін,
      І сліду не лишилось від руїн, –
      Хтось піснею озветься голосною,

      І дужо мого дзвона сколихне,
      Окрилить звук і понесе мене –
      На чисті води і на ясні зорі.

      Я знаю, що в чудесному турне
      Стривожена фортуна здожене,
      Та буде пізно – я здвигаю гори.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    183. ТАНКА* (3)
      1
      Серед ночі
      Раптом зацокав годинник,
      І нагадав мені знову
      Про нашу сьогоднішню зустріч.
      О, як дочекатися ранку?!

      2
      Ось і парк…
      На тій лавці,
      Де читала ти вірші,
      Лежить чиясь квітка.
      Для кого ж вона?

      3
      Я знаю,
      Що найласкавіші руки
      У моєї матері,
      Торкнулася до землі –
      Квіти ростуть!
      *коротка пісня (яп.)



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    184. ТАНКА* (2)
      1
      Ні, не забув я
      Своїх обіцянок,
      Що, наче розсипані зерна,
      Лежать на стежині вечірній отій,
      Де ми не могли розпрощатись…

      2
      На крилах надій
      Прилечу я до тебе,
      Покинувши все без вагання.
      Ні-ні, я сюди не вернуся!
      Але ж як ти зустрінеш мене?

      3
      В твоєму імені
      П’ять гарних літер.
      Як п’ять весняних струмочків,
      Течуть вони в мою душу.
      О, скільки в ній щедрого цвіту!
      *коротка пісня (яп.)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    185. ПАХКИЙ ВОГОНЬ
      Рубаї ***

      1
      Вже яблунева прохолодь ранкова,
      Моя душа уроча і святкова.
      Немов на прощу, радісний іду,
      Й несу пахкий вогонь живого слова.

      2
      Поглянь, вже знов іде на брата брат,
      Бо цей бідняк, а другий той – магнат.
      Очам своїм не вірять батько й мати:
      Невже в роду з’явився торбохват?

      3
      Дивлюсь, а він, мов заєць, зизоокий,
      Іде і зирить хитро на всі боки,
      І поглядає: де б то щось хапнуть?
      Почує смалене – і вмить навтьоки!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    186. НЕБЕСНІ СКРИПКИ
      РУБАЇ ***

      1
      О, як бурунить і вирує хміль!
      Мої вітрила, доле, ти розкриль,
      Бо я вже вийшов у відкрите море –
      І налітають шторми звідусіль.

      2
      Зневага, знай бо, дужча за ненависть,
      Перемагає грубощі – ласкавість.
      Але презирство – це найкращі ліки, –
      В твоїй душі – і чорна лжа, й лукавість.

      3
      Летів я ввись, шугав аж у блакить,
      Здавалось, небо скрипками бринить.
      Я закохався в музику небесну,
      Відчув до співу – юну ненасить.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6
      Самооцінка: 6

    187. ТАНКА* (1)
      1
      О мила посестро!
      Прости, бо я забув твій голос,
      Що чайкою линув до мене
      В ту ранню, ще сонячну осінь…
      До кого ж тепер він літає?

      2
      І знову мені захотілось –
      На острові десь в океані
      Тебе ненароком зустріти.
      Надіюсь, ти зразу впізнаєш
      Моїх посланців цих крилатих.

      3
      Не можу забути смарагдових слів,
      Що зопалу ти надіслала
      Легким і нежданним своїм посланцем –
      Леготом з рідного краю.
      Він яблунь моїх обіймав до світанку…

      *коротка пісня (яп.)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    188. RARA AVIS *(5) *****
      Хайку

      ***
      Бузкова гілка
      Стука у вікно:
      Кохана кличе!

      ***
      Перші сніжинки
      На скронях у друга, –
      Померла мати.

      ***
      Двоє обнялись,
      І заховався місяць.
      Навіщо третій?

      ***
      Вітають друзі
      Мене посеред міста:
      Первісток родився!

      ***
      Налетіли вітри
      В мій осінній садок,
      Як спогади-думи…

      *рідкісний птах (лат.)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    189. РАДІЮ СЛОВУ (сонет)
      Василеві РЯБОМУ,
      поету, голові Літературного товариства “Плин”
      м. Коломия

      Радію Слову – сонцю і мечу,
      Бо ви мене назвали світлословом.
      А хто не хоче стати гранословом,
      Якому рідне слово по плечу?!

      З любов’ю – і лелію, і речу,
      Милуюся цим дивом барвінковим.
      І, наче птах, у небі світанковім –
      Над ним я кружеляю досхочу.

      А потім, як торкнуся до вершини,
      Беру я два сузір’я на крило,
      Тоді душа врочиста й світлоносна.

      До мого слова котяться зорини,
      Воно у серці славно зацвіло, –
      Тому душа така повноголосна.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    190. RARA AVIS* (4) *****
      Хайку

      ***
      На дні сльози моєї –
      Печалі сива скрипка,
      І неньчині пісні.

      ***
      Ця жінка без дітей,
      Немов земля без квіту.
      Як зимний вітер – думи…

      ***
      Дівочі коси,
      Що скупані в любистку, –
      Хмільніші од вина.

      ***
      Минулої ночі
      Хтось витоптав квіти, –
      Плаче росою садок.

      ***
      Згорнувшись бубликом,
      Ти солодко спиш.
      Ну, як тебе обняти?

      *рідкісний птах (лат.)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    191. RARA AVIS* (3)*****
      Хайку

      ***
      Столітні дуби
      На узліссі стоять –
      Природи живі мудреці.

      ***
      Хотів напитись,
      Підійшов до криниці –
      Великий замок.

      ***
      Заплакані вікна
      Не витерти вітру –
      Осінні дощі.
      ***

      Що найстрашніше
      У цьому світі?
      Твоя байдужість.

      ***
      Багато знайомих
      На цьому кладовищі, –
      За день не обійду…

      *рідкісний птах (лат.)



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    192. RARA AVIS* (2)*****
      Хайку

      ***
      Мій меч і хрест –
      Це материнське слово,
      Його нестиму вічно.

      ***
      Як самотньо душі…
      Ходить вітер холодний
      У нічному саду.

      ***

      Не бачились місяць,
      А здалося мені, –
      Минув цілий рік.

      ***

      О невмолимий часе!
      Навіщо ти приніс
      Корону сивини?

      ***
      Келих по вінця.
      П’ю по краплиночці –
      Осені трунок.

      *рідкісний птах (лат.)




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    193. ДРУГЕ ОСВІДЧЕННЯ(сонет)


      Я музу цю любитиму довіку,
      Вона мені навзаєм відповість.
      І хоч я твій, природо мудра, гість –
      Вчарований тобою споконвіку.

      Я, мабуть, маю душу вогнелику,
      Бо в ній гартую кожну думку й вість.
      У юності я відпустив користь,
      І раджу щиро – обминайте дику.

      Хай не обтяжить ні душі, ні крил,
      Не збиймося з дороги до вершини,
      Схилім серця біля святих могил,

      Окрилені любов’ю Бога Сина.
      Хоч наші коні не гризуть вудил, –
      Не допиваймо трунок до краплини.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    194. У ВІНОК КОБЗАРЕВІ (сонет2)
      Із диптиху

      2

      І день іде, і ніч іде.
      І голову схопивши в руки,
      Дивуєшся, чому не йде
      Апостол правди і науки?
      Т.ШЕВЧЕНКО

      Повік не постаріє серце кобзи,
      Як житиме хоча б один кобзар.
      І не погасять найсильніші грози
      Вогонь любові і надії жар.

      Це вільний спів, а не апофеози,
      Слуга – це ти, а він свободи цар.
      І не ставай у войовничу позу,
      Побачивши любителів гітар.

      Нехай лунає в юних душах пісня,
      Немов небесна музика звучить,
      У дружних потисках не слабнуть руки.

      Це твій, народе, геній і провісник
      Тобі співає вічно доброхіть,
      Це він – апостол правди і науки.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    195. У ВІНОК КОБЗАРЕВІ (сонет1)
      Із диптиху

      1

      Хай височить Тарасова гора
      Над мовчазними, сивими віками.
      І рідний голос чуємо серцями,
      Бо кличе він до волі і добра.

      Щодня читаю сину “Кобзаря”,
      Хвилює книга мудрими рядками,
      Злітає білокрилими листками,
      Серця нам осяває, мов зоря.

      В дитячу душу, наче зерна, сію
      Поезії відгранені слова,
      Під небом літ їх проростити мрію.

      До Кобзаря, як матінка до сина,
      Припала зболено земля жива,
      І горлицею тужить Україна.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    196. У ЗОРЯНИХ САДАХ
      Борисові ТЕНУ

      Я бачу вас у зоряних садах,
      Як ви ідете небом України.
      І Слово перейшло глибокий шлях,
      І в таїну сховалося дитинно.

      І хто до Нього серцем доторкнувсь,
      Його ніколи більше не забуде.
      Лише душа стривожена чомусь
      І день, і ніч літатиме повсюди.

      Впаде на сад її крилата тінь,
      На мить одну повернеться минуле.
      І закарбує пам'ять поколінь
      Всі імена, яких ми не забули.

      Бо Слово вийшло на великий шлях,
      І нам відкрилась тайна триєдина.
      Замислений, у зоряних садах –
      Ви бережете волю України.

      Вдивляєтесь у синю далечінь,
      По-батьківськи вітаєте нащадків.
      І молодого духа височінь
      Вони не проміняють на манатки.

      Нам ще б снаги й розкрилля зрілих дум,
      Вогню в серця, щоб надихав неспокій,
      Щоб тік по жилах животворний струм,
      Щоб кликав день новий і ясноокий.

      Бо перед нами цей глибокий шлях,
      Його пройшли ви в сонячну годину,
      Щоб відпочивши в зоряних садах, –
      Іти високим небом України.
      1997





















      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    197. І ДЗВЕНЯТЬ МІДЯКАМИ
      Пахне черга “Зубним еліксиром”,
      Пахне ”Шипром” і пахне “Бузком”.
      Їм не треба “Салямі” чи сиру,
      Тут закусують “Прими” димком.

      І дзвенять, і дзвенять мідяками,
      На прилавку “Тройной” – дефіцит…
      Хто ж тремтливими цими руками
      Так безжально розхитує світ?
      1982



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    198. СТО МАСОК
      Під небом кривавіли чвари
      І лютувало зло.
      В.СИМОНЕНКО

      Лютує зло щодня несамовито,
      Сто масок зодягнуло мовчкома.
      Воно шукає більшого корита,
      Невидиме й підступне, як чума.

      Воно пройшло через вогонь і воду,
      Іржею в’їлось в душі і серця.
      Від нього задихаються народи,
      Забувши про обітниці Творця.

      Від нього лихо роду і народу,
      Його не втопиш навіть у Дніпрі.
      По-вовчому хапає зло свободу,
      Загнавши в серце пісні пазурі.

      Воно в кривавих чварах гріє руки,
      Що липнуть до народного добра.
      Це люте зло веде людей на муки,
      Жахається його – земля сира.

      У рот води набрали патріоти,
      Лиш інколи чийсь голос долина.
      І шкірить зуби зло широкороте,
      Шаліє в танці смерті сатана.
      1987



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    199. У ТВОЄМУ ХРАМІ
      Мені самотньо у твоєму храмі,
      В твоїй світлиці місця вже нема.
      Я полетів би вслід за журавлями,
      Та яблуня за плечі обійма.

      А може, то не яблуня, а мати,
      Бо я не хочу піднімати крил.
      Куди й чого я мушу відлітати,
      І відривати серце від могил?



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    200. МУЗИКА ЗВИТЯГ
      Я люблю природу Італії, там дуже гарно,
      але ніде нема теплішого неба, як над Україною.
      … Мій меч бринить…
      О.ОЛЬЖИЧ

      Не гріло душу італійське небо,
      Хоч так, як рідне, зорями цвіло.
      І голубінь цю серцем пити треба,
      Щоб у душі не всохло джерело.

      Воно дає моїй любові сили,
      Мене воно наснажує в борні.
      Як музика звитяг лунає в жилах,
      Почує хтось її в будучині.

      Мій меч бринить і сяє на осонні,
      Його я в дужі руки віддаю,
      Щоб не були повік ви безборонні,
      І відстояли волю й честь свою.
      1991



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    201. КРИТИКУ
      О критику, мій друже сивочолий,
      Чом не сподобався вам кобзи дзвін?
      Чи досі сниться та ідея гола,
      І манить вас до сяючих вершин?

      А може ви позбулися ілюзій?
      Тоді прийміть вітання щире це,
      Бо день несе у сонячній напрузі –
      Великодня святкове вам яйце.
      1997



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    202. СЕКРЕТ ПАТРІОТИЗМУ
      Серце хай йому пусте,
      Хай він буде ідіотом,
      Він уславився, проте,
      Українським патріотом.

      Хай приходить слушний час,
      Хай буяє хуртовина:
      Патріоти єсть у нас –
      Ще не вмерла Україна!
      М.ВОРОНИЙ

      Помиливсь, мабуть, поет,
      Справді, де ж ті ідіоти?
      В чому бачиш ти секрет,
      Український патріоте?

      Десь подівся дармоїд,
      І немає демагогів.
      Загубився їхній слід,
      Чи з’єдналися дороги?

      Не дивуйся ж бо, як знов
      Пощастить тобі їх стріти,
      Докажи свою любов –
      І поклоном, і привітом!

      Сам горілки ти не пий,
      Будь уважний і тверезий,
      Соку кожному налий,
      Що наплакали берези.

      Не забудь про хліб і сіль,
      Пам’ятай же про троїсту,
      Як приїдуть звідусіль
      У столицю пить і їсти.

      Дай же сала і ковбас,
      Бо не власні в них машини.
      Патріоти єсть у нас –
      Ще не вмерла Україна!




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    203. НІРВАНА
      сонет

      Люблю я класику, мій друже,
      Її одну я визнаю –
      За королеву в цім краю,
      Ти ж до поезії байдужий.

      І як в душі розквітнуть ружі,
      Як пісню ти забув свою,
      Чужу пригрівши, як змію,
      Брехні лихої не подужав.

      Щоденне сіре житіє
      Дихнути слову не дає,
      А ти на нього – і не глянув.

      О красне слово, мов калач,
      Тебе любитиме читач,
      І полонить його нірвана.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    204. ДО РІДНОЇ МОВИ
      сонет

      Учасникам 10-го Міжнародного конкурсу
      української мови імені Петра Яцика

      В тобі моя любов, і слава, й сила,
      В тобі моя снага і крила дум.
      Нікому не віддам тебе на глум,
      Ти ніжним оксамитом душу вкрила.

      Пройшла ти гордо через всі горнила,
      І вижила, та цей ворожий тлум
      На тебе накликає недоум,
      Щоб ти в піснях і в душах не дзвеніла.

      Рідніша і дорожча ти в стократ,
      Бо знову миє руки десь Пілат,
      Ніхто від нього не почує слова.

      Я вірю, що любитиме й онук –
      І кожну букву, і твій кожний звук, –
      Ти серця квіт, жива душі основа!
      9.11.09



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    205. НАРОД-ІЗГОЙ
      сонет

      І нікому меча підняти…
      І.Світличний

      Хто ж стільки лиха в нас накоїв?
      Чи дочекається тюрма,
      Сумуючи за багатьма?
      Бо весь народ іде в ізгої.

      Ставай у чергу за героєм,
      А правди не шукай – нема.
      В народу є його сума,
      І, крім граблів, немає зброї.

      А край розорений ущент,
      Хоч є народний Президент.
      Чи без гроша всміхнеться воля?

      Йдемо вперед, а чи назад?
      Мабуть, у нас ще мало Рад,
      Бо хаос, розбрат і сваволя.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    206. ШУКАЧІ
      сонет

      І правда в кожного своя.
      І.Світличний

      Втомились правди шукачі,
      Вони ж бо люди – хочуть їсти,
      І у м’якеньке крісло сісти,
      Тому й шукають перначі.

      Хтось носить правді калачі,
      Вона прекрасна, як невіста.
      Про все я можу розповісти,
      Тут людно навіть уночі.

      Не хоче наша правда спати,
      Бо красномовців повна хата,
      І кожний казку їй рече.

      А ти чого мовчиш, народе?
      Шукай Мазепині клейноди,
      А калачів хтось напече.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    207. СОНЕТ-РОНДЕЛЬ
      Виходжу радісний з Майстерні,
      Я нині славно потрудивсь.
      Як дід і прадід мій колись,
      Невтомно й щедро сію зерна.

      І хоч сьогодні я втомивсь,
      До зір ясних сягнув крізь терни.
      Виходжу радісний з Майстерні,
      Я нині славно потрудивсь.

      Хай лине серце до роботи,
      Я не боюся втоми й поту,
      Летить душа у синю вись.

      А юнки скрізь такі модерні!
      Виходжу радісний з Майстерні,
      Я нині славно потрудивсь.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    208. ОЛИВА РАДОСТІ
      & 15 &

      & 15 &
      Прошу, оливи радості налий
      В мою небесну душу аж по вінця,
      Не вартий сум щербатого червінця,
      Бо він завжди набридливий такий.

      Почни грозу в цей теплий вітровій,
      І не дивись на мене, мов чужинця.
      Ти чуєш, весно? Принеси гостинця,
      Хай бубна грому грають марш гучний!

      Я до світанку слухатиму зливу,
      А ніч за нами йтиме навздогад.
      Егей, вітри пора будити ниву!

      Я вийду вранці в яблуневий сад,
      І посміхнувшись радо сонцю-диву, –
      Настрою ліру на весняний лад.
      1995



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    209. ОЛИВА РАДОСТІ
      & 14 &

      & 14 &

      Настрою ліру на весняний лад,
      І від твоїх пісень – я захмелію.
      В Ємільчине приїдь чи в Новоград,
      І подаруй житомирцям надію.

      Не мислю України без рулад,
      Її душа без пісні зачерствіє.
      І багатьом буває невдогад,
      Чого народ на доброту маліє.

      Столичних подарунків не вези,
      Лише пісень не розгуби в дорозі,
      Та голос бережи свій чарівний.

      І не соромся щирої сльози,
      Щоб серце не стомилося в тривозі, –
      Прошу, оливи радості налий.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    210. ОЛИВА РАДОСТІ
      & 13 &

      & 13 &

      І посміхнувшись юно сонцю-диву,
      Ти цілувала пісню у вуста.
      Уперше бачив я таку щасливу,
      Ти сяяла, мов бджілка золота.

      Летіла пісня в далеч мерехтливу,
      Пісенилась небесна висота,
      І приманила пташку щебетливу,
      Біліла там хмаринка, як фата.

      І сяяли нам сонячні алмази,
      І щось казав знайомий невпопад,
      Бо носить у собі стару образу…

      Не треба ні нагадки, ні наказу,
      Як голос твій почую, то відразу –
      Настрою ліру на весняний лад.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    211. ОЛИВА РАДОСТІ
      & 12 &

      & 12 &

      Я вийду вранці в яблуневий сад,
      Його батьки, немов синів, любили.
      І не забуду батьківських порад,
      Бо додають вони – снаги і сили.

      Не мільйонер, але й не казнокрад,
      В моїх руках дзвенять, як струни, жили.
      Нехай цвітуть Панама і Багдад,
      Моєму ж серцю – рідний Київ милий.

      О дорога краянко, я ж не все
      Сказав тоді – спіткнувся ненароком,
      Бо задививсь на тебе святобливу...

      “Ця воленька нам щастя принесе!” –
      Ти глянула на мене яснооко,
      І посміхнулась юно – сонцю-диву.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    212. ОЛИВА РАДОСТІ
      & 11 &

      & 11 &

      Егей, вітри, пора будити ниву,
      А ви спите у росяних бузках!
      Летить душі моєї ранній птах,
      Минаючи тонкі тенета гніву.

      О, як бере за душу хижо страх,
      Як поторочі ціляться у Діву!
      Якби могли отримати наживу,
      То продавали б навіть костомах.

      Цю тему вибрав я не для моралі,
      Ні-ні, не бійся, я не ретроград,
      Що любить в чашці бульбашки-коралі…

      Пробач за ці метафори невдалі,
      Забувши про форелі та кефалі, –
      Я вийду вранці в яблуневий сад.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    213. ОЛИВА РАДОСТІ
      & 10 &

      & 10 &

      І ніч за нами йтиме навздогад,
      Пригорнуться до неї радо квіти.
      Вона ж до тебе йтиме, білий світе,
      Щоб ти завжди звучав з душею влад.

      Пісні для неї, ніби рідні діти,
      Що не зазнали мору і блокад.
      І хоче Бог її дітей зцілити –
      Вони пройшли чорнобильський парад.

      Сини схилилися й читають Книгу,
      І спрагло Слово п’ють, немов росу,
      І знищують в серцях безбожжя іго.

      Я теж подяку Богові несу –
      За цю безцінну й вічну цю поживу…
      Егей, вітри, пора будити ниву!




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    214. ОЛИВА РАДОСТІ
      & 9 &

      & 9 &

      Я до світанку слухатиму зливу,
      Бо в ній злилися сотні голосів.
      Я бачу постать рідну і красиву,
      І знову чую незвичайний спів.

      Як душу заспокоїти вразливу?
      Де серцю взяти найщиріших слів?
      Двома схопивши вітру синю гриву,
      Я в небеса за піснею злетів.

      О голосу пісенний зорепад!
      Ну, як тебе у слово перелити,
      Щоб у душі цвіли зимою квіти?!

      Покличу я володарку пісень,
      Нехай співає людям цілий день,
      А ніч за нами йтиме навздогад.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    215. ОЛИВА РАДОСТІ & 8 &


      & 8 &

      Хай бубна грому грають марш гучний,
      Нічних мелодій дощове стакато
      Вітри розносять по садах крилато,
      І від закоханих тікають сни.

      І враз нахлине почуттів багато,
      Вони чудесні вісники весни.
      Своєму серцю спробуй поясни,
      Чого ти без коханого у свято.

      Душі не вкриє буднів сірий пил,
      Бо маєш душу світлу й незрадливу,
      І ти своїх не проміняєш крил.

      І, певно, любиш пору бунтівливу.
      Літа, літа… Мов коні без вудил…
      Я до світанку слухатиму зливу.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    216. ОЛИВА РАДОСТІ
      & 7 &

      & 7 &

      Ти чуєш, весно? Принеси гостинця,
      Оливи радості ти ж не забудь.
      Обходь – і демагога, і злочинця,
      І освіти важку, державну путь.

      І якщо хтось чекає на ординця,
      П’ючи оцю ринкову каламуть,
      То хай кусає ліктя чи мізинця, –
      Зганьбити нас нащадки не дадуть.

      Гей, чуєш, весно, ти чого притихла?!
      Велика в серці віра, а не крихта,
      І день такий високий і ясний.

      Трембіти й флейти, сурми і фаготи,
      Я кличу вас до творчої роботи,
      Хай бубна грому грають марш гучний!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    217. ОЛИВА РАДОСТІ & 6 &


      & 6 &

      І не дивись на мене, мов чужинця,
      Бо люба серцю рідна сторона.
      Ти знаєш – тут дідів свята землиця,
      Й могили предків береже вона.

      З очей духовних спала пелена,
      І сліпить душу – думка-блискавиця.
      Пісень княгине! Їхня вишина
      Чарує нас, як райдуга-дивниця.

      Який цілющий цей п’янкий розмай!
      Мабуть, не дочекається світлиця,
      Щоб хтось бодай хоч квіточку приніс.

      Як тільки засумуєш, то гукай
      На повен голос і підхопить ліс:
      “Ти чуєш, весно?! Принеси гостинця!”




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    218. ОЛИВА РАДОСТІ
      & 5 &

      & 5 &

      Почни грозу в цей теплий вітровій,
      Бо я люблю симфонію природи,
      Коли в садах шумлять зелені оди,
      Й душею молодіє гречкосій.

      І я махаю крилами надій,
      Лечу думками з тихої господи,
      Звикаю до орлиної свободи,
      Співаю теж, а вчора був німий.

      О, як би заспівали ми дуетом,
      І голос твій – найбільше диво з див! –
      Нехай звучить у щирих цих сонетах.

      Бальзам для серця твій, о весно, спів,
      Тож заспівай, будь ласка, яснолиця,
      І не дивись на мене, мов чужинця.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    219. ОЛИВА РАДОСТІ & 4 &



      & 4 &

      Бо він завжди набридливий такий,
      Немовби кіт у мокрий день осінній,
      Що ночував на запашному сіні,
      Улюбленець дітей і муркотій.

      Набридне сум, немов той кіт-пестій,
      І ти цього не забувай віднині.
      Оливи радості налий при вітровінні,
      Вона потопить човен смутку мій.

      І клич весну, нехай спішить до тебе,
      Хмелій від сонця й вітру, квіту й неба,
      Цвіти піснями й солов’ям радій.

      О, весно красна, не барися ж, люба,
      З тобою, весно, серцю скрізь так любо,
      Почни грозу в цей теплий вітровій!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    220. ДИВНЕ СВІТЛО***
      РУБАЇ

      1
      Лиш той духовним стане шукачем,
      Хто володіє словом – не мечем.
      Хто є володарем дзвінкої тиші, –
      До істини не ходить манівцем.

      2
      Тебе я відчуваю всім єством,
      І кожну крапку, і пір’їни ком.
      Квітуй в душі моїй, о рідна мово, –
      В грозу тебе сховаю під крилом.

      3
      Мабуть, є в кожного своя мета,
      І дум, і мрій, і серця висота.
      Лише чомусь не в кожну душу ллється,
      Мов дивне світло – Слова чистота.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    221. ОЛИВА РАДОСТІ
      & 3 &

      & 3 &

      Не вартий сум щербатого червінця,
      Я б з радістю його комусь віддав,
      Щоб не душив ночами, як удав,
      Щоб туга не з’являлась, як блудниця;

      Щоб не колола думка, ніби глиця,
      Щоб я у снах радів, а не ридав,
      І на чуття, немовби кригоплав,
      Не сунула ранкова громовиця.

      Ти пам’ятаєш? Навіть навесні
      Повзуть у душу сумніви, як змії,
      Повзуть кругом, як тіні по стіні.

      Мій сум, як друг, на згадку він швидкий,
      Від нього я втікаю в ліс чи в Київ,
      Бо він завжди набридливий такий.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    222. ОЛИВА РАДОСТІ
      & 2 &

      & 2 &

      В мою небесну душу – аж по вінця
      Налив любові щирої Творець,
      І я щасливий, ніби мандрівець,
      Із благородним серцем доброчинця.

      Привітності навчивсь у верховинця,
      І звів свою байдужість нанівець,
      Щоб виріс у моїм роду мудрець, –
      І не продав свободи українця.

      Щоб мисль горіла в нього на чолі,
      Щоб не вклонявсь ворожій похвалі,
      Щоб не скарала праведна десниця.

      Нащадку, будь відважний ти завжди,
      І за печаллю слідом не ходи,
      Не вартий сум щербатого червінця.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    223. ОЛИВА РАДОСТІ
      Вінок сонетів
      & 1 &


      “І з’явилась на небі велика ознака:
      Жінка, зодягнена в сонце,
      а під ногами її вінець,
      а на голові її вінок із дванадцяти зір”.

      Об’явлення св.Івана Богослова


      & 1 &

      Н. М.

      Прошу, оливи радості налий,
      Торкни в моїй душі найтонші струни,
      Нехай по серцю розіллються луни,
      Бо я люблю Тебе, о Всеблагий.

      Премудрий Батьку, я не чародій,
      Ти з душ людських здмухни, благаю, дюни,
      Щоб кожний був у старості, мов юний,
      І щоб ніхто повік не став лихий.

      Ми нині відбудовуєм собори,
      І кожне серце радісно іскриться,
      Бо воскресив Ти з попелу народ.

      Ми рушимо зневіру – чорні гори,
      І ллється радість крізь вогні турбот –
      В мою небесну душу аж по вінця.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    224. ТВОЄ ІМ'Я
      Із тетраптиху

      A на моїх вустах – твоє ім’я,
      Цвіте у серці, як волошка, слово.
      Є часу невмолима течія,
      Ріка чуття глибока й світанкова.

      Є музика бентежної душі,
      Є голос той, що всіх до себе кличе.
      Це я стою, мов явір, на межі,
      А ти така ж далека й таємнича.

      Щодня шукаю випадкових стріч,
      Ключі від щастя власного згубивши.
      Весняне море вуличних облич
      Несе мене від спогадів і тиші.

      Бо на моїх вустах – твоє ім’я,
      Цвіте у серці сокровенне слово.
      Звучить воно в руладах солов’я,
      Де нас чекають ночі калинові.

      Це наших літ нестримна течія,
      На берегах дві долі, наче птиці.
      А на моїх вустах – твоє ім’я,
      Воно любов’ю щирою святиться.

      Зі зб."Серце невмирущої кобзи"(1997)




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    225. ТИ ЗНАЄШ, СВІТЕ...
      Ти знаєш, світе, благодать Христову,
      Але покинув ти свого хреста.
      Невже не бачиш – до потопу знову
      Тебе веде духовна глухота.

      Будь, світе білий, істинним і Божим,
      Де Божа слава – там твоя майбуть.
      А хто народи мучить і тривожить, –
      Олжею вкриє до свободи путь.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    226. НА СОНЯЧНИХ ВІТРАХ

      До серця пісня пригорнулась,
      Немов до матері дитя.
      Мої вуста її торкнулись –
      І враз покращало життя.

      В душі засяяла зірниця,
      Розкриливсь голос, наче птах,
      Летить до райдуги-дивниці,
      Дзвенить на сонячних вітрах.

      А я дивлюсь на синь небесну,
      І серце тьохка солов’єм.
      Цю незабутню мить чудесну
      Я переллю в солодкий щем.

      Ти не дивуйся, друже-брате,
      Що я від співу захмелів.
      Бо у душі сьогодні свято,
      Її я піснею зігрів.

      Давай за юністю затужим,
      Нехай зіллються голоси.
      Як хочеш буть щасливий, друже, -
      У гості пісню запроси.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    227. НЕБЕСНА ЗОРЯ
      Вадимові К Р И Щ Е Н К У

      Душа всю ніч стояла на колінах,
      І в зоряні дивилась небеса.
      Як мати, шепотіла щось калина,
      Сльоза на серце впала чи роса?

      Чомусь того ніяк не міг збагнути,
      А рідний голос голубом літав,
      І кружеляв навколо м’яти й рути,
      І впав зорею на долоні трав.

      І я летів туди, немов на крилах,
      Знайшов зорю – і миттю в небеса.
      Відразу навкруги так заясніло,
      І зацвіла калинова коса.

      Як мати, шепотіла щось калина,
      Сльоза на серце впала, як роса.
      Моя душа стояла на колінах,
      І в зоряні дивилась небеса…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    228. НЕ ДИВУЙТЕСЬ
      Я ніс тобі тривоги Тузли,
      І болі, й радощі земні,
      А ти, моя прекрасна музо,
      Назустріч мчала на коні.

      І світ від подиву притихнув,
      І я від радості завмер.
      І це велике щастя й втіху
      Я роздаровую тепер.

      Хай б’ють вітри осінні в груди,
      Я не спинюся – і на мить.
      Ви не дивуйтесь, добрі люди,
      Лише погляньте – хто ж то мчить?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    229. НА КРИЛАХ
      РУБАЇ ***

      1
      На крилах щастя не злетить нещастя,
      Воно тобі не зразу в руки дасться.
      Ніколи щастя не буває там,
      Де серце заморозило безстрастя.

      2
      Мої слова одухотворить дух,
      Ласкатимуть вони – і душі, й слух,
      Зігріють вас – і вдома, і в дорозі,
      Серед життєвих бур і завірюх.

      3
      Лиш капне щастя – і мудріє серце,
      Виходжу сміло на життєві герці.
      Радію перемозі я завжди,
      Як у дитинстві – золотій цукерці.





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    230. ДРУЖНЯ ПОРАДА
      Немов до ложки, мчи до мікрофона,
      Так предок твій колись ходив у бій.
      Хай гави ловить ворон чи ворона,
      Ти до трибуни проривайсь мерщій.

      Біжи, біжи, біжи до мікрофона,
      Й товчи у ступі воду за п’ятьох.
      І гордим будь, бо слухають мільйони,
      Не жуй слова, немов сирий горох.

      І бий у груди кулаком щосили,
      Тоді про тебе скажуть – демократ!
      Не раз, як ти, полову молотили,
      Забувши про людей і про телят…

      Лови за хвіст фортуну, як жар-птицю,
      Хапай її скоріше! Обома!
      Не лайся, як побачиш – це синиця,
      Бо журавля для кожного нема.

      Якщо запам’ятаєш цю пораду,
      Тоді сягнеш омріяних вершин.
      І відвертайся, як зустрінеш Правду,
      Бо Правда знає – чий ти, хлопче, син.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    231. РУБАЇ ДЛЯ ВАС***
      1
      Для вас творю і буду вік творити,
      Я хочу стати вашим фаворитом,
      Улюбленцем красивих ваших душ, –
      І задля цього варто – вічно жити.

