•  До російсько-українських відносин

Чогось пересварилися…
А втім

•  * * *

Дожити треба ще до колосків
У сорок сьомому –

•  * * *

Легко писалися вірші до «сонячних» дат:
Слово до слова (дозволені зверху) –

•  Не проспи...

Казали: «Щастя не проспи…»
Я завжди рано прокидався,

•  * * *

Як прийшли активісти до діда до Гната –
Конокрад учорашній

•  * * *

Біла пляма в чорній рамі –
Мій нещасний родовід.

•  Перед Клечальною неділею

Жовтогарячою глиною
маже бабуся долівку.

•  * * *

Один мій дід – Великород,
А другий – Низовий

•  * * *

Запечені цукрові буряки,
Загорнуті в капустяну пелюстку…

•  * * *

Я на хвилях грудей твоїх
Плив би і плив

•  * * *

Тебе я вигадав знічев’я,
Коли самотньо бідував

•  * * *

У нас немає вибору,
І нас

•  * * *

Тож чим тобі допоможу?
Сам на лопатках я лежу,

•  * * *

Повертаюся з теплого вирію
У свої нехолодні краї,

•  Спомин про старий вітряк

Вітряк був невгамовним літуном,
Вночі і вдень поскрипували крила –

•  * * *

Колядує дитинство моє
під січневими вікнами.

•  * * *

Я Рибаса пригадую слова:
«Хто хоче свята – той діждеться свята,

•  * * *

Я зібрав у тісному застоллі
Давніх друзів, яких розгубив...

•  Елегія

Люблю траву, бо виріс із трави,
Яка роситься і шумить над вами,

•  Голос із потойбічного світу

Запряжу я січня в сани
Та й поїду до Оксани:

•  * * *

Як рубали мою тополю,
Не чиюсь, а мою тополю,

•  * * *

Не чужорідний ні для кого
Я в придінцевому краю.

•  * * *

Невже міняються часи
І відступає все вороже?!

•  Сонет-роздум

Все розумів і трохи жити вмів,
А нині – то ще й більше розумію,

•  * * *

Як обезцінюється слово
І відмирає ремесло,

•  * * *

Яке моє життя неоковирне!
Де в інших рівно,

•  * * *

Дожити б до весни, а там – до літа,
А влітку хто ж захоче помирать?!

•  * * *

Шаную ворога свого
І хитрого, і злого –

•  * * *

Зайшли дощі.
Зима – вже не зима,

•  * * *

Чого ж ви хочете сьогодні,
Мої вчорашні вороги?!

•  На батьківщині

Стовпової не стало дороги –
Наче корчами спутало ноги…

•  Яготинська нічна школа

А Яготин для мене просто
Дмитро Шупта, ріка Супій:

•  * * *

Приснилося, що з вашого хреста,
Звідтіль,

•  * * *

Не знаю колискової...
А донька

•  * * *

І мені, й моєму поколінню
Так не пощастило, що кричи…

•  * * *

Я тимчасовий на землі.
І розуміння тимчасовості

•  * * *

Щира і привітна, ходить слава,
Чесних і достойних обійма.

•  * * *

Найперше – поцілуй шорстку шкуринку
Цілушки хліба з материних рук.

•  * * *

Не ті слова сказав колись,
Не з тим

•  * * *

Та яка ж наша пам'ять короткозора!
Навпрошки та наосліп

•  Балада про білий налив

…І принесли повістку.
Батько був у саду – яблуні садив.

•  * * *

Всю ніч білизну прала мати...
«Це сон, – гадав я уві сні. –

•  * * *

Чим тобі зможу допомогти,
Щира і ніжна людино?

•  * * *

Відлюбив своє, віддонжуанив,
Одгрішив – і скаржитися гріх

•  * * *

В гумових чоботях і куфайці
(Іншого наряду не було)

•  Сьогоднішнім плакальникам

Все ви нерви лоскочите,
Попіл ворушите сивий.

•  * * *

Живу в незалежній державі –
Свої в мене сльози і сміх.

•  Місто моєї любові

Ти мене прийняло, не питаючи роду і племені,
Всиновило блукальця, взяло під надійне крило,

•  * * *

По-гу-ля-ли!
Крові набачились

•  * * *

Я досі не знав,
Що свобода голодна і гола

•  До свого п'ятдесятиріччя

Давненько не пишуться вірші…
Які вже там вірші,

•  У Приайдар'ї

Тут росте високосна трава-мурава
І верба на гнучкому коромислі

•  * * *

обрій округлює очі осинені
оси оснулі осоння озвучують

•  * * *

Витоптали душу копитьми,
Лишивши слідів глибокі тавра,

•  * * *

Абстрактне поняття
абстрактну й любов породило:

•  * * *

Не вживайте високих слів,
Особливо ж тоді,

•  Пам'яті письменника Миколи Хвильового

Якої такої ще хвилі вам треба,
Товаришу Хвильовий?!

•  * * *

Озивається до гори гора,
До зорі – зоря,

•  * * *

Поза часом і простором
Обертаємось ми,

•  * * *

Осіннім листком по холодному плесу
Мій спомин пливе (Не мовчи – говори…).

•  * * *

Мій знайомець зібрав унікальну колекцію
І тепер виставляє її

•  * * *

Я не тішив себе тим, що я – винятковий,
Що між мною і масами – певна межа.

•  * * *

Я не в спромозі зупинить дороги,
Що вигнулася луком через луки, –

•  * * *

На пероні стою в Ірпені…
Між Луганськом і Львовом і між

•  * * *

Я завжди любив негаласливо,
Про своє на Всесвіт не трубив.

•  * * *

А жінка в білому стоїть перед очима
На відстані життя мого цілого,

•  * * *

...І вже ніколи не було
Такої світлої любові:

•  * * *

Воно приходить непомітно
І полонить усе єство,

•  * * *

О лірико душі!
Допоки йтиму

•  * * *

Осінь зронила останній листок,
Останній листок, мов останню надію,

•  * * *

Найбільше ранком дорожу
За те,

•  * * *

Сірооке моє дивенятко.
Хочеш,

•  Рудий Микита

1. Давно

•  * * *

Продайте-подайте заради Христа –
Країну ж до ниточки розпродверстали…

•  * * *

Уряд засіда в Палаці –
Представляє нації,

•  * * *

Затріщали підмостки й підпорки «вертепу»
І змаліли «клейноди» комунних часів,

•  * * *

У пізньому живем середньовіччі,
У передчасному якомусь

•  * * *

А від річок лишились рівчаки,
А від пісень – уламки,

•  * * *

Нової ми діждалися відлиги,
Хоч надто й припізнилася вона:

•  * * *

Наздоганяє, наздоганя
Помсти священної променем лазерним

•  * * *

Його не броня прикривала в бою,
А «бронь» закривала від бою.

•  * * *

Відродись, Україно, не лишень хрестами
На могилах козацьких посеред степів,

•  Сповідальне

Здрастуй, новий день нового ранку
Свіжопідрум'янений та пишний!

•  * * *

Приїздять з Канади й Аргентини,
Де чужі повітря і вода,

•  * * *

Скільки ж їх зосталось в тамтих таборах
На семи колимських крижаних вітрах,

•  * * *

То найбільші страждальці твої, Україно:
Сотні тисяч невільників хана й султана,

•  * * *

Не вистачить дніпрової води
На сльози,

•  Реквієм-попередження

А вже Айдар не заливає луки...
В очеретах заплуталися звуки –

•  * * *

Як же це страшно, коли у народу
Мову віднято!

•  Мазепа. Версія смерті

Не знайшлося притулку Мазепі
Ні в родинному тихому склепі,

•  До слобідсько-українського козацтва

Гріхи всі знявши із душі
Й прадавні страхи-переляки,

•  * * *

За рікою в Ірпінському лісі
Ми збирали гриби і горіхи

•  * * *

З дитинства знаю:
Тільки жайвір

•  * * *

Люблю міста районного масштабу.
Приземкуваті і непоказні,

•  Мій Донбас

Ти найбільше
В моєму житті

•  * * *

Затуманились терикони,
Геть відхлинула ковила,

•  Сонет про сонет

Сонетна форма й справді затісна
Для почуттів сучасного поета.

•  * * *

Все важче легковажити.
Роки

•  Роздум про вічне тепло

Ми гріємось душею
Коло хліба

•  Вірші з глини

Він ліпив свої вірші з глини,
Червоної від крові пращурів.

•  * * *

В городах верби гнуться до криниць:
Напитися джерельної – на вроду.

•  * * *

Прив’ялу зелень
Жовтень підпалив –

•  * * *

Співчуття і співщирість
Незримо

•  * * *

Відійду за обрії уяви
Тихо, без громів і блискавиць,

•  Іронічний сонет

У творчих пошуках невпинних
Щодень, до самозабуття.

•  * * *

Яка висока виросла трава!
Давно уже й не снилося такої,

•  * * *

Між білими руками піаніста
І чорними руками хлібороба

•  * * *

Помирають поети –
Невпізнані генії

•  Серпнева гроза

Сліпуча зав’язь блискавиці
На гілці грому.

•  * * *

Я загнав коня свого в дорозі,
А жар-птицю так і не здогнав…

•  * * *

Не щастить у коханні,
А щастить у журбі,

•  * * *

Нехай останньому трамваю
Терпець увірветься чекать,

•  * * *

У дитинстві казка
В кожного була.

•  * * *

А ти віддавалася легко,
Без артистичної немочі –

•  Венера, якої не стало

То було, мов казка предивна.
То було, мов казка прадавня.

•  * * *

Трішки сумую.
А втім – ненадовго,

•  * * *

Моя найкраща пісня ще не виспіла,
Не вигрілась на щирому вогні

•  * * *

І мені захотілося власної пісні,
(Є ж своя

•  Сумна балада

Та й розкішно ж погуляла вдова
На чужому весіллі!

•  ВЕЧІРНІЙ ЕТЮД

Скінчивши буденні справи,
Змийте втому на лицях!

•  * * *

До мудрих сивин
Буду наївним хлопчиком,

•  МІНОРНЕ

Доцвітає кущик вереску.
Лист жовтіє на тополі.

•  * * *

Можливо, я
Колись уже під осінь,

•  * * *

Сонцевидий ранок. Мрійний овид.
В’ється стежка,

•  * * *

Я стаю молодим кленом.
Його корінням вростаю в землю,

•  СОЛДАТСЬКА ВЕСНА

Дністро,
Стрімливий,

•  БЕЗСОННЯ

Не викреслити минуле з пам’яті,
Мов на папері невдалий рядок,

•  * * *

Небо всеньке в зірках,
Мов мундир у медалях.

