Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Сергій Буркун (1980)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ****
    Стихла музика стріх , знову холод на серці ,
    Ніби старий рояль , від простуди захрип .
  •   Сумна щедрівка (переспів)
    Я розкажу про життя України
    Не глянцем модерних журналів ,
  •   Сьогодні
    Вздовж траси Київ – Харків дівки ,
    Під вереск новорічних клаксонів .
  •   ***
    Не малюй мене в своїй уяві –
    Я не той , що знала ти колись.
  •   ***
    Не нарікай мене Пілатом:
    У мене совість - вищий суд.
  •   ***
    Гарбузової каші наїлись діброви
    І стоять за селом , мов татарська орда.
  •   ***
    Мені до тебе через зиму ,
    Через обмови та гріхи ...
  •   Арафат
    Схиляю голову, жалоба груди рве!
    Яка тяжка, невимовна утрата:
  •   Хурделиця
    Перемети - перемети
    Ні дороги,ні ріллі.
  •   ***
    Вечір одягає срібні лати,
    Місяць золото циганське відлива.
  •   ***
    Гріе вітер руки у мені.
    Вже погас осінній жар калини.
  •   Коханій
    Ти втішала себе - і плакала.
    Теплі сльози ковтав оман,
  •   ***
    Прикордонне село,за мостом вже Росія...
    Ікуди не поглянеш - все сніги та сніги.
  •   ***
    Хтось сказав ,що ти гуляща.
    Я погодився, а все ж,
  •   ***
    Звикли навкруг прикидатись сліпими...
    Скільки ж потрібно мені сліпоти,
  •   ***
    Обмани і скажи,що любиш.
    Руки твої зацілую!
  •   ***
    Сьогодні ніч ,як перше твое "так".
    Два солов`ї в саду не умовкають,
  •   ***
    Тільки я,тільки ти-і зорі...
    Пахне димом в степу деревій...
  •   ***
    Українці,приїздіть до дому!
    Подумки хоча б - та приїздіть.
  •   ***
    Стояли вдвох,а ніч терпка
    Нас зорями звивала
  •   ***
    Вітер...Осінній вітер,
    Не убивай надій.

  • Огляди

    1. ****
      Стихла музика стріх , знову холод на серці ,
      Ніби старий рояль , від простуди захрип .
      Ще за світла бурульок оплавлені скельця ,
      Вгамували снігів переляканий скрип.

      Так , на дворі зима , зупинився годинник ,
      Мабуть хоче щоб я не дістався весни.
      Бо прихована близькість сріблястих сніжинок ,
      Неспростовна зухвалість моєї вини…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Сумна щедрівка (переспів)
      Я розкажу про життя України
      Не глянцем модерних журналів ,
      Не звабливим шиком вітрини
      В екранах телеканалів.

      Розкажу про ту , якій начхати
      На розкіш світських півоній ,
      Про ту , де з відчаю мати
      Рве коси в пеклі агоній…


      Щедрик , щедрик , щедрівочка …
      Сніжок посипає ,
      Ходять дітки щедрувати –
      Ніхто не впускає.

      Розлютилася зима ,
      Щипає за щічки.
      Повертає дітвора
      До рідної тітки.

      Та живе в селі багато ,
      Дві корови має ,
      Мов та пава , кожне свято
      Обновки міняє.

      Ще й до тину не дійшли –
      Щедрика співають ,
      Уявляють вареники ,
      Що на них чекають.

      Тітка чує ті їх співи ,
      Аж міниться з злості.
      « Прийшли кляті козарлюги ,-
      Каже , - а не гості ».

      Дядько сонно потягнувся ,
      Штани одягає,
      А змія як засичить:
      « Нас вдома немає!... »

      Малі стукають у двері:
      « Тьотю , відкривайте ,
      Щедрівочки веселенькі
      У хату впускайте! »

      Закоцюбла дітвора ,
      З холоду танцює ,
      Сидить тітка біля печі
      І наче й не чує.


      Пожурились , позгинались.
      Може , ще постукать ?» -
      Радяться . А Михась
      У вікно вже лупить.

      Враз квартирка скрипнула ,
      Й хлопця жар обпік:
      Крижана вода стікала
      З голови до ніг.

      Злякалася дітвора
      Та й хутко втікати.
      Михась – слідом , та дарма:
      Старших не нагнати.

      А мороз уже гарцює
      По всій одежині ,
      У кайдани заковує
      Ніженьки дитині.

      Нічка креше по землі
      Місячним кресалом.
      Орють небо димарі
      Білосніжним ралом.

      Утомилося хлоп’ятко
      Сіло , спочиває ,
      Аж чує: тихесенько
      Хтось його гукає.

