* * *
Іни, міни, бени, буч,
Втримай тигра голіруч;
А як вирвавсь, то й не муч,
Іни, міни, бени, буч.

* * *
Ене, бене, тузи, вузи, –
Де поділись всі французи?
На схід, на захід понесло
В старе вороняче кубло.

* * *
Дівчина в долині, що не вимовляла чітко,
Крикнула: “Кулди, кулди, кулди.”
Чоловік на горбі, що не міг іти швидко,
Вниз побіг: кульги, кульги, кульги.

* * *
Бе-ні, ме-ні, мо!
На лови йдемо!
Лисицю впіймаєм
І в скриню запхаєм:
Втекти ж – не дамо!

* * *
Візник, вояк,
М’ясник, моряк,
Лісник, лайдак,
Багач, бідняк,
Жандарм, жебрак.

* * *
Один – це ще мало,
Два – більше стало,
Три – вже чимало,
Чотири – юрма,
А п’ять – це вже тьма.

* * *
Я мав малу корівку,
Гей, коник-стрибунець,
Й щоб мала теж домівку,
Їй збудував хлівець,
Гей, коник-стрибунець,
Вже пісеньці кінець.

* * *
Я – король цього краю,
А ти йди геть, шахраю!

* * *
Танцюй для татка,
Моє дитятко;
Танцюй для татка, моє ягнятко!
Матимеш рибку
І хліба скибку,
Як вернеться човен мій із морів.
Танцюй для татка,
Моє дитятко;
Для татка танець, для мами – спів.
Матимеш стрічку
І рукавичку,
Бо вже вернувсь мій човен з морів.

* * *
Чарлі Варлі мав теличку
Чорно-білу, невеличку,
Й випасать гнав на травичку,
Й сіна їй придбав копичку.

* * *
Вища від всіх веж
Й гір найвищих теж,
Далечінь без меж
Ти здолала все ж.
(Зірка)

* * *
Елізабет, Елсбі, Бетсі і Бес
Шукали гніздо й луг оббігали весь;
Нарешті знайшли -- п'ять яєчок в однім;
Взяли по одному -- й чотири ще в нім.

(Здавалось би, різні тут всі імена,
Та в Англії дівчинка це лиш одна.)

* * *
Раз якось, як обходив свою хижу,
Знайшов біля порога добру їжу;
Не риба й не м'ясо -- та чекав я дарма,
Бо потім та їжа побігла сама.
(Яйце, з якого вилупилось курча)

* * *
Тридцять коней білих
На червонім горбі
То скачуть, кусають,
А то спочивають;
То в усмішках милих,
То в смутку й журбі.
(Ясна і зуби)

* * *
Маленька дівиця,
Біленька спідниця,
Лиш ніс червоніє;
Але серед ночі
Немає вже мочі --
Коротша й марніє.
(Свічка)

* * *
До лісу пішов, де піймав її;
Сів потім і довго шукав її;
Й оскільки так і не знайшов її,
Додому із собою забрав її.
(Колючка)

* * *
Я і руки, й обличчя маю
Й буть можу в русі ночі і дні;
Та коли я йду, то з місця не рушаю,
Й коли стою -- теж не вір мені.
(Годинник)

* * *
Тут сидить лорд Мудрий,
Тут -- двоє слуг його вертких;
Тут сидить півник,
Тут -- двоє курочок гладких;
Тут стережуть курчат
Двоє сестриць говірких --
Й копошаться вони там:
Гам-гам-гам.
(Лоб, очі, ніс, щоки, губи і зуби)

* * *
Дванадцять пар всього їх було
Й дванадцять парубків мимо йшло;
Ввіткнув кожен в бриль по однім із пер,
То ж дюжина лиш їх осталась тепер.
(Всього пер було двадцять чотири, а їх пар --
дванадцять, тобто дюжина)

* * *
Роздивляються в чеканні проса
Сотні очей без жодного носа.
(Решето)

* * *
Чорний всередині, а зовні червоний,
Й чотири кути, щоб сідали ворони.
(Димар)

* * *
Народжена зимою
І мертва в літню пору,
Росте вниз головою
Вона й корінням вгору.
(Бурулька)

* * *
І над водою,
І під водою,
Але завжди
Вниз головою.
(Корабельний цвях)

* * *
Ось ще вам загадка одна:
Кого не стрів Бог взагалі
Й лиш зрідка бачать королі,
А ми зріть можемо щодня?
(Рівного собі)

* * *
Довгі ноги, ще й вигнуті дугою,
Із маленькою без очей головою.
(Кусачки)

* * *
Бум-Барей Бом-Барей
Біля царської кухні дверей;
Всі коні і царська вся рать
Не можуть його відігнать;
Не йде Бум-Барей Бом-Барей
Від царської кухні дверей.
(Сонячний зайчик)

* * *
Як в сад я сьогодні зайшов, мої любі,
То хлопчика стрів там в червонім картузі;
Ціпок у руках, камінь в горлі його --
Як звать, відгадайте, хлопчину того.
(Вишня)

* * *
Кругле й маленьке, розміром з кухлик всього,
Та всі королівські коні не вип'ють його.
(Джерело)

* * *
Весною я втішаюсь:
Нарядом прикрашаюсь;
Ще більше ним літом пишаюсь;
Як вже тепла немає,
Я одяг свій знімаю
Й зовсім голим зимою лишаюсь.
(Дерево)

* * *
Маленький Біллі Брік
На сонці гріє бік;
Він має більш ріжків,
Ніж вівці з моріжків.
(Їжак)

* * *
Вгадай же, якщо ти ще з клепкою,
Що над головою, але під кепкою?
(Волосся)

* * *
Як йшов я Лондонським мостом торік,
То чув тріск, а де -- прогавив;
Та жоден в Англії чоловік
Того б уже не поправив.
(Скресав лід)

* * *
Танцюєм навкруг шовковиці;
За мавпою, ласко, стеж,
Бо мавпа хитріша лисиці;
Гоп! -- ласка спритніша все ж.

За ниток котушку -- пенні,
І пенні за голку теж --
Ось так і йдуть гроші з кишені;
Гоп! -- ласка спритніша все ж.

Як вгору-вниз містом ступають
Між мурів, будівель, веж --
І гроші так обіг мають;
Гоп! -- ласка спритніша все ж.

Півфутта -- двопенсовий рис,
І мед за півфунта береш --
Щось краще чи ж їв ти колись?
Гоп! -- ласка спритніша все ж.

* * *
З чого зроблені хлопчики наші?
З чого зроблені хлопчики наші?
Із жучків, жабеняток,
Із хвостів цуценяток --
З цього зроблені хлопчики наші.

З чого зроблені наші дівчатка?
З чого зроблені наші дівчатка?
Із цукерок і тістечок,
І гарненьких намисточок --
З цього зроблені наші дівчатка.

З чого зроблені парубки наші?
З чого зроблені парубки наші?
Із зітхань і підморгувань
Й рук несмілих доторкувань --
З цього зроблені парубки наші.

З чого зроблені наші панянки?
З чого зроблені наші панянки?
Із мережив і стрічок
Й гарних звабливих личок --
З цього зроблені наші панянки.

З чого зроблені наші бабусі?
З чого зроблені наші бабусі?
З бур'янів, фруктів, овочів
Й старих рогів коров'ячих --
З цього зроблені наші бабусі.

З чого зроблені наші матроси?
З чого зроблені наші матроси?
Із смоли і канатів
Й шрамів, що від піратів --
З цього зроблені наші матроси.

З чого зроблені наші солдати?
З чого зроблені наші солдати?
З марширувань і пороху
Й умінь дать відсіч ворогу --
З цього зроблені наші солдати.

* * *
Мельник мій серед пилюки:
У пилюці одяг, руки;
У пилюці й поцілунок,
Що отримала в дарунок.
Золото б і срібло мала --
Усе б мельнику віддала,
Бо хоч він і у пилюці --
Важко з милим буть в розлуці.

* * *
Близнюки ми, два брати, й нам треба тримати
Вантаж, що, мов камінь, наліг.
На полях і в лугах ми весь день на ногах;
Спочити ж ідем вже без ніг.
(Черевики)

* * *
Король зустрів раз короля, як брів через лужок.
Король спитав у короля: "Ви звідкіля, дружок?" --
"Із полювання йду, дружок!" -- відповіда король.
"Чи не позичиш мені пса?" -- "Візьми!" -- сказав король.
"Позви його! Позви його! А як же його звуть?" --
"Вже двічі сказано було, уважнішим слід буть!"
(Дружок)

* * *
Є в мене сестричка;
Вона, сяйноока,
Там плава, де річка
Глибока, глибока.

В скель сяє на шпиці
Високо, високо.
В моєї сестриці
Одне лишень око.
(Зірка)

* * *
Білі овечки, білі овечки
На синьому лузі;
Лиш вітер затихне --
Й ви спинитесь в тузі.

А вітер здійметься --
Й ви в русі миттєвім.
Білі овечки, білі овечки,
Куди так мчите ви?
(Хмари в небі)

* * *
Бабця гостроноса одне око має
Й довгий хвіст, що ним, як іде, метляє;
А як стріне дірку, то на кожній латці
Від хвоста частинку залиша у пастці.
(Голка і нитка)

* * *
Цей приятель мій у пригод жадобі
Він гравсь у круть-верть на моєму лобі;
Та круть-верть повний вщерть й відчувши втому,
Цей приятель йде спочивать додому.

Цей приятель мій, що втіх прагне й досі,
Він гравсь у круть-верть на моєму носі;
Та круть-верть повний вщерть й відчувши втому,
Цей приятель йде спочивать додому.

Цей приятель мій, що постійно в русі,
Він гравсь у круть-верть на моєму вусі;
Та круть-верть повний вщерть й відчувши втому,
Цей приятель йде спочивать додому.

Цей приятель мій в азарту полоні
Він гравсь у круть-верть на моїй долоні;
Та круть-верть повний вщерть й відчувши втому,
Цей приятель йде спочивать додому.

Цей приятель мій, не знаючи ліні,
Він гравсь у круть-верть на моїм коліні;
Та круть-верть повний вщерть й відчувши втому,
Цей приятель йде спочивать додому.
(Гра з пальцями руки)

* * *
Жила-була пані, вся -- шкіра й кості,
Більш схожа на палю при такім зрості;
Й одного дня, як все краще вдягла,
Молитись до церкви вона пішла.

Й коли вже на двір церковний ступила,
Перепочить трішки вона присіла;
Коли ж підійшла до церковних стін,
Почула, як голосно вдарив дзвін.

Й вже, як перед дверима опинилась,
Ще раз перепочить вона спинилась;
Й почула, як тільки в церкву ввійшла,
З уст священника засудження зла.

Глянула вгору і вниз у тривозі
Й бачить вона мерця на підлозі;
І повзає скрізь по ньому черва
Й там аж кишить нею, де голова.

І в священника запитує пані:
"Чи й я буду, як помру, в такім стані?"
Священник же їй: "Від долі не втекти,
То ж будеш така після смерті й ти."

Й тут пані завищала.

* * *
Весна квітуча, пахуча, блискуча;
Літо парке, п'янке, гомінке;
Осінь марудна, безлюдна, простудна;
Зима тріскуча, колюча, злюча.

* * *
Приступаймо до праці
І танцюймо на таці;
Послала мене матір по воду, по воду;
Просила не баритись
І з хлопцям не сваритись,
Щоб вони не заподіяли мені шкоду.

Якби ви лиш знали, якби ви лиш знали,
Що зі мною вони витворяли?
Перекинули відра
І всю воду розлили,
Й ганили мою матір,
Й дочку її не щадили,
Й замість мене сестру мою цілували!

* * *
З богом! Відчалюй від берега сміло,
Алілуя!
Вітер попутний напне хай вітрило,
Алілуя!
По річці Йордан пливу я вперед,
Алілуя!
До берега, де молоко і мед,
Алілуя!
Із річки Йордан я вийду на сушу,
Алілуя!
Хоч тіло і змерзло -- зігрію там душу,
Алілуя!

* * *
Ворона чорна
На грудку сіла;
Була потворна --
Й це все, що вміла.

* * *
Не сієш, не жнивуєш, куди, бабко, прямуєш? --
Не знаю й сама -- в мене дому нема. --
Тріпочеш, бриниш, куди бабко, летиш? --
Туди, де дріма на осонні спориш.

* * *
Джон Джекоб Джінгельхаймер Шмідт --
Так мене слід і вам величать;
Й коли виходжу я, люди кричать:
"Джон Джекоб Джінгельхаймер Шмідт!"

* * *
Роджер помер і в могилі лежить,
В могилі лежить, в могилі лежить;
Роджер помер і в могилі лежить.
Хм-ха! І в могилі лежить.

Яблуню там посадили, де ліг;
Там, де він ліг; там, де він ліг;
Яблуню там посадили, де ліг.
Хм-ха! Там, де він ліг.

Й спілі гойда вже на вітах плоди,
На вітах плоди, на вітах плоди;
Й спілі гойда вже на вітах плоди.
Хм-ха! На вітах плоди.

Бабця прийшла і їх стала збирать,
Їх стала збирать, їх стала збирать;
Бабця прийшла і їх стала збирать.
Хм-ха! І їх стала збирать.

Роджер схопивсь і їй дав копняка,
Їй дав копняка, їй дав копняка
Такого, що бабця з підстрибом втіка.
Хм-ха! З підстрибом втіка.

* * *
Тихше, тихше, цить дитино,
Здоровань той тільки й жде:
Будеш плакать без упину --
Й Бонапарт сюди прийде.

Чорний весь й жахний він з виду,
Наче дзвінниця в пітьмі,
Й він обідає і сніда
Неслухняними дітьми.

Тихше, тихше, бо почує,
Що не спить дитя й реве,
То ж на клапті пошматує,
Так, як кішка мишку рве.

Й тебе буде бить він, бить він
В лоб і в щічки, тут і там;
Й тебе з'їсть він, з'їсть він, з'їсть він,
Ручки й ніжки -- гам, гам, гам.

* * *
Жив кривий чоловік, що пройшов раз криву версту,
І знайшов він криву копійку на кривому мосту;
Він купив криву кішку, що зловила криву мишку в соломі
І живуть вони всі в маленькому кривому домі.

* * *
Чарлі Варлі мав теличку
Чорно-білу, невеличку,
Й випасать гнав на травичку,
Й сіна їй надбав копичку.

* * *
Жив на світі малий чоловік
Й малу мав корівку, вже ледь живу,
Бо сінця не було, щоб їй дать;
То ж почав він на скрипці їй грать:
"Подумай, корівко, подумай,
Чи знайдеш де взимку траву?
Подумай, корівко, подумай."
Й бідна корівка лягла на бік
І думала, думала, думала, думала,
Поки заснула навік.

* * *
Була стара ворона
Й сіла на камінець,
В якім не одна тонна...
Все -- пісні кінець.

* * *
Макрелі приємніш місяць над озером,
Оселедець же любить спів вітру й воду;
А от устрицю тішить пісня бульдозера,
Бо вона -- із знатного роду.

* * *
Місіз Донн: "Десь пропав мій бідон."
Місіз Грін: "Скільки коштує він?"
Місіз Глен: "Копійку лишень."
Місіз Лурд: "Що за абсурд?"

* * *
Якби весь світ папером став
Й чорнило скрізь взамін води,
І замість лісів калач би висів --
То що мали б пить ми тоді?

Якби весь світ був із піску,
Чи ж так було б все, як завжди?
Й чи звикли б, як люльки всі зникли б;
Й для чого б тютюн був тоді?

Якби усі бутлі розбились
Й всі бочки позбулись би дна,
Й обгризли кози виноградні лози --
То де б тоді взяли вина?

Якби курчата були без пуху,
А монахи без келій остались,
Й замість морів хмиз би горів --
То що із устрицями б сталось?

Якби не мали ми думки й планів
Й обмежились би тільки снами;
Й коли б скрипаль став плавить сталь --
Що сталось би тоді з піснями?

Якби все в світі стало вічним
Й кінця ждать не було б терпцю;
Якби те сталось, що й не гадалось --
То як скінчили б пісню цю?

* * *
А був Аптекар, що знав усі ліки.
Б був Банкір і мав статки великі.
В був Вівчар й випасав він овець.
Г Гімназист був -- латини знавець.
Ґ -- Ґрунтознавець: знав де й що садить.
Д Дилетант був -- про все міг судить.
Е був Есквайр й обзавівсь черевцем.
Є був Єфрейтор із мужнім лицем.
Ж був Жонглер й виступав він у цирку.
З був Закрійник -- з усіх знімав мірку.
І був Ігумен й він дбав про свій скит.
Ї був Їздець й він об'їхав весь світ.
Й Йогом був й ліжку з цвяхів радів.
К був Король, що на троні сидів.
Л був Лакей у червоній лівреї.
М був Моряк й він облазив всі реї.
Н був Невіглас й думки чужі крав.
О був Оратор, що юрби збирав.
П був Поет й він писав тільки оди.
Р був Рибак, що знав риб всі породи.
С був Скарбник й доглядав він казну.
Т був Торгаш, що на все мав ціну.
У був Учитель й він учнів любив.
Ф був Фотограф, що знімки робив.
Х був Художник, любитель картин.
Ц був Цирульник -- брив бороди він.
Ч був Чаклун, що скрізь чари розносив.
Ш був Шинкар -- він всім чарку підносив.
Щ був Щіткар й торгував він щітками.
Ю був Юрист із законів книжками.
Я був Яхтсмен й на всі руки мастак.
Ймень не знайшлось лиш на И й Ь --
Та чи й існує такий десь дивак!

* * *
В той час, коли вільшанка
Була ще молода,
Найкраще танцювати
Й співать вона могла.

А дрізд був птах люб'язний
Й вільшанку він любив,
То ж їй, капелюха знявши,
Освідчення зробив.

"Якщо за мене вийдеш,
То будеш ти одна
Пиріг вишневий їсти
І пить вино щодня.

В наряд вдягну найкращий
З тих, що у пав лишень.
Отож, якщо ти згодна,
Давай призначим день."

Вільшанка зашарілась
І так відповіла:
"Як хочеш, то хай завтра --
Я згоду вже дала.

Смачний пиріг вишневий,
Хмільне й солодке вино --
Я ж сукню свою сіру
Вдягатиму все одно."

* * *
Коли ти візьмеш мене заміж,
Біллі, найкращий з усіх? --
Одружимось завтра, кохана,
Якщо вже тобі такий спіх. --
А чи не зробить це раніше,
Біллі, вже ти не юнак? --
То що -- уночі нам женитись?
Ти з'їхала з глузду, однак!

Кого ж на весілля запросим,
Біллі, найкращий з усіх? --
Запросимо батька і матір,
Якщо вже тобі такий спіх. --
Й не будемо звать більш нікого,
Біллі, ти все ж не бідняк? --
Що -- звать короля й королеву?
Ти з'їхала з глузду, однак!

Чим будем гостей пригощати,
Біллі, найкращий з усіх? --
З бобами грудинкою будем,
Якщо вже тобі такий спіх. --
Й нічого більш дать їм не зможем,
Біллі, ти все ж не бідняк? --
Що -- персики й крем ще купляти?
Ти з'їхала з глузду, однак!

А що я вдягну на весілля,
Біллі, найкращий з усіх? --
Вдягнеш фартушок свій і сукню,
Якщо вже тобі такий спіх. --
А чи не знайти вбір гарніший,
Біллі, ти все ж не бідняк? --
Що -- хочеш у шовк нарядитись?
Ти з'їхала з глузду, однак!

А як нам дістатись до церкви,
Біллі, найкращий з усіх? --
Тебе я доправлю на тачці,
Якщо вже тобі такий спіх. --
А чи не знайдеться щось краще,
Біллі, ти все ж не бідняк? --
Що -- хочеш карету і коней?
Ти з'їхала з глузду, однак!

* * *
Вовна-бавовна, шерсть і повсть,
Король із острова Бовть-Шубовсть
Найкращим парубком видавсь місту,
Як вдягнув на бал камізельку чисту.

* * *
Була мавпочка, що на дерева забиралась,
Й коли падала, то на землі опинялась.

Була ворона, що на камені сиділа,
Й не стало там її, коли полетіла.

Була конячка, що збіжжя возила до млина,
Й коли рухалась, то вже не стояла вона.

Була бабця, що пробувала пироги щойно з жару,
Й коли з'їла їх два, стало менше на пару.

Був лакей, що з галуном ліврею пошив,
Й коли підтюпцем біг, то кудись він спішив.

Був моряк, що в плавання подався,
Й коли плив назад, то додому вертався.

* * *
Сер Гемфрі влучний був стрілець:
Як в зайця він стріляв,
На землю падав горобець,
Чи в окуня вціляв.

На полювання раз пішов,
Узявши всі пожитки,
Та дощ почавсь, як із відра,
Й промокло все до нитки.

* * *
Бабусю, бабусю, йдіть пасти телята! --
Говоріть голосніше, сер, бо я глухувата.

Бабусю, бабусю, йдіть мити підлогу! --
Говоріть голосніше, сер, не второпаю нічого.

Бабусю, бабусю, пора доїть корову! --
Говоріть голосніше, сер, не збагну вашу мову.

Бабусю, бабусю, йдіть, я вас поцілую! --
Спасибі, спасибі, сер, тепер вас добре чую.

* * *
Запитав я в малої Амалії,
Які квіти найкращі весною. --
Конвалії, білі конвалії --
Ось квіти, найкращі весною.

Запитав я в малої Емілії,
Які квіти найкращі в дні літні. --
Лілії, білі лілії --
Ось квіти, найкращі в дні літні.

* * *
Долаєм річку і через ліс
Ми до бабусі на санях їдем.
Дорогу знає кінь
І мчать йому не лінь,
Й летять сніжинки за нами слідом.

Долаєм річку і мчим крізь ліс,
Й холодний вітер не знає втоми:
Пройма до сліз,
І мерзне ніс,
Як до бабусі в санях мчимо ми.

* * *
Із шерсткою м'якою --
Ах, кицько моя, кицько, --
Нема більш красуні такої
Ні далеко, ні близько.

* * *
Чорний ворон на дубі вмостився,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Й на кравця, що плащ кроїв, дивився;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!

Дай мені, жінко, лука старого,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Щоб міг я застрелить ворона того;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!

Й послав він стрілу, та не вцілив,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
А свині своїй серце прострілив;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!

Неси, жінко, в ложці бренді скоріше,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Бо вже наша свиня та й не дише;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!

* * *
Ділення -- для мене пекла втілення,
Множення -- гірш, ніж свавілля;
Потрійне правило сну позбавило,
А дроби доведуть до божевілля.

* * *
Сова на дубі сидіть любила
Й чим більше чула, менш говорила;
Менш говорила, то й чула більше.
В людей не так все, а значно гірше.

* * *
О, там біля Пікаділлі
Зупинку кучер мав
Й, красуню стрівши, за білі
Він ручки її брав.
Та не до сміху, ох!
Пора вже їхать, ох!
Й дорогу всю до Брістоля
Він правив з нею вдвох.

* * *
Батько, мати й дядько Єронім
На ярмарок йшли один за одним;
Батько й мати відстали,
А дядько Єронім йшов далі,
Й далі,
Й далі,
Й далі,
Й далі...

* * *
Інзі Вінзі павук
По ринві здіймався,
Як дощ розпочався
І його змило в люк.

Та сонце рештки сліз
Дощу осушило
Й Інзі Вінзі знов сміло
Вверх по ринві поліз.

* * *
Від Вібблтона до Вобблтона то підйом, то схил,
Від Вібблтона до Вобблтона курява і пил;
Від Вібблтона до Вобблтона,
Від Вібблтона до Вобблтона,
Від Вібблтона до Вобблтона вісімнадцять миль.

* * *
Король старий Колі,
Не тужив він ніколи,
О, веселий друзяка він був!
Він звелів, взявши дудку,
Принести всім по кубку,
Й скрипалів своїх трьох не забув.

І в кожного скрипаля була скрипка,
Й така скрипка, що грала сама.
Ті-лі-лі, ті-лі-лі -- скрипалі почали,
І нічого у світі нема,
Та й де його взяти,
Щоб порівняти
Із королем і його скрипалями трьома.

* * *
Була дівчинка одна й мала кучері вона,
І вдачу, що дуже мінлива:
Як була добра то була дуже й дуже добра,
Якщо ж погана -- то просто жахлива.

* * *
Юначе Джон Рів,
Звільни від щурів,
Вижени всіх із хати!
Але сірим мишкам,
Що бігають нишком,
Не стань на заваді;
Ми їм навіть раді,
Бо шкоди від них небагато.

* * *
Була стара жінка, що звалась Федорка;
Голова в неї з дерева, а нога із корка.
У воду якби не впала, була б ще жива:
Нога потонула перша, а потім і голова.

* * *
Повірите чи ні --
Троє людей в казані! --
І звідки взялись вони там? --
Аптекар, двірник
І старий комірник
Вискочили вчора
Із гнилого помідора --
Хоч, може, й не віриться вам!

* * *
Бийся масло, бийся масло,
Поки сяйво дня не згасло.
Ждуть тебе два молодці
Із окрайцями в руці.
І діждуться Том і Джон,
Якщо їх не зморить сон.

* * *
Скаче мій Джонні -- скік-поскік!
Кицька на прив'язі -- по один бік,
Песик прив'язаний з іншого боку:
Джонні на конику -- вершник нівроку!

* * *
Сиділи і пряли шість мишок малих;
Йшла кицька і заглянула до них.
-- А що ви там робите, мої дітки?
-- Ми прядем для джентльменів нитки.
-- Я прийду й намотувать буду цівки.
-- Ні, ні! Ти відкусиш наші голівки.
-- То прийду й поможу вам прясти.
-- О ні! Краще не приходь до нас ти.

* * *
Ти скажи, корівко божа,
На красуню теж я схожа?
Якщо так -- скоріш лети,
Щоб коханого знайти;
Чи на захід, чи на схід,
Де згубився його слід.

* * *
Веселий мельник був. Млина
Він мав на річці Дрон
І, як молов, весь день співав,
Неначе жайворон.

Хоч він багато знав пісень,
Рефреном в них одне:
"Перш ніж любить когось мені,
Полюблять хай мене!"

* * *
Ячмінь, і овес, і пшениця ростуть!
Ячмінь, і овес, і пшениця ростуть!
Чи ти, або я, або хтось про це знає,
Як ячмінь, і овес, і пшениця ростуть?

Спочатку зерно фермер в землю кидає,
А потім, як втомиться, він спочиває;
Притупне ногами і приплесне руками,
Як рук своїх працю в полях оглядає.

* * *
В саду моїм росли горішки не прості:
В них срібні шкаралупки, ядерця золоті;
Й принцеса навіть закохалась в мене трішки,
Бо мать хотіла теж такі горішки.

* * *
Рій бджіл у травні --
Дари прадавні;
Рій бджіл у червні --
Скарби предревні;
Рій бджіл у липні --
Грядущі злидні.

* * *
Олень любить ліси дрімучі,
Заєць -- узлісся й полянки,
Лицар -- меч і лати блискучі,
Леді ж -- свої забаганки.

* * *
Гав, гав, гав! -- лемент псів не вгавав:
Містом брів за жебраком жебрак;
Дехто в латках, а хтось в реп'яхах,
Й лиш на однім з вельвету піджак.

* * *
Дудар був і він мав корівку,
Та сіна не мав, щоб дать їй,
То ж пісню їй грав на дудці:
"Корівко моя, зрозумій!"

Корівка все розуміла,
Та злила її пісня ця,
То ж іншу зіграть просила:
"Корівко, спробуй сінця!"

* * *
Гей, рип-рипці,
Грає кіт на скрипці,
Теля через місяць стрибає,
Цуценя з них сміється,
На кухні посуд б'ється
Й від миски ложка втікає.

* * *
Остигла пічка й погасла свічка,
Моє ж дитятко не йде додому.
Свиню сідлайте і пса гнуздайте,
Й доставте швидше дитя додому.

* * *
Саймон Мастак, наївний простак
На ярмарок прибіг;
Саймон Мастак хотів за "так"
Попробуввть пиріг.

А продавець: "Гей, молодець,
Перш покажи нам пенні!"
На що простак промовив так:
"Нема їх у кишені."

А ще, як пташку він ловив,
Теж виявив свій хист,
Бо цілу жменю солі взяв
Й насипав їй на хвіст.

Пішов він рябчиків стрілять
І в дурні знов пошивсь;
Казав: "Поцілив би я їх,
Та жоден не спинивсь."

На став пішов, щоб щук зловить
Не менш, як дюжин три,
Та все даремно, бо той став
Вміщався у відрі.

Ще на корові він катавсь,
Й конфуз був замість втіх,
Коли в калюжі опинивсь
Зівакам всім на сміх.

Рвать сливи раз на терн поліз
І на гіллі повиснув,
І так сколов він руки там,
Що аж від болю свиснув.

Ще воду в решеті носив,
Й це слід йому пробачить,
Бо зараз каже Саймон всім:
"Прощайте! Рад вас бачить!"

* * *
Ще в школі, виявивши хист,
Я славу тим здобув,
Що, хоч і мав найменший зріст,
Найбільшим дурнем був, --
Таким ось ріс я генієм.

Як не старались, не змогли
Вбить в голову мою,
Як відрізнити косе И
Від скрюченого Ю, --
Таким ось ріс я генієм.

Жах у душі від цифр лавин
Й опухла голова,
Перш ніж збагнув -- один й один
Дають у сумі два, --
Таким ось ріс я генієм.

Щоб вивчить люд, я мандрував,
І як же здивувавсь
Що кожен руки й ноги мав,
Й те, чим я так пишавсь --
Таким ось ріс я генієм.

Сам мер звіщав мене, що рад
Зустрітись, і хвалив,
Та відіслать велів назад,
Щоб Темзи не спалив, --
Таким ось ріс я генієм.

* * *
Радісні й звичні, сумні й урочисті
Дзвони лунають у Лондоні місті.

"Ви в борг взяли шилінг у мене," --
Кажуть дзвони Св. Єлени.

"Верніть, бо покараю строго!" --
Мовлять дзвони Бейлі Старого.

"Як розбагатію, віддам," --
Дзвони Шордіча видзвонюють вам.

"Мабуть, не діждатись мені," --
Виговорюють дзвони Стефні.

"Подайте гріш на добру справу," --
Звіщає великий дзвін Бау.

"Мені потрібна одіж тепла," --
Відлунюють дзвони Вайтчепла.

"З пожертв всіх мені десятина," --
Вторять дзвони Св. Мартина.

"Залиште дещицю й для панни," --
Молять дзвони Св. Анни.

"Мені й копійчина мила," --
Говорять дзвони Св. Джіла.

"Пожертвуйте й для мого шатра," --
Просять дзвони Св. Петра.

"Прийдіть і до мого амвона," --
Благають дзвони Св. Джона.

* * *
Співаймо про шість пенсів,
Що я для вас беріг;
Двадцять чотири зяблики
Ми запекли в пиріг.

Як стали його їсти,
Почувсь пташиний спів;
Таких делікатесів
І сам король не їв.

Король був у скарбниці,
Він рахував там гроші,
А королева в спальні
Купалась у розкоші.

Служниця ж у той час
В саду гуляла боса,
Як зяблик прилетів
І їй склював півноса.

* * *
Я мав шість пенсів, гарненьких пенсів,
Радів так пенсам шістьом я нині;
Один я втратив, один потратив,
Й чотири пенси приніс дружині.

Чотири пенси, гарненькі пенси,
Радів так пенсам чотирьом нині;
Один я втратив, один потратив,
І два лиш пенси риніс дружині.

Мої два пенси, гарненькі пенси,
І так радів я двом пенсам нині;
Один я втратив, один потратив,
Й ніщо вже тільки приніс дружині.

Ніщо маленьке, ніщо гарненьке,
За це нічого не купиш нині;
Нема нічого, не варт нічого,
Й не рад нічому так, як дружині.

* * *
Скажіть, скільки миль до Вавілона? --
Дванадцять галонів і ще одна тонна. --
Чи дійду я туди, запаливши свічку? --
Так, і всього лиш за одну нічку;
Якщо маєш силу і до ходьби звичку,
Ти можеш дійти туди, запаливши свічку.

* * *
Ішов на базар я,
На продаж ніс яйця,
І стрів чоловіка,
Що гнав полем зайця.

Він мав криві ноги
І згорблену спину,
Та в полі за зайцем
Ганявсь без упину.

* * *
Одного туманного ранку
В полях, що омили дощі,
Я стрів чоловіка низенького
У шкіряному плащі.

Весь одяг на ньому із шкіри,
Й був шкірою вкритий він сам
З його "Добридень, добридень, добридень,
І ще раз добридень вам!"

Й не знаю, скільки стояли,
Взаємно вітаючись, там,
Де чулось: "Добридень, добридень, добридень,
І ще раз добридень вам!"

