Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Майстерень Адміністрація

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі


З"явилася офіційна Попстанова Комітету ШП:
Постанова
21.02.2008
Про присудження Національної премії України
імені Тараса Шевченка 2008 р.

м. Київ 21 лютого 2008 року.

Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка

п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити протокол лічильної комісії Комітету з підрахунку голосів та підбиття результатів таємного голосування творів і робіт, допущених до третього туру конкурсу на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2008 року.
2. Присудити Національну премію України імені Тараса Шевченка 2008 року за твори і роботи, які набрали ¾ і більше голосів присутніх на засіданні членів Комітету, таким літераторам і митцям:

Голоті Любові Василівні, письменниці – за роман «Епізодична пам′ять»;

Дзекуну Олександру Івановичу, режисерові-постановнику, Петріву Володимиру Юліановичу, акторові – за виставу «Берестечко» Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру;

Ляшенку Геннадію Івановичу, композиторові – за кантати «Містерія тиші» та “Вітражі й пейзажі” для хору a cappella на вірші Тараса Шевченка і Богдана – Ігора Антонича;

Малахову Віталію Юхимовичу, режисерові-постановнику, Бенюку Богдану Михайловичу, акторові, Сумській Наталії В’ячеславівні, актрисі – за виставу «Про мишей та людей» театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв»;

Перебийносу Петру Мусійовичу, поетові – за збірку поезій «Пшеничний годинник»;

Селянській Вірі Остапівні (Вірі Вовк), письменниці, громадянці Бразилії – за книги «Сьома печував. Дехто з них теж вважає мене антисемітом.
В перші роки незалежності ледве намітився поворіт українського єврейства до позицій патріотизму, але ця тенденція швидко вщухла. Більшість євреїв чутливо вловила націонал-зрадницьку тенденцію політики кучмізму і повернулась до інтернаціоналізму, проросійської (тобто антиукраїнської) політичної позиції і до сприяння зросійщенню України.
Бажаєте “псевдоприкладів”? Будь ласка. Талановитий єврейський музикант Ян Табачник, діяч Партії реґіонів, вирішив збудувати в Києві центр пропаганди російської культури. Один знайомий єврей сказав мені; “Що ж тут такого? Чому в Києві може бути центр французької культури, а не може бути російського культурного центру?” Залишається тільки розвести руками. Невже не зрозуміло, що не було б нічого поганого мати в Києві центри японської, тібетської, а



Чудовий вийшов коментар! Де нам, непідкупним раціоналам... До чортів собачих приємно (звиняйте за таку майже ненормативну в майже чоловічій компанії лексику), що ми активно рухаємось і хочемо дихати весняним повітрям. Наша внутрішня ...надцятка - хороша ідея. Я за змагання! Хай це будуть змагання з бігу. "У віночку з троянд", який у мене засоціювався одразу ж із одним дуже приємним суб'єктом, який волає: "Вище ноги, друзі мої! Але не забувайте також і про голови!" Щиро бажаю відсутності в комітеті журі кон'юнктурних душ. Ну, коли йдеться про нагороди, вручила б Андрієві свисток арбітра. Внушитєльних размєров, десь як ієрихонську трубу, яка мала свого часу репутацію руйначки дуже старих ідилічних міст.

Якби хто знав реальні межі моєї партизанки...
На даний момент руки сверблять друкувати нарешті пасаж на захист наших проскрибованих. Логічно аргументований. Надто велику групу творчих людей ми, панове, відсилаємо в поетичне закерзоння. Але це вже тема іншої розмови.

А я завжди рада бабратися в грунті літературних квітників.

Щиро ваша.
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-08-03 15:22:39 ],
на сторінці твору     "Мартиролог"   Адміністрація Майстерень

Проблема не в тому, що нині багато хто з юних наших авторів хоче досягнути усього і відразу. Для молоді це характерно, - вони вибудовують свій уявний світ і беззастережно вірять в нього і в тому світі одне велике "Я", все інше губиться на периферії. Ось як, наприклад, пише один з таких, як то мені видається, талантів:
у "Відозві"
"ти є і в тобі був сенс
попри всі глюки недобачання сліпими
тож чи доцільно
знімати на догоду іншим
з рахунку себе
себе єдиного такого
себе істинного
бо ти є істина
якій завжди довіряєш найбільше."

Питання зняття себе з рахунку "єдиного такого себе істинного бо ти є істина"? Ось тут вона, проблема - якщо життя почалося в умовах не надто високого культурного, інтелектуального оточення. Молодій людині, навіть із посереднім рівнем таланту, на тому фоні вже здається, що вона одна в бездонному небі. Вона сонце для усієї тієї пітьми внизу. Такі юні таланти заходять до вас додому, у ваш світ, у суспільство, як до себе - вони ж просвітлені, вони генії, а ви хто? Звісно, все що зробили корисного ви, відтепер належить їм, а інше, непотрібне, - мотлох - викинути. Бо так треба! Про це написав Деріда і, здається, Ніцше. Вони про це чули і хтось з них навіть то все перечитав.
А далі реальність, яка молоді зовсім не по зубам. А довкола ще світи усіляких творчих закаменілостей, що закрили собою небо. Нема місця генію, ніхто його не бачить. Війна. Звичайно переможна, як їм здається.
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-08-05 12:32:49 ],
на сторінці твору     "Акції на форумі"   Редакція Майстерень

Думаю, що цілком коректно дати читачам ознайомитись із цікавим коментарем Ірини Новіцької, написаним заздалегідь до ініційованих нею прикрих для всіх нас подій.
http://ukrart.lviv.ua/samvydav/publication.php?id=3066#comments
" Новіцька Ірина [2006-05-30 19:47:41]
Та це смішно. Вам так залежить на майстеренських рейтингах? "Аби люди читали" (Стефаник). Зрештою, верлібри іноді оцінюються навіть "Майстернями". Але добре, що написали. Може, совість прокинеться. Або відчуття, що живемо таки з верлібром, ось уже від часів Уїтмена."
Цей коментар, як я те зауважив, абсолютно точно передає свідомо перекривлене відношення Новіцької до "Майстерень".
Хочеться їй повторити її ж слова "Та це смішно. Вам так залежить на майстеренських рейтингах?", але чому ж у вас у самої виникло це "залежить"? Може і весь подальший конфлікт із цієї ж причини?

Спробую пояснити своє бачення

Проблема не в тому, що нині багато хто з юних наших авторів хоче досягнути усього і відразу. Для молоді це характерно, - вони вибудовують свій уявний світ і беззастережно вірять в нього і в тому світі одне велике "Я", все інше губиться на периферії. Ось як, наприклад, пише один з таких, як то мені видається, талантів:
у "Відозві"
"ти є і в тобі був сенс
попри всі глюки недобачання сліпими
тож чи доцільно
знімати на догоду іншим
з рахунку себе
себе єдиного такого
себе істинного
бо ти є істина
якій завжди довіряєш найбільше."

Питання зняття себе з рахунку "єдиного такого себе істинного бо ти є істина"? Ось тут вона, проблема - якщо життя почалося в умовах не надто високого культурного, інтелектуального оточення. Молодій людині, навіть із посереднім рівнем таланту, на тому фоні вже здається, що вона одна в бездонному небі. Вона сонце для усієї тієї пітьми внизу. Такі юні таланти заходять до вас додому, у ваш світ, у суспільство, як до себе - вони ж просвітлені, вони генії, а ви хто? Звісно, все що зробили корисного ви, відтепер належить їм, а інше, непотрібне, - мотлох - викинути. Бо так треба! Про це написав Деріда і, здається, Ніцше. Вони про це чули і хтось з них навіть то все перечитав.
А далі реальність, яка молоді зовсім не по зубам. А довкола ще світи усіляких творчих закаменілостей, що закрили собою небо. Нема місця генію, ніхто його не бачить. Війна. Звичайно переможна, як їм здається.
Коментатор , [ 2006-08-07 22:53:22 ],
на сторінці твору     "Мартиролог"   Адміністрація Майстерень


1   2   3   4   5   ...   96