Автори /
Віктор Кучерук (1958)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Гроза
•
* * *
•
Туман
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Про що сьогодні пишете, поети?..
•
Муза
•
Чайка
•
* * *
•
Згадки
•
Дерусифікація
•
Волошки
•
Подяка
•
* * *
•
* * *
•
Смеркання
•
Мамина усмішка
•
З дитинства
•
* * *
•
Зарано
•
* * *
•
Було
•
* * *
•
* * *
•
Порада
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Халепа
•
* * *
•
* * *
•
Пояснив
•
* * *
•
* * *
•
На Буслівській
•
* * *
•
Ми
•
* * *
•
Запах України
•
Може...
•
* * *
•
* * *
•
Я сню і живу лиш тобою...
•
Після рибалки
•
Півник
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Потяг
•
* * *
•
Колись побачене
•
Вічний зов
•
Індик
•
Про Остапа та цапа
•
Гуляка
•
Назустріч долі
•
Нездара
•
Скрипка
•
Турботливий журавель
•
Удвох
•
Любов до тебе
•
Біля Ізюма
•
Без варіантів
•
Напевне
•
Одягання і чекання
•
* * *
•
Докір
•
* * *
•
Танцює молодість
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Турбота
•
* * *
•
Артисти
•
* * *
•
Чорний колір
•
* * *
•
Їжак
•
Дятел
•
Торжество завірюхи
•
Не дозволимо
•
* * *
•
Пелюстинки сині
•
* * *
•
Обізвися
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Дива
•
Іній
•
* * *
•
Місячної ночі
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Порада
•
* * *
•
Мінливість погоди
•
* * *
•
* * *
•
Коріння
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Врожаї
•
Чому?..
•
Справжня зима
•
На погоду
•
Заспіваймо разом
•
Платня
•
На втіху
•
Творчість
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Бабця Марта
•
Чарівний Вишгород
•
* * *
•
Незнайомка
•
* * *
•
* * *
•
Поле скорботи
•
Залежність
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Німою мовою
•
Несправедливість
•
Радість
•
Пагорб скорботи
•
Клятва
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Моя Україна
•
Коли...
•
* * *
•
* * *
•
Образа
•
Віримо, ждемо...
•
Бабусина вина
•
В полоні
•
Згадалося
•
* * *
•
* * *
•
Художниця
•
Світлина
•
Бувальщина
•
Жовтневі смерки
•
Ознаки осені
•
* * *
•
* * *
•
Легка наука
•
По терну
•
Вища школа
•
Вічна радість
•
Катруся
•
М'ячик
•
Оце тобі на!
•
Ро-До-Си
•
Нянька і лялька
•
* * *
•
Забава
•
Вередуха
•
Сонечко
•
* * *
•
* * *
•
Метелик
•
Саші про кашу
•
* * *
•
Прощавай
•
Дитяче бажання
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Навіщо?..
•
Сліди
•
Розуміння
•
Лисичка
•
Гарбуз
•
Заєць
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Жіноче кохання
•
Верес
•
На фронтах
•
Хоча...
•
Вже ніде
•
Передосіннє
•
* * *
•
Без доказів
•
Джмелі
•
На вихідні
•
* * *
•
Сьогодні
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Стигне серпень
•
* * *
•
* * *
•
У Збаражі
•
Докір
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Мамо!..
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Чому?..
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Ти
•
Вона
•
Не знаю
•
В очікуванні
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Запах жінки
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Перепочинок
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Тополиний пух
•
Вам
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Без назви
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Шпаки
•
Підглядач
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
На схилах круч
•
* * *
•
Не забувати
•
* * *
•
В літній час
•
* * *
•
* * *
•
Вечір
•
Квіт троянд
•
* * *
•
Білий танець
•
* * *
•
* * *
•
Везуча
•
* * *
•
* * *
•
Царство природи
•
* * *
•
Вирок
•
На чатах
•
* * *
•
* * *
•
Ідилія
•
* * *
•
Лелека
•
* * *
•
* * *
•
Зона відчуження
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Пора цвітінь
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Тримайся!..
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Людське життя
•
* * *
•
Абрикосовий цвіт
•
Не така
•
За півкроку
•
* * *
•
* * *
•
Вишгород у травні
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Відсвіт
•
* * *
•
Двобій
•
* * *
•
Запахи щириці
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Чужі скрижалі
•
* * *
•
Рось
•
* * *
•
Безхатченки
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Музика полів
•
* * *
•
Почуття
•
* * *
•
Первоцвіти
•
Забава
•
Оборонці
•
Після презентації
•
24.02.22
•
* * *
•
Думки
•
Вогнецвіти
•
* * *
•
* * *
•
Голос любові
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Брату
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Вірші
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Треба
•
* * *
•
* * *
•
Прикмети
•
* * *
•
Тривожно
•
* * *
•
Напевно
•
Самотня
•
Хурделиця
•
На зимових канікулах
•
Сніговиця
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Незабаром
•
* * *
•
* * *
•
Чай
•
На припоні
•
За Україну
•
Життєве
•
* * *
•
Пташині співи
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Хочеться
•
* * *
•
Минеться
•
* * *
•
Розгубленість
•
* * *
•
Мила
•
Ми
•
* * *
•
Зцілення
•
* * *
•
* * *
•
Як?..
•
Коли?..
•
Тримаємо стрій
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Попутниця
•
Ровесницям
•
Нелегко
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Не дрімай
•
Ранковий вірш
•
Білочка і зайці
•
23.11.22
•
* * *
•
Вказівка
•
Мій янгол
•
На Михайла
•
Віщування
•
Усе в душі
•
Заклик
•
Головне
•
Гречкосії
•
* * *
•
Морок
•
* * *
•
Вечори на Дніпрі
•
Нездоланні
•
На світанні
•
Не віриться
•
Сироїжки
•
Говоріть українською
•
На межі
•
Не піддаватися
•
* * *
•
Осінній дощ
•
Не лінуйся
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Сьогодення
•
* * *
•
Маріуполь
•
Осіннє
•
* * *
•
Захоплення
•
* * *
•
Тримаймося
•
Вуста
•
Благаю чудес
•
* * *
•
Щоранку
•
* * *
•
Час відплати
•
Покрова
•
Сліди
•
Метеозалежність
•
Оркам
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Туманно
•
* * *
•
* * *
•
Про що...
•
* * *
•
Світання
•
Нарешті
•
* * *
•
* * *
•
До Бога
•
* * *
•
* * *
•
Вишгородські передзвони
•
* * *
•
Проводи
•
* * *
•
Негода
•
Біля Сули
•
Де ти?..
•
Безвихідь
•
За вироком
•
* * *
•
Фронтовий день
•
* * *
•
Надії
•
Давай забудемо
•
Тінь
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Україна
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Не відбулося
•
Гармонія
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Тричі
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Порада собі
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
В липні
•
Збараж
•
* * *
•
За ЗСУ
•
Куди втекти
•
* * *
•
* * *
•
Після грози
•
Перед грозою
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Не вір
•
Треба
•
Літо
•
Удвох
•
Мабуть
•
Ювілейний
•
* * *
•
* * *
•
Церква
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Ранковий
•
* * *
•
Майстер
•
Порада
•
* * *
•
* * *
•
Провісник
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Не дай...
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Ти
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Пам'ятай
•
* * *
•
* * *
•
В Збаражі
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Муки суму
•
В очікуванні
•
* * *
•
Лишилось
•
* * *
•
Спокуса
•
* * *
•
Тим, хто вміє любити
•
Іронічне
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Вічна мрія
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Січень
•
Яке це щастя...
•
* * *
•
По колу
•
* * *
•
Можу
•
* * *
•
* * *
•
Опівночі
•
* * *
•
Люблю
•
Вічний біль
•
* * *
•
* * *
•
Хмаринка
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Моє життя
•
На роздоріжжі
•
Звички
•
* * *
•
Мої ровесниці
•
Завтра
•
* * *
•
* * *
•
Якщо зберуся...
•
Свіча пам'яті
•
* * *
•
Не хочу
•
Без образ
•
Чи довго?..
•
* * *
•
* * *
•
Зізнання
•
Друга молодість
•
Досвід
•
Вишгород
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Сумна втіха
•
Обнадійливі думки
•
Туманність
•
Осіннє
•
* * *
•
Відчуття
•
* * *
•
Під дощем
•
Погано
•
Безсоння
•
Горіхи
•
На відпочинку
•
* * *
•
* * *
•
Жовтень
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
На Покрову
•
* * *
•
Подрузі
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Закохані
•
Ворожіння
•
Творчість
•
Давайте
•
* * *
•
Люблю
•
Боязнь
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Привар
•
Кара
•
Стомився
•
Очікування
•
Осіннє
Сипнули клени листям поріділим
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Ранок
•
Гриби
•
Ворона
•
На горищі
•
Усвідомлення
•
Гарної пори
•
Захоплення
•
* * *
•
Спасибі
•
Не оминай
•
* * *
•
Вічний дар
•
Освячення надії
•
Незатишно
•
Чи варто?..
•
* * *
•
* * *
•
Ромашки
•
* * *
•
Важливо
•
Пізнавані
•
Буревій
•
* * *
•
* * *
•
Зустріч
•
Мушу
•
Ранковий час
•
Благословення
•
Під дощем
•
* * *
•
Славослів'я
•
Після косовиці
•
Приреченість
•
Не зупинятися
•
* * *
•
* * *
•
Нетерпіння
•
Найсміливіший
•
Там
•
Біля річки
•
Динне золото
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Між рядків
•
Невезіння
•
Таку, як ти...
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Влітку
•
* * *
•
Cпекотне літо
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Ранок
•
Теплохід
•
* * *
•
Не бабине...
•
* * *
•
Яблуня
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Поезія
•
Наїзниця
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Обрій
•
Собі
•
* * *
•
* * *
•
Етюд
•
Порада жінці
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Заробітчанину
•
Несподіваність
•
Вперед!..
•
Гіркота
•
Мука
•
* * *
•
Треба
•
Христос воскрес!
•
Тішуся
•
Весело
•
Не пора
•
Чуєте?..
•
З передової
•
* * *
•
Скорбота
•
* * *
•
Духовита хурделиця
•
За Україну
•
Іду
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Точно
•
* * *
•
Було
•
Потік бажань
•
Відплата
•
* * *
•
Завжди
•
Дива
•
Тіні весни
•
* * *
•
Дощ
•
Не вірш
•
Без відповіді
•
Залежний
•
Черідка
•
Жага польоту
•
* * *
•
Вибір
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Усвідомлення
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Опертя
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Батьківське напуття
•
Весільна
•
* * *
•
Бувальщини
•
* * *
•
В тумані
•
Знову
•
Відчуття провини
•
Виправдання
•
* * *
•
Знедавна
•
Схід сонця
•
* * *
•
* * *
•
В Різдвяну ніч
•
Відлуння
•
* * *
•
* * *
•
Здалеку
•
Про минуле
•
Шибка
•
* * *
•
Поклик
Розтанув день у сизій далині.
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Про Київ
•
Як?..
•
* * *
•
Cерце
Хоч уже не пружне тіло
•
Зцілення
•
Порив
•
* * *
•
Постскриптум до ток-шоу
•
* * *
•
Зимно
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
В передчутті біди
•
* * *
•
* * *
•
* * *
Посадили квіти
Біля школи діти
Біля школи діти
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
І так щебече угорі,
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І швидко змовкне друга клич, -
Галки жовтороті
Всілися на дроті,
Всілися на дроті,
Знайомі, друзі та чужі,
Буває, скупчившись у стаю,
Буває, скупчившись у стаю,
Поета безсмертна основа
Безслідно не згине в труні, -
Безслідно не згине в труні, -
Ніч закінчила свій відлік.
Темінь сточила іржа.
Темінь сточила іржа.
Коли днина оця настає
І святково крокує по світу, –
І святково крокує по світу, –
Хвилі легенькі притишено
Шурхають зрідка піском, -
Шурхають зрідка піском, -
Ідучи до Парнасу
Манівцями обмов, –
Манівцями обмов, –
Сонця кружало червоне
Денну кінчає ходу, –
Денну кінчає ходу, –
Безсоромно оголена
Задоволено спиш, -
Задоволено спиш, -
Над водою сонною
Куриться туман, –
Куриться туман, –
Простирається світла блакить
І співають пташки наді мною,
І співають пташки наді мною,
Якщо тобі, моя царівно,
Служити Богом присягав,
Служити Богом присягав,
Сьогодні чітко розумію
І добре бачу наяву,
І добре бачу наяву,
Співзвуччя рим і слів звучання,
І рівномірний ритм рядків, –
І рівномірний ритм рядків, –
Дуже хочеться мені
Нині розказати
Нині розказати
Далеких днів щасливі миті
Не забуваються мені,
Не забуваються мені,
Чом ти, мила, дуже зажурилась,
Бо ніяких змін ще ані-ні, –
Бо ніяких змін ще ані-ні, –
Коли, бува, уваги мало
Мені прсвячуєш чомусь, -
Мені прсвячуєш чомусь, -
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Холодила вогкість без пуття, –
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Тиша верховодила до грому, –
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Всю ніч вовтузився й притих
Причаєно в долині, -
Причаєно в долині, -
Ще тільки березень, а вже
Погожим надвечір’ям, –
Погожим надвечір’ям, –
Березневої днини
Озираюсь кругом, –
Озираюсь кругом, –
Світ чорнішає від туги
І спинились раптом дні, –
І спинились раптом дні, –
Врочисто сонце коронує
На царювання вже весну, –
На царювання вже весну, –
Про що сьогодні пишете, поети,
Втішаючи надіями людей, -
Втішаючи надіями людей, -
Я на неї не чатую
Терпеливо повсякдень, –
Терпеливо повсякдень, –
Чайка жалібно кигиче,
Тоскно квилить і кричить, –
Тоскно квилить і кричить, –
Защеміло серце від сигналу
Про атаку декількох ракет, -
Про атаку декількох ракет, -
Темно-сині ночі,
Стрічі до світань, -
Стрічі до світань, -
Спільникам жорстоким на догоду
Володіє хижим ремеслом, –
Володіє хижим ремеслом, –
Хоч зір погіршився вже трошки,
Та я побачити зумів,
Та я побачити зумів,
Печально порожньо в кишенях,
Хоч із рентгеном їх вивчай, -
Хоч із рентгеном їх вивчай, -
Дні спалахують, мов зорі,
І згорають, як свічки, –
І згорають, як свічки, –
Немає ніяких підстав
Жалітися Богу на долю,
Жалітися Богу на долю,
Темніє в озері смеркання
І прохолодою струмить, –
І прохолодою струмить, –
В моїх очах іще донині
Матусі усмішка стоїть,
Матусі усмішка стоїть,
Вишивала мати
Пагорби розлогі
Пагорби розлогі
Дощ скінчився і ескізні
Занотовую думки, –
Занотовую думки, –
Повз омолоджені дерева,
Біжить новісінький трамвай.
Біжить новісінький трамвай.
Тумани виснуть, наче мрева,
В це час над річкою щорік, -
В це час над річкою щорік, -
Ще правил тих не дочитав,
Що взимку їх я мав би знати, –
Що взимку їх я мав би знати, –
На ширину всього вікна,
І в глибину мілку кімнати, –
І в глибину мілку кімнати, –
Рудіє сонце золотаве
І синє небо меркне теж, –
І синє небо меркне теж, –
Ізнов розбилася посуда?..
Не переймайся сумно тим, -
Не переймайся сумно тим, -
Твоє лице в моїх долонях
Знайшло затишне укриття, -
Знайшло затишне укриття, -
Хоча про сон це тільки спогад,
Але я знаю, що, на жаль,
Але я знаю, що, на жаль,
За минулим ні жалю, ні плачу,
Ні потішних пісень і думок, –
Ні потішних пісень і думок, –
Чимчикуючи з гостини
Заєць скибу ніс в торбині
Заєць скибу ніс в торбині
А навколо – ні сміху, ні крику,
Ні овацій, ні лаянь нема, -
Ні овацій, ні лаянь нема, -
За вікнами сходить світання
І спішно яскравим стає,
І спішно яскравим стає,
Ще час не вивітрив з кімнати
Парфумів пахощі хмільні
Парфумів пахощі хмільні
Врізалася клином
Зграя журавлина
Зграя журавлина
Немає більше що казати,
Та й чи потрібно говорить,
Та й чи потрібно говорить,
Ще не видно у темряві згуслій
До тісного подвір’я заїзд,
До тісного подвір’я заїзд,
Відшуміли хуртовини
І морози відійшли, –
І морози відійшли, –
Ми, українці, - залізні.
Навіть якісь кам'яні,
Навіть якісь кам'яні,
Купався змалечку багато
Я у парному молоці,
Я у парному молоці,
Вітер хитає ромашки.
Куриться й стелиться пил.
Куриться й стелиться пил.
Ще в руці димить цигарка
І в чарчині трохи є,
І в чарчині трохи є,
Життя зірвалося в піке
І не виходить довго з нього, -
І не виходить довго з нього, -
Я, напевно, дірявий, як сито,
Бо зумів давніх друзів згубити, -
Бо зумів давніх друзів згубити, -
Щоб дійсність являлася святом,
Благаю тебе день при дні
Благаю тебе день при дні
Улов сьогодні невеличкий,
Бо упіймати я зумів
Бо упіймати я зумів
Спозарана
Він горланить
Він горланить
Забудь про зиму і згадай
Осінніх днів тепло спізніле,
Осінніх днів тепло спізніле,
Ніч минулася… Надворі
Сонце сяє в небесах
Сонце сяє в небесах
Уранці сонце світить
Яскравим ліхтарем,
Яскравим ліхтарем,
Осик тремтячих звабна золотінь
І пурпурові шати пишних кленів, –
І пурпурові шати пишних кленів, –
Мчить на південь потяг,
Я й вона в купе, –
Я й вона в купе, –
Хоч тільки згадую про те,
Що промайнуло перед зором, –
Що промайнуло перед зором, –
Жартували більше, ніж завжди,
І сміялись аж до сліз на подив
І сміялись аж до сліз на подив
Ще не позначено фарватер
І щоб уникнуть мілини, -
І щоб уникнуть мілини, -
Мов поважний керівник
І значущий конче, –
І значущий конче, –
Як побачить, що Остап
Хоче йти до нього, –
Хоче йти до нього, –
Треться боком об бік дині,
Ніби лащиться, кавун, –
Ніби лащиться, кавун, –
Квітнуть синім небеса високі
І щебечуть голосно пташки, -
І щебечуть голосно пташки, -
Намочив метелик крила
В передранішній росі, –
В передранішній росі, –
Коли беруть умілі руки
Звичайну скрипку, то у мент
Звичайну скрипку, то у мент
Над рікою сонце сходить,
Луг весь росами сія, –
Луг весь росами сія, –
Тепло розвіялось помалу,
Як димна смуга літака, -
Як димна смуга літака, -
Моя любов, мабуть, непогрішима,
Бо іншим я не можу пояснить
Бо іншим я не можу пояснить
Перемелює все у кривавім замісі
Безпідставно й уперто нещадна війна, –
Безпідставно й уперто нещадна війна, –
Завіяні дороги,
Засипані стежки, –
Засипані стежки, –
Насіяло снігу удосталь
В окляклі від льоду двори, -
В окляклі від льоду двори, -
Лютує холод вечоровий,
Мороз проймає до кісток,
Мороз проймає до кісток,
Серед лугу зібралися коники
І голосять, неначе на поминках,
І голосять, неначе на поминках,
Нині червоною рутою
Густо уквітчаний двір,
Густо уквітчаний двір,
Пролетіли, відспівали
Дні мої, як журавлі, -
Дні мої, як журавлі, -
Танцює молодість, а старість
Лише зітхає крадькома
Лише зітхає крадькома
Як весна насіє рясту
Й закурличуть журавлі, –
Й закурличуть журавлі, –
Як в італійської статуї,
Застиглий погляд і вуста
Застиглий погляд і вуста
Пахне м'ята, квітне ружа,
Пнуться глоду чагарі, -
Пнуться глоду чагарі, -
Вихрить хуртеча над селом
І двір за вікнами біліє,
І двір за вікнами біліє,
Я поклав у годівницю
Трошки хліба для синиці,
Трошки хліба для синиці,
Окувало льодами озера
І снігами покрило корчі, –
І снігами покрило корчі, –
Зі шпаківні виліз шпак
І без партитури
І без партитури
Як же гарно нині – біло
І прозоро навкруги, –
І прозоро навкруги, –
Чорний колір – це символ смертей і війни,
І скорбот матерів, і печалей сиріток, –
І скорбот матерів, і печалей сиріток, –
Пересилюю біль і загоюю рани,
Переборюю страх і печалі жену, –
Переборюю страх і печалі жену, –
У своїй тісній оселі
Замерзає їжачок,
Замерзає їжачок,
По сосні, як молотком,
Лупить дзьобом дятел,
Лупить дзьобом дятел,
Стрічний сніг січе обличчя
Й холодить чоло моє, –
Й холодить чоло моє, –
Не минуло стороною
Лихо села і міста, –
Лихо села і міста, –
Хоч було натхнень чимало,
Мав не менш душевних криз, -
Мав не менш душевних криз, -
Обірвало вітром пелюстинки сині
З кущиків низенького бузку, –
З кущиків низенького бузку, –
Хоч воронками зорані
Українські поля, –
Українські поля, –
Обізвися до мене хоч словом,
Розтривож більш струну почуття, –
Розтривож більш струну почуття, –
Милозвучним пташиним привітом
Сон, буває, звучати почне
Сон, буває, звучати почне
Наче крові згустки,
Застеляє хустку
Застеляє хустку
За вибухами і димами
Не чую й не бачу вас, мамо,
Не чую й не бачу вас, мамо,
Снігопад засипав хату
Аж до низу сірих хмар,
Аж до низу сірих хмар,
Посріблив дерева іній
І пожовклі стебла трав, -
І пожовклі стебла трав, -
Почуття безутішне
Тяготи самоти
Тяготи самоти
Вигнувсь місяць срібною підковою
Серед ночі в неба на краю, –
Серед ночі в неба на краю, –
Безсонням замучені очі
Болять, наче рани тяжкі,
Болять, наче рани тяжкі,
Я не просив ніякої любові
І почуттями душу не морив,
І почуттями душу не морив,
Переінакшилось лице
Й рука за серце ухопилась, –
Й рука за серце ухопилась, –
Хоч у вимогливім і строгім
Житті не меншає тривог, –
Житті не меншає тривог, –
Прийшли уранці копачі
І швидко викопали яму,
І швидко викопали яму,
Я повторити хочу знову
Те, що відомо вже давно, -
Те, що відомо вже давно, -
Застуджені морозами вітри
Всю ніч гудуть хрипкими голосами
Всю ніч гудуть хрипкими голосами
Учора йшов, а нині – тане
В калюжах мутних навкруги, –
В калюжах мутних навкруги, –
Припадають сніжинки до вікон
Звідусіль, як до скронь сивина, –
Звідусіль, як до скронь сивина, –
Я не можу надивиться
На красуню білолицю,
На красуню білолицю,
До невпізнанності змінилось
Село, в якому народивсь
Село, в якому народивсь
У кімнатнім куточку щодня,
По властивій котам всім охоті, –
По властивій котам всім охоті, –
Ми раділи довгожданій
Світлій радості побачень,
Світлій радості побачень,
Споглядаю німу темноту,
На морозі закляклої, ночі,
На морозі закляклої, ночі,
Про успіхи наші і втрати
Новини приємні й сумні, –
Новини приємні й сумні, –
Я знову пробую безсило
Хоча б на мить одну заснуть,
Хоча б на мить одну заснуть,
Моя дружина, гарна і добряча,
Чому тебе обтяжує граніт, –
Чому тебе обтяжує граніт, –
Зима вибілює дороги,
Скрипить морозами щомить, -
Скрипить морозами щомить, -
Небо хмариться, певно, на сніг,
Чи дощитиме знову до ночі?..
Чи дощитиме знову до ночі?..