      Оглянувся Михась –
      Немає нікого.
      А той голос , як напасть ,
      Зве та й зве малого.

      « В мене ніженьки болять ,
      В мене рученьки щемлять .
      Утомилась я , похилилась .
      Порятуй мене , Михась ».

      Говорила то калина ,
      Згорблена від снігу ,
      Край дороги у долині
      Задумала втіху .

      У самоті журилася.
      Годі , вже набридло.
      Пустоцвітом одцвілася –
      Ягідок не видно.

      І собі мале хлоп’я
      Мати захотілось.
      Теплота його тільця
      Вже не раз їй снилась.

      « В мене ніженьки болять ,
      В мене рученьки щемлять .
      Утомилась я , похилилась .
      Порятуй мене , Михась ».

      Мов у сні , по кучугурах
      В глибоку долину
      Побрів Михась рятувати
      Самотню калину.

      Пальтечко із себе скинув ,
      Накинув на віти ,
      Бо кому , як не йому ,
      Її пожаліти.

      Прихилився до калини ,
      А та ніби мати ,
      Пригорнулась до дитини
      І уклала спати.

      Зірки в небі аж помліли ,
      Місяць блідий вкляк ,
      Сичі в вербах оніміли ,
      Вгледівши той жах.

      Хмарка небом пролетіла ,
      Труснула сніжком ,
      Вії хлопчику прикрила
      Холодним пушком.

      « Щедрик , щедрик , щедрівочка » ,-
      По селу співали.
      Марно діти Михасика
      На печі чекали.

      Марно мати цілу нічку
      Яруги лякала ,
      На колінах матір божу
      За сина благала.

      Знайшли вранці чужі люди.
      Як не віднімали ,
      Мов уріс він у калину ,
      Кущ геть порубали.

      …Голосило все село ,
      Хлопчика ховало.
      Тільки тітки не було:
      Недобре їй стало.
      І не їсться , і не п’ється ,
      Стала , як примара ,
      То ридає , то сміється ,
      Кричить …Божа кара.

      … Не дожила й до Меланки –
      Руки наложила.
      Перед смертю зізналася:
      « Я Михася вбила ».

      Щедрик , щедрик , щедрівочка…
      Сніжок посипає ,
      А мене у друге село
      Хтось уже гукає…






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Сьогодні
      Вздовж траси Київ – Харків дівки ,
      Під вереск новорічних клаксонів .
      Міняють швидкий секс на цигарки ,
      Без комплексів і забобонів.

      Вітчизна… Придорожній ринок у Пирятині ,
      Біляші і кава , а зверху зорі
      Хмарами плаксивими залатані ,
      Ніби моя юність на пероні .

      Дивлюсь на солодку смерть грудня .
      Усе змінилося назавжди…
      Юносте , може й добре , що ти не повернися
      Ніколи сюди.

      Нерви провінції в самогоні.
      Душа – синичкою на христі.
      Храми в гріховному лоні ,
      Стидно стало свічі.

      Вітчизна… Пам’ятник Шевченку на околиці ,
      Леніну і Марксу в центрі міста.
      Скіфи , печеніги , половці ,
      Нас зліпили із глевкого тіста.

      Українську пісню любимо так ,
      Ніби оголену жінку.
      У пивних наметах відбірний мат ,
      Здмухує кислу пінку.

      Коли хтось говорить про вічність – дурня .
      Ми живемо тепер…
      По щирому , жаль тільки друзів , яким до цього дня
      Не вистачило декілька пер.

      01.01.10р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Не малюй мене в своїй уяві –
      Я не той , що знала ти колись.
      Залишились очі карі – карі ,
      Почуття ж минулого зреклись.

      Ще і досі в пам’яті діброва ,
      Стежка заблукала в споришу ,
      Сріблить коси заполоч вербова ,
      Опустивши голову в росу.

      Ще і досі обпікає губи
      Смаком перезрілого вина
      Та троянда яку ти від згуби
      Ревно так для мене вберегла.

      Але знай , що вже безповоротно
      Я зрікаюся цнотливої краси.
      Не стрічай слізьми , як зараз модно ,
      Ліпше в Господа спасіння попроси…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***
      Не нарікай мене Пілатом:
      У мене совість - вищий суд.
      Останній день мій буде святом
      Для фарисеїв та іуд.

      Не бракувало їх ніколи.
      Стріляли , вішали , кололи ,
      Ганьбили віру , правди суть.
      Страшніша звіра - сита лють.
      Та найстрашніші - душ окови.

