Розгойдали небо.
Аж хочеться крикнути:
"Досить!"
Спотворена дійсність.
Безсилих безсонь каламуть.
Війна шаленіє,
життя людські косить і косить...
Покремсані долі
за часом пливуть і пливуть...

На всіх перекатах
чужої покути немає.
На всі виднокола
немає чужої біди.
Звитяг перегони...
У пошуках власного раю
дістатися краю.
А далі?
А далі - куди?!

Як вирватись вірі
із цього кривавого виру?
В зіницях безодні
спасенна хитається лодь...
Насниться Вкраїні
надія - голубкою миру.
І мить, як пір'їну,
впіймає в долоню
Господь.

2015

Покута війни нерозгрішена
Вже переганяла свій час…
Знов, Діво Маріє Потішення,
Втішаєш згорьованих нас.

Сокальщина в тузі… Між кленами –
Стежина жалів і жалоб.
Поглянь, над Твоїми теренами
Тривоги кошлате крило.

Від зради, від кулі ворожої
Відважних синів захисти.
До Тебе, до Матері Божої,
Нам смуток нести і нести…

Торкатись Хвалою коронною*
Небесного трону Твого.
Красою Твоєю іконною
У храмі милується Бог.

Окропиш росою купальською
Надії нев’янучий цвіт.
Тебе називають Сокальською,
А в серці Твоєму – весь світ.

08.06.2016

1.

Луна ланцюгова:
з життя - у безсмертя.
Енергія слова
в реакторі серця.
Розщеплення болю
на крапельки, дрібки...

Надламана доля.
Відкраяна скибка.

2.

Де слово меч,
мовчання - щит.
Видовище відваги...
Сховати безборонне
під
сарказму саркофагом.
І вчора -
ув останній бій,
з поправкою на хибу.
Війна програм.
Системний збій.
Вагання.
Вибір.
Вибух.


06.2016

Правічну темінь світу
Днем Світла перекреслити.
Окреслити стражданням
спасенний - вгору - шлях.
Померти на хресті.
І на хресті... воскреснути
у золотому храмі
в іконах і свічках.

А люд як люд:
хто прагне
діткнутись Тіла Божого,
хто підставляє чашу
(по вінця - кров свята).
І тулиться до ран
сліпа молитва кожного...

...співаємо осанну
Не_знятому з хреста.

05.2016

Поріділий змикається стрій,
ген за обрієм. Не на параді.
Знову сходи весняних надій
"Град" побив - і нема на те ради.

Донесе з позачасся луна
щемну пісню про День Перемоги.
За сльозою - ясна далина,
та немає навспак дороги.

Будні. Горе. І - свят, свят, свят...
Світлом дому в окопі зігрітись...
Блокпости, наче скелі, стоять
поміж тінями палеоліту.

І трамбують криваву траву
бронтозаври війни - БеТееРи.
...Поспішають на передову
чи то янголи, чи волонтери.

05.05.2016

Ходім у засвіти, ходім
у сон до_світній...
Ген за межею - рідний дім
у вічнім квітні.
Там ненароджених малят
Марія бавить.
На чатах янголи стоять
край смутку брами:
сльозу покутну обітруть
смертельній втомі...
Звільни себе.
І - в довгу путь,
у невагомість...

...У пастці кревних протиріч
єство ятриться.
І виє знов
на тихий клич
душа-вовчиця.

28.04.2016

Веселий вогник блимнув і зачах.
З усіх усюд - ні звіту, ні привіту.
Безкрайній хаті смутком зносить дах
і хочеться зашторитись од світу.
Гудуть вітри незгод:
гримлять баси...

Похилий день
з золи жаринку вигребе.
Зійдуться на пораду всі часи.
Поміряються мітками всі виміри.
Сховає морок гарне і страшне.
Лиш вічне бовванітиме між стінами.

...Безкрайня хата
двері не замкне.
До ранку
шепотітиметься
з тінями.

08.03.2016

Розгорну цукерку, як цикуту:
хоч у свято - мінімум біди.

...А душа
(під вибухи салюту)
сонно
поривається туди,
де щоночі
градно і бліндажно...

Завтра - будень,
круговерть подій.
Що то звичка -
вже не так і страшно
не вмирати
на передовій.

07.01.2016

Намалюю вечір зі сніжинками
і шматок Європи у вікні...

Олів'є і таця з мандаринками.
Конфеті, гірлянди і вогні.
Феєрверки, янголів овації...

А над ранок
(до небес - луна!)
упадуть
святкові декорації,
за якими -
будні... і війна.

12.2015

Живи собі й тішся... Та от
халепа - усе чогось мало нам.
На кухні небесній - цейтнот.
А тут, на землі, пахне смаленим.
Клубочаться чорні дими,
аж булькає бісове вариво...

Прикрив сивий ангел крильми
найширшу шпарину між хмарами.
А білий - намеле крупи...
відміряє щедро...
хай вистигне...
Внизу -
шумовиння доби.
Імла над стежками
драглистими.
Мугикне: була ж десь-не -десь
надія - тепер ані жодної?

- Дай хліба насущного днесь...
і... снігу, як манни Господньої.

29.11.2015

Святкує диявол і кров розливає в карафи...
За вибухом - тиша... така, аж у вухах дзвенить.
Як тяжко любові - в оковах безсилля і страху.
Як легко згубити до глузду тонесеньку нить.

Натягнутим нервом - убивча енергія болю.
Обвугленим словом - уламки вчорашніх надій.
Обманутий світе, розгублений голий королю,
Ти й досі на троні? А трон той - давно вже не твій.

...Диявол регоче, знов суміш гримучу готує.
Залишилось тільки відкинути Божий покров...
О хто ж тебе, світе, від кроку в безодню врятує,
Якщо не зумієш в собі врятувати любов?

16.11.2015

Казок надсвіти дивограйні
зорять у розстріляних снах...

Солдатики не_олов'яні
гартують серця у боях.
Геройським освячені чином:
стояти, дратуючи смерть.

...Вдивляється в завтра хлопчина,
вчорашній гортаючи герць.
Зі спогадів привидом вирине
(пощезни, зневіри мано!):

"Майбутнє прекрасне і мирне
вже сходить. Оце вже воно -
отам... за тривог пеленою...
ген-ген, у тремкій далині.
Надія, убита війною,
нарешті воскресне.
Я - ні..."

11.2015

Химерна тиша.
Снів безодня-тьма.
Маруди-тіні,
спогади-блюзніри...

Тремтить душа,
розгублена й німа,
і тулиться
до лагідної віри:

суцвіття
розпогоджених облич
торкнеться ранок
літепло і м'яко.

Дарма, що дощ
під вікнами
в_сю ніч
виходжує
тривог багнисту мряку.

10.2015

Перестуда підкосила?
Зголоднів? Намокли крила?
Я спасти тебе зумію,
Пташе миру і надії.
Відступися, хижа хуго!
...Голуб став для мене другом,
ліком від журби і болю.
Як не дякувати долі?
Пильні очі, кігті вперті.
Зручно всівся на мольберті.
Не рухнеться, мов позує.
Розуміє все і чує...
Ти не бійся, не ображу.
Подолаєм кривду вражу.
Не лякатимуть не(з)годи.
Кілька (з)речень до свободи.
Гетьте, думи невеселі!
Більше світла. Мало - стелі.
Жменька проса на долоні.
Ти, мій друже, не в полоні.
Кілька змахів до мети.
Як зміцнів крильми, лети!

...Добрий ранок. Ноги босі.
Три пір'їни на підлозі.

10.2015

Просяк будинок сумом і дощем.
Од Всесвіту - ні жалості, ні милості.
Натхнення не заманиш калачем.
І муза спить -
калачиком скрутилася.

Бува, не застудилась? Може, грип?
Блукання - за тремтливими повіками...
На Слово теж підвищено тариф.
А слів - багато.
Та не всі є ліками.

