Вареники ліниві - їм родина,
Бо це так само сирні колобки.
Сніданок повсякденний чи гостина -
Гомбовці я готую залюбки.

Додам до сиру яйця й дрібку солі,
Не борошна, а манної крупи,
Гарненько розмішаю, і на волі
Залишу, настоялося аби.

Сформую з тіста кульки невеличкі,
В підсоленій водичці покиплять.
Подам на стіл - повеселіють личка.
Сметана, цукор... тиша й благодать.

Коханий любить їх до пива,
Я – замість хліба до борщу.
– Ти де рецептик відхопила? –
Спитайте – скромно помовчу.

А потім випалю нескромно,
Що то – мій авторський рецепт,
Одна з десятка вдала спроба,
Та зараз мова не про це.

Натерши плавленого сиру,
Розмию дріжджі в молоці.
Давненько тіста не місила...
– Матусю, ти печеш млинці?

– Ні, будуть сирні витребеньки! –
Годину тісто підросте –
Його розкатую тоненько,
Заняття миле і просте.

Формую палички із тіста,
В олії смажу – і на стіл.
Заправлю борщ, і сядем їсти,
Чекати вже не маю сил…

А я іще й не встигла навіть
Обід подати для сім’ї –
Вже дітки з чаєм наминають
Шедеври авторські мої.

А ми ліпили бабу - білу-білу,
Хоча надворі снігу й не було.
Глобальне потепління зиму з'їло,
А ми ліпили бабу за столом.

Матуся з холодильника дістала
Три мисочки вершкового суфле,
На вигляд і на дотик - наче сало,
Драглисте і пружинисте, але

Покуштували - зовсім не подібне,
Солодке із кислинкою на смак.
А ми - помічники на кухні здібні,
Оформили бабусю тільки так!!!

Поклали три півкулі на підносик,
Присипали кокосовим "сніжком",
Зі шкірки апельсина - "морква-носик",
Потерли трішки щічки бурячком.

Червоний рот - калина соковита,
Із чорносливу - піднята брова...
Не встигли ми ту бабу доліпити,
Розтанула, неначе снігова

А хочеш, до святкової вечері
Тобі солодке серденько подам?
Декор – густе желе п’янкої черрі,
Його нема в рецепті – не біда.

Вершки і шоколад – за списком точно,
Ще – стружка із кокосу і халва.
Для мене кухня – як майстерня творча,
Любов – найголовніша складова.


А що любов! Без неї мало сенсу.
Вона нас на руках життям несе…
Ти тільки не засмучуйся, що серце -
Таке холодне. Це ж лише десерт.

Яка грибна вдалася осінь!
Грузді, лисички, маслюки,
"Візьми мене!"- з них кожен просить.
Ну як не взяти? Залюбки!

Мої гурмани будуть раді.
Коли закінчиться сезон,
Подам опеньки в маринаді,
Зварю із рижиків бульйон,

Потраплять білі у сметанку,
А парасольки в ніжний кляр...
Іду із з кошиком щоранку
Гриби збирати... на базар:)

Ранковий експромт – гарбузові оладки:
На тертці дрібненько – шматок гарбуза,
Сіль, цукор і пару яєць по порядку…
Цікаво, про це вже вірші хтось писав?

Отак цілий ранок – у колесі білка,
Кручуся, аби ласунам догодить.
І звідки взялася «бермудська» тарілка,
З якої оладки зникають умить?..

По-
мі-
до-
ри -
В сезоні їхнім – крапка скоро,
Складай у баночку прозору,
А ще – аджики навари.
О-
гі-
роч-
ки
Давно просилися до бочки,
Збіг час останньої відстрочки -
Холодні в полі дмуть вітри.
Ба-
кла-
жа-
ни
Часник танцює в парі з вами,
Це шоу – просто незрівнянне,
О, аромат! О, кольори!
Кар-
то-
пли-
на
В підвал у колі подруг плине,
А журавлі у небі – клином,
Курличуть жалібно згори.
А
ка-
пус-
ту
Трамбуй у діжку з ніжним хрустом,
За тиждень юшку добре пустить,
І їсти квашену бери!
Гар-
бу-
зо-
ву
Готуй-но кашу знову й знову,
Смачну, поживну і здорову.
Це дуже просто - раз-два-три.
По
ві-
дер-
цю
Візьми цибулі, моркви, перцю,
Складай, шинкуй, чи три на тертці.
Це – танго щедрої пори!

Сьогодні цілий день готую
Привіт зимовим пирогам.
Ще ягід, фруктів досхочу є,
Тим осінь рання дорога.

Ціленькі сливи - в морозилку,
Вони - компотові привіт,
Який варитиму узимку.
Приємно, тільки уявіть!

А ці, без кісточки, - в духовку,
Хай запечуться на листі.
Етап останній заготовки -
В сиропі варяться густім.

А далі - в баночки і в погріб,
На місяць, може, чи на два.
Ой, пироги спечуться добрі!
(Вдалось би тісто, все бува).

Із ягоди виймаю серце знов.
Сміється невгамовне сьогодення.
Що треба для вишневого варення,
Крім вишень? - Час, терпіння і любов.

(Для рими ще могла би і про кров
Згадати - сік, що з ранки вишні ллється,
Та годі і виймання з неї серця).
Ох, цей процес вже геть мене зборов!

Червень 2013р.

Солістка я тепер в консерваторії.
Ще, може, й конкурс виграю який?
Солю - вже повна діжка з помідорами,
Хрумтючі консервую огірки.

Іще й лауреатом стану скоро я,
Бо лаври в маринаді - саме те.
Кипить процес в моїй консерваторії!
Зима усі консерви підмете.

Готую джем із полуниці,
Бо не за гóрами зима.
Як прийде, хай насолодиться
І літо спробує на смак.

Нехай мете несамовито,
До справ холодних беручка.
Дістану подарунок літа
На радість їй і діточкáм.