      2
      Студений вітер, а душа вогниста,
      І полум’я чомусь таке іскристе.
      Ачей, колись охопить білий світ,
      Щоб душі спалахнули пломенисто.

      3
      Я часто сплю лише на одне вухо,
      Тому всю ніч на друге вірші слухав.
      Їх під вікном читали два бузки,
      Всміхався місяць, знявши капелюха…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 6

    232. CREDO
      Рубаї *

      Поезіє, для мене ти не хобі,
      А в слові і в чуттях – висока проба.
      Тулюся серцем до небес і муз,
      В душі не маю – заздрості й жадоби.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    233. НЕЗГАСНЕ СЛОВО
      РУБАЇ ***

      1
      “Ти мусиш жить, щоб не згасало слово!” –
      Як заповіт, звучить у серці знову
      Цей батьківський наказ Каменяра, –
      І я живу, і житиму, панове.

      2
      Тримаймо дужо проти ворожнеч
      Це слово рідне, як двосічний меч.
      Якщо його ми в душах збережемо –
      Воно зупинить смертоносний смерч.

      3
      Створіння я не мавп’яче, а Боже,
      І забувати це мені негоже.
      Лише нескорений, безсмертний дух –
      Усяку гидь і нечисть переможе.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    234. ВРАТА ВІЧНОСТИ (сонет)
      Убогість духу, біди і жалі
      Не приховає маска оптимізму.
      Хоч раз погляньмо через власну призму
      На те, що ми створили на землі.

      То хто ж ми є? Великі чи малі?
      Ще бродить краєм привид комунізму,
      В руках чужинців наша чиста схизма,
      Про душі ми забули взагалі.

      А предки берегли вогонь духовний,
      Він дав життя, ця істина проста,
      І тим, що хочуть лиш наскубти вовни, –

      Духовність не освячує вуста.
      Хоч їхня чаша – і по вінця повна,
      Та хто відчинить вічности врата?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25
      Самооцінка: 6

    235. ГОЛУБІ ОРКЕСТРИ
      РУБАЇ ***

      1
      Вже залунали голубі оркестри,
      Цю увертюру травень, як маестро,
      Почав акордом громових литавр, –
      Аж по дібровах покотивсь перестрах.

      2
      У душах струни рвуться від страждання,
      Коли звучить там реквієм кохання.
      І вже не ступить більше на поріг –
      Чиясь любов – ні перша, ні остання.

      3
      Стоїть душа навколішки і плаче,
      І дивиться на мене так, неначе
      Її сьогодні вже образив хтось, –
      І я забув про всі свої невдачі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    236. ОСІННІЙ РОМАНС (сонет)
      Розгублює по травах срібні звуки
      Вечірній дощ, а там – тонкий нюанс.
      І я люблю осінній цей романс,
      І ці ноктюрни, як вінець розлуки.

      Щасливих серць веселі перестуки
      Довершують – і душі, й консонанс.
      Це юністю дарований нам шанс,
      І зрілих літ, і весен перегуки.

      Веде життя крутими берегами
      Туди, де кличе і тривожить світ,
      І ледь змахнувши росянистий піт,

      Закоханий у тебе до нестями,
      Прошкую за крилатими літами, –
      Я ж невиправний мрійник і піїт.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    237. УРОКИ ПОМИЛОК
      РУБАЇ ***

      1
      О, друже мій, читачу елітарний,
      Біжать думки до тебе, ніби сарни.
      Якщо вони зупиняться, тоді –
      Я перейду на жанр епістолярний.

      2
      В своєму краї – ми, як емігранти,
      Не дбаємо про душі, про таланти.
      Здається, що потухне скоро й дух, –
      Без нього ж ми – чорнобильські мутанти.

      3
      Мабуть, усі сумні уроки помилок
      Я вивчити не зможу назубок.
      Та добре знаю, що в життєву книгу –
      Я запишу натхненний свій рядок.









      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    238. ЧАША ДОЛІ
      РУБАЇ ***

      1
      Я згоден бути в рабстві у Любові,
      Всім серцем їй служити я готовий.
      А дві сестри – ненависть і злоба,
      Хай між собою чубляться до крові.

      2
      Ти чашу долі не доп’єш до дна,
      І в тому буде лиш твоя вина.
      О маловірний – чуєш ?! – зупинися, –
      Перед тобою – вічности стіна.

      3
      Раптове, наче блискавка, чуття
      Освітлює – і душу, і життя.
      Щасливий той, хто у простому слові –
      Шукає і знаходить відкриття.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 6

    239. ВІРНІСТЬ (сонет)
      Упав зненацька приморозок зрання,
      І незахищений зів’янув цвіт.
      І захитався під ногами світ,
      Коли пелюстка блиснула остання.

      Є тільки дим, погас вогонь кохання,
      І є в диму образ колючий дріт,
      Який порвавши вірності обіт,
      Підвісив двоє серць на пік мовчання.

      З надією ми дивимось на час,
      Який не зможе врятувати нас,
      Бо душі заростають чередою.

      І де знайти такого путівця,
      Який очистить душі і серця,
      Осяявши зорею золотою?



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    240. БЛАГАЮ ВАС (cонет)
      Люблю я вірно музу, як дружину,
      Ще з юних літ, як пісню і весну,
      Як рідне слово й рідну сторону,
      Люблю в сумну і в радісну годину.

      Не вмію я любить наполовину,
      Тому й кладу рядки, як борозну,
      Торкнувши кожну трепетну струну,
      Я випускаю вірша, як пташину.

      Якщо побачите, то не ловіть,
      Хай він у небесах душі літає,
      Благаю вас, не снуйте зразу нить,

      Бо у неволі – пісня помирає.
      Не зачиняйте душу, наче кліть, –
      Вона без сонця й слова засихає.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    241. МЕЛОДІЇ ТВОРЦЯ
      РУБАЇ ***

      1
      Мелодії Творця – у логосі краси,
      У пуп’янках троянд, у крапельках роси.
      Мелодії Творця – у музиці кохання,
      Що нам серця єднає, душі й голоси.

      2
      Зоря безсмертя сяє у коханні,
      Немов далека зірка у тумані.
      І з радістю її побачить той,
      Хто йде назустріч милій без вагання.

      3
      Володарко улюблених лілей,
      Ходжу я слідом, ніби твій лакей,
      І лину серцем, наче голуб сизий,
      До білосніжних маківок грудей.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    242. ВИСОКА БРАМА
      РУБАЇ ***

      1
      Людське життя – багатолика драма,
      Нерідко нас охоплює нестяма.
      Людське життя – квітучий, пишний сад,
      Але є перед ним – висока брама.

      2
      Тримаєш Ти над нами височінь,
      Щоб на серця не впала чорна тінь.
      Тому й звучить моя душа органно, –
      Пісень безсмертних не торкнеться тлінь.

      3
      Не розколов я панцер твого “Я”,
      Бо тихе слово, наче гороб’я,
      Не долетіло до високих мурів,
      Що впали від рулади солов’я.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    243. НА ВЕРШИНІ ЛІТ
      РУБАЇ ***

      1
      Я падаю в твоє палахкотіння,
      І полум’я червоне, біле, синє
      Охоплює мене й палаю я, –
      Ми осяваємо цю ніч осінню.

      2
      Залюблена душа у споглядання,
      Як серце у вогонь твого кохання.
      Іду з тобою на вершину літ,
      Покинувши внизу – важке страждання.

      3
      Бажання човен під вітрами долі,
      Та маяка нема на видноколі.
      О, скільки раз твій човен розіб’ється,
      Як проминеш ти гавань мимоволі.






































































      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    244. ЖИВІ ПЕЛЮСТКИ
      РУБАЇ ***

      1
      У небесах свідомості моєї
      Розквітли знову думи, як лілеї.
      В моїй душі божественне чуття –
      Небесною осяяне зорею.

      2
      Говориш ти не `вірші, а вір`ші,
      Твоя байдужість ачи лінь душі
      Лягає на живу пелюстку слова…
      Навіщо мучиш ти його – скажи?

      3
      Я чую в серці джерело любові,
      Моя душа в довірливому Слові.
      Я з радістю служитиму йому,
      Полине шепіт – я напоготові.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    245. РОСА МОЛИТВИ
      РУБАЇ ***

      1
      Я молодію в дітях і в онуках,
      І глибшає душа тисячозвука,
      Не долітає до високих струн –
      Важкого лихослів’я каменюка.

      2
      Роса молитви на моїх вустах,
      На скелю Слова я лечу, як птах.
      Я п’ю снагу з його джерел правічних,
      Моя душа святкує в небесах.

      3
      Я бачу душею Твою таємничість,
      І колесо часу, що котиш у вічність.
      Творю я натхненно симфонію літ,
      І всотую серцем Твою ідентичність.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    246. НА СКЕЛІ СЛОВА
      РУБАЇ ***

      1
      O dies faustus! Beatus!
      Людей щасливих є багато.
      Ти хочеш бути серед них?
      То стань сміливим і крилатим!

      2
      На скелі Слова радісний стою,
      По вінця душу вклечано мою,
      І серцем обійнявши всю планету, –
      Я, наче юний, келих сонця п’ю.

      3
      Щодня Евтерпа кличе, мов сестриця,
      Всміхається Ерато білолиця.
      Я дочекався дивовижних муз, –
      І зріє слово, аж душа іскриться!





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    247. ЗОРЯНІ ХОРАЛИ
      Знову десь кує й кує зозуля,
      Мов коваль невтомний молотком.
      Обережна ти, немов косуля,
      Що іде до озера смерком.

      Хтось її добряче наполохав,
      Сіра стежка в’ється, мов змія.
      Ми з тобою заблукали трохи,
      Ідучи за співом солов’я.

      Сонце повернулося на захід,
      І вітри заснули між дібров.
      Ранній вечір тиші черепаху
      Під кущем калиновим знайшов.

      Ми нарешті вийшли на дорогу,
      І шугнув над нами пізній птах.
      Дременув, як заєць прудконогий,
      І сховався у кущах твій страх.

      І манила траса нас вогнями,
      Що мигтіли в темній далині.
      Ми тоді покращали чуттями,
      Чи лише здавалося мені?

      Ми до міста довго прошкували,
      Шепотів щось до машин асфальт.
      І вплітався в зоряні хорали
      Твій веселий, оксамитний альт.

      Хоч грибів зібрали небагато,
      Але душі маками цвіли.
      І запахла п’янко лісом хата,
      Ніби ліс ми в хату привели.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    248. І ТУЖИТЬ САД...
      Світлій пам’яті Михайла Клименка

      Це він у небесах високих слова,
      В серцях і душах, у зірках Левкова,
      Спочив навік у батьківській землі –
      І тужить сад, і плаче чорноброва.

      Його кругом шукають журавлі,
      І проліски несуть йому жалі
      В гаю, де щастя згублена підкова,
      Де промені схрестились, як шаблі.

      Де сумнівів розгублених полова,
      Там яблуні чекають, хоч півслова
      Почути хочуть, а грушки малі
      Ущент чиясь понищила корова.

      І сивих днів забуті кораблі,
      І мудрість літ, немов старі граблі,
      Списали, не змовляючись, на дрова,
      Бо нам вони не треба взагалі.

      А він у небесах високих слова,
      В серцях і душах, у зірках Левкова,
      Спочив навік у батьківській землі –
      І тужить сад, і згадує діброва…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 6

    249. НОВА ОБІЦЯНКА
      Почую кожного, як стану Президентом,
      І хочу радісно сказати ще й про те,
      Що я люблю найбільше ті моменти,
      Коли ви дружно й довго мовчите.

      Почую кожного! І що тут говорити,
      Як мислячий збагне усе без слів…
      Я щиро шлю московські ці привіти,
      Щоб кожний “на радном” заговорив.

      Почую кожного на вулиці і в хаті,
      Почую кожного, але ні пари з вуст...
      Мовчання – золото, ви будете багаті,
      Лиш не лінуйтеся й мотайте це на вус.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    250. ГОЛОСУЙТЕ!
      Хочу бути Президентом,
      Щоб було всім жарко,
      Бо я маю нагороду –
      “Краща куховарка!”

      Всі в державі хочуть їсти,
      Зварить той, що вміє.
      І мене, як повний шлунок,
      Всякий зрозуміє.

      Скоро всіх я нагодую,
      Почекайте трошки.
      Голосуйте всі за мене,
      Й не забудьте ложки!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    251. МІКРОФОННА ЛЮБОВ
      Він говорить в мікрофони,
      Аж послухать любо:
      “Наша рідна Україна,
      Україна люба!

      Україна – наша мати!”
      Хоч пиши на дошці.
      А хотів же Україну
      Потопити в ложці…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    252. НА ГОСТИНИ (сонет)


      Як вірші йдуть в чужий, незнаний світ,
      Болить душа, мов порвано десь книжку.
      Людська байдужість їй невдивовижку,
      Тому вона й чекає на відвіт.

      Відчує хтось любові дефіцит,
      І встеле оксамитом їм доріжку.
      Нехай цвітуть у лагіднім затишку,
      Де юності упав метеорит.

      І небайдуже серце зроду знає,
      Що слово добре – камінь оживляє,
      Коли він загороджує нам шлях.

      Некликаний, іду я на гостини
      До рідної, найкращої родини, –
      Зі щиросердним словом на вустах.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25
      Самооцінка: 6

    253. ХТО?..
      Справа ліві, зліва праві,
      В центрі – перші й другі
      Виростають, ніби трави
      Біля лісосмуги.

      Поміж ними ходить вітер,
      Обдає морозом.
      Хто ж тобі, нарешті, витре,
      Україно, сльози?..



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    254. В СВІЧАДІ ВІЧНОЇ РІКИ (сонет)

      В яснім свічаді вічної ріки,
      Мов ластівки, літають рідні душі.
      Не будьмо ж ми повік до них байдужі,
      І в снах вітаймо помахом руки.

      З небес їм видно наші дні й роки,
      Серця нещирі і зів’ялі ружі,
      Холодні душі, ніби після стужі...
      Мабуть, такими бачать нас батьки

      З висот - і недосяжних, і захмарних,
      А ми літа марнуємо безкарно,
      Забувши стежку до святих могил.

      В сивусі топим розум, а не лихо,
      Підхопить скоро нас великий вихор, –
      Як мертвий дух, то вже й не треба крил.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38
      Самооцінка: 6

    255. ОДА МУЗИЦІ
      Дорогим Косенківцям
      Із пошаною і любов’ю

      Це ти суремно кличеш нас до себе,
      У цей стозвукий, рідний, світлий дім.
      Нехай зорю дістане кожний з неба
      І подарує радісно усім.

      О музико, як пісню солов’їну,
      Люблю тебе я трепетну й живу.
      І під високим небом України
      Радію я твоєму торжеству.

      Співаю серцем я тобі цю оду,
      Нехай дзвенить до сонячних небес.
      В тобі життя і творчості свобода,
      І серця стук, і тиша синіх плес.

      Ти, музико, прекрасна і натхненна,
      Єднаєш наші душі і серця.
      Ти, музико, ясна зоря для мене,
      В тобі одній – і зорі, і сонця.

      О музико, як пісню солов’їну,
      Люблю тебе я трепетну й живу.
      І під високим небом України –
      Радію я твоєму торжеству!

      м.Житомир



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    256. У СПОГАДАХ...
      У спогадах вертаюся до щастя,
      Хвилини ті повік не повернуть.
      Моя старенька в хусточці квітчастій
      Стоїть край двору, проводжає в путь.

      - Іди, синочку… Будь же вік здоровий!
      І як заїдеш, зразу напиши…
      В життя пішов я з материнським словом,
      Яке зорею сяє у душі…
      1978



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    257. КОРЕНІ СЕРЦЯ
      Тут рідна матінка… Й стара,
      Ще дідом копана криниця.
      Тут незабутні друзів лиця,
      Й минула юності пора;

      Пора надій і сподівань,
      І суперечок про майбутнє.
      Тут перші стрічі до світань,
      І слово батькове напутнє.

      Ведуть тривоги всіх доріг,
      Крутих стежок, шляхів широких –
      Сюди, на рідний цей поріг,
      Бо в серця – корені глибокі…

      Зі зб.”Серце невмирущої кобзи”(1997)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    258. НЕВМИРУЩА КОБЗА

      О невмируща, рідна кобзо,
      До тебе серцем припаду,
      Бо чорні хмари кличуть грози,
      І не сховатися в саду.

      Поглянь – свої, мов яничари,
      На тебе зиркають здаля.
      Та що нам грози, що нам хмари,
      Як розцвіте моя земля!

