Біжу я геть – розхристана, тремтяча,
А у осерді палахкоче шал,
Та глузд мій спить, і я - неначе в сплячці,
Лечу, сновида, прямо на вокзал.
І раптом – тю! – знайшла тебе: сліпого,
Старезного, немов столітній дід,
Жорстокого, голодного - для чого
Ти мчав за мною, чуючи обід?
Утретє півні вранці закричали
І розчинилася моя нічна мана:
Я просто неба négligé стирчала -
А ти мене так ніжно обіймав...


27.07.2011