Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ігор Шоха (1947)

Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Поетичні ребуси
    Все минає, але хай живе
    те, що угамовує досаду
  •   До причастя
    Буває іноді весною
    душа міняється за мить
  •   З ирію у вирій
    Пливе за обріями ирій
    і як не тішитись, коли
  •   Розчарування без очарування
    Сатирою нікого не уб’єш,
    тому її боятися не хоче
  •   Маніфест поета
                            І
    Ідуть одні за одними літа
  •   Навперейми невидимому
    Сьогодні ще гуляю я
    на березі крутому,
  •   Поетичні ребуси
    Диявола не бачили ні разу,
    але усюди є його рука
  •   На узбіччі і в дозорі
    Мене не доганяють ні вовки,
    ні миші... і телята ще не з’їли,
  •   Скорописи по живому
    Не пишуться вірші.
    Лякає ЧаПе –
  •   Небезпечні рудименти
                                І
    Ріку життя не вичерпає море
  •   На згарищі сансари*
                    І
    Ми обирали по досьє
  •   Чужі і наші
                            І
    Що було на віку до війни,
  •   Непройдені рубікони
    І
    Напевне тяжко бачити із неба,
  •   Підсумки
    Росія визволяє три віки
    від нації Бандери українців.
  •   Різдвяне розчарування
    Ріку життя не оминає горе,
    поза якою ще іде війна
  •   Хронологія незворотного
                            І
    Не вигадую того ніколи,
  •   Крізь рожеві окуляри
    А ми усі із шостої палати,
    якщо не розуміємо, чому
  •   По спіралі поколінь
    Є кому слати привіти
    у суєті самоти,
  •   Куртуазні нотатки
    Америка не знає голокосту,
    її не завойовує совок,
  •   Вже на часі
    ІОплакує себе у небі осінь
    на золото потоками води.
  •   Люди і кораблі
    Не об’єднають гору із горою
    ніякі осі й полюси Землі,
  •   Природа любові
    Як хороше, що я іще живу
    і гріюся минулою любов’ю,
  •   Осіннє ретро
    Яворина у моїм вікні
    розіп’ята. Кроною густою
  •   Тяжка спадщина
    ІНе помагає дарована воля
    вичавити із людини совка,
  •   Умиротворення
    Думою-поезією лину
    з вирію у рідну Україну-
  •   Буревії тихої гавані
    ІЛітаю в уяві додому
    або відтіля уві сні –
  •   Осіння палітра
    Опало золото беріз
    на березі Дунаю.
  •   Уособлення всього в одному
    ІВ поезії як у глухому лісі
    немає уторованих доріг
  •   Вишкіл нації
    ІКолись були батиї і мамаї...
    а нині що? Корупція вбиває,
  •   Творче безсоння
    ІПора заснути і не спиться,
    перед очима міражі:
  •   На ешафоті минулого
    Повільно вимирає темне,
    партійне... люте і нікчемне,
  •   Якбитологія можливостей
    ІВиходячи із досвіду чужого
    і власного на площі десять ар,
  •   Основи братньої любові
    Наїлися ми братньої любові
    лукавої, лихої кацапні
  •   Промивання мізків
    Ногою однією ми у НАТО,
    а другою... не вистачає сил
  •   Зарубки пам’яті
    Сліпим душею я не ескулап.
    Соромити глухе немає часу.
  •   Напередодні
    Невловимо проминає час,
    безупинно тіні наші довші
  •   Контрапункти без зупинок
    Останній час агонії росії,
    парафії імперії, чуді...
  •   У кільці Феміди
    ІВійні минає друге літо...
  •   Пунктуація злоби дня
    Долаємо історії етапи...
    нас об’єднали у бою... кацапи,
  •   До висохлих джерел
    ІЩезають по одному давні друзі.
    Літа не виграються у лото,
  •   Сподівання і страхи
    ІГроза у небі, а дощу немає,
    вигадую, що це луна війни,
  •   Скарби кривавої історії
    ІРеліквії прапращурів-дідів,
    що найдені у сховищі віків,
  •   Вакцинація від рашизму
    Я не умію ні за що хвалити,
    нізащо не іду на рандеву
  •   Рецепти безсмертя
    ІНічого не буває випадково:
    таємне явним іноді стає,
  •   Діалектика удосконалення
                        І
    І сущі неуки, і люди
  •   Надії на згарищі мрії
    Не відаю, кого я удостою
    подякою за явний плагіат,
  •   Маршрути в нікуди
    Як не пнися, а дійдеш до точки,
    та не перелізеш перелаз
  •   Фаза прозріння
    ІОй! Погани нас опередили,
    викупили першими вогонь
  •   Контрнаступ
    ІВесна одягає ліси
    у білу засніжену свиту,
  •   Пектораль майбутнього
    ІНе нарікаю я на долю.
    Хоча досягнення малі,
  •   Перспективи регресу
    ІПарафія убога має рай,
    де є вовки, ягнята, божі вівці,
  •   Світанковий край
    Є краї, які не забуваю,
    і літаю думкою туди,
  •   Оновлення сущого
    ІНе вбити Слово і живе, і віще
    на шпальтах української душі...
  •   Знакові віхи
    ІОсь-ось і я почую тулумбас
    на фініші земної веремії
  •   Острови пам’яті
    ІЖиву щомиті, а коли існую,
    то думаю... що де-не-де ще є
  •   Історія навиворіт
    ІОдужують поволі українці,
    минуле виліковують своє,
  •   Яв і дежавю
    Це місто снилося мені
    давно... ще пам’ятаю
  •   Пробудження весни
    Гуляє березень лісами,
    веде уквітчану весну,
  •   Питання на засипку
    Пишу нікому... іноді – усім,
    ну, а якщо собі, то незабутнє,
  •   Земна обитель
    ІНемає істини тієї,
    що буде правдою одною,
  •   Крадені діти Маріуполя
    У кожного своє посильне мито,
    якщо це не полон і кабала
  •   Напередодні коловороту
    І знову та сама весна
    займає околиці світу,
  •   Показуха реформи
    Люди, наче, рівні... а рівніші
    виросли як дощові гриби
  •   Історичні паралелі
    Історія описує минуле...
    питається, – навіщо той поет,
  •   Доля перекотиполя
    За туманами сивого ранку
    і за мрякою сірого дня
  •   Криза порозуміння
    Нема кому приснитися... пітьма
    укрила таємниці цього світу.
  •   Заперечення заперечень
    Нема надій на рай у цьому світі,
    якщо його оточує пітьма,
  •   Очевидні свідчення
    А нашій раті заважають наші
    відомі самураї-шахраї...
  •   Катаклізми катарсису
    ІНастає глобальне потепління,
    тонуть у морях материки,
  •   Якщо та якби
    ІЯк запрягаєш, так воно і їде...
    Ця теза філософії стара.
  •   Ми проти тьми
    ІМи жили віками у борні
    із лукавим іродом-сусідом,
  •   Кінець темного світу
    А Україна має майже все,
    що нашу перемогу наближає,
  •   Вісті звідусіль
    А Україна все ще у вогні...
    а решті – і не холодно, й не тепло,
  •   Тяглість віри
    Етапи еволюцій неперервні...
    ця теза історично не нова,
  •   Презумпція неуцтва
    Мені далеко ще до читача,
    що вихваляє кучеряве слово,
  •   Перед виносом
    А генерали банди маніяка
    воюють між собою – хто кого.
  •   Секрети язикатої Хвеськи
    А в історика раші істерика.
    Об’явили секрети кремля,
  •   Обертони музи
    Поета муза надихає,
    коли являється сама,
  •   Верхівка айсберга
    А вся Україна спинити не може
    затіяну спецоперацію зла
  •   Антиподи антагонізму
    А фейки – це не іграшки війни,
    а фіґові листочки пацифіста:
  •   Новорічні йолки-палки
    А рік новий... московія почне
    і до кобзона побіжать подонки
  •   Опущені башти кремля
    А коняка і три гамадрили
    заблудили... бо курви кремля
  •   Архетип сучасності
    Нема кому жалітися на втрати
    і витирати сльози крадькома...
  •   Коротко і ясно
    А у двобої настає пора,
    яка укриє небо янголами...
  •   У тривимірній юдолі
    Готові люди як один
    любити і страждати
  •   Друге дихання
    ІІще біжу... то миля, то верста
    і що не рік, то даленіє щастя,
  •   Синкопи поліфонії пам'яті
    ІДуша усе ще відчуває
    з минулим нерозривну нить
  •   Приборкання вакханалії
                 І
    У цивілізованій Європі
  •   За межею спокою
                І
    «Мало-мало, шекель, упарсин...» –
  •   Об’явлення нечисті
    ІМоже й рано усміхатися,
    та утриматися сил немає,
  •   Три богатирі
    ІЯкщо готові, слухайте, будь-ласка, –
    жили собі в історії на трьох
  •   Еґреґори віри
    ІНе існує містики і див
    і не виникає із нічого
  •   Мандри у майбутнє
    ІПакую у суму усе своє
    і залишаю легші за вагою
  •   Симуляція розумової кризи
    ІТяжко виживати на землі
    люду біля чистої криниці,
  •   По вибоїнах долі
    ІЕх, якби то керувати часом
    і літати у дитячі сни,
  •   У гавані катарсису
    Навіщо ті сади Семіраміди,
    як не рятує світова краса,
  •   Билина про газову бульку
    На кацапії – траурна музика.
    Не газують потоки надій,
  •   Фантасмагорія
    Наснилося... Я знову не один,
    бо на подвір’я батькове, неначе
  •   Обов'язок вижити
    Виконую задачі дідусеві.
    Закрию хату... і сезон... і сад,
  •   Тіні часу
    Були ми наївні у давні роки,
    майбутнє своє будували
  •   Пасіонарії буття
    Нема чого радіти і ридати,
    немає як узяти й написати, –
  •   Дуплети
    На раші сатана готує бал –
    і на льоту міняються сандалі
  •   Генезис відродження
    Винищуємо братію лукаву...
    а що робити? Є ясна мета –
  •   Несумісне і природне
    Які не обираємо краї,
    усе це – шапіто... а ми – на дроті:
  •   Часові пріоритети
                        І
    У тому, що розв’язана війна,
  •   Спецоперація самоліквідації
                        І
    Від мене мало що залежить,
  •   Ніби, а la fenita
                        І
    Куди я їхав? Де ви, очевидці?
  •   Запізнілий візит
    Додому їду... жевріє надія,
    що пригасає полум’я війни
  •   Лиха година пік
    Ось і минули чарівні,
    на березі Дунаю,
  •   Рецесія вічного руху
                        І
    В ауру часу... у чашу надій,
  •   Окультурення по-рашеськи
                    І
    Колись були ми не такі
  •   Неминуча розплата
                        І
    Чи бавовна палає, чи вата –
  •   Червоточина сумніву
                І
    Що означає, – не моя війна, –
  •   Недовідома Ніка
    ІЩе мається на п'єдесталі слави
    віками незавершена війна
  •   Грубо кажучи
    Увійти в історію – не гріх,
    заодно і «вляпатись» – не варто...
  •   Священний обов'язок
    Де ті свої? А от чужі
    були і є... і вже на тільки
  •   Рідна чужина
    Де не жив, усюди – пам’ятаю:
    гай, гора за хатою, ручай...
  •   Вимушена «одіссея»
    ІЗнаю, що Дунай не перескочу
    як по соломині черевик
  •   Базис майбутнього
    Ми виграємо цю війну,
    та не надіймось, ради Бога,
  •   По дорозі до спокою
    Загадані усі путі мої
    не у воєнне пекло, а до раю
  •   Западня і кацапня
    ІДесь за горою отією,
    де канули літа мої
  •   Ліки пацієнтам війни
    ІНе радують мене ворожі трупи,
    засмучує героїка війни...
  •   Посіви і сходи
    До віків уже дев'ятий рік
    додає історія навали
  •   Прогулянка
    Іду на моціон як і щоранку,
    коли ще не розведені мости
  •   Протистояння
    ІЛюбити Україну – нині фах
    усіх поетів... на печі... у хаті,
  •   Брати азовські і неазовські
    ІДо себе ми не кликали біди,
    але її хотіли біси вражі –
  •   Паради маскараду
    ІНа мо́рдорі об'явлений парад,
    чума «побєдобєсія» триває
  •   Із різних джерел
    На рейді – свіжа новина –
    Зміїний посилає, – на...
  •   Вікторія
    Вікторіє, журо моя! О, серце, не ридай
    І рабською покорою – любові, не карай.
  •   Нашестя нечисті у рясах
    ІНе помагають рідні стіни
    боротися проти війни
  •   Буремний час
    Іде весна у маєві розмаю...
    іде війна, якій немає краю.
  •   Воскресіння нації
    ІНе вмирають воїни небес,
    що в бою за волю і за себе
  •   Інволюція сущого
    ІРусофіли мають пам'ятати,
    що орда – із роду сарани,
  •   Я знаю
    ІНемає раю у пустелі,
    та є ще світло у кінці
  •   За обріями еміграції
    Не курличуть мені журавлі,
    та душею за обрії лину,
  •   Втілення зла
    І де воно взялося на віку
    моєму? Нице і потворне,
  •   У черзі за лептою
    ІНе вимагає Божий заповіт
    у чорний день та у лиху годину
  •   Перше квітня
    Жартує цього року небо.
    Аби не сумно нам було,
  •   Там, де люди
                 І
    Іще живу... і чартеру не треба,
  •   Сюр
    А в Україні нині поле брані
    між ангелами світла і пітьми.
  •   Реінкарнація зла
    Наполеон Москву «завоював»...
    Адольф Європу кинув у руїни...
  •   Перед переділом світу
    ІУсе – ще, наче летаргійний сон,
    і окаянне лихо не заснуло,
  •   Агонія жадоби
    ІГотуємо путі до перемоги
    долаємо і сумніви, й тривоги.
  •   Початок кінця
    Дрижить земля на лихо москалю,
    планета зупиняє окупанта.
  •   Задній хід
    Захотіли перемовин
    путіноїди-пєскови,
  •   Мати Україна
    Сяє у блакиті Україна,
    і сади, і ниви, і поля,
  •   Живуча ідея
    І мертві, і живі на тому й цьому світі
    ще чують із небес Тарасів заповіт.
  •   Ознаки материнської любові
    Не перелічую миті щасливі.
    Оберігаю ім’я,
  •   Drang nach Osten
    Подякуємо владі за досаду
    і невідомі подвиги... і зраду –
  •   Вилами по воді
    У маячні роман «Війна і мир»
    нічому не навчає окупанта
  •   Вінегрет з блекотою
    Із ірокезів та із могікан
    живими залишились одиниці...
  •   За межею недосяжного
    ІМи лишаємо наші сліди
    на землі – у бою, на орбіті –
  •   Вичищене із багатослів'я
    В поезії не вистачає манни
    небесної і варива води,
  •   Карточка з неба
    Живу чи доживаю – все одно
    буває давнє оживе наразі
  •   В'юнка нитка історії
    Немає ані тактики, ні цілі,
    ні якоря, ні палуби, ні кіля...
  •   Інклюзія пам’яті
    Мені, буває, заважає спати
    якась нечиста сила...
  •   Попередники та наступники
    Союз не клеїться по швах,
    усім нема куди тікати.
  •   Terra incognita
    Віримо із юності у неї –
    нації, що із роси й води,
  •   Вбивча любов
    І
    Невеселі світові новини
  •   Риторика опісля
    Пандемія гумору триває.
    Коміки попереду усіх.
  •   Що таке хорошо?
    У паніці сусіди наші.
    «Все хорошо», та ніби
  •   Різдвяні акорди
    ІБіжать як на пожежу куці дні,
    і довгі ночі, і літа, і... всує,
  •   Душа-паломниця
    На всіх дорогах житія
    є і поразки, й перемоги,
  •   Після того як
    Всіх вітаю! Будемо здорові
    і щасливі у часи зимові,
  •   Правда про кривду
    Ось і знову – рік новий... кутя...
    і до літа засіває вітер
  •   Культ ерзацу
    Жуємо суржик. За таке меню
    подякувати маємо «сосєдку»...
  •   Нове Різдво
    За роком рік... тисячоліття
    триває світле торжество –
  •   Кульмінація віроломства
    Колись ви називалися... братами??!
    а нині... пересвідчилися ми,
  •   Стезею троп та алегорій
    ІЯкий народ, така й еліта:
    чинуші, коміки, купці,
  •   Живуча ідея
    І мертві, і живі на тому й цьому світі
    ще чують із небес Тарасів заповіт.
  •   Осіння журба
    Які обереги, то й доля така,
    які береги, то така і ріка...
  •   Сучасні рубаї
    Людина сотворила Бога-Сина...
    і капище придумала людина...
  •   Байки Ходжі
    На цьому світі оминай папуг,
    аби у рай не завела недуга
  •   Секрети творчої кухні
    IПомітити поезію найлегше,
    допоки є крилаті фрази... і
  •   Розворот на повороті
    На площі революція шумить...
    пародія Майдану на параді,
  •   PS
    Іду на дебати, оскільки
    поезія все-таки є...
  •   Суворий погляд листопада
    Рудіє полум’ям сурьми
    опалене опале листя,
  •   Візії звідтам
    Зеленими очима ойкумени,
    коли сіяє повня(уві сні)
  •   Білим по-чорному
    У кожної свекрухи є невістка,
    яка у тому винна, що і їй,
  •   Білий світ
    Зоря ранкова посилає чари:
    палітру неба, золото і мідь
  •   Контраверсія ( за мотивом Домініка Арфіста)
    А у мене терпець урвався
    нажимати на струни серця
  •   Там, де нічого немає
    У віковій суєті суматохи
    глас вопіющий у бубони б’є...
  •   Ремейк флешмобу молоді України
    Мріяли поети
    про свої знамена
  •   Друге дихання
    Уже й не намагаюсь... не умію,
    явити люду небо голубе
  •   Бентега сновидіння
    Як не доганяй пропащий час,
    а сьогодні догорає ватра...
  •   За покровом ночі
    Жила-була... але не знаю,
    чи то жадоба, чи брехня
  •   Ідея-фікс
    Коли умру, розвіються надії,
    любов і віра, радощі й жалі
  •   Строкатий етюд
    Відсалютували зорепади,
    і тамує осінь зайву хіть,
  •   Парнаська тундра
    Поети нині – тамагочі
    і тиражують «ценности»
  •   Ігри купідона
    Чекаю на щасливу мить
    як панацею,
  •   Корида навиворіт
    Ніяке уособлює велике,
    узяте напрокат... але на вік
  •   Репетиції ґонору
    Цікаво, дивно, підозріло, –
    за що совкова пропаганда
  •   Етапи просвітління
    Не думаю... але гадаю,
    що із чистилища до раю
  •   Філософія зрілості
    Не Бог один формує ойкумену
    і думкою пронизує пітьму...
  •   Від Євразії до Америки
    А чорту лисому не стидно
    за біснувате реноме...
  •   Сіль землі
    На довгій ниві житія
    ми вічні ратаї, скитальці
  •   Паралельна реальність
    Реально... ілюзорно... а у снах
    життя не зупиняється у крузі,
  •   Присмак ювілею
    Життя – театр, екзамени – парад,
    політика – весела клоунада...
  •   Під акомпанемент клепсидри
    Минає все... а регулярно – ночі,
    дощі... і особливо уві сні...
  •   Незалежність
    Ми незалежні ні від кого –
    і розум є, і сила є,
  •   Снива без огнива
    ІКазочки веселі і сумні
    всіх часів і деяких народів
  •   Замальовки по шагрені
    Непомітно якось промайнуло
    те, чого хотіли й не було:
  •   Із темряви до світла
                    І
    Невіруючих на землі нема...
  •   Остання мить
    Все, що було, було єдиний раз –
    печаль, і біль,, і усмішка знайома...
  •   Закулісся творчості
    Де-не-де і я іще нівроку
    як читаю опуси свої...
  •   Олімпійський гарт
    І Україна щось уміє!
    Інде допомагає Бог
  •   Літописні візії
    І
    Феєрія фантазії і мрії
  •   Цап-царап
    ***
    Настане час, коли Росія трісне,
  •   Трансляція поезії
    Всі ми різні... поки гріє кров...
    і смішні, і п’яні, і тверезі
  •   Паралелі видимого
                    І
    На олімпі живуть не боги,
  •   На коня
    ***
    Стиляги поезії модні...
  •   Слово і меч
    Рідне слово – лезо у меча.
    Нива Музи пошуками зрита,
  •   Перехрестя часу
    Не зійшлися три дороги
    на путі до раю
  •   Творчі зашквари
    Іноді можна вгодити усім...
    Отже, ваяй і видумуй
  •   Дивовижні розсипи
    Щедра на видива нині весна...
    Не описати, як падають роси
  •   Віртуальна колаборація
    Нації немає далебі,
    поки є ні людям, ні собі
  •   Вбивча любов
    Невеселі нині роковини
    і лютує братія сусід,
  •   Реставрація минулого
                    І
    Важко із віком у ногу іти...
  •   Досягнення
    Ступаємо на береги ріки
    у течію, вируючу зі споду...
  •   Напередодні
    Ще маємось... почиємо у Дусі.
    І Божі діти, і Його сини,
  •   Дим «отєчєства»
    Нема чого оплакувати дім
    у буді із «братами» у Союзі.
  •   Розвінчання Дарвіна
    Людина виникла із мавпи,
    але буває й навпаки,
  •   Вовче щастя
    На горі далекій і високій,
    де ще є герої із казок,
  •   Супутники талану
    Все, що маю: пенати хатні,
    щирі усмішки, ямби, хореї,
  •   Потім
    Коли умру, не хочеться зотліти.
    Життя і так точили хробаки...
  •   На периферії часу
    Відлітають журавлики-мрії
    у далеке минуле моє...
  •   Нотації грамотіям
                    І
    Неологізми – це, таки, обнова...
  •   За фасадом переговорів
                    І
    Коли надій на мир уже немає
  •   Небезпечне сусідство
    Немає світу ні кінця, ні краю.
    Здається, – не воюйте і живіть
  •   Порції на розхват
    Отець один, релігій – море,
    але нема кому судити:
  •   Роздуми
    Рвонули неофіти у поети
    і... нібито нема уже війни...
  •   Палітра весни
    ІКоли не дуже весело усюди,
    сумують дуже одинокі люди...
  •   Нерозмотаний клубок
    Усе мине, а спокою немає...
    це, наче, когнітивний дисонанс –
  •   Багатство
    У кожного-кожної доста і мрій,
    і того, що душу здіймає до неба.
  •   Вершники Пегаса
    Як за Софокла – все тече, минає...
    щезає усміх і тепло долонь...
  •   За нічною завісою
    Поки вітер проганяє стужу
    протягами в димовій трубі,
  •   Збовтане шумовиння
    Метафори й епітети чужі
    не прикрашають сказаного людям.
  •   Не перемелеться
    Ніколи зупинитися не міг...
    нікому не виписую догани...
  •   Вечір за вікном
    За вікном блукає вечір опечалений
    у весняному намоклому плащі,
  •   Ментальний сон
    ІЯк наяву – ото буває,
    лечу, лечу... і не світає.
  •   Змагання поза грою
    Опікшись, дую на холодну воду,
    пливу, буває, проти течії,
  •   Вічний коловорот
    ІГотову манну і мокву небесну
    не висіває жоден зодіак...
  •   Бацили сумніву
    Якщо не хочемо за ґрати,
    то є боятися чого
  •   Станція призначення
    ІЩо багатії – це не еліта
    знаємо, але забули всі,
  •   Реванш
    Усіх турбує доля краю...
    а влада не відповідає
  •   Дочка Прометея
    Дівча... Наївне і святе –
    за це недугою розп'яте –
  •   Пагорб, на який ми піднімаємось
    Коли народжується день за обріями світу,
    то ми питаємо себе, – кого він має гріти,
  •   Мала батьківщина
    Людей на світі розділяють час
    і відстані до пам'ятного місця,
  •   Революційна лавина
    Як не печалять нас новини,
    а сонце все одно зійде
  •   Передбачення
                         І
    П'ятниця. Тринадцяте число.
  •   Самопізнання
    Поки є ще радощі й жалі
    і немає часу лиш на себе,
  •   До вчителя
    Перед очима, як Сцевола Муцій,
    усе ще визирає із гори
  •   На посошок
    Нумо, пане-брате, до коша!
    Вдаримо об землю цю бідою,
  •   Прометеєві нащадки
    Сьогодні не прийде ще наше завтра...
    не вистачає тями та уміння,
  •   Перфектно і публічно
    Там, де щирості – біля відсотку,
    а любові до ближнього – zero,
  •   Наші люди
    ІЯка різниця – яники чи зелі...
    І ті – козли, і інші – не орли.
  •   Симорон
    ІНаївні люди винайшли тотем,
    аби було добро у всьому світі,
  •   Вісті із бункера
    А печеніги на хазар ідуть...
    завоювати іго путінізму
  •   Фундамент Соборності
    Хоча на чудеса немає моди,
    гармонія – основа із основ
  •   Прогрес
    Є такі періоди життя,
    що здаються й досі головними
  •   Поетична інклюзія
    Немає досконалому межі.
    Одне й те саме не буває всує.
  •   З низин до вершин
    Все вирує у вічному хаосі дум:
    домінує юродиве, меншає ум,
  •   Кінець історії Мокселя
    І
    Минулого лубочні сторінки –
  •   Райдужні перспективи
    Люди із руками – не ледачі...
    згадуються іноді мені
  •   Екслібриси знаковості
    Я не люблю епатажу,
    та покажу не ніяке,
  •   Субстрат ніякості
                І
    Сповита ідеалами добра,
  •   Підсумки
    Видувають з палуби роки,
    а вітри не підпирають спину,
  •   Антитеза творчості
    Народились вірші і... розтали,
    залишивши по собі печаль,
  •   Вічна ватра
    Уповаю на путі небесні,
    по яких мені іще іти
  •   Сомнамбула
    Десь у небі іноді літає
    моє друге невловиме я,
  •   Пам'ять душі і серця
    ІКоли немає того, що колись
    було, то я не відрікаюсь
  •   Зимові фантазії
    У чорному лісі іду навмання...
    А що мені буря чи злива?
  •   Релігійні пасьянси
    Які розумні іноді поети,
    а особливо класики нові –
  •   Передноворічний вернісаж
    Не може бути! Йолка!! І... зелена!!!
    У капелюсі сяє... Аладін...
  •   Рукою небес
    Не вірю я уже,
    що є готові вірші,
  •   Опозиція інквізиції
    Юрба не помічає калино́ву
    поезію, яка лікує мову,
  •   Захребетники влади
    Живемо у вічній боротьбі...
    У боях від заходу до сходу
  •   Заповітна мрія
    Була у мене мрія... як весни
    чекав її, але боявся миті,
  •   Привиди минулого
    Розвіяні ілюзії життя
    вміщаються у три щасливі миті:
  •   Сувора пора
    Моя осіння золота пора
    уже згасає. Настає сувора.
  •   Придорожні віхи
    Ще гуляю... мріями блукаю...
    не блуджу, та іноді гадаю, –
  •   Глас вопіющого
    От би й собі завертітися флюгером
    у течії забуття...
  •   Осінній марафон
    Перекипів зелений шум
    у золоті розмаю
  •   Поводирі в нікуди
                 І
    В коловороті поколінь
  •   Мир дорогою ціною
    Усі дурисвіти розумні,
    але юрмі усе одно,
  •   Часові камертони
    Неможливо зупинити час
    і вертіти, як цигани, сонце,
  •   Напередодні
    Мариться поезія природи,
    поки ще у пам’яті жива
  •   Правда про правду
    Наша правда влаштовує нас
    і таких, як і ми, ще до того
  •   Негасимі гасла
    Історія лише тоді навчає,
    коли її осмислює народ,
  •   Тенета неминучого
    У просторі космічної імли
    пливе Земля в обійми Деміурга
  •   У павутинні пам'яті
    Вже на останньому причалі
    надії наші і жалі...
  •   Осінні мотиви
    Не зріє ярина у високосний рік...
    Тривога на душі із тугою у серці
  •   В нічному дозорі
    Фантазія вигадує Наяду
    у піняві ігристого вина...
  •   Невидимі лінії фронту
    Як не добивайся тої волі,
    а за неї треба воювати,
  •   Версії четвертого виміру
    Чи ризи одягаємо, чи рясу,
    однакова картина житія,
  •   До неї
    У павутинні бабиного літа
    літає осінь – ще на двох одна,
  •   На замітку неофіту
    Світло є, а неучених – тьма.
    Є кому у хаосі світити,
  •   Яв уві сні
    Сонце упало за обрії дня,
    небо усіяли зорі...
  •   Ефекти доміно
    Стою на урвищі над нашою рікою,
    в якій у юності купались ти і я
  •   Нічні акварелі
    Знову повновидий у вікно
    зазирає... де-не-де у димці
  •   .Спостереження
    За Біблією, слово – меч
    і від лукавих – оборона
  •   Самолюбці
    Самописці канули у Лету,
    самолюбці є, хоч відбавляй.
  •   На попелищі капища
    Коротка дорога до ями.
    Все менше людей на селі,
  •   Міграція в осінь
    Уже і зелень в'яне біля хати.
    Нема мокви на порцію борщу.
  •   Постфактум у переддень
    І
    Усе живе приречене на смерть.
  •   Наративи перформансу
    Міняються і мода, і смаки.
    І класика поезії – не диво.
  •   Предковічність
    Великі води у ріки,
    в яку впадають інші ріки.
  •   Кораблики дитинства
    Уже за синіми морями
    усі симпатії мої,
  •   Ілюзії
    Щасливі, що неволя не ярмо,
    радіємо, що й досі не підвладні
  •   Портрети та натюр-морди
    Любителі поезій, вибачайте,
    що чорті-що іде до голови,
  •   Метафоричні іпостасі
    У Музи є такі слова,
    які почує тільки Ліра,
  •   Після пандемії
    Лиха біда – це тільки-но початок.
    Таке і чули, й чуємо не раз.
  •   Фантоми літа
    У леті літа виринає пам'ять,
    в якій живе навіяне у сни,
  •   Неочікуване
    На тому світі і на тій планеті,
    де осідає хаосу пітьма,
  •   Прометеєві діти
    Сьогодні не прийде ще наше завтра,
    хоч є бажання, та нема уміння.
  •   Арія вар'ята
    Сідали ми поближче,
    злітали ми все вище,
  •   Відкриття і винаходи
    І винайти нічого я не міг,
    і навичок ученого не маю,
  •   Попутчики на переправі
    Є люди, з якими приємно завжди,
    далеко не треба ходити,
  •   Без сантиментів
    Свої путі у кожної душі,
    що посилає з далечі привіти.
  •   Гризуни на пвлубі
    Звикаємо до сарани
    в саду-городі та етері,
  •   Житейська проза
    Стає поезією проза.
    А що удієш? Селяві.
  •   Ще раз
    Не летять із далечі привіти,
    а життя виходить на пряму.
  •   Карантин на відлюдді
    І ти одна, і я один,
    а сонце гляне із-за хмари,
  •   Напередодні
    Весна майнула майже непомітно.
    Її палітру сонячного дня
  •   Хода весни
    Гуляє літо за лісами,
    усе очікує весну,
  •   Клята карма
    Усе частіше на котурни
    стає нувориш молодий,
  •   У полоні Морфея
    Мрію тихо-тихо я,
    а поміж рядків
  •   Мені подобається
    Я вірую, що є у мене ти
    і знаю, що і я ще є у тебе,
  •   Обранці долі
    Героя обирає не юрма,
    а час і, може, неосяжне небо...
  •   Мій край
    У краю червоної калини
    по траві й росі
  •   Глобальні прогнози
    У полоні не чути пісень,
    а на волі немає свободи –
  •   Співай, гітара
    Співай, гітара моя,
    пісня проста.
  •   Великдень в екзилі
                       І
    Не лунає великодня пісня…
  •   Червоні коні
    Знову снилися коні червоні...
    Чи на радощі, чи – на біду?
  •   Захисна реакція
    Йде цивілізація в безодню,
    а Земля сигнали подає –
  •   Хронічні надзадачі
    Хочу чи не хочу, а почути
    довелось по радіо мені:
  •   Дотики поезії
    Засинаю нічною порою
    під акорди поезій згори.
  •   Релікти прогресу
    І небо, і Земля існують у пустелі.
    Галактики зірок і броунівський рух
  •   Дні Василя
                       I
    У дні Різдва, коли у високості
  •   Засекречені секрети
    В Полішинеля є один секрет.
    Його використовують піїти –
  •   Шостий – з палуби?
    Ще доїдаємо еНЗе*
    і маємо урок печальний,
  •   З Новим роком
    Лишаються ще лічені години,
    коли цієї золотої днини
  •   Терапія словом
    Ангели сіють зело,
    мають поети таланти
  •   Презумпція винуватості
    Що не кажи, а про одне й те саме
    у пам'яті лишається одне.
  •   Суголосно небесам
    І
    Угадування долі – казна-що.
  •   Стежки-доріжки
    ІПодорожую й досі і чимало
    бувало та й буває ще подій,
  •   Теплінь
    На зиму ще не повернуло.
    Погода тепла і ясна
  •   Комедійний вінок сонетів
    IНе ангели явилися мені –
    усі талановиті і крилаті
  •   Самоліквідація
                    І
    Обмежується коло друзів,
  •   Лежачі камені
    А на одному боці у медалі
    є істини розбитої скрижалі,
  •   Гібридизація
    А на Азові гадина одна
    показує, яка вона дурна.
  •   Подражаніє
    Мені однаково, чи буду
    я ще говіти, а чи ні,
  •   Вибрики моветону
    А на долину падає туман
    і де-не-де линяють силуети...
  •   Приречені на смерть
    Як тяжко умирають люди.
    Герою легше у бою –
  •   Обранці Фортуни
    Не всі опиняються там, де судилось
    міняти історії хід,
  •   Одна єдина
    Усупереч всьому і, завдяки
    одній-єдиній, ще візьмуть у герці:
  •   Алюзії невинності
    За кого умирали Василі?
    Або – за віщо мучили Тараса?
  •   Мутації імунітету
    Усі ми аплодуємо, буває,
    всьому новому, любимо пісні.
  •   Останні пілігрими
    Йдемо за обрій інеєм повиті.
    Усе насущне маємо з небес.
  •   Томос України
    У час такий, у ці літа суворі
    займає нішу кожен по собі.
  •   Соломинка на воді
                    І
    Над проваллям, буває, стою,
  •   Виселки
    Пригадую неопалиме.
    Не досипаю ніччю.
  •   Презумпція безкарності
    Ну й заварили! Аж валує дим.
    І не поймеш: чи п’яні, чи бандити?
  •   Камінці і вади
    Які ми януси... Чогось
    всі камінці летять у Раду,
  •   Роздвоєння віри
    Відмотую, Боже мій, роки.
    Вертаю у час до війни,
  •   Іхтамнєтові сюжетики
    А на Азов наклали ВЕТО,
    бо там усюди ІХТАМНЄТИ.
  •   Пам'яті моїй
    Пам'ятаю і ночі, і літо,
    як були ми іще нічиї,
  •   Видіння
    А я тебе учора бачив,
    хоча то, може, і не ти,
  •   Рашеський оплот
    На що розраховує Moskau*?
    На те, що усі побіжать
  •   Опісля
    Без мене не зупиниться життя,
    але коли осиротіє дача,
  •   Кандидати куди попало
    А в екзилі цезарі
    уручили бездарі
  •   Класика для читасика
    У класики кумиру закортіло.
    Що не почує, те й римує вмить.
  •   Розлука
    Ще немає лихої години,
    а між нами зима на межі
  •   Перший сніг
    Ронить ніч невидимі узори
    на поля, і луки, і гаї.
  •   Навіяне ночами
    Її ніколи не було ніде,
    аж поки не пішли поети... « в люди».
  •   У третьому стані
    Мені іще іти й іти
    із піднебесної додому,
  •   На другому диханні
    Великий успіх буде всує,
    коли і слава омине,
  •   Рекогносцировка вертепу
    ІВійна триває і нові герої
    поповнюють почесний пантеон.
  •   Свобода вибору
    Де що є, відомо, але дещо
    обирати маємо не ми,
  •   Осінні вітражі
    Замайоріло рясно, урочисто
    і, неймовірне барвами до сліз,
  •   Оптимістичний песимізм
    На ярину наорано багато.
    Є і на зяб, де впадина й гора.
  •   Піїтам одіозного пера
    Іще не чекає оказія
    іти за останню межу,
  •   Миті щастя
    Щасливі миті житія
    це і тоді, як поодинці
  •   На хвилі гібридної ейфорії
    Надовго запізнилася Покрова,
    та Україні додає снаги
  •   Фейкові новини
    А на етері вирили терор.
    У Юри є пропелер і мотор.
  •   Осіння елегія
    Погідно на душі і з тугою у серці
    узгоджені часи і дні календаря.
  •   Суєта суєт
    Багатіями набрані борги
    ініціюють націю до злету!
  •   Сигнали всесвіту
                    І
    Несемося у вир стихії та емоцій.
  •   Казав мені вуйко
    На орду не йди юрбою,
    бо орда проклята
  •   Ранок на весь день
    Ранками враження завше нові.
    Глянь у причільне віконце.
  •   Бреше rusia todei
    Ще гавкають колаборанти
    на синьо-жовте... Хіроманти
  •   Спогади про майбутнє
    Минає диво. Ще гудуть рої,
    і обіймає ялівець ялину,
  •   Вісті із пекла
    А на Луб’янці у забої
    видобувається війна.
  •   Сон в унісон
    Не уповаю на путі слизькі,
    але кому не снилася дівчи́на
  •   Само-тлумачення
    Перекладаю ранки дощові –
    на есперанто, мовою сонету.
  •   Непрошене виправдання
    Напиши мені ще пару слів,
    уяви, що я тобі цікавий
  •   Міраж
    Надія є. І це немало,
    коли ще є вітрила.
  •   Писане по воді
    Забуваю недавнє минуле,
    а про тебе тихенько мовчу,
  •   Осінь зблизька
    У засіки збирають до зернини
    надії наші руцями селян.
  •   Чорно-біле й кольорове
    Повертаю у сни кольорові,
    неосяжні у білому світі,
  •   Зоологічне
    Иншої не маємо роботи.
    Ирій залишають журавлі.
  •   Арії самоти
    Якщо поезія не та,
    не тими пишеться словами,
  •   За рікою часу
    Тече, вирує і шумить вода,
    нестримна у найвищій іпостасі.
  •   Я і Вова
    Не видумую, чесне слово.
    Привалило мені уві сні:
  •   Слово істини
    За істиною правди не буває.
    Ачей вона у кожного своя:
  •   У тенетах сакрального
    Все ще незалежні од «Свободи»,
    суверенні волею небес,
  •   Йдемо на грозу
    Устами правди є сьогодні діти.
    Радіє і лякається народ.
  •   Не одною істиною
    Що у вині, то те і в голові.
    Та істина гіркою не буває.
  •   Літні русалії
    Які роки, які твої літа,
    напоєні джерельною водою!
  •   На схилі літ і літа
    Веслує літо в заводі ріки,
    де поїть таїна латаття біле,
  •   За покликанням
    Що є, то є! Рубаю із плеча.
    Ні міфами, ні радістю, ні горем
  •   На одному полі
    Відмірює нам доля небагато,
    та найсумніше у юдолі цій,
  •   Перед вирієм
    Уже нелегко й поле перейти
    і вижити одному – ой, нелегко.
  •   Ти, вона, весна і літо
    У мене є єдина і одна.
    А хто не розуміє цю різницю,
  •   Сонетний синдром
    Позичимо сюжети у Шекспіра.
    Якщо є пара, буде і дует.
  •   Парнокопитні
    У світі є немало чаклунів,
    але такого не було ніколи,
  •   Під знаком зорі
    Впоєні росою
    впали спориші
  •   Жалі
    Як жаль буває іноді красунь,
    коли чекає їх пора остання,
  •   На все життя
    У нашій долі як у тому полі –
    усе, що є, плекає кожен сам,
  •   Недосконалий сонет
    Невесело безжурному мені
    дивитися на бісову роботу,
  •   Земля обітована
    Усе, що міг, я переніс
    на власну дачу, як годиться:
  •   Донос
                І
    Хто очолює війну,
  •   Творчий порядок
    Творець одвічно експериментує
    на неосяжнім поприщі своїм –
  •   Небесна кара
    Нема посадженому честі,
    усе посіяне дарма.
  •   Моя Муза
    Коли її чекаю, оживаю
    і серце б’ється, і пульсує кров,
  •   За межею пам'яті
    Буяли маки, квітла материнка.
    У полі ні стежини, ні межі.
  •   Не оглядаючись назад
    IЖиття дає, а забирає смерть
    усе, що устигаємо надбати.
  •   Західна брама
    Усе минає, як було і досі.
    Повторюється казочка стара.
  •   Почуте й пережите
    Уже не радує почуте,
    не заспокоює брехня.
  •   Пам'ятник
    Я уночі чатую площу.
    А ти сльозу мою утри,
  •   Вояцький реп
    Ми герої і солдати, бо іде війна.
    Україна – наша мати. І вона одна.
  •   Пам'яті поета
    Десь помандрував і ти, Іване.
    Зав’язався калиновий цвіт.
  •   Мінімашки-замарашки
    А у оборі нашої корови
    ще є телята нашої біди -
  •   Післясмак
    Доля наша то жартує з нами,
    то кудись у безвісті несе.
  •   Обереги миру
    У перемоги – два боки медалі.
    Ведуть любов і віра до мети,
  •   День за днем...
    Іду у полі чи гуляю в лузі –
    попереду ідилія й краса.
  •   Оглядини
    Оригінально! Ось який мотив
    доказує, що то є геніально,
  •   В’язень
    Сиджу у темниці тісній і сирій.
    За ґратами – воля. Орел молодий –
  •   Заочні візії
    Наївні сни, якщо це міражі:
    і райські пущі, і пекельні кола,
  •   Полярні душі
    ІНікого не лякає забуття,
    якщо уміє іншого навчити
  •   Метеликом на вогник
    Лечу. Куди, і сам не знаю,
    але вважаю, що лечу.
  •   Путі несповідимі
    Які вони ошатні – ясени
    і юні неопушені тополі,
  •   День сонця
    Визираю у своє віконце
    сиротою у самотині.
  •   Весняні зажинки
    Весна, не упускаючи моменту,
    і поле гріє, і дощі дає,
  •   Мої верби
    Помолюсь, буває, і згадаю
    проводи і зустрічі сумні,
  •   Фантасмагорія
    А у кіно перемагає Раша,
    тому що це одні більшовики
  •   Тільки так
    Тільки й жити на білому світі,
    тільки й мати, що небо дає,
  •   До воскресіння
    Вселенська тиша... Аж до воскресіння
    розп’ятого на череп’ї Христа...
  •   На переправі
    Несе моя фантазія мене у білі сни,
    у заповідні пущі.
  •   Побутовий роман-с
    Я з тобою, ти зі мною
    тай виходить, що рідня.
  •   Послідовність
    Іще зі школи ми - готові
    і пам’ятаємо, як слід
  •   Миттєвості
    Де ті наші юні
    і ясні літа,
  •   Революційний кримінал
    Уміє прогресивне людство
    міняти наші ярлики.
  •   Сльози й попіл
    Надія не витискує сльози.
    У ролі недобитої кози
  •   За що й чому?
    Павука не добачає муха.
    За надію – націю обухом.
  •   Віяння часу
    Рухає історію юрма.
    Долю краю визначає небо.
  •   На своєму березі
    У цьому світі доброти і зла,
    де маються і праведні, і грішні,
  •   До цього Дня
    Я не той, щоб на покуті жити.
    Візерунки Його на вікні.
  •   Аура весни
    Моя весна уже не за горами.
    На те вона й моя,
  •   Безвізова Європа
    Ось вона, моя Європа.
    Майже вперше у житті
  •   Розкрилення
    Сушу вітрила, напинаю парус,
    перегортаю час...
  •   Забрехавшомуся
    Єднаю Цоя, Путю і любов.
    Писати інше права я не маю,
  •   Життєві заморочки
    Позиція – це те, чого немає,
    коли і дуля є, і кулаки,
  •   Польоти стріл Амура
    То не така уже й наука –
    піймати «рибку золоту».
  •   Самонавіювання
    І не останні, і не перші
    прощаємо усі плювки,
  •   Український Армагеддон
    До Бога недалеко тій сім'ї,
    яка не лише молиться, а дбає
  •   Це ще не все
    Буваю рідко нині у селі.
    То місця, то оказії немає,
  •   Ми і вони
                       І
    Вони і ми – на киселі рідня.
  •   З імли словесного стовпотворіння
    Армада слів не додає «огрому»
    і не лікує давню сліпоту.
  •   Наврочена доля
    Тяжко у світі одному.
    Та варіанти ще є.
  •   Нюанси
    А на Олімпі є іще боги,
    які встають із лівої ноги.
  •   Торішній сніг
    Якщо зоїли раді лайці*,
    аби боялися паяци,
  •   Рік Муму
    Сіяє як нова монета
    вісімнадцятилітній вік.
  •   Дівчина із Нагасакі
    Він капітан і порт його – Марсель.
    У нього репутація вояки.
  •   Житейські примочки
    Не визначає час, кого пора забути,
    а зобов'язує, яким ти маєш бути –
  •   Іронія поета
    Часи іронії, напевне,
    минули і не буде,
  •   Творчі лабораторії
    Не вигадую. Майбутнє
    має купу аналогій
  •   Мелодійні парафрази
    Нема у мафії бентеги,
    а у політиці – війни,
  •   Екслібриси часу
    У небесному колі містики,
    поза обрії висоти
  •   Аномалії мислення
    Може й не все я знаю.
    Факели – то химери.
  •   Грім з ясного неба
    Я адреси їх не пам'ятаю,
    забуваю лиця, пазурі.
  •   Неминуче
                       І
    Усі умремо. Настає той час,
  •   Гротеск древлянського мотиву
                       І
    Немає на сайті
  •   Невидумана казка
    Усе ще обираємо дорогу,
    якою чумакуємо до зір.
  •   Свята простота
    Святкуємо! І цього доста.
    Тремо і варимо кутю,
  •   Новорічні станси
    У рік новий не варто забувати,
    що ми усі уміємо кусати.
  •   Втікачі задзеркалля
    У новому
    у цьому році
  •   Відання
                                  І
    Бачу і лики, і лиця
  •   Ребуси Майстерень(6)
    Остання обойма
    або
  •   Ребуси Майстерень(5)
    Серія V
  •   Ребуси Майстерень(4)
    Серія ІV
  •   Ребуси Майстерень(3)
    Серія ІІІ
  •   Ребуси Майстерень(2)
                                          Серія ІІ
  •   Ребуси Майстерень
    Серія І
  •   Аварія
    Тече вода. Тече й тече вода
    трубою із насоса у підвали.
  •   Перше Різдво
                                  І
    Різдво єднає. Ну а два – тим більше.
  •   Одне із двох
    Зоїла укусила муха.
    Ну,.. іноді буває –
  •   Нео-ляпи неоліту
    Якщо невірогідне бісить,
    то очевидне має гріти.
  •   Во із шіз?
    Ми – українці. Не амбітні
    і непомітні сотні літ,
  •   Те саме іншими словами
                                      І
    У леплезорії – всі у безпеці.
  •   Безвихідь
    Наша пам'ять війну і горе
    не вміщає у голові.
  •   До речі
    Поезія поезії – різниця.
    У кожної пародії свої,
  •   Біле з чорними ознаками
    За обрії білого світу
    поволеньки котиться віз
  •   На лоні благоденствія
    Життя минає, мов кіно,
    як течія в ріці.
  •   Кров і шоколад
    Петя й Путя – пекар і ковбой,
    флібустьєри і авантюристи
  •   Орієнтир
    У найтемніші
    моторошні ночі
  •   Висівки раціонального зерна
    Погоду роблять мороз-енк-и,
    аж репає моя земля:
  •   По болючому місцю
    Хто не трудиться, той – п’є.
    А куди діватись?
  •   Нерозв’язана розв'язка
    І сите лізе до корита,
    а ради цьому ще нема,
  •   Діагнози
    О, братіє за вірою й по крові,
    ми різні як у шибениць краї.
  •   Почуте без пафосу
    Із лірою швендяє думка лукава
    чужою стезею у рай.
  •   Чудь і чудаки
    – Нема ніяких рішень без проблемок, –
    вирішує Єрмак, а не Кучум.
  •   Рефрен мелодії життя
    Уже не буде ні нової,
    ні неповторної пори.
  •   Фарисеї фарсу
    Цибає ідол на одній нозі.
    А ми як піонерія, готові
  •   Ось-ось
    Коли пролунає, – пора до небес
    на спокій у інші покої, –
  •   Акро – Майстерні
    Поете, ти єдиний, хто уміє
    Оспівувати мрії чарівні.
  •   По теплих слідах
    Подякую своєму читачеві,
    якого помічаю де-не-де.
  •   Неосвоєні простори
    Романтика вітрила напинає
    у гавані, лагуни і порти.
  •   Ракурси звисока
    Калина знову опускає віти,
    готуючись до сонної пори.
  •   Спалені таємниці
    Коли згасає полум'я свічі,
    то і надія відійде остання.
  •   Злободенне
    А на Парнасі не було ні разу
    ні геноциду, ні якого сказу…
  •   Салют читачеві
                                    І
    Ой не від того сивіє волосся,
  •   За літами розлуки
    Недоля літає, а доля воркує,
    що ладо у неї один.
  •   Із Днем народження!!!
    У житія свої процеси:
    паради зір і лет комет,
  •   Хто на черзі?
    Націю оберігають люди,
    а не революції й АТО.
  •   Зближення на відстані
    На цьому світі є куди іти,
    аби не сумувати за тобою.
  •   Художник
    Є у мене не велике
    та моє в мені дитя.
  •   Залізом по склу
    Не надихає ні тиша мене,
    ні епіграма паяца. Одне
  •   Все, що собі
                                І
    Дуже економно за життя,
  •   Гібридна перемога
    Годі воювати, пане-брате.
    Наша «слава-гей!» – у голові.
  •   Три побачення
                                    І
    У цьому місяці ще осінь.
  •   Пороблено в Україні
    Не має нація взірця,
    куди кого не обирати.
  •   Даність
    Живемо – дні. Переживали – ночі.
    І тільки й того щастя – уві сні,
  •   Пегасопасам
    Ой у поета перепони –
    усе, чого не може.
  •   Жалобний листопад
    Осінній вечір тліє-догорає.
    За обріями гаснуть небеса.
  •   Шоста палата каганату
    Розбійник Мокша не діждався ласки,
    що «воздає» і досі каганат
  •   Із народного репертуару
    Це жорстоко, та не треба сліз.
    Наша пісня досі не почата,
  •   Незакінчений сюжет
    Все йде у Лету як і ця пора,
    і наші юні весни за водою.
  •   Ремарки наугад
    Уже й трагікомедії немає,
    коли паяца путає лихий,
  •   Мовою України
    – Найлегше опустити крила
    і не печалитися тим,
  •   О́паньки
    А сусіди наламали дров
    і уріжуть дуба. До обідні
  •   Ювілейне
    Хай буде у пошані – Жінка!..,
    яка у вуйків на чолі
  •   Біла журба
    Ви чули?
                   Ви чули, як осінню
  •   Небесна варта
    Не Божа кара –
                         у серця свинцем.
  •   В тему
    Де революція на часі,
    чекайте поділу майна.
  •   На стиках часу
    Часи не ті, і влада ще не та,
    аби юрбою подолати горе.
  •   Ендшлюс фашизоїдів
    Поки є героями ізгої
    і раби готові до ярма,
  •   Расова гординя
    І тет-а-тет, і візаві,
    на щастя, маю не єдину,
  •   Подорожі у снива
    Блукаю ночами, іду на дорогу,
    де вештають снива юначі.
  •   Буки – ази науки
    Лежу собі, тай думаю-гадаю,
    чому не засинаю уночі?
  •   Відверто по-українськи
    У мене немає кота,
    папуги і злої собаки.
  •   Фарс-мажор на марші
    Не всі революціонери
    радіють нині ковбасі
  •   Прощавай, осене
    Спека подалася за моря
    перелітну птицю обігріти
  •   Перипетії житія
    Вертаюся до імені одного.
    Не забуваю, поки воду п’ю,
  •   Не хлібом єдиним
    Є у кого друзі, чи нема,
    а один у «вайбері» гуляє
  •   На гостині у рідні
    І де це я? У пеклі раю?
    Ні. У едемі мук пекельних
  •   Із до у після
    Погуляли по білому світу.
    Вирушаємо у майбуття.
  •   Без варіантів
    Помалу чимчикуємо по світу.
    Лиха біда на фініші мети.
  •   Сансара
    І невмолимий, і незнаний,
    і незворотній лине час.
  •   Дражнилки
    А у Європі є усе!
    А от у Азії – немає.
  •   Минуле завтрашнього дня
    Лишаються далеко не усі.
    Завіялись моголи і татари.
  •   І уму, і серцю
    Усе відомо як... Але – чому? –
    таке питання досі не стояло.
  •   Флюгери східного вітру
    Імперії творили не боги,
    а посланці диявола - вампіри.
  •   Вуздечки на храпи
    – Продайте душі – майте гроші
    і хай керує «вертухай».
  •   Батальні колорити
    Ще баба осінь посилає літу
    на полики узори й кольори,
  •   Участь поколінь
    Поволі наближається майбутнє,
    ущільнюючи пережитий час
  •   На всі смаки
    Поети цього не казали.
    Чужі кумири і мої
  •   Між людей
    Коли на волі, ніби у ясі,
    сама душа волає, – алілуя...
  •   Доленосні дебати
    У Раді чути вибухи і мати.
    Явилися паяци на тропу.
  •   Іван та Мар'я
    Іван у Мар'ї – воїн-старожил.
    І разом прожили вони чимало.
  •   Проміжні підсумки
                              І
    Чому – я знаю, а чого –
  •   Чорний ліс
    Була пора – і я у лісі ріс,
    аж поки явори пішли на лати,
  •   У течії на мілині
    Сіріє надвечір’я на ріці.
    У сутінки укутуються плеса.
  •   Прикмети осені
    Калина починає червоніти.
    Оскомина опалює шипшину.
  •   Коли, якщо – тоді...
    коли проснуться люди до зорі
    і їх покличе каятись Марія
  •   Спостереження
    Щасливі сім'ї, ой, не часті –
    і невеликі, і малі,
  •   Заморожені відлуння
    Сіє-віє мрякою погода.
    Не чекає згоди у народу.
  •   Реформації
    Нові рекорди ставить осінь.
    Четвертий рік іде війна.
  •   Те Ка
    Одного разу
                   руський цар Хайло
  •   Поза істиною слова
    Тихо, братіє. Дуже
    гучно б'є барабан,
  •   А що там, на Парнасі...
    А от на землі не було ще культури,
    яка б не дала заборонений плід.
  •   Пото-лок
    Коли не бачу, що я чую,
    то розумію, – тарарам!
  •   Якщо подумати
    Вся околиця буде село.
    На Дону веремія чекає.
  •   На осонні осені
    Читаємо з листа мелодії і скерцо
    минулої весни, майбутньої зими.
  •   Післямайдання напередодні
    Керує партія бариг.
    Усі кивають на своїх,
  •   Примхи
    Десь є дощі, а інде – холоди
    і деінде між хмарами проб'ється
  •   Пізнання себе
                          І
    Коли біда по світу носить,
  •   Та сама бентега
    Читаю Енеїду,
    та не у казематі,
  •   Все, що збувається
    Наснилося, що є у мене дім
    у далині за білою горою,
  •   Страшилки казкової Русі
    А у Чуді є розбійник-
    Соловей, Кощій, карга –
  •   Літньо-осіння естафета
    У туге зав'яле перевесло
    дожинає вересень жита.
  •   Осінні візії
                          І
    Немає візії такої,
  •   Повістка денна
    Я у Європу не тікаю,
    хоча і хочу як дитя,
  •   Аборигени
    У кебі – baby, мама – молода,
    але уже обоє русофіли.
  •   Штрихи до автопортрета
                            І
    Ой-вей… Лякає біо-графі-я?
  •   Депо погоди
    У небі Трійця поганяє хмари,
    а не Еол примушує вітри
  •   За мить до осені
    Уже по-осінньому душі ятрить
    руде і опалене листя.
  •   По спіралі віків
    Ми ще дорослі, та будьмо як діти,
    як заповів Назарянин Ісус.
  •   Гадання на гущі
    Коли уже осатаніють «наші»
    або не перебісяться свої
  •   К ***
    Я пам’ятаю те видіння,
    Коли явилась ти єси
  •   Під Божою рукою
    Приснилася Його десниця.
    Не знаю, що це означає.
  •   Архетипи психоаналізу
    Наші анульовані брати
    хворі маячнею. Їм іти
  •   Сюрреалізм політики
    А ми такі – подуємо на воду,
    коли уже гарячим припекло,
  •   Перспективи
    На зло собі оголосили моду
    ще за лихого ангела Зорі,
  •   Українська сієста
    Викручує тучі росою на поле
    перисте руно голубе.
  •   Крізь роки і терня
                          І
    Вітаю аж із того світу,
  •   Опій любові
    А ми були такі ніякі,
    коли усякими були.
  •   Диптих 2017
                                І
    У стані марення і сну
  •   Недопите літо у зеніті
    Літо ще вирує і гуде.
    Височіє сонце у зеніті.
  •   Ціна перемоги
    Минають слава і війна.
    Линяють лики і знамена.
  •   Нічні бдіння
    Уві сні ми не маємо тями
    осягнути таємні світи.
  •   Хиби істини
    Анекдоти є й без бороди.
    Ось, наприклад:
  •   Із чинних об'яв
    Є наказ – іти на захід
    за вєлікую страну.
  •   Дзвони весни у літню пору
                   I
    Лірою, тихою ласкою,
  •   Кацапи
    Ви ще не знаєте кацапа.
    Літає мухою цеце,
  •   Несподівані рефлексії
    Буває, і мініатюрні катрени
    не лише образи, але і ...поеми,
  •   Секрети кузні
    Я не пишу, а «вишиваю».
    Хай крицю варить сталевар,
  •   До і після
    Як любо, що немає смерті,
    коли із вирію летять
  •   Перепуття
    Живемо у час перемін.
    Така уже карта упала.
  •   Незалежність від лукавого
    Історію писали не герої
    забутої уже старовини.
  •   На нитці слави
    Живемо – хто на що учився
    у вирі дива і надій.
  •   Моральні засади(16+)
    Не дивись на жіночі принади
    як на ласощі й море утіх.
  •   Між іншим
    Немає як апелювати
    мені чужому – перехожій.
  •   Без простою
    Кон’юнктури у мене немає
    і тому не пишу я «поез»,
  •   Сомнамбула
    Минає у цирку на дроті
    афера: «Російська весна».
  •   На шляху істини
    У зеніті літа часу мало.
    Коло переписує Велес.
  •   Від весни до весни
    Весна зелена засіяє
    і кращої пори немає
  •   Єврострасті
    Має visit in a sity
    не КаГеБе, а купець.
  •   Що діється!
    Остогидли пряники,
    батоги і злочини.
  •   Божий промисел
                            І
    Малюю картину. Палітру згущу.
  •   Багаж неофіта
    Минає термін дії рандеву,
    коли атрофувались апетити.
  •   Замок на замку
    Дива. У лісі зрубаному – замок.
    Зіяють більма вікон і дверей.
  •   Тій, що чекає
    Чого ти снишся? Не літа між нами,
    а буревії і сухі дощі.
  •   Співавтор
    Чуєш, мій ангеле неба,
    як то я вторю тобі,
  •   Ау
                            І
    Одного разу, так буває
  •   Без вибору
    Не уявляю те моє село
    без неї – не тієї, що немає,
  •   Всяка всячина
    А на світі є іще пілати,
    що не чують істини і правди,
  •   Істини Геракліта
    Усе минає. Імовірно –
    і час, і люди, і Земля.
  •   Війна дитячими очима
    Уже немає фотокопій
    соціалізму і війни.
  •   Бравур без пафосу
                            І
    Вірують люди у міфи, завіти
  •   Трикутники задзеркалля
    Дивлюсь на юнь і згадую свої
    літа недавні і роки забуті.
  •   Зарубцьовані стигми
    Ідуть літа, біжать роки
    і утікає невловимо
  •   Дуалізм триєдиного
    Поки у вирії осінь,
    літо чекає весни.
  •   Жуйка з післямовою
    Не начхаєш, як би не свербіло
    в носі чи у вусі. Далебі,
  •   Від кінця до краю
                            І
    Ми убогі по задуму Бога.
  •   Від Ісаії до Ієзекііля
                                І
    Ми убогі по задуму Бога.
  •   Неубієнна геєнна
                                ***
    Є ще безсмертя.
  •   Повернення Улісса
    Усі на цьому світі одіссеї,
    ну, себто – ми, одні чоловіки.
  •   Замість епітафії
                             І
    Я уявляю, як її любили
  •   Відгомін
    Її лірична героїня –
    ікона із далеких літ,
  •   Чужа бабуся
    Стоїть, у щось замислена, бабуся.
    Її рука зависла біля уст.
  •   Відкриття на заїжджених маршрутах
    Не такі синоптики уперті
    як ясна погода у імлі
  •   Із народного лексикону
    Молотити не те саме,
    що байдики бити,
  •   Гра на клепсидрі
    Говорять люди, – час покаже.
    Але одного разу
  •   Популяризація обструкції
    Біжать любителі поези...
    У них оказія така, –
  •   Приморожені пуп'янки
    За горою вечоріє. Свято
    укриває тогою ночей…
  •   До-схід-сонця
    Полонинами неба
    і плаями вітру
  •   Аку-аку
    ІНа землі відомі айни, баски…
    Є Борнео, Ява, Целебес...
  •   Регата без вітрил
    І знову видива весни
    навіюють думки печальні.
  •   Витоки перемоги
    Сирія, ІДІЛ, Донбас, Росія –
    месседжі гібридної війни.
  •   Високосна трава
    Ніщо так не тішить весною
    як пізня пора дощова
  •   Переродження
    Ой не минає епоха борні
    і поневолення краю.
  •   Зашореність
    Карати – всує,
    прощати – марно,
  •   Нові маршрути старими дорогами
    Маю меду інде цілі діжі,
    та без дьогтю смак уже не той.
  •   Та сама весна
    Минулою весною
    ішов я по дорозі
  •   Кузня за кадром
    У кузні слави б'є Пегас
    у лютні пієтету.
  •   Інші проводи
    На землі ніщо не промине.
    Є падіння і бувають злети.
  •   Неув'язочка
    Наші санкції – у дії.
    «Євро-Рашії» не буде,
  •   Хронологія пам'яті
    В часи Геродота Руса-Україна
    іще називалася Київська Русь.
  •   Вояцькі мандри
    Іду від отчого порогу
    у рай, додому, ...на війну.
  •   Проводи великої родини
    Зі мною поряд, мирно, звично,
    як іноді в одній сім'ї,
  •   Видумана казка
    На етюди
    Минають покаянні дні.
  •   Житейські парадокси
    Несповідима путь Расєї.
    Усі заручники у неї,
  •   Напередодні
                            І
    Хто чумакує у майбутнє,
  •   Самоприсуд
    Багато маємо поетів
    і поетес. Нехай не тьма,
  •   На переправі
    У Європі – месія гряде,
    у Америці цього немає,
  •   Дорогою до себе
    Любити праведно і грішно –
    не маята, аби своє.
  •   Газова атака
    Оберігати ниви, і хати,
    і душі од усякої химери
  •   Роздвоєння
    Вточити крові – це як два по два,
    охаяти – те саме, як два пальці...
  •   Під благовіст
    Одбіліли проліски на листі
    сірому, пожухлому за рік,
  •   Заплющивши очі
    Далекий день украденого часу.
    У хаті – тіні. Сонце у вікні.
  •   Зірки й супутники мої
    Один із перших зодіаку,
    але – на ниві для дітей,
  •   До дня поезії
    Що мені поезія
    у мої літа?
  •   Доля на три дороги
    Є у світі три дороги
    однієї долі,
  •   Нікому і ні від кого
    Агітація
  •   Ілюстрації весни
    Весна – вона і в Африці весна.
    Куди не їдь, не меншає народу.
  •   Правда навиворіт
    На путі до комунізму
    є лише одна «страна»,
  •   Реванш
    Буйні метафори, файні епітети...
    Друзі мої, еталонами світите!
  •   Не від Імені...
    Як допікати, що не всі удома,
    є у зоїла варіацій сто,
  •   Та сама весна
    Весна іде у явленій красі
    сіяючої гами первоцвіту,
  •   Від імені...
    Оживаю я, панове,
    у раю своєму,
  •   Друзі назавжди
    Вірні друзі, – на ціле життя, –
    у червоній записані книзі
  •   Непутьова периПетія
                   Не заберемо у чужі краї
                   ні волі, ані поля, ані хати
  •   Землякам
    Мої далекі земляки,
    рідня за генами й по кро́ві,
  •   На позицію...
    Ой чого нам ся журити?
    Козаку удача –
  •   Час пік
    Ніч переписує наші взаємини
    у потойбічному сні.
  •   Марна риторика миру
    Які не є гарячі дні
    і буйні ночі у вогні,
  •   Марнота слави
    У світі, повному спокус,
    нічого вічного немає.
  •   Сучасний Аріон
    Слова не убивають,
    аж поки не почую,
  •   О, знав би я…
    О, знав би я , що так буває,
    Коли ішов на той дебют,
  •   Інде, подекуди і де-не-де…
    Поезія – не тиша і цунамі,
    окрилені тобою у політ.
  •   Гамлет
    Утихає зал. І я на сцені
    До людей іду із-за куліс.
  •   Домашні вороженьки(5)
                   VII(і наші, і чужі)
    Не треба їхати на дачу,
  •   Домашні вороженьки(4)
                   VІ(персона із вагона)
    А ось поет-громадянин
  •   Домашні вороженьки(3)
                   IV(і з іншого боку)
    Кацапи з чотирьох боків
  •   Домашні вороженьки(2)
    ІІ(еволюція завойовників)
    Усі реалії і міфи
  •   Домашні вороженьки
    Прелюдія
    Усі ми, наче юні піонери,
  •   Фарс
    Нічого не мінялось у людей
    від пе́рвіснообщинного укладу.
  •   Пейзажі баталій
    БИТА ДОРОГА ЛЯГАЄ ПІДКОВОЮ
    ТІНЯМИ МАНТІЇ ГРИВИ ЗИМОВОЇ
  •   Мораліте XXI
    Ми – еліта? Паяци, та й годі,
    у городі – чужа бузина.
  •   Уроки історії
    Історія навчає, як багато
    за брата цвіту нації лягло.
  •   Поетична реприза
    У мене вистачає серця,
    аби до кожної дійти.
  •   Кіно і німці
    А на Рашії – ажіотаж.
    Ліліпутії – повний «Гараж»
  •   Скрепи і закрепи Росії
    А Росія на яблука ласа.
    І бере, і дає одночасно,
  •   Терапія
    Її руки уже цілував.
    Обезболені зуби не чують,
  •   Розписуючись не за всіх
    На що це існування тихе, сите,
    якщо воно буває не таке,
  •   Пригодонька
    Я не йєті, але я живу
    біля лісу, а не у Парижі.
  •   Від зорі до зорі
    Сяє щирим золотом
    полум'я зорі.
  •   Без ностальгії
    Я не лишаю заповіту.
    Уже достатньо дум, ідей...
  •   Русалії
    Не такі бували ми й убогі,
    голі, одинокі і …одні –
  •   Рупори Росії
                              І
    Є заповідники у місті
  •   Траєкторія долі
    Коли переболить земне
    і одійде усе таємне,
  •   Епітафія колишньому
    Не кожен за життя отримав по заслузі.
    Не ті були часи і час їх не настав.
  •   Телеботи і дебати
    Події: мати і дебати –
    це теги Інтеру щодня.
  •   Вічний поклик
    Усі поети із одного тіста.
    Хоч на чотири боки розірвись.
  •   Кіберакції із ефіру
    А у Путіна хакери пильні
    до Обами залізли у скриню.
  •   Незлобивим у вірі
    Шаную того, хто шанує віру
    і має Бога вище за богів,
  •   Бацили творчості
    Все – бутафорія
    Ліра і Муза
  •   Новорічні візерунки
    Я один в одній хатині,
    і минає ще один
  •   Новорічні кульбіти
    Пахне зимою. Не пізно, то рано
    затужавіє на точці роси.
  •   Напередодні покаяння
    Одними словами
    будуючи храми
  •   Думки нарозхват
    Про́сторами оперує час.
    Масою – енергія, світами –
  •   Арія Дон-Кіхота
    Прошу слухати усіх, кому охота,
    про нечувану відвагу Дон Кіхота.
  •   Рефлексії на враження
    Приходять сни
    із літа до весни,
  •   Паростки лихоліття
    Січе завірюха суворі обличчя.
    Несуть урагани у інше сторіччя.
  •   Неприборкана мить
    Щастя нема у ристалищі ратному,
    і на кону даленіє мета.
  •   Грубо кажучи, щиро
    Якщо, буває, сяють зорі, –
    то це емоцій ціле море.
  •   Мовна колізія
    Якщо я ди́шу ще, за-ра-за...
    А мо' дишу́?..
  •   Із досвіду
    Може і думали, може й гадали…
    Тільки чому так активно мовчали?
  •   Картина лаком
    Жіночі портрети.
    Її силуети,
  •   Я здесь, Инезилья
    Я тут, Інезілья.
    Я тут, під вікном.
  •   А ми такі!
    Маємо, що маємо, – забудьмо.
    Хай наснагу інше додає,
  •   Буду як діти
    Кожному автору – по коліщаті.
    Сни пелехаті. Горять сіножаті.
  •   Колесо вічності
                                  І
    Лікує час, коли даємо відсіч
  •   І знову приїхали...
    Їхали ми їхали до себе,
    бачили й не бачили себе.
  •   Зима, погода і душа
    Чи то погода нами пише,
    чи ми про неї кожен день,
  •   Зайві клопоти
    Ніщо поета не уб'є.
    Не доконає і пошана.
  •   Проводи осені
                              І
    Осіння Гея дихає зимою.
  •   Покута-2
    А я іду, …іду, …іду
    і на ходу не помічаю,
  •   Завоювання і втрати
    Учення – світло, а невчених – тьма, –
    сентенція і їжаку відома.
  •   На круги своя
    Гей би хліб та вода
    у лихого кумира
  •   Орда, ордою, по орді
    Орда шанує Україну,
    пасе, виховує, клює,
  •   Крайнощі
    Не озираєшся ніко́ли
    і ні́коли зайти у коло,
  •   Фейкова Рашка
    А на Раші ми побили глека
    і тому ми нині не свої.
  •   Життє!
    Якщо на тому світі,
    у астралі
  •   Із щоденника самописця
    Не розумію логіки, буває,
    з якою мій колега виступає
  •   На сковорідці людожера
    Що не кажи і як не лайся,
    а не очунює народ.
  •   Осінні цикли
    Засіває бурею циклон
    не перелопачені райони,
  •   Мізансцени театру життя
    Телешоу на рівному місці.
    На Росії герої-чекісти
  •   Навіяне зимою
    Поля уже напоєні водою,
    і не минає осінь золота.
  •   Приземлення
    Мені минає не десятий,
    а я усе пасу ягнят,
  •   Сонет дитині
    Коли ти ще була малою,
    тобі співав я, – баю-бай,
  •   Перелітна еліта
    Знову у пущу далеку
    линуть крізь ночі і дні
  •   Солов'їною про солов'їну
    Перемагає дієслово!
    І знає не один поет,
  •   Головному архітектору олігархату
    Даруйте мені, Президенте,
    що я не із того почав,
  •   Зимне попурі
    У полі віє хугою-пургою.
    Посивіли дерева і трава.
  •   До Дня визволення Києва від фашистів
    Минає світ, в якому я прожив
    свої дитячі і юначі ро́ки.
  •   Миті вічності
    Небо бере і дає.
    Рай проганяє-приймає.
  •   Оглашенній Лугандонії
    Чим уїлася вам Україна,
    «героїчні» мої! Барани!
  •   На чеку
    Добро зі сходу не приїде.
    Одні японці ще рідня.
  •   Із утопії комуністичного завтра
    А я пам'ятаю майбутнє і досі.
    Ми, босі, до нього ішли по стерні –
  •   Елегія на спомин
    Осінь оголила ясени.
    Вітер заколисує калину, –
  •   Карлики всесвіту
    Ущерблені із малечку ізгої –
    майбутні адвокати параної,
  •   Самоцвіти опалої осені
    У погоди – одні чудеса
    на порозі пори дощової.
  •   Листопадини жовтня
    Не до апокаліпсису, та
    ожили ні живі, ані мертві.
  •   Тобі
    У тиші келії моєї
    понад водою край села
  •   Відкритий лист меру столиці
    Ви, кажуть, катаєтесь часом
    зупинок одну або дві.
  •   Поза окопами
    Я у бою за нашу Україну
    не убиваю ворогів моїх
  •   На зимні квартири
    Малює осінь сизі силуети –
    сіріє поле, гай
  •   Насущні питання
    О, вороженьки не дають дрімати –
    тоді чека, а нині еФеСБе.
  •   Дереворити пам'яті
    Не дерев'яні ми. Дереворити
    ще нагадають украдену мить,
  •   Кросворд на одне ...о
    Кросвордами нікого не дивую.
    Але цікаво, що я ще почую,
  •   Жевріючі маяки
    (К о м п і л я ц і я      п о е м и)
    Я уві сні літаю ще, буває,
  •   Таємниця душі
    Із нею оживає ясен день,
    але – без неї. Бо така кебета,
  •   Політичні казуси
    Воюємо зі світом наодинці
    і маємо, що маємо – одні
  •   На шпальтах сьогодення
    А допи і гепи, і штепи-дурепи
    горлали, – прийди і подай!
  •   Закулісне шоу
    Раша апелює. Україна рада,
    що не ми позаду в іграх у лото.
  •   Надія зростає
    Надія є. А як би то без неї
    протерти очі од порохняви?
  •   Останнє прощай
    Якщо ми є, то і розлук немає,
    бо є у мене – ти, а в тебе – я.
  •   Нічне спросоння
    Не я сумую, а душа моя.
    І їй, одній, ще боляче дивитись
  •   Сугестії земного тяжіння
    Умиротворюємо рать.
    У небі ангели літають,
  •   Метафори віри
                 Я не нав'язую нікому
                 метафор віри і добра.
  •   Не хочу
    Я не хочу жити у напрузі,
    бути тамадою у ослів,
  •   Поминки хрестин
    Нічого немає,
    чого не буває
  •   Два кольори веселки
    Нема палітри золотої,
    але її веселка сяє,
  •   Витяги із правил безпечного тону
    Суворі барди, інший раз,
    коли бряцаєте об риму,
  •   Недоконані факти
    Виконуємо місію свою –
    писати наобум і що-попало,
  •   Голоси минулого
    Не поміняти течію ріки.
    Не пізно пригадати, що забули,
  •   Анти-коломийки
    Ми уміємо співати
    про війну і біди.
  •   Туга піднебесна
    Минає літо. Все минає,
    що починається весною.
  •   Під Божою рукою
    Бог є Закон – це альфа і омега.
    Усі початки і усі кінці,
  •   Ідейний вернісаж
    А чому на поета-сараку*
    виливає помиї писака?
  •   Релікти союзної епохи
    Пожати лаври капітана Немо
    не випадає, поки молоді.
  •   Finita la...
    Що Бог дає, то те і ймемо,
    а забирає сатана
  •   Позачергова черга
    Поезія витає всюди,
    і уповаємо на чудо.
  •   По тріщині золотого перетину
    До золотої середини
    далеке наше житіє,
  •   Муляри заґратованої свободи
    Я думаю, що я багатий.
    У мене є земля і хата
  •   Моя хода травою-муравою
    – Катай зо мною, – чую із далека
    ночами одинокі голоси.
  •   Хода орди і України
    Московія риє у Київ.
    Юрбою вирує орда.
  •   Битіє і свідомість
    Юрба цінує не усе, що є,
    а те, що має бути у народу.
  •   Корективи часу
    Було колись, та є і нині
    у кожної – її солдат.
  •   Молодецькі сентенції
    Казав мені мій тато в юні ро́ки, –
    коли не любиш бабу, не цілуйсь.
  •   Літні приморозки
    До осені – рано. На зиму – нізащо
    не хоче до раю ніяке ледащо.
  •   Ознаки дорослого щастя
    Юна феє доросла і боса,
    ще учора були ми малі.
  •   Емоції
    Колись були емоції, а нині
    реакції на доброту і зло.
  •   Дерева як люди
    Виринає силует осики
    у оазі буйної лози.
  •   Поезійні версти
    Повернуло життя на собаче
    і старече біда стереже.
  •   Аніме у форматі 3D
    Падає небо на трави шовкові.
    Сіє акація білі дощі
  •   Мить помилування
    Не дивина. Що уві сні люблю,
    те і жалію, і усе прощаю.
  •   Чужина лукавої меншини
    Живемо якось і не ми одні
    у горі нарікаємо на біди.
  •   Нев'янучий букет
    Малює літо диво-міражі
    на цілині квітуючого поля,
  •   На повороті
    Буяє юністю зело
    уже до осені зігріте.
  •   Чудеса генезису
    А на Раші із гущі народу
    клонували новішу породу
  •   Скороминуще
    Ростуть і діти, і онуки,
    і настає новий етап.
  •   Ігри на виліт
    Усі задачі уряду нового
    ті самі, що і плани у старого:
  •   Хохли
    Нема такого договору,
    де не чекає нас тайга.
  •   Клептоманія
    Клює сорока на блискуче.
    Усі злодії – на чуже,
  •   Опозиція гідрі війни
    Нині ординці – це покручі Путі,
    виродки п'яні доби каламуті,
  •   Парадокси логіки
    Є люди, як одна суцільна рана,
    що гоїтись ніяк не перестане,
  •   Джини з бутля параної
    Масони чи мафія править у світі –
    риторика зайва. Проте
  •   Пароніми з поясненнями
    І содоми, і гоморри –
    це Росія неозора,
  •   По той бік
                   І
    Дачі огородні
  •   На довгу пам'ять
    І на чужого не найти управу,
    і рідні наїдаються на славу.
  •   Надія дома!
    Осанна Волі і Надії!
    Ганьба єфрейтору юрми.
  •   Мєнтокрилі мусоршмітти
    Є у політиці генії-дурні
    високомірні і малокультурні.
  •   Весняні каруселі
    Усіяв дороги акації цвіт.
    Рябіє осоння отави.
  •   Рудиментарні плями
    Кожного, здається,
    вчили ще у школі:
  •   За що, почому, як і де?
    Обранці долі і юрби
    окупували Україну.
  •   На проводи
    Знову додому на проводи їду,
    де і печалі, і радощі всі,
  •   Проводи юності
    Ти і досі ще снишся мені
    на вокзалі, у вихорі балу...
  •   Застороги самовидця
    У мене є ще сили й арсенал
    розпізнавати зародки атаки
  •   Риторика поезії
    Писалось би, та застує полуда
    навроченою лірою богів.
  •   Зірка Квітки Цісик
    Де височить Чумацький шлях,
    лунає пісня українська.
  •   По канату над прірвою
    Коли йдемо тією течією,
    яка уже не залишає сліз,
  •   Три іпостасі
    Мова поезії інша,
    поки існую… мовчу…
  •   Завойовники
                    І
    Ой, Расєя-мати,
  •   Яса, краса і Бірюса
    Імперія катів
                               лінчує все,
  •   Сутінки весни
    Уже зів'яли проліски і ряст
    і нагадає нам Еклезіаст, –
  •   Весняна бухгалтерія
    Іде весна у маєві журби
    і у буянні розового безу.
  •   На спомин
    У долині, у ріку глибоку
    весело стікають ручаї.
  •   Стара закваска нового посолу
    Донбас палає. Море – у крові.
    Росія багатіє. Мало миру
  •   Квиток до каси вокзалу
    Іще не вечір і до ночі
    куняє у мені піїт.
  •   Ліричному героєві на схилі дня
    Я уві сні вичитую слова
    і рими мелодійні, досконалі.
  •   Пісенний проект
                   Ой, не умію я співати
                   про перелази та тини
  •   Білі акації
    Вітер із юності чари навіює,
    ніби блукає алеями час,
  •   Нова доба старої ери
    Обнімає Сербія Росію
    і Корея – всі її орлята.
  •   Радянська любов
    А пам’ятаєш, скільки тих пригод
    було у нас на нашому горищі?
  •   Ахіллесова п’ята
    Усе ще хочуть нас нагодувати
    із панської злодійської руки.
  •   Протистояння
    Надія у імперії єхидни –
    не те, що Єва і велике Пу
  •   Давним-давно
    Коли сади
    оазою               буяли,
  •   Сеанс разової терапії
    Лікую зуби, а на серці – рана.
    І не тому, що зуб мій – золотий.
  •   На переломі
    Ми – українці, і споконвіків
    ми арії, і скити, і поляни,
  •   Мутації революції
    Уже не мучить, – бути чи не бути,
    але щемить душа за сущий світ,
  •   Силуети весняної Музи
    Літає Муза уві сні
    у таїні земного раю.
  •   У петлі зрадливої долі
    Даруйте, лицарі відваги,
    і не омиті бідолахи,
  •   За димовою завісою
    Єпархія
    зріла
  •   Парадокси доби
    Все з ніг на голову стає.
    Колись поетові платили
  •   Зачин
    Яріє лютий, і погода каже, –
    посіємо на ярину зело.
  •   Відрижки імперії
    Усе ще вояжує сатана.
    І як штанина, «широка страна»
  •   Загублені долі
    Кличе осінь у бабине літо,
    а весна у минуле вертає.
  •   Імпровізатори апокаліпсису
    Велике Пу імперію снує,
    а павуки-шамани заполяр'я
  •   За азимутом долі
    Як у тумані даленіє пам’ять
    оазою німого дежавю.
  •   В системі неосяжності
    Уміємо торкнутися струни
    забутою мелодією серця.
  •   Несподіваний сонет
    Коли мале цабе не помічає
    у силі слова якісну мету,
  •   Блідолиці на тропі війни
    Історія висміює на кутні
    і на котурни ставить будь-кого.
  •   Ти і вона
    Буває всяке у житті людей.
    Не випити бездонного джерельця.
  •   Лист із юності
    І – що посію, те й пожну,
    і що напишу – не згорає…
  •   Миттєвості дитинства
    Коли ясніше сонечко сіяло
    і інші щебетали солов’ї,
  •   На межі терпіння
    Доживу чи ні до самоти –
    що на небі писане, не стерти.
  •   Хто є що
    Дурне – на те воно і бідне,
    аби не сохнула рука
  •   Поетичні вокабули
    Теорія поетики беззуба
    поезії нічого не дає.
  •   Платонічна любов
                            І
    Там, де поять коней амазонки
  •   Драматургія закулісного театру
    Не каюся, що я – із могікан,
    але актор палаючого віку
  •   Зеро
    Нічого не помножиться на нуль
    і на зеро ніщо не поділити,
  •   Не шротом, то сіллю
    Сиди, чинуша. Може що й найдеш
    у позолоті унітазу-крісла...
  •   Поки дієслова мовчать
    А-А-А-А-А!!!
    …………………..
  •   За третім коловоротом*
    У генетичній пам'яті болить
    усе, що мало бути – і немає.
  •   Від імені майбутнього Mайдану
                              ***
    Кому не до вподоби «майдануті»,
  •   На шпальтах ліри
    Опоненти мої, й завойовані друзі,
    і колючі, й палкі у жару і мороз,
  •   Гнила колода цивілізації
    Велике переселення гряде.
    Та вічно спотикаються народи.
  •   Хутір Гай
    Де не було ніякої стежини,
    а вітер сіяв тільки блекоту,
  •   Візії чорної археології
    Мені і досі спати не дає
    містерія загадок та історій
  •   Доля на двох
    Є у тебе не одна надія,
    а у мене мрія є одна,
  •   Протяги історії розбрату
    Єднаються і ситі, і голодні,
    коли єднає їх сатанаїл...
  •   Рубаї по-українськи
    На ви я не іду. Нікуди не поїду,
    бо я не Одіссей. Читаю Енеїду.
  •   На посту
    Усе намарне, поки мовчимо.
    Але ніщо даремно не минає.
  •   Обеліски пам'яті
    не дуби.
    Але дубіє листя,
  •   Старий сценарій у новому році
    Пішла коза і наступає мавпа.
    У владі ще мете стара мітла.
  •   Курс по фарватеру
    Іду як по льоду паркету.
    «Заносить» іноді, буває,
  •   Рокові роковини
    Ой не зозуля роки додає.
    Сяють ще карії очі,
  •   За часом навздогін
    Ера крокує століттями.
    Йдуть у колону віки,
  •   Переоцінка цінностей
    (на чужині)
    Навчені любов'ю до братів,
  •   У кривому задзеркаллі
    Де відображення криве –
    не видно доброго і злого.
  •   Jazycheskij vopros
    Любителі суржику бають мені,
    що рашеська мова – народна.
  •   Маланки без Надії
    І на Маланки буде алілуя.
    У нації – на Бога опертя.
  •   Сорочка по нитці
    Не лаяв медицину я ні разу.
    Але питаю, і не перший раз:
  •   Смеркає...
    Не дається нам спекатись пекла
    на дарованій райській землі.
  •   Джерела терору
                   Не з розуму хапаються за кий,
                   коли бояться смаленого зайця.
  •   Дід на пеньку
    За акаціями у садочку
    ще поважно, як дідові слід,
  •   Браття для багаття
    Ой не така ти гнана, як неждана,
    моя сусідо. Де ти не взялась,
  •   Різдво-2016
    Іде у літо калита
    і котиться – угору знизу.
  •   Витівки кебети
    Мене і кебету мою
    Арей випробовує й досі.
  •   Ха!
    Не убієнна потайна горила,
    що урізає рейтинги чужі,
  •   Прости, Господи
    Де нас черті не носили,
    там і не було.
  •   « Пропала грамота»
    Були ми горді і були круті.
    Але на цьому і на тому світі
  •   Зрізи поетичної піраміди
    Уявою поета, поетеси
    ширяю небесами інь і янь,
  •   Рудиментарні плями
    Ідуть у Лету люди-інструменти.
    Але минуле має рудименти
  •   Навіяне зимою
    Діти, ясла, школа, інститути…
    Опісля рахуємо роки,
  •   Деміург
    Я секретар бюро природи.
    Пейзажі, ниви і гаї –
  •   Старість і дитинство
    Утрачені дитячі ролі.
    Не возить Бозя калачі.
  •   Їхали ми їхали
    Ніхто не їде, поки не помаже –
    одна із хибних істин де-не-де,
  •   Передноворічні миттєвості
    на порі
    рік
  •   Велика шопта
    Велике й різне наше плем'я,
    а до душі – одна шопта,
  •   Вибрики само-цензури
    Коли робити що – нема,
    то пишеться. Само собою,
  •   Не люблю
    Не люблю Росію ситу
    і несамовиту.
  •   Проблиски
    Чи я іду у темні хащі,
    чи я у пущу на путі –
  •   Хода часу
    Ідуть часи, минають ери.
    Не йде годинник на столі.
  •   Все одно...
    Як немає долі, то не буде й волі.
    Як не піднімайся, а чекає дно.
  •   Міражі вічності
    Не научає Заповіт,
    і літератора не чують,
  •   А я не я
    І графомани маються не всує,
    хоча і їм поезія пасує,
  •   Сестрам по вірі
    Є друзі – і чужі, і рідні,
    і маю добрі врожаї.
  •   Якорі юності
    Піднімаємо якорі.
    Оминаємо фути, милі.
  •   Поні від Пегаса
    Існує істина стара
    у неуків учених
  •   Витівки кебети
    Що не минає на віку,
    не обійде бідою.
  •   Невідворотність навернення
    Навіщо муки і труди,
    які нікому не потрібні?
  •   Перед коридою
    Це не чужі, а наші вороги –
    кати... брати... Усе одно – це наші
  •   Під шапкою Мономаха
    А у Таврії біла ворона
    двоголова – це копія чорна.
  •   Караул!!?
    Ой не тому, що ми пілоти,
    руйнує рать родную Русь.
  •   Нон ґрата Парнасу
    Перевелися уже пілігрими.
    Барди й паяци почили в раю.
  •   Статуетки-бовванчики
    У Пітері нова культура –
    із порцеляни фетиші
  •   Фізика і фізіологія сущого
    Все має жити, як тече вода,
    за вічними законами тяжіння.
  •   В Україні і на Раші
    У палаци з озерами, яхтами
    осідають бюджети податками.
  •   Сповідь добровольця
    Я пам’ятаю озеро Хасан,
    і не забуті – « ...холода, тревоги».
  •   Віршоплетиво самописця
    Я пи́шу, наче скачу гопака.
    Це тема для пародії. Чекаю.
  •   Антифашистські лімерики
                   ***
    Героїчний козел із Донбасу
  •   Ро-ко-ко і бароко-ко-ко
    Сіяє сонце угорі.
    У затінку сараю
  •   Українські ронделі
    Таке життя уже не по кишені,
    коли на перепутті є путі,
  •   Із пекла війни
    І дим, і порох, і тумани,
    і маячня, і чудеса,
  •   Легкоплинна ілюзія
    Пливе до берега Арго,
    а тоне човник орігамі.
  •   Багаж мандрівного поета
    Які там опції і бали?
    Записую, аби скоріш
  •   Молитва серця
    Прости мене, мій Боже, за моє
    німе, – уа! дитяче у колисці,
  •   Із виру у вирій
    – і не шукай і не жалій
         що я не та яку чекав
  •   Неприкаяні
    Дорогою чахлої осені
    блукаємо разом і досі ми,
  •   Дебют, де БЮТ і де б'ють
                   Все починається з нуля.
                   І поки наша карта бита,
  •   Мандрапапупа-мандрапапа
    Коли нікуди ще не їду,
    але давно уже пора,
  •   Нечувані думи
    Думи мої, думи,
    тихі та веселі,
  •   Барометр успіху
    Ми тільки-но у бучі дозріваємо.
    Авторитети знані – при кермі.
  •   Ключі до раю
    Ще прибирає осінь самобранку
    і роздає останню благодать.
  •   Резюме
    Іду не на ви, але явно за вами.
    Та не доганяю, буває, усіх.
  •   У саду Плеяд
    О, матінко мія,
    Надія
  •   Серпантин серпентарію
    Не буде у нації Віче і Ради,
    коли обираємо харю таку,
  •   Гадання на гущі часу
    У вояка на летовищі
    нема правиці і ноги.
  •   Нічим Росію не проймеш
    Кацапія закалює штани
    і галіфе підв'язує міцніше.
  •   Ранкова ідилія
    Антисердечна аритмія
    нагадує урочу мить,
  •   Альтернатива
    Аналізую. Думаю-гадаю,
    чи я сліпий, чи нація така?
  •   Ми
    Ні́де дівати Росії мільйони.
    Вічно голодні її вояки
  •   Стовп рашизму
    Що Пу – це не Пушкін, а Каїн,
    і чукча Якутії знає,
  •   Падаючі зорі
    Героям лихої години
    ще буде прозріння пора.
  •   По дорозі до осені
    Яку не обирай дорогу,
    а доля все одно одна.
  •   Нари і Канари
    Не докучай мені своїм
    інакоблудієм у слові,
  •   Медом по губах
    І у мене не усі удома,
    і у добре вижаті літа
  •   Виляски без грому
    Нема пророка у вітчизни,
    то так і буде.
  •   Зачахле передзим'я
    Зворушує, чахне і тане
    усе, що чарує здаля –
  •   Піррова перемога
    Себе самого переміг
    і не чекаю нагороди,
  •   Відсортоване за номенклатурою
    І дар, і кара заодно –
    сім кольорів одної гами...
  •   Одна обойма на всіх
    Старе не милує нового.
    Нове суворе до старого...
  •   Любов до гробу
    О! Як не полюбили нас рашисти...
    Ще більше, ніж любили комуністи,
  •   Немеркнучий союз
    Усе ще сняться ті, яких нема,
    але були, як нерозлучні друзі.
  •   Жага войовничої творчості
    І як, і де воно береться,
    ніхто не знає, а сміється,
  •   На сцені житія
    Охаяна увагою сусідка
    готує новороса на парад.
  •   Вибір за нами
    Уповаємо на гідність,
    поки небо б’є набат.
  •   Ретро і «гради»
    Аби повчати і учити,
    як то укоськати сусід,
  •   Азійські маневри Отелло із Раші
    У нього хобі – Азія, ІГІЛ
    і стопудове алібі – дебіл.
  •   Літепло осені
    Ще тліє літепло. Одначе,
    оберігаючи себе,
  •   Патологічна зоологія
    Ой кумедна ойкумена,
    розпорошена у прах,
  •   Неоплатне мито
    Що таке назавжд́и і ніколи,
    нагадає хвилина остання,
  •   Світ на котурнах
    Умліває вся планета,
    торопіє білий світ.
  •   Напередодні
    Упряжка осені і літа
    не поспішає за саньми,
  •   Від зорі до зорі
    Височить над озером полум’я зорі.
    У бору зі стогоном плачуть глухарі.
  •   Генеза буття
    Я із бурлак, але не із рабів.
    Умію виживати, як усюди
  •   Мирна капітуляція
    Кортить погратися у жмурки.
    І як на разі, є із ким.
  •   Між люди
    Докучає Муза – йду у маси,
    опадаю до колін жінок,
  •   Нотації для лукавого
    І в поета терпець увірветься,
    коли вірші, неначе вода,
  •   Самі собі
    Немає лиха, як біди немає.
    І туга не минає у журбі.
  •   Між полями
    Небесне поле всіяне зірками,
    як росами на трав'яних полях,
  •   Силует в юрбі
    Такої не повинно бути,
    що розтає, неначе дим,
  •   На руїнах старого світу
    Виходимо із полум’я,
    ідемо по воді,
  •   Настановні строфи
    Пережили лиху годину
    і не любили Бога-Сина
  •   Господня реліквія
    Ще височіють сині небеса
    над банями Софії і Покрови.
  •   А якби не ми?
    Флібустьєри і авантюристи
    проливають українську кров.

  • Огляди

    1. Поетичні ребуси
      ***
      Все минає, але хай живе
      те, що угамовує досаду
      і чому іще даємо раду,
      поки відображення криве
      поміняє погляди на владу.

      ***
      Як соловеї дальньої діброви
      готуємося у свої краї,
      а зграя, очуміла від любові
      і відданості материнській мові,
      ще ігнорує правила її.

      ***
      Якби любили мову малороси
      та мали чисті душі і серця
      із вірою, що карою Отця
      є нині їхні клоуни і боси,
      війна б уже добігла до кінця.

      ***
      Поезія веде людей у далеч,
      а генію пасує маячня:
      стерніє поле... политься стерня...
      неповторимі рими б’є параліч.
      Поети є... для позіхання наніч
      і для пародій більшає щодня.

      ***
      Якщо нема традиції культури,
      то не переінакшити її...
      на суржику виховується дурник,
      а де панує поетичний суржик,
      поезія – одні молочаї.

      ***
      У кожного одна своя дорога
      і доля у єдиному краю.
      Не всі поети волею Святого
      явилися пророками до того,
      як визначили місію свою –
      іти і вести до одного Бога.

      Кореляція
      Не любіть поезію мою,
      бо вона гіркіша молочаю
      і до перемог не надихає...
      це ж бо не про пекло у бою
      і не про ідилію в раю,
      а про те, що націю єднає.


      04.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. До причастя
      Буває іноді весною
      душа міняється за мить
      і знову, наче, не болить,
      і лірою неголосною
      чи то гітарною струною
      у серці музика бринить,
      пташині хори із нікуди,
      сонетні ямби і хорей,
      і переспівує борей
      мелодії на повні груди
      подалі від лихого люду,
      і по дорозі до людей,
      де кожен у собі почує
      і великоднє алілуя,
      і світанкове селяві
      у високості, і нові
      акорди духу у молитві,
      і силу нації у битві,
      де є ще воїни живі.

      03.2024
      03.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. З ирію у вирій
      Пливе за обріями ирій
      і як не тішитись, коли
      у надвечір’ї чую щирі,
      сумні і жалісні, – курли.

      Весна вертається до мене,
      заходить сонце у вікні
      і теплі крила ойкумени
      мене обіймуть уві сні.

      А небеса засіють зорі
      і поки місяць угорі
      осяє ниви неозорі,
      Ярило зійде на зорі.

      І заквітує та калина,
      що не зів’яла на війні,
      і буде жити Україна,
      щоб не журитися мені.

      Ключами долі однієї
      летять до хати на селі
      у рідні гнізда журавлі
      і я вертаюся до неї
      осколками душі моєї,
      розвіяними по землі.

      03.2024



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Розчарування без очарування
      Сатирою нікого не уб’єш,
      тому її боятися не хоче
      ні поц із булавою, ні... авжеж
      отой, із росіяндії без меж –
      з якого вікіпедія регоче,
      сахається, але таки, ірже...
      так само із дебелої коняки
      у галіфе, але без фаберже
      отамечки... оба у негліже –
      вагомі кандидати на гілляку.
      Нема чого розчулюватися,
      якщо наразі плакати охота,
      аби не очаровуватися
      і не ліпити ангела із чорта.
      Як не хитруй, а лихо не мине
      ані шута, ані царя Гороха
      і казочка кінчається потроху,
      якщо усім лишається одне, –
      через поріг пересадити Оха.

      03.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Маніфест поета
                              І
      Ідуть одні за одними літа
      у пошуку апостола науки,
      який узяв би голову у руки,
      і не боявся, що вона пуста.
      Уже і друга сотня проминає,
      а Вашинґтона у людей немає,
      а як і є, то і його, таки,
      із бойового головного краю
      послали... майже-що, на Соловки.

                              ІІ
      Ну, а кому ще є до того діло,
      як діють паразити-шахраї
      і спадкоємці яника-дебіла
      зелені нині, а учора білі –
      борімося, щоб викурити їх.
      Але не чують цього лоботряси,
      яким нема чого іти у бій
      ані за край осиротілий свій,
      ані за себе, бо... немає часу
      або немає іншої мети
      як від війни подалі утекти.
      У владі окопалися пірати,
      у офісі зарилися кроти,
      у рясах – біси ряжені, кати,
      лакеї, вірні слуги окупанта,
      щоб армію на фронті грабувати
      і змитися із палуби у тил.

                              ІІІ
      Караюся і мучусь, та не каюсь,
      але навіщо, не гадав Тарас.
      У неосяжне небо плине час,
      а відтіля видніша доля краю
      і заповіт, який не забуваю,
      аби останній промінь не погас.
      Аби в ярмі кацапа не ходити
      і не боятися його вночі,
      коли перекликаються сичі...
      ...............................................
      пора уже усім обух сталити
      тай знову заходитися будити
      ту волю, що приспали паничі.

      03.2024



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Навперейми невидимому
      Сьогодні ще гуляю я
      на березі крутому,
      а уночі душа моя
      цугикає додому.
      І педалюю... уві сні
      у неурочу пору
      на двоколісному коні
      верхи по косогору.
      Як і тоді, коли узрів
      у полі юне диво,
      але... упав, бо не умів
      триматися за гриву.
      Не угамовується кінь,
      алюром і галопом
      несе мою до неї тінь
      оазою Європи.
      Живе у пам’яті дівча,
      тому і... може бути,
      що я її не помічав,
      але не міг забути.
      Та уявляється мені,
      як я на білому коні
      із далечі вітаю
      мою омріяну до сліз,
      але у маєві беріз
      її уже немає.

      03.2024



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Поетичні ребуси
      ***
      Диявола не бачили ні разу,
      але усюди є його рука
      у вигляді зеленої зарази.
      Воно і тут у ролі віршомаза
      ще удає із себе козака.

      ***
      Поети є реальні, і ніякі,
      і ті, що завойовують серця,
      але... якщо ми щирі до кінця,
      то не ламаймо правила загальні,
      аби зайняти не свої місця.

      ***
      Ми усілякі. Але як не є,
      усі ми добиваємось одного,
      аби і у поезії своє
      притягувало іноді до свого.

      ***
      Уже й весною на планеті
      стерня поезії цвіте
      і, уповаючи на те,
      скиртують у вінки сонети
      і неофіти, і поети,
      аби піймати пієтет.

      ***
      Надіятися, може, і не всує,
      що опанує грамоту народ,
      та поки-що процеси педалює
      один і той же нео-ідіот.

      ***
      У кузні імітації процесу,
      що нібито, поезії кує,
      музики є, і барабани є,
      і видатні аматори інверсій,
      та окаянне у кімвали б’є.

      По інерції
      Плідна поезії нива,
      поки тобі не чужа.
      Навіть коли без гроша,
      буде людина щаслива,
      адже навзаєм красива
      внутрішньо чиста душа.


      02.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. На узбіччі і в дозорі
      І
      Мене не доганяють ні вовки,
      ні миші... і телята ще не з’їли,
      усупереч, якщо не завдяки
      усьому, що розтягує роки
      й літа, які вкорочують зоїли,
      не розпинаюся на всі боки.

      ІІ
      Овідії ще є у цьому світі:
      інакомовні генії-піїти,
      зозулі й півні, сови і сичі,
      що тиражують опуси вночі,
      аби себе вписати до еліти,
      та указати зайвому мені,
      яким я бути і не бути маю
      якщо за волю дорогого краю
      іще не опинився на війні.
      Мене, як Архімеда наодинці,
      у кожній ситуації щодня
      не помічає ні чужа рідня,
      ні щирі малороси-українці...
      ................................................
      Іду, не утрачаючи надій,
      дорогою своєю до криниці,
      аби напитись чистої водиці,
      якою захлинеться ворог мій...
      і може бути, що в душі моїй
      поезією світ мій освятиться.

      ІІІ
      Можливо, і не довго ще іти,
      але не поспішаю під калину,
      і думаю, навіки не загину,
      коли піду у зоряні світи.
      Надію маю – мовою полину
      у далину і з тої висоти
      за нею буду і... за Україну,

      02.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Скорописи по живому
      ***
      Не пишуться вірші.
      Лякає ЧаПе –
      чим гірше, тим ліпше
      ерзацу ОПе.

      ***
      Якщо і ніяке
      тасує війська,
      тоді у вояки
      корона тяжка.

      ***
      Триматися влади,
      причина одна –
      ніякої зради
      не спише війна.

      ***
      Та годі лякати,
      що буде майдан,
      якщо винуватий
      один отаман.

      ***
      Якщо обираєш
      паяца-цабе,
      чому не вважаєш
      виною себе?

      ***
      Останні етапи
      цієї війни –
      урізати лапи,
      що біля казни.

      Інклюзія
      Готові до бою
      майбутні герої
      своєї одної
      Вітчизни сини,
      якщо переможе-
      мо плем’я вороже,
      тоді уже, може,
      не буде війни.

      02/24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Небезпечні рудименти
                                  І
      Ріку життя не вичерпає море
      і течію не виплеще до дна,
      але... її висушує війна,
      в якій відомо, хто кого поборе.
      Супроти окупації і горя
      стає усенародною вона.

                                  ІІ
      Та байдужіє слугам доля краю.
      Трибуну обіймають краснобаї.
      За волю, ніби, точаться бої,
      а волі то у влади і немає,
      аби, допоки мозок усихає,
      урізати амбіції свої.

      Спічрайтер має поросяче рило,
      у офісі усім пора на мило,
      величного у рейтингу трясе...
      немає опозиції проходу,
      а урядовій мафії уродів
      умовні одиниці –
                                  над усе.

                                  ІІІ
      Ой, нічого на дзеркало пеняти,
      коли з чужої легкої руки
      лакеїв тиражують... отакі
      свої та наші... іроди-пілати,
      які самі себе перемагати
      уміють...
                   насобачились,
                                          таки.

      01.2024



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. На згарищі сансари*
                      І
      Ми обирали по досьє
      смішного дилетанта,
      тому і маємо своє...
      а що було і досі є –
      на совісті ґаранта.

      Бо у баталії за мир
      не всі наїлись гички,
      герої, ясно, що не ми,
      та й між зеленими людьми
      є сірі чоловічки.

      Усе кінчається колись,
      а ми іще не нажились
      бодай у світі цьому,
      який пізнали до війни,
      коли не відали ціни
      усьому.

                      ІІ
      Нечиста сила нас несе
      до миті рокової,
      де відбувається усе
      реально не зі мною.

      Біблійне слово упарсин
      живого убиває
      і я у світі не один,
      кого уже немає.

      Але нікого не виню,
      молюсь за душі сущі,
      які на лінії вогню
      воюють за грядуще.

      Такого бути не могло,
      якби у світі не було
      заслуженої кари...
      щезає місто і село,
      та виживаємо на зло
      сансарі.

                      ІІІ
      Видибуємо із пітьми,
      юродиві – по волі
      тупоголової юрми,
      раби своєї долі.

      Дедалі важчає іти
      до осіянної мети,
      якої не почули,
      бо не лише мої світи
      поглинуло із висоти
      минуле.

      01.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Чужі і наші
                              І
      Що було на віку до війни,
      уявляю як неопалиму
      у тумані за хмарою диму
      купину у краю, де чини
      та ворожі і сучі сини
      вже ніколи не будуть своїми.

                              ІІ
      А свої... не байдужі мені –
      ще учора було їх багацько
      і сьогодні... усі на війні.
      А кощії... опудала бацьки,
      арахамії біля свині
      хай горять у своєму вогні...
      ...................................
      і Гаага... прозріє зненацька,
      і куми... на арені кіна
      і на сцені зеленої муті
      та лакеї паяца, по суті,
      для яких не існує війна,
      опиняються біля лайна,
      що воює за рейтинги дуті.

                              ІІІ
      І ніякі... по духу чужі:
      бісота, голомоза сволота,
      псевдо-слуги і лжепатріоти,
      людоїди на нашій межі,
      але корисні їм ідіоти
      перевіються... як міражі.

      01.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Непройдені рубікони
      І
      Напевне тяжко бачити із неба,
      що витворяють люди на Землі
      і... ось вам, нате! Біси із ереба
      явилися усюди, де їм треба,
      але найперше, ясно, у кремлі.
      І Україна мусить воювати.
      А хто іще, коли своє лице
      ніяк не може уронити НАТО,
      рятуючи і дупу азіата,
      і заодно кощієве яйце?

      ІІ
      До Піррової анти перемоги
      ще не один чекає рубікон
      по колії воєнної дороги,
      якою їде наш наполеон
      і копіює, нібито, кумира,
      який піймав паяца на гачок
      і силою примушує до миру
      за жирний території кусок.
      Вартують одне одного вояки,
      що мають одинакові ознаки
      на рівні сюзерена і цабе
      та надувають щоки і себе,
      допоки їх курують посіпаки
      із мафії ОПе і еФеСБе.

      ІІІ
      Жадоба влади додає охоту
      не пожаліти ні крові, ні поту,
      аби упився не один упир.
      Попереду багато ще роботи:
      озброїти ракетами піхоту,
      міняти владу і її суди,
      аби подалі бути від біди,
      яка веде людей на ешафоти,
      переконати навіть ідіота –
      або ми перемелюємо їх,
      або вони здають орді усіх,
      що записалися у патріоти,
      бо не на часі, поки є вампір,
      у мишоловці доїдати сир,
      ну, і так далі...
      .....................думай-те, істоти,
      які ще за, але уже не проти,
      що після перемоги буде мир.

      01.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Підсумки
      ***
      Росія визволяє три віки
      від нації Бандери українців.
      Але навіщо ми, сякі-такі,
      у відповідь на бомби по столиці
      поцілили у їхні літаки?

      ***
      Не лікар я, та маю на увазі –
      у хворої совкової сім’ї
      діагноз є... поїхали по фазі.
      Вертаємося на круги свої
      у просторі, у психіці, у часі.

      ***
      Немає репутації у гнид,
      а рейтинги – лише більмо на оці.
      Лишається єдине – суїцид
      і харакірі у новому році...

      ***
      Кілок на лобі декому теши,
      усе одно у нього чорне – біле.
      Та хоч собі сьогодні не бреши,
      навіщо вчора обіляв дебіла.

      ***
      Не жадібні бувають москалі
      у ейфорії і на епатажі –
      все під ялинку: сушки, кораблі,
      ракети, батальйони, екіпажі.

      ***
      Руїною окопана земля
      готова до чергової атаки,
      аби плюгаве пугало кремля
      як шишку почепити на гілляку.

      Ітоґо:
      Уже на носі високосний рік.
      Колядники із офісу активи
      украдені пакують на Мальдіви,
      омани, емірати, в інший бік...
      злодійкувата партія базік
      очікує на новорічне диво.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Різдвяне розчарування
      Ріку життя не оминає горе,
      поза якою ще іде війна
      і невідомо, хто кого поборе,
      якщо воює біс і сатана.

      А їй немає ні кінця, ні краю.
      Хоча за волю точаться бої,
      та волі, як такої, не буває,
      якщо за неї нищити її.

      Якщо Марія народила Сина
      на покаяння за чужі гріхи,
      то явно винувата й Україна
      ота, яку спокушує лихий.

      Немає як на долю нарікати,
      що кармою прикуті на віки
      до легкої ворожої руки...
      корупція оточує ґаранта,
      тому і руку нікому подати
      у течії життєвої ріки.

      12.2023



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Хронологія незворотного
                              І
      Не вигадую того ніколи,
      що і нині у серці таю,
      ну, хіба-що, оту... не мою,
      із якою то лісом, то полем
      вирушали до синьої школи
      у забутому нині гаю.
      Даленіє моє незабутнє,
      неповторне, веселе й сумне,
      що за мить уві сні промайне
      із минулого у каламуті –
      у щасливе і світле майбутнє,
      де немає її і мене.

                              ІІ
      Є пророки у рідному краї,
      та якщо випадає мені
      досягати у далі ясні,
      то із того, що не забуваю,
      нічогісінько не уявляю...
      ну, хіба-що...
                              на мить...
                                                      уві сні
      ще іду, але не поспішаю
      із дитячого табору-раю
      у герої, але... на війні.
      Може й можна таке уявити,
      що Бандера – це, нібито, я,
      коли йду не любити, а бити
      в Україні кацапа-бандита,
      що на раші – єхидна сім’я.
      Залишаю у цій іпостасі,
      що висвічує десь на межі,
      незабутні мої міражі,
      бо не випало грішному щастя.
      Розійшлися у просторі й часі
      як у морі вітрила чужі.

                              ІІІ
      А тепер за межею сторіччя
      укривають дороги мої
      терени і густі пирії,
      та зоріють небесні і віщі
      незабутні веселі обличчя
      і зажурені очі її,
      за якими не варто тужити...
      ...............................................
      можна бути, і все-таки, жити,
      і на це вистачає снаги.
      Та коли я не маю ваги
      і за це мене слід укусити,
      не дивуюся... то єзуїти –
      окаянні мої вороги.

      12.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Крізь рожеві окуляри
      ***
      А ми усі із шостої палати,
      якщо не розуміємо, чому
      пора вітати
      і у шию гнати
      і по одежі, і по розуму.

      ***
      А наша делегація балету
      явила небувалий епатаж
      у білих кедах.
      Ну, а попереду...
      очікує новий ажіотаж.

      ***
      А в шапіто усі наполеони,
      і як один за армію взялись,
      бо є мільйони
      й теле-марафони,
      аби в історію... уляпатись.

      ***
      А «неутік», усе-таки, набрався –
      як не ума, то духу... не лоха
      і не ус...ся,
      а таки, подався
      у вояжі у свиті єрмака.

      ***
      А в Україні жаба – це не птиця,
      та квакає, буває, на стеблі, –
      це я, дивіться –
      у руці синиця!
      Та дорогі у небі журавлі.

      ***
      А нації об’явлена вендета
      яси і зла на полі доброти.
      Є пієтети,
      та така кебета,
      що є куди... нема за ким іти.

      Апеляція
      А фінішую на печальній ноті,
      тому що на захопленій землі
      є ідіоти,
      що іще не проти
      умов, які диктують москалі.


      12.2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. По спіралі поколінь
      Є кому слати привіти
      у суєті самоти,
      є ще до кого іти
      душі живі обігріти.

      Інші шляхи до мети
      наші освоїли діти,
      є кому слати привіти
      у суєті самоти.

      Має свої заповіти,
      мрії і цілі ясні
      юна опора еліти...
      до перемоги, мені
      є кому слати привіти.

      12.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Куртуазні нотатки
      ***
      Америка не знає голокосту,
      її не завойовує совок,
      тому у день подяки, ради посту,
      ще милує індиків і качок.

      ***
      На раші не було голодомору,
      бо Україну зайняли брати
      і ради людожерної мети
      її перетворили на обору.

      ***
      На босі ноги узуваю мешти
      і думаю... наївно, – ось то ми!
      Бодай, не виділяюся із решти
      народу, що тікає із тюрми.

      ***
      Мусимо звіру обрізати лапи,
      поки осяде у наших умах, –
      на генетичному рівні кацапи –
      це бабуїни, хоча й у штанах.


      ***
      Нема ніде такого русофіла,
      якому лють не осліпляє зір.
      Хто у собі плекає «руській мір»,
      до того не дійшло, то долетіло.

      ***
      Не афішую ні свою породу,
      ні Божої до себе доброти,
      але не раджу зопалу іти
      майданом знову за чужу свободу.

      Nota bene
      Мову не потрібно захищати
      з піною у роті. Адвокати,
      вашій допомозі завдяки
      оживають рашеські полки
      параної, фобії і вати...
      ніж із вітряками воювати,
      краще обрубати язики.

      11.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Вже на часі
      І
      Оплакує себе у небі осінь
      на золото потоками води.
      Це наші кольори, які і досі
      політики і діячі, дорослі,
      не поміняли. Віють холоди,
      іде зима і, з нею по дорозі,
      іде війна колоною орди,
      не замерзає, не перемагає,
      але на цій дорозі залишає
      криваві незагоєні сліди.

      ІІ
      Ідуть живі, але... на кращі села,
      де і раніше мріями жили.
      Кацапія їм шиє постоли,
      Європа апелює, – ще не вмерли,
      Америка – що не перемогли
      корупцію і мафію раніше,
      аніж країну захопили інші
      парафіяни ОПи... і ярма...
      ...............................................
      нікого ця опінія не тішить,
      тому і зброї меншає все більше,
      і гроші – ніби є, але нема.

      ІІІ
      Гадаємо, – а що керує нами,
      коли лякає істина словами
      нового гімну і не майорить
      у небі позолотою блакить
      знамен, які... не догори ногами?


      Де унизу – духовне, а земне
      панує угорі над головами –
      нікого ні війна не омине,
      ні горе, ні руїна, ні цунамі.
      Земля жива і дух її летить
      до сонця. Композиція велить
      інвертувати кольори місцями,
      але на це не вистачає тями...

      Уже – на часі,
                  бо життя
                              це мить,
      що володіє нашими умами.

      11.2023



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Люди і кораблі
      Не об’єднають гору із горою
      ніякі осі й полюси Землі,
      як іноді у голубій імлі
      за піною далекого прибою,
      поєднані уявою живою
      за обріями часу, кораблі.
      Але буває, миті однієї,
      ще виринає у нічній порі
      із марева на видимій горі
      роковане побачення з тією,
      що промайнула образом лілеї
      у зодіаку нашої зорі.
      І досі є чого душі зоріти
      до ранку на околиці села,
      де ружею колючою цвіла
      тоді єдина у моєму світі...
      зів’яли у розлуці жовті квіти,
      аби вона не вічною була.

      11.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Природа любові
      Як хороше, що я іще живу
      і гріюся минулою любов’ю,
      і забуваю те, що наяву
      усе вже зашуміло за водою.

      І цьому не було й немає меж.
      Природа у любові постаралась.
      Отримуєш, коли її даєш,
      якщо даєш, те що тобі дісталось.

      Вона витає десь у небесах,
      живе і оживає як месія,
      який душі показує у снах
      і рай, і пекло, і її надії.

      Урочі ночі випили літа,
      які вона отримує на здачу
      і не радіє, та усе ж не плаче,
      бо попереду осінь золота
      і подає надії самота,
      що я її ще не одну побачу.

      11.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Осіннє ретро
      Яворина у моїм вікні
      розіп’ята. Кроною густою
      синя осінь їде у вогні
      на коні із гривою рудою.

      І летять як навіжені дні,
      вечори і ночі... за водою
      плине ранок і, само собою,
      будить як до бою на війні.

      У моїй ідилії ще тихо.
      Вітер не розгойдує Дунай,
      мирні сни переглядає край
      і, здається, що приспали лихо,
      ніби сяє райдуга індиго
      у чужій Вітчизні Österreich.

      11.2023



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Тяжка спадщина
      І
      Не помагає дарована воля
      вичавити із людини совка,
      а успадкована нею недоля,
      як одинокого воїна в полі,
      для усієї країни тяжка.

      ІІ
      В нашій історії діють заброди,
      ниці лакеї, а нині чини,
      що досягли апогею війни,
      і перепродують нашу свободу,
      асимільовані в надра народу
      блазні зі сцени і сучі сини.

      Доїть країну еліта мутанта,
      кредо якої, – j'aime cela vie!
      Мішана раса чужої крові,
      бевзі, які обожають ґаранта,
      ще не отримали від окупанта
      щойно ракетою по голові.

      ІІІ
      Еру людей захищають герої
      ті, що воюють супроти яси
      і виростають з води і роси,
      а перелякану касту ізгоїв
      юзер Оману уже удостоїв
      манною неба, що виїли пси.

      11.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Умиротворення
      І

      Думою-поезією лину
      з вирію у рідну Україну-
      матір як відлучене дитя...
      озираю гори і долини,
      п’ю повітря вільної країни,
      що будує інше майбуття.

      ІІ
      Падає Дунай у Чорне море,
      де вирує не біда, то горе,
      віє буря, виє ураган
      і лютує братія по вірі,
      бо не люди... нелюди і звірі
      умивають кров’ю океан.
      Та не омине лиха година
      тих, кого чекає гільйотина
      на моїй і на чужій землі.
      І Харон готує кораблі.
      Парами і юрбами... окремо
      відлітають душі до едему
      як у вирій білі журавлі.

      ІІІ
      Від війни немає панацеї.
      Фабула поезії цієї
      і її таємна течія
      плине за межею житія...
      .......................... ..............
      силабо-тонічна та уроча
      жевріє надією щоночі
      непомітна місія моя.

      10.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Буревії тихої гавані
      І
      Літаю в уяві додому
      або відтіля уві сні –
      у серці тамую утому,
      душа ще у тілі... такому
      не затишно нині мені,
      та рано стелити солому.

      ІІ
      Є надія, що не упаду
      до фіналу бурі світової,
      поки упокоїмо ізгоя
      і його конаючу орду.
      Нагадаю хрещеному світу
      Божі і пророчі заповіти,
      міражі історії... в імлі.
      Є чого ридати і радіти –
      є ще віра на моїй землі!
      А по ній гасають вражі діти
      ханаанеяни і шиїти
      та осатанілі москалі.

      ІІІ
      Європа дає обіцянки,
      що піде за нас Одіссей
      у ході нової атаки...

      шукає оазу бурлака,
      але і донині борей
      жене його мимо Ітаки...
      .........................................
      Тікає із Трої Еней...
      нагай кримінальної шайки
      ганяє по світу людей.

      10.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Осіння палітра
      Опало золото беріз
      на березі Дунаю.
      У осені немає сліз,
      а я їх помічаю.

      У наготі сумує ліс,
      на обрії за гаєм
      увечері Великий Віз
      печалі допиває.

      Та ось і ранок настає,
      і оживає житіє...
      рушає у дорогу
      гаряче сонце угорі,
      бо Україні на порі
      кувати перемогу.

      10.2023



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Уособлення всього в одному
      І
      В поезії як у глухому лісі
      немає уторованих доріг
      ліричному герою до своїх:
      котові до казкової Аліси,
      до Пенелопи – грекові Улісу,
      а то, буває іноді, на сміх
      даються ролі іншому гульвісі
      Енею... на пораду до Анхіза,
      де не посій, герой один за всіх.
      Йому би і пора уже додому
      від пасії до феї... у сезам,
      і якось уживаються в одному
      то, ніби, лицар, то, неначе, хам.
      Захекались паяци-пілігрими.
      Але чого блукати біля Риму,
      Ітаки, Трої? Є багато сіл,
      де є герої...
                  та лягає
      в риму
      на острові
                              Зміїному
                             Ахілл.

      ІІ
      Іще існують гідри недобиті,
      засушені геракли, королі...
      і ненажери є у цьому світі,
      і людоїди є на цій землі
      і то не де-не-де у Сомалі,
      а он де, між ученої еліти –
      накачані ковбої без освіти
      усі в одному – урки у кремлі.

      І в Україні цього вистачає
      усупереч, а може й завдяки
      одному... і не знають вояки,
      що їх одноосібно заміняє
      той, що довіри
                  повної
                 
                  не має.
      І не дає Європа літаки,
      бо на потоки...
                  ніби, не сідає
      одноосібно...
                              є ще – єрмаки.

      ІІІ
      Усе в одному, хто не в’яже лика,
      і маємо – чи то воно совок,
      чи може, не одна єхидна пика,
      а неуки, яким дали урок,
      що ми брати із орками навіки,
      тому що на всю голову каліки...
      ......................................................
      і платимо за це тяжкий оброк,
      хоча у лісі не одна осика
      і є на все
                  осиковий
                              кілок.

      09.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Вишкіл нації
      І
      Колись були батиї і мамаї...
      а нині що? Корупція вбиває,
      а те, що мімікрує угорі:
      парафія диявола, гундяї
      і наймані царі та упирі,
      яким ніде аналогів немає,
      хапають у хижацькі пазурі.
      Ця акція займає два етапи –
      обожнювання ідола і фарс.
      Московією правили не раз
      скажені параноїки, сатрапи
      і... маємо: допоки є кацапи,
      у пекло тихо котиться земля,
      Європу облюбовують арапи,
      китайці опановують здаля
      уже свою євро-азійську мапу,
      язичники, які наймають папу,
      канонізують мафію кремля.

      ІІ
      Ми не учені, але є під боком
      непрошений учитель-єзуїт,
      який дає історії уроки...
      за ніс водили нас не сорок років,
      а нищили багато сотень літ.
      Ніяке плем’я іншого народу
      не витерпіло більшої біди
      як посполиті Києвого роду
      у боротьбі за волю і свободу
      супроти ненависної орди.
      Не каємося... і як діти Божі
      з любові до людей, а не зі зла,
      допоки не розвіється імла,
      вилущуємо на кожусі воші
      та дякуємо «кацапні хорошій»
      і за науку, й за її пуйла.

      ІІІ
      Наука ця на світовому ринку
      усупереч умовному відмінку
      усе-таки дорожчає, зате
      показуємо файні результати...
      ...................................................
      ще є кому на дзеркало пеняти,
      та нація міцніє і росте.

      09.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Творче безсоння
      І
      Пора заснути і не спиться,
      перед очима міражі:
      осінні візії, жар-птиця
      у небі, у руці синиця –
      асоціації душі...
      асиміляція любові,
      акумуляція у слові,
      анігіляція іржі.

      ІІ
      Моя фантазія усоте
      перебирає кольори
      веселки, знизу догори,
      в основі сині, вище жовті
      як наші давні прапори –
      руно небес і сині води...
      так мало бути і було,
      але знайшлися верховоди,
      які історії на зло
      змінили кольорове тло
      і негатив дали народу.

      ІІІ

      Пора проснутися, пора
      перемивати душі й кості,
      бо лопає земна кора...
      .....................................
      на все не вистачає злості,
      не всім ще хочеться добра
      і золота у високості.

      09.2023



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. На ешафоті минулого
      ***
      Повільно вимирає темне,
      партійне... люте і нікчемне,
      яке вело кудись народ.
      Але на зміну йде зелене
      і височіє ешафот.

      ***
      « Нам помирати ранувато...»
      такі були колись пісні,
      а нині пізно воювати...
      та і по заповіді п’ятій
      суддею бути – не мені.

      ***
      Неначе є рідня і друзі,
      яким зі мною не везе,
      бо допомога – над усе,
      а я не буду... у прислузі
      найгеніальшого Зе.

      ***
      Все, що радянське, то не наше,
      так мало бути на землі,
      якби ми полюбили рашу,
      та українські куркулі
      ще пам’ятають мать... і вашу.

      ***
      Не буде перемоги у війні,
      якщо про це не вдарити набатом
      на красній площі і послати матом
      пуйло, яке по вуха у лайні
      ще хоче об’явити ультиматум.

      ***
      Порідшали «полки безсмертні»,
      але подекуди ще є
      заміна армії рантьє,
      упевнена, що є що жерти
      і що цеглина не уб’є.

      Осанна
      А ми співаємо осанну,
      бо нам у спеку непогано,
      коли буяє лобода.
      Питається, – навіщо рани...
      «це вже було» – орда, погани...
      навіщо кров...
      тече вода.

      08.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Якбитологія можливостей
      І
      Виходячи із досвіду чужого
      і власного на площі десять ар,
      схиляюся до висновку такого –
      поети є від чорта і від Бога...
      а от у землероба – інший дар.

      ІІ
      Зважаючи на заповіти Стуса,
      працюємо усі біля землі,
      аби була законною спокуса
      скородити «хороших москалів».

      Інакше неможливо із ордою.
      Перо поета – хлопавка для мух,
      якщо не надихає нас до бою,
      і не гартує войовничий дух.

      Заслужені паяци при бандурі
      не наближають праведні роки.
      Ми кобзарі, мольфари по натурі,
      бо наші предки – характерники.

      За кров пролиту і за кожне горе
      скарає небо мафію кремля...
      ...........................
      заллє смолою їхні пащі море
      і вдавить каменюкою земля.

      ІІІ
      Не помагають заповіді Божі,
      не чує розбишака, – не убий,
      не укради, не зазіхай...
      і, може,
      коли немає алібі, – якби,
      то ми би...
      правда переможе,
      винищуючи зайве і вороже,
      виконуємо заповідь, – люби...
      і захищай...
      а Гея допоможе
      іти і не боятись боротьби.

      08.2023



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Основи братньої любові
      Наїлися ми братньої любові
      лукавої, лихої кацапні
      і напилися горя на війні.
      Скажений ворог нації і мови
      не відпускає дійної корови
      у лоно європейської рідні.

      Майбутньому нема альтернативи,
      та поки не палає вся земля,
      нема чого дивитися здаля,
      а треба гнати гадину паршиву
      сьогодні разом і у хвіст, і в гриву
      від Балтії до самого кремля.

      Оновлюємо Україну-матір...
      хай захищає наші рубежі...
      із тризубом стаємо на межі
      добра і зла і кожен цьому автор
      і неофіт, і профі, і аматор –
      литаври української душі.

      Поширюємо кращу із традицій
      у колі друзів, а не ворогів,
      чаруємо і музикою слів,
      і піснею... гуртом і наодинці...
      чим більше люди чують українців,
      тим більше ненавидять москалів.

      08.2023



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    34. Промивання мізків
      ***
      Ногою однією ми у НАТО,
      а другою... не вистачає сил
      узяти й зафутболити за ґрати
      реципієнта шостої палати,
      аби угомонився русофіл.

      ***
      Відомо де, для чого і чого
      засмічували мізки комуністи,
      що українська нація – нацисти,
      та невідомо нащо і кого
      виховують сьогодні пацифісти.

      ***
      У декого і тачки, і хороми,
      і хитрі не такі уже й дурні,
      і не одні, напевне, воєнкоми
      у голові яких не всі удома,
      а хобі – багатіти на війні.

      ***
      Оратори – хороша креатура
      народу, влади, армії... але
      якщо це увертюра диктатури,
      то краще за водою по Амуру
      нехай собі іде за кораблем.

      ***
      Десь і людей рятують ескулапи,
      і ворога, який іде у рай...
      о, воїне, собаку оминай,
      а у бою скаженого кацапа
      жалій, не рань, а зразу убивай.

      ***
      І тіло, й ноги наші не із глини,
      кров не водиця, але воля – криця
      і тільки меч рятує Україну...
      а от на щит із тризубом віднині
      до сходу сонця гавкає лисиця.

      Резюме
      Попереду і грози, і морози,
      та буде перемога ще і... сльози
      і радості, і горя довгий вік,
      аж поки зарубають малороси
      у пам’яті, на лобі і на носі,
      що їм дає і дав чужий язик.


      08.2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Зарубки пам’яті
      ***
      Сліпим душею я не ескулап.
      Соромити глухе немає часу.
      Якщо воно уперте, наче цап,
      одного разу, то й черговий ляп
      цієї шельми – це ознака сказу.

      ***
      Не маю я емпатії рідні
      тієї, що чужа мені по духу,
      то й – ну її... іду в самотині,
      бо візаві мої тугі на вухо
      до істини, яка... не у вині.

      ***
      Як не пнись, а чмо не буде гуру,
      так було і є... але повік
      у юрбі совкової культури
      і партійної номенклатури
      балакун – великий чоловік.

      ***
      Чи то електорат зеленуватий,
      чи то еліта нації не та,
      що, наче, є із кого обирати,
      а потім неможливо угадати,
      хто є король на троні у шута.

      ***
      У гамівній сорочці санітара
      у всьому винен – винний без вини.
      А пацифіста не чекає кара
      за те, що закликає, для піару,
      до миру із ордою сатани.

      ***
      Кожен день історії імперій –
      це насилля звіра над людьми.
      Лютувало до нової ери
      і конає у новій печері
      бункерне опудало пітьми.

      Осадок
      В усі часи, коли юрма не проти
      людиноненависницьких ідей,
      на сцені появляється Арей
      у вигляді шута... а ідіоти
      і божевільні у бою істоти
      вирізують «кинжалами» дітей.


      08.2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Напередодні
      Невловимо проминає час,
      безупинно тіні наші довші
      і тому, що дні усе коротші
      і, що осінь доганяє нас.
      А пора би кулею летіти,
      поки не очухався ізгой,
      поки захищає наше літо
      український воїн і герой,
      поки є надія і на Бога,
      і на остаточну перемогу,
      поки не настали холоди,
      і немає іншої дороги
      до кінця агонії орди,
      поки є коріння мого роду,
      поки не прийме моя земля
      іродове плем’я москаля,
      поки зазіхає на свободу
      мого волелюбного народу
      всюдисуща гадина кремля.

      08.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Контрапункти без зупинок
      ***
      Останній час агонії росії,
      парафії імперії, чуді...
      і Кожум’яка запрягає змія,
      аби орати землю князя Кия,
      куди не буде доступу орді.

      ***
      Лютують бенефіціари тризни,
      коли у нас на варті все окей
      і на озброєння немає кризи,
      і тризуб князя на щиті вітчизни,
      і меч його заточує Арей.

      ***
      На раші епопея параної,
      людиноненависникові тісно
      і в силу ситуації такої
      уже сьогодні прокляті ізгої
      і на віки, і повсякчас, і прісно.

      ***
      Не мала ні науки, ні культури
      московія ніколи і ніде...
      і нині мати євро за халтуру
      на сцені від Уралу до Амуру
      без Києва уже немає де.

      ***
      Якщо і досі окупанти горді
      потугою своєю на воді,
      то мусимо не думати тоді,
      а файно дати мордору по морді,
      аби лайно текло по бороді.

      ***
      З яких це пір московія – месія?
      Купує світ за сорок соболів,
      а крадене ховає у кремлі...
      та поки зійде сонце на росії,
      роса їй очі виїсть у землі.

      Післямова
      Ой, не щезають, на готове ласі,
      злодії-воріженьки, а наразі
      ридає мати і її дитя
      за тими, хто іде без вороття...
      війна з’їдає волелюбну масу
      людей, що умирають за життя.


      08.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. У кільці Феміди
      І
      Війні минає друге літо...

      чекають хліба по воді
      живі аборигени світу...

      не знає світова еліта,
      як виживати у біді
      і не коритися орді...

      ані Арей, ані Феміда
      не відають, – а де тоді
      подінуться усі вожді,
      яких нема куди подіти...

      і москалі, і бульбаші,
      і мародери пуцьки-бацьки,
      і, ніби наші, та чужі
      нувориші-скоробагатьки,
      і малороси без душі...

      раніше, що у нас на часі,
      вирішували у кремлі
      шути і їхні королі,
      а нині Гея у Гаазі
      вирішує, якій заразі
      немає місця на Землі.

      ІІ
      Коли воює Україна,
      на заході усе окей,
      адже Америка не винна,
      що у якоїсь половини
      народу обраний лакей,
      що у фортуни є паяци,
      які уміють на ходу
      перевзуватися і маси
      смішити на свою біду,
      і мати євро на палаци
      десь... на окраїні села.
      А треба ще й уяву мати,
      чи є добро у твані зла,
      аби у щі не попадати
      на кухні повара пуйла.
      Та наше чадо із народу
      кудись, усе-таки, іде,
      рятуючи свою свободу.
      Надія є – не підведе,
      коли налякане зі сходу,
      усіх на захід поведе.

      ІІІ
      І... ще одна метаморфоза
      із двійниками у кремлі –
      лакей у свиті мафіозі
      стає у неї на чолі.
      Пора сміятися на кутні,
      що сильне НАТО береже
      і реноме, і негліже,
      але не зупиняє дурня.
      Тому нема кінця війні
      і усвідомити це – мало,
      аби усяке зло минало.
      Та попереду судні дні
      і заодно діла гучні,
      яких раніше не бувало.

      08.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Пунктуація злоби дня
      І
      Долаємо історії етапи...
      нас об’єднали у бою... кацапи,
      колаборанти і бойовики.
      Триває окупація, таки,
      допоки мають волохаті лапи
      у офісах тугарини-вовки.

      ІІ
      Ерефія до всього має діло,
      така уже натурою вдалась,
      та як би їй у пеклі не кортіло
      головувати – хай живуть дебіли
      на болотах, а в Україну – зась.

      ІІІ
      Богемі помагає мімікрія,
      язичнику – отесані боги,
      поету муза додає снаги
      дискутувати... це його стихія,
      але... навіщо зайві вороги?

      ІV
      Навіщо емісари і ґаранти,
      коли освіта і наука... на-
      магаються культуру рятувати,
      а мафія не вміє пам’ятати,
      де і куди дівається казна?

      V
      Московія фільтрує Україну,
      благонадійність міряє дебіл
      із лугандону... і немає міни,
      якою би поміряти скотину,
      коли у яму ляже русофіл.

      VI
      Ми ідемо... і, може, як раніше
      опустимо агресора на дно.
      Еліта розраховує на більше,
      але... на це кебети не дано.
      Красиво грати ролі – це одно,
      а бути поза грою трохи інше.

      Резюме
      Кар’єру не будують на крові.
      І по порядку це ще не єдине,
      що лідеру нагадує провину...
      але погоду роблять візаві
      і рейтинги у буйній голові
      паяца в ролі чесної людини.


      07.2023



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. До висохлих джерел
      І
      Щезають по одному давні друзі.
      Літа не виграються у лото,
      та я ще розраховую на сто...
      і тисячу ночей служити Музі,
      бо це уже не те, що у Союзі,
      якого не витримує ніхто.
      І, може, то вона наворожила,
      триматися тієї із доріг,
      де, нібито, ще є один за всіх
      в поезії... але лукава сила
      фантазії мої похоронила
      у пам’яті сучасників моїх.

      ІІ
      Ріка життя не оминає мулу,
      який не висихає, і тому
      своє болото ми ще не забули.
      Оглянуся, буває, у минуле
      і, ніби, пам’ятати є кому,
      якби про мене іншого почули
      у самвидаві іншої доби...
      і є кому жалітися так само,
      і червоніти чорними ночами,
      гадаючи, – а що, якби? Аби...
      аби ми повернули юні роки
      і не дивились на чотири боки,
      а прямували до своїх джерел,
      коли були обідрані і босі,
      та не ридали всує... бо і досі,
      куди не подивися – новосел,
      куди не плюнь – кацап або орел,
      кіно і німці, юди й малороси...
      і ось... остання серія на носі,
      якої не побачив Оруел.

      ІІІ
      Миритися – немає ані сили,
      ані причини зайвої нема,
      бо де мене по світу не носило,
      усе одно бере мене на крила
      душа, що зачекалася сама...
      ...............................................
      Зорять із фото паперові друзі,
      яких у мене час відвоював.
      Одна даліє, завдяки спокусі
      лишитися і догодити Музі,
      але... її обурює Майдан,
      непійманий Бандера-отаман...
      аби не сумувати, я сміюся, –
      О! Де ті оригамі між отав?
      і, пійманий у відчаї і тузі,
      журу своєї юності порвав.

      07.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Сподівання і страхи
      І
      Гроза у небі, а дощу немає,
      вигадую, що це луна війни,
      а думаю, що це вона минає.
      Зростаємо захисниками краю
      і меншаємо, поки Бог карає
      навалою «російської весни»,
      аби запам’ятали малороси,
      які її чекали, хто вони –
      оці недораховані відсотки
      електорату, типу – барани...
      але, нічого... ідемо потрошку
      у НАТО... але проти – баби йошки
      угорські, вибачайте... орбани́.

      ІІ
      Чекаємо на літо... і на осінь.
      Перевзуваємось, уже не босі,
      якщо зима... і нічия весна,
      але чекати всує і не треба...
      уже відомо – армія міцна,
      коли усі за кожного й за себе,
      але не ті, що мають мирне небо
      за долари, бо це, таки, шпана –
      еліта недото́ркана, чумна,
      непіймані за вуха ухилянти,
      яким забороняється стріляти,
      зайці, які тікають за кордон...
      і браві ухажори-уклоністи,
      і дуже релігійні пацифісти
      і ті, кому не писаний закон.

      IIІ

      У нас багато шуму із нічого,
      у них бояться привиду лайна.
      Гроза у небі – це, таки, луна
      від гуркоту розгніваного Бога,
      який узрів, яка кому ціна
      у цьому світі, де рятують ноги
      із армії... але, чия вина,
      кому у бурній гавані погано?
      ................................................
      На що уже хороші росіяни,
      але дорога на... усім одна.

      07.2023



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Скарби кривавої історії
      І
      Реліквії прапращурів-дідів,
      що найдені у сховищі віків,
      даруються історії навіки..
      і найцінніші – зіткані зі слів,
      нанесені рукою чоловіка
      на бересту, на олов’яну плівку,
      а жінкою із роду сіячів
      добра, культури раннього бароко,
      що радує і досі наше око –
      на полотно одеж і рушників.

      ІІ
      Але і досі ще існують орки –
      нахабні, віроломні племена...
      і досі не будується стіна,
      як у Китаї, вічна і висока.
      Такі сусіди. Їм усе ще треба:
      ікони наші, мощі, письмена,
      аби себе прославити у себе,
      що це вони велика Русь одна
      від Піренеїв і до краю неба,
      готові докопатися до дна
      Дніпрового... попри усі загати
      і вивезти у темні каземати
      кричущу правду...
                      бо на те й війна.

      ІІІ
      Але, нічого... маємо напам’ять
      історії, що ранять і болять,
      і рукописи є, що не горять,
      а вірою й надією палають
      і манять душі у мої краї,
      де ще гудуть моїх думок рої...
      готує небувалі фоліанти
      фантазія і мрія емігранта,
      аби почули рідні і свої
      живої мови різні варіанти,
      якщо не полінуються читати
      і ширити алюзії мої.

      07.2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Вакцинація від рашизму
      І

      Я не умію ні за що хвалити,
      нізащо не іду на рандеву
      та селфі самозваної еліти...
      і друзями нікого не назву
      із тих, кому живі – дереворити.
      Не відкидаю за ніщо копита,
      тому до перемоги доживу.

      Не вороги... але як сіль на рану
      всілякі «різновіри» і погани,
      що обожають ідолів пітьми
      у час, коли улус батия-хана
      і нехристи скаженого тирана
      толочать наше жито чобітьми,
      вишукуючи здобичі для пана.

      ІІ

      Немає Василя на упиря...
      і поки воля нації не вмерла,
      пора би заарканити царя...
      ..........................................
      Дивуюся, чого його поперло,
      туди, де знає – не його земля.
      Усе одно не забере у пекло
      накрадене у бункери кремля.
      Але панує нице і ніяке
      і буде панувати, позаяк
      поменшає у нації вояк,
      а це... Європі – немічі ознаки.
      І першими очуняли поляки,
      бо, – цо то є? Лише манюнє пу,
      у школі неотесане, плюгаве,
      балда народу, затичка попу,
      гузно у пір’ї півнячої слави,
      ганьба усіх народів і часів,
      але усюди пхає підле рило
      і не бере його нечиста сила...
      .................................................
      Он Зе і той уже йому довів,
      що не рятує ані сан кумів,
      ані шамани, ані дим кадила.

      ІІІ

      Від нечисті очистимо поля,
      із пам’яті зітремо москаля,
      а заодно – паяців утопізму,
      які смішили нас до отупізму,
      і може, ще побачимо здаля
      кілок у... спині бестії рашизму.

      Звільняємо від ворога своє,
      та нелюдів не меншає... одначе
      Отець із ними горщики поб’є,
      очумається чаполоч ледача,
      зійде вода, яку ніхто не п’є,
      коваль війни усе перекує
      на літаки із купи залізяччя.

      Московію чекає Божий суд
      і поки український Робін Ґуд
      винищує лукаве і несите,
      аж поки буде rusia kaput,
      зростає мотивація дожити,
      аби іще побачити салют.

      06.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Рецепти безсмертя
      І
      Нічого не буває випадково:
      таємне явним іноді стає,
      обожнюване віри додає,
      талановите оживає знову
      у ореолі слави і любові....
      вороже заперечує моє.

      ІІ
      Усе ще доростаємо до Баха,
      який на слух майбутнє уявляв,
      таке як є. То не ловімо ґав.
      Звикаємо до оргії, до жаху,
      воюємо до немічі, до краху...
      борг Якова визискує Ісав.

      У лиходія – ні ума, ні серця,
      то що йому мелодії кантат...
      і Моцарта не чує акурат,
      і поки арфа тарою здається,
      у неї запакує оселедця,
      у партитуру – сало і салат.

      ІІІ
      Так і моє завіє пізня осінь
      і понесе зима в останню путь...

      така у неї очевидна суть –
      нікого не зігріє у дорозі.

      А як не задубію на морозі,
      мої сальєрі не переживуть.

      06.2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Діалектика удосконалення
                          І
      І сущі неуки, і люди
      існують, поки є життя,
      а як ідуть у небуття,
      то й духу їхнього не буде,
      і понесе їх у нікуди
      душі своєї каяття.

                          ІІ
      Усе, що діється навколо,
      і по спіралі, і по колу
      у чорну... падає... діру...
      а поки-що, Земля – це школа,
      в якій навчає і добру,
      і розуму Отець-гуру,
      аби війна уже ніколи
      не опустошила село,
      а в Україні ожило
      і воскресало рідне Слово
      як еманація любові
      у цьому світі... і на зло
      лукавому воно усюди
      зітре огидою огуду,
      охороняючи чоло...
      і поцілунку від Іуди
      не буде,
                 наче й не було.

                          ІІІ
      Війна добра і зла триває,
      і падає один за всіх,
      і всі стоять за волю краю,
      кому не воювати – гріх.
      Удосконалюємо душі
      в горнилі горя і біди
      супроти сущої орди
      за кожен дюйм своєї суші,
      за кожну унцію води.
      Ніде ідилії немає,
      окрім обіцяного раю,
      де є усе – одне на двох,
      але душа не помічає,
      коли її... його... буває,
      так,
                ні за що,
                                цілує Бог.

      06.2023



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Надії на згарищі мрії
      Не відаю, кого я удостою
      подякою за явний плагіат,
      записаний на синьому сувої
      небес живою мовою цитат.

      Усе, що тане, піде за водою,
      а що літає – інший варіант
      утраченої мрії голубої,
      бодай не головної із утрат.

      А та, що закарбована у небі,
      і є моя поезія жива –
      минула, і сучасна, і нова...

      така-сяка, що може і не треба
      нікому. Занотовую для себе
      надією навіяні слова.

      05.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Маршрути в нікуди
      Як не пнися, а дійдеш до точки,
      та не перелізеш перелаз
      і не перший, а останній раз
      у свої улюблені куточки,
      де без тебе проминає час.

      Де ми в цьому світі не бували,
      наче перелітні журавлі,
      а якщо подумати.. то мало
      живемо, аби не забували
      нас хоча би на своїй землі.

      Живемо... і тихо, обережно,
      так, аби подалі від біди
      невідомо де, коли, куди,
      і кудою... ідемо за межі...
      сайту інтернетної мережі,
      замітаючи свої сліди.

      04.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Фаза прозріння
      І
      Ой! Погани нас опередили,
      викупили першими вогонь
      благодаті і гундяй-дурило
      потирає ратиці долонь.

      ІІ
      Судячи на голову здорову,
      свята великоднього нема...
      у парафій – горе без ума,
      у частини відібрали мову,
      відкололи віру від любові
      і надія жебрає сама.

      Фарисеї... гірша половина
      православ’я, що катує Сина
      у екстазі зла і боротьби
      нині, по іронії судьби,
      вороги моєї України,
      піддані московії, раби.

      ІІІ
      Але є і має бути знову
      як було одвічно – у віках
      і навіки у пророчих снах...
      ..............................................
      у сусальній золотій обнові
      українське полум’яне Слово
      воскресає в синіх небесах.

      04.2023



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Контрнаступ
      І
      Весна одягає ліси
      у білу засніжену свиту,
      ховає красу первоцвіту
      і, наче краплини сльози,
      прозорі перлини роси
      на вітті облизує вітер.

      Охоплює небо журба...
      немає великого свята,
      земля не оновлює шати,
      заплакала соком верба...
      у кого життя – боротьба,
      то того й лозою шмагати.

      ІІ
      Сумує природа сама
      у передчутті, що зима
      вертає своє... до потопу
      солдати готують окопи.
      Ось-ось залунає сурма
      Виговського із Конотопу.

      Велика надія ще є
      на Бога війни... і немає
      ніякого сумніву. Б’є
      арта по орді. Настає
      гаряча пора... наступає
      на ворога і... дістає.

      ІІІ
      І це – на здоров’я, на щастя!
      Та є дорогою ціна
      і чистого неба, і рясту...
      .........................................
      на тлі весняного контрасту
      чекає погоди війна...
      до літа далеко... весна
      іде в атакуючий наступ.

      04.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Пектораль майбутнього
      І
      Не нарікаю я на долю.
      Хоча досягнення малі,
      та не поламані щаблі
      драбини в небо із юдолі.
      У кого щастя не було –
      йому нещастя помогло...
      .........................................
      Воно і досі на престолі,
      а біля хати москалі.

      ІІ
      Не зобов’язаний нікому,
      але виконую оброк –
      аби навіки не замовк
      мій тихий голос... і по тому,
      як на віки піду додому,
      ще зачитають до дірок
      мої поезії, а нині
      нехай би хоч одна зі ста
      лягає на чиїсь уста,
      ще не затяті у гордині,
      і подивує читача
      прозорий стиль, а не полова
      і з шанувальником розмова
      плугатаря і сіяча.

      ІІІ
      Іти у засвіти зарано.
      Моя душа – це мій грааль,
      не удостоєний пошани,
      та це вже не моя печаль,
      що озолочують цигани
      мою духовну пектораль.
      Допоки ще на світі маюсь,
      поетом бути – не порок,
      «караюсь, мучусь і не каюсь»,
      бо як умру, то як дізнаюсь,
      чи в Україні є пророк.

      04.2024



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Перспективи регресу
      І
      Парафія убога має рай,
      де є вовки, ягнята, божі вівці,
      попи... владика й нелюди-убивці,
      звільняють їм обітований край.

      ІІ
      Вертаються каліґули й нерони
      із ядерною бомбою в руках
      і кожному бажається корони,
      хоча тоді усіх чекає крах.

      Всі люблять... або Богу помолитись,
      або мамоні... знає піп і дяк,
      кого, чому і за що трафить шляк...
      від мене може й легко відхреститись,
      а від своєї совісті – ніяк.

      Все очевидне легко подолати.
      Імперії роковані щезати...
      не визначені тільки-но часи,
      коли усі дебелі супостати
      потоншають... позбудемось яси
      і піде в ад черговий імператор.

      І
      Останній бастіон – улус... увесь
      уже окупував один балбес
      і з ним його оточення огидне:
      воєнні, штатні і церковні гниди,
      гундяй – під боком, сатана небес,
      а в Києві у лаврі – мерседес,
      насильники, злодії... і не видно
      нікому атріцатєльний прогрес.

      04.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Світанковий край
      Є краї, які не забуваю,
      і літаю думкою туди,
      де течуть долиною із гаю
      ручаї джерельної води,
      напувають буйні верболози,
      копанки, озера і ставки,
      засклені на зиму, у морози,
      дзеркалом широкої ріки,
      що скресає ранньою весною
      течією... і по мілині
      йду я на побачення із тою,
      що запам’яталася мені
      у літа дитячі і юначі...
      промайнули ті веселі дні
      і як недоспівані пісні
      чуємо й цінуємо найкращі.
      Ще учора юні й молоді
      розлетілись, наче птахи ранні,
      і гадаю нині... чи востаннє
      в цьому світі бачились тоді...
      ..............................
      як прозоре коло на воді
      згадується іноді русалка,
      десь у лісі заблукала мавка...
      хай і не свої, та не чужі
      і не знаю, мила чи кохана
      Оля... чи Олена, чи Уляна
      залишалась мрією душі.
      За одною заридає осінь,
      в іншої посивіє коса,
      ну, а та, що пам’ятає й досі,
      що таке непрохана сльоза,
      ще чекає боса на морозі
      вечора... а може, і матроса,
      поки сяє інієм роса.

      04.2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Оновлення сущого
      І
      Не вбити Слово і живе, і віще
      на шпальтах української душі...
      своє і рідне оживає вічно
      у будь-які періоди трагічні,
      якщо не уповає на чужі.

      ІІ
      Тоді ніякі орди і навали
      не залякають націю мою,
      бо не дарма за неї воювали
      герої – рядові та генерали
      і голови поклали у бою.

      Не умирає... воскресає мова
      і має очищатися, аби
      її живу не урізали знову
      у мирні дні народної любові
      і у часи воєнної доби.

      І у роки історії цієї
      у пам’яті людей і поколінь
      нової ери оживає Гея,
      коли під омофором Панацеї
      не падає на неї чорна тінь.

      ІІІ
      Але бувають зайві настанови
      тим, хто її ніколи не любив,
      не помічав у зодіаці див
      у присмерки...
      у сутінки ранкові...
      ..........................................
      Та свого не цураємось. Таки,
      поезія формує еталони
      абетки мови і її закони
      від імені поета на віки.

      03.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Знакові віхи
      І
      Ось-ось і я почую тулумбас
      на фініші земної веремії
      відлуннями і віри, і надії,
      і божої любові... плине час
      і невмолимо віддаляє нас
      від кожної урочої події,
      і наближає... віру – буде мир,
      і є надія – буде перемога,
      бо є любов і сила духу Бога –
      як і було, і буде до тих пір,
      допоки є до недосяжних зір
      у кожного його одна дорога.

      ІІ
      Життя не повертається назад
      ані в кінці, ані на повороті...
      зупинки є, але душа із плоті
      не поспішає вирватися в ад
      або у рай... бо їй іще охота
      як і раніше бачити ясну
      за обріями пору весняну
      і сині небеса у позолоті,
      коли сіяє сонце угорі,
      зоріє день і знову до зорі
      кує зозуля на високій ноті.

      ІІІ
      Усе це розтає у далині...
      у пам’яті – лише окремі дні
      і миті, як неповторимі віхи
      удачі, щастя, успіху, утіхи...
      ................................................
      а є лише оглядини одні
      як вічна данина самотині,
      коли душі буває не до сміху
      у покаянні... у часи нічні,
      коли перепадає на горіхи
      за те, що не убитий на війні.

      03.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Острови пам’яті
      І
      Живу щомиті, а коли існую,
      то думаю... що де-не-де ще є
      флюїди душ, які мене почують.
      Невидиме оточення моє
      поповнює аннали і досьє,
      аж поки не почую алілуя.
      Надії коригую щовесни,
      аби не усихав критичний розум
      і це працює у часи війни,
      хоча у серці діє як заноза.

      ІІ
      Коли не спиться, згадую усіх,
      кого не затуманили минулі
      літа розлуки, може, ще живих,
      що і мене, гадаю, не забули.
      І я душею відчуваю тих,
      що думають: небесні караули
      односельчан, ровесників, кубіт,
      що розлетілись, хто куди, і міт
      не залишили на путі у лету,
      куди іще заказано поету
      явитися із неземних орбіт
      моєї войовничої планети.

      ІІІ
      Та думаю-гадаю, що живу,
      тому що уві сні, але побачу,
      як засіває ниву наяву
      розумний українець неледачий.
      Надійно прикипілих до землі,
      лишилося, напевне, одиниці...
      проходять чередою їхні лиця,
      скупі на щастя, щедрі на жалі
      і спраглі на слова... як журавлі
      злітаються до чистої криниці.

      03.2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Історія навиворіт
      І
      Одужують поволі українці,
      минуле виліковують своє,
      упоратися тяжко наодинці.
      та мусимо, допоки сили є.
      Історія уроки викладала,
      а ми не надавали їм ваги...
      мечі перекували на орала...
      за це нас вирізали до ноги
      і спокою ніколи не давали
      ні зовнішні народи-канібали,
      ні внутрішні провладні вороги.

      ІІ
      І поки є ще ця нечиста сила
      та сатана у рясі із кадилом,
      чекати довго до її кінця
      і виносу недопалка-мерця.

      Живуча підла нація батия
      і обухом її не переб’єш,
      але обмежують нащадки Кия
      імперію, якій «немає меж».

      Немає місця нелюдам убогим
      ані у небі, ані на землі.
      Навіки наші розійшлись дороги
      у цьому світі, де є москалі.

      Немає сенсу біснувате вчити
      ані у школі, ані на війні...
      хай у Гаазі, як не у вогні
      відкине сатана свої копита.
      Хороші росіяни – це убиті
      заразні параноїки чумні.

      ІІІ
      Московія по розвитку своєму
      відстала від Європи назавжди.
      Навіщо ці содоми і гареми?
      Заповідали прадіди-діди –
      назовні вивертати душі темні,
      аби щезали явні і таємні
      перевертні та ідоли орди.

      03.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Яв і дежавю
      Це місто снилося мені
      давно... ще пам’ятаю
      і готику у вишині,
      і скелі, де у глибині
      тече ріка у наші дні,
      водою умиває
      високі кручі... береги...
      а ось архітектура
      моста у вигляді дуги,
      і звідусіль, і навкруги
      чужі язичницькі боги
      та абревіатура
      латиницею на стіні
      тунелю віадука...
      і як в об’ємному кіні
      у небі темному – ясні,
      урочі зорі у вікні,
      неначе сни у руку,
      які мене дивують тим,
      що білий світ широкий...
      зі мною стародавній Рим,
      місцями – мій далекий Крим
      і де-не-де Вітчизни дим
      їдкий, але солодкий.
      У ту ж ступаю течію
      удруге... це буває,
      коли, неначе, у раю
      молюсь за душу нічию,
      тому у цьому дежавю
      її ніде немає.
      Як невидимка у тіні
      вона іще на волі
      блукає у часи нічні
      у тому місті, де вогні
      горять як реквієм війні
      під барабани долі.

      03.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Пробудження весни
      Гуляє березень лісами,
      веде уквітчану весну,
      аби явила вечорами
      мені мою зорю ясну.

      І дні на дні уже не схожі,
      і ночі, наче, не такі,
      коли вона співати може
      свої мелодії п'янкі.

      Протерли котики у лузі
      свої очиці чарівні.
      Зазеленіла на окрузі
      озимина по ярині.

      Сорока ворона вітає,
      синиця – сойку... а коли
      дуети їхні ожили,
      ген-ген долиною за гаєм
      над Україною лунає
      у небі синьому, – курли.

      03.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Питання на засипку
      Пишу нікому... іноді – усім,
      ну, а якщо собі, то незабутнє,
      нечуване ніколи і ніким
      уявно надиктоване майбутнє,

      Запитую у відчаї себе, –
      кого краса рятує в цьому світі,
      де сонце – жовте, небо – голубе,
      війна – за мир, а воїни – убиті?


      Іще учора я не уявляв
      ані хороших росіян учених,
      ані опозиційних і таємних...
      ............................
      на цій арені вистачає барв,
      але за що ти, Боже, покарав
      мою країну владою зелених
      піарників, злодіїв і роззяв?

      03.2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Земна обитель
      І
      Немає істини тієї,
      що буде правдою одною,
      і за оказії такої
      немає правди однієї.

      У кожного своя дорога,
      аж поки однієї миті
      усім засяє у зеніті
      стезя до Отчого порога
      всього одна у цьому світі.

      ІІ
      Не поклоняюся чужому,
      лукаві душі оминаю
      і на амвоні золотому
      у мене ідола немає.

      Ані свободи, ані волі
      не продаю і не міняю.
      Герої однієї долі
      і воїн, що один у полі,
      і одинак у хаті скраю,
      і перехожий у юдолі.

      ІІІ
      Минаючи земні тенета,
      долаючи тяжіння, втому,
      усі полетимо додому,
      у всіх одна обитель – Лета,
      де не прощається нікому
      обман, гординя і вендета.

      02.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Крадені діти Маріуполя
      У кожного своє посильне мито,
      якщо це не полон і кабала
      у кігтях двоголового орла.
      Примушені диявола любити,
      на лобній площі оніміли діти,
      оточені парафією зла.

      Юрба іуд напевне добре знає,
      де ділися дітей оцих батьки,
      які із Маріуполя, таки,
      та гадина запрошує до раю...
      одна дитина вуха затуляє,
      аби не чути їхні матюки.

      02.2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Напередодні коловороту
      І знову та сама весна
      займає околиці світу,
      і знову спиває вона
      росою напоєні квіти.

      Навіяне перше тепло
      прорізало очі проталин
      і це уже, наче, було
      і, ніби, іще не бувало.

      Брунькує букети бузок
      і пробує вітер на дотик,
      а до оп’янілих жінок
      з верби усміхається котик.

      Синицю гойдає лоза,
      ворона на ворона карка-
      є – буде, напевне, гроза
      гуляти алеями парку.

      Далекі гаї і луги
      освоять нові віртуози –
      крізь іній, пургу і морози
      летять перелітні птахи...
      збирають у ринви дахи
      сухої поезії сльози.

      02.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Показуха реформи
      Люди, наче, рівні... а рівніші
      виросли як дощові гриби
      у зеленій ніші
      для афіші
      слави, марнослів’я і ганьби.

      Карли обіймають п'єдестали,
      їхні шкапи зайняли суди...
      щук піймали,
      трохи налякали
      і... сухими вийшли із води.

      Алібі засвідчила лисиця –
      є така посада у ОПе...
      для годиться
      навіть і тупиця
      зовні не таке уже й тупе.

      Не біда, що трохи ще зелені
      і не можуть обійти пуйла,
      на арені
      файні теревені –
      вища гладіатору хвала.

      Показові не одні реформи,
      всьому є прописана ціна:
      яйця в нормі,
      вояки у формі,
      що украли, списує війна.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Історичні паралелі
      І

      Історія описує минуле...
      питається, – навіщо той поет,
      якого і не слухали, й не чули,
      дивились і не бачили, забули,
      написаний на всі віки сюжет
      ісходу із імперії народу
      на Іордан через пустелю й води,
      на горішній Сіон, а далі... злет
      не ірода, а племені і роду
      пророка і очільника свободи,
      якого... не приймає Назарет.

      ІІ
      Язичнику пасує інша віра...
      на капищі їх цілий пантеон –
      і дерев’яні ідоли, і звірі,
      і на кущі палаючий вогонь.
      Але не покладаємо надію
      на їхнього розп’ятого месію,
      що не рятує землю від ракет
      і не вчиняє суд і протидію
      дияволу зі свастикою zet.
      У нас є вибір... маємо свободу
      по задуму єдиного Творця,
      тому нікому не прощається
      зневага до великого народу –
      улюбленого витвору Отця.

      ІІІ
      Московія плює на всі закони.
      На них не накладає заборони
      ані Єгова, ані Саваот...
      ........................................
      апокрифи далеко не канони,
      якщо їх не сповідує народ.
      І, може, не ходили би ніколи
      оці німі по роковому колу,
      якби навчали їх учителі,
      а не інакомовні балаболи
      орди на поневоленій землі
      совкової історії і школи.

      02.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Доля перекотиполя
      За туманами сивого ранку
      і за мрякою сірого дня
      заглядаю за білу фіранку,
      де чекає на мене рідня,
      ще буває... і я вечорами
      прилітаю побачити їх,
      постою і собі біля мами
      і зійду на високий поріг,
      і почую, – перекотиполе,
      де ти нині блукаєш один
      як чужий неприкаяний син?

      Ой, не буде такого ніколи...
      то не я запізнився зі школи
      і нема перелазу за тин.

      02.2023



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Криза порозуміння
      Нема кому приснитися... пітьма
      укрила таємниці цього світу.
      Очей, які уміли говорити
      флюїдами у погляді... нема.

      Задачі математики минули
      і списувати їх нема кому...
      літа, немов уроки, промайнули
      і невідомо, – де, коли, чому?

      Абсциса часу віддаляє душі
      на площині земних координат
      і як не є, а розуміти мушу –
      минуле не вертається назад.

      І як не дивно, тільки морок ночі
      і сни дрімучі повертають нас
      у той далекий неповторний час,
      коли порозуміння очі в очі
      відображають погляди урочі,
      як це було, але останній раз.

      02.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Заперечення заперечень
      Нема надій на рай у цьому світі,
      якщо його оточує пітьма,
      коли ідуть за нього наші діти
      у ті світи, яких ніде нема.

      Не надихають ворога любити
      ані завіти Божого письма,
      ані покірна ідолу юрма,
      ані обожнені дереворити.

      Але не за горами та весна,
      яка не заперечує вимоги
      і деміурга, і самого Бога
      до віри... заперечує війна,
      що є дорога і лише одна –
      палаюча у сяйві перемоги.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Очевидні свідчення
      ***
      А нашій раті заважають наші
      відомі самураї-шахраї...
      то хай на раші
      в золотій параші
      лишаються лакеями її.

      ***
      А НАТО нам і досі помагає,
      аби... на смерть стояли вояки,
      але чекає,
      що самі до краю
      московії ще дійдемо, таки.

      ***
      А сатана ще надуває біса
      із газовою булькою в заду...
      він і без візи
      у Європу лізе,
      бо і смола ще є в його аду.

      ***
      А є і до кобзона кандидати:
      вусатий поц, отруйний соловій,
      лошак цибатий,
      боброїдка клята...
      і їхній імператор кін-чен-ий.

      ***
      А демократія спостерігає,
      чи лопне, чи удавиться упир...
      то Україна має
      йти до раю
      або у пекло в боротьбі за мир.

      ***
      А Божий суд уміє запитати, –
      коли і де... навіщо і чого?
      І час розплати
      доганяє ката
      за злодіяння скоєні його.

      Опція вироку
      А є іще апологети юди,
      які не мають серця і душі,
      тому усюди
      нелюди – не люди,
      а виродки лукаві і чужі.


      02.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Катаклізми катарсису
      І
      Настає глобальне потепління,
      тонуть у морях материки,
      люди захищають володіння
      і... воюють. Людям невтямки,
      що потоп великої ріки
      буде не по щучому велінню.
      Це сама земля уже віки,
      поки гавкотіли пустомелі,
      повертає агрегатний стан:
      наче по закону Торрічеллі
      сушу пожирає океан,
      острови змітає ураган,
      тропіки міняє на пустелю,
      вівтарі – на капища поган,
      трони і престоли на борделі.

      ІІ
      Дармові ресурси на землі
      запасають урки-доходяги,
      сатана лютує у кремлі,
      а за нього дохнуть москалі
      і неандертальці-андрофаги.
      Знову ліквідація гряде.
      Хто кого – убивці чи арійці,
      москалі чи інші українці,
      за якими білий світ іде
      і яких винищують ординці?

      ІІІ
      Споєні культурою совка,
      малороси зайві на планеті,
      поки є на ній чужі поети-
      русофіли та апологети
      бузувіра і маніяка.
      Бо такі закони у природи
      і її регуляторна суть:
      Слово – меч, яким біду січуть,
      і не буде іншої нагоди
      як сьогодні во ім’я свободи
      нищити тоталітарну муть.

      02.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Якщо та якби
      І
      Як запрягаєш, так воно і їде...
      Ця теза філософії стара.
      Якщо у тебе є дурний сусіда,
      то не чекай любові і добра.

      Але ніколи не показуй спину
      і не бажай ні пуху, ні пера,
      якщо йому готуєш не перину,
      а яму і дубову домовину...
      Така пора... ну, а якщо пора,
      то не шукай управу на скотину.

      ІІ
      В борні за утопічний комунізм
      за ґрати сіли «вороги народу»,
      судили їх за волю, і свободу,
      і буржуазний націоналізм.

      Якщо і нині неокомуністи
      ідуть в атаку, нібито, за мир,
      то хай ідуть... у мишоловці сир
      знайдеться і дебілу, і рашисту.

      Попереду ще не один удар
      за Маріуполь, за свободу Криму
      і за Азов, Бахмут і Соледар...
      Освоюйте Сибір неісходиму
      і дякуйте усім за Божий дар –
      кінець і рейху третього, і Риму.

      ІІІ

      Та не було б у нас війни, якби
      були готові всі до боротьби
      супроти людоїда окупанта,
      якби не слуги і колаборанти –
      проклятої московії раби,
      такі ж як і московія прокляті.

      01.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Ми проти тьми
      І
      Ми жили віками у борні
      із лукавим іродом-сусідом,
      як могли, перемагали біди,
      гартували душі у вогні,
      щоб тепер у визвольній війні
      не було від ворога і сліду.

      ІІ
      Поки переорана земля
      і війною зрите дике поле,
      повертаємо свої поля...
      щоб на урожай уже ніколи
      не була засіяна рілля
      мінами й ракетами могола.

      Мусимо удобрити степи
      трупами розбійної ватаги –
      злого людоїда-андрофага...
      зійде сонце і для молотьби,
      щоб і тут не застили попи
      і шамани витязям звитяги.

      Ми ще відбудуємо міста,
      орками зруйновані до щенту,
      і позамітаємо планету...
      щезне із лиця землі орда
      і тоді аж... горе – не біда,
      бути оберегом континенту.

      ІІІ
      Ми були і будемо людьми
      на своїй землі обітованій.
      і ніякий цинік окаянний
      не засяє фейсом із пітьми,
      не зітруть історію погани
      ту, що кров’ю написали ми.

      01.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Кінець темного світу
      ***
      А Україна має майже все,
      що нашу перемогу наближає,
      і тьму вона знесе,
      і націю спасе,
      яка на індульгенцію чекає.

      ***
      А ми нариєм ям поза високий тин
      і рів із крокодилами по краю...
      сконає *** син
      у бункері один
      і черті понесуть його до раю.

      ***
      А поки готували «леопарди»,
      то українці у своїй крові
      умились... варто
      нагадати НАТО,
      що треба мати ґлей у голові.

      ***
      А рашизму жити заважають
      люди, уцілілі від війни...
      їх рівняють
      із землею краю,
      що не хоче жити як вони.

      ***
      А що тепер у кого на умі,
      освітлено каналами етеру,
      та ми й самі
      даємо опір тьмі
      і хунті світового мародера.

      ***
      А нашу долю пишуть небеса
      і у серцях ще жевріє надія –
      мине яса
      як на траві роса
      і нас чекає місія месії.

      Місія
      А ми ще дочекаємось весни,
      а там і наше переможне літо
      і вернуться з війни
      і дочки, і сини...
      і хто, як не вони – герої світу?


      01.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Вісті звідусіль
      ***
      А Україна все ще у вогні...
      а решті – і не холодно, й не тепло,
      що ми у цій війні,
      таки, одні,
      аж поки у Європі буде пекло.

      ***
      А ми йдемо стіною на стіну
      ворожу за свою країну
      і на кону
      не лишимо одну
      єдину суверенну Україну.

      ***
      А поки-що перемагає мат...
      це мілітарні органи росії
      забили у набат
      і пролетаріат
      іде на плаху... за буржуазію.

      ***
      А дещо і пуйлу перепадає,
      коли переїдає за столом.
      Його у зграї,
      наче, і немає,
      бо виглядає явно бараном.

      ***
      А після бойні зайві трибунали.
      Навіщо ті витрати на суди?
      Є канібали,
      щоби доїдали
      останки повелителя орди.

      ***
      А зайве долучилось до бюджету,
      ну, се б то – влада, а не волонтер...
      і не поети...
      далі... по сюжету,
      це очевидно – корупціонер.

      Осадок
      А долю США вирішують не трампи,
      а нашу – ясно, що не єрмаки,
      яким... до лампи,
      що лише арапи
      за рашу і... зомбовані совки.


      01.2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Тяглість віри
      І

      Етапи еволюцій неперервні...
      ця теза історично не нова,
      тому ще мають на землі права
      на існування вірування древні,
      релігії і явні, і таємні,
      і зайві...
      ................. як нечувані слова
      богині Геї, поки на арені
      нового світу все іще жива
      і поки повертаються наївні
      язичники на капища чужі
      та й досі залишаються на рівні
      свідомості первісної душі.

      ІІ

      Гуртуються фальшиві патріоти
      чужої віри і своєї тьми
      та іноді – корисні ідіоти,
      зоїли музи, самохвали, боти,
      що затесали ся межи людьми...
      .....................................................
      Не знаю, чим угодні на закланні
      Перуну, Зевсу явні барани,
      ягнята... адже душі окаянні
      не відають, що́ жертвують вони,
      коли і їх ошукують лукаві
      і любі друзі, і єлейні пави,
      і їхній гуру на одній нозі,
      пакуючи у голови діряві,
      які духовні ідоли русі.

      ІІІ

      Вони віками бігали по лісу –
      наяди за панами й навпаки...
      і що то інше, якщо це не біси
      сучасної московії? Гульвіси,
      що нап’яли на себе клобуки,
      тепер – попи... гундяєвоголосі,
      що наші храми й лаври зайняли,
      усі дволикі, хижі – як орли
      і безголові як великороси,
      песиголовці, нелюди, барбоси,
      нечиста сила чорної імли.

      01.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Презумпція неуцтва
      І

      Мені далеко ще до читача,
      що вихваляє кучеряве слово,
      а радше – щиру українську мову
      освіченого гуру-сіяча...
      хай іноді на голову здорову
      ще блимає у темряві свіча,
      аби свої... навчалися чужому
      і того не цуралися, що є
      на поприщі, бодай би, на одному,
      якщо його оказія дає.

      ІІ

      Раніше філософію вивчали,
      риторику, поезію, латинь,
      а нині учень получає бали
      за те, що не його уму навчали,
      а того, що на тисячу – один.

      ІІІ

      Освіта – це важливе поле бою,
      та нині ми сьогодні не одні,
      кого іще виховують війною,
      аби запам'ятали... на війні
      багаті не воюють між собою,
      за них воюють бідні, не дурні
      тому, що бідні, а тому, що пні
      і їхній поводир... у вишині
      із булавою... обрані юрбою
      ці барани і цап із бородою
      у цій кошарі – неуки одні.

      01.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Перед виносом
      ***
      А генерали банди маніяка
      воюють між собою – хто кого.
      Ой, небораки,
      маєте собаку –
      тримайте у наморднику його.

      ***
      А пуйлу і кров людська – вода,
      і сльоза дитини... і до скону
      міль бліда
      усій землі біда
      як чадний недопалок бавовни.

      ***
      А є чудовий вихід у пуйла –
      поїхати самому у Гаагу...
      хоча і на козла
      Феміда зла,
      та за мільйон позиче колимагу.

      ***
      А на хіба раз... путіну баби
      і два... ці бісові кабаєнята?
      А от якби...
      іронія судьби,
      могли би у Європі поховати.

      ***
      А ще одна ідея визріває –
      мочити мафіозі у лайні,
      а як спливає
      то нехай до раю
      показує дорогу кацапні.

      ***
      А ми не розгадаємо таємну
      і загадкову душу мудака,
      бо ця личина темна
      має гени
      диявола, адольфа і совка.

      У фіналі
      А вову запросили до вінця
      і... підманули. Він один у храмі.
      Нема отця
      і іншого кінця,
      аніж у пекло уперед ногами.


      01.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Секрети язикатої Хвеськи
      ***
      А в історика раші істерика.
      Об’явили секрети кремля,
      що Америка
      викрала «Щедрика»
      в українця, а не в москаля.

      ***
      А істинну історію росії
      писала неотесана орда,
      юродиві месії
      і злодії,
      які і нині – світова біда.

      ***
      А наші ЗеСеУ наклали вето
      на перемир’я у святе Різдво...
      запущені ракети
      і шахеди
      збиває українське ПеВеО.

      ***
      А на луб’янці корабляцький шум.
      Іде мобілізація ординців
      і тугодум
      рішає наобум,
      чи жити, чи здихати як убивця.

      ***
      А генерали з’ясували матом,
      чому це у кобзона орків – тьма
      і чи не варто
      траур об’являти,
      коли аншлагу у раю нема.

      ***
      А раша дресирує нам папугу,
      такого ж, як опудало кремля,
      при цьому слуги
      як усі хапуги
      теж хочуть мати золоте теля.

      Витяги
      А лімерики це не лірика,
      а байки про худобу і скот.
      Є ще вигадка
      у сатирика,
      у якого герой – ідіот.

      01.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Обертони музи
      І

      Поета муза надихає,
      коли являється сама,
      ну, а якщо її немає,
      то і його, вважай, нема.

      Йому із нею по дорозі
      і при свічі, і у пітьмі,
      і у жару, і на морозі,
      і, непомітно... у юрмі.

      ІI

      Отак і живемо окремо
      у день ясний і уночі,
      аби її цікаві теми
      не оминали читачі,
      аби, читаючи... мовчали,
      неначе риба у воді,
      і то не тільки-но тоді,
      коли завищуємо бали...
      ........................................
      Удачу знаючи свою,
      я пропоную нічию...
      але якщо полуда в оці
      Феміди на чиємусь боці,
      вікторії не визнаю...
      ціную лаври переможця,
      але у рівному бою.

      ІІІ

      Повторюю одну й ту саму
      у стилі ретро... фуґу карми
      на обертонах житія,
      яка не є, але моя –
      як і поезія... звичайна...
      іде у люди звідусіль,
      коли одного вистачає,
      аби читали майже всі.
      Та як у декого бувало,
      собою хизуватись мало...
      хоч і не чути голос мій
      і рідко аплодує зала,
      але в мелодії моїй
      немає тоніки кімвала.

      01/23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Верхівка айсберга
      ***
      А вся Україна спинити не може
      затіяну спецоперацію зла
      і нині... дай, Боже,
      вона допоможе
      поповнити пекло ордою пуйла.

      ***
      А нам на вуха локшини чіпляє
      дволика Рада, а чуже ОПе
      за себе дбає
      і бюджет пиляє
      аж у Європі чути, як сопе.

      ***
      А долари висмоктує війна
      і ненажери-корупціонери...
      тому вона
      кривава й затяжна,
      що армію грабують мародери.

      ***
      А зе́лені чихати на культуру,
      аби лише свої керівники
      і на халтуру
      поділити шкуру
      ведмедя, не убитого... таки.

      ***
      А, як віщає радіо... і преса,
      триває релігійний марафон,
      бо інтереси...
      ради мерседеса
      ворожої єпархії – закон.

      ***
      А тліючі на паперті кадила –
      те саме, що і ризи сатани...
      нечиста сила
      і попи кирила
      були і є кадилами війни.

      Популяризація
      А це лише частина тої правди,
      яку не осягнув електорат,
      коли заради
      вигоди і зради
      обрав таке... і досі лиже зад.


      01.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Антиподи антагонізму
      ***
      А фейки – це не іграшки війни,
      а фіґові листочки пацифіста:
      зелені – це чини,
      недомірки – пани...
      а їхній ворог – націоналісти.

      ***
      А маніяки тоталітаризму
      усе іще будують комунізм,
      і міра дебілізму
      і цинізму
      переростає у антагонізм.

      ***
      А візит у США навів туману
      аж перехрестився сатана,
      в ролі левітана
      без обману
      наш пацан сильніший пахана.

      ***
      А у сенаті ще ідуть дебати,
      чи отруїти параноїка,
      чи то не заважати
      руйнувати
      йому його імперію совка.

      ***
      А на ТеБе кувікає свиня,
      годована з корита окупанта...
      і кацапня
      готується щодня
      від себе малоросів захищати.

      ***
      А обраний дає паяцу пас
      і ми перемагаємо у спорті.
      Чекаємо указ...
      якщо, – іду на вас,
      уриє самозваного по морді.

      ***
      А наш верховний вище візаві
      московії на цирковій арені,
      а от на світовій –
      вавки у голові...
      і булава обом не по кишені.

      Епілог
      А на землі ніде немає місця,
      яке не руйнували москалі...
      якщо убивця
      шастає в обійсті,
      йому немає місця на землі.

      01.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Новорічні йолки-палки
      ***
      А рік новий... московія почне
      і до кобзона побіжать подонки
      почути голосне
      скажене, і м’ясне,
      і смажене, що упаде під «йолку».

      ***
      А безголові нацики-рашисти
      ідуть в атаку за атчізну-мать,
      бо лобне місце
      зайняли чекісти
      і... тисячами голови летять.

      ***
      А росіянці падають у морок,
      відхоже місце має сатана...
      усохне мозок,
      поки відморозок
      дотумкає, що це, таки, війна.

      ***
      А нам би дожити... аби
      пішли на московію танки
      і спецоперація «И»
      що може тривати роки,
      закінчилася на світанку.

      ***
      А в тилу у ворога горить...
      наче, на ялинці сяє ясно
      золота блакить...
      це триває мить,
      та уже ніколи не погасне.

      ***
      А в офісі зеленому – кроти
      і в Раді – миші захотіли сиру,
      аби і два фронти
      очолити, і йти
      супроти України... ради миру.

      Ласощі
      А на чорний рік готують зайця.
      Види тварі нищаться щодня...
      і між націй
      як неандертальці
      щезне з мапи світу кацапня.

      12/22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Опущені башти кремля
      ***
      А коняка і три гамадрили
      заблудили... бо курви кремля
      захотіли...
      забули горили,
      де кінчається їхня земля.

      ***
      А ідіот за мать не нашу
      іде, куди і корабель...
      і в епатажі
      на параші
      її вважає за бордель.

      ***
      А в союзі не було пошани
      ні до сексу, ні до ковбаси,
      та і досі знана
      валька-півстакана
      на імення – «красниє труси».

      ***
      А у думі – дупи не спінози
      і не Апулей, не Оруел,
      а рогозін
      у метаморфозі
      був у позі – «золотий осел».

      ***
      А біснувата мумія пігмея
      у мавзолеї зайняла притон,
      де по ідеї
      діти цього гея
      і двійники усядуться на трон.

      ***
      А хто кого, і досі невідомо...
      повію спокушає сатана
      і у содомі,
      і у себе вдома
      не відчуває сорому вона.

      Антитеза
      А терпіли – це ерзац культури
      у гаремі дикої орди
      і в натурі
      у державній дурі
      їм усім заштопали роти.


      12.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Архетип сучасності
      Нема кому жалітися на втрати
      і витирати сльози крадькома...
      не обнадіюють нові пенати,
      коли печалі юності нема.

      Немає тих, кого мені згадати
      не заважає поночі пітьма,
      аби й мої далекі адресати
      не уникали азбуки письма.

      Чекаю пошту у моє сучасне
      з минулого... хоча не знаю, де
      у цьому світі. Може, і ніде...

      Війна палає і надія гасне,
      а Ніка очевидно та не ясно
      показує, до чого все іде.

      12.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Коротко і ясно
      ***
      А у двобої настає пора,
      яка укриє небо янголами...
      релігія стара
      не без добра,
      але погани окупують храми.

      ***
      А наша віра гине у ясі,
      коли і хижаки, і вівці ситі.
      Юродиві усі
      чини русі:
      владики, ієрархи, посполиті.

      ***
      А найтемніший на землі народ –
      зомбовані дебіли і повії...
      не знає бот,
      що він є ідіот,
      бо цього ідіот не розуміє.

      ***
      А кривослав’я спокушає біс
      і гей-попи позадирали ризи...
      А із-під риз
      ударило у ніс
      і то таке, що падає донизу.

      ***
      А на амвоні визначна подія –
      побачили кощія і ягу...
      поставили злодії
      до події
      і Богу свічку, й бісу кочергу.

      ***
      А у філіалі ефесбе
      оновили парадигму правил
      як себе
      освячує цабе,
      нині іменоване – диявол.

      Алілуя
      А декому, то ідола давай,
      то літургію біса із амвона,
      то... Боже, помагай
      іти у рай
      апологетам їхнього закону.


      12.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. У тривимірній юдолі
      Готові люди як один
      любити і страждати
      і не даремно Божий син
      приречений до страти.
      І поки прогресує зло,
      де промишляє каїн,
      то люду... наче й було
      в імперії окраїн.
      Це оправдовує війну,
      а у лиху годину
      і територію одну
      для нелюда й людини.
      Одне усе собі гребе,
      а інше час марнує
      і не запитує себе,
      чого воно існує.
      Бо вибір є – одне із двох:
      умерти або жити,
      та алібі у багатьох, –
      навіщось же тримає Бог
      людей на цьому світі.

      12.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Друге дихання
      І
      Іще біжу... то миля, то верста
      і що не рік, то даленіє щастя,
      але... якщо не упаду до ста,
      піймаю даму жирової масті.

      Вирулюю на фінішну пряму,
      та не танцюю... як, буває, фраєр
      і знаю, що по чому... і чому
      кубіта не запрошує до чаю...
      ще дихаю, аж поки не пойму –
      у спринті я, усе-таки, не стаєр.

      І думаю про це не тільки я,
      бо іншої дистанції немає,
      а як і є, то і її здолаю...
      попереду – вікторія моя,
      тому на півдорозі житія
      коней на переправі не міняю.

      ІІ
      Але міняю тему, бо життя
      такі, буває, вносить корективи
      і так переінакшує мотиви,
      що ти у цьому світі як дитя,
      що нібито іде у майбуття,
      але минуле б’є у хвіст і гриву.

      Не забуваю ні солодкий дим
      моєї Батьківщини, ні убогу
      історію Московії... дорогу
      мою охороняє херувим,
      що обіцяє мир, а перед цим
      і героїчну нашу перемогу.

      Тоді і правда буде на землі.
      Упевнений, що із моїх фантазій
      формуються реалії малі:
      не буде маніяка у кремлі
      і параної, люті... і наразі
      від цього оніміють москалі.

      ІІІ
      Хоча і не піймаю птаху синю
      у вирії моїх майбутніх літ,
      та ще лечу у далечінь осінню...
      що не десятка, то новий політ:
      дитинство, юність, молодість, зеніт,
      межа, фінал і... пам’ять по людині.
      Короткі ці етапи на путі,
      де миті упаковані у часі,
      та оживу у кожній іпостасі...
      і може, ще почуємо тоді...
      а як не ми, то душі молоді
      салюти і Феміду у Гаазі.

      12.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Синкопи поліфонії пам'яті
      І
      Душа усе ще відчуває
      з минулим нерозривну нить
      і так, буває, забринить
      і тятивою, і струною
      або синкопами прибою,
      що хочеться у небеса
      на крилах осені... у гості...
      до тих, кого давно нема,
      кого дожовує пітьма
      то голоду, то геноциду...
      ..........................................
      але не подаємо виду,
      яка нев’януча краса
      відпочиває на погості
      і дивиться із високості
      крізь сутеніючу блакить,
      якими барвами сіяє
      щезає за високим плаєм,
      і тане у наступну мить...
      ось-ось і свічка догорить,
      та жевріє далека мрія
      акцентом пізньої надії,
      що у майбутнє полетить.

      ІІ
      Але міняються акценти,
      які почути не умів,
      і настає душі розрив
      надвоє... перша лине в лету,
      а інша думою поета
      лишається... її мотив
      далеким докором повіє
      як невимовна ностальгія
      за тим, чого не оцінив
      і нині на очах у Бога
      стає помітною дорога
      за таїною цілей... тем...
      ......................................
      у кожну душу б’є тотем,
      що маємо іти у ногу,
      але з новим поводирем.

      ІІІ
      Напевне у такі моменти
      не вистачає диригента,
      аби зректися сатани,
      бо в України є ще сестри,
      і ще гудуть нові оркестри,
      і гинуть дочки і сини
      на репетиції Європи,
      яка виконує синкопи
      у какафонії війни
      та ні на мить, ні на півтакту
      не має права відставати,
      зважаючи на чорні сни.

      11.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Приборкання вакханалії
                   І
      У цивілізованій Європі
      ще немає Лисої гори
      і не риють, поки-що, окопи,
      а пора... хоча би до пори,
      поки емігрують мізантропи,
      вішати ногами догори
      кожного, бо орки безголові
      тупорилим обирають путь –
      шабаші кацапів є і тут:
      швондєри завжди напоготові,
      шарікови гадять і плюють.
      Наша раша! «Віденці-мальтійці»,
      де-не-де і темношкірі є...
      видають себе за українців,
      та коли почуєш «поляніца»,
      то вимова інше видає.

                    ІІ
      Вулицею суне із плакатом
      «Russia hail», колоною – юрма,
      (очевидно, це колона п’ята)
      та увиділи поліціянта
      і як здуло... жодного нема.
      Це і весь майдан, і їхня смута.
      Інше діло – в Україні... чути
      ще і досі матюки ідей
      із якими зеки і манкурти
      убивають і катують люто
      полонених, немічних, дітей...
      Знову чути, –
              та не може бути!?
      Цього ні умом не осягнути,
      ні дірою в пам’яті людей.
      Та нарешті і Європі дійде,
      що немає місця кацапні
      ні у себе, ані у сусіди,
      поки не палає у вогні
      і собі на голову та біди
      потурає світовій війні.

                   ІІІ
      Судимо по дії і... по пиці –
      це і не обличчя, і не лиця...
      напинає маску на лице
      чучело... опудало ординця...
      приміряють ряси... українці –
      гниди ефесбе і ерпеце.
      Діє і парафія чимала –
      вівці і рогаті барани
      подають дияволу сигнали,
      що готові сили сатани.
      Це останній козир окупанта –
      посварити віруючу тьму,
      стукнути лобами цю юрму
      лаври, храму... і нема ґаранта,
      що не забажає царювати,
      як оте плішиве... і тому
      нагадаю, – думай-те, гадай-те,
      що очікує колаборанта
      і за віщо садять у тюрму.

      11.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. За межею спокою
                  І
      «Мало-мало, шекель, упарсин...» –
      три вагомі рівні виживання,
      а мені лишається один –
      дряпати листи «до запитання»
      Валтасару, що уже почив.
      Ну, а я живу... а як загину,
      хай би й не поет, але людина...
      і, можливо, не даремно жив.
      Із усіх непояснимих див
      пізнаю останнє і єдине,
      що то є – поезії мотив
      і... не знаю, бо заполоняє
      читача кудахкаюча зграя
      і її суєтний наратив,
      у якому логіка, буває –
      наче... сіяв і не покосив...
      мова і граматика кульгає,
      і неологізмами «вражає»,
      і ведмідь на вухо наступив.

                  ІІ
      Віддаю належне патріоту,
      що пародіює ворогів
      під гітару і веселий спів...
      може, це й не воїна робота –
      чути за осанною вітрів
      пісню – панацею від скорботи,
      соло арфи, чари голосів,
      навороти соковитих слів...
      думки феєричні повороти,
      і ні се, й ні те... і золоте,
      і ніяке, й де-не-де високе,
      що зігріє душу одиноку,
      та іще видумується те,
      що сьогодні, ніби... не на часі,
      а комусь і зайве... а наразі
      ліра музи нагадає нам,
      що були веселими учора,
      поки мали...
                  мали свій «фіґвам»
      і не мали...
                  ні біди, ні горя.

                  ІІІ
      А тепер і горе не біда...
      тільки-що досада не щезає,
      що слугує у попа балда,
      а слуга народу – тамада,
      що відвоювати обіцяє
      те, що «скомуніздили» брати,
      (і за це нас, Господи, прости)
      і за те, що ідемо до раю
      ворогами армії орди...
      ..........................................
      як би не казилися кати,
      а деокупація триває,
      заодно – очищення душі,
      поки захищають рубежі
      не піїти, а обранці долі
      ті, яким війна гартує волю...
      та влізають в образи чужі,
      нібито герої і мужі –
      претенденти на фальшиві ролі.
      Не лише поезія одна
      пише і карбує імена
      у літопис нації нової,
      поки є один у полі воїн
      і його історія сумна:
      за межею спокою – війна,
      на межі із ворогом – герої.

      11.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    90. Об’явлення нечисті
      І
      Може й рано усміхатися,
      та утриматися сил немає,
      шоу має починатися
      і неясно, хто кого чекає.
      Хоче подивитися на моську
      світова аристокра́тія
      Matka Boga,
      мовлячи по-польськи, –
      co to będzie? Демократія!
      Мафія на саміті являє
      другий рейх Малайзії і Криму,
      може й Україну подолає
      на путі до третього... до Риму.
      Мама мія... мовою Езопа –
      захотіла другого потопу
      войовнича охлократія...
      дивиться налякана Європа,
      як дебільна нація холопа
      знищує цивілізацію...
      .....................
      знають не лише американці
      всі полішинелеві секрети
      хто й коли поїде на G20...
      як повідомляють папарацці,
      це рішає офіс президента,
      тобто, із московії агенти,
      що уже нічого не бояться.

      ІІ
      Проминає ера сатани,
      та продовжити її не проти
      українофоби-ідіоти...
      витріщили очі барани
      і овечки на нові ворота,
      як диявол узурпує світ,
      а народи, не протерши очі,
      забувають Божий Заповіт
      і Його об’явлення пророчі.
      А війна дрімати не дає,
      головує кожне за своє...
      на трибуні місця вистачає,
      віщуни-оратори то є,
      але змін у головах немає.

      ІІ
      Міфами наповнений етер,
      як жили за межами терпіння
      вимерлі нещасні покоління
      у щасливу еру есесер
      геноциду та оціпеніння.
      І кому за це відповідати
      як не уособленню орди,
      дикої мерзоти, окупанта,
      емісара смерті і біди?
      У руці Феміди є гостинець.
      Можна відшмагати батогом
      і запакувати у звіринець...
      та якщо це світовий злочинець,
      то заарештуйте ви його,
      етапуйте у Гаагу голим
      через Україну охололу...
      а якщо не бачите, кого,
      то коняку посадіть на Балі
      у гарячій сауні... на палю...
      .............................................
      чуєте коняче, – i-го-го?
      Може й не почуєте ніколи,
      хоч усі ми знаємо, чого
      зайняли анциболи престоли.

      11.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Три богатирі
      І
      Якщо готові, слухайте, будь-ласка, –
      жили собі в історії на трьох
      три витязі: Тарган, Пуйло, Нелох –
      нові герої зі старої казки,
      ну, одним словом – три богатирі,
      а кількома, то двоє – упирі,
      один паяц і чучело коняки.
      А фабула історії така –
      у буді не вживаються собаки
      і з ними мафіозі, маніяки...
      у замку мало щілини замка,
      аби не готувалась до атаки
      парафія союзної клоаки
      зомбованої нації совка.

      ІІ
      Узурпували трони три царі...
      Пуйло велике, звісно, на коняці,
      аби перебувати угорі
      як це бувало ще у Лізі націй.
      І почали відновлювати Русь
      і, звісно, не аби-яку... казкову...
      але забули нехристи чомусь,
      що Україну формувало Слово,
      що мало для історії орди
      ограбити музеї, храми, склепи
      і що ніякі юди-іроди
      не побудують непохитні скрепи.

      ІІІ
      Не увійде юродива юрба
      під омофори золотої бані,
      а заодно і пастирі незвані,
      бо кожен запитає, – нахіба
      цей клоун лізе у князі із твані?
      Хай у Криму керує курултай
      і не панує рада параної...
      ..........................................
      а тих, кого диявол удостоїв
      у ямі, де конає їхній край,
      іти за кораблями, то нехай
      оманський доповзає у герої,
      картопляний – у сховище ізгоя,
      а бункерний – у свій пекельний рай.

      11.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Еґреґори віри
      І
      Не існує містики і див
      і не виникає із нічого
      віра у цілющі сили Бога...
      кожен має те, що заслужив,
      хоч буває, має більше того.

      ІІ
      Наші душі бачать небеса,
      Божий дух, еґреґор ноосфери,
      де знання, енергія, краса,
      антинаукові чудеса
      ширяться сигналами етеру,
      де існує золота орда
      темної матерії улуса,
      де не помінялася мета –
      катувати націю Христа
      у вінці розп’ятого Ісуса.
      Віруєш, не віриш – оціни
      те, що як навіяне дається,
      мусиш і не мусиш, а прийдеться
      йти до переможної весни,
      повторити азбуку війни
      і рефрени віри свого серця.

      ІІІ
      Не боги і не небесний рай
      захищають націю... і мову,
      і її еґреґор – віще Слово,
      і її правопис... помагай
      осягати істини основу.

      Бо у храмі Духу до сих пір
      базарює секта галаслива...
      в образі об'явленого звіра
      діє найлукавіша із вір
      антиукраїнського розливу –
      сатанинська одіозна віра
      і її конаючий вампір.

      10.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Мандри у майбутнє
      І
      Пакую у суму усе своє
      і залишаю легші за вагою
      ряди Коші у множині Фур’є
      та хімію часів Лавуазьє,
      зазубрені і не забуті мною.
      Мені не заважає цей багаж,
      та ну його... коли дивує інше,
      що є кому видумувати вірші
      і не минає цей ажіотаж,
      коли на часі іспити війною –
      кому тікати і кому – до бою,
      а бути чи не бути – не міраж,
      коли мене блокують опоненти
      і банять непомітні вороги
      та ігнорують, як не до снаги
      поширити позицію поета
      злорадні типи, ідоли Інету...
      напевне-що такі мої борги
      і карма нараховує проценти.

      ІІ
      Міняється навколишнє моє,
      яке уже не пахне чужиною,
      а те, що не обтяжений сумою,
      то це не діє на моє досьє
      і на сімейні селфі іноземця...
      Я маю найціннішу із ознак –
      усміхнене обличчя європейця,
      а ось... ну, ясно, що переселенці:
      із пикою надутою – русак,
      який і досі вішає собак
      на Україну за руїну краю,
      он малорос, якого упізна́ють,
      коли глаголить мовою русні...
      а я... а я двоїтись не бажаю,
      та псевдоніми до лиця мені,
      кому-кому, а діду ся прощають
      гріхи, що не убитий на війні.
      Всі українці нині волонтери
      і на найвищій частоті етеру
      у майбуття долаємо поріг...
      ще є окопи у тилу Європи,
      усі ми поневолі філантропи,
      коли хоч де-не-де один за всіх.

      ІІІ
      Переосмислюємо віще слово,
      пересіваємо вагоме знову
      з надією на буйні врожаї...
      не марні намагання і мої –
      охороняю самобутню мову,
      та не калічу правила її.
      В поезії що майстер, що любитель
      на чужині не має визнання,
      але удосконалює щодня
      себе без номінації на титул...
      і поки не прийме його земля
      є стимул бути... і як довгожитель
      та ще й умотивований творити,
      діждусь і я руйнації кремля.

      10.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Симуляція розумової кризи
      І
      Тяжко виживати на землі
      люду біля чистої криниці,
      поки є між ними москалі,
      ненажери, нехристи, убивці.

      Не до миру і не до краси...
      не язик, а мову відбирає
      поки є фарбовані лиси,
      а царя у голові немає.

      ІІ
      Їм усе твоє і на ріллі
      видається їхнім по закону,
      писаному по воді, пото́му,
      як ідуть у люди москалі.

      Навіть і обмежене тинами
      видурить, ограбить, украде
      і божитись буде, що за вами
      є борги... і до війни дійде.

      Вириє до сьомого коліна
      всю неправду і тобі на зло
      так укусить, бризкаючи слину,
      щоб найдовше боляче було.

      Знахабніє, виведе на люди,
      ніби ти чиєсь собі поніс,
      побажає, щоб урізав дуба
      і не червоніючи, забуде,
      як чуже поклав собі у віз...
      .............................................
      Як не є, хай получає в зуби,
      а тоді і квапити не буде
      у криницю свій поганий ніс.

      ІІІ
      Не стає епохою свободи
      ненадійний ХХІ-й вік,
      та на благо нації і роду
      вичищає на землі усіх
      паразитів, нелюдів, ханиг
      ірраціонального народу.

      Нині ера Духу настає
      і карає доля: самурая...
      людоїда... адже карма є...
      та відмін між орками немає –
      канібал насилує, вбиває
      генерал накази віддає.

      Сатані придумаємо кару,
      а його баранячу отару
      небо анулює на віки.
      Тільки-но налякане, таки,
      прогресивне людство ще гадає,
      що робити, як ума немає
      і розперезалися вовки?

      10.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. По вибоїнах долі
      І
      Ех, якби то керувати часом
      і літати у дитячі сни,
      упіймати на льоту Пегаса...
      і весну... і літо восени,
      як було далеко до війни,
      та уже не буде цього разу.

      ІІ
      Повернути би літа назад,
      поки не постала на порозі
      посивіла у дорозі осінь –
      наш дешевий лікар і Пілат.

      Пам'ятати, що́ лікує рани
      і допомагає голові,
      а своїй найпершій і останній
      берегти волошки польові.

      Бігати по воду до криниці,
      поливати яблуневий сад,
      оминати очі молодиці
      і ловити погляди дівчат.

      Линути у небо як у гості,
      де панує не війна, а мир,
      і гойдається у високості
      бабиного літа пасажир.

      Як учора... як всього не стало,
      наче сонця у височині,
      як тепер буває уві сні,
      як раніше наяву бувало,
      і не жалкувати, що мені
      як було, так і лишилось мало.

      ІІІ

      Поки-що надія на одне –
      є кому довіритись у герці,
      поки вистачає духу серця...
      поки очевидне не мокне
      у криваве місиво м’ясне...
      не мене... а душу європейця.

      10.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. У гавані катарсису
      Навіщо ті сади Семіраміди,
      як не рятує світова краса,
      не хочеться у немічі горіти...
      але чого у казці не пожити,
      до того як піти у небеса?

      Із погреба поїду у Європу
      ловити ґав, і коротати час...
      і хай мене осудять патріоти,
      що залишаю їх на автостопі
      і очищаю душу другий раз.

      Я не собі наказую... а мушу,
      аби не посивіла голова,
      обов’язки міняти на права...
      на вівтарі лишати чисту душу,
      яку переливаю у слова.

      Не варто у воєнну завірюху
      рівнятися з героями поем.
      У головах руйнуємо розруху,
      коли ще вистачає сили духу
      будь-де іменуватися бійцем.

      Та марними були б мої сумління,
      чи є резон у цьому засланні,
      якби не уявлялося мені,
      що буде героїчне покоління,
      а висмикнуте із вогню коріння
      теж не усохне десь на чужині.

      10.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Билина про газову бульку
      На кацапії – траурна музика.
      Не газують потоки надій,
      бо іде сухорукий іудушка
      на сусід у черговий розбій
               і на слуху, – о-о-оо...
               у-ху-ху-ху й ло-ло-лоло!
      Оскопила історію мафія
      і не знає воююча рвань,
      що у неї така біографія –
      про московію-тмутаракань...
               і про бабло у дві руки
               і як пуйло веде полки,
      і жене на околиці Києва
      оп’янілий скажений совок
      озвіріле поріддя батиєве
      убивати дітей і жінок.
               Чути його аж за Дунай,
               видно кого, чекає рай.
      Ой, пооране небо пілотами
      і позаду, й попереду рать,
      і усіяне поле двохсотими,
      що додомоньку не долетять.
               Ох-ох-ох-ох – що за народ?
               Щоб ти подох, клятий урод.
      По імперії гупають чоботи
      і в угоду великій біді
      орбаноїди і путіноїди
      удобряють до раю путі,
               а на виду два пахани
               в пекло ідуть сучі сини.
      Ой, горить під ногами донбасія
      і учаділа лиса балда...
      у Криму вибухає оказія,
      у котлі опинилась орда.
               Усі віки раша – це зло,
               лопне, таки, її пуйло.

      2014-2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Фантасмагорія
      Наснилося... Я знову не один,
      бо на подвір’я батькове, неначе
      до мене, повернувся рідний син,
      якого я ніколи не побачу.

      – Мене немає, – пояснив мені, –
      але у мене є сестра... і тато...
      і є душа ... аби на цій війні
      за тебе і за неї воювати.


      Моя вина... і щастя – не уб'ють,
      і не посадять юного за ґрати,
      і ні за що не будуть катувати...
      ....................................................
      я відаю, яка у цьому суть –
      якщо і ненароджені ідуть
      за нас – пора перемагати.

      10.2022



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Обов'язок вижити
      Виконую задачі дідусеві.
      Закрию хату... і сезон... і сад,
      і очі... на чаруючий наряд
      цієї осені... прощаюся, напевне.
      Останню шану віддаю деревам,
      надія є, що вернуся назад.
                      Уміємо на долю нарікати,
                      неначе є ще інші варіанти,
                      аніж тинятися по чужині,
                      та нічого жалітися мені,
                      бо ми, як пересічні еміґранти,
                      кочуємо по світу не одні.
      Усі путі ведуть людей у лету.
      Ніяк не відцуратись і поету,
      коли прийде на те його пора...
      але біди немає без добра
      аборигену іншої планети
      межи земної братії пера,
                      що видає томи макулатури
                      та ілюструє кадри із натури –
                      себе на фоні себе і... війни,
                      немов герої із передової,
                      що дуже задоволені собою –
                      і ряжені... і пані... і пани.
      Та виживати є ще ради кого,
      і є за ким іти до перемоги,
      і вести за собою у бої...
      у цьому світі зайві самовидці,
      але пасіонарні одиниці
      виконують обов'язки свої.
                      Одному є кого обороняти,
                      а іншому у долі на крилі
                      летіти до окраїни землі
                      учасниками фінішу регати,
                      в якій агенти, шулери, пірати
                      щезають як у морі кораблі.

      10.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Тіні часу
      І

      Були ми наївні у давні роки,
      майбутнє своє будували
      і добудувалися... нині, таки,
      усе, що ішло на броню, літаки,
      на голови наші упало.

      ІІ

      Не хоче звільняти від себе орда,
      хапає за ноги, за душі...
      і тінями часу вирує біда,
      і ріками крові цілюща вода
      тече по опаленій суші.

      Приймає усіх українська земля,
      вогнем пригощають укропи.
      Якщо захотіли, то нате... здаля –
      хороший москаль удобряє поля,
      поганий – ще риє окопи.

      Іронія долі, – «не май ворогів...»
      люби їх, не смійся, живи як хотів,
      аби не урізати дуба...
      але випадає самому мені,
      аби.. почувати себе на коні,
      хапати удачу за чуба.

      ІІІ
      Все буде Україна і ночами
      засяють тихі зорі над полями
      сузір'ями неумирущих душ,
      а днями – як неопалима пам'ять
      у золотій блакиті не зів'януть
      червоні маки... мовою, – не руш!

      09.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Пасіонарії буття
      Нема чого радіти і ридати,
      немає як узяти й написати, –
      ще нічого жалітися мені,
      що ми у цьому світі еміґранти
      усупереч і завдяки війні.

      Нікому не цікаві ні поети,
      ані тобі великі, ні малі...
      все більше відчуваю на селі,
      що я уже із іншої планети
      межи людей далекої Землі.

      І там колись опишуть самовидці
      ментальну роль у спільній боротьбі,
      де воїн – кожний на своєму місці
      долає ненависного ординця
      не зраджуючи вірі і собі.

      09.2022



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    102. Дуплети
      ***
      На раші сатана готує бал –
      і на льоту міняються сандалі
      у нашої «еліти»... карнавал:
      пернаті набирають вищі бали,
      отримує «подяку» генерал,
      а у герої вибився «квартал»
      і шалапути мають по медалі.

      ***
      На швайку шило поміняв пахан,
      а наш пацан – свої пріоритети
      то на кульбіти, то на піруети...
      урешті... ну який то отаман,
      якщо не добачає рикошети?

      ***
      Таїть у бункері *уйло
      отруйне жало тарантула
      саме собі... аби це зло
      прокляте на землі забули,
      немов його і не було.

      ***
      Серійні газогони і ракети
      ніяка не витримує земля,
      а могікани... далі – по сюжету,
      як стане екологія планети
      заручницею мафії кремля.

      ***
      У ворога епітетів багато.
      Одне із них – сусіда-сатана,
      що окупує віру, душу, хату,,,
      то як умиротворювати ката,
      якого підгодовує війна?

      ***
      Усе ще базарює «руцкій мір»...
      украденим торгують московити,
      і суне... суне ненаситний звір,
      і пхає рило у чуже корито...
      і думають-гадають посполиті, –
      а може, лопне людоїд-вампір?

      Інклюзія
      Не заколише душу ахінея
      про епохальний ХХІ-й вік,
      де від війни немає панацеї...
      і розуму немає у калік
      на голову, яким чужий язик
      не заважає... бути кацапнею.


      09.2022



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Генезис відродження
      Винищуємо братію лукаву...
      а що робити? Є ясна мета –
      будуємо свою нову державу,
      відроджуємо села і міста.

      Не даємо війні себе убити
      і сонце правди нашої зійде,
      бо нас, як маку, по усьому світу
      посіяно... і вродить де-не-де.

      А кацапні – у пеклі догорати
      і то не довго ще на цій землі
      в юдолі сказу, у своїй імлі
      біситися іуді-окупанту.

      Така у світі настає доба.
      Зоря свободи не кіношні кадри...
      і те, що заслуговує юрба,
      їй пророкує не одна Кассандра.

      Не розуміє помело орди,
      що означає генетична пам'ять,
      та дні прозріння нації настануть
      і явиться як лотос із води
      та істина, що радує завжди,
      і їй нечиста сила не завадить.

      08.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Несумісне і природне
      ***
      Які не обираємо краї,
      усе це – шапіто... а ми – на дроті:
      знайомі, друзі, рідні, нічиї...
      та необхідне для душі і плоті
      і те, що залишаємо на потім,
      не повертає на круги свої.

      ***
      Не помагає успіху нещастя,
      але не роню зайвої сльози,
      що не угодний особливій касті
      козирної колоди тої масті,
      де, нібито, тасуються тузи.

      ***
      Нема любові у розлуці,
      немає щастя у біді.
      Біда, коли свої скубуться,
      тому що... чорні і руді...
      і не відмиєш у воді,
      а друзі... друзі пізнаються.

      ***
      Усе це діється, либонь,
      але... неначе, не зі мною...
      я не воюю із ордою,
      але беру її вогонь
      на себе... хмарою, водою.

      ***
      Існують якось гади і примати...
      Чого лише немає на землі,
      коли за тебе є кому писати.
      Найтяжчий хрест, який ти можеш мати,
      це існувати серед москалів.

      ***
      Ми незалежні, вільні, самостійні,
      та місія у кожного тяжка –
      не тільки дослухатися до гімну,
      а класти тіло під ворожі міни
      і вичавити із душі совка.

      Нотація
      Якщо сміюся, то і над собою.
      Ніякої зарази не боюсь,
      що нехотя, собі допишу плюс.
      Розбуджений сиреною нічною,
      звикаюся з буденною війною
      і про ніщо не пишеться чомусь,

      08.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Часові пріоритети
                          І
      У тому, що розв’язана війна,
      шукати винуватих... «не на часі».
      Таке табу... це – пізно, та наразі
      ще діє пропаганда потайна
      і локшини навішує вона
      на вуха очумілого народу,
      що зайві ейфорія і свобода,
      коли триває «руская вєсна»...
      коли уже на часі запитати:
      кого ми найняли у... депутати,
      чиї агенти і які осли,
      ще невідомі, нібито, ґаранту,
      дозволили шляхи не мінувати,
      завчасно побудовані... коли
      і ким накази віддані були,
      аби без перешкоди окупанти
      намічені об'єкти зайняли?

                          ІІ
      А Київ, як уміли, боронили
      і це на часі... вистачило сили
      у селах зупинити кацапню,
      і посадити каїна на вила,
      і доказати, що слова і діло
      сильніші від ворожого вогню...
      ...................................................
      Лиха біда... коли немає ради,
      то знову не на часі мова, правда,
      історія... або її урок...
      і не один – що коштувала зрада,
      чого не пам’ятає ані влада,
      ані її електорат – совок.
      Тому усіх виховують ракети...
      урок дійде́... бо укри – не ацтеки,
      не орки і не урки... ні на мить.
      Когось не омине звіряча хіть...
      та може, якось... вилікує Лета
      рускоязичну язву на планеті,
      коли засяє сонячна блакить.

                          ІІІ
      На часі віра... не заборонили
      парафію і мафію кіріла –
      духовних за ознакою калік:
      з одного боку богобоязлива,
      а з іншого брехлива, галаслива,
      осатаніла армія базік.
      Не вистачає Божого огнива,
      що на віки випалює язик...
      і може, налаштує їм щеле́пи,
      аби не вимовлялися накле́пи
      на ОУН і Бандеру... на УПА...
      і не пошле анафему Мазепі
      заїкувата бісова юрба.
      Їм тяжко опановувати мову
      і одночасно «грамоту попову»
      того ж, таки, антихриста-попа...
      ......................................................
      Судитиме і їх нова епоха –
      надія є: Феміда не сліпа,
      Європа розумнішає потроху
      і забуває за «царя гороха»...
      і до боввана заросте тропа.

      08.2022



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Спецоперація самоліквідації
                          І
      Від мене мало що залежить,
      аби належати до тих,
      кому ніколи не обмежать
      надій, бажань і прав своїх.
      Але лютує «запоребрик» –
      і на війні нема перерви,
      і не вгамовується псих...
      ..........................................
      Нема надії на Мінерву,
      Психея якне лікує нерви,
      а сказу більшає у всіх.

                          ІІ
      Дурному, що вода із гуся –
      чи у лайні, чи на війні...
      Але скаженого боюся...
      хоча судити не беруся,
      чи їх боятися, чи ні,
      якщо у них немає мозку...
      ось-ось скажені недоноски
      та й оголосять судні дні...
      самі собі... бодай би скоро
      упали стіни муляжу
      і пекло їхнього терору
      та ядерного шантажу.
      У діях мавпи на котурнах
      ума і логіки нема...
      непередбачена юрма
      руско-язичесько-культурна
      і на війні у ролі дурня –
      то галаслива, то німа,
      але дивімось обома...
      бо то орда... і їх багато
      мільйонів – сотень півтори
      і всі – руками догори,
      аби чуже завоювати.
      Де не родили ці мутанти,
      за ними плакала тюрма,
      але любителі ярма
      і досі наші... окупанти.

                          ІІІ
      Бояться дурня не дарма
      і це урешті зрозуміло –
      якщо у черепі пітьма,
      душі немає... зайве тіло
      і мусимо оце дурило
      без честі, совісті, ума
      щомиті плавити на мило.

      07.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Ніби, а la fenita
                          І
      Куди я їхав? Де ви, очевидці?
      Куди не подивися навмання,
      навколо – бачу, ніби, українці,
      а по вимові, нібито – русня...
      у черзі, на вокзалі і зупинці
      орудує... дивізія еСеС.
      Хотіли миру – маєте... балбес
      посилює ідіотичні скрепи
      і падає каміння із небес
      на голову совкової дурепи.
      О... розбудили фюрера зі сну
      і кобу, і тимура, й чингізхана,
      і може – це не так уже й погано:
      навіки замуруємо війну
      і на віки – останнього тирана.

                          ІІ
      Не забуваю... маю те, що є
      і в Україні іншого не буде.
      До тіла ближче, нібито, своє
      і може, марно небайдужі люди
      ще захищають, наче, нічиє
      пасіонарне наше житіє...
      яке не є... буває чорне... біле...
      бо не щезає вата на віки,
      а з нею і совки, і русофіли,
      і бувші, й новообрані дебіли,
      і вовкулаки, типу – єрмаки-
      сибіряки, парафія кирила,
      що бісовою рясою трясе...
      а далі буде... біомаса знову
      у владу обере ні те, ні се
      бо нації байдуже Боже Слово
      Його Месії, що її спасе.

                          ІІІ
      І знову чую, – це не актуально...
      яка різниця... видно із нори –
      культура на росії музикальна,
      коли... ракета падає згори...
      це Бог дає... не хочеш, а бери,
      бо в України місія сакральна.

      Надія є... а може – це не ми
      заручники диявола пітьми?
      І дятлами вистукують поети
      навіяні елегії й сюжети
      про місію любові між людьми.

      А поки-що язичники... готові
      (ну, се б то, язикаті)* до основи
      те руйнувати, що добро несе..
      бо зло не любить націю здорову,
      спочатку в неї відбирає мову,
      а далі – віру... ум, а далі – все.

      Але надія є... і цього разу
      московія конає... а в імлі
      диявол подихає у кремлі...

      Питання волі Божої і часу,
      коли і як зітре з лиця землі
      небесна сила осоружну расу.

      * – для непонятливих опонентів.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Запізнілий візит
      Додому їду... жевріє надія,
      що пригасає полум’я війни
      і на городі ще овес посію,
      аби не уродили бур'яни.

      Ніхто у шию діда не ганяє...
      та як без нього маки, спориші,
      а пасіка... а крутояри гаю...
      віддушини опалої душі.

      Ніде не заховаєшся від смерті,
      нікого не обмежує земля...
      але удома є за що померти,
      то як на це дивитися здаля.

      Упізнаю... обдерті від погромів
      мої знайомі – Буча та Ірпінь...
      не бачу танка на подвір’ї ромів,
      але і їм передаю уклін.

      Уклін одноколійці із Варшави.
      Позаду – зеленіє оксамит...
      а до війни мели сніги... отави
      уже опередили мій візит.

      А попереду – віра в перемогу,
      якою запасався на дорогу...
      і довго пам'ятатиму ще я
      те місто, де, – ку-ку – мене будило
      і на прощання дарувало сили
      мені ранкове соло солов'я.

      07.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Лиха година пік
      Ось і минули чарівні,
      на березі Дунаю,
      мої непересічні дні...
      на що надіятись мені,
      не знаю.

      Де небо поки-що ясне,
      на озері лісному
      чекає місце чарівне
      і, може, доля... не мене –
      додому.

      Майбутнє – сяє далина
      цілющою водою,
      минуле... не моя вина,
      що називається війна –
      війною.

      07.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Рецесія вічного руху
                          І
      В ауру часу... у чашу надій,
      а не у пащу війни... у прибій
      падає сонце за обрій...
      за течією... у гирлі ріки
      мого життя, де тасує роки
      вік водолія суворий.

                          ІІ
      Не докоряє уночі́ мені
      опальна Муза... іноді, знічев'я...
      не видаю ні од, ані поем я
      про те, як запалає у вогні
      несамовите іродове плем'я
      у цій агонізуючій війні.
      У вирії людей мене чекає
      моя недоля, і неволя раю,
      і вибір мій, і вирок роковий.
      Собою засіваємо пустелю...
      не вписуємося у ту оселю,
      де є ще дух поезії живий
      і де по траєкторії прямій
      душа моя не оминає Землю.

                          ІІІ
      Оце і є perpetua mobilia
      історії, яку не зупинити...
      а обрії, які не догоріли –
      це тло її нового колориту:
      рецесії прогресу і регресу,
      душа у п'ятах, серце у астралі,
      рушаємо.. гальмуємо... а далі
      Феміда запрягає у колеса
      а ми не нажимаємо педалі.
      Лишається, як іноді бувало,
      забути те, чого не вистачає,
      чого було у цьому світі мало –
      і не забуті, і нові причали...
      і пам'ятати те, чого немає...
      ..............................................
      Останнє, що було напередодні
      війни – це чисте небо, тихі зорі,
      стихія синя і вода прозора,
      і погляди очей, як із безодні
      минулої епохи... а сьогодні
      усе не те, що марилось учора.

      07.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Окультурення по-рашеськи
                      І
      Колись були ми не такі
      як нині... що й казати?
      Хоча літа мої тяжкі,
      не хочу помирати.
      Поїду, може, у село,
      де рідного – нікого,
      зате згадаю, як було,
      коли не помічали зло
      і не любили Бога,
      гадали, що лише царі
      неситі їли сало,
      а миші – цукор, сухарі,
      а люди... що попало.

                      ІІ
      Було не гірше і тоді,
      коли бувало мало
      цілушки хліба на воді,
      та якось виживали.
      Не знали ми, що угорі
      сиділи зайди-упирі
      ділили сіль і м'ясо
      пайками... дулю дітворі
      давали, щоб у кошмарі
      повимирали маси
      і за чуже, і за «святе»,
      що має до культури
      і до освіти саме те,
      що загрібають кури,
      куди і досі їх несе
      за течією есесесер...
      ...............................
      до самої могили
      я ненавидитиму все,
      що нас любити вчили
      відомі генії-лиси:
      вмирати за «отчизну»,
      за ласий кусень ковбаси,
      коли очільники яси
      вели до комунізму.

                      ІІІ
      І наче... з «легкої руки»
      і досі не забуті,
      і ніби, наші на віки
      усесоюзні кла́сики́:
      гарматні, леви тлусті,
      яких обожнюють совки,
      а їх... ну... визволяють
      від Ґете, Байрона, Гюго...
      ракетами навчають
      і невідомо, хто кого –
      диявол нас, чи ми його,
      але, якщо по суті,
      то хай би їхні язики
      імперії у ці роки
      були на вік забуті.

      06.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Неминуча розплата
                          І
      Чи бавовна палає, чи вата –
      а із пращі і нині летить
      у чоло незаконного брата,
      у жахливе лице Голіата
      камінець, що вбиває за мить.

      Мало того, що гине проклятий
      в українській землі окупант...
      укри-месники будуть шукати
      неусипно насильника-ката
      як шукає іуду «Моссад».

                          ІІ
      Не лякає Сибір несходима,
      не біда, що плішивий не здох,
      все одно покарає їх Бог,
      буде гадина кожна судима
      за розбої, анексію Криму,
      геноцид, Соловки, Сандармох.

      А допоки союзу шукає
      у Кореї, Ірані, Китаї...
      упаде із найвищих висот
      не один бойовий ідіот
      і на самій окраїні краю
      замуруємо дикий народ.

      І майбутнє минулим воскресне,
      і уже недалеко іти
      нам усім до ясної мети,
      а жадоба розплати не щезне...
      за колючкою виросте месник
      аби ката за душу трясти.

                          ІІІ
      Україна уже не забуде,
      що росії нема і не буде...

      і пощади нема їй ніде,
      і її голіаф упаде...
      ........................................
      у печеру тікай, та усюди
      душогуба Феміда найде.

      06.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Червоточина сумніву
                  І
      Що означає, – не моя війна, –
      ніхто по суті, наче, і не знає,
      якщо чужої, нібито, немає...
      та й досі ще триває не одна
      і хто вмирає, і чия вина
      у декого Феміда запитає.

                  ІІ
      Не винуваті юні... а старі
      усе шукають істину... одначе,
      уже не усміхається удача
      найти її тепер... о цій порі,
      у пору цю, подіями мінливу,
      коли нікого вік не береже,
      а ми усе питаємо, – невже
      і наша доля – яблуко червиве?


      Рахує і мені мої літа
      зозуля у гаю, що біля дому,
      і кожному... як і мені самому
      ще сяє середина золота
      як досі не досягнута мета,
      яка веде у далеч невідому.

                  ІІІ
      І я не розраховую на сто,
      і явно, що лишилось небагато,
      відтоді, як на світ родила мати...
      .......................................................
      Окраєць долі з’їло... шапіто,
      але не переймається ніхто,
      що є кому за це відповідати.

      06.2022



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Недовідома Ніка
      І
      Ще мається на п'єдесталі слави
      віками незавершена війна
      і селфі одіозної держави,
      аби була помітною вона.

      ІІ
      У цьому місті не було героїв...
      крилата Ніка, та і та одна...
      без голови... і четверто́вана́
      символізує тут сучасну Трою:
      Європою літає безголов'я,
      а десь іде убивча... не... війна.
      І це іще не за межею ґлузду
      «рятівника» умерлого союзу,
      але на грані доброти і зла
      та за межею темряви і світла
      усе ще нависає тінь орла,
      а поза нею – пазури та ікла.

      ІІІ
      В угоду антилюдяних ідей
      перемагає мафія... і гроші,
      украдені у нібито людей...
      «жахливі – зовні, у душі – хороші»:
      товариші, нувориші, святоші...
      .....................................................
      немає Ніки... але є музей
      війни... останні мумії негожі
      конають у затіянім дебоші...
      нема ума, бо... усихає ґлей.

      06.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Грубо кажучи
      ***
      Увійти в історію – не гріх,
      заодно і «вляпатись» – не варто...
      бути параноїком... не жарти,
      бо усюди вистачає їх:
      шут, паяц, убивця, імператор...
      це серйозно викликає сміх.

      ***
      Верблюда рятувати не реально.
      Яке воно було, таке і є –
      і скоєне уже, не визнає,
      і хоч тягни за вуха із провалля,
      усе одно у душу наплює.

      ***
      І в онлайні можна воювати...
      у тік-тоці... а чому б і ні?
      Он воно... на білому коні
      у окопі... знайте, окупанти,
      хто перемагає на війні!

      ***
      Героя помічають у бою,
      політика, очільника народу –
      у бойовому осередку роду...
      то й не шукай на голову свою
      або на дупу зайвої пригоди.

      ***
      Діла забуті, та уроки є,
      і є таке напучення ґаранту, –
      перевіряй оточення своє,
      аби й тебе, і реноме твоє
      за цю війну не оточили ґрати.

      ***
      Ця візія не має моветону
      у дусі оголтілої Москви.
      Про що це я? А-а-а... є такі закони
      неписані, табу і заборони...
      і риба не гниє із голови.

      Істина
      Йде боротьба і це уже не жарти,
      що доля наша кинута на карти,
      де і тузи – найняті вороги...
      Нема пророка у своєму краї
      і я нікого не переконаю,
      що істина не додає снаги.


      06/22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Священний обов'язок
      Де ті свої? А от чужі
      були і є... і вже на тільки
      обороняти рубежі –
      це наш обов'язок навіки.

      Стояти за Вітчизну – честь
      і слава кожному герою,
      хто у нерівному двобої
      перемагає люту смерть.

      Долаючи усі загрози,
      аби очистилась земля,
      карає за дитячі сльози
      прокляте плем'я москаля.

      Усюди знищуємо ката,
      ламаємо його ярмо...
      онукам передаємо,
      аби було їм що згадати, –
      уміли бити юду-брата,
      то і чужинця поб'ємо.

      06.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Рідна чужина
      Де не жив, усюди – пам’ятаю:
      гай, гора за хатою, ручай...
      і сьогодні, у чужому краї:
      гори, улоговина, Дунай.

      Жовті первоцвіти і барвінки
      сині, крутояри у вінку
      і палітра їхня, і відтінки –
      як удома, у моїм кутку.

      І своя, і не чужа країна...
      дежавю, навіяне у снах,
      і душею в Україну лину,
      тільки-що... затримує війна.

      Тут і дід мій сіяв... у полоні
      жито... ще у першу світову,
      батько – після другої у зоні
      окупації... а я – живу.

      Наша біографія багата...
      поки не кінчається вона,
      не минає і моя весна...
      поки можу думкою літати
      завітаю у дитячу хату –
      бачити минуле із вікна.

      06.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Вимушена «одіссея»
      І
      Знаю, що Дунай не перескочу
      як по соломині черевик
      і ніхто не тягне за язик
      насмішити бульку... і не хочу
      скімлити, що голову морочу,
      нібито до спокою не звик.

      ІІ
      Ще тече у пам'яті Славута,
      напуває і годує Крим...
      а вода червона... каламутна...
      та сумую іноді за тим,
      що хвилює як солодкий дим
      батьківщини... це моя покута.

      Бо не буде спокою ніде,
      ані покаяння, ані тризни,
      поки перемога не зійде
      апогеєм нео-катаклізму
      і енуклеація рашизму
      блискавкою кари упаде:

      за Азов, за Бучу, Маріуполь,
      за мільйони біженців...
      за трупи
      у своїй опаленій землі...
      за нечувані жорстокі муки,
      за непередбачені розлуки,
      за усі печалі і жалі.

      ІІІ
      Може, й не чекає Пенелопа
      свого Одіссея... до потопу...
      а весною дні – як ті роки-
      повені широкої ріки...
      .............................
      а війною – мовою Езопа, –
      мало є надій на філантропа.
      Та живучі ми усе-таки.

      06.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Базис майбутнього
      ***
      Ми виграємо цю війну,
      та не надіймось, ради Бога,
      що буде легка перемога...
      усьому знаємо ціну,
      але відомо, ради чого.

      ***
      Ми звикли жити жартома,
      та ситуація невтішна.
      Діагноз: горе від ума,
      найкраще там, де нас нема,
      а де ми є, то там найгірше.

      ***
      Європа візи не дає
      чужому у свої палати,
      не поміняти те, що є –
      убоге наше житіє
      на вільне, сите і багате.

      ***
      Доцільно мати не один
      супроти ворога детектор,
      та напрямку одного вектор –
      до автомата – магазин
      і артилерії коректор.

      ***
      Гундяй на раші – лжемесія,
      та уявляє ще себе
      у рясі УПеЦе росії
      як філіалу ефесбе.

      ***
      Паяц уроду береже лице
      відомо де, коли і ради чого
      у нього ще не кинули яйце...
      та Україна ще до перемоги
      одноосібно вже не проти того,
      щоб одностайно виконати це.

      Резюме
      Дитя війни не вибачить вину
      народу мого
      іноді тупого,
      що обирав на виборах війну.
      .................................................
      Як мало того, що іде по лезу
      не ради миру, а проти війни
      і як багато палиць у колеса
      готуються поставити чини.


      06/22



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    120. По дорозі до спокою
      Загадані усі путі мої
      не у воєнне пекло, а до раю
      і поки індульґенцію чекаю,
      мені дарують соло солов'ї,
      неначе в Україні біля гаю.

      Притулок маю – небо і балкон.
      Оце і заслуговую – без міри...
      Уже не подолаю рубикон,
      бо є такий неписаний закон, –
      чужій журі ніде немає віри.

      Зате до мене заглядає клен...
      повіє вітер і, буває, чути,
      як із якихось тисячі імен
      лише одне нашіптує катрен...
      і те, що не було, та має бути.

      Ото ж радій, журо моя, радій,
      що ранками закінчуються ночі
      і що світанки отакі співочі...
      неначе сподівання без надій
      витьохкує у темені подій
      моє майбутнє у часи урочі.

      05.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Западня і кацапня
      І
      Десь за горою отією,
      де канули літа мої
      услід за долею моєю...
      отамечки... за течією
      ріки, ще точаться бої.

      А онде Альпи, де з натури
      великий Гейне для культури,
      що кане в полум'ї заграв,
      фантасмагорії писав...
      а осьде біснуватий фюрер
      свої пейзажі малював...

      ІІ
      Ще тліють викопні скелети.

      Готують бійню на планеті
      головорізи у кремлі.

      А ось у вигляді ракети
      літає відьма на мітлі...
      Які казкові силуети!

      Щезають каїни в імлі...
      а далі... далі по сюжету –
      кати, злодії і поети
      не уживуться на землі.

      Є цьому видимі ознаки...
      не знаю, добре це чи ні,
      що між собою... і мені...
      отутечки... коти й собаки
      чомусь рідніші кацапні.

      Якщо таке в собі тримати,
      то далі нікуди іти...
      пересікаються світи,
      та дурня краще обійти,
      якщо не забетонувати
      чи випалити з висоти.

      Нехай сміються очевидці...
      ніяк у голову не йде,
      що й тут було енкаведе,
      і рейху світова столиця...
      і довго ще серед людей
      сіяли одіозні лиця
      аматорів дурних ідей.

      ІІІ
      То ось воно – язик іуди.

      І тут на голову мою
      вони ще «какают» усюди.

      Як дихати на повні груди,
      коли повітря у гаю
      пекучіше молочаю?

      Не знаю, що із того буде
      і як було у цім краю,
      коли неначе добрі люди
      ліпили ідола в раю.

      05.2022



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Ліки пацієнтам війни
      І
      Не радують мене ворожі трупи,
      засмучує героїка війни...
      а хочеться із рідними укупі
      ще раз біля вцілілої халупи
      послухати мелодії весни.

      Аби туди не падали ракети,
      аби пізнати тиші іншу суть...
      і вечорами, як усі поети,
      видумувати оди і сонети
      про ті рої, що наче, ще гудуть.

      ІІ

      Дожовує Америка-Європа
      і досі недожовані зв'язки
      із мафією раші. Філантропи!
      Говорячи на язиці Езопа,
      «макронізуються» політики.

      Велика допомога і донині
      триває... та віщають голоси
      старі романси про нові часи –
      як не суди, а українці винні,
      що на росії мало ковбаси.

      І доять, і лікують Україну:
      то мир давай, то море розблокуй,
      то не марай гидке лице кретину,
      то Азії подай свою хлібину,
      то Африку від голоду рятуй.

      ІІІ
      А про бої неначе і не чути...
      Тайга палає і валує дим...
      Та хай горять буряти і якути
      укупі з параноїком своїм.
      Ну, а кому ще вистачає глузду
      миритися... порада є усім –
      напитися цикути і забути,
      як догорає уцілілий дім.

      05.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Посіви і сходи
      До віків уже дев'ятий рік
      додає історія навали
      дикого сусіда-канібала
      і у течії кривавих рік,
      поки люди пізнають вандала,
      мову поневолює язик.

      Йде ідеологія у маси
      і не припиняється війна,
      поки править балом сатана.
      Лізе й лізе гаубичне м'ясо
      як із пущі на оазу, часом,
      люта ненаситна сарана.

      Та усе ж посіємо пшеницю.
      Синє небо додає снаги
      гартувати волю, наче крицю.
      Як би не бісились вороги,
      є чим випікати паляницю
      і орду палити до ноги.

      05.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Прогулянка
      Іду на моціон як і щоранку,
      коли ще не розведені мости
      між миром і війною... з висоти
      гадаю, хто зуміє вишиванку,
      як подобає нині, одягти.

      Сьогодні усміхається фортуна
      і китаянка юна... у соку, –
      хельо, – вітає... ба', яка розумна!
      Вивчаю дойче, –
                  «мона, коли нуно»,
      і це не зайве на моїм віку.

      І вільно тут, і затишно укропу,
      хоча і чую іноді здаля
      язик заматерілий москаля...
      і думаю, – очистимо Європу,
      тай буде українською земля..

      Війна уб'є росію-ідіотку...
      у мене є у цьому інтерес,
      бо якось затягнули цю мороку.
      Коли навіки оніміють орки,
      тоді і я забуду, – er, sie, es.

      А нині ні на кого не зважаю
      і до колін підкочую штани...
      іду собі як іноді пани
      по березі широкого Дунаю
      і діла, ну ніякого, не має
      до мене...
                 він, вона, воно, вони.

      19.05.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Протистояння
      І
      Любити Україну – нині фах
      усіх поетів... на печі... у хаті,
      о... як воюють генії крилаті
      за душі, розіп'яті на хрестах...
      ..................................................
      Але «любов лікує»... їде дах
      у пацієнтів шостої палати...
      і поки край перемагає жах,
      не меншає героїв на словах,
      які уміють язиком плескати.

      ІІ
      У світі є чимало ще дилем
      і щодо цвіту на живій калині,
      і щодо воскресіння... і донині
      Творцеві вистачає теорем,
      щоб доказати істину людині.

      То й живемо у вічній боротьбі.
      Наука заперечити не може,
      що є душа, як намагання Боже –
      вмістити всесвіт сущого в собі...
      тому її ніщо не переможе.

      Та за ідею, ніби за народ,
      проти людей воює ідіот,
      аби на світі панували черті...
      .................................................
      а я от –
                   проти каїна...
                               і смерті...
      і залишаю свій писемний код,
      щоб не щезала
                   Муза
                               на планеті.

      ІІІ
      А у кінці піду у ті світи,
      де, може, існуватиму душею...

      єдиною дорогою цією
      не заважаю іншому іти...

      о, моя душе сонячна, світи
      усім як і мені із апогею.

      05.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Брати азовські і неазовські
      І
      До себе ми не кликали біди,
      але її хотіли біси вражі –
      агенти віроломної орди.
      Яка змія не повзає сюди,
      криваві залишаючи сліди,
      та шельму Бог усе одно покаже.

      ІІ
      Куратори «південної русі»:
      свої повії і чужі рашисти,
      паяци сатани у всій красі,
      миряни і лукаві пацифісти –
      одним єлеєм мазані усі,
      і нинішні, і бувші пофігісти.

      Ну, чим же русофіли не брати
      на фоні озвірілої навали?
      Їм а-я-яй у Раді показали,
      за срібняками є куди іти –
      працює каса в кулуарах зали.

      Байдужість виправдовує себе –
      їй не пасує жовто-голубе
      і не потрібно німця, ляха, турка...
      то нате! Обіймайте брата-урку!

      О, як же я ненавиджу тебе –
      і юду, й неотесаного чурку.

      ІІІ
      Тому і труни тешемо, таки,
      і мусимо ховати окупанта,
      бо ми у вірі, як і козаки,
      брати азовські – вічні вояки...
      радійте фарсеї і пілати,
      що є кому за волю умирати,
      та не щурам у владі завдяки...
      ..............................
      якщо Європа хоче помагати,
      давайте їм гармати й літаки,
      а євро є кому намалювати.

      05.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Паради маскараду
      І
      На мо́рдорі об'явлений парад,
      чума «побєдобєсія» триває
      як рашеський останній маскарад
      і як бувало, мордами назад,
      ідуть чорти колонами до раю.

      А ми і без параду цю війну
      і орків заганяєм у сортири...
      до осені... до літа... в цю весну
      у пеклі шиють їм нові мундири...
      .........................................................
      та появились інші командири –
      долати зраду треба не одну,
      та мусимо
                  не тільки
                               ради миру.

      ІІ
      І мусимо... та маємо самі
      привитися від жаху пандемій...
      хамелеони знову на порозі –
      чого гріхи таїти? Не спінози
      у нашій Раді... наче при умі,
      та вимагають буферної дози.

      Ми вистоїмо, поки стоїмо
      не ради слави, а для перемоги
      і зовнішнього ворога б'ємо,
      і наче, протираємо більмо...
      ...............................................
      та не щезає на душі тривога,
      що нас чекає і своє ярмо,
      і довга до опінії дорога.

      ІІІ
      Героями стають чомусь не ті,
      хто зупиняє танки і колони,
      а фарисеї...
                   біля мікрофона,
      і біля грошей,
                  і на висоті...
      та обіцяють гори золоті,
      надіючись і на свої мільйони.

      05.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Із різних джерел
      На рейді – свіжа новина –
      Зміїний посилає, – на...
      чуже судно... фрегат палає,
      а нас там, ніби, і немає
      і це ще, наче, не усе
      там, де Макар телят пасе,
      і не одне ще буде пекло...
      ..................................
      Єрусалиме, ти далеко
      од Маріуполя, здавен...
      по суші... із варяг у греки...
      та упаде ще Карфаген
      і тільки одзвучить, – амен,
      у Києві об'являть Мекку...
      ..................................
      а поки-що, як ті лелеки
      злітають душі... там... ген-ген...
      ..................................
      Харон одв'язує човен...
      йому усе дається легко.

      05,2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Вікторія
      ***
      Вікторіє, журо моя! О, серце, не ридай
      І рабською покорою – любові, не карай.

      Ганьбою опорочене лишаємо юрмі;
      Оманою зурочене, щезає у пітьмі;

      Лукавої історії минає чорний час,
      що у їдкому полум’ї не опікає нас.

      За пеленою темною яріє світла мить,
      Та раною смертельною у грудях ще ятрить:

      В пориві духу вищому, чужій душі на зло
      Усі тенета нищимо і їх – як не було!

      05.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Нашестя нечисті у рясах
      І
      Не помагають рідні стіни
      боротися проти війни
      і цьому є одна причина –
      попи росії в Україні
      і параноя сатани.

      ІІ
      Юрба церковного болота
      оточує Ісусів храм,
      та інквізиція не проти
      нашестя підлої гидоти,
      якою править ниций хам.

      І молдавани, й білоруси
      не вилізають із пітьми
      і всенародної тюрми...
      червиве яблуко спокуси
      жують узбеки і казахи
      та й інші парії Аллаха
      і слуги ідола юрми.

      ІІІ
      Останні покидьки союзу...
      А що їх завело сюди
      і що несуть, окрім біди
      негідники і боягузи ?
      А те, що всюди і завжди:
      язик і грамоту улуса,
      культуру вепса і тунгуса,
      освіту дикої орди.

      04.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Буремний час
      Іде весна у маєві розмаю...
      іде війна, якій немає краю.
      Які ж бо несумісні ці світи!
      Мине весна і, може, після цього
      мине війна.. і наша перемога
      засяє як зоря із висоти.

      А поки-що – за пеленою часу
      історія про те, як мужні аси
      кують її в горнилі бойовім –
      і кіборги летовища земного,
      і привиди, і ангели від Бога,
      і воїни у пеклі вогнянім.

      Конає лиховісне перепуття,
      та за своє утрачене майбутнє
      ще не одна душа утре сльозу...
      ....................................................
      аби лише минулися напасті,
      аби у цьому герці не упасти
      і вистояти очисну грозу.

      04.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Воскресіння нації
      І
      Не вмирають воїни небес,
      що в бою за волю і за себе
      посилають біса до ереба...
      ореол вікторії не щез –
      воскресають як Христос воскрес
      їхні душі у ясному небі.

      ІІ
      І перегнивають у рові
      осоружні нелюди-приблуди
      і ніде ніколи їх не буде,
      поки ми на цій землі живі.
      Та вампіру хочеться крові,
      позаяк ми живемо як люди.

      Їх би убивати до ноги,
      нищити як сарану на паші,
      та, на жаль, у бучі горопашній
      цей літопис пишуть не боги...
      ................................................
      Сила духу додає снаги...
      хай палає капище на раші
      і горять в аїді
                              бувші наші...
      нинішні...
                              майбутні
                                               вороги.

      ІІІ

      У віках не щезне ані гнів,
      ані люта ненависть до орків
      за останні муки вісім років
      і за болі протягом віків.

      Маємо обов'язок і право
      захищати вотчину свою.

      Слава Україні на краю
      нео-європейської держави!

      Воскресає нація в бою
      і її героям – вічна слава!

      24.04.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Інволюція сущого
      І
      Русофіли мають пам'ятати,
      що орда – із роду сарани,
      а совок – личина сатани.
      Фауна у цім не винувата,
      бо найпримітивніші примати
      вищі від цієї звірини.

      ІІ
      Ожили видіння Іоанна,
      звірі об'явились у кремлі,
      і пішов диявол по землі
      по завіту Біблії й Корану...
      моляться на ідола погани –
      кривославні орки-москалі.

      По закону неодарвінізму
      на чолі у нібито людей
      набухають роги сатанізму...
      відповідно – усихає глей...
      тільки зомбоящики ідей
      не узріли цього атавізму.

      Що їм Ієгова чи Аллах?
      Є гундяй і бісова шкатулка,
      із якої визирає... путька –
      сатана, що навіває жах...
      ..........................................
      та його інформаційна булька
      лопає у світу на очах.

      ІІІ
      На заваді стала Україна:
      світова колиска житія,
      героїчна нація моя,
      що рятує Землю від руїни
      і від розбишаки-солов'я...
      та дурному – море по коліна.

      Показилися «рятівники»,
      забувають урки-яничари,
      що вони дияволу – до пари...
      як би не таїлись, а таки,
      не уникнуть Божої руки
      і не омине їх Божа кара.

      Не одне об'явлення було,
      і на звіра є уже управа –
      роги поламаємо лукавим
      і зміїне знищимо кубло,
      і відоме, і таємне зло,
      поки чути, – Україні слава!

      04.2022



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6.5 | Рейтинг "Майстерень": 6.5

    134. Я знаю
      І
      Немає раю у пустелі,
      та є ще світло у кінці
      тунелю...
      і на манівці...
      та ми лупаємо сю скелю,
      аби обітовану землю
      тримати у своїй руці.

      ІІ
      Долаємо огонь і води..
      йдемо... і мусимо іти
      до пресловутої мети...
      і ради щастя і свободи
      ми об'єднаємо світи.

      « І буде Син, і буде Мати...»
      і є ще воїни-сини,
      аби винищувати ката.

      Не має права існувати
      колаборація війни –
      парафії і сатани.

      ІІІ
      І кожного ще запитає,
      на руцях Діви, немовля, –
      яка є місія твоя?

      Я знаю, –
                  поки є земля,
      вона не буде нічия
      і маємо дійти до краю...
      .........................................
      за індульгенцію до раю –
      в собі
                   убити
                                москаля.

      04.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. За обріями еміграції
      Не курличуть мені журавлі,
      та душею за обрії лину,
      у валізу пакую жалі-
      епітафії про Україну –
                     як за Летою кануть літа,
                          а попереду, наче, і літо,
                      і неначе пора золота,
                      за якою блукаю по світу.
      За утраченим сльози утру,
      за минулим літаю до хати,
      за печалі ховаю журу,
      за журою нема що ховати.
                              Відпускаю її по воді...
                  Хай потоне. Туди їй дорога,
                   за якою – нікому... нічого...
      ну... хіба-що... удавку – орді,
      бо надіюсь і вірю, тоді
      за журбою зійде перемога.

      04.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Втілення зла
      І де воно взялося на віку
      моєму? Нице і потворне,
      заіржавіле і душею чорне,
      у підворітні – раде п'ятаку,
      на троні раші, схоже на собаку,
      у кагебе – недокурок і міль,
      у пам'яті людей – вонюча цвіль,
      в історії – скажене і ніяке,
      в майбутньому, таке ж як і було
      одвічне зло у місиві клоаки,
      у бункері – опудало макаки
      із кнопкою... повія – на ордло,
      а в Україні, вибачте, – пуйло.

      04.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. У черзі за лептою
      І
      Не вимагає Божий заповіт
      у чорний день та у лиху годину
      молитися Марії й Богу-Сину,
      аби закрили омофором світ.

      Молитись і поклони бити – мало.
      Одна турбота не рятує нас.
      Не раз уже в історії бувало
      і декому ікається не раз –
      якщо Феміда їхня довго спала,
      не омине і їх суворий час.

      ІІ
      І поки ми очікуємо кари
      за ветхий щит і ненадійний тил,
      не меншає, а більшає могил...

      не хоче небо ядерної хмари,
      але готують пекло яничари,
      а Божий Дух не має зайвих сил.

      ІІІ
      Затишшя перед бурею минає.
      Закрийте небо! Не дрімає кат!
      Подайте те, що на учора треба,
      і вам тоді окупиться стократ...
      ...............................
      Європа уповає на Ереба –
      хитрує інерційний бюрократ.

      04.2022



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    138. Перше квітня
      ***
      Жартує цього року небо.
      Аби не сумно нам було,
      то перше квітня не на зло
      з єврея робить те, що треба,
      і клоуном стає пуйло.

      ***
      Як тала весняна вода
      тікає зусібіч орда
      і перелоги оре змій
      на урожай, і не біда,
      що залишає перегній.

      ***
      Востаннє бункерна зараза
      ще не сміялася ні разу,
      та Україна – над усе,
      коли орду за перелази
      вперед ногами понесе.

      ***
      Щезає нація мізерна
      і соловіє де-не-де,
      та як соняшникове зерня
      весною, може, ще зійде,
      коли на землю упаде.

      ***
      Піде і раша у підвали
      усе одно
      на саме дно,
      коли скажені генерали
      нокаутують у кінці
      те, що не тоне у ріці.

      ***
      Колись дійде до орків мода –
      любити волю і свободу
      і, може, не за мать твою
      зруйнують дикі ідіоти
      всю метрополію свою.

      Ексклюзія
      Панове, гей! Чи вірите, чи ні –
      я не жартую... говорити мушу,
      якщо ми чорту продаємо душу,
      тоді не буде ще кінця війні.

      03.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. Там, де люди
                   І
      Іще живу... і чартеру не треба,
      і не загрожує літакопад...
      та іноді нагадую про себе,
      що на війну мені закрили небо,
      аби душа не рвалася назад.

      А де немає «операцій миру»,
      ні язика, ні духу москаля,
      живуть як люди емігранти віри
      у те, що їм дадуть кусочок сиру
      у мишоловці і прийме земля.

                   ІІ
      Квітують парки... статуї, амури
      вітають біля веж або каплиць
      і захищають їх високі мури,
      щоб унікальні пам'ятки культури
      не падали додолу горілиць.

      І дзвони б'ють, неначе у Софії,
      і сонце опромінює блакить,
      і вибухом далекої події
      у келії Варвари і Марії
      зоря червоній армії горить.

      Це бомба... і на фініші дороги
      кебета завела у западню
      і нехотя, підсунула свиню –
      немає ані сенсу, ані змоги
      вертатися на лінію вогню.

      Там убивають орки і погани,
      тут – люди... і веселі, і сумні...
      пече сумління, та нема догани,
      а лепетання, – як мені погано,
      не додає героїки війні.

      Та є надія – може, автостопом,
      баластом... із війною тет-а-тет...
      як у пришестя другого потопу...
      вітає еміграцію поет, –
      ей, обрусілі! Зайвий у Європі
      кацапуватий ваш менталітет!

                   ІІІ
      Неначе є куди себе подіти.
      Лиха біда, та не у цьому суть.
      Високі гори душу не спасуть –
      чекають в Україні первоцвіти,
      і бджоли теж, можливо, ще гудуть.

      І, може, уціліє крайня хата,
      і щезнуть мародери у вогні...
      і уві сні навіяна балада
      вже наяву повідає мені:
      ні у бою, ні у хатині скраю
      уже не буде спокою тобі...
      ..............................................
      Якщо і тут не доживу до раю,
      то й там не дорікатиму собі,
      що візії, яка усіх лякає,
      альтернативи поки-що немає,
      окрім як перемозі... і журбі.

      О, воїне! І я тобі бажаю
      Вікторії!
                  ...на березі Дунаю
      у цій
                   бодай останній
                               боротьбі.

      03.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Сюр
      ***
      А в Україні нині поле брані
      між ангелами світла і пітьми.
      Супроти рвані
      воїни Майдану
      уже чекають Божої сурми.

      ***
      А на війні як на війні – одні
      перемагають, інші будуть мертвими...
      та аж у цій війні –
      чи ми брати, чи ні
      до кожного дійшло, але – ракетами.

      ***
      А на Парнасі меншає бісоти
      і на халяву, Богові хвала,
      найшли роботу
      горе-патріоти,
      римуючи пу-пу і ла-ла-ла.

      ***
      А на кацапії – одні головорізи,
      немає там людей і не було.
      Та кожне до зарізу
      хоче візу
      у рай, куди заманює пуйло.

      ***
      А генерали раші – канібали,
      які усе їдять із голови...
      чекаємо фіналу,
      аби її не стало
      чи від сокири, чи від булави.

      ***
      А на мордорі є емір...
      у бункері... бажає миру,
      спецоперацій... харакірі...
      і на сортір
      цупкий папір,
      але формату – А4.

      Епілог
      А на останок подію одну
      маємо анонсувати:
      оголосити Європі війну,
      здатись і бути у НАТО.


      03.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. Реінкарнація зла
      Наполеон Москву «завоював»...
      Адольф Європу кинув у руїни...
      ну, а пуйло животик надірвав
      у суїциді проти України.
                   Ой, немає ума у нащадків орди,
                  осліпила усіх оковита.
                   Эй, московіє, брись! Вимітайся! Іди
                  ...у фарватері свого корита.
      Та хоч кілок на лобі їй теши,
      а на чуже усе ще ласі свині.
      Немає у кацапії душі –
      лише інстинкти, та і ті звірині.
                  Ми із піснею ворога били не раз,             та, на жаль, не давили як гниду.             Ей, парафіє пекла, а хто це за вас             відспіває собі панахиду?
      На вас чекає лава у суді
      і на віки дурною буде слава,
      але радійте, мудаки Чуді,
      йдучи слідами Сталіна і Мао.            
                   У злодіїв іще вистачає ума
                  йти розбоєм на биту дорогу,             та чекає тюрма, і сума, і чума
                  цю імперію злу та убогу.
      Багато вас лишилось без імен,
      що у землі отримали медалі.
      Не лізьте баранами на рожен!
      Ми об'єднали світ, а ви – пропали.
                  І було би у небі чистіше, якби
                  сатани не боялась Європа...             хай щезають у пеклі запеклі раби
                  і ніщо не рятує холопа!

      03.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. Перед переділом світу
      І
      Усе – ще, наче летаргійний сон,
      і окаянне лихо не заснуло,
      і не відповідає камертон
      зашкаленого серця на минуле.

      ІІ
      Ми є уже у пам'яті людській,
      але, здається, сильна Україна
      нікому особливо не потрібна
      на повоєнній мапі світовій.

      У ворога в душі нема нічого
      святого, та немає і своїх...
      виконуємо роль – один за всіх
      і мало хто бажає – за одного.

      Китай намилив лижі за Амур,
      Японія Курили забирає
      і поки у Тайвані перекур,
      Корея на кощія уповає.

      Туреччина дарує байрактар,
      Америка оточена щитами,
      Європа має загрібати жар,
      але найлегше – нашими руками.

      Ну, що ж, таке було уже не раз.
      Інерція! Але настане час
      казати окупанту, – надо, Фєдя,
      тобі парашу, а не унітаз...

      ..............................................
      а шкуру неубитого ведмедя
      зумієте покроїти без нас?

      ІІІ
      А поки-що не радують новини
      про перелом у ближньому бою
      у боротьбі за націю мою...
      минула репутація не чинна...
      девіз і кредо знову – дежавю:
      всі – як один... і бувші біло-сині...
      колаборанти, телепні наївні
      рятують шкуру засрану свою.

      03.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Агонія жадоби
      І
      Готуємо путі до перемоги
      долаємо і сумніви, й тривоги.
      і націю єднаємо в бою.
      Назґули* зайняли усі дороги,
      та є надія не лише на Бога,
      але й на дужу Армію свою.

      ІІ
      Вмирає муза... закипіли сльози,
      ревуть гармати... захолола кров
      і запеклися рани, і заноза
      вп'ялась у серце... вбиті і любов,
      і віра... і утрачена надія,
      що є ще ум у черепі кощія,
      який усе руйнує до основ.
      Оце і є – «сугубо і тригубо»
      забороняти націю одну...
      війна усім розвіє пелену
      і поки окаянне вріже дуба,
      почуємо ієрихонські труби,
      які руйнують бісову стіну.

      ІІІ
      Європа не ховається від бомби...
      спокійно засинає чоловік...
      нікому не загрожує язик...
      ...........................................
      у бункері – агонія жадоби...
      існуємо, бо є ще катакомби
      і діти підземелля, і як зомбі
      готові знову у печерний вік.

      Будь проклята, парафіє вампіра,
      до сьомого і більше поколінь!

      волає Київ, Буча та Ірпінь
      і неофіти будь-якої віри,
      бо викурити цього бузувіра
      з його барлоги...
      мусимо!
      Амінь...
      03.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Початок кінця
      Дрижить земля на лихо москалю,
      планета зупиняє окупанта.
      Словами болю, відчаю, жалю
      всієї міри втрат не передати.

      Тримаємось, але з останніх сил,
      чекаємо, коли закриє небо
      Європа змію... Україні треба
      ракети – до сокири і до вил.

      Аби вона дістала до Уралу,
      зі сходу – до Алтаю і кремля,
      аби у лігві ворога палала
      до обрію дияволова тля.

      Щоб раша розлетілась на кусочки...
      Цивілізаціє, протри більмо,
      тебе ґвалтує озвіріле чмо.
      Одінь кощію гамівну сорочку...
      ......................................................
      В останній бій ідуть сини і дочки
      за націю... рубаємо ярмо!

      01.03.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Задній хід
      Захотіли перемовин
      путіноїди-пєскови,
      та палає у вогні
      дипломатія і право,
      а на захисті держави
      ми лишаємось одні.

      Де ви, Грузія, Молдова,
      і вагоме ваше слово
      у баталії зі злом?
      Треба добивати звіра
      і за мову, і за віру
      зрозумілим язиком.

      Батареєю гармати
      треба нелюда навчати,
      рвати біса на куски,
      за велику Україну
      Дону, Криму – за єдину
      б'ють заразу вояки.

      Нетямущі білоруси
      вилізайте із улуса,
      не ідіть проти рожна,
      арештуйте свого бацьку,
      вас же все-таки багацько,
      бо інакше вам хана.

      Світ готує колимагу
      аж до самої Гааги
      і коняці, і пуйлу,
      а від рибки золотої –
      до кобзона всі ізгої
      покочують по теплу.

      Ви хотіли? Ось вам! Нате!
      Ми усі сьогодні НАТО!
      Начувайтесь, москалі!
      Поженемо вас у прірву,
      і у шию, і у гриву
      за окраїни землі.

      02.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Мати Україна
      Сяє у блакиті Україна,
      і сади, і ниви, і поля,
      і мала, й велика Батьківщина
      на планеті з іменем Земля.

      Оживай, і не цурайся Сина,
      і тримайся сильної руки.
      Будеш і велика, і єдина,
      наша берегине, на віки.

      І вода цілюща у криниці,
      і стежина перша за поріг,
      синє небо, золота пшениця,
      тризуб волі, щастя оберіг.

      Не померкне, небом осіянна,
      слава наших пращурів-дідів,
      гетьманів Богдана та Івана
      у державі вольних козаків.

      І земель історія правдива,
      і малята на руках матусь,
      і церков неопалиме диво –
      це і є первісна наша Русь.

      Хай лунає світова осанна!
      Будеш, нене, з іменем твоїм
      для усіх – земля обітована,
      а для українців – Божий дім.

      Оживай, і не цурайся Сина,
      і тримайся сильної руки.
      Будеш і велика, і єдина,
      наша берегине, на віки.

      24.02.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Живуча ідея
      І
      І мертві, і живі на тому й цьому світі
      ще чують із небес Тарасів заповіт.
      Чи хочемо, чи ні, але на цій орбіті
      лишає кожен свій неповторимий слід.

      ІІ
      Духовне я і ми змагаються в етері
      за право на життя у пам’яті людей.
      Стирає імена лише майбутня ера
      і невідомо, хто туди іще дійде.

      У естафеті цій поети і пророки
      задіюють свої радари суєти
      і в місиві ідей загальної толоки
      сягають до межі кінцевої мети.

      ІІІ
      Надією живе за пеленою часу
      парафія земна астральної рідні,
      чекаючи нові поеми і пісні…

      Фортунить не усім, але одного разу
      іще цікаві тут аматори Парнасу
      опиняться і там реактором подій.

      02.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. Ознаки материнської любові
      Не перелічую миті щасливі.
      Оберігаю ім’я,
      наче у матері Божої діви...
      Це – найрідніша моя.

      Образ її у терновій хустині,
      голос – у серці несу:
      «йди-но хутенько, учися, диви-но,
      тато клепає косу».

      І колисала, й носила до школи
      душу мою «на коська»,
      і не забуду я того ніколи,
      що лиш у мене така.

      Може тому й додає мені сили
      як прилітає у сни,
      може, й мене піднімає на крила
      і береже од війни.

      Ще не зів'яла у лузі калина,
      де колисала дитя
      і виряджала у армію сина
      майже на ціле життя.

      Маю напам'ять і фото, і пісню.
      Рано співала, а плакала пізно,
      що посивіла коса.

      Це і частина моєї провини –
      усмішка як у малої дитини
      і не утерта сльоза.

      12.02.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Drang nach Osten
      Подякуємо владі за досаду
      і невідомі подвиги... і зраду –
      за все, що заслуговує вона,
      допоки «править балом сатана»,
      а особливо одіозну Раду
      за войовничу і лукаву правду, –
      чому не зупиняється війна?

      Ще є із ким ряди свої єднати
      жіночому окремому десанту,
      та ціль не оправдовує мети,
      коли у бій ідуть такі солдати...
      та як же їм усім допомогти?
      хіба-що верхотурі показати,
      куди її послати... і піти.

      Негоже узурпаторам народу
      ховатися за тіньову свободу
      і нести у майбутнє прапори,
      коли вони ногами догори...
      але радіймо, поки «ще не вмерла»
      і поки не підкорена Говерла
      останньої воєної пори.

      02.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Вилами по воді
      У маячні роман «Війна і мир»
      нічому не навчає окупанта
      і всі на дану тему фоліанти –
      даремно переведений папір.
      Шифроване лише дратує зір
      і спалюють написане таланти,
      а деяких поетів до сих пір
      пояснюють учені-дилетанти
      і тільки заяложують рядки,
      бо і між ними – суєта, таки,
      та читачі у захваті від того,
      що, нібито, навіяне від Бога, –
      хтось угорі запалює зірки,
      а унизу визбирує каміння...
      які ремінісценції палкі!
      Яке неперевершене уміння
      надіятись на дальні маяки,
      хоча і невідомо, ради чого
      палає свічка генія отого,
      що не зумів зарадити біді...
      і пишуть наші вила по воді
      заради суєти благоговіння
      усе, що за межею розуміння
      посвячених
                   у марному
                               труді.

      02.2022



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. Вінегрет з блекотою
      ***
      Із ірокезів та із могікан
      живими залишились одиниці...
      так само українцю свій «фіґ вам»
      показують сучасні якобинці,
      що нині викорінюють слов’ян.

      ***
      Солов'ї-розбійники в лісах
      об'єднались і отаборились,
      у кощія сили появились...
      у народу не минає жах –
      блекоти зеленої об'їлись.

      ***
      Усе, що досягають батогами,
      заточене на кінчику пера
      історії... бо нинішня пора
      така, що і добро із кулаками,
      і пряники не додають добра.

      ***
      Кусаються не тільки-но собаки,
      але й оскаженілі посіпаки,
      яким собачі премії дають,
      коли на ешафоті маніяки
      і фарисеї учиняють суд.

      ***
      Як важко щось одне обрати,
      коли і вибору нема,
      і не минає, зокрема,
      в Європі – учорашнє завтра,
      а на Московії – тюрма.

      ***
      Вегетаріанські апетити
      мають два любителі корита...
      українські «овочі» жують
      і неутолима їхня лють,
      бо крові немає,
      щоб запити.

      На закуску
      На третє залишається забути,
      що попереду і позаду – рать,
      а у меню євшану і отрути
      переважають прянощі цикути
      і спеції солодощів гірчать.

      01.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. За межею недосяжного
      І
      Ми лишаємо наші сліди
      на землі – у бою, на орбіті –
      є дорога ясна до мети
      і надія на інші світи,
      поки зорі у темряві світять.

      ІІ
      І немає сузір'їв таких,
      до яких не долинуть сигнали
      інших цивілізацій земних,
      що раніше були і... пропали.

      Їхні душі, якщо не вони,
      десь освоїли екзопланету
      і тепер, як сигнали від них,
      до Землі долітають комети.

      Може, видумали думколіт,
      що літає від світла скоріше...
      може, їхня ракета – болід,
      що не раз уже падав раніше.

      У науки немає межі
      і теорії є неймовірні,
      та... спускаємось... ми ще чужі
      між собою в одному подвір'ї.

      ІІІ

      Ще кує по серпу молоток,
      і убивці не сіли за ґрати...
      половина народу – совок,
      половина – готові вмирати.

      Та надіємось на майбуття
      за оралами вічної ниви,
      поки віримо у неможливе –
      що, хоча у юдолі буття
      боягузи гальмують життя,
      та прискорюють світло сміливі.

      29.01.2022



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. Вичищене із багатослів'я
      ***
      В поезії не вистачає манни
      небесної і варива води,
      якої вистачає графоману...
      і лицарі без сумніву й догани
      пакують у бульки свої труди.

      ***
      Як жаль, що і поети не мольфари,
      і генії не мають на таксі,
      і що у них немає того дару,
      яким не володіли би усі.

      ***
      Немає вже Ітаки, Спарти, Трої
      і вимирають не землі герої
      як і літературні імена...
      паяців спокушає сатана,
      аби не затихала параноя.

      ***
      Нікого не окрилюють сюжети
      поеми, оди, думи козака,
      мелодії елегії, сонету
      і вигасає музики ріка,
      коли віщають викопні поети –
      літаючі пра-ящури планети
      щезаючого племені совка.

      ***
      Летять душі живої ескулапи
      за край неопалимої землі
      як журавлі...
      у вирій... назавжди,
      і вже не повертаються сюди,
      де навіть у болоті є кацапи
      і квакають по селах москалі.

      ***
      Будь-яке міняю на любе
      і лунає пісня веселенька...
      популяризуємо себе –
      солов'ї, оплакуючи неньку.

      Ексклюзія
      Ніхто нікого не жене
      у шию – видавати вірші,
      де декларуємо одне,
      а пропагуємо щось інше.

      01.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Карточка з неба
      Живу чи доживаю – все одно
      буває давнє оживе наразі
      і як у спіритичному сеансі
      переглядаю з друзями кіно.

      Така була напевне їхня карма,
      коли ще готувались у політ,
      а нині вже ніяка телеграма
      не викликає їх на білий світ.

      Нема квартету. А було – до пари...
      Та випала усім далека путь
      і дрова одинокої гітари
      уже ніколи їм не загудуть.

      Останнього іще чекає щастя
      розвіятися як у небі дим,
      аби не сумувати хоч за тим,
      чого немає у Еклізіаста.

      Багато опечалених думок
      ще навіває пожовтіле фото
      із юності... останній наш урок,
      а далі доля запитає, – хто ти?

      Були надії і була мета –
      пізнати до кінця усі дороги...
      пізнали біля Отчого порогу, –
      усе на цьому світі – суєта.

      Ідуть і бідні, і багатії
      до фінішу... ніщо не допоможе.

      Посіви є. Чи будуть врожаї,
      не відає і провидіння Боже.

      Та марні думи і діла мої,
      які ніхто продовжити не може.

      01.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. В'юнка нитка історії
      ***
      Немає ані тактики, ні цілі,
      ні якоря, ні палуби, ні кіля...
      у морі лиха ми, таки, одні...
      рабів галери позмивали хвилі,
      а до Європи милі... милі... милі...
      надійно сидимо на мілині.

      ***
      Котячий рік – це не про нашу віру,
      якою б не здавалася вона.
      А поки-що зарядимо мортиру –
      у гавань миру рухає війна,
      аби зайняти хату і квартиру.

      ***
      У юди викрали п'ятак.
      Немає тридцять три проценти.
      Давай... топити опонента!
      Але насправді все не так
      як у дурній балді клієнта.

      ***
      Стратегію будує сатана...
      реалізує плани Барбароса
      дворняжка боса,
      пітерська шпана,
      яка на всіх наїхала
      барбосом.

      ***
      Історія фіксує як рекорд
      досягнення небачених висот –
      лукаві наші і лихі сусіди
      формують... злуку і в часи кориди
      об'єднують до опору народ.

      ***
      А пандемія не складає ласти
      і торпедує ХХІ-й вік...
      аби на себе руки не накласти,
      планета позбавляється баласту –
      сиріт, пенсіонерів і калік.


      01.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. Інклюзія пам’яті
      Мені, буває, заважає спати
      якась нечиста сила...
      то ядерні на таці крокодили,
      то у мундирі дуло із гармати –
      епоха миру і її етапи:
      комуни і ґулаґи,
      тюряги і кацапи,
      розбійницькі ватаги,
      ешелони,
      набиті трупами товарняки-вагони,
      погони ката, загребущі лапи...
      О, пам'яте! А що, як сни «у руку»?
      А що, як знову ті пекельні муки?
      А ми ще не загоїли стигмати –
      у цьому світі перші і останні
      розкидані по світу могікани,
      приречені до смерті виживати.

      « Сон розуму породжує...» геєну.
      Чудовиська імперії живі
      і досі ще гадають на крові
      як поділити мапу повоєнну.
      Вони і досі сяють у зеніті
      дурної слави, діють сили темні,
      дияволові радники таємні
      і їхні тіні... в пеклі б їм горіти...
      ....................................................
      Стирають пам'ять окупанти світу.

      01.2022



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    157. Попередники та наступники
      Союз не клеїться по швах,
      усім нема куди тікати.
      В електорату їде дах, –
      кого й навіщо обирати?

      Яка юрба – такі й вожді...
      а де узяти їх, видющих,
      коли й поети, по нужді,
      гадають на кофейній гущі?

      На Рашії дурних нема...
      якщо не орки, то дебіли,
      а тих, що волі захотіли,
      уже очікує тюрма.

      І в Україні небагато
      лишається таких людей,
      що і один десятка вартий,
      бо їх, таки, нема ніде.

      У гущі цілого народу
      як на біду, одне зело...
      і одне одному на зло
      усе ще каламутять воду:
      по духу – люті антиподи,
      по суті – те, що і було.

      01.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Terra incognita
      Віримо із юності у неї –
      нації, що із роси й води,
      матері онуків Прометея,
      берегині роду від орди.

      Напинає паруси... і крила...
      і – лети ж бо! Чайкою лети!
      Азимути вказує Ярило
      у далекі гавані-порти.

      Усім далека і близька
      на хвилі світового злету
      стає зорею маяка
      terra incognita планети.

      Майорить земля обітована
      ореолом волі в далині,
      невідома світу і незнана,
      поки гартувалась у вогні.

      Каїном рокована до смерті,
      стала на передньому краю...
      Україно – мати милосердя,
      узаконюй місію свою!

      Усім далека і близька
      на хвилі світового злету
      стає зорею маяка
      terra incognita планети.

      01.2022



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Вбивча любов
      І
      Невеселі світові новини
      про причини хаосу і бід
      і лютує братія сусід,
      нібито Московія не винна,
      що брехня, терор і геноцид –
      це її війна за Україну.

      ІІ
      Вірячи у Божий Заповіт,
      маємо любити і прощати
      ворога як ближнього і брата
      і, не обираючи сусід,
      іноді молитися на схід
      і на захід сонця уповати.

      За віки ворожої навали
      наша віра – це кипуча мідь,
      що кривавить голубий зеніт
      у ясному небі. Ганнібали
      і саули нелюдами стали,
      ідучи на волелюбний рід.

      І такі ж по духу і по суті
      наші одомашнені манкурти,
      що поганять наше житіє
      та болото хвалять не своє,
      щоб чужою жабою не бути
      й виглядати кращими, ніж є...
      ...................................................
      все дається воїну у герці
      за любов, за волю і життя,
      за минуле і за майбуття,
      і за славу... і за мить до смерті
      хай свої лишаються у серці,
      а чужі ідуть у небуття.

      ІІІ
      Ми у цьому світі не пропащі
      і не кращі,
      може, й непутящі
      оживемо по усіх краях.

      Ну, а те...
      що наганяє жах...
      убоїться каменю із пращі
      Голіаф...
      на глиняних ногах.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. Риторика опісля
      Пандемія гумору триває.
      Коміки попереду усіх.
      Як ся стало? А хіба я знаю,
      як державу підняли на сміх.

      ІІ
      Але як ся стало, що щоразу
      як ішли зі зброєю на ви,
      ми не прищемили голови
      ядовитій очковій заразі?

      Як ся стало, що колона п'ята
      постає платформою буття,
      а совкове юрмище затяте
      обирає виродків життя?

      Де ви, Македонії герої?
      Як це ми до того дожили,
      що усі Гордієві вузли
      нав'язала світу параноя?

      ІІІ
      Як не оглядатися назад
      і сьогодні довіряти звіру,
      і забути, як то лютий брат
      убивав людей за їхню віру?

      О, мої лукаві вороги,
      остогидлі у моїй світлиці,
      де подіти ваші пики-лиця,
      де узяти сили і снаги
      нації, що зітре до ноги
      вас, чужинці-недоукраїнці?

      01.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. Що таке хорошо?
      У паніці сусіди наші.
      «Все хорошо», та ніби
      запахло смаленим на Раші –
      з усіх боків – таліби.

      Не вистачає України,
      її живого м’яса,
      аби спинити бабуїнів
      на перехресті часу.

      Щоб захистити від навали
      яранги, юрти, шатра
      і не віддати, що украли
      у меншенького брата.

      Горить на злодієві шапка,
      і кепка на Росії,
      і тюбетейка Мономаха –
      намісника Батия.

      Все хорошо, але погано...
      не вистачає раю,
      коли уся тюрма палає
      і від Аляски до Афгану
      московія не має краю,
      та є ще отамани.

      01.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Різдвяні акорди
      І
      Біжать як на пожежу куці дні,
      і довгі ночі, і літа, і... всує,
      бо затихає голос у мені,
      а тихого ніхто ніде не чує.

      ІІ
      Не зійдуться ровесники мої
      хоча би уві сні... і біля мене
      не висповідають жалі свої,
      як дістає їх мафія зелена.

      І не прийдуть мої учителі
      промовити бодай напутнє слово,
      що я заповідаю цій землі,
      як хліб насущний, українську мову.

      А нації новій – Різдво нове
      у храмі неба, де ще є надія
      на істину і заповітну мрію,
      що наш ковчег пливе іще, пливе...
      і пам'яттю у серці оживе
      малий Ісус... і матінка Марія.

      ІІІ
      Від скромності, звичайно, не умру...
      і дзвони по мені не будуть бити.
      скупу сльозу нікому не утру,
      не по мені зажуряться кобіти,

      і відьмою не явиться мені
      як Фінну очарована Наїна,
      коли зійде зорею у вікні
      незримою іконою єдина.

      Очікую не мертвих, а живих,
      бо до галери я ще не прикутий
      як деякі юродиві... по суті...
      і – як бояни ідолів своїх –
      не розписався у безсилій люті
      на попелищі вірувань чужих.

      06.01.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Душа-паломниця
      На всіх дорогах житія
      є і поразки, й перемоги,
      та жде мене душа моя
      за перехрестями дороги.

      Там, де розведені мости,
      не зупиняється на злеті
      на півдорозі до мети
      паломниця – душа поета.

      І там... на самому краю,
      буває, треба зупинитись,
      аби за націю свою
      хоча би Богу помолитись.

      Оскаржити її жалі,
      аби залікувала рани...
      у цьому храмі на землі
      ми є усюди християни.

      І зобов’язані іти
      через – не можу... але мушу
      у веремії суєти...
      хоч не обтяжувати душу.

      Там, де розведені мости,
      не зупиняється на злеті
      на півдорозі до мети
      паломниця – душа поета.

      01.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. Після того як
      Всіх вітаю! Будемо здорові
      і щасливі у часи зимові,
      і веселі протягом весни,
      і успішні влітку й восени,
      і неповторимі у любові,
      і неперевершені у слові...
      поки не тривожать наші сни
      вічною примарою війни
      дряхлі маразматики московій.

      А бажаю те, що і завжди –
      кожному своє і по заслузі:
      кацапні – кар’єру у Союзі,
      українцям – все з роси й води,
      процвітання – нації і музі,
      поки є іще іти куди...
      ....................................
      щоб ніколи не було біди
      і не розчаровували друзі.

      01.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. Правда про кривду
      І
      Ось і знову – рік новий... кутя...
      і до літа засіває вітер
      елементи логіки життя:
      true & false – зернини цього світу.

      Істиною сяють небеса...
      Божі очі... зорі вечорові...
      вічну ойкумену ця краса
      обіймає, а рятує – слово.

      ІІ
      Переполошились у кремлі,
      що минає сьомий день творіння,
      а немає на усій землі
      місця волелюбній Україні.

      Зайняла окраїни біди –
      Соловки, і Колиму, й Гулаги...
      та усюди – оргія орди
      і криваві войовничі стяги.

      Розуміє парія чумна,
      чим її історія святиться,
      що без України їй хана,
      що вона – zero без одиниці.

      І нехай Московію трясе,
      хай собі готує панахиду.
      Україна буде над усе!
      Суща правда подолає кривду.

      Хай не забувають москалі, –
      ми при повній силі і відвазі...
      і Феміда діє у Гаазі,
      і у власній хаті – на селі
      і у місті – вимете нулі
      наймитів диявола наразі.

      ІІІ
      Глипає орел на всі боки....
      та якщо війна... усе-таки
      вистоїмо у вогні баталій
      і зітремо тлю на п’єдесталі...
      Ми ж бо споконвіку вояки
      не за гроші і не за медалі...
      І про це народам на віки
      наші предки – вільні козаки
      карбували кам’яні скрижалі.

      12.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. Культ ерзацу
      ***
      Жуємо суржик. За таке меню
      подякувати маємо «сосєдку»...
      усі віки підсовує свиню,
      але розповідає, що конфетку.

      ***
      А Пуцька й Бацька – «баловні судьби»,
      останні узурпатори свободи...
      обоє на галері як раби
      їдять і п’ють і... каламутять воду.

      ***
      А наш малий Наполеон
      теж замутити щось не проти,
      допоки на його зальоти
      не реагує сам Бурбон.

      ***
      А...
      на верхотурі боротьба...
      бе...
      заматюкалося цабе ...
      ве...
      пора міняти на нове...
      і...
      а там усі вони такі.

      ***
      За владу перетягують канати
      то тіньові, то видні супостати
      і наперед ніколи не поймеш,
      кому на плаху, а кого карати.

      ***
      Від правосуддя їде дах...
      у всіх однакова потреба –
      понишпорити у судах
      і вийти на самого себе.

      ..........................................
      Чого немає, того і немає,
      аби дійти до ручки ...і до краю...
      Не підіймайте зайвої ваги,
      якщо на це снаги
      не вистачає.

      12.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    167. Нове Різдво
      За роком рік... тисячоліття
      триває світле торжество –
      на радощі батькам і дітям
      у кожен дім іде Різдво.

      У всіх з’являється надія –
      напередодні іменин
      за них піклується Марія
      і незаконний Божий Син.

      Усі гріхи собі присвоїв...
      усе, що повзає на дні –
      і фарисея, і ізгоя
      прощає у святкові дні.

      За це, вознесений за руки,
      несе свій хрест багато літ,
      дарує людям Заповіт
      і спонукає до науки, –
      лише приречені на муки
      рятують божевільний світ.

      12.2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    168. Кульмінація віроломства
      Колись ви називалися... братами??!
      а нині... пересвідчилися ми,
      що стоїте наругою над нами,
      бо не бували добрими людьми.

      Украли історичне первородство
      у вільного народу козаків,
      усюди насадили віроломство
      опричників, злодіїв і катів.

      І лижетесь лукавими устами
      із нашою «елітою», аби
      оця повія стала на диби,
      сповідувана вашими попами.

      Плюєте ви на право і закон,
      аби пройтись війною по пустині
      та осквернити лаври і святині
      і поздирати золото ікон.

      «Бабахнути» у вас немає сили,
      та їде дах у мавпи на даху,
      а єзуїти бомби і кадила
      уже готують світову «труху».

      Надію мають ваші лжемесії
      чумою прокотитись по землі,
      аби бенкетувати у Кремлі.

      Смертельне жало отруїло змія.
      На часі – трепанація Росії...
      її заріжуть голі королі.

      12.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. Стезею троп та алегорій
      І
      Який народ, така й еліта:
      чинуші, коміки, купці,
      учені, нишпорки, митці
      сучліту і... круті піїти –
      такий собі суспільний зріз
      воюючих вовків і кіз
      біля великого корита.

      ІІ
      І в кожній курії – кроти,
      що риють ями... та у тиші
      раби тупої сліпоти –
      таємні слуги: сірі миші,
      щурі... і з ними заодно
      усі, кому усе одно.

      Таке життя! Ми дуже різні...
      є гумові, і є залізні,
      але коли кругом воно
      і тягне націю на дно,
      боротися буває пізно.

      ІІІ
      Не зупинити карусель,
      не оновити давню пам’ять...
      воно пильнує і пасе,
      перевіряє на лояльність,
      але бажає над усе
      завоювати популярність.
      А їх ще є – аж гай гуде
      і кожне, нібито, веде...
      як партія а то й... поети
      юрбу – попереду планети
      тенетами енкаведе...
      аби не втратити ніде
      дешевого авторитету.

      12.2021



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    170. Живуча ідея
      І мертві, і живі на тому й цьому світі
      ще чують із небес Тарасів заповіт.
      Чи хочемо, чи ні, а на його орбіті
      лишає кожен свій неповторимий слід.

      Духовне я і ми змагаються в етері
      за право на життя у пам’яті людей.
      Стирає імена нова майбутня ера
      і невідомо хто туди іще дійде.

      У цій азартній грі ідуть в тираж поети,
      включаючи свої радари суєти…
      козирні дами і тузи, а не валети
      досягнуть на межі кінцевої мети.

      Та вірою живе за пеленою часу
      парафія земна астральної рідні,
      плекаючи нові поеми і пісні…
      Фортуна не для всіх, але одного разу
      іще цікаві там аматори Парнасу
      опиняться і тут на лаві запасній .

      12.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    171. Осіння журба
      Які обереги, то й доля така,
      які береги, то така і ріка...
      а дні і літа, наче листя беріз,
      несе течія ручаями зі сліз.

      Несе і вертає у рідні краї,
      осінні дощі поливають її...
      і падає злива із неба туди,
      де зі́йде зело із роси і води.

      І поки повіє хуртеча зими,
      стихію її не зупинимо ми,
      а як завітає ще й осінь сама,
      надії на долю щасливу нема.

      У цю течію не ступає ніхто,
      хоч мріє роками прожити за сто,
      і в’яне як зілля його ворожби
      усе, що потоне у вирі судьби.

      Щезають у піні прибою човни,
      опала береза оплакує сни
      і душу охоплює тиха жура,
      що гіллю її усихати пора,
      і тільки лозина у ранок ясний
      шмагатиме вітер нової весни.

      12.2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    172. Сучасні рубаї
      ***
      Людина сотворила Бога-Сина...
      і капище придумала людина...
      зате цілує ідола і мощі
      за те, що ходить до чужої прощі.

      ***
      Дереворити прикрашають хату,
      оберігають дух її – пенати,
      ікони зображають тільки те,
      чим світова релігія багата.

      ***
      Збуваються і фантастичні мрії,
      і на удачу тліючі надії...
      але якщо дається й не беремо,
      то це слугує інде лиходію.

      ***
      Не забувай, що за душею сохне
      ота...з косою... хапне і не охне.
      Та поки є надія на Аллаха,
      емір живе й осел його не дохне.

      ***
      Усе, що помічаю на окрузі,
      нагадує її... одну... у лузі...
      шукаю на землі її сліди.
      І що? У неї – віртуальні друзі.

      ***
      Усе найкраще кануло у Лету...
      виною цьому – оди і сонети,
      а ось на те, чим серцю завинив,
      не реагують іноді й поети.

      Нарація
      Я не римую крові і любові,
      нові слова мені уже не нові,
      любити і жаліти не умію,
      рубаю рубаями по живому.

      12.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. Байки Ходжі
      ***
      На цьому світі оминай папуг,
      аби у рай не завела недуга
      або тебе не охопила туга,
      коли плює у душу щирий друг,
      а ти не оминув такого друга.

      ***
      Гаряче слово – це огниво!
      Оце і баєчка уся.
      Але говорячи правдиво, –
      мені сміятися важливо,
      аби не випендритися.

      ***
      Якщо розумні у полоні
      дурних ідей – це щось не те,
      бо тільки ідіоти повні
      єднають грішне і святе.

      ***
      Хто має що додати, додає,
      хоча й хвала лукавою буває,
      коли тебе за дурника тримає
      базікало про житіє твоє.

      ***
      Жива порода ліплена із глини,
      а криця – із іржавої руди
      і є різниця, чи іуда ти,
      чи істина у образі людини.

      ***
      Не обіцяй чуже нікому
      і не бажай своє сліпому...
      не уповай на майбуття...
      життя передбачає кому
      і точкою стає життя.

      Резюме
      Не випускай із бутля джина
      Хоттабича... і Насреддіна...
      а заховаєш їх на дно,
      то по велінню Аладіна
      подує буря все одно.

      12.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Секрети творчої кухні
      I
      Помітити поезію найлегше,
      допоки є крилаті фрази... і
      метафори, ремінісценції,
      біблійні і живучі аксіоми,
      язичницької оргії фантоми,
      цитати, рими, тропи, рубаї –
      відомі істини... і тим не менше
      усе доречне у містерії,
      та ритміка кульгаючого трешу,
      буває, заяложує її.

      II
      Піїти мають інші пієтети
      і є на те олія в голові,
      аби імітувати ті секрети,
      якими володіють візаві,
      відомі за ознакою таланту,
      манери, стилю, тону, словника...
      і як не намагайся повторяти,
      що не мели, а му́ка – не мука́.

      III
      Єдине розуміють дилетанти –
      своє творити не така й лафа,
      та не болить нікому голова,
      що мухи і котлети – це окремо...
      і як не захищай свої права,
      птахами розлітаються слова
      поміченої фабули... і теми.

      12.2021



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    175. Розворот на повороті
      На площі революція шумить...
      пародія Майдану на параді,
      де майже біля кожного стоїть
      поліція... і майже кожну мить
      відлунює овація у Раді.

      Що не кажи, а це переворот
      у вивернутій голові на зовні...
      посереди́ні – медіа й народ:
      на видноті – ідейний патріот,
      а у тіні – зелені і червоні.

      Девіз у параноїка, – завжди!
      гіганти мислі на чужому боці...
      кого лише не винесла сюди
      юрма: пролетарі, опезежопці,
      аґенти всюдисущої орди.

      Але чого боятися, дивіться, –
      верховний Ося, а не їхній Кіса
      видумує майбутнє Newukraine,
      рятує голодуючих дітей,
      будує кілометри комунізму...
      і Еллочка вигукує, – okey!

      А декому ще й дещо перепало...
      є віза... євро... коли гривні мало...
      і шаровари є, а не штани,
      коли займуть летовища й вокзали
      клієнти шизоманії... ждуни
      купюри від рубльового кварталу.

      12.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    176. PS
      Іду на дебати, оскільки
      поезія все-таки є...
      її «не приперли до стінки»
      у кузні мадаме-месьє.

      І слави не знищили клони,
      і музу не б’ють наповал
      за те, що веде перегони
      і має завищений бал.

      Сумнівно і сумно буває,
      коли щось не те угорі
      і рейтинг високий кульгає,
      коли засинає журі.

      Оказія – щиро брехати
      буває солодша халви,
      та зайві у бучі дебати,
      якщо «ідемо не на ви».

      Навіщо та участь, увага
      у чому завгодно тепер,
      коли уже схрещені шпаги,
      із парою півнячих пер?

      До чого оці теревені?
      А я реагую на звук...

      колючі непройдені терни,
      де неуку – не до наук...

      у майстра немає Майстерні –
      аматора має Facebook.

      11.2021



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    177. Суворий погляд листопада
      Рудіє полум’ям сурьми
      опалене опале листя,
      у голім вітті вітер свище
      осінню арію зими.

      Минає ера листопаду,
      нова епоха настає
      і хто трудився до упаду,
      надію має на своє.

      Борей дає свої уроки
      і... то закінчується газ,
      то наші унтери високі
      виходять заміж перший раз.

      І це нікого не лякає...
      ось-ось повіє ост... і норд...
      і ясно, що із того краю,
      де Ірод – явно ідіот.

      Народи – вівці та отари
      стоять у черзі на заряд
      і скаженіє супостат...

      Іуді нині мало зради,
      та буйні фарисеї Ради
      не оглядаються назад.

      11.2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    178. Візії звідтам
      І
      Зеленими очима ойкумени,
      коли сіяє повня(уві сні)
      крізь шибу у причільному вікні
      мене гіпнотизує кіт учений,
      майбутнє пророкуючи мені.

      Мурликає... навіює «шедеври»,
      якими й так забита голова...
      і думаю, – які то мають нерви
      не до кінця оголені дерева
      і де-не-де сивіюча трава!

      І нікуди ховатися... на ґанку
      то дідько лисий, то окатий Вій,
      то пика повновидого до ранку
      усе одно загляне за фіранку
      увидіти, чи я іще живий.

      Путі суґестій сих несповідимі...
      Та, може, що за обріями дня
      далекий пращур їхніми очима
      до мене зазирає, чи рідня
      із-за Уралу, із Кубані, Криму...
      .....................................................
      Пора тікати... вйо і на коня...
      надокучає музика хатня.
      О... чуєте? Щось рипає дверима...
      нехай само перезимує зиму
      моє дурне учене кошеня.

      ІІ
      Усюди є невидиме коріння
      цупкої еміграції села...
      і згадую, – а чим би ще жила
      конаюча епоха переміни...
      і закриваю очі на видіння,
      які відображають дзеркала.

      Усе минає... що було раніше,
      та оживають закоптілі вірші
      і їхні ілюстрації живі...
      чекаємо на серії нові,
      та як би інше не було ще гірше,
      коли усохне ґлей у голові
      агонізуючого візаві.

      ІІІ
      І чую... бачу полум’я Майдану...
      небесна сотня сяє угорі,
      та не світає й досі(на зорі)
      у мареві зеленого туману.

      І наче охлократія линяє,
      і ніби є еліта... і немає –
      розп’ята окаянними людьми...

      і хто у цьому винен як не ми,
      і що робити?.. на афіші раю
      горить тавро червоної пітьми.

      11.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    179. Білим по-чорному
      ***
      У кожної свекрухи є невістка,
      яка у тому винна, що і їй,
      буває, у воді спливає... тріска...
      а от у нас такою є сусідка
      і на поганий мир нема надій.

      ***
      А грізний цар Московії за фахом
      був неуком, який поїхав дахом
      і диспути з ученими були...
      і не одного ґенія на плаху
      публічно після диспуту вели.

      ***
      Усі поети не ледачі...
      оцінюю щодня –
      на розпал, все-таки, найкращі
      радянські видання

      ***
      А на... і в Україні – зрада, –
      віщає на Московії
      осатаніла пропаганда
      фальшивої історії.

      ***
      У москаля один девіз, –
      за все, що з’їли, треба пити!
      А за меню, що коле в ніс,
      тобою можуть закусити.

      ***
      Несповідимі путі
      наші до спільного Бога
      з паствою ворога твого,
      поки у цьому житті
      маєш сусіда лихого.

      Епілог
      Немає іншої дилеми,
      чи то молитися на темне,
      чи ждати як ударить грім...
      а поки підкидаю теми,
      аби писалося усім.


      11.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    180. Білий світ
      Зоря ранкова посилає чари:
      палітру неба, золото і мідь
      об’явлення, палаючі Стожари...
      і тане обрій як гарячий лід.

      Ніде немає видимої кари
      і Божої боятися не слід...
      Його любов, посіяна у хмари,
      пронизує собою білий світ.

      І не потрібно протирати шкелко...
      вода тече і не міняє суть –
      одна й та сама – як не каламуть...
      і лід, і пломінь має наша ненька –
      земля людей, де кольори веселки
      свою красу із білого снують.

      11.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    181. Контраверсія ( за мотивом Домініка Арфіста)
      А у мене терпець урвався
      нажимати на струни серця
      зі сліпими шукати щастя
      наче зайчика із люстерця
      не пульсує любов у вірші
      бо поети уже не маги
      і часи їм дістались інші
      і не маємо ще відваги
      що веде у бої за волю
      не прощає лихої зради
      та як воїн один у полі
      побудую я барикади
      де немає пісень абсурду
      ні у храмі ні на Майдані
      і сміятись ніде не буде
      ані перший ані останній
      не ламаюся у покорі
      буду важелем точці опори
      що міняє земну орбіту
      а якщо і не зрушу гори,
      то на мапі усього світу
      буду сіллю землі тієї
      що лікує у неї рани
      і немає вини моєї
      що ніхто не піде за мною
      коли якось мене не стане
      і не вижму сльозу ніколи
      як повернуся... «стрекозою»
      або являться мною бджоли
      пожалію я їхнє жало
      бо і їм цього світу мало.

      11.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    182. Там, де нічого немає
      У віковій суєті суматохи
      глас вопіющий у бубони б’є...
      чуємо еру чужої епохи, –
      ми менестрелі, а ви скоморохи...
      вас ще немає, допоки ми є!

      Відповідаю... уявно... по чату, –
      ви у комуні, а ми на межі,
      де оминаємо ці міражі...
      чую, – не можеш не бити набату,
      бий, аби чули свої і чужі.

      У тарарамі не зайві тотеми.
      Та не поможе уже, далебі,
      соло на ієрихонській трубі, –
      ви аксіоми, а ми – теореми,
      поки не все доказали собі.

      Ви не ховали за масками лиця
      і повели у пустелі нові
      босий народ, але нації сниться,
      як Валаам ще шмагає ослицю...
      ми – скакуна без царя в голові.

      Бога немає? А небо карає...
      сила нечиста веде у пітьму
      ще не убиту війною юрму,
      що не побачила вашого раю...
      ...................................................
      чути кімвали... і флейта лунає...
      як би іще угодити Йому?

      11.2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    183. Ремейк флешмобу молоді України
      Мріяли поети
      про свої знамена
      і за них умерти
      думали напевне.
          Бачимо Мазепу,
          чуєм отамана, –
          всі герої степу
          воїни Майдану.
      Щоб не майоріли
      прапори ворожі,
      маєм душу й тіло,
      Бог нам допоможе.
          Батько нам – Шевченко,
          Україна – мати,
          а за рідну неньку
          треба воювати.
      Виють московити
      на щити – зі сходу,
      треба боронити
      волю і свободу.
          Наш девіз, – Петлюра
          буде нам за брата!
          Проти самодура
          маєм воювати.
      Ми усі «укропи»,
      «разом нас багато»,
      Ми уже – Європа,
      будемо у НАТО.
          Прапор наш – Бандера!
          Віоуємо свято, –
          проти мародера
          мусимо стояти.

      29.10.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. Друге дихання
      Уже й не намагаюсь... не умію,
      явити люду небо голубе
      як той поет, що ілюструє мрію,
      свою любов, і віру, і надію,
      а заодно, навиворіт, себе.

      Іще біжу, а не лежу... не їду...
      роз’їхались навколишні сусіди...
      околиця суґестії моєї
      навколо мене стала нічиєю,
      гуляє у саду веселий вітер,
      оголює дерева, їхні віти
      мене вітають барвою своєю...
      штахетинами із великих літер
      не додаю цікавої палітри,
      але за ними бачу яворину,
      що обіцяє срібну павутину...
      озолотили обрії берези...
      ось-ось і їхня одежина щезне,
      укриє пріль перина завірюхи
      і, може... накопичу сили духу,
      коли мене покине сива осінь,
      з якою не прощаюся і досі...
      аби побігти за її саньми
      і обігнати вітер до зими.

      10.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    185. Бентега сновидіння
      Як не доганяй пропащий час,
      а сьогодні догорає ватра...
      ще учора біг у перший клас
      і куди не відаю – до завтра.

      Не перекопаю битий шлях,
      а борги мої – майбутнє мито...
      мрією витаю у серцях,
      щоб коли піду, іще пожити.

      Муза не дівається ніде,
      поки не доведена до краю,
      а кудою ліра поведе,
      цього й автор іноді не знає.

      Сновигає ява уночі,
      супокою не дає до ранку,
      думи перегукують сичі,
      місяць заглядає за фіранку.

      Вітер перевіює слова –
      мовної абетки обереги,
      не минає альфи і омеги.
      Фабула поезій не нова...
      лупає очищами сова
      і щезає явище бентеги.

      10.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    186. За покровом ночі
      ***
      Жила-була... але не знаю,
      чи то жадоба, чи брехня
      розворушили злобу дня,
      коли доведена до краю
      юрба уже не вибирає...
      кого лупити навмання.

      ***
      Нема чого боятися війни...
      вона вже є і перейшла межу
      червоних ліній... слуги сатани,
      старі пройдохи і нові чини
      виписують фігури Ліссажу.

      ***
      Кінця управи нечисті не видно.
      У них одна задача – на віки
      урівнювати люд на рівні бидла
      і правити, роздаючи пайки.

      ***
      Юрма не помічає вади,
      не пам’ятаючи досьє
      майбутньої своєї влади...
      народ, що обирає банду,
      її заручником стає.

      ***
      Сліпому уночі
      немає стиду...
      йому і зі своєї каланчі
      іще угодні наші діячі,
      та це уже на грані суїциду.

      ***
      На землю опадає листя,
      і не ховає таїни...
      урочі Янусові сни,
      та є надія, що Пречиста
      не покриває дій шпани.

      Мораль
      Малому застує велике
      на тлі загальної пітьми,
      а ще біда, коли дволике
      володарює над людьми.


      10.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. Ідея-фікс
      Коли умру, розвіються надії,
      любов і віра, радощі й жалі
      лише мої... себе я не жалію,
      жалію тих, у кого буде мрія
      лишитись виживати на Землі.

      Коли нема надій на панацею,
      лишається надія на Отця,
      якому із обителі своєї
      ще видиться, у кого є ідея
      чекати світу білого кінця.

      Усіх чекає із косою пані
      і неумисна на її путі
      ідея-фікс, коли у самоті
      лишаються сміятися останні.
      О, є такі, у кого є бажання
      зажити щастя на чужій біді.

      Ніхто не знає, що чекає далі...
      нічого не міняється, таки,
      у цьому світі туги і печалі...
      і радості... із легкої руки.
      О, є й такі, кому ми завдяки
      згадаємо неписані скрижалі.

      10.2021



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    188. Строкатий етюд
      Відсалютували зорепади,
      і тамує осінь зайву хіть,
      хоч і літо, що уже позаду,
      іноді вертається на мить.

      І щоразу затуманить очі,
      заховає сльози за вуаль,
      тугу – у тогу цариці ночі
      і розвіє у людей печаль.

      І щороку до її палітри
      додає нечуване поет,
      і щоночі розбишака вітер
      роздягає денний силует.

      Та вона й сама... і на прощання
      скине найновішу із одеж
      у заграві лісових пожеж
      і піде у подорож останню –
      сива, одинока і печальна –
      полинами зледенілих меж.

      10.2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    189. Парнаська тундра
      ***
      Поети нині – тамагочі
      і тиражують «ценности»
      вершиною модерності...
      на дифірамби всі охочі,
      а от відкрий на правду очі –
      як мінімум, відвернуться.

      ***
      Як не суди, а деякі поети
      уже не чукчі... і лише нарцис
      пишається у кожному сюжеті,
      ламаючи один і той же спис.

      ***
      І опоненти є, і є дебати,
      і міражі, і дороге корито...
      лишається одне урозуміти –
      якщо ти Майстер,
      то умій подати,
      аби це оцінила Маргарита.

      ***
      Найвищий – хто рекорди б’є,
      а видаються видатніші...
      на це у них і гроші є,
      і критика не дістає,
      і нижчі вищого не більші.

      ***
      Піїти сюру і поетки –
      наївні діти... не лихі...
      ще не освоїли абетки,
      а вже «пєчатают стіхі».

      ***
      Сатира це не ліра і не муза...
      у гумору – колючий олівець...
      а хочеш насміятися від пуза,
      читай суворі вірші гуру-туза,
      аби лише не лопнув ремінець.

      Мораль
      Навіюють думки не янголи,
      тому буває горе від ума...
      це кожного стосується, коли
      перо як шило, а ума нема.

      09.2021



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    190. Ігри купідона
      Чекаю на щасливу мить
      як панацею,
      допоки серце ще болить
      за однією.

      Коли оновлює весна
      мою ікону,
      то домальовує вона
      по купідону.

      Тобі – за очі чарівні,
      зорі у небі
      за те, що сяє, а мені...
      мені – за тебе.

      І залікуємо оба
      сердечні рани,
      хоча сміятися судьба
      не перестане.

      Чи повезе, чи понесе –
      сама не знає,
      а рана стигмою усе
      не заживає.

      09.2021



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    191. Корида навиворіт
      ***
      Ніяке уособлює велике,
      узяте напрокат... але на вік
      і особливо, як себе навіки
      увічнити уміє чоловік.

      ***
      Нікому не щастило на віку
      як першій леді космосу і шуму
      від вакууму у кишківнику,
      аби балотуватися у Думу.

      ***
      У будь-кого уявлення про щастя
      якщо не ефемерне, то пусте,
      але якщо воно не тої масті,
      лише уяві дякуймо за те.

      ***
      На нашій ниві все не те, що треба...
      посів не той і врожаї не ті,
      а у сусіди, наче манна з неба,
      і пажиті, і гори золоті.

      ***
      Буває, і незвана гостя їде...
      усе одно готуємо обід,
      а от коли у танку два сусіди,
      тоді немає спасу від сусід.

      ***
      Не дивина у тому, що край неба
      є неозорі і нові світи...
      очима зір подивишся на себе
      і хочеться світ-заочі іти.

      09.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    192. Репетиції ґонору
      Цікаво, дивно, підозріло, –
      за що совкова пропаганда
      так неуміло, отупіло
      за кожну дію(а не діло)
      ґарує нашого ґаранта?

      І аж не віриться, – невже
      за те, що оплював чуже?

      По-перше, все-таки, цікаво,
      як умудрялися гієни,
      любителі дурної слави
      не помічати, що лукаве
      воно було іще на сцені,

      коли затюканий народ
      любив про себе анекдот.

      По-друге, це, таки-що, дивно...
      бо апеляції єхидни
      не корелюють зі статтею,
      що ми одне й те саме плем’я,
      хоча й писаці очевидно:

      « усі засвоїли урок –
      народ один лише совок».

      По-третє, дуже підозріло,
      чому теляті закортіло,
      як недотепі проти ночі,
      заглянути у вовчі очі,
      а не у... вічі гамадрили,

      бо розуміє світ увесь,
      що у очах еНКаВееС.

      І взагалі, чого їм треба,
      чому не лупають на себе
      або на свого самурая,
      який усе ще йде до раю,
      але прямує до Ереба...

      а наш зелений отаман
      лижню намилює в Оман.

      09.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    193. Етапи просвітління
      Не думаю... але гадаю,
      що із чистилища до раю
      не поспішає фарисей...
      не випадково потрапляє
      із Трої у аїд Еней,
      а із Ітаки Одіссей
      по морю до чужого краю.

      І досі ще немає від
      цієї напасті відбою.
      Така історія героїв...
      та не дарує білий світ
      ані руно, ані свободу
      ізгою іншого народу...
      який не є у тебе рід,
      чи ти учений, чи піїт,
      усе одно – чужого роду.

      Ще є надія на своїх,
      та ця ідея теж пропаща,
      коли душею чуєш їх.
      Із «добрими людьми» найважче...
      коли шукаєш, де найкраще,
      однаково і в сих, і в тих,
      коли тебе якесь ледащо
      або ніщо та ще й нізащо
      із усмішкою б’є у дих.

      Тому й розвіяна по світу
      моя сім’я, моя рідня...
      тому від літа і до літа,
      коли лікую вороння,
      очікують далекі діти
      не дорогого заповіту,
      а вісточку...
                      скупу...
                              щодня...

      09.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    194. Філософія зрілості
      Не Бог один формує ойкумену
      і думкою пронизує пітьму...
      це і мене стосується.... тому
      секрет Полішинеля достеменно
      ідеєю являється у мене,
      а далі вже належить будь-кому.

      Усе, що ми плануємо уранці,
      до вечора збувається, либонь...
      записані на лініях долонь
      всі азимути гаваней і станцій...
      і жевріє у розумовій праці
      душі животворящої вогонь.

      Сміливо фантазуйте, шалапути,
      такі ж сьогодні, як недавно я,
      коли ще мріяв, ким я маю бути...
      і втілилась фантазія моя
      на фініші дороги житія
      за атестатом зрілості в майбутнє.

      Я – Робінзон... у мене карантин...
      ніхто не заглядає через тин
      і пандемія оминає дачу.
      І ясно – ця оказія веде
      кривою синусоїдою, де
      нема-нема... і ось вона – удача.

      Усе буяє, іноді цвіте
      і де-не-де затьмарює зелене...
      мене це не стосується... проте
      записую відоме нота бене –
      у цьому світі грішне і святе
      ніде не відбувається без мене.

      09.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    195. Від Євразії до Америки
      ***
      А чорту лисому не стидно
      за біснувате реноме...
      на розум бідне
      очевидно,
      але хіба воно пойме.

      ***
      А на паші не нашої Раші
      є помішане буйне теля...
      і не видно здаля
      ліліпута кремля
      ні у бункері, ні на параші.

      ***
      А у нас появилися миші,
      що поїли усеньке зерно...
      і не знає Махно,
      де поділось лайно,
      від зерна того купою вище.

      ***
      А у Вагнера є конкуренти,
      та у ...ОПі не знають, коли
      ці агенти
      діждались моменту
      і наябе-бе-бе-дничали.

      ***
      А інтернет освоїли злодії
      і на екрані від реклами тісно...
      працюють лицедії,
      корупція у дії
      і кримінал пронизує суспільство.

      ***
      А в Америці наші паяци
      подивилися їхні палаци,
      показали себе,
      хто кого... оскубе
      у такій актуальній співпраці.

      09.2021





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    196. Сіль землі
      На довгій ниві житія
      ми вічні ратаї, скитальці
      і сонячні протуберанці,
      коли зникає наше я.

      І за поводирями націй
      (неначе ми одна сім’я)
      веде заручниками праці
      усіх надія нічия.

      Шукаємо, чого немає...
      і, нібито, ніхто не знає –
      ані шути, ні королі,
      що за воротами Синаю
      геєна душі очищає
      і випиває сіль землі.

      09.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    197. Паралельна реальність
      Реально... ілюзорно... а у снах
      життя не зупиняється у крузі,
      де залишились і любов, і друзі,
      і ти ще юний, і не «їде дах»,
      що одночасно ти отой монах,
      що воду, і вогонь, і мідні труби
      уже пройшов... і дорого, і любо
      твоїй душі, що в пеклі не гориш,
      а як проснешся, подивує лиш
      тебе, що ти насправді інший –
      сміливий і безумний... і добріший...
      в тобі перебуває Донкіхот
      і Санчо, Лао-цзи і Ніцше,
      і з ними уживаються да-Вінчі
      і Ла́ура... і Гуд... і Ланселот...
      ......................................................
      а як охопить за любов’ю туга,
      узрієш крізь освітлену пітьму,
      що істина на тому світі друга
      і ворога нещасного як друга...
      не обійме́ш, але простиш йому.

      08.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    198. Присмак ювілею
      І
      Життя – театр, екзамени – парад,
      політика – весела клоунада...
      не виживає люд без клоунад,
      які показує безверха Рада.

      ІІ
      І весело, і сумно водночас.
      Народ стоїть і падає держава,
      не додає снаги, – героям слава!
      бо славослів’я не рятує нас.

      Зате усіх Московія спасає
      потоками то газу, то крові...
      а у Європи ґлею в голові
      як не було, то й досі ще немає...
      і Цицерон оказії чекає
      із булавою йти на візаві.

      ІІІ
      Історію мінують «геродоти»,
      якщо не говорити, – ідіоти...
      а їм, аби лише,– гіп-гіп-ура!..
      та умирали воїни добра...
      усе рахують, хто іще не проти,
      аби тривала ігрища пора.

      Але пора уже знімати маски
      антигероям оцієї казки
      і то бігом, а не в її кінці,
      коли усі побачимо, що буде,
      і як на барикади вийдуть люди
      питати, хто веде на манівці.

      08.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    199. Під акомпанемент клепсидри
      Минає все... а регулярно – ночі,
      дощі... і особливо уві сні...
      тоді й літа третиною коротші
      і ближчає до келії на дні.

      І як не уповати, – аве, Отче,
      ця чаша не докучила мені,
      не угамовуй водопади днів,
      аби летіти якомога довше.

      Але не зупинити течію
      ріки цієї у кипучу дельту
      іще не вичерпаного десерту...

      немає часу, на біду мою,
      з останніх сил триматися уперто
      за соломинку віри на краю.

      08.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    200. Незалежність
      Ми незалежні ні від кого –
      і розум є, і сила є,
      а от Московія ще цього
      не розуміє... і снує,
      снує ЗМІїну павутину,
      тому що, нібито, брати...
      але обрубують єдину
      гілляку дерева кати,
      кати свободи, віри, мови
      в усі часи, у всі віки...
      і досі неуки готові
      чекати їхньої любові,
      любові ворога, таки,
      як і тоді, коли нацмени
      і дикі юрмища орди
      заполонили ойкумену
      і замітали всі сліди,
      сліди історії таємні
      і явні, що були завжди...
      були і є... але окремо
      від нашої...
                   ми інше плем’я...
      ми – нація,
                         народ!
                                   ...один.

      24.08.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    201. Снива без огнива
      І
      Казочки веселі і сумні
      всіх часів і деяких народів
      на екрані нині не у моді.
      Ми і наяву – як уві сні.

      А дивами радують лукаві
      лицедії, клоуни й шути...
      живемо із ними у державі,
      із якої мріємо втекти.

      А куди? У видуману казку,
      до Аліси у її палац...
      ще існує... коли ваша ласка,
      цей культури нашої ерзац...
      тільки на хіба ці шоу-маски,
      що усім показує паяц?

      ІІ
      На сумне не вистачає часу,
      на веселе досить і пісень,
      умираємо одного разу,
      а життя триває кожен день.

      І хоча далеко до завіси,
      а воно, усе-таки, веде
      нас усіх зі сцени за куліси,
      де у яму кожне упаде,
      то аби устояти, інде
      треба бігти...
                   і біжу...
                              на місці.

      ІІІ
      Я у цій країні новосел
      і не заперечую на разі –
      те, що не побачив Оруел,
      ми опереджаємо у часі.

      Та вертаю на круги свої
      і усе ще бігаю по колу...
      дякуючи зайцеві Керолла,
      оминаю болісні краї,
      поки сни забудуться мої,
      а казки,
                   усе-таки,
                              ніколи.

      08.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    202. Замальовки по шагрені
      Непомітно якось промайнуло
      те, чого хотіли й не було:
      ні за що отримати тепло,
      познімати маски... бо забули,
      як весною пахнуло зело.
      І неначе й не було розмаю,
      і не пах камелією сад,
      хоч когось із мрії нагадає...
      іноді... коли душа піймає
      той неуловимий аромат
      вечорами, ніччю, на світанку
      пасії своєї у гаю...
      ну, а нині мила куртизанка
      оживає лиш у дежавю.
      А літа, до осені готові,
      не обняті крилами любові,
      відлітають птахами у сни...
      не усе рахують восени
      і зимою намалюю знову
      мрію на шагреневій основі
      іншої найкращої весни.

      08.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    203. Із темряви до світла
                      І
      Невіруючих на землі нема...
      Немає також і кінця терпінню
      у деміурга... застує пітьма...
      космічний розум зійде із ума,
      осмислюючи бісове творіння.

                      ІІ
      О, неофіти в арамейській мові,
      чого вам цей розп’ятий заважає?
      Ви хочете собі земного раю?
      У бункері уже один чекає
      і в дикім полі є ще людолови.
      І пом’яну ненаситну еліту,
      що головою пнеться до зеніту
      у боротьбі диявола і Бога.
      Йому не залишається нічого –
      як бути за орбітою конфлікту
      з лукавою юрмою світу цього.

              ІІІ
      О, віруючі у пусті ідеї,
      у ідола, що додає снаги...
      водили вас єгипетські боги,
      тепер ведуть за носа фарисеї.
      О, неуки, освічені зі тьми,
      чого вам заважає розіп’ятий
      за те, аби і ви були людьми?
      На те і Сина народила Мати.
      ...............................................
      О, як би люди радісно жили,
      якби не тільки їли і пили,
      але й не воювали, окаянні...
      і крилами надії осіянні,
      усіх оберігали б янголи
      в молитві щирій і у покаянні.

      08.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    204. Остання мить
      Все, що було, було єдиний раз –
      печаль, і біль,, і усмішка знайома...
      минуле не вертається до нас.
      Колись прийде і той останній час,
      але коли – нікому не відомо.

      Почую лиш по дотику долонь,
      що це вона... і нині як учора
      і прохолодна, й лагідна як море,
      і водночас гаряча як вогонь,
      і як бувало іноді, сувора.

      Тоді пойму, що це іще не рай,
      і може, пожалію, що проснувся...
      але уже почути не боюся, –
      я полечу, а ти мене чекай...
      хоч іноді чекай... я повернуся.

      Її фантом полине у блакить...
      і це мине – як чудо неповторне,
      таке яскраве, аж місцями чорне
      в останню ніч, останній час і мить,
      коли любов по-справжньому болить.

      08.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    205. Закулісся творчості
      Де-не-де і я іще нівроку
      як читаю опуси свої...
      помічає всевидюще око
      місію поезії високу
      і мотиви, схожі на мої.

      Видаються генії по блату,
      може й чесні, а не навпаки...
      не оберігають їх пенати
      ні від шельми, ні від плагіату
      із чиєїсь легкої руки.

      Та нічого. Маю те, що маю
      за свої окрадені роки
      і на ґуру ще не зазіхаю...
      де яка ідея не літає,
      а усе ж піймається, таки.

      Списані як олівці поети
      повторяють фабули й сюжети,
      що заполонили небеса,
      мрія, накопичена у сфері,
      оживає на чужім папері
      і рятує світ чиясь краса.

      07.2021



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    206. Олімпійський гарт
      І Україна щось уміє!
      Інде допомагає Бог
      не оминути пандемії
      і досягати перемог.

      Ми як усі – одної криці,
      та маємо своє лице
      і знаємо, що українці
      кують бодай одне кільце .

      Гартуємось, бо того варті!
      Несемо власне знамено
      і від олімпу в цьому гарті
      не відстаємо заодно.

      Уже і небо б’є рекорди...
      Такий діагноз у погоди
      цієї літньої пори –
      дощі не мають прохолоди
      і не зіб’ють жару вітри
      за олімпійські нагороди.

      07.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    207. Літописні візії
      І
      Феєрія фантазії і мрії
      дописує комедію-роман
      лихої долі... як зусюди віє
      тривогою... сідає у туман
      гаряче сонце... випиває літо,
      настояна у нектарі жара...
      ще не пора врожаєві горіти,
      а пожинати сіяне пора.

      ІІ
      Так і життя – на грані за і проти,
      народжене у зоряній імлі,
      очікує нової катастрофи
      що іноді загрожує Землі.
      Уже й мечі, і рала у ріллі,
      а не було, то і немає статку,
      і ні тобі закону, ні порядку...
      керує тля, і нападає міль...
      і поки лихоманить звідусіль,
      минають лугандонію нащадки
      тих чумаків, які возили сіль.
      Ще не було Московії і Риму
      і дух орди вонючої не пах,
      а скіфи кочували на плотах
      до Понту... пам’ятає Аюдаг, –
      ходили наші пращури до Криму,
      до Таврії... у греки із варяг.

      ІІІ
      Засохне кров, поіржавіє криця
      як засоби досягнення мети...
      вода і на Тавриді освятиться,
      та як і за Івана Калити
      брехати будуть на щити лисиці,
      як нас учили неуки-брати.
      ...................................................
      Зупинимося на краю безодні...
      історія не закарбує слід,
      який лишає за собою рід...
      і лиш сусіди, гнані та голодні,
      аби учора не було сьогодні,
      посіють бурю і запалять світ.

      07.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    208. Цап-царап
      ***
      Настане час, коли Росія трісне,
      або її, великої, не стане,
      і Ліліпутя буде тим корисний,
      що може бути прикладом поганим.

      ***
      А літописець у кремлі,
      утопію про себе пише –
      яку історію залишить
      велика міль на фоні тлі.

      ***
      Усе ще умудряється кацап
      Цасіму поміняти на Курили,
      поцупити Одесу... шило, мило
      і забуває, – кожне цап-царап
      закінчується битієм у рило.

      ***
      Кацапію руйнує час.
      Немає їй путі у греки,
      бо на Московії – далеко,
      а в Україні – це у нас,
      в Європі, а на Раші – зеки.

      ***
      У кожної тварюки свій устав.
      Закони не гамують чорнороте.
      Не марно Достоєвський ще писав
      про загадкову душу ідіота.

      ***
      Великороси й малороси
      одне й те саме, – каже Пу –
      народ один – усі розкосі,
      неначе чукчі й ескімоси,
      які робилися всліпу.

      07/21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    209. Трансляція поезії
      Всі ми різні... поки гріє кров...
      і смішні, і п’яні, і тверезі
      думаємо кращою із мов
      і єднає нас одна любов
      до краси, країни і поезій.
      Ще риплять колеса колимаг,
      ідемо, коли не їде дах,
      поки є мета ясна й висока...
      береже її недремне око
      Того, що живе у небесах.
      Не ховаю Божого таланту,
      бринькаю на струнах житія,
      стоячи на плечах у атлантів,
      не кричу, – це я!.. це я... це я?
      Ось... придумав... нате і читайте.
      Зважую своє на терезах
      істини, та і чуже – як свято
      й досі перемелюю завзято...
      полірую сльози на очах...
      поки є фантазія багата,
      полечу луною... може між
      хмарами, аби почути лиш,
      чим я можу душі обігріти...
      Зі сполуки знаків, слів і літер
      викристалізовується вірш
      і його несе по світу вітер.

      07.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    210. Паралелі видимого
                      І
      На олімпі живуть не боги,
      а обранці і здирці народу,
      що готують його за борги
      і за мита – із мосту у воду.

      На парнасі лише суєта...
      За ідеї – ні звань, ні оплати!
      і немає кому описати,
      як орудує «влада свята».

      Ні Тичини тобі, ні Драча,
      щоб народу сльозу утирати,
      і немає уже палача,
      і немає у кого стріляти.

      І у головах знову імла...
      і на поводі зе у пуйла –
      циркачі із мечами Арея
      захопили державу мою
      і кому полягти у бою
      на арені – рішають пігмеї.

                      ІІ
      Укоріни́лася шпана...
      На це не вистачає злості
      і дивиться із високості
      великий Бог, як сатана
      людей пакує на погості,
      а у сусідньому колгоспі
      агонізуюча «страна»
      готує армію у гості...
      не вистачає калача
      у рушнику, і пучки солі,
      і головного діяча,
      що випадково...
      ще на волі...
      ........................................
      Але, – про що це я речу?
      Як довіряти шмаркачу?..
      ........................................
      Чого лукавити і злитись,
      коли нема кому молитись?
      Покаюся і помовчу.
      Стою у паралелі часу...
      і ні олімпу, ні парнасу,
      ні славослів’я кумачу.
      Є духота... немає спасу...
      ось‐ось розтану й полечу...
      і на душі розтане крига,
      і зійде золота пора,
      що і до нас прийде гора,
      що ми не флюгери і дзиґи...
      і нагадають небеса, –
      якщо рятує світ краса,
      впишіть її в червону книгу.

                      ІІІ
      Допоки коситься трава,
      і мліють росами отави,
      кладу на музику слова
      і чую неземні октави.

      Гудуть над липами рої,
      а я у них намісник Бога,
      у нас до осені дорога
      у всі навколишні гаї.

      Нічого зайвого немає,
      коли немає каяття...
      які меди, така й кутя,
      на те й бджола іще літає,
      ну, а якщо яка й кусає –
      за мене віддає життя.

      06.2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    211. На коня
      ***
      Стиляги поезії модні...
      не вірю любові холодній,
      дарованій не по заслузі...
      мої неупізнані ружі,
      які називалися друзі,
      такі золоті і... байдужі.

      ***
      Я міг би бути без
      ума від поетес,
      якби було реально
      у хаосі словес
      найти раціональне.

      ***
      Не міняй коня на переправі,
      щоб ніяка течія не змила...
      а якщо на горизонті мила,
      не міняй коняку на кобилу.

      ***
      У кожного своя Одеса
      і одіссея не одна...
      якщо зійшлися інтереси,
      вважай, що інша – це вона.

      ***
      Усе життя – це сіножаті,
      яким ніде немає меж,
      лишається запам’ятати, –
      що не посієш – не пожнеш.

      ***
      Не повертай супроти серця
      на пройдені круги свої....
      любов лише одна дається,
      як заслуговуєш її.

      06.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    212. Слово і меч
      Рідне слово – лезо у меча.
      Нива Музи пошуками зрита,
      і сльозою ратая умита
      і солоним потом сіяча.
      Що дозріє, знаємо... усе ж
      не живуче те, що урізаєш,
      писане не вирубаєш теж,
      сказане на вітер, не піймаєш..
      Не усе , що сяє, золоте...
      Є і випадкового чимало –
      іноді поезія не те,
      що на думку авторові спало.
      Мову народили небеса,
      корені землі її основа,
      сіль її і зародки любові....
      точні тропи не лише краса...
      марна праця – зайві чудеса,
      як попало рубані на дрова.

      06.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    213. Перехрестя часу
      Не зійшлися три дороги
      на путі до раю
      і ні отчого порогу,
      ні коня немає.

      Далі – тридесяте царство
      у чужій халупі:
      не кощій у господарстві,
      то Яга у ступі.

      Як не ризи, то лахміття,
      а напередодні –
      що XVII-те століття,
      що моє сьогодні.

      Мрія казкою минає...
      та не тим печалюсь,
      буду перший чи останній...
      поки вибору немає,
      і чужого не цураюсь,
      і своє не ганю.

      06.21




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    214. Творчі зашквари
      Іноді можна вгодити усім...
      Отже, ваяй і видумуй
      «вічне і вумне»... і що не посій,
      а опиняєшся серед месій –
      вуду словесного шуму.
                  Що не кажи, а таки, читачі
                  явно очікують рими
                  оригінала, аби уночі,
                  може й собі, як усі діячі,
                  сіяти неповториме.
      Хоч і буває – той самий сюжет,
      ляпи і тропи знайомі....
      наче смакує і мій вінегрет
      як не поетка, то інший поет
      дуже й не дуже відомі.
                  Зайві сьогодні у цьому кіні
                  рупори і мегафони,
                  інші видовища вже у ціні
                  і на арену виходять смішні
                  авгури, пірри, нерони.
      Надокучають пророки юрмі...
      візії мови... цитати...
      нащо світити сліпим у пітьмі?
      Нині богема собі на умі, –
      чим би іще дивувати?
                  І завдяки еволюції рим,
                  йде діалектика слова
                  та аплодує своє і своїм...
                  лине архаїка... віється дим...
                  класика майже готова.
      Диковина гарантує дива...
      і заяложене має права,
      і несказанне – отрута...
                  і туманіє моя голова,
                  поки читаю забуті слова,
                  суті яких не збагнути.

      06.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    215. Дивовижні розсипи
      Щедра на видива нині весна...
      Не описати, як падають роси
      і напувають дощі стоголосі
      чорну і сонну... гуде далина,
      кумкають плеса, горить купина...
      а косарі намантачують коси
      і не стихає далека луна.

      О... жебонять ручаї із озерця...
      ноги лоскоче шовкова трава,
      пахне аїром і зріє нова
      мить дежавю... і моє інтермецо...
      і несподівано вжалить у серце
      пам'ять зів'яла, немов кропива.

      Вийде дівча на леваду із хати,
      буде шукати пучки рути-м’яти,
      зірве євшан у густій ковилі
      і оживуть чудеса... і жалі...
      мрія у небі, у жмені синиця,
      дереворити із ликами, лиця,
      пошуки істини, волі, добра...
      голка у сіні, любов у копиці,
      формула щастя, казкова жар-птиця –
      все це увічнює проба пера.

      05.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    216. Віртуальна колаборація
      І
      Нації немає далебі,
      поки є ні людям, ні собі
      лайдаки окремішньої хати,
      щоб на балалайці обіцяти
      ряженого клоуна юрбі.

      Віртуально – ми усі обранці...
      та не розуміє тугодум, –
      ну чому якісь американці
      запалили українські танці
      і реально діє GO_A-шум?

      Хрестики і нулики – забава,
      поки вишиває їхня мать
      копію Московії лукаву.
      На Росії заполоч кривава,
      в Україні – жовто-синя гладь.

      ІІ
      Із давен взували ми щоранку
      черевики, а не постоли,
      а на свято – білу вишиванку
      одягали... як було коли.

      Невідомо, що пасує нині...
      у куфайці якось можна й так
      обійтися вуйку і ґаздині...
      а на шоу, то немає як.

      То таке... а от умом коротке...
      не паяц і, наче, не упир,
      у народу, нібито, кумир...
      а нап’ялює косоворотку
      малоросів лівий поводир.

      ІІІ
      Це нічого... козачки усюди
      ще бувають... а коли не буде,
      вийде на видовище юрма...

      люду – що?.. вони усіх шанують
      особливо тих, кого не чують
      і не лають, поки їх нема.

      05.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    217. Вбивча любов
      І
      Невеселі нині роковини
      і лютує братія сусід,
      що на них повішена провина –
      іншого народу геноцид.

      ІІ
      Ми усіх любили і прощали,
      вірячи у Божий Заповіт.
      Іноді молилися на схід
      і на захід сонця уповали...
      за віки ворожої навали
      наша доля, як гаряча мідь,
      душами затьмарила зеніт.
      Ой, брати, ви нелюдами стали,
      ідучи на волелюбний рід.

      Все дається воїну у герці
      за любов, за волю і життя,
      за минуле, і за майбуття,
      і за славу... і за мить до смерті
      хай свої лишаються у серці,
      а чужі ідуть у небуття.

      ​ІІІ
      Поки фарисеї непутящі
      наганяють гомеричний жах,
      убоїться каменю із пращі
      Голіаф на глиняних ногах.

      05.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    218. Реставрація минулого
                      І
      Важко із віком у ногу іти...
      бути й не бути... на Ви і на ти...
      інші часи і герої,
      тільки немає ясної мети,
      і не міняються ветхі світи
      нашої долі земної.

                      ІІ
      Що не епоха – то ера біди...
      що не видумують черті –
      бідному вийти сухим із води
      можна лише після смерті.

      Що не реформа – то, ніби, парад
      злої наруги й полуди.
      Шут реставрує вонючий фасад
      олігархії і суду.

      Хто винуватий, не знає ніхто...
      зайві дебати і лайки.
      Перемагає відсотків на сто
      чадо народу – Незнайко.

      Видно йому, наче із каланчі:
      мухи, пожежі, котлети...
      о... і совок помічає вночі,
      ніби, видющі усі читачі,
      а не тямущі поети.

                      ІІІ
      І не п’яниці, і не без ума,
      маємо дулю у жмені,
      поки копійки на ліки нема,
      нумо, малюймо зелені.

      Та й економимо... на комірні...
      може, на чорні... обіцяні дні...
      рівні ми... і, Боже... вільні...

      Кожна новація б’є по мені.
      Є ще надії... на зміни одні
      і на попові обідні.

      05.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    219. Досягнення
      Ступаємо на береги ріки
      у течію, вируючу зі споду...
      у дельту часу падають віки
      історією у ту саму воду.

      Немає волі з легкої руки...
      і карою ледачого народу
      стають його нові провідники,
      що ніби... вигодовують свободу.

      Але війна примушує іти
      униз по крутояру косогору,
      аби дивитися із низу вгору
      на те, що досягає висоти,
      коли іде у зоряні світи
      у інший час, у відповідну пору.

      05.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    220. Напередодні
      Ще маємось... почиємо у Дусі.
      І Божі діти, і Його сини,
      що вижили рабами у нарузі,
      ще віруємо у пророчі сни.

      Дістанеться і кату по заслузі
      за наші перемоги без війни...
      і воїну, і орачу, і музі –
      причастя української весни.

      Іще загляне сонце у віконце
      земної долі... у небесний рай.
      Не нарікай на опустілий край,
      який не залишають оборонці,
      і молячись Ісусовій іконці,
      люби живих, а ворога... прощай.

      01.05.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    221. Дим «отєчєства»
      Нема чого оплакувати дім
      у буді із «братами» у Союзі.
      Історія нагадує усім,
      які були ми нелюди і друзі.

      Немає ради на усіх катів.
      Якщо собаці гавкати охота,
      заводити потрібно ворогів...
      у нетрі, у безодню, у болото.

      Але, на жаль, уже нема куди...
      на разі не працює гільйотина,
      а у хліві ще є своя скотина...

      Якщо «брати» доп’ялися туди,
      де є засуха... і нема води...
      то най їх трафить ще й лиха година.

      04.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    222. Розвінчання Дарвіна
      Людина виникла із мавпи,
      але буває й навпаки,
      коли її нахабні лапи
      хапають їжу із руки.
      Далеко нічого ходити:
      ось – українець, ось – кацап...
      їх іноді не відрізнити
      за пазурами рук і лап.

      Але кацапи – це примати,
      тому що за мільйони літ
      навчилися дурити світ,
      чуже за пазуху ховати
      і пам'ятати, що у хаті
      лежить погано у сусід.

      А українці – малороси,
      тому що орки навкруги –
      це наші люті вороги...
      і нація почила в Бозі...
      вона віками... та і досі
      винищується до ноги.

      04.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    223. Вовче щастя
      На горі далекій і високій,
      де ще є герої із казок,
      рискає по лісу одинокий
      і забутий сіромаха вовк.

      Ау! ау! – лунає вечорами.
      Ау! ау! – відлунює луна.
      У лісі одинокими вовками –
      блукає він, а може, і вона.

      Вечорами, поки сяє небо
      і немає іншої краси,
      кличуть одне одного до себе
      виючі у небо голоси.

      До зорі, коли линяють зорі
      і заходить місяць молодий,
      мало що міняється у хорі–
      хочеш вий, а можеш, то не вий.

      Ау! ау! – із вечора до ранку.
      Ау! ау! – і душу – на замок.
      І лапою махне на сіроманку
      колоратурний одинокий вовк.

      04.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    224. Супутники талану
      Все, що маю: пенати хатні,
      щирі усмішки, ямби, хореї,
      ліру, Музу... а ще уві сні
      спокушає мене... ахінея.

      Небувале моє житіє
      ще плекає нечувані мрії –
      уявляю, що іноді є
      любі друзі, яких розумію.

      То лукавий манить із пітьми,
      то зупинить Ісусовий погляд...
      обережний у колі юрми,
      обираю, – а хто буде поряд,
      коли треба іти із людьми,
      що однаковий мають світогляд?

      04.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    225. Потім
      Коли умру, не хочеться зотліти.
      Життя і так точили хробаки...
      аби душі у пеклі не горіти –
      хай полум’я поглине на віки.

      На камені – один рядок поезій:
      « Усім живим світитиму в імлі...»
      А від золи моєї у землі
      пожива буде молодій березі.

      Полегшає комусь на цю вагу...
      А заодно і збудуться повір’я:
      коріння вип’є сили і снагу,
      осінній вітер листям їх розвіє.

      І, може, залунають як пісні
      і думи, і слова... і десь у лузі
      похилиться у невимовній тузі
      бодай одна калина по мені.

      Та аж тоді душею відпочину
      як прилечу в обітований край,
      об’єднаний в єдину Батьківщину
      від вільної Кубані по Дунай.

      Помрію... на Тарасовій могилі,
      де дух його нескорений витав,
      але не на... а в Україні милій
      у полум’ї Майдану і заграв.

      Тоді й порвемо вікові кайдани
      Московії, і скинемо ярмо
      і змиємо рабів її клеймо...

      Хай душі не ятрять криваві рани
      і хай не мають спокою тирани,
      допоки ми у Слові живемо.

      04.2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    226. На периферії часу
      Відлітають журавлики-мрії
      у далеке минуле моє...
      на майбутнє немає надії,
      та зозуля усе ще кує.

      Догораюче полум’я ватри
      й досі жевріє з десятирічь.
      Те, що буде, нічого не варте
      без веселих і милих обличь.

      І жалкую, що фото немає
      у моєму архіві світлин...
      а на часі – усе, що єднає,
      це розмова на пару хвилин.

      Ідемо по дорозі до краю...
      І думки, і серця – в унісон,
      поки є у кишені айфон...

      і надія іще не вмирає,
      поки чую або відчуваю
      ритми пульсу і...
                         пауза...
                                сон...

      04.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    227. Нотації грамотіям
                      І
      Неологізми – це, таки, обнова...
      Що тільки не видумує поет,
      аби розбагатіла наша мова
      на чим попало латаний сюжет.
      Усе це файно: словеса наяди,
      омоніми – і та́нки, і танки́...
      але хоча би наголосу ради,
      піїте, зазирай у словники.

                      ІІ
      І я, гіпнотизований собою,
      абияк занотую плагіат, –
      поезією, лірою німою
      зотліє мій закопаний талант.

      Це, може, й не записано у небі,
      але і не дивуюся... бува-
      є, що таке, яке, буває, треба –
      неначе філософія нова.

                      ІІІ
      Мову утинали людолови
      ну, а нині – горе-копачі.
      Умирає грамоти основа
      і слова рубають партачі.

      Етика поетики линяє.
      Муза – не абияка мара
      і витіювато оминає
      критику кусючого пера.

      У зоїла мало пієтету...
      І язик улещує куплети
      масою заупокійних слів.

      Поки озираємось на дів,
      хай жують архаїку поети –
      шукачі закопаних скарбів.

      04.2021



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    228. За фасадом переговорів
                      І
      Коли надій на мир уже немає
      і москалю Європа – не указ,
      вона усе ще думає-гадає, –
      як помирити Київ і Донбас?
      Куди подіти з мапи Україну?
      Як поділити націю її,
      а заодно і землю... і руїну,
      аби понаїдались буржуї?

                      ІІ
      Царі, псарі, садисти і сатрапи
      нас нищили віками до ноги.
      На висновки історія багата:
      наш ворог лютий – Раша біснувата,
      якій усе, що є ще навкруги,
      негайно має перейти у лапи...
      а може, і Америка утне,
      що і її це горе не мине...
      у цю добу воєнної хуги
      антисеміти – це, таки, кацапи,
      а українці – їхні вороги.
      Одна біда, що голі ми та темні...
      Всі лають Юлю. Є за що, напевне:
      сам Яник у тюрягу засадив
      за те, що мала замисли таємні –
      пообіцяла дулю у кишені
      усім, хто Україну не любив.

                      ІІІ
      Зате обрали иншої породи
      слугу... лакея, наймита народу
      і клоуна юрми, а не людей...
      аби воно(воно!) на сміх курей
      доп'ялося із чорного проходу
      аж до парадних, вибачте, дверей.
      А нині вже гасає в Емірати,
      Катар не оминає і Оман...
      а заодно Московію... в туман...
      Гризе науку... що кому лизати
      і помічати у очах мутанта,
      що і воно – малюсінький тиран.

      04.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    229. Небезпечне сусідство
      Немає світу ні кінця, ні краю.
      Здається, – не воюйте і живіть
      у цій оазі та юдолі раю
      і не діліть на мапі білий світ.

      Але сусіді ще й межі немає,
      бо це – кочовики-бойовики,
      і комуняки, і більшовики,
      яких ніде ніщо не зупиняє...
      а он-де і моя хатина скраю,
      якій немає спокою віки.

      Її чатує окаянна сила...
      на два боки дзьобатий хижий лик...
      і ніби, висолоплює язик,
      і розчепірює криваві крила,
      неначе півень... о... коняка біла...
      і з кражею за спиною мужик.

      04.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    230. Порції на розхват
      ***
      Отець один, релігій – море,
      але нема кому судити:
      усі святі – дереворити,
      біда – не горе,
      дальні гори –
      не золоті... поети – діти.

      ***
      Високо літаємо, чи низько,
      не рятує небо голубе...
      Поки на порозі враже військо,
      не дивись у очі Василіска,
      що осліпить і уб’є тебе.

      ***
      Будь не бідним серцем і душею
      і не будь багатим на гроші...
      не лікують ямби і хореї,
      та існує інша панацея,
      поки муза й ліра не чужі.

      ***
      Доброту не подолає зло...
      та,
      коли на фініші літа,
      боком вилізає доброта
      та,
      якої й духу не було.

      ***
      Не порятують од біди
      ні сильні світу, ні масони...
      але надія є завжди –
      не обезцінює труди
      наближення Армагеддону.

      ***
      Не гидуй дієтою святого...
      Віруй у написане від Бога
      і тобі те саме, що й усім:
      може – все, а може, і нічого, –
      MENE MENE TEKEL UPARSIN.

      ................................
      Якщо уміємо любити
      усе, що заповів Отець,
      нема кінця усьому світу,
      хоча усім – один кінець.


      04.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    231. Роздуми
      Рвонули неофіти у поети
      і... нібито нема уже війни...
      вітіювато пишуться сонети
      про насолоду, пахощі весни.

      Та якось не до Музи, і не варто
      описувати грішне і смішне,
      коли серйозне – це уже не жарти,
      а явне заміняє потайне.

      Велике не стає сьогодні перше...
      зелене вилізає із пітьми
      і... де його стосується найменше,
      метає блискавиці і громи.

      Засокорили півні голосисті...
      Ось-ось уже й зозуля закує,
      сорока украде чуже намисто,
      ворона передивиться своє.

      Зоїл і дятел забажає миру,
      хоча навколо стогне, і реве...
      Коли війна, то якось не до ліри,
      та... де-не-де поезія живе.

      Адже її не викосиш косою,
      аби запам’ятали небеса,
      що не буває зайвою краса...
      а туга за вечірньою імлою –
      це Божа кара і гірка роса,
      орошена солоною сльозою.

      01.04.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    232. Палітра весни
      І
      Коли не дуже весело усюди,
      сумують дуже одинокі люди...
      а уночі ніколи і ніде,
      аж поки повновидий не зійде.

      ІІ
      Їм виїдає очі не роса
      на сонці... вранці, а рясна сльоза,
      що миру і добра уже не буде,
      якщо усі готові до війни
      і що усі ми винні без вини,
      що де-не-де ні се, ні те панує,
      а десь-не-десь народ чекає всує
      кінця... чи то війни, чи то зими,
      але... весну очікуємо ми.

      ІІІ
      О! Місяць тінню обіймає землю
      у небі – невагому та живу –
      і висіває зорі у траву,
      і магію, і сепію пастелі,
      і чари неземної акварелі
      усього, що існує наяву.
      А ранками, міняючи палітру,
      мокає пензлі у прозорі дні
      і поки ще нема дощу і вітру,
      щезає у ясній височині...
      лишаючи барвінки, первоцвіти,
      фіалки і веселі, і сумні...
      Ось-ось... і намалює синій квітень
      дорогу наступаючій весні.

      03.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    233. Нерозмотаний клубок
      Усе мине, а спокою немає...
      це, наче, когнітивний дисонанс –
      майбутнє є, минуле наступає
      на п’яти і турбує повсякчас.

      Єдине, що при цьому надихає –
      це магія, що як і перший раз,
      ніколи вже не залишає нас
      байдужими до того, що минає.

      Ну й що із цього? – запитає кожен
      поет-філософ, публіки кумир,
      що пише заяложене до дир.

      Одне й те саме і йому тотожне
      з пустого виливаємо в порожнє
      і деміургу платимо ясир.

      03.2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    234. Багатство
      У кожного-кожної доста і мрій,
      і того, що душу здіймає до неба.
      Здається, – не дуйся, живи і радій,
      що інше уміє не гірше за тебе.

      І, ніби, на те і даються слова,
      які овівають чиєсь попелище,
      аби загорілася ватра жива
      і не бозна-що опинялося вище.

      Та, наче, болить
                              не одному мені
      і не обідніє іще ойкумена?

      У Музи моєї душа потаємна...
      обличчя веселе...
                                та очі сумні...

      А, може, буває, у самотині
      занадто багато
                            надїї
                                      у мене?

      03.2021




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    235. Вершники Пегаса
      ***
      Як за Софокла – все тече, минає...
      щезає усміх і тепло долонь...
      та поки жевріє очей вогонь,
      любов до Музи –
      Ні... не затухає.

      ***
      Певно, що поезія наївна,
      поки припадає до колін
      кожної, в якій живе Наїна,
      не казковий, а реальний Фінн.

      ***
      Ви – як хочте, я іду на ви
      і нікого не пошию в дурні,
      бо і вершники без голови
      ще бувають іноді розумні.

      ***
      Палає серце... і душа горить,
      але юрба її не помічає...
      і майорить
      у далині століть
      тінь генія, якого ще немає.

      ***
      Талановитий має сан:
      із булавою – отаман,
      із Музою – Горацій...
      а геній слова – це талан,
      помножений на працю.

      ***
      Полеміка хороше діло –
      розширює і кругозір,
      і те, що в серці накипіло,
      та не лягає на папір...
      тому рятує душі сила,
      орієнтована на мир.


      03.2021





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    236. За нічною завісою
      Поки вітер проганяє стужу
      протягами в димовій трубі,
      осягаю потаємну душу
      віщого і сущого в собі.

      Маю ще надію на удачу
      як не наяву, то уві сні...
      як не є, усе одно побачу,
      що вона навіює мені.

      Ми охочі, поки є робота...
      поки ця оказія мине,
      як захочу, осідлаю чорта,
      хай несе у засвіти мене.

      Що умію, те й робити мушу...
      то сную на радощі юрбі
      нитку Аріадни, то павучу
      мантію оголеній журбі.

      І на ранок маю одежину...
      одягаю маску на людину
      усмішки веселої до вух...
      і тогу... і тугу...
                              відчайдух
      у мені сотає павутину
      сіті на метеликів і мух.

      03.2021



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    237. Збовтане шумовиння
      Метафори й епітети чужі
      не прикрашають сказаного людям.
      Не очищає закутки душі
      поезія, що пахне словоблуддям.
      Запамороченому у війні,
      не дуже якось весело мені,
      дорослому, поводитись як діти...
      у ейфорії місії радіти,
      що варишся в одному казані
      із піною богемної еліти.

      Весна весною, – ку-ку та кум-кум...
      Ніяке диво не іде на ум,
      а на марку палітру акварелі
      лягають заяложені пастелі...
      ..........................................
      І поки ще кипить осадок дум,
      із варива збігає зайвий шум
      водою каламутною на землю...
      але жура не вичерпає сум.

      03.2021



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    238. Не перемелеться
      Ніколи зупинитися не міг...
      нікому не виписую догани...
      не заглядаю за чужий поріг
      і вірую, що маю оберіг,
      який лікує немощі і рани.
      Пишу за рецептурою бабусь:
      у лексиці, у мові, у харизмі,
      у пісні... але іноді боюсь,
      що любимо, таки, росіянізми.
      Поезія навіяна з життя,
      але на лобі писано поету, –
      не треба у куті чужого меду,
      аби не пахла
                  дьогтем
                             вся кутя.
      Не угаває лютий сатана,
      порушує у всьому наші межі.
      Якщо війна, то це, таки... війна!
      Якщо на носі «руская вєсна»,
      навіщо Музі послуги ведмежі?
      За те, у чому впевнений, стою, –
      [i]не додають обрубки шарму мові[/i]...
      То ж, вибачайте, автори, на слові, –
      ми зраджуємо націю свою
      подвійними стандартами любові.

      03.2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    239. Вечір за вікном
      За вікном блукає вечір опечалений
      у весняному намоклому плащі,
      ходить вітер як музика неприкаяний,
      навіваючи мелодії дощів.

      Я запізнююсь до тебе на побачення,
      наче можна запізнитись на роки.
      Ой, як дорого за втрачене заплачено
      з того дня, як у життя ми боржники.

      Не катуй мене ні жалістю, ні ласкою.
      Якщо можеш, на прощання, усміхнись
      і пробач мені за те, що стане казкою...
      Може, я тобі пробачу теж колись.

      Синій вечір заховається за хмарами,
      та забуте почуття не гріє кров.
      За вікном безпечні люди ходять парами,
      обікрадені сьогодні на любов.
      ....................................................
      Цілу ніч співає вітер пісню жалібну
      і дощами ополіскує поріг,
      навіваючи мелодію негадану,
      опадає фальш-акордами у сніг.

      03.2021



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    240. Ментальний сон
      І
      Як наяву – ото буває,
      лечу, лечу... і не світає.
      Не заважає темнота
      усе побачити до краю:
      пророка нації немає,
      німіє слово... суєта
      суєт... нема куди летіти...
      ні – Україна ще не та,
      якою мав її узріти
      він із Чернечої гори...
      не перевернуті на літо
      блакитно-жовті прапори...
      і наче, чую, – ще не вмерла...
      на ладан дихає... живе
      і слава Богу! Що їй пекло,
      яке нікому не нове?
      В чужій парафії Кирила
      торгує лептою народ...
      запалює московський чорт
      на цілий світ своє кадило,
      окурює лукавий рід...
      .........................................
      згасає полум’я Майдану...
      у казематі отамани
      читають інший Заповіт.

      ІІ
      Корову доять олігархи,
      а їхні наймити – казну...
      юрба годує сатану,
      а пересушені монархи
      ідуть війною на війну...
      кумир облизує кумира...
      а чортеня шукає миру
      в очах диявола імли...
      О... оперилися орли,
      які літають до еміра...
      а ми живемо як жили:
      ідуть зі сходу ешелони,
      на заході пливе корвет,
      орда утоптує кордони
      п'ятою п’ятої колони...
      блокує розум Інтернет...
      ......................................
      Чекає неня Вашингтона,
      але за спиною ОМОНу
      її чатує Піночет.

      ІІІ
      Дивлюся, нібито світає...
      зоря Авророю палає...

      Нема нікого. Тільки я
      молюся у хатині скраю...

      В моїй землі шукає раю
      лукава братія моя.

      09.03.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    241. Змагання поза грою
      ***
      Опікшись, дую на холодну воду,
      пливу, буває, проти течії,
      подорожую, маю врожаї...
      Життя – це гра за правилами моди,
      але, на жаль, і зверху, і зі споду
      у кожного ці правила свої.

      ***
      Коли додибуєш до краю,
      нічого іншого немає
      як мати суще і своє –
      ту, що коханого кохає
      і те, що небо обіцяє,
      але чужому не дає.

      ***
      Ще фантазую, чую, мрію
      про незабутнє і того
      не уповаю на месію...
      а як чогось не розумію,
      не заперечую його.

      ***
      Поезія малює тіні...
      є і високе... і низьке...
      а істина посередині,
      де сяє явище, яке
      не уміщається в людині.

      ***
      Юрма усе ковтає як єлей,
      а ситими бувають одиниці...
      Арея не оспівує Орфей...
      Воюють за свободу українці,
      а булаву тримає фарисей.

      ***
      Буває й добре, що немає хати
      і за душею – майже ні гроша,
      і Муза не приймає до коша...
      Якщо нема наснаги виживати,
      не може бути творчою душа.


      03.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    242. Вічний коловорот
      І
      Готову манну і мокву небесну
      не висіває жоден зодіак...
      і віриться, й не віриться ніяк,
      що казка у житті не має сенсу,

      що є іще і Той, що греблі рве,
      і Той, що у горі сидить високій...
      Славута сивий стогне і реве,
      корчує вітер верби одинокі.

      ІІ
      На пройдені Тарасові шляхи
      ступають інші корифеї волі.
      На три боки устелюють мохи
      минулу славу та козацьку долю.
      Забулося, кудою і коли
      щезали тіні їхньої відваги...
      і появилися нові ватаги,
      які усе робили, що могли:
      ішли понуро у ярмі воли,
      возили сіль чумацькі колимаги...

      ІІІ
      Молочними шляхами у свої,
      сльозою й потом зрошені краї,
      котили тугу, і жалі, і горе...
      дивилися із неба тихі зорі,
      як гіркотою повні ручаї
      течуть рікою у солоне море.

      03.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    243. Бацили сумніву
      ***
      Якщо не хочемо за ґрати,
      то є боятися чого
      «колаборації» і «вати»...
      любити ворога не варто,
      а бити мусимо його.

      ***
      Нема війни – не буде миру,
      нової зради і катів,
      одної правди – й поготів...
      не сотвори собі кумира,
      тоді не буде й ворогів.

      ***
      Не вчить уму одне й те саме...
      Є і чуже, й патріотичне,
      і пропаганда кулаками...
      якщо на бачиш панорами,
      то як же мислити критично?

      ***
      Якщо у простоті думок
      приховується геніальне,
      і досконале, й ідеальне...
      як не освоїти урок,
      що місія добра реальна?

      ***
      Кацапи є, були віками
      і як від них не ізолюйся,
      усе одно йдемо до ями...
      якщо не дійдемо до тями,
      що їм усе – вода уз гуся.

      ***
      Ніщо мені не допоможе
      іти дорогою до раю,
      якщо я пекла не пізнаю...
      і поки є ще сила Божа,
      перемагає не вороже,
      а те, що в серці не вмирає.


      03.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    244. Станція призначення
      І
      Що багатії – це не еліта
      знаємо, але забули всі,
      як вони учили нас радіти
      салу і дешевій ковбасі.
      Маємо і те опанувати,
      що юрба цінує кулаки.
      Та куди поділись козаки,
      що гопак уміли танцювати?
      Не дарма кумирами у вати
      є боксери і бойовики.

      ІІ
      Хліба і видовища народу
      обіцяє партія совка...
      На минуле не минає мода
      і тому й еліта отака,
      і тому і Таврія не наша,
      і чужий усе-таки Донбас,
      «родіну» окупувала Раша
      і немає нації у нас,
      бо її пасе нечиста сила,
      що ховає кігті у тіні...

      ІІІ
      А на що надіятись мені?
      Так бувало у минулі дні:
      «не одна чума мене косила...»
      так і нині за мої пісні
      раді кожній плямі на Ярилі
      нехристи й зоїли записні.

      Виринають де-не-де із Лети
      неживої Музи силуети
      оновити дзеркало криве...
      ........................................
      на орбіті іншої планети
      ожили юродиві поети...
      Може й Україна оживе.

      02.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    245. Реванш
      Усіх турбує доля краю...
      а влада не відповідає
      на запитання: « Чий же Крим...
      чому Феміда ще сліпа є...
      якою карою лякає...
      ........................................?»
      Ще не осів Майдану дим,
      а неуку нема науки
      і зайд улещує гадюка...
      .........................................
      тому й воює «третій Рим»,
      тому й перемагає Жуков.

      02.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    246. Дочка Прометея
      Дівча... Наївне і святе –
      за це недугою розп'яте –
      це юна Леся... а проте
      вона, на подив ескулапів,
      жива і досі... між гігантів
      дедалі вищою росте...
      .........................................
      а я люблю її за те,
      що ненавиділа кацапів.

      25.02.2021






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    247. Пагорб, на який ми піднімаємось

      Коли народжується день за обріями світу,
      то ми питаємо себе, – кого він має гріти,
      якою гамою тонів, якими кольорами
      він розфарбує майбуття над синіми морями?
      І дізнаємося тоді, що спокою немає,
      і справедливість на землі не скрізь перемагає.
      Де розвидняється, там день висвітлює причини
      фатальності, що зріє ще і точить серцевину.
      Ми є нащадками дідів, що розірвали пута
      неволі, рабства і тому народ не обманути.
      Я темношкіра, в мене є лиш одинока мати,
      яка виховує мене. І я прийшла сказати
      що відчуваю цього дня напруженість моменту
      і довіряю наш девіз моєму президенту –
      якщо з юрбою віч-на-віч не зводити рахунку,
      то досягаємо мети найвищого ґатунку.
      Ми об’єдналися давно у неподільні штати,
      тому нікому не дано союз цей роз’єднати.
      Нехай в нас різні кольори, характери, культура,
      але між різними людьми у нас не буде мурів.
      Ми не зважаємо на всі відмінності між нами,
      бо уповаємо на те, що є над голова́ми,
      бо маємо вперед іти до миру і порядку
      і не допустимо ніде ні розбрату, ні сварки.
      Не треба зброї і біди. Беремося за руки,
      аби гармонія була і жодної розлуки,
      заради щастя й майбуття дітей земної кулі,
      а всі тривоги і жалі ідуть в часи минулі,
      коли нам боляче було і соромно за себе,
      та сподівалися на те, що нас єднає небо,
      що ми пов’язані у цій напруженій толоці,
      та цю дорогу не легку́ долають переможці
      і не тому, що ми ніде не знаємо поразки,
      але тому, що ми себе не ділимо на частки.
      Святе писання праотців усім нам обіцяє
      від виноградної лози плоди земного раю.
      Коли закопані мечі, то вистачає часу
      побудувати всі мости, аби одного разу
      побачити стрімке плато́ на пагорбі крутому,
      і не боятися іти по цій стезі додому.
      Ми успадковуємо день, який сьогодні вранці
      нам сили духу додає, бо ми – американці.
      Це із минулого путі в сучасне і грядуще –
      надійні засоби мети, щоб відновити суще.
      У нас є розум, і снага, і сили вистачає,
      що радше націю знесе, ніж знову роз’єднає.
      Без демократії чекай руїну та розруху
      і маячню та суєту, що заважають руху.
      Ще є періоди, коли ми сходимо з орбіти,
      та демократії ходу не можна зупинити.
      На те й історія, яка розподіляє ролі.
      Народи дивляться на нас як на гаранта волі.
      Новітня ера настає, в якій немає броду,
      та є у руслі течія до правди і свободи.
      Ще не готова до висот уся моя країна,
      але радіємо, – мине і ця лиха година.
      Коли питають: « Чи могло дійти до катастрофи?»
      Відповідаємо: « А ми – господарі епохи».
      Від катаклізмів на землі немає панацеї,
      та управляємо самі фортуною своєю.
      Ми не вертаємось назад, а ідемо до того,
      що на скрижалях житія начертане від Бога.
      Держава сильна на віки, а нація єдина –
      сувора з ворогом, зате непереможна й вільна.
      Нас не лякає ні вогонь, ні із небес каміння.
      Цю естафету понесуть майбутні покоління,
      аби інерція зусиль і непосильні речі
      не осідали тягарем на їхні юні плечі.
      Де милосердя і знання являють силу права,
      там буде правда, і добро, і цілісна держава.
      Ото ж, давайте, ради них відновимо країну
      сильнішу й кращу, ніж була в історії донині.
      Могутнім подихом грудей, що бронзою окуті,
      ми зцілюємо світ ідей на кожному розпутті.
      Підні́мемося до висот дорогою відваги,
      де наші предки підняли революційні стяги,
      де наша слава майорить від заходу до сходу,
      де вітер віє як озон північний для народу.
      Підні́мемося із озер вологою до півдня
      гарячого, де на віки – і чорні, й білі – рівні.
      У кожній гавані надій, у кожному куточку
      ми відбудуємо свій дім, як щит Свободи – зодчі.
      І являться у всій красі талановиті люди,
      яких історія ніде й ніколи не забуде.
      І запалає день новий картиною ясною,
      і сонце вийде із тіні зорею весняно́ю.
      Лише б це світло на землі ми не могли забути,
      якби ми тільки-но змогли цим світлом людям бути.

      01.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    248. Мала батьківщина
      Людей на світі розділяють час
      і відстані до пам'ятного місця,
      де кожен народився і хрестився,
      і відкіля колись останній раз
      у всі кінці дороги розійшлися.

      Уже давно і терен мій усох,
      і хазяї дерева позрізали,
      на місці хати – чагарі і мох,
      у кропиві угадується льох
      і яма, де минуле поховали.

      Немає ні калини, ні беріз,
      які ми посадили для годиться,
      окаменіли дерев’яні східці,
      якими я до хати воду ніс...
      левадою... по кладці... із криниці.

      Буває, ще вертаюся за тим,
      аби пройтися пішки між хатами,
      вітатися через тини з дідами...
      а нині то уже й немає з ким
      обмовитись двома-трьома словами.

      Моя оаза – ліс та верболіз,
      і мурава та осока у мулі...
      поміж корчами – пень на караулі
      і ручаї, які несуть під міст
      мої печалі і часи минулі.

      Чіпляється за корені асфальт
      дороги, що вела колись у люди
      із кожної старої халабуди...
      І де ж вона – ота країна-сад?
      А може і журитися не варт?
      Усе минає і уже не буде.

      02.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    249. Революційна лавина
      Як не печалять нас новини,
      а сонце все одно зійде
      як міф... як сьомі роковини...
      Майдан вирує і гуде!

      Ще може не одна лавина
      на наші хати упаде,
      але не буде Україна
      рабом ніколи і ніде.

      Коли Московії сатрапи
      відкинуть і копита, й лапи,
      протремо очі, що спимо...
      спаде полуда і ярмо...
      «про'рали родіну» кацапи,
      а ми своєї не дамо.

      18.02.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    250. Передбачення
                           І
      П'ятниця. Тринадцяте число.
      Щось у цьому світі мало стати,
      але все лишилось як було:
      є Європа, не упали Штати,
      пасіює Раша... і ордло
      хоче Україну приєднати
      знову до скаженої орди
      і за це – кацапи та жиди...
      а хохли готуються на дачі.
      Їм би побажати ще удачі,
      хліба і видовищ...
                              та води
      поза Крим...
                   А на екрані –
                                   Рим,
      де і я ще Каїна побачу.

                           ІІ
      Ізя, як великий отаман,
      знову милить лижі на Оман
      та орієнтується на вуса
      кагебе... жахає ще Майдан,
      опіум колеги білоруса
      і царя Московії кальян...
      в пам'яті не часто, але густо
      виринає Діоклектіан
      що в раю вирощує капусту.
      Маряться Каліґула й Нерон,
      о. Єлени і Наполеон,
      вогняна Бастилія Парижу...
      кіборги й бандери... в унісон.
      Дуже лячно бачити цей сон
      і від булави нажити грижу.

                           ІІІ
      Як би то полегшало усім,
      щоб заради миру і безпеки
      він поклав ту булаву на стіл
      і пішов собі кудись далеко.
      Є ще вихід і до того дня...
      Показали світу Емірати,
      як то легко голову відтяти...
      ..............................................
      А почати можна навмання –
      не чекати вироку до страти
      та із українського сенату
      вивести данайського коня.

      02.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    251. Самопізнання
      Поки є ще радощі й жалі
      і немає часу лиш на себе,
      то нічого іншого й не треба...
      ну, хіба-що – миру на землі
      і чекати манної із неба.
      Та ятрять тривога і жура
      і висить на кінчику пера
      вся моя дорога особиста
      від, – у-а!.. у-а... і до, – ура! –
      перемоги: дежавю дитинства,
      до і після, вимучений біль...
      а сьогодні – той водорозділ
      між минулим і останнім часом,
      де очікує багато діл
      і за тином, і за перелазом,
      де ніяк не досягти мені
      пішим по утоптаній лижні
      до рекорду чемпіона-аса,
      що літає десь на чорній трасі.
      Та не мрія спати не дає,
      а усе не сказане моє,
      що переросло у несказанне
      до кінця негадане, неждане,
      білої ворони житіє,
      що ніде не заварило кашу...
      Не відомо, ні який я син,
      ні чому ось так, а не інакше
      я іду до фінішу один,
      залишаючи своє та наше
      «Отче наш», амінь і заповіт
      та гілля червоної калини...
      Ради мене не зів’яне квіт,
      не упадуть зорі із орбіт
      на озера, гори і долини...
      та коли у Бозі відпочину,
      відійде зі мною цілий світ
      від появи в ньому до кончини.

      02.2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    252. До вчителя
      Перед очима, як Сцевола Муцій,
      усе ще визирає із гори
      історія на сивій палітурці
      і ветхої, і юної пори.

      Нема кому згадати серед ночі
      учителя. Линяє до кінця
      обличчя сфінкса – металеві очі
      над вилицями мідного лиця.

      Услід за ним у ці часи урочі,
      як ті комахи у мурашники,
      ідуть, віками до землі охочі,
      мої наївні однокашники.

      Але і я ще, може, не останній,
      кого уже чекає на прощання
      береза у знайомому яру...

      Як буду мати вибір, оберу
      усе-таки ялицю на кургані,
      а ні – то недалеко від гуру.

      02.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    253. На посошок
      Нумо, пане-брате, до коша!
      Вдаримо об землю цю бідою,
      як немає зайвого гроша,
      щоб сушити горе за одною.

      Ще на цьому світі є за ким
      бігати у будні і на свято.
      Вдаримо і гопака, таки,
      щоб за нами бігали дівчата.

      Як не є, а ти ще ого-го!
      Та і я ще парубок... неначе,
      хоч не знаю іноді, чого
      вся душа за однією плаче.

      Жаль, козаче, що й тебе нема...
      що усе це мариться... здається...
      і, що доля мається сама,
      а на все не вистачає серця.

      Що усім, те і мені – не гріх.
      Поки прийде мила із косою,
      рано ще здаватися без бою.

      Вип’ю за несуджених моїх
      як не курям, то собі на сміх
      і умиюсь щирою сльозою.

      02.2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    254. Прометеєві нащадки
      Сьогодні не прийде ще наше завтра...
      не вистачає тями та уміння,
      але із покоління в покоління
      не гасне у серцях надії ватра.

      Душа народу тліє, та іскриться...
      у полум’ї нерівного двобою
      із дикою ворожою ордою
      гартується у герці наша криця.

      Над нами нависає дика скеля,
      де двоголовий ще довбе печінку
      розп'ятого онука Прометея...
      але байдужі європейські свідки.

      Така нам доля випала у світі,
      де вороги скажені та лукаві
      украли історичну нашу славу,
      яку закарбували у граніті
      далекі наші пращури... а діти
      сьогодні...
                  у бою...
                      на переправі.

      02.02.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    255. Перфектно і публічно
      Там, де щирості – біля відсотку,
      а любові до ближнього – zero,
      я ніякій мані не повірю.
      Маю пам'ять не дуже коротку.

      До піїтів пошани – без ліку,
      та у мене характер поганий,
      як побачу між лицями «лики»
      чи гяура на задньому плані.

      Хоч убий, оминаю совкову
      від людей ізольовану касту,
      де – зачепиш священну корову,
      будеш клячу на вигоні пасти...
      Вибачайте, що зовні, панове,
      ви таке недоторкане панство.

      01.2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    256. Наші люди
      І
      Яка різниця – яники чи зелі...
      І ті – козли, і інші – не орли.
      Одні блудили у чужій по(у)стелі,
      а другі їли, (к)рали і пили.

      Оба відомі слуги Ліліпуті,
      які ще лижуть всі його місця
      і заглядають в очі-зуби-дупу,
      чекаючи подачок до кінця.

      Вертаються на циркову арену
      шиплячі змії-лу́каші, гієни
      і рицарі ножа і тесака –
      опора невмирущого совка.

      Місця казенні позаймали знову
      авакови, шкарлети і портнови,
      загавкали шакали шарії,
      на горизонті – швондєри-царьови,
      в ефірі – розбишаки соловйови
      і шарікови – наші і свої.

      ІІ
      Але яке кому до того діло,
      що у пуху і єрмакове рило,
      і каються дубінські й деркачі...
      на митниці ідуть потоком гроші,
      общак охороняє прокурорша,
      на цирлі судді й інші діячі.

      Як мовиться, знаходяться усюди
      і в Україні, й на Росії люди
      свої у дошку вівці і вовки,
      і коміки кварталу криворожців,
      і довбануті ківопезежопці –
      і бойки, і живі мертвечуки.

      ІІІ
      Питається, – куди ж ідуть потоки?
      Якого біса і з якого боку
      усього цього парламентарі?

      А їм розподіляється по чину...
      працює гарно змащена машина –
      перпетуум-мобі́ле... упирі.

      01.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    257. Симорон
      І
      Наївні люди винайшли тотем,
      аби було добро у всьому світі,
      та граються, буває, із вогнем
      як це уміють ще маленькі діти.

      По цій дорозі весело іти,
      та солоно на фініші до раю,
      де юності ніколи не найти,
      а пройдене у Леті почиває.

      Ідея симорону не така
      уже й погана. Ми іще не проти,
      аби із пересічного совка
      отримати, умовно, патріота.

      Але несповідимі ті путі,
      якими йдуть далеко не святі,
      аби одне на інше поміняти,
      бо іноді – найлегше обіцяти
      за обріями гори золоті,
      а мати – невагомі результати.

      ІІ
      От уявляю, що мине зима...
      немає ні війни, ні пандемії...
      і лютої імперії нема,
      і сатана тікає із Росії.

      Кому – в Корею, а кому – в Китай...
      Ве Зе – до Ина, а Ве Пу – до Мао...
      і вся еліта... Боже, помагай...
      вирощує банани і какао.

      Теорія... а практика – не та.
      Іще далеко куцому до зайця.
      Он і у Пині – ря́ба золота
      уже йому не хоче нести яйця.

      На вулиці викочується лють,
      із ящика повилізали зомбі...
      На них немає ядерної бомби,
      а як і є, то кнопку не дають.

      От і чекай Ґааґи, сучий сину...
      немає Мао і тобі – тюрма,
      і нашому паяцу – не до Ина....

      Коли не чорті-що біля керма,
      то видибає із ярма юрма
      і Раша поважає Україну.

      ІІІ
      Але і це – ілюзія одна.
      У тому, що конає сатана,
      ніякої містерії немає...

      У ці часи лукаві і тяжкі
      удачі симорону не такі
      як іноді наука досягає.

      І чумакують ізотерики
      від Азії і до Америки
      дорогою надії і пітьми...

      Та уві сні, мандруючи у часі,
      ми мріємо... аби одного разу
      прокинутися юними дітьми.

      01.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    258. Вісті із бункера
      ***
      А печеніги на хазар ідуть...
      завоювати іго путінізму
      і солов'їну Чудь,
      що обирає путь...
      які ведуть її до комунізму.

      ***
      А на агонізуючу орду
      напали біси темні і... навальні,
      шамани і вуду...
      У світу на виду
      виконуються танці ритуальні.

      ***
      А у одній парафії у пущу
      молитися іде юрба повій,
      де на іконі сущій
      висить неумирущий
      у золоті і зелені Кощій.

      ***
      А на Дону і ти, і я – чужі,
      за те і маєш те, чого не маєш:
      ні серця, ні душі,
      ні миру на межі,
      бо гени кацапні не поміняєш.

      ***
      А на межі чатують хижаки,
      яких усі боятися повинні,
      бо думають, таки,
      що це вони вовки,
      а всі овечки їхні в Україні.

      ***
      А у батискафі дядя Вова
      хоче ще триматися за руль,
      бо одна корова
      (Дума й Терешкова)
      перемножила його на нуль.


      23.01.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    259. Фундамент Соборності
      Хоча на чудеса немає моди,
      гармонія – основа із основ
      будови первозданної природи,
      увінчаної іменем Любов.

      На цьому ґрунті виросли народи,
      яким не зайве нагадати знов,
      що ми на благо волі і свободи
      говоримо найкращою із мов.

      Від Сяну і до Дону ми єдині
      і на щиті майбутніх поколінь, –
      нехай живе соборна Україна
      найпоетичніша з усіх країн!

      Тоді й на слово вистачає часу,
      коли вдихаєш поетичний дим
      епітетів, оксюморонів, рим...

      І як тут не повірити у казку,
      у чудеса, аби одного разу
      іменувати Київ – третій Рим.

      22.01.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    260. Прогрес
      Є такі періоди життя,
      що здаються й досі головними
      від Еллади до епохи Риму,
      у які немає вороття,
      поки не замінимо новими.

      І втішає, і лякає нас
      наша зміна – діти та онуки...
      Їх чекає подорож на Марс.
      Засобами іншої науки
      їхні плани обганяють час.

      Хай собі літають аватари
      до своїх далеких аеліт,
      б'ють у тулумбаси і литаври,
      досягають Альфи і Центаври,
      думкою охоплюючи світ.

      Поки сонце сяє у блакиті,
      живемо і ділимо на миті
      час, неначе кадри кінема..

      Є чого на фініші радіти.
      Ми у цьому хаосі як діти,
      що були,
                    і є,
                             і ось...
                                    нема.

      01.2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    261. Поетична інклюзія
      Немає досконалому межі.
      Одне й те саме не буває всує.
      Поезія – це дзеркало душі,
      якій лише інклюзія пасує.

      А мрії – то у небі вітражі,
      які уява іноді малює
      як видимого Духу міражі
      і сущому – амінь... та алілуя.

      Високе очаровує людей
      як із нічого виниклі ідеї...
      їх мають за реліквії музею,
      які охороняють де-не-де,
      але і це – ілюзія.... ніде
      від манії немає панацеї.

      01.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    262. З низин до вершин
      Все вирує у вічному хаосі дум:
      домінує юродиве, меншає ум,
      несудиме звикає до вати,
      невідоме лякає, патякає кум...
      Поки тишу німу не заповнює шум,
      недочуте не може мовчати.

      ІІ
      Обирає фальшива богема ...себе,
      ігнорує ясне і прозоре...
      виринає на плесі легеньке цабе,
      а синиця запалює море.

      Багатіють тихіші води крадії,
      пересмішники пасій, пройдохи,
      а кондиції їхні цінують свої
      лицедії або скоморохи.

      Соловіє одне, інше точить ножа,
      а лукаве заманює в сіті,
      ріжуть правду поети... з'їдає іржа
      позолоту на синій блакиті.

      ІІІ
      Шалапутне являє єлейне лице,
      і хоча біснувате буває,
      та ніяка Феміда не лає за це
      і редакція не покарає.

      На забуту мелодію чую слова
      і мотиви чужої естради
      і вібрує душа як туга тятива
      на слуху у тіні клоунади.

      Аріадна веде у покої свої
      лабіринтами раю аїду
      у печери сезаму, сади і гаї
      віадуками Семіраміди.

      А поети тудою, де сонце пече...
      як усі – так і я, наверстаю іще
      непочате за іншими недо...

      заховаю гітару під чорним плащем
      і піду за грозою ущухлим дощем,
      щоб веселкою сяяло кредо.

      01.2021



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    263. Кінець історії Мокселя
      І
      Минулого лубочні сторінки –
      це не лише пейзажі лукомор’я.
      Росія закріпила на віки
      своє багатолике безголов’я.

      Украдена історія Русі,
      і міфи, і легенди літописні
      на українській Росі, у сльозі
      народу – реквієм Вітчизні.

      ІІ
      Не слуги, не лакеї записні,
      не орки і злодії-супостати,
      не найманці й заброди кацапні
      покликані за неї воювати.
      Не еРПеЦе, і не Опезеже,
      і не колаборанти Лугандону
      не кривослав’я душі береже
      і захищає вікові кордони .

      Московією оглашенний рід
      і дикої орди, і золотої
      на південь, північ, захід і на схід
      приєднані мечем, вогнем і кров’ю.

      ІІІ
      Не розуміє банда у Кремлі,
      що нинішні окраїни свободи
      на теренах союзної землі –
      це проти зла об’єднані народи.

      А само-ізольовані брати –
      нащадки Бату-хана й Калити
      у шапці Мономаха і донині:
      убивці, узурпатори, кати
      і їхнє місце у своїй руїні...
      ................................
      Нам – до мети, а їм – «у рай» іти.
      Палити нерозведені мости
      заповідає небо Україні.

      01.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    264. Райдужні перспективи
      Люди із руками – не ледачі...
      згадуються іноді мені
      їхні під’яремні трудодні
      і статури жилаві волячі.

      Скільки переораних ланів
      мали би сьогодні годувати
      диктатуру пролетаріату
      та еліту обраних панів.

      Є у нас національне щастя –
      наступати на свої граблі
      і тримати руки мозолясті
      на чепігах рала у ріллі.

      Ми ніде не дінемось нікуди –
      родимо себе, де не посій....
      чи у бурі, чи у суховій
      виживають всюдисущі люди.

      Тільки й світу їм, що у вікні...
      бо така вже українська вдача –
      вірити у шанси та удачу
      не удома, а на чужині.

      Поки за іронією долі
      малороси «орють» дике поле
      а «допомагають» москалі,
      настає моя лиха година –
      уявляти образ України
      за Дунаєм у сирій землі.

      01.2021



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    265. Екслібриси знаковості
      Я не люблю епатажу,
      та покажу не ніяке,
      а вищого пілотажу
      знаки.
      Бачу тире і дефіси
      титлами кожного тому,
      а на плиті обеліску...
      кому.
      Є запитання? Посто́ю
      статуєю Василіска
      і підведу під собою...
      риску;
      крапку і кому банальну;
      дужки; ...і(неповториму,
      видиму) оригінальну
      риму,
      оклики!!! ...і дієслово,
      взяте, буває, у «ла́пки»,
      а увінчає письмо – дво-
      крапка
      і додаю після неї:
      інші слова у рядочку,
      знаки уваги моєї...
      точку.

      01.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    266. Субстрат ніякості
                  І
      Сповита ідеалами добра,
      поезія існує одиноко.
      У самоті не помічає око
      її витіюватості пера,
      яке з нічого витискає всує
      гаряче молитовне алілуя,
      солоні сльози і слова палкі...

      Солодкі аромати із каструлі,
      але лікують нас гіркі пілюлі,
      пісне меню й рецепти не такі,
      як іноді фантазія малює.

                  ІІ
      Їмо і переварюємо все,
      що на столі. О! Ми ще ті гурмани,
      коли під чарку блимають екрани,
      закушуємо шинкою есе,
      до себе приміряємо романи...

      На те і щедрий вечір на землі.
      Та муляє минуле. У тумани
      уже пішли великі, і малі
      старі Івани, юні Василі,
      не дочекавшись волі свого краю...
      і я себе теперечки питаю, –
      навіщо ти – ніякий цій юрмі
      ще тлієш, наче іскра у пітьмі,
      якщо тебе усе одно немає?

                  ІІІ
      Описуємо грішне
                   і святе:
      юрба чекає рило
                   і кадило,
      у торбі – шило,
        на екрані – мило...
      Не дуже втішно,
             радісно...
                        зате,
      коли воно
          ще де-не-де зринає,
      то осідає
                піною на дно.
      Зелене полотно
                 уже линяє...
      гарантією успіху давно
      опікуються шоу і кіно...
      але чому
           так соромно
                      буває?

      01.21




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    267. Підсумки
      Видувають з палуби роки,
      а вітри не підпирають спину,
      та ...які у мене огірки!
      і яку я вирощу лохину!

      Все ще обнадіюю себе,
      що не за горами інша ера....
      Доля довго кожного довбе,
      а найдовше – селекціонера.

      Більше решти – далі суєта.
      У надії є іще запаси,
      та удача у мої літа
      меншає на успіхи і шанси.

      Те, що маю, буде не моє,
      те, що є у небі, не дістану,
      те, що буде, не лікує рани,
      ну, а те, що спати не дає...
      не міняє таїни досьє,
      а за явним сумувати рано.

      12.2020



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    268. Антитеза творчості
      Народились вірші і... розтали,
      залишивши по собі печаль,
      бо, не зафіксоване в аннали,
      пам'ять не утримує, на жаль.

      Та не тануть образи, сюжети,
      фабули, метафори, думки...
      Їх переосмислюють поети,
      копіюючи чужі рядки.

      От, якби мені одного разу
      генії навіяли таке...
      щоб і захмеліти від екстазу,
      і не полетіти у піке.

      До оксюморону не байдужий,
      я, буває, вірю... і – не дуже,
      що у ноосфері зависа-
      є антена поетичних візій...
      ...........................
      ...ні на яку голову не лізе
      те, що «наваяли» небеса.

      12.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    269. Вічна ватра
      Уповаю на путі небесні,
      по яких мені іще іти
      до кінця зі скалкою у серці
      у тонкі невидимі світи
      і не повертатися ніколи
      у свої минулі міражі...
      домовина замикає коло
      тої, що чекає як ніколи
      гідну епітафію душі.

      Наші мрії у свої покої
      забирає небо голубе,
      а месій релігії чужої
      біси ПеЦееР і КаГеБе.
      І насправді вибору немає,
      поки не стояли на межі
      рідного, але чужого краю
      на позаземному віражі.
      Може гріє тіло комуніста
      полум’я катарсису, аби
      не горіло у краю журби...
      слава Богу, є ще свято-місто,
      де не заважають атеїсти
      і раби совкової доби.

      12.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    270. Сомнамбула
      Десь у небі іноді літає
      моє друге невловиме я,
      уночі на Бога сподіває-
      ться, а днями сповідається,
      дістає до місяця рукою,
      падає в обійми моря пір-
      їною у піняву прибою
      і зринає парою до зір,
      а коли вертається додому,
      зависає на земній орбі-
      ті і не нав'язує нікому
      те, що довіряє лиш собі,
      що луною музики полине
      із небес у поле зору дій-
      сної історії подій і
      маю ту надію, що єдина
      ця моя незрима половина
      ще існує у душі моїй.

      12.2020



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    271. Пам'ять душі і серця
      І
      Коли немає того, що колись
      було, то я не відрікаюсь
      від нього. Мушу виговоритись,
      коли один за всіх ще залишаюсь.

      Перебираю в пам'яті душі
      обличчя, імена і клички, очі
      і до зорі не вистачає ночі,
      аби зійшлись усі товариші.

      Згадаємо із хлопцями дівчат...
      з дівчатами...(як іноді ведеться)
      про їхніх завойованих солдат
      у пам’яті обманутого серця.

      ІІ
      Осиротіли пам’ятні місця...
      у вирії дорогою чужою
      летіли поодинці до кінця
      а розлучались парами, по двоє.

      Щезали, наче плем’я могікан...
      всі як один «виходили у люди»,
      аби одного разу на екран
      проектувалося «Російське чудо».

      Не дочекались кращої пори...
      Ішли на поруби і дуб, і явір,
      аби соціалізму табори
      іменувалися – совковий табір.

      ІІІ
      Немає їх... неначе й не було...
      Єдина втіха віку золотого
      напевне-що полинула до Бога...

      У пам’яті – дорога за село
      та усмішки веселі... повезло...
      бо ще учора... наяву – нікого.

      12.2020



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    272. Зимові фантазії
      У чорному лісі іду навмання...
      А що мені буря чи злива?
      Та не доганяю, кудою щодня
      щезає зима білогрива.

      Напевне у неї по азимуту
      і в мене – одне і те саме:
      коли три дороги, наліво іду,
      а потім направо і прямо.

      А там, де не буде моєї ноги,
      стоїть ще на курячій лапі
      оголена талія баби Яги
      і мощі Кощія на шкапі.

      То тінями Чахлика рикає змій
      і наша – його баба Йошка
      лякає усіх у країні моїй
      так само як зелень і «йолка».

      А далі «тайожний» союз і пурга,
      сніги, завірюха... де нині
      притрушує інієм сива хуга
      біляве, криваве і синє.

      А далі... зима замітає сліди...
      Кудою не човгай, кудою не йди –
      одні кучугури й замети.

      Якщо закудикаю лихо й біду,
      на голову іншу пригоду найду,
      яка подобає поету.

      12.2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    273. Релігійні пасьянси
      І

      Які розумні іноді поети,
      а особливо класики нові –
      анахорети та апологети
      язичника без ґлею в голові.

      ІІ

      У читача доволі є омани,
      яка біда у нашому краю.
      Ночами уявляє – у строю:
      то козаки, то їхні отамани...
      а я, буває – пекло у раю
      та вражу ахінею окаянну,
      що затіває агітацію,
      коли смолу із казана не п’ю,
      де язики показують погани.

      Не проминає летаргійний сон...
      Любителі Корану і Талмуду
      у кабалі апокрифу Іуди
      не визнають канони і закон
      і пропагують свій Ієрихон
      із капища язичницького блуду.

      На православну голову мою
      не налізає шапка атеїста.
      Він і моя душа – антагоністи.
      Не розумію націю свою, –
      навіщо їй у правому бою
      ці ліві та лукаві пофігісти?

      ІІІ

      Людині, зі свідомістю – зеро,
      ніхто ніде не доведе ніколи,
      що суще та існуюче навколо
      описує Його живе перо –
      енергію, інформаційне поле
      як Божий Дух любові і добро.

      12.2020




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    274. Передноворічний вернісаж
      Не може бути! Йолка!! І... зелена!!!
      У капелюсі сяє... Аладін...
      Хотілося до Поттера напевне,
      а випало іти у Слізерин.

      Не вистачає чарівної лампи
      і палички ніякої нема,
      аби махнути до еміра... папи...
      і записати це у кінема.

      Зате, які нечувані здобутки!
      На сході завойовується мир...
      еліта багатіє на прибутки,
      а на арені – мафії кумир.

      Рахує трупи рідна медицина
      і поки уряд не жаліє слів,
      то офіс захищає ворогів...

      І гаслами сіятиме ялина –
      корупцію рятує ґільйотина,
      а націю – інфляція боргів.

      12.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    275. Рукою небес
      Не вірю я уже,
      що є готові вірші,
      а душу береже
      рука, що нею пише.

      Іще іти й іти...
      А що як, Боже правий,
      на спалені мости
      веде мене лукавий?

      То вила по воді,
      то ангели аїду...
      По синусоїді
      і радощі, і біди.

      Сльозу чиюсь утру...
      І помічаю знову,
      що п’ю печаль стару
      за думу полинову.

      То іній, то роса
      на оболоні квіту
      як тануча краса
      нев’янучого світу.

      У магії ночей
      і далі неозорі,
      і сяєво очей,
      і падаючі зорі.

      Метеликом лечу
      і понесу у слові
      палаючу свічу
      гарячої любові.

      У течії життя
      з нічого виринає
      поезія моя.

      Та це не означає,
      що ці оази раю
      описую не я.

      12.2020



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    276. Опозиція інквізиції
      Юрба не помічає калино́ву
      поезію, яка лікує мову,
      не експериментує, не кує
      зозулею, не видає полову,
      аби не перевіяти своє.

      А як повіє метрами новими,
      я не питаю, – що за вояки?
      Але за тавтологію у римі,
      буває, зауважу невловимі
      для ґенія поези помилки.

      Буває, не помічу злого тону,
      але душею чую моветон.
      Вона у мене той же камертон,
      що реагує і на обертони,
      і на фермату, і на зайвий фон.

      У діалозі, наче, не упертий.
      Але моя позиція така –
      коли навколо ні живі, ні мертві,
      я апелюю не до опонента,
      а до епохи драного совка.

      Є викопні радянські патріоти –
      апологети вичахлих богів:
      по формі – какофонія орлів,
      по суті те, що кумкати не проти...
      .................................
      Не кукає зозуля у болоті,
      аби не наживати ворогів.

      12.2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    277. Захребетники влади
      Живемо у вічній боротьбі...
      У боях від заходу до сходу
      всі віки історії народу
      нація виборює собі
      волю, незалежність і свободу.

      Все – аби подалі від Москви...
      козаки і чорта не боялись,
      не гнила рибина з голови
      і орли боялись булави...
      але п’явки якось присисались.

      У народу – залишки ума,
      і царю його не вистачає...
      Є досада і тому питаю, –
      поки не оговталась юрма,
      ну чого ти лізеш до керма,
      ти, дурне теля чужого краю?

      12.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    278. Заповітна мрія
      Була у мене мрія... як весни
      чекав її, але боявся миті,
      коли вона зникала у блакиті
      і довго не являлася у сни.

      Ось і тепер, коли минає осінь
      і у дворі не гримає гроза,
      вона у небі і її сльоза
      гірка й солона капає на роси.

      А як же я і як тепер мені
      у цьому світі діяти і жити?
      Задумались хатні дереворити,
      які я залишаю на стіні,
      що і вони одні в самотині
      чекатимуть її, весну і літо.

      11.2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    279. Привиди минулого
      Розвіяні ілюзії життя
      вміщаються у три щасливі миті:
      ось я мале, із мамою, дитя,
      ось ми усі, а на столі – кутя,
      а онде сяє сонце у блакиті.

      Все інше – як на обрії земля,
      яка фата-морганою зникає
      єдиного на рейді корабля,
      дрейфуючого до кінця і краю
      без компаса, вітрила і руля.

      Перемішалось явне і минуле
      на зримій і невидимій межі,
      де береги і острови чужі
      фантомами у далині майнули
      як юності далекі міражі.

      Як синє плесо сонної ріки
      де плаває осіннє в'яле листя,
      гойдає вітер жовті поплавки,
      несе на хвилях бусинки намиста
      у шатра очерету й осоки.

      І вся оця романтика – село,
      де каравели плавали млинами...
      І думаєш, – було чи не було?
      Усе, що лободою поросло,
      зникає як у вирі – оріґамі.

      І видива майбутні вітражі,
      і одинока хата на межі –
      дитячі силуети мого раю...

      За ирієм щезають деркачі,
      а привиди і тіні – уночі,
      коли останній сон оповиває.

      11.2020



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    280. Сувора пора
      Моя осіння золота пора
      уже згасає. Настає сувора.
      Полине скоро в небо неозоре
      моя осіння золота пора.

      І там вона засяє як Аврора...
      а от моєї юності зоря –
      моя осіння золота пора
      уже згасає. Настає сувора.

      11.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    281. Придорожні віхи
      Ще гуляю... мріями блукаю...
      не блуджу, та іноді гадаю, –
      де мої синиці й журавлі:
      чи у небі, чи в його імлі?
      Знаю, що ніде немає раю
      на моїй дорозі по землі.

      Де-не-де розвіяні по світу
      як у полі дикі кураї
      віхи і супутниці мої –
      за межею осені і літа
      на долоні замітає вітер
      одинокі долі нічиї.

      Оминаю капища аїду,
      не вчащаю у чужий едем
      і тому, научений Отцем,
      в кондуїті занотую біди
      і ніхто не помічає сліду
      автора поезій і поем.

      На етапі є чимало станцій:
      візії...оказії... сім’я...
      оживаю у обіймах пасій
      і триває подорож моя,
      що вміщає сотні іпостасей
      юності у жмені житія.

      11.2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    282. Глас вопіющого
      І

      От би й собі завертітися флюгером
      у течії забуття...
      дзиґою бути, на ниточці – фуркалом,
      антизеро... одиницею... юзером...
      не ображати дитя,
      що як і я ще уміє сміятися
      і видає у етер
      «галіматью» і отримує ляпаси
      неуків, парій, гетер.

      ІІ

      Не фараонові і не Мойсеєві
      чада Адама, спокушені Євою
      мовою змія, йдемо
      за язикатою і звичаєвою
      на поводу у обнімку з Ємелею,
      суржик його жуємо.
      Наче ізгої, в пустелі блукаємо
      і переводимо час...
      маємо те, що нічого не маємо
      гідного нації, і забуваємо
      те, що об’єднує нас.
      Тішимося архаїчною мовою,
      та аплодуємо тим,
      хто володіє абияк ворожою...
      І виїдає... і коле половою
      очі... «атєчєства дим».

      ІІІ

      Може й собі хизуватися шоу, а
      не потуранням своїм
      ще вопіющим Голгофою головам?
      Може, явитися Іє́ґошо́уа
      за́світу Єршалаім?

      11.2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    283. Осінній марафон
      Перекипів зелений шум
      у золоті розмаю
      і огортає душу сум
      оголеного гаю.

      Летять до ирію птахи
      за обрії далекі
      лишають гнізда і дахи
      оперені лелеки.

      Несуть на кожному крилі
      мої дитячі мрії,
      що на подвір’ї і землі
      розвіяні як пір’я.

      І залишаються мені
      за перелазом тину
      одні пейзажі та сумні
      картини карантину.

      Заманює у хащі ліс
      дарами урожаю,
      де у корінні між беріз
      опеньки визирають.

      Іще жаліє листопад
      горобину й калину,
      а те, що затіняє сад,
      чекає гільйотину.

      Ясою віють небеса...
      сльозою капає роса...

      у сивині туману
      палають де-не-де кущі...

      переполіскують дощі
      осінню ікебану.

      11.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    284. Поводирі в нікуди
                   І
      В коловороті поколінь
      іще від Байди і Мамая
      донині – всі, кому не лінь,
      оплакуємо долю краю
      і славимо його, буває,
      від Отче наш і до амінь...
      Роса очей не виїдає
      і не щезає Божа тінь.

                   ІІ
      Чекаємо на манну з неба,
      яка ось-ось тай упаде,
      і Україну поведе
      її Антей, а не амеба
      із міткою еНКаВеДе.
      Щаблі ламаються. Істоти
      не досягають до висот.
      Линяють коміки-сексоти
      і очищається народ.
      Але нікому не відомо,
      коли ми чесно і свідомо
      повимітаємо сміття –
      і тих, у кого не всі вдома,
      і ворогів, що – за життя.
      А поки-що на авансцені
      Московії попихачі:
      гордони-аристовичі,
      неутопаючі арсени
      не КаеСУ, то Дейв і Чіп,
      не Мата-Харі, то «казбеки...
      какая разніца...» ...мені,
      чи то агенти потайні,
      чи то лакеї – учні зека
      пиляють бакси у тіні?

                   ІІІ
      Нема ні миру, ані слави...
      не ті... не ті поводирі
      позасідали угорі...

      Нові нувориші лукаві,
      лиси-пройдисвіти старі
      надіються
                почути,
                            – браво!

      І у терновому вінці,
      заведена на манівці,
      іде
           між крапельок
                           держава.

      11.2020









      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    285. Мир дорогою ціною
      Усі дурисвіти розумні,
      але юрмі усе одно,
      що і її пошиє в дурні
      непотопаюче лайно.

      Лакею все іще здається,
      що він у нації кумир –
      там, де нема душі і серця,
      прохає у Кощія мир.

      Куми, свати й колона п'ята
      об’єднують свої ряди,
      аби Московії пірати
      сухими вийшли із води.

      А самодура щось лоскоче
      іще піарити себе.
      Немає А, та дуже хоче
      нарешті вимовити, – Бе.

      Та як не бачити сьогодні,
      чиї заслуги і вина,
      що й досі точиться війна?

      Стратегія, що діє зовні,
      веде надійно до безодні,
      якій ніде немає дна.

      10.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    286. Часові камертони
      Неможливо зупинити час
      і вертіти, як цигани, сонце,
      та вертають у минуле нас
      міражі дитячі у віконці.

      У віконці – море чарівне,
      у якому, наче очі, світять
      зорі і виманює мене
      у свої покої ясен місяць.

      Ясен місяць порає в саду,
      заодно оздоблює одежі,
      що роняє осінь находу,
      поки не щезає у безмежжі.

      У безмежжі зупинилась мить.
      Отже, це усе-таки можливо?
      Наді мною сяє вічне диво...

      Вічне диво падає... летить
      у безодню... а ясна блакить
      випливає...
                   Боже!
                               Це – красиво!

      10.2020




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    287. Напередодні
      Мариться поезія природи,
      поки ще у пам’яті жива
      на свої капризи і дива –
      то негода, то ясна погода...
      та не цим забита голова:
      на любов уже немає моди,
      нині на елегії жнива.

      І поети силосують книги,
      вірячи всерйоз і жартома,
      що на них очікує юрма,
      наче неминучої відлиги –
      осінню скресаючої криги,
      бо зимою вибору нема.

      Іній, завірюха і замети
      поміняють сенсори доріг:
      гальма, знаки – долі оберіг...
      і у спілці вирішать поети,
      що пора узятися за сніг.

      Та на те і воля... у дорозі,
      де еліту обирає край,
      а чума рішає на порозі,
      хто – у пекло, а кому – у рай.

      Бо у голові – нерозбериха,
      як міняти горе на біду
      і не замерзати на ходу.

      Та у гільдії поетів тихо.
      Може їх не зачіпає лихо?

      Може, я видумую біду?

      10.2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    288. Правда про правду
      Наша правда влаштовує нас
      і таких, як і ми, ще до того
      як на мить зупиняється час
      у останній молитві до Бога.

      Наша істина, сукана з жил,
      не влаштовує інде еліту
      із минулого... їхній копил
      заважає майбутньому жити.

      А воно ж – для онуків, дітей,
      що очікують нашої ради...
      Не буває, заради ідей,
      монополії іншої правди.

      Не сховаєшся з нею на піч,
      не приймуть її друзі колишні,
      та богему лякає найбільше,
      що у неї багато обличь,
      а коли насувається ніч,
      її справжнє лице
      найстрашніше.

      10.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    289. Негасимі гасла
      Історія лише тоді навчає,
      коли її осмислює народ,
      і гнів його Везувієм палає,
      і чуємо із Дону до Дунаю,
      що є у кожній хаті патріот.

      Ми, як були від Сяну і до Дону,
      то й будемо! Бо течія несе
      усі народи в історичне лоно,
      тому що це по Божому закону,
      тому що, – Україна над усе!

      Аби лунало:             
      « Слава Україні!»
      « Героям слава!»
                  
      із небес гуло...
      І, – Слава нації! –            
      і прісно, й нині:
      « смерть ворогу!»             
      І «Путя – це...            
              ...!»


      10.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    290. Тенета неминучого
      У просторі космічної імли
      пливе Земля в обійми Деміурга
      і невідомо, чи найдеться друга
      у просторі космічної імли.

      Яка тяжка безмежна Божа туга
      і як не уявити це, коли
      у просторі космічної імли
      пливе Земля в обійми Деміурга?

      10.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    291. У павутинні пам'яті
      Вже на останньому причалі
      надії наші і жалі...
      Нехай тривоги і печалі
      несуть у вирій журавлі.
      А нам лишаються напам'ять
      у золото убраний сад,
      осінні айстри, що не в’януть,
      і неминучий зорепад,
      і ранні ружі біля хати,
      і пізні маки на межі,
      і ти, немов з ікони знята,
      коли ми ще були чужі.

      А ще – місцина у долині,
      де шелестять очерети...
      і досягає висоти
      моя душа на павутині,
      де ще відлунює донині
      у пам’яті – найперше Ти.

      10.2020



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    292. Осінні мотиви
      Не зріє ярина у високосний рік...
      Тривога на душі із тугою у серці
      за маскою лиця очима у люстерці
      указує на те, що проминає вік.

      Випрошуємо дні у бабиного літа,
      і вечори ясні – у Музи на зорі,
      коли лише вона уміє обігріти
      надією... її луною угорі.

      Шепоче осока, що літо не зів'яне.
      А як мине старе, то зійде молоде
      і сонечко зійде... оплакувати рано
      усе, чого нема і не було ніде.

      Нехай недоля б’є, а ми даємо здачі.
      Негода затяжна не зупиняє час
      і усмішка сумна веселої удачі,
      і почуття нове не оминає нас.

      Не радують дощі, зате немає граду,
      і мряки, і сльоти...
      повіють холоди...
      та по спіралі цій полинемо туди,
      де зріє урожай і грона винограду
      обтяжують сади...
      Коли немає ради,
      дозріє ярина з роси, а не води.

      10.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    293. В нічному дозорі
      І

      Фантазія вигадує Наяду
      у піняві ігристого вина...
      Персея... Оріона... Аріадну...
      А що, коли у пам'яті війна
      нагадує Іспанію... Гренаду?

      ІІ

      Осіння Мойра усікає дні
      і засіває небо неозоре
      вечірньою імлою у вікні
      і маяками в зоряному морі.

      А ніч-циганка чорна і густа
      вигадує у цій кофейній гущі
      то місяця усміхнені уста,
      то каравели у небесній пущі.

      Мені туди ще, наче, не пора...
      На покуті зітхають обереги.
      Очима Вія зиркає мара...
      луна – війною... автоматні черги.

      Реалії гіркіші полину...
      які наївні ми були учора,
      коли і не гадали, що війну
      наворожили п’ятикутні зорі.

      ІІІ

      Та ось уже зоріє у вікні,
      щезають волохаті сіроманці
      і не смеркає на душі мені,
      що сутінки щезають аж уранці.

      Усьому є і міра, і межа...
      Ось і Ярило порає у хаті
      і проганяє тіні пелехаті...

      А люта пам’ять ріже без ножа –
      за обріями нація чужа
      заточує його на свого брата.

      10.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    294. Невидимі лінії фронту
      Як не добивайся тої волі,
      а за неї треба воювати,
      спекатися юди на престолі –
      осліпити очі окупанта.

      Іч, яка комедія? І досі
      ситі комуняки – ревізори,
      а свої у дошку прокурори
      є те саме, що і мафіозі.

      Ну яке у біса перемир’я
      із ордою, що не знає Бога?
      Вискубаємо орляче пір’я,
      отоді і буде перемога.

      Ну які угоди із чортами?
      І яка Європа нам поможе,
      поки на чолі із єрмаками
      в офісі – агенція ворожа?

      Нафіґ ці лукаві людолови,
      ці куми диявола по вірі,
      палачі ідеї, волі, мови,
      хижі звірі у овечій шкірі?

      Та у влади інші є ізгої.
      У її прицілі: «майдануті»,
      волонтери, укри,
                  ...звіробої!

      Та – нічого...
                   Якось має бути,
      поки незахищені герої
      захищають           світові
                         редути.
      09.2020





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    295. Версії четвертого виміру
      І

      Чи ризи одягаємо, чи рясу,
      однакова картина житія,
      в якому пізнаю себе і я...
      ..............................................
      Долаючи нові космічні траси,.
      у безмірі енергії і маси
      пливе terra incognita моя.

      ІІ

      У просторі на три координати
      ніяка сила не лякає нас
      і можна жити, а не існувати,
      якщо не брати до уваги час.

      Але чи є початок у безмежжі
      або кінець у вічної душі,
      коли немає сущому межі?

      У полум’ї космічної пожежі,
      які не наряджаємо одежі,
      усе одно щезають міражі.

      ІІІ

      Усе суєтне перейде у Лету –
      і сила духу, і душа поета,
      і образи його ікон та муз...
      оази віри: храми, мінарети
      Його обітованої планети
      у вічній еманації – Ісус.

      В часописі лише Один існує,
      чиє ім’я не поминали всує,
      але ще боїмося, що позве
      на Божий суд, адже у нас живе
      той деміург, який усе руйнує,
      аби на світ явилося нове.

      09.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    296. До неї
      У павутинні бабиного літа
      літає осінь – ще на двох одна,
      якщо у мене, наче Аеліта,
      гостює Муза і бринить струна.

      Ночами одягає оксамити
      і наливає келихи... до дна,
      аби лиш пригубити... і летіти
      у давній сон, де мешкає вона.

      Живу іще... надією одною
      і лірою, осінньою порою,
      навіюю мелодії сумні
      у довгі ночі і короткі дні,
      аж поки попрощатися зі мною
      прийдеться їй, а з нею – і мені.

      09.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    297. На замітку неофіту
      Світло є, а неучених – тьма.
      Є кому у хаосі світити,
      є кого сліпити, зокрема,
      перлами богеми
      у сучліті*.

      Вже і генерація нова
      копіює клони дієслова
      і не дочува-, і забува-
      є, що суржик –
      це, таки, полова.

      Леніну і Кобі завдяки
      знаємо, яка нечиста сила
      стільки тих учених покосила,
      поки укладали словники.

      Вчилися «сажать»,
      а не писа-ти...
      Ей, піїте, забувай чуже!
      Ти ж не п’ята лапа окупанта,
      і не Зе, і не ОПеЗеЖе?

      Архаїчна мова неоліту* –
      це евфемізація меню.
      Що вживають неуки і діти,
      те орієнтує кацапню.

      Що у пісні інде популярне,
      іноді завдячує перу.
      Римою усічене –
      вульгарне –
      ложка дьогтю
      в бочці нектару́.

      Щось мені підказує, буває,
      що минуле шори одягає
      цим учителям і дотепер.

      Пам’ятає сивий піонер, –
      діти у колиску ріднокраю
      випали із люльки СеРеСеР.

      09.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    298. Яв уві сні
      Сонце упало за обрії дня,
      небо усіяли зорі...
      ніч запрягає блідого коня –
      місяць стає на дозорі.
      Може, упали і ми із небес,
      судячи, що́ ото сниться:
      то летимо, то блукаємо десь
      іноді з милою, інколи без
      неї... журавки... синиці..
      Та й наяву ми немов уві сні
      чи у полоні ілюзій:
      то запалає зоря у вікні,
      то силуети її чарівні,
      наче калина у лузі.

      Небо показує птаху мою…
      і не ворона, й не галка
      каркають долю услід солов’ю,
      а залітають у нішу свою
      чайка... синиця... журавка...
      ………………………………
      кращі часи забирає Морфей...
      манить феєрій стихія
      у вальпургієву казку ночей,
      де іще сяють агати очей
      і засинає... надія.

      09.2020



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    299. Ефекти доміно
      І

      Стою на урвищі над нашою рікою,
      в якій у юності купались ти і я
      тай думаю, – якби ця тиха течія
      хоч іноді була не Россю, а Невою,..
      Та доля береже... і нині ми з тобою
      на різних берегах одного житія.

      ІІ

      Околиці села укриті дерезою.
      Он липа наша і хатина нічия...
      пір'їною пливе за вітром, за водою
      упізнана лише ілюзія моя.

      Все просто як у всіх – і до того́, і нині,
      і після того як пішли у білий світ.
      Стояли на краю, були посередині,
      а у кінці усе – за пеленою літ.

      Нема і не було за синіми морями
      веселощів тобі і спокою мені
      і броду у воді між нами островами,
      бо повені зійшли, лишилися одні.

      ІІІ

      А більше як було неначе і не треба
      ані душі моїй, ані тобі чужій...
      та, ніби ні за що, карає й досі небо
      на тій лише одній і роковій межі,
      де я іще іду... оглянуся на тебе,
      а ти стоїш... стаєш частиною душі.

      09.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    300. Нічні акварелі
      Знову повновидий у вікно
      зазирає... де-не-де у димці
      пастуха вітають зорі-вівці
      як у панорамному кіно
      на екрані сивого серпанку,
      де усе, що мріє угорі,
      буде гомоніти до світанку,
      як мою пронизують фіранку
      очі одинокої зорі.
      У тіні юпітери, куліси,
      зоряні актори, режисер,
      а на сцені величавий місяць
      нехотя освітлює етер.
      І тоді на обрії Ярило
      засіяє променями дня,
      за якими неземне світило
      осідлає ярого коня.
      Заясніють ранішні пастелі
      міражами танучих обличь...
      Та, зі самотою віч-на-віч,
      згадуючи очі у пустелі
      і мої небесні акварелі,
      намалюю сепією ніч.

      09.2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    301. .Спостереження
      І

      За Біблією, слово – меч
      і від лукавих – оборона
      устами Бога і предтеч,
      ім'ям небесного закону.
      Так ойкумена береже
      свій образ у своєму краї,
      де слово зайве і чуже
      до вух Його не досягає.
      У ньому сила і краса
      молитви мовою живою...
      не заяложене юрбою,
      воно являє чудеса,
      коли почують небеса
      думки, озвучені тобою.
      ІІ

      Минають ери і світи,
      царі, імперії, моголи,
      та залишається навколо
      усе, чим є і будеш ти,
      і не розсіється ніколи
      живе інформаційне поле
      твоєї волі і мети.

      ІІІ

      Ми українці... не манкурти...
      Ми сущі як і має бути...
      багаті мовою, не злі,
      поволі ідемо у люди,
      великі люди... і малі...
      щезають голі королі,
      а мова проникає всюди,
      тому її бояться юди
      і уникають москалі...
      ....................................
      тому Московії не буде
      ні в Україні, ні в імлі,
      а «будуть люди на землі...»

      08.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    302. Самолюбці
      І

      Самописці канули у Лету,
      самолюбці є, хоч відбавляй.
      Хай живуть улюблені поети,
      що заполонили рідний край!

      Падати не дозволяє доля.
      Є і герб, і прапор у дворі –
      хай і з потолоченого поля,
      та усе ж – блакитне угорі.

      ІІ

      Так і є. Це те, що виникає
      як передовиці і спілки,
      як на сході Сейму і Дунаю
      невмирущі рашеські полки,

      як молились Богу не одному
      і переінакшили досьє...
      Кон’юнктура генія у всьому
      хоче бути першою, ніж є.

      Оживає компартійна сила,
      спалює наведені мости,
      під які солому застелили
      ті, що не упали з висоти.

      ІІІ

      Сяє День свободи і єднає
      біле, і червоне, і чуже...
      Те, що зеленіє, не конає.
      Націю рятує фаберже.

      Це і літр-об’єднання комічне,
      у якого слово поетичне –
      як усім відомий горобець…

      це й академічні пустослови,
      що як юні ленінці готові…
      кинути у воду камінець…

      Ніяково іноді буває…
      Плакати веселе заважає,
      бо усьому настає кінець.

      08.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    303. На попелищі капища
      І

      Коротка дорога до ями.
      Все менше людей на селі,
      що ходять моїми стежками
      по тій же нічийній землі.

      Вона ще мене пам'ятає.
      Тече ручаями сльоза
      і манять ночами до гаю
      яри, чагарі, дереза.

      І биті в майбутнє дороги
      за вигином Росі ріки.
      і жорна, і жменя муки,
      і перші мої перемоги –
      помиті порепані ноги
      і щастя в голодні роки.

      ІІ

      І ось – моє сите сьогодні
      малює печальний сюжет,
      що я у людей що завгодно
      та ще й невідомий поет.

      Відомий отримує лайки,
      почилому шиють досьє,
      та де-не-де чується байка,
      що терен – гірке монпансьє.

      І як воно сталося, Отче,
      що я ще живу як на зло,
      моє резюме найкоротше, –
      напевне мене не було?

      ІІІ

      І хати нема, і обійстя...
      оаза води... і біди...
      та іноді тягне сюди
      до цього єдиного місця,
      де майже ніхто не боїться
      мої оминути сліди.

      08.2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    304. Міграція в осінь
      Уже і зелень в'яне біля хати.
      Нема мокви на порцію борщу.
      І думаю, – кому би написати
      мелодію осіннього дощу.

      Згасає вечір сонячної днини,
      стихає шум, спадає спекота,
      щезає світ і місяця уста
      спивають у зеніті чорні тіні,
      на небі –зорі, роси – у долині...

      Душі не заважає суєта.

      Але і їй не вистачає місця
      у мороці німої самоти,
      де чується, – лети уже, лети...
      пустелі неосяжної не бійся...

      Кружляє вітер, як опале листя,
      до осені написані листи.

      08.2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    305. Постфактум у переддень
      І
      Усе живе приречене на смерть.
      Такі закони видимого світу.
      Що́ суще переповнює ущерть,
      те́ має і себе кудись подіти.

      ІІ
      Агонізує оргія бариг.
      Імперію руйнують «майдануті».
      Історії не вистачає тих,
      кому пряма дорога у майбутнє.

      Та маємо наразі те, що є –
      лакеї сатани у нашій хаті,
      щоб Україну мали за своє
      по черзі голомозі і вусаті.

      ІІІ
      О, ми ще пам'ятаємо казки
      дитячі мученого краю,
      аби ми забували матюки
      якогось комуняки-вертухая.

      Але і досі ще ведуть кудись
      старі комедіанти шалапутні
      нову колону партії лакиз
      аж поки засміємося на кутні.

      Регоче булька, поки черевик
      іде на дно... соломинки немає...

      Поезія Езопа виживає
      і більшає паяців і базік...

      Та українська мова – не язик
      і нація на це ще уповає.

      08.2020





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    306. Наративи перформансу
      І

      Міняються і мода, і смаки.
      І класика поезії – не диво.
      Аматори-новатори, таки,
      опанували форму залюбки,
      малюючи елегії красиво.

      Фонетику шануємо... однак
      граматика уже іде на мило.
      Та час мине і полиняє лак
      на тому, що озвучує дивак
      і мимоволі утинає крила.

      О! Ми такі усі багатії!
      І менестрелі, і комедіанти
      огранюємо мови діаманти.
      Та це не означає, що її
      невігласу дозволено пиляти.

      ІІ

      Ну... ну, буває, перехопить дух,
      вражає душу і чарує серце
      знайомою мелодією скерцо,
      та іноді не досягає вух
      людей усе, що вимагає слух,
      аби звучало їхнє інтермецо.

      Стає метеоритом метеор...
      О, де вони – сузір’я зодіаку?

      Грамотієві застує актор,
      якому пофіґ розділові знаки...

      І найновіша форма – це повтор,
      а не оригінальності ознака.

      ІІІ

      У кожному живе Аполлінер,
      на честь якого відгули фанфари...
      а декому і Апулей до пари...

      У барабан лупцює піонер.
      Кімвалами дивуємо тепер,
      аби себе явили кулуари.

      08.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    307. Предковічність
      Великі води у ріки,
      в яку впадають інші ріки.
      Ще є і діти, і батьки,
      діди яких були великі.

      У Лету кане на віки
      усе мізерне і безлике
      і залишається навіки
      величне в пам'яті людській.

      Щезає зле, гоноровите,
      гадюче і несамовите,
      і на всю голову дурне.

      Мине юродива Росія,
      та не минуть онуки Кия
      і Україна не мине.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    308. Кораблики дитинства
      Уже за синіми морями
      усі симпатії мої,
      з якими човники свої
      колись пускали ручаями.

      Блукаю ще у ті краї,
      де по інерції ночами
      пливуть у Лету оригамі,
      укриті почерком її.

      Але до неї, до одної
      не долітають журавлі,
      хоча ми й досі ще малі
      і нас лишилось тільки двоє –
      живих дитячою любов’ю
      на різних полюсах Землі.

      08.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    309. Ілюзії
      Щасливі, що неволя не ярмо,
      радіємо, що й досі не підвладні
      ніде нікому... наче, живемо
      а, нібито, існуємо насправді.

      А як воно у дійсності – бозна.
      І поки не додибали до краю,
      то відає лише душа одна,
      коли, і де, і що її чекає.

      А є ж іще навіяні нічні
      містерії Орфеєвого світу,
      де тінями блукаємо одні
      як нічиї, а може, й Божі діти.

      Напевне там і об’єднаються
      минуле, і сучасне, і туманне,
      існуюче нірваною у прані,
      ніяк не поясниме майбуття...
      а поки-що – ілюзії буття
      усе, що уявляється як явне.

      07.2020




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    310. Портрети та натюр-морди
      І
      Любителі поезій, вибачайте,
      що чорті-що іде до голови,
      за бучу із лакеями Москви.
      Апологети зелені, прощайте.
      Моя аудиторія на сайті –
      це націоналісти, а не ви.
      Не бійтеся убитого Бандери
      і нації, що нищена до тла,
      нема ума – чекайте есесеру
      і партію, що волю вам дала.
      Відосики від коміка дивіться
      і не дивуйтесь тому зокрема,
      що куму Пу не вистачає місця,
      бо зайнята армійцями тюрма.
      І не переживайте, що на фронті
      не убивають ворога... дарма,
      що меншає все більше патріотів...
      Та є надія, що дурних нема.

      ІІ
      Ой, Порох, Порох... ех, П'єро...
      Так воював за Україну,
      що не помітив Буратіно –
      шута Московії, зеро.

      А нині шиють папи карли
      зелений килим у суди
      і залишають на поталу
      за недохвати і труди.

      За мову і любов до краю,
      за віру й армію – мерсі...
      безвіз ще є, тебе немає...

      Що виступав у всій красі,
      історія запам’ятає,
      а от сучасники не всі.

      ІІІ
      Три шанси мала Україна
      змінити історичний хід,
      аби не впасти у руїну...
      але уже не скресне лід.

      Тепер її загнали в нетрі,
      де хоч-не-хоч – хамелеон...
      Тепер не ті колеги-метри,
      яких влаштовує мільйон.

      Її не слухає еліта,
      її опльовує народ,
      що обирає свій бомонд:
      паяца, бевзя, єзуїта...
      Упала Юля із висот
      і нікуди уже летіти.

      ІV
      Нове лице у плині днів
      йому вдалося поміняти
      не менше десяти разів.
      Та все одно почав линяти.

      Кощій із нього – ні в дугу,
      але усе-таки віщає
      по телеящику пургу,
      що Рашу поведе до раю.

      Іде в Гаагу навмання,
      усім нагадує, щеня:
      із білим стерхом обіймався,
      до Ангеліни залицявся,
      сідає охляп на коня...
      ...усіх обгавкує, свиня,
      неначе із цепу зірвався.

      V
      Не лох, а видатний історик,
      так само як велике Пу.
      Відомий і паяц, і комік,
      що вийшов на його тропу.

      Йому здається дійсно, чесно,
      що є насправді хитрий лис.
      І дякує усім чудесно
      за те, що вибрали на біс.

      Та обіцяти – не шукати
      в яру закопаний талан...
      який із тебе отаман???
      У тебе є Вітчизна-мати???
      Бери шинелю і наган,
      іди в окопи... захищати...

      VI
      Народе, ти і досі ще сліпий?
      Чи з ґлузду з’їхав? Подивись – у полі
      вмирає воїн на передовій...
      То знай, – це вибір твій
      і вирок роковий,
      тому й тебе його чекає доля.

      07.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    311. Метафоричні іпостасі
      У Музи є такі слова,
      які почує тільки Ліра,
      аби явилася нова
      Надія...
                   і Любов,
                               і Віра...

      і воля... і вода жива...
      і слава – іпостась кумира...
      усе, помножене на два,
      у чому –
                   ні ваги,
                               ні міри.

      Але у течії життя
      єднає душі почуття,
      і мрія...
                   і слова
                               у мові,
      і те, що є у таїні,
      дарує музику мені,
      а я...
                  мелодію
                              любові.

      07.2020




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    312. Після пандемії
      І

      Лиха біда – це тільки-но початок.
      Таке і чули, й чуємо не раз.
      Але немає на землі загадок,
      яких за нас не розгадає час.
      ІІІ

      Нема чого гадати по долоні,
      що настають часи сумні і чорні –
      повимирають виборці дурні
      у бункері залишаться одні
      нувориші, злодії у законі,
      Кощій на троні із Ягою... ні?
      А як же рай без п'ятої колони?
      А як аїд? Туди нема кордону!
      Туди бажають жирні гусаки,
      капітулянти, мовні русаки,
      національні покручі: гордони,
      кашперські, зелі, єрмаки, кобзони
      і прокурорші - кукли заводні,
      і їхні кавалери запасні,
      і лугандони, іменем закону,
      опиняться в історії на дні.

      ІІ

      Та є альтернатива у народу –
      виводити людей нову породу,
      які не умирають на війні,
      за право жити і таку свободу,
      що виживають коміки одні...
      .............................
      і буде на одежу інша мода:
      без маски – все одно,
                          що без штанів,
      і обійдемося
                           без лікарів.

      07.2020




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    313. Фантоми літа
      У леті літа виринає пам'ять,
      в якій живе навіяне у сни,
      і міражі забутої весни
      на мить одну являються і тануть.

      Заполовіли вруна ярини,
      уже й озимі колос викидають
      і я́сені, дитячі ясени́
      із далини мої літа вітають.

      І ясно, що до осені іде...
      Рудіє осока і де-не-де
      калина опадає на отаву.

      І, як учора, майже наяву,
      іду косити в'ялу мураву,
      але не нарікаю на уяву.

      07.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    314. Неочікуване
      На тому світі і на тій планеті,
      де осідає хаосу пітьма,
      не буде ні надії на поетів,
      ані жалю, що їх уже нема.

      Тоді і заспіває півень третій
      і заридає муза, що сама,
      а на Парнасі засідають черті,
      яким і горя мало без ума.

      Ярило озирається на місяць,
      на зорі, що маня́ть із висоти...
      І ясно, що далеко до мети,
      коли душа нічого не боїться
      і їй одній не вистачає місця
      у маячні хули і суєти.

      07.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    315. Прометеєві діти
      Сьогодні не прийде ще наше завтра,
      хоч є бажання, та нема уміння.
      Зате в серцях свободи вічна ватра
      горить із покоління в покоління.

      Ми не із криці, та душа іскриться,
      гартуючись в нерівному двобої
      і мужнє серце кров’ю освятиться
      у герці із ординською юрбою.

      Над нами нависає дика скеля,
      де двоголовий ще довбе печінку
      невинуватим дітям Прометея...
      але байдужі європейські свідки.

      Така нам доля випала у світі,
      де вороги скажені та лукаві
      украли історичну нашу славу,
      яку закарбували у граніті
      далекі наші пращури... а діти
      сьогодні... у бою... на переправі.

      07.20



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    316. Арія вар'ята
      Сідали ми поближче,
      злітали ми все вище,
      крутили на горищі
      ми любов.
      Була ти зовсім боса
      та не крутив я носом
      і кращої за тебе
      не найшов.

      Я арії вар’ята
      співав тобі по блату
      і личко конопате
      цілував.
      А ти, моя кубіто,
      казала, – я з привітом,
      коли твою гітару
      поламав.

      Трудився я до поту
      і ти була не проти,
      і пішки на роботу
      я ходив.
      А ти мене забула,
      взяла і «бортанула»,
      коли я у загулі
      не блудив.

      Купив я тобі шкари,
      широкі шаровари,
      бо ти мені до пари
      у бою.
      А ти, голубко мила,
      мене не оцінила.
      Для чого тільки шари-
      ки крутила?
      .
      Я посилав привіти,
      надію мав на діти
      і рвав тобі я квіти
      на траві,
      а ти, голубко мила,
      за іншим полетіла.
      Для чого тільки
      шарики крутила
      в голові?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    317. Відкриття і винаходи
      ***
      І винайти нічого я не міг,
      і навичок ученого не маю,
      та висуваю носа за поріг
      і день новий,буває, відкриваю.

      ***
      І бозна-чим забита голова,
      і вітер виє і війною віє,
      але, у кого спрага на слова
      і є уява свіжа і нова,
      мою сторінку пам'яті відкриє.

      ***
      Могили насипа́ли небеса,
      коли до сонця ще ходили рачки,
      світ рятувала неземна краса,
      атланти будували небеса,
      а піраміди – ельфи і мурашки.

      ***
      Надокучають пустотою дні
      і зайва новина надокучає,
      та уночі навіяне мені,
      хоча б одне, чекаючи пісні,
      хоч іноді, а все-таки читає.

      ***
      І видива, і винаходи ці
      не додають ані душі, ні серцю,
      але бодай у самому кінці
      не маю пучки солі у руці,
      то до десерту насипаю перцю.

      ***
      Відкрию дещо людям і собі,
      хоча і темно, і напевно, пізно...
      але впізнають пана по губі –
      усе собі... і соло на трубі,
      і не почута у польоті пісня.

      Мораліте
      У цьому світі я не одинак.
      Але не чують сови і тетері,
      що́ водолій відлунює в етері...
      зерно раціональне є однак –
      не рипайся, здається... та ніяк
      не можу до людей закрити двері.
      Та поки не закриють і мене,
      аби точити інші теревені,
      то винайде напевне не одне,
      що кожне mini – maxi на пательні.

      07.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    318. Попутчики на переправі
      Є люди, з якими приємно завжди,
      далеко не треба ходити,
      є й інші, з якими, куди не іди,
      немає про що говорити.

      На інших надійся, та сам обирай,
      на кого надія в дорозі,
      оточена пеклом дорога у рай,
      допоки «почиєш у Бозі».

      Чекати на принца – затія крута,
      та, може, не той, а можливо й не та
      мету спонукає до злету.

      Утопить наяда вінок на ріці,
      дарує удача синицю в руці,
      яка і не снилась поету.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    319. Без сантиментів
      Свої путі у кожної душі,
      що посилає з далечі привіти.
      А поки-що, якщо ми не чужі,
      зберемось разом аж на тому світі.

      Доп'ємо нашу чашу за усі
      жалі-печалі, суєту, тривогу
      і нашу неминучу перемогу,
      що настояли на гіркій сльозі.

      Живі і мертві об’ єднають знову
      і нашу віру, й армію, і мову,
      і правда запанує на землі
      Руси моєї миті однієї,
      коли не стане нечисті цієї,
      що має опинитися в імлі.

      07.20



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    320. Гризуни на пвлубі
      І

      Звикаємо до сарани
      в саду-городі та етері,
      у бувшому есересері.

      А от на палубі війни
      перемагають гризуни –
      щурі-сусіди на галері.

      Немає спасу від мурах...,
      мишей..., а іноді від білок,
      а в інтернеті ...від мобілок.

      Ну й дожились! Який це жах,
      коли у тебе їде дах,
      що народився в понеділок.

      Паразитує цар комах
      і закликає, – нумо браття,
      додаймо хмизу у багаття!

      Які ми файні на словах
      піїти і куми у татя,
      аби горіло все у прах.

      ІІ

      У храмі і дереворити
      не мироточать, поки дяк
      не помічає тих ознак.

      Але до чого тут піїти,
      яким би до лиця – світити,
      а не сіяти як мідяк?

      Ну, а кому будують нари?
      Ну, а чому як чорні хмари
      зі сходу сунеться орда?

      Не миротворці їм до пари,
      а печеніги, то хазари –
      усім однакова біда.

      ІІІ

      Минає літ печальних повість,
      а не міняється народ
      і не гризе нікого совість,
      що не стирається тавро,
      що витрачається даремно
      жива енергія душі
      і домінує лихо темне
      на території чужій,
      що завойовані татари,
      що вишиванки, й шаровари,
      і синьо-жовті прапори
      ще палять наші вороги,
      а невмирущий пролетарій
      ще виглядає із нори,
      аби вернутись до кошари
      і винищити у пожарі
      колиску націй до ноги.

      01.07.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    321. Житейська проза
      ***
      Стає поезією проза.
      А що удієш? Селяві.
      У манії самогіпнозу,
      буває, стукне в голові
      що іноді і ми спінози.

      ***
      Як діє генерація образ
      показує реакція зоїла.
      І думаєш, – який ентузіазм...
      Якби його – та на хороше діло!


      ***
      Коли оцінюєш своє,
      не забувай, що цінять люди,
      не перекреслюй те, що є,
      і уповай на те, що буде.

      ***
      Не переймаюсь за чужу вину,
      та є чого, буває, сумувати.
      Якщо акин кульгає на одну,
      то є кому на дві ноги кульгати.

      ***
      Є на виду і знакові
      поети, й без ознаки.
      Тусуються однакові,
      тасуються ніякі.

      ***
      Не розуміють ерудити, –
      до того як публікувати
      те, що видумують піїти,
      не так важливо, що казати,
      а як – те саме говорити.


      Мораль

      Не уродять грушки на вербі,
      та біологи піки ламають
      і поети млинцем по губі
      вихваляють подібних собі,
      а чужих не читають, а лають.

      Ну не винайде неук біном,
      подавай хоч до лоба напругу,
      все одно – удесяте-удруге...
      одиниці – творці аксіом,
      ну а решта – класичні папуги.

      06.20



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    322. Ще раз
      Не летять із далечі привіти,
      а життя виходить на пряму.
      Нам би дочалапати до літа,
      пережити до весни зиму.

      Облетіти думкою по колу
      неозорі луки та гаї
      і не запізнитися у школу,
      де чекає усмішка її.

      Та уже не запитаю, – хто ти?
      І чому лишилися чужі?
      І навіщо пожовтіле фото
      бережу у пам'яті душі?

      Мрії розбиваються об ґрати,
      за якими темрява ночей
      на віки роз’єднує людей...

      А мені би ще дійти до парти
      і навіки на льоту піймати
      сяєво у погляді очей.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    323. Карантин на відлюдді
      І ти одна, і я один,
      а сонце гляне із-за хмари,
      гадаю, – що за карантин,
      коли тобі немає пари?


      Ані піти удвох у ліс,
      ані податися у поле...
      Як файно нам було колись,
      коли ми бігали до школи!

      Не на уроки – у поля,
      де ще розкошували маки,
      а ми були такі ніякі...

      А як дивитися здаля,
      то помагає ще Ілля
      у баняку варити раки.

      06.20



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    324. Напередодні
      Весна майнула майже непомітно.
      Її палітру сонячного дня
      на себе приміряє буйне літо,
      сідлаючи гарячого коня.

      Ніколи не було у цьому світі,
      аби перемагала маячня.
      Нові акорди чути у зеніті
      і не лякає чорне вороння.

      Бо котиться по сонячному небу
      непереможна колісниця Феба
      у сяючій блакитній далині
      і вище підіймається Ярило,
      випалюючи ту нечисту силу
      у ярому священному вогні.

      02.06.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    325. Хода весни
      Гуляє літо за лісами,
      усе очікує весну,
      аби явити вечорами
      погоду теплу і ясну.

      Але і дні такі негожі,
      і ночі іноді такі,
      що й соловей іще не може
      співати арії п'янкі.

      Калина зацвіла у лузі,
      сумують одуди нічні,
      заполовіла на окрузі
      озимина по ярині.

      Очиці котики протерли,
      фіалки сяють лугові
      а буйні роси, наче перли,
      порозсипались у траві.

      Ось-ось приїде літо п’яне,
      аби цей сірий ранок щез
      і поки вечір не настане,
      засяє ладо із небес.

      І знов уява оживає –
      синиця солов’я вітає,
      зозуля – сойку, а коли
      дуети їхні ожили,
      ген-ген долиною за гаєм
      у небі синьому лунає
      сумне лелечине, – курли.

      01.06.20



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    326. Клята карма
      Усе частіше на котурни
      стає нувориш молодий,
      коли виходить до трибуни
      як генеральний лицедій,
      коли йому уже здається,
      що і воно Наполеон.
      Мутуючий хамелеон
      показує себе у герці
      та уявляє нагаєм
      само себе в руці у Бога.
      Шмагає опонента свого
      як пес котяру... навзаєм.
      Воно само – усе ще недо...
      Не досягає до висот,
      аби утілювати кредо –
      піарити, що ідіот
      захоче – то усіх посадить,
      але у лютій боротьбі,
      як шолудивий псюра, вадить
      державі й заодно собі.
      Кутузов не доріс до раті,
      хоча і має два більма...
      Йому здається, що в палаті
      середній мінус по оплаті,
      пенсіонеру зокрема,
      показує, що помирати
      причини у людей нема.

      05/20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    327. У полоні Морфея
      Мрію тихо-тихо я,
      а поміж рядків
      затамую дихання
      і чекаю слів.

      Музою і лірою
      надихаюся,
      а як Мона-Лізою,
      то не каюся.

      Лину до веселої
      і щасливої,
      та не знаю келії
      тої милої.

      Може, замурована
      десь за мурами
      і не очарована
      ще амурами?

      Не чекаю лиха я
      від лукавої,
      та на ладан дихаю...

      йду отавою...
      мрію заколихую...
      Пахне кавою.

      05.2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    328. Мені подобається
      Я вірую, що є у мене ти
      і знаю, що і я ще є у тебе,
      що ми не боїмося висоти,
      коли пливе земля на сьоме небо,
      що я буваю іноді смішним,
      і не умію гратися словами,
      і червонію, і п’янію в дим,
      торкаючись з тобою рукавами.

      Та ніколи журитися мені,
      що я тебе ніколи не ревную
      і не горю в пекельному вогні,
      що не тебе я уві сні цілую,
      що наші імена о цій порі
      ніхто ніде не поминає всує
      і, що у небі, і на вівтарі
      не чується над нами, –<> алілуя!.

      Я дякую живій твоїй душі,
      яка не знає, що була моєю,
      за спокій мій, за наші міражі
      під нашою вечірньою зорею.
      І за мою під місяцем печаль,
      за сонечко твоє над головою,
      за те, що ти не вінчана, на жаль,
      а я, на жаль, не буду із тобою…
      ……………………………....................
      що ти не мною хворієш, на жаль,
      а я, на жаль, не хворію тобою.

      2012-2020







      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    329. Обранці долі
      Героя обирає не юрма,
      а час і, може, неосяжне небо...
      Його зорю запалює пітьма,
      якщо це на землі, буває, треба.

      І падає комета Жанни Д’арк,
      згорає астероїд Галілея,
      сузір’ями цвіте червоний мак
      у сяйві слави вічної алеї.

      Не забуває воїна народ
      і пам'ятає ще небесну сотню...
      Хоча і не цінується сьогодні
      Майдан і неубитий патріот.

      Сакральну жертву, обрану навічно,
      ні куля не бере, ані кинджал.

      Показує з екрану кінозал
      не той, що треба, образ історичний...

      катований морально і фізично
      із ешафоту йде на п'єдестал.

      05.20



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    330. Мій край
      У краю червоної калини
      по траві й росі
      йду я до моєї України,
      плаями Русі.
      Поки розвиднялись дні за днями
      в кожному вікні,
      бачив я , що десь понад шляхами
      світить і мені.
      Матінка мене благословила
      витерши сльозу,
      щоб оберігала Божа сила
      в стужу і в грозу.
      Де мене по світу не носило
      по чужій землі,
      та не узяли мене на крила
      білі журавлі.
      Все, що є, і те, що мало бути,
      доля віддала.
      Залишилось тільки не забути
      стежку до села,
      де, не «скацапівши» під ордою,
      я одне зумів –
      чути голос пісні за рікою
      мовою батьків.
      Поки є міцне коріння роду
      по усіх краях,
      не завіє віхола негоди
      мій життєвий шлях.

      1990-2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    331. Глобальні прогнози
      У полоні не чути пісень,
      а на волі немає свободи –
      у минулий ховатися день
      і чекати у морі погоди.

      Океани вбиває жара.
      Віє вітер – вода охолоне.
      Не минає воєнна пора
      аж до самого армагеддону.

      Гея-мати змітає усе,
      що Землі заважає родити.
      Ні Месія людей не спасе,
      ні ціловані дереворити.

      Не поможуть попи-глитаї
      і украдені мощі й ікони.
      Божий суд не міняє закони:
      на Росії ще будуть бої,
      Русь козацька родила її,
      Україна її й похоронить.

      05/20



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    332. Співай, гітара
      Співай, гітара моя,
      пісня проста.
      Не забуваю я
      юні літа.
          Була в нас доля одна,
          та заблукала вона.
          Видно наснились мені
          щасливі дні.
      Я пам’ятаю її
      очі ясні,
      як ми раділи своїй
      ранній весні,
          як причащались в садах
          сіллю на спраглих устах,
          як розгорявся і блід
          вишневий цвіт.
      Для нас у кронах дубів
      місяць світив,
      а вітер пісню без слів
      нам присвятив.
          Віяв акацій дурман,
          ніч нас ховала в туман,
          тільки дивились здаля
          світлі поля.
      Свідком був місяць один,
      як ми клялись, –
      будемо разом завжди,
      тільки колись, −

          і потекла по щоці,
          блиснула в русій косі,
          як на травинці роса
          її сльоза.
      Співай, гітара моя,
      тільки не плач,
      поки чекаю я
      тихе, – пробач.
          Впала остання зоря.
          Видно прощатись пора.
          Вітер шумів у саду:
          «…я ще прийду».

      04.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    333. Великдень в екзилі
                         І
      Не лунає великодня пісня…
      Публіка – за брамою церков…
      дихаємо сажею Полісся –
      в Україні є запаси дров.
      Запалили капища погани,
      а природа захищає храм,
      у який ідуть парафіяни
      як у пекло Єва та Адам.

      От і насуває Божа кара
      за гріхи великі і малі.
      Братія Московії і Лаври
      величає хана у Кремлі.

                         ІІ
      Ну, а я окроплюю оазу
      у моєму тихому саду.
      Як то файно, що до цього часу
      я не у раю і не в аду.

      Чую рій і Великодню месу...
      бачу у барвінку первоцвіт...
      і мене вітає живопліт,
      де(нехай це буде не для преси)
      маю меркантильні інтереси –
      причащаю душу і живіт.


      19.04.20



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    334. Червоні коні
      Знову снилися коні червоні...
      Чи на радощі, чи – на біду?
      Ой ви коні, ви ще на припоні.
      Почекайте мене, я іду.

      Коні! Коні – загнуздані мрії
      мчать алюром у інші світи,
      поки є ще останні надії
      на шляху до ясної мети.

      Охрестила вогнем і потопом
      наші душі любов до життя.
      По Майдану летіли галопом
      і немає назад вороття.

      Одійдуть у минуле печалі
      і опалений іконостас,
      ну а коні все далі і далі
      полетять, обганяючи час.

      Пломеніють гривасті надії
      на щитах бойової версти,
      а мені крізь усі буревії
      із небес усміхаєшся ти.

      Коні, коні! Мені – у дорогу.
      Не даю пережите журбі.
      За ідеї подякую Богу,
      а за цілі високі – тобі.

      За обіцяні миті щасливі,
      і за ті, що бували щодня...
      Пам’ятай і тримайся за гриву
      у сідлі вогняного коня.

      Мрії, мрії – загнуздані коні
      полетіли у інші світи.
      Я тобі простягаю долоні
      і до мене вертаєшся ти.

      **************************
      Знову снилися коні вогненні
      і на радощі, і на біду…
      Поки небо чекає на мене,
      я одна по Хрещатику йду.

      29.02.20



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    335. Захисна реакція
      ***
      Йде цивілізація в безодню,
      а Земля сигнали подає –
      менше кисню, більше вуглеводню
      і людина мавпою стає.

      ***
      Земля не запорука урожаю,
      та поки екологія жива,
      а у людини «варить голова»,
      то це і є альтернатива раю.

      ***
      На часі – жити, а життя немає.
      А нас усе навчають, як іти
      до тої утопічної мети,
      якій немає ні кінця, ні краю.

      ***
      Землі не виділяє Саваоф.
      У небі і в раю немає суші.
      Єдине, чим опікується Бог –
      серця читає і сортує душі.

      ***
      Чекаю удару у спину.
      Плекаю червону калину.
      Побачу її де-не-де,
      радію – отут відпочину,
      то і не загину ніде.

      ***
      Моя поезія – нівроку.
      Усе вивішую на сонці.
      А заживемо як японці,
      то будемо писати хоку.

      08.01.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    336. Хронічні надзадачі
      І
      Хочу чи не хочу, а почути
      довелось по радіо мені:
      байдуже еліті керівній, –
      бути Україні чи не бути?

      Отакої! Наче у війні
      яничари захопили Крути
      і усе одно уже манкурту, –
      чи воно при пам'яті, чи ні?

      ІІ
      Рано чи не рано, а навколо
      мови об’єднаються усі,
      хто її оволодіє школу
      у її кодованій красі.

      Чую чи не чую, а ніколи
      на іноязичеські глаголи
      я не поміняю Ї та і,
      вичитані ще у букварі.

      Вірю чи не вірю – пам’ятаю,
      що́ є за окраїною краю
      і які задачі і путі
      ми повинні мати на меті.
      Це нас у поезії єднає
      і не роз'єднає у житті.

      ІІІ
      Я не розраховую на більше
      того, що охоплює земне...
      небо чує рідною мене,
      резонує й посилає вірші...
      архінеологія – одне,
      мова і поезія – це інше.

      Це реальні радощі й жалі,
      обрії і далі неозорі...
      Поки сяйво застує імлі,
      думи голосні, ясні, прозорі
      будуть чатувати на дозорі
      берегині нашої – Землі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    337. Дотики поезії
      Засинаю нічною порою
      під акорди поезій згори.
      І ясні, і прозорі собою,
      не линяють мої кольори.

      Є й ніякі, узяті зі стелі,
      заяложені хною іржі,
      що сіяє у гамі пастелі,
      та нічого не каже душі.

      Є в поезії магія слова.
      Не одного лікує вона
      і заквітчує засоби мови
      як у лузі калину весна.

      А мені усміхається літо.
      Поки сонечко є у зеніті,
      ліра й муза мої заодно.

      Напинаю вітрило на вітрі.
      Як не сяє пейзажна палітра,
      а біліє моє полотно.

      23.01.20



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    338. Релікти прогресу
      І небо, і Земля існують у пустелі.
      Галактики зірок і броунівський рух
      пронизує один-єдиний Божий дух,
      об’єднуючи їх законом Торрічеллі.

      Природа сущого боїться пустоти.
      Процеси хаосу – дорога у нікуди,
      але ідуть по ній непересічні люди
      на перепутті до кінцевої мети.

      Цивілізація являється пустою
      породою землі. Це той же діатез
      на мантії Землі – і суші, і небес,
      який лікується вогнем або водою.

      Те, що було і є, посилює уяву
      про те, що буде і повториться не раз
      у просторі імли і не лякає нас,
      що по усій землі орудує лукавий.

      І по інерції ще котиться процес,
      запущений колись людиною одною,
      формуючи її заочний інтерес.
      Історія не вчить, але, само собою,
      окаменілості із ери мезозою
      показують, куди веде людей прогрес.

      01.20



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    339. Дні Василя
                         I
      У дні Різдва, коли у високості
      ярило-ладо осіняє світ,
      іде Василь до братії у гості
      на свят-вечерю вже багато літ.

      Іде ще молодий, красивий, гордий,
      несе гарячу душу на вівтар
      своєї нені, у її господі
      являє світу свій високий дар.

      Сіяючі протуберанці серця –
      палаючий і досі оберіг.
      Але і Бог, як у людей ведеться,
      на цій стезі його не уберіг.

      Його убила партія народу
      за щире слово, за любов щемку
      одну-єдину на його віку
      у боротьбі за волю і свободу.

                         II
      Ой не одного мучили за те,
      що обирали поприще святе,
      молилися не ідолу, а Музі...
      У казематі отруїли Стуса,
      а Симоненка «вчили карате»
      опричники скаженого Союзу,

      І не одні ідеї москаля
      на капищі, на бойні і на прощі
      косили не одного Василя.
      Смішили не оті партійні мощі,
      а дві калоші на Червоній площі
      у показній мізерії Кремля.

                         III
      Незламний дух формує наше кредо,
      саме життя огранює девіз –
      хоча б на постать бути попереду
      партійної єпархії лакиз...
      ..................................................
      ...але – куті не передати меду,
      наповнюючи істиною зміст.

                       Епілог
      Його іще живого поховали
      у карцері серійні канібали,
      але і досі небо, і земля,
      і неземні Маріїні хорали
      озвучують ідеї Василя,
      винищуючи іродові зали.

      06.01.20



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.63

    340. Засекречені секрети
      В Полішинеля є один секрет.
      Його використовують піїти –
      якщо не тямиш того, що поет,
      то це і необхідно очорнити.

      А от коли читаєш те, що всі
      у класика поета копіюють,
      не докоряй, усе одно писці
      лише тебе одного не почують.

      Але давайте глянемо увись.
      Нічого не міняє коректура,
      і очі не замилює халтура...
      і як на це совою не дивись,
      чи ти сьогодні лірик, чи колись –
      у кожному живе один Сосюра.

      04.01.20



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    341. Шостий – з палуби?
      ***
      Ще доїдаємо еНЗе*
      і маємо урок печальний,
      але веселий і повчальний.
      У байці – хто кого везе,
      і шостий, як четвертий, зайвий.

      ***
      Я не кажу, що зайві триколори
      і не речу, шо геніїв – до чорта,
      але почую як вони «гуторют»,
      то думаю, шо «фєняют по-ботє».

      ***
      Сила інерції ще на бігу,
      та економіка вже – ні в дугу,
      палуба бісами повна.
      Слуги диявола мають вагу
      ту, що уже не підйомна.

      ***
      Явне, що було таємне,
      не чекає ночі.
      Шоста серія, напевне,
      буде найкоротша.

      ***
      Не з'їло вовчика моє теля.
      А ми і не помітили моменту,
      коли стають агентами кремля
      майбутні кандидати в резиденти.

      ***
      Якщо усе як на духу,
      то і претензії немає
      до скомороха-талалая,
      та поки рило у пуху,
      теоретично – не лоху
      не вірю і не довіряю.

      03.01.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    342. З Новим роком
      Лишаються ще лічені години,
      коли цієї золотої днини
      у хати завітає Берендей,
      вітати маму, тата і дітей.
      Хай і моя оказія долине,
      що я прощаю тих, кому я винен
      і зичу все, у кого все о’кей.
      .............................................
      Обняти всіх не маю змоги.
      Але
      «повєдаю о том,
      чєґо желаю».
      Це не зле:
      великоросу – перемоги
      над параноєю й Пуйлом,
      команді Зелі – за пороги
      і то негайно. І – бігом...
      а малоросу – руки в ноги
      і скатертиною дороги,
      кому «уютно за бугром».

      А нам – усякою ціною
      стояти за своє стіною,
      бо Україна – над усе!
      І хай удачу принесе
      рік, що уже не за горою.

      Та не очікуємо чар.
      У лісі і на полі голо,
      не кольорішає навколо.
      Щурі чекають януар.

      І залишається – до ночі
      уже не затуляти очі,
      налити у бокал вина,
      за неї і за всіх – до дна
      і не тужити за одною
      і не забути заодно,
      що я із вами все одно,
      де ви одні,
      «но не со мною... »

      П’яніти весело зимою,
      та істина
      не у вині.

      31.12.19



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    343. Терапія словом
      Ангели сіють зело,
      мають поети таланти
      чути у вірші тепло
      і запашні аромати.
      Запахи мають слова:
      авгури, ирій, суниці,
      ладан, рої, кропива
      і куртизанки черниці.
      Пахне мені осока,
      чується сіна копиця,
      сума, зеро, одиниця...
      бачу омана яка –
      тиха жура юнака,
      а на душі – таємниця.

      29.12.19



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    344. Презумпція винуватості
      Що не кажи, а про одне й те саме
      у пам'яті лишається одне.
      Як ідемо до однієї ями
      нікому не відомими путями,
      так і у небо підемо ясне.

      Чи успадкують зорі наші діти,
      нікому не відомо на землі.
      А поки-що виховують еліту
      сліпі поводирі у цьому світі –
      живі поети та учителі.

      А неживі на небі почивають
      подалі од тієї суєти,
      що залишає лиш одні хрести,
      які учням нагадують, буває,
      яка ціна високої мети.

      За це їх найлютіше шанували
      і до одної ями закопали.
      За це – і Сандармох, і Соловки...

      Вони і досі наші маяки,
      а як у чомусь винними бували,
      то це у тому, що і ми такі.

      27.12.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    345. Суголосно небесам
      І
      Угадування долі – казна-що.
      Я ахінеї більшої не знаю,
      коли мені напророкують, що
      нема пророка у моєму краї.

      ІІ
      Рукописами небо не торгує,
      але й не очищає у вогні,
      написане у стані маячні,
      піїтом, що на капищі цілує
      попові рясу й ратицю свині.

      ІІІ
      Ой не усе диктують небеса.
      Не довіряй, навіяному снами,
      написаному пізніми ночами...
      Щипає очі ранішня роса,
      коли Ярило сяє за морями.

      ІV
      Я є і буду, і Мене не мало,
      хоча Єгови не було ніде.
      Я є Етер, Поезія, Купайло...
      Навіщо Богу ваше одіяло,
      коли байдуже, – що, коли і де?

      V
      В пустелі вопіющого не чую,
      живого не чекаю у раю,
      релігією юрмища зомбую,
      поезією душі дістаю.


      Біля Мене усі одесную,
      та існує до Мене межа.
      Небо чує
      одне алілуя,
      поки мова лунає чужа.


      25.12.19



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    346. Стежки-доріжки
      І
      Подорожую й досі і чимало
      бувало та й буває ще подій,
      коли не оминає лиходій
      чи інше по дорозі що попало.
      Не знаю, що мене оберігало,
      але усе ще цілий, і живий.

      ІІ

      Нема такої у селі дороги,
      аби я там босоніж не ходив,
      минаючи і сіни, і пороги,
      ніколи не очікуючи див.

      Ніде тобі ніякої таблиці,
      а знали і найменші козаки,
      де Чагарі, де Зайцева криниця,
      де Чумаки, а де мої Ярки.

      І чумакую ще, іду у люди
      оазою, і з'ївши солі пуд,
      аби було не солоно усюди,
      іду і вириваюся із пут.

      ІІІ
      Ішов тайгою, горами Алтаю
      і плесами Байкалу та Обі...
      і майже не було такого краю,
      де б іноді було не по собі.

      І не жалію. Знаю, де Росія,
      а де її нема і не було
      кому – на щастя, а кому й на зло,
      коли на неї ще була надія.

      А далі – у Європу занесло.
      І кліпаю очима – мама мія!
      Не думаю, що це я у раю,
      але Дунаю чисту воду п’ю.
      І поки ще сіяє чудасія,
      нащупую дорогу у село.

      22.12.19



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    347. Теплінь
      На зиму ще не повернуло.
      Погода тепла і ясна
      і повертає у минуле,
      якщо не осінь, то весна.

      Було усе, що не забуте
      за веремією років,
      і тихе-радісне, і люте,
      і те, чим жити не умів.

      Не завірюха, то відлига –
      така ідилія моя.
      І поки не скресає крига,
      гортаю книгу житія.

      І як оця зима на плаї
      у чисте небо голубе,
      усе, що гріє, відкладаю,
      аби подовжити себе.

      Чекаю зорі вечорові
      у ночі хмурі, та ясні,
      коли минають сірі дні...

      Читаю сури загадкові
      і сповідаюсь у любові
      усьому сущому в мені.

      18.12.19



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    348. Комедійний вінок сонетів
      I
      Не ангели явилися мені –
      усі талановиті і крилаті
      поети, що літають уві сні,
      та іноді воюють як пірати.

      Тут і ніяке у одній ціні,
      і те, що сяє, наче діаманти,
      і месники – і явні, й потайні,
      метелики, аби й собі літати.

      Але усяк описує себе –
      і дуже гонорові, і не дуже,
      аби і на вербі родили груші.

      Усе прощає небо голубе,
      де очевидно є іще цабе,
      отці олімпу, аси і байдужі.

      ІІ
      Отці олімпу, аси і байдужі
      шукають глибину на мілині,
      героїв у сучасному кіні
      і тиражують аніме папужі.

      І ні тобі сльози у полині,
      ані колючок у терновій ружі...
      А я співаю, – «Ой не шуми, луже...»
      та ще й акомпаную на струні.

      Але не чують ні гаї, ні доли
      мелодію, яка іде по колу
      і затихає у височині.

      Таке буває, що, на жаль, ніколи
      ніде нікого не хвилює соло
      у хорі душ – і до ладу, і ні.

      ІІІ

      У хорі душ – і до ладу, і ні
      не відаємо, – бути чи не бути?
      Те на арені, се у купині
      і їм одне одного не почути.

      Тому і залишаються одні
      нікому не цікаві баламути.
      І ліра є, і звуки чарівні,
      та це глухому зайві атрибути.

      Зате, коли озвучене своє,
      то й когута зозуля впізнає
      не як абищо, а гучного мужа.

      Ідилія у чаті настає
      і поки гонор збою не дає,
      одне одного величає, – друже!

      ІV
      Одне одного величає, – друже!
      І дорогому ніби дорога
      і м’яко стеле, і єлейно служить
      і не Кощій іще, і не Яга.

      Обоє пряли поетичний кужіль.
      Були і рогачі, і кочерга...
      І не чекали віхоли і стужі,
      аж поки не повіяла пурга.

      Одне віршує, інше помагає.
      Але натура й віники ламає,
      коли обоє – лялі заводні.

      Дуелями займаються дуети
      і пера заміняють пістолети,
      коли немає сенсу у війні.

      V
      Коли немає сенсу у війні,
      то це уже на «Енеїду» схоже.
      Усі бої палкі і затяжні
      і ясно, що ніхто не переможе.

      Юнона мріє у самотині,
      сльозою умивається, не може
      загоїти образи. Їй не гоже
      ховатися одній у далині.
      .
      У неї не здіймається рука
      ударити по тім’ю мужика
      за всі його оказії верблюжі.

      У неї ще ілюзії нема,
      що якось це упорає сама.
      Орли богеми бойові та дужі.

      VI
      Орли богеми бойові та дужі.
      Той коцає, а те й собі скубе
      і нахиляє небо голубе,
      аби її скупати у калюжі.

      А заодно купає і себе
      у цьому опікаючому душі
      і дулею погрожує чинуші,
      а бабая у яму загребе.

      Але не дай то, Боже, це пихате,
      фігурою до того ще й пузате,
      побачити у себе у вікні.

      Хизується есеями своїми
      і не горить од сорому. Усі ми
      уміємо горіти у вогні.

      VII
      Уміємо горіти у вогні
      і боїмося чаплі у болоті,
      а сущі біси, демони і тьоті
      являються, буває, уві сні.

      А хочеться руно у позолоті
      аби були наяди у човні,
      ахейці в дерев’яному коні,
      улани, єзуїти, гугеноти...

      Але Амуру не до епопей.
      Йому надокучає Одіссей
      або Еней на морі і на суші.

      Бо ліпше воювати як брати,
      аніж усім за обрії іти,
      гартуючи одне одному душі.

      VIII
      Гартуючи одне одному душі,
      не чуємо найменшого із нас
      і як на полі бою кожен раз
      у вуха затикаємо беруші.

      І гроші економимо, і час,
      і на війну, і на побори сущі,
      на бойові ракети і катюші,
      що убивають всі надії мас.

      Та час іде. Його не зупинити
      ані паяцу, ані ерудиту,
      коли пора настала вогняна.

      Піїти подалися у поети
      осилювати оди і сонети...
      Ця епопея, як не є – смішна.

      IX
      Ця епопея, як не є – смішна,
      а я боюся, що не засміюся,
      коли на отамана-пацана
      іде уже не Надя, а Маруся.

      Не відаю, кому тоді хана,
      коли уже немає Яна Гуса
      і Жанну не карає сатана,
      і влада це намотує на вуса...

      Але і це уже не дивина.
      Буває, опиняємось на міні
      лягаємо собакою на сіні.

      Затія наша хоч і осяйна,
      та на тину уже немає тіні.
      Енею буде не до Перуна.

      X
      Енею буде не до Перуна.
      Йому цікава партія Зевеса.
      Немає «Одіссеї» на Одесу,
      хоча і залітає сарана.

      Рулеткою заволоділа преса.
      Опікується Вовами вона.
      До Грузії немає інтересу.
      Молдавію очікує «страна».

      А на олімпі все немає Пана.
      І на Парнасі явно не резон,
      аби прийшов новий Наполеон.

      І «вата» уповає ще на хана.
      І поки «Енеїда» – це не «Сон»,
      зоїли оспівають графомана.

      XI
      Зоїли оспівають графомана.
      У Трої революція гряде!
      Бастилія в Росії упаде,
      зійде з очей |полуда і омана.

      Гільйотиною пахне де-не-де.
      А це уже історія погана,
      бо кожному, у кого є догана,
      за скоєне іще перепаде.

      Згадаються сієсти і бентеги,
      фортуни – альфа і судів – омеги
      і пізня у юдолі суєта.

      Тоді і юді буде не до сміху,
      і клоуну ще буде на горіхи,
      якою не буває висота.

      XII
      Якою не буває висота
      і як би не смішила «Енеїда»,
      а до Гааги все-таки поїде
      осяяна зорею ліпота.

      Од неї у Сибірі мало сліду.
      Царю неволі зайва доброта.
      І я уже радію за сусіду,
      коли і їй заціпило уста.

      Але якщо полегшає народу,
      то я проголосую за свободу,
      яка уже прийде як саме та...

      І свого сина упізнає мати,
      ну а мені не буде заважати
      свята або наївна простота.

      XIII
      Свята або наївна простота
      не пожаліє долара у ватру
      кумиру, що за неї йде на страту.
      Така її і воля і мета.

      На маси уповати ще не варто,
      бо це не середина золота
      і не еліта. Кане у літа
      усе, що має жити і сіяти.

      Та не згасає полум’я долонь.
      Ідуть у Лету наші отамани.
      Загачуємо віртуальні чани.

      Аби не гас на капищі вогонь,
      еліта, із юрбою в унісон,
      і хмизу додає – заради Яна.

      XIV
      І хмизу додає – заради Яна
      таємна інквізиція «свята».
      На неї ще очікує плита
      єпархії Мазепи і Богдана.

      Царя копита і його п’ята,
      костьоли, синагоги і осанни
      із мінаретів сурами Корану –
      це і сьогодні «золота орда».

      Нема дороги із хатини скраю.
      Роняю бісер на путі до раю
      усе-таки у рідній стороні.

      Усе це буде ближньому на згадку.
      Даруйте, що на самому початку
      не ангели явилися мені.

      Магістрал

      Не ангели явилися мені.
      Отці олімпу, аси і байдужі
      у хорі душ і до ладу, і ні
      одне одного величає, – друже!

      Коли немає сенсу у війні,
      орли богеми бойові та дужі.
      Уміємо горіти у вогні,
      гартуючи одне одному душі.

      Ця епопея, як не є – смішна.
      Енею буде не до Перуна,
      Зоїли оспівають графомана.

      Якою не буває висота,
      свята або наївна простота
      і хмизу додає – заради Яна.

      30.11.19



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    349. Самоліквідація
                      І
      Обмежується коло друзів,
      яких раніше я вітав
      у новорічній завірюсі
      веселих шоу і забав.

      Завіяло: у іншу спілку,
      на манівці, у видавці...
      Великому в ПееМі мілко,
      мов криголаму у ріці.

      Ізолювали ся нарциси,
      тусуються глухонімі.
      У вирії – зозульки сизі,
      а ми сумуємо самі.

      Взаємо-критика лікує.
      Тому о будь-якій порі,
      як у молитві алілуя,
      чекаємо коментарі.

      Ачей і я іще учуся
      і не очікую на біс
      як інші містери і міс...
      За репутацію боюся,
      коли оказії діждуся
      і суну у халепу ніс.

                      ІІ
      Ото ж уже у цьому році,
      що добігає до кінця,
      усі свої колоди в оці
      повикидаю у сміття.

      Але й усе, що вадить зору
      і gentlemene &1 madame,
      я покажу як зайву флору,
      що шкодить мові і віршам2.

      (мороза діда в ці години
      усі чекають дива як
      маленького ів ув хлопчини
      тане́ сніжана на очах
      ). 3

      Я уявляю читача,
      який ці опуси чита(є)...
      Якогось є не вистача4?
      А це я риму підганяю.

      Ковтаю альфи, їм омеги...
      А Муза скоса погляда4.
      Мої зоїли і колеги,
      вино поезії – вода.

      І наливаємо по колу,
      і випиваєм4... О! За нас!
      Аби русизми побороли,
      а суржик хай жує Пегас.

      Бува4 узрю неповториме
      і спотикаюся, – оп-ля!
      Але якщо не гріє рима,
      то мова аса звеселя4.

      Я копіюю і сюжети,
      і стиль, і фрази, і слова –
      усі досягнення поета,
      які і я не забува4.

      Поезія, буває, лічить5...
      І меланхолія зника4,
      коли не хо4, але увічнить
      сатира коміка ..... .

      Мені нашіптує і Муза,
      і щось навіює Борей –
      ну чо4 чіпать6 нам ......... ,
      коли у нього все о'кей?

      Нема кебети описати,
      що небо – ніби голубе?

      Та ну його! Мої дівчата,
      айда угадувать6 себе.

      А то попри освітні норми
      чоловіків-грамотіяк7
      неонебачені8 реформи
      не просуваються ніяк.

      Я помиляться6 не боюся
      і виростаю аж на п'ядь,
      коли – і не моя Ма..ся,
      але оцінює на п'ять.

      І хай поаплодує ....,
      що на ялинці є папайя,
      чеширський усміх на устах,
      поет линяє на очах.

      І хай за Вікою де .....,
      і я журитися не бу-9
      ду, і римую неповторно,
      що я у неї не табу.

      І хай мене не розчарує
      новою скрипкою ..... ,
      коли у хорі не почую
      її поез4, а не його.

      І хай почує .........,
      що я без неї аж зачах
      і все очікую романа10
      у неоліту11 на очах.

      І хай прижме до серця ....
      мене, як нічиє дитя,
      як та соломинка остання
      у течії мого12 життя.

      І хай, неначе Пенелопа,
      аматорка О.... К..
      почує мовою Езопа,
      що і її чека4 Улісс.

      І, мо4 по стилю і по тропам13
      пізнаю ...., і не сам,
      та не із нею, автостопом,
      поїду у її сезам.

      І аж тоді, як не загину,
      коли я напишу есе,
      накине соточку ......
      за те, що мова – наше все!

      А як почину і на лавку
      мене одного покладуть,
      мені Сашко підсуне .....
      на всі літа у дальню путь.

      А як до раю не поїду,
      то у наяд козирний ...
      пошле зі мною до Аїду
      свою Горгону і медуз.

      І у кінці почую фразу
      від редколегії ..,
      що я не вилізав ні разу
      за межі фабули і тем.

                      ІІІ
      Я розумію – наваяли...
      Куди його тепер подіть6
      усе, що тішить і ятрить –
      заслуги і високі бали?
      Та ще й аматорів навчали...

      А ви граматику учіть.

      Ну от і все. Останнє шоу
      на лабутенах. І – у рай,
      кудись за обрії, за край...
      Нехай перемагає мова.
      А одягаючи обнови,
      мої котурни не взувай.

      І пам’ятай, коли співають
      мелодії сонат14твоїх,
      то голосні не заважають,
      а заважає збіг14 глухих.

      Очікуй лаври Мельпомени
      у дежавю шерше ля фан.
      Адью, madam(e) & gentelman(e) ...
      З Новим!
                     Бувайте.              
                           Гра-фо-ман.

      31.12.2018





      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    350. Лежачі камені
      ***
      А на одному боці у медалі
      є істини розбитої скрижалі,
      на іншому – парафій житіє.
      Нема без екзекуції
      ніякої дискусії,
      коли нахаба лапає моє.

      ***
      А парафії дві – вороги.
      Ще живі обереги, пенати,
      але різні боги,
      І немає снаги
      УПеЦе й еРПеЦе об’єднати.

      ***
      А мафія освоїла науку
      витискувати гроші і сльозу.
      Як попадете неуку у руки,
      спочатку пригадаєте гадюку,
      а у кінці боа або гюрзу.

      ***
      А у нас поводирі народу
      знають, де ховати всі кінці,
      і не знають броду,
      та качають воду
      і усі ведуть на манівці.

      ***
      А під лежачий камінь на дорозі
      нема-нема, тай потече вода.
      Не витираєш нозі
      у себе на порозі,
      то й не чекай що обійде біда.

      ***
      А хрюші до одного місця,
      що лізе у чуже обійстя.
      Диктують віру
      лицеміри,
      аби дзвеніло у кубишці.

      12.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    351. Гібридизація
      ***
      А на Азові гадина одна
      показує, яка вона дурна.
      Іде гібридизація.
      Усі бояться нації,
      командує якою сатана.

      ***
      А на Чорному морі кацапи
      до чужого протягують лапи.
      Забирають усе,
      що крадій донесе,
      а украдене ділять сатрапи.

      ***
      А двійники нового дяді Вовки
      на тренажері нажимають кнопки.
      І граються макаки
      у ядерні атаки,
      а безголові – у боєголовки.

      ***
      А вояці Кощію «до фєні»,
      що узяті в бою, полонені.
      І дуркує «страна»,
      що полює вона,
      а за мир агітує війна.

      ***
      А ночами молитися всує.
      Наступає на вухо Морфей.
      І за віщо воює,
      коли і не чує,
      і нічого не бачить Арей?

      ***
      А на Чуді є говоруни,
      барани та ще й «опоздуни»,
      втілені у емісара Путю.
      А у нас – «ждуни»,
      за яких пани
      мало що вирішують по суті.

      12.2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    352. Подражаніє
      Мені однаково, чи буду
      я ще говіти, а чи ні,
      та не однаково мені,
      що у свята бідують люди.

      Уранці після алілуя
      іду на кухню в самоті,
      акомпаную по кастрюлях –
      озвучую усі пусті.

      Тай думаю собі, гадаю, –
      чи так усім ведеться нам,
      кому уже пора до раю?

      Е ні! Ікається панам.

      Не подавились депутати,
      ковтають, бідні, шоколад,
      аби підтримати ґаранта,
      який кришує владу Рад.

      І так воно чогось дурному
      аж дістає до печінок...
      Але – нічого. По-новому
      почнемо жити на оброк.

      На пенсію не уповаю,
      але на хліб і воду є!
      Дієта – хобі не моє,
      та, слава Богу, я не знаю,
      чи я живу, чи виживаю
      за упованіє моє.

      12.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    353. Вибрики моветону
      ***
      А на долину падає туман
      і де-не-де линяють силуети...
      Які сюжети!
      А які поети!?...
      ...оцінюють, – о, знову графоман.

      ***
      А у нашій оселі тепло...
      Не кусають ні оси, ні мухи...
      Засинає село,
      не тупіє стило,
      а поезій – ні слуху, ні духу.

      ***
      А вчора на високому горбі
      свистіли раки... і лунало соло
      брехні по колу,
      та ніхто ніколи
      у цьому не признається собі.

      ***
      А у затоку Лети
      Харон везе поета
      за виданий у пресі кондуїт,
      за недолугу мову,
      за язикате слово
      і за орієнтацію в Аїд.

      ***
      А на мирні дії
      мають ще надії
      я і ми, і він-вона-воно...
      Та за лаври Музи
      і корону туза
      пера ще ламають все одно.

      ***
      А на нашій сцені
      є поети чемні,
      є і неотесані, таки.
      Є й такі учені,
      що за теревені
      їм би прищемити язики.

      ***
      А що кому – і сам не доберу.
      Ні се, ні те. Катюзі – по заслузі.
      Колегам по перу
      я носа не утру.
      І як тоді не співчувати Музі?

      12.2018



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    354. Приречені на смерть
      Як тяжко умирають люди.
      Герою легше у бою –
      за ближнього підставив груди
      і опинився у раю.

      Не хочу мучитись роками.
      Але мурахою на дні
      усе життя копаю яму
      своїй душі в самотині.

      Тому й народжуються вірші.
      І кожен – як моє дитя.
      І проживу багато більше,
      аніж одне моє життя.

      І веселішає на серці,
      неначе маю вже за сто.

      Та не запитує ніхто, –
      ну як воно тобі ведеться?

      А як бідовому у герці,
      заклавши душу у лото.

      12.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    355. Обранці Фортуни
      Не всі опиняються там, де судилось
      міняти історії хід,
      горіти у вогнищі, Богу на милість,
      ховати добро від сусід.

      Одному буває і на ешафоті
      не лячно іти за межу,
      а інший, дивись, у якому болоті
      присвоїв ідею чужу.

      В історію входять не ті, що виводять
      на вулиці юрмища мас
      за долю народу, за нас,
      а ті, що роками чаїлись на споді
      і раптом тузами у сальній колоді
      тасують і місце, і час.

      12.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    356. Одна єдина
      Усупереч всьому і, завдяки
      одній-єдиній, ще візьмуть у герці:
      вар'яти-донкіхоти – вітряки,
      а донжуани – доти і фортеці.

      І хто не мріє в будь-які роки
      подарувати щастя дамі серця?
      І хай з моєї легкої руки
      ще не одній Фортуна усміхнеться.

      Хай у душі вирує ураган
      і радості земної океан
      потроює відвагу у двобої.

      І хай життя наповниться любов'ю,
      коли веселоокий капітан
      у рейсі засумує за одною.

      12.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    357. Алюзії невинності
      І

      За кого умирали Василі?
      Або – за віщо мучили Тараса?
      Чому перемагає на землі
      усе, що тліє у горнилі часу?

      Пішли великі, маються малі.
      Нема імен, які були раніше.

      Сатира та іронія не тішать,
      бо не зійде, посіяне у злі.

      Є одиниці, та і їх – нулі –
      ще множать на свої ніякі вірші.

      ІІ

      І чуємо, – було колись, було...
      а нині гавкай хоч на Магомета,
      заточуй пера і стали стило –
      не дочуває нація поета.

      Кудою йтимуть дочки і сини,
      якщо усі путі несповідимі?
      Заручники і миру, і війни –
      юродиві, убогі, боязливі.

      Які не тиражуємо думки,
      а вуха нашорошують зоїли,
      і не одне висмикує рядки,
      якщо йому піару закортіло.

      На опуси однакова ціна,
      чи то поет на мафію полює,
      чи лає поза очі пахана,
      майора-суку поминає всує.

      Естету подавай аля шерше!
      А неука – не тикай у науку...
      Гурмани об’їдаються уже
      і їм байдужі немочі та муки.

      Зате – які у моді міражі!
      Або – яке омріяне болото!
      Своє! Тому і краще за чужі...
      І аж кипить сізіфова робота...

      Я є! – радіє героїчний мій, –
      калічу мову, та усі читають.
      Іду на ви — у гущину подій!
      ...та залишаюсь у хатині скраю.


      ............................................
      А ви мені про мир на всій землі,
      а ви про те, – які ми пацифісти!
      паяци, егоїсти, атеїсти,
      упізнані на кожному щаблі,
      ґоноровиті голі королі
      зі жмутиками фігового листя.

      ІІІ

      Алюзія невинності ятрить
      не приспану ілюзією совість
      і у якусь недовідому мить
      не відаємо, що вона накоїть.

      Бо не лише заради п'ятака
      у кожного є місія така –
      любити незалежну і єдину.

      Та не вини за пустощі дитину...
      Убий в собі алюзії «совка»
      і не рони сльозу за Україну.

      12.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    358. Мутації імунітету
      І

      Усі ми аплодуємо, буває,
      всьому новому, любимо пісні.
      І не буває соромно мені,
      що долучився із якогось краю
      до арії у опері одній.

      ІІ

      Є фабула. Анонси оминаю я...
      і обриси..., що застують очам.
      Не заглядаю у чужий сезам,
      та іноді емоції показую
      до ню що імпонує читачам.

      Ми не боги, але своє малюємо –
      палітрою одною на усіх
      освячуємо лінощі і гріх.
      Буває, одне одного не чуємо,
      але не піднімаємо на сміх.

      Не тішуся ані саморекламою,
      ані самооманою тепла,
      що завше ілюзорною була.
      Натомість байдужію до осанни я
      і сяючого німбами чола.

      Не вписуюсь у публіку і рубрику.
      Даруйте. Оминайте і мене,
      і копіюйте... як усе мине,
      і забувайте... і любіте ...музику.
      А гнаного ніхто не дожене.

      Імунітет окрилює надією.
      Немає пієтету поетес?
      Ну то і що? Зате є інтерес.
      Не заразився ні птахокардією,
      ні іншою хворобою поез.

      Рятує не одна самоіронія.
      Лікує і не горе, й не біда,
      а чистої поезії вода.

      Та от біда у всій оцій історії –
      не любимо мирської какафонії
      і я, і гуру мій – Сковорода.

      ІІІ

      До вирію літаю і вертаюся,
      хоча такі сценарії смішні
      моїй кобіті, поки ми одні...

      і навіть, уявіть, я ще не каюся,
      що іноді за обрії вдивляюся,
      коли вітрило сяє вдалині.

      12.2018



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    359. Останні пілігрими
      Йдемо за обрій інеєм повиті.
      Усе насущне маємо з небес.
      Неуязвимі, бо за правду биті,
      і віковічні, бо Ісус воскрес.

      До видимого муляємо ноги
      та істині радіємо здаля.
      У нас немає битої дороги,
      коли перевертається Земля.

      Ми бачимо, на кому світло сяє,
      і зло, що визирає із пітьми.
      Та місія диявола минає.
      Ім’я Месії освятили ми –

      останні пілігрими цього світу,
      де діє не Всевишній, а боги,
      якими управляють московіти.

      За їхньою «вєсною» – наше літо.
      У них свої батиї і завіти,
      у нас чужі борги і вороги.

      12.2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    360. Томос України
      У час такий, у ці літа суворі
      займає нішу кожен по собі.
      Шанують сильних, а не тих, що в горі
      конають у нерівній боротьбі.

      Але звершилось і лунає, – слава!
      Софія оживає на очах.
      Вертається у лоно патріарх
      і споконвічне канонічне право.

      Приліплюються всі, кому не лінь
      себе усьому світу показати.
      Уміють не оцінені таланти
      піаритись на мрії поколінь.

      Ой не поможе Томос Україні,
      якщо у душу лізе сатана
      та сотні літ не муляють коліна
      і не минає рашеська весна.

      Помолимось, але своєму Богу,
      Єдиному, якщо ми як один
      єдину обираємо дорогу,
      але не забуваємо про тин.

      Чекай війни, коли шукаєш миру.
      І цей девіз у світі не новий.
      Я може й помиляюся, та щиро.
      Але боюсь, що я таки правий.

      15.12.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    361. Соломинка на воді
                      І
      Над проваллям, буває, стою,
      а думками у вирій літаю.
      І пірнаю у ту течію,
      що додому уже не вертає.

                      ІІ
      Напиши мені, брате, листа
      за адресою – «до запитання»,
      як бувало у юні літа,
      у твої відшумілі останні.

      Напиши і повідай мені,
      чи не марно я смикаю ліру,
      бо нікому я так не повірю
      як тобі у години нічні.

      І читаю... У воду ступаю,
      повертаю минулі роки...
      Соломи́нку останню хапаю
      на вируючім плесі ріки.

      Ось і рік черговий закотили,
      наче м’яч, у сивіючий мох.
      І звітую я біля могили
      як живу-доживаю за двох.

      Лиш тобі розкажу по секрету,
      що буває і що не було,
      але бути напевне могло:
      витворяє життя піруети,
      ні кобіти уже, ні кебети
      ні жалю, що тупіє стило.

                     ІІІ
      Таємниць вистачає до ранку.
      Наливаємо ще філіжанку...
      Допиває останню Морфей...

      І затоплює тато лежанку,
      а матуся відхилить фіранку...
      Все чекає з дороги гостей.

      12.2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    362. Виселки
      Пригадую неопалиме.
      Не досипаю ніччю.
      Усе стоять перед очима
      іконами обличчя.

      То поділю своє на двоє,
      то стулюю сюжети.
      А від ліричного героя
      одні лиш силуети.

      Допомагали, і любили,
      і обіймались разом,
      коли на Виселки ходили
      усім десятим класом.

      Так і пішли усі юрбою.
      Нема дівчат і хлопців,
      що полягли на «полі бою»
      десь у чужій сторонці.

      У кожного найвищі цілі
      і не свої дороги.
      І не біда, що уціліли
      та мучились не довго.

      Біда мені, що не згадаю,
      на що я сподівався,
      коли з обіцяного раю
      на виселки подався.

      12.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    363. Презумпція безкарності
      І

      Ну й заварили! Аж валує дим.
      І не поймеш: чи п’яні, чи бандити?
      І як забути, що немає з ким
      у цьому казані куліш варити?

      Що Раша, що Малі, що Сомалі...
      віщає і показує у сіті:
      герої епопеї москалі –
      «Пірати ХХІ-го століття».

      ІІ

      Лякає Україну «сучій мір»
      і дістає у всі кінці планети.
      Жадає раю чокнутий вампір,
      націлює на ближнього ракети.

      Бо «ядерного православ'я» біс
      вселився в душу карлика-гіганта.
      У нашій акваторії – безвіз
      для армії і флоту опупанта!

      Доктрина діє, тактика така:
      де чути мат – усе диктує Раша,
      захоплює по ходу «язика»...
      У дії – операція «Параша»!

      Триває не об’явлена війна.
      Чого немає, будемо ще мати.
      Очікує іще одна «весна».
      Ґарантії немає у ґаранта.

      Куди нас ця оказія несе,
      не відаємо. Маємо на це
      реагувати українно-ґречно.
      Але одне відомо безперечно –
      родитись, виживати й мати все
      на цій землі смертельно небезпечно.

      ІІІ

      А що на суші? Арки і мости...
      А ми чому не риємо каналу
      Азов-Одеса? Нам до себе йти,
      а їм по горло вистачить Байкалу.

      Є що робити. Каламуть своє
      і затикай свої великі діри.
      Але не зазіхайте на моє.
      Не зачіпай історії і віри.

      Будуй собі іще один «Потік»,
      або качайте воду із Дунаю,
      нехай Амур тече у інший бік
      до Криму із Японії й Китаю.

      Хай повертають ріки на Арал,
      заллються єнісейською водою
      і нафтою своєю дармовою.

      Нехай беруть на абордаж Ямал,
      і хай накриє їх дев’ятий вал,
      і захлинуться хай своєю кров'ю.

      12.2018



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    364. Камінці і вади
      Які ми януси... Чогось
      всі камінці летять у Раду,
      за гречку лаємо громаду,...
      А щодо себе — боїмось
      оголосити голу правду.

      Ну от візьми і набреши,
      що ніби ти — поет великий
      і, далебі, не без'язикий,
      волаєш, – Боже, поможи...
      А що почуєш? – двоєликий!

      Когось нізащо вихваляв...
      Хоча, буває, й за натуру
      не добачаємо халтуру,
      аби віночок не упав
      на голову поета-гуру.

      А чим же я не рядовий?
      Не маю манії поета...
      І не чіпляю еполети...
      Ну то і що, що в час такий
      у мене є свої акценти?

      І не синиця у руці,
      і не лелека вище хати,
      і не у воду – всі кінці...
      Порозкидали камінці?
      А що, як нікому збирати?

      Тоді й поезії – хана.
      Бо не одної букви ради
      і не за усмішку наяди
      лунає наше, – Отче, на!!!
      Є на Парнасі імена!
      Але... не вистачає вади.

      12.2018



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    365. Роздвоєння віри
      Відмотую, Боже мій, роки.
      Вертаю у час до війни,
      О, як же погано уроки
      вивчали і доні, й сини.

      Умию оплакану долю
      надії озонним дощем.
      Усе затихає поволі
      і меншає ниючий щем.

      І, – на тобі! – кулі, катюші,
      нечувана зрада, бої,
      і знову заплакані душі
      вертають на кола свої.

      Лишається п’ятою осінь.
      Очікує шоста весна.
      А літо одбігаю босий,
      якщо доганяє війна.

      Чужа самозвана еліта
      нуздає на захід коня.
      На сході триває різня...

      Читаємо сури Завіту,
      як маємо зайду любити.
      То як не ридати щодня?

      12.2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    366. Іхтамнєтові сюжетики
      ***
      А на Азов наклали ВЕТО,
      бо там усюди ІХТАМНЄТИ.
      І Путя рад,
      що чути мат
      на всю околицю планети.

      ***
      А у затоці Таврії сюжет
      показує, що є ще ІХТАМНЄТ.
      І як не одягни –
      бодаються вони,
      як у «Нові ворота»* барани.

      ***
      А в наших на кону
      три антилопи гну
      і перемога партії ґаранта.
      Дитячий мат поставив барану!
      Та не йому виковуються ґрати.

      ***
      А на переправі тай немає броду.
      «Три кольори мої, три кольори».
      І додалося три
      до операцій «ы».
      І є чим утішатися народу.

      ***
      А у Криму закінчується гра
      і має бути скорою розправа,
      за те, що на ура
      здалися за Петра
      і дяді Вові не лишили слави.

      ***
      А у Керчі ось-ось потоне міст.
      Ну і яка, гадаєте, причина?
      А Україна
      буде винна,
      як міжнародний терорист.

      30.11.2018



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    367. Пам'яті моїй
      Пам'ятаю і ночі, і літо,
      як були ми іще нічиї,
      і навчалися щастю радіти
      у літа найсолодші свої.

      Я торкався до твого волосся,
      ти сміялась, що ми ще малі,
      бо учора ще бігали босі
      по росі, по воді, по землі.

      Як то файно удвох – на качелі!
      І на чортове колесо – ввись!
      Почуття долітали до стелі
      як уперше за руки взялись.

      Ми покинули ігри і танці
      та й пішли до далеких отав,
      де у тихій зеленій альтанці
      я тебе несміливо обняв.

      Заховався за хмару рогатий.
      – ти кохаєш?
                         – кохаю...
                                      А ти?
      – я не вмію тебе цілувати....

      Та єдналися наші світи.

      Як же вабили перса дівочі!
      Як сіяли налякані очі!

      Як далеко було до біди,
      до розлуки...
                       у вирі води...

      Пам'ятаю...
                    у місячні ночі
      я літаю
                    ...туди
                                 ...не один.

      11.2108



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    368. Видіння
      А я тебе учора бачив,
      хоча то, може, і не ти,
      а видиво моє юначе,
      або уява самоти.

      Або у серії роману
      моя любов у доміно,
      або міраж, або омана,
      або сомнамбула кіно.

      А, може, то моя недоля,
      бігуча гребенями хвиль,
      що тане у душі поволі,
      не вимагаючи зусиль?

      І як поетові забути,
      і не позвати, не почути
      сугестію у далині?

      Чому ввижаються мені –
      усе, що не дає заснути
      і силуети у вікні?

      11.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    369. Рашеський оплот
      На що розраховує Moskau*?
      На те, що усі побіжать
      у тюрми, обори**, колгоспи,
      оплоти, баранячу рать.

      До чого готові кацапи***
      і наймані бойовики?
      Що їхні обрубані лапи
      не будуть боліти віки.

      А чим завинили ординці****?
      Виконують роль головну,
      аби полягли українці
      у третю російську війну.

      А що собі думає Дума?
      Юродивих***** неуків – тьма,
      а їхні вожді-тугодуми
      усі виживають з ума.

      Які сателіти****** у Путьки?
      А логіка бота така –
      за нього усі проститутки
      і п'ята колона совка.

      На що уповає Кирюша*******?
      Що нація буде німа,
      коли окуповані душі.
      І логіки в цьому нема.

      Куди докотилась Росія?
      Відомо усім – до межі,
      де нелюди й люди – чужі.

      Але не лишає надія,
      що карлика і лиходія
      зупинимо на рубежі.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    370. Опісля
      Без мене не зупиниться життя,
      але коли осиротіє дача,
      то не одна берізонька заплаче,
      мов од гілля одірване дитя.
      А я її ніколи не побачу.

      Тому і не загадую собі
      нічого, що відбудеться без мене
      у тій оазі на крутім горбі:
      не вродять дулі на сухій вербі,
      на озеро не упаде морена.

      Осипане каміння весняна
      вода не позмиває на коріння
      горобини, і не жура осіння
      укриє очі, і ота одна
      плакуча гива біля паркана
      ніколи не закриє небо синє.

      11.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    371. Кандидати куди попало
      ***
      А в екзилі цезарі
      уручили бездарі
      естафету в руку із руки.
      Кругова порука
      то єдина штука,
      що єднає владу на віки.

      ***
      А в межах кордону
      немає закону
      міняти улов на кумів.
      Наймемо колону
      одного Гордона –
      замінять усіх шпигунів.

      ***
      А у «кварталі 95»
      за Україну коміки стоять.
      Але чого ховатися?
      Ідемо обиратися!
      Тай будемо сміятися «опьять» .

      ***
      А на сцені вічні «кавеенщики»
      насмішили весь електорат.
      А державні ченчики –
      юґики й арсенчики
      мають протилежний результат.

      ***
      А десь у Смілій дехто має гендер.
      Нема тепла, але який алюр!
      Якщо не грейдер,
      то є ще рейдер,
      що виведе його у перший тур.

      ***
      А у Крилова на байки – ліміт,
      та все одно по радіо лунає
      веселий хіт:
      за бабу – дід,
      а лебідь – рака й щуку обирає.

      11.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    372. Класика для читасика
      ***
      У класики кумиру закортіло.
      Що не почує, те й римує вмить.
      То файне діло
      перо зоїла,
      а як мовчить, то і сімох навчить.

      ***
      А нині неокласики – не дуже,
      хоча і вишивають до кінця.
      А коміки калюжі,
      які мені байдужі,
      не додають нічого до лиця.

      ***
      А опоненти майже що у комі.
      Немає душ, то і немає тіл.
      Історії знайомі:
      на стільчику – відомі,
      але чого ви лізите на стіл?

      ***
      А у барда є сонет юрбі,
      та немає щирості у ліри.
      Видно по губі,
      що усе – собі
      аж до ампутованої віри.

      ***
      А в зоні пекла Йося маху дав.
      Сімнадцятої миті не догнати.
      А як бульварний денді вихваляв,
      коли у бані ребра поламав,
      але співав дияволу сонати.

      ***
      А риба в океані ще не кит
      і не карась у сіті попадає.
      Усе, що має кіт,
      з'їдає паразит,
      а Україна тюльку наминає.

      11.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    373. Розлука
      Ще немає лихої години,
      а між нами зима на межі
      і одежа твоєї калини
      укриває мої спориші.

      Полиняли опалі узори,
      сивий іній упав на траву.
      Ти за мною виплакуєш горе,
      я журою без тебе живу.

      Утішає єдина надія –
      ми далекі, але не чужі.
      Жовте полум'я осені гріє
      половинки одної душі.

      Половіє іще материнка,
      оживають в'юнкі чебреці
      ікебаною чар у руці.

      Не багаті — на щастя ужинки.
      Замітає розлука стежинки,
      висихає сльоза на щоці.

      11.2018



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    374. Перший сніг
      Ронить ніч невидимі узори
      на поля, і луки, і гаї.
      Я – не я, коли у ранню пору
      не помічу пайзлики її.

      Он-де пух перини на ялині,
      у фаті – калина до вінця.
      А чого вартує синій іній
      на сувої хвої ялівця?

      Все укрите білою габою,
      тогою нагої пелени.
      Небеса любуються собою,
      падаючи млою на лани.

      Час гуляти перекотиполю.
      Посивілі квіти на межі
      облетіли як пелюстки болю
      на скляні прозорі вітражі.

      Вітер дує на холодну воду
      і не розуміє ще, чому
      та війнула кригою йому.

      Уміщають пайзлики городу
      гай, і поле, і, до ночі горду,
      сепією виткану, зиму.

      11.2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    375. Навіяне ночами
      Її ніколи не було ніде,
      аж поки не пішли поети... « в люди».
      А іншої оказії не буде.
      Поезія незряча... А – веде.
      Не кличе, а дає себе почути,
      і у часи нечуваної смути
      охороняє спалені мости,
      і не питає, – бути чи не бути,
      коли ти зобов'язаний іти. 

      А як її чекаємо! Весною –
      і ранньою, і затяжною теж.
      Читаємо осінньою порою,
      папір іде на паливо зимою,
      а літо й так гаряче. І без меж
      леліємо своє – і сокровенне,
      і те, що припадає до душі,
      коли на серці вітряно і темно
      і душі ці взаємно не чужі.

      Вона єднає рідні половинки,
      примушує за маму і дитя
      іти на плаху, і до каяття
      умитися сльозою ради Жінки,
      і починати з іншої сторінки
      своє іще не згаяне життя?

      11.2018



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    376. У третьому стані
      Мені іще іти й іти
      із піднебесної додому,
      але видумую світи,
      які нікому невідомі.

      Чистилище на цій землі
      не гріє душу окаянну.
      Я ще не їду на ослі
      і, даленіючи, не тану.

      В поезії – не чародій,
      не апелюю як раніше, –
      ви чуєте, це я! Живий!
      Є епітафії на вірші.

      Везучий, майже як усі.
      Не ангажований на нари,
      я оживаю у росі
      як лід, вода і легка пара.

      Тюрма не плаче, – марно жив...
      Не маю зайвої догани...
      Не вписуюсь у колектив?
      А, може, це й не так погано.

      Хай неприкаяні сичі
      мені урочать щось на груші
      та муза ойкає вночі:
      « рятуй іще тверезі душі!»

      А я і п'яний не такий
      як треба публіці незримій –
      і, наче кропива, жалкий,
      і відчайдушно нетерпимий.


      Але не маю на меті
      свічею бути у тумані
      у третьому своєму стані,
      коли в угоду суєті
      не оминають саме ті:
      мої – відомі – неосяжні.

      11.2018



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    377. На другому диханні
      ***
      Великий успіх буде всує,
      коли і слава омине,
      і хтось не сіяне пожне.
      Ніщо нікого не дратує
      як те, що інший досягне.

      ***
      Чого немає – те й криве
      в молитві не захоче.
      А наше плем’я бойове
      не хоче жити як живе,
      то хай живе як хоче.

      ***
      Що найвище, маємо у Бога:
      спільна вежа, і Його Дитя,
      і за друга віддане життя....
      Та немає меншого нічого,
      ніж за ката зайве каяття.

      ***
      Дуже легко чуже забирати
      і не мати своє на горбі.
      Не надійся, що будеш багатий,
      як немає чого віддавати
      на майбутнє бодай би собі.

      ***
      Не біжи, не ходи.
      Пересидіти маєш,
      бо на всі поїзди
      однією не сядеш.

      ***
      Не треба бігати галоп
      за репутацією, щоб
      не був на все охочий.
      І не кажи даремно, – гоп!
      якщо не перескочив.

      10.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    378. Рекогносцировка вертепу
      І
      Війна триває і нові герої
      поповнюють почесний пантеон.
      Але якою кров’ю і ціною
      купуємо фанатику-ізгою
      купе – паяца лаври – на Афон?!

      ІІ
      Все, що лежить погано, анексує,
      грабує, пожирає людоїд.
      Як той шатун залякує сусід,
      винюхує, розколює, шматує
      і суне ніс, куди йому не слід.

      І висуває нам свою фігуру
      у партії, де очевидний мат
      готує потаємна агентура
      і у дебюті нас іще до туру
      перемагає їхній кандидат.

      ІІІ
      У партії реваншу – ейфорія,
      а у народу знову летаргія
      до вибуху у храмі християн...

      Отці парафій оновили сан.
      Але чекає бурого месію
      іноязика армія мирян.

      І видиться уже не за горою
      комічний на плацу Наполеон
      і черговий ура-хамелеон...

      А нам би пережити параною,
      аби у рай дорогою тісною
      іщез навіки їхній полігон.

      10.2018



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    379. Свобода вибору
      Де що є, відомо, але дещо
      обирати маємо не ми,
      ну а нам би інше, аби легше
      і подалі бути од суми.

      Що би не видумували, щоби
      мати те, що маємо одні,
      а очолять націю нероби
      першої десятки кацапні.

      Як же бути? Знаємо! Аякже!
      Ми їм показали кулаки!
      Не поїде, поки не помаже...

      Все, таки буває, все-таки
      оберемо, то воно покаже,
      де зимують раки із ріки.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    380. Осінні вітражі
      Замайоріло рясно, урочисто
      і, неймовірне барвами до сліз,
      у сепїї осіннього намиста
      виблискує оздобою пречисте
      сусальне листя кленів і беріз.

      Яріє падуб охрою і хною
      у стилі ретро-модної краси.
      У видиві надії чарівної
      вчуваються далекою луною
      навіяні вітрами голоси.

      Сади покірно оголяють крони
      і тільки вишні ще горять щодня
      у маєві багряної корони.
      Не вистачає білої ворони
      у чорній хмарі ґав і вороння.

      І як усе це кинути навіки
      і не дійти до крайньої межі,
      де і не «любо, братці», і не гірко,
      але не жаль останньої копійки
      за ці неоціненні вітражі.

      А перелітне, юне і пернате
      несе свої печалі і жалі
      до ирію і до кінця землі
      та іноді північні емігранти
      вертають осінь до моєї хати
      у первісному болями селі.

      10.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    381. Оптимістичний песимізм
      На ярину наорано багато.
      Є і на зяб, де впадина й гора.
      Але немає сил боронувати,
      та й сіяти – минає ся пора.

      Літа уже заманюють у вирій
      подалі од солоної землі.
      Але на чужині, які то гирі –
      утрачені надії і жалі.

      Не хочеться іще колядувати,
      коли на бараболю врожаї.
      Але протипоказано лежати.
      Весною намічаються рої.

      Лишається ще жати і косити
      як не собі – бодай на коляду
      і сьомою дорогою ходити
      ще й падати, буває, находу,
      обходячи то лихо, то біду.

      На щедрий вечір буду молотити.
      Якщо дозвілля заважає жити,
      віддушину в поезії найду.

      10.2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    382. Піїтам одіозного пера
      Іще не чекає оказія
      іти за останню межу,
      але епітафію маю я,
      яку по собі залишу́:

      піїте породи інакшої,
      не чую, хоча й до кінця
      читаю, але не побачу я
      порожньої сили слівця.

      Немає у мене претензії
      за види на прісний пейзаж,
      але не ціную поезії
      де діє лише епатаж.

      Не вписуємося у рубрику
      ні оди, ні музи, аби
      забавити римою публіку
      у ролі героя юрби.

      Уміємо сіяти пазлики
      на спомин особі своїй.
      І поки немає надій,
      зелені виписую тапочки
      собі і поезії класики
      у вирії гуру й месій.

      102018



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    383. Миті щастя
      Щасливі миті житія
      це і тоді, як поодинці
      малечу гладять по голівці,
      а ще, коли уся сім’я –
      на потинькованій долівці
      у сіні, покотом... і я.

      Або коли у полі, в житі
      понад осоння золоте
      найпершою у цьому світі
      неопалимою блакиттю
      моя волошка зацвіте.

      Або із нею на Купала...
      Та пам’ятаю не її,
      а «упованія» мої
      коли уперше цілувала.

      Немає болю і жалю.
      Ми ще кружляємо у вальсі
      і я почую тихе, – лю...

      Розтягуються миті щастя
      тоді, коли серця іскряться...

      Я знаю, я її люблю.

      10.2000



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    384. На хвилі гібридної ейфорії
      І

      Надовго запізнилася Покрова,
      та Україні додає снаги
      у синагозі українська мова.
      І нація до Томосу готова,
      і пазурі ховають вороги.

      ІІ

      Та хоч убийте, а не розумію
      апологетів Мокші. Це ж обман,
      що нація розбійників – месія.
      Нехай Іса рятує мусульман.
      Воістину – немає росіян.
      Парафія Гундяя – лиходії,
      у владі окопалися злодії,
      а недомірок – їхній отаман.
                 Де не посій, стирчать одні рогулі.
                 Історія суцільне болеро.
                 У Лондоні уже набили ґулі:
                 еркюлі убивають пуаро,
                 двоєголовий кров’янить перо...
                 А на вербі не уродили дулі!
                 Околиця... окраїна... – зеро...
      Але які щасливі посполиті!
      Украдені, замучені, убиті,
      отруєні, ув’язнені...
                 Кати,
                 юродиві та олігархи ситі...
                 Оце і є «моя-твоя брати»?
      А скільки їх іще біля корита!?
      І риють, риють свині і кроти,
      научені, як партію любити
      і йти до заповітної мети.
                 Усю Європу атакують боти.
                 Америку узято на замок.
                 І набирають орбани висо́ти.
                 Усвоїли набиті ідіоти
                 фашистами написаний урок.
      Адольфа копіює Анжеліна.
      У Франції новий Наполеон.
      Італія чекає Мусоліні.
      .......................................................
      Але нема Мазепи в Україні
      і на Петлюру поки не сезон.
                 Лякає урок, що іде Бандера
                 та волонтерів чоти і рої...
                 Усюди вуха й кігті «есесеру» .
                 Освоюють офшори глитаї,
                 аж поки не настане інша ера,
                 коли очолять націю свої.

      ІІІ

      У влади появилися заслуги,
      приписані за звичаєм собі.
      Ось-ось, – пугу – почуємо із лугу.
      Заворушились каїни і слуги
      і Михаїл чекає на горбі.
      .........................................................
                Міхо і Надя, – чао бумбардія...
                На черзі і сєнцови, і клихи...
      У мафії поїхали дахи,
      а у народу жевріє надія –
      маленька Юля... і велика мрія...
                 І надувають щоки як міхи
                 у ГеПеУ.
                 Гібридна єйфорія!
                 Не вистачає операцій «ы»
                 під «омофором» сильної руки.
      Але не ясно ще, куди повіє...
      І не покриє мантія Марії
      накоєні злодіями гріхи.
                
      10.2018



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    385. Фейкові новини
      ***
      А на етері вирили терор.
      У Юри є пропелер і мотор.
      І літерою ар
      усіяний буквар,
      і спікера вартує прокурор.

      ***
      А на мапі Києва війна
      поміняла вулиць імена:
      Сіті на Музейну,
      Кудрі на Маккейна ,
      та не задоволена «страна» .

      ***
      А на війні уже нові устави.
      І чує, і вітається народ:
      Героям слава!
      Україні – слава!

      А на Росії:
      лапті упєрьод!

      ***
      А у нас направо – це наліво,
      і мільйони їдуть на Мальдіви.
      Місія висока,
      та яка морока
      біля Бабмандепської затоки!

      ***
      А на Московії кати
      уже з Європою на ти.
      Любов глибока –
      і «потоки»,
      і до війни нові мости.

      ***
      А Європі два потоки мало.
      океану – прісної води,
      а мадяру – сала,
      німцеві - капрала,
      заходу – баталії орди.

      10.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    386. Осіння елегія
      Погідно на душі і з тугою у серці
      узгоджені часи і дні календаря.
      На фініші літа, і павутина рветься,
      і канули ключі за обрій, за моря.

      Міняється сезон і запанує осінь
      у бабиній фаті та у її красі
      як це було колись і не минає й досі
      росою на траві, журбою у росі.

      Останнє прощавай і лебедина пісня
      розтане як луна у далині чужій.
      Зів’ялі пом’яки і сивий деревій
      нагадують усім, що настає завізна
      пора на врожаї і сумувати пізно
      за тим, що одцвіло у пам’яті живій.


      10.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    387. Суєта суєт
      Багатіями набрані борги
      ініціюють націю до злету!
      Така ідея додає снаги
      і стимулює на нову вендету.

      Міняють лики друзі й вороги.
      Не в'яжуть лика інші пієтети.
      Історію карбують не боги,
      огранюючи два боки монети.

      Непрошені, йдемо у небуття,
      обмануті – чекаємо життя
      достойного, але на тому світі.

      У цьому лабіринті суєти
      до істини нема кому іти,
      але у пеклі є кому горіти.

      09.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    388. Сигнали всесвіту
                      І
      Несемося у вир стихії та емоцій.
      У хаосі подій минають ночі, дні.
      У веремії цій ми як більмо на оці
      байдужій і німій космічній далині.

                      ІІ
      Духовне я і ми змагаються в етері
      за право на життя у пам’яті людей.
      Стирає імена нова майбутня ера
      і невідомо хто туди іще дійде.

      У дурні, як не є, пошиються поети.
      У цій колоді-грі – радари суєти
      і дами головні, і підкидні валети,
      яким не досягти ідейної мети.

      Уявою живе за пеленою часу
      сугестія душі астральної рідні.
      А що коли і там любителі Парнасу
      тасуються як тут, на лаві запасній?

                      ІІІ
      І невідомо що тече і проминає.
      Палає ще зоря, і сонце догорає,
      та віє ураган у Тихий океан,
      і як поганий сон життя не відпускає,
      і шириться війна од краю і до краю,
      допоки лютий Вій полює на землян.

      Творіння і Творець почили у нірвані.
      На нескінченну мить у Всесвіті воскрес
      Єдиний у Отця останній первозваний.
      Уста Його тремтять мелодіями мес.
      Але лукавий час іще лікує рани.
      Не досягають вух сигнали із небес.

      09.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    389. Казав мені вуйко
      На орду не йди юрбою,
      бо орда проклята
      всіх потягне за собою
      і покаже п’яти.

      Краще вийди наодинці
      і з усього маху
      порахуйся із ординцем
      як із Голіафом.

      І не віруй у Кирьоху,
      бійся істукана.
      Ми одні у цю епоху
      били Чингісхана.

      Все одно своєю смертю
      ми ще не помремо.
      Поки є у владі черті,
      мало Віфлеєму.

      Та не дай ся розіпнути
      ні катам, ні брату
      і не дай собі забути,
      як палили хату.

      Бий із криївки, із доту,
      як бійці ОУНу.
      Будь хоч тричі патріотом,
      але будь розумний.

      І не бігай у атаку
      як на «колорадa».
      А коли покаже с... у,
      бий його по заду.

      І прикладом, і багнетом,
      а самбіста – піруетом,
      можна й булавою.

      А коли ти є поетом,
      пожалій його дуплетом
      і погладь ногою.

      09.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    390. Ранок на весь день
      Ранками враження завше нові.
      Глянь у причільне віконце.
      Що є світліше роси у траві,
      поки ще мружиться сонце?

      Поки спиває цілющий нектар
      і обціловує квіти,
      доки його негасимий пожар
      не засіяє в зеніті.

      Заки не взяв ще у руки косу
      гнаний, голодний і босий,
      та не упали на віщу красу
      кров’ю заюшені роси.

      Тихо радій, що і ти ще живий,
      маєш свою філіжанку,
      віруєш – місяць зійде молодий...

      Та не завішуй фіранку,
      поки триває за обрієм бій
      за неминучі світанки.


      09.2018



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    391. Бреше rusia todei
      Ще гавкають колаборанти
      на синьо-жовте... Хіроманти
      малюють лінії на сказ,
      лякаючи себе і нас,
      що поки б’ють іще куранти, –
      « всьо будє rusia & dambas».
                 Уміє моська убивати,
                 та і її уже – на раз,
                 коли Moskau дає наказ...
                 У них немає варіанту:
                 тубільці хочуть провіанту,
                а їм дають вогонь і газ.
      І досі узурпують віру
      ці канонічні вороги.
      Та вистачає ще снаги,
      аби пізнати аж допіру,
      якого годували звіра
      на їхніх капищах боги.
                 Дратує, – Україні слава! –
                 підпільну націю мирян,
                 в якої є один бовван –
                 Московія. Яка держава!
                 Todei волає, – Vova brave!
                 Вирує Тихий океан.
      А що у нашій Україні?
      Віщає Rusia-kisiliov :
      « ...бандєри резалі хахлов!?»
      Але не помічають свині,
      як їхні буро-біло-сині
      усюди проливають кров.
                 У нас як завше – три дороги,
                 аби дивитися під ноги
                 і не обрати зайве чмо.
                 І хай todei Росії бреше,
                 куди воно... Хай ріпу чеше...
                 А ми своєю ідемо!

      09.2018




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    392. Спогади про майбутнє
      І

      Минає диво. Ще гудуть рої,
      і обіймає ялівець ялину,
      та вітер обціловує калину...

      А я ніколи – кучері її...
      Чи це майбутні спогади мої,
      чи у минуле заглядаю-лину?

      ІI

      Після війни жили ми на горі.
      У школі, що учили, те і знали.
      Росли не бур'янами. На Купала
      калачики у кожному дворі
      буяли, то й і ми не умирали.

      У археологічному гуртку
      нас майже долучали до науки,
      коли вели розкопки на кутку,
      находячи то голову людську,
      то людоїдом з' їдені молюски.

      Були ми як недомірки – одні,
      а інші – із отих, які великі
      і язикаті тим, що без'язикі...
      І невідомо, за що кацапні
      ми і тоді ще умивали пики.

      Та то пусте. У пам'яті моїй
      мале дівча учительки вдовиці,
      яке не спокусив ніякий змій,
      не скаламутив молодий напій
      джерельної цілющої криниці.

      IIІ

      Давно уже у сивому селі
      обох немає. Нас похоронили.
      Нікому ми не любі і не милі,

      І, може, перелітні журавлі
      лишають ще по грудочці землі
      і на її, і на моїй могилі.

      09.2018



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    393. Вісті із пекла
      ***
      А на Луб’янці у забої
      видобувається війна.
      Купує душі сатана,
      а у двобої
      наготою
      торгує мафія одна.

      ***
      А на Дону іще аврали
      до невідомої пори...
      Завоювали, перекопали,
      переорали, усе украли,
      ну і на пам’ять – одні копри.

      ***
      А у пеклі немає простою.
      Там у черзі – герої-ізгої.
      Їх наймали кати –
      іноземні брати,
      от і є особисті покої.

      ***
      А в Лугандоні є аж дві печалі
      і їм обом відведено по залі.
      Які були свої
      ці диво-солов’ї,
      аж поки їх обох не відспівали.

      ***
      А на границі новороси
      тікають на Росію босі.
      І чути, - будь готов
      свою пролити кров!

      А поки-що
      готові
      їхні боси.

      ***
      А що іще? «Дайош» сафарі
      у пекло – кожному до пари.
      Нехай приймає сарану
      у цю «шірокую страну»
      і «необ’ятні» кулуари.

      09.2018



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    394. Сон в унісон
      Не уповаю на путі слизькі,
      але кому не снилася дівчи́на
      і почуття до неї – ще такі,
      які шанує юна половина?

      Ну а коли такі уже близькі,
      то як не намалюється картина,
      аби до неї почуття п'янкі
      не уявляли пісню лебедину?

      Веду її у шати з лободи,
      аби із нею і погомоніти,
      і цілувати синьоокі квіти...

      Хоч уві сні вертаюся туди,
      де у любові із роси й води
      іще беруться у капусті діти.

      center> 09.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    395. Само-тлумачення
      Перекладаю ранки дощові –
      на есперанто, мовою сонету.
      Бринить сльоза росою на траві,
      навіює непрохані сюжети.

      Мої близькі й далекі візаві
      не добачають видива поета,
      як ми ідемо, а на мураві
      вкорочуються тіней силуети.

      На схилі літа і в зеніті дня
      усе життя – одні оксюморони.
      І лебідь у калюжі – каченя,
      і грішному – далеко до покути,
      якщо і тропи, і церковні дзвони
      однаково і чути, і не чути.

      09.2018



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    396. Непрошене виправдання
      Напиши мені ще пару слів,
      уяви, що я тобі цікавий
      як далекий солов’їний 🎶,
      і почуєш голос нелукавий,

      і пізнаєш чарівний мотив
      іншої пори, її октави...
      І дорога наша поміж нив
      заблукає у шовкові трави.

      Та і я не той, і ти не та,
      і не ті надії, поки осінь
      на отави наші ронить роси.

      Вибачай, що у твої літа
      не тобі і не мої уста,
      а нежданий поцілує коси.

      09.2018



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    397. Міраж
      Надія є. І це немало,
      коли ще є вітрила.
      Недоленька причарувала,
      та не приворожила.

      У неї запасні причали
      і є попутні крила.
      Її йому подарували
      і душу відпустили.

      І ось вони на перехресті –
      заручники тієї честі,
      що іноді, як путо
      перепиняє на порозі. ..
      З недолею – не по дорозі,
      а долею забуті.

      09.2018



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    398. Писане по воді
      Забуваю недавнє минуле,
      а про тебе тихенько мовчу,
      аби люди хороші не чули
      ані радості, ані плачу.

      Що не є і не буде між нами –
      осипається часу сувій.
      А без тебе бодай вечорами
      оживаю в полоні надій.

      На ікону небес помолюся,
      а у хаті, буває таки,
      сповідаюся, що доторкнувся
      мимохіть до твоєї руки.

      Безтілесну тебе обнімаю
      і не каюся. Богу хвала,
      що не треба ніякого раю,
      аби ти біля мене була.

      09.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    399. Осінь зблизька
      У засіки збирають до зернини
      надії наші руцями селян.
      Тече руно. А дощ із полонини
      вже орошає вруна і поля.

      Із піднебесся пісня журавлина
      гойдає у колисці немовля.
      Йому дається істина єдина –
      журитися не пізно опісля.

      У вирій відлітає тепле літо.
      І сонечко не може обігріти
      за обріями синій небокрай.

      Але радіє арій і ратай.
      Йому, найголовнішому у світі,
      дарує осінь щедрий урожай.

      03.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    400. Чорно-біле й кольорове
      Повертаю у сни кольорові,
      неосяжні у білому світі,
      де уява малює готові
      як на парті дитячі графіті.

      Де ти? Почуй, пригадай
      наші ще юні літа.
      Кожну сторінку гортай,
      не оніміють уста.

      І тоді наше біле і чорне
      постає кольоровим курсивом.
      Пригадається все неповторне
      і забути його неможливо.

      Через далі і милі розлуки,
      поза гавані, площі, причали
      ще почуємо душ перегуки,
      що ніколи іще не звучали.

      Як оцінка за усні уроки
      наша доля іще усміхнеться,
      і зійдуться усі одинокі
      паралелі на лінії серця.

      Де ти? Почуй, пригадай
      наші далекі літа.
      Першу сторінку гортай.
      Не затамовуй уста.

      2002-2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    401. Зоологічне
      ***
      Иншої не маємо роботи.
      Ирій залишають журавлі.
      Чую за индиками жалі,
      иклами лякають бегемоти,
      чоколаду мало у болоті,
      і нема етеру ув селі.

      ***
      Розумаки! І куди вже далі!?
      У Содомі панікує Лот.
      З точки зору етики й моралі,
      поки осягаємо скрижалі,
      ми є найлютіші із істот.

      ***
      Не умію як умів донині
      оцінити жаб і журавлів.
      Жаль, немає, як зоїл хотів,
      у «Червоній книзі» України
      як і у граматиці – «жабів» .

      ***
      Кусають оси і собаки.
      Лікує вкушене краса.
      Жаліє скошене коса.
      А як боїшся залізяки,
      не зазирай у небеса.

      ***
      Не чекай свободи – ані завтра,
      ані у майбутньому, щодня,
      поки смолоскип нічної варти
      задуває, нації не варта,
      українофобська комашня.

      ***
      Є іще надійна мімікрія.
      У підпіллі, а не у бою
      оживає віра і надія...
      А вівсяна «зоотерапія»
      Юґи й К° угледіла змію.

      09.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    402. Арії самоти
      Якщо поезія не та,
      не тими пишеться словами,
      не ті озвучують вуста,
      то перечитую Хайяма.

      І даленіє суєта.
      А десь за синіми морями
      веслує наша самота
      і чує опери ті самі.

      Лукаві зорі із небес
      перемовляються зі мною,
      віщують ласку поетес
      бодай ліричному герою...
      А за широкою рікою
              луною –
                      арії із мес.

      08.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    403. За рікою часу
      Тече, вирує і шумить вода,
      нестримна у найвищій іпостасі.
      Немає дамби, ані невода
      чинити опір цій кипучій масі.

      Сльозою, поки горе – не біда,
      і гіркотою на іконостасі,
      і кровію, коли іде орда
      за сатаною у попівській рясі.

      Та буде ще і радості сльоза,
      веселкою заграють небеса,
      і змиється усе лихе грозою.

      Омиємо свободу у росі,
      і люди називатимуть усі
      новою Україною-Русою.

      08.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    404. Я і Вова
      Не видумую, чесне слово.
      Привалило мені уві сні:
      двоє в розшуку: я і... Вова –
      фотороботом на стіні.

      Оціни –
      «охмуряю» Вову, –
      це іще не судовий зал.
      Дуже хочу я до Сєнцова.
      Анексуємо наш Ямал.

      – Е-е-е..., –

      виляє велеречивий, –
      я... усю Україну бандер...
      (пропущу матюки курсивом)
      ...замочу її... у... еСеСеР.

      Засіяли «зірки» на Раші:
      Ви – ямалці, а ми – у Крим!
      Історично – усе не ваше,
      це від Яника нам калим.


      А за ними, у морі кро́ві,
      блюдолизи:
      Ату їх, ату!
      Просинаюся весь у поту.

      За стіною віщає Вова:
      Наші...
                  Альпи...
                          узяв ...
                                    Суворов!
      Чуй....,
                Анжела... ,
                            на ви...
                                        іду.

                         08.2018



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    405. Слово істини
      За істиною правди не буває.
      Ачей вона у кожного своя:
      існує его, та немає раю,
      а пекло раю – віртуальне я.

      Сувора правда жити заважає.
      Та маємо миритися щодня,
      аби душа, доведена до краю,
      не канула за межі житія.

      А ще, коли і нерви не сталеві,
      і є такі обставини життєві
      що і святого плутає лихий,
      коли лише на ирій уповає,
      а змія у собі не подолає...
      А як Йому?
                          Воістину – святий.

      08.2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    406. У тенетах сакрального
      Все ще незалежні од «Свободи»,
      суверенні волею небес,
      марять «Батьківщиною» народи,
      поки Дух держави не воскрес.

      Бачили уже, що купували
      і за що купилися самі,
      п’ятий рік чергової навали
      і трьохсотий буде у ярмі.

      Та ніяк не дійдемо до тями,
      що усе ще бідні, бо дурні...
      Може, поміняємо місцями
      кольори державні на хатні?

      Раді, що пшеницею і морем
      обіймає і біду, і горе
      наша ойкумена. Все одно
      ще не помічає сонця й неба
      хлібороб, якому, ой, не треба
      опускатись вірою на дно.

      24.08.2018




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    407. Йдемо на грозу
      Устами правди є сьогодні діти.
      Радіє і лякається народ.
      Піариться під прапором еліта –
      найдовший і найбільший патріот.

      Радіємо, що є кудою бігти,
      і боїмось – далеко до мети.
      Поділені уже на мапі світу,
      самі, і далі нікуди іти.

      У скоєному каються гаранти.
      Стираємо з очей скупу сльозу.
      Америка-Європа – секунданти.
      А ми йдемо як завше на грозу.

      Ми щедрі. Роздаємо наші душі,
      купаємося у одній калюжі,
      де тоне під ордою малорос.

      І під най-най-якими прапорами,
      коли свої погейкують над нами,
      волаємо, - рятуйте, пробі, SOS!

      08,2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    408. Не одною істиною
      ***
      Що у вині, то те і в голові.
      Та істина гіркою не буває.
      Коли розкусиш свого візаві,
      то ти вже й ворог.
      Та зникає морок
      і стане ясно – істини немає.

      ***
      Корупціонери – не поети.
      Всі вони, маленькі і високі,
      опинившись десь у кабінеті,
      люблять владу, гроші і солодке.

      ***
      Брехня і правда – це одне й те саме
      моєму его і немає тями,
      що егоїсту застує своє.
      Лукаві люди граються словами,
      та істина їм спати не дає.

      ***
      За істину воюють на війні.
      Вбивають форте, умирають п’яно.
      Та хай би краще урки та буяни
      цю істину шукали у вині.
      Та п’яному, навіщо це мені?

      ***
      Вистачає і дір, і зірок,
      і туманностей в повну натуру,
      і у хаосі цьому – пророк,
      у якого є вовчий квиток
      на єдину вакансію гуру.

      ***
      Усе ще намагається совок
      поставити й поета у куток
      аби контролювати кондуїти.
      І випирає із душі піїта
      стереотип сіяючих «зірок»
      нагої самозваної еліти.

      08.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    409. Літні русалії
      Які роки, які твої літа,
      напоєні джерельною водою!
      Русалкою цілуй мої вуста,
      заворожи і піду за тобою.

      Залоскочи і хай несе вода
      і забирає у твої покої.
      Не забувай, що ти є саме та,
      якою снив і марив за якою.

      Але у цьому світі не слова,
      не наші мрії справджують надії.
      І сподівання наші – трин-трава...

      Хай не болить нікому голова,
      а перелесник хай собі радіє,
      що ти ще є – реальна і жива.

      08,2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    410. На схилі літ і літа
      Веслує літо в заводі ріки,
      де поїть таїна латаття біле,
      і дотики, «нечаяні», руки,
      і наше все, що не переболіло.

      Стоять човни – прив’язані таки
      до нашої верби, що не зотліла.
      А біля неї, чи не ті пеньки,
      якими ти у юності вертіла?

      І я, мов пень дубовий до верби,
      надію маю, гей би та якби
      на старості хоча би прихилитись.

      Та, що то є – просити на своє?
      Коли минає наше житіє,
      лишається на ідола молитись.

      08,2018




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    411. За покликанням
      Що є, то є! Рубаю із плеча.
      Ні міфами, ні радістю, ні горем
      уже не завоюєш читача,
      якому завше по коліна море.

      Беруся до пера як до меча
      і невідомо, хто кого поборе.
      Арена потребує глядача...
      « Гори, гори, моя вечірня зоре!»

      Та що із того, що завізно там,
      де запрягають лебедя і щуку?

      Але і раку буде за науку,
      що словом відкривається сезам.

      До істини ключі даються нам,
      але закрита чарівна шкатулка.

      08.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    412. На одному полі
      Відмірює нам доля небагато,
      та найсумніше у юдолі цій,
      що мало віри у можливе свято
      по доброті і щирості людській.

      Червиве опадає. Та раніше –
      із ким п’ємо, буває, на коня?
      Лікують окаянного не вірші,
      і не солодка, навзаєм, брехня.

      Ідейні поні рвуться до олімпу,
      хоча й у люди ще не пізно йти,
      якщо не заважає сяйво німбу.

      Чого вартує дурня обійти?
      І наче є коли і як, та ніби
      не меншає цієї суєти.

      08.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    413. Перед вирієм
      Уже нелегко й поле перейти
      і вижити одному – ой, нелегко.
      Оглянешся на спалені мости,
      усе одно до обрію далеко.

      А мусиш не летіти, а іти,
      долаючи і холоди, і спеку
      у цій хиткій юдолі суєти,
      очікуючи долю як лелеку.

      І рахувати ночі до весни,
      пірнаючи у марева і сни.
      Ні мрії, ні надії за душею...

      А попереду осінь і зима,
      і десь вона чекає ще, сама,
      що ми не розминемося із нею.

      08.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    414. Ти, вона, весна і літо
      У мене є єдина і одна.
      А хто не розуміє цю різницю,
      нехай згадає, де його весна
      і як весною осінь молодиться.

      А поки літо, є лише вона
      чужою полонянкою столиці.
      І хай не роз’єднає нас війна,
      а я не об’єднаю ваші лиця.

      Усе іде, усе кудись тече.
      Минуле розливається рікою.
      Вона уже не кличе за собою.

      А ти моє надійніше плече,
      аж поки і тобі не допече,
      що не були ми нерозлийводою.

      08.2018



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    415. Сонетний синдром
      Позичимо сюжети у Шекспіра.
      Якщо є пара, буде і дует.
      У ролі короля, Ромео, Ліра
      не маємо відбою у Джульєтт.

      Аби лише заточена рапіра,
      якась медаль на фоні еполет,
      тоді Амур і вибере кумира –
      на щастя чи на горе амулет.

      І являться улюблені герої.
      Кохання запалає у двобої
      об’єднаної арії сердець.

      Тоді й сонети будуть як вінець
      усього, що увінчане любов’ю –
      негаданий і радісний кінець.


      08.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    416. Парнокопитні
      У світі є немало чаклунів,
      але такого не було ніколи,
      аби усіх людей водив навколо
      одного пальця, наче баранів.

      Ні у Криму і, ніби, на Донбасі
      його ніде неначе й не було –
      а потім, - раз! – і є. І люте зло
      об’явлене, як той Гундяй* у рясі.

      Ані царі, ані держав посли
      не помічають, як міняє лики
      воно само, усі його козли
      і наші – бойові і без’язикі.

      Воно являє рило аж за Буг
      і одягає безрозмірну свиту
      на сановите і несамовите.

      Немає ради. Більшає хапуг*.
      Парнокопитне плем’я волоцюг*
      усюди ошивається* по світу.

      08.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    417. Під знаком зорі
      Впоєні росою
      впали спориші
      радуга дугою
      стала на межі
      неба ііз полями
      і туману дим
      тане над ярами
      сяєвом ясним
      піють півні треті
      у густій траві
      пропадають черті
      мавки лісові
      задзвеніли коси
      стигла ярина
      сипле у покоси
      золото руна
      падає луною
      гамір за тини
      хмари пеленою
      одягли лани
      не марніє листя
      пишної краси
      наготу намиста
      нап’яли ліси
      прихиляє небо
      місяць угорі
      я іду до тебе
      буду до зорі.

      08.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    418. Жалі
      ***
      Як жаль буває іноді красунь,
      коли чекає їх пора остання,
      яка навіює розчарування,
      нагадуючи, що і ти – як лунь.

      ***
      Журою серце огортає,
      душа відшукує шляхи,
      якими хочеться до раю,
      але спокутувати має
      і наші, і свої гріхи.

      ***
      Всі ідемо за обрії, за межі.
      І наче ще не охолола кров.
      Але не це бунтує і бентежить,
      а те, що у собі не поборов.

      ***
      Салютуємо, рапортуємо
      і тікає на мить пітьма.
      Та не бачимо, і не чуємо,
      що радіти чому, нема.

      ***
      Іде біда, як водиться, зі сходу,
      а нам і досі горе – не біда,
      що кінчиться терпіння у народу
      і потече кровицею вода.

      ***
      Усе тече, а проминає
      лиш те, що нам не дотекло,
      І жаль єдиного буває,
      якого наче й не було.

      07.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    419. На все життя
      У нашій долі як у тому полі –
      усе, що є, плекає кожен сам,
      і край дороги битої тополі
      із далини ще кланяються нам.

      З усіх усюд вертаємо додому,
      хоча уже ніхто не впізнає.
      І лиш єдина стежечка знайома
      нагадує далеке житіє.

      Чи не отам рибалили за лугом?
      А ось де у чергове вороття
      востаннє попрощалися із другом,
      не знаючи, що то – на все життя.

      А тут черпали сили із криниці,
      остуджуючи губи і чоло.
      І від цієї чистої водиці
      смачнішої ніколи не було.

      А біля школи синьої, старої
      у зелені ялинок щовесни
      чекає й досі охоронець-воїн
      минулої забутої війни.

      А поза муром, яром, косогором
      замучені колись голодомором,
      лежать уже й не відаємо хто...

      А он сидить, убитий свіжим горем
      дідусь, який похоронив учора
      онука, що вернувся із АТО.

      07. 2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    420. Недосконалий сонет
      Невесело безжурному мені
      дивитися на бісову роботу,
      що люди в основному-то смішні,
      такі смішні, аж плакати охота.

      То забавляють Марса на війні,
      то як орфеї ударяють струни,
      то забувають звуки чарівні
      і лаються як ідоли Перуна.

      Але у цьому світі все не так.
      І з букви ем заслужений чудак
      натягує на деко арфи нерви.

      І падають із неба деркачі,
      і уночі вичитують сичі
      науку осовілої Мінерви.

      07.20l8



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    421. Земля обітована
      Усе, що міг, я переніс
      на власну дачу, як годиться:
      казковий хід у Чорний ліс,
      ярки, березину, криницю,

      дитячу пасіку і пліт,
      барвінок, проліски, калину...
      Я хочу залишити слід,
      але не до чужого тину.

      Бо ми живемо не одні
      на цілині оцього раю,
      де не люблю я кацапні,
      яка до мене заглядає.

      Тому що фурія сюди
      іде, аби крові попити,
      тому що, нібито, брати,
      яким ти маєш угодити.

      Удавиться, але ковтне
      усе, що де лежить погано.
      Воно із юдою одне,
      а ми у них – філістимляни.

      Бо і з-під носа загребе
      усе, що бачить хиже око.
      І почуваю я себе
      на велелюдді одиноко.

      Бо їхні зорі – у Кремлі,
      бо це уже не те, що люди,
      а завойовники-приблуди,
      чужинці на моїй землі.
      І поки будуть москалі,
      то миру у людей не буде.

      07.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    422. Донос
                  І
      Хто очолює війну,
      знаємо. Ємєля!
      Я узяв цю новину
      у Полішинеля.
      Є й домашні вороги –
      обрана «еліта»,
      що намотує борги
      на майбутнє дітям.
      І не треба новини.
      Іншими словами –
      сучі діти сатани
      ще керують нами.

                  ІІ
      Хто у кого на цепу?
      Хто кого боїться?
      Трампільєри? Йєті? Пу?
      Орки? Українці?
      П'ятий рік, – альо, Вован!
      Де та наша «хунта»?
      Ой, немає у киян
      свого ліліпута.
      Може, Кий, Хорив і Щек
      не читали преси?
      Може їх чекають ще
      коміки Одеси?
      Та куди іще іти
      як немає часу
      зрозуміти, що кати –
      вороги Донбасу.
      Ми іде́мо-ідемо́...
      Хто ж бо на заваді?
      Де воно – оте гальмо?
      Може, угадаємо?
      У Верховній Раді?


                  ІІІ
      А воно ж бо – візаві:
      «патріотів» клони,
      наші друзі по крові,
      адвокати бойові
      п'ятої колони.

                  07.2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    423. Творчий порядок
      Творець одвічно експериментує
      на неосяжнім поприщі своїм –
      об'єднує, роз'єднує, парує
      усе, що на землі Його існує
      на грані між розумним і дурним.

      Була цивілізація і буде,
      тасуються народи, племена...
      Порядок є. І має бути всюди.
      Та поки дикуни ідуть у люди,
      юрмою володіє сатана.

      І поки сонце наше догорає
      і вичахає полум"я земне,
      ніщо у цій юдолі не мине.

      І, видно, й небо думає-гадає, –
      чому фальшиве істину долає
      і застує хорошому дурне?

      07.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    424. Небесна кара
      Нема посадженому честі,
      усе посіяне дарма.
      Дощу чекаєш як пришестя,
      коли його нема й нема.

      У небі бурі, урагани
      і море зайвої води,
      а у моїм саду тумани,
      роса – і та вряди-годи.

      Не чує Бог мої молитви,
      що проголошую щодня.
      Не заскородиш поле битви,
      яке ґвалтує кацапня.

      « Не жду рятунку ні від кого»
      ні унизу, ні угорі,
      допоки є ще упирі
      і вештаються до порога
      ворожа церква не од Бога
      та москалі-«пролетарі».

      07.2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    425. Моя Муза
      Коли її чекаю, оживаю
      і серце б’ється, і пульсує кров,
      і лірою душа моя співає,
      і сила духу оживає знов.

      І сумно аж за край, коли немає,
      неначе я за іншою пішов
      стежиною утраченого раю,
      де на землі кінчається любов.

      Але й тоді лишається надія,
      і віра є, що не покине мрія,
      і не одна чекає ще весна.

      Якою б не була моя дорога,
      усе одно єдиною у Бога
      мелодією слова є вона.

      07.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    426. За межею пам'яті
      Буяли маки, квітла материнка.
      У полі ні стежини, ні межі.
      А поруч мене дівчинка ...і жінка,
      услід якої зиркають мужі.

      А нам не залишилося і сліду.
      Хіба що за межею догори.
      Бо що іще бабусі або діду
      як не у вирій іншої пори?

      Уява, що захоче, намалює.
      А от реалій не убереже.
      Майбутнє із минулого не чує,
      що ми були заручені уже.

      Але п'янкі надії забувались.
      Ми так у мріях юності кохались,
      що й досі ще не заросла межа.

      Чекали нас нові й нові причали.
      А ти єдина і не здогадалась, що поруч тебе є твоя душа.

                      07.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    427. Не оглядаючись назад
      I
      Життя дає, а забирає смерть
      усе, що устигаємо надбати.
      Супроти неї ідемо на герць,
      якщо не оминає наші хати.

      У неї філософія така, –
      пізнай себе, – і заповідь остання:
      « не будь дурним». Іде без покаяння
      душа, яка не варта п’ятака.

      II
      « Усе іде, але не все минає», -
      і є чого молитися усім,
      аби на небі прийняли своїм
      улюблені, яких уже немає.

      Ці пам’ятають, хто і як місив
      болото біля західної брами,
      а нині поміж неозорих нив
      лежать заупокійними рядами.

      Осудять за нескоєні діла,
      які до себе приміряють метри.
      Що маємо, за те Йому хвала.
      Чого немає, буде після смерті.

      III
      Я і не піп, і не учитель-дяк,
      і не умію душі сповідати.
      Самі себе виховуємо так,
      аби не червоніти за таланти.

      Бувайте, друзі вічні і живі,
      і ті, що мимоволі за плечима
      повторюють путі несповідимі.

      Всі паралелі на землі криві.
      Я ще гуляю по оцій траві,
      а як іду, не хлопаю дверима.

      07.2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    428. Західна брама
      Усе минає, як було і досі.
      Повторюється казочка стара.
      В зеніті – літо, а на носі – осінь,
      у нашій долі – золота пора.

      Блукаємо ночами за морями.
      Душі з душею є куди іти.
      У кожного своя космічна брама
      у зоряні незвідані світи.

      Але йдемо дорогою на захід.
      Ще можна оглядатися і навіть
      найти орієнтири до мети...

      Та наше сонце падає додолу
      і лінія на мапі суходолу
      уже не набирає висоти.

      07.2018



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    429. Почуте й пережите
      ***
      Уже не радує почуте,
      не заспокоює брехня.
      Ачей - не бути, чи не бути? -
      насущні наші атрибути,
      а як би вижити щодня.

      ***
      У партача* великі зміни:
      лукава честь, а совість - піна...
      І щось навіює на ум -
      народний злодій України,
      або заслужений брехун.


      ***
      Той - керує, та - курує,
      а ума - як не було.
      Хто у кого одесную
      і кого учити всує,
      невідомо як на зло.

      ***
      Не жалійся, що немає брому.
      Не спаде корона і старому.
      Щира дружба все перенесе.
      І лише у гонорі сліпому
      дурень перекреслює усе.

      ***
      Все у світі можна пережити.
      За нізащо доля не скубе.
      І Фортуна вимагає мито,
      та у череді біля корита
      не достойно бачити себе.

      ***
      Немає часу на самотину
      і на біду усе часу немає.
      Даруйте за сентенцію сумну -
      піду тоді, коли уже засну
      і не прокинусь у юдолі раю.

      06.2018





      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    430. Пам'ятник
      Я уночі чатую площу.
      А ти сльозу мою утри,
      коли дощі мене полощуть
      і не висушують вітри.
                                          Кого,
      кого побачу на світанні,
      коли твої розтанули сліди?
                                          Чого,
      чого смеркає на майдані,
      коли не повертаєшся сюди?
      Поза широкими степами
      вся бойова моя сім'я.
      Але до тебе, рідна мамо,
      ще гомонить душа моя.
      Ми стоїмо на варті неба,
      яке сіяє уночі.
      Але вертаюся до тебе
      на світле полум’я свічі.
                                        Чому,
      чому душа моя, мов камінь?
      Які тобі співатиму пісні?
                                         Кому,      
      кому смеркає на Майдані,
      коли ще не світає на війні?

                     
              06.2018



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    431. Вояцький реп
      Ми герої і солдати, бо іде війна.
      Україна – наша мати. І вона одна.
      Стоїмо у світі цьому за її дітей,
      і на варті свого дому для усіх людей.

      Полонили нашу віру змії-упирі.
      Заслужили вищу міру ті, що угорі.
      Запалили нашу хату люті москалі
      і нема куди тікати на своїй землі.

      Ой, піймає доля на обмані,
      наче на м'якушку горобця.
      Не перевелися отамани,
      та війні не бачимо кінця.

      Не скорили нашу волю воїни пітьми.
      Стоїмо за кращу долю. Хто, якщо не ми?
      Є ще сили, не всихає глей у голові
      і надія не вмирає, поки ми живі.

      Долі кращої достойні не одні чини.
      Не один у полі воїн, поки є сини.
      Вириває по одному воїну війна.
      Мати армію героїв – дорога ціна.

      Не піймає доля на обмані
      наче на м'якушку горобця,
      поки пам'ятають отамани, –
      ми за Україну! До кінця!

      06.2018




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    432. Пам'яті поета


      Десь помандрував і ти, Іване.
      Зав’язався калиновий цвіт.
      Сходить сонце, як гаряча рана.
      Сонях доганяє білий світ.

      Синє небо відкриває браму.
      Там і Щек, і Либідь, і Хорив...
      Дядько Кий узяв тебе на раму
      і за обрій тихо покотив.

      Ой зійдуться нині теліжани –
      жителі далекого села.
      Подивись на сина крізь тумани.
      Інше місце влада не дала.

      Не підеш за блудними вогнями
      там, де Роська упадає в Рось.
      Спочивати будеш із батьками,
      бо з дідами ще не довелось.

      Ти умів із усіма миритись.
      Понесуть селяни на руках,
      щоб востаннє міг ти подивитись
      і на поле, і на битий шлях,

      на Деркач, і на свої левади,
      і на весь цей непокірний край...
      Прощавай...Та тільки, Бога ради,
      бідних духом ще не залишай.

      06.2018




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    433. Мінімашки-замарашки
      ***
      А у оборі нашої корови
      ще є телята нашої біди -
      мураєви, і гепи, і царьови -
      ті самі клони, що і муравйови,
      на вим’ї євразійської орди.

      ***
      А на цьому світі легше жити,
      як на тому мучитись. Усе ж
      є корито,
      пити, закусити –
      як на Раші. І немає меж.

      ***
      А у сусіди є ота собака,
      яка на сіні все собі гребе.
      На полігоні воєн – забіяка,
      у зовнішній політиці – коняка,
      а на арені – поні КаГеБе.

      ***
      А на Гаагу місія чекає –
      «месію» посадити на кілок.
      Корея знає,
      як воно буває,
      коли Феміда вішає замок.

      ***
      А у моїх - своя губа не дура –
      «окурок» до Китаю замахнувсь:
      Японію топити у баюрі
      і Україну мати на Амурі,
      аби себе іменувати – Русь.

      ***
      А що у нас? Іде війна за владу,
      аби як Путя, Петя при кермі.
      Немає Наді,
      а у Раді – раді
      надії, що де-юре
      ... у тюрмі.

      06.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    434. Післясмак
      Доля наша то жартує з нами,
      то кудись у безвісті несе.
      Дуже файно – гратися словами...
      Де ж те, пресловуте, наше все?

      Ой немає місії такої,
      що уже нікому не болить.
      Чую, як із далечі ясної
      у серцях відлуння гомонить.

      Не скупися на червону ружу,
      а у риму заплітай любов.
      На свої слова пролити душу –
      це не те, що проливати кров.

      Не барися запалити свічку,
      поки зирять з темені сичі,
      та на розпал не кидай у пічку,
      виплекане нею уночі.

      От якби уміти зупинити
      ту єдину і урочу мить,
      що свічею сяє зі століть...

      Жевріє корона самоцвіту.
      Поки доля мрією зігріта –
      у самотині,
      перегорить.

      06.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    435. Обереги миру
      У перемоги – два боки медалі.
      Ведуть любов і віра до мети,
      і є надія, що підемо далі,
      аби з низин сягати висоти.

                       І я іду своїми берегами,
                    а наді мною білі журавлі
           курличуть заповіт моєї мами
               мені живому на моїй землі:

      - Умій оберігати і давати
      усе хороше, що у тебе є,
      як і тобі дає Вітчизна-мати
      обіцяне, заслужене, твоє.


      На цій землі, де є ще окупанти,
      у кожного ілюзія своя.
      Але уміймо оволодівати
      оазою земного житія.

      У білому волаючому світі
      ще шаленіють зайди-вороги,
      і материнські давні заповіти –
      це наші обереги-береги.

                 Тому й іду своїми берегами.
                     А наді мною білі журавлі
           несуть жалі до вирію, до мами,
                       яка чекає миру на землі.

      06.2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    436. День за днем...
      Іду у полі чи гуляю в лузі –
      попереду ідилія й краса.
      Полохаю лелек і чорногузів,
      і падають до ніг мені і Музі
      не птиці, а прозорі небеса.

      Сіяє сонце, зеленіє жито
      і де-не-де волошки голубі,
      неначе на могилі, на горбі
      нагадують далеке пережите
      але близьке не Музі, а собі.

      Колись і тут гуляли отамани
      і нальоту стинали як будяк
      усяку погань. Та нема ознак,
      чиї то тіні впали за тумани,
      і наче незагойні їхні рани
      ще червоніє у долині мак.

      06.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    437. Оглядини
      Оригінально! Ось який мотив
      доказує, що то є геніально,
      освоїти відомий наратив,
      аби плескали язиками, - файно!
      Одне одному не сукати дуль.
      Не лаяти за збіги і за риму...
      Когось на шоу надихає Буль,
      а хтось шукає точку «уязвиму»,
      аби і цього «гуру» розп’ясти
      бодай за те,, що нібито учитель,
      лінивого любителя мучитель,
      який не досягає висоти,
      за те, що той азами володіє,
      як пікою удатний Донкіхот,
      і що не уповає на народ,
      але на нього має ще надію,
      та марно за поезію боліє...
      Іде й не оглядається. Як Лот.

      05. 2018



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    438. В’язень
      Сиджу у темниці тісній і сирій.
      За ґратами – воля. Орел молодий –
      Мій вірний товариш махає крилом
      І їжу криваву клює під вікном.

      Клює тай киває мені у вікно,
      Неначе зі мною задумав одно.
      І зве мене поглядом, криком своїм,
      І мовити хоче:« Летімо, летім…

      Ми вільні, мій брате, пора вже, пора.
      Он глянь, за горою біліє гора,
      А ген, у імлі за морями - моря,
      Де вільно гуляють лиш вітер та я.


                  І сучасною мовою
      Конаю в Сибірі за правду і гріх
      заручником віри – один за усіх.
      За волю у світі, за плем’я моє
      орел двоголовий у тім’я клює.

      Клює тай спочине – мурує вікно
      і наче пакує мене заодно
      з моєю країною у каземат
      великий сусіда по імені - кат.

      Одумайся, кате, пора вже, пора.
      Нас вдома чекають і гори, й моря,
      де воля гартує поета перо,
      де сивіє нині мій синій Дніпро.

            05.2018



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    439. Заочні візії
      Наївні сни, якщо це міражі:
      і райські пущі, і пекельні кола,
      свої – у небі, на землі – чужі,
      яких не забуваємо ніколи.

      І все те оживає уночі
      як мелодійні візії урочі:
      і солов’ї, і чайки, і сичі,
      і загадкові усмішки та очі.

      Літаємо думками аж до зір.
      Розгадуємо ребуси Морфея.
      І зопалу лягає на папір
      черговий опус, а не епопея.

      Сумна подія, радісна журба,
      весна надії, а чи осінь пізня,
      усе одно тримайся і надійся,
      що це земного ангела труба,
      заради миру – вічна боротьба
      і що вінець усього буде - пісня.

      05.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    440. Полярні душі
      І
      Нікого не лякає забуття,
      якщо уміє іншого навчити
      не прози, а поезії життя,
      яка не має зайвого сміття
      забутої архаїки піїта.

      ІІ

      У нього серце ниє і болить,
      що марнота – ділитись почуттями,
      що люди не натішаться словами,
      і несказанне промайне за мить,
      а сказане умиється сльозами.
      У неї опечалена душа,
      що не загоїть, ще не відболіле,
      роками туги вимучене тіло.
      Обох минуле точить як іржа,
      і ні до кого їм немає діла.

      Немає як іти у вчителі
      пенатами гартуючої школи,
      щоб на прощання описати коло...

      Змагаються синиці й журавлі
      за успіхи і місце на землі
      і не пересікаються ніколи.

      Поезія об’єднує людей
      із білою ознакою ідей –
      і солов’я, і сойку, й чорногуза...

      ІІІ

      Ітаку залишає Одіссей,
      але живе надією Орфей,
      що і його іще чекає Муза.

      05.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    441. Метеликом на вогник
      Лечу. Куди, і сам не знаю,
      але вважаю, що лечу.
      Бодай до самого Дунаю
      усе можливе по полечу.

      Ніде нікого. Оглядаюсь,
      а на мітлі всього одна...
      Я з нею іноді вітаюсь,
      коли гадаю,- хто вона?

      А інше все – конвеєр літер,
      чудні фантазії, вода...
      Один у полі буйний вітер,
      якому буря – не біда.

      І не біда, що є охочі
      до малоочевидних див,
      до Вальпургієвої ночі
      на шабаші усіх вітрів.

      Чатують уночі химери.
      Але не запираю двері,
      аби мій замок не замок.

      Собою тішаться етери.
      А я всього лиш із паперу
      і мрій дитячих літачок.

      05.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    442. Путі несповідимі
      Які вони ошатні – ясени
      і юні неопушені тополі,
      які мене дивують щовесни,
      вітаючи сторожею у полі.

      І як, на сонці, рута-мурава
      виблискує веселкою-росою!
      І туманіє сива голова
      у маєві молочного розвою.

      А тереном побілені путі
      та вишиті барвінками і рястом,
      нагадують завітну у житті,
      яка нас очаровує не часто.

      Забуті незабутні береги
      залишені зачовгані пороги,
      а я усе беру у руки ноги...

      Мені тополя додає снаги,
      а ясени віщують перелоги,
      де ще моєї не було ноги.

      04.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    443. День сонця
      Визираю у своє віконце
      сиротою у самотині.
      Весело журитися мені,
      поки на орбіту вийде сонце.

      Так і проминає день за днем
      сонячно у будь-яку погоду,
      поки не найду отого броду,
      що веде у неземний едем.

      Поки озирає ще Ярило
      прибрані околиці села,
      пам’ятники, цвинтарі, могили -
      все іще не спалене до тла.

      Та палає сяєво свічею,
      проганяє ідола пітьми
      на руїни капища зими.

      У зеніті місії цієї
      може інші діти Прометея
      переіменуються людьми?


      04.2018



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    444. Весняні зажинки
      Весна, не упускаючи моменту,
      і поле гріє, і дощі дає,
      аби винаймачі цієї ренти
      отримали до осені своє.

      Зима одразу скочила у літо
      ярами і лісами у луги,
      і талою водицею умиті,
      за обрії виходять береги.

      Зазеленіли віти м’яти-рути,
      озимі ожили і ярина
      показує, що урожаю бути,
      якщо на це дає добро весна.

      Вона перемагає й цього року
      і на селі, і на ріллі полів...
      На цілині таке необароко!
      І маємо усі дари лісів,
      і напились березового соку...

      Закінчуються проводи дідів.
      Нові зажинки і новий мотив -
      не забувати вивчені уроки.
      На горизонті місія висока.
      Насушимо із паски сухарів...
      Очікуємо на несите око.

      04.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    445. Мої верби
      І

      Помолюсь, буває, і згадаю
      проводи і зустрічі сумні,
      верби і берези біля гаю
      у далекі, ще дитячі, дні.


      Ось і біла хата на помості
      і червона присьба – находу
      мамою підведена. Бо – гості,
      їдуть гості!
      Ну, а я іду,
      я іду у вишитій сорочці
      хрестиком у синьо-золоте....
      А батьки готують кожній дочці
      придане багате, як на те,
      що до мене їдуть дві сестрички
      із Донбасу та із цілини.
      І які то файні вже вони?
      Бо повиростали біля річки
      із лози натикані вербички -
      кожній ще далекої весни.

      ІII

      Ну, а нині – лози над водою,
      на помості - терен і кущі,
      що росли у проливні дощі.
      Їду гомоніти із журбою,
      із тією третьою вербою,
      що мене чекає уночі.

      03.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    446. Фантасмагорія
      ***
      А у кіно перемагає Раша,
      тому що це одні більшовики
      і по усій землі бойовики.
      Тому і наші -
      в епатажі.
      Перемагають бабу мужики.

      ***
      А в Україні все - з роси й води.
      І це хвилює найманця орди.
      Все що у жмені
      і в кишені
      освоюють нувориші-жиди.

      ***
      А на війні була одна надія,
      і у тюрмі цей дух не охолов.
      А от очима змія
      тиранія –
      це у народу віра і любов.

      ***
      А біля хунти
      ті самі брути
      і ті ж рашисти,
      що і завжди.
      Одним би – жити
      біля корита,
      а іншим бути,
      але завжди.

      ***
      А у хаті на полаті -
      ні вина, ані води.
      Тільки таті
      волохаті
      мають візії сюди.

      ***
      А у нашій Раді
      вже немає Наді...
      І ніхто про те не розповість,
      на якій палаті
      пацифісти раді
      знову написати номер шість.

      03.2018



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    447. Тільки так
      Тільки й жити на білому світі,
      тільки й мати, що небо дає,
      і уміти малому радіти,
      що призначення маєш своє.

      Але спокій нам тільки-но сниться.
      Даленіє дитяче, - тік-так...
      А майбутнє, очима синиці
      у руці - як іржавий п’ятак.

      Розміняти б на чисту монету
      все, що зріло у вільній душі,
      і не дати забути поету,
      що воістину все – на межі,

      до якої котили роками
      неприкаяні наші літа.
      Ось і осінь уже золота.

      А які були весни між нами!
      Але як розказати словами,
      що минає лише суєта?


      03. 2018



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    448. До воскресіння
      Вселенська тиша... Аж до воскресіння
      розп’ятого на череп’ї Христа...
      За немочі німого покоління
      вознеслася душа Його свята.

      Але і досі капища погані
      курять у небо ідолу й тельцю,
      а нехристи і душі окаянні
      не моляться єдиному Отцю.

      І сатаніє кривослав’є хиже
      лукавої Московії-орди.
      Іуда у Пілата п’яти лиже,
      і фарисей готовий, як завжди,
      і знову розіпне або заріже
      за щире слово чистої води.

      03.2018



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    449. На переправі
      Несе моя фантазія мене у білі сни,
      у заповідні пущі.
      Все ближче до останньої весни,
      все далі віра в душі невмирущі.

      Тримаюся іще за поводи. І сили є,
      а неміч доганяє.
      Уже на переправі житіє
      моє до не існуючого раю.

      Бунтує серце. Вибору нема. Як на війні
      усі путі лукаві.
      Мандрівочкою пахне навесні,
      але нема коней на переправі.

      03.2018



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    450. Побутовий роман-с
      Я з тобою, ти зі мною
      тай виходить, що рідня.
      Я сумую за тобою.
      Ти усміхнена щодня.

      Я ще нібито нівроку.
      Ти не плачеш на ходу
      і не будеш одинока,
      поки я один піду.

      Тільки я ще явно буду,
      де сіяє навкруги
      і очікують усюди
      і брати, і вороги.

      Бо повинен ще побути,
      там де очі віч-на-віч
      і таке сіяння пліч,
      що до ранку не заснути,
      поки душі до спокути
      обіймає тиха ніч.

      03.2018



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    451. Послідовність
      Іще зі школи ми - готові
      і пам’ятаємо, як слід
      обороняти добрий рід
      і шанувати рідну мову.

      І хай доказує піїт,
      що є краса, і цілі інші,
      і є задачі важливіші,
      які рятують білий світ.

      Передаємо естафету
      у покоління на віки,
      аби жила моя планета
      і не вмирали вояки.

      Та маємо таку сусіду,
      яка не відає як слід,
      що означає добрий рід.

      І не залишиться і сліду,
      якщо онуки роду діда
      забули даний заповіт.

      03.2018




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    452. Миттєвості
      Де ті наші юні
      і ясні літа,
      ночі повнолуння,
      очі і вуста,
      перші поцілунки
      і розлук жалі,
      запахи медунки,
      радощі малі?

      Все пішло у Лету:
      квіти і зело,
      оди і сонети,
      хата і село,
      тин і перелази,
      коні і вози...

      Образи, образи,
      ветхі образи.

      Пам'ять забуває
      закипілу кров.
      Серце нагадає,
      що таке любов,
      що нас поганяє
      у майбутній вік
      і чого не знає
      мудрий чоловік...

      Ідемо у люди,
      у своє ярмо...
      Може, якось буде,
      поки живемо?

      Будемо радіти,
      поки є межа -
      слово у зеніті,
      мова не чужа...

      У щасливі миті
      вірує душа.

      03.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    453. Революційний кримінал
      Уміє прогресивне людство
      міняти наші ярлики.
      Жерці зеленої капусти –
      найяскравіші маяки.

      Замовні нишпорки – в угарі
      і компромат у Юґи є,
      але потрійна Мата Харі
      усю пургу переграє.

      Таємні копи накопали,
      найомне радіо рече,
      що Україну ошукали
      і згага націю пече.

      І людолови, й людоїди –
      коріння і гілля ідей,
      які освоїли сусіди,
      демонізуючи людей.

      Але дедукція говорить, –
      кому це вигідно було?
      Напевне тому, хто в офшори
      ховає крадене «бабло».

      А бойовому українцю
      дають іще один урок, -
      або ховай у воду кінці,
      або зарийся у пісок.

      Ідеологія нарцизму
      і реноме ідіотизму –
      один і той же сатана.

      Уся корупція, і вади,
      і явні злодіяння влади
      надійно
                     списує
                                     війна.

      03.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    454. Сльози й попіл
      ***
      Надія не витискує сльози.
      У ролі недобитої кози
      вона уже нікого не хвилює.
      У кого епідемія шізи,
      якої медицина не лікує?

      ***
      Асоціацію з ЄеС
      вирішує країна,
      якій до нас, як до небес.
      Але кому уютно без
      нової України?

      ***
      Уже дали імперії і маху,
      і дулю показали на війні…
      А лицарі без докору і страху
      купаються… Мальдіви – у лайні…

      ***
      Добре мати у руці педалі,
      наближатися до ідеалів,
      і себе кохаючи одного,
      засувати іншого подалі.

      ***
      Ну як же їх не полюбити?
      Он парубійко-дальнобій,
      а ось із яніної свити,
      неначе вирвався у бій…
      і майорить черво-блакитний
      на білій рампі лобовій.

      ***
      Усе наочно і научно.
      І є один орієнтир:
      гальюн, параша і сортир,
      Рошен і Раша – однозвучно,
      як іноді війна і мир.

      ***
      Є у історії віхи руїни,
      є і пора золота.
      Поки намуляні п'яти й коліна,
      сльози і попіл моєї країни –
      хижа сусіда – орда.

      2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    455. За що й чому?
      ***
      Павука не добачає муха.
      За надію – націю обухом.
      Агітує, жаху наганяє
      той, у кого не пов'януть вуха.
      У юрми уже немає слуху.
      Але хто поету довіряє?

      ***
      Послухаєш – і розум наче має
      і у Європу наче має візу,
      а у Союзі хоче комунізму,
      який таке майбутнє обирає,
      що ні на яку голову не лізе.

      ***
      Обирають люди долю,
      та не ту, що треба.
      Уповаємо на волю
      і на воїна у полі,
      а чекає – небо.

      ***
      Міняють імена село і місто.
      Війна – АТО. Ізгої – атеїсти.
      А ідоли – опудала попси.
      А на арені – нео-комуністи:
      нувориші і їхні популісти
      афери і політики яси.

      ***
      Чи буде фікція, чи ні,
      ми не такі уже наївні.
      Європа каже, – ні війні,
      корупції в її лайні,

      а виглядає – Україні.

      ***
      Ми довіряємо владу багатим.
      Аргументує досьє,
      що й каруселі ще є у гаранта...
      У патріота немає команди,
      а у нувориша – є.

      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    456. Віяння часу
      Рухає історію юрма.
      Долю краю визначає небо.
      Нація виборює сама,
      що їй треба і чого не треба.

      Неможливо, маючи своє,
      поодинці вижити щасливо.
      Не дається наше житіє
      на одне очікуване диво.

      Та яка надія на попа
      у чужої Україні пастви!
      Ниє закопилена губа.
      Є кого на пласі розіп'яcти.

      І триває ще чужа «весна».
      На очах дорожчає ціна
      пам'яті полеглому герою.

      Націю, оточену ордою,
      убиває не одна війна,
      а своя політика розбою.

                                            03.2018



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    457. На своєму березі
      І

      У цьому світі доброти і зла,
      де маються і праведні, і грішні,
      ще є кому дожити до тепла
      і є чого журитися невтішно
      у серії комедії і сліз,
      де іноді така тяжка наука,
      як і раніше, запрягати віз,
      аби тягнули лебідь, рак та щука
      у цій фантасмагорії чудес,
      де все тече, міняється й минає,
      і поки долі кращої немає,
      а білий світ у візії не щез
      то у раю, а то й у пеклі десь
      шукаємо собі хатину скраю.

      ІІ
      У цій периферії суєти,
      де мало хто іде за тамадою,
      нарциси, що пишаються собою,
      не помічають інших з висоти,
      коли ідуть за ними не тудою
      у цьому світі сяєва і тьми,
      де ще існують істини печальні,
      є я і ...ви, які межи людьми
      і досі ще поділені ментально
      у цім краю мелодії і слів,
      де і комар бере найвищі ноти,
      усяка міль злітається на соти...
      А хочеться почути журавлів.
      А хочеться подихати весною,
      коли летять із вирію птахи
      і не летять осколки на дахи,
      і не весна об’явлена війною
      у цьому храмі ідолів брехні,
      якої обійти немає сили,
      де чорне облицьоване у біле -
      єдине, що лишається мені,
      курликати своїй самотині
      як птаха, що у вирій не злетіла.

      ІІІ
      У цій юдолі туги і жалю,
      де Кобзаря одспівують піїти,
      куняй собі, здається, - люлі, лю...
      Та як на горло пісні наступити,
      коли на цьому березі добра,
      де вища міра осуду – мовчання,
      є ще у музи місія остання,
      яка висить на кінчику пера -
      єдина мить, коли мине жура
      фатальної пори розчарування.

      03.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    458. До цього Дня
      Я не той, щоб на покуті жити.
      Візерунки Його на вікні.
      Усміхаються дереворити,
      що Поет імпонує мені.

      Що не легко усіх полюбити
      і плекати надію на те,
      що і я заробляю на мито
      за сіяння його золоте.

      Що до нього я прагну душею,
      поки сонце не з’їли орли…
      І радіють мої янголи,
      що іду я босоніж стернею
      і тією крутою стезею,
      за яку і його розп’яли.

                                            08.03.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    459. Аура весни
      Моя весна уже не за горами.
      На те вона й моя,
      аби її чекав я вечорами
      на схилі житія,
      аби не забувалися таємні
      надія і мета
      і не було ілюзії у мене,
      що ця весна не та,
      якою й досі марю вечорами...
      Не розуміли ми,
      яка гаряча аура між нами
      на заході зими,
      з тієї миті, як у гущі безу
      по талому горбі
      я ніс із лісу ноти полонезу
      Огінського, і кучері берези,
      і проліски - тобі.

      03.2018




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    460. Безвізова Європа
      Ось вона, моя Європа.
      Майже вперше у житті
      перетнулися за Чопом
      всі дороги і путі.

      Ось тобі уже і Wien...
      Перепитую месьє, -
      як мені у ту країну,
      до якої сотні льє,


      до якої як до неба
      із прадавньої Руси.
      А Московії не треба,
      поки, Господи, єси

      Ти єдиний на престолі...
      Бачу Альпи, і Дунай.
      Вітряки стоять у полі,
      забезпечуючи рай.

      Ріки, гори і долини -
      ляпота і антураж,
      і фортеці старовинні
      уписались у пейзаж.

      Це не Ейфелеві штуки.
      У трамваї мчу увись.
      Сяду Кеплеру на руки...
      І ніхто не каже, - брись!

      І не знають у Тіролі,
      що то - наші і свої...
      Будемо послами волі,
      за яку ідуть бої.

      І ніякі не арійці
      мають наше за своє.
      І у Відні, і у Лінці
      товариства наші - є!!!

      І немає інтересу
      freue Laute у війні.
      А поети й поетеси
      усміхаються мені.

      I Waltraude, i Else,
      Helmut, Hannes-тамада
      доказали, що не ель, а
      пиво п'ється як вода.

      І нехай піїти Феба
      знають, - я не Ґанібал,
      а у теці пана Щерби
      є вакансії на бал.

      Українці - ми не горді.
      На коні і при сумі
      ми усюди при нагоді
      побуваємо й самі.

      Хоч із Генуї - до Риму!
      Італійці – теж рідня.
      Не бажаю я до Криму,
      де п’яніє кацапня.

      Але так уже ведеться,
      що Європа нічия.
      Повертатися прийдеться
      на чужі круги своя.

      Залишаю Братиславу
      найдешевшим літаком.
      Хай живе моя держава
      без серпа із молотком!

      Україна - не Росія,
      і не Пруссія - Руса.
      Надивився. Є краса.
      Я брехати не умію.
      І не каюсь.
                       Мама мія,
      як забути чудеса?

                         02.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    461. Розкрилення
      Сушу вітрила, напинаю парус,
      перегортаю час...
      Ввижається мені безликий Янус
      у деяких із нас.

      Ілюзія високого польоту –
      побілена імла,
      коли душа навиворіт - болото,
      ячить одне, - ла-ла...

      Дуелі із чужої оперети...
      І на кону не честь,
      а явне заперечення поета,
      аби звучало, - жесть!

      На капищі іуди, фарисеї.
      чий ідол - сатана.
      Заради перемоги нічиєї
      об’явлена війна.

      Як два боки фальшивої монети
      цареві і юрбі,
      не устоїть єпархія поета,
      поділена в собі.

      Виходять на арену лицеміри,
      дешевої парафії кумири,
      пірати висоти.
      Опричники конаючої віри
      указують, не відаючи міри,
      куди кому іти.

                         02.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    462. Забрехавшомуся
      Єднаю Цоя, Путю і любов.
      Писати інше права я не маю,
      аби уже не римувати кров
      тієї рани, що не заживає.

      О, я ніщо… Я неук і вампір!
      Останні соки висисаю з пальця
      у тих, кому не ліньки на папір
      пришпилити зоїла і за..а..я.

      Оголюю нещасні голосні,
      а приголосні залишаю тому,
      кому я не виспівую пісні
      за всю його потенцію вагому.

      Я і себе зітру у порохню
      за теренові лаври самописця.
      Але не стану я у позу ню
      лише тому, що «геній» об’явився.

      До Ліри й Музи я не охолов.
      Оце й усі гріхи, які я маю.
      І ще – із ностальгією чекаю
      на Роксолану, Майю і Любов...
      Я поважаю благородну кров,
      а опонєнта – ні.
                          Не поважаю.

                                            05.02.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    463. Життєві заморочки
      ***
      Позиція – це те, чого немає,
      коли і дуля є, і кулаки,
      і те, що окаянне захищає,
      і що, не добачаючи, читає
      або які поширює чутки.

      ***
      Співчувати одиноким –
      то є зайве у юрбі,
      де усе – собі, собі...
      Та усе вилазить боком
      небайдужим у журбі.

      ***
      І вороні білій помагають
      осягти не істину, то суть,
      що ніде нізащо не клюють,
      а коли за дещо вихваляють,
      за те саме іноді й уб'ють.

      ***
      Не допускає фейкова еліта,
      аби забули, що вона ще є,
      підказує, куди кому летіти,
      кого пора «забанити» до літа,
      тому …що не оперене своє.

      ***
      Підголоски – одесную,
      поки чує енний чин,
      як один тебе шанує.
      А коли уже не чує,
      то й покинуть як один.

      ***
      Не рятує магією слово
      і музикування на губі,
      поки перевіємо полову
      ту, яка – ні людям, ні собі.

                                            2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    464. Польоти стріл Амура
      То не така уже й наука –
      піймати «рибку золоту».
      Амур, ціляючи із лука,
      вражає ціль, а не мету.

      Але немає панацеї,
      як є хвороба висоти,
      а ради цілі однієї
      є маса засобів мети.

      Чого одне перо поета
      вартує, поки є вона?
      А як нема – які сонети!
      Яка мелодія сумна...

      Уміємо любов’ю грати,
      на ціль міняючи мету,
      у небо пальцем показати –
      у середину золоту.

      Та хай летять у небо стріли,
      аби було куди іти
      і досягати висоти,
      не оглядаючись на цілі,
      де ще сіяють очі милі
      у цій феєрії мети.

                                            01.2018



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    465. Самонавіювання
      І не останні, і не перші
      прощаємо усі плювки,
      даємо здачі і, обтершись,
      ідемо далі. Навпрошки.

      А ми і брали, і давали,
      і не скудіє ще рука,
      аби поези друкували,
      які не варті п'ятака.

      Немає й цятки на Пегасі,
      а приторочена краса –
      то те, що є іще на часі,
      аби ясніли небеса.

      На декому немає й місця,
      аби поставити клеймо.
      А далі за своє обійстя
      уже й не заглядаємо.

      Субординації немає!
      Усі стаємо у ранжир
      і майже кожен – командир.
      Самоіронія щезає.
      А од лукавого лунає:
      – війни немає.
                         Ми за мир!


                                            01.2018



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    466. Український Армагеддон
      До Бога недалеко тій сім'ї,
      яка не лише молиться, а дбає
      за чисті біографії свої,
      які самій історії лишає.

      Купається Дніпро у осоці,
      а у саду дитя гуляє босе,
      і яблуко солодке у руці
      обсіли роєм ненаситні оси.

      Ідуть степами дикими поля,
      освоєні і зорані дідами.
      А нині це розорена земля
      чужими загребущими руками.

      Несповідимі стезі і путі
      від Бугу і Дунаю аж до Бога.
      Єдине перепуття у житті –
      у небеса нараяна дорога.

      Не рахували зорі чумаки.
      Віки ішли і чайки і комоні
      із Хортиці козачої до Дону.
      Але путі до раю не такі –
      до апокаліпсису – ой близькі,
      і до сучасного Армагеддону.

                                            30.01.2018



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    467. Це ще не все
      Буваю рідко нині у селі.
      То місця, то оказії немає,
      коли ти ще не зовсім «на мілі»,
      але уже докочуєш до краю.

      Уже немає ідолів ідей.
      Але душа сумує одиноко.
      Велика маса неуків-людей
      живе егоїстично й однобоко.

      Надія не вартує п'ятака,
      єдине щастя – чути алілуя,
      удача – не узріти земляка,
      який у теле-ящику ночує.

      Коли і однокласниця твоя
      чекає дядю Вову біля тину,
      то як душа не заволає, – я
      жадаю мати іншу Україну!


      Як не шаліти? Парія, сліпа
      душею, шле анафему поету,
      тому що сповідалась у попа,
      який забороняє Ukr Інету.

      Коли й дитячі заклади уже
      благословляють нечестиві руки,
      то як же той Господь убереже
      парафію ворожої науки?

      Якщо нема у пам’яті дітей
      ніякої історії, а Крути
      то «зайва декорація ідей»,
      які у нашій бучі не почути.


      Ідуть у Лету кращі із живих,
      а інші опиняються, де звично,
      із вірою у те комуністичне,
      яке ще не поділене на всіх.
      І я молю за себе і за них,
      аби усі боялися за вічне.

                                            29.01.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    468. Ми і вони
                         І
      Вони і ми – на киселі рідня.
      З одної миски сьорбали немало.
      Але ніколи не було і дня,
      щоб їх царі за нас не воювали.

      Хто перший народився і пішов,
      уже не знає Велесова книга,
      бо обідрали нас до підошов
      за пам'яті колонії та іга.

      Вони і досі бігають до нас,
      як із одної випали колиски,
      і ложкою по лобі, і не раз
      великі меншим розбивали писки.

      А ми за них не проливали кров,
      і перемоги всі – то їхні лише.
      Така була «История веков»,
      яку вони за нас усе ще пишуть.

      Вмирали українці у Криму,
      а кров пролили їхні офіцери.
      Ми заселяли їхню Колиму,
      вони – усі країни еСеСеРу.

      У них усі герої у кремлі.
      У нас бандери різанини й бунту.
      Ми риємо окопи у землі,
      а в Києві панує їхня хунта.

      У них одне Кадило у ціні.
      і їхній недоносок на коні,
      якого ще чекають як месію.
      У нас іще лишається надія
      варитись у одному казані
      та уповати на одну Марію.


                         ІІ
      Ми – не вони. Ми копія «рідні»,
      корупції, анархії, калиму…
      І дивимося їхніми очима,
      як теле-ящик бреше не мені,
      чиє майно украли на війні,
      чия іще сокира за дверима,
      чия триває бойня за Донбас,
      і як у нас Америка воює
      за антрацит і за дешевий газ…
      Бо де ото іще як не у нас
      є сало, що Америці смакує?
      І як Європа у такі часи,
      ще залізає Петі у кишеню
      і не дає своєї ковбаси,
      і продає пілюлі за зелені.
      Ха-ха! Давися, поки не з'їси,
      у нас іще і дуля є у жмені.

      Ми – не вони, бо ми, таки, не пси.
      Ми рідні діти у своєї нені.

                         ІІІ
      У нас усе ще «дригом догори» –
      і волонтери на чужій роботі,
      і кольори небес у позолоті...

      У них – національні кольори
      червоно-синьо-білі прапори –
      біди й війни кривавої «оплоти».

                                            01.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    469. З імли словесного стовпотворіння
      Армада слів не додає «огрому»
      і не лікує давню сліпоту.
      А нитка Аріадни по-новому
      не виведе у люди темноту.

      І як не домальовуй стилі моди
      стеблині маку і гнучкій лозі,
      поезія любові до природи
      не спиниться на обраній стезі.

      Докопуйся до самого коріння,
      аби добути порцію тепла,
      а неземне у мороці видіння
      усе одно оточує імла.

      І не одна оказія буває,
      коли пітьма не додає ума.
      «Учення – світло, а невчених – тьма»
      і гонору лихого вистачає.

      У щирої і чистої душі
      іронія не поруйнує честі.
      Буває, й коментарії – це тести
      зоїлам, що поезії чужі.

      А попадешся під гарячу руку,
      не нарікай на холод і мороз.
      Все, що лікує, мовиться всерйоз
      піїту, що удатний до науки.

      Черпаємо усі із джерела,
      де є що пити і немає зла
      за слово, що одного не віншує,
      а іншого за музику шанує...
      Якщо у серці вигасне імла,
      то й темнота ці істини почує.

                                            01.2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    470. Наврочена доля
      Тяжко у світі одному.
      Та варіанти ще є.
      Майже у сіно й солому
      кличе до себе додому
      щастя таємне моє.

      Бути у тому полоні –
      що то за зілля хмільне!
      Місяць чарує уповні,
      де у природи на лоні
      ти обіймаєш мене.

      Як же то файно буває
      явно, а не уві сні,
      бігти оазою раю...
      Муза моя нагадає,
      що́ оживе у мені.

      Може, поезії крила?
      Може, мета житія?
      Може – яка полюбила?

      Не забувай мене, мила
      мріє-надіє моя.

                                            01.2018



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    471. Нюанси
      ***
      А на Олімпі є іще боги,
      які встають із лівої ноги.
      Тоді нікого не чіпай,
      а їх осанною вітай,
      інакше попадеш у вороги.

      ***
      А на Парнасі є ще право
      виписувати кучеряво
      епітети і голосні,
      а за яскраво
      чути, – браво!
      А за багато, – ані-ні.

      ***
      А на сайті любителі є ще.
      І майстри імениті ще є.
      Та немає, на щастя,
      козирної масті,
      що за Бога себе видає.

      ***
      А на ПееМі є учені
      і лише їхня ляпота.
      І є краса,
      що загуса,
      коли ясніє темнота.

      ***
      А у поета є не мало
      чого казати як попало,
      аби помітили його.
      Казала Настя, –
      як удасться.
      Але і я ще, – ого-го!

      ***
      А на моїй сторінці
      немає місця бійці,
      зализуємо рани жартома...
      Одні веселі лайки
      од песика й собаки
      і наше все, якого ще нема.

                                            2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    472. Торішній сніг
      Якщо зоїли раді лайці*,
      аби боялися паяци,
      і не складуть собі ціни,
      то це слони, які і в лавці –
      елементарні брехуни.

      Вони і білі, і пухнаті,
      коли розпушують хвости
      як пацієнти у палаті.
      Ну, а мені у нашій хаті
      ще є куди і як іти.

      Плекаю ще одну надію –
      не переводити папір.
      Моя-твоя не розуміє.
      Я їх любити не умію
      за недольоти вище зір.

      Існують цезарі і брути
      і на олімпі, і в юрмі.
      Їх оминають баламути,
      аби послати і забути.
      Але – нехай ідуть самі.

      Моя дорога непомітна.
      Вона виводить із пітьми
      не по болоту у еліту,
      а по межі імли і світла
      між павичами і людьми.

                                            01.2018



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    473. Рік Муму
      Сіяє як нова монета
      вісімнадцятилітній вік.
      І гавкає на всю планету
      хазяйновитий чоловік.

      Багато їжі обіцяє:
      червону юшку до води,
      березової каші має
      на цілу армію орди.

      Купаються у Іордані
      еліта світу і святі.
      У дяді Вови на екрані –
      «мас’ли»* армійської куті.

      Еміри, шахи, азіати
      малюють види на тюрму,
      і на тайгу, й на Колиму...
      Глухоніма богема Раші
      плює на візи у Криму.
      На носі – вибори. Тому:
      – Ей, сюзерене на параші,
      у крові на обіди ваші
      не утопи своє Муму.


                                            01.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    474. Дівчина із Нагасакі
      Він капітан і порт його – Марсель.
      У нього репутація вояки.
      Він курить люльку, п’є вино і ель
      І любить парію із Нагасакі.

      У неї як проказа на руках,
      Видніються татуювання знаки.
      А вечорами джигу в кабаках
      Танцює дівчина із Нагасакі.

      Його п'янить її дівочий стан
      І губи, що палають, наче маки.
      Іде у рейс далекий капітан,
      Цілує пасію із Нагасакі.

      Коралі, як її гаряча кров,
      І блузу оксамитового хакі,
      Свою жагучу і палку любов
      Везе коханій він у Нагасакі.

      Вертається із рейсу капітан
      І дізнається, що жиган у фраку,
      Окурений гашишем жентельмен
      Убив любов його у Нагасакі.

      Її уже окутує туман,
      Оплакують її дощі і мряки.
      Іде у рейс далекий капітан
      І не цілує гейшу з Нагасакі.

      І у шторми, коли реве гроза,
      У ночі самоти на полубаку
      Він бачить карі очі і сльоза
      Ятрить його путі у Нагасакі.

      Її уже окутує туман,
      Оплакують її дощі і мряки.
      Іде у рейс далекий капітан
      І забуває гейшу з Нагасакі.

                                            19.01.2018



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    475. Житейські примочки
      ***
      Не визначає час, кого пора забути,
      а зобов'язує, яким ти маєш бути –
      або його відповідаєш духу,
      або про тебе ні байок, ні слуху.

      ***
      Немає друга, що дає у лоб,
      аби умів я праведником жити.
      Але якби ся стало, не було б
      тоді кому мене похоронити.

      ***
      Усе, що маєш, обдеруть на мито
      і як од аскарид не відіб'єшся.
      Горбатишся весь вік на паразитів
      і невідомо, де й чому загнешся.

      ***
      Не допікає бестія мене
      і має те, чого уже немає.
      Її уже ніщо не дожене,
      але чому, ніхто не доганяє.

      ***
      Єднаються музейні експонати –
      «мальчиші-кібальчиші й буржуїни».
      «Забанені» поети і фанати...
      Ось-ось, і буде вільна Україна!

      ***
      Буває явне і таємне
      не влазить у одні штани.
      Але не відають вони:
      одне, розділене на темне
      і світле царствіє богемне
      не устоїть у дні війни.

                                            2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    476. Іронія поета
      Часи іронії, напевне,
      минули і не буде,
      аби поезії химерні
      оцінювали люди.

      Слова, що копією тануть
      за межами канону,
      не зачіпають і не ранять
      еліту невгамовну.

      Уміємо місити глину,
      аби ліпили друзі
      свої епітети людині
      у сонячному крузі.

      Це і не зорі, і не місяць,
      і не його орбіта.
      Світила, що йому не світять,
      вивищують піїта.

      Коли душа його уповні,
      палає небо темне.
      Які овації! Долоні
      не плескають даремно.

      Ховає очі Мельпомена,
      хіхікає, буває.
      Коли нечесне ще й мізерне,
      іронії немає.

                                            01.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    477. Творчі лабораторії
      Не вигадую. Майбутнє
      має купу аналогій
      поетичній нашій кухні
      і її лабораторій.

      Інде – рай, а де-де й пекло
      Діогенової діжі.
      Та поету всюди тепло,
      поки дуба не уріже.

      Переорює аматор
      cinema, і кулуари,
      і копалини метафор
      за муарами куару.

      Я – не я. Мене немає
      і нікого вже не буде.
      Мій герой усіх лякає –
      заблокує і забуде.

      В масці білої ворони
      із пихою бога Мітри
      видаю оксюморони
      небувалої палітри.

      Дістаю на світло Боже
      з архаїчної руїни
      все, що гоже і не гоже
      на пательні України.

      Трохи сепії і смальти.
      Вітражі мої – у висі.
      Я – поет і не питайте,
      як до цього я дожився.

      ІІ
      зачаровані поети
      закапелками душі
      реагують на сюжети
      тіні пози силуети
      лабіринти міражі
      загадкові повороти
      по мішені б’є усе
      що в поезії не проти
      форте-п’яно мецо-форте
      і профундо за есе
      і за ретро проти Музи
      рими пафосу кліше
      епіграми на Карузо
      і на яйця Фаберже
      вимальовую фігури
      еманацій Ліссажу
      і за формою
      культури
      я біжу біжу
      біжу
      .

      ІІІ
      намалюю я нату---ру
      --------------------------
      наче я уже Малевич
      --------------------------
      і утру обом носюри
      --------------------------
      Архімеду і Евкліду


                     ІV
      уявіть що я наразі
      копія Аполлінера
      куртуазно і серйозно
      видаю ся антраша
      прозу маю за верлібри
      і римую білі вірші
      оминаю коми знаки
      і ознаки що не я
      пунктуації не знаю
      грамотій із мене о

      а мене вітає Муза
      як Пилипа із коноплі
      появляюся буває
      повискубую волосся
      бабаю і їжаку

      ну а я згадаю Буля
      true & false то є zero
      & =< а на інше
      реагує хай читака
      і нікого не ляка

      я а ну люблю інверсій
      паралелі неозорі
      читачеві павутину
      уповаю на якого

      а мені усе до фєні
      і Пуйло по барабану
      і Америки не чую
      і Європи я не бачу
      де на мові есперанто
      видають уже мене

      V
      ..........................
      А у вуйка – інша кухня.
      Молоко   дають   парне.
      У підвалі – каберне.
      І сміємося на кутні,
      п’яно     п’ємо
      за майбутнє
      і   веселе,
      і сумне
      О!


                                            01.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    478. Мелодійні парафрази
      ***
      Нема у мафії бентеги,
      а у політиці – війни,
      у небі – альфи і омеги,
      у Інтернеті... лише теги:
      куми, свати і ...брехуни.

      ***
      Росія обирає пацана.
      Європу обирає Україна.
      Релігію диктує сатана.
      Ну, а Корея має Су-кын-Ына...
      І поки дочекаємося Сина,
      то світові – капець або хана.

      ***
      Донбаський злодій навкруги,
      донбаський злодій...
      І плаче коник без ноги –
      нема мелодій.

      ***
      Палала країна,
      палала.
      За нею мафія
      стояла.
      За нею мафія
      блюла.

      ***
      Ой, на горі біда іде,
      яйця у кошики кладе.
      Ой, а на горі
      скотиняки у офшорі
      гроші пакують, аж гуде.

      ***
      А попереду кошовий,
      наче той півень бойовий,
      наче той петя,
      що роками не несеться,
      оберігає кошик свій.

                                            2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    479. Екслібриси часу
      У небесному колі містики,
      поза обрії висоти
      уявляю веселі бісики
      у очах, що ховаєш ти.

      Ой не зайчики, і не сонячні,
      і не лінії Ліссажу…
      Оживає удень і поночі
      еманація міражу.

      Невидимкою одинокою
      не міняється. І за це
      помережане поволокою
      незнайоме її лице.

      А за віями очі карі і,
      як сугестія у вікні,
      самота моя... А жура її…
      Ще чекаємо...
                         Уві сні…
      Висихають
                         мої гербарії.
      Ну за що
               це усе
                      мені?

                                            01.2018



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    480. Аномалії мислення
      Може й не все я знаю.
      Факели – то химери.
      Мовлю, – Христос ся рождає!
      Чую, – а ти Бандєра...

      Чую усе про нього,
      але не знаю, звісно,
      що він робив лихого
      більше, ніж комуністи?

      Може, ціляв у спину
      то́му, яке ніяке?
      Може любив країну
      гірше аніж поляки?

      Націю дбав щосили
      і не брехав ні слова.
      А за ідеї вбили.
      Мало нам тої крові?

      Вже і Сосо відмили.
      Люде, питаю знову, –
      чим же вам догодили
      грозні і дяді вови?


                                            01.2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    481. Грім з ясного неба
      Я адреси їх не пам'ятаю,
      забуваю лиця, пазурі.
      Телеграми-блискавки чекаю,
      а мене минають поштарі.

      Лицарі інтриги і дуелі
      хочуть за поезію у бій,
      бо її польоти вище стелі
      каламутять декому напій.

      І куди їй різаній тікать(ти)
      по болоту, забува' коли,
      хо’ або не хо' повоювать(ти)
      і ширя' як бойові орли?

      О, мої язичники на слово,
      неприємне пам'яті дідів,
      поки є Оранта і Покрова,
      маю йти за віру козаків.

      О, мої високо-парні птиці,
      то не я націлюю рушницю,
      де і курка лапою гребе.
      Журавля боятись не годиться.
      Поки маю у руці синицю,
      захищаю мову! Не себе!

                                            10.01.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    482. Неминуче
                         І
      Усі умремо. Настає той час,
      коли і суєта суєт минає.
      На одрі ні чужий іконостас,
      ні Божий Дух нікого ще не спас
      ні у Аїді, ні в Едемі раю.

      На цій землі і найцінніший дар
      не грає ніякісінької ролі.
      Чи воїн ти, чи піший, чи гусар,
      юродивий, а чи могутній цар –
      усі однаковісінькі і голі.

                         ІІ
      Немає винятку. Уже
      очікує лиха година,
      якою не була людина.
      Їй-богу, не питай, – невже,
      невже і я у чомусь винен?

      Якщо і віруєш, то нині
      і віра не убереже.

                         ІІІ
      Дожилися до суду. Біда
      наступає катюзі на п’яти.
      А йому як із гуся вода:
      не упійманий – не винуватий.

      Вояки полягли на війні,
      а живого кидають за грати
      за накази чиїсь дурнуваті,
      за державу свою у вогні...

      Боже, як воно гірко мені,
      що за себе пора помирати.

                                            01.2018



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    483. Гротеск древлянського мотиву
                         І
      Немає на сайті
      великої теми.
      Тому я писати-
      му міні-поему.

      Готові програми,
      ідеї і ролі.
      А ми і не тями-
      ли нашої долі.

      Немає надії
      на біс і на браво.
      Але порадіє-
      мо за ноу-хау.

                         ІІ
      Гортаю охоче
      Інету сторінку.
      – Ідеї не хоче-
      мо. Маємо жінку.


      Попав Казанова
      до неї в тенета.
      Не хоче замови-
      ти щось за поета.

      Оплутати чара-
      ми кожна готова.
      А от за гусара
      немає ні слова.

                         ІІІ
      Уранці сусіда
      урветься до хати.
      Увечері їде-
      мо долю шукати.

      Як дикі древляни
      червоної юшки
      жадають погани-
      ми бути злодюжки.

      Ворожка навроче:
      не маєте мізок,
      а Ігоря хоче-
      те – поміж берізок?

      Орошені кров’ю
      усі перелази.
      Ідемо покоя-
      ми. Будемо разом.

                         ІV
      Але напоїла
      хорошого мила
      і крилами біли-
      ми очі закрила.

      У синє повите
      її покривало.
      А жовто-блакитно-
      го не помічала.

      Неділя – у Гриця,
      у неї – програма.
      Оплакує лица-
      ря пікова дама.

                                            01.2018



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    484. Невидумана казка
      Усе ще обираємо дорогу,
      якою чумакуємо до зір.
      Але усі ми ідемо не в ногу.
      Іде у ногу лише командир.

      Йому усе невидиме відоме.
      Історія доказує таке,
      що хай у нього і не всі удома,
      а виведе на тлусте і м’яке.

      Крокує піонерія Союзу.
      Намилює на шию мотузок.
      У діда й баби опадає пузо.
      До лісу утікає колобок.

      І як воно ся отаке-о стало? –
      випитує у Чахлика Яга, –
      ані яйця немає, ані сала
      і на базарі – кістяна нога.

      А я, таки, що не кажи, а пані!

      Тоді Кощій і каже їй на це:
      – усе моє на острові Буяні –
      і зая, й сойка, і яйце-райце...


      Але мовчить, яка йому морока
      що на Буяні крадене ще є
      і сховане далеко – не своє...
      Яка то серцю невимовна мука!
      Вже й тятива натягнута на лука,
      і самопал осічки не дає.
      І зая перекинеться на сойку,
      а та знесе яйце, а в ньому голку,
      яка і невмирущого уб'є.

                                            07.01.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    485. Свята простота
      Святкуємо! І цього доста.
      Тремо і варимо кутю,
      надіємося після посту
      воздати їжі і життю.

      На перше інде храм ворожий,
      аби покаявся живий,
      а на гаряче – не безбожний,
      але хороший майстровий.

      Не всує теше і пиляє,
      а те, що пише – марнота.
      За те і хмизу підкидає
      свята, буває, простота.

      Але журитися не треба.
      Ми не одні. Он, у вогні
      Георгій їде на коні.
      Ясна зоря… Різдвяне небо…
      І кожен думає про себе,
      що Слово Боже – у мені.

                                            06.01.2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    486. Новорічні станси
      ***
      У рік новий не варто забувати,
      що ми усі уміємо кусати.
      Нове, – ав-ав! – не додає надій,
      та є кого і є чого вітати,
      якщо то і собака, й водолій,
      і має всі ознаки поросяти.

      ***
      Одне одному може і не раді,
      але вітати юду юда рад.
      Злодії і опозиційний брат:
      БеПе і регіони – при параді.
      Нікуди не подінуться мільярди,
      коли уже поділений «відкат».

      ***
      У рік новий нема базару?
      Та то фантазії нема,
      що дві калоші – це не пара.
      У хаті задаємо жару.
      Не хоче жінка й задарма
      національного товару.

      ***
      Ура! Підігріваю їжу!
      Віталя подає тепло,
      у рік новий не дуба ріжу,
      і поки ще не замело,
      ударимо по бездоріжжю,
      заасфальтуємо бабло.

      ***
      О! Олігархія вітає,
      бажає не боятись цін
      і під ялинкою ховає
      нові пакети перемін.
      Надійно зелень відмиває
      енерго-газо-водогін.

      ***
      Ялинка є, та мало шарму.
      От йолка! Та немає візи.
      І мотивація та сама:
      чого на Раші є – лісами,
      те українцю – до зарізу.


                                            01.2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    487. Втікачі задзеркалля
      У новому
      у цьому році
      я тебе уже не дожену
      і її залишаю одну
      на своєму
      на тому боці
      у запряженій вітром гарбі
      повезу діадему
      тобі
      а тіару юрбі
      далебі
      ти у мене єдина мила
      відображена у житії
      де ще є не мої
      а її
      осяйні лебедині крила
      ой хотілося би
      аби
      перевіяне не боліло
      і не в’януло юне тіло
      та не ті ми уже голуби
      і тяжіємо не до гульби
      а навколо все біло
      біло
      укриває габою зима
      і поля
      і пейзажі околиці
      де поезія лине сама
      у проталини невідомості
      і за обрисами химер
      за якими тужити всує
      ще покличе у далечі Ейр
      та
      яку я щоночі чую
      і невидимий мій оберіг
      запорошує іній
      і сніг
      ті вуста
      за якими сумую
      пеленою стирає повністю
      і вертає у вирій
      а біг
      все ще мариться уві сні
      не тобі і не їй
      а мені
      обіймаючи невагомістю.

                                            01.2018



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    488. Відання
                                    І
      Бачу і лики, і лиця
      іконописні і горді.
      Морду малюю по пиці,
      а копіюю по морді.

      Відаю, знаю і чую
      поза- і очі у очі,
      хто є і що, одесную
      Бога і ангела ночі.


                                    ІІ
      Темінь убогу жалію,
      Не вириваю лопати.
      Хай і воно попотіє,
      тролячи фейки і мати.

      Не оминаю незряче
      і не даю йому кредо,
      поки опудало скаче
      поміж паяцом і недо.

                                    ІІІ
      Музу шаную і Ліру,
      зле і лукаве минаю,
      не довіряю ефіру,
      мові ворожій не вірю.
      За огорожею раю
      хочу любові і миру.

      Чуєш, поете? Допіру
      небо у тебе питає, –
      де талани за офіру,
      що у душі пробуває?


      Поки «ваяю» сатиру,
      хто у мені оживає?

                                            01.2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    489. Ребуси Майстерень(6)
      Остання обойма
      або
      Серія VI

      ***
      У Музи є своя толока.
      Вона являється сама,
      коли перекладає Б???о.
      І як би хто тоді не ойкав,
      вважай – Єсеніна нема.

      ***
      Високе і духовне пропадає,
      коли немає на сторінці цій
      у гущі анонсованих подій
      В????ії і А??и того краю,
      де націю не зраджує П??ій.

      ***
      Поез у стилі рококо
      чимало можна насушити.
      На те і є мій О. ????о,
      аби мішені решетити,
      ціляючи у молоко.

      **
      Поки жаба не дає ще цицьки,
      буде і пародія – о’кей.
      А коли являється Х?????????ий,
      то ніде не дінеться і ??ей.

      ***
      І Донкіхоти рушать гори.
      Найвищий упаде вітряк,
      якщо малює і говорить
      не Я-я-я, а Са????як.

      ***
      Кому ми пишемо – відомо.
      Але не меншає поем.
      Ініціює це свідомо
      за чашею кальяну й рому
      і В???дим??, і е??М.

                                            12.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    490. Ребуси Майстерень(5)
      Серія V

      ***
      Її ніщо не налякає
      у епопеї творчих мук
      за долю лірики і краю,
      але елегія минає,
      коли яріє ?у???ук.

      ***
      У неї місія – АТО,
      яку очолює ніхто
      від ордело
      до Коломиї.
      Є По?????ка од і до,
      а черевички ще пошиє.

      ***
      І на радіо, й на теле
      є щоденно тамада.
      І корупції – біда.
      Викорінює омелу
      оний падре К????а.

      ***
      Онєгіну її ім'я
      було як і поету бли́зьке.
      Я Вам пишу.. На те і я,
      аби на сцені житія
      усі помітили Л??????у.

      ***
      Що не гадай, але дивує мудрий
      із юною душею в унісон.
      Ховає лики за високі мури
      і візії окультної культури
      інкогніто тисячолітній ?о?.

      ***
      Бувають і надійні друзі,
      які не наламають дров,
      леліють лиш одну …із мов.
      «Усе на світі тільки Муза» –
      ще скаже Ю??й Ки??????.

                                            Далі буде



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    491. Ребуси Майстерень(4)
      Серія ІV

      ***
      – І почутим бути хочу,
      і боюся порчі.

      Отакої! Мало й мало.
      Не турбуйтеся за бали,
      пане В???е Н??і.

      ***
      На солов'я-розбійника у ліс
      ідуть Ілля, Добриня і Попович,
      а в бій іде з ракеткою, на біс,
      і з «перначем-пером» наперевіс
      ачей не дуже мирний Ар?????ич.

      ***
      У ПееМі неміряні штати,
      і поезії місця багато,
      і перо умокати пора.
      Л??я Г??и? уміє писати,
      а немає її «на гора».

      ***
      Перевелися нині д’Артаньяни.
      Овідії описують старе.
      Констанція не залікує рани.
      Лишаються поезії й романи,
      де Г???у??? і де-не-?? М??е.

      ***
      Звичайно – це не Чехов,
      але йому «прозит»,
      що виріс до О???? –
      і ревний мій колега,
      і майже одесит.

      ***
      Чому, не знаю, і чого,
      не реєструються поети
      і реєструється С???о…
      Усі поезії його –
      іще нечувані сюжети.

                                            Далі буде



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    492. Ребуси Майстерень(3)
      Серія ІІІ

      ***
      На цьому місці і по праву,
      і за законами наук
      повинен бути не лукавий
      і тихий Ві???? ?????ук.

      ***
      Нехай не рветься там, де тонко.
      У Тель-Авіві – не єлей.
      Але у час цікавий цей
      доказує поет По?????ін,
      що українець – це єврей.

      ***
      Чи я не кумекаю дечого,
      чи логіки – як не було?
      За Г?????о – аж загуло.
      «Десятники» із ХХІ-ого
      лягають на євро-крило?

      ***
      Ык на читаку ыкавка напала
      и ся уже не чуе мыломан,
      айби за тоє зайве не ячали,
      що ґарувати мову – айно мало,
      то то́ рече корейкою Ку???.

      ***
      І нині, і далеко не тепер,
      а посеред надії і омани
      поза каньйони, прерії, тумани
      я буду заглядати до озер
      ясних очей самої Ро???????.

      ***
      Давненько не навідує ПееМ
      поетка етнології русалок.
      Та най собі наяди – у гарем,
      до валіде, у партію Гюррем…
      А нам, аби усміхнена – Ми????ик.

                                            Далі буде



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    493. Ребуси Майстерень(2)
                                            Серія ІІ

      ***
      Не побіліє Чорне море.
      Ай-Петрі не найвищий пік.
      Боротись – місія сувора.
      Але на інші – вищі гори
      ладнає арфу До?????.

      ***
      – Архаїка не умирає, –
      намотую собі на вус.
      Якщо запасу слів немає,
      читаю поетесу М??ю
      і я за Музу не боюсь.

      ***
      Я дихаю, але не ди́шу
      і вже не пи́шу, а пишу́.
      На те і ???а ???????ин,
      аби читали люди вірші,
      а не «подобіє віршу́».

      ***
      Нема претензії до Музи,
      що інде кумкає у лузі,
      у очереті, на вербі...
      І у лагуні Лаперуза,
      де ще немає Ч???????а,
      поети квакають собі.

      ***
      Сяду, почитаю «бранзольєти»
      і почую ліру без доган.
      Ой, гуцули, ви таки поети,
      поки є в поезії ????ан.

      ***
      На ліру надихає молодь,
      та іноді – біда лиха,
      і поки юнь есе готовить,
      то номінацію очолить,
      якщо не ????, то Ш??а.

                                            Далі буде



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    494. Ребуси Майстерень
      Серія І

      ***
      Учитель віку. Мій буквар –
      його поезія, і Слово,
      і наша українська мова,
      якою володів ????ар.

      ***
      Славити поета не берусь,
      осягти його – пуста затія.
      У шести-десяті – златоуст
      і убита нації надія –
      одіозний, неповторний ??у?.

      ***
      Усе, що пишеш – не твоє,
      не плагіат, але заміна
      всього, що у своє досьє
      вписала і напише Л??а.

      ***
      Не у раю, не у пеклі,
      а на ПееМі як свій,
      ще височіє живий
      і на горі не померклий,
      а у миру́ – ?????ий.

      ***
      Виводять лірику євреї
      на поетичний апогей.
      У Чернівецькій епопеї
      усі Мойсеї як Мойсеї,
      єдиний геній лиш Фі?????

      ***

      Еней і січа бойова,
      і донжуани, й казанови –
      усе це не одні слова,
      але й поезії основа.
      У Л??і – музика жива,
      а у І???а – рідна мова.

                                           Далі буде





      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    495. Аварія
      Тече вода. Тече й тече вода
      трубою із насоса у підвали.
      Аварія у головах. Біда.
      І це уже не Путя і орда,
      а зеки-ЖЕКи і водоканали.

      А у оселі холод і потоп.
      Аварія! Порізали й забули...
      Аварія! Працює ідіот.
      Ау! Ау!!! У нас «євроремонт»...
      Але ау! чинуші не почули.

      Нема води. І теплу, і холо-
      дну дорога́ перекриває влада
      рукою ЖЕКу. Економ бабло!
      То відключай, каналія, й тепло,
      а спати я піду на барикаду.

                                            12.2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    496. Перше Різдво
                                    І
      Різдво єднає. Ну а два – тим більше.
      Аж два тисячоліття лилась кров
      і якось не додумались раніше
      у вірі об'єднати найсвятіше,
      роз’єднуючи мафії церков.

      Запахло миром, ладаном... Кадило
      чадіє по самісінькі Курили.
      «Окурок» наступає на війну.
      Язичники повірили! Ярило
      викурює із храму сатану.

                                    ІІ
      Росія чує українські вісті.
      У неї є мироточивий план.
      У каганаті точать ятаган.
      Союзна інквізиція на місці.
      Попереду у церкві атеїсти,
      які учора нищили мирян.

                                    ІІІ
      Стоять за православіє невірні.
      Католики сидять, а на вечірні
      намазують кутю. Лежить Коран.
      Очікують своє євангелісти...

      А де усі актори і солісти,
      які уже не вірять у Майдан?

                                            12.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    497. Одне із двох
      Зоїла укусила муха.
      Ну,.. іноді буває –
      або йому заклало вуха,
      або недочуває.

      Або ся зачесали п'яді
      на голі «ягодиці»,
      або оса на носі сяде,
      то і її – по пиці.

      Або шанує даму серця,
      а не її обнову,
      або перебирає перцю
      і не шанує мову.

      Або Іуда спокушає,
      або кусати мусить,
      коли смаку не почуває,
      аж поки не укусить.

      А далі що? Мені байдуже.
      Нехай у піку вуйку
      здіймає бурю у калюжі
      і надуває бульку.

      Але лишається надія,
      якщо уріжу дуба,
      то хай отрута ейфорії
      йому лікує зуба.

                                            24.12.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    498. Нео-ляпи неоліту
      ***
      Якщо невірогідне бісить,
      то очевидне має гріти.
      Але ніщо так не утішить
      ні кавалера, ні кубіту
      як нео-ляпи неоліту*.

      ***
      Юне, щире і уперте
      словоблудіє дарма
      намагаємося стерти.
      Ой не радують поети
      амнезією ума.

      ***
      Хочемо всі еліксиру,
      а піднімаємо муть.
      Не забувайте, кумири:
      Муза, Поезія, Ліра –
      все це гармонії суть.

      ***
      Заматеріли метри.
      Мужніючі ля-фaм
      шерше
      анахорета.
      Та, скузі – за сюжети,
      і соррі за – фігвам.

      ***
      І віра поборе,
      і видиво дива,
      якщо у бою і на марші
      правдиве – прозоре,
      прозоре – правдиве
      у кожній поезії нашій.

      ***
      Немає поезії, поки є проза,
      в якій очумілий лопух
      римує котлети і мух.
      У кожному є Аріон і …Спіноза,
      але уникай непомірної дози,
      яка не звеличує дух.

                                            2017



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    499. Во із шіз?
      Ми – українці. Не амбітні
      і непомітні сотні літ,
      лишаємо помітний слід
      і силою ума еліти
      годуємо неситий світ.

      А що Росія? Це – месія?
      О! Це мої зведенюки,
      і лицеміри, і злодії.
      Її герої – лиходії:
      царі, батиї, єрмаки.

      А що Америка? Керує.
      У неї місія одна –
      коли воює сарана,
      дивитися, як, – алілуя!
      волає в рясі сатана.

      А як Європа помагає?
      Лякає аспида судом
      і йде до нього на прийом.
      Але альтернативу має,
      коли на себе приміряє
      ці геморої і содом.

                                            12.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    500. Те саме іншими словами
                                        І
      У леплезорії – всі у безпеці.
      Всі одинакові і не кусають.
      І одноногому легко живеться –
      ловко на чобота мешти міняють.

      Гілля й гілля викорінює вітер.
      Дрова самотньо збираєш у лісі.
      Біля криниці ні впасти, ні сісти.
      Бовтають відрами. Хочеться пісі.

      Кумкають жаби на березі хором.
      Гаслами любо змели жабуриння.
      І по коліна пузатому море.
      Дулю лишає майбутній дитині.

      І до печінки усе пропікає.
      Що за юрма? Уникаю халепи...
      Сняться поетки: то Свєта, то Майя.
      Хочуть очистити музу од лепу.

                                        ІI
      Пасинки рідні, шляхетні кацапи,
      де наобіцяні нам паляниці?
      Ви у Везувії грієте лапи,
      поки снігур доїдає синицю.

      Не помирити юрбу і поета.
      Де ви усі скотиняки і гади?
      А-а-а? Масажуєте пальці скелета –
      ідоли вічні: монета і зрада.

                                            18.12.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    501. Безвихідь
      ***
      Наша пам'ять війну і горе
      не вміщає у голові.
      Негативу емоцій – море,
      позитиву… А їх – аж дві:
      у сусіди корова хвора
      подихає і
      ...селяві.

      ***
      У роботящої людини
      немає вільної години,
      аби за когось не потіти.
      А ради себе відпочине
      хіба-що аж на тому світі.

      ***
      Перемагати – це ознака
      майстерності у житії.
      Запам’ятаймо, небораки,
      ніяка не заїсть собака,
      аж поки не з'їмо її.

      ***
      Усе на світі можна мати –
      сезами, дорогі палати,
      а багатіє Аладдін.
      Немає з чого обрати,
      а вихід є всього один.

      ***
      Минає час і ніч. І день
      іде до заходу зі сходу.
      А до «ісходу» у народу
      із небесі – анітелень.
      Ачей ніде немає броду?

      ***
      На цьому світі іноді буває,
      що небо чорне, і земля гуде,
      і синє море грає на Дунаї…
      Але куди діватися, не знаю,
      коли немає виходу ніде.

                                            2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. До речі
      Поезія поезії – різниця.
      У кожної пародії свої,
      чужі жалі і чари нічиї.
      А як душа душею освятиться?

      І поки-що не відаю, чому
      я читачеві не даю простою,
      пишу усе, що видиться йому
      від імені ліричного героя.

      Бува’, любитель «подарує п’ять»
      або моя поезія дратує
      якого-небудь троля-обалдуя –
      це означає, – «нужно покупать».

      Але і я одурюю громаду,
      коли прощаю всує ворогів,
      а от коли нотую сущу правду,
      то це уже дратує брехунів.

      І де тоді й дівається наснага?
      І як дивує іноді момент –
      грамотія обурює увага,
      якою удостоює поет.

      Генетика поезії – це знаки
      від коми до дефісу і тире.
      Та що удієш, як і мій писака
      до лісу голе-ламане бере?

      Тому і на папері майже чисті.
      Усе, урбанізоване у місті,
      у полі пересапує рядки,
      а на природі – майже навпаки:
      одне гребе позаторішнє листя,
      а інше вдосконалює бруньки.

                                            12.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Біле з чорними ознаками
      За обрії білого світу
      поволеньки котиться віз
      до осені нашого літа,
      до гаю у колі беріз.

      Було у нас біле і чорне –
      як млою укриті поля,
      де іноді доля пригорне,
      щоб не пригорнула земля.

      Бувало снігами завіє
      далекі ясні міражі,
      але у моєї надії
      свої не бували чужі.

      Далеко водили дороги.
      Твої оминали мої,
      але і не маючи змоги,
      були на одній колії.

      Уже замикається коло
      березове, біле, земне.
      Минає веселе, сумне.
      Але не буває ніколи,
      аби не згадалися болі,
      як ти забувала мене.

                                            2012,2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. На лоні благоденствія
      ***
      Життя минає, мов кіно,
      як течія в ріці.
      Але живемо все одно,
      коли спускаємось на дно
      при самому кінці.

      ***
      Коли описую ясу,
      тоді і волю пам’ятаю,
      і мотивацію шукаю,
      чому я вірю у красу
      іще небаченого раю.

      ***
      Наше безголов'я –
      кредо князя тьми.
      Граємо любов’ю,
      долею, людьми,
      палимо здоров'я,
      куримо дими.

      ***
      Все несумісне
      у тому упевнене,
      що об’єднаються знов
      ще не обіцяне і перемелене,
      долею мічене, віком усічене,
      сіяне-віяне щастя приземлене
      і піднебесна любов.

      ***
      Обіцяють те, що мають
      до розлуки од вінця,
      від якої не вмирають,
      а усе оберігають,
      що єднає до кінця.

      ***
      Орієнтована у моді
      юрма не має співчуття
      до того, хто ще є сьогодні,
      та не прийме умови жодні,
      аби сіріло майбуття.

      ***
      Застує мафії слава.
      Хочеться імунітет
      і данину на халяву.
      Злодій купує державу,
      клоуни – авторитет.

                                            2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Кров і шоколад
      ***
      Петя й Путя – пекар і ковбой,
      флібустьєри і авантюристи
      поодинці лізуть до корита
      «по крови горячей и густой»,
      що героєм на війні пролита.

      ***
      Живі і здорові
      брати-лизоблюди,
      вампіри любові
      і нібито – люди,
      і виссано крові
      багато ще буде.

      ***
      І терпіти вже немає сили,
      і забути тями ще нема,
      як вела «еліта» до могили
      і веде із «раю» до ярма.

      ***
      Як ми раділи і як обирали!
      Ось вони – Ізя і мер.
      Шарять на ідіші, Яню порвали...
      ............................
      Бачили очі, яке купували,
      то й повилазьте тепер.

      ***
      Виростає пенсія, і ...плата,
      і по комуналці – апогей.
      Ми такі щасливі і багаті!
      На майдані є чого цибати.
      Громадяни, ростемо ми, – гей!

      ***
      Море й сушу віддаємо дяді
      і шуруєм до Європи-леді.
      На війну скидається юрма
      воювати на велосипеді
      у лайні або у шоколаді –
      вибору інакшого нема.

                                            2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Орієнтир
      У найтемніші
      моторошні ночі
      пригадуються найясніші
      дні
      які й раніше
      снилися мені
      у далині
      жіночі
      рідні очі
      світилися
      як дві ясні зорі
      що кликали
      манили
      чарували
      і як тоді бувало
      цього мало
      і як багато аж о цій порі.

                                            12.12.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Висівки раціонального зерна
      ***
      Погоду роблять мороз-енк-и,
      аж репає моя земля:
      ті самі «антитимошенки»
      і «противсіхи»-одноденки
      пандороящика кремля.

      ***
      Нувориші – і ґазди, і ґаздині
      допалися ділити не своє,
      а Боже, і державне, і моє...
      Якщо воно гниле усередині,
      у владі - остаточно погниє.

      ***
      Європою наїлися сьогодні.
      У Азії - позаторішній рай.
      Америка охмурює Китай.
      Куди усі охайні і достойні,
      туди і ми. А гнані і голодні –
      у Грузію-Корею. О, вай-вай!

      ***
      Які ми одинакові? До мрії
      і до мети віками ідемо.
      Росія уповає на Батия,
      а Україна має майже Вія...
      Усі його «рошеники» їмо.

      ***
      Ми не воювали, і віками
      ратаї ішли у вояжі.
      У освіті ще немає тями
      чванитись дідами-батирями
      і дітей виховують чужі.

      ***
      Язик і мова дуже схожі,
      але віки у боротьбі.
      Два рази я людина! Боже,
      а мова нелюда поможе
      людину чути у собі?

                                            2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. По болючому місцю
      ***
      Хто не трудиться, той – п’є.
      А куди діватись?
      Все людині Бог дає,
      особливо не своє
      їсти і …сміятись.

      ***
      Научене – терте,
      уперте – не миле,
      намилене мертве,
      умерле – почиле
      у пам’яті жертви
      нечистої сили.

      ***
      Є світ живий, і є містичний,
      і той, що діє у кремлі
      як «руський міф» і світ – язичний,
      гібридний і комуністичний,
      як пошесть по усій землі.

      ***
      Чим живу, не відаю і сам.
      Божий дух іще не паляниця,
      що жували Єва і Адам.
      Україна – не порохівниця,
      а щоразу – бойовий байрам.
      А яка Європі годівниця!

      ***
      Може істина й сувора,
      та надіятися варто
      мати менше як учора,
      і не менше як узавтра.

      ***
      У кожного своє меню,
      аби відняти у дитини
      на забудови авеню
      і переносити різню
      на терикони України.

                                            2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Нерозв’язана розв'язка
      І сите лізе до корита,
      а ради цьому ще нема,
      допоки обрана «еліта»,
      не пересіяна на сито,
      не очищається сама.

      Рубає мафія капусту.
      Уже пакують на вози
      зелене сіно для кози.
      Не буде свято місце пусто,
      де усідаються тузи.

      Надійно позаймали лави
      і годівниці золоті
      усе не ті, усе не ті...
      Але і – винищи лукавих,
      а їх місця займуть «святі».

      І запанує все те саме:
      яса, корупція, війна
      і чорна зрада, і до дна,
      у ви́потрошені сезами,
      людей погейкають до ями,
      де їх чатує сатана.

                                            12.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Діагнози
      ***
      О, братіє за вірою й по крові,
      ми різні як у шибениць краї.
      У вас переконання випадкові,
      залежні від осліплої любові.
      У мене – перевіяні, свої.

      ***
      Ми не пасажири «інтерсіті»,
      і не протираємо штани.
      Віртуально ми на тому світі,
      поки цей не можемо змінити.
      Але видно це зі сторони.

      ***
      Від комунізму не один помер.
      Мільйони упаковані рядами.
      Але усі, що не прийшли до тями,
      у кого батьківщина еСеСеР,
      ідуть у ногу в історичну яму.

      ***
      Росія – окупована тюрма
      «елітою» Московії-Содому.
      Є поле агітації дурному
      у цій юрмі, якщо нема ума
      запам’ятати істину самому.

      ***
      Революції народжують убогі,
      а очолюють багаті угорі.
      Заборонені чужі богатирі.
      Патріоти простягають ноги.
      Врожаї знімають упирі.

      ***
      Пишається калина білим цвітом.
      І на гіллі ще урожай зійде,
      і Україна буде вільно жити.
      Але нема на мапі цього світу
      поламаної, як вона, ніде.

                                            2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Почуте без пафосу
      ***
      Із лірою швендяє думка лукава
      чужою стезею у рай.
      Почуте – забава.
      Та буде і слава,
      якщо захищаємо край.

      ***
      Життя стає не на колеса,
      а на укоси, як експрес
      на рейки у краю чудес,
      якщо поет і поетеса
      міняють Божі інтереси
      на меркантильний інтерес.

      ***
      У казки є початок, і кінець,
      і назва є, і висновки моралі…
      І сказане у ній – не горобець.
      Як не описуй неозорі далі,
      а казочка – поезії взірець.

      ***
      Немає іншої роботи
      поету ле́гкої ваги
      як, на дотації, до поту
      служити мрії ідіота
      заради творчої снаги.

      ***
      Не нашорошуй марно вуха
      і не «розтроюйся» дарма.
      Телеовації послухай
      і муки творчої нема.

      ***
      Є рецептура як любити мову,
      і не любити язики чужі –
      запоєм написати зо два слова
      і відлягає буря у душі.

                                            2017



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Чудь і чудаки
      – Нема ніяких рішень без проблемок, –
      вирішує Єрмак, а не Кучум.
      Стратегія орди і канонерок –
      натикати їх цілий оберемок
      і фасувати як прийде на ум.

      Але біда, що є ще остолопи.
      Що́ їм до шмиги, те і має суть.
      І агітують горе-філантропи, –
      заїлися Америка-Європа
      і пугалу проходу не дають.


      Недопалка влаштовує руїна.
      Росія уповає не Чен-Ына.
      У Сирії на руку їй ІДІЛ,
      а у Європі – ціла Україна.

      І цьому є всього одна причина –
      гільотина Гааги.
      Може суть
      у тому, що реформи не ідуть?
      Боїться неділима і єдина.
      Європа плюне –
      «ыни» розітруть.

                                            12.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Рефрен мелодії життя
      Уже не буде ні нової,
      ні неповторної пори.
      Усе, що понесуть вітри,
      було оманою і грою.

      І не любов’ю будеш ти,
      а героїнею поезій,
      допоки повторяю стезі
      на спалені мої мости.

      Звучить те саме інтермецо
      як із ясного неба грім.
      Вся сила в імені твоїм.
      Була ти милою. І – з перцем.
      Та образ, врізаний у серце,
      уже не витравиш нічим.

                                            2007



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Фарисеї фарсу
      Цибає ідол на одній нозі.
      А ми як піонерія, готові
      іти тудою, де ідуть усі
      із армією п’яної Русі
      за рясою священної
                  …корови.

      Взаємо-екзекуція церков
      показує
                       релігії
                                  обличчя.
      Месія уповає…
                          Ллється кров.
      Лукавий
           оглашенний за «любов»,
      Кирявий
              за війну десятиріччя.

      Усі парафіяни – русаки.
      Вони і досі перші
                                 на параді.
      Меншина їх –
                ще ті більшовики
      і тисячники
                              у лихі роки
      у школі, на нараді,
                                у сільраді.

      Далеко
      од Бояна
      до «шопти».
      Ой, де вони –
                   забуті самописці?
      Уміли люди покотом лягти
      за істину у зоні мерзлоти
      із людоїдом віку
      наодинці.

      А де ті обри, ласі на чуже?
      Пародія інтернаціоналу:
      ласує сало
                  і волає, –
                                     мало!

      Історія на кутні
                                       заірже,
      коли Європа
                                не убереже
      бодай себе
                        од їхньої
                                      навали.

                                            12.2017



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Ось-ось
      Коли пролунає, – пора до небес
      на спокій у інші покої, –

      покину сей світ недоконаний. Весь.
      А свій понесу за собою.

      Прозорою, легкою буде сума
      земної юдолі і раю.
      А що ревізує зима і пітьма,
      нікому не заповідаю.

      Залишу на пам'ять почуті слова,
      побачені візії краю,
      якими забита моя голова,
      допоки по світу гуляю.

      І поки ще сам добачаю, що є
      у цьому – у білому – це житіє,
      помічене ще до обідні,
      нехай не минає видіння моє,
      що небо сіяє, зозуля кує
      і люди – душею не бідні.

                                            12.2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Акро – Майстерні
      Поете, ти єдиний, хто уміє
      Оспівувати мрії чарівні.
      Еліта краю – ти його надія,
      ТИ у душі виношуєш пісні.
      Читач у тебе вірує і знає, –
      Нічого без поета не буває
      І прісно, й нині, і в майбутні дні.

      Мemento mori, – і нема ілюзій.
      Але у цьому вирі житія
      Йому належить – послужити Музі,
      Себе пізнати і забути я.
      Твої, поете, вищі інтереси –
      Етапи торувати до мети.
      Рубай гадюку, ідучи по лезу,
      Наплюй на п’єдестал німому Крезу
      І уникай полону суєти.

                                            12.2017



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. По теплих слідах
      Подякую своєму читачеві,
      якого помічаю де-не-де.
      Іронізує, граючи на нервах,
      оцінку ліпить як дев'ятку Шева,
      коли у небо пальцем попаде.

      І я такий. Чого гріха таїти,
      що краще помічається чуже?
      Таке, бува', описують піїти,
      що читачеві краще оніміти,
      ніж уявити ризи негліже.

      Новації поезії – в ефірі.
      Але чого спинатися, коли
      одуреному люду не до ліри?
      Хай на Олімпі каються еміри,
      аби повиздихали їх осли.

      А лицарю чого ламати піку,
      якщо немає сенсу у війні?
      Нехай воюють віршики-каліки,
      аніж ідальго на узбіччі віку.
      А що іще лишається мені?

      Не вишиваю як уміють інші,
      але і одночасно – не грішу,
      ...коли даю рецензію віршу́.
      Ліплю поеми, оди, шию вірші,
      бесідую, сміюся, а найгірше –
      я автобіографію пишу.
                                            11.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Неосвоєні простори
      Романтика вітрила напинає
      у гавані, лагуни і порти.
      Але нічого марно не минає
      у світі марноти і суєти.

      Як ті мурахи бігають по тілі
      машини, самоходи, кораблі
      і ...катафалки-аеромобілі
      «тусуються» у димовій імлі.

      До раю поспішають первозвані
      «кипіти» і молитися у чані.

      Ідуть на перегін у небесі,
      а долітають явно не усі.

      Хіба-що – в пекло.
                       Думайте,
                                      кохані.
      Гальма немає у земній осі.

                                            11.2017



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Ракурси звисока
      Калина знову опускає віти,
      готуючись до сонної пори.
      Пелюстками поопадали квіти.
      І на подвір'ї витирає вітер
      осінні пурпурові кольори.

      Затуманіли силуети сонця.
      То явиться маною калити,
      то щукою пірне у ополонці
      і навіть не загляне у віконце
      донизу зі своєї висоти.

      Лишається на літо уповати.
      Його пора попереду іде,
      аби зимою побілити хату,
      весною одягти зелені шати
      і замінити убрання руде.

      А поки-що, минаючи Покрову,
      чекаємо Меланку й Василя,
      Різдво одне ...і друге. А земля
      оновлюється травами, і знову
      озимина заврунює поля.

      Ось-ось ударять хугою морози
      і віхола загляне у вікно
      як на екрані ретро у кіно.
      Розлукою заойкають мімози...

      Але нема чого ронити сльози
      за тим, що не вертає все одно.

                                            11.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Спалені таємниці
      Коли згасає полум'я свічі,
      то і надія відійде остання.
      Таємно, переважно уночі
      читаються листи до запитання.

      І не дивує, що оці нічні
      мої привиддя зігрівають душу.
      Але лунає у височині, –
      собі самому клятви не порушу!

      Хай догорає полум’я. Усе,
      що гріє наші душі, освятиться.
      Весною ще лелека принесе
      із вирію ключі до таємниці.

      А ключ до заповітної мети
      не посилає пошта. Не найти
      за обріями кинуті причали.

      Лишається у полум’ї печалі
      палити із минулого листи,
      які читати ми не обіцяли.

                                            11.2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Злободенне
      ***
      А на Парнасі не було ні разу
      ні геноциду, ні якого сказу…
      Але не слухайте мене.
      Життя сумне..., –
      лиш той утне,
      у кого на земне немає часу.

      ***
      А на мапі Московії Штати
      будуть лише себе рятувати.
      Не бажає Аляску мулат –
      переходить на мат,
      поки є каганат,
      що уміє уму научати.

      ***
      А маленьке бажає цукерку.
      А велике качає права.
      Як ази із абетки –
      біси із табакерки.
      Повилазили очі. Віщає Москва.

      ***
      А у Криму епопея почата.
      Цар Миколай мироточить єлей.
      Кобу і Лєніна будуть виймати.
      Няша пузата,
      Хайло язикате.
      Їй і йому замалий мавзолей.

      ***
      А рівні і рівніші є усюди,
      де їх іще не виділи ніде.
      І шельма буде
      йти у люди,
      якщо лунає, – партія веде!

      ***
      А на високій, на горі
      усі до Лєніна подібні.
      Засумували шахтарі.
      І у землі, і на копрі
      вожді скажені і підпільні.

                                            2017



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Салют читачеві
                                      І
      Ой не від того сивіє волосся,
      що як болить, рубаю із плеча,
      і не тому, що я іще і досі
      не маю рядового читача.

      Не видаю, не пробую, не дію,
      не маю, очевидно, талану
      утілити зачаєну надію,
      реальну мрію і бодай одну.

                                      ІІ
      У вирії ще є на що чекати.
      Немає слави – меншає хули.
      Нема біди, якщо лауреати,
      пакуючи у стопку фоліанти,
      на повороті в Лету обійшли.

      Дешева мрія – думка на папері,
      якою багатію уночі.
      І поки перевіємо химери,
      у селяві не зачиняю двері.
      Бувайте, адресати-читачі.

                                      ІІІ
      Мої ще колупаються у носі,
      калюжами біжать і голі, й босі
      туди, де Бозя возить калачі.
      Ідіть до мене. Я іще на лавці
      упоперек. А – ні, то на лежанці,
      на черені, у просі на печі.

      Кому, якщо не їм оці рядочки,
      аби до бочки меду – дьогтю ложку?
      Але коли міняється сюжет
      на ці непоетичні акварелі,
      то явно краще обробляти землю,
      якщо ти за природою поет.

                                            11.2017



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. За літами розлуки
      Недоля літає, а доля воркує,
      що ладо у неї один.
      Голубка гукає, а голуб не чує.
      Минула пора роковин.
                         Не прилітає сизокрила
                         як у минулому було.
                         Учора милого любила,
                         а нині – вирій у село.
      І сонечко сяє, і вітер гуляє,
      і лине у душу весна.
      А щастя минає. А лада немає.
      Літає голубка одна.
      У бабине літо вертається осінь.
      У мареві мало надій.
      Недоля воркує. А доля голосить:
      – голубонько,
                         – голубе мій.

                         Літає милий, сизокрилий
                         один у недосяжну вись.
                         Чого удвох не долюбили,
                         не надолужимо колись.

                                            2012-2017



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Із Днем народження!!!
      У житія свої процеси:
      паради зір і лет комет,
      путі-дороги і колеса...

      А од Європи до Одеси,
      кому цікаво, не секрет –
      моє дитя уже професор.
      У неї – арії і меси,
      а тато, майже-що, поет,
      а ладо, майже-що, да Вінчі –
      маестро геніальних рук,
      а син її – це мій онук
      і найболючіший мізинчик,
      який удався до наук.

      Іще не застують екрани,
      і досягається мета.
      Її майдани –
      не монблани,
      але узята висота.

      Нехай щастить моїй дитині.
      і хай довідається нині
      її широкий білий світ,
      що є майбутнє України.
      Нехай триває цей політ.
      І хай у нашої родини,
      як у червоної калини,
      ніколи не зів'яне цвіт.

                                            19.11.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Хто на черзі?
      Націю оберігають люди,
      а не революції й АТО.
      Іншої історії не буде.
      Дихає вона на повні груди
      і не одцурається ніхто.

      Поки обирає Україна,
      небо правди мітить у бою
      пасинка і вірного їй сина.
      Ера від авара до русина
      виконає місію свою.

      Є у цій історії етапи
      і немає поки-що кінця.
      Є вуздечка ворогу на храпи,
      і ніхто не перекроїть мапи
      неба на очах її Отця.

      Омофор у неї – Діва-Мати.
      Гасло віче – олігарха геть!
      Хай воюють неогерострати…
      Маємо у люди обирати
      того, що воює і за честь.

      Ми не інки, майя і ацтеки.
      У вар'ята ще пульсує кров!
      Подих волі ще не охолов.
      Бійтеся «атошника-абрека»,
      що карає по закону стека,
      як останній першим увійшов.


                                            11.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Зближення на відстані
      На цьому світі є куди іти,
      аби не сумувати за тобою.
      У нас ще одинакові світи
      весною, літом, осінню, зимою.

      Якої не чекаємо пори,
      а на осонні не перегоріли
      осінні веселкові кольори:
      зелений, синій, золотий і білий.

      Яка не є суворою зима,
      не полиняє пам'яті палітра.
      І не біда, що ти уже сама,
      а я усе ще як у полі вітер.

      Якою не почується журба,
      а доля усміхається лукаво,
      що покотило літо із горба,
      твоє – наліво, а моє – направо.

      І ти не умиваєшся слізьми,
      і я не упиваюся журбою.
      Минуле не дивує новиною.
      Майбутнє не лякає. Адже ми
      весною, очаровані обоє
      одне одни́м, до самої зими.

                                            11.2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Художник
      Є у мене не велике
      та моє в мені дитя.
      Я малюю світлі лики,
      прикрашаючи життя.

      Намалюю я Марусю,
      наче паву у саду,
      і до неї усміхнуся.
      А яку я ще найду?

      Буду під гітару грати
      їй мелодії сумні.
      Тихі арії співати,
      але далі – ані-ні.

      Лине пісня солов’їна,
      ніч минає, плине час
      і в одне єднає нас.

      Щоб закінчити картину,
      хоч за те, що я мужчина,
      поцілуй мене ще раз.

                                            2008



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Залізом по склу
      ***
      Не надихає ні тиша мене,
      ні епіграма паяца. Одне
      одного варті і вірші.
      Адже поезія – це щось одне,
      а бутафорія – інше.

      ***
      Якщо даємо відкоша,
      то анулює у азарті
      усе твоє чужа душа.
      Але тому вона й чужа,
      що ми ріднішої не варті.

      ***
      Не знаю, що таке есе,
      як не наклеп на себе.
      Але якщо понад усе
      одне якесь ні те, ні се,
      то так йому і треба.

      ***
      Що гени є, і їжаку відомо.
      Тому-то і кусає за живе
      те, що живе і діє підсвідомо
      у череві sovetikuso homo
      надією на дзеркало криве.

      ***
      Шокують Музу іпостасі
      героїв у загальній масі
      периферії житія.
      Чому розумному не раді,
      коли дурному на заваді
      стає чиясь поезія?

      ***
      Усе було під небесами
      і на нове не сподівайся,
      але данайців із дарами
      усе таки остерігайся.

                                            2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Все, що собі
                                  І
      Дуже економно за життя,
      маючи і зайві, і зелені,
      упорядкувати до пуття
      на могилі те, що по кишені.

                                  ІІ
      Уявляю пам'ятник собі,
      де уже не виростає зерня
      і немає хати. На горбі
      я стою і граю на трубі
      у високій порослі із терня.

      Заросла доріженька моя
      бита – за окопами, полями –
      і до школи, і до тої ями,
      де карбують кожному ім'я,
      що запам'ятали школярами.

      Виконали місію одні.
      Ну а я ще дибаю до краю.
      Як іду, то що робити маю,
      як не рити пам'ятник війні,
      що майбутнє наше убиває?

                                  ІІІ
      Економно бути як усі,
      хто живе на власній бараболі
      і шукає істину у полі
      босими ногами по росі,
      парією – у юрбі месій,
      а собаці – кісткою у горлі.

      Залишаю дім, криницю, сад,
      все, що у труді тримали руки.
      Хай за діда порадіють внуки,
      що не оглядаюся назад
      і займу неоцінимий ряд
      після неминучої розлуки.

                                            11.2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Гібридна перемога
      Годі воювати, пане-брате.
      Наша «слава-гей!» – у голові.
      Русаків напхали – цілу хату.
      Неохота плисти у крові.

      Ми не є володарі країни.
      Витісняє націю «глагол».
      Хилитає ерою руїни
      Ванька-Встанька і її «хохол».

      А керує «жидорва» пархата.
      Пацифісту вручено перо.
      Олов'яні нищаться солдати.
      Патріоти – Ізя і П’єро.

      Годі вже хилитися калині.
      Ми вже завойовані. І нині,
      хочемо ми того, а чи ні –
      чесні і мудріші, що єдині,
      люди вірять іншій Україні.
      Нетерпимо у «своїй русні».

                                            11.11.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Три побачення
                                      І
      У цьому місяці ще осінь.
      Її усе по світу носить
      у цей шалений падолист,
      а він їй чеше буйні коси,
      бо іноді і цього досить,
      аби почути вітру свист,
      побачити її наряди
      у лузі, в полі, у саду
      і наче лісову наяду
      любити фурію руду,
      яка вигулює по плаю
      як не тумани, то дощі,
      або іде по небокраю
      уже у білому плащі,
      показує знайомі лики
      усього сущого у ній:
      то водолій, то суховій...

                                      ІІ
      Він і вона «не в'яжуть лика».
      Танцює джигу буревій.
      Тремтять осоки і осика,
      дерев'яніє деревій.
      Живицею палає сосна,
      і не скидає на морозі
      зелену хвою голий ліс.

                                      ІІІ
      А фея одягає й досі
      дубову мідь, кленову бронзу
      і щире золото беріз.

                                            11.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Пороблено в Україні
      ***
      Не має нація взірця,
      куди кого не обирати.
      «Нема у животі Отця»,
      коли дорвались супостати
      усе ділити до кінця.

      ***
      « Раша – вон!» А гуси, – гиля-гиля...
      І свої теперечки чужі,
      та не на гектарі, …а на милі
      не долине українська хвиля
      до неукраїнської душі.

      ***
      Ще прийде час і не одні химери
      упадуть як опори еСеСеРу,
      які ще не упали до сих пір.
      Бандеру із бандурою не чують,
      а ляхи із циганами танцюють
      історії усій наперекір.

      ***
      Гра погана при хорошій міні –
      це коли махлює тамада,
      а у війську нашому – орда.
      Упразднити їх із України,
      отоді і горе – не біда.

      ***
      Свою ми подолаємо руїну,
      коли чужу зупинимо «весну».
      Та маємо оказію одну:
      «недопалок» очолює країну,
      яка у нас розпалює війну.

      ***
      Триває вища фаза егоїзму.
      Викурюється вітчизняний дим.
      Вершина політичного цинізму
      радянщини у дусі комунізму –
      шизоїдний «окурковий» режим.

                                            2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Даність
      Живемо – дні. Переживали – ночі.
      І тільки й того щастя – уві сні,
      та радості одної – у вікні.
      Як первоцвіти і краса жіноча,
      так і душа квітує навесні.

      Усе, що є, нізвідки прилітає.
      І почуття уперше виникає
      високою октавою сердець
      усюди, де дорогою до раю
      поезією явиться Отець.

      У спокої Його – моє затишшя,
      у бурі – міражі і вояжі.
      На покуті кидаються у вічі
      емоції відкритого обличчя –
      реакції красивої душі.

      Куди не нашорошуємо вуха,
      яка не уявляється розлука,
      але у небо – погляди очей...
      Шукаємо в собі Святого Духа
      і Того, що єдина запорука
      і світла дня, і зоряних ночей.

                                            11.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Пегасопасам
      ***
      Ой у поета перепони –
      усе, чого не може.
      У кожного свої шаблони
      «прокрустової ложі».

      ***
      Як пейзажі осені багаті
      на сюжети у негожі дні,
      так і у поезії цитати:
      « вірші і сонети – сируваті»,
      « оди і поеми – затяжні».


      ***
      Не переспіваєш солов'я
      і не скопіюєш шуму зливи.
      Ємкісною є поезія
      якісною версією дива.

      ***
      Селфі другу у ролі писаки.
      І на лоні природи буває
      претендент на папаху з Вапнярки,
      на якому вона спочиває.

      ***
      Зізнаватись – зазнаватись
      тим, чого немає.
      Та нема чого боятись:
      поки істина куняє –
      правда випирає.

      ***
      Все, що пишу я, іменем одним
      себе одного ідентифікую,
      що я іще живу, а не існую.
      аби не переплутали ні з ким.

                                            2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Жалобний листопад
      Осінній вечір тліє-догорає.
      За обріями гаснуть небеса.
      Зоря упала. І по небокраю
      неначе покотилася сльоза.

      Дерева голі як птахи без пір'я.
      Одні дуби із осінню – на ти.
      Ночами перечитують подвір'я
      за їхньою адресою листи.

      Опало листя. Килими параду
      перепирають жалібні дощі.
      І як не сумувати листопаду,
      коли не сяють зорі уночі?

      Гадає осінь на зів'ялій гущі,
      дивується на віти омели,
      очікує, коли уже, коли
      зима повіє хугою у пущі
      і тугою у морі і на суші.
      Бо листя й зорі – то не янголи
      а падаючі і пропащі душі,
      які ловили миті як могли.

                                            11.2017



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Шоста палата каганату
      Розбійник Мокша не діждався ласки,
      що «воздає» і досі каганат
      героям географії і казки,
      як-то: Сусанін, Мінін і Пожарський,
      а деінде Євпатій Коловрат.
      Гниє у канцеляріях таємних
      історії розтерзаної прах
      на капищах і мощах убієнних,
      що горами росли у болотах.
      Найвищою ставала із віками
      місцина на «Кощієвій» горі,
      де у Кремлі ішли вперед ногами
      один за одним виродки до ями,
      де почивали парії-царі.
      І очевидно, що земні закони,
      формовані на костях і крові,
      утворювали патогенні зони,
      що виїдали глей у голові.
      Тому ще від опричника Івана
      до нинішнього Пу-богатиря
      усі царі язичники-погани,
      які не мають в голові царя.
      А покручі-царевичі, бувало,
      приходили до влади залюбки,
      та неодмінно дурнями ставали,
      хоча у казці – ніби навпаки.
      Історія нічого не міняє.
      На неї уповаємо дарма.
      Недопалок «окурком» умирає.
      Росія залишається тюрма.
      А воля тиранію називає –
      палата шоста, де нема ума.

                                            11.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Із народного репертуару
      ***
      Це жорстоко, та не треба сліз.
      Наша пісня досі не почата,
      поки куля видає «безвіз»
      і нема кого за це карати.

      ***
      Країна ВАТи береже,
      а «вата» повзає вужем,
      не затуляє рота.
      Не нагодуємо чуже.
      А бути шлангами – уже
      і партії не проти.

      ***
      Ой не розумію ані дуки,
      ані гонорової гадюки,
      у якої доларова тьма.
      Ой чекає дуку веремія.
      Економлю так, що мама мія,
      а йому все мало, мало, ма!..

      ***
      Нічого я не упущу,
      згадаю Пелагею,
      яка гадала по дощу
      і ревнувала до борщу,
      навареного нею.

      ***
      Вдарило у голову бабусі,
      що її «охмурює» поет.
      А коли оба у цьому дусі –
      це найвибуховіший дует.

      ***
      Не спокушай душі і тіла
      маною давньої мети,
      що хоче юною зійти,
      коли старою перезріла.

                                            2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Незакінчений сюжет
      Все йде у Лету як і ця пора,
      і наші юні весни за водою.
      Лишається у пам'яті жура
      за іншою незнаною тобою.

      Минає і житейська суєта,
      і все, чого душі буває мало,
      коли і їй судилася не та,
      якою ти із іншими бувала.

      Але не забувається дует,
      в якому був і я твоїм слугою,
      і ти не доказала ще герою
      роману, у якому цей сюжет
      показує, що я …або – поет
      і досі має бути поза грою.

                                            11.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Ремарки наугад
      ***
      Уже й трагікомедії немає,
      коли паяца путає лихий,
      а Ірода у лаври одягає.
      Елітою стає богема раю,
      месією – Антипа моровий.

      ***
      Ніщо не осоромить нас,
      як те, що пнеться «в люди».
      Терпіння лопає не раз,
      але не витирає час
      іржавої полуди.

      ***
      Поезія поезією та є,
      яка не є ні доброю, ні злою
      Наїною, Джульєттою, Ягою.
      А іншої поезії немає.

      ***
      Хто куди ведуть поводирі
      і на нервах скоморохи грають,
      авгури дають коментарі,
      а видющі їх не помічають.

      ***
      А декого запоями читають,
      а іншого минають до сих пір.
      Немає віри, поки – не до вір…
      Якщо тебе ніде не помічають,
      то нащо переводити папір?

      ***
      Поезія це – не робота,
      а хобі. Але головне:
      не лізе ні в які ворота –
      пиши войовниче й смішне.

                                            2017



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Мовою України
      – Найлегше опустити крила
      і не печалитися тим,
      що є одна нечиста сила,
      яка руйнує отчий дім.

      Дивитися на пожарище,
      яке роздмухали гуртом
      і думати що це не ближче,
      аніж Гоморра і Содом.

      Чекати, поки шолудиве
      цькує собаче гасло, – фас!
      а волю і родючі ниви
      міняє на дешевий газ.

      І шаленіти од любові
      до релігійних ворогів,
      і запектись у власній крові
      іще до скреготу зубів.

      Терпіти, поки виють інші,
      а небо угамує лють,
      з якою й звірі найлютіші
      охлялу здобич не женуть.

      Я не очікую Європи,
      а вірю у надійний тил.
      О Боже, дай поету тропи
      будити гнів небесних сил
      і до пришестя чи потопу
      уже не опускати крил.


                                            10.2017



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. О́паньки
      ***
      А сусіди наламали дров
      і уріжуть дуба. До обідні
      я б їх поколов,
      але їх любов
      і вони нікому не потрібні.

      ***
      А у Чуді Яга не одна
      на біду обирає майбутнє.
      О, весела страна
      і її сарана,
      що регоче. Аби – не на кутні.

      ***
      А Пу – великий! Голова!
      І не одна, а дві, та й годі.
      Але , – овва!
      Є й булава,
      коли очуняє на споді.

      ***
      А Ян узяв у руки ноги
      і в «ліліпутію» поліз,
      а з ним – усі його небоги.
      Але – на біс
      ще суне ніс
      за облюбовані пороги.

      ***
      А ось акваріум. До дна –
      океанарії тарелі
      і рибка золота. Одна.
      Але, яка то дичина
      у серпентарії пустелі.

      ***
      А на Олімпі грошей – туча.
      Усе «Рошену» Бог дає,
      допоки газ і порох є.
      А наша буча
      неминуча,
      коли рахуємо своє.

                                            2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Ювілейне
      Хай буде у пошані – Жінка!..,
      яка у вуйків на чолі
      вирівнює кути і стінки.
      А що не зробить українка,
      коли прижали москалі?

      Бо поки майстра відшукала,
      оцінку кожному дала.
      Великий досвід – це не мало.
      За відставного генерала
      немає кращого хохла.

      І як не дивуватись нині?
      Сама, у ролі конячини
      із лошаками сам на сам,
      а перетворює руїни
      в неперевершений Сезам.

      Чоловіки – слабкі істоти,
      а особливо до роботи.
      Та дещо додає снаги.
      Бо ми і випити не проти,
      коли закушуємо тортом
      або жуємо пироги.

      На це й даються іменини!
      І хай ламаються столи,
      коли обідають хохли,
      аби на славу України
      за щастя нашої родини
      ми гарно їли і пили.

                                            29.10.2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Біла журба
      Ви чули?
                     Ви чули, як осінню
                                    падає листя
      із кучерів сивих,
                     із кучерів білих беріз?
      І ронить калина
                         червона калина
                                            намисто
      і капає,
              капає море зачаєних сліз.

      Це осінь ридає,
                    це осінь орошує поле.
      А ви пам'ятаєте
                           кру і курли
                                       журавлів?
      На білому світі немає,
                                немає ніколи,
      коли не чекає
                    із вирію
                                мати
                                          синів.

      Буває
             війною риплять
                          дерев'яні протези,
      коли повертає у бій
                               атакуюча ніч.
      Але не у цьому,
                   не в тому,
                               як мовиться, –
                                                річ...
      Ви бачили як
                   усміхаються
                                     білі берези,
      коли оживає
                    поранене серце
                                         юначе?
      А мати радіє і плаче, –
                        тримайся, козаче!
      Радіє і плаче,
                і плаче од радості стріч.

                                            28.10.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Небесна варта
      Не Божа кара –
                           у серця свинцем.
      Фанерою захищена надія.
      Навіки опалила нас вогнем
      за нашу волю братня істерія.

      У небі мало виморених душ...
      Потрібні сотні й тисячі під кулі
      за інтереси партії минулі,
      за панування карликів-чинуш...

      Небесна сотня.
                            Як не обіднити
      і не заговорити імена
      героїв, що стояли, як стіна,
      в бою супроти ката-московита?

      Це аксіома.
                              І не додаси,
      і не віднімеш полум’я і стужі,
      і не оскаржиш, – Господи єси,
      зніми з хреста розп’яті юні душі.


      Але за що,
                               не відає ніхто.
      Але чому –
                            на вівтарі свободи
      повинні заплатити майже сто
      із тих, що найпотрібніші народу?

      Та пам’ять залишає у серцях
      небесну варту янголів-героїв,
      що націю творили у боях,
      очистивши її своєю кров’ю.

      Таємно ще орудує орда
      і зазіхає на мою свободу
      сокирою із півночі і сходу.

      Але нуртує весняна вода
      і змиє лихо сила молода
      народженого
                       в лютому
                                  народу.

                                            24.02.2014,
                                            28.10.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. В тему
      ***
      Де революція на часі,
      чекайте поділу майна.
      А де уже іде війна,
      то не анексії – на Марсі,
      а там, де діє сатана.

      ***
      Не може Америка бити Росію
      інакше як на Україні.
      Тому в Україні Кирило – месія!
      Коняка його виливає помиї.
      Ікони і коні – невинні.

      ***
      Ми обожали комунізм
      у іншій нереальній ері...
      І не боялися до сліз.
      А нині тоталітаризм
      боїться імені Бандери.

      ***
      Були і ми недавно молоді,
      і як усі, виходили у люди.
      Журилась наша доля і тоді,
      але і нині, завдяки орді,
      і далі веселішої не буде.

      ***
      Даруйте мені, що не можу віднині я
      не плюнути в очі гаранту.
      Його помилково вважали людиною,
      а він і тварини не вартий.

      ***
      Оргії у час чуми на старті.
      Полиняли засоби мети,
      заясніли ликами багаті.
      Є кому і пики показати
      і сховати – кігті і хвости.

                                            2014-2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. На стиках часу
      ***
      Часи не ті, і влада ще не та,
      аби юрбою подолати горе.
      І гасло у людей, – дєржітє вора!
      А на столі у будні і свята
      усе те саме, що було й учора.

      ***
      Ну що мені у силі вірша?
      Її ніде не продаси.
      Але міняються часи
      і не поезія сильніша,
      а та політика, що лише
      її купує голоси.

      ***
      Авторитети при імунітеті.
      Маємо часу ще цілий вагон...
      Юлю мочити і квасити Петю –
      це основний на сьогодні закон.

      ***
      Чи то ще не маємо духу свободи,
      чи часу немає убити війну.
      Пустили чужого козла до городу –
      рубає зелену капусту одну.

      ***
      – Немає часу – треба йти, –
      така позиція держави.
      І поки ще нема мети,
      лівіє рило бісоти́,
      а ліві повели направо.

      ***
      На хороше не маємо часу.
      На погане управи нема.
      На воєнне наточені ляси.
      Не міняє обличчя Донбасу
      ні війна, ні сума, ні тюрма.

                                            2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Ендшлюс фашизоїдів
      Поки є героями ізгої
      і раби готові до ярма,
      агітує націю до бою
      та, що у агонії сама.

      Армія готує коридори,
      а конвої зайняли мости.
      Тіснота – у ящику Пандори
      і у пекло є кому іти.

      І юрбою сунуть мародери,
      маркітанти і бойовики.
      Треба «переплюнути» Бандеру,
      як уміють байкери-вовки.

      Дике поле додає надії
      мафії дешевої ціни.
      Пілотажу вищого злодії
      діляться трофеями війни.

      Чуєте?! Георгієвська зала
      ухвалила касу «общака».
      Аплодує карлику за сало
      армія ЗМІїного совка.

      Пацієнти і їдці корита
      міряють угіддя нічиї,
      а за ойкумену посполиту
      думають опричники її.

      Чайкою кигиче Україна:
      «Ой ви, діти, діти-дітлахи…»,
      Знову повертається руїна
      на дороги биті і шляхи.

      Та чекайте, ще пора настане.
      У Гаазі вистачає нар
      приютити сановиті клани
      п’ятої колони яничар.

      І яріє грізно ноосфера.
      Кожному прописана стаття
      і не амністує каяття,
      поки ще ікається Бандера
      і перемагає вічна ера
      боротьби за волю і життя.

                                            21.04.2014
      за редакцією 27.10.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Расова гординя
      І тет-а-тет, і візаві,
      на щастя, маю не єдину,
      а протилежну половину
      по духу, вірі і крові.

      Неначе й думає потроху,
      але позиція моя
      і установки житія
      цій леді – об стіну горохом.

      Вона історії не знає,
      але вшановує сусід,
      що мають вищий родовід,
      але від іншого Мамая.

      Не чує націю свою
      і не уміє шанувати,
      коли у кожному бою
      карається Вітчизна-мати.

      Не хоче знати порося,
      що ця дорога не до раю,
      що аморально бути скраю,
      коли її порода вся
      гребе і риє ті місця,
      де явно бісеру немає.

                                            10.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Подорожі у снива
      Блукаю ночами, іду на дорогу,
      де вештають снива юначі.
      І наче навколо немає нікого,
      а я те невидиме бачу.

      І ці силуети, і видива, й тіні
      живого мене обнімають,
      і я не сахаюсь, бо душі не винні,
      що юне минуле шукають.

      Дурні і розумні, причинні й блаженні –
      на прощу ідуть у пустелю.
      Пороблено людям, чи ложі таємні
      уже зазіхають на землю?

      Ночами щезає моє покоління.
      Триває очищення краю.
      І я на краю, і не марно блукаю,
      аж поки почую ще й третього півня.
      А п'яти лоскоче тернове коріння
      дитячого босого раю.

                                            10.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Буки – ази науки
      ***
      Лежу собі, тай думаю-гадаю,
      чому не засинаю уночі?
      Аж ось і чую – тихо накрапає.
      Засуха у поезії минає,
      коли не прогнозовані дощі.

      ***
      Пейзажі, небо, сонце і трава –
      усе й без рими: вищого ґатунку,
      коли у тебе осінь і жнива.
      Але тоді поезія жива,
      коли у ній нова дивує думка.

      ***
      Всі поети – люди Божі
      і видіння їх урочі.
      Та якщо закрити очі,
      кожне може, як захоче,
      і не хоче як не може.

      ***
      Чужі фальцети, як у серце ніж,
      і чуйній лірі, і ранимій музі,
      коли, заангажований найбільш,
      фальшиві ноти має довгий вірш,
      що не тримає душу у напрузі.

      ***
      Ви мене почуєте на хвилі,
      до якої я не долетів.
      Зрозумійте, юні і похилі, –
      очевидні в будь-якому стилі
      переваги мовою дідів.


      ***
      Веселі поетичні забіяки –
      це, слава мові, ще не вороги.
      Але запам'ятаймо, небораки,
      якщо на те не маючи снаги,
      печемо вірші, наче пироги,
      то не дарма тоді печемо раки.

                                            2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Відверто по-українськи
      У мене немає кота,
      папуги і злої собаки.
      А друзі – єдина шопта
      не знаю, якої ознаки.

      Моя невелика рідня
      розп’ята по білому світу.
      Частина її – кацапня,
      а інша – боїться сучліту.

      Не маю я зайвих прощань.
      Співаю і тихо, й печально.
      Не хочете розчарувань?
      Тоді не читайте буквально.

      Історія поїдом їсть
      усе, що цвіло і буяло.
      Уже і татарин – це гість,
      не прошений нею на сало.

      Поети уже не чини.
      Очкуються сучі сини
      на дереві роду Пілата.
      Уже й бойові демократи
      стомились усі од війни.
      А що говорити солдату?

                                            10.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Фарс-мажор на марші
      Не всі революціонери
      радіють нині ковбасі
      в Русі, а може й – на Русі.
      Уже нові легіонери
      готуються іти у мери
      і депутатами.
                         Усі!
                         Були ми трохи п'яні й буйні,
                         аж поки гепнув істукан...
                         І не дурний валив Іван,
                         а повилазили розумні,
                         які й не бачили Майдан.
      Єхидні змії стали наші,
      а патріоти не праві.
      Глаголять їхні візаві, –
      якби не заварили каші,
      не мали б зайвої крові.

                         Покликала Вітчизна-мати.
                         Линяють генії юрми.
                         За що й за кого воювати?
                         І де ви нині, маркітанти,
                         і заднім розумом уми?
      Воюємо за вищі клани,
      але не ми богатирі.
      Ще є колона істукана.
      І хто є їхні отамани,
      якщо не карлики-царі?
                         Міліє річка Геракліта,
                         а переправи все нема.
                         І, кожен у своє корито,
                         ступаємо четверте літо.
                         І не міняється юрма.
      Хотіли і живі, і мертві
      Богданової булави.
                         А що парафія Москви?
      А що робила братня церква,
      коли за волю і за жертви
      молилися усі церкви?

                                            10.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Прощавай, осене
      Спека подалася за моря
      перелітну птицю обігріти
      і минає сяюча пора
      оксамиту бабиного літа.

      Майорять багряні кольори.
      Напинають золоту завісу
      хащі, косогори і яри
      на щетині голеного лісу.

      У зеніті догорає день,
      падаючи тінями на гору.
      На осонні зашарілий пень
      забуває, що було учора.

      Обсідає діда сивий мох,
      бородою виросли губ'яки.
      А колись, один із багатьох,
      аж у небо піднімав гілляки.

      Ну а нині все його досьє –
      тирса і украдені колоди.
      Та охороняє нічиє
      володіння лісового роду.

      А на пам'ять – щедрий урожай.
      Як уже не раз бувало досі,
      чується у небі стоголосе
      і її останнє, – прощавай,
      забирай усе, що має осінь.

      Забувай – як мій хрещений дід –
      цю палітру, голоси і тіні.
      Та не забувай своє коріння.
      Залишаю за собою слід –
      золоте і срібне павутиння.


      Оглядаю із усіх боків,
      де іще ховаються дарунки
      лісової мавки і чаклунки.
      І сміюся, – не насуплюй брів,
      ти єдиний із усіх дідів,
      що вважає осінь за онуку.


                                            10.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Перипетії житія
      ***
      Вертаюся до імені одного.
      Не забуваю, поки воду п’ю,
      і мов перепливаю течію:
      мої дороги і її тривоги –
      уявне і не явне дежавю.

      ***
      Я заплющую очі щоночі
      і не бачу нікого...Ніде...
      Тільки очі, одні твої очі
      місяцями продовжують день.

      ***
      Таємниці розгадка –
      два в одному початки,
      дві живі іпостасі,
      нескінченні у часі,
      дві в одній половинки
      чоловіка і жінки.

      ***
      Коли моя душа шукає Бога
      у день покути чи в урочу ніч,
      я не питаю в ідола дороги.
      У мене буде інша допомога –
      надія і довіра віч-на-віч.

      ***
      Усідаємось, одягаємось,
      озираємось на літа
      і надіємось, що покаємось,
      тай уляжеться суєта.

      ***
      Загартовує нібито холод,
      а навчають добру батоги,
      а не пряники, і не боги.
      Виліковує біль, а не голод,
      ідемо ще, бо є дві ноги.

                                            2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Не хлібом єдиним
      Є у кого друзі, чи нема,
      а один у «вайбері» гуляє
      і до нього жіночка сама
      іноді у гості заглядає.


                         І
      Привиди приходять уночі,
      а інде і літні молодиці.
      І нехай узріють читачі,
      як пишу я іноді дурниці.

      Списую пейзажі із чеснот
      фурій євпаторій і лівадій.
      І нехай потішиться народ,
      що у нього героїні – леді.

      Дві калоші – пара. Ну і хай!
      Битий із небитою – нерівня.
      І тому його чекає рай,
      ну а їй не вистачає півня.


                         ІІ
      – Ой уміє вішати «лапшу»!
      Ну а я їй наставляю вуха.
      І кому я нині докажу,
      що не маю, абсолютно, слуху?

      Я ділю почуте на рази
      і не хочу зайвого у риму,
      поки визирає ще із Криму
      «бузя» європейської кози.


                         ІІІ
      Поки віриш у попове рило,
      доти й мелеш на його млини.

      Православні – слуги сатани,
      поки у парафії – Кирило.

      І велике Пу твоє цабе,
      а кацапи – явні фаворити.

      І не любиш міді у блакиті,
      а плюєш у небо голубе.

      І кому захочеться тебе
      чути, розуміти і любити?

                                            10.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. На гостині у рідні
      І де це я? У пеклі раю?
      Ні. У едемі мук пекельних
      найшов свою хатину скраю
      периферії лож таємних.

      Ніде немає Вельзевула.
      Святі і грішні почивають.
      І про Перуна тут не чули.
      У висі ангели літають.

      Останнє яблуко спокуси
      Адам із Євою доїли.
      І пера не роняють гуси.
      І допили смолу зоїли.

      І не один мені товариш
      од щирої душі і серця.
      І навіть, як себе не хвалиш,
      ніщо на тебе не плюється.

      Сміється батько Котляревський,
      що не міняються поети.
      Шевченко списує Закревській
      мої елегії й сонети.

      Ніхто мене не научає,
      якої маю я співати.
      І я нікого не чіпаю.
      І навіть є кого обняти.

      І це не мощі, не скелети,
      а чисті і прозорі душі.
      Які ми не були, поети,
      але усім казати мушу:

      – не бійтеся. Високу залу
      я не закрию за собою.
      Є ореол над головою,
      але немає п'єдесталу.
      Усі йдемо до ідеалу,
      але дорогою одною.


                                            10.2017



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Із до у після
      Погуляли по білому світу.
      Вирушаємо у майбуття.
      Павутиною бабине літо
      понесе пуповину життя.

      Затуманює биті дороги
      епопея у білі світи,
      де нікому нема допомоги,
      як немає до кого іти.

      До Покрови ідуть українці.
      Ойкумена дарує на мить,
      поки серце за неї щемить,
      заповітні свої таємниці.
      Поки любимо волю як птиці,
      летимо у небесну блакить.

                                            14.10.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Без варіантів
      Помалу чимчикуємо по світу.
      Лиха біда на фініші мети.
      Ще тліємо, аби перегоріти
      і у нікуди тінями іти.

      Ще є кого і є за що любити,
      аж поки із косою не прийде
      ненаситна до нашого корита,
      набитого ідеями людей.

      І що Тобі лишаємо, мій Боже?
      Твої діла і думи – все одно.
      Об’єктами Прокрустового ложа
      йдемо одне до одного на дно.

      Минає осінь і немає дому
      далекої щасливої пори,
      коли сіяли не мені одному
      у небі голубому кольори.

      Літа минулі пишуться курсивом –
      поза ворота і похилий тин
      ще виглядає долю блудний син.
      Вона чекає…
                         І тому щасливий –
      уже не голуб –
                         і навіки сивий,
      але у неї
                         на віки
                                          один.

                                            10.2017



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Сансара
      І невмолимий, і незнаний,
      і незворотній лине час.
      Ніщо як він, коли останній,
      не убиває зайвий раз.

      Але ніщо і не лікує,
      і не рятує як роки.
      Адам і Єва одесную
      віками, часу завдяки.

      Його ніхто не помічає.
      Та настає уроча мить
      іти за обріями раю
      у вічно сяючу блакить.

      Тоді він нібито покаже,
      які то є ми у житті...
      Тоді й побачимо! Аякже!
      Рішати будуть – саме ті.

      Той самий, що недочуває
      сурдинки арій солов'я
      на белебені свого раю
      і свого его, – ось то я!

      Але не умирає мрія.
      І хай біснується війна –
      реінкарнація ще діє,
      хоча стирає імена.

      У пошуку своєї тіні
      летять монади у світи.
      Об'єднуються рідні, рівні
      і уникають суєти.

      І як не гірко пам'ятати,
      що буде день і буде час,
      коли уже не буде нас,
      та буде сонечко сіяти
      і десь когось народить мати
      з моєю долею не раз.

                                            10.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Дражнилки
      ***
      А у Європі є усе!
      А от у Азії – немає.
      Комунія усе несе
      і закапелки набиває.
      Росія ссе,
      і п'є, й пасе...
      Межі у неї не буває.

      ***
      A la France це не лише́
      а la-Mari – свої та наші.
      Історія нової Раші –
      усе чуже
      у негліже.
      Її надії – у параші..

      ***
      А на нашій горі у великій дірі
      опинились усі депутати.
      Височіє гора,
      та глибока нора
      і немає кого обирати.


      ***
      А на пенсії буде лафа не усім.
      Ейфорія була у Союзі.
      Є реформа, а буде пожива косі.
      І хоча у ясі,
      та зате у красі
      поховають усіх у ярузі.

      ***
      А на Русі ще є кому
      і є по кому заридати.
      За цілину і Колиму,
      і за війну,
      і не одну
      уміють люди умирати.

      ***
      А на нашій дорозі одні полини.
      На медяники інші чекають.
      І пакують пани
      не своє за тини,
      а убогі і свого не мають.

                                            2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Минуле завтрашнього дня
      Лишаються далеко не усі.
      Завіялись моголи і татари.
      А й досі ще живемо у ясі.
      Історія Росії і Русі –
      це дві калоші не одної пари.

      Не має свого роду кацапня.
      Її архіви – це одні наклепи,
      фальшовані літописи, брехня...
      Минуле наше завтрашнього дня –
      оце й усі її духовні «скрепи».

      Являються то лисі упирі,
      то носії свинячої щетини.
      І кожне, опинившись на горі,
      усе ще риє ходи у норі
      до ласої шматини України.

      Московія прив'язана до пня,
      що ріс віки у нашому городі
      як дерево чужого їй народу.
      І досі ще вирубує щодня
      і корені, і віти мого роду.

      На щастя, і часи уже не ті,
      і юна зміна інша виростає.
      Історія утопії минає.
      Але, на жаль, не знають і святі,
      яке минуле на її путі
      несамовиту націю чекає.

                                    10.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. І уму, і серцю
      Усе відомо як... Але – чому? –
      таке питання досі не стояло.
      А чуємо позаочі не мало,
      що сказане – ні серцю, ні уму.

      Коли не байдужіємо, либонь,
      на ці удари реагує серце,
      уловлює його найвищі герци
      як душі – Віфлеємовий огонь.


      І віруємо у велике чудо,
      яке долає простори і час.

      А може і його уже не буде
      як явища, що порятує нас?

      Але і Слово діяло не раз,
      коли Його осмислювали люди.

                                    10.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Флюгери східного вітру
      Імперії творили не боги,
      а посланці диявола - вампіри.
      Не додається нації снаги,
      коли ще є під боком вороги -
      парафія кирилової віри.

      Агресія любові! Та проте
      попи дають церковне вар'єте,
      а далі - за месію алілуя,
      який поб'є Америку за те,
      що попадя не знає і не чує.

      Фанатики очікують орду.
      А я дурний, наївний хочу миру.
      Єдиновірці, я із вами щирий:
      коли ви навіваєте біду,
      я недруга за милю обійду,
      а ворога уб'ю мечем сатири.


      10.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Вуздечки на храпи
      ***
      – Продайте душі – майте гроші
      і хай керує «вертухай».

      Усі поїдемо у рай,
      коли вони такі хороші,
      що хоч у мери обирай.

      ***
      Керують нами потенційні ЗеКи,
      а долю пишуть вила по воді.
      Не падає імперія Кучмеки.
      Не роздає пілюлі Солоденко.
      На волі – ситі. Босі – у нужді.

      ***
      Немає миру на землі,
      зате корупція – до краю.
      І поки Раша – Сомалі,
      її гадючник у кремлі
      усе «рішає» і кусає.

      ***
      Я кацапа бачу, та не чую.
      Ну який це мій у біса брат,
      як у нього зовсім не працює
      україномовний апарат?

      ***
      Ще не об’явлена війна,
      а кондуїти є таємні.
      І поки бійка на арені,
      комуністична сатана
      уже малює, будьте певні,
      непересічні імена.

      ***
      Не довго ще до фінішу орді.
      Куди не кинь, а їхня карта бита.
      Долизує своє й чуже корито
      чумна порода. А її еліта
      усе свинею лізе у вожді.

                                    2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Батальні колорити
      Ще баба осінь посилає літу
      на полики узори й кольори,
      а Гея у віночку горицвіту
      уже чекає іншої пори.

      Яскраві позолочені пейзажі
      умили і оплакали дощі.
      Ось-ось – і білий саван м’яко ляже
      на пагони, дерева і кущі.

      Тумани сині зорі погасили.
      Розтанули пташині килими.
      І косо озирається Ярило
      за обріями лютої зими.

      За оранкою Марсового поля
      ретивий ратай утирає піт.
      Крові живої вимагає воля.
      Удобрює могилами граніт.

      На сході і зимою, і весною
      яріє поле. За озиминою
      скучає не засіяна рілля.
      Погуркує громами. І здаля,
      готуючи ротацію герою,
      уже й Сивілла сива як земля.

                                    10.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Участь поколінь
      Поволі наближається майбутнє,
      ущільнюючи пережитий час
      за ко́гось – нами і кого́сь – за нас.
      Не зайві і духовні атрибути
      і тінями минуле і забуте
      поповнює нічний іконостас.

      Являються ровесники-ковбої
      і пішими, і охляп на коні.
      Буває, і полегшає мені…
      Та іноді уже нові герої
      навідуються у мої покої.
      Це ті, кого убили на війні.

      І ті, і сі – не уловимі душі,
      і невмолимі ще, і не байдужі
      до того, що турбує і мене…
      І їх упізнають у тому крузі
      і ОУН, і УПА, що у Союзі
      покинули чистилище земне.

                                    10.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. На всі смаки
      Поети цього не казали.
      Чужі кумири і мої
      очікують за волю сала.
      Тепер – усі багатії.

      І шило маємо, і мило.
      Поезія іде на рать.
      Про це зоїли говорили,
      а нині й ці уже мовчать.

      Зате у лірі – ати-бати,
      а музу пишуть автомати.
      Полову вимела війна,
      але – гаряча, затяжна.
      Немає вуйку що читати:
      усе – поезія одна.

                                    07.10.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Між людей
      Коли на волі, ніби у ясі,
      сама душа волає, – алілуя...
      На місці я тупцюю як усі,
      хоча здається, нібито іду я.

      Іду, аби подалі од юрми.
      І все одно лишаюся у герці
      один із тими самими людьми
      байдужої душі і злого серця.

      Надію розчаровує мета.
      Заманюючи у свої лабети,
      собою очаровані поети.
      поволі запечатують уста.

      Але кому молитися на часі?
      Немає місця на іконостасі,
      коли дорога бита коліньми
      одної й тої самої юрми
      однакової, сірої у масі,
      що марно називається людьми.

                                    10.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Доленосні дебати
      У Раді чути вибухи і мати.
      Явилися паяци на тропу.
      Яке воює, то такі й дебати.
      І рученята умиває Пу.

      «Піаряться» і ліві, і неправі
      до того як летіти на «Євбаз».
      І на свободу є іще управа –
      у спікера ще діє протигаз.

      Закони мають димову завісу.
      І цьому радий кожен депутат.
      Комедія виходить за куліси.
      Усі ми дуже любимо театр.

      І зайве всує згадувати Бога,
      який не порятує дикий край.
      Куди вели, тудою і тікай.
      Обранці обирають цю дорогу
      і пропонують мучитися довго,
      аж поки не потрапимо у рай.

                                    06.10.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Іван та Мар'я
      Іван у Мар'ї – воїн-старожил.
      І разом прожили вони чимало.
      Але на Мар’ю зайвих кінських сил
      у воїна уже не вистачало.

      Лежить Мар’яна тиха і німа,
      а генерал поринув у нірвану.
      Але – лап-лап! Мар’яни десь нема.
      І це занепокоїло Івана.

      Сюди-туди – нема її ніде.
      У туалеті здибались одначе.
      Сидить його Мар'яна на біде
      надула губи і ось-ось заплаче.

      Чого це ти? – запитує Іван.
      Та от сиджу і думаю-гадаю,
      чому якийсь облізлий дідуган
      до мене, генеральші, діло має?


                                    2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Проміжні підсумки
                                І
      Чому – я знаю, а чого –
      не відаю, коли у тиші
      мене не чують сірі миші.
      Я ще котяра, – о-го-го!
      Але пора вже – і т о г о:
      а хто за мене це напише?
                     Мої бароко й рококо
                     вітри розвіяли по світу.
                     Я звичайнісінький хвалько.
                     Але ж усі поети – діти.
      Усі хороші і свої,
      і рани так чужі любили,
      що незагоєні мої
      наївну душу не ятрили.
                     Чого кидати камінці
                     до заповідного городу?
                     Невже не люди, а людці
                     єдині голоси народу?
      Ну, уколю когось у щось,
      ну, не по чину засміюся,
      коли нема-нема, тай – ось!
      Але умиюся, утруся
      та й не чіпаю ні жінок,
      ні того, що уже великий…
                     Я уплачу за цей урок.
                     Поаплодуйте, не каліки.
      Я і лелеку полюбив
      як майже недосяжну птаху.
      І не ревную я до дів,
      які дають, буває, маху.
                     І до офіри не оглух.
                     А получаю по заслузі
                     як той котяра…
      Любі друзі,
      я маю абсолютний слух
      і чую хлопавку для мух,
      коли надокучаю Музі.

                                ІІ
      Я уже віднедавна її
      пізнаю по дорозі до раю,
      бо ціляють по ній бабаї
      із базуки самого Мамая.

      Маю досвід уже не малий
      як розлукою гоїти горе.
      Бо до того її довели,
      що стає як і Ліра – прозора.

      Я не відаю, де вона є.
      Не за ту очевидно беремось
      і як авгури ночі, своє
      помічаємо і не сміємось.

      Атакують пенати її
      і ліричні зоїли, і зайди.
      Та не марні удачі мої
      як на ярмарку успіхи Байди.

      І немає іще козака –
      харцизяки або забіяки,
      на якому поета рука
      не лишила таємного знаку.

      І немає такої вини,
      за яку би мене осудили
      як за ті перелази й тини,
      на яких упіймали і били.

      Не минають усіх поруби.
      Як у лісі нічийні гриби
      із-під носа хапаю я вірші.
      Не минути нікому судьби.
      Не судили би люди, якби
      ми писали як слухають інші.

                                ІІІ
      Живемо – дні. Переживали – ночі.
      І тільки й того щастя – уві сні,
      та радості одної – у вікні.
                     І квіти, і поезії урочі,
                     і зваби, ще не в’янучі, жіночі
                     до осені являються мені.

                                    10.2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Чорний ліс
      Була пора – і я у лісі ріс,
      аж поки явори пішли на лати,
      а на ворини – нічого рубати.
      Але новий – той самий Чорний ліс
      по іншому не вмію називати.

      Ішли роки, минаючи літа
      галявинами, де упали роси,
      які не оминали ноги босі.
      Та ось уже і осінь золота
      у сивину вплітає білі коси.

      Чекають і на мене поруби.
      Душа сумує, а на серці любо.
      Оберігають велети дуби
      окраїну далекої доби
      і я, замшілий, ще не ріжу дуба.

      Навідуюсь і нині до села,
      увидіти дерева – аж до неба,
      а іншої оказії не треба.

      Отут ходила дівчинка мала,
      тримаючись за руки тата й мами,
      у Чорний Яр за білими грибами.

      Епоха прошуміла й загула.
      Але яка мелодія була!
      Усе минає чорними лісами.

                                    2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. У течії на мілині
      Сіріє надвечір’я на ріці.
      У сутінки укутуються плеса.
      Лякають рибу кочети, а весла
      нащупують у мулі камінці.

      Понакидали, а мені – збирати.
      Але немає місця у човні
      усьому, що поховано на дні.
      І я латаття повезу до хати.

      Ріка тече. А я – на мілині.
      І утлий човен душу не рятує.
      І лілії уже не понесу я
      як це було раніше уві сні.

      Тече вода широкою рікою.
      Минає греблі. Рухає млини.
      Та протікають і мої човни,
      колись покриті чорною смолою.

      Такі мої «удачі» житія –
      як у дитячій пісеньці «Карамба».
      Усе одно, що болота, що амба.
      Кінчається ілюзія моя.
      Кебету закрутила течія,
      а течію цю загатила дамба.

                                    10.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Прикмети осені
      Калина починає червоніти.
      Оскомина опалює шипшину.
      Доспівує за обріями літо
      свою журу і пісню лебедину.

      Чатує місяць зорі вечорами,
      повільно випливаючи уповні,
      і свічами запалює над нами
      сузір'я Лева, Водолія, Овна.

      Комусь до серця безсоромна осінь,
      а іншому – ота, що над полями
      через літа завіяні і досі
      курликає у небі журавлями.

      А нам би ще ночами обігріти
      не те що зорі, а бодай кубіту,
      але свою – не зоряну, а милу.
      А нам би ще… Аби ще мати силу
      у горобину ніч не червоніти,
      що до цієї осені дозріли.

                                    09.2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Коли, якщо – тоді...
      коли проснуться люди до зорі
      і їх покличе каятись Марія
      настане мир у кожному дворі
      і може вдруге явиться Месія
      коли проснуться люди на зорі
      якщо за обрій полум'я завіє
      і передохнуть змії упирі
      а на Дону прокинеться надія
      що вже і їм молитись на порі
      якщо зі сходу заходом повіє
      тоді засяє сонце угорі
      коли повикидаємо злодіїв
      у море як іржаві якорі
      аби не потонула наша мрія –
      тоді засяє істина зорі

                                    09.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Спостереження
      ***
      Щасливі сім'ї, ой, не часті –
      і невеликі, і малі,
      та економимо на щасті,
      забуті генами землі.

      ***
      У першому коханні
      шукаємо основ,
      але любов остання –
      надійніша любов.

      ***
      Великі сім'ї особливі,
      але і цьому завдяки
      дітей виховують щасливі
      і дуже люблячі батьки.

      ***
      Причини є і наслідки відомі.
      Довіра є, то й на душі – розрада.
      Але коли не всі у тебе вдома,
      у голові блукає тиха зрада.

      ***
      Розчарування настає,
      коли утрачена повага
      до того, що у тебе є,
      як на канаті – рівновага.

      ***
      Я заплющую очі щоночі
      і не бачу нікого...Ніде...
      Тільки очі, одні твої очі
      місяцями продовжують день.

                                    2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Заморожені відлуння
      Сіє-віє мрякою погода.
      Не чекає згоди у народу.
      Ранками – туманами ріки,
      вечорами – бурею зі сходу
      спеку надолужує природа
      розою вітрів на всі боки.

      На дуель запізнюється осінь.
      Може, блокували по дорозі,
      а у літа часу не було
      уночі чекати миротворців
      то й не гріє, як бувало досі,
      де-не-де посіяне зело.

      І надія вижити не гріє,
      поки миром на землі повіє
      на порозі іншої весни,
      де усе, що мрія уявляє,
      армія салютами вітає
      і не чує власної луни.

                                    09.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Реформації
      Нові рекорди ставить осінь.
      Четвертий рік іде війна.
      Які мімози у морози,
      така й реформа затяжна.

      Ніщо так довго не триває
      як обіцяння, – все мине.
      Вогню без диму не буває.
      Але куди ведуть мене?

      Кудою ця ясна дорога?
      Де фініш братньої війни?
      За кого простягати ноги,
      коли не чубляться пани?

      Мої лукаві супостати,
      загляньте у меню дитяти.
      Яка дієта!? А ціна!?…

      Де реформації багато –
      воно за маму і за тата
      захоче випити вина.

                                    09.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Те Ка
      Одного разу
                     руський цар Хайло
      одразу
                     опинився аж у пеклі.
      Йому і цього разу
                                    повезло.
      Ані Яги у пеклі не було,
      ані його євро-цариці Меркель.

      У казані із назвою: ЦеКа –
      пили і їли кендюхи Союзу
      …і Карла.
                     Наче – сауна така.
      І ярличок
                   у кожного
                                  на пузі
      із абревіатурою:
                                  Те Ка.

      Не тільки Бозя шельму позначає.
      Таке Те Ка хотілося й собі.
      У фана клептоманії буває,
      що й етикетка – масло по губі.
      Але питає,
                                    – що це означає?

      – Оцей – творець комуни,
                                  цей – тиран,
      а інший –
                     теоретик комунізму.
      – Е-е-е..., Е-е-е...,

                     – сказав задумливо Вован.
      Кому як не йому –
                                у цей казан
      утопії і пійла кабалізму?

      Тай уявляє, ніби на коні
      очолює усе союзне військо.
      І каже, – то чіпляйте і мені
      Те Ка!

                  І чує,
                                – а чому б і ні?
      – А хто я буду?
                 – Таракан!!!
                             Кремлівський!!!


                                    09.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Поза істиною слова
      Тихо, братіє. Дуже
      гучно б'є барабан,
      поки люди байдужі
      до ятріючих ран,
      поки істина слова
      наші душі пасе,
      а священну корову
      революція ссе,
      поки ниюче серце
      огортає пітьма,
      а горілку із перцем
      допиває юрма,
      поки сонце ще сяє,
      а ночами дуга
      тятиву натягає
      і тікає нудьга,
      поки туга минає
      і яріє снага.

                                    09.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. А що там, на Парнасі...
      ***
      А от на землі не було ще культури,
      яка б не дала заборонений плід.
      Совкової шкури
      із номенклатури
      буває і досі боятися слід.

      ***
      А на Парнасі позаймали ніші
      не наші вірші, а поети інші.
      Нічого особливого,
      коли собі подібного
      перечитаєш раз, але не більше.

      ***
      А на природі я – Ван Гог,
      який малює багатьох,
      коли себе любити всує.
      Я поміняв би псевдонім,
      але який резон у цім,
      якщо еліта не почує?

      ***
      А на Парнасі миру не буває.
      А поки-що ідилія триває.
      Бузько клює не бабая,
      так як зозуля нічия
      його – нема-нема, тай помічає.

      ***
      А уночі сичі осоловіли.
      І як то любо, що мовчать зоїли.
      Буває уночі
      співають і сичі.
      Але яке кому до того діло?

      ***
      А в Україні є один тотем
      і для душі єдина панацея –
      пишу, суджу і думаю я – нею.
      І як дорогоцінним багажем
      я володію мовою цією.

                                    2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Пото-лок
      Коли не бачу, що я чую,
      то розумію, – тарарам!
      Ніхто мене не намалює,
      бо я усіх «рисую»* сам.

      У мене є і синє небо,
      і недосяжна висота.
      А вище стелі і не треба,
      тому й обмежена мета.

      Мене від цього не убуде.
      Але обурює мене
      як нелюди ідуть у люди,
      займаючи моє. Ясне!

      Локалізую запах поту,
      тому і маю пото-лок.
      Але усю мою роботу
      інде шліфую до дірок.

      А деінде одпочиваю.
      Мотив не лише у труді.
      Коли іду, буває, плаєм,
      то я щасливий і тоді.

      Люблю озера, ріки, море...
      Не хочу гори золоті,
      та завоюємо і ті,
      коли біда уже не горе.
      Мене мої далекі гори
      утримують на висоті.

                                    17.09.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Якщо подумати
      ***
      Вся околиця буде село.
      На Дону веремія чекає.
      І у Раді уже – нє алльо…
      Ми і раді, та ради немає.

      ***
      Ніякої тактики нині
      немає по суті ніде.
      Стратегія є в Україні.
      Якщо всі дороги – руїни,
      то як же той ворог зайде?

      ***
      Коли війною бавиться аматор,
      то вочевидь не відає ніхто,
      чому це називається АТО.
      Війна! Гібридна! А який оратор!?
      Не атакують чоти і рої.
      Котуються і програні бої.

      ***
      Революція триває.
      Петя Вову доганяє
      і міняє пику на «лицо».
      Та народу не до сміху.
      Може Космоса на Міху
      будемо міняти у кацо?

      ***
      Електорат не чує, – «ко-ко-ко»,
      але на вухо локшину мотає,
      коли «Ореро» Грузії згадає.
      І поки Юля чує «Суліко»,
      у когута надія пропадає.

      ***
      Ой не тоді Вітчизна мила
      як має із роси й води
      дешеві і п'янкі меди,
      а от коли нечиста сила
      у неї утинає крила,
      але вона вряди-годи
      не лізе у ясу орди.

                                    2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. На осонні осені
      Читаємо з листа мелодії і скерцо
      минулої весни, майбутньої зими.
      І поки є мета, не стомлюється серце
      молитися, аби лишатися людьми.

      Жаліємо себе, а Бога осудили,
      що не такі дає як мали уві сні
      удачу і її – свою єдину милу,
      і долю не таку як співані пісні.

      Було одне життя, а іншого немає.
      І є одна любов, що іншого чекає...
      Завіяло літа, шляхи перемело.
      Виношуємо те, чого не вистачає.
      І на осонні літ у осені питаю, –
      куди зникає те, чого ще не було?

                                    09.2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Післямайдання напередодні
      Керує партія бариг.
      Усі кивають на своїх,
      але нема кого за це садити.
      Тасують карти діячі, –
      казенна хата і харчі.
      А на Гаагу рано ворожити.

      Діла у Юри, – о-хо-хо!
      Майдан очолює Міхо.
      Усі Арсени захотіли Юлю.
      Оба Олеги – то старе.
      Повія паузу бере.
      А Петя розраховує на дулю.

      Така реклама – не алло.
      Уже і пика – не hy-lo.
      І містика уже не чудасія.
      Жокеї пацю запрягли,
      за нею – овни та осли,
      а темна поні все-таки – Надія.

                                    09.2017



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Примхи
      Десь є дощі, а інде – холоди
      і деінде між хмарами проб'ється
      веселе сонце. Це воно сміється,
      що дощові літають не сюди.

      А я усе чекаю грозової.
      Тоді уже і туча – не біда,
      коли мою огудину напоїть
      не замінима дощова вода.

      Тоді й мені захочеться такої –
      і прісної, і чистої, й живої,
      цілющої як роси навесні,
      коли душею хочеться співати,
      і ластівка літає біля хати,
      і сонце сяє ще у вишині.

                                    09.2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Пізнання себе
                            І
      Коли біда по світу носить,
      не чує радості душа,
      не розуміє слова, – досить!
      і того, де її межа.
      Тому не очевидне сниться,
      а невідоме майбуття
      у серіалі репетицій
      із паралельного життя.
      Перегортаємо минуле
      і забуваємо на час, –
      якщо історію забули,
      її видумують за нас.

      Усе побачене й почуте
      не набирає висоти,
      коли не можеш осягнути
      путі державної мети.
      Але хвилює особисте.
      Я знаю, кращі є солісти
      і ненаписані пісні.
      Одні – в історії на дні,
      а іншим хочеться посісти
      почесне місце на війні.
      Диякони та бандуристи
      нотують псалми в унісон.
      Виспівують своє туристи
      і генерали для погон.
      Всі ролі зайняли актори.
      Мої слова – це хвилі горя,
      а я – один із багатьох,
      у кого серце на дозорі.
      Але усіх читає Бог,
      і не потоне той у морі,
      хто у петлі ще не подох.
      Я знаю, що дереворити
      не чують щирої сльози,
      та аби вижити і жити,
      молюся я на образи.
      Лиха біда, таки, навчає.
      Не випадає у строю
      іти за волю,
      …за свою,
      хоча моя хатина скраю,
      де я юрми не помічаю
      і зайве буде
      …інтерв'ю.

                            ІI
      Ми апелюємо до неба,
      коли чекаємо своє.
      Але виборювати треба
      усе, що у законі є.
      Намаявся. І як по нотах
      біжу, буває, уві сні
      по незнайомій цілині.
      Заносить ще на поворотах,
      але літається мені...
      у вирій...
      білими ночами...
      Немає крил. Тому і мчу
      по ниві босими ногами,
      але реально –
      я лечу!
      Лечу
      і досягаю неба,
      і забуваю уві сні,
      що повертаюся до себе,
      убитий на чужій війні.

                            ІII
      А хто вони, мої убивці?
      Я пам'ятаю їхні лиця.
      Невже й вони за отчий край –
      щурі, гієни і лисиці?
      Мені іще і досі сниться:
      «мая твая нє панімай».
      Я ще умію пам'ятати.
      Ми – вояки. Вони – солдати.
      Але ніколи – не брати.
      Кацапу треба воювати,
      а українцю – берегти,
      обороняти нашу землю
      і крайню хату нічию...
      Нікого я не уяремлю,
      коли на ворога плюю.

                            ІV
      О, Боже, де ті менестрелі?
      Я ж не один за всіх стою
      і пишу заповідь Твою
      у ці прозорі акварелі?
      Не украду, і не уб’ю,
      коли за обрієм палає.
      І хай мене не у бою,
      а за позицію мою
      якесь ніщо у цьому краї,
      без роду-племені, полає,
      що я себе не пізнаю.

                                    2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Та сама бентега
      Читаю Енеїду,
      та не у казематі,
      блукаю не у літньому саду.
      Чого чекати діду
      у равликовій хаті,
      коли не хоче бачити біду?

      На вуса намотаю,
      що це моя робота –
      судити пересуди і суди.
      І я не заважаю,
      коли і ти не проти
      за мною у едемові сади.

      Пиши собі сонати,
      рубай свої котлети,
      дожовуй солонину у борщі
      або із рути-м'яти
      очікуй на сонети.
      А я чекаю грози і дощі.

      Літаю поза межі
      і воювати мушу,
      коли орли клекочуть бозна-що.
      Опалюють пожежі
      неопалиму душу.
      І як же їй мовчати ні про що?

                                    2017





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Все, що збувається
      Наснилося, що є у мене дім
      у далині за білою горою,
      омитий синьо-синьою рікою,
      і ти зі мною мешкаєш у нім,
      а я не налюбуюся тобою.

      Мене дивує усмішка сумна,
      але радію як дитяті тато,
      що маю незаслужено багато –
      і ти, і небо, і одна стіна
      у мрії побудованої хати.

      Ми ідемо обіруч у поля
      або на ту високу білу гору
      і до зорі ворожимо на зорі...
      Але усе це бачу я здаля
      як місяць у почесному дозорі.

      Збувається лише одна краса:
      у ночі – очі, у траві – роса
      і далина навіяного раю.
      Яка об'ємна ця нічна яса!
      Є ти, і я, і сині небеса,
      а хату білу доля оминає.

                                    09.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Страшилки казкової Русі
      ***
      А у Чуді є розбійник-
      Соловей, Кощій, карга –
      та, що баба і Яга,
      і Ємєля – винахідник
      ступи, печі й батога.

      ***
      А в Україні люди – люди!
      А українці – вояки,
      усупереч і завдяки
      клопу, якого вже не буде.

      ***
      А на війні уже не до азарту,
      коли її вистави – уночі,
      а діячі – аматори
      воєнного театру,
      а люди – професійні глядачі.

      ***
      А українці язикаті
      словами дресирують ос.
      Уміє дещо показати,
      аби українізувати
      великороса, малорос.

      ***
      А у нас є АТО
      і трофейні авто,
      і нові бойові автомати...
      Але де той закон –
      перейти рубікон
      і за волю свою воювати?

      ***
      А у «Білому сонці пустелі»
      є серійний герой у шинелі
      і немає ізгоя-хахла.
      Є таке КІНЕМА!
      А героя нема,
      що годує імперію зла.

                                    2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Літньо-осіння естафета
      У туге зав'яле перевесло
      дожинає вересень жита.
      Чує канцелярія небесна,
      що пора і їй сушити весла
      поки не явилась саме та –
      та, яку чекаємо ночами...

      Пущами і хащами, ярами,
      берегами, плесами ріки
      заповзає в душі холодами
      та, що переорює роки,
      а на зиму засіває поле,
      поки є ще роси і дощі
      і останнє лебедине коло
      понесе до вирію ключі.
      Є у неї синьо-жовті крила,
      і уже уквітчана коса,
      і дорога є – у небеса…

      За далекий обрій полетіла
      у весни украдена краса.
      Буревій приймає естафету.
      Віє димом на усю планету.
      Де у полі дихає війна,
      не щезає хижа сарана.
      Істерія застує поету.
      А вона? Мандрує, як у Лету
      за озиминою ярина...

      А вона вітрила напинає.
      А вона, мов коней, запрягає
      буйні неосідлані вітри...

      Осінь дує на холодну воду
      і приймає на льоту погода
      місію озимої пори.

                                    09.2017



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Осінні візії
                            І
      Немає візії такої,
      яка не додає жалю,
      коли приходить із косою
      і зазиває у покої,
      де не один я сльози ллю.
      Води живої вже немає.
      Ачей замулили до дна
      усі джерела мого раю?
      Уже й герої допивають
      напій цілющого вина.
      І їм укоротили віку...
      В Харона черга не мала.
      Його потуги невеликі,
      коли біді немає ліку,
      але не вистачає зла.

                            ІІ
      Лишається одне – тужити,
      що осінь ця не золота.
      Ягнята – цілі, овни – ситі…
      А де омріяні свята?
      Пересіваються на сито
      надія, віра і мета,
      а посивіле наше літо
      учора оплатило мито
      за укорочені літа.
                                    31.08.2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Повістка денна
      Я у Європу не тікаю,
      хоча і хочу як дитя,
      яке з огидою збирає
      чуже накидане сміття.

      Я дуже хочу на Канари
      як це не раз уже було,
      але на євро і доля́ри
      мені якраз не повезло.

      Я не поїду до Китаю.
      Японія мені чужа.
      І не Сибір мене лякає,
      а харакірі без ножа.

      Я й у Америку не хочу,
      хоча волію за межу
      і океани перескочу,
      але завию, затужу

      коли через полярне коло
      як журавель перелечу
      і зрозумію, що ніколи
      не політаю досхочу.

      Я залишаюсь в Україні
      як той на сідалі когут,
      який не чує свій капут.
      – О'кей! Але які наївні
      собі доказуємо нині, –
      уся моя Європа тут.

                                    08.2017



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Аборигени
      У кебі – baby, мама – молода,
      але уже обоє русофіли.
      Вода у неї мовиться, – вада,
      а українці, як один, – дєбіли.

      І ніби не скотилась із гори
      якої-небудь Чуді чи Калуги...
      Червоно-синьо-білі кольори –
      оперення місцевої папуги.

      Вітаєшся. У відповідь, – чаво?
      І думаєш, – воно напевне німці.
      Ой, селяві! Куди ми ідемо?
      Надовго окультурились тубільці.

      Такого ще ніколи не було.
      Московії у Львові повезло,
      а ні, то повезе одного разу.
      Периферія цвенькає до сказу.

      У Київ їду, де моє село
      не чує без'язикої зарази.

                                    08.2018



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Штрихи до автопортрета
                              І
      Ой-вей… Лякає біо-графі-я?
      Не кольорова? Та й не чорно-біла.
      Є особисте – як душа у тіла
      і не одна симпатія моя.
      Але яке кому до того діло?
      І я ще є. І мед, і воду п'ю.
      Не хочете, то я й не зачіпаю.
      А вірші що? Навіяне порву
      тай – у нірвану ту, що у рову,
      де бабаю ніщо не докучає.
      Є різні цілі і одна мета.
      Дистанція омріяна, і всує
      пеняти на завіяні літа.
      Пора давно уже не золота,
      а на межі іще одна чатує.

                              ІІ
      Літають журавлі у всі кінці
      і за Дунай усе повзе і їде...
      Тримаю ще синицю у руці,
      а не рушницю і не камінці
      уполювати жабу у сусіди
      оту, що давить, спати не дає,
      коли моє живе і процвітає.
      Осліплі, вибачайте, я ще є!
      Повторюю, – кому це заважає?
      Я обираю стежечку свою.
      Не хочу їх і сліду за собою.
      Мені не по дорозі із юрбою.
      Один у полі, але ще стою.
      Допишу біографію свою
      і зав'яжу з минулою любов'ю.

                                    08.2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Депо погоди
      У небі Трійця поганяє хмари,
      а не Еол примушує вітри
      усе ще пасти дощові отари
      ясної і гарячої пори.

      Чекаємо оказії Святого,
      і знаємо обов'язки богів,
      і часом уповаємо на Бога,
      не відаючи, що Він повелів.

      Ми – зайві еволюції об'єкти
      займаємо незаймані світи.
      І не поети видають сюжети
      веселої й сумної суєти.

      Опасисті як тучі – не герої,
      а флюгери – погані діячі.
      У грізну пору ясно й уночі, –
      не генерали армії лихої,
      а вісники погоди грозової
      уміють тихо сіяти дощі.

                                    08.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. За мить до осені
      Уже по-осінньому душі ятрить
      руде і опалене листя.
      Над нами – прозорого неба блакить
      і обрії, наче намисто.

      Ідемо за луки до плеса озер,
      де доля описує коло
      і, наче, пливуть силуети галер
      та хвилями дихає поле.

      Уява малює моря-міражі.
      Минуле моє із тобою
      у осінь тече – за водою.
      А літо уже на крутім віражі.
      І осені ми у цей час не чужі.
      До неї – подати рукою.

                                    08.2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    97. По спіралі віків
      ***
      Ми ще дорослі, та будьмо як діти,
      як заповів Назарянин Ісус.
      Діти Росії –
      найбільші! –
      у світі.
      Гей, українці, а нумо – учити,
      поки на небі
      ні пари із уст.

      ***
      Так і є,
      що поміж вільних вільні
      бігали в Союзі,
      хто куди,
      гріховодили на всі лади.
      І тому усі вожді
      дебільні
      у великорукої орди.

      ***
      Відома логіка ординця:
      усі погани – українці,
      а Путя – янгол во плоті.
      Але які його путі
      до осіянної столиці?

      ***
      А українці – і погані,
      і недонищені ущент…
      Залізна логіка Вована:
      якщо хороші
      росіяни,
      то Петя –
      хунта й Піночет.

      ***
      Літає лебідь.
      Запливає щука
      за бакени та видимі буї.
      І тільки раку мука,
      …та наука,
      як помагають іншому
      «свої».

      ***
      По колу ідемо
      чи по спіралі,
      яку опише дзиґа
      чи юла –
      у всьому друга сторона медалі
      до істини ще далі,
      ніж була.

                                    2017



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Гадання на гущі
      ***
      Коли уже осатаніють «наші»
      або не перебісяться свої
      нувориші, козли, багатії,
      побачимо Ємєлю на параші,
      що агітує на нові бої.

      ***
      Минуле наше золоте.
      Собі приписуємо те,
      чого іще немає.
      Ідемо обраним шляхом,
      аби покинути дурдом
      обіцяного раю.

      ***
      І рай, і пекло – це тобі не хата,
      в якій чекають друзі і брати.
      І ні́кого з нічого обирати.
      Та як ото – нізащо умирати,
      коли за тебе нікому іти?

      ***
      Ми веселі, а часи суворі.
      Оцінили місію чужу
      по стіні на суші і на морі.
      Маємо стояти у дозорі,
      та зове майбутнє за межу.

      ***
      Випікає доля свіжі рани,
      мов горшки опалюють святі.
      Та не ті горнила і майдани,
      і не ті у полі отамани,
      і основи нації не ті.

      ***
      Побажаймо поету удачі.
      Хоч задачі у нього малі,
      лише він у годину гарячу
      по долоні планети побачить,
      що чекає її у імлі.

                                    2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. К ***
      Я пам’ятаю те видіння,
      Коли явилась ти єси
      У миті Божого веління,
      Мій геній чистої краси.

      В полоні світлої печалі
      Я пережив полуду мрій.
      Все рідше чув я голос дальній,
      І снився милий образ твій.

      Минали дні, літа манили
      У буревії інших мес.
      І я забув і голос милий,
      І риси образу небес.

      У глушині чужого краю
      Минали роки забуття
      Придуманої муки раю
      В юдолі тихого життя.

      Та все минає і минуле
      Перетасовує часи,
      Де ти видінням промайнула,
      Як геній чистої краси.

      І п’є жага твоє імення,
      І знову закипає кров.
      Є божество, і є натхнення,
      Життя, і сльози, і любов.

                                    1995, 2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Під Божою рукою
      Приснилася Його десниця.
      Не знаю, що це означає.
      Мені у пекло не годиться
      і рано нібито до раю.

      І чую, – вівці мої, вівці,
      усі підете за тумани...

      І наче гладить по голівці,
      що я буваю неслухняний.

      Але усе одно – на небо
      під молодими бур'янами.
      Молюся нібито за себе,
      а горюватиму за вами.

      Ачей ніколи не побачу
      усе, наліплене із глини?
      Хоча я, може, і не плачу
      за долю кожної людини,

      що ми під Божою рукою
      ще чимчикуємо у пекло,
      хоча і, ніби, наді мною,
      і хоч, неначе-то, не смеркло.

      І ще воюємо на славу,
      і попадаємо у тему,
      і не поховані окремо.
      Але які буяють трави!
      Які некошені отави!
      Неначе ми і не живемо.

                                    12.08.2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Архетипи психоаналізу
      ***
      Наші анульовані брати
      хворі маячнею. Їм іти
      та й іти
      ...до білої гарячки.
      І етапи їхньої болячки:
      окаянні-нелюди-кати.

      ***
      Життя стирає, наче гумка,
      останки Божого дарунку,
      у чім тримається душа.
      А не даємо одкоша,
      то уявіть її ґатунки,
      коли чиясь лукава думка,
      її з'їдає, як іржа.

      ***
      Геній зіп'ється, а п'яний проспиться.
      З неба ясного вбиває не грім.
      Істина вся полягає у тім,
      що і лукаве найбільше боїться
      того, що є очевидне усім.

      ***
      Одне повзе. Літає інше.
      І вище нижчого клює.
      Усім ідеться як раніше.
      Але, кому од цього гірше
      у небі бачення своє.

      ***
      Доля сідлає. Батіг поганяє.
      А у кебети роботи нема,
      поки на битій дорозі до раю
      все дістається тобі задарма.

      ***
      Не гоже бути зрячим, та сліпим,
      коли чиясь позиція не чесна.
      Та між людей ступаймо обережно
      і зопалу не клюймо на калим,
      а щирі душі довіряймо тим,
      хто довіряє нам себе безмежно.

                                    08.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Сюрреалізм політики
      А ми такі – подуємо на воду,
      коли уже гарячим припекло,
      та й біжимо попереду народу,
      неначе викорінюємо зло.

      Об’єднує людей боріння націй.
      Але на барикаді суєти
      у бік революційних ситуацій
      еліті нашій ще іти й іти.

      Та це не боси. Босі спекулянти
      уже не варті того п’ятака,
      якому заборонено блищати
      у головній кишені «общака».

      Колона п’ята – це не колонада,
      а мощі вимираючих совків
      і серед них підпільна люта банда
      у відчайдушній лаві юнаків.

      Доведене до відчаю майбутнє,
      яке не добачає у пітьмі,
      приречене, допоки є безпутнє,
      довічно животіти у тюрмі.

      А сите прилипає до екранів.
      Готуються, ретиві до боїв,
      учасники невидимих майданів
      існуючої нації рабів.

      Існуємо і добре. Буде завтра.
      – А далі що?
                     – Нічого.

                                    Як завжди.
      Терпіти можна. Ходять поїзди.
      Вбивають брата.
               Догорає ватра.
                        Стікає кров.
                           Іде народна варта.
      Європа чує.
                            Та –
                                    нема біди.

                                    19.01.2014 – 11.08.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Перспективи
      На зло собі оголосили моду
      ще за лихого ангела Зорі,
      який тероризує всі народи.
      Немає ані волі, ні свободи,
      де грозні і насильники – царі.

      Не негри й індіанці мутять воду,
      а невситимі кров'ю москалі.
      Жахає окупація землі
      багатіями ницої породи,
      де путі і гундяї – королі.

      А наші! Наші? Бевзі, недомірки
      і найманці за кусень ковбаси.
      Куди їх діти, Господи, єси?
      Депо фізіономій під копірку,
      де множаться фарбовані лиси.

      А їх – як молі! «Онучата голі»
      перепиляли дідові паї,
      переділили води і гаї…
      Воює воїн, та один – у полі,
      де націю купують буржуї.

      Які були, такі і є уперті,
      такими й залишаємось до смерті.
      Не любимо диявольських імен,
      але за ними ідемо до ями
      і наче голосуємо ногами,
      а мафія дожовує «Рошен».

                                    08.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Українська сієста
      Викручує тучі росою на поле
      перисте руно голубе.
      Буває, що інколи – майже ніколи,
      коли тарадайкою їде по колу.
      – Цабе, круторогі, цабе!

      Ніщо із косою її зупиняє.
      У милі понурі воли.
      – Куди колимага?
      – У пекло...
      – До раю...

      А вітер у іншої хмари питає:
      – коли, кучеряві, коли?

      Не чути зозулі. Затих соловейко.
      Ніхто обіцяє дощі.
      Його канцелярія дуже далеко.
      Лягають під потяги шпали і рейки
      луною сирен уночі.

      А день допікає такою жарою,
      що краще упасти героєм до бою,
      аніж полягти у бою.

      Коли на війні не буває сієсти,
      копають окопи сапери-поети –
      останню надію свою.

                                    08.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Крізь роки і терня
                            І
      Вітаю аж із того світу,
      де ми жили і їли мед,
      як і усі совєцькі діти
      під гаслом партії, – вперед!

      Батьки у нас були уперті
      і роботящі як воли,
      коли давали їм умерти,
      але радіти не дали.

      Радянська влада годувала
      усіх селян у дві руки:
      живому очі затуляла,
      а убієнним навпаки,

      аби дивилися у небо
      і пам'ятали куркуля
      і те, що думати не треба
      бодай під зорями Кремля.

      Були ми юні піонери,
      а то й вожаті, ланкові.
      Навчала школа есесеру
      ходити в ногу. Cеляві...

      Історію старого світу
      ми одобряємо, аби
      усі були «живі-убиті»
      як Риму третього раби.

      Тому то – у собачій буді
      ховалися на цілині,
      у шахті. Снилося мені,
      який то я щасливий буду...

      Тікали нібито у люди,
      а опинялися одні.

                            ІІ
      Моя рідня по всьому світу
      освоює чужий устав,
      та не чекає заповіту,
      якого я ще не писав.

      А як напишу, буде небо
      і сонце риже й голубе.
      Та не обтяжуйте себе
      ані картинами села,
      ані питаннями до себе,
      ані історією зла.

                            ІІІ
      О! Ви атчізну захищали!
      На те і виросли сини.
      Аж у Молдавії давали
      і у Абхазії чини…
      Чому Росії всього мало?
      Кому не вистачає сала
      на тому березі війни?

      Мої освічені сестрички,
      і вас годує кацапня,
      коли ви полете щодня
      ту саму бурякову гичку?

      У Лету їдуть електрички.
      Не чує потягу рідня.

                                    08.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Опій любові
      А ми були такі ніякі,
      коли усякими були.
      У полі ще буяли маки,
      а ми нектару не пили.

      Балакали на дикій мові,
      усе робили навпаки...
      Напитись опію любові
      боялись юні козаки.

      Зате, які були дівчата
      у цьому тихому раю!
      І кожна – пісня непочата
      у рукопашному бою.

      А ми були такі щасливі,
      коли, як сарни полохливі,
      вони тікали у кущі.

      А ми ще зовсім не жонаті
      не знали, де і як шукати
      дівочі ласки уночі.

                                    2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Диптих 2017
                                  І
      У стані марення і сну
      у голові одні дурниці,
      що ніби я таке утну,
      яке не снилось і синиці.

      Я Музі напишу сонет.
      Ачей такого не бувало,
      аби абиякий поет
      не пожинав за це опалу.

      Закінчення я з’їм… На згадку,
      як це у декого бува’,
      коли не варе’ голова.

      Хоча поезії однако’,
      які читач добавить знаки
      і порозгадує слова.

                                  ІІ
      І додаю іще одну частину.
      Хай буде диптих.
      От яка біда –
      сьогодні ще один боєць загине,
      але поету, як з гуся вода.

      Мене сьогодні муха укусила.
      Літала муха, узяла та й сіла
      на писані шедеври ляпоти.

      І як то виживає Муза мила?
      Творці словес такого натворили,
      що й суржику до того не дійти.

                                    05.08.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Недопите літо у зеніті
      Літо ще вирує і гуде.
      Височіє сонце у зеніті.
      Луки й ниви зливою политі.
      Ожило огудиння руде.

      Випила дощі дуга веселки
      і росою узялась трава.
      Туманіє сива голова,
      що пора за обрії далекі.

      Обійду увагою моря.
      Що мені до мокрої калюжі?
      Як не є, але радію дуже,
      що у мене є моя зоря.

      Є, але далеко і нерідна.
      Маю сонце мало не щодня.
      І коли така моя рідня,
      то ніяка інша не потрібна.

      Однієї доля не дає.
      То навіщо мати нічиє?
      І кому оті вербові дулі?

      Ой, голубко сиза, час летить,
      у гаю мелодія бринить.
      Чую...
                  ...і не чує.
                                 Гулі-гулі!!!

                                    08.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Ціна перемоги
      Минають слава і війна.
      Линяють лики і знамена.
      Чиїсь лунають імена.
      Перемагають безіменні.

      Перемагаючи себе,
      ідуть у Лету невагомі.
      Займають небо голубе
      усі великі і відомі.

      Усі засвоїли урок –
      вогню без диму не буває,
      а до смішного лише крок,
      коли мале перемагає.

      Були надія і стіна,
      а є окопи і підвали.
      Усе живе поубивала
      Росія і її «весна».
      А те, яка за це ціна –
      майбутньому не буде мало.

                                    07.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Нічні бдіння
      Уві сні ми не маємо тями
      осягнути таємні світи.
      Усамітнене его ночами
      самотужки іде до мети.

      Чередою злітаються думи,
      покаяння, тривоги, жалі.
      Доливає пілюлі до суму
      самота у музеї землі.

      І у тиші нулями на масу,
      наче лущена пляма іржі,
      опадає полудою часу
      позолота німої душі.

      У вікно зазирають ікони,
      із якими вона віч-на-віч,
      опромінена сяйвом облич,
      уповає на Божі закони
      і надійну свою охорону –
      оповиту у пелени ніч.

                                    07.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Хиби істини
      Анекдоти є й без бороди.
      Ось, наприклад:
      – я гроза поетів;
      – я – орел!
      – а я такий один...
      – ну, а я записаний у метри.


      І так далі.
      Далі – хто куди.
      І одні, буває, у нікуди,
      інші «вибиваються» …у люди.
      Поки не жаліємо води,
      витоку поезії не буде.

      Не біда, коли авторитет
      у природи списує сюжет
      і до дна його експлуатує.
      До усіх апелювати всує.
      Та коли усох імунітет
      і на false пускається поет,
      то і true його ніхто не чує.

                                    07.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Із чинних об'яв
      ***
      Є наказ – іти на захід
      за вєлікую страну.
      Їй – нема безвізу. Ну,
      а його у пекло аспид
      посилає – на війну.

      ***
      Осатанілі зеки лугандона
      єдиної й ділимої на сто
      міняють Харю, Бєса і Кобзона
      на тисячу заручників АТО.

      ***
      Є об'ява, що АТО й війна –
      два боки офшорної монети.
      Є кому платити аліменти –
      розвелися біс та сатана.
      Треба обирати резидента.

      ***
      Повія вішає об'яву:
      – Шукаю милого собі.
      Так і Росія. Кучеряво
      бажає жити ця проява.
      Але не все їй по губі.

      ***
      Є нова об'ява ідіоту,
      а воно обманює себе:
      «Санкції – то Пороха робота.
      У Гаазі не чекає бота
      у клітинку небо голубе?»

      ***
      Має оголошення владика:
      – Карла і Людовік не чужі
      і йому ніде нема межі.

      На усеньку голову каліку
      вже не надувають вояжі,
      та яке опудало велике!

                                    2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Дзвони весни у літню пору
                     I
      Лірою, тихою ласкою,
      вірою, сивою казкою
      віють гаї і лани.
      За позолотою обрію
      сяє палітрою повною
      літо у небі весни.

      Ніччю, і рано, і вечором
      чути її голоси.
      Арії-оргії щебетом
      заполонили ліси.

      Це – весна! Це вона
      і голосна її луна
      мрії несе із колись.
      Кинь жалі. Ми одні
      на цій землі ночі і дні.
      Слухай і не журись.

                     II
      Падає сонце за горами,
      а поза тучами чорними
      стогне далека гроза.
      Бронзою, мідними дзвонами,
      громом, новими акордами
      б'ють у набат небеса.

      Сіє тихесенько
      дощик дрібнесенький.
      Сонце над кресами
      роси уже не зіп'є.
      А поза хатами
      з рутами-м'ятами
      літо співатиме
      соло вечірнє своє.

      У долині
      десь далеко
      чую пісню.
      Бачу одну
      зо́рю ясну.
      Лебединий
      чую клекіт.
      Нічка пізня.
      Та не засну.
      Ой не засну.

                                    2011,2017



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Кацапи
      Ви ще не знаєте кацапа.
      Літає мухою цеце,
      а обнімає косолапо
      і вічно має, як у цапа,
      незадоволене лице.

      Воно полює за чинами,
      аби завоювати світ,
      але відоме матюками
      або махає кулаками
      із малечку до сивих літ.

      Воно людей не помічає
      і визнає єдине – прес,
      яким і давить, і повчає.
      І у юрбі їх підла зграя
      пильнує вовчий інтерес.

      Його нема чому учити.
      Усе відомо наперед.
      Той буде оковиту пити,
      цей мать і партію любити,
      а решті треба пістолет.

      Воно затято риє яму,
      аби глибокою була
      і ненавидить до безтями –
      нахабне, люте, сите-п'яне –
      америкоса і хахла.

      А те, що нібито еліта,
      богема, «барє» і шпана –
      шурує гоголем по світу,
      із мракобісами у свиті,
      а їх ведучий – сатана.

      Оце і є союзний Чомбе
      серед опричників своїх
      і хрюш у рясі – між святих.
      Усі диктатори і зомбі
      вилуплюються із таких.

      У них ума – на дві палати.
      У шостій – Дума й ковбаса.
      Із Києва – колона п'ята,
      і гастролююча попса,
      і опозиція уся.

      Не всі Андрії. Є й Остапи –
      наємні рупори Кремля.
      На всій малоросійській мапі
      немає гірше за кацапа
      із укґаїнця-москаля.

      Відоме плем'я це пархате
      не тим, що і нікчема – пан,
      а тим, що заміняє ката,
      коли тебе попре із хати
      і поламає твій паркан.

      Питається, а може досить
      кататись на чужім горбі?

      Та видно пана по губі.
      Усе одно очима косить.

      І як земля по світу носить
      таку мерзоту на собі?

                                    07.2017



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Несподівані рефлексії
      ***
      Буває, і мініатюрні катрени
      не лише образи, але і ...поеми,
      і п'єси, і оди ...дощу.
      Які то скажені путі Мельпомени,
      якщо випадкові сюжети і теми
      доводять когось до плачу!

      ***
      І зоїли протирають очі.
      Месники і месниці навколо.
      Зрозуміло, що кусати хоче,
      та не ясно, що воно мололо.

      ***
      У всьому винні москалі.
      Ця істина відома.
      Надії є. І не малі.
      Чекаю миру на землі,
      але воюю вдома.

      ***
      Я не живу на Україні,
      а в Україні їм і п'ю.
      Не важко уявити нині,
      що чую соло солов'їне
      не на краю, а – у краю.

      ***
      Усе, що надбали у час есесеру
      на смерть і життя в боротьбі
      за мир і свободу майбутньої ери,
      «працюючий жулік» у пенсіонера
      на щастя здирає собі.

      ***
      А ми живемо на початку
      як є і було за дідів.
      Корупція, кража, подачка
      і каса, собі на «заначку»,
      освоєні з юних років.

      ***
      Замайоріло усе
      у бойовий «Первомай».
      Нація гасла несе:
      «Банду – долой!
      Путю – домой!
      Хунту – ?
      А Пєтя – good bye».

                                    2017




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Секрети кузні
      Я не пишу, а «вишиваю».
      Хай крицю варить сталевар,
      а я, буває, ще й клепаю
      і закипає самовар.

      Іду косарити на луки,
      перелопачую город –
      усе одно ази та буки
      не озадачують народ.

      Метафори беру зі стелі.
      Є коцюба і рогачі.
      Уранці списую пастелі
      і силуети уночі.

      А вечорами кличу Музу,
      як не навідає сама.
      Вона поету не обуза,
      але мовчу, коли нема.

      Відомо не мені одному,
      що є боєць – один за всіх.
      І що поганого у цьому
      або у помислах моїх?

      Не оминаю акварелі
      не наполоханих сорок
      і неопалених зірок.
      Боюся лише мене-стрелів.

      Думки хапаю на льоту
      і маю те, чого не маю,
      але нікому не зриваю
      підметок з рипом на ходу.

      Оце і всі мої секрети.
      Казати може й не з руки:
      – Я не люблю пусті сюжети
      і неотесані думки.


      Ніяке діло не минути.
      Та пам'ятаю поміж тим:
      одне – склепати і забути,
      а інше – милуватись ним.


      07.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. До і після
      І

      Як любо, що немає смерті,
      коли із вирію летять
      високі думи не затерті
      як вечорами зорепад.

      А ще миліше йти до неї
      дощем у недосяжну даль
      і аж до осені цієї
      сльозою сіяти печаль.

      А ще, аби мені самому
      на битому путі оцьому
      судити, виживу чи ні
      у колі милих, любих друзів,
      чи із недолею в союзі
      тужити у самотині.

      ІІ

      Дожили до останнього літа
      і лишаються лише свої
      три дороги по білому світу
      у нові і забуті краї.

      Завершили намічене коло
      пережитої разом пори.
      Осягаємо слово - ніколи
      у підніжжі крутої гори.

      У журі ти єдина і мила,
      та немає у тому жалю,
      що і ми не своє покосили,
      забуваючи слово - люблю.


      ІIІ

      Сива осінь читає моралі
      і тасує колоду життя.
      Ти від мене все далі і далі
      і тобі у юдолі печалі
      не байдуже моє майбуття.

      Ми не маємо іншої змоги
      як іти у забуті світи.
      Починаємо із перемоги.
      Не буває такої дороги,
      де немає до кого іти.

      Розлітаються душі як птиці
      з весняної у літню блакить,
      де чекає зурочена мить.

      Умиваємо росами лиця.
      Наша доля дарується квітці,
      а надія на волю летить.

      07.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Перепуття
      Живемо у час перемін.
      Така уже карта упала.
      Не ми обирали, а він
      у гавані долі причали.

      У часу немає керма.
      У люду опущені крила.
      А на перепутті нема
      кому напинати вітрила.

      Надія веде уперед,
      а вибору долі немає.
      Ця дама у смужку буває...
      І поки дорога не мед,
      нехай хоч удачу поет
      рукою за гриву тримає.

                                    07.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Незалежність від лукавого
      Історію писали не герої
      забутої уже старовини.
      Ми - орачі і ратаї весни.
      Але на сході оживає воїн
      у кожному учаснику війни.

      Ми обереги бойового духу
      усупереч Європі і орді.
      Одне погано - як укусить муха
      і настає у головах розруха,
      то кожна жаба лізе у вожді.

      Ми захищали волю і свободу.
      Віками боронили рубежі
      на заході, а нині по межі,
      де є один обов'язок народу -
      латати діри власні і чужі.

      Надія каже, - уповай на себе,
      твої діла повідає поет.

      Любов і віра - наш менталітет.
      Що на землі зав'язано, у небі
      уже реалізований сюжет.

      Опалені війною - обережні,
      та граються як діти із вогнем,
      від кого невідомо незалежні,
      у всі калюжі падаючи чесно
      охайним і опльованим лицем.

      Ні бісами, ні Богом не почуті -
      учора пацифісти і манкурти,
      сьогодні - уособлення біди,
      порукою й кайданами прикуті
      до дикої імперії орди.

      Сусіда має націю убогу,
      а ми - сусіду, а її боги -
      дияволу одному до снаги.

      Чекаємо у ляха допомоги.
      Але лукавий путає дороги.
      Герої наші - їхні вороги.

      07.2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. На нитці слави
      Живемо – хто на що учився
      у вирі дива і надій.
      Повеселився, зажурився –
      та й поганяй на упокій.

      А що іще на цьому світі
      тебе тримає на льоту?
      Бажання квакати й летіти
      і жаба має за мету.

      Тягни себе бодай за коси
      з болота у широке поле
      і хай навколо аж гуде:
      – Дивіться, люди, хто це, що се?
      Ти є завжди, або – ніколи,
      або не квакаєш ніде.

                                    07.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Моральні засади(16+)
      Не дивись на жіночі принади
      як на ласощі й море утіх.
      Все, що маємо, буде позаду,
      що попереду – думати гріх.

      Не дивись на чуже й епатажне,
      як буває, вальяжні коти,
      бо ніяка сама не покаже
      те, на що й не очікуєш ти.

      Не дивися, бо це аморально,
      все хороше – одному собі.
      Не журися, хоча і печально
      залишати її у юрбі.

      Не дивись на жону як собака,
      що забув, де масли заховав.
      Самурай у азарті атаки
      пам'ятає, яку обирав.

      І як огир не п'яль на кобилу
      косе око. Піймай за узду
      і дивися на яблука білі,
      а не фіги у райськім саду.

      Не дивися на неї ніколи,
      як вона, наче баба Яга,
      де б у гречку не стала нога.

      І гляди мені! Буде крамола
      не тоді, як вона напівгола,
      а коли абсолютно нага.

                                    2012



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Між іншим
      ***
      Немає як апелювати
      мені чужому – перехожій.
      Найлегше чути і мовчати.
      Не «вопіющим» воювати,
      але і змовчати негоже.

      ***
      Не заважають неживі боги
      служити слову і годити Музі,
      але перевелись запеклі друзі
      і завелися любі вороги.

      ***
      Сліпа Феміда і глуха.
      Такі у неї вади.
      Але тому вона й така,
      що краще пацю, ніж бика,
      на сало годувати.

      ***
      Пора тікати за тини.
      Уже закочують штани
      і голови, і глави,
      і бувші, й нинішні пани.
      І роздаються ордени
      наліво і направо.

      ***
      Перевибори? Нічого.
      Знову саме ті,
      що ідуть до перемоги,
      мочать мера бойового
      у його смітті.

      ***
      Кому, – ура! Кому, – ганьба!
      Іде підпільна боротьба
      за взятки і калими.
      І не гидує голитьба
      законами дурними.

                                    2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Без простою
      Кон’юнктури у мене немає
      і тому не пишу я «поез»,
      бо ніхто їх уже не чекає
      і поезії не замовляє,
      та не лаю себе, коли без
      ремесла непутящого скнію
      і чекаю на неї одну.
      А коли од жари одурію,
      то й ніяке до ночі утну.
      Головне, аби рима охайна,
      луки, озеро і вітерець…
      І, буває, захочу – негайно
      уявляю хороший кінець.
      Не тому, що мені, бойовому,
      захотілося миру в раю,
      а тому, що люблю я солому
      і травинки, буває, жую.
      Запряжу віслюка в колимагу
      і поїду на ній горілиць.
      Як ніхто не звертає уваги,
      не цураюсь веселих дурниць.
      Хай полають за ці обертони
      і поети, і панії ті,
      що не знають мене у житті,
      та навчають хорошому тону.
      Дуже дякую. Так воно є,
      що поету не треба таланту.
      Пам’ятайте про небо моє,
      поки інше тримають атланти.

      ……………………………..........
      Мої очі – іще голубі
      помічали, що небо зелене,
      і дивились угору щоденно.

      Епітафію пишу собі
      не на камені, а на горбі,
      де усе промовляє за мене.

                                    07.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Сомнамбула
      Минає у цирку на дроті
      афера: «Російська весна».
      І наче нема ідіота,
      який у миру – сатана.

      Нічого не пам'ятає,
      нікого не визнає.
      Батия на Рейні немає.
      Чума обирає своє.

      І поки затії на часі –
      повія ніде не була.
      Її не було на Донбасі
      і Ялту вона не взяла.

      За Віслу вона не ходила
      і не розоряла Волинь,
      і боїнга не зачепила,
      і рейсу – Варшава-Хатинь.

      У неї усі боголюби.
      Є роги й зоря на чолі!
      Але заявляє тригубо,
      що укри – усі москалі.

      А нині – лунатики в моді:
      дивуються, в очі плюють,
      не вірять у здачу по морді,
      але наставляють на путь.

      І не протираючи очі,
      не чуючи анітелень,
      «месія» п'яніє у пень.

      Линяє афіша. Уроче
      над чорною прірвою ночі
      схиляється завтрашній день.

                                    07.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. На шляху істини
      У зеніті літа часу мало.
      Коло переписує Велес.
      Покотило колесо Купала
      за гарячі обрії небес.

      Зупиняють сонце вечорами
      на ночівлю хрещені боги,
      а червоне небо за лісами
      не дає надії і снаги.

      Капища руйнуються дощенту.
      Істина – у вічності душі.
      Храми – дорогі апартаменти,
      особливо крадені й чужі.

      Гея уповає ще на осінь.
      І до неї недалека путь,
      де сіріє істина і суть.
      Ідемо у світанкові роси
      ще не взуті, та нагі і босі
      а боги жертовники несуть.

                                    07.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Від весни до весни
      Весна зелена засіяє
      і кращої пори немає
      на нашій матінці Землі.
      Летять із вирію лелеки,
      аби озвучити далекі
      свої нечувані жалі.

      А літо бронзове, звичайно,
      і де береться, запитай-но,
      оце накраяне тепло
      і де дівається, буває,
      коли його оаза раю
      минає, наче й не було.

      І настає у черзі осінь.
      Уже не бігаємо босі
      і кроїмо свої літа,
      свої жалі, чужі печалі,
      і не бажаємо йти далі,
      бо наша осінь – золота.

      Та ось – зима. Не дуже сива
      іще оздоблює красиво
      укрите інеєм чоло.
      Хоча вона, звичайно, срібна,
      але уже літами бідна,
      перефарбовує зело.

                                    06.2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Єврострасті
      ***
      Має visit in a sity
      не КаГеБе, а купець.
      Тихо сидять московіти.
      Буде тікати еліта –
      тут і Європі капець.

      ***
      Утішаються «скитальці».
      Черги є і буде тьма,
      поки Russia is тюрма.
      Вже не три – чотири пальці
      і… поїхала юрма.

      ***
      А ми гуляли по Парижу,
      але увиділи усе,
      кого й чого туди несе.
      Тепер історію напишу
      або невидане есе.

      ***
      Прощай, Росія неумита.
      Ukraine a junky favorite,
      а не тюрма і Колима.
      Тримай собі своє корито.
      Там добре, де тебе нема.

      ***
      Салют, освічена Європа.
      Тебе вітає Одіссей.
      Якщо котуються холопи,
      чекай мене і Пенелопу
      і наших навчених дітей.

      ***
      Привіт, умита Україна
      і ви із торбою діди,
      що їздите туди-сюди,
      і ти, народе-бедуїне, –
      немає теплої води.

                                    06.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Що діється!
      Остогидли пряники,
      батоги і злочини.
      Полетіли яники,
      прилетіли гоцмани.
      Пролітає літечко,
      а його й не бачимо.
      У свою наміточку
      потаємно плачемо.
      Біженці, чорнобильці,
      а між ними гопники.
      Половина молиться, –
      ой, мої АТОшники.
      Половина чергою
      лізе за безвізою.
      Та із есесерії
      поки-що не їду я.
      Наварю у горщику
      і масли, і ратиці,
      почекаю дощику
      і нової п'ятниці.

                                    06.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Божий промисел
                              І
      Малюю картину. Палітру згущу.
      Яка від людей допомога?
      Очікую манну. У небо кричу.
      Та де місяцями немає дощу,
      немає ніякого Бога.

      Мене випробовує сам сатана.
      Який же це промисел Божий?
      Краса у луги подалася одна.
      За хатою – вата, у хаті – війна
      і доля знущається, схоже.

      Не хочу я видіти пику, і тин,
      і як заглядає у двір сучий син,
      хоча я людина не горда.

      Мої забобони гіркі як полин.
      Допоки ще я виживаю один,
      мене виживає природа.

                              ІІ
      Не дивина, що і дощу немає,
      і вітер тучі в тартари несе,
      і двоєликих Бог недочуває,
      коли одне теля двох маток ссе.

      В моїм краю одна існує мова
      яка лунає ще споконвіків.
      Не чує небо язика катів,
      ані молитви, ні чужого слова.

      Не відає лукавих і лихих,
      паяца і заїку, і нічого
      із того, що обчовгує пороги
      у мачухи. Не чуючи німих,
      не знає небо і минає тих,
      що моляться і сатані, і Богу.


                              ІІІ
      Мені щебече соловейко –
      усім куняти не дає.
      Не дихаю і за Бутейко
      треную житіє своє.

      А я і грому не почую,
      хоча і насуває ніч.
      І поки вдома не ночую,
      на мене не чатує сич.

      І поки квакають моралі,
      готую вила й рогачі.
      По радіо наобіцяли
      метеорологи дощі.

      А Бозя не кує й не меле.
      Очима блимає Зевес.
      Чекає житіє веселе,
      немає манни із небес.

      Напевне небеса почули,
      що обіцяли нам орли,
      як неоперені були
      і як обіцяне забули.

      Позачергово обманули
      і учергове підвели.


                                    06.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Багаж неофіта
      Минає термін дії рандеву,
      коли атрофувались апетити.
      І ради чого я іще живу,
      якщо немає ради кого жити?

      А доля ще продовжує політ
      і буде що недолі забувати.
      Бодай іще якихось -надцять літ
      мене у Леті є кому згадати.

      І може бути, що стезя моя,
      нечуваного ще багатія,
      не заросте одними бур'янами.

      Це означає, що не марно жив
      і поки мав надію і любив,
      то багатів майбутніми літами.

                                    06.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Замок на замку
      Дива. У лісі зрубаному – замок.
      Зіяють більма вікон і дверей.
      Осика буйна пробиває ґанок,
      Окремо – буда. Дідько? Берендей?

      Аж ні. У буді – сука Баскервіля.
      Одне, – у-у-ав! І – у п'яті душа.
      Сякає носа цербер на похмілля
      і каже, – тєріторія чужа.

      Вивідую, що це – апартамєнти.
      Але чиї? У інших дізнаюсь,
      що тут усі очікують моменту,
      коли їх батя завоює Русь.

      І подарує мама Україна
      отому Хаму – сукиному сину
      оцей недобудований палац?

      А може побудує гільйотину?
      І хай свою спокутує провину
      в Одесі – поц, у Києві – паяц.

                                    05.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Тій, що чекає
      Чого ти снишся? Не літа між нами,
      а буревії і сухі дощі.
      А ти чоло опалюєш устами…,
      тримаєш руку на моїм плечі.
                     Хіба на це бувало часу мало,
                     коли не римувалася весна
                     із нинішньою назвою – війна?
      Тоді зоря Полярна ще сіяла.
      Тоді не віщували ще сичі
      такої віроломної омани.
                     Ти дивишся у сивину туману,
                     а я не ту чекаю уночі.
      І що узріє сніжна королева?
                     Скалки неутолимої душі
                     у серці Кая, що малює мрево,
                     які ми одинокі і чужі.
      А я й не помічаю ту пилину,
      що ранила у серце ще живе.
      Уміють люди на лиху годину
      полірувати дзеркало криве.
                     І я тобі наснитися боюся
                     понурою вороною у лузі.
      Доведений орлами до плачу,
      я ще іду, хоча летіти маю.
      І хай чоло від опіку палає,
      а ти чекай.
                     У вирій –
                                    долечу.

                                    06.2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Співавтор
      Чуєш, мій ангеле неба,
      як то я вторю тобі,
      поки чекаю на тебе
      у суєті і журбі?

      Може і ти одиноко
      маєшся десь уночі,
      поки дрімаюче око
      люду пильнують сичі?

      Ніби чекають годину
      заходу нашого дня…

      …і колискову щодня, –
      люлі, ой люлі, дитино.

      Може, і ми двоєдині,
      поки п'ємо на коня?

                                    06.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Ау
                              І
      Одного разу, так буває
      і не один, буває, раз,
      коли її уже немає,
      щось «зааукає» у нас.

      І пригадаємо кубіту,
      яку чекали за селом,
      аби надією зігріти,
      якби судилися обом

      урочі сни у віщі ночі,
      усміхнені віч-на-віч очі
      і у руці рука її.

      Але Дунаєм чи Невою
      тече надія за водою
      у володіння нічиї.

                              ІІ
      Жила-була. І як її не звали:
      Гафійка, і Оксана, і Орися...
      Якби ми не боялись опектися,
      кого би ми лишень не цілували?

      На головне не вистачає часу.
      Ні. То не те – фарбовані лисиці
      або чужі і файні молодиці.
      А от свою упізнаю́ одразу.

      Найперше – щира усмішка й довіра.
      А далі – як усю себе покаже
      і як її душа на душу ляже...
      Але вона напевне із ефіру?

                              ІІІ
      Уже не парсеки між нами,
      а води на самому дні.
      Живемо одними думками,
      плекаємо мрії одні.
      Хоча я гадаю, що знаю,
      що – всує і як – напока́з,
      у сто разів більше згадаю,
      якщо поцілуєш цей раз,
      коли залишаю навіки
      і землю свою, і любов.
      Немає у серці обнов.
      Обійми живої – це ліки.
      Але не об'єднують ріки,
      як дух у душі охолов.

                                    2016-2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Без вибору
      Не уявляю те моє село
      без неї – не тієї, що немає,
      а тої, що у поле вибігає,
      яке снігами ще не замело.
      Але якби зустрілися ми знову,
      то із якою? Їх же явно є
      за все моє святеє житіє
      що і не грішно вимовити слово.
      Але уже ніколи не скажу
      оте єдине, що не забуваю.
      Та – не почує, інша не чекає
      і лиш одну у серці бережу.
      Немає долі – оживає мрія,
      яка веде до іншої мети.
      Ой, не одній у полі вітер віє.
      І замість неї появилась ти.

      Були ми і зелені, і дозрілі,
      дивилися за обрії краси,
      але в'язати долю не уміли
      на вольній волі путами яси.
      Пережили негоди і пригоди,
      вилазили сухими із води,
      минали гречку, поки дідоводи
      занадилися у чужі сади.

      І ти чужа. Зів'яле – не зелене.
      Не оживає зжате на межі.
      Була ти незамінною у мене,
      аж поки стала тягарем душі.
      І де – у полі вітер, янь у небі,
      ручай зелений і таємний гай?

      Чому усе минає, не питай.
      Нікому перевіяне не треба.
      Я інь уже чекаю біля себе.
      А ти у полі іншого шукай.

                                    06.2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Всяка всячина
      ***
      А на світі є іще пілати,
      що не чують істини і правди,
      що існує у собі сама.
      Повелись на іншому таланти
      і пейзажі є кому писати,
      а про всяку всячину – нема.

      ***
      А на Ялті, як і має бути,
      виродились йєті і манкурти.
      Одвисає хоботом губа.
      Горді і буряти, і якути –
      з чукчею в одній державі – круто,
      а із Україною – ганьба.

      ***
      А на небі ідоли – ніякі,
      а розперезались, забіяки,
      і те саме діють на землі.
      Помічають деякі поети
      Марса і Арея силуети,
      а скелети їхні – у Кремлі.

      ***
      А на тій Кубані-Лугандоні
      чуки й геки,
      наче на долоні,
      але їх там нібито нема.
      То не зеки-фурії воюють,
      а великі гобліни торгують
      і охороняється тюрма.

      ***
      А на нашій сусіді-повії
      не одна іще санкція діє
      за її інтереси чужі.
      Захотілось безвізу
      і гарпія лізе
      за неписані їй рубежі.

      ***
      А за успіхи наші великі
      наша влада не в'яже ні лика,
      ні розв'язаного язика.
      Запізнилося НАТО.
      А чекати й мовчати –
      це стратегія наша така.

                                    2017



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. Істини Геракліта
      Усе минає. Імовірно –
      і час, і люди, і Земля.
      І Сонце падає у прірву,
      яка невидима здаля.

      Все падає. Тіла, і трони,
      і водопади, аж гуде,
      і, може, яблуко Ньютона
      на тім'я йєті упаде.

      Усе кочує – горе, лихо,
      війна, стихія і біда.
      У світі не буває тихо,
      коли на Ви іде орда.

      Усе іде. Дощі і гради
      як не великі, то малі.
      У душу заповзають гади,
      хоча літають журавлі.

      Усе літає. Кулі, тучі,
      орли у бій за ратью рать
      і урагани неминучі
      кудись у тартари біжать.

      Усе біжить у дні урочі –
      літа, і весни, і роки,
      І як не мріяти щоночі,
      аби втекли бойовики?

      Усе тече: вода і ріки –
      у океани і моря,
      аптекою – пілюлі й ліки,
      а газ і нафта – з димаря.

      Усе очікує моменту
      і думає, – піде у Лету,
      аби осмислити старе.

      Нове на лапу... ой, бере.
      Одні поети на дієті,
      а решта чавкає й жере.

                                    06.2017



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. Війна дитячими очима
      Уже немає фотокопій
      соціалізму і війни.
      А нащо? Є живі окопи.
      Аудиторія Європи
      фіксує роги сатани.
      Така історія. Уміє
      наваксувати і – ...адью.
      Тому у ній шукати всує
      фізіономію мою.
      Якщо то я – отой, на фото,
      іще вигукую, – я сам!
      то це душа моя на фронті
      набої подає бійцям.
      А той один, що біля мене
      ховає цівочки очей,
      не має імені нацмена.
      Його рука – моє плече.
      І ці героями бували,
      і їм казали, що – орли!
      ...коли за пайкою вмирали,
      аби стахановці жили.

      Якби тодішні непорядки
      винищували «на корню»,
      то ми раніше із рогатки
      повибивали б кацапню.
      І нагадали би Полтаву,
      Батурин, і четвертий Рим,
      і нашу кров, і їхню славу,
      і як завоювали Крим,
      як у забої наші хлопці
      виховували їхню рвань
      і де стояли запорожці,
      коли освоїли Кубань.
      Якби то діяли мазепи,
      а не палили палії,
      то ми не мали би халепи,
      що й нині є ще москалі
      у школі, в армії, у владі,
      у кривославній сарані,
      і у мундирі на параді,
      і командиром на війні.
      І не було б тоді зарази
      із тилових АТОшних крис,
      що не почує наше, – брись!
      на їх команди і укази
      як мало бути ще колись.

      Ідуть вісімнадцятилітні.
      Ідуть батькам на зміну діти,
      напевне чуючи щодня,
      як озвіріла кацапня
      висотує полки елітні.

      О Боже, Боже, де ти є,
      коли Тебе ніде немає
      у цьому нищеному краї,
      коли диявол на моє
      купує душі й продає,
      і за чужі гріхи карає?

                                    06.2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. Бравур без пафосу
                              І
      Вірують люди у міфи, завіти
      і неминучий один епілог,
      поки існує на білому світі
      істина Слова по імені – Бог.

      Знаємо Духа. Чекаємо Сина.
      Вільні у виборі ідола зла –
      ліпимо глину. Ідемо у глину.
      Маса велика. А сила – мала.

      Пізно доходить, із ким по дорозі.
      Дуже розумні, та заднім умом,
      а насолили – йдемо напролом.

      Поки народ почиває у Бозі,
      підстерігає на кожному розі
      мафія партії із батогом.

                              ІІ
      Ми на землі – на своїй! – споконвіку
      і на сторожі із давніх давен
      пережили не одного владику
      іноязиких і диких племен.

      Та метастази пускає короста,
      що завелась ще на княжій горі.
      Братія вуличного відморозка
      має і нині свої пазурі.

      Ірод і досі ще діє підпільно:
      іго церковне, солодка яса,
      ниці раби і колонія підла –
      п'ята колона скаженого пса.

      Ідеологію ...комуністичну
      опанували мої вороги –
      нищити націю. Всю. До ноги.

      Та надолужує силу і масу
      нація духу критичного часу
      і додає до снаги і ваги.

      Маємо вже і дорогу єдину,
      і у душі золоту середину,
      то й не хитає туди і сюди.

      Ще нагадаємо світу билини
      протистояння Руси-України
      і золотого кощія орди.

                              ІІІ
      На подвиги великі і малі
      ідуть ті самі, що ішли й раніше.
      А решта – і не кращі, і не гірші:
      тузи і кавалери..., королі...

      Ми відбули своє на цій землі.
      Чому його відбути мають інші?

                                    10.06.2017



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Трикутники задзеркалля
      Дивлюсь на юнь і згадую свої
      літа недавні і роки забуті.
      Угадую себе, його, її
      у погляді з минулого в майбутнє.

      Реальне і уявне cinema.
      Вона його усмішкою дарує,
      а той, між ними, може і ревнує,
      але його у неї ще нема.

      Наївні і до болю нерозумні
      вона і він – ті самі, що і ми
      з надією, що будуть вічно юні
      у апогей любові між людьми.

      І я – ще той, собі не уявляю,
      що час минає колом перемін.
      що я сьогодні – це колишній він
      іще не одинокий і не скраю
      у цьому пеклі на путі до раю
      у черзі вічно юних поколінь.

                                    05.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. Зарубцьовані стигми
      Ідуть літа, біжать роки
      і утікає невловимо
      моя коротка на віки
      любов з лукавими очима.
      Але радію цій весні
      із первоцвітами у лузі,
      коли усе твоє мені
      уже належить по заслузі,
      коли засіяне зійде
      озиминою. Все минеться,
      а я ніколи і ніде
      уже не вилікую серця.
      Хіба що, може, уві сні
      ще полюбуюся тобою,
      коли зійдеш у ярині
      бодай волошкою живою.
      Ідуть роки, летять літа,
      перетікаючи у мрію,
      а ти усе моя свята,
      якій молитися не cмію.

                                    04.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. Дуалізм триєдиного
      Поки у вирії осінь,
      літо чекає весни.

      Що за життя не збулося,
      ходить ночами у сни.

      Щастя людині дається
      як осіяння душі.

      Не спокушається серце
      на золоті міражі.

      А стрепенеться, буває,
      то і вогонь охолов.

      Поки шукаємо раю,
      свічкою тане любов.

      І на путі до могили
      гасне надія сама.

      Віри такої нема,
      що піднімає на крила.

      Що за життя не цінили,
      позамітає зима.

                                    05.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Жуйка з післямовою
      ***
      Не начхаєш, як би не свербіло
      в носі чи у вусі. Далебі,
      річ у тому, що погане діло
      мати справу з его у собі.

      ***
      Чого плювати у криницю,
      з якої питимеш за мить?
      Чого боятись, що блакить
      наллє цілющої водиці?
      Уже боялися синиці,
      «що хоче море запалить».

      ***
      Не біда, коли орлу подібний,
      має кігті і своє лице,
      а біда, коли – не дуже бідний
      на косе Дем'янове слівце.

      ***
      Ховайся, хто на буйне чуйний
      і начувайся, бойовий.
      Лякає байкою заумний,
      боїться істини – отруйний...
      А усміхається який?

      ***
      Радіє навіть і Яга,
      коли почує, – дорога!
      Неначе то ключі до раю
      або Куліш чи Кочерга
      високі титули вручає.

      ***
      У запої мене-стрелі.
      Забувають, що й коли
      накалякали були.
      Нагадаю. Акварелі
      пишуть леді-спаніелі,
      а «виписують» орли.

      ..............................
      Нікому я не допікаю.
      Але якщо і зачепив,
      то що типовим не буває,
      коли озвучений мотив?
      Мініатюри є негарні
      або й колючі аж за край.
      Та їх не буде у книгарні
      тай годі. Зайве не читай.
                                    2017



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Від кінця до краю
                              І
      Ми убогі по задуму Бога.
      Та потуги людей немалі!
      Убиваємо Гею потроху.
      За епохою буде епоха
      і не буде цієї землі.

      Уявімо нечувану еру
      і нові неосяжні краї.
      Ліліпутія із еСеСеРу
      буде «гузно лизать» Гуліверу,
      аби той уподобав її.

      Посуворіє ідол Перуна.
      Завоює Європу Зевес.
      Опанує Америка руни,
      і упаде колода Фортуни
      на засіяне «поле чудес».

      Папа Карло розколе поліно
      і натеше героїв Перро…
      Шапіто обере Буратіно,
      революцію – син Чіполіно,
      а казну – онучата П’єро.

                              ІІ
      Все минає. І на перехресті,
      де куються мечі сатани,
      Україна, заручником честі,
      на чолі революцій, протестів
      оживає у пащі війни.

      Від Ісаії є – і «гонимі»,
      і улюблені Бога Отця,
      і предтечі Донбасу і Криму
      від Содому і до Херосіми,
      від Чорнобиля і до кінця.

      Бо така от історія клята,
      що немає добра без хули
      і тер-акції без кабали…

      Репетицій ми мали багато.
      Необхідно одних розіп’яти,
      аби інші святими були.

                                    05.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Від Ісаії до Ієзекііля
                                  І
      Ми убогі по задуму Бога.
      Та потуги людей немалі!
      Убиваємо Гею потроху.
      За епохою буде епоха
      і не буде цієї землі.

      Уявімо нову атмосферу.
      Не кусаються вже бабаї.
      Ліліпутія із еСеСеРу
      буде «гузно лизать» Гуліверу,
      аби той уподобав її.

      Посуворіє ідол Перуна.
      Завоює Європу Зевес.
      Опанує Америка руни,
      і упаде колода Фортуни
      на засіяне «поле чудес».

                                  ІІ
      Все минає. І на перехресті,
      де куються мечі сатани,
      Україна, заручником честі,
      на чолі революцій, протестів
      оживає у пащі війни.

      Від Ісаії є – і «гонимі»,
      і улюблені Бога Отця,
      і предтечі Донбасу і Криму
      від Содому і до Херосіми,
      від Чорнобиля і до кінця.

      Бо така от історія клята,
      що немає добра без хули
      і тер-акції без кабали…

      Репетицій ми мали багато.
      Необхідно одних розіп’яти,
      аби інші святими були.

                                    05.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Неубієнна геєнна
                                  ***
      Є ще безсмертя.
      Та годі біситись
      неубієнному полку
      совків...
      Є мотивація
      у москалів, –
      краще повіситись,
      аніж гордитись,
      що у Союзі
      убивцею жив.

      ***
      Живе совок, жирує і пасеться,
      а то й нап'ється чистої води.
      Але, буває, іноді плюється,
      аби заслуги мати у орди.

      ***
      У Харона оновили шлюзи.
      Течією Вакха – вояжі.
      Убивають голоси чужі.
      Вишкіряють зуби боягузи
      за свої маєтки й багажі.

      ***
      Іде колона бойова.
      Жахають клекоти орлині.
      Із ночі лупає сова.
      Тать колупається у глині,
      перепираються богині.
      Гряде утопія нова.

      ***
      Дай худобині по різці
      і минеш лиху годину.
      Треба ставити на місце
      ненажерливу скотину.

      ***
      Чекаємо ясної миті,
      коли засяє із блакиті
      знак перемоги у вікні,
      коли московській сарані
      заперті двері і закриті
      усі путі її «весні».

                                    05.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Повернення Улісса
      Усі на цьому світі одіссеї,
      ну, себто – ми, одні чоловіки.
      Не можемо лише без однієї,
      а з усіма, буває, залюбки.

      Але його чекає Пенелопа.
      І мій герой подався із війни
      по морю-океану автостопом
      до першої єдиної жони.

      Далеко однолюбу до Ітаки.
      А по дорозі – диво-острови,
      а на одному жіночок, як маку,
      і не одна солодша од халви.

      А він один як мати народила.
      І каже повелителька йому:
      « Коли наяда кожна буде мила,
      тоді й поїдеш далі – напряму».


      І що робити неборака має?
      Це ж поратися – нічку не одну!
      Тоді герой їй так відповідає:
      « А я з найпоганішої почну».

      Але й наяди – не дереворити.
      І кожна має «ґо́нори» свої,
      аби «уподоба́ли» не її.

      Посадовили грека у корито –
      свою найнекрасивішу любити
      жене Еол Улісса до сім'ї.

                                    2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. Замість епітафії
                               І
      Я уявляю, як її любили
      таку незаяложену, ясну.
      А я її, – о горе! У могилу –
      її єдину – на усіх одну.
      Із неї Ліру вижали за бали
      і не мене одного виживали...
      Прозорою – не бачили її.
      І у болоті цьому поховали,
      аби дали їй циці бабаї.
      Вона і Музу тягне за собою.
      Нехай міняє коси на косу,
      а крокодили щирою сльозою
      оплакують її живу красу.

                            ІІ
      Її зоїли буцають лобами,
      аж клепкою упала сьома п'ядь.
      Любителі у тартари біжать,
      майстри перекидаються словами,
      кусають пересмішники зубами,
      губителі поезії стоять
      в почесній варті
                            щільними рядами.

                                    05.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Відгомін
      Її лірична героїня –
      ікона із далеких літ,
      де ще існує і єдиний,
      і не один, а цілий світ.

      Вона залюблена у себе
      і вірна лиш самій собі,
      але живе на тому небі,
      де все минає у журбі.

      І забуває, що навколо
      усе повторюється знов
      як нерозривне вічне коло –
      життя, і сльози, і любов.

      Квітують не одні мімози
      на перехресті до вінця
      і не одні жіночі сльози
      лікують душі і серця.

      Усі трагедії жіночі
      вміщає майже кожен твір.
      Але надійний поводир
      веде її еЛГе крізь ночі.

      Такі її війна і мир,
      і щирі друзі ...ой буває –
      і плакати допомагає,
      і підведе під монастир.

      І терпеливу, і привітну
      її запоєм пізнавав.
      У «пригорщі …такого… світу»
      і я її надії мав.

      Вона сміється і страждає,
      малює сни і міражі,
      і поведе у спориші
      одній лиш їй відомим плаєм.

      Одне життя формує жінку,
      яка – і грішна, і свята,
      закривши чергову сторінку,
      почне із чистого листа.

      Аби піднятися на крила,
      що виросли не з рукавів,
      а із високих почуттів.

      Полум'яніють ще вітрила,
      аби її еЛГе раділа,
      що світ навколо подобрів.

                                    02.2017



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Чужа бабуся
      Стоїть, у щось замислена, бабуся.
      Її рука зависла біля уст.
      Чужа усім. Признатися боюся,
      що я не намотав собі на вуса,
      які були літа моїх бабусь.

      І цю уже ніхто не запитає,
      кудою понесуть її літа
      і хто її у вирії чекає.
      Сиріт багато у моєму краї.
      А ця узята з іншого хреста.

      Дві ягоди із меж одного поля
      її скорбота і моя недоля.
      У пам'яті – химерний диво-світ.

      Додумую і я за неї думу.
      А у її тоненьку пучку суму
      висотується баговиння літ.

                                    05.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. Відкриття на заїжджених маршрутах
      ***
      Не такі синоптики уперті
      як ясна погода у імлі
      і її неписані секрети.
      Та не марно метео-поети
      провіщають літо на землі.

      ***
      Метеорологія – наука
      про дощі і бурі у негоду –
      як у небі перевозять воду
      незалежні лебідь, рак та щука.

      ***
      Утопія! Усе навколо
      її оази опертя –
      засіяне дощами поле.
      Не пересіяні ніколи
      круїзи пам'яті життя.

      ***
      Я не їду по медалі.
      Нажимаю на педалі
      свого самоката.
      Далина не залякає.
      Хто і де мене чекає –
      як мені не знати?

      ***
      Все, що лишається на сльози,
      нехай – ні людям, ні мені.
      Але не радують прогнози,
      коли почуєш уві сні,
      які ми чуйні – кам'яні.

      ***
      Відкриті двері у Європу,
      а вікна ще у москаля.
      Усі чекаємо потопу.
      І лише карли, – опа-опа! –
      та ще коняка туго-ока
      рубають, аж гуде земля.

                                    2017



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Із народного лексикону
      ***
      Молотити не те саме,
      що байдики бити,
      і молоти язиками,
      і ляси точити.

      ***
      А попу іде кадило,
      а дякові – кварта,
      а на рило мало мила…
      А які помиї лила
      Феська язиката!

      ***
      Не зійде небесна манна.
      Що посію, не пожну.
      Що одним по барабану –
      це не те, що сіль на рану,
      а горохом об стіну.

      ***
      Ласа ласиця на яйця,
      а куна – на куру,
      молодиці – на причастя,
      козаки – на інше трясця
      і чужу натуру.

      ***
      Як не пий, усе до дна
      піде босе й голе,
      все одно, душа одна –
      перекотиполе.

      ***
      Усі – за пазухою Бога
      і дами, й кавалери...
      У кожного своя дорога
      і кожен хоче жити довго
      як селекціонери.

                                    2017




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. Гра на клепсидрі
      Говорять люди, – час покаже.
      Але одного разу
      нав’ючити мою поклажу
      уже не буде часу.

      То вибачайте, добрі люди,
      що бігаю прямою.
      Мені уже і того буде,
      що піде за водою.

      І того буде, що минає,
      і того, що не любий,
      і не почую, – баю-баю,
      коли заціплю зуби.

      А, може, і мене почує,
      як іноді бувало,
      ота кубіта, що дарує
      кебету, а не бали.

      І вороги, і друзі – раді…
      А зорі на параді
      уже готують місце скраю.

      Не хочу бути на заваді.
      Усе, нараяне по правді,
      минулого не має.

                                    05.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Популяризація обструкції
      Біжать любителі поези...
      У них оказія така, –
      бабаї! І не треба дези,
      аби бабусі-поетеси
      упізнавали їжака.

      Уже й поети – терористи
      або губителі юрби, –
      агресія! Аби не з'їсти,
      то як би їх не зачепити,
      і не помітити якби.

      Ну а коли в ходу ходулі,
      зарийся в сіно і сичи, –
      дулібія! І, – люлі-люлі...
      А хочеться сукати дулі,
      тоді свої собі сучи.

      І регочи бодай із пальця
      І, може, усміхнусь і я, –
      іронія – велике трясця.
      Але яка почесна праця –
      охаяти чуже ім’я!

      Але ...якщо такі порядки,
      то це уже не епатаж, –
      ілюзія. Нема подяки.
      Аристократія Вапнярки
      не поміняє антураж.

      Писати – це не гнути спину
      і не рубати із плеча, –
      презумпція! Якщо не винен,
      то і пародія на кпини
      не залякає читача.

                                    05.2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Приморожені пуп'янки
      За горою вечоріє. Свято
      укриває тогою ночей…
      ...............................
      І війни немає. І багато
      зорями палаючих очей.

      Це мій сон. І що то він віщує?
      Може, наобіцяні дощі?
      Чую, – ляп! А грому ще не чую.
      Не везе ще Бозя калачі.

      Білочка наярює лушпиння
      зав'язі опалих абрикос.
      А мене нагайкою по спині
      обігрів наопашки мороз.

      Ягоди-зелепухи й горіхи
      всіяні золою Колими.
      І уже до літа – не до сміху.
      Це і є корупція зими.

      І даремно кукає зозуля.
      Не буває ранньої весни.
      Ось тобі ота велика дуля,
      що на груші буде восени.

      Сон у руку. Дякую на слові,
      що життя усміхнене мені.
      Я радію сонцю і весні
      і
         …говію.
                       Пуп'янки готові.
      Почекаю іншої любові,
      поки чорнотою –
                                  по стіні.

                                    05.2017



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. До-схід-сонця
      Полонинами неба
      і плаями вітру
      поза рунами туч,
      де сіяє зоря,
      чумакують опришки
      по білому світу
      за далекі ліси,
      за солоні моря.

      Вояки й козаки – і сучасні, і бувші,
      на путі у едем набираються сил.
      Упокоєні миром яріючі душі.
      Їм Борей напинає сузір'я вітрил.

      І варяги ночей із юдолі вертепу,
      засипаючи очі пилюкою степу,
      норовлять і собі у завітні краї.

      Та осліплює їх жовто-синє вітрило.
      За щитами Арея палає Ярило.
      Не увінчані миром небесні бої.

                                    05.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. Аку-аку
      І
      На землі відомі айни, баски…
      Є Борнео, Ява, Целебес...
      Невідомо, як на острів Пасхи
      завітали зайди із небес?
      Не було ще Тура Хейєрдала
      і не народився Магеллан,
      а великі роси із Ямала
      перетнули Тихий океан.
      І відразу почали ділити
      Паску ту на брата по куску.
      Це вони научені робити
      ще раніше, ніж аку-аку.
      Ну і звісно, що одні сусіди
      городили з іншими тини.
      Сказано, що велетні вони
      і тесали батирі боліди
      необ’ємної величини.
      І постали, як живі, фігури
      парканами кам'яних облич
      як ознака їхньої культури
      аж із глибини тисячоріч.
      А на Пасці, треба ще сказати,
      був тоді обітований рай.
      Самогон було із чого гнати.
      Ну а далі – ясно. Не питай,
      чом їх діти не ішли до школи,
      а під гасло – «мать тваю таку»
      вимирали, стоячи в кутку.
      Так з’явились перші частоколи.
      Ось які були, – аку-аку.

      ІІ
      Але їх лишилось – одиниці
      од Ямалу по саме Дніпро:
      довгорукі, буйні, блідолиці
      і царі огрядні, і цариці,
      і великий виродок Пет Ро.
      Ще писали, що у мавзолеї
      виділи одну із еНеЛО.
      Невідомо, хто ходив до неї,
      та від пари дивної цієї
      появився вилупок – Ху Ло,
      у якого теж границь немає
      «од кінця до самих до окраїн»
      для нащадків дикої орди.
      …………………………………
      Он і місяць… А на ньому Каїн…
      П’яний Каїн! – «розтуди-сюди».

      ІІІ
      А на Пасці ідоли-горили
      дивляться у небо із могили –
      їх цивілізації сліди.

                                    05.2017



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Регата без вітрил
      І знову видива весни
      навіюють думки печальні.
      На воду спущені човни...
      Чекають подорожі дальні...

      Але – іржаві якорі.
      Ріка у гавані не скресла.
      А волоцюги байдарі
      і капітани сушать весла.

      Уже – не ті. Усе не ті
      авантюристи і паяци
      займають гори золоті
      і домуровують палаци.

      Нема ні пуху, ні пера
      у очеретах на Орелі
      і води сивого Дніпра
      являють інші акварелі.

      Доп'ялись п'явки до крові́.
      І не романтики регати
      шукають явища нові,
      а флібустьєри і пірати.

      Тузи допилюють ліси
      на яхти, палуби й піроги.
      І від минулої краси
      стоять обабіч некрологи.

      Усе поховано на дні:
      козацькі чайки, курені,
      коші, оази і затоки.

      Пересихає Учансу…
      Яку небачену красу
      з’їдає завидюще око!

                                    2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Витоки перемоги
      Сирія, ІДІЛ, Донбас, Росія –
      месседжі гібридної війни.
      Іноді чекаємо месію,
      а панує кодло сатани.

      Зав’язали очі Україні
      писарі і голі королі.
      Небеса дарують рай людині,
      а диявол – пекло у імлі.

      І неначе всі – хороші діти.
      Але де беруться вороги
      проти неї?
                        Маємо завіти,
      у які не дивляться боги.

      Ой немає Хмеля на похмілля.
      Не рятує нехристів краса.
      Зілля не лікує божевілля,
      поки не ударять небеса.

      І далеко ще до перемоги.
      Ідемо до неї день за днем
      як із пекла грішні у едем.

      У диявола великі роги,
      та мерзота на очах у Бога
      вигорить антоновим вогнем.

                                    08.05.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. Високосна трава
      Ніщо так не тішить весною
      як пізня пора дощова
      і рання, на сонці, трава,
      умита дрібною росою.

      Люблю молоду мураву,
      якої у лузі найбільше
      і, може, для того й живу,
      аби описати у вірші.

      У поле стежина біжить,
      минає зелені отави
      і ось вона, жа́дана мить –
      упасти у скошені трави.

      Старенні Зміїні вали
      ведуть у глибокі провалля.
      Чумацькі вози і воли
      кочують все далі і далі.

      А я на високій горі
      шукаю на щастя підкову.
      Жену череду́ на парі,
      де стеляться трави шовкові.

      Росте високосна трава.
      П'яніє моя голова.
      Парують лани пелехаті.

      До самого обрію путь,
      а люди все косять і жнуть
      даровані їм сіножаті.

                                    05.2017



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    161. Переродження
      Ой не минає епоха борні
      і поневолення краю.
      І на сьогодні поет на війні
      націю духу єднає.

      Відгомоніло минуле, коли
      на рубежі руйнівному
      білі й червоні поети жили
      іноді в тілі одному.

      Та розривають країну людей
      не курінні й комісари,
      а носії ненависних ідей
      і православні бояри.

      Повилізали із нір глитаї
      на кабінетні пороги
      і заховали личини свої –
      ратиці, ікла і роги.

      Позолотили блискучий кларнет
      лаки доби «Ріо-Ріти».

      Важко усім догодити,
      маючи біло-червоний букет.

      Ранній Тичина – то інший поет
      іншого світу і цвіту.

                                    2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Зашореність
      Карати – всує,
      прощати – марно,
      міняти – пізно…
      Душа не та
      і віри – різні.
      Але безкарно:
      за алілуя –
      одна біда
      і одесную –
      як та орда.
      Чому? – питаю.
      Ніхто не знає,
      не чує. І…
      …і не почує:
      – літа!
      – А літо?

      Царює
      vita
      …і
      суєта.

                                    



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Нові маршрути старими дорогами
      Маю меду інде цілі діжі,
      та без дьогтю смак уже не той.
      Де брешу, а де і правду ріжу,
      знає це ліричний мій герой.

      Удає, що і не помічає,
      як його оцінює ...Поет.
      Іноді шоковані бабаї
      за такий високий пієтет.

      Він і неборака, і гульвіса,
      і філософ темного села…
      Напускаю димову завісу,
      щоб нечиста сила обійшла.

      А куди мені його подіти,
      коли він ще – і вона, й воно
      іноді волочаться по світу?
      І немає ради все одно.

      Бо яке воно іде позаду?
      Краще – все, що інші, те і ми.
      І, не обіймаючи посаду,
      виживає якось між людьми.

      Не гукає зайву допомогу,
      поки сам собі ще командир,
      а йому рушати у дорогу –
      наче козаку у монастир.

      Та іде, бо мусить ще ходити,
      ворушити палицею світ
      і смішити гоноровий рід,
      заробляти на державу мито
      і на шило – мило, шито-крито,
      поміняти на останку літ.

                                    06.05.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. Та сама весна
      Минулою весною
      ішов я по дорозі
      оцій, опріч якої
      до іншої іду.
      Так само вітер віяв
      і ясени на розі
      мене вітали віттям
      у юному саду.
      Усе, усе те саме,
      журою оповите,
      і обрії, і далі...
      І неминуче, – ой,
      чого так одиноко
      мені у цьому світі?

      І лиш одне втішає,
      що я уже не той,
      що радує забуте
      і гріє ще минуле,
      і оживе ще літо,
      і осінь, і зима.
      І добре, що про неї
      не знали і не чули...
      І лиш одне печалить –
      її уже нема.

                                    05.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. Кузня за кадром
      У кузні слави б'є Пегас
      у лютні пієтету.
      Кує зозуля. Лине час.
      Чекаємо Гефеста.
                     Із тих часів як Прометей
                     украв огонь Олімпу,
                     ідуть поети до ідей
                     епохи неоліту.
      І файно думати, що це –
      нова література.
      Але поезії лице,
      на жаль, макулатура.
                     Ні. Дерев’яні не чопи,
                     що діжі затикають,
                     а короновані стовпи,
                     які папери мають.
      І вистачає у людей
      снаги – творити всує.
      Горнило вичахлих ідей
      нікого не гартує.
                     Тримають пера у руці
                     юнони і зевеси,
                     а копіюємо взірці
                     опалої «поези»
      і пересмішниці, й мужі
      доволі величаві,
      на бойовому рубежі
      папуги зеленаві.
                     І хай малюють небеса,
                     які бувають чудеса,
                     любителю розмаю.
      Але про що це я писав?
      У горні є гарячий сплав.
      Поезії – немає.

                                    05.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. Інші проводи
      На землі ніщо не промине.
      Є падіння і бувають злети.
      Світ широкий, а село тісне, –
      научали у селі мене
      особливі люди і поети.

      Порадію іноді весні,
      засумую із людьми у горі.
      А вони нараяли мені,
      що буває, і сумні пісні
      весело співають люди добрі.

      Що такі були мої батьки,
      чую у сусіди однієї.
      Вишивала мама полики,
      ну а тато на усі Ярки
      був один удачею своєю.

      Що була великою сім’я,
      у якій такі розумні діти!
      А лишився ніби тільки я
      у кюветі цього житія
      і найнерозумніший у світі.

      Ніби нині – і не ті пісні,
      і не ті світи одній родині,
      наче зайві віти на калині.
      І не дуже весело мені,
      що вони зів’яли не одні
      і не це боліло Україні.

                                    05.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    167. Неув'язочка
      Наші санкції – у дії.
      «Євро-Рашії» не буде,
      але є така надія,
      що від імені Росії
      заспівають наші люди.

      І герою буде слава
      як раніше це бувало.
      А тому – давайте бали,
      адже ми – одна держава.
      Ну хіба і цього мало?

      Адже ми усі – у ямі…
      Нумо, візою лякати,
      і приводячи до тями,
      може і не треба прямо
      на минуле натякати.

      Бо воно і так відоме.
      І по Божому закону
      є покарою дурному
      і байдуже, чи удома,
      чи на виїзді у зону.

      Показати і явити, –
      ось то ми які на Раші, –
      можуть і чужі, і наші,
      і не те, що фаворити,
      і не епігони Няші.

      Заслуговують «герої»
      вищої – одної міри:
      і любителі-ізгої,
      і таланти параної,
      і каліки, і кумири.

      Хай Росія не ховає
      й надуває іншу бульку.
      Хай на Раші надихає
      Аню, Вєру, Йосю – Путька.
      Хай краса перемагає
      безпардонні оборудки.

                                    05.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. Хронологія пам'яті
      В часи Геродота Руса-Україна
      іще називалася Київська Русь.
      Історія знає її і донині,
      та дуже не хочеться цього комусь.

      Її Візантія і Рим шанували,
      хотіли варяги і Тмутаракань.
      вигнанці карали, палили вандали,
      Батию її заповів Чингізхан.

      Московія перша пішла із ордою,
      аби руйнувати її рубежі.
      Відколи із півночі пахне бідою,
      відтоді віками були ми чужі.

      Як зло необхідне – це плем'я лукаве.
      Його родословна – Іуда, Ісав...
      Хазари-жиди розп'яли Святослава.
      Аскольда і Діра Олег розіп'яв.

      Петро-азіат поманив у Європу,
      готуючи їй і сокиру, і ніж.
      Упали ягнятами цього циклопа
      і перший Іван, і останній Калниш.

      Козацька доба розбивала кайдани,
      та зрада і смута кували нові.
      Лукаві пани і дурні отама́ни
      збували клейноди кривавій Москві.

      Царі-самодури, цариці-повії
      украли історію, душу-ім'я.
      У владі і досі ті самі злодії –
      куми та «бояри», «общак» і сім'я.

      Її не зламала безбожна навала
      комун і фашизму на зламі віків.
      В огні революцій і воєн палала,
      але затуляла собою «братів».

      Це лихо і досі її пожирає.
      Оточена бандою бойовиків
      конвою Росії, усе ще прощає
      таємних і явних своїх ворогів.

      Якби то не ця окаянна колона,
      якби то високий на півночі тин,
      то як би терпіли ми вовчі закони
      одвічного ворога номер один?

      Не знають історії звірі-погани,
      що лізуть самі до ярма і яси.
      І рюрики знані, і путі незвані
      не мають коріння на мапі Руси.

      Ніхто не уникне небесної кари
      за їх вояжі і за ці грабежі.
      Ідуть гайдамаки Холодного яру
      в Криму і Донбасі святити ножі.

      Доволі світити чужими очима.
      Немає попа, хай іде попадя.
      Чекає опалена й неопалима
      моя Україна нового вождя.

      Яріє у небі душа Чураївни,
      аж поки вся нація стане єдина
      у прагненні бути і йти до кінця,
      аж поки поверне утрачену славу,
      і віче народне, і волю, і право,
      що силою Духу гартують серця.

                                    05.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. Вояцькі мандри
      Іду від отчого порогу
      у рай, додому, ...на війну.
      Якби не ці мої дороги,
      то як би бачив я весну?

         Уже поорані окопи
         і маки, краплями крові́,
         які посіяли укропи,
         малюють обрії живі,

      де і мене чекає мати
      і мила, ...файна на виду.
      А я від вибуху гранати
      у небо зоряне іду.

         Іду до Отчого порогу
         без ніг, але й без каяття.
         Якби не ця моя дорога,
         то як би я любив життя?

      О, як любив я майбуття
      у піки болю і тривоги!

                                                   04.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    170. Проводи великої родини
      Зі мною поряд, мирно, звично,
      як іноді в одній сім'ї,
      здавалось, будуть жити вічно
      усі ровесники мої.

      Здавалося, усі сусіди –
      моя родина по крові́,
      коли обманюючи біди,
      ходили по одній траві.

      Не ті уже луги пастуші,
      і ті околиці доріг,
      поза-якими наші душі
      шукали інший оберіг.

      Переступаючи минуле,
      зі сходу рушила орда.
      Мене – хорошого!!! – забули.
      Між нами буча і біда.

      Старі любителі Союзу
      уже – заплічних діл майстри.
      Наїли людоїди пузо.
      Немає брата у сестри.

      Язикомовна Україна
      вертає на свої круги.
      Нав'язують чужу руїну
      свої варяги-вороги.

      Весна Росії йде по колу
      і має вишколи і школу.
      А далі? П'ємо – на коня?

      Крові жадає кацапня...
      І не очуняє ніколи
      ця інфікована рідня.

                                    04.2017



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    171. Видумана казка
      І
      На етюди

      Минають покаянні дні.
      Гріхів уже немає,
      та є Амур, що навесні
      на інші спокушає.

      Лукавий ангел у серцях
      ламає перепони
      і наяву, а не у снах
      підсовує скоромне.

      Перелопативши труди,
      ідемо на етюди...
      Праворуч – озеро, сади,
      наліво – пересуди.

      Життя малює аніме,
      якого не буває,
      і уявилося саме
      біля хатини скраю.

      Пейзаж – опалені кущі,
      палітра Маріули…
      Вона малює, як дощі
      оплакують минуле.

      І як не вірити у ці
      видіння випадкові,
      коли усмішка на лиці
      і очі загадкові?

      І як повірити у те,
      що за межею раю
      буває грішне і святе,
      яке не спокушає?

      І це тобі не фаберже,
      омріяне весною.
      Вона як писанка уже
      мальована тобою.

      І дивуватися не зле,
      коли ми не ліниві
      на несподіване, але
      не видумане диво.

      Нічого доля не дає,
      аби минало всує.
      У неї – кожному своє
      у пам'яті ночує.

      За ці омани нічиї,
      і за оказію її,
      і за дівочу вроду
      дарує доля не одній,
      але обіцяну не їй
      мою поему-оду.

      ІІ
      У келію

      І як воно зі сторони
      не смішно виглядає,
      а юну діву за тини
      ніщо не заховає.

      Одне, що лицаря нема
      або набив оскому,
      бо як би писанка сама
      котилася із дому?

      Язик відомий талалай.
      Куди би не кортіло,
      а от екскурсія у гай –
      це благодійне діло.

      Куди дорога не веде –
      у келію, до лісу,
      а не усидіти ніде
      Діані і Уліссу.

      А тут і пасіка, й рої,
      і аромати цвіту,
      і краєвиди нічиї,
      і є чим напоїти.

      Не розійтися на межі.
      Ачей і діду не чужі
      цяцянки молодої?

      У неї – скельця-візажі.
      У нього інші міражі.
      І тішаться обоє.

      ІІІ
      Її візажі його очима


      Ой не байдужі до любові
      веселі шукачі пригоди,
      які видумують умови
      і не цінують епізоди.

      І сивочолого Жуана
      не полишає ще надія,
      що оживе його кохана
      із юності єдина мрія.

      І ось – явилася весною
      шукати рясту проти ночі.
      Світили юною жагою
      її азійські карі очі.

      Вони сміялися, і гріли,
      і научали йти по лезу,
      і нагадали ночі білі
      і сині аромати безу.

      І ось воно! Не за горою –
      уже не перше, й не останнє,
      очарування тою грою,
      що не дає розчарування.

      І не біда, що одинокі.
      Але – розділені літами.
      Напій березового соку
      не додає п'янкої тями.

      Ачей забули Божу ласку
      незрячі душі? Цього разу
      нехай гуляє їхня казка
      поза тини і перелази.

      А небо супилось грозою
      і рикошетило громами...
      І одинокою сльозою
      луна упала за лісами.

      .......................................
      Надія чорними ночами
      живе минулою любов'ю.

      ІV
      Його міражі її очима

      Вона художниця сама
      і не одна у мами.
      У неї донжуанів – тьма.
      Малює їх ночами.

      У кожного свої діла.
      Не помічають жінку.
      І кожному вона дала
      уже свою оцінку.

      Сивобороді як завжди
      бажають в «Отченаші»
      собі насущної їди –
      березової каші.

      Кубіта – юна як весна,
      а він, тугий на вухо,
      не добачає, що вона
      живе за Божим Духом.

      Картина маслом – сивий Дон
      і Діва, що ні разу
      не переходила кордон
      такого перелазу.

      І усміхається йому
      тоненьке юне чудо.
      А він боїться, – обійму,
      що скажуть добрі люди?


      І буде снитися обом,
      які активні на підйом,
      були вони щасливі.

      Ой, не дається висота,
      коли неміряні літа
      вертають неможливе

                                    04.2017



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    172. Житейські парадокси
      ***
      Несповідима путь Расєї.
      Усі заручники у неї,
      як у Єгипті в Житії.
      Є совість в нації цієї,
      але і та – одні євреї,
      які оплакують її.

      ***
      Бували ми не дуже голосні,
      а нині де-не-де іще тихіші.
      І не одному мариться мені –
      роботу всіх виконують одні,
      але посади обіймають інші.

      ***
      Моя економія в дії:
      ні газу, ні ват, ні води...
      Але залишає надія.
      Усі – абоненти злодіїв,
      допоки керують жиди.

      ***
      Було і є. Чого брехати,
      що балом править сатана.
      Ті самі унтери пихаті
      життям уміють торгувати,
      допоки точиться війна.

      ***
      Усі історії минулі
      нуворишів біля корит
      не поміняли реквізит.
      Надійся на контрольну кулю,
      коли ідеш на суїцид.

      ***
      На біду – бунти народні,
      революції – на горе.
      І журитися не варто,
      адже гірше, ніж учора,
      буде тільки-но сьогодні,
      отже – краще, ніж узавтра.

                                    2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. Напередодні
                              І
      Хто чумакує у майбутнє,
      уже не зупиняє мить,
      аби почути слово путнє,
      яке у безвісті летить.

                              ІІ
      На кожній станції останній
      уже очікує не Лета,
      а втрачена жага писання
      на зайвім поприщі поета.
      Рятує те, що убиває
      у пошуку любові Бога,
      яка утрачена буває
      і до людини, і до Нього,
      як у новому Заповіті
      від імені Його любові –
      усе, що діється на світі
      воістину одного Слова.

                              ІІІ
      У те, що вірили, забули –
      і наші цілі, і мету.
      Життя наповнює минуле,
      відмотуючи суєту.

                                    04.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Самоприсуд
      Багато маємо поетів
      і поетес. Нехай не тьма,
      а заяложених сюжетів
      у їх поезії нема.

      Поезію диктує небо –
      і ця ідея не нова.
      Але надіємось на себе,
      допоки Муза ще жива.

      І як годити цій чаклунці,
      не переходячи на мат,
      коли у кожній свіжій думці
      як не повтор, то плагіат.

      Одною лівою ногою,
      не залишаючи слідів,
      ідуть в історію юрмою
      факіри вишуканих слів.

      І не одна узріє Кая.
      Зійде полуда із очей,
      коли зоїла видаляє,
      аби покаявся і цей.

      Питається, а що читати,
      якщо поезія – яса?

      Куди дівається краса,
      якщо її не описати?

      А може – тихо помовча́ти,
      коли говіють небеса?

                                    04.2017



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    175. На переправі
      У Європі – месія гряде,
      у Америці цього немає,
      азіат у Росію іде,
      а у нас – переправа до раю.

      Україна іде з молотка
      за борги і за те, що не горді,
      поки влада її не така,
      як буває у інших народів.

      Ми будуємо інші світи,
      а бунти, революції, війни
      нас примушують в ногу іти
      із юрбою чужої країни.

      Рятувала нас тисячі літ
      булава. Лиходії-ординці
      затуляли дорогу у світ
      і кривавили наші криниці.

      Та чекає ясне майбуття.
      І уже не за примхою долі
      ми як воїн, єдиний у полі,
      покладаємо наше життя
      на межі небуття і буття,
      на путі до свободи з неволі.

                                    04.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    176. Дорогою до себе
      ***
      Любити праведно і грішно –
      не маята, аби своє.
      А от грішити, як не смішно,
      любов нікому не дає.

      ***
      А що, якби надути губи
      і, догоджаючи юрмі,
      ревіти соло до-ре-мі,
      і як ієрихонські труби,
      ламати стіни у тюрмі?

      ***.
      Не уповаю на урочу мить,
      коли усіх поезія чарує,
      і заглядає в душу, і ятрить.
      Бо самоу́к нічого не навчить,
      якщо його недоучка не чує.

      ***
      Живуть же люди! – без голок
      і не з'їдають муки творчі.
      А як набридне монолог,
      організують діалог
      із порцією злої жовчі.

      ***
      Товариш ворогом не буде,
      якщо не лізе у корито.
      Лукавий б’є себе у груди…
      Цікавими бувають люди,
      якщо уміють говорити.

      ***
      Одні поети пам'ятають,
      що їх читатиме народ.
      А інші інших доганяють
      і що-попало напихають
      у заримований кросворд.

                                    2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    177. Газова атака
      Оберігати ниви, і хати,
      і душі од усякої химери
      готові ми як юні піонери.
      Волаємо, – о Боже, захисти!

      Але холера ясна, що у хаті
      ховаються таємні вороги.
      Її не охоронять ні боги,
      ні інші доморощені пенати.

      Європа помагає ...як рантьє
      ...і вимагає! Що? «Лапшу» на вуха…
      Америка не має сили духу
      злодіїв годувати на своє.

      Лишається молитися й чекати,
      коли мине умовна у жидів
      рефлексія жируючих панів
      і параноя – гоя ошукати.

      А що ми ще уміємо? Офшори
      будує наша мафія і ФАК*,
      і біля Путі дружній особняк
      в Іспанії, Італії, Андоррі.

      Малюючи в уяві авеню,
      захрюкали любителі «Євбазу».
      Є візи і немає керогазу,
      аби смалити обрану свиню.

      А примус є! Живи на копійки
      і вимирай! Подвоїли зарплату?
      А то на смерть… Кому? Електорату
      …і дітям олігарха – на віки.

      Але і копійки рахує живо
      ота химера, що веде баланс,
      кому додати, а кому і зась,
      аби у рай доправити щасливо.

      І що воно, якщо не геноцид?
      Яка вина у покоління мого,
      що має на дотацію убогу
      подвоєний оброк на апетит?

      І газова об'явлена атака!
      І не боїться клоуна Ляшка
      ніяка влада... Ось вона яка!
      Убитим оголошує подяку.
      Із мафією бореться Аваков,
      а уряд б'є та й б'є бойовика.

                                    04.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    178. Роздвоєння
      Вточити крові – це як два по два,
      охаяти – те саме, як два пальці...
      Але які вражаючі слова
      у глибині душі неандертальця!

      Вони ще є, хоча й не у норі
      і, як усі, бажають пити-їсти.
      Від них усі паяци, і царі,
      і вегетаріанці-пацифісти.

      Недолею нав’язана рідня,
      що янгола сльозою умиває,
      рятує на пожежі кошеня
      і ближнього за долари вбиває.

      Хвала Ісусу, ще великий піст,
      який усіх примушує до миру.
      І хай мене полюбить атеїст
      за те, що я не їм його за віру.

      І хай його чекає аналой,
      аби із храму – у високе небо.
      Літературний – все одно герой,
      що іноді вдивляється у себе

      і думає, – лукавого боюсь,
      і наговору, і лихого ока,
      і заготівлі білого оброку…


      Яка мироточива наша Русь!
      Але, буває, хочеться чомусь
      напитися березового соку.

                                    04.2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    179. Під благовіст
      Одбіліли проліски на листі
      сірому, пожухлому за рік,
      і нові, у синьому намисті,
      окаймляють пагони осик.

      Молодіє ясен омелою,
      вітер чеше коси у беріз,
      і усьому, що стає травою,
      подарує падалицю ліс.

      Юні сили наливають соком
      все, що оживає і живе.
      Дух землі, ширяючи високо,
      зцілює й запліднює нове.

      Все минуле тихо відмирає.
      Постуємо. І на ярину
      маємо надію ще одну,
      і на перемовини до гаю,
      а на благо те, що обіцяє
      освятити вічну таїну.

                                    04.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    180. Заплющивши очі
      Далекий день украденого часу.
      У хаті – тіні. Сонце у вікні.
      Туди вертаюсь юним і щоразу
      на серці веселішає мені.

      Яка там особлива атмосфера
      на смак, на дотик, запахи, слова!
      Яка щемлива допотопна ера –
      ікона-образ – Бозя, як жива!

      Ось тільки-що грозою одгриміло
      і за ліси полинули дощі.
      Зі стріхи капле. Обдають кущі
      росою руки, ноги, голе тіло,
      коли душа умитися хотіла
      у листі, де ховаються хрущі.

                                    04.2017



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    181. Зірки й супутники мої
      ***
      Один із перших зодіаку,
      але – на ниві для дітей,
      миролюбивий до ідей
      зірок воюючого знаку.

      ***
      Фея ефірної форми,
      рими і ритму «поез»,
      знає і етики норми,
      і лікувальний «лікбез».

      ***
      Бойовий. Береться за високе
      і перекладає срібний вік.
      Заримую я його як ...
      і себе впізнає чоловік.

      ***
      Не те, що вітер в голові
      і лексикою віє псевдо,
      але, буває, візаві
      показує девіз і кредо.

      ***
      Не у султана полонянка,
      але із іменем таким.
      У мокасинах індіанки
      чарує генієм своїм.

      ***
      Поета цього і зоїла
      любили коміки пера,
      але Івана Спілка з'їла
      і на ПееМі є діра.

      ***
      На його оригінальні НІКи –
      ні пародій, ані фельєтону...
      Тикає сигарою у пику
      дяді Сему, серу і Лінкольну.

      ***
      Мене блокує на папері,
      немов я ірод моровий,
      і рідко гупає у двері
      дізнатися, чи я живий.

      ***
      «Найзалізні́ша» леді у Майстерні,
      яка «пиляє» опуси мої,
      але не любить, їй не характерні, –
      а-а і у́-у, -айя і її.

      ***
      Любитель майструвати кучеряві,
      а іноді задумливі рядки,
      що і не знаєш за коментарями,
      які його, які мої думки.

      ***
      Мене лояльно привітає
      як друг поета і пісень,
      і як приємно, що згадає
      бодай у Юрійовий день.

      ***
      У неї кредо поетичне:
      себе почути – це не гріх.
      Орієнтована у вічне –
      сучасна у піснях своїх.

      ***
      Подвійне ім’я – чарівне, як на мене,
      але і двомовне у нашій сім’ї.
      Палюче ім’я воєводи Семена
      за неї дописує образ її.

      ***
      Єдиний українець зримий,
      який сповідує Талмуд
      і каббалу, якщо не тут,
      то явно – у Єрусалимі.

      ***
      Перебирає менестрелів
      собі по духу і крові́ –
      ініціаторка дуелей
      між запальними візаві.

      ***
      Тисячолітніх замків дух столітній,
      таємних фей і лицарів акин,
      Ірландії і України син
      метафізичний, і живий, і вічний.

      ***
      Угаданий у кожнім добрім слові.
      Належне віддаю його перу
      як гу́цулу по духу і по мові
      і на ПееМі першому гуру.

      ***
      Недооцінена прем’єрами
      утаємничених майстрів,
      мене не чує за озерами
      багатослів'я інших днів.

      ***
      Вірші як майстер клепає,
      а не якесь там ледащо.
      І пунктуація – на́що?
      Адже помилок – немає.

      ***
      Він ще не Бах, але, – ох,
      як же він музику пише!

      Нас уже чули обох
      і як дует, і не лише.

      ***
      Ім'я у неї тої волинянки,
      яка і на купюрі не ізгой,
      і на ізгоя рушила б у танку,
      а Лю – її улюблений герой.

      ***
      Ой кохає еротична згуба
      аватара в образі абрека.
      Ще би люльку і шаблюку Бульби,
      то на що тоді та тюбетейка?

      ***
      Навідує мої пенати,
      коли – ...нікого і ...ніде.
      А пообідає у Канта,
      то й у нірвану поведе.

      ***
      ПееМ леліє і тримає
      у рукавиці їжака,
      лояльним іноді буває
      на тлі реакції совка.

      ***
      Бандурист і поет у когорті Перуна,
      у Природи – Боян і її чародій,
      обожатель русалій, трипільської руни,
      найщиріший колега у вірі своїй.

      ***
      Коли дошкуляють усім
      його епіграми і жарти,
      не буде оцінений автор
      пишатися его своїм.

      ***
      Хай не кожному кварта, і пісня,
      і привіти мої весняні –
      усміхніться хоч першого квітня
      і не буде печалі мені.

                                    01.04.2017



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    182. До дня поезії
      Що мені поезія
      у мої літа?
      Та любуюсь нею я –
      наче золота,
      ніби випромінює
      віру і любов,
      поки до опінії
      дух не охолов,
      будить камертонами
      міражі чужі,
      резонує дзвонами
      рідної душі,
      у цеху містерії
      не гайнує час,
      на крилі несе її
      іноді Пегас,
      візитує інколи
      інші береги,
      а її канікули
      відають боги.

      О, моя поезіє,
      мріє золота,
      будуть під березою
      і мої літа,
      і усе – запряжене
      у єдину мить,
      поки слово зважене
      кулею летить.

                                    21.03.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    183. Доля на три дороги
      Є у світі три дороги
      однієї долі,
      що від отчого порогу
      і на небо, і на волю,
      і одна – до Бога.

      Є якою йти одному,
      є куди – юрбою.
      А піде – у невідому.
      Усе одно – за водою,
      до чужого дому.

      Було кому не радіти
      як ішов із хати.
      За літами кане літо.
      І нема кому чекати,
      і нікуди діти.

      Ніхто його не спитає,
      чи буває тепло?
      Сам не знає, що шукає.
      І не хочеться у пекло,
      і немає раю.

                                    03.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. Нікому і ні від кого
      І
      Агітація


      Ніякому нічим не докучаю.
      Усякому радію уві сні.
      Ну – не літаю... Але крила маю.
      А що іще лишається мені?

      Ну що іще, як не писати вірші?
      Ну хай і рветься іноді тонке.
      Але кому від того буде гірше,
      коли моє шугає у піке?

      Ну помічаю дещо недолуге,
      про що мовчати, ну буває, гріх.
      Ну обійду на повороті друга,
      але хіба це ображає всіх?

      Ну от візьму й понатикаю: збіги,
      рашизми, ізми
      тощо, ну то що –
      мені за це іти у вищу лігу,
      аби явити, що таке ніщо?

      Ну намалюю ради епатажу
      одну копицю невідомих слів,
      ну, не поїду, поки не помажу,
      коли поетофобу надоїв.

      Ну, рию землю і пиляю дрова,
      і не шаную язикатий рід,
      ну, заримую слово до любові,
      аби уже не каятись, що дід.

      Ну не умію я копати яму,
      або іти у ногу як усі,
      але умію видувати гаму,
      на сонечку ходити по росі.

      То вилізайте і дивіться вгору,
      і запихайте іншого на дно.
      Ну уявіть, що ви моє кіно
      і не пишіть, а думайте прозоро.
      Яке кому від того буде горе,
      що не читають люди все одно?

      ІІ
      Апробації імітації

      Я дуже мирний до пори,
      коли біда мені – не горе
      і на іронію з нори
      буває по коліно море.

      Надія є, що омине
      мої путі та веремія,
      яка спокушує мене
      укоротити жало змія.

      Адже, коли у парвеню
      язик не прикусити вчасно,
      то і коню буває ясно,
      що уявляє це нещасне,
      яке сидить у позі ню.

      Ну і нехай. Про що я, власне?
      Слова – то іскри із вогню,
      що родять полум'я незгасне.

      ІІІ
      Апеляції на інсинуації

      Біда, коли паяци-ерудити
      уміють і дурниці городити,
      і заглядати у чужий город.
      І не поймеш, за що його судити,
      і де кого чекає ешафот?

      Коли Феміді затулити очі,
      то true & false дають одне зеро
      і протяги якої-небудь ночі
      доточують оказії сорочі
      і усікають гусяче перо.

      На бестію пера немає ради.
      Але яка підсудному досада
      за скоєні й не скоєні діла...

      І як не согрішити у гордині,
      коли усе прощається людині,
      яка тебе до цього довела?

                                    03.2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    185. Ілюстрації весни
      Весна – вона і в Африці весна.
      Куди не їдь, не меншає народу.
      І як не нарікай, вона одна
      виводить суєту на чисту воду.

      Омиє повінь коси берегів
      і понесе дощі до водопою
      потоками з ярів і ручаїв
      новою повноводною рікою.

      Напоїть плеса, ниви і луги,
      і у лози її зелені віти.
      А пломінь веселкової дуги,
      посіє білі й сині первоцвіти.

      І оживуть оазою гаї,
      і вигоять ночами солов'ї
      чиєсь забуте одиноке серце.

      Аукнуться забуті міражі,
      і залунає арія душі
      веселою мелодією скерцо.

                                    03.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    186. Правда навиворіт
      ***
      На путі до комунізму
      є лише одна «страна»,
      із якої йде війна.
      Гідра імперіалізму
      виявляється – вона.

      ***
      Самі на себе кидаємо міни,
      самі собі найбільші вороги…
      І за́ що ображаються боги?
      Немає у Росії України –
      такі моєї нації борги.

      ***
      Ми не маємо освіти
      і культура ще не та,
      щоб Росію засудити.
      Обрусіли неофіти,
      ощетинилась орда.

      ***
      Ніякої претензії немає
      до моськи у великого слона,
      коли вона не дуже голосна.
      Але як він на неї наступає,
      то як не буде гавкати вона?

      ***
      І з українця роблять москаля,
      подібного не звіру, то худобі.
      Невиліковні у тотальній злобі
      дефекти ген у променях кремля
      і у рентгенах ящика для зомбі.

      ***
      Є у Гаазі суди й адвокати,
      а в Україні дві жовті палати –
      Крим і веселий Донбас.
      А на Росію Європа напала...
      А у ефірі немає каналу,
      щоб не охаяли нас.

                                    2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. Реванш
      ***
      Буйні метафори, файні епітети...
      Друзі мої, еталонами світите!
      У «битії» житія
      Муза сивіє моя.
      Незаяложене важко помітити,
      маючи наголос – я.

      ***
      Оточення у вітряної Музи
      зриває їй підметки на ходу.
      Не треба ні Єхидни, ні Медузи.
      «Полєтіки» і бойові французи
      існують ще поету на біду.

      ***
      Гора печалі, і усмішок – море,
      і слово наливається туге –
      memento mori – і собі на горе
      нечутне его чуйного еЛГе.

      ***
      Ой не умію я, їй Бо',
      роняти сльози, чути пафос,
      як діва, на скоромне ласа,
      і уявляє, що Рембо
      те саме, що і крез Ωνάσης.

      ***
      У каплі сміху – море сліз,
      коли душа слугує Музі
      і бачить ворога наскрізь,
      але недобачає друзів.

      ***
      Про себе знати правду неприємно
      поету, і паяцу, і рантьє…
      Таке воно уявне житіє,
      що краще поховати потаємне
      і виглядати кращими, ніж є.


                                    03.2017



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. Не від Імені...
      Як допікати, що не всі удома,
      є у зоїла варіацій сто,
      і що таке ніщо уже відомо,
      а ху із ху – не відає ніхто.

      Тому то за уявні еполети
      пиляє інших явний тугодум,
      аби і тирсу сипати з поета,
      і неабияк показати ум.

      Тоді і видно, де ума – палата,
      яка у кого лексика багата,
      кому писати, а кому – і ні…

      І думи навіваються сумні, –
      буває, що й від імені Пілата
      не пишеться
                           розп'ятому
                                          мені.

                                    11.03.2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    189. Та сама весна
      Весна іде у явленій красі
      сіяючої гами первоцвіту,
      хрещатого барвінку у росі
      і рясту – першій сходинці у літо.

      І дощ іде, і півень воду п’є,
      і чути листя потаємні речі,
      і коло починаючи своє,
      не засинає пелехатий вечір.

      Курликають у небі журавлі,
      шукаючи ознак своєї хати –
      найпершого притулку на землі,
      якого інде годі і шукати.

      Тому що там салюти не весні,
      а бойовій опінії і тризні,
      тому що Україна у вогні
      і мало місця на малій вітчизні.

      Та сонечко пряде із вишини
      п'янке повітря, щоб усе зігріти,
      зачаєне зимою й восени.

      І диригує непосида-вітер
      за нотами небесного пюпітра
      акордами оказії весни.

                                    03.2017



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    190. Від імені...
      Оживаю я, панове,
      у раю своєму,
      як почую моє слово
      аж до Віфлеєму,

      як прийду у кожну хату
      по всій Україні,
      отоді і буду знати,
      що я не загину,

      як омиєте офіру
      у дикому полі,
      отоді і я повірю,
      що рай мій – на волі,

      що зруйновані кайдани,
      тюрми й каземати
      і про мене на майдані
      є кому співати.

      І тоді, усі поети,
      у новому світі –
      ви за мене доживете
      мої недожиті.

                                    09.03.2017



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    191. Друзі назавжди
      Вірні друзі, – на ціле життя, –
      у червоній записані книзі
      на путі по скресаючій кризі
      із минулого у майбуття.

      І мої – і близькі, і далекі
      мимохідь залітають у сни,
      як птахи із чужої весни –
      одинокі підбиті лелеки.

      А ключі розтають вдалині
      голосами пророчої пісні,
      що недовго чекати мені,
      поки рак за горою не свисне.

      Посилає сигнали весна,
      а на серці тривога і туга.
      Десь у когось забрала війна
      і єдиного сина, і друга.

      А у небі летять журавлі.
      Все кружляє по вічному колу.

      Лелечата побігли у школу
      і гуртуються друзі малі.

      Ну чому на єдиній землі
      не буває, –
                     навіки,
                                    ніколи?

                                    03.2017



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    192. Непутьова периПетія
                     Не заберемо у чужі краї
                     ні волі, ані поля, ані хати
                     Шевченкової.
      Виросли палати
      між вишнями, а у кругу «сім’ї»
      і «Заповіт» пора переписати,
      і вимучені опуси свої.
                     Єднаються творці макулатури,
                     аби перекричати москаля.
                     А на слуху – сигнали із кремля.
                     Уже не треба бувшої цензури –
                     усе поб’є живуча сіра тля.
      Немає у риторики простою,
      а ніша залишається пустою.
      Гарцює шоу, фейк і CINEMA,
      упоєні тією наркотою
      поезії, якої теж нема.
                     Сльозою упились дереворити…
                     Зате які високі почуття
                     естетів біля самого корита!
                     Аби іще ухвалена стаття,
                     яка забороняє говорити
                     з позиції реалії життя.
      Переживаємо найтяжчу пору.
      Хоча й далеко до голодомору,
      але у трутня той же апетит.
      Опорожняє вулики й комору
      освоєний тераріум терору
      такий же темний, як і антрацит.
                     Все всує – і сентенції ізгоя,
                     і гіркота іронії героя…
                     І Муза набирає в рот води…
      Іде еліта Петі до їди…
      Клює… Лишає крихти за собою…
                     Кувікають агенти параної
                     і затирають не́чисті сліди.

                                    02.2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    193. Землякам
      Мої далекі земляки,
      рідня за генами й по кро́ві,
      мені казати не з руки,
      які ви сильні вояки
      для окупації любові.

      Як поживає Крим няш-ваш?
      Іще не вилізає боком?
      А двоголовий ще високо?
      Історії кривий палаш
      не усікає косооких?

      Ви ще рятуєте Донбас?
      Яка це буде Новораша!
      Гидоти – не почата чаша.
      Але у інший – добрий час
      і правда, й сила буде наша.

      «Піарся», юний піонер,
      на тлі палаючої плями
      доби герба еСеРеСеР,
      який в агонії помер,
      і не вернути вже до тями.

      Я «щиро дякую» тобі
      за наші рани, наші біди.
      Але затям, що далебі
      «зелені коники» сусіда
      і селфі дурня на гербі –
      то кулі
              в душу
                      твого діда.

                                    02.2017



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    194. На позицію...
      Ой чого нам ся журити?
      Козаку удача –
      йде у армію служити.
      А дівчина плаче.

                     Ой ти воленька гірка
                     у дикому полі.
                     Як немає козака,
                     то не буде й долі.

      Та нехай вона не плаче,
      поки не убили,
      поки ворон не закряче
      на його могилі.

                     Буде слава у бою.
                     Хай радіє мати.
                     За Америку свою
                     їде воювати.

      Личать воїну погони,
      є кольчуга, берці,
      у запасі три патрони
      та удар у серце.

                     Обнімає він її
                     і цілує очі.
                     Ой ви, очі чорнії,
                     у покрові ночі.

                                    02.2017



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    195. Час пік
      Ніч переписує наші взаємини
      у потойбічному сні.
      Ми віддаємося богу таємному,
      що у тобі і в мені.

      Ти у полоні моєму одвічному
      невідворотних стихій.
      Поки обоє ми танемо свічами,
      я вірнопідданий твій.

      Очі у очі, і сонячні зайчики,
      і онімілі уста –
      все завмирає. Уклалась калачиком
      фея моя золота.


      Із найпалкішої миті освідчення
      я понесу у віки
      той силует, що до мене усміхнений,
      в п'яді моєї руки.

                                    02.2017



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    196. Марна риторика миру
      ***
      Які не є гарячі дні
      і буйні ночі у вогні,
      а сон перемагає.
      І я радію уві сні,
      що невеселому мені
      ще весело буває.

      ***
      Ще сяє сонце у зеніті.
      Багато є чому радіти.
      АТО і НАТО. Йде весна.
      Але чому душа сумна?
      Кому я пишу заповіти?
      І чи закінчиться війна,
      коли сконає сатана?

      ***
      Марно мирно уповати
      на салюти і ура.
      Захищатися пора,
      а не евакуювати
      Україну до Дніпра.

      ***
      Не нарікай ні на людей,
      ані на біса, ні на Бога,
      що не веде до перемоги
      у світі вигаслих ідей
      тобою обрана дорога.

      ***
      Уже не радує і літо,
      що заглядає у вікно.
      На ярину посію жито.
      Але кому? Збирає мито
      війна. Осиплеться зерно.

      ***
      Заслуги наші немалі.
      Отримаємо на ужинок
      і бідняки, і королі
      за кожний недолугий вчинок,
      а за труди на цій землі –
      великий, довгий відпочинок.

                                    2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    197. Марнота слави
      У світі, повному спокус,
      нічого вічного немає.
      І воїн ти й не боягуз,
      а слава з іншими гуляє.

      Опалиш душу чи уста,
      а інший матиме науку,
      що не літає без хвоста
      і пір’я сокориста курка.

      Якщо кумі не угодив,
      то й куму будеш нехороший.
      Якщо пеню не уплатив,
      ще глибше сядеш у калошу.

      І не Мюнхаузен, і не
      уріжеш ненароком дуба,
      а із біди, яка й мине,
      не витягнеш себе за чуба.

      Усе, що маєш – трин-трава.
      Якщо себе не перескочиш,
      не уповай на ті слова,
      якими оправдатись хочеш.

      Але на долю не пеняй,
      що маєш все, що попереду:
      за віхоть слави – путь у Лету.

      Доточуй крила і літай.
      Усе, що «сумно аж за край»,
      пасує іноді поету.

                                    02.2017



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    198. Сучасний Аріон
      Слова не убивають,
      аж поки не почую,
      який то я ніякий і лихий.
      А що душа? Чекає,
      коли почимчикую
      у інший край далекий і близький.

      Украдене у себе
      уже не має краю.
      Але до середини досягли.
      Радійте, що у небі
      ніхто не запитає,
      в якому світі іноді жили.

      Усе тече ...в минуле,
      де і його – немає,
      і не рятує скеля у біді.
      Трухлявіє у мулі
      мій човен і линяє
      вітрило біле у мутній воді.

                                    08.02.2017



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    199. О, знав би я…
      О, знав би я , що так буває,
      Коли ішов на той дебют,
      Де пишуть – кров’ю і немає
      Поета, поки не уб’ють!

      Жартуючи, поранять легко
      І ніби іншим я воскрес.
      А успіх був такий далекий,
      Такий непевний інтерес.

      Але роки – то Рим, готовий
      У шоу масок, сміху, поз
      Побачити не гру актора
      У смерть, а гибель усерйоз.

      Де почуття перемагає
      Раба арени, ти – живий.
      Але ілюзії немає,
      Де подих долі неземний.

                                    1997,2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    200. Інде, подекуди і де-не-де…
      ***
      Поезія – не тиша і цунамі,
      окрилені тобою у політ.
      Це інше – тими самими словами,
      що інде умирає біля ями
      і оживає тисячами літ.

      ***
      І проза має поетичні крила,
      і де-не-де поезії краса
      у ній – і нагорода, і яса.
      Та інде невідомо, що за сила
      тебе її отрутою споїла...
      Хоча усе диктують небеса.

      ***
      У кожного своя дорога,
      а ще й подекуди, до того,
      діла великі і малі.
      Те має ікла, інше – роги,
      а що є гріх в очах у Бога,
      ніде не знають на землі.

      ***
      Поети й воїни на варті
      оберігають житіє,
      яке дрімати не дає.
      Але поезія не бартер
      за право воїна віддати
      деінде і життя своє.

      ***
      Себе готуючи до бою,
      не забувай, що кожну мить
      війна залякує бідою.
      АТО відлунює грозою,
      а інде виє і гримить.

      ***
      Оживає лише той, хто у боях
      бачить де-не-де і небо голубе,
      і своє високе сонце у сльозах.
      І карбує наша пам'ять у серцях:
      «Він загинув, захищаючи тебе».

                                    2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    201. Гамлет
      Утихає зал. І я на сцені
      До людей іду із-за куліс.
      Чую я далеке сокровенне,
      Що усіх очікує колись.

      Чорний морок за імлою ночі
      Сліпить і пронизує мене,
      Та якщо можливо, Авва, Отче,
      Хай мене ця чаша омине.

      Я люблю сценарій непохитний
      І у п'єсі гратиму на біс.
      Та у драмі цій я буду вбитий.
      Кожна крапля крові – море сліз.

      Все жадає миті однієї.
      Від своєї долі не втекти.
      Я один. У ложі – фарисеї.
      Жити – це не поле перейти.

                                    1997, 2017



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    202. Домашні вороженьки(5)
                     VII(і наші, і чужі)
      Не треба їхати на дачу,
      аби отримати респект.
      Дивися телепередачу,
      рішай онукові задачу
      і говори, що ти естет!
      Але й сусіди не ледачі,
      що не квартира – то поет,
      у коридорі – туалет,
      у ліфті виховані мачо
      виписують іх-y-z.
      Онуки іншої планети
      усі «глаголять на свойом»
      не те що, – «как адін умром»,
      але за «єто і за это».
      Навчала школа і батьки
      і виростає покоління,
      реалізуюче уміння
      із точністю до навпаки.
      Або не те «навикладали»,
      не те у голови заклали
      премудрі наші вчителі,
      або ще тих не люстрували,
      які усе ще москалі.
      Двомовна аж!.. – уся еліта
      то пише вірші, то стіхі,
      і невідомі неофіту
      путі історії лихі.
      І плодять янусів каліки,
      як і самі із юних літ,
      щоб на віки або навіки
      їм зав’язати білий світ.
      А що! Вони – культуріш-русіш
      на кухні чешуть язикі,
      під вікнами загальний нужник,
      а у під'їзді чистий суржик,
      а хуліж! Ось то ми які!
      А винні українці, звісно,
      одні вони бомжі і рвань,
      від них жидам-кацапам тісно,
      куди не йди, куди не глянь.
      А дуже хочуть у Європу!
      « Не вышла рожа!» Ось і все.
      Ось те гальмо, що до потопу
      або у прірву нас несе.
      Москалики готові рачки
      лизати Путіну кіло,
      щоб українця – і заначки
      у нашій хаті не було.
      Жандарм розтерзаного світу
      і прогресивний прохіндей
      купив довір'я у людей.
      Чума двадцятого століття
      у двадцять першому гряде.
      Митці червоного терору,
      непереможні у бою,
      уже показують за морем
      кваліфікацію свою.
      А ошелешені народи –
      пролетарі усіх країн
      чекають місію зі сходу –
      клеймо душителя свободи
      і ескалацію руїн.
      Росія Трампа вже купила.
      І ворог з номера один
      перетворився на горилу,
      яку вже обнімає мило
      така ж макака через тин.
      Масштаби світу, дачі, сайту
      не співрозмірні та, – окей!
      Лобами буцають гіганти,
      а гулі-рулі – у людей.
      Не чудеса, що знову й знову
      доктрина Рашії така,
      що розпирає чудака
      від непомірної любові
      до цитаделі язика.
      Не дивно, що апологети
      Росії Путі на планеті
      забули, де чия земля.
      А дивина, що і поети,
      які готуються у Лету
      іще на прив'язі кремля.
      Які пихаті їхні лиця!
      Але на що така рідня,
      що бреше світу наодинці,
      що найправдивіші – ординці,
      усе високе – кацапня,
      усе ніяке – українці?
      А як перечити, коли
      є й українці язикаті,
      які уміють показати,
      що це вони!.. вони були
      герої, доні і сини,
      вони одні і їх плакати
      супроти горя і війни…
      Якщо ви за, хіба я проти?
      Бряцайте опуси свої –
      і пересмішники мої,
      і недалекі патріоти.
      Ховайте і своє лице
      за лик совковий і привітний…
      …………………………….............
      Та, незважаючи на це,
      гряде ще день правдиво світлий.

      Не додає до пієтету
      це заяложене, – ханжа…
      Ой, є ще нині пацієнти
      на кінчику пера поета,
      які заріжуть без ножа
      за іронічні компліменти.
      Та не надійтесь, окупанти,
      що ми, буває, відкоша
      даємо дуже делікатно,
      бо є і міра, і межа,
      яка нейтральна. А чужа –
      для іншого менталітету,
      який приписуєте нам
      чужим по духу українцям,
      які вже напились по вінця
      отрути вашого вина.

                     Епілог
      Духовно і на розум бідна,
      душевно хвора і негідна
      існує ще людина-вовк.
      Але нема чого радіти,
      що ожили у цьому світі
      такі герої із казок.
      Тому самі себе не лаймо.
      Усе лихе колись мине.
      Ціною чого – не питаймо.
      І вас не буде, і мене…
      Але забуте пам'ятаймо.
      Ми заплатили свій оброк
      життями(і «мішками крові» –
      найгероїчніший …совок),
      аби усі були здорові
      і був осиковий кілок
      затесаний напоготові.
      ………………………...........
      А я уже не рад і сам,
      що попадають у герої
      оці «розбійники із гною»,
      як научає Уільям…
      О! Я овацій не почую,
      а за оказію таку
      я опус цей запатентую,
      як у терновому вінку
      мою анафему совку.

                                    2010,2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    203. Домашні вороженьки(4)
                     VІ(персона із вагона)
      А ось поет-громадянин
      неміряного віку.
      Йому не заважає тин,
      але оскільки я один,
      охороняє жінку.
      У нього фурія слабка
      на голову буває.
      Мені їх жаль. Судьба така
      у відставного вояка,
      що я усе прощаю.
      Нехай радіє, що живе
      і хвалиться даремно,
      як пасажира у еСВе
      отруював таємно,
      як убивав на чужині
      людей у спину – на коні
      з нагана Кім Ір Сена.
      Нехай показує свої
      високі нагороди,
      за те, що жив на врожаї
      таємного сексота.
      І як, не маючи душі,
      сміливий і відважний,
      присвоював пайки чужі,
      але писав такі вірші́
      о верности лебяжьей.
      І як гордилася страна
      сібірскімі стрєлкамі.

      Яка ціна, кому хана
      у бойні між боями.
      І як сміливо роззував
      убитого солдата,
      і як за Сталіна стріляв
      у свого лейтенанта.
      І як чіплялися йому
      заслуги на погони
      і за УПА, і за ОУН,
      і за «заградзагони».
      Йому і нині ще війна
      за мать-Расєю – мать родна.
      Годує п’яних-ситих.
      Медаль у нього не одна
      і кожна – за убитих.
      Лякає іноді, що є
      у нього ще набої,
      наган від Кіма за досьє
      у ро́ки параної.
      Та пасіює лисий пень
      і виступає піна,
      коли почує, – добрий день!
      і, – слава Україні!

      ………………………........
      Надокучаю я комусь.
      Усе відомо. Все це всує.
      І що я тільки не почую
      уже й дивитися боюсь.
      Самі дивіться, посполиті.
      Немає диму без огню.
      І хай ненаситні і ситі,
      і срамота у позі ню
      мої фантазії у ситі
      перевівають на брехню.
      І я там був. Меди не пив,
      але чував не раз, а більше,
      які картини найчастіше
      являв совіцький детектив
      передовий і найчесніший.

                            але і це ще не кінець.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    204. Домашні вороженьки(3)
                     IV(і з іншого боку)
      Кацапи з чотирьох боків
      мене одного оточили.
      І може, що не на віки,
      але «похоже» – до могили.
      І що то діяти із цим?
      Ой не нарають і поети.
      Але відомо із Інету,
      такі сусіди – не калим.
      І ради лінії сюжету
      я намалюю й ці портрети,
      аби не путали ні з ким.
      Він – майже доктор. Самоучка,
      усіх наук я не назву,
      та ясно, що хороша сучка,
      коли погнали з еСБеУ.
      Це не про неї. Є обручка
      і нібито у дні відлучки
      йому не треба Маріул.
      І він у неї – підкаблучник.
      А оба, – вай! і караул!
      Гальма немає у макаки.
      Оце і є її ознаки.
      І що за диво, як щодня
      на Раші казяться собаки,
      у Лугандонії – різня,
      а за тинами забіяки
      і шолудива кацапня,
      і всяка братія совкова,
      що уповає на юрбу,
      і убиваючи, готове
      охороняти і на слово
      увіковічене табу.
      Але обоє – «патріоти».
      Буває мовою, – гав-гав!
      Вона би – Путіна не проти,
      а він би – Няшу обійняв.
      Кацапія – нечиста сила.
      Завоювали, захопили
      і перелази, і тини.
      І пасіює тупориле,
      не об'являючи війни.
      І – начувайся, українець.
      Коза накручує бика
      і лізе битися ординець.
      У нього місія така.
      А я старий, а я гидую
      уже й дивитись на таке,
      де розуму шукати всує,
      якщо утрачене людське.
      Воно машиною багате,
      а їздить по моїй землі.
      Ой, виживають нас із хати
      несамовиті москалі.
      І гонорове, і лукаве
      не має совісті і меж,
      і на безверхого управи
      у цьому світі не найдеш.
      Нема поліції у мене,
      хоча держава ніби є.
      бо наші любі полісмени
      шанують того, що дає.
      Бо є і відео, що пише
      і зафіксовує мене...
      Тому – лишається одне.
      І я у пам'яті залишу
      як аплікацію Мане,
      яке із них обох ...тупіше
      і на всю голову дурне.

                     V(мої АТО)
      Нема ума – нема надії.
      І як же знають вороги
      закони мімікрії.
      Як я – із лівої ноги,
      то їм уже – не до снаги
      мої природні дії.
      Я не такий сякий-такий,
      як їм, буває, треба.
      І що умію залюбки
      у ці напружені роки
      триматися за небо.
      Та не умію, як вони,
      судити і пиляти.
      І я ховаюсь за тини,
      аби подалі од стіни
      і дулі не сукати.
      Бо, бачите, вряди-годи
      у неї щось буває,
      а у коханої біди,
      аби узяти в рот води
      ума не вистачає.
      Така натура москаля
      із рану до обіду.
      То між собою, – ля-ля-ля,
      аж пір’ям віє на поля,
      то разом – на сусіду.
      Вони сьогодні заодно,
      але нема терпіння,
      і скаче мавпа за тином,
      і кидає каміння.
      За те, що я, такий, як є,
      і іншим не буваю,
      і на моє у них досьє
      чогось не вистачає.
      А є то видумки її,
      то брехні на людину,
      що я чаклую врожаї
      і застую рослинам.
      І є догана не одна,
      що я працюю дотемна,
      марою одягаюсь,
      лякаю їхнє кошеня,
      буває, стукаю щодня,
      а то і …усміхаюсь.
      І є у мене не одна
      Маруся і Марися...
      Але до рівня дикуна,
      як ця сімейка ще одна,
      я ще не опустився.
      Така свідомість у совка,
      і біографія така,
      що я́к би не учились,
      на рівні п'ятикласника
      і двієчника-сопляка
      були і залишились.
      Колись хвалився, як бував
      у ролі супостата
      і як у еСБеУ украв
      психодегенератор.
      І опромінює мене
      через вікно напроти.
      Таке і Путя не утне.
      І як же кара омине
      такого ідіота?
      ................................
      Усі ми ближні. Селяві.
      Веселі і печальні,
      і слава Богу, що живі
      і за АТО із візаві
      не маємо медалі.
      Але скажіть, що наяву
      бажаючи безпеки,
      я не по Біблії живу,
      коли почую, – пасть порву!
      І не пошлю
                            далеко.

                                                   а далі буде



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    205. Домашні вороженьки(2)

      ІІ(еволюція завойовників)

      Усі реалії і міфи
      однакові у всі віки.
      Раніше воювали скіфи,
      а нині укри і совки.
      І Одіссею, й Енеїду
      вигадували не дарма,
      тому видумувати біди,
      коли у тебе є сусіди –
      у цьому логіки нема.
      Але, куди її подіти,
      коли зурочені судьбі?
      Це не заручена кубіта,
      яку підсунули тобі.
      Але, куди його дівати,
      коли у рідній чужині
      оце опудало пархате
      себе нав'язує мені?
      Як не крути, одна зараза.
      Лихе скаженому – рідня.
      А лікуватися од сказу
      не хоче клята кацапня.
      Воно і мумію усушить,
      а почувається праве,
      гадюкою залізе в душу,
      аби вкусити за живе.
      То кров дурна у ньому бродить.
      То епідемія така.
      Але моя вина яка?
      Ачей, коли дурне городить,
      в мої обов'язки не входить
      укоротити язика.
      І що його переконає,
      коли воно ні, – бе, ні, – ме
      у «завойованому» краї
      тебе ніколи не пойме?
      Нехай воно і миє лапи,
      і ріже сало до стола,
      або співає, – о-ла-ла,
      але людини із кацапа
      не буде, як душі – у цапа,
      або кумису – у козла.
      ………….................
      Коли це вигадки, танцюйте
      і далі під його дуду.
      Якщо не вірите, почуйте,
      а я вам приклад наведу.
      Нема сугестії такої,
      що ласе на чужі покої,
      не уявляє там себе.
      Її фантазія відома.
      Коли тебе немає вдома,
      усе у лапи загребе.
      Немає і такої рвані
      з Рязані і Тмутаракані,
      яке тебе не обніме
      а далі кості перемиє,
      а потім вилиє помиї
      і на ім' я, й на реноме,
      і у полон тебе візьме
      або усядеться на шиї...
      І   т о́ г о    буде: сума є!
      У москаля – усе своє
      і на Алтаї, і у Ризі.
      Який не буде сабантуй
      і скільки вовка не годуй,
      а буде вити, як у лісі.
      Ні, я не злий і не сміюсь
      із героїчної натури.
      Але за націю боюсь,
      яку іменували Русь,
      а захопили самодури.
      Найодіозніша – орда.
      Її чекаєш із далека.
      Із нею горе – не біда,
      і поки не побили глека,
      і ллються вина, як вода.
      І ця оказія єднає.
      Мої сусіди – не гарем,
      Які там ваші, я не знаю.
      А у моїх є купа тем:
      є оковита, як тотем,
      і, як тверезі, то немає
      ніяких поки-що проблем.
      І поливають матюками
      велике Пу і …еНеЛО,
      якого поміж москалями
      неначе зроду не було.
      Але минає мало часу
      і чую: «ей, давай, налєй...»
      І як бувало, й цього разу –
      спочатку, – пєй, а потім, – бєй!
      Нема питання у матроса,
      коли є півнячі бої.
      І хто кому розіб’є носа,
      усе одно, аби свої.
      Аби за шкіру – наше сало…
      Вони наїлися немало.
      Аж лій лисніє на губі.
      І родичалися, і крали,
      і за ідеї воювали
      у помираючій добі.
      Та не бажаю я собі,
      аби життя моє минало
      у цій запеклій боротьбі.

      ІІІ(найближчі через тин)

      Ой надоїли короїди
      і неотесані сусіди,
      що називаються – совок.
      Пора би цьому імбецилу
      забити цвяха у могилу
      або осиковий кілок.
      Або у вигляді подяки,
      якби то – кожному своє:
      його – на хи, її – у с-у,
      а комуняку – на гілляку...
      Але культура не дає.
      Воно командує! Єфрейтор!
      І цей порядок не новий.
      Пародія. Нікчема – ментор,
      а я у нього – рядовий.
      Дурної сили завше більше,
      і на нейтральній – на межі
      її комедія не тішить.
      Надоїдають вояжі.
      Вона та сама, що й учора –
      нахабна люта кацапня.
      Немає ради. Люди хворі
      і не лікуються щодня.
      Хоча болячка і відома.
      У яйцелобих яничар,
      коли не всі, буває, вдома,
      то б'є у голову моча.
      Їм, як євшан марихуани –
      зело напою алкаша
      і лисі клоуни екрану,
      якими тішиться душа.
      Кіно формує урку МУРа.
      Але зате, – яка культура!
      Вино, лайно, авто і кіт.
      Самодіяльна агентура
      його юродива натура
      її душа навиворіт.
      ........................................
      Не знаю, що із того буде,
      але виписую наган.
      Усі сусіди, наче люди,
      а в мене – Чіта і Тарзан.
      Якби примати мали тяму,
      то може й не було б війни.
      Але за їхніми словами –
      я дурью маюсь, а вони
      усе великими ділами.
      То риє межі-рівчаки,
      то по чужому бетонує,
      і уявляє, що воює.
      Мої дерева – вітряки:
      то всушить вишню залюбки,
      то пообрубує гілки,
      то по готовому фарбує.
      То має час на рандеву –
      пагаваріть(поговорити),
      то сипле щебінь у траву,
      там, де мені її косити.
      Організовує содом
      і у злобі, як сука, виє
      жива сугестія Батия.
      І як же чешеться обом
      на мене вилити помиї.
      Вона цнотливість береже
      і не ручається за себе,
      що не поїду я на небо.
      Бо Чіта ще у негліже!
      Вона у ролі Мельпомени
      ще у обіймах супермена,
      а я мантачу щось ножем
      і посягаю на чуже…
      І от – у імбецила сказ.
      Коли уговтатись не може,
      воно пиляє загорожу
      і вирізає перелаз.
      Немає міри параної.
      Неперевершений дует.
      І кожен день один сюжет,
      як шимпанза із шимпанзою
      несуть себе у туалет.
      І ця споруда по межі
      мені приставлена до носа.
      У дії – плани Барбароса.
      Ідуть бої на рубежі,
      де є пейзажі ностальжі.
      Але зате – одпочивають!
      І їм кагати не воняють,
      і нюхають або їдять
      свій екзотичний виноград,
      а ось, як запах убиває,
      то екскременти поливає
      вона Шанелью номер п'ять.
      Екзотика і аромати,
      як у Європі! Що й казати,
      коли вино і щі воно
      переробляє у лайно.
      І у вікно мої примати
      мені показують кіно.

                                    далі буде



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    206. Домашні вороженьки
      Прелюдія

      Усі ми, наче юні піонери,
      готові і на ворога іти,
      і плюнути у морду еСеСеРу,
      І поки Україна «ще не вмерла»,
      воюємо за неї, як брати.
      Бої не оминають ні подвір'я,
      ані за огородами межі.
      Воюють ближні, миряться чужі,
      І як би цього нині не хотів я,
      але обороняю рубежі.
      Уже й поети обирають теми,
      коли поема, ода, сага, сюр
      описує, як потайні дилеми,
      вирішує Арей або Амур.
      Але не доганяють Божі люди,
      чого нас у «безбожіє» несе,
      коли до Бога моляться усюди.
      То я собі записую есе,
      як лютий сатана мене пасе,
      а я чекаю, що із цього буде.

      І(їхні апетити)

      Ділили землю у селі.
      Постановили збори:
      «Усі яри і бакаї
      нехай беруть багатії».
      А я хотів на море,
      в якісь музеї, у кіно,
      у оперні театри…
      Але – земля! Це все одно,
      що батьківщина-мати.
      У чергу стали москалі,
      а от хохли ледачі,
      що народились у селі,
      бажали їм удачі.

      Моя удача – загула.
      Усе дається по заслузі
      і за учинені діла.
      Ще у великому Союзі
      майбутні вороги і друзі
      отримали паї села.

      І «доходяги», і ходячі
      у перманентній боротьбі
      (аби усе було собі)
      усі хотіли мати дачі
      на белебені і горбі.

      Головували комуністи.
      Тому займали той город,
      який тулився до висот.
      Під ними – діючі чекісти.
      А унизу, де свято місце –
      як не нувориш, то сексот.

      Завоювали й патріоти
      свої законні ари-сотки
      і вид на озеро та ліс,
      поля і луки, де достоту
      буяли зарості осоту,
      полин, пирій і серпоріз.

      На косогорі – дикі хащі.
      Оази квіту й мурави
      толочать кози й корови,
      а там, де купи непутящі,
      то запасалися трудящі
      органікою із трави.

      І поки сонце не сідало,
      усе що мукало й іржало,
      бувало, задирало хвіст...
      .............................
      А кізяки облюбували
      майор запасу і сєкіст.

      У конкуренції удача
      велике діло для обох.
      Коли один чатує клячу,
      то інший – партію конячу.
      А ЗОЯ* запасає мох.

      Іде худоба чередою.
      За нею – і мої герої.
      Ось чути, – ляп! Ура! Ривок.
      Один орудує мітлою,
      а інший порції нової
      чекає прямо у совок.

      Не бачили такої сцени?
      Кацапувата мельпомена
      облюбувала карусель.
      То – виживати, їх модель.
      Це ожили скажені гени
      у «собіратєлєй» земель.

      Чека і партія єдині!
      Але керують не вони,
      а плоть од плоті – їх дружини.
      Козі бракує половини.
      На те й даються барани.

      А я сміюся. Ні – регочу!
      Давно минуло...
                     З тих часів
      такої дачі я не хочу.
      І до лопати не охочий,
      я наживаю ворогів.

      А їх навколо із лихвою,
      хоч греблю бісами гати –
      моторизовані ковбої,
      злодії, миші і кроти,
      пащеки чорні і роти
      дегенерації нової.
      Ця кавалерія розбою
      не має іншої мети,
      як пакувати і тягти
      усяку всячину в покої.

      А їх натикано чимало.
      Немає ходу до ріки.
      Усі угіддя позаймали
      пани середньої руки.
      Озера – приватизували,
      а у гаю... Повирізали!
      Лишились тирса і пеньки.

      У кожного своя Помпея,
      коли у всіх одна біда.
      І не обійдешся без неї!
      Яка там Раша і орда?
      Ми завойовані землею
      і у полоні у тієї,
      з якою нерозлийвода.

      На те і є домашня баба.
      Але яку не тисне жаба,
      що у сусіди є усе?
      І як вона перенесе
      твою копицю із кульбаби?

      Усе нічийне – це своє,
      але і цього мало буде,
      якщо не добачають люди,
      що, де, у кого зайве є.

      Їй ненависні одинокі,
      за те, що мають нічиї
      хороми. Завидюще око
      шукає промисли свої.
      Через яри і бакаї
      іде, як пава – руки в боки,
      а особисті холуї
      плекають помисли високі –
      як не боятися її.

      Які баталії бували,
      коли нічого не було,
      а туалети будували,
      аби сусідові на зло.
      А як за межі воювали,
      за воду у велику бочку,
      за те, що дині не росли,
      коли ростили їх осли
      біля ожини у садочку,

      Саділі жито і овес,
      на зиму сєяли квасолю,
      а поміж нею – бараболю,
      аби буяло до небес.

      Які були експерименти!
      І хімія, і екскременти...
      Палали прерії, мохи...
      Які родили реп'яхи
      на клумбі фізика-поета!

      На те і ро́ки молоді
      і файне завтра попереду,
      аби у щасті і труді
      кохатися у лободі,
      що називається фазенда.

      Усе минає, наче сни.
      Немає того, що чекали.
      Натомість – заздрісні пани.
      А перелази та тини
      усіх надвоє роз'єднали.

      Багатії і глитаї
      сховались за високі мури.
      Запанували самодури.
      Пасуть урочища свої
      самодіяльні буржуї
      і діячі номенклатури.

      А «пєрвопроходімци» дня,
      і спекулянти, і хапуги –
      або нечистому рідня,
      або оплакують щодня
      недооцінені заслуги.

      Ой зажурилися совки,
      що їх затюкали усюди.
      Еліта вибилась у люди
      на плесі тихої ріки.
      А їм за подвиги минулі –
      як не коржі, то матюки,
      плюватися на всі боки,
      або показувати дулі.

      ..............................
      Повільно тешеться кілок.
      Часи незримої руїни
      у душах, в ясності думок.
      Палаци, будки, домовини –
      моя строката Україна,
      яку доконує совок.

                                    Далі буде
      * – абревіатура змія особливо ядовита.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    207. Фарс
      Нічого не мінялось у людей
      від пе́рвіснообщинного укладу.
      Немає віри у міфічну правду
      про перемоги у борні ідей,
      як все ділити й годувати владу.

      Текли тисячоліття і віки,
      явилися свободи ембріони
      і «прогресивних сил» виразники,
      і номінанти «сильної руки» –
      гундяєви, …калігули-нерони.

      Од Візантії аж по «третій Рим»
      наперсники на тім’ї Буцефала
      імперії валили, будували…
      А нині що? Не Сирія, то Крим,
      не канібали Пу, то генерали.

      І як учені – маєте клеймо,
      і як поети – «сі ву пле» за ґрати
      навчатися читати і писати...
      І знову на порозі стоїмо
      до хрестиками міченої хати.

      І знову «ченчик»* лізе із кубла,
      аби запакувати Україну,
      яка «...не вмерла», хоч і не жила.
      І на таке не вистачає зла.
      Самійленка б на тебе, вражий сину.

      .................................
      Усі ми грішні. І були святі,
      що вибороли волю і свободу.
      А на арену вилізають ті,
      що торгували …іменем народу.

      Нові отці із рилами в пуху –
      куратори історії й культури,
      агенти, виконавці і цензура,
      нувориші й злодії …на слуху.

      Очолюють і віче, і громаду
      за долари і «мать твою таку»
      не перший раз на нашому віку.
      Компрометують націю і владу,
      яка і досі демонструє зраду.

      А ніби не судилося совку
      ступити двічі у одну ріку?

                                    
      02.2014,02.2017



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    208. Пейзажі баталій
      ***
      БИТА ДОРОГА ЛЯГАЄ ПІДКОВОЮ
      ТІНЯМИ МАНТІЇ ГРИВИ ЗИМОВОЇ
      У НЕОСІДЛАНОГО КОНЯ
      БУЙНОГО ВІТРУ І МАГІЇ ЧОРНОЇ
      У ЗАМЕТІЛІ УБРАНІЙ ПОПОНОЮ
      МИРНОГО ДІЯМИ ОБРІЮ ДНЯ
      І СИЛУЕТОМ ЗОРІ ВЕЧОРОВОЇ
      НЕОПАЛИМОЇ В БІЛОМУ ПОЛУМ'Ї
      ………………………………..
      поки зі сходу не йде кацапня

      ***
      ЛЮБО І ДОРОГО
      ДИХАТИ ПОРОХОМ
      ДИМУ ВІТЧИЗНИ КОЛИ ЗАМЕТУТЬ
      СИВІ МЕТЕЛИЦІ
      ВІЙНИ-ХУРДЕЛИЦІ
      ……………………………..
      поки зі сходу кацапи підуть.

      ***
      БУДЕ СІЯ́ТИ І НАМ ПОМАГАТИ
      ЗОЛОТО НЕБА І ТЛО ГОЛУБЕ
      ВІТЕР ЗАВІЄ ЗИМА ЗАГРЕБЕ
      І ДВОГОЛОВИЙ НЕ БУДЕ ЛІТАТИ
      Є КОМУ ВИМЕСТИ ЖОВТУ ПАЛАТУ
      …………………………….
      тільки-но путя удавить себе.

      ***
      ВИЮТЬ СНАРЯДИ
      ЛІТАЮТЬ РАКЕТИ
      ТРУПІВ УЖЕ НЕ РАХУЄ ВІЙНА
      ЦИВІЛІЗАЦІЯ! ПІВНІ ПЛАНЕТИ
      ЛИСІ ЧУБАТІ ПАКУЮТЬ ГАЛЕТИ
      …………………………….
      поки на раші зимує весна.

                     02.2017



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    209. Мораліте XXI
      ***
      Ми – еліта? Паяци, та й годі,
      у городі – чужа бузина.
      І мені така сама ціна.
      Але ми не ізгої народу.
      Я хотів би робити погоду,
      та погода – стихія дурна.

      ***
      Одному все не обробити.
      Безрукому найлегше жити.
      І це не є його вина,
      коли не має чим гордитись.
      Але якщо на все годитись,
      то це і вада головна.

      ***
      Юрмою управляє тамада,
      парафією – преса, Дума, влада.
      Це – у Росії. А у нас – біда.
      Немає меду і гірка кутя.
      Обурює і правда, і неправда
      про нашу владу і її вождя.

      ***
      Не армія усьому голова,
      і не герої вештають над нами,
      і не юрма обрадує ділами.
      Народне віче – ось та бойова
      традиція і віра вікова,
      що і веде, і сяє маяками.

      ***
      Хто іде, той не має педалі,
      хто не пише – читає моралі,
      а буває інде навпаки.
      Моралісти забули, таки, –
      аморально ламати скрижалі,
      до яких не приклали руки.

      ***
      Що заслужили, те усі й «получимо».
      Ви не шуміть, то ми і не озвучимо.
      І не читайте, що дурний писав.
      І не радійте, що кімвал гучав.
      Самі себе обов'язками мучимо,
      а їх на нас ніхто не покладав.

                                    2017




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    210. Уроки історії
      Історія навчає, як багато
      за брата цвіту нації лягло.
      Та як і де узяти того ката,
      аби такого брата не було?

      Історія не бреше, а голосить
      Полтавою, з Батурина і Крут,
      як прилучали нас великороси
      вогнем і кров’ю до союзних пут.

      Історія рече, аби мовчали,
      і слухалися голосу вождів.
      Побачили. Самі себе чіпляли
      на чорні дошки сіл і хуторів.

      Історія сльозою камінь точить
      на тій путі, де залишали слід
      мої діди, яких обдертих, босих
      етапом гнали на Сибірський хліб.

      Училися, як порівну ділити
      копалини і надра у землі.
      Усе, що нами найдене й відкрите,
      присвоїли злодії у кремлі.

      Історія наочно показала
      і пряники ідей, і батоги,
      і як за шкіру заливали сала
      «передові» сусіди-вороги.

      Не новина, що фобії колишні
      і нині називають – селяві.
      Не дивина. І фарисеї – ближні,
      аби умити руки у крові.

      Історія яріє в казематі,
      де почиває наша булава.
      Подейкують, що ми були багаті?
      Не пам’ятає «оного» Москва.

      Існує байка, – ми такі похожі
      у вірі, у любові до Русі,
      але – голодували люди Божі,
      а нелюди давилися усі.

      І наша дружба – це одвічне путо,
      в якому більший меншого карав.
      А нині Каїн забуває Крути,
      де Авеля на вила підіймав.

      Та – буде суд! І Боже слово віще
      у іншу віру ще наверне нас,
      аби усе, що діяли раніше,
      не повторити, як трагічний фарс.

      Ми поділили золоту руїну
      і розвелись у небі на віки.
      Історія
                     робила
                                    помилки.

      Та хай ім’я дівоче – Україна
      леліє доля, як матуся сина.
      Помиряться
                          ачей
                                зведенюки?

      .................................................
      Надія є, що мрія все поборе,
      і каркає історія стара,
      що сестрами
                        єднатися
                                       пора...

      Які ще не освоєні простори!
      Роздайся, Україна-Чорне море,
      на крейсері
                          з ракетою –
                                         сестра.

                     2008,2014,2017





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    211. Поетична реприза
      У мене вистачає серця,
      аби до кожної дійти.
      Та хто з поетом поведеться,
      той набереться маяти.
      Як заборонене кохання
      читаємо думки чужі,
      вишукуючи ті страждання,
      що їжаками – по душі.
      Ранимі й ковані із криці,
      ви не читаєте мене.
      Як в Гоголя, – ніяка птиця
      до середини не сягне.
      І що дія́ти
      …балаболу,
      якщо я не мольфар, а дід,
      якому проситься, і коле
      солодкий заборонний плід?
      І як мені її забути?
      Не Вас!.. Поезію, манкурти.
      Мої нічийні жіночки,
      нема поета-баламута,
      якщо закручують гайки.
      Іду в запій. Мене немає
      як не було і восени.
      Мою поезію чекає
      уже мелодія весни.

      ...................................
      Таке моє кусюче его.
      Не слухає, коли, – к ноге!
      Але від альфи до омеги
      усю вину прийме еЛГе.
      І пам'ятайте, як раніше,
      усе між нами навзаєм,
      Не грайтесь, діти, із вогнем,
      якщо вас опікають вірші.


      01.2017



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    212. Кіно і німці
      ***
      А на Рашії – ажіотаж.
      Ліліпутії – повний «Гараж»
      і у Думі немає стоянок.
      Унизу – абордаж,
      наверху – епатаж,
      а завгарами – Ізя і Яник.

      ***
      А фейки – ще не траур,
      але шукає пари
      собі у клоунаду «охуын».
      А на екрані ко́мпа
      одмучився жірьопа,
      а заодно задорний сучий син.

      ***
      А у Булгакова ролі готові.
      Є сатана, і корова, і маг,
      і говорухіни, і міхалкови,
      ії, повії, коти табакови –
      бідні дворяни у ролі дворняг.

      ***
      А одесита не буде із Мішки,
      як із єврея не буде хохла.
      Із Д'артаньяна немає опришка.
      Тоншає дуже шагренева кишка
      у епатажної свити ...а.

      ***
      А на гачку у сатирика Гафта
      кіно-еліта Росії була.
      Нині ця вата –
      персона нон-грата,
      що тріпотить на гачку у ...а.

      ***
      А у кіно Баскервіля Микиту
      ще пам'ятають як багатія.
      Але на пробу це черево сите
      біля юпітера лиже корито
      в ролі заслуженого холуя.

                                    2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    213. Скрепи і закрепи Росії
      ***
      А Росія на яблука ласа.
      І бере, і дає одночасно,
      як Адамові Єва дала.
      Он і бацька навощує вуса,
      і у Києві є ще спокуса
      цілувати у поті чола.

      ***
      А на меню і порції – табу.
      А хочеться усе на всю губу,
      аби домінувати на арені...
      І славу дути у трубу,
      Європу мати у гробу,
      і Україну у кишені.

      ***
      А на Раші реформи обіцяні –
      Іоанові скрепи увічнені:
      і тюрма, і сума,
      й амнезія ума.
      Ідіоту закони не писані,

      ***
      А ми чекаємо союзу
      орди із масою лайна.
      Тому і маємо: війна
      од Сяну і до Лаперуза.
      І поки ціпеніє Муза,
      у нас історія одна.

      ***
      А пієтети, навіяні всує,
      це як оскома забутих надій.
      Раса німує
      і Рашу не чує,
      і озивається карма подій.

      ***
      А у сусіди на паперті – таті.
      Є і злодії у батьковій хаті
      буйні, але і лихі, і чужі,
      винні у тому,
      що Раші додому
      дуже далеко по нашій межі.


                                    2017




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    214. Терапія
      Її руки уже цілував.
      Обезболені зуби не чують,
      як ці руки і серце лікують
      без гарантій, ліцензій і прав.
      Та мене не побила ще міль
      і на інше жалітися рано.
      Ущухає зачаєний біль
      і лунає у вусі осанна.
      А вона молода, як весна
      і осіння поетова мрія,
      і така необхідна ще нам,
      як спасенному Діва Марія.
      Не месія вона у миру,
      а приймає у кріслі-престолі.
      Біля неї і я не умру
      у моїй неприкаяній ролі.
      І далека на долю мою,
      та уваги її вистачає,
      коли чується, – ба́ю-баю́...
      І такою своєю буває,
      що не падаю, поки стою
      і опору,
                     і опір
                                    чекаю.

                                    23.01.2017




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    215. Розписуючись не за всіх
      ***
      На що це існування тихе, сите,
      якщо воно буває не таке,
      яке я сам волію пережити, –
      явитися ясним дереворитом
      і метеором вийти у піке?

      ***
      Новобудови біля рову
      зима завіє, загребе.
      Не заіржавіють окови.
      За тебе ще замовлять слово,
      аби «возвисити» себе.

      ***
      Не уповай на заповіт.
      У житії – твоє плацебо.
      Роняй сльозу. Дивись у небо,
      де все іде у білий світ,
      не оглядаючись на тебе.

      ***
      Множити найлегше на нулі,
      та усе перемагає вічне.
      Ми поети, а не королі.
      Що одному сниться на землі,
      те у небі чується публічно.

      ***
      Води живої вистачає,
      а уві сні – оази раю,
      і пекло снилося не раз.
      І сьоме небо теж буває,
      якщо Отець зупинить час.

      ***
      Найчастіше друзі убивають
      і так само тонуть моряки,
      кораблі – у гавані, таки…
      І не поспішаючи до раю,
      палубу найперше залишають
      боягузи першої руки.

                                    2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    216. Пригодонька
      Я не йєті, але я живу
      біля лісу, а не у Парижі.
      Я шукаю бабу снігову
      і стаю на палиці і лижі.
                     У мене є і вуса, й борода,
                     і до зими претензії немає.
                     Ярило сяє, сіє Коляда,
                     а Берендей поляни накриває.
      Завірюха обрій замела,
      інеєм завіяла дороги.
      Їду по околиці села,
      аж іде снігуронька-небога.
                     – А Ви куди намилили лижню?
                     – А я… шерше... Снігуроньку шукаю.
                     – О, мій месьє, на цьому авеню
                     ніякої Снігуроньки немає.

      І помчала пасія моя
      по лижні у снігові замети
      мрією земного житія,
      за якою бігають поети.
                     Але услід натура бойова.
                     – Ану-ка, дєда, уступі дароґу!
                     Іноязична… Баба… Снігова!
                     І я тоді беру у руки ноги.
      Адже я шукаю не нову,
      а свою утіху під ялинку.
      Ігнорую бабу снігову
      і – гайда! Піймаємо сніжинку!
                     А я її – ось-ось і дожену.
                     Але вона не дуже і тікає.
                     Таку Снігурку я не омину,
                     бо іншої уже не доганяю.
      А мені ще рано у Аїд.
      Порадію ще на цьому світі.
      І нехай я нібито і дід,
      а мені ще є кого зігріти.
                     А я за нею когутом іду.
                     І хай сміються кури і кумири,
                     що я собі на щастя і біду
                     ще не цураюсь дідової віри.

      2002,2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    217. Від зорі до зорі
      Сяє щирим золотом
      полум'я зорі.
      У бору за озером
      тужать глухарі.

      І сумує іволга
      на чужій межі.
      А у мене вільного
      світло на душі.

      Знаю, вийдеш ввечері,
      мила, за поріг.
      Обійму за плечі і
      однесу у стіг.

      Ти фату коханому
      віддаси сама.
      Од любові п'яному
      осуду нема.

      Зацілую квіт очей
      у руках своїх.
      Понесу я ранок цей
      за кайму доріг.

      І нехай печалиться
      небо угорі,
      де сіяє радістю
      тихий сум зорі,

      поки сяє радістю
      полум'я зорі.

      1990,2017




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    218. Без ностальгії
      Я не лишаю заповіту.
      Уже достатньо дум, ідей...
      Прощаючись із білим світом,
      піду тихенько, непомітно
      і не турбуючи людей.
      На проводи в селі моєму
      мене питають і тепер,
      чи я помер? І я помер
      на віки вічні. То й зіп'ємо
      напою терпкого вина,
      яке пускається по колу,
      аби усе було до дна,
      до забуття і до – ніколи.
      Нагоди іншої не буде
      о цій оманливій добі
      усе довірити судьбі,
      коли зійде яса полуди
      і не заціпеніють люди
      багатослів’ям у собі.

      2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    219. Русалії
      Не такі бували ми й убогі,
      голі, одинокі і …одні –
      од людей подалі, босоногі,
      печені на сонці, цегляні.

      І на трави падали шовкові,
      і тоді було у миті ці
      мірою найвищої любові –
      чути руку у своїй руці.

      У піску, гарячою весною,
      танули і наші міражі,
      і усе, увінчане Десною,
      на її крутому віражі.


      Як наяда ти любила волю,
      воду і русалії тоді,
      як вони писали нашу долю
      вилами по вижатій воді.

      Знаю, пам'ятаю і донині,
      як розлука спати не дає.
      В кожної душі по половині
      половина іншої стає.

      Плинули літа за течією
      осокою росяних отав.
      де уже немає переправ.

      У чеканні миті однієї
      ти була русалкою моєю
      з тих, яку я так і не піймав.

      2010,01/2017



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    220. Рупори Росії
                                І
      Є заповідники у місті
      і зоопарки у селі.
      На кожній станції-зупинці
      ще є кацапи-українці
      і вороги моїй землі.

      Вони іще у тім Союзі,
      де є вона, воно і він,
      які чекають перемін,
      бо у Росії – любі друзі.

      Її надії – у кремлі,
      воно було за регіони
      із синьо-білої колони,
      а він існує на рублі,
      які платили москалі
      на узурповану корону.

      І мали у виду вони
      ці революції й майдани!
      Вони хотіли свого пана
      і дочекалися – війни…

                                ІІ
      Не розуміє агентура
      єдину істину просту:
      Росія – це уламок МУРу,
      що утрамбовує культуру,
      яка єднає темноту.

      Це піраміда паханату
      із Україною внизу,
      яку облуплять, мов козу,
      для путінського каганату.

      Але лайно усе ще є,
      отрути-яду додає.
      І знає, – бреше, а потіє,
      і ніби дбає за своє,
      але за Путю і Росію.

      Аргументація: пахан
      у Путі – Петі є до пари,
      ……………………….....
      а у Надії є тюрбан,
      а Юлі вишили жупан,
      Бандера різав комісарів,
      Мазепа – юда, а Богдан
      колись не вирізав татарів.

      Зате Московія – брати!
      Алі-Баба і комуністи,
      ну, себто, Путя і чекісти,
      з якими є куди іти,
      аби було що пити-їсти.

      Вони би не ворогували,
      вони – за іншого Петра,
      бо видатні регіонали:
      азіри, яники, ківали
      хотіли раю і добра,
      але укропи заважали.

                                ІII
      Колізія! І не нова.
      Ані язик у них утяти,
      ані урізати права.
      Живучий рупор пропаганди –
      уміє за живе кусати
      її гадюча голова.

      Сапає тихою сапою,
      іде церковною ходою,
      шипить змією у вівсі
      таємна армія ізгоїв,
      що хоче жити під п’ятою
      у підколодної Русі.

      ………………………......
      На переправі біля броду
      ясніє небо угорі.
      Але літають упирі
      і піна падає на воду.

      У божевільного народу
      не розумнішають царі.

      01.2017




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    221. Траєкторія долі
      Коли переболить земне
      і одійде усе таємне,
      згадайте, що нема мене,
      коли почуєте про мене.

      Душа моя усе одно
      проб’ється зеленню сумління,
      де сіяла своє зерно
      і на поля, і на каміння.

      Аби рівняти кожен міг
      стезі, що падають під ноги,
      в надії, що одна із них,
      всього одна – веде до Бога.

      І хай не буде їй кінця,
      аби ішли до нас у гості
      веселі люблячі серця
      і при житті, і на погості.

      Тоді й зійде душа моя
      нехай у полі, та на волі
      ще оживуть, такі як я,
      для іншої моєї долі.

      14.01.2017



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    222. Епітафія колишньому
      Не кожен за життя отримав по заслузі.
      Не ті були часи і час їх не настав.
      Пішли у небуття мої найкращі друзі,
      а я іще про них нічого не писав.

      Доба уже не та і душі не воскресли.
      Міняється село і вимирає рід.
      Які були літа! Які буяли весни!
      Але усе пішло у невідомий світ.

      І що тепер мені – у рупори трубити,
      у лютні й бубни бити і до забуття
      обманювати їх, аби не говорити,
      яке тоді було отруєне життя?

      13.01.2016




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    223. Телеботи і дебати
      Події: мати і дебати –
      це теги Інтеру щодня.
      Усі наразі мають знати,
      що укри – це неадеквати,
      як заявляє кацапня.

      Монтує Рашія картину,
      як Україна б’є бабів.
      Реанімує домовину
      колоратурної руїни
      союзу і пролетарів.

      Богема істини не чує.
      За бузувіра агітує,
      в якого лускає пиха.
      Колаборація воює
      і п'є за Путю-пєтуха.

      Бо їхні гени біснуваті
      шукають раю на землі,
      де можна пити, їсти, спати
      і час од часу – воювати
      за самодура у кремлі.

      Розперезалися брехливі
      і у єдиному пориві
      їдять москалики хохла.
      У них нема альтернативи
      усій імперії козла.

      А ми, сякі-такі бандери
      забули місію святу,
      не реагуємо на ту,
      яка летіла з есесеру,
      але у Сирію – на ТУ.

      І як на зло, не долетіли
      туди, де їм немає діла,
      а миротворець сіє зло.
      І ось – поклали душу й тіло,
      аби Донбасу повезло.

      Аби лишилися навіки
      ансамблі Раші у раю.
      ...........................
      І випирають чоловіка
      із телешоу, де базіки
      стояли наче у бою.
      Стояли після, – кукуріку!
      А він сидів. І я – стою.

      А я, таки, стою на тому,
      що поки у ЗМІїних шоу
      інакомисліє – табу,
      то адеквату із дурдому
      і українофобу злому
      альтернатива – у гробу.

      01.2017



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    224. Вічний поклик
      Усі поети із одного тіста.
      Хоч на чотири боки розірвись.
      Як є село – не вистачає міста.
      Чогось немає – хочеться кудись.

      Десь у Одесі є його принцеса,
      у Ялті – анексована жона,
      чекає на Ютубі поетеса
      одна-єдина, поки не одна.

      Тому поети – це ще ті писаки.
      І кожен – чи на щастя, чи на жаль,
      в питанні шлюбу з'їв таку собаку,
      що їй пора повісити медаль.

      Та є й пора творити фоліанти.
      І мій поет на фініші зими
      Одесі каже, що поїде в Ялту,
      а Ялті каже, – їду до куми.

      Але іде у поле ...як на плаху.
      Не радує ні краля, ні кума...
      Мала поету шапка Мономаха,
      але на пласі іншої нема.

      Зате поети зроду не ледачі.
      І хай би не тужила запасна,
      що у поета не одна вона
      і що її не анексує мачо.

      Іде поет і думає про дачу.
      А ніби кличе Муза…
                                 … і весна.

      01.2017




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    225. Кіберакції із ефіру
      ***
      А у Путіна хакери пильні
      до Обами залізли у скриню.
      А у наших ще довша рука.
      І мелодія гімну
      моєї країни
      оглушила ефір еРТеКа.

      ***
      А у рейху рашизму нема.
      Є лише екзальтована Путя.
      Дума думає... Плаче тюрма...
      Ой немає на Рашу Дюма...
      У Гаазі зимове розпуття.

      ***
      А на Рашу упали морози.
      У Європі закапали сльози.
      Не газує «Газпром»,
      «Нафтогазу» – облом,
      Україна чекає прогнозу.

      ***
      А поки зводимо рахунки,
      то й на помиї є ліміт.
      А часу – море. «Б’яки-буки»,
      або точніше геки й чуки
      пересварили цілий світ.

      ***
      А попи́ периферії –
      це у карлика рука.
      А політика Росії
      в ролі троля і месії –
      це релігія совка.

      ***
      А коза шанує свого цапа,
      поки б'є і п'є.
      А тому позиція кацапа:
      і у кого барани ще є,
      і куди ракета дістає –
      то усьо моє!

                                    2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    226. Незлобивим у вірі
      Шаную того, хто шанує віру
      і має Бога вище за богів,
      і не хапає зопалу рапіру
      аби собі нажити ворогів.

      Та іновірець думає інакше
      і не мотає видиме на вус,
      що ідоли не служать людям краще,
      ніж розіп’ятий за людей Ісус.

      І хай би перуни-дереворити
      не спокушали душі християн,
      аби і Україну не ділити
      на ще одну парафію поган.

      Уже достатньо місій і конфесій,
      що роздирають націю навпіл,
      а то і четвертують. У процесій
      одна мета і душ, і грішних тіл.

      Усе одно ти маєш полюбити
      єдине всемогутнє божество,
      яке ще ліпить і картину світу,
      і всюдисуще, і твоє єство.

      І я сягаю далі за Трипілля,
      де поїдала фауна зело,
      але іще нікого не було –
      false, true @ одиниця та зеро,
      де не було ще віри у добро
      але уже було цілюще зілля,
      що лікувало славу і похмілля
      і гоїло драконове перо.

      01.2017



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    227. Бацили творчості
      Все – бутафорія
      Ліра і Муза
      міфи історії
      Ів і Карузо
      рай і геєна
      царі епігони
      маги таємні
      колони і клони
      шум ораторії
      фуги канцони
      на оборону
      трофеї і лати
      і на корону
      Ісусу Пилату
      Авелю Каїну
      синедріону
      центуріону
      і гладіатору
      Іроду фату
      герою і воїну
      і теревені
      аудиторії
      про неосвоєні
      зорі планети
      у серпентарії
      обсерваторії
      ери нової
      іуди-ізгої
      оргії сцени
      поеми сонети
      а на арені
      паяци-поети

      01.2017



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 0

    228. Новорічні візерунки
      Я один в одній хатині,
      і минає ще один
      новорічний вечір зимній
      із лубочної картини,
      синій вечір – у щілині
      занавісок і гардин.
      Іній пише візерунки
      на прозорому вікні.
      І спокусливі стосунки,
      і торішні подарунки,
      і недавні поцілунки
      пригадаються мені.
      Хороводами сніжинок
      запорошене вікно.
      І немає ні хатинок,
      ні засніжених стежинок...
      А досада від помилок
      не минає все одно.
      На віконній хрестовині
      леденіє тінь сумна.
      І щемить у серцевині,
      наче скло у деревині,
      та, не прощена донині,
      ще стара моя вина.
      І неждано за порогом
      тінь твоя прошелестить,
      і неначе ненароком,
      тишу міряючи кроком,
      привітати з Но́вим роком
      завітає-залетить,
      таїною оповита
      у прозорому вбранні,
      ніби інеєм укрита,
      наче росами умита
      і з таких матерій шита,
      що й малюнки на вікні.

                                    2001,12.2016




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    229. Новорічні кульбіти
      ***
      Пахне зимою. Не пізно, то рано
      затужавіє на точці роси.
      Люди хороші. Новини погані.
      Ціни – в «Кишені». Вино – у «Ашані».
      У ветеранів червоні носи.
      Боже, єси!
      І душа – у нірвані.


      ***
      Ура! Рятують наші душі!
      Відсотки пенсії значущі!
      Але – поділені на три,
      але – на хабарі чинуші,
      але, – кукуріку!
      Тхори.

      ***
      Не шукаймо легкої дороги,
      поки мрія обганяє час
      на путі людей до перемоги.
      Як іти із «ватою» у ногу,
      показали Таврія й Донбас.

      ***
      А то не знаю я поетів?
      Вони ж іще усі – як діти.
      Ото погиркаються, черті,
      або порюмсають уперті
      і, нумо, – є чому радіти.

      ***
      О́
      со́нечко́
      у віко́нечко́
      гля́нуло́
      їде рік новий
      ще учора білий
      буде осяйний
      тане високосний
      віхолі на зло
      синій-синій іній
                               кутає село
      щоб усі раділи               
                 що мине старий
      до макаки в гості               
                              йде ко́гу́т рудий.


      ***
      Вітаю братію з Новим
      і дуже голосистим роком.
      Хай запал буде бойовим
      а дух поезії високим.
      І хай літається півня́м,
      бажаю пари одиноким,
      а сокористим курочкам
      новеньких півників під боком.
      Хай Ліра сили додає,
      аби усі були здорові,
      а Муза – отака як є,
      аби у щасті і любові
      усім жилося на своє.

                                    12.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    230. Напередодні покаяння
      ***
      Одними словами
      будуючи храми
      малому й великому,
      живу почуттями,
      малюю без рами
      людей із інстинктами.

      ***
      Не чують мене
      у поемі,
      у вірші.
      Говорять одне,
      а приховують інше.
      Усі незалежні.
      Усе – як раніше.

      ***
      У мене профіль не такий,
      аби усе усім одразу.
      Але покаюсь. Я – зараза.
      Якщо не граю в піддавки,
      то опоненту це образа.

      ***
      Мені байдуже, що у Данте
      є Беатріче не моя,
      що я ханжа, бо є педанти,
      яким ніяк не доказати,
      що мій еЛГе – минуле я.

      ***
      Не боюся на останок днів
      опинитись на краю. На прузі
      я собі уже наговорив
      осуду не так у ворогів,
      як у щирих і лукавих друзів.


      ***
      Але не це болить мені.
      Не дістають мене ні боси,
      ані друзяки записні,
      як ця війна простоволоса
      у новорічному вікні.

                                    2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    231. Думки нарозхват
      ***
      Про́сторами оперує час.
      Масою – енергія, світами –
      ноо-інформація, а нами
      Слово, що із безміру у нас.

      ***
      Не шукайте у Біблії зайвих ідей.
      Є у Господа кара і плата –
      обдаровує бідами добрих людей,
      а жадобу лишає багатим.

      ***
      Собі. Себе.
      Само собою,
      ми не самі, а у двобої
      то із цабе,
      то із ордою.

      ***
      Як любо –
      валятись, нічого не їсти.
      Та маємо чуба
      і нікуди дітись.

      ***
      Не нарікай, що дивиться село,
      коли своє показуєш намисто.
      Воно твоє, яке би не було.
      А слово, що лягає на крило,
      то є публічне, а не особисте.

      ***
      Пейзажі хоку
      і натури нецке.
      Усе нівроку
      в Токіо, Ньюйорку,
      і ...made in Ukraina,
      Rusia-Сhina
      по-німецьки.

                                    2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    232. Арія Дон-Кіхота
      Прошу слухати усіх, кому охота,
      про нечувану відвагу Дон Кіхота.
      В турнірах і боях,
      на званих вечорах
      ще майорить його непереможний стяг.

      І нехай усі на світі будуть проти,
      нерозлучні дульцінеї й донкіхоти.
      Як луки і поля,
      як небо і земля,
      як одинокий місяць і ясна зоря.

      Не надійні небеса і позолота.
      Та стійка любов і вірність Донкіхота.
      І він у білий світ
      несе, як заповіт,
      її чаруючий, її коханий цвіт.

      І тому-то, сеньйорити, і того-то
      у бою вінчає доля Донкіхота.
      Чекайте до вінця
      та бережіть серця.
      А лицарі стійкі і вірні до кінця.


                                    
      1996,2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    233. Рефлексії на враження
      ***
      Приходять сни
      із літа до весни,
      а розказати нікому,
      буває,
      коли її немає.

      ***
      – От і побачились.
      Не пізнає́ш ...свою? –

      Це – із колись.
      Не бачу, а стою.
      А на межі – нікого і ніде.
      А час іде.

      ***
      Малюю очі,
      а думки урочі
      закреслює жура самотини.
      Минулі мрії
      і мої надії
      оповивають кольорові сни.

      ***
      І у свята яса –
      нічого не робити
      і думати, але не говорити, –
      пробачте, небеса.

      ***
      У мене карма Савича.
      Напишете мені, –
      і гавані,
      й пристанища,
      й причали,
      і...
      мене ловили і...
      піймали.

      ***
      Минає час,
      і день,
      і місяці́...
      Літа...
      І досі десь
      у самому кінці –
      мета..

                                    2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    234. Паростки лихоліття
      Січе завірюха суворі обличчя.
      Несуть урагани у інше сторіччя.
      Вичавлює вітер сльозу.

      Негода гартує ім'я чоловіче…
      Але у нікуди і нація кличе,
      якщо не іде на грозу,

      якщо виростає німою лозою,
      а лико обдерте у неї козою
      на горе і лихо своє.

      Нічого не чує і ходить сліпою
      за тою, що ніби веде за собою,
      а ради й собі не дає.

      Сікли і садили. Усяке бувало.
      І гілля вербове лозою ставало.
      Усе – із роси і води.

      Із редких парней залишилося мало
      тієї еліти, що ріпу чесала
      сивіючої бороди.

                     
      12.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    235. Неприборкана мить
      Щастя нема у ристалищі ратному,
      і на кону даленіє мета.
      Є тільки мить на шляху поетапному,
      що у людей – лиш одна суєта.

      Вічна імла не гарантія спокою,
      і не зове сивина пірамід,
      поки зоря проти ночі глибокої
      манить мене у сіяючий світ.

      У далині все існує століттями,
      та не туди лине мрія моя.
      Чим дорожу, що ціную на світі я –
      це тільки мить на межі житія.

      Щастя мине і біда не порадує.
      Тільки й життя, поки серце горить,
      поки зоря, що зірвалась і падає,
      іншій зорі подарує цю мить.

      1997-2016





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    236. Грубо кажучи, щиро
      ***
      Якщо, буває, сяють зорі, –
      то це емоцій ціле море.
      Якщо викопую слова,
      аби боліла голова
      у читача і візаві,
      то що у мене в голові?

      ***
      Душу притягує зваба,
      тіло – тепло на печі.
      Діда улещує баба,
      баба Яга – рогачі.
      …………………….
      Неусвідомлена жаба
      тисне людей уночі.

      ***
      Що є, то є. Поети з іменами
      із малечку припали до стремен.
      І пішому до кінного – ген-ген...
      Але гоноровите до безтями
      не додає харизми до імен.

      ***
      Кусає легко. Гоїти не вміє.
      Така удача братії коша.
      Та я молюся, – змилуйся, Месіє,
      убий у серці фарисея змія
      і, може, не зів'яне ця душа.

      ***
      Тузи і дами ...тет-а- тет,
      і епігони, і клеврети
      не дочувають, – є поети!
      Усе перенесе поет,
      аби любити опонента,
      якому в якості валета,
      не вистачає еполет.

      ***
      Ніхто не хоче бути, як усі.
      Але ж не всі паяци будуть барди.
      А нумо, недотуркані, мерсі,
      хапати «вопіючого» за фалди.

                                    2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    237. Мовна колізія
      Якщо я ди́шу ще, за-ра-за...
      А мо' дишу́?..
      Як не пиши –
      ваяю і пишу вірші́.
      Тому ці вірші – не образа,
      якщо комусь не до душі.

      Пишу я мовою, наразі,
      бо й читачі їй не чужі.

      Пишу, – і я її кохаю,
      прошу́ і про́шу,
      – так буває,
      коли усе, як два по два –
      і поетично, і прозоро,
      як у Шевченка – море грає,
      а у Луценка – грає море,
      як знову пісенька нова...
      Але – узять, бува і но́ва –
      це суржик, раша і полова,
      які жують апологети,
      на все готовий піонер,
      і світові авторитети,
      і академік есесер,
      і ...починаючі поети.

      Хоча, звичайно, що бува'
      ув ослика
      свої слова,
      аби витьохкували рими
      та ще й оце, – у-в-о..., у-в-а… –
      охайні і неповторимі.
      На те і є свої права –
      одне у одного і досі
      прикурювати папироси,
      аж туманіє голова:
      «ума і хиби – парадокси».

      20.12.2016



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    238. Із досвіду
      ***
      Може і думали, може й гадали…
      Тільки чому так активно мовчали?
      Як не годи, а «кошмарити» слід,
      щоб не мовчали, як риба об лід.

      ***
      У полум'я не доливайте масло,
      коли палають душі поетес.
      Але оберігайте цей процес.
      Коли на сайті смаленим запахло,
      тоді до нього є ще інтерес.

      ***
      Поезія ніколи не дрімає.
      І у стакані буря настає,
      коли повіє те, чого немає.
      Нічого із нічого не буває,
      зате ажіотажу додає.

      ***
      Коли поети, знані поза очі,
      уперше в очі глянуть візаві,
      обов'язково, хай і проти ночі,
      обнімуться розкуто і охоче,
      як родичі по духу і крові.

      ***
      Патетика і етика – полярні.
      Виконуєш ти правила чи ні –
      якщо слова нещирі й фамільярні,
      усі аудієнції – нудні.

      ***
      Не поривайся у двері парадні
      і не чіпай за анфас.
      Поки потуги твої делікатні
      і по обличчю нічого не ляпне –
      все обійдеться нараз.

                                    2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    239. Картина лаком
      Жіночі портрети.
      Її силуети,
      яка і тобі не чужа.
      Лукава усмішка,
      оголена ніжка...
      І хай пропадає душа.
      Буває чарівна,
      буває – наївна
      у щирій своїй простоті.
      І раптом, здається,
      торкається серця.
      А ми, як усі – не святі.
      Омана надії.
      Опущені вії
      ховають агат мигдалю.
      Русяве волосся
      і очі розкосі,
      які я і досі люблю.
      На що таке щастя –
      коритися ласці,
      минаючи файні місця?
      .........................
      А ми – непутящі,
      тупі і пропащі
      не чуємо їхні серця.

      12.2016



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    240. Я здесь, Инезилья
      Я тут, Інезілья.
      Я тут, під вікном.
      Дрімає Севілья,
      окутана сном.
      Як вітер я вільний.
      І хто мені рад?
      Гітара – у лівій,
      у правій – булат.
      Тебе під гітару
      розбудить мій спів.
      Єдиним ударом
      поб'ю ворогів.
      Тебе я сховаю
      під чорним плащем,
      суперників зграю
      відваджу мечем.
      Я тут, Інезілья,
      я тут, під вікном.
      Дрімає Севілья,
      окутана сном.
      Шовкову драбину
      додолу спускай.
      Інакше загину –
      і з вітром шукай.

      2010



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    241. А ми такі!
      Маємо, що маємо, – забудьмо.
      Хай наснагу інше додає,
      наше буйне стоголосе, – будьмо!
      Отоді і маємо своє.
                   А ми такі, що нас не подолати.
                   У рідній хаті воля – над усе.
                   Ми козаки. Вітчизна – наша мати,
                   а віра перемогу принесе.
      Як у лузі зацвіте калина,
      оживає пісня голосна.
      Залунає мова солов'їна –
      заквітує і її весна.
                   А ми такі, що нас не подолати,
                   бо Україна-мати – над усе.
                   Ми козаки, атланти і таланти,
                   а рідна мова націю спасе.
      І далекі велеси-бояни,
      і мої діди із могікан
      вийдуть ще сухими з океану.
      І заграє море-океан.
                   А ми такі, що нас не подолати.
                   І поки Україна – над усе
                   ми маємо її обороняти,
                   а шабля нам свободу принесе.

      12.2016





      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    242. Буду як діти
      Кожному автору – по коліщаті.
      Сни пелехаті. Горять сіножаті.
      Баба Зима відморозила носа.
      Зося моя не боїться Мороза.

      Кульмани кляті поїли зефіру.
      Чує Мальвіна – П’єро у ефірі.
      Нюхає Сян аромати модрини.
      Жовто-блакитні снують пелерини.

      І, як чопи, біля Чопа – таможня.
      Грають у покер. У дурня – не можна.
      Рейк поміняю на шпали і рейки.
      Вірю безбожно у вірус ремейку.

      І протираю я очі вологі:
      "буду як діти..."... "мережу еклогу"...

      Хочу зубами гарячу пампушку.
      Фалди кусаю... А де Попелюшка?

      16.12.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    243. Колесо вічності
                                    І
      Лікує час, коли даємо відсіч
      і маємо окрилене перо.
      Але літа, помножені на вічність,
      у результаті все одно – зеро.

      Усе дає сіяюча надія,
      а забирає віковічний Вій.
      Лобами б'ються біси і месії.
      А біль у тебе буде – головний.

      І що із того, що міняєш пера
      і нальоту міцнішає крило?
      Од піонера до пенсіонера
      усе уже у Лету утекло.

      Ніхто до раю не малює візи.
      І небеса очікують дарма
      і тих, у кого долари й валізи,
      і тих, у кого й шеляга нема.

                                    ІІ
      І що тобі дає маестро-майстер?
      І заратустри, і еклізіасти
      не відали самі, куди іти
      і як іти, не маючи мети.
      Кому ти не світи, кому не застуй –
      свічею догораєш лише ти.

      Ніде немає і не буде Феї.
      Феєрією, казкою, зорею
      куди не йди – очікує Аїд.
      Ілюзія цієї епопеї
      у мене, і у тебе, і у неї –
      лишити по собі яскравий слід.

      Не зупиняє колесо магічне
      коловороту часу. Далебі
      усе існує у новій добі:
      реальне і уявне – утопічне.
      І поки уповаємо на вічне,
      то нащо епітафії собі?

      12.2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    244. І знову приїхали...
      ***
      Їхали ми їхали до себе,
      бачили й не бачили себе.
      Вірили й не вірили, що небо
      України – жовто-голубе.

      ***
      Не оминають особливі друзі
      моєї хати. Їду у село
      і дізнаюся, – по усій окрузі
      є таємниці нашого союзу
      та ще й такі, що й гадки не було.

      ***
      Маємо, що маємо. Новини
      і трагікомедію подій:
      чуємо ефіри щогодини –
      їде у Європу Україна
      і не повезе у рік Новий.

      ***
      Куди поїхати-податись,
      аби не чути про війну?
      Народу почало ікатись, –
      чи не пора уже здаватись,
      аби побачити весну?


      ***
      « Он сказал, – поехали!» Поїхали…
      Нас уже у космосі помітили.
      Їдемо до лисого у рай,
      поки «алконавти» ще не випили
      моря з Волго-Дону по Дунай,

      ***
      Весна Росії їде в БеТееРі –
      везе Катюші(від Івана) «град»,
      ракети, міни, кулі і холеру,
      але не їде із війни солдат.
      Не поділили й досі еСеСеРу.

                                    2016



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    245. Зима, погода і душа
      Чи то погода нами пише,
      чи ми про неї кожен день,
      коли душа на ладан дише?
      Але не меншає пісень.

      Зима мелодіями жовтня
      манила цілий листопад
      у дні і ночі допотопні,
      а нині рухає назад.

      І ніби тане, і не тане,
      і замерзає на ходу
      душа з душею на біду,
      яка ось-ось і …не нагряне.
      Засніжило усе неждане,
      та знаю я, куди іду.

      12.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    246. Зайві клопоти
      Ніщо поета не уб'є.
      Не доконає і пошана.
      Ранимі, чуйні на своє,
      самі собі лікують рани.

      І не болючі – по лиці,
      і не смертельні, та у серце,
      аби перемогти у герці
      і не загоїти рубці.

      О, дорогі і чуйні люди
      гоноровитої крові,
      які пишаються собою...
      Вини поета не убуде,
      аби не мухи в голові.
      А білі тануть і зимою.

      12.2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    247. Проводи осені
                                І
      Осіння Гея дихає зимою.
      І це не дивувало би, якби
      стихія не явилася такою
      останньої і першої доби.

      У перший день зими – часи урочі.
      Не хочеться печалі без вини.
      Бо що розпочалось цієї ночі,
      триватиме до самої весни.

      Іду по лісу, у якому бродить
      овіяний легендою Борей,
      що віє, навіває, і ворожить,
      і уникає, як і я, очей.

      Та є надія, що повіє дужо,
      позавіває язву морову,
      і ницих, і лукавих, і байдужих
      людей, поміж якими я живу.


                                ІІ
      По колії, накатаній щороку,
      уже не дожену я карооку,
      що осінню нагадує весну.
      Почимчикую ген у далину,
      де без людей не так і одиноко
      розвіювати білу пелену.

      Не маюся оманою цією.
      Нічого не взяла, не додала
      до не чужої долі із моєї.
      У іній кане осені зола.
      А Берендей таємною лижнею
      веде мене до кращого села.

                                    
      01.12.2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    248. Покута-2
      А я іду, …іду, …іду
      і на ходу не помічаю,
      кому поетка довіряє
      свою поезу золоту.

      Але нарешті доганяю,
      що це такий собі поет,
      якому Муза потурає,
      аби не випав у кювет.

      А я у потязі куняю,
      і п'ю я охололий чай,
      і чую, – ой чому одна я
      шукаю вирію у рай?


      А я і думаю, що всує
      її покута мужикам,
      якщо її прокоментує
      недоїдаючий гурман.

      А я пишу їй , що лелеки
      гурману цьому – канапе.
      І Ви пошліть його …далеко.
      І буде тихо у купе.

                                    30.11.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    249. Завоювання і втрати
      ***
      Учення – світло, а невчених – тьма, –
      сентенція і їжаку відома.
      Але навчатися – дурних нема
      і, навіть, рідній мові, зокрема,
      коли у темноти не всі удома.

      ***
      Я орфонеми не учив ніколи,
      тому і каюсь, і караюсь я,
      що є поети київської школи,
      яких дратує епіка моя.

      ***
      О! Є ціна шаленій боротьбі,
      заради оживаючої мови.
      Даруємо і людям, і собі
      поезію воюючого слова.

      ***
      Що мова розвивається,
      відомо.
      Але вона, сама собі на варті,
      надійно захищається
      удома.
      Засмічувати видиме
      свідомо
      своїми «винаходами»
      не варто.

      ***
      Захищаю …армію свою,
      і державу, і її основу.
      І тому я заявляю знову, –
      на кордоні нації стою,
      маю зброю – українську мову.

      ***
      Інакодумні, кривославні

      жують освічені погани
      насущний язиком повій,
      допоки прісно і понині
      душею злої України
      орудує лукавий Вій.

                                    2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    250. На круги своя
      Гей би хліб та вода
      у лихого кумира
      типу дуче і Мао,
      а то і Сосо...,
      ...а у постіль – какао,
      ”2,20” – до сиру,
      у коморі – їда,
      а на шиї – ласо.
      І куди поведе
      ця нова шайка-лійка,
      за якою іде
      рядовий ідіот?
      Це відомо давно –
      у кіно
      і на дно,
      де віщає базіка
      і обрана трійка,
      ну і їм на додачу
      ретивий сексот.
      Є у неї одно
      завдання. Є задача:
      роздягнути людей,
      у яких є копійка,
      і доїти – ледачим –
      трудящий народ.
      Лізуть у фаворити
      осли і верблюди,
      що уміють плювати,
      і далі іти
      із хліва до корита
      і, ніби, у люди,
      де керують юдеї
      і жирні коти,
      і корупція сита,
      і юди усюди –
      корифеї ідеї,
      ясної мети.

                                    11.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    251. Орда, ордою, по орді
      ***
      Орда шанує Україну,
      пасе, виховує, клює,
      отямитися не дає.
      Чекає на лиху годину,
      коли у нашу домовину
      іржаве ратище заб'є.

      ***
      Як уособлення орди,
      ми у історії не знані.
      Тому, які це ми брати?
      Тутешні ми. Вони – незвані,
      одичавілі кривославні.

      ***
      Сувора кубіта у мого сусіда.
      У мене – біда не біда.
      У нього худюща, скупа, завидюща...
      Її не лікує ні віра цілюща,
      ні чиста вода, ні пустиня, ні пуща...
      Висотує гени орда.

      ***
      Були віками прокляті ординці
      батиї, темучини... Хан і пан…
      І лях, і турок, і фашисти німці…
      Але ніхто не в'ївся українцю,
      як у кремлі кейфуючий пахан.

      ***
      Бандерівці – це українці. Наші.
      І кожен, ясно, націоналіст
      від Сяну і до самого Сивашу,
      де не ординець – це уже фашист,
      а бувші наші – це рашисти Раші.

      ***
      Типовий образ. Може і не він
      у пам’яті існує як ординець
      юдолі болю, пекла і руїн.
      Але не піднімається з колін,
      а на Майдані скаче українець.

                                    2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    252. Крайнощі
      ***
      Не озираєшся ніко́ли
      і ні́коли зайти у коло,
      коли душа у самоті
      і неприкаяна, і гола
      у цій веселій суєті?

      ***
      Не пересіяно на сито,
      але у вірші перелито
      жалі, печалі і журу.
      І неабияк, а з, – умру…,
      не закусивши оковиту,
      себе оплакує гуру.

      ***
      Не помагають індульгенції́,
      але путі устелені до раю.
      Іде цивілізація до краю
      і на удосконалення її
      усе, що їде, прахом вилітає.

      ***
      А москалі – це урки по природі
      од рядового до високородій
      і прісно, і донині, і тоді,
      коли не воювали, і відтоді,
      як ми служили у еРА орді.

      ***
      Не армія, а́ волонтери
      не влада, а укри-бандери
      у нашій кишені на дні
      стоять на заваді війні
      нової арейської* ери.

      ***
      Усе ті самі арії із опер,
      що означає, – віг-вам у Європу
      і оргії до ранньої зорі,
      а на горі – ті самі упирі,
      яким не дуже допікає докір,
      коли тамують горе матері.


                                    2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    253. Фейкова Рашка
      А на Раші ми побили глека
      і тому ми нині не свої.
      Холуї
                     її
                                 ведуть бої.
      Те, що нам до успіху далеко,
      знаємо самі, але не легко
      бачити
                     амбіції її.
      То вона орудує у Раді,
      то жирує на чужій крові,
      і нема нічого на заваді
      нації овацій
                     і парадів,
      поки має
                     «глюк» у голові,
      що вона у ражі ейфорії
      чадіє ідеєю кремля –
      і потопу жде,
                     і чудасії,
      що без неї кінчиться земля.
      Ні жалю, ні гумору, ні сміху
      ні душі,
                     ні пам’яті про те,
      як і їй попало на горіхи…
      Не уміє
                     ні у мирі жити,
      ані воювати за святе.
      І ніколи
                     не капітулює,
      поки є єфрейторове, – фас!
      «фейкове»,
           юродиве – атас,
      у якої армія воює
      за неволю,
                     а не за
                                 Донбас,
      за яку ніхто не голосує,
      крім Кореї і Китаю...
                     Всує,
                     бо еліта Азії –
                     за нас
      Та радіє, коли ми не раді
      ані презу,
                     ані нашій Раді,
      де і досі є
                          її
                                      носи*,
      хоч і знає, що самі ми звані
      зводити рахунки на Майдані
      з носіями зради і яси.
      І кейфує, що її
                                 Європа
      уступає місце кацапні.
      і лютує, що пітекантропи
      в Україну
                     й досі
                                 не в’їзні.
      Ой Росіє, все у тебе файне –
      і молочні ріки, й киселі,
      і не дуже п'яні москалі,
      але рило
                     дуже
                                 неохайне.
      Ти така смішна,
                     коли печальна
      на моїй
                      руйнованій
                                     землі.

      2016




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    254. Життє!
      Якщо на тому світі,
      у астралі
      реальні сни: і квіти,
      і печалі,
      а у саду – всі радощі мої,
      я житиму іще,
      як і живу донині
      і вітром, і дощем,
      весною – у долині,
      де є любов, і щем,
      і плай, і кураї –
      мої аі*
      на тихій полонині,
      коли о тій
      навіяній годині
      я обнімаю
      талію її.

      2011




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    255. Із щоденника самописця
      ***
      Не розумію логіки, буває,
      з якою мій колега виступає
      і за якою добачаю толк,
      і по якій лупцює молоток,
      з яким у підсвідомості гуляє
      натура у традиції – совок.

      ***
      Люблю я критику мою,
      мої – само собою – вірші,
      а як себе не видаю,
      то і за мене інший пише.

      ***
      Розвіюю розчарування,
      скасовую самообман,
      що істиною є останнє,
      але уїдливе повчання,
      яке почує графоман.

      ***
      Віддаю себе на муки
      як месія і поет.
      А коли умию руки,
      буде – Аз, омега, …буки,
      а Пілатові – сонет.

      ***
      Не маю я претензії до феї,
      що пришиває ярлики поетам,
      вражаючи не силою ідеї,
      а латкою, пришитою до неї –
      притягнутим за вуха діалектом.

      ***
      Ні щіли́ни між рядками,
      рими майже ідеальні,
      але роздуми …банальні.
      Шите білими нитками
      не таке й оригінальне.

                                    2016



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    256. На сковорідці людожера
      Що не кажи і як не лайся,
      а не очунює народ.
      Є в України три нещастя –
      політики чужої масті,
      Росія і лихий бомонд.

      Нема від першого рецепту,
      коли скалічена душа
      не відає, що їй чужа
      позиція анахорета –
      злодіїв гнати од коша.

      А друга – це взірець держави,
      де процвітають холуї,
      нувориші-багатії,
      її релігія лукава
      і всюдисущіє її.

      А далі третє й не останнє:
      копита й роги сатани,
      корито – куму, мани – пані,
      богема рвані і чини,
      та кисельови на екрані,
      і у нірвані – пахани.

      Усі щасливі, що Майдани
      не зализали наші рани
      і до ладу́ не привели.
      Ми залишились, де були,
      коли вели усіх до ями
      гібридні єви та адами.
      І не покаються осли,
      яких очікує Майамі,
      що долари тасує дама,
      а на казні –
                           одні
                                    орли.

      11.2016




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    257. Осінні цикли
      Засіває бурею циклон
      не перелопачені райони,
      де на ладан дихає озон
      грозової і сухої зони.

      Побуріли трави та кущі
      і суха ожина догорає.
      Цикли – суховії і дощі,
      а потопу поки-що немає.

      Пів-лопати прийняла земля.
      Півсела орошені сльозою.
      Пріє переорана рілля
      інде кров’ю, де-не-де водою.

      І антициклони навісні,
      і циклони хмурі і гарячі –
      це лише оказії на дачі.

      А чому поезії сумні?
      Бо убиті двоє на війні
      і немає іншої удачі.

      11.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    258. Мізансцени театру життя
      ***
      Телешоу на рівному місці.
      На Росії герої-чекісти
      на пайку у богеми-шпани,
      а поети або журналісти –
      диверсанти або шпигуни.

      ***
      Історія Росії – істерія,
      кіно у заповіднику брехні:
      імперія на здибленім коні,
      зміїні ЗМІ, воєнна ейфорія…
      Одичавіє! Але є надія,
      що ця не завойована повія
      сама собі програє у війні.

      ***
      Зачаїлись патріоти.
      Ані, – Пу! Ані – Пу-гу!
      Ніби – за, і наче – проти.
      Свічі – Богу, душу – чорту,
      а Перуну – кочергу.

      ***
      Воно іще чекає еФеСБе,
      аби «інакомисліє» карати.
      І не біда, якби їх не багато.
      Та поки вищий нижчого скубе,
      то шельма оправдовує себе,
      коли у всьому інші винуваті.

      ***
      Зі своїми ужитись не легко.
      І немає табу кацапні,
      поки урки воюють і зеки.
      І у цій азіатській війні
      не побити із Рашею глека
      удається Китаю й Чечні.

      ***
      Уміти треба – жити каючись,
      і не боятись висоти,
      і вибачатись, ображаючи,
      і ображаючись, могти
      до Бога істини іти.

                                    2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    259. Навіяне зимою
      Поля уже напоєні водою,
      і не минає осінь золота.
      І є надія, що не за горою,
      навіяне холодною зимою,
      зігріє у остуджені літа.

      І до весни нової недалеко.
      Навідають освоєні місця
      і суховії, і гаряча спека,
      і їхні оволожені «ремейки».
      Немає у ротації кінця.

      І щозими, очікуючи літо,
      гаптує фея піднебесне сито
      у наші традиційні кольори.

      І будемо ще мріяти і жити,
      а у зеніті буде майоріти
      палітра високосної пори.

      11.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    260. Приземлення
      Мені минає не десятий,
      а я усе пасу ягнят,
      жалію чайку й чаєнят,
      люблю один чумакувати
      і не умію я літати.
      Тому і крила не болять.

      А находився я од пуза,
      коли літати не умів,
      але до вирію хотів.
      Не доганяю чорногуза,
      але коли я чую Музу,
      то я до неї …полетів.

      Дарма, що це було далеко.
      Вона в поезії жила
      обабіч озера, села,
      де ще немає іпотеки…
      ………………………
      І не дарма мені лелеки
      подарували два крила.

      10.2016




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    261. Сонет дитині
      Коли ти ще була малою,
      тобі співав я, – баю-бай,
      рости, дитино, Бог з тобою,
      а ти татуся доганяй.


      І досі інколи лунає
      дитяча арія твоя, –
      уа-уа! І до Дунаю, –
      ау-ау! – гукаю я.

      А як іще мені гукати?
      Я на своєму рубежі,
      а ти на іншім віражі
      уже переганяєш тата.
      І як мені не пам'ятати,
      що ти – луна моїй душі?

      19.11.2016




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    262. Перелітна еліта
      Знову у пущу далеку
      линуть крізь ночі і дні
      парами – білі лелеки,
      і чорногузи – одні.

      Ночі і дні – епізоди.
      А у еліти – літа.
      Перелітає за воду
      осінь її золота.

      Птахи високого лету
      знають, що небо дає.
      Барди, паяци, поети
      чають уміти своє.

      Сіре вибілює чорне
      зранку до заходу дня.
      Ночами білу ворону
      чорне клює вороння.

      Масті козирної мало
      мають бубнові низи.
      Мало що з неба упало,
      поки тасують тузи.

      Дами себе поважають,
      мітять своє королі,
      ну, а валети ламають
      піки за них на землі.

      Фауна інде міняє
      і болота, і гаї
      на осіянні краї.
      І як лелека, шукає
      вирію. Та не чекає
      інша порода її.

      10.2016



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    263. Солов'їною про солов'їну
      Перемагає дієслово!
      І знає не один поет,
      що солов'їна наша мова
      і Україна калинова –
      неперевершений дует.

      Одна будує, інша дбає
      і дім, і націю свою.
      Одній без одної немає
      ані мети, яка єднає,
      ані удачі у бою.

      Одна за іншою ридає,
      коли чужа біду несе.
      А інша радує і знає,
      що ні на що не проміняє
      оте, що в неї – над усе.

      І хай ікається на Раші,
      коли доп'є чуже вино –
      не вип'ємо з одної чаші
      за убієнні душі наші,
      якщо обоє – за одно.

      Якщо обоє – мова тата
      і Мати наша дорога
      уміють душі лікувати,
      і одна одній помагати,
      коли роз’єднує яга.

      Одна сіяє, інша – сяє
      у низині, на висоті.
      Навіщо гори золоті?

      У світі кращої немає
      од неї у моєму краї
      і не буває – у житті.

      11.2016




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    264. Головному архітектору олігархату
      Даруйте мені, Президенте,
      що я не із того почав,
      не ті виділяю акценти
      у ролі слуги й опонента
      народу, який Вас «обрав».
      Від імені цього народу,
      як і на Майдані, стою
      за волю його і свободу,
      і за …незалежність мою.
      І це означає сьогодні,
      що як і тоді, не за Вас
      ішли у єдиній колоні
      герої небесної сотні
      у пафосний діями час.

      Немає у мене акцизу
      із хмизу багаття сім’ї,
      але запитаю її, –
      а де ото голуб ваш сизий
      ховає маєтки свої?
      А, може, далекі офшори
      це наша надія одна –
      корупція нас не поборе,
      аж поки триває війна?
      А, може, усе було всує,
      що нині ніхто не рятує
      і не розуміє ніхто, –
      чому воно не атакує,
      придумане Вами АТО?
      Якщо попадає у точку
      оця рокіровка ідей,
      чи це не війна у розстрочку
      із тисячами смертей?
      Якщо у народу є право
      на те, що Закон ухвалив,
      то де на ахметок управа?
      Чому я годую державу –
      цей онкологічний нарив?
      Очікуєте компліменти?
      Та їх може бути і сто,
      та лише із того моменту,
      коли не вмирає ...ніхто,
      за те, аби Ви панували
      із того моменту, як ми
      за волю не душі поклали,
      а шанс – називатись людьми.
      Ми ще повоюємо, доки
      узріємо води мутні,
      куди довоєнні потоки
      стікають у руки одні.
      Ці руки нічого не брали! –
      ми чули уже і не раз.
      Вони лиш медалі чіпляли
      та ще приголубили Вас.
      І Ви не упали із неба,
      навіяні, як на духу,
      і трактора навіть не треба,
      аби осягти, – ху із ху.

      Ми раді і пресі, і Раді,
      що Вам не дає одкоша,
      що братія Ваша при владі
      дорізує нас без ножа.
      Усе обіцяють, хороші.
      А Ви їм на це, – ні-гу-гу.
      А уряд міняє на гроші –
      калоші на босу ногу́.
      Нехай канцелярія пише,
      аби годували її.
      На ладан ще мало хто дише –
      шість арів дають врожаї.
      І маємо кожному чину
      за гроші у банці на смерть
      не зайві – свої! – два аршини
      від імені лєрок і петь.

      Усі «найбідніші» – до каси!
      Немає ату або вет.
      І Ви їм готові щоразу
      подвоїти ще – на буфет.
      Гуляють мільярди де-юре
      та все у кишені одні.
      У друга і п'яниці Юри
      нема індульгенцій шпані.
      Бо ви не за мир, а за дружбу
      великих злодіїв-братів,
      то маєте дяку за службу
      і піт – на чолі ворогів.

      А ми – наче із підворітні…
      А ви – у параді лампас
      формуєте клани елітні,
      і клоуни є про запас.
      Субсидії ллються рікою
      і в уряді – повний атас!
      З протягнутою рукою
      протягнемо й ноги за вас.
      Бо нації мало що треба,
      коли основного нема.
      А треба, підемо на небо.
      Однаково буде зима.
      Нічого. Майбутнє – на носі,
      надії усі – на морози.
      Прикусимо злі язики.
      А люди узріють, таки,
      хто нехотя дує і досі,
      та все – на чужі вітряки.

      11.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    265. Зимне попурі
      І

      У полі віє хугою-пургою.
      Посивіли дерева і трава.
      Але цією ранньою зимою
      ще диригує осінь дощова.
      І на її пюпітрі щогодини
      і що-не-день – новий репертуар:
      то об’являє фуги хуртовини,
      інде опереджає роковини,
      а то назад гортає календар.
      Не виплакані арії із опер
      цієї симфонічної пори,
      і, чинячи зимі шалений опір,
      жовтогарячі, та бліді і мокрі
      ще майорять осінні прапори.
      І чуються нечувані мотиви.
      То соло сюр, то шоу увертюр.
      То буревій, розпелехавши гриви,
      як огир б'є копитами алюр.
      Що не чекай, а пізно або рано
      і морозенко запряже у сани
      булану, і гніду, і ворону,
      а далі черга віхоли настане,
      яка огорне мрякою тумани
      і одягне у білу пелену
      пейзажі й декорації казкові...
      Почуємо рапсодію зимову,
      її поліфонію затяжну
      і на волинці місячну сонату...
      І завітає гостею у хату
      снігуронька, і занесе дари
      улюбленець всієї дітвори –
      із палицею – дідо пелехатий.
      І, може, подарують меценати
      забуті новорічні вечори.

      ІІ

      Зима іде із півночі і сходу.
      Не помагають західні вітри,
      і явно остогиділо народу,
      що не утихомирює погоду
      хороша міна на лиці у морди
      і не така її манера гри.
      Принесене чумою моровою
      те саме, що украдене зимою
      у осені – даремна суєта.
      Але Кощій із торбою-сумою
      існує. І не осінь золота,
      а насуває золота орда,
      на іншій території якої
      одна яса і темрява густа.
      У пам'яті малюємо ще казку
      із контурами довоєнних мап,
      і приказку, і лиховісну ласку
      тісних обіймів і медвежих лап.
      Десь вибухають карлики-гіганти
      і на землі з'являються мутанти,
      яких немає навіть у Перро.
      І Лоухі* Ягою заглядає
      за Калевалу*, де ще сонце сяє,
      а Сампо* перемелює добро,
      за сині води моря і Дунаю,
      за Гоголевий, а не наш, Дніпро,
      який і досі юний і широкий
      у їхнє море чайок не жене.
      Мотаються сороки білобокі,
      сова, буває, крилами майне,
      або ворона на вербі високій
      очікує скоромне і смачне.
      А іншого нічого не буває,
      хіба що засумують упирі
      на Лисій маргаритиній горі.
      І очамріла пам'ять умирає
      зимовою луною попурі...

      ІІІ

      Але зима лишається зимою.
      Учора обіцяли снігопад,
      а там і рік Новий не за горою...
      Аби не кулі… І якби – не град.
      Нехай і не поезія, а проза:
      у синій іній заснують морози
      узори віт і білі килими,
      і на вікні мальовані мімози
      засяють силуетами зими.
      Її візаж, її мініатюри –
      на дзеркалі хрещеної води.
      І на новій зимовій партитурі
      рефренами ударять холоди –
      форте і п'яно на клавіатурі
      голодної куті і коляди.
      А на багату – обіцяють візи,
      а не фермати і нові репризи
      з діезами – а ля і – о-ла-ла,
      а декому і оперні круїзи
      аби у серці Муза ожила,
      аби були герої й героїні,
      достойні поетичного пера.
      І молодий гуцул у полонині
      заграє, наче вітер на соснині,
      мелодію любові і добра;
      почуємо, – ой, вівці та отари,
      узріємо, навіяну у сни,
      наяду, і уявимо до пари
      її, як дивину старовини.
      І хай би полонила амазонка
      гусара-гусляра не на війні,
      але, таки, на білому коні,
      або яка русалка з ополонки,
      та хай би і знайома незнайомка
      покликала поета уві сні.
      Тоді якоюсь іншою порою,
      нараяне погодою ясною,
      прокинеться торішнє і земне
      і так повіє ранньою весною,
      що і зима такого не утне.

      11.11.2016




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    266. До Дня визволення Києва від фашистів
      Минає світ, в якому я прожив
      свої дитячі і юначі ро́ки.
      Усе, що цінував, чим дорожив,
      іде у Лету, у її потоки.
      У небеса пішли учителі,
      а із небес уже й мене чекає
      моя рідня – господарі землі
      і кріпаки обіцяного раю.
      І ветерани – нинішні діди,
      а на війні – бійці і командири,
      що вижили із тисячі один,
      один зі ста натягують мундири.
      Їх одиниці. І який парад
      зігріє і обрадує героя?
      Та пам'ять оглядається назад
      виносити убитого із бою.
      Та іноді із далечі імли,
      неначе голоси із того світу:
      « Ти чула, Ївго, Київ узяли?»
      « Ви чуєте? Вертаються совіти.»

      « На Київ!»
      І онуки на броні
      вертають незавершену руїну.
      Юродиві освоюють доктрину –
      тримати Україну у вогні,
      а на війні воно, як на війні, –
      убити брата
                            пострілом
                                           у спину.

      06.11.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    267. Миті вічності
      Небо бере і дає.
      Рай проганяє-приймає.
      Кожному буде своє,
      поки душа уповає.

      Місяць – усе молодий.
      Сонце згорає і гріє.
      Обрій щомиті новий
      і одночасно старіє.

      Не зупиняється мить
      у апогеї свободи.
      Куля у серце летить
      за бойові нагороди.

      Дивимося за моря,
      де майорить неймовірне.
      Падає наша зоря
      у житіє очевидне.

      На перехресті сторіч
      мали усе наостанок:
      мрії, надії, коханок…
      А по дорозі на піч
      не розвидняється ніч,
      поки згасає світанок.

      2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    268. Оглашенній Лугандонії
      Чим уїлася вам Україна,
      «героїчні» мої! Барани!
      Що дає вам війна і руїна,
      рядові собацюри війни?

      Що у вас ми такого украли,
      що і досі не йде на-гора
      до ахметок у їхні підвали?
      Може, ваше ординське, – ура?

      Може вами гордують повії
      на чолі(і у поті чола)
      окупації? Зеки-злодії,
      що вам нація не додала?

      І на кого напали, заброди,
      захистили кого, упирі?
      Що хорошого урки зі сходу
      обіцяють моїй дітворі?

      Що розумного у параної
      коронованого орла?
      України нема, як такої?
      А яка у забої була?

      України нема? Є укропи,
      що її освятили ім'я.
      У союзі немає Європи?
      Але є ще єдина сім'я.

      То немає у неї надії
      засіяти душею, якщо
      популярні осли чудасії
      уявляють собою – ніщо.

      То за що ви? За мать твою-вашу
      неотесану, чи – на парашу
      доїдати її сухарі?

      Ой ще є «батирі-бухарі»,
      що охочі за море Сивашу,
      за кудикіни гори – у Рашу.

      Їм у пекло уже на порі!
      Та якщо остогиділо наше,
      є ще копії – у конурі.

      10.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    269. На чеку
      Добро зі сходу не приїде.
      Одні японці ще рідня.
      А як почую, – йде сусіда,
      то розумію – кацапня.
                        І хай ідуть будьонні і чапаї
                         за бойове опудало кремля.
                         А ми усі бандери-самураї
                        не любимо і духу москаля.
                     Не пустимо у душу москаля.
      Мені війна не рідна мати.
      І треба бути на чеку.
      Коли іде орда проклята,
      то я висмикую чеку.
                           І хай мене залякує Росія,
                     та я завжди, як юний піонер,
                         готовий зупинити інвазію
                           чергової колони еСеСеР.
                              І п'ятої колони еСеСеР.
      Таких, як я, багато буде,
      аж поки видохне орда
      і заживуть на волі люди
      і буде горе – не біда.
                    Нехай воюють урки і заброди
                        у себе, біля самого Кремля.
                           А ми усі за унію свободи
                           і волі на поталу москаля.
                     Щоб не було і духу москаля.

                                    2016




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    270. Із утопії комуністичного завтра
      А я пам'ятаю майбутнє і досі.
      Ми, босі, до нього ішли по стерні –
      ворона і я. А по битій дорозі
      у щорсовій позі – чапай на коні.

      Ворона шукала зерно у полові,
      а я у копиці, а то й у ріллі –
      якогось бадилля козі. Не корові,
      якої іще не було у селі.

      По ниві неораній – вруна зелені.
      То мій урожай, що полили дощі.
      І хто, як не я, принесе у кишені
      оці остюки на мої «калачі»?

      Та треба тікати – мені і вороні.
      І ми летимо у луги навмання.
      Вороні нічого. Ворона проворна.
      Не чує за спиною тупіт коня.

      Нагайку уже не забути ніколи,
      і як я у рів із водою пірнав.
      А ще говорили, – не приймуть до школи,
      за те, що із ясел додому тікав.

      Мене уві сні на коні не піймати.
      Але наяву доганяють давно.
      Та хто – як не я, коли тяжко мовчати?
      І хто, як не ми
                                як один –                                        за одно?
      1984-2016




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    271. Елегія на спомин
      Осінь оголила ясени.
      Вітер заколисує калину, –
      гиля-гиля, листя, у долини,
      гиля аж до самої весни.


      І ясна жура цієї днини
      опікає душу ще живу,
      і несе печальне рандеву
      жевріючій осені людини.

      А літа, як листя і траву,
      вітер часу замітає далі,
      ніж усі навіяні печалі
      і не пережите наяву.

      А природа у свої скрижалі
      вписує оновлену главу.

      31.10.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    272. Карлики всесвіту
      Ущерблені із малечку ізгої –
      майбутні адвокати параної,
      вони й самі – утілення пітьми,
      а хочеться години осяйної,
      розтягнутої помежи людьми.

      Вони комети, а не метеори.
      Вони у небі й на землі – на горе.
      Це карлики, казкові і живі
      кощії, лиходії чорномори,
      і нинішні мутації нові.

      Мені їх жаль. Усе живе минає.
      Нічого їх на небі не чекає.
      І гордовиті, та у далині
      у золоті украденого раю
      усе одно лишаються одні.

      Бог обирає, але шельму мітить –
      її-його на пласі, у зеніті…
      І хай вони відомі на землі –
      калігули, нерони, королі,
      але сіяє лише Нефертіті…

      Коли душі немає чим горіти,
      вона одна згасає у імлі.

      30.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    273. Самоцвіти опалої осені
      У погоди – одні чудеса
      на порозі пори дощової.
      І на плетиві урни живої,
      мов у маках, яріє коса.
      Осіняють її небеса
      у молитві за душі героїв.

      Буйний жовтень малює й собі
      обереги багряного літа
      і осінньої мли оксамити,
      утираючи сльози вербі.
      І берези стоять у журбі,
      опустивши опалені віти.

      Затуманені роси рясні
      умивають своєю сльозою
      самоцвіти трави лугової.
      А яса укорочує дні
      і лишає надії одні
      у чеканні тривоги нічної.

      Осипаються ризи краси.
      І марніє опалове диво
      на узорі очей бірюзи.
      І дописує вітер курсивом, –
      у шаленій атаці грози
      ще гряде очищаюча злива.


      10.2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    274. Листопадини жовтня
      ***
      Не до апокаліпсису, та
      ожили ні живі, ані мертві.
      Притуляють лукаві уста
      комуняки й злодії у церкві
      до ікони Месії
      з хреста.

      ***
      Що діється і хто керує нами,
      якщо не сепарація іуд
      із гаслами, – даєш вперед ногами!
      Колоною, але усі – до ями!

      А от найголосніші –
      не ідуть!!!
      Свої слова закреслюють ділами,
      а бездіяльність видають
      за труд.

      ***
      Не чекаємо ери нової,
      поки є у душі еСеСеР
      і з протягнутою рукою
      виживаючі, яко ізгої,
      і учений, і вчитель, і воїн,
      і каліка, і пенсіонер.

      ***
      Були борозняки, а є – хрущі.
      Немає кулі до чола ясного.
      І як його судити отакого
      із хащею лукавої душі?
      Нахапає собі і – у кущі
      або у кущі житія
      земного.

      ***
      Була ідея, тай і вийшла –
      вся...
      І Україна дмухає на воду,
      аби утихомирити свободу
      або ошоколадити ве-пса.
      А ми угодували поро-ся,
      з якого мало вигоди народу,
      зате умиротворюємо-
      ся.

      ***
      Умиротворюємо ворога,
      а він
      бере смертями
      утридорога
      взамін.

      ***
      То таке уже кредо поета, –
      зарядити усім заповіт
      і на цілий палаючий світ
      поливати, як із кулемета,
      записний бойовий
      кондуїт.

      ***
      Для декламацій б'яшемо вірші.
      Поезії – своєму читачеві,
      щоб розтікався мислію по древу
      на рівні окянної душі,
      осмислюючи істини...
      …дешеві?

                                    2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    275. Тобі
      У тиші келії моєї
      понад водою край села
      немає пасії тієї,
      якою ти колись була.

      Але у бабиного літа
      у борг позичимо вогню,
      аби у полум’ї горіти
      бодай феєрією ню.

      І хай світлиною палає
      і поетеса, і поет…
      А над водою хай літає
      усім невидимий дует.

      Хай буде мода на поета.
      Ми намалюємо сюжети,
      які навіяні в журбі, –
      ти будеш вірною собі,
      а я писатиму сонети,
      які присвячую тобі.

      29.2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    276. Відкритий лист меру столиці
      Ви, кажуть, катаєтесь часом
      зупинок одну або дві.
      І кажуть, що нібито зайцем,
      а інде, – ганьба голові.

      Бо якось на велосипеді
      об'їхали наші місця,
      коли Ви були попере́ду
      аж до Окружного кільця.

      А там і рукою подати
      за те окаянне кільце,
      аби на чолі депутатів
      явити народу лице.

      По ул. Ушакова Миколи,
      до де.14 веде
      дорога у вигляді кола,
      якої немає ніде.

      А там у під'їзді четвертім
      є озеро й водоканал
      і ані бомжі, ані черті
      не можуть зайти у підвал.

      А там, аби Ви подивились,
      немає де стати нозі
      і криси усі потопились
      у тій лікувальній грязі.

      А ми ж комірні заплатили
      і за ВеДеВе, й ПеХаВе.
      А досі ще не пояснили,
      куди наш будинок пливе?

      Запрошуємо на регату.
      За ці незначні комірні
      ми хочемо Вас покатати
      на плоті або у човні.

      А нам і біда ще на горе.
      У ЖЕКу немає судна,
      зате – які запахи моря!
      ...із самого-самого дна.

      Готуємось до експедицій
      із Вами, звичайно, і ЗМІ.
      У чунях спимо й рукавицях.
      Ідемо назустріч зимі.

      Усе буде добре зимою.
      Вода замерзає у лід.
      Тому усією юрмою
      ми й пишемо цей заповіт.

      Коли наш будинок і Рада
      упадуть у Вас на очах
      цією зимою, Аллах
      і Вас не покине позаду.
      Катайтесь тоді до упаду,
      але на своїх ковзанах.

      10.2016



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    277. Поза окопами
      Я у бою за нашу Україну
      не убиваю ворогів моїх
      ані а ля буяни, ані тих,
      які таємно ціляться у спину.

      І не біда, коли я лаю їх
      не дуже полум'яними словами,
      аби не обгоріли між боями
      свої або чужі серед своїх.

      І може, чимчикуючи до ями,
      найдеться ще блукаюча вівця,
      яка не розуміє до кінця,
      куди іде з моїми ворогами.

      Воюю я, міняючи місця,
      на рубіконі передислокацій,
      не визнаю ані колаборацій,
      ані амбіцій іншого бійця.

      Я не готую акцій і овацій
      полеглим у гібридному бою.
      Я захищаю націю свою
      в ім'я майбутніх незалежних націй.

      10.2016




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    278. На зимні квартири
      Малює осінь сизі силуети –
      сіріє поле, гай
                     і тінями копиць.
      на сонці висихають,
                      павши горілиць,
      покоси осоки і очерети,

      палає купиною
                      віття ковили
      у догоранні бабиного літа.
      І ми
           за ворітьми
                     жили собі були,
      і дожили...
               Душа
                     замаялась горіти.

      І ніби не війна,
                 а наче – ми не ми,
      і не зима, а стукає у двері.
      І, може, то не кров,
               пролита між людьми,
      а сльози висихають
                              на папері?

      Курличуть журавлі
                      за обріями дня.
      Показують до вирію дорогу
      пряму – у небеса,
                  далеку – навмання,
      усе одно до Отчого порогу.

      Ключами летимо.
                     А далі – селяві...
      Попереду нові орієнтири.
      Колоною –
                  сапери і мортири,
      на моторошні подвиги нові.
      А у траві –
                     уже нові
                                  квартири,
      свої онучі
                      і чужі мундири.
      А нелюди живі
                  жадають ще крові,
      рихтуючи котурни
                            на Сатира.

      10.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    279. Насущні питання
      О, вороженьки не дають дрімати –
      тоді чека, а нині еФеСБе.
      Поширюють культуру ...азіати.
      І як тоді своє не захищати,
      якщо ми захищаємо себе?

      Оклигуємо буйні і наївні.
      Уже не дивовижа – коляда.
      Колись осоловіє і орда.
      Але чому каца́піє країна,
      де мова має бути, як вода?

      А пам'ятаєш, окаянний брате,
      що є у нашій мові, - назавжди?
      Якщо на ваш великий перекласти,
      це означає, нібито, послати
      тебе і іже знаємо куди.

      Бо ви усюди. Вже і на івриті
      лунає ваше, – ме, якшо не, – бе.
      Де язикаті, там чекай рашиста.
      То як вас, м'яко кажучи, любити
      якщо ми поважаємо себе?


      Вам у Бермуди, а не у Європу,
      де ми були раніше, ніж вона.
      Та як ізолювати за окопи
      усіх, кого чекає гепа-допа,
      і вас, кого збагачує війна?

      І королеви, і а ля дворяни,
      якими аж зашкалює екран,
      кому я пишу оди і романи?
      Чому у хаті охають селяни,
      коли лютує опер капітан?

      Ворота на Росію не закриті.
      Навоювався, тай тікай бігом.
      А як іще худобину учити,
      якщо не гнати у своє корито
      вилизувати мову язиком?

      Орда воює, поки не конає.
      Ідуть за окультурення бої –
      за капища й кадильниці свої.

      Хіба не мова нас оберігає?
      Якщо за неї націю вбивають,
      то як же обеззброїти її?

      10.2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    280. Дереворити пам'яті
      Не дерев'яні ми. Дереворити
      ще нагадають украдену мить,
      як і донині, минулим укрита,
      казкою видимою оповита,
      візія осені милою снить.

      Місце ікони не пусто у свято.
      Пізно молитися їй, та зате
      наша надія і мрія крилата,
      не обіцяючи все і багато,
      ще подарує своє і просте:

      тішитись нею, сльозою умити,
      рідне і чуле душею зігріти
      і уявити її, як дитя.
      Поки на покуті буде кутя,
      Боже, не дай мені дерев'яніти
      у роковини усього життя.

      10.2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    281. Кросворд на одне ...о
      ***
      Кросвордами нікого не дивую.
      Але цікаво, що я ще почую,
      коли це означає: люте зло,
      ех – на початку, ій – посередині,
      та ну його уже к лихій годині,
      бо далі о!
      І на кінці,
      ...о.

      ***
      А темної ночі
      кацапія …хоче –
      варяга, Батия, мурло.
      А волі не треба.
      Вона є на небі,
      яке завоює
      ...о.

      ***
      Все, що украли,
      злодіїв не радує.
      І у Кремлі ненадійне кубло.
      Є тільки Пу!
      І н е в и н н а Кабаєва,
      що і її залишає
      ...о.

      ***
      І ніякі ми не вільні,
      і свободи не було.
      Та не ми у тому винні.
      Тільки – слава Україні! –
      підіймається
      ...о.

      ***
      Я посилаю есемеску,
      як Ваня діду на село:
      Пакуй валізи і бабло.
      Тебе чекає Чаушеску.
      І не затримуйся,
      ...о!


      ***
      Потоне у крові Росія,
      а з нею і її «месія».
      І марсіани з еНеЛО
      візьмуть кирюшу ієрея
      і меч рахітика Арея,
      що іменується
      ...о.

      ***
      Історія Раші не знає потопу,
      неначе його й не було.
      Виговського знаємо по Конотопу.
      Мазепу шануємо, як патріота.
      А що означає
      …о?

      ***
      Волають яничари та ізгої:
      – Немає України як такої!
      Аж небо голосами загуло:
      – Є Азм, і Яхве, і Михайло-воїн!
      Оберігають націю герої,
      а боягузи – зека і
      ...о.

      ***
      А у нашого Петі – чоло,
      а у мідного – щоки надуті.
      На коні він показує Путі,
      що бере і його у сідло.
      І побачила ненька,
      що Петя маленький,
      ну а Путя –
      велике
      ...о.

      ***
      А у Пе – ще малий, а у Пу – отакий!
      Є різниця на ціле кіло.
      А чужі язики,
      угадали, таки,
      що міняється Пе –
      на
      ...о.

      ***
      А на Росії всі аристократи:
      бойовики, злодії, бюрократи,
      усі, кому раптово повезло.
      Іде аристократія війною.
      Її веде конвоєм за собою
      його високородіє
      ...о.

      ***
      Великі істини зі сходу:
      немає України зроду,
      Європу бомбою знесуть,
      Америка іде під воду,
      на Рашу тропіки ідуть.
      Тому Америці на зло,
      рятує Азію
      ...о.

      ***
      А совдепія
      співає:
      – Бачу те, чого немає,
      чую те, що загуло,
      знаю те,
      що не було...

      Бутафорія линяє.
      Окуповує
      ...о.

      ***
      Воюють із украми урки.
      Це ОБееСЄ довело.
      Але Україні за муки
      Америка каже, – хелло!
      Європа викручує руки.
      Зате багатіє
      ...о.

      ***
      Його уже й Гаага не чекає,
      Обама! Й той руки не пожимає.
      Асад! І той чекає на бабло.
      Усім надокучає помело –
      нікуди невпіхуєме*
      ...о.

                                    2016





      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    282. Жевріючі маяки
      (К о м п і л я ц і я      п о е м и)

      Я уві сні літаю ще, буває,
      а наяву ілюзією раю
      являється поезія моя.
      А іноді, вечірньою зорею,
      не оминає келії моєї
      пульсуюча поема житія.

                            І
      Побачу небо, маяки у морі
      і пристані, і гавані …на дні,
      і неозорі про́стори ясні,
      а де-не-де ледь жевріючі зорі
      у сивій і глибокій далині.
      А іноді привидиться мені,
      що чую репетицію салюту,
      якою не відлунює майбутнє…
      Або узрію плями у вікні
      і виповзає тугою забуте,
      і …просинаюсь на своїй війні,
      де войовниче, сите і безпутне
      ще полірує зорі п'ятикутні...
      І думи навіваються сумні,
      що Україна знову у вогні,
      а наші душі на біду і горе
      ошпарює інформаційне море,
      «Аврора» маячіє у бою,
      агресія, анексія, блокада
      і недолуга корупційна влада,
      що зневажає націю свою.
      З одного боку діє Божа сила,
      а з іншого - парафія Кирила
      собі шукає місце у раю.
      То агітує, то іде ходою,
      то апелює до Русі святої
      іноязике юрмище «рідні»,
      манкурти генерації нової,
      злодії і нувориші хатні.
      І наче люди, а немов отари
      ідуть за баранами до кошари,
      яку не допалив Наполеон.
      А – жаль! Бо мали б іншого сусіду,
      свої права і Орликів закон
      або Мазепу, а не людоїда,
      і Конотоп, а не Бородіно
      дивилися б у іншому кіно…
      ………………………………
      Історія! А як же правди мало!
      Історію ми кров’ю написали
      і не один долали рубікон…
      І знову – та ж руїна і навала…
      ……………………………..
      Іще самі себе не звоювали,
      та знову, – що? Готові у полон?
      ……………………………
      І напухає онко-сіра зона,
      а паразити п'ятої колони,
      чекають інвазію кацапні.
      І вчора ще вони голосували,
      аби на сцені карлики скакали
      або тузи «еліти» нев'їзні.
      Московії усе іде до пари –
      мерзотники, іуди, яничари,
      любителі гучної маячні.
      ……………………………..
      Усе тече, але не все минає.
      Рептилія щелепи роззявляє,
      шматує і заковтує чуже...
      Нема управи на діяння змія,
      хоча нечиста сила розуміє,
      що Україну небо береже
      і анулює націю Батия,
      яка уперто лізе на рожен.
      А я усе дивуюся, – невже
      і їй не вистачає тої суші,
      води у морі, випалених зон?

      Ви чуєте? Рятуйте ваші душі! –
      лунає у сузір'ї Оріон.

                            ІІ
      Та ми й самі дивуємо планету
      і маємо уже свої дуети,
      воюємо, аби на небо йти,
      уміємо у світі суєти
      писати і поеми, і сонети,
      і досягати ...вищої мети.
      Але нема путі із темноти.
      А може, не майори, а поети
      у синьому сузір'ї Андромеди
      освоюють сіяючі світи?
      І може, як підемо за тумани
      у чорну пломеніючу діру,
      і нас конвоюватимуть слов'яни –
      євреї, українці і цигани
      не у раю, а в Бабинім яру?
      І небеса, до болю незнайомі
      у пам'яті ґенези ожили.
      Яка краса у мареві імли!
      І як ходити у ярмі земному,
      і як не добиватися додому
      з цієї каламуті й кабали?
      ...............................................
      Імла і сяйво. Куля і свобода.
      Релігія і опіум народу.
      Душа і пекло. Рай і сатана.
      Висока Ліра і її фанфари.
      Імперія і неминуча кара,
      «Today» Росії і її весна...
      Минуле ударяє у литаври,
      і кожен відчуває ці удари,
      де матюками гупає війна.
      А там уже – руїни і окопи,
      той самий особачений дует:
      яса і воля, урки і укропи,
      Росія і Америка-Європа,
      орда і Україна – тет-а-тет.
      ........................................
      І вояжує місія до Криму.
      Очолює її авторитет
      таємної імперії калиму.
      Володарює мафія незрима,
      гієна ночі – криміналітет.
      І тут уже ніякої надії
      на ум і совість партії злодіїв.
      На караул! І, Боже, нас боронь
      од місії скаженого месії.
      Але воняє сірка і вогонь.
      І п'ятикутні пазурі Росії
      диявол випускає із долонь.

                            ІІІ
      Такі ось – когнітивні дисонанси.
      У небі зорі, а на Раші – шанси
      повірити у шоу й чудеса,
      а в Україні пауза й …гроза.
      Від мирної угоди по Донбасу
      одному – сльози, іншому – роса.
      Ви чуєте? Це плач Ієремії
      до нашої заступниці Марії,
      аби допомагали небеса.
      А у людей на це немає часу.
      І падає з очей самого Спаса
      гаряча і гірка Його сльоза.
      А у людей немає ще науки,
      як ідолу укоротити руки.
      А може мало муки на землі?
      А може, мало ще тієї кари,
      якої заслуговує отара
      парафії ізгоя у кремлі?
      …………………………...
      Нема управи на діяння змія…
      ...........................................
      Але триває ера Водолія.
      Очима ночі сяючі зірки
      на зміну бойової веремії
      запалюють у небі маяки.
      І жевріє надією майбутнє,
      і падає уже Ієрихон,
      і з віщою трубою в унісон
      лунає заповітне і могутнє.
      Розвіюється летаргійний сон.
      І поки розвидняється над нами,
      поїдемо чумацькими шляхами
      вивозити огуду протиріч
      малими і великими возами.
      І засіяє магією віч
      ідея миру, поки Божа сила
      запалює у небесах світила
      і землю укриває мати-ніч.
      Її вітрило напинає крила
      і їй на зміну вранішня зоря
      нагадує отаману Ярилу,
      що настає його ясна пора.
      І блі́дий місяць падає за гаєм,
      а ясночолий ранок починає.
      Є маяки – минає маячня.
      Ярило зорі поганяє плаєм
      і напуває білого коня,
      і розганяє чорне вороння...
      І поки ера миру не настала,
      єднає у досвітні ареали
      сузір'я ночі – ореоли дня.

                                    10.2016




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    283. Таємниця душі
      Із нею оживає ясен день,
      але – без неї. Бо така кебета,
      що без кубіти більшає пісень
      і мрій у майже кожного поета.

      Я не чекаю іншої пори,
      аби мої літа уже поважні
      не навівали суму і жури,
      коли не обіймаєш неосяжне.

      І як не потонути у журбі
      і досі розказати не умію,
      аби була – і людям, і собі
      чужа розрада і моя надія
      у цій такій допитливій юрбі.

      Іду в полон, з полону визволяю,
      коли мені її не вистачає
      уявою у пам’яті моїй.
      А як оберігати таємницю –
      душі моєї пійману синицю
      жар-птицею у клітці золотій?

      2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    284. Політичні казуси
      ***
      Воюємо зі світом наодинці
      і маємо, що маємо – одні
      міняємо особини і лиця,
      але немає того українця,
      якому не горіти у вогні.

      ***
      Ой не радій, що звечора уранці
      пообіцяли дати коровай.
      Дарів не бійся, бійся не окрайців
      і не коней, а подаянь – данайців,
      а то зарано попадеш у рай.

      ***
      А горе – не біда, що ідіоти
      волають, – за, а голосують, – проти
      обіцяного thank you very much.
      Біда, коли керують патріоти
      з великою перервою на lunch.

      ***
      Корупція поліції минає,
      а судія грабує і …линяє.
      Воюємо на вільному шляху.
      У третій владі істини немає,
      зате які події на слуху.

      ***
      Ми реготати дуже раді,
      коли актори на естраді.
      А усміхаємося мало.
      Але які смішні паради
      і коронації кварталу!

      ***
      Нам у десятку ще далеко –
      ані варягами у греки,
      ані юрбою до орди...
      Всі карти путають чорти.
      А ось «двохсотими» – це легко,
      аби до неба досягти.

                                    2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    285. На шпальтах сьогодення
      ***
      А допи і гепи, і штепи-дурепи
      горлали, – прийди і подай!
      А ми, майдануті,
      цінуємо Путю
      за гасло його, – не зівай!

      ***
      А малороси й недороси –
      злодії Дону, на-гора,
      чекали боса і Барбоса,
      а нині закрутили носом, –
      води немає із Дніпра.

      ***
      А на Раші Московія є ще
      і по радіо Путя не бреше,
      що йому надоїло чуже.
      І тому він чуже убиває,
      його армія боїнг збиває,
      і на Сирії голо уже.

      ***
      А до акції
      Раші нашої
      Україні іти тай іти.
      Провокації
      інтер-нації
      будоражать далекі світи.

      ***
      А на пульті екранного світу
      віртуальні одні неофіти.
      Не лякає війна і сума.
      І вони би хотіли
      умерти за діло,
      але клавіші undo нема.

      ***
      А у нас ейфорія минає,
      що Донбасу і Криму немає.
      Бойовик-малорос
      умирає за щось,
      а на небі Росія чекає.

      ***
      А на Чуді – овації Путі.
      Аплодують усі «шамануті»
      «охуину» орди ліліпу-
      ті. На юрті калмика
      на кінчику піки
      сяє пика
      великого
      Пу.

      ***
      А буйний Гога і Магога*
      опережає Битіє –
      «бодає» все, що де не є
      або бере собі на роги…
      Та відчепися, ради Бога,
      і май усе, що Він дає.

                     2016




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    286. Закулісне шоу
      ***
      Раша апелює. Україна рада,
      що не ми позаду в іграх у лото.
      Нами не гидує паралімпіада,
      солідаризує СеШеА, Канада,
      Уільям Сирена. З Рашею – ніхто.

      ***
      А наша естафета – на віки:
      опричнина скаженого Івана,
      таємна канцелярія тирана,
      а далі – жандармерія, таки,
      поліція кривавого Миколи,
      і кегебісти сталінської школи –
      більшовики, совки, бойовики.

      ***
      Наші джерела, потоки і витоки
      не помічають ніде.
      Є і агресія, і самокритика.
      Мало поезії, поки політика
      у катакомби веде.

      ***
      Ми на віки заточені, запечені,
      приречені на волю і аркан.
      аби могли іуди новоспечені,
      бойовики і урки неотесані
      еліту убивати за Майдан.

      ***
      Не втихають арії опричнини.
      І герої опери ще є –
      опери дописують досьє.
      У кишеню чудаку столичному
      і на лапу Путі войовничому
      мирний Петя долари кує.

      ***
      Сценарії, написані на Раші,
      показують канали по ТіВі.
      І знають і чужі, і дуже «наші»,
      кому уже сидіти на параші
      і руки умивати
      ...у крові.

                     2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    287. Надія зростає
      Надія є. А як би то без неї
      протерти очі од порохняви?
      Її не опорочити брехнею
      за те, що без меча іде на ви.

      Вона сама і щит, і меч держави,
      і символ перемоги і мети,
      і більшої не потребує слави
      у світі мішури і суєти.

      Вона та сама і на барикаді,
      і у окопі, і на тій війні,
      якою прикриває вища зрада
      екрани на детекторі брехні.

      За убієнні душі Іловайська
      чекає «нагороду» генерал.
      І є Надія, бо її поразка
      уб'є і Україну наповал.

      Перемагати іноді – це мало.
      І де-не-де, а то і між людей
      плямують те, що вчора ще сіяло
      на тлі героїзації ідей.

      Тому і намагаються придворні:
      –  Ату її у чорний кондуїт!
      Але Надія є. А душі чорні
      очікує на фініші Аїд.

      Тому і панікують двоєликі,
      шукаючи управу на права
      сва-
             вільної.
                     Та є ще булава,
      яку завоювати має жінка.
      Сильнішого за неї чоловіка
      немає,
                 поки нація
                                     жива.

      09.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    288. Останнє прощай
      Якщо ми є, то і розлук немає,
      бо є у мене – ти, а в тебе – я.
      Коли одного цього вистачає,
      то ми на цьому світі ще сім'я.

      Моє ім'я тобі не буде всує.
      Твоє ім'я дає мені снагу.
      Тебе я за парсеками почую,
      якщо не заночую у снігу.

      А там уже до тебе недалеко.
      Та не радій, що це буває легко,
      і не даруй гіркого каяття.
      І не сумуй, і не карай журбою.
      Ми будемо навіки із тобою,
      якщо на тому світі є життя.

      09.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    289. Нічне спросоння
      Не я сумую, а душа моя.
      І їй, одній, ще боляче дивитись
      на те уявне, що воліє снитись
      за зримою каймою житія.

      Коли я маму уві сні побачу,
      радію, звісно, а якщо і плачу,
      то візія минає уві сні.
      І легше просинатися мені.

      Або, буває, що почую тата,
      і оживе моя дитяча хата
      веселкою осоння на воді
      і піснею про чайку у біді.

      А то побачу брата ще живого
      і разом попрацюємо за нього
      на нашій вольній ниві, у бою
      за ойкумену бойову свою.

      І дивина – не завітають сестри,
      які на Раші ні живі, ні мертві.
      коли уже не радує «страна»,
      а душі спокушає сатана.

      А наяву неначе, у долоні
      тримаю руцю ще малої доні,
      а з рук її прямує до наук
      єдиний мій і незалежний внук.

      А то у сни негаданої сили
      зайдуть сини, яких не народили.
      І туга очі застує мені,
      що можуть їх убити на війні.

      У небі юні друзі виглядають,
      чи долечу, коли у сні літаю,
      чи обіймаю біженку села,
      коли вона ще нічия була.

      А може і вона ще виглядає,
      радіє, що сумую я зі сну,
      і забуваю не її одну –
      гоноровиту панію із краю,
      де ми уже обоє на краю,
      а я ще воду із веселки п'ю.

      09.2016



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    290. Сугестії земного тяжіння
      ***
      Умиротворюємо рать.
      У небі ангели літають,
      за усіма спостерігають.
      Поезія і благодать.
      Ледачі коней напувають.
      Борці вареники їдять.

      ***
      Ніхто не відає, що ми
      усі заручники у щастя.
      Душа весною дуже часто
      чекає білої зими,
      а літом – пролісків і рясту.


      ***
      За обріями тануть журавлі,
      іде евакуація до себе
      ключами на летючі кораблі –
      осіння гравітація землі
      і літня левітація у небо.

      ***
      І хапуги, і злодії,
      і за роги, і за виї
      із лайна рятують Рашу.
      А блювотина й помиї
      пропагандою Росії
      виливаються на наше.

      ***
      Ми юні, зелені і ...старші
      за нашого «брата-месію».
      Паскудить реліквії наші
      імперія, названа Раша,
      або самозвана Росія.

      ***
      Коли диявол кане у пітьму,
      поезія – тяжіння подолає
      по іншій траєкторії до раю.
      Поету тяжко іноді тому,
      що істини дурне не помічає.

                                    2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    291. Метафори віри
                   Я не нав'язую нікому
                   метафор віри і добра.
                   Але позиція свідома,
                   якщо комусь і невідома,
                   то є на кінчику пера.

                   Я не цураюся Корану,
                   але у мене є Отець.
                   І явно Будда не омана…
                   Та не радію істукану,
                   допоки радує Творець.

                   Я вірю ясену, соснині,
                   а почуття дарую глині,
                   яку місило божество.
                   А вірую у полонині,
                   де відаю Його єство.

                   Не вірю я у дерев'яку,
                   у комуняку, іншу б'яку,
                   якій минулася пора.
                   Живучі молохи ніякі.
                   Немає ідола добра.

                   Але не кидайте каміння.
                   Хай вас Ізіда береже.
                   Цінуйте ваше негліже.
                   Але, як лицарі сумління,
                   не заперечуйте чуже.

                   Поезія – це месіанство
                   у надра душ. І не дарма
                   темніє там, де іншим ясно,
                – якщо немає християнства,
                   то і поезії нема.


      09.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    292. Не хочу
      Я не хочу жити у напрузі,
      бути тамадою у ослів,
      що, буває, нібито і друзі,
      а у войовничому союзі
      маєш потаємних ворогів.

      І тому не хочу я сусіди,
      до якої зроду не піду.
      Не бажаю я долати біди,
      де й малого не залишу сліду
      і своєї долі не найду.

      І не хочу я такої долі,
      що гартує волю на війні
      і волає бойові пісні,
      а коли завиє що у полі –
      то й усі поминки по мені.

      Я не хочу жити одиноко,
      падати, летіти не висо́ко…
      І коли недоля допече,
      я до тої гавані поїду,
      де мені, як милому сусіду,
      є кому підставити плече.

      08.2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    293. Поминки хрестин
      Нічого немає,
      чого не буває
      єдиної тої пори,
      коли і вечеря,
      і клямка на двері,
      аби не боятись мари.

      У лісі, у хаті –
      і тіні хрестаті,
      і вії були ще тоді,
      і видимі нявки,
      і голі русалки
      ночами жили у воді.

      А як же забути
      оті атрибути
      хрестин і поминок людей?
      Кощій повінчає?
      Яга сповідає
      нехрещені душі дітей?


      Далека дорога.
      Я «їду до Бога».
      На возі, немов у раю.
      У синьому полі
      дощі і тополі
      «охрещують» душу мою.

      А батюшка келі-
      ї мив у купелі,
      єлеєм помазав уста.
      І ризи не тліли,
      вода не горіла...
      Я мирне ягня у Христа.

      А нині боюся,
      якщо утоплю́ся,
      прийме Посейдон, чи Нептун,
      чи Ра, чи Ізіда,
      чи пекло Аїду,
      чи мій предковічний Перун?

      І сіяли жито,
      і мали корито.
      На обрії – ті ж міражі.
      Кому довіряти?
      На капищі – таті,
      і вірної – ані душі.

      Одні – мусульмани,
      а інші – погани,
      а грішній душі все одно,
      на кого чекати,
      на що уповати,
      коли опускають на дно,

      аби хоч би якось
      ще вище піднятись,
      аніж дозволяє талан,
      або обіцяти
      іконою стати,
      коли оживе істукан.

      Чи має людина
      лихої години
      себе довіряти богам?
      Одна є старому
      дорога додому, –
      виборсуйся, голубе, сам.

      2016



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    294. Два кольори веселки
      Нема палітри золотої,
      але її веселка сяє,
      малює ауру весною,
      як літо зиму доганяє.

      Роки понурими волами
      ідуть до осені нової.
      І не минає із роками
      незадоволення собою.

      Немає тої у «покоях»,
      з якою не минає літо.
      І ні ударити, – по конях,
      ані за вітром полетіти.

      А та й собі усе горює.
      Роки ідуть. Краса линяє.
      Не помагає, – алілуя!
      І пари вірної немає.

      Не повінчаються, бо пізно,
      не поєднаються, бо різні,
      хоча й однакова недоля.
      Ані ґазди, ані кубіти.
      Йому – нема куди летіти,
      а їй – шукати вітра в полі.

      2011



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    295. Витяги із правил безпечного тону
      Суворі барди, інший раз,
      коли бряцаєте об риму,
      лишайтесь чуйні. Одержимі,
      не виставляйте на показ
      «ранимість» вашу «уязвиму».
                     Не лайте друга за добро,
                     за одиниці і зеро,
                     за їхню іншу щиру віру,
                     за інде в'їдливе перо,
                     коли турбують вашу ліру.
      Не думайте, що ви чужі
      по різні боки на межі,
      де є дуелі у дуеті.
      Чого зриватися на пси,
      коли ти, Господи єси,
      достойний імені поета.
                     Немає геніїв у нас?
                     Та маємо у віщий час
                     тримати вище наші стяги.
                     Але не методом борні
                     і, вибачайте, маячні,
                     чекати вищої уваги.
      Аби не каялась ніде
      твоя душа у тому краї,
      де все тече і все минає,
      дивися у майбутній день…
      Хто не чекає, той іде,
      а хто цінує, той прощає.

      21.08.2016



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    296. Недоконані факти
      ***
      Виконуємо місію свою –
      писати наобум і що-попало,
      аби і неофіти пам'ятали,
      що ми усі аматори в бою,
      а у засідці – професіонали.

      ***
      Які фоліанти! Дивують таланти,
      рубаючи мову з плеча.
      Є веді і буки, ази – ради муки,
      а ради науки – ніякої штуки,
      дивуючої читача.

      ***
      Усе квітує, поки ще росте
      і п'є повітря, мінерали, воду.
      Але міцне коріння має те,
      що не дає ні зав'язі, ні плоду.

      ***
      Ліниве на думку
      гуде і сопе.
      У немочі звуку
      шукає себе.

      ***
      Урожаєм радує земля
      і красою, і, само собою,
      на Олімпі – не одні ковбої.
      А гадюча унія кремля
      чадіє у дикій параної.

      ***
      Не кайдани, а істини суть
      ще хитає позаймані трони.
      Розділяє людей каламуть:
      маркітанти і п'яті колони,
      ідіоти ідейні і повні,
      пацифісти, що війни несуть...
      Одиниці за націю йдуть,
      за володаря – ниці мільйони.

                     2016




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    297. Голоси минулого
      Не поміняти течію ріки.
      Не пізно пригадати, що забули,
      якщо перегорнути сторінки,
      якими освітилося минуле.

      Нічого особливого, хоча
      свої літа до когось приміряли
      і мріяли, бувало, по ночах,
      коли кохані очі ще сіяли.

      І ось тісні дороги житія
      стулили не поєднане до купи:
      його, роками вже багатія,
      її – уже з мітлою біля ступи.

      Ой не міняє модний туалет
      ні дідуся, ні сивої бабусі.
      Та на її усмішку усміхнувся
      колись недооцінений поет.

      Поговорили. Інше пригадали.
      Жалілись на безжалісні літа,
      якими їх життя обдарувало –
      його за те, що обіцяв не мало,
      її за те, що не була свята.

      У нього – ані каплі ностальгії,
      у неї – ні на іншого надії,
      ні на свою окремішню стезю.
      І згадує напівзабутий образ,
      і чує ще його прощальний голос,
      тихенько витираючи сльозу.

      2010



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    298. Анти-коломийки
      Ми уміємо співати
      про війну і біди.
      Запалили нашу хату
      зелені сусіди.

      Ой ударить їх блискавка
      великої хмари.
      Зачекались на опришка
      вівці та отари.

      Де ті байди, гамалії,
      орлики, мазепи?
      Буратіни і повії
      лізуть у нардепи.

      Об'єднали за і проти,
      не бояться кари.
      Позаймали всі висоти
      віті яничара.

      Заарканили Свободу
      зграєю-ріднею.
      І немає у народу
      нації своєї.

      Українці і кримчани,
      ви собі до пари.
      Не корітеся осману,
      турки і татари.

      Від гундяєвої схизми
      вже немає спасу.
      Не шукай путі до тризни,
      сотовий Донбасе.

      Де ти нині, орле сизий,
      Де ви, соколята.
      Наносили гості хмизу
      і палає хата.

      І, як чайка при дорозі,
      б'ється сива мати.
      Зачаїлись у облозі
      її чаєнята.

      Забирає по одному
      із косою Раша,
      і нікому невідомі
      секунданти наші.

      Оселили хату змії
      лукаві, дволикі.
      Окупація Росії –
      трупи і каліки.

      У бою за Україну
      бурі неминучі.
      Виряджає мати сина
      у краї кипучі.

      Є оперення орлине
      і живі герої.
      Об’єднаємо країну,
      а тоді й – до бою.

      07.2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    299. Туга піднебесна
      Минає літо. Все минає,
      що починається весною.
      І все, чого душа бажає,
      тече у Лету за водою.

      Душа оплакує минуле
      і на майбутнє уповає.
      А серце, наче і не чуло,
      що без утрати не буває.

      Умите кольорами крові,
      перемагає жовто-синє
      і за законами любові
      парує літнє і осіннє.

      З'їдає обрії червоне.
      Але і юне, і зелене
      очима-зорями ікони
      із ночі дивиться на мене.

      І просинаються романи,
      коли надія не остання,
      і посипаємо на рани
      солоні присмаки кохання.

      Але описуються інші
      незримі та неповторимі,
      як у навіяному вірші
      ніколи не вмирущі рими.

      І як її жагучі очі
      палають інеєм Стожари
      тієї однієї ночі,
      що й досі ще дарує чари.

      І не одна жива надія
      покличе осінню до себе,
      коли одна-єдина мрія
      закине аж на сьоме небо.

      І буде істина у слові,
      як уявлялося раніше.

      Але ніколи не утішить,
      умите кольорами крові.

      Немає вічної любові,
      а першу не замінить інша.

      07.2016



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    300. Під Божою рукою
      Бог є Закон – це альфа і омега.
      Усі початки і усі кінці,
      і світ людей, і їхні обереги –
      усе тримає у своїй руці.

      Бог – Всюдисущий. Кожного почує,
      якщо серця палкі, як на духу...
      Душа, яка Живого не шанує,
      перебуває вічно у гріху.

      Бог є Святий. Я іншого не знаю,
      хоча і чую інші імена.
      Моя душа на нього уповає,
      але і спокушає сатана.

      Бог – Істина. І це єдина правда,
      якою цементується життя.
      І космосу невидима монада –
      це Божій славі явлене дитя.

      Якщо Єдиний, іншого немає.
      Але уже не чують небеса
      ні муки пекла, ані того раю,
      де є орда і є її яса.

      Його боїться й вірує диявол.
      Але на те й існують москалі,
      що гіршого ніколи не бувало,
      як їхня інвазія на Землі.

      І, може бути, що живемо всує,
      якщо нечиста сила є у нас,
      де не живе, наприклад, а існує
      затятий у безбожії Донбас.

      Бог – Дух і Син, і Добрий, і Великий.
      Його ніде немає візаві.

      Але усюди б’є по голові
      і ідола, і чадо без’язике…

      Дієсловами умиває лики,
      допоки наші душі ще живі.

      2006-2016




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    301. Ідейний вернісаж
      ***
      А чому на поета-сараку*
      виливає помиї писака?
      А тому, що минає минуле,
      а його, як поета, не чули.
      У палітрі поезії – лаки,
      і чекає писака подяки.

      ***
      А на істину мало надії,
      поки марні діяння і дії.
      У екзилі – народ.
      То який ідіот
      у Криму аплодує Росії?

      ***
      А у владі говорити раді,
      що немає челяді у Раді.
      Раді і банкіри-павуки,
      що у банці є ще їдоки
      і, як недої́дки, їхні …леді
      у меню гурмана …«на нараді».

      ***
      А у політиці, і в економіці
      не добачає ніхто,
      як умирає од скромності
      сам тамада нерухомості
      для ветерана АТО.

      ***
      А у нашому раї,
      буває, немає
      своєї руки.
      І біжать олігархи
      під руку монарха
      наввипередки.

      ***
      А як мені якусь надію мати,
      якщо по експозиції іти?
      Які стиляги – у шести-десяті?!
      Які забуті і які ще кляті!
      Які поети!
      І які кати!

                             2016




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    302. Релікти союзної епохи
      Пожати лаври капітана Немо
      не випадає, поки молоді.
      Але і гори дихали на мене,
      озера, ріки і моря, окремо,
      омили ноги і мої путі.

      Моя каюта на борту «Вернадський»
      перетинає Тихий океан
      уже без мене. Але дух піратський
      заносив і на острів корабляцький,
      і на блакитне озеро Севан.

      І я умів побачити китайця,
      який на мене косо поглядав,
      напевне пам’ятаючи Даманський
      або тому, що інколи уранці
      я на Амурі цибухи кидав.

      І козиряли чукчі, і татари,
      і сохою іменував якут,
      коли попід ясні Волосажари
      воєнні Байконуру і Кап'яру
      передавали пошту до Бермуд.

      На Єнісеї наковтався горя,
      і по Обі ракетою ходив.
      І на «кориті», нібито учора,
      боявся бурі Рибінського моря.
      Але, як Разін, Волгу переплив.

      Мої монети є на дні Байкалу.
      В затоці Лаперуза – мис надій.
      А на косі півострова Ямалу
      уже не буде мого номіналу,
      тому що я у Рашу нев'їзний.

      Кучуму я виношую поему.
      Іртиш омиє мого п'ятака.
      Але така оказія у мене –
      не відвоюю я аборигенам
      усі завоювання Єрмака.

      На Колимі – могила мого друга.
      Північне сяйво виїло роки.
      На Кольському була у мене друга.
      Жага тайги. Та не її заслуга,
      що не поїду я на Соловки.

      Були ми агітовані і чесні.
      Подіями насичували дні.
      Але усе собою інтересне,
      натикане у Пітері і Прєсні,
      нагадувало злодія мені.

      Не озирав я мумію ні разу.
      А от на Лені воду окропив.
      У Красноярську хилитав стовпи.
      Та зупинились маятники часу.
      Росію зеків я не полюбив.

      Люблю і досі білий Севастополь
      і чорний забувається Торез.
      На спогади багаті я не Крез.
      Та Регістан, Ечміадзин, Акрополь
      не додали поезій і поез.

      Я перелітний. Манять ще простори,
      і ріки, і озера, і моря.
      Та настає осілості пора.
      І у свою уже осінню пору
      вертаюся до сивого Дніпра.

      Ночуючи під зорями ясними
      на палубі земного корабля,
      я спокушався мріями земними.
      Але коли крутилася Земля
      і у Союзі всі були своїми,
      не спокусився зорями кремля.

      1996-2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    303. Finita la...
      Що Бог дає, то те і ймемо,
      а забирає сатана
      майно, і душу, і окремо
      усе, що плодила вона.

      Немає плоду – все минає
      і по дорозі до Отця
      її орбіта добігає
      до героїчного кінця.

      То й уяви, що ти – у та́нку,
      як у танку́. Ото й ... привіт!
      Пиши у віршах заповіт,
      аби умаятись до ранку.
      Але тримайся до останку,
      якщо чекає інший світ.

      07.2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    304. Позачергова черга
      ***
      Поезія витає всюди,
      і уповаємо на чудо.
      Але готуйся до атак
      і завойовник, і вояк.
      Поети, снайпери – це люди,
      що мають
      витончений
      смак.

      ***
      До яких не тулимось богів,
      а поети – християни ніби,
      у молитві, як Ісус велів,
      і у гніві ганять ворогів,
      і в любові…
      І немає
      німбу.

      ***
      У поета тільки і таланту –
      із ілюзій ткати міражі.
      І йому не зайве пам'ятати, –
      чим душа жива і чим багата,
      те і йде клондайком
      у вірші́.

      ***
      Немає більшої халепи,
      як поговори та наклепи.
      І як не осіняй чоло,
      нема поета із нардепа.
      Диявол має пику Гепи
      і не міняє
      ремесло.

      ***
      Немає сенсу жити-виживати,
      якщо не досягаємо висот,
      які могли опоетизувати.
      Але існує Допа, є «Оплот»,
      і мають індульгенції пилати,
      які готує нації
      народ.

      ***
      Не вимирають таланти.
      Більшає коло шопти.
      Ми у терпінні – атланти.
      Легше одному страждати,
      як у колоні
      іти.

                         2016




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    305. По тріщині золотого перетину
      До золотої середини
      далеке наше житіє,
      коли і тріщину дає,
      і випробовує людину.

      Немає у людей мети
      іти усім до ідеалу.
      Іржа жовтавого металу
      не заміняє золотий.

      І зодчий обирає глину.
      Але не вивільнить із уз
      сучасну діву Магдалину
      майбутній чоловік Ісус.

      Як не описуй те майбутнє,
      немає віщого пера,
      де є історія добра.
      Усі рої обсіли трутні.

      Немає муки каяття.
      А є – то мало запоруки,
      що буде іншому наука
      його історія життя.

      Усе повторюється знову.
      У зрізі розтину вини
      чинушами стають чини,
      а комарі жадають крові.

      Немає Божої любові
      на території війни.

      Остання ера сатани
      тріщить по золоту основи...

      До чорно-білого готові.
      А сняться кольорові сни.

      06.2016




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    306. Муляри заґратованої свободи
      Я думаю, що я багатий.
      У мене є земля і хата
      і на городі врожаї...
      Але які багатії
      усі нувориші й паяци,
      що вимуровують палаци
      на економії моїй!

      Я думаю, що я на волі,
      коли рубаю у картоплі
      сапо́ю пишні бур'яни.
      Усім до лампочки пани.
      Але душею ми віками
      були і будемо рабами,
      коли орудують вони.

      Вони і ділять, і годують,
      але і душі замурують
      за наші кошти. Окрадуть
      або отрутою єлею,
      за голу істину, брехнею
      у домовину покладуть.

      А воля жити агітує, –
      борітеся! А хто почує,
      коли у себе я – ніхто?
      Лукавий камери мурує.
      Ірже коняка у пальто.
      Але ніхто не хоче всує
      ділити істину на сто.

      07.2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    307. Моя хода травою-муравою
      – Катай зо мною, – чую із далека
      ночами одинокі голоси.
      І, наче, йде по п'ятах небезпека
      і шепелявить, – жайве не писи.

      Описуй літо, осінь і дерева,
      і не чіпай політики, душі...
      Чатує не з косою королева,
      а з бомбою – за ці репортажі.

      І я тоді беру у руки ноги
      і гей – потолочити мураву.
      Кудою не іде моя дорога,
      а я ще чимчикую, бо живу.

      Іду з весни до осені нової,
      готовий із дистанції зійти
      у мураву, під килими якої
      ховаються миряни суєти.

      У суєті її ще не скосили
      і у грозу не вибили дощі.
      Але її варяги перерили,
      тому і я хлєбаю їхні щі.

      Їх прибуває. І куди дівати,
      якщо не у палаци із хліва?
      Йдуть мародери до моєї хати,
      де лиш надія поки-що жива.

      Де – ще не вмерла, ...нібито повинна,
      коли усі дороги і путі
      уже забуті. Ніби Україна
      це не моя опора у житті.

      І нібито я маю, ради Бога,
      радіти, що з косою по Русі
      іде війна союзу і осі.

      І голоси ведуть мене самого
      єдиною стезею до порога
      у мураві ходою по росі.

      27.07.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    308. Хода орди і України
      Московія риє у Київ.
      Юрбою вирує орда.
      Дорогою хана Батия
      тече каламутна вода.

      У піку згорьованій ненці
      орудує родіна-мать.
      Нашестям рідні чужоземця
      шурує кирилова рать.

      Шикуються аспіди вчені,
      релігія і ...суєта,
      аби чоловічки зелені
      ваяли нового кота.

      Давайте згадаємо Рашу
      і хресні походи її
      по їхню Граалеву чашу
      у наші поля і гаї.

      Давайте і псалми горлати,
      і за течією віків
      Тугарина Вову єднати
      із Беркутом західняків.

      А, може, – святити сокиру
      або бойову булаву
      і хай охуин* Володимир
      мирянам дарує Москву?

      А ні, то забудемо біди, –
      ачей, християни усі.
      Нехай охуинія їде
      хрестити себе на Русі.

      І хай не лукаво, ордою
      парафія буйна кремля
      пускає собі за водою,
      як ідола, дух москаля.

      І хай потайні лиходії,
      що лаври украли чужі,
      беруть у оренду Софію –
      ліпити свої рубежі.

      Давайте, нехай не боїться
      із раю до пекла іти.
      Давайте прощати убивцю,
      бо ми окаянні брати.

      Давайте! Нехай вона має
      у нас їжака од вужа
      і, може, тоді полиняє
      навиворіт чорна душа.

      Давайте любити ушуйок,
      анафему п'яних попів,
      Гундяєва – за алілуя
      конвою у лігво катів.

      Давайте до Криму тікати,
      де Рашія дбає за нас,
      давайте її обожати
      за те, що палає Донбас.

      Або лобизати почнемо
      за те, що во і́м'я кота
      воюють повії гарему...

      Аби ціпеніли уста,
      давайте її обнімемо,
      коли оніміє, свята.

      27.07.2016




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    309. Битіє і свідомість
      ***
      Юрба цінує не усе, що є,
      а те, що має бути у народу.
      Тому і не цінуємо свободу,
      яка і агітує, і дає
      орієнтири племені і роду.

      ***
      Вода тече, а Божий суд гряде.
      Як не суди – ідемо по етапу.
      Але чому тудою не іде
      окремою колоною орде*
      команда судії-головотяпа?

      ***
      Тримаю у руці синицю.
      а журавлі летять у ніч.
      І сови з ніччю віч-на-віч
      чекають на мої дурниці
      із мудрим виразом облич.

      ***
      Скаженіє Азія у полі,
      де кочує плем'я сатани.
      Невловимі месники і тролі
      опоетизовують неволю
      і леліють демона війни.

      ***
      Як заповіт онукам-козакам,
      і неуку, і діючому чину
      не обіцяю мирної години,
      якщо на одрі не побачу сам,
      що і живий душею опочине.

      ***
      Ніхто не знає до пуття,
      що є душею у істоти.
      І не дізнається достоту,
      що уві сні її життя –
      історія її народу.

                                    2016




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    310. Корективи часу
      Було колись, та є і нині
      у кожної – її солдат.
      І як не грайся, а людині
      дають у руки автомат.

      Вона чекає. Він кохає
      і обнадіює її.
      Було колись! Але немає,
      коли реально є бої.

      І час минає. І герої
      єднають долі. То колись.
      А нині?
             – Мила, не журись.
      Усе, що виглядає грою –
      дитяча казка, без якої
      уже ніяк не обійтись.


      07.2016




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    311. Молодецькі сентенції
      Казав мені мій тато в юні ро́ки, –
      коли не любиш бабу, не цілуйсь.
      Ну а коли я став уже нівроку,
      то цю пораду намотав на вус.

      Всі гарні діти слухаються тата.
      І як веліли, так я і робив.
      Коли хотілось жінку цілувати,
      це означало – я її любив.

      Ну, а коли і сам уже не тато,
      онук питає, що я за дідусь?
      Навколо мене так жінок багато,
      а я усіх до о́́́́дної боюсь.

      А я гадаю, – як їх не боятись?
      У більшості професія така,
      що мало їм одного мужика.

      Нема чого із дідом цілуватись?
      А як же їй без віна залишатись,
      якщо була оказія така?

      06.2016




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    312. Літні приморозки
      До осені – рано. На зиму – нізащо
      не хоче до раю ніяке ледащо.
      Марія небесна усіх береже.
      На віники є ще. Нові – вони кращі,
      аби вимітати імення чуже.

      Немає ума і помірної дози.
      Оман і мімози побили морози –
      не буде прощань і немає жалю.
      А літні, весною не витерті сльози,
      засіють напам'ять осінню ріллю.

      На інше, вагоме немає ще сили.
      Змію укусили, й бідою накрило,
      і долю украли старечі літа.
      За що умирали? Опущені крила.
      Герої не ті, і еліта не та.

      Гартуємо волю. Її аромати
      уже не забути, якщо пригадати
      бої, барикади і рубаний лід...
      Зоря зодіаку описує коло,
      і місяць ясний не опалить ніколи
      буяючий білою тогою цвіт.

      2016




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    313. Ознаки дорослого щастя
      Юна феє доросла і боса,
      ще учора були ми малі.
      Як ти вірила, що на покосі
      залишили тебе журавлі.

      Героїне ночей серенади,
      ну які ще у тебе літа?
      На твої соковиті принади
      ще чатує пора золота.

      І лишається мало чекати
      ті мелодії білих ночей,
      і навчишся сама чарувати
      таїною урочих очей.

      Ще почуєш і оди, й поеми.
      І співатимуть їх солов'ї,
      як зігріє Хуан чи Ромео
      неціловані губи твої.

      Нарече і тебе – Маріанна
      чорний лицар на білім коні,
      і смарагди дівочого стану
      не один обійме уві сні.

      І покаєшся, може, у тому.
      Та коли поведе у жита,
      ти повідаєш лише одному,
      що таке ця болюча цнота.

      І по лінії …не Мебіу́са
      за фігурою …не Ліссажу
      цілуватимеш очі і вуса
      і пізнаєш у щастя межу.

      І почуєш ти слово напутнє,
      що фігури і лінії ті
      хай вивчають уже молоді.
      А твоє особисте майбутнє –
      це, – уа! – у колисці почуте,
      і гріхи, що малюють святі.

      1992-2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    314. Емоції
      Колись були емоції, а нині
      реакції на доброту і зло.
      Немає де подітися людині,
      аби жури у думці не було.

      Один гальмує, інший жме педалі
      і забуває, що біда лиха.
      Ти із душею, а тебе – подалі.
      І ти ідеш подалі од гріха.

      Ти апелюєш, – схаменися, сину,
      одумайся і не карай сусід...

      Ну, а воно тобі – ножа у спину,
      бо хоче пити-їсти людоїд.

      Ми їм уже годили у союзі
      і потакали по усій землі...
      А, може, досить, наші любі друзі?
      А, може, охолоньте, москалі?

      У кожного на істину є право,
      але її немає у собак.
      Тому за нашу історичну славу
      ще шаленіє лютістю русак.

      Емоції! І забувають люди,
      що у раю не водяться верблюди,
      а на землі парафія така,
      що іноді не варта п'ятака.
      Не вистачає бісеру. І всюди –
      емоції реакції совка.

      06.2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    315. Дерева як люди
      Виринає силует осики
      у оазі буйної лози.
      І такий пейзаж цей український,
      що і на утримати сльози.

      Лепеха, занесена із Криму
      певно, що у дзьобі журавля –
      символ Трійці і чи не єдиний
      оберіг од зайди-москаля.

      Де-не-де гойдаються берези.
      Вигнались у небо ясени.
      Згадують акації – Одесу...
      Є і верби. Журяться вони.

      І одна, як сирота, соснина
      забуває згарища свої:
      і бори-діброви, і гаї,
      і сокиру у руці людини,
      що явилась у лиху годину
      викорінювати рід її.

      06.2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    316. Поезійні версти
      Повернуло життя на собаче
      і старече біда стереже.
      Та не вию, не ту́жу, не плачу,
      що до осені близько уже.

      Бо і пісня уже не зігріє
      і не вигоїть рани сонет,
      як немає у серці надії
      доживати, як вміє, поет.

      І не буде відомо нікому,
      що веде у поезію ту,
      і чого повертаю додому
      пішака на останню версту?

      О мої віршомовні поети,
      мотивація є. В колії,
      по дорозі у шати її,
      де не ходять відомі і метри,
      на дузі із п'яти кілометрів
      я верстаю рядочки свої.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    317. Аніме у форматі 3D
      Падає небо на трави шовкові.
      Сіє акація білі дощі
      на неозорі поля полинові.
      Сипле перлини гроза вечорова.
      Свічами сяють гаї і кущі.

      Поза горою – півколо веселки –
      воду черпає коромисло дня.
      А за оборою пхає щеня
      і на коняку сідає Омелько.
      Трохи хитається. Пив – на коня.

      Чується цокіт копит за водою.
      І озиваються скраю села
      нерівномірні удари луною.
      Цапа Омельчиха б’є коцюбою,
      а мужики «забивають козла».

      Доню гукає налякана мама.
      Ось і вона. І несе рогозу
      у пелені. Зачиняється брама
      і у дворі починається драма –
      доять обоє брикливу козу.

      Сива бабуся із білої хати
      опочиває на призьбі рудій.
      Біля ворини, де трісок багато,
      крицею кіски орудує тато –
      фуркало теше Олесі малій.

      Сонце сідає за обрії поля.
      Сонний гарбуз обіймає патик.
      Баба куняє. Буяє красоля…
      А на городі гуляє квасоля,
      в’яне цибуля і сохне часник.

      Пахне аптекою біля стодоли,
      де тютюнові ростуть лопухи.
      Чути із печі, – кахи, та кахи…
      За осоко́рами ходять по колу
      у хороводі малі дітлахи.

      Як же ідилію цю не любити?
      Он і Омелько іде навмання
      і випиває горня на коня.

      Чути вечірню. І, чисто умиті,
      іконостаси і дереворити
      зирять із раю минулого дня.

      1994-2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    318. Мить помилування
      Не дивина. Що уві сні люблю,
      те і жалію, і усе прощаю.
      О те минуле! Я і досі сплю,
      коли тебе із вирію чекаю.

      І досі ми обоє у кіно
      далекої дитячої країни
      чекаємо зачаєно години,
      яку уже омріяли давно.

      Але усе дає єдина мить.
      І не тому душа моя болить,
      і у юрмі тебе одну шукає.
      Усе ще любо-дорого мені,
      коли не наяву, а уві сні
      осиротілу душу обнімаю.

      06.2016




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    319. Чужина лукавої меншини
      Живемо якось і не ми одні
      у горі нарікаємо на біди.
      А як мені радіти чужині,
      яку мені нав'язує сусіда?

      Єдинороси – золота орда!
      Як бути із такими наодинці?
      Ви любите собаку і кота,
      але ніде й ніколи – українця.

      Вдираєтесь в мечеті кримчака,
      втираєтесь оманою в довір'я.
      Ну що ви є за нація така,
      якщо не ниці покидьки Батия?

      Які ви зайві на моїй землі,
      злодії-завойовники, мат-роси!
      За що вас поважати, москалі,
      якщо ви в Україні малороси?

      Ви любите і сало, і торти,
      і Бога ...оскверняєте ділами.
      Які ви свині, нехристи-брати
      та ближні-вороги парафіяни.

      Воюєте до самої межі.
      Але язик об'єднує у стадо.
      Які ви всі обмежені й чужі,
      манкурти, яничари, колоради.

      І не даєте відліку собі,
      які ви українцями високі.
      Які ви одинакові – тупі,
      мої іноязичні й косоокі.

      Ще є «Айдар» і, ніби, є «Азов».
      А думаєте, що рятує неньку
      неуловимий Шаріков-царьов
      чи недобитий Швондєр-симоненко?

      Що не фігура, то Наполеон!
      Не сліпнуть очі і не в’януть вуха,
      що мафію очолює Кобзон,
      а Думою орудує Валюха.

      Які то є державні солов'ї!
      І як вас очаровує лукавий
      облесною натурою вужа.
      Які ви до оскомини свої,
      володарі украденої слави,
      романтики сокири і ножа.

      06.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    320. Нев'янучий букет
      ***
      Малює літо диво-міражі
      на цілині квітуючого поля,
      і деревій, і маки на межі,
      і на стезі живучі спориші,
      і синьо-жовті братки – нашу долю.

      ***
      Як незабудку у косинці
      її помітить наодинці
      і забуває цілий рік
      неідеальний чоловік.
      Але якої молодиці
      зі смаком спілої суниці
      не переплутає повік?

      ***
      Ко́шу отави. А квіти жалію.
      То залюбуюся, то порадію.
      І дорогі над усе
      дві конюшини, утяті косою,
      кольору крові червоної, тої,
      що й золотий еспарцет.

      ***
      Яка нев'януча краса
      оці волошки у колоссі.
      А уявляється і досі,
      що то у неї – і коса,
      і очі, у яких роса,
      і небеса, і синя осінь.

      ***
      Чари забуті і квіти пом'януті,
      та не міняю одну на букет,
      що у гербарій збирає поет,
      бо не зів'яне ніколи у пам'яті
      їх аромат і її силует.

      ***
      Бути чи не бути, гоїть чи не гоїть –
      а пелюстки білі опаду́ть усі.
      У саду лілея лілії ворожить.
      І яка юначе серце успокоїть
      знає лише ружа у її косі.

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    321. На повороті
      Буяє юністю зело
      уже до осені зігріте.
      І домальовує стило
      на схилі дня початок літа.

      Прозоро дихають ліси,
      до неймовірного зелені,
      і пряні запахи роси
      перенасичують легені.

      Окрилені п'янкі вітри
      причісують цілющі трави.
      І сонечко із-за гори
      цілує пломені заграви.

      У надвечір'ї навмання
      зоря веселку заплітає,
      і вечір у карафку дня
      іще чорнила доливає.

      Але, як мовиться, – привіт,
      мої сонети і сонати,
      і рути–м'яти аромати...

      Заходить за куліси світ.
      І як мені на схилі літ
      усю журу домалювати?

      06.2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    322. Чудеса генезису
      ***
      А на Раші із гущі народу
      клонували новішу породу
      із овець і биків –
      необойовиків
      і баранячу націю горду.

      ***
      А у Чука генеза така,
      що буває із чука мука.
      Але мало біди,
      є ще Гек у орди,
      що рулює на роль чудака.

      ***
      А у Путі з Надією слава.
      Путя Петі дарує забаву.
      І генеза така,
      що оба чудака
      не находять на неї управу.

      ***
      А в Бурятії неомакаці
      прищепили гармату на с-і.
      І волає, – ура!
      І пуляти пора,
      та снаряд заважає собаці.

      ***
      Ну, а Няшу сіяння накрило.
      Князь Таврічєській буде Кирило.
      А істоти нові
      на гібридній крові
      називатися будуть горили.

      ***
      А у Таврії зона вирує,
      і Дімона на вуха не чує.
      І готує татар
      у великий амбар…
      Ну, а Няша? А Няша
      пакує.

                                    2016




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    323. Скороминуще
      Ростуть і діти, і онуки,
      і настає новий етап.
      Недавно бігали на луки,
      а нині ходимо у skype.

      Колись і шастали по лісу,
      і толочили всі поля,
      і не одна лунала пісня
      про козака і коваля.

      Ловили рибу у озерах,
      смалили сало на вогні,
      варили юшку на вечерю
      у чарівному чавуні.

      А на галявині – суниці!
      А у калюжі – карасі!
      А золоті в'юни на низці,
      або …опеньки у росі.

      І не побачене на небі,
      і не почуте у траві...
      Усе минає. Селяві.
      Але нічого і не треба.
      Мені б онука – візаві.

      Мені б минулі юні роки,
      де є кутя і калита,
      і всевидюще Боже око,
      і милосердіє під боком,
      і рай, і воленька свята.

      І на дощі, і у морози,
      і неодягнена, і боса
      повиростала дітвора.
      І хай там холод і жара,
      не забувається і досі
      та найщасливіша пора.

      06.2016




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    324. Ігри на виліт
      Усі задачі уряду нового
      ті самі, що і плани у старого:
      побільше накопичити бабла,
      ходити за командою ла-ла
      і насолити власному народу
      конаючого де-не-де села
      за те, що революція була,
      коли у нього не питали броду.

      І дмухаючи на холодну воду,
      смакуємо її гіркий розсіл.
      А у Європі на Росію спрага.
      Нема уже ніякої Гааги.
      Америку понесло у ІДІЛ.
      А Україну дістає зі сходу
      і має у ефірі переваги
      уже агонізуючий дебіл.

      Немає на Донбасі мирних сіл.
      А у Європі є ще правий сектор.
      Його годує Раша із руки,
      І Путя усідається за стіл,
      як той почесний у Сорбонні ректор,
      який тасує карти і віки,
      де Ахіллеса колесує Гектор,
      хоча було у Трої навпаки.

      Про це і говорити не з руки.
      Але і наша братія ступає
      у роз’ярілу течію ріки.
      Народ сміється. Весело аж-аж.
      Триває урядовий епатаж
      і податі фіскал іще здирає,
      і на маєтки, і на їжу має,
      і видає субсидії на транш.

      05.2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    325. Хохли
      Нема такого договору,
      де не чекає нас тайга.
      Всі українці лізуть вгору,
      аби дістати батога.
      І триста літ четвертували,
      і таврували сімдесят,
      і рідну мову відбирали,
      аби глаголив «старший брат».
      І от ся маєш – били-били,
      а Україна ожила!
      За це кацапи до могили
      точили ікла на хохла.
      Хохли – бандери й поліцаї,
      а особливо западня.
      А от у тюрмах вертухаї –
      уся духовна кацапня.
      За все, що є, було і буде
      найбільше винні – це хохли.
      Вони усюди лізуть в люди,
      але такими не були
      ні у єврея, ні в кацапа,
      ані у злодія-купця.
      А обдеруть його як цапа,
      то він і винен, що вівця.
      Йому природно їсти сало.
      Воно у горлі не дере.
      Але коли кацапу мало,
      то він і з горла забере.
      Дай українцеві посаду,
      то не поцупить, не проп'є,
      а укґаїнець ґади влади
      і ґідну маму пґодає.

      Уміє кацапня лукава,
      коли на неї йде хула,
      усю свою скажену славу
      перевалити на хохла.
      І він командує, буває,
      де чуркіни – ні те, ні се,
      але коли чогось немає,
      то він із дому принесе.
      Ну ось такий цей неборака,
      працює з ранку до світанку,
      дурний і добрий до пори,
      коли попросить на гілляку
      якусь собаку-комуняку,
      аби підняти догори.

      05.2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    326. Клептоманія
      Клює сорока на блискуче.
      Усі злодії – на чуже,
      ну, а домашні – на онучі.
      І тут утрати неминучі.
      Ніхто своє не вбереже.

      Падкі поети на романи.
      Заможних щупає пірат,
      а от заміжніх – донжуани.
      Клепають речі клептомани,
      а графомани – плагіат.

      Міняють мани на карати
      і у колекції беруть.
      Чекають слави герострати.
      Іде поліція карати,
      а несуни усе несуть.

      За золоті у себе гори
      велике Пу сусіду боре
      і захищає уркаган.
      Воно освоює простори,
      і завоює Біле море,
      і переплюне океан.

      А наші акції – круїзи.
      Пакують клоуни валізи
      подалі у чужі краї.
      Європа консервує візи,
      якщо укропія полізе
      у метрополії її.

      П’єро освоює кориду,
      а буратіни-аскариди
      дешеві пляжі у Криму,
      а лугандонія – тюрму;
      імперіали – прокурори,
      а можновладіє – офшори,
      а тугодуміє – суму.

      Парафія – і та воює.
      І православіє не чує, –
      ніхто своє не вбереже!
      Ми салютуємо уже!
      Немає мафії такої,
      що не готується до бою,
      і не захапає чуже.

      05.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    327. Опозиція гідрі війни
      Нині ординці – це покручі Путі,
      виродки п'яні доби каламуті,
      що допиває вино із лайна.
      І без Гааги усі бузувіри
      будуть судимі до вищої міри.
      Це і моя, і вселенська війна.

      Хай не прощають мені посполиті,
      ниці душею і кровію ситі
      і у прийдешні, і нинішні дні.
      Хай дорікають манкурти мені.
      Із омерзінням я буду давити
      гідру Росії в гібридній війні.

      Я – це укропи моєї країни,
      лицарі честі високого чину,
      знана й незвана у люди рідня.
      Є в Україні поети й герої
      ті, що стояли за неї горою,
      щоб оминала її кацапня.

      2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    328. Парадокси логіки
      ***
      Є люди, як одна суцільна рана,
      що гоїтись ніяк не перестане,
      чи буря виє, а чи дощ пішов,
      чекають, аби щось було погано,
      тоді і їм буває
      хорошо.

      ***
      Пам'ять історії. Всі пом'януті,
      хто на сторінку успів.
      Тільки реалії ніби забуті.
      Творять героїв козли ліліпуті,
      а заодно і катів,
      і бойових
      баранів.

      ***
      І мудрі ми, і вічні неофіти.
      Вивчаємо і ветхе, і нове.
      Любуємось у дзеркало криве,
      бо нереально вижити у світі,
      де є і виживається
      живе.

      ***
      Все, що сіріє, воно і німіє,
      і животіє дарма.
      І багатіти воно не уміє.
      Сіре і думкою не багатіє.
      Думки такої
      нема.

      ***
      Літо ще подовжує і віку,
      і бажання жити чоловіку,
      Ну і осінь фори додає.
      Та яка зима ще попереду?
      До куті уже не буде меду.
      Не минає, –
      кожному
      своє.


      ***
      Що не кажіть, а ми не проти,
      аби судили ідіоти
      і правили політикани зла.
      Тоді і щастя по кишені,
      і індульгенцій повні жмені...
      Осли!
      А обираємо –
      козла.

                                    2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    329. Джини з бутля параної
      Масони чи мафія править у світі –
      риторика зайва. Проте
      допоки ще сонце засяє в зеніті,
      диявол у силі росте.

      Юрма, параноя і генії дуті…
      Немає Христа в голові.
      Являються лєніни, сталіни, путі,
      Росія жадає крові.

      Проекти майбутнього – марево раю,
      де буде еліта сама.
      А джини із бутлів літають у краї,
      якому і краю нема.

      І Шамбала, й ложа, й рука Аладіна
      карає імперію зла,
      але не пакує у бутлеві джина
      і карлу із оком орла.

      Хіба не відомо, що це двоєриле
      годують мої вороги?
      Одна голова – кривослав'є горили,
      а друга – макаки тайги.

      Хіба ви не чуєте голос народу,
      яка косолапа орлина порода
      у цій недолугій війні?
      Чи буде таке, що якоїсь години
      запхають у бутель московії джина
      союзу, війни і брехні?

      2016




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    330. Пароніми з поясненнями
      І содоми, і гоморри –
      це Росія неозора,
      а Гоморра і Содом –
      єто наш савєцкій дом.

      І широка, і народна,
      а лишається сама.
      Русофілія сьогодні –
      ізвращєніє ума.

      Озвіріли філо-фоби,
      забуянили особи,
      а у стані сатани –
      пролєтарії страни

      і на подвиги готові,
      і зачаті у любові...
      ...до казьонного бабла,
      до чувіхі і арла.

      Де ті звивини у мозку?
      Та ідилія яка!
      Двє сельодкі у авоську
      і чєкушка первака.


      Ну і їм би – імбецила
      і парафію Кирила
      ат Адєси і по Рим –
      Лугандонію і Крим.

      Їм би ще одну Атчізну
      комунізму і царизму,
      і ходити у строю
      у бою за мать тваю.

      І за родіну бальшую
      зупинити серцем кулю,
      аби їли і пили,
      і багатими були

      на одну свою зряплату.
      Ой, чертоги москаля!
      Як уміли чаювати
      за сіяніє кремля!

      А які були палати
      і під мохом білі хати!
      І голодне немовля,
      і побори ...за теля,

      і за яблуню, і грушу,
      і за розіп'яту душу.
      О! Яка була яса...
      ...і дешева ковбаса!

      А які були генсеки,
      піонерія і зеки!
      Як творили і жили
      анжєнєри і осли!

      Ех, якби той рай вернути
      та історію забути!
      Як би кацапня пішла
      за імперією зла!

      І добилися би слави
      за розбої на війні,
      і амністія була би
      урці, зеку, сатані.

      Як би їм би палєгчало...
      ...їсти українське сало.
      Як би нищили хохла,
      якби воля їх була!

      А еліту язикату?
      У тюрягу і стріляти.
      А данбасію – в село,
      аби мови не було...

      ...про політику і волю,
      і козацьку нашу долю.
      І повідає ...Атєц:
      рєвалюциі піпєц!


      А куди мене подіти?
      А чому хороші діти
      з європейцями – на Ви?
      А якщо тебе пошлю я
      ссати матушку радную?
      І подалі...
                      ...ат Маскви.

      .............................
      От і пісня веселенька!
      А хотілось нині:
      защебетав соловейко
      в лузі на калині.


      Ой немає переміни
      і нового мало.
      Гомоніла Україна,
      поки перестала.

      05.2016




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    331. По той бік
                     І
      Дачі огородні
      поливає дощ.
      Ми іногородні –
      хоч або не хоч.
      І на суходолі,
      наче на війні,
      і немає волі
      вольної мені.
      Я не розумію.
      як у ці роки
      бути за Росію?
      А були віки.
      І вояжували,
      а раділи мало.
      Слава – не хула.
      Та пора настала.
      Полум' я Джамали –
      Рашії зола.

                   ІІ
      Ой піду до лісу,
      у свої луги.
      Як лунає пісня –
      ми не вороги.
      Подивися, люде!
      Може наяву
      весело не буде.
      Але я живу.
      Не цурайтесь, діти,
      може уві сні
      я побачу квіти.
      Хай і не мені,
      та на переломі
      ветхості років
      буде, як нікому
      так, як я хотів.
      Є у мене двері
      у мої поля,
      і не на папері –
      пісня солов'я.

                 ІІІ
      Ой чиї то квіти
      поливали діти
      біля паркана?
      Ой, чия вина,
      що на тому світі
      істина одна?

      05.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    332. На довгу пам'ять
      ***
      І на чужого не найти управу,
      і рідні наїдаються на славу.
      Живемо у надії на колись.
      Злодії темні нищили державу,
      то як же без розумних обійтись?

      ***
      Нема у світі вічного нічого,
      що націю об'єднує і друзів.
      У владу обираємо святого,
      але вона існує ради того,
      аби хотіло бидло до союзу.

      ***
      Усе од біса – суто ложне.
      На Раші тикає безбожне,
      а чорті-що іде на Ви.
      Любити ірода не можна,
      коли сепаратіє кожне,
      якщо повіє із Москви.

      ***
      Країна пам'ятає торохтілок.
      Черговий кум де-юре кращий всіх.
      І обіцяє викурити тих,
      у кого апеляція на вирок:
      – Ну хто по п'яні не робив помилок,
      міняючи хазяїнів своїх?


      ***
      Людина не лишається одна,
      коли і визнає, і знає Бога,
      і оминає не одну дорогу,
      якою управляє сатана,
      але іде десятою вона –
      до істини і Отчого порогу.

      ***
      Коли юрма і неофіти
      недооцінюють талант
      і намагаються скорити
      і слово істини убити,
      зажитися на цьому світі –
      це не найкращий варіант.

      ***
      Поети добрі, іноді – хороші.
      Але не те ознаменує суть,
      за що поету премію дають.
      Таланти, асигновані у гроші,
      приспівуючи, інколи живуть.

                                    2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    333. Надія дома!
      Осанна Волі і Надії!
      Ганьба єфрейтору юрми.
      Єднає безнадійна мрія,
      що є у небесах Месія
      і є ще люди між людьми.

      І Віра є, що не за ґрати,
      не по іронії судьби
      її рятує Божа Мати.
      І нині нічого гадати, –
      а що якби? А що – якби,

      якби вона голодувала
      до нелогічного кінця?
      Але вона живою стала…
      …на п’єдесталі із металу,
      достойна слави і вінця.

      І хай живе жива Надія.
      Якщо така одна за двох,
      то на очах у багатьох
      побачить навіть і Росія,
      що зійде жінкою Месія,
      бо з нею істина і Бог.


      25.2016




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    334. Мєнтокрилі мусоршмітти
      Є у політиці генії-дурні
      високомірні і малокультурні.
      Альтернативи нема.
      Суд і поліцію, бізнес і право
      завоювала у мене держава,
      Має усе задарма.

      Путя диктує, за що воювати,
      Петя – коли у Європу тікати.
      Раді усі. Все одно,
      як би глибоко могилу не рили,
      ще вистачає нечистої сили,
      що опускає на дно.

      Ідеологія Раші існує.
      По Україні і досі кочує
      слава її і хула.
      Поки воюють совки і укропи,
      і у Америці, і у Європі
      аудиторія зла.

      Напоготові тримаючи бомбу,
      дуже радіють дебіли і зомбі,
      що найсильніші вони.
      І наточивши ножі і лопати,
      дуже бажають вони показати
      істинний лик сатани.

      Я його бачу і плачу. Одначе
      я закликаю, – тримайся, козаче!
      Це ще не вічна яса.
      Буде ще сонце веселе сіяти,
      поки на Сина надіється Мати
      і не горять небеса.

      2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    335. Весняні каруселі
      Усіяв дороги акації цвіт.
      Рябіє осоння отави.
      І сизі сережки березових віт.
      уже опадають на трави.

      Заманює липа медові рої,
      і віє нектарами раю.
      Оаза бере у обійми свої
      усе, що кує і літає.

      Зозуля рахує майбутні літа.
      Минулі оплакує одуд.
      А щастя невидиме – поряд,
      коли досягається ціль і мета.
      Гойдає колиску пора золота –
      сусіди
                  не битимуть
                                         посуд.

      05.2016




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    336. Рудиментарні плями
      Кожного, здається,
      вчили ще у школі:
      п'яниця проснеться,
      а дурний – ніколи.

      Є кого жаліти,
      що нема де спати,
      і од пуза їсти,
      і байдикувати.
      Їх і не лякає
      ні ярмо, ні пута,
      адже все буває,
      як і має бути.
      До сіней із хати
      і чужої клуні,
      легше виганяти
      п'яницю і дурня.
      Є за що набити,
      як немає жита.
      Та у світі цьому –
      файно, як нікому,
      у союзі жити
      п'яниці
                   одному.

      05.2016




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    337. За що, почому, як і де?
      ***
      Обранці долі і юрби
      окупували Україну.
      Офшори мають і торби
      обранці долі і юрби –
      інакомислячі донині
      і «обереги, й берегині» –
      обранці долі і юрби,
      і колоради у щілині –
      колони п'ятої раби.

      ***
      А на Расєї, як собаки,
      готові урки до атаки.
      І в Україні де-не-де
      готові урки до атаки.
      І кагебе, й енкаведе
      сідають з камери у танки.
      Готові урки до атаки,
      але відомо, як і де
      кінчають бійку забіяки.

      ***
      Народженій у вирі бід,
      клювали очі Україні.
      Але за що, її, невинну,
      народжену у вирі бід,
      жеруть і нині людоїди?
      Вона є образом Вітчизни
      і миролюбної сусіди,
      народженій у вирі бід.

      ***
      Живе у генах наше майбуття.
      Ще лежимо упоперек на лаві,
      а вже у найвіддаленішій справі
      живе у генах наше майбуття.
      Радіємо смиренні і лукаві –
      аякже! Зупинись на переправі.
      Живе у генах наше майбуття.
      І віщі сни забутого життя
      кошмарами наповнюють уяву.

      ***
      Генії гібридної війни
      убивають мрії і надії.
      Мається еліта сатани –
      генії гібридної війни.
      Бестії, юродиві месії,
      ідоли країни і страни,
      генії гібридної війни
      хочуть Україну на Росії.

      ***
      Не помагає неуку наука.
      І зайві муки, і немає бука
      на дуку. Крадія-багатія
      рятує наша кругова порука.
      Не помагає неуку наука,
      порочне коло і круги своя.
      Такою є наука житія –
      не помагає неуку наука.

      2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    338. На проводи
      Знову додому на проводи їду,
      де і печалі, і радощі всі,
      липа Тараса од прадіда-діда
      п’є-не нап’ється води у Росі.
      Поки почую, як мати гукає,
      і не побачу живими сусід,
      може, барвінок мені нагадає,
      де спочиває похований дід.
                  Є, слава Богу, і пити, і їсти.
                   І літургійна акафіста мить,
                може, зорею зійде урочисто,
                     і засіяє небесна блакить?
      І завітає рідня і знайомі,
      і на хрести – силуети живі,
      ближні, далекі, забуті, відомі –
      діти дітей і дари у траві.
      Душі несемо до мами і тата
      і на Малій і на нашій землі.
      Їм обіцяли усе... і багато...
      Їх і немало у чорній ріллі.
      Братська могила великій родині –
      голодом гнане у яму село.
      Цвинтарем стала одна половина,
      іншої – ніби тоді не було.
      Наче її ще і досі немає.
      Буйні вітри перевіяли прах.
      Наша історія їх поховає
      на роковини у тих небесах,
                   де не минає хода урочиста
                Божого суду, акафісту мить.
                     Є ще юродиві і комуністи.
              Хто за убитих мені відповість?

      05.2016




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    339. Проводи юності
      Ти і досі ще снишся мені
      на вокзалі, у вихорі балу...
      Де з тобою ми ще не бували?
      Ну, хіба-що, на іншій війні.

      Ну, хіба-що, у іншій країні,
      де у тебе свої кольори.
      Але це не присниться людині –
      цілувати чужі прапори.

      Ну, хіба-що, у Леті обоє,
      де межа поросла споришем,
      а гробки – голубою каймою.
      Але нам туди рано іще.

      Наша юність на проводи їде,
      оминаючи стезі міські
      і тому, що як люди близькі,
      і тому, що далекі сусіди.

      Ми жили на гарячій зорі
      у одній ілюзорній країні
      на високій-високій горі,
      на якій не буваю я нині.

      Ми у безлічі дивосвіті́в,
      на межі невідомого світу
      повнотою німих почуттів
      ще уміємо тихо радіти.

      І у темному колі юрби
      ти сіяєш окрасою тіла.
      Але очі твої у журбі.
      І чому я так хочу, аби
      уві сні ти за мене раділа,
      що сумую я ще по тобі?

      05.2016



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    340. Застороги самовидця
      У мене є ще сили й арсенал
      розпізнавати зародки атаки
      на рідну мову і на ті порядки,
      які не помічає самохвал.
      З дрібного починається усе
      і виростає до глевкої брили.
      Ще на місцях вітійствують горили
      із наміром вернути еСеСеР.
      Романтики весняної пори,
      осліплені революційним сонцем,
      ви інколи дивіться у віконце,
      але не тільки знизу догори.
      Легіонерів гарту молодого
      відомо і від чого, і чого
      не прибуває у моїм полку.
      І я розповідаю це того́,
      що інколи не відаєте то́го,
      що має бути ясно їжаку.
      О Донкіхоти піки і сідла
      на тощій спині свого Росінанта.
      Ой, не пересідайте на осла,
      де зброєносцю дутого таланту,
      реміснику строкатого пера
      із вітряками легше воювати.

      Я не один, хто застує усім.
      Б’ю у кімвали і водиця ллється.
      Коли з нічого виникає грім,
      поет не злиться. Гірше – він сміється.
      А як воно – сміятися до сліз
      поети знають. Є у нас дорога,
      де діє спільне кредо і девіз:
      «За нами правда, Бог і перемога».

      Коли сіяє сонце із небес,
      а зі стіни – ясні дереворити,
      а із амвону стоголосся мес,
      і Слово ще устами не убите,
      не рано і не пізно говорити, –
      Христос воскрес!
                     Воістину воскрес!


      04.2016




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    341. Риторика поезії
      Писалось би, та застує полуда
      навроченою лірою богів.
      Поезою влізає словоблуддя
      у мороці хаосу марних слів.

      Багатослів'я – це ще не поеза,
      і римування кожному дано.
      Поезія, як правило, твереза
      і не туманить, як гірке вино.

      Вона не рафінована – це добре,
      але у ній, у темній і сліпій
      ніколи не заграє синє море
      і не осоловіє лиходій.

      Вона сама підказує поету,
      чи пахне Муза у її рядках.
      Ми є недосконалі інструменти
      у ніжних і невидимих руках.

      Поезія потішиться над нами,
      якщо вона не вміє – навпаки,
      порадувати точними словами,
      які оберігають словники.

      2016



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    342. Зірка Квітки Цісик
      Де височить Чумацький шлях,
      лунає пісня українська.
      І сяє у палких серцях
      неопалима наша зірка.

                               Де ти не є,
                          зіронько часу,
                             сонце встає.
                          Темрява гасне.
                          Спів солов’їв
                            лине до тебе.
                                   Очі твої
                     дивляться з неба.

      І поки наші рубежі
      оберігає світла зірка,
      нехай на відстані душі
      у небесах сіяє Квітка.

      І хай співають козаки –
      американці України.
      Нас об’єднала на віки
      небесна Квітка Чураївна.

                               Де ти не є,
                          зіронько часу,
                             сонце встає.
                          Темрява гасне.
                          Спів солов’їв
                            лине до тебе.
                                   Очі твої
                     дивляться з неба.

      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    343. По канату над прірвою
      Коли йдемо тією течією,
      яка уже не залишає сліз,
      то як не повинитися душею,
      що не жили, а мучилися з нею
      у цьому краї зеків і лакиз?

      І поки не жили, а виживали
      у вирі суєти і самоти
      тону́ли, то із неї виринали –
      із глибини до тої висоти,
      якої у юдолі сліпоти
      і зрячі у собі не помічали.

      Екранами пройшла як ураган
      така собі Ельвіра Мадіган,
      якій життя судило «вищу міру».
      Але куди летіти на біду
      метелику у заскленім саду,
      де вижили «еліта» і банкіри?

      1970-2016




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    344. Три іпостасі
      Мова поезії інша,
      поки існую… мовчу…
      А озивалась раніше
      Музою вітру, дощу.

      Падаючою зорею
      Ліра майне уві сні.
      І не долине до неї
      Мрія моя вдалині.

      І затихає луною…
      Тужить душа за такою,
      поки сльозу не утре.

      Тільки радіємо рано.
      Мрія хмариною тане
      і забувається. Мре.

      04.2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    345. Завойовники
                      І
      Ой, Расєя-мати,

      вата і корито,
      міни і гармати,
      роги і копита.
      Манія-ідея –
      хочу еСеСеРу,
      вікова вандея:
      Сталін і Бандера.
      Вічні хато-пали,
      горе-лиходії,
      а завоювали
      дулю у Росії.
      Нищили Кучума,
      у казаха – юрту,
      в Україні – думу,
      а сьогодні – хунту.
      А спитай у нього,
      що воно у неї?
      Ой, візьме на роги
      за чужу Расєю.

                      ІІ
      – Ми такі наївні
      п'яниці й нероби,
      у своїй країні
      українофоби.
      Нам на допомогу
      їдуть воєводи –
      гоги і магоги
      півночі і сходу.
      Є за що конати –
      за руїни наші,
      за язик і Рашу,
      є куди тікати.
      Будемо служити
      Путіну-уроду
      Хочемо судити
      іменем народу.
      Наші отамани
      за орла й корону.
      Там, де є кияни,
      буде сіра зона.
      Ми – колона Раші,
      а не ідіоти,
      убивають наші,
      ну а ми – не проти.
      Урки-забіяки
      це вам не укропи.
      Повертай Аляску
      і кусок Європи!
      Де ти, наша Путя?
      Чом тебе немає?
      Ми уже по суті
      «кровушка радная».
      Няша і Захаря,
      Таракан і Поні,
      Ось яка ми пара –
      злодії в законі!
      Нас усе чекає
      у Європі Київ
      і охороняє
      Петя Олексіїв.
      І ракети всує,
      і не треба міни.
      Рашу копіює
      влада України.
      Їхні рожі – лиця
      у тієї ж мами.
      Візьмемо столицю
      голими руками.
      Перемре до літа
      армія уперта.
      Є іще еліта –
      з матами поети.
      І такі ж повії,
      і язик руїни.
      Буде у Росії
      мати Україна.


                      ІІІ
      Ой не розуміє
      чучело месії,
      що не вся Росія –
      зеки і злодії.
      Що і прісно, й нині,
      будуть славу мати
      у своїй родині
      воїни-солдати,
      поки в Україні
      будемо єдині
      і у кожній хаті
      Волю шанувати
      і плекати Мрію,
      Віру і Надію.

      04.2016




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    346. Яса, краса і Бірюса
      Імперія катів
                                 лінчує все,
      що у собі
                         загрозу їй несе.
      І оперує
                      тупо
                                 безголов'я.
      Росія
                    закалялась
                                       у бою
      і за усе,
                      до чого охолов я,
      я їй –
              у очі «унтера» –
                                          плюю.

      Великодушні навіть дикуни.
      У зоні
                    і законні
                                     пацани

      не посягають
                        мучити невинну.
      А нице уособлення
                                  страни –
      опудало
                      гібридної
                                         війни
      мою Надію
                     убиває
                                       в спину.

      І повезуть її
                                  на Бірюсу
      дивитися
                        тайожную красу,
      поститися

                      і допивати чашу.
      Ой, рано
                        вечоріє на Обі,
      щоб уявити
                         кожного
                                           собі
      паяца-гуманоїда
                                на Раші.

      Ой не один,
                        я думаю,
                                        ще є,
      хто поділяє
                                 бачення моє,
      які передові
                              народні маси

      у Чуді,
                      у Рязані,
                                    у Кремлі,
      та й на усій
                           зашореній землі,
      що виродила
                          Вову-фантомаса.

      І розумію це
                                  не лише я,
      що наша
                   дипломатія –
                                       своя
      у рашіє-рошенового клану.
      Кому охота
                            мати на коні
      таку живучу
                          у своїй війні,
      даровану
                  історією
                                   Жанну?

      Я п’ю за Русь
                      за нашу
                                    ще живу,
      її велику славу
                                    вікову,
      а у моїй молитві
                                  за Надію,
      за каторжан
                       у тюрмах і тайзі
      і за красу
                           на річці Бірюсі

      я проклинаю
                           місію
                                         Росії.

      04.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    347. Сутінки весни
      Уже зів'яли проліски і ряст
      і нагадає нам Еклезіаст, –
      нема нічого, що не проминає.
      І сон-травою знову облітає
      яса краси, що радує на час
      відведеного у юдолі раю.

      Усе й усіх овіює весна:
      плугатаря у полі, чабана,
      і окриляє воїна надія.
      Не вписується у весну війна…
      Линяє на палітрі полотна
      жіноче щастя і дитяча мрія.

      І наче сяє сонце угорі,
      і рани омивають знахарі,
      і нібито уже сміються діти,
      і виплакали горе матері...
      Але коли воюють упирі,
      то не уміють ангели радіти.

      Не забуяє облетілий цвіт,
      коли чорніє знову білий світ
      і у сумне минуле повертає.
      І туманіє сива голова,
      що на весні уже і рік, і два
      надія
                  ще пожити
                                    умирає.

      04.2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    348. Весняна бухгалтерія
      Іде весна у маєві журби
      і у буянні розового безу.
      Перукарем у довгої доби
      рудавий ліс вичісує чуби
      у дуба, і косиці – у берези.

      Борги у ночі забирає день
      і видає добі її аванси
      за блюзи ненаписані, і станси,
      і арії, і оргії пісень
      пташиного балету і романсу.

      У лузі чути соло солов’я,
      басолі деркача і бугая,
      і акафісти білої ворони.

      І се усе дарується мені,
      бо я умію бачити сумні
      фіалки і веселі анемони.

      04.2016




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    349. На спомин
      У долині, у ріку глибоку
      весело стікають ручаї.
      Так і вірші – у її потоки
      мають литись, як оці широкі
      і високі хвилі течії.

      Що тобі, поезіє, до мене?
      Я своє уже переспівав –
      і весну, і літечко зелене,
      і осінні золотаві клени
      у альбом тобі намалював.

      Ну а нині у моєму полі
      чую, – люлі-люлі. А на волі
      оперились інші солов’ї.

      У моєму тихому садочку
      потечуть поезії струмочки
      у чиїсь модерні ручаї.

      2012




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    350. Стара закваска нового посолу
      Донбас палає. Море – у крові.
      Росія багатіє. Мало миру
      і братії, і їхньому кумиру.
      Не вистачає їм по булаві.
      Немає ні царя у голові
      у мафії, ні міри, ані віри.

      Усі бажають бути при ділах –
      і автори, і діячі розколу.
      Ленініана падає додолу,
      але немає істини в устах
      і ніби остовпіли на часах
      оратори кисільного посолу.

      Уже на жито орана стерня,
      на сіяння нового урожаю,
      а ще на рубежі чужого раю
      гряде без роду-племені рідня –
      наївна і нахабна кацапня,
      якої тут і кореня немає.

      Немає й іскри Божої в тобі,
      мій окаянний кате-супостате.
      Умієш грабувати, убивати
      і воювати на чужім горбі.
      Але запам’ятай, що у юрбі
      тебе карає Україна-мати.

      Усі сини боронять ще її,
      а пасинки сидять у хаті скраю,
      чекаючи у маї короваю.
      А до корита лізуть глитаї.
      Агей, Союзе, а за що бої?
      Кому Надія жити заважає?

      Угоди попираючи старі,
      не тямиш, як ужитися у мирі.
      Усе ще уповаєш на вампіра.
      І володіють нами упирі
      на сідалі, на шиї, угорі
      з високої трибуни лицеміра.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    351. Квиток до каси вокзалу
      Іще не вечір і до ночі
      куняє у мені піїт.
      Мене чарують Ваші очі,
      але на станції – транзит.

      Але оказії немає,
      аби замовити меню.
      І я у залі не чекаю
      мені обіцяну рідню.

      Це не ідилія із казки,
      а – у минуле колія,
      якою їдуть небораки
      і козаки, такі як я.

      На іншу прозу мало часу.
      І я питаю, як поет,
      чи є такі надійні каси,
      де продають до Вас білет?

      2016




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    352. Ліричному героєві на схилі дня
      ***
      Я уві сні вичитую слова
      і рими мелодійні, досконалі.
      А наяву п’яніє голова, –
      як не розбити ці тремкі скрижалі?

      ***
      Достигає маківка років,
      усихає і немає зміни,
      епітафій, і немає слів,
      поки поховаємо дідів,
      без яких немає України.

      ***
      Себе не нав’язую. Боже, боронь.
      В симпатіях – дуже постійний,
      коли почуваю довіру долонь.
      Якщо ви – у воду, то я – у вогонь.
      Я з тими, кому я потрібний.

      ***
      Звичайно, я – не херувим.
      Моє ім’я іще зелене.
      Колючий терен... Не святим
      покину я свій отчий дім
      і не розвіюся, як дим,
      коли згадаєте про мене.

      ***
      І не можу, але мушу сам
      темряву розвіяти синам
      і чекати зі свічею – раю.
      Ось і все, що я робити маю.
      Та, аніж повірити словам
      і давати соло солов'ям,
      краще я себе переспіваю.

      ***
      Коляд-коляд-колядин… Ну а далі? Забуваю.
      Я із тисячі один, але менше не буває.
      Коляд-коляд-колядин, – колядую я до неба.
      Я на тисячу – один, але більше і не треба.

                                                   2016



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    353. Пісенний проект
                     Ой, не умію я співати
                     про перелази та тини
                     і поетичні сидерати,
                     які заглушать бур’яни.
      Себе самого я вже переріс,
      і є імунітет від паразитів.
      Наспівую мелодію під ніс,
      аби на неї клюнув композитор.
                     Ой, хочу я на мандоліні
                     зіграти Раші полонез,
                     аби і в нашій Україні
                     її Союз навіки щез.
      Усе о’кей. Живу єдиний раз
      і видаю акорди на гітарі.
      Виконую Висоцького наказ
      і акцентую слово на ударі.
                     Нехай Надію Муза гріє,
                     а Ліра додає тепла.
                     А балалайкою Росії
                     хай остається ла-ла-ла.
      Але коли закінчиться війна,
      я і тоді зіграю на гобої,
      що я живий, і не моя вина,
      якщо у Раші кінчились набої.
                     Ой, не умію я співати
                     про перелази і тини,
                     то краще реквієм зіграти
                     тай за упо́кій сатани.

      2015




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    354. Білі акації
      Вітер із юності чари навіює,
      ніби блукає алеями час,
      де аромати акації білої
      аж до світанку дурманили нас.

      Я пам’ятаю і ночі зі зливами,
      і силуети у темній воді.
      Боже, якими були ми наївними!
      Як ми ще вірили щастю тоді.

      Скроні мої укриваються інеєм –
      квітом акації весен ясних.
      Тільки зимової віхоли білої
      щось нагадає сьогодні про них.

      Поки ще вітер минуле навіює,
      знову і знову пригадую я
      ті аромати акації білої,
      ще не забуті як юність моя…

      …кетяги пишні акації білої
      неповторимі як юність моя.


      1999



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    355. Нова доба старої ери
      ***
      Обнімає Сербія Росію
      і Корея – всі її орлята.
      Я не обнімаю, бо упрію,
      і надію маю ще на ката,
      що уміє гадину обняти.

      ***
      Дожилися, окаянний брате?
      Та не мій, а вилупок Батиїв.
      Посадили карликів на шию –
      ніколи і ріпу почесати.

      ***
      Поки осінь, то уже й – по літу.
      Холодами ближче до зими.
      А весною нічого радіти…
      Як же наші душі обігріти,
      поки вилізаємо з пітьми?

      ***
      І юність поважає старість.
      І діти родяться на радість,
      аби не вимерло село.
      Але яка велика жалість,
      що цього наче й не було.

      ***
      Дісталось щастя повні жмені.
      Все багатіли на роки,
      аж поки дожились таки.
      І жити вже не по кишені
      і доживати не з руки.

      ***
      Є ще надія у мого народу,
      і Михаїл закликає з небес
      вірного Сина трудящого роду, –
      обороняти і волю, й свободу,
      поки Месія іще не воскрес.

                                    



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    356. Радянська любов
      А пам’ятаєш, скільки тих пригод
      було у нас на нашому горищі?
      Були ми, наче фабрика й завод
      де ціни на продукцію найвищі.

      Я був передовим робітником,
      а ти мене до кузні ревнувала,
      але ні стінгазета ні партком
      про наші шури-мури ще не знали.

      Купались ми, як сир у молоці,
      щосереди, а то і щонеділі.
      Чекали комунізму у кінці,
      а от дітей робити не уміли.

      Бо у Союзі сексу не було!
      Були паради і були накачки.
      Але великій партії на зло
      ми не чекали на її подачки.

      Ти говорила, що менталітет
      у мене, як у того піонера,
      якому надоїв імунітет
      майбутнього революціонера.

      У що завгодно вірили тоді
      любителі напитись і поїсти.
      Але у горі, радості й біді
      ми флібустьєри і авантюристи.

      Я був тобі Отелло «во плоті»,
      а ти мені, звичайно, Дездемона,
      аж поки я у вирій полетів,
      а ти за сиром каркала, ворона.

      Що є, то є. Але немає зла
      на явне, що мені було таємне.
      У нас була любов така взаємна –
      оскомина і досі не пройшла.

      Коза не чує правди від козла,
      якщо вона для неї неприємна.

      2007



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    357. Ахіллесова п’ята
      Усе ще хочуть нас нагодувати
      із панської злодійської руки.
      А може досить, окаянний брате?
      Наїлися «добра» за три віки.

      І напоїли, і сікли на пласі,
      і у бою – у спину різаком,
      і в казематі… Пухли у ГУЛАзі,
      та гидували вашим язиком.

      Отямитися не могли раніше
      і відали, що це життя одне,
      але уже не може бути інше,
      аж поки агітація мине.

      А ми і досі закликами ситі.
      «Немає революції кінця?»
      Ідемо молоді несамовиті
      у ролі віковічного бійця.

      Але не виживаємо святими.
      І не рятує армія юрми,
      в якій жили братами побратими
      великої союзної тюрми.

      І нині намагається держава
      орієнтири правити мої.
      І маємо – завоювати право
      устояти на захисті її.

      Та дякуючи бойовій науці,
      є висота, і є мета свята,
      і є знання, що довіряти дуці –
      це наша ахіллесова п’ята.

      Нехай твердині будуть непорушні,
      і хай на небі не воюють душі,
      і не у пеклі буде наш парад.

      Нехай не буде реву канонад,
      а батареї й бойові «катюші»
      накриє Божий і вселенський «град».

      2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    358. Протистояння
      Надія у імперії єхидни –
      не те, що Єва і велике Пу
      десь у едемі – у СІЗО…
                     Невинна
                     слов'янка не покориться веспу́.
      І орлеанська діва України
      не буде сповідатися попу.
                     Найтяжче помирати у неволі.
                     А де та воля у такій юдолі,
                     у ореолі мряки сатани?
                     Суди Росії їдуть на гастролі.
                     Які то суки й сукини сини
                     цієї бойової сарани!
                     На сцені – інквізиція Росії!
                     І ватників у що не одягни,
                     у них одна неутоленна мрія,
                     щоб ми жили так само, як вони.
      Раби у пана, слуги у чинуші
      тримаються зубами за мурло,
      бо закортіло їхньому карлуші
      побути ще у ролі Отелло́…
      Рашисти – новоявлені арійці,
      у тартари несетеся на трійці,
      як це іще у Гоголя було.
                     Уламками великої культури
                     заволоділи урки КаГеБе.
                     Пишається юродиве цабе
                     у ролі, апріорі – самодура.
                     Та не перемагає диктатура,
                     коли і небо жовто-голубе.
      Дає отмашку лівою, а права
      вже усихає, як і вся держава
      на заході і сході од Москви.
      Та аплодує нація ізгою.
      Історія глуха. Іде на ви
      орда гуманітарного конвою.
                     О ви, одвічні нації кати,
                     яка сліпа і зла у вас Феміда!
                     Які самі ви криси і кроти!
                     Не дай то, Боже, отаку сусіду,
                     з якою – як не буча, то війна,
                     і не перечекати лихо й біди
                     аж поки перебіситься вона.
      А на границі Азії-Європи
      вмирають гуманоїди-укропи,
      чужі обороняючи світи.
      У негліже актори і актриси,
      і з табакерки чортиків до біса,
      і носії святої простоти
      ідуть до невідомої мети.
                     Вироджуєтеся, великороси.
                     Тому то і жадаєте крові
                     і булави.
                                    Собі. По голові.
                     Тому усе ще жалите, як оси,
                     аби переповзали рівчаки
                     опухлі алкоголіки й совки.
      Злодії і садисти-кровопивці,
      ви будете судимі, як убивці
      дітей, жінок і їх захисників.
      І поки помагає Божа сила,
      Надія є і буде.
                     Не скорили
                     потуги ваші духу козаків!
      Самі собі копаєте могилу
      і на віки
                     між націями
                                    рів.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    359. Давним-давно








      Коли сади
      оазою               буяли,
      і  утопало  у  росі   зело,
      і так  у світі  весело було,
      але і цього видавалось мало,
      я бачив очі, що мені сіяли,
      і ангели у небі малювали
      об'явлене мені
      твоє число.
      Давно-давно,
      але        ще         пам’ятаю
      і  білі  хмари,  й небо  голубе,
      і    сонце   догораюче,    і   скраю
      зелені    шати    гаснучого    раю,
      де     я     ішов     побачити     тебе –
      таку   чарівну,  як  зелені  шати
      і     білі     тучі     в небі     голубім,
      таку  мою, що і  не розказати
      як   я   і   досі   дякую
      тобі.
                                     


                           03.2016





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    360. Сеанс разової терапії
      Лікую зуби, а на серці – рана.
      І не тому, що зуб мій – золотий.
      Мене лікує(уявіть!) Оксана
      і я радію, що іще живий.

      Я слухаю її з відкритим ротом.
      І що не каже, я киваю, – yes!
      У неї очі, наче із небес.
      А я стікаю слиною і потом.

      У голові у мене є ще ґлей,
      але готовий я віддати зуба,
      аби отак прижала до грудей
      нехай і не Оксана, але люба.

      Буває у житті чудова мить.
      Колись із ностальгією згадаю.
      Вона мене запитує, – болить?
      А я у очі їй відповідаю,

      що я стійкий, як укри у бою.
      Лежу й не ворушу́ся, як убитий.
      Яка вона хороша – не сердита.

      Іду – на Ви... на ви-могу встаю
      і пенсію нащупую свою.
      Пора
               за задоволення
                                    платити.

      03.2016




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    361. На переломі
      Ми – українці, і споконвіків
      ми арії, і скити, і поляни,
      і наша Русь – земля пра-пра-дідів,
      як і була ще за часів Бояна.

      Московія рече, що ми хохли
      і зрадники імперії і віри.
      Але такі «погані» ми, коли
      не вистачає крові у вампіра.

      Була Кубань. Є Таврія, Донбас,
      та українців там лишилось мало,
      бо наша Раша у боях за нас
      кров нашу християнську проливала.

      І ми уже ніякі не хохли,
      а малороси рашеської мапи,
      тому що нас очолюють козли,
      недожиди, нацмени і кацапи.

      Качає м’язи карла бойовий
      і пуп землі у пролетаріату.
      Тому що Путя не такий дурний,
      і Лєніна уміє шанувати.

      І вояки у Раші не дурні.
      Грабують, убивають і – додому,
      тому що це бойовики Чечні,
      а от Росія й досі ні-причому.

      І думають гібридні барани,
      що ми усі петлюри і бендери,
      тому що ми сьогодні – це вони
      учора ще есери еСеСеРу.

      Тому що мова нації – язик,
      тому що комуняки захотіли
      не жовте і блакитне, а навік
      чуже рядно криваво-синьо-біле.

      Налиті кров’ю очі у биків,
      і зиркає колонія рабів
      з екрану теле-ящика на себе.
      І не гіпноз, і не телекінез,
      але їм легко залишатись без
      історії, якої і не треба.

      2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    362. Мутації революції
      Уже не мучить, – бути чи не бути,
      але щемить душа за сущий світ,
      за тим, що є, і за усім забутим,
      і тим, що йде за чередою літ.

      Природу націй не міняє лихо
      і не рятує горе і біда.
      І у Йордані, і на Рейні тихо,
      але уже тече гірка вода.

      Еліті захотілося до раю.
      У Лазаря ще є імунітет,
      але куди ховатися – немає.
      Уже й у пеклі – суєта суєт.

      Осліплені ідеями «гіганта»,
      шукають долю шахтарі-мутанти
      у чорній антрацитовій землі.
      Але Європа акціями сита –
      немає як, нема куди подіти
      макаку і горилу у кремлі.


      Іде війна за інтереси Раші.
      А умирають волонтери наші.
      І нащо це онуку і мені,
      що явно починаються із Дону
      апокаліпсиси армагедону
      у затяжній і пагубній війні?

      2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    363. Силуети весняної Музи
      Літає Муза уві сні
      у таїні земного раю.
      Та не співаються пісні,
      коли єдиної немає.

      Лети, омріяна моя,
      у сни оманою ясною.
      Тебе одну чекаю я
      цією ранньою весною.

      Піймали пасію мою
      тенета бабиного літа.
      А я із Музою стою
      і не умію обігріти.

      Минає літечко моє
      і, приморожене зимою,
      іде у Лету житіє,
      а я – у осінь.
                     За журбою.

      2010-16



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    364. У петлі зрадливої долі
      Даруйте, лицарі відваги,
      і не омиті бідолахи,
      що ви лежали горілиць,
      коли одні не впали ниць
      перед атаками убивць
      і розбишаками ватаги.

      Даруйте, роти і полки,
      і українці-командири,
      що не ганьбили честь мундира,
      коли пішли бойовики,
      а от у Раді – навпаки,
      позасідали дезертири.

      Що ви зі смертю візаві
      утримали Савур-могилу,
      у камені окопи рили,
      робили рейди бойові,
      і поверталися живі,
      коли «орлу» карнали крила.

      Коли кубанські «кізяки»
      (і аж ніяк не козаки)
      явили Каїна уміння
      і відтяли своє коріння,
      рубаючи у дві руки
      живої нації насіння.

      Коли виходили з «котла»,
      а вас «перемагали наші» –
      херої-найманці із Раші
      із автоматами ор*ла,
      і убивали з-за вугла
      «шахтёры»-урки із параші.

      Чекайте кари, парвеню,
      кубло московської зарази,
      що облапошило Чечню.
      Ніхто тобі і за платню
      уже не вилікує сказу.
      Кирдик – опудалу Кавказу,
      що заведе і цього разу
      «велике Пу» у западню.

      * – відомо кого.
      2015



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    365. За димовою завісою
      ***
      Єпархія
      зріла
      паяца
      Кирила
      не знає і знати не хоче,
      які у Московії кадять кадила,
      кого
      оточили,
      кого замочили,
      у кого виколюють очі.

      ***
      Вожді і боси –
      нації біда,
      коли нема
      у голові
      Христа.
      Їх істерія вірних ублажає.
      І не бояться Божого суда,
      і ладану…
      І мріє тамада,
      яким його
      історія згадає.

      ***
      – Уже нічого
      не дарую,
      не позичаю, не даю...

      Такою Україну чую.
      І я за неї
      голосую,
      а матюки –
      за мать твою.

      ***
      Уже конвої
      не везуть
      «бабло»,
      тому що п'яні битої багацько.
      Уже Союзу, наче й не було,
      уже і Білорусії
      дійшло,
      що є у неї
      Пуцька,
      а не бацька.

      ***
      Нема чого
      на сонце
      нарікати,
      а уночі
      на темряву пеняти.
      Якщо немає Бога у душі,
      не помагають і свої пенати.
      Тому
      нема
      надії
      на чужі.

      ***
      Що
      за утопія?
      Не у Європі я.
      А на амвоні – чужі барани.
      Йде дегустація – п'ємо за націю,
      а оп’яніла
      гієна
      війни.

                                    2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    366. Парадокси доби
      ***
      Все з ніг на голову стає.
      Колись поетові платили
      на суєту і житіє.
      А нині, сам собі не милий,
      поет уже не видає,
      а лише витрачає сили
      і ...викуповує своє.

      ***
      Цитуємо і Окуджаву,
      і інші чуємо слова:
      «Ми пишемо не ради слави!»
      Але нашіптує лукавий:
      «Радій, що ціла голова!»

      ***
      Немає кари на закони.
      Не все, що пишеться, годиться.
      Та видаються моветони
      і тиражуються мільйони,
      хоча читають одиниці.

      ***
      Ніхто завідомо не знає,
      що нас чекає на віку.
      Але нікого не лякає,
      що лиш поет відповідає
      за кожне слово у рядку.

      ***
      Не об'єднують марні надії
      і застої у вирі подій.
      А роз'єднують різні стихії
      птах у небі і жаб у воді.

      ***
      Опудало висміює паяца,
      а ілюзіоністи – чудеса.
      У гуморі – трагедія уся.
      Сатирики іронії бояться,
      а карикатуристи – ляпаса́.

                                    2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    367. Зачин
      Яріє лютий, і погода каже, –
      посіємо на ярину зело.
      А сонце блисне – тільки смуга ляже
      на дачу, на городи, у село.
      А там таке роздолля біля хати.
      Уранці – дощик, ночами – туман.
      Не треба ще полоти і сапати
      ані зело, ані сухий бур'ян.
      Вирує неосвячена водиця,
      вокабулами радує синиця
      і оперою вулики гудуть.
      Підсніжник он киває головою
      і проліски, синіючи сльозою,
      іще себе у руки не дають.

      І хочеться, і можеться не дуже.
      Вологою напоєні калюжі,
      позиркують очима висоти.
      Немає апетиту до роботи.
      Робота є, але нема охоти,
      коли отак м'яукають коти,
      щось поливати і кудись іти,
      оспівуючи одою рядочки,
      або, як півень, арії для квочки.
      То краще подивитися здаля,
      як оду випаровує земля.

      Корону крони одягла калина.
      Березами освітлені гаї.
      На дуба задивилася ліщина,
      погойдуючи китиці свої.
      На гору виповзає лісосмуга
      із долу у поля поза ліси.
      Рум'яно-білі котики лози
      вербової заманюють до лугу
      із ними у піжмурки погуляти,
      сороку білобоку доганяти,
      побачити, почути, що вона
      вороні чорній цілий день стрекоче.
      Але ворона слухати не хоче,
      що рано починається весна.

      02.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    368. Відрижки імперії
      ***
      Усе ще вояжує сатана.
      І як штанина, «широка страна»
      із Таврії до самого Китаю.
      Але губа не дура. Хоче Каїн
      дешевої Дніпрової води.
      Та почекайте ще, раби орди –
      уп’єтеся ропою із Дунаю.

      ***
      Є у Росії патріоти.
      У Думі ще існує думка.
      У гуморі… Яка це мука,
      копіювати гея-бота!
      Які актори-ідіоти
      у ролі міні-недоумка!

      ***
      Що є – то є, а що нема,
      те у Московію не піде.
      То нащо отака сусіда,
      що об’їдається сама,
      а далі ще й на шиї їде?

      ***
      Озвіріли барбароси.
      Де та Сирія, ІГІЛ?
      А на носі – малороси.
      Тиражує плем'я босе
      на всю голову дебіл.

      ***
      Не буває лихої години,
      як у Раші біда і війна
      під іконою Матері й Сина...
      І немає такої скотини,
      щоб у пашу не лізла вона.

      ***
      Війна війною, але миру – мир
      іде непереможною ходою.
      Тисячоліття плине за водою*.
      І як не ворохобиться вампір,
      а наостанок захлинеться кров'ю.



                     2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    369. Загублені долі
      Кличе осінь у бабине літо,
      а весна у минуле вертає.
      І не знаю, чи треба радіти,
      що кохання моє не минає?
                     Як ти, мій голубе сизий?
                     Де ти? Озвися увись.
                     Я ще чекаю у вирії візи.
                     Ось воно – наше колись.
      Полонянка чужого народу –
      я до тебе у думці літаю,
      поки в’яне мальована врода,
      поки літо жіноче минає.
                     Мрією, соколе милий,
                     перелітаю моря.
                     Де пролітають ключі журавлині,
                     там і журавка твоя.
      Повернутись ніколи не пізно.
      Та не можу весною у осінь.
      Ми стаємо далекі і різні.
      Не квітує любов на морозі.
                     Можу у мріях літати,
                     та у полоні надій
                     не долетіти до нашої хати
                     птасі далекій твоїй.

      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    370. Імпровізатори апокаліпсису
      Велике Пу імперію снує,
      а павуки-шамани заполяр'я
      об'єднують у капище своє
      релігії і дике православ'я.

      Нечиста сила хоче над усе
      об'явлення і блуду, і Корану.
      І ось «мироточивого» несе
      на Кубу до престолу Ватікану.

      Є шкірні інтереси у Кремлі.
      І головний удар армагедону
      на нашій поневоленій землі
      готується од Сяну і до Дону.

      Релігія Росії, як чума,
      поширюється аж до Антарктиди.
      Пінгвіняча парафія сама
      не має до Гундяєва огиди!

      Та ідентифікацію її
      ніякий папірець не визначає.
      Вони, як укри є, та – нічиї,
      бо титульної нації немає.

      Нема, то буде. Ходить коліньми,
      обнюхує чадіюче кадило.
      І буде православніша, ніж ми,
      тому що у пінгвіна є Кирило.

      Заволодіє арами землі,
      і язиком «родним» оволодіє.
      І буде мати брата у Кремлі,
      а у тюрмі – свою сестру Надію.

      І довгі ризи нації його
      приглянуться комусь у Ватикані.
      І будуть дивуватися, чого
      він голим побіжить до океану.

      Бо це ж не те, що двісті соболі́в
      у вигляді скупої симонії.
      Це світова корупція у дії
      і конфесійний договір попів,
      як розіп'яти душу Україні.

      Московія бажає по Дніпро
      ділити метрополії добро.
      Католики – на заході країни.
      А Україні за її красу
      на лемеші і клепану косу
      перерахують шкірою пінгвіни.

      02.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    371. За азимутом долі
      Як у тумані даленіє пам’ять
      оазою німого дежавю.
      Чи не тому і досі сльози кануть,
      що іноді не радує, а ранить
      усе, чим дорожу я і живу?

      І ні на що уже не претендую
      і маю те, що явно заслужив.
      А як і ні – допишу, домалюю,
      аби герой мій жив і не тужив
      із лірою моєю одесную.

      І поки, Боже, Ти іще єси,
      іду я од лукавого у люди
      десятою дорогою усюди,
      де є ще відображення краси,
      яка мені поезією буде.

      І поки ще скрипить перо моє,
      і на порозі в інше житіє
      зоря ранкова п’є у травах роси,
      я бачу за коловоротом днів
      усі дороги пройдених років,
      жнива, отави і мої покоси.

      2010-2016




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    372. В системі неосяжності
      Уміємо торкнутися струни
      забутою мелодією серця.
      Ми і чарівники, і чаклуни
      інкогніто приходимо у сни
      і наяву, якщо душа озветься.

      Не уявити іншої стезі,
      якою чумакуємо до краю,
      якого по теорії немає,
      але бринить, буває, у сльозі,
      з якою автор сам себе читає.

      Описані системою рівнянь,
      які ніяк уже не розв’язати,
      цінуємо в поезії таланти,
      а маємо у області бажань
      ті корені обмеженості знань,
      які ховають їх координати.

      2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    373. Несподіваний сонет
      Коли мале цабе не помічає
      у силі слова якісну мету,
      то це одне, буває, означає,
      що інколи я правильно іду.

      Ну, а якщо іду за течією,
      або не йду супроти неї я,
      то вистачає бульки однієї,
      аби вертати на круги своя.

      Але коли колегія музейна,
      виконує не місію буденну,
      а набирає у роти води,
      то це умовно має означати,
      що, може, це і є її пенати,
      та їй сюди – по лінії орди.


      02.2016




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    374. Блідолиці на тропі війни
      Історія висміює на кутні
      і на котурни ставить будь-кого.
      Он лабутени узуває Путя,
      а ратиці – парафія його.
                   Але Росії клоуни потрібні.
                   Є ідіоти, ось і отаман:
                   і плотне одоробало негіднe,
                   і харя попандопуло-подібнa,
                   яким гундяї окропили сан.
      Не має Малоросія столиці.
      Але у Лугандонії – парад.
      Бандерів ірокези блідолиці
      женуть поміж рядами колорад.
                   А колоради, яко обри-звірі,
                   б’ють і руками, і ногами б’ють.
                   Гей Україно! Це єдиновіри,
                   а поки-що кати і конвоїри
                   тебе у резервацію ведуть.
      Ще є тайга у Раші до Амуру.
      Але її надії у війні
      і анексує виродок Тимура,
      сусідню територію рідні.
                   І поки ще єдина Україна
                   читається – «єдыная срана»,
                   говорять артилерія і міни,
                   із прерії тайожної руїни
                   у Київ імпортується війна.
      Росія завойовує Китаю –
      і Таврію, і газовий Іран,
      і Сирію по Тихий океан.
      Кривава окупація триває.
      Червоношкіра братія линяє,
      і курить не махорку, а кальян.
                   Освоєні колонії Росії.
                   Аборигени раді до ікот.
                   У темені такі ясні надії!
                   І весело «…ликует весь народ».
      Вігвами офіцери позаймали.
      А вояки – окопи і бур'ян.
      І туманіє голови дурман.
      А генералу-маркітанту мало,
      що ірокези ріжуть могікан.
                   Песиголовець Рашії загавкав,
                   шакал у Лугандонії завив.
                   Який непередбачений мотив!
                   Агресія затягує удавку,
                   Європа зариває томагавки,
                   а Порох люльку миру запалив.
      Бо українці – це не індіанці.
      Не побіжать самі у Колиму,
      коли не вистачає резервацій
      не те що на Дону, а й у Криму.
                   І наче реформації готові,
                   і наче в Україні не орда
                   орудує, а знаний тамада.
                   Але які презумпції чудові!
                   Їм також захотілося, як Вові,
                   мочити й не боятися суда.
      А піонерів нації не густо,
      а слідопити-судді не осли.
      Усі щаблі юдеї зайняли.
      У засіках і у казні не пусто.
      Сторожувати зелень і капусту
      усе ще намагаються козли.
                   Чекає Україна Гайавату.
                   А маємо юрбу і матюки.
                   Позаду скво, готові воювати
                   кобзони, зеки і бойовики.
      Боїться за чуприну голомозе,
      яке вже оскальповане і так.
      Які були носи! Які морози!
      А нинішні? Ого! Це віртуози.
      Що вартий сам на букву е’М’ чудак!
                   I галасують рупори розбою,
                   окутуючи правду у брехню.
                   «Лихой орол» веде їх за собою,
                   а заодно і братію свою.
      І того, що із мордою коняки,
      і того, що готує ешафот...
      Але чекай оказії, народ.
      Читаємо вампуми індіанки:
      і пса Дімона заїдять собаки,
      і ліберала загризе койот.
                   Тому сади всю Думу у пірогу
                   і дуй на Ніагарський водоспад,
                   у тартари і не вертайся, гад.
      Усе одно тобі одна дорога
      у мавзолей,
                   до Лєніна,
                                в барлогу.
      І наречуть тебе Орлиний Зад.

      02.2016



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 4.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    375. Ти і вона
      Буває всяке у житті людей.
      Не випити бездонного джерельця.
      Не кожен прилипає до грудей.
      Не кожна притуляється до серця.

      Вона існує. Ти – її слова.
      Іще не вечір, хоч усе минає.
      Ти ще нуртуєш, як вода жива,
      а от її – цілющої, немає.


      Вона моя мелодія одна,
      а ти її луною є і досі..
      Вона була – як повінь і весна,
      а ти – як течія її у осінь.

      Минають і розлука, і жалі,
      забудуться і радості, і горе.
      Ти обнімаєш душу на землі.
      Вона манить у небо неозоре.

      І не жалію, що не остудив
      ні почуття, ані суєтне око.
      Чи я тебе у небі заслужив?
      Чи їй не долетіти так високо?

      Обоє найрідніші і …чужі,
      коли міліє серця таємниця.
      Ти – як напій у спраглої душі.
      Вона – моя не випита криниця.

      Це не біда на голову мою,
      що й досі не сумую за тобою.
      Вона своє шукає у бою,
      а ми перемагаємо без бою.

      Без неї я тобі не завинив.
      А із тобою ще радію, сивий,
      що маю найщасливіше із див.
      І як не є, але і я – щасливий.

      2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    376. Лист із юності
      І – що посію, те й пожну,
      і що напишу – не згорає…
      А я собі біля вогню
      і полум’яне пом’яну,
      і обгоріле дочитаю.
                                                     Субота
      – Хороша, мила… Не моя…

                                                      Неділя
      – Усе чекаєш? Ось і я.

                                           27.09. 6Х року
      – Прощай, ілюзіє моя…
      Я вільний, як у полі вітер,
      і серенади солов'я
      ти не почуєш аж до літа.
      Повіє осінь і зима,
      і наш ручай заледеніє.
      Ти забуватимеш сама
      і наші мрії, і надії.
      Мене зове у буревій
      terra incognita
      далека…
      Я їй чужий, але й – не Твій.
      Усе минає… І лелека
      весною понесе тобі
      привіти осені цієї,
      як я долаю у журбі
      мої путі і одіссеї.
      У тебе буде ще сім’я –
      дві доні, як і ми хотіли.
      Але хіба вина моя,
      що й це у вирій полетіло?
      У тебе буде чоловік
      і не зальотний, а звичайний.
      Чого собі в'язати вік
      ідилією – третій зайвий?
      Ні, я у тебе не сліпий,
      і не цураюся я свого.
      Але не маю я надій,
      коли надієшся на нього.
      Тобі везе!
      Не забувай
      на віки твого вітрогона
      і наш осиротілий гай…
      Я дивлюсь у вікно вагона…
      Ось і сирена…. Вітру свист
      зриває жовте листя клена.

      Пробач за цей короткий лист.
      Але пиши і ти до
      мене.


      І що утрачу – не найду,
      і де подінуся – не знаю.
      Мої каракулі палають,
      а я оплакую …біду.
      Чекай у сни. Я ще іду.
      А може – тлію, …догораю.


      1995-2016




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    377. Миттєвості дитинства
      Коли ясніше сонечко сіяло
      і інші щебетали солов’ї,
      як іноді нам весело бувало
      у колі нерозлучної сім’ї.
      Але минає непомітне щастя,
      коли подія кожна – диво з див,
      як на коняку вороної масті
      мене уперше тато посадив.
      Або ідемо разом через луки,
      де літо потопає у красі.
      Татусь мене підхоплює на руки,
      аби не утопився у росі.
      Сіяє сонце і зело зелене
      на зиму набирається тепла.
      Інакше ні у тата, ні у мене
      не буде ані саду, ні зела.
      Ласуємо у хуторі черешні
      і жовті, і солодкі, і гіркі...
      Але не буде ні луски, ні клешні,
      якщо не доберемось до ріки.
      Малює тато мрію і удачу,
      де є і коропи, і карасі.
      Ази оази. Уві сні неначе,
      я по росі іду аж до Росі.
      А вечорами дивимось на зорі.
      Кассіопея. Он і Оріон.
      Ведмедиця черпає сіль у морі.
      Яріють грози, що дають озон.
      Відгукуються одуди луною
      і я питаю, що таке луна.
      А далі заясніє за горою
      на місяці – найбільша таїна,
      де піднімає Авеля на вила
      первісний Каїн – виродок людей.
      І засинаю. О, моя Сивіло,
      як ти уміла бавити дітей.
      А як мене смішила Енеїда...
      І як ночами плакалось мені,
      що бабу закопали, вбили діда,
      а тата полонили на війні.
      Нікому не минути Божу кару.
      Але у мене доля не така...
      І чується мелодія п’янка
      яку я підбираю під гітару.
      І наче мама їде із базару,
      а я у тата їду «на коська».

      11.02.1997-2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    378. На межі терпіння
      Доживу чи ні до самоти –
      що на небі писане, не стерти.
      Наші долі ділені на чверті.
      Йде остання, Господи, прости.

      У чаду щоденної борні
      за насущне, віще і минуще
      наша проща у останні дні
      все одно закінчиться у пущі.

      Інколи задумуюсь на мить, –
      чом душа за втраченим болить,
      наче і її молотять черті?

      А перед лицем самої смерті
      я щасливий, бо мені щастить
      жити, оживати і не вмерти.

      02.2016



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    379. Хто є що
      ***
      Дурне – на те воно і бідне,
      аби не сохнула рука
      багатія од мідяка.
      Невірогідне – очевидне,
      але яке воно огидне,
      коли грабує бідняка.

      ***
      Як же уміє братія багата
      у бідного останнє відібрати,
      немитих посилати у бої,
      щоб клали душу за брати її,
      за їхню владу, і за їх палати.

      ***
      Еліта партії нової
      у ролі пана-бідняка
      займає площі і покої
      окраденого вояка.
      І біографія така,
      що не дай, Боже, отакої.

      ***
      Що не обираємо, то рило.
      Павуки у банці, забіяки,
      що садили злодія на вила…
      П'явка то була, а чи барило,
      рік минає – ось і «скотиняки».

      ***
      А буває й року не минає,
      а уже затягує оброк,
      пенсії на армію здирає,
      і не знає, що воно чекає –
      другий термін чи повторний строк.

      ***
      Утрачена віра, немає надії,
      і мало любові до ближніх своїх.
      Усе ще купуються голос і мрії.
      Субсидії влади – корупція в дії
      по підкупу бідних, лінивих, дурних.

                                    2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    380. Поетичні вокабули
      Теорія поетики беззуба
      поезії нічого не дає.
      Говорячи не оперно, а грубо,
      ця арія не гріє житіє.

      Феєрією манить несказанне,
      але туди заказана межа.
      Не сказане нікого не дістане,
      а не почуте – ріже без ножа.

      Буває і мелодія сміється,
      але душа душі не гомонить,
      якою буде амплітуда серця
      у неповторну і єдину мить.

      Не утішає слово, що родилось
      у муках некрасивого життя,
      але поету наче і не снилось,
      не мріялось, як віще майбуття.

      Та радує, що є життя реальне,
      і є туди реальний перехід,
      аби жило й манило ідеальне
      і незалежне
                          від жури
                                       і бід.

      2011-16




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    381. Платонічна любов
                              І
      Там, де поять коней амазонки
      і Актей Аталанту жене,
      наречена моя незнайомка
      уночі навіщає мене.

      То майне силует Артеміди,
      то зоря Оріона зове
      у сіяюче пекло Аїду,
      обіцяючи диво нове.

      Але я її поки-що чую,
      як далекої флейти луну,
      не обніму, і не поцілую,
      та чекаю її неземну.

      У мозаїці сну не боюся
      малювати живі вітражі.
      Я забуду, що це – міражі.
      І аі полиновим уп'юся,
      і сльозою умитий, проснуся
      у обіймах земної душі.

                              ІІ
      Не чекаючи вищої міри
      за спокуси у цьому раю,
      ми готові понести у вирій
      і осінню надію свою.

      І пустелею Семіраміди
      по дорозі у теплі краї
      ми підемо, минаючи біди,
      оросити оази її.

      За зорею – за обрії долі,
      за луною – у інші віки.
      Ми обоє, як вітер у полі,
      обганяємо наші роки.

      Наші душі іще у погоні
      за цілющим напоєм богів.
      Поки я за тобою летів,
      ти була у моєму полоні,
      як рука у гарячій долоні,
      як ручай, що зело напоїв.

                            ІІІ
      Повертають у небо дороги
      і немає уже вороття.
      Оббиваючи Божі пороги,
      не чекаємо ми перемоги,
      а кладемо за неї життя.

      Даниною вертаємо Музі
      поетичні алькови її –
      і луги, і поля, і гаї.
      Є ще Ліра у цьому союзі,
      і мої найзапекліші друзі,
      і омріяні муки мої.

      2001



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    382. Драматургія закулісного театру
      Не каюся, що я – із могікан,
      але актор палаючого віку
      дописую не п’єсу, не роман,
      а реквієм людині-чоловіку.

      Які бували лицарі-мужі!
      Які були мелодії тривожні,
      і як не добачали душу кожну!
      Але і нині брати рубежі
      без ризику і вироку не можна.

      І як летять до вирію роки
      від самого початку і до краю,
      біля якого облизня піймаю…

      Усе минуле кане у віки…
      Але найцікавіші сторінки,
      як дії п’єси, все перегортаю.

      02.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    383. Зеро
      Нічого не помножиться на нуль
      і на зеро ніщо не поділити,
      і неповторне годі повторити…
      Теорія! Аякже, – карауль,
      ори, пиши і матимеш на мито.


      І сіємо, і мелемо одні.
      І хазяями ходимо на ниву.
      Махаємо ціпами цілі дні.
      За жито, намолочене рідні,
      отримуємо і у хвіст, і в гриву.

      І маємо, що маємо
      – зеро
      за ініціативою, що всує,
      або за математикою Фу́р’є –
      на дрібноту поділене добро.
      Зеро і О! – виписує перо,
      яке, як день весни, літа годує.

      2003





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    384. Не шротом, то сіллю
      ***
      Сиди, чинуша. Може що й найдеш
      у позолоті унітазу-крісла...
      Та що посієш, те і ти пожнеш,
      коли до тебе добереться те ж,
      що по хребтах так безхребетно лізло.

      ***
      Епістолярії ще є у кожній справі,
      і однобокі де-не-де і …тут.
      Це я про канцелярію лукаву.
      А чим іще займатися державі,
      коли ніде не діє Божий суд?

      ***
      Мало – взяти голову у руки,
      уявивши: Яця і – поет.
      Що воно за самураї: урки,
      гепи-допи, дупи і придурки,
      що спливають, злиті у клозет?

      ***
      Росія і Європу узувала,
      і Україну оптом «купувала»,
      і Сірію узує, і сусід
      у неї вистачає безперечно,
      але як та повія небезпечна,
      що і нагою не дивує рід,
      і що ногою попирає світ.

      ***
      У Інтернеті Раша поділила
      архіпелаг брехні на острови.
      Але усе гниє із голови,
      де тролять спонсоровані горили
      із підворітні прихвоснів Москви.

      ***
      Макіавеллі судять із цинізмом,
      яким він керувався у житті,
      підкорюючи засоби меті.
      Але за результатом комунізму
      на тлі борців із націоналізмом
      Макіавеллі – ангел во плоті

                                    01.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    385. Поки дієслова мовчать
      А-А-А-А-А!!!
      …………………..
      нота фермати
      пора
      брат
      пора
      поза колони готичні
      асиметричні
      ганьба і ура
      анти-формати
      космічні
      передове атакуюче зло
      і профанація ліри
      раша
      не наша
      карлуші кіло
      у бутафорії миру
      укри
      і урки
      ремейки боїв
      море і муки і горя
      орієнтація бойовиків
      зорі кремля і аврори
      і агітація
      шоу орди
      ілюмінація
      браво
      у революцію
      флагман біди
      у навігацію
      кава
      у ейфорії феєрії
      нація
      обміни бранцями
      слава на мить
      у авіації
      раї
      імперії
      і левітація
      протуберанцями
      небо палає
      і море горить

                     01.2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    386. За третім коловоротом*
      У генетичній пам'яті болить
      усе, що мало бути – і немає.
      Але надія інша оживає,
      як дежавю, що наближає мить
      повернення утраченого раю.
      І я перелітаю за межу
      далекої ілюзії-картини,
      мов доганяю череду чужу
      і не радію тому вояжу
      у полі заблукалої дитини.
      Уже і ніч, і зорі, і вогні.
      На кожнім перехресті три дороги.
      І по якій вертатися мені,
      куди тягти худобину за роги?
      І смикаю налигач рятівний,
      аби із усіма до всіх кричати, –
      о, люди, люди, годі вже блукати!
      І ера ця…
                              І вік уже новий.
      Або не чують,
                              або я німий.
      Іде минуле…
                              …до моєї хати.

                              2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    387. Від імені майбутнього Mайдану
                                ***
      Кому не до вподоби «майдануті»,
      згадайте Крути.
      І запам’ятай –
      є змії, оси, і жуки, і трутні…
      Та за тією молоддю майбутнє,
      якою багатіє рідний край.

                                ***
      Убивці, окупанти-вороги,
      які ніколи не бувають ближні,
      оплачують за скоєне борги,
      але роки потрібні, а не тижні,
      аби і їх не стало ні ноги.

                                ***
      Воно уже наїлося, ледащо,
      воно уже й на лапу не бере,
      але у владу лізе непутяще,
      аби не засудили за старе.

                                ***
      Готові ми і на останній подих,
      та зависока є ціна така,
      що умирають кращі із незгодних
      із п’ятою колоною совка.

                                ***
      Не треба яму ворогу копати.
      Немає сенсу в марній боротьбі.
      Не виривайте з їхніх рук лопати,
      аби копали яму ту собі.

                                ***
      Війна. А молодь обирає Крути,
      аби знімати маски із облич
      у вовкулаки, здирника, манкурта,
      що визирає із десятиріч.

      01.2016



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    388. На шпальтах ліри
      ***
      Опоненти мої, й завойовані друзі,
      і колючі, й палкі у жару і мороз,
      за поезію – вип’ємо. А по заслузі:
      викрутаси зі слів – це дотації Музі
      у чеканні овації за випендроз.


      ***
      Є і поезія, і спам,
      коли доходимо «до ручки».
      Яка ціна твоїм словам,
      коли не розумієш сам,
      що краще сказаного – дзуськи?

      ***
      Під небом нічого нового
      такого до болю сумного.
      Під кальку не важко здирати
      козу на великі формати.

      ***
      Чому ви раді, окаянні діти,
      спокушені прибічники письма
      чужого для сучасної освіти,
      яке й самі не годні розуміти,
      якщо до свого навичок нема?

      ***
      Треба і полоти, і сапати,
      і не економити вапна,
      бо не заморожена війна,
      поки «во-саду-ли» біля хати
      ще буяє тля і бузина.

      ***
      Живемо заново і знову
      говоримо, – нема дурних.
      Зате, які ще є умови,
      аби і ми, бодай би словом,
      переінакшували їх.

                                    01.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    389. Гнила колода цивілізації
      Велике переселення гряде.
      Та вічно спотикаються народи.
      І є питання нібито просте, –
      куди цивілізація іде,
      як на її шляху гниє колода?


      Ця «притча во языцех» дістає
      усе живе історії нової.
      І запитання інше постає, –
      кого ще епідемія уб’є
      цієї істерії параної?


      Нові батиї обирають шлях
      минулої історії своєї.
      То Богу свічка на усіх устах,
      то кочерга у бісових руках,
      то оргія пекельної ідеї.

      Яка огидна місія твоя,
      на вимирання обраний народе,
      заручник у тирана-глитая,
      якому люди нарекли ім'я
      душителя любові і свободи.

      Яка порода нації – пуста!
      Які вожді! І темні, і нікчемні,
      несамовиті, грозні, кровожерні...
      Яка еліта! І яка мета...
      …опричнина, катівня і орда –
      воістину імперія тюремна.

      ЗМІєголові вилупки її
      не володіють істиною часу,
      не чує правди агресивна раса.
      Її бойовики ведуть бої,
      і піють їй рулади солов'ї-
      розбійники азійської зарази.

      Немає діалогу візаві.
      Але за Крути і її звича́ї
      топити нашу землю у крові
      історія дає по голові.
      Нема ума, та хай не забуває:
      хто сіє вітер – бурю пожинає.

      01.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    390. Хутір Гай
      Де не було ніякої стежини,
      а вітер сіяв тільки блекоту,
      засіяла пташина три соснини
      за край дороги, за одну версту.

      Що не було – нема-нема та й буде.
      Міняються і вирії, і край.
      Піски сипучі оминали люди,
      а три соснини – ось тобі і гай.

      Ішли роки і з ними переміни.
      Дощі і грози посилав Отець.
      І джерело забило з-під коріння.
      А є ручай, то ось і хутірець.

      Нема нічого зайвого у Бога.
      Порізали дерева на доми.
      І повела усіх одна дорога
      залізна – найрівніша між людьми.

      Гілля спалили, вивезли колоди
      і покотили рейки до заводу.
      Які там не були урожаї,
      не стали люди ті багатії.
      Іще не чують, – відшуміли води
      і шелестять сторінками гаї.


      …………………………………………….
      У всі кінці вели мене дороги.
      Було – у пекло, і було – у рай.
      Немає неможливого у Бога.
      І я усе шукаю хутір Гай.

      2007



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    391. Візії чорної археології
      Мені і досі спати не дає
      містерія загадок та історій
      що, як океанаріум, снує
      ілюзії моїх археологій.
                     Мені здавалось у дитячих снах,
                     що я умію видимо літати
                     у лісі, у ярузі, у полях,
                     де віє тільки вітер пелехатий.
      Я бігав подивитися туди,
      де все було знайоме і відоме
      ще на печі. Зачерпував води
      холодної і біг мерщій додому.
                     І бачив по дорозі ті кущі,
                     і ті яри, і ті дуби кремезні,
                     які мені наснились уночі,
                     коли чесали кучері березі.
      Запитував: «куди – отам, де став,
      завіялося селище рибаче?»

      Я й не гадав, що уві сні літав
      у ті часи, яких ніхто не бачив.
                     Окремою сторінкою жили
                     чудні герої вуйкової скрині:
                     Декамерон і золоті осли,
                     і Апулей, ідальго і Добриня.
      І візії у інше житіє, –
      як можна не уміти малювати,
      коли у тебе очі й руки є,
      і аркуші не м'ятого формату?
                     Я малював окраїни здаля,
                     де почивали задунайські греки,
                     і дивував дідуся Коваля,
                     які у них були високі глеки.
      Були печери в Замковій горі,
      а може і фантазії дитячі.
      Та вірили мені Золотарі,
      які шукали інше залізяччя.
                     А я не вірив, а чудово знав,
                     де є усе, що можна закопати.
                     Але на ранок там, де я копав –
                     ні ями, ані сліду, ні лопати.
      А через рік навідали село
      сусіди, що кочують і донині.
      І як же мені весело було,
      коли катали у новій машині.
                     І я радію за свої скарби
                     у аріях відомого вокалу.
                     Хто б чув її вокабули, якби
                     щось і моїй родині перепало?
      Але на що́ мені ота мана?
      Мене програмувала інша сила
      іще раніше – ще коли вона
      мене купала й на руках носила.
                     А я співав їй арії свої
                     і викликав до лісу соловейком.
                     Усе було моє, а не її,
                     але тоді, коли я був маленьким.
      ……………………………………
      Тепер немає ні золотарів,
      ні козаків, ані басаврюків
      Малої і Великої могили.
                     Усе великороси перерили.
                     І знаю я – у глибині віків
                     іржавіють ще Каїнові вила.

      2006, 2016




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    392. Доля на двох
      Є у тебе не одна надія,
      а у мене мрія є одна,
      що у парі не одна зігріє
      наші душі радісна весна.

      Будемо міняти наші ролі.
      Ти – усе мені, а я – тобі,
      поки є ще ми і наша доля
      має очі синьо-голубі.

      Будемо і далі раювати.
      Я – усе тобі, а ти – мені
      і оберігатимуть пенати
      наші ночі і урочі дні.

      Ми обоє у полоні долі.
      Але ти посіяла її.
      І тому зуміємо у полі
      вижати багаті врожаї.

      І літа не треба доганяти,
      і весною – осені чекати...
      Всьому є призначення своє.
      Хай оберігають нас пенати
      у своїх оселях біля хати.
      поки мрія і надія є.

      2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    393. Протяги історії розбрату
      ***
      Єднаються і ситі, і голодні,
      коли єднає їх сатанаїл...
      Не миром ви помазані, шановні –
      і щирі українці іншомовні,
      і українофоб, і русофіл.

      ***
      Дух барикади всує не помер
      і у бою від єдності не тісно,
      і знову об’єднатися не пізно…
      Але не ясно, де ви є тепер,
      глашатаї, що позаймали крісла?

      ***
      Ой, не об’єднує стаття
      на захист Ойкумени.
      І досі на усіх путях
      багатії крадуть життя
      у тебе і у мене.

      ***
      Любителі щі
      об’єднали колони.
      Гуляють хлищі,
      депутати, барони.
      Ідуть на борщі
      європейські мільйони.

      ***
      Тримати осаду?
      Іти на твердиню?
      Ідемо, якщо це важливо.
      А бути у владі достойній людині
      у наші часи неможливо.

      ***
      Походами з майдану на базар
      розпочиналась вільна Україна.
      І – кому що́, а мерії – навар!
      І як не регіони, то – удар!
      Нокаут! І – здираємо коліна.

      ***
      Кричали всі, – пролетарі, єднайтесь!
      Але ніхто в опалу не попав.
      Люстрація!?               
                    Не бійтеся
                                      покайтесь,
      хто вихваляв і, вибачте, лизав.

                                    2016






      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    394. Рубаї по-українськи
      ***
      На ви я не іду. Нікуди не поїду,
      бо я не Одіссей. Читаю Енеїду.
      Чекає не мене Олена, що у Трої.
      Та вип’ю «на коня», – наїду на сусіду.

      ***
      Я знаю, що я роблю і для кого
      у цьому світі доброго і злого.
      І окаянне думає, що знає, –
      чого існує і заради чого?

      ***
      Мої брати – і меря, і буряти,
      з якими нам у полі не – сідати.
      Але скажи, слуго у ката мого, –
      чого у спину брата убивати?

      ***
      Немає у біди знайомого обличчя
      в історії віків і на межі сторіччя,
      хіба що кацапня московії-росії,
      яка собі біда, але воює вічно.

      ***
      – Нє думаю! – віщає телеящик.
      – Падумаєшь! – папуга говорящий.
      Не думають усі великороси,
      куди веде їх нице й непутяще.

      ***
      Якщо у тебе сказ, не я у тому винен.
      Якщо тобі іще далеко до людини,
      не верещи, що ви, великороси, старші.
      Довбайся у гною, у носі чи у …глині.

      ***
      Куди тобі іти – нікого не питай.
      У пекло не біжи і не спіши у рай.
      Багато є доріг, але одна до Бога.
      Якщо по ній ідеш, то – Боже помагай.

                                    



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    395. На посту
      Усе намарне, поки мовчимо.
      Але ніщо даремно не минає.
      Якщо байдужі – маємо клеймо,
      і всі діяння небо пам’ятає.

      А у поета місія така –
      «лупа́ти скелю у жару і стужу».
      І ти, і я не варті п’ятака,
      якщо мамоні продаємо душу.

      Усе минає лише уві сні.
      А на війні усе, як на війні.
      Гартуємо і націю, і волю,
      і пізнаємо істину просту, –
      кого немає ще на цім посту,
      за того інший є – один у полі.

      01.2016




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    396. Обеліски пам'яті
      ***
      Ми
      не дуби.
      Але дубіє листя,
      коли вітри повіють до зими.
      Стоять дерева – голі обеліски.
      – А де дуби?                          
      – …дуби?
                                    – …учора – ми.


      ***
      І де
      вони
      урочі сни?
      Пропащі сни –
      забуті мрії.
      А незаписані слова –
      це відлітаючі надії,
      не випита вода жива.

      ***
      Ви
      хочете
      поезії живої?
      Не буде цього,
      поки – «ґаварит
      адвокатура русской паранойи».
      Ще є кому виплачувати кров'ю,
      за Колиму, війну і геноцид.

      ***
      Поезія
      не тупцяє на місці.
      У хаосі – ні пуху, ні пера.
      Оригінали і авантюристи,
      і інші войовничі пацифісти
      оскубують гармонію добра.

      ***
      Писати
      нині все одно,
      що бити батогами.
      Але поетові дано
      не суще шоу у кіно,
      а те, що кануло давно,
      і те, що буде з нами.

      ***
      Епітети
      й метафори мовчать,
      коли вони не туляться до змісту.
      але, буває, як вони звучать,
      конгеніально врубані на місце.

                                    



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    397. Старий сценарій у новому році
      Пішла коза і наступає мавпа.
      У владі ще мете стара мітла.
      Ніхто не знає, що чекає завтра,
      якщо не поміняємо козла,
      який дає і випити, і їсти,
      і мріє про трофеї на війні.
                     Немає опозиції і свисту –
                     нема свободи.
                                    Але є фашисти
                     із бойової неокацапні.
      І є надія, що небесна сила
      розвіє павутину павука,
      візьме на роги місяця – бика,
      а прокурора і суди – на мило…
                     Наразі ситуація така –
                     самі себе(ще й як!) перехитрили
                     і нікому укоротити рило
                     вгодованого рашею хряка́.
      Немає шила і немає дрота
      зашилити бодай би у свині
      її пащеку – рупор ідіота,
      який не захлинувся у брехні.
                     На часі – у когорті Михаіла
                     за нашу правду, віру і любов,
                     у боротьбі за вільну Україну
                     пролити на вівтар ворожу кров.
      Бо виродки-орли, і хижі круки,
      і вовкулаки чорної пітьми
      готові умивати кров’ю руки
      за спиною печерної юрми.
                     Парафія націлює ракети,
                     бажаючи почити у раю…
      І як не відрубати у бою
      ці пазурі, що мацають уперто
      уражену пуповину планети –
      історію і націю мою?

      01.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    398. Курс по фарватеру
      Іду як по льоду паркету.
      «Заносить» іноді, буває,
      та одинокому поету
      іти фортуна помагає.

      І у кільватері поволі
      пересуваюся порою.
      Зате, які чудові ролі
      літературного героя!

      Один – убогий, інший – босий,
      а то й сліпий, як потороча –
      нема-нема, та й гляне косо
      на того, що боїться порчі.

      Як та наживка у болоті.
      Як не в’юни, то жаба клюне.
      А то і щука косорота
      укусить, пожує і плюне.

      О! Як утримати нелегко
      єдиний курс у гавань тиші.
      Але на реї недалеко
      ще майорить – « сим побєдіше».

      І у кільватері буває
      одного інше обганяє.
      Але у бурю і у штилі
      фарватер доведе до цілі.
      Увіруймо, – війна минає,
      а наша віра – на вітрилі.

      01.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    399. Рокові роковини
      Ой не зозуля роки додає.
      Сяють ще карії очі,
      та заховалося щастя моє
      в сутінки білої ночі.

      Жовті діброви, багряні сади...
      Де та розвилка розлуки,
      що повертала раніше сюди
      з лісу у росяні луки?

      Позамітало луги і поля
      памороззю-сивиною.
      Віє і віє зимою.

      Ой, замерзає надія моя…
      А за лісами ще чую здаля
      відгуки долі луною.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    400. За часом навздогін
      Ера крокує століттями.
      Йдуть у колону віки,
      і у шеренгу орбітами
      линуть у Лету роки.

      На перехресті космічності
      у далині житія
      десь за епохою вічності
      є половинка моя.

      Перелітає монадою
      у затяжнім віражі
      до візаві за порадою
      рідна частина душі.

      Якось обійдене долею,
      там де веселка ще є,
      затуманіє стодолою
      перше кохання моє.

      І повертає утрачене.
      Тане минуле, як лід.
      Лине душа у політ.
      Наша розлука оплачена.
      Я назначаю побачення
      рівно за тисячу літ.

      01.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    401. Переоцінка цінностей
      І
      (на чужині)

      Навчені любов'ю до братів,
      лаємося, що життя собаче…
      А яке ти у орді хотів?
      І зі школи аж до наших днів
      висновки поета однозначні.

      Золотого віку не було,
      а були – облуда і химери.
      Віхолою – срібний замело.
      І донині, сущому на зло
      оживає мезозойська ера.

      Декадента виморила тля
      силою імперії нової.
      Імажиста прийняла земля.
      А рентгени променів Кремля
      виродили націю ізгоїв.

      Раша не читає Кобзаря.
      Їй стає більмом у оці Київ
      і бракує в голові царя.
      Ящури і змії та зоря
      п’ятикутна – символи Росії.

      Ненавидять жовто-голубе
      вигодувані «аристократи»
      з общака КаПе і КаГеБе –
      михалкови, киселі – цабе
      і звичайні бойові примати.

      ІІ
      (у політиці і культурі)

      Он і голомозе на коні,
      і повзе рептилія колони.
      О, вони воюють не одні.
      У полоні тої маячні
      повалії, лораки, кобзони.

      І яке то диво, що Донбас
      зайняли буряти-партизани?
      Подивіться у свої екрани,
      як попсяче на очах у вас
      корольових жалують тарзани.

      Заробляють і бойовики
      з общака кривавої получки,
      і іуди мають копійки,
      і нео́-куповані совки –
      довгоносі кролики й сердючки.

      Агітує в ролі тамади,
      вірний кожній владі до могили,
      найлютіший ворог у орди –
      люструвати діда Калити
      і онука Невського дебіла.

      – На Олімпі явно вар’єте, –
      думає еліта вище мера.
      – Але й ми уже і се, і те,
      і такі ж базіки… Та зате –
      обрані зі сцени у прем'єри.


      ІІІ
      (на околицях культури)

      А у народу – соло на губі.
      Перемагає… Переобирає…
      І юне плем’я мудре виростає.
      А ось таланти деякі тупі,
      такі тупі, аж мова шкутильгає.

      Але і ці тусуються таки.
      Очікують і їх бойовики.
      І пійманих на шухері не мало...
      Оригінали і регіонали –
      комічні до ікот жартівники.

      Туди-сюди мотається культура.
      Усюди всюдисуща, запальна,
      кусюча, і жуюча, і блатна
      уся халтура і номенклатура
      у ролі войовничого Махна.

      Ваяємо і оди, і сонети.
      І лають нас, і панькають за «єто».
      Але не доганяю навіть я, –
      коли перемагає нічия,
      чого, буває, чубляться поети?


      Не знаю, на чиїй ми стороні
      по ходу братовбивчої вандеї.
      Немає перемог у цій війні.
      Зате спливли на гребені борні
      за гонорар у Раші – за ідеї
      підсобники злодіїв запасні.

      ІV
      (у себе)

      Але ми звичайно на коні.
      Шпоримо і Музу, і Пегаса,
      Б'ємо у кімвали у Донбасі,
      думаючи, – ми такі одні
      на Олімпі буйного Парнасу.


      І богема кропає пісні
      ті ж – собачі, блудо-голосисті.
      Завивають лялі заводні.
      Піє православ’я урочисто.
      І говіє їжею рашиста
      віруюча паства кацапні.

      V
      (у вічності)

      А ціна? Ціною буде жах
      за годину до кінця планети.
      Та не панікуємо, поети!
      Все одно далеко у віках
      із безмов'я на Молочний шлях
      падає сузір'я Андромеди*.

      2014-2016




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    402. У кривому задзеркаллі
      ***
      Де відображення криве –
      не видно доброго і злого.
      І як узріти, ради чого
      існує те,
      що не живе?

      ***
      Всі у Шіко, як на параді,
      і кожен має те, що має...
      Але, коли і це минає,
      важливо те, що є насправді,
      а не таке, як
      виглядає.

      ***
      Якщо нема чого сміятись,
      то і останнім – все одно.
      Якщо не важко
      опускатись,
      то і летіти
      не дано.

      ***
      Життя, що буде після смерті,
      не буде варте п’ятака.
      Але неугамовні черті
      іще очікують
      совка.

      ***
      Усе іде за Біблією.
      Війни, вулкани, землетруси
      навздогін               
                     один одному.
      Є вагомі зміни
      на мапі і у владі України,
      але нема епохи
      перемін.

      ***
      Усі, кого і Бог творив,
      і спотворив диявол –
      є у реєстрі інвектив.
      А ти себе не уявив,
      як виняток
      із правил?

                                    2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    403. Jazycheskij vopros
      Любителі суржику бають мені,
      що рашеська мова – народна.
      А я поваляю її у лайні,
      за те, що вона така модна.

      Її захищати від укрів у нас
      іде ліліпутія клята.
      І я анулюю і Крим, і Донбас
      за те, що такі язикаті.

      Коли русофіли ні -бе і ні -ме,
      тому що Росія велика,
      то я зневажаю це гаддя німе
      за те, що таке без'язике.

      У Раші розвинута мова Муму –
      еліти, матрьоші-ваняші,
      і я забуваю елітну тому,
      що нею варнякає Раша.

      Тому що у Раші, куди не піди,
      у моді і меми, і мати,
      а мати і жести – це мова орди,
      якою глаголять примати.

      Усі ненавидять тупе і пусте,
      що п’є та регоче на кутні.
      А я кацапетію тільки за те,
      що любить свою «ліліпутю».

      Плює без'язике на мову мою
      огульно – і буйне, і п'яне.
      А я на російську тому наплюю,
      що нею каґтавив Ульянов.

      Усім надокучили карлики злі,
      дуріє у Думі Жирьопа.
      Але Україна уже – Сомалі
      за те, що іде у Європу.

      Татари і укри жили у Криму.
      Учили їх праві і ліві.
      А Ізя родную не знає тому,
      шо вчілі її у Лівіві.

      Нардепія має і знає аж дві,
      у Раді лунають акценти.
      Якби булавою та по голові
      за те, що тупі, як нардепи.

      Моя Україна Європою йде.
      У мови моєї – майбутнє.
      І я ненавиджу собачу за те,
      що нею ще тявкає Путя.

      За те, що цілує і лиже ху*лу
      кацапія Раші сідницю,
      я їй «воздаю» таку саму хвалу,
      яку «воздає» Солженіцин*.

      2014




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    404. Маланки без Надії
      І на Маланки буде алілуя.
      У нації – на Бога опертя.
      Ніхто ніде уже не голодує.
      Сьогодні буде щедрою кутя.

      І забуває нація Надію.
      Не хоче влада мати ворогів.
      І Україна дякує Росії,
      що економить їжу у братів.

      Надія є! Тому що Віру має,
      нагадує, – я думаю про вас.
      А у Росії ув'язнили час
      і аутодафе її триває
      за осоружний бойовий Донбас.

      Яка лукава і хороша міна
      у грі сьогодні і у грі колись!
      Перегортай історію. Учись.
      Убивця Наді думає наївно, –
      коли голодувала Україна,
      хіба Сосо ікрою удавивсь?


      13.01.2016



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    405. Сорочка по нитці
      ***
      Не лаяв медицину я ні разу.
      Але питаю, і не перший раз:
      – Якщо є зуби по ціні алмазу,
      чому їх не купують
      як алмаз?


      ***
      Найвигідніше жити бідно.
      Все виміряне, зважене:
      не викидаєш непотрібне
      і не купуєш
      бажане.

      ***
      Ой не журися, що життя минає,
      якого хай би вже і не було.
      Але допоки іншого немає,
      то виживай
      йому й собі
      на зло.

      ***
      В один кінець веде крута дорога.
      Оглянешся – позаду попелище,
      сусідою зачовгані пороги...
      І, як Іову, на очах у Бога
      так хочеться
      до Нього бути
      ближче!

      ***
      І у освіті є ще квота
      на українських вчителів.
      Якби я міг, то я б велів
      доплачувати патріотам
      і гнати в шию
      москалів.

      ***
      Бажання «жити» гріє і лоскоче,
      і мірою добра буває зло.
      Це неможливо – двом богам служити:
      і мати все, чого душа захоче,
      і щоб за це
      нічого не було.

                                    01.2016



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    406. Смеркає...
      Не дається нам спекатись пекла
      на дарованій райській землі.
      Небеса не розвиднились. Смеркла
      благодать на земному чолі.

      У далекому космосі неба,
      за парсеками світла і тьми
      нам все більше нічого не треба.
      Ми все менше стаємо людьми.

      На освоєні дикі просто́ри
      ум епохи навіяв туман.
      Утрамбовані «градами» гори.
      Кораблями кишить океан.

      У тумані літають ракети,
      а на небі – одні міражі.
      Невідомо, що є попере́ду,
      де немає кінця і межі.

      Житіє завойовує космос.
      І смеркає. Згасає табло.

      Але сяє ще сонце – на зло
      осовілому племені росів.

      Поки Раша ще бігає боса,
      може, космосу ще й повезло́?

      01.2016




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    407. Джерела терору
                     Не з розуму хапаються за кий,
                     коли бояться смаленого зайця.
                     Але сичить лукавий та лихий:
                 – Свій свого бий, аби чужий боявся.
      І б’ють, аж пір’я сиплеться з обох.
      Лиха біда, коли дурний початок.
      Керує сатана, та бачить Бог –
      війна розпочинається з палаток.
                     Війна за вибір чи добра, чи зла –
                     дурного чи розумного владики.
                     І де та доля, що уберегла
                     хоча б одного разу щось велике?
      І як терпіти і уберегти
      в собі самому праведну людину,
      коли яріють стезі до мети
      якщо не словом, то ножем у спину?
                     І як сідати за одні столи,
                     коли ті самі застують почвари
                     повірити, що праведні були,
                     а не за гроші бились яничари?
      І як далеко до святих ідей,
      коли оці кремлівські мухомори
      мерзотників ховають за людей.
                     І лізе як до себе у комору
                     інвазія убивчого терору
                     загравами опалених ночей.

      2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    408. Дід на пеньку
      За акаціями у садочку
      ще поважно, як дідові слід,
      закуняв на сухому пеньочку
      як опеньок засушений дід.

      Він чекає далеку дорогу
      десь туди – за рови, за село.
      А у мене ніколи й такого
      по дорозі в життя не було.

      Він можливо у возі поїде,
      як у небо піде голубе.
      І не так мені жаль цього діда,
      як малого без нього себе.

      Що було й не було пам'ятаю.
      Засихає життя як зело.
      Може в нього нікого немає,
      як у мене його не було.

      Це й мені уже падає карта
      у далекі незнані світи.
      І не так мені довго чекати,
      як йому довелося іти.

      Може якось і я перебуду
      до останньої фази життя,
      і мене не жалітимуть люди,
      що визбирую їхнє сміття.

      Є років невеличка «заначка»,
      та сумує і тужить душа.
      А за чим, догадатися важко
      у рядочку одного вірша́.

      2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    409. Браття для багаття
      ***
      Ой не така ти гнана, як неждана,
      моя сусідо. Де ти не взялась,
      усе одно – чужий іконостас
      і іпостасі копія погана,
      якою б не була ця іпостась.

      ***
      Ой небезпечно бути за ізгоя
      і коїти, нехай і мимохіть,
      наклеп на націю, егре́гор у якої
      сягає глибини тисячоліть.

      ***
      Що за брат з війною у «рассрочку»,
      що це за рідня по язику,
      що останню відбере сорочку,
      убиває тата, сина, дочку
      і віки тримає на гачку?

      ***
      Життя – це боротьба… І навпаки –
      у боротьбі неначе і живемо...
      Боротися уміємо таки.
      А жити?
      Жити?
      ...може і почнемо.

      ***
      До ряси не усім іде кадило,
      плюгавому – корона на віки.
      Якщо і досі я у тебе бидло,
      тому що є у мене шмаровидло,
      то я́
      тебе помазую,
      таки.

      ***
      Які прозорі імена –
      Росія... Україна...
      Який лукавий сатана!
      Усе навіює, – страна...
      безбожна... і єдина!

      І ще прозоріше, – війна...
      корупція... руїна...


                                    



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    410. Різдво-2016
      Іде у літо калита
      і котиться – угору знизу.
      У санях їде Коляда
      і одягає білі ризи.

      І неземне, й земне життя
      орієнтується на вечір.
      Хай і голодна, та кутя
      чекає радісну малечу.

      Біліє дідух у вікні,
      ялинка і зелені шати…
      Твоє й моє ці ночі й дні
      у всіх однаково багате.

      Збирається уся сім'я
      до урочистого престолу.
      У бідняка й багатія
      на покуті – один Микола.

      Усім дарунки роздає.
      У черзі: перший,
                        другий,
                          ...п'ятий –
      малі ісусики і тато.

      А на війні гармата б'є,
      де за твоє і за моє
      чийсь тато
                   буде
                     …розіп'ятий.

      05.2016




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    411. Витівки кебети
      Мене і кебету мою
      Арей випробовує й досі.
      Тому я іще у строю
      і маю надію на осінь.
                     Роки Аріадна снує,
                     буває, дарує удачу.
                     Тому я у неї ще є –
                     лінивий, але не ледачий.
      Осуджую морений рід
      понурий, тому й нещасливий.
      Зате у онуки я дід
      суворий, але справедливий.
                     Долати тяжіння земне
                     мені небеса помагають,
                     тому і колеги мене
                     шанують і не помічають.
      Іду по землі у росі,
      як вічний і воїн, і ратай.
      Тому і живу, як усі –
      не бідний, але не багатий.
                     Ціную хороше за те,
                     що жити мені помагає.
                     А от на нікчем'я пусте
                     енергії не витрачаю.
      Умію давати урок
      любові, і ласки, і сили.
      Тому у дітей і жінок
      я любий, а іноді – милий.
                     Мені не віщує біди
                     і помах рукою прощальний,
                     тому я буваю завжди
                     веселий, коли не печальний.
      Але і на заході днів
      дарує життя каруселі.
      Тому у юдолі років
      сумую, якщо невеселий.
                     Я міряю ночі і дні
                     часами, літами, віками,
                     коли навертаю до тями...
      Тому у години нічні
      навіює Мойра мені,
      що я не мудрію роками.
      01.2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    412. Ха!
      Не убієнна потайна горила,
      що урізає рейтинги чужі,
      себе самого переоцінила,
      але сує своє ротате рило,
      оцінюючи витоки душі.

      Воно іще – ні м’ясо, ані риба,
      а думає, що ми усі – осли.
      Але пора урізувати хиби,
      якими б юні хиби не були.


      01.2016



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    413. Прости, Господи
      Де нас черті не носили,
      там і не було.
      А тепер – дай, Боже, сили
      скочити в село.

      А тепер дай, Боже, грошей
      їхати і йти.
      І ніхто не допоможе,–
      Господи, прости.

      І усім дається право,
      поки сили є,
      почекати у держави
      нібито своє.

      Революцію чекали,
      ніби, не дарма.
      Наче і не обіцяли,
      того, що нема.

      Наче, – слава Україні, –
      як усі кричав.
      Не канючу зайві гривні,
      не качаю прав.

      Ніби маю і не маю
      пенсію свою.
      І усе, що получаю,
      армії даю.

      Є ще інколи до столу
      сало і кутя.
      Не живу, а економлю
      ніби на життя.

      А буває, ще й радію,
      ніби у бою,
      що любити я умію
      націю свою.

      А коли дійду до тями,
      поганяй тоді до ями –
      слухати траву.

      Ой, ще є чого радіти,
      що бодай на тому світі
      може й поживу.

      01.2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    414. « Пропала грамота»
      Були ми горді і були круті.
      Але на цьому і на тому світі
      не обіцяють гори золоті.
      Тому сиди тихенько у куті,
      дописуй неймовірні заповіти,
      які допомагають у житті.

      Немає що, то я про те, як інші
      ще дорікають і мені за вірші
      і мирну біографію мою.
      Запитують, – і що там бойового
      виходити із досвіду чужого,
      як інші помирають у бою?


      Розвінчуємо хибне і лукаве,
      не ділимо ні ма́ни, ані слави…
      Але чому, лукавому на сміх,
      еліта ночі має вище право
      оваціями під фанерне, – браво!
      галасувати голосніше всіх?

      01.2016




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    415. Зрізи поетичної піраміди
      Уявою поета, поетеси
      ширяю небесами інь і янь,
      де наче за указами Велеса,
      феєрією сонячної меси
      освячується позолота бань.

      Мозаїку усього Ясен-Світу,
      Його позаземну каріатиду
      вирізьблює і стилос, і стило.
      Одне навчає вірити й любити,
      а інше піднімає на крило.

      І Ольжин Аріон о цій годині
      ще сушить ризи, як і той єдиний,
      обожнюючи серце кам'яне
      у юної язичниці Наїни,
      і мрією-поезією лине
      у поетичне лоно осяйне.

      У келії, де є свіча і квіти,
      усе чекає, що і їй пора
      занотувати магію добра
      у наймініатюрніше у світі –
      навіяне уявою пера.

      І їх зіркі і не байдужі очі
      не оминають арії мої.
      А я чекаю, думаю щоночі, –
      о, де ви – Галі, Валі, Віти-Дольче?
      Немає їх, немає і Її.

      О Домінік, о де Руа, Олехо –
      одеський гід, я тулі-туле-я,
      о Юрію, о Радосте моя,
      які близькі ви і які далекі
      у цьому ареалі житія.

      У ореолі сяє Роксолана,
      її палкий епітетів фонтан,
      і Майя, самотою осіянна,
      і Ксенія, негадано-неждана,
      і давній мій акин із волинян.

      Шукаю золотої середини
      і завіває на осінній луг,
      де і цієї ярої години
      і Санчо є, і юна балерина –
      Світлана Ка і Ві де-Кучерук.

      Нема Івана, та надію маю,
      порадує сатирою поем.
      Очікує оказії еРеМ,
      якій і я прозоро натякаю,
      що у раю регалій не чекаю.
      У мене і Майстерні ще Едем.

      Мої ліричні і живі герої –
      космогонічні Гойя і Дега,
      і невмирущий Чахлик і Яга,
      готові і до миру, і до бою,
      коли повіє чудію тайга.

      І ви, жерці нагої Аеліти,
      чиї аі – такий химерний світ
      зашореної, буцімто еліти,
      уміючої душу уявити,
      як і своїх поез розталий лід.

      Але сіяє всевидюще око,
      вітаючи із неминучим роком!
      А фея миру, щастя і добра –
      поезія ілюзій одинока
      бажає –
      опинитися високо,
      коли зійде
      ясна її зоря.

      30.12.2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    416. Рудиментарні плями
      Ідуть у Лету люди-інструменти.
      Але минуле має рудименти
      бездум'я і убивць під козирок.
      Бойовики, тітушки, генерали –
      ті самі, що й раніше катували –
      вони і досі служать за пайок.

      Вони ще є – злодії у законі,
      які служили бісу і мамоні
      і закривали рота на замок.
      І все одно єфрейтору, як жити
      або якому ідолу служити,
      аби платили їжею оброк.

      Вони іще агенти тої Раші,
      де краби-путі* – людоїди наші
      війною обслуговують себе.
      Вони, як та злоякісна пухлина
      у тілі нездорової людини –
      запліснявілі органи еСБе.

      Вони і нині об’їдають хати.
      Вони і досі крези і рантьє
      із лапою на сите житіє.
      І їм не докучає пильнувати
      та у чуже корито заглядати,
      аби собі «заникати» моє.

      Але – чого вам ще сьогодні мало?
      Іудою зароблений срібняк?
      Стає у горлі українське сало?

      А що мені? Ненавиджу і так.
      Давайте, огризайтеся! А як
      інакше люструвати капітали?


      03.01.16





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    417. Навіяне зимою
      Діти, ясла, школа, інститути…
      Опісля рахуємо роки,
      щоб уже ніколи не забути,
      що і ми були випускники.

      П'ятдесят, як рік один, минає
      і літа, як снігом замело.
      І уже майбутнього немає,
      і минуле – наче й не було

      Де ви, однокашники недавні?
      Утираю насухо сльозу.
      Йдуть у Лету душі православні –
      хто під шум, а хто і у грозу.

      Думали, – щасливе покоління.
      Ні тобі війни, ані суми.
      Душу опекла зоря прозріння.
      Ми були. А будемо – не ми.

      Думали, – усе іде по колу
      і зійде́мось, як було, у школі
      у післявоєнний перший клас.

      П'ятдесят, як бігали ще босі.
      Сімдесятий кожному на носі,
      а війна війнула і на нас.

      12.2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    418. Деміург
      Я секретар бюро природи.
      Пейзажі, ниви і гаї –
      це репродукції мої.
      А як міняється погода,
      я переписую її.

      В мені Отець переродився
      для ретрансляції Творця.
      Але, буває, для годиться
      я витворяю морди й лиця
      на старті їхнього кінця.

      І поки не горять Стожари,
      поля окутую плащем,
      переганяю, як отари,
      руді і чорно-білі хмари,
      аби не плакати дощем.

      Видобуваю грім і гради,
      організовую паради
      і фейки дурників ідей,
      щоб народилися громади
      високоякісних людей.

      Я научаю вас любові,
      і уму-розуму, і мові –
      не кацапіти язиком.
      А ви і ката не готові
      оперезати батогом.

      Я вас єднаю в Русь єдину,
      я вам дарую Україну,
      аби щасливими жили.
      А ви радієте гордині,
      якою тішаться осли.

      Даю вам вітю-путю-петю
      точилом розуму-ума,
      якого ще у вас нема,
      аби і вас боялись черті,
      коли научені і терті
      повилізаєте з ярма.

      2015




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    419. Старість і дитинство
      Утрачені дитячі ролі.
      Не возить Бозя калачі.
      У полі – одинока доля
      себе гойдає на плечі.

      І поки жевріє ще ватра,
      і сяє сонце на горбі,
      усе, що дорогого варте,
      заадресуємо собі.

      Усі містерії забуду,
      а пам'ятатиму оте,
      на волі виведене в люди,
      моє дитинство золоте.

      Дарма, що мало тої волі
      і що у школі вчителі
      не розуміли, що у полі
      такі солодкі картоплі.

      А нині, ну яка то старість,
      коли сидиш біля вогню
      і юній пасії на радість
      вигадуєш її меню?

      І апетит не пропадає
      на наші порції малі.
      І я у пам’яті блукаю
      ...і чумакую по селі.

      А поза обріями осінь,
      як те омріяне дівча,
      за пазухою все ще носить
      мені окраєць калача.

      Вона приходить у косинці
      і за куче́рики її
      червоні раки у корзинці
      уже звичайно не мої.

      Зате щастило забіяці,
      який кружляв її у танці
      у наші юні ще літа.

      А нині що? Нема і знаку,
      як ми пекли, бувало, раків,
      коли торкалися уста.

      2015



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    420. Їхали ми їхали
      ***
      Ніхто не їде, поки не помаже –
      одна із хибних істин де-не-де,
      яка не ігнорується ніде,
      аж поки калабаня не покаже,
      куди його лукавий заведе.

      ***
      У екзилі маялись поети
      і писали вірші без імен,
      і гонимі… їхали до смерті.
      Та і досі є апологети
      безголов’я нашого здавен.

      ***
      У іншу душу в’їдеш не відразу.
      І їздові лишаються чужі,
      і поганяйли, наче по заказу –
      куди не їде, все одно – зараза.
      Немає місця пробі у душі.

      ***
      Похваляють за роботу
      і не помічають,
      що не їде у ворота...
      А коли малює ноти, –
      цього не прощають.

      ***
      Приїхали і пасинки, й сини.
      І ті, і сі – Адамового роду.
      Оба із гущі люду і народу.
      А є і з категорії шпани –
      відсіяна пуста чужа порода:
      нувориші, злодії і пани.

      ***
      У рай не перевозять кораблі.
      Човен Харона у аїд чекає.
      Але і там опиняться малі –
      оті, на кому і вини немає

      у тому, що Його земля палає.
      Тому то і біда, що на землі
      Бог творить, а лукавий управляє.

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    421. Передноворічні миттєвості
      *
      і
      на порі
      рік
      опечалений
      тим
      що не міг
      сіяти ситами
      на оберіг              
      і на проталини
      іній і сніг                   
                          на недочитані      
      саги доріг сущої та́їни
      .

      *
      нам
      і полям
      і із малечею
      мамі синам
      татові донечці
      мріям і снам
      буде предтечею         
                          білим ночам
      і у віконечку
      явиться сам                         
               рано увечері
      морю гаям                  
                         зорям і сонечку
      .

      *
      і
      одягне
      ялини хвоєю
      і промайне             
                 поза утрачене
      і пом'яне                   
                     мічене волею
      не омине                           
                             диво небачене
      і неземне                 
      іншою долею
      .

      *
      і
      на межі
      люті і січені
      на віражі           
                 скороминущого
      хати чужі                   
                 будуть уквітчані
      сильні мужі                 
              виженуть дужчого
      за рубежі
      .

      *
      віє
      хур-
      делиця
      біля села
      килими віхоли
      перемела         
               сива метелиця
      йде до стола                 
               дідух із віхою
      і омела                         
                         лякає стріхою
      чари зела у ступі мелються
      .

      *
      і
      не зове
      небом осяяне
      ладо нове
               і непомічене
      перепливе                 
                         ріками та́їни
      і оживе                    
      ерою вічного
      .


                   12.2015




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    422. Велика шопта
      Велике й різне наше плем'я,
      а до душі – одна шопта,
      і ні душі, із ким дощем я
      переполоскую літа.

      Наївні, босі і голодні
      колись щасливими були,
      а нині ситі аж по горло,
      що до свободи дожили.

      Але у сутолоці часу
      толоку місимо усі,
      кому дісталось цього разу
      стояти на земній осі.

      Ідемо стезями вузькими
      по будяках і споришах
      ще од козацького коша.
      А як іде завіса диму.
      то я інтуїтивно з тими,
      до кого тягнеться душа.

      2015




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    423. Вибрики само-цензури
      Коли робити що – нема,
      то пишеться. Само собою,
      що і поезія сама,
      манера стилю і письма
      готує ліру у герої.

      І видається на гора
      і вінегрет, а то і силос.
      І – видаватися пора!
      А видає ота діра,
      в якій поети опинились.

      Із головою видає…
      Але – у небі сяють зорі.
      Ми є поети апріорі,
      і це споко́ю не дає.
      Обороняємо своє
      і на посту, і у дозорі.


      12.2015




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    424. Не люблю
      Не люблю Росію ситу
      і несамовиту.
      А за що її любити
      українофобську,
      а до того ще і жлобську
      націю московську.
      Не люблю я ненависне,
      що віками кисне.
      І чого їй жаба тисне
      на моє законне
      на окраїни до Дону
      і на море Чорне?
      Не люблю усе побите
      картою бандита.
      Я не хочу до корита –
      до її союзу,
      ні протоки Лаперуза,
      ні ікри від пуза.
      Не люблю я їхню баню,
      пику у стакані –
      ані рвані, ані Вані
      у анфас. У профіль –
      голомозий Мефістофель
      риє у картоплі.
      Заглядає у кишені,
      ниє на арені
      і Юпітером на сцені
      світом поганяє,
      наче нація не знає,
      що воно конає.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    425. Проблиски
      Чи я іду у темні хащі,
      чи я у пущу на путі –
      мої роки уже пропащі,
      літа минають золоті.

      Ніщо хороше не чекає
      у суєті межи людьми.
      Нема за обріями раю.
      Немає літа у зими.

      Але чого мені у пекло?
      Я ще душею молодий.
      Сідає сонце у прибій
      ясного моря, де не смеркло.
      Мені і там ще буде тепло
      і буде чути голос мій.

      12.2015




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    426. Хода часу
      Ідуть часи, минають ери.
      Не йде годинник на столі.
      І списаний сувій паперу
      поети котять по землі.

      Ідуть години і хвилини,
      ідуть літа за роком рік.
      Не зупиняється людина
      і укорочує свій вік.

      Ідуть і насувають біди,
      зростають ціни і оброк.
      Не ходять пішки інваліди
      і немовля у дитсадок.

      Ідуть трамваї на зупинку,
      карбує кроки вартовий.
      Не йде у рот суха шкуринка...
      І наступає рік новий.

      І я іду, сміюсь і плачу,
      коли ідуть косі дощі,
      і поки їх ніхто не бачить,
      то витираю уночі.

      Іде війна у кожну хату
      і за Вітчизну воювати
      іде піхота у строю,
      Ідуть бої, ідуть на страту,
      ідуть у вічність ті солдати,
      що стали за сльозу мою.

      12.2015



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    427. Все одно...
      Як немає долі, то не буде й волі.
      Як не піднімайся, а чекає дно.
      Як не намагайся вибитись у люди,
      а не помічають люди все одно.

      Не обов'язково бути отаманом,
      генієм, героєм, бардом голосним.
      Все одно не будеш усіма відразу.
      Все одно підемо у кінці ніким.

      Все одно читають вірші одиниці.
      Все одно співають не твої пісні.
      Все одно? А може – безвісті пропали,
      полягли рядками на чужій війні?

      2015



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    428. Міражі вічності
      Не научає Заповіт,
      і літератора не чують,
      що на землі мільйони літ
      ілюзії будують світ,
      алюзії – його дублюють.

      Колаборація ідей
      у войовничій круговерті
      не додає ні йоти честі.
      Не визнає юрма людей
      ідею другого Пришестя.

      Прозріють душі аж тоді,
      коли підуть по їхній вірі
      себе явити на суді
      чи у вогні, чи по воді
      за маяками поводирів.

      У рай, якщо це не мана.
      У пекло, де одні ізгої.
      На небеса, де є герої…
      А де, цікаво, сатана
      готує смоляні напої?

      Немає тої у імлі,
      як на землі – біди ...і муки,
      що наробили москалі.
      А що чекає у землі,
      іще не відає наука.

      Душа у тому світі – птах.
      Що безтілесному за спокій –
      не обіймати світ широкий?

      Літають тіні у світах,
      а душі – лиш у наших снах,
      у нашій пам'яті глибокій.

      12.2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    429. А я не я
      ***
      І графомани маються не всує,
      хоча і їм поезія пасує,
      як леді, що тримає булаву.
      Нехай і літописці – одесную,
      а я не я, коли листи пишу́ я
      туди, де не існую наяву.

      ***
      І у змії така потреба,
      що не ручається за себе.
      якщо у тебе кров не п'є.
      І я – не я, якщо, буває,
      і я її не помічаю,
      як і вона усе моє.

      ***
      Це означає, що і я бідую,
      коли і не живу, і не існую.
      Але не розоряю свій сезам.
      І я – не я, коли я не бажаю
      озватися, якщо я відчуваю,
      що я і досі не почутий сам.

      ***
      А ти мене почуєш точно
      і через тисячу рокі́в.
      А я тебе і поготів...
      І я – не я у тім садочку,
      де перелази і тиночки
      я обминати не умів.

      ***
      Релігія забороняє
      гріховні стезі житія.
      Але тоді і я – не я,
      коли і житіє минає,
      і дома не мене чекає
      єдина, любляча, моя.

      ***
      Колізії вирішують у бучі,
      коли стають великими малі.
      Баталії поетів неминучі.
      І я – не я, коли є вчителі,
      а я у них не буду перший учень.

      ***
      Роди дітей, будуй високий дім,
      вирощуй сад, а далі буде видно,
      чого найбільше в імені твоїм.
      А я собі себе переповім
      і ця стезя ніколи не набридне.

                     12.2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    430. Сестрам по вірі
      Є друзі – і чужі, і рідні,
      і маю добрі врожаї.
      Усе моє – поля, гаї.
                     Але нікому не потрібні
                     версифікації мої.
      Одна надія, що на небі
      читаються мої думки,
      які написані для тебе,
      але немає ще потреби
      запам'ятати ці рядки.
                     Бо ти чекаєш на шамана,
                     московію Батия-хана,
                     вдихаєш інший аромат
                     нової Шамбали – Корану,
                     що відміняє шаріат.
      У тебе Біблія настільна,
      а віруєш бозна-кому –
      попу Росії.
                     Ти наївна.
                     Є Україна самостійна,
                     а ти не віриш і Йому.
      І живучи у цій юдолі
      нещирості і каяття,
      не відаєш науки волі,
      яка гартує наші долі
      на сцені нашого буття.
      Не знаєш ролі України
      у промислі