Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Богдан Манюк (1965)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Терор
    Вокзал Краматорська, як лебідь,
    раптом завмер у небі.
  •   ...
    Ти не напишеш долю як романи.
    Як повісті, де лінія одна,
  •   Дітовбивці
    Ти вчора, орку, вбив дитину,
    На роздоріжжі розстріляв.
  •   Поетці М...
    Ти гортаєш свою самотність,
    як гортають книжки старезні
  •   З циклу
    *****
    Лялька-мотанка час вибирає і руки
  •   З циклу
    *****
    Отамани вітрів
  •   З циклу
    *****
  •   З циклу
    З циклу «Карпатські бранзолєти"
    *****
  •   З циклу "Карпатські бранзолєти"
    Доба в Карпатах
  •   З циклу "Карпатські бранзолєти"
    Драголяйники* ночі
    крилаті, безкрилі
  •   З циклу
    Неназдогадь* шукати щастя – легше.
    Так більше світла
  •   З циклу
    За батярським мотивом.
  •   З циклу
    Прощання
  •   З циклу "Карпатські бранзолєти"
    Забаритися в горах…
    Сусідами – янголи.
  •   З циклу "Карпатські бранзолєти"
    Щедро вечорове
  •   З циклу
    У світ сипкий залюбиться
    вертепник молодий,
  •   З циклу
    Писанкове
  •   З циклу
    Передвеликодній мотив
  •   *****
    З циклу «Карпатські бранзолєти»
  •   *****
    З циклу «Карпатські бранзолєти»
  •   З циклу
    *****
    Бесаги на горі,
  •   Передсвітанкова замальовка
    Відпустила кермо
    на крутім повороті
  •   *****
    У колах перстнів янголяти плечі,
    а згодом личко світле над фатою
  •   Етюд між торговими рядами
    Ярославові Саландяку
  •   Попутникам
    Друзям-пеемівцям
  •   *****
    Старе кіно – виткі в оману сходи.
    Під руку мовить вечір.
  •   *****
    Відступаєш од вітру в обличчя. На клопіт
    відшукав занебесся – дитям на руках.
  •   Етюд про закінчення року
    Божевільному грудневі груди здіймаються гАряче –
    на проталини-стріли війна піднебесна лягла.
  •   *****
    Себе впізнали
    у прощанні готики
  •   Етюд із портретом
    Удвох за місто викотили літо,
    а втім не все відчули золотим.
  •   Осінь 2014 року
    Ні, не стінами вітру
    спинити в дорозі різдвяне.
  •   *****
    Незахищена муза.
    Підніжжя.
  •   *****
    Салютують високо дерева ворОнами,
    голубам обігріті дахівки для бесіди.
  •   *****
    Розкрутили вітри каруселі афіш,
    і світлин
  •   Етюд із малечею
    Малюкам танцювати навшпиньки
    біля доброї-доброї осені.
  •   Зустріч
    Сколихнули розмову – вуаллю між нами,
    від найлегшого подиху – порухом подиву
  •   *****
    З образІв недовершені погляди стерті,
    а залишені – в обрисах гострих.
  •   *****
    У прозоре вдягається темінь.
    Б’є на сполох.
  •   *****
    Колишні плями…
    Кажеш, від чорнильниці?
  •   *****
    Павутина, клепсидра - душі танцівниця,
    і надбитий ліхтар,
  •   День народження
    НадихАли літа і нахабно напали –
    пилюга на очах, не змахнеш сивини.
  •   Етюд із трьома
      Утрьох шукали барви - просто так і так непросто – в поступі готичнім. Той віддзеркалював, а той відтак зайчатком сонячним торкав обличчя. Світив мовчазно третій угорі собою й диском, пильно невеселий, бо дзеркалу – химери на порі, бо вже зайчатко похапцем на стелу… Вітало місто кожного, хоча галоп обрали в передщасті різнім. У дзеркалі пожовклий час ячав, зайчаткові живинка – перевізник… А третьому… котити б диск утрьох, щоб ліпше вічність барвили та келих і маляр, і поет, і третій… Бог, що буде завше першим невеселим.
  •   *****
    Придорожніми мертві.
    Не з косами…
  •   *****
    Німі красиво розмовляли жестами,
    так, наче річка,
  •   Міський диптих
    1.
    Привітався бароко
  •   Перемир'я
    Приспали крівцю у грозі
    і Схід, і Захід.
  •   *****
    А мусиш мати
    просвіт,
  •   Біль
    В порожнечі від ночі – ні знаків, ні значень,
    підвісна переправа та й годі – мужній!
  •   *****
    Декламує гроза
    віртуозно,
  •   *****
    За червоні буйки суєти –
    невмолимим,
  •   Випускниці
    О дівчата, одягнені раннім туманом
    і стрімкою веселкою,
  •   *****
    Заштрихований дозем
    і чарка по кругу,
  •   Першочервневий етюд
    Передвесільно. В ранку вус підкручено,
    і кожен кучер вибриком тонким.
  •   В полудень у полі
    Без вітрів
    духовому оркестру жари
  •   *****
    Ми з тобою, мій вороже, вічної крові.
    Відпускаю я шепіт, моління і спів
  •   Східноукраїнський образок
    Місто-гойдалка – хто не впаде? Місто-гойдалка,
    зачудоване масками, ними ж розхитане.
  •   Сільська ідилія
    Відпружинили небо
    отави,
  •   Етюд про тебе, рідну
    Оланцюжена Сходом, тікаєш на Захід, прописала майбутнє на стрічках коси. Розфасовані ворогом охи і ахи відхили, почерпнувши з води та роси. Не повернеш. Ітимеш надалі сакрально – серце в розвідку боєм, на таці – калач. Від сусідки - примари із казки-ґуральні - в камуфляжах, бинтах, голяком – антураж! Доганяють, хапають за плечі запекло, а найнижчий – за горло… Кістлява рука… І шепочуть на небі: тепліше вже… тепло, а тобі не упасти б якось на витках. Мати б линву від Бога, бо крівця в болоті, ще й рогачкою бруд, що несла за поріг,
    й мироточить дорога
  •   *****
    У запитнику літа, брунатнім запитнику
    сто питань багрянистих – не скреслиш. Помрій
  •   Желехолет
    Захотілось на небо на сьоме -
    і намарно тягнулась рука…
  •   *****
    Довкола церкви обруч молитов –
    розкручений, аж відблиски за обрій.
  •   Етюд з війною
    Чужі базари в тарганах, свої ж – рушійна сила… Стара перекупка війна, кремлівська хвойда з бодуна на смерть ціну скостила.
    - Кому? Майданівцям? Беріть! Хохли, у чергу скопом. Троянський кінь он на порі – найкращий, вірте, із дарів за сто покупок оптом... Небесною… І будуть ще дари по самі вінця. І хміль, що Сходом потече, - чортам на стіл могоричем. Хильни і ти, не бійся. І хист перекупки хвали продати зашкарубле за кілька відблисків золи, в яких і Небо будь-коли себе… своїх загубить.
  •   *****
    Знову полудень.
    Вельми спішить.
  •   Сповідь
    З небом нині, мамо.
    В небі нині, мамо,
  •   *****
    Чи не вихлюпнеш, сонце, весну мені завтра,
    та таку, щоб омани ні крихти, ні звуку,
  •   Прелюдіє
    Віднеси у траву молоденьку,
    в переповнену колами тишу
  •   *****
    По собачім витті,
    що багряним димком,
  •   *****
    Мерехтіння, чорте… Ні, здається -
    достобіса мертвих кольорів!
  •   Російському завойовнику
    Що ж, дивуєш каптаном,
    капканом
  •   *****
    Заворітня,
    завулок у тиші –
  •   *****
    О зелений,
    о змію,
  •   *****
    Казки і карти сплутано над ранком
    без дотиків кисільних берегів.
  •   Етюд з лебедями
    За нахраписту зиму,
    за обрії ветхі
  •   Поетам-майданівцям
    А ніч - як горло, здавлене стопою,
    а день такий… у квітні листопад!
  •   *****
    Обігріла правиця,
    й зимове осоння -
  •   Два етюди
    Вгомонюся?
  •   *****
    Ксенії Озерній
  •   Ірреальний етюд
    Від леготу до світлої легенди, а там чужинці – ніби тіні плям, і дух інверсій допече заледве, і забобони на куті стола чемніш од мухи ситої у снінні, і добра муза вже без риштувань. Останній гість не той, котрий камінний, останній дощ собі - словянський Пан. Міняєш долю так, як заманеться, пером і часто серця вишиттям. Правиця знає: не її Жар-Птиця, тому й висОти завше до пуття… Любов не нищать сумніви і шати, борги зими і чортове пенсне. Якби ж то, друзі, знову не вертати туди, де час в три шиї пожене.
  •   Натхнення
    О зблиски з волі Божої містичні! -
    нагально янголяті тчуть весну,
  •   *****
    Пересипає віхоли
    клепсидра
  •   Здвиг
    Відмовляєш
    у затишку
  •   Метаморфози* мрії про Євросоюз
    Так, неначе з намиста небесного,
    вибирала Європу собі.
  •   *****
    Може, щастя… А може, ліхтарня,
    де проміння холодне невпинно…
  •   *****
    О мимовільне видиво з повторами,
    коли з рулетки ночі не зеро:
  •   *****
    Ще не вибарвив ранку –
    скупець чи нездара?
  •   На Говерлу
    Ледь упіймано в небі чертоги
    і розсміяний камінь.
  •   Цегельня
    Поза небом тебе ошукають
    димарі й вагонетки скрипіння,
  •   *****
    Феєрверків нічних високостя
    перевтілено в небо і птицю,
  •   Ранок у місті
    А за пасмами сонця чутки у чумарках,
    барабани каштанів, рівняння на дріб,
  •   Кривий танець
    За відмову від літа – удвох аж до схилу,
    де стовпи і сліди – епілоги тепла,
  •   *****
    Ліхтарі володіли весіллям,
    голубами з різьби та небес,
  •   Передосінній ряд
    Оминаєш усіх на планеті присутніх,
    арка зморшок - очима відгранена даль.
  •   *****
    Прозрілий суд
    над маревом віконним,
  •   Кропива
    Зелені амазонки
    б’ють на сполох
  •   *****
    Привідчинені двері – не кожному вітру,
    де на вивіски моляться натовп і твердь*.
  •   *****
    І все одно
    знічев’я так не варто
  •   *****
    Вино в ріжку
    і хліб на підвіконні,
  •   *****
    Піаніно в саду. Принахилені звуки і локони.
    Ти не граєш по нотах – по карих моїх - не відвів.
  •   *****
    По стеблині тонкій
    між веселки пташині –
  •   *****
    Війна між нами. Біженцями долі.
    Не сонцю перша скрипка золота.
  •   *****
    Давніємо, як посох у правиці,
    як перший тан у відблисках вогню.
  •   *****
    Опустіли вулиці розкішні.
    Сум. Сум’яття. Імпульси судин.
  •   *****
    Опоясаний віком.
    На спів лебединий –
  •   На поверхню
    На поверхню!
    Зникати й ховатися годі!
  •   Майже казка
    Дивовижа дитинства в дощі довгополім
    і босоніж в мої зашкарублі літа,
  •   *****
    О, різьбою упійманий рай закулісний!
    Відмолилася скрипка, як Богові Бог.
  •   Самотність
    Бодай відчути дихання гінця,
    віконний щем і вістку-акварель.
  •   *****
    Не проспати б себе,
    ані літ зеленавих!
  •   Хатній диптих
    1.
    До старезної печі –
  •   *****
    Люд пішов, і зосталися хрест зі сльозою
    і земелька в обіймах моїх і вінків.
  •   *****
    Помолитися Богові, світлості, фрескам
    і на битому склі, що криваве давно,
  •   *****
    Твоє пророцтво
    вороном об шибку –
  •   *****
    Ти вихоплюєш ніч,
    як хустину факір.
  •   Варіація за Стівенсоном
    Не привітавши падіння і милиці,
    вирвешся вітром з аркана та жаху
  •   *****
    Засинав між печалями – в небо сліди…
    А звідтіль – голіруч і завжди стрімголов.
  •   Ранковий пейзаж
    Переповнено ранок богемними стартами.
    Три вікна мої – триптих останньому сну,
  •   *****
    Зачинити минуле – і в ніч навпрямки.
    Жменю крихт одинокому ворону.
  •   *****
    Зимують богами
    над полум’ям рими.
  •   *****
    Твоя таємниця учора - як берег навпроти,
    а річка між нами топила й топила човни.
  •   Передсвяткове
    А спочатку очам
    білосніжна фата
  •   *****
    На моєму плечі
    дочаклує зима,
  •   *****
    …І раптово
    останнього бісика
  •   *****
    В денниках осені
    букви похило -
  •   Ох і різні ми, рідна
    Ох і різні ми, рідна,
    хоч вінчана пара.
  •   *****
    Наші кола давно
    підкорились воді,
  •   *****
    Відцуравшись
    пітьми сторожі,
  •   *****
    Ми скорилися
    спогаду й осені,
  •   Я ЙОГО ОДЯГАВ У КАРТАТІ ОДЕЖІ
    Я його одягав
    у картаті одежі,
  •   ВЕЧЕРЯ З БОГИНЕЮ НЕБА ЕМОЦІЙ
    Вечеря з богинею
    неба емоцій
  •   *****
    І ставить життя на таранні таланти,
    і ставиш ти кварту, де варто свічу,
  •   FINALE
    ТанкИ з вітрами. Долі миготіли.
    Осипались цілунки за листвою.
  •   *****
    О, Ваша світлосте любове,
    не ті бруківка й чобітки.
  •   ФАНТОМНЕ
    І щастя, й кави просимо
    у пазусі корчми,
  •   СУЧАСНЕ КУПАЛЬСЬКЕ
    Висвічується ніч. Засвідчено ріку.
    Усі твої дива від мене вищі ростом.
  •   *****
    Вовче сонце вечір похрестив,
    темінь опечалює вино.
  •   ПОЕТЦІ М...
    Уявлялась очима скелі,
    аж допоки якось під осінь
  •   *****
    Кохаю! – раптово постскриптум.
    Світлиною зблисну й затихну.
  •   ОСІННЄ
    Дні пилюгові –
    стосами,
  •   *****
    Завітавши до вічної теми
    з дум-клинописів, огнив-рим,
  •   *****
    Не розкраяно ще, не розкришено
    свіжоспечених щастя хлібин.
  •   ГАЛИЦЬКЕ ЯЧАННЯ
    О, як же приречено,
    як безборонно
  •   АКРОПОРТРЕТ
    Карма - і воїн, і жриця -
    світить з її орбіт.
  •   РОЗЛУКА
    Усе згадав, як очі слізні
    твої наснились - карий блюз.
  •   УКРАЇНСЬКИЙ ФАТУМ
    Загубляться коні
    в імлі потойбічній.
  •   *****
    ДорОгу олюднену, вирвану з лоску,
    без тіней, вуалі фарбованих вій
  •   *****
    Поза оком ночі та Сивіли
    навздогін симфонії вітрів
  •   ЕСКІЗ ПОЛІТИКУМУ
    Знайдуться чорт –
    видіння світле
  •   *****
    Останній дощ -
    містерія журби.
  •   НІЧНИЙ ПЕЙЗАЖ
    Здригнулись видолинку скроні,
    кущі у ролі бороди...
  •   Без назви
    і не почати
    назву золоту
  •   СУТІНКОВЕ
    Тиша як рута.
    Законами кроку
  •   УЧИТЕЛЬНИЦЕ
    Вы нам с изюминкой о Блоке,
    принцессой кланяясь ему…
  •   ***
    може нам вибрати вічності зиск
    оклики в подив зітерті
  •   МАЛЬОВАНА ЛЮБОВ
    Положення у просторі – міражне,
    вагоме у конструкціях біди.
  •   РАЗОМ ІЗ НИМ
    Не манна небесна, а тіло і кров
    Господнього Сина із дому людського.
  •   ВАРРАВІ
    на ловах
    останньої втіхи
  •   ІСУС НА ВЕСІЛЛІ В КАНІ, АБО ПЕРШЕ ДИВО
    А що між ними? Що для них?
    Весілля вільний ріст
  •   МОНОЛОГ З ПРАСЛОВЯНСЬКИМ ВІДТІНКОМ
    Зустрінь мене, смерте, не в білій одежі,
    не окликом жаху на зблиску-косі,
  •   ЕКСПРОМТ У ЦЕНТРІ МІСТА
    Бульварна казка –
    не для зваби,
  •   ВЕСІЛЬНИЙ КАЛЕЙДОСКОП
    Vivat омріяній суботі -
    дню оприлюднених надій.
  •   ПРОСТИЙ НЕПРОСТИЙ ВІРШ
    знову загадкою жменьки
    наше майбутнє до плес
  •   Без назви
    Па(по)стельна гама й ранків завитки,
    і ти нараз – на струнці павутини.
  •   ЗА БЕРМУДСЬКИМ МОТИВОМ
    Вир душі
    захований од лоцій,
  •   З ЮНАЧИХ ЛІТ
    Світлини нічки з відблиску вогню,
    жага гітари з віщими очима,
  •   ГІМН СУЧАСНОГО ВАГАНТА
    Багатству - зась, у шию спокій.
    До світла мандрів і осонь!
  •   ДОПІДЗЕМЕЛЬНИЙ МОНОЛОГ
    Склепіння долі,
    правда рук,
  •   БЕЗСОННА НІЧ
    Лабрекон-вітрило,
    фриз підвіконня,
  •   СПОГАД ПРО ЩАСТЯ
    Ще небо – віщий дивоптах,
    ще безневинна Лета...
  •   ПРОРОЦТВО ПРО ОСТАННІЙ ВІРШ
    (з посмішкою)
  •   БИЛИНА НА НОВИЙ ЛАД
    Маю, маю ще надію
    на дрімучі на ліси.
  •   ОПОНЕНТОВІ З СПУ
    Старців- рим божок осілий
    і навали строф магнат
  •   ВЕРШИНА
    Нагло не украдена Аїдом,
    Кербером не рвана у путі,
  •   ФІЛОЛОГІЧНИЙ МОТИВ
    Слова-бальзам, порад намисто
    даруєм іншим - день у день,
  •   НА ПІВДОРОЗІ ДО КІОТО
    І цвітом сакури висОти,
    і гріє даль, як кімоно.
  •   БАЛАДА ПРО БУНТ КАМЕНЯ
    Ярославу Саландяку
  •   活路
    Майбутнє наше на долоні.
    Злетить, мов ніч, - не здоженеш.
  •   КОРОТКА ОДА КРАСІ
    О ні - ні слова! Так, мовчок!
    Хай відпочинуть барви й тіні,
  •   З Бориса Пастернака. Зимова ніч
    Мело, мело по всій землі –
    За межі сміло.
  •   АКВАРІУМ
    Мов небо, гляну з висоти
    на світ у скельцях -
  •   Без назви
    На лезі блискавки світанок,
    на списах грому – небозвід.
  •   Без назви
    Хто нам музику зурочив,
    що зродилася в серцях?
  •   Блукання
    Крок - і відречення, крок - і відречення.
    Десь поза оком зозулина грань.
  •   АНТИІДИЛІЯ
    Жені Бурштиновій
  •   Без назви
    Коли стихає відчай, оклик сну
    тебе торкнеться пальцями Предтечі.
  •   Над кухлем

    У серці пристрасті ущухли.
  •   СЛІД
    Хтось був... Пішов, та не минувсь
    в очах пустелі.
  •   ЗНАМЕННЯ ЧАСУ
    Елі, Елі, лема савахтані!*
    Голос Сина - не блудний син:
  •   Рубої
    Життя продовжує безжурне
    Уміння бути мудрим дурнем,
  •   Ніч
    Уже летять мені у вічі
    галактик чорні мотилі.
  •   Рубої
    Емоції - мовби жаринки у жмені.
    Жбурляєш їх часто - печуть, мов шалені.
  •   Відьмацький мотив
    Блукаючі очі з обличчя дощу.
    Найкращого красеня відьма цілує.
  •   Рубої
    Щоб не спинить майбутнього ходьби,
    Шукаємо ми мудрості скарби.
  •   Хлопцям п...
    Чого ми, хлопці, лізли у коня? —
    скажи хоч ти, премудрий Одіссею.
  •   Перевтілення
    Борисові Щавурському
  •   Без назви
    Тобі, для інших не богині,
    тобі, в очах моїх - святій,
  •   Рубої
    Не просто все, не просто, далебі,
    Якщо себе загубиш у злобі.
  •   Світлій пам'яті вчителя Олександра Янчука
    Задихнувсь, мов свіча, в кулаці коридору,
    смерть зустрів у півслові, півдолі.
  •   Рубої
    О часе, ведеш ти усіх на аркані –
    Скорилися грішники та бездоганні.
  •   Песимістичний вірш
    Море смутку - моя оселя.
    Ще живий завдяки плавбі.
  •   Рубої
    Не часто знаходимо корені суті.
    Не завше дано нам основу збагнути.
  •   Без назви
    Ми, хто з Ісусом... Хто йшли обіруч
    до віри й обнови,
  •   Рубої
    Ні мудрий, ні дужий ніяк не поборе
    Той рот, що відкрито, мов скриньку Пандори.
  •   Без назви
    ***
  •   Без назви
    Все перекидом - долі та справи.
    Мотлох нас, мов ланцюг, пасе.
  •   Без назви
    Слово, що Божим ставало тілом
    на перехресті гріховних веж,
  •   Без назви
    Я до неї з миром, посмішкою свята.
    Мчить душа вітрилом - ну, збагни хутчіш!
  •   Без назви
    Де предвічний базар не стиха,
    де лукавство облич і століть,
  •   Без назви
    Не глузуйте, моралісти,
    що намарно я сіяв,
  •   На чужину

  •   ХРЕЩЕННЯ НА ЙОРДАНІ
    Ще не прозріння - сивоплин Йордану,
    але й не сумнів - усміхнувсь Йоан,
  •   Рубої
    О Діогене, вдень хоча б єдину
    Ти з ліхтарем хотів знайти людину.
  •   Однокласниця
    Коли ще юність, мов сторожа,
    мене від болю берегла,
  •   Хокку
    Вигляну в ніч.
    Може, там, за дверима,
  •   Хокку
    Здається, моя душа
    подібна до першої миті
  •   без назви
    Якщо ти від Бога, якщо ти для Бога,
    якщо тобі бути таким дано,
  •   Дві жінки
    Мою любов, з виною безневинну,
    дві жінки допалили аж до тла.
  •   без назви
    Старцює, поки серцем не зігріта
    й допоки не запрошена у дім,
  •   У ЦИХ НЕЗЛАМНА Є МЕТА Сатиричні твори
    Класифікація політиків, яким не варто довіряти
    (двома рядками)
  •   УСІХ ПЕРЕВЕРШИТЬ ВОЛОДАР ЛЮБОВІ
    О світе! Вділив нам любові так мало,
    Шкодуєш її, наче бджілонька жало.
  •   Рабів собі творить володар ідей
    ***
    Навипередки мчать, мов пси, ідеї,
  •   Я долю змінити хотів недолугу
    ***
    Якщо вже доля без козирних карт,
  •   Яким вогнем для неба спалахну?
    ***
    Колишній я – без фальші і без люті –
  •   Нам сутність душі зрозуміти не просто
    РУБАЇ
    ***
  •   Слимак у мушлі - ось який ти, світе.
    ***
    Для мудрого світ наш тісніший од скрині,
  •   У кожного літа прудкі, мов коні.
    РУБАЇ
  •   без назви
    ***
    Затужавіла літ плетениця.
  •   Про ворога

    Я. Саландяку, І. Банаху, В. Федорчуку, С. Колодницькому
  •   без назви
    ***
    І вказав мені Бог на святу…
  •   Сповідь східняка

    Поєтові Валерію Залізному присвячую
  •   без назви
    Заспівало серце чуле,
    коли чув дзвінке: ку – ку!
  •   Романтичний експромт під вечірнім небом
    Грізно доля відштормила.
    Гріє спокій, наче шаль.
  •   без назви
    Це ж скільки літ, це ж скільки чорних зим
    мені у спадок гетівське прокляття –
  •   без назви
    Не гультяй і не ледащо,
    та гублю надій мости.
  •   без назви
    Був і правди завіт, був і думки політ,
    був і вибух емоцій над болем.
  •   без назви
    Сподіванню борги не віддав.
    Геть душею змалів, здається.
  •   без назви
    Марії
  •   без назви
    Щоб не чути оклику халепи,
    чом своїм не вірили очам?
  •   Пан на ймення НАВПАКИ


  • Огляди

    1. Терор
      1.
      Вокзал Краматорська, як лебідь,
      раптом завмер у небі.
      Так пошматований болем,
      що й не поверне додолу.
      Світе, якщо ти не ворон,
      хутко сягни його зором, -
      мертві ячать безупинно
      голосом Бога й дитини.
      Мертві ідуть в потойбіччя
      й тут, поміж нами, навічно.
      2.
      Скрикнуло вбите дитятко.
      - Де мої мама і татко?
      І спохопилося рвучко -
      поруч, у небі. За ручки
      взяли його, вже безмовні,
      геть бездиханні, безкровні.
      - Мамцю, а де твоя крівця?
      - В келиху звіра - по вінця.
      - Ймення я хочу почути.
      - Звуть його, рідне, - путін.
      - Який він? Розкажеш, тату?
      - В тілі велике прокляття,
      чиясь богохульна провина,
      ординському злу данина,
      омана, що тих осліпила,
      кому не судилось розкрилля,
      хто раб в поколінні десятім
      і перед Господнім розп'яттям
      молиться вбивцям з мечами..
      3.
      - Ой, мамцю, багато печалі
      на цьому небеснім вокзалі.
      Людей тут - за горсткою горстка
      з Рубіжного і Краматорська...
      - Всі тут, усі безневинні!
      Звіра спинятимуть нині
      ранами, кров'ю своєю -
      знову вбиває і виє...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ...
      Ти не напишеш долю як романи.
      Як повісті, де лінія одна,
      не виведеш її пером старанно,
      коли шаленством повниться війна.
      Бо вже й у тобі люті вогневиці,
      а світ тьмяніє в тобі, як папір.
      І хай немовби серце, слово б'ється,
      йому ракетний рев наперекір.
      Його вогнем обпалює щоденно
      ворожий наступ і черлений зір,
      воно твого не порятує ймення,
      хоч розпочнеш ним сокровенний твір...
      Але пізніше… Все бува пізніше
      на цій планеті, в синіх небесах –
      ти будеш вічним полум'ям і віршем,
      ти просто будеш – тайна і яса*…

      *Гучний сигнал



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Дітовбивці
      1.
      Ти вчора, орку, вбив дитину,
      На роздоріжжі розстріляв.
      Кров українська, як калина.
      За мить маля – вже янголя.
      Воно тебе зустріло, може,
      як гостя, бо наївне ще,
      а ти, кіріловскій безбожник,
      убив і світові пече.
      Та не тобі, ординцю лютий.
      Бровою навіть не ведеш,
      бо наказав садюга путін:
      “стрєляй хохлов, і жгі, і рєж”.

      2.
      А десь далеко в сатанії,
      яку ми знаєм як росію,
      твоє дитя, ще не зіпсуте,
      не може казки оминути
      і просить маму розказати,
      а та з дитини робить “вату”,
      бо чує розповідь малеча
      про царську міць, про дужі плечі,
      про меч, який усіх рубає.
      І так до звичних баю-баю.

      3.
      Заснув синок твій геть тривожно,
      бо страшно змалечку – різня,
      бо й заховатися не можна
      у казку без меча й коня,
      без ворогів, що наче б всюди.
      Гримлять, спалахують казки.
      Так доки в сатанії буде? –
      питають лячно малюки.

      4.
      Допоки, орку? Знов не чуєш…
      А знаєш, вбите те дитя
      прийде до твого геть не всує –
      усе у Бога до пуття.
      Візьме за руку янголятко
      твого нащадка і повір –
      відчує він, що рідний татко – звір,
      уже довіку, до загину,
      до спопеляючих вогнів,
      що і його віддав, дитину,
      в безглузду жертву сатані.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Поетці М...
      Ти гортаєш свою самотність,
      як гортають книжки старезні
      ті, у кого персти, як гості,
      що до затишку геть замерзли.
      Все твоє в ній
      в кільці чужого -
      від іудів і від пілатів...
      Не здіймаються в руки Бога
      всі слова твої розіп'яті.
      Вже поволі тьмяніють наче
      та вбирають у себе тіні...
      Хто ж, крім тебе, їх там оплаче,
      де чутливі не люди - стіни?
      І зрадіє хто, як на третій
      день, од сонця стрімкого більший,
      враз воскреснуть вони із мертвих
      віршем?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. З циклу
      *****
      Лялька-мотанка час вибирає і руки
      для появи своєї. Утішся, майстрине,
      що магічне до тебе раптово прилине.
      Доторкнися до нього й нікому – ні звуку.
      У мовчанні – сходини. А вниз чи угору –
      вибирати тобі. Не спіши. Не барися,
      як оті на горі причепурені лисій, -
      розпізнай, обігрій непокірну покору
      миловидної ляльки, котра без обличчя,
      бо нових не буває у світі тісному
      без вітрів і хурделиць, і дужого грому –
      хто б розумний таке для творіння позичив
      серед гір, звідкіля і до неба найближче,
      і думки не вмирають – мотають, мотають,
      наче рай захищають натужливо скраю
      від пекельного вогнища і попелища.

      Паралелі
      1.
      Приборкали трепет у лісі хмільному
      розлючені ливнями й холодом дні.
      Повернення осені хутко додому –
      як ода посвареній вельми рідні.
      2.
      Хто трЕпетника* захистить,
      у шапочці маля?
      Ади, листви аж дві чоти
      вітрисько закружляв.
      3.
      Рідня розріднилася, б”є в барабани,
      та музику трепетну вимолив ліс:
      грибами, грибами, грибами, грибами
      продовжують ноти на царинці** зріст.
      4.
      О, не взяла гриба рука
      і ноги - човг та човг…
      Хтось просто осінь тут шукав
      і з трепетом пішов.

      *Їстівний гриб;
      **галявина.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. З циклу
      *****
      Отамани вітрів
      поселяються здавна в печерах,
      голосисті, як доля,
      і вельми прихильні до струн.
      Віртуозно і ревно
      запрошують нас на вечерю
      в загадковому небі,
      у горах
      та в колах відлунь.
      Відрізають уміло
      дароване сонцем проміння
      надвечір”ю п’янкому –
      навіщо такому краса,
      що віддасть, відрум’янившись,
      тіням старого каміння
      і далеким-далеким,
      не рідним йому голосам.

      *****
      Важниця* димом допише етюди,
      ті, що читатимуть гори повсюди.
      Кожна по-своєму, тихо і шумно.
      В небі розтягнуті ду-ду-ду-думи,
      гейби гармонь у руках гармоніста.
      Музиці тісно! Музиці тісно
      в тому етюді та в цьому етюді,
      вже недоступним липучій огуді,
      здавна незмінній володарці долу…

      Ти усміхнешся і скажеш спроквола:
      музики і сушені в нас доволі.

      *Піч з дахом для сушіння фруктів.

      *****
      Вийдемо врозтіч з весни преч Говерли.
      Жонва відстукає азбуку морзе
      поглядів наших, вогненно завмерлих,
      доки за літо закотимо грози
      через усе неминучо минуче,
      біле і чорне, очорнене біле.
      Хто нам порадник? Минулого лучник –
      цілить, обожнена, цілить і цілить.
      Може, забаг переміряти гори
      стрілами з голосом давньої лютні,*
      може, убив нас, розлучених, вчора
      і відпускає без душ у майбутнє.

      *Музичний інструмент.

      *****
      Тиблям* зимарку ** тримати високо
      з правого боку і з лівого боку,
      стиснувши стіни ялинові міцно.
      Тиблі не зрадять, як вимоклі ліци.***
      А на зимарці триматися літу
      за скопійовану ним же розмітку
      з чорних летовищ для янголів білих,
      з вишивки зорями, що не зуміли
      жодні закохані в нас розгадати
      й ми, покохавши, до тиблів зубчастих
      душами схожі на вічних висотах,
      мов одночасно – до щастя і проти…

      *Кілки, які використовують при будівництві гуцульських осель;
      **хатина в горах;
      ***віжки.

      *****
      Файка за файкою – кільцями дим
      коло зимарки. А диму куди?
      Може, на захід, а, може,- на схід.
      Щойно на світ, але мудрий, як дід –
      знає наосліп найкращі шляхи,
      звично хутчіший од кожного –пчхи!-
      Файка за файкою – іскорки в тан
      вище зимарки. Яка висота
      їх обнадіє і вмить проковтне?
      Знову файкам недовершене днем
      вперто чеканити в плині чекань,
      де переходить у правду обман.

      *****
      В тами* ковтки великі,
      тама тамує спрагу,
      знає покірні лики,
      знає шалені лики
      річки, яка на благо.

      Тамою теж тамує
      давні страхи горянин,
      наздоганяє всує
      і вибачає всує
      час, що під таму канув
      з буйним його завзяттям,
      з вістками, мов оргамі,
      аж допоки лататтям,
      пелюстковим багаттям
      в річці не стати тамі.

      *Гребля.

      Надвечірнє купання

      Водоспад одягає купальниць нагих
      в сорочки і чільця від Творця і спокусника.
      Червоніюче сонце на обрії луснуло
      й розсипається геть за законом дуги
      рушниками у барвах покори і зваб,
      що купальницям ляжуть на шиї розніжені
      в час, коли у прозорім не гріх поманіжитись
      і гріхом не здружити красу і слова.

      *****
      Рибко у водах карпатських, пів світу
      думає, як то по літніх дощах
      битися в фатці,* аби золотіти,
      наче запалена вчасно свіча.

      Рибко, свічею тобі догорати,
      хай золотою, нехай у воді,
      поки не стямиться гУцул кирпатий,
      в’яжучи вузол бажань і надій.

      Що завузлує, того не минути,
      але підкаже йому висота:
      міддю – надумане, міддю – почуте,
      золотом лиш не похилі літа.

      *Сіть.

      Нерест

      Тирло* віщує, сміється, примножує
      літо приховане, літо підводне.
      Рибки собі виколисують сходження
      світла і світу з безодні.
      Рибки розсіюють іскри зародження,
      найхолодніші та щонайцупкіші.
      В рибок навчаюся срібними й гожими
      вгору виводити вірші.

      *Місце нересту.

      Нічний пейзаж

      Від чорної кішки, порадниці нічки
      розходяться кола з вогнистими -няв!-
      і дивляться сови, як злодій у вічко,
      на тарницю,* що відділяє коня
      від затишку стайні для зайшлого вітру,
      порадника вершника – зможуть удвох
      фарби привезти для нічної палітри,
      аби відрізнити од вічності мох,
      по горах повзучий, подібний до віжок,
      попущених щедро – хоч волю рости –
      у колах грайливої чорної кішки
      та в зорі совиному без висоти.

      *Сідло.

      *****
      Не чатують гадюки на зайшлого.
      Не пручайтеся, пні,
      моховіючі пні.
      Чи не вами притулок гадючий означено,
      що своє розгубив,
      що своє одзвенів,
      а натомість од шкури лискучої
      зашарівся знічев’я
      опівдні
      опів
      на приховану вічність у горах,
      отам,
      де умер потічок,
      мов гадюка замучена –
      для чужого – прощальна чужа нагота.

      *****
      Вибрав у душу жало
      по мовчазній мольбі.
      Келихи проводжають,
      кланяючись тобі.
      Стільки вина не вип”єш,
      щоб відцуратись гір.
      Цвітом гірської липи
      музика давніх лір
      в келих нараз опала,
      чи не останній той,
      що переможе жало
      й дужчих накличе – сто.

      *****
      Закінчились вакації
      карпатської весни.
      По храмі лісу – з тацею,
      збирає цвіт рясний,
      а ще – чимало зелені
      і вдосталь синяви.
      Хто жертвує – звеселений
      і до висот – правий…
      Лісною літургією
      примножено дива:
      стають ялини віями
      Карпат, що в молитвах…

      Світанок

      Заструмує мовчання,
      впіймає мовчання
      далечінь, що виводять
      з-за гір і з-за скель
      мерехтливі прочани,
      сяйливі прочани,
      для яких і хмарина –
      уквітчаний бриль.
      Ані звуку до селища в димці!
      Вітаймо
      недосяжне, приведене
      кожному в дім,
      і прочан у блискітках
      на куполі храму,
      споконвіку відомих
      у селищі всім.

      *****
      Флєцкавка* з гір у неділю святу.
      Флєцкавка, коню, а купол церковці
      в наші мандрівці прихований зовсім
      тими, хто знає, як долі ростуть,
      в горах посіяні, знесені вниз
      дужим потоком, прицільним потоком.
      Досить не вірити третьому оку –
      кожен своєму, мій коню. Збагни,
      чом під копитами трави долин
      і віднедавна не хочемо вгору.
      Долям, ади, надощило покору,
      флєцкавки їхньої не обійшли…

      *Дощова погода.

      *****
      Голубка низько над обійстям
      весіллю посилає вістки.
      Крилом кривавим – про утрату,
      крилом вцілілим – про відплату.
      Ловіть нещастя, захмелілі,
      що посилали птасі білій,
      але собі знайшли те саме –
      у голубино-ніжне – камінь.
      Станцюють винні та невинні
      «Голубку» князю та княгині.*
      Одне крило нараз – криваво,
      А інше – полум’ям яскравим,
      яке по нитці,
      нитці білій
      від духа темені прибігло.

      *Молода пара на весіллі.

      *****
      Будеш ходити собі, як цизорик,*
      ландати** за і погрозливо проти
      вітру гірського, що прагне покори –
      ти ж бо не перший,
      та навіть не сотий
      з тих невгамовних опришків сучасних,
      хто не злякається і без фузеї,*
      хто або світиться, або погасне,
      але вельможного дурня не клеїть.
      Просто віншує стежу і вужевку****
      на перевалі
      та на видноколі
      й пісню, мов стяг, - на донебному древку
      душам, як осінь підтоптана, голим.

      *Кишеньковий ніж;
      **волочитися;
      ***рушниця;
      ****шнур.

      Війна

      Сходяться залпи, розходяться залпи,
      гейби над норами затхлими чаплі,
      вгору вихоплюють нас по-одному:
      досить гостини – на небо, додому,
      бо ж допивали тернівку до краплі,
      посмішки порівно й бОханець навпіл.
      Чом же і смерть не ділити жовнірську?
      З янгольським хором зливається військо.

      *Буханка.

      Підвісна переправа

      Висоту набираєш, немовби чічки*
      в мальовничий букет – аж тамуючи подих.
      І Господь, далебі, так у небо відходив,
      відпускаючи крихти земного з руки.

      Не вагайся ні миті: дозволь пелюсткам
      облітати з чічок, назавжди облітати
      несподіваним острахом – прямо в багаття,
      від якого рятує Господня рука…

      *Квітки.

      *****
      З келії вийти б… У гори? У вічність?
      Губиться в помислах чесних чернець.
      Зранку, схвильований сонцем, - епічно,
      Згодом лірично – до зболених лиць
      у завіконні, його завіконні,
      рідному, звісно, й, без сумніву, - ні.
      Епос з очей опаде на долоні,
      лірику вигоїть хрест на стіні…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. З циклу
      *****

      Ворогують між горами чулими
      і вростають у сонце далекими
      не розказане літо лелекою
      і розхвалене літо зозулею.
      Панні осені брехні ті, колами,
      віднайти б у зозулинім голосі,
      а вона – у гніздо, що на колесі,
      жовтим листом будити немовлене.

      Вечірня розвага

      На плечах парубків парубки –
      зобразили дзвіницю.
      Хто найвище, ади, залюбки
      сміх дівчат – у правицю
      тай підкинув його аж до зір,
      хоч віддав неохоче.
      Зорі – сміхом Господнім. Повір,
      зазоріє й дівочий.

      ЛожЕчник*

      Ложку для сонця
      і ложку для місяця.
      Та зачекай но – вітри перебісяться
      і не розхлюпають хмари та озеро.
      Будуть з ложками їдці віртуозними,
      зустріччю й раннім сніданком утішені.
      Зблиснуть подячно і знову розвішають
      в хаті гуцульській ложки на ложечнику.
      Нумо, газдине, біжи по малечу вже,
      що до сніданку з ложечника братиме
      сонячне й місячне.
      За рученятами
      cвітло пов’ється
      лозою і німбами,
      до оченят наймиліших подібними.

      *Поличка для ложок.

      Корзан*

      Зблиском плюнула цівка. Світлиною смерті
      похизується кріс. А підштовхнута смерть
      оминула задивлених сосен осердя,
      бо завчасно вмирають серця й дотепер
      на стежках, перекреслених зведеним крісом.
      Дзеркала висоти й цю принежду ** – собі.
      Не кажи: вечоріє… То чорним завісив
      СвітовИмрійник сонце. І знову – в журбі.

      *Постріл;
      **лиху пригоду.

      Перехрестя
      (За мольфарськими мотивами)

      Хитнувся місток над весною.
      Зійшлися там янголи хутко
      розмову різьбити смішною,
      в Карпатах з узвишшя почуту.

      Я

      - Гуцулко, брунькує весілля?
      На дереві роду не голо…

      Вона

      - Кір-зілля, ключ-зілля, зрад-зілля
      по горах, по долах, довкола.

      Зображено янголом першим
      завзяття химер пелюсткових,
      а другий картину довершив
      голками й нитками розмови.

      Я

      - Ой, легеня маєш, гуцулко!
      Крисаня затінює вроду.

      Вона

      - Не вийду з квітучого кулка,
      що здавна вогненне зісподу.

      А третього голка вколола…
      Той янгол картинне – додолу:
      навіщо різьбити крамолу,
      блаженною мовлену, голу?

      Я

      - Красуне, той легінь - покора.
      Лишень забаганки примножуй.

      Вона

      - Кір-зілля бере з Чорногори,
      у свічку сукає… Не Божий…

      Я

      - Усі ми були диваками,
      поки не по гострім камінні…

      Вона

      - Знаходить скарби, а не камінь –
      підказує свічка горінням.

      У янголів – проводи сміху,
      бо свічка виказує сховок:
      відірваний вічності віхоть
      не може служити лихому…

      Я

      - Обранець жартує… Навзаєм
      надумай веселу оману.

      Вона

      - А сховки свої відчиняє
      ключ-зіллям, що в нього не в’яне.

      Я

      - Фантазії, дівчино, - птиці,
      злетять і пощезнуть у хмарах.

      Вона

      - Зрад-зілля мені знадобиться
      і трохи чаклунського дару…

      Я

      - Та ні! На весільнім застіллі
      тривогу забудеш рутинну…

      Вона

      - Я квіткою стану на зіллі –
      середньою…
      Тай одпочину…

      Де рветься, майбутнє з минулим
      з’єднали небесні заледве…
      Три квітки-сестриці жахнулись,
      бо легінь… ой, шатан середню
      зірвав і поніс без мороки
      в горлянку пекельного гулу,
      а квітка зрад-зілля, що збоку,
      знайомим дівчам обернулась.

      Я

      - Кір-зілля, ключ-зілля, зрад-зілля
      зникають, гуцулко, довкола.

      Вона

      - Намрію ще з іншим весілля,
      на дереві роду не голо…

      *****

      Потривожимо небо,
      коли вже не можемо
      неспокійну жар-птицю,
      народжену серцем,
      дарувати обраниці,
      не завороженій
      вогнекрилим танком,
      що хутчіший од герцю.

      Заспокоїмо небо,
      коли вогнекрилою
      обігріто кохану
      в колибі чи в горах
      і немає пожеж,
      де нездійснене квилило б,
      привітавши вогонь
      силуетом покори.

      ****
      Чужі роки визбирують низини,
      а наш останній, норовистий наш,
      на обрій підхопив нас і полинув
      аж-аж туди, де позаземно аж.

      Стояли на хиткому непохитно,
      вінки сплітали щастю з божевіль.
      У снах ловили невловимі миті
      тай розсипали золотом на діл.

      Але, на жаль, губилися у слові,
      над ранком випливаючи зі снив, -
      ти, недосяжна, - на листку кленовім,
      а я блискітку в небі полонив.

      Під нами гори в призабутих лицях,
      небесним оком спалено траву.
      З чужих низин чужі вітри знялися
      І зникли ми назавше наяву.

      Диптих про вічне

      1.
      Завмерла ніч над бабиним кутом,
      де сходяться усі кути на світі,
      де вітругани й вітерці зігріті
      завчасно засинали біля стоп.

      О, кут ще бабин, хоч уже не той –
      без кочерги, без рогача, без пічки.
      І лиш павук на стінах цвяхи лічить,
      минаючи найдужчий над хрестом,*
      не вдягненим ніким у рушники,
      бо став давним-давно безлюддя віссю.
      Вітри проснулись і шматують пісню,
      що нині – сяйвом, плинним і хитким.

      2.
      А хитавиця дужчає. Літа
      з гуцульським вишиттям біди і щастя
      також бояться в забуття опасти,
      тому незмінно – ближче до кута,
      одвічно бабиного, з духами висот,
      прирученими жестом симпатичним.
      Тепер самотні духи з сяйва звично
      виточують сумну магічність нот.

      *Мова про поширений на Гуцульщині образ-хрест.

      2017р. Варка, Варшава, Париж, Канни, Монако, Підгайці.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. З циклу
      З циклу «Карпатські бранзолєти"
      *****
      Уподібнено Всесвіту
      рублену хату
      під горою гуцульською
      біля жили:*
      що найближче до Бога –
      похило, хрестато,
      а віддалене звично
      втішає малим –
      подишуром,**де можна
      життя помістити,
      перевіявши хутко
      непотріб увесь.
      А тарелі, сестриці планет, оповиті
      на стіні загадковістю,
      сиплять униз
      промінці візерунків
      на чорне і біле –
      вибирають гуцули,
      котре до снаги…
      Але зоряний пил,
      на обличчях осілий,
      кольорам на душі
      повертає борги.

      *Джерело води;
      *дерев’яний мисник.

      А чарування «на любов»…

      А чарування «на любов» уперше – спека.
      До рук дівочих не горнись, любистку,
      бо перекинешся на дим, на клекіт,
      на бездоріжжя легеня гористе.

      А чарування «на любов» удруге – злива.
      Ховайся від горянки, аконісте,
      щоб легінь – без отруйливого дива,
      з яким хіба що на очах повісмо*…

      А чарування «на любов» утретє – буря.
      Лиш небові листву віддай, ялице…
      Хай пильноокий шатан** не одурить,
      а Бог зітхне і дневі усміхнеться.

      *Пряжа;
      **чорт.

      *****
      Весновище.* Весна ітиме вище
      по вірних горах
      і стече в путину.**
      Завар думок,
      настояних на тиші,
      проллє пастух
      у далеч лебедину.
      І подивів, і зелені – чимало,
      допоки схуднуть
      сонце і меренді.***
      Відей,****якщо майбутнє – не скорняла,*****
      на гору щастя
      пастухові вийти б,
      а звідти, аж до лебедів сягнувши,
      почути пісню їхню золотисту.
      Солодка бринза******
      засмакує дужче
      і білою хмариною повисне.

      *Весняний випас овець;
      **дерев’яна посудина для молока;
      ***торби з харчами в дорогу;
      ****мабуть;
      *****трава, на якій закінчили випасати овець;
      ******сир.

      Петрикування*

      Розигри** й мавки – колом,
      що вужчає щомить,
      до земляного столу,
      понад яким – дими.

      Ей, пастухи, смачного!
      Святі Петро й Павло
      доточать вам святого
      в серцях та за столом.

      Розигри й мавки – колом,
      цупкішим од війни,
      до земляного столу
      з краями давнини.

      Ей, пастухи, побачте –
      над вами – предків дух.
      Його частуйте – вдячних
      не вчепиться недуг.

      Розигри й мавки – колом,
      навіюючи сни,
      до земляного столу.
      Бідосю, зупинись!

      Ей, пастухи, - на ноги!
      За кольби*** та ціпки,
      бо коло те убоге,
      де дим зайшов гіркий.

      Розигри й мавки – з кола,
      врізнобіч, до лісів –
      од земляного столу
      дари разючі всім.

      Ей, пастухи, цілуйте
      землицю, на котрій
      у святості й покуті
      пастуший рай дозрів.

      *Святковий обід для пастухів у Карпатах;
      **злі сили і звірі;
      ***довгі загнуті вверху палиці.

      *****
      Залицявсь, музико.
      Білі личка…
      Русі коси…
      Та обрав собі
      трішки світу
      й дужо так гайдички,*
      що звучанням – вище голубів,
      тих, котрі запрошують до пари
      і тобі гуцулку молоду,
      але знову – о небесна каро –
      втрапив у самотності вузду,
      бо мольфарки – дримба і флоєрка*
      од гори міцніш,
      цупкіш води.
      В душі їхні
      ще в дитинстві зиркнув
      і свою віддав їм назавжди.

      *Музичний інструмент.


      *****
      Одинокою жінкою
      зранку намріяно
      увертюру вітрів
      для фацелика* світлого,
      знаменитого,
      що розгортається віялом
      по обидва боки голови
      перед вітами,
      за якими зелено
      здіймаються велети
      до небес,
      а за ними
      за мить
      візерунчасто
      жінка – променем ніжним,
      фацелик – метеликом,
      зігріваючи плин
      висоти й неминучості.

      *Традиційний головний убір заміжніх горянок-лемкинь.
      2017р.



      Коментарі (47)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. З циклу "Карпатські бранзолєти"
      Доба в Карпатах

      Назубрені серпи ялини
      зіжали темінь, сонце жнуть –
      його, закинувши на спини,
      нестимуть гори за стіну,
      де молотьба, як молодиця,
      і обійме, і підштовхне,
      аби вторинне – у копиці,
      а в міхи щастя – головне.
      І хай тоді не крутить мізки
      негода в темному плащі,
      бо на гуцульському боїську*
      ніколи світ не ледащів,
      а золоті зернини взявши,
      ген у світанок розсівав,
      де сонце виросте, як завше,
      всі перевершивши дива.

      2017р.

      *Слово має кілька значень. В цьому тексті вжито у значенні – місце для обмолоту.



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    10. З циклу "Карпатські бранзолєти"
      *****
      Драголяйники* ночі
      крилаті, безкрилі
      мимоволі на здиблене вогнище – всі.
      Золотими ронделями**
      відблиски скелі –
      зачарують повторами
      в першій росі.
      І горянину личили б
      часті повтори
      боговгодного щастя
      без поступу див.
      Драголяйників куцих
      вивищує морок
      до вигнанців полін,
      віртуозів рудих,
      віщувати народження
      навчених здавна
      у хатині гуцульській
      і в небі довкруж,
      Породіллям горянці та нічці – осанна
      за наближення світлого дару чимдуж.

      2017р.
      *Волоцюги;
      **різновид вірша.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. З циклу
      *****
      Неназдогадь* шукати щастя – легше.
      Так більше світла
      в ніжних голосах
      між острахом і тим цілунком першим,
      з якого виростають небеса,
      аби сотати сяйво від колиби,
      міцніше од чаклунських павутин,
      бо гУцулу, коли на серці вибух,
      зоріє над колибою і вдень,
      і любка сходить з обрію повільно
      і в шелестах,** і в шепоті вітрів
      у музику троїстих, ту, весільну,
      яку писали Божі звіздарі
      на перехрестях доль
      та на висотах,
      упійманих на відстані руки.
      Ачей, у вишиванках
      їхні ноти
      і душі – як на вітрі пелюстки…

      2017р.

      *Непомітно;
      **старовинна нагрудна прикраса зі срібних дзвіночків



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. З циклу
      За батярським мотивом.

      Філіжанка гуцульська – як обрій між пальцями
      і громами, й дощами посічений часто.
      Хто смакує з такої, той матиме рацію,
      бо й гірке неспотворене інколи – щастям.

      Басанунка*, зав’язана бантом, – окрасою
      вишиванці та горлу, тремкому над ранком…
      А поки що тебе ота нічка привласнила,
      що її ти вважав за надійну фіранку.

      На дубові столи похилилися голови
      пранащадків опришків. Розбурхані тіні
      напівсонно з чубами зіграють у холиво,**
      усміхаючи пащу старого каміна.

      Захмелілі не цнотою здавна багатими…
      Моложава шинкарка, близнючка негоди,
      чи не всіх парубків подивує... трійнятами,***
      од яких і гультяй не відмовиться жоден.

      2017р.

      *Стрічка, яку зав’язують біла коміра вишитої сорочки;
      **гра у хованку;
      ***карпатський посуд з найкращими стравами, до складу якого входять три горщики, з’єднані спільним вухом.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. З циклу
      Прощання

      А сонце виміряє оком
      церковний купол і сумні
      ремінісценції бароко
      на сволоках та на стіні,
      притуленій до гір, до горя.
      Триперехресними хрести,
      бо як інакше до покори
      гуцульське лихо привести,
      що з голосами дзвону вільно,
      де «Плине кача*…». Боже мій,
      життя без обручів – надійне,
      якщо пусте воно, в пітьмі,
      але осонценим і в леті –
      назустріч кулі. Зблиском тут,
      а в засвіті… бійців намети
      посеред раю і покут…
      Найважче мірку з гореплину
      знімати сонцеві, відей**,
      коли волає мати: сину,
      на кого ж ти мене… Збудись!!!
      По колу сльози, біль – по колу
      давно заблудлої війни.
      Святі барокові – додолу,
      хоча ні кроку зі стіни…

      2017р.

      *Пісня, з якою проводжають у засвіт українських героїв;
      *мабуть.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. З циклу "Карпатські бранзолєти"
      *****
      Забаритися в горах…
      Сусідами – янголи.
      Роздивлятися їх
      і долоні свої.
      І на мить, і назавше
      приборкане тайною
      повернути з вершини
      хмариних роїв.
      А відтак – до колиб,*
      що живуть завіконнями.
      І долонями гостя
      у шибці – щодня.
      О, на них не згубитися
      сирному конику –
      подивований щастям,
      копитце підняв
      і чекає на крильця,
      іще не доліплені.
      Зігріваю у жменях його
      за столом.
      Не пораньте цю крихітку
      чорними мітками
      або, світлому, чорне
      не згадуйте тло,
      бо сідлало минуле
      з очима невтішними
      і вітри норовисті спиняли.
      Тому,
      де копитцем ударить –
      засіється віршами
      і осонням, якому
      не йти у пітьму.

      2017р.

      *Жител карпатських чабанів.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. З циклу "Карпатські бранзолєти"
      Щедро вечорове

      Їде пічка в перепій*,
      та, з полазником**.
      Хліба – долі нескупій,
      необразливій.
      У печеному грошей
      багатесенько.
      Доле, тОбівку*** поший
      із небесного.
      На стеблиночці вівса
      Щедрим вечором
      гУцул жаль заколисав –
      будь малечею,
      усміхнися васильком,
      жалю-жаленьку.
      Гейби любо отако…
      Не проспали б ми
      на Василія зорі
      не багряної –
      будеш, доле, в кептарі,***
      що від янгола.
      Хліб у руку – й до води
      до криничної:
      вниз, журавлику, ходи –
      вмити б лиця нам.
      А з хлібини копійки
      всі розсіяти б,
      щоб у долі – дві руки
      й Бог під віями…

      2017р.

      *Фраза, яку промовляють на Щедрий вечір;
      **ритуальний хліб;
      ***різновид гуцульської сумки;
      ****головний убір.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    16. З циклу
      *****

      У світ сипкий залюбиться
      вертепник молодий,
      коли зорю залубиця*
      везтиме з гір. Ади,
      яка фата в небесної –
      посріблена блакить,
      фантазмами** старезними
      підхоплена умить.
      Під бузинове дерево
      зорі тепер, на жаль…
      Од щастя і до марева
      всього лиш – вертикаль…
      Украдена – далекою,
      ще й шатан*** – вартовий.
      Вертепник вип'є. Декою****
      зведе дугу брови.

      *Легкі сани;
      **духи, що живуть під бузиновим деревом;
      ***чорт;
      ****десятьма грамами.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. З циклу
      Писанкове

      З підворіття гУцула на стежу
      покотилась писанка,
      росте.
      Ей, закінчуй, зимо, в горах лежу*
      преч** весни в одежах із мережив,
      бо вона вже з небом тет-а-тет,
      бо сягнули ромби писанкові
      полонин.
      Хвилясті та прямі,
      доточили лінії казкове,
      без якого і катма обнови,
      що услід буятиме зимі.
      Доокола сто цяток у мандрах,
      ялинковий та зірчастий рай.
      Світлопоступ.
      Обрії – меандром.
      Великодньо.
      Таїнства пора.

      *Лежання при хворобі;
      *збоку.

      Повниця*

      Чи зоря над руками чиїмись,
      чи туману хиткого виток –
      біля образу в образі їмость**
      допильнує тутешніх жінок.
      Коровай куштувати припросять
      дарувальників сонно-хмільних,
      і під образом в образі осінь
      молодят берегтиме од лих.
      Що галасвіта*** – те не світлиці,
      де святиться душа без окрас.
      Може, й образ на мить усміхнеться,
      що Господнє посіяв навраз.****

      *Дарування грошей молодій парі на весіллі;
      **дружина священика;
      ***по всьому світу;
      ****навіки.

      *****
      - Де твоя, скрипалю, муза?
      - Поневолена… Не тут.
      Десь побачиш – поспілкуйся:
      Втечу б їй – на висоту.

      - Звідки, осене? З полону?
      - Так, від горя аж до гір.
      Розкладу свою попону,
      розцяцьковану – не скромну
      всім вітрам наперекір.
      Бірувати б*, бірувати б
      до появи Косарів**
      увійти в небесні шати
      на найвищій на горі
      і додолу в три поклони
      золотавих місяців.
      Розцяцькованій попоні,
      горам, бердо*** вже невгодній –
      скрипалеві манівці.

      - Що, скрипалю, зникла муза?
      У руці багрянці – жмут.
      - Десь побачиш – поспілкуйся:
      Втечу б їй – на висоту.

      *Спромогтися;
      **сузір’я;
      ***западина поміж гір.

      *****
      Полювали вітри розсерджені
      (всі прозОруч, усі з пітьми)
      на дерева з двома осердями:
      здобич, гУцуле, на! Візьми!

      Два осердя, о, два осердя.
      Не майструйте ніхто стола,
      бо гаряче на ньому ствердне,
      бо холодне на смак – зола.

      Вітер-велет, ватаг, за річкою
      вмить заблудлого зіштовхнув
      з дужим деревом, що зі свічкою*:
      маєш, гУцуле, дивину.

      Зі свічі не ладнайте ліжко –
      сон лихий на такому,
      в нім
      шепіт шатана** – гейби трішки,
      але з обрисами
      вогнів.

      Два осердя, свічу – на вогнище:
      одкричать, як сичі, між гір,
      доки небо в нічне полотнище
      не дов’яже з іскринок зір.

      *Дерево з гіллякою-приростом, що стрімко росте вгору.;
      **чорта.

      *****
      Не розбуджене дримбами* сонце –
      просто вогниво,
      те, без якого
      нікудишнє кресало,
      і в оці
      подорожнього
      небо й волога
      од жалю.
      За тихеньке простибі**
      понад горами
      сонцеві бігти.
      Не шкодуйте
      ні губ, ані дримбів,
      щоб зігрітись хутчіше
      півсвіту.
      В надвечір”ї прощально,
      протяжно
      звуки музики
      витіюваті.
      Стільки й сонця,
      що в кільцях мосяжних,***
      у нічне подорожньому взяти.

      *Губні музичні народні інструменти;
      **дякую;
      ***елементи кінського спорядження.

      2016р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    18. З циклу
      Передвеликодній мотив

      Пасківницями міряний час. Поза дзвонами
      пережите до свята – ільчастим письмом.
      Не приласкані буднем гуцулки іконними –
      небо сіють очима на хліб і вино.

      Свічники у свічадах як явлене Трійцею,
      три свічі виголублює кожен. Димок
      поривається бути прозорими кільцями,
      що гуцульськими колами стануть за крок.

      Ложкарі опустіли. На денці святильниці
      трохи сиру і світла од вішки* живим,
      щоб по вічному святі не чорт на потилиці,
      а провадив газдинь і газдів херувим.

      *Кропило.


      *****

      Сім кольорів тобі гУцуле, сім –
      за водопій од веселки в дар.
      Гори полюють на звуки пусті,
      тобі ж до згасання сім – з октав.

      Сьомому дню і Господь подає
      схожість,
      сходження,
      схиму,
      там
      за сімома чудесами твоє:
      з гір та серця сотай.

      *****

      Твоє гуцульське –пра-пра-пра-
      мотивом витого шнура,
      хрестом, розеткою*, різцями,
      бо до гори ішла гора,
      коли для таїнства пора
      і світ позначено не крамом.

      Твоє гуцульське –нині тут-
      минає сволоки й мабуть
      чотирикутну зірку згубить,
      де поєдинче гори йдуть,
      відчувши сутінків хомут,
      життям не різьбленим – у зрубах.

      *Елементи різьблення.

      *****
      Порятунок од відьми гірської
      нагої
      по-гуцульськи завихрено хвацько.
      …Є сорочка, відварена в лої,
      з такою
      не допустиш у душу відьмацьке.
      А до варива воску півкухля –
      опухнуть
      войовничі очища на кручі.
      І смоли наостанку – в макуху
      й сивуху*
      перетворяться чари жагучі.
      На осоння гуцульському диву.
      Вродлива,
      даленітиме відьма багаттям,
      обпікаючи легіню сниво
      ретиво.
      Тільки ти захочи рятуватись…

      *Самогон.

      Балада про вічне

      Понад горами в леті
      святі з поясами
      від гуцульських умільців,
      орнамент на кожному,
      гейби добре письмо,
      гейби так описали,
      що святих перед Богом
      і з Богом тривожило.
      Ланцюжки задзвеніли
      на поясі старшого
      і молодші також
      підперезані дзвонами.
      Затремтіли мошєнки і люльки,
      найкращі ті,
      на усіх ланцюжках,
      в небесах заборонені.
      Як до Бога з мошєнками?-
      старший замислився,-
      злото-срібло несли,
      і люльки – од спокусника.
      Ми зняли їх угору
      гріхами повислими,
      позбуватися мусимо,
      мусимо,
      мусимо.
      Ой, не можна гуцульське
      додолу рахубисто.
      Ой, не можна і навпіл, -
      молодшими мовлено,
      бо краса – то Господнє.
      Хмарину голубили
      і замисленим обрієм
      виросли, стомлені.

      *****

      Місяць – кавалєр пишний,
      зростом не бездоганний –
      гУцул сягає вище
      китицею крисані.
      За кольори й ажурне
      плетиво капелюха
      місяць віддасть котурни,
      ті, на яких роздмухав
      чорне і золотисте
      похапцем і… намарно –
      тільки, як гуцул свисне,
      вийде панянка гарна.
      Місяцю – світ не в дусі
      та самота на сіні…
      Гуцул на капелюсі
      всі усміхне пір’їни.

      *****

      Ні орлу, ані легіню –
      коди піснівки*
      на сорочці красуні.
      Підказуйте, скелі…

      Хай обіймуть і сонце в рожевому,
      й зірку,
      зачаровану в чаші
      сумної лілеї.

      Ні орлу, ані легіню
      серцем торкнути
      різнобарв’я піснівки.
      Підказуйте, гори.

      Хай долинуть до бунту
      червоної рути
      і низинки, й мережки
      від рухів покори.

      Ні орлу, ані легіню…
      Тайна на чатах,
      сухозолоттю** виткана
      не для базіки,
      аж допоки крилатому
      духом не стати,
      що красуню і легіня
      зблизить довіку.

      *Орнаментальна смужка.
      **Металеві нитки кольору золота або срібла.

      2016р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. *****
      З циклу «Карпатські бранзолєти»

      Ночівля

      На оденку постелено вітрові,
      на галєрії – сонцеві.
      Сни
      поєдинче здивують палітрами
      заночованих сих,
      а вони
      на плахтурах,
      як діва від повниці,
      покриватимуть усміхом туск
      і мирОм – до гуцульської вольниці,
      об яку і чортяка спіткнувсь.
      Підігріється сниво холодному,
      на гаряче війне холодком.
      Дочинєня у затишку – жодного,
      бо газда на сторожі з ціпком.
      Голосиста газдиня будитиме
      і дарунками втішить гостей,
      з найдорожчим – рожевою свитою
      понад горами сонцю зійти.

      2015.

      Примітка:
      оденок – горище хліва з дощок;
      галєрія – довгий балкон уздовж будинку;
      поєдинче – роздільно, окремо;
      плахтура – рядно;
      повниця – дарування молодим грошей на весіллі;
      туск – туга;
      мирОм – по-доброму;
      дочинєня – неприємний клопіт:
      газда – господар дому;
      газдиня – господиня дому.


      Бранка

      О падочку, гарячі зблиски кріса
      і кулка смерті.
      Легіню лісна
      в жовнірський рупцак заманила місяць,
      щоб раненого вище лих підняв.

      По змійці крові час повзе у крокіс,
      гуцулки гонять вилами лісну,
      що гейби вОйна,
      щезне гола й боса
      між тінями сушиць і полину.

      2015.

      Примітка:
      бранка – призов на військову службу;
      кріс – рушниця;
      кулка – кільця;
      лісна – лісова русалка;
      жовнірський – солдатський;
      рУпцак – наплічник;
      крокіс – вир у річці;
      сушиця – всохле дерево.

      Гуцульські метаморфози

      Штаєра коні сприходу,
      світанок – за калейстру:
      надривно чорний дихає,
      а білий губи в Тису.*

      Полудне коням вигріє
      гірський у гривах вітер,
      і злине чорний вирієм,
      а білий – білосвітом.

      Муровий вечір ліцами
      минулому навкірки
      прив’яже пару вічну цю
      до впійманої зірки.

      *Річка.
      2015.

      Примітка:
      штаєра – галопом;
      сприходу – спочатку;
      калейстра – вуздечка;
      полудне – полудень:
      мурОвий – сміливий і зухвалий;
      ліци – віжки:
      навкірки – наперекір.

      Бутин

      За рипою кишіло сночі духами,
      на ковню зранку – форин,
      щоб наслухати,
      куди сталєнка злитися піде.
      Гуцули літні спільно з балакухами*
      казки гірських вітрів не зловлять вухами,
      бо й на фашинні казка де-не-де.

      Мінорно рухне ліс коло поточини,
      і навіть Бог,
      раптово тут заскочений,
      здивовано зведе брову нараз,
      коли ватага, дуб униз волочачи,
      потягне за собою світ і час.

      2015.

      *Говіркі жінки.

      Примітка:
      бУтин – лісорозробка;
      рипа – яр;
      сночі – учора ввечері;
      кОвня – викорчуваний пеньок;
      форин – головний;
      сталєнка – сокира з доброї сталі;
      фашиння – гілля;
      поточина – струмок.

      Передгрудневе

      До зими, як до любки, - стежина коротка,
      піднебесся із вішкою плине услід,
      позолоти осінньої згублена нота,
      вічна сі
      перекинулась борзо на глід.

      СкузікАлася осінь,
      мов пирга,
      а вішка
      за простибі вертає такій неземне.
      До зими, як до любки, стежина миліша,
      поміж гір у газівку* закутана днем.

      Не чекай од тієї, що близько, покори,
      заведе у скрепіття сріблясті без меж.
      До зими, як до любки, стежина угору,
      подолай – піднебесного скрецо сягнеш.

      *Легка екзотична хустка.

      Примітка:
      любка – кохана;
      вішка – кропило;
      борзо – швидко;
      скузікАтися – кинутися у сварку;
      пИрга – стара потворна людина;
      простибі – дякую;
      скрепіття – нетрі.

      *****

      Захмелілий музика
      подібний до скрипки,
      одзвучить до зорі
      до найпершої
      стиха
      і гучніше відтак,
      по-зимовому сипко,-
      так ударить об землю
      рахубистим лихом.

      Потривожена скрипка
      хмельніш од музИки,
      звеселить і зорю
      без ескорту
      й цофнеться,
      запросивши на струцень
      село невелике,
      що з весільною бучею знову на лицях.

      2015.

      Примітка:
      цофнутися – податися назад;
      струцень – плетений калач.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. *****
      З циклу «Карпатські бранзолєти»

      Молоко з бербениці голодному світиться,
      видається цілющим
      разом із цілушкою.
      Не помітить і холива сонця із місяцем,
      допиваючи білу поточину сущого.

      На долівці б йому бербеницю залишити,
      дранкогузові, завше маркотному,
      в лудині –
      не порунтає неба,
      що золотом вишите,
      невміньково в зажуті не вп’ється облудами.

      Сокотити піде по страбаччі доріженьку
      од Карпат до раю – голіруч, а не з барткою,
      щоб вернутися янголом
      ранком засніженим
      і черпати нівроткам із вічності – квартою.

      2015р.


      Примітка:
      бербениця – висока вузька діжечка для перевезення молока;
      холиво – гра у хованку;
      поточина – струмок;
      дранкогуз – голодранець;
      маркотний – невдоволений;
      лУдина – одяг домашнього виготовлення;
      рунтати – рухати;
      невміньково – ненароком;
      зажута – скрутне становище;
      сокотити – сторожувати;
      страбаччя – гостре каміння;
      бартка – гуцульський топірець;
      кварта – кухоль;
      ніврОтки – бідняки.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. З циклу
      *****
      Бесаги на горі,
      з листви пошиті,
      забуло літо й банно-банно вниз.
      Горщя ставка впіймало хмарку – квити
      повісмо неба і розхвилля зблиск.

      Цидулку ворон літові накаркав –
      занотувало похапцем, ади,
      що гейби потя
      вигулькне зимарка
      з незнаної вертепами звізди
      і звіздарям не схочеться джвендіти
      і геци розсипати на стежі,
      коли флоєрка гуцула півсвітом
      обернеться без їхніх ворожінь.

      Услід за літом гезде, генде знову
      стрибки норичок,
      і тонке билО
      здійме востаннє
      квітку загадково –
      відей, спаде княгині на чоло...

      2015р.

      Примітка:
      бесаги – дві з’єднані одним полотнищем торби;
      банно – сумно;
      горщя – горня;
      повісмо – пряжа;
      цидулка – записка;
      ади – дивись;
      гейби – наче;
      потя – пташка;
      зимарка – хатина високо в горах;
      джвендіти – набридати розмовами;
      геци – злі жарти;
      флоєрка – сопілка;
      гезде – ось тут;
      генде – он там;
      норички – джерельця;
      билО – стебло;
      відей - мабуть;
      княгиня - наречена, молода на весіллі.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Передсвітанкова замальовка
      Відпустила кермо
      на крутім повороті
      не засватана ніч ліхтарем.
      У висотах
      на розтятому обрії
      зліва і справа
      найчорніші кучЕрики
      вмить золотаві.
      На прощання із вуст
      переливами грому:
      покарала ліхтар - не до пари нікому.

      2015р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. *****
      У колах перстнів янголяти плечі,
      а згодом личко світле над фатою
      поміж завчасним окликом лелечим
      і пізньою любові наготою...

      Весільна сваха - перша скрипка свята
      зуміє небу клаптик доточити -
      хай Бог ним пеленатиме дитятко,
      що матір’ю у розпачі не вбите.

      2015р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Етюд між торговими рядами
      Ярославові Саландяку


      Ярмаркувало сонце.
      Промінь – за фарби,
      за пензлі – жмут,
      а хто продав – зігрітий.
      Знайшло в рядах мольберт –
      і друг мій заробив
      на дві гарби проміння
      й частку літа.
      Намалювало місто
      в сонячнім вінку
      і прицінилось – усмішка за огляд.
      Хтось не спромігся,
      щирий,
      на платню таку –
      миттєво градом
      топтано роздолля.

      2015р.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Попутникам
      Друзям-пеемівцям

      У вірші навстіж
      не зайдіть намарно,
      у серце навстіж -
      в обрисах обрАз.
      Дочитані зірки
      і нашим кармам
      відкриють щирим відблиском
      анфас.
      Гортаю тишу
      в палітурках міста
      без добрих і фальшивих зауваг,
      бо кожне слово,
      як і ми, не дійсне,
      коли в галопі
      злякані дива.
      За вікнами метуть минуле мітли,
      на світанковім вибарвивши тлі,
      що тиша – драма,
      але та, у світлім,
      перейнята у Бога,
      при столі.
      Без неї нам –
      сумне жебракування
      самих у себе
      для блаженства літ.
      У вірші навстіж
      не зайдіть востаннє,
      у серце навстіж
      відшукайте брід.

      2015р



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. *****
      Старе кіно – виткі в оману сходи.
      Під руку мовить вечір.
      Хиб павук
      давньосплетіння з темені виводить.
      Нашестя ліній. Бачиться – з розлук.
      Собі впіймаєш ту розлуку в чорнім,
      що побіліла вже – старе кіно…
      Не спокусися. Не дивись повторно
      на кадри-плями,
      рване полотно,
      замінене й тобі давно екраном.
      На нім очам і зморшкам
      перший план,
      і плівку Бог дає… Коротку? Рвану?
      Останні титри?
      Зблисне твій екран
      у вічному чистилищі.
      Святими
      старе кіно приміряне – в архів,
      куди не помістити невтолиме,
      не вирване тобою у гріхів.
      2015р.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 6

    27. *****
      Відступаєш од вітру в обличчя. На клопіт
      відшукав занебесся – дитям на руках.
      Не відміряний віршами час у галопі,
      як розвіяний щедро правицею прах.

      Чужина. І ставати тобі чужиною.
      Ієрогліфи світла нічного ліхтар
      надрукує на чорному понад весною,
      і ні риски на біле, ні стрілки на дар
      оминати дощенту зачовгані тіні
      перехожими цього століття. Весна
      поселитися хоче в годинник настінний,
      щоб у коло правдиве її новизна.

      А тебе до стіни притискатиме вітер,
      і вхідних не відчинять заблудлим. Дитя
      відридає за двох. Ліхтарі не освітять
      занебесну печаль його – в дужу вростай.
      2015р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Етюд про закінчення року
      Божевільному грудневі груди здіймаються гАряче –
      на проталини-стріли війна піднебесна лягла.
      Так з останнім буває – сліди успадковує заячі,
      уподібнює заячій душу під оклики зла.

      На останньому їдуть до схилу пророцтва розтринькані,
      не боїться адажіо світла пітьма за плечем,
      і майбутнє його – небоколом-обіймами-жменькою,
      а тоді й павуком, що в куточку загублене тче.

      Циферблати у наступ, ілюзії втеча між пальцями
      й павутинне письмо... на літа в гуготінні вікна,
      за яким воскресатиме грудень, довіку дванадцятий,
      як апостол,
      і з чаші земної - до дна.

      2014р



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. *****
      Себе впізнали
      у прощанні готики
      й помовчали удвох – наперебій.
      Удалеч наші погляди – короткими,
      у вічі – невгамовними в мольбі.

      Осінні дні – небес ліричні відступи.
      Тобі напам’ять декламую їх.
      На німби доль
      намотуємо відстані,
      бо світло з німбів
      утекло з-під ніг.

      В сумні кружала
      сиплемо миттєвості.
      Останні зупинивши на льоту,
      готичний янгол може й не помилиться,
      коли не згорне нашу висоту.

      О, ті до щастя від очей запрошення
      летять, жадана, на шляхи стихій.
      І що вціліє? Сходи запорошені
      та кілька кроків… та Едем не твій…

      2014р.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Етюд із портретом
      Удвох за місто викотили літо,
      а втім не все відчули золотим.
      У кучерях її найтонше світло
      впіймав гуляка
      і жонглює ним.

      Зрадливий поруч – знала і терпіла,
      захмарний, хоч за бороду хапай.
      Коли красу втрачала, очманілий
      ще й ревнував
      до кожного стовпа.

      О ні, божився, постарався інший,
      бо не цуралась містом – голяком.
      В колисці золотій
      з’являлись вірші –
      хіба від нього – личка васильком?

      Хіба прозорі, як і він,
      у леті,
      емоцій їхніх перші пелюстки?
      Картав обраницю,
      і недопиті
      лилися чвари з помахом руки

      Таке життя – від шалу до палітри,
      на кожного художник є і гід.
      Портрет сімейний
      осені та вітру –
      в музей небесний.
      Золото услід...

      2014р.
      Художник Володимир Федорчук - "Туман". Полотно-олія.
       Володимир Федорчук «Туман» .><br />
</div>
                <BR/>
                                <br />
                <br />
                <a href= Коментарі (34)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Осінь 2014 року
      Ні, не стінами вітру
      спинити в дорозі різдвяне.
      Неприборкана осене,
      марно ладнати блокпост.
      Закопала гріхи,
      а вони проростають руками
      і хапають за горло
      сановного в тиші когось.
      І листва, і листки,
      де по білому чорним омана,
      засипаючи кров,
      не вертають у коло небес.
      Наче ліва рука,
      так, зухвалице,
      кепсько багряниш,
      бо не Божий – московський
      помітила похапцем перст.
      Рятуватиме світ
      позосталості вічної трепет,
      і на ірода знов –
      на зорі віфлеємське табу.
      Переможе Різдво,
      та натопчуть у душах
      вертепи,
      що з осіннього безуму
      ткали
      багряну
      ходьбу.
      2014р.
      Художник Я. Саландяк
       Я Саландяк – Інфаркт .><br />
</div>
                <BR/>
                                <br />
                <br />
                <a href= Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. *****
      Незахищена муза.
      Підніжжя.
      Підніжки.
      А спіткнеться – одразу нестямно на діл.
      Той напише портрет її снігом торішнім,
      той оцінить дешевше од кіл на воді
      божевільні пориви, що в обрисі птиці
      дарувала завулкам, котрі до небес.
      Незахищеній можна і гріш у правицю
      співчутливо,
      прощально.
      ЗимИ полонез
      незахищену вкриє і вітром, і сміхом,
      і сипне сліпоти з-під поли білизни.
      Затихає…
      й нараз, як відірваний віхоть,
      у безмежжя, у простір…
      Ніхто не спинив!

      2014р.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    33. *****
      Салютують високо дерева ворОнами,
      голубам обігріті дахівки для бесіди.
      Доримуємо погляди і не сторонніми
      голубино-воронячі обри окреслимо.

      Поміж ними залишимо зблиски помітними –
      дотанцьовує осінь циганочку з виходом.
      Перелітним вітрам і життю перелітному
      за таку зачепитися – вічністю дихати.

      Завсесвітлиться дужо млинові старезному,
      пилюговим акордам не правити жорнами.
      Перемелемо час і слова на поезію,
      не мішки найцупкіші, а небо наповнимо.

      2014р



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. *****
      Розкрутили вітри каруселі афіш,
      і світлин
      між долонями осені
      відцуралися усмішки,
      й долі на гріш
      у летючих додолу запросинах.
      Не почуті поет, богослов і скрипаль
      заблукають у тиші під люстрою.
      Не тікала б, афішо,
      а може, й тікай,
      не зведи з молодими прокрустами,
      бо старих переміряно світлом ікон,
      і до міста вогнями прив’язано.
      Не шкодує настирлива осінь долонь,
      затуляє минуле з обрАзами
      і афішну тираду в калюжах,
      і сміх
      ще не збитого яблука – з острахом.
      Відчуваєш долоні її на своїх,
      позолочені тліном у поступі.
      Підіймаєш афішу – розмоклий папір,
      на розмитих обличчях – не промені!
      Ну і як після цього в осіннє не вір,
      ну і як не минати стороннього…
      2014р.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Етюд із малечею
      Малюкам танцювати навшпиньки
      біля доброї-доброї осені.
      Сходяться.
      Промінці голосочків тоненьких
      на лиці
      в золотавому модниці.

      Малюки, бешкетуючи, флюгер
      повернули на літо усміхнене –
      чи насмілиться модниця вдруге
      в ту ж ріку…
      під небесними мітками?

      Малюками розгойдано кладку
      що водиці цілющій
      поклониться –
      по такій золотому телятку
      слугувати не бігтимеш, моднице.

      2014р.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Зустріч
      Сколихнули розмову – вуаллю між нами,
      від найлегшого подиху – порухом подиву
      й різнобіччям до нас – відчуваєш вустами,
      а мені вона зблискує колами, кодами.

      Виростає натхнення із жару каміна
      і в танок на обличчя настирливо проситься.
      Оберегами в колі магічнім на стінах
      найсвітліші слова, не споряджені похапцем.

      Онебеснимо час. Інтонацій багаття
      відшукає скарби в завуальній мозаїці,
      а тоді й… капелюшок пора тобі зняти,
      на якому вуаль застаріла гойдається.

      2014р.



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. *****
      З образІв недовершені погляди стерті,
      а залишені – в обрисах гострих.
      Покуття
      для приходу щодня
      нетутешньої смерті –
      похизується чорним і вкотре – у простір.

      Домовиниться. Лихом побиті,
      повиті,
      підіймаються вихором понад хатами,
      і не може священик уваги просити,
      зачепився за всесвіт,
      за хрест і за камінь…

      Позолочені сльози
      на кожнім вінкові
      і ячать материнські довіку… земного…
      Доладнаєм ланцюг собі – слово у слові,
      щоб себе прив’язати
      до мертвих і Бога.

      Перемовини з лихом
      від хати до хати,
      і в церковці старенькій,
      отій на горбочку,
      як і дітям убитих війною солдатів,
      загубилось півщастя
      німим ангелочкам.

      2014р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. *****
      У прозоре вдягається темінь.
      Б’є на сполох.
      Пора кольорів.
      Дощ.
      І жінка як вічність окрема,
      де в розмаї і янгол, і демон,
      дочаклує мені.
      На порі
      небосхилом замовлена пісня
      і циганського світла танОк.
      Сивий голуб
      збиратиме вістки
      в одежинах і в кольорі спізнень,
      що в майбутнє жбурну за вікно.
      У вазонах посіяно сниво,
      з ними ревно для жінки мовчу,
      щоб веселці подібно, вродлива,
      з молитвами ще райської Єви
      не втекла у краплину дощу.

      2014р.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    39. *****
      Колишні плями…
      Кажеш, від чорнильниці?
      Опів на вічність – не плети обман.
      Годинник – сонце
      на тоненьких милицях,
      коли веселка ранку
      надарма.

      Від позолоти – ті, готичні, дворики,
      на шклянці хліб…
      і кола молитов,
      і соняхи – всесвітності повторення
      на стеблах довгих
      під земним кутом.

      Навчались духу,
      смерті -
      так побільшаєм,
      а чистоту виточуючи з лих,
      різьбили вірші
      й вирізьбили віршами
      усе, що Бог без усмішки не встиг.

      2014р.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.69 | Рейтинг "Майстерень": 6

    40. *****
      Павутина, клепсидра - душі танцівниця,
      і надбитий ліхтар,
      як метелик над раєм.
      На пергаменти спогадів
      кава проллється
      і змарнує талант
      не губитись навзаєм.

      Заховаєш назбиране світло під вії,
      щоб у шибку просунувшись
      місяць не видер.
      В гамаку з павутини
      захутко старіють
      пересипані -па-
      золотої клепсидри.

      Мовчимо, ніби щастя в чужому подолі,
      ніби вибрано нами своє наостанку
      ...а метелику з раєм поволі, поволі,
      але все-таки звиклося
      ближче до ранку...

      2014р



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    41. День народження
      НадихАли літа і нахабно напали –
      пилюга на очах, не змахнеш сивини.
      З вайлуватою зрілістю фото напам’ять -
      і понуро бредеш
      від вини до вини.
      між повітряних кульок і куль,
      до свічада,
      що не тіло – вихоплює душу лишень
      і стезю, на якій виростаючи падав,
      і стезю, де зіп'явся на диво полин.

      І не шпага, не торба при битому боці
      на твоєму відграняться почерку, ні.
      Овселюднишся тільки у зшитку емоцій,
      розпочатому… з небом коли полотнів.
      Наливаєш, тобі наливають картинно.
      В мережі розкуйовдили друзі витки.
      Телефонні етюди на пух тополиний
      перетворюєш лагідно жестом руки,
      бо інакше спізнитися можна на осінь,
      відпустити у безвість останнє –прости-.
      …Усміхнешся, на ноги підхоплений тостом,
      хоч уже даленів од веселих гостей.

      2014р.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Етюд із трьома
        Утрьох шукали барви - просто так і так непросто – в поступі готичнім. Той віддзеркалював, а той відтак зайчатком сонячним торкав обличчя. Світив мовчазно третій угорі собою й диском, пильно невеселий, бо дзеркалу – химери на порі, бо вже зайчатко похапцем на стелу… Вітало місто кожного, хоча галоп обрали в передщасті різнім. У дзеркалі пожовклий час ячав, зайчаткові живинка – перевізник… А третьому… котити б диск утрьох, щоб ліпше вічність барвили та келих і маляр, і поет, і третій… Бог, що буде завше першим невеселим.

      2014р.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. *****
      Придорожніми мертві.
      Не з косами…
      Ох, не ті – з романтичного вихору.
      Одягнули багрянці від осені,
      бо для них білизни не попросимо –
      жменьку сяйва і слави над виходом.

      А куди увійдуть
      понад вікнами,
      завіконнями
      і циферблатами –
      як заплакане небо, помітними
      і прозорими вічності мітками,
      що затьмили осонцення катові?

      Новобранцями дня сорокового
      їхні душі покинуть обочини.
      Надвечір’я повисне підковою,
      щоб дорога живих не раптовою –
      оминула свою кровоточину.

      Придорожніми мертві.
      Відмоляться
      за розхристане совістю полум’я.
      Освятишся упійманим голосом
      і утримавши світло на вОлосі,
      ним поділишся
      з вічністю
      порівно.

      2014р.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. *****
      Німі красиво розмовляли жестами,
      так, наче річка,
      різнобіччя пестили,
      шукаючи, куди сховався звук.
      Хотілося деревам
      бути веслами
      і припадати зболено
      і весело
      до їхніх віртуозно-чесних рук.

      Намріяв ранок
      обернутись теслею,
      що затишок майструє
      понад месами
      для викрадених
      смертю
      голосів.
      Коли б вони озвалися воскреслими,
      одягнутими сонячними фресками,
      наземний пил
      на душі б не осів.

      Німі красиво розмовляли жестами.
      Німа розмова зріла перехрестями.

      2014р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    45. Міський диптих
      1.
      Привітався бароко
      що музою зцілений,
      і поет музословив,
      як дощ у трубі,
      а на вулиці в чорному
      жінка у білому
      відправляла в розкрилений мир
      голубів.
      2.
      Попрощався бароко -
      відлуння за шторами,
      і поет доторкнувсь
      до приблудного сну,
      а на вулиці в білому
      жінка у чорному
      голубину сонату
      вела на війну.

      2014р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Перемир'я
      Приспали крівцю у грозі
      і Схід, і Захід.
      Налаштування терезів
      у скрипі плахи.

      Стриже чужі окопи зір,
      чуже безглуздя.
      Налаштування терезів
      в очах і грудях.

      Хто пуд,
      хто дрібку солі зїв –
      єдиноколом.
      Налаштування терезів
      на душах голих.

      Раптова куля на стезі,
      граната в ноги.
      Налаштування терезів
      забутим Богом.

      2014р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. *****
      А мусиш мати
      просвіт,
      ріст
      і хиби,
      й на власнім пульсі
      погляд хижака,
      і першокруг,
      в якім летючі риби
      навчать шукати волю
      по зірках
      і айсберги,
      покриті геть лускою,
      минати, не убившись,
      на льоту,
      і з них одну
      назвати золотою,
      хоча б за те,
      що знає висоту…

      2013р.

      Художник Ярослав Саландяк.
       Я Саландяк – Айсберг .><br />
</div>
                <BR/>
                                <br />
                <br />
                <a href= Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Біль
      В порожнечі від ночі – ні знаків, ні значень,
      підвісна переправа та й годі – мужній!
      А тим паче тріщать карабіни, тим паче
      на висотах таких і туман полотнів.

      У свічаді небесному чорна година
      пориваннями в яву і сутінню в яр.
      Не зірвися і скрипом зійдеш павутинним,
      що під ранок у відра збирає сміттяр.

      2014р



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. *****
      Декламує гроза
      віртуозно,
      заклично,
      облямовують голос
      вулкани і арфи.
      О вогненні,
      о вірші!
      Гучніше та вище
      не буває гротеску,
      літоти,
      метафор.

      Сто епітетів
      тільки босоніж дахами,
      на бруківці завулків
      без масок і гриму,
      щоб різцями небесними
      різьблений камінь
      відізвався прозорими
      сплесками рими.

      Між загрозливих ноток
      потік ангелочків
      миготінням відходить
      на стінах,
      на лицях.

      … Аплодуєш у тиші
      зеленим рядочкам,
      що, всотавши небесне,
      в дарунок землиці…

      2014р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    50. *****
      За червоні буйки суєти –
      невмолимим,
      не дослухавши скрипки
      і скриньки Пандори,
      де не хрестяться вірші,
      здіймаючи рими,
      і ховає мелодію віщу
      валторна.

      За червону печаль
      неприкаяних маків,
      поневолених лукою
      легко й надовго,
      що допили дощу
      засекречені знаки
      від миттєвого помислу
      й поруху Бога.

      За аркан
      з божевільної крові
      червоний,
      до руки невмолимого
      полум’ям зайди,
      захищаючи грона
      святі калинові
      від навислого граду
      холодної зради.


      За червоне під вечір
      небесне забрало
      перед янгольські очі –
      вітрища одвічні,
      щоб затоптану душу
      тобі відшептали
      до прозорих начал
      на стезі потойбічній.

      2014р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Випускниці
      О дівчата, одягнені раннім туманом
      і стрімкою веселкою,
      хмаркою,
      зіркою,
      як на зелені юності вашої в'януть
      перехожих повіки,
      бо в кожної
      дзвінко так
      від осонцення поступу
      стрічка на грудях
      і гаряча від літа
      пелюстка у китиці.

      Віддалились.
      Відлуння.
      Картате безлюддя,
      і над балом успішності
      обрій замислився.

      2014р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. *****
      Заштрихований дозем
      і чарка по кругу,
      наболіле у ближнього – мотуз цупкий,
      мозаїчно зображені кимось недуги
      не розсиплеш розміреним жестом руки.

      Дивогляди заблудлі – за світлом, за світом,
      ще вільготні, а вже як обтята коса,
      і сумирні очища та китиці літа
      хтось художницьким оком
      в пітьмі написав.

      І доспівано вечір замріяно, стиха,
      і проміння від неба - сердечно у жмут.
      Кожен вибрав собі
      у вечірніх рельєфах
      недожите іще
      між одвічних полуд.

      2014р
      Художник Володимир Федорчук. Яйце-рельєф «Кохання»
       В. Федорчук Кохання .><br />
</div>
                <BR/>
                                <br />
                <br />
                <a href= Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Першочервневий етюд
      Передвесільно. В ранку вус підкручено,
      і кожен кучер вибриком тонким.
      На дівич мостик, веснонько, і рученьку
      назустріч пишночубому, такий
      тобі не буде маревом посіченим,
      не видивом, не веденням від гав,
      і всі вітри співатимуть, засвідчивши,
      що твій обранець обри змайстрував.
      Ватаги ранків мимо подорожніми,
      а цей укине в душу пелюстки,
      а цей… Заплаче літечко народжене
      і усміхнеться
      зразу ж
      залюбки.

      2014р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. В полудень у полі
      Без вітрів
      духовому оркестру жари
      поміж зеленню світло зелене.
      Диригент золотий – віртуоз до пори,
      розсипаючи вправно зиґзаґи згори,
      добавляючи гучності в бубон мари,
      звукоповінню сповнює вени.

      Затривожишся – музика валом до скронь,
      убивають октавами труби.
      Незатінений,
      в тілі людськім Єрихон,
      без відібраних полем кутків, завіконь,
      оминув би і вічності дужий закон –
      диригента спинив би, бо згубить…

      2014р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. *****
      Ми з тобою, мій вороже, вічної крові.
      Відпускаю я шепіт, моління і спів
      навздогін вітровію й тому візникові,
      що непрОгляддю був
      і лжесвітло терпів.

      На найбільшого воза надія найбільша –
      під колесами камінь чужий – на пісок,
      і вціліє крило лебединого вірша,
      налетівши на прогнані зблиски висот.

      На найбільшому возі пожитки від сонця,
      не штовхни його зопалу нині навскіс.
      Янголята, одвічних небес охоронці,
      проводжають за обрії польку* коліс
      і за нами – очима, очима, очима
      на просторах не тільки свого візника,
      де злостивці вигулькують, геть нескоримі,
      де «війна – не весна», вже зачовгана рима,
      незачовгану душу припне до рядка.

      2014р.
      * ТанОк.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    56. Східноукраїнський образок
      Місто-гойдалка – хто не впаде? Місто-гойдалка,
      зачудоване масками, ними ж розхитане.
      На пісочниці діти з чужими штрихкодами
      намагаються збройниці хутко засипати.

      А з дитячої гірки нікому не гОдиться,
      на жорстві розпростерто і ручки, і ніженьки,
      і з дитям на руках молода Богородиця
      не змогла наздогнати затінених біженців.

      2014р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Сільська ідилія
      Відпружинили небо
      отави,
      сто кульбабок за небом нараз,
      і скрадається велет-русявець –
      доженеш – запрозориться…
      Джаз
      комашні на осонценій мітці,
      плоскорізьбленій гущі черемх,
      а на озері – Божій копійці
      перший відблиск округло завмер.
      На полях – зеленпосмішки,
      близни* -
      доторкнешся і кревно збагнеш,
      що посієш ти щастя
      і вижнеш,
      не поранивши іншому меж.

      *шрами (желехівка)
      2014р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Етюд про тебе, рідну
      Оланцюжена Сходом, тікаєш на Захід, прописала майбутнє на стрічках коси. Розфасовані ворогом охи і ахи відхили, почерпнувши з води та роси. Не повернеш. Ітимеш надалі сакрально – серце в розвідку боєм, на таці – калач. Від сусідки - примари із казки-ґуральні - в камуфляжах, бинтах, голяком – антураж! Доганяють, хапають за плечі запекло, а найнижчий – за горло… Кістлява рука… І шепочуть на небі: тепліше вже… тепло, а тобі не упасти б якось на витках. Мати б линву від Бога, бо крівця в болоті, ще й рогачкою бруд, що несла за поріг,
      й мироточить дорога
      Небесної сотні,
      відчуваючи знову
      наступних
      своїх.

      2014р.
      Художник Ярослав Саландяк
       Я Саландяк – Вона і примари .><br />
</div>
                <BR/>
                                <br />
                <br />
                <a href= Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. *****
      У запитнику літа, брунатнім запитнику
      сто питань багрянистих – не скреслиш. Помрій
      про карафку з вином і приборкання скрипкою
      перших зойків душі на ранковій зорі.

      Ех, шульгою душа, а з такою рахубисто,
      вороння на дарабі, на волос – кажан,
      і погруддя стовпів за віконцем загубляться,
      і майбутнє влаштує танОк від ножа.

      Невідхильні солодкі нараз – незугарними,
      а стежини голублені хутко на клин,
      бо стають небеса на очах цукроварнею,
      від якої тобі гуготіння лишень.

      2014р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Желехолет
      Захотілось на небо на сьоме -
      і намарно тягнулась рука…
      Щоб помітили інколи комин,
      треба віхоть сухої соломи
      і прощальний етюд сірника.

      Відшукати б ґонзоль на горищі
      і не дати спочити руці,
      доки ґринджею ґалиці хижі
      із душі на ґорголя і вище
      не полізуть у різні кінці.

      Затанцюєш тоді як ґанджело,
      коли щезнуть вони назавжди,
      і святі, перейшовши оселю,
      в ґалаґані для грішного хмелю
      приготують від Бога плоди.

      І тоді, наче в казці веселій,
      що на ґанжах вирощує рай,
      понесе тебе в сьоме ґерґеля,
      у якої позичиш розкрилля,
      висоти й незникаючих сяйв.

      2014р

      Примітка
      Ґонзоль – брязкальце.
      Ґринджа - сніг з дощем.
      Ґалиця – чорна гадюка.
      Ґорґоля – сук.
      Ґанджело – дзиґа.
      Ґалаґан - мідний казан.
      Ґанж – недолік.
      Ґергеля – велика гуска.

      Художник Ярослав Саландяк
       Я Саландяк – Гусь .><br />
</div>
                <BR/>
                                <br />
                <br />
                <a href= Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    61. *****
      Довкола церкви обруч молитов –
      розкручений, аж відблиски за обрій.
      І хай сюди статечним підійшов,
      тут янголям тобі рости хоробрим,
      вітри ловити і сріблястий день,
      весні на плечі бубон завдавати
      і дзвін, і світло кликати за тин,
      де їх підхопить місто вайлувате,
      що знову хоче стрункості та струн
      і на долоні правди від підкови,
      і від мистця таких гарячих рун,
      щоб зашарілись полум’я і слово.
      Вгадай на цьому ярмарку весни,
      коли святому розпростерти плечі,
      а потім крильця янгольські верни
      і йди під Богом, як завжди, - статечним.

      2014р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    62. Етюд з війною
      Чужі базари в тарганах, свої ж – рушійна сила… Стара перекупка війна, кремлівська хвойда з бодуна на смерть ціну скостила.
      - Кому? Майданівцям? Беріть! Хохли, у чергу скопом. Троянський кінь он на порі – найкращий, вірте, із дарів за сто покупок оптом... Небесною… І будуть ще дари по самі вінця. І хміль, що Сходом потече, - чортам на стіл могоричем. Хильни і ти, не бійся. І хист перекупки хвали продати зашкарубле за кілька відблисків золи, в яких і Небо будь-коли себе… своїх загубить.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. *****
      Знову полудень.
      Вельми спішить.
      Переводимо
      через місто,
      розхристане щедрими сумами.
      Позичаємо в полудня
      полум’я подиву –
      хай живе поміж нами
      і сонцем відлунює.

      Вже й немає чому дивуватися
      нібито,
      всі дива конфісковано
      зрілістю сивою,
      всю пилюку
      з еліти притихлої
      вибито,
      і до храму
      поміряно стежі ретивими.

      У відчинені двері
      подати й податися –
      стільки коштує нам
      неспотворене таїнство:
      все святе –
      в мішковині від Господа матриця –
      відчували завжди
      й оминали, цураючись.


      2014р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Сповідь
      З небом нині, мамо.
      В небі нині, мамо,
      дерев’яна церква,
      де душа прозора.
      Купол наді мною
      болю кругозламом
      і святі обабіч
      розігнали морок.

      Одежини слОва
      ловлять не пилюку,
      а обрубки буднів
      на вогні священнім,
      і старенький парох,
      що легкий на руку
      і важкий на серце, -
      світло сокровенне.

      Вимолю у світлі
      в Бога завіконня
      й за гріхом – очима,
      за прощенням – серцем.
      Обійняли Божа і моя – жертовні

      матері, з котрими,
      жду небесних терцій.

      2014р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. *****
      Чи не вихлюпнеш, сонце, весну мені завтра,
      та таку, щоб омани ні крихти, ні звуку,
      та таку, щоб розбіглася холоду варта
      і буланому злотом під ноги пилюка.

      О, близенько від сонця до віщого хмелю.
      Не помчати б лишень по колючому колу.
      Хто кого і чому в цьому світі окрилив –
      таїною озброїтись варто такою.

      Проминуще як череп – торкнешся й заплачеш,
      а безсмертне відчуєш у помислах жінки,
      без якої немає правдивої втечі,
      без якої і святість осонцена - мілко.

      2014р

      Художник Ярослав Саландяк
       Я Саландяк – Ярило .><br />
<br />
</div>
                <BR/>
                                <br />
                <br />
                <a href= Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Прелюдіє
      Віднеси у траву молоденьку,
      в переповнену колами тишу
      легкокрилих – не місце у жменьці
      комашиній сонаті найвищій.

      Перемучили сутінки мізки.
      Де й коли береже світлячкове?
      Не поклонишся крилам залізним,
      що не мають від серця покрови.

      Перекреслено смугами небо,
      і під чорною міткою трАви.
      Так війна тобі душу теребить –
      аж до неба кривавій неславень!

      О, хутчіш би… у жменьку. Притулок
      пошукати б у затишку ніжнім…
      Відмахнешся й за сонечком чулим
      попід сонцем – на вибухи грізні!

      2014р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. *****
      По собачім витті,
      що багряним димком,
      опускається хмарочка,
      хмара,
      хмарюга,
      допиваючи просвіт
      ковточком,
      ковтком
      і віщуючи серцю
      поезії хугу
      між нахабною теменю
      й дужим виттям
      на землиці,
      землі,
      онімілій завчасу.
      Ще далеко до вірша,
      а серцебиття
      вже тримає його
      у полоні окраси.

      2014р



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. *****
      Мерехтіння, чорте… Ні, здається -
      достобіса мертвих кольорів!
      Приласкавши притчу во язицях,
      виглядаєш, ніби й не здурів…
      Потороча, вмієш торочити
      кожну свитку радісних небес.
      Хто ж забрав у тебе око сите,
      що неситим, як Великий Пес,*
      землю всю ковтнув би і невгодних
      на смертельнім ложі розпростер?
      Нахилився рилом до безодні
      й по-російськи нам речеш тепер
      про свої замурзані простори,
      де без крові нидіє врожай…
      Крок іще…
      Тебе клястиме й морок
      і покриє посмішку іржа.

      *Сузір’я



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Російському завойовнику
      Що ж, дивуєш каптаном,
      капканом
      щодня
      і пілоточку-путінку
      міряєш чемно,
      Не поклонишся Богу.
      Червона матня –
      лиш вона з пантронтажем
      на марші доземно.

      Загребущому крихтою -
      навіть Едем,
      войовничому світлом –
      зотлілі останки.
      Нагодуєш війну –
      нагодує й тебе,
      що й десерту не влізти
      в розбухлу горлянку…

      2014р.

      Худ. Я Саландяк .
       Я Саландяк  Москаль загребущий .><br />
</div>
                <BR/>
                                <br />
                <br />
                <a href= Коментарі (32)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. *****
      Заворітня,
      завулок у тиші –
      не густо!
      І не вічністю
      вічний за річкою клин.
      То ж вимолюєш обрій –
      від Боженьки люстру,
      обіцяючи травам
      і зорям чужим
      не ховатися в будні
      припнутому.
      Баста –
      павутину вчорашню
      на вранішній діл,
      і під ноги чортам
      відкорковану пастку...
      і хлібину священну
      не в міх, а на стіл
      при дорозі,
      легендами й небом багатій,
      при біді найкуцішій,
      як перші грошІ,
      щоб і сонцю хотілося
      валкою стати
      на просторах вітрів
      біля сяйва душі.

      2014р.



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. *****
      О зелений,
      о змію,
      о звіре,
      не в дусі
      підкрадаєшся в ранок рутинно, тихцем.
      Чарководи вусаті твої та безвусі,
      хто бетонного неба триматися мусить,
      на розгойдане місто не світять лицем.

      О сліпа,
      о покуто,
      о птице прозора,
      невгамовно – на вістря, в зіниці очей –
      хай обіймуться ревно прозріння і морок!
      А кому ж, не світивши, між обраних ворох?
      А кого на звороті душі не пече?

      2014р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. *****
      Казки і карти сплутано над ранком
      без дотиків кисільних берегів.
      Помилуй посмішки мої, циганко,
      не ворожи – нагі ж вони, нагі:
      і немовлята, й войовничі скіфи,
      що з передгроззя вибрали скарби.
      Трубити плач, залити очі сміхом –
      якої ще потрібно ворожби?
      Циганське щастя – недостиглий місяць,
      украдений у білої пітьми.
      Мої світила не знаходять місця,
      на стяги стужі Бог їх настромив.
      Позичу клаптик неба наостанку,
      та чи сумлінно Богове віддам?
      Казки і карти сплутано над ранком,
      кисільна правда – зраджена вода.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Етюд з лебедями
      За нахраписту зиму,
      за обрії ветхі
      зачепилися лебеді.
      Біло воді -
      сім соборів на ній,
      дивовиж небоверхих,
      дивовиж легкокрилих
      в ясі холодів.
      Лебединому оку
      буяти суворо,
      переводити віхоли
      небом тісним.
      Трійко пар,
      а самітньому
      бути собором
      не лишень у краси,
      не лишень до весни…

      2013р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    74. Поетам-майданівцям
      А ніч - як горло, здавлене стопою,
      а день такий… у квітні листопад!
      Твоя Евтерпа* ходить за тобою
      хребтами зледенілих барикад.

      Безсрібленики поряд і блаженні,
      і ти між ними – ниткою лишень.
      Твоїй Евтерпі личить одкровення –
      слова у зблисках солі та скорин.

      Оптичне скло навпроти над курками:
      вже зрозуміло – крапка! Або три…
      Душа за сонце і рука за камінь
      хапаються на світі до пори.

      У правоті на тризну надто просто
      Евтерпу й долю – звірству завинив,
      Чому ж у посміх вірилось – не в постріл
      обманутого з кола сатани?

      *Муза ліричної поезії.



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    75. *****
      Обігріла правиця,
      й зимове осоння -
      дужий поклик
      до хвиль,
      до вітрів,
      до корми.
      Бог рятує тоді,
      коли море бездонне,
      і кити не блукають
      у пащі пітьми.
      Не сліпа ворожба
      на чужому розпутті,
      де спресовує обрій
      іудство рябе -
      ти дістанешся берега
      тільки ковтнутим,
      ти освітиш той берег,
      як Йона себе.

      2014р.
      Худ. Я Саландяк
       Я Саландяк – Йона .><br />
</div>
                <BR/>
                                <br />
                <br />
                <a href= Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Два етюди
      Вгомонюся?

      Вгомонюся чемно… Так, пора, бо давним-давно вже не хлопчисько, бо проблема кожна, мов гора, а в обхід – якось нікчемно й низько. Як об лід рибина, б’юсь і б’юсь об щоденну напасну рутину. Вгомонюся, звісно, вгомонюсь, наче вітер, що пізнав пустиню. У клепсидрі літ біжить пісок. Чи не очі він мені засипав? Вгомонюся нині – ні на крок до нових амбіцій-смолоскипів. Розгубив я дні, де знаки плюс, в обладунках вічності не витязь. Вгомонюся. Врешті, вгомонюсь? Ні! О ні! Не дайте вгомонитись!

      Самітникам

      Милою покинутий, завчасу самоті нестямно не вклонись, бо гучніше грому те нещастя, що з розпуки виросло б колись. Ну а ти, злостивою ріднею прогнаний світ за очі, згадай: там самотність б’є, де п’ятірнею від очей закриєш небокрай… А тобі, бунтарю незбагненний, від якого врозтіч люд та сни, раджу пошук неба – не Сирени, щоб минувся лет самотини. І молю того, хто на узвишші, хто створив і всесвіт, і печаль: задля правди власної і тиші, не рубай, САМІТНИКУ, з плеча…

      2010р



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    77. *****
      Ксенії Озерній

      Колір перший,
      середній,
      останній.
      Стільки світла
      до неба
      з чола.
      Все нараз
      на передньому плані
      й не потрібно
      для ангела
      тла.
      Майстер будень,
      емоції,
      розум
      воєдино –
      у помахи крил,
      і любов – то життя,
      не загроза,
      то травинка
      з-під темені брил.
      Оповито майбутнє
      габою,
      час розкрилля
      помножиш на три!
      Бути трійцею
      й бути собою -
      ось і щастя…
      Знайшлись кольори!
      2014р
      Художник Ярослав Саландяк
       Я Саландяк – Трійко ангелів кольору .><br />
</div>
                <BR/>
                                <br />
                <br />
                <a href= Коментарі (45)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Ірреальний етюд
      Від леготу до світлої легенди, а там чужинці – ніби тіні плям, і дух інверсій допече заледве, і забобони на куті стола чемніш од мухи ситої у снінні, і добра муза вже без риштувань. Останній гість не той, котрий камінний, останній дощ собі - словянський Пан. Міняєш долю так, як заманеться, пером і часто серця вишиттям. Правиця знає: не її Жар-Птиця, тому й висОти завше до пуття… Любов не нищать сумніви і шати, борги зими і чортове пенсне. Якби ж то, друзі, знову не вертати туди, де час в три шиї пожене.

      2014р



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    79. Натхнення
      О зблиски з волі Божої містичні! -
      нагально янголяті тчуть весну,
      яку придумав ти, сліпий язичник,
      вдихнувши запах ночі й полину.
      Твої скарби, вчорашні немовлята,
      сьогодні зростом - до вершини див.
      І хтось такий, як віддане розп'яття,
      благає в тебе хліба і води,
      і дрібку віри, і любові жменьку
      за мить лишень до грому з виднокіл,
      а три свічі - три голоски тоненькі
      змітають рими заспані на діл.

      2014р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. *****
      Пересипає віхоли
      клепсидра
      при світлі серця.
      Стіл і мідяки,
      і за талант,
      і за вікно
      не стидно
      в чужих, як ехо,
      посмішках лунких.

      А двійко крил
      над образом
      дитинно,
      а вишиття на них –
      дороги тло.
      Старий вертепник,
      мислю про родину
      з одвічних ролей
      між добром і злом.

      Ах, пастушок…
      Ех, чортик…
      Ух, царище…
      У повних яслах
      не святе дитя.
      Нікчемна челядь
      не здійметься вище
      німих волхвів,
      що не для них кутя.

      І дотики, і жести –
      ілюзорне,
      бо знає ірод:
      від’ячить фінал.
      І вічна мова
      неба і валторни
      здмухне
      нестямно капосне
      «хтозна».

      На сто гріхів,
      на кривду саранчату! -
      віддам собі
      підкований наказ.
      Старий вертепник,
      у ногах Дитяти
      вмираю і мужнію.
      Час... О час!

      2013р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Здвиг
      Відмовляєш
      у затишку
      серцеві
      в товаристві
      вікна й каганця,
      де спресовані
      спроби відвертості,
      як зоря
      на обличчі
      мерця.
      Циферблатом
      розкручено помисли,
      і твої першокроки
      летять
      між лихі
      від люцифера
      промисли
      перед сяйвом
      новітніх
      розп’ять.

      2013р.



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Метаморфози* мрії про Євросоюз
      Так, неначе з намиста небесного,
      вибирала Європу собі.
      Птиця Фенікс над вічними плесами
      і Венера, одразу за сплесками,
      і нараз - на гнилому стовпі!
      А звільнившись,- русалкою руслами
      в океани народу хутчіш.
      Тільки видно, як пасмами русими
      наготу прикривати ще мусила,
      що за ламаний куплена гріш.

      *Перевтілення.

      2013р.




      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    83. *****
      Може, щастя… А може, ліхтарня,
      де проміння холодне невпинно…
      Чи воскресла любов, чи янтарна
      дочекалася дня для гостини?

      Ми накрили столи калиново,
      а розсипану сіль – у багаття…
      На загублені дні та підкови
      не накинулись вірші в лататті.

      Хлібнобарвно. Відгранено кусень
      і вогонь без ядучого диму.
      Відпочиньте тепер, сажотруси -
      тільки небо у небо пливтиме.

      Ох, виводити долі абетку
      нам судилось, як військо з касарні!
      Що довіку освітить чернетки?
      Може, щастя… А може, ліхтарня…

      2013р.

      Художник Ярослав Саландяк.
       Я Саландяк – Засвічу свічу .><br />
<br />
</div>
                <BR/>
                                <br />
                <br />
                <a href= Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. *****
      О мимовільне видиво з повторами,
      коли з рулетки ночі не зеро:
      бездомні пси довкруг ласують зорями,
      безхлібні, як романтик над пером.

      Чому тобі та їм не засвітитися
      стрілою в почорнілих небесах?
      Доплеканий життям у латах витязя,
      ти в кожнім герці все ж не рівня псам.

      Таке виття під містечковим куполом –
      аж по журбі потоками вино.
      І смерть веде тобі по серці лУпою,
      де вкоренив, не стямившись, - «на дно!»

      Твоє залізо й дух завчасно ковано,
      і псяча доля – зникнути в іржі.
      Старі бігборди – й ті перемальовані:
      про розум, честь, і совість – на ножі!

      2013р.
      Художник Ярослав Саландяк «Вулиця Червоноармійська»
       Я Саландяк – Вулиця Червоноармійська .></div>
                <BR/>
                                <br />
                <br />
                <a href= Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    85. *****
      Ще не вибарвив ранку –
      скупець чи нездара?
      Не спішу одягнутися
      в шати вини.
      Не зігріті
      на шабаші ночі
      стожари –
      на висотах обрАзи
      роздуті слони.

      Завмирають,
      як чаші, нервово допиті,
      як безлюддя,
      позичене у павуків,
      і нараз – на латаття,
      щоб оком неситим
      не спалили їх віщих
      чіпких завитків.

      За останньою
      ниткою темені –
      гранди
      лицедійству небесному
      зблисків нічних
      і… глухих заперечень
      розстрільна команда,
      та, якій не підставиш ніколи
      спини.

      О стара суєто,
      що при денному світлі,
      стільки сиплеться з неба
      земної золи!
      Мов шопта, двірники
      й забруньковано мітли,
      і по ніжнім лататті
      слони не пройшлись.

      2013р.

      Художник Ярослав Саландяк «Про слонів» 1995р. ДВП, олія, 43 см – 60 см.
       Я Саландяк – Про слонів .><br />
<br />
</div>
                <BR/>
                                <br />
                <br />
                <a href= Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. На Говерлу
      Ледь упіймано в небі чертоги
      і розсміяний камінь.
      На очах у зеніт хутконогі -
      павутинням, цятками.

      Сотні лез і небесний окраєць -
      чи тобі в неоплині?
      Не злякайся і чорт не зіграє
      на трембіті полинній.

      Подаруєш собі небочати
      в охололім потоці
      і блаженство - хоч цяткою стати
      соколиного сонця!

      2013р.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Цегельня
      Поза небом тебе ошукають
      димарі й вагонетки скрипіння,
      і заблудлим, незгаданим Каєм
      саркастично поклонишся тіням.

      На підпорах дахівка осоння,
      і хлібина, й сирівка* – сестриці,
      аж допоки з охриплих агоній –
      подаровані вогнищем лиця.

      Побіжиш – сотня шпал без обману,
      доштовхавши до затінку пекло,
      і лежатиме небо багряне
      на долонях, надовго затерплих.
      2013р

      *Ще не випечена цегла.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. *****
      Феєрверків нічних високостя
      перевтілено в небо і птицю,
      і заблудлим непроханим гостем,
      як невірність небачена, рослим,
      перший вітер у просвіти пнеться.

      Завивання його і собачі
      на загривках туману й омани,
      і солома, провісниця втечі,
      опадає світанку на плечі
      і на сліз поховання багряні.

      Не догнати ні піших, ні кінних -
      золотистих і срібних, і білих.
      Відмовчиш, обійнявши коліна,
      і з-під яблуні світлом камінним -
      на чуже барабанне весілля.

      Між обряди і обри рутини,
      посолоду і відблиски солі.
      Хай за мить під шатром павутиння
      і твоя рятівна соломина,
      не простягнеш руки вже ніколи.

      2013р



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Ранок у місті
      А за пасмами сонця чутки у чумарках,
      барабани каштанів, рівняння на дріб,
      і сумний золотар постарілого парку
      дочакловує місту нову аватарку,
      що настирливо схожа на вкрадений німб.

      Заклинання майбутнього в сонмі осоння,
      од воріт до воріт не чужий листовир.
      Домальована вічність на храмах і скронях
      і чиїсь карнавально прикрашені поні
      повертають завулкам недоспаний мир.

      Свіжі випічки посмішки, крихти зі столу
      для собачок і Чура з дірявих горищ,
      і жагучі пориви до… першого кола,
      а відтак - до дев’ятого, й Данте спроквола
      за «Божественну…» знову береться з узвиш.
       Я Саландяк – Б. Манюк «Ранок у місті.
      Художник Ярослав Саландяк «Про спрута» - 2004 -2007р., полотно-олія, 45-45-70 см.(фрагмент).



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Кривий танець
      За відмову від літа – удвох аж до схилу,
      де стовпи і сліди – епілоги тепла,
      де шукають собі блискавиці могили
      і підметена темінь основою тла.

      За синхронністю жестів уперше – живинки,
      хоч украдені миті відмірює крок,
      і немає завади на цьому відтинку
      петриківському розпису наших думок.

      На посрібленій рамі – рука неотеси,
      а на вивісках щемно свята простота.
      Переходимо крізь овсесвітнення теслі,
      що єдиний нічого про нас не спитав…

      Під ногами й у серці відлуння бруківки
      голосами з усіх потойбіч і низин.
      І падіння, і вдалі фігури – до спілки,
      у поспішний, з орнаментом лакмусу плин.

      Відкриваємось місту нараз мерехтінням,
      на розколинах темені й віщих вітрах.
      І усі… і ніхто не підхопить каміння…
      І спочатку з домівки мелодій пора!

      2013р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. *****
      Ліхтарі володіли весіллям,
      голубами з різьби та небес,
      і стривожений зайшлий Месія,
      на спокусу і хлібом, і сіллю
      випромінював тихо протест.

      Нас вінчали комети й видіння,
      виростали і прірви, й мости.
      Над фіранкою голуб у сінях
      і над літом фіранка осіння
      научали: люби і прости.

      Підвесільні – до першої крові,
      відвесільним - базіканок міх.
      І нараз – ні зерна, ні полови,
      де схилився дідок барвінковий
      до скарбів – не своїх.. не своїх…

      Золотиста стіна з мішковини
      між добром, де зачовгано зло,
      до зорі – ані зопалу винним,
      ні святим, що ні кроку за глину,
      не змогла повернути тепло.

      2013р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Передосінній ряд
      Оминаєш усіх на планеті присутніх,
      арка зморшок - очима відгранена даль.
      Перевтілення літа і фраки, і сукні
      за тобою снують золоту вертикаль.

      Звукозапис душі в потаємнім куточку –
      тільки так не бігцем під ганебні стовпи.
      Безвіконня і фосфорні три ангелочки
      зачекались відлуння святої стопи.

      А допоки – причесане соло для фраків,
      а на вирізах суконь орнаментом сум.
      І запрошені в гості зірки Зодіаку
      не правдивіші від розмаїтості клумб.

      Перший вальс і не вперше підступні обійми,
      за невпізнаний голос – окрема ціна.
      І міські заштриховані вади і війни –
      притолочена квітка в гірких полинах.

      Екзотичні тини – не рідня таємницям,
      і завулки до горла міцніш од петлі.
      І покинута серпнем у місті Жар-Птиця
      послуговує чемно й вигадливо тлі.

      Завмирання, зітхання, заряди загрози.
      Де вальсуюча пара – вінки блискавиць.
      Пальма першості зливі й вітрам-віртуозам:
      перед ними гріховне затьмарення - ниць.

      2013р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    93. *****
      Прозрілий суд
      над маревом віконним,
      за вузликом –
      одразу виднокруг,
      і дві душі,
      як ветхі дві ікони,
      впіймали
      ноти з нотками
      на слух.

      О віще світло
      і… права пташині.
      Куди летіти
      з перших білих див?
      Контрольний дощ
      на прилисток єдиний –
      і мед
      не дотече
      до бороди.

      Від пошуків хули
      до халабуди
      і від багна стрімкого
      до сходин
      церковні дзвони
      і биття повсюди,
      і сто табу,
      і неодмінно клин.

      З вікна додолу
      пелюстки віддушин
      на рукави,
      на віск
      і на золу,
      а завтра знову
      сонцем попелюшки
      штовхати кревно
      витончену млу.

      2013р.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Кропива
      Зелені амазонки
      б’ють на сполох
      і врозтіч від серпа –
      в самообман!
      І коники стрибком
      у пеленколо
      квапливо-голосистих
      заклинань.

      О грона зблисків
      у пролозі драми –
      на лезі знову
      суть усіх мірил.
      У модернізмі,
      створенім вітрами,
      парад зигзагів
      коригує стиль.

      Порізано
      красиві однострої,
      у лантух
      військо зв’язано.
      Полон!
      І хто тепер
      під гіркою
      рудою
      задати зможе
      непокірний тон?

      Живильне тло.
      Прив’ялі войовниці.
      І тут
      солопіЯ*
      нараз
      одна
      востаннє обпече
      і… посміхнеться –
      собі самій
      не програна війна!

      *роззяву.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. *****
      Привідчинені двері – не кожному вітру,
      де на вивіски моляться натовп і твердь*.
      Перший поштовх – і ти обираєш палітру,
      на якій екзотично прикрашена смерть.

      За навалою осені й тупоту грізно
      сотня вузликів чорних і дужих вузлів,
      і кленовий листок – суєти перевізник
      мимоволі до ніг - по заблудлій золі.

      Неприборкане серце, як потяг шалений
      не по рейках, а так… щоб на мить напрямки…
      Хтось надумав тобі не вакацій катрени,
      а на зарева вічні надіті свитки.

      Вибираєш нестямно тонкі кругозлами:
      від усіх, від усіх – на свою висоту!
      І живеш (не минаєшся) десь між дахами,
      і визбируєш зайчики снів на льоту.

      В підігрітому мареві зблиски віконні,
      час повернень і колій, і рваних образ,
      і нотації міста душі безборонній,
      що уже не боїться відкрити анфас…

      2013р.

      *Народна назва непомірно заможних українців.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. *****
      І все одно
      знічев’я так не варто
      стелити нічці
      завтрашній сувій.
      Слизькими жарти
      і сліпими карти,
      і всі розмови –
      божевільний рій.

      Сумні джерела –
      не моя провина,
      весела осінь –
      муза не твоя.
      Озветься птаха
      за кущем дитинно,
      а з-під куща –
      золочена змія.

      Під монастир
      підведені й забуті,
      який очам
      надумаємо піст?
      Мохнатий камінь,
      жаба на розпутті
      і цифра сім
      лихіш од цифри шість.

      Недільні трунки –
      потьмянілі притчі,
      як частокіл
      на пагорбі святім.
      І Богові,
      і нам
      натхнення личить,
      а зайві - крики
      й нетутешній дім.

      На спалахах,
      на сполохах,
      на винах
      щоденний ріст
      і вічності, і згуб.
      Колише міф
      остання павутина,
      що вже давно
      зірвався з наших губ.

      2013р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. *****
      Вино в ріжку
      і хліб на підвіконні,
      на сплески слова –
      світло за вікном.
      Чужому місту –
      посмішки й поклони,
      і три монети
      на сріблясте дно…

      Й усім боргам –
      не зайві барикади,
      й тобі, що поруч, -
      не туманний щем,
      коли на шпильках
      зоряні балади
      на подіуми
      вийдуть за плечем.

      Атракціони
      без падінь і круків
      і щирі очі
      друзів і сльоти –
      ми тільки тут
      візьмемося за руки
      і вже тоді –
      за райдужні мости.

      2013р.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. *****
      Піаніно в саду. Принахилені звуки і локони.
      Ти не граєш по нотах – по карих моїх - не відвів.
      Сипле небом ліхтар, і стаємо, як тіні, високими,
      бо змаліли розлуки і зИми не слуги брові.

      Світлокруг, чари рук, перемовини з ніжною вічністю
      і повернення в юність – яскраво і без манівців.
      Срібло давніх листів не відгранює нас пересічними,
      і сльозина не крапка - прозориться світ на щоці.

      Два старезні фонтани – брати невгамовним емоціям,
      замаскованих нами в непізнаних вимірах доль.
      Ми нестямно близькі, а очам – ілюзорності лоції:
      урізнобіч віддавна - не нам доплести сі-бемоль…

      Поклонившись усім, до овацій душею притулишся,
      а до шлюбного* поруч тендітно і срібно – плечем,
      і ростиме між нами вогненна й овітрена вулиця,
      а такою хіба що від себе довіку втечем.

      *Чоловіка, з яким одружена.

      2013р.



      Коментарі (46)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. *****
      По стеблині тонкій
      між веселки пташині –
      і в політ, відцуравшись
      і ям, і отрут,
      де нічого нікому
      нагально не винні
      білий ворон між чорних,
      кульбабки салют
      і бджолині хмарки
      в холодочку безхмарнім,
      і заховане диво
      в чужім рукаві.
      Усміхатись щодня
      без оглядки й намарно –
      просто так, як левкої, -
      допоки живі
      й не придушені містом,
      довіку картатим.
      О, впізнати б зигзаги,
      коли на порі…
      і тебе, вже розкрилене сонечку,
      свято
      берегти від омани
      приблудних вітрів.

      2013р.




      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. *****
      Війна між нами. Біженцями долі.
      Не сонцю перша скрипка золота.
      Останній зойк минувшин і магнолій –
      і сім печатей миттю на вустах.

      Серця давно – синхронні ікебани,
      що підхопило річище руде.
      Човни діряві, і вітрила рвані,
      і Бог у бухті сонячній не жде.

      2013р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. *****
      Давніємо, як посох у правиці,
      як перший тан у відблисках вогню.
      На лики громовиці та провидців,
      на нашу, ох, нахабну сивину
      нема мисливця – тіні, тіні, тіні.
      У снах – човни, а весла наяву.
      І чим тобі зарадити осінній,
      коли до Лети, наче до ставу?
      Ще долю щемно міряю кругами,
      чоло ще тулиш ніжно до чола.
      Од нас янтарний дід захоче краму,
      а з чотирьох долонь у світ – зола.
      Письмо недугів, потойбічні знаки.
      Піти б удвох за сонячну канву,
      щоб навіть Кербер зопалу заплакав
      і впав ланцюг на згублену траву.

      2013р.



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    102. *****
      Опустіли вулиці розкішні.
      Сум. Сум’яття. Імпульси судин.
      Варто з небом бачитись частіше,
      оминувши тисняву і дим.

      Жмотики настирливі й живучі
      крихти долі вперше про запас.
      Без вагання, снів моїх ведучий,
      виокремлюй похибок анфас.

      Що тобі глибини позачасся
      і глухих кутів оскал німий?
      Уві сні наближений до щастя,
      наяву цуратимусь пітьми.

      І висОти, й вікна як вітрила,
      хтось у терни з розкоші втече,
      й тих, котрі собі не підкорились,
      пуританським викрито плащем.

      Миготіння, вічні миготіння
      згублених облич і плям, і див.
      Ще слова живі, а вже камінні,
      у воді цілющій без води…

      2012р.



      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    103. *****
      Опоясаний віком.
      На спів лебединий –
      і вози, і вітри
      надхиткої пори.
      Чорний кіт
      перебіг мені
      першу стежину,
      а остання повзе
      в чужинецькі яри.

      І удачі, й утрати –
      стихаючі трелі,
      танцівниці й монашки
      зап’ястя сплели,
      бо принади колишні –
      стіна в акварелях
      й ідеали заблудлі –
      потоки смоли.

      Прокололи минувшину
      храми шпилясті,
      на крутих поворотах –
      вино і вінки,
      і скрипаль на узбіччі
      відгранює щастя,
      що, сполохане й сонне,
      втекло з-під руки.

      А натомість –
      оказій і охів по вінця
      і по горло, на жаль,
      самоти й суєти.
      І в капличці найменшій
      зажурена Трійця
      обіймає
      знайомі до болю
      хрести.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    104. На поверхню
      На поверхню!
      Зникати й ховатися годі!
      Більше світла і світу,
      і дужих вітрил.
      Ієрогліфи посмішок,
      поглядів коди
      не для шторму потужного –
      тільки для гри.

      Виростати на хвилях,
      у фаті- моргані,
      не боятись наосліп
      на тризну гірку.
      Хижі відблиски скал
      і зубатих піраній
      відчайдушно вести
      по Господнім витку…

      Не злітати намарно
      щодня в піднебесся,
      на слова на солоні
      не сипати сіль.
      Не картати того,
      хто на тебе зіперся,
      не збирати нектар
      із чужих божевіль.

      Кожен вибух на сонці
      різьбити на серці
      і не тішити пиху
      найглибшому дну…
      І збагнути сакрально
      у полум’ї терцій,
      чи не янгол нарешті
      штурвалом хитнув.

      2013р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Майже казка
      Дивовижа дитинства в дощі довгополім
      і босоніж в мої зашкарублі літа,
      і пастушка колишня, і вітер за тролем
      повертають ув’язнені сни і свята.

      Завмираю на скалах, на хвилях картонних,
      у відчужені ріки спроваджую ніч,
      і розхитано серце, й упіймано човник,
      до якого жадане моє зусібіч.

      І музИки крилаті, і крила пригаслі,
      на обох берегах, на розпутті волхвів,
      і плоди, і сліди не бояться пропасти,
      і наказують очі руці й тятиві.

      Дотанцьовують ельфи за стінами дому,
      і остання трава вже правдиво руда,
      і настирливо троль не прикинувся гномом,
      і в пастушки тепер королівська хода.

      Й золотіє зола, і золіють печалі,
      і немає околиць давно в молитов,
      а розсміяне сонце – високе начало,
      у якому іще не губився ніхто.

      2012р.

       Я Саландяк –  Процесія.
      худ. Я Саландяк .




      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    106. *****
      О, різьбою упійманий рай закулісний!
      Відмолилася скрипка, як Богові Бог.
      Білі крила над чорними кревно і прісно,
      чорні крила над білими – пекло на двох.

      І колони, і кола, і карма – картаті,
      прагнуть ноти і ваза твоєї сльози.
      Квіт червоний уперше – багатство й багаття,
      дві зорі за вікном – не чужі терези.

      На розгорнуту книгу – літа і літота,
      не лякає бездонне і ночі поріз.
      І не знаємо ми, де тартар, де висОти,
      бо щасливі, допоки не топчуть куліс.

      2013р.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 0

    107. Самотність
      Бодай відчути дихання гінця,
      віконний щем і вістку-акварель.
      Моє безлюддя не на манівцях,
      мій сьомий день – за тридев’ять земель.

      Старий міняйло не ладнає віз,
      нове ганчір'я вкрило небозвід.
      Ранковий дощ без посміху «на біс»
      і віщий сон у дар мені не плід...

      Я сам собі і тиша, і Еол:
      на струнах арфи – долі пастораль.
      Ще є котурни і від Бога роль,
      а глядачі… вже не мої, на жаль.

      2013




      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    108. *****
      Не проспати б себе,
      ані літ зеленавих!
      Не забудь затрубити,
      мій янголе,
      ріст
      і для сонечка,
      що під рукою в отаві,
      і стежкам, що синхронно
      крізь долю навскіс.
      Відходивши
      по шпилях і зареві
      щемно,
      попрощати долівку
      й тісні чобітки
      і дозволити птасі,
      на хвильку наземній,
      намотати довкруг…
      Аріадни витки.
      Уві сні посміхнутись
      метелику й росам,
      а не зблиску металу,
      не моці стіни
      і шукати майбутнє,
      блаженним і босим,
      і того, хто цілющу
      сльозину
      зронив,
      од якої скресають
      болючі розпуття
      і занедбані ями
      беруть висоту,
      бо інакше і дзвону
      не зможеш почути,
      щоб не втрапити враз
      під убивчу п’яту!

      2013р.
       Я Саландяк –  Мамай - 2000.
      худ. Я Саландяк .



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Хатній диптих
      1.
      До старезної печі –
      малята
      й мотиви,
      до широкої лави –
      і глечик,
      і гість,
      до віконця з фіранкою –
      зоряні зливи,
      до святих на стіні
      присмерково приріс
      оприлюднений янгол.
      Орнамент покуття
      позичає у духів
      одвічні нитки,
      і оздоблена писанка -
      мудрим розпуттям,
      і за двері – сміливо,
      бо шлях напрямки…

      2.
      До новітніх покоїв –
      метали
      й мармизи
      і до крісла м’якого –
      гордій
      і гурман,
      до віконища - модою
      зловлені зрізи…
      До тиражних ікон –
      боротьба безталань,
      не помічених янголом.
      Час епітафій -
      тільки білим і чорним
      на кожну стіну…
      І бабусина вишивка,
      страчена в шафі,
      не вестиме ніколи
      у світ дивину.

      2013р.



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    110. *****
      Люд пішов, і зосталися хрест зі сльозою
      і земелька в обіймах моїх і вінків.
      Я без батька! Наблизили небо з любов’ю
      янголята йому, для безсмертя стрімкі.

      А камінні довкруг позолотами всує
      попрощалися з батьком у світлі руки…
      Ще лишаюся з ними – життя довіршую.
      Чи тоді дочекаюся в небі стрімких?..

      2013р.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    111. *****
      Помолитися Богові, світлості, фрескам
      і на битому склі, що криваве давно,
      танцювати крилато натхнення воскресле,
      обираючи все недоказане сном.

      Ложку дьогтю до меду, до рік золотавих
      і лавровий вінок розтоптати нараз,
      і віддати сорОкам минуле яскраве,
      і розбити майбутньому скриньку окрас.

      І ріднитися з мальвами й бабиним літом,
      хай закинуть, що вітер гуде в голові,
      і летіти, летіти, летіти, летіти,
      щоб частіш доторкалися душі живі...

      2012р.



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    112. *****
      Твоє пророцтво
      вороном об шибку –
      не зайчиком,
      не сонячним,
      не жде,
      коли деревам
      і печалям сипко
      і на столі
      вино немолоде.
      І ранки,
      й рани,
      розпачі
      й рутини
      змалюєш так,
      що гАряче сльозі,
      що навіть біг
      за пухом тополиним
      і той, на жаль,
      по вольтовій дузі.
      Мольберти,
      музи,
      марення
      і мандри –
      полине все
      під чортовим перстом.
      А може… ніжним
      усміхом Кассандри
      означиш путь,
      де не спіткнувсь ніхто?..

      2012р.



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. *****
      Ти вихоплюєш ніч,
      як хустину факір.
      Літописець ліхтар
      у чеканні фієсти.
      Світло мовить мені:
      наймилішій не вір!
      І нашіптує тінь:
      обманися зумисне!
      Легким порухом рук
      дістаєш голубів,
      ох, не тих, за якими
      хотіли у вічне.
      Ілюзорні круги
      ще вдаються тобі,
      ще виходить усе
      на снігах
      на торішніх,
      а сьогоднішній нам
      невимовно чужий -
      хижі відблиски кличуть
      розлуки холодні.
      Чаклування – пусте,
      бо ніколи не жив
      білий заїнька твій
      на моїй
      на долоні.

      2013р.



      Коментарі (45)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Варіація за Стівенсоном
      Не привітавши падіння і милиці,
      вирвешся вітром з аркана та жаху
      в царство експромтів і стилів за крильцями
      янголів-ранків, що зцілять невдаху.
      Що тобі піктові сни між собаками -
      білі та чорні, а спільно – криваві?
      Доля, як верес, і погляди маками -
      ніби хоронять чужинці в загравах
      душу твою і картату симфонію
      музи, що трунком, ривки в піднебесся.

      Згодом нестямно уславиш агонію
      з порухом ницим, різким і… вселенським.

      2012р.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. *****
      Засинав між печалями – в небо сліди…
      А звідтіль – голіруч і завжди стрімголов.
      На розхристані сни – ні ласо, ні вузди,
      тільки клаптик небес, що на ймення – любов,
      доганяв на світанку і кликав туди,
      де майбутнє іще – незрадливе плече.
      Ти зі мною, будь ласка, у небі ходи,
      бо інакше небесне, кохана, втече.

      2013р.



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Ранковий пейзаж
      Переповнено ранок богемними стартами.
      Три вікна мої – триптих останньому сну,
      і вигулює спогади пані в картатому
      у провулку, що взяв на плече давнину…

      І босоніж зима асфальтівками зопалу –
      не встигаю ні серцем, ні оком вести.
      І розчісує ратушу птаха сполохана,
      розглядаючи юрби на крилах гостин.

      І приборкують місто реклами загравами,
      і сліпить метушня… Поспішаю до штор.
      Просто хочеться слова і тиші за кавою,
      і безмежного світу над білим листом…

      2013р.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    117. *****
      Зачинити минуле – і в ніч навпрямки.
      Жменю крихт одинокому ворону.
      А тоді… О, тоді два крила, дві руки…
      і у небо – на вулицю Зоряну.

      Спохопитися там, де і час не кружляв,
      де свічада – приборкані кратери,
      і маленьке, як щастя земне, янголя
      до твоєї поли, як до матері…

      Світлотіні святих і вертеп на порі
      поведуть тебе небом у Богове.
      І отримавши крихту Його... на зорі
      спалахнеш ти дивами - чертогами!

      2013 р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    118. *****
      Зимують богами
      над полум’ям рими.
      Занизько котрі,
      спалахнуть і – зола,
      а ті, що високо, -
      кругами земними:
      все - мов у любові
      в обіймах тепла…

      2013р.



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    119. *****
      Твоя таємниця учора - як берег навпроти,
      а річка між нами топила й топила човни.
      А нині твоїй таємниці пташині висоти,
      а звідти хіба що остання пір’їнка у сни.

      І завтра, й довіку твоїм загадковим відтінкам
      поклоняться музи, знайшовши тобі оберіг,
      бо ти – надбогемна, ти просто… закохана жінка,
      яку і Господь до кінця зрозуміти не зміг.

      2013р.









      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Передсвяткове
      А спочатку очам
      білосніжна фата
      і холодні
      шедеври цілунків
      на склі,
      і шепочуть
      відшептані
      Богом вуста
      про того,
      хто багрянив
      і просто дотлів…
      Одягнули оголені
      з віхоли плащ,
      а закутаних вигоять
      мавчині сни.
      І, здається, врятує ще
      обрій-вітраж,
      якщо бачиш куди
      без війни
      і вини.
      Над сороками
      сорок
      снігів і прощань,
      а над вороном
      голуб - охліблено дзьоб.
      І виходить із міфу
      на вулицю Пан,
      і святим підставляють
      нехрещений лоб.
      І летять
      молитви
      до своїх куполів,
      оминувши льохи
      і підступні льоди.
      І чекають вертеп
      при вогні і столі –
      відродись пастушком
      і заходь – молодим!
      Привітай на покутті
      любов і святА –
      так пощезнуть омани
      великі й малі.
      …А спочатку очам
      білосніжна фата
      і холодні
      шедеври цілунків
      на склі…

      2012р.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. *****
      На моєму плечі
      дочаклує зима,
      на твоєму обличчі
      біліюча
      близькість...
      І голубка, і голуб
      над щастям -
      обман...
      білокрилий,
      а з ним
      нам і небо
      занизько.
      Білі коні не наші -
      везе сніговій
      на холодних долонях.
      Ми ті... споночілі!
      О сніжинко раптова
      у долі моїй,
      нас єднає не Гера -
      Евтерпа у білім...



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    2. *****
      …І раптово
      останнього бісика
      слід,
      що екзотику
      духу і слова
      творив…
      Над минулим,
      а може (ох, виміри!) й під
      не волхвами
      принесені з ночі дари –
      одсвітили мені
      від журби до вікна,
      де з’являлись обличчя –
      коханої й муз.
      Небо з рогу-багрянця
      за мене - до дна!
      Бо, здавалося, вже
      об печаль
      не спіткнусь…
      Бо з-за хмари
      скотились
      чумацькі вози
      у весільні пісні
      й барвінкові круги.
      Бо…
      А у долі
      назавше
      свої терези,
      а у мене
      і в Бога
      одвічні борги,
      а вікно
      заслонили
      сутулі літа,
      а…
      Ти, бісику,
      знову і знову
      сліди,
      у мені
      й наді мною
      витай і витай,
      хай…
      О, благо
      відчути себе
      молодим!

      2012р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. *****
      В денниках осені
      букви похило -
      сльози важкі…
      й перегони вітрів…
      Розпочинала -
      предивно вродлива!
      Запис останній –
      вантаж на пері…

      А під пером
      і дими, і тумани,
      згорблені постаті,
      перші ціпки,
      й діва Обида
      торкає вустами
      світло з її
      золотої руки...



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Ох і різні ми, рідна
      Ох і різні ми, рідна,
      хоч вінчана пара.
      Наші помисли – плеса
      для битви жар-птиць.
      Ти вростаєш, як сяйво,
      в мольфарові чари,
      я тікаю від сяйва
      у щем вогневиць.

      Нам судились одразу
      емоцій кульбіти,
      жонглювання
      бажаннями его,
      а все ж
      наші тигри і леви
      привітні, мов літо.
      Наші коні вивозять
      розмай на манеж.

      Ну а мрії - під купол
      святкового неба,
      де ховається шепіт
      і зоряно дзвін.
      А коли упадеш
      на колючку від Геби,
      підбадьорю – твоєї душі
      арлекін…

      Але потім між нами
      вершини-примари…
      Так бувало.
      І знову
      в шаленстві кріпись…
      Ох і різні ми, рідна,
      хоч вінчана пара.
      Наші помисли – плеса
      для битви жар-птиць.

      2012 р.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. *****
      Наші кола давно
      підкорились воді,
      а були вітражами
      й душею мозаїк.
      Мій повернений янголе
      з райських садів,
      я не можу по-янгольськи -
      так, щоб навзаєм.

      На очах вогневиць,
      під розкриллям дощів
      одягаюся в осінь
      і зойки престолів.
      І навіщо мені
      соколя на плечі -
      не зумію за колом
      і блудень у колі.

      Не шукай моїх весен
      і весел зорі:
      не пливти нам удвох
      розмаїттям відваги.
      Ми з тобою,
      як помисли Божі,
      старі,
      ми з тобою -
      покинуті вічністю
      стяги.

      Нас розчавить орда
      невгамованих лих,
      наше Косове поле
      гайне в піднебесся.
      Cорочки відбіліють
      мов диптих,
      що стих.
      Сльози тільки
      на білім…
      Лиш це не минеться.
      2012р.



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. *****
      Відцуравшись
      пітьми сторожі,
      оприлюднивши
      ночі знак,
      не міняй аватарки,
      Боже, -
      місяць, зорі…
      Вже звично так…
      А коли небокраї
      шарфом,
      щоб зігріти
      земну печаль,
      повні жмені
      своїх метафор
      розсипай
      на крутий овал…
      Час поклониться
      римосхрестям
      і літотне
      світи
      сплете.
      Може, й відгуків
      не діждешся,
      а поезію…
      у святе.

      2012р.



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    7. *****
      Ми скорилися
      спогаду й осені,
      де величному –
      стрілки секундні.
      Нам, попутнице, -
      дні відбатожені,
      сотня круків
      на долі та груди.

      Час розгойдає
      титри затьмарені,
      вже своїми
      назвати їх варто.
      Віджонглюймо
      одвічними карами,
      щоб не взятись
      за мічені карти.

      Відшукали прожилками
      втрачене,
      ну а жилам –
      ворожі вігвами.
      Сто монахів
      між нашими втечами,
      сто без гАбітів -
      Божого краму.

      Сто імен
      поміняли на блискавки,
      запізнілі,
      як полум’я Крішни.
      Ніби поруч,
      мов янголи, близько ми,
      а майбутнє –
      загубленим віршем…

      Ми скорилися…

      2012р.
       Я Саландяк – Принизивши себе....
      Художник Ярослав Саландяк.

      "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9645"

      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Я ЙОГО ОДЯГАВ У КАРТАТІ ОДЕЖІ
      Я його одягав
      у картаті одежі,
      щоб не гірше від інших
      між стилів-заграв.
      Ну а він голяком
      на освітлені вежі,
      чортеням, янголям
      біля Бога витав.

      А тоді словозорив
      зухвало й цибато,
      не давався до рук,
      по калюжах бігцем.
      Там, де будень, шукав
      розцяцьковане свято
      і святкове одразу
      в багнюку лицем.

      Вередливий, як дощ,
      і збитошний нестямно!
      Ох, відшльопаний був
      за штанята брудні,
      та ніколи не скиглив,
      не бігав до мами,
      що сестрою Евтерпі
      й зорею мені.

      Виростав, бешкетуючи
      лихо й незмінно,
      а коли вже у люди,
      в бездонну крутіж,
      перед щастям стояв я
      щасливий уклінно,
      що й зостався таким
      неприборканим …
      вірш.



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ВЕЧЕРЯ З БОГИНЕЮ НЕБА ЕМОЦІЙ
      Вечеря з богинею
      неба емоцій
      на відстані світла…
      О, так – світлова!..
      В такому, як пекло,
      фатальнім потоці
      в сапфіри й на друзки
      окличні слова.

      Не сховано гОлови
      в писану тайстру,
      ласкітками зорі,
      одягнено стиль,
      хоч нам і богам
      ще миритись завчасно,
      бо вибухи…вибухи…
      в колі світил.

      Сьогодні нас тішать
      небесні вертепи,
      щасливого місяця
      перший анфас,
      а вчора, жагуча,
      жбурляла комету,
      вогненні дощі
      оживляла нараз!

      А вчора додолу
      політ рукавички
      і схрещені шпаги
      на захід і схід,
      допоки із неба
      усміхнене личко
      і зуби дракона
      у рабство боліт…

      Корсет і кольчугу
      послабити можна,
      і очі сторонні
      спочинуть нехай.
      Галактики наші
      півднЯ не ворожі,
      А я вже…
      А мною…
      віднайдено рай.
      2012р.

       Я Саландяк: Діва-войовниця
      Художник Ярослав Саландяк "Діва-войовниця", двп, олія.

      "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9657"

      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. *****
      І ставить життя на таранні таланти,
      і ставиш ти кварту, де варто свічу,
      і два дуелянти, і два дуелянти
      шепочуть галантно твоєму плечу…

      Колишніх емоцій поразки і гранди,
      колекції згадок, як зорі в мольбі,
      а два дуелянти, а два дуелянти
      ще руку цілують найкращій тобі.

      Ховаєш печалі у торбу для Санти,
      і зморшки, мов ноти, звучать на струні,
      де два дуелянти, де два дуелянти
      не кинули шпаги і клятви-вогні.

      Довкруг аватарки – дзвінкі протестанти,
      між них заховалась за Образний шал,
      бо два дуелянти, бо два дуелянти…
      Спізнились, на жаль…



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. FINALE
      ТанкИ з вітрами. Долі миготіли.
      Осипались цілунки за листвою.
      Зажди… О ні, майстрине перевтілень,
      ввостаннє… не озвися тятивою.
      Ховають небо тіні наших терцій
      і прихистку ніде у пасторалі…
      Не встиг за сонцем і – стріла у серці
      між небом і любов'ю вертикаллю…

      2012р.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. *****
      О, Ваша світлосте любове,
      не ті бруківка й чобітки.
      Ну що побачимо ми знову
      на віщих лініях руки?

      Для Вас півпогляду - півсвіту
      і декольте – уже екстрим,
      а я не вмію червоніти,
      простив собі і Крим, і Рим.

      Таку мені обрали пані,
      що молить лицарську зорю.
      Зникаю Кримом у тумані,
      коли з собою сам на прю.

      Бо не загубляться підкови…
      Бо тільки кактуси з вікон…
      О, Ваша світлосте любове,
      завулки
      завше
      без осонь…

      2012р.















      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. ФАНТОМНЕ
      І щастя, й кави просимо
      у пазусі корчми,
      де перевізник осені
      сховав нас од зими…
      Чужі розклали карти ми,
      не свій молю талан.
      І джин, що над цигаркою,
      у наш не лізе дзбан.
      Ми злидарі й сановники,
      воюємо за те,
      щоб нам тавро -любовники-
      дісталось золоте.

      2012р.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. СУЧАСНЕ КУПАЛЬСЬКЕ
      Висвічується ніч. Засвідчено ріку.
      Усі твої дива від мене вищі ростом.
      Русалчина печаль на кожному вінку,
      що упіймають ті, хто в міру небогості.
      Багряним чаклунам багрянці наших діб
      і ніг прудких щомить летючі вертикалі.
      Смієшся, наче дзвін. Ховаєш серце й німб:
      така довкруг юрба – без сумніву, украли б.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. *****
      Вовче сонце вечір похрестив,
      темінь опечалює вино.
      Янголам написані листи
      відлітають німбом за вікно,
      але знову падають на сквер,
      наче сни у безвість наяву.
      Я без тебе ніби й не помер,
      я без тебе ніби й не живу.
      Далечінь між нами, далесуть
      і чужих цілунків пектораль.
      Наші душі моляться на ртуть,
      що повзе униз чомусь, на жаль…
      Суєту закутую у шовк,
      у кімнатний затишок думок.
      Тихо. Тьмяно. І… плететься вовк,
      що в мені до сонця - ні на крок…

      2012р.











      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ПОЕТЦІ М...
      Уявлялась очима скелі,
      аж допоки якось під осінь
      твої вірші стильно-пастельні
      не забігли до мене в гості.

      Вирушали іконно з ліфта,
      у кімнаті за столик сіли.
      Ну…здалось, - ліліпути Свіфта,
      а невдовзі… Боги Есхіла!

      Чаював, раював із ними
      і твоє спостеріг вагоме:
      звуки серця – найкращі рими,
      жваву мову – емоцій пломінь.

      Віршомагія – світ надалі,
      де в єднанні флюїди наші.
      Стала чашею для Грааля
      найсіріша на кухні чаша.

      На світанні – сходини-кручі
      і прощання, що душу точить.
      Поривався мій вірш жагучий
      за твоїми тобі на очі…

      2012р.








      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. *****
      Кохаю! – раптово постскриптум.
      Світлиною зблисну й затихну.
      Цілушка й окрайці триптиху
      і тіней ватага на крихту
      поніжать, покличуть у вічне,
      у долю цілющо-магічну.
      Усоте святий многогрішно,
      уперше – олітнений січень.

      2012р.






      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ОСІННЄ
      Дні пилюгові –
      стосами,
      слава –
      розлита туш.
      В різночитанні
      осені
      мимочитання
      душ.
      Крамом,
      але не з Божого
      вічні дощі Лі Бо.
      Пам'ять –
      рабинею ложа,
      бо чоловіча,
      бо…
      Рими останні
      світяться
      у завулку
      нічнім.
      Можеш зостатись
      витязем,
      поле продавши
      й дім.
      Можеш могти і…
      бідкатись,
      як на припоні
      біс.
      Смутку мій щирий,
      звідки ти
      осінь
      мені
      приніс?

      2012р






      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. *****
      Завітавши до вічної теми
      з дум-клинописів, огнив-рим,
      біле сонце розчісує темінь,
      суєту й цигарковий дим.
      Наче щастя, зібгано ковдру.
      Наче лихо, світанку клич.
      І вазонів, і тіней кобри
      пориваються до облич.
      Завмирають, як небо, промені
      на вустах моїх, на руках.
      Білим сонцем довіку сповнені
      і кімната, і бог невдах.
      Не зручні ми собі та світові –
      вітер-сонце в галопі літ.
      Тож прозориться білоліто –
      нічкотаїнства сміх і слід.
      Щемно дихає, ніжно коїться
      все у променях, а для всіх
      біле сонце – вуаллю скромниці,
      сильний вітер – не за поріг…






      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. *****
      Не розкраяно ще, не розкришено
      свіжоспечених щастя хлібин.
      Я такими дурманений тишами -
      всім облудам - і ворог, і син.
      Не повірив, що ніжні і досі ми,
      в кольорах - янголята тепла,
      що для нас боговицею Осеня
      перекинулась раптом зола.

      2012р



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ГАЛИЦЬКЕ ЯЧАННЯ
      О, як же приречено,
      як безборонно
      звитяга минувшин
      сповзає на діл.
      КорОлю Даниле,
      тьм’яніє корона
      і Галич конає,
      усівшись за стіл…
      Вгощають чужинці –
      гримаси на лицях.
      Ба, начебто жалість
      у них на порі.
      Сучасний холоп,
      що діставсь
      годівниці,
      поклонами дякує –
      так, аж упрів.
      А зайди
      заводи й сади
      обтрусили,
      опершись на наших…
      сліпих холуїв…
      Королю Даниле!
      Королю Даниле!
      Чи стане нащадок
      в колони твої?
      Горлає у вічність
      ув’язнена драма:
      її не підпустять, напевно,
      й до грат.
      Мов Господь,
      розп’ята вже
      Галицька брама,
      обабіч вартують
      іуда й пілат…
      Ми їм потураєм,
      бо глупство властиве.
      Заморську, загірну
      уславили тлю.
      …А може ще з натовпу
      крикне сміливець:
      пора боронитись!
      Коня королЮ!

      2011р.




      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. АКРОПОРТРЕТ
      Карма - і воїн, і жриця -
      світить з її орбіт.
      еврика - віршів жар-птиця
      ніжно з ПМ у світ.
      іносинхронне сонечко
      яко надії ять.
      Огниво на долонечці
      знову од лих до свят.
      ера за брилем чи рана?
      роєм жагучо квіт.
      небом такій осанна -
      ангел обрав політ.

      2012р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. РОЗЛУКА
      Усе згадав, як очі слізні
      твої наснились - карий блюз.
      ...Розтолочили нашу пісню -
      комусь завадила. Комусь
      хотілось бачити розлуку
      в одвічнім царстві жовтизни.
      І ми завмерли. Ми - ні звуку.
      Ми - крила смерчу та весни
      з осердя зрілості й навіки,
      де в чорнім Гера* золота...
      І тільки вОрони-базіки
      кричать у згублених літах.
      1998р - 2012р.

      *Богиня шлюбу у стародавніх греків.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. УКРАЇНСЬКИЙ ФАТУМ
      Загубляться коні
      в імлі потойбічній.
      Козак заблукає
      між люлькою й димом.
      Степи-вишиванки,
      степи пересічні
      у чвалі галактик
      високим інтимом.
      А ворон – до трупів,
      а сокіл – за хмари.
      Як завше бувало, -
      не вічність, а рана!
      Козак доганятиме
      тих яничарів,
      що вкрали
      кохану його
      для султана.
      Здивуються коні:
      ні шляху, ні броду.
      Куди повертати?
      До ґвалту?
      До тиші?
      І ворон, і сокіл
      заглянуть у воду,
      де власне минуле
      у хвилях залишать.
      Степи запалають:
      вони – самоцвіти,
      що втиснулись Богові
      в серце й коліна…
      Біда й козакові:
      як милу зустріти,
      яка вже султанові
      мила та вірна?

      1998-2012.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. *****
      ДорОгу олюднену, вирвану з лоску,
      без тіней, вуалі фарбованих вій
      вернути б у краплю бджолиного воску,
      допоки натхнення - і Бог, і сувій.
      Хай м’якне, теплом почастована зранку,
      і твердне від холоду лютих очей,
      а потім у першу зорю без останку,
      а нині, дорого, сакрально мовчи.

      2012




      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. *****
      Поза оком ночі та Сивіли
      навздогін симфонії вітрів
      цілить лучник, той, достоту білий
      у плащі із обрію старім.
      Хащі літ печалі-кругозлами
      і стрілу - романтики осу
      стріне півень, що божком на брамі -
      хто таку не вибарвить ясу.
      Танго пір’я і жахів фокстроти,
      діва ронить в огниво фату
      Може вперше, а можливо всоте
      відболить кохання на льоту.

      2012р



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ЕСКІЗ ПОЛІТИКУМУ
      Знайдуться чорт –
      видіння світле
      і янгол –
      курява і сажа.
      Вельможно
      блазень їх помітить,
      для блазня
      факт
      умить підсмажить.
      У шлюбі
      праведне і грішне,
      собори вимазані
      слізно...
      а блазня блазень,
      ох, потішить:
      пора для ігор
      закулісних!
      Заблудла правда
      небокраєм,
      дороги вистраждані -
      мерва!
      бо блазня блазень
      підпирає:
      і там і тут...
      сучасні герми...
      І дзвони доль,
      і вибір всує,
      коли святе
      у прірву тихо,
      та блазня блазень
      поцілує,
      і ніби свято, а не лихо.

      2012р.
      Я Саландяк. Піраміда Я.
      Художник Ярослав Саландяк


      "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9699"

      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. *****
      Останній дощ -
      містерія журби.
      Болить душа.
      У небо не кричу.
      Розп'яттям літ високих
      і мольби
      відлуння зблисків
      сильного дощу.
      Безсмертя завше
      спалює мости,
      коли на хрест
      у сутичці з імлою.
      Ну що ж, пора...
      Ховаються хрести,
      обтяжені
      самотністю чужою.

      2012р.



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. НІЧНИЙ ПЕЙЗАЖ
      Здригнулись видолинку скроні,
      кущі у ролі бороди...
      Півмісяць щемно у полоні
      високовольтної орди.
      Дроти хвостами в сонмі плетив -
      іскряться, зраджуючи пил…
      Зоря найперша арбалетом
      та ятаганом темносхил.
      Над головою хмари-фани:
      хоронять далеч – новосвіт,
      де ніч з обличчям Роксолани,
      уже повернутим на схід...

      2012р.
      Художник Ярослав Саландяк "Світ ідеалізму"
      Я Саландяк. Світобудова ідеалізму.


      "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9716"

      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Без назви
      і не почати
      назву золоту
      і буквам ранку
      лиця не зігріти
      ведуть у тьмяне
      душу-наготу
      дорожні знаки
      бабиного літа
      на поспіх ока
      зоряна зола
      ослабли руки
      вибух аквареллю
      кохання-ДТП
      усе дотла
      і раптом...
      світло у кінці тунелю.

      2012р.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. СУТІНКОВЕ
      Тиша як рута.
      Законами кроку
      нехтують сутінки.
      Сім ліхтарів
      тішать і сварять
      погруддя бароко,
      віщим модерном
      дахівки старі.
      Плющ ренесансу,
      балкони Предтечі,
      в рамах – Європа,
      долівка – катрен,
      ратуша в небо –
      вівальдівська втеча,
      шпилі, мов душі
      одвічних імен.
      Вулички в готиці,
      обрисам тісно.
      Птахами вкрадено
      світлості плід.
      Тихо стаєш
      відображенням міста,
      враз упіймавши
      відлуння століть.

      2012р



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. УЧИТЕЛЬНИЦЕ
      Вы нам с изюминкой о Блоке,
      принцессой кланяясь ему…
      Мне не до Блока на уроке,
      встревожен я не потому.

      Меня волнуете Вы сами
      движеньем губ, сияньем глаз.
      Мы с Блоком, восхищаясь Вами,
      как песню, слушаем рассказ.

      Но слышим только голос нежный,
      забвенно-трепетную речь.
      Ваш каждый взгляд – огонь небрежный!
      О Боже, как его сберечь!

      С улыбкой Блок в пыли портрета,
      я улетаю в мир богов…
      Звонок… и песня недопета…
      Шаги… мелодия шагов…

      Во след Вам солнечное эхо,
      разлуки горькая звезда.
      И мне, и Блоку не до смеха,
      и мне, и Блоку – в никуда…
      1982р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ***
      може нам вибрати вічності зиск
      оклики в подив зітерті
      наша любов – легкокрилості зблиск
      наше взаємне – дві смерті
      знову vivat для хистких пірамід
      і для обрамлення ночі
      коси і трави і острів що Кріт
      з крил обгорілих регочуть
      миттю у рами конвульсій ряди
      ранок і барвами тіні
      що ж розійшлися що ж розбуди
      в зареві крил миготінням

      2012р.

      Я Саландяк. Питання С.

      Художник Я. Саландяк.

      "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9599"

      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. МАЛЬОВАНА ЛЮБОВ
      Положення у просторі – міражне,
      вагоме у конструкціях біди.
      Деталі, наче зайди епатажні,
      і контур – самогубцем золотим.
      Обличчя вмиті пензлями утоми.
      Мов карма, перехрестя штрихувань.
      О жах, о жаль – ми правильні заломи,
      де світле й темне – врубелівська грань.
      І так очам далеко до картини –
      ескізні вимір, поклик і виток,
      і ще любові оклики не гинуть
      у чарівному розсипі крапок...

      2012р.

      Художник Ярослав Саландяк
      Я Саландяк. Чоловічий сон.

      "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10303"

      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. РАЗОМ ІЗ НИМ
      Не манна небесна, а тіло і кров
      Господнього Сина із дому людського.
      Ти їх споживати сьогодні прийшов,
      знайшовши себе і знайшовшись у Нього,
      бо тіло святиться, як їжа правдива,
      і кров - як одвічно правдивий напій.
      Сприйми це належно, і станеться диво:
      ти в Ньому, а Він - у подобі твоїй.

      2007р.
      Художник Ярослав Саландяк.
      Я Саландяк. З дива мир><br />
<br />
<br />
<br />
</div>
                <BR/>
                http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9520"

      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ВАРРАВІ
      на ловах
      останньої втіхи
      не пійманої
      палачем
      по стінах
      повзти тобі
      сміхом
      що пастку
      для смерті тче
      в тій пастці
      недопавутинні
      з оголених
      нервів і снів
      розбої твої
      грізноплинні
      спотворивши
      зміями брів
      обличчя
      приблудної долі
      завмруть
      ув чеканні крику
      що натовп
      мов череп розколе
      на люті
      погрози лики
      і кинеться
      з ревом у двері
      епохи
      ранку
      темниці
      де ти раб убивства
      і скверни
      ховаєшся
      в закутках ницих
      від суду
      людської зграї
      що двері
      відчинить лишень
      як завше
      Того покарає
      хто близько
      хто Ніч і День
      і Вічність
      у плиннім безмежжі
      ген-ген понад
      кодлом людським
      що роздуми
      Дневі бентежить
      від Ночі
      тікає у грим
      і близить
      і близить ретельно
      агонію зла
      розп’яття,
      де День воскресіння
      всесильне
      де з Ночі
      душі багаття
      світилом
      над чесногрядущим
      для тебе
      Варраво
      і смерті
      що пастку твою
      обминувши
      віддасть тебе
      пам’яті в жертву.

      2007-2012р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. ІСУС НА ВЕСІЛЛІ В КАНІ, АБО ПЕРШЕ ДИВО
      А що між ними? Що для них?
      Весілля вільний ріст
      і шість посудин кам’яних,
      в яких нестатків шість,
      і розпач:
      - Ой, вина нема!
      Це ж сороміцтва шлях...
      І втіха:
      - Слово хтось піймав,
      мов піднебесся птах,
      і ним... натхненно ллє вино
      в посудини старі.
      І сумнів:
      - Бог! Йому дано...
      Чи звабник на порі?
      Як знати? Як?
      І гул затих.
      Завмер і дивний гість,
      бо що між ними? Що для них?
      Весілля слів і сліз...

      2007р.

      Я Саландяк. Прихід Месії.
      Художник Ярослав Саландяк.

      "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9842"

      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. МОНОЛОГ З ПРАСЛОВЯНСЬКИМ ВІДТІНКОМ
      Зустрінь мене, смерте, не в білій одежі,
      не окликом жаху на зблиску-косі,
      а усміхом Вирію з вічної вежі,
      що вище крилатих німих голосінь…
      Обов’язком Неви – таким невеселим
      у тайну предвічну мене поверни,
      де губляться сни й Білобога оселі,
      де миру як цівки і обмаль війни,
      де доля-жебрачка сліпцем не канючить
      для днів моїх сонця на правді-стерні,
      а є лиш бажання гріховно-жагуче
      присутності Яви на вежі сумній.
      Відчалив од смутку і кроком не кволим
      на вежу – жонглюю життям молодим.
      Прости, наймиліша, - стаю твоїм болем!
      Із приязні щемно до люті не йди,
      коли обійматиме дні мої Нева
      й топитиме ревно в очищах доріг.
      Востаннє столико емоцій заграви
      станцюють довкруг неминучості гріх,
      як прірва, як совість, як око, разючий
      і все поглинаючий, наче соха...
      …А потім мене вже з душею розлучать,
      що в сяйві Трисуття сильніш од гріха.

      2007-2012р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. ЕКСПРОМТ У ЦЕНТРІ МІСТА
      Бульварна казка –
      не для зваби,
      вульгарним витівкам –
      чужа.
      Умре, казкарю…
      Ну, хіба би
      творив
      зигзагами вужа
      і славив помисли
      маслини
      у дзьобі голуба,
      що впав,
      де ратуша
      як серцевина
      твого
      життєвого стовпа.
      Нехай
      метафорою в’ється
      плюща
      ласкавий передзвін:
      позаодвічні
      сни і лиця
      зростуться
      з відблисками стін.
      Увічнять
      плинне
      стрілки-сестри,
      щоб кожен погляд –
      Божий дар.
      І казка… голубом
      воскресне,
      облагородивши бульвар.

      2012р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ВЕСІЛЬНИЙ КАЛЕЙДОСКОП
      Vivat омріяній суботі -
      дню оприлюднених надій.
      Шляхи - пророцтву на воротях...
      Любові - парі молодій.

      Пора жагучого дозвілля.
      Розквітнуть вишивки хрестато.
      ЧаркИ одплачуть на весіллі,
      станцює молодості свято.

      Як жарти будуть розсипати,
      і раз у раз гойднеться сміх,
      Бог нагадає молодятам
      про церкву - шлюбу оберіг.

      Цигарку батько вмить дістане:
      не часто з ним таке бува -
      дочка вклонятиметься мамі,
      що на портреті... як жива.

      А потім витре сльози-зілля
      і скаже батькові тоді:
      спасибі, тату, за весілля,
      за руки ваші золоті.

      1998-2012р.



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. ПРОСТИЙ НЕПРОСТИЙ ВІРШ
      знову загадкою жменьки
      наше майбутнє до плес
      щастя на ніжках тоненьких
      хоч і сягає небес
      часто лелечо у слові
      радістю хмар макраме
      щастя щитами любові
      в долі що пестить і дме
      дзвони і стежі на жорнах
      в леті мукА перемог
      щастя і біле і чорне
      в барвах коли ми удвох

      Саландяк.Гніздечко.
      Художник Ярослав Саландяк.

      "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9845"

      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Без назви
      Па(по)стельна гама й ранків завитки,
      і ти нараз – на струнці павутини.
      Усі коханці з часом – павуки,
      і навіть той у рамочці – єдиний.
      Жадань мольберти – до палітри рук,
      глибокі очі в Образах наїву,
      і янгольським орнаментом павук
      над таїною вікон та автівок.
      Нюанс, контраст одплАчуть надарма –
      сильніш мазки барвистої облуди!
      Лишень коли симетрії нема,
      побачиш раптом щупальці на грудях.

      2012р.
      Художник Ярослав Саландяк
      Саландяк. Леля і павук.

      "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9535"

      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. ЗА БЕРМУДСЬКИМ МОТИВОМ
      Вир душі
      захований од лоцій,
      дужі хвилі
      пОдругами брів.
      Рукавом –
      вітрильником емоцій
      не спиню
      розлючених вітрів.
      Хитавиця-доленька -
      на друзки!
      Хусткою прощально
      далина.
      Як усе логічно
      по-бермудськи:
      л-трикутник -
      версією дна.

      2012р.

      Художник Ярослав Саландяк.
      Я Саландяк. Я і море.

      "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9690"

      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. З ЮНАЧИХ ЛІТ
      Світлини нічки з відблиску вогню,
      жага гітари з віщими очима,
      і босій ніжці вже не на стерню
      на просторі високого інтиму.

      Ганяло тишу радісне - ку-ку! -
      Та нам літА не баглося лічити.
      Цілунок перший іскрою в щоку
      і глеком нерішучості розбитим.

      І світ, і відчуття - на кругозлам.
      І слів, і жестів сонечка в розкриллі...
      Цілунок другий, ніжний, як бальзам,
      заховано у зоряному пилі.

      На Шлях Чумацький нічка відпливла -
      услід у схрестях погляди і руки.
      В цілунку третім - ранішня зола
      од полум'я нічного та розлуки...
      2012





      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. ГІМН СУЧАСНОГО ВАГАНТА
      Багатству - зась, у шию спокій.
      До світла мандрів і осонь!
      Оса і небо карооке
      у ніч, у сни з моїх долонь.
      Я зблиск і темінь, дух і схима,
      каркас вітрів, зорі рядно,
      дрімота й муза невтолима,
      давно пролита у вино.
      У вільне братство - з головою,
      в любов, пардон, - без голови...
      Відкрився ширмою новою
      і в хитрім конусі брови.
      Не дЯкую і не дякУю,
      прозорий, наче першожаль.
      О так, вагант я... тільки всує...
      а глуздом - в офісну мораль.
      2012р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ДОПІДЗЕМЕЛЬНИЙ МОНОЛОГ
      Склепіння долі,
      правда рук,
      камінний
      ритму хрест.
      Мій час –
      мов бородань-малюк
      і впертий
      анапест,
      що ямбу
      геть наперекір,
      коли скарби
      мовчать,
      де вічність –
      лагідності звір
      і слова променад.
      2012р.
      Я Саландяк. Гном.
      Художник Ярослав Саландяк.

      "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9839"

      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. БЕЗСОННА НІЧ
      Лабрекон-вітрило,
      фриз підвіконня,
      якір люстри,
      рам гарпуни
      запливли у ніч,
      де моє безсоння
      велемовним
      арго струни.
      Абордажі світла,
      обрАз алюри -
      не згашу
      у душі вогонь.
      Чорна мітка літ
      і стріла Амура
      розірвали
      пітьми кордон.
      2012р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. СПОГАД ПРО ЩАСТЯ
      Ще небо – віщий дивоптах,
      ще безневинна Лета...
      Моя любов – на трьох китах
      одній тобі планета.
      Давно сокиру кам’яну
      в дорозі ми згубили.
      Віддав я мідну далину
      за алфавіт і крила.
      Миттєво в Лету ширми код,
      остання тайна – гола.
      О як тоді крізь сон висот
      світились небом чола!
      2012р.
      Я Саландяк. Стара байка про слонів.
      Художник Ярослав Саландяк.

      "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9626"

      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. ПРОРОЦТВО ПРО ОСТАННІЙ ВІРШ
      (з посмішкою)

      З рун окатого міста,
      з мотлоху призм арго
      викличуть вічні гнізда
      потяг вірша мого.
      Строфи - вагони грішні
      в передчутті зими
      вечір, що трохи Крішна,
      вибарвить із пітьми.
      Назва вестиме оком,
      вікна вестимуть суть.
      Зблисне Сергій Осока:
      о, таємничо - gut!
      Рим запальна покора,
      ритм - як циганки гріш,
      бо камертони Чорі...
      Мчатиме прямо вірш.
      Оклики на осонні,
      темінь і світло карм,
      інших віршів перони
      і аватарок шарм -
      янголом у минуле
      з цензором душ на прю.
      ...Завше останній чуло
      в огниво чи... в зорю...
      2012р.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. БИЛИНА НА НОВИЙ ЛАД
      Маю, маю ще надію
      на дрімучі на ліси.
      Свисни, грюкни, Соловію,
      щоб аж лиця навскоси.

      Добери жаги у груди
      і відваги, і жалю —
      тільки так тепер розбудиш
      силу - Муромця Іллю.

      Хоч і пхав тебе у торбу,
      шарпав часто за ребро,
      все прости, хай кине з горба
      всяку нечисть у Дніпро.

      Всюди януси дволикі
      ( лики « ух! » і лики « цить! »).
      На престолі князь великий
      ручки ближнім золотить.

      Все крадуть — і скарб, і славу,
      перевершивши руду*.
      Певно, князя і державу
      вражі діти украдуть.

      А волхви частіш німіють:
      хто в кущі, а хто — за Буг.
      Озовися, Соловію,
      бо завмре усе довкруг.

      Ні, билина не старіє.
      Глянь, народе: пре пітьма.
      Не розбудиш Соловія,
      ждати Муромця - дарма.

      25 липня 2004р.

      *Лисиця, символ підступності в українських народних казках.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. ОПОНЕНТОВІ З СПУ
      Старців- рим божок осілий
      і навали строф магнат
      люто блискавкою цілив
      у новітніх римовлят.
      Суть сідлаючи убогу,
      в ніжки титул цілував
      і щасливий був, їй Богу,
      наче мумія жива.
      2012р.
      Саландяк.Війна з дивами.
      Художник Я. Саландяк.

      "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9547"

      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. ВЕРШИНА
      Нагло не украдена Аїдом,
      Кербером не рвана у путі,
      жінко на вершині піраміди,
      поклонися власній наготі.
      Ти – комета, полум’я і трунок,
      зорями розкрилена жага.
      Плід життя рятує твій цілунок,
      вічносте в сипучих берегах.
      Сяйво сміху , зблиски у дзеркалах -
      хто такій не вибарвить поріг?

      Тільки б піраміда не упала
      виродкам обрамленим до ніг...
      2012р.
      Саландяк.Цілунок.
      Художник Саландяк Я.

      "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9366"

      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. ФІЛОЛОГІЧНИЙ МОТИВ
      Слова-бальзам, порад намисто
      даруєм іншим - день у день,
      а нашу тему особисту
      спинили хащі та полин.
      Урізнобіч вітри прологу,
      зав'язка рветься в небесах,
      до кульмінації дорогу
      згубили щирість і краса.
      Ліричних відступів вітрило
      любов не кличе в далечінь,
      де епілог чаїно квилить,
      посвяти скльовуючи тінь.
      2012р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    54. НА ПІВДОРОЗІ ДО КІОТО
      І цвітом сакури висОти,
      і гріє даль, як кімоно.
      На півдорозі до Кіото
      хлюпочуть хайку і вино.
      Регоче глечик гарбузовий,
      поки цілісінький іще,
      і не ув'язнено любові,
      і птах сідає на плече...
      Ширяє бриль у піднебессі,
      в душі вітри для "басьо-ан".
      Тонке і в полум'ї не рветься,
      а страх - поетові не пан.
      Щодня ідилією мряка,
      що, наче діва, обійма,
      і так далеко до Ісаки,
      де в Будди посмішки нема...
      2012р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. БАЛАДА ПРО БУНТ КАМЕНЯ
      Ярославу Саландяку

      Чи кане у майбутній чорторий,
      чи вкаже місце грізному бедламу -
      бунтує камінь, велет мовчазний,
      на бездоріжжі зрадженого храму.

      У млі брати, що розгубили міць.
      Довкруг не ті вже різьблені обличчя.
      Його ж ні хитрістю, ні силоміць
      ніхто не ув'язнив, не втаємничив.

      Той - оберіг, а той - хитка плита:
      у каменів також щодня зигзаги,
      а він... а він - печаль і висота
      загублених у мареві варягів.

      Як і вони, із мохом на плечах.
      Як і вони, вертається з обману.
      Тому й бунтує, щоб не в жах і прах,
      не в розпач ранку і не в безталання.

      Ще ревно князь поклониться йому,
      коли впадуть на груди орди вражі,
      та чи удвох долатимуть пітьму,
      породжену давно у сяйві княжім?

      Слова камінні - мовби полини,
      які одвіку звабам долі винні.
      Бунтує камінь, велет мовчазний,
      вустами Бога мовлячи людині.
      2010р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. 活路
      Майбутнє наше на долоні.
      Злетить, мов ніч, - не здоженеш.
      Кружала чайних церемоній,
      розмови – відблиски пожеж.
      Ми вже такі, як ікебана –
      в останнім подиху краси.
      Лялькове свято на світанні
      у серце щиро запроси.
      Я в гості коропів покличу,
      що покорилися вітрам...
      Розкрилиш усмішку: не личить!
      Відкину сумніви: пора!
      Бо світлі обриси оселі
      давно продовжили удвох,
      і Бог зійшов до нас зі скелі,
      і не покинув, наче Бог,
      речам дозволивши творити
      світи закоханих сердець.
      ... мовчить над чаєм недопитим
      відлуння наших таємниць.
      2011р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. КОРОТКА ОДА КРАСІ
      О ні - ні слова! Так, мовчок!
      Хай відпочинуть барви й тіні,
      коли раптово світлячок
      небесне втримає склепіння.
      Нап'ються очі з чаші див,
      злетять долоні молитовно,
      бо там, де хтось не приходив,
      душа на дольку миті - зовні.
      2011р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. З Бориса Пастернака. Зимова ніч
      Мело, мело по всій землі –
      За межі сміло.
      Свіча горіла на столі,
      Свіча горіла.

      Як літом зопалу мошва
      До іскрозламу,
      Шукали пластівців дива
      Віконну раму.

      Завії витвори на склі –
      Кружала й стріли.
      Свіча горіла на столі,
      Свіча горіла.

      На стелю – світлий оберіг-
      примар нашестя.
      І схрестя рук, і схрестя ніг
      І долі схрестя..

      І стукіт черевичків двох
      На діл в сум’ятті.
      І віск зі свічки не засох -
      Слізьми на платті.

      І все губилося у млі,
      Що сиво-біла.
      Свіча горіла на столі,
      Свіча горіла.

      На свічку дуло, як зі зла,
      І жар спокуси
      звести , мов янгол, два крила
      Хрестато мусив.

      В завіях лютий шаленів,
      А все ж світліло.
      Свіча горіла на столі,
      Свіча горіла.



      Мело, мело по всей земле
      Во все пределы.
      Свеча горела на столе,
      Свеча горела.

      Как летом роем мошкара
      Летит на пламя,
      Слетались хлопя со двора
      К оконной раме.

      Метель лепила на стекле
      Кружки и стрелы.
      Свеча горела на столе,
      Свеча горела.

      На озаренный потолок
      Ложились тени,
      Скрещенье рук, скрещенье ног,
      Судьбы скрещенье.

      И падали два башмачка
      Со стуком на пол,
      И воск слезами с ночника
      На платье капал.

      И все терялось в снежной мгле
      Седой и белой.
      Свеча горела на столе,
      Свеча горела.

      На свечку дуло из угла
      И жар соблазна
      Вздымал, как ангел, два крыла
      Крестообразно.

      Мело весь месяц в феврале,
      И то и дело
      Свеча горела на столе,
      Свеча горела.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. АКВАРІУМ
      Мов небо, гляну з висоти
      на світ у скельцях -
      гойдне він рибок золотих
      і тиші крильця.
      На денце ляжуть тіней сум
      і зблиски світла,
      і час помчиться наобум,
      як сон на мітлах.
      Життя втече у плавники
      й барвисті шати -
      лишень на відстані руки
      грайливе свято.
      2011р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Без назви
      На лезі блискавки світанок,
      на списах грому – небозвід.
      Навіщо раптом наостанок
      од страху в щелепи боліт?..
      Слова останні світлячками,
      що, не умерши, неживі,
      і кожен порух – наче камінь,
      і сміх вогнем на тятиві.
      І соло вітру на стеблині,
      і чола дзвонів на вітрах,
      і ми, давно вже не єдині
      в жагучім гурмищі мурах.
      2011р



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Без назви
      Хто нам музику зурочив,
      що зродилася в серцях?
      Перша скрипка служить ночі,
      інші - десь на манівцях.
      Хай росли до неба ноти,
      загубивши якори,
      та було це, мила, доти,
      доки снилися вітри.
      А коли зухвало спокій
      брЕхні музиці шептав,
      ноти падали високі
      на руїнища октав.
      2011р



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Блукання
      Крок - і відречення, крок - і відречення.
      Десь поза оком зозулина грань.
      Хто ти - людина чи дух заперечення
      в тілі вагань?
      Хто ти - минуле чи Каїн майбутнього?
      Лють обійняли шалені вуста,
      й чорними снами пливе незабутніми
      серця твого марнота.
      Губишся в сумнівах, ніби в тенетах:
      де ж провідниця - Господня зоря?
      Поступ відречення прагне до злету
      днів твоїх мертвих і вбивчого Я.
      Хто ти? Шукаєш, немов навіжений,
      шлях од минувшини згублених див,
      де молитовно радіє блаженний,
      бо не зблудив...
      2007р



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. АНТИІДИЛІЯ
      Жені Бурштиновій

      За вертепом літ і ліри
      од розчавлених воріт
      плине бранцем, наче віра,
      ПАНАЦЕЯ та, що від...
      Грецький профіль... Каре око.
      Руки - часу вітряки..
      За стрімким, як лихо, кроком
      неминучості витки.
      У житті, немов у житі, -
      мертва тиша і жага,
      доки час несамовитий,
      доки доля в берегах.
      Герми вказують на "кепсько",
      підкосились ніжки див.
      Вдар об поли, діво грецька, -
      хтось до тебе наслідив...
      Годі ліків на ідеях,
      де заміс - бальзам і тля.
      ... Ріже коси ПАНАЦЕЯ -
      та, що від, а нині для...
      2011р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Без назви
      Коли стихає відчай, оклик сну
      тебе торкнеться пальцями Предтечі.
      Ти уві сні на вальс поклич вину,
      впіймавши за худі тремтливі плечі.
      І так вальсуй, мов той дитячий сміх,
      якого не візьме за горло Вій...
      Гляди й тобі відпустить небо гріх -
      останній твій і перший - вже не твій.
      2008р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Над кухлем

      У серці пристрасті ущухли.
      Здалося, серцем все сказав.
      Нараз — моя сльоза у кухлі.
      І ти, мов зронена сльоза.

      Удвох ми зрадили надію.
      Тепер, безкрила, квилить лиш.
      Я з тих, що плакати не вміють,
      ти, наче сльози, одкричиш.

      Не причарований тобою,
      хоч припадав не раз до вуст.
      Ні, над пролитою сльозою,
      за серце й розум не візьмусь.

      А, може, з волі високості
      у цьому світі загадковім
      сльоза, яку пізнав, не гостя —
      стрімка провісниця любові.
      2011р.




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. СЛІД
      Хтось був... Пішов, та не минувсь
      в очах пустелі.
      Розсипався на пил спокус,
      що сумнів стелить
      для Сина Божого - ослаб
      і може... може...
      Не прихилився Син до зваб,
      бо на сторожі
      ватага друзів - сорок днів
      молитви й посту.
      ...Хтось був... і довго даленів,
      мов тиша зросту.
      2007р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. ЗНАМЕННЯ ЧАСУ
      Елі, Елі, лема савахтані!*
      Голос Сина - не блудний син:
      кривду й смуток, і нерв останній
      заплітає в акорд один
      і звучить перед гранню грані,
      за якою - смертельна вись:
      Елі, Елі, лема савахтані,
      Сина, що на хресті, не зречись!
      І розп'яття, й віки фатальні
      взяв у пригорщі вічний біль.
      Елі, Елі, лема савахтані! -
      голосисті плачі звідусіль.
      Елі, Елі... - стострунно, невпинно
      в кригу вічності, в хаос доріг...
      Над земним - воскресіння Сина,
      доземним - миготіння ніг,
      що ідуть, мов дощі великодні,
      де окреслює час пітьма,
      в лоно безвісті, в розпач холодний -
      Елі, Елі, лема?..
      2007р.



      *Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув (євр.) - вигук розп'ятого Ісуса перед смертю.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Рубої
      Життя продовжує безжурне
      Уміння бути мудрим дурнем,
      Що знає - краще потішати,
      Аніж ставати на котурни.

      ***
      Людське суспільство - дзеркало криве.
      Спотворюючи мудре та нове,
      Все ж мудреця шанує й після смерті,
      А бовдура - лишень поки живе.

      ***
      О словоблуди вищого гатунку,
      Обманюєте вічність, наче юнку,
      Бо скільки б слів солодких не сказали,
      У глек добра ви не наллєте трунку.

      ***
      Вважають, що марную сьогодення:
      Без золота й скарбів у мене скриня,
      Але скажіть, хіба це не багатство -
      Поезія - з душею одкровення.
      2010р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Ніч
      Уже летять мені у вічі
      галактик чорні мотилі.
      Картатий ворон на узбіччі
      черленим вогником дотлів.
      У цебрах обрію сльозини,
      зоря криничним журавлем
      і караваном тихоплинним
      дороги спиненої щем.
      Її, завмерлу павутинку,
      змету із серця та повік.
      І все - на хуху моховинку
      у снінні схожий чоловік.
      2011р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Рубої
      Емоції - мовби жаринки у жмені.
      Жбурляєш їх часто - печуть, мов шалені.
      Коли ж схаменешся, стоїш, наче голий,
      Якого освітлено на авансцені.

      ***
      Забарвлю світанок спокусою помсти.
      До полудня з помстою вирушу в гості.
      А ввечері, душу в молитві скріпивши,
      Я помсту ослаблу змету з високості.

      ***
      Не жебрайте правду, а міццю візміть.
      Безвільних таврує зневагою світ.
      Де в річці невдач наша міць скамяніє,
      Душею відразу віднайдемо брід.

      ***
      Усім нам дається межа чи безмежне.
      Хто прагне межі, той знайде протилежне.
      А хто у безмежному серце поранить,
      Сприймає межу, зазвичай, як належне.

      ***
      Життєвий мій шлях, мов споруда готична.
      Красиві споруди доречні та звичні.
      Під ними знаходять примирення стрілки
      Довірлива юність і зрілість скептична.
      2011р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Відьмацький мотив
      Блукаючі очі з обличчя дощу.
      Найкращого красеня відьма цілує.
      Регоче. Чарує. Не гасить свічу,
      пославши до чорта усіх чистоплюїв.

      Оголені перса. Оголена ніч.
      Розпущені коси між тишею й громом.
      До півнів далеко – ще кілька сторіч.
      А як воно згодом? На жаль, невідомо.

      Облудно-звабливо -- похнюпився тин:
      не свідок, хто бачив, єством не відчувши.
      Чаркує за тином окастий полин,
      на лавочці цнота хвилюється дужче.

      А відьмі як відьмі – біда не біда.
      Босоніж огуду чіпку перескочить.
      Буде реготати вона, молода,
      допоки та ніч і блукаючі очі…
      2005р



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Рубої
      Щоб не спинить майбутнього ходьби,
      Шукаємо ми мудрості скарби.
      Для мене скарб - порада велемовна:
      Полюбиш правду - кривду полюби.

      ***
      О генії з правдивими вустами,
      І вас нестимуть уперед ногами,
      Проте молюся, щоб подібно смерті
      Людське безглуздя не вчинило з вами.

      ***
      Вчорашня совість дум не освіжить.
      Сьогоднішня, з'явившись хоч на мить,
      Немов би воїн - вірний друг тривоги,
      Похід суворій правді просурмить.

      ***
      Є дві сестриці - гордість і гординя.
      Байдужості змітають павутиння,
      Мов ті невістки, в наш зайшовши дім.
      Та в кожної своїх пожитків скриня.

      ***
      На інших злість не нацькую, мов звіра,
      Згадавши: й звірові властива віра,
      Що можна, врешті, вирвавшись на волю,
      Не кидатись на горло бузувіра.

      ***
      Нема моралі, що загал влаштує.
      На власний лад плетемо ми косу їй.
      Мораль не ангел у гріховнім світі,
      Між злим і добрим завше балансує.
      2011р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Хлопцям п...
      Чого ми, хлопці, лізли у коня? —
      скажи хоч ти, премудрий Одіссею.
      Спалили Трою. Бачиться дурня,
      бо рятували шльондру — не ідею.

      Вже двадцять перше мислить бездоганно,
      узявши верх над скопищем століть,
      а ми не вмієм так, щоб без обману,
      а далі, звісно, Господа моліть...

      Воюючи і досі навмання
      ( душею ще немов неандертальці ),
      чого ми, кляті, ліземо в коня?
      Щоб спопелити Київ чи Підгайці?

      Нехай там що — вип’ячуєм своє,
      щасливі у сп’янінні та неславі.
      Нас кінь троянський, хлопці, осміє,
      або задушить в череві трухлявім.
      2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Перевтілення
      Борисові Щавурському

      У тій подобі, що признав своєю,
      впадеш на лезо відчаю й умреш,
      а завтра в іншій - лютою змією
      вповзеш у царство лиха, де без меж
      простори скверни й богохульства регіт
      із сотень пащ, мов сморід мертвих тіл,
      і гвалт ночей, і днів дрімучих скрегіт,
      які тебе жбурлятимуть на діл,
      бо ти не схочеш вбивцею ставати
      чиїхось мрій і добрих сновидінь,
      бо ти ще з тих, кого навчила мати
      в кишеню не ховати власну тінь,
      бо так воно до сліз тобі нелюбе -
      подоба та зміїна, лють і кров,
      бо сам собі зламав зміїні зуби,
      щоб шкуру зняв хутчіше змієлов.
      2008р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Без назви
      Тобі, для інших не богині,
      тобі, в очах моїх - святій,
      знайду слова я безневинні,
      смішні й чудові в наготі,
      ще й ніжно ранками умиті,
      й заховані од літ–пожеж…
      Колись такі збагнеш у леті,
      коли мій всесвіт обіймеш.
      А згодом зникнеш в самотині,
      щоб час наблизив зорі мрій
      тобі, для інших не богині,
      тобі, в думках моїх - святій,
      незнаній світом і покритій
      сплетінням наших рук і меж.
      Чи скрикнеш «так!» найкращій миті,
      чи все заступлять сотні веж
      тобі, для інших не богині,
      тобі, в піснях моїх - святій,
      що наче сяйво в павутинні
      на піднебесній висоті…
      2011р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Рубої
      Не просто все, не просто, далебі,
      Якщо себе загубиш у злобі.
      Тоді в ярмі нестямного гріха
      Ти кару сам придумаєш собі.

      ***
      Хай ті, як мовлять,не від світу цього
      Для нас, бува, не значать геть нічого,
      Та чи не в їхнім поступі душевнім
      Знаходить вічність максимум земного.

      ***
      Сприймаю день майбутній, мов підкову:
      То бачу міцність і наснагу нову,
      А то душею раптом обіймаю
      Земного щастя форму загадкову.

      ***
      Що не від серця - хитро від руки.
      Брехню руками творим залюбки.
      Ми часто навіть в аурі духовній
      катарсису нікчемні боржники.

      ***
      В кипучу працю, лоно слави -
      Куди б ми, хлопці, не втікали,
      На всіх шляхах стоїть, мов герма,*
      Поріддя Євине лукаве.

      ***
      Чи юний вік, чи сиві скроні,
      У нас і міць, і честь сезонні.
      З такою вдачею ми часто
      чортополохом на осонні.

      *Показчик шляхів у Стародавній Греції у вигляді голови бога Гермеса.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Світлій пам'яті вчителя Олександра Янчука
      Задихнувсь, мов свіча, в кулаці коридору,
      смерть зустрів у півслові, півдолі.
      Бив у дзвони горбань, що душею собору*
      і від горя нараз збожеволів.

      З усібіч позбігалися феї, шамани
      і, безсиллям спотворені, впали ниць.
      Ви пробачте нам, вчителю, час безталання,
      ми без вас, наче духи – без дум, без облич.

      І русалки, і гноми заплакали гірко:
      міф із смертю , на жаль, не вийде на герць.
      Ох, немає для лиха ні бухти, ні мірки,
      запливає, безглузде, углиб сердець.

      Стрепенувся Роланд, Дюрандаля схопивши:
      як це так, щоб хвороба була сильніш!
      Ой, спізнився – учитель здіймається вище
      благ земних і проблем-бездоріж.

      Спохмурнів, потьм′янів раптом Крузо бувалий:
      я без нього в книжках, мабуть, надарма…
      Забирають найкращих, погодьтесь, шквали,
      хто на власному острові не дріма.
      2011


      * Квазімодо – герой твору Віктора Гюго „ Собор Паризької
      Богоматері ”.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Рубої
      О часе, ведеш ти усіх на аркані –
      Скорилися грішники та бездоганні.
      В галопі пліч-о-пліч гріховність і цнота,
      На просторі слави ганьба партизанить.

      ***
      Що слава для нас? Найпримхливіша гостя.
      Є друзі у неї, та відданих – горстка.
      Зміцнівши та зрісши на хлібі дерзання,
      Вмирає завжди на хлібах бутафорських.

      ***
      В часоплині гендлярська гармонія є:
      Хтось купує епохи, бо хтось продає.
      Недоречності всі приховає каміння.
      Кожен камінь натхненно мовчить про своє.

      ***
      Життя – факір. Не встежиш за руками.
      Примножуєш ілюзії з роками.
      Радієш: злиток золота отримав,
      А виявиться згодом – просто камінь.

      ***
      Парадоксально: за життя зуміли
      Сягнути благ усіх душею й тілом
      Не ті, хто мислив, мудрував завзято –
      Хто збайдужів над книгами Сивіли.
      2010р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Песимістичний вірш
      Море смутку - моя оселя.
      Ще живий завдяки плавбі.
      Хвиля в серце, в голову хвиля -
      не цього я бажав собі.
      Ген на суші блаженства шати,
      невгамовних жадань крутіж.
      Хтось мамоні стає на п'яти,
      хтось од Бога уже святіш.
      Насолоджуючись шаленством,
      в мене ціляться з-під повік:
      цей, напевно, в житті без сенсу.
      Звісно, втопиться чоловік.
      Хвиля в серце, в голову хвиля.
      Піді мною регоче дно.
      Заздрю мертвим і в'язням скелі,
      бо хоч небо таким дано.
      А від смутку до дна близенько.
      Холоднеча скує лиха.
      Ну, навіщо живу я, ненько?
      Тільки хвилі розколихав.
      2011р



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Рубої
      Не часто знаходимо корені суті.
      Не завше дано нам основу збагнути.
      Та палка, що ребра ламає, не підла.
      Той камінь, що в голову влучив, не лютий.
      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Без назви
      Ми, хто з Ісусом... Хто йшли обіруч
      до віри й обнови,
      Його безмежність і серця обруч,
      тісний аж до крові.
      Ми, хто молилися ген вдалині
      на долонях епох,
      Його в'язниця й думки осяйні,
      в яких відбувся Бог.
      2007р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Рубої
      Ні мудрий, ні дужий ніяк не поборе
      Той рот, що відкрито, мов скриньку Пандори.
      Ти ротові волі дозволив багато -
      Я граюся в піжмурки з лихом та горем.
      2010р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Без назви
      ***

      Що казати? Що собі казати
      на весіллі смутку й метушні?
      Чорні й білі вицвілі квадрати
      майбуття нашіптують мені.

      Хтось на чорних побоявся бити,
      хтось на білих скиглить у кутку,
      бо не гра вже... Не переходити,
      щоб утерти носа дураку...

      Ризикую: всі ходи — приманки.
      Ну, ослаб, противнику мій, блок...
      Або в дамки, або на уламки
      долю, що не хоче у куток!

      Ще не тіште пиху, сибарити
      й золоте обласкане теля:
      я зумію оминути й битим
      володіння глупого нуля.
      2011р.





      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Без назви
      ***
      Все перекидом - долі та справи.
      Мотлох нас, мов ланцюг, пасе.
      І тьмяніють нестямно яскраві,
      тьмяним світло див - над усе.
      Чи освітяться? Чи зігріються?
      Чи втечуть у високу тінь?..
      День останній прахом розвіявся
      від химерних їх голосінь.
      Що їм зболеним? Маска радості
      в маскараді лихих годин,
      аж допоки збагнуть: без тьмяності
      світ залишиться без світлин.
      2010р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Без назви
      ***
      Слово, що Божим ставало тілом
      на перехресті гріховних веж,
      і поночіло, і полотніло,
      і одягалося в тайни одеж,
      бо за очима, геть за очима
      в полум'ї крові, кровних образ
      Божа стежа, мов печаль невтолима
      в оці свічада, що зрадило нас
      пізнім прозрінням, раннім блуканням,
      де між Різдвом і дзвоном обнови
      не звеселилась любов остання
      в Божому тілі - поступі слова.
      2007р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Без назви
      ***
      Я до неї з миром, посмішкою свята.
      Мчить душа вітрилом - ну, збагни хутчіш!
      А вона назустріч - і з мечем, і в латах,
      ще й сховала спритно за халяву ніж.
      На тобі, шалена, мудрості перлини,
      чесності зернятко, цвіт натхнення - на!
      А вона убивчим поглядом невпинно
      підніма вулкани з ненависті дна.
      Маю почуватись завше винуватим,
      хоч вразливу душу рани вже ятрять,
      бо вона... Згадали?! - зала біснувата,
      що зжерає люто слово бунтаря.
      2010р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Без назви
      ***
      Де предвічний базар не стиха,
      де лукавство облич і століть,
      киньте каменем, хто без гріха,
      в ту, що мовби у золоті мідь.
      Киньте каменем, словом немов.
      і, насупившись, геть відійдіть.
      Що повії безвольної кров?
      У божественнім золоті мідь.
      Каменуйте її, як Мойсей,
      або думку, як церкву, зведіть:
      хто у золоті цноти з людей?
      Тільки мідь...
      2007р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Без назви


      Не глузуйте, моралісти,
      що намарно я сіяв,
      що, мов терції троїстих,
      доля згубиться моя…

      Ви праві… Душі затісно
      серед скопища невдач.
      Ех, почути б цимбаліста,
      щоб в танок і жаль, і плач.

      В мене спокій не в ужитку
      і не славлю міць гроша.
      Трохи бубна, більше скрипку
      хоче слухати душа.

      У житті мені ведеться
      і під звуки гопака.
      Доле, як твоя правиця –
      не втомилась від смичка?

      О, не кожному троїсті
      шлють натхнення солов'я…
      Не глузуйте, моралісти,
      що намарно я сіяв.
      2011р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. На чужину



      Ніч. Дорога. Мій смуток хрещається.
      Чорний вимір, мов скривджений сміх.
      За Тернополем світ не кінчається.
      За Тернополем – всесвіт доріг.
      Не згубитися б, духом не впасти
      під гнітючим шатром чужини.
      Все минуле – як перше причастя,
      все майбутнє – пітьма далини.
      І колеса, колеса, колеса
      від жари аж до дзвону роси.
      Дивних мрій не налякані плеса
      ще приваблюють співом краси.
      Розминаюся сам із собою
      на просторах Землі і душі.
      Тихі плеса злилися з любов’ю,
      птахи слів ген у зграях віршів:
      не сьогоднішніх, не споночілих,
      а майбутніх – з лелечим крилом,
      що торкається щастя невміло
      над тривоги задумливим тлом.
      Ніч. Дорога. Мій смуток хрещається,
      та гукаю у стомлену вись:
      за Тернополем світ не кінчається,
      той, що визрів у серці колись.
      2010



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. ХРЕЩЕННЯ НА ЙОРДАНІ
      Ще не прозріння - сивоплин Йордану,
      але й не сумнів - усміхнувсь Йоан,
      і кожен душу грів, як гріють рану
      в заграві ран.
      І кожен бачив хрещення зіниці
      і той Ісусів поступ од зими,
      де крок за кроком вічністю святився
      ген під крильми
      Святого Духа в голубинім леті
      лиш до одвічно дужого плеча...
      І кожен відрізнив життя од смерті,
      і замовчав.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Рубої
      ***
      О Діогене, вдень хоча б єдину
      Ти з ліхтарем хотів знайти людину.
      Нема сьогодні вже й кому шукати -
      Свою та інших висловлю провину.
      ***
      Є безліч див і жодне не вторинне,
      Та всім нам, знаю, ближче те єдине,
      Коли озветься криком немовляти
      Завжди прекрасне дерево родинне.
      ***
      Абсурд сьогодні над усе, мабуть-
      Мов глек химерний, вперто ліпить суть.
      Тим глеком раптом досвіду черпнувши,
      По кігтях лева мавпу впізнають.
      2010р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Однокласниця
      Коли ще юність, мов сторожа,
      мене від болю берегла,
      вона була як матір Божа,
      святою в снах моїх була.

      Мені ввижалося повсюди
      її задумливе чоло.
      І не було іще іуди,
      і лжепророків не було.

      Лиш спів божественно-святковий
      в моєму серці не стихав.
      Стелився в далеч шлях мій новий
      не до гріха, не до гріха...

      Лиш очі дівчини чудові
      в моїх губилися стежках,
      де в сяйві першої любові
      злітав моєї мрії птах.

      Здавалось, світ такий безгрішний
      і знову в первісній красі,
      де люди щирі, наче вірші,
      що від сердечних голосінь,

      і де моє усе довкола:
      і день, і вічності краса,
      лиш та - прекрасна й загадкова,
      немов аж ген - на небесах.
      2007р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Хокку
      Вигляну в ніч.
      Може, там, за дверима,
      мерзне найщиріше слово.

      Хто ти, несподіваний госте?
      На твоїм обличчі
      смуток осіннього клена.

      Ген за міріадами зірок
      початок дороги,
      яку продовжують наші серця.
      2007р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Хокку
      Здається, моя душа
      подібна до першої миті
      останнього метелика.

      Раптом зимою
      в хаті затріпотів метелик.
      Згадались руки бабусі-покійниці.

      Повернувся з похорону дідуся.
      В уяві бився об шибку
      великий птах.
      2007р



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. без назви
      Якщо ти від Бога, якщо ти для Бога,
      якщо тобі бути таким дано,
      сховай свою душу від кодла лихого,
      бо знає про неї диявол давно,
      що квіткою мовби, махне п’ятірнею,
      й обличчя людські облетять, наче цвіт,
      а замість – хто вовком, хто псом, хто змією
      у твій увірвуться стривожений світ.
      І будуть мінятись одежами згуби,
      і мук твоїх сяйво вкривати рядном.
      Хтось в серце ужалить, хтось вискалить зуби,
      а ти їм простиш усе знову і знов.
      Хтось стане брехнею, хтось підлістю стане.
      Поглянеш - без просвіту долі покров.
      Лиш звірі від крові твоєї багряні,
      а ти їм простиш усе знову і знов.
      Хтось вийде судити тебе знавісніло
      на зборищі вічнім кликів і підків
      і хтось розіпне твоє зболене тіло,
      а ти їм простиш усе знову й без слів.
      А згодом - тоді, коли будеш вмирати
      на пограниччі любові й пітьми,
      зуміє душа твоя тих розпізнати,
      що стали від мук твоїх знову людьми.
      2007р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Дві жінки
      Мою любов, з виною безневинну,
      дві жінки допалили аж до тла.
      Одній не був я милим ні хвилини,
      а інша не любити не могла.
      Щити черлені осінь піднімала,
      щоб захистити доленьку мою,
      де та, байдужа,- відчаю навала
      і та, чутлива, – віра у бою.
      Вмирав од ран і воскресав од ран,
      коли жадав байдужу – ту, єдину,
      що для душі тривога і дурман,
      а інша, мовби на снігу калина.
      Не жив – блукав. Інакшим буть не міг.
      Від сумнівів на серці сутеніло.
      Щити черлені кинуто на сніг,
      щитами смутку в долі заболіло
      на всі літа – безглуздо і невпинно.
      Минулих снів клубочеться сльоза,
      і тільки усміх змерзлоі калини
      сердечну рану гоїть, як бальзам.
      2010р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    97. без назви
      Старцює, поки серцем не зігріта
      й допоки не запрошена у дім,
      мелодія для бабиного літа,
      мелодія в лахмітті золотім.

      Ніхто її не хоче обійняти,
      немов свою рахубу в сповитку,
      бо вже не будеш з нею ти крилатим,
      бо вже... бо вже... до біса геть таку.

      Заплаче десь на лаві чи за тином,
      надію в дзбан розбитий переллє.
      Старезна, все ж замріється дитинно
      про недоступне, а таки своє...

      Минаючи розмаї й дивограї,
      мелодій сотні, що з юначих крил,
      кудись навскіс понуро почвалає,
      кудись туди, де близько до могил...

      Не в усмішках, не в сяйві, не у квітах,
      така, мов щедрий циган без гроша,
      мелодіє для бабиного літа,
      до мене в прийми теж не поспішай.

      Без тебе якось... можна ще радіти,
      натхненно задивлятися у вись.
      Мелодіє для бабиного літа,
      будь дамою – кокеткою — спізнись.

      Хіба не можеш? Ну, спізнися всує.
      Знайди причину: вітер, сніг чи грім!
      Дивлюсь: невпинно під вікном старцює.
      Пора уже покликати у дім.
      2011р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. У ЦИХ НЕЗЛАМНА Є МЕТА Сатиричні твори
      Класифікація політиків, яким не варто довіряти
      (двома рядками)

      Завбачливі

      Почують носом ще завчасу
      бродіння нового заквасу.

      Родинолюби

      Як кажуть: з диму і вогню
      до влади тягнуть всю рідню.

      Пройдисвіти

      Дай владу – зроблять каламуть,
      чуже без сорому візьмуть.

      Пристосуванці

      До скону вдача в них проста:
      повзуть наверх і з-під хвоста.

      Надгнучкі

      У цих незламна є мета.
      Ось тільки спина без хребта.

      Лакузи

      Знай: їхня мова, як цукерка,
      а правда, мовби стриптезерка.


      Шантажисти

      Таким Іуда – рідний брат,
      а хліб насущний – компромат.

      Шалапутні

      На диво щиру мають ваду –
      партійну творять клоунаду.

      Лицемірні

      Не буде пакостей і зрад,
      як вчасно їм дасте пїд зад.

      Адвокатоподібні

      Облагородять навіть зраду,
      якщо отримають посаду.

      Вовкоподібні

      Їх зграї справа ця звичайна –
      шукати цапа відбувайла.

      Свиноподібні

      Живуть прозоро і відкрито,
      поки не влізуть у корито.

      Хворі на опозиціонізм

      Кричать уже впродовж століть:
      куди плювати? Ціль вкажіть!


      Мстиві

      Коли вже їхня карта бита,
      ладнають роги і копита.

      Страхопуди

      Завжди спішать придбати візи,
      якщо в лайно зненацька влізли.

