Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Іван Андрусяк (1968)

Рубрики / Часниковий сік, 2004

Опис: ЗМІСТ


ЧАСНИКОВИЙ СІК

Вірші 2001 – 2003 років


цей час – як обростання хвилями…
ALTERA PARS

сокиру в руці не догледиш – вона не сама…
що торговця у храмі зупинить вода…
упоперек душі одні і ті ж овації…
оселя пізнього Тараса…
чого тобі, зимо: з полону ідемо…
це місто – Господи – в траві по лікоть…
ОЖЕЛЕСТ
днинськи ця настояна вода…
вбивати правильно не так…
держава, у якій зима подібна до…
нічийний страх на кожне дерево…
як довго ці дні переходять межу за межею…
ламких, немов полин, дорослих, ніби дощ…
глиця з долоні повільно стирається потом…
відпугутькали перші провісники…
Текст для Andrea Loux
Навпіл
відуміння мовчати позначується мовчанням…
TEMPОRIS

Стефан Яворський. 1709
Григорій Сковорода. 1773
Василь Стефаник. 1933
Микола Зеров. 1937
Михайло Яцків. 1939
Володимир Свідзінський. 1941
Павло Тичина. 1954
Микола Бажан. 1962
Максим Рильський. 1963
Василь Романюк. 1995
Василь Герасим’юк. 2000
Богдан. Софійська Площа. 2002
ПОЗА ЧАСОМ

Транскрипції Максима Березовського
повторюю тричі прирослі до неба слова…
промінь, що відбувся від стіни…
ще води солоні змели черепи росомах…
вона – ріка, і це не перемелеться…
епідемія простору все ще тріпоче умами…
ти повільно шукав їх лялькових осель…
ЗАМОВЛЯННЯ

вона і сніг темнаво золоті…
лисичі лігва тонші від принцес…
якби нікого не було…
сонна осінь з голубами янголів…
із повітря в повітря зринають твої птахи…
Замовляння з голубами
ІНАКШЕ

караван води обезречений леміш мозку…
і знов…
непростимені…
сухі окрушини шкіри…
наче клапоть води…
ЧИСЛА

ОБАВА

ТРИЧІ

тут сон і сови. солодко. приходь…
це звільнення – і Ти його звели…
мій Господи, поговори за нас…
Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  • •  ІНАКШЕ
    караван води обезречений леміш мозку
    канонічна пора прорізати листя долонь
  • •  *
    повторюю тричі прирослі до неба слова.
    їх мало би бути утричі – як мінімум – більше,
  • •  *
    із повітря в повітря зринають твої птахи
    як вода у клепсидрі з нічийного ока сну
  • •  *
    глиця з долоні повільно стирається потом,
    крекче з корінням – як світ – іменами вперед.
  • •  *
    тут сон і сови. солодко. приходь.
    на цілі води папороть і водь.
  • •  333.
    є три узбережжя твоєї ріки
    і сонцю судилось намислити кожне
  • •  ЗАМОВЛЯННЯ З ГОЛУБАМИ
    Катрусі
  • •  *
    якби нікого не було,
    чи ти б тоді була,
  • •  *
    вона і сніг темнаво золоті.
    тонкі сліди її тонких життів
  • •  *
    чого тобі, зимо: з полону ідемо.
    подовшало розмов, як вигинів на карті.
  • •  *
    упоперек душі одні і ті ж овації,
    киргизи в рушниках, вечеря і самум.
  • •  ALTERA PARS
    сокиру в руці не догледиш – вона не сама,
    їй ближче до неба на ідиш отари і трави.
  • •  *
    цей час – як обростання хвилями.
    по колу ширяться тіла.

    • Огляди

    1. ІНАКШЕ
      караван води обезречений леміш мозку
      канонічна пора прорізати листя долонь
      бити в тимпани поголити голову кучерявого хлопчика
      і за вітром завітром завіт

      майже такими були наші ідоли наші котигорошки
      наші нігті з китицями аїру на кільчиках лемешів
      сочився крізь них караван води жував остюки
      залишав по собі кубельця піску як дрібки фекалій

      гніздами небесних ворон глистами судин
      іконостас твого диму причетний до сущого
      глибше орати притрушені цинамоном легені
      вихаркувати зірки що стікають
      патоки на шклі залишаючи

      майже такими були наші сови всю ніч просились до вітру
      і лиш під ранок виходив з-під них караван води
      повільно і довго за вітром завітром
      завіт



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25
      Вгору

    2. *
      повторюю тричі прирослі до неба слова.
      їх мало би бути утричі – як мінімум – більше,
      але тільки віршам дано заперечувать вірші,
      як першим прочанам покоїтись у головах.

      не слово було попід шепотом наприкінці,
      навколішки сонцю, яке нахилилось деревам.
      до лева і змія приносили змія і лева,
      і сльози, як лози, фальцетили в такт по лиці,

      або по обличчі, або поза ними двома.
      благенькі, як лози, якими шмагати благали.
      не слів, але мови під небом, як завше, замало –
      на мову намова, як в хлібі полова сама.

      повторюю тричі – четвертого разу зійти
      грозилися зорі навпричіпки в небо чи просто,
      а тільки потреба до лева призначити простір,
      до змія корону, до вірша засохлі листи,

      чи може листки, або листя, чи просто папери,
      чи просто прочани, чи просто під небом, чи в такт.
      повторюю двічі, а третього разу не так –
      аби прочинились, а не розчахнулися двері



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Вгору

    3. *
      із повітря в повітря зринають твої птахи
      як вода у клепсидрі з нічийного ока сну
      тут кульбаби вінками означують хист і схил
      у тоненьких долонях розхлюпуючи весну

      тут буває за пристрасть віддати себе і стріт
      на вівтар чи на плаху розмінюючи єство
      але більші від серця окрушини твоїх сліз
      як слова у клепсидрі висотують за-
      -жи-
      -во

      у вінку із кульбаб що заплющили очі на дощ
      у долоні затеплій завічній в губах із кульбаб
      у коханні що майже кохання майже наше
      у пальцях пелюcтками по спині
      стікати



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Вгору

    4. *
      глиця з долоні повільно стирається потом,
      крекче з корінням – як світ – іменами вперед.
      осінь приходить і тихо питається, хто ти?
      з горла осоту ображено сочиться мед.

      майже загубиш цю землю в гірких зелепугах –
      десь поміж них закотилась, почезла в траві…
      жовті окрушини: стеляться оси над лугом,
      тонко і довго літають, неначе живі



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Вгору

    5. *
      тут сон і сови. солодко. приходь.
      на цілі води папороть і водь.
      за чайками пливуть підбиті чайки.
      вітрила, що приспущені навзрид,
      витримують один-єдиний світ,
      роздвоєний на кінчику нагайки.

      тут майже мокро. майже відчуття,
      присилені на кільчику життя,
      присилувані майже відчувати,
      що крик сови, що папороть, що плоть,
      що десь на небі сіється Господь
      тонким дощем останньої відплати



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 6
      Вгору

    6. 333.
      є три узбережжя твоєї ріки
      і сонцю судилось намислити кожне
      порожня вода витікає в порожнє
      кудись попід небо – аби навпрошки

      і солоно їй і не соромно їй
      і майже під воду ховаються бризки
      тоненькі судини сакральної книжки
      спиває поранений вартовий



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Вгору

    7. ЗАМОВЛЯННЯ З ГОЛУБАМИ
      Катрусі


      перелети мене через янгола
      через янголя янголятко
      з білими крильцями в білій кирилиці
      з потерчам над губами
      на голубій воді

      та перелети мене через янголеня
      почерез вітер левадами
      вишиту воду хрестиком
      голосом щекавицею ниткою корабля
      з потерчам над губами

      та перелети мене почерез янголенятко
      та пригорнися собі обабіч води
      та пригорнися мені в її янголінь
      білими крильцями вишита янголань моя
      янголедь моя янголинна з потерчам на щоці

