Виняткової якості фільм з категорії "Нововедичних реалій".
Про так звані "сітхи" - надздібності, які дійсно кожен може здобути тут і зараз. Але є одне вагоме "але"!
Бо є природний шлях для нас - шляхом людини, з розвитком в собі людяності, в стані (гуні) гумани - не надто відома дорога осягнень на основі самоконцентрації в стані відкритого серця (базове чуття хаті).
Ще є шлях підселення сутностей (бісівський). Він найшвидший, і на жаль, найчастіше використовуваний - коли здатності надаються суто під контролем темної сутності, що запропонувала їх вам. Ця сутність підселиться, ввійде не лише у ваше єство, але і в тіло, і даючи вам ті чи ті задоволення, виграватиме у вас кожного разу в прихованому плані. Що завжди завершується вельми трагічно.
Та фільм якраз про людяний шлях, хоча в ньому і чимало важливих технічних подробиць не вказано. А деякі речі ( карти, як початковий засіб розвитку) - дещо неточні. )
Тож якщо ви навчитеся концентрувати свою увагу протягом хоча би трьох-чотирьох хвилин ( і обов'язково в стані відкритого переднього серця - чуття "хаті") на тому чи тому живому образі (!), ви дуже швидко розвинетеся сутнісно, і це само по собі принесе чималі успіхи, і навіть можуть додатися, як і в цьому фільмі - ті чи ті надздібності. Ось тільки не починайте виключно з гральних карт! Це данина сценаристів темним силам. Адже баланс пропозиції має зберігатися. І вам обирати. Тільки ось темні сутності приходять з темного середовища.
Про фільм:
Генрі Шугар — багатий чоловік, який захоплюється азартними іграми. Одного разу він натикається на книгу з лікарським звітом про людину на ім'я Імдад Хан, яка стверджувала, що вона може бачити, не використовуючи очей. Зацікавившись долею Імдада, Генрі продовжує досліджувати його життя і дізнається, що незвичайний чоловік розвинув уміння бачити без використання очей за допомогою своєрідної методики медитації. Практикуючи медитацію, якою користувався Хан, протягом трьох років Шугар розвиває в собі дивовижну здатність бачити крізь поверхневе тло, та гроші не спокусили його....

"Сон розуму породжує химер".
Сон розуму - це те, чим насправді був СРСР. Де було проявлене майже все, крім розумності.
І що ж таке цей розум? - Живий, усвідомлений простір всіх чуттів особи, передусім, сердечних чуттів.

Багато хто, на кшталт, арестовичів, і інших сучасних псевдоромантиків видуманої ними реальності (химер), напевно, мали би звернути увагу на таку дрібничку, як брак розумності в предметі їхньої ностальгії. Це якщо по-чесному. Вони ж бо шукають і чесності?

Гаррі (Юрій) Табах (Гэри Табах, англ. Gary (Yuri) Tabach) — американський військовий діяч, капітан 1-го рангу жорстко про ситуацію в Україні і навколо України.

Безумовно, щоби бити і таки допити ворога, маємо знати і більше фактів про нього.
Дивно, що Подоляки-Арестовичі постійно обманюють аудиторію, і не тільки вони, бо досі офіційно не визнали брехливості інформації, що, мовляв, на нас напало тільки 120-150 тисяч орків, насправді біля 300-350 тисяч кремлефашистів, і те, що в нас на той момент було аж 250 тисяч захисників (насправді тільки 120 тисяч) в бойових частинах.
І навіть втративши біля 43000 (загиблими, це точніше за 33000, бо стільки осіб стале не виходять на зв'язок з фашистами-родичами) і 120-140 тисяч пораненими (мінімум 1 до 3-4 із загиблими), угрупування кремлефашистів в Україні й нині налічує біля 300000 осіб. Всього ж в армії кремлефашистів - 1 млн. осіб!

Хто ввів українську владу в оману - чи вони й досі нас постійно обманюють? Ось питання до громадськості.
Якщо і в голові в президента буде самообман, то це остання справа.

В цьому ж відео і про ленд-ліз.
Ніяких 40 млрд. від бідона ми не отримуємо, бідона змусили республіканці внести хоча би 6 млрд дол. на військові витрати!
В цілому із цих 40 млрд. для України тільки 17 млрд. ( на рік з листопада починаючи) з них військові 6 млрд.

Не прості часи, на жаль, торкаються і "Майстерень".
Адміністрація не може, як це відбувалося раніше, і надалі гарантувати подальшу роботу сайту - підтримку публікацій і наявних авторських бібліотек - без вашої посильної допомоги.
Це не обов'язково для кожного з наших авторів - тільки для тих, хто має можливість допомогти.

Так, як читачів і авторів у нас чимало, то певно вистачить і 20 гривень на рік, а можна і декілька доларів США, які в кого можливості. )

"Приватбанк" (гривні)(Visa)
№картки 4731 2196 1687 7076

"Монобанк" (гривні)(Visa)
№картки 4441 1144 6333 0272

Для наших авторів з інших країн:
(For our authors from other countries:)

"Payoneer" (airbnb) (дол.США)
№ 5226 9272 2069 2421

"USDT" (по мережі TRON-trc20)
№ TAwNXHQxzQV4msrU3uR4c9HdLZrBPMEseA

Not easy times, unfortunately, affect the our site.
The administration cannot, as it happened before, guarantee the further work of the site - support of publications and available author's libraries without your help.
This is not necessary for each of our authors - only for those who have the opportunity to help.

Enough and 20 hryvnia per year, or a few US dollars, who has the opportunity.

І це вже усталений загальний курс зла на торжество сірості і пітьми в головах населення наших реальних і віртуальних територій. Не одним ж бо лгбт і блм зносити людство...

"Письменниця Енн Епплбаум, авторка книги "ГУЛАГ", про те, як американське суспільство помітно охопила нова хвиля пуританства, пов'язана з так званою "культурою" "скасування".
«Мені дали зрозуміти, що я не людина»:
як працює «культура скасування» у США

1. Що за «нові пуритани»
Епплбаум згадує історію Естер Прін, героїні відомого роману "Пурпурова буква" американського класика Натаніеля Готорна. Естер народжує позашлюбну дитину і відмовляється назвати ім'я батька. За це вона має все життя носити пришиту до сукні букву «А», знак адюльтеру. Жителі Бостона засуджують Естер, навіть якщо самі в перелюбстві.

Зараз в Америці живуть оті, які втратили все, формально не порушивши жодних законів. На думку Епплбаум, ці американці — науковці, журналісти, письменники багато в чому виявилися жертвами «нового пуританства». Вони начебто порушили норми спілкування, пов'язані з расою, статтю, поведінкою або допустимим гумором. При цьому характер інцидентів міг бути спірним, їхня інтерпретація — різною, обвинуваченим не повідомляли у чому їх звинувачують, тим не менше всіх піддали жорсткому остракізму.

3. Публічна онлайн-сфера – місце надто швидких висновків

Наприклад, журналістку Алексі Маккаммонд призначили головним редактором Teen Vogue, але користувачі знайшли та повторно розмістили її старі антиазіатські та гомофобні твіти. Вона писала їх десять років тому ще підлітком. Маккаммонд не встигла приступити до роботи, як їй довелося залишити посаду.

4. Мовчання, звільнення, вибачення, плітки: етапи «відлучення» жертви від суспільства

Перше, що відбувається з особою, яку звинувачують у порушенні правил спілкування, — з нею всі перестають розмовляти, включаючи колег та друзів. «У моєму відділі десятки службовців – думаю, за останній рік я не розмовляв ні з ким із них, – розповів Епплбаум один учений. — Мій колега, з яким я обідав не рідше одного разу на тиждень більше десяти років просто відмовився зі мною розмовляти, не ставлячи запитань».

Друге: навіть якщо особистість не усунули, не покарали чи не визнали винною у чомусь, вона втрачає можливість працювати за професією. Викладачі залишаються без студентів та цитованості («Аспіранти дали мені зрозуміти, що я не людина і терпіти мене ніхто не буде»), журналісти без видань.

Третє, що відбувається з особою, яку в чомусь звинувачують, її зобов'язують вибачитися, але вибачення не приймають. (!)

Один з тих, з ким розмовляла Епплбаум, не порушив жодних правил. «Я запитав: „За що мені вибачатися?“ А мені відповіли: „Ну, їхні почуття зачеплені“. Так що я сформулював своє вибачення навколо цього: "Можливо, я і сказав щось таке, що вас засмутило, але в мої наміри це не входило"». Але на цьому проблеми не скінчилися.

На четвертому етапі оточуючі починають збирати відомості про обвинуваченого. Наприклад, роботодавець не бажає платити вихідну допомогу та шукає додаткові причини обґрунтувати звільнення. А в інших звільнення через суперечку щодо використаної у приватній розмові лексики порушило б профспілковий договір.

5. Надто товариські та «важкі»: хто з найбільшою ймовірністю виявиться жертвою.

Розмови між особами різного статусу (роботодавець – співробітник, професор – студент) тепер можуть бути зосереджені лише на професійних питаннях чи строго нейтральних темах. Влаштовувати збори студентів удома у викладача стало ризиковано. Допомагати з особистими проблемами теж. Тому товариські та кокетливі персони опинилися в небезпеці.

Іншим — зарозумілим, нетерплячим, агресивним та перфекціоністам — не легше. Будь-хто, хто випадково створює дискомфорт — своїми методами навчання, робочими вимогами, думкою чи характером, може раптово опинитися в опозиції не лише до студента чи колеги, а й до бюрократичної машини, створеної для відсіювання незручних.

«На мою думку, толерантність до дискомфорту — толерантність до дисонансу, готовність чути не тільки те, що хочеться, — тепер впала до нуля, — сказала мені одна особа. - Раніше слово "дискомфорт" було хвалебним у педагогіці - я маю на увазі, що, скажімо, Сократ був великим джерелом дискомфорту для всіх ».

6. Навіть консерватори критикують лібералів за «культуру скасування»

Наприклад, принстонський професор Роберт Джордж, філософ-консерватор, критикував ліберальних учених за релятивізм і віру в те, що всі ідеї заслуговують на рівну увагу. Однак тепер ліберали «здаються йому такими ж архаїчними, як і консерватори». Він не очікував, що дух терпимості та цікавості виявиться заміщений «зашореним» світоглядом.

7. Все прийде до того, що представники творчих професій боятимуться «нового пуританства», а самі «пуритани» уважно стежитимуть за всіма.

Письменники та журналісти боятимуться публікувати написане. Університети почнуть займатися виключно підвищенням комфорту студентів та запобіганням нападів у соціальних мережах.

Фонди з фінансуванням таємно вивчатимуть факти з минулого потенційних отримувачів грантів, щоб переконатися, що претенденти не робили дій, здатних призвести до непорозумінь у майбутньому. Долі стануть визначати анонімні кампаніх в Twitter.

Мистецтво, гуманітарні науки і ЗМІ стануть закостенілими, передбачуваними і вкрай сіро-посередніми."

Оригінальний текст читайте на сайті mel.fm

Гарна і потужно інформаційна лекція Євгенії Більченко про мистецтво і, зокрема, поезію. Добротна академічна основа, опирання на вічні традиції. Можна довідатися чимало нового - хоча щодо поезії, як початково, деякий голий "глагол", чи як "голосні і приголосні", категорично не згідний. )
Поезія створює, наприклад, в тому числі, і словесність ( як і деяка проза) ще до приголосних і голосних, ще до "глагольствування".

Вочевидь, поезія і вібраційна відповідність за крок до музики, чи кроком після музики, чи навіть їхнє взаємодоповнення. Вже хто звідки дивиться.

Щодо поєднання тексту і музики, чи ще й картинок, то вони, нмсд, можуть бути не вуаллю, а для хороших текстів і природним доповненням, яке творить особливу магію мегаметафоричної незбагненності розмаїтої, щораз дещо інакшої з кожним прочитанням, насолоди.

Національна спілка письменників України («Кабінет молодого автора») та Міжнародний благодійний культурно-науковий родинний фонд імені М.В. Лисенка оголошують прийом заявок для участі в новому Міжнародному проєкті – «Музично-поетичний салон «Камертон»».

Мабуть, для кожного поета є особливим той момент, коли його твори починають жити своїм життям, потрапляючи на сторінки журналів, газет чи книг, а потім – на полички книжкових магазинів; стаючи піснями, народжуючись наново на інших мовах, опиняючись у репертуарах читців-декламаторів. Адже найчастіше визнання приходить не тоді, коли автор сам за найменшої нагоди виконує власні поезії, а коли це вже залюбки роблять інші люди.

Щомісяця упродовж 2020 року в Києві, на Банковій, 2, у камінній залі Будинку письменників України відбуватимуться святкові концерти за участю талановитих студентів Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського, Київського національного університету театру, кiно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого, а також уже відомих літераторів, акторів і музикантів України. На сцені звучатимуть відбірні музичні твори класиків та сучасників (фортепіано, скрипка, саксофон, труба, флейта, бандура та ін.) та найкращі твори молодих поетів у виконанні читців-декламаторів. Це буде не випадкова поезія, а саме тих авторів з усіх куточків України та зарубіжжя, які подадуть свої твори до участі в Міжнародному проекті «Музично-поетичний салон «Камертон»» і пройдуть відбір експертної комісії.

Глядачами музично-поетичних концертів будуть не лише кияни, які особисто зберуться в камінній залі Будинку письменників. Трансляції відбуватимуться наживо у відкритій групі «Музично-поетичний салон «Камертон»» у Фейсбуці, а потім записи концертів можна буде знайти на сайті Національної спілки письменників України, як і добірки поетичних творів переможців, озвучених на сцені.

У грудні 2020 року відбудеться заключний концерт, до програми якого увійдуть найкращі твори, що звучали упродовж року й отримали найбільшу кількість балів від членів журі та від читачів у соцмережах, а його учасники будуть відзначені пам’ятними подарунками і дипломами.

«Родзинкою» кожного концерту стане участь відомого діяча мистецтв, актора, поета, співака, який теж долучиться до представлення однієї з поезій фіналістів.

Як стати учасником «Камертона»

До участі у конкурсі потрібно надіслати до 2 січня 2020 року в електронному вигляді 5 поетичних творів українською мовою обсягом максимум до 6 строф кожен, а також коротку біографічну довідку про автора (до 2000 символів) та контактну інформацію (ПІБ, псевдонім (за наявності), рік народження, телефон, електронну адресу, поштову адресу та
адресу «Нової пошти»). Вказана інформація повинна бути оформлена В ОДНОМУ ВОРДІВСЬКОМУ ДОКУМЕНТІ та підписана прізвищем та іменем учасника конкурсу, наприклад: Романенко_Камертон.

Окремо прикріплюється ЯКІСНЕ фото автора (саме ПРИКРІПЛЮЄТЬСЯ, а не вставляється в «тіло» листа чи у вордівський файл!) у форматі JPG, розміром понад 300 пікселів. Фото має бути підписаним прізвищем та іменем учасника конкурсу. Вік учасників — до 40 років.

Також окремо прикріплюється фото/скан заяви, написаної від руки, на ім’я організаторів за таким зразком (не забувайте підписати своїм прізвищем і фото цих документів!):

Електронна адреса, на якій чекатимуть конкурсну заявку: lira7@ukr.net . У темі листа потрібно зазначити: «КАМЕРТОН» – заявка на участь.

У разі недостатньої кількості достойних творів Оргкомітет може оголосити додатковий конкурс.

Контакти оргкомітету конкурсу: м. Київ, вул. Банкова, 2, Будинок письменників України НСПУ, каб. №16.

E-mail: lira7@ukr.net .

Керівник проєкту – Юлія Бережко-Камінська


форма заявки тут:

https://nspu.com.ua/konkursi-i-premiji/molodih-poetiv-zaproshujut-do-uchasti-v-mizhnarodnomu-proiekti-kamerton/?fbclid=IwAR0QxkAnRFTtnLsR3iz6m9OPzxHIbQOSIjapCvSQv8-mSfqH56DH7Lqa1lg

Нмсд, "гомосексуальність" таки варто сприймати як хворобу, а отже, і як оте, що виправляється до природного стану.

Що є тоді "гомосексуальністю"? Вочевидь, - одним із прямих наслідків катастрофи, колапсу у світі наших трьох "я", де тілесне "я" і душевне (ментальне) "я" втратили власне "духовне "я". Тобто, втратили біоенергетичні зв'язки із цим реальним духовним "я".
І тоді відбувається в залишках мікрокосму особи жорстке зміщення енергій "інь" та "ян", хворобливе поєднання їхніх залишків у тих областях особистого мікрокосму, де вони не мають бути близько сконцентровані, але розосереджені. І дуже рідко ця ситуація вже від народження. Хоча і таке можливе за серйозного впливу хворобливих чинників під час розвитку плоду.

Отже, у "гомосексуалістів", вочевидь, де-факто обрізані верхні мірності - в астральному плані це , в найкращому випадку, розбалансування, хаос, деформація і зникнення з обріїв буття вищих енергетичних сфер. В реальності вже йдеться про кардинальні проблеми з основними 4, 5, 6, 7 чакрами.
І не те щоби у більшості населення на Землі не було проблем із вищими чакрами, у більшості населення, нехай і більш-менш неусвідомлено, працюють, на жаль, тільки перші 2-3 чакри, з іншими і так повний хаос, але основні зв"язки між тілом, душею, духом усе ж не розірвані, тому й не відбувається надмірної концентрації залишків "інь" та "ян" суто в межах "тілесного" та "ментального" "я" особи. А саме така надмірна концентрація у змінених пропорціях і приводить до хворобливих збочень проти норми.
Норма - нормальне функціювання всіх енергетичних рівнів особи, на яких всі "я" на своїх місцях, і цільність особи досягається не зменшенням , а розширенням розмірів керованої енергетики.
А наразі ж "гомосексуалісту" не вистачає того, що ним свідомо чи несвідомо втрачено. Йому справді "бракує". І тут зовсім не йдеться про зміну його схильностей. Йдеться про відновлення втраченого ним Всесвіту.

Українці паталогічно байдужі Чи тут ще інше?

Як на мене, то ми всі, зауважуючи проблеми в державі і наші особисті, часто нарікаємо на видиму начебто масову байдужість населення до всього нездалого. Але чи "байдужість" первинна причина? Вочевидь, що НІ. Все значно сумніше. Первинною є, нмсд, "малочуттєвість"-"низькочуттєвість" пересічної української особистості, що вельми характерно для найнижчого рівня "хомо", коли подальша деградація перетворює "хомо" на повноцінну мавпу, що вже в деяких країнах, схоже, і спостерігається.
Тож, зважаючи на таку особистісну деградацію пересічних українців, напевно таки потрібно скромним паросткам національної еліти скеровувати своє вміння саме на допомогу в розвитку кожному і всякому, а це вже зовсім-зовсім інше, аніж те, чим займається нині більшість письменників, науковців, лікарів, філософів, бізнесменів, тощо. Про братію діячів церков не говорю нічого, краще про них забути, і назавжди.

Якщо є що сказати з приводу дивовижної відповідності французьких топонімів, і, ясно, не тільки топонімів, євангельським подіям - кажіть.
Можливо є підтвердження чи заперечення, це важливо для нас усіх.
Зростаємо далі.

Анотація:

Виринаючи з глибин прачасовості, поезія Мойсея Фішбейна сягає позанебесної височіні. Долаючи земне тяжіння, слово Мойсея Фішбейна сягає значень серафічних. Пам’ятаючи свої джерела, мова Мойсея Фішбейна сягає віртуозності. Пейзаж його творів - простір, де зустрічаються буття і небуття, і в цій зустрічі народжується Поезія. Поезія Мойсея Фішбейна є, як є Космос.

До цієї книги унікального українського поета й перекладача увійшли його оригінальні поезії й поетичні переклади з різних мов.

Для шанувальників високої поезії.
Бібліографія:
304 с., оправа; розмір 19,0 х 15,0 см

Напевно ж таки, насправді не все так жорстко.
Ось, коли діти граються в пісочниці - це теж творчість і мистецтво? Але ж суто в контексті процесів "дорослішання", так? І не варто забувати, що дітям, у тому числі й поетичним, абсолютно характерне дорослішання, тобто процес природного зростання. Все цілком нормально, жодних відхилень. Але порівнювання віршів, їх оцінювання, без огляду на явище авторського зростання, часто неможливе. Та ось ніби і автор вже в роках, то чи він автоматично є дорослим, а його творчість - мистецтвом? А ми ж від нього часто в захопленні. Хоча й не всі, напевно.

О так, хай живуть наші уподобання, це справді важливо для кожного з нас, хоча наші уподобання й далеко не все, і зовсім, порою, не істина. Та й нехай, ніби. Ми такі ж, як і наші уподобання, і нічого страшного в цьому немає. Але суть - ми такі ж - дає певну спорідненість процесів, і їх якості.
Хоча, а що таке в поезії істина?
Можливо - це т.з. висока поезія, де істина має проявляти себе найвиразніше?
Одне очевидно, що висока поезія - це трохи інше, аніж уподобання. Хоча поезія, як мистецтво, і різноманітна, і вона (для своїх поціновувачів) є ще тою необхідною музикою наших "я", таких різних і по вертикалі, і в горизонталях - звідси й наші, порою дивні, уподобання.
Тим не менше, є поняття енергетичного обсягу, резонансів у цих обсягах, і, по-суті, глибини взагалі - в цьому плані, де кожне слово вже магія, кожен звук на місці, й існує справді висока поезія... Передусім, українська.

Для прикладу - в контексті явища дорослішання

Ось, прикладом, два твори, просто взяті від відомих авторів на більш-менш схожу тематику. Написані в різні часи і за суттєво різних обставин. Тим не менш...
І так всюди, куди не глянь. І що б це значило?

Пам'ятка

по тонкому льоду вавилонських річок
як по суші дійшли ми до краю
а за краєм – пітьма і не видно нічого
і нічого можливо немає
і не викроїш скраю ні п'яді землі
аби дім збудувати абощо
лиш пунктиром наводити кроки малі
вздовж межі відбуваючи прощу

і живеш де рубіж і помреш де живеш
а обійдеш всю землю довкола –
то побачиш що коло реально без меж
і що пекло – то жити по колу
а в едем потрапляє хто йде поперек –
просто сходить за край і зникає
є у раю врата та немає дверей
і замків і засовів немає

ми пунктиром сліпим залишаємо слід
на льоду що невдовзі розтане
може краще відразу пірнути під лід
просто в теплий гольфстрім індостану
просто в білі піски узбереж і пустель
просто в зарості древнього саду
все потрібне – насправді доступне й просте
час від часу про це собі згадуй

Юрій Іздрик
(https://vk.com/jizdryk)

Еміль-Антуан Бурдель (скульптор)
Велика трагічна маска Бетговена

Веди мене, мелодіє, веди,
Неси мене і сили дай для злету -
Перепливти, перелетіти Лету
І не ковтнути чорної води.
Повстань, мій дух! Мелодіє, постань
Лавиною, і вибухом, і виром,
І вироком осіннім хмарам сірим —
Крізь тишини важку, холодну твань!
Накочуйся, о хвиле звукова, —
Я чую звук нечуваної пісні,
Її акорди й рокотання пізні, —
У тишині оглухла голова.
У душу б’ється музика німа,
Це рокотання врóчисте і чорне
В обличчя б’є. Моє лице — потворне.
Та порятунку й сховища нема.
Веди мене, гармоніє, веди,
Неси мене і сили дай для злету —
Перепливти, перелетіти Лету
І не ковтнути чорної води.

1972 р., Київ
М.Фішбейн

Наводимо враження Лариси Ніцой, яка побувала на засіданні наради в Міністерстві освіти України. Як виявилося, покарати викладачів, які агітували за так звані ДНР-ЛНР, організовували референдум, а тепер і далі працюють у нашій освіті, навчають наших дітей (а при цьому їм ще й нагороди влада дає) у міністерства освіти немає ВАЖЕЛІВ.

Про це Лариса Ніцой пише на своїй сторінці у ФБ:

"Після наради в Міністерстві освіти поступово виходжу зі стану «нокдаун». По-маленьку відновлюю здатність розмовляти. Якщо відкинути кола, якими ми ходили з 15.00 до 18.20 навколо двох питань: вчителі-сепаратисти і мова освіти, наша розмова скорочено виглядає так:

- Пане Юрію, як покарати викладачів, які агітували за так звані ДНР-ЛНР, організовували референдум, а тепер і далі працюють у нашій освіті, навчають наших дітей. Їм ще й нагороди влада дає.

- У Міністерства немає ВАЖЕЛІВ впливу. Звертайтеся до СБУ.

- Чому Ви, маючи купу звернень і сигналів про проблему з учителями-сепаратистами, НЕ ЗАКЛАЛИ такі ВАЖЕЛІ в новий Законопроект про освіту, який Ви подали до Верховної Ради? В цьому Законі немає жодного згадування про дану проблему, чому?

Включається здивований міністерський юрист:
- А Ви що, закон читали?
- Ми читаємо все, що Ви пишете і бачимо все, що Ви робите. Чому Ви не заклали в новий закон вирішення даної проблеми?

- Подайте пропозиції, - каже Кононенко, - ми їх перенаправимо Верховній раді.

- Ми то подамо. Але чому це не зробило Міністерство? Скільки разів я чула тут у Міністерстві: «От почекайте, приймемо новий Закон про освіту, і все вирішимо». Ви подали новий закон – і в ньому жодним словом не згадується проблема вчителів-сепаратистів, наче їх не існує. У нас війна, і тема актуальна. Чому в законі про це не йдеться?

Міністерський юрист не витримує.
- Можна я візьму ноутбук і пошукаю?

Юрій Кононенко дозволяє. Юрист приносить ноутбук і починає вивчати проект закону про освіту, який подало Міністерство до Верховної Ради. Ми з активістами здивовано переглядаємося. Чомусь були впевнені, що Закон про освіту писали міністерські юристи. Виявляється, його писав хтось інший. Цікаво, хто?

- У мене наступне питання, - продовжую я. – Як Ви могли пропустити в законі ганебну сьому статтю.

- А що в ній не так? - дивується Кононенко.

- Ви знову всюди, де тільки можна, ввели навчання мовою меншин. Ми не проти меншин і не проти вивчення меншинами своєї мови. Але чому вона всюди? Ви навіть у Вишах ввели викладання мовою меншин. Таке навіть Табачник собі не дозволяв. Як Ви уявляєте таке викладання? Наприклад, у ВУЗі на лікаря вчиться вірменин вірменською, кримський татарин – татарською, угорець – угорською і т.д. Потім ці лікарі кожен своєю мовою розмовлятиме з пацієнтом і ставитиме діагноз? Для цього існує державна мова. Чи Ви за ідіотів нас маєте, які нічого не розуміють? У нас немає навчальної бази для вишів мовами меншин. Насправді цим пунктом Закону Ви нахабно і цинічно впроваджуєте на всіх рівнях російську мову.

- Згідно нашої Конституції, стаття 10, - каже Кононенко, - держава забезпечує меншинам навчання мовою меншин.

- Ви перекручуєте! Цитую Конституцію дослівно стаття 10: «В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України».

В Конституції немає викладання навчального процесу мовами меншин в школах і вишах. В Конституції немає 2 годин української на тиждень, а все інше мовою меншин. В Конституції немає утримання шкіл меншин за кошт держави. В Конституції немає навчання студентів у ВУЗах мовами меншин. Це все Ваше трактування. Це Ви все вигадуєте з однією метою – задавити українську.

- Але ми керуємося Європейськими Хартіями!

- Припиніть нас дурити тими Хартіями, бо і тут Ви все перекручуєте, чи Ви думаєте, що їх читаєте тільки Ви, а ми бичкам хвости крутимо? Хартії придумали в Європі. Ми теж їх ратифікували. Вам не здається дивним, що в самих авторів хартій, у Європі, в школах НЕМАЄ ВИКЛАДАННЯ МОВАМИ меншин, а є ВИВЧЕННЯ МОВИ меншини. Відчуваєте різницю? Чому ми взяли Хартію і не взяли їхню мовну модель у школах меншин? Ви ж знаєте, що в них початкова школа 1-4 класи має викладання мовою меншини та державною мовою, в середній школі 5-9 класи викладання дисциплін мовою меншин зменшується і збільшується викладання предметів державною мовою. В старших класах 10-12 класи – викладання державною мовою. Це робиться з тим, щоб меншини інтегрувалися в суспільство і професійну й вищу освіту могли здобувати державною мовою. А якщо їм мало мови меншин, вони йдуть у платні школи, на платні курси. Поясніть, чому Ви не запроваджуєте їхню модель?

Не підходить Європейська модель, візьміть Канадську. Там дошкілля має мову меншини, у школах меншин викладання предметів здійснюється державною мовою, але кожного дня є два предмети мовою меншини. І така школа, де є всього два уроки мовою меншини у них вважається школою для меншини!!! У ВУЗах - викладання проводиться державною мовою. А якщо комусь мало мови меншини в школі, той за власний кошт вчиться додатково. Чому ви не берете за основу ці випробувані моделі, а вигадуєте погану зі СВОЇХ міркувань?

- Європа нас ще й рамковими конвенціями обмежує.

- Ви знову перекручуєте! І в Хартії, і в Конвенції крім захисту мов меншин ще і йдеться про ІНТЕГРАЦІЮ МЕНШИНИ в суспільство. Чому ви говорите про захист і не говорите про інтеграцію.

- Ми говоримо!

- А РОБИТЕ що? Що робить Міністерство освіти для інтеграції меншин в суспільство? Що робить міністерство з угорськими школами на Закарпатті? Кому, як не Вам відома ця катастрофічна багаторічна !!! проблема. Діти не знають української і не можуть здати ЗНО з української. В результаті приїздили угорці просити за цих дітей. Після закінчення школи в Україні ці діти їдуть отримувати професійну і вищу освіту в Угорщину, бо вони не можуть вчитися українською. Як ці угорські спеціалісти потім працюватимуть в Україні? Чи вони не працюватимуть тут? Чому тоді ми, українці, утримуємо зі свого бюджету школи для Угорщини і навчаємо за свій кошт дітей для Угорщини? Більше того, не знаю, чи Ви розумієте, що саме Ви, міністерство освіти, закладаєте підвалини для майбутньої проблеми (конфлікту) на Закарпатті, як на Сході. Угорці прийдуть захищати угорську меншину в Україні. І такі прецеденти вже є.

- Та припиніть, угорці дуже доброзичливо до нас ставляться, - усміхається Юрій Кононенко.

- Це Ви припиніть! Ми вже мали доброзичливих сусідів на сході. Після нашої розмови я починаю впевнюватися, що ви не по нерозумінню, Ви свідомо закладаєте нам у майбутньому конфлікт на Закарпатті. Може це будуть не танки, але конфлікт буде. Що Ви, міністерство, робить для інтегрування угорської меншини в українське суспільство? У них там немає українського телебачення? Ми вже мали проблеми з українським телебаченням на сході. Що ви зробили, куди зверталися, кому писали-наголошували, що це майбутня проблема і її треба вирішити зараз? У них не вистачає вчителів української? Ми вже мали таку саму проблему на сході. Що Ви зробили, як заохотили, що впровадили, щоб такі вчителі туди поїхали?

- Ми взяли курс на двомовну, білінгвальну освіту.

- Щоооо?! Як це?! Це такий жарт?! Так от що відбувається! От для чого в Законі про освіту, в цілому непоганому законі з новаторськими підходами, дорослою та інклюзивною освітою, ганебна сьома стаття про мову. Це підготовочка до двомовної освіти?! Спочатку в окремих регіонах, а тоді щоб розповзлося по всій Україні?!

PS
Під шумок війни та інших негараздів попускають питання української мови.

Тому з першого дня після мого вступу на посаду моя адміністрація почне роботу над шістьма заходами в боротьбі з корупцією і зрощенням влади і бізнесу.

По-перше, необхідна поправка до Конституції, яка обмежить кількість термінів, на які можуть обиратися члени Конгресу.

По-друге, ми припинимо набір федеральних службовців (крім військових, і працівників громадської безпеки та охорони здоров'я) і, таким чином, у міру природного вибуття, кількість чиновників буде скорочуватися.

По-третє, буде прийнято правило, що на кожну нову федеральну норму регулювання будуть скасовуватися дві дійсні. Регулятивні норми вбивають нашу країну і наші робочі місця.

Четверте, колишнім співробітникам Білого дому і Конгресу буде заборонено ставати лобістами протягом п'яти років після відходу зі служби.

П'яте, буде введена довічна заборона для співробітників Білого дому лобіювати інтереси іноземних урядів.

Шосте, іноземним лобістам буде повністю заборонено збирати кошти для американських виборчих кампаній. Зараз таке буває.

У той ж день я також здійсню сім заходів щодо захисту американських працівників, з якими зараз так кепсько обходяться байдужі до їх інтересів політики. Ми дуже швидко змінимо ситуацію.

По-перше, я заявлю про свій намір повністю переглянути умови Угоди про Північноамериканську зону вільної торгівлі, одну з найгірших торгових угод в історії нашої країни - (до речі, її підписав Білл Клінтон) - або зовсім вийдемо з неї відповідно до статті 2205.

По-друге, я оголошу про майбутній вихід з транстихоокеанського партнерства, що загрожує нашій країні справжньою катастрофою.

По-третє, я доручу своєму міністру фінансів оголосити Китай валютним маніпулятором - тому що це так і є. Вони своїми валютними іграми заподіяли нам великої шкоди - і це дуже сумно. Зауважимо, я їх не звинувачую - вони просто розумні. Звинувачувати варто наших політиків, які не зупинили їх, хоча це було дуже просто зробити.

Четверте, я доручу міністру торгівлі і торгового представника США виявити всі несправедливі іноземні торгові практики, що шкодять американським працівникам, і негайно маємо використовувати проти цих зловживань всі доступні американські і міжнародні правові інструменти.

П'яте, і це дуже важливо, я зніму обмеження на розробку американських енергоресурсних резервів, включаючи сланці, нафту, газ і вугілля. Це 50 трильйонів доларів і безліч робочих місць. Наші шахтарі повинні знову повернутися до роботи.

Шосте, я приберу встановлені Обамою і Клінтоном перешкоди і дозволю просуватися вперед життєво важливим енергетичним інфраструктурним проектам. У нас для них існує неймовірна кількість перепон - екологічних, структурних ...
Буде добудований трубопровід «Кістоун» і багато іншого. Це безліч робочих місць і велика користь для країни.

Сьоме, ми припинимо віддавати мільярди доларів на програми ООН по боротьбі з глобальним потеплінням і використовуватимемо ці гроші на потреби американської водної інфраструктури та американської екології. Ми віддаємо мільярди, в той час як нам пора зайнятися власною екологією.

А ще, з першого дня, я займуся наступними п'ятьма заходами по відновленню безпеки і конституційного правопорядку:

По-перше, всі неконституційні акти, розпорядження і укази президента Обами будуть скасовані.

По-друге, ми почнемо процес вибору заміни для покійного судді Скалії. До речі, його дружина, чудова жінка, повісила у себе у дворі мій плакат. Мило, правда? Тільки сьогодні дізнався. Він був великою людиною. Вибирати будемо з мого списку. У ньому 20 суддів. Думаю, з 20 видатних суддів буде обраний гідний кандидат, який зможе відстоювати і захищати Конституцію Сполучених Штатів.

По-третє, все федеральне фінансування міст-притулків для іммігрантів буде відкликано.

Четверте, ми почнемо висилку з країни незаконних іммігрантів-злочинців. Їх зараз більше двох мільйонів. Це наркоторговці, бандити, вбивці. Громадянам тих країн, що не заберуть своїх злочинців назад, ми не будемо видавати візи. Коли Хілларі Клінтон була держсекретарем і ми намагалися вислати чергового лиходія а його країна цього мігранта не приймала, Хілларі говорила, що нам потрібно взяти його назад і що ми не будемо змушувати іншу країну його приймати назад. Якщо я стану президентом, такого більше не буде, повірте мені.

П'яте, ми заморозимо імміграцію з схильних до тероризму регіонів, вихідців звідки неможливо нормально перевіряти. Скажімо, ось Сирія. До нас звідти їдуть тисячі і тисячі людей. Ми не знаємо, хто вони такі, звідки вони, що у них на думці. Хілларі Клінтон хоче збільшити їх кількість ще на 550%. Тим часом радикальний ісламський тероризм зовсім поруч. Нам потрібно бути сильними, розумними і пильними. Ми не можемо його до нас пускати. Нам вистачає своїх проблем. Перевіряти всіх, хто приїжджає в нашу країну будемо безмежно ретельно. Потрібно бути уважними.

Потім я буду працювати з Конгресом: внесу в нього такі законопроекти і буду боротися за їх прийняття в перші 100 днів мого президентського терміну:

Закон про податкові пільги і спрощене оподаткування для середнього класу. Мій економічний план повинен забезпечити економічне зростання на 4% в рік і створити не менше 25 мільйонів нових робочих місць. Домагатися цього ми будемо за допомогою масштабного зниження і спрощення податків в поєднанні з торговою реформою, ослабленням регулювання і зняттям обмежень на американську енергетику. Нам необхідні робочі місця! Вони - особливо хороші - від нас зараз йдуть. Особливо серйозно потрібно скорочувати податки для середнього класу. Про нього всі забули. Це забуті люди. Сім'я середнього класу з двома дітьми отримає зменшення податків приблизно на 35%. Вони зможуть використовувати гроші, що звільнилися - і ці гроші теж підуть в нашу економіку. Класифікацію платників податків ми спростимо, знизимо кількість груп з семи до трьох. Форми декларації спростимо теж. Податок на комерційну діяльність буде знижений з 35% до 15%. Трильйони доларів, виведені за кордон американськими корпораціями, зараз можна повернути у разі сплати 10% податку. Це не працює. В результаті компанії не може повернути в країну от 2,5 до 5 трильйонів доларів. Багато з компаній йдуть з США не через високі податки, а тому, що не можуть повернути в країну свої гроші. Вони просто йдуть за грошима. Ми спростимо процес, нехай вони повертають ці гроші в Америку і нехай використовують їх тут і витрачають на будівництво нашої країни.

Закон про боротьбу з перенесенням виробництва.
Він встановить мита, які стануть для компаній стимулом не переносити виробництво в інші країни, звільняючи робітників. При цьому вони безмитно ввозять свою продукцію назад в США. Вони йдуть з Америки - як Carrier, як Ford, як багато інших. Звільняють своїх працівників, приходять в Мексику або ще куди-небудь, будують там новий красивий завод і наймають місцевих. Потім вони беруть свої кондиціонери, машини і так далі й безмитно везуть їх через наш кордон - а з чим залишаємося ми? З безробіттям. Одні збитки і ніяких прибутків. Тому введемо такі мита, щоб це поведінка не залишалася безкарною. Будемо з ними співпрацювати, будемо поводитися чемно - але таке без наслідків не залишимо. Коли наш бізнес це зрозуміє, він перестане залишати США заради інших країн.

Закон про американську інфраструктуру.

Він спрямований на те, щоб за допомогою податкових пільг підштовхнути до створення приватно-державних партнерств і приватних інвестицій в інфраструктуру. Він ставить собі за мету залучити за десять років 1 трильйон доларів. У нас зараз великі проблеми з інфраструктурою. При президенті Обамі державний борг подвоївся і сягнув 20 трильйонів доларів. Менше ніж за вісім років він виріс на 10 трильйонів доларів - уявляєте? Причому інфраструктурі це не допомогло. Чого ми досягли? У нас проблеми з дорогами, мостами, тунелями, лікарнями школами - плюс 20 трильйонів доларів боргу. Це рекорд! Госпіталі Міністерства у справах ветеранів в поганому стані - і саме міністерство теж. Нам потрібно буде щось з цим робити, тому що наших ветеранів дуже погано лікують. У багатьох випадках нелегальних іммігрантів лікують краще, ніж ветеранів. Так не можна!

Закон про вибір школи та про освітні можливості.
Він перерозподілить фінансування освіти і дасть батькам право відправляти дітей до школи на свій смак - державну, приватну, незалежну, спеціалізовану - або вчити їх вдома. Ще важливо, що ми скасуємо загальні освітні стандарти і передамо контроль над освітою на місцевий рівень. Із освітою у нас зараз погано. Подивіться на рейтинги - нагорі Швеція, Норвегія, Данія, хто завгодно, а ми внизу. Причому ми витрачаємо на кожного учня більше ніж будь-хто - і все одно в кінці списку, а інші країни витрачають набагато менше - і нагорі. Тобто, очевидно, що наша система не працює. Ми її змінимо і виправимо. Ми розширимо професійну і технічну освіту, про які в цій країні зовсім забули, і зробимо дворічні і чотирирічні коледжі доступнішими. Всі, хто ходив в школу, напевно, пам'ятають хлопців, які погано вчилися, зате могли полагодити двигун або побудувати стіну? Багато з них вміли абсолютно неймовірні речі! До речі, ті, хто вміє стіни будувати, нам знадобляться, та, знадобляться. (Сміх в залі.) Пам'ятайте таких? Геніальний автомеханік, золоті руки, а ось з історією - так собі, з фізикою - так собі. Це чудові люди і для них нам потрібно повернути професійно-технічну освіту.

Закон про скасування та заміни Obamacare.
Він повністю скасовує Obamacare з заміною його медичними ощадними рахунками. Взагалі-то медичні ощадні рахунки - це тільки один з можливих варіантів, але дуже хороший. Буде добре, якщо медичну страховку можна буде купувати поза свого штату. Це конкуренція! Політики будуть цьому заважати, тому що страхові компанії не люблять конкуренції, але ми впораємося, повірте мені. Я про це не перший рік говорю. І ще корисно, щоб штати могли керувати фондами Medicaid. Крім цього пора дебюрократизувати Управління з нагляду за якістю харчових продуктів і ліків. У них там чекають схвалення 4 000 медикаментів, в тому числі життєво важливих. Поки вони розглядають ліки, які цілком перспективно виглядають, люди вмирають. Хворі вмирають, їм потрібні ліки, а ми тут роками ці ліки вивчаємо. Зрозуміло, що у них робота, вони дотримуються процедури - але в результаті 4 000 різних медикаментів чекають схвалення і його не отримують. Цей процес пора дуже прискорити.

Закон про доступність догляду за дітьми і людьми похилого віку дозволить американцям віднімати з податків витрати на догляд за дітьми і людьми похилого віку і підштовхне роботодавців організовувати служби по догляду за дітьми на робочих місцях. Деякі компанії так вже роблять, і це - чудова ідея. Крім того будуть створені звільнені від податків ощадні рахунки для забезпечення турботи про дітей і старих з паритетними внесками для сімей з низьким доходом.

Закон про боротьбу з нелегальною імміграцією забезпечить фінансування будівництва стіни на нашій південному кордоні. Не хвилюйтеся, я вже говорив, що за стіну заплатить Мексика. Вона оплатить Сполученим Штатам повну вартість стіни, ясно? Стіні бути, і заплатить за неї Мексика. До речі, два з половиною місяці тому я зустрічався з мексиканським президентом. Чудова зустріч, чудова людина, але я йому сказав, що від нього теж дечого чекають. У нас є своя країна, у нас є наші люди, ми повинні їх захищати, так що нехай вносить свій внесок - або розмова буде іншою. До того ж закон введе обов'язковий дворічний мінімальний термін у федеральній в'язниці. Це для нелегалів, для тих, хто нелегально повертається після депортації. І п'ятирічний мінімальний термін для тих, що нелегально повернулися, кого засуджували за тяжкі злочини або двічі засуджували за дрібні правопорушення або два рази або більше депортували. Тобто він приїжджає, ми його висилаємо, він знову приїжджає - відправляється у в'язницю, після цього знову приїжджає - отримує п'ять років. Тому що зараз вони повертаються по десять разів. Таких випадків скільки завгодно. Пам'ятайте, що було в Сан-Франциско? Там вбивця п'ять разів повертався - і на п'ятий раз застрелив дівчину. П'ять раз! І таких багато. Один десять разів повертався, на десятий теж когось убив. А так після депортації вони залишатимуться у себе, щоб не сісти у в'язницю. Якщо приймемо такий закон, вони не будуть приїжджати. Просто зараз їм нічого не загрожує, зовсім нічого. Також пора реформувати візові правила. Потрібно збільшити покарання за порушення термінів та гарантувати, що робочі місця будуть спершу пропонуватися американцям.

Номер вісім - Закон про відновлення громадської безпеки - знизить злочинність, розповсюдження наркотиків і рівень насильства. Буде створена спеціальна структура по боротьбі з насильницькими злочинами, а також буде розширено фінансування програм з навчання та підтримки місцевої поліції. Повірте, це чудова ідея. Ми розширимо можливості федеральних правоохоронних відомств і федеральних прокурорів по боротьбі зі злочинними бандами і відправимо злочинців за грати - і потім на батьківщину.

Далі, Закон про відновлення національної безпеки, який допоможе відновити наші збройні сили. Для цього ми скасуємо скорочення оборонних витрат і почнемо вкладати в оборону більше коштів. Збройні сили зараз потрібні нам як ніколи. Ми не хочемо їх застосовувати, але саме сила забезпечує мир - і тому нам потрібна сильна армія. Зараз вона жахливо виснажена. Ми також дамо нашим героїчним ветеранам можливість отримувати лікування в державних клініках або відвідувати приватного лікаря, якщо вони чекають в інтернет-черзі. Ви знаєте, нас активно підтримують ветерани - правоохоронці, ветерани, військові, дуже активно. Ну ось, з цими інтернет-чергами виходить по 22 самогубства в день. У це неможливо повірити - але 22 самогубства в день. Вони чекають шість, сім, дев'ять днів - і не можуть потрапити до лікаря. Часто їм могли б допомогти прості процедура або прості призначення, але в підсумку їм стає зовсім погано і вони вмирають. Вмирають, так і не потрапивши до лікаря. Ми збираємося дати їм можливість піти в сусідній будинок до приватного лікаря, або в державну лікарню, або в приватну. Навколо багато лікарів, які могли б їм допомогти і будуть раді додатковому доходу. Рахунок ми оплатимо. Так буде дешевше, а ще - що набагато важливіше - ми, нарешті, нормально подбаємо про ветеранів. Тому що те, що зараз з ними роблять, абсолютно неприйнятно. Також необхідно захистити нашу ключову інфраструктуру від нової загрози - від так званих кібератак. Ще закон встановить нові процедури імміграційної перевірки. Необхідно перевіряти, чи поділяють ті, кого ми пускаємо в країну, цінності нашого народу. Нам потрібні люди, які люблять нашу країну або можуть полюбити її і її громадян. Нам потрібні люди, які люблять нас. Це можна перевіряти, і інші країни перевіряють - але не ми. Ми просто всіх приймаємо - тільки приїжджайте.

Закон про очищення Вашингтона від корупції.
Передбачає жорстку етичну реформу, спрямовану проти розтлінного впливу на нашу політику лобістів і спонсорів.

8 листопада американці голосуватимуть за цей 100-денний план по відновленню в США економічного процвітання, безпеки і чесного управління.

Я обіцяю вам ці реформи.

Якщо ми їх проведемо, у нас знову буде народне правління, здійснюване народом в ім'я народу - і Америка знову стане великою! Повірте мені!

То усе ж таки, звідки беруться всі наші українські сучасні й минулі проблеми?

Чи не найголовнішим витоком всіх наших негараздів, як на мене, є наші тривалі взаємини з церквою, з релігією... (
І питання, зрозуміло, не стільки в реальних проблемах церкви, і не в релігіях. Проблема в нас самих.

Ми, українці, чомусь звично ДЕЛЕГУЄМО своє ДУХОВНЕ життя церкві, тобто для нас духовне - це церковне. Знімаємо - кожен з нас, у своїй більшості - з себе відповідальність за духовну сторону нашого життя-буття, переносячи все на церковну обрядовість, праздники і служби-моління...
Хоча таке дійство має дуже віддалене відношення до наших істинних духовних потреб, і до потреб у тілесному й цивілізаційному світі також...

Зовсім не пропоную руйнувати церкви і релігії, просто пора вже переростати і церковну проблематику, і нашу псевдодитячість...

Важливо в мистецькій нашій діяльності відходити від обману і самообману. А отже, опиратися на правду, яка таки всередині нас...
Інакше важко буде нам дати раду зі всіма загрозами )

1) Загрози "астральні"

Наука про тонкі сутності, що керують нами

Широкій громадськості давно відомий метод подружжя Кірліан, що вперше дозволив отримати знімки полів, що оточують біологічні об'єкти. Дослідники, що займаються вивченням паранормальних явищ, асоціюють ці поля з аурою об'єктів.

У різних виданнях, починаючи від науково-популярних, до серйозних наукових праць, можна знайти безліч знімків цих полів, отриманих вдосконаленим методом Кірліан, що дозволяє спостерігати ці поля в динаміці. Існує досить велика кількість серйозних робіт, які підтверджують корелятивний зв'язок динаміки цих полів з психофізіологічним станом людини.

Науковий колектив Університету Кейптауна, Південна Африка, в складі відомих вчених з багаторічним досвідом досліджень паранормальних явищ, в тому числі і методами фіксації аури, очолюваний доктором філософії Нгунгу Тобаго, відомим в науковому світі своїми дослідженнями, котрий зробив переворот в усвідомленні значущості цих полів в житті людини.

Розроблені вченими методи досліджень і винайдений ними апарат (Патент США, № US 5,253,984 B1), дозволили не тільки реєструвати динаміку аури біологічних об'єктів, а й на підставі проведених експериментів зробити відкриття, яке навряд чи залишиться непоміченим широкою світовою громадськістю.


Дослідження ще тривають, але вже більшість з них засекречені в зв'язку з тим, що дозволяють зробити сенсаційні висновки щодо оцінки поведінкових особливостей кожного.

Однак деякі результати досліджень цієї групи вчених стали надбанням гласності у зв'язку з тим, що їх неможливо було приховати.

Справа в тому, що в випробуванні методів і приладу, розроблених вченими, на перших етапах досліджень були задіяні великі групи учасників, від яких неможливо було приховати інформацію про результати експериментів.

Отримані результати свідчать про те, що має місце безпосередній зв'язок так званих астральних сутностей з людською особою.

Нам всім добре відомі спроби різних дослідників паранормальних явищ зафіксувати на фотоплівці так звані астральні сутності - привидів, полтергейст та інше. Деякі з цих спроб увінчалися успіхом. Дивіться, наведені вище, фотографії. Однак маститі вчені як і раніше ставлять під сумнів реальність цих знімків. Група вчених з Університету Кейптауна своїми дослідженнями розвіяла всі сумніви на цей рахунок, довівши реальність отримання таких знімків, що і вилилося в їх винахід, зазначений патентом США.

Застосувавши вдосконалений метод подружжя Кірліан, їм вдалося домогтися не тільки чіткої фіксації цих астральних об'єктів, а й вивчити їх динамічні характеристики в тому числі, динаміку спектру випромінювання і динаміку складових їх полів.

Почавши свої дослідження кілька років тому і, отримавши обнадійливі результати, вони вирішили вдосконалити методи своїх досліджень, що і призвело до феноменальних відкриттів. Були отримані дані, що підтверджують безпосередню взаємодію астральних сутностей з аурою людської особи!

Більш детальні дослідження динаміки цих об'єктів і їх взаємодій дозволили виявити певні закономірності їх поведінки і їх зв'язку з тими чи тими особами.

Так, наприклад, були отримані фотографії, що дозволяють побачити "проникнення" астральних сутностей в ауру особи.

Подальші дослідження показали, що поля, що визначають астрал, мають змінну інтенсивність. Спочатку, дослідники віднесли це до статистичних флуктуацій. Однак детальні дослідження показали, що ці флуктуації корелюють з гармонічними складовими модульованого сигналу. Аналіз цих флуктуацій за допомогою потужного комп'ютера за спеціально розробленим алгоритмом, дав абсолютно несподівані результати. Виявилося, що ці флуктуації корелюють з біо-електромагнітною активністю мозку людини, з якою ці сутності взаємодіють.

Пояснюючи ці кореляції, вчені стверджують, що їм вдалося зафіксувати етапи "проникнення" астралу в ауру об'єкта. З результатів їхніх досліджень випливає, що на перших етапах "проникнення" астрал синхронізує свої внутрішні ритми з ритмами "жертви" і, таким чином, отримує доступ до аури "жертви". Після проникнення в "жертву", відбувається перебудова внутрішніх ритмів "жертви" під впливом астралу.

Комплексні дослідження, із залученням фахівців психологів і психоаналітиків, показали, чітку кореляцію між цими флуктуаціями і психофізіологічними реакціями осіб, що брали участь в експериментах. Більш того, були отримані такі результати цього впливу, що роботи цієї групи вчених тут же були засекречені.

Однак деяка інформація, отримана на ранніх етапах досліджень, дозволяє зробити певні висновки:

Виявляється, астральні сутності можна розділити на два яскраво виражені типи. Вчені умовно позначили їх як "чорні" і "чисті".

Самі ці назви вже говорять багато про що, характеризуючи ці об'єкти. Вони відрізняються між собою як інтенсивністю світіння, спектральним складом світіння, так і його динамічними характеристиками. Вплив цих сутностей на піддослідних виявився також різним.

"Чорні" сутності, наприклад, виявляють постійну активність в "спробах проникнення" в ауру людини.

"Чисті" ж сутності, як правило, такої активності не проявляють.

Отримані кореляції між активністю "чорних" сутностей і психофізіологічним станом людей також показує їх відмінну від "чистих" сутностей ступінь впливу на кожного з досліджуваних. Як правило, такий вплив викликає нічим необґрунтовану агресію особи - не адекватну ситуації.

На підставі проведених експериментів стало абсолютно очевидним, що багато хто перебуває під постійним безпосереднім впливом цих сутностей!

Деяка інформація, отримана в ході експериментів, свідчила також про те, що спостерігається чітка залежність між стійким психофізіологічним станом особи і "чистотою" його аури, а також схильності її підігрувати "проникненням". Стійкість психофізіологічного стану визначалася по ряду медичних і психологічних тестів, по реакціях випробовуваних на певні спеціально створені ситуації.

Для підтвердження або спростування цих висновків, були проведені статистичні дослідження на великих групах учасників.

У цих дослідженнях брали участь різні категорії - від ув'язнених, які сидять в тюрмах, до груп політиків і бізнесменів,що збиралися на обговорення тих чи тих питань.

Оскільки з метою забезпечення чистоти експериментів було потрібно невідання досліджуваними того, що проводяться експерименти, група дослідників була закамуфльована під групу кореспондентів, що беруть інтерв'ю у учасників експерименту. Цього вимагала і деяка громіздкість апаратури, яка використовувалася, і яку успішно закамуфлювати під апаратуру знімальної групи. Питання, які задавалися досліджуваним групам, були спеціальним чином підготовлені колективом психологів для отримання адекватних поведінкових реакцій.

Зокрема, такі дослідження були проведені на саміті, що проходив у 2002 році в Йоганнесбурзі, з питань сталого розвитку.

За результатами досліджень був зроблений висновок:

Практично всі політики і бізнесмени, які зібралися на саміті в Йоганнесбурзі - "інфіковані"!

Результати цих досліджень вразили вчених! Виявилося, що найбільша кількість "чорних" сутностей з частковим або повним проникненням в ауру, було зафіксовано в групах політиків і бізнесменів!
Кількість "інфікованих" "чорними" сутностями серед політиків і бізнесменів виявилося у багато разів перевершує кількість таких же "інфікованих" серед ув'язнених!

Можливо, інформація про майбутні дослідженнях просочилася і стала відома деяким високопоставленим особам, і тому вони, пославшись на політичні причини, зважили за краще не показуватися на цьому саміті...

Крім того, були проведені дослідження на предмет "інфікування" астралами багатьох політиків найвищого рангу з різних країн світу. Результати виявилися вкрай гнітючими.

Таким чином, статистичні дослідження підтвердили висновки вчених про те, що величезна кількість людських осіб, особливо політики і бізнесмени, знаходяться під постійним впливом "чорних" астралів, що контролюють їхню свідомість і поведінку!
Тому, можна сказати з усією певністю, - дії політиків часто виявляються неадекватними політичним і економічним ситуаціям в світі.

Наприклад, відверто викликають сумніви дії президента Буша і прем'єра Блера в їх прагненні за всяку ціну знищити Ірак...

За матеріалами "SA Scientific Journal".
Опублікував Володимир Балашов,

2) Загрози цивілізаційні і т.з. "закуліса"
Після перегляду.
Вочевидь, таки маємо проблеми, про які так детально розповідає, в ціьому випадку, і письменник Девід Айк.
Важливо розуміти, що він говорить лише про частину проблематики і все набагато складніше і , можливо, драматичніше.
Але не все нам і потрібно осягати просто зараз.
Достатньо таки розуміння, що вищі наші чуття завжди виходять за межі злого і недоброго, і якщо ми у своїй творчості (що і є доброчинністю) керуємося людяністю і любов'ю, то це вже початок виходу з рабства. І ніщо не потрібно руйнувати до тла, просто керуватися людяністю і любов'ю, і зростати сутнісно, і все в нас вийде.

Девід Айк - вихід з матриці

---

а також

• «Одкровення члена таємної сім'ї, яка керує світом»

---

Так що потрібно для перемоги над "закулісою"?

А може вже пора здійматися вище, і в тому числі й над релігіями - механізм віри присутній в кожному з нас, і даний від Творця. І це, заодно, і чи не єдиний спосіб перемоги над світовою Закулісою.

Бо всі "замінники" механізмові віри, котрі є в кожного фізіологічно, - всі ті релігії, в основному, сфальшовані, і нікуди нікого вже давно не ведуть.

І що тим папам і тим російським, та й українським, ієрархам дивуватися, їх таких сама проблематика т.з. "християнства" й породила.

По-перше - численні дописи і правки в канонічних Євангелія.
По-друге - фундаментальні проблеми з Торою.
По-третє - їхнє протиприродне поєднання...

Схоже, таки пора знову роз'єднати ці два масиви на окремі - протилежні світогляди. Інакше з цього застою нам не вибратися.

Можливо, цікавим видасться і ряд таких моментів, котрі нікуди не зникали і не зникнуть.

1) Найбільш ймовірно, що патріарх Мойсей таки не був ні семітом, ні юдеєм у традиційному розумінні цього віросповідання. І ім"я його суто др.єгипетське...
Навіть його (сонячне, а не "місячне) вчення було фундаментально іншим - і було перекручене, кардинально змінене значно пізніше після його вбивства.

Є свій фактаж, і своя логіка подій і до Мойсея, і після його смерті. І все це не на користь нинішньому "П'ятикнижжю" - з його очевидною мегафальсифікацією фундаментальної основи "від Мойсея".

2) Про це, також, пише з боку євреїв і всім відомий Зигмунд Фрейд у "Ця людина - Мойсей".

3) Таким чином зрозумілим стає і той факт, що більшість колін давнього Ізраїлю були не семітами, і мали свої вірування.

3)Та й побудували перший спільний Храм для всього народу ІзРаІльського, що багато чого проясняє.

4) Та й сама назва "ІзРаЇль" промовиста в арійському (та й давньоєгипетському) розумінні.
Причому, пізніше юдейське трактування цієї назви тільки підтверджує арійську духовну первинність, бо боролися таким чином (своїм потлумаченням "Ізраїлю") юдейські першожерці саме із Богами від Ра, саме з ідеєю Сонячного "ІзРаЇлю".
Доборолись... (Скоро в Криму буде чергова спроба його "реміксу"?.)

5) Якщо все це так, то постає питання про те, який саме Закон мав Ісус виконати?
Та це, вочевидь, не закон отця книжників і фарисеїв, не закон місяцепоклонника Авраама, що тікав свого часу з Уру разом з іншими вірними бога місяця.
Як батька Авраамового звали? Фарра, - що значить Місяць... І тікали вони в Харран, де Фарра і осів. Де був збудований храм Місяцю Сіну.
Ще до 1178 року храм Місяця існував. Доки сам Салладін його остаточно не знищив...
О вже цей Сін - Сінай - Сіон...

6) Тож Ісус (і не семіт, і не юдей) аж ніяк не перебуває ні в традиції віросповідання Авраама і Фарри, ні в контексті "машіаха"-"христоса", як це нам нав"язують ті, які за спинами юдеїв, і "християн". Наче нам не достатньо того, що Ісус - "син Отця свого небесного" Та й що святкував Ісус із хлібом і вином у колі найближчих послідовників за день до офіційної паски?
Тож багато чого іншого в Євангелія таким чином автоматично відлущується... Залишаючи правду віри в Бога без потреби в релігії.

Сподіваюся, що правда з роками вирине чіткіше...
А релігії колись зникнуть, залишивши механізм віри, як особистий зв'язок кожного з Найвищим Джерелом...

2. "Механізм" переростання релігії ( а заодно і для перемоги над "закулісою")

Любов наша і Божественна

Взагалі, є кохання, як універсальний для природи емоційний стан, є трохи вищий стан (що може включати і кохання) - це стан нашої любові, і є найвищий стан - Божественної любові (повного резонансу - гармонії з нею).

Кохання - це, передусім, "хімія" в організмі (ми здатні його породжувати).

Наша любов - усвідомлена робота першої сердечної "чакри" (ми здатні цю любов породжувати),

Божественна любов - входить в нашу особисту реальність із усвідомленим включенням-роботою другої сердечної чакри (область серця ближче до лівої руки) - ми здатні резонувати, бути в повній гармонії з Нею.

Ось і все, що, нмсд, потрібно включити в собі для здорового природного переростання інститутів релігії.

Українці - латентні сатаністи? ((

Якщо нинішні українці мають якийсь стосунок до християнства (яке б інституційно нещасне воно нині не було), тоді українці мали би пам'ятати, що Сатану в Святому Письмі ідентифіковано, як обманщика. Схоже, ми, українці, в основній масі своїй, таки є сатаністами, раз постійно обираємо в президенти (та й у всі гілки влади) обманщика і тільки менша частина з нас бореться проти цього. (

Катерина Тарасова

Президент України Петро Порошенко та Секретар РНБО Олександр Турчинов знову заговорили про можливість введення воєнного стану в країні у випадку, якщо мирний шлях врегулювання ситуації на Донбасі не дасть результату.

Цікаво, скільки ще молодих незаконно мобілізованих хлопців має загинути, «врегульовуючи ситуацію мирним шляхом», щоб головнокомандуючий нарешті перестав формально залишатись осторонь від управління кровопролитною війною, якої нібито і немає?

Кривавий «мир»

Вже довгий час в Україні відбувається підміна понять. 10 місяців проходить антитерористична операція – по суті своєрідний евфемізм війни між Україною та Росією, якої з точки зору права, не відбувається.

Але про те, що це справжня війна, свідчить і застосування важкої артилерії та авіації, і велика кількість біженців та жертв с обох сторін. Країна-агресор, Росія, «відморожується» від участі у «внутрішньому конфлікті» на Сході України.

Ні анексія Криму, ні російська політика ескалації збройного протистояння на Донбасі не призвела до визнання українською верхівкою країни жертвою збройної агресії зовнішнього ворога і введення воєнного стану хоча б у зоні бойових дій.

Однак слід розуміти, які негативні наслідки спричинила ситуація, яка склалася.

Зокрема, відсутність воєнного стану в Україні є, в першу чергу, вигідною Росії, що дозволяє їй уникати статусу агресора в ООН з відповідними жорсткими санкціями. Більше того, користуючись статусом «третьої сторони», російські «миротворці» мають змогу завозити на територію України свої сумнозвісні «гуманітарні конвої».

Ще однією серйозною проблемою є те, що статус АТО не передбачає військовополонених. Захоплені військовослужбовці є де-юре заручниками терористів. Відповідно, на них не розповсюджується міжнародне право про військовополонених. І навпаки: бойовики, які зараз за ґратами – не полонені, а звичайні «зеки», заарештовані за терористичну діяльність.

І нарешті, проведення АТО і відсутність воєнного стану не дозволяє правильно визначити другу сторону конфлікту на Донбасі, тому у України практично немає шансів за таких умов укласти дієвий мирний договір.

Це призведе до того, що цей воєнний конфлікт затягнеться на довгі роки, закінчившись в результаті банальним економічним банкрутством.

«Не?»законна мобілізація

У Міністерстві оборони оголосили про початок нового циклу мобілізацій, які відбудуться у 2015 році. Очільник відомства Степан Полторак розповів, що перший етап мобілізації почнеться 20 січня і продовжиться 90 днів, при цьому кількість мобілізованих складатиме близько 50 тисяч чоловік, і ця цифра може зрости до 104 тисяч за умов такої необхідності.

Але, шановні, у нас же йде Антитерористична операція, а діяльність у галузі боротьби з тероризмом регулюється законом України «Про боротьбу з тероризмом», а різноманітні постанови КМУ, РНБО є лише підзаконними актами, що насправді можуть мати досить сумнівну юридичну силу. Їх поки що просто не пробували оскаржувати.

Відповідно до закону «Про боротьбу з тероризмом», Служба безпеки України, є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю. А покладати на СБУ відповідальність за перемогу у фактичній війні – абсурдно.

Статтею 5 зазначеного закону встановлено повноваження суб’єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом.

Зокрема Міноборони, органи військового управління, з’єднання, військові частини ЗС: забезпечують захист від терористичних посягань об’єктів ЗС України, зброї масового ураження, ракетної і стрілецької зброї, боєприпасів, вибухових та отруйних речовин, що знаходяться у військових частинах або зберігаються у визначених місцях; організовують підготовку та застосування сил і засобів Сухопутних військ, Повітряних Сил, Військово-Морських Сил ЗСУ в разі вчинення терористичного акту в повітряному просторі, у територіальних водах України; беруть участь у проведенні антитерористичних операцій на військових об’єктах та в разі виникнення терористичних загроз безпеці держави із-за меж України.

То проти кого мобілізуємось? Офіційно Україна ні з ким не воює.

Окреме питання стоїть по так званих «добровольчих» батальйонах, які насправді афільовані до Міністерства внутрішніх справ і є їх спеціальними підрозділами. Як саме і на яких засадах вони діють?

Чому частина їх приймає участь в зоні проведення АТО, а частина на незрозумілих засадах здійснює повноваження, притаманні приватним охоронним суб’єктам, за наявності відповідної ліцензії, або міліції?

Викликає співчуття доля службовців Національної гвардії, які є молодими хлопцями без досвіду, нормального забезпечення, що повернулися з зони проведення АТО покаліченими. Їх звільняють з роботи, вони не забезпечені компенсацією за отримані каліцтва і не відомо як їм жити далі.

Найприкріше те, що на хлопців, які відмовляються їхати в зону бойових дій, заводять кримінальні справи, судять за статтею «відмова від несення обов'язків військової служби» і саджають у тюрму.

Але згідно статті 2 закону «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Але ж де-юре у нас досі немає зовнішнього ворога і про «захист Вітчизни» мова не йде.

Український уряд не хоче брати на себе відповідальність та називати речі своїми іменами, і досі прикриває голосним словом АТО той безлад і фарс, ціною якого є тисячі людських життів, які навіть не знають, заради чого вони мають помирати. А може…заради кого?

Чому переймаючись дипломатичним врегулюванням ситуації на Сході, ми абсолютно забуваємо про воєнний аспект захисту держави.

Яка ефективність заходів в рамках АТО якщо: відсутнє єдине жорстке керівництво заходів АТО, спостерігається нестача підготовлених резервів та погане логістичне забезпечення, не говорячи вже про безліч недоліків у нормативно-правовому, організаційному, фінансовому і кадровому забезпеченні АТО.

Існують проблеми з фінансуванням армії та координацією дій силових структур. Немає доктрини, стратегії і тактики застосування воєнної сили.

Який сенс закуповувати, наприклад, нові протитанкові ракетні комплекси, якщо коштовна бойова техніка потрапляє до рук невмотивованих та недосвідчених мобілізованих хлопців, які масово її залишають?

Але хіба можна їх у цьому звинувачувати? Все ж таки головною причиною дезертирства та дезорієнтації наших військовослужбовців є не професіональне командування та відсутність мотивування.

Наші батальйони підставляють під великі втрати, оточеним бійцям не надають своєчасної допомоги, а накази про знищення російських колон приходять із запізненням, коли вони вже закріпляються на позиціях…

Ця сукупність факторів і призводить до таких великих трагедій, як Іловайський котел, збиті боєвиками літаки АН-30Б і ІЛ-76 та десятків інших трагічних епізодів, які доводять, що на сьогоднішній день молоді українські солдати є просто «гарматним м’ясом». Тому судити їх за небажання брати участь у цій «м’ясорубці» – просто аморально.

Якщо ж дійсно говорити про захист Вітчизни, то цю війну можна виграти лише гуртом, із залученням великої кількості патріотично налаштованих чоловіків, які зі зброєю в руках готові боротися за свою Батьківщину до останнього подиху.

Але для цього наш уряд має подивитися їм прямо в очі та чесно сказати, що вони потрібні своїй країні, і країна зробить все можливе, щоб допомогти їм.