      О срібнострунна, люба сестро,
      Моя співуча й дорога!
      Затихнуть грозові оркестри,
      Дзвени й лунай – я твій слуга…

      З любов’ю я служити буду
      Тобі, о кобзонько моя.
      Ми радо підемо повсюди,
      Спаде з німих сердець полуда –
      І пісня не помре твоя.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 6

    259. МАЕСТРО
      Aкровірш

      Овіяний весняними вітрами,
      Литаври грому слухав ще малим.
      Елегія душі… Під небесами
      Кружляли тихо думи журавлями,
      Сьогодні теж вони летять над ним.
      А він до них торкається душею,
      Натхненно лине до крилатих зграй,
      Де вперше милувався він зорею,
      Рояль небес лунає над землею,
      Сурмлять літа під синій небокрай.
      Талант митця розкрилений, мов доля,
      Елегія душі – дарунок муз,
      Це знають всі дієзи і бемолі, –
      Юначий запал переріс тополю,
      Коли маестро в часі ще не груз…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    260. ГОРІХОВІ БУБНА
      Тук! Тук! Тук! В садку горіхи
      Цілий день у бубна б’ють.
      Скільки радощів і сміху –
      Жовтня вишуги везуть.

      В нас горіхів є багато,
      Хто сумує – поспішіть.
      У садку осіннє свято,
      Не прогавте щасну мить.

      Тук! Тук! Тук! В садку горіхи,
      Не лінуйся, а збирай.
      Жовтень сонячний приїхав –
      Золотіє з краю в край.

      Не відважився ти й досі?
      Чи не любиш рідний край?
      По садках прошкує осінь,
      Не барися, зустрічай.

      Тук! Тук! Тук! В садку горіхи,
      Цілий день у бубна б’ють.
      Скільки радощів і сміху –
      Жовтня вишуги везуть!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    261. МОГУЧІ НЕЛИНІ

      До тебе, краю рідний і співучий,
      Летять мої думки, як зграї птиць,
      І до гаїв твоїх, і до зірниць,
      І до садів розкрилено-квітучих.

      Народе, миролюбе мій рішучий,
      Тобі моїх нащадків добра міць,
      Нехай завжди біля твоїх скарбниць –
      Вони стоять, мов нелині, могучі.

      Як ці, що стримуючи суховій,
      До піднебесся чолами сягають,
      Їх не здолає жодний буревій.

      І мудрості я більшої не знаю –
      Дуби плекають поросль молоду,
      Що теж перепинятиме біду.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    262. САМОТНЯ МУЗА
      Холодні строфи, наче зими,
      А чи вітри осінні ці.
      В душі розгублюємо рими,
      Як молитви старі ченці.

      Багато шкрябаємо віршів,
      Є в них чимало зайвих слів.
      І в тих, що серцю найрідніші,
      Ледь блима вогник почуттів.

      Згасає свічка, бо уява
      Не прокидається й на мить.
      І сниться їй, що птаха слави
      До неї цілу ніч летить.

      Як тіні, час хитає вірші,
      Що до сердець не знайдуть шлях.
      І тихо муза наймиліша –
      Сама блукає по гаях.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    263. ВІРНИЙ ДРУГ (сонет)
      Валентинові Грабовському

      У вишиванці на алеї Слави
      Спинивсь поет, здавалося, на мить.
      О, чий то голос вдалині дзвенить?
      Вслухаються нащадки кучеряві.

      Його впізнали б – і шовкові трави,
      І верби, й клен, що вітами бринить,
      І той лелека, що ген-ген летить,
      І ружі, і волошки, і купави…

      І цей самотній камінь край дороги
      Його зустрів би, наче вірний друг,
      Забрав би, певно, втому і тривоги.

      І дзвоник цей покликав би на луг,
      За день нагомонілися б доволі,
      Та відійшов поет, він там – на волі…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0
      Самооцінка: 6

    264. ВЖЕ ОСІНЬ...
      Вже осінь загордилася, як пані,
      Розгулюють вітри на всі лади,
      І мчать гаями, нібито булані,
      Везуть для ночі місяць молодий.

      Щаслива осінь, наче наречена,
      У свій найперший, у весільний день.
      Щаслива осінь! Та чомусь у мене
      Тяжка зажура від її пісень…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25
      Самооцінка: 6

    265. ЗОРЯНЕ РУБАЇ*******
      1
      Тебе вжалити в серце кожний зможе,
      Бо при дорозі ти розквітла, рожо…
      Тож буду, зачарований, щодня
      Стояти біля тебе насторожі.

      2
      Якщо нема добра в твоїй душі,
      Хоч добре слово ти мені скажи.
      Іди і вчись у матінки-природи,
      Як душу очищати від іржі.

      3
      Творю я світ свій сам навколо себе,
      В моєму серці є велике небо,
      Що манить сяйвом зоряних пісень, –
      І я несу з любов’ю їх огребом…

      4
      Чому затих могутній дзвін тривоги?
      На сполох бий, то прийде допомога.
      На душу візьмеш ти великий гріх,
      Як заросте – чорнобильська дорога.

      5
      Сягай у небеса – прийшла твоя пора,
      Нехай тебе не спинить вітер чи жара.
      Якщо ти цей останній, певно, шанс пропустиш –
      Тебе обсядуть біди, наче мошкара.

      6
      Укоренився в людських душах гріх,
      Якщо шукають вигоди й утіх.
      Тому в одних оселях ллються сльози,
      А в інших день – дзвенить веселий сміх.

      7
      Зніми з душі невидимий тягар,
      Що мучить душу, наче ягуар.
      Для тебе сяє віща зоряниця, –
      Шукай в своєму серці – Божий дар...




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    266. СЛОВО (сонет)
      Не хоче бути іграшкою слово,
      І лихо, як образиться воно.
      Майне з душі, як пташка у вікно,
      Й надовго зникне радість веселкова.

      Куди ж тоді? Як житимеш без слова?
      Навік огорне – і печаль, і сум…
      Як серце не окрилить щирих дум,
      То не врятує думка випадкова.

      Давай вогонь, креши його з душі,
      Якщо не можеш – слова не души,
      Не муч його, немов чужинець клятий.

      Таке стражденне й змучене воно,
      Вже інше задихнулося б давно, –
      А наше мовчки покидає хату.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 6

    267. ЩЕДРІШАЄ ДУША
      Я друзів у біді не залишаю,
      Бо легша ноша, як одна на двох.
      Та є й такі, на жаль, в моєму краї,
      Хто душу замикає, наче льох.

      Літа не зупиняються, мов коні,
      Росте моя жадоба до життя.
      Як падають сніжинки літ на скроні,
      Щедрішає душа – на почуття…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 6

    268. У ЗОЛОТОМУ ДЗВОНІ (сонет)
      У серці тиші дозріває грім,
      І мчать вітри, мов здичавілі коні.
      Вони давно стояли на припоні,
      Щодня роздоллям снили грозовим.

      Прокинувсь гай, а далі там, за ним,
      Береза юна, нібито в полоні,
      Під вишугом у золотому дзвоні,
      Підкорює незахистом своїм.

      Дорогу осінь перейшла уповні,
      Пухкий на стіл поклала коровай,
      Хати гостинні вже медами повні.

      Але в зажурі людські душі й лиця,
      Упала на крило ріллі землиця, –
      Рятуйте, люди, бо вмирає край!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25
      Самооцінка: 6

    269. ОСТАП ВЕРЕСАЙ (сонет)
      Стара кріпацька скрипка голосила,
      Знесилено здригалася рука,
      То чорна доля, як полин, гірка
      Зловісно тьмою сину очі вкрила.

      Тож опустила ніч довічні крила,
      Порвалась нитка променя тонка.
      Він більше не побачив ні струмка,
      Ні ранньої зорі, що всім світила.

      В науку батько тричі віддавав,
      Слабкий хлопчак поволі підростав,
      І мав любов до кобзи неоманну.

      Спливли літа… І, ставши кобзарем,
      Він побратався з вітром і дощем, –
      Нащадок вірний сивого Бояна.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25
      Самооцінка: 6

    270. Я ЧУЮ СТОГІН... (сонет)
      Я чую стогін батьківської хати,
      Що мерзне під осінніми дощами.
      Нема кому подати їй руки,
      Й сказати слово тепле і ласкаве.

      Її душа, самотня і забута,
      Завжди до себе кликала людей,
      Допоки голос матері моєї –
      Не злебедів за обширом далеким,

      І не затих у стомленій землі,
      Що тихо материнськими вустами
      До мене промовляє на зорі…

      Її останнє слово проростає
      Із мовчазних асфальтових грудей –
      Зеленою травинкою надії.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    271. І ВИРОСТЕ НАРОД...
      Гуде базар, як вулик навесні,
      Вся Україна продає й купує.
      І щось до неї говорити всує,
      Вона іде, як у страшному сні.

      Сама себе не впізнає, мабуть,
      І жебраки стоять, як поторочі.
      Коли ж вона протре сонливі очі,
      Й подивиться куди її ведуть?

      Почує десь банальний анекдот,
      Регоче, як покинута повія.
      Коли цей люд, о Господи, прозріє,
      І виросте з німих рабів народ?



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25
      Самооцінка: 6

    272. ГІРКА СЛЬОЗА
      Де НЛО? Де зустрічі й вітання?
      Де, врешті, уранідів тих сліди?
      Коли впаде гірка сльоза остання?
      І хто врятує Землю від біди?

      Лише думки пекучі і тривожні,
      Досвітня тиша, мрії та чуття.
      І щирий жаль, бо вже не кожний зможе –
      Сміливо глянуть в очі майбуття…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    273. НЕЖДАНА ГОСТЯ
      Знову дивиться осінь у вікна,
      Мов циганка на тайну долонь.
      І, здається, від заздрощів зникне,
      Як побачить кохання вогонь.

      Що за ніжності, мила, дорожче?
      За цілунки, обійми, жагу?
      Не сумуй, не зажурюйся, ноче,
      Будь за гостю у нас дорогу…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    274. ЛЮБОВ ТРИВОЖИТЬ...
      Рондель

      Хто ж мріє про кохання без тривоги?
      Любов тривожить – глибшає душа.
      Любов і спокій завше на ножах,
      І не знайти їм спільного порога,
      Не відшукати їм одну дорогу,
      Між ними є невидима межа.

      Хто ж мріє про кохання без тривоги?
      Любов тривожить – глибшає душа.
      Ти, доле, не суди занадто строго,
      Мене любов захоплює чужа…
      Війне байдужість, наче паранджа,
      Це для душі найбільша засторога, -
      Хто ж мріє про кохання без тривоги?



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    275. БІЛОПЕРА ПТАХА
      Акровірш

      Лети, як птаха білопера,
      Із рук у руки, з краю в край.
      Тобі одній - і душі, й двері,
      Ей, друже, швидше відчиняй!
      Рідненька наша прилетіла,
      А ми лише марнуєм час.
      Ти подивись, як шпальти-крила
      У світ ясний несе Пегас...
      Радію так, немов коханій
      Несу я пролісків пучок.
      А там далеко - у тумані,
      Узористі шовки стежок.
      Козацтво там літературне
      Ріднею стало - і мені,
      А рокотання стобандурне,
      Їй-богу, чути вдалині...
      Нехай звучить цей марш бравурний,
      А правда буде на коні...





















      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    276. ФІЛОСОФИ ЗЕМЛІ
      Сховала ніч господарів землі,
      Лежать поля, мов крила перебиті.
      Летять, летять космічні кораблі,
      Ростуть нащадки, правдою не ситі.

      Де щастя те? Блаженство де? Мораль?
      Конає правда під чумою віку.
      Стоїть край шляху жінка, як печаль,
      І про біду нагадує велику.

      Десь є твоя поміж чужих стежин,
      Виходь сміливо на свою дорогу.
      Вставай із намозолених колін,
      Буди байдужих дзвонами тривоги.

      Пізнай себе, твори лише добро,
      І душу не продай за діаманти.
      Як любиш Україну і Дніпро, –
      Сягнеш вершини зорями таланту.

      Ти знаєш, де філософи землі?
      Мордовані, катовані, убиті…
      Поглянь – летять космічні кораблі,
      Ростуть нащадки, стоолжею ситі…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    277. КУПАЮ ДУШУ


      Торкаюсь до небесної краси,
      На будень – я поглянув упівока.
      Стою натхнений, світлий і високий,
      По вінця сонця, неба і роси.

      О, як же, друже, хороше мені,
      Немов дитину, я обняв планету.
      Дарую людям зорі і сонети,
      Що світяться в небесній вишині.

      Кажу про це я мимоволі вдруге
      Своєму побратимові і другу,
      Щоб не затихла золота струна.

      Я в животворних ручаях глибоких,
      Купаю душу в денниках Сороки, –
      Симфонії визорює весна.
      2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    278. МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ (сонет)
      Романівко, дзвінких пісень колиско,
      Тебе довіку щиро він любив.
      І, згадують, казав посеред нив:
      “Як матері, землі вклоняйтесь низько…”

      Дивився, як на диво, на берізки,
      Зелену їхню мову розумів.
      І в серці діаманти щирих слів –
      Засяяли, як в росах сонця зблиски.

      Цвіте його поезій щедрий сад,
      І душу зачаровує щоднини:
      У ньому є троянди й виноград…

      О незабутні, радісні хвилини,
      Я чую срібний передзвін рулад –
      Того, хто вік співав для України.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    279. ОЗОРЕНИЙ ШЛЯХ

      Хай рідне, повнозерне, чисте слово
      Піснями в юних душах проростає,
      Якщо ви не соромитесь його,
      Й не мучите до безтяму російську.

      Вона вам не підкориться, бо знає –
      Ви зрадили її сестру, ту мову,
      Що не змовкала на бузках душі
      У непокірних предків споконвіку.

      Ні, не були вони такі байдужі,
      Ліниві думкою і почуттями,
      Бо цінували – волю і добро…

      Як Данко, сильні духом підвелися,
      І запалали гордими серцями.
      Ви бачите озорений той шлях?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    280. БІЛІ ХРИЗАНТЕМИ
      Цвітуть у косах ранні хризантеми,
      У чорних косах – білі, наче сніг.
      Милуюсь ними я щодня до щему,
      Коли сідає вечір на поріг.

      Цілую ніжно кожну пелюстину,
      Цілую так, як ще не цілував.
      І розквітаєш ти, немов жоржина,
      І ніч вдяглася в оксамити трав.

      Цвітуть у косах пізні хризантеми,
      У чорних косах – білі, наче сніг.
      Зорю найпершу, наче діадему,
      Я в юності для тебе приберіг.

      Цілую знову кожну пелюстину,
      Цілую так, як ще не цілував.
      Цілую ніжно шию лебедину,
      І слуха ніч зелену пісню трав.

      Цвітуть у косах білі хризантеми,
      У чорних косах – білі, наче сніг.
      Милуюсь ними я щодня до щему,
      Коли сідає вечір на поріг.

      Цілую ніжно кожну пелюстину,
      Цілую так, як ще не цілував.
      А вітер зачаровує калину,
      І пада цвіт на вишитий рукав…




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    281. СТАНЬ ВІЛЬНИМ...
      Стань вільним і гордим,
      Навік - не на мить.
      Неси в душі згорда –
      Небесну блакить.

      Стань вільним і гордим,
      Людиною стань.
      Будь сином народу
      Й героям повстань.

      Будь мужній і гордий…
      Ти чуєш мене?
      Вже хмар чорні орди
      Злий вітер жене.

      Стань вільний і гордий
      На рідній землі.
      Жбурни злиднів торбу,
      Дзвенять хай шаблі.

      Будь сильний і гордий,
      Куди б ти не йшов.
      Хай сонячні оди
      Співає любов.

      Стань вільний і гордий,
      Навік - не на мить,
      І в чистих акордах –
      Життя задзвенить…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    282. КУДИ НЕ ГЛЯНУ...

      В глибокий слід німого рабства
      Душа упала, ніби птах.
      Кругом чатує хиже птаство,
      Й олжею кожний з нас пропах.

      Куди не гляну - маски, маски...
      Перелицьовані слова...
      О, як тобі, Вкраїно. жаско,
      Мабуть, не рада, що жива.

      Чом ти води у рот набрала
      З тих дочорнобильських криниць?
      На тебе суне зла навала,
      А ти все мрієш горілиць.

      І я тебе спитати мушу:
      Чи ти завжди була така?
      Чом продаєш співучу душу
      Ти всім підряд за п'ятака?

      Мовчиш?.. Мовчи, бо що казати,
      Коли бракує щирих слів?
      Чи довго будеш ти мовчати,
      Хмільна від мрій, надій і снів?

      О, як збагнуть твоє дивацтво
      При красній вроді і літах?!
      В глибокій слід німого рабства
      Летить душа з небес, як птах...