      та перелети мене почерез янголенятонько
      почерез кола кириличні в голубій воді над губами
      потерчам корабля на долоні янголень моя янголинь
      відлунюючи хрестиком понад левадами
      щекавицею понад вишиття вуст янголелю

      та перелети



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Вгору

    8. *
      якби нікого не було,
      чи ти б тоді була,
      приберігаючи тепло
      до витоків тепла,

      до перелистування лун
      і відлипання крил –
      який би скрушився валун
      аби тебе відкрив,

      якими в озероснігах
      дрімали б комиші,
      і з-понад чим стирався страх
      у кутиках душі



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Вгору

    1. *
      вона і сніг темнаво золоті.
      тонкі сліди її тонких життів
      ще тихо проступають крізь окладень.
      і скапує волосся по щоці,
      і сльози – голуби на молоці –
      уже давно притомніші від знади.

      і передзим’я – тільки озирни –
      прозорішає до озимини
      і – майже біле крізь блакитну крону.
      подивишся: там родимка нічна
      витримує небесні письмена
      і на губах лишає тінь червону



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Вгору

    2. *
      чого тобі, зимо: з полону ідемо.
      подовшало розмов, як вигинів на карті.
      окріпли ґражди слів у кутиках розмов,
      як патетичний шов на тріснутій кокарді.

      і притча з полину про листяну війну,
      про мітки на стіні, обмочені у хвою, –
      про трою, що її врятовано до сну,
      аби на денці сну поруйнувати трою:

      трояндову її – з дзеркальних кучугур,
      з болотяних люкроз, притулених на біле, –
      коли раптовий крик відлунює об мур
      загублених вікном, усе ще уцілілим.

      чого тобі іще: безодню на плече,
      чаїнку осоки і хриплого туману.
      і хай не по щоці остання міць тече,
      по снігові – нехай, а по щоці зарано



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Вгору

    3. *
      упоперек душі одні і ті ж овації,
      киргизи в рушниках, вечеря і самум.
      дописаний вінок зневажує Горація –
      самому ж одягти хіба лише на глум.

      пелюстки і листи в розлогому перетині,
      їх рустикальна тінь вихлюпує в кумис.
      і вітром не риплять віконниці веретяні,
      і обруч золотий над стійбищем завис.

      до піднебіння од прилипли відображення,
      хурми і часнику окрушини блищать.
      ти витираєш піт і слухаєш поважно,
      як в дальніх комишах самотньо стигне чай



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25
      Вгору

    4. ALTERA PARS
      сокиру в руці не догледиш – вона не сама,
      їй ближче до неба на ідиш отари і трави.
      стискаючи губи, вивищуєш в кутиках славу,
      і тиша гіркава, як пава, по небу сплива.

      судома не втримає знічену крихту держави,
      що – тінь морова – з волохатих колін вирива.
      губи її щиро, щоб жниця не стерла слова,
      бо з губ золотистих уже тятива кучерява.

      коруючи в простори – мощі чи моці в шлеї, –
      уривками ранку – над степом, над возом, над мозком
      окрилює лоскіт – вертаються з поля рої.

      над колосом хльостко, над білим бердичевим хльостко.
      рубай поворозки, з розмаху – рубай поворозки…
      до стертої млості утримуй в долонях її



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.75
      Вгору

    5. *
      цей час – як обростання хвилями.
      по колу ширяться тіла.
      і лиш деревами похилими
      відпочиває омела.

      стікають крильцями до кореня
      хіба мурахи золоті
      і засинають, упокорені,
      в непокорованій воді.

      підеш по горло в темінь ликаву.
      як дріж холодний по спині,
      канонізовано великими
      здаються кратери на дні.

      опалені або відламані
      сліди отетеріють вглиб,
      де відобразились на камені
      гортанні силуети риб.

      ще мить, і вал накриє голову, –
      і я не знаю наперед,
      чи відкладусь у цьому колові,
      чи допливу до тих дерев.

      і буду в омелі зманіженій
      надію важити малу,
      допоки хвилі не піднімуться
      і не накриють омелу



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Вгору