Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Майстерень Адміністрація

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі


Шановний Володимире Сірий, особисто для мене завжди важливо спершу зрозуміти про якого саме бога в тому чи тому обсудженні говориться. Богів бо ж багато. Прикладом, якщо саме про Бога Творця - це одне, а якщо, скажімо, про іудейського племінного бога, котрий багато до чого кривавого причетний, - це інше...

Утім, щодо Павла, то є аргументи проти нього...

"http://ar25.org/article/farysey-shaul-apostol-prapor-i-krygolam.html"

Ігор Каганець,
Інститут метафізичних досліджень Перехід-IV

Фарисей Шауль – апостол, прапор і криголам

"Апостолом його вважали тільки іудохристияни, оскільки Шауль ніколи не бачив Ісуса, тож не міг називатися не тільки апостолом, а й навіть учнем. Більше того, він не мав хрестиянських учителів, а тому мало що розумів з учення Хреста."

АПОСТОЛ ПРОНИКНЕННЯ

Проникнення іудохристиянства на арійську територію відбулося завдяки діяльності фарисея Шауля, відомого також як Савл з Тарса і «апостол Павло». Шауль – це було його єврейське ім’я, дане при обрізанні, а Павло – зовнішнє ім’я для зручності взаємодії з римськими громадянами. Апостолом його вважали тільки іудохристияни, оскільки Шауль ніколи не бачив Ісуса, тож не міг називатися не тільки апостолом, а й навіть учнем. Більше того, він не мав хрестиянських учителів, а тому мало що розумів з учення Ісуса.

Шауля називають «апостолом язичників» тому, що він створив модифіковане ебіонітство – без обрізання та інших обтяжень – і перший почав просувати його серед арійців. Можна сказати, що Шауль винайшов полегшену версію ебіонітства (варіант «лайт» – легкий), після чого справа прозелітизму (вербування) пішла значно успішніше. Активності Шауля сприяло й те, що як ебіоніти, так і ортодоксальні іудеї вважали його відступником, тож шляху назад у нього не було.

Цілком можливо, що Шауль став першим популяризатором сфальсифікованих євангелій, скомпонованих його однопартійцями-фарисеями. Наявність у нього таких текстів могла суттєво допомогти його проповідницькій та організаційній діяльності.

Найкращий спосіб поширити якусь ідею – це підтримати пасіонарну особистість, яка в цю ідею щиро повірила. Схоже, що Шуаль-Павло був ентузіастом своєї справи, тому став зручним інструментом в руках творців духовно-інформаційної зброї.

Можливо, його діяльність і не була вельми успішною, проте він став «прапором» і «криголамом» іудохристиянської релігії. За словами релігіознавця Ернеста Ренана, «Павло проголосив, що християнство – не просто модифіковане іудейство, а повноцінна релігія з самостійним існуванням. Він не бачив Ісуса, не чув його промов. Божественні Логії, притчі, він знає лише смутно. Месія, що робить йому особисті одкровення, – плід його власної ж фантазії. Павло не грав при житті тієї ролі, яку ми йому приписуємо. Створені ним громади не відрізнялися стійкістю або ж відрікалися від нього. Після зникнення його зі сцени «апостольської боротьби» він майже зовсім забувається. Смерть його була, цілком ймовірно, визнана його ворогами смертю баламута. У 2 столітті про нього майже не говорять. Знаменитих учнів він не залишив. І тільки у 3, 4, 5 ст. Павло разюче виріс» («Апостол Павло», 1869 р.).

Несподіване зростання популярності Шауля-Павла вказує на те, що його діяльність було підтримано «третьою силою». Якщо Філона Іудея вважають духовним батьком іудохристиянства, то іудей Шауль – його апостол (посланець) і співзасновник. Іншими співзасновниками були фальсифікатори Євангелія, можливо, той же Філон. Завдяки їм – Філону, Шаулю і «невідомим спонсорам» – іудохристиянство проникло в арійське середовище і, починаючи з соціальних низів, поступово почало його «перетравлювати».

ПРОТИПРИРОДНІСТЬ ПРОЗЕЛІТИЗМУ

До появи іудохристиянства всі релігії були етнічними, язичницькими. Це вважалося природним станом, адже тоді існував критерій істинності кожної релігії: чим успішніший народ, тим краща його релігія. При цьому прозелітизм (перевербовка) в іншу релігію вважався збоченням, адже тоді одна релігія могла користуватися плодами іншої, а критерій істинності зникав. Тому держави завжди виступали проти прозелітизму.

Щоб краще це зрозуміти, розглянемо такий приклад. Уявімо, що в державі є дві умовні релігії: одна виступає за гетеросексуальні, а друга – за гомосексуальні стосунки. Щоб не сперечатися, яка з них істинніша, простіше дати кожній можливість розвиватися на власній основі: хай в ролі судді виступить саме життя. А життя доволі швидко покаже, що гомосексуалісти, не маючи потомства, за короткий час просто вимруть, тож питання про істинність «релігії гомосексуалізму» буде вирішене автоматично, природним шляхом. Ситуація зміниться, якщо дозволити гомосексуалістам здійснювати прозелітизм, тобто залучення до своєї «релігії» членів «гетеросексуальної релігії». Тоді критерій істинності за плодами зникає, натомість «гомосексуальна конфесія» починає паразитувати на іншій.

Саме тому язичництво, тобто система взаємодії і змагальності етнічних вірувань, завжди вважалася природною, здоровою. Будь-яка релігія, що розвивається на власній основі, є нормальною, адже якби вона була збочена, то вже зникла би природним шляхом. Наприклад, можна багато сперечатися про іудаїзм, але якщо він розвивається як релігія єврейського етносу, то це є нормальним, природовідповідним явищем.

Ситуація радикально змінилася з появою іудохристиянства, яке з самого початку стояло на позиціях ліквідації всіх етнічних (язичницьких) релігій. Головним чинником його поширення став прозелітизм, тобто паразитування на чужих досягненнях, перевербовка. Через тяжіння до Простору страждань іудохристиянство не має внутрішнього двигуна, воно може існувати тільки «перетравлюючи» те, що набуте іншими релігіями.

Врешті-решт, іудохристиянство й було штучно створене як інформаційна зброя для ліквідації всіх етнічних релігій окрім іудейської. Іудейство має захист, від самого початку «вмонтований» в іудохристиянство, адже в ньому іудеї вважаються особливим, «божим», «святим» народом, а Ісус, Богородиця і апостоли вважаються іудеями. Відповідно, будь-які нападки на іудеїв розглядаються як «нападки на святе».


Публікуємо погляди росіян, як вельми важливі для підтримки України.

"Я был поражен до растерянности, а уважение к восставшим стало безмерным
24 января, 2014 - 17:25
На имя редакции пришло письмо, публикуем его без изменений.

"Сегодня ночью я смотрел трансляцию с Майдана.

Все уставшие, много дней ведь они там как пчелы работают. Это примерно также как вычерпывать воду из реки и не видеть очевидного результата. Да еще на холоде, полумокрые и не только от водометов, ведь горящие костры растапливают снег и под ногами болото.

Эти смерти... А ведь помимо смертей множество раненых, побитых, да еще и похищения за чертой майдана и пытки, издевательства и унижения.

И вот они полдня ожидали результаты переговоров, которые все откладывались и откладывались.

Етественно, что это давило на волю, ведь почти каждый, наверное, мечтает сменить эту довольно рискованную обстановку на диван у себя дома. Ведь у каждого в голове могла уже картинка нарисоваться, что они сделали все, что могли и даже больше, то есть согласиться от внутренней усталости и длительного напряжения на копромисс. И этот компромисс Янукович самоуверенно им подсовывал, как царь холопам. Так сделали бы в России - согласились бы, успокоив свою совесть и положившись на судьбу. И так делали, достаточно вспомнить наши протесты, и я был уже к этому готов и ничуть не сомневался в исходе.

Но когда они стали голосовать....! я был поражен! Я первые несколько минут думал, что я не так понял по-украински. Я стал искать на других информационных лентах сообщения по-русски, чтобы убедиться, но этих сообщений еще не было (прямая трансляция). Я был просто поражен их волей. Это было просто непостижимо! Все, как один....и без командиров, идеологов!

Потом, после того как голосование закончилось, камера показывала толпу. Люди разбились на кучки и между собой обсуждали. Спустился со сцены и Тягнибок, именно он проводил голосование, и как я понял, сам не ожидал именно таких итогов. Было видно, что он не готов осознать произошедшее, хотя на сцене, когда выступал, сумел этого не показать.

Он напряженно ходил взад-вперед, и тут к нему подошел корреспондент, спросил его мнение об итогах голосования. Тягнибок довольно раздраженно высказался, но старался себя сдерживать. Нужно сказать, что сдержанность у них вообще у всех замечательная, наши бы уже давно передрались. На высказывания Тягнибока последовали реплики со всех сторон, там же все кучно. Тягнибок что-то отвечал, стал более резким. Аргументировал свою позицию тем, что завтра власть намерена арестовать не менее тысячи протестующих, а потом еще и еще, и что он хотел предотвратить это. На что ему отвечали, что не в его силах поменять совесть у властей и у них только один выход - перемога, то есть победа, а не сговор. Тягнибоку посоветовали держать себя в руках, он стал оправдываться, что он спокоен.

А потом было еще замечательней. Эти люди после двадцатиминутного перерыва на обсуждение, после голосования, построились в колонны и молча пошли в ночь (это нужно было видеть!!!) строить новые барикады, расширять территорию майдана. Они шли навстречу опасности и тяжелому труду молча, но все как один. Эти баррикады росли как грибы, облепленные людьми как муравьями. Работали абсолютно все, никто не стремился быть старшим над кем-то, много женщин. Я примерно засек время, баррикада возводится за полчаса, высотой более двух метров и по всей ширине улицы. Это все просто завораживало, они как пчелы. И командиров вроде бы нет и каждый знает свое место и что делать.

Глядя на все это, их просто невозможно не уважать. Это вызывает даже не уважение а нечтто большее - преклонение перед их волей и стремлением. Это - не холопы и не рабы.

Если вчера я думал, что наступил перелом, и я исходил чисто из анализа оперативной ситуации, то посмотрев на них ночью..... я теперь абсолютно уверен, что банде там конец. И очень плохо им же, что они этого еще не поняли.

Восхишаясь украинцами, я с сожалением понимал, что в России такое невозможно. Нет, мне, конечно, очень хочется верить, что и мы на такое способны, но желание верить это одно, а смотреть вокруг - другое.

Вчера я увидел, что оказывается, есть что-то такое, перед чем банда бессильна. И украинцы это поняли. У них направленность на внутреннюю свободу, на достоинство всех и каждого. Они любят свою страну как свою родину, а не как поместье своего хозяина, как в России.

Ночью я убедился, что они победят. Другой вопрос, насколько абсолютной будет эта победа и позволят ли им заниматься мирной жизнью или надолго ввяжут в конфликт. Если им судьба позволит сразу перейти к восстановлению страны, то они как пчелы довольно быстро сделают ее цветущей. Теперь я верю, что эти люди смогут все.

Фактически получается огромное противопоставление путинскому режиму. Это будет настолько очевидно и контрастно рядом, настолько будет высвечивать абсурдность и нелепость кремля, что это просто несовместимо."

http://ehorussia.com/new/node/8689

1   ...   90   91   92   93   94   95   96