Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Кузя Пруткова (1961)
Пишу вірші - бо мені це подобається, публікую - аби змінити світ. Хоча і такий, як є - любий і чудовий





Огляди

  1. Хованки-піжмурки (в теплих краях)
    На плесі горбочок з’явився і зник…
    Здається, це очі - тіКАЙ, МАНдрівник!
    (1)
    Всі персонажі сховані, як кайман - у інших словах. В дужках - скільки слів сховано. Хто відшукає?

    Туман густий, і мокро всюди…
    Сьогодні змій ловить не будем!
    - Я можу равликів збирати!
    - А я наїмся винограду!
    - Зловлю я рибок чи комах!
    - Я – спритний звір!
    - Я – гарний птах!
    (2)

    Верхівки гір – у шапках снігу,
    А над водою – тепло й тихо,
    На узбережжі океану
    Живе красуня …
    (1)

    Зросло на полі просо,
    Та нас туди не просять.
    І ця лоза, й ці дині –
    Належать лиш людині.
    Зайти гуртом на поле
    Ніхто нам не дозволить,
    І фрукти, повні соку,
    Дарма впадають в око.
    А може, спить хазяїн
    Принадного врожаю,
    Звабливого садка?
    Ба, ні! Він тут! Тікай!
    (5)

    Вдале вийшло в когось полювання…
    Та чимало спритних є в савані,
    Хто, нюхнувши вітер, серед гри
    Фиркне враз: «І я б шматочок згриз!»
    Першими птахи згори помітять:
    «Гей, спускайся! Зараз будем ситі!»
    А внизу вже поспішають другі:
    Є, напевно, скрізь чутливі вуха.
    Вже і треті сунуть по землі:
    Майже непомітні, бо малі.
    Очі лиш зажмур – а хижаки
    З’їли найдрібнісінькі шматки…
    (4)

    Теплим бережком крадеться тиша,
    Каламутна хвилька глину лиже.
    Хто камінчик скинув у канал?
    То на полювання йде…
    (1)


    Леви, олені, зайці, кабан, гієна, слон, мангуст, мавпа, шакал, кайман, ігуана, грифи, журавлик, мурахи
    06.02.2010



    Коментарі (7)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Хованки-піжмурки (в лісі, в полі, коло хати)
    Як збудуєм гарні гатки,
    Хто зруйнує наші хатки?
    В річку падають берізки -
    Аж злітають в неБО БРИзки!
    (1)
    /Всі персонажі сховані, як бобри - у інших словах. В дужках - скільки слів сховано. Хто відшукає?/

    Ще нявкатиме тут мені хвостате!
    Геть! Геть! Не заважай, бо хочу спати!
    Для тебе - дім, сарай, садок і тин,
    А на подвір'ї буду я один!
    (2)

    Спів нічний шпаків і солов'їв
    Лиш навесні радує гаї.
    Ми ж - за роком рік пильнуєм час,
    І яка ж зоря зійде без нас?
    (1)

    Проростає зіллячко смачне...
    А хазяйка з грядок нас жене:
    "Наробили шкоду отаку!
    Рийтеся собі у смітнику!"
    (1)

    Кожен дикий звір людей боїться:
    Є в людей кинжали і рушниці.
    А лісник - це друг, а не загроза:
    Для добра гострить залізну косу:
    Лісовим сусідам неодмінно
    Принесе в мороз чимало сіна.
    Звірям тяжко зиму пережити,
    Той замерзне, хто не буде ситий.
    Весело кошлатим і рогатим
    Запашним дарунком ласувати!
    (3)

    Хто там швиденько майнув у кущі?
    В листі торішнім слідів не лишив.
    Гілка гойдається, наче колиска.
    Хто зачепив? Відгадаєте?....
    (2)


    Гурт гуляє по траві.
    Білий - шиєю повів,
    Вийшов на дорогу.
    - Ситий, га?
    - Ге, друже, ні!
    В лузі трави не смачні -
    Йду шукать гороху!
    (1)

    Стежка. Поле. В полі щось росте.
    А навколо - шавлія цвіте.
    Чимскоріш до обрію помчу,
    І спориш, і шавлію стопчу.
    (1)

    Знають і папужки, й ховрашки:
    Ця тваринка не чіпає друзів.
    Хай бояться в полі, в лісі, в лузі
    Дикі звіренята і пташки!
    (1)

    Веде наліво - дорога до хліву.
    Веде направо - лискуча канава.
    Егей? до нас ви? - ні!
    До ями в бур'яні!
    (2)

    Слідочки - як мереживо
    В колючому сніжку:
    Досліджую, обстежую...
    Вхопив, зловив - і вже жую
    Моторну отаку...
    Під снігами шастає й по насту,
    сіра, рудувата чи смугаста,
    Однаково - вона
    Смачна!
    (2)

    Бобри, свині, воли, киця, кіт, лоша, щеня, лис, лиска, вовк, косулі, миша, лосі, кози, гуси, кури, півнi
    30.12.2009



    Коментарі (15)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

  3. Дуже сильний дощ
    Таки вперіщив!
    Дощ... Грім! Дощ... Грім!
    На синьому горищі
    Угорі
    Бог іскри висікає
    І заливає,
    Аби пожару не було.
    А що не крапля – ситий заєць.
    Ой, загуло! –
    То вітер
    Доводить гордовито,
    Що він – крутий!
    Крутіший від крутих!
    Аж раптом – стих.
    І дощ – стих.
    І знов –
    пішов,
    А сильний, сильний!
    Неначе на весіллі,
    Танцює гопака!
    Перечекать?
    Втікать?
    Нас дерево рятує ще,
    Та скоро
    З осокора
    Струмками потече!
    Куди ти вискочив?
    Біжу, повискую…
    Вода вгорі, внизу…
    І що ти взув,
    І що вдягнув –
    Все змокло в мить одну.
    Вагон метро –
    Неначе випраним заповнене відро:
    Тут всі з дощу – а не лише ми двоє.
    Над головою
    Щось капа… так: чиїсь рукАва…
    Хай! Мокрих, втомлених
    Врятує вдома нас
    Гаряча кава...

    07.08.2009



    Коментарі (10)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

  4. З професiйного погляду
    З небес збігає по краплині
    Прозора й синя,
    Глибокий спокій, навісна стрімнина,
    Лепече, ніби втішена дитина, -
    І так реве, неначе бються леви,
    Могутня, ніжна, кришталева,
    Уміє гратись в живописне полотно:
    На нім будинки, небо, ми - і проглядає дно...
    А може, там глибінь - не осягти...
    Тече під грунтом, напува сади,
    На волю б'є джерелом чи сочиться -
    Вода-водиця...
    Весела й чиста - чи вмира від бруду.
    Ні! Хай останнього - не буде!
    Ти купиш штучну рідину в барвистій пляшці,
    А як напитись озеру чи пташці,
    Коли довкілля сповниться отрути?
    Ні! Хай того - не буде!
    Нехай із золота в твоїм палаці стеля,
    Та як навколо зробиться пустеля,
    Чи стане він цінніш за халабуду?
    Ні! Хай того - не буде!
    Чи варте щось того, щоб затужили
    Прозорі очі, життєдайні жили,
    Ридаючи: "Це ви зробили, люди!"
    Ні! Хай того - не буде!
    А хто із брязкотом мошни втече в краї чужії,
    Сліди лишаючи брудні, що вік вода не змиє -
    Той стане гірший навіть за Іуду.
    Ні! хай того - не буде!
    Така беззахисна водиця...
    Але ж-бо може і помститься,
    Зненацька ставши навісною...
    Не довелось би згадувати Ноя,
    Як стануть дном - поля, руїнами - споруди,
    Все надбане - піде без вороття
    і лиш своє життя
    Урятувати прагнутимуть люди...
    О Господи благий! Нехай цього не буде!
    Хай оминуть літа лихії
    І нас, і синім кольором позначену стихію!*
    Нехай біжить крізь поле, ліс, село і місто
    Водиця чиста!
    Просторе дзеркало чи ниточка шовкова -
    Хай хлюпає - привітна, веселкова -
    В веселі ротики, в щасливі личка...
    Вода-водичка!
    29.06.2010



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

  5. Щось не те
    Як ідеш у дикий ліс,
    Поглядай не тільки вниз,
    Вгору також подивись:
    Там скрадатись може рис!

