Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Мирохович Андрій (1978)



Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу

  •   о, вітчизно, о, мій рідний край
    наша країна
    якою керують вони
  •   1943
    мариська була тиха дитина
    і померла так само
  •   лавсторі
    віктор вирішив що назва закладу має бути нетривіальною
    поки що почепив вивіску «бар» із різнобарвних ламп
  •   в маленьких містечках постійно трапляються дивні речі
    он старигань у старанно випрасуваному костюмі
    заходить до бару бере два по сто і пиріжок з лівером
  •   будда
    будучи юним і спраглим а такі як сороки
    радо клюють на барвисте й блискуче
  •   стояти вже зранку біля паркової лавки і бути щасливим
    може навіть від того що досі разом
    живі нетверезі та розуміємось
  •   без видимих ознак ушкоджень
    веселий час то був
    манливий і багатообіцяльний
  •   дездемона маст дай
    пані та панове
    ця історійка як зрештою і всі історійки такого штибу
  •   привіт, вачовскі
    насправді все значно простіше
    значно простіше
  •   от він і ну ти розумієш
    зальцбург інсбург всяки бруки
    а тут містечко галіційське городок
  •   ну от, власне тому
    коли я зустрічаюсь з тобою необхідним є третій
    і загалом несуттєво хто він чи що робить або не робить
  •   чоловіки не декламують поезій принаймні вголос і назагал
    бо поезія то дуже приватно, приватність випирає з неї на всі боки,
    як пружини старого дивану, що так безбожно скрипить
  •   06.08.1945
    Олі Лахоцькій, яка дарує ідеї із незворушністю кішки, що гуляє сама по собі
  •   дві відкритки з видами берліну та риму кінця 70-х
    німецькі неоромантики заходять до банку частують відвідувачів та клерків шоколадом
    дістають свої шмайсери та люгери просять зсипати марки в паперові пакети
  •   бриджитбардо
    триста місць жива музика зал для весіль банкетів
    наприклад як зараз зустріч однокласників

  • Інша поезія

    1. о, вітчизно, о, мій рідний край
      наша країна
      якою керують вони
      котиться в прірву
      що схожа до пизди
      маємо встати
      маєм зімкнути ряди
      не дамо на поталу матір
      новпасаран
      співає партизан
      новпасаран



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 3.25 | Рейтинг "Майстерень": 1

    2. 1943
      мариська була тиха дитина
      і померла так само
      тихенько
      василь як кролика
      вдарив її палицею по тім’ячку
      і по всьому
      не скрикнула
      не заплакала
      навіть налякатись не встигла
      стара магда то вже люди вірно казали
      що певно відьма була
      троє тримали її наколеною на вила
      а вона ще харчала і кляла їх
      аж доки іван не перерехрестився
      і розсік їй голову сокирою
      не по християнськи каже
      як то дітей кляне невинних
      блажений яцько стояв на колінах
      і просив тільки щоб поховали його
      поряд з ойтцом і маткою
      не міг повірити старий
      що більше нема йому місця на нашій
      богом даній землі



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. лавсторі
      віктор вирішив що назва закладу має бути нетривіальною
      поки що почепив вивіску «бар» із різнобарвних ламп
      знаєш таку в стилі шестидесятих лампочки гарно блимають
      так ніби по колу одне слово всі в захваті
      замовив друк гарного меню на крейдованому папері
      в книжечці з чорного дерматину із золотистим тисненням
      повписував назви всіх страв які тільки пригадав
      переважно середземноморська кухня
      паста карбонара карпаччо паелья ще там щось
      грецький салат здається морепродукти ну всяка всячина
      закупив новий посуд білі скатертини
      фартухи для офіціанток розцяцьковані малюнками
      з коміксів для дорослих але в межах пристойного
      щоб не відволікало відвідувачів від супутниць каже
      зробив гарне відкриття
      повітряні кульки букети на столиках знижки відвідувачам
      перше замовлення за рахунок закладу.
      через місяць таня поїхала в іспанію.
      на вивісці чогось перегоріли червоні лампи
      і її більше не вмикають.
      меню сховані під барною стійкою.
      віктор говорить
      пельмені водка пиво і солений арахіс
      додаткової реклами не потребують.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. в маленьких містечках постійно трапляються дивні речі
      он старигань у старанно випрасуваному костюмі
      заходить до бару бере два по сто і пиріжок з лівером
      і їсть цей пиріжок ножем і виделкою брязкаючи постійно
      причому із такою видимою неохотою їсть гей би
      йому за це платили причому вочевидь недостатньо
      зібравши крихти повагом відставляє блюдце і п’є перших сто
      і несподівано ірже як кінь схарапуджено сіпає головою
      випиває других сто кладе голову на руки руки на стіл і ніби засинає
      за весь цей час ніхто й ока не скосив на старого хіба я
      не звертайте увагу усміхається продавчиня він трохи дивний
      вже всі звикли подрімає півгодини й піде собі до вечора
      і ніби виправдовувально продовжує з ним не так нудно
      а то сидиш так цілий день а ви ходите й ходите п’єте і п’єте
      а він проснеться і пісню заспіває добре йому видно весело.
      ввечері повертався і звернув увагу як кілька людей
      півколом обступили каштан на площі і мовчки стоять
      тим несподіваніше мамо мамо а що це дядя лежить так
      дівчинка років чотирьох смикала за рукав жінку із мідяним волоссям
      ходімо швидше знервовано кидала мама він відпочиває
      він багато робив і тепер спить як тато після роботи не заспокоюється мала
      так саме так як тато після роботи ліг собі і відпочиває мама нервує
      а чого в нього кров з вуха тече він поцарапався почув ще голос малої
      під каштаном лежав старий чоловік у старанно випрасовуному костюмі
      захотів підійти але зрештою розвернувся і пішов до того бару
      добрий вечір мені два по сто і пиріжок з лівером будь ласка



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. будда

      будучи юним і спраглим а такі як сороки
      радо клюють на барвисте й блискуче
      тобто екзотику й езотерику
      герметику й герменевтику
      отож побачив на розкладці цікаву книжку
      «Что такое дзен?» збірник різних хлопців
      переважно дотепних
      книжка була тонка якраз влізала в задню кишеню джинсів
      ціна була смішна щось таке як пляшка пива
      не найкращого звісно а швидше навпаки
      отож можна було мене привітати з покупкою
      не сподобається викину подумав або подарую кому
      і от вже в есейчику вотса вичитав щось на кшталт
      ти можеш медитувати і займатись йогою
      а можеш бухати і слухати джез
      то все дзен і саторі чекає на тебе а сансара сосе
      ну там ще багато цікавих історій було
      коани анекдоти тощо алмазна сутра нефритова флейта
      але це мене прикололо найбільше
      тоість розумієш ти можеш бухати тобто жити як жив
      але насправді це духовна практика така
      своєрідна аскеза ти просто як франциск з асізи
      той проповідував птахам і собакам
      а ти напиваєшся і розмовляєш із уявними друзями
      а потім раз уяви собі
      приміром йдеш просто посрати
      а хтось ненароком вимикає світло у вбиральні
      і мать твою осяяння спадає на тебе теплим літнім дощем
      і тобі на все решта ти просто ложив
      ти просвітлений ти святий п’яний в сраку аскет ти будда
      бентежили мене перспективи тоді такі
      та й досі бентежать



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. стояти вже зранку біля паркової лавки і бути щасливим
      може навіть від того що досі разом
      живі нетверезі та розуміємось
      передавати пляшку з рук в руки
      голосно сміятись голосно говорити
      пити коньяк з горла
      заїдати мандаринкою
      без жодної думки про думку инших
      знати відповідь на всі питання
      знати що відповідь вірна
      і далі пити коньяк з горла
      спльовувати кісточки
      кидати лушпинки під ноги
      припалювати цигарку від цигарки
      «у статуи родена ми пили спирт сырец
      художник два чекиста и я – полумертвец
      чекисты пили истово кожанками шурша»
      прикро що час не можна повернути
      стрьомно що хочеш лише неможливого
      але зрештою чого ще хотіти



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 4.88 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. без видимих ознак ушкоджень
      веселий час то був
      манливий і багатообіцяльний
      як вмілий залицяльник
      так і хотілось вірити йому
      принадам правдам і майбутньому
      так гарно все заповідалось
      ми клялись не піддатись системі
      а в дев’яносто четвертому куревський курт
      прострелив собі довговолосу голову
      а ми мало не плакали як сироти за тим блондинчиком
      і відтоді він як і гнилозубий джонні та шаленець сід
      обличчям наших постерів героєм наших розмов
      дохлим героєм
      і ми затято намагались стати такими ж
      такими ж шаленими
      та так само зіпсувати собі зуби та нутрощі
      слухали їх музику якнайголосніше
      пили карбідний самогон
      що закуповували на точці
      перед тим випробувавши міцність підпалюючи в корку
      запивали червоним кріпленим
      чи плодово-ягідним осінь була золота
      або міцним пивом
      блювали в парках і скверах
      та інших місцях культурного відпочинку
      реготали коли вечорові перехожі сахались нас
      перебігали на инший бік вулиці
      а потім дивились нам вслід та спльовували
      "недайбоже таку дитину"
      двадцять років минуло потому
      і отак сидимо собі пліткуємо
      піджаки на спинках крісел краватки послаблені
      рукави білих сорочок закочені
      манжети мають бути чисті
      запонки поблискують
      п’ємо коньяк жлобськи заїдаємо лимоном
      просимо принести тарілочку зі сиром
      «гляди брате панк нот дед»
      киває братик на якихось хлопчаків що в парку навпроти
      на лавці передають літрове пиво з рук в руки надпиваючи почергово
      нот дедбратіку нот дед
      я не був щасливим тоді
      не конче щасливий зараз
      то що іще скажеш
      звісно ми ще трохи живі
      ми розминулись зі своїм часом
      як в довбаному морі довбані кораблі
      без видимих ознак ушкоджень



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. дездемона маст дай
      пані та панове
      ця історійка як зрештою і всі історійки такого штибу
      сповнена розпачу й віри а також довіри до світу
      який загалом і не заслуговує на аж таку поблажливість.
      отож він нащадок шляхетного роду барон блондин арієць
      гаупманом у невеликому концтаборі зустрічає її
      красиву і розумну єврейську дівчину
      загалом таке поєднання трапляється найчастіше
      ну в сенсі що ці дівчата найчастіше такі є
      красиві та розумні з гарним культурним бекґрандом
      це все східна кров я так думаю та особлива увага оточення
      отож він забирає її з бараку та поселяє в себе
      ну трошки порушення звісно але завжди можна домовитись
      отож пиячить з комендантом каже що йому потрібна покоївка
      ну і всякі розваги
      «ну карл ти ж розумієш нас чоловіків
      не з денщиком ж мені ліжко прибирати
      рем на такому спалився» і спільний регіт
      домовляється з внутрішньою безпекою
      «хлопці коньяк і шнапс а також водка скільки подужаєте»
      ще з кимось з ким варто домовитись а не залякати
      дарує їй купу всяких цяцьок намиста моніста
      ланцюжки переплавлені зі зубів
      браслетки
      шовкові панчішки зі швом
      нічні сорочки щойно з пральні теж шовкові
      порцелянові ляльки
      теплі пухові ковдри
      матраци набиті волоссям справжніх блондинок
      можливість бути ситою
      та дивитись із вікна
      на колону людей яких щовечора ведуть до лазні
      читає їй гьоте і шіллєра і ніцше і метерлінка
      та розповідає що все скоро скінчиться і
      вони втечуть від цього безуму в нейтральну швейцарію
      «російські танки біля варшави розумієш союзники перейшли ардени
      тисячолітній райх загинув і тільки біснуватий цього не розуміє»
      на недільній вечірці вона танцює для панів офіцерів
      а карл урочисто каже «панове варто закінчувати це все
      батьківщина в кільці сил зла кожен має бути на своєму посту
      тобто друзі ви розумієте настав час кожному подбати про себе
      є радіограма пропоную всім випити навстоячи ми ліквідовуємо табір
      розпочинаємо завтра з бараку номер сім»
      вночі вже не гаптман а
      майор хрест із дубовим листям за особливі заслуги
      спраглий ніжний та пристрасний
      «нам варто втікати як я й обіцяв» говорить «збери речі не забудь золото»
      «вберись в робу інакше не можна і піди попрощайся з родиною
      вони в бараку номер сім я беріг їм життя як міг виїздимо вночі»
      ввечері він п’є хильцем шнапс при вікні
      плаче
      дивиться
      п’є шнапс захланно спрагло
      проливаючи на розстібнутий мундир
      як вона з рештою бараку йде в лазню
      кожен має бути на своєму місці зрозуміло ж
      через десять років
      після полону в союзників інфільтраційних таборів
      зневаги та принижень денацифікації
      він заступник міністра фінансів землі баварія
      напише чудовий роман сповнений непідробної щирості
      жалю за згаяними роками розпачу та сум’яття
      про безжальне колесо історії та закохану пару
      яка протистоїть репресивному апарату злочинного райху
      (це воно цитата з рецензії) роман став бестселером
      і перекладений того ж року на півдесятка мов
      в англійському перекладі назва звучить
      «Desdemona must dai» і відзначений як вклад
      у боротьбу із неофашизмом що якраз підіймає голову



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. привіт, вачовскі
      насправді все значно простіше
      значно простіше
      не варто шукати складних пояснень
      тим паче шукати якихось проблем
      чи вирішення вічних дилем чи питань
      чи зрештою котрих завдань чи виконання прохань
      а вони і так ховаються як мухи
      маніхеї таки помилялись
      і це навіть не дивує нікого
      боротьбу припинено не сьогодні навіть
      тим паче не вчора чи позавчора
      добро змагає що краще
      і зло долає ще гірше
      і зранку вставши до праці ти робиш помилку
      так само звично
      як чистиш зуби чи готуєш каву
      що зрештою геть несуттєво
      так само як не важливо
      які таблетки у твоїй аптечці
      наскладала рухами нервовими
      якщо в тебе направду є аптечка
      із пігулками синіми і червоними
      як звати твого кота
      якщо в тебе дійсно є кіт
      які книги читаєш
      якщо читання тобі направду смакує
      суттєвим в такому розкладі є те що ти знаєш
      достатньо всміхнутись взяти одне одного за руки
      це так само просто як вийти з трамваю на своїй зупинці
      ти випадаєш з матриці не бійся там десь матрас
      і загалом байдуже що вони
      зупинки оці
      визначені наперед адже у визначеності отакій є свій шарм
      як для кожного покупця є свій крам
      і ти звісно вибираєш і визначеність і зупинку і крам і шарм
      а також инший трамвай само собою инший трамвай
      як же инакше
      і матриця дістає жорсткий облом
      і клацає єблом агент сміт жалібно



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. от він і ну ти розумієш
      зальцбург інсбург всяки бруки
      а тут містечко галіційське городок
      це певно фармацевтові на муки
      війна повія шпиталь і амок
      он тут бачиш друже стоматологічна поліклініка наша
      тебе зуби не болять до речі а то порішати можна недорого
      от і в цьому будинку у них тоді госпіталь був
      а таке сам розумієш халявний спирт дешевий кокаїн
      він і так як це краще сказати трошки неврівноважений був
      ну там ранкове похмілля носова кровотеча постійна
      кокаїн тоді так само бадяжили із фігнею всякою
      ну і ці постійні військовики їх розборки з місцевими
      москвофілів там мадяри вішали чи баб ґвалтували
      то ж війна всі в шоці завтра не існує бої під рава-руською
      постійно нових поранених підвозять калічок таких без ніг без рук
      ну а він дитя барокове а то для ока втіха і вірші писав
      до речі говорять що зовсім нефігові такі вірші
      я правда не розумію їх там якісь візії в нього непонятні
      діви цнотливі якісь прикинь в госпіталі то військовому
      де кілька сотень калік здихають помалу але постійно
      і так само постійно нових привозять і кількадесять дів колись цнотливих
      а він молодий такий фацет і доктор і спирт у нього в кабінеті і чистий
      і кокаїн у кишенях носить у пудрениці срібній із маминим портретом на кришці
      утрирую звісно але десь так і виглядає то мені чого він так
      певно забагато йому то було дівки і спирт і кокаїн то ворохобне поєднання
      от він і ну ти розумієш звідси його в краків повезли там і поховали здається
      а ти взагалі бодай чув колись про такого?
      Георґ Тракль? Ні, ніколи, я ж не читаю німецькою, і поезій теж не читаю
      та ну його читати таке



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ну от, власне тому

      коли я зустрічаюсь з тобою необхідним є третій
      і загалом несуттєво хто він чи що робить або не робить
      він може бути на розливі може просто курити
      чи дрімати схиливши голову на руки вдивлятись розпачливо в стіну
      або в дим тютюновий над попільничкою. як бідний родич
      розглядатись по сторонах так наче він уперше в такому місці
      і чекає чогось надзвичайного від місця або від тебе чи від себе,
      розуміючи, що чекати від мене чогось надзвичайного не випадає.
      зрештою, можна просто відчувати, що хтось дивиться на тебе,
      дивиться згори. інколи цього вистарчає, інколи ні.
      самозрозумілим виглядає така обставина, що
      чоловіки не декламують поезій принаймні вголос і назагал
      і взагалі – якщо вже поет, то нема жодної потреби щось писати
      тим більше говорити про це.
      присутність третього витворює необхідність дистанції
      що доконечно для розуміння про що саме говориш і звісно
      про що так промовисто мовчиш.
      ну і взагалі



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. чоловіки не декламують поезій принаймні вголос і назагал

      бо поезія то дуже приватно, приватність випирає з неї на всі боки,
      як пружини старого дивану, що так безбожно скрипить
      і муляє в найнесподіваніших місцях, того самого кухонного дивану
      де ти вперше спробував кохатись, здригаючись та завмираючи
      почергово від скрипу пружин та її шепоту.
      і звісно, що лірика, як і кожен алкоголь, найкраще смакує ввечері.
      хоча, якщо тобі дійсно смакує, то воно без різниці.
      вживання чогось із них удвох неминуче призводить до торкання тіл,
      коли слова тільки маскують, а поезія то є звикло оголення
      і провокування, то манливість обіцянок, то віра що вони здійсненні,
      причому здійсненні в найкоротший термін, скажімо, вже-тут-негайно.
      велике щастя,що обіцянки не справджуються, особливо ті, котрі негайно.
      ну от, власне тому