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    283. ЛЕСЯ УКРАЇНКА (сонет)
      Як рідна Прометеєва сестра,
      Вогні досвітні людям засвітила.
      Високої душі провісна сила –
      Незламно вік горіла для добра.

      Коли прийшла недуг лиха пора,
      Вона не склала дум змужнілих крила:
      З Італії, і з Грузії летіла
      В думках - і на Волинь, і до Дніпра…

      Пісні скропивши молодою кров’ю,
      Свій край любила гордою любов’ ю,
      Хоч доля їй судилася тяжка;

      Її стодзвінна ліра не змовкає,
      Ім’я - зорею слави людству сяє –
      З іменнями Шевченка і Франка.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    284. ДЗВОНИ СВОБОДИ
      ДМИТРОВІ ПАВЛИЧКУ

      Я, як Бетховен, у бурю стою.
      О.Олесь

      Стою, як Бетховен,
      у бурю шалену...
      Могутні акорди
      космічних симфоній
      Пророчо летять
      над розбурханим краєм,
      Щоб люди почули
      скрізь дзвони свободи.
      Зриває вітрисько
      афіші наскоком,
      І душу остуджує
      ревом холодним...
      А очі ворожі,
      пекучі від злості,
      Пронизують чорно
      знамена шовкові,
      Впиваються в серце
      свободи гадючо, -
      І смерті бажають
      моїй Україні…
      Вже скоро, я певен,
      ця буря затихне,
      І сонце загляне
      у кожну світлицю,
      І буде повік
      Україна щаслива.
      Стою,
      як Бетховен…
      І слухаю -
      в о л ю…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    285. СПІВАЙТЕ, БРАТТЯ...
      Кобзарям України

      Заграйте, браття-кобзарі,
      Нехай дзвенять баси.
      Співайте, браття, до зорі,
      Єднайте голоси.
      Як птаха, весело рука
      Над кобзою летить,
      Ідуть онуки козака,
      Видзвонює блакить.

      В піснях, Бояни голосні,
      Вславляйте славний рід.
      Нехай своїй будучині,
      Він шле палкий привіт.
      Нам, браття, воленька свята
      Дорожча всіх скарбів.
      І погляд вірного Христа
      Нам душі освятив.

      Співаймо, браття, повсякчас,
      І нас почує світ.
      І знову кличе всіх Тарас,
      Чекає на одвіт.
      Хай не зупинить заметіль,
      І не зляка біда,
      Збирайся, роде, звідусіль –
      До рідного гнізда!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    286. СИНИЧКА
      У кватирку, мов сестричка,
      Стука дзьобиком синичка:
      "Не забула ти про мене?
      В мене пір'ячко зелене,
      Я вся спереду жовтенька,
      І сама така маленька..."

      "Ні, синичко, не забула!
      Черевички теплі взула?
      Я ж без тебе - ані кроку!
      Ось довчу лише уроки...
      Почитаю я вже потім,
      Почекай мене на плоті... "

      "Ой, куди ж ти, доню мила?
      Ти ж уроків не повчила!
      Обіцяла ж - на п'ятірку!..
      Не пущу тебе на гірку!
      Чом сумне у тебе личко?.."
      "Мамо, мамо!.. Там - синичка!.."




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    287. ВЕСЕЛИЙ СТРИБАЙЧИК
      Морозець малює знову
      На вікні моїм корову.
      А ще він намалював
      Зайченятко поміж трав.

      Ну й веселий цей стрибайчик,
      Що хапа мене за пальчик.
      Він лякає - не боюся,
      Він стрибає - я сміюся!

      Мама в двері заглядає:
      "Хто це там такий стрибає?
      Хто це білий, наче сніг,
      Перестрибує поріг?"

      Зайчик мій так розстрибався,
      Що аж татко налякався.
      Він подумав, що то лев
      Стрибонув із-за дерев.

      А бабуся, а бабуся
      Тільки зайчик відвернувся,
      Заховалась аж на піч,
      Там просиділа всю ніч.

      А веселий цей стрибайчик
      Знов хапа мене за пальчик.
      Він лякає - не боюся,
      Він стрибає - я сміюся!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    288. НА КОВЗАНАХ
      Мчу я, мчу на ковзанах,
      Обганяю всі машини,
      І злітає шарф, як птах,
      Не боїться. що покину.

      Навіть вітер здивувався:
      "Звідки він такий узявся?
      Ще такого не було,
      Щоб відстало НЛО..."

      Лід гладенький, наче скло,
      Ковзани мої з мотором.
      Гей, ви там, на НЛО,
      Доганяйте - поговорим!

      Нумо газу, ковзани!
      Гей, інспекторе, дорогу!
      Якщо зможеш - зупини,
      Чи хутчій сурми тривогу.

      Навіть вітер здивувався:
      "Звідки він такий узявся?!
      Ще такого не було,
      Щоб відстало НЛО..."



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    289. ГЕЙ, ВИ БУЙНОГРИВІ!
      Білі коні й сиві коні
      По літах промчали,
      Ще й сніги мені на скроні
      Серед ночі впали.
      Білі коні й сиві коні,
      Гей же буйногриві!
      Мчіть у дзвоні-передзвоні,
      Всім вітрам на диво.

      Білі коні й сиві коні,
      Я ж вас не покину.
      Я жоржини ці червоні
      Вам на гриви кину.
      Білі коні й сиві коні,
      Вас не поміняю.
      В кого буду я в полоні,
      Вірте, й сам не знаю...

      Білі коні й сиві коні,
      Гейя, гей, алюром.
      Бо везу я сонця сонях
      Для людей в зажурі.
      Мчу за долею в погоні,
      Сам не знаю, де я...
      Білі коні й сиві коні,
      Ге-йя! Ге-йя! Ге-е-е-йя!



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    290. МЕЧЕМ АБО ЛЕЗОМ?..
      Мечем або лезом?.. Ні, словом любові
      Назавжди підкорений грішний цей світ.
      Закохуюсь в нього я знову і знову,
      Порушивши, певно, Творця Заповіт.

      Я каюсь, а потім закохуюсь знову,
      Бо я не байдужий родивсь до краси.
      По вуха залюблений в пісню і слово,
      Милуюся вік таїною роси...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    291. ТИ ЗАЖУРИЛАСЬ...
      Ти зажурилась, як Пенія*,
      Хоч маєш золоті пенати.
      Ніхто тебе не зрозуміє,
      Не приголубить, як оратай.

      Щодня тебе хтось ображає,
      Бо маєш виродків багато.
      Еріду** світ не забуває,
      На жаль, ні в будень, ні у свято.

      Не гірші квітів єлисейських
      Твої тюльпани і жоржини.
      Забудь промови фарисейські,
      Вони не варті - і сльозини...

      *Пенія (гр. Penia) - богиня, що уособлювала бідність.
      У 4 ст. до н.е. про неї згадували Арістотель і Платон.
      **Еріда (гр. Erid) - богиня чвар і розбрату...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    292. ВИСОКА МУЗИКА НЕБЕС
      У серці – храм Святого Духа,
      У серці є любові храм.
      Якщо здивований, послухай –
      Гімн істині і небесам.

      О, хто цю музику високу
      Вмить переллє у почуття,
      Той мудрість осягне глибоку,
      Щасливий буде, як дитя.

      А хто залишиться байдужий,
      Той дбатиме лише про гріш.
      І вітер вишугає душу,
      Мов крила зірваних афіш...

      У серці – храм Святого Духа,
      У серці є любові храм.
      Ти зачарований? Послухай
      Гімн істині і небесам.

      І хто несе у храмі серця
      Високу музику небес,
      Тому вовік не заманеться
      Шукати зло серед чудес.

      Того бояться чорні душі,
      Хто творить - пісню і добро.
      Як павуки в дуплистій груші,
      Вони приховують нутро.

      І хоч не кожному прийдеться
      Плекати сад і синій без,
      Нехай звучить у храмі серця –
      Висока музика небес.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    293. БЛАЖЕННА ПОРА (сонет)
      Я вийшов знову щастю навперейми,
      Але вже не прошкую навмання.
      Це в юності мені хотілось вельми
      Зловить скоріш крилатого коня.

      Те прагнення моє – смішна забава,
      Та як блаженно мріялося тут –
      Про успіхи майбутні і про славу,
      І про гучний, заслужений дебют.

      Коли ж пора наївності минула,
      Я лінощі, як пута, розірвав,
      Моя душа - до пісні й слова чула,

      Звучить, як скрипка, між квіток і трав.
      І, певно, той найщасливіший, друже, -
      Хто до своєї долі небайдужий.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    294. СОНЕТ БОЛЮ
      Не стало неньки – ясної зорі,
      Скрутило душу горе ланцюгами.
      Блукає погляд мій під рушниками,
      Ой, мати усміхається вгорі...

      Дивлюся – і не можу надивитись,
      І вже не надивлюся досхочу.
      Знесилівши від болю і плачу,
      На підвіконні похилились квіти.

      Вже третій день не милий білий світ,
      Здається, й хата нижча від нещастя.
      Кому ж така журба не передасться,

      Якщо від неї в’яне в душах цвіт?
      Але довіку буду пам’ятати –
      Я ті пісні, які співала мати.

      1978




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    295. ОДЕРЖИМИЙ
      О, як радіє серце, друзі,
      У колі вашому завжди!
      Від цвіту я хмелію в лузі,
      Від неба й сонця, від роси.

      Іду туди, куди ведете,
      Бо вірю вам, як сам собі.
      Без вас не вчилися поети
      Кресати зорі голубі.

      Зі мною в радості і в горі,
      Зі мною вдень ви і вночі.
      Без вас ніхто біду не зборе,
      В душі без вас не б’ють ключі.

      І я без вас не зміг би жити,
      Гукайте, кличте - я прийду.
      Сердечні й щирі ви, як діти,
      Я вас чекатиму в саду.

      Ви говоріть, бо я щасливий,
      Як чую ваші голоси.
      Це ж ви найбільше в світі диво,
      Бо виростаєте з роси…

      Хтось, може, знизує плечима:
      “Ну, що плете цей чоловік?”
      Так, я дивак… Я одержимий!
      Таким залишуся повік.

      Я вас благаю, любі друзі,
      Гостюйте, вірші, день і ніч.
      І не потоне серце в тузі,
      Душа не втомиться від стріч.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    296. ВІЧНА СПРАГА (сонет)
      І ніжних вуст вишневий квіт,
      І рук розкрилля лебедине,
      І білі хвилі білих перс,
      І сині проліски очей;

      І яблука твоїх колін,
      І чорна ніч коси твоєї –
      Усе в зірках палких цілунків,
      Що твою вроду осявають.

      Ти джерело снаги моєї,
      Завжди я спрагло буду пити -
      Напій цілющий і хмільний,

      З твоїх криниць, моя любове.
      І я довіку не нап’юся,
      Бо маю, люба, вічну спрагу.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    297. НЕДОЦІЛОВАНІ ВУСТА (сонет)
      Веселе сонце, наче личко сина,
      Схилилося над нашими серцями,
      Й лоскоче ніжно пальчиками вітру
      Твої недоціловані вуста.

      І цвіт п’янкий чарівності твоєї,
      В душі моїй весною забуявши,
      Заманює обох у вир кохання,
      Хоча й не видно золотого дна.

      Коли зоря крайнебо цілувала,
      Солодкий стогін долітав із гаю –
      Дивилися берези юні сни.

      Твоя коса розкрилена, як чайка,
      Що відпочила на моїх долонях, -
      Летить у світлу музику любові.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    298. БІЛОПІННИЙ САД (сонет)
      Ходи сюди, чаклунко зореока,
      Послухаєм зелену скрипку саду.
      Її ще не сполохали вітри
      Далекими, чужими голосами.

      Торкни рукою струни калинові,
      І яблуневу пісню розбуди.
      Лиш не сполохай порухом раптовим
      Лякливу птаху тиші передчасно.

      Ти слухай серцем і дивись душею,
      Ніде такого дива не побачиш,
      Бо мій, кохана, білопінний сад -

      Це витвір мого роду і землиці.
      О, скільки тут мелодій геніальних
      Я чую в поліфоніях весни!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    299. ЗЕЛЕНІ СНИ (сонет)
      Зелені сни на травах лугових
      Давно мою заколихали юність,
      Лишивши недоспівані пісні
      Терпкої, калинової любові.

      І досі ще крізь неспокійне серце
      Тече ручай шовкової коси,
      Відрізала вона її безжально -
      В ту чорну ніч прихованої зради.

      Я стрів її сьогодні ненароком,
      Коли бродив осінніми стежками,
      Що споришами смутку заросли.

      Вона хотіла щось мені сказати,
      Але лякливе, як горобчик, слово
      Скотилося обручкою в траву...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    300. МОЛІМОСЬ ВОЛІ
      Якщо душа не визнає капканів,
      Якщо у ній не поселився страх,
      Ти зневажай усіх мастей тиранів,
      Що злочини ховають по ярах.

      Якщо ж родився ти страхополохом,
      Не освятився мовою й Дніпром,
      І свого ляку не позбувся сплоха,
      То хоч не будь усякому рабом.

      Не кожному судилося змужніти
      Й дійти до тих омріяних висот.
      Молімось волі щиро, наче діти,
      Щоб сам себе не відцуравсь народ.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    301. ПОЕЗІЯ (сонет)
      Поезія се цвіт чи усмішка дівоча?
      Валентин Грабовський

      І щедрий цвіт, і усмішка дівоча,
      І діаманти сміху голосного.
      Поезія - краса життя земного,
      І з піснею душа обнятись хоче.

      Поезія - це гімн весні урочий,
      Крилата мрія серця молодого,
      Це каре сяйво погляду палкого,
      І ніжне слово милій серед ночі.

      Поезія - високі гори мук,
      Поезія - це зоряна вершина,
      І щирий спів душі, і серця стук,

      І росяниста у саду жоржина.
      Поезія - це дотик милих рук,
      Поезія - це пісня лебедина.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    302. ТИ РАБ?
      Подвійно раб, хто возлюбив тирана.
      Г а л и н а Т у р е л и к

      Я вірю в мудрість і твою майбуть,
      В твоїй душі загоюється рана.
      І все ж повік, народе, не забудь:
      Той двічі раб, хто полюбив тирана.

      Ти справедливим і безжальним будь,
      Хай зацвіте земля, немов кохана.
      В шістьох словах - страшна і вірна суть:
      Той двічі раб, хто полюбив тирана.

      Щодня до тебе з лестощами йдуть,
      І поспішають звідусюди зрана.
      Ти компасуй свій шлях і правди путь, -
      Той двічі раб, хто полюбив тирана.

      Чи ти забув про розум і могуть?
      Де пісня волі, що прекрасна й знана?
      Нехай сини Сократами ростуть, -
      Той двічі раб, хто полюбив тирана.

      В твоїй душі джерела чисті б'ють,
      Під звуки кобз і віщий спів Бояна.
      Ти не проглянь смертельну каламуть, -
      Той двічі раб, хто полюбив тирана.

      Нехай тебе не затуманить лють,
      Ганьба найвища - це самоомана.
      І пам'ятай - того не закують, -
      Хто не злякавсь ні ката , ні тирана.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    303. ХМЕЛІЄ СЕРЦЕ (сонет)
      Ось вітер хмару осідлав ранкову
      І підганяє весело дощем.
      Підставив явір молоде плече,
      Як стомленій сестрі, березі знову.

      Гримкоче грім... І в збуджену діброву
      Озон весняний, мов ручай тече.
      Хмеліє серце, не забуло ще
      Твою, мій краю, солов'їну мову.

      Не стомиться від радості душа -
      Я пралісом назустріч дню прошкую,
      І віддаляється турбот межа.

      Природа всіх від черствості лікує,
      І ти до неї, сину, поспішай, -
      Не взявши ні сокири, ні ножа.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    304. ЗАТУЖИЛА ПІСНЯ
      Полетіло літо ген за журавлями,
      Вийшов я назустріч осені сумній.
      Пролягли тумани білі рушниками,
      Затужила пісня у душі моїй.

      Я бреду самотньо тихими лугами,
      Тут моє кохання зорями цвіло.
      Там, де розминулись долі за гаями,
      Б'ється, наче спомин, явора крило.

      Не злітає в небо ясноока мрія,
      Забіліють скоро навкруги сніги.
      Відцвітає в серці ружами надія,
      І літа вертають юності борги.

      Думами лечу я вслід за журавлями,
      Усміхнулась юнка осені сумній.
      Зрання поспішаю, мила, за літами, -
      Затужила пісня у душі моїй.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    305. СОНЯЧНІ ДЖЕРЕЛА
      Не заросте ця стежка до джерел,
      До них прошкують звідусюди люди.
      Їх не минає птах і новосел,
      І ти з них пий, то вік щасливий будеш.

      Хай прилітає спогад, як орел,
      І не стихає пісня солов'їна.
      Вустами припадаймо до джерел,
      А піснею - до серця України.

      Джерела б'ють, і сонячно в душі,
      Прийди, кохана, й зачерпни руками,
      Бо це для нас калина на межі -
      Цвіте під голубими небесами.

      Нехай завжди джерела в душах б'ють,
      Нехай вони ніколи не зміліють,
      Бо з них літа - снагу і силу п'ють,
      Без них серця і душі заніміють.

      І прилітає спогад, як орел,
      І не стихає пісня солов'їна.
      Вустами припадаймо до джерел,
      А піснею - до серця України.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    306. У БІЛОМУ САДУ
      О, як же ти на вишню схожа,
      Струнка, висока, й чарівна.
      І зорі нам серця тривожать,
      І кличе в гості нас весна.

      Як заметуть сніги дорогу,
      До тебе стежку я знайду.
      Розвію сумніви й тривоги
      У цьому білому саду.

      Візьми ж мене у каре небо
      Своїх замріяних очей,
      Бо я зберіг зорю для тебе,
      Як дар черемхових ночей.

      І струн закоханого серця
      Ніхто, крім тебе, не торкав.
      Хай доля долі усміхнеться -
      На райдузі шовкових трав...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    307. КРИЛАТЕ БЕЗСМЕРТЯ
      Володарем душ був жорстокий терор,
      Відроджуєм важко своє милосердя.
      Червоний горить майбуття світлофор -
      І ми повертаєм назад спересердя.

      Давно проминули ми праведний шлях,
      Блукаємо в нетрях і хащах уяви.
      Чатує щоденно безжалісний крах,
      Щомиті готовий прийти - на розправу.

      Я вірю в крилате безсмертя душі,
      Я бачу невидимих душ катастрофи.
      Ми робимо знову круті віражі, -
      Але чи лишилась позаду Голгофа?

      Зі зб."Серце невмирущої кобзи"(1997)



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    308. ПІК МОВЧАННЯ
      А чи минули ті часи,
      Медами-брехнями налиті?
      До правди, наче до роси,
      Ти припадаєш в рясноцвітті?

      Багато є в тобі щедрот,
      Моя Вкраїно чорноброва.
      І все ж - народ тоді народ, -
      Як є у нього - рідна мова...

      Зі зб."Серце невмирущої кобзи"(1997)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    309. ТИ МЧИ, МІЙ КОНЮ...
      В галоп! В галоп! Не стримую коня,
      Його не встиг я навіть осідлати,
      Бо миготять навколо нас не дати,
      А беззаконня, мафія, брехня...

      Ти мчи, мій коню, не зважай на крик,
      Не зупиняйсь, бо вже готові пута.
      Щодня їх носить хитрий чоловік,
      Його ім'я всі знають - екзекутор.

      Скрізь беззаконня, мафія, брехня.
      І скільки ще народові страждати?
      Замиготять, немов дієзи, грати...
      В галоп! В галоп! Не стримую коня.

      Зі зб."Серце невмирущої кобзи"(1997)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    310. ЗЕЛЕНЕ РУБАЇ *******
      1
      Крізь темні хащі сумнівів щоденних
      Ішов по мудрість предок мій натхненний,
      Спіткнувшись - падав, і зітерши піт, -
      Привів мене в цей дивний світ зелений.

      2
      Ти дарувала й ласку, й доброту,
      І мріяв сад у щедрому цвіту.
      З-за хмари виринав раз по раз місяць, -
      І досріблив сяйливу наготу.

      3
      Скажи мені, немов сестриця, ноче,
      Як в серці слово зберегти пророче,
      Щоб мій лякливий, слабосилий дух, -
      Стояв несхитно проти поторочі?

      4
      Ти слів лихих ковтай гіркі пілюлі,
      Слова вбивають душу, ніби кулі.
      Її покинув сором - це сигнал,
      Що хтось даватиме у спину... дулі.

      5
      О, вороже, тебе я не боюсь,
      Помститися тобі - я не клянусь.
      В твоїх очах зрадливий бачу острах , -
      Коли говориш про є д и н у Русь.

      6
      Моєї хати, доле, не минай,
      Фортуну ти сестрою називай.
      Без вас обох - моїй душі так важко, -
      Мов я навік покинув рідний край.

      7
      О, хто ж вас прочитає, рубаї,
      Душі дзвінкої пізні солов'ї?
      Чи вас читач самотніх не покине?
      Дзвеніть у душах, ніби ручаї...

      Зі зб."Veritas in profundo"(1998)



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    311. І ЗАТИХАЄ СВІТ...
      Я прихилю це небо волошкове,
      І Богові - за тебе помолюсь...
      Як музику, творю молитву знову,
      Бо так навчив мене мій друг - Ісус.

      Я подарую зорі світанкові,
      Щоб ти збагнула - таїну небес.
      Торкнися серцем до живого Слова,
      Хай знає серце, що Ісус - воскрес!

      Я подарую квіти росянисті,
      На тебе кожна схожа, мов сестра.
      Я подарую сонце променисте -
      Для радості, для щастя, і добра.

      Я подарую кетяг калиновий,
      В лілеях снігу він палахкотить.
      Ти вслухайся в зимовий шум діброви,
      Й твоя душа, як скрипка, зазвучить...

      Я подарую все, що ти захочеш,
      Віддам тобі півцарства, що придбав,
      І ми удвох - в п'янкі, весняні ночі
      Послухаєм зелену пісню трав...

      Як музика, звучить молитва знову,
      То голосно, то шепотом чомусь...
      Я прихиляю небо волошкове, -
      І затихає світ, а я - молюсь...

      Зі зб."Серце невмирущої кобзи"(1997)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    312. ТОБІ, ЖИТОМИРЕ
      Тобі, Житомире, як серця квіт,
      Віддам я з пошанівком ці сонети.
      Вони стрімкі, як зоряні ракети,
      Ясніє у душі безмежний світ.

      Я звідусюди шлю тобі привіт,
      Очей не сліплять золоті монети.
      Чуття ці щирі, мрій високі злети –
      Для тебе я плекаю сотні літ.

      І знову я милуюся тобою,
      Заквітчаний весняною габою,
      Всміхаєшся до житньої судьби.

      О, друже ясночолий, батьку сивий,
      Нап’юсь твоєї – і снаги, і сили,
      Й любов до краплі переллю тобі.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    313. ПОВСТАНЬ
      Якщо згорять свічки надій,
      Ти серце запали.
      Злети - і в небі юних мрій
      Повстань супроти мли.

      Розкрилюй, сину, крила дум,
      Не бійсь крутих висот.
      Несе в душі печаль і сум
      Одурений народ.

      Омани сірої туман
      Рубай мечами слів.
      Повір, прокинеться титан -
      І дужо зрине спів.

      Зі зб."Cерце невмирущої кобзи"(1997)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    314. НА ВІРАЖІ
      Розбий навік в собі невір'я,
      Не розгубись на віражі.
      Виходь з вогню гріха й повір"я,
      Зламавши розбрату ножі.

      Розбий ущент! Розвій по вітру,
      Хай пропаде навіки слід -
      Усіх навчителів нехитрих,
      Що топлять в ложці білий світ.

      Високе небо над тобою,
      Бо вже прийшла твоя пора.
      Мандруй із піснею дзвінкою,
      Та повертайся до Дніпра.

      Чи розминешся ти з брехнею?
      Чи попадеш до неї в бран?
      Прошкуй колючою стернею,
      Та не зарий в гріхи талан...

      Зі зб."Серце невмирущої кобзи"(1997),
      нова редакція.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    315. Із Петруся БРОВКИ
      БІЛОРУСЬ

      Земля Білорусі! Бори та діброви,
      Поля золотисті, трава і моріг.
      Мов грона червоні, цей захід багровий,
      Мов клекіт лелечий - струмків перемови
      І в шумних деревах стрічки всіх доріг.
      Земля Білорусі! У висі прозорі
      Ти дивишся радо очима озер.
      Ночами, мов яблука, падають зорі,
      Зникають у водах. у чорних розорах,
      У травах, що росами сяють тепер.
      Билини прадавні, легенд сивих тайни
      Пливуть, як під сонцем щедротним човни,
      По краю зеленім, просторах бескрайніх
      Від Німна до Сожа, від Буга до Гайни,
      По хвилях Дніпра й широчіні Двіни.







      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    316. Із Максима ТАНКА
      КОЛІР СНІГУ

      Нічого барвистішого,
      Ніж завихрений сніг,
      Я не знаю.

      Який він був синій,
      Коли замерзав я
      У холодній хаті
      Чи самотній на вулиці!

      Який був рожевий,
      Коли я струшував його з плечей
      Тієї, що принесла щастя!

      Який він був чорний,
      Коли замітав
      Слід прощання
      З батьківщиною!
      Який був багряний
      На брустверах наших окопів!

      Який був іскристий і світлий,
      Коли діти,
      Приносили його в подарунок!

      Ось чому я не знаю,
      Якого кольору сніг
      Насправді.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    317. Із Петруся БРОВКИ
      ДЕНЬ ДОБРИЙ...

      Я впізнавав тут кожне плесо,
      Душа торкалася до віт.
      - День добрий! - я шептав березам.
      - День добрий! - чулося в одвіт.
      І серце билось так незвично,
      Немов у дні юнацьких літ.
      - День добрий! - привітав я річку.
      - День добрий! - чулося в одвіт.
      Ішов туди, де міг напиться,
      Від спраги був не милий світ.
      - День добрий! - я казав криниці.
      - День добрий! - чулося в одвіт.
      Шукав я, вдячний, добре слово,
      Землі вклоняючись за квіт:
      - День добрий вам, гаї, діброви!
      - День добрий! - чулося в одвіт.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    318. ВЖЕ ХОДИТЬ ВЕЧІР
      Вже ходить вечір, тихий вечір,
      Чарує душу тишина.
      Щаслива й лагідна малеча
      Під казку тихо засина.

      Вже ходить вітер, добрий вітер
      Навшпиньках там, коло воріт.
      За ними сплять ласкаві квіти,
      Заснув рожевих яблунь цвіт.

      Вже ходить сонко, тихий сонко,
      Як сивий, мудрий наш дідусь.
      На килимку вуркоче тонко,
      За день набігався котусь.

      І прийдуть зорі, ясні зорі
      У світанкові, добрі сни.
      Заграє ранок яснозорий -
      На струнах саду голосних...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    319. ЗАБУТЕ РУБАЇ *******
      1
      Хто скаже нам - раби чи не раби?
      Колись і ми замінимо герби.
      Самі зробити мусимо найважче -
      Перехрестити душі і лоби.

      2
      Хіба ж я став захисником брехні?
      Допоможіть нещасному мені!
      Мене ніхто не бачить і не чує,
      Хоч я до всіх - волаю день при дні...

      3
      Лиха зневіра, мов страшна недуга,
      Що вбила матір, батька, й мого друга,
      Поставить хоче на коліна всіх, -
      І скалять зуби - злодій і хапуга...

      4
      У жорна гніву падають слова,
      Немов під ноги - скошена трава.
      І кожний нерв напружений докраю, -
      Неначе під стрілою - тятива...

      5
      Лиш обійшовши гострі всі кути,
      Зумів ти своїх друзів зберегти.
      Хто ж вороги твої? Скажи відверто,
      І я тоді скажу тобі - хто ти.

      6
      Назустріч сонцю ми щодня ідем,
      А сенс життя не скоро ще збагнем.
      І хто нам скаже, чи ми вчасно вийшли?
      І чи веде дорога ця в Едем?

      7
      Забутий знову Богом і людьми,
      І серце обливається слізьми.
      Один, як перст, стою на роздоріжжі, -
      І б'ють у груди - нелюди й громи.

      Зі зб."Luх veritatis" (2005)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    320. СВЯТЕ ІМ'Я
      У колі недругів -
      я чую гострий сміх,
      Бо вік живе в моєму серці, та -
      є д и н а...
      Яка вона?.. Скажу...
      Вона ж найкраща всіх!
      Святе й прекрасне ймення має:
      У к р а ї н а!

      Вона ж і любляча,
      й байдужа,
      й мовчазна...
      Вона ж така велика,
      і така маленька!
      Як осінь, золота,
      й співуча, як весна...
      Моя!
      Моя - ти чуєш? - Матінка...
      Це - Ненька!..

      Тож насміхайтеся, кепкуйте...
      Не мовчіть!
      Усіх синів зрадливих -
      зустрічає Мати...
      Я вас благаю:
      "Схаменіться хоч на мить,
      Бо їй колись усе ж -
      набридне вас
      прощати..."

      О ні! Не стих насмішників
      колючий сміх,
      Але живе в болючім серці, та -
      є д и н а...
      Вона ж - і наймиліша,
      і найкраща всіх,
      Бо це ж колиска мого роду -
      У к р а ї н а!

      Нова редакція, 2009.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    321. ВІРЮ Я...
      Я люблю велику тайну
      Тихих, зоряних небес.
      І в цю пору незвичайну,
      Вірю я - Христос воскрес.

      І прозріли серця очі,
      І розкрилися вуста.
      Я побачив серед ночі -
      Сина Божого - Христа...

      І хоч я щасливий нині,
      Не забуду дні тривог.
      Усміхнеться Україні -
      Милосердний, браття, Бог...

      Тож любіть велику тайну
      Тихих, зоряних небес,
      Бо в цю пору незвичайну,
      Вірю я - Христос воскрес!

      Зі зб."Серце невмирущої кобзи"(1997)




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 6

    322. ЮВІЛЕЙНЕ РУБАЇ *******
      1
      Немов по линві прірву, перейди
      Високогір'я літ - і молодий,
      Окрилений безсмертною душею, -
      У вічний храм природи увійди.

      2
      В душі зберіг я перла слів твоїх,
      Там сяє діамантами твій сміх,
      І ці скарби я не віддам нікому, -
      А чи дозволю глянути на них?

      3
      У повені весняних почуттів
      Несу тобі палкого серця спів.
      Моя кохана, якщо ти захочеш, -
      Співатиму для тебе - сто віків!

      4
      Мене вітає вранішня зоря,
      З душі печаль сповзає, мов гора,
      І виростає дух такий високий, -
      Що серце, як пташина, завмира.

      5

      Memento mori! Пам'ятай, що смертний,
      Життя вершину ти підкорюй вперто.
      Відкинь вагання і прошкуй вперед,
      Бо хто не скніє - не боїться смерті.

      6
      Мені не до вподоби метушня,
      Я так не хочу жити ані дня.
      Немов орел, у мислях я ширяю, -
      Байдужий зовсім я до вороння.

      7
      О тиха ноче, матінко думок,
      Весняним цвітом помереж листок,
      Щоб зазвучав заклично й солов'їно -
      У кожнім серці - щирий мій рядок...

      Зі зб."Veritas in profundo"(1998),
      "Luх veritatis"(2005)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    323. І ЗРИНЕ ВОЛІ ПТАХ!
      Загроза вольнолюбній Чеченії -
      це загроза нашій незалежності,
      це виклик демократії
      й світовому співтовариству.

      Твоє ім'я, Ічкеріє,
      Як музика звучить.
      Накинулась імперія,
      Щоб волю задушить.

      Імперія в агонії,
      Ламає пазурі.
      Щоночі гегемонія
      Їй сниться до зорі.

      Ти не скорись, Чеченіє,
      Шаміля пам'ятай.
      Твої сини - як генії,
      Прославлять отчий край.

      "Ненавиджу імперію!" -
      Луна з гірських вершин.
      Прийми уклін, Ічкеріє,
      Я - України син.

      Твоє ім'я, Ічкеріє,
      В мільйонів на вустах.
      Розвалиться імперія -
      І зрине волі птах!

      Зі зб."Серце невмирущої кобзи"(1997)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    324. МЕЧ ДАМОКЛА (сонет)
      Як гострий меч повис над головою,
      Зіщулився під ним лихий Дамокл,
      І в серце страху закотивсь клубок,
      Бо смерть стояла поруч із косою.

      Та Діонісій лиш повів бровою,
      Не відірвавшись від своїх думок,
      Зробив до нього він рішучий крок,
      Лице тирана - дихало грозою...

      І злісно усміхнувшись, він сказав:
      "Мій меч - це символ небезпек великих,
      Що підчатовують мене без ліку.

      Лише, Дамокле, ти про це не знав..."
      І заздрісник, що душу мав дволику,
      Прошепотів: "Ти вічний, о владико!.."

      Зі зб."Сонети чорного сонця"(1996)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    325. САМАШКИ
      Чеченська земле, дихаєш ти важко,
      Тобі на груди став Росії син.
      Ще позавчора тут були Самашки,
      А нині бродить вітер між руїн.

      Стоїть "герой" з лиця землі зітерши,
      Багатолюдне, гомінке село.
      Мабуть, дітей розстрілював не вперше,
      Як навкруги палало і гуло.

      Таких, як він, завжди було багато,
      Батурин їх ще досі не забув...
      Бо за віки навчилися вбивати,
      Хто сіє смерть, той волі не здобув.

      У попелі ворушаться Самашки,
      Десь чути стук - нескорені живуть!
      Як тільки розцвітуть в саду ромашки, -
      Я на світанку вирушу у путь...

      Зі зб."Сонети чорного сонця"(1996)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    326. КЛЯТВА (сонет)
      Від прадіда і діда гречкосій,
      Зерно любові в серці зберігаю.
      Земля цвіте - й моя душа в розмаї,
      Вклоняюсь їй натрудженій, святій.

      Ох і замучив же тиран лихий
      Наш бідний люд - від краю і до краю...
      Свободи стяг я вище піднімаю, -
      Народе мій, розкрилюйсь і мужній!

      Тебе злякалась хижа смерть в катівні,
      Вовік-віків не будеш ти рабом,
      Ні перед ким не станеш на коліна.

      Скажи, хіба мої думки наївні?
      Я ж не забув, що клявся ти серпом:
      "Завжди щаслива буде Україна!"

      Зі зб."Сонети чорного сонця"(1996)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    327. ТВОЯ ЗОРЯ
      Василеві СИМОНЕНКУ

      Колись я стану краплею, Вкраїно,
      Цілющого, дзвінкого джерела,
      Й повік тебе, о рідна, не покину,
      Щоб ти в душі народу розцвіла.
      Він добрий і багатий, мов землиця,
      Таких, як він, у світі більш нема.
      Нехай завжди твоє ім'я святиться -
      Під зорями небесного псалма.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    328. ГЕЙ, УШКВАРИМ?!
      Ми не вмієм творить, ми покірно ідем,
      Під тягою життя лиш ридаєм.
      Так нехай хоч прокляття небесним мечем
      Пролетить над невільницьким краєм.
      М а к с и м Р и л ь с ь к и й

      Ми засліплені сяйвом зірок і брехні,
      Хтось гукне: "Гопака!" Гей, ушкварим?!
      І блукаєм по світу й шукаєм рідні,
      Наче ми ледацюги й нездари.

      А співаємо ж як! І чудово живем!
      Це ж у нас наймудріший парламент!
      Поки ми поспимо, нам збудують Едем,
      І продумають навіть регламент.

      Ми вчимося творить, ми покірно не йдем,
      Під вагою життя не ридаєм.
      То нехай же прокляття небесним мечем -
      Не злетить над чорнобильським краєм.

      Чи журитися нам? Ні, немає причин,
      Ми такі, як були, вічно будем!
      І кому що до того - чи добрий я син?
      Аби вас не хапав я за груди.

      Ми засліплені сяйвом зірок і брехні,
      Хтось гукне: "Гопака!" Гей, ушкварим!
      І блукаєм по світу й шукаєм рідні,
      Наче ми ледацюги й нездари.

      Зі зб. "Сонети чорного сонця"(1996)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    329. СЕРПНЕВИЙ ДИПТИХ
      1
      Ти кличеш до чужих вождів?
      А ти зустрів нових пророків?..
      Навчає мудрість, а не гнів,
      Що вбивць народжує жорстоких.
      До правди не приводить страх,
      Торує стежку він до зради.
      А час летить,
      як хижий птах, -
      Майнула чорна тінь над садом...

      2
      Всі розбрелися, мов отари,
      І мовчкома ж бо - хто куди!
      Лише новітні яничари
      Щоденно пруть,
      як чорні хмари,
      І виростають - як з води...
      Та нам до них немає діла,
      Вони ж не лізуть у город.
      Якщо зайдуть, тоді ми сміло
      Піднімем руки,
      ніби крила...
      Що не кажіть, а ми - народ!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 6

    330. ЮНОМУ ДРУГОВІ
      Великий час, тривожний час...
      Хто ж осторонь стоїть?
      За все життя спитає нас,
      Лови натхнення мить.

      І ти не стій - вперед іди,
      Нехай щезає страх,
      І дух народу розбуди -
      На молодих вітрах!

      Для співу сили не жалій,
      Звеличуй чи ганьби,
      Але ніколи, друже мій, -
      Не бійся боротьби.

      Зі зб."Cерце невмирущої кобзи"(1997)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    331. ЛЕЛЕЦІ
      Будь мені, лелеко, вірним другом,
      І клянусь - не зраджу я тебе,
      Покружлявши над зеленим лугом,
      Полетиш ти в небо голубе.

      Я полину слідом за тобою -
      Мрією і піснею журною...

      І твоє гніздо я берегтиму,
      Як за море літо відлетить,
      Бо зв'язала долі нам незримо -
      Вічної природи срібна нить...

      Зі зб."Серце невмирущої кобзи"(1997)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    332. ПОКЛИКАННЯ
      І слово - щоденний хрест.
      Є в г е н М а л а н ю к

      Нести чи кинути?.. Ні, досить,
      Бо скажуть недруги: "Старе!.."
      Хоч в серці виросло, як в росах,
      Як сонях в прихистку дерев.
      Одне і теж, зима чи осінь,
      У гожу днину чи в сльоту...
      Мене це слово мучить досі,
      Але ж із ним - і я росту!
      1977

      Зі зб."Cонети чорного сонця"(1996)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    333. ЦІЛУЄ ВЕЧІР УКРАЇНУ
      Поклав під голову хмарину,
      Як батько, місяць задрімав.
      Обходить вечір Україну
      Під тихий шепіт листя й трав.

      Там, на хмарині, як на сіні,
      Ще не гнуздала ніч коня.
      Не спиться тільки Україні,
      Бо дума думу здоганя...

      - Про що ти думаєш, Кохана?
      Прошу тебе, ну, посміхнись!
      А чи стара відкрилась рана?
      Поглянь же - воля й синя вись!

      - Хіба не бачиш? Наче круки,
      Мене клюють мої сини,
      Мов яничари, крутять руки,
      Мене замучують вони!

      - Ну, що ти, ненько... Україно,
      Та це ж любов у них така!
      Невже гадаєш, солов'їна,
      Що продадуть за п'ятака?..

      Цілує вечір Україну
      Під тихий шепіт листя й трав,
      Підклавши хмарку, мов торбину,
      Як батько, місяць задрімав.

      На тій хмарині, мов на сіні...
      Вже ніч сідає на коня.
      Не спиться й досі Україні,
      Бо дума думу здоганя...

      Зі зб."Cерце невмирущої кобзи"(1997)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    334. ЗЕМЛЯ СУМУЄ...
      Земля сумує, наче сирота,
      Щоночі сняться їй ласкаві руки.
      Вона зазнала лютої розлуки,
      І гірко душу сушить самота.

      Як біля неї хтось погне хребта,
      Вона завжди віддячить без принуки.
      Їй сили вистачить на роди й муки,
      Як з наших душ не щезне доброта...

      Забиті вікна дошками старими,
      Давно по селах журяться хати.
      Вже згодні, бідні, світ увесь пройти,
      Аби хоч раз дихнути рідним димом.

      Дивлюсь на темні вікна винувато
      Й поволеньки ступаю на поріг,
      Який давно сховався під моріг...
      Душа ридає чи забута хата?..

      Зі зб."Сонети чорного сонця"(1996)



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": 5.25
      Самооцінка: 6

    335. МАРСІАНИ
      Батько й мати - українці,
      Діти ж - "росіяни"...
      Їх онуки, певно, будуть
      Справжні марсіани.

      - Марсіанє! Марсіанє!-
      Залунало знову.
      Ех! Поїду я в Канаду,
      Бо забуду мову...

      Не співаю рідну пісню,
      Слухати не хочуть.
      Поговорять про Чорнобиль,
      І до сліз регочуть.

      Україно, рідна ненько,
      Моя безталанна!
      Давай, мамо, посміємось,
      Бо душа - як рана...

      Зі зб."Сонети чорного сонця"(1996)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    336. ОСІННЯ ПІСНЯ
      Повзуть у душу сумніви й печалі,
      Немов тумани в яблуневий сад.
      Спинились дні, як хлопчаки зухвалі,
      Спішать вітри на пізній листопад.

      А я чомусь не хочу поспішати,
      Кругом ця дивна музика бринить.
      Вже осінь заклопотана, як мати,
      На перехресті літ моїх стоїть...

      Куди піти? І де мені сховатись
      Надовго від моїх пекучих дум?
      Надії відцвітають, мов блавати,
      І спогади беруть мене на глум.

      Та я не здамся на поталу тузі,
      Нехай прошкує у полях сама,
      Бо мало я ще наспівався в лузі,
      А ти ж без пісні, осене, німа.

      Побігли дні, мов коні заблукалі,
      Спішать вітри на пізній листопад.
      І ви тікайте, сумніви й печалі, -
      Мене кохана викликає в сад!

      І я, щасливий, радо поспішаю,
      І в серці дивна музика бринить.
      А слідом осінь... І по всьому краю -
      Вона дарує неповторну мить...

      Зі зб."Сонети чорного сонця"(1996)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    337. ДВІ МУЗИКИ
      Ця музика, як спалахи душі,
      Раптова, таємнича, неповторна.
      Хіба це ми були колись чужі?
      Дві музики - мажорна і мінорна.

      Дві музики - як осінь і весна,
      Вслухайся і дивуйся до світанку.
      Дві музики - це тиха й голосна,
      Це соло вітру на промінні ранку.

      Дві музики, дві пісні, дві зорі...
      Моя вечірня, а твоя досвітня.
      Де на вітрах зелені явори,
      Там таїна живе тисячолітня.

      Дві музики, два серця, дві душі...
      Я заздрощів лихих зламаю жорна.
      Невже це ми були колись чужі?
      Дві музики - мажорна і мінорна...

      Зі зб."Сонети чорного сонця"(1996)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    338. ВЕЛИКОДНЄ РУБАЇ *******
      1
      Нехай летить мій голос до небес,
      Хай радісно підхопить світ увесь,
      І схилиться з любов'ю звір і квітка, -
      Христос воскрес! Христос воскрес! Христос воскрес!

      2
      Живий вогонь Ти в серці запалив,
      Щоб я замерзлу душу відігрів,
      За це Тобі вклоняюсь я доземно, -
      Без Тебе, певно, я б довіку тлів.

      3
      І став моїм кумиром Ти відразу,
      Й навчив мене знаходити алмази.
      О як, мій Боже, я розбагатів,
      Шукаючи Твої дороговкази!

      4
      Я Твій вогонь у серці вік несу,
      Який не згасне, вірю, завчасу,
      Його ніхто не зможе погасити, -
      Я п'ю з небес - і силу, і красу.

      5
      Відкрив я в серці скинію чудову,
      Й заклав у ньому для життя основу.
      Так радісно і весело мені, -
      Я день і ніч вклоняюсь, друже, Слову.

      6
      Ти дав мені свого меча молитви,
      Щоб я виходив переможцем з битви.
      Я по-синівськи дякую Тобі -
      За слово, що гостріше навіть бритви.

      7
      Люблю я Твій божественний потік,
      І бачу серцем Твій сяйливий лик.
      Ти - джерело мого життя й натхнення,
      Я ж учень Твій, слуга і віршівник.

      Зі зб. "Luх veritatis"(2005)









      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    339. ВЕСЕЛЕ МОРЕ (сонет)
      Якби й хотів, не можу я сховати
      Свою любов у морі почуттів,
      Злетять над серцем ластів'ята брів,
      І море починає вирувати.

      Підхоплює воно маленьку лодь,
      І кидає її на гребінь хвилі,
      Не простягай до мене руки милі,
      Якщо боїшся - близько не підходь!

      А хвилі б'ють і б'ють, як буруни,
      Але ще рано повертати в гавань.
      Повір, моєї в тім нема вини,

      І я бажаю нам щасливих плавань.
      То хай же ясно світить цей маяк,
      Щоб човен мій ні разу не закляк.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    340. ВОЛОШКОВИЙ СОНЕТ
      Хвилюється широкий лан зелений,
      Волошки, ніби сині зіроньки, блищать.
      М. Р и л ь с ь к и й

      Я стрів тебе, як день волошку в житі,
      Що зацвіла між росяних колось,
      Тебе, мабуть, тоді образив хтось,
      Були, як небо, очі сумовиті.

      І кучеряве літо у зеніті,
      І вітер, мов приручений той лось,
      Ішли за нами слідом, і здалось,
      Що сонце теж печалиться в блакиті.

      Побачив я волошку на дорозі,
      Притоптану, покинуту в знемозі,
      Й подумалось: "Вона тобі зрідні..."

      І хоч минуло вже багато днів,
      Той випадок не можу я забути,-
      Душа зазнала болю і спокути...

      Зі зб."Серце невмирущої кобзи"(1997)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    341. ЧЕРВОНА РУТА (сонет)
      Пам'яті Володимира Івасюка

      Червона руто, пий же з водограю,
      Щоб людям усміхалися пісні,
      Дзвінкі й веселі, радісні й сумні,
      Я залюбки їх серцем заспіваю.

      Тривожною душею розквітаю,
      І мучусь, і страждаю день при дні,
      І вже не знати спокою мені,
      Допоки я, о незрівняний краю,

      Не переллю в мелодії красу -
      Твою задуму, й велич, і ясу,
      Коханої своєї ніжну вроду,

      Веселкову дивницю і росу...
      Дзвеніть, пісні, летіть до небозводу,
      Та обминайте вік облуду-моду.

      Зі зб."Серце невмирущої кобзи"(1997)



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    342. Із Вільяма ШЕКСПІРА
      94

      Хто має владу і не чинить зла,
      Страшний у гніві, а не дасть і стусня,
      Мов скеля сам, всіх зрушить спроквола,
      Холодний і не схильний до спокуси,-
      Той має спадок - благодать небес,
      І скарбами природи володіє,
      Господар і владар душі чудес,
      А інші лиш прислужувати вміють.
      Дарує квітка пахощі п'янкі,
      Допоки незабаром не зів'яне,
      Та заведуться в ній десь хробаки,
      І вже миліший цей бур'ян рахманний.
      Лілеї ж гірші навіть бур'янів,
      Якщо до себе манять хробаків.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    343. НІЧНЕ РУБАЇ *******
      ***
      Глибока ніч, не спить лише поет,
      Очима серця ловить думки лет, -
      Його чарує незвичайна гостя,
      Що любить спілкуватись тет-а-тет...

      2
      Зайшли ви, бачу, знову не в ті двері,
      Бо до нових нас кличете імперій.
      На смітники історії ідіть, -
      Шукайте там - ілюзії й химери.

      3
      І радий був я з кожним подружити,
      Лиш безкорисливих не зміг зустріти.
      І де б я не ходив, не мандрував, -
      За щире слово - мусив скрізь платити.

      4
      У мого друга - рання сивина,
      І є тому причина не одна, -
      Усім вітрам його душа відкрита,
      Хоч серце уподобала весна.

      5
      З копита - вскач, у вухах свище вітер,
      Якби й хотів - не зможу зупинити!
      О, як я полюбив цього коня,
      А вчора ще - боявся підступити.

      6
      Чого на мене позираєш скоса?
      Чи я напозичавсь у тебе проса?
      Чи вимагаю повернути борг?
      В тобі шумує - дух великороса...

      7
      Ви ревно бережете честь мундира,
      Немов це справді ваша друга шкіра.
      Ви, як ніхто, байдужі до людей, -
      Народ - ваш годувальник і офіра.

      Зі зб."Luх veritatis"(2005)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    344. РУБАЇ ДЛЯ ДРУГА *******
      1
      Ти будь завжди володарем пера,
      Співцем народу, миру, і добра,
      Щоб кожний з нас, поете, освятився -
      Красою України і Дніпра.

      2
      Йдемо сьогодні знову хто куди -
      До Коби, Ілліча, Сковороди...
      Шукаємо зорю, що засвітили
      У наших душах прадіди й діди.

      3
      Ти не чекай неділі чи суботи,
      Бери сміливо солов'їні ноти.
      Співай щодня і голос забринить,
      Якщо не маєш фальші-позолоти.

      4
      Розширюю душі діапазон,
      Бо вже дзвенить весняний камертон,
      Сьогодні розум, і душа, і серце
      Звучать - о диво! - зразу в унісон.

      5
      Тебе не втішить слава світова,
      Як над тобою виросте трава.
      І голосу її ти не почуєш,
      Які б тут не творилися дива.