Наразі лише складається враження, що «верхівка» просто не бажає нашої перемоги і робить все можливе, щоб заплутати карти. Дуже хотілося б вірити, що це відчуття оманливе.

І хоча СБУ робить все можливе – за останній час роботи у них додалося: сотні повідомлень про мінування, мережа диверсантів по всій країні, контрабанда зброї, загрози терористичних актів – вони не виграють цю війну самотужки.

Наша найголовніша цінність – це люди. Тільки ставитися до них треба по-людськи. Саме тому важко переоцінити роль волонтерів та тих людей, які незважаючи на цю непросту ситуацію, знаходять можливість, час та гроші допомогти нашим солдатам.

На жаль, на нашу політичну верхівку надії мало. Дуже сподіваємось, що найближчим часом будуть прийняті правильні рішення і нашим хлопцям не доведеться воювати на два химерні фронти – із зовнішнім ворогом, якого нібито й нема, та із нашими політичними лідерами, які нібито роблять все можливе для нашої перемоги.


Катерина Тарасова, адвокат, Національне бюро розслідувань України

Чи не основна проблема "Поетичних Майстерень" на нинішній день - це "оцінкове" панібратство, явне переоцінювання поціновувачами публікацій тих чи тих авторів. Авторів, можливо, і непоганих, але ж поезія має бути вища за дружні стосунки, за темперамент, а насправді таки - за потамоване чи непотамоване лібідо, хоча тут не лише ця проблема...
Йдеться про навалу "6", котрими деякі зареєстровані на сайті користувачі явно псують творчу карму, як своїм уподобанцям, так і собі... (
Напевно, в цілому, в таких вчинках, нмсд, прослідковується хворобливий стан (незгармонізованої особистісними досягненнями) саме енергії "інь" ("їнь"), як у жінок (переважно надто юного чи вже аж бальзаківського віку), так і в чоловіків, котрі не надто зважають на проблеми із власним "ян" (янь). ((
Оцінювати різні досягнення, чи різні явища потрібно, бо інакше не матиме місця ні онтогенез особи, ні філогенез у суспільстві, але поціновувачі ледь не завжди вважають, що їхні оцінки максимально справедливі, тільки ось потім нізвідки розростаються всевладні януковичі, туманні тимошенки-порошенки, акцептовані ющенки, і повний бардак, як в Україні, так і в справах особистісних... (
Словом, маємо лікуватися не лише від байдужості (не оцінювання), але і від внутрішніх дисгармоній (надмірності в оцінюванні)...

А чому проблеми саме з "Їнь"? Бо, передусім, "Інь" вимагає добротного смаку в індивідуальності, схильної саме до містерійного сприйняття навколишнього.

Допомогти у придбанні ліків харківським прикордонникам.

Головний лікар прикордонного загону Ярослав Драганчук картка Приватбанку 6762466301869135

Вони вже два місяці захищають кордони Харківської області, як від зовнішніх так і від внутрішніх ворогів. Але в прикордонній частині банально закінчилися всі медикаменти, грошей немає, хлопці живуть в палатках під всіма вітрами і продовжують ловити "казачків" і "зеленоросів".
Це безпосередня допомога народу - своїм захисникам.

https://www.youtube.com/watch?v=qRZZ5cdbc1c


Межі Харківської області охороняють прикордонники з Західної України
Вчора, 16:16

В селі Миколаївка розташувалися кілька сотень бійців зі Львова, Ужгорода та Чернівців. Вони майже місяць охороняють державний кордон під Харковом і, заодно, допомагають мешканцям прилеглих територій

В селі Миколаївка тепер стало вдвічі більше мешканців. Охороняти державний кордон сюди перекинули триста прикордонників зі Львова, Ужгорода та Чернівців. Бійці розташувалися в польовому таборі. Спочатку, розповідають люди, західних сусідів взяли з недовірою, але швидко подружилися.
Володимир Смицький голова Миколаївської сільради: - "Були люди які говорили, що це їде «Правий сектор», та - це їде «Лівий сектор», якісь там бандити. Розумієте - десь, хтось, там щось почув Костянтин Безпалько начальник мотоманевреної групи: Як місцеві мешканці нам допомагають, так і допомагають представники волонтерських організацій з Харківської області, за що їм - велике дякую. Спектр послуг, якщо можна так сказати, дуже широкий - починаючи від надання практичної допомоги у проведенні ремонтних робіт і закінчуючи продуктами харчування: м'ясо, молоко, консерви. Місцеві фермерські господарства теж надають плідну підтримку

Солдати в боргу не залишилися. Військові допомогли налагодити і встановити комп'ютери в класах місцевої школи. Дітвора тепер від прикордонного загону не відходить, жартують вчителя.

Надія Тимошенко директор сільської школи: - "Есть у нас такий хлопчисько. Служити він ще маленький, щоб такі рішення приймати. Але те, що йому дуже сподобалося спілкуватися з прикордонниками - і у вільний час приходять, і приходили до нас по погоді на спортивне поле. Він втік зі школи, тому що сьогодні прийдуть прикордонники. - «Я віднесу портфель, перевдягнуся і бігом прибіжу сюди»

З приїздом прикордонників в селі вперше за десятки років з'явився лікар - раніше тут був тільки фельдшер. Лікар Ярослав Драганчук доброволець, який приїхав разом з бійцями нести службу. Особливо раді медику місцеві люди похилого віку.

Володимир Петров житель Миколаївки: "Укол дав і масаж зробив. І поправивши хребець мені. Ті, що мені треба, він все зробив Ярослав Драганчук зав. клінікою терапії Львівського військового госпиталю. Місцеве населення, особливо похилого віку, воно просто з цими захворюваннями не може дійти до того місця, де лікаря можна знайти. У нас тут, власне, першу крапельницю поставили буквально позавчора. Це така подія. Ніколи взагалі такі процедури не виконувалися

Солдати Допомагають не тільки жителям Миколаївки. В тридцяти кілометрах звідси - в селі Відрадному бійці взяли під опіку 90 - річну Наталку Дорошенко та її молодших сестер. У їх дворі прикордонники поставили новий туалет, виклали доріжки з цегли. Відремонтували паркан і напилили дров. Три пенсіонерки допомоги ради, зустрічають бійців привітно, і моляться, щоб не було війни.

Наталія Дорошенко мешканка села Отрадноє: - Багато нам вона життя вкоротила, ця війна. І щоб вона більше віками не верталася, і щоб не було більше отої війни...

Взагалі, культура - це широкий набір життєздатних традицій, а традиції - це достатні і необхідні умови-лінії підтримування життя народу, нації, його розвитку в гармонії з країною, з тим чи тим ареалом країни.
Отже, коли йдеться про культуру, про розвиток культури, завжди йдеться про відповідальність і любов до рідного краю. Бо все інше - безкультур'я...

І тепер найголовніше питання - як проявляє себе, скажімо, російська культура в любові до України, чи любові до конкретного українського краю?

Саме тому, попри українську культуру, другою чи третьою рівноправною може бути лише культура, що сповнена такою ж любов'ю до України...

Найважливіше, що сталося тут у 2013 році, окрім численних авторських публікацій, звичайно перехід усіх "редакторських" повноважень авторам зі статусом R, R1, R2.
Тепер саме такі автори своїми оцінками виводитимуть нові імена на головні сторінки ПМ, а також формуватимуть для кожного автора окрім "Народного" рейтингу і рейтинг "Майстерень".
Самі ж статуси намагається надавати кваліфікованим нашим авторам безпосередньо адміністрація ПМ.
Безумовно, що адміністрація ПМ намагатиметься і далі втручатися в мирний процес публікування і оцінювання, але стримано, намагаючись не переходити особистісних меж. Звичайно, поезія, вона більша за розуміння будь-якої адміністрації, будь-якого найвищого Комітету, але поезія залежить, принаймні на сторінках ПМ, від уваги авторів рівнів R-R1-R2 до творчих спроб нових наших авторів. Це надважливо.
Зрештою, за молодими чи невідомими ще - майбутнє. )

– Пані Богомолець, Ви заявили про намір балотуватися у президенти, для чого Вам це?

Нам потрібно або займатися реанімацією і лікуванням нашої країни, або потім не скаржитися, що ми повернемося в ті часи, коли страшно було жити

– Я більше не можу жити у такій державі, яку ми маємо. Тому що те, через що ми пройшли і відсутність адекватного реагування на це, говорить про відповідальність кожного громадянина робити. І я отримала довіру Майдану, власне отримала цілий ящик підписаних листочків. Це не було легке рішення. Це рішення було надзвичайно важким, я розуміла всю відповідальність. І всіх можливих конкурентів, хотілося, щоб насправді це були не конкуренти і не вороги, а ті люди, які просто хочуть розбудовувати державу. Сьогодні ми маємо дуже потужного зовнішнього ворога і не менш потужного внутрішнього ворога, який називається «корупція». Сьогодні нам потрібно або займатися реанімацією і лікуванням нашої країни, або потім не скаржитися, що ми повернемося в ті часи, коли страшно було жити і виходити на вулиці. Тому, маючи досвід організаційної роботи, маючи досвід і військової медичної роботи, я була волонтером в Чорнобильській зоні, маючи досвід організації медслужби Майдану, я чітко розумію, що сьогодні потрібно нашій державі, як її об’єднати. Розумію як працювати і мати в своїй команді дуже розумних високопрофесійних людей і, власне, вважаю, що сьогодні нам потрібно відбудовувати країну, відроджувати її і робити її насправді незалежною. Тому що, незважаючи на те, що Україна називається незалежною, на сьогоднішній день ми залежні економічно, енергетично, ми залежні духовно. І це все нам потрібно подолати.
 
– Пані Богомолець, Ви свого часу відмовилися від посади віце-прем'єр-міністра у нинішньому уряді. Чи жалкуєте зараз про це?
 
В уряді було оголошено, що я від посади відмовилась. Насправді, мої умови не були прийняті

– Зовсім не жалкую. Власне, я відмовилась, перше, від посади міністра охорони здоров'я і ця відмова була пов’язана з тим, що не були прийняті урядом мої умови. Я сказала, що я готова прийняти посаду міністра охорони здоров'я, але у мене є умови. Перше, мені потрібно сісти з керівником уряду, з яким я буду працювати, і очі в очі сказати, що я буду робити. І перша моя умова – включення в роботу Міністерства охорони здоров'я для того, щоб його очолити, було проведення міжнародного аудиту системи охорони здоров'я з викриттям корупційних схем, з притягненням до кримінальної відповідальності всіх тих, хто в цих схемах був задіяний. Бо інакше немає сенсу заходити в міністерство, якщо ти не знаєш, що робиться за твоєю спиною. Друга умова – це було введення електронних програм закупівлі для того, щоб кожний громадянин на сайті Міністерства охорони здоров’я міг побачити, що планує купувати Міністерство, за якою ціною і в кого. Мало того, ми мали зробити децентралізацію фінансових ресурсів. Що це означає? Сьогодні Київ купує ліки обладнання для Луганської, Закарпатської, Донецької областей. Для всіх областей. А області мають це робити самостійно. Завдання Міністерства робити тільки super vision, тобто, наглядати за тим, щоб це було правильно. Третє, це було захід з новою командою. Всі ці умови не були прийняті і в уряді було оголошено, що я від посади відмовилась. Насправді, мої умови не були прийняті і я не вважаю за можливе, якщо ти розумієш, що треба робити, але тобі не дають право це робити, то я не зможу людям звітуватися. Для мене надзвичайно важливо будувати таку країну, в якій нам не соромно буде жити, і в якій можна бути пишатися, бути гідним і розуміти, що насправді не важливо, яке прізвище міністра охорони здоров'я і найкраще не знати прізвище прем’єр-міністра, а жити в такій країні, де працює система охорони здоров'я, система освіти, де ти просто маєш можливість почати жити, а не боротися за виживання, як це, мені здається, 20 років проходить.
 
– Ви були активним учасником Євромайдану. Уже більше ніж місяць минуло з часу, коли Віктор Янукович втік. Як Ви можете оцінити те, що відбулося впродовж цього часу в країні? Які б Ви могли назвати позитивні кроки цієї влади і, можливо, якісь промахи?
 
Ми досі не знаємо імен снайперів, хто давав їм команду стріляти. 40 днів – це забагато

– У неділю буде 40 днів від 20 лютого. 20 лютого в готелі «Україна», де ми розгортали госпіталі і там, де я працювала із самого ранку до ночі, у нас просто гинули на руках люди від пострілів снайперів, причому пострілів настільки професійних, що вони не залишали нам шансів врятувати життя цій людині. Тобто це були дні, коли відбувався в 21-му столітті геноцид українського народу. Пройшло 40 днів, а ми досі не знаємо імен снайперів, ми досі не знаємо, хто давав їм команду стріляти і, власне, українському народу не було принесено ніяких результатів слідчих груп. 40 днів – це забагато для того, щоб не розібратися в такій ситуації. І тому або немає абсолютно професіоналізму у тих людей, які мають вивчати цю проблему, або нема бажання, або є бажання приховати, що насправді відбувалося в державі. Ходило багато таких трансляцій начебто перехопленої розмови, тобто перехопленої розмови, в якій було посилання на моє ім'я щодо роботи снайперів.
 
– З міністром закордонних справ Естонії…
 
Поки що наші правоохоронні органи не зверталися до мене за 40 днів стати свідком…

– Так. Я хочу сказати, що вдень 20 лютого через свою прес-службу я закликала пресу, яка була поряд, і європейську, це були десятки журналістів, десятки політиків, десятки дипломатів. Я просто серцем своїм кричала, плакала, говорила, що те, що відбувається в Україні, відбувається не тільки тому, що хтось дав команду стріляти, а відбувається тому, що мільйони людей мовчать. І що снайпери стріляють в людей і, що є вбиті і по один бік барикад, і по другий. І що просимо, звертаємося до міжнародної спільноти зробити незалежну експертну групу, яка би приїхала і дослідила те, що відбувалося в Україні. Це все, що я транслювала в своїх меседжах, в своїх думках. Вбитих я бачила тільки з боку протестувальників і можу засвідчити на камери будь-яким організаціям, і це вже роблю, але тільки міжнародним організаціям. Поки що наші правоохоронні органи не зверталися до мене за 40 днів стати свідком…
 
– Не зверталися жодного разу?
 
Я давала свідчення міжнародним захисним організаціям, що у людей, причому у людей навіть незахищених бронежилетами, стріляли снайпери

– Не зверталися жодного разу ні до одного співробітника медичної служби, нас не опитували як свідків цих подій. Я давала свідчення міжнародним захисним організаціям і стверджувала, і стверджую, що у людей, причому у людей навіть незахищених бронежилетами, абсолютно мирних протестувальників стріляли снайпери. Стріляли і цілили прямо у серце, в коронарні артерії, в очі і в мозок, не залишаючи лікарям можливості врятувати життя цій людині. Тому я вважаю, що це має бути вивчено, тому що ми маємо знати де знаходяться наші вороги і хто вони.
 
– Пані Богомолець, Ви, власне, бачили цих людей. Мене цікавлять зараз саме вбиті 20 лютого на вулиці Інститутській. Тоді було вбито 4 силовики і десятки мітингувальників. Скільки з них були вбиті пострілами знизу і скільки зверху?
 
Тільки 18 лютого у нас було 1500 поранених, із них 400 тяжкопоранених. Те, що на сьогоднішній день дають в лікарні, ця статистика, не є дійсною

– У нас на другу годину дня в готелі «Україна» було 12 тіл тих, які були вбиті снайперами. Постріли йшли у груди, в серце, в голову, в очі, в мозок. І для того, щоб зрозуміти, чи були постріли знизу, я думаю, що тут потрібно дивитись як проходить рановий канал, бо коли до нас приносили людей, ми не завжди могли сказати, де він проходить. Тобто ми надавали тільки медичну допомогу і, власне, ці питання потрібно задавати Бюро судмедекспертизи. Я можу оцінити тільки те, що я бачила на власні очі. І на власні очі я бачила лише протистувальників у той день, 20-го числа. 18-го числа я, крім того, що працювала і організовувала роботу госпіталю у Будинку офіцерів, де в той день, до речі цифри, які подають, тут у мене якраз поряд зі мною декілька журналів, де написано, що десятки померло, 4 сотні поранено. Так ці дані абсолютно не відповідають тому, що є. Тільки 18 лютого у нас було 1500 поранених, із них 400 тяжкопоранених. Усім цим пораненим надавалася допомога. Ми їх не відправляли в лікарні. І те, що на сьогоднішній день дають в лікарні, ця статистика, не є дійсною. На той момент у нас працювало 10 медпунктів на Майдані, 7 шпиталів, в яких надавалась допомога. І в кожному цьому шпиталі стояли від 4 до 8 хірургічних столів, на яких шили людей просто в польових умовах. І ці люди ніколи не поступали у лікарню, тому що вони боялися, що їх звідти заберуть у тюрму. Так от на сьогоднішній день у нас є понад сотня людей, які померли, є тисячі людей, які були поранені, плюс ще маже 200 людей, які зникли, тобто тіл яких ми не маємо. Тобто на сьогоднішній день ми можемо стверджувати, що вбитих і закатованих було значно більше. І знову ж таки ця інформація не досліджується, не перевіряється і навіть не збираються свідчення тих людей. Я, власне, знаю, що журналісти, причому закордонні журналісти збирають ці свідчення, наші поки що не дуже активні. Час проходить.
 
– Деякі фахівці говорять, що з тілами загиблих не була проведена належна судово-медична експертиза. Чи була все-таки проведена повноцінна судово-медична експертиза?
 
На наші прохання і запитання надати нам необхідну інформацію, нам сказали, що цю всю інформацію вилучила прокуратура

Найбільший позитив у тому, що люди не розслабилися як було під час Помаранчевої революції

– Я не є судмедексперт. Вам варто сюди запросити нашого головного судмедексперта і ставити йому ці запитання. Я лікар і можу стверджувати і свідчити тільки те, що є. На наші прохання і запитання надати нам необхідну інформацію, нам сказали, що цю всю інформацію вилучила прокуратура. Тому наразі у громадськості доступу до цієї інформації немає.
 
Що є позитивного? А позитивне те, що все ж таки Майдан стоїть. Це на мій погляд найбільший позитив у тому, що люди не розслабилися як було під час Помаранчевої революції, а чітко розуміють, що сьогодні, якщо ми не змінимо все ж таки систему, а не обличчя в системі, то всі люди, які загинули, всі, які пропали безвісти, і всі, які поранені – це буде означати, що все це було марно. Тому найбільший позитив, який я сьогодні бачу в дозріванні громадянського суспільства, в нарощуванні впевненості громадянського суспільства і в тому, що люди в Україні починають все ж таки розуміти, що відбувалося. Внаслідок абсолютно некоректної трансляції засобами масової інформації меседжів, що відбувалось на Майдані. Сцена, власне, належала опозиційним політикам на той час. І до сцени не допускалися всі ті, хто хотів на неї вийти. Ми це знаємо.
 
– Так.
 
Якби вся Україна знала, що Майдан стоїть проти корупції, то Майдан стояв би і в Донецьку, і Дніпропетровську, і в Луганську

– І транслювалися зі сцени дуже агресивні меседжі. Ці меседжі доносились до Сходу, до Криму і людям здавалося, що весь Майдан стоїть лише для того, щоб привести нових політиків для влади. Створювався такий імідж. Якби вся Україна знала, що Майдан стоїть проти корупції, то Майдан стояв би і в Донецьку, і Дніпропетровську, і в Луганську. На сьогоднішній день Майдан продовжує стояти, продовжує стверджувати, що ми стоїмо за зміну системи. І, власне, свою місію, з того, що я би хотіла, і що я обов’язково зроблю, якщо я стану президенту – це зробити, дати громадянському суспільству важелі впливу на владу, тому що сьогодні у нас є важелі впливу на владу тільки коктейлі Молотова і бруківка. Інших немає. На будь-який рівень влади виконавчої, в селі в районному центрі, якщо тули заходить корупціонер, який приходить туди за гроші або заробляти гроші, люди мають можливість легітимного впливу для того, щоб відізвати або депутата, або чиновника, або накласти вето на призначення. Так от сьогодні таких законів немає і сьогоднішня влада не готова їх прийняти. І власне моя місія і моє бачення максимально на посаді президента посилити силу громадянського суспільства в Україні. Корупцію так швидко не вдасться подолати. Нам потрібно створити механізми для того, щоб всі наступні роки ми могли проводити оздоровлення нашої держави, тому що вона дуже тяжко хвора.
 
– Хотіла б сказати кілька слів на захист українських журналістів. Насправді українські журналісти теж намагаються збирати інформацію про події 20 лютого, просто її не дають. Лише говорять, що триває розслідування і на цьому все завершується. Хотіла б Вас запитати от про Майдан. Люди скаржаться, що там ходять люди зі зброєю, між ними бувають сутички. Чи не здається Вам, що все це потрібно зараз реорганізувати?
 
– Здається. І, власне, коло довіри Майдану, до якої я належу, займається цими питаннями. Є сотники, які вже зібрались і об’єднались. І ми готуємося до спільного святкування Великодня. Уряд Польщі планує приїхати сюди і разом святкувати Великдень з нами на Майдані. Тому Майдан обов’язково має реорганізуватися, має бути дисциплінованим. І я також хочу сказати, що я максимально намагаюся Майдану допомагати і буду робити все, що я можу.
 
– Все-таки? Ваше бачення того, як Майдан має бути реорганізований?
 
На наступному Віче можуть виникнути проблеми, тому що уряд не захоче говорити на Віче про проблеми

– Майдан, по-перше, має стати місцем спілкування українців з українцями. На Майдані потрібно проводити, наприклад, день Луганської і Тернопільської областей разом, день Ужгородської області і Дніпропетровської області для того, щоб українці з усієї України могли приїхати, провести ніч одну чи дві у наметі, коло вогнища, вийти на сцену і донести свої меседжі. У нас, власне, сьогодні дуже не вистачає україно-українського спілкування. Майдан абсолютно позитивно відноситься до російської мови, у нас немає ніякого напруження. Тобто ніякого конфлікту, ніякого страху у людей, які би приїздили б на Майдан, вже не може бути. Крім того, Майдан має стати тренінговим центром для створення громадянського суспільства. На минулому Віче організація «Український Крим», яка мала звернення до українського уряду щодо організації правильної роботи і донесення команд щодо армії і флоту, які знаходяться в Криму, вони мали свої вимоги і просили щоб кожного дня були директиви що робити, щоб вивезли родини тих військових, які хочуть, щоб їх родини були вивезені, щоб був створений гуманітарний коридор для надання допомоги, це все на минулому тижні відбувалося, вони пікетували Міністерство оборони і вимагали, що якщо міністр не спроможний це зробити, щоб він склав свої повноваження. Їм не давали можливості це донести до людей. Я у цей момент була на сцені, вони мені передали цей лист і я його зачитувала зі сцени. Знаю, що у нас також на наступному Віче можуть виникнути проблеми, тому що уряд не захоче говорити на Віче про проблеми, які зараз є в Україні. Влада планує робити Віче тільки пам'яті Небесної Сотні. Але, крім пам'яті Небесної Сотні, у нас є ще багато проблем, і якщо ці проблеми не будуть сьогодні вирішуватись, то ми не виключаємо ескалації суспільного незадоволення. Суспільство незадоволене, починаючи з листопада минулого року. Ми сьогодні знаємо, хто давав команду бити студентів? Це було в листопаді місяці. Ці люди в межах чинного законодавства є покараними? То чого може очікувати спільнота, як не ескалації подій, коли нічого не відбулося? Власне, перша вимога не бити дітей…тобто Майдан стояв навіть не за євроінтеграцію, Майдан стояв щоби не били людей абсолютно невинних.
 
– Як Ви оцінюєте пікетування Верховної Ради, яке відбулося у четвер?
 
– Я оцінюю позитивно з того боку, що ніякої шкоди практично не було нанесено. Що пікетування було мирним і це є позитивно. І те, що було, я взагалі максимально проти агресії, проти ескалації. Але якщо ті люди, які зайшли в уряд, забувають, чого вони туди зайшли, то їм просто потрібно про це нагадувати. І добре, що це пікетування було контрольованим, бо якщо уряд не буде розуміти, що суспільство його переросло революційно, то такі речі можуть траплятися і неконтрольовано. І якщо вони будуть неконтрольовані, тоді це буде значно більш проблематичним.
 
– Чи мають люди здати зброю?

Якщо людина хоче мати зброю для того, щоб відчувати себе спокійно і впевнено – це означає, що їй потрібно дати дозвіл на це

– Я вірю в український народ і абсолютно розумію, що в Ізраїлі і в Швейцарії люди абсолютно нормально носять зброю і там це ніяк не збільшує ризик вбивств і злочинності. Це є можливість самозахисту і самоусвідомлення своєї відповідальності. Сьогодні у величезної кількості людей в Україні є зброя і при наявності зовнішнього ворога, при відсутності доброї армії, і при відсутності добре організованого захисту держави, я не вважаю за можливе пропонувати людям робити такі речі. Тому що, якщо держава не може захистити людей, люди хочуть мати внутрішній спокій, це абсолютно не означає, що вони будуть використовувати цю зброю. Але якщо людина хоче мати зброю для того, щоб відчувати себе спокійно і впевнено – це означає, що їй потрібно дати дозвіл на це. І зараз, при тій ситуації, яка є, будь-яка спроба влади роззброїти людей буде призводити до погіршення ситуації. Владі потрібно поміняти систему і показати людям, що країна захищена і справедлива. Тоді не буде ніяких питань і ніякого страху щодо зброї. Сьогодні потрібно з розумом давати людям відчуття захисту і справедливості. Як тільки люди отримають відчуття захисту і справедливості – у них не буде ніяких питань до влади.

Радіо Свобода © 2014 RFE/RL, Inc. | Всі права застережені.

Євген Дикий, Фейсбук

Сьогодні всіх цікавлять дві теми: коли ж Путін почне агресію на материку, і чи є Правий Сектор провокаторами - агентами Кремля.
Я не знаю відповіді на жодне з цих питань.
Але дещо я знаю напевне.
Агресія Путіна - не лише прояв вічного московського імперіалізму. Значно більшою мірою це зараз гостра реакція на нашу революцію - першу успішну антикримінальну революцію на всьому просторі СНД.
Якщо ми будемо успішними - наш приклад сподобається, і слідом за Міжгір'ям народними музеями стануть Дрозди та Рубльовка.
Саме тому нас так бояться, саме тому заради придушення нашої революції Путін готовий піти на міжнародну ізоляцію Росії та мільярдні збитки.
І коли завтра нам доведеться воювати проти армії РФ, ми воюватимемо не лише за свою землю. Ми воюватимемо за свої громадянські свободи - ті самі, вибороні коктейлями та оплачені кров'ю Небесної Сотні.
Ми маємо добре усвідомлювати, зо що саме завтра підемо на танки "зелених чоловічків", заради чого станемо в чергу до небесних тисяч. Заради прав, свобод та верховенства закону, перед яким рівні всі - так, готовий. Заради справедливих судів, прозорих податків, життя без хабарів - так, готовий. Гадаю, саме за ЦЕ готові воювати тисячі таких само "простих українців". І саме знищити ЦЕ прийдуть сюди путінські війська.
Тому сьогодні я не знаю, хто чий "платний агент" чи "провокатор".
Але твердо знаю: коли в моїй країні знову можна без суду та слідства розстріляти людину (хай би і бандита, та хоч самого Аль Капоне), а потім на прес-конференції розповідати казки, що він "сам себе застрелив" - моя революція програє, а Путін перемагає.
Коли понад місяць після розстрілу на Інститутській жодний виконавець не знайдений та не покараний, всі учасники "зачистки" Майдану досі служать на мої податки, носять форму, а тепер ще й знову отримали ліцензію на вбивство - моя революція програє, а Путін перемагає.
Коли у одній з південних областей екс-голова МВС збирає екс-"беркутів" та пропонує їм роботу у новому підрозділі, "заточеному" спеціально на боротьбу проти Правого сектору - моя революція програє, а Путін перемагає.
Коли у всіх південно-східних областях більшість ментів та місцевих чиновників майже не приховують, що чекають на прихід "визволителів" та готові хоч завтра присягнути РФ, а тим часом новий міністр перетасовує міліцейське начальство - тих, хто розганав Майдан у одній області, призначають у сусідню, і навпаки - моя революція програє, а Путін перемагає.
Коли процедура люстрації досі навіть не розпочата, і всі ще нещодавно перелякані чиновники - хабарники вже по новій піднімають голову та знову вимагають хабарі - моя революція програє, а Путін перемагає.
Коли у ВР сидять сотні регіоналів та десятки комуністів, які напряму винні у оборудках скинутого нами режиму, навіть не приховують симпатій до Кремля, а тим часом про перевибори Ради нема навіть мови - моя революція програє, а Путін перемагає.
Коли правоохоронці безсилі проти жилінського "Оплота" та інших "колорадських" бандформувань, а тим часом МВС оголошує вендету ПС - моя революція програє, а Путін перемагає.
Коли вчорашні "беркути" тишком проходять переатестацію у інші підрозділи, а решта всяких "барсів" та "омег" взагалі продовжують "служити" (питання - кому?) всіма своїми ескадронами смерті у повному складі - моя революція програє, а Путін перемагає.
Коли позавчорашні нездари, які своїм попереднім правлінням довели країну до Януковича, вони ж - вчорашні "переговорники" (не плутати з лідерами - вони ними ніколи не були!) від імені Майдану, які ще 21 лютого підписували з Януком ганебні "угоди", - під приводом війни намагаються вивести себе з під будь-якої критики і зробити свою тимчасову владу непрозорою - моя революція програє, а Путін перемагає.
І нема чого виправдовувати контрреволюційне свинство та відсутність очищення країни "військовою обстановкою".
Навпаки - це та сама війна.
Це її внутрішній фронт.
Якщо ми переможемо на внутрішньому фронті - тобто виконаємо всі СПРАВЖНІ завдання нашої революції, - ми матимемо силу, наснагу, мотивацію та мільйони бойових товаришів, щоб перемогти на зовнішніх фронтах.
Якщо ми програємо на внутрішньому фронті - дозволимо зберегти всі структури старого режиму, лише помінявши "шило на швайку" - ПР на БЮТ, - дозволимо уникнути люстрації, дозволимо знову не дати прозорості та закону-для-всіх - тоді на зовнішньому фронті ми також приречені на ганебну поразку.
Це одна й та сама війна - війна Путіна, регіоналів, комуністів та нашої "старої-нової" влади проти нас, проти нашої революції.
Ми маємо виграти цю війну, у нас нема іншого виходу.
І почати маємо з внутрішнього фронту.
Люстрація - вже. Перевибори - скоро. Покарання злочинців та жорстка чистка МВС та СБУ - негайно. Саме це - найтяжча поразка, яку ми зараз можемо нанести Путіну та всім його агентам.

Євген Дикий, Фейсбук
sprotiv.org

А взагалі, таки схоже, що придуманий слов'янськими умами (імамами)) примарний "третій рим", намріяний на колонізованих племенах і для колонізованих ж бо й племен, руйнується все швидше, все глибше западаючи на наших очах - і економічно, і, найприкріше, морально.
Невже слов'янські уми-імами будуватимуть цей "Четвертий Рим" вже як нову Україну?
Невже відбувається повернення всього і вся знову в Київ? )
В цьому і не лише в цьому сенсі - ні Тимошенко, ні інші непрозорі типи і архетипи українського політпаноктикуму для щасливого життя-буття не годяться?
А ось Ольга Богомолець, ніби, так, буде впору.

26 січня 2014 21:53

Все це вже було. Відносно недавно . Радянська влада боролася з інакомисленням - з'явився Самвидав. У кримінальний кодекс ввели статтю про заборону самогоноваріння - народ відповів збільшенням виробництва домашнього хмільного напою.
Дрібні і великі ідеологи говорили про торжество методу соціалістичного реалізму - в жаданні справжнього мистецтва народ відвідував підпільні домашні та клубні виставки молодих і літніх авангардистів. Прем'єр Косигін звертався (не в газетах , зрозуміло) до розуму старіючих комуністичних лідерів , передбачаючи неминучий крах радянської економіки , старці відповіли йому жорстким «ні». Радянський Союз упав , помер. Швидко і майже безкровно.
Нам , державі Україна , загрожує колапс. Усілякий , економічний - в першу чергу. Колапс , як результат огидного , хижацького , цинічного управління країною. Ми , громадяни , ненавидимо владу , вона відповідає нам тим же важким неконструктивним почуттям . В результаті у багатьох з нас депресія , пригнічений стан відсутності життєвої перспективи . Ті , хто називає себе політичною опозицією , істинними демократами , європейськи орієнтованими діячами , насправді , такі ж брехливі, метушливі імпотенти, котрі переслідують виключно свої корисливі цілі. Ми все це бачимо, знаємо, тому наша депресія стає все глибшою і важчою.

Молодим психіатрам в період професійного навчання задають таке питання: якщо у вашого пацієнта з важкою депресією , що знаходиться в стаціонарі , раптово гине дуже близька йому людина , в який період ви будете повідомляти йому про втрату , зараз, коли він ще перебуває в стані клінічної депресії , або пізніше , коли завдяки вашому лікуванню вийде з хворобливого стану ? Правильна відповідь така: зараз , коли пацієнт у депресії. Зараз , саме зараз , не чекаючи кращих часів , ми повинні задати собі запитання і чесно відповісти на нього : як ми , українці, дійшли до такого життя ?

А живемо ми зле. Нечесно живемо. Не думаючи про наслідки. Щось у нас не склалося із самого початку нашої незалежної державності . Ми пасивно спостерігали , як дрібні злодюжки і бандити , безперервно , ревно збагачуючись , йшли у владу. Ми сподівалися на розум і совість заблядованих радянських літераторів, що призначили себе глашатаями патріотизму.
Ми сподівалися на розум і совість колишніх радянських дисидентів , які посунули до парламенту та місцевих рад , не бачачи , що пережиті ними страждання далеко не завжди навчили їх толерантності та іншим європейським цінностям. Ми сподівалися на розум і совість комсомольсько-партійної раті , котрі стрімко ставали банкірами , депутатами і власниками побудованих руками мільйонів радянських рабів заводів , фабрик , шахт , не розуміючи , що вся ця рать націлена лише на одне - на особисте збагачення і кланову владу.

Що нам подарував перший наш Президент? Оголену , відверту корупцію , раніше, в радянські роки, прикриту тонким покровом «Кодексу будівельника комунізму» (так, молоді люди , був у нас і такий скарб світової думки ...).
Що нам залишив другий наш Президент? Досить чітко структуровану поліцейську державу , не менше чітко структуровану соціальну несправедливість і , нарешті , загрозу громадянської війни , прямо пов'язану з його гострим бажанням бути Президентом завжди.

Що дав нам наш Президент № 3? Депресію , розчарування , міфологізовану історію. Він , « перший український Президент України» (так його досі шанобливо називають шанувальники!), здійснив найбільше зло стосовно країни, убивши Надію, що не скориставшись нашим , народу України, прагненням назавжди піти з СРСР до Європи. Упевнений , в підручниках історії через десятиліття саме він , Президент № 3 , буде описаний самими гіркими , сумними словами. І поруч з ним , я також впевнений , знайдуть місце і для його соратниці - руйнівниці, що сьогодні відбуває кримінальне покарання в умовах цілком комфортабельній лікарні .
А що залишить нам Президент № 4? Щирі , але дуже короткочасні наміри провести, нарешті, соціальні реформи в країні, руйнування і без того слабких основ судової системи і, боюся , кров на вулицях. Безглузду, зовсім не життєдайну кров ...

Про це слід говорити . Вголос , чи не пошепки. Називати імена конкретних творців піраміди української влади. Депутатів парламенту , які спокусилися на безкоштовний приз від Президента № 1 - легковий автомобіль (взяли все , і колишні партійці , і колишні політичні в'язні , і літератори з інженерами , один лише вічний революціонер Степан Хмара , як я пам'ятаю , відмовився) . Моральних авторитетів , що визначали якість претендента на державну посаду за мовним критерієм , а не за професійними і етичними якостями . Мільйонерів , які одночасно є лідерами комуністичної ідеї , й інших, не менш екзотичних мільйонерів правозахисників. Організаторів «незалежної» вищої освіти , що видавило із системи і з країни найсерйозніших математиків , фізиків і хіміків , і що дозволило тисячам радянських політруків , в тому числі і армійських , стати викладачами політології .

Якщо ми не навчимося розглядати себе в дзеркалі , нам загрожує крах. Залишиться земля , залишаться люди на ній , напевно залишаться наші численні базари і базарчики . Забудеться і кров , і ненависть одних українців до інших . Багато чого забудеться. Навіть міжмовні чвари , оскільки мовою , повноцінним літературною мовою стане суржик . Історія мовознавства такі приклади пам'ятає. На жаль , постарілий народний депутат української пори Вадим Колесніченко не залишить правдивих спогадів про свою вмілу роботу з руйнування української державності , не залишить правдивих , щирих спогадів і народний депутат Володимир Яворівський. І знову історикам доведеться відновлювати минуле , викриваючи міфи , продираючись крізь сталактити і сталагміти державної та індивідуальної брехні. Так буде .

А що робити сьогодні ? Не говорити вголос , не писати, щоб не потрапити в розряд кримінально караних наклепників ? Не їздити колоною більше п'яти автомобілів? Вголос любити і пошановувати ненависну владу? Чи не бачити корумпованості та правової неспроможності судової системи? Відповідь існує : вибори. Не референдум , чи не вуличне протистояння . Тільки вибори. Ну , а якщо ми знову у вільних виборах візьмемо собі в начальники Черновецького з Кернесом ...

Семен Глузман

О.ЖУРАВЛЁВА: Добрый вечер. Это программа «Особое мнение», меня зовут Ольга Журавлёва, особое мнение сегодня высказывает политолог Станислав Белковский. Политолог на пенсии, правильно?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Можно просто «политолог».

О.ЖУРАВЛЁВА: Хорошо. Здравствуйте, Станислав.

С.БЕЛКОВСКИЙ: Здравствуйте, Ольга.

О.ЖУРАВЛЁВА: И, естественно, что тема Украины нас не оставляет. Сейчас постоянно приходят какие-то новости. Переговоры пока в данный момент мы не видим, чем закончились между Януковичем и оппозиционерами. Давайте начнем несколько издали.

Наш слушатель Илья интересуется «В чем, на ваш взгляд, различия украинского бунта и русского? Почему Украина таким способом уже не первый раз выражает свои чувства? Где главная причина?»

С.БЕЛКОВСКИЙ: Первый раз. Первый раз таким образом, потому что радикальный протест с элементами насилия случается в современной Украине первый раз. На Майдане 2004 года не было ни одной жертвы и даже ни одного пострадавшего автомобиля. И тогда, я помню, организаторы Майдана грозились тем, что если автомобили мешали движению народа, то их просто брали под руки и переносили.

Потому что Украина не Россия, как правильно сформулировал бывший президент этой страны («этой» - в смысле Украины, а не России) Леонид Кучма. И ставка Виктора Федоровича Януковича на то, что этот народ можно нагибать до бесконечности... А это, с одной стороны, отражение его криминального мышления, потому что он, безусловно, порождение криминальной среды позднесоветской как человек с двумя судимостями. С другой стороны, все же хотят научиться у товарища Сталина. Все постсоветские политики. Не у всех это получается.

О.ЖУРАВЛЁВА: Ну, чему в данном случае научился Янукович?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Вот, помните тост, который товарищ Сталин поднял за русский народ на банкете в честь Дня Победы? За терпение русского народа. Вот, Виктор Федорович Янукович переоценил терпение украинского народа. Я согласен, что русский народ и украинский очень близки этнически, генетически, культурно. Но поскольку русскому народу как самому молодому из самых креативных народов мира присуща шизофрения, ибо шизофрения – органический спутник любого креатива, то русский народ разделился в себе самом. Он разделился на собственно русский народ и украинский народ. И украинский народ в отличие от русского ничего не боится. И вот этого Виктор Янукович совершенно не учел. Это было, безусловно, ошибкой в программе, которую он заложил, придя к власти в 2010 году.

Он тестировал эту ситуацию. Вот, он подписал соглашение о пролонгации базы Черноморского флота в Крыму еще на 25 лет. Случится что-нибудь страшное? Ничего не случилось. Ну да, были какие-то вспышки, проявления. Ничего.

Дальше он посадил Юлию Владимировну Тимошенко. Причем, хорошо зная Юлию Владимировну лично, я убежден, что она посадила себя сама, потому что она была настолько шокирована поражением от Януковича на президентских выборах, она настолько не верила в то, что это возможно в принципе, чтобы человек с ее потенциалом, ее личными качествами проиграл вот этому, она настолько не оценила других факторов и обстоятельств, которые могли бы повлиять на решение этого вопроса... А это бесконечный спор шизофреника и параноика, да? Вот, Юлия Владимировна – шизофреник, Янукович – параноик, и они упираются совершенно на разные основания, на разные кочки бытия.

Ей нужен был какой-то кардинальный жизненный перелом, чтобы снова поверить в себя и вернуться в игру. Поэтому, конечно, она посадила сама себя.

Но и тогда украинский народ не вышел ее защищать, потому что она ему несколько поднадоела и он не видел принципиальной разницы между Юлией Тимошенко и ее окружением, и Януковичем и его окружением.

И, в принципе, за последние 3 года Виктор Федорович Янукович создал идеальное политическое болото, в котором ничто не отличается ни от чего. Только 146 оттенков серого. Ничего.

Я прожил в Киеве довольно долго, я свободно владею украинским языком (один из немногих российских экспертов, что знают все украинские журналисты, конечно). И, собственно, вся фишка приглашения меня в украинский эфир – это, вот, что... Знаете, как выводят циркового медведя, что гражданин России владеет свободно украинским языком и лучше, чем большинство украинских политиков. Я помню, что наш окончательный конфликт и разрыв с Юлией Владимировной Тимошенко случился тогда, когда газета «Комсомольская правда» на Украине опубликовала в 2007 году рейтинг владения украинским языком, в котором я обошел ее. Она была абсолютно убеждена, что это я сам и заказал, хотя я вообще ни сном, ни духом не знал про этот рейтинг, естественно.

Потому что, действительно, она говорит с большим акцентом. Она говорит очень бегло, у нее неплохой словарный запас, но у нее страшный русский акцент.

О.ЖУРАВЛЁВА: Я прошу прощения. В политике Януковича как раз русский акцент, вы считаете...

С.БЕЛКОВСКИЙ: Янукович, кстати... У него маленький словарный запас, но акцент у него меньше, чем у Тимошенко. Его как-то натаскали. Его Анна Герман, любимая помощница по всем вопросам, которая влюбилась в него еще в 2004 году, перепутав его внешнюю шкафообразность с мужской брутальностью. Да. Спросите меня что-нибудь.

О.ЖУРАВЛЁВА: Так вы говорили, что Янукович испытывает терпение украинского народа, да?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Он испытывал-испытывал, и думал, что это можно испытывать до бесконечности. И вдруг выяснилось, что нет, это нельзя испытывать до бесконечности. Это сегодня и происходит, и я думаю, что, в общем, по старому еврейскому анекдоту, помните, как посылается телеграмма из Одессы в Харьков? «Изя, всё». На что из Харькова в Одессу приходит ответ: «Ой». Вот, что-то такое похожее происходит сегодня с Виктором Федоровичем Януковичем.

О.ЖУРАВЛЁВА: Вы хотите сказать, что в ближайшие дни можно будет сказать «Янукович всё»?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Это можно сказать уже сегодня. Ждать ближайших дней не надо. Как говорил герой Дюрренматта, «не назначай ничего на завтра – палач, которого я прислал к тебе, придет сегодня».

Вообще Виктор Федорович был бы идеальным директором завода резиновых изделий, потому что тянуть резину он умеет идеально. Но он сменил свою стихию, понимаете? Его стихия – болото.

Есть политики, которые идеально проявляют себя в кризисных ситуациях, в критических ситуациях, когда они принимают единственно правильные решения и побеждают всех за счет своей смелости и умения воплощать эти единственно правильные решения в жизнь. Характерные примеры на нашей памяти – это Борис Ельцин и Юлия Тимошенко.

Когда эти политики оказываются в ситуации относительной стабильности и спокойствия, они начинают сильно скучать, закисать и совершают, как говорят в теннисе, невынужденные ошибки, которые зачастую оказываются для них роковыми. И для Ельцина, и для Тимошенко это актуально.

Янукович – политик ровно обратного, противоположного образца. Он умеет действовать только в ситуации абсолютного спокойствия и стабильности.

О.ЖУРАВЛЁВА: Мы продолжим этот разговор с политологом Станиславом Белковским. Никуда не уходите – мы скоро вернемся.

РЕКЛАМА

О.ЖУРАВЛЁВА: И снова с вами программа «Особое мнение», меня зовут Ольга Журавлёва, мой собеседник – Станислав Белковский, политолог и это его особое мнение, мы говорим об Украине. Вы набросали схему политических особенностей Виктора Януковича и то, что привело его к этой ситуации, в общем-то. Скажите, пожалуйста, а цели-то каковы были у Виктора Януковича? Он сначала, простите меня, легитимным образом стал президентом.

С.БЕЛКОВСКИЙ: Безусловно. Конечно. Как сказал Борис Леонидович Пастернак, в родстве со всем, что есть, уверясь, и знаясь с будущим в быту, нельзя не впасть к концу как в ересь в неслыханную простоту. Чтобы проанализировать Виктора Януковича, не нужно апеллировать к геополитике, потому что Янукович не знает такого слова. Он никогда не открывал словарь на букву «г», чтобы не прочитать там что-нибудь лишнего.

Виктор Федорович Янукович – это человек, который искусственно был рекрутирован во власть. Он не хотел быть президентом, он был достаточно неплохим губернатором Донецкой области, его всё устраивало, он был неплохим модератором элит. Его вытащили, потому что Виктору Медведчуку, тогдашнему руководителю администрации президента Украины (и я хотел бы, чтобы мы сегодня коснулись фактора Медведчука как абсолютно системообразующего всей этой истории чуть позже) показалось, что человек с двумя судимостями будет абсолютно управляем. Медведчуку не пришло в голову, что это ровно наоборот – что когда человек с двумя судимостями выходит на оперативный простор, когда исчезает начальство... Когда есть начальство, он страшно боится. Кучма устраивал этому Януковичу в бытность последнего премьером такие разносы, какие бы и Медведев от Путина не терпел никогда. Но когда такой человек остается без начальства, он способен на всё – они не догнали этой ситуации абсолютно.

Вот, Виктор Федорович, собственно, и ждал своего звездного часа. Он же многократно унижен жизнью. Он был дважды в тюрьме, там в него вселили какой-то жуткий страх, видимо, там с ним что-то происходило. И страх остается доминирующей эмоцией Виктора Федоровича Януковича на всём протяжении его политической карьеры.

О.ЖУРАВЛЁВА: Как такой человек становится президентом демократической страны?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Ну, подождите-подождите. Ну, вчера Виктор Федорович был не готов к переговорам даже с одним Кличко. Сегодня, когда пролилась первая кровь на улице Грушевского, он не пошел до конца, правда? Он, ведь, не ввел танки и не задавил еще сотни человек, как многие, наверное, от него ожидали. Наоборот – он сегодня встречается со всеми тремя лидерами оппозиции. Это ли не проявление его страха?

А в 2004 году многие боялись, что он придет на Майдан и проведет там инаугурацию и объявит себя законно избранным президентом Украины, каким он формально по решению Центральной избирательной комиссии Украины и был. Что же случилось? Виктор Федорович...

О.ЖУРАВЛЁВА: Я прошу прощения. Завершилась встреча лидеров оппозиции с Януковичем. Ждем информации в ближайшие минуты.

С.БЕЛКОВСКИЙ: Ну, завершилась и слава богу.

О.ЖУРАВЛЁВА: Да.

С.БЕЛКОВСКИЙ: Это не спасет отца...

О.ЖУРАВЛЁВА: Просто долго сидели. Они начали...

С.БЕЛКОВСКИЙ: ...украинского авторитаризма в лице...

О.ЖУРАВЛЁВА: ...начали часа в 3 по Москве, где-то так.

С.БЕЛКОВСКИЙ: А потому что я только что говорил, что тянуть резину – это любимое занятие Виктора Федоровича, и здесь он чувствует себя идеально. Его главная ошибка, что он перевел ситуацию в кризисную.

О.ЖУРАВЛЁВА: Каким образом он это сделал? Ну, в смысле 3 пункта.

С.БЕЛКОВСКИЙ: Сначала сорвав подписание соглашения об ассоциации с Евросоюзом. А потом приняв на прошлой неделе, добившись принятия так называемых репрессивных законов, которые ничего прагматически ему не дают, но которые привели к окончательному озверению активной части общества и которые породили переход ненасильственного протеста в насильственный.

О.ЖУРАВЛЁВА: А вот здесь, простите, вам кажется, что насилие спровоцировали, все-таки, протестующие, а не другой приказ, данный силовикам, например?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Нет, насилие спровоцировал Виктор Федорович Янукович, потому что он стал абсолютно невыносим. Отчасти его спровоцировала оппозиция, но не своим действием, а своим бездействием. Потому что когда в очередной раз на Майдане выяснилось, что у оппозиции нет конкретного плана взятия власти в ближайшие дни, радикальная часть протестующих сказала «Ну, всё, это уже больше невозможно. Тянуть эту резину больше невозможно. Сейчас пойдем, набьем всем рожу и тогда станет ясно, кто чего стоит».

Поэтому и Янукович, и оппозиция спровоцировали (Янукович – своими действиями, а оппозиция – своим бездействием) то, что происходило на улице Грушевского в последние дни.

О.ЖУРАВЛЁВА: Вы говорите, что он боится.

С.БЕЛКОВСКИЙ: Да. Он страшно трусливый. В 2004 году я помню прекрасно: когда начался Майдан, что сделал Виктор Федорович? Разве он отважно двинулся навстречу народу и сказал «Я ваш президент»? Нет. Он поехал договариваться. Он провел тайную встречу с Юлией Владимировной Тимошенко и предложил следующий план: «Давайте я останусь премьером, а Ющенко станет президентом без выборов». А Юлия Владимировна Тимошенко должна была, согласно этому плану, стать первым вице-премьером в правительстве Януковича. А поскольку, естественно, она фигура гораздо более мощная, чем Янукович, ее этот план привлек, потому что в таком случае она бы контролировала всю ситуацию, всё это правительство несчастное и так далее, да?

Но этот план Ющенко забодал и правильно сделал, потому что он возразил на это, он привел очень веское возражение: «Что же, сейчас я выйду на Майдан и скажу, что лидер бандитов, которого мы только что осудили за полную фальсификацию выборов, теперь мой премьер? Нет, я этого сделать не могу» и план сорвался. Но когда Янукович пошел на переговоры, он уже показал, что с ним их не надо вести.

Просто я говорю, его развратили вот эти последние годы индифферентности украинского общества, когда украинское общество не видело разницы между Януковичем и не Януковичем.

О.ЖУРАВЛЁВА: Ну, подождите. А разница в личных качествах и в политических качествах...

С.БЕЛКОВСКИЙ: Нет. Нет.

О.ЖУРАВЛЁВА: Или в чем?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Смотрите. Вот, знаете, я сужу по реакции. У меня есть 3 знакомых украинских журналиста, которых я считаю лучшими журналистами постсоветского пространства (извините, не в обиду никому будет сказано из тех, кто здесь присутствует и слушает нас), это Сергей Лещенко, Мустафа Найем и Сергей Высоцкий. Я даже не знаю, где они сейчас, в каких СМИ работают. Мы не друзья, мы просто знакомы, поэтому никакого личного подхода у меня здесь нет. И я считал бы, что именно этот триумвират и пришел бы к власти... Если бы он пришел к власти на Украине, это было бы оптимально сегодня вместо Кличко, Яценюка и Тягнибока.

Но я вижу смену реакции этих людей. Полгода назад они были настроены абсолютно иронично и не видели разницы между ведущими украинскими политиками. Сегодня они настроены абсолютно бескомпромиссно, они готовы стоять на Майдане и идти под пули, что было бы... Ну, если бы мне сказали об этом полгода назад, я бы не поверил. И с другой стороны, для них не существует сегодня никаких лидеров. Существует только идея, что Украина должна стать европейской страной и она ею станет. А всякий, кто стоит активно или пассивно на пути продвижения в Европу, кто этому мешает, должен пасть. Это очень странно для нашего циничного сознания, но это означает, что, все-таки, русский народ разделился в себе самом. И, наверное, это главный исторический итог того, что происходит сегодня.

О.ЖУРАВЛЁВА: Ну, тогда, если главный исторический итог вы подвели, давайте подробности...

С.БЕЛКОВСКИЙ: Да, написал стихи о любви, закрыл тему, - помните, как говорил поэт Островой?

О.ЖУРАВЛЁВА: Да. Да-да-да. Давайте тогда о всяких подробностях. Чего Янукович хотел, когда вырвался из-под власти начальства, можно себе представить, да? Ну, человек, наконец, перестал бояться вышестоящего, наверное, он почувствовал некую свободу.

С.БЕЛКОВСКИЙ: Да.

О.ЖУРАВЛЁВА: Потом вот эти все...

С.БЕЛКОВСКИЙ: Он хотел обеспечить благосостояние своей семьи.

О.ЖУРАВЛЁВА: Так. Не страны, а семьи?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Да.

О.ЖУРАВЛЁВА: Это важно.

С.БЕЛКОВСКИЙ: Янукович – это тотальная жертва предательства на всём протяжении своей биографии. Как минимум политической биографии. Да? Януковича вытащили как китайского болвана в 2004 году. Причем, над ним все издевались – и Кучма, и Медведчук, и все остальные.

О.ЖУРАВЛЁВА: Ну, Медведчуку-то это зачем?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Давайте обсудим фактор Медведчука, потому что, как ни странно, он очень важен. Виктор Владимирович Медведчук – это бывший руководитель администрации президента Кучмы, с 2002-го по 2004-й год. И как ни странно, этот человек оказался моим личным оппонентом еще в 2004 году. Как ни странно, потому что наши весовые категории были, да и остаются, наверное, существенно различными (его гораздо выше, чем моя).

Я написал в «Украинской правде» в 2004 году статью о том, как Медведчук влияет на точку зрения Путина по украинским событиям, абсолютно правдивую статью – тогда ей многие не верили, потом, как это часто бывает с моими текстами, всё подтвердилось.

О.ЖУРАВЛЁВА: Он и сейчас влияет?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Сейчас он главный советник, и он уже много лет им остается Путина по Украине. И вдруг я открываю сайт «Украинской правды» через 3 дня после выхода моей статьи, и что же я там вижу? Ответную статью лично Медведчука, в которой он не возражает мне по существу, а просто говорит о том, что Белковский – человек Березовского (а Борис Абрамович был тогда еще жив и в какой-то смысле, действительно, я был его человеком). И поэтому верить тому, что он говорит, нельзя.

Я сразу понял, что революция обязательно свершится и Ющенко станет президентом, потому что если человек, отвечающий за внутреннюю политику Украины и привод Януковича к власти («привод», я прошу прощения, это двусмысленно звучит в контексте уголовных дел), совсем не понимает канонов информационной войны, согласно которым руководитель администрации президента не должен не отвечать, мягко говоря, и уж не должен отвечать по-прежнему «сам дурак». Это как-то уж очень принижает и его, и всю парадигму, которую он транслирует. То всё, это дело швах.

Впоследствии Виктор Медведчук превратился... Не впоследствии, а еще до того превратился в абсолютно черную метку для любых политических проектов, событий и явлений в государстве Украина. Медведчук отвечал за политическую реформу 2004 года, которая должна была трансформировать Украину в парламентскую республику и сделать Леонида Кучма премьером. При номинальном президенте Януковиче с двумя судимостями. Провалилось полностью. Причем, некоторые депутаты парламента, чье голосование решило вопрос против этой реформы, в личных беседах со мной говорили мне, что «знаешь, в общем, мы были не против реформ. И Кучма-премьер нас абсолютно устраивал. Но, вот, наглая, абсолютно беспардонная и неконвенциональная позиция Медведчука заставила нас проголосовать против или уклониться от голосования».

Дальше был проект «Янукович-президент». Причем даже уже в дни Майдана, в первые дни, когда к Медведчуку ходили на переговоры представители оранжевой команды, он говорил «Да что? Сейчас через несколько дней Майдан рассосется, потому что ударят холода».

Дальше. Ну, там то, что на парламентских выборах 2006-го и 2007-го годов политическая сила, возглавляемая Медведчуком, набирала не больше одного процента, я даже не говорю. Но последний триумф Медведчука был 2009-й год, когда он придумал конструкцию, при которой Янукович и Тимошенко заключают стратегический пакт на 10 лет вперед, Янукович становится церемониальным президентом без полномочий, Тимошенко – полновластным премьером, и, естественно, пакт развалился. Абсолютно.

Но при всем при этом Медведчук остается важнейшим советником Путина по Украине. И у меня есть этому объяснение, потому что за долгие годы занятий так называемой политологией, которой не существует, я впал в нишу политической психологии, которая существует, и понял, что ничто не сплачивает людей так, как психологическая близость.

О.ЖУРАВЛЁВА: М! Они просто похожи?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Они очень похожи. Они параноики оба, то есть они во всем видят заговор. Ну, вот, не может быть так, чтобы эта чашка сейчас упала и это случилось случайно – нет. Это произошло случайно? Нет, это, конечно, американское посольство наслало какие-то лучи ненависти, и эта чашка упала, да?

Во-вторых, понимаете, Виктор Владимирович Медведчук – это классическая жертва синдрома интеллектуального превосходства. Вот, когда маленькому мальчику говорят с детства, что он дурак, у него развивается комплекс неполноценности. Когда маленькому мальчику, наоборот, с детства говорят, что он самый умный, у него развивается ощущение, что он может обмануть любого. И представления о том, что его тезисы могут быть неубедительны для окружающих, у него нет. Вот, я знаю еще одного точно такого же абсолютно медведчуковской психологии человека, с которым я неплохо знаком, это чемпион мира по шахматам Гарри Кимович Каспаров.

О.ЖУРАВЛЁВА: Ну, он, действительно, очень умный – с этим не поспоришь.

С.БЕЛКОВСКИЙ: И Медведчук очень умный. Но когда Гарри Кимович Каспаров начинает рассказывать русскому народу, что он сбежал в Америку от кровавой гэбни, а этому никто не верит, он не в состоянии понять, как это может происходить: «Ну как? Это же я рассказал, что я сбежал в Америку от кровавой гэбни. Как же мне можно не верить?»

Вот, с Медведчуком происходит то же самое. Да? Когда он разводил Виктора Федоровича Януковича, исходя из представлений, что Виктор Федорович идиот и ничего не понимает, то у Виктора Федоровича что откладывалось? «Этот человек думает, что я идиот и ничего не понимаю. А я не идиот». И Виктор Федорович, действительно, в простом человеческом, практическом смысле слова совершенно не идиот. Он просто человек, лишенный масштаба мышления, он ничего не знает ни про какую геополитику. Он знает одно – что он пришел к власти, наконец, он вырвал ее из зубов у всех, кто пытался его кинуть, потому что когда Партия Регионов, ведомая Виктором Януковичем, побеждала на парламентских выборах 2006-го и 2007-го годов, занимая первые места, то первой инстинктивной реакцией всех его соратников, олигархов, которые входили в эту Партию Регионов, было побежать на ту сторону, к Ющенко и Тимошенко, и начать договариваться о коалиционном правительстве, в котором человек, приведший Партию Регионов к победе, не будет премьером. Вы понимаете, какая ненависть накопилась у Виктора Федоровича Януковича к собственным соратникам, которые его предавали, предавали и предавали? Поэтому, наконец, решил предать их он, ответить им за всё.

В 2010 году после президентских выборов он сформировал правительство, которое было компромиссным – там были представители всех олигархов и даже заблудшие члены оранжевой команды типа Петра Порошенко и Виктора Балоги. В 2012 году, после парламентских выборов, когда он почувствовал, уже руки развязаны абсолютно, он выкинул всех и поставил исключительно в правительство представителей своей семьи и начал накачивать потенциал своей семьи.

О.ЖУРАВЛЁВА: Мы продолжим этот разговор. Станислав Белковский, политолог со своим особым мнением. Никуда не уходите – мы скоро вернемся.

НОВОСТИ

О.ЖУРАВЛЁВА: И снова с вами программа «Особое мнение», меня зовут Ольга Журавлёва, особое мнение высказывает политолог Станислав Белковский. У нас сегодня такая, украинская интермедия, тем более, что сейчас развиваются события. Ну, как они развиваются? Потихонечку. Закончились переговоры оппозиции с Януковичем. Никто комментировать ничего не стал. Кличко сказал, что на сходе сейчас всё объявит.

С.БЕЛКОВСКИЙ: Ну, просто сейчас будет Майдан и, скорее всего, Кличко будет провозглашен временным президентом Украины. Поэтому зачем раньше времени чего-то комментировать?

О.ЖУРАВЛЁВА: То есть вы считаете, что никак не меньше?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Ну, к этому всё готово, уже проекты заявлений заготовлены, насколько мне понятно. Вот сейчас через полчаса по московскому времени всё начнется.

Понимаете, Виктор Федорович добился уникальной вещи абсолютно. Он сломал все барьеры умеренности украинцев.

О.ЖУРАВЛЁВА: Каким образом?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Своим беспардонным поведением.

О.ЖУРАВЛЁВА: Разгон мирного Майдана? Что?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Нет, всё вместе. Он всё время пытался пощупать, до какой степени можно унижать украинский народ.

О.ЖУРАВЛЁВА: Ну, подождите. А в чем такое унижение? Многие говорят, что, ну, все-таки, Россия так заинтересована, она так готова помочь, она так...

С.БЕЛКОВСКИЙ: Россия вообще не причем, Россия вообще не причем.

О.ЖУРАВЛЁВА: Да что вы!

С.БЕЛКОВСКИЙ: Это Янукович с Медведчуком пресловутым, который охмурил Путина как ксёндзы Козлевича, объяснили, что если сейчас немедленно не дать денег больших Януковичу (а главный был страх потерять деньги для Януковича и ничего больше – он слово «геополитика» не знает)... Если бы деньги ему дал Катар с Саудовской Аравией, он бы взял их там и начал бы...

О.ЖУРАВЛЁВА: То есть проблема вся в том, что европейцы не дали ему денег.

С.БЕЛКОВСКИЙ: Да, совершенно верно. И он начал искать, где бы ему еще дали. Ну, китайцы принимают решения много лет, они сразу не дадут. Только наши лохи во главе с Владимиром Владимировичем Путиным и Игорем Ивановичем Шуваловым, который так гордится тем, что деньги Фонда национального благосостояния выброшены в трубу бухенвальдскую, потому что ему пофигу, да? Он там живет в своем имении в Австрии, ему хорошо. Они гордятся этим обстоятельством. Все деньги пошли на ветер, потому что они привели к дополнительному отчуждению активной части украинского общества и украинских элит от России, они ухудшили положение России по отношению к Украине, а не улучшили. Это абсолютно понятно как божий день.

Янукович хапнул денег и ему стало хорошо. Но Украина его спросила «А нам что, разве стало хорошо?» И его спросили об этом не только Запад и Центр Украины, которые его на дух не переносят, его спросили об этом Восток и Юг Украины. Рейтинг Януковича в Донецке рухнул в 3 раза, с 80% в 2009 году до менее 30% сегодня, потому что все понимают, что эти страшные российские миллиарды, которые так рекламирует он с премьером Азаровым, пойдут в карманы членам его семьи, а вовсе не на повышение благосостояния тех людей, которые еще вчера за него голосовали в тщетных надеждах улучшения жизни, которые абсолютно не сбылись. Поэтому Янукович абсолютно сломал все барьеры. И как сказал Владимир Владимирович, но, правда, не Путин, а Маяковский... Помните? Когда приход его мятежом оглашали, да? «Я выжег души, где нежность растили». Уже ничего простить нельзя. Особенно простить нельзя сегодняшние жертвы на улице Грушевского. «Я выжег души, где нежность растили. Это сложнее сделать, чем взять тысячи тысяч Бастилий. И когда приход его мятежом оглашает «Выйдите к спасителю», вам я душу вытащу, растопчу, что большая, и окровавленную дам как знамя». Вот это, сыграв роковым образом против себя и всадив себе в сердце отравленный кинжал, сделал наш великий президент Украины Виктор Федорович Янукович.

О.ЖУРАВЛЁВА: Теперь, пожалуйста, расскажите, как вы видите идеальный выход из этой ситуации?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Идеальный выход – побед Януковича.

О.ЖУРАВЛЁВА: Да что вы? В женском платье с заднего двора?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Ну, такого женского платья, по-моему, еще не пошили – у него там 64-й размер. Я надеюсь, во всяком случае. Нет, в мужском платье. А вы знаете, что брутальные мужчины часто бывают трусами. К Януковичу это относится. Впрочем, не только к нему.

Российский авиапром – нет, но европейский и американский предоставят ему самолет, уже, впрочем, у него имеющийся, тот самый, на котором казначей его семьи Сергей Корченко возит Тину Канделаки, для побега из Украины. Важно только, какая страна...

О.ЖУРАВЛЁВА: Да. Кто ж его теперь примет?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Ну, найдется всегда страна. Александр Григорьевич Лукашенко, кстати, вчера публично унизил Януковича, вы обратили внимание?

О.ЖУРАВЛЁВА: Да, да.

С.БЕЛКОВСКИЙ: Он просто приложил его мордой об стол. А зная, насколько интуитивен Александр Григорьевич, насколько он понимает, что к чему, он бы никогда этого не сделал, если бы не считал, что Янукович – политический труп. Прислушаемся к политологу Александру Григорьевичу Лукашенко скорее даже, чем ко мне.

А дальше – парламентская республика, в которой номинальным президентом будет Виталий Кличко. Он хорош одним. Он никакой не менеджер экономики, естественно, он не гигант мысли, не семи пядей во лбу. Но он стоит над разделением Востока и Запада. Поскольку украинский народ как и русский провинциален, то успех на Западе (а Кличко – безусловно, это символ успеха украинца на Западе) всегда символичен весьма и весьма. Поэтому как церемониальный президент, который обеспечит окончательно переход от постсоветской модели государства с тотальной коррупцией к какой-то пусть протоевропейской, зачаточной, естественно, которая столкнется еще с массой проблем, но, все же, движется в не двусмысленно определенном направлении, Кличко сможет с этим справиться. Он не авторитарный лидер и вождь, это абсолютно точно. Он, как говорил герой Тургенева, мягенький либеральный барич, опять-таки не взирая на столь брутальный имидж.

О.ЖУРАВЛЁВА: Ну, подождите. Туда ухнули деньги российские.

С.БЕЛКОВСКИЙ: Всё, всё. Давайте с ними попрощаемся.

О.ЖУРАВЛЁВА: С ними можно попрощаться?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Да, всё. Наступают самые скорбные минуты прощания.

О.ЖУРАВЛЁВА: Но подождите. Но украинцы же в конечном итоге, даже те, которые выходили на Майдан и, может быть, остались сейчас, они же в конечном итоге не за Кличко же туда ходили, не за Тягнибока...

С.БЕЛКОВСКИЙ: Нет, за себя, за себя.

О.ЖУРАВЛЁВА: Они ходили за лучшую жизнь.

С.БЕЛКОВСКИЙ: За себя.

О.ЖУРАВЛЁВА: А лучшая жизнь-то у них будет?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Как говорил Лев Николаевич Толстой, кто счастлив, тот и прав. Если у этих людей возникает ощущение лучшей жизни, оно у них есть. Они уже победили. Как сказал Борис Борисович Гребенщиков, пусть это еще не так заметно.

О.ЖУРАВЛЁВА: Хорошо. Тогда скажите, каких ближайших событий ждать? Освобождения Тимошенко?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Я не знаю, каких ждать ближайших событий. Я знаю, каких событий ждать в среднесрочной перспективе.

О.ЖУРАВЛЁВА: Так?

С.БЕЛКОВСКИЙ: В среднесрочной перспективе в лучшем случае Виктор Федорович Янукович в порядке компромисса доживет до конца своего первого срока. В худшем случае ему придется бежать значительно раньше.

О.ЖУРАВЛЁВА: А досрочные выборы или какие-то еще процедуры?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Ну, в худшем случае будут досрочные выборы, на которых победит Кличко.

О.ЖУРАВЛЁВА: Ну а что, собственно, ему угрожает? Вы думаете, что ему непременно нужно бежать каким-то экстренным образом?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Даже если ему ничего не угрожает, он всё равно готов бежать, потому что это человек страха.

О.ЖУРАВЛЁВА: А! То есть это не потому, что ему угрожают, а потому, что он так устроен.

С.БЕЛКОВСКИЙ: Ну, он приватизировал резиденцию Межигорье. А вдруг неожиданно выясняется, что в этом Межигорье он не может спать. А зачем нужна красивая резиденция, если ты в ней не можешь спать? Это важнейший вопрос мировой политики, который не исчерпал себя за несколько тысяч лет ее существования.

О.ЖУРАВЛЁВА: А, вот, теперь скажите мне, пожалуйста, какую роль играет Россия и?..

С.БЕЛКОВСКИЙ: Да никакой. Я вам объяснил, что жулики, Янукович, особенно Медведчук со своим синдромом интеллектуального превосходства и чисто формальным подходом ко всему, чем он тоже близок к Путину. Потому что если у Владимира Владимировича спросить «Владимир Владимирович, вам не кажется, что стране наступает капец?», он ответит «Какой же капец, ребят? Смотрите, вот у меня справка, удои сгущенного молока выросли на 146%. А вот другая справка, средняя лохматость по стране повысилась на 178%». Вот так же отвечает и Медведчук – они в этом абсолютно близки. Им кажется, что чисто формальными решениями можно всё урегулировать. Но политика – это не зона формальных решений, это не зона дискурсивного вообще, это зона интуитивного. Я, кстати, поэтому всегда выступаю и за женскую власть, потому что интуиция – это сильная сторона женщины, а не мужчины.

Поэтому всё, они встали на путь поражения. Они просто этого еще не поняли. И примеры политических провалов Медведчука, в скобках Путина я уже приводил. А времени эфирного у нас очень мало.

О.ЖУРАВЛЁВА: Ну, то есть сейчас кто-то мчится или должен мчаться, там, нести какие-то...

С.БЕЛКОВСКИЙ: «Новый год к нам мчится, скоро всё случится» - помните, была такая песня?

О.ЖУРАВЛЁВА: Да. Какие-то вести тайные переговоры...

С.БЕЛКОВСКИЙ: Да никаких тайных переговоров. Всё.

О.ЖУРАВЛЁВА: ...угрожать какими-нибудь газовыми войнами или еще что-нибудь?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Какие газовые войны, когда Россия их проиграла уже 2 раза?

О.ЖУРАВЛЁВА: То есть у нас шансов нет вообще?

С.БЕЛКОВСКИЙ: У нас с вами, Ольга?

О.ЖУРАВЛЁВА: Нет, у России нет шансов как-то играть эту карту уже никаких?

С.БЕЛКОВСКИЙ: У России единственно правильная концепция взаимодействия России с Украиной после того, как они разделились добровольно в 1991 году, была только одна: Россия должна была возглавить движение постсоветских стран и в первую очередь Украины в Европу. Если бы Россия подписала соглашение об ассоциации с ЕС прежде Украины, Украина оставалась бы в орбите геополитического влияния России. Всё остальное, усугубление провинциальности не интересует ни одну постсоветскую страну. А Путин и компания сегодня работают именно на это усугубление провинциальности, на затхлость, на азиатскость. Да, богатую азиатскость со всеми... Знаете как? Приезжаешь в Дубаи в 5-звездочный отель. Но согласитесь, никто бы из нас не захотел жить в арабской стране – все хотят жить в Париже, потому что господа все в Париже.

И вот это кардинальная ошибка, которую исправить уже нельзя. Как сказал поэт Леонид Дербенев, прославленный песнями Аллы Борисовны Пугачевой, мир устроен так, что всё возможно в нем, но после ничего исправить нельзя.

О.ЖУРАВЛЁВА: Скажите, пожалуйста, а как скоро выяснится или, может быть, выберется тот, кто будет отвечать именно за кровавые последствия украинских столкновений?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Он уже выбран в 2010 году.

О.ЖУРАВЛЁВА: Это будет Янукович?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Виктор Федорович. Ну, будет еще, конечно, министр внутренних дел Захарченко и всякие прочие клевреты Януковича.

О.ЖУРАВЛЁВА: А вы-то сами считаете, что это его вина?

С.БЕЛКОВСКИЙ: Конечно. 100%. Он искусственно вогнал себя в ситуацию серой стабильности. Вот, если бы он подписал соглашение об ассоциации с ЕС, всё было бы ничего. Всё продолжалось бы по сей день и он сохранял бы шансы на реальную победу на выборах 2015 года. Но он сам вынул себя из болота за волосы как барон Мюнхгаузен и погрузил себя в адский громокипящий котел, выхода из которого для него нет. А каждый человек должен отвечать за себя и за свои действия, и за свои мысли, и за всё, что угодно, с ним связанное.

О.ЖУРАВЛЁВА: Это Станислав Белковский, политолог со своим особым мнением. Меня зовут Ольга Журавлёва. Всем спасибо, всего доброго.

Олексій Шалайський, Дар’я Каленюк, для "Дзеркала Тижня"

Або як перекрити кисень українським казнокрадам і ПРойдисвітам.
За всієї своєї холодності й дипломатичності європейці — теж люди. І ось у пошуках виходу пари будь-який високопоставлений європеєць раптом може згадати про чинний мало не десятиліття закон. Так, його емоцій, безумовно, не вистачить, щоб усі банки його рідної країни раптом почали тотальне стеження за всіма PEPами. Але за десятком PEPів і конкретно за їхніми фірмами — цілком.
Рік тому в одній державній установі сталася потішна історія. До бухгалтерів, які сонно клацали по клавіатурі, увірвався один з керівників і, розмахуючи роздруківкою з Інтернету, гнівно запитав: "Хто злив інформацію?". У "компроматі" йшлося про слизький тендер, проведений під патронатом цього начальника. У своїй новині журналісти посилалися на "Вісник державних закупівель". Очевидці свідчать, що після пояснень підлеглих шеф упав у ступор, вичавивши з себе: "Як? То ми все це публікуємо?!".
Зрозуміти держменеджера неважко. Адже основне його завдання полягає в тому, щоб придумати схему й реалізувати її, а не аналізувати проблеми відкритості інформації. А тим часом проблем цих з кожним роком більшає. Тому вважаємо своїм обов'язком поінформувати високомаржинальних читачів DT.UA про останні тенденції в цьому контексті й супутні їм ризики. Сподіватимемося, що ця інформація виявиться для них корисною. Тим паче в нинішні непевні часи. Отже…
Кийок у пошуках пальців
Почнімо з поганої новини. Законодавство, яке дозволяє заморожувати на рахунках банків крадені кошти, діє в Європі вже восьмий рік. Тобто проблема не з пошуком кийка, а лише з пошуком об'єкта його застосування — рук, "які нічого не крали". Раніше ми вже описували, як діє цей репресивний механізм. Точніше, як може діяти ("Як "маленький українець" може заблокувати рахунки українських чиновників", DT.UA №9 від 9 березня 2012 р.). Повторимо у двох словах.
2005 р. у юридичному полі Євросоюзу (Директива 2005/60/ЄС) з'явилася нова абревіатура — PEP (politically exposed persons, тобто політично ув'язані персони). Список цих достойників чималий: від суддів до міністрів, включаючи членів їхніх сімей. Відповідно до чинного єврозаконодавства, будь-який банк, відкриваючи рахунок будь-якій фірмі (навіть із Белізу чи з острова Мен), зобов'язаний упевнитися, чи немає серед її реальних власників якогось PEPа. Аборигени, вчителі йоги й лижні інструктори власниками не вважаються.
Якщо ж банк помітить дивну активність на рахунках або ж отримає відомості про те, що PEP на своїй батьківщині обвинувачується в крадіжці державних грошей, він повинен призупинити використання рахунка й повідомити про це національну фінансову поліцію. Із цього моменту до заморожування вже рукою подати. Річ у тім, що злочини на території третіх країн уважаються в Євросоюзі таки злочинами. І навіть сам початок розслідування щодо того, чи є гроші в банку чистими, чи вони нажиті "непосильною працею", блокує рахунок на невизначений час.
Зазвичай українським любителям розпилювати держбюджет не подобається вже перший ступінь механізму: виявлення реального бенефіціарія. Адже збоку трохи незрозуміло, яким чином міністр або губернатор, котрий у житті не займався бізнесом, раптом став власником багатомільйонних рахунків. А кожен з українців з легкістю може назвати десяток вітчизняних мультимільйонерів, які взагалі не мають комерційної власності. Тобто практично все в кеші. Наскільки безпечно зберігати гроші в українських банках, виразно показала історія з Володимиром Галицьким, банківські комірки якого в різних установах слідство очистило швидко й ефективно.
Важливий момент: коли йдеться про заморожування, то це стосується не тільки рахунків, а й нерухомості, акцій, землі, яхт тощо. Тобто це той випадок, коли справді "пропало все!". Правда, поки що нічого ні в кого не пропадало. Чому?
Лінь-матінка
європейської сім'ї народів
Поширена думка, що в реальності PEPів не розкривають і рахунків не заарештовують у зв'язку з тим, що Євросоюзу вигідно підживлювати свою економіку свіжими грішми, навіть якщо вони корупційні.
Фактично все куди банальніше. Для євробюрократії 8–10 років — це просто мить у всесвіті. Логіка життя бюрократа у всіх країнах — не робити зайвих рухів. У Євросоюзі вона, здається, досягла ідеального стану. Тим більше що залишатися в точці невагомості їхнім слугам народу допомагає відсутність, як би в нас сказали, "підзаконних актів". Приміром, "як довідатися, прізвище Kernes або Mogilev — це PEP чи ні? Читати українську пресу? Облиште". У США цю проблему постаралися розв'язати створенням комерційних баз PEPів. Банки стають їхніми передплатниками й відштовхуються від цієї інформації. Ми ознайомилися з однією такою базою: українців там небагато, та й не ті. Але чого можна вимагати від такого продукту? Що знайшли, те знайшли. У Європі навіть таких баз поки що немає.
Друга складність єврозаконодавства — чи вірити, що, приміром, підставна людина на прізвище Озопулос справді є власником багатомільйонного статку? Можна вірити, можна — ні. Залежить від банку.
Про будь-яке заморожування взагалі не йдеться: що заморожувати, якщо не ясно — у кого. Тож загалом усе виглядало б чудово для українських "пиляльників", якби не один нюанс.
Вибіркове кийкознавство
Насправді причини для тривоги у вітчизняних бюджетних олігархів є.
Перша. За всієї своєї холодності й дипломатичності європейці — теж люди. Зі своїми емоціями й пристрастями. Хтось образився, що під час переговорів протилежна "висока договірна сторона" раптом підвелася зі стільця й повернулася задом, хтось вирішив зробити собі піар на зневажанні прав сусіднього народу, хтось... Та чи мало існує емоцій.
І ось у пошуках виходу пари будь-який високопоставлений європеєць раптом може згадати про чинний мало не десятиліття закон. Так, його емоцій, безумовно, не вистачить, щоб усі банки його рідної країни раптом почали тотальне стеження за всіма PEPами. Але за десятком PEPів і конкретно за їхніми фірмами — цілком. Так, вибірково, так, "ах, як це підступно", але — все законно. Відповідно до директиви й загальної логіки демократизації суспільства. Є, зрозуміло, певна проблема з пошуком цих фірм. Але проблему цю розв'язати можна. І в цьому полягає друга проблема для українських VIP-бюджетників.
Якби вони знали, скільки людей нині нишпорить по різних базах даних, аналізуючи, сортуючи й накопичуючи інформацію, вони б дуже здивувалися. Примітно, що "шукачі" ці — як з різних країн, так і з різною мотивацією. Хтось шукає справедливості, хтось задоволення, у когось робота така. У кожному разі, процес іде. Слід зазначити, що робота ця, принаймні для першого етапу, — не така вже й складна. Занадто вже яскравим і різноманітним було життя української "еліти" в останні роки. Перша сотня-друга фірм, за якими ховаються наші рідні PEPи, лежить просто на поверхні. Скажімо, в Одесі всі можуть бути впевнені, що місцевий аеропорт пішов дешево в руки панів Кауфмана й Грановського. Як це довести? Та ніяк. Думаємо, що кіпріоти, які де-юре володіють аеропортом, навіть і не чули цих прізвищ. Тим більше що у зв'язку із цією оборудкою називають особу набагато потужнішу за означених місцевих бізнесменів. Або от є, приміром, така корпорація — "Гірські машини". Нормальна, давня контора, належить Рінату Ахметову. Тільки от у часи останнього царювання на ринку держзакупівель з'явився щасливий новачок. З ідентичною назвою, тільки з панамським корінням. Перемагає всіх, кого тільки бачить. На наше запитання СКМ: "Часом не "дочка"?", — відповідь надійшла негативна: "Не наше, і знати не знаємо — чиє". Така от невідома зірка на жирному ринку шахтного обладнання.
Або ось нещодавно журналіст Тетяна Чорновол опублікувала документи про те, що черкаський губернатор і мисливець з товариства "Кедр" Сергій Тулуб придбав собі дві дачки в іспанській Марбельї. За місцевими законами, фінансові органи слід не тільки сповістити про те, що покупцем виявилася така значима людина, а й визначити джерела її доходу: раптом поцупила.
Зрозуміло, що, як уже йшлося вище, місцевій владі нема коли копатися в ґатунках українських PEPів, але якщо про це повідомить місцевий громадянин — журналіст або тим паче депутат — інша річ. Закон же треба виконувати.
Більше прикладів не наводитимемо. DT.UA — занадто малоформатне видання для такої інформації. Скажемо лише: якщо раптом на когось "там" наїдуть, то на запитання: "А чому я, а не він? Що це за вибіркове законодавство?", відповімо: "Саме так. Саме законодавство. І саме вибіркове".
І насамкінець про найсумніше. Про Британію і США. Досі туманний Альбіон був однією з найулюбленіших точок для створення різних прокладок. Але час цей спливає. Перший шок деякі наші олігархи пережили торік, коли улюблений банк королеви Англії оштрафували на 8,75 млн фунтів стерлінгів за ненадання інформації про PEPів. Цього року сталася взагалі катастрофа. Місцевий уряд вирішив розкривати в корпоративних реєстрах усіх реальних бенефіціаріїв. Тож із Британією можна попрощатися.
І про США. Так, це країна, яка заарештувала рахунки Лазаренка на неприступному острові Гернсі. По-перше, нагадаємо, що не так давно, 2005 р., там була одна гучна історія. Сталася вона з RIGGS — банком, який існував 168 років, кредитував уряд для купівлі Аляски й тримав депозити 21 американського президента. Кілька фінансових операцій на користь Піночета й президента Екваторіальної Гвінеї, одне розслідування, один штраф — і банк виставили на продаж.



Та головне навіть не в цьому. А в тому, що всі банки світу користуються доларом, а отже, коррахунками в американських банках. Узагалі ж це вважається трохи непристойним — нагнути, скажімо, азіатський банк із допомогою комерційного коррахунка, але вже застосовувалося. Можна, звісно, спробувати прожити все життя, оперуючи гривнею і рублем, але навіть нашим олігархам не хочеться бажати такого життя.

http://gazeta.dt.ua/internal/dlya-tih-hto-ne-spit-zhivit-chesno-zamorozheni-aktivi-poradnik-dlya-koristuvacha-_.html

Кирилл Маренин, журналист

Петропавловск-Камчатский городской отдел судебных приставов провел проверку в отношении автора романа «Идиот» Ф. М. Достоевского по признакам состава преступлений, предусмотренных ч. 4 ст. 33 (подстрекательство) и ч. 1 ст. 297 УК РФ (неуважение к суду). В возбуждении уголовного дела отказано в связи с кончиной писателя. И это вовсе не скверный анекдот, а вполне реальная история.

Все началось в апреле 2011 года. В мировом суде житель Камчатского края Евгений Федорко, отвечая на вопрос своего оппонента, произнес слово «идиот». Судья Светлана Бобкова, на заседании у которой это случилось, сделала Федорко замечание. Могла сделать и больше: указать ему на дверь, оштрафовать или подвергнуть административному аресту. На этом инцидент (по большому счету пустяковый) был бы исчерпан. Однако дальнейшие события приняли просто вселенские масштабы.

Судебный пристав Е. Иванов, который охранял порядок на судебном заседании, написал рапорт о том, что в действиях Федорко обнаружены признаки преступления, предусмотренные ч. 1 ст. 297 УК РФ (неуважение к суду, выразившееся в оскорблении участников судебного разбирательства).

Сразу разберемся, что есть оскорбление с точки зрения уголовного права. Это унижение чести и достоинства другого лица, выраженное в неприличной форме (статья 130 УК РФ). Как пишет член российской Гильдии лингвистов – экспертов, профессор И. Стернин в статье «О понятии «неприличная форма высказывания» в лингвистической экспертизе», неприличная языковая форма в юридическом понимании - это негативная характеристика лица с использованием нецензурных слов и выражений. «Идиот» в число нецензурных слов не входит. Стало быть, состава уголовного преступления в действиях Федорко нет.

Однако есть и другие «специалисты», такие как А. Скорик, доцент кафедры русского языка Камчатского госуниверситета, которая по заданию службы судебных приставов делала экспертизу слова «идиот». Вывод А. Скорик вполне тянет на открытие в области русского языка. По ее мнению, слово «идиот» является неприличным, но может использоваться как медицинский термин.

В итоге из рапорта пристава Е. Иванова родилось целое уголовное дело, которое расследовалось два года и выросло в два с половиной тома! На раскрытие этого «преступления» были брошены немалые силы. Во-первых, шесть дознавателей службы судебных приставов. Во-вторых, их начальники, которые усердно проверяли дело и требовали направить его в суд. В-третьих, сотрудники прокуратуры, которые сначала указали на необходимость возбуждения самого дела, а потом требовали законности при его расследовании. Кроме того, в эту кипучую деятельность был вовлечен суд, который рассматривал жалобы Федорко на незаконные действия приставов (всего было проведено минимум 14 судебных заседаний).

В рамках уголовного дела допрошены свидетели (включая судью С. Бобкову), оформлено шесть принудительных приводов.

Привод - это когда бригада здоровых лбов на служебной машине едет за свидетелем или подозреваемым, чтобы доставить его на следственное действие, если тот сам явиться не хочет. В нашем случае выезжали за Федорко, хотя он мог прийти добровольно.

Три постановления о приводе были изданы еще до того, как уголовное дело появилось. Четвертый привод был оформлен через час после возбуждения дела. В тот день Федорко улетал в командировку и не подозревал, что за ним устроили погоню. Судебные приставы нагрянули в аэропорт, ворвались в самолет, напугали пассажиров. Но Федорко не нашли, потому что он улетел на вертолете. И его объявили во всероссийский розыск!

Суд признал все шесть постановлений о приводе незаконными, поскольку Федорко ни разу не был уведомлен о том, что его хотят видеть дознаватели.

После этого Федорко стал каждый день находить в своем почтовом ящике повестки о вызове на допрос. Так, в декабре 2011-го и январе 2012-го он был вызван к дознавателю более 20 раз.

Федорко был, мягко говоря, удивлен этими явно неадекватными действиями судебных приставов. И он написал в их службу такое заявление:

«О существовании слова «Идиот» я узнал из курса школьной программы, в частности, романа Ф. М. Достоевского «Идиот».

По мнению дознавателя Кошмана, совпадающему с мнением заместителя прокурора Петропавловска-Камчатского Дудина, слово «идиот» является бранным, оскорбительным, следовательно, содержащим неприличную форму. По их мнению, употребление в общественном месте слова «идиот» недопустимо и считается преступлением, которое они мне вменили.

Причиной, способствовавшей совершению мной этого преступления, явилось тлетворное влияние на меня романа Ф. М. Достоевского.

Поэтому считаю своим долгом, как гражданина РФ, сообщить нашим доблестным защитникам правопорядка о лицах, способствовавших совершению мной этого преступления. Это уже указанный мной выше, ныне покойный Достоевский, царствие ему небесное.

На основании изложенного прошу возбудить уголовное дело в отношении Достоевского Ф. М., как подстрекателя к совершению преступления».

Федорко полагал, что, прочитав этот текст, судебные приставы осознают абсурд ситуации и прекратят заниматься ерундой. Но те юмора не поняли. Заместитель начальника Петропавловск-Камчатского городского отдела судебных приставов И. Ли на полном серьезе принял это заявление, зарегистрировал, присвоил ему номер и приобщил к материалам уголовного дела. В отношении Достоевского натурально проведена проверка по признакам состава преступлений, предусмотренных ч. 4 ст. 33 (подстрекательство) и ч. 1 ст. 297 УК РФ (неуважение к суду).

В возбуждении уголовного дела против классика русской литературы все же было отказано по той причине, что он уже с лишком сто лет пребывает на Тихвинском кладбище.

Цитирую постановление Петропавловск-Камчатского городского отдела судебных приставов:

«Учитывая, что Достоевский Ф. М. скончался 28.01.1881, а Федорко Е. Н. родился 19.11.1960 года, Достоевский Ф. М. не имел реальной возможности склонить Федорко Е. Н. к совершению преступления путем уговора, подкупа, угрозы или другим способом…»

Чтобы сделать этот вывод, судебным приставам потребовалось 9 месяцев.

Кстати, в свете Федерального закона от 5 апреля 2013 года N 34-ФЗ, который предусматривает ответственность за распространение печатной продукции, содержащей нецензурную брань, у судебных приставов появился еще один повод проверить творчество Достоевского. Ведь если в их понимании слово «идиот» является неприличным и нецензурным, то издание и продажа романа «Идиот» может считаться административным правонарушением.

Перевернулся бы Федор Михайлович в гробу, если бы узнал про эти земные дела? Впрочем, он ведь бывалый каторжанин, все бы стерпел.

А что же с уголовным делом Федорко? После двух лет «активных» следственных действий оно прекращено за давностью сроков. Федорко с таким решением не согласился, так как давность сроков – не реабилитирующее основание. Так что ждем продолжения истории.

Все это было бы смешно, если бы не было грустно. Есть немало примеров того, как блюстители закона имели на руках достоверные сведения о преступлении (по-настоящему опасном для общества), но не возбуждали дело и вообще не принимали никаких мер. Зато, если вы скажете вслух слово, которое не понравится судебному приставу, то репрессивный механизм государства заводится с пол-оборота. Вам за это так изнасилуют мозг и психику, что вы навсегда потеряете покой и сон. Только вдумайтесь, на какую дребень судебные приставы потратили столько рабочего времени и сил. Чуть Федора Михайловича не достали из могилы! Ну и кем их после этого считать? Глупыми людьми. Если не сказать хуже.

Открытое письмо Национальному движению
02/03/2013
Газета «24 саати»

Натия Мегрелишвили

Я хотела написать письмо на совершенно другую тему, и касалось это 25 февраля. Однако я возвращаюсь к старой теме и хочу еще раз напомнить вашему движению или партии, что вы совершаете те же ошибки, вы снова ошибаетесь в отношениях с людьми.

Руководитель Национального движения заявляет, что на 19 апреля намечен большой митинг, где он и его друзья выразят свой протест в связи с опасностью смены политического курса Грузии, что это не партийный митинг, а это всеобщий протест.

Хорошо, мы придем, потому что ради этой идеи своими жизнями пожертвовали наши предки, и с этой идеей мы стояли перед российскими танками в апреле 1989 года. Но что значит «я и мои друзья»? Что это – заявление частного лица, или лидера партии, которая реформаторскими идеями и мощной атакой достигла ситуации, когда Грузия мало по малу начала превращаться в современное, свободное, демократическое государство? Или клановый снобизм Нацдвижения - «я и мои друзья» или «мы не будем противостоять толпе» - стал причиной потери множества голосов искренних и простых людей, которые уже в состоянии отчаяния поверили сказкам, что будто бы с неба спустился человек, который свой капитал, «накопленный» в «небе», собирается спустить в этой стране?

Видите, до чего дошло грузинское общество? Люди превратились в сказочников, и это ваша вина, посколько «я и мои друзья» превратилось в водораздел между вами и людьми.

Интересно, мы в статусе кого приглашены на эту акцию? Я знаю, почему приду. Не ради поддержки Нацдвижения, а ради той идеи, которая когда-то легла в основу политики Михаила Саакашвили. Национальное движение должно выйти из эйфории, и другие группировки - интеллектуалы, отцы идеологии, бывшие министры и недотроги бывшие или действующие партийные чиновники должны понять, что сегодня решается судьба вашего электората, и каждый ваш неверный или правильный поступок определит качество его меньшиства или большинства.

Может, хотя бы сейчас вы осознаете, что из-за вашего личного безразличия и ошибок, в основном, и был выруган президент, и больше не поведете себя так, чтобы у общества появилось желание разграничивать Нацдвижение и Михаила Саакашвили. Больше всего сейчас критикуется он (Михаил Саакашвили), все убийства или растраты приписываются ему, но вы же знаете, что это не так! Так возьмите же ответственность и на себя тоже!

В течение многих лет, пока президент лично не посещал организации, не осматривал условия, не оценивал качество работы и не одергивал работников, никто ничего не делал. В Грузии ни один директор, менеджер или политик не принимал независимого решения, и это происходило не потому, что Саакашвили был диктатором и не позволял им действовать свободно, а потому, что в стране Луарсаба Таткаридзе все от кого-то ждут плетки и окрика.

И сейчас все то же самое. Все ждут, что скажет Бидзина Иванишвили, и все снова ориентированы на одного человека, хотя именно это им не нравилось в старой власти. Если бы не строгие и эксцентричные указы Саакашвили, эта страна не смогла бы построиться так быстро и не стала бы такой красивой; и государственные институты не работали бы, и госказна не пополнялась бы – это вы лучше меня знаете.

Сейчас, когда все новые министры или чиновники разного ранга разговаривают с нами, никто не помнит, что 9 лет назад на месте красивых современных зданий и кабинетов были ржавые здания с коричневыми, обшарпанными, обитыми вагонкой стенами и красными потертыми ковровыми дорожками на полах.

Проспект Агмашенебели, которого не видать было за мусором и грязью, им не нравится, и они говорят: «Улица похожа на больничный коридор». Интересно, какие больницы они имеют в виду? Те, что Миша построил или те, что были в 90-х годах? Я уверена, все это проделано в результате большого влияния и усердия Саакашвили на правительство. Он требовал выполнения множества проектов. Однако куда не дотянулась его рука, те места и по сей день в разрухе. Почему? Не было губернаторов, директоров и гамгебели (местное сапоуправление. прим.переводчика)? Почему они ждали удара кулаком Саакашвили? Многие обрадуются этим словам и выкрикнут сейчас: «Потому, что он был диктатором». Но я-то хорошо знаю грузин. Мы ни за чем не ухаживаем. Мы даже собственные подъезды не убираем, пепельницы прямо в окно опустошаем и даже мусор выбрасываем на улицу, когда нас никто не видит. Мы портим и ломаем скамьи в садах и парках, наступаем ногами на цветы и кусты. В бассейны и фонтаны выбрасываем пустые бутылки, в реке Мтквари (грузинское название реки Кура. Прим.переводчика) устроили настоящую помойку, сигаретные окурки тушим об землю, хотя вот уже 9 лет в городе каждые 10 метров стоят мусорные урны и баки. Может тут тоже диктаторский режим Саакашвили виноват? А после человека, спустившегося с небес, разом станет чисто?

В течение четырех лет на Мтацминда стоял памятник Дмитрию Кипиани с отломанным носом. Могилы знаменитых грузинских деятелей были покрыты пылью, за ними никто не ухаживал. Могила Ильи Чавчавадзе из-за грязи поменяла цвет, а гробница Нины Чавчавадзе была полна обрывками газет... В этом тоже Саакашвили будем обвинять? У Пантеона не было директора, но есть же паства у храма в Пантеоне? В конце концов должны же мы понять, что такое патриотизм? Или снова будем бить кулаком себя в грудь? Однажды президент посетил Пантеон, и я поднялась туда на второй день-все было вычищено. А несчастный Дмитрий Кипиани даже удостоился носа. То есть, вот так мы понимаем любовь к родине? Неужели могилы великих Важи Пшавела и Николоза Бараташвили заслуживают того, чтобы надписи на них были затерты грязью? Но все ждут визита «диктатора»... И вместо того, чтобы донести до народа, что мы, граждане Грузии, еще раз должны собраться, защитить Родину и, если надо, пожертвовать собой ради нашей же независисмости, вместо того, чтобы усилить мотивацию народа, чтобы они снова вышли на улицу и зафиксировали верность отчизне и идее свободы, мы снова слышим «я и мои друзья».

Где ваши ошибки? Вот расскажу о конкретном примере. Вы все прекрасно знаете, что в качестве подозреваемого в бандитизме арестован сын Майи Орджоникидзе – Цотнэ Мамулашвили. Эта та Майя Орджоникидзе, которая вот уже несколько лет выступает в грузинской медиа и выражает свою поддержку политике Саакашвили. Соответственно, поддержку Национальному движению. У нее сегодня проблема. Обвинения против ее сына ничем не подтверждены, однако Цотнэ даже под залог не выпустили. Возможно, дело против него состряпано, и в том нет ничего удивительного. Так всегда действовали спецслужбы: выбирали одного, чтобы устрашить другого. Надеюсь, дело Цотнэ Мамулашвили разберет суд. Если он окажется виновным, то ваша поддержка будет нужна не ему, Цотнэ, а его матери – вашему единомышленнику. К сожалению, в нашей стране этот феномен никто не ценит и не понимает. Это то же самое, что бросить раненого товарища на поле битвы и оставить его умирать.

Удивляюсь, что те НПО или общественные организации, которые называют себя вашей поддержкой и управляют акциями, как партийными мероприятими, не откликнулись на проблему того человека, который делает их же дело, и который открыто говорит о происходящих в стране позитивных или негативных явлениях. Особенно возмущает, что в городе распространился слух, будто сын Майи отсидел тюремный срок в Москве за убийство. Этот факт НИКТО не перепроверил! Вот потому я и не принимаю приглашений на всякие собрания и партийные митинги. Я не верю ни НПО, ни их «поддержке». И в их акциях участия не приму. Для меня наибольшим приоритетом является Родина и человек, а не появление на мероприятиях, где не высказывается толком ни одной идеи.

Допустим, Цотнэ Мамулашвили в юности был судим, так что же? Разве кто-нибудь из вас застрахован от такого? Разве кто-то знает, что ожидает его завтра? Как вы могли поверить в такое, активисты, что даже не спросили у человека что правда, а что нет? Когда я от Майи узнала, что члены Нацдвижения даже не звонят ей, с моих губ сорвалась фраза: «А мы жертвуем нашими детьми ради них....».
Вспомнила слова моей матери (ей сейчас 80 лет): «Мой опыт и знание гораздо более велики, чем твои, не пиши политических статей, подумай о своих детях». А я не пишу политических статей, я пишу о Грузии и грузинах, и чего удивляться, о России. О детях не думаю, потому и хочу защитить их от совершенно незнакомой для них чумы, которой является превращение Грузии в российскую губернию. И совсем не удивилась, что Майя Орджоникидзе восприняла случившееся как факт давления или устрашения - такой была наша реальность последние 80 лет.

Когда поймали членов семьи госпожи Эки Беселиа, у общества и самой г-жи Эки было ощущение давления. И теперь происходит то же самое – у матери есть мнение, что арест ее сына является давлением на тех, кто поддерживает политический курс президента.

Молодой сотрудник одного из журналов, поддерживающих идеологии Нацдвижения на вопрос Майи Орджоникидзе «Почему даже одним абзацем не упоминаете, что Цотнэ арестован? Бойко отвечает: «Мы не уверены, что он арестован по политическим мотивам».

А все те люди, о которых вы статьи печатаете, они по политическим мотивам задержаны?

Вспоминаю слова К. Гамсахурдиа из его знаменитого романа: «Зная этих гнилых людей, я ради них не то что на крест, за спелой грушей на дерево не полезу».

То, что я люблю родину и до конца жизни буду бороться с повторной русификацией, не является вашей заслугой. У Национального движения была другая миссия, и она сделала правильный выбор.

Вот когда «я и мои друзья» устраивали небольшой антисоветский перфоманс, многие из вас, а также активисты Грузинской мечты и члены нынешнего парламентского большинства работали в ЦК ВЛКСМ, в милиции и госбезопасности. Но что поделать, каждый из нас может оказаться там, где нежелательно и непочетно быть. Потому-то и существуют метаморфоза и катарзис, чтобы у человека появился шанс исправить собственные ошибки. Вам также следует задуматься, что, если и впредь вы будете невнимательны к людям, они ответят тем же. 1 октября вы уже получили большой урок, но теперь, когда есть реальный риск стать «евразийцами», у вас появился новый шанс – вернуть немного доверия и электорат. Но вы снова полны амбиции и закрыты, особенно тот круг, который считает себя «мозгом» Национального движения. Я даже слушала лекции некоторых из них и должна отметить, что особым человеколюбием они не отличаются.

Появление Михеила Саакашвили и его команды в грузинской политике было настоящим ментальным переворотом. С помощью этих людей мы смогли открыть запечатанную семью печатями и забетонированную дверь, которую веками никто нам не открывал, и всего ничего отделяло нас от того, чтобы стать полноценными членами международного сообщества. И на что все это разменяно? Кланы не могут договориться друг к другом, интеллектуалы не терпят рядом с собой бывших двоечников и, фактически, собственными руками вы разобрали построенный вами же новый порядок.

19 апреля на акцию придет очень много людей, но придут они не к вам, а к Родине. Не к вам, а к президенту. К тому президенту, который при поддержке грузинского народа вернул и упрочил давно утерянную государственность и поместил в дискурс современного цивилизованного мира.

Знаю, оппоненты снова будут апеллировать к событиям 7 ноября и 26 мая, но это наша история, общая история государства, которой сопутствуют драматические и, порой, позорные эпизоды, но нельзя забывать о том, что в обоих случаях была предпринята попытка государственного переворота, и ни один юрист, политилог или правовед из тогдашнего парламентского большинства не может отрицать, что при угрозе госпереворота всегда работает механизм охраны государства.

Плохо, очень плохо, что мы стали свидетелями таких страшных минут. Общество получило травму, но для того и существуют настоящие политики, чтобы ослабление организма не привело к смерти. И политики должны заново выдумать пенициллин, чтобы излечить общество и государство, свежим взглядом посмотреть на объективную реальность и малейшую ошибку использовать как ценный опыт.
Враги Грузии пытаются присвоить Михеилу Саакашвили имя убийцы и бандита. Это знакомая модель – 200 лет назад царь Гиорги 13-ый, который старался перекрыть России пути на Кавказ и уберечь Грузию от России, тогдашними спецслужбами и с помощью «грузин» он был ославлен как душевнобольной, психически неуравновешенный, немощный и бесталанный правитель и, в конце концов, был убит. То же самое повторилось в случае с Звиадом Гамсахурдиа. То есть, тех в ком аккумулирована идея независимости Грузии, объявляют больными и параноиками.

Традиционно и исторически у грузин была и остается одна проблема: внешние и внутренние враги на поле битвы выходят одновременно.

P.S. Сторонников «Мечты» мое письмо пусть особенно не радует, так как, к сожалению, я уже давно не «мечтаю».

Адміністрація сайту в цілях збереження матеріалів і коментарів від випадкового зникнення копіює сторінку автора Патари Б., це важливо з огляду поширення колишніми користувачами сайту ПМ С.Осокою, Любою Лібуркіною, і Ярославом Петришиним завідомо неправдивої інформації в Інтернеті, на Фейсбуці.
http://maysterni.com/publication.php?id=80240&allcomments=1
_------------------------------------------------------

Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2012-07-22 18:05:48 ] - відповісти
Він білим птахом звився в далечінь
Безмежжя неба, оази волі,
Де душу не ятрить ніщо вже болем,
Де смак забути можна потрясінь.
Вхопивсь за вітер, лицаря небес,
Пішов увись незримими стежками,
Аби ввійти скоріш в небесну браму,
Тягар душі залишивши увесь...
Коли і де фатальний буде постріл,
Що душу нашу звільнить від оков?
Та доки ще тече у жилах кров -
В домівці рідній нам не бути гостем!
Вітрила крил розправлю в широчінь,
Вдихаючи душею вільний простір.
У кожного своя ріка терпінь,
Які закінчаться на Божому помості...

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-22 18:35:24 ] - відповісти
Кожнісіньке слово у ціль...

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 18:08:52 ] - відповісти
Нехай спочиває... Хтось інший тепер підніме за нього - "я за Регіони!", А Богу навряд бути поруч із тим, кому значно ближче привладне, з мамони...

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 18:11:36 ] - відповісти
А ви смілий - вирішувати за Бога не кожному по плечу.

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 18:31:55 ] - відповісти
А ви не точна, Любо, - я таки написав "навряд" і "нехай", а ось авторка оригіналу чітко вердикт виписала... Та й за Бога оцінила свого ліргероя "людиною" - отже по Образу і в Подібності ліргерой для неї, як Творець....

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 18:41:40 ]
наскільки я розумію слово "хай" означає побажання, а не вердикт.
а взагалі, Володю, завзята заполітизованість зазвичай звужує обрії. у будь-якому сенсі.

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-22 18:49:44 ]
Звідки у Вас стільки жовчі, пане Володимире?.. Ніяких вердиктів я не виписувала, у нас про померших завжди кажуть: Хай спочиває з Богом. Я щиро радію за Вас, що Ви про себе високої думки, але кожна людина теж може мати власне бачення і, якщо Ви за щось зневажаєте людину, невже Ви переконані, що у неї не було нічого за що її можна поважати?..

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 19:07:55 ]
У мене не має жовчі. Я бачу, ви будь-кого до Бога рівняєте і кажу вам про це постійно (це вже кілька років ми з вами на цю тему сперечаємося, правда ж, Патаро?)... Вочевидь наш діалог вам подобається.
А чого ви приписуєте мені свої якості, я не розумію. Я набагато скромніший за вас, хоча і відповідаю тут за все. Це ж ви, нмсд, проявляєте нескромність - і судите від імені Бога - хто є Подібний Богу, а хто ні...

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-22 19:12:57 ]
Поясніть мені, будь ласка, темній жінці де і кого я рівняла з Богом?.. Якщо кажуть людині: іди з Богом, це теж за Вашою оцінкою рівняння?.. Бог завжди біля кожної віручої людини, та зрештою і біля невіручої теж.

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 19:44:05 ]
Патаро, тут є чітка політика на сайті, і адміністрація має на неї повне право. Не подобається - публікуйте про "людину" в іншому місці.
Якщо конкретно, то чесніше говорити про актора і режисера, тут би не було жодних нарікань.

Світлана Ілініч (Л.П./М.К.) [ 2012-07-22 21:30:08 ]
Пане Володимире, я не зовсім розумію Вашої агресії щодо Ступки і ніяк не можу второпати, що такого "крамольного" сказала шановна Патара Бачія, як і не розумію (хоч дуже намагаюся), в якому ж саме значенні Ви уживаєте слово "людина". Це все окремі питання.

Мені імпонує Ваша безкомпромісна громадська позиція, але все ж чи вартує політика (явище тимчасове і багатолике) того, щоб ставити його вище мистецтва? тим паче коли йдеться про смерть? Ступка - це покоління в українському кіно, це ера в українському кіно, хіба цього не досить, аби в день його смерті пом"янути його або помолитися за його душу?


Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-22 21:52:59 ]
Вашими стараннями, пане Володимире, у мене скоро буде нервовий тік при згадці про саме слово людина... Раніше Ви мене звинувачували , що я принижую слово людина, бо я у вірші вказала на деякі риси характеру особистості. У цьому вірші я актора і режисера назвала людиною, невже це теж карається?.. Наліво і направо я це слово теж не використовую, просто я людина (до сьогодні я так вважала, але що з мене взяти такої нескромної особи...) і живу серед людей, тому, хочу чи не хочу, а іноді вирветься... Ви вже вибачайте цю жіночу слабкість і з усією строгістю висікайте це під корінь, звичка коритися своєму чоловікові, гадаю і тут мені допоможе. З повагою, Патара.


Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 23:47:58 ]
Світлано Ілініч, у нас з вами різні завдання. Адміністрація створює нормальне русло для нормального, доброчинного творчого процесу, а ви приймаєте чи не приймаєте той простір, який адміністрація пропонує кожному з авторів.
Якщо хтось вважає, що йому тут тісно - то ніхто нікого не тримає.

Якщо ви говорите - про театр і кінематограф, то про це й потрібно писати, а не про речі більш високі, де відразу з'являється претензія щодо використання понять. Поезія - це не вседозволеність, є багато меж.
Щодо людини в нас є спеціальна сторінка, там можна і продовжити дискусію.
"Про «людину» і «добро», «світло» і «пітьму», «холод» і «зло»"
http://maysterni.com/publication.php?id=55753


Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-22 18:42:25 ] - відповісти
Пане Володимире, якщо Ви сильніша людина, вмійте прощати людям слабкість...


Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-22 19:15:28 ]
А щодо скромності... Дякую, що ще раз нагадали мені, що за все тут відповідаєте, я це помітила нині за зниженою оцінкою...

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 19:46:43 ]
Патаро, прошу не вживайте "людина" наліво і направо, про це адміністрація сайту сповіщає постійно - що знижуватиме оцінки за надто вільне використання "людини". Така політика на сайті з боку адміністрації, є питання?

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 20:00:39 ]
І "занижену" оцінку вам поставила ж не редакція? Тобто це "проста" оцінка... Та й поетично ваша композиція, як на ваше вміння, досить невиразна, нмсд.

Богдан Манюк (М.К./Л.П.) [ 2012-07-22 18:22:45 ] - відповісти
Неоднозначний був чоловік. А пам'ятатимуть з часом тільки його талант.

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-22 18:44:26 ] - відповісти
Пам'ятають завжди краще (якщо, звичайно, не злопам'ятні ;-)))).

Люба Долик (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 19:21:19 ] - відповісти
Зрозуміло і відомо, що люди не безсмертні. Та смерть щоразу вражає. Вічная пам"ять...

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-22 19:28:22 ] - відповісти
Вражає, Любонько, бо усвідомлюєш, що з цією людиною тепер буде асоціюватися лише минуле і ніяк майбутнє...

Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2012-07-22 20:13:14 ] - відповісти
До Володимира Ляшкевича: про померлих краще говорити або добре, або нічого. І подібним цензуруванням Ви нічим не відрізнєтеся від теперішнього регіонального правління країною. Патара вирішила за Бога. А Ви за кого? Чесно кажучи, Ви мене нарешті вразили... Тільки не вважайте це компліментом.

Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2012-07-22 21:00:04 ] - відповісти
В мене приблизно таке ж враження. Хотілося б, аби адміністрація ресурсу вже нарешті конкретно означила про кого автори повинні писати схвально, а кого - тільки засуджувати. Якщо вже встановлювати криваву диктатуру, то принаймні за чіткими правилами.

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 23:28:31 ] - відповісти
Та не потрібні мені ваші компліменти, я в цілому лише вимагаю не знущатися з поняття "людина" і нікому не дозволено буде це робити на ПМ. Якби ви з Осокою, і Патарою, наприклад, самі створили поняття людини, то жодних проблем би не існувало - користувалися би ви тим поняттям, як хотіли. Але ж це - не ваше, а Боже, тому маймо совість і такт у використанні не нами створеного.

Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 21:11:15 ] - відповісти
"...нібито не літає. А крила має."
За відеоролик - окремий уклін...

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-22 21:54:27 ] - відповісти
Тепер тільки відеоролики, фільми...

Неля Ковальчук (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-22 21:13:11 ] - відповісти
Навіть російський президент висловив своє співчуття. Життя є занадто коротким, щоби розмінювати його на чвари. Моя думка є дуже скромною, і вартує небагато, але такі вірші - не потрібно оцінювати. Ці віршовані слова Патари Бачії - знак поваги до померлої Людини. Це - її біль. Світла йому пам'ять.

Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2012-07-22 21:15:11 ] - відповісти
правильно сказано. Щодо оцінок - особливо.

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 21:21:51 ] - відповісти
бо таки митці, як Богдан Ступка не належить за великим рахунком до жодної національної культури. це вже світовий рівень. тому він був абсолютно органічним і в образі українського селянина, і єврейського молочника, і російського інтелігента.

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 21:19:07 ] - відповісти
Патаро, суто по тексту - "земні її кроки".

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-22 21:56:52 ] - відповісти
Суто по тексту, Брюнеточко, вдячна.;-)))) Новина, як обухом по голові, писав жаль за людиною, а не я.

Володимир Сірий (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-22 21:38:46 ] - відповісти
Патаро, вчора я веселився. А сьогодні сумую.
Таке життя.
Дякую за привітання на моїй сторінці!!!

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-22 21:59:54 ] - відповісти
Таке життя - сум і радість поряд... Я нині приїхала і вичитала, що ти потрусив гаманцем і відгуляв доччине весілля, тому, хоч пізненько, але приєдналася до побажань.;-)))))) Щиро сподіваюся, що Ви з дружиною не пересядете на пісненьку зупку...;-)))))

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-22 22:07:00 ] - відповісти
Дякую усім хто висловив свою думку у мене на сторінці. Якесь скандальне вийшло моє повернення у Майстерні після відпустки, напевно, занадто розслабилася біля моря, втратила контроль над своїми емоціями.;-)) Рада кожній думці, вибачте якщо нехотячи когось образила.З повагою, Патара.

Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-07-22 22:20:31 ] - відповісти
...А в поезії Ліни Костенко, що звучить з вуст Богдана Ступки, теж є слово "ЛЮДИНА". Якби вона зареєструвалася на сайті, то їй би теж було заборонено...
Патаро, я розумію, що це було написано швидко, під враженням сумної події, але мені все ж не сподобалося, що Ви ніби чітко натякаєте на гріхи людини:"Не нам вже судити земні її кроки". І далі по тексту - згадка про Страшний суд, теж як натяк, як загроза.Коротше, теплоти мені не відчулося.

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 23:24:06 ] - відповісти
Заборонене не слово людина, а наполягається на обгрунтованому і відповідальному використанні на сторінках ПМ цього слова, не затиканні ним усіх дірок... (

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 00:11:33 ] - відповісти
Пані Ларисо, я написала ці рядки після коментарів, які прочитала на ФБ, ось один з них:
Ви чули, що помер ступка?
так от, то не до мене. я би вбив осю, а не бодю, терпіть не можу обох.
на тому слові йдіть шанувальники ступок... самі здогадайтесь, куди. ХАО.
Ці слова написав чоловік, з яким я люблю спілкуватися, він розумна людина, дуже цікавий оповідач і, що мені дуже в ньому подобається, з гарним почуттям гумору... Таке чи щось подібне я прочитала і в інших дописувачів. От після цього написалися ці рядки. А щодо теплоти, Ларисонько, моя теплота Богданові Ступці вже не потрібна, а не сказати про те, що не нам судити того, хто вже на правді (як у нас кажуть про покійних) я не могла.

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 23:22:38 ] - відповісти
Народ, адміністрація ресурсу вимагає чіткості - хочете, наприклад, восхвалити когось - хваліть заслужено, а не брехливо. Хваліть за те, що є, а не за те, чого ви не знаєте і знати не можете.
Хочете, наприклад, хвалити актора і режисера - хваліть і називайте його актором і режисером, керівником театру. Але торкатися речей Божистих вам і нам потрібно обережно, а не як звично...

Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2012-07-22 23:30:06 ] - відповісти
Правильно. тільки якби це було зазначено в правилах сайту - було б простіше. До речі, пане Ляшкевич, як ви дивитесь на те, шоб створити окремий катехізис, спеціально для авторів пм, щоб вони знали, де можна, а де ні? Також в принципі можна було б десь створити віртуальну площу страти - я думаю, це б багатьох застерегло від можливих помилок.

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 23:41:41 ] - відповісти
Ви звикли, що все вам можна, а тут вам кажуть - ніззя, значить у вас є вибір - йти туди, де все можна, і робити те, чого лише в одному місці "ніззя".
Обгрунтувати краще, аніж у Святому Письмі - що таке людина, навіть не намагатимусь, але вказати на те, що використовувати за будь-якого випадку цей термін не можна, зобов'язаний.
Цензура, кривава цензура, як каже Брилинська. )

Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2012-07-22 23:47:53 ]
Челове́к разу́мный (лат. Homo sapiens; в русскоязычных текстах встречается также написание хомо сапиенс[1] или гомо сапиенс[2]) (в биологии) — вид рода Люди (Homo) из семейства гоминид в отряде приматов, единственный живущий в настоящее время. От современных человекообразных, помимо ряда анатомических особенностей, отличается значительной степенью развития материальной культуры (включая изготовление и использование орудий), способностью к членораздельной речи и абстрактному мышлению. Человек, как биологический вид — предмет исследования физической антропологии.

Ви вважаєте, що якась тут характеристика не підходить для Богдана Ступки, Царство йому Небесне? Чи Ви хочете сказати, що вживати слово "Людина" користувачі даного сайту можуть лише виходячи з офіційної доктрини сучасного Православного вчення? Мені просто вже хочеться розставити врешті крапки над і.

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 23:56:44 ]
Щодо людини в нас є спеціальна сторінка, там можна і продовжити дискусію.
"Про «людину» і «добро», «світло» і «пітьму», «холод» і «зло»"
http://maysterni.com/publication.php?id=55753

Але відповім вам, Сергію, тут коротко - йдемо не від мавпи і Дарвіна, а від сотворіння Божого людини. Це строга політика ПМ.

Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2012-07-22 23:58:43 ]
Все ясно і дуже вичерпно Ви сказали. Один тільки момент - якщо можна, то дуже хотілося б, аби з'явився список осіб, яких на цьому ресурсі не довзолено називати людьми. Вже ясно, що на букву "С" буде Ступка. А решта алфавіту?

Світлана Ілініч (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 00:11:25 ]
Шановний пане Володимире, я, як проста, грішна і не надто освічена смертна "....." (вкладайте тут іменник, який, на Вашу думку, пасує, бо я не наважуюся приміряти до себе отого високого звання - ану ж не відповідатиму йому), отож, - я геть заплуталася.

Маю відчуття глибокого когнітивного дисонансу, оскільки не надто розумію, то що ж на ПМ дозволено, а що заборонено, які слова і в якому значенні вживати, а на які накладено анафему, хто білий і пухнастий, а хто чорний і ниций.

Прошу зійти милостиво до мене нещасної і прояснити чітко і однозначно ці життєвоважливі питання, а ще краще - дати посилання на відповідні списки і збірники правил, які у Вас, як у архіпослідовної і цілісної ..... (знову ж, вставляйте необхідне слово), безперечно, є.

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 00:14:43 ]
Називайте кого хочете людьми. ) Але в усіх випадках говориться про творчі публікації на ПМ. У творі виникає образ ліргероя і автор на сторінках ПМ, на думку адміністрації, у трактуванні "людина" повинен віддавати першість Творцеві. Про це і йдеться в критиці цієї композиції.

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 00:18:51 ]
Світлано, пишу іще раз для вас - використання поняття "людина" на ПМ зазвичай цензурується, є сторінка, на якій ви може спробувати вплинути на цей процес - "Про «людину» і «добро», «світло» і «пітьму», «холод» і «зло»"
http://maysterni.com/publication.php?id=55753

На ПМ заборонена ненормативна лексика і ненормативна поведінка, і пропагувати, що "любов зла...". Здається все.
На цьому покидаю шановне товариство.

Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2012-07-22 23:52:41 ] - відповісти
"Якщо хтось вважає, що йому тут тісно - то ніхто нікого не тримає."

"Чорт: Ну, а як всі повтікають, Ваню?

Іван Опанасович: А нехай тікають! Вони мені не нужні!"

(с) Лесь Подерв'янський "Остановісь, мгновєньє, ти прєкрасно!"

Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2012-07-22 23:53:47 ] - відповісти
Послухайте, Володимире... Ви так любите цитувати Священне Писання, що я вже аж переживати починаю. Там ще є оте:"Хто з вас без гріха..." Ну а далі про камінь. І ще є про скалку в очі сусіда... І про прощення багато, і про щоки ліву і праву, і все таке інше. Це я до теми Ступки. І він був великою людиною і хвалю його, бо знаю за що хвалю. А стосовно цензурування... Ви ж такий красивий розумний чоловік, інтелектуал і поет, Святе Письмо знаєте - невже приємно мати під собою рабів? Я схильна до ідеалізації, тому ніяк не можу повірити в те все, що читаю...

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 00:05:06 ] - відповісти
Не треба мене ні ідеалізувати, ні навпаки, ганити. Є ПМ, із закладеними в нього принципами, не подобається - використовуйте інші веб_інституції, з іншими принципами. І про яких рабів ви говорите? Звідки взяли? Та й цензура, як мені здається - завжди на користь.
А теми, які ви зараз зачепили - дуже серйозні. І не на цій сторінці і зараз про них говорити.
Можна поговорити на відповідній сторінці
Утім, там уже багато сказано, і без потреби повторювати.

"Про «людину» і «добро», «світло» і «пітьму», «холод» і «зло»"
http://maysterni.com/publication.php?id=55753

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 00:24:25 ]
Політичні погляди будь-кого не можуть служити приводом для того, щоб не вважати його людиною.
Сподіваюсь, Вам колись стане соромно.

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 00:33:02 ]
Безумовно, кожному з нас є сенс подумати про відчуття сорому в собі, Любо. А, в цілому, не йдеться про політику, хоча в нас тут зараз і не має політики, а є бандитський режим від окремої "партії", що брутально захопила владу в країні, порушивши УСІ ЗАКОНИ. Йдеться про максимальну коректність у використанні термінів - мінімальна коректність вже не дає результатів і глибоко шкідлива. І коректно, на думку ПМ, зважати, що поняттям "людина" кожен автор має користуватися тут (редакційна політика) в певних межах.
Додам - що цю композицію Патари жодне серйозне видання ніколи б не опублікувало. І подумайте чому. Так що ПМ ще як вершина демократії...

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 00:41:16 ]
Ми з вами прекрасно розуміємо все про мініатюру Патари. Як і про те, що ви вважаєте, що Богдан Ступка, чей світлий дух ще витіє поруч, не заслуговує звання людини. У мене просто немає слів, Володимире... Бог Вам суддя.

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 12:39:59 ]
На жаль, ви знову все перекручуєте, Любо. Хто, як не ви, мали би зрозуміти, що в коментарях йдеться, як про, нмсд, низьку якість написаного Патарою, і про причини такого, так і проблематику питання в цілому. Тож відповідаю вам, Любо, ще раз - так, як ви кажете, я не вважаю. Ну і вам Бог суддя.
І хоча ця композиція авторки з ніком "Патара Бачія" не на потрібному рівні, проте твір сайтом опублікований, що, повторюю, навряд чи зробили би будь-які серйозні видання.

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 12:44:46 ]
Володю, я вже звикла, що у вас на мене певний рефлекс виробився (мабуть, ви скучили за нашим інтелектуальним спілкуванням :). Але суть не в цьому. Ви зараз намагаєтесь сказати, що виступили проти якісті тексту Патари. Але, оскільки ви так любите точність, то не полінуйтесь ще раз почитати свій перший коментар. Він більш, ніж красномовний і однозначний. Потрібна просто мужність це визнати. Бо помиляються всі. Але не всі вміють визнати свою помилку. Чи не ваші це слова?

Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 13:26:04 ]

І про що саме, Любо, говорить той перший коментар? Який таки виступає саме творчим коментарем до публікації.

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 13:34:14 ]
Перший і другий. Цитую:
"Хтось інший тепер підніме за нього "я за Регіони!... А Богу навряд бути поруч із тим, кому значно ближче привладне, з мамони...

... Та й за Бога оцінила свого ліргероя "людиною" - отже по Образу і в Подібності ліргерой для неї, як Творець...."

У першому коментарі йдеться про те, що, оскільки Ступка був за Регіони і працював з владою, то Богу навряд захочеться бути поруч з ним.

У другому - незгода з тим, що померлого Ступку названо людиною. І названо Патарою (у даному випадку), а не Богом.

Навіть, якщо слідувати вашою логікою, доведеною вже до абсурда, то і не вам, Володю, вирішувати, кого називати людиною, а кого ні.

Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 14:20:30 ]
Ви, Любо, як завжди перекручуєте і вибираєте версію, яка вас найбільше влаштовує.

Ви пишете: "У першому коментарі йдеться про те, що, оскільки Ступка був за Регіони і працював з владою, то Богу навряд захочеться бути поруч з ним. "

Насправді, там написано "Нехай спочиває... Хтось інший тепер підніме за нього - "я за Регіони!" - що не несе в собі жодного забарвлення, яке власне вже виникає у читача - в залежності від його естетичних смаків. Потім, напевно варто вам зауважити, що і стилістично перший і другий рядки різняться, і другий, швидше, є узагальненням на тему - до чого насправді ближчі наші привладні мужі - "А Богу навряд бути поруч із тим, кому значно ближче привладне, з мамони"...

І другий коментар не несе в собі жодної образи названому вами прізвищу - говориться лише про авторку.
А ви, Любо, натомість пишете " У другому - незгода з тим, що померлого Ступку названо людиною."
Написано ж там - "Та й за Бога оцінила свого ліргероя "людиною" - отже по Образу і в Подібності ліргерой для неї, як Творець...."
Це неемоційне, суто канонічне посилання до Витоків.
Ви ж усе потрактували так, як вам захотілося трактувати - і це ваше право, але поглядів тут може бути значно більше, і надмірна вузькість поглядів в поезії не вітається, чи не так?

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 14:30:31 ]
"Ви, Любо, як завжди перекручуєте" - це вже звучить, як згадка про "Карфаген, який має бути зруйнований" :)) ціную ваше почуття гумору, яке ви старанно хочете приховати, Володю.
По суті. Я розумію, що склалася ситуація, з якої потрібно вийти, так би мовити, зі "збереженим обличчям". І ви це зараз намагаєтесь зробити. З добрих до вас почуттів не заважатиму цьому (наскільки вистачить сил).
Щодо "надмірної вузькості поглядів в поезії" - абсолютно згодна. Задумуйтесь над цим частіше, і вам відкриється багата палітра.

Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 14:48:38 ]
Коли по суті немає чого сказати, то говориться те, що ви, Любо, сказали. Безумовно, що вам ще залишається...

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 14:53:31 ]
Sapienti sat...

Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 00:15:02 ] - відповісти
Ну ще дайте посилання на закладені принципи, щоби ознайомитися і можна буде йти спокійно спати. Мені завжди здавалося, що автори роблять ім"я не тільки собі, але й видавництву, яке їх видає, чи сайту, який їх публікує. А ті, у свою чергу, розуміють, що без авторів існувати їм буде важко. Правда, залишаються автори мертві - вони не говорять, а вірші вже є у наявності. З такими найпростіше. Я віддаю належне Вашому сподвижництву, Володимире, і дякую Вам за те, що надали мені таку можливість публікуватися на ВАШОМУ сайті. Віднині я висітиму у Вас як автор "мертвий". А хочете - можете прикрити мою сторінку. Дякую, що терпіли мене майже чотири роки. Хай щастить Вам у всьому.

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 00:21:42 ] - відповісти
Ось рекламування свого ім'я ПМ не цікавить, є принципи і сайт їх буде притримуватись, поки існує.
І вам щастя, де б ви не були.

Світлана Ілініч (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 00:59:23 ]
Шановний пане Володимире, вважаю Вашу позицію вкрай шовіністичною і тенденційною.

За таких обставин не бачу сенсу в подальшому перебуванні на сайті і публікації тут своїх творів.

Віднині переходжу до категорії "мертвих" авторів.

Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 00:42:21 ] - відповісти
Приєднуюсь до Ярини. На ПМ відтепер ще один мертвий автор. Сподіваюся, що ніякий мамона (див.вище коментарі Володимира Ляшкевича) не сподвигне мене повернутися сюди.

Світлана Ілініч (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 00:39:08 ] - відповісти
От все ж, пане Володимире, якщо поглянути на все уже сказане вище не з позиції Адміністрації, а з погляду хоча б Святого Письма, "не судіть - і не судимі будете". А чи не здається Вам бодай іноді, що влада, незалежно від її суті, псує ЛЮДИНУ і віддаляє її безконечно від божої суті?

А чи не видається ВАМ, що у намаганні слідувати слову Божому, Ви дієте методами, які далекі від Євангелія?

Чи не сумнівалися Ви, пане Володимире, бодай раз, у точності СВОГО розуміння Святого Письма і усіх окреслених у ньому категорій?

(Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 00:43:38 ] - відповісти
видаляйте мене з сайту.
якою суперечливою не була б ця постать, але казати про неї в такому ключі - неприпустимо. видаліть мій акаунт, будь ласка. не хочу перебувати на такому ресурсі

(Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 00:47:03 ] - відповісти
видаляйте мене з сайту.
якою суперечливою не була б ця постать, але казати про неї в такому ключі - неприпустимо. видаліть мій акаунт, будь ласка. не хочу перебувати на такому ресурсі (Жаржайло Михайло)

Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 00:49:15 ] - відповісти
+100

В'ячеслав Імамов (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 09:55:18 ]
+200

Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 12:50:52 ] - відповісти
Говорилося про низьку якість написаного і опублікованого, а також про деякі вимоги на сайті. Тож не видумуйте.
Вашу пропозицію, щодо видалення, задоволено.

(Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 01:10:10 ] - відповісти
Була б я родичкою Ступки - в суд би за таке подала. хай би він навіть був серійним вбивцею, сатаністом і педофілом - він все одно був і лишатиметься національною гордістю. ви дивилися фільми і вистави з його участю і вам подобалось - будьте ж вдячні за те, що він дав усій Україні і особисто Вам! немає гидших людей, ніж ті, що користаються з того, що роблять інші, а потім їх же поливають брудом за те, що вони регіонали, геї, євреї, росіяни, члени партії единая россия, клоуни, терористи, комуністи, ще якісь -ністи. а Ви би відреклися від рідної дитини, якби вона приєдналася до ПР? Невже відреклися би???


та що там казати, тут "юних і незрілих" ніхто не слухає, тому просто попрошу видалити мене геть із цього сайту.

Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 12:57:49 ] - відповісти
Звичайно, Ганно Осмоловська, видаляємо. Успіхів! І уважно перечитайте, за бажання, про що насправді йшлося.

Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-23 13:41:38 ]
Дуже шкодую, що так поспішно видалена сторінка однієї з найкращих поетес на сайті, яка мені, наприклад, запам'яталася тим, що першою відгукнулась чудовим експромтом на один з перших опублікованих тут мною віршів (вибачте за тавтологію):

А в Києві - файне кредо:
мастити дороги медом!
та так, щоби злі, як відьми,
мешканки міста Відня
(будьте у цьому певними)
заздрили нам по-темному:
Київ - ось де гламурно!
Київ - ось де культурно!

а потім сердеги-мужчини
посадять їх у машини -
і стане у Києві-місті
тісно, панове, тісно!

(Ганна Осмоловська, перший коментар на вірш "У Відні")

Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 02:44:42 ] - відповісти
І за життя і після Богдан Ступка зривав бурю емоцій. Він був геніальним актором, його любили і ненавиділи. Зіграні ним ролі, викликали безліч почуттів, що свідчить про недаремність його роботи. Його душа ще не перейшла у світ вічного спокою, а битви навколо неї точаться звідусіль.

Володимире, я знаю, як вам важко балансувати між Поезією і політикою, як важко керувати сайтом, встановлювати правила і намагатися їх дотримуватись. Я не буду ні радити ні співчувати.
Просто іду із ПМ, як уже не раз це робила. Цього разу, йду остаточно, бо ви перейшли межу у судженні про інших.

Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 12:59:45 ] - відповісти
Щасти. )
Хоча йшлося не про те, про що ви говорите.

Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 13:32:52 ]
та я розумію. насправді йшлося про ПРихильників. та мертвих не судять. у перепалці усі наговорили зайвого.

Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 09:01:14 ] - відповісти
В цілому підтримую все сказане тут попередніми коментаторами. Про все це я вже висловився на Фейсбуці.
Але я вважаю, що просто залишити сайт - це допомогти пану Ляшкевичу у встановленні його диктатури на Майстернях. Цей сайт здобув славу одного з найкращих поетичних форумів України не лише завдяки тому, хто його створив, а також і завдяки повсякденній праці сотень самих форумчан, часто у протидії його формальному власнику. Зрештою, що таке таке форум без його учасників? Тому просто так віддавати наше спільне дітище на поталу його керівнику - недопустима розкіш, якщо не злочин.
А значить, я закликаю усіх, хто відчуває цю гнітючу атмосферу на Майстернях, не покидати їх,
а просто перестати публікувати тут свої твори до тих пір, поки пан Ляшкевич не змінить своє відношення до нас, як до своїх рабів і перестане
гнобити кожного, хто висловить думку, відмінну від його.
Розумію, що розправитися з кожним зокрема йому буде легше. Тому прошу у всіх взаємної підтримки.
Просто дуже не хочеться, щоб такий потужний поетичний ресурс завдяки непомірним амбіціям його керівника був зведений до марґінального рівня.

Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 13:02:34 ] - відповісти
Дякую, за гарну оцінку зробленого на ПМ. Мовчання - дуже часто цінніше за золото. На жаль, адміністрація не може мовчати, коли йдеться про принципи існування ПМ.
Успіхів!

В'ячеслав Імамов (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 10:05:51 ] - відповісти
Пане Ярославе, навіщо чекати якихось дій від Володимира, наче благаючи "Змініть правила і всі ми повернемося". ПМ - всього лиш електронний ресурс з певним функціоналом і сотнями авторів. Створити новий ресурс - не така вже й велика справа. А от без авторів його точно не буде існувати. Тим більше - в нормальному сенсі слова "існувати", з усіма свободами та правами. Ми ж не в союзі, врешті решт. Інтернет вільний і повинен таким залишатись. Електронних поетичних ресурсів це теж стосується. Це ж взагалі абсурдно, коли сотні адекватних творчих людей повинні миритися з думкою когось одного про те, що справді видатну людину не можна такою назвати. Як це? Що це? Про яку політику сайту та правила може йти річ, якщо таких навіть і немає? З даної ситуації з посмішкою та оптимізмом до мене прийшла думка, що дехто на цьому сайті не дуже адекватна людина (а може й не людина зовсім?). Зрештою - кожен сам вирішує, ким йому бути.

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 11:26:48 ] - відповісти
Коли під час другого голосування за иовний законопроект опозиція дружно покинула зал, це був красивий і відчайдушний крок. Але ми всі знаємо, до чого він призвів - регіонали, як по маслу, пропихнули цей проект.

Моя паралель, можливо, не зовсім коректна, і я нікому нічого не раджу в цій ситуації. Але я поки залишаюсь у "залі голосувань". Прошу всіх, хто прийняв рішення, хоча б не вбивати своїх текстів.

Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 12:09:10 ] - відповісти
Ви, мабуть, не в курсі, що існує стенограма, яку, щоправда, намагались переписати. Опозиція покинула зал у трішки інший ситуації. Ця опозиція - так собі, булька. Ні тактики, ні стратегії у неї немає. Нових ідей - також. Та я не про це.
Ось існує вірш "На смерть поэта". Ось він:

Погиб Поэт! - невольник чести -
Пал, оклеветанный молвой,
С свинцом в груди и жаждой мести,
Поникнув гордой головой!..
Не вынесла душа Поэта
Позора мелочных обид,
Восстал он против мнений света
Один, как прежде... и убит!
Убит!.. к чему теперь рыданья,
Пустых похвал ненужный хор
И жалкий лепет оправданья?
Судьбы свершился приговор!
Не вы ль сперва так злобно гнали
Его свободный, смелый дар
И для потехи раздували
Чуть затаившийся пожар?
Что ж? веселитесь... он мучений
Последних вынести не мог:
Угас, как светоч, дивный гений,
Увял торжественный венок.
...
Талановито написано. Чи не так?

Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 12:24:57 ]
Заради справедливості слід сказати, що не всі сучасники ідеалізували Алєксандра Сєргєїча і Міхаїла Юрьєвіча.
Але запам'яталися вони своєю творчістю насамперед, а не життям.

Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 12:33:41 ]
А які метафори, епітети?
І які взагалі засоби художнього відображення?
Чотирма рядками багато висловиш? Це особливе мистецтво, імхо, - вміти концентровано висловити ту думку, яка заволодіє масами.

Творчих успіхів, гарного настрою :-)

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 12:35:02 ]
Олександре, щодо існуючої політичної опозиції в мене жодних ілюзій немає. Не треба все так буквально сприймати. І до чого ви тут привели вірш Лєрмонтова? Щоб порівняти якість текстів? Так їх ніхто не порівнює. Питання в іншому, і ви це чудово розумієте. Сподіваюсь.

Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 12:42:35 ]
Я у цьому тексті не знайшов проблемних моментів. Про якість та про все інше не йдеться.
Я хотів сказати, що не варто проявляти поспішність у будь яких випадках.

Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 13:07:55 ]
Гарний приклад, Олександре Дяченко, і є чому повчитися - бо все точно і без зайвого. Про що і йшлося в коментуваннях.

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 13:20:47 ]
Олександр Дяченко знав, де поставити три крапки. Бо далі текст продовжується - про людей.

Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 13:30:54 ]
Безумовно і написано акуратно, точно і без перебільшень, ви ж саме про це, Любо? Ви ж людей з "клеветниками" не плутаєте? (

Смерть поэта

Михаил Лермонтов

Погиб Поэт! — невольник чести —
Пал. оклеветанный молвой,
С свинцом в груди и жаждой мести,
Поникнув гордой головой!..

Не вынесла душа Поэта
Позора мелочных обид,
Восстал он против мнений света
Один, как прежде... и убит!

Убит!., к чему теперь рыданья,
Пустых похвал ненужный хор
И жалкий лепет оправданья?
Судьбы свершился приговор!

Не вы ль сперва так злобно гнали
Его свободный, смелый дар
И для потехи раздували
Чуть затаившийся пожар?

Что ж? веселитесь... он мучений
Последних вынести не мог:
Угас, как светоч, дивный гений,
Увял торжественный венок.

Его убийца хладнокровно
Навел удар... спасенья нет:
Пустое сердце бьется ровно,
В руке не дрогнул пистолет.

И что за диво?., издалека,
Подобный сотням беглецов,
На ловлю счастья и чинов
Заброшен к нам по воле рока;

Смеясь, он дерзко презирал
Земли чужой язык и нравы;
Не мог щадить он нашей славы;
Не мог понять в сей миг кровавый,

На что он руку поднимал!..
И он убит — и взят могилой,
Как тот певец, неведомый, но милый,
Добыча ревности глухой,

Воспетый им с такою чудной силой,
Сраженный, как и он, безжалостной рукой.
Зачем от мирных нег и дружбы простодушной
Вступил он в этот свет завистливый и душный

Для сердца вольного и пламенных страстей?
Зачем он руку дал клеветникам ничтожным,
Зачем поверил он словам и ласкам ложным,
Он, с юных лет постигнувший людей?..

И прежний сняв венок — они венец терновый,,
Увитый лаврами, надели на него:
Но иглы тайные сурово
Язвили славное чело;

Отравлены его последние мгновенья
Коварным шепотом насмешливых невежд,
И умер он — с напрасной жаждой мщенья,
С досадой тайною обманутых надежд.

Замолкли звуки чудных песен,
Не раздаваться им опять:
Приют певца угрюм и тесен,
И на устах его печать.

А вы, надменные потомки
Известной подлостью прославленных отцов,
Пятою рабскою поправшие обломки
Игрою счастия обиженных родов!

Вы, жадною толпой стоящие у трона,
Свободы, Гения и Славы палачи!
Таитесь вы под сению закона,
Пред вами суд и правда — все молчи!..

Но есть и божий суд, наперсники разврата!
Есть грозный суд: он ждет;
Он не доступен звону злата,
И мысли и дела он знает наперед.

Тогда напрасно вы прибегнете к злословью:
Оно вам не поможет вновь,
И вы не смоете всей вашей черной кровью
Поэта праведную кровь

Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 13:34:49 ]
Спробуй у прозі поділитист своїми емоціями чи думками з приводу, наприклад, горя або осяяння - писатимеш, переписуватимеш, закреслюватимеш... Ми бачили чернетки багатьох відомих письменників. Або ленінські. У авторів язики добре підв'язані, а робота могла писатись роками. А скільки років створювались деякі полотна майстрів портрета і живопису...
Куди було поспішати?
Це я вже про даний випадок.
Та багато хто з нас поспішає.

Мене вперше в окулярах побачили у смт, де жила моя бабуся. Красива оправа, мені - 20. Прийшов з армії.
"Бідна людина", - кажуть.
На Вінничині до цього слова не ставляться як до чогось святого. Це іменник широкого значення.
"Послухай-но, людино", - можуть сказати так.
"Нема вже тієї людини", - і так кажуть.
Інтонації можуть якось змінювати ставлення до цього слова, а от у вірші це значно складніше.
І справа, ІМХО, не в тому, Лєрмонтов чи не Лєрмонтов, а у тому, як вдалось висловити свої відчуття у вірші.

Творчих успіхів, гарного настрою.

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 13:41:19 ]
Звісно, Володю, я нікого ні з ким не плутаю. Просто я вважаю, що людина - це не мармуровий, ідеальний у своїй нежиттєвості колосс. це жива істота, часом непередбачувана, небезперечна, якій притаманні всі ЖИВІ емоції і пристрасті. цим вона, власне. і цікава.

Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 13:54:25 ] - відповісти
Я тут поділився деякими відомостями про тонкощі питання.
http://maysterni.com/publication.php?id=55753
Це та сторінка, де їм, ІМХО, місце.

Я вже зараз остаточно відчув, як ми неоднаково ставимось до цього слова, і наскільки важливим є питання точності формулювань, підходів, вживання тощо.

Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 12:04:48 ] - відповісти
Це ж Україна 21-го століття, у всіх гарячі голови, у кожного є своя думка, яка винятково правильна і істинна. пройде трохи часу і емоції стануть більш поміркованіші. А хтось сама чи сама до себе скаже: "І чого це я?".
Всі приймуть участь у виборах, там всіх помирять.
Прочитав обмін думками сперечальників. Україна європеїзується, раз маньяки і кровожери викликають співчуття, а актори відверту неприязнь. Після смерті.

Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 12:14:38 ] - відповісти
:-) "участь беруть", тезко.

Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-23 13:25:06 ] - відповісти
Навіть в СРСР не всі брали участь у виборах, було 99,99%. 100% - не знаю, можливо, на Кубі чи в Північній Кореї. :)

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 12:39:21 ] - відповісти
Що я можу сказати?.. Мені невимовно важко, що чотири рядки, які написані мною у гнітючому емоційному стані, призвели до такого, зовсім мною не передбаченого результату... Шановні жителі ПМ, які вирішили покинути цей затишний, хай там що, куточок інтернету, де ми могли один з одним спілкуватися, ділитися нашою радістю, співчувати чужому болю, чекати допомоги від більш маститих авторів, їхньої конструктивної критики... дуже Вас усіх прошу не ідіть геть, без Вас у Майстернях буде гірше, тому, хоча б заради цього, не покидайте їх. Дуже жалкую, що, нехотячи, збурила Ваш емоційний спокій... У мене теж одного разу був такий випадок, що, лише після телефонного дзвінка зі Львова, я зупинилася і не видалила усього, що було написано у Майстернях. Ми уже з Вами добрі знайомі, а це за крок до добрих друзів, тож не забирайте у мене надію подолати колись цей крок... З повагою, Патара.

Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 13:16:53 ] - відповісти
Шановна Патаро, інші може і не знають, але ми на цю тему з вами вже роками спілкуємось. Ви наполегливо дотримуєтесь своїх поглядів, адміністрація ПМ - своїх. Напевно так буде і далі, щасти.

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 13:40:03 ]
Не возвеличуйте наше спілкування, роками - це два вірші, які я видалила, хоч можна було сперечатися і доводити своє, але важко розмовляти з людиною, яка тебе не хоче слухати, бо чує лише себе... Мене виховали батьки добре, як на мене, я дуже боюся зробити боляче людині словом, бо самій частенько боліло, Вас, напевно, не боліло , хай і надалі не болить, я за це. Щасти.

Віталій Найджест (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 12:45:18 ] - відповісти
@Володимир Ляшкевич, огидно читати ваші коментарі. От, зареєструвався спеціально, щоб сказати.

Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 13:28:09 ] - відповісти
А я прочитала всі ці коментарі і задумалася. Про що тут? Патаро,"співчувати чужому болю" можна і потрібно. Але писати епітафію варто таки майстерніше. Для прикладу, можливо, Олександр Дяченко навів "На смерть поэта". Не буду повчати власника сайту, авторів... Давно мені не подобається вседозволеність тут. Можна за життя людину на ПМ принижувати безкарно. Мені на сайті не було комфортно. І ніхто мою людську гідність не захищав, навпаки - і всеїдна Патара Бачія, і Гентош, і Устимко принижували: порушенням моїх авторських прав, вигадками про моральні якості мої, а не ЛГ. Звичайно ж, я не світоч як покійний Богдан Ступка. Але як згуртувалися автори, як дружно покидають ПМ! А хто захистив морю гідність? Як гризли мене під егідою Лібуркіної - Чорі! Автор Осмоловська пише: "хай би він був серійним вбивцею, сатаністом чи педофілом він все одно був і лишатиметься національною гордістю". Нонсенс. Отакими мають бути національні герої? Що це за нація? Ігор Завадський за гратами з березня. Я підписала петицію на захист. А дехто із авторів ПМ відповів мені " А може він таки педофіл?". Автор цей тут активно спілкується, а захистити геніального ще живого людяного Завадського не хоче! важко написати на захист кілька слів, прохати справедливого розгляду справи. Мабуть, сфабрикованої. Бо Людина не гнулася перед паханами Паортії регіонів. Все складно. Я теж пішла з ПМ у гнітючому стані, Патаро. І Ви докладали зусиль до того, щоб я пішла. Закликали пана Ляшкевича дати вам тут веселитися, бо життя складне.)))А по смерті чи назвуть нас людьми? Видалити своє, Патаро, не так і погано. Подивитися на все написане, та працювати над ним чи... спалити)))як генії роблять подеколи.

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 13:51:54 ] - відповісти
Шановна Світлана Майя, ось і Ви тут, треба було сподіватися.;-))))) Ніколи не мала на меті Вас принижувати і, якщо один-єдиний коментар не щодо Вас (зауважте), а щодо Вашої ЛГ, Ви сприйняли як приниження, прошу вибачення з низеньким поклоном. А щодо всеядної це сприймати як приниження чи навпаки, бо гублюся чи тішитися мені, чи зволожити свої карі очі?..;-) Радію щиро, що Ви така незникаюча.;-))))) Щасти.

Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 13:33:40 ] - відповісти
Даруйте, допустила кілька одруківок у коментарі: хвилювалася.

Бажаю адміністрації Поетичних Майстерень із гідністю вирішити конфлікт. Авторам - творчості, людяності, всіляких гараздів. Царство небесне Богданові Ступці - геніальному акторові!

Неля Ковальчук (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 13:53:37 ] - відповісти
Не думаю, що Патара Бачія заслуговує на таку оцінку. Ми ж прийшли сюди, щоби вчитися, а не сваритися. Будь ласка, пам'ятаймо, що у неділю потрібно запалити у храмі свічку, помолитися за упокій душі померлого. Бо смерть людини і поминальні слова (що знайшли відображення у серці Патари) не заслуговують на ось такі чвари.

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 14:13:56 ]
Дякую, пані Нелю, але тут кожен, як завжди, залишиться зі своєю думкою.;-)

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 13:59:33 ] - відповісти
Усі ми в емоціях допускаємося одруківок, не переймайтеся, я, чесно кажучи, коли читаю, їх не помічаю.;-)))))) Царство небесне видатному українцю...

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 13:42:53 ] - відповісти
Патаро, прошу - не видаляйте цей текст.

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 13:52:04 ] - відповісти
А той, хто хоче працювати над видаленим, хай почне з особистого прикладу.

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 16:00:03 ] - відповісти
Нічого я не збираюся видаляти, Брюнеточко, хіба видалять без моєї участі.;-)))

Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 14:01:18 ] - відповісти
Патаро, Ви розумієте про що я. Щодо моєї "незнищенності". Чому вона така бажана для Вас і зграї? Щоб не було тих, з ким би порівнювали Ваше? Чому ж Ви так сумуєте з приводу смерті шановного актора і...постійно весело допомагаєте нищити інших - ще живих? Розважаючись. Всеїдність Ваша це твір "Нюхай слід, кохана..." тощо. Дозвольте відкланятися))). І вам нетлінної творчості.

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 14:19:20 ] - відповісти
Я десь казала про незнищенність?.. Я сказала незникаюча, бо Ви, слава Господу, така і є. А щодо "нюхай слід, кохана", вибачте, що поранила Ваш витончений смак, але і такі вислови, на жаль, присутні у повсякденному житті, а не тільки "цілую ручки". З повагою, Патара.

Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 14:09:10 ] - відповісти
Тут випадково по радіо прослухав передачу про Бориса Гмирю. Народний артист СРСР (при Сталіну наче). А у війну німцям концерти давав, як Алєхін шахові турніри.останнього де голь не простив, сталін ось не подивився на гастролі по вермахту. Час був такий, що життя людське нічого тоді не значило, але Борису Гмирі пощастило.Це напевно підтвердили б і Туполєв, і Корольов, і Пастернак, і Окунєвська, і мільйони заживо згноєних. А Гмиря вижив, хоч по тих часах вважай 10 років таборів це за щастя - колабораціонізм з нацистами.
А ПР це що, гестапо сьогодення? Є докази? Ступка колабораціоніст? Що з людьми твориться.

Іван Гентош (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 14:23:06 ] - відповісти
Напевне кожен ПМ-івець має право і просто зобов"язаний висловитися по суті даної ситуації (свідомо не вживаю слово "конфлікт"). Також уважно прочитав твір Патари і всі без винятку коменти.
По суті твору. Всі під Богом ходимо. Всі люди. Можна сперечатися про "художню цінність" твору, але написано серцем, цілком нормальна (на мою думку) реакція автора на таку трагічну подію, причому всеукраїнського масштабу. Спрогнозувати такий шквал емоцій після такого вірша певно було неможливо. Думаю, причини тут в іншому. На мою думку, сайт "Поетичні Майстерні" давно переріс такі методи адміністрування, які застосовуються тут нині. Зараз маю на увазі зовсім не рейтинги чи оцінювання окремих авторів. Надзвичайно потужний, інтелектуальний , творчий колектив, що зібрався тут, потребував би постійної і наполегливої роботи справжньої Редакції Майстерень, колективного органу, складеного з авторитетних в літературних колах людей.Вони до речі присутні на сайті.Сайт знаходиться на такому рівні розвитку, що вже просто необхідно чітко розмежувати функції Власника сайту і Редакції сайту. На моє тверде переконання, без такого розуміння цієї істини УСІМА сайт ні в творчому, ні в організаційному плані перспектив на розвиток і нормальне функіонування в майбутньому не матиме.
Видається, що ми всі зацікавлені в творчому розвитку і в подальшому рухові вперед, включаючи толерантне і доброзичливе спілкування, взаємодопомогу і підтримку. Деякі ідеї щодо втілення цієї концепції у життя є. Але, думаю, вони є у кожного з нас.
Щиро радив би всім поетам (і майстер-класу, і любителям) не покидати сайт. Вірю в перемогу здорового глузду.

Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 14:40:58 ] - відповісти
Абсолютно погоджуюся з Іваном. З усім, крім, можливо, його останнього речення про віру. Дуже нелегко це - поступитися своїми амбіціями...

Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 14:50:40 ]
погоджуюся з Ярославом.

Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2012-07-24 08:21:45 ] - відповісти
У тому то й справа, Іване, що кожен власник, створюючи сайт, закладає у нього певні принципи, ради дотримання яких він готовий постійно викладати доволі кругленьку суму щомісячно, лиш би добитися розвою своєї ідеї. Тобто йдеться про нашу повагу до того, хто надає нам тут можливість спілкуватися.
А що на ділі виходить? А на ділі, освоївшись тут, певна група осіб почала запроваджувати свої порядки, що за суттю абсолютно протилежні до принципів доброзичливості, підтримки, взаємодопомоги і т.д. Дійшло ж до абсурду: ледь не щодня одна і та ж група авторів відверто колективно знущається з чергової "жертви". А відповідає за все це - Володимир Ляшкевич. Одноосібно чомусь. А написано ж зовсім інше: "Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!" Де ж наша з Вами, Іване, відповідальність за дотримання існуючих тут правил, з якими ми погоджувались, реєструючись на цьому ресурсі? Скільки вже раз піднімалося питання використання тут терміну ЛЮДИНА? І що? А те, що й маємо. От я, наприклад, написав позитивний відгук на вірш однієї з авторок і що ж у відповідь? А у відповідь:
1. Оцінив дуже низько, бо чоловік у неї (вищий за званням, ніж я :) - винагородив її за цей твір більше).
2. Я відкрив на альтернативному сайті окрему сторінку своїх сексуальних бажань (в "підтвердження" додаються мої вірші, які і тут давно присутні і читаю я їх на всіх вечірках років вже так 15.
3. Я, виявляється, ще й графоман.
4. Боягуз.
5. Турбуються за мій психічний стан :)
6. Ордени у мене з чужого плеча.
І ще багато чого. Оце так "зустрічають" тут повною маячнею редактора Майстерень, якого основна частина авторів знає особисто (і Ви – у тому числі). Жодних вибачень досі. І відповідальності за цей бруд - теж жодної.
Може, тому й накипіло у Володимира, що з сумом він спостерігає, як особи, котрим надано тут простір для творчості, використовують його для відьомських шабашів. А у павутині потихеньку все частіше звучить "злі ПМ". І злі не тому, що Адміністрація зла, а якраз навпаки - тому що Адміністрація допускає щоденні нападки на авторів і не вимагає за це відповідальності.
У цій ситуації, коли йдеться про долю сайту як такого, Адміністрація Майстерень зайняла, як на мене, ще дууууже м`яку позицію.

Марія Кореновська (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-24 08:38:59 ]
Ви, і тільки Ви - найкращий і найталановитіший.

1. низько - ваше слово.
2. 15 - років - многая літа.
3. ви тик думаєте?
4. невже?
5. турбота - показник любові.
6. ордени? круто!
---
Гарного дня. Натхнення. Соковитих рим.

Марія Кореновська (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-24 08:43:04 ]

P.S.

На відміну від Вас,

я ні від кого сторінок не закриваю.

Тобто - ні на кого не гніваюся.)

----
до речі -
непоганий вірш Ви вчора опублікували.
сподобалось.

Марія Кореновська (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-24 08:53:44 ]
Адміністрацію Майстерень до "свого наболілого" не припасовуйте.

У тім то й справа, що позиція РМ - грунтується на засадах любові і поваги до ближнього, до Святого Письма та Заповідей Божих.

Мольфарство - нічим не краще вищезгаданого Вами "шабашу відьом".

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-24 09:05:33 ]
"Тому, коли деякі автори дозволяють собі писати погане про явище людини взагалі, а не про недоліки когось, чогось конкретного, то це глибоко образливо для тих із нас, що вважають за Найвищий дар своє знаходження серед людей, і, напроти, усіляких негідників бачать, як нелюдів."
Пане Ярославе, я спеціально скопіювала цей абзац з правил ПМ, скажіть мені, будь ласка, чим я конкретно у цих чотирьох рядках споганила саме явище людина?.. Погодьтеся, що хтось може зневажати конкретну особистість, а для іншого вона авторитет, невже можна таким чином свою думку ставити вище за думку іншого?.. Заходячи до Вас на сторінку, я чемно витирала підошви, не лузала насіння, не вживала у коментарях слово людина і, як на мене, не ображала автора, чому ж мені відмовлено у відвідуванні?.. Ваше право я щиро поважаю, просто трішечки дивно. З повагою, Патара.

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-24 09:21:49 ]
А щодо самого сайту та його власника... Те що на сайті стільки населення чи не НАЙВИЩА ХВАЛА для власника?.. Є ті, які через кожні п'ять хвилин говорять іншим компліменти, а є ті, що, перш ніж поспілкуватися з керівництвом сайту, три рази подумають чи вартує забирати їхній час... Шкільні вчителі не одноразово мені розповідали, що найвдячніші учні після закінчення школи, ті, що протягом навчання не заглядали учителю в очі і не говорили який він розумний і як він надзвичайно подає новий матеріал, а якраз ті, що, може, й не так добре навчалися завжди вітають з кожнісіньким святом, вітаються при зустрічі, а, шкільні любимчики цим, на жаль, не грішать. Бійтеся данайців, котрі дари приносять... От і все наразі. З повагою.

Марія Кореновська (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-24 09:42:36 ]
Mat 7:22 Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили?

Mat 7:23 І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!

Mat 7:24 Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені.

_______________
прирівнювати себе до вітру
(тобто надавати собі властивостей природи -
дивна річ), а мольфарити - чаклувати?

***Коментатор Ярослав Нечуйвітер, [ 2012-07-18 15:13:27 ],
на сторінці поезії "*" Долик Люба
А коли треба профілактику згасання провести, то Ви, Любонько, знайте, що Мольфар чекає...))
Ємно, от би ще й дійшло до точок призначення...*** –

кого гасити будете?
____________
***Коментатор Ярослав Нечуйвітер, [ 2012-07-12 10:36:52 ],
на сторінці поезії "*******" Білінська Іра
Роздуми на тему Мольфарівських молитов сподобались Нечуйвітру. Добре, Ірусю...*** -

про себе у третій особі?
________________

Я на Вас не гніваюсь.
Бажаю погоди духа, миру і злагоди із усіма користувачами ПМ.

Не закривайте серце і поетичну сторінку од людей.

Будьте милосердним, люблячим і добрим.

Ви маєте бути прикладом гарного редактора,
щоб на Вас могли рівнятися.
Бути редактором - бути мудрим.
Мудрості Вам, Ярославе!)

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-24 16:15:53 ]
Пане Нечуйвітре, прошу дати чітку і конкретну відповідь на пряме питання: чи вважаєте конкретно Ви Богдана Ступку людиною, чи ні. Без посилань на біблійні тексти. А також - чи вважаєте ви людиною себе.

Щодо "ледь не щодня одна і та ж група авторів відверто колективно знущається з чергової "жертви" - у Вас параноя, докторе. Якщо ви вважаєте намагання зупинити нахабного, агресивного троля (якого ви чогось називали "друже", мабуть у вас були на то причини), "згайним нападом" - то все все в порядку саме з вами. Ситуація з Аліною була цілком перформансом - про це вже казалось.
А взагалі сам факт мусолення словостворення "зграйний напад" свідчить багато про що. І не на вашу (і іже з вами) користь. Подумайте про це. Чи ви всіх хочете під одну гребінку, помазану єлеєм і цукром, засунути?

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-24 16:16:52 ]
"то НЕ все в порядку саме з вами".

Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 14:23:36 ] - відповісти
Патаро, я все Вам пробачила. Милосердно))).

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-24 09:23:34 ] - відповісти
За що Вам велике спасибі.;-))) Недобрий мир завжди краще аніж добра війна. ;-)))

Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 14:28:52 ] - відповісти
Часто читала у приватних листах, що сайт ПМ це сайт для початківців. Чомусь вельмишановний Гентош впевнений, що тут "надзвичайно потужний, інтелектуальний творчий колектив". Чиї твори надрукували б серйозні видання? Чиї витримали б випробування Часом? Таких авторів небагатечко. Критичного ставлення до написаного собою бракує багатьом. Даруйте відвертість. ,,,,,,,,,,,,

Неля Ковальчук (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 14:38:58 ] - відповісти
"Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься. Дайте, то й вам дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють. Він їм сказав також і притчу: Чи може сліпий водити сліпого? Хіба вони обидва не впадуть у яму? Учень не більший за вчителя, але, навчившись, кожний буде, як його вчитель. Чому дивишся на скалку в оці твого брата, колоди ж у власнім оці не відчуваєш? І як можеш сказати братові твоєму: Дай, брате, вийму скалку, що в твоїм оці, - ти, що не бачиш колоди, що у твоїм оці? Лицеміре, вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. Немає доброго дерева, що родило б плід поганий, ані дерева поганого, що родило б плід добрий. Кожне бо дерево за своїм власним плодом пізнається; не зривають бо з тернини смокви, ані з ожини не збирають винограду. Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж - з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста."
(Лк 6, 37-45)

Ігор Калиниченко (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 18:50:56 ] - відповісти
Довго думав - вставляти чи не вставляти свій п'ятак, бо вже багато сказано попередніми дописувачами. Але все-таки скажу. Вірш пані Патари з художньої точки зору ніякий. Не ображайтесь, шановна, ви завжди захоплювалися моїми творами, але я людина пряма, і відповісти вам аналогічною симпатією не можу. Ступка - великий актор, великий українець, царство йому небесне. Якою він був людиною - це вже інше питання, і не нам його судити. У кожної людини є темні та світлі сторони. Ляшкевич правий у тому, що може диктувати свою політику - сайт його, і що це за нісенітниця така, що ми його раби? Хто тут кого до чогось примушує? Політика сайту і так дуже ліберальна - по суті, пиши, що хочеш. В коментарях теж - що хочу, те й ворочу. Врешті-решт, це не єдиний поетичний сайт в інтернеті. Але не подумайте, пане Адміністратор, що я вас хвалю, ні. Ваші роздуми на тему "що таке людина" викликали у мене іронічну посмішку. А щодо сайту взагалі... Був тут колись один автор, україномовний швед на ім'я Інгвар, прізвища не пам'ятаю, він ще видав збірку "Кленове вино". Так от, цей чоловік сказав мудрі слова, що будь його воля - він би з чистою совістю делетнув (видалив) більшу частину текстів, розміщених на ПМ. (Моїх творів це стосувалося теж). Я б на його місці зробив би те саме. Але мабуть це нереальна і невдячна справа - докласти своїх зусиль, щоб цей сайт став кращим. Нехай це буде головним болем його шановної Редакції. Я ж і надалі буду тут зрідка друкуватись, як і на деяких інших порталах. Вдячний долі, що познайомила мене на ПМ з деякими чудовими поетами, зокрема, зі Світланою Майєю Залізняк, Ігорем Павлюком, Софією Кримовською... Ось таких поетів хочеться читати. Бажаю всім гарного вечора. Шануймося і не ображаймо одне одного!

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 19:40:43 ] - відповісти
Ваш п'ятак, пане Ігорю, зайвим бути не може, я щиро поважаю Вашу думку і, справді, дуже люблю Вашу поезію. На шедевр я не претендувала, коли писала ці рядки, мене вразило те, що після смерті видатного, що б там хто не казав, українця, люди дозволяють собі говорити про нього погано. Ну не сприймаю я таких речей, я завжди думаю, що тут поряд з нами залишилася його родина і, якщо покійнику уже не болить, то для рідних людей кожен такий вислів - рана, а їм і так не солодко. Написані ці рядки емоційно і, ще раз підкреслюю, я не сподівалася, що вони викличуть таку бурхливу дискусію... Бажаю Вам теж доброго вечора. Шануймося.

любитель поезії (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 22:09:35 ] - відповісти
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 18:08:52 ] - відповісти

Нехай спочиває... Хтось інший тепер підніме за нього - "я за Регіони!", А Богу навряд бути поруч із тим, кому значно ближче привладне, з мамони...
...........
Нехай спочиває... Ні агресії, ані зневаги у перших словах Володимира Ляшкевича.Тільки біль і нерозуміння, непогодження і несприйняття: ЧОМУ, ЧОМУ ТАКА ВИДАТНА ПОСТАТЬ БУЛА РАЗОМ З НИМИ. Не нам судити цей вчинок, та все ж це питання завжди виникатиме, як і наступне: А ХТО ТЕПЕР ЗА ПР?
Далі лише припущення: А Богу навряд... Ніяких стверджень, лише власна думка, висловлена вголос, може, і невчасно, може, і занадто,а, може, доволі нам бути у рідному домі отакими: за 100грн., за посаду, за, за, за, за,за, за...хто за що, лише не за тих, хто на своєму горбу з Москви, Італії, Польщі... тягне в Україну, і скільки тягнутиме не відає ніхто...не за тих, хто животіє на пенсіях і зарплатах...Може, і невдалий день до таких суперечок, та вже як вийшло...
І оцінка, не покійному, а лише авторці за вірш.

Шанавні автори, отямтеся, перечитайте усе заново, скільки осуду, бруду лише за те, що В.Ляшкевич має свої власні переконання і обстоює їх, вади (як і кожен із нас).
І подякуймо за розкручений сайт, за знайомства і дружбу, за можливість ЧИТАТИ, ПУБЛІКУВАТИ, СПЕРЕЧАТИСЯ і за все, за все добре. НЕВЖЕ НЕ БУЛО НІЧОГО ДОБРОГО???????Невже не було???????????

З повагою до всіх авторів лише скромний читач ресурсу, що лише одного разу, ось зараз насмілився чи насмілилась, вірніше, висловити думку, аж ніяк не знайомий ні з ким особисто, лише із творами, які хотілося б читати у повному обсязі і надалі на улюбленому сайті.

PS. До автора сторінки,
невже так важко дотримуватись правил у чиємусь домі,
невже не можна було написати: актор, режисер і т.д...
а тепер пусто не лише у домі Б.Ступки,
напівпорожньо і у нашому...
Навіщо таке провокувати, я б видалила усе ще на перших хвилинах,
не можна роздмухувати вогнище там, де його слід гасити...
Кому ж тепер співчувати?????? Чи не нам усім?

любитель поезії (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 22:22:08 ] - відповісти
перечитала, одруківочка у звертанні:
Шановні автори,
а, може, щоб усміхнулись, крізь образи і непорозуміння, а, може, щоб ще раз до вас звернутись,
а, може,... ой усе, досить, а то ще віршувати почну:)))
Життя продовжується і є час подумати, остигнути і прийняти рішення...

Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 22:52:57 ]
Та віршуйте, Світлано-Майє, чого вже там...

любитель поезії (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 22:59:41 ]
Ого, який аванс для мене від того, хто ненавидить Володимира Ляшкевича за невчасно наданий статус і розкидається болотом по усьому інтернетному просторі із звичайної і підленької заздрості...
Саме так Ярославе Петришин - ви звичайний заздрісник, який до того ж не приховує цього і розповідає це усім зустрічним...

Іван Гентош (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 22:45:26 ] - відповісти
Вітаю з першим коментарем на сайті. Так все таки -
"насмілився чи насмілилась"?

любитель поезії (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 22:54:36 ]
Читач (що зробив?) насмілився, а далі по тексту уточнення, що читач жіночого роду.
А що коментар уже можна використати для пародії?
Отак з першого разу і гаплик...

Дякую за вітання.
А, може, перший вірш, з дитсадочка, можна????
Ану згодиться...

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-24 16:18:22 ] - відповісти
Ксеня Озерна, прошу чітко і конкретно дати відповідь на питання: чи вважаєте конкретно ви Богдана Ступку людиною, чи ні. А також - чи вважаєте Ви людиною себе. Просто - "так" чи "ні".

Ксенія Озерна (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-24 18:48:19 ]
Особисто себе - НІ,
Богдана Ступку - ТАК!!!
Але я поважаю і підтримую правила сайту і погоджуюсь з В.Ляшкевичем, що не нам це вирішувати, і Ляшкевич нічого не стверджує відносно Ступки.А на свою особливу думку має повне право.

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-24 18:59:09 ]
Ксеніє, безумовно, вважати себе людино чи ні - це ваше особисте право. Думаю, ви просто плутаєте або недоусвідомлюєте деякі речі. Але питання в іншому. Правилами сайту (написаними одноосібно В. Ляшкевичем) не заборонено згадувати слово "людина", адже так? Заборонено відзиватися про людину погано. Звідси витікає, що Патара, називаючи Б. Ступку людиною, ніби не порушила правил. Але, оскільки саме це викликало незадоволення, логічно допустити, що людина-Ступка означає щось "погане про людину". Тут все ясно, як Божий день. Саме це всіх і обурило. І не зрозуміти цього треба ще дуже постаратися.

Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 23:34:50 ] - відповісти
Ви на диво добре поінформовані, як для випадкової людини)) Одне лише уточніть - чому я можу заздрити? Таланту, грошам, слав, красіі? Якби йшлося про Сергія Осоку, то мені можна ще було б закинути про заздрість. Білу заздрість його непересічному поетичному таланту. А Володимира Ляшкевича я вважаю всього лише добрим менеджером, який створив цей ресурс. У всякому разі - не поетом кращим від себе. І по цій же причині не вважаю, що він має право мене рейтингувати. Між іншим, я й добивався не так рейтингу, як права бути неоцінюваним. самі розумієте - оцінювати людей можуть лише професіонали... надто делікатна це справа... чи хоча б прислухатися до думок людей, які є авторитетами в поезії.. а в іншому випадку - краще не оцінювати... перечитайте коментар Гентоша - там багато співзвучного моїм думкам. просто я за професійність... кожен має робити свою справу...

любитель поезії (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 23:39:46 ] - відповісти
Так уперед, створюйте свій власний сайт, як озвучили це сьогодні на ФБ, ЗА ПРОФЕСІЙНІСТЬ,
а не пусті балачки з метою очернити...

любитель поезії (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-23 23:44:06 ]
Ркйтингування у вас було і так було відключене вами ж і добивалися ви, Ярославе, саме статусу, нагло і на кожному кроці.
А про заздрість неспроста написано - ви заздрите усім і усюди...

Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 23:51:12 ]
ви просто чудово поінформовані)) уже просто цікаво, звідки ви так все про мене знаєте? гарна загадка для мене... хоч і маю вже здогади... була одна поетеса, яка мені видзвонювала...) ну, що ж попрошу друзів перевірити ваш айпі...

Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2012-07-24 00:26:08 ]
"З повагою до всіх авторів лише скромний читач ресурсу, що лише одного разу, ось зараз насмілився чи насмілилась, вірніше, висловити думку, аж ніяк не знайомий ні з ким особисто, лише із творами, які хотілося б читати у повному обсязі і надалі на улюбленому сайті".)))

ой же читач...) а як поінформований про мене і на Майстернях і в житті... і як я добивався рейтингу в Ляшкевича... і який я вюди заздрісний... і лише зайшов, а анкета з 2010 року, жодного твору, але 1200 переглядів... і так підкреслює, що він жінка))) і так самовіддано і агресивно захищає... кого захищає? і хто так може захищати? ну що ж, думаймо...

Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2012-07-24 00:34:51 ]
і навіть в курсі, що рейтингуваня було відключено... мабуть і скаже в який період... це ж усе мабуть десь реєструється... і хто ж це усе міг би так добре знати, крім мене?..))

Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2012-07-24 00:53:55 ]
і ще одна цікавинка. абсолютно у всіх користувачів сайту вимагають електронну адресу при реєстрації і лише у цього Випадкового Всезнайки в анкеті вона відсутня...) бо навіщо вона йому? і то правда...

любитель поезії (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-24 01:07:04 ] - відповісти
Ярославе, ел.адресу вимагають саме при реєстрації, і тільки, а потім її можна видалити, спробуйте...
Так, у мене було у 2010 кілька неоцінених майстернями віршиків з дитсадочку, ну і що, далі лише читач...
Отакий всезнаючий, вірніше багаточитаючий і саме на пм, як на найкращому сайті.
Усього вам доброго, вибачайте за хід у відповідь.
Надалі я НЕВИДИМКА:)))

Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2012-07-24 02:24:42 ] - відповісти
та я вже розібрався, Ксеню) і я не ображаюся. хоч і не сподівався від тебе таких жорстких звинувачень. щасливо)

любитель поезії (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-24 07:57:22 ]
якщо айпі від друга Григоренка, то питань немає...
і на цьому відкланююся з усіма вибаченнями і побажаннями співпраці, а не взаємних звинувачень і образ)))

любитель поезії (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-24 08:14:27 ]
хоча ні, не усе,
ще кілька слів...
хочеться читати не коментарі, а неповторні, самобутні і талановиті твори Ярослава Петришина.
тепер усе,
щасливо, навзаєм)))

Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2012-07-24 01:18:07 ] - відповісти
Ярославе, а до чого це ви пишете (коментар о 22-52) "та віршуйте, Світлано-Майє"? Дозволу не просила Вашого. І Ваша відповідь ніби у продовження попереднього коментаря якогось "Любителя поезії". Він пише "...а то ще віршувати почну...". І Ви мене чомусь сюди тулите. Я не знаю ні Вас, ні того "любителя поезії", що тут з"явився. Мені байдужі Ваші "цікавинки", не туліть моє ім"я до ніка чийогось. Дивна людина Ви. Я завжди писала під своїм ім"ям. І не потребую ні дозволів, ні клонів. Лише спокою.

Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2012-07-24 01:58:42 ] - відповісти
то була спроба жарту, Світлано...) зрештою, ім"я - це не прізвище... та й не таке воно у вас унікальне ... в мене сусідка Світлан-Майя і ще - однокласниця. у нас на Галичині у свій час воно було дуже поширене... але в любому випадку вибачте. я знаю, що це не ви...

любитель поезії (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-24 01:18:58 ] - відповісти
Наостанок.
Невже ніхто із тих, хто зараз продовжує публікувати свої твори на ПМ, ЯК НІ В ЧОМУ НЕ БУВАЛО, не знайде кілька слів на підтримку керівника і засновника сайту, найкращого наразі сайту в інтернеті, поки Я.Петришин не створив альтернативного.
Чи ж переконання, що "людина" - це добре, таке уже неприйнятне?
Якщо чесно, то мені незрозуміле оце мовчання при такій кількості переглядів сторінки.

Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2012-07-24 02:06:30 ] - відповісти
Ксеню, а з чого ти взяла, що я збираюся робити альтернативний сайт?.. я лише погодився, що це непогана ідея...

любитель поезії (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-24 07:54:03 ] - відповісти
Неважливо - Світлана, Галина, Ксеня,
є факт - свідоме провокування конфлікту.
І є однобоке висвітлення проблеми,
усі сказали про негатив, і, майже ніхто не сказав,
що Поетичні Майстерні - ЦЕ КЛАСНО!!!!!!!!!!!!!
ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ - ЦЕ СУПЕР САЙТ!!!!!!
За потужністю, за можливостями, за перспективою і тому подібне...

Мені нічого соромитися, Ярославе,
на відміну від тих,хто після тісного спілкування і дружби впродовж багатьох років на майстернях і за межами поспішили винести вердикт тут і на фуйсбуці.

Хочеться вірити, що усе якось залагодиться і ми зможемо і надалі читати на ПМ твори Сергія Осоки, Світлани Ілініч, Оксани Яблонської...усіх чудових прекрасних авторів.

Повертайтеся, бо крім усього іншого є і прості читачі, які звикли до цього сайту.

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-24 16:20:14 ] - відповісти
Ви, пані Озерна, якось однобоко читали коментарі. Не одноразово там згадувались всі досягнення і зручності сайту.

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-24 16:42:17 ] - відповісти
І нарешті. Особисто я віддаю належне і ціную зусилля й намагання Володимира Ляшкевича з підтримання життєздатності ПМ. Я чудово розумію, скільки на це треба зусиль - будь-яких. Але цей сайт - як живий організм, він росте, розвивається, проходить певні етапи, зіштовхується з певними проблемами і т.ін. Усе, як у житті. І поки це є - сайт живий. На кожному етапі виникають свої проблеми - як світоглядні, так і організаційні. Тому, на мій погляд, треба не відмахуватися від них, не намагатися "порішати все" адміністративно або вчергово організуючи "полювання на відьом", а спробувати знайти в усьому цьому раціональне зерно. І виростити з нього дерево. Чого я щиро і бажаю всім нам.

Ксенія Озерна (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-24 18:54:29 ] - відповісти
А скільки дерев на цьому сайті зрізали ви, особисто????
Скільки авторів пішло із сайту за всі ці роки із-за вас, Любо?
Чи ж не ви своїм першим коментом у відповідь Ляшкевичу і спровокували усе наступне.
Чи ж не ви організували на ПМ зграю, яка нападає на беззахисних?

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-24 19:02:50 ]
Ксеніє, ви занадто мало знаєте і про мене, і про мої стосунки з цим сайтом і його "жителями", і про всі "дерева і кущики", і про все-все-все, щоби я з вами ось тут це всерйоз обговорювала.

Остання фраза - із серіала надуманих "жустиків", створених малоздібним режисером. Бажаю вам позбутися стереотипів у сприйнятті оточуючих. І життя вам посміхнеться :)

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-24 21:28:43 ] - відповісти
Любо, Ксеніє - маю сказати, що сайт надалі планується перевести на роботу зовсім без "редакторів". Вони на думку адміністрації свою функцію вже виконали. Працюватимуть "рівні" і "інституційні" традиції ПМ. А тон і напрямки задаватимуть кращі автори, автори з високими рівнями творчого існування.

Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2012-07-24 21:46:07 ]
А ви ким тоді будете?
Адміністрацією і Редакцією чи стоворите якийсь новий колективний орган?

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-24 22:15:12 ]

Побачимо, але хаосу не буде. "Зграйності" теж. Поезія - це, як мені здається, таки дуже глибокий індивідуалізм.

Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2012-07-24 22:17:37 ]
справді, найкращий антипринцип до "зграйності" - моя хата скраю.

Тетяна Мілєвська (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-24 22:23:27 ] - відповісти
Я тут зовсім недавно,"людина з вулиці", дещо пережила і на сайті,щодо "зграй". Але не відзначити,що з українських ресурсів це практично найкращий, не можна.Тут гарна система, реальна допомога,взаєодія, яка переростає у знайомства, спілкування,а все інше так часто залежить від поетів як людей. Уявіть, зараз ви всі створюєте образ українських сучасних поетів, хочете того чи ні,більш чи менш здібні.Якби це була літературна дискусія, а це бруд, який читає весь Нет. Поет "вихователь" суспільства, його рупор, показник суспільної культури.У даному випадку української.Припиніть.Послухайте людину, яка познайомилась з Вами і всім розповідала з захопленням.Вибачте.

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2012-07-24 22:34:09 ] - відповісти
Ой, ви праві, Тетяно, - пора припиняти цю дискусію "в чорних тонах". Але що поробиш, інколи оздоровлення - це гостра і надгостра дискусія...

Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-07-25 15:30:52 ] - відповісти
А взагалі шановне товариство, принаймні якась частина його, має рацію, коли говорить про потребу в завершенні чергової фази "воєнних" дій. Тому, цілком ясно, що необхідне адміністративне втручання, бо позиції абсолютно непримиримі.
Отже, з причини постійного провокування конфліктів на ПМ, а також за поширення відверто наклепницьких свідчень в Інтернеті, на Фейсбуці, а саме хворобливих марень "Виявляється, Боглдан Ступка тепер не людина - через свої політичні погляди. " (і з посиланням на цю публікацію на ПМ) - Лібуркіній Любові (Чорнява Жінка) відмовлено в технічній підтримці її перебування на ПМ. (http://www.facebook.com/profile.php?id=100000819162303)
Це крайній крок, але з тим, хто поширює в якості "редактора" на ПМ і за межами його неправду і сіє ворожнечу, інакше не можливо. Це вже не вперше, але цього разу - востаннє. Помилку можна пробачити, а постійні, такого гатунку вчинки - напевно таки ні. Толерантність толерантністю - але для подальшого творчого існування ПМ це доводиться робити попри всі вагання і пошуки конструктиву.
За свідоме поширення цього ж обману в інтернеті також відмовлено в користуванні сайтом Я.Петришину, а також буде відмовлено всім іншим, хто цілком свідомо вводитиме в оману читачів щодо дійсного стану справ.

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-25 15:40:19 ] - відповісти
Це підло, пане Ляшкевичу. Я вас вважала притомнішим.

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-25 15:43:12 ]
Можна було мене лишити звання редактора простіше, ніж пускатися на такі неадекватні кроки. Але, як видно, у вас дворічний цикл такий.

Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-07-25 15:46:49 ] - відповісти
Підло поширювати, Любо, брехню і маячню щодо мене особисто і ПМ, в цілому. Війни на ПМ таки будуть припинені.
До побачення.

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-25 15:50:37 ]
Мої слова нічим не гірші за ваші. Якими б "личинами" ви їх не прикривали. Ще раз повторюю - Бог вам суддя. Тільки моліться усердніше, бо гріх зараз робите.
Прощавайте.

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-07-25 15:55:48 ]
І це не брехня і не маячня. Бо її саме так сприйняли всі, хто виказав вам своє обурення.

Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-25 15:52:36 ] - відповісти
Лібуркіна назавжди покидає сайт чи її присутність тимчасово призупинена?

Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-07-25 16:17:53 ]
Назавжди - причина названа вище.

Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-25 16:34:20 ] - відповісти
Патаро, віддам тобі належне - дуже влучно ти поміняла ілюстрацію біля вірша.

Шановні колеги - я сподіваюся, що "Майстерні" - це нині цілком нормальний майданчик для випробовування своїх умінь в експериментальних і класичних напрямках творчого самовдосконалення. Для чого нам ще й Facebook, чи інші інформаційні обсяги? Напевно таки саме для гармонізації нашого існування в більшому крузі взаємопов'язаних нет-спільнот, у ширшому розмаїтті зацікавлених у поетичному слові користувачів інтернету.
Багато чого, після обговорення на ПМ, можна "виносити" за межі ПМ, формуючи при цьому увагу громадськості до авторських поетичних надбань, до представлених тут, на ПМ, ваших світів.
Думаю, що перспективно виглядатиме і надання можливості широкому колу наших авторів бути адміністраторами, наприклад, на сторінці ПМ на Facebook, чи деінде, з метою проведення тих чи тих власних заходів, ціллю яких є актуальні питання поезії-прози-критики на різних рівнях нашого мистецького існування.

---

Теми для представлення від ПМ у соцмережі:

---

• • • Поетична еротика на сторінках ПМ, анонсування наших авторів у соціальних мережах - див.тут

---

В основному, імена авторів узяті зі сторінки http://maysterni.com/vote.php?id=124&mode=1 (тому відзначайте свої твори в цій рубриці, чи надсилайте на сторінку http://maysterni.com/publication.php?id=73793 коментарем )...

Перше можливе опитування на ФБ:
Підтема І. Безпосередність самоусвідомлення. Жіноча еротична поезія на ПМ. Кого читали? Хто сподобався"
- (назва і склад учасниць постійно уточнюються)

Друге можливе опитування на ФБ:
Підтема ІІ. Магія еротизації простору. Жіноча еротична поезія на ПМ Кого читали? Хто сподобався"
- (назва і склад учасниць теж постійно уточнюються)

...............




Адміністрація ПМ зацікавлена у підказках щодо всього - точнішого формулювання опитування, нових імен. Можливо про когось забули, можливо хтось проти участі в такому дійстві...

Досить багато часу пройшло з моменту заснування ПМ. Трохи менше часу з моменту запуску системи Самвидаву.
Які проміжні підсумки? Напевно, в кожного свої, бо в кожного ніби свої цілі, так? І кожен бачить, оцінює ситуацію згідно власного стану справ?
У беземоційному залишку, напевно, передусім - створення активними учасниками ПМ (тими, що публікуються в нас самостійно) кожен своєї творчої майстерні, а заодно і візитки, - сторінок віршів, прози, публіцистики, аналітики, тощо.
З іншого боку адміністрація ПМ виробила певні програмні рішення, котрі акцентують авторські досягнення в різних напрямках читацького та, певно, і експертного зацікавлення.
Вочевидь, можна стверджувати, що, інколи навіть надто різні, творчі світи, які зустрілися на наших шпальтах - достатньо природно переплелися. Що відбуваються певні енергетичні впливи більшого на менше, - в основному, на молоде покоління, що приходить заявити про своє народження. Можна стверджувати, що в цілому завершився і перехідний процес у становленні ПМ. Що явище набуло і втримує свої характерні риси, не дивлячись на особистісні перехідні періоди, якими розпочинають ПМ-існування молоді, чи нові автори, і з якими час від часу стикаються постійні наші автори. І основними такими рисами є загальна прихильність до краси і позитиву творчих спроб, можливість знайти однодумців і підтримка ресурсу на кожному рівні, де зримо чи не зримо, перебувають групи авторів.
І автори здебільшого зростають у своїй майстерності. Навіть ті, що почувають себе грандами, отримують на ПМ більш-менш точні відчуття дійсного стану справ, і, якщо вистачає смаку і таланту, то шліфують своє вміння далі.
Зрозуміло, що загальна проблема - писання, в цілому, про Батьківщину, чи про інших, інше, тільки не те, що насправді важким муром перед автором стоїть, розростається - нікуди не подівалася. Та й себе дорогого являти на очі проникливих читачів дуже не просто - напевно відчуття прекрасного не дозволяє. Утім, навіть "вкрай закостенілі" "гранди" йдуть шляхом поглиблення саморозкриття. Ясно, їм важче, бо вони більш-менш бачать, відчувають, знають, що показують. Молодь, здебільшого, навіть не здогадується, що являє іншим, безстрашно використовуючи "я". Але як без цього? І "гранди" іронічно помовкують. А молодь коли ще побачить, відчує...
Та й істини від молоді, ще тільки колись доростуть до тих, чи тих актуальних критеріїв. Але про спільність характерного принципу творчого вирішення вже можна говорити - це краса. І чим вищий творчий рівень автора, тим більш домінантною є ідея краси, до якої долучається зрілий автор, на відміну від багатьох і багатьох юних, у яких краса перебуває, начебто, вже в самому авторові. Звичайно, можна було би в таких випадках обмежитися публікацією лише світлини аватарки, бо як тільки з'являються пояснення у вигляді вірша до неї, то видихаєш із полегшенням, і ми такі були, все нормально.

Стало остаточно ясно, що творчі інтернет-майстерні - це таки проміжний етап авторських діянь. Що автор таки зобов'язаний дійти до власної книжки. Бо книжка - суть відбиток живого у живому, й існуватиме, в ідеалі, наприклад, як і малярська картина, нехай поволі і втрачаючи кольори, зате увиразнюючи явище автора. Тобто, творчий процес, який постійно йде всередині автора, має час від часу видавати комплексні вирішення-розв'язки, зрілими відбитками яких, у випадку літератури, є тілесна магія книжки.

Ще однією постперехідною характерною рисою ПМ є, переважно, схильність до "коментувального" мовчання, чи ефемерної присутності вмілих авторів, і досить активне спілкування тих, хто навчається. Тих, хто ще не готові навчатися, що напевно дуже добре, також не чутно. І це все виглядає досить природно. Вочевидь, зриме на ПМ є і спілкування в мовчанні, де частіше більше істинного, аніж у рясному коментуванні, але ж чим вище, тим завше тихіше? Теж природно. Було б навіть дивно, якби багато дзвінких голосів турбувало вершини? :)
Хоча до остаточних своїх вершин нашим грандам, щиро сподіваюся, ще й досить далеко, і їх щасливе творче життя триватиме і триватиме на втіху "простому" народу, який, разом із сивинами, таки осягне вгорі написане і просвітліє від щастя причетності. )

Словом, динамічна стереоскопія ПМ, як на мене, цілком задовільна. Одні навчаються, інші вже навчилися, побігли видавати книжки, але потім знову прийдуть - вчитися далі, аби знову видати книжки. І це нормальний процес - формально. А по суті, сподіваюся, з'ясовуватимемо в наступних оглядах. )

3.12.2010. Турнір тривав досить довго і, хоча, як завше, було обмаль аналітики, проте віршованих спроб - вдалих і не надто - вистачало.

І особисто я повністю згоден з результатами нашого голосування, згідно з якими перемогу в турнірі за темою №15 "«Прощай літо. Осінь!»" здобула Софія Кримовська, з чим її сердечно і вітаємо!
А, заодно, і з настанням зими - сніжної і веселої...

1. Кримовська Софія 16 % (10)
2. Ель Зоряна 8 % (5)
3. Черкаський Кока 8 % (5)
4. Станіславська Адель 8 % (5)
5. Поета Мрія 8 % (5)
6. Яблонська Оксана 7 % (4)
................................
-------------------------
Поетичний турнір! Пропонуємо нашим авторам невеличкий турнір у написанні віршів на "тему" згідно заданих на цій сторінці перших рядків. Але, цього разу можна переставляти слова, змінювати ритміку і довжину заданого рядка, головне аби використані в тематичному рядку слова були присутні повністю і у вашому найпершому рядку (при опублікуванні вірша потрібно відмітити "Тему №15").
Серед тих, хто наважиться взяти участь у цьому нелегкому творчому випробовуванні, прямим і непідкупним загальнонародним голосуванням будуть вибрані переможці.

_ Визначення кращих авторів турніру.

Нагадуємо, що у попередньому турнірі переможців не визначали, теми були аж надто складні, - не те, що нині.

---

Архів тем:№ 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15

---

Триває турнір: Тема №15 - Прощавай Літо. Осінь!
з 3.09.2010 по 01.12.2010

Тема "Народна" :
Обов'язкові словосполучення для першого рядка, порядок можна змінювати.
• "Душа – метелик, візерунки крил"..." (О.Росткович)
• "Лечу за небокраєм навздогін з очима королівського пінгвіна"..." (О.Бражник)
• "Любов, гаряча і безтямна, пірнала з берега у річку..." (О.Бражник)
• "В таку погоду можна тільки пити..." (ПМ)

Тема "Високочола":
• "Вдягнувши пояс вірності на очі..." (Г.М.)
• "Я тебе розкохаю й забуду"
• "Я бачу осінь. Осінь каже - "Все!" (Ю.Шешуряк)

Тема "Класична":
• "Я випила до дна твої бажання, літо..." (Мрія Поета)
• "Безмовності моїх осінніх днів ..." (ПМ)
• "Прощай і все, нічого більше..." (ПМ)

Тема "Музична":
• "Вечірнє місто..." або ж "Вечерний город..." (M.Тарівердієв, ВІА "Поющие гитары")

---

Визначення кращих авторів турніру                                 • Усі надіслані на цю тему твори

---

Після написання тематичного вірша публікуйте його на власній сторінці віршем. При цьому у публікаційній формі, де теми і конкурси, поставте галочку навпроти "Тема № 15". Кращі вірші, та автори будуть прославлені за життя і оспівані у легендах, опісля...

---

Сторінка відкрита редакцією.
Порядок слів у тематичних рядках змінювати можна.

Саме уряд Тимошенко зміг передати сьогоднішньому уряду 13 мільярдів кубометрів газу в сховищах. І саме Тимошенко прибрала з газового ринку улюблене дитя деяких теперішніх міністрів - RosUkrEnergo, існування якого, за словами навіть російських можновладців, спотворювало міждержавні відносини.

Сергій Пашинський

Медіа-простір України вщерть забитий матеріалами, що представляють уряд Юлії Тимошенко єдиним і беззаперечним винуватцем економічних і соціальних негараздів країни. Очевидно, що їх замовником є нова українська влада.

Її мета очевидна і проста: мовляв, уряд Тимошенко загнав країну у таку глибочезну яму, що лише нам, справжнім професіоналам і патріотам, вдалося врятувати державу від цілковитого краху.

Нова влада хоче залякати українців вигаданими провалами політики Тимошенко, щоб завтра, коли прийде час відповідати за свою політику, будь-яка ситуація, окрім, мабуть, вселенського потопу, виглядала як блискучий успіх.

Нинішня світова криза цілком порівнянна з кризою 1930-х років. Україна має експортно-орієнтовану економіку, тому чутлива до глобальних коливань. Варто згадати хоча б падіння у 2,5 рази цін на сталь на міжнародних ринках.

Криза почалася у США з краху фінансових установ - кредити посипалися, мов картковий будиночок, поховавши під собою не один великий банк та підприємство.

В Україні криза теж почалася з банків. Фінансові проблеми Промінвестбанку у 2008 році викликали ланцюгову реакцію недовіри громадян до банківського сектора. За два місяці люди зняли з рахунків більше 100 мільярдів гривень.

Гривня у цей час стрімко котилася донизу, а заяви голови НБУ, президента та тодішньої опозиції лише посилювали паніку серед вкладників.

Потім був банк "Надра", якому держава виділила 7 мільярдів гривень, і які зникли невідомо куди. Сподіваюся, відповідальні за такі афери будуть покарані. Можливо, на цьому нарешті сконцентрують увагу журналісти та правоохоронці?

Боротьба з кризою в Україні теж починалася з підтримки фінансового сектора. Чи провалив уряд Тимошенко програму рекапіталізації банків? Сотні тисяч вкладників банку "Родовід", Украгазбанку та банку "Київ" отримали вклади, а відділення установ зараз працюють. Це "нецільове використання коштів"?

Левова частка кредитів МВФ, які залучив уряд Тимошенко, пішла на збільшення золотовалютних запасів НБУ, які зараз становлять більше 25 мільярдів доларів. Ці гроші є, і вони слугують гарантією стабільності економіки.

А звинувачення у створенні боргового ярма для українців виглядають просто смішними у ситуації, коли уряд Азарова активно добивається від МВФ нових кредитів, причому удвічі більших, ніж брав уряд Тимошенко.

Нинішній Кабмін лякає країну десятками мільярдів гривень невідшкодованого ПДВ. Справді, значна частина податку не повернена. Але якщо причина цього не об'єктивний наслідок кризи, а зловживання колишніх чиновників уряду, то хай підконтрольні Януковичу силові структури притягнуть їх до відповідальності. Натомість Азаров, як циркач, просто жонглює мільярдами перед публікою.

Останнім часом активно обговорюється тема "злочинних" газових контрактів, укладених урядом Тимошенко у січні 2009 року. Прикро, що всі забули заяви російського прем'єра і президента про ціну на газ для України - 450 доларів.

Прикро, що всі забули, як на початку 2009 року до Києва приїздив тодішній головуючий у ЄС пан Тополанек. Він вимагав від України відновити поставки газу до Європи та сказав, що Євросоюз не хвилюють стосунки України і Росії.

Україна у 2009 році купувала російський газ в середньому за 228 доларів - нижча ціна була лише для Білорусі. Маючи прозорий контракт, Київ вчасно розраховувався за паливо, що неприродно для стосунків між двома країнами.

Тимошенко змогла підвищити ставку за транзит газу, хоча ще 2006 року команда Віктора Ющенка зафіксувала незмінний тариф аж до 2010 року (!!!). Саме у 2010 році українська ГТС уперше стане рентабельною, отримавши 3 мільярди доларів доходу, з яких 1,5 мільярда становитимуть прибутки. Про це Азаров мовчить.

Саме уряд Тимошенко зміг передати сьогоднішньому уряду 13 мільярдів кубометрів газу в сховищах. І саме Тимошенко зуміла прибрати з газового ринку улюблене дитя деяких теперішніх міністрів - RosUkrEnergo, існування якого, за словами навіть російських можновладців, спотворювало міждержавні відносини.

І хоча контракт не можна вважати ідеальним, успіхи у газовій сфері в уряду Тимошенко таки були.

Кажуть, начебто жодна з антикризових програм уряду Тимошенко не допомогла економіці. І знову неправда. Відновлення економіки почалося з жовтня 2009 року. Саме воно дало перше квартальне зростання економіки на 6,6%.

Будь-який студент-економіст знає, що реакція економіки на впровадження програм з підтримки металургії, хімічного сектора, будівництва настає через кілька місяців. І така реакція відбулася - програми уряду Тимошенко виявилися дієвими.

І коли журналісти пишуть про 1,7 мільярда гривень від Державної іпотечної установи "для своїх", я би порадив звернутися до спікера Верховної ради Криму Констянтинова, який, будучи головою правління компанії "Консоль", зміг продати державі близько 200 квартир. Або до концерну "Донецькоблагробуд".

Або до будь-якого з 235 підприємств від Ужгорода до Луганська з питанням, чи виділяли їм кошти залежно від їхньої партійної належності та чи брали з них відкати. Як вони розцінюють 1,7 мільярда гривень від Кабміну Тимошенко?

Програма уряду дала змогу не тільки передати 5,5 тисячі квартир черговикам. Вона допомогла забудовникам ввести в експлуатацію більше 25 тисяч квартир у будинках, де помешкання докуповувала ДІУ. І саме це дозволило забудовникам нарешті розрахуватися з кредиторами, а людям - отримати житло.

У час кризи ця програма стала однією з найефективніших у світі. Не дивно, що робота ДІУ, за словами Азарова, буде продовжена.

2009 рік був найважчим для економіки, але уряд не допустив зриву виплат зарплат і пенсій. В Україні не було жодного великого підприємства, працівники якого опинилися на вулиці. Обсяги фінансування авіабудування перевищували передкризові показники. І це в той час, коли Україні постійно пророкували дефолт.

Звичайно, Україну можна і треба порівнювати з Угорщиною, Чехією та Польщею. Але, на відміну від цих держав, в Україні панували неузгодженість дій виконавчої і законодавчої влад, блокування президентом урядових ініціатив, зрив співпраці НБУ і Кабміну, розкол коаліції. Невже і тут Тимошенко головний винуватець?

Ідеалізувати діяльність уряду Тимошенко не слід, однак звинувачувати одну людину у всіх проблемах держави - не фахово.

Сергій Пашинський, член фракції БЮТ, член комітету Верховної Ради України з питань ПЕК

© 2005-2010, Економічна правда. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Економічну правду".

Обираємо Переможців нашого головного конкурсу Нагадаю, що окрім редакторів, запрошені брати участь у визначенні нових "офіційних" переможців і всі наші попередні переможці головного конкурсу (але з 2004 року).
Актуальне визначення: з 04.01.2010 по 15.01.2010

---

Переможцями нинішнього поетичного конкурсу «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009 року» стали:
Перше місце: ІГОР ПАВЛЮК та ЛЮБА ЛІБУРКІНА
Друге місце: ЮРІЙ ЛАЗІРКО
Третє місце: ГАННА ОСМОЛОВСЬКА

Щиро вітаємо!

Нагадаю - наш головний поетичний конкурс проводиться тільки серед тих авторів, які подали на нього свої твори _ Всі учасники актуального конкурсу, із долученням авторів, які у відповідний часовий проміжок конкурсного волевиявлення (у відповідному півріччі) перемогли в головному конкурсі Читацьких симпатій _ див. архів "Читацьких симпатій").
о Адреса сторінки, на якій відбуватиметься голосування - http://maysterni.com/vote.php?id=28&mode=1 ,
а також:
o _ Всі учасники актуального конкурсу

---

Переможцями попереднього відзначення (Головного конкурсу «Майстерні - І півріччя 2009») стали:
• Ніка Новікова (І), Люба Лібуркіна (ІІ), Фульмес Юлія (ІІІ)

---

• Як все відбувалось цього разу, а також раніше
• Перше півріччя 2009 року
• Друге півріччя 2008 року
• Перше півріччя 2008 року
• Друге півріччя 2007 року
• Перше півріччя 2007 року
• Друге півріччя 2006 року
• Перше півріччя 2006 року
• Минулі роки
• Всі переможці конкурсу

---

18/01/2010
Отже, після чергового голосування, в якому брали участь як редактори, так і лауреати головного конкурсу "Майстерень" (поч. з 2004 р) - ми отримали такі результати:

1. Жінка Чорнява - 11 голосів
1. Павлюк Ігор - 11
2. Лазірко Юрій - 10
3. Осмоловська Ганна - 9
........................................
4. Мединский Андрей - 8

Напевно, найбільшою несподіванкою стало входження до числа нинішніх лауреатів Ганни Осмоловської! Молодець - ввійшла і стала!

Безумовно, що за перше і друге місце точилася неймовірно гостра боротьба, яка на відміну від тих конкурсів, які декому здаються більш значимими, була таки відкритою і прозорою. Не зрозуміло, чому зняв свої голоси Ігор Павлюк. Думаю, що від недосвідченості у саме такій системі голосування. А так би на першому місці могло бути і троє, так? А на другому теж декілька авторів...
Тому результат мені здається вельми закономірним.
На першому місці вимоглива до себе й до інших, стрімко зростаюча і як україномовна поетеса Люба Лібуркіна (Чорнява Жінка) і Ігор Павлюк, який явно здобуває на нашому ресурсі друге і третє поетичне дихання! А за ними, а мав би бути і з ними, Лазірко Юрій, у якого в творчому житті вже точно - все найцікавіше попереду, і мучитимуть його раниму чуттєвість наші відзначення ще не раз. :)
........................................................
03/01/2010
Вітаю, шановні колеги - автори і читачі "Майстерень"!
• Маючи вже результати останнього конкурсу "Читацькі симпатії - ПМ ІІ Півріччя 2009", приступаємо до фінальної частини нашого головного поетичного конкурсу «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009».

Отже, щиро вітаємо переможців нинішнього конкурсу читацьких симпатій «Читацькі симпатії - ІІ півріччя 2009 року»! Ними, після нелегких випробовувань всенародним кваліфікованим (5,01) голосуванням, стали:
Перше місце: ІГОР ПАВЛЮК
Друге місце: ЮРІЙ ЛАЗІРКО
Третє місце: ГАННА ОСАДКО

Нагадаю, що Переможці нашого народовиявлення - конкурсу "Читацьких симпатій" (1,2,3 і 4 місця) - автоматично потрапляють до списку кандидатів на перемогу в головному конкурсі "Поетичних Майстерень", окрім тих, хто вже займав перше місце у головному поетичному конкурсі "Майстерень".
Ганна Осадко і Юлія-Ванда Мусаковська вже отримували перші місця в Головному поетичному конкурсі "Майстерень", а отже далі йдуть, кандидатурами від читачів "ПМ" Ігор Павлюк і Юрій Лазірко

А також нинішні переможці конкурсу "Читацьких симпатій" ( цього року бонус зменшено) одноразово отримують для участі в Головному поетичному конкурсі "Майстерень ІІ півріччя 2009" "вступні" бонусні бали - 4 за перше місце, 3 - за друге, 2 - за третє, 1- за четверте (для тих, хто надалі, згідно правил, братиме участь у головному поетичному конкурсі "Майстерень" (тобто не вигравав ще першого місця).
Сподіваюся, що головний наш поетичний конкурс "Майстерні ІІ півріччя 2009" буде успішно завершений, після відповідного голосування, що пройде з 3 по 15 січня 2010 року.
...........................................................
• Щодо "нескінчених голосувань" - то конкурсних тільки два на півроку - Конкурс "Читацьких симпатій" і Конкурс "Поетичних Майстерень". Напружена праця - для української творчої інтелігенції - важка і часами непосильна. :)

Адміністрація нагадує, що історично вирішальними для визначення переможців Головного конкурсу "Майстерень" були голоси редакторів і переможців попередніх відзначень конкурсу.
Одначе і народний голос знову звучатиме вагомо.
Переможці конкурсу читацьких симпатій, якщо вони ще не перемагали в головному конкурсі "Майстерень" (займали суто перше місце) автоматично висуваються кандидатами на перемогу "офіційного" конкурсу і одноразово отримують "вступні, бонусні" бали - 4 за перше місце, 3 - за друге, 2 - за третє, 1 - за четверте.

Нагадуємо, що суддівським конкурсним комітетом є наші редактори і переможці попередніх відзначень "Майстерень".
Вони мають право проголосувати своїх претендентів на перемогу.

• Олексій Бик; • Наталія Білецька; • Олександр Бобошко; • Юлія Бро; • Лариса Вировець; • Ната Вірлена; • Володимир Гнєушев; • Жорж Дикий(Б.Гордасевич); • Тетяна Дігай; • Чорнява Жінка; • Наталія Клименко; • Серж Ко; • Лариса Коваль; • Олег Король; • Тарас Кремінь; • Віталій Круглов; • Юрій Лазірко; • Володимир Ляшкевич; ("Редакція Майстерень");

• Ярослав Нечуйвітер; • Ніка Новікова; • Ванда Нова; • Юлія Овчаренко;. • Ганна Осадко; • Вікторія Осташ; • Ігор Павлюк; • Ірина Пиріг; • Юрій Перехожий; • Леся Романчук; • Юрій Сегеда; • Сергій Татчин; • Наталія Терещенко; • Юлія Фульмес • Черезова Варвара; • Богдана Шацька; • Ірина Шувалова; • Читацькі Симпатії

Отже, які є думки щодо процедури відбору, • рейтингування, які застереження?
Нагадаю основні наші домовленості:
1) Учасники конкурсу "Майстерень", які час від часу самі не оцінюють інших наших авторів, і зовсім не пишуть коментарів - не можуть бути визнані переможцями головного поетичного конкурсу "Поетичних Майстерень";
2) Оцінених творів на авторській сторінці не повинно бути менше 10;
3) Основний масив творів автора-претендента повинен бути розміщений і заявлений до участі в конкурсі, щонайменше за 2 місяці до чергового проміжного підведення результатів (до 01 січня, або до 1 липня);
4) Кожний редактор, а також колишні переможці (лауреати) (після 2004 року) конкурсу "Майстерень" мають право проголосувати за своїх кандидатів - у кількості дозволеній для голосування;
5) Переможцями вважаються кандидати, що набрали більшу кількість редакторських голосів;
6) Переможці головного поетичного конкурсу "Майстерень", які здобули суто перші місця і тільки після 2004 року, не можуть бути оголошені нашими переможцями повторно.
7) Переможці конкурсу "Читацьких симпатій" (1,2,3 і 4 місця) автоматично потрапляють до списку кандидатів на перемогу в головному конкурсі "Поетичних Майстерень", якщо вони раніше не перемагали у цьому конкурсі (суто перше місце).
8) Переможці конкурсу "Читацьких симпатій" одноразово отримують "вступні" бонусні голоси - 4 за перше місце, 3 - за друге, 2 - за третє, 1- за четверте.
Таким чином враховуються народні симпатії в цьому суто ексклюзивному голосуванні.
Отже, оцінюємо, пропонуємо, але, передусім, творимо.

---

Для можливого удосконалення наших конкурсів пропоную подумати над створенням • "Громадського конкурсного призового фонду".
Обговорити механізм "роботи" конкурсного фонду чи записатися у спонсори конкурсного фонду можна сторінці Громадського конкурсного фонду "Майстерень"

---

Вони мають право, але зовсім не зобов'язані вибирати. І ось їх вибір:
Відкрите голосування тривало з 3.01 по 15.01.2010:
Хто і як проголосував