•  * * *

Маленьке зерня, непримітне,
Та ви загляньте в його суть:

•  * * *

Кажуть: зелений, ранній...
Ранній, бо рано відчув,

•  * * *

Терикони.
Тополі на обрії.

•  Монолог відступника

Уже давно немає і циганки,
Що ворожила щастя на віки.

•  * * *

В болоті буднів борсаюсь надсилу,
стрибаю з купини на купину,

•  * * *

Після осяяння – плачі,
Похмурохмарна сльозотеча

•  * * *

Високий чорний хрест.
На перехресті –

•  * * *

Це осяяння синню і осінню
ця блаженна і тиха пора

•  * * *

То й що, як зопалу –
В опалу?!

•  * * *

о Оріяно омріяна…
…ріяна…

•  В історичному музеї

Експонат заклятої епохи
все затьмив собою,

•  Варіації

Після боїв – руїна.
На руїні –

•  * * *

Зі Львова прийшла телеграма,
А я –

•  * * *

Сідаймо в електричку приміську
І – по гриби чи по хороший настрій.

•  * * *

«Проснися і співай!» – такий девіз
У дрібноти пташиної.

•  * * *

І мудрість повинна
Від серця іти –

•  О, жінка…

О, жінка…
Я їй лірику читаю,

•  * * *

Відчуваю землю під ногами
Й можу, відштовхнувшись від землі,

•  * * *

Добре бути самим собою,
Із собою самим, удвох –

•  * * *

Сльозиться зір…
Все менше кольорів

•  * * *

Сміюся над собою,
Регочу

•  * * *

Я в чисті лірики хотів,
Щоб завжди бути архічистим,

•  * * *

В дзеркало заглянь –
То океан…

•  * * *

Затопивши правічні дніпровські пороги,
Ми зневажили батьківський рідний поріг…

•  * * *

Я сам себе лякаю час від часу,
Аби чужих ще більше залякать:

•  * * *

Проснувшись, я завжди чекаю дива:
Ось бризне сонце, росами загра

•  * * *

Дай, Боже, сили і снаги,
І всевеликого терпіння

•  * * *

Ні, не можу – собака плаче,
Навпіл душу мені розрива

•  * * *

Зоряно як на Вкраїні, горянко Зоряно!
Плещуться зорі в Дінці, у Дніпрі і Дністрі...

•  * * *

Згадай мене. Опівночі поклич.
Наклич у сни. Приклич до узголів’я.

•  * * *

Упала зірка – не шукай
Серед колючої трави.

•  За мотивами народної пісні

Виїжджали козаченьки –
Було поноченько,

•  * * *

Я так люблю цю землю придінцеву –
Пшеничну, ковилову, чебрецеву,

•  * * *

Жіночій мужності віддавна
Народ присвячує пісні.

•  * * *

Прощай, незгодо-непокоро!
На цій межі

•  * * *

Любов завжди оптимістична:
І на осонні, і в тумані.

•  * * *

Так порожньо і в хаті, і в душі,
Незатишно, невтішно, безголосо,

•  * * *

«Ти мій, – ледь чутно шепотіла, –
Ти мій навіки й на віки.

•  * * *

Йде по вулиці жінка літня,
Світиться, мов зірка досвітня.

•  * * *

Катерино, ти знов приходила.
Катерино, ти щось приховуєш.

•  * * *

Краса Донбасу не вражає зір –
Її дано збагнути не одразу.

•  Прапрадіди

А були ж вони диваками,
А були ж вони,

•  Українізовані хайку

Впала зірка на долоню
прямо з неба…

•  УКРАЇНІЗОВАНА ТАНКА

Світ за очі… А що там,
за овидом далеким,

•  Жмуток пізніх троянд

Напечу дерунів, як бабуся пекла по війні,
Зверху смальцем поллю та ще й сіллю посиплю,

•  Троїста музика слів

Помолюся кожній вербі
Над Сулою, в кінці городів:

•  Зукраїнізована танка

Осліпнув день –
з очей туману плівку

•  ВПІВОКА, УПІВДУМКИ, УПІВСЛОВА

А я пасу думок своїх рої,
допоки ще цвітуть поля й гаї,

•  Коли словам не тісно

Я самовидатний, бо видаюсь
за власний кошт. Претензії не маю

•  НА МОТИВ ЯПОНСЬКИХ ХАЙКУ

Кохаюсь в рідній мові:
Сам з собою

•  ОСІННІ ВАРІАЦІЇ

Оси висотали осінь
Із осик, осок, осоту –

•  На мотив японських танка

Засліплений сонцем,
Пірнаю в життєву глибінь,

•  Епіграми на тему

* * *
Набивши руку на дрібній халтурі,

•  Цикл мініатюр

В яру – кротячі пірамідки.
Які зворушливі вони,

•  І ще один трилисник

Півжиття проспавши п’яним сном,
Я прокинувсь – і покинув пити…

•  Трилисник болю

Що я знаю про вселюдські болі,
Щоби лікувать їх право мати?

•  Чотири мініатюри

«Секондхенду» не просто «Ура!» чи «Віват!» –
Хай розляжеться «Сла-ва-а-а!» потрійне,

•  ПЕЛЮСТКИ СЛІВ

Попереду – тьма,
А позаду – одні лише втрати:

•  Мініатюри

Грому –
Щоб виляски на пів-планети,

•  Мініатюри

Виводять на прогулянку щодня
Мене мої собачки невгамовні,

•  ПОДОРОЖНІ НОТАТКИ

не розпалюйте вогнища ворожнечі
на торішньому падолисті

•  Акварелі

В кам’яному лоні яру –
Перевернутого дзвона –

•  ТРИЛИСНИК

* * *
Яка притишена печаль!

•  ВТЕЧА З ПОЛЯ ПОЛОВЕЦЬКОГО

Вдарив кінь копитом:
вже пора вирушати!

•  Українці, хахли, малороси

Та хто ж ми є? В якій державі
Ми в землю ляжемо кістьми,

•  * * *

Ту грушу,
Що геть здичавіла,

•  * * *

«Раби – не ми»?
Таки ж раби!

•  НЕТРАДИЦІЙНИЙ СЮЖЕТ

Мене сиротою зробили свої ж –
Комуністи,

•  * * *

А все ж пролетарі перестарались!
І землю прогуляли, і завод,

•  * * *

Рідним яничарам

•  * * *

Такі вродливі молодиці
на Білопільщині моїй,

•  РЕКВІЄМ ПО СОСЮРІ

Такого солов’я не стало
В саду поезії!

•  * * *

Гарцювали дощі,
Толочили траву...

•  * * *

Пора й тобі у вирій відлітать,
Моя задумлива осіння ноче.

•  В осінньому саду

Достигле яблуко аж сяє.
Таке усміхнене,

•  * * *

Водорості зелені
Вмить обплетуть плавця…

•  * * *

Ріка за обрієм впадає в небо,
І небо розливається ушир:

•  * * *

А що станеться так,
Я не мав і на мислі…

•  * * *

Міського в нас – лиш одіж та манери,
Та, мов дроти високовольтні, –

•  * * *

Чолом тобі, спохмурене чоло
Мислителя!

•  * * *

Матері посадили край шляху
Терпкі свої болі,

•  * * *

Танцювали тато з мамою
На моєму на весіллі...

•  * * *

Мати сіяла льон.
Льон скосила війна.

•  * * *

Маленьке зерня, непримітне,
Та ви загляньте в його суть:

•  Диптих

Сни по казармі навшпиньки ходять,
І ходики ходять вночі обережно...

•  * * *

Ти чекаєш від мене листів,
А я знову в далекій дорозі.

•  * * *

Сади нудьгують заосінені,
безвільно опустивши руки...

•  Батько

Я ніколи не бачив його.
Але в смерть безглузду – не вірю:

•  * * *

Немов зійшла з картини Тіціана
пробуджена неспокоєм Венера,

•  * * *

Ти весела така,
ти лагідна,

•  * * *

Липень, чудовий липень!
Пахнуть медами липи,

•  * * *

Сонце із моря виринуло.
Рибалки напнули вітрило

•  * * *

Не пережите,
а просто прожите

•  * * *

При дорозі подорожник
Кучерявий килим стеле

•  * * *

Зарубцювались окопи –
Рани на тілі землі.

•  * * *

Моє маленьке юнацьке серце
Вмістило в себе високе небо,

•  * * *

Ми блукаємо довго по світу,
Доганяючи в вибалках літо,

•  * * *

Голубіють за Карагандою
Згорблені, прибиті вітром сопки.

•  Море

Споконвіку ніким не зборене,
хвиль рубцями

•  ЖОВТЕНЬ У КИЄВІ

Столичні пагорби сповила павутина
Осінньої зажури, а в мостах

•  * * *

Спасибі за посмішку щиру,
Заплаканий вересню!

•  * * *

Я проґавив ту ніч,
Коли зорі ще падали в серпні,

•  * * *

Відтоді, як сміюсь
Я над самим собою,

•  * * *

З Володею Івасюком
Я грав у Гагрі на більярді.

•  * * *

...і вищої в житті не знаю честі,
аніж стоять хрестом на перехресті

•  * * *

Хоча б одного жайвора у небі,
бодай одного перепела в житі

•  * * *

Прожив не так, як би того хотів,
Та не дано людині двох життів,

•  * * *

Мов через мінне поле,
Йду по останніх днях...

•  ДО ПОДІЙ У КРИМУ

Не второпав – потрапив туди,
де одні остолопи

•  * * *

Спивайтесь, хто хоче і може,
Хто з ранку до вечора п’є,

•  * * *

Занехаявши рідну мову
І зневаживши власний рід,

•  * * *

Вишнево-калиново-солов’їна
Країно, чом я змушений вмирати

•  * * *

В бездарній п’єсі
Преганебну роль

•  * * *

Білопілля, Верхосулля –
Ось моя адреса

•  * * *

Надіє з нами будь не обійди
нікого в цім застоллі тихим чаром

•  ПІЗНЬООСІННЄ ПОБАЧЕННЯ З БАТЬКІВЩИНОЮ

Омилося серце слізьми і дощем.
Дощем і слізьми. Недалеко від Сум.

•  * * *

Мамо, сказав би вам
«Здрастуйте!»,

•  * * *

Осяяний осінню,
Сам осенію.

•  ДО ОСЕНІ

Нам є про що помовчати,
А літу

•  * * *

У сині шиби сонно грюка
Гіллястий вітер,

•  * * *

з-нічого-з-нічого-а-знічев’я
запалюсь і зопалу спалю

•  * * *

Творити чисту лірику не вмію,
Хоча й люблю природу і жінок, –

•  «Слобожанський Спас»

В тиші тиш між берегами
В комишах не спить вода –

•  * * *

Коли в моїх роздумах
знов затівається сварка

•  * * *

Вже й свої-найсвоїші своїх обдурили
і чужим-найчужішим, взяли, продали –

•  * * *

Не викроїти путніх рим із суржику,
що зріс на пустирі заматерілому

•  * * *

Будеш знов, Ісусе, на Голгофі
мученицьку смерть за нас приймати,

•  СПЕКА З НАЦІОНАЛЬНИМ ЗАБАРВЛЕННЯМ

Бермудська спекота в тьмутаракані
луганській. Бомбардують абрикоси

•  * * *

Я з геніями пив і похмелявсь
З пігмеями, не вартими уваги

•  * * *

Присліпла свічка осовіло кліпає,
Припрошує мене до каяття...

•  * * *

Боюся, що не встигну, – поспішаю
довершити початки до кінців,

•  ТУТ НЕМАЄ МАЙБУТНЬОГО

Вільхове Верхосулля –
Вербова журба в оболонях

•  * * *

Ні, не Баба-Яга –
Кістяної ноги не було –

•  * * *

Тісно й на цвинтарі,
Не пропхнешся –

•  * * *

На-здо-же-ни!
Мені уже піввіку,

•  * * *

Мов не було тієї ночі,
Коли із неба всі зірки

•  * * *

…мстива й жорстока,
Груди хіба що роздерти мені?

•  * * *

Не з похмілля болить голова –
Від високого тиску.

•  * * *

Сиве плесо –
Ні сплеску –

•  * * *

Самоїди ми і самовбивці.
Хто зробив нас такими й коли?

•  Типаж

До нестями впився
І лежить

•  * * *

Вимирають поети, як мамонти,
В цій мерзоті чи мерзлоті…

•  * * *

«Туман яром, туман…»
А долини

•  З ІСТОРІЇ СІЛЬСЬКОЇ УКРАЇНИ

Хуторяни втікали з села,
Селюки пропадали в місті.

•  * * *

Україна – мати.
А держава –

•  * * *

Ця мова могла
Народитися тільки в раю...

•  ВРАНІШНЯ МОЛИТВА

Праведний Боже наш, іже єсі
На небесі, опустися на землю:

•  КОЛИСЬ У НАС…

Лист від майбутніх наших
нащадків – до нас

•  * * *

Колядує дитинство моє
під січневими вікнами.

•  * * *

Поезія для мене - та ж потреба
Щоденно фіксувати почуття

•  * * *

На перехресті, наче на хресті,
лишився я на самоті з думками:

•  Сучасні яничари

Земля таких не прийме,
Не пригорне –

•  Мій день народження

Нічого не болить –
І то вже слава Богу,

•  Фантасмагорійне

Полковник Ніс
(ім’я таке чи псевдо?)

•  * * *

Провідниками нації стають
поети провідні -

•  МОЯ ДЕРЖАВА*

Яка страма – біля керма
Керманича нема!

•  * * *

Полечу не від Сяну до Дону,
обидва нагостривши крила,

•  * * *

Тиша майже сільська на моєму обійсті –
спочиває душа від гармидеру,

•  * * *

Цвітуть фіалки синьоокі
в моїм саду,

•  * * *

Всі ярлики познімали з небіжчика –
Голий

•  * * *

Моє село. Моя Сула.
І те, і те - єдине й сокровенне.

•  * * *

Пересічного українця
Пересічний менталітет:

•  * * *

Здавалось, давно вже покінчено з культом...
Так ні: залишилась від культу культя!

•  ЄРМАКІАДА

Кортес і Пісарро – конкістадори,
Бандити...

•  ***

Було їх п’ять разів по штири,
Чи, може, шість разів по три,

•  * * *

"Мечі перекуємо на орала…"
Уже перекували

•  Олені

Твоїми очима дивлюся у твій телевізор
І бачу вируючий вулик Верховної Ради,

•  ***

Ми й нині щедрі,
Як були,

•  * * *

Переписуймо
Перебріхану

•  * * *

Коли брехня відлине від підніжжя
Тарасового пам’ятника,

•  * * *

Перечорніли голуби
на воронів, а ті обсіли

•  * * *

Кукурікаєм –
кожен за власним тином,

•  * * *

О, то була епоха із епох!
Після страхіть війни і жнив голодомору

•  * * *

Ні у влади не прошу, ні в Бога
милості для себе і сім’ї –

•  * * *

Тож, певне, через переляки
В суцільну непровидь нічну

•  * * *

Незатишно Тарасові в Луганську,
Тому й передгрозово хмурить брови:

•  * * *

Ця ніч – як вічність…
Фарисеї

•  ***

Посмакувати
Плодами біблейського древа,

•  Опікуйтесь поетами живими...

Світлій пам"яті поетів-учителів, поетів-друзів

•  Ліні

не вживаю нічого
крім чаю

•  * * *

"Лисиці брешуть на щити..."
А блискавиці – крешуть.

•  * * *

Я з твоїх заграбистих лабетів
Вирвуся за будь-яку там ціну!

•  Письменницький "Еней". Ретро

Цікаві люди – класики великі і не дуже,
Пили тут по малесенькій, бо мали привілей

•  * * *

Любилися - ночей не рахували.
Прощалися - і жодної сльози.

•  Болгарія (переклад з Георгі Джагарова)

Земля моя з долоню…
Ти одна

•  Вітчизна (переклад з Геннадія Суздалєва)

Стану біля річечки Непрядви -
світлої, священної води

•  * * *

і я на верлібрі –
горбатім верблюді –

•  * * *

Це яку вже осінь зустрічаю
Стримано, неначе й не свою…

•  * * *

Занепадаю. Пропадаю. Та припадаю
до твого тіла, ріднокраю, бо добре знаю,

•  * * *

Сиджу на покуті святім, умиротворений,
під осіянними іконами, під омофором,

•  * * *

Термінову даю інструкцію,
щоб могли всі невігласи знати:

•  * * *

Тиха, розважлива осене,
Тихо мене врівноваж:

•  ***

Допоки в роботі – живу,
Хвилююся в бурях обурень,

•  ***

Відходять у вічність поети –
Титани

•  ***

Чи страшно помирати?

•  ***

Мудрим вже ніколи я не стану,
Хоч і досвід маю немалий…

•  * * *

Печаль моя печаллю приростає
напередодні свята... В самоті

•  * * *

Моя чара по вінця налита.
Чи-то аква, чи-то оковита...

•  * * *

Немов розп’ятий на хресті
(хай Бог простить) я почуваюсь,

•  * * *

О як я втомився! Лягти б горілиць
на теплу річкову хвилю...

•  * * *

Ось квітка розкішна – лишень зірви
і нюхай, цілуй пелюстки полум’яні...

•  * * *

Дні такі неповторно гарні
і шипшина під вікнами зацвіла.

•  * * *

Я легковажу словом не щодня,
Точніше, не завжди словами граюсь –

•  * * *

Солодкий сон – солоний просин
Сльози,

•  Осіннє

Снується павутина. І на ній
Роси разок – мов ластівки на дроті,

•  * * *

Лікуюся твоєю гіркотою,
калино прибережна, – бережи

•  * * *

Поголюся – помолодшаю,
може, ще й порозумнішаю,

•  * * *

Ніхто так щиро не пригорне,
В обійми теплі не схова

•  Кредо сивого смертника

Встаю удосвіта – бриню,
мов жайвір піднебесний:

•  * * *

О, жінка…
Я її увіч не бачу –

•  * * *

Хіба ж я хочу сліз твоїх?!
Вночі,

•  На дві недолі розділим долю, або Заради доль і щасть...

Нестале все.
Гадання чи прогноз

•  Вулиця до храму

І став ти сам дорогою до храму
Посмертно:

•  * * *

У ясних ясенах джерело
Через трави заплутаних снів

•  * * *

Пощерблена плита –
Каррарський білий мармур:

•  Русскоязычные стихи

Любили девушки и нас
на всем союзном сверхпространстве,

•  * * *

Час так прудко збігає:
вже й ніколи жить,

•  * * *

Не бійся осені. Вона
приходить вчасно.

•  * * *

Тче літо свій рушник і вишива
На ньому найпремудріші узори:

•  Так собі...

Нікого... Один на один
Зі своєю совістю.

•  * * *

Жаліслива тягуча пісня
з призабутого повоєння

•  * * *

Цей мертвий штиль...
А як добутись берега,

•  * * *

Молодим - своє: спокуси, знади,
Скепсис та іронія... А ми

•  * * *

Провітрю леготом і променем прогрію
Свою кімнату вікнами на схід,

•  Мінор, іще мінор...

Мамо,
Я до вас добирався, як міг, з Казахстану і Півночі,

•  УКРАЇНА СЬОГОДНІ

На тлумнім роздоріжжі
Вселюдському,

•  Під загрозою сліпоти

«Не дай Бог осліпнути!
Краще померти,

•  Гіркий жарт

Молодиця – поріддя враже! –
Присусідилась, присмокталась

•  * * *

Ти сколихнула душу всю до дна.
Та що там сколихнула –

•  * * *

Ремонтую потроху своє відпрацьоване тіло,
Бо нема запасного, а це вже не личить поету

•  * * *

Чого ж бо я заслабував,
Захникався на кухні?!

•  * * *

Зніяковіле обличчя Наталі
Хочеться взяти ніжно в долоні

•  * * *

Хочу – не хочу...
Перехотілось,

•  * * *

Хтось торкнувся мого серця
Обережно-обережно,

•  * * *

Видатні, як правило, невдатні
Видаватись. Вдатних – видають.

•  * * *

Той поїзд переслідує мене,
І навіть там, де колії немає.

•  * * *

це б камінь скинути з душі
на путівці розгрузлім

•  Дочка. Пошук порозуміння

Ми справді ще не вмієм дорожити
Малим достатком,

•  * * *

Спасибі за посмішку
Й чашечку кави.

•  Капличка в Луциківці

На узвишші-узліссі-узбіччі
Ледь міріє – така невеличка,

•  * * *

… пройдусь по Кучерівці,
Де від падолисту все рябе.

•  * * *

Рятівною соломинкою
Ти завше була для мене –

•  * * *

Собаки гавкають,
А каравани йдуть,

•  Самоідентифікація

Не претендую на "салямі"
Чи "івасі", тож не просю…

•  * * *

…і тиха мова
в якій трикрапка важить більше слова

•  * * *

Весна українська зів’яла й пригасла,
спалилась дощенту від літньої спеки…

•  Втрачена дорога

Я сторопів: за поворотом
Нема дороги – лиш рілля,

•  * * *

Лечу й лечу не в тому літаку,
І жоден аеродром

•  * * *

Над Уманню – осіння блякла синь,
Жовтневим променем ледь-ледь зігріта.

•  * * *

Ходили ми по листопаду
в Позагайдар’ї восени,

•  За мотивами "Слова про Ігорів похід"

Путні вітри поженуть нас до Глухова
через путивльські фортечні вали...

•  * * *

Об’єднає народ
лиш ненависть до влади,

•  Моєму штатному хулителю

Не кип’ятись і воду злий!
Своїм походженням і зростом

•  * * *

Вистукує потяг:
До-до-му, до-до-му,

•  Умовна епітафія на умовній могилі

Тут (умовно) почили в Бозі
Ті, хто вмер у далекій дорозі,

•  * * *

Якби ж не пудова авоська
І торба – аршин на аршин –

•  * * *

Запрошуєш у гості,
А сама

•  * * *

Живу -
Ніхто не знає,

•  * * *

І все ж на цвинтар я привів
Свою стражденну душу

•  * * *

Ну що ж, моя любове неземна,
Можливо, справді треба повертатись

•  * * *

Жодна з тих, неземних, як здавалося, і неповторних,
Як вважалось колись мені, іспит не склала простий

•  * * *

Не розсипайте бісер слів
Перед усміхненими щиро

•  * * *

Промиготів, неначе зайчик сонячний.
Розбився келих мій – вино розлито…

•  * * *

Запізніла любов
Підійшла і зухвало сказала:

•  ЗВОРУШЛИВЕ

Моєю ти музою будеш?
Серденько своє перетрудиш!

•  * * *

Чи осінь, чи старість, чи просто утома
І тіла, і духу – одна лиш задума

•  ОСІННІЙ МАЖОР

Дерева самоспалюються.
Буйний

•  Взаємини

Мене цькують уже свої –
Не глитаї чи бюрократи –

•  Ранок

Вслід за дощем пройшовся по росі,
Позолотивши сонцем вуса сиві…

•  ТРИПТИХ КОХАННЯ

І треба ж отак негадано,
І треба ж так несподівано:

•  * * *

Ще не помер,
А вже лечу

•  Крізь марево літ

В білій льолі січневих снігів
(а манишка –

•  У витоках Сули

Змаліло все, знікчемилось потроху
за півстоліття – де мені знайти

•  * * *

Ми з мосту дерев’яного стрибали
В блакитний вир. Було це по війні.

•  * * *

І спокута свята...

•  Свято Трійці, або Зелена неділя

Хатні стіни крейдою, а долівку глиною
мазала бабуся звечора у п’ятницю,

•  Гіпертонічний криз

Всю ніч мені дощило. Недарма
Я борщ варив. А в голові варилось

•  Вдовина вірність

Його немає. Він помер...
Сама його і хоронила.

•  * * *

Система? Так. Але не лиш вона
Вбивала Стуса -

•  Кепський настрій

І знов збирається на дощ –
Така погода вередлива

•  * * *

Чаєпиття з тобою – насолода,
Одна з найвищих: навіть захмелів

•  * * *

І жодної дощинки в хмарі.
Дощенту спалена трава.

•  * * *

У найтихішім сватівськім готелі,
В самотині, заглиблено-нічній,

•  Оди з нагоди

В.Ф. Януковичу

•  * * *

Ніяк ми не поділимо свої
обов"язки - заваджують амбіції, -

•  * * *

Я сам собі і партія, і блок
опозиційний - маю всі засади

•  * * *

Така вродлива і така самотня!
Темнішає очей її безодня,

•  * * *

Немов бджола до квітки,
Я до неї

•  Скоробагатькам

За бороду Бога не можуть
вхопити,

•  ЖУРА ЗА ЖУРАВЛЯМИ

Знаю, в чужині за ріднокраєм
Журяться без краю журавлі...

•  * * *

Сльози краплинка бурштинова
Спливла-скотилася з-під вій,

•  МІНІАТЮРИ

В моїй нещасній стороні
Мені судилося єдине:

•  * * *

А мій вертеп триває і триває,
І, як завжди, вирує череда –

•  * * *

Скаржимось на долю безголову,
Товчемо холодну воду в ступі:

•  * * *

а в Буськім парку сокорі
не для сокири сотні років

•  Сорок третій. Рудка

… Шпанські вишні густо розрослися
На руїні. Лиш надходив ранок.

•  * * *

Я не знаю батьків
І не маю батьківського спадку -

•  * * *

у неї крил нема а ти
її примушуєш літати

•  * * *

приголубився до тіла що не сміло
запалати й запалити і спалить

•  * * *

моє предивне дивеня
в такій простенькій оболонці

•  * * *

По долі моїй.
Мов по Дикому полю,

•  * * *

Привітав мене Володя Просін
з Днем журналіста...

•  * * *

Душа то мудра, то наївна…
І в роздумах гублюся я:

•  * * *

Під вікном під моїм тихо кінь заіржав –
То приїхав з Монголії друг Суренжав...

•  * * *

Поезія – це стиснута пружина
Думок і почуттів твоїх, поете:

•  * * *

Помиляюсь. А потім караю
Сам себе за негідний вчинок.

•  * * *

Нікого... Один на один
Із своєю совістю.

•  * * *

Пожовкле листя на мої стежки –
Нагадування зайве про розлуку –

•  * * *

Помирають поети -
Невпізнані генії

•  * * *

Надіюсь, не згорять мої рукописи
в тюремних сейфах офісів приватних,

•  * * *

Колись до мене ставились, мов рідні,
Пили – за мій рахунок,

•  * * *

Я тобі не суддя і не кат
І не стану тобі на дорозі –

•  * * *

Нестале все.
Гадання чи прогноз

•  * * *

Навіщо я тобі?!
У тебе – муж,

•  Таємниця зникнення Луциківської святині

Не знав Булатович,
Яка його жде

•  * * *

Скільком брехунам ти повірила, мамо,
В наївності щирій своїй?!

•  * * *

Коротка баєчка:
Були –

•  * * *

Невже щасливі зрадники мої –
Мої багаторічні щирі друзі,

•  * * *

Крізь вікна замуровані не бачу,
що діється у світі. Ночі й дні

•  На грані зневіри

Я незлюбив тебе. Свій гріх
Я відмолю колись, бо знаю,

•  * * *

Все більше телефонних номерів
Обрамлюю печалі чорним кольором...

•  Україні

Тепер іще пекучіше люблю
Голодну і шельмовану зусюди.

•  * * *

Погода така мінлива:
То злива, а то – туман…

•  Березень п"ятдесят третього

Наша глиняна хата солом’яностріха
Смертю Сталіна не переймалась нітрохи

•  * * *

Розворушу байдужу душу,
Примушу душу до душі

•  Кінець сільської ідилії

Поховали бабу Варку
Аж чотири діди,

•  * * *

Луганським ластівкам іще літається
над хатами заплаканих Ганнусь

•  КОЛИ ТІСНО СЛОВАМ

ЩО КОЛИ ПИШЕТЬСЯ

•  Знічев"я, так собі, між іншим...

Жила в селі сім’я Кочури –
Дід з бабою, пістряві кури,

•  Ностальгія

Не був давно я в Києві.
А це

•  * * *

Україна славилась гетьмАнами,
Що тягли країну врізнобіч…

•  * * *

Поети долі не обирають…
Коли надія в душі вмирає,

•  * * *

Гальмуються реформи. І нема
Чим змазати ресори і колеса.

•  Напередодні

Напився Хмель. І непрохмільно
Гуде гульба в Чигирині,

•  * * *

Столичні – ті, як правило, окличні,
А маргінальні – звісно, запитальні;

•  * * *

Завжди, коли я приїздив
На день чи два до Буська,

•  * * *

В яку ж оце безвихідь я заїхав,
де ні слівця, ні промінця – нічого, –

•  * * *

Спасибі, що хоронять поступово,
аби адаптувався до екстриму

•  Останній бій

Останній бій під вишнями...
Всі гості

•  * * *

О, славолюбія мікроб –
Він душу наскрізь проїдає!

•  * * *

Кругом одні лишень лауреати…
Тож висуну і я себе самого

•  * * *

Ненависть виростає із любові,
в розорі процвітає і руїні…

•  В музеї Олександра Олеся

Мене моє майбутнє не ляка,
хоч можу і загинути наразі

•  Про «старшобратство»

Напівлюбов, напівненависть –
Ворохобня і ворожня…

•  На батьківщині

Стовпової не стало дороги –
Наче корчами спутало ноги...

•  * * *

Мовчить стривожена,
Стриножена,

•  * * *

Спекулюють на цінностях віри,
наживаючи капітали,

•  * * *

Поетів,
справді талановитих,

•  * * *

Вийшла книжка – а радості мало
Й для родини нікчемний "навар":

•  Комуніада

Комуняці дали по мордяці,
Не сказати б, що дуже,

•  * * *

Я зануда, яких – пошукати, –
Ані зладу зі мною, ні ладу:

•  "Націоналіст"

Легко бути патріотом
Зарубіжної Росії

•  * * *

Як гарно все!
За святом – свято

•  * * *

На розі, чи, наразі, на ребрі
Валютного кіоску, що на ринку,

•  * * *

Хочеться світлого, трепетноніжного,
Втішногосподнього –

•  Савур-могила

В затишній і тихій ковилі,
В епіцентрі епосного степу

•  * * *

Мене повчали графомани
Ще сталінського вишколу:

•  * * *

Нехай моєму недругу болить
Душа –

•  * * *

Сумна картина:
За селом,

•  * * *

Ясеново-кленова Рудка –
Там початки мої...

•  Зелені ночі і зелені дні

Що буде – невідомо. Що було –
Здається незначним, не вартим слова.

•  * * *

Я Рибаса пригадую слова:
"Хто хоче свята – той діждеться свята,

•  * * *

Як рубали мою тополю,
Не чиюсь, а мою тополю,

•  * * *

Я рвонувся до волі,
Хотів обхопити руками

•  Про тих, самовдоволених

Живуть, упевнені в собі
І задоволені собою,

•  * * *

Не залишай мене напризволяще,
Щоб я терпів, і терпнув, і не жив.

•  * * *

…А Дубно знов у стороні
Незапланованій.

•  * * *

Може –
Хочу вірити, що, може,

•  * * *

Все повернулось "на круги своя"...

•  * * *

Хрущовська армія
І брежнєвська газета

•  * * *

Зими цілунки крижані
Й цупкі обійми хижі...

•  * * *

Я знаю:
Закінчиться буднем

•  * * *

Поети, що стояли за народ,
Народними ставали "ворогами"

•  * * *

В Будапешті, Празі і Кабулі,
На чужій землі, чужій межі

•  Після відвідин Сучої балки

Ні, не можу спокійно спати,
Бо в Луганську – свої Куропати,

•  * * *

о Оріяно духмяно аж п'яно
де чебрецями а де ковилою

•  * * *

Його не броня прикривала в бою,
А "бронь" закривала від бою.

•  ДЕВ’ЯТЕ ТРАВНЯ

Дев’яте Травня.
На столі – вино,

•  * * *

Тиловики сьогодні в авангарді:
підтягнуті, джигунисті такі,

•  * * *

Полеглим – вічна пам’ять!
А живим –

•  * * *

І перший постріл світової,
І перший вбивця світовий

•  Інтернаціоналіст

Варить кашу в полив’янім горщику
І помішує ложкою дерев’яною…

•  Вічна тема

Хоч критик скаже: «Тема не нова», –
Відмовитись від неї я не можу.

•  * * *

імперії спроможні породити
лиш пушкіних і кіплінгів

•  * * *

Проплакався ранок:
Будь ласка,

•  Перемінився цілий світ

Зелене море кукурудзи
От-от, здається, захлине

•  * * *

Свячену крашанку насилу
Кочу з минулого туди,

•  Образок про мірошника Яриша і його млинці

"Діду Яриш, куди ти шпариш?".

•  * * *

земля моя –
писанка неперевершена

•  Верхосульська жалоба

Міліє річка – мов душа міліє,
І пам’ять поглина трясовина,

•  ПОБУТОВА ЛІРИКА

Жура осіння імпонує
Моєму настрою:

•  * * *

Зморившись, задрімав…
Хоч уві сні явилось

•  * * *

Я не жив на землі.
Я літав,

•  * * *

Перемігши себе,
Переміг

•  * * *

Голова ж ти моя розбідова,
Посадова покищо...

•  * * *

Осіння жінка…
Поступаюсь місцем

•  * * *

Яка мізерія: мене
Заочно обплювали!

•  * * *

Крізь блакитну фіранку ранку
Видивляю щасливий день,

•  * * *

Гвардійці поетичного пера –
Місцевих літоб’єднань ветерани –

•  * * *

Щось я затримався на цім
Холоднім полустанку.

•  * * *

Стежка добігає до Осколу
І стрибає з кручі стрімголов

•  * * *

І канула епоха листування.
Як мовиться, у вічність.

•  ДЕЩО ПРО БОЖІ ЗАПОВІДІ І НЕ ТІЛЬКИ ПРО НИХ

З дня народження я безбатченко:
Батька вбито десь на війні...

•  * * *

Я самовидатний, бо видаюсь
за власний кошт. Претензії не маю

•  * * *

Забув, кого ненавидів. І добре,
Що не згадаю. Справа ж не така

•  * * *

Ховають – ще живого! – Низового
на звалищі-руйновищі Донбасу,

•  * * *

Осінь осіняє синє
сивою осмутою осоння.

•  * * *

Простіть мені, люди, одне
Єдине, що рве мої груди:

•  * * *

Як я почуваюсь? Начуваюсь
Після всього. Висновки роблю.

•  ПРО ОБЕРЕЖНІСТЬ

Необачно перейшов дорогу
Мстивому – і жду тепер біду:

•  Боюся, що не встигну

Боюся, що не встигну, – поспішаю
довершити початки до кінців,

•  * * *

Не дотяг до генія,
але

•  * * *

Хороню, поминаю, оплакую
Сам себе на руїні життя,

•  У ЗАТІНКУ ПІГМАЛІОНА

Ховались ми від самоти-зажури
У свій маленький герметичний світ,

•  Мої, мої...

Мої коти, мої собаки,
Я вас годую і люблю.

•  * * *

Дочка з Феодосії
Телефонує мені –

•  * * *

В епоху відьмаків і коновалів
Я вперше роздивився,

•  * * *

Сіється дощик – роситься
Спріла трава-мурава.

•  * * *

Вже багатьох не стало. Не стає
Печально і трагічно. Вже ночами

•  * * *

Букет осінніх квітів на столі –
І радує мене він і печалить:

•  * * *

Добро не є великим чи малим:
Воно – добро! На противагу злому –

•  * * *

І хочеться позаздрити комусь
Славетному,

•  * * *

Я так іще ніколи не писав:
Мов дихаю пречистими словами,

•  * * *

Живу – хапаюся іще
Я за солом’яний промінчик –

•  Між іншим

Спільників – тьма.
Однодумців – нема.

•  Мозаїчні уламки

Любов моя – трава під падолистом:
Іще зелена, тільки ж нестійка

•  * * *

Тече Лугань у великодню рань,
купає явори… І добре все би,

•  СОРОК СЬОМИЙ

Водночас жайвір і ковадло в кузні
Розпочинали день в селі моєму,

•  ІСТОРІЯ, ЯКА НІЧОГО НАС НЕ ВЧИТЬ

Вхоркалися коні…
А прудкі тачанки

•  * * *

За келихом вина
Згадав про тебе

•  * * *

Усім ІванАм – ІванИ
І всім Пигулям – Пигулі!

•  * * *

Було село –
й нема села.

•  В Сумському соборі

Давно від атеїзму прохмеливсь –
І слава Богу!

•  На колишньому цвинтарі

Ні барвінку, ні черемхи, ні бузку, –
А були ж усюди – щонайкращі, –

•  ЗАПИТАННЯ БЕЗ ВІДПОВІДІ

Як повінчати небесну поезію
З нашою вельми буденною прозою?

•  * * *

Наївне
Зваблює старого,

•  * * *

Зелене зовні,
А яка

•  * * *

О як мої коханки постаріли,
Ті, що горіли зорями вночі

•  * * *

Маківкою пишною в городі
Ти буяла в місяці маю,

•  * * *

А вода текла собі й текла,
І літа спливали за водою,

•  * * *

Вже голос твій не гріє – охолонув,
І в рурці телефонній шерех слів

•  * * *

Тут лежать… На плитах – імена…
Кількасот. Умовно. Білі кості

•  * * *

На одну чуттєву хвилю
Налаштовані два серця –

•  Батуринський мотив

Мав рацію Іван Мазепа:
ми славу плутаєм з неславою,

•  Прелюд зрілості. 1960

Я привчав себе, непокірного,
жити поповзом, напівподиху,

•  * * *

Людоньки поетам співчувають,
Сльози не приховують свої:

•  Моя провінція глибока

Закурявіла кураїна.
В раїнах – кіптяви рої.

•  * * *

Де річка Сож і річка Здвиж,
Де Убідь, Удай, Уди,

•  Чудасія

Сідав на коня – зачепилась матня
За вигин Дінця…

•  * * *

Гоп! – яка раптово екзотична,
Гоп! – яка підскочисто-легка

•  * * *

Душа добром перецвіта,
Мов папороть казкова,

•  * * *

А нове покоління вибирає… поезію.
Ди-ви-на?!

•  Самоіронія

Обтяжений несплатними боргами,
спокутою полегшую гріхи,

•  * * *

Не заважаю нікому
Справді великому,

•  * * *

Дожити б до травня лишень,
А рідне село підожде...

•  * * *

Живу в чужому вирії,
А втім

•  * * *

Село. Сула. Зверну направо,
Де понад грейдером поля

•  * * *

Село моє. Сула моя.
Верба гілки заламує.

•  * * *

Сула моя. Село моє.
Всі хати – під соломою.

•  * * *

Сльозо моя, бідо моя – Суло,
Пропаща моя радосте єдина,

•  * * *

У відчаї,
Крім чаю,

•  * * *

Осяяний осінню,
Сам осенію.

•  * * *

Розвалюймо систему – на руїні
Постане, врешті, пружна і тужава,

•  * * *

Ніхто не сватає, не кличе, не запрошує
на мітинги майданні чи застолля...

•  * * *

Соромимось зізнатися в любові
До України,

•  * * *

Встаю раненько – Бог мені дає
І теми свіжі, і хороші рими.

•  * * *

Перечорніли голуби
на воронів, а ті обсіли

•  * * *

Плюю на всі канони!
Де сяду, там і встану,

•  Дещо про віршописання

Я читачам лапшу не вішав
На вуха – чесна прямота:

•  * * *

По нічному дощі відчуття прохолоди
Залишається протягом цілого дня

•  * * *

Замолоду вірилось наївно:
Є любов досмертна,

•  * * *

Я в Ірпені осіннім ночував –
Блукали тіні в легкім шелестінні,

•  * * *

Ти – чужа.
Ти належиш другому.

•  * * *

Виганяють доньки з дому,
Проганяють за межу,

•  * * *

А нам з тобою вже пора
Іти на поступки моралі,

•  * * * * *

відкраялось по кращому окрайцеві
з усіх країв країни солов'їної

•  * * *

люблю свою державу я
в собі її відроджую

•  * * *

Терплячий наш народ.
Воли терплячі.

•  Найкоротша історія України

Козакували – всіх побивали,
Гарно співали й гопакували!

•  Святкові демонстрації у повоєнному селі

Холодні й голодні, як правило – босі,
Ми йшли по багнюці й кричали «Ура!»

•  * * *

Бог забира поетів молодими –
Для молитов також потрібні рими –

•  * * *

Зі мною доля повелась жорстоко,
Та я їй добротою відповів:

•  * * *

Я, мабуть, не доріс до розуміння
Абсурдних дій,

•  * * *

І магія забутої елегії,
Прочитаної в юності,

•  * * *

Чого тобі, затятий чоловіче?
Ти вже і так доволі завинив,

•  * * *

Зі старістю важко змиритись.
Душа не бажає журитись,

•  * * *

Хоча б мені калиною вродило
на щастя, на здоров’я, на добро,

•  * * *

Повторюється все.
І я повторююсь,

•  * * *

Кожен день проживаю, мов рік.
Кожен день, наче вік, проживаю.

•  * * *

Співчуття і співщирість
Незримо

•  * * *

Сумую, бо сумується.
Сумую

•  * * *

Живи, Іване, як і всі поети,
й на кращі дні надії не втрачай:

•  * * *

Не думайте, що я вас не люблю,
Не згадую, потроху забуваю, –

•  * * *

Я не знайшов себе у Львові,
Хоч збереглись на всі часи

•  * * *

А вже на моєму балконі
Христосаються віки,

•  * * *

Шукаю витоки Сули –
Життя свого початки:

•  * * *

Я – вдома!
Піврічна втома,

•  * * *

Цвітуть фіалки синьоокі
в моїм саду,

•  * * *

Осмути сивої сувій
я розмотаю знов

•  Кредо, писане крейдою на кризі криз

Допоки ще сную думки – існую,
дари життя віншуючи, віршую

•  * * *

Режим колишній не довішав
поетів – де-не-де щебечуть,

•  Епілог

Солов’ї доспівують на вишнях.
Скоро вже й зозулі закують.

•  * * *

І досі я не в тому літаку,
І не лечу нікуди – зависаю

•  * * *

Свободу люблячи шалено,
На волю з болем витікав

•  * * *

...І вже ніколи не було
Такої світлої любові:

•  * * *

Мальви усміхаються, мов діти,
Сонячному ранку,

•  * * *

Не щастить у коханні
І щастить у журбі,

•  СПОМИН ПРО ЦИГАНСЬКИЙ ТАБІР

На парковім узліссі – шість кибиток
І шість багать щовечора цвіло…

•  ТАКА ЇЇ ДОЛЯ…

В Комуні її називали – Монашка,
Бо вічно ходила у чорнім вбранні,

•  РЯДОВИЙ ЕПІЗОД З ІСТОРІЇ

– Лапушку Грицька убили
На суханівській гуральні,

•  Ранкове

Лиш прокинусь, очима кліпну:
Під вікном старцює дитя

•  * * *

обрій округлює очі осинені
оси оснулі осоння озвучують

•  * * *

Вигнулась диво-райдуга,
Хмар проламавши стіну.

•  Що коли пишеться

Все залежить від примхи натури
і важливості взятої теми:

•  * * *

Давно нічого не писалось
В ці дні недужому мені –

•  * * *

Ірпінь – то тільки символ, і не більш,
А поїзди живуть в реальнім світі,

•  * * *

Саме та самота,
Коли в підсумку весни й літа

•  * * *

мені так пишеться одначе
неначе я останні дні

•  * * *

Я легковажу словом не щодня,
Точніше, не завжди словами граюсь –

•  * * *

Лихого ще не скоїлось нічого.
ПотЕпліло. Заврунились жита.

•  Самоіронія з підтекстом

Від горілки відучився.
Від жінок...

•  * * *

у храмі душі
не маючи жодної ікони

•  Свіча на тлі ікони

Єдиним хлібом живемо сьогодні,
Але не всім і хліба вистача...

•  Літньої ночі

Перегукуються тепловози,
Переморгуються вогні.

•  * * *

Лечу не в тому літаку
І в напрямку не тому,

•  Викликання жаданого

ВИКЛИКАННЯ
ДОБРОГО НАСТРОЮ

•  * * *

По оксамиту жовтизна
плямисто розлилася.

•  * * *

Мабуть, з Божого повеління
позбуваємось переляку:

•  * * *

Душа не проситься на спочин –
Вона в зеніті сподівань,

•  * * *

Тоді не знали ще кефіру
І кисле молоко пили,

•  * * *

Такого солов’я не стало
В саду поезії!

•  * * *

Мені – самотньо…
А тепер і ти

•  * * *

Поети пишуть не за гроші
Й не за медалі...

•  Вірш, розрахований на освіченого читача

Захистив би кандидатську дисертацію,
Так нема ж, на лихо, путніх грошей,

•  * * *

Все почалося в Ірпені
І там скінчилось,

•  * * *

Обминаю тебе,
Моя перша юнацька любове,

•  Освідчення батьківському краю

Вирує весна в біополі мого Білопілля,
І Вир запірнає у Сейм, а вже той набира

•  * * *

Пожити б трішечки іще
Й тихенько порадіти,

•  * * *

Якщо приїдеш, то нічого
Я не скажу,

•  * * *

… і я тебе поцілував,
Немов сестру…

•  Ада Роговцева

Берегиня – інакше й не скажеш
про народну артистку

•  * * *

Березневе небо плаче лицемірними слізьми.
Напинаю парасолю – йду на похорон зими.

•  * * *

Біополе Білопілля
в білім світі біля Сум

•  * * *

Як зацвітуть черемхи і бузки
І розів’є тичинки рідне зілля,

•  * * *

О ранковій порі
На Холодній Горі

•  * * *

Ми шануєм поетів,
Коли вони мертві,

•  * * *

Останню переходимо межу…

•  * * *

Пам’ятайте мене
Доброзичливим і незловтішним,

•  * * *

За моїм вікном –
Недобудова.

•  * * *

Той – академік,
Той – лауреат,

•  * * *

Лишається потратить копійки,
Порівняно із тим,

•  * * *

Хто ти, красуне колишня –
Дочасно посивіла вишня

•  * * *

Задощило.
Захлющило,

•  * * *

Не говоріть поетам, що вони
Бездарні. Говоріть – талановиті

•  * * *

Прихильно зустріли сусіди колишні.
Зійшлися до щедро накритого столу

•  * * *

дорога дальня –
пора прощальна

•  * * *

Зелений світе у моїм вікні,
Я щось для тебе значу чи не значу,

•  * * *

22 квітня – знаковий день

•  * * *

"Ой, тумани мої, розтумани..."
Мо, одразу піти в партизани

•  До майбутньої конфіскації мого майна за комунальні борги

Співчуття не прошу і сопливих жалів
Не шукаю, шокований владою, – годі!

•  В ностальгійних роздумах

Спасибі, мамо Насте, за життя,
а за сирітство я не ображаюсь –

•  * * *

Партії. Блоки. А ще й – коаліції.
Ревнощі. Ревище. Бійки окремішні.

•  * * *

В романтиків украли бригантину
Пірати від політики – журба

•  * * *

Перегорю
Перегорюю.

•  * * *

Ніяка завірюха
Малого не зляка –

•  Зі свята повернувся в будень

Подія, сказати б, не бозна яка,
А краще сказати – подія ніяка:

•  * * *

Історія без істерики
Показує наяву,

•  * * *

Не вийшло з мене лектора. Дарма,
Що маю і знання, й переконання.

•  * * *

У вихорі виборів борються друзі:
Ті – ліві, ті – праві, а ті – напролом...

•  * * *

Мені дано
Від Господа самого

•  * * *

Куди ж тепер податися мені,
Колишньому, даруйте, селянину

•  * * *

Не любіть Україну лише на словах,
Не складайте присяги лишень паперові

•  * * *

Сам – собі: не пиши,
Бо навіщо псувати папір,

•  * * *

Се – образ поета.
Се – імідж бомжа.

•  УКРАЇНА. УК… РУЇНА…

Шлях вузький –
По межі крайнеба –

•  * * *

Ми вичахли серцями. Ще нема
В них крижаної скутості. Та нині

•  * * *

Брутальний світ навколо нас буяв
Ще й хизувався грубістю своєю,

•  Катерині

А вода текла собі й текла,
І літа спливали за водою,

•  * * *

Наталю, я не смію, я мовчу
І знаю, що ніколи не посмію

•  * * *

Душа незахищена й гола
Не вміє себе боронить.

•  * * *

От і розпрощались ми з тобою,
Вигадко моя не дуже вдала,

•  Самоспалення

Лише сліпі не помітили спалаху,
Тільки глухі не почули клекоту

•  * * *

Через лінощі – в крайнощі
Потрапляємо різно –

•  Свобода слова

Хто кому затикає рота
На щасливій оцій землі?!

•  ОДА ВІРНИКАМ ІМПЕРІЇ

Доволі епіграм,
Бурлесків

•  Раніше - і тепер

Ні сього, ні того не можна…
Заборонено се і те…

•  * * *

понад усе ціную послідовність!
прощаю зриви помилки вагання

•  * * *

Поети, що живуть на небесі,
На грішну землю зверхньо позирають,

•  Вранішня молитва

Праведний Боже наш, іже єсі
На небесі, опустися на землю:

•  * * *

«Не возлюби чужу кохану».
Коли ж було, і чи було?

•  * * *

не піддавайся смутку і гризоті
в самотині себе не хорони

•  * * *

все літаєш літаєш…

•  * * *

Волаю вже у відчаї:
"Панове,

•  * * *

На просторах України
Завелися буржуїни…

•  * * *

То трагедії, то драми,
То хусейни, то саддами.

•  * * *

Заробив на чай і сигарети,
А дружина хліба принесе:

•  * * *

Я селюк, сирота-сірота
І радянської школи вигнанець…

•  ПРО УКРАЇНСЬКИЙ СЕКС

А все залежить від природи
І, звісно, згоди між двома,

•  * * *

Був наївний – любив усіх,
Навіть тих, що були негідні

•  * * *

Дід був до діла вдатний:
Цілісіньку божу днину

•  * * *

Кожен вихваля свою професію,
Свій престол возносить і престиж

•  * * *

Моя найкраща пісня ще не виспіла,
Не вигрілась на щирому вогні

•  * * *

Поцілувала жартома...
О, краще б ти не жартувала!

•  * * *

Раділи солов’ї травневому цвітінню,
А ми жили в кущах, були одною тінню,

•  * * *

На-здо-же-ни!
Мені уже піввіку,

•  * * *

Давай-но попрощаємось достойно,
Розійдемось пристойно, хто куди,

•  * * *

Живу та й живу – а чого мені ще
не стачає у цьому чудовному світі?!

•  ЩО ЗНАЧИТЬ – ВИПИТО ДО ДНА

Що значить – бути молодим,
Коли дається все задаром,

•  * * *

Боюсь не смерті.
Смерть – лише відхід

•  * * *

З великої любові й катування
Велике – егоїзм перемага:

•  * * *

Мов через ліс, через чумизу
Іду, скрадаючись, мов лис.

•  * * *

Чомусь на вулиці твоїй
Згадались квіти… матіоли…

•  * * *

Як помру, то...

•  * * *

Ні нахабства,
Ні пихи,

•  * * *

Тепло останнє віддає земля
Моїм рукам –

•  * * *

Довго від спокуси я берігся,
Мимо гречки з острахом ходив,

•  * * *

Наталю, заспівай мені тихцем…
Пісням твоїм, чуттям твоїм так личить

•  Катерині

О як ми цілувались!
Наша повість

•  * * *

Я до тебе ніколи,
Ніколи уже не прийду,

•  * * *

Мене ніхто не силував тоді,
Тебе також ніхто не приневолив

•  * * *

Зоряно як на Вкраїні, горянко ЗорЯно!
Плещуться зорі в Дінці, у Дніпрі і Дністрі...

•  * * *

А що станеться так,
Я не мав і на мислі…

•  * * *

Старі, пожовклі та крихкі,
Мої чорновики...

•  * * *

Добре бути самим собою,
Із собою самим, удвох –

•  * * *

Рамон-Марія дель Вальє-Інклан-
і-Монтенегро… Сонцем осіянна

•  Найсокровенніше

Що може буть трагічнішим за те,
Що я не знаю матері живою,

•  Підсумки

На чорних сухарях і на брехні
Росли мої ровесники нещасні,

•  * * *

Ну що ти знаєш про гріхи
Заради втіхи?!

•  * * *

Отож прокинувся, умивсь,
Сухариком похрумкав,

•  * * *

Ранок такий просвітлений
І доброзичливий!

•  Приймаю тривогу

Ледача стежина у заростях лоху.
Сполохана тиша, мов заєць, дрижить…

•  * * *

Хто лиш мене поблажливо не вчив:
Отак живи, ось так роби, сюдою

•  * * *

Чолом тобі, спохмурене чоло
Мислителя!

•  Сонет відчаю

Так хочеться з цієї колотнечі
Світ за очі втекти без вороття,

•  * * *

Абстрактне поняття
Абстрактну й любов породило:

•  * * *

Згадується давнє і далеке –
На краю землі

•  * * *

Нехай ніколи не зника
Потреба слова!

•  * * *

У нас немає вибору,
І нас

•  * * *

Землячки-своячки запалили свічки
І тому, і другому – згодиться…

•  * * *

Казали, списався і спився,
і з’ївся, мов той самоїд,

•  * * *

Я – син української нації,
Від якої зосталась одна лиш стерня.

•  * * *

Я мріяв померти
В саду України квітучім,

•  * * *

Прогнози не вельми гарні
погодні і політичні,

•  * * *

Вже газет не читаю – брехня
За брехнею біжить, обганя

•  * * *

А жінка в білому стоїть перед очима
На відстані життя мого цілого,

•  * * *

А жінка,
Ота, що ніколи не буде моєю,

•  * * *

Банальні зітхання, банальні слова...
Сто днів і ночей,

•  * * *

Ти чекаєш від мене листів,
А я знову в далекій дорозі.

•  * * *

Прийшло до мене втомлене поліття
І роздуми достиглі принесло:

•  Згадую Григорія Чубая

Львів без нього неначе й не Львів…
Мож, даремно шукаю у Львові

•  * * *

Курські грабарі були вродливі,
Матюкливі, п'яні та руді.

•  * * *

Сказати, що люблю, –
Ти не повіриш:

•  * * *

Ти живеш навшпиньки,
На пуантах,

•  * * *

Не всіх іще ідолів
Ми з п’єдесталів зіпхнули…

•  * * *

Ще не час нам сушити весла,
Воздавати богам хвали:

•  * * *

Ось тут я стою перед вами –
Навік безпартійний, земний,

•  * * *

Я, такий, на світі не один,
Я іще не крайній на межі,

•  Новела-спомин

Було найлегше вижити малечі
Від березня й до пізньої пори,

•  * * *

Хороша справа – рознарядка:
Розподіляй і володій!

•  * * *

Я мріяв про державу Україну.
Я вимріяв державу Україну.

•  * * *

Яке ж моє терпіння несусвітнє,
Які ж у мене жили надміцні,

•  * * *

Померли – від скромності – кращі
Колеги мої непутящі,

•  * * *

Мене не раз, не двічі хоронили:
"Він виписався. Спився. Збанкрутів..."

•  Бережанщина

Могили січових стрільців повсюди
Доглянуті. В трояндах потопа

•  * * *

Найвища честь – загинути в бою
За справді незалежну Україну.

•  * * *

Моє щиросердне слово
Сприймається поверхово:

•  Ті, що правлять нами

Для простих ця каста геть закрита
(Біла кістка і блакитна кров?):

•  Поетичне кредо

Що може бути кращого за чай
Міцний

•  * * *

Я не естет. Чого немає –
Того нема. Я – реаліст,

•  Шлях до розп"яття

Це буде вдень –
Не серед ночі:

•  Лесенько!

З березневим святом, донечко!

•  Восьме березня

Дружино й донечко мої!
Оце сиджу собі й мудрую:

•  * * *

Я прожив серед книг,
Мені краще із ними було,

•  В РІДНОМУ КРАЮ

Жінки по чарці хилять.
Лишень я

•  * * *

Приїхали торби з базару:
Мені дружину привезли,

•  * * *

Дожити б до весни, а там – до літа,
А влітку хто ж захоче помирать?!

•  * * *

За три-чотири кроки (от сліпий!)
Людей не впізнаю. І ті гадають,

•  * * *

Я так давно живу на світі,
Що вже й не віриться самому.

•  * * *

Не заснулось.
І це не вперше,

•  Притча про справедливість

Одному недолив – недохвалив.
Другому перелив – перехвалив.

•  Актуальне

Хамство – це хвороба небезпечна
І заразна вельми: бережись!

•  Сучасна притча

Діоген сидів у бочці
З-під маслинового масла,

•  * * *

Творити чисту лірику не вмію,
Хоча й люблю природу і жінок –

•  * * *

Хто куди роз’їхались – канікули:
В табори, до моря, на село…

•  * * *

Село твоє не вимре – тож не плач,
Не звалюй все погане в спільну купу...

•  * * *

Як же це страшно, коли у народу
Мову віднято!

•  Новела про байстрюка

Повернулася Ганна з полону
І привезла в село звідтіля

•  * * *

Як хочеться
(Лоскочеться…)

•  * * *

Нема до матері дороги –
Переорали. По ріллі

•  * * *

Пообідали в ресторані,
Прокотилися на таксі –

•  О, жінка...

О, жінка…
Я їй лірику читаю,

•  Згадуючи М.Н. Щепенка*

До Назаровича в гості
Приїздили ми з Чернявським**.

•  Життєпис Лесі Низової*

1. Заспів

•  * * *

Осяяний осінню –
Сиве, наївне дитя –

•  * * *

Я мав багато друзів за вином.
Так затишно було в тісному колі,

•  * * *

Привезли Михайлового сина
Здалеку, на крилах літака...

•  Чуття вини

І в того син, і в того син
Поліг у ту війну.

•  Дещо ліро-іронічне

Поети повтікали із села –
Оспівують міські дебелі мури

•  СВІТАНОК ГРЕЦІЇ

На древньому базарному майдані
В столиці незрівнянної Еллади –

•  * * *

Ховались ми від патрулів
У львівських парках,

•  * * *

Я – дитина любові під сяйвом квітневих зірок
І надій двоєдиних на щастя сім’ї і країни,

•  * * *

ЗанудИлася в кіоску Валентина:
Ні тобі слівця, ні покупця…

•  * * *

Балет Чайковського…
Танок

•  Короткі миті в Білопіллі

Це, мабуть, від хвороб: такий зануда
І провокатор я на все "слизьке"!

•  Подвійна зрада

У портфелі він приносить квіти,
Шоколад і марочне вино.

•  * * *

І в сиву давнину були педанти,
І циніки, і просто недовірки,

•  Істина

Сократ узяв спокійно чашу в руку,
Крізь сонце подивився на цикуту

•  * * *

Сергію Єсеніну

•  Над Сватовим світає Україна*

Над Сватовим світає Україна
В своїй неперевершеній красі:

•  * * *

І тихий сад,

•  З Василем Стусом в Одесі*

Такий монументальний і всесильний,
Ти богував щоранку на терасі:

•  * * *

була собі гарна дівчинка
може червона шапочка

•  Подорожні нотатки

не розпалюйте вогнища ворожнечі
на торішньому падолисті

•  * * *

Поети – діти. Їх жаліти треба.
А хто й коли поетів пожалів?!

•  Ода українському салу

О всесильне рідне сало!
Похвалити сало мало...

•  Д и т я ч е

Мов равлик із мушлі,
я вряди-годи

•  Епітафія

Лежу горілиць, просто неба –

•  * * *

А що, як востаннє...
(Востаннє?!)

•  Балада про дитячу втрату

На горищі в нас жив домовик.
Уночі нашу хату стеріг,

•  * * *

Не знаю колискової...
А донька

•  Світлій пам"яті матері

На рушнику – червоні півні
Кричать опівночі й опівдні

•  Маленька московська драма

Не забуду ніколи півня,
Що співав у будинку навпроти.

•  * * *

Львів... Кав’ярня на Поштовій...
Столик в темному кутку...

•  * * *

Чудне дівча, хоч їй за п’ятдесят
(І з вигляду – цілком дозріла дама),

•  * * *

Лукава ж ти!
А з вигляду – ласкава.

•  * * *

Б"ється щука на скреслій кризі...
Щуко, щуко, пірнай углиб,

•  * * *

Підвозили до Свистунівки
ми офіційних молодиць -

•  * * *

Катерино, ти знов приходила.
Катерино, ти щось приховуєш.

•  * * *

Пам’ять така несумлінна:
Згадую – відчай пече…

•  * * *

"...І там, де твій батько Данило уранці вмивався,
Із гуркотом виросло чорне-пречорне дерево, високе-високе...".

•  ...все життя на пероні...

на пероні стою в Ірпені
між Луганськом і Львовом і між

•  Дай, Боже, днини погожої

Військовим парадом
По Києву свято

•  Оглянувшись назад

Не віриться, що я пробіг

•  Якщо поет...

Якщо поет уміє борщ варити
З нічого

•  Такого Шевченка

Малюймо Шевченка й ліпімо завжди молодим
без німбу пророка, бо німби невічні, як дим.

•  * * *

Чорнобиль розбудив
козацьку душу,

•  * * *

Я з такої глибинки,
А точніш – глибини,

•  Трилисник

Осене –
Моя золота трикрапка

•  * * *

На станції Анар прожив я кращі дні
без грошей в гамані, без перспективи

•  * * *

Цей диво-потяг "Рахів – Львів",
І ми – чудні в нім пасажири...

•  Останній маршрут

Як завше, крайній, в торохкім трамваї
Гойдаюся в петлі біля дверей:

•  Ми єсть народ (продовження)*

КРИМСЬКІ ТАТАРИ
(Не орда – народ)

•  * * *

мій автобус нічний
через Дубно Корець і Житомир

•  Провідини сестри

Галині Іванівні
Фесенко (Великород) –

•  * * *

Глупої ночі мені
Добре ведеться.