      6
      Нехай насниться нам і п’ять пришесть,
      Не обминем печалі перехресть.
      І знай, ти пожалкуєш, якщо втратиш
      Цю істину свою і власну честь.

      7
      Нап'юсь натхнення з диво-джерела,
      Щоб юна сила в серце прибула.
      Нехай вона в мені щодня нуртує,
      Щоб думка легкокрилою була.

      Зі зб."Luх veritatis"(2005)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    345. УКРАЇНІ
      О, не просила ти, моя Вкраїно,
      Щоб я тебе до серця пригортав.
      Але торкнуся до шовкових трав,
      Немов сестрицю, обніму калину, -

      І ніжнострунна пісня тихо лине,
      Я, мов кохану, тут її чекав.
      Немає в світі важливіших справ,
      Якщо від мрій лишаються руїни.

      Ми на своїй землі, немов чужі,
      І сумнівів сповзаються вужі,
      А на словах - на подвиги готові.

      Вкраїно, ні на крок не відійду,
      Хай у твоєму щедрому саду -
      Квітує рясно материнська мова.

      1977



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    346. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОНЕТ
      А ти , Європо, у свою господу
      Тиранів не пускай і пильно стеж
      За ворогом розкутого народу!
      Джон Кітс

      Хвалу співає серце небесам,
      Я віддаю всю славу й честь Творцеві,
      Радію людям, квітам і зіркам,
      І п'ю очима роси яблуневі.

      Народе мій! Ти будівничий сам
      Своєї долі й шану всю борцеві -
      Тому віддай, хто зрілий почуттям,
      Щоб лицарі зростали, мов крицеві.

      Ти ворогу підступному не вір,
      Бо тихо підкрадаючись, як звір,
      Він обдирав не раз тебе до нитки.

      Тепер, коли піднявся ти з колін,
      І вперто йдеш до сяючих вершин, -
      Європа скоса поглядає: - Звідки?!.
      1991

      Зі зб."Серце невмирущої кобзи"(1997)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    347. БІЛИЙ СОНЕТ
      Встеляла мати сни мої льонами,
      Такими гарними, як синє небо.
      Що вигойдало радісних птахів,
      Які вже повернулися додому.

      Встеляла мати сни мої льонами,
      Такими чистими, як сяйво зір,
      Як цвіт калини на моїй сорочці,
      Як перший, несміливий поцілунок.

      Встеляла мати сни мої льонами,
      Щоб крила літ у пісню виростали,
      Бо нею предки заквітчали долю,

      Щоб діти їх ласкавими були -
      До дерева, до квітки, до пташинки,
      Щоб не зміліли душі на добро...
      1977

      Зі зб."Серце невмирущої кобзи"(1997)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    348. Із Вільяма ШЕКСПІРА
      64

      Коли я бачу, як могуть і славу
      Руйнує час, похоронивши вік,-
      Помпезні замки й вежі велачаві,
      Як в бронзу вічну владно він проник;
      Коли я бачу, як глитає сушу,
      І піниться голодний океан,
      Як твердь земна ці хвилі б'є і крушить,
      Ховаючи все царство у туман;
      Коли я бачу, як держава гине,
      Як темний люд повз істину пройшов,
      Я думаю, що так лиха година
      Колись не промине мою любов.
      Ця думка - смерть, я хочу лиш додати:
      За тим, що втрачу, буду вік ридати.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    349. РУБАЇ (5) *******
      1
      Нема дорожчих скарбів, ніж кохання,
      Двох серць і душ замріяних єднання.
      Щасливу пору стріч і цих розлук -
      Нам передбачить не дано зарання.

      2
      У полум'ї незгасної любові
      Зігрів тебе для ніжної розмови.
      З тих пір минуло вже багато літ, -
      А ти для серця - таїна медова...

      3
      В твоїх очах світилися зірки,
      Коли в човні торкнулась до руки,
      І захмелілий від п'янкого щастя, -
      Я спокій загубив серед ріки.

      4
      Почувши музику слов'янських мов,
      Я в серці щиру істину знайшов.
      Ніщо так не єднає людські душі,-
      Як до Землі єдиної любов.

      5
      Обличчям сірим схожий на мерця,
      Але нема гріхам його кінця.
      Коли ж не п'є, повірити не можу, -
      Сумирний і слухняний, як вівця.

      6
      Спиртним ні горя, ні журби не змити,
      Ні суму, ні печалі не залити.
      Лиш ясний розум і високий дух -
      Для людства може пам'ять залишити.

      7
      Як тінь, за правдою по п'ятах
      Іде завжди брехня триклята,
      Й лише тоді зникає враз, -
      Коли з'являється розплата.

      Зі зб."Veritas in profundo"(1998),
      "Luх veritatis"(2005)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    350. Із Вільяма ШЕКСПІРА
      65

      І землю, й море, бронзу і каміння
      Здолає згодом часу прикра тлінь,
      Як душу вберегти від збайдужіння,
      Її красу й незайману цвітінь?
      О, як медовому диханню літа
      Устояти в облозі хмурих днів,
      Коли не можуть скелі уціліти
      Під поступом безжалісних віків?
      Пекельна думо! Де сховати вроду?
      І хто, й коли зупинить часу плин,
      Щоби не скоїв більшої він шкоди,
      З літами теж не біг навперемін?
      Ніхто! Якщо душа підніме крила -
      Засяє ця краса з мого чорнила!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    351. Із Володимира ВИСОЦЬКОГО
      Кораблі на відчал - і лягають на курс, -
      Та вони повертаються з далей широких...
      Не мине і півроку - і я появлюсь, -
      Щоби знову піти,
      Щоби знову піти на півроку.

      Повертаються всі - окрім друзів старих,
      І крім любих жінок, що нам віддані досі.
      Повертаються всі - крім потрібніших тих, -
      Я не вірю в талан,
      Я не вірю в талан - а собі майже зовсім.

      Мені хочеться вірить, що все це не так,
      Що палить кораблі - лиш дань моді й морока.
      Я, звичайно, вернусь - весь у друзях, в ділах, -
      Я співатиму вам,
      Я співатиму вам - не мине і півроку.

      Я, звичайно, вернусь - весь у друзях, в піснях, -
      Я співатиму вам,
      Я співатиму вам - не мине і півроку.
      1967



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    352. Я ПОЦІЛУЮ... (сонет)
      Я поцілую кожний пальчик твій,
      Немов троянди росяну пелюстку,
      Як ніч на сад накине білу хустку
      І під калину ляже вітровій.

      Ти шепотітимеш: "Коханий мій!.."
      Торкнувши словом душу, як галузку,
      Розв'яжеш давніх сумнівів мотузку,
      І полетить думок веселий рій.

      Ми до світанку будемо з тобою
      Пливти кохання світлою рікою,
      Аж поки нас обох не зморить сон.

      Заснеш на грудях, як мала дитина,
      І на вуста твої впаде росина,
      Як поцілує радо Купідон.
      1982



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 6

    353. РУБАЇ (3) *******
      1
      Хлібину сонця день знайшов у полі,
      Намилувався нею він доволі
      Й поклав на синю скатертину неба,
      На сонці хмарка - наче дрібка солі.

      2
      Перегорнув я спогадів сторінку,
      В душі знайшов не стухлу ще жаринку,
      Коли дмухнув, яскраво заіскрила, -
      То юність повернулась на хвилинку.

      3
      Удосвіта лапасто-білий сніг
      Засипав густо стежку і поріг,
      А в серці - сонячно і солов'їно:
      Я в ньому весну милій приберіг...

      4
      З любов'ю в серці, з ніжністю в очах
      Я радісний кохану зустрічав,
      І гордий тим, що землю ти, народе, -
      Красунями такими уквітчав.

      5
      З прадавніх невідомих ще сторіч
      Розділена доба на день і ніч.
      Але коли ж упала на цю землю -
      Сльозина перша з материнських віч?

      6
      Він тоне у брехні, як у болоті,
      Бо вік живе у фальші та підлоті.
      Я з острахом на нього поглядаю:
      А чи не має жала він у роті?

      7
      Дорожча честь за дорогі напої,
      Не їх шанують споконвіку вої.
      Це наші предки в сиву давнину -
      І мертві з рук не випускали зброї1

      Зі зб."Veritas in profundo"(1998)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 6

    354. Із Вільяма ШЕКСПІРА
      23

      Як лицедій, що розгубивсь на сцені,
      І геть забув свою від ляку роль,
      Як ті істоти в люті навіжені,
      Що в моці нищать розуму контроль,
      Так я не можу вимовити й слова,
      Боюся фальші, серце аж горить,
      Здається, я згораю від любові,
      Хоч іскра хай до тебе долетить.
      І скажуть все мої книжки за мене,
      Провісники любові й нагород,
      І серця красномовство це шалене
      Віднині не зазнає перешкод.
      Тож прочитай, пізнай шляхетну руку,
      Почуй очима цю тонку науку.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    355. SUB ROSA* (сонет)
      Як раптом ти сяйнеш перед очами,
      Стамую подих і вклонюся сам -
      Високим і безмежним небесам,
      Які щоденно творять диво з нами.

      Ледь-ледь торкнусь до карих зір вустами,
      І давши волю серцю і рукам,
      Я відчиню перед тобою храм -
      Душі, що звів самотніми ночами.

      Чи ти відчуєш серця торжество?
      Тверде, як мур, твоє німе єство.
      Ти - наче лід! А може це лиш поза?

      Не знаєш ти ні болю, ні жалю!
      Кажу слова жорстокі, бо люблю,
      І ждатиму на відповідь sub rosa...
      *sub rosa (лат.) - під трояндою, таємно.
      1989



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25
      Самооцінка: 6

    356. В ЯСІ ОСІННІЙ... (сонет)
      В ясі осінній золотого саду
      Тебе одну я в полудень зустрів,
      І вмить злетіли чаєнята брів,
      Як ми зайшли до царства винограду.

      Відчуло серце молодечу знаду,
      Завирувало море почуттів,
      І я від хвиль гарячих захмелів,
      Що змили зразу твоїх рук блокаду.

      Тоді в саду нікого не було,
      Коси твоєї чорної крило -
      Любистком пахло й м'ятою п'янкою.

      Вернувся я з доріг розлук і зрад,
      В мені кричить той вирубаний сад,
      І кожна гілка плаче за тобою...
      1985



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    357. Із Вільяма ШЕКСПІРА
      11

      Ти молодіти в старості почнеш,
      В своїх нащадках будеш розквітати.
      І вогняної крові юна креш
      Освітить душу й звеселілу хату.
      І в цьому - сенс, і мудрість, і краса,
      Без цього - шал, і безум, і старіння.
      Як щезне людство - рухнуть небеса,
      І заголосить вітер у пустині.
      Хай відійдуть сьогодні в небуття
      Хамульні й ниці - це закон природи.
      Ти ж нею вибраний, зачни життя
      Й верни борги за щедрі нагороди.
      Вона ж тебе ліпила, як печать, -
      Що позначає людям благодать.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    358. Із Вільяма ШЕКСПІРА
      3

      Скажи собі, поглянувши в свічадо:
      Пора тобі свій повторити вид,
      Якщо не хочеш - світ не простить зради,
      І ти безпліддям осоромиш рід.
      І де ж бо та, чиє цнотливе лоно
      Погорджує найкращим орачем?
      Яка самозакохана персона
      Не роджених вкладає в сірозем?
      Ти - дзеркало для матері своєї,
      Чудовий квітень безтурботних літ.
      У вікна старості - там, на алеї,
      Ти теж побачиш часу красен цвіт.
      Якщо ж ти хочеш забуття довіку -
      Помреш самотнім, наче хтось безликий.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    359. Із Вільяма ШЕКСПІРА
      24

      Мій зір, що перевтілився в митця,
      Створив натхненний образ твій правдиво,
      І моє тіло - дивна рама ця,
      Довершує мистецтво - перспектива.
      Є в маляра майстерності секрет -
      З глибин душі до істинного змісту,
      В робітні твій завершений портрет,
      І погляд твій, мов сонце променистий.
      Дивись на дружні послуги очей:
      Мої - це маляр, а твої - віконця,
      Малюють перші, другим - хай пече,
      Лише б на тебе поглядало сонце.
      Не вистачає мудрості очам,
      Не знають, де високий серця храм.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    360. RARA AVIS* (1) *****
      Хайку

      ***
      Почуло серце
      Рідкісного птаха -
      З країни Сонця!

      ***
      Лише говоримо
      Про тебе, Україно,
      А дбаємо - про гріш...

      ***
      Скрізь у столиці,
      Немов у чужому краю.
      Хутчіше додому!

      ***
      Розрослись незабудки
      На могилі учителя.
      Посадив їх торік...

      ***
      Люба, не свари,
      Що захмелів сьогодні -
      Я з пролісками стрівсь!

      *рідкісний птах (лат.)

      Зі зб."Veritas in profundo"(1998),
      "Luх veritatis"(2005)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    361. ПОЛІТ (сонет)
      О, дивна ніч! Вирує океан,
      І падає крихка фортеця серця.
      Ти скорена стихією! Не сердься,
      Бо це тебе кудись веде туман.

      Я не віддам! Вхоплю, немов орлан,
      Якому все завжди чомусь вдається, -
      І в небеса, бо вільно там живеться,
      І не стихає пристрасті вулкан.

      Лише не бійсь ні рук моїх, ні крил,
      Ще трохи вище і зникають хмари,
      І я тебе стискаю все міцніше.

      Засліплюють твої сяйливі чари,
      Вже падає, здається. небосхил, -
      І я махаю крилами частіше.
      1999



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 6

    362. Із Володимира ВИСОЦЬКОГО
      Гілки, наче лапи, тремтять у ялин,
      Пташині пісні, наче диво, -
      Живеш в зачарованім колі рослин,
      І звідти піти неможливо.

      Хай черемхи тут сохнуть щодня на вітру,
      Хай бузки опадають дощами,-
      Все одно звідціля я тебе заберу
      В свій палац під ясними зірками!

      На тисячу літ чаклунами твій світ
      Укритий від мене й від світла,-
      І думаєш ти, що найкращий той цвіт,
      Що в дикому лісі розквітнув.

      Хай уранці не буде роси у бору,
      Місяць з небом у сварці - не горе, -
      Все одно звідціля я тебе заберу
      В світлий терем з балконом на море!

      В якій день на тижні, скажи завчасу,
      Ти вийдеш до мене скрадливо,
      Коли я тебе на руках понесу
      Туди, де знайти неможливо?

      Я украду тебе, як не скажеш ти: "Ні..."
      Стільки сил змарнував без овацій!
      І ти згоджуйся хоч би на рай в курені,
      Якщо зайняті терем з палацом!
      1970



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    363. Із Володимира ВИСОЦЬКОГО
      Колись я відспіваю й відіграю,
      І не вгадати на якій струні.
      Лише одне я достеменно знаю -
      Вмирати не захочеться мені.

      Посаджений на литий цеп пошани,
      І кільця слави ще не по зубах...
      Ей! Хто в міцні ворота стука рано
      По скобах кованих, сховавши страх?!

      Хоч тиша скрізь, та там стоять, я знаю,
      Не всім страшні ці ланцюгові пси.
      І ось я понад тином помічаю
      Знайомий серп блискучої коси.

      Я перетру сріблястий цей нашийник
      І золотий ланцюг перегризу.
      Перестрибну паркан і, мов розбійник,
      Порву боки - і вибіжу в грозу!
      1973



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    364. ЯК ДИВНО ЛЛЄТЬСЯ... (сонет)
      Як дивно ллється в сяйві білих перс
      Коси твоєї водоспад пінистий,
      Коли ясніє погляд променистий
      І зорі в очі падають з небес.

      Мої думки, немов лебідки з плес,
      Летять туди, де пломінь серця чистий,
      Де струн душі відлунок золотистий,
      Де причаїлась таїна чудес.

      І хоч від дум сивіє голова,
      Для тебе я знайду в душі слова,
      Її не заморозить біла стужа.

      Я напишу з любов'ю твій портрет,
      І подарую з радістю сонет,
      І ти цвістимеш ніжно, ніби ружа.
      1999



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    365. Із Володимира ВИСОЦЬКОГО
      ОСТАННІЙ ВІРШ

      І знову лід і зверху - думка зріє,-
      Пробити верх чи просвердлити низ?
      Так, зринути, не втративши надії,
      А там - за діло у чеканні віз.

      Лід наді мною, проломись і трісни!
      Я весь в поту, як ратай на жарі.
      Я повернусь, мов кораблі із пісні,
      Всі вірші пам'ятаючи старі.

      Ще не піввіку, тільки сорок з лишком,-
      Тобі і Богу я не був чужим.
      Співати є що, ставши перед Вишнім,
      Тож є чим оправдатись перед Ним.
      1980



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6