Педі Ем на ПМ

Все лайниськом дрище,

Він не пише поем,

Весь у гнойовищі.


В нього збочень інтим

Він ЛГБТище.

Просто заздрить він тим,

Хто від нього вище.


Хто поезії є

Справжня тут окраса.

Того враз обплює

Заздрість підараса.



Педі Ем на ПМ

Скліщився, собака

Йди ти за кораблем -

Х.й тобі у сраку.

Педі Ем на ПМ

Все лайниськом дрище,

Він не пише поем,

Весь у гнойовищі.


В нього збочень інтим

Він ЛГБТище.

Просто заздрить він тим,

Хто від нього вище.


Хто поезії є

Справжня тут окраса.

Того враз обплює

Заздрість підараса.



Педі Ем на ПМ

Скліщився, собака

Йди ти за кораблем -

Х.й тобі у сраку.

Так ворогів ненавидить невміло,
І почуття це сіє дотепер.
Хуйло живий, а бідний Шохуїло
Він як поет, ще за життя - умер.

А хто з любов’ю пише йти до бою,
Той для жінок — неначе Мрія мрій.
Йому співають славу, як Герою,
Він сам живе і в творчості — живий!

17 травня 2022 р.

Огидний пасквілянте дурнуватий,
Плюю на тебе, виродку, плюю.
(Із пальця теми вмієш ти смоктати!)
І на віршарню збочену твою.

Смердючий критикуйнику, хлівнюче,
В лайні потонеш, здохнеш, наче пес.
Наскрізь гниле життя твоє падлюче,
У чиряках ти наклепів увесь.

Та скільки ж бо святим не прикидався,
І праведності, вилупку, не вчив,
Несеш не ліки, а лише нещастя,
Отрутою просякнуті мечі.

Якого б не сягнув, собако, рангу,
По трупах вперто вгору ідучи,
Мечі твої до тебе бумерангом
Вернуться, і протнуть тебе вночі.

На компі враз тяжкі почнуться «глюки»,
І каяття, як дрож, тебе пройме.
Від страху збожеволієш, падлюко,
Неандертальцю гнидявих племен.

За те, що нищив кращих із поетів,
Поїсть усі гидкі писання тля.
І вся ця гниль навіки кане в Лету,
Й угноїть Правди справжньої поля!

3-4. 11. 2019

У селі моїм на нас кажуть: майкуваті.
Любимо сім`єю всі майку одягати.

Майка – це у нас коза. І пасеться в гаю.
Батько роги править їй, я її – вдягаю.

Тихо ззаду підійду і вдягну на себе.
А вона тоді дає молочко, як треба.

Дуже любить коли їй віршики читати,
Аж підплигує тоді, мов говорить: «Нате!»

То як змерзну у мороз, батько, ну, як мати:
«Не стрибай мені, а йди Майку одягати!»

Не дивуйтеся, вони – трохи дивні – тато.
Можуть диво сотворить, можуть налякати.

І послали раз мене з Майкою зігрітись.
Я чогось тоді зрадів, як радіють діти.

Тихо Майку я вдягав, шаруділи миші.
Батько ззаду як підкравсь. Раптом як засвище!!!

Я злякався так, немов уколовся шилом.
А від Майки у руках - роги лиш лишились!

8.07. 2019 р.

Зеленіють жита і любов непроста
В двадцять першім столітті – не мрія!
У панчосі нога, притягальні вуста –
Хтивогуба красуня Марія.

Трохи є сивини у волоссі моїм,
Ну а біс у ребро, певно вцілив.
Я дивлюся на ніжки стрункенькі твої,
І в собі почуваю ще силу.

Наче гетьман Мазепа* - на тебе запав!
Ох, дурні ці, вже сиві піїти.
Руки тягнуться, Господи, знов до гріха…
Ти ж умієш лиш гроші доїти.

Навіть сексу нормального в нас не було,
Лиш полапать дала себе мила.
І забрала у мене останнє бабло
Й за кордон із бойфрендом «звалила».

Зеленіють жита і любов непроста!
В кого вчилась, в якої повії?!
У панчосі нога, притягальні вуста –
Ох і стерва ж ти, хитра Маріє!!!


5.02.2019

Я не кінчав консерваторій,
Але я люблю клізматорій!
Як сиплять перцю забіяки
Самому пороху у... діжку!

10.07.2018 р.

Я зовсім не відчую болю,
Мені усе те - до біди.
Візьми мене за бараболю
І в темну хащу поведи.

Я там собі усе дозволю -
І на мурашник сяду я -
Голісінький - рішай же долю,
Скажи, нарешті, я - твоя.

А хоч на гілку зацибну я,
Куди, скажи іти, куди?
Усю тебе я обцілую -
Ходім, ти скажеш, за сади.

Ми там були, як ті пропащі,
Як Вій із відьмою жили.
Аж вила і стогнала хаща
Від кохуяння кабали.

Я зовсім не відчую болю,
Ти ніжні прошепчи слова,
Візьми мене за бараболю -
Поголена то голова.

Овва-а-а-а-а!

З кунгфу десятий в мене дан,
Стріляю я відмінно в тирі...
За кров, пролиту на майдан,
Мочив я Путіна в сортирі!

Вчора ти взяла у мене,
Вчора ти взяла!
Жовте листя знов зелене
Стало, ла-ла-ла!

Ти взяла у мене ніжно -
Як пилок бджола!
Аж в очах пахуча вишня
Восени цвіла!

Ти взяла у мене вміло -
Наче два крила -
Тіло все затріпотіло -
Серце ти взяла.

Ти взяла його до решти,
Понесла у рай.
Раз так солодко береш ти,
То своє віддай!

7.11.2013

Я хотів тебе і не хотів,
Я тебе осіннім листям ніжив...
А любив тебе - то й поготів,
Личко чарівливе, ніжне, свіже!

Ти - печальна німфо золота,
Вирини із озера раптово.
Хай мене усього огорта
Видиво небесно-веселкове!

6.11.2013

Відведи свої очі від неї,
Підведи їх в захмарную вись,
Хай у неї краса Лорелеї –
Не дивись, не дивись, не дивись.

Удавай, що байдужий, суворий.
І що більш цікавіше тобі
Задивлятись у небо на зорі,
Ніж на очі її голубі.

І не стій, мов тополя, печальний,
А розпалюй кохання розмай!
На очах в неї палко-навально
Іншу-гіршу цілуй-обнімай.

І поводься розкуто і сміло,
Розсипай легко жарти свої…
Аж допоки на танець, на білий
Запросити не змусиш її.

9.08. 2012

Узаконим це в момент,
Ми - Ренат із Вітьою -
Той не буде президент,
Хто тюрми не звідає.

Хто відсидів - той нам брат,
Беремо в команду ми!
Вже донецький каганат
Обклада всіх матами.

Тільки правлячих братків
Одна думка муляє:
В президенти знов іти
Буде шанс у Юлії!

5.04.2012 р.

КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо По