Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Редакція Майстерень (1963)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі


Прекрасна стаття. Чудове дослідження. Бажано кожному надіслати в приваті електронною поштою. Аби у людей одразу пропало бажання ставити себе вище інших та ще й оглушливо про це оголошувати на подіумі.
Проблема, яку ця стаття обмалювала у середовищі людей творчих помножується на амбіції. Небажання сприймати критику - це захисна реакція, як правило людини не дуже далекої. Індивид сам себе ставить так високо на творчому п'єдесталі, що не помічає наскільки комічною виглядає ця поза.
А тенденції і справді трішки похитнулися в сторону безоглядної хвальби, оплесків та взаємного прилюдного цілування.
Молоді майстри, які хотіли творчого росту, такими поволі стають без найменших натяжок. Звиклі до критики вони не уявляють як можна творити не маючи ні внутрішнього, ні зовнішнього цензорів. І солодка хвала до них уже не липне. Бо кожне слово піддається сумніву, кожна фраза здається недосконалою, а твір - як думка, яку можна покращити. Одночасно пропадає найменше бажання звернути увагу колеги на очевидну помилку. Це розплата за зростання майстерності.
Парадокс у тому, що це сайт саме для вишколу. Байдуже кого: зрілого майстра чи новачка. Прикро визнавати, але дехто зупинився в рості, не вичищає системні ляпи, сердиться та видаляє пости, де вказується на помилки. І болісно реагує на сатиру.
Кожен обирає сам, чи скористатися досвідом досліду Даннінга-Крюгера, чи знехтувати. Шануймося.

Актуальна тема піднята у статті, шановна Редакціє Майстерень. Читаєш , приміряєш все це на себе і … нібито починаєш здогадуватися, розуміти про що там йдеться . Якби усвідомлюєш, що хвіст комети - явище більш граціозніше, всеозоріше…але якою ціною , і у якій холоднечі її це доводиться робити. А тут тільки поглядом впрешся у цей розкішний хвіст павича…умить втрачаєш усю придбану такими важкими зусиллями ясність розуму. І тоді ні про що інше вже думати не можеш… Як собі хочете, а це фото - хвостатого павича таки спокуса для ясності розуміння і неабияка.
Однак, коли прибрати жартівливий тон, то результати цих досліджень, міркувань та виводів нагадують проекцією біблійної мудрості (про званих на вечерю) на світську площину. Притча, що в першу чергу адресована книжникам і фарисеям, має певні відношення і до діячів слова, звісно, по мірі глибини піднятих ними тем . А яскравий образ «гробів побілених» є каменем спотикання для усякого піднесеного над Промислом. Тож і наявність ознак кульгавого і збіднілого в літературному процесі має свій сенс та своє призначення у творчому руслі творці творінь.
Ці міркування не ставлять собі за мету перекреслити написане, а , можливо, лише надати йому якогось нового, особливого звучання .

Коли до тебе звертаються: "елементарно, Ватсон", то це коректність? Отже показують, що вони од тебе на десять голів вищі, а насправді все навпаки, вони себе такою заувагою, таким звертанням опускають нижче плінтуса і зникає будь-яке бажання з ними спілкуватися. Самі пишуть багато і чимало з того - неоковирні дурниці, а їм здається - геніальні вони Шерлоки. Воістину бачать тріску в оці сусіда, і не помічають колоди у своєму.
А інші мають статус любителя, починають повчальний коментар з дрібниць, зі збігів, висмоктаних із пальця, хоч не тямлять, що і збіги приголосних бувають нерідко милозвучні. Коментар треба починати із аналізу образу, змісту вірша чи зачепило за душу? А то, наблатикався у повчаннях любителям і лізе до майстрів. А сам пише - господи, прости, навіть вишуканої лексики слова не відчуває, і преться в критики?!! Та ти на себе подивись хоч раз, хто ти єси? А тебе жаба давить, дратує щира похвала на адресу майстра, яку ти, недоростку, називаєш одобрямсом?! Якщо ти сам не відчуваєш надтонких речей у поезії, з яких ліпиться образ, то куди ти пхаєшся? А якщо перед тобою справді павич, припустімо на мить таке?! То що, треба зробити усе, щоб сяйво його згасло, вискубати все пір"я йому з крил, і себе - драну ворону - поставити на п"єдестал! Що в нас успішно і робиться. Аристократів тут не треба, шановна Редакціє, тут правлять бал літературні шістки і горобці зачухані, які уміють швидко писати - косо, криво, аби живо, аби моє зверху. Так скоро у Вас справді павичів чи інших прекрасних птахів не залишиться на сайті!

1   ...   136   137   138   139   140   141   142   143   144   ...   169