Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олександр Сушко (1969)
У народа палець заболить -
У поета серце розривається

Володимир Михайличенко


Інфо
* Народний рейтинг 5.008 / 5.45
* Рейтинг "Майстерень": 4.957 / 5.45
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.773
Переглядів сторінки автора: 57647
Дата реєстрації: 2009-09-12 20:25:45
Звідки: Київ
У кого навчаюсь: Важко сказати. Але особливо ставлюся до кількох поетів - Бориса Мозолевського, Василя Стуса, Дмитра Павличка та Ліни Костенко.
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2019.01.15 22:31
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Автор збірок поезій "Квіти юності" , "Монологи", повісті Два роки". Публікувався в журналах "Дніпро " та "Київ". Лауреат кількох загальноукраїнських фестивалів. Член спілки естрадних діячів України. Працював керівником інформаційного відділу однієї з загальноукраїнських газет та кореспондентом.

Найновіший твір
Сусіди виручать
Буцімто і розумний, у літах,
Німотна теща, і жона не гавка.
Але в гніздечко шершнів (от біда!),
Іздуру язиком поліз у шпарку.

Виною всьому - клятий самогон,
Унюхав випадково на городі.
Крізь соломинку висьорбав його,
Півмісяця щасливий колобродив.

Аж тут весілля! Донька на сносях!
Секрет розкрився, всіх довів до сказу.
Кричить кохана, наче порося,
А теща люто проклинає басом.

- Ну, випив би з каністру,- то пусте,
А двісті літрів - чи не забагато?
Тебе у домовину покладем,
За те, що зіпсував дитині свято!

Найліпше блюдо, звісно - самогон,
А магазинна трута дорогезна.
Іди шукати випивку бігом,
Інакше кров закрапає із леза!

Від горя трохи не зійшов з ума,
Без буль-буль-буль жінки не пустять в хату!
Та...еврика! Згадалася кума
І запах спирту між зелених грядок.

Знайшов я бодню. Вгруз в ріллю до пліч,
Замурзав пику, джинси із котону.
Пійло качав насосом цілу ніч
І зціджува потроху у бідони.

Нектар моцнячий! І на смак як мед!
Тепер жінкам я знову вельми любий.
А на весіллі гарний був бенкет,
Сусідку вечір цілував у губи.

08.01.2019р.

Горе-творець

Розумним став. Аж сива борода,
Тому, сестриці, слухайте уважно:
Як муж плаксивий - це страшна біда,
Якщо поет - "простітєльно", не страшно.

Мистецтво без сльозавих горопах
Немислиме! Повсюди хлипи, нюні.
Від захвату читач белькоче" Ах!",
Аж на Парнасі чується відлуння.

Той не поет, хто в рот набрав води
Й заліг у ліжку, мов усохлий бублик.
Тож не соромтесь,- хлипайте, брати,
Розчулюючи душі дів опулих.

Підлатую стару ліричну сіть,
Ерато обціловуючи руки.
Я теж сльозавець. Аж рука дрижить,
Коли описую любовні муки.

Трагедію умочую в печаль,
У музи та Пегасика судоми.
Авторитетний гуру я в дівчат,
Поези хоч плаксиві та вагомі.

Ну, що ж,- сонета хутко дострочив,
Вліпив з інета фото - прілий грицик.
Ходіть до мене, любі читачі,
Не залишайте з "горем" наодинці.

08.01.2019р.

Селяві

Із хмарини дощ урешті капнув,
Висохла травиченька довкіл.
Важко розлюбити окаянну,
А терпіти вже не маю сил.

В хаті є усе: дітки та гроші,
І землиці стогектарний пай.
А жона невірна рулить "Поршем"
До коханця ув альковний рай.

Згасли юність і чуттєвий спалах,
Час руйнує невмолимо шлюб.
Дякую, що в очі не брехала,
Відрубала чесно "Не люблю".

Ні, не буде криків, шарпанини,
В серці й так достатньо ям і вирв.
Чистий одягається напірник -
Марно сподіватися на мир.

Посадив себе на цеп за грати,
Ну, а ти із гавані пливи.
Без любові буду доживати,
Може це й на краще. Селяві.

08.01.2019р.