Скраю поля в стиглім житі
Примостився серед літа
Примостився серед літа
У невеличкому гаю,
Посеред вільх скрипучих, –
Посеред вільх скрипучих, –
Чорна хмара затулила
Сонечко від нас, -
Сонечко від нас, -
Годі, діду, каменем лежати
Й тяжко позіхати на зорі, –
Й тяжко позіхати на зорі, –
Заклякла ніч пронизана морозом
І полисками тьмяних мерехтінь, –
І полисками тьмяних мерехтінь, –
Всю ніч нахмурено завія
Кружляла й вила на весь двір,
Кружляла й вила на весь двір,
Не журися в марності безсилій
І в зневіру легко не впадай, -
І в зневіру легко не впадай, -
В калейдоскопі пам’яті і з’яв
Дні крутяться і змінюються швидко, –
Дні крутяться і змінюються швидко, –
Вона зарано овдовіла
Й так засмалила горем тіло,
Й так засмалила горем тіло,
Сонні світи
Вкриті густим
Вкриті густим
Норовливу, горду, дику
Та прудку, неначе лань, -
Та прудку, неначе лань, -
Уже панує тиха ніч
І сон вартує біля ліжка,
І сон вартує біля ліжка,
Ніч у безвість знялася нараз,
Прихопивши пітьму з небокраю, –
Прихопивши пітьму з небокраю, –
Нехай оця лунає мова
І веселить завжди мене,
І веселить завжди мене,
Бій віддалявся далі й далі,
Стихав поволі і малів,
Стихав поволі і малів,
Так жура безутішно
Душу болем пройма,
Душу болем пройма,
Коли усі продовжують жнива,
І звиклися з роботою помалу, -
І звиклися з роботою помалу, -
Як пеньки, вже зуби трухлі
І пожмакане лице
І пожмакане лице
Наче для оздоби
Темної ріки, –
Темної ріки, –
Серце тішить відрада щодень,
Хоч байдуже проходиш ти мимо, –
Хоч байдуже проходиш ти мимо, –
Коли одні гасають по Європі,
Чи вдома сонно лічать кількість мух, -
Чи вдома сонно лічать кількість мух, -
Я сьогодні дуже радий,
Що, прогнозам всім на зло,
Що, прогнозам всім на зло,
Біля пагорба скорботи
Оселилися жалі, –
Оселилися жалі, –
Крізь пекучі вогні і нестерпні хурделі
Ти пройшла гордовито в сьогоднішній час, –
Ти пройшла гордовито в сьогоднішній час, –
Від врожайного горіха
Потерпає тільки стріха,
Потерпає тільки стріха,
Сьогодні мокріє, похмура й сумлива,
Хоч вчора горіла яскраво й звабливо,
Хоч вчора горіла яскраво й звабливо,
Так її в обіймах душить
Невгамовний буревій,
Невгамовний буревій,
Мов довгих марень явний вияв,
Чи серцем зроджений мотив, –
Чи серцем зроджений мотив, –
Звечора дощило, а на ранок
Тішиться туманами земля, -
Тішиться туманами земля, -
Моя Україна від горя змарніла
І мучиться важко роками без сну,
І мучиться важко роками без сну,
Коли припинять гримати гармати
І будуть лиш комбайни на полях, –
І будуть лиш комбайни на полях, –
Серед ночі колискою
В небі місяць повис
В небі місяць повис
Припорошила паморозь місто
І в повітрі повисла імла, -
І в повітрі повисла імла, -
Запах гару, брязк металу
Де, не стишуючи хід,
Де, не стишуючи хід,
Той бій був зовсім нетривалий,
Але запеклим видавсь він, –
Але запеклим видавсь він, –
Поміж морквою на грядці
Почала трусити капці
Почала трусити капці
Було моє пручання кволим,
Чи зовсім опір не чинив,
Чи зовсім опір не чинив,
Замурзана дуже малеча
Побігла до річки підвечір
Побігла до річки підвечір
І знову золотом червоним
Шурхоче осінь навкруги, –
Шурхоче осінь навкруги, –
Нас розлучила вдосвіта війна
І навсібіч розкидала по світу
І навсібіч розкидала по світу
Має осінь хист і сили,
Раз красиво й без потуг
Раз красиво й без потуг
Ларисі П…
Після пострілів стрільців,
Не шукали манівців
Не шукали манівців
Жовтневих смерків ранні з'яви
Пообкрадали гожі дні
Пообкрадали гожі дні
Ізнову день якийсь вітристий
Прийшов, спинився і стоїть, -
Прийшов, спинився і стоїть, -
Невдоволена Марійка
Тим, що в Каті менша лійка
Тим, що в Каті менша лійка
Кохати можна одночасно
Одну і двох, і трьох жінок, –
Одну і двох, і трьох жінок, –
Стала Оля помічати,
Що не миє руки Катя
Що не миє руки Катя
Срібні полиски зір
Звеселяють мій зір
Звеселяють мій зір
Від почуттів таких жагучих
У серці чую благодать, –
У серці чую благодать, –
Вже пахнуть осінню діброви
І стали пахмурними дні, –
І стали пахмурними дні, –
Не нарадується мати,
Бо подобається Каті
Бо подобається Каті
То покотиться, то скаче
По подвір'ю пружний м'ячик, -
По подвір'ю пружний м'ячик, -
Намагався раз Василько
Ухопить за гребінь хвильку, –
Ухопить за гребінь хвильку, –
Всюди знати має кожен
В непростий для світу час,
В непростий для світу час,
У бабусиній оселі
Нині сумно Даніелі,
Нині сумно Даніелі,
Усе нижче до землі
Припадають трави,
Припадають трави,
Небо хмуриться, бо сонце
Десь блукає кілька днів, -
Десь блукає кілька днів, -
Щодоби не може тато
Галю вчасно вкласти спати, –
Галю вчасно вкласти спати, –
Цю комашку наша Галя
За забарвленням впізнала, -
За забарвленням впізнала, -
Ще донині
В небі синім
В небі синім
Ряхтить листочками рудими
Над ставом стишеним верба,-
Над ставом стишеним верба,-
Рву, складаючи в букетик,
Тільки квіти запашні,
Тільки квіти запашні,
Стала дужою Світланка,
Бо куштує гарно манку, -
Бо куштує гарно манку, -
За віконцем дощ гугняво
Лебедіти розпочав,-
Лебедіти розпочав,-
Світлій пам'яті Володі Б...
Обстріли ворожі
Не страшні йому,
Не страшні йому,
Стали мутними пейзажі
І посиливсь вітру спів, -
І посиливсь вітру спів, -
Бажана, але нетривала
Яскравого літа пора, –
Яскравого літа пора, –
Занурився Вишгород в осінь
І тоне в бентежній красі
І тоне в бентежній красі
То мрійним поглядом привабиш,
То глузуванням відштовхнеш, –
То глузуванням відштовхнеш, –
У співах своїх солов’ї
Питали мене навесні:
Питали мене навесні:
Хоч донині теплі та безхмарні
Дні іще впрівають від ходи, -
Дні іще впрівають від ходи, -
Як цвірінькати-співати
Швидко вивчились курчата, –
Швидко вивчились курчата, –
Від людських очей лисичка
Заховалася в копичку
Заховалася в копичку
На почорнілім картоплищі
У вогку землю добре вгруз
У вогку землю добре вгруз
Хто сказав, що заєць всує
На грядках проводить час?
На грядках проводить час?
Своїм очам не вірю,
Але пора вже та, –
Але пора вже та, –
Моя ровеснице доросла, –
Якби хотіла тільки ти,
Якби хотіла тільки ти,
В житті кожного є перевал,
Порожнеча, незнана дорога,
Порожнеча, незнана дорога,
Запалахкотіли
Багрецем сади, -
Багрецем сади, -
Не в снах золотих потопаю,
Не в мріях рожевих живу, -
Не в мріях рожевих живу, -
Попри вересень,
Кущик вересу
Кущик вересу
Озвуться й замовкнуть знов друзі мої,
Бо часу немає на довгі розмови, –
Бо часу немає на довгі розмови, –
Хоча повітря пахне літом
І лист іще не опада, -
І лист іще не опада, -
Померла мати… Діти хату
Родинну швидко продали
Родинну швидко продали
Уже забарвлення осінні
Вбачаю всюди на землі
Вбачаю всюди на землі
На війні говорять про війну
І лиш потім шепчуться про інше,
І лиш потім шепчуться про інше,
Хоч холодна зготована їжа -
До стола не пускаєш мене, -
До стола не пускаєш мене, -
Джмелі мохнаті в конюшині
Гудуть невтомно дотемна, -
Гудуть невтомно дотемна, -
Гайну в село на вихідні
З оцих бетонних хащів
З оцих бетонних хащів
Як тільки у спогади юність
З’явилася врешті сама, –
З’явилася врешті сама, –
Сиджу, неначе перед смертю,
Бездумно дивлячись на світ, –
Бездумно дивлячись на світ, –
Колись був соняшник конем,
А я не знав про втому, -
А я не знав про втому, -
Скільки вулиць, сош і площ
Пам’ятають очі,
Пам’ятають очі,
Земля розпечена, як деко.
Ні хмар нема, ні вітерця.
Ні хмар нема, ні вітерця.
Не утішити ні чим
Материнське серце, –
Материнське серце, –
Не варт на долю нарікати
І захлинатися слізьми,
І захлинатися слізьми,
Певно, тому, що вже видали
Спритним всілякі призи, –
Спритним всілякі призи, –
Місяць з’явився на овиді,
Вечір – тихіше води, –
Вечір – тихіше води, –
Підійду, обніму, поцілую,
А вже потім тобі поясню,
А вже потім тобі поясню,
Стигне серпень, наче літа
Ледь відчутний теплий слід, -
Ледь відчутний теплий слід, -
Не журися, жінко, що ти сива,
Що стоїть під вікнами зима, –
Що стоїть під вікнами зима, –
Всупереч війні,
Хочеться мені
Хочеться мені
На бугристих шляхах
Серцю важко від дум:
Серцю важко від дум:
Нелюди знищують людей
Свідомо, вміло і жорстоко,
Свідомо, вміло і жорстоко,
Уже не тільки губи терпнуть –
Язик геть зовсім занімів,
Язик геть зовсім занімів,
Юрію К…
На них потріскалася шкіра,
На них потріскалася шкіра,
Обирати не стану
Місце, напрямок,час, -
Місце, напрямок,час, -
Ще є вино в прозорій склянці,
А ти цьому наперекір
А ти цьому наперекір
Мамо! А можна іще погуляти?..
- Можна, але ні на мить не забудь
- Можна, але ні на мить не забудь
Коли зацвітає калина
І тьохкають скрізь солов'ї, -
І тьохкають скрізь солов'ї, -
Випроводжаючи коханців
Ти переймалася одним, -
Ти переймалася одним, -
Мліє сонце удень над світом,
Небо чисте - одна блакить, -
Небо чисте - одна блакить, -
І ніч як ніч, а сну немає
І вже не буде, далебі,
І вже не буде, далебі,
Повен болю і страждання,
Захлинаючись од сліз, –
Захлинаючись од сліз, –
Позаростали бур'янами
Притихлі вулиці села,
Притихлі вулиці села,
Пригадалося, як проводжали
На світанні ранкову зорю, –
На світанні ранкову зорю, –
Зранене війною кровоточить,
Воскресає, зводиться, живе, –
Воскресає, зводиться, живе, –
Гарячим сонцем дуже обігрітий,
Пропахлий пилом звіданих доріг, –
Пропахлий пилом звіданих доріг, –
Всім серцем люблю беззавітно завжди,
За те, що дають мені силу і вроду, -
За те, що дають мені силу і вроду, -
Хоч іще зриваюся на ноги
І долаю вибалки й горби, –
І долаю вибалки й горби, –
Схололи пристрасті минулі,
Прийшла байдужості пора, –
Прийшла байдужості пора, –
Пам’ятаю кольори і звуки,
І медові запахи садів
І медові запахи садів
Україно, ти моя надія
І міцна опора у житті, -
І міцна опора у житті, -
Уже я твій… Отож не треба
Душить в обіймах кожен день
Душить в обіймах кожен день
В моїй душі бушує лють
І скоро серце лопне з тріском, –
І скоро серце лопне з тріском, –
Здригайтеся в страху! Лякайтесь сили гніву!
Очікуйте на помсту повсякчас!
Очікуйте на помсту повсякчас!
Долею ображений народе,
Позабудь про сумніви сумні, -
Позабудь про сумніви сумні, -
Досі сумнів голову морочить,
Душу, часом, гадка сколихне:
Душу, часом, гадка сколихне:
Блискавиця з легкістю проколе
Піднебесся щільну й вогку товщ,
Піднебесся щільну й вогку товщ,
Неподалік закіптявілої стіни,
В якімсь скривавленім лахмітті, –
В якімсь скривавленім лахмітті, –
Літній вечір. Сутінь синя.
В небі місяця ріжок.
В небі місяця ріжок.
Лиже вітер росинки краплисті,
Поки сонце забулося сном, –
Поки сонце забулося сном, –
Опромінене сонцем світання
Світлом будить зачаєний світ, –
Світлом будить зачаєний світ, –
Моє життя було хмільним
Від непомірної любові
Від непомірної любові
Як любо нам... Погожий вечір
Поволі стигне в ранній млі, -
Поволі стигне в ранній млі, -
Погляд радісний і ніжний,
Сміх веселий і дзвінкий, –
Сміх веселий і дзвінкий, –
Коли несподівано злива
Накрила потоком людей,
Накрила потоком людей,
Зазвучала мелодія вальсу
В цей пригожий для близькості час, –
В цей пригожий для близькості час, –
Тихне вітер і німіють трави,
І чорніють швидко стовбури, -
І чорніють швидко стовбури, -
Сходить сонце понад полем.
Золотиться край землі.
Золотиться край землі.
Рум’янець на обличчі
Та синьота в очах,
Та синьота в очах,
Безлика тиша поступово
Навколо хати залягла,
Навколо хати залягла,
Запах жінки іще на балконі,
Хоч недовго на ньому була,
Хоч недовго на ньому була,
Ружі жовті і червоні
Посплітали дружно грона
Посплітали дружно грона
Живу з відкритою душею
Завжди закоханий у світ
Завжди закоханий у світ
Жовтіє, в’яне, гине,
Без крапельки води, –
Без крапельки води, –
Сонцем розігрітий повіває вітер,
Прагнучи від спеки зникнуть серед дня, -
Прагнучи від спеки зникнуть серед дня, -
Спливає час, але не взмозі
Я позабути до цих пір
Я позабути до цих пір
Цвіркунів неупинне сюрчання
Надокучливим трохи стає, –
Надокучливим трохи стає, –
Оцим дощам на зміну
Прийдуть погожі дні
Прийдуть погожі дні
Дрімають змучені солдати,
Коли стихає гук гармат,
Коли стихає гук гармат,
Хоч піт із лоба скапує росою,
Зволожуючи краплями папір, –
Зволожуючи краплями папір, –
За віконцем дощ і вітер
Шаленіють в унісон,
Шаленіють в унісон,
Війна життя моє змінила,
Лишила спокою і снів, –
Лишила спокою і снів, –
Нарікають знову люди
На тополі цвіт, –
На тополі цвіт, –
Знаю, що серце незряче,
Бачу, що доля сліпа, –
Бачу, що доля сліпа, –
Пригнічений, утомлений, побитий
Суворою буденністю життя, –
Суворою буденністю життя, –
Це нарешті сталось –
Більш нема стремлінь.
Більш нема стремлінь.
Сходить сонце над світом,
День новий настає, –
День новий настає, –
Хоч уже боліли вуха
І набридло бути вдвох, –
І набридло бути вдвох, –
Червнева ніч, як сон короткий,
Швиденько сходить нанівець, -
Швиденько сходить нанівець, -
З наближенням ранку сіріє надворі
І темної ночі зникає печать, –
І темної ночі зникає печать, –
Розорені пожежами двори,
Розорані ракетами городи, –
Розорані ракетами городи, –
Обчухрали нахаби тутешні
З гілочок скороспілі плоди, –
З гілочок скороспілі плоди, –
В пишній гущі ясного розмаю
Від усіх заховалися ми, -
Від усіх заховалися ми, -
Коли настало свято жнив,
Я розуміти став помалу,
Я розуміти став помалу,
Розуміючи ступінь хвороби
І вчуваючи наслідків дим, –
І вчуваючи наслідків дим, –
Дивовижна і жадана,
Повна юного тепла, –
Повна юного тепла, –
Весняним днем, під сонцем літнім,
На схилах круч триває гра, -
На схилах круч триває гра, -
Гілля згортаючи в сувої
І розпрямляючи завжди, –
І розпрямляючи завжди, –
За руки взявшись, наче діти,
Гуляєм Вишгородом вдвох
Гуляєм Вишгородом вдвох
Мотавсь між Києвом і Львовом
Роками в пошуку тепла,
Роками в пошуку тепла,
Отут на дошках і жердинах,
В химернім плетиві гілля, -
В химернім плетиві гілля, -
За хмарою хмара витає і пнеться
Нестримно за обрію дальню межу, –
Нестримно за обрію дальню межу, –
Сил нема пережити
Непоправну біду, –
Непоправну біду, –
Темним покровом обгорнутий вечір
Стелиться тінями сонних дерев, –
Стелиться тінями сонних дерев, –
Немов митець на полотні
Створив уміло та старанно
Створив уміло та старанно
Тоненькою стеблинкою,
В порослій гущині, –
В порослій гущині, –
Місячним сяйвом осяяні очі
Сліплять мої поривання вогнем, –
Сліплять мої поривання вогнем, –
Загоюй кривди нещодавні
І не доводь мене до сліз, –
І не доводь мене до сліз, –
Твоє красиве тіло
Привабливе таке,
Привабливе таке,
Хоч вологу з огірочків
Вранці вітер обтрусив, –
Вранці вітер обтрусив, –
Вже хати тієї сьогодні нема,
Де я народився і виріс, -
Де я народився і виріс, -
Уже пора перепочити,
Бо сутеніє навкруги, –
Бо сутеніє навкруги, –
Куди не гляну – всюди благодать
У світлім царстві гарної природи, –
У світлім царстві гарної природи, –
Вогка хмара бризнула дощем
І гайнула далі мандрувати
І гайнула далі мандрувати
Проводжу поглядом прощальним
Тебе, бо йти немає сил, -
Тебе, бо йти немає сил, -
Немов плотва срібляста, зорі
Кудись поділися – нема, –
Кудись поділися – нема, –
Зацвів і пахне неймовірно
Своєю свіжістю бузок, -
Своєю свіжістю бузок, -
Сумовито згасаючі ниви
Охолодять потроху вітри
Охолодять потроху вітри
Горобці цвірінькають на сонце,
Влаштувавшись зручно на гіллі, -
Влаштувавшись зручно на гіллі, -
Перед блакитним дзеркалом води
Причепурилася верба похила,
Причепурилася верба похила,
Зажурений лелека,
З підстреленим крилом, -
З підстреленим крилом, -
Щоб серце билося ритмічно
І не боліла голова, –
І не боліла голова, –
Далечінь привабливо-прозору
Огортає безпросвітний дим,
Огортає безпросвітний дим,
Відчиняю хвіртку і заходжу
Обережно в невеликий двір,
Обережно в невеликий двір,
Оздоблюють пологі береги
І запахами манять невмолимо
І запахами манять невмолимо
Світає рано… Небо і земля
Виднішають упевнено потроху,
Виднішають упевнено потроху,
Звично вітаюся тихо,
Вздрівши тебе звіддаля
Вздрівши тебе звіддаля
Вздовж узбіччя, попід муром,
Що оточує село, –
Що оточує село, –
Ще тихо і темно надворі,
Але уже більше не сплю,
Але уже більше не сплю,
Шаленіє духмяна хурделиця,
Затуманився барвами світ, –
Затуманився барвами світ, –
Ночами мучуся в журбі,
Мов на землі летючий сокіл, –
Мов на землі летючий сокіл, –
Нечутно дихає земля
Ледь-ледь зволожена росою
Ледь-ледь зволожена росою
Невагома, як хмаринка,
Ти летиш і я лечу
Ти летиш і я лечу
Г. С...
Пізнав я смак гіркий зажури
І ти сьорбнула горя теж, -
І ти сьорбнула горя теж, -
Тьмяне світло
Зір досвітніх
Зір досвітніх
Обабіч дороги
Дерева вологі
Дерева вологі
Уже брунькують верболози
І по ночах кричать коти,
І по ночах кричать коти,
Сходить сонце наді мною.
Сліплять очі промінці, –
Сліплять очі промінці, –
Стигне ранок імлистий
Без яскравих одеж, –
Без яскравих одеж, –
Людське життя, немов потік
Стрімкий і неспокійний, -
Стрімкий і неспокійний, -
З липової гілочки
Вироблю сопілочку
Вироблю сопілочку
Розтривожений бджолами
Абрикосовий цвіт
Абрикосовий цвіт
А ти уранці не така
Бадьора й енергійна,
Бадьора й енергійна,
Сіяють очі, а вуста
Украй налиті соком, –
Украй налиті соком, –
Доброю подією
Тішимось нараз, –
Тішимось нараз, –
Хоч ще не стало на погоду,
Але, хотінню завдяки, -
Але, хотінню завдяки, -
Барви небосхилу
Знову затопили
Знову затопили
Хоч щодоби жури завії
Переповнюють кожен вірш, -
Переповнюють кожен вірш, -
Без далекого давнього
Сьогодення - ніщо, -
Сьогодення - ніщо, -
Усівшись зручно на старому пні
Та сміючись очима винувато, –
Та сміючись очима винувато, –
Вечора відсвіт багровий
Жалем на згарище ліг, –
Жалем на згарище ліг, –
Тільки-но усядуся надворі
І упруся спиною об тин, -
І упруся спиною об тин, -
Клубочиться піною ріка
І з розгону боком б’ється в скелю, –
І з розгону боком б’ється в скелю, –
Заплющую очі і бачу
Все те, що у згадках зберіг, –
Все те, що у згадках зберіг, –
Темно-червоні суцвіття щириці
Пахнуть дитинством донині мені,
Пахнуть дитинством донині мені,
Під сонцем мліють кетяги бузку
І солов’ї від спеки знемагають,
І солов’ї від спеки знемагають,
Як хочеться жити й кохати,
І бути весь час молодим,
І бути весь час молодим,
Люблю прокинутися рано
І споглядати дня красу, -
І споглядати дня красу, -
Читаючи чужі скрижалі,
Себе засмучую сповна, –
Себе засмучую сповна, –
Ще вчора тиша невимовна
Була в порожньому садку,
Була в порожньому садку,
Плескіт хвильок і сюрчання
Неутомних цвіркунів
Неутомних цвіркунів
Коли нею керує диявол
І первісні в душі почуття, –
І первісні в душі почуття, –
Хоч летять в Америку
Скривджені війною, –
Скривджені війною, –
Поки обдумую образ
Дії тяжіння до справи, -
Дії тяжіння до справи, -
У завислому тумані,
Над притихлою рікою, –
Над притихлою рікою, –
Погожим днем під сонцем теплим,
Порі весняній завдяки, –
Порі весняній завдяки, –
Тепло... Зоряно... Медово
Пахне сонний моріжок, -
Пахне сонний моріжок, -
На тихому березі річки,
Де наші стежинки зійшлись, –
Де наші стежинки зійшлись, –
На всі боки вітрами розгойдані,
Гомонять полохливі жита
Гомонять полохливі жита
Чекання болісна розпука
Помалу втомлює мене, -
Помалу втомлює мене, -
Неспокійно, бентежно і буряно
У душі клекотять почуття,
У душі клекотять почуття,
Не збираю валізу
Оцієї пори
Оцієї пори
Солодкуватих ароматів
Цвітіння пролісків уже
Цвітіння пролісків уже
Як приємно і цікаво
Розглядати білий світ,
Розглядати білий світ,
Березневого неба склепіння
Уквітчали сузір’я дрібні
Уквітчали сузір’я дрібні
Оббігаючи зором гостей,
На одну я не міг надивиться, -
На одну я не міг надивиться, -
Досвіток... Двадцять четверте...
Мирно, - але вже за мить
Мирно, - але вже за мить
Світяться лагідно зорі.
Повниться світлом житло.
Повниться світлом житло.
Вони, летючі та повзучі,
Бентежать яв і тішать сни, –
Бентежать яв і тішать сни, –
Швидко шириться лугами
Животворний вогнецвіт
Животворний вогнецвіт
Я від рівня партеру
Аж до лож ледве зріс,
Аж до лож ледве зріс,
Або не так я в світі жив
І проявляв нещирість,
І проявляв нещирість,
Голосом любові
Кожна буква слова
Кожна буква слова
Сонцем розбуджений ранок
На мальовничість легкий, -
На мальовничість легкий, -
Припікає знову
Сонце пурпурове
Сонце пурпурове
Поруділі віти
Почали весніти
Почали весніти
Я вас не знав, допоки випадково
Ваш мелодійний голос не почув,
Ваш мелодійний голос не почув,
Пролітають крилаті
Наші дні та роки, –
Наші дні та роки, –
Миготіння зірниць
Невиразно-убоге, –
Невиразно-убоге, –
Леліють далі голубі
І в небі вітер верховодить, -
І в небі вітер верховодить, -
Багато нас у цьому світі,
Чимало – в іншому, мабуть, –
Чимало – в іншому, мабуть, –
Гугнявить ніч за зледенілим,
Сніжком притрушеним, вікном, -
Сніжком притрушеним, вікном, -
Приходять вірші на світанні,
Неначе спогади про сни
Неначе спогади про сни
Сніжинки сіються нечутно,
Мов неозвучені думки
Мов неозвучені думки
То спекотна пора, то морози
Підганяють мене в укриття, –
Підганяють мене в укриття, –
Коли у гаю за рікою
Зозуля поспішно кує, –
Зозуля поспішно кує, –
Сон рябої кобили
Зранку меле дідусь, -
Зранку меле дідусь, -
Безмовні хмари пурпурові
Тривожить душу на зорі, -
Тривожить душу на зорі, -
Сіється надмірно
Мжичка по землі, –
Мжичка по землі, –
Крізь численні страждання,
Повен горя і сліз, –
Повен горя і сліз, –
Чи слави схотілось хисткої,
Що стрімко здійнявся в політ
Що стрімко здійнявся в політ
Обступили юрбою берези
Кущ калини так щільно, мов той
Кущ калини так щільно, мов той
Не соромся розкішного тіла
І не бійся уважних очей, -
І не бійся уважних очей, -
Навіває тривогу
Довга тиша оця, –
Довга тиша оця, –
Час уже ставити крапку,
А не томити думки, –
А не томити думки, –
Баска навала східних лиходіїв
У пошуках свавільних данини
У пошуках свавільних данини
Розчиняються зорі
В піднебесній імлі, –
В піднебесній імлі, –
Якщо голову на лапки
Кіт кладе й ховає ніс, –
Кіт кладе й ховає ніс, –
Коли охоплює азарт
Чи тяготить одноманіття, –
Чи тяготить одноманіття, –
Пахощами талої землі
Споєне уранішнє повітря, –
Споєне уранішнє повітря, –
Не обманюй, що любиш мене
І повірить на слово не змушуй, –
І повірить на слово не змушуй, –
Напевно, снюся любій уночі,
Якщо до мене тягнеться рукою, –
Якщо до мене тягнеться рукою, –
Кружляє знов лапатий сніг
І покриває шаллю плечі, –
І покриває шаллю плечі, –
Кружеляє й стелиться
Сніг без мір та меж,
Сніг без мір та меж,
Засніжило відучора
І до рання так мело,
І до рання так мело,
Цілу нічку їй не спиться,
Мов пройняв усю азарт, –
Мов пройняв усю азарт, –
Куди подівся безмір мрій
І де розвіявсь дух мандрівок, –
І де розвіявсь дух мандрівок, –
Там, де зараз немає війни
Сплять спокійно дорослі і діти,
Сплять спокійно дорослі і діти,
Понад хатою неповний
Місяць стишує політ, –
Місяць стишує політ, –
Я вже добре розумію
Без пояснення і сам
Без пояснення і сам
Затихнуть гарматні розкати
І, чуючи зяблика трель,
І, чуючи зяблика трель,
Вперто нищать нас щоднини
З літаків й есмінців, –
З літаків й есмінців, –
Ти, мила, на мене не сердься
За те, що себе я прирік
За те, що себе я прирік
Чай привабно парує у склянці,
Яскравіючи золотом в ній, –
Яскравіючи золотом в ній, –
Мов нестримних літ погоня
Подалась не в ці краї,
Подалась не в ці краї,
Я п’ю за свою Україну
З такими людьми, як я сам, –
З такими людьми, як я сам, –
На пательні шваркоче яєчня, –
Ще й шматочки сальця немалі
Ще й шматочки сальця немалі
Лишилось жити небагато
І стане часу перебіг,
І стане часу перебіг,
Повідує щебетом пташка
Історії про відчуття, –
Історії про відчуття, –
Не боюся прикмет і не вірю
Передбаченням всім віщунів, –
Передбаченням всім віщунів, –
Все іще буде – робота і втома,
Знахідок радість і смуток утрат, –
Знахідок радість і смуток утрат, –
Духмяним медом присмачу кутю
З відбірних зерен ситної пшениці, –
З відбірних зерен ситної пшениці, –
Не такі ці мрії потаємні,
Раз вони в душі не збереглись, –
Раз вони в душі не збереглись, –
Линяють стишені ліси
І одяг свій скидають,
І одяг свій скидають,
Пітьма густішає потроху
І холоднішою стає, –
І холоднішою стає, –
Коли вимкнулося світло
Та зникає інтернет, –
Та зникає інтернет, –