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. 06.08.1945

      Олі Лахоцькій, яка дарує ідеї із незворушністю кішки, що гуляє сама по собі

      і серпень і спека і радість і молодість і щастя
      адже так небагато їм треба молодятам отим
      він юний офіцер імператорської армії
      такий молодий а вже герой а вже був поранений
      а вже вбивав варварів північних вбивав воював
      але живий і не каліка і спраглий і хтивий як належить
      вона медсестра в госпіталі імператорському
      красуня роду шляхетного і цнотлива як і належить
      лише б разом бути лише б спільно лише б нерозлучно
      пол родом з іллінойсу де віски і футбол і кленовий сироп
      і мама що будить зранку і каже вмивайся синочку я насмажу тобі млинців
      і співи і танці та знову ж віски і пиво і мерелин яка всміхається звабно
      казала що чекатиме свого пілота коханого що мир береже
      і захищає вітчизну від варварів вузькооких у кожному польоті
      він лицар прекрасний без страху і докору і без недоліків безперечно
      казала що молитиметься щоб посадки його вдалі були
      і злети успішні як же инакше адже чекає вона мужа додому
      і чує як серденько сина чи доньки краще сина звісно
      щоб як тато був в лоні тріпотить струною банджо срібною
      так так так щасливо видихає японка місяцешкіра
      так вам суки за перлхарбор закушує губу пол
      заплідни мене як землю запліднює дощ о муже мій небесами посланий
      пол натискає гашетку і малюк вивалюється незграбно як немовля з коляски
      імени матері його іменем матері його іменем усіх матерів матьвашу видихає пол
      у мене буде син видихає юкіо син і живицею лоно жони своєї заповнює
      і відчув він світло світло і більше нічого не відчував
      так наче сонце лягло на землю спочити і не піднімалось більше ніколи.
      і хєр с німи позіхає мій тринадцятилітній син і загортає підручник історії
      і нога в сракє подумки продовжую хєр с німі і нога в сракє
      саме так хєр с німі і нога в сракє
      а ще ця дівчинка що майструвала паперових журавликів числом тисяча
      лягай спати синочку хєр с німі і нога в сракє завтра в школу малий лягай спати
      хєр с німі синочку і нога в сракє



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. дві відкритки з видами берліну та риму кінця 70-х
      німецькі неоромантики заходять до банку частують відвідувачів та клерків шоколадом
      дістають свої шмайсери та люгери просять зсипати марки в паперові пакети
      будьте розумними та обачними ви ж розумієте нам потрібні ваші гроші для революції
      а не на якісь інші сумнівні розваги які зрештою вам припали б до душі
      - парабелум – говорить андреас – я забув свій парабелум в авто
      але добре я не стрілятиму сьогодні чорт з вами свині сьогодні не стрілятиме ніхто
      але бюргери готуйтесь до війни на якій вас підсмажать як гамбургери
      якщо ви тільки не підете з нами через цю кляту німецьку осінь.
      декілька років по тому італійські неореалісти стріляють лідеру профспілки в коліна
      - будеш кульгати виродку як вся твоя ренегатська ідеологія
      тоні пітніє під пасамонтаною і несподівано голосно чхає
      - то не на воду – сміється ренато
      - не на воду – сміється мара
      - кров людська не водиця професоре – сміється патрісіо
      - я знаю що ми переможемо – зніяковіло знімає пасамонтану тоні
      - хотілося б швидше і ще я просто хвилююсь та й простуда.
      одні повмирали інші краще б померли
      вони були красивими і мужніми людьми до смерті а дехто після неї
      а їх вороги як і належиться за сценарієм просто огидні
      некрасиві щонайменше, такі собі підстаркуваті шахраї
      в офіційних костюмах та мудакуватих краватках
      так виглядають що думаєш навіть дружина дає йому тільки за умов передоплати
      а жалкують про їх смерть хіба кредитори та ще ті хлопаки які гадають
      ну бля диви я на черзі тепер моїми посмертними фото лякатимуть дітей
      а бодігарди проситимуть підвищити платню втричі адже ти ж розумієш ми постійно на лінії вогню
      а у відповідь чутимуть я теж матьвашу я теж
      бач як воно хитко у світі хиткому память не має меж



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. бриджитбардо
      триста місць жива музика зал для весіль банкетів
      наприклад як зараз зустріч однокласників
      офіціантки в псевнонародних строях
      бармен усміхається показує як йому весело
      а шейкером трясе похмуро так ніби погрожує
      різко пахне пролитим алкоголем і терпко потом жінки
      на чиїй сідниці моя долоня лежить
      так зручно наче так і належить
      наче між нами є якась спільна таємниця
      окрім кількох років за однією партою
      та цього фатально невдалого побачення
      коли я заблював їй білу блузку
      ходімо покуримо несподівано каже
      давай я краще кімнату візьму тут є на другому поверсі
      так але я одружена розумієш і в мене діти
      я теж відповідаю автоматично ти ж знаєш у мене теж
      потім повільно куримо адже осяйна ББ говорила
      лише два задоволення варті бодай чогось
      коньяк до і сигарета опісля
      а головне — коли куримо то можемо не розмовляти



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5