Микола Дудар
23 января 2014 г. ·

Смерти - не избежать, главное встретить Её с достоинством... Достоинство - приоритет избранных! Майдан предложил право выбора: отстраниться, спрятаться, отсидеться иль встретить неизбежность сию - на больничной койке, в полной изоляции своей беспомощности ( в лучшем случаи ), быть подкарауленным госпожой "Смерть" в самый не подходящий момент своего ореола: на пику власти, денег, амбиций… а то и холодным - голодным в подвале живущим… или же стать в один ряд достойных Мира сего. Своим именем войти в историю: в Песню, в Стих… Этим именем будут восторгаться Века, Города, Улицы… Ибо поступок - пожертвовать собой во имя спасения Веры, Надежды и Любви, и есть главный Источник и Вдохновитель достойной жизни, любого гражданина, любой страны. На Сегодня нам предложили единственный путь -- выживать. И это происходит на грани звериного инстинкта - мы пожираем друга взглядом, словом, не желанием понимать, уступить, пожертвовать -- всё как в Жунглях. Теория о том, что человек произошел от обезъяны может и действительно имеет право быть?! человеку стало тесно там и он вышел на равнины, сохранив за собой "лесные" черты?! Мне ближе к сердцу: "спочатку було Слово…" Мнение разделилось - одни живут понятием: здесь всё моё, и все должны работать на меня, другие терпят и молятся, надеются и верят, что когда - нибудь придет время - зверь насытится, успокоится… Тут то не было! Век технологий - мы можем наблюдать "их" быт, роскошь, вседозволенность. Их фамильную принадлежность к благам цивилизации, к ресурсам и т.д. Но им этого мало, подавай не только рабский труд -- Души подавай!!! А кто и когда владел Украинской Душой??? Момент истинны рядом, на Майдане… Жаль не прозревших, слепых… жаль отдаюших себя на прокат за гречку, за 200-300гр в сутки… Жаль. Вечная Слава ребятам, павшим за Веру, Надежду, Любовь!!! Ибо это и есть " Спочатку було Слово…"
И помните:
Неважно кто вы: мизантроп
иль закадычный обыватель --
вас все равно уложит в гроб
безликий жизни Знаменатель…
!!!!!!!!!!!! - используйте свой шанс, мне старику, физически тяжело. Добрым словом поддержу.
***

Два дні тому.
О девятій ранку одвіз сина до Вишгорода. Йому до Києва… у нього прослуховування. Групу «Драма Квін» - відберуть на фестиваль. Приємна новина. ( Пісні на мої слова. ) Повернувся додому. Трохи кави... пора на працю, заодно і
доцю підвезти на автобусну зупинку, що на трасі до Вишгорода. Від нашої хатинки до зупинки майже кілька кілометрів. Вирулюю з двору, а тут сусідка раз, і вийшла із свого двору… - Доцю, давай Вєру підвеземо. - Давай, давай..
Вєра хороша сусідка. До Майдану виїхала в Саратов… Вона давно без чоловіка, а тут трапилась любов з приїзджим… не побоялась, ризикнула... Навряд чи Вєрці хтось би із місцевих піддійшов для совмєстной жизні. Хороших мужчин мало і ті зайняті. Сини вже дорослі, порядні, самостоятельні хлопці. Старший Володька пройшов АТО, повернувся з кількома дірками... А Вєра саме в соку: і симпатична, і при фігурі. І хата добряча. І Десна через пастовень… За ці роки не часто, але відвідує рідні місця. Мені дуже кортіло Вєрку побачити, порозмовляти що там і як?.. А вчора пряма трансляція росіян з Кремлем… СМС на табло… Моя рідна, старша сестра десь там під Москвою… Для неї Пу - хороший президент… І щоби в кінець не розісратись з рідною сестрою — про політику ні слова. Про квіточки там, про розсаду - так, а за політику - боронь Боже. Наш позашляховик привітливо пригальмував, Вєрка забралась в салон, привіталась з нами, і ми крізь вузенькі вулички Хотянівки, поперлись на трасу. Їду повільнувато. - Вєр, ну шо там? Як там у вас, Саратов стоїть на старому місці? - А шо йому буде, стоїть, де стояв… Вєрка не дивилась телек, як той Пу відповідав на запитання, і як заїкався Пу, Вєрка не знає. Але в Саратові на її роботі, у робочому колективі, усі, усі без вийнятку Його ненавидять.
Вєра в жизні неохоча до розмов там всіляких... а тут поперло... Я почув те, що хотів, хоча й не очікував… Це друга приємна новина. По тілу приємне тепло. Настрій зразу поліпшився. Я ж тільки згодився було підвезти доцю з сусідкою на зупинку… Мені було по дорозі. Сьогодні треба докосити хорошій знайомій дачу і прилеглу територію. Трави і бур’яну на них - по пояс. Важкувато, але я пообіцяв, значить треба... Впіймав себе на думці, що готовий Вєру з доцею відвезти в центр Вишгорода, та що там Вишгород, до Києва… і навіть дочекаюсь, коли вони закінчать справи, доставлю додому… А те, що їм там, у Саратові, показують нашого президента на підпитку, якоби з наших (ТСН)… я пропустив мимо своїх вух…
На дачі один. Жара, духота… через кілька годин «косивки» сік якоїсь трави попадає в очі. Перетерпів, справився. Бо при мені були дві приємні новини: 1. - групу сина (з 50 груп віддібрали 14 груп) благословив музичний канал М-2 на фестиваль, 2.- Пу в Саратові - порядні люди НЕНАВИДЯТЬ!!!
Побільше б таких днів...

...топчу цей світ 64 рік і пересвідчився, тато був правий… щоби в голову на ніч не лізла різна хрєнь, треба днем випрацюватися до нулика. Усі думки повині збігтись до купи, зосередитися навколо праці, і включиться друга передача - азарт! ( а в кого це буде і третя, а то й четверта передача, головне не з"їхати на зустрічну, по якій з такою ж швидкістю преться та сама "хрєнь". і вагон негативу із життя зникне сам собою. Зверніть увагу на своє місце і свою роль у цілющому процесу. Кайф. На рівні сім"ї, родини, інтересів, друзів, середовища... і Країни. Ніхто і ніколи на любий майдан вас не зможе заманити, під любими гаслами. Ви створите власний, незалежний, заможний світ. Формулу в спадок. Ми не обговорюємо аспект моральності на предмет доцільних способів процесу. Кожному - за інтелектом. Хто буде заперечувати присутній у світі механізм "засмоктування" долучитися до стадності, в якому ніби - то Особистість не тільки віддіграє провідну роль, але і впливає на подальшу інерцію?… Зась. Зірвана обставинами автівка летить у прірву… водію лишається тільки разом приземлитися… Інші будуть шукати причину, одне одного звинувачувати. автослюсар… дорожні служби… слідчі… Оминути за життя чиновника при любому устрію неможливо. Але спробувати треба, тоді і Воно, - Життя в радість. І все через думки. Працюйте побільше. Кожне середовище з"їдає себе з середини через незгоду, зраду. В єпіцетрі вибуху шансів мало. До вибуху інші цінності. Завчасно зміщуватись може не тільки людина… менші наші друзі теж. Природа. ----- щось подібне мій тато колись давно мені у різній формі пропонував. Але ж я весь при гонорі, у власній значимості... хоча і старався триматись подібного, але...

І було в мене два діда… по мамі ( Лозовий ) на початку 30-тих вбили бандити. Дід чотири роки працював в Америці. Справно пересилав кровні. Баба Вірка виховувала двох дочок ( одна з них моя мама… і двох синів ) Повернувся дід, коня придбав, земельну ділянку панську. Звели хатинку. і все було б нічого, але дід завжди говорив те, що думав, і відстоював те, в що вірив… А банд ( шайок) розвелось, як в нинішні часи: на любий смак, любого профілю… Когось задів, десь ляпнув не те, не тому, і попав в поле "інтересів" одних із шайок. Підстерегли коли вертався з базару Грицівського. Забили до смерті. В горло встромили кілок, живіт розчахли і засипали пшеницею. Коня не чіпали. На другий день Орлик дібрався до села, а це майже 30-40км ( а може й більше ) Отож, забіг Орлик у двір, б'є передніми, гребе землю і стає на диби, і до воріт… І так кілька разів. Бабця мовила: - Всьо, нема Миколи… Орлик довів до "місця" того… А по татові діда звали Парфен. Працьовитий був. Любив землю, родину… Чотири сина і одна дочка… і мав Дудар - фамілію. Перший в селі покрив хату черепицею. Після, щоб не переселили в більш далекі, холодні краї - баба Катерина вмовила ту черепицю "подарувати" сільсовєту на вимого того ж таки совєту… перед війною став комірником в колгоспі. І це хороша посада. Бух - війна! Старший син Григорій на фронт, танкіст. І горів і вмирав, але до Праги дійшов… Вже й офіцером і командиром танка… Зупинився на якійсь посаді (підполковник ) в Ташкенті ( Марія Дудар його внучка з Нью-Йорка ) Повернемось до Парфена: Німці в селі… З-під Вінниці партизани пробираються до Ковельських лісів… шукали зв'язок з Великою Землею. Зупинились у Парфена. Баба Катерина раз в неділю пекла хліб місцевим партизанам… село невеличке, менше як 150 дворів, і все усі бачать... Отож стара Кедзиха донесла. Діда за Шепетівкою, і ще таких до 400 неблагодійних - розстріляли. Місцеві партизани на другу ніч зайшли в село і повбивали усіх поліцейських ( правда, хтось і встиг утекти ), а коли наші зайшли в село Кедзиху теж, того… Коли написали в Германію моєму татові, що його батька розстріляли ( мого діда ) - він двічі втікав. Ловили в Польші і вертали… І було в мене два діда, і з жодним на розмовляв, але "діставав" і маму, і тата, щоб розповіли ще щось нове про них… Ось вам і Війна… і розбій на дорозі… повернулися до наших домівок.

Було якось, що вистачало ледь - ледь… а до ледь-ледь - добре жилось. Думав усе життя так буде і ненапрягався сильно: то в ресторані грали, то відеосалон… то бар… і раптом - бабах, як відрізав хто… сів, подумав… переосмислив. І таксував, і будував... падіння униз спинолося коли сів знову до книг, відвідував церкви різні… знайшов свої (на горищі) перші давні вірші 1972-73 рр… наляпав ще подібних до 700… і незуздрив, як у Літфорум ( Кухарук Роман) попав… познайомився - Слава Богу!!! з Більченко, вдруге зустрів Крижанівського (царство йому небесне) Скибу Романа, Валерію Борисівну… Пантюка Сергія, Антоніну Цвід… і багато багато інших чудових поетів… Наталку Пасічник… середовище - важлива річ!!!! До чого це все… Мрія заробляти, займатися своєю справою ( будь якою) без зусиль - нуль без палички... навіть доводилося тринькати… там подаси, то на церкву, то друзям на збірку… Про себе все рідше і рідше.

У суботу, 11 травня 2013 року о 12:00 відбудеться 238 засідання Всеукраїнської творчої спілки ЛІТЕРАТУРНИЙ ФОРУМ.

Веде голова правління Літфоруму Олександер ДРАНДАР.
У програмі виступи митців та письменників, дебюти і розбори. літературно-мистецькі дискусії.
Огранізатори :
товариство "УКРАЇНСЬКИЙ КЛУБ", видавництво Український клуб. Всеукраїнська творча спілка ЛІТЕРАТУРНИЙ ФОРУМ, журнал УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ, .
Адреса: вул. Харківське шосе, 160, 2 поверх, конференц-зал .
Телефони: (044)2374440, (067)3207700