Маленькі янголятка
Сплять на м’яких хмаринках.
Встають дуже раненько,
Щоб сонечко піднять,
Промінчики розпутать
І випустити в небо
І теплі почуття нам
Увесь день дарувать.
Промінчики ласкаві
Нас кожного голублять –
Це наші янголятка
Дають про себе знать.
Віддячить можеш тим же:
Поглянуть колись в небо,
І можеш їм усмішку
Й тепло подарувать.

В густій синій темряві ночі
Лиш бачу закохані очі,
Які заглядають аж в душу
Та серця кохати не змушу.
Не можу тебе полюбить
Й не треба так душу ятрить
І серце мені розривати –
Не зможу тебе я кохати.
І знаю, що винна я дуже –
Побила твою щиру душу,
Зім’яла у ком твоє серце
Й любові маленьке джерельце
Камінням закидала я –
Усе це провина моя.
І прощення в тебе просити
Не маю ніякого права
І можу лише припустити,
Яка в мене буде розправа.
Чи можна очисти душу?
Я каюсь, молюсь… Дужче й дужче
Ненавиджу серце своє,
Яке в грудях сильно так б’є…
Й до тебе не тягне, прости,
Зірвались між нами мости…

2010

На береге пустынном,
Песок перебирая,
Стоит исхýдлый мальчик
И на закат глядит.
А солнце, опускаясь,
Мальчишке улыбается.
Он же не может плакать!
Уже только грустит…
По чём грустишь, мальчишка?
Не ýж то что случилось?
А, может, это тучи?
А, может, ты влюблён?
Но, нет. Он смотрит в море
Таким печальным взглядом,
Кораблик провожая,
Что по волнáм плывёт.
Он тоже хочет в море!
Он тоже любит плавать!
И хочет приключений
Весёлых он порой!
Поэтому, вздыхая,
Он с грустью смотрит в море,
Кораблик провожая,
На вóлнах, там, вдали…

2009