      Нові пророки - не боги ,
      Притворна милість - батоги.
      У злидні заганяють тіло ,
      Щоб жити більше не кортіло ,
      Здирають шкуру за борги.

      Де ви - герої України!
      Кому ви служете , кому?
      Вдягнули в ризу сатану.
      Один лиш Бог у цьому світі -
      Це той , що в Новому завіті.
      А в нас - тирани на трону.

      2004 рік



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      Гарбузової каші наїлись діброви
      І стоять за селом , мов татарська орда.
      Я без страху прощаюся:будьте здорові...
      А сам потай стискаю ножа.

      Жалко стало жоржин , які пахнуть тобою.
      Над вікном павутинок палаючу гладь
      І малих кошенят , що зявились учора ,
      А сьогодні сусіда поніс утоплять

      Хто полічить хоч раз у душі полонези
      І твої і мої ? Хто полічить , скажи ?
      Я печаль положу на багряні терези ,
      А бездонність небес на краплинку сльози...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ***
      Мені до тебе через зиму ,
      Через обмови та гріхи ...
      Хоча б малесеньку жарину ,
      Кохані губи зберегли.

      Можливо вистачить пів кроку ,
      Знайти утрачене тепло.
      Щоб від березового соку
      Усе , шо вмерло ожило.

      На обрії стоїть Софія
      У білосніжному вбранні...
      Так , ніби серце з грудей Вія ,
      Хтось розтоптав на полотні.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Арафат
      Схиляю голову, жалоба груди рве!
      Яка тяжка, невимовна утрата:
      В піски упало небо голубе
      Зорею, вкривши тіло Арафата.

      Шиплять вітри у цю останню мить,
      Ридає на колінах Палестина.
      Сльозою спробуй душу оживить,
      Якщо ти називаєшся людина.

      Як близько ─ і далеко водночас
      У місячному блиску сяють лиця.
      Народе, скільки ж болю та образ
      Зазнала твоя зранена орлиця.

      По всій землі стяги палахкотять!
      Віки ─ ніщо порівняно з живими.
      Пройти шляхи, як Ясір Арафат, ─
      Найвища честь для сина Палестини


      Ι

      О, молодість! У вирі боротьби
      Ти шаленіла переможним співом
      І, вирвавшись з холодної імли,
      Мов небеса задимлені, прозріла.

      Ти вистраждала терени доріг,
      Довірившись підступному іуді.
      Крилатий ангел, що життя беріг,
      Не шкодував для тебе юні груди.

      О, молодість! Немеркнучі вогні,
      З граніту впавши, душі підіймали,
      Кували крицю віри у борні,
      Героями нетлінними ставали.


      Священної надії не зреклись,
      Зорять в очах відвагою і нині.
      На смертнім ложі друзів поклялись
      Життя своє віддати Палестині.


      ΙΙ

      Рамалла у колючому дроті,
      Скрізь руїни, угар пожеж…
      Мабуть, вилізли б очі Європі,
      І Америці – теж.

      Де не глянеш – на вежах євреї:
      В цьому світі панує Ізраїль.
      Нове гетто снують фарисеї,
      Ожививши фашистську мораль.

      Та свобода ─ омріяне слово,
      На устах поцілунком цвіте,
      Ворогів Палестини коле,
      За собою у бій веде.


      Якщо ти ─ патріот свого краю,
      Ще й боротися маєш хист,
      У народі ─ ім'я прославляють,
      А євреї цькують ─ терорист!

      Подивімось навкруг і побачимо,
      Хто ж насправді ота ,, вісь зла “.
      Ізраїль ─ це лиш маска нації
      Яка гнобить планету Земля . . .

      . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
      Розтерзали кати країну,
      Розбомбили села й міста,
      Розіп'яли живцем Палестину,
      Як колись на Голгофі Христа.
      Ця зараза страшніша від атома ─
      Не кажу я про СНІД і чуму.
      Палестина, смертями засватана,
      Проводжає синів на війну.

      Ви даруйте коханим фіалки ─
      Сині, сині, як плеса озер.
      Ті, хто мужньо палили танки,
      У полоні граніту тепер.

      А над ними яряться зорі,
      Місяць мідь вилива в Йордан.
      Оніміли молитви й долоні,
      Захищаючи душу від ран.

      А над ними клекочуть гармати,
      І рида карооке дівча.
      Похилившись, червоні маки
      Пломеніють, немов свіча.
      . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
      Є на світі удачі й печалі,
      Все життя наше ─ з світла і тьми.
      Ті, хто довго терпіли й мовчали,
      З Арафатом ставали людьми.

      Та дорога ще й досі у тернах,
      Від угарищ пожеж ─ пітьма.
      Арафата душа не вмерла,
      А по-новому ожила!

      . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

      Як хочеться, щоб це був тільки сон,
      Щоб кожен жив у злагоді й добрі,
      Щоб совість й серце бились в унісон,
      І врешті решт земля сказала: ні!

      Ні, війнам!
      Ні, тортурам!
      Ні, тиранам!
      Ні, кривдам!
      Ні, стражданням!
      Ні, кайданам!

      Нехай загляне у кімнату брат,
      Нехай залишить кулі й автомат,
      Нехай згадає, як колись давно
      Ішли разом дивитися кіно.

      Нехай серця наповнюють пісні,
      Нехай дощі всміхаються рясні,
      Нехай із вирію вертаються птахи,
      І благодать квітує навкруги.
      . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

      О, якби насправді це було ─
      Тоді б і в грудях, мабуть, не пекло,
      А так ─ кипить, болить моя душа,
      Рятуючись лиш правдою вірша!

      А губи шепчуть: сонце де ти, де ? . .
      Дивлюсь ─ пітьма втіка, а день іде!





      2006р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Хурделиця
      Перемети - перемети
      Ні дороги,ні ріллі.
      Снігові летять карети
      І ховаються в імлі.

      Рвуть і рвуть вітри страмена,
      Осідлав вечірній смерк.
      Обрій, тьмяний, мов гангрена,
      Хижо крила розпростер...

      Чи то птиця,
      Чи то звір:
      Вір не вір
      Перевір.
      Між землею
      І між небом
      Заблукав зір...

      У гайку усе ж тихіше
      Тільки чути гу-гу-гу!
      Тягне віхола півсвіту,
      Щоб втопити у снігу.

      По коліна, навіть вище,
      Все одно мете, мете...
      Між дубків нагнувшись, свище,
      Зазираючи в лице...

      Обізвалася і далі.
      Обізналась і гайда!
      Білі патли, сиві шалі
      Не залишили й сліда.

      Чи то птиця,
      Чи то звір:
      Вір не вір
      Перевір.
      Між землею
      І між небом
      Заблукав зір...




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***
      Вечір одягає срібні лати,
      Місяць золото циганське відлива.
      Ти увійдеш у мої палати,
      Як у гай засніжений весна.

      Стану у молитвах на коліна,
      Й щоб не сплутати з берізками в імлі,
      В обрію за гілочку жасмину
      Виміняю скалочку зорі.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ***
      Гріе вітер руки у мені.
      Вже погас осінній жар калини.
      І маленькі крапельки на склі-
      Сліз твоїх остудженні перлини.

      Потяг мчить у безкінечну даль,
      Листопад на семофорах грае,
      Інею поколотий кришталь
      Гострі скалки в душу заганяе.

      Пригадалось, як тебе зустрів.
      Мліли ми в вишневому полоні,
      У гаю стихав спів соловїв,
      Коли ніжно цілував долоні.

      Знаю,люба,завинив тобі життя.
      Жаль,що серце не пошлеш в конверті.
      Та мої спізнілі каяття
      Знайдуть твої губи після смерті...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Коханій
      Ти втішала себе - і плакала.
      Теплі сльози ковтав оман,
      У далекі світи потрапила,
      Промінявши Христа на Коран.

      Інші звичаї,інші дороги,
      Але часом в бентежній душі
      Прокидаються давні тривоги
      І читають мої вірші.

      Я рядком завиваю волосся
      І цілую тебе рядком,
      А сьогодні мені здалося,
      Бачив зіркою над селом.

      Я розказував цілий вечір,
      Як весною грушеві сади
      Були схожі на білі плечі
      А мені - увижалася ти...

      Як в долині ,що за горою,
      Пестять ранки холодну імлу,
      Памятаеш?- Колись із тобою
      Ми тут вперше сказали: люблю.

      О,кохана моя,жадана!
      У бузкових вінках роса
      Розгорілася полумяно,
      Як над обріем небеса.

      Та до тебе далеко-далеко-
      Долетіти не маю сил.
      Хай привіт передасть лелека-
      Я його вже не раз просив.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. ***
      Прикордонне село,за мостом вже Росія...
      Ікуди не поглянеш - все сніги та сніги.
      Так любити ніхто рідну землю не вміе.
      Мов до Бога на сповідь,приїзджаю сюди.

      У перелісках тишу срібні віти колишуть,
      В полотняних сорочках дріботить осока.
      Я тут серце і душу навіки залишив,
      Пізнав трепет кохання і відчай гріха...

      Не картаю себе,що було відболіло
      Голубі небеса від калин зайнялись.
      Як зігріти тебе,о моя Україно!
      Коли вечір на плечі журбою схиливсь...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Хтось сказав ,що ти гуляща.
      Я погодився, а все ж,
      Хай і будеш не путяща,
      Та краси не відбереш.

      Хвиль рудих грайлива кипа,
      Очі-зорі голубі.
      Білогруду колісницю
      Ледве стримуеш в узді.

      Хтось сказав.що ти гуляща...
      Погуляю вслід і я!
      Пропадай, і так пропаща,
      Вітер-молодість моя.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      Звикли навкруг прикидатись сліпими...
      Скільки ж потрібно мені сліпоти,
      Щоб із кінця у кінець рідну країну
      Радісно обійти?

      Щоб хоч разочок усміхнені лиця
      Не маскували зависних облуд.
      Й небо вечірне срібні зірниці
      Сіяло в полі поблизу Крут.

      Щоб відчувати, як пахнуть медами
      Далі Херсонських степів,
      І як трембітами будять Карпати,
      Голубизну снігів.

      В Удай джерельний забрести по коліна
      Вербами на весні,
      Дзвонами писанки Великодні
      Лущити дітлашні.

      Взяти і освятити
      Росами вранішних трав
      Розпач пустої хати
      Й друзки зламаних лав.

      Скільки ж потрібно мені сліпоти,
      Щоб із кінця у кінець Україну
      Радісно обійти?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Обмани і скажи,що любиш.
      Руки твої зацілую!
      На колінах повзти примусиш
      Ради тебе усе зроблю я.

      По дорозі,усипаній вирвами,
      Розтрушу яблуневі сніги,
      Поведу в ті краї,де зорями
      Небо горнеться до води.

      А коли з голубого переліска
      Навперейми нам вийде туман,
      Я коханням наповнені келихи
      Іншому не віддам.

      І нехай вітер гупа ставнями,
      Жалять блискавки мокре скло,
      Захищу я долонями травня
      Від негоди твое вікно.

      Похилюся вишневими вітами
      На тонку павутинку вій.
      Кожна квіточка ревно тремтітеме
      І благатеме: обігрій.

      Обмани ж і скажи,що любиш
      Руки твої зацілую.
      На колінах повзти примусиш
      Ради тебе усе зроблю я ...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***
      Сьогодні ніч ,як перше твое "так".
      Два солов`ї в саду не умовкають,
      Розтанув поцілунок на устах,
      Ну а вони наступного чекають.

      Сьогодні ніч,як перше твое "ні".
      Не плачте солов`ї,не плачте.
      Розбили серце співом ви мені.
      Коханій же за молодість пробачте.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      Тільки я,тільки ти-і зорі...
      Пахне димом в степу деревій...
      Місяць крила свої прозорі
      Опустив у колиску вій.

      Ти-півслова,і я-півслова.
      Від кохання п'яніють вуста.
      Поцілунків гаряча мова,
      В розпашілі тіла вроста.

      О,жаданна моя чарівнице,
      Скільки ж веж довелось перейти?..
      Серед степу-твоя світлиця,
      Серед степу нічного-ти.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ***
      Українці,приїздіть до дому!
      Подумки хоча б - та приїздіть.
      Уклоніться явору старому,
      Із криниці воду наберіть.

      В Україні- сонце найщиріше
      У стократ- прекрасніша весна.
      В Україні- полини гіркіші,
      І сумніші мамині слова.

      Ну а ранки...Боже,які ранки!
      Де ви ще побачите такі?
      Одягли святкові вишиванки,
      Заспівали у гаях пісні.

      Українці,їдьте в Україну-
      Не цурайтесь отчих берегів.
      Гроші не замінять Батьківщину,
      Найми не загоять мозолів.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    8. ***
      Стояли вдвох,а ніч терпка
      Нас зорями звивала
      В твоїх очах моя печаль
      Від ніжності розтала.
      Жоржина біла у саду
      Хитала головою,
      Не знала радість чи біду
      Зустріли ми з тобою.
      Нехай,що буде у житті,
      Нема за чим жаліти.
      Твоя любов ще у весні,
      Моя ж -давно у літі
      За небокрай летять птахи
      Вертаючись до дому,
      А я шепчу,тобі шепчу,
      Що не віддам нікому.
      Жоржина біла у саду
      Хитае головою,
      Не знае радість чи біду
      Зустріли ми з тобою...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    9. ***
      Вітер...Осінній вітер,
      Не убивай надій.
      Через решета літер,
      Душу мою перевій.

      Ту,що чаруе снами
      Коли віти дрижать від дощу
      Кохаючи до нестями
      Із серця не відпущу



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --