Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Віктор Кучерук (1958)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   * * *
    Наближається вечір… Помалу
    Гусне сутінь на сірій воді, –
  •   * * *
    Чим довше й пильніше на тебе дивлюсь,
    Я менше себе розумію, –
  •   * * *
    Вітерця нічного
    Свіжа течія, –
  •   * * *
    Новонароджені слова
    в ряди шикуються і пари,
  •   * * *
    Затихнуть колись пересуди,
    Неначе далека гроза, –
  •   * * *
    За те, що з ним не розминулись
    І ні на мить не розійшлись, –
  •   * * *
    Я так згорьовано кохаю,
    Що забуваю про спання, –
  •   * * *
    Мовчазливо радію
    Я тому кожну мить,
  •   * * *
    Дивися й слухай… Пізнавай
    Життя красу і шумовиння, –
  •   * * *
    Вечора відсвіт червоний
    Тоне в багровій воді, –
  •   * * *
    На кордоні совісті спокуса
    Душу вперто знаджує щомить, –
  •   * * *
    Доцвітають весняні квіти,
    Час вже літнім цвісти поспів, –
  •   * * *
    Може щастя побачу,
    Може стріну біду,
  •   * * *
    Ясніє сонце між повік хмарин
    Чи жевріє, як жар у теплому горнилі, –
  •   * * *
    Вчепився дощ у сіру хмару
    І поночіло на землі,
  •   * * *
    Коли пощерблена лопата
    В куток тікає від руки, -
  •   * * *
    Сподівався даремно щомісяця,
    Хоч наївним не був, далебі, –
  •   * * *
    Все може статися щомиті…
    Чи, мов, підкошений впаду
  •   * * *
    Плинуть зорі світлою юрбою
    І стає прозорою пітьма, –
  •   * * *
    Відквітнуть конвалії білі
    У теплому лоні лісів,
  •   * * *
    Зустрінь мене, як світлу ніч,
    Повиту пустотою, -
  •   * * *
    Вже не маскуючись як-небудь
    В імлі прозоро-голубій,
  •   * * *
    Хоч ходив уперто навпрошки
    І завжди відкрито перед світом, –
  •   * * *
    Лоскоче ніздрі запах пряний
    Розквітлих дружно абрикос, –
  •   * * *
    Коли розвіються тумани
    І зникнуть запахи весни, –
  •   * * *
    Тобі подобається світло...
    Мене приваблює пітьма
  •   * * *
    Попід вікнами коти,
    Вуличні й домашні, –
  •   * * *
    Коли десь щастя стрінеться мені –
    Чи наяву я розпізнати зможу
  •   * * *
    Колись я думав: трохи ще помучить
    Мене життя і стане веселіш,
  •   На воді
    Мов фрагмент яскравої світлини
    Ретушує майстер олівцем, –
  •   * * *
    Не квітне квітень, як раніш,
    І світ навколо, наче вимер, –
  •   * * *
    Впокорена пальцями, врешті струна
    Озвалася бажаним звуком, -
  •   * * *
    Нехай все буде так, як є
    Сьогодні поміж нами, –
  •   * * *
    Щонеділі, в неугавнім храмі,
    Між чужими й рідними людьми, –
  •   * * *
    Я вчора навіть думати не міг,
    Що зупинюся в роздумах раптово
  •   * * *
    Невщухаючий дощ затуманює шибку
    Пеленою густою безликих краплин, –
  •   * * *
    По дорозі на вершину,
    Неухильно тут і там, –
  •   * * *
    Тремтять зіщулені дерева
    Іще в притишених садах,
  •   * * *
    Одній не стати на крило.
    Без двох – самому не злетіти.
  •   * * *
    Промайнула ніч, як тінь
    Хмари жвавої над морем, –
  •   * * *
    Коли змагаються щосили
    Дощі з жадобою ріки, –
  •   * * *
    Подаленіла снів навала,
    Як у світах дітей тепло, –
  •   * * *
    Ніч така, незміряно глибока,
    Що в пітьмі втопилося усе, –
  •   * * *
    Не кажи мені нічого
    Про оте, чого нема
  •   * * *
    Чи збагненним стало невідоме,
    Чи кохання добавляє сил, –
  •   * * *
    Гніздо порожнє на крислатій
    і знеособленій вербі
  •   Невідворотності
    Радощам – радуюсь, звісно...
    Смутками – мучусь терпляче...
  •   Сяйво весни
    Щоночі розбуджує душу весна
    Світінням ясним небозводу, –
  •   * * *
    Мені потрібно небагато
    В кінці найважчої з доріг, –
  •   * * *
    Умивається дощами
    Довго заспана весна, –
  •   * * *
    Знов надія сили множить
    І спиняє плин часу –
  •   * * *
    Важко жити в розпачах і болях
    На шляхах розтоптаних надій,
  •   * * *
    Спогади посіяли неспокій
    У душі ошуканій моїй, –
  •   * * *
    Боюсь тебе, як самоти ночами,
    Як блискавки раптового вогню, -
  •   * * *
    Сірі пасма вогкого туману,
    Мов куліси, виснуть край води, –
  •   * * *
    Коли дорослішають діти -
    Батьки старішими стають,
  •   * * *
    Хоч сніг впереміж із дощем
    Вирують відучора, –
  •   * * *
    Я сьогодні щасливий вже тим,
    Що нічого не видно під снігом, –
  •   * * *
    На рамі шибки волоконце,
    Давно примерзлих павутин, –
  •   * * *
    То пісня тужно даленіє,
    То плине поруч без кінця, –
  •   * * *
    Я думав, що не зможу жити
    В оцій пустелі кам’яній,
  •   * * *
    Спочатку плакала, а потім
    не проронила ні слівця, -
  •   * * *
    Хоч ще зими студений подих,
    Як тінь, остуджує чоло, -
  •   * * *
    Хоч натомлене серце збивається з ритму,
    І невпинно холоне,спустошена часом, душа, -
  •   * * *
    Звільни мене від самоти
    Цілунками і сміхом,
  •   * * *
    Коли в шумливі вишиванки
    Причепуряться ясени, –
  •   * * *
    Осяяні місяцем стигнуть сніги,
    Пружніють овіяні вітром дерева, –
  •   * * *
    Вушка сміхом залоскочу,
    очі - поглядом збентежу,
  •   * * *
    Не так, як сусід подарунками
    До свята дружину лишень, -
  •   * * *
    Мерехтлива віхола лютнева,
    Попелом сріблястим уночі, –
  •   * * *
    Ні стежини, ні дороги –
    Тільки чийсь недавній слід, –
  •   * * *
    Чомусь не віриться відразу,
    Що до цієї висоти
  •   * * *
    Ані глибокої образи,
    Ні гніву чорного в душі, –
  •   * * *
    Буду чути щоденно тебе,
    Наче любої пісні відлуння,
  •   * * *
    Матусю сили залишали,
    Як берег в’ялих хвиль відлив,
  •   * * *
    Кажуть люди – буде добре,
    Як забуду я колись,
  •   * * *
    Десь там, за обрієм далеким,
    Зів’ялим листям пахне сад, –
  •   * * *
    Зима ретельно побілила
    Вапном притишене село, –
  •   * * *
    Під ласкавим сонечком надії,
    серце звично гріється і жде,
  •   * * *
    Коли вправно вітер обтрушує з віт
    колючих сніжинки вологі, -
  •   * * *
    Усе так само, мов колись,
    І так буденно, як учора, –
  •   * * *
    Минає день без болю втрат –
    Ані поранених, ні вбитих, –
  •   * * *
    Мені б лише не збитися з дороги,
    Моя любове – вічно молода, –
  •   * * *
    Холодне серце не горить,
    А лиш приречено німіє, –
  •   * * *
    Морозним вітром дихає зима,
    Рясні сніжинки сіються на стежку, –
  •   * * *
    Проти ночі обмінялись
    Номерами телефонів, –
  •   * * *
    Не так, як думаю, роблю,
    Не так, як хочеться, буває,
  •   * * *
    Нема нікому справ до того,
    Що я нічого вже не жду
  •   * * *
    Сніжинки, звихрені вітрами,
    Шурхочуть срібними крильми
  •   * * *
    Я безмірно багатий коханням, –
    Це його животворне тепло,
  •   * * *
    Про що наспівують вітри
    Мені в цю ніч зимову –
  •   * * *
    Лише торкнувся ненароком
    Її манливої руки, –
  •   * * *
    Коли вщухає хуртовина
    І світ ясніє навкруги, –
  •   * * *
    Хоч позаду, знадою багаті,
    Юності веселої літа, –
  •   * * *
    Розмився сніг у талих водах
    Ущерть наповнених калюж,
  •   * * *
    Ані полегшення, ні болю, –
    То страх, то відчай струсоне
  •   * * *
    Живу тривожно і щасливо, –
    Так, як у Господа просив,
  •   * * *
    Чим довше ніч – тим менше світла
    І більше місць для втішних стріч…
  •   * * *
    Чи то вік мій винуватий,
    Чи то скупчення подій, –
  •   * * *
    Ці дуби, я знаю, не старі,
    А лише притомлені роками, –
  •   * * *
    Т. І...
    У снах привиділась чи в яві
  •   * * *
    Сніг повільно сіється і рівно
    Покриває зледенілий шлях, –
  •   * * *
    Від самоти осатанілий,
    У плині скорбному ночей, –
  •   * * *
    Як прикро, люба, що не разом
    Уже радіється й болить, -
  •   * * *
    Зимова ніч, пустельна і безкрая,
    Чорніє в посинілому вікні, –
  •   * * *
    Т. І...
    Мовчання довшає, мов ночі,
  •   * * *
    Дивлюсь, як тане на граніті,
    В тремтінні полум'я, свіча
  •   * * *
    Іде, кружляє, стелиться
    Шумливо навсібіч, –
  •   * * *
    Розкрила нишком трухлі двері
    В покритий мохом мій Едем, –
  •   * * *
    Т. І...
    Безшелесно, неквапно, зірчасто,
  •   * * *
    Гойдається, мов маятник,
    Із боку в інший бік, –
  •   * * *
    Коли життям посріблене волосся
    Іще й сніжком притрушує згори, –
  •   * * *
    Красива дуже жіночка
    Мої бентежить сни
  •   * * *
    Т. І...
    Неповторна, своєрідна,
  •   * * *
    Т. І...
    Густішає сутінь студена
  •   * * *
    За віконцем листопад
    Кане в безвість живо, –
  •   * * *
    Допитливі очі дитини
    Уважно вглядаються в світ,
  •   * * *
    Т. І...
    У бездонність зловісну криниці
  •   * * *
    Т. І...
    Ось влучить завтра слово в серце,
  •   * * *
    То хліба черствого скоринка,
    То мед з ікрою день при дні, –
  •   * * *
    Т.І...
    Не карай мене жорстоко
  •   * * *
    Т. І...
    Мене уб’є твоє мовчання,
  •   * * *
    Сиві пасма туманів осінніх
    Вились мляво на плесі ріки, -
  •   * * *
    Коли в повітрі запахів ніяких,
    І, звичних вуху, шелестів нема, –
  •   * * *
    Т. І...
    Межи рядків і слів, і літер,
  •   * * *
    Т. І...
    Поза увагою зоряне небо,
  •   * * *
    https://www.facebook.com/100002932615183/videos/2062543123853421/
    Т. І...
  •   * * *
    Т. І...
    Боюсь, що скоро скажеш: “Досить
  •   * * *
    Бувало сумно, прикро, гірко
    Іще й образливо колись,
  •   * * *
    Т. І...
    Не можу жити без кохання,
  •   * * *
    З роботи йти не хочеться додому
    Цієї надвечірньої пори, –
  •   * * *
    Т. І...
    Давай домовимося зразу,
  •   * * *
    Т. І...
    Як серце вірним бути змусить
  •   * * *
    Т. І...
    Неначе цвіль, мокріє осінь
  •   * * *
    Т.І...
    Не шукав, не прагнув і не кликав
  •   * * *
    То все мені – гроза за небокраєм
    І буревій, і сонця досхочу, –
  •   * * *
    Усе буденно, просто, звично
    І так, як вчора я хотів, –
  •   * * *
    Т. І...
    Мене дивує знову й знову
  •   * * *
    Т. І...
    Невже ця осінь назавжди
  •   * * *
    Т. І...
    Ловлю безсонними очима
  •   * * *
    Т. І...
    Дозволь мені, несмілому, сказати
  •   * * *
    Т. І...
    Закохався – і співаю,
  •   * * *
    Т. І...
    Моя зажуро смаглочола,
  •   * * *
    Т. І...
    Була б чужа - тоді не говорили,
  •   * * *
    Т. І...
    Не дивись винувато на мене
  •   * * *
    Т. І...
    Знов душа зажурено радіє,
  •   * * *
    Т. І...
    З усіх осінніх обрисів і барв,
  •   * * *
    Ночіє швидко і невпинно,
    Без шумовиння і вогнів, –
  •   * * *
    Т.І...
    В холодній пустці вечорів,
  •   * * *
    Т.І...
    Ночі тінь, невсипущою знадою,
  •   * * *
    Літо притулилося прощально
    До напіввідкритого вікна
  •   * * *
    Т. І...
    Ну, ось і все, – тебе побачив,
  •   * * *
    А восени минають дні
    Не так, як влітку, –
  •   * * *
    О. Г... (Гансу)
    Зелений змій, як зашморг, душить,
  •   * * *
    Навіщо стрясати словами
    Сьогодні поспішно плоди,
  •   * * *
    Чимало можуть розказати
    Про мене змучені пернаті,
  •   * * *
    С. М...
    То пісня тужно даленіє,
  •   * * *
    Все, що визріло, скосить
    Час із наших полів, –
  •   * * *
    Т. І...
    Допоки квітнуть медоноси,
  •   * * *
    Відквітнуть конвалії білі
    У теплому лоні лісів
  •   * * *
    Все може статися щомиті…
    Чи, мов, підкошений впаду
  •   * * *
    І бракне кисню у легенях,
    І в серці солодко пече,
  •   * * *
    О. Я…
    І ніч, і сум, і піаніно
  •   * * *
    І. Г...
    Тече в минуле неквапливо
  •   * * *
    Звільнившись вперше на світанні
    Від неспокійних дум і снів, –
  •   * * *
    Хоч багрецем укрила осінь
    Навколишні сади рясні, –
  •   За три кроки
    Коли до обріїв осінніх
    Біжать квапливо літні дні, –
  •   * * *
    Коли несподівано літо
    Прискорить розмірений біг, –
  •   * * *
    Очманію від печалі,
    Утомлюся від зітхань, –
  •   *.*.*
    Від радощів чи болів -
    Сльозинки поміж вій, -
  •   * * *
    Хтось, напевно, вже забув,
    Як у нашу хату
  •   *.*.*
    А все-таки незрозуміло,
    Коли тепер дивлюсь на став, –
  •   * * *
    Як жаль, що мить біжить за миттю,
    Життю вкорочуючи час, –
  •   Голос Почайни
    Дзюрчить вода крізь відстані і час,
    І ні на мить замовкнути не хоче, –
  •   * * *
    Т. І...
    Стрічай мене в своїм чеканні
  •   * * *
    На липовім цвіті настояне літо
    лоскоче у ніздрях повітрям хмільним,
  •   * * *
    Не потрібно, Вітю, сумувати
    Та світами ширити жалі,
  •   * * *
    Я знову там, де луг і річка, –
    І верболози хилиткі
  •   * * *
    Т. І...
    Люблю тебе крізь відстані і час,
  •   * * *
    Сниться все, що я бачив
    І крізь що перейшов,
  •   * * *
    Т. І...
    Ось я піду – і ти заплачеш
  •   Я - дивак...
    Я – дивак, що весь вік без вагання
    Видихався щоночі від втіх, –
  •   Дбайлива віхола
    Мерехтлива віхола лютнева,
    Попелом сріблястим уночі, -
  •   Україна...
    Україна… Кращої не бачив
    Гри пейзажів, що уздовж доріг, –
  •   Збайдужілому товаришу
    За попелища і могили
    На щедро скровленій землі, –
  •   Вічний слід
    Вона всміхнулася привітно
    І відвернулася нараз, –
  •   * * *
    Р. А...
    Знов даремно
  •   Плин
    А. Ч...
    Від весни до осені –
  •   Вихор юності
    Рожево-білий вихор цвіту
    М’ячем підплигує щораз,
  •   Сходять зерна
    І світає, і смеркає
    У душі і наяву, –
  •   Про тебе...
    Т.Д...
    Минає ніч. Ясніє схід, –
  •   Калейдоскоп
    Неминучі зустрічі й розлуки
    Завжди повні радощів і мук, –
  •   У Вербна неділю
    Хоч я, до свят не шанобливий,
    Але вони вражають дивом –
  •   Запах меду
    Ще на смородині півголій
    Немає й натяку на цвіт,
  •   Як в юності
    Хоч молодість далеко, як Венера,
    І рід наш не продовжую давно, –
  •   Єдина прикмета
    Так співає сьогодні душа,
    Що аж серце вібрує щасливо, –
  •   Хмари
    Заясніло небо понад нами,
    Увільнивши землю від імли, –
  •   Між трав
    Вітрами сполохані, трави
    Тривожно шумлять на лугах, –
  •   * * *
    К. Р...
    Чи з тобою зустрінуся знову,
  •   Труждання
    Як тільки сонце навесні
    Почне городи прогрівати, –
  •   Розставання
    Прощальним холодом, зима
    До скла засмучено припала,
  •   Тінь світання
    Рожева тінь гарячого світання
    Мигоче і ясніє на воді, –
  •   Омани
    Соромливо, мов дівка, весна
    Заглядає крізь шпарки у вікна, –
  •   Моє життя
    Життя моє, струмком дзвінким,
    Крізь товщу літ біжить невпинно, –
  •   На східцях
    Мигтять в імлі безсонні ліхтарі
    Чомусь так тьмяно, що не видно східців
  •   Навесні
    Голубу далечінь виднокраю
    Не затьмарюють тіні хмарин, –
  •   Справжній Гриць
    Обіймає, наче душить, -
    Хоч біжи від нього геть,
  •   * * *
    Чи оплакують зиму дощі,
    Чи весною від радості плачуть, –
  •   Тобі на втіху
    Мов соловейко, світ наповню співом
    І піснею твій спокій обірву, –
  •   Встиг
    Пітьма, завісою своєю,
    Покрила обриси дерев, –
  •   Степ
    Переораний “градами” степ,
    Наче попіл, сухий і гарячий, –
  •   Вікова відрада
    Мов пісня зроджена з любові,
    Як сонце в далечі ясній, –
  •   Неприваблива акварель
    Коли наповнені рови
    Кругом іржавою водою, –
  •   * * *
    Без упину гонить хвилі
    Зрання вітровій.
  •   Вабливі видива
    Вабливим видивом весна,
    Як прудконога юність вчора, –
  •   Вишгород
    Вище Вишгорода – небо, –
    Небо без кінця…
  •   Прикмети березня
    Розгулялась весна молода.
    Витанцьовує всюди не марно, –
  •   Добра звістка
    Підсихають потроху доріжки
    Край осяяних сонцем узлісь, –
  •   Чудове місце
    Не зви мене на людні площі міста,
    Бо я відвик од шуму й тісноти
  •   Вишивала сину...
    Вишивала сину мати сорочину,
    Наче малювала бачену місцину, –
  •   Не втішай...
    Не втішай щодня мене,
    Як малу дитину, –
  •   Жура
    Уперше так налякано журюся,
    Уперше довго маюся без сну, –
  •   Немає матері
    Крізь сон вслухаючись в слова
    І світ не бачачи віднині, –
  •   Влада війни
    Приголомшена мати,
    В закривавленій хаті,
  •   Удосвіта
    Нерозтрачена ніжність ізнову
    нагадала з гарячих грудей
  •   Я радий...
    Я радий, що ти згадала
    Про те, що єднало раніш, –
  •   Нема надій
    Нема надій і віри вже нема
    Що згине враз війна, неначе буря, –
  •   Двоє
    Вона сама спинилась біля мене
    І дивно подивилася в мій бік, –
  •   Непримітний подорожній
    Я – непримітний подорожній, –
    Мов каплю дощику в росі
  •   Зливки весняних слідів
    Бачиться в спогадах знову,
    І розтривожує сни, –
  •   Життя ходу не зупинити...
    Коли удосвіта зникають
    Сни, наче роки золоті, –
  •   Не видно...
    День мине, як сновидіння
    Незабутня, дивна мить, –
  •   Відлуння війни
    Зашуміли зненацька вітри
    Уночі, мов непрохані гості, –
  •   Сину
    Хоч іскристі блиски сніговіїв
    Затінили сутінню блакить, –
  •   Несподівана зустріч
    У привокзальній колотнечі,
    Неначе ангел, – звіддалік, –
  •   Невтішне зізнання
    Як марень плетиво чуже,
    В думках моїх і перед зором, –
  •   Українські сліди
    Рідна мова мене не покине ніколи,
    Люба пісня не зрадить до скону мені, –
  •   Яблука
    Немов одвічне передвістя
    Невідворотних холодів, –
  •   Матерям України
    Золоті ви мої, матері України,
    Не скоряйтесь печалям болючим повік, –
  •   Болячка
    Чи, може, очі вже не ті,
    Чи світло я не там шукаю, –
  •   Благовісники
    Хоч мороз, як звір, лютує
    І вирує сніговій, –
  •   Тремтіння
    Тремтять на холоді каштани
    І сніг злітає з верховіть, –
  •   Вчуваючи омани
    Не поспішаю вірити словам,
    Які, бува, від вас почути хочу, –
  •   До побачення
    Знедавна, в зашморгу подій,
    Не можу дихать, –
  •   З Новим роком тебе, дорога Україно!
    Палахкочуть вночі зорі сяйвом незгасним,
    Відкриваючи зору ранкові світи, –
  •   Душі на догоду
    Заплющу очі – зиму бачу
    В нетанній білості снігів,
  •   Голосом недоспаних ночей
    Слухавку тримаю біля вуха,
    Очі не відвожу від дверей, –
  •   Занепокоєння
    З року в рік зростає ворожнеча
    Між людьми, як повінь весняна, –
  •   Удача
    Нехай без рук, нехай без ніг,
    Нехай приречено-незрячим,
  •   Під снігом
    З-під снігу бачиться потроху
    Пожовкле листя полину,
  •   Прощання зі снігом
    Комашнею на світло – сніг
    До вікна поривається теж, –
  •   На дорозі надій
    На дорозі надій – замети
    Несподіваних розчарувань, –
  •   Не муч мене
    Не муч мене розлукою німою,
    Виснажувати душу - припини!..
  •   Без доріг
    Занурюю ноги в нетоптаний сніг,
    Лишаючи слід на покрові хвилястім, –
  •   Сніг
    Сніг іде від рання до смеркання
    І не припиняється вночі, –
  •   Сестри
    Розлучається осінь іще
    Із зимою в імлі небовиду,
  •   Самота
    Чи стало в світі холодніше,
    Чи це уже зими межа, –
  •   Свічка пам'яті
    Запалю наполохану свічку
    Та зітру непокірну сльозу, –
  •   Марні очікування
    День шуміли лякливо сади
    І тривожно півні кукурікали,
  •   Екстремальний політ
    Мене мало цікавить
    той, хто втік од ломак,
  •   Сніжного вечора
    Стигне вечір імлистий… Сніжок
    У морознім повітрі кружляє, –
  •   Зважаючи на досвід
    Не хочу ранніх обумовлень
    Детальних обрисів розваг,
  •   Спомин про презентацію
    Затихли оплески... Ізнову
    Аплодисментів чую шквал,
  •   Спомин про розставання
    Запам'яталося відразу
    Як довго й нудно плинув час,
  •   Прикмети старості
    Лиш трембіти голосні
    Засурмлять мені в Карпатах, –
  •   Вдома
    Не розполохане нічим,
    У мить спресоване, – дитинство
  •   Не знаю звідки в мене ці думки...
    На площі Ринок – тисячі розваг
    Приваблюють спокусливо туристів, –
  •   Львівська кава
    М.З...
    У Львові кава особлива, –
  •   У Вишгороді
    Люблю світанки барвінкові,
    Коли вгорі – сама блакить, –
  •   Дитячі малюнки
    Не вимагають вдумливих рецензій
    Метелики чи квіти поміж трав,
  •   Передчуття, прозріння чи уява...
    Зненацька десь поділася утома
    І в пам’яті згубилися жалі, –
  •   Середина осені
    Середина осені собі
    Багрецем вистелює стежини
  •   Наспівуючи пісню
    “Я люблю тебе, рідний мій краю…”, –
    Незабутньої пісні мотив,
  •   Чоловіча пам'ять
    Сюркотіли коники в сокирках
    І тумани пінились в ярах, –
  •   Мигкоче золотом і воском...
    Мигкоче золотом і воском,
    Невтішно зору, листопад.
  •   Тримайся...
    І.Г...
    Очевидець уважний подій
  •   Благо
    Хоч і вересень дощиком схлипує,
    Коли в купу збирає хмарки, –
  •   Незабутнє
    Догоріло літо в полі золотому,
    Як травневі зливи – роси на стерні...
  •   Усе - так само...
    Пустіє спішно битий шлях,
    У посірілих звивах смерку, –
  •   Мандрівникам
    Маленьке місто, сховане в імлі
    Випарувань дніпрових і туманів, –
  •   Найдорожча рідня
    Продимлена, обпечена,
    Обвуглена земля, –
  •   Уже...
    Уже в повітрі запах диму
    І дух зів’ялого листка, –
  •   Падолист
    Тривожні шурхоти садів
    Печаль народжують поволі –
  •   Хочу...
    Хочу завтрашній ранок зустріти
    Без гвинтівки уже - не в бою, –
  •   * * *
    Треться вітер уперто об шибку,
    Мов прилипнути хоче до скла, –
  •   В очікуванні слова
    Плаває по присмерку кімнати,
    Протягами зріджене, тепло, –
  •   Літнє повітря
    Поривчасті порухи вітру –
    Без свіжості жодних ознак.
  •   Незамінній
    Не піддавайся радості, коли
    Всі шумно й радо відкривають двері,
  •   Під дощем
    Погриміло над рікою,
    Похитало комиші, –
  •   Вишгород прощається з Героєм...
    Пам'яті Руслана Арсієнка
  •   Творчість
    Ллється сонячне світло в кімнату,
    Вітерець неквапливо струмить, –
  •   Не обманути
    Якщо тепла в словах немає,
    Або без щирості вони, –
  •   Святковий день
    Бринить обвітрена блакить
    Пташиними піснями, –
  •   Пролог до майбутнього
    Вже на сонці киплять вмиті росами квіти,
    Потяглись аромати хмільні звідусіль, –
  •   Не говори...
    Г.К...
    Не говори, що мало світла
  •   Пенсійний вік
    Допоки шов електрозварний
    Кладу, єднаючи метал, –
  •   Місячної ночі
    Глибока ніч, але не спиться
    Мені самотньому чомусь, –
  •   Вічність
    Помирають люди і міста,
    Помирають птахи і рослини, –
  •   Дружині
    Ти знов стоїш переді мною:
    Весела, горда, молода, –
  •   Скрижалі
    Уже разів, напевно, десять,
    Чуттям обтяживши думки, –
  •   Пекуче літо
    Зарано споріднює літо
    Приємні очам кольори.
  •   На згадку...
    Перестук, передзвін, перекличка
    В іскрометному гоні коліс, –
  •   Автобіографія
    Не в душі притемнених глибинах,
    Ані на освітлених устах, –
  •   Вибачайте, мамо...
    Не були ніколи й не здавались раєм
    Ледве-ледь осяяні жданим щастям дні,
  •   Рідній школі
    Хоч бува стрічання нетривалим,
    Наче жвава музика дощу, –
  •   Обікрадена часом земля
    Переораний “градами” степ,
    Як зола, – і сухий, і гарячий.
  •   Півники
    Л. Н...
    “Посинілі півники під тином
  •   Дощові думи
    Невже дощ надовго, невже він навік
    До нашого краю, мов горе, причалив, –
  •   В очікуванні...
    Хлюпотить під дощем жовте листя
    І дзюрчать стоголосо струмки, –
  •   Імпровізуючи експромтом...
    Весняний день, пташиними піснями,
    На повний голос весело бринить
  •   Відкохав
    Як закохаєшся, бува,
    Або відлюбиш мимоволі, –
  •   Без відповіді
    Співзвучно настрою, печаль
    Бринить, як жайвір, без утоми.
  •   Радониця
    На лики дивлячись і дати,
    Навколо прибраних алей, –
  •   Самотність
    Швидко множачи журини
    Головні на дріб’язкові, –
  •   Коренеплоди
    Як почне нестримано співати
    Поміж верб зелених соловей, –
  •   Дарма...
    Обсипаний, поколотий,
    Надій розбитих склом, –
  •   Живу!..
    Коли жура за радість стала
    І віри блиск в очах потух, –
  •   Веселка
    Ледве вщухла над рікою злива,
    Ще вода затоплює луги, –
  •   Весняні пахощі
    Немов тугі пориви вітру,
    Між неоглядних трав і лоз, –
  •   Радіація
    Я чую, як стогне від болю земля,
    Я бачу, як корчиться в муках людина, –
  •   Благодійнику
    Коли твої бажання щирі,
    Та честь і гідність на кону, –
  •   В Ботанічнім саду
    Охоплені сонячним світлом,
    В нерідній для них стороні, –
  •   Весна
    Звеселяє й бентежить утішено
    Розполохане серце весна, –
  •   Не залишилося нічого...
    Прощальний блискіт зір ранкових
    Печально стихнув і погас,
  •   * * *
    Мені здавалося колись,
    Що непідвладний час осмуті, –
  •   Залишаймося людьми!..
    Немов жебрак, щодня блукає
    Пес безпритульний між людьми, -
  •   * * *
    І. К...
    І не пишеться вже, і не любиться,
  •   В зимовому полоні
    Захурделило під вечір,
    Побіливши чорноту, –
  •   Протяги
    Пам'яті полеглих
  •   Перезимую...
    Перезимую журно без тепла,
    Засипаний безкрайніми снігами
  •   Пересторога
    Десь там, за обрієм, є море
    І дуже теплі вечори, –
  •   Ревнощі
    Забувши про наявність інших справ,
    Так захопився жадібно тобою,
  •   Відхід весни
    Укриває, наче ложе,
    Землю ніжно цвіт, –
  •   Пам'ятаю
    Уже пройшли десятиріччя,
    Але, рокам наперекір,
  •   Не корімся
    Старенька яблуня навпроти
    Проталих вікон день при дні
  •   Тривожно
    Лягає сніг, як пудра на обличчя,
    На лоно похололої землі, -
  •   На морозі
    Відшуміла завірюха,
    Мов засушений листок,
  •   Взаємність
    Ледь ставши на ноги, одразу пішла
    Онука до діда на руки, –
  •   Нехай збуваються!
    Уже ялинка, пишно вбрана,
    Залита сяєвом вогнів,
  •   Завірюха
    Здибились заметами дороги,
    Сніг, як пил, роздмухують вітри, –
  •   Зустрілися
    На сонці сніг вилискує ропою
    На білім тонкошерстім полотні,
  •   В передчутті снігів
    Струсивши крапельки дощу,
    Заходжу знову в прохолоду,
  •   Свавілля дощу
    Небес бездонна глибина
    До дна наповнена водою.
  •   На переправі
    Шурхоче листя під ногами
    І холодів іще нема, -
  •   Туман
    Повис завісою туман
    І враз посутеніло,
  •   Туга
    Якби ти знову снилася мені
    Так, мов колись – до головокружіння,
  •   Досвід
    Не той мені сердечний побратим,
    Хто одягає всюди вишиванку, –
  •   Війна
    Вона мене на клоччя рвала,
    Душила, різала, пекла, -
  •   В обіймах сонця
    Розбудило неньку
    Сонечко раненько.
  •   Радість
    На листя опале,
    Сніжинки упали
  •   Перекличка
    То сніг іде, то сіє мжичка,
    То землю вкутує імла, –
  •   Жур
    Багріє обрій кров’ю і димами
    Помалу задихається земля.
  •   Згадки
    Що не день – то вужчає дорога
    І мілкими робляться сліди
  •   Осінній снігопад
    Так неждано і різко він випав,
    З обважнілих зненацька небес,
  •   Світляна навала
    Відблиск місяця на скло
    Ліг відпочивати, -
  •   На дорозі
    Поволі вимерзли калюжі
    В мілких вибоїнах доріг,
  •   Похололи пестощі дівочі...
    Похололи пестощі дівочі,
    Відлунали любі голоси, –
  •   Ти така, як і я...
    Ти така, як і я, божевільна,
    Ти така, як і я до цих пір, -
  •   * * *
    І стане білий день світлішим,
    І неподільний сум мине,
  •   * * *
    Поволі виплакалось небо
    І заясніла небовись, -
  •   Осінній день
    Осінній день – за літні дні світліший, –
    Розцвічує не тільки далечінь,
  •   На Покрову
    Снігу нема на Покрову,
    Як і немає тепла.
  •   Минаючи осінь
    Самотній гуляю притишеним містом
    У пошуку рим і небачених див, –
  •   Прозорість осені
    Від землі до чистої блакиті,
    Свіжістю осінньою налита,
  •   Давно було
    Любисток ріс і папороть цвіла,
    І мох пружнастий не їжачив спину,
  •   Осінні спогади
    Осінь щедро в золото прибрала
    Тишею налякані ліси,
  •   Незручність
    Надивитися не можу
    Я на очі голубі,
  •   З лікувальною метою
    Імлою надвечірньою повите,
    Осяяне ледь місяцем ясним, –
  •   Минає літо
    Згорає літо. Палахкоче
    В ясних багаттях квітників, –
  •   Перед сном
    Тихне в обійстях гучна клопотнеча,
    Наче повітрям окрадений міх.
  •   Спекота
    Певно, грозам щедрості забракло
    Чи припасів дійсно вже нема,
  •   Щось не так
    Пішло чомусь усе не так,
    Як на Майдані ми хотіли –
  •   Освенцім
    Незабутня сторінка історії,
    Мов удавлена в аркуш печать...
  •   Нехитрі уроки
    Обриси мляві дороги
    Тонуть, пливуть, виринають –
  •   Постійне правило
    Коли розсовують заслони
    Хмарин захекано вітри, –
  •   Подалі від гріха
    Ласкавий дотик губ тремтливих –
    І я блаженно розтаю,
  •   В очікуванні грози
    Засмаглих трав скорботний шурхіт
    Пливе дрімотністю садів, –
  •   Замість тоста
    Сходяться й розходяться дороги,
    Зводяться й розводяться мости –
  •   Відпустка
    Є між весною й осінню пора
    Тонка, як волосінь, коротка, наче спалах, –
  •   Зоряно
    Так місячно і зоряно над гаєм,
    Що видно все між стовбурів і віт, –
  •   Споглядання
    Знесилівши від курива й вина,
    Сиджу в сповитій тишею кімнаті,
  •   Нездогаливому
    Зливаються докупи ночі й дні
    Між стрілками двома на циферблаті –
  •   Інший жереб
    Ізнов хмільний від рою мрій
    Вбираю в очі барви травня.
  •   Мамині долоні
    В поритих зморшками долонях
    Твоїх незмінно добрих рук
  •   До завтрашнього дня
    Яскраво сонце виграє
    За шибкою вікна, –
  •   * * *
    Як за голкою нитка,
    Я сную за тобою,
  •   Зачекався
    Просто задихаюсь я уже від тління
    Сирістю покритих посинілих стін, –
  •   Напровесні
    Вслухаючись у дальній шум весни,
    завжди звільняю тіло від недуги,
  •   Пізньої осені
    А. Черняхівському
  •   Говори
    Не мовчи – говори скільки хочеш,
    Бо, покинутий світом, оглух,
  •   Після боїв
    Відгула, відгриміла
    Вже для нього війна.
  •   Біля мами
    Здрастуй, мамо, здрастуй невгамовна,
    Світлоносна радосте моя,–
  •   Замріявся
    Щокою гріючи щоку,
    Грудьми грудей торкаю, –
  •   * * *
    Мов запізніла Божа милість
    Чи щастя вистраждана мить, –
  •   В кого вдався
    Вслухаючись у свій неспокій,
    Напружуючи кожен м’яз, –
  •   Весняне
    Гаснуть вранішні зорі,
    Забуваються сни, -
  •   Терпеливий
    Голову звільнивши від думок,
    Намагаюсь в маренні заснути,
  •   Біля годівнички
    Допитливій онуці
  •   Чом радіє так серце моє?
    Не було ще такого ніколи
    Наяву чи в солодкому сні,
  •   По снігу
    Розходяться по видноколу
    В сніги утоплені сліди, –
  •   В негоду
    Мов похрускував лунко кістьми
    Заблукалий дідусь на порозі,
  •   Невизначеність
    Туман густіє вшир і вглибину,
    маскуючи вибоїни дороги, –
  •   Відкриття
    Багато чув, чимало бачив,
    Та не збайдужів, не змарнів, –
  •   Звістка про правду
    Занурюю погляд поволі в блакить
    Глибоку безмежного неба,
  •   Колискова для онуки
    Гойда-гойда, люлі-люлі,
    Засинай, моя красуля, –
  •   Українцям
    Умовляли, мучили, вбивали
    Нас за те, що гордими були
  •   Соромно
    Повільним став і обважнілим,
    Немов замулений струмок, –
  •   Минання
    Посивіли сумно постарілі трави
    І покірно вкрились листя тягарем
  •   Поводир
    Скував мороз хрумтливим настом
    Так добре влежані сніги,
  •   * * *
    Навшпиньки став, щоб вищим бути
    І далі бачити навколо,
  •   Ази

    Безкрайність і кінець
  •   Нехай
    Уночі, коли мертвенна тиша
    І холодна темрява густа, –
  •   Троянди цвіт на оксамиті...
    Мов почуттів яскравих ниті,
    Які навік з’єднали нас, –
  •   Нащадкам
    На безбідне майбутнє нащадкам,
    Хтось примножує статки щодня, -
  •   Істина
    Хоч і ллється золото з осик
    На мою вибоїсту дорогу, –
  •   Зізнання
    Сивіють, напоєні мжичкою, трави
    І димом пропахли вологі вітри,
  •   Після спілкування з котами
    Вслухаюся невипадково
    В утішне мурчання ночами –
  •   Осінній вірш
    Зволожені туманами сади
    Притишено шурхочуть падолистом,
  •   Після відпустки
    Я вірші їй присвячував,
    між невідкладних справ, -
  •   Пролетіло літо
    Пролетіло літо чи здалося,
    Що вітри розвіяли тепло,
  •   * * *
    Так тепло, сонячно і тихо,
    Що повиходили усі
  •   2014
    Ти знаєш, друже, що таке війна
    Не та, яка мелькає на екрані,
  •   Відшукай
    Відшукаєш мене там, де осінь
    Падолистом вкриває сліди, –
  •   Клич
    Спалахнули холодні заграви
    Безголосих осінніх садів,
  •   Епізод
    Добігає літо до межі
    За яку вагається ступати, -
  •   * * *
    Звично серпень схлипує дощами
    Над принишклим плетивом доріг, –
  •   Ненажера
    Ніхто не відає, на жаль,
    Ні в Києві, ні в Будапешті, –
  •   Серпень
    Замучений спекою серпень
    Змарнів, мов зів’ялий букет,
  •   Я всім скажу...
    Очима, повними надій,
    Голубиш далеч неозору, –
  •   Невиправний
    Лежу, вслухаючись у тишу
    І в болі грішної душі,
  •   Все минеться
    С. К...
    Все минеться неодмінно
  •   Суть
    Україно, – мій чудовий краю,
    Ти мене красою полонив
  •   Уклін тобі, світанку літній...
    Уклін тобі, світанку літній,
    За тихий щебет сонних птиць,
  •   Я не можу тебе не любити
    Я не можу тебе не любити,
    Україно моя золота.
  •   Невигадане
    Примостилася тихо на воду,
    Позолочена сонцем, блакить
  •   Гірке літо
    В зеленому вихорі літа,
    Не сниться й не спиться мені, –
  •   Не про те
    Моя відрада безіменна,
    Кохання грішне і святе, –
  •   * * *
    На долю не поскаржуся ніколи,
    Пригнічено звертаючись до вас, –
  •   Жорстокість
    К.Р…
    Заховаюся від тебе
  •   Пора
    Бувало так, що ради миру
    І задля захисту від бід,
  •   Ти на світі - єдина така...
    Ти на світі єдина така
    Недосяжно-далека, мов небо, –
  •   Сумління
    Під розлогою вербою,
    На м’яких стеблинах трав, –
  •   Добрий настрій
    Пропахлі порохом і димом,
    Закіптявілі колоски
  •   Горе
    Стали нижчими гори
    І мілкішими ріки,
  •   Холодне літо
    Сяйне на мить із-поза хмари
    Зненацька сонце крадькома, –
  •   Безсилля
    Хотілось іще нещодавно
    Мені солов’їного травня,
  •   Роздум
    Я переповнить не боюсь
    Дзвінкою радістю твій келих,
  •   Прозріння
    То мене улещують словами,
    То лякають гнівно батогом, –
  •   Зустрічі, проводи...
    Покрито смутком всі дороги
    І туга вийшла з берегів,
  •   Вперед
    Що раз було - не буде двічі,
    Отож на повну і без гальм,
  •   Побажання
    А. Ш…
    За волю, за славу, за честь України,
  •   Настанова доньці
    Україна – це я із тобою
    І негаснучий вічно наш рід.
  •   Повинен
    Листок припав грудьми до скла,
    І заглядає винувато
  •   Ти і я
    В мені тебе - безмежне море,
    В тобі мене - малий ручай, -
  •   * * *
    Осяяна веселкою, блакить,
    Неначе жар, палахкотить, –
  •   Після грози
    У запахах меліси і душиці,
    Пливе за обрій грому гуркотня.
  •   Забута могила
    Відлунює тиша від журу могил,
    Між строєм хрестів і граніту, –
  •   Прости
    Волосся, звихрене руками,
    І губ розбурхане тепло, –
  •   Вартовий розлуки
    Припала темінь до вікна
    І – тиша зазвучала,
  •   "Друзям'

    Моїм діянням свідки
  •   Біда
    Уже весна, а ще тепла немає,
    Але це, знаю, тільки півбіди, –
  •   Абрикосовий цвіт
    Пролетів неприкаяний вітер
    Над рожевим світінням садів
  •   Кіт
    Старий, гладкий, смугастий кіт
    Розлігся серед вулиці, –
  •   Вишгород мій...
    Далеч яка –
    Світла й легка,
  •   Незгасна зоря
    Не журися, матусю, до сліз,
    Не молися щораз до безтями,
  •   Земне життя
    Життя зігнуло, мов підкову,
    Давно сусідку, та стара
  •   * * *

    Дитинство пахне радощів слідами
  •   * * *
    Між сьогоденням і минулим –
    Життя спресоване в роки,
  •   Додому
    То десь в Еміратах, як сніг, розтаю,
    То мерзну в Республіці Комі, -
  •   Прощавай
    Не вмовляй, не гнівайся, не згадуй
    І без мене довго не журись,
  •   Весело
    То плутанина спогадів безладних,
    То штовханина безкінечних мрій,
  •   Досада
    Не сумую, не плачу, не кличу,
    Не шукаю в минуле доріг,
  •   Зажурена ніч
    В.А.Б...
    Заколисана тишею,
  •   Де ти, друже?
    О.Т...
    Сіються сніжинки без упину
  •   Одкровення
    Нараз мені на думку спало
    І розтривожило до сліз
  •   Біля труни
    Коли побачив що нема
    Її й не буде вже ніколи, –
  •   Священна мета
    Нас віра врятує й безсмертя надій
    Від гніву цинічної влади,
  •   Усмішка
    Упершись поглядом у шибку,
    Нараз побачила вона,
  •   Пролог до зустрічі
    Л.Д...
    В промерзлій далечі німій,
  •   Обрії
    На кінчику притишеного дня,
    Жар обрію, згасаючи, сія,
  •   * * *
    Листопад, убогий і безсилий,
    Притуливсь до мене, наче цвіль, –
  •   Я йду...
    Заради святої свободи народу,
    Я стерплю побої, неволю, брехню.
  •   Вишгород - межує з Межигір'ям...
    Вишгород межує з Межигір’ям
    Горбиками древніми могил,
  •   Загреба

    Країна невдоволена,
  •   Непрощена душа
    Настане час, настане мить
    Відвертої розмови, –
  •   Без образи
    У шибку вимиту до блиску
    Рясними краплями дощів, –
  •   Двірник
    Усе змішалося вже так,
    Що неможливо відрізнити –
  •   В майбутньому...
    Ізнов небес осінніх каламуть
    Рясним дощем шумить несамовито.
  •   Влада листопада
    Убогість німа листопада
    Відбилася сумом в очах.
  •   * * *
    Коли були гіркі й солоні
    Байдуже зціплені вуста,
  •   Помста
    То скрізь овації хвалебні,
    То всюди вигуки ганьби.
  •   Цікавість
    Вже довші ночі, глибша сутінь
    Уздовж освітлених узбіч,
  •   Голос землі
    До полів любов не на словах
    Пізнаю й показую щороку, –
  •   Cуміш
    Згадки – часом не притлумиш,
    Мрії – віком не розгониш, –
  •   Спроби
    Індикатори світять, як зорі,
    В гомінливому сяєві дня.
  •   Чекання на...
    Чи то така вже наша доля,
    Чи ми такими є самі,
  •   Порожнеча
    Час розвіяв запахи солодкі
    І помалу зблідли кольори.
  •   Ярмо байдужості
    Коли навколо ані друзів,
    Ні ворогів уже нема, –
  •   Заблукалий
    Л.Б...
    Чому ховаєшся за містом
  •   Романтик
    Г.К...
    Опадає поволі листва,
  •   15.10.13
    Щось не гріє душу, ні долоні
    Золотої осені вогонь, –
  •   Негадано-неждано
    Запнута вогкою імлою,
    Дрімлива тиша вечорів
  •   * * *
    Я так давно тебе побачив,
    (А ти ж - мого дитинства дім),
  •   Не стихає біль...
    Не стихає біль, а щем
    Точить кожний вечір -
  •   Неминучість
    Печально золото осіннє
    Бринить під подувом вітрів,
  •   Безнадія
    Сонцю не вдалося побороти
    Хмар обвислих нестійкі ряди –
  •   * * *
    Новини з лікарні невтішні –
    Згасає дочка, як свіча.
  •   Біля годинника
    Настирно тікає щоднини
    Старий годинник на стіні.
  •   Cуворий зміст
    Час розірвав єднальну нить
    Між гілкою й листком, –
  •   * * *
    Там, де улітку блукали ми
    Вдвох попід вербами впалими, –
  •   Бабине літо

    Обтрушує яблука вітер
  •   На вокзалі

    Оточує колом, снує мимо мене,
  •   Без відповіді

    Розвиднюється мляво восени –
  •   Порада

    І.Д…
  •   Невільник
    Гірким любистком пахне осінь
    У нуднім гомоні дощів,
  •   Непорозуміння
    Гнівно скаржуся дружині:
    “Де тепер стара пила, -
  •   Як не повірити знову...
    Як не повірити знову
    В те, що бувають дива?
  •   Післясвяткове
    Затінені тоном розлуки,
    Яскраві узори стрічань, -
  •   Химери
    Наснився сон, як непомітна просинь,
    Як тінь бліда погаслої зорі,
  •   Не спиться…
    Не спиться…
    Г.Д…
  •   Зоря моя вечірня...
    Зоря моя вечірня,
    Далека, недосяжна, –
  •   Скінчається історія...
    Скінчається історія
    Прозора і легка.
  •   Фраза

    Я витерпів болі, розвіяв жалі,
  •   Зачекай... Схаменися... Отямся...
    Г.К…
    Зачекай... Схаменися... Отямся...
  •   Як пахне солодко життя...
    Як пахне солодко життя,
    Коли проймає тіло осінь
  •   В дощ
    Вночі з’явившись бозна-звідки,
    Як неочікуваний гість,
  •   Вірність
    Стала мати вдосвіта в куточку
    Перед образами, як завжди,
  •   Грай, бандуро…
    Я. Ч…
    Грай, бандуро, серед літа,
  •   Довгождані дощі принесли прохолоду...
    Довгождані дощі принесли прохолоду,
    Перевтомленій сонцем безжальним, землі,
  •   В жнива
    Розхмарена вітром, ясніє блакить
    Над змореним спекою полем.
  •   Незагоєна рана
    Немає і сліду по діду,
    З тих пір, як пішов на війну,
  •   Прохолодою вітер дихне...
    Прохолодою вітер дихне –
    І спадають обійми задухи,
  •   Болить душа
    Болить душа за Україну,
    Бо не підводиться з колін,
  •   Присвята матері
    Зорі, умазані в небо, вилискують,
    Наче ослизла луска.
  •   Час розмелює дні, наче жорно зерно...
    Час розмелює дні, наче жорна зерно,
    Та не сіється в жмені ніякий набуток, –
  •   Заклик
    Нудний запах зів’ялої м’яти
    Розігнати безсилі вітри,
  •   Нехай збувається
    Україно – матінко гостинна,
    Господине вправна споконвік, –
  •   Зачаклований
    Л.Д…
    Звівши руки вгору, наче крила,
  •   Запах матіоли
    Солодкий запах матіоли
    Мене сп’янив, неначе хміль,
  •   Сліди
    Твої сліди на скошеній траві
    Росинками лякливими іскряться, –
  •   Рідня
    Іще пручаючись недугам,
    Життя цінує кожну мить.
  •   Повітря
    Збагачене сонцем, очищене вітром, –
    Вдихаю щомиті цілюще повітря.
  •   Мене розсудливість так хватко...
    Мене розсудливість так хватко
    Весь час тримає у руці,
  •   Ідилія
    Неначе лебідку довірливу лебідь
    Від стужі дбайливо вкриває крилом, –
  •   Шурхоче, шепоче, похрускує...
    Шурхоче, шепоче, похрускує
    Солома застелена хусткою,
  •   Під Лютіжем
    Пропахлий порохом і димом,
    Вогнем обпечений, як горно, –
  •   Післявесільне
    Це все – таки, напевно, радість,
    Якщо в буденності гіркій
  •   Не сумуй

    Сестрі Олі
  •   Розмова з мамою
    Не раз уже, радіючи весні,
    Із вирію лелеки повертали,
  •   Спогади
    Львова стражденна окраїна
    Снилася знов недарма –
  •   Мамі
    Я серцю не дам відпочити ніколи
    І душу давно на тортури прирік,
  •   Древня хата
    Хата, покрита соломою,
    Вбрана в яскравий кармін, –
  •   Жінці

    І все – таки ніяк не розберу,
  •   Мамина правда
    Нездвижно вдивляюся в очі її
    І слухаю дуже уважно
  •   Час мисливця
    Кружляє яструб гостроокий,
    Щось видивляючись навкруг,
  •   Спонукання
    Хоч, наче вітер, час розвіяв
    І десь за обрії відніс
  •   Останній сніг
    Пахне сніг у лютому весною
    І поволі тане, наче час
  •   Хто ти?..
    Хто ти, така уперта,
    Ніби надії біль,
  •   Передчуття

    Хляпнула зненацька хвилею дзвінкою
  •   ***
    Вкладає спати лялечку
    В колисочку – гойдалочку
  •   Пригадалося…
    Пригадалися ночі прозорі
    І безхмарної юності дні,
  •   Зустріч

    Немов озвалась молодість луною
  •   Дружина
    Вона буває різною –
    Веселою й сумною,
  •   Мушу…

    Без подиву і клопоту,
  •   На порозі

    І перший сніг, і дощ останній,
  •   Друга мама
    Перевтомлена долею жінка,
    Нагромадивши спину мішком,
  •   Материнські настанови
    Проводжаючи доньку в дорогу,
    Мати, голосом повним журби,
  •   Потаємність безрадісна ночі...
    Потаємність безрадісна ночі
    В мерехтінні безжалісних зір
  •   Воскреслий
    Ти мене весь час не розуміла
    І тому відчути не змогла,
  •   Пристрасть
    Моє кохання безіменне,
    Бездонне озеро спокус, -
  •   Зимової ночі
    Ніч, заласкавлена тьмяними блисками,
    Стала удавана й чудна, як грим.
  •   На іменинах…
    Не заховатися ніде
    Уже від іменинниці –
  •   Довічні бажання
    Дай, Боже, в дні мої останні
    Безжурним бути і дзвінким,
  •   Україна
    Ти – доля моя незлоблива
    І віри незмінної суть.
  •   Ти
    Г.Ф…
    Ти серце очистила муками болю
  •   Мертвий грудень
    Снігурі сумують за снігами,
    Догори підводячи дзьоби.
  •   Волосся
    Вкриває очі й щоки, ніби шовк,
    Між пальцями стікає змійкувато.
  •   Очікування
    Зоріє тьмяно надвечір’я
    В мовчанні сизої пітьми.
  •   Вишня
    Стерши вночі з небосхилу
    Нишком ознаки дощів, -
  •   Листопад
    Споглядаю, як у передмісті,
    Холодком налякані сади,
  •   Омани
    Пливло життя в байдужій веремії
    Між берегів похмурих щодоби, -
  •   Признання

    Не скаржуся, не каюся, не плачу,
  •   Стеблина

    Змінилася кольором нині вона
  •   Синівська сповідь
    Милуючись тобою, Україно,
    Мов матір’ю слухняне дитинча, –
  •   Здається диво - сном життя
    Здається диво - сном життя,
    Коли літа біжать за обрій,
  •   Аргумент

    Я. П…
  •   Невтямки
    Мене чомусь, коли приходить осінь,
    П’янить сире повітря, наче хміль,
  •   Моя доля
    Довірлива, ласкава, справедлива
    І жадібна до радощів земних, -
  •   Щастя
    Поки віра в душі ще жива
    В твою славу і міць, Україно, -
  •   Зашуми непокірно, калино…
    Зашуми непокірно, калино…
  •   Новий день

    За вікном сріблясто засвітало,
  •   Надіюсь

    Тобі одній не зраджу я нізащо,
  •   Гріх
    Промайнуло літо, наче сон яскравий
    Про мого дитинства швидкоплинні дні.
  •   В батьківській хаті
    Немов у спеку серед гаю,
    Дзюрчанням радісним води,
  •   Незабутній
    Л. Д…
  •   Без слів
    Вкриваючись одним плащем,
    Удвох бродили під дощем
  •   Жартівлива пісня
    Впала в залу тиша показова,
    Щойно стих овацій дужий шквал –
  •   Незгасна свіча
    А.Ч…
    Половіючі ниви,
  •   Загадка
    Стигне далеч імлиста
    В мерехтінні зірок.
  •   Пародисту

    І. Г…
  •   Буревій
    Коли птахи зірвалися на крик
    Дзвінкий, як мідь ковка, навперебивки, -
  •   Липень
    Втомившись, певно, мандрувати світом
    Чи заблукавши в плетиві доріг,
  •   Червень

    Чарівною повінню блакиті
  •   Увечері

    Уже холоне вечір літній,
  •   Вночі
    Пропахлий цвітом літа вітер
    Вночі прикинувся, що спить
  •   Мені без тебе…
    Мені без тебе світ – не світ,
    А просто видиво буденне, -
  •   Кременчук

    Перехрестя стрічань і розлук,
  •   Самотність
    Старих дубів сумне рипіння
    Тоді звучатиме, як спів,
  •   Гра
    Від радості чи з болю
    Сльозинки поміж вій –
  •   Літо

    Зливами умите, сонечком зігріте,
  •   Де ти?..
    Іскряться під зорями росяні трави,
    Співають безтямно в садах солов’ї.
  •   Мимрення
    Не питай, де я був, що побачив, чим жив
    І навіщо до тебе вернувся ніякий
  •   Одкровення

    Запашна прохолода весняної ночі
  •   Передгроззя
    В передчутті грози та зливи,
    Змовкає в небі щебет птиць.
  •   Забарився

    Г. К...
  •   Научи мене, мамо, співати...
    Научи мене, мамо, співати
    Тих пісень, що умієш сама.
  •   Фантазія

    Дурманить травень пахощами трав
  •   Випадок

    Сонце золотило обрій на світанні,
  •   9 травня
    То серце стиснеться до болю
    І затуманить зір сльоза, -
  •   Треба йти
    Життя моє – пустеля безнадії!..
    Заплутались початки і кінці
  •   Матері
    В години радості й печалі,
    В чужій і рідній стороні, -
  •   Струна

    Оживе, забринить, залоскоче
  •   Згасли мрії, наче зорепади...
    Згасли мрії, наче зорепади,
    Висохло надії джерело.
  •   Я до тебе непомітно...
    Я до тебе непомітно
    На світанні підкрадуся
  •   Буковина
    Я тебе надовго не покинув,
    Чарівний і незабутній край, -
  •   Принада
    О. П.-Р…
  •   Заплаканий досвіт
    Нудиться вдосвіта квітень
    Тужно холодним дощем.
  •   Ясноокій
    Яка поезія, коли
    Зорею жінка ясноока
  •   Весна нестримно повнить соком...
    Весна нестримно повнить соком,
    Теплом і ніжністю землі, -
  •   Мов побував у рідному селі...
    Мов побував у рідному селі,
    Омитім сонцем, вітром і росою,
  •   Тривожним шумом верховіть...
    Тривожним шумом верховіть,
    Наляканих грозою кленів, -
  •   Едем

  •   В передчутті весни

    Ледве зникла прохолода нічки
  •   Весняні марення
    Зорі усміхаються з – за хмари,
    Ніби добрі очі з – під повік
  •   Давай пробачимо похмурі...
    Давай пробачимо похмурі
    Та прохолодні дні весні, -
  •   Наука

  •   Щука

  •   Щасливчик

  •   Без роздумів

  •   Мамина душа
    Вклонюся низько матері у ноги
    І пригорнуся ніжно до грудей.
  •   Дні

  •   * * *

  •   Невимовність
    Сонцем зім’ятий і вітром пожмаканий,
    Сніг зачаївся у затінку злякано
  •   Там, де пахне солодко аїром...
    Там, де пахне солодко аїром
    І ряскою берега укіс, -
  •   Зимова пісня
    В снігах намацуючи шлях,
    Вітри махають крилами.
  •   Чаклунка

    Л.Д…
  •   Мій світ

  •   Прохання
    Подаруй мені, доле, на згадку
    Все оте, що в житті пережив.
  •   Кохання

  •   “До Євро”

    Славетній слов’янській родині
  •   Казав дідусь
    Дідусь низенький, кволий, щуплий,
    Ліс озираючи навкіл,
  •   Згадки
    З любов’ю і шаною до мами
  •   Доріжка

  •   Суть
    Україно! Мій чудовий краю,
    Ти мене красою полонив
  •   Негостинність
    Відтісняє радість на узбіччя
    Із душі удосвіта жура.
  •   В зимовому полоні
    Ну, як мені замовкнути, коли
    Тріщить на річці полохливо крига,
  •   Закоханість
    Віддаляється сум, наче біль охололий,
    Вислизає з душі, як німа гіркота,
  •   Зачарованість
    Я так тебе ще мало знаю,
    Та, хоч мої знання малі, -
  •   Зимові роздуми
    Марніє день, як присмерк синій,
    Згасивши всі свої вогні.
  •   Материнські настанови
    Проводжаючи сина в дорогу,
    Мати, голосом повним журби,
  •   Поклик
    С.Л…
  •   В'язень
    Допитливими дотиками пальців,
    Ти жадібно вивчаєш вздовж і вглиб
  •   Уява
    Кволими зорями ледве освітлена
    В тиші купається ніч.
  •   Початок
    І. Г…
    Це не кінець, Іване, а початок,
  •   Сум

    Чи слів його погасли звуки,
  •   Іронічні рядки
    Допоки майбутнє в уяві
    Моїй неспокійно бринить, -
  •   Навчання
    Застугонів ще з ночі вітер
    Морозним пилом і затих.
  •   Радість
    Боже мій, - яка краса навколо!
    Слів замало, хисту і снаги
  •   Невиправні
    О.Т...
    Лиш романтикам сивим властиво,
  •   Анумо
    04.- 05. 02.12
  •   Не квапся
    Мерехтіли краплі на тремтливих травах
    І промоклий вітер парасольку рвав.
  •   Шарудить сніжинками зима...
    Н. К…
    Шарудить сніжинками зима
  •   Біля ялинки
    Приваблює наївних диваків
    Із року в рік залюблена картинка –
  •   Рідний край
    Я люблю тебе, рідний мій краю,
    Моя доля, відрада і спів.
  •   Молитва за Вишгород
    Пращури завзяті та могучі
    Будували храми і вали.
  •   Співанка
    Обрій підрум’янений світанком
    І хмарок ватаги в висоті, -
  •   Впевненість

    Крізь літа і відстані минуле
  •   Невже не відчуваєте між рим...
    Невже не відчуваєте між рим
    Мажору чи мінору ноти в творі?
  •   Я гадаю, що не випадково...
    Я гадаю, що не випадково
    В серце ти постукала мені
  •   Треба
    Треба жити просто і спокійно,
    А не умиватися слізьми.
  •   Ім’я

    Радію тобі, Україно моя,
  •   Обминають мене заметілі...
    Обминають мене заметілі,
    Залишають мій край снігурі.
  •   Спогад
    Як жінки неприборканої подих,
    Як відчуття нестерпної жаги, -
  •   Мовчання

    Розкаже, буває, мовчання,
  •   Прощання

    П’ять хвилин до початку розлуки
  •   Про себе

    Живу, працюю і люблю,
  •   Сльотливо, порожньо і сіро...
    Н.К…
    Сльотливо, порожньо і сіро
  •   30.11.10
    Той день на інші був не схожий
    На тлі побляклому небес, -
  •   Осінній день
    У безгомінні дивнім, загадковім,
    шукаючи од стужі, певно, схрон, -
  •   Моє покоління
    Хоч лиха пізнали чимало
    І значно порідшав наш стрій –
  •   Мамині пиріжки
    Як смачно пахнуть пиріжки
    В духовці маминій відтоді,
  •   Гріх
    Нарешті те збулося,
    Чого я забажав:
  •   Щем
    Коли я вже від осені учадів
    І жар знайти безсилий у золі, -
  •   Бринить душа
    Ледь – ледь повітря вітер колихне –
    Галузок рух і листя трепетання
  •   Осіннє
    М’якої осені згасаюче тепло
    Щодня в туманах розпливається і тане.
  •   Каяття
    Важкі гріхи й малі провини
    Із давніх пір мені болять.
  •   Осінь
    Проходить осінь поза мною,
    Згасивши всі свої вогні.
  •   Озовися...

    Хоч на вулиці ще не зима,
  •   Без відповіді
    О, Боже мій, душі скорбота
    Думок народжує рої.
  •   Мета
    З тягарем незавершених справ,
    Підкорятися долі не згодний:
  •   Пророче
    Н. К...
    Розверзнеться небо, засяють зірниці,
  •   Замерзання
    То на сонці золотисті,
    То від місяця сріблясті, -
  •   Привід
    Надвечірньою порою,
    Цвірінчанням невпопад,
  •   Вода Дзвонкової криниці
    Там, де хлипка драговина
    Простерлася понад рікою, -
  •   Острах
    Відокремивсь од гурту й крізь просинь
    Полетів до землі сторчака -
  •   В тумані самотності...
    Все минеться, забудеться – знаю,
    Що залишаться тільки рядки…
  •   Жовтнева заметіль...
    Жовтнева заметіль
    Приваблива напрочуд.
  •   Боротьба
    Невже не буде більш нагоди
    Пірнути в пахощі весни,
  •   Тобі

    Н. К…
  •   Вірші
    Буває так, коли поволі
    Дощ омиває нудно скло, -
  •   Певно, звик я до тебе, бо нині...
    Певно, звик я до тебе, бо нині
    Отієї любові нема,
  •   Передчуття
    Н.К...
    Згасає сонце... Кінчиком крила
  •   Рідна мова
    О рідна мова українська, -
    Ти наче пісня материнська
  •   Долоні
    Не вереснева позолота
    Із віт скрипучих яворів, -
  •   Невагомий, жовтий, тополиний...
    Невагомий, жовтий, тополиний
    Лист кружляв над шляхом, наче птах,
  •   По сліду
    За щастям доля веде вслід
    Мене з дитинства без упину.
  •   Ми
    Знервовані, спокійні,
    Купці та продавці, -
  •   Сівач
    Донині з радістю і болем
    Мій зір приваблюють поля
  •   Увечері, осінньою порою...
    Увечері, осінньою порою,
    Осяявши далекий небосхил, -
  •   Дяка
    Свіжовмиті, рум’яні, духмяні,
    Лунко падають яблука з віт
  •   Вересень
    Вересневе сонце охололо,
    Лиш вітри вологі загули.
  •   Яка ти, доле моя, вперта...
    Яка ти, доле моя, вперта
    І нездоланна яка ти!
  •   Ранок
    Іще вовтузиться грайливо
    У травах сонний вітерець.
  •   Хіба можна цей світ не любити...
    Хіба можна цей світ не любити,
    Повний радості, суму, краси?
  •   Зустрічались крадькома...
    Зустрічались крадькома
    Світло ясне і пітьма.
  •   Перше кохання
    В туманах сутінків осінніх,
    У безгомінні вечорів, -
  •   Жовтим ластовинням обліпило...
    Жовтим ластовинням обліпило
    Тротуару щерблене лице
  •   Привіт, маленька батьківщино...
    Привіт, маленька батьківщино,
    Забута щастям сторона!
  •   * * *
    Троянди вогник, як свіча,
    То обпече, то обігріє, -
  •   Красива ти, моя любове...
    Красива ти, моя любове, -
    Весела, юна, як весна!..
  •   Не біжи…
    Не біжи… Зупинися… Вже осінь
    Розпалила холодні вогні.
  •   Любі серцю змалечку простори...
    Любі серцю змалечку простори,
    В чергуванні світла й темноти, -
  •   Неначе сни в полон взяли...
    Неначе сни в полон взяли
    Солодкі запахи навколо, -
  •   Мене всього спили до денця...
    Мене всього спили до денця
    Щоденних муз чужі уста
  •   Де віття вербове ще нижче обвисло...
    Де віття вербове ще нижче обвисло
    І стали зелені листочки - руді, -
  •   Гребу бадилля на городі...
    Гребу бадилля на городі,
    А в хаті смажать деруни.
  •   Задощило небо і земля розмокла...
    Задощило небо і земля розмокла,
    І лягли тумани берегом ріки
  •   Споглядання
    Далекий обрій, наче кратер,
    У тріпотливому вогні -
  •   Любове вічно, Україно...
    Любове вічна, Україно,
    Твого садка я кревний плід, -
  •   Пальцями, устами і диханням...
    Пальцями, устами і диханням
    Обласкаю, зацілую, розбуджу.
  •   Іржаві пасма хуртовини...
    Іржаві пасма хуртовини
    Обволокли мене під тином
  •   Передчуття німого болю...
    Передчуття німого болю
    Мене пригноблює смерком,
  •   Стоїть на протягах осінніх...
    Стоїть на протягах осінніх,
    Обтяжений плодами, сад.
  •   Світлий день за даллю голубою...
    Світлий день за даллю голубою
    Сутінками ранніми поблід,
  •   Неспівзвучність і слів, і мелодій...
    Неспівзвучність і слів, і мелодій
    Весняних і осінніх ночей
  •   Чи появилось часу більше...
    Чи появилось часу більше,
    Чи стало менше з часом справ, -
  •   Якби були шляхи відкриті...
    Якби були шляхи відкриті
    Назад і стати молодим, -
  •   Хоч набігався вже досхочу...
    Хоч набігався вже досхочу
    За красунями марно по світу, -
  •   Ні шереху, ні запаху, ні блиску...
    Ні шереху, ні запаху, ні блиску
    Твого волосся, тіла і очей, -
  •   Коли світанок у воді...
    Коли світанок у воді
    Збирає зорі обережно, -
  •   Якщо знов оминула удача...
    О. Т…
    Якщо знов оминула удача –
  •   Ледве гілочка в шибку постука...
    К. Н…
    Ледве гілочка в шибку постука,
  •   Пережити, вижити і жити...
    Пережити, вижити і жити
    Серед глуму, злиднів і брехні,
  •   Я озвуся у тиші відлунками...
    Я озвуся у тиші відлунками,
    Заколисаних сном, громовиць.
  •   Таланту блиск не замаскує сутність...
    Таланту блиск не замаскує сутність
    Нікчемної та підлої душі.
  •   На підвіконні мальви сонні...
    На підвіконні мальви сонні
    Дзвінок не чують телефонний,
  •   Душі моєї дивний устрій...
    Душі моєї дивний устрій
    Лиш той, напевно, пізнає,
  •   Обличчя
    На ньому струмує напруга печалі,
    Коли поміж нами розлуки завали.
  •   Коли пішла понад рікою...
    Коли пішла понад рікою
    Гроза од Вишгорода вбік, -
  •   Чи стала довшою дорога...
    Т. О…
    Чи стала довшою дорога,
  •   Прориваючи спеки блокаду...
    Прориваючи спеки блокаду,
    Наближалась грози канонада.
  •   В шумі тихому беріз...
    В шумі тихому беріз,
    Пригадалося раптово,
  •   Курган прадавній край села...
    Курган прадавній край села
    Був висотою в сорок другім.
  •   22 червня
    Упала бомба на світанні
    Десь на городах край села.
  •   Дід Іван
    Час од часу в подвір’ї під грушею
    Дід Іван витворяє дива:
  •   Побажання
    Золотіє листя на тополі,
    Хоч вона душею молода.
  •   Погляд
    Невинний погляд із – під вій
    Її всього лиш упівока,
  •   Кохай мене душею і словами...
    Кохай мене душею і словами,
    Кохай мене у радості й журбі.
  •   Мамина душа
    Вклонюся низько матері у ноги
    І пригорнуся ніжно до грудей.
  •   Проміння сонячного стріли...
    Проміння сонячного стріли
    Пришили небо до землі.
  •   Синиця
    Я не знаю, що мені насниться,
    І чи буде ще у мене сон,
  •   Сни
    Чорно – білі сни і кольорові,
    Наче дні веселі та сумні.
  •   Коли полин од спеки охолоне
    Коли полин од спеки охолоне
    І на листках росинки заіскрять, -
  •   Людям

  •   Наслідки меліорації

    Прогірклий запах жабуриння
  •   Як дитина - беззахисний...
    Як дитина беззахисна,
    Швидко плутаю сліди.
  •   Серце до серця горнулося вчора...
    Серце до серця горнулося вчора,
    Грілося серце із серцем удвох.
  •   Батьки і діти
    Коли дорослішають діти, -
    Батьки старішими стають.
  •   Як гарно і любо у світі...
    Як гарно і любо у світі,
    Де все навкруги до ладу, -
  •   Птаха випорснула з рук...
    Птаха випорснула з рук, -
    Вирвалося слово.
  •   Ти знаєш правду про війну?..
    Ти знаєш правду про війну?
    У рік жахливий сорок перший
  •   Дружині
    Наша молодість – ні, не пройшла,
    А шумить обважнілим колоссям.
  •   Якби діди прийшли з війни...
    Якби діди прийшли з війни,
    Якби живим лишився тато, -
  •   Мені говорили…
    Мені говорила бабуся,
    Відводячи очі сумні,
  •   Я покличу тебе за собою ...
    Я покличу тебе за собою
    І у ніч весняну поведу
  •   Нерозлучні
    Неначе ніч прямує за світанком, -
    Іде отак вона за ним услід,
  •   Збиває вітер яблуневий цвіт...
    Збиває вітер яблуневий цвіт
    І пелюстки дощ топить у калюжі,
  •   До влади

  •   Українська пісня
    Співом солов’їним у калині,
    Голосом струмочків навесні, -
  •   На урядові реформи
    Що мені, веселому, робити
    Поміж вас, як сироти, сумних?
  •   Зелена мелодія лісу...
    К. М…
  •   Прокидається в серці неспокій...
    Прокидається в серці неспокій,
    Коли плач обертають у сміх.
  •   Відчуття
    Хоч ти у мене щастя не просила,
    А лиш зітхала сумно перед тим,
  •   Не всі ми істину насправді...
    Не всі ми істину насправді
    Шукати здатні до нуди, -
  •   Весняний спомин
    Наче дзвін урочистий
    Із високих дзвіниць
  •   Ховались малими від рідних у стіг
    Cвітлій пам’яті
    П. Г. Дворніка
  •   Молодик

  •   Починаю свій день не з порожнього...
    Починаю свій день не з порожнього
    Споглядання в саду різних див.
  •   Не потрібно багатства, ні слави...
    В. К…
  •   Неспокійний вітер
    Неспокійний вітер
    Білим снігом цвіту
  •   Нам сумувати сьогодні незмога...
    Н. К…
    Нам сумувати сьогодні незмога,
  •   Ти мене із ніжністю не згадуй...
    Ти мене із ніжністю не згадуй,
    Як дитячі соромливі сни,
  •   Ще тільки сутінки прозорі...
    Ще тільки сутінки прозорі
    Збирає вечір у гурти, -
  •   Душа жіноча, як криниця...
    Душа жіноча, як криниця,
    Цілюща й темна аж до тла.
  •   С. К…

  •   На самоті

    Я не злякаюся повію
  •   Крізь самоту мою щоденну...
    Крізь самоту мою щоденну
    Уяви світле джерело
  •   Моє єство
    Зухвалий вітер вихриться в пилюці,
    Лякаючи веселих горобців.
  •   Ще буде довго диким поле...
    Ще буде довго диким поле,
    Поміж скоцюрблених лісів,
  •   Натура
    Як човен перевернутий вверх днищем
    На березі бурхливої ріки, -
  •   Не бажаю ліпше долі...
    Не бажаю ліпше долі,
    А щоб так було завжди:
  •   Хліборобам
    Ще туманами даль припорошена,
    А вже небо сія голубе.
  •   Дві правди
    Потемніли на узгір’ї
    Світлі ясени.
  •   Невже за те, що обминула слава...
    Невже за те, що оминула слава
    Сьогодні маю скаржитися право
  •   Рекомендовано до друку...
    Рекомендовано до друку
    Мого безсоння довгу муку,
  •   Побачення

    Далекий обрій, вечором погашений,
  •   Спадкоємці
    Куточок славний України,
    Перлина древньої землі.
  •   Сняться часто знову...
    Сняться часто знову
    Вечори казкові, -
  •   Уже ні з радістю, ні з болем...
    Уже ні з радістю, ні з болем
    Кохати більш не маю сил.
  •   Неначе склянка недопита...
    Неначе склянка недопита
    Хмільного зрілого вина, -
  •   Зізнання
    Я міг би тебе і не знати,
    Зустріти і мимо пройти.
  •   Наснага
    Коли стає нестерпно сумовито,
    Коли хоч вовком вий на самоті, -
  •   Самотність

    Т. Ш…
  •   Подолавши розлуки утому...
    Подолавши розлуки утому,
    Пам’ятаючи серцем дорогу
  •   Самі удома
    Немов повітря тепла хвиля
    Світ обціловує весною, -
  •   Весняне божевілля
    Чи не зіллям мене напоїла
    Несподівано ти навесні?..
  •   Жінка
    В мені тебе - безмежне море,
    В тобі мене - малий ручай.
  •   Усміхаючись сонцю і людям...
    Усміхаючись сонцю і людям,
    Я щасливим живу на землі.
  •   Весняне
    Ще тільки березня початок
    Весни наповнив течію, -
  •   За тобою, мила, за тобою...
    За тобою, мила, за тобою
    Я піду, помчуся, полечу.
  •   Зрада
    Дрімає ніч в обіймах тиші
    Серед осінніх полинів.
  •   Не так, як сусід подарунками...
    Не так, як сусід подарунками
    До свята дружину лишень.
  •   У тиші літніх вечорів...
    У тиші літніх вечорів
    Змовкають птахів гам та спів
  •   Моя душа
    Голубою водою минуле
    Промайнуло, пробігло, спливло.
  •   Причина запізнення
    Як довгоногий чорногуз
    У мул прокислого болота, -
  •   Побратиму
    Аж зайшлась собаками округа,
    Ледь на клямці дзенькнуло кільце.
  •   Чого бояться миші
    У куточку сіра мишка
    Притаїлася, принишкла.
  •   На розставанні...
    Кольори червоні світлофорів
    Непривітно в темряві мигтять
  •   Чотири кілограми
    Вийшла, чую, жінка з ванни
    І до себе кличе:
  •   Зимове побачення
    В сивій каламуті хуртовини,
    Світлий день пригнічено пригас.
  •   Коли не буде вже надії...
    Коли не буде вже надії
    Знайти хоч іскру у золі, -
  •   Невідворотності
    Доля мене сповиває
    Радістю дуже сумною.
  •   Останніх слів я поки не сказав...
    Останніх слів я поки не сказав,
    Хоч, може, вже на них чекають люди.
  •   Обпікаючи сяянням хмари...
    Обпікаючи сяянням хмари,
  •   Лагідний, трохи печальний...
    Лагідний, трохи печальний,
    Часом, веселий без меж,-
  •   Я переповнить не боюсь...
    Я переповнить не боюсь
    Своєю радістю твій келих.
  •   Дар
    Україно! Як мені мовчати,
    Коли серце голос подає,
  •   Лист
    По голубих дорогах неба
    Уже вертають журавлі.
  •   Тюльпанів келихи червоні...
    Тюльпанів келихи червоні
    Морозять руки. Наче сніг
  •   Любов
    Була тут!.. Безсумнівно, я знаю...
    Стихли кроки її за дверми.
  •   Ось і діждався я із вами...
    Ось і діждався я із вами
  •   Вона мене, здається, не впізнала...
    Вона мене, здається, не впізнала,
    Коли стояла в черзі поблизу.
  •   Дивлюся крізь проталене віконце...
    В.К...
    Дивлюся крізь проталене віконце
  •   Поміж вечором і ранком...
    Поміж вечором і ранком
    Наді мною у імлі
  •   Зорями небо засіяла густо...
    Зорями небо засіяла густо
    Мною залюблена ніч.
  •   Хай ніч розмахує плащем...
    Хай ніч розмахує плащем
    І в небі зорі в зборі, -
  •   Біля Вічного вогню
    Снігом сіється поволі
    Цвіт на стелу кам’яну,
  •   Проти ночі...
    Розказую доці казки проти ночі
    І сон непомітно змикає їй очі, -
  •   Немов опале листя вітер...
    Немов опале листя вітер,
    Гортає час прожиті дні, -
  •   Хто я?..
    Урізнобіч, шеренгою, колом
    Наближаються з різних сторін
  •   Дитина усміхнулася у сні...
    Дитина усміхнулася у сні.
    Що сниться їй? – Це загадка для мене.
  •   Покинувши сутінь верхів’я соснову...
    Покинувши сутінь верхів’я соснову,
    Спустилася вивірка хутко на сніг.
  •   Люблю її
    Люблю її. Люблю, як перший вірш,
    Як риму у поезії останній.
  •   Перший вальс
    Уже обрій вечірній погас
    І повітря п'янить матіолою.
  •   Від України відректися...
    Від України відректися,
    Якщо й захочу, то не зможу.
  •   Благословляю
    Благословляю смуток Межигір'я
    І келих із Дзвонкової води.
  •   Земля потроху задубіла...
    Земля потроху задубіла,
  •   За вікном засніжені простори...
    За вікном засніжені простори
    І холодна тиша за вікном.
  •   В новорічну ніч
    Запалю на ялині вогні
  •   З Новим роком
    Кілька раз, бувало, уже сад
    Приміряв наряди новорічні, -
  •   Листоноша

  •   Голуби
    Загубилися десь голуби,
    Поштарі сизокрилі та білі.
  •   Осінні ворожіння
    Неначе спогади яскраві,
  •   Заручник кохання
    Дорікати долі безпідставно
  •   Дарує щастя неспокою...
    Дарує щастя неспокою
    Життя стрімкий, невпинний біг, -
  •   Хуртовина
    То вона зітхає, наче мати,
    То, як птиця, сплескує крильми.
  •   Диво
    Мов радісна сонячна злива
    Наповнила простір увесь, -
  •   ЖУРБА

    Душею молодіючи,
  •   Сніги у сутінках
    Сніги у сутінках сивіють,
    Як у печалі матері.
  •   Я уже не сумую, не плачу...
    Я уже не сумую, не плачу,
    А радію з гіркої снаги.
  •   Провина
    У дитинстві колись, спозаранку,
    я впіймав у траві кажана, -
  •   Ніж
    В. Л…
  •   Земля і люди
    Не пил вона, не прах вона, -
    Опора нам усім!
  •   Ти поспішаєш додому?..
    Ти поспішаєш додому?.. - Не треба
    В росяних травах лишати сліди,
  •   Зимові спогади
    Як біло, чисто скрізь і гарно,
    Мов спокій сам прийшов до рук.
  •   Неначе склянка недопита...
    Неначе склянка недопита
    Хмільного зрілого вина, -
  •   Брати
    Н. К...
  •   Душа в душі

  •   Я звідтіля...
    Я звідтіля, де сонна тиша
    Німіє в тузі вечорів, -
  •   Відлига

  •   Захмелілий пахощами м’яти...
    Захмелілий пахощами м’яти,
    По росі до саду побреду.
  •   Коли в травні щебет ластів’яний...
    Коли в травні щебет ластів’яний
  •   З глибин душі на волю рвуться...
    З глибин душі на волю рвуться
  •   Одвічне питання

  •   Зимового дня
    Сніговії і замети
    Взимку настрій не погіршать.
  •   Жура
    Радість довго я кликав,
    А почула – жура.
  •   Мій тато
    Бродять лісом хижі звірі
    Під покровом темноти.
  •   Повертайся....
    Cерце спомином краю
    У самотності знов.
  •   Зима
    Примхливою красунею,
    В мереживі завій,
  •   Перший сніг

  •   Що не доба - то ближче й ближче...
    Що не доба - то ближче й ближче
    Зими жорстока дивоглядь, -
  •   Десь тут поруч...
    В літню спеку попід сосни
    Упаду в траву м’яку,
  •   Колискова дружині

  •   Рідний край
    Я люблю тебе, рідний мій краю,
    Моя доля, відрада і спів.
  •   Молитва за Вишгород
    Пращури завзяті та могучі
    Будували храми і вали.
  •   Співанка
    Обрій підрум’янений світанком
  •   Хіба я в тому винен?
    Вересневої ночі
    Чути сміх вдалині.
  •   Осіннього ранку
    Припорошила паморозь квіти,
    Остудивши яскраві вогні.
  •   Уста

  •   Моїм читачам
    У мене вистачить ще сили
  •   Тепло
    Відшуміло, розвіялось, витекло
  •   Взаємність
    Ставить жінка в бар горілку
    Та словами хльоста:
  •   Не стихає біль, а щем...
    Не стихає біль, а щем
    Точить кожний вечір, -
  •   Який же ти нещасний, друже...
    Який же ти нещасний, друже,
  •   Горлиця піснею тихою...
    Горлиця піснею тихою
    Мов заколисує ліс.
  •   Пахне ранок свіжим вітром ...
    Пахне ранок свіжим вітром
    І вологою роси, -
  •   Я - українець
    Пишаюся своїм козацьким родом
    І не соромлюсь імені свого.
  •   Люблю тебе, мале дівчисько...
    Люблю тебе, мале дівчисько,
    Чужий світанок голубий.
  •   Засторога
    Я тебе зустріну скоро
    Нетерплячу, гомінку
  •   Коли стихає тужний трепет...
    Коли стихає тужний трепет
    Крил журавлиних у імлі, -
  •   З дитинства

  •   Як лунко гупають у тиші...
    Як лунко гупають у тиші
    Осінній яблука в саду!
  •   У душі в куточку, в серця на краєчку...
    У душі в куточку, в серця на краєчку
    Примостився спати смуток спроквола, -
  •   Що ти, осене, робиш зі мною?
    Що ти, осене, робиш зі мною
    В тьмянім світлі померклих вогнів?
  •   Залишилося...
    Залишилося тільки не звикнуть
    За зубами тримати язик, -
  •   Голубінь
    На світанні злива прошуміла,
    Та невдовзі вщухла, - в небесах
  •   Тендітна...Трепетна...Остання...
    Тендітна…Трепетна...Остання…
    Мені у рідній стороні
  •   Листопад
    Із обвислих гілок молодих берізок
  •   Осінній спогад
    Стигне далеч імлиста,
    Оповита димком.
  •   Хочу бути почутим...
    Хочу бути почутим,
    Стати всім зрозумілим.
  •   Розчарування
    Задкує рак, а щука хоче в воду,
    У небо прагне лебідь, як завжди.
  •   Твоїх очей блакитна сутінь...
    Твоїх очей блакитна сутінь,
  •   Закохані
    Чужими пересудами
    Давно уже заручені,
  •   Покинута хата
    Стара хатина на краю села,
    Зігріта сонцем і дощами вмита,
  •   Самим собою
    Чіпкої пам’яті неволя
    Мене в минуле повела, -
  •   За вікном буревій шаленіє...
    За вікном буревій шаленіє,
    Обриває пожовклі листки.
  •   Мій слухач
    Хмільний сусід на милицях
    Кульгає до воріт.
  •   Я
    Я живу у радощах і болях,
  •   Життя
    Відвернувся – і сад вже опалий.
    Ледь забувся - в саду зацвіло...
  •   Карусель
    Час у вічність тихо плине
    Без початку і кінця, -
  •   Про себе
    Я із тих щасливих і отих нещасних,
    Хто життю радіє й плаче одночасно.
  •   У материнському лоні
    У материнському лоні
    Був я, неначе в полоні, -
  •   Ми уже давно не замічали
    Ми уже давно не помічали
    Обрію малинову струну, -
  •   Пустоцвіти
    Коли хтось у цвітінні-
    Не усі поруч в радості, -
  •   Дощ у неділю
    Дощ у неділю
  •   Вчорашнім, теперішнім і майбутнім
    Вчорашнім, теперішнім і майбутнім
  •   Улітку
    Улітку
  •   Улітку
    Улітку

  • Огляди

    1. * * *
      Наближається вечір… Помалу
      Гусне сутінь на сірій воді, –
      У притишених вербах пропали
      Їхні тіні, хитливі й руді.
      Починається вечір… Смеркає
      І туманиться в мороці зір,
      Хоч і небо, глибоке й безкрає,
      Скрізь ясніє вогнями сузір.
      Віддаляється вечір… Нечутно
      Ніч верстає ним пройдений шлях, –
      Плин життя, наче вир каламутний,
      Наче сліду недавнього прах…
      16. 06.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. * * *
      Чим довше й пильніше на тебе дивлюсь,
      Я менше себе розумію, –
      Навіщо в кохання так глибоко вгруз,
      Що вибратись втратив надію?
      Ані повернути, ні далі іти,
      Ні рухів ніяких по колу, –
      Адже повсякденно й повсюди є ти,
      Моя всюдисуща неволе…
      13.06.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. * * *

      Вітерця нічного
      Свіжа течія, –
      Ані де нікого,
      Тільки ти і я.
      Удовина врода
      Повна різних чар -
      В ній і сум, і подив,
      І пригаслий жар.
      І думки, й пориви,
      Вічно в боротьбі, –
      На такій звабливій,
      Хоч цілуй, тобі.
      Та в душі ховати
      Маю почуття,
      Бо не вкрита втрата
      Пилом забуття…
      Прохолоду ночі,
      Тишу темноти –
      Душним літом хочем
      Довше берегти.
      12.06.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. * * *
      Новонароджені слова
      в ряди шикуються і пари,
      щоби на аркуші дива
      поезій звідав незабаром
      отой дивак із олівцем,
      що, поміж протягів і тіней, –
      смакує жадібно винце
      та палить “Приму” незамінну...
      02.06.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. * * *
      Затихнуть колись пересуди,
      Неначе далека гроза, –
      І стануть божитися люди,
      Що й слова ніхто не казав
      Про радість і сльози полинні,
      Про смуток і щастя в очах, –
      Про те, що торкатись повинно
      Плече повсякденно плеча...
      Щоб щастям наповнились груди,
      Щоб зникла з обличчя сльоза, –
      Затихнуть колись пересуди,
      Неначе ляклива гроза.
      02.06.19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. * * *
      За те, що з ним не розминулись
      І ні на мить не розійшлись, –
      Коханню дякую за чулість
      Та пізнавання свята рис.
      І буду радий я довічно,
      В часи веселі і сумні, –
      Що завжди йде воно навстрічно
      Непогамовному мені...
      29.05.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. * * *
      Я так згорьовано кохаю,
      Що забуваю про спання, –
      Мов сік гіркого молочаю
      Вживаю мало не щодня.
      І те терпке пиття любові,
      Останнім часом якнайбільш, –
      Проникнуть щемом хоче в слово,
      Щоб затруїти смутком вірш.
      Але я п’ю блаженно знову
      Всесильні каплі золоті,
      Щоби зродити щось чудове
      На пожовтілому листі.
      Нема питву кохання краю,
      І хоч зросла його ціна, –
      Сльозами в душу затікає
      Нещадна й ніжна рідина.
      30.05.19




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. * * *
      Мовчазливо радію
      Я тому кожну мить,
      Що погаслі надії
      Ти змогла запалить.
      І вогнем тим зігріла
      Так уміло мене,
      Що відтануло тіло
      В мить одну крижане.
      Та, засліплений зблиском
      Ілюзорним кругом, –
      Ставлю поки що риску
      Під сердечним письмом…
      26.05.19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. * * *
      Дивися й слухай… Пізнавай
      Життя красу і шумовиння, –
      Воно ключем б’є через край
      І душу знаджує невпинно.
      Його строката течія
      Докупи зводить дні і ночі,
      Тож пам'ять збуджена твоя
      Даремно голову морочить…
      Дивися жадібно на світ
      І слухай гомін незлічимий, –
      Іди в майбутнє сотню літ,
      Ходою тою одержимий.
      І хай летить за миттю мить,
      Набутки множачи і втрати, –
      Усім потрібно вперто жить,
      А не покірно помирати!
      27.05.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. * * *
      Вечора відсвіт червоний
      Тоне в багровій воді, –
      Берегом тупають коні
      Сірі і темно-руді.
      До прохолодних влоговин,
      Чуючи дзенькіт відра, –
      Сходять слухняно корови
      З пагорбів ситних Дніпра.
      Чайки півсонні повільно
      Плинуть на гребенях хвиль,
      І жабуринням окільним
      Тхне, мов колись, звідусіль.
      Зовсім життя не змінилось
      Біля струмка між калин, –
      Дякую Богу за милість
      Змалечку любих місцин.
      26.05.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. * * *
      На кордоні совісті спокуса
      Душу вперто знаджує щомить, –
      То до Галі радо пригорнуся,
      То без Олі не вдається жить.
      На кордоні совісті затисла
      Душу непостійності вина, –
      Згадую сьогодні тільки числа,
      Бо забулись зовсім імена.
      На кордоні совісті тривожно,
      Без хвороб та старості ознак, –
      Покохати скільки треба – можна,
      Розлюбити тільки милих як?..
      Я не знаю, що робити далі
      Буду на затоптаній межі,
      Адже осамотнює Наталя
      Грішним словом помисли чужі...
      25.05.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. * * *
      Доцвітають весняні квіти,
      Час вже літнім цвісти поспів, –
      А від тебе самі привіти,
      З побажаннями гарних снів.
      А від тебе, моя відрадо,
      Лиш рої неприкаяних слів
      То розгадую, як шаради,
      То нема до розгадок шляхів.
      Скоро літо, а я не знаю,
      Хоч і думав про це не раз, –
      Що з тобою мене зближає,
      Що єднає так міцно нас?..
      24.05.19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. * * *
      Може щастя побачу,
      Може стріну біду,
      Як не буду ледачим
      І до тебе піду.
      Ти така балакуча
      Й так співаєш увись,
      Що і я неминуче
      Заспіваю колись
      Про світання й смеркання,
      Про Пегаса й Парнас, –
      Про надію останню
      І уперше – про нас…
      19.05.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. * * *
      Ясніє сонце між повік хмарин
      Чи жевріє, як жар у теплому горнилі, –
      Залежить і від нагромадження годин,
      І від чуттів невсипних у душі та тілі.
      Напрочуд ясно нині в небесах,
      І світла радість переповнює людину, –
      Кохання ніжність і жіночності краса
      За межі обріїв усунули хмарини...
      19.05.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. * * *
      Вчепився дощ у сіру хмару
      І поночіло на землі,
      І грім протяжливо ударив,
      Вслід сяйву блискавки в імлі.
      Води нестримної краплини,
      В одне єднаючи тіла, -
      Мутили бачену картину
      За тьмяним світлом шпарки скла...
      18.05.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. * * *
      Коли пощерблена лопата
      В куток тікає від руки, -
      Ловлю очима пелехаті,
      Понад городами, хмарки.
      Мандрую подумки за ними,
      До мрій причетними, туди,
      Де з давніх пір рояться рими
      І втоми губляться сліди.
      17.05.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. * * *
      Сподівався даремно щомісяця,
      Хоч наївним не був, далебі, –
      Що печалі усі перемісяться
      Або щезнуть самі по собі.
      І в душі уже більш не щемітиме
      Біль причіпливий, мов реп’яхи,
      Як застелить пахучими квітами
      Краща доля стражденні шляхи.
      І нарешті в темніючій далечі,
      Мов у вікнах досвітні вогні, –
      Усміхнуться, красиві і сяючі,
      Вперше радощі ждані мені.
      Тільки, певно, прикрита віконниця,
      Що покращень не видно ніде,
      Хоч життя добігає і клониться
      До межі, за якою впаде…
      16.05.19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. * * *
      Все може статися щомиті…
      Чи, мов, підкошений впаду
      Під абрикосами на квіти,
      В сповитім зеленню саду, –
      Чи, може, казкою з туманів,
      Невтихлих мрій і дивних снів, –
      Наразі з’виться неждано
      Та, що забути не зумів.
      Все може трапитись щоденно…
      Чи звістку добру, чи сумну
      Пташа наспівує для мене,
      Збиваючи цвітінь ясну?
      Все може збутись дуже скоро, –
      І всі дізнаємось про те,
      Що нам готує неозоре
      Життя – живе і золоте.
      Усе відбудеться раптово,
      Як все незвичне і чудне, –
      Комусь у серце влучить слово,
      Когось обачно омине...
      14.05.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. * * *
      Плинуть зорі світлою юрбою
      І стає прозорою пітьма, –
      Сниться мати завжди молодою,
      Хоч її ніякої нема.
      Сниться мати, та чомусь не кличе
      За своєю долею мою, –
      Тільки пестить поглядом обличчя,
      Серцю добавляючи жалю.
      Протяг обвіває вогник свічки
      І блукають тіні по стіні, –
      Сниться мати майже кожну нічку,
      А раніше не хотіла, ні...
      Я собі не можу пояснити,
      Дивлячись на свічку і зірки, -
      В сни тривожні мамині візити
      Та про неї з'явлені думки.
      13.05.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. * * *
      Відквітнуть конвалії білі
      У теплому лоні лісів,
      І зродяться споминів хвилі
      На плесах побачених снів
      Про небо, від зір кришталеве,
      Й до любощів двох ненасить, –
      Про грішне кохання травневе
      Швидке і коротке, як мить.
      Відквітнуть конвалії білі
      У присмерках сонних лісів, –
      Чи стане колись в обох сили
      Забути щасливість двох днів, –
      Омитих нічною росою
      Й окроплених ранку слізьми –
      Ночами любилися двоє,
      А днями – журилися ми?
      Відквітнуть конвалії білі
      У чарах принадних лісів
      І, знаю, почується милій
      Під вікнами осінню спів
      Про білі конвалії в лісі
      Й тюльпани, пригнічені скрізь, –
      Про душі спочилі у втісі
      Кохання, гіркого до сліз…
      10.05.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. * * *
      Зустрінь мене, як світлу ніч,
      Повиту пустотою, -
      Впізнай мене, як марну річ,
      Залишену тобою.
      Почуй мене в душі своїй,
      Як солоспів печалі, -
      Відчуй, як вогнище надій,
      Згасаюче помалу, -
      І слід щасливої пори
      Знайди отам, - на споді,
      Хоч він, короткий і старий,
      Кохання не відродить.
      30.04.18



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. * * *
      Вже не маскуючись як-небудь
      В імлі прозоро-голубій,
      Я заховаюся від тебе
      У нездогадливій тобі.
      І хоч не знайдеш – то не збудеш
      Мене без болю та жалю,
      Бо стану серцем бити в груди:
      Люблю тебе, люблю, люблю…
      01.05.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. * * *
      Хоч ходив уперто навпрошки
      І завжди відкрито перед світом, –
      Заблукали в спогадах думки,
      Наче бджоли в яблуневім цвіті.
      Заблукали в світлих нетрях днів,
      Наче сови в сонячнім промінні
      Там, де побувати захотів
      І чому не буде воскресіння…
      26.04.19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. * * *
      Лоскоче ніздрі запах пряний
      Розквітлих дружно абрикос, –
      Манливі пахощі дурманять
      Мене і збуджують чогось.
      Здається, в юності лиш пахли
      Так терпко й солодко вони, –
      Вдихаю жадібно і спрагло
      Цілющі подуви весни.
      21.04.19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. * * *
      Коли розвіються тумани
      І зникнуть запахи весни, –
      Про мене згадувати стане
      Хтось несподівано сумний.
      І не очікувано буде
      Звучати чийсь далекий спів
      Про щем посіяний у грудях
      Весняним чудом почуттів.
      19.04.19



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. * * *
      Тобі подобається світло...
      Мене приваблює пітьма
      Тим, що від яблуньок розквітлих
      І тіні жодної нема.
      Тебе завжди лякає вітер…
      Мене гнітить одвічно штиль
      Тим, що проросле зерня літер
      В рядки кидаю без зусиль.
      Коли я вмію розпізнати
      Єство гріха і зради суть, –
      Тебе, довірою багату,
      Усякий може обмануть.
      Тобі не вірити не можна, –
      А я лукавлю нині тим,
      Що вже стрибнути неспроможний
      У вир кохання за будь-ким…
      18.04.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. * * *
      Попід вікнами коти,
      Вуличні й домашні, –
      Догори деруть хвости
      Й скручують у зашморг.
      І нявчать так щовесни,
      Тихими ночами, –
      Що і я забув про сни
      Разом із котами.
      То беруся за письмо,
      То творю етюди, –
      Із котами поспимо,
      Як весни не буде!
      17.04.19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. * * *
      Коли десь щастя стрінеться мені –
      Чи наяву я розпізнати зможу
      Побачене у нетривалім сні,
      Вже призабутім і на казку схожім?
      Коли такий колись настане день –
      Схитнуться звички, настрої, устої, –
      І небо в здивуванні упаде,
      А плин часу зупиниться в покої.
      Коли хоч раз так буде на віку,
      Щоб край зневірі й розпачу покласти, –
      Я напишу на чистому листку
      Про почуття принадливого щастя...
      16.04.19



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. * * *
      Колись я думав: трохи ще помучить
      Мене життя і стане веселіш,
      Бо маю щастя стріти неминуче
      Або придбати за останній гріш.
      Та, певно, легше упіймати пташку,
      Ніж тішитись надіями дарма,
      Що купить чи зустріне бідолашка
      В житті оте, чого ніде нема…
      15.04.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. На воді
      Мов фрагмент яскравої світлини
      Ретушує майстер олівцем, –
      Капелюшок білої хмарини
      Затіняє сонечку лице.
      Тож лягає на блакитне плесо
      Потемніла прохолодна тінь
      І, уберігаючися весел,
      Упірнає злякано в глибінь,
      Бо за мить – яскриться таємниче,
      І чарує близькістю мене, –
      Золотом оздоблене обличчя –
      Помокріле, тепле і смішне…
      06.07.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. * * *
      Не квітне квітень, як раніш,
      І світ навколо, наче вимер, –
      Хоч зазирає в очі вірш,
      Немов любов непогасима.
      Ти не спроможешся на крок,
      А я зробити два не здатен, –
      Отож хитається місток
      Межи обох невинуватих.
      Мене стрясне назавтра Львів,
      Тобі надасть спокою Київ, –
      Весни такої – не хотів,
      Не про такий я квітень мріяв,
      Коли двох струн чутливих лад
      Єднав ночами до знемоги,
      То абрикосовий мій сад
      Стелив свій цвіт тобі під ноги.
      І самоти, й розчарувань
      Я навесні не знав ніколи, –
      Мене – цілунком підрум’янь
      І не ходи замкнутим колом...
      Уже нікому не віддам
      Ані рядка, ні слова стерти, –
      Таку весну бажав я сам
      Від дня народження до смерті…
      07.04.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. * * *
      Впокорена пальцями, врешті струна
      Озвалася бажаним звуком, -
      Дзюрчанням струмків зазвучала вона
      І співом пташиним на луках.
      Вгамована й тиха в зашерхлих снігах -
      Бриніла в напрузі крізь зелень, -
      І більшало світло в жадливих очах
      Моїх од мелодій веселих.
      Блищала на сонці вода крижана
      І ширилась лугом щомиті, -
      Співала слухняно пружнаста струна,
      В чеканні весняного цвіту.
      29.03.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. * * *
      Нехай все буде так, як є
      Сьогодні поміж нами, –
      Мине захоплення твоє
      Печальними піснями.
      І в плині дум своїх і днів,
      Ти, певно, не помітиш,
      Як змовкне той тривалий спів
      У галасливім світі.
      Усе розвіється, мов дим,
      Чи, наче плач, відхлине, –
      І голосистий молодий
      Не дасть тобі спочину…
      01.04.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. * * *
      Щонеділі, в неугавнім храмі,
      Між чужими й рідними людьми, –
      Не вмивайся марно до безтями,
      Зродженими розпачем, слізьми.
      Не шкодуй за тим, що мало бути
      І про що забулася ціна,
      Після чаші любощів отрути,
      Випитої мною аж до дна.
      Скільки раз ти споювала хлопців
      Дивними настоями із трав,
      Щоб хоча один із донкіхотства
      Без вагань бідачку покохав?
      Не молися, мріями зогріта,
      До вологи родива в очах,
      Адже я, нестриманий, як вітер,
      Безупинно шастаю в полях.
      І, здається, вже чимало стебел
      З вдячністю вклоняється мені,
      Та щораз нагадує про тебе, –
      Добру й незамінну в кращі дні...
      31.03.19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. * * *
      Я вчора навіть думати не міг,
      Що зупинюся в роздумах раптово
      На роздоріжжі тільки двох доріг –
      Осінньої й весняної любові.
      Вглядаюся в них пильно недарма,
      Адже не шлях, а долю вибираю,
      Хоч ще тепла весняного нема,
      А про осіннє марно забуваю.
      Розчарування й згадки на одній,
      І таїна з надіями на іншій, –
      Єднаються в свідомості моїй,
      Але ніяк не миряться у віршах.
      У плетиві надії і жалю
      Ні “здрастуй”, ні “прощай” не промовляю, –
      Любов’ю знепокоєний стою –
      Вперед не йду й назад не повертаю.
      А дні біжать, як тіні по стіні,
      І невблаганно змінюють пейзажі, –
      Якій із двох довіритись мені,
      Мабуть, ніхто, крім серця, не підкаже?..
      30.03.19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. * * *
      Невщухаючий дощ затуманює шибку
      Пеленою густою безликих краплин, –
      І нікого мені за віконням не видко,
      І нічого не чути, крім скрипу вільшин.
      Поховала світи затяжна заволока,
      Затопила простори жадлива вода, –
      І схлюпнувся в душі полохливий неспокій,
      І шубовснула поруч із серцем біда.
      Протинає, мов гострою голкою, здогад
      І проймає скорботою й болем мене, –
      Не вдається ніяк помиритися з богом,
      А тому і пишу, зазвичай, про сумне…
      29.03.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. * * *

      По дорозі на вершину,
      Неухильно тут і там, –
      Неприваблива картина
      Відкривається очам.
      Мов нежданий сніг, листівки
      Застелили швидко шлях
      Від підніжжя до верхівки
      Під ногами бідолах.
      Папірців набридлих шурхіт,
      Попри сміх внизу і гнів, –
      Може мертвого розбурхать,
      А живого – й поготів.
      Бачу лиця призабуті
      На високостях крутих, –
      Обіцянки черстві чути
      Безконечно скрізь від них.
      Кожен хоче ухопити
      Обережного мене
      То за руки трудовиті,
      То за схудле портмоне.
      Хоч уже чекати скрутно
      На покращення життя, –
      Плине валом каламутним
      Річ брехлива без пуття.
      Тільки недругів і друзів
      Невмирущий вічно спів
      Не оголює в напрузі
      Рештки сталих почуттів.
      Ним вмовляють і лякають
      Вміло й вперто повсякчас, –
      Та вже четверть віку знаю,
      Мов облуплених, всіх вас.
      Розумнішим став утричі,
      З шиї скинувши вузду, –
      Тож, коли йти разом кличуть,
      По затоптанім не йду…
      27.03.19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. * * *
      Тремтять зіщулені дерева
      Іще в притишених садах,
      А вже кохання березневе
      Проторувало в душу шлях.
      І так уміло розбудило
      Поснулі міцно почуття,
      Що побіліли почорнілі
      Убогі залишки життя.
      Любові звуки кришталеві
      Дзвенять натхненно в небесах, –
      Хоч ще зіщулені дерева
      Стоять в оголених садах.
      25.03.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. * * *
      Одній не стати на крило.
      Без двох – самому не злетіти.
      Але двом долям повезло
      В одну з’єднатися край світу.
      Тобі пасує голубе, –
      І я блакитне уподобав,
      Як покохав нараз тебе
      За гарний смак і пишну вроду.
      Тобі веселість до лиця.
      Мені – лице твоє до серця, –
      Нехай закоханість оця
      Ніколи з нього не зітреться!..
      24.03.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. * * *
      Промайнула ніч, як тінь
      Хмари жвавої над морем, –
      І манлива далечінь
      Знов ясніє перед зором.
      За прочиненим вікном,
      Сонцем збуджене світання
      Світу біле полотно
      Розфарбовує старанно.
      Відкриваючи мені
      Світ легенькими мазками, –
      То запалює вогні,
      То пригашує ледь гами.
      Дух життя витає в них
      І міцніє, і зростає,
      Як число думок моїх
      Про все те, що споглядаю…
      23.03.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. * * *
      Коли змагаються щосили
      Дощі з жадобою ріки, –
      Високих круч похилі схили
      Різьблять безтрепетно струмки.
      Підступні впадини та вирви,
      Кругом на пагорбах рудих, –
      То заховаються, то вирнуть
      Під час непевної ходи.
      Вони, як присуди невтішні,
      Безвинним чуті впервину, –
      Мене підштовхують до віршів,
      Яких і сам не поясню…
      22.03.19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. * * *
      Подаленіла снів навала,
      Як у світах дітей тепло, –
      І час із пам’яті помалу
      Усе стирає, що було.
      А як же хочеться згадати,
      В зажурі болісних утрат, –
      Себе, спокусливо кучматим,
      Межи піддатливих дівчат.
      Та тільки де там!.. Не вдається,
      Мов пил поснулий на траві, –
      Збудити жаль якийсь у серці
      Чи грішні думи в голові.
      Неначе відстань невелика
      Була подолана дарма,
      Адже в минуле слід безликий,
      Або й прикмет його нема.
      Щодня стоїть в очах старечих
      Німа, безбарвна та глуха
      Непоборима порожнеча
      Скороминущого гріха.
      21.03.19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. * * *
      Ніч така, незміряно глибока,
      Що в пітьмі втопилося усе, –
      Тільки залишився жданий спокій
      Навкруги причаєних осель.
      Час завмер у тиші прохолодній
      І дрімає місяць десь чомусь, –
      Лиш не спить закоханий сьогодні
      В магію поезії дідусь.
      Що в його розбурханій уяві
      Зроджує нехитрий зміст пісень
      І верне наліво чи направо
      Вічні думи в пошуках натхнень?
      Чом немає спокою старому,
      Скрученому віком у дугу, –
      Може, переборює так втому
      Чи долає тугу та нудьгу?
      Ніч така, привабливо безкрая,
      Видалася щедра на дива, –
      Радістю наповнений до краю
      По рядках розміщую слова.
      20.03.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. * * *
      Не кажи мені нічого
      Про оте, чого нема
      На вибоїстих дорогах
      Між блукальцями двома.
      Не жури серця минулим
      І майбутнім не втішай,
      Бо гіркотного сьорбнули
      Вже обоє через край.
      Ми, осліплі від печалі
      Та понурі від вагань, –
      Поодинці заблукали
      У тенетах пам’ятань.
      Не кажи мені нічого
      Про уламки наших душ
      І єднати їх спрожогу
      Припини спішить чимдуж.
      Сталось те, що мало бути
      Між блукальцями двома –
      І минуле не вернути,
      І майбутнього нема.
      19.03.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. * * *
      Чи збагненним стало невідоме,
      Чи кохання добавляє сил, –
      Легко так, немов тягар утоми
      З пліч упав, як тиша із могил.
      Легко так, що хочеться літати
      І собі самому довести,
      Що умію й можу ще затято
      Зводити зруйновані мости.
      Легко так… Не донести словами
      Те, що коїться в душі моїй, –
      Жар кохання знову між серцями
      Блискає іскринками надій.
      17.03.19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. * * *
      Гніздо порожнє на крислатій
      і знеособленій вербі
      могло б уже притулком стати
      для здичавілих голубів,
      але завжди пташині зграї,
      не так, як родич чи сусід, –
      чужу оселю оминають,
      щоб не зневажити свій рід.
      Птахи не ломляться в хороми
      підступно, жадно, навпрошки, –
      а я присутнім був при тому,
      коли зривалися замки…
      16.03.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Невідворотності
      Радощам – радуюсь, звісно...
      Смутками – мучусь терпляче...
      Невідворотності різні
      Не призначають побачень
      Ні за столом при вечері,
      Ні на шляху до роботи –
      Горе – постукає в двері,
      Щастя – постане напроти.
      Звично щодня загортаю
      Спогади сталі в сувої, –
      Те, що відбутися має –
      Станеться завжди зі мною...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Сяйво весни
      Щоночі розбуджує душу весна
      Світінням ясним небозводу, –
      Немов молодиця, жагуча й хмільна,
      Від вікон моїх не одходить.
      Яка ж вона свіжа і світла яка,
      В кружінні навкруг світлотіней, –
      З’явилась нізвідки, хоч я не гукав,
      Обтяжений одуром ліні.
      Коли вже, здається, життя відцвіло,
      Як дідова липа крислата, –
      Розколює в темряві сяєво скло
      І манить безгрішного з хати.
      13.03.19



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. * * *
      Мені потрібно небагато
      В кінці найважчої з доріг, –
      Щоб я хоч подумки обняти
      Тебе одну хотів і зміг.
      Щоб перед снами кожний вечір,
      Допоки нишком сам не стих, –
      Стояла ти в очах старечих
      І веселила трохи їх…
      12.03.19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. * * *
      Умивається дощами
      Довго заспана весна, –
      Захопилась до нестями
      Власним образом вона.
      Їй вже час розкрити жмені
      Та, з нестримної жаги,
      Сипонути барв зелених
      На поля, гаї, луги.
      Тільки де там!.. – Дощ і вітер,
      Неквапливо та без сну, –
      Нам продовжують бубніти
      Щось побожно про весну…
      11.03.19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. * * *
      Знов надія сили множить
      І спиняє плин часу –
      Надивитися не можу
      На одну і ту ж красу.
      Тільки дотиком боюся
      Розполохати її
      Ледь посріблене волосся,
      З-під хустиночки країв.
      Несподівано, як вітер
      Ошалілий, враз утих,
      Здивувавшись синьоцвіту
      Віч небачено ясних.
      Як так сталося – не знаю,
      Бо в нестямі не збагну, –
      Чом усіх я оминаю,
      А одну не оминув?..
      10.03.19



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. * * *
      Важко жити в розпачах і болях
      На шляхах розтоптаних надій,
      Де, можливо, щастя вкрала доля,
      У щоденній суєті подій.
      І сховала, наче скарб, навічно,
      В досі невідомій стороні,
      Те єдине і багатобічне,
      Що було призначено мені...
      09.03.19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. * * *
      Спогади посіяли неспокій
      У душі ошуканій моїй, –
      Де тепер ти, звабо синьоока, –
      З ким щаслива в радості німій?
      Забуття дрімуче павутиння
      Так було змережене слізьми,
      Що упасти мало неодмінно,
      Між давно далекими людьми.
      Тож і пригадалися повиті
      Мріями наївними літа
      І твої солодко-соковиті,
      Мною заціловані, вуста.
      Терпко пахли скошені отави,
      Між горбами пружними копиць, –
      Ти була покірна і ласкава,
      Й безсоромна в сяєві зірниць.
      Ти була бурхлива і глибока,
      І шумна, й висока, як прибій, –
      Де тепер ти, звабо синьоока, –
      З ким щаслива в радості німій?..
      08.03.19



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. * * *
      Боюсь тебе, як самоти ночами,
      Як блискавки раптового вогню, -
      Боюсь тебе, як згадки, що без тями
      Свідомість розтривожує мою.
      Боюсь тебе, немов уколу голки,
      На гострий біль очікуючи, плоть, -
      Боюсь тебе, як смертної прополки,
      На грядці укорінений, осот.
      Боюсь тебе, як строгої покари
      За позабуті й пам'ятні гріхи, -
      Боюсь тебе, як наболілих марень
      Про шепоти і гамори глухий.
      Боюсь тебе, мов холоду могили,
      Як шурхоту печального вінка, -
      Боюсь тому, що стало мало сили
      Для любощів у тілі козака...
      08.03.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. * * *
      Сірі пасма вогкого туману,
      Мов куліси, виснуть край води, –
      Дай востаннє я на тебе гляну,
      Щоб запам’ятати назавжди
      Очі ці, що зорями палають
      В охололій вдосвіта імлі,
      І лице, засмучене до краю
      Тим, що грішні радощі малі.
      Хоч мені не хочеться сьогодні
      Спалювати залишки моста, –
      Як печать, відтиснута й холодна,
      Поцілунок гіркне на вустах.
      Квилить чайка, наче кличе ранок,
      Голосом нестерпної нуди, –
      Дай востаннє я на тебе гляну,
      Щоб запам’ятати назавжди...
      07.03.19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. * * *
      Коли дорослішають діти -
      Батьки старішими стають,
      Але в одне бажання злиті
      Єство дітей і предків суть.
      Усім нам хочеться кохати,
      Стрімким рокам наперекір, -
      Одним уперше і - вдвадцяте
      Тим, хто в чуттях не знає мір!..



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. * * *
      Хоч сніг впереміж із дощем
      Вирують відучора, –
      Ти поцілуй мене іще,
      Не дивлячись на пору.
      Щоби в сльоту не захолов
      Я біля тебе, юнко, –
      Зігрій мене повільно знов
      Гарячим поцілунком.
      Уста вустами обпечи,
      Як щойно, дотепер це, –
      Й спочинь на лівому плечі
      Під радий стукіт серця…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. * * *
      Я сьогодні щасливий вже тим,
      Що нічого не видно під снігом, –
      Що узимку ні разу по нім
      За тобою нікуди не бігав.
      Що осінні сліди підошов
      Поховались під ним до відлиги
      Там, де марив колись про любов
      До появи морозів і снігу…
      23.02.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. * * *
      На рамі шибки волоконце,
      Давно примерзлих павутин, –
      То заворушиться на сонці,
      То припиняє рухів плин.
      Бо ще із пригорщі потрохи
      Зима притрушує сніжком
      Сади схололі і дорогу
      Зчорнілу звично за вікном.
      На ній, зіщулившись од вітру,
      І зір напруживши, і слух, –
      Кіт вдалеч нявкає привітно
      І сумно мружиться навкруг.
      На всі чотири боки водить
      Невпинно поглядом ясним,
      Адже вчуває хід і подих
      Невідворотної весни.
      24.02.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    60. * * *
      То пісня тужно даленіє,
      То плине поруч без кінця, –
      Малює образ твій, як мрію,
      Німе свідоцтво олівця.
      О недоторкане видіння,
      В тенетах чудного вбрання, –
      На фотокарточці настінній,
      Навпроти погляду щодня!
      Це ж треба, гарною такою,
      Уміти мучить і любить, –
      Влітати радістю дзвінкою
      Та, як печаль, зникать за мить.
      Не здогадаєшся, напевно,
      По кім оцей невчасний звіт, –
      Чому змережує даремно
      Пожовклі аркуші графіт?..
      Малюю все, що недоміряв,
      Коли співаю те, що чув, –
      І витираю звично з вії
      В душі освячену сльозу…
      24.02.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. * * *
      Я думав, що не зможу жити
      В оцій пустелі кам’яній,
      Куди заходять зрідка діти,
      Щоби прогнати смуток мій.
      Уже хотів тікати звідси,
      Сховавши обриси лиця,
      Туди, де досі по-сусідству
      Є ще не скорені місця.
      Але щораз пересторога,
      Важка, нещадна і глуха, –
      Ставала поперек дороги
      До неминучого гріха.
      Несамовитий крик чесноти
      Постійно чувся удогонь
      І я дивився то на фото,
      То на свічі сумний вогонь,
      То на неприбрані знов речі,
      То на затаєння листа, –
      І в неподільній порожнечі
      Зникала нишком самота…
      22.02.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. * * *
      Спочатку плакала, а потім
      не проронила ні слівця, -
      на чай запрошена жеброта,
      з привабним обрисом лиця.
      Зайшла до мене, мов на страту,
      і почувалась, як трофей,
      бо тужний погляд по кімнаті
      блукав у пошуку дверей.
      Я ж пригощав дбайливо чаєм
      її й базікав невпопад,
      адже хотілося до раю
      ціною віршів і шарад.
      Не раз згвалтована, убога, -
      вона ж просилася піти
      по неоглядним перелогам
      у безкінечність самоти.
      Лиш вибачалася за тіло,
      що у обіймах не було, -
      котре мене не обіігріло,
      але й хвороб не додало...
      22.02.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. * * *
      Хоч ще зими студений подих,
      Як тінь, остуджує чоло, -
      Сніг перевтілює у воду
      В землі пробуджене тепло.
      Воно уїдливо, зісподу
      Руйнує гори кучугур
      І рветься швидко на свободу,
      Як світла радість із зажур.
      Так позбавляє всіх сонноти,
      Слух провіряючи, мошва, -
      Так жданий березень ворота
      Для стрічі з лютим розкрива...
      21.02.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. * * *
      Хоч натомлене серце збивається з ритму,
      І невпинно холоне,спустошена часом, душа, -
      Я вдивляюся в світ до цих пір ненаситно,
      Як у небо високе з гніздечка невміле пташа.
      Сотні раз намагався безсило присісти,
      Дати спокій собі і не бути комусь тягарем,
      Але далеч ясніла привабливо й чисто,
      І п'янила зухвало то м'ятою, то чебрецем.
      Тож, збентежений змалечку світу привітом,
      Уповільненим кроком продовжую власний маршрут, -
      І радію життю так, як вміють лиш діти,
      Коли їм цю можливість дорослі в дитинстві дають.
      19.02.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. * * *
      Звільни мене від самоти
      Цілунками і сміхом,
      Адже натхненню не прийти
      Без радості та втіхи.
      Від болю душу увільни
      Очікуваним словом, –
      Щоб став окриленим я ним
      У діях і розмовах.
      Довічний друг моїх думок,
      Небачений ніколи, –
      Зроби мені назустріч крок,
      А також власній долі.
      Чуттям одним себе й мене
      Бери єднай, – серйозно, –
      І швидко смуток мій мине,
      Неначе сон порожній...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. * * *
      Коли в шумливі вишиванки
      Причепуряться ясени, –
      Приходь безбоязно до ранку
      В небачені ще мною сни.
      Приходь щоніч з-за виднокраю,
      Немов зоря, – звіддалеки, –
      Куди щоразу посилаю
      Я обнадійливі думки.
      Рожевощока й тонкостанна,
      Солодка й лагідна, – ввійди
      У сни осяянням останнім,
      Або в життя – і назавжди!..



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. * * *
      Осяяні місяцем стигнуть сніги,
      Пружніють овіяні вітром дерева, –
      А я помираю між них від нудьги,
      Немов незабруднений лист аркушевий.
      Сьогодні немає зігріти кого,
      Хитання жіночі повсюди відсутні, –
      Розпачливо й тужно гукаю: “Агов!..”,
      Та чується всім це, як вибух салютний.
      Мене ж це "Агов", наче дзвін катастроф,
      Домучить до краю – повік заморочить, –
      В минулім лишилась піддатливість строф
      І зникла безслідно покора жіноча…
      18.02.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. * * *
      Вушка сміхом залоскочу,
      очі - поглядом збентежу,
      а вуста твої співочі
      поцілую обережно.
      І, покірна й соромлива,
      в щастя вгорнеш довгу тугу
      та радітимеш, як нива
      під очікуваним плугом...
      16.02.19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. * * *
      Не так, як сусід подарунками
      До свята дружину лишень, -
      Вітаю тебе поцілунками,
      Кохана моя, повсякдень!
      Пробач, що плекати обновами
      Тебе не навчуся чомусь, -
      Що тільки з вітанням віршованим
      Щоранку до тебе горнусь.
      Неначе дитина до матері,
      До тебе спішу звідусіль, -
      Адже ти не раз і не п’ятеро
      У себе вбирала мій біль.
      В обіймах жаданих я гріюся
      І мовлю одній кожен раз:
      - Кохаю тебе і надіюся,
      Що це все взаємно у нас!..
      06.07.09.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. * * *
      Мерехтлива віхола лютнева,
      Попелом сріблястим уночі, –
      Ластиться вагомо на деревах
      І хоронить глибоко корчі.
      Кружеляє, сиплеться і гусне
      Втомлено на влежаних снігах,
      Давній наст винищуючи з хрустом
      І невидним роблячи весь шлях.
      Пів зими чекали нетерпляче
      Ми на танок віхоли і спів,
      Щоб ніхто ніколи не побачив
      Дві зрадливі низочки слідів...
      14.02.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. * * *
      Ні стежини, ні дороги –
      Тільки чийсь недавній слід, –
      І обмоклі дуже ноги,
      Уповільнюють мій хід.
      Бо сніги такі глибокі
      І грузькі, немов багно,
      Що штовхати на всі боки
      Їх доводиться стегном.
      Вже замучився до краю
      В день негожий без людей, –
      Переповнене одчаєм,
      Серце мало не гуде.
      Залишилось обмаль сили
      В загартованих ногах,
      Що безклопітно носили
      Вчора тіло по снігах.
      Так здавалася близькою
      Крайня хата звіддалі, –
      Що мав швидко заспокоїть
      Душу в жінчинім теплі.
      Обрій відблиском багряним
      На село далеке ліг, –
      Хоч би хто на мене глянув,
      А ще краще – допоміг!..
      Адже вечір уже рище
      Темним поглядом своїм
      Між принишклим кладовищем
      І поселенням дзвінким.
      Як гробниці, кучугури
      Зупиняють скорбно чвал, -
      Тож буває шурам-мурам
      Ось таким сумним фінал…
      11.02.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. * * *
      Чомусь не віриться відразу,
      Що до цієї висоти
      Я біг, ішов і перся плазом,
      Повз вкляклі жалібно хрести.
      Мені між них – безмовно й тісно,
      І так зростає в серці злість,
      Що навіть текст святковий пісні
      Бере в полон суворий зміст.
      Я вдячний Господу і долі
      За те, що ще не стлів на прах, –
      Що, завдяки лиш їхній волі,
      Землею стелиться мій шлях.
      І, попри біди всі і втрати,
      Я все ж не висльозив стремлінь
      Іти вперед і подолати
      Живим наступну височінь!..
      06.02.18



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. * * *
      Ані глибокої образи,
      Ні гніву чорного в душі, –
      Хоч ти уже чотири рази
      Кляла моїх товаришів
      За те, що сміло йшли до хати,
      Як це бувало перед тим,
      Коли слідів патріархату
      Позбувсь розгублено мій дім.
      Тоді і жарти, й суперечки,
      Й цілодобову метушню
      І чуло, й бачило містечко,
      Позбавившись раптово сну.
      Бо дуже гучно співчували,
      Як зупинялись на нічліг,
      Мені безхатченки з вокзалів
      І ти – не схожа ще на них.
      Звідкіль і з ким прийшла до мене –
      Нікому вже не відповім,
      Бо пив і їв, і теревенив,
      Та щиро дякував усім.
      Вже потім зирив так у вічі,
      Що бачив закутки єства,
      І серця звуки таємниче
      В жазі ладналися в слова.
      І хоч звучали сумовито
      Та не упевнено вони,
      Я знав, що буду знову жити
      Тим, чим знедавна тільки снив.
      Отож ніякої образи
      Нема на тебе у душі
      За те, що вже чотири рази
      Ти гониш геть товаришів.
      10.02.19



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. * * *
      Буду чути щоденно тебе,
      Наче любої пісні відлуння,
      Бо неспокій так душу шкребе,
      Як монгол інструмент семиструнний.
      Я тобі видаюся глухим,
      І німим, і злочинно незрячим,
      Хоч ніколи байдужістю рим
      Ще по душах чужих не жебрачив.
      Ти потонеш у водах Дніпра
      Чи вростеш у ставок Голосіїв, –
      Бо дитинству іще не пора
      Підкоряти зістарений Київ.
      Не спіши, мов сумлінний поштар,
      Не штовхайсь, наче хвилі розбіжні, –
      Мій спізнілий набуток і дар, –
      Неспокійний, ласкавий і ніжний…
      08.02.18



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. * * *
      Матусю сили залишали,
      Як берег в’ялих хвиль відлив,
      А ненька поралась помалу
      І рух отой її живив.
      Життям утомлена над міру,
      Не присідала ні на мить, –
      Неначе хтось колись наміряв
      Їй те чи інше поробить.
      Гордились нею і просили
      Не метушиться з краю в край,
      Але голубка легкокрила
      Відповідала: “Не вмовляй...”
      Від болів наглих вкрай знемігши,
      Лиш очі мружила сумні, –
      Трималась мужньо, бо тихіше
      Була від нас в останні дні…
      07.02.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. * * *
      Кажуть люди – буде добре,
      Як забуду я колись,
      Що вона пішла за обрій,
      Повернутись боячись.
      Кажуть люди – натомилась
      І спочити прилягла
      Там, де тільки Божа милість
      Тішить душі та тіла.
      Кажуть люди – сліз вологу
      Час зітре з мого лиця
      І не буде монологів
      Про матусю без кінця.
      Кажуть люди, – я їм вірю,
      Що розвіється пітьма,
      Хоч і мами на подвір’ї,
      Як учора, вже - нема.
      Кажуть люди...

      07.02.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. * * *
      Десь там, за обрієм далеким,
      Зів’ялим листям пахне сад, –
      І ти ховаєшся від спеки
      В лагуни чисту й теплу гладь.
      І хвильок ніжних плюскотіння,
      І бірюзовий, ніжний бриз, –
      Ведуть із яви в сновидіння
      Твою важку, мов доля, мисль.
      І тануть відстані й години
      Від непоборної жаги
      Прийти у гості до хатини
      По стріху вгрузлої в сніги.
      Вернутись хочеться додому,
      В той край, що знаєш “назубок”, –
      Який зітре розлуки втому
      З твоїх устояних думок.
      Але, всміхаючись привітно,
      Гукає з берега: “Агей!..” –
      Той, що шанує беззавітно
      Тебе за вірність і дітей…
      29.01.19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. * * *
      Зима ретельно побілила
      Вапном притишене село, –
      Немов художниця уміла
      Похизувалась ремеслом.
      Блідою видалась картина,
      В снігах похованих хатин, –
      При прояснілій вдалеч днині,
      Яку я бачу не один
      Неначе з пензля чорні фарби
      Покрили біле полотно, –
      Тож кольори лише двобарвні,
      Як, зазвичай, на доміно.
      Малює стримано і кволо,
      Аби умінням довести, –
      Що зможе вибілить довкола
      Промерзлі рештки чорноти.
      28.01.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. * * *
      Під ласкавим сонечком надії,
      серце звично гріється і жде,
      що ущухнуть скоро сніговії
      і не буде холодно ніде.
      Ні в душі, від смутку занімілій,
      ні в рядках, зчорнілих від жалю, -
      бо у грудях щось заклекотіло
      від ізнов почутого "люблю"...
      28.01.19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. * * *
      Коли вправно вітер обтрушує з віт
      колючих сніжинки вологі, -
      неначе акації сиплеться цвіт
      у пригорщі, й жмені, й під ноги.
      Спалахують іскрами навперемін,
      золочені сонячним сяйвом, -
      сріблясті покрови хрумтливих сніжин
      і віхоли білої майво.
      Вглядаюсь неквапно в кружіння і прах,
      принадної зору пороші, -
      а в згадках і мріях, і частих думках
      на зустріч із квітнем виходжу...
      27.01.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. * * *
      Усе так само, мов колись,
      І так буденно, як учора, –
      Ми звично й вдячно обнялись,
      Адже обом – любов на користь.
      У тебе є своя сім’я
      І я родину власну маю,
      Але кохання течія
      Уперто грішників єднає.
      Цілунком гнівної жури
      Вуста зболілі не наснажуй
      І, наче свічка, – не згори
      Від сірників перевантажень…
      22.01.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. * * *
      Минає день без болю втрат –
      Ані поранених, ні вбитих, –
      Хоча ворожий автомат
      Волає голосом неситим.
      Не заспокоїться ніяк,
      Розширене від жару, дуло,
      Що позабуде крові смак
      І не знайдуть нас потім кулі.
      А ми утрьох у бліндажі
      Смакуєм печиво із чаєм, –
      І геть на постріли чужі
      Свою увагу не звертаєм.
      Оце й уся тобі війна!..
      Оце такі солдатські будні, –
      Гамселить ворог дотемна,
      Щоб не було нікому нудно.
      Проте, минає день без втрат –
      Ані поранених, ні вбитих
      Серед цивільних і солдат,
      Попри стрільбу несамовиту…
      20.01.18



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. * * *
      Мені б лише не збитися з дороги,
      Моя любове – вічно молода, –
      І я вкраду із терема чужого
      Тебе, мов яструб пташеня з гнізда.
      Звільню ураз безклопітно з полону,
      Мальованих в уяві почуттів, –
      І шанувати буду, як ікону
      Всі віруючі люди, у житті.
      Ошукану надіями на диво
      І зраджену можливістю цвісти, –
      Плекати стану радо і дбайливо,
      Щоб душу від жури звільнила ти.
      Я подолаю мури надвисокі,
      А також варти пильної ряди, –
      Лишилося зробити кілька кроків,
      Щоб долі поєднати назавжди.
      21.01.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. * * *
      Холодне серце не горить,
      А лиш приречено німіє, –
      Хоч позолочена блакить,
      Хоч височінь уся в завіях.
      Холодне серце, мов трофей,
      Уже спустошений і марний, –
      Який аж проситься в музей,
      Неначе виріб антикварний.
      Холодне серце не болить,
      У неприхованій скорботі, –
      І вже не мучиться щомить,
      Немов моє живе навпроти…
      14.01.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. * * *
      Морозним вітром дихає зима,
      Рясні сніжинки сіються на стежку, –
      Звисає із ялинки бахрома,
      А сосонку оздоблює мережка.
      Мов білий килим виткало життя, –
      Без пагорбів, улоговин і ліній, –
      На ньому чітко бачу відбиття
      Кружляння маячливих світлотіней.
      Між них моя… Куди вона іде?..
      Чому так вабить у негоду далеч, –
      Коли навколо ні душі ніде, –
      І псів не чути, і відсутня галич?
      Але вже трішки змореним ногам
      Лишилося розмірено ступати, –
      Аби, нарешті, пояснив я вам,
      Чому пішов стривожений із хати.
      Знайомою святковістю пісень
      Мене вітають збуджено синички,
      Адже несу голодним що не день
      Сухарики в фанерну годівничку.
      Стою, об сосну спершись, біля них
      І кожну вирізняю й впізнаю я, –
      І видається – снігопад притих,
      І відчувається, що вітер більш не дує...
      15.01.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. * * *
      Проти ночі обмінялись
      Номерами телефонів, –
      І тепер щоніч зухвалість
      Нищить скромності кордони.
      Услухаюся терпляче
      В монологи безупинні –
      То у розпачі ти плачеш,
      То смієшся безпричинно.
      Я – образити не здібний
      І тримаюсь етикету, –
      Та й такою не потрібна
      Ти нікому, крім поета.
      Сам не знаю, як так сталось,
      У порожньому вагоні, –
      Що ми просто обмінялись
      Номерами телефонів…
      12.01.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. * * *
      Не так, як думаю, роблю,
      Не так, як хочеться, буває,
      Коли, подібно ручаю,
      Ніде калюж не оминаю.
      Та не спроможна жодна з них
      Мій неугавний біг спинити
      Ані далекістю доріг,
      Ані ціною вічних витрат.
      Усі казали: “Зупинись!..”,
      Мені погрозливо й підлесно,
      Але так станеться колись, –
      Коли, що є вже не воскресне…
      13.01.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. * * *
      Нема нікому справ до того,
      Що я нічого вже не жду
      В житті крім спогаду сумного
      Про тебе, гарну й молоду.
      Неначе згадкою пошану
      В безмовній тузі віддаю
      Тобі, незміряно коханій,
      За дні і ночі у раю.
      Таку, до болю серцю милу,
      Надалі доля не знайде,
      Бо ти одна мене любила,
      Як хтось нікого і ніде.
      Немає завтра віднедавна,
      Сную без прагнень і без мрій, –
      Пойнятий смутком неугавним
      В гіркій буденності своїй.
      13.01.19



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. * * *
      Сніжинки, звихрені вітрами,
      Шурхочуть срібними крильми
      Над спорожнілими шляхами
      Неподоланної зими.
      Вона, неквапна і безкрая,
      Мов зупинилася в ході,
      І ні на мить не відпускає
      Мене за межі холодів.
      Не ваблять погляд побілілі
      Ялини пишні вздовж узбіч,
      Коли мороз судомить тіло
      І витискає сльози з віч.
      Німіє далеч похолола,
      Замети всюди, як вали, –
      Немов мене минуле в коло
      Із сьогоденням вже взяли.
      І в сніг нетанучий загорнуть,
      Щоб я востаннє зміг уздріть,
      Як неминуче стане чорним
      Зимою вибілений світ.
      09.01.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. * * *
      Я безмірно багатий коханням, –
      Це його животворне тепло,
      Наче ярого сонця дихання,
      На світанні тебе обпекло.
      Зазирнуло грайливо у вічі,
      Напівсонні в німій самоті, –
      Розбудило наразі та кличе
      Нетерпляче в обійми мої.
      Це воно, наче небо бездонне,
      Не змінило природжену суть, –
      І ясніє тобі за віконням,
      І не змеркне ніколи, мабуть…
      09.01.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. * * *
      Про що наспівують вітри
      Мені в цю ніч зимову –
      Чи заохочують до гри,
      Чи грають колискову?
      Чи, може, звістку містить спів
      Про ту, котру лелію
      І бережу в уламках снів,
      Як затяжну надію?
      Вглядаюся щомить у скло
      Напівзамерзле й темне,
      Але нікого, мов на зло,
      Окрім вітрів недремних.
      Розпізнаю незримих їх
      Дихання й шарудіння,
      І вирізняю плач та сміх,
      Як запахи креміння.
      Про що наспівують вітри
      Морозно-сніговійні, –
      Ночами думає старий
      І безнадійний мрійник.
      08.01.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. * * *
      Лише торкнувся ненароком
      Її манливої руки, –
      А серце втратило враз спокій,
      У довгій тузі, на роки.
      І дотепер небалакучий,
      Хоч і відвертий без пуття, –
      Соромлюсь вигуком озвучить
      Непогамовні почуття.
      Бо все робити треба вчасно, –
      Доїть корів, сідлать коня, –
      Заміжня жінка та – нещасна,
      Мені стрічається щодня.
      І тупо більшає провина,
      В моїм стражденному єстві,
      Що невідомо в ці хвилини
      Їй про чуття мої живі.
      Не раз її спиняв раптово,
      Але збороть себе не зміг
      І те, невимовлене слово,
      В душі ховав чомусь, як гріх…
      Фата-моргана незабутня
      І мрій солодких таїна, –
      Ти досі в снах моїх присутня,
      Неначе юність осяйна.
      04.01.19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. * * *
      Коли вщухає хуртовина
      І світ ясніє навкруги, –
      Червоним, білим, жовтим, синім
      Переливаються сніги.
      Іскряться райдужно й блискочуть
      Вже одноколірно за мить, -
      Чи не тому, що жадні очі
      Впіймали сонце, сніг, блакить?..
      03.01.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. * * *
      Хоч позаду, знадою багаті,
      Юності веселої літа, –
      Зустрічі сьогоднішньої свято
      Нам дарує доля неспроста.
      Не біда, що даленіє осінь
      І серця пригнічує зима, –
      Не відняти все, що відбулося,
      Не додати те, чого нема.
      Не мовчи, не мучся, не печалься,
      Що безсилі зупинити час, –
      Що лиш звуки стишеного вальсу
      Ненадовго поєднали нас.
      Дві душі соромляться і тужать,
      Що між ними вічність пролягла, –
      А тіла, наморені й недужі,
      Туляться, шукаючи тепла.
      Мрійно зазираю в любі очі,
      І немов у той далекий час, –
      Знову я повірити не хочу
      В те, що може втихнути цей вальс.
      02.01.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. * * *
      Розмився сніг у талих водах
      Ущерть наповнених калюж,
      Хоча продовжитися родом
      Він на землі спішив чимдуж.
      Братався весело з морозом,
      І з чистим пилом хуртовин, –
      І не скупився на погрози
      Нам тим, що вічно буде він.
      Та сплети віхоли раптово
      Теплом поглинула земля, –
      Усе на світі тимчасове –
      Зима і сніг, мороз і я…
      27.12.17



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. * * *
      Ані полегшення, ні болю, –
      То страх, то відчай струсоне
      На шлюбнім ложі охололім
      Осиротілого мене.
      Тоді у траурнім мовчанні,
      Уткнувши погляд у портрет, –
      Давлюся мужньо до світання
      Їдучим димом сигарет.
      Бува, і сил не маю дихать,
      В оселі стишеній оцій,
      Коли наповнює безвихідь
      Щербату чашечку надій.
      Отож, про щось пишу без тями,
      І без бентеги протиріч,
      Щоб не тривожить душу снами
      І щоб не скімлити щоніч…
      27.12.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. * * *
      Живу тривожно і щасливо, –
      Так, як у Господа просив,
      Адже мій зір милує диво
      Неумирущої краси…
      Хмільною радістю з’явилась,
      Як день дзвінка, як ніч – німа, –
      Ти – неочікувана милість
      За те, чого уже нема.
      Щодня й щоночі тішу душу,
      Життям натомлену, отим,
      Що так люблю тебе, що мушу
      Довічно бути молодим.
      І долі кращої не хочу,
      Хоч звуть у рай мене гуртом, –
      Допоки очі гріють очі
      Незатухаючим теплом.
      Коли лишилось мало в світі
      Того, що в юності хотів, –
      Я маю знов і знов радіти
      Безумству дій і почуттів…
      Живу тривожно і щасливо, –
      Так, як у Господа просив,
      Адже мій зір милує диво
      Неумирущої краси.
      24.12.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. * * *
      Чим довше ніч – тим менше світла
      І більше місць для втішних стріч…
      Шурхоче віття, наче мітли,
      Уздовж засніжених узбіч.
      Тут, де пітьми чорніють хащі,
      Ледь видно обриси алей, –
      І взимку можна якнайкраще
      Удвох сховатись від людей.
      Сніги глибокі в переярках
      Дедалі ширяться й ростуть, –
      І для побачень краще парка
      Немає місця десь, мабуть.
      Зими безмір’я, мов неволя,
      Ночей мовчазність, наче смерть, –
      Анікогісінько навколо, –
      Лиш біло-чорна круговерть.
      На небі порожньо так само,
      Як на спустошеній землі, –
      Лиш вітру шум під небесами
      Лунає й тихне взагалі.
      І навстріч ти не йдеш нізвідки,
      Щоб сум розвіяти в душі, –
      Шурхоче сніг, як приповідки
      І співчуття товаришів...
      19.12.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. * * *
      Чи то вік мій винуватий,
      Чи то скупчення подій, –
      Та лишилось небагато
      Місця в пам’яті моїй.
      Скільки саме – я не знаю
      Буде вмісту на краю
      В час, коли за крок до краю
      Шляху смертного стою.
      Стане довгим крок останній
      Чи коротким, наче мить, –
      Скільки доля безталанна
      Зможе в пам'ять умістить?..
      21.12.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. * * *
      Ці дуби, я знаю, не старі,
      А лише притомлені роками, –
      Стогнуть і здригаються в дворі,
      І завчасно тихнуть під вітрами.
      Їх удвох садили ми колись,
      Дуже поспішаючи й поволі, –
      І раділи дружно, що звелись
      Буйнолисті пагони довкола.
      Ті дуби, в далечину століть,
      Йтимуть, не спиняючись у світі, –
      А ось друга - більше не зустріть,
      Щоби з ним про щось погомоніти…
      Ці дуби все знають про свою
      І про нашу молодість розкажуть, –
      Дивлячись на них – і я стою,
      Хоч мене тягар життя обтяжив…
      22.12.17



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. * * *
      Т. І...
      У снах привиділась чи в яві
      Колись була в моїм житті
      Ти, неприховано ласкава
      І безкорисна в доброті.
      Лиш тільки подихом зігріла
      Украй стривожені вуста, –
      А я забути вже не в силі
      Тебе, омана золота.
      Печалюся і марю снами,
      І мовчки никну щодоби,
      Хоч не люблю тебе так само,
      Як донедавна ще любив.
      І як так сталося – не знаю,
      Адже нічого не було, –
      Що почуття моє безкрає
      В душі журбою залягло.
      Що пам’ятатиму до скону,
      В солодкім маренні оцім,
      Твою налякану долоню
      В моїй пожадливій руці…
      20.12.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. * * *
      Сніг повільно сіється і рівно
      Покриває зледенілий шлях, –
      Від негоди, в затишок шпаківні,
      Заховався жовтогрудий птах.
      Бо нема ніякого спасіння,
      Від навали білої сніжин, –
      Ні в мілких ущелинах дуплиння,
      Ані попід стріхами хатин.
      І мені від сходинок щербатих
      Вже топтать не хочеться стежин, –
      Сніг густющий і пухкий, як вата,
      Сиплеться, кружляє і лежить…
      18.12.17



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. * * *
      Від самоти осатанілий,
      У плині скорбному ночей, –
      Шукаю досі марно тілом
      Її довірливе плече.
      Ніяк змиритися не можу
      Із тим, що стихнув скрип пружин, –
      Що на розстеленому ложі
      Лежу засмучено - один...
      І швидко гусне порожнина
      І холод шириться щомить, –
      І, наче докір, павутина
      В кутку неприбранім бринить…
      18.12.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. * * *
      Як прикро, люба, що не разом
      Уже радіється й болить, -
      Що ти впокоїлась одразу,
      А я - вагаюся що мить.
      Зіперсь лякливо на онуків
      І, мов зачумлений, стою, -
      Собі продовжуючи муку
      Та поділяючи твою...
      15.12.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. * * *
      Зимова ніч, пустельна і безкрая,
      Чорніє в посинілому вікні, –
      Немов до скла навмисно примерзає,
      Щоб світло не являлося мені.
      Вона отак не вперше тріумфує,
      Хоч хто те бачив чи про все те чув? –
      Неначе жде, що крикну: “Алілуя!..”,
      І запалю з безвиході свічу.
      Вона стоїть, упевнена і строга,
      В своїм незмінно-траурнім вбранні, –
      І вже святкує радо перемогу,
      Хоч я поразку ще не визнав, – ні!..
      Ще будуть весни!.. І світанки будуть!..
      І буде світло, тепле й голосне, –
      Ще сонце обігріє змерзлі груди,
      І смуток не лякатиме мене.
      04.12.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    106. * * *
      Т. І...
      Мовчання довшає, мов ночі,
      І гадки множаться щораз, –
      Чом вогник сяяв неохоче,
      А потім злякано пригас?
      Адже стоять не дощовиті,
      А лиш туманні трохи дні, –
      Та він холоне і не світить,
      І смутно бачиться мені.
      Чи, може, нині погляд тішить
      Отого вогнику димок,
      Який змальовано у віршах,
      Що йти не хоче із думок?
      Бо укріпився в серці врешті
      Він так, як ствердження моє, –
      І я донині кличу: “Де ж ти?..”
      Тому, що попелом стає…
      05.12.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. * * *
      Дивлюсь, як тане на граніті,
      В тремтінні полум'я, свіча
      І намагаюсь притулитись
      Плечем до рідного плеча.
      Можливо, вітряно сьогодні
      І десь розвіялось тепло,
      Адже плече оце холодним
      Таким ніколи не було.
      На жаль, не вперше і не вдруге,
      Торкаю урни кам'яні, -
      А десь під ними вічна туга
      Поневіряється в труні...
      09.12.17



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. * * *
      Іде, кружляє, стелиться
      Шумливо навсібіч, –
      Роняє сніг метелиця
      Невпинно день і ніч.
      У білу млу похований,
      Невелемовний світ
      Од мене абстраговано
      Пустелею стоїть.
      То щулиться в приниженні,
      То вирне пів-на-пів, –
      Лякаючись наближення
      Нещадних холодів.
      Хуртечею обвинутий
      До темноти в очах, –
      Боюся сам загинути
      В морозах і снігах.
      02.12.18



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. * * *
      Розкрила нишком трухлі двері
      В покритий мохом мій Едем, –
      І стіл звільнили від паперів
      Букети пружні хризантем.
      Лише зітхнув, почувши: “Годі,
      Палити, як раніш було…”, –
      Та всі недопалки зі сходів
      Моїми муками змело.
      Уже не бігаю за кимось,
      Аби позбутись самоти, –
      Адже щоранку: “Не затримуйсь!..”
      Мені пестливо кажеш ти.
      А ще всміхаєшся відразу,
      Ніяковіючи на мить, –
      Коли я кволим рухом м’язів
      Твій погляд хочу задобрить.
      Моя спокуснице вродлива,
      Вже не вві сні, а наяву
      Знедавна вперше так щасливо
      Запамороченим живу.
      03.12.17



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. * * *
      Т. І...
      Безшелесно, неквапно, зірчасто,
      Після довгих чекань і зневір, -
      Виринали сніжинки пухнасті
      І бентежили видивом зір.
      І кружляли вільготно й нетанно,
      І знеможено падали вниз, -
      Наче мрії потайні останні,
      Що здійснитися не спромоглись...
      03.12.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. * * *
      Гойдається, мов маятник,
      Із боку в інший бік, –
      Любов’ю неприкаяний,
      Журливий чоловік.
      Гойдається, вслухається
      У цокіт самоти,
      В якій і стрижні, й гаєчки
      Його благають йти.
      Іти в світи небачені,
      Бо потяг не затих
      Радіти ще побаченням,
      Журитися без них.
      Але ним усвідомлено,
      Що навіть навпростець
      Ходив і був утомлений
      Байдужістю сердець.
      Хтось може уторопати,
      Чому, із боку в бік, –
      Гойдається без клопоту
      На місці чоловік?..
      01.12.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. * * *
      Коли життям посріблене волосся
      Іще й сніжком притрушує згори, –
      Мені здається нещодавня осінь
      Теплішою від літньої пори.
      Тремчу весь час від холоду чи віку,
      Мов на незримих протягах бузок,
      Що від тепла розталих трохи вікон
      Нікуди не відходить ні на крок.
      Мені б самому на гарячі плечі
      Зіпертися, щоб не упасти ниць
      Чи заблукати назавжди в хуртечі
      Між горобин, акацій та ялиць.
      Мені б тепер піднесення і сили,
      Що додавали пружності ході
      На схилах тих, що ноги підкорили,
      Коли були прихильно молоді.
      Мені б назад, по вогкій позолоті,
      Побігти до співучої весни,
      Яка привабно воскресає всоте
      В моїх думках, мов найсолодші сни.
      Мені б ізнову розпочати повість,
      Дописану в ці безутішні дні, – ,
      Про заново почати все готовність,
      Але зима покрикує: - Ні!.. Ні!..
      Не поспішаю, як раніше, жити,
      Адже життя коротке і одне, –
      Я завтра вже не зможу повторити
      Сьогоднішнє веселе та сумне.
      01.12.17




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. * * *
      Красива дуже жіночка
      Мої бентежить сни
      Ледь видимим відтіночком
      В очах голубизни.
      Тримаюся на відстані
      Від неї наяву,
      А в снах своїх до пристані
      Її давно пливу.
      Між дійсністю і мрією
      Весь час незрима нить
      Солодкою надією
      В закоханім бринить.
      Душею бунтівливою
      Підбурюю літа, -
      І долею щасливою
      Здається самота…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. * * *
      Т. І...
      Неповторна, своєрідна,
      Як без формули напій, –
      Ти мені – чужа і рідна,
      В світлі й мороці надій.
      Ти – солодкість ілюзорна,
      Почуттів і смаку гра, –
      Ти життя і біла, й чорна,
      Найприємніша пора.
      Ти – звучання і мовчання
      Днів останніх і ночей, –
      І спокуса невблаганна
      Для душі і для очей.
      І глевка, неначе глина,
      І тверда, немов бетон, –
      То затихнеш без провини,
      То говориш в унісон.
      То блискуча, як свічадо,
      То змарніла, мов мара, –
      Ти – очікувана радість
      І непрохана жура.
      29.11.18
      https://www.facebook.com/100002932615183/videos/2097715630336170/?t=125



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. * * *
      Т. І...
      Густішає сутінь студена
      І тиша глибока зроста, –
      А ти пригорнулась до мене
      І грієш устами вуста.
      Сніжинками першими вкриті,
      Не прагнемо зникнуть кудись, –
      Удвох серед цілого світу,
      Не можем ніяк розійтись.
      Вже вечір припнувся до ночі
      Й морозом струмує зима, –
      А очі вглядаються в очі
      І більшого щастя нема.
      25.11.12



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. * * *
      За віконцем листопад
      Кане в безвість живо, –
      Захололий наскрізь сад
      Став, як порох, сивий.
      Поміж яблунь, горобець
      Тужно цвірінькоче, –
      Наче осені кінець
      З дня на день пророчить...
      24.11.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. * * *
      Допитливі очі дитини
      Уважно вглядаються в світ,
      Який, від учора до нині,
      Іще безіменним стоїть.
      Нічого вони не минають,
      Усе їм цікаво щодня, –
      Очима дитина вбирає
      Старанно найперші знання…
      23.11.17



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. * * *
      Т. І...
      У бездонність зловісну криниці
      Упаду в надвечірній імлі, –
      І на згадку про мене лишиться
      Тільки горбик сирої землі.
      А на ньому – зів’ялі дві квітки
      Будуть сумно і довго лежать,
      Мов чогось незабутнього свідки,
      Наче щирості вічна печать.
      Тільки прояв тужливий інерцій
      Не верне те, що я поховав
      У своїм наболілому серці,
      Відволікшись на когось від справ.
      22.11.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. * * *
      Т. І...
      Ось влучить завтра слово в серце,
      Твоїм старанням завдяки, –
      І кров нестримано поллється
      На недописані рядки.
      І ти, чуттями незборима
      Ані зблизька, ні звіддалік, –
      Зирнеш вологими очима
      Нарешті нишком у мій бік.
      Я – неживий, – умить воскресну,
      Відчувши погляду тепло,
      А ти, – глуха і безсловесна,
      Напевно, скрикнеш: – “Повезло!..”
      20.11.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. * * *
      То хліба черствого скоринка,
      То мед з ікрою день при дні, –
      Чому, немов невірна жінка,
      Ти, доле, зраджуєш мені?
      Чому прийшов і не затримавсь
      Я там, куди ти привела, –
      Чому сумую знов за кимось,
      Немов за вітром ковила?
      Навіщо сієш жаль із болем
      В душі намученій моїй?..
      Сумую в здогадів неволі
      Та усамітнююсь без мрій…
      20.11.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. * * *
      Т.І...
      Не карай мене жорстоко
      І бездумно не суди,
      Що лишаю, крок за кроком,
      У душі твоїй сліди.
      Вибачай, що йти не хочу
      Із думок твоїх і снів, –
      Що піснями напророчить
      Я тобі любов посмів.
      Не журися і не сердься,
      А довідайся затим, –
      Серцю хочеться до серця, –
      Що мені робити з ним?..
      19.11.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. * * *
      Т. І...
      Мене уб’є твоє мовчання,
      А не перелік власних бід,
      В якому міри й порівняння
      Псують осінній краєвид.
      Мене уб’є твій довгий острах
      Ознак яскравих новизни,
      А не проява болів гострих
      І дум скорботних восени.
      Мене уб’ють важкі мотиви
      Твоїх безрадісних пісень,
      А не гарячі переливи
      Надій щоденних і натхнень.
      Проте, не бідкайся зарання,
      Або не смійся, далебі, –
      Мене уб’є - моє кохання
      Й байдужість, схована в тобі.
      17.11.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. * * *
      Сиві пасма туманів осінніх
      Вились мляво на плесі ріки, -
      Мов, повиті важким безгомінням,
      Із небес опустились хмарки.
      І, намоклі у ній, розповзлися,
      У скорботнім чеканні вітрів, –
      По заглибинах і по укіссях,
      Та узвишшями двох берегів.
      І нічого нема перед зором,
      В непроглядній оцій пустоті, –
      Тільки плач ледве чутний мотора
      Протикає тумани густі…
      12.11.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. * * *

      Коли в повітрі запахів ніяких,
      І, звичних вуху, шелестів нема, –
      Це – часом перевірена ознака
      Того, що вже проснулася зима.
      Вона ще не пишається красою
      Та свіжістю невпинною снігів,
      А лиш лякає землю мерзлотою
      І тишею дрімотних полинів.
      13.11.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. * * *
      Т. І...
      Межи рядків і слів, і літер,
      І розмаїття плинних тем, –
      Мені ти пахнеш пізньоцвітом
      І нетривким осіннім днем.
      А в час жаского падолисту,
      За охололим враз вікном, –
      Здаєшся папороті листям
      І не упійманим вінком.
      На бистрині зрадливій долі,
      Між “так” і “ні” у боротьбі, –
      Я відчуваю ніжним болем
      Тебе в замученім собі…
      11.11.18



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. * * *
      Т. І...
      Поза увагою зоряне небо,
      Звично одягнуте в сизу пітьму, –
      Наче в надію, вдивляюся в тебе
      І намагаюсь збагнути – чому?..
      Вітер повільно гойдає на травах
      Ниті сріблясті тонких павутин, –
      Чом ти постійно не тільки в уяві,
      А проникаєш до серця глибин?..
      Листя шурхоче в задумливій тиші,
      Мовчки хитається вишня мала, –
      Чом не розгадана мною раніше
      Ніжність твоя прямо в мене ввійшла?..
      М’яко холодна росинка упала, –
      Чиста, мов мрія, й гірка, як сльоза, –
      Чом уже вік доживаю помалу,
      А про чуття ще тобі не сказав?..
      Осінню пахне притишена пуща,
      Стигле повітря п’янить крадькома, –
      Голову мучать думки невсипущі,
      Душу непроханий смуток пройма…
      11.11.17



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. * * *
      https://www.facebook.com/100002932615183/videos/2062543123853421/
      Т. І...

      Покажи мені дорогу
      Без печалі і біди, –
      Без одвічної тривоги
      І відрадну для ходи.
      Покажи, якщо ходила
      Чи донині йдеш по ній,
      Ту, пряму – без крутосхилів,
      У буденності твоїй.
      Покажи хоча б стежину
      В нерозгадані світи, –
      Щоб тебе, немов дитину,
      Міг безбоязно вести.
      Покажи мені дорогу
      Від печалі та біди
      І за просьбу, ради Бога,
      Грішну душу не суди…
      02.11.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. * * *
      Т. І...
      Боюсь, що скоро скажеш: “Досить
      Обманювать самим себе…”, –
      І хилиткий місток відносин
      Життя безслідно погребе.
      Боюсь, що більше не побачу
      Любов, дзвінку і осяйну, –
      І несподівану нестачу
      Її ніким не заміню.
      І стихне спів мій, наче вітер,
      Чи солов’я веселе “тьох”,
      Але ту тишу не помітить
      Ніхто, крім двох, ніхто, крім двох…
      09.11.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. * * *
      Бувало сумно, прикро, гірко
      Іще й образливо колись,
      Бо, вибираючись на гірку, –
      Летів з узвишшя часто вниз.
      Об гострі ребра косогору
      Так бились болісно боки,
      Що пробігали перед зором,
      За мить падіння, всі роки.
      Але про те не знали люди,
      Адже, повагом, раз у раз,
      Розповідав усім повсюди,
      Що у житті усе гаразд.
      І знову дерся на вершину,
      Й робив уперто те, що міг –
      Забув про втому і гординю,
      Здоров’я зовсім не беріг.
      А тільки вибрався на неї,
      Чомусь одразу зрозумів,
      Що на безлюдному трофеї
      Ніхто не чутиме мій спів.
      Що з часом я оскаженію,
      Як вовк старий, од самоти, –
      Отож – мудрішаю й радію,
      Що вам це можу донести...
      06.11.18



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. * * *
      Т. І...
      Не можу жити без кохання,
      Немов без берега прибій, –
      Неначе морок у світанні,
      Я розчиняюся в тобі.
      В твоїй надії і тривозі
      Щодня бажань моїх сліди, –
      Вони, як вихри на дорозі,
      Увись здіймаються… – Пожди,
      Моя невигадана мука, –
      Вплітати паморозь в косу, –
      Коли узяв тебе під руку,
      Якщо на двох уже несу...
      07.11.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. * * *
      З роботи йти не хочеться додому
      Цієї надвечірньої пори, –
      Коли стихає полохливо гомін
      І тиша переповнює двори.
      Зоріє неба таїна далека,
      Над плетивом кошлатих споришів, –
      У час такий і думається легко,
      Й щось неймовірне коїться в душі.
      Чому все так? Чи відповідь знайдеться
      В хитливих смерках чи ще бозна-де?
      Ніхто мені не скаже – тільки серце,
      Та й то тоді, як тиша відійде…
      05.11.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. * * *
      Т. І...
      Давай домовимося зразу,
      Без дорікання і плачу, –
      Ти забуваєш про образи,
      А я – про ревнощі мовчу.
      І щоб самих себе не мучить,
      Порозуміємось, авжеж, –
      Я не торкаюсь тем болючих,
      А ти – ніжнішою стаєш.
      І зі спокійною душею,
      Коли це так – всім розповім, –
      Ти стала радістю моєю,
      А сам я – захистом твоїм…
      05.11.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. * * *
      Т. І...
      Як серце вірним бути змусить
      І все лишити, як було,
      Коли чуже волосся русе
      Мене зненацька обплело?
      Чим затінити очі Музі,
      Аби не бачила, що є, –
      Що вже обіймів ніжних вузол
      Дихнути горлу не дає?
      Немов сьорбнув ковток отрути
      І стало мало волі й сил,
      Щоб зміг од грішниці чкурнути,
      Мов сік з ущільнених давил.
      Не все мина само собою,
      Із неодмінним забуттям,
      Якщо не діляться надвоє –
      Сумління, вірність, почуття…
      05.11.17



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. * * *
      Т. І...
      Неначе цвіль, мокріє осінь
      І холод шириться чимдуж, –
      Лиш запізніле двоголосся
      Теплом торкається двох душ.
      Тож не тремти стеблом під вітром,
      А знай оцій порі ціну,
      Коли обняв тебе привітно
      І руки більш не розімкнув.
      І за страждання нещодавні,
      Та із кута ходіння в кут, –
      Нам листопад здається травнем
      І мрії дійсністю стають…
      03.11.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. * * *
      Т.І...
      Не шукав, не прагнув і не кликав
      Поглядами, серцем та пером
      Я його, спізніле і велике,
      Рано вранці, вдень чи перед сном.
      Шелестів тихенько, наче нелинь,
      Восени між скрипами осик, –
      І, як місяць в зоряній пустелі,
      Чаклував безгрішно цілий вік.
      А воно засяяло неждано
      Й так яскраво в долі на краю,
      Що померкли зорі на світанні
      І осики змовкли у гаю.
      Небувале, справжнє, сонцелике
      Розбудило, стало, приросло, –
      Хоч його не прагнув і не кликав,
      Як би там самотньо не було…
      28.10.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. * * *
      То все мені – гроза за небокраєм
      І буревій, і сонця досхочу, –
      Я на землі радію і страждаю,
      І задля вас роками не мовчу.
      То не моє – засяяти над вами
      Й згоріть дотла, як зірка чергова, –
      Римую серцем, а пишу руками,
      В душі життям народжені слова.
      26.10.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. * * *
      Усе буденно, просто, звично
      І так, як вчора я хотів, –
      Лиш день сьогоднішній у вічність
      За днем вчорашнім полетів.
      Я не наважився спиняти
      Ані його, ані оті
      Свої, мабуть, найбільші втрати
      В скороминущому житті.
      Вони буденно, просто, звично
      У вічність плинуть без пуття,
      І залишають на обличчі
      Відбитки проявів життя.
      26.10.18




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. * * *
      Т. І...
      Мене дивує знову й знову
      Тепер, коли бракує слів, –
      Чому ці очі світанкові
      Мій юний погляд не зустрів?
      Чому тоді, коли згасає
      Життя, котрого не було, –
      Кохання, пізнє і безкрає,
      В душі зненацька зацвіло?
      Чому, забувши про утому
      І передсмертний, певно, вік, –
      Не поспішаю я додому
      Так, як раніш робити звик?..
      Щораз сумую проти ночі,
      Мов сонне небо без зірок,
      Бо розпрощатися ти хочеш
      І йти не хочеш із думок...
      25.10.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. * * *
      Т. І...
      Невже ця осінь назавжди
      Заполонила місто?..
      Десь поховалися сліди
      Попід опалим листям.
      Я не зберіг твоє тепло,
      В долонях захололих, –
      Неначе завжди в них було
      Пожовкле листя й холод.
      Шепоче тужно листопад
      Повсюди цілоденно:
      – Вертай назад… Вертай назад…
      Вертай назад до мене!..
      24.10.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. * * *
      Т. І...
      Ловлю безсонними очима
      Світіння зоряних суцвіть,
      А за бідацькими плечима
      Моя жура, як тінь, стоїть.
      І помокрілим оксамитом,
      Украй розхристаних садів, –
      Її, напевно, не зцілити
      Якби того я не хотів.
      Чомусь, укупі із брехнею,
      Вона народжує плачі, –
      Коли, між мною і між нею,
      Нема нікого більш вночі.
      Ніде не видно і не чути
      Весілля там, де я ступав, -
      Нема до кого пригорнутись,
      Крім захололого стовпа...
      20.10.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. * * *
      Т. І...
      Дозволь мені, несмілому, сказати
      Очікуване слово або три, –
      Уже чуття таким теплом пройняті,
      Що ними можна душу обпекти.
      Дозволь мені тебе поцілувати
      І жадібно обняти хоч на мить,
      Аби не почуватись винуватим
      За те, що мав, але не став робить.
      Дозволь…
      22.10.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. * * *
      Т. І...
      Закохався – і співаю,
      І радію, і журюсь, –
      І тебе, любов безкраю,
      Не віддам колись комусь.
      Адже, знаю, будуть інші,
      Восени чи навесні, –
      І розказувати вірші,
      І заводити пісні.
      Тільки ти не вір лукавим
      І зістареним отим,
      Хто лише в своїй уяві
      Виглядає молодим.
      Віднедавна – в центрі й скраю,
      Поміж юних і бабусь, –
      Лиш про тебе я співаю,
      За тобою лиш журюсь.
      21.10.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. * * *
      Т. І...
      Моя зажуро смаглочола,
      Моя бентежна таїна, –
      Вже літо бабине довкола,
      А не у снах, а не у снах.
      Вже сонце гріє неохоче
      І пахнуть айстрами вітри, –
      А ти усе чекати хочеш
      Якоїсь кращої пори.
      Вже ранком стишеним тополя
      Сріблястим інеєм блищить, –
      А ти не хочеш наші долі
      Настоєм осені зріднить.
      Вже літо бабине навколо,
      А не в твоїх весняних снах, –
      А ми все ходимо по колу,
      Як двійко вічних бідолах...
      20.10.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. * * *
      Т. І...
      Була б чужа - тоді не говорили,
      Як явір із калиною в гаю, -
      Тобі розмови повертають сили,
      Мене - ведуть у молодість мою.
      Тож радості ще більшої не треба,
      Сполоханим надією серцям,
      Ні від шептань, при зустрічах, де-небудь,
      Ні на отих, що призначаю сам.
      Повік немає втіхи і провини
      Моєї там, де, певно, у цю мить
      Палає явір і кровить калина,
      І, наче дзвін весільний, гомонить:
      - Ми ще такі, закохані та гарні,
      Що помічає осінь двох красу, -
      І дні дарує, теплі та безхмарні,
      І зупиняє течію часу...
      17.10.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. * * *
      Т. І...
      Не дивись винувато на мене
      І не згадуй тепер спроквола,
      Як палала в коханні шаленім,
      Та згоріти дотла не змогла.
      Не дивися на мене печально,
      Зі сльозами провини в очах, –
      Розумію твій біль і повчально
      Не скажу ані слова в цей час.
      Не дивися на мене зраділо,
      Що, схилившись до тебе, мовчу, –
      Я, причаєно осиротілий,
      Став байдужий давно до плачу.
      Не дивися, замислено й строго,
      З-під, повіками збуджених, вій, –
      Як заблуда на обрис дороги,
      Що недавно вже бачився їй.
      Не дивись, неквапливо й мовчазно,
      На пригнічений втомою лик, –
      Я щасливий з тобою й нещасний,
      Без кохання твого, чоловік.
      16.10.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. * * *
      Т. І...
      Знов душа зажурено радіє,
      Повна вражень, спогадів і мрій, –
      Тьмяний вогник давньої надії
      Мерехтить у темряві густій.
      Блимає лякливо та не гасне,
      В тужно занімілій темноті, –
      Тільки, може, радість передчасна,
      Як не раз бувало у житті?
      Може, завтра світло сподівання
      Лагідно задмухають вітри?..
      Я благаю іскорку останню:
      - Ти не гасни, вогнику, - світи!..
      15.10.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. * * *
      Т. І...
      З усіх осінніх обрисів і барв,
      І запахів сполучень невимовних, –
      Стебло полинне поглядом обрав
      І гіркотою душу переповнив.
      Адже моєї стільки там було,
      Що аж з очей сльозами проливалась, –
      А тут іще – тулю до губ стебло
      І витривалість обертаю в жалість…
      12.10 18



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. * * *
      Ночіє швидко і невпинно,
      Без шумовиння і вогнів, –
      Мій час, лякливо й безпричинно,
      Спинився, став і занімів.
      Пітьма і тиша близько й далі
      Від зору й слуху, і думок,
      Хоч серце досі повне шалу,
      Як незабутніх днів вінок.
      Але ночіє і стихає
      Святковий шурхіт сторінок, –
      Чи наближаюся до раю,
      Чи ще роблю від раю крок?..
      10.10.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. * * *
      Т.І...
      В холодній пустці вечорів,
      Сумую без побачень, –
      Мені бракує ніжних слів
      І пестощів гарячих.
      І співу, й сміху аж до сліз,
      І поглядів сплетіння, –
      Щоби я мохом не обріс,
      У пустці днів осінніх.
      03.10.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. * * *
      Т.І...
      Ночі тінь, невсипущою знадою,
      Перед зором безсонним лежить, –
      Може, зараз про мене хтось згадує
      І в чеканні сумує щомить?
      Може, смуток сльозами притишує,
      Як світанок росою моріг, –
      І гукає цією ось тишею
      На розкрилля майбутніх доріг?
      Кличе в лози густі за левадою,
      Де нам затишно буде обом, –
      І тому, що закохано згадує,
      Вже ясніє мені за вікном...
      30.09.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. * * *
      Літо притулилося прощально
      До напіввідкритого вікна
      Променем схололим та печальним,
      І німим, як зірвана струна.
      Поспішає літечко прощатись
      Шелестом і запахом гірким,
      Хоч ще квітнуть мальви волохаті,
      Збуджуючи виглядом думки.
      Ще тумани, боязко і кволо,
      Купчаться ярами вздовж доріг
      І коханки хочуть у стодолі,
      А не в хаті влаштувать нічліг.
      Обрії привабливі та дальні
      Ще не вкрила мертва жовтизна, -
      А вже літо променем печальним
      Горнеться прощально до вікна.
      29.09.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    152. * * *
      Т. І...
      Ну, ось і все, – тебе побачив,
      Послухав трохи й обійняв
      Зніяковілу та гарячу,
      І запашну, мов подих трав.
      Ну, ось і все, – хоча інакше
      Усе це виділось отим,
      Хто споглядав на нас заклякши,
      Про щось пліткуючи затим.
      Ну, ось і все, – поговорили,
      Як із вогнем вологий хмиз, -
      І, наче птахи однокрилі,
      Увись близьку не піднялись…
      28.09.18



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. * * *
      А восени минають дні
      Не так, як влітку, –
      Оселі стіни кам’яні
      Лишаю зрідка.
      Неначе змилені гінці,
      Вітри вологі
      І на початку, і в кінці,
      Й обіч дороги.
      Ніде й ніяк не обійти
      Ознак негоди, –
      Таки позбавили світи
      Мене свободи.
      Вдихаю дим і п’ю вино,
      Неначе влітку, –
      Дивлюсь на все, що за вікном,
      Як птах із клітки…
      26.09.17



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. * * *
      О. Г... (Гансу)
      Зелений змій, як зашморг, душить,
      І, ніби шашіль, точить плоть, –
      Уже спокусив грішну душу
      І прагне волю побороть.
      Міцніє й дужчає потвора, –
      І так зростає на очах,
      Що я стаю помалу хворим,
      Спостерігаючи цей жах.
      Пручаюсь кволо й важко мучусь,
      Майбутнє бачачи своє,
      Де змій, нахабний і ядучий,
      Мертвотним холодом стає…
      27.09.18



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. * * *
      Навіщо стрясати словами
      Сьогодні поспішно плоди,
      Якщо вслід за літніми днями
      Осінні примчаться в сади?
      Навіщо бубніти сердито,
      При перших оцих холодах, –
      Якщо скоро бабине літо
      Потроху зігріє твій шлях?
      Навіщо вилазити з шкіри
      І змінювать вираз лиця,
      Якщо мають форму і міру
      Події, години, місця?
      Навіщо страждати без кисню,
      В чеканні уваги й жалю, –
      Якщо ти і ними не втиснеш
      Нічого вже в душу мою?
      Навіщо?..
      12.08.18



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. * * *
      Чимало можуть розказати
      Про мене змучені пернаті,
      Бо з допомогою рогатки
      Їх проганяв частенько з грядки,
      І викидав, було, з гніздечок
      Ще неоперену малечу…
      Чи не тому ніяка птиця
      В саду моєму не гніздиться,
      Що можуть іншим розказати
      Про мене злякані пернаті?..
      15.09.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. * * *
      С. М...
      То пісня тужно даленіє,
      То плине поруч без кінця, –
      Малює образ твій, як мрію,
      Німе свідоцтво олівця.
      О недоторкане видіння,
      В тенетах чудного вбрання, –
      На фотокарточці настінній,
      Навпроти погляду, щодня.
      Це ж треба, гарною такою,
      Уміти мучить і любить, –
      Влітати радістю дзвінкою
      Та, як печаль, зникать за мить.
      Хтось здогадається, напевно,
      По кім оцей невчасний звіт, –
      Чому забруднює даремно
      Пожовклі аркуші графіт?
      Малюю все, що недоміряв,
      Коли співаю те, що чув, –
      Коли стираю звично з вії
      В душі освячену сльозу…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. * * *

      Все, що визріло, скосить
      Час із наших полів, –
      Рання осінь термосить
      Колос пройдених днів.
      Хоч зерна небагато
      Впало в жменю мою, –
      В нім – здобутки і втрати,
      І далеке “люблю”.
      В нім солодкість і гіркість
      Протиріч без кінця, –
      І поезій добірки
      Про події й місця.
      Хай простять мені люди,
      Без лукавства ознак, –
      Бо не всім і повсюди
      Дарував я п’ятак.
      Жив, було, в порожнечі
      Скрути голої сам, –
      Тільки завжди, до речі,
      Дорожив я ім’ям.
      Хоч і скупо світила
      Гордих предків зоря, –
      Та була в світлі сила,
      Віра, радість, жура.
      А за вибрики долі
      Хай простить побратим,
      Бо помер він од болю,
      А я мучусь живим.
      Хай простить мені мати,
      Що живу без пишнот, –
      Що працюю завзято
      Не за шурхіт банкнот,
      А за честь, і за віру
      В те, що зміниться світ
      І не буде в нас міри –
      Болів пройдених літ.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. * * *
      Т. І...
      Допоки квітнуть медоноси,
      А бджоли – жваві й голосні, –
      Зарано думати про осінь
      І марнувати літні дні.
      Давай удвох гайнем до ставу
      На довгождані вихідні,
      Щоб хвилі дружно і ласкаво
      Нас погойдали у човні.
      Або ж до гаю помандруєм,
      Крізь щільні сіті павутин, –
      Де клени й липи, мов статуї,
      Стоять незрушно вздовж стежин.
      А хоч – залишимо у полі
      Сліди по колу і навкіс,
      Щоб всі допитливі навколо
      Його зросили морем сліз...
      Давай загубимося в літі
      І час побудемо одні, –
      Раз медоноси повні квіту,
      А бджоли жваві й голосні.
      05.08.18



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. * * *
      Відквітнуть конвалії білі
      У теплому лоні лісів
      І зродяться споминів хвилі
      На плесах побачених снів
      Про небо, від зір кришталеве,
      Й до любощів двох ненасить, –
      Про грішне кохання травневе, -
      Швидке і коротке, як мить.
      Відквітнуть конвалії білі
      У присмерках сонних лісів, –
      Чи стане колись в обох сили
      Забути щасливість двох днів
      Омитих нічною росою
      Й окроплених ранку слізьми –
      Ночами стрічалися двоє,
      А днями – журилися ми?
      Відквітнуть конвалії білі
      У чарах принадних лісів –
      І, знаю, почується милій
      Під вікнами любого спів
      Про білі конвалії в лісі
      Й тюльпани, пригнічені скрізь, –
      Про душі спочилі у втісі
      Кохання, гіркого до сліз…
      10.05.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. * * *
      Все може статися щомиті…
      Чи, мов, підкошений впаду
      Під абрикосами на квіти,
      В сповитім зеленню саду –
      Чи, може, казкою з туманів,
      Не втихлих мрій і дивних снів –
      Наразі з’виться неждано
      Та, що забути не зумів.
      Все може трапитись щоденно…
      Чи звістку добру, чи сумну
      Пташа наспівує для мене,
      Збиваючи цвітінь ясну?
      Все може збутись дуже скоро –
      І всі дізнаємось про те,
      Що нам готує неозоре
      Життя – живе і золоте.
      Усе відбудеться раптово,
      Як все незвичне і чудне –
      Комусь у серце влучить слово,
      Когось обачно омине.
      14.05.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. * * *
      І бракне кисню у легенях,
      І в серці солодко пече,
      Коли торкається до мене
      Вона оголеним плечем.
      Мрійливим поглядом дивлюся,
      В одну єднаючи думки, –
      То на її волосся русе,
      То на привабний згин руки.
      То на очей блакить глибоку,
      То на пожадливі вуста, –
      Хоч приховать не може роки
      Мої чуприна негуста…
      18.06.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. * * *
      О. Я…
      І ніч, і сум, і піаніно
      Незрозумілий лад октав, –
      І вечір, місячним промінням,
      Яснів до ночі й реготав.
      І скрип дощатої підлоги,
      І вуст розквітлі пелюстки, –
      І втіхи мріяної трохи
      В руці від іншої руки.
      І тіні, й протяги, і гамір,
      І свіч задушливі вогні, –
      І ти – жадана до безтями –
      Була чи виділась мені?..
      17.07.18



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. * * *
      І. Г...
      Тече в минуле неквапливо
      І нашу зустріч довжить час, –
      Я п’ю потроху “Львівське пиво”,
      А ти вподобав “Квас Тарас”.
      І більш міцнішого не хочеш,
      Хоч я – завжди напоготів, –
      Лиш тільки мрійно мружиш очі
      Від плину дум і почуттів.
      Ти, друже, зовсім не змінився, –
      Поміж кав’ярень і пивниць
      Уважним поглядом мисливця
      Стріляєш мітко в молодиць.
      А я уже, усім на подив,
      Не поглядаю навсібіч, –
      То ж не скажу, коли виходив
      На полювання дивних стріч.
      Та що ми все про дріб’язкове,
      Про те де був і з ким бував,
      А про поезію ні слова,
      Немов нема до неї справ.
      Вона нас, Друже, подружила
      І поєднала, і змогла
      Обом додати віри й сили
      Із товщ натхнення джерела.
      І ти мені читаєш вірші,
      І я розказую свої –
      Про наші прикрощі найбільші,
      Про спільні радощі малі.
      Мабуть, змогли б цілодобово
      Судить про вірші та дівчат,
      Бо слів не бракне для розмови,
      Щоби мовчання проганять…
      13.08.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. * * *
      Звільнившись вперше на світанні
      Від неспокійних дум і снів, –
      Живу, як діду притаманно,
      Хоч так учора не хотів.
      Поміряв тиск, вагу побачив,
      І, позіхаючи в рукав, –
      Уважно, поглядом ледачим,
      Порожнє ліжко обійняв.
      І тихне день, і вік мій никне,
      В тісній кімнаті, без пуття, –
      Гардини старості на вікнах
      Моє затьмарили життя…
      22.08.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. * * *
      Хоч багрецем укрила осінь
      Навколишні сади рясні, –
      Ми ще цілуємося досі,
      Як молодими навесні.
      Немов посклеювали губи
      Обом закоханим дощі,
      Бо розлучитися до згуби
      Ніяк не можуть дві душі.
      Байдуже нам про що розмови
      І хто як дивиться услід, –
      Ми не втомились од любові,
      Вона одна серця ріднить…
      01.09.17



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    167. За три кроки
      Коли до обріїв осінніх
      Біжать квапливо літні дні, –
      У співі сойки – голосіння
      Чіткіше чується мені.
      Хоч ще лишається три кроки
      До жовтолистої межі, –
      Вже в серце вглибився неспокій
      І розростається в душі.
      Сумна мелодія прощання
      Густіє й ширшає щодня
      Так, ніби вперше чи востаннє
      Землі оздоблення линя.
      Чомусь тремчу, неначе пташка
      В сильце впольована ловцем,
      Хоча ніякої острашки
      Ні наповічно, ні мигцем
      Нема в мені, – лиш одиноко
      На добре втоптаній стежі, –
      Хоч ще лишається три кроки
      До жовтолистої межі…
      28.08.18



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. * * *
      Коли несподівано літо
      Прискорить розмірений біг, –
      Не треба зітхати сердито
      Затим, що спинити не зміг.
      Не гнівайся знову невміло
      На всотаний вічністю час,
      Бо ми перед нею безсилі
      І скривджені віком не раз.
      Отож не зітхай сумовито,
      Всезнаючим курям на сміх,
      Якщо пріснопам’ятне літо
      Зрадливо прискорює біг.
      26.08.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. * * *
      Очманію від печалі,
      Утомлюся від зітхань, –
      Як не зміниться надалі
      За твою прихильність дань.
      Не роняю я монети,
      Мов дерева жолуді, –
      Жебракую лиш поетом,
      Вічно в тузі та нужді.
      Тож не маю змоги й сили
      За любов платить калим, –
      Йди подалі, як немилий,
      І коли не любиш рим!..
      25.08.18



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    170. *.*.*
      Від радощів чи болів -
      Сльозинки поміж вій, -
      В якій сьогодні ролі
      Мінливий образ твій?
      Позаздрили б актриси,
      І автори реприз, -
      Твого обличчя рисам
      В очікуванні сліз.
      Мені незрозуміла,
      Як білий світ стара, -
      Жіночих перевтілень
      Талановита гра.
      07.06.12



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    171. * * *
      Хтось, напевно, вже забув,
      Як у нашу хату
      Ти привів колись журбу
      На велике свято.
      Як голівоньку набік
      Похилив раніше,
      Ніж матусі марний крик
      Пролунав у тиші.
      Як замовкнули без сліз
      Ті, що зрозуміли,
      Чом такий неспокій зріс
      Раптом біля тіла.
      Чом ніхто із нас не зміг
      Серцем передчути
      Найкоротшу із доріг
      І довічний смуток?...
      Я не падав, не кричав,
      Не тужив найбільше, –
      Хоч утратив слухача
      Сокровенних віршів.
      19.08.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    172. *.*.*
      А все-таки незрозуміло,
      Коли тепер дивлюсь на став, –
      Чи сині води обміліли,
      Чи жовтий берег вищим став?
      Чи, може, сам настільки виріс,
      Що віддалилася вода?.. –
      Питали очі і дивились
      На те, що ще не розгадав.
      04.08.18



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. * * *
      Як жаль, що мить біжить за миттю,
      Життю вкорочуючи час, –
      Що я, неначе цвіт на вітті,
      Скорився долі і пригас.
      Як жаль, що сутінки глибокі
      Сховали вогники надій, –
      Що менше користі від кроків
      І більше втоми від подій.
      Як жаль, що вік підрізав крила
      І дзвінкість голосу забрав, –
      Що вже розкопана могила
      Чорніє нагло поміж трав.
      Як жаль, що запахи осінні
      Чомусь пригнічують мене, –
      Що друг затужить неодмінно,
      А недруг – радісно зітхне…
      23.07.18



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Голос Почайни
      Дзюрчить вода крізь відстані і час,
      І ні на мить замовкнути не хоче, –
      Хоч шум її всі чули сотні раз
      У дні шумливі й мовчазливі ночі.
      Є щось таке в співучості струмка,
      Що завжди душу збуджує до краю, –
      Мелодія повільна і стрімка –
      То веселить, то смуток навіває.
      Колишуть мрійно звуки далечінь, –
      Гаї й поля, луги і межиріччя,
      А я, струмку складаючи уклін,
      Вслухаюся в мотиви таємничі.
      28.07.17



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    175. * * *
      Т. І...
      Стрічай мене в своїм чеканні
      І в русі тіні на стіні, –
      Почуй в усталенім мовчанні
      Відлуння зродженого “ні!..”
      Знайди мене в своїй печалі
      І в тузі пліток та легенд, –
      Страждай безмовно і надалі
      Під їхній акомпанемент.
      Побач мене в своєму житлі,
      Як відсвіт сонця на рядні, –
      Відчуй у мороці та світлі
      Надій покинутих вогні.
      Зумій у кволому мигтінні
      Свічок осяяння знайти, –
      Шукай у вірності й сумлінні
      Плоди й коріння самоти…
      29.07.18



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    176. * * *
      На липовім цвіті настояне літо
      лоскоче у ніздрях повітрям хмільним,
      а сонце уроче – засліплює очі
      і зрячий – стаю безпорадно сліпим.
      Лиш чую щомиті, в небесній блакиті,
      дзвінке щебетання веселих пташин, –
      і хочеться жити, між співів та цвіту,
      без проводів весен і зустрічей зим!..
      14.06.18



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    177. * * *
      Не потрібно, Вітю, сумувати
      Та світами ширити жалі,
      Поки можеш човгати по хаті
      І когось кохати звіддалі.
      Пий вино потроху й сигарети
      Час від часу знищуй по ночах, –
      І не думай про ніякі злети,
      Раз позаду молоді зачах.
      Головне – не стихнули б октави
      І були незмінними лади,
      Бо все інше – то буденні справи,
      Що цікавлять інших не завжди…
      14.07.18



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    178. * * *
      Я знову там, де луг і річка, –
      І верболози хилиткі
      Лоскочуть радо впалі щічки
      Та будять спомини жаркі.
      Я знову там, де вітер сушить
      Вологі леза осоки, –
      Де ми тіла зближали й душі
      Колись єднали залюбки.
      Я знову там, де пружне сіно
      Лежить привабливо в стіжках, –
      Де літа щедре половіння
      Ще не зійшло в осінній прах.
      Я знову там, де хвилі гладять
      Пропахлі тліном береги, –
      Де нині в тебе на заваді
      Відсутність пристрасті й жаги...
      30.06.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    179. * * *
      Т. І...
      Люблю тебе крізь відстані і час,
      У ніжності й суворості мовчання, –
      Люблю тебе, немов дороговказ,
      На розі розтавання і стрічання.
      Люблю тебе веселу і в плачі,
      Люблю в тобі покірність і свободу, –
      Люблю за те, що снишся уночі,
      А вдень із дум ніколи не виходиш.
      Люблю тебе, далеку і чужу,
      Турботами замучену до краю, –
      Люблю завжди, як обрію межу,
      В котру повік замріяно вглядаюсь...
      01.07.18



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    180. * * *
      Сниться все, що я бачив
      І крізь що перейшов,
      Без позначень й означень
      І доріг, і умов.
      Не забулись нітрохи,
      До цих пір ще мені
      Ані “ойки”, ні “охи”
      І веселі, й сумні…
      Сниться батьківська хата
      В яблуневім саду, –
      Там щораз бачу матір,
      Наче цвіт, молоду.
      Огороджена сміхом
      Від печалей і бід, –
      Мати дивиться тихо
      Сину сивому вслід…
      Сняться очі блакитні
      І покора в очах, –
      І усмішки привітні
      На солодких устах.
      Плинуть споминів хвилі
      Про одну і про всіх, –
      І наморене тіло
      Знову прагне утіх…
      Сниться все аж до дрібки, –
      І відрадно стає,
      Що нагадують свідки
      Про “учора” моє.
      Наче ниті єднальні,
      Сни в буденні моїм, –
      Між насиченим дальнім
      І найближчим пустим…
      02.06.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    181. * * *
      Т. І...
      Ось я піду – і ти заплачеш
      Чи просто жалібно зітхнеш,
      Хоч це нічого ще не значить,
      Але мені приємно все ж, –
      Бо не за кожним жінка тужить,
      Коли той ступить за поріг, –
      Когось – зрікається байдуже,
      За іншим – валиться із ніг…
      Ось я піду – і ти захочеш
      За мною бігти в далечінь,
      Немов ляклива потороча
      Чи незрадлива вічно тінь,
      Адже, не спізнаний до краю,
      І не спорожнений до дна, –
      Чи повернуся ще – не знаю, –
      Життя прискорено мина…
      Ось я піду – і неминуче,
      Й цілеспрямовано таки, –
      Тебе щоночі будуть мучить
      Про мене мрії і думки, –
      І тим доведена до згуби,
      Уже без скиглень і плачу, –
      Ти прошепочеш врешті “любий”,
      Чого від тебе я не чув…
      04.07.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    182. Я - дивак...
      Я – дивак, що весь вік без вагання
      Видихався щоночі від втіх, –
      Я доводив жінок до ридання,
      Поцілунками пестячи їх.
      Я вмирав од напасті й жадоби,
      І згорав терпеливо до тла, –
      Хоч хрустіли лякливо суглоби,
      Як у вузол сплітались тіла.
      І сусідок, і добрих знайомих
      Не гнітив невідкладністю справ, –
      Не дивився на час, а про втому
      Ще учора нічого не знав.
      А тепер захворів чи збайдужів,
      Бо думки вже та дії не ті, –
      В місті квітнуть сусідки, мов ружі, –
      Пирії на городі густі…
      23.06.17



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    183. Дбайлива віхола
      Мерехтлива віхола лютнева,
      Попелом сріблястим уночі, -
      Ластиться вагомо на деревах
      І хоронить глибоко корчі.
      Кружеляє, сиплеться і гусне
      Втомлено на влежаних снігах,
      Давній наст винищуючи з хрустом
      І невидним роблячи весь шлях.
      Пів зими чекали нетерпляче
      Ми на танок віхоли і спів,
      Щоб ніхто ніколи не побачив
      Дві зрадливі низочки слідів...
      14.02.18



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    184. Україна...
      Україна… Кращої не бачив
      Гри пейзажів, що уздовж доріг, –
      Похололі фарби і гарячі
      Поглядом розкошувати зміг.
      Україна… Й постає в уяві
      Наша непокора вікова, –
      Суща правда про козацьку славу
      В душах вдячних дотепер жива.
      Україна… Рідна і єдина,
      І свята, як неньчина сльоза, –
      Смутку і відради плутанина, –
      Споконвік немеркнуча краса…
      Україна… Стільки в цьому слові
      Поєдналось болю і жалю,
      І надії, й віри, і любові,
      Що за ними долю пізнаю…
      09.09.17



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    185. Збайдужілому товаришу
      За попелища і могили
      На щедро скровленій землі, –
      Невже москаликам простили
      Твої скорботи і жалі?
      І незлічимі домовини,
      І плач удів отут і там, –
      Чому забулися віднині
      Твоїм застояним сльозам?
      Про найгіркіші наші втрати
      Бринить щодня людська печаль
      В осиротілій кожній хаті,
      Чого не чуєш ти, на жаль.
      А я тому не забуваю
      Ні про сиріт, ні про калік,
      Що душу зболену до краю
      Вогнем війни довічно спік...
      23.05.17



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    186. Вічний слід
      Вона всміхнулася привітно
      І відвернулася нараз, –
      Немов раптово промінь світла
      В пітьмі засяяв і погас.
      Немов веселка водограю
      Знялась на захід чи на схід, –
      Лиш із уяви не зникає
      Солодких марень вічний слід…
      18.05.17



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. * * *
      Р. А...
      Знов даремно
      смерть недремна
      підкрадалася в бою, –
      оминули
      ласі кулі
      сиву голову мою.
      Тільки влучать
      неминуче,
      без жалю і співчуття, –
      і погасне
      передчасно
      в тілі дужому життя…

      Я навмисне
      скрізь дивився
      ворогам завжди в лице, –
      і загинув
      за Вкраїну,
      їх шануючи за це.
      17.05.15



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. Плин
      А. Ч...
      Від весни до осені –
      Тільки літа мить, –
      Наче клаптик просині
      Крізь імлу струмить.
      Від весни до осені –
      Море кольорів, –
      І різноголосиця
      Плодоносних днів.
      Від весни до осені –
      Життєдайний зріст, –
      Пам’ятні відносини
      Повнять щастя зміст.
      Від весни до осені –
      Веселіє люд, –
      Ти ніколи осторонь
      Від розваг не будь.
      15.05.17



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    189. Вихор юності
      Рожево-білий вихор цвіту
      М’ячем підплигує щораз,
      Коли повз вишні в травні вітер
      Кудись несеться звідкілясь.
      Як ос іскристих рій шурхоче,
      В пітьмі притишеній, клубком, –
      І світ біліє серед ночі,
      І пахне юності вином.
      13.05.17



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    190. Сходять зерна
      І світає, і смеркає
      У душі і наяву, –
      Від сівби до урожаю
      Вічно в клопотах живу.
      Бо зростає все і гине
      Від надлишку і нужди, –
      І від зайвої краплини,
      І без крапельки води.
      То гарячі суховії,
      То поява довгих злив, –
      То вдоволено радію,
      То в мені скипає гнів.
      Просинаюся затемна
      Й засинаю в темноті,
      Коли всюди сходять зерна
      Сподівань і почуттів.
      12.05.17



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    191. Про тебе...
      Т.Д...
      Минає ніч. Ясніє схід, –
      І видно під вербою
      На росянистих травах слід,
      Залишений тобою.
      Відбиток тіла, як печать,
      Обвітрена і тепла, –
      Іще продовжує лежать
      На ледь прим’ятих стеблах.
      Але зведуться лугові,
      Медвяні й ніжні стебла, –
      Неначе спогади живі
      Оці мої про тебе…
      17.04 17



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.63

    192. Калейдоскоп
      Неминучі зустрічі й розлуки
      Завжди повні радощів і мук, –
      То стискаю радо дружню руку,
      То вона висковзує із рук.
      То зникають відстані між нами,
      То провалля глибшають чомусь, –
      То цілую весело без тями,
      То журу засвідчити боюсь.
      Мерехтять, мов кадри на екрані,
      Безупинно чорно-білі дні, –
      То розлука тане невблаганно,
      То лежить, як насти крижані…
      11.04.17



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    193. У Вербна неділю
      Хоч я, до свят не шанобливий,
      Але вони вражають дивом –
      Неділя Вербна розбудила
      Мого життя поснулі сили, –
      І вже утомлену людину
      В собі не відаю віднині.
      Любові ніжність нетерпляче
      В душі розгубленій жебрачить,
      Бо вимагає цілоденно
      На полі старості натхнення...
      Вербова гілочка розквітла
      І стало в світі більше світла, –
      Одразу видно недалечко
      Яскраву Паску і яєчка.
      09.04.17



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    194. Запах меду
      Ще на смородині півголій
      Немає й натяку на цвіт,
      А вже, від снів звільнившись, бджоли
      Гудуть жадливо біля віт.
      Проснулись рано дзвінкокрилі, –
      І так мелькають у гілках,
      Що аж в очах заряботіло
      Від позолочених комах.
      Як заклопотаних угледів
      У нерозквітлому гіллі, –
      Мені чомусь запахло медом
      Важким, як праця на землі…
      04.04.17



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    195. Як в юності
      Хоч молодість далеко, як Венера,
      І рід наш не продовжую давно, –
      Весняні дні маскують, мов гримери,
      Мого обличчя блякле полотно.
      Так зваблюють погода і природа,
      Що вогники спалахують в очах, –
      Уже про гниль не думаю насподі,
      Як і про те, що гіркнути почав.
      Мене тепло від болів увільнило
      І зупинило старість на межі…
      Як в юності, свого не чую тіла,
      Адже весна навколо і в душі.
      03.04.17



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    196. Єдина прикмета
      Так співає сьогодні душа,
      Що аж серце вібрує щасливо, –
      Спів почуло й озвалось пташа,
      Поєднавши веселі мотиви.
      Гарна пісня звучить звук у звук
      І не тане в небеснім світінні,
      Бо не знала ще кращих сполук
      Голосів височінь безгомінна.
      Зміст один, та і нота одна,
      І єдина утісі прикмета –
      Такт у такт диригує весна
      Цілий день милозвучним дуетом.
      02.04.17



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    197. Хмари
      Заясніло небо понад нами,
      Увільнивши землю від імли, –
      Хоч, неначе вівці табунами,
      Аж за обрій хмари побрели.
      Вітерець, немов вівчар на чатах,
      Ходить доокола вередух,
      Бо повзуть ліниво волохаті,
      Куцим уповільнюючи рух.
      Променями теплими пройняті,
      Сизі теж спиняються на мить
      Біля сонця, наче при багатті,
      Зору закриваючи блакить.
      І відразу линуть, відпочилі,
      В далечінь спорідненим гуртом, –
      Біло-пінні хмари, наче хвилі,
      Понад заклопотаним селом.
      01.04.17



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    198. Між трав
      Вітрами сполохані, трави
      Тривожно шумлять на лугах, –
      То хиляться вліво, то вправо,
      Поривам звільняючи шлях.
      То сплеск донесеться, то гулом
      Одразу наповниться слух, –
      Мов бджоли, покинувши вулик,
      Наповнили звуками луг.
      Шумлять і гойдаються трави,
      Неначе музики хмільні, –
      Та людям ніякої справи
      Про що безупинні пісні.
      Вглядаюсь, вслухаюсь терпляче
      В сплетіння тісне, голосне, –
      Бо випив сьогодні добряче
      І трави полонять мене.
      31.03.17



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    199. * * *
      К. Р...
      Чи з тобою зустрінуся знову,
      Чи згоріли стосунки дотла?
      Не вдалася такою розмова,
      Щоб тебе зупинити змогла.
      Заглядати безглуздо в майбутнє,
      Якщо ти так далеко в цю мить, –
      Коли в морок укутано сутнє,
      А минуле – журбою бринить.
      Зустрічалися, певно, даремно,
      Очевидності наперекір, –
      Бо ні вогника жданого в темній
      Круговерті життя до цих пір.
      Розлучаючись мовчки, як тіні,
      Не лишаючи жодних слідів, –
      Розчинилися двоє у піні
      Необачно промовлених слів...
      30.03.17



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    200. Труждання
      Як тільки сонце навесні
      Почне городи прогрівати, –
      Стають для мене затісні
      Кути привітної кімнати.
      Дурманять прагнення такі ж,
      Які й торік штовхали з хати –
      Копати, сіяти – і скрізь
      Обійстя любе прибирати.
      Отож скрегочуть так граблі,
      Що піт вливається в легені, –
      Але гребу, бо на землі
      Лежить не спалене натхнення.
      Руде, зотліле і брудне, –
      Ніколи настрій не погіршить,
      Адже приваблює мене
      Тим, що я в нім знаходжу вірші.
      Проміння слів отак пройма
      Людину кожну на городі,
      Що заговорить і німа,
      І відчуття опише згодом.
      28.03.17



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    201. Розставання
      Прощальним холодом, зима
      До скла засмучено припала,
      Бо, несподіваним привалом,
      Лякала вдосвіта дарма, –
      Адже боялися тепла
      Побляклі в сутіні сніжинки
      І ні одна із них зупинку
      На склі зробити не змогла…
      Прощалась швидко й спроквола, -
      У шпарки стужею не лізла,
      А нишком, мов коза облізла,
      З мого обійстя геть пішла.
      27.03.17



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    202. Тінь світання
      Рожева тінь гарячого світання
      Мигоче і ясніє на воді, –
      Її безмежжя сила нездоланна
      Долає всюди сутінки бліді.
      Вона спиває подихом пекучим
      Холодні роси з прибережних трав,
      Коли біжить повз освітлілі кручі
      В яри, побляклі без ранкових барв.
      Вона в сльоту туманну оболоні
      Врізається з розгону і навкіс,
      Щоб увільнити луки із полону,
      Вологою утворених завіс.
      Ані гаїв дубових загорожі,
      Ні далечінь, мінлива кожну мить, –
      Світання тінь утримати не можуть,
      Або пітьмою ночі затінить.
      26.03.17



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    203. Омани
      Соромливо, мов дівка, весна
      Заглядає крізь шпарки у вікна, –
      То теплом усміхнеться вона,
      То холодними блисками зникне.
      Голосна цілий день і німа
      Уночі, як поснула пустеля, –
      Чи боїться, чи тями нема
      Господинею бути в оселі?
      Довгождана така, – увійди, –
      Перестань доокола кружляти!..
      Бачу всюди знайомі сліди,
      Та не видно принадних у хаті.
      23.03.17



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    204. Моє життя
      Життя моє, струмком дзвінким,
      Крізь товщу літ біжить невпинно, –
      Не боячись приходу зим,
      Які спинити біг повинні.
      Його бурхлива течія
      Долає різні перешкоди –
      Струмує прудко і сія,
      Неначе блискавка в негоду.
      Життя, відмірюючи час,
      Спішить, у радощах і смутках,
      Межи горбами по ярах,
      Щоб загубитися в майбутнім…
      22.03.17



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    205. На східцях
      Мигтять в імлі безсонні ліхтарі
      Чомусь так тьмяно, що не видно східців
      Отих, що ждуть на мене угорі,
      Якщо почати рахувати звідси.
      Багато їх лишилося чи ні –
      Довідаюся, певно, я не скоро,
      Хоч хочеться вже спокою для ніг
      І відпочинку трішечки для зору.
      Ізнов узрівши сходинку – іду
      Вперед поволі, обережно, звично,
      Крізь темряву холодну і руду,
      По східцях вічно фантасмагоричних.
      Шукаю фініш бажаний і шквал
      Очікую гучних аплодисментів, –
      Адже зійду колись на п’єдестал
      І бронзовітиму на постаменті.
      21.03.17



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    206. Навесні
      Голубу далечінь виднокраю
      Не затьмарюють тіні хмарин, –
      Видно зоране поле безкрає
      Аж до самих суєтних глибин.
      Бачу те, що навчився любити
      На моїй українській землі, –
      Що ясніє й зростає щомиті
      Навкруги в березневім теплі.
      Тож немає ніякого дива
      В тім, що я в золотому краю,
      Навесні, мов дитина, щасливий,
      Повню радістю душу свою.
      20.03.17



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    207. Справжній Гриць
      Обіймає, наче душить, -
      Хоч біжи від нього геть,
      Бо вминає спину в душу
      Так, що ломиться хребет.
      Добродушний та незграбний,
      Налягає і на плоть, -
      Ніби хоче безпощадно
      Друга навпіл розколоть.
      Мне долоню і регоче,
      Що я злякано поник, –
      Що з орбіт полізли очі,
      А в гортань упав язик.
      Це ж яку безмірну силу
      Має досі чоловік,
      Що видавлює із тіла
      Піт, неначе з плоду сік?
      Не зігнувся, не знесилів,
      Не упав, як інші, ниць, –
      Однокласник мій – Курило, –
      Український справжній Гриць!
      19.03.17



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    208. * * *
      Чи оплакують зиму дощі,
      Чи весною від радості плачуть, –
      Не розкажуть промоклі плащі
      Молодят після довгих побачень.
      Але я й не чекаю в цю мить
      Від одежі ніяких пояснень
      Ні про те, чом донині дощить,
      Ні про те, чом немає прояснень.
      Адже скоро малини кущі
      Мені живо пояснять на дачі
      Чи оплакують зиму дощі,
      Чи весною від радості плачуть.
      18.03.17



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    209. Тобі на втіху
      Мов соловейко, світ наповню співом
      І піснею твій спокій обірву, –
      Впаду на тебе, наче літня злива
      На стоптану і вицвілу траву.
      Тобі на втіху, швидко не втомлюся,
      В тобі, як вітер в лісі, не згублюсь, –
      Щоб час утіхи стримати у русі,
      На заздрість безіменному комусь.
      Моя любове – сонце цілоденне, –
      Вогонь, в якому радісно горю, –
      Вривайся жаром блискавично в мене
      Додай іще взаємності вогню!..
      17.03.17



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    210. Встиг
      Пітьма, завісою своєю,
      Покрила обриси дерев, –
      Лягла, між небом і землею,
      Смоли густої тягарем.
      Сховала в мороці бруківку
      Та по узбіччях розповзлась, –
      І, уповільнивши мандрівку,
      Лишила виміряним час.
      Отож пробач, що дуже довго
      Я, повен пристрасті й жалю,
      Немов сліпий, до тебе човгав,
      Щоб гордо мовити: “люблю”…
      16.03.17



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    211. Степ
      Переораний “градами” степ,
      Наче попіл, сухий і гарячий, –
      Лиш полин обгорілий росте
      Та акація зранена плаче.
      Ніби сльози, там роси гіркі
      На світанках зволожують сушу, –
      Мов оплакує степ вояків
      Одчайдушних впокоєні душі.
      15.03.17



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    212. Вікова відрада
      Мов пісня зроджена з любові,
      Як сонце в далечі ясній, –
      Бринить і сяє рідна мова
      В одвічній величі своїй.
      Вона на душі наші схожа,
      На їх до правди ненасить, -
      Адже закохуватись можуть
      І вміють марно не любить.
      Чи українська має крила,
      Чи вічність міряє їй шлях,
      Бо понад іншими злетіла
      І ниць не впала опісля.
      У нетрях часу не пропали
      Наймилозвучніші слова –
      Звучи світами і надалі,
      Моя відрадо вікова!
      14.03.17



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    213. Неприваблива акварель
      Коли наповнені рови
      Кругом іржавою водою, –
      Стеблини мокрої трави
      Гниють під товщею брудною.
      Із дна спливає повсть руда
      Незмінно плямою густою
      І, прогріваючись, вода
      У муках корчиться весною.
      Багато днів ця тиха гниль
      Пахтить одним смердючим чадом, –
      Мов поривається звідтіль
      Якась отрута, або падаль.
      Вилазить мляво чи знайти
      В покрові отвору не може, –
      Чи жде на зливи і вітри,
      Які утоплять бруду ложе?
      Шубовсне зрідка жаба в муть
      І хутко кинеться навтьоки
      Від рівчаків, де ще гниють
      Стеблинки трав і різна покидь.
      12.03.17



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    214. * * *
      Без упину гонить хвилі
      Зрання вітровій.
      Неспокійно чайки квилять
      Знов навперебій.
      Чи віщують про негоду,
      Чи про інший жах, –
      Важко відповідь знаходить
      В їхніх голосах.
      Що приховано в квилінні –
      Взнаю опісля, –
      Повен довгого терпіння,
      Почекаю я…
      11.03.17



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    215. Вабливі видива
      Вабливим видивом весна,
      Як прудконога юність вчора, –
      Майне швиденько перед зором,
      Що й не натішуся сповна.
      Адже стрічалися не раз,
      В охайних парках середмістя, –
      Мені картини ці барвисті,
      Коли яснів віднови час.
      Та потім видива, мов сни,
      Кудись зникали непомітно,
      Щоб яскравіше ще розквітнуть
      Уже наступної весни...
      10.03.17



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    216. Вишгород
      Вище Вишгорода – небо, –
      Небо без кінця…
      Звідтіля пташиний щебет
      Збуджує серця.
      Тільки тут душа ясніє,
      Вперто в лет рвучись, –
      І розпалює надії,
      Згашені колись.
      Вишгородські схили вищі
      Від печерських круч, –
      Княжих храмів дзвони віщі
      Чують Дон і Збруч.
      Помолитися всіх кличуть
      За своїх синів, –
      І щоб край наш трудівничий
      Щастям заяснів.
      Межигір’я, Межиріччя
      І Почайни шлях, –
      Не впокорили паліччям
      Ні монгол, ні лях.
      Постарілий, посивілий,
      Вишгороде, – ти
      Де в собі знаходиш сили
      Час перемогти?..
      09.03.17



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    217. Прикмети березня
      Розгулялась весна молода.
      Витанцьовує всюди не марно, –
      Піднімається в річці вода,
      Хоч давно уже небо безхмарне.
      Оживає охляла лоза
      На, здавалось би мертвому, пнищі, –
      І злітають пташки в небеса
      З кожним днем усе вище та вище.
      Просинається шумно земля,
      Одягає квапливо обнови, –
      Коли гріє весни течія
      Береги охололі Дніпрові.
      03.03.17



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    218. Добра звістка
      Підсихають потроху доріжки
      Край осяяних сонцем узлісь, –
      Обмокрілі від соку, берізки
      Не приховують радості сліз.
      Поміж ними туманів заслони
      Усувають уміло вітри,
      Щоб до кожного стовбура промінь
      Блискавично сягав з висоти.
      Повен звуків і запахів різних,
      Оживає знебарвлений ліс, –
      І стає мені радісно, звісно,
      Що вам першим цю звістку приніс.
      02.03.17



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    219. Чудове місце
      Не зви мене на людні площі міста,
      Бо я відвик од шуму й тісноти
      Допитливих, як малюки, туристів,
      Адже між ними спокій не знайти.
      І до кав'ярні звати не потрібно,
      Щоб посидіти тихо круг стола, -
      Я буду там, мов тіло чужорідне,
      Межи уламків одноликих скла.
      Не умовляй іти гуляти парком
      У затишку дрімотному дубів -
      Мені не подолати переярки,
      Напевно, вже й при стишеній ходьбі.
      Не говори мені про щось далеке
      Та маятись бездумно перестань,
      Якщо за рогом є бібліотека -
      Чудове місце вічних пізнавань.
      19.02.17



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    220. Вишивала сину...
      Вишивала сину мати сорочину,
      Наче малювала бачену місцину, –
      Щоб несла світами вишита сорочка
      Барви неповторні рідного куточка.
      Вишивала мати відсвіти озерні
      Та в ріллі врожайній вкриті потом зерна, –
      Вишивала мати вечорів багрових
      Полиски на сталі та на згустках крові.
      Вишивала мати хрестиком узори
      Ті, що їй вдавалось ухопити зором –
      Сплетені вітрами, ніби павутинки,
      Трав тремтливих стебла і квіток жаринки.
      Вишивала мати вдумливо й поволі
      Жовті майва сонця над зеленим полем, –
      Вишивала більше теплі фарби літа,
      Щоб могла сорочка первістка зігріти.
      Вишивала мати синові обнову
      З ніжністю і щастям вічної любові, –
      І подарувала вдячному нащадку
      І про Україну, і про себе згадку.
      18.02.17



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    221. Не втішай...
      Не втішай щодня мене,
      Як малу дитину, –
      Тим, що скоро біль мине,
      А жура відхлине.
      Бо не в них печалі суть
      І жалів щоденних, –
      Не дає мені заснуть
      Світлий образ нені.
      Ні на мить не полиша
      Не гірка осмута,
      А матусина душа,
      Що в моїй присутня.
      Мов жаринка припеклась
      Там насподі, скраю, –
      І принадністю тепла
      Сина зігріває...
      16.02 17



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    222. Жура
      Уперше так налякано журюся,
      Уперше довго маюся без сну, –
      Ніяк не йде із пам’яті матуся,
      Ніяк журу з душі не прожену.
      Тепер життя поділено надвоє,
      На “до” і “після” клопотів сумних, –
      На до проблем, накликаних бідою, -
      І вічної скорботи після них.
      Ех, мамо, мамо, – як ти засмутила
      Раптовою розлукою мене, –
      Згубилася в цвітінні заметілі,
      Пішла назавжди в мрево крижане...
      11.02.17



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    223. Немає матері
      Крізь сон вслухаючись в слова
      І світ не бачачи віднині, –
      Лежить матуся, мов жива,
      В тісній утробі домовини.
      Сльоза згорьована моя
      На щічці маминій не тане, –
      Ствердивши холодність лиця
      І нерухомість неслухняну.
      То плачу, наче немовля,
      То мить розгублено німію, –
      В снігах розкопана земля
      Бідою наглою чорніє.
      Немає матері… Нема
      Дзвінкої радості моєї, –
      Лиш туга болісна й німа
      Зростає в серці й над землею.
      Скорбота втрати не дає
      Ні говорить мені, ні дихать, –
      І в’яже прядиво своє
      В душі засмученій безвихідь...
      08.02.17



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    224. Влада війни
      Приголомшена мати,
      В закривавленій хаті,
      Як вовчиця самотня, зайшлася виттям,
      Бо лежить на долівці
      По-незвичному тільце,
      Хоч про хворість чи муки мовчало дитя.
      Дитинча розпростерте
      Посміхається смерті
      І здивованим поглядом дивиться все
      В недалеких розривів
      Феєрверк блискотливий,
      Що, міцніючи люттю, смерть і мамі несе…
      04.02.17



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    225. Удосвіта
      Нерозтрачена ніжність ізнову
      нагадала з гарячих грудей
      про кохання майбутнє в діброві
      з отією, хто каже, що жде
      і вмирає, в стражданнях і муках,
      без цілунків й обіймів моїх,
      як лоза без вологи на луках,
      наче я без любовних утіх…
      03.02.17



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    226. Я радий...
      Я радий, що ти згадала
      Про те, що єднало раніш, –
      Що в Києві й за Уралом
      І біди, і радощі ті ж.
      Приємно, що ти відучора
      Нарешті лякаєшся теж,
      Що стогони болю і горя
      Зникають у нетрях мереж.
      Як сумно і радісно чути
      Таке довгождане “прости”, –
      І знать, що омани отруту
      Бездумно не випила ти...
      02.02.17



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    227. Нема надій
      Нема надій і віри вже нема
      Що згине враз війна, неначе буря, –
      Вона повзе Донбасом, як чума
      Несамовита, нагла і понура.
      Реве біда над попелом степів
      І “Градами” викопує могили
      Усім, хто воювати не хотів
      І тим, кого спиняли й не спинили.
      Яка розрада в горі та чому
      На це не мають відповіді люди
      Окрадені та скривджені в Криму,
      Ошукані та змучені повсюди?..
      О, Господи, загинути не дай
      Дурним навдивовижу власним дітям, –
      Адже погублять розбратом наш край,
      Такий чудовий у жорстокім світі.
      01.02.17



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    228. Двоє
      Вона сама спинилась біля мене
      І дивно подивилася в мій бік, –
      Немов якась знайома чи нужденна,
      Чи та одна, що сниться з року в рік.
      Вона стояла близько і мовчала,
      Ніяковіючи від самоти, –
      Гадаючи, що їй робити далі: –
      Чекати ще або пора іти?
      Замислена, розгублена, безвинна,
      В наївності стурбованій своїй, –
      Вона в очах розтоплювала синій
      Мороз вогнями гаснучих надій.
      Хотілося мені, щоб він розтанув,
      Щоб не журилась жінка, як вдова, –
      Щоб не барився жданий і жаданий,
      Немов моя відрада чергова.
      Безкрайня ніжність пульсувала в жінці,
      А не шуміла буря грозова, –
      Стояли двоє мовчки на зупинці,
      Чекаючи на дії та слова…
      31.01.17



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    229. Непримітний подорожній
      Я – непримітний подорожній, –
      Мов каплю дощику в росі
      Мене уздріти може кожний,
      А розпізнати – не усі.
      Я поміж вами, як стеблина,
      Прим’ята іншими, в жмуті, –
      І бранець ваш, і серцевина
      В непереборній тісноті.
      Але мене не поневолиш,
      Сплетінням різним завдяки, –
      Бо змалку втомою і болем
      Щодня вимірюю роки.
      Так живучи мовчазно в гущі
      Вмовлянь, оман, подій, болінь, –
      Я непримітним став живущим
      У марнім шумі голосінь…
      30.01.17



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    230. Зливки весняних слідів
      Бачиться в спогадах знову,
      І розтривожує сни, –
      Ніжність, знайома й раптова,
      Блисків яскравих весни.
      Чується запах і шелех
      Вітром овіяних трав,
      Понад якими метелик
      Аж зашарівся від барв.
      Хочеться теплої зливи
      В хльостких розкатах громів, –
      Взимку збираю жадливо
      Зливки весняних слідів.
      29.01.17



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    231. Життя ходу не зупинити...
      Коли удосвіта зникають
      Сни, наче роки золоті, –
      Лежу, стривожений до краю,
      В незрозумілій самоті.
      Адже ще й миті не минуло,
      Як цілував отут уста, –
      І, пальцем, лагідним та чулим,
      Вчував тремтіння живота.
      Грудьми розхитуючи груди,
      Мов на високих хвилях, плив, –
      І видавалось – вічно буде
      Чужа покора й мій порив.
      Сліпила очі ніч зимова,
      Позбувшись згуслої імли,
      Коли вслухалася в розмови,
      Що між цілунками вели.
      Яскраве видиво, як свічка,
      Згоріло в бистрому вогні, –
      Немає поруч молодички,
      Лиш тінь неясна на стіні
      Не рахував би скупо гривень,
      А все віддав, що приберіг,
      Щоб знову втомлено-щасливим
      Згубитись в теплих нетрях ніг.
      Але скупіші на візити
      Жінки знедавна в сни мої, –
      Ходу життя - не зупинити,
      Час, наче гори, не стоїть...
      28.01.17



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    232. Не видно...
      День мине, як сновидіння
      Незабутня, дивна мить, –
      Згасне пам’ятним світінням,
      Тужним співом одбринить.
      Промайне, неначе дощик,
      Відійде – не назавжди, –
      Бо не видно досі дошок
      Непоборної біди.
      Поживу, напевно, трохи,
      Раз лягає карта так, –
      Що ні ойкотів, ні охів,
      Ані боязні ознак.
      Буду знову зустрічати
      Днів прозорості ясні, –
      Поки крутить коліщата
      Час, відведений мені.
      19.01.17



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    233. Відлуння війни
      Зашуміли зненацька вітри
      Уночі, мов непрохані гості, –
      І зуміли свого досягти –
      Розбудили мене, наче постріл.
      Розбудили нараз, ніби крик
      Закривавленого побратима
      Під Дебальцевим взимку, торік,
      Щойно кулю він тільки отримав.
      І гуділи до ранку вони
      За дверми очманілої хати,
      Як жахливі відлуння війни,
      Як невтішні плачі за солдатом…
      18.01.17



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    234. Сину
      Хоч іскристі блиски сніговіїв
      Затінили сутінню блакить, –
      Хоронити не спіши надію,
      Щоб зневіру тужну не зродить.
      А якщо обвіяло морозом
      І нуртує холод у душі, –
      Не спиняйся злякано в дорозі
      Та назад вертати не спіши.
      Не спіши пронизувати серце
      Стрілами причаєних вагань,
      Бо в єстві дірчастім не схлюпнеться
      Море закипілих сподівань.
      Щоб тобі добратися до суті,
      Досі невпокоєних, страхів, –
      Не печалі треба каламутить,
      А радіти плину трудних днів.
      Витискай із себе руївничу,
      Безупинну втомленість гірку,
      І живи достойно, як і личить
      Гордому одвічно козаку.
      17. 01.17



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    235. Несподівана зустріч
      У привокзальній колотнечі,
      Неначе ангел, – звіддалік, –
      Байдужим поглядом старечим,
      Вона дивилися в мій бік.
      І щось привабливе та гарне
      Було в очах отих і в ній,
      Що не сиділось більш в кав’ярні
      Мені між зборищем повій.
      Схотілось щирої розмови,
      А не порожніх балачок,
      В яких щораз тікає слово
      Від ненароджених думок.
      Схотілось просто стати в пару
      І очевидне осягнуть,
      Адже спинилася недаром
      Вона здивовано отут.
      Я теж впізнав її відразу,
      Мов чапля рідне болітце, –
      Дарма, що шар густющий сажі,
      Як грим, укрив усе лице.
      Неначе юність бистра й славна,
      Та щедра й ласа на любов,
      Ось так, скорботно і забавно,
      Мені побачилася знов.
      Це скільки літ уже минуло
      Як їй гвоздики я вручав, –
      Як обіймав благально й чуло,
      У вирі пристрасті, дівча?
      Куплю й тепер оті багрові,
      Повиті запахом світань, –
      Як знак довічної любові
      Та найсолодших пам’ятань.
      Позбувшись гордості та страму,
      Адже жебрачка як-не-як, –
      Іду до неї я так само,
      Як йде до дівчини юнак.
      Німа, безхатня, сива пані
      Ховає сльози між повік,
      Щоб ненароком не поранить
      Їй подарованих гвоздик.
      Тримає бережно і вдячно,
      Букетом втішена сповна, –
      Всіма знеславлена жебрачка,
      Моя спокусниця сумна…
      16.01.17



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    236. Невтішне зізнання
      Як марень плетиво чуже,
      В думках моїх і перед зором, –
      Ти стала іншою уже,
      Мов квітка, зрізана учора.
      Недавно сяяла й пекла,
      Немов на сонечку свічадо,
      І, засліпивши, досягла
      Мене цілунків вогнепадом…
      Годинник звично мірить час
      І додає відчутно болю, –
      Твого волосся шовк пригас
      І вічок блиски похололи.
      Та й у мені щось вже не так,
      Якщо чуття перекипіли, –
      Коли усох я і обм’як,
      Як відпрацьоване мастило.
      15.01.17



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    237. Українські сліди
      Рідна мова мене не покине ніколи,
      Люба пісня не зрадить до скону мені, –
      Поєднали вони міцно щастям і болем
      Всі світанки веселі і ночі сумні.
      І не буде кінця, раз немає початку
      Дивним звукам оцим у моєму житті, –
      Тож, коли відійду, вам лишаться на згадку,
      Про моє існування, мотиви прості.
      Є мелодії різні – забуті та знані,
      І такі, як довічна, незмивна печать, –
      А для мене чомусь у найбільшій пошані
      Ті, що мовою серця навколо звучать.
      Рідна мова моя, – непоборна і сміла,
      Не пропала безслідно в минувшого млі, –
      І над світом, як жайвір, щоліта бриніла,
      Проникаючи в душі хороші та злі.
      Люба пісня моя вже далеко від дому.
      Люба пісне моя, – в кожну хату ввійди,
      Щоб радів я тому, що не в серці одному
      Українські слова залишають сліди!
      14.01.17



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    238. Яблука
      Немов одвічне передвістя
      Невідворотних холодів, –
      Опалі яблука на листі
      Тривожним поглядом уздрів.
      Червонобокі та духмяні,
      Медові, – пробував, на смак, –
      Вони попадали зарано
      З підступних гойдалок-гілляк.
      Невже триматися несила
      Було плодам осель косих, -
      Чи дуже близько підступила
      Зима непрохана до них?
      А я її ходи не чую
      Ані в природі, ні в житті,
      Коли безклопітно смакую
      Дозрілі яблука оті.
      13.01.17



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    239. Матерям України
      Золоті ви мої, матері України,
      Не скоряйтесь печалям болючим повік, –
      Вашу мудрість разючу і правду незмінну
      Я себе пам’ятати довічно прирік.
      Дорогі ви мої, матері України,
      Хай наповниться радістю тихий ваш спів!
      Я зробити в житті ще багато повинен,
      Аби світ цей жорстокий до вас подобрів.
      Неповторні мої, матері України,
      І ласкаві, і добрі, і вічно сумні, –
      Вашу ласку пізнав і міцніє постійно
      Материнська любов із дитинства в мені.
      Найрідніші мої, матері України,
      Нехай кожну із вас омине самота, –
      Хай верба відцвіте й розцвітає калина,
      І нагнуться в поклоні вам пишні жита.
      Матері ви мої, матері України,
      Чом нема супокою без щастя для вас?
      На землі ви найкращі і в світі єдині,
      Кого з вдячністю славити буду щораз.
      11.01.17



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    240. Болячка
      Чи, може, очі вже не ті,
      Чи світло я не там шукаю, –
      Чи суща правда, що в житті
      Світання в юності бувають?
      Адже були, були, були
      Колись в очах і смерки світлі, –
      І не летіли дні – повзли,
      Та ще й в душі яскраво квітли!
      Не відчував оту межу,
      За край якої стати лячно, –
      Де лиш новою освіжу
      Свою сьогоднішню болячку.
      Світліє ясно небосхил,
      Але мені той світ байдужий, –
      Як альпіністу кручі схил
      Чи журавлю мілка калюжа…
      09.01.17



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    241. Благовісники
      Хоч мороз, як звір, лютує
      І вирує сніговій, –
      Діти звично колядують
      В хаті радісній моїй.
      Завмираю перед ними, –
      В хор вслухаючись гостей, –
      Пропустить недопустимо
      Найчудовішу з вістей.

      "Породила в благодаті
      Непорочна Діва Мати, –
      Народила в трудний час,
      Щоб спасти любов’ю нас!
      Відвернувши всю напасть,
      Божий Син нам щастя дасть!.."

      Виє віхола пружнаста
      За проталим хутко склом, –
      Чи й собі слідом пошастать
      За колядників гуртом?
      Крізь пітьму і снігу хащі,
      Розбудивши півсела, –
      Світом вісточку найкращу
      Юнь весела понесла.
      07.01.17



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    242. Тремтіння
      Тремтять на холоді каштани
      І сніг злітає з верховіть, –
      Зимове сонечко не в стані
      Гілки поснулі обігріть.
      Воно й мене ніяк не тішить,
      Хоч і помножує блакить, –
      Хоч стали зримо дні світліші
      І час іде, а не летить.
      Тремчу, гарячий од застуди,
      Між чотирьох бетонних стін,
      А за вікном – і сонце, й люди,
      Гілля тремтіння, лет сніжин…
      05.01.17



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    243. Вчуваючи омани
      Не поспішаю вірити словам,
      Які, бува, від вас почути хочу, –
      Адже вони не раз і тут, і там
      Мені журою наповняли очі.
      Безклопітно затьмарювали світ,
      Неволячи надіями недбало, –
      Коли, не зупиняючись й на мить,
      Ви щось мені бездумно обіцяли.
      Довіра відбриніла, як струна,
      Вчуваючи омани скрізь надалі, –
      Коли ізнов відродиться вона
      Ні розпачі не знають, ні печалі.
      03.01.17



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    244. До побачення
      Знедавна, в зашморгу подій,
      Не можу дихать, –
      Рої моїх думок і мрій
      Страшить безвихідь.
      А за відсутності ідей,
      В пустій уяві, –
      Перестаю любить людей
      Та їхні справи.
      З пітьми сягнули пустоти –
      Здобутки вбогі, –
      Не хочу дружно далі йти
      Ногою в ногу.
      В честь нас виконувати туш
      Було зарано, –
      Немає більш єднання душ,
      Як на Майдані.
      Наш переможний спів затих,
      Якщо відверто, –
      І як тоді любити тих,
      Хто зрадив мертвих?
      Чи вас обвітрили до свят
      Аж до остуди,
      І сморід гумових багать
      Покинув груди?
      Допоки в сутіні рудій
      Ходьба по колу, –
      Свою причетність до подій
      Обмежу болем…
      01.01.17



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    245. З Новим роком тебе, дорога Україно!
      Палахкочуть вночі зорі сяйвом незгасним,
      Відкриваючи зору ранкові світи, –
      І така далечінь невимовно-прекрасна
      Що аж хочеться бігти вперед, а не йти.
      Ах, яке ж ти близьке, наше справжнє майбутнє, -
      Хоч сьогодні бери і відразу радій,
      Що нарешті вітри поєднались попутно
      Із польотами звичними вічних надій.
      Поспішаємо ми із великим привітом
      До наповнених щастям небачених днів, –
      Завтра сонце зійде й стане тепло у світі
      Від проміння його і людських почуттів.
      Розстеляйте хутчій на столах скатертини,
      Наливайте по вінця в фужери вина, –
      З Новим роком тебе, дорога Україно!
      З Новим роком тебе, найдорожча рідня!
      31.12.16



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    246. Душі на догоду
      Заплющу очі – зиму бачу
      В нетанній білості снігів,
      А не асфальт, умитий плачем,
      Ніким не проханих, дощів.
      Заплющу очі – каплі гинуть
      Одразу в сповитку повік,
      Бо завиває хуртовина
      І сипле снігом у мій бік.
      Заплющу очі - на догоду
      Душі, що скиглить наче пес,
      Адже пояснень не знаходить
      Переінакшенню небес…
      28.12.16



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    247. Голосом недоспаних ночей
      Слухавку тримаю біля вуха,
      Очі не відвожу від дверей, –
      Цілу ніч шумує завірюха
      Голосом недоспаних ночей.
      Дідусю самотньому не спиться
      В мороці сріблястої краси, –
      Незабутні бачаться обличчя,
      Чуються знайомі голоси.
      Спогадів лишилося чимало,
      Радощам й утіхам завдяки,
      Раз дівки до болю цілували
      І до гаю кликали жінки.
      Сипався іскринками додолу
      Цвіт і лист з обтрушених дерев,
      Хоч і не хотів у дружнім колі
      Рахувати кількість королев.
      Їх було, як шерсті на лисиці,
      Як в старого спогадів у снах, –
      Та нема потреби, щоб різниця
      Виразно відтворювала шлях...
      Слухавку тримаю біля вуха,
      Очі не відвожу від дверей, –
      За вікном вирує завірюха
      Голосом недоспаних ночей.
      17.12.16



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    248. Занепокоєння
      З року в рік зростає ворожнеча
      Між людьми, як повінь весняна, –
      Як під вітром висвисти хуртечі,
      Як туману мутна пелена.
      Наче хтось, невиліковно хворий,
      У недугах морщачи чоло, –
      Густо сіє поміж нами горе,
      Щоб усім несолодко було.
      І нема ніякого рятунку
      Від його гріховних намагань
      Недовіру вкрапити в стосунки
      Насолоди й радості братань.
      Затіняє шкода добрі речі,
      І німіє правда рятівна, –
      Поміж нами зріє ворожнеча
      І міцніє розбрату стіна...
      16.12.16



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    249. Удача
      Нехай без рук, нехай без ніг,
      Нехай приречено-незрячим,
      Але з війни вернутись зміг
      Я завдяки гіркій удачі.
      Вона гляділа, щоб не зник,
      Як лист у спаленім конверті, –
      Щоб не ступав безпечно вбік
      Слідів причаєної смерті.
      Не відпускала ні на крок,
      Як мати любляча дитину, –
      І проганяла із думок
      Страхів щоденних плутанину.
      Вона ходила недарма
      Німою тінню скрізь за мною,
      Адже, під обстрілом гармат,
      Упав безсило мужній воїн.
      Лежав, як грудка крижана,
      І сніг вкривав криваве тіло,
      Але удача рятівна
      Вітрил надій не опустила.
      Казала сумно: – “Ще не час
      Тобі, мій друже, в домовину, –
      Якщо вогонь життя не згас
      І дух ще душу не покинув…”
      Відрадно танув чорний сніг
      І кров сочилася терпляче,
      Щоб із війни вернутись зміг
      Я завдяки моїй удачі.
      12.12.16



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    250. Під снігом
      З-під снігу бачиться потроху
      Пожовкле листя полину,
      І мішанина сіра моху,
      І слід, який не обмину.
      І хризантеми напівсонні,
      І сум розлук, що там снує, –
      Мов самота моя бездонна
      Лице показує своє...
      06.12.12



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    251. Прощання зі снігом
      Комашнею на світло – сніг
      До вікна поривається теж, –
      Шурхотить, як під вітром стіг,
      І блищить, наче іскри пожеж.
      Пробивається й ріже наскрізь
      Сяйво світла і струмінь тепла, –
      То на склі появляється бриз,
      То волога зника спроквола...
      06.12.16



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    252. На дорозі надій
      На дорозі надій – замети
      Несподіваних розчарувань, –
      І сліди, мов рядки анкети,
      Що ступав за дозволену грань.
      На дорозі надій – завади
      Словоблудства і хибних ідей,
      Адже жити по біблії радить
      І веде до мети – фарисей.
      На дорозі надій – святині
      Славних літ і скорботних подій,
      Як свідоцтва живі Вкраїни,
      У домівці її віковій.
      На дорозі надій – майбутні
      Перемоги, тривоги, жалі, –
      І зустрічні вітри, й попутні,
      І любов до своєї землі.
      05.12.16



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    253. Не муч мене
      Не муч мене розлукою німою,
      Виснажувати душу - припини!..
      Гірка печаль густою пеленою
      Затьмарила поволі світлі сни.
      Вони впритул підходили, як хвилі
      Мінливі до незмінних берегів,
      Але в моєму смутку сутеніли
      І в пам’яті зникали без слідів.
      Не муч мене постійно ради втіхи,
      А під пустельним небом – озовись, -
      Забрівши в ніч, беззоряну і тиху,
      Я ледве сам у ній не загубивсь.
      Під хвірткою знайомою стовбичу,
      Немов себе до неї прикував, –
      Не муч мене, замкнувши таємничо
      В собі знедавна думи і слова.
      Не муч мене надіями на літо,
      Проламуючи мареннями час, –
      Давно тебе люблю несамовито,
      У муках не вбачаючи образ!
      04.12.16



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    254. Без доріг
      Занурюю ноги в нетоптаний сніг,
      Лишаючи слід на покрові хвилястім, –
      І серце радіє, що йду без доріг
      Упевнено в далеч яскраво-білясту.
      Заметами дибиться обраний шлях,
      Та думи мої не тісняться в тривозі,
      Що можу пропасти в глибоких снігах,
      В оточенні вітру на грищі морозу.
      Мені до вподоби безкрайні сніги,
      Під навстіж розкритим негодою небом,
      Коли лиш грузька білизна навкруги
      І тиша дзвінка, як в порожньому склепі.
      Завалено снігом маршрути мої,
      Та, знаю, не варто чекати відлиги,
      Бо Богом відміряний час не стоїть,
      А я ще багато зробити не встигнув…
      03.12.16



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    255. Сніг
      Сніг іде від рання до смеркання
      І не припиняється вночі, –
      Наче сипле хтось небесну манну,
      Навзамін подяку не ждучи.
      Сніг іде спокійно і безладно
      Покриває стишені сади, –
      Світ світліє і стає принадним
      Погляду, куди не поведи…
      02.12.16



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    256. Сестри
      Розлучається осінь іще
      Із зимою в імлі небовиду,
      Адже сніг вперемішку з дощем
      У калюжах зникає без сліду.
      І краплинки, й сніжинки звідтам
      Безупинно затоплюють вічі,
      Коли плачуться сестроньки нам
      І шумлять після пізньої стрічі.
      Наче слізно клянуться іще
      Не губить одна іншу із виду, –
      Сніг іде вперемішку з дощем
      І зникає в калюжах без сліду.
      01.12.16



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    257. Самота
      Чи стало в світі холодніше,
      Чи це уже зими межа, –
      Чи так мертвотно постарішав,
      Що аж схололася душа?
      Чи вени звузились раптово,
      Чи сон невпинний плоть зборов, –
      Чи серцю важко без віднови
      Качати звично згуслу кров?
      Чи влада холоду безкрая,
      Чи зваба літніх днів мала, –
      Чи, може, я не там шукаю
      Сліди загублені тепла?
      Чи чад наповнює вугілля,
      Чи не пропік жар чорноту, –
      Чи замерзаю від безсилля
      Перебороти самоту?
      Вона щодня мене тривожить,
      Гнітить і збурює чуття, –
      Проймає наскрізь і до дрожу
      Доводить вічно без пуття…
      30.11.16



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    258. Свічка пам'яті
      Запалю наполохану свічку
      Та зітру непокірну сльозу, –
      Звив огню війне жаром у вічка
      І розвіє пітьму поблизу.
      Вічна пам'ять в німому світінні
      Переплетена з горем утрат,
      Бо навколо не тіні - не тіні,
      А живими померлі стоять…
      26.11.16



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    259. Марні очікування
      День шуміли лякливо сади
      І тривожно півні кукурікали,
      Що сніги повертають сюди
      Хуртовинами грізно великими.
      Хоч гуділи вітри за дверми
      І по вікнах порошею сіяло, –
      Та вчорашні потуги зими
      На подвір’ї лишилися інеєм.
      На світанні лиш сіна стіжок
      За сараєм вилискує кригою,
      І, зібравши курей у гурток,
      Білий півень городами бігає...
      26.11.16



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    260. Екстремальний політ
      Мене мало цікавить
      той, хто втік од ломак,
      якщо нинішній править
      мов байдужий чужак.
      Лиш дорвався до влади,
      як до ясла бичок, –
      подавитися ладен
      дармовим під шумок.
      На Росію киває
      і кричить про війну,
      зазиваючи в зграю
      ненаситну рідню.
      Не моргає й очима,
      як побріхує нам, –
      що живе він без гриму
      і слідів білих плям.
      За низькі вкрай стандарти
      дорогого життя
      дорікати не варто
      мов йому без пуття.
      Він усі дні і ночі
      лиш тримає штурвал,
      щоб курс вверх не підскочив
      чи не стався обвал.
      І старанно та вперто
      так жене віражем,
      наче хоче роздерти
      навпіл тіло чуже.
      Від такого польоту
      перехоплює дух:
      – Приземляйся, пілоте,
      якщо ти не оглух?
      Вистачало кошмарів
      і без тебе раніш, –
      шкода тільки, що даром
      в піт кидало і дріж.
      Поміняли обличчя –
      не змінилася суть, –
      помилятись не личить
      далі знову, мабуть?..
      25.11.16



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    261. Сніжного вечора
      Стигне вечір імлистий… Сніжок
      У морознім повітрі кружляє, –
      Наче цвітом жбурляє бузок
      Чи комахи збираються в зграї.
      Крізь мигтіння лапатих сніжин,
      Пробивається місяця промінь,
      Як учора турботливий син
      Первопутком до рідного дому.
      Білим пилом укрило руді
      Чагарі і поля, і дороги, –
      Та приплентався в двір без слідів
      Клен старий, наче старець убогий.
      Тихо й холодно, як у труні,
      На подвір’ї й за тином повсюди, –
      Хоч на очі уважні мені
      Ще завидна траплялися люди.
      Шелест снігу і шурхіт мишей
      У пітьмі там, де пусто і голо, –
      Та мені дорогий вечір цей
      Тим, що радість дарує поволі.
      Стигне вечір імлистий… Димок
      Оповив біля комина стріху, –
      І спокійно стає від думок,
      Що нарешті до нені приїхав.
      23.11.16



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    262. Зважаючи на досвід
      Не хочу ранніх обумовлень
      Детальних обрисів розваг,
      А потім – довгих перевтомлень
      Від, як повір’я, вічних скарг.
      Боюсь уважним свідком бути
      Хмільних освідчень і образ, –
      І відділяти фальш од суті,
      Немов суддя, як вже не раз.
      Чи маю право на відмову
      Причетним стати до подій,
      Як занедужаю раптово,
      Зважаючи на досвід мій?
      Якщо себе нарешті змушу
      Відмовити печально вам, –
      То ритму серця не порушу
      І спокій дам своїм думкам.
      22.11.16



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    263. Спомин про презентацію
      Затихли оплески... Ізнову
      Аплодисментів чую шквал,
      Коли пригадую розмови
      Смішком забарвлений фінал.
      Там, за кулісою, – гіпнозом
      Ведуча млоїла мене
      Тим, що любов зустріти можу,
      Якщо вона не обмине.
      Неначе зашморгом, руками
      Її безвольну обплітав, –
      Штовхав униз, а вже у ямі
      Терзав, давив і умовляв.
      Тьмянів і тлів собі помалу,
      Не намагаючись збагнуть,
      Що ще сидить народ у залі
      І не забився місяць в кут.
      Любив покірно й тихо... Марно
      Стискала пальцями рукав, -
      Неначе запахи цвинтарні
      Читав, розгадував, вдихав.
      Потуги слів щеміли нудно
      І набрякали в голові,
      І не хотілось бігти прудко
      Десь на хвилину або дві
      Від нетерплячої поваги
      До пишних форм і рис краси
      Туди, де вірш, неначе шлягер,
      Шептали в залі голоси…
      19.11.16



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    264. Спомин про розставання
      Запам'яталося відразу
      Як довго й нудно плинув час,
      Коли народжувала фрази
      Ти в змінах настрою й гримас.
      Була нестримано дзвінкою
      Твоя нестерпно гостра річ, –
      Ще й неспокійною рукою
      Ти рук торкалася та пліч.
      І злість уста твої стискала,
      І жаль німів в очах на дні, –
      Як пальці скорчивши помалу
      Погрози сипала мені.
      І ні на мить було несила
      Спинити видиму брехню,
      Бо почувався я вітрилом
      В обіймах душного вогню.
      Стрімкий потік речитативу
      Ніяк спинити я не міг,
      Бо неприховано-гордливо
      Ти спроб не бачила моїх.
      Обвитий туго грізним спічем
      З усіх боків навперехрест, –
      Вдивлявся в зганьблене обличчя
      І на минулім ставив хрест...
      18.11.16



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    265. Прикмети старості
      Лиш трембіти голосні
      Засурмлять мені в Карпатах, –
      Стануть радісними дні
      В стрімголовім вирі свята.
      Краю мрій і сподівань,
      Ми зустрінемося скоро, –
      Подаруй душі світань
      Миті світлі та прозорі!
      Хай дружина-вереда
      Посумує за горою,
      Як гуцулка молода
      Привітається зі мною.
      Вір не вір, та до цих пір
      Часом з пам’яті не стерло,
      Як вела мене до зір
      Дівка схилами Говерли.
      Духовигті та жаркі
      Вистигали полонини
      Там, де сяяли зірки
      І горіли очі сині.
      Ох, яка ж вона була
      Ніжна, хтива і гаряча, –
      То зітхала спроквола,
      То кричала нетерпляче.
      То хотіла до людей,
      То самотності хотіла –
      То бажала бозна-де
      Упізнати тілом тіло.
      Цілував і пізнавав
      Сміх чужий і рідну муку,–
      Мов застояний не знав
      Гіркуватої розлуки.
      На добро чи на біду,
      Та мені на думку спало
      Обіцяти, що прийду,
      Щоб утішити помалу.
      Підпирали небеса
      Верховіттями смереки
      І, мов полум’я, згасав
      Повен місяць недалеко.
      Розсипалися убік
      Двох коханців зорепади, -
      І вслухався мандрівник
      У трембіт гучні розкати...
      09.11.16



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    266. Вдома
      Не розполохане нічим,
      У мить спресоване, – дитинство
      Було і теплим, і ясним,
      І, наче райдуга, барвистим.
      Шуміли зими за вікном,
      Як неспокійні перекати, –
      А в хаті пахло молоком
      І крехкотіла піч горбата.
      Від молока і від вогню
      Бувало сито і спокійно, –
      І думи часу далину
      Лиш розторочували мрійно.
      Я не боявся лютих зим,
      Вітрів навальних і безпутних,
      Бо видавалося легким,
      І повним радощів, майбутнє.
      Усе здавалося моїм –
      Навік порідненим зі мною, –
      І молоко, і піч, і дим,
      І перша втіха супокою.
      Але дитинство відійшло,
      Як сон яскравий, нетривалий, –
      Роки розвіяли тепло,
      Корови доброї не стало.
      Змінив камін у хаті піч,
      Як на городі неньку тато, –
      Теплом наповнити невміч
      Йому притишену кімнату.
      Його, схололого уже,
      Байдужим поглядом яложу, –
      А пам'ять чіпко береже
      Все, що забутися не може...
      08.11.16



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    267. Не знаю звідки в мене ці думки...
      На площі Ринок – тисячі розваг
      Приваблюють спокусливо туристів, –
      Тож мало хто з них помічає стяг,
      Що ратушу підвищує над містом.
      Його блакитно-жовті кольори
      Над нею люди з гордістю піднесли,
      Коли на тлі непевної пори
      Вкраїна з сну мертвотного воскресла.
      Збулась одвічна мрія поколінь,
      У рідний край закоханих безмежно, –
      Що відректись не сміли від стремлінь
      Виборювати в муках незалежність.
      У пам’яті лишились навіки
      Сумні часи і миті найсвітліші, –
      Не знаю звідки в мене ці думки,
      Коли довкола думають про інше…
      07.11.16



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    268. Львівська кава
      М.З...
      У Львові кава особлива, –
      Якась цілюща дивина.
      Зрання пригубиш шанобливо
      І вже смакуєш дотемна.
      Гірко-солодка, наче жінка,
      І запашна, як райський плід, –
      Утихомирить на хвилинку,
      Щоб надихнути на похід.
      Немов смола, густа і темна,
      Як горобина довга ніч, -
      Вона обрядом невід'ємним
      Прощань являється і стріч.
      Нічим бажання не притлумиш
      Зробить іще ковток чи два,
      Якщо мені напою суміш
      Не тільки груди зігріва.
      Той смак душею відчуваю
      І повторяю знов і знов, –
      Нехай довічно нас єднає
      І Львів, і кава, і любов!..
      06.11.!6



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    269. У Вишгороді
      Люблю світанки барвінкові,
      Коли вгорі – сама блакить, –
      І сиві пагорби дніпрові
      Відкриті зору кожну мить.
      Люблю дивитися як віти
      Верба полоще у росі
      Там, де нема в цей час на світі,
      Крім мене, жодної душі.
      Люблю босоніж почалапать
      По дну піщаному ріки, –
      Вдихати плес далеких запах,
      Човнам рибацьким завдяки.
      Люблю послухати незримих
      Пташок веселі голоси,
      Бо в їх піснях вчуваю рими
      Багатомовної краси.
      Люблю вздовж берега топтати
      Стежки за синій небокрай,
      Щоб твердо впевнитись і знати,
      Який красивий рідний край.
      28.10.16



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    270. Дитячі малюнки
      Не вимагають вдумливих рецензій
      Метелики чи квіти поміж трав,
      Якщо малюк їх неумілим пензлем,
      Побачивши уперше, змалював.
      Здивовано вглядаюся в отави,
      На річки голубої відбитті, –
      І жаль стає, що кольори яскраві
      Дорослі зрідка бачать у житті.
      Мина дитинство швидко й невловимо,
      Непізнане ніким до глибини, –
      І барви з часом робляться блідими,
      І смуток криє радісні тони.
      Наявні фарби не лягають в’юнко,
      На пожовтіле і холодне тло, –
      Розчулений побаченим малюнком,
      Ніяковіло чухаю чоло…
      27.10.16



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    271. Передчуття, прозріння чи уява...
      Зненацька десь поділася утома
      І в пам’яті згубилися жалі, –
      І весело, і сумно, і відомо
      Що станеться зі мною на землі.
      Мов соромливо дивлячись крізь шпарку,
      З прискореним на час серцебиттям, –
      Зарані відчуваю кожну сварку
      І до примирень бачу вороття.
      Усе майбутнє, в мороці і світлі,
      Цвіте й шумить, немов під вітром гай, –
      Так дно сліди показує від кітви,
      Так звуками вчувається ручай.
      Замислений, насправді я не знаю,
      Побаченим ділитись беручись, –
      Чому цілунки щоки обпікають
      І серце калатає, мов колись?
      Передчуття, прозріння чи уява,
      Між суєтою прагнень і надій, –
      Примушують не думати про справи,
      Не перейматись безумом подій.
      Так лялечка закутана у кокон,
      Вслухаючись у невідомий світ, -
      Напевно бачить невідкритим оком
      Зелений луг і сонце, і політ...
      26.10.16



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    272. Середина осені
      Середина осені собі
      Багрецем вистелює стежини
      Між повитих тишею дубів,
      По уклінно схилених билинах.
      Середина осені мені
      Пісеньку наспівує нехитру
      Про похмурі і короткі дні
      Упереміж із дощем та вітром.
      Середина осені іще,
      А уже тривожно до нестями
      Від холодних подихів ночей
      У пітьмі, осяяній зірками.
      Половина осені в очах
      Залишилась правдою тією,
      Про яку не хочеться мовчать,
      Мимохіть стрічаючись із нею.
      Середина осені…
      25.10.16



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    273. Наспівуючи пісню
      “Я люблю тебе, рідний мій краю…”, –
      Незабутньої пісні мотив,
      Як по дивному знаку лунає,
      Відчуваючи серця порив.
      “Я люблю тебе, рідний мій краю…”,
      Бо інакше тоді б не співав
      Про веселку, що втішно палає
      Над імлою дніпрових заплав.
      “Я люблю тебе, рідний мій краю…”
      За прозорість безмежну світань, –
      І за те, що в обійми приймаєш
      Вірних друзів завжди без вагань.
      “Я люблю тебе, рідний мій краю…”, –
      Мов реліквію давню й святу,
      Що минуле й майбутнє єднає
      У стобарвну життя повноту.
      “Я люблю тебе, рідний мій краю…”, –
      Вишгородська моя сторона,
      Ти зродилася в серці розмаєм
      І в душі розквітаєш сповна.
      10.10.16



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    274. Чоловіча пам'ять
      Сюркотіли коники в сокирках
      І тумани пінились в ярах, –
      І цілунки ластились без мірки
      На розкритих радощам устах.
      Не скрипіли боляче суглоби,
      Як сплітались у вузли тіла,
      Хоч єднань нестримана жадоба
      Спопеляла душу аж до тла.
      Все було!.. І, певно, недаремно
      Юна кров кипіла без кінця,
      Раз сьогодні згадувать приємно
      Пам’ятні стрічання і місця.
      08.10.16



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    275. Мигкоче золотом і воском...
      Мигкоче золотом і воском,
      Невтішно зору, листопад.
      Уже позбувся шику й лоску,
      Закіптявілий димом, сад.
      Гіркотні запахи повітря
      Аж очі звузили до сліз,
      Хоч розсоталися на вітрі
      Дими, й з туманами злились.
      Холонуть вогнища осінні,
      Сліди лишаючи сумні, –
      І в занімілім безгомінні
      Стає незатишно мені.
      05.10.16



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    276. Тримайся...
      І.Г...
      Очевидець уважний подій
      І любитель мандрівок, до речі, –
      Ти не відаєш про супокій
      Та нудотне гниття в порожнечі.
      Я навмисно лічби не веду,
      Бо не навчений заздрити, звісно, –
      Маєш друзів, як цвіту в саду,
      І тобі поміж нами не тісно.
      Загнуздавши крилатий Пегас,
      Щоб розширити здібностям межі, –
      Ти дивуєш майстерністю нас
      І душевністю світлих поезій.
      Всюди чутка іде по землі,
      Що дерзання твого не спинити, –
      Тож тримайся міцніше в сідлі,
      Щоб не впасти коню під копита!
      13.09.16



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    277. Благо
      Хоч і вересень дощиком схлипує,
      Коли в купу збирає хмарки, –
      Стали сіті плести поміж липами,
      Непривітні очам, павуки.
      Горобці галасливо цвірінькають,
      Аж родину наповнює страх, –
      По-хазяйськи, з дбайливою жінкою,
      Переносимо сіно під дах.
      Шарудить неспокійно під п’ятами
      Трав пожовклих холодний покров, –
      І себе відчуває багатою
      Половинка моя ,– без підмов.
      Бо, не будучи змалку ледачими,
      Працювали не вряди-годи, –
      Нині радо у погребі бачимо
      Літніх клопотів щедрі плоди.
      Натомилися працею нашою,
      Щоб у хаті та в полі був лад, –
      Щоби гості були не з поклажами,
      А верталися з ними назад.
      Щоб родилося нам і любилося
      Не правителям всім завдяки, –
      Ми, народжені Божою милостю,
      Так проводимо дні та роки.
      01.09.16



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    278. Незабутнє
      Догоріло літо в полі золотому,
      Як травневі зливи – роси на стерні...
      Між землею й небом – безгоміння втоми
      І жалі даремні, й здогади сумні.
      Між землею й небом – далечінь прозора,
      Повна свіжих вражень і забутих чар, –
      Розгорнулась ясно й різко перед зором,
      Відродивши в серці первородний жар.
      Розгорнулась ясно – хоч заплющуй очі
      Від мигтіння вмісту учорашніх літ, –
      Де в єдинім ритмі дні мої і ночі
      Ланцюжком гульливим веселили світ.
      Де в єдинім ритмі – мужність й осорома
      Зладнано бриніли на одній струні, –
      Пролягає нині безгоміння втоми
      І жалі даремні, й здогади сумні…
      31.08.16



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    279. Усе - так само...
      Пустіє спішно битий шлях,
      У посірілих звивах смерку, –
      І гасне обрій на очах,
      Як сяйний блискіт феєрверку.
      Тепло ховається в траві,
      Уздовж некошених узбочин, –
      І пахнуть квіти польові
      Хмільним дівочим непороччям.
      Вкриває німо землю тінь
      Іще беззоряного неба, –
      Вслухаюсь досі в далечінь,
      Дарма чекаючи на тебе.
      Усе – так само, як тоді, –
      Не посоромлюся озвучить, –
      Коли, обоє молоді,
      Лякались наших губ сполучень.
      Усе – так само, тільки ти
      Десь непорушно заніміла,
      Щоб ласий спокій зберегти
      Душі безклопітній і тілу.
      Усе – так само, з року в рік,
      Несе оскому ностальгії
      Там, де мене Амур обпік
      І поховав завітну мрію.
      30.08.16



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    280. Мандрівникам
      Маленьке місто, сховане в імлі
      Випарувань дніпрових і туманів, –
      Крізь димний простір бачить звіддалі,
      На пагорбах крутих, подорожанин.
      Уздовж і рукотворних берегів,
      І схилів непорушених водночас, –
      Залите теплим світлом ліхтарів,
      Воно навік йому осяє очі.
      Вогнів мигтіння – вічно добрий знак,
      Для заблукалих у пітьмі невчасній, –
      Мій Вишгород ясніє, мов маяк,
      Над Києвом завжди і непогасно!
      28.08.16



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    281. Найдорожча рідня
      Продимлена, обпечена,
      Обвуглена земля, –
      Повужчала приречено
      Розложиста рілля.
      Отож почув од матері
      Розпачливе вторік:
      “Немов в якомусь кратері
      Горбатимося вік!..
      Ви чуєте не першими,
      Для духу підняття, –
      Що подвиги ось звершите
      І зміниться життя...”
      Не важко пригадати їй,
      Як ждала ювілей, –
      Як мріяла багатою
      Постати між гостей.
      Та злиднями оточена,
      Натомлена як слід, –
      До себе заохочує
      Гостинчиками рід.
      Збираємось щоліта ми
      Всі в рідному краю,
      Щоб звеселити квітами
      Матусеньку свою.
      Гуляємо до одуру,
      Великі та малі, –
      Невільники й господарі
      Прекрасної землі.
      І повняться прозорістю
      Затемнені літа,
      І добрих прагнень прорістю
      Вкраїна пророста!
      24.08.16



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    282. Уже...
      Уже в повітрі запах диму
      І дух зів’ялого листка, –
      Уже охоче й хутко рима
      Знаходить місце край рядка.
      Уже розвіяли потроху
      Вітри тепло серпневих днів, –
      І щедро впоює волога
      Пожовклі далечі полів.
      І прохолода непривітно
      Уже наповнила сади, –
      І звично птахи перелітні
      В політ зриваються з води.
      Німіють вже гаї співучі
      І оповили сни ріллю, –
      Але старіння хай не мучить
      З розгону голову твою.
      22.08.16



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    283. Падолист
      Тривожні шурхоти садів
      Печаль народжують поволі –
      Листок зів’ялий пожовтів
      І впав за іншими додолу.
      Сухого листя вихорці
      Заполонили хутко місто, –
      Лякають рухом горобців
      І ваблять видивом вогнистим.
      Їх охолола пишнота
      Іскриться скупо під ногами,
      Немов потоптані літа
      На тлі розкопаної ями...
      18.08.16



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    284. Хочу...
      Хочу завтрашній ранок зустріти
      Без гвинтівки уже - не в бою, –
      Хочу в тиші ласкавого літа
      Обійняти матусю свою.
      Хочу милу кохати в діброві
      І цілункам утратити лік, –
      Хочу “Град”, наче жах тимчасовий,
      Позабути без жалю навік.
      Хочу бути не вічно солдатом,
      Серед скрути і поміж смертей, –
      Хочу сіяти і будувати,
      І ростити щасливих дітей.
      17.08.16




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    285. * * *
      Треться вітер уперто об шибку,
      Мов прилипнути хоче до скла, –
      То ширяє поривчасто й швидко,
      То присутність вдає спроквола.
      Невагомий – здіймається вище,
      Обважнілий – додолу хить-хить, –
      То крізь шпарку старанно засвище,
      То край неї безвольно мовчить...
      Це облуди якесь передвістя
      Чи сумління первісного час, -
      Я безсилий собі відповісти, –
      Може, знає про те хтось із вас?..
      16.08.16



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    286. В очікуванні слова
      Плаває по присмерку кімнати,
      Протягами зріджене, тепло, –
      А дощу краплини винувато,
      Пружно й м’яко, стукають у скло.
      Напівсонний, слухаю покірно
      Те биття поривчасте води,
      Що вплітає в шурхоти вечірні
      Бистрі гами і дзвінкі лади.
      Щось таке в тих звуках загадкове,
      Трепетне, жадане, неземне, –
      Наче час очікування слова,
      Що хвилює й радує мене…
      13.08.16



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    287. Літнє повітря
      Поривчасті порухи вітру –
      Без свіжості жодних ознак.
      Підсолене пилом повітря
      Не лізе в легені ніяк.
      Лиш тільки ліниво лоскоче
      Обпалені сонцем уста, –
      І ріже приплющені очі
      Полинна його гіркота…
      08.08.16



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    288. Незамінній
      Не піддавайся радості, коли
      Всі шумно й радо відкривають двері,
      Сідаючи квапливо за столи,
      В очікуванні ситої вечері.
      Не мар безперестанку, в суєті
      Підносячи запечене й варене, –
      Що будуть щиро дякувать зяті,
      А невістки щось кластимуть у жмені.
      Не задихайся злістю на скупих
      Чи нездоланно ницих і байдужих,
      Якщо ти гріш отримуєш від них
      За те, що вірно і похвально служиш.
      Не захлинайся болісно слізьми,
      Облизуючи жадібно окістя,
      Коли вночі німіють тереми
      І можна там утомлено присісти…
      Зароблена трудами благодать
      Удосвіта розвіється крізь шпарки,
      Коли, як завше, владно закричать,
      Гукаючи покірну куховарку.
      07.08.16



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    289. Під дощем
      Погриміло над рікою,
      Похитало комиші, –
      Блискавиці теплотою
      Обігріло край душі.
      Похололо потім різко
      В осамотненій також,
      Адже гуркоти і блиски
      Увільнив дочасно дощ…
      06.08.16



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    290. Вишгород прощається з Героєм...
      Пам'яті Руслана Арсієнка

      Вишгород прощається з Героєм,
      Упівсили дихають вітри.
      Мов приліг спочити мужній воїн,
      Дочекавшись тихої пори.
      Вишгород прощається з Героєм,
      Бо солдату – друзі не рівня…
      У журбі схилилась над труною,
      Горем наполохана рідня.
      Вишгород прощається з Героєм,
      Мов дарунки, квіти всі кладуть.
      Помирає, як відлуння бою,
      Над скорботним натовпом салют.
      Вишгород прощається з Героєм,
      І поволі меркне небокрай.
      Світ бентежить очі пустотою,
      Слух лякає жалібне: - “Прощай!..”
      02.08.16



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    291. Творчість
      Ллється сонячне світло в кімнату,
      Вітерець неквапливо струмить, –
      За відкритим віконцем, пернаті
      Не змовкають зрання ні на мить.
      Повне цвіту дум’яного літо,
      Ніби щастя, зненацька прийшло, –
      І рої ненаписаних літер
      Позлітались мерщій на тепло.
      Визрівають в душі позабуті,
      Покарбовані часом слова, –
      І ніяк не вдається збагнути
      Чом приємно болить голова?..
      30.07.16




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    292. Не обманути
      Якщо тепла в словах немає,
      Або без щирості вони, –
      Довіра мерхне і згасає,
      Як шум далекої луни.
      Я буду слухати й не чути,
      Що б ти і як не говорив, –
      Адже в твоїй фальшивій суті
      Звучить підлесливий мотив.
      Не прикривай авторитетом
      Сліди духовної іржі, –
      Вчувають душами поети
      Потуги єдності чужі…
      29.07.16




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    293. Святковий день
      Бринить обвітрена блакить
      Пташиними піснями, –
      І сонця жар палахкотить,
      Кружляючи над нами.
      І як так статися могло,
      Що з неба благовісно
      На землю сіється тепло
      У супроводі пісні?
      І шум, і блиск, і щастя дух
      Душею відчуваю, –
      Мов розродився світ навкруг
      Очікуваним раєм.
      28.06.16



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    294. Пролог до майбутнього
      Вже на сонці киплять вмиті росами квіти,
      Потяглись аромати хмільні звідусіль, –
      Просинається світ – і так хочеться жити,
      Що нараз забуваю про втому чи біль.
      Я, світанню скорившись, розплющую очі,
      Залишаючи в снах онімілі жалі,
      Бо нічого мене у цю мить не морочить,
      Крім отримання втіх від життя на землі.
      Забуваю про вік – хочу час зупинити
      І наповнити світ шумовинням пісень,
      Адже будять мене квіти росами вмиті
      Та хміліє душа у відраді натхнень…
      22.07.16



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    295. Не говори...
      Г.К...
      Не говори, що мало світла
      І десь поділося тепло, –
      То ще кохання не розквітло,
      А тільки пнеться, мов стебло.
      Щоб рук твоїх гарячих грати
      Мене не сміли уярмить, –
      Уже не стану поспішати
      Зробити з волі крок у кліть.
      І силоміць туди не втиснеш,
      І не заманиш чимось в кут,
      Якщо в тенетах мало кисню
      І дуже затісно від пут.
      Коли ходив аж надто бистро
      Чи ліз по здобич навмання, –
      Я вже нахромлювавсь на вістря,
      Немов на терен пташеня.
      Якщо кусаєш плід не перша,
      Про це все знаючи сама, –
      Не говори, що соку менше
      І зовсім запаху нема…
      21.07.16



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    296. Пенсійний вік
      Допоки шов електрозварний
      Кладу, єднаючи метал, –
      Живу на світі я не марно,
      Хоч, часом, чую: – “Самохвал!..”
      Пенсійний вік – не для спочинку
      Рукам від втоми видних справ.
      Він є забіг, а то – розминка,
      Що віднедавна подолав.
      А я ще фінішу не бачу
      На неподоланій путі,
      Бо і невтомний, і гарячий
      В любові, праці та житті!
      20.07.16



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    297. Місячної ночі
      Глибока ніч, але не спиться
      Мені самотньому чомусь, –
      То нудно втомлюю правицю,
      То на лівицю обіпрусь.
      Кручусь, як дзиґа, на всі боки, –
      Старий, нікчемний, хворий дід, –
      А місяць поглядом безоким
      Це все фіксує так, як слід.
      Щоб вранці сонцю розказати
      Те, що засвідчив він, як вмів –
      Неначе черги з автомату,
      Із вуст лунали звуки слів.
      Прийшло натхнення так раптово,
      Що зникли сумніви малі
      Про те, що ніч розвіє слово
      І вчують пісню край землі.
      19.07.16



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    298. Вічність
      Помирають люди і міста,
      Помирають птахи і рослини, –
      Лиш небес безмежна синьота
      Неквапливо плине без упину.
      Там немає квітів і вінків,
      І печальних голосінь не чути, –
      Тільки шурхіт хмар і шум вітрів
      До блакиті сталої прикуті.
      Щохвилини ближчаю на крок
      До межі безмірної безодні, –
      Заяскріє скоро між зірок
      Ще одна – скорботна і холодна.
      18.07.16




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    299. Дружині
      Ти знов стоїш переді мною:
      Весела, горда, молода, –
      І насолодою хмільною
      Рука у руку запада.
      Які у тебе дивні очі!
      Яке обличчя неземне!
      І аж до сліз мій ніс лоскоче
      Твоє волосся запашне.
      Щасливий я, що із тобою
      Не день, не рік, а вік прожив, –
      Не був гіркою кабалою,
      Не став нелюбим і чужим.
      Нехай любов обох втішає
      І почуття не знають меж,
      Допоки світ здається раєм
      Мені й тобі, я знаю, теж!..
      17.07.16



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    300. Скрижалі
      Уже разів, напевно, десять,
      Чуттям обтяживши думки, –
      Я намагався перекреслить
      Колись написані рядки.
      Листки пожовклі брав у руки,
      Щоб у минуле зазирнуть,
      Щоб пригадати мить спонуки,
      Або збагнуть натхнення суть.
      І мов зненацька оживали
      Події, дати і місця, –
      Й щеміло в грудях, і помалу
      Трималась усмішка лиця.
      Бо дні мої неповторимі,
      Неначе відсвіти заграв, –
      Мазками теплими й густими
      Тоді сумлінно змалював.
      Узяти й просто перекреслить
      Дороги, зустрічі, роки, –
      Це як рукам утратить весла
      На течії стрімкій ріки.
      Отож нехай живуть і далі,
      І надихають день при дні
      Мене відвертістю скрижалі, –
      Свідоцтва щирі та ясні!
      16.07.16




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    301. Пекуче літо
      Зарано споріднює літо
      Приємні очам кольори.
      Прив’ялені спекою квіти
      Розгойдують сонні вітри.
      Здається, що може упасти
      Обвуглене листя із віт,
      Якщо не зупиниться наступ
      Задухи на зморений світ.
      Ніякої хмарки в блакиті –
      Лиш сонце палає вогнем,
      Мов хоче дотла спопелити
      Це літо пекуче мене.
      13.07.16



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    302. На згадку...
      Перестук, передзвін, перекличка
      В іскрометному гоні коліс, –
      Наче куля летить електричка,
      Аж холоне обвітрений ніс.
      Потяг рветься у далеч щомиті,
      Поїдаючи відстань мигцем, –
      Щоб мій Київ сумний сполучити
      Із веселим твоїм Ірпенем, –
      Де в сплетінні стежинок і вулиць
      Обійнявши тебе не на гріх, –
      Буде місяць блукати прибулець,
      Утомившись од бажаних втіх………..
      08.06.16



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    303. Автобіографія
      Не в душі притемнених глибинах,
      Ані на освітлених устах, –
      Автобіографія людини
      Розпростерта на її руках.
      На долонях, змалечку й до смерті,
      Можна роздивитися завжди,
      Наче букви віщі та не стерті,
      Сущого й минувшого сліди.
      Видно щастя вистраждані миті,
      Між роками згуби та жалю, –
      Пережите мною і прожите
      Аж ніяк од вас не утаю.
      05.06.16



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    304. Вибачайте, мамо...
      Не були ніколи й не здавались раєм
      Ледве-ледь осяяні жданим щастям дні,
      А тому сьогодні, як ніхто, я знаю
      Чом у мами очі споконвік сумні.
      В них не замаскуєш плівкою полуди,
      Вицвілий на сонці, посивілий шлях,
      Де надії бились, як горшки, повсюди
      І мішком порожнім висли на плечах.
      Не в красі зухвалій понад видноколом
      Зіркою з’явився та упав між трав, –
      З маминого серця, з маминого болю,
      З маминої радості вдячно я зростав.
      І вдивлявся довго, і вслухавсь чимало,
      Змірявши до краю кислих мандрів дух, –
      . Щоб не приховали непроглядні далі
      Смутний і непевний душ знайомих рух.
      Вибачайте, мамо, що не маю вміння
      Вірити наївно, а брехать – невміч, –
      Вирване з корінням сподівань насіння
      Стрімко гонить вітер вдовж усіх узбіч…
      06.06.16



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    305. Рідній школі
      Хоч бува стрічання нетривалим,
      Наче жвава музика дощу, –
      Кораблем до рідного причалу,
      Звідусіль до тебе я спішу.
      Літ моїх високі частоколи,
      І дерев розложисте гілля, –
      Від очей не заховали школу
      Ту, що душу словом окриля.
      Бо немає досі анітрішки
      В споминах про неї білих плям, –
      Десь отут бетонував доріжку,
      Факт отой засвідчивши ім’ям.
      Зримо пригадалося ще зараз,
      Кадром незабутнього кіно,
      Як опуку неслухняну вдарив
      І закляк – поцілив у вікно...
      Можуть сосни кожному сказати,
      Хто їх біля греблі посадив
      Навесні в пісок вологуватий,
      Повені маскуючи сліди.
      Різне відбувалося щороку, –
      Раз, було, не вивчивши урок,
      Я негайно, не моргнувши й оком,
      На годину заховав дзвінок.
      Марна справа думи побороти –
      Ось на цьому місці в акурат
      Кожен день, скорботним донкіхотом,
      Тупцював, дивуючи дівчат.
      Пожовтілі, стерті і зотлілі
      “Трудової слави” сторінки, –
      Я гортаю досі щонеділі,
      Самим першим віршам завдяки.
      Усього хотілося і швидко,
      А тому, в чеканні похвали, –
      Бідолашних ніженьок відбитки
      Аж до театрального лягли.
      Не вдалось, не сталось, не судилось,
      Та не скнію й долю не кляну, –
      Все сприймаю, наче Божу милість,
      За яку вклоняюся йому.
      Літ моїх високі частоколи,
      І дерев розложисте гілля, -
      Від очей не заховали школу
      Ту, що словом душу окриля.
      05.06.16



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    306. Обікрадена часом земля
      Переораний “градами” степ,
      Як зола, – і сухий, і гарячий.
      Посадив деревце, а воно не росте,
      Тільки хилиться долу і плаче.
      І не дивиться зовсім увись,
      І таїти не хоче скорботу, –
      Хоч бої тут давно пронеслись,
      Залишивши надгробків пишноту.
      Непривітне прозріння тепла
      З надр донецьких виходить повсюди, –
      Обікрадена часом земля,
      Очманілі дерева і люди…
      03.06.16



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    307. Півники
      Л. Н...
      “Посинілі півники під тином
      Опустили крила на спориш… “, –
      Та почувши зранку ці новини,
      Ти про втрати бідкатись облиш.
      Посиніли півники в квітниці,
      Забриніли весело: “Дінь-дінь…”, –
      Радість повертаючи на лиця,
      Смутку залежалому взамін.
      Хай синіють півники довіку,
      Край сільських закурених доріг, –
      І не буде нашим веснам ліку
      На землі, уквітчаній для всіх!
      22.05.16



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    308. Дощові думи
      Невже дощ надовго, невже він навік
      До нашого краю, мов горе, причалив, –
      Пролився б принадно, а потім і втік,
      Як тисячі раз, пам’ятаю, бувало?
      Вже тиждень грядки полосують струмки,
      Шукаючи шлях до калюж на городах, –
      І голови чешуть тривожно жінки,
      Бо місця собі та воді не знаходять.
      Вологою впоєна щедро земля,
      Здається, що скоро візьме і потоне,
      Бо дощ то періщить, то йде спроквола,
      Руйнуючи сталі одвічно канони.
      20.05.16



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    309. В очікуванні...
      Хлюпотить під дощем жовте листя
      І дзюрчать стоголосо струмки, –
      І про себе нагадує свистом,
      Між деревами, вітер прудкий.
      Все шумить, як музики на святі,
      Й водограєм дзвінким виграє,
      Щоб було веселіше чекати
      На кохання спізніле моє.
      Бо водою не вмитий – облитий,
      І промоклий увесь до кісток, –
      Починаю невтішно тужити
      Від роїв невеселих думок.
      Та й журюся, що люба не бачить,
      Десь укрившись, напевно, плащем, –
      Як я довго та вірно маячу
      Під рясним і огрядним дощем.
      Але це ненадовго – я знаю,
      Що негода, мов сум, промине, –
      Ген вже сонце промкнулося скраю
      Видноколу і сліпить мене...
      18.05.16



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    310. Імпровізуючи експромтом...
      Весняний день, пташиними піснями,
      На повний голос весело бринить
      Над зеленню обвитими гаями,
      Відлуннями сягаючи в блакить.
      Весняний день, очікувано гарний,
      Незгасним сонцем, обіймає світ, -
      Невпинно і незмінно – регулярно
      Достоту серце хоче обігріть.
      Весняний день пробуджує натхнення,
      Відтворюючи образи зі снів
      Усохлих, як лушпиння незліченне,
      З отриманих узимку гарбузів.
      Весняний день веде за горизонти
      Народжених безповоротно мрій, –
      Імпровізуючи весь час експромтом
      У плині дат і маячні подій.
      15.05.16



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    311. Відкохав
      Як закохаєшся, бува,
      Або відлюбиш мимоволі, –
      Душа народжує слова
      Зачаті в радощах і болях.
      Отож, напевно, відкохав
      Чи вкрай душею занедужав,
      Якщо нема до віршів справ
      Уже ні в радощах, ні в тузі...
      14.05.16



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    312. Без відповіді
      Співзвучно настрою, печаль
      Бринить, як жайвір, без утоми.
      На мить відхлинувши у даль –
      Назад вертається по тому.
      Звідкіль з’явилася вона,
      Така небачено глибока, –
      Украй прозора і ясна,
      І нездоланна на всі боки?
      Тяжке й гнітюче відчуття
      Незрозумілої тривоги, –
      Моє наповнює життя,
      І так нерадісне й убоге...
      12.05.16



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    313. Радониця
      На лики дивлячись і дати,
      Навколо прибраних алей, –
      Мовчу в жалобі винувато
      Межи гуртів сумних людей.
      Хрестів закляклі частоколи,
      Незрушні плити кам’яні, –
      Ріднять невигаданим болем
      Веселі долі і сумні.
      Бо і чимало безіменних,
      Або покинутих могил, –
      Сьогодні, радо і смиренно,
      З горбів струсили давній пил.
      Нема, мабуть, числа і краю
      Людському стогону й плачу,
      Адже жалі серця всі крають
      І втрати душі всім печуть.
      Отож не дивно, як напружу
      Свій слух, почути, як затим
      По наді мною мертві душі
      За пам'ять дякують живим…
      Провідав недругів і друзів,
      Без пишних фраз і різних поз, –
      Усіх згадати в шані й тузі
      На кладовищі довелось.
      10.05.16



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    314. Самотність
      Швидко множачи журини
      Головні на дріб’язкові, –
      Забарилася дружина
      Десь у рідному їй Львові.
      Розібратися несила
      І додуматися ні з ким:
      - Телефон чи загубила,
      Чи нема бажань на звістки?..
      Це раніш було байдуже
      Хто й куди наскільки рушив,
      А сьогодні туга душить
      І бере на змору душу.
      Мов у склепі кам’яному,
      Почуваюся в кімнаті –
      Самоти гірка оскома
      Прагне серце доконати.
      06.05.16



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    315. Коренеплоди
      Як почне нестримано співати
      Поміж верб зелених соловей, –
      Отоді збирає втішно мати
      На городі внуків і дітей.
      Внучку – сапку, а синку – лопату, –
      Правнукам – насіння огірків
      Лиш заради цілі – щоб не втратив
      Рід наш копачів і сіячів.
      До снаги не всім вклонятись низько
      З вдячністю пробудженій землі, –
      Тож , бува, присядемо на призьбі,
      А матуся каже звіддалі:
      Чом же ви так швидко натомились,
      Хилячи додолу предків стяг, –
      Працю не сприймаючи як милість,
      Між забав щоденних і розваг?
      Чом земля не зріднює вас, діти,
      Мов дорогоцінності й герби, -
      Злиднями загубитесь у світі,
      А сюди вернетесь, як раби?..
      Не лякайтесь, що кінець городу
      Тягнеться невидимо на схід, –
      І що потоптав коренеплоди
      В зненавиді вічний наш сусід.
      То все наше… Отже до роботи –
      Підгортати, сіяти , копать, –
      Поливати вічно землю потом
      І тоді зародить благодать.
      07.05.16





      Обсипаний, поколотий



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    316. Дарма...
      Обсипаний, поколотий,
      Надій розбитих склом, –
      Ходжу донині колом тим
      В якому скрізь погром.
      Перехрипіли криками
      І він, і ти, і я, –
      Бо злиднями й каліками
      Наповнилась земля.
      Себе давно запитую,
      Адже не зрозумів, –
      За що сидів на плитах я
      І в полум’ї горів?
      Чіткіше бачу здалеку
      Страждальницький мій шлях, –
      Усім сіяв кристаликом
      Дарма в чужих руках...
      30.04.16



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    317. Живу!..
      Коли жура за радість стала
      І віри блиск в очах потух, –
      Живу гальмуючи помалу,
      Або прискорюючи рух.
      Живу безглуздо й безпорадно,
      Безсилий втішено збагнуть, –
      Чому довкола непроглядна
      І нездоланна туги муть?
      Живу із волі пресвятої
      Творця одвічного буття,
      Хоча всілякого накоїв,
      Без молитов і каяття.
      Живу надіями на диво,
      А час летить, як листопад, –
      І дні усотує жадливо,
      Їх не вертаючи назад.
      Хоч міг би духом занепасти,
      Життєвим мукам завдяки, –
      Живу в очікуванні щастя
      За переболені роки.
      Живу!..
      29.04.16






      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    318. Веселка
      Ледве вщухла над рікою злива,
      Ще вода затоплює луги, –
      А уже веселка блискотлива
      Аркою лягла на береги.
      Вигнулась, округлилася вгору,
      В мокрих нетрях сизої пітьми,
      Де, злякавшись блисків і озорень,
      Змовкнули невидимі громи...
      Між хмарин осяяних розщілин,
      Променями теплими вогні, –
      Відгоріли швидко, відмигтіли
      І безслідно зникли вдалині.
      28.04.16



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    319. Весняні пахощі
      Немов тугі пориви вітру,
      Між неоглядних трав і лоз, –
      Весняних днів хмільне повітря
      В легенях м’яко уляглось.
      І вже не видихнуть до літа
      Мені крізь ніс або гортань
      Ані молочний запах цвіту,
      Ні дух жаданих проростань...
      27.04.16



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    320. Радіація
      Я чую, як стогне від болю земля,
      Я бачу, як корчиться в муках людина, –
      І знаю про те я, коли й звідкіля
      Покрила біда Україну.
      Розщеплений атом мій край освітив
      Розлючено й сумно, надовго й зловісно, –
      Німа радіація тліє між нив
      І в небі невидимо висне.
      Від неї ніхто не відхилиться вбік,
      Ніщо не відмежиться відстанню й строком, –
      Вона породила сиріт і калік,
      І тугу незмірну й глибоку.
      Її наяву я не бачив, але
      Вона рве суглоби й розколює тіло, -
      І дихати важко, і робиться зле
      Від болю мені щонеділі.
      Впресовує вітер чорнобильський пил
      Донині в пожовклі дерева і трави, –
      І множаться горбики свіжих могил
      Від мене наліво й направо…
      19.04.16




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    321. Благодійнику
      Коли твої бажання щирі,
      Та честь і гідність на кону, –
      Не важ дарунки і не міряй,
      Щоб скупо скласти їм ціну.
      Подарував?.. – Нехай так буде, –
      Адже хотів, зібрався, зміг…
      Втішайся тим, що бідним людям
      Ти безкорисно допоміг.
      24.04.16



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    322. В Ботанічнім саду
      Охоплені сонячним світлом,
      В нерідній для них стороні, –
      Магнолії рясно розквітли,
      Бентежачи душу мені.
      Краси неповторної квіти
      Дбайливо, неначе плащем, –
      Укрили оголені віти
      Лілово-прозорим вогнем.
      Наповнили запахом моря
      Сплетіння знайомих алей
      Отам, куди йдуть відучора
      Гурти галасливих людей…
      23.04.16



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    323. Весна
      Звеселяє й бентежить утішено
      Розполохане серце весна, –
      Медоносне цвітіння горішини
      Відбивається в люстрі вікна.
      Соловейко співає між вишнями,
      Посилаючи сонцю привіт, –
      І збувається втоми торішньої
      Омолоджений зеленню світ.
      Наче плату за мужньо подолані
      Нещодавні негоди, – весна
      Безперервно несе задоволення
      І надіями живить сповна.
      20.04.16



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": 6

    324. Не залишилося нічого...
      Прощальний блискіт зір ранкових
      Печально стихнув і погас,
      Як іскри давньої любові
      В душі, закоханій у вас.
      Змарнів і місяць теж помалу
      І зник поволі, мов мара,
      Коли неждано ви сказали,
      Що розлучатись нам пора.
      Не залишилося нічого
      Від випромінювань ясних,
      Ні від побачення нічного,
      Ні від затаєних утіх…
      01.04.16



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 0

    325. * * *
      Мені здавалося колись,
      Що непідвладний час осмуті, –
      Що ти, як рана, відболиш
      І сум не зможе повернутись.
      А він, я знаю, тільки зріс,
      Бо ти донині перед зором
      Стоїш, доводячи до сліз
      Мене нестерпніше, ніж вчора...
      24.03.16



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    326. Залишаймося людьми!..
      Немов жебрак, щодня блукає
      Пес безпритульний між людьми, -
      І перехожі пригощають
      Його то хлібом, то кістьми.
      Та є такі, хто зажди з люттю
      Жбурнути хоче камінцем,
      Або штрикнути вістрям пруття,
      В бік підупалий чи в лице.
      Не відчуваючи провини,
      Ані зблизька, ні звіддалік, –
      Пес наїжачить гнівно спину
      І відбігає хутко вбік.
      А потім дивиться печально,
      Спроможний ясно зрозуміть,
      Що рветься ниточка єднальна,
      Між ним і нами, мимохіть…
      23.03.16



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    327. * * *
      І. К...
      І не пишеться вже, і не любиться,
      І не мріється так, як раніш, –
      Обриває і гонить по вулиці
      Вітер клоччя пожовклих афіш.
      Шарудить, навіваючи спомини
      Неповторного, клаптиків рій, –
      І сягає до горла оскомою
      Присмак давніх мандрівок, подій…
      21.02.16



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    328. В зимовому полоні
      Захурделило під вечір,
      Побіливши чорноту, –
      Мов незримий ключ лелечий
      Пухом сіяв на льоту.
      Засніжило безупинно,
      Мальовничо, навсібіч –
      Срібнопере шумовиння
      Озорило довгу ніч.
      Застеляло аж до ранку
      Посірілий ледве брук, –
      Мов пухку, ворсисту тканку
      Небо випустило з рук.
      Нині тільки світла пуща
      Безперервно погляд ссе,
      І морозом невсипущим
      Окільцьовує усе.
      26.01.16



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    329. Протяги
      Пам'яті полеглих

      Налий мені, товаришу, вина,
      Щоб голова нестямно не боліла, –
      Щоби пішла зі спогадів війна,
      Немов утома, після сну, із тіла.
      Присядь, мій друже, також край стола
      І помовчи в підступному смерканні, –
      Допоки тане свічечка мала,
      З вогнем зустрівшись вперше і востаннє.
      Але не думай звично про своє
      В притулку спорожнілої хатинки,
      Де вечорами сумно заграє
      На протягах віконних павутинка.
      Народжені наругами орди,
      Летять до нас вони з-за небокраю, –
      І дивна злука – музики й біди,
      Нестерпним болем душі розпікає.
      23.01.16



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    330. Перезимую...
      Перезимую журно без тепла,
      Засипаний безкрайніми снігами
      Там, де зима спинилась і лягла,
      Тріскучими морозами, між нами.
      Переховаюсь під твоїм вікном,
      Обабіч мною прибраної стежки, –
      Де, вибілена завжди не вапном,
      Берізка губить крижані сережки.
      Перегукаю, в неї на гілках,
      Тебе я співом, сповненим одчаю, -
      Пересумую, як самотній птах,
      Відлучений хворобою від зграї.
      До ніг із віття скоро упаду
      І обів’ю їх снігом, наче вихор, –
      Перепиню заметами ходу
      Твою легку, прискорену і тиху.
      Перехоплю вітрами подих твій
      І жадібно до любих губ приникну, -
      Мов слід нестертий пам’ятних подій,
      Як нинішній розлуці гордий виклик.
      21.01.16



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    331. Пересторога
      Десь там, за обрієм, є море
      І дуже теплі вечори, –
      Та знай, що, в зорянім узорі,
      Дивлюсь на тебе я згори.
      З пітьми з’явившись, тихо висну,
      Неначе зірочка мала,
      Щоб у розлуці ти навмисно
      Уся не вигасла до тла.
      Щоби не падали динари
      Вночі дощем тобі до ніг, -
      Отак побудемо у парі
      На таємничості доріг.
      Півнеба, темряву продерши,
      Сріблястим сяйвом освітив,
      Адже без мене ти уперше
      Відпочиваєш між олив.
      20.01.16



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    332. Ревнощі
      Забувши про наявність інших справ,
      Так захопився жадібно тобою,
      Що в гоні іскрометному віддав
      За мить якусь усі свої набої.
      Поповнити швиденько арсенал,
      Як міг учора, нині не вдається.
      Ошпарений безсиллям наповал,
      Вслухаюся в віддалення секрецій.
      А ти така, незвично молода,
      Збунтована, нестримана і гнівна, –
      До мене тягнеш руки, як біда,
      І вертишся, мов курка перед півнем.
      Надією утомлена, мабуть,
      І розпачем замучена до краю, –
      Ти марно намагаєшся заснуть,
      Хоч відпочити я тебе благаю…
      Полегшений помітно патронташ,
      Тремтить глумливо в звичному притулку,
      Мене тепер соромлячи за сказ
      І за швидке шукання порятунку.
      13.01.15



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    333. Відхід весни
      Укриває, наче ложе,
      Землю ніжно цвіт, –
      І відчутніше тривожить
      Тишу шелест віт.
      Хоч і мостяться на віях
      Пелюстки густі, –
      Та нестримано світліють
      Далі в темноті.
      Мов відбілює старанно
      Маляр полотно, –
      Цвіт тече безперестанно
      Із дерев вапном.
      А від запахів учадіть
      Може сивий світ, –
      Як весна іде із саду
      І маскує слід.
      11.01.15



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    334. Пам'ятаю
      Уже пройшли десятиріччя,
      Але, рокам наперекір,
      Всіх однокласників обличчя
      Я пам'ятаю до цих пір.
      Вони в мої впадають очі,
      Промінням зір, навперебій, -
      Немов осяяння пророчі
      Сумних і радісних подій.
      Бува, приходять на прощання,
      Щоб усміхнутися на мить, -
      І потім серце безустанно,
      По них сумуючи, болить.
      А інші, радісні до краю,
      Щоб наспіватись досхочу, -
      До себе в гості зазивають,
      Коли віддалено мовчу.
      Мов корені, живі чи мертві,
      Вони, не відаю коли,
      Вросли у спогади так твердо,
      Як сни ніякі не змогли.
      Вони заглибилися в вічі,
      Щоб став до зору ближче зір, -
      Щоб однокласників обличчя
      Не стер зі згадок часомір.
      07.01.15



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    335. Не корімся
      Старенька яблуня навпроти
      Проталих вікон день при дні
      Стоїть, обпершись на ворота,
      Немов на плечі рятівні.
      Гіллям обвислим сумно тисне
      На них, упасти боячись,
      Хоч ще улітку прямовисно
      Тяглася кроною увись.
      Шуміла листям, мов співала
      В обіймах сонця і вітрів,
      Але й тоді мотив печалі,
      Напевно, в звуках тих бринів.
      Нелегко все вгадати слухом,
      І погляд може обмануть
      Смішком ясним чи жвавим рухом,
      Чи просто спокоєм, мабуть.
      А як від себе приховати
      Згасання зримого рубіж,
      Якщо, неначе перед катом,
      Ти перед ним уже стоїш?
      Роки уміло роблять справу
      Свою, як доля, знаю, теж -
      То вліво хилишся, то вправо,
      Ось-ось, розхитаний, впадеш...
      Коли пручатися несила
      Недуг навалі так, як слід, -
      Покірно яблуня схилила
      Гілля трухляве до воріт.
      06.01.16



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    336. Тривожно
      Лягає сніг, як пудра на обличчя,
      На лоно похололої землі, -
      І шурхотять сніжинки таємниче,
      Виблискуючи іскрами в імлі.
      Вони зникають швидко на долоні,
      Затриматись не можуть на плечі, -
      Але не хочуть танути на скронях,
      Мені тривогу в душу несучи...
      04.01.15



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    337. На морозі
      Відшуміла завірюха,
      Мов засушений листок,
      А мороз вхопив за вуха
      - І від мене ні на крок.
      Вгамувати лють не може,
      Як давно голодний пес
      У полоні огорожі
      Чи зачинений ще десь.
      Холод скрізь шукає шпарку,
      Як по одягу снує, -
      То насипле жар за барки,
      То туди ж води наллє.
      Уповільнює рух крові
      В тілі змерзлому моїм -
      Почуваюся в оковах
      На морозі крижанім.
      03.01.16



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    338. Взаємність
      Ледь ставши на ноги, одразу пішла
      Онука до діда на руки, –
      Кумедно торкалась устами чола,
      Слова вибираючи в звуках.
      А я, приголомшений гамом отим,
      Сидів задоволений, вдячний
      Дитині, що вибором першим своїм
      Зробила натяк однозначний
      На те, кого буде любити вона
      І жде на взаємність так само, -
      Любові тієї з тих пір теплина
      Незрушно лежить поміж нами.
      02.01.16



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    339. Нехай збуваються!
      Уже ялинка, пишно вбрана,
      Залита сяєвом вогнів,
      А на святковому майдані
      Лунає море голосів.
      Народ, гуртами й поодинці,
      Зібрався дружно уночі, –
      І наче молиться ялинці,
      Навколо неї стоячи.
      Я теж, не вперше й не востаннє,
      Мрійливо дивлячись увись, –
      Наївно зроджую бажання
      Оті, що досі не збулись…
      01.01.16



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    340. Завірюха
      Здибились заметами дороги,
      Сніг, як пил, роздмухують вітри, –
      І якась невидима тривога
      Тріумфально дивиться згори.
      Мов звідтіль запитують чи досить,
      Чи уже достатньо намело?..
      Як сріблястим попелом, – заносить
      Завірюха злякане село.
      31.12.1



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    341. Зустрілися
      На сонці сніг вилискує ропою
      На білім тонкошерстім полотні,
      А по ночах лиш кашею пухкою
      Не вперше видається він мені.
      На сонці сніг іскриться і мигоче
      Сліпучими мільйонами вогнів,
      А по ночах яскрітися не хоче
      У жовтім сяйві сонних ліхтарів.
      На сонці сніг золотиться, мов криця,
      А по ночах тьмяніє, як єлей, –
      Ніяк на сніг не можу надивиться,
      Розширивши повіки для очей.
      30.12.15



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    342. В передчутті снігів
      Струсивши крапельки дощу,
      Заходжу знову в прохолоду,
      Але не знаю, чи прощу
      Зимі за цей безсніжний подих.
      Раз двадцять змінювала лик,
      Дощі маскуючи в пороші,
      Немов хотіла, щоб я звик
      До примх її чудної ноші.
      Які їй хочеться іще
      Побачити метаморфози,
      Адже, я вимитий дощем,
      Вкриваюсь кіркою морозу?
      Покровом снігу марю в снах,
      Свій шарм втрачаючи помітно,
      Як корабель у парусах
      Десь на воді в чеканні вітру...
      29.12.15



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    343. Свавілля дощу
      Небес бездонна глибина
      До дна наповнена водою.
      Дощів мелодія сумна
      Узимку здогадку лиш троїть.
      Вона відбита в люстрах днів,
      До споду сірих і промоклих, –
      Ані морозів, ні снігів,
      А тільки дощ, як меч дамоклів...
      28.12.15



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    344. На переправі
      Шурхоче листя під ногами
      І холодів іще нема, -
      А вже шляхи мої снігами
      Вкриває весело зима.
      Вони лягають так невчасно
      На ще не пройдені мости,
      Що зору в сутіні неясній
      Слід переправи не знайти.

      З-під снігу пнуться стебла голі,
      І хоч їх вигляд остогид, –
      Не скоро зміниться навколо
      Очам невтішний краєвид.
      Та і чи зміниться? – Не знаю
      Чи стане часу і снаги,
      Адже прискорено вкривають
      Мене, не танучи, сніги.

      Ростуть, як мури, кучугури
      Невпинно й швидко на виду,
      Але, вглядаючись понуро
      В замети здиблені, іду.
      Іду, з надіями на диво,
      Крізь смерчі білої імли
      Туди, де весни щебетливі
      Безслідно зникнути змогли...
      26.12.15



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    345. Туман
      Повис завісою туман
      І враз посутеніло,
      Безтінним мороком оман,
      Повітря обважніле.
      Зволожений імлою, сад
      Розмився перед зором, –
      Дерев німих пляміє ряд,
      Немов тремка потвора.
      Чи стане сили пережить
      Мені це колисання, –
      Щоб знову бачити блакить
      Веселого світання?..
      25.12.15



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    346. Туга
      Якби ти знову снилася мені
      Так, мов колись – до головокружіння,
      То не було б уяви маячні,
      А спогади не стали вічним тлінням.
      Безсонню опір подумки чиню,
      В наповненій утомою кімнаті, –
      Чи намагаюсь порвану струну
      Кохання невсипущого з’єднати?
      І радощів, і смутків голоси
      Знайшли в мені пристанище для себе, –
      Їх не лякають відстані й часи,
      Тут, на землі і, певно, там у небі...
      Я на світанні очі не протер,
      Почувши в небі журавлиний клекіт, –
      Бо тільки марю снами, що тепер,
      Як семибарвні радуги, далеко.
      О відшуміла пристрасте моя, –
      Сто раз тобі подякувати маю
      За повінь неземного почуття
      І за журу даремну та безкраю!
      24.12.15



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    347. Досвід
      Не той мені сердечний побратим,
      Хто одягає всюди вишиванку, –
      І носить на собі її, як грим,
      Нутро своє маскуючи, циганка.
      Не той мені завжди надійний друг,
      Хто перед зором людяний і чемний,
      А поза ним веде нещиру гру,
      Хоч завжди явним робиться таємне.
      Мені той українець вічно брат,
      Будь він жебрак чи чоловік заможний, –
      В якого людська тіла кожна п’ядь,
      І честь, і гідність мати він спроможний.
      23.12.15



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    348. Війна
      Вона мене на клоччя рвала,
      Душила, різала, пекла, -
      Коли встеляла сніг розталий
      "Гвоздик" розпечена зола.
      Літали кулі десь поодаль,
      Снарядам "Градів" навзамін, -
      І тхнув війни скорботний подих
      Нестерпним смородом руїн.
      Війна мене донині кличе,
      Тривогу в душу несучи, -
      Її озлоблене обличчя
      Удень я бачу і вночі.
      Вона, безмовно, ніби мука,
      Котру нічим не проженеш,
      До мене тягне хижі руки,
      Закіптявілі від пожеж.
      Війна, байдужо та уперто,
      Не відступає ні на мить, -
      Адже, осколками роздерте,
      Судомить тіло і болить...
      18.12.15



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    349. В обіймах сонця
      Розбудило неньку
      Сонечко раненько.
      Обласкавши щоки,
      Обірвало спокій,
      Бо за мить зухвало
      Й губи цілувало...

      Скрізь, розгарячіло,
      Бігали по тілу,
      Зроджені у щасті,
      Промені вихлясті, -
      Їх утихомирив
      Мамин усміх щирий...
      17.12.15



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    350. Радість
      На листя опале,
      Сніжинки упали
      І враз перебарвився світ.
      Ясніють віднині
      Пожовклі рослини,
      Маскуючи осені слід.
      Уже не впізнати
      Стежин змійкуватих,
      Навколо прозорих садів.
      Напудрені пишно,
      Вглядаються вишні
      В мереживо тихе снігів.
      Сьогодні студено
      Для них і для мене
      У білому царстві зими, –
      Але я щасливий,
      Що маю можливість
      Погратися в сніжки з дітьми.
      16.12.15



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    351. Перекличка
      То сніг іде, то сіє мжичка,
      То землю вкутує імла, –
      Неначе знову перекличку
      З зимою осінь почала.
      Вони удвох снують над світом,
      Униз струмуючи з хмарин, –
      Бо шерхнуть каплі скрізь на вітах,
      І краплі падають з сніжин.
      І так весь день. Як на екрані,
      Ряба картина за вікном, –
      То сніг влягається нетанно,
      То мжичка лащиться теплом…
      15.12.15



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    352. Жур
      Багріє обрій кров’ю і димами
      Помалу задихається земля.
      Неначе янгол, на руках у мами
      Довірливо вмостилося маля.
      Вона стоїть, похитуючись трішки,
      Розбуджуючи зором пустоту, -
      А я, чужий, зітхаючи невтішно,
      На дзеркалі каміннім обеліска,
      Вирізьблюю вдову і сироту...
      10.12.15



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    353. Згадки
      Що не день – то вужчає дорога
      І мілкими робляться сліди
      Кожної поразки й перемоги,
      Всякої удачі і біди.
      Видовжився шлях мій, наче гума,
      І за межі видимі струмить.
      В осінь з літа входячи, – не думав,
      Що дійти зумію до зими.
      Час летить, неначе електричка,
      Як потуга думки про чуже, –
      Споминів щоденна перекличка
      З вдячністю сприймається уже.
      Стільки згадок пам'ять назбирала,
      Що до скону всі не розберу, –
      А вони лиш множаться помалу
      І літа ніяк їх не зітруть.
      08.12.15



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    354. Осінній снігопад
      Так неждано і різко він випав,
      З обважнілих зненацька небес,
      Що зігнулися злякано липи
      І кремезні дуби ні шелесь.
      Як акації цвіт прегустющий,
      Шурхотів і кружляв сніговій, -
      Не вдавалося очі розплющить,
      Не здмухнувши сніжинки із вій...
      Полежав, посірів і розтанув,
      Наче мертвого тінь на землі, -
      Лиш наповнив, як повінь весняна,
      У низинах озерця малі.
      06.12.15



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    355. Світляна навала
      Відблиск місяця на скло
      Ліг відпочивати, -
      І крізь шибку потекло
      Срібне сяйво в хату.
      Розбудило без причин,
      Як завирувала
      Між вазонів і гардин
      Світляна навала.
      Заясніла, зацвіла
      На стіні й на ліжку,
      Мов роздмухана зола,
      Сяюча доріжка.
      Білокрила і прудка,
      Вештала повсюди,
      Наче фарба по кутках
      Мокрого етюду.
      Іскри падали на тло
      Сонної кімнати, -
      А крізь шибку все текло
      Срібне сяйво в хату.
      04.12.15



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    356. На дорозі
      Поволі вимерзли калюжі
      В мілких вибоїнах доріг,
      В які, мов кулі кий у лузи,
      Уже вганяє вітер сніг.
      Чи, може він лишає мітки
      На монолітній чорноті,
      Щоб я щербини бачив чітко,
      А порожнини й поготів?..
      02.12.15



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    357. Похололи пестощі дівочі...
      Похололи пестощі дівочі,
      Відлунали любі голоси, –
      А мені донині сняться очі
      В ореолі чистої краси.
      Бачу їх – прозорі і глибокі,
      Повні щастя і наївних мрій, –
      Без сумної осені волокон,
      У затіннях полохливих вій.
      Їх було, як зір на небокраї,
      Як хмільного цвіту навесні, –
      Бідкаюсь ось тільки, що не знаю
      Тих, які призначені мені...
      30.11.15



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    358. Ти така, як і я...
      Ти така, як і я, божевільна,
      Ти така, як і я до цих пір, -
      То уперто сумна і повільна,
      То проворна й весела без мір.
      То печально-прекрасна і тиха,
      То відверто лукава й дзвінка, –
      То вбачаєш у всьому безвихідь,
      То тебе і біда не ляка.
      Я це знаю… Не раз і не двічі
      Проявлялась цих рис повнота,
      Як тьмяніли засмучено вічі
      Чи яскраво раділи вуста.
      Ти така, як і я, – відшуміла,
      Підупала, наморена вся, –
      І безмежно упевнена в силі
      Почуття, що повік не згаса.
      28.11.15



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    359. * * *
      І стане білий день світлішим,
      І неподільний сум мине,
      Якщо цілунок твій утішить
      Осиротілого мене.
      І про вуста мої солоні
      В такі часи не говори,
      А спробуй дотиком долоні
      Зцілити душу від жури...
      17.11.15



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    360. * * *
      Поволі виплакалось небо
      І заясніла небовись, -
      Отож лежать нема потреби,
      З нудьгою марно борячись.
      Адже вологу позолоту
      Струсив обабіч себе сад,
      Щоби розвіяти нудоту
      Та увільнити від досад...
      15.11.15



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    361. Осінній день
      Осінній день – за літні дні світліший, –
      Розцвічує не тільки далечінь,
      А м’яко проникає в кожну нішу
      Душі моєї іскрами світінь.
      І ті жаринки хочуть розбудити
      Уже поснулі крапельки тепла,
      Котрі на згадку про зотліле літо
      Я біля серця бережно поклав.
      15.10.15



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    362. На Покрову
      Снігу нема на Покрову,
      Як і немає тепла.
      Золото тьмяне діброви
      Вкрила прозора імла.
      Тишею вкуталось поле,
      Зоране вчора під зяб, –
      І вздовж шляхів захололих
      Зовсім ніяких приваб.
      Тільки наповнена дзвоном
      Кожна краплинка роси
      Та, мов поблякла ікона,
      Сонце край неба висить.
      14.10.15



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    363. Минаючи осінь
      Самотній гуляю притишеним містом
      У пошуку рим і небачених див, –
      Неначе обгризене вміло окістя,
      Темніє гілля на тілах стовбурів.
      Куди б не ступив я – наліво чи вправо
      Із вкритих асфальтом плескатих доріг, –
      Пожовклі, пов’ялі, погорблені трави
      І щуляться, й туляться дужче до ніг.
      Заклякли будинки високі, як вежі,
      Бетоном угрузнувши в лоно землі, –
      На вікнах зашерхлих відбитки пожежі,
      За вікнами – очі і добрі, і злі.
      Осіннє повітря потроху холоне,
      Знедавна позбувшись туманів і мряк, –
      Поспішно розстелений килим червоний
      Не може підошви зігріти ніяк.
      Заглушений в’їдливим шурхотом листя,
      Сіріє, мов тінь, догоряючи день, –
      Вертаюсь додому притишеним містом,
      Минаючи в сутінках осінь ген-ген...
      11.10.15




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    364. Прозорість осені
      Від землі до чистої блакиті,
      Свіжістю осінньою налита,
      Далина, безмежна і прозора,
      Широчіє ніжно перед зором.
      Мов зродилась влітку і розквітла
      Восени прозорість оця світла, –
      І стоїть довкола мене колом,
      Ледь прогріта сонцем прохололим…
      07.10.15



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    365. Давно було
      Любисток ріс і папороть цвіла,
      І мох пружнастий не їжачив спину,
      Хоч ніч була без світла і тепла,
      І оповита запахом полинним.
      Розношувана вітром, гіркота
      Обачно перелісок оминала, –
      Де ти, – єдина грішниця свята,
      Мене труїла диханням помалу.
      Тіла в ту ніч здригались такт у такт,
      А все повз нас полинуло, помріло, –
      Давно було, але було все так,
      Як ми, тоді закохані, хотіли…
      03.10.15




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    366. Осінні спогади
      Осінь щедро в золото прибрала
      Тишею налякані ліси,
      Хоч раніше там було чимало
      Теж різноманітної краси.
      То палахкотіли край діброви,
      Горнучись довірливо до ніг, –
      Вогники синенькі барвінкові,
      Поки літо не згасило їх.
      А коли я в спеку на хвилинку
      Зупинявсь між стовбурів і трав, –
      Бачив і чебрець, і материнки
      Життєдайні запахи вдихав...
      Щось посохло, щось відквітувало,
      Щось поблякло, наче образи, –
      Щойно осінь в золото прибрала
      Тишею налякані ліси.
      29.09.15



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    367. Незручність
      Надивитися не можу
      Я на очі голубі,
      Та про це сказати, схоже,
      Не відважуся тобі.
      Не скажу про те, що сниться
      І ким марить чоловік
      Не тому, що таємниці
      Довіряти я не звик.
      Просто серце крає смуток,
      А душа все більш болить
      За тією, що забути
      Я не можу кожну мить.
      06.08.15



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    368. З лікувальною метою
      Імлою надвечірньою повите,
      Осяяне ледь місяцем ясним, –
      Настояне на липовому цвіті
      Стає повітря теплим і хмільним.
      Воно тече, як витвір винороба, –
      Духмяне і солодке, і густе, –
      Утіхою приємною в утробу,
      Мене тим не лякаючи проте,
      Бо я втамовую жадобу літа,
      Смакуючи збентежено оцим
      Настояним на липовому цвіті
      Повітрям чистим, теплим і хмільним.
      05.08.15



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    369. Минає літо
      Згорає літо. Палахкоче
      В ясних багаттях квітників, –
      І увільняється щоночі
      Душа полегшено від слів.
      Минає літо без зупинки
      Мої похилі береги, –
      Летить, як пісня в далеч, дзвінко, –
      Приваби повне і жаги.
      Проходить літо і сміється,
      В мені втопивши погляд свій, –
      Чомусь не чує крику серця,
      Коли молю його: "Постій!..
      Cпочинь хоч трохи в пишноцвіті!..
      Замри спокійно поміж трав!..",
      Але тікає миле літо
      На шум осінніх переправ.
      23.07.15



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    370. Перед сном
      Тихне в обійстях гучна клопотнеча,
      Наче повітрям окрадений міх.
      Фарби яскраві позмішував вечір,
      Кольором сизим розбавивши їх.
      Гусне поволі по закутках темінь,
      Ніби нектаром насичений сік, –
      Мов у душі нерозвинута тема,
      Вкотре відсунута трохи убік.
      Стежу за стрілками на циферблаті,
      Очі втомивши й зродивши думки, –
      Час уже, певно, і спати лягати,
      Вкривши пітьмою себе залюбки…
      22.07.17



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    371. Спекота
      Певно, грозам щедрості забракло
      Чи припасів дійсно вже нема,
      Бо під сонцем вицвіла, й поблякла
      Без вологи, трав густа кошма.
      Десь поділись життєдайні зливи
      І веселок пасмуги круті, –
      Лиш вітрів гарячих переливи,
      Тільки сонця бризки золоті...
      21.07.15



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    372. Щось не так
      Пішло чомусь усе не так,
      Як на Майдані ми хотіли –
      Заліг під куполом козак
      І стихли в Раді сотні смілі.
      Забувся клич, який єднав
      Близькі міста й далекі села,
      Коли в оточенні заграв
      Нас убивали біля стели.
      Криваві відсвіти тих днів
      Померкли нині на обличчях
      Людей, яких народ не вів,
      А лиш тягнув, як трактор причіп.
      І ось тепер, з усіх ознак,
      Вони забули наші цілі, –
      Бо йде чомусь усе не так,
      Як на Майдані ми хотіли!..
      18.07.15



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    373. Освенцім
      Незабутня сторінка історії,
      Мов удавлена в аркуш печать...
      Я не буду в печах крематорію
      Віхтем сажу ніколи стирать.
      І не стану копатися в попелі,
      Щоб свідоцтва наруги знайти
      Тут, де землю сльозами затоплено
      Тих, кого умертвили кати.
      Хоч нудотне щеміння повинності
      З кожним роком сильніше в мені, –
      Я безсилий зібрати і винести
      Крихти праху в закритій труні.
      Йде екскурсія по території
      І туристи скорботно мовчать, –
      Небуденна година історії,
      Мов удавлена в аркуш печать...
      17.07.15



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    374. Нехитрі уроки
      Обриси мляві дороги
      Тонуть, пливуть, виринають –
      Бігти вночі ні до чого
      Поміж вибоїн безкраїх.
      Мостяться тіні довгасті
      На порожнини глибокі, –
      Можна спіткнутись і впасти
      Мандрівнику ненароком.
      Зором обмацую кожну
      З’яву примарну і сущу –
      Всяка деталь подорожня
      Наслідки має значущі.
      Доти виважую кроки,
      Поки не втратив уважність, –
      Поки нехитрих уроків
      Ноша ходу не обтяжить…
      14.07.15



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    375. Постійне правило
      Коли розсовують заслони
      Хмарин захекано вітри, –
      Люблю зірок яскраві грона
      За світла полиски згори.
      Люблю несталу прохолоду
      Прозорих літніх вечорів,
      Коли задухи чад відходить
      І гине в далечі полів.
      Люблю, коли стихають звуки
      Шляхами змучених коліс, –
      У тиші слухать, як пилюку
      Дерева струшують униз.
      Люблю туман сивобородий,
      Що укриває комиші, –
      Люблю народжувати подив
      Щомить в окриленій душі.
      13.07.15



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    376. Подалі від гріха
      Ласкавий дотик губ тремтливих –
      І я блаженно розтаю,
      Бо це хтось гордий пересилив
      Нарешті стриманість свою.
      Отож уже не марю снами,
      Скорившись мріям крізь одчай, –
      Спішу вустам навстріч устами,
      Як до ріки стрімкий ручай.
      Жадливо п’ю хмільну вологу
      І, звеселілий, не збагну –
      Чи підіймаюсь до знемоги,
      Чи упірнаю вглибину?
      Чи так, рятуючись од згуби
      Печалі й болю самоти, –
      Навік упився в любі губи,
      Щоб їх від інших вберегти?..
      10.07.15



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    377. В очікуванні грози
      Засмаглих трав скорботний шурхіт
      Пливе дрімотністю садів, –
      То оживає ледве чутно,
      То гине в спеці літніх днів.
      Зростає гірко чад задухи,
      Хоч тіні хмар плазують скрізь, –
      Хоч одягаю капелюха,
      Та все одно линяє ніс.
      Хоч би дощу якась краплина
      На мене впала чи траву,
      Бо, бронзовіючи, – загину
      В годину передгрозову.
      09.07.15



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 6

    378. Замість тоста
      Сходяться й розходяться дороги,
      Зводяться й розводяться мости –
      То зі мною ти занадто строга,
      То душі добріше не знайти.
      Та й навіщо кращу десь шукати
      Від тієї, що уже пізнав
      Біля себе поруч серед свята
      І в рутині повсякденних справ.
      Я не зможу стерти чи закреслить
      Пережите й пройдене колись, –
      Мов рубці від кочетів на веслах,
      Згадки забуттям не затяглись.
      Змалечку обоє в непокої,
      Ми в ряди ставали між людьми,
      Щоб набратись мудрості живої
      Та стерпіти грози і громи.
      Відсвіти веселок семибарвних
      На шляхах подоланих лежать,
      Як надій печатки невитравні,
      Як діянь найкращих благодать.
      Кожна мить, схвильовано і вдячно,
      Вміщена у памят’і моїй –
      Не суди поспішно й однозначно
      Протиріччя вчинків і подій.
      Не лякайся звісточок недобрих,
      Не соромся пишних обіцянь –
      У пітьмі забагровілий обрій
      Розкриває дивину світань.
      Хай вони лиш множаться, а свято
      Змірює без втоми твій поріг, –
      Я щасливий, що сестру не втратив
      І поговорити з нею зміг.
      06.07.15



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    379. Відпустка
      Є між весною й осінню пора
      Тонка, як волосінь, коротка, наче спалах, –
      Коли кричати хочеться: “Ура!..”,
      Радіючи нестримно і помалу.
      О невимовна радосте моя, –
      Неси щодня очікувані збитки!..
      Дзвени, іскри, жадана течія,
      Полегшуючи вперто депозитку.
      25.06.15



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    380. Зоряно
      Так місячно і зоряно над гаєм,
      Що видно все між стовбурів і віт, –
      Неначе день вчорашній не зникає
      За межами галактик і орбіт.
      Здається скрізь, у тиші невимовній,
      Яскраво запалало безліч свіч, –
      І світ себе прозорістю наповнив,
      І, мов туман, розвіялася ніч…
      06.06.15



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    381. Споглядання
      Знесилівши від курива й вина,
      Сиджу в сповитій тишею кімнаті,
      Вглядаючись у глибину вікна,
      Щоб час вночі дарма не марнувати.
      Немов раптово ввімкнутий екран
      Того, що я позбувся нещодавно, –
      Бере мигтіння світла душу в бран
      І почуттями править повноправно.
      То поглядом зісковзую униз,
      То знову очі підіймаю вгору, –
      Порівнюючи бачене колись
      Із тим, що нині виокремив зором.
      Розчахнуте світінням ліхтарів,
      Єство пітьми зіяє, наче рана,
      В якій все видно чітко до країв
      Затиснутого рамами екрана.
      Уже не хочу терпкого вина
      І тютюну духмяного ні дрібки –
      Хмелію в прямокутнику вікна,
      Упершись лобом, як павук, у шибку.
      24.05.15



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    382. Нездогаливому
      Зливаються докупи ночі й дні
      Між стрілками двома на циферблаті –
      Ні запахів, ні звуків, ні тонів,
      Ані слідів глибокої печаті.
      Усе змішалось, склеїлось, зрослось
      І нині стало схожим на крижину,
      Яка несе сповільнено когось
      У вічність безнастанну безпричинно…
      22.05.15



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    383. Інший жереб
      Ізнов хмільний від рою мрій
      Вбираю в очі барви травня.
      Росте рукописів сувій
      І тихо меркне смуток мій,
      І тихнуть болі нещодавні.

      Це творчих втіх солодкий гріх
      Весняні грози розбудили, –
      І обернули плач у сміх
      На всіх шляхах земних моїх,
      Натхнень наповнивши вітрила.

      Наснаги дух дарує рух
      І звідусюди - аромати, -
      Я не осліп і не оглух,
      І мушу, бачене навкруг,
      Уміло словом передати.

      Ізнов не сплю, бо так люблю
      Зірок яскраві смолоскипи,
      І спів пташиний у гаю
      З яким я першість не ділю,
      Бо, певно, жереб інший випав…
      21.05.15



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    384. Мамині долоні
      В поритих зморшками долонях
      Твоїх незмінно добрих рук
      Прилаштувалося безсоння
      Між суєтою вічних мук.
      І біль, спотужений душею,
      На них гніздиться та щемить,
      Як нагороди й привілеї,
      Котрі не стерти і не змить.
      18.05.15



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    385. До завтрашнього дня
      Яскраво сонце виграє
      За шибкою вікна, –
      Нехай все буде так, як є,
      До завтрашнього дня!
      Хмарками піниться блакить,
      Неначе цвітом гай, –
      І хай замріяно летить
      Душа за небокрай.
      Пташиний щебет навкруги
      З дерев збиває цвіт, –
      Мов досі березень сніги
      Жбурляє брату вслід.
      В духмяних райдугах весни
      Печалі не стає, –
      О Боже милий, зупини
      Хоча б на мить мене!
      Щоб не прискорював свій біг
      Бездумно навмання, –
      Щоби в житті усе я встиг
      До завтрашнього дня.
      17.05.15



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    386. * * *
      Як за голкою нитка,
      Я сную за тобою,
      Хоч ні зиску, ні збитку
      Від покори такої.
      А снування зворотні,
      Наче сни непривітні,
      Бо без тебе самотньо
      І гнітюче сирітно...
      29.03.15



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    387. Зачекався
      Просто задихаюсь я уже від тління
      Сирістю покритих посинілих стін, –
      Горбиться побілка тужно у затінні
      Та й камін чекає добрих перемін.
      Ось у цвіт вберуться абрикоси й вишні,
      І зазеленіють пишно ясени, –
      Крізь розкриті вікна запахи торішні
      Відійдуть безслідно в пахощі весни.
      Зовсім небагато треба ще чекати
      На тепло бажане в подихах вітрів, –
      І наповнять хату святом аромати
      Теплими дощами зрошених садів
      24.03.15



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    388. Напровесні
      Вслухаючись у дальній шум весни,
      завжди звільняю тіло від недуги,
      бо подумки чалапаю за плугом,
      вдихаючи духмяність борозни.
      Я сіяти й орати так вже звик,
      що прагнення це віком не притлумиш -
      воно мене зціляє, наче суміш
      найкращих сподівань, із року в рік...
      08.03.15



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    389. Пізньої осені
      А. Черняхівському

      Вже занурилась в осінь
      Череда гожих днів,
      Але сад плодоносить
      І квітник не відцвів.
      Хоч плодів небагато,
      Й пізні барви бліді, –
      Поміж них, як на святі,
      Ти однак змолодів.
      Адже скрізь на подвір’ї
      Справ натхненних сліди –
      Пишних квітів сузір’я
      І вагомі плоди.
      Ходиш сильний і гордий,
      Повен згадок і мрій,
      Хоч вже літа акорди
      Стихли в тузі німій…
      07.03.15



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    390. Говори
      Не мовчи – говори скільки хочеш,
      Бо, покинутий світом, оглух,
      А твій голос так ніжно лоскоче
      Запорошений тишею слух.
      Заспокоює душу звучання
      Слів твоїх, ніби плескіт струмка, –
      Вабить так, наче звуки пристання
      Крізь фільтри далини, жебрака.
      Говори без узгодження змісту
      І повтору заучених фраз, –
      Говори, наче полум’я з листям,
      У солодкий і болісний час.
      Говори…
      05.03.15



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    391. Після боїв
      Відгула, відгриміла
      Вже для нього війна.
      Закоптила на тілі
      Димом рани вона.
      То чому ж не святково
      Виглядає юнак,
      Поміж інших військових,
      Не дізнаюсь ніяк?..
      Певно, дякує долі
      Й побратимам своїм,
      Що не кинули в полі
      Помирати живим.
      Адже був між обвалів
      Бліндажів не один
      Знавіснілим металом
      Нашпигований він.
      Чув, як смертю війнуло
      Прямо в душу звідтіль,
      Де лишилася куля
      Упокоїти ціль.
      Сил не стало ні дихать,
      Ні, тим паче, іти, -
      Душу вкрила безвихідь
      І печаль самоти.
      Безпорадно вже тихнув,
      Збайдужілий такий,
      Як хтось радісно крикнув,
      Нахилившись: - “Живий!..”
      Добрі руки невміло
      Бинт поклали на шрам,
      І, мов мідь, забриніло
      Звучно серце життям.
      І горіли, як свічі
      В храмі, зорі ясні
      Після погляду в вічі
      Смерті тій на війні…
      Шум і блиск середмістя
      Із вином пополам, -
      Він уже в резервістах,
      Але подумки там,
      Де відважні й уперті,
      Славним предкам під стать,
      Причепурені смертю
      Побратими лежать.
      03.03.15




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    392. Біля мами
      Здрастуй, мамо, здрастуй невгамовна,
      Світлоносна радосте моя,–
      Хай суцільним щастям буде повна
      Днів твоїх тружденних течія!
      Хай ніколи горе не стрясає
      Чуйне серце дотиком різким, –
      Хай душа, натомлена до краю,
      Світ теплом наповнює своїм!
      Хай підступних негараздів хащі
      Не затінять тугою тебе,
      А пориви й прагнення найкращі
      Вберігає небо голубе!
      Що тобі ще побажати, мамо,
      Щоб ти яскравіше зацвіла,
      Щоб ішла упевнено і прямо,
      А не обережно й спроквола?
      Мамо, мамо, – птахо сивочола,
      Безневинна бранко самоти, –
      Час уже присісти біля столу,
      А тебе не зрушить од плити.
      Скільки можна смажити й варити,
      І дзвеніть, посуду несучи?..
      Я твоєю добрістю так ситий,
      Що вона замінює харчі.
      Неквапливо відпочинь нарешті,
      Бо на все не вистачить зусиль.
      Де ти, мамо, ділася, ну, де ж ти, -
      Давня радість і довічний біль?..
      01.03.15



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    393. Замріявся
      Щокою гріючи щоку,
      Грудьми грудей торкаю, –
      Коли тремтливу і легку
      Несу тебе до гаю.
      Там, між віддалених беріз,
      Де тиша в’ється лунко, –
      Я доведу тебе до сліз
      Єднанням поцілунків.
      В духмянім плетиві трави,
      Не знаючи спочину, –
      Зімну від п’ят до голови
      Усю, мов грудку глини.
      Зігну, як вітер лободу,
      І, щоб не охолоти, –
      Солодким болем увійду
      В туге провалля плоті…
      Щокою гріючи щоку,
      Народжую надію
      На ніч безсонну і гірку,
      Бо ще любити вмію.
      21.02.15



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    394. * * *
      Мов запізніла Божа милість
      Чи щастя вистраждана мить, –
      Мені на радість ти явилась,
      Щоби коханням уярмить.
      Як я, уперто і терпляче,
      Чекав на ці обійми рук,
      Коли вночі од млості плачеш
      І задихаєшся від мук.
      Це відчуття нічим не зміриш
      І, наче річ, не кинеш вбік,
      Адже воно вернуло віру
      В те, що я дужий чоловік...
      Не відпускай мене на волю,
      Розбурхуй далі згуслу кров, –
      Щоб передчасно і поволі
      На самоті не охолов!
      18.02.15



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    395. В кого вдався
      Вслухаючись у свій неспокій,
      Напружуючи кожен м’яз, –
      Іду, вповільнюючи кроки,
      Живу, ущільнюючи час.
      Тримаюсь, мужньо і несхитно,
      Зріднившись дужче із життям ,–
      Неначе дуб багатолітній
      За крок чи два до небуття…
      07.02.15



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    396. Весняне
      Гаснуть вранішні зорі,
      Забуваються сни, -
      Відкривається зору
      Одержимість весни.
      Голубами туркочуть
      Метушливі струмки
      І засліплює очі
      Синь яскрава ріки.
      Переповнений дивом,
      Прокидається світ.
      Од пташиного співу
      Можна просто здуріть.
      Зеленіє левада
      І густа ярина, –
      У душі моїй радість
      Шаленіє одна.
      Без весла і вітрила,
      У веснянім човні, –
      Переборю хвилі
      Ніжні, теплі, ясні…
      03.02.15



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    397. Терпеливий
      Голову звільнивши від думок,
      Намагаюсь в маренні заснути,
      А годинник в’їдливо: “цок-цок”
      Стійко галасує шалапутом.
      Наче божевільний: “цок-цок-цок”
      Уночі вицокує без тями…
      Спроквола відмірюю свій строк,
      Обхопивши голову руками.
      02.02.15



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    398. Біля годівнички
      Допитливій онуці

      Снігурі червоногруді
      І синички жовтокрилі, -
      Годівничку, наче чудо
      Хліба повне, оточили.
      І дзьобають зголодніло,
      На засніженім картоні,
      Половинку задубілу
      Учорашнього батона.
      В срібних зблисках снігопаду
      Важко їжу їм шукати, –
      Тож любому корму раді
      Невибагливі пернаті.
      01.02.15



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    399. Чом радіє так серце моє?
      Не було ще такого ніколи
      Наяву чи в солодкому сні,
      Щоб не втомі, не тузі, не болю,
      А вже радощам тісно в мені.
      Відчуття неймовірного свята
      Невідступно бринить, ніби спів,
      У душі попри зло і утрати,
      Що в житті пострічати зумів.
      Я не можу собі пояснити,
      Що чарує мене та п’янить –
      Чи колоссям обтяжене жито,
      Чи дощами умита блакить?
      Наче зміг обійняти півсвіту,
      Обійшовши планету усю,
      І, обіймами друзів зігрітий,
      Їх тепло іншим людям несу.
      І від легкої ноші такої
      В світі радісно жити стає…
      Я не знаю, що сталось зі мною, –
      Чом радіє так серце моє?
      28.01.15



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    400. По снігу
      Розходяться по видноколу
      В сніги утоплені сліди, –
      Чи розминуся нині з болем,
      Чи сам прийду в полон біди?
      Взуття відбитки, як сигнали,
      Або якась весела гра –
      Тут варто рухатись помалу,
      А там – прискоритись пора.
      Немов нову читаю книгу
      Повільно й, часом, нашвидку,
      Коли іду по ковдрі снігу,
      Як по трухлявому містку.
      27.01.15



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    401. В негоду
      Мов похрускував лунко кістьми
      Заблукалий дідусь на порозі,
      Коли вітер гудів за дверми
      В крижаному полоні морозу.
      І тремтіла, неначе крило,
      Серед ночі налякано шибка,
      Коли синє від холоду скло
      Наїжачилось інеєм швидко.
      Деренчала до ранку вона,
      Коли били тихенько на сполох
      У затемнену раму вікна
      Вихри снігу дрібного помолу…
      26.01.15



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    402. Невизначеність
      Туман густіє вшир і вглибину,
      маскуючи вибоїни дороги, –
      а я іду, не бачачи нічого,
      вчуваючись у темряву страшну.
      В безпросвітку моїх останніх днів,
      розширивши для круговиду вії, –
      шукаю слід загублений надії,
      гамуючи в душі печаль і гнів.
      Бо у сповитій тишею імлі,
      немов ході моїй пересторога, –
      зростає тільки присмерк і тривога
      на муками розтоптаній землі...
      22.01.15



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    403. Відкриття
      Багато чув, чимало бачив,
      Та не збайдужів, не змарнів, –
      Не став ні гордим, ні ледачим
      У вирі дум і почуттів.
      Тупим шлагбаумом підлоти,
      Дорогу іншим не закрив,
      А був порадником й оплотом
      У час орання й серед жнив.
      І під шовковим покривалом
      Скарби нажиті не зберіг,
      Бо з бідним здибавшись, бувало,
      Все віддавав, що тільки міг…
      Це написав і лиш помітив,
      Як в душу радість пролилась,
      Що я живу відкритим світу,
      Немов зоря ясна якась.
      18.01.15



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    404. Звістка про правду
      Занурюю погляд поволі в блакить
      Глибоку безмежного неба,
      Щоб очі на мить од журби увільнить
      І біль приховати від тебе.
      Тамуючи стогін, мовчазно стою,
      Безсилий хоч слово сказати –
      Боюся надію убити твою
      І віру нараз поховати.
      Ні думки, ні сили, ні волі нема,
      Лиш ляк мовчки тіло колише,
      Що ти здогадаєшся, певно, сама
      Звідкіль і чому оця тиша?
      І саме про це нині думаєш ти,
      Німіючи мужньо від туги, –
      Адже міг шумливо й грайливо прийти
      До хати найкращого друга…
      Мені уже душно від крику і сліз,
      І тяготу горя, й печалі, –
      Прости, що я звістку недобру приніс
      І змовив на муки помалу.
      16.01.15



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    405. Колискова для онуки
      Гойда-гойда, люлі-люлі,
      Засинай, моя красуля, –
      Спить натомлений твій татко
      І тобі пора вже спатки.
      Люлі-люлі, гойда-да,
      Хай мине тебе біда!

      Темна ніч прийшла в кімнатку,
      Щоби спало ти, малятко.
      Не полохай сон короткий, –
      Спи, любов моя солодка.
      Люлі-люлі, гойда-да,
      Хай мине тебе нужда!

      Не дивися серед ночі
      У мої щасливі очі, –
      Не просися знов на руки,
      Найбезболісніша муко.
      Люлі-люлі, гойда-да,
      Доні маму не шкодА!

      Гойда-гойда, люлі- люлі,
      Вже година промайнула,
      Чом відкриті оченятка
      Не збираються ще спатки?..
      Гойда-люлі, ля-ля-ля,
      Засинай, моє маля!
      24.06.09



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    406. Українцям
      Умовляли, мучили, вбивали
      Нас за те, що гордими були
      І рабами скорбними не стали
      Під ярмом імперської поли.
      І ніколи ними нам не бути
      На своїм чи іншому віку,
      Бо прийшли до волі, як до суті
      Слова незбагненного в рядку.
      Залишилось вічно боронити
      Те, чому немає запорук, –
      Щоб могли нащадки в щасті жити
      І не мали з волею розлук.
      12.01.15



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    407. Соромно
      Повільним став і обважнілим,
      Немов замулений струмок, –
      Уже нема тепла від тіла,
      Щоб зігрівати ним жінок.
      Здаюся немічним і хворим
      Тим, хто мене учора знав
      Таким, що зрушить може гори
      Задля розваг або забав.
      Куди поділася та сила,
      Що заспокоїть не могла
      Мене тоді, коли я крила
      Мав, а не пір’я від крила?
      Немов іржа проймає тіло,
      І неприємно від думок,
      Що став старим і обмілілим,
      Немов замулений струмок.
      08.01.15



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    408. Минання
      Посивіли сумно постарілі трави
      І покірно вкрились листя тягарем
      Там, де нещодавно швидкоплинний травень
      Пелюстками сипав рясно із дерев.
      Наче ще учора теплі барви літа
      В очі заглядали із усіх кутків,
      А не мерехтіла злотосрібним цвітом
      Паморозь на вітах голих яворів.
      Промайнуло швидко те, що бачив зором
      І, мов біль під серцем, в пам’яті зберіг, –
      Через півгодини й “нині” стане “вчора”
      В суміші бентежних спогадів моїх...
      04.01.15



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    409. Поводир
      Скував мороз хрумтливим настом
      Так добре влежані сніги,
      Що їх проткнуть не може заступ
      Під тиском дужої ноги.
      Хоч лом бери й довби по крихті
      Кришталь сріблястий вглиб і вшир,
      Або чекай на те, що стихне
      Зими незмінний поводир.
      12.12.14



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    410. * * *
      Навшпиньки став, щоб вищим бути
      І далі бачити навколо,
      Але згустилась нагло сутінь,
      Як пряжа диму, понад полем.
      І розчинилися в утробі
      Пітьми зимові краєвиди, –
      Я знову спокій дав суглобам
      І скоротив для зору вибір…
      08.12.14



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    411. Ази

      Безкрайність і кінець
      Прядуть єдину нить,
      А час, як довгунець,
      Громадиться, летить.
      Зростає і живе
      Закручена спіраль –
      І видиво нове,
      І недоречний жаль.
      Відомо до дрібниць
      Всі числа на землі –
      Фігури одиниць
      Закреслюють нулі.
      Іще не вмер, не вщух
      Закаменілий аз –
      Сповільнюється рух
      У замкнутості фраз.
      Від всевидющих віч
      Ховаємо чимдуж
      І радісність облич,
      І тихий розпач душ...
      18.11.14



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    412. Нехай
      Уночі, коли мертвенна тиша
      І холодна темрява густа, –
      Шарудять листочки, наче миші,
      Раз у раз дратуючи кота.
      Золоті й іржаві, мов залізо,
      Й полохливі, ніби горобці, –
      То у вікна тиснуться, то лізуть
      На поріг, як немічні старці.
      Та немає спокою щоночі
      Не від листя суєтливих вправ, –
      То дрімотно котик щось муркоче,
      То тривожно скрикує: – Няв-няв!..
      01.11.14



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    413. Троянди цвіт на оксамиті...
      Мов почуттів яскравих ниті,
      Які навік з’єднали нас, –
      Троянди цвіт на оксамиті
      Твоєї сукні не пригас.
      Немов зволожені росою,
      Лиш молодіють пелюстки, –
      Світ наповняючи красою,
      Мої бентежачи думки.
      І довго цвіту бути свіжим,
      І тлінню, й прілості на зло, –
      Якщо на нього ллється ніжно
      Двох душ закоханих тепло.
      30.10.14



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    414. Нащадкам
      На безбідне майбутнє нащадкам,
      Хтось примножує статки щодня, -
      Ну, а я, власним дітям на згадку,
      Залишаю лиш добре ім’я.
      Та багатий, утомою й болем,
      І, прожитому дивлячись вслід, –
      Побажаю їм легшої долі
      В світі повному щастя і бід...
      29.10.14



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    415. Істина
      Хоч і ллється золото з осик
      На мою вибоїсту дорогу, –
      Я того не бачу, бо не звик
      Осені дивитися у ноги.
      Зовсім не лякаючись розбить
      Лоб, спіткнувшись об підступний камінь, –
      Жадібно вдивляюся в блакить,
      Аж до глянцю вимиту дощами.
      Десь за нею – весни молоді,
      До цих пір небачені ще мною, –
      І ніяк не меншає надій
      Восени на зустріч із весною.
      А тому, не дивлячись на вік,
      Не впаду з одчаю чи знемоги,
      Що так рясно ллється із осик
      Золото минувшини під ноги.
      22.10.14



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    416. Зізнання
      Сивіють, напоєні мжичкою, трави
      І димом пропахли вологі вітри,
      І плинуть думками в осяяний травень,
      Лисіючи швидко, стрункі явори.
      Не радує погляд ні далеч імлиста,
      Ні тиша глибока пустельних полів,
      Ні ключ журавлів, що, як нитку намиста,
      В загуслому мороці вздріти зумів.
      А я ось ніколи цей край не покину,
      Де нині все блякле, німе і сумне, –
      Де лиш засоромлена рано калина
      Гіркою красою бентежить мене.
      21.10.14



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    417. Після спілкування з котами
      Вслухаюся невипадково
      В утішне мурчання ночами –
      Не знаючи їхньої мови,
      Спілкуюся легко з котами.
      Підлеглий невинним бажанням,
      Підвожуся стрімко із ліжка –
      Гукає мене невблаганно
      Погратися м’ячиком кішка.
      Та й котик шкребеться у двері
      І нявкає безперестанку –
      Несито він, бач, повечеряв,
      А ще так далеко до ранку.
      Запаморочений неначе,
      Вслухаюся в різноголосся
      Повсюди постійно котяче,
      Що в душу незримо врослося.
      Чорненькі, руді, попелясті,
      Грайливі й наївні, як діти, –
      Квартиру наповнили щастям
      Моєї потрібності в світі.
      19.10.14



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    418. Осінній вірш
      Зволожені туманами сади
      Притишено шурхочуть падолистом,
      Щоб не почув ніхто у середмісті
      Розбудженої осені ходи.
      Напевне, так – не кожен радий їй
      Обвітреній, розпатланій, холодній,
      Зістареній красуні химородній
      І водночас – привабливій такій.
      А я люблю згасаючу красу,
      Затінених негодами, пейзажів,
      Милуючись якими врівноважив
      Журбу і радість, що в собі несу...
      18.10.14



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    419. Після відпустки
      Я вірші їй присвячував,
      між невідкладних справ, -
      і ласками гарячими
      щоразу дивував.
      Турботою оточував,
      збиваючись із ніг, -
      і вродою жіночою
      натішитись не міг.
      Хтось інший би не витримав,
      погоджуюсь на спір, -
      такі на неї витрати
      без краю і без мір.
      Та я на те не зважував
      і гаманцем не тряс, -
      був чемним, врівноваженим
      і добрим водночас.
      Обдмухував завбачливо
      пилиночки на ній -
      спокусливій, удачливій
      і пристрасній такій.
      Але прокукурікали,
      на жаль, півні зрання:
      - "Відпустка, мов канікули,
      скінчилася твоя..."
      І ми порою літньою,
      задивлені увись, -
      під буками столітніми
      в Карпатах розійшлись.
      Вклоняючись жіночості
      без будь-яких умов, -
      не можу, хоч і хочеться,
      таку зустріти знов.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    420. Пролетіло літо

      Пролетіло літо чи здалося,
      Що вітри розвіяли тепло,
      Бо на мокрій грядці ще і досі
      Не усе як слід перецвіло?
      Пролетіло літо, – промайнуло
      Стрімко так, неначе щастя мить,
      Що поспішно канула в минуле,
      А назад вертати не спішить.
      Пролетіло літо, – відгоріло,
      Мов багаття сокровенних мрій
      У душі моїй осиротілій
      І, з тих пір, зажуреній такій...

      22.09.14



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    421. * * *
      Так тепло, сонячно і тихо,
      Що повиходили усі
      Помилуватись і подихать,
      І порадіти цій красі.
      Мов суєта святкова в місті,
      Що всюди натовпи людей, –
      Ані пройти, ані присісти
      Мені безклопітно ніде.
      Отож гуляю поміж ними,
      Щомить вглядаючись у світ
      Такий красивий і любимий
      Безмежно мною з юних літ.
      14.10.14



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    422. 2014
      Ти знаєш, друже, що таке війна
      Не та, яка мелькає на екрані,
      Немов чужа, ляклива таїна,
      Прихована уміло і старанно?
      Чи чув колись ти стогони землі,
      Чи бачив ти закровлені окопи,
      Хоч краєм ока просто звіддалі,
      Допоки не покрив їх сумно попіл?..
      А там лежать обвуглені тіла,
      Однаково скорботні і безликі,
      І ти, живий, поволі, спроквола
      Кричиш до мертвих друзів довгим криком.
      І ждеш напружено, що хтось із них
      Нарешті вирветься з обіймів смерті,
      Як щойно сам ти це зробити зміг,
      До дна землі втискаючись уперто.
      Бо гриз її зубами до пори,
      Зволожуючи кров’ю чорні губи,
      І мамине вчувалося: “Не вмри!..
      Тобі дітей ростити треба, любий…”
      О, Боже мій, яка вона страшна,
      Брудна й нещадна, злобна і жорстока, –
      Народжена безумцями війна,
      Не зміряна ні жертвами, ні строком...
      10.09.14



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    423. Відшукай
      Відшукаєш мене там, де осінь
      Падолистом вкриває сліди, –
      Де вітри різномовно голосять:
      - Дочекайся на неї, не йди…
      Відшукаєш мене недалечко
      Від житла маячливих людей, –
      Від тих місць, де ховалися в гречці
      Від допитливих їхніх очей.
      Відшукаєш мене, як захочеш,
      Там, де сяєво сонця слабе ,–
      Де схвильовано, вдячно й охоче
      Цілуватиму знову тебе...
      06.09.14



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    424. Клич
      Спалахнули холодні заграви
      Безголосих осінніх садів,
      І схилились зажурено трави
      Під гіркими сльозинками вдів.
      І утрат незлічимих утома
      Розтривожила сиротам сни: –
      Повертайтесь живими додому,
      України відважні сини!
      Повертайтесь в обійми розкриті
      Звеселілої дружно рідні.
      Повертайтесь!.. – благають вас діти
      І щасливі, і ті, що сумні...
      Заблукали дороги в туманах
      Заволожених мрякою днів.
      Залишились відкритими рани
      Дотепер на серцях матерів.
      Та розлуки нещадна оскома
      Стихне разом із громом війни: –
      Повертайтесь живими додому,
      України відважні сини!
      Повертайтесь в обійми розкриті
      Звеселілої дружно рідні.
      Повертайтесь!.. – благають вас діти
      І щасливі, і ті, що сумні..

      05.09.14



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    425. Епізод
      Добігає літо до межі
      За яку вагається ступати, -
      З року в рік лякаючись іржі,
      Наче невитравної печаті.
      Причаїлось літо у кутку
      Вічно нетривалої господи,
      І вдихає куряву гірку
      Із поспішно прибраних городів.
      Догоряє літо в синій млі
      Прохололих обріїв світанків, –
      І стає тривожно на землі
      Від її нестерпної мовчанки.
      Відпливає літо в далечінь
      Човником удаваним омани, –
      І негоди непривітна тінь
      Укриває спорожнілу гавань.
      27.08.14



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    426. * * *
      Звично серпень схлипує дощами
      Над принишклим плетивом доріг, –
      І струмки незміряні так само
      Припадають холодом до ніг.
      Ранніх смерків непроглядні тіні
      Владно пнуться всюди навпрошки, –
      І марніють жител білі стіни,
      І в пітьмі ховаються стежки.
      Ні душі не видно і не чути,
      Лиш волога сіється згори, –
      І потроху змінюють маршрути,
      Як і я, серпневі вечори...
      25.08.14



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    427. Ненажера
      Ніхто не відає, на жаль,
      Ні в Києві, ні в Будапешті, –
      Коли насититься москаль,
      Або подавиться нарешті?
      Усе, що міг, до себе згріб
      В Європі він і за Байкалом,
      Але, як мовлять, прісний хліб,
      Якщо їси його без сала.
      Це ненажеру так гнітить
      І буде мучити до згину,
      Що він не дасть спокійно жить
      Уже ніколи Україні...
      23.08.14



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    428. Серпень
      Замучений спекою серпень
      Змарнів, мов зів’ялий букет,
      І стих, як в задумі нестерпній,
      Спустошений словом, поет.
      Аби не зомліти від чаду,
      Пропахчених сонцем, цвітінь, –
      Він зараз ховається радо
      Під хмарки прозорої тінь.
      Вслухаючись жадібно в звуки
      Кружіння далеких громів, –
      Край літа в розпачливих муках
      Задушливо запломенів.
      13.08.14



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    429. Я всім скажу...
      Очима, повними надій,
      Голубиш далеч неозору, –
      І дум твоїх невтішних рій
      Не має спокою і змори.
      Ніхто не знає, як живеш
      І що ти маєш за душею, –
      Та і зі мною мало теж
      Журою ділишся своєю.
      Якою доброю ти є,
      Я всім скажу, бо точно знаю
      Про серце зболене твоє
      І про любов твою безкраю.
      Прости приречено мені,
      Як ти не раз уже прощала
      І за розлук роки сумні,
      І за мовчань літа чималі.
      Тобі без мене – хліб гіркий,
      А суп задимлений – прокислий, –
      І кухоль падає з руки,
      Та ще й не б’ється, мов навмисно.
      Шумить святково самовар
      Щодня в притишеній кімнаті, –
      Ось-ось появиться поштар,
      Щоб лист од мене передати.
      08.08.14



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    430. Невиправний
      Лежу, вслухаючись у тишу
      І в болі грішної душі,
      А в голові – думок надлишок
      Ізнов про пестощі чужі.
      Мабуть, побігаю ще трохи,
      Жіночі зводячи серця,
      Якщо болить душа, а ноги
      Прудкі, неначе в жеребця…
      02.08.14



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    431. Все минеться
      С. К...
      Все минеться неодмінно
      І забудеться помалу,
      Мов солодке сновидіння,
      Що наснаги додавало.
      Час загоїть біль утрати
      І розвіє згодом смуток,
      Тільки треба почекати
      Те, чого не оминути.
      Неминуче, крок за кроком,
      Сподіванням на догоду,
      Прокрадеться в душу спокій
      І присяде там, насподі…
      01.08.14




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    432. Суть
      Україно, – мій чудовий краю,
      Ти мене красою полонив
      Голубого моря виднокраю
      Над роздолом золотистих нив.
      Жайворонка співом у блакиті
      Чи край поля голосом батьків, –
      Ти до мене вмієш говорити
      Так, щоб я тебе порозумів.
      І беріг у відданості щирій,
      А не у байдужості глухій, –
      Я в майбутнє України віру,
      Повну добрих помислів і мрій.
      31.07.14



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    433. Уклін тобі, світанку літній...
      Уклін тобі, світанку літній,
      За тихий щебет сонних птиць,
      За вітру подуви привітні
      І млосні запахи квітниць.
      За промінь сонця біля хати
      І обважнілий щедрий сад,
      І за тумани волохаті,
      Що застелили ставу гладь.
      За метушню курчат навколо
      Моїх засмаглих, босих ніг,
      І за іще незахололий
      Для сина спечений пиріг.
      За золотисту, згуслу юшку,
      В глибокій мисці на столі,
      За бараболю і петрушку –
      За всі ці радощі малі.
      30.07.14



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    434. Я не можу тебе не любити
      Я не можу тебе не любити,
      Україно моя золота.
      Тихо плине зі мною по світу
      Незрадлива твоя доброта.
      І так легко від теплої ноші
      Неспокійному серцю стає,
      Що вернутись без всяких запрошень
      Хочу вічно у лоно твоє.
      Тільки очі уважні примружу
      І завмерлу струну сколихну, –
      Наче сни, заколисують душу
      Добрі згадки про тебе одну.
      Бачу сонцем затоплені ниви
      І розгойдані вітром ліси,
      Різнобарвних цвітінь переливи –
      Землю повну снаги і краси.
      І рясними дощами помиту,
      І сльозами политу сповна, –
      Я не можу тебе не любити,
      Україно моя чарівна.
      25.07.14



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    435. Невигадане
      Примостилася тихо на воду,
      Позолочена сонцем, блакить
      І, відчувши ріки прохолоду,
      На хвилястій поверхні тремтить.
      І сумує, тяжінням прикута
      До грайливого блискоту хвиль,
      Що не може в глибини пірнути
      Чи здійнятися під небосхил.
      24.07.14



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    436. Гірке літо
      В зеленому вихорі літа,
      Не сниться й не спиться мені, –
      Неначе у вікна розкриті,
      Вдивляюся в ночі та дні.
      Вслухаюся в гомони світу,
      В мовчазній задумі щомить
      І чую, як хмарами вкрита,
      Примовкнула сумно блакить.
      Як холодом тиша війнула
      В натомлені очі мої, –
      Мов смерку раптова затула
      Затьмарила світла краї.
      Сльозинками зір затопила,
      Згасивши веселі вогні –
      Героя несуть до могили
      У стягом покритій труні.
      22.07.14



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    437. Не про те
      Моя відрада безіменна,
      Кохання грішне і святе, –
      Не жди ласкавих слів од мене,
      Бо зараз мова не про те.
      Не дай моїм устам сказати
      Щось несподівано-просте
      В твоїй притишеній кімнаті,
      Бо зараз мова не про те.
      Минеться літо незабаром, -
      І всохле листя золоте
      Стежки стрічань укриє жаром,
      Та зараз мова не про те.
      А потім вітер неминуче
      Багряний килим розмете,
      І стану більш небалакучим,
      Хоч нині мова не про те.
      Радій, що хмари розсотались
      І в небі голубінь росте,
      Що ми, нарешті, вдвох зостались,
      Хоч мова також не про те…
      15.07.14



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    438. * * *
      На долю не поскаржуся ніколи,
      Пригнічено звертаючись до вас, –
      Адже навчивсь не плакати від болю
      І не згинатись низько від образ.
      То все таке бічне і дріб’язкове,
      І в нашім товаристві не в ціні,
      Не варте навіть згадки у розмові
      Про радощі маленькі та смішні…
      13.07.14



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    439. Жорстокість
      К.Р…
      Заховаюся від тебе
      Наодинці назавжди
      Поміж лоз безликих стебел,
      Край тремтливої води.
      І тобі видінням стану
      Нерозгадано-сумним,
      Як у присмерку розтану
      Несподівано, як дим.
      Бо не видам ані звуку,
      Хоч вмиратиму, авжеж, –
      Поки ти кохання муку
      В самоті не осягнеш.
      А коли навчишся дихать
      Із безсонням в унісон, –
      Я візьму твою безвихідь
      У страждань своїх полон.
      12.07.14



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    440. Пора
      Бувало так, що ради миру
      І задля захисту від бід,
      Старанно вила і сокири
      Гострив колись мій славний рід.
      Пізнали турки і монголи
      Тоді женців і лють, і гнів,
      Бо аж горбатим стало поле
      Від їх відрубаних голів.
      Відчули, певно, бусурмани
      Незборний дух сміливих душ,
      Що, погубивши ятагани,
      Чкурнувши злякано чимдуж
      Від нив щедротних України
      До бур’янів степів своїх, -
      Немов колючки кураїни,
      Не вибираючи доріг…
      Не всіх історія навчає –
      Тюрмою, пострілом, хрестом,
      Якщо повисла знов над краєм
      Біда задимленим смерком.
      Прийшла пора, заради миру
      І задля захисту від бід, –
      Шукати пращура сокиру,
      Щоб захистити нею рід.
      11.07.14



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    441. Ти на світі - єдина така...
      Ти на світі єдина така
      Недосяжно-далека, мов небо, –
      Обнадіявши мандрівника,
      Лиш уявно гукаєш до себе.
      Ти на світі єдина така,
      Кого слово моє не збороло
      Ні в палкому натхненні рядка,
      Ні розмові безвольній і кволій.
      Ти на світі єдина така,
      Хто мене підіймає над світом,
      Наче мати весь час малюка,
      Щоби сонцем хутчіш обігріти.
      Ти на світі єдина така,
      Хто приємна і люба для зору, –
      Як стеблина тремтливо-гнучка,
      Мов росинка сріблясто-прозора.
      Ти на світі єдина така,
      Хто зі мною радіє й страждає, –
      Чия владна і добра рука
      Мене вічно відводить од краю...
      Ти на світі - єдина така!..
      10.07.14



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    442. Сумління
      Під розлогою вербою,
      На м’яких стеблинах трав, –
      Я озерною водою
      Юне тіло омивав.
      І в собі знаходив сили
      Бути сильним попри те,
      Що дівча було безсиле
      Та довірливо-просте.
      І в розмові, і в гримасах,
      Без вбрання і в убранні –
      Без всіляких викрутасів
      Віддавалося мені.
      Хоч укоси прибережні
      Морок вкрив, неначе дим, –
      Був я вчора обережним
      І старим, глухим, сліпим...
      07.07.14



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    443. Добрий настрій
      Пропахлі порохом і димом,
      Закіптявілі колоски
      То заніміють нерушимо,
      То сколихнуться навпаки,
      Немов од вибуху снаряда
      Чи блиску куль у темноті –
      Там, де горбаті барикади
      Уже розтрощені й пусті.
      Навколо світ неначе вимер,
      І тільки в полі залюбки
      Жита, війною неспалимі,
      Леліють чуйно колоски.
      06.07.14



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    444. Горе
      Стали нижчими гори
      І мілкішими ріки,
      Як побільшало горя
      Скрізь без міри і ліку.
      І від плача навколо,
      І від крику без краю, –
      Спазми розпачу й болю
      Кожне серце стискають.
      Повні віри живої
      В славу й міць України, –
      Помирають герої
      За свою Батьківщину.
      15.06.14



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    445. Холодне літо
      Сяйне на мить із-поза хмари
      Зненацька сонце крадькома, –
      І потім знов, як Божа кара,
      Мене вкриває напівтьма.
      Якби я міг – одразу б витер
      На небі хмар оті ряди,
      Бо так, холодний і сердитий,
      Засмагну лиш вряди-годи…
      14.06.14



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    446. Безсилля
      Хотілось іще нещодавно
      Мені солов’їного травня,
      І втоми солодкої муки
      В обіймах твоїх теплоруких.
      А зараз, як хрест на могилі,
      Стою над тобою похило,
      І спазми гнітючого болю
      Охоплюють серце поволі…
      11.06.14



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    447. Роздум
      Я переповнить не боюсь
      Дзвінкою радістю твій келих,
      Адже знедавна сам чомусь
      Навдивовижу невеселий.
      І не тому стоїть вино,
      Що потай випити несила –
      Твоя гірка любов давно
      Мене без нього оп’янила.
      Не на мені лежить вина,
      Що в склянці ще не порожнина,
      Що ти замислено-сумна,
      Та ще й колюча, мов ожина.
      Про що шепочеш звіддалі,
      Як ніч притихла і безлика?
      Чом наші радощі малі,
      Чому жура така велика?
      Мені, повір, не все одно,
      Який обом нам жереб випав,
      І що з тобою заодно
      Ні каплі теплої не випив…
      Я переповнить не боюсь
      Своєю радістю твій келих,
      Адже знедавна став чомусь
      Навдивовижу невеселим.
      20.06.09



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    448. Прозріння
      То мене улещують словами,
      То лякають гнівно батогом, –
      То цілують хтивими устами
      І ведуть вінчатися силком.
      То таврують боляче металом,
      То лікують рани швидкома, –
      То горілки на столі чимало,
      А окрайця бублика нема…
      Одурманить, бачу, хочуть чадом
      І загуслим смородом убить
      Лиш за те, що став я на заваді
      Дружнім росіянам у цю мить.
      Думали, напевно, – захмелію
      Чи, нарешті, з розуму зійду?..
      Посадив я дерево – Росію,
      А воно народжує біду…
      25.05.14




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    449. Зустрічі, проводи...
      Покрито смутком всі дороги
      І туга вийшла з берегів,
      Але не видно перемоги,
      В надії зроджених, слідів.
      Лиш яворів скорботний гомін
      Журливо слухає полинь, –
      Іще не втішився Житомир,
      А вже заплакала Волинь.
      Сльозу нелегко побороти,
      Коли в душі сама жура,
      Бо гине гвардія й піхота,
      І сиротіє дітвора.
      Люд, повний злості та одчаю,
      Війни обпечений вогнем, –
      Лиш проводжає і стрічає
      Тих в кого віру бережем.
      23.05.14



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    450. Вперед
      Що раз було - не буде двічі,
      Отож на повну і без гальм,
      Щоби в житті увіковічить
      Себе без жодних планувань.
      Працюй, гуляй, живи допоки
      Всевишній сили додає,
      А мрія, ніжна і жорстока,
      Наразі дійсністю стає...
      17.05.14



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    451. Побажання
      А. Ш…
      За волю, за славу, за честь України,
      За світле й щасливе майбутнє її, –
      Ти батьківську хату свідомо покинув
      І десь під Ізюмом у полі стоїш.
      Не знаючи страху, ні втоми, ні ласки,
      Заціпивши зуби, напруживши зір, –
      Вслухаєшся чутко і в шелест, і в хряскіт,
      Сумлінно вартуючи наш капонір.
      Неначе вовки позбиралися в зграї
      І рискають всюди чужинців гурти, –
      Беруть у полон і безжально вбивають
      Людей, що не хочуть біді присягти.
      Учора стріляли з кущів переярку
      І ледве лишився живим побратим,
      Бо черга ворожа, як травокосарка,
      Лиш слід свій смертельний лишила на нім.
      Терпляче маскуючи лютості вискал
      І в шкіру овечу закутавши тло, –
      Можливо і нині звір цілиться зблизька
      В твоє іще юне, красиве чоло.
      Будь пильним і мужнім, бо мати сумує,
      А також гордиться тобою до сліз
      І молиться Богу – Всевишній почує
      І радісна буде від тебе їй вість.
      Хай співи пташині тебе обступають
      І зелень вкриває полів та дібров, –
      Нехай не проллється у рідному краї
      Синів України зажурою кров!
      16.05.14



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    452. Настанова доньці
      Україна – це я із тобою
      І негаснучий вічно наш рід.
      Це – досвітні вогні за рікою,
      І зорі понад обрієм слід.
      Україна – це в лузі калина
      І високі Дніпра береги, –
      Різнотрав’я пахучі стеблини
      І пташів’я дзвінке навкруги.
      Україна – вона наша мати,
      Світла радість і тиха жура, -
      Це дерзання, здобутки і втрати,
      І бажання одвічне добра.
      Україна – це Вишгород наший
      Вікодавній, принадний, святий, -
      Без усіх рукотворних прикрашень
      Зору милий і серцю близький.
      Україна – це горде минуле
      І щасливі майбутнього дні.
      Це – сусіди дбайливі і чулі,
      Їхні радощі й болі сумні.
      Україну – ти чуєш і бачиш,
      Коли містом щоденно ідеш…
      Побажай їй наснаги й удачі,
      І люби аж до скону без меж!
      05.10.09



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    453. Повинен
      Листок припав грудьми до скла,
      І заглядає винувато
      Чи, може, в пошуку тепла
      Безмовно проситься до хати?
      Він, у промоклому вбранні,
      Тремтить на холоді ще зранку
      І в очі дивиться мені
      Довірливо безперестанку.
      Неначе знає, що не дам
      Замерзнуть бідній сиротині,
      Що поділитися повинен
      Із ним теплом, що маю сам…
      06.12.09



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    454. Ти і я
      В мені тебе - безмежне море,
      В тобі мене - малий ручай, -
      Твоя жіноча непокора
      В мені народжує відчай.
      З тобою, часом, важко жити
      І неможливо прямо йти, -
      Твоїх бажань стрімкі візити
      Мене штовхають у кути.
      Мені - твоє не осягнути,
      Тобі - моє на видноті, -
      Ти безкінечний первопуток
      Моєї давньої путі.
      В мені моє усе єдине,
      В тобі твоїх багато "я", -
      Душі жіночої глибини
      Не змірить думки течія.
      18.02.10



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    455. * * *
      Осяяна веселкою, блакить,
      Неначе жар, палахкотить, –
      Розбурханий вітрами і
      Розквітлий весело в золі.
      Зітерши хутко хмари, наче грим,
      Знов стало небо голубим, –
      І я незчувсь, як потекло
      Із нього світло і тепло…
      04.05.14



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    456. Після грози
      У запахах меліси і душиці,
      Пливе за обрій грому гуркотня.
      Кошлатими туманами клубиться
      Напоєна вологою земля.
      Іскряться і здригаються листочки,
      Вгамовані й обтяжені дощем, –
      І ціляться краплинки їхні в очка
      Наляканим кульбабам під кущем.
      Пригашені грозою, світлотіні
      Розходяться й збираються в гурток
      Там, де лежить під вишнями, як іній,
      Опалий цвіт побитих пелюсток.
      03.05.14



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    457. Забута могила
      Відлунює тиша від журу могил,
      Між строєм хрестів і граніту, –
      Де я над одною схилився без сил,
      Зупинений здогадів гнітом.
      Затінене горем узвишшя землі,
      Нічим непримітне для зору, –
      Роками не може ввібрати жалі
      І туги моєї не зборе.
      Все нижче і нижче горбочок оцей,
      Порослий барвінком і глодом, –
      Все менше і менше знедавна людей
      До нього в скорботі підходить.
      Болить голова від громаддя думок,
      Повита печаллю гіркою, –
      Дрімотно шурхоче самотній вінок,
      Сумлінно покладений мною.
      02.05.14



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    458. Прости
      Волосся, звихрене руками,
      І губ розбурхане тепло, –
      Весь час пригадую в безтямі,
      Адже було, було, було…
      Тебе, обвінчану душею
      Моєю хутко й жартома, –
      Я не назву, повір, зорею,
      Бо зір таких ніде нема!..
      Прости, що спомини і мрії
      Мене проймають кожну мить,
      Що потаємно досі смію
      Тебе, сумуючи, любить...
      01.05.14



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    459. Вартовий розлуки
      Припала темінь до вікна
      І – тиша зазвучала,
      Немов мелодія сумна,
      Немов мелодія сумна
      В напівпорожній залі,
      Де я, лишаючись без Вас,
      Журбою оповитий, –
      Більш не наважився на вальс,
      Більш не наважився на вальс
      Нікого запросити.
      Втопивши думи у печаль
      Життя свого безкраю, –
      Я тільки в спогадах, на жаль,
      Я тільки в спогадах, на жаль,
      Вас досі зустрічаю.
      На небі місяць спить блідий,
      Надівши хмар перуку, –
      А я – безсонний вартовий,
      А я – безсонний вартовий
      Нестерпної розлуки.
      Вже бронзовіє бересток
      Між черешневих віхол, –
      А Ви не йдете із думок,
      А Ви не йдете із думок
      Моїй душі на втіху.
      17.04.14




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    460. "Друзям'

      Моїм діянням свідки
      Діваються в нікуди,
      Являючись нізвідки
      Із шлейфом пересудів.
      Підступно-благородні,
      Маскуються уміло
      Від мене де завгодно
      По сто раз щонеділі.
      Всевидячі і чулі,
      Замучили до краю –
      Кругом підкараулять,
      Усе на світі знають.
      Допитливості бранці,
      Заручники омани –
      Лаштують балаганчик,
      Лиш трошки щось підглянуть.
      О, Боже милосердний,
      Звільни мене негайно
      Від пліток їх нестерпних
      І наклепів звичайних!..
      10.04.14



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    461. Біда
      Уже весна, а ще тепла немає,
      Але це, знаю, тільки півбіди, –
      Біда тоді, коли вже не чекаєш
      Од майбуття ні радощів, ні див.
      Коли стоїш, розгублено-завмерши,
      Вдивляючись замислено в світи,
      І наче все навколо бачиш вперше,
      Не знаючи куди й навіщо йти?..
      09.04.14



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    462. Абрикосовий цвіт
      Пролетів неприкаяний вітер
      Над рожевим світінням садів
      І замів абрикосовим цвітом,
      Занімілих на мить, горобців.
      Запорошив плуги і городи
      Різнобарв’ям духмяних цвітінь, –
      Мов упала із надр небозводу
      Сніговійної віхоли тінь.
      Налякала… Збентежила… Звила
      Різні думи в моїй голові,
      Як здалося – метелики сіли
      Заховатись од вітру в траві…
      08.04.14



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    463. Кіт
      Старий, гладкий, смугастий кіт
      Розлігся серед вулиці, –
      Уткнувши вуса у живіт,
      Муркоче щось і мружиться.
      Хоч наступають на хвоста
      Отут йому, принишклому,
      Але, відбігши, кіт верта
      Назад ізнов до вишколу.
      Себе являє вояком
      Противником ураженим, –
      Лежить, виляючи хвостом,
      І ні на що не зважує.
      01.04.14



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    464. Вишгород мій...
      Далеч яка –
      Світла й легка,
      З круч відкривається зору.
      За небосхил
      Можна без крил
      Звідси злетіти над морем.
      Перемогти
      Ляк висоти
      Маю щасливе уміння
      Там, де спинив
      Мій біг мотив
      Пісні привітно-незмінний.
      Вишгород мій,
      Сяйвом надій
      Душу навік розтривожив.
      Зачарував
      Клопотом справ
      Руки невтомні і розум.
      Місто моє
      Сил додає
      Чулому серцю в старанні
      Уберегти
      Від німоти
      Давньої пісні звучання.
      Предків привіт
      Плине у світ
      Дзвонами храмів над містом, –
      Радість жива
      Повнить слова
      Шани глибокої змістом.
      07.04.14


      * * *



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    465. Незгасна зоря
      Не журися, матусю, до сліз,
      Не молися щораз до безтями,
      Коли зорі зриваються вниз
      І зникають навік над полями.
      Порожніють вночі небеса,
      Наповняючи простір журбою,
      Але я ще не падаю сам
      І не кличу тебе за собою.
      Наче привидів рій, зорепад
      Миготить і шурхоче навмисно,
      Щойно я налаштовую лад
      На гітарі для доброї пісні.
      Вона сонцем назавтра зійде
      І зігріє усю тебе щастям,
      Бо у сонячнім сяйві ніде
      І ніколи не смію упасти.
      Я не зраджу надіям твоїм,
      Повним туги і віри, і сили, -
      Не розтану світінням блідим
      В порожнечі німій небосхилу.
      06.04.14



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    466. Земне життя
      Життя зігнуло, мов підкову,
      Давно сусідку, та стара
      Іще до вигону корову
      Жене, коли стає пора.
      І на городі із сапою
      Не розлучається ніяк,
      Неначе сили їй потроїв
      На старості якийсь мастак.
      Чи за свої гріхи минулі
      Не розрахується повік,
      Що господарство не згорнула,
      А лиш примножила вторік?
      Були в хліві качки і кури,
      І завжди пара поросят,
      А віднедавна сіро-бурий
      До них додався “експонат”.
      Старезний цап, увесь облізлий
      І хворобливий, ніби дід, –
      Валився з ніг й просився слізно
      У двір охайний підобід.
      Хіба не вмиєшся сльозою,
      Коли жура – нехай чужа, –
      Об тебе треться бородою
      І відступати не бажа?
      З печальним усміхом і жалем,
      Недовго думала стара –
      За мить одну цап підупалий
      Водичку сьорбав із відра.
      Іще вона, як і належить,
      Шкребла і терла шерсть брудну,
      Адже зібрав на себе, лежень,
      Чимало пилу й бур’яну.
      Він, між лежанкою й стіною,
      У хаті тижнів зо два жив,
      І все з цікавістю німою
      Дививсь на фото й образи.
      Здавалось, плакав, як дитина
      По тих, чий лик на них узрів,
      Кому, безмовному, на зміну
      Прийти негадано зумів.
      Бо, призвичаївшись до хати,
      Став чоловіку цап під стать –
      Якщо не губи облизати,
      То за поділ спідниці хвать.
      Ось, незворушна і байдужа,
      До тих настирних залицянь, –
      Бабуся зразу, як піддужав,
      На нього крикнула: – “Відстань!..”
      Хоч упирався гість убогий,
      Але такого “жениха”
      Хазяйка вивела за роги
      У хлів подалі від гріха.
      З тих пір до бабці обережно
      Козел підходить, а вона
      Веде з ним бесіди бентежні
      Про примхи долі дотемна.
      А він все слухає уважно
      І, певно, згадує часи,
      Коли, проворний і безстрашний,
      До кіз стрибав через вози.
      І геть не думав про постелю
      В хліві чужому дощану,
      Бо спав – де ніч йому постелить
      І подарує спокій сну.
      Не міг подумати, що в прийми
      Нужда незмірна пожене,
      Що хтось, покірному, ошийник
      Дбайливо й вміло застібне.
      А він не хоче бути збитком
      Для господині, бо яка
      Від нього буде користь діткам –
      Ані яєць, ні молока.
      Але бабуся, мов читає,
      Його думок нехитрий зміст: –
      “Своїх дітей, на жаль, не маю,
      І на подвір’ї ти не гість.
      Нема в житті біди чужої,
      Усі на світі ми рідня, –
      Зійшли із волі пресвятої
      Колись на землю ти і я…
      А зараз йди, давай, у клітку
      І не журись, що дармоїд…”, –
      Зітхнула втомлено сусідка
      І подивилась цапу вслід,
      А потім глянула на мене
      Очима повними жури –
      Скінчилась праця цілоденна
      Аж до ранкової пори…
      03-04.04.14



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    467. * * *

      Дитинство пахне радощів слідами
      І полисками щастя виграє, –
      Бентежачи у згадках до безтями
      Усе єство наморене моє.
      Днів незабутніх прянощі медвяні
      Смакую і вичерпую до дна, –
      І гояться карби на серці й рани,
      І старість відсувається сумна.
      25.03.14



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    468. * * *
      Між сьогоденням і минулим –
      Життя спресоване в роки,
      І, безумовно, – дулі й гулі
      За сподівання й помилки.
      Між сьогоденням і минулим –
      Солодкий присмак гіркоти
      Тих днів, які не оминули
      Мене в обіймах суєти.
      Між сьогоденням і минулим,
      Лежить вагоме і бічне, –
      Все те, що кликало і чуло,
      І жити вабило мене.
      16.02.14



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    469. Додому
      То десь в Еміратах, як сніг, розтаю,
      То мерзну в Республіці Комі, -
      Але звідусюди знаходжу свою
      Дорогу до рідного дому!
      Кричу, задихаюсь, вглядаюся в сни
      І згадую пісню відому
      Про те, що пташина летить щовесни
      додому!.. Додому!.. Додому!..
      Ніяк зупинити не можу свій біг,
      Розлуки гамуючи втому, –
      На світі багато в нікуди доріг
      І тільки єдина – додому!
      Не звабить навколо мене блиск оздоб
      І повні достатків хороми,
      Допоки сумління вигукує: – Стоп!..
      Додому!.. Додому!.. Додому!..
      Допоки тремтлива і ніжна рука
      Торкатиме серце, як промінь, –
      Стелитися буде прозора й легка
      Дорога до рідного дому!
      Ніяк зупинити не можу свій біг,
      Розлуки гамуючи втому, -
      На світі багато в нікуди доріг
      І тільки єдина - додому!..
      14.02.14



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    470. Прощавай
      Не вмовляй, не гнівайся, не згадуй
      І без мене довго не журись,
      Адже я лишу тобі на спадок
      Все, чим збагатив тебе колись.
      А в мені, хоч виверни до споду,
      Крім жури – нічого не знайдеш, -
      Може, я радіти буду згодом,
      Як і ти назавтра, знаю, теж.
      Прощавай, втішайся, нагромаджуй
      За кохання зроблені дари, –
      Раз чуттям немає заощаджень,
      Поки маєш вільні вечори…
      13.02.14



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    471. Весело
      То плутанина спогадів безладних,
      То штовханина безкінечних мрій,
      То оніміння супокій принадно
      На мить заклякне в голові моїй,
      А потім знов нестерпна плутанина
      І штовханина болісних думок, –
      Неначе плата вічна й безупинна
      За кожен вчинок, помисел і крок...
      11.02.14



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    472. Досада
      Не сумую, не плачу, не кличу,
      Не шукаю в минуле доріг,
      І не каюсь, що риси обличчя
      Твого досі забути не зміг.
      Просто прикро і соромно нині
      За душі нестихаючий щем, –
      За тілами прим’яті стеблини
      Чебрецю під калини кущем.
      За несталий туман над межею
      На початку весняного дня, –
      За оте, що не стала моєю
      Незабутня відрада моя.
      06.02.14



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    473. Зажурена ніч
      В.А.Б...
      Заколисана тишею,
      Спить зажурено ніч.
      Наче місячне кришиво,
      Сяйво зір навсібіч.
      Над лугами безкраїми
      В небі срібло кипить –
      Ось і все, що ми маємо
      Із тобою в цю мить.
      Знаки два зодіакові
      Заблукали в світах,
      Бо, мабуть, не однаково
      Доля слала нам шлях.
      Не явилося казкою
      Те, що снилось обом –
      Нездійсненими ласками
      Марить ніч за вікном.
      Під її зорепадами
      Вдвох ішли крок у крок.
      Піднімалися радо ми
      До яскравих зірок.
      А коли їх побачили
      І між них увійшли –
      Позабулись побачення
      Ті, що вчора були…
      09.01.14



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    474. Де ти, друже?
      О.Т...
      Сіються сніжинки без упину
      На принишклі обриси алей.
      Між дерев блукають мляві тіні
      І не чути голосів людей.
      Тишею огорнуте, смеркання
      В порожнечі ширшає навкруг.
      Загубивсь без світла, безталанний,
      У снігах і сутінках мій друг.
      Як мені тепер його шукати
      І сліди затаєні знайти,
      Коли сніг ряснішає лапатий
      І густіє морок темноти?
      Голова морочиться думками,
      Як, бува, прибоєм береги, -
      Стеляться і глибшають між нами
      Відстані, здогадки і сніги…
      20.12.13



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    475. Одкровення
      Нараз мені на думку спало
      І розтривожило до сліз
      Те, що тобі, матусю, мало
      В житті я радощів приніс.
      І як сьогодні надолужить
      Оте, що вчора не зробив,
      Якщо знедавна сам, недужий,
      Сиджу в очікуванні див?..
      Синок зайде поспішно зрідка,
      Дочка, буває, зазирне, –
      Мов спонукають принагідно
      Про тебе думати мене.
      19.12.13



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Біля труни
      Коли побачив що нема
      Її й не буде вже ніколи, –
      Здалася вічною зима
      І спазми стисли серце болем.
      Біда зволожила в ропі
      Й заволокла туманом очі,
      Іще на сльози не скупі
      І ясновидющі напрочуд.
      Лягла жура на плин думок
      І крик застрягнув у гортані, –
      На жінку сіявся сніжок,
      Вкривав обличчя і не танув…
      18.12.13



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Священна мета
      Нас віра врятує й безсмертя надій
      Від гніву цинічної влади,
      Якщо вона знову учинить розбій
      І кров’ю заллє барикади.
      Нас дух об’єднає і правда зріднить,
      І втішить жага перемоги,
      Якщо, не дай Боже, нас будуть тіснить
      Правителі лживо-убогі.
      Нас доля не зрадить і воля свята
      Поможе здолать перешкоди,
      Бо в нас, українців, священна мета –
      Свобода і гідність народу!
      17.12.13



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Усмішка
      Упершись поглядом у шибку,
      Нараз побачила вона,
      Що, наче паморозь на квітку,
      На коси впала сивина.
      Що очі вицвіли вже сині,
      І зжовкла шкіри білизна, –
      Що на вустах її віднині
      Вмостилась усмішка сумна…
      15.12.13



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Пролог до зустрічі
      Л.Д...
      В промерзлій далечі німій,
      В імлі загуслій і тремтячій, –
      Душею чую голос твій,
      Думками вгадую і бачу
      Тебе, немов лякливу тінь
      Розлуки довгої між нами, -
      І явно тане далечінь,
      Зігріта сталими думками.
      13.12.13



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Обрії
      На кінчику притишеного дня,
      Жар обрію, згасаючи, сія,
      Підкреслюючи відсвітом пожежі
      Між тим, що сталось і ще буде межі, –
      Лишаючи все менше білих плям
      В історії, пов’язаних з ім’ям
      Закоханої змалечку людини
      В далекі обрії – багрові й сині...
      10.12.13



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. * * *
      Листопад, убогий і безсилий,
      Притуливсь до мене, наче цвіль, –
      Так хвороба, змалечку невміла,
      З досвідом влучає прямо в ціль.
      Листопад, як правда запізніла,
      Гасить жар натомлених надій
      По усіх околах і наділах
      Сподівань у голові моїй.
      Листопад, ровесник посивілий,
      Зазирає в очі крадькома
      Поглядом сумним і зрозумілим
      Без пояснень, певно, усіма...
      30.11.13



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Я йду...
      Заради святої свободи народу,
      Я стерплю побої, неволю, брехню.
      Мене, президенте, страшити вже годі
      Кийком міліцейським: “Ану-ну-ну-ну!..”
      Мене не купити за хліб і за сало,
      А також, як річ, не відкинути вбік,
      Бо я – це мільйони отих, що повстали,
      Кого вже ваш уряд нагнув і допік.
      Тавруйте, ламайте, вбивайте затято
      Мене, якщо інше зробити невміч,
      Але пам’ятайте, що брат – йде за брата,
      Що мають майдани багато узбіч.
      І людською кров’ю ви нині так ситі,
      Що туга і жах закипають в мені, –
      Я йду Україну свою боронити,
      Щоб ви не втопили красуню в багні!
      08.12.13



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Вишгород - межує з Межигір'ям...
      Вишгород межує з Межигір’ям
      Горбиками древніми могил,
      І міцним парканом недовір’я,
      Зведеним під самий небосхил.
      Зашморгом надійним людних вулиць
      Вишгород упадину обвив,
      Щоб тремтів налякано прибулець
      І за межі наші не ходив.
      Вишгород пильнує чіпко зором
      Кожен крок “проффесора” і рух,
      Щоб не нісся проросійський сморід
      Звідтіля, де український дух.
      Вишгород – межує з Межигір’ям…
      06.12.13



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Загреба

      Країна невдоволена,
      Розгнівана, збунтована,
      Громадами осміює його уже й кляне,
      А він не прислухається
      До люду і не кається,
      Наївно сподіваючись, що кара обмине
      За зради і за злочини,
      За мрії заклубочені,
      Хмарками безкінечними лукавих обіцянь, –
      Гаранта конституції
      І майстра екзекуції,
      Натхненника лякливого довічних кепкувань.
      Побиті і потоптані,
      Ледь у крові не втоплені,
      Його іще вмовляємо й благаємо: “Іди!..”
      Та він на це не зважує,
      А фразою за фразою
      Свідомо нас підштовхує знедавна до біди.
      03.12.13



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Непрощена душа
      Настане час, настане мить
      Відвертої розмови, –
      І я зумію вам простить
      За наклепи й обмови.
      За кожен завданий удар
      І наміри гріховні,
      За шепіт скарг і крики чвар –
      Прощу усіх уповні.
      На все сліпим відкрию зір
      І буде вдивовижу,
      Що завдяки й наперекір
      Цьому я жив і вижив.
      За грані честі не звернув,
      Нікого не знеславив, –
      Самим собою завжди був
      За будь - яких обставин.
      Усім простить моя душа
      За невимовні болі.
      За те, що інша не проща
      Нікому і ніколи...
      20.11.13



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Без образи
      У шибку вимиту до блиску
      Рясними краплями дощів, –
      Нетерпеливо промінь блиснув
      І стрімко ранок заяснів.
      Заметушилися скрізь тіні
      І піднялися в повен зріст,
      Блукаючи кругом по стінах
      У пошуках затишних місць.
      Чи діркуватим, наче сито,
      Чи просто стало тоншим скло,
      Але тепло несамовито
      На мене падало й текло.
      І я, дрімаючи на ліжку,
      Немов безпечний ґаволов, –
      Життю не скаржився ні трішки,
      На те, що ранок сон зборов...
      15.11.13



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Двірник
      Усе змішалося вже так,
      Що неможливо відрізнити –
      Де копирсається жебрак,
      А де двірник хазяйновитий?
      Один одному ми під стать –
      Ні перед ким не винуваті.
      Чому тоді усі спішать
      Нас, як худобу, таврувати?
      Чому нечуйності межа
      Межи людьми лягла, як прірва?
      Чом праця клопітка, чужа
      Сміх викликає на подвір’ї?
      Чи не звідсіль і смуток цей,
      І дум моїх печаль невчасна,
      Що так побільшало людей
      Життям розтоптаних, нещасних?
      Для них усе – тепло душі,
      Доречний біль і жаль завітний,
      Адже люблю товаришів –
      Безхатченків і безробітних.
      Шурхоче тихо листопад,
      Милує зір чужий красою.
      Сьогодні пишеться невлад
      Мені, сердитому, мітлою.
      14.11.13



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 0

    13. В майбутньому...
      Ізнов небес осінніх каламуть
      Рясним дощем шумить несамовито.
      В майбутньому і душу так прорвуть
      Оті слова, яких не уярмити.
      В майбутньому, та тільки не тепер,
      Бо ще душа співати не готова,
      І я, такий наївний фантазер,
      Не можу народити хоч би слово…
      13.11.13



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Влада листопада
      Убогість німа листопада
      Відбилася сумом в очах.
      Поблідлого сонця лампада
      Печально освітлює шлях.
      Прості візерунки навколо
      Малюють знебарвлені дні.
      Скорботно і тужно до болю
      Невже лиш одному мені?
      Позаду – обвуглене літо
      Гіркими димами пахтить.
      Попереду – стала шаліти
      Снігами зима мимохіть.
      Нестримно, як птах перелітний,
      Злетів би нечувано ввись
      І смуток оцей безпросвітний
      Подалі від себе відніс...
      12.11.13



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. * * *
      Коли були гіркі й солоні
      Байдуже зціплені вуста,
      Я цілував твої долоні
      І вірші радісно читав.
      А ти задумливо мовчала,
      Вслухаючись у голос мій, –
      І блискотіли хмарні далі
      В яскравих спалахах надій...
      11.11.13



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Помста
      То скрізь овації хвалебні,
      То всюди вигуки ганьби.
      То панахиди, то молебні
      В житті моєму щодоби.
      Аби помститися поквапно,
      Я сам на голову чиюсь
      Тихенько смутком нині капну,
      А завтра – радістю проллюсь...
      10.11.13



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Цікавість
      Вже довші ночі, глибша сутінь
      Уздовж освітлених узбіч,
      І дуже важко озирнути
      Навколо себе кожну річ.
      Коротший вдих уже, а видих
      Спрокволу боляче-хрипкий,
      І я, пурпурно повновидий
      Іззовні, – внутрішньо слабий.
      Уже кількаміліметровий
      Роблю слідом за кроком крок,
      Усе частіше кожне слово
      Поволі вписую в рядок.
      Уже в надії ореолі
      Я не літаю вхолосту,
      Але не скаржуся на долю,
      Що не цвіту, і не росту.
      Уже під ночі покривалом
      Байдуже голову схилив…
      Це що – осінніх днів навала
      Чи, може, літ нестримних вплив?
      07.11.13



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Голос землі
      До полів любов не на словах
      Пізнаю й показую щороку, –
      Пращуром протоптаний ще шлях
      Змірюю щоденно власним кроком.
      Ріжуть грунт старанно лемеші,
      Зводячи пилюку поруділу, -
      Попри втому – легко на душі,
      Адже сила не зникає з тіла...
      Вухо притиснувши до ріллі,
      Заспокоюю щоразу совість, -
      Чуючи із щедрих надр землі
      Сповнений довіри й дяки голос...
      05.11.13



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Cуміш
      Згадки – часом не притлумиш,
      Мрії – віком не розгониш, –
      У душі вирує суміш
      Кожен день гостро-солона.
      Бо хвилює серце чуле
      Безкінечних дум навала
      Про усе, що проминуло
      І про те, що не настало...
      03.11.13



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Спроби

      Індикатори світять, як зорі,
      В гомінливому сяєві дня.
      Визирає з кута монітора
      Соромливо знайоме ім’я.
      Напишу, наче прощення: “Здрастуй!..”
      І в тривожнім чеканні замру, –
      Не вдається ніяк і чи вдасться
      Пересилити пристрасть стару?
      Побороти твою непокору
      Я вже довго не можу нічим.
      Ось і нині куток монітора
      Спорожнів, як покинутий дім…
      29.10.13



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Чекання на...
      Чи то така вже наша доля,
      Чи ми такими є самі,
      Що ані радощів навколо,
      Ні блиску світла у пітьмі?
      Щораз, довірливі, як діти,
      Знамена носимо й хрести,
      Коли лукавий хтось і ситий
      Іде до власної мети.
      Адже стояли на Майдані
      І щиро вірили словам,
      Що скоро дійсністю постане
      Те, що намріялося нам.
      Та не судилось, не збулося,
      І не поліпшало навкруг.
      Наївні – мучимося досі
      І потерпаєм од наруг.
      Ждемо, чекаючи на диво,
      Зігнувши спини від образ, –
      Що хтось у натовп галасливий
      Збере ось-ось ізнову нас...
      21.10.13



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Порожнеча
      Час розвіяв запахи солодкі
      І помалу зблідли кольори.
      Ностальгії зроджуються нотки
      В ці осінні, довгі вечори.
      Не роки пройшли – десятиріччя,
      Мов коней пробігли табуни.
      Силуети, постаті, обличчя
      Затіняє морок давнини.
      Де тепер ви, хлопці і дівчата,
      Непідступно горді і смішні?
      Від могил уже земля горбата –
      Близько час призначений мені.
      Сновигаю пам’ятю в минуле,
      Бо останні мрії загубив,
      Бо немає віри, що почули
      Мене ті, з ким щойно говорив...
      20.10.13



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Ярмо байдужості
      Коли навколо ані друзів,
      Ні ворогів уже нема, –
      Я відчуваю як байдужість
      Вповзає в душу крадькома.
      До серця тулиться, неначе
      Кваплива зморшка до чола,
      Така управно-нетерпляча,
      У самовпевненості – зла.
      Гніздиться, шастає і цілить
      Повсюди гноєм метастаз, –
      Вони розходяться по тілу,
      Як спазми болю від образ.
      Отож, як сили я не пружу, –
      З цього не виберусь ярма,
      Яке гнітить мене без друзів,
      Бо ворогів – давно нема...
      19.10.13



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Заблукалий
      Л.Б...
      Чому ховаєшся за містом
      Ти досі в полисках заграв?
      Гірчить повітря палим листям
      І душним чадом прілих трав.
      Лежать задимлені городи
      Уздовж закурених доріг.
      Ти, певно, тут чи десь поодаль, -
      Якби про те я знати міг?..
      А так - стою на перепутті
      Шляхів, мандрівок і подій
      У лати осені закутий,
      В імли загорнутий сувій.
      Чомусь ніщо не видно далі,
      Окрім блідого полотна
      Німої осені печалі
      Мені від ранку дотемна.
      17.10.13



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Романтик
      Г.К...
      Опадає поволі листва,
      Оповита печаллю гіркою, –
      А я хочу сказати слова
      Недомовлені мною весною.
      Воскрешаю у пам’яті дні,
      Коли радо тебе супроводив,
      Бо цілунки були відзивні –
      За безсоння моє нагороди.
      Серце рвалося серцю навстріч
      І здавалося щастя довічним,
      І було розлучитись невміч
      Нам щоразу у час опівнічний.
      Та в саду все давно відцвіло,
      Відспівало і віддаленіло, –
      Боязливе осіннє тепло
      Обгортає невесело тіло.
      Опадає покірно листва,
      Оповита печаллю гіркою, –
      А я вірю ще й досі в дива
      І піснями тебе непокою...
      16.10.13



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. 15.10.13
      Щось не гріє душу, ні долоні
      Золотої осені вогонь, –
      Вся надія на тепло плафонів
      І запнутий вікнами бетон.
      Вся надія нині і надалі
      На гарячу подругу життя,
      Що мене виснажує помалу,
      З дня у день тривожачи чуття.
      Невситима радосте осіння,
      Душу й тіло ласкою зігрій,
      Бо нема від холоду спасіння
      І на батарей тепло надій!..
      15.10.13



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Негадано-неждано
      Запнута вогкою імлою,
      Дрімлива тиша вечорів
      Здається мукою німою
      З тих пір, як я осамотів.
      Адже негадано-неждано,
      Що аж сполохались думки, –
      Вказала ти шляхи смерканню
      Прощальним помахом руки.
      І навалилася скорбота
      На мене в пустці вечорів, –
      Ясніє образ твій напроти
      Очей моїх з усіх країв.
      14.10.13



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. * * *
      Я так давно тебе побачив,
      (А ти ж - мого дитинства дім),
      Що почуваюся незрячим
      Від сліз у затишку твоїм.
      Бо туга вдарила у груди,
      Як серце здогад обволік
      Про те, що краще вже не буде
      Мені ніде, як тут, повік.
      Лише не повернути щастя
      Напівзабутих дивних днів,
      Коли відкриті двері навстіж
      Я зачиняти не хотів…
      13.10.13



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Не стихає біль...
      Не стихає біль, а щем
      Точить кожний вечір -
      Старість сіла тягарем
      Матері на плечі.
      Що просила - я носив,
      І моливсь за неї,
      Та немає більше сил
      Квітнути лілеї.
      День за днем, за ніччю - ніч
      Ломляться в оселю, -
      Прив'язав би їй до пліч
      Молодість веселу.
      Прикував би ланцюгом,
      Щоб жили у парі -
      І не лізла б напролом
      До матусі старість.
      Хай горить вона вогнем,
      Мерзне в холоднечу, -
      Старість сіла тягарем
      Матері на плечі!..



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Неминучість
      Печально золото осіннє
      Бринить під подувом вітрів,
      Немов благає про спасіння
      Його ледь чутний вуху спів.
      Немов запрошує до хору
      Щораз нехитрий звук оцей
      Життям утомлених і хворих,
      На смерть приречених людей.
      Щоб запитати Бога всоте
      Про те, що кожен хоче знать: –
      “Земне тяжіння як збороти,
      Щоб морок тління подолать?..”
      10.10.13



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Безнадія
      Сонцю не вдалося побороти
      Хмар обвислих нестійкі ряди –
      Голосом прозрілої скорботи,
      Дощ щемливу тишу розбудив.
      Охололій сутіні імлистій
      Спокою віднині не було,
      Бо шуміло поруділе листя
      І бриніло помутніле скло.
      Вогка мла підкорено загусла
      Із гірким дощем у боротьбі .
      Безнадії надприродна пустка
      Світло поховала у собі…
      09.10 13



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. * * *

      Новини з лікарні невтішні –
      Згасає дочка, як свіча.
      Ховає весь час безуспішно
      Журбу невимовну в очах.
      Останні надії втрачає
      Душа нерозквітла її
      На те, що в пітьми небокраю
      Бувають яскраві краї…
      07.1013



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Біля годинника

      Настирно тікає щоднини
      Старий годинник на стіні.
      Життя спресовує в години,
      Старанно й чітко, день при дні.
      Дивлюсь на нього і молюся,
      Минуще сутнє боячись: –
      “Хоч би замешкав трохи в русі,
      Хоч би ніколи не спинивсь…”
      04.10.13



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Cуворий зміст

      Час розірвав єднальну нить
      Між гілкою й листком, –
      І осамотнення болить
      Розлученим обом.
      Кружляє лист по осьовій,
      Тремтить журливо віть,
      А в світлій пам’яті моїй
      Зеленим клен стоїть.
      Тоді іще я, молодий,
      Замріяний ущерть, –
      Із ним розмови не водив
      Про неминучу смерть.
      Боліла іншим голова,
      Коли усе цвіло,
      Чи жити день, чи жити два –
      Однаково було!..
      Зашурхотів опалий лист
      І під ногами стих.
      Скінчивсь життя суворий зміст
      У шерехах оцих.
      03.10.13



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. * * *
      Там, де улітку блукали ми
      Вдвох попід вербами впалими, –
      Тьмяно вилискує золотом
      Листя зів’яле на холоді.
      Смутку свого не приховую
      Перед такою обновою,
      Поміж такими узорами –
      Бляклими, далекозорими.
      Трави, орошені росами,
      Низько вклонилися осені
      Стеблами жовтими й сивими –
      Болю й журби переливами...
      02.10.13



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Бабине літо

      Обтрушує яблука вітер
      Недбало на трави руді.
      Задивлені в бабине літо,
      Все далі літа молоді.
      Хмільний і охлялий, не марю,
      В багряній оздобі садів,
      Що вітром розвіється зараз
      Мій розпач, а біль, поготів.
      Для вітру я плід перезрілий,
      Об’їдений часом дотла,
      Хоч тулиться млосно до тіла
      Він диханням дивним тепла.
      Вплітається в сиве волосся
      І стелиться м’яко до ніг
      Так чуло тепер, що здалося
      Безглуздям укісся доріг.
      Окрилений сонцем, ширяє
      Попереду мене й услід, –
      Немов до завітного раю
      Шукає омріяний слід.
      01.10.13



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. На вокзалі

      Оточує колом, снує мимо мене,
      В мовчанні і галасі, люд безіменний.
      Куди від’їжджає, кого зустрічає
      Від ранку до ночі цей натовп безкраїй?..

      Покинувши радісно й сумно оселі,
      Строкато одягнені, куці й дебелі,
      Ідуть поодинці, ступають гуртами,
      Однакові й різні, врізнобіч і прямо,

      Ніколи небачені, ринуть навколо
      З чітким відображенням їхньої долі
      На кожнім обличчі, в звичайних гримасах,
      Всіляко себе виділяючи з маси,

      Убогі й заможні, веселі й печальні, –
      Сидять і блукають по залі вокзальній,
      Рішуче й лякливо, дорослі і діти
      В надії знайоме обличчя узріти.

      Вдивляються всюди, допитливо й чуло,
      Засиджених очі і новоприбулих –
      Блакитні і карі, глибокі й порожні,
      Розумні і хитрі, байдужі й тривожні.

      Одні посміхнуться бентежно-привітно,
      І поглядом інші обвіють, як вітром
      Гірким і холодним, важким, наче мука, -
      Аж хочеться просто упасти в розпуку.

      Проте, сподіваючись кволо на диво,
      Підвожусь і рухаюсь я неквапливо.
      Помалу йдучи перед кимсь і за чимось,
      Шукаю безмовно собі побратима…
      30.09.13



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Без відповіді

      Розвиднюється мляво восени –
      Ледь зримо для очей, нечутно геть для вуха.
      Чи це уже не відпускають сни
      Безплідні і гіркі, безбарвні і бездухі?
      Чи, може, з часом я уже оглух
      І втратив зір, єство своє піддавши тлінню?
      Чи, може, притемнилося навкруг,
      У тиші сивих літ, світання неодмінне?
      Не відчуваю й кутика вини,
      Бо вік прожив із совістю в обнімку.
      Чому світає мляво восени
      Над пережитим сумно і прожитим стрімко?..
      29.09.13



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Порада

      І.Д…
      Ще буде щастя невідоме
      І милосердя Боже теж,
      Якщо ти заздрощів оскому
      З душі, як давній гріх, зітреш.
      Якщо позбудешся обмови,
      Зневаги, кпини з-під поли –
      То світ взаємної любові
      Тобі відкритий будь-коли!
      27.09.13



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Невільник

      Гірким любистком пахне осінь
      У нуднім гомоні дощів,
      А серце спомини термосять,
      Як пальці клавіші басів.
      І в суперечках вічних думи,
      Мов ритми радісні й сумні, –
      Його проймають болю струмом,
      Щось дорікаючи мені…
      26.09.13



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Непорозуміння
      Гнівно скаржуся дружині:
      “Де тепер стара пила, -
      Не минуло півгодини,
      На дровітні як була?..”
      Раптом теща з комірчини
      Знавісніло визира:
      “Що ти мелеш, лживий сину, –
      Я не пила й не стара!..”
      25.09.13



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Як не повірити знову...
      Як не повірити знову
      В те, що бувають дива?
      “Карпати” – “Шахтар” у Львові
      Вчора зіграли: 3 – 2…
      14.09.13



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Післясвяткове
      Затінені тоном розлуки,
      Яскраві узори стрічань, -
      У серце посіяли смуток,
      Не віриш?.. – На мене поглянь!..
      Бо ти невідривно причетна
      До марної туги з тих пір,
      Коли посміхалась кокетно
      Уперто до мене, й надмір.
      Коли оживила раптово
      Померлі давно почуття
      Жадоби, довіри, любові
      Безтямної – до забуття...
      Коханням повержений, нині
      Пручаюсь ізнов самоті,
      Думками тягнучись без впину
      До тебе в поеток гурті.
      12.09.12



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Химери

      Наснився сон, як непомітна просинь,
      Як тінь бліда погаслої зорі,
      Як отвору облуда перед носом
      В обламаних акацій чагарі.
      Проходили повз очі темні тіні,
      А від яскравих – спаса не було!..
      Вглядався, сонний, у сплетіння ліній
      І морщив до пробудження чоло.
      02.09.13



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Не спиться…
      Не спиться…
      Г.Д…
      Оплакують літо дощами
      Останні серпневі дні.
      Воно, дороге до безтями,
      Наснилося радо мені.
      Знайшовши жаданий притулок
      В душі від дощів і вітрів,
      Збудило думки про минуле,
      Про те, що забути хотів.
      Згадались – обличчя засмагле,
      Бездонних очей синьота.
      Украй невгамовні і спраглі
      Твої ненаситні вуста.
      І груди чуйні, і волосся,
      І пружного тіла тепло,
      Все те, що у пам'ять врослося,
      Забутися, бач, не дало…
      Оплакують літо дощами
      Останні серпневі дні.
      Закоханому до безтями,
      Донині не спиться мені.
      29.08.13



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Зоря моя вечірня...
      Зоря моя вечірня,
      Далека, недосяжна, –
      Чому ти непокірна,
      Чому ти сором’язна?
      Боїшся пересудів
      Чи, може, в те не віриш,
      Що повсякдень і всюди
      Тобі співає ліра?
      На поклик відгукнися,
      Стань ближчою до мене.
      Одна ти серед тисяч –
      Свята, благословенна.
      Впади дозрілим плодом
      У м’яту чи любисток, -
      Єдина насолода –
      Холоднопломениста.
      Зоря моя вечірня,
      На темнім небозводі, –
      Сіяй вгорі безмірно,
      Моїм літам на подив!



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Скінчається історія...
      Скінчається історія
      Прозора і легка.
      Моє життя прискорює
      Свій біг, немов ріка.
      Несеться невпокоєно
      Стрімкий потік подій,
      Лишаючи вимоїни
      У пам’яті моїй.
      Обділений увагою
      Близьких людей навкруг,
      Приречено розтягую
      То подих свій, то рух.
      Ніхто із них не зважує
      Здобутків мул глевкий,
      А топить із поклажею
      В пітьму і супокій.
      Пливти в нужді й приниженні
      Нелегко без човна
      Тим паче, що наближений
      Утомою до дна.
      Та близько вже до пристані
      Однакових глибин.
      Життя – це мить із відстані
      Спресованих годин.
      28.08.13



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Фраза

      Я витерпів болі, розвіяв жалі,
      Наповнив надіями душу, –
      І так вкорінився на рідній землі,
      Що звідси нікуди не рушу.
      Хай син усміхнеться чи жінка зітхне,
      А мати затужить поволі, –
      Ніхто і ніщо не спокусить мене
      Шукати десь ліпшої долі.
      Отож я рідні безнастанно кажу,
      Мов заповідь, фразу єдину:
      - “Якщо перетну України межу –
      Відразу помру на чужині.
      В незнане заглиблений, швидко засну,
      Заклякну безмовно від туги,
      Бо маю довічно вітчизну одну –
      Красиву й, на жаль, недолугу.”
      19.0813



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Зачекай... Схаменися... Отямся...
      Г.К…
      Зачекай... Схаменися... Отямся...
      Не спіши гучно мовити: - “Ні!..”
      Недопите тобою шампанське
      Коливається в склянці на дні.
      Недоїдених ласощів гірка,
      Наче суміш солодких надій…
      Непочутий, услід шепну: - “Гірко…”
      І затихну в печалі своїй.
      30.07.13




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Як пахне солодко життя...
      Як пахне солодко життя,
      Коли проймає тіло осінь
      Німою мукою гниття
      І болем тисячоголосим.
      А ти розгублено стоїш
      Іще між небом і землею, –
      Вже неспроможний, як раніш,
      Втекти від осені своєї…
      23.07.13



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. В дощ

      Вночі з’явившись бозна-звідки,
      Як неочікуваний гість,
      Постукав дощ зненацька в шибку,
      Прогнавши з тіла згуслу млість.
      Галасував на підвіконні,
      На склі старанно щось писав, –
      А я лежав до ранку й сонно
      Буравив зором небеса…
      22.07.13



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Вірність
      Стала мати вдосвіта в куточку
      Перед образами, як завжди,
      І благала Бога, щоб синочка
      Уберіг від горя та біди.
      А за себе мовити забула,
      Бо невпинно рвалася до справ –
      Працьовита, лагідна і чула,
      Світ іще матусь таких не знав.
      І зустріти кращої не вдасться
      Ні в своєму, ні в чужім краю,
      Тож, коли запитують про щастя –
      Я на маму вказую свою.
      Світяться бузковим цвітом очі
      З-під розкритих широко повік –
      І вогонь надії в них клекоче,
      І ясниться віра споконвік.
      І печаль туманиться тривожно,
      Втомою недоспаних ночей –
      Не шукаю маминим тотожних,
      На любов приречених, очей.
      21.07.13



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Грай, бандуро…

      Я. Ч…
      Грай, бандуро, серед літа,
      Звеселяй навкруг людей.
      Новина іде по світу –
      В бандуриста ювілей!
      Грай, бандуро, поки руки
      В Ярослава не болять, –
      Сильним голосом він звукам
      Струн твоїх давно під стать.
      Грай, бандуро, а співати
      Добре вміє бандурист, –
      До стоккато і легато
      Він ще змалку має хист.
      Грай, бандуро, до світання,
      Як було уже колись, –
      Грай неначе ми в останнє
      В колі дружньому зійшлись.
      Грай, бандуро, так, щоб чули,
      Як вночі бринить струна, –
      Щоб нікого не минула
      Дружня пісня голосна.
      Грай, бандуро, - не змовкай!..
      20.07.13



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Довгождані дощі принесли прохолоду...
      Довгождані дощі принесли прохолоду,
      Перевтомленій сонцем безжальним, землі,
      Промочивши нарешті її аж до споду
      І, вітрами підхоплені, зникли в імлі.
      З-поза хмар пробиваються зорі зухвалі
      І в зволоженій висі кричать ластівки.
      Відступають за обрій дощі далі й далі, –
      Чи повернуться скоро? – Мені невтямки…
      18.07.13



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. В жнива

      Розхмарена вітром, ясніє блакить
      Над змореним спекою полем.
      Мажорними нотами жайвір бринить
      І жито шепоче спрокволу.
      Зруділий од сонця та спеки стою
      На сіні, підпершись граблями,
      І посмішку згадую милу твою,
      І марю весняними снами.
      І втома відходить, неначе мара,
      Із тіла краплинками поту,
      Але, вибачаюсь, кохана, – пора
      Ставати ізнов до роботи.
      16.07.13



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Незагоєна рана

      Немає і сліду по діду,
      З тих пір, як пішов на війну,
      Ніде на граніті чи міді,
      Чи в тузі невпинній вогню.
      Ні згадки в жалі голосіння,
      Ні слова ганьби нам услід –
      Неначе зростав без коріння
      Бідою ошпарений рід.
      Неначе на землю із неба,
      Пронизані болем, зійшли.
      Неначе самі ми із себе
      З’явилися бозна-коли.
      Неначе… Здається… Чи, може?..
      Доводиться вічно гадать
      Чи став би на мене дід схожим,
      Чи правнуку був би під стать?
      Не можу звільнити від видив
      Уяву скорботну свою –
      Куди ви поділися, діду?
      Зотліли в якому краю?
      15.07.13



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Прохолодою вітер дихне...
      Прохолодою вітер дихне –
      І спадають обійми задухи,
      Мов на мить він звільняє мене,
      Розіпрілого вкрай, від кожуха,
      Що незримо до шкіри приник
      І тримає, як в термосі, тіло,
      Хоч до спеки потроху я звик,
      Та носити кожух надоїло.
      Закружляв би у сніжній імлі,
      Підбадьорений хутко морозом,
      Щоб забути на літо жалі,
      Та на осінь невтішні прогнози.
      12.07.13



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Болить душа

      Болить душа за Україну,
      Бо не підводиться з колін,
      А нудно скніє в часоплині,
      Повита страхом перемін.
      Болить душа за Україну
      З тих пір, коли я зрозумів
      Усі гріхи свої й провини
      У тім, що край мій морок вкрив.
      Болить душа за Україну,
      Адже ніяк іще не звик
      Здаватись їй глевким, як глина,
      Щодня прикушувать язик.
      Болить душа за Україну,
      Як за життям в останню мить,
      Коли хтось знає, що повинен,
      Але безсилий те зробить.
      Болить душа за Україну,
      За ту, що зрима для очей –
      Поблякло – сяюча святиня
      Мільйонів скривджених людей.
      Болить душа…
      10.07.13



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Присвята матері
      Зорі, умазані в небо, вилискують,
      Наче ослизла луска.
      Лине співанка вночі над колискою,
      Лагідна, добра, терпка.
      Солодко пахне від грубки соломою,
      Тиша по хаті снує.
      Бореться мати усміхнена з втомою –
      Тім’ячко пестить моє.
      Ранок вкриває шибки позолотою,
      Сон її знов не зборов.
      Нетерпеливо, притишений, всотую
      В себе матусі любов.
      Янголи світлі літають під стелею,
      Тіні пласкі на стіні.
      Певно, тоді вже казковою феєю
      Мама здавалась мені.
      Думи й турботи про неї – без плісені,
      Будять мене щодоби.
      В пам'ять несталу навіки уписано:
      - Маму взаємно люби!
      28.06.13



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Час розмелює дні, наче жорно зерно...
      Час розмелює дні, наче жорна зерно,
      Та не сіється в жмені ніякий набуток, –
      Оживляє лиш пам'ять забуте давно
      І розвіюють спомини сутіні смуток.
      Сподівань і прозрінь перекличка німа,
      В безкінечній самотності злобної долі, –
      Неспроможна затихнути в серці сама,
      Ніби спазм швидкоплинний нестерпного болю.
      Я приречений, певно, до скону нести
      Ненависний тягар порівнянь і пророчень, –
      І писати про все це не вірші – листи
      Тим, хто їх розуміє й читає охоче.
      05.05.13



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Заклик

      Нудний запах зів’ялої м’яти
      Розігнати безсилі вітри,
      Коли місяць щоночі на чатах,
      Коли сонце щоденно горить.
      Коли злагоди й згоди в природі
      Серед душного літа нема –
      Злобна спека від нас не відходить
      Без дощів, як без ліків чума.
      І зростає тривогою в серці
      Передбачення точне біди…
      Принеси, Боже, в хмари на денці
      Хоч єдину краплину води!
      23.06.13



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Нехай збувається

      Україно – матінко гостинна,
      Господине вправна споконвік, –
      Я тобі завдячити повинен,
      Що життям замучений не втік
      Від твоєї щедрої оселі,
      І глибин незнаних джерела
      Із якого віри повний келих
      Ти мені напитися дала.
      З нею світ стає мені милішим
      Та в житті добрішим сам стаю.
      Я молюся більше та частіше
      То за славу, то за міць твою.
      Україно – доле норовиста,
      Непогаслий жар моїх надій, –
      Хай завжди минає твою пристань
      Бід земних і мук лихих прибій!..
      24.06.13



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Зачаклований
      Л.Д…
      Звівши руки вгору, наче крила,
      Серед лугу перед будяком, –
      Ти грайливо вигинала тіло
      І здавалась в танці божеством.
      Вибивала ритми каблуками
      З блисками весняними в очах
      Так, що стебла той будяк розпрямив,
      Наче плечі, молячись монах.
      Я тебе такою ще не бачив –
      Повну зваби, радощів, краси,
      В почуттях нестримано гарячу…
      - Ти ще й діду сили додаси!..
      22.06.13



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Запах матіоли

      Солодкий запах матіоли
      Мене сп’янив, неначе хміль,
      І в’ївся в шкіру мимоволі,
      І приглушив надії біль.
      Заворожив, мов сон, до млості
      І душу спомином обпік
      Про ту, кого заждався в гості
      Терпіння повний чоловік.
      21.06.13



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Сліди
      Твої сліди на скошеній траві
      Росинками лякливими іскряться, –
      Вони, моїми мріями живі,
      Тихцем дорогу вказують до щастя.
      Тож є на що надіятись, коли
      Мигтіння рос освячує доріжку
      Мені в диму безбарвної імли,
      Не гаснучи ніколи анітрішки.
      01.06.13



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Рідня

      Іще пручаючись недугам,
      Життя цінує кожну мить.
      Потроху ходить він за плугом
      І оковитою грішить.
      Пасе на вигоні корову
      І залицяється до вдів,
      Їх звеселяючи в розмовах
      Оскалом залишку зубів.
      Минуле згадуючи в тузі,
      Розповідає залюбки,
      Як під копицею на лузі
      За нього билися жінки.
      Бо він був парубок недремний
      І, дзенькіт чуючи дійниць,
      Завжди в гайочок напівтемний
      Манив охочих молодиць.
      А він кохати вмів досп’яна,
      Не як бездарний примітив.
      Немов вареник у сметані,
      Якби хотів, то й досі жив.
      Бо частували щедро всюди
      Такого гостя за столом,
      Хоч і ходили пересуди
      Про нього збудженим селом.
      Він і сьогодні повний духу,
      Але порідшали гаї…
      Люблю байки дідочка слухать, –
      Ще не вигадую свої!
      25.05.13



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Повітря
      Збагачене сонцем, очищене вітром, –
      Вдихаю щомиті цілюще повітря.
      Воно пахне медом і спекою літа,
      Терпкою ожиною, маковим цвітом.
      Вологим туманом і небом високим,
      І жінкою, – повною зваби і соку!..
      Мінливе, хмільне, невагоме, прозоре –
      Повітря, ніколи невидиме зору,
      Огорне мовчанням, безмежжям повіє
      І в душу ввірветься росточком надії
      На те, що покине, як зуби оскома,
      Роз’ятрене серце незміряна втома.
      18.05.13



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Мене розсудливість так хватко...
      Мене розсудливість так хватко
      Весь час тримає у руці,
      Що я від самого початку
      Про те вже знаю, що в кінці.
      І, усвідомлюючи все це,
      Мені донині невтямки –
      Чому я слухаюся серце
      І забуваю про мізки?..
      01.05.13



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Ідилія

      Неначе лебідку довірливу лебідь
      Від стужі дбайливо вкриває крилом, –
      Тебе пригортаю ласкаво до себе
      І щедро ділюся сердечним теплом.
      Наповнюю душу любов’ю твоєю,
      Що Богом дарована лише мені.
      Я певен – бузок розцвітає від неї
      І в небі спалахують завжди вогні.
      І травня хмільного недоспані ночі,
      І літа палючого дні золоті,
      І повні покори благання жіночі –
      Від неї в окриленім нею житті…
      Вмиваю тебе на світанні росою,
      Вплітаю в косу голубі волошки,
      А ти мене зваблюй довічно красою,
      Даруй навзамін поцілунки жаркі!
      13.05.13



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.88 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Шурхоче, шепоче, похрускує...
      Шурхоче, шепоче, похрускує
      Солома застелена хусткою,
      Коли, безсоромно розхристаний,
      Тобою милуюсь на відстані.
      Розколини, вигини, впадини
      Обмірюю, пещу, розглядую –
      Безвольний, покірний, спустошений
      І радістю зморений трошечки…
      26.04.13





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Під Лютіжем

      Пропахлий порохом і димом,
      Вогнем обпечений, як горно, –
      На тлі піску донині зримий
      Під Лютіжем окопчик чорний,
      А поруч – горбик є похилий,
      Од моху й плісені ослизлий,
      Який ось – ось дістануть хвилі,
      Щоб залишити нас без тризни
      По невідомому солдату
      Чи, може, тут їх навіть більше?..
      Числа немає нашим втратам
      Під Лютіжем, без перебільшень…
      24.04.13



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Післявесільне

      Це все – таки, напевно, радість,
      Якщо в буденності гіркій
      Журливий шурхіт листопада
      Розвеселяє голос твій.
      І я, обвітрений до дрожу
      В осінній стужі, – не зачах,
      А до небес тебе підношу
      Безцінним скарбом на руках...
      23.04.13



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Не сумуй

      Сестрі Олі
      Не сумуй, сестричко,
      Що, як вогник свічки,
      За віконцем чистим догоряє день, –
      Що одним акордом
      Обірвались гордо
      Сподівання давні, мов лади пісень.
      Маємо доволі
      І журби, і болю,
      І, буває, радість нас не обмина, –
      Лиш зневіри сила
      Мрії пригасила
      І веде у безвість цілий вік вона.
      Не сумуй, сестричко,
      Що марніє личко,
      Наче в час вечірній охололе скло, –
      Будемо до згину
      Вірні Україні
      Попри все, що буде і уже було!
      Розправляймо крила,
      Щоб не зупинила
      В сутіні вечірній доля наш політ, –
      І озвися тихим
      Не плачем, а сміхом,
      Не дивися сумно на прекрасний світ…
      05.03.13



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Розмова з мамою

      Не раз уже, радіючи весні,
      Із вирію лелеки повертали,
      А мати, очі мружачи ясні,
      Вдивлялася з надією у далеч.
      Вона будила сонце край землі
      Та не давала серцю спочивати,
      Говорячи зі мною звіддалі
      З очікуванням втомленої хати.

      Не бійся, мамо, суму самоти
      У тиші переливах непривітних, -
      До тебе шлях зумію віднайти,
      Як до гніздечка птаха перелітна.
      В чужих світах не заблукаю я
      Між зорями і сонцем, і вітрами,
      Допоки буде кликати здаля
      Мене додому рідний голос мами.

      Я теж про тебе думаю щомить,
      Сумуючи в розлуці за тобою, -
      То неспокійно серце заболить,
      То непорушно стиснеться до болю.
      Нема тобі довічно забуття
      В моїй душі на роздоріжжях світу, -
      Зливається з минулим майбуття,
      Коли з тобою можу говорити.

      Не бійся, мамо, суму самоти
      У тиші переливах непривітних, -
      До тебе шлях зумію віднайти,
      Як до гніздечка птаха перелітна.
      В чужих світах не заблукаю я
      Між зорями і сонцем, і вітрами,
      Допоки буде кликати здаля
      Мене додому рідний голос мами.

      12.04.12



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Спогади

      Львова стражденна окраїна
      Снилася знов недарма –
      Є там оселя хазяїна,
      Наче без назви корчма.
      Спогади досі, як лезами,
      Душу пронизують в лет,
      Бо там були нетверезими
      І пародист, і поет,
      І словоблудна художниця,
      Повна наївних ідей,
      Тіла торкалася кожного
      Стрілами карих очей.
      Мовою жестів розкутою
      Звала обох так на двір,
      Що я, гріховний, спокутою
      Серце лікую з тих пір,
      Як увірвалися спогади
      В пам'ять проржавлену в грі…
      Чим їх мені розполохати?
      Як поновити старі?
      13.03.13



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Мамі

      Я серцю не дам відпочити ніколи
      І душу давно на тортури прирік,
      Бо котяться сльози гіркі мимоволі
      З – під чорних од болю матусі повік.
      Мене не примусять уже замовчати
      Чи десь заховати одвічну печать
      Сумного обличчя мого, поки мати
      Зароблене потом не зможе узять.
      Вона біля мене, на жаль, не єдина,
      Хто хліб почерствілий вмочає у сіль,
      Кому наша влада сьогодні повинна
      Багато покласти в порожню таріль.
      Можливо, назавтра мені стане важче
      І буду на поміч гукати вже сам,
      Та маму не кину я напризволяще,
      Зневірою втомленій вмерти не дам…
      10.03.13



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Древня хата

      Хата, покрита соломою,
      Вбрана в яскравий кармін, –
      Бореться з часом і втомою
      Силою глиняних стін.
      В’їдливим шашелем точені,
      Крокви обтрушують прах
      І не радіють оточенню
      З цегли, бетону і блях.
      Ним безпощадно затінена,
      Зморена, древня, свята, –
      Пахне мені Україною
      Хати гірка німота.
      Духом весняним озорена
      Хата, здалося на мить,
      Як сиротина знедолена
      У середмісті стоїть.
      09.03.13



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Жінці

      І все – таки ніяк не розберу,
      Чуттями наполоханий до краю, –
      Чи ти ведеш зі мною хитро гру,
      Чи, може, справді ти мене кохаєш
      Без дорікань, улещувань і зрад,
      Що я стаю тобі одній підвладним,
      Окрім твоїх не бачачи принад
      І ради тебе все зробити ладний?..
      08.03.13



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Мамина правда

      Нездвижно вдивляюся в очі її
      І слухаю дуже уважно
      Про те, що байдужі їй вірші мої,
      Неначе зірки недосяжні.
      Як далечі мрево уявне, хистке,
      У днів безкінечному плині, –
      Для неї вони догорання слабке
      Надії терпкої на сина.
      Вони не належать до тих сподівань,
      Що в серці уже відшуміли, -
      Поезію мама сприймає, як дань
      За більшу мою неумілість.
      Допоки матуся на світі жива -
      Із уст її правда тектиме,
      А я буду довго шукати слова
      В своє виправдання, мов рими…
      07.03.13



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Час мисливця

      Кружляє яструб гостроокий,
      Щось видивляючись навкруг,
      І ожива в душі неспокій,
      Як бачу крил нечутний рух.
      Лихого гостя на подвір’ї
      Стрічав я раз вісімдесят,
      І залишав завжди він пір’я
      Мені на згадку про курчат…
      Кружляє яструб над землею,
      Мов сил вичерпує запас,
      Щоб впасти каменем на неї,
      Коли прийде мисливця час.
      02.03.13



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Спонукання

      Хоч, наче вітер, час розвіяв
      І десь за обрії відніс
      Тепло згасаючої мрії
      Та на примхливу долю злість –
      Не зупинилася безкрая
      Видіння болісного мить
      Всього, що пам'ять зберігає,
      А час ніяк не зачерствить.
      І, певно, смуток цей не марний,
      Якщо в приниженні прозрінь
      Мені здається досі гарним
      Життя мінливе, ніби тінь.
      01.03.13



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Останній сніг
      Пахне сніг у лютому весною
      І поволі тане, наче час
      Поєднання втоми й супокою,
      І прощання будь – яких образ.
      Пахне сніг у лютому незнаним
      Запахом не пройдених доріг,
      І невідворотнім розтаванням
      Де – не - де в затінні пахне сніг…
      26.02.13



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Хто ти?..

      Хто ти, така уперта,
      Ніби надії біль,
      Що не вдається стерти
      Образ твій звідусіль?
      Хто ти, така найтяжча
      З пройдених всіх доріг,
      Що відрізнити щастя
      Я од біди не зміг?
      Хто ти, така тривала,
      Наче безсмертя час,
      Що розлучити й далі
      Доля безсила нас?
      Хто ти, така єдина,
      Що не знайду замін,
      Певно, тобі до згину
      В пустці задушних стін?
      Хто ти? – Не розгадаю,
      Та не гублю мети…
      Радий тому, що маю
      Диво таке, як ти.
      04.02.13



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Передчуття

      Хляпнула зненацька хвилею дзвінкою
      Загадково річка, мов клеймо чуже, –
      Чи вода розважить хоче душу грою,
      Чи глузує радо над душею вже?
      Чи, можливо, змалку я щось недомріяв
      І тому хмелію швидко від думок,
      Що несу сумління, наче хрест на шиї,
      Що роблю невірний повсякденно крок?
      Що мою безмовну і безмірну муку,
      Змучену безсонням, десь почують ось, –
      І зневір’ям биту безпощадно руку
      Взяти покаянно зможе в руку хтось…
      03.01.13



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. ***
      Вкладає спати лялечку
      В колисочку – гойдалочку
      Онука так, як доньку я по вечорах колись.
      Усе на неї дивиться
      Замріяно, щасливиця,
      Неначе хоче думами в майбутнє дотягтись.
      Вигадує, розказує,
      Малює у фантазіях,
      Напевно, в снах побачений, якийсь казковий світ,
      Іще не наполоханий
      Ні ахами, ні охами
      Людськими там - у космосі, між неземних орбіт.
      Видіннями оточена,
      Онука напророчує
      Словами потойбічними сама собі в житті
      Безкрайнє море радощів
      Без ненастанних заздрощів,
      Що змалку нас оточують, як урвища круті…
      11.01.13



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Пригадалося…

      Пригадалися ночі прозорі
      І безхмарної юності дні,
      І дівоча стійка непокора,
      Й залицяння юначі смішні.
      І тілами приплюснуті трави,
      Й поціловані вперше вуста,
      І слова безкінечно лукаві
      Із порваного мною листа.
      Пригадалося те, що забути
      Мав, як тільки покинув село, -
      Те, що в душу навіяло смуток
      І до тебе ізнов повело…
      05.01.13



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    87. Зустріч

      Немов озвалась молодість луною
      І повернулись радощі малі –
      Сьогодні, мамо, поруч ти зі мною,
      Неначе мрія в часу на крилі.
      Немає краю і кінця розмові,
      Бо пам'ять незрадливо зберегла
      Минуле очевидне й загадкове
      В різноголосиці добра і зла.
      Засліплена наївністю, не знала,
      Що рівчаки і пагорби круті,
      Як і сади зелені та опалі,
      Завжди стрічати буду я в житті.
      Жила одна в оточенні байдужих
      Людей, – уже нікого не ждучи,
      А ти, мабуть, відчула, що я в тузі
      І принесла од радощів ключі.
      Сьогодні, мамо, я тебе не кличу,
      Сумуючи в полинній гіркоті, –
      Облите сяйвом зоряним обличчя
      Мені ясніє довго в темноті…
      07.01.13



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Дружина
      Вона буває різною –
      Веселою й сумною,
      Суворою і ніжною,
      Дзвінкою і німою,
      Покірною і владною,
      Солодкою й гіркою,
      Убогою й принадною,
      І грішною, й святою,
      Смішною і скорботною,
      Привітною і злою,
      Байдужою й турботною,
      Але завжди зі мною...
      06.01.13



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Мушу…

      Без подиву і клопоту,
      В нужді та тузі створений,
      Байдужістю розтоптаний, -
      Пустив я ледве корені,
      Хоч міг у безвість канути
      Зерниною в розпадині, -
      Надіями обманутий
      І долею обкрадений.
      Підкорений повинності
      Зростати, а не скиглити, -
      Усе я мушу винести,
      Багато маю встигнути…
      04.01.13



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    90. На порозі

      І перший сніг, і дощ останній,
      І сміх прозорого струмка,
      І ти, в благаннях та зітханнях,
      Така спокусливо п’янка
      На мене дивишся з порога
      Очима повними жаги
      І промовляєш: - “Ради Бога,
      Не йди від мене, дорогий…”
      І мов на згадку про страждання,
      Твоя показує рука
      На перший сніг і дощ останній,
      На слід веселого струмка...
      03.01.13



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Друга мама


      Перевтомлена долею жінка,
      Нагромадивши спину мішком,
      На порозі моїм навколінках
      Очманіло заклякла смерком.
      І сухими слізьми оросила,
      Захлинаючись безладом слів,
      Мої ноги, морщаві й зопрілі,
      А підлогу брудну – й поготів.
      Звідкіля ти з’явилась до мене,
      Мов на землю зійшла із хреста, –
      Незнайома, знедолена неня,
      У стражданні своєму свята?
      Жебракуєш, напевно, роками,
      Від життя не чекаючи див, –
      Хто це, грішний такий до безтями,
      Так принизив тебе й опустив?
      Безпорадна, незлобна, нужденна, –
      Підведись, якщо можеш, сама.
      Обіприся, будь – ласка, на мене,
      Коли в тебе нікого нема!
      Увійди до моєї квартири,
      Вимий руки, до столу присядь, –
      Нагодую тебе, втихомирю,
      Не посмію пустити назад!
      Станеш другою мамою й свідком
      Наших спільних здобутків і втрат, –
      Ти цвістимеш мені, як нагідка,
      Моїй рідній матусі під стать.
      30.12.12



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Материнські настанови


      Проводжаючи доньку в дорогу,
      Мати, голосом повним журби,
      Промовляла мені: “Віру в Бога
      На важкому шляху не згуби…”
      Витираючи сльози на віях,
      Повторяла щомиті своє:
      “Пам’ятай, що людині надія
      Помирати в житті не дає.
      Може, довгою буде розлука,
      Бережи у душі ненасить
      До найвищої в світі науки –
      Україну всім серцем любить!..”
      І коли я далеко від нені,
      І коли біля неї ізнов, -
      Пам’ятаю завжди достеменно
      Непохитність простих настанов.
      Там живуть – материнська турбота,
      Давня мудрість, реальність буття, -
      Непідкорені мною висоти
      Й те, немає чому забуття.
      Не поділиш ніяк на частини
      Вічну правду лиш тих настанов
      У яких поєднались в єдине
      Мами віра, надія й любов.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Потаємність безрадісна ночі...
      Потаємність безрадісна ночі
      В мерехтінні безжалісних зір
      Навіває видіння пророчі
      Та обмірює вдумливий зір
      Непроглядністю знад загадкових
      І гріхами протрухлими в прах –
      Вона пестить народженням слова,
      Що ледь чутно бринить на устах…
      12.12.12



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Воскреслий

      Ти мене весь час не розуміла
      І тому відчути не змогла,
      Як поволі зачерствіло тіло
      Без твого душевного тепла.
      Тільки я не бідкаюся в горі
      І не проклинаю цілий світ,
      А радію лише, що ти поруч –
      Далі стала після довгих літ.
      Змучений байдужістю твоєю,
      Тишею загорнутий ночей, -
      Закохався в ямби і хореї,
      Зовсім не соромлячись людей.
      Із відмови – відродився в слові,
      А не в тузі голову схилив,
      Досі повен віри і любові,
      Наче хвиль розбурханих приплив.
      09.12.12



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Пристрасть

      Моє кохання безіменне,
      Бездонне озеро спокус, -
      І джерело ясне натхнення
      Гірко – солодкого чомусь.
      Ти – спонукання запізніле
      Відтворення забутих слів.
      Ти – відчуття снаги у тілі
      Та зникнення в житті кутів.
      Ти – безупинний час прозріння
      І рухів нинішніх тяжа.
      Ти – край одвічного терпіння
      І сподівань усіх межа.
      Яка улесливість і чари
      Чи крихти муки та жалю?..
      Душі вогнем і серця жаром
      Тебе за мить до тла спалю.
      08.12.12



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Зимової ночі

      Ніч, заласкавлена тьмяними блисками,
      Стала удавана й чудна, як грим.
      Злотом зігріте чи сріблом обприскане,
      Скло не здається уже крижаним.
      Прозолоть зоряна, сутінню здимлена,
      Плаває, висне, стоїть за вікном.
      Яблуня, вітром обдмухана видимо,
      Сіється м’яко сріблястим сніжком.
      Місяць уповні вилискує золотом
      Аж проясніла навколо пітьма!
      Тиша така, що я чую, як холодом
      Сковує землю поволі зима.
      07.12.12



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. На іменинах…
      Не заховатися ніде
      Уже від іменинниці –
      Завію хутко так пряде
      Аж закипає, піниться.
      Придбала пряжу завчасу
      І тішиться обновою.
      І осяйну свою красу
      Від зору не приховує.
      Сніжинок рух, політ, порив
      Долонями не втримаю, –
      Даруй душі ще більше див,
      А навзамін – бери її!..
      Проте лякається зима,
      Що я бездумно бігаю
      Тоді, коли ріка дріма
      Попід тонкою кригою.
      Хоч всі дороги замело –
      Керуюсь не удачею,
      А серця вірного теплом
      І ласкою гарячою.
      Хоч зір приваблює зима
      Сріблястою обновою, –
      Марніє доля десь сама
      За полем чи дібровою.
      На день народження зими,
      Неначе гість непроханий, –
      Броджу самотнім між людьми
      Замріяно, закохано...
      06.12.12



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Довічні бажання
      Дай, Боже, в дні мої останні
      Безжурним бути і дзвінким,
      І ненаситним у коханні,
      І не утомленим від рим.
      Дай, Боже, змогу вирізняти
      Мені повік добро від зла,
      І дух солодко – гіркуватий
      Снігами вкритого зела.
      Дай, Боже, милості та дару
      Не відвертатись од калік,
      І долі примхи та удари
      Тримати мужньо цілий вік.
      Дай, Боже, зваги і розваги
      В життя та смерті на межі, -
      Ще вбережи самоповагу
      І віру в Тебе збережи…
      05.12.12



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Україна


      Ти – доля моя незлоблива
      І віри незмінної суть.
      Ти – сонцем осяяне диво,
      Залюблене в себе, майбуть.
      Ти – правда моя і сумління,
      І згуба, і смуток, і гнів…
      Ти – гордість моя неодмінна
      І безум ясних почуттів.
      Ти – радість на світі єдина,
      Зусиль і сягань течія.
      Ти – вічно моя, Україно,
      Свята й животворна земля.
      04.12.12



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Ти

      Г.Ф…
      Ти серце очистила муками болю
      Від гнилі омани наївних надій
      Тоді, коли вже покотилось поволі
      Під гору життя у жалобі німій.
      Ти змусила душу мою нерозквітлу
      Від радості сяяти на самоті
      Тоді, коли теплим промінчиком світла
      Її обігріла в холоднім житті…

      Зійшла ти зорею і впала за обрій
      На відстані міри моїх почуттів,
      Бо я іще досі відтворюю образ
      В уяві отой, що мене оживив.
      03.12.12



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Мертвий грудень

      Снігурі сумують за снігами,
      Догори підводячи дзьоби.
      Невідривно, прямо, до нестями
      Виглядають зиму щодоби.
      Поруділі парки і бульвари
      У безмежжя втоплені калюж –
      Від сльоти без роздумів я б зараз
      Куди – небудь сам чкурнув чимдуж...
      Наче суміш фарби на палітрі,
      Меркне світ без білих кольорів.
      Знемагаю в кислому повітрі,
      Поділяю тугу снігурів.
      02.12.12



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Волосся
      Вкриває очі й щоки, ніби шовк,
      Між пальцями стікає змійкувато.
      Стрясає серце й розганяє кров –
      Пружке, мов гума, і м’яке, як вата.
      Освітлене лиш місяцем вночі,
      Твого волосся неспокійне пасмо
      Непевно шалевіє на плечі
      Та тьмяно сяє в сутіні неясній.
      Немов духмяна лугова трава,
      Воно п’янить єство моє без міри.
      Зриває з уст цілунки та слова
      І від землі несе в сузір’я Ліри…
      30.11.12.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Очікування
      Зоріє тьмяно надвечір’я
      В мовчанні сизої пітьми.
      Запнуте тишею подвір’я
      Чекає з острахом зими.
      Дме холодком од шибки в груди,
      Бо зримо вже до скла приник
      Укритий памороззю грудень,
      Немов бездомний мандрівник.
      І, певно, я в тім винуватий,
      Що гість небажано душком
      Холодним ломиться у хату,
      Знайшовши хутко десь пролом.
      Оце назавтра буде дяка
      Мені від змерзлої рідні
      За те, що в ліні пробалакав
      Зігріті сонцем довгі дні.
      За те, що вірш переобтяжив
      Тим, що єство моє шкребе, –
      Намалювавши крім пейзажу
      Іще ледачого себе…
      27.11.12
      д



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Вишня

      Стерши вночі з небосхилу
      Нишком ознаки дощів, -
      Паморозь вдосвіта вкрила
      Сріблом дерева й кущі.
      Запах морозу в повітрі
      Наче віщує біду
      Вишні, що стужі та вітру
      Пружиться мужньо в саду.
      Бачить вона в мені свідка
      Марним потугам своїм,
      Бо заховатися зрідка
      Можу і сам десь од зим.
      Вишня ж, безлиста, змарніла,
      Геть не чекаючи див, -
      Сумно гойдається тілом
      Там, де її посадив.
      15.11.12



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Листопад
      Споглядаю, як у передмісті,
      Холодком налякані сади,
      Засипають різнобарвним листям
      Ніг моїх натомлених сліди.
      Шарудять, зруділі, під ногами,
      Мов лякливі миші між трави
      Там, де сонце – в затінку, місцями,
      Спробуй їх, вологих, оживи!..
      Мерехтять жаринки звідусюди,
      Та не зігрівають аж ніяк
      Ні моє обличчя, ані груди,
      І, напевно, це недобрий знак...
      10.11.12



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Омани
      Пливло життя в байдужій веремії
      Між берегів похмурих щодоби, -
      А я тобою жив, тужив і мріяв,
      По вінця повний радості й журби.
      І ти прийшла учора, як відлунок,
      Зітхань та мук моєї самоти, -
      Спізнілий і безцінний подарунок –
      О, як тепер тебе уберегти
      Небачено красиву від омани
      Чужих звабливих поглядів і слів,
      Якщо поети зараз не в пошані,
      А безталанні, знаю, й поготів?
      І не всміхайся в сукні сніжно – білій
      Очима загадковими з – під вій,
      Що я тобі такий незрозумілий,
      Неначе вірш комусь останній мій…
      09.11.12



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Признання

      Не скаржуся, не каюся, не плачу,
      Не бідкаюся в утлій самоті,
      А ставлюся спокійно та терпляче
      До радощів і болів у житті.
      Штовхаюся в життєвій колотнечі,
      Оточений тваринами й людьми, -
      Роблю хороші та недобрі речі,
      Щоденно від світанків до пітьми.
      Здивовано вдивляюся очима
      У барви та відтінки кольорів
      Жорстоких, ніжних і неповторимих,
      Подіями насиченими, днів.
      Ніяковію вічно на естраді,
      Та досі ще не вірю аж ніяк,
      Що розпізнати суть гріха і знади,
      Доводиться і тілом, і на смак.
      Сприймаю врівноважено новини,
      В які сплелися гордість і печаль
      За рідну й любу серцю Україну,
      Що про оце не відає, на жаль.
      Живу, як всі – багато і убого,
      Залюблений у тишу та у шум, -
      Звертаючись молитвою до Бога,
      Здоров’я тільки кращого прошу.
      Не скаржуся, не гніваюсь, не плачу,
      Не бідкаюся в утлій самоті, -
      Я ставлюся спокійно та терпляче
      До радощів і смутків у житті...
      26.10.12



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Стеблина

      Змінилася кольором нині вона
      І запах медвяний лишила в минулім, –
      Під вітром осіннім бринить, як струна
      Від дотиків пальців – лякливо та чуло.
      Пожовкла й зів’ялена в тузі своїй,
      Схилилася низько в земному поклоні,
      Чи, може, вона потягнулась мерщій
      Назустріч теплу від моєї долоні?
      Не знаю її безкінечних думок,
      Та серце вловило приречення муку,
      Коли зупинився від неї за крок,
      Здивований болем наповненим звуком…
      02.11.12



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Синівська сповідь
      Милуючись тобою, Україно,
      Мов матір’ю слухняне дитинча, –
      Я помічаю смуток і провину
      В надіями замучених очах.
      І серцем розумію їх природу,
      І в себе намагаюся забрать
      Од тебе те, із чим я був не згоден,
      Що на обох, як сорому печать.
      Мені б не все сьогодні стало болем,
      Якби тобі покірним я не був,
      А відчайдушно завжди бив на сполох,
      Душею відчуваючи ганьбу
      За материнські легковажні вчинки,
      З яких чужий сміється досі люд, -
      За що тебе віддав би без зупинки
      Хтось інший не вагаючись під суд.
      Та як убити віру чи надію
      Мені на мить затьмарити ясну,
      Якщо тебе я серцем розумію,
      А розумом – ніколи не збагну?..
      Пробач мені за невеселе слово,
      За те, що я лукавити не звик
      У роздумах про образ загадковий
      І сумом оповитий мамин лик.
      16.09.12



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Здається диво - сном життя
      Здається диво - сном життя,
      Коли літа біжать за обрій,
      А нам немає вороття
      В той час, що наче пісня добра,
      Стрясав та спалював серця,
      І ми – літали, не ходили,
      Й, життям засліплені, кінця
      Не помічали снам і силам…
      08.09.12



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Аргумент

      Я. П…
      А Львів сьогодні задається,
      Немов негаснуча зоря,
      Тим, що до неба дух мистецький
      Підняв без мене на – гора.
      Зібрав прозаїків, поетів,
      Між словознавців, видавців, –
      Лиш я туди, хвостом комети,
      Чомусь ізнову не поспів.
      Все чую здалеку, - і бачу
      Яскраві зорі та бліді…
      Хай усміхнеться всім удача
      У потаємному труді!
      А ти пробач за те, мій Львове,
      Що так трапляється, авжеж, -
      Щодня без мене мною повен
      Знедавна друзям ти стаєш.
      15.09.12



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Невтямки
      Мене чомусь, коли приходить осінь,
      П’янить сире повітря, наче хміль,
      А пам'ять - душу в споминах термосить,
      Як дерево негода, звідусіль.
      І захисту немає од напасті
      Роїв щоденних болісних думок
      Про те, чому в житті, бувало, щастя
      Від мене зупинялося за крок?
      Немов якась безжальна, злобна сила
      Колись між нами провела межу
      І сподівання полум’я гасила
      Уперто та нахабно поблизу.
      А час летів, як вітер непривітний,
      Стрясали серце болі раз у раз,
      І радощам, як птицям перелітнім,
      Прийнятний був чужий дороговказ.
      Вони ізнов збираються у зграї,
      Щоб відлетіти у принадний світ,
      А я на них дивлюся і чекаю
      На те, чого не можу зрозуміть.
      12.09.12




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Моя доля


      Довірлива, ласкава, справедлива
      І жадібна до радощів земних, -
      Мене до себе поманила співом,
      Та повела подалі від усіх.
      Тепер у світ невіданий лечу я,
      Смакуючи кохання, мов бальзам.
      За те, що маю жінку і цілую,
      Безмежно вдячний долі й небесам…

      11.09.12



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Щастя



      Поки віра в душі ще жива
      В твою славу і міць, Україно, -
      Я багатий, як нива в жнива,
      Та щасливий, неначе дитина.
      І радію тим мукам надій,
      Що весь вік додають мені сили
      Сподівань куштувати напій,
      Яким доля мене пригостила…

      07.09.12



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Зашуми непокірно, калино…
      Зашуми непокірно, калино…

      Не шуми боязливо, калино,
      Шурхотінням листочків сумним.
      Задрімала смерком Україна,
      Над погаслим багаттям своїм.
      Оніміла, немов перед боєм,
      Чи насправді збирається в бій,
      Щоб нових народити героїв
      Із своїх нерозтрачених мрій?
      Може, завтра прокинеться рано,
      Хутко скинувши з себе пітьму, –
      Й обере серед нас отамана,
      Довіряючи долю йому?
      Бунтівнича проявиться воля,
      Коли плечі розпрямимо вшир,
      Коли згасле багаття поволі
      Запалає від моря до гір.
      Землекопи й женці біднуваті,
      Повні віри, відваги і сил, –
      Пообтрушуймо дружно з магнатів
      Позолоти злочинної пил…
      Зашуми непокірно, калино,
      Під вітрами додолу не гнись, –
      І від сну розбуди Україну,
      Як не раз це робила колись!
      10.09.12



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Новий день

      За вікном сріблясто засвітало,
      Стерши з шибки сизу каламуть, -
      Скло блищить, як стінка п’єдесталу,
      Змінюючи колір, наче ртуть.
      Б’є проміння сонячне у груди,
      Сліпить очі та лоскоче ніс, -
      То струмує прямо звідусюди,
      То трасує іскрами навкіс...
      Добрий ранок, світе таємничий!
      Переливи світла і тепла
      Метушаться, змішуються, кличуть
      Йти на двір із затишку житла.
      Там вітрило часу напинає
      Новий день між сонячних будов, -
      І мене, ще сонного до краю,
      Невблаганно зве до праці знов.
      09.09.12



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Надіюсь

      Тобі одній не зраджу я нізащо,
      Бо маю віру, наче сталь, тверду
      В те, що життя ось зміниться на краще,
      І ти розквітнеш вишнею в саду.
      Синівською довірою багата,
      Розгониш непоспішливо жалі,
      І буде щастя в радості зростати
      На українській, змученій землі.
      Воно розвіє смуток мій, а втому
      Із тіла неминуче прожене, -
      За тебе досі гордість невідома
      Наповнить незрадливого мене.
      Сліпої долі сило потаємна,
      Одвічну віру тільки не вбивай
      У те, що я страждаю недаремно,
      Оспівуючи змалку рідний край.
      06.09.12



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Гріх

      Промайнуло літо, наче сон яскравий
      Про мого дитинства швидкоплинні дні.
      Призабута спека постає в уяві,
      Коли стигне простір у рудім вогні.
      Прошуміло літо, як знайома пісня
      На чужім весіллі під веселий сміх.
      Покохаю й осінь, хоч це буде, звісно,
      Перед любим літом непоправний гріх…
      03.09.12




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. В батьківській хаті

      Немов у спеку серед гаю,
      Дзюрчанням радісним води,
      Струмочок спраглого гукає, -
      Так зве вона мене завжди.
      Бо не відчуть ніяк не можна,
      Хоч як далеко б не було, -
      Оте веселе і тривожне
      Її негаснуче тепло.
      Душиці дух і запах м’яти
      Лоскочуть ніздрі, в груди б’ють,
      Коли заходжу радо в хату,
      В якій батьки мої живуть.
      Молюся в ній, неначе в храмі,
      У колі дружньої рідні,
      Щоб добре скрізь було так само,
      Як в хаті батьківській, мені.
      Стара, затишна і охайна,
      В піснях оспівана не раз, -
      Пізнати суще й вічне дай – но,
      Та вбережи ще від образ…

      25.08.12



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Незабутній
      Л. Д…

      І сад стоїть іще зелений,
      І соком повняться плоди.
      І ти всміхаєшся до мене
      Очей світінням, як завжди.
      І небо видимо блакитне,
      І мрії колом розійшлись.
      І я до праці ненаситний
      Не йду від неї вбік, кудись.
      Мені всього сьогодні досить –
      Наснаги, ласки і тепла…
      Благаю тільки, щоби осінь
      Мене з тобою обійшла.

      18.08.12



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Без слів

      Вкриваючись одним плащем,
      Удвох бродили під дощем
      Здивовані по Львову, –
      І, на очах чужих людей,
      Грудьми торкалися грудей
      Щомиті загадково.
      Текла бруківкою вода,
      Від пилу літнього руда,
      Повз нас, німих, із шумом, –
      Мовчала ти і я мовчав,
      Бо все читалося в очах,
      Коли про щось хтось думав.
      У лабіринті вулиць час
      Губився болісно для нас,
      Свідомо заблукалих, -
      Та в спини дули вітерці,
      Коли ішли ми навманці
      У напрямку вокзалу.
      А впала темрява густа,
      І на твоїх мої вуста
      Завмерли в насолоді...
      В житті своїм порозумів
      Одну тебе ось так, без слів,
      І заволав, що згоден!..



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Жартівлива пісня

      Впала в залу тиша показова,
      Щойно стих овацій дужий шквал –
      Ми усі надіялися знову
      Чарівний послухати вокал.
      І співачка, втомлена й щаслива,
      Стерши піт хустинкою з чола,
      Українську пісню жартівливу
      Радо нам ізнову завела.
      Вимагала пісня позабути
      Нас усіх про болі та жалі,
      Бо звучала весело й розкуто,
      Наче дзенькіт чарок на столі.
      Лоскотала й пестила достоту
      Кожним словом пісня до кісток
      Так, що нас немислимий відсоток
      Аж од сміху власного намок.
      Про життя солоне і несите
      Мало хто з нас думав у ту мить, -
      Коли душі всі в єдину злиті,
      А вона – теплом навкруг яснить.
      Життєдайна пісне незабутня,
      Поєднавши дивно сльози й сміх, -
      Споконвіку вірити в майбутнє
      Українців змушуєш усіх.
      16.08.12



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Незгасна свіча

      А.Ч…
      Половіючі ниви,
      край шляху за селом,
      рясно всіяли зливи
      прудко й легко притьмом.
      Змивши хмари з блакиті
      чорно – димні, мов пил, -
      розсоталися світом
      неквапливо, без сил.
      Де – не – де, у калюжі,
      впали з віття листки, -
      наче наші, мій друже,
      обірвались роки.
      Та хоч осінь на носі –
      нам ще літо в очах
      пломеніє і досі,
      як незгасна свіча…
      15.08.12




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Загадка

      Стигне далеч імлиста
      В мерехтінні зірок.
      Впала тиша на пристань,
      Ледве змовкнув гудок.
      Віддаляється катер,
      Наче тінь на воді, -
      Я знайшов чи утратив,
      Повний болю й надій?..
      Вдячний долі примхливій
      Я за радість і сум,
      Що в душі норовливій
      Вічним скарбом несу.
      Несподівані втіхи
      Умовлянь й обіцянь, -
      Обриваються спіхом
      Непідробних страждань.
      Розлучилися двоє
      Соромливо, без слів.
      Лиш комиш над водою
      Нам про щось шепотів.
      Віддаляється катер,
      Наче тінь на воді, -
      Я знайшов чи утратив,
      Повний болю й надій?..

      05.08.12



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Пародисту

      І. Г…
      Нелегко, певно, бути пародистом
      І зустрічатись до лиця лицем
      Тобі, Іване, з творчим товариством
      Не десь на сайтах, а в житті, живцем?
      Бо може хтось ображено зронити
      Не сльози страху, а відвагу слів,
      І доведеться слухати досита
      Тоді все те, що чути не хотів.
      На жаль, не всі уміємо й готові
      Полову відрізняти від зерна –
      Здається очевидне загадковим
      І сумом віддає сміховина.
      Та марна річ в яскравій позолоті
      Твоїх книжок шукати нам іржу
      На лицьовому боці чи звороті,
      Як і в житті од тебе поблизу.
      Бентежно – соромливий, як годиться,
      Бо до лукавства й хитрощів не звик, –
      Розповідаєш наші небилиці
      І не відводиш погляд свій убік…
      09.08.12



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Буревій
      Коли птахи зірвалися на крик
      Дзвінкий, як мідь ковка, навперебивки, -
      Гойднулися під вітром явори,
      Обтрушуючи листя на бруківку
      Припалу пилом сірим і їдким,
      Що, наче дим, здійнявся різко вгору
      Там, де пронісся вихор понад ним
      По вулиці удалеч метеором.
      Услід йому, курився довго шлях
      І простір залишався жовтуватим,
      А я стояв із подивом в очах
      Біля вікна у затишку кімнати.
      13.07.12



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Липень
      Втомившись, певно, мандрувати світом
      Чи заблукавши в плетиві доріг,
      Пропахле медом, розімліле літо
      Нарешті уповільнило свій біг.
      Іде, засмагле і припале пилом,
      Свої сліди лишаючи кругом –
      Свічками маки запалахкотіли
      І обважніли колоски зерном.
      Мов серце кров’ю, обкипає вишня,
      Цвіте картопля і гуде бджола.
      Зів’яли трави попід тином пишні,
      Бо спека скрізь задухою лягла.
      На пам’ятному змалечку подвір’ї,
      Сьогодні не помітити не міг,
      Як звівся нишком голубим сузір’ям
      Над споришем курним петрів батіг.
      Клопочеться матуся на городі,
      До праці ненаситна споконвік,
      Та і мені байдикувати годі,
      Якщо себе на поміч їй обрік…

      01.07.12




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Червень

      Чарівною повінню блакиті
      Літні дні на землю пролил