Чи розплакатися знову,
Чи радіти, що живий, –
Чи радіти, що живий, –
Стало ліньки сумувати
За отим, що вже було, -
За отим, що вже було, -
Що зі мною сталось, -
Пояснить не в змозі
Пояснить не в змозі
Скільки горя зі сходу принесено,
Що не можемо скласти ціну
Що не можемо скласти ціну
Світає повільно узимку,
А смеркне щодня швидкома, –
А смеркне щодня швидкома, –
Поза вікнами квартири,
Прибережний краєвид
Прибережний краєвид
Сірий грудень
Мокрим брудом
Мокрим брудом
Мене освітляє журбою
І радістю світло життя, –
І радістю світло життя, –
Відчуваючи потребу
Пізнавати все за мить, –
Пізнавати все за мить, –
В хаті холодно і темно,
Й тихо вже багато діб, –
Й тихо вже багато діб, –
Без амуніції та зброї,
Хоча не в мирному тилу, –
Хоча не в мирному тилу, –
Згадались укотре солдату,
Й слізьми затуманили зір, –
Й слізьми затуманили зір, –
Поросли полинами густими
Від села до діброви стежки, –
Від села до діброви стежки, –
То я поглядом зігрію,
То думками обіймаю
То думками обіймаю
Останній автобус від’їхав, –
Зітхнувши, сказала вона
Зітхнувши, сказала вона
Мої ровесниці, мов айстри,
Цвітуть до пізньої пори,
Цвітуть до пізньої пори,
Нечувано люта навала
Показує сутність свою, –
Показує сутність свою, –
Живу знедавна без надії
На краще завтрашнє моє, -
На краще завтрашнє моє, -
Лисіє клен, неначе я
За крок чи два до раю, –
За крок чи два до раю, –
Лежить в ярах межи горбів
Утрат численних розсип,
Утрат численних розсип,
За святковим столиком
Зайчик бачить кролика
Зайчик бачить кролика
Ранкове світло набирає силу
І ніжить очі збудженим теплом, –
І ніжить очі збудженим теплом, –
Ялинкову гілочку
Розгойдала білочка
Розгойдала білочка
Знову вибухом тишу розколото –
Сяйво спалаху, гуркіт жене…
Сяйво спалаху, гуркіт жене…
Ходжу кожний день по знайомих місцях
Любимого змалечку краю, –
Любимого змалечку краю, –
Не іди, бо я заплачу,
Що лишаюся один, –
Що лишаюся один, –
І гарячу, і промінну
Я шукав таку й зустрів, –
Я шукав таку й зустрів, –
Не хоче влазити в борги
Перед землею небо, –
Перед землею небо, –
Чую в голосі вітру прогнози
На найближчу добу або дві, –
На найближчу добу або дві, –
Про що думки твої жіночі,
Коли не сняться зовсім сни, –
Коли не сняться зовсім сни, –
Нині зайво без упину
Торохтіти день у день,
Торохтіти день у день,
Головне – не благати
І не падати ниць,
І не падати ниць,
За краї виднокруга,
Спозарана завжди, –
Спозарана завжди, –
Синіє річка і хлюпоче
Уздовж пологих берегів, –
Уздовж пологих берегів, –
Мороком туману
Огорнуло ранок
Огорнуло ранок
Люблю тебе. Люблю уже за те,
Що наяву голублю, а не в мріях, –
Що наяву голублю, а не в мріях, –
Милує очі вечір на Дніпрі
І спонукає видивом до бесід, –
І спонукає видивом до бесід, –
Хоч іти перешкоджали
До високої мети, –
До високої мети, –
Сонячний, світлий і теплий
Промінь вмостився на склі, –
Промінь вмостився на склі, –
Співає знов голосно пташка
І неба така синизна,
І неба така синизна,
Мандрували пішки
Лісом сироїжки, –
Лісом сироїжки, –
Чистота української мови
Благотворно впливає на нас
Благотворно впливає на нас
Скільки крові нами вже пролито,
Скільки скрізь заплаканих очей, –
Скільки скрізь заплаканих очей, –
Хоч пручалися щосили
І молилися щодня, –
І молилися щодня, –
Сталось так, як сталось,
Маю те, що є, –
Маю те, що є, –
Дзвенять краплини, ніби альт
Під вмілими руками, –
Під вмілими руками, –
Не лінуйся – цілуй мене далі
І на груди грудьми налягай, –
І на груди грудьми налягай, –
Затуманились доли і гребені
Круч урвистих укрила імла, –
Круч урвистих укрила імла, –
Осінніх днів вервечки звиви,
Холодні, мокрі та сумні, –
Холодні, мокрі та сумні, –
Крок за кроком, день за днем
Робим добрі речі, –
Робим добрі речі, –
В непроглядних осінніх туманах
Поховались німі береги, –
Поховались німі береги, –
Ранок почався тривогою й страхом
Перед загрозою дронів атак, –
Перед загрозою дронів атак, –
Сягає скупчення горбів
Самого небокраю, –
Самого небокраю, –
По місту, повному тривоги,
Стріляють досі вороги, –
Стріляють досі вороги, –
Зграя журавлина
Зникла, як хмарина,
Зникла, як хмарина,
Невже таким коханням звитий
Віночок втрачених надій,
Віночок втрачених надій,
Пташка до другої свисне
Й стихне в чеканні затим, –
Й стихне в чеканні затим, –
Опадають листочки багряні
І вкривають знайомі стежки
І вкривають знайомі стежки
Щодоби я чую й бачу,
Страх жахливої війни, –
Страх жахливої війни, –
Г. С...
Пружні, солодкі й пахучі,
Пружні, солодкі й пахучі,
Пооране танками поле
Засіяно гільзами вщерть, –
Засіяно гільзами вщерть, –
Справжнє щастя – відчувати
Завжди любої плече, –
Завжди любої плече, –
В тиші недовгій світання
Думи печальні жену, –
Думи печальні жену, –
Подовшали потроху вечори
І сірість швидше в темені зникає, –
І сірість швидше в темені зникає, –
Іду на клич замученої нені,
Пригнічений побаченим усім, –
Пригнічений побаченим усім, –
Хоч гомінливу діброву
Вкрай обпалили вогні, –
Вкрай обпалили вогні, –
Різко мигоче вогнями
Душними небо бліде, –
Душними небо бліде, –
Мовчки поволі холоне
Вмита дощами блакить, –
Вмита дощами блакить, –
Щоб ми стали з вами квити,
Я без краплі каяття, –
Я без краплі каяття, –
Хоча все більше холодіє,
Пітьмі похмурій удогонь, –
Пітьмі похмурій удогонь, –
Війни скривавлені дороги
Лякають видивом світи,
Лякають видивом світи,
Полин гіркий і кропива пекуча,
І зарості колючі дерези, –
І зарості колючі дерези, –
Відімкнула ключем журавлиним
Осінь швидко ворота дощам, –
Осінь швидко ворота дощам, –
Повно шереху та свисту
За причиненим вікном, –
За причиненим вікном, –
Швидкоплинні, безупинні
Дні біжать, минають, йдуть, –
Дні біжать, минають, йдуть, –
Ми всі чекаємо світання,
Ми всі чекаємо на день
Ми всі чекаємо на день
Молитви, зойки і прокльони,
Рішучість, впевненість і злість, –
Рішучість, впевненість і злість, –
Г. С...
Непроглядні осінні тумани
Від світань аж до смерків щодня, –
Від світань аж до смерків щодня, –
Як вогню божевільне шаленство
Палахтіло, світило, пекло, –
Палахтіло, світило, пекло, –
Все як треба, все чин чином,
Все гаразд на чужині, –
Все гаразд на чужині, –
Про що ти думаєш, солдате,
Коли рішуче йдеш у бій, –
Коли рішуче йдеш у бій, –
Духовитими вітрами
Пахне світла далечінь,
Пахне світла далечінь,
Світання полиски блакитні
Грайливо ластяться на склі, –
Грайливо ластяться на склі, –
Нарешті душу заспокоїв
Від тебе, сину мій, дзвінок: –
Від тебе, сину мій, дзвінок: –
Знову холодно і сиро
Від невпинної сльоти, –
Від невпинної сльоти, –
Гухнув вибух нещадимо,
Хилитнувся тротуар, –
Хилитнувся тротуар, –
Де ти, Боже пильновитий,
Захисник невинних, –
Захисник невинних, –
Не спиняй… Не тягнися… Не змушуй
Притулятись плечем до плеча, –
Притулятись плечем до плеча, –
Я бачу, осене, як ти ідеш
І швидко шириш власні володіння,
І швидко шириш власні володіння,
Передзвони вишгородських
Храмів і церков, –
Храмів і церков, –
О. А...
Зітхає мати і дружина
Не може стриматися теж:
Не може стриматися теж:
Плачуть росами світанки,
Пахнуть трави полину, –
Пахнуть трави полину, –
Дощів осінніх стала сірість
Весь дім так щільно облягла,
Весь дім так щільно облягла,
Йшли пліч-о-пліч у атаки,
В обороні вдвох були
В обороні вдвох були
Спогадів струмочки каламутні
Пам’яттю струмують без кінця, –
Пам’яттю струмують без кінця, –
Прохолодна, беззоряна, млиста,
Переповнена тишею ніч, –
Переповнена тишею ніч, –
Де ті орки, що зухвало
Вихвалялись навесні,
Вихвалялись навесні,
Небо тижнями хололо
І марніло день за днем,
І марніло день за днем,
Цілий день палахтіло,
Гримотіло, пекло, –
Гримотіло, пекло, –
Теплий день осінній
Сяйно виграє, -
Сяйно виграє, -
Загояться рани і болі
Ущухнуть поволі усі, –
Ущухнуть поволі усі, –
Поволі стихнув гуркіт бою,
Димлять згасаючі вогні, –
Димлять згасаючі вогні, –
Тінь імперії знову
Шелестить, наче штиб, –
Шелестить, наче штиб, –
Скорботний шурхіт траурних вінків
На цвинтарі вчувається, мов спів, –
На цвинтарі вчувається, мов спів, –
Хоч сьорбнули чимало
Всяких бід гіркоти, –
Всяких бід гіркоти, –
Затухаючий стрімко
Літа пишного жар, –
Літа пишного жар, –
Повертаються додому
І живими, і в труні,
І живими, і в труні,
Сміливці першими ідуть
Без страху прояву в атаку,
Без страху прояву в атаку,
Небажані, непрохані, незвані,
Пожежами віщуючи прихід, –
Пожежами віщуючи прихід, –
За повитим туманом ліском
У ярку врешті сталося чудо, –
У ярку врешті сталося чудо, –
Розпинали і навпіл рвали,
І вогнем обпікали мене, –
І вогнем обпікали мене, –
То запах диму вітри доносять,
То мжичка нудно замерехтить, –
То мжичка нудно замерехтить, –
Добрий ранок, Україно,
Страднице моя!
Страднице моя!
Не змовкає спів пташиний
До зими в гаю, –
До зими в гаю, –
Безвідмовно виходить на чати
І дорогу щодня стереже
І дорогу щодня стереже
Промайнуло славне літо
Сяйним маєвом окрас, –
Сяйним маєвом окрас, –
Небозводу
Прохолода
Прохолода
Починаю поволі страждати
Тим, що досі ніяк не навчусь
Тим, що досі ніяк не навчусь
Розмовляю з тишею без тебе
Так, що озивається вона
Так, що озивається вона
Дитинства запахи і звуки
Живуть у пам’яті моїй, –
Живуть у пам’яті моїй, –
Гуде, здригаєтся, палає
Свинцем обпечена земля, –
Свинцем обпечена земля, –
Сіється дощик дрібненький,
Впоєна вдячна трава, –
Впоєна вдячна трава, –
Позирає тіточка
За село,
За село,
В долині за городами
Вода б’є з-під горба, –
Вода б’є з-під горба, –
Радісним дзвоном наповнив
Душу мою літній день, –
Душу мою літній день, –
Пахнуть столочені трави,
Дзвінко сюрчать цвіркуни.
Дзвінко сюрчать цвіркуни.
Побігло літо навстріч мжичці
І так прискорило цей біг,
І так прискорило цей біг,
Зоріє тихо небо уночі
Та повіває низько прохолода, –
Та повіває низько прохолода, –
Тріснув постріл, наче гілка
Сухостою під ногою, –
Сухостою під ногою, –
Удвох зустрічаємо літо
І вдвох проводжаєм його, –
І вдвох проводжаєм його, –
Утікає від мене літо
І ховається десь отам,
І ховається десь отам,
Коли в одностроях чужинних
Звірота напала на нас, –
Звірота напала на нас, –
Зранку мжичка нудно сіє
І туманно знов, –
І туманно знов, –
Цікаві жіночі обличчя
Відразу приваблюють зір, –
Відразу приваблюють зір, –
Боками уперлася в обрії
Безмежного неба блакить
Безмежного неба блакить
Ще Вишгород жалітиме
Про те, що він не знав,
Про те, що він не знав,
Захлинаюся словами
У неволі мрій, –
У неволі мрій, –
Чоловік питає жінку:
Як твої діла, –
Як твої діла, –
То умовляють благально,
То ставлять нас на колінця
То ставлять нас на колінця
Ані жодного сліду, ні просвіту,
Аніякого звуку здаля, –
Аніякого звуку здаля, –
Снаряд, начинкою страшною,
Усе безжально спопеля, –
Усе безжально спопеля, –
Гудуть джмелями БПЛА ворожі,
Собі шукаючи мішень, –
Собі шукаючи мішень, –
Чумацький шлях копитами Тельця
Затоптаний, запилений, невидний
Затоптаний, запилений, невидний
В сутінках никнуть ясні небокраї,
Вітер повіяв і вщухнув за мить, –
Вітер повіяв і вщухнув за мить, –
Тече згори сріблясте майво,
Пітьма прозора навсібіч, -
Пітьма прозора навсібіч, -
Лиш торкнеться ненароком
Довгих стебел вітер спритний,
Довгих стебел вітер спритний,
Осяває позолота
Видноколи навкруги, –
Видноколи навкруги, –
Тремтить від спеки
Повітря денне, –
Повітря денне, –
Хоч гостюєш десь чи вдома
Не зірвешся з ланцюга, –
Не зірвешся з ланцюга, –
Парасольку синю неба
Сонце швидко пропалило,
Сонце швидко пропалило,
Пожирають легко хвилі
Найміцніші кораблі, –
Найміцніші кораблі, –
Липень – маківка літа, –
Став чи іде спроквола?..
Став чи іде спроквола?..
Коли терпіння вже не має
Знайти джерельце за селом, –
Знайти джерельце за селом, –
Щира, щедра і вродлива,
Не лінива на поклон, –
Не лінива на поклон, –
Чи є на світі Бог, чи ні,
Судити ні до чого,
Судити ні до чого,
Дозріває смородина в липні
І достигли малини плоди, –
І достигли малини плоди, –
Тут не тільки зорі
Ясно палахкочуть,
Ясно палахкочуть,
Гроза мине і сонце знову
Вогнем яскравим спалахне, –
Вогнем яскравим спалахне, –
Радію з приводу удачі,
Лякаюсь проявів невдач, –
Лякаюсь проявів невдач, –
Прийшли й розрушили мій дім,
Родину вивезли в Росію, –
Родину вивезли в Росію, –
Хоча стає дедалі важче,
Бо вік не той, і все – не так, –
Бо вік не той, і все – не так, –
На Івана Купала
Нічка світлою стала
Нічка світлою стала
Горобина ніч минула
І безсоння відійшло, –
І безсоння відійшло, –
Позолочений сонечком обрій
Розчиняється в сутінках синіх, –
Розчиняється в сутінках синіх, –
Затоплює сонячне сяйво
Опівдні навколишній світ, –
Опівдні навколишній світ, –
Хоча борвій нарешті вщух
І зник у смерках, як примара, –
І зник у смерках, як примара, –
Якщо візьму й поставлю ціль,
То я, завжди легкий на спомин, –
То я, завжди легкий на спомин, –
Не вір, що я забути зможу
Тебе в далекій стороні, –
Тебе в далекій стороні, –
Треба вірші складати
Про безмежно сумні
Про безмежно сумні
В’ється стежка польова
Від села до ставу, –
Від села до ставу, –
Коли ми десь посеред хвиль
Опинимося здуру, –
Опинимося здуру, –
Мабуть, крізь просторінь та час
Я йшов занадто швидко
Я йшов занадто швидко
І. Б...
П’єдестал збудували роки,
П’єдестал збудували роки,
Гонить вітер
Хвилі жита
Хвилі жита
Або тебе не вистачає,
Неначе міри почуття,
Неначе міри почуття,
Вона, мов сонця світіння ждане,
До неї кожен колись іде, –
До неї кожен колись іде, –
Срібляться високо вгорі
Дрібні, мов сіль, холодні зорі, –
Дрібні, мов сіль, холодні зорі, –
Завжди топчу стежинку навскоси
Від вкритої пилюкою дороги,
Від вкритої пилюкою дороги,
Вітерцями посіяні трави
Застелили безкрайні луги, –
Застелили безкрайні луги, –
Пам'яті Романа Ратушного
Був усіма нелюбий,
Як хиже яструб’я,
Як хиже яструб’я,
Сонце будить небокраї
І, лиш потім вже, звідтам, –
І, лиш потім вже, звідтам, –
Не стільки літ мені, щоб вірити в казки
І сподіватися, як в юності, на диво,
І сподіватися, як в юності, на диво,
Борису Щербині
Він не преться повсякчас
Він не преться повсякчас
І приливи, і відливи
Не помітиш взагалі,
Не помітиш взагалі,
Безупинне хвилювання
Відпочити не дає, –
Відпочити не дає, –
Зранку розпростершись горілиць,
Мну стеблини запашного рясту, –
Мну стеблини запашного рясту, –
Світлій пам’яті В. Комашкова
Уже було заплачено сповна
Стражданнями, каліцтвами, смертями,
Стражданнями, каліцтвами, смертями,
Як різко все змінилося в житті,
Як стало тісно мужнім і відважним,
Як стало тісно мужнім і відважним,
Не треба, друже, плакатись мені
Про те, що в тебе старості немає, –
Про те, що в тебе старості немає, –
Поспішаєм, як ніколи,
Бо летить невпинно час, –
Бо летить невпинно час, –
Зловісне свистіння ворожих ракет
Навіює страх руйнування і смерті, –
Навіює страх руйнування і смерті, –
України любимої риси
Зачаровують душу мою
Зачаровують душу мою
Сонце лоскоче обличчя,
Бризкає іскрами в очі, –
Бризкає іскрами в очі, –
Криваві ночі і світанки слізні,
І повні жалю безкінечні дні, –
І повні жалю безкінечні дні, –
Знаннями багата скарбниця
Приваблює душі дітей, –
Приваблює душі дітей, –
Яке життя, коли бої,
Якщо іде війна безкрая?
Якщо іде війна безкрая?
Залиште все таким, як нині є
Навколо нас привабливим і гарним, –
Навколо нас привабливим і гарним, –
Наче вир струмуючий бурхливо,
Ніби полиск сяйного вогню, –
Ніби полиск сяйного вогню, –
Зачиняє повільно ворота
За собою жахлива весна, –
За собою жахлива весна, –
Хоча життя, як річка, прудко
Біжить і тихне, мов прибій, –
Біжить і тихне, мов прибій, –
Тихо так, що добре чую
За прочиненим вікном,
За прочиненим вікном,
Коли півонія пахуча
Повіє ніжністю весни, –
Повіє ніжністю весни, –
Хоча вже іншою побачу
Тебе, чим ту, яку любив, –
Тебе, чим ту, яку любив, –
Прокинься, друже, і мерщій
Біжи на звуки таємничі, –
Біжи на звуки таємничі, –
Вітер носом ткнувся в шибку,
А в кімнату не проник,
А в кімнату не проник,
Ще не минула довга ніч,
Іще світання не настало,
Іще світання не настало,
Вабить зоряне небо,
Блиски білі зірниць, –
Блиски білі зірниць, –
Неможливо без неї
Залишатись мені, –
Залишатись мені, –
Визначаючи дорогу,
По якій бажаєш йти, –
По якій бажаєш йти, –
Допоки можна обійняти
Твоє піддатливе плече, –
Твоє піддатливе плече, –
Відчини скоріш віконце
І уважно подивись,
І уважно подивись,
Тут нестерпно вітряно і пильно,
І круті дороги навсібіч, –
І круті дороги навсібіч, –
Життя-буття загострює питання
Про свіжість ранку й втомленість смеркання,
Про свіжість ранку й втомленість смеркання,
Виганяти непросто,
Але треба, коли
Але треба, коли
Мені нагороди не треба
Вручати за смертні бої, –
Вручати за смертні бої, –
На пожарищі колишнім,
Забуваючи війну, –
Забуваючи війну, –
За димами сховалась блакить.
Маріуполь розрушено зайдами.
Маріуполь розрушено зайдами.
У час каліцтва і смертей
Життя безжалісно-жорстоке, –
Життя безжалісно-жорстоке, –
Дивлюся й слухаю новини
Постійно з вірою у те,
Постійно з вірою у те,
Без кохання старіють рано
І недовго на світі живуть
І недовго на світі живуть
Щодоби повітряні тривоги,
Кожен день скрізь вибухи і смерть, –
Кожен день скрізь вибухи і смерть, –
Нарешті стихла канонада.
Димить довкілля навкруги.
Димить довкілля навкруги.
Хоч сьогоднішній день, як вчорашній,
Я проводжу в запеклім бою, –
Я проводжу в запеклім бою, –
То засміється нишком сум,
То обізветься тужно мука,
То обізветься тужно мука,
Наявність збройного конфлікту
Відчув уже глибокий тил, –
Відчув уже глибокий тил, –
Мороз гаптує сріблом краєвиди.
Блищать на сонці злежані сніги.
Блищать на сонці злежані сніги.
Лишилось тішитись помалу,
Що смерть повік не розімкне,
Що смерть повік не розімкне,
Допоки немає ранкового шуму
І рухами смерків затінений двір, –
І рухами смерків затінений двір, –
Знов дурманять прагненням кохати,
І мрійливо збуджують мене, –
І мрійливо збуджують мене, –
Ні дружини, ні друга,
Ні дорослих дітей, –
Ні дорослих дітей, –
За парканом високим
Одружився неспокій
Одружився неспокій
Примхи долі тут і там,
Певно, ні до чого, –
Певно, ні до чого, –
З місцин далеких щодоби,
На площі середмістя, –
На площі середмістя, –
Знаю я, що завтра буде,
Чим займуся після сну
Чим займуся після сну
Під хмаркою ластівок щебет,
А луками – запах п’янкий, –
А луками – запах п’янкий, –
Немов крізь відновлену оптику
Старанно протертого скла, –
Старанно протертого скла, –
Коли тону в стовпотворінні
Німому вуличних роззяв, –
Німому вуличних роззяв, –
В невеселому світі
Не скорився журбі,
Не скорився журбі,
Поки місяця усмішка
Не зникає за вікном, –
Не зникає за вікном, –
Вам сніг хоробро в очі зазирав
І намагавсь лишитися на віях,
І намагавсь лишитися на віях,
Ясніє місяць. Зяє ніч.
Кругом лежать сніги безкраї.
Кругом лежать сніги безкраї.
Мине зима. Водойми скреснуть.
Нахлинуть запахи садів.
Нахлинуть запахи садів.
На зміну забарвленням сивим,
З’явились вгорі голубі, –
З’явились вгорі голубі, –
Недовіра, бридливість, опаска
Не лишає консьєржа з тих пір,
Не лишає консьєржа з тих пір,
Заколисує шлях порожнеча.
Тихне вітер у плетиві віт.
Тихне вітер у плетиві віт.
То погуляю десь годинку,
То знову в хаті кам’яній, –
То знову в хаті кам’яній, –
Тобі належне віддаю
За те, що вмієш ти словами
За те, що вмієш ти словами
Сніжком запорошує вічі,
Морозом пощипує ніс, –
Морозом пощипує ніс, –
Яке це щастя – старість побороти
І поховати лінощі в собі, –
І поховати лінощі в собі, –
Не помітив, як вимахав син
І дочка розпустилась, мов квітка, –
І дочка розпустилась, мов квітка, –
Від блукань уже доволі
Утомився з часом рід, –
Утомився з часом рід, –
Визначеним долею маршрутом
Добігає фінішу мій шлях, –
Добігає фінішу мій шлях, –
Можу закохатися раптово
І любити довго без пуття,
І любити довго без пуття,
Де ти, жалюча метелиця?
Де ти, тріскучий мороз?
Де ти, тріскучий мороз?
Мов колись утомлена лебідка
На пожовклім лузі край села, –
На пожовклім лузі край села, –
Морози різблять візерунки на вікнах
І пхаються в двері знадвору вітри,
І пхаються в двері знадвору вітри,
Душа, спустошена коханням
До найпривабніших жінок,
До найпривабніших жінок,
З усіх мені відомих слів
Тебе найбільше я зігрів
Тебе найбільше я зігрів
Що таке розлука,
Знаю я з тих пір,
Знаю я з тих пір,
То засумую, то заплачу
Серед знайомих, як на гріх, –
Серед знайомих, як на гріх, –
В краю далекому, де літа
Тепло невгасне цілий рік, –
Тепло невгасне цілий рік, –
Граціозною, доброю, милою
Ти була, але я не вберіг,
Ти була, але я не вберіг,
Щоби не думать без угаву
Про те, чого іще нема, –
Про те, чого іще нема, –
Недаремно білокрила
Чайка бачилася в сні, –
Чайка бачилася в сні, –
Пам'ять відроджує спогади ті,
Що не пішли забуттю на поталу, –
Що не пішли забуттю на поталу, –
Стривожені досвітом зорі
Ховаються в неба глибінь,
Ховаються в неба глибінь,
І кошти копичу потроху дарма,
І маю даремно іще якісь цілі, –
І маю даремно іще якісь цілі, –
Мені подобається сирість
За богатирскі сни в сльоту, –
За богатирскі сни в сльоту, –
Г.С…
Надії порожні, як сни випадкові,
Надії порожні, як сни випадкові,
Ні до віршів, ні до прози,
Ні до гульок, мов колись, –
Ні до гульок, мов колись, –
Хоча живу на грані муки,
Пойнятий тугою журби, –
Пойнятий тугою журби, –
Що зі мною коїться – не знаю,
І нема всезнавця поблизу, –
І нема всезнавця поблизу, –
Мається маятник зліва направо,
Лунко рахуючи здоланий час, –
Лунко рахуючи здоланий час, –
Уже не під впливом солодкого сну,
Чи проявом чинників інших, –
Чи проявом чинників інших, –
Моє життя – це дар за доброту,
Передчуття, турботу і тривогу, –
Передчуття, турботу і тривогу, –
До різних витівок зими
Заздалегідь були готові, –
Заздалегідь були готові, –
Як струмливим електричкам,
У стривоженій імлі, –
У стривоженій імлі, –
Якщо жінка снопи важко в’яже
І в копу їх складає сама, –
І в копу їх складає сама, –
Мої ровесниці – надії
З душі виштовхують нуду.
З душі виштовхують нуду.
Завтра буде морозяний грудень
І за обрієм зникне сльота, –
І за обрієм зникне сльота, –
Осінніх днів сльотава ворожба
Бентежить сни небачені каштанам, –
Бентежить сни небачені каштанам, –
Хоч поменшало для віршів
Недоторканих ще тем, –
Недоторканих ще тем, –
На час дощів та холодів
Покину хатні стіни
Покину хатні стіни
Тіні зводяться навколо
Спалахнулої свічі,
Спалахнулої свічі,
Став орати і сіяти мілко,
Та і то, відчуваю, дарма, –
Та і то, відчуваю, дарма, –
Життя, на радощі скупе
І щедре на страждання, –
І щедре на страждання, –
Здається, про щось говорили,
Хоча і не слухали слів,
Хоча і не слухали слів,
Поволі вужчає дорога
Зі сподівань, –
Зі сподівань, –
Став туман понад рікою
Аж до самих хмар, –
Аж до самих хмар, –
В українському серці терпіння багато
І не менше поміщено в нім доброти, –
І не менше поміщено в нім доброти, –
Що змінилося в мене з появою жінки
Зрозумів і відчув я, напевно, в ту мить,
Зрозумів і відчув я, напевно, в ту мить,
То мовчить, то знову ойкне лунко,
Блискаючи зорями з-під вій, –
Блискаючи зорями з-під вій, –
Все розірвалося, мов шов
Потертий і дірявий,
Потертий і дірявий,
Де будови розбудили тишу
І зродили течію думок, –
І зродили течію думок, –
Може, цим хвалитися не варто
І радіти потім без кінця, –
І радіти потім без кінця, –
Що не день, то робочий.
Кожен місяць, як рік.
Кожен місяць, як рік.
Після палання пожежі,
Полиски жару слабі, –
Полиски жару слабі, –
Безпорадно старію потроху
І утомленим більше стаю, –
І утомленим більше стаю, –
Гасне полум’я кохання,
Мерхнуть іскри у золі, –
Мерхнуть іскри у золі, –
Хоч вже тиша замучила ганок
І покров не чорніє сумний, –
І покров не чорніє сумний, –
Гніздиться непрохано нежить
У ніздрях набряклих моїх, –
У ніздрях набряклих моїх, –
Сіре небо, жовте листя,
Безгомінний, голий сад, –
Безгомінний, голий сад, –
Туман осінній стелиться кошлато,
А де-не-де здіймається увись, –
А де-не-де здіймається увись, –
Студеніє згасаюча осінь.
Тане запах останніх плодів.
Тане запах останніх плодів.
Не вино, а оковита
Полюбилася мені
Полюбилася мені
Хоч дощить неспішно за дверми
І квапливо листя опадає, –
І квапливо листя опадає, –
То промінцем у згадках – блись,
То сонцем засія, –
То сонцем засія, –
Осіннє небо, як друшляк,
Над головою висне, –
Над головою висне, –
Надія на краще, буває, майне
І зникне, як тінь у тумані, –
І зникне, як тінь у тумані, –
Місто спить. Ні перехожих,
Ні машин уже ніде, –
Ні машин уже ніде, –
Прозоро, свіжо, сухо, тихо
Сьогодні зранку навкруги, –
Сьогодні зранку навкруги, –
Ледь чутно вітру переливи
І голоси співних пташин
І голоси співних пташин
Успішно в’ю єднальні ниті
Між втаємниченими нами,
Між втаємниченими нами,
Край дороги дика груша
Струшує плоди, –
Струшує плоди, –
Насмітив і вже хоче тікати,
Хоч затриматися обіцяв
Хоч затриматися обіцяв
Межи невмілими людьми
Гуляє сивий анекдотик
Гуляє сивий анекдотик
Під крапельницею дощу
Лежала ніч біля оселі, –
Лежала ніч біля оселі, –
Небеса розпустили нюні
І замовк приголомшено світ, –
І замовк приголомшено світ, –
Стихле водосховище безкрає
Стало засинати від нудьги, –
Стало засинати від нудьги, –
Випадкова зустріч на вокзалі.
Німота між “Здрастуй!..” і “Бувай...”,
Німота між “Здрастуй!..” і “Бувай...”,
Не чути вже співу пташиного з гаю
І дують частіше холодні вітри, –
І дують частіше холодні вітри, –
Не дає мені заснути
Суміш споминів і мрій, –
Суміш споминів і мрій, –
Ранку холодного тіні імлисті
Обволікають зволожене скло, –
Обволікають зволожене скло, –
Під покровом Святої Покрови
Помолюся за пам’ять отих
Помолюся за пам’ять отих
Від обіцянок душу коробить,
Як від спеки нестерпної дах, –
Як від спеки нестерпної дах, –
Немає приводу для сварки,
Якщо я три останні дні
Якщо я три останні дні
Хоча з тобою мало жив
І не завжди поводивсь чемно, -
І не завжди поводивсь чемно, -
Вкрило листя посохлу траву
І згасають жаринки цвітінь,
І згасають жаринки цвітінь,
Де ви, зорі, бо знедавна темно
Стало скрізь, куди не подивлюсь?
Стало скрізь, куди не подивлюсь?
Голубка з голубом дзьобами
Весь час цілуються, мов ми
Весь час цілуються, мов ми
Ранок осінній врочисто
Далі відкрив голубі, –
Далі відкрив голубі, –
Перекреслюєш аркуша знову
І стираєш усе, і графиш, –
І стираєш усе, і графиш, –
Потрібно жити попри негаразди
І годі скніти в злиднях та журі, –
І годі скніти в злиднях та журі, –
Милуюсь зоряним світінням
Життям вдоволений сповна
Життям вдоволений сповна
Ховаю очі винувато
Вас зустрічаючи щодня
Вас зустрічаючи щодня
Побоювання вічне висоти
І страх живий можливого падіння, –
І страх живий можливого падіння, –
Короткий вік її насправді,
Хоча кінець не має меж, –
Хоча кінець не має меж, –
Справжня сила гарних віршів
У сплетінні дум і слів, –
У сплетінні дум і слів, –
Люблю валятися на ліжку,
Писати зранку, спати – вдень,
Писати зранку, спати – вдень,
Хоч смієшся і пліткуєш,
І не дивишся в мій бік, –
І не дивишся в мій бік, –
Мені пригадується з болем,
І почуттям сумним вини, –
І почуттям сумним вини, –
Що лишилось від мене
Незрадливій тобі?
Незрадливій тобі?
Переконався достеменно,
Хоч дізнаватись не хотів
Хоч дізнаватись не хотів
Минає рік, що не позначив
Себе чомусь іще ніяк,
Себе чомусь іще ніяк,
Сипнули клени листям поріділим
Хрусне гілка, тукне дятел,
Зникне сойка завчасу, –
Зникне сойка завчасу, –
Золотяться потроху дерева
І рудіють навкіл бур’яни, –
І рудіють навкіл бур’яни, –
В далекій юності тікали
Чомусь завжди від мене сни
Чомусь завжди від мене сни
Сонячний, обвітрений, прозорий, –
Спішно оживає й виграє,
Спішно оживає й виграє,
Гриби сушитися повісив
І нюхом жадібним своїм
І нюхом жадібним своїм
Зручно примостилася ворона
На покритий сажею димар
На покритий сажею димар
Павутиння і пил на горищі
Добре вкрили опор ряди,
Добре вкрили опор ряди,
Де ти, радість?.. Німотно і темно
Уночі за спітнілим вікном, –
Уночі за спітнілим вікном, –
Хоч тепер ні холодно, ні жарко
І не ллє нестриманим дзюрком, –
І не ллє нестриманим дзюрком, –
Потроху важчає утома
І розпач не спиняє хід, –
І розпач не спиняє хід, –
Не прошу… Не вірю… Не боюся…
Не брешу… Не каюсь… Не мовчу, –
Не брешу… Не каюсь… Не мовчу, –
Хоч за вікном холонуча сльота
Виснажливо дрібоче спозарана, –
Виснажливо дрібоче спозарана, –
Немолодий і зраночку пом’ятий
Вчорашніми подіями життя,
Вчорашніми подіями життя,
Сонцем вигуляне літо
Відшуміло, відцвіло
Відшуміло, відцвіло
Не розуміючи чому,
Встаю удосвіта щоденно, –
Встаю удосвіта щоденно, –
Неважливо, хто ти і чому
Очі затуманені журбою, –
Очі затуманені журбою, –
Уже незатишно зі мною
Стає зневіреній тобі, –
Стає зневіреній тобі, –
Уже наповнилася діжа
І появилась зовні слизь,
І появилась зовні слизь,
Розлучаємось швидко… Як приклад
Те, чому здивувавсь не один, –
Те, чому здивувавсь не один, –
І я уже інший, і ти не така
Доступна, як вранці волога.
Доступна, як вранці волога.
Хоч позаду лишається Жашків,
Та до Києва ще ого-го, –
Та до Києва ще ого-го, –
Нагулялися доволі,
Відпочили досхочу, –
Відпочили досхочу, –
Важливо, часом, не мовчати
І не боятися, коли
І не боятися, коли
Моя найвища нагорода
Одвічно схожа на твою, –
Одвічно схожа на твою, –
Шарпав, злився, збивався з ліку,
Задихався й стихав губатий, –
Задихався й стихав губатий, –
Відкрита змалечку душа
Тепло поволі розгубила,
Тепло поволі розгубила,
Не дивися на мене сумними очима
І сваритися марно на мить перестань, –
І сваритися марно на мить перестань, –
Хоч смереччя
Ще лепече
Ще лепече
Потяг звично шарпнувся і рушив
Повз освітлений тьмяно вокзал, –
Повз освітлений тьмяно вокзал, –
Час біжить і множить звуки
Жартів, сварок – всіх подій, –
Жартів, сварок – всіх подій, –
Благословляю літо
За безтурботні дні
За безтурботні дні
Душно й парко було,
І дрімали вітри,
І дрімали вітри,
Розбуджені вітром тополі
Стривожено листям шумлять, –
Стривожено листям шумлять, –
Несподіваних зустрічей миті
І години домовлених стріч
І години домовлених стріч
Їду вдень на возі
Лугом навманці, –
Лугом навманці, –
Отут, де некошене жито
Поривчастий вітер скубе, –
Поривчастий вітер скубе, –
Впаде береза поперек дороги
І перешкода загородить шлях, –
І перешкода загородить шлях, –
То снюся в пеклі між чортів,
То прагну пестощів повії, –
То прагну пестощів повії, –
Ось мине війна –
Супокій прийде, –
Супокій прийде, –
Довгожданій події
Я зрадію тому,
Я зрадію тому,
Ні слідів, ні свідків, ні провидців
Аніде роками не знайду,
Аніде роками не знайду,
Десь отам, за річкою,
В повечірній час, –
В повечірній час, –
Тут влітку добре… Річка і пісок,
І верб тінистих шелести і знаки
І верб тінистих шелести і знаки
Золотом динним вгорі яскравіє
Давнього місяця ранній вогонь, –
Давнього місяця ранній вогонь, –
Задихаюся потроху
І вкорочую свій крок,
І вкорочую свій крок,
Мерхне тихо вечір синій
За відчиненим вікном, –
За відчиненим вікном, –
Мене забули, наче день
Вчорашній, непримітний, –
Вчорашній, непримітний, –
Аніде не сховаюсь від тебе
І нікуди уже не втечу,
І нікуди уже не втечу,
Моя ровеснице привітна,
Мій праведний і грішний світ, –
Мій праведний і грішний світ, –
Сьогодні зранку поглядом уважним
Дивлюся довго, як розгойдують вітри
Дивлюся довго, як розгойдують вітри
Г. С...
Як тільки настане потреба
Відновлення в хаосі днів, –
Відновлення в хаосі днів, –
Стихнув гуркіт пізнього трамвая.
Пасажири швидко розійшлись, –
Пасажири швидко розійшлись, –
Після довгих перегонів
Навмання звіддалеки, –
Навмання звіддалеки, –
Повітря, пропахле медами,
Лоскоче обсмалений ніс, –
Лоскоче обсмалений ніс, –
В солов’їнім гаю навесні
Не змовкає принадливий спів, –
Не змовкає принадливий спів, –
Сільської харчевні задуха.
Закусок сторінка мала.
Закусок сторінка мала.
Після праці, часом, біля річки,
Рибу запиваючи пивком, –
Рибу запиваючи пивком, –
Там, де хвилі гонить вітер,
Звеселяючи ріку, –
Звеселяючи ріку, –
Запитую подумки в Бога,
Зневірою втомлений я:
Зневірою втомлений я:
Від дитинства до самої старості
Потопаю слухняно в брехні, –
Потопаю слухняно в брехні, –
Не підвела, не обманула
Ні передбачень, ні надій,
Ні передбачень, ні надій,
Лиш сонце засяє над світом,
А місяць піде на спочин, –
А місяць піде на спочин, –
На задвірках пам’яті спочили
І зотліли спомини бліді,
І зотліли спомини бліді,
Коли земля тікає із-під ніг
І білий світ уже на чорний схожий, –
І білий світ уже на чорний схожий, –
Якщо мила покине мене –
Не наповню розлючено келих,
Не наповню розлючено келих,
Ніхто не чує і не бачить
Душі моєї тихий плач,
Душі моєї тихий плач,
Глибока ніч, але не спиться
В тремтінні видимім пітьми, –
В тремтінні видимім пітьми, –
Погляд, видивом казковим,
Ваблять літньої пори
Ваблять літньої пори
Не посилайся на негайність
Цілодобових різних справ, –
Цілодобових різних справ, –
Зранку задихаюся від спеки,
Піт рясний стираючи з чола,
Піт рясний стираючи з чола,
І в радощах, і в горі
Живу без шу-шу-шу, –
Живу без шу-шу-шу, –
В прифронтовім поселенні
Житло за півціни, –
Житло за півціни, –
Може чорне бути сірим.
Тиша згодом стати гулом.
Тиша згодом стати гулом.
Без туману вологих фіранок
Швидко шириться небом блакить.
Швидко шириться небом блакить.
Сонцепік дозріває в зеніті.
Ні хмарини нема наверху.
Ні хмарини нема наверху.
Коли беруть дощі в кільце
Відпускника надовго влітку,
Відпускника надовго влітку,
Щодня вмивається дощем,
Щоб сонцем більше заясніти, –
Щоб сонцем більше заясніти, –
Допоки спав – було спокійно
Душі натомленій життям, –
Душі натомленій життям, –
Яблуня спрадавна
Радувала тим,
Радувала тим,
Тупцюю далі на землі
Без сподівань на пізні злети,
Без сподівань на пізні злети,
Треба буть українцем
І в сміху, і в плачі,
І в сміху, і в плачі,
Почав прискорено гадати
Не розуміючи: Чому
Не розуміючи: Чому
Не до веселощів сьогодні
Мені від вранішніх думок, –
Мені від вранішніх думок, –
Хоча вона мене не кормить
І пільг ніяких не дає, –
І пільг ніяких не дає, –
Прозорячи небо зраділо,
Палають стожари вогнем,
Палають стожари вогнем,
Немов сліди чіткі струмків
Зберіг тихцем піщаний берег, –
Зберіг тихцем піщаний берег, –
Туманом вкривши наостанок
Нерівну лінію ріки, –
Нерівну лінію ріки, –
Наснився лиш забутий сон,
А відчуття не покидає,
А відчуття не покидає,
Як гарно жити в Україні
І щиро зичити всі дні
І щиро зичити всі дні
Оглядаючись назад,
Я чіткіше нині бачу
Я чіткіше нині бачу
Сьогодні, мов колись,
Я бачу світ недобре, –
Я бачу світ недобре, –
Перед смертю час настане
Згадок і прощань, –
Згадок і прощань, –
Тьмяніє блиск надій моїх
За видноколом, –
За видноколом, –
Наділений увагою до віршів,
Заручений з любов’ю читачів, –
Заручений з любов’ю читачів, –
Спонукнувши митця до етюду,
В потьмянілій нічній глушині, –
В потьмянілій нічній глушині, –
Пронизую поглядом наскрізь тебе
І в грудях вбачаю поволі,
І в грудях вбачаю поволі,
Місяць за місяцем – тижні
Перегортають дні
Перегортають дні
Свіжістю ранковою війнуло
У напіввідчинене вікно, –
У напіввідчинене вікно, –
Коли вона молодшою була,
Також чомусь ніяк не відчувала
Також чомусь ніяк не відчувала
Горобці цвірінькають зраділо
І ридають лунко солов’ї, –
І ридають лунко солов’ї, –
Байдужість серце не приспала
І віру розпач не зборов,
І віру розпач не зборов,
Нема іще ні літери, ні коми
На аркуші паперу... – Білизна
На аркуші паперу... – Білизна
Звелася в атаку піхота
І вкотре вертає назад, –
І вкотре вертає назад, –
Мій дід не вернувся додому
Героєм, як інших діди.
Героєм, як інших діди.
Що минулося – вже не вернути.
Що згубилося – теж не знайти.
Що згубилося – теж не знайти.
Сяйнула думка іскрою в розмові
І не згоріла в пам’яті дотла: –
І не згоріла в пам’яті дотла: –
Щоб ти красивою була, –
Збирав, немов пилок бджола,
Збирав, немов пилок бджола,
Додав сьогодні світ увесь
Душі моїй розради, –
Душі моїй розради, –
Щодоби грубіла шкіра
І черствішала душа,
І черствішала душа,
Ох, і жінка!.. Як вогонь,
Сяє й обпікає!
Сяє й обпікає!
На глиняному березі ставка
Втішаюся спочинком донезмоги, –
Втішаюся спочинком донезмоги, –
Віршами повню зошит,
Як у найкращі дні, –
Як у найкращі дні, –
Ані танка, ні ракети,
Ще і пороху катма, –
Ще і пороху катма, –
Г. С...
Пам'яті Анатолія Івановича Гая
Звільнившись нарешті з полону кружінь,
Згубивши на спокій надію, –
Згубивши на спокій надію, –
Мов порою весняною
Повернув снігопад, –
Повернув снігопад, –
Хоч я боятися не звик,
Та побратими чують крик
Та побратими чують крик
Раз погрожують боєм
Україні моїй, -
Україні моїй, -
Я не гнався за нею
І щодня не шукав
І щодня не шукав
Мені наснилися на тижні
І залишилися в очах
І залишилися в очах
Веселим погуком вітрів
І дощику насланням, –
І дощику насланням, –
Раз ідуть у вічність неозору
З дня у день красиві й молоді, –
З дня у день красиві й молоді, –
Іще на вітах ні листка,
Але вони рожевим цвітом
Але вони рожевим цвітом
Невже ніколи так не буде,
Як донедавна ще було,
Як донедавна ще було,
Було усе – золочені світання
І почорнілі вбогі вечори, –
І почорнілі вбогі вечори, –
Утіливши радість, посіявши смуток,
Засвідчивши з’явою настрій і час, –
Засвідчивши з’явою настрій і час, –
Поєднував, бувало, мов акорди,
Порівнюючи такти і тони, –
Порівнюючи такти і тони, –
Нечуваним коханням
Ти стала недарма,
Ти стала недарма,
Бува, перед зором постане минулість
І спогадом теплим в обличчя війне, –
І спогадом теплим в обличчя війне, –
Ще сіріє наоколо
І туман ледь-ледь курить, –
І туман ледь-ледь курить, –
Розбуджені рухом повітря
Оманливі тіні весни, –
Оманливі тіні весни, –
Мимолітну веселість змінила
Безнастанна гнітюча жура, –
Безнастанна гнітюча жура, –
Спорожніли поспішно бульвари.
Стало тісно по закутках площ.
Стало тісно по закутках площ.
Перенизана росами,
Блискотить осока.
Блискотить осока.
Гадати більше якомога
Урвався в мене вже терпець, –
Урвався в мене вже терпець, –
Писав, пишу й писатиму надалі,
І наяву, і в думах мовчазних,
І наяву, і в думах мовчазних,
Зигзаги долі і прямі
Шляхи блукань та перегонів
Шляхи блукань та перегонів
На потемнілім небокраї
Аж подається наперед
Аж подається наперед
Чоловіку холодно без жінки,
Як без сонця світловому дню, –
Як без сонця світловому дню, –
Уміючи замріяно літати,
Зриваюся зажурено в піке, –
Зриваюся зажурено в піке, –
Між народженням і смертю
Слід життя, –
Слід життя, –
Залишилось небагато
Потоптати ще доріг, –
Потоптати ще доріг, –
І приливи, і відливи,
І веселе, і сумне, –
І веселе, і сумне, –
Чоловіку потрібна дружина
У сумну і веселу годину, –
У сумну і веселу годину, –
Мені нелегко стало жити,
Ще й ти не радуєш нічим, –
Ще й ти не радуєш нічим, –
Щоб не роз’ятрювати ран,
Ходжу я зрідка на Майдан,
Ходжу я зрідка на Майдан,
І сніги маліють щохвилини,
І струмки повніють щодоби, –
І струмки повніють щодоби, –
Розчахнутий здавен,
Але міцний на згин, –
Але міцний на згин, –
Холодні струмені вітрів,
Здолавши схили прибережні, –
Здолавши схили прибережні, –
Хуртовина звихреним хвостом
Помахала вчора на прощання,
Помахала вчора на прощання,
Втомлений вітер вповільнює біг
І на подвір’ї вовтузиться сонно.
І на подвір’ї вовтузиться сонно.
Щастям промениться радісне обличчя
І ласкавий усміх сяє на вустах, –
І ласкавий усміх сяє на вустах, –
Самобутня мрійниця русява,
Схожа на волошку польову, –
Схожа на волошку польову, –
Схоронивши в душі вагання
І боязні поклавши край, –
І боязні поклавши край, –
Все те, що нині часто сниться,
Було в недавньому житті
Було в недавньому житті
На темнім фоні купола небес
Ясніє місяць парубком самотнім,
Ясніє місяць парубком самотнім,
За вікном, зволоженим туманом,
Потонуло в мороці село, –
Потонуло в мороці село, –
Біліють знову кручі і яри,
І на морозі терпнуть верболози, –
І на морозі терпнуть верболози, –
Від сили волі лиш залежить
Чи я надовго в смуток влип, –
Чи я надовго в смуток влип, –
Ще зір нічних світіння мляві
Горіли втомлено вгорі,
Горіли втомлено вгорі,
М. К...
Безупинною ходою
Безупинною ходою
Порожнього неба похмура безодня
Над містом невтішно висить крадькома.
Над містом невтішно висить крадькома.
Палання гаряче світання
Проймало холодну пітьму, –
Проймало холодну пітьму, –
Коли духмяно зацвіте
І стане повна соку рута, –
І стане повна соку рута, –
Як бачу обширу земного
Іще незвідані кути,
Іще незвідані кути,
Запахло солодко кутею.
Витає радо дух Різдва.
Витає радо дух Різдва.
Щоб світ позбавити біди –
Не постояли за ціною, –
Не постояли за ціною, –
Ніч, наче тінь, промайнула і зникла
В ясності добрій прозорого дня.
В ясності добрій прозорого дня.
Забриніло під вітром гілля
Чи озвалось від дотиків співом?..
Чи озвалось від дотиків співом?..
Закінчилася в храмі заутреня.
Йдем додому родинним гуртом.
Йдем додому родинним гуртом.
Хоч доля щедро частувала
Мене солодким, як і ти, –
Мене солодким, як і ти, –
Хоч ламалось проміння потрібки,
Та не зникло воно звідтіля, –
Та не зникло воно звідтіля, –
Сніг уночі побілив тротуари
І запорошив узбіччя доріг, –
І запорошив узбіччя доріг, –
Розтанув день у сизій далині.
Щоб видавалось горе святом
І зменшить ступінь гіркоти, –
І зменшить ступінь гіркоти, –
- Привіт!..
- Привіт!..
- Привіт!..
Уже давно зізнатись мушу,
Що відчувається умить,
Що відчувається умить,
Час від часу сповільнюю крок
І згинаюсь, як старець над мискою, –
І згинаюсь, як старець над мискою, –
Це, певно, мій останній вияв
Любові тої, що була…
Любові тої, що була…
Є такі, що люблять аж до сказу
І ревнують навіть до стовпів, –
І ревнують навіть до стовпів, –
О як вона мене голубить –
Лоскоче, гладить, тисне, мне…
Лоскоче, гладить, тисне, мне…
Хоч уже не пружне тіло
Оманливих снів віщування
Збуваються зрідка в житті, –
Збуваються зрідка в житті, –
Хоча життя і котиться до долу,
Немов без гальм важкий локомотив, –
Немов без гальм важкий локомотив, –
Уже немає сил жаліти
Себе у долі на руках –
Себе у долі на руках –
Десь отам за густими туманами
Застигають відразу льоди
Застигають відразу льоди
Схолодніла, білогруда
Владно шастає зима, –
Владно шастає зима, –
Ледве вкритий снігом грудень
Нагло шарпають вітри
Нагло шарпають вітри
Сонце розпашілою щокою
Обпікає обрію чоло
Обпікає обрію чоло
Кого найбільше любить мати –
Мене, сестру чи, може, брата?..
Мене, сестру чи, може, брата?..
Хоч назавтра покрийте асфальтом,
Хоч замучте живцем на жару, –
Хоч замучте живцем на жару, –
Журно тихне вечір синій
У чеканні снів, –
У чеканні снів, –
Холодну тишу ранніх вечорів
І барв щоденних видива несталі
І барв щоденних видива несталі
Не ховаю сьогодні нічого
У душі невсипущій своїй, –
У душі невсипущій своїй, –
Так, напевно, поклони бив лобом
Мій бездумний украй візаві,
Мій бездумний украй візаві,
Історія не бреше і вона
Ні у вогні, ні в пам’яті не гине, –
Ні у вогні, ні в пам’яті не гине, –
Не пам’ятаю, – хто ти й звідки,
І де й коли стрічались ми,
І де й коли стрічались ми,
К. Г...
Боязливо берези
Боязливо берези
Сірі очі, довгі вії
Бачу радо повсякчас,
Бачу радо повсякчас,
Не дивися на мене зраділо,
Захмеліла від сліз удова, –
Захмеліла від сліз удова, –
Огляди
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.8379 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.8379 seconds