* * *
Малий Джек Махоні
Сидів на ослоні
І їв різдвяний пиріжок.
Як пальця встромив
І добрався до слив,
Сказав: "Молодчина, дружок!"

* * *
Піт-молодець, гарбузів їдець,
Дружину він мав, та урвався терпець;
Отож у гарбуз помістив він її,
Й відтоді вже спокій і мир у сім'ї.

* * *
Том, Том, прокравсь він селом,
Вкрав порося і в ліс бігом;
Порося з'їли, а Тома били,
Й тому наш Том голосить щосили.

* * *
Тюхтій-торохтію, брехень-грамотію,
І де ж це ти так забарився?
Чекали ще зранку тебе до сніданку --
Ти ж в полудень тільки явився.

* * *
Робін-Бобін, товстун-ненажера,
Він більше з'їдав, ніж казкова химера:
Він з'їв корову й ще половину,
Він з'їв м'ясника і його дружину;
З'їв церкву і з'їв паркан,
Попа з'їв і всіх прочан;
Корову й теля,
Бичка і вола,
Церкву й паркан,
Попа і прочан --
Й ще жалівся, що шлунок не повний.

* * *
Маленькі два привидива
Сиділи за обідивом
І їли хліб з повидливом,
Липкі й бридкі обидива;
Не знали вони стидива
Й нічого, крім огидива,
Не мав я з цього видива.

* * *
Різдво вже надходить,
Й гуси жирні такі.
-- Подайте нам пенні! --
Кричать жебраки. --
А не маєте пенні,
Півпенні хоч дайте;
Як нема і півпенні,
То з богом бувайте!

* * *
Бідний Робінзон Крузо!
Бідний Робінзон Крузо!
Із кози старої
Куртку собі скроїв,
Щоб не мерзло пузо.
Як ще не став п'яницею
Із дикуном П'ятницею?
Бідний Робінзон Крузо!

* * *
Робін і Річард
У свято і в будні
Вставали із ліжка
Завжди пополудні.

У Робіна першим
Розплющувалось око:
"О Річарде брате,
Вже сонце високо!"

"Вставай ти спочатку
Й готуй нам обід,
А я ще посплю,
Бо не виспавсь як слід."

* * *
Блимай, блимай, моя зірко!
Без тебе мені так гірко!
Підморгни мені згори,
Серцю ніжно говори.

Сіло сонце осяйне --
Ти вже грій в пітьмі мене;
Промінь свій спрямуй навстріч --
Блимай, блимай усю ніч!

Мандрівець, що не в журбі,
Щиро дякує тобі:
Він не знав би, куди йти,
Не сяйни у небі ти.

Я, й коли вже засинаю,
У вікні тебе впізнаю;
Лиш одна ти в тьмі ночей
Не змикатимеш очей.

Ти згори всю ніч моргай
Й мандрівця оберігай;
Діамант неначе, з неба
Блимай, блимай -- нам це треба!

* * *
Куди це ти кішечко,
Куди, моя душко? --
Іду я до міста
Купить капелюшка. --
Що?! -- капелюшок для кішки?
Тобі не пасує ні трішки.
Вже краще купити панчішки!

* * *
Бабця у вівторок мала сім овчин --
І це зачин;
Продала їх у середу вона --
І це середина;
В четвер музик найняла й пустилась в танець --
І це вже кінець.

* * *
Містер Схід мав зранку обід,
Містер Південь -- увесь він їв день,
Містер Захід в смерк їсти мав за хіть,
А містер Північ -- усю він їв ніч.

* * *
Сказала жаба: "Гей ти, незграбо!
Щоб мати втіху,
Сядь верхи, сину, мені на спину --
Ото вже буде сміху!"

* * *
Моя тітонька, як померла,
Залишила мені безліч скарбу:
Ночви старі, два костури,
Щоб щоки рум'янить, фарбу;
Три онучки, чайник без ручки,
Табакерку без кришки,
Розвалену пічку, копійчану свічку
І в коморі дві мишки.

* * *
Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитиме тоді малинівка бідна?
Їй ніде подітись;
Вона, щоб зігрітись,
Ховатиме голову під крило, бідна!

Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитиме тоді ластівка бідна?
Їй уже все одно --
Відлетіла давно
В краї, від наших тепліші, бідна!

Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитиме тоді мишка бідна?
У нірку сховавшись,
В клубочок зібгавшись,
Чекатиме кінця зими, бідна!

Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитимуть тоді діти бідні?
Як зроблять уроки,
Стрибатимуть, бігатимуть, доки
Вони самі не зігріються, бідні!

* * *
Жила за горбом
Бабуся, й вона
Послала раз мишку
В мішку до млина.

Здивований мельник,
Що діять, не знав:
В житті за помол ще
Мишами не брав.

* * *
Раз лікар Фостер пішов у Глостер --
Й там стільки було води!
І впав цей муж в одну з калюж
Й вже більш не ходив туди.

* * *
Була у мене курка --
Взірцевий норов мала:
Вона тарілки мила
І в хаті прибирала.

Ходила до млина
І з борошном верталась,
Й крім цього, з дому більш
Уже не відлучалась.

І хліб вона пекла,
І пиво готувала;
Коли ж лягав я спать,
Казки розповідала.

* * *
Гав-гав, каже собачка,
Няв-няв, каже кішка,
Кря-кря, каже качка,
Пі-пі, каже мишка.

Бе-ме, каже ягничка,
Хрю-хрю, каже свинка,
Му-му, каже теличка,
Ма-ма, каже дитинка.

* * *
Кицько моя, кицько моя,
Кігтик сталевий,
Де ти сьогодні була? --
У королеви.

Кицько моя, кицько моя,
Що там робила? --
В залі під кріслом її
Мишку зловила.

* * *
Бе-е, бе-е, чорна овечко, чи не дасиш ти нам вовни? --
Так, сер, так, сер, цілих три торби повні:
Одну господарю, одну господині,
А ще одну -- нашій маленькій дитині.

* * *
Хікеті, пікеті, курочко чорна,
Яйця нести ти дуже проворна;
По дев'ять, по десять -- ти в цім неповторна;
Хікеті, пікеті, курочко чорна.

* * *
Мудрець став думать про став
Й на став задивлятись він став;
Й тоді навіть, як перестав,
Бо став уже той заростав, --
Усе, що у снах бачить став,
Був став, став, став...

* * *
Соломон Ділок
Родивсь в понеділок;
Хрестивсь у вівторок,
Як днем змінявсь морок;
Женився у середу,
Розжившись на череду;
Промерз у четвер
І мало не вмер;
Протягом п'ятниці
Лежав у пропасниці;
Упав у дрімоту,
Вже вічну, в суботу;
Поклали в могилу
Його у неділю.
Так Соломон Ділок
Зустрів долі вирок.

* * *
Був чоловік
І звавсь він Доб,
Він жінку мав,
Що звалась Моб;
І мав він пса,
Що звався Боб,
А в неї був кіт,
Що звавсь Чітерабоб.
"Боб," -- сказав Доб;
"Чітерабоб," -- сказала Моб.
Добів пес був Боб,
Мобин кіт -- Чітерабоб.

* * *
Король Артур для добрих справ
Усе робив, що міг:
Три торби борошна він вкрав
Й почав пекти пиріг.

Для начинки він сливи взяв,
Хрін, огірки солоні,
Й товстезний сала шмат додав,
Мов дві мої долоні.

Як спік король пиріг в печі,
То влаштував гулянку;
Й що з'їсти не змогли вночі,
Те доїдали зранку.

* * *
Мері, Мері, замість вікон двері,
Як підростає твій сад?
Срібні дзвіночки і з квітів віночки,
Й дівчата гарненькі в ряд!

* * *
Поглянь, як біжать три мишки сліпі
За жінкою фермера, яка їм
Хвости відрубала ножем кривим!
В житті не стрічавсь ти із чудом таким,
Як три мишки сліпі.

* * *
Якось в пустелі мене запитала пані:
"Чи багато суниць росте в океані?"
Я відповів, почухавши лоб і тім'я лисі:
"Стільки ж, як в'ялених оселедців у лісі."

* * *
Гектор-Протектор зелене вдягнув
І до королеви він посланий був.
Королева прогнала й король був не рад,
То ж Гектор-Протектор вернувся назад.

* * *
Чутки рознеслися по місту,
Поголос прокотився,
Звістка сенсаційного змісту:
Джіммі Довсон женився.

Спочатку купив казанка,
Поім десь роздобув миску;
Далі розживсь на дружину й синка,
Й ось зараз придбав колиску.

* * *
Маленький хлопчик Чіпполіно
Сидить, осідлавши поліно;
Півметра тканини треба йому на сорочку й піджак,
Щоб тіло прикрити сяк-так,
Й на штанці по коліна;
Та все-таки краще не злазить йому із поліна.

* * *
Моргай Позіхайло обходить все місто,
Вниз і вгору по сходах збіга норовисто,
Заглядає у двері і стукає у вікно:
"Чи дитина у ліжку? Пора вже давно!"

* * *
Тілі-тілі-бом, мій сину Джоне!
Як же ти ліг в ліжко, вітрогоне,
Не знявши штанів і одного черевика?
Тілі-тілі-бом, ось в чім заковика!

* * *
Томмі Трот, юрист відомий,
Ліжко продав і спав на соломі;
Продав і ту, став спать на глині,
Щоб дзеркало купить дружині.

* * *
Був король, що мав два сини й дочку,
І плавали в балії вони по струмочку.
Балія нахилилась -- повість моя скінчилась;
Будь балія стійкіша, повість була б веселіша.

* * *
Маленький хазяїн Томмі
Жив у маленькому домі
І в чужому ставку
Ловив рибку глевку.

* * *
Кораблика я бачу,
Де води голубі,
Й -- о! -- скільки подарунків
Везуть на нім тобі!

Цукерки у каюті
Й торти на видноті.
На нім вітрила срібні
І щогли золоті.

Дві дюжини матросів
На палубі стоять:
Щурів двадцять чотири
І юнги -- мишок п'ять.

За капітана качка --
Досвідчений моряк;
Й коли у путь рушають,
Вона говорить: "Кряк!"

* * *
Доктор Фостер, учитель-добряк,
Він дітей вчив, як міг, так і сяк:
Читати, писать, рахувать;
Й ще ціпком, щоб дійшло краще, -- хвать!
І при цьому влаштовував танці їм
Від Англії і до Франції,
Від Франції й до Іспанії,
А потім знов до Британії.

* * *
Стрільців двадцять чотири
Прийшли, щоб равлика вбить,
Але від страху тремтіли
Й не знали, як це зробить.

Він роги розвів поширше,
Ще більші, ніж у корови,
І крикнув: "Тікайте швидше,
Поки живі і здорові!"

* * *
Навпростець йшов я полем раз якось по жовтій стерні
Й чоловік стрівсь мені весь у чорнім на чорнім коні;
Сказали мені, що король це на ймення Карл Перший --
Й півдня простояв там, ледь від страху не вмерши.

* * *
Сам звів палац король Піпін:
Він кірку з хліба брав для стін;
На вікна, дах, підлогу, двері
Йому хватило б і вечері;
Та все ж він дочекався ранку --
Й на все пішло ще півсніданку.

* * *
Коваля я запитав:
"Ти б коня не підкував?" --
"Так, це з радістю зроблю --
Звичне діло ковалю;
Маю цвяхи, є й підкова --
Раз-два, раз-два, і вся мова."

* * *
Мій чоловік на зріст був,
Як палець; його в дзбан
Загнала і звеліла,
Щоб бив у барабан.

Найменшого із поні
Купила, й без жалю
Погнала якнайдалі
Обох, взявшм гіллю.

Дала підв'язок пару
Панчохи підв'язать
Й носовичка із шовку,
Щоб носа утирать.

* * *
Два птахи чудні
Прилетіли в село:
Один звавсь Петро,
А другий -- Павло.
Кудись дівсь Петро
Й пропав десь Павло,
Й не вірить ніхто,
Що так справді було.

* * *
Був Вікі-Векі-Вокі птах
Й співав беззвучно він в кущах;
Співав високо, співав низько,
Співав далеко, співав близько
Беззвучно пісню він в кущах,
Цей Вікі-Векі-Вокі птах.

Був Вікі-Векі-Вокі щур,
Який обжив одну з конур,
Де не було підлоги й стелі,
Ні тапчана, ані постелі;
В найнезручнішій із конур
Жив Вікі-Векі-Вокі щур.

* * *
Жив з нами мудрий чоловік
Й була з ним заморока:
Стрибнув раз він в ожини кущ
І видряпав два ока.

Й коли побачив, що осліп,
То рештки сил своїх
Зібрав, стрибнувши в інший кущ,--
І вдряпав знову їх.

* * *
Ви й не повірите, що бабуся була,
Й жила вона з того, що їла й пила,
За основу дієти взявши їжу й пиття;
І було в неї досить неспокійне життя.

Пішла вона до млина, щоб купити дерті,
Та як вернулась додому, чоловік був при смерті;
Пішла вона в церкву замовить заупокійний дзвін,
Та як вернулась додому, вже одужав він.

* * *
Були три мисливці веселі
Й -- не знаю, правда чи ні --
Вони полювать ходили
Щоразу в літні дні.

Й весь день вони полювали,
Й нічого не знайшли,
Крім пароплава в морі,
Що з труб клуби диму йшли.

Один сказав -- пароплав це,
Інший сказав, що ні;
Третій сказав -- це хата
Із димом у комині.

Й всю ніч вони полювали,
Й нічого не знайшли,
Крім місяця, що ховався
За хмари, що в небі йшли.

Один сказав -- це місяць,
Інший сказав, що ні;
Третій сказав, що сир це
Й краї в нім так зрізані.

Й весь день вони полювали,
Й нічого не знайшли,
Крім їжака на ниві,
То ж далі вони пішли.

Перший сказав -- їжак це,
Другий сказав, що ні;
Третій сказав -- голки це,
Що хтось увіткнув на стерні.

Й всю ніч вони полювали,
Й нічого не знайшли,
Крім зайця сірого в полі,
То ж далі вони пішли.

Перший сказав -- це заєць,
Другий сказав, що ні;
Третій сказав -- теля це,
Корова ж десь вдалині.

Й весь день вони полювали,
Й нічого не знайшли,
А тільки сову на дубі,
То ж далі вони пішли.

Один сказав -- сова це,
Другий сказав, що ні;
Третій сказав -- дідусь це,
Й увесь він у сивині.

* * *
-- Хто вбив Малинівку? --
-- Я, -- сказав Крук, --
Стріли є в мене й лук,
Я вбив Малинівку.

-- Хто бачив смерть її? --
-- Я, -- сказав Жайворон, --
Ще раніш від ворон
Я бачив смерть її.

-- Хто кров лизав її? --
-- Я, -- сказав Шуліка, --
Маю в дзьобі язика,
Я кров лизав її.

-- Хто самван витче їй? --
-- Я, -- сказав Павук, --
Без човника й рук
Я витчу саван їй.

-- Хто нестиме її? --
-- Я, -- сказав Кулик, --
Бо до цього вже звик,
Я нестиму її.

-- Хто викопає могилу? --
-- Я, -- сказала Сова, --
Маю заступи два,
Я викопаю могилу.

Хто вестиме відправу? --
-- Я, -- сказав Горобець, --
Бо я в цьому знавець,
Я вестиму відправу.

-- Хто дзвонитиме в дзвін? --
-- Я? -- сказав Жук, --
Маю ніг стільки й рук,
Я дзвонитиму в дзвін.

І всі разом вони
Схлипували й зітхали,
Заупокійний почувши дзвін,
Як Малинівку ховали.

* * *
Три мудреці з Італії
Пустились вплав у балії.
Була з дірками балія,
Й коротка пісенька моя.

* * *
Крутій-Вертій на стіні поселивсь,
Крутій-Вертій із неї зваливсь.
Всі королівські коні, військо його і знать
Не можуть Крутія-Вертія знов на стіну піднять.

* * *
Змагались Лев і Одноріг
В боях із-за корони
Й постійно вздовж міських доріг
Влаштовували гони.

Давав хтось хліб з макухи їм,
А хтось пиріг із тіста;
Коли ж набридло це усім,
Їх вигнали із міста.

* * *
Раз Труляля із Траляля
Велику бійку мали,
Бо Труляля гравсь з Траляля
І брязкальце зламали.

Та каркнув ворон із сосни,
Подібний до примари,
Й так налякав їх, що вони
Забули про всі чвари.

* * *
Раз дама Пік
Спекла шулик
Із борошна всього.

А валет Пік
Украв шулик
І заховав його.

Король же Пік
Шукав шулик
Й валета тузать взявсь.

То ж валет Пік
Вернув шулик
І більш не красти клявсь.

* * *
За браком цвяха підкову загубили,
За браком підкови коня згубили,
За браком коня вершника не мали,
За браком вершника битву програли,
За браком перемоги королівства нема --
Й це все за браком цвяха, що підкову трима.

* * *
Джеккі Спрет не їв котлет,
Дружина не їла пісне;
І хоч відмовлялись,
По черзі приклались --
Де й ділись салат і м'ясне!

* * *
Була стара жінка, що в черевику жила,
І дітей стільки мала, що справитись не могла;
На вечерю бульйон їм без хліба давала
І після прочуханів у ліжко вкладала.

* * *
Ось вам в моїм повторі
Пригоди Джека Норі,
Як не урвавсь терпець;
А ось іще цитата
Про Джона -- його брата,
Й тепер уже кінець.

* * *
Маленька міс Мафіт
Вмостилась на шафі
І їла вівсяну кашу;
Великий павук
З'явивсь біля рук,
Налякавши міс Мафіт нашу.

* * *
Ось будинок, який збудував Джек.

Ось овес,
Який помістився увесь
В будинку, який збудував Джек.

Ось мишка,
Яка їсть овес,
Який помістився увесь
В будинку, який збудував Джек.

Ось кішка,
Яка полює на мишку,
Яка їсть овес,
Який помістився увесь
В будинку, який збудував Джек.

Ось пес,
Який ганяє кішку,
Яка полює на мишку,
Яка їсть овес,
Який помістився увесь
В будинку, який збудував Джек.

Ось корівка круторога,
Яка своїм рогом штрикає пса,
Який ганяє кішку,
Яка полює на мишку,
Яка їсть овес,
Який помістився увесь
В будинку, який збудував Джек.

Ось дівчина-небога,
Яка доїть корівку круторогу,
Яка своїм рогом штрикає пса,
Який ганяє кішку,
Яка полює на мишку,
Яка їсть овес,
Який помістився увесь
В будинку, який збудував Джек.

Ось парубок -- свитка убога,
Який цілує дівчину-небогу,
Яка доїть корівку круторогу,
Яка своїм рогом штрикає пса,
Який ганяє кішку,
Яка полює на мишку,
Яка їсть овес,
Який помістився увесь
В будинку, який збудував Джек.

Ось піп, де ні слова без бога,
Який звінча парубка -- свитку убогу,
Який цілує дівчину-небогу,
Яка доїть корівку круторогу,
Яка своїм рогом штрикає пса,
Який ганяє кішку,
Яка полює на мишку,
Яка їсть овес,
Який помістився увесь
В будинку, який збудував Джек.

Ось півень біля порога,
Який будить попа, де ні слова без бога,
Який звінча парубка -- свитку убогу,
Який цілує дівчину-небогу,
Яка доїть корівку круторогу,
Яка своїм рогом штрикає пса,
Який ганяє кішку,
Яка полює на мишку,
Яка їсть овес,
Який помістився увесь
В будинку, який збудував Джек.

Ось фермер, що сіє овес,
Який клює півень біля порога,
Який будить попа, де ні слова без бога,
Який звінча парубка -- свитку убогу,
Який цілує дівчину-небогу,
Яка доїть корівку круторогу,
Яка своїм рогом штрикає пса,
Який ганяє кішку,
Яка полює на мишку,
Яка їсть овес,
Який помістився увесь
В будинку, який збудував Джек.