•  ПО СОНЯЧНОМУ КОЛОВІ (пародія)

І день за днем – по сонячному колові
Читаю я поезійки Миколові,

•  * * *

До лісу хочеться, в терни –
Відчути синіх ягід терпкість

•  Дай, Боже!

Просто – посидіти, поговорити,
Вперше від зморшок розгладивши лоб,

•  Різдвяне

Зварю кутю – хвала життю! –
Дружина вернеться з базару,

•  * * *

До всього маю
Ще дванадцять справ:

•  Я вас любив...

1. Бабусі Уляні

•  * * *

Поберемося вже посмертно,
раз не випало за життя,

•  * * *

Я тебе витворював з уяви,
Я тебе з фантазії ліпив -

•  * * *

Поетів різних величин
Час відзначає не чинами,

•  Працюю, як віл...

Їй-богу, я вірші пишу не для слави,
Тим паче, клянусь, не заради гроша –

•  Життя моє трива!

Під знаком Козерога
Життя моє трива

•  Думки опівночі

Графська манія – вірші писати –
Вельми тонке і шляхетне заняття.

•  * * *

Це все твої, Україно, сини –
Можеш пишатися ними чи ні –

•  На світло моєї лампи

«Іще живий?» –
Дивуюся щоранку.

•  * * *

Я жду від тебе, новий роче,
Нових надій – не обмани…

•  КАМІНЦІ - У ГОРОД (пародія)

Ще з пам'яті не видуло
Той колоритний пляж,

•  Спроба чорного гумору

Почати б день з амбітних планів –
Зібрати весь базарний люд

•  Поети...

1. ПОЕТИ

•  * * *

Намалюй, морозе, на вікні
Все, що малював мені в маленстві:

•  * * *

Я відкривав для себе Такубоку,
Перед Рембо губився і малів,

•  * * *

Цю жінку я в минулому житті
Уже любив. Своє ім’я Олена

•  * * *

Розстріляних собак
Скорботно пом’яну –

•  * * *

Хто знає, як народжуються квіти?
Вони народжуються так, як діти,

•  * * *

"Люблю!" – кричиш,
А чується: "Гублю!.."

•  * * *

Вродливі не повинні помирати,
На прах перетліваючи в землі, –

•  * * *

Читачу мій, не поспішай
Робити висновки про мене –

•  Ми єсть народ

НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
(Замість прологу)

•  * * *

Ми не замислюємось нині,
Як і колись, як і завжди,

•  * * *

Міфи творяться реалістами,
А реальне життя – диваками,

•  * * *

Казали: репутація, як дзеркало.
А дзеркало (буває ж!) тільки дзенькнуло.

•  * * *

обрій округлює очі осинені
оси оснулі осоння озвучують

•  * * *

за стіною в другій кімнаті
(а для мене це закордон)

•  * * *

Починаю дорожити кожним днем,
Подарованим чи долею, чи Богом,

•  Сонет про сонет

Сонетна форма й справді затісна
Для почуттів сучасного поета.

•  * * *

Здається, обдурив судьбу,
Й без тіні каяття:

•  * * *

Не бавте слово, бо засне,
Потиху приколисане,

•  Порада колезі-поету

Пиши, допоки вільно дишеться,
І дихай, поки не задушиться

•  * * *

Ця мить нехай летить,
Хоча вона й прекрасна, –

•  * * *

Боюсь паперу білого: на нім,
Немов на полі, вкритому снігами,

•  Дитячий малюнок

Онуку Тарасу

•  * * *

звичайно вже нема купальського вогню
в поезіях моїх душа заосеніла

•  * * *

В античну лірику закоханий давно.
Перечитав Сафо, Проперція, Тібулла.

•  * * *

Я лиш мала пташина
Непримітна

•  * * *

Віршами живу,
Одними ними

•  СЕРЦЕ

Хоч не крається на окрайці,
Але, кажуть, від горя стискається.

•  Така запізніла зустріч

Втікає мій рядок,
Немов ручай по зливі, –

•  * * *

Ти пройшла, словечка не сказавши,
Лиш кивнула злегка головою

•  * * *

Від жаготи грудей твоїх
Стаю все більш короткозорим.

•  * * *

Катерині

•  * * *

Та ш-ш-шлюбна ніч,
Той сон по ш-ш-шлюбі,

•  * * *

"Люби мене..."
І я тебе любив,

•  Спогад

Місто Дубно. Річка Іква.
Древній замок – таїна…

•  Триптих

Снігів неміряні полотна
Зима вибілює. Крайнебо

•  * * *

Заростають лепехою плеса
Річенят малих і озерець…

•  Похвала львів’янкам

Опісля всіх луганських п’янок,
Коли пилося нарівні

•  * * *

Богданів багато,
А Хмеля – ні жодного.

•  * * *

Моя несуджена, прощай!
Живи, засуджена до страти

•  * * *

Ти бачила. І знала. І могла.
Прикинулась незрячою, глухою.

•  * * *

Жіночій мужності віддавна
Народ присвячує пісні.

•  * * *

Побудь зі мною. Перебудь
Зі мною разом –

•  * * *

Світ порятує доброта,
Повінчана з красою:

•  * * *

Я поганий онук Вам,
Бабусю Уляно, –

•  Ірпінське сидіння

Ірпінь завжди був винятковим
І незбагненним до кінця.

•  Моя душа була така...

Моя душа була така безгрішна,
Така промінна,

•  * * *

Воронці нев’янучі – поети,
Що вмирають тихо на зорі,

•  Хутірська ідилія

Івану Івановичу Івануні –
другові дитинства

•  * * *

Хотілось – журавля…
О як мені кортіло

•  Сльоза сльозу не здоганяє...

Яка притишена печаль!
Громово стукає наручний дзигар

•  Поезія середини не зна...

Я тимчасовий на землі.
І розуміння тимчасовості

•  * * *

Наперед нічого не планую.
Ось переночую, переднюю,

•  На батьківщині Каменяра

Розмитий зливою Дрогобич
Сплив непоміченим проміж

•  * * *

Хто читає сьогодні вірші
крім самих віршописців?

•  Не сотвори кумира

Страшна біда, коли полюбиш владу,
А згодом розчаруєшся у ній,

•  Коли до мене рима не приходить

Коли до мене рима не приходить,
Пишу я білі вірші

•  * * *

Прощайся з осінню…
Вже стукає в шибки

•  * * *

А настрій – прозахідний:
Їду до Львова!

•  * * *

Любі ровесниці – сивокрасиві дівчатка,
Як ви змінились! Та я все одно впізнаю –

•  * * *

Мов не було тієї ночі,
Коли із неба всі зірки

•  * * *

Тебе я вигадав знічев’я,
Коли самотньо бідував

•  * * *

Я завжди любив негаласливо,
Про своє на Всесвіт не трубив.

•  * * *

На все життя горбом своїм недужий...
Коли просив хоч крихітку любові,

•  * * *

Торохтить порожнеча –
Заснути не можна,

•  * * *

Пам’яті Григора Тютюнника

•  Лепківський мотив

Пам’яті Григорія Чубая

•  * * *

Пам’яті друзів дитинства

•  Пам"яті Василя Стуса

Перечитую Стуса…
… І хочеться знов повернутись

•  * * *

Ні, не всі донбасівці – ковбасівці,
І не всі луганці є поганцями –

•  * * *

В захопленні від посмішки твоєї
З лукавинкою щирою,

•  * * *

Закурганений,
Закураїнений,

•  * * *

Можна вбити поета
І вірші його спалити,

•  Сестрі Людмилі

Присядь, Людмило, і не клопочи –
Я не голодний, я не хочу пити,

•  * * *

Дружині Ліні

•  Тріумф Виговського

Чвалом кіннота,
Алюром,

•  * * *

Яка трава!
В минуле запірну –

•  * * *

Не сподівався перейти межу
Тисячоліть... Ось тут і схаменувся:

•  * * *

Отамани, сиві, мов тумани,
Кошові, заледве ще живі,

•  * * *

«Козацькому роду нема переводу…»
Високі могили

•  Катерині

Кучерява вродлива дівка
Заманила мене сюди:

•  * * *

Немолода, а як хвилює
Мою уяву!

•  * * *

Дізнався я –
Та пізно вже було –

•  * * *

Все вийшло так, як я передбачав,
Як дощ наплакав, потяг накричав,

•  До моєї біографії

Трагічно загинула мати.
Фашисти спалили село.

•  * * *

Веселі ми й дотепні, бо – хохли,
І справно ведемо хохлячу справу:

•  * * *

Піщинкою у Всесвіті лечу…
Куди ж тут усвідомити,

•  РОЗМОВА ЧЕРЕЗ ТРИДЦЯТЬ РОКІВ

До ваших вікон, тітко, я прийду, –
Не посоромлюсь і не погордую, –

•  Дружині Ліні

ніяк не почуваюся державним
держалном і кормилом водночас

•  Біль усього життя

Здрастуй, сину.
Як ти, синку, виріс!

•  * * *

Паралельні світи – я і ти.
Нам ніколи не злитись в один.

•  * * *

Любов дрімучою була,
Без висновків свідомих,

•  * * *

Хочеться легко зітхнути,
Скинувши з себе тягар

•  * * *

Та що ж ми справді за народ?!
Щасливі буть покірними,

•  * * *

Переучуюсь, перевтілююсь,
Перемолююсь на хрести,

•  * * *

Ця мова могла
Народитися тільки в раю...

•  * * *

Пиши. Це краще, ніж запити,
Пустившись берега. Пиши,

•  * * *

Вже мені й не страшно помирати
(Бажано, щоб посеред весни):

•  Пора косовиці

Вставайте, батьку!
Годі ворушити

•  Дочці Лесі

Сірооке моє дивенятко.
Хочеш,

•  Синові Ігорю

Бувають у житті такі моменти,
Коли ні чорт не втішить,

•  Остання колискова моєму дідові

Ліг на ріллю перепочить…

•  * * *

Моя любове середзимна,
На щастя ти чи на біду?

•  * * *

Телефонуєш – мов із того світу…
Я вже й забув про те, що ти – була,

•  * * *

Тайна жінки – всім тайнам тайна,
Не розгадана ще ніким.

•  * * *

Сула і Псло течуть в моїй крові –
Юнацьких мрій зализують руїни,

•  * * *

Згорай дотла, моя любове,
Невчасна – в пізньому вогні!

•  Село моє...

Село моє – найвища насолода
Води в криниці в чаші комишів.

•  * * *

Отам я ріс, отут,
Он за оцим парканом, –

•  ЛЕЛЕЧЕ*

Ораторія