    Кульки – наче стратостати:
    Треба міцно їх тримати,
    Бо відпустиш – в небо враз
    Піднесе летючий таз.

    До сніданку мати кличе,
    А Іванко – вже на річці,
    Держить вудку у долонці,
    Ловить рибку в оболонці.

    Скрізь калюжі коло хати.
    Бабця буде нас прохати:
    «Не брудніть мені підлоги,
    Витирайте добре роги!»

    Дід Артем не має звички
    Купувати запальнички:
    Сірником коробку чирка,
    Як чиркне – займеться зірка!

    В бруді водяться мікроби –
    Люті збудники хвороби,
    А хворіть – погане діло.
    Мийте, люди, руки з пилом!

    Варять борщик дві сестрички:
    Вже почищена морквичка,
    А дівчатка залюбки
    Дрібно кришать будяки.

    Хто літає, наче пташки,
    Уночі? Дивись уважно:
    Вушка й лапки є у них,
    Це – проворні казани!
    20.04.2010



    Коментарі (6)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

  6. Народний спів-2
    Ой ти, коте сірий,
    Надто в казку віриш,
    Дієш нерозумно,
    І це дуже сумно.

    А ти, коте рудий,
    Кажеш поміж люди:
    «Лапи ці не крали
    Ні м’ясця, ні сала.
    І м’ясце, і сало
    Само прилипало».
    Рудий-волохатий,
    На блощиць багатий.

    А ти, киця біла,
    Файно муркотіла,
    Біла і пухнаста,
    Що не любиш красти…
    Всім наобіцяла
    доброго чимало.
    Чом же гірш сьогодні,
    Ніж напередодні?

    А тобі, смугастий,
    І не треба красти:
    І в дворі, і в хаті
    Хазяї багаті,
    І поза городом –
    Ще один господар,
    Ще один володар
    Добре нагородить.

    Котику пістрявий,
    Ти не ловиш гави,
    Ти владнаєш справи
    Гарно-кучеряво:
    Котики та киці
    Хочуть коаліцій,
    Має ласій пиці
    Дещо відломиться.

    А ти, коте чорний,
    Дужий та проворний,
    На даху ночуєш,
    Рейдерів «кришуєш»,
    Все несуть до «криші»
    Пазуристі миші.

    Тихо плаче ненька…
    Ти моя рідненька!
    Хто нам дасть пораду?
    Отака в нас хата
    З добрими панами,
    Що керують нами,
    З кумами-сватами,
    Жирними котами.


    P.S. Вибачте, панове,
    Що вдалась до мови
    Славного Езопу.
    Маю ніжну .................
    Хто що не второпав –
    Спитайте в Езопа!
    22.12.2008



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

  1. Народний спів-1
    Два півники, два півники
    На виборах бились,
    А курочка-чубарочка
    З косою ходила.
    Цап меле, цап меле
    З трибуни промови…
    Ой, не встигли оклигатись –
    Вже вибори знову!

    23.10.2008



    Коментарі (3)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Дощ
    Погода зранку варить, варить…
    Кіптяве небо повне сліз:
    Ось-ось нарешті дощ ушкварить
    На радість спеченій землі.

    …А він підкрався, наче злодій,
    Впав на асфальт, дерева, дах:
    Такий лискучий і холодний,
    Немов презирство до невдах.

    Чекать полегшення даремно,
    Волога подих забива,
    А дощ – такий густий і темний,
    Неначе сонце скасував.

    Нудьгують люди по квартирах,
    І жодна пташка не літа,
    А дощ – такий самотньо-сірий,
    Немов змарновані літа.

    ...Він лив і лив, небесно-чистий,
    І пах, як скошена трава,
    І поливав зчерствіле місто,
    І умивав, і напував…

    Ущух, нарешті… А пізніше
    Обсушить сонечко віття,
    І буде вечір світло-ніжний,
    Немов чекання на дитя.

    11.07.2009



    Коментарі (8)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

  3. Осінні квіти
    Не встигла зібратися вранці -
    Старенька гукає в печалі:
    -Ой, горе! Прокляті поганці
    Увесь обірвали фізаліс!

    Кажу: “Не журіться, ну що Ви.
    Аби то - все горе у світі!
    Чекайте – ще кращими знову
    Зростуть навесні наші квіти”.

    А справді, в безсилому віці
    Чому ще стареньким радіти?
    Кошлатим зманіженим кицям,
    В пилюці, в недопалках – квітам...

    Кінцівки болять і німіють –
    Пусте! Чи ж ми – ніг не ламали?
    Страшніше за все, зрозумійте,
    Що й розум відходить помалу.

    Мов бранець пов’язаний – мозок,
    Бо зовнішній кожний подразник
    Проб’ється крізь мури склерозу
    Хіба що з десятого разу.

    І все – обертається сумом.
    Нам радість – а бабі розпука:
    Хто їй – ця дівчИна-красуня,
    І де її люба онука?

    Невірчо вдивляється мати
    У літнього сивого сина,
    Бо в пам’яті – інша закладка:
    Маленька слухняна дитина.

    Як звично, в вікно подивитись –
    І вгледіти клумби порожні...
    Залиште бабусям ці квіти!
    Весняних – чи всі вони дОждуть?


    ...Виходжу з під’їзду. Дивлюся:
    Вціліли окремі рослини.
    - Не плачте! - Кричу я бабусі,
    - Лишилась іще половина!

    29.09.2007



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

  4. ***
    Ти кажеш: дружба – то мана?
    Ти з болю ледве виринав,
    Крізь горе брів за кроком крок,
    І марно звав на допомогу…
    Але згадай: колись Петро
    Не раз, а тричі зрікся Бога,
    Та - став святим,
    Бо Він простив.
    Отож - зумій простить і ти.
    Шукай того, хто вартий дружби.
    Знайшов близьку, здається, душу?
    Вдивляйся глибше!
    Не стане другом перший-ліпший,
    Будь-хто не піде на мечі
    Заради тебе чи з тобою,
    Аж поки ти любові не навчиш
    Своїми вчинками. Обоє
    Ви маєте вважати вперто,
    Що краще – вмерти,
    Ніж втратить,
    І буде неможлива зрада.

    А може, той, кого ти зрікся –
    Така нежданна прикрість -
    Тебе покинув не в біді,
    А в щасті, успіху, удачі?
    І ти вагаєшся: пробачить,
    Що він не зрадив навіть – не зрадів?
    Атож, це зле,
    Але:
    Він підставляв тобі плече…
    Подумай: що тебе пече?
    Хіба тобі замало тих,
    Хто ладен будь-коли прийти,
    Аби радіть в твоєму святі?
    А він… Чи й справді винуватий?
    Можливо, ти, нестямно радий,
    Його залишив сумувати
    За тим,
    Чого йому – не досягти?
    Можливо, ти – таки хвалився,
    А не ділився?
    А він спостерігав безсило,
    Як тебе підіймають крила
    Все вище, вище.. Не здогнати…
    Не приєднатись…
    А ти, такий багатий
    На щастя чи на перемогу –
    Ти поділився з ним хоч трохи?
    Не хутром з барського плеча,
    Але – відбитком у очах,
    Щасливим, сонячним відбитком?
    А ти хоч вмієш це робити?

    Нам – це дано. Ми – люди, а не звірі.
    У вирі
    Щасливих чи сумних годин
    Хто хоче бути сам-один?
    Відквітне щастя і біда мине,
    Та це – не головне.
    Нам необхідні друзі
    Аби в нестримнім русі,
    У спокої і в боротьбі
    пізнаючи тріумфи а чи втрати, -
    не збочити, не заблукати
    Не у житті – а у собі.
    Коли душа тьмяніє, тане
    Без жодної надії на світанок,
    Коли біда
    Зриває дах
    Нестримно, як цунамі,
    Хто нам поможе бути – нами?

    А взагалі,
    Для висновку достатньо слів,
    Але, як хочеш – можу проспівати
    Очима, подихом, промінням,
    Залізом, полум’ям, корінням
    Яке то щастя – мати
    І бути.
    Нам – це дано. Ми – люди.
    18.08.2009



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --