Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Маргарита Ротко (1985)

Інфо
* Народний рейтинг 4.568 / 5.46
* Рейтинг "Майстерень": 4.442 / 5.5
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.731
Переглядів сторінки автора: 7020
Дата реєстрації: 2013-09-06 14:25:50
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2017.04.10 16:06
Автор у цю хвилину відсутній

Найновіший твір
застольна
о мордору мойро, вколися у біль веретен!
з позбувних бентег ми виходимо в сиві вар’яти:
нам щез-би вбирається в сонце, неначе в карден –
потвора, нам крани вливаються в третій верден,
нам сорок уривків барвінку до ранку ковтати.

подай мені, клоуне, перший – із льону і труб,
з гобойної фобії ванги та з медом вальгалли…
домашній корчмар і ліхтар місяць перцем натруть,
сумлінний лихвар з вівтарів зніме темну ікру
(таку ми на іспитах різних ще здавна здавали).

налий нам по другій! – з беззубих прозорих молок,
із другого моря, із третьої чаші, зі спеки,
зі звірів цукрених, зі стигм і зі спраги, з думок
і вуст не-пророків…
… на трьох розіб’ємо димок.
посіємо в смушевій торбі спориш і вузенькі

ходи між гіркавим печенням. посіємо щем,
коли три-на-десять четверта – й хитається люстра,
і хтось на руках колихає того, хто з дощем
відходить з калюжного сонця – за сіллю, а ще
комусь батогами гарчать-не мовчать заратустри…

і мойрі нахлюпай! то клопітно, клоуне, та
дражнити биків – наша забавка, чорно-червона…
чи лета на ниточці змієм у стелю зліта,
чи веснам порізано вени – і вічна сльота,
чи рильце півоній кохання бджоли-спазмалгону

під ранок благають, а ножиці – хто пригорне?
подражнить, умиє, застольну утне – що хоч падай?..
давай! – із криниці – змію та солодкий ранет!
і – нервом скропи. і наріж у масний вінегрет
останньої нитки душі –
буде сидячки спати

і бачити чад сріблоногий. і вчадіє, мо’,
і вколеться, може, поки дансмакабрять вар’яти
на варті життя, якщо ми тут іще живемо –
в осіннім курчаті, хрящі, у хрущі, на трюмо –
в картинці без ліній, в гарячці, між бур і крамол,
у вирі завіс, що чигають на наші свічада,
у тиші дніпра, що співають надвечір дівчата…


2017