2015

До фронту - сім днів Інтернетом. І...
війну (з усіма "іпостасями")
вженемо у ступор фуршетами,
промоціями, презентаціями...

З ігнором і гонором - сильні ми.
Боротися! Сказано - склеєно.
Якщо не приб'ємо весіллями,
доб'ємо війну ювілеями.

12.10.2015

Додому...
з болю і тривог,
із безнадій і чаду...
Стоїть
у балаклаві Бог,
мовчить услід...
Позаду
криваві сходи на ланах,
нерваний крик - луною.
І перемир'я пелена,
зрешечена війною.

2015

Невідь -
від кроку до краху.
Нехіть:
долонь далина.
Цикли:
рух сонця - на захід.
Звикли -
на сході війна.

Постріл:
аби мимо долі.
Гострі -
покути кути.
Нерви:
інерція болю.
Мертвий,
живому прости...

2015

Дрібка великого.
Безліч дрібного.
Тісно душі:
тче надію тихцем -
бути помешканням
Духа Святого,
а не тілесності
винаймачем.

2015

Проклять "гоморра і содом".
Божки убогі.

Утроба Всесвіту...

Аж до
тяжких пологів:
примарні радощі земні,
надій плацебо.

...болить і плаче
у мені
зачате небо.

2015

Недовіри недокрів'я...
Злісних виправдань сухоти...
Дуло. Цятка. Поміжбрів'я.
Лотереї. Лати. Лоти.
Тут ні слуху,
там - ні духу.
Хтось у смальті,
хтось - у смальці.

...перемир'я потеруху
смерть
просіює крізь пальці.

04.05.2015

Бути у Слові. Творити, як жити.
Шептати надії: живи...
Сповіддю весен земних дорожити
і заповіддю трави.

Віру плекати. Ділитися щастям:
буденним, бездонним, ясним...
Кожному, - знати, - по вірі воздасться
у безмірі схем і схим.

Воїном Світла стояти на чатах,
звільняти мету від оков.
І, як уперше, довіку звіщати
між строфами: я - Любов.

03.2015

Ґрати - в театрі абсурду.
Оплески від Сатани.
Жінко, що має крила,
бранко сліпої війни...

...втома впереміж із болем.
Холодно.
"...дай нам днесь..."

...дивиться катові в очі
Той, Хто в тобі воскрес.
Судді хто?
Далі буде...
Завтра -
в кривавій імлі.
Тужно твоєму небу,
тяжко твоїй землі.
Місія нездійсненна.
Месії - від ОБееСЄ...

Слава Богу, Надіє,
що ти в України
є!

14.02.2015

Сумна - Гора Весела
(все тяжче впізнавати):
біда - що не оселя.
Сльозу втирає мати.

Ридає кров'ю Діва.
Солоний смак причастя.
І гнівається Гнівань.
І Щастю - не до шастя...

01.2015

у сутність
у реальність
у сьогодні
виборсуватись
пам'яттю
з безодні
із небуття
недуги
невагомості
поволі
повертатись
до свідомості

23.08.2014

Пересохлі губи.
Ночі глибочінь.

- Спи, синочку любий.
В тиші відпочинь...
Годі вже безсоння,
вибухів, атак...

...синова долоня
стиснута в кулак.

- Хай засіє ранок
мертву пустку снів.
Хочеш, на сніданок
напечу млинців?
Наварю узвару...

...запеклася кров.

- Ой, не тую пару
ти собі знайшов.
Кулі-нареченій
свахою війна...

Чорна хустка нені.
Цинкова труна.

22.08.2014

небесний тихохід...
рухома срібна цятка...
летючий не_голландець...
до мрії... на курорт...
у чорному квадраті
мішень для супостата
і три фатальні сімки
для нелюда джек-пот...

збере дбайливо Бог
усі квитки і візи...
і янголи притлумлять
плачі у голосах...

Усміхнені обличчя,
надії, гам, валізи.
Ніхто не запізнився
на рейс у Небеса.

18.07.2014

Шукати лик Спасителя
у лицях
і не згубити
Світло вдалині...
Поет - прочанин духу,
пішаниця.
А час летить, -
він завше на коні.

Нестримний вершник -
аж двигтить планета:
галопом по...
гаряче стремено...
"Війна світів".
Риторика і ретро.
І "миру мир" -
тепер лише в кіно.

По той бік Слова, де слова –
ще не слова, – утроби вихлипи,
душа очікує різдва:
один скупає,
Другий викупить.

Народження гріховна суть
від першосну до кличу трубного…
Благословенна, доле, будь
перстом одного,
кров’ю Другого.

Святися. Істиною сходь.
Сій світло у земній обителі…
Все так, як визначив Господь:
Йордан – Предтечі,
хрест – Спасителю.

07.07.2014

Хай дзвони скорботні
країну розбудять, як грім.
Нехай стрепенеться
рутини і ситості раб:
війна – не бестселер
і, звісно,
судилось не всім
її осягнути
до тої останньої крап…

…за тебе, Вкраїно,
тривога фантомно пече.
Душа невагома –
по синьому плесу –
в-над вись.
Горнило прозріння:
я обраний смертю.
Та ще
попереду Вічність.
І час відпустити «колись».

Так праглося жити!
Радіти й кохати – щоб аж…
Тримайтеся, друзі.
Матусю, пробачте за все.
Ріка піднебесна
до Бога мій човник несе…
Прийми, рідна земле,
тяжкий свій
«200-ий вантаж».

23.06.2014
м.Сокаль

У собі зачати вись -
хай народиться колись...

Тінь журби над головою.

А душа - поза пітьмою:
світу світиться в словах.

Дума важчає жива:
як це світло не згасити?
Як це небо доносити?
Чи народиться колись?..

У собі зачати вись...

06.2014

Спивати біль калиново-полинний,
Горнутися до пісні й вишиття...
Допоки є надія в України, -
Є в українки доля й майбуття.

І хай життя то кришиться, то креше:
Луна й осколки - ген за океан!
На віддалі любити - ой, не легше...
За цю любов ми дякуємо вам.

23.05.2014

...бо в цій пекельній кузні,
у цій різні безбожній
усі слова - безглузді,
усі слова - порожні.

Легіонери Звіра.
Обновами - окови.

Шукає душу віра.
Чатує в часі Слово.

09.05.2014

До Воскреслого
спраглий просвітлення
молиться.

Світ обмацують
хтиві очиці
Злостивця.

Славу вкрадено -
руки заламує
Хортиця.

Правду продано -
міряє Прада
чортиця...

20.04.2014

Годі сльози лити! Гей, народ!
Хто живий, оговтуйся, виходь -
вивертай полатані кишені.

Зустрічай "на біс" і "на ура"
гамірне парад-але. Пора -
скоро! скоро! скоро! на арені:

клоуни, гімн_асти, силачі,
ілюзіоністи, трюкачі,
і жонглери... грішми чи словами.

Втім, про наболіле - нічичирк.
Знову в Україну їде цирк.
А квитки вже в продажу - у храмі...

2014

***
В найвищому світі, найдальшій глуші
невимірне і многолунне
Шевченкове слово бринить у душі,
найтонші торкаючи струни.

***
Луна звитяг. Доба відлунь.
Крізь марево століть
Шевченко дивиться на юнь.
Замислився... Мовчить...

***
Чужа правда. Чужа воля.
Продається й хата...
А кричали: не моголи!
нас не подолати!

***
Здригнеться гранітний: свавілля заброд,
нащадки, ділами знеславлені...
Якби не та віра у вічний народ,
здається, вже б "вийшов із каменю".

***
Час досконало вивчає параметри
і підбирає фасон по фігурі:
хтось після смерті - безсмертний - у мармурі,
хтось за життя - неживий - у гламурі.

***
Пілон, рулетка, модний тренд,
джек-пот, валюта, крам...
Ларьок. Аптека. Секонд-хенд.
Кобзар. Дорога. Храм.

***
Якби, Кобзарю, ти ожив,
хоча б на пів доби!
...ще підпирають небосхил
Тарасові стовпи.

02.2014

Хитнеться свобода,
долонею серце затулить.
І світ одсахнеться,
відчувши розпуку без меж.

За що стільки болю -
оцій найшляхетнішій з вулиць*?
А знаєш, Кобзарю,
у тебе тут цілились теж.
Беззахисна мрія...
і снайпер... і кров... і жахіття...
За пострілом постріл -
зривалися душі увись.

...Це ще Україна.
Це вже двадцять перше століття.
Шевченкові очі...

Ти сильний, Тарасе.
Дивись!

26.02.2014

Прорвало тривкі ланцюги і загати
Майдану священне цунамі.
Прокльони з молитвою, будні зі святом
Обмінюються полюсами.

Поглине безодня все тлусте і тлінне,
афери, карати, корита...
І вийде сухою з кривавої піни
Заледве жива Афродіта.

24.02.2014

І знову безвихідь.
Обіруч - брехня і дурня.
Чужа перемога
украдені міряє лаври.
Пришпорює гетьман
в нікуди
баского коня.
І стогне свобода
отерплими дзвонами Лаври.

...а за барикадами
днів, місяців і... століть,
куди ні луна ще,
ні камінь вже
не долітають,
казали: за мрію,
говорять: стояв і стоїть
Майдан -
осіянний форпост українського раю.

Там слово - не всує.
І слава вовік не сливе.
І зірка Руслана -
як символ борні -
у зеніті.
Майдан терпеливий -
працює, співає, живе...
у власному вимірі,
у паралельному світі.

12.2013

Пишу Новому Рокові послання:
Не віддавай надію на заклання!

Гарцюй удатно вершником-ковбоєм,
Та сторонись рекламних трюків боєнь.

Рятуй довіру від арен-видовищ
І від припонів дармових пасовищ.

Розширюй горизонти-виднокола,
Щоб рухатись до цілі – не по колу.

І сподоби від вигоди до згоди
Здолати всі бар’єри й перешкоди.

Швидкий на шори й хомути-обнови, –
Не пошкодуй щасливої підкови.

Даруй терпінню не мульку попругу
Й ділам насущним – радісного плуга.

Дай розпізнати вибрики омани
І відверни дилем прути й аркани.

Храни від пут байдужості і сплячки,
А ще – від ролі «темної конячки».

Щоб гордо і шляхетно – не галопом –
Із авгієвих стаєнь – у Європу.

12.2013

- Це тільки ілюзія раю...
- Я знаю...
- ...та й то ненадовго. Отож...
- Що ж...
- ...дарма сподіватись на диво.
- Можливо...
- Це просто безхмар'я - дивись!
- ...вись!

15.11.2013

Суспільству кепсько:
виснажене й хворе.
Чатує час,
підступний басаврюк.
Ой, горе, горе! -
тихо схлипне Горинь.
О, Боже, Бо... -
зітхання втопить Буг.

Дніпро -
про дні славетні щось бурмоче.
Десна - як зачарована -
де сни.
Суспільство марить:
духи й поторочі...
і силует Спасителя
між них.

2013

1. Василь Макух (1968)

Безмовний біль. Затьмарена доба:
Блукає страх між викликом і схлипом.
Ні продиху, ні просвітку - хіба
Самому спалахнути смолоскипом.

Черкнеться дух об небо, як сірник...
Шкода, прозрінню факела замало.
А заки з часу виросте Гірник,
Зметнеться вгору полум'ям Ян Палах*.

Палатимем повік. Над манівцем
Світитимем незрячим і незримим.
Душа, що світ осяяла вогнем, -
Неопалима.

2. Олекса Гірник (1978)

Тарасова круча... і ніч...
О Дніпре! Чому ж тільки стогнеш?!
...геть, думи! І сумніви - пріч!
Прости... одвернися, мій Боже...

Я - сполохом - над небокрай,
Де (с)Палах і Макух-предтеча.
Свята Україно, світай...
Світися, голгофо Чернеча!

2013