      Безкультурні

      Сказали б влучно і крилато,
      якби дозволили б їм…матом.

      Кривляки

      Гримаси в них з часів Езопа:
      здалеку личко, зблизька…

      Кримінальні авторитети

      Частіш в політиці зірки
      хапають мафії батьки.

      Між іншим

      Стискає кулаки народ,
      коли при владі політзброд.
      2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. УСІХ ПЕРЕВЕРШИТЬ ВОЛОДАР ЛЮБОВІ
      РУБАЇ

      ***
      О світе! Вділив нам любові так мало,
      Шкодуєш її, наче бджілонька жало.
      Було: розщедрився ти раптом для мене –
      І мовби од жала, враз боляче стало.
      ***
      Заможний, хто має брильянти чудові,
      Хто вміє знаходити золото в слові,
      Але, безперечно, в багатства розмаї
      Усіх перевершить володар любові.
      ***
      Любов – це як човен…Мандруєш рікою.
      Здається до щастя – сягнути рукою.
      Зненацька – пороги. Ти падаєш гулко,
      А човен, мов брила, летить за тобою.
      ***
      Хто я без любові? Безсніжна зима,
      Мандрівець, що світом пройшов надарма.
      Я всюди відсутній, коли без любові.
      Мене без любові на світі нема.
      ***
      Я віри в любов не втрачаю ніде,
      Хоч б’ється об кривду життя молоде.
      По долі моїй, що над прірвою болю,
      Любов, мов гімнаст по канату, іде.
      ***
      Не я промовляю – говорить любов!
      Не я, а вона усміхається знов.
      Усе, що я зміг на просторах любові, –
      За нею, немов за Мойсеєм, ішов.
      ***
      Як кожен із смертних, боюся стихій,
      Та вчора поглянув у вічі одній –
      Мов смерч, невмолимій,мов повінь,нестямній,
      Мов спека, жагучій – любові моїй.
      ***
      Любов я ховав під забралом долонь.
      Вона ж, не скорившись, з очей – мов огонь!
      В любові згораю, прикутий до долі,
      А щастя байдуже стоїть осторонь.
      ***
      Наказав я любові, щоб геть відійшла,
      Щоб розвіялась, наче на вітрі зола,
      І здалося, любов поспішає скоритись –
      Враз у долю, мов зірка у небо, вросла.
      ***
      Розум ніколи не дружить з бідою.
      Кожен збагне це, пройнявшись любов’ю.
      Тільки в любові, мов суть, невмолимі,
      Крайності сходяться не для двобою.
      ***
      Стає бережливим, хто часто втрачав.
      Палкий життєлюб, хто згасав, мов свіча.
      Хто вистраждав щиро суцвіття любові,
      Не буде ніколи рубати з плеча.
      ***
      У кожного в долі любов – наче соло.
      Душа без любові лихіша за голод.
      Якщо злегковажиш бездумно з любов’ю,
      Відразу стаєш зачарованим колом.
      ***
      Любов з егоїзмом розлучить не кожен.
      Не кожна любові вклонитися може.
      Буває: Едем обіцяють коханим.
      Насправді ж – ладнають Прокрустове ложе.
      ***
      Хоч бадьориться ще, хоч дзвінка і не квола,
      Одзвучала душа, наче арфа Еола.
      Таємниці пильнує. Мов сторож, колує –
      Тільки кола любові тікають із кола.
      ***
      Любов не назву я дурманом, сп’янінням.
      Любов – це найвище у світі уміння
      Зустріти обличчям життєві торнадо
      Й зібрати на серці для храму каміння.
      ***
      Хай жарт, що ми, прості і загадкові,
      У світ прийшли на конкурсній основі…
      Цілком серйозно, що з життя ідемо,
      Програвши конкурс мудрості й любові.
      2010р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Рабів собі творить володар ідей
      Рубаї

      ***
      Навипередки мчать, мов пси, ідеї,
      Коли жадоба влади вовком виє.
      О ви, хто владу врешті-решт вполює,
      Вполюйте заодно й часи Астреї.*

      ***
      Мов коней шалених, сідлають ідеї
      Не мудрі, не дужі, а радше пігмеї,
      Що згодом, злякавшись галопу до правди,
      Брехні прислуговують, наче лакеї.
      ***
      Рабів собі творить володар ідей:
      Хтось ангел із них, хтось, немов Асмодей.**
      І медом, і ядом наповнюють чашу.
      То ж, випивши з неї, чекаймо біди.
      ***
      Я стверджую, друзі, ідеї грядущі,
      Що зводяться гулко із бід невсипущих,
      Як їх попередниці, в пошуках влади
      По світу гайнуть, наче фурії злющі.
      ***
      Хто я? Ідей незрячих поводир.
      Моє життя – в душі убитий мир.
      Навоювавшись вдосталь, до відрази,
      В поезію іду, як в монастир.
      ***
      Ей ви, ідейні ботокуди***
      Облиште бити в глек огуди!
      Вся ваша вправність віртуозна
      Не більш, ніж передзвін посуди.
      ***
      Лжепатріоти, вам хіба
      Судились чвари і ганьба.
      Чи не тому у вас постійно
      На злобу дня лишень злоба?
      ***
      Як часто, люди, добрий геній –
      Глас вопіющого в пустині,
      А злий, натхненний нашим страхом,
      Виводить соло в життєплині.
      ***
      Так, генії непересічні.
      Завзято кожен йде у вічність.
      Одних вона зустріне радо,
      А інших – сміхом гомеричним.
      ***
      Ми, як народ, йдемо шляхами,
      Що вибрані провідниками.
      На жаль, сучасність нам дарує
      Провідників з поводирями.
      ***
      Це не тривка, шановні, втіха –
      Нове вино в старезних міхах…
      Так нова суть: у ветхім світі
      Бува для розпачу чи сміху.

      *Богиня справедливості у давніх греків
      **Злий дух, який згадується в Талмуді та інших релігійних творах.
      ***Плем’я індійців-дикунів на сході Південної Америки.
      2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Я долю змінити хотів недолугу

      Рубаї

      ***
      Якщо вже доля без козирних карт,
      Глузуємо над нею не на жарт.
      Волів би в давнину я народитись,
      Для тебе час народження – фальстарт.
      ***
      Напевно, у лиха найбільше світлин.
      Фіксує нещасних, зневірених плин.
      Якщо на світлині його ти самотній,
      Майбутнє твоє загірчить, як полин.
      ***
      Чи мав я життя? Ні, окремі моменти…
      Мов сон, було щастя – зостались фрагменти.
      Де доля мені усміхнутись забула,
      Немає нічого. Лишень постаменти.
      ***
      Я долю змінити хотів недолугу,
      Із серця прогнавши зневіру і тугу,
      Та серцем побачив: куди б не подався,
      Мов стрілка годинника, ходжу по кругу.
      ***
      Що б не було, що б душу не спіткало,
      Моя недоле, геть зніми забрало.
      Якщо тобі у вічі подивлюся,
      Зумію я звершити ще чимало.

      ***
      Здіймають слізно руки слабодухи.
      У смутку в сильних ідентичні рухи.
      Та першим доля, мов страждальна мати,
      А іншим доля, мовби лють свекрухи.
      ***
      Якщо акцент життєвий не на вічнім,
      Творю душею календар циклічний,
      В якому стрімко бігають по кругу
      Надія січня і розпука січня.
      ***
      Хто прагне величі, збагне: зрадлива.
      Хто любить славу, ствердить, що мінлива.
      Лиш той, хто долю, мов дитя, плекає,
      Відчує, що вона також дбайлива.
      ***
      Коли діймуть облогою нас біди,
      Будуємо з терпіння піраміди
      І тільки з високості помічаєм,
      Що все життя із щастям ми сусіди.
      ***
      Коли вже браму снів тараниш,
      У тебе, доле, грізні плани.
      Я не всесильний. Я скорюся.
      Не зможу буть лиш безталанним.
      ***
      Мій боле, вклонися моїм ворогам,
      Послушним їм будь, мов ріка берегам.
      Можливо,як мук моїх грона дозріють,
      Не зціливши долі, я зцілюся сам.
      ***
      Я з тих, що не кланялись низько Мамоні.
      Жив щиро, мов серце носив на долоні.
      Гадалося: входжу до щастя у двері,
      Та бачу: хто йде без Мамони – сторонній!
      ***
      Не бачиш на небі – дивись на долівку.
      Глибінь на заваді – розшукуй, де мілко.
      Ймовірно, подібно до голуба Ноя,
      Ти щастя знайдеш, мов маслинову гілку.
      ***
      Жбурляємо долю, неначе монету:
      На аверсі вічність почне естафету,
      А випаде реверс – од себе сахнемось.
      Тоді вже судилось нам канути в Лету.
      2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Яким вогнем для неба спалахну?
      Рубаї

      ***
      Колишній я – без фальші і без люті –
      Сьогоднішнього втратив, що поплутав
      Добро і зло. О світе незбагненний,
      Кого із нас томитимеш в покуті?
      ***
      Спустошені літа не поверну.
      Гірчать мені,мов присмак полину.
      Якщо блукав я пусткою земною,
      Яким вогнем для неба спалахну?
      ***
      Не визнавши Бога, поглибим провини
      І темінь внесемо до божої днини.
      Ми всі, що звелися з єства бунтівного,
      Що хочемо бачити оком совиним?
      ***
      З окопу смертника, в путі або з порога
      Не заперечимо ми фатуму нічого.
      Війною згорблений чи працею Сізіфа,
      Ще долі кращої ніхто не вкрав у Бога.
      ***
      У дні, коли бачив себе бездоганним,
      Немовби Всевишній, я створював плани,
      Але на відміну від Бога метався
      Від фати-моргани до фати-моргани.
      ***
      У древнім клубку життєдайних доріг
      Хтось довго ішов, хтось завчасу прибіг,
      Та жоден , за нитку життя ухопивши,
      Клубок розмотать загадковий не зміг.

      ***
      Якщо людські дороги – лиш примари,
      Якщо готуєш нам, Всевишній, кари,
      Скажи: хіба у тому недоречність,
      Що день у день рясніють Валтасари?
      ***
      Умієм так: святе під ноги,
      Не труд – розваги до знемоги,
      А згодом, рученьки схрестивши,
      Попросимось в мартирологи.*
      ***
      В собі спокою в’язня стережеш,
      Поки душа тьмяніє без пожеж.
      Якщо ж душі судилось спалахнути,
      Тоді,мов Бог, до крайніх меж сягнеш.
      ***
      Хто не втрачав трудів натхненних плід,
      Кого не гнав нікчема од воріт?
      А що як там, у світі потойбічнім,
      І рай – лишень до пекла перехід.
      ***
      Літа нам доводять, що розум – талан,
      Між ницим і вічним зневажена грань.
      З давен і до нині незмінно єдине:
      Розумних карає і Бог, і тиран.
      ***
      Не все і не завше в житті з абсолюту.
      Свята простота не рятує од спруту.
      Учора, сьогодні, в майбутнього плині,
      Примноживши щастя, примножиш покуту.

      ***
      І сильних,звісно, ранять леза слів.
      Слабкі од них страждають поготів.
      Не стверджуй міць душею або тілом –
      На всі образи й Бог не відповів.

      *Збірки релігійних оповідань про християнських мучеників.
      2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Нам сутність душі зрозуміти не просто
      РУБАЇ
      ***
      Хтось губить мовчазно, а хтось у розмові
      Образи – душі найщільніші окови.
      Напевно, цій згубі радіємо більше,
      Ніж всім придбанням і найкращим обновам.
      ***
      Нам сутність душі душі зрозуміти не просто.
      Для когось душа – це безмежність, це простір,
      А дехто її незрадливо шанує
      Як мудро од глупства захований острів.
      ***
      Боязнь і печаль залишив я на потім.
      З екстримом душа обвінчалася потай.
      Хоч щастя сховала із лих огорожа,
      Не лізу в щілину – штумую ворота.
      ***
      Не відмахнуся: скраю моя хата…
      Я в душах зболених – persona qrata.
      Чи не тому, довіру їх відчувши,
      У власну душу не впускаю свята.
      ***
      Якщо душа, мов діва Беатріче*,
      Буває, похвала її калічить.
      Хвалу співаю душам, що з любов’ю,
      Бо кожна з них розумна, наче віче.
      ***
      Я душею, було, виходив з берегів,
      Мав із смертю чимало жагучих торгів,
      Але,Господи, певно, був щирим з тобою,
      Бо Хароном** не став для своїх ворогів.
      ***
      Загрози в тому, бачиться, нема,
      Що на душі не літо, а зима.
      Страшніш, коли на гульбищі тривог
      Зникає світло і довкруж пітьма.
      ***
      Ми всі в душі з минулим вороги –
      Колишні зваби б’ють нас за борги.
      В одного боржника мораль – покута,
      У всіх разом – із совістю торги.
      ***
      Завше жадаючи хліба й видовищ,
      Душу, мов церкву, з руїн не відновиш.
      Гнаний ордою пороків збагнеш ти:
      Власна душа – не найкраще із сховищ.
      ***
      Образишся – сядуть на шию тобі.
      Поранять презирством, якщо ти в злобі.
      Щоб честі твоїй у сльозі не втопитись,
      Душевну броню загартуй в боротьбі.



      * Флорентійка, ідеалізована в поезіях Данте Аліг’єрі.
      ** В давньогрецькій міфології човняр, який перевозив людські душі через річки підземного світу в царство мертвих.
      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Слимак у мушлі - ось який ти, світе.
      РУБАЇ
      ***
      Для мудрого світ наш тісніший од скрині,
      А час– це пісок,що тікає із жмені,
      Та мудрого з дурнем не сплутаю,адже
      Ні світ,ані час в нього, друзі, не винні.
      ***
      Сьогодні глупство,зазвичай, як поза.
      Наш світ дано заплутався в курйозах.
      Колись він був, мов Янус той дволикий,
      Тепер назвавсь моралі віртуозом.
      ***
      Цей світ– хамелеон,бо до нестями
      Міняє шкури з остраху з літами.
      То ж чи доречно світу нам боятись,
      Коли, мов ящір, стежить він за нами.
      ***
      О ні, Хайяме, світ наш не віслюк…
      Його талант чигає,наче крук.
      І я з цим світом впертим не змирився,
      Але лишень як з генієм розлук.
      ***
      Цей світ, що не зміг відійти від примар,
      Змальовує радо обличчя почвар.
      Атлантом душевним ти вись обіймаєш,
      А натовп вигукує: гляньте – комар…
      ***
      Не світ нас творить – ми його творці,
      Пізнали шлях прямий і манівці.
      Та як того б ми, друзі, не цурались,
      У нас відбиток світу на лиці.
      ***
      Шукав я світ, де усмішки і квіти,
      Де б кожен прагнув у душі зоріти,
      Поки не скрикнув, біль не вгамувавши:
      Слимак у мушлі – ось який ти, світе!
      ***
      О світе, моральність твоя,наче хвіст
      Того крокодила,що жертву поніс.
      Як часто не бачиш ти жаху і крові
      За морем стрімких крокодилячих сліз.
      ***
      Ти,світе, крадеш нас у доброї казки.
      Куштуємо згодом гіркої закваски.
      В сумнім поєднанні романтики й гніту
      Краса, що ячить з-під залізної маски…
      ***
      Хоч псом я не лаяв, хоч вовком не вив,
      Себе в цьому світі, мов зайця, ловив,
      Але, не впіймавши,зневірою битий,
      Жив так,наче камінь руками чавив.
      2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    105. У кожного літа прудкі, мов коні.
      РУБАЇ

      ***
      Що є життя? Лишень од смерті втеча?
      Чи, може,то тягар важкий на плечах?
      О ні! Воно – це буйний шторм фортуни,
      Якому штиль душі завжди доречний.
      ***
      Так прикро: день вчорашній не вернути,
      Ідем до смерті будь-яким маршрутом,
      А ще прикріше, коли день прожитий
      Біжить услід за нами звіром лютим.
      ***
      Доводжу іншим, що людське життя –
      Душі і всесвіту стрімке злиття,
      Але на світі той насправді жив,
      Хто сам зробив це дивне відкриття.
      ***
      Коли минешся, літ стрімких ватаго,
      Старечий крок вважатиму за благо.
      Чи не тоді збагну я достеменно,
      Яка ціна тобі, моя відваго.
      ***
      У кожного літа прудкі, мов коні –
      Не стямимось,як щезнуть з оболоні.
      Одне побачим: тихо і понуро
      Пасеться наша старість на припоні.
      ***
      Тьм'яніють хутко наших літ узори.
      Немов за склом, і радощі, і горе.
      Огляне старість юності портрети,
      А на портретах скло вже не прозоре…
      ***
      Не можна жити, звісно, без обмежень,
      Тому і зводим вежі застережень,
      Та все життя нестямно боїмося
      На вежах тих раптової пожежі.
      ***
      Хто чемно, хто, бува, вульгарно –
      Все рідше мовимо намарно,
      Коли збагнемо: вік людини,
      Неначе вислів лапідарний.
      2010 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. без назви
      ***
      Затужавіла літ плетениця.
      Забуяли калинно вуста.
      І здалося: прийшла і святиться
      молода, ясночола, проста.
      Зникли інших і руки, і лиця.
      Інші підтюпцем геть відійшли.
      А вона, мов богиня, сміється.
      А вона, мов сузіря з імли.
      Із джерел її п’ється і п’ється –
      струменіє натхненно краса.
      Раптом глянув: не жінка,а птиця,
      вся з омани, в чужих голосах.
      Закружляла нараз в багряницях,
      ген з веселками воду п’є.
      Ох чужа! Ох чужа! Чужениця! –
      покотилося серце моє.
      За такою, – кричать, – не годиться
      пориватися в ніч строкату.
      Наче злива в долі минеться,
      що життя підтопила й хату.
      Не дослухавсь. Огудонька в’ється
      по тинах і моєму житті:
      чи блаженний він, чи самовбивця –
      за коханою в небо злетів!
      2010р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Про ворога

      Я. Саландяку, І. Банаху, В. Федорчуку, С. Колодницькому

      Там, де лють приблукала злобно-сліпа,
      де воюють кігті й копита,
      ворог яму на стежці моїй копав –
      заважав йому, сибариту…
      Знав, що іншого шляху в мене нема,
      тільки честю, полем любові.
      Як і жив, так і рив – тихцем, крадькома
      спокій ночі, усміх ранковий.
      Дошкуляли йому вітри та літа,
      що сутулились за спиною,
      та у світ мій грудками проклять метав,
      бризкав часто злості піною.
      Але стишився враз – дзвінке джерело
      журавлино з-під брил злетіло,
      над дитинством його змахнуло крилом,
      а над зрілістю спохмурніло.
      Нахиливсь, мов ніч, до води тоді.
      Пив – прощення просив у долі.
      Хрущ останній над ним скептично гудів,
      чорний місяць геть божеволів.
      Спалахнув, як побачив, що я вже йду, –
      скупо так – мов ліхтар в тумані,
      щось кричав мені про біду – не біду,
      що й у серці гримлять повстання.
      Потім кухлем джерельної пригостив
      (несподіваний жест…величний!),
      і дивуюся, друзі, – диво із див –
      став за мить журавлем криничним.
      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. без назви

      ***
      І вказав мені Бог на святу…
      Нашептав мені чорт про грішну.
      Божа виткала літ висоту,
      Інша щирим озвалась віршем.
      Чом не з божою був, не збагну.
      Свідчать очі – нічим не гірша.
      Бо…чортівка од ранку до сну
      велемовним буяла віршем.
      Схвилювала метафор струну –
      так, що й вечір мій став світлішим,
      так, що й ранок у сяйві тонув,
      спраглу душу натхненням тішив.
      Я з пліток пересунув стіну,
      заглядав у небесну нішу.
      Дужий острах в дугу зігнув,
      став під небом могутнім віщим.
      То ж почув із небес новину:
      йдеш у пекло…Покинь милішу…
      Таврував мене світ з полину,
      відшмагала дорога січнем.
      Мов дитя, обійнявши вину,
      загубився у снах вторішніх.
      Знав, що радості не здожену, –
      вже недоля моя хутчіша.
      Наче древо, ростив самоту,
      та веселкою ріс, мудрішав,
      і…вказав мені Бог на святу,
      нашептав мені чорт про грішну.
      Приховав я душі наготу
      й до святої літом готичним…
      Відчував, що до неба росту
      нездоланним і мозаїчним.
      А свята, мов вояк на посту,
      стерегла свою честь магічну,
      поки Бог сотворяв на льоту,
      поки чорт виглядав комічним.

      Але, хутко змінивши мету,
      увійшла в русло многогрішне.
      Упізнав в ній чортівку оту,
      що прощально ячала віршем.
      В пору віку свого золоту
      раз у раз повторяв невтішне:
      Бога, чорта, мужчин і сльоту
      дурить жінка земна одвічно.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Сповідь східняка

      Поєтові Валерію Залізному присвячую

      Отче, прикро! Вкотре в цьому світі
      допіка Вальпургієва ніч,
      а найгірше — правди ніде діти —
      москалі у душу зусібіч
      пруть шалено — невгамовні духи.
      Кожен лютий, спритний, мов оса.
      Застережень мудрих не дослухавсь —
      і один душею, ох, гаса!
      Чи в гурті, чи, звісно, наодинці
      прагну щиро щастя і замрій,
      а москаль кричить: дави чеченців!
      Малоросові на горлі стій!
      Ще вклоняюсь батьківському слову,
      та боюсь, зацьковане, умре,
      бо москаль мою калічить мову,
      мовби липку, совість він дере
      і регоче, наче біс червінців, —
      аж відлуння котиться за Сян:
      стільки наших влізло в українців!
      Хто з них глуздові сьогодні пан?
      Ні, — пручаюсь, — геть гріхи без ліку!
      Хай не тішить пиху чорну тля.
      Отче мій, душпастирю, довіку
      вижени із мене москаля!
      Хай пройдисвіт більше не дурманить
      і не лізе в душі, як свиня,
      бо уже волає й росіянин:
      москаля гонітє із меня!
      2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. без назви
      Заспівало серце чуле,
      коли чув дзвінке: ку – ку!
      Обмани мене, зозуле,
      та не так, як лід ріку.

      Одягни мою надію
      в шати щирої весни.
      Я кохати знов зумію
      ту, що з голосом струни.

      Хай для іншого той голос,
      невгамовний, наче шлях,
      порадіє древній Волос
      за весну в моїх очах.

      Та із струнним не минуле.
      Може, кликне ще — пора!
      Обмани мене, зозуле,
      що надія не вмира.

      А якщо озвуся гулом
      чи завмру в обіймах дна,
      обмани усіх, зозуле,
      що кохання я прогнав.
      2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Романтичний експромт під вечірнім небом


      Грізно доля відштормила.
      Гріє спокій, наче шаль.
      Тільки місяця вітрило
      ще зове мене у даль.

      Ох, немило, ох, немило
      після шторму ― хоч умри.
      Тільки місяця вітрило
      ще рятує до пори.

      Гомонить: борись за крила,
      за ривок душі борись.
      Тільки місяця вітрило
      наді мною бачить вись.

      Брата брат підняв на вилах.*
      Розсипає місяць гнів.
      Тільки місяця вітрило
      усміхається мені.

      Я лечу. Немов світило,
      обіймаю вічний світ.
      Тільки місяця вітрило
      привітає мій політ.
      *З легенди, яка трактує виникнення плям на місяці.
      2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. без назви
      Це ж скільки літ, це ж скільки чорних зим
      мені у спадок гетівське прокляття –
      моя удача з костуром кривим
      ніяк мене не може наздогнати.
      Ще не старий, ще рицар, а не дим,
      що на просторах безвісті минеться.
      Моя удаче з костуром кривим,
      якого біса у хвості плетешся?
      Були б з тобою завше на коні,
      під вікнами співали б серенади,
      а так сиджу, удаче, у вікні,
      одурений казками Шахразади.
      Щось тут не так, бо що не крок – то клин.
      Признайся чесно: звісно, постаріла.
      Як воду ллєш – не попада на млин,
      як пророкуєш – кпини шле Сивіла.
      Скажи: гарбуз вручала багатьом,
      коли бриніла, мов струна, статура?
      Мовчить. Сопе. Сховалась під мостом,
      яким іду, як Вертер*, у зажуру…
      Що бачу серцем, те назву святим,
      все інше – нице, відгомін рахуби.
      Моя удаче з костуром кривим,
      я вірю, шлях мій все-таки полюбиш.

      *Головний герой твору Гете „Страждання молодого Вертера”.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    113. без назви
      Не гультяй і не ледащо,
      та гублю надій мости.
      Ох, знайти би долю кращу —
      будь – коли, але знайти.

      Не таку, щоб з « діда пана »,
      не таку, щоб всім на зло.
      Доле, що обітована,
      не ховайся за селом.

      Може, я шукав погано.
      Може, серцем, наче Кай*.
      Доле, що обітована,
      геть за місто не тікай.

      От якось би вранці – рано
      упіймать щасливий день.
      Доле, що обітована,
      край мій раптом не покинь.

      Доки, доки безталання
      даруватиму Землі?
      Доле, що обітована,
      чи буваєш взагалі?
      * Герой твору Г.К.Андерсена, серце якого спотворив осколок зеркала злого Троля.
      2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. без назви
      Був і правди завіт, був і думки політ,
      був і вибух емоцій над болем.
      І тоді я, напевно, створився, мов світ,
      під перстом незбагненної долі.

      І тебе, найсвітлішу зорю, привітав
      зблиском гір і морів перламутром,
      і в майбутнє уперто корінням вростав,
      щоб висот твоїх зростом сягнути.

      Урагани ламали натхнення крило
      і громи розсипали погрози,
      та не гинуло Леля і Лелі* зело,
      що у серці своєму примножив…

      Коли ж неба твого розшукав береги
      ( так знаходять омріяну пісню !),
      враз відчули боги й не відчули боги,
      як війнула ти холодом злісно.

      Спохмурніли мої велемовні літа,
      запитали в замрій світанкових:
      ну, навіщо любові ота висота,
      на якій не зустрінеш любові?

      Був і правди завіт, був і думки політ,
      був і вибух емоцій над болем.
      І тоді я, напевно, минувся, мов світ,
      під перстом незбагненної долі.

      *Давньослов’янські божества, які дарували людям почуття любові І надію на краще майбутнє.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. без назви
      Сподіванню борги не віддав.
      Геть душею змалів, здається.
      О депресіє! Що вам, мадам,
      до моєї душі-криниці?
      Відійшли б собі тихо за тин,
      а ще краще – ген за діброву.
      Але ж ні! Ваші руки полин
      на джерельну жбурляють знову.
      Ох, не тішить мене гіркота
      в джерелі, на вустах, на крилах.
      Краще б я ясним місяцем став
      для тієї, що розлюбила.
      Хоч до іншого похапцем шлях
      проклада і святістю, й тілом,
      тільки б усміх її не в прах,
      тільки б лихо на лоб не сіло…
      Ну, а я? Я залишуся сам.
      Так шляхетно недолю сную.
      О депресіє! Руку, мадам,
      не спіткніться об муку мою.
      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. без назви
      Марії

      Чорний янгол, білий янгол наді мною.
      Чим увагу їхню раптом привернув?
      Ти позначений і лихом, і любов’ю! –
      прокричали і роздмухали війну.

      Чорний з білим б’ються люто, до нестями.
      Лихо б’є мою розхристану любов.
      Ах, навіщо між буденністю і снами
      я вас, янголів розлючених, знайшов?

      Не по-янгольськи – уся ця колотнеча,
      не по-янгольськи мої озвались дні.
      Вже схиляється любов моя до втечі,
      а раніш зоріла в темені мені.

      До снаги було їй душу звеселяти,
      по стежинах, що для лиха, не іти,
      а тепер, неначе дрова у багатті,
      од своєї заховалась наготи.

      Всі ми, люди, у душевнім виняткові.
      Тож не варто наші душі за ребро…
      Не нашкодьте, вперті янголи, любові,
      не нашкодьте ані злом, ані добром.
      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. без назви
      Щоб не чути оклику халепи,
      чом своїм не вірили очам?
      Наших душ заблудлі геть вертепи
      не сказали, мила, правди нам.
      Привели нас в нашу ніч останню,
      незбагненно - саркастичну ніч,
      де косу обрізали коханню,
      а відтак сахнулись врізнобіч,
      бо царі і чорт, і смерть лукава
      нашептали душам про своє.
      Ти тихцем сховалась од неслави,
      я завмер у терні солов’єм.
      Ми, напевно, повернули б свято,
      ми за щастя билися б іще,
      коли б хоч найменше янголятко
      не згубилось в чорта під плащем.
      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Пан на ймення НАВПАКИ


      Взяв би долю я на плечі,
      а недолю — в кулаки,
      та щодня мені перечить
      пан на ймення НАВПАКИ.

      Я — романтик, він бароко
      вихваля, мов нічку біс.
      Я бігцем, він тихим кроком —
      і не прямо, а навскіс.

      Добряком я навіть всує,
      хоч з’їдай мене живцем,
      ну а він, бува, лютує
      з перекошеним лицем.

      Для жінок я знак окличний
      і натхнення, і бальзам,
      він же щось верзе скептично
      про усіх знайомих дам.

      Маю книгу — вже щасливий,
      знань поглиблюю ріку,
      а йому б ставочок пива
      і лежанку в холодку.

      І лінивця, й задаваку —
      геть його, бо знахабнів.
      Я б йому набив мордяку,
      якби він... не жив в мені.
      2010р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --