чоловік подивився
в люстерко
і промовив до себе
несхожий
а потім запалив
цигарку
пішов дощ
як тоді ввечері
та навіть дерева
вже стали іншими

хотів
написати вірш
про канікули -
ніколи

заплакані очі
дощу
безмовність
безкрилої ночі
і стукають в вікна
слова
яких не пустили
у вірш

два гелікоптери
збили над іраком
два голи
забило динамо
і ти мені
два рази
посміхнулась

Знайти ті єдині слова,
щоб запалили вогонь
тим, що збились з дороги,
і погукали за стіл голодних,
а всі інші -
це просто шурхіт
дірявих барабанів,
що гудуть від вітру.

Плин часу спокійний і звичний,
не кожна секунда
молотить по скронях
(повільні, м'які та теплі,
як колискова).

Та буває:
ламається ритм
принишклої музики часу -
і якась бунтівлива секунда
лишає свою орбіту
і заявляє про себе,
нестримна, тверда, холодна
кричить (аж дзвенить у вухах):
Так мало ти встиг ще зробити!..

нічого на світі не сталось
загинула тільки кульбаба
важкими колесами трактор
її придушив до землі
я бачив
летів парашутик
і довго не падав

тут центр Землі
тут світу серцевина
шляхи
широкі світлі та прямі
і манівці
лякливі та вузькі
виходять звідси
йди в життя
я стану на поріг
своєї хати
як в дитинстві
знову вдома

Колись у небі
я бачив чудову веселку
й не міг відірвати очей.
Як я хочу її знову побачити…

Колись у лісі
я слухав чарівну пташку
й не міг наслухатися.
Як я хочу її знову почути…

Колись я бачив тебе
і слухав…

ти так до мене прив'язаний
ти біжиш мені назустріч
шукаєш мій погляд
шукаєш підтримку
чому ти завжди сумний
мій дзеркальний двійнику
посміхнись
ти бачиш
я вже посміхаюсь

дитинство
на вулиці люди
про щось сперечаються
сонце фарбує двері
в червоний колір
щасливий
вже стільки минуло часу
а двері
ще й досі
червоні

мені посміхнувся
даун
і привітався
я тупо кивнув головою
і щось промимрив
не знаю
хто з нас
розумніший

я хотів би вивчити
мову тварин і птахів
вітру дощу і сонця
і з ними розмовляти
вони знають усе
але їх не розумію і мовчу
і не в змозі нічого змінити
розмовляю з людьми
вони не знають нічого
але говорю і слухаю
і не в змозі нічого змінити
мрію вивчити мову
тварин і птахів
вітру дощу і сонця

сміятися
коли смішно
плакати
коли сумно
щасливий
вільний
божевільний

У кохання
немає
імені…
Є сонце
на все небо –
осліплює,
є вітер,
що очі піском
засипав.
Куди мені йти,
сліпому, -
не бачу.

У тебе на обличчі
промінь сонця…
Чомусь мені здавалось:
темінь ночі
буває холодніша
за мовчання,
а в мороці ночей
вмирають мрії,
та в тебе на обличчі
промінь
сонця…

я загубив себе в натовпі
на виході із метро
бо завжди був трохи роззявою
до того ж таким неслухняним
ну як за таким услідкуєш
я довго гукав і штовхався
але надаремне
а потім хтось нібито бачив
такого собі чоловічка
із натяком на животик
з мішками попід очима
і майже без шевелюри
стояв він як завжди самотній
казали мені що це я
напевно це так і було
та я не признався
можливо знайдеться кращий