І знов прийшла весна -
дванадцята вона
на пустищі відчуженої зони.
Убрались в цвіт сади...
Вкраїну розбуди
від снів байдужих,
поминальний дзвоне!

Квітневий апогей
і тисячі смертей
навік сплела водно
жахлива дата.
Чорнобиль - спільний хрест,
на виживання тест.
Мені судилось батька поховати.

Ще жертв лічба трива...
А в небі птах співа,
тюльпани
червоніють на осонні.
Це знов прийшла весна -
дванадцята вона
в безцінному житті моєї доні.

26 квітня 1998 року

З небес холодна цебенить вода
І затікає березню за комір…
А світ завмер, у здивування комі,
Над пусткою лелечого гнізда.
Мов не збагне вагомості причин –
Чому не повертаються пернаті.
(Країн казково-сонячних багато,
А рідний край, як істина – один.)
Мені здається: людство у біді,
Земля напередодні катастрофи,
І мучеників ждуть нові голгофи, –
Коли нема лелеки у гнізді…

2000

Час не щадив мого лиця,
не полишала серця мука.
А вічна – ближчає – розлука,
тяжіє казка до кінця.

І скажуть всі: жила-була
не фея і не Попелюшка.
Хтось на щоці згадає «мушку»,
а хтось – не пригадає зла.

…А років менше, ніж за сто –
зелом покриється могила,
і ту, що ці рядки створила,
не поминатиме ніхто.

2000(2012)

На зло всім законам тяжіння
До сонця, до слави летіла…
А в слави – гаряче проміння.
А в успіху – воскові крила.

Одна із примхливих теорій –
На досвіду власній скрижалі:
У злету – мільйон траєкторій,
А падати… по вертикалі.

2000

Як самоїдства витравити звичку?
Здолати як абсурду торжество?
Хтось душу виверта, мов рукавичку.
А хтось – перелицьовує єство.

Подоба казки істиною зветься.
І викривлено світ – до навпаки.
Тут сльози лити б, а юрба сміється,
Над власною ж мізерністю таки.

2000(2011)

Безмовні – і радість велика, і горе.
І справжнє кохання блаженно мовчить.
Не сміє… не вміє… лиш очі говорять:
Співає душа чи нестерпно болить.

Високе мовчання судилось людині…
У горя горлянці – знемовлений крик.
Кохання і радість мовчати повинні:
Безсилий тут розум, нікчемний – язик.

2000(2011)

Іще трапляються дива:
без приказки – чарівна казка,
без пафосу – гучні слова,
без несподіванки – розв’язка,
не згірш татар – незваний гість,
у ворога – долоня тепла…
І тільки наміри благі,
як завше,
мостять шлях до пекла.

2000

В душі твоїй нема для мене місця.
В моїй – для тебе – повна протилежність.
Байдужості кохання не боїться:
І в крапку поміщається безмежність.

2000

Борись і прагни, нехтуй і терпи –
Не відведеш біди і не накличеш.
Пан – випадок, а ми – лише раби
Нав’язливих ідей і згубних звичок.

2000(2011)

Відвага світиться в очах,
а м'язи - повні сили:
"Не забарюсь! Такі як я -
на мамонта ходили."
І хвацько підкрутивши вус -
козацьких рис окрасу, -
пішов мій милий... на базар,
по яловиче м'ясо.

2000

Зі світла ореол зіткавши власноруч,
я простягла тобі прозорий символ віри.
Та здивувався ти: "Навіщо цей обруч,
холодний і важкий?"... Він був тобі не в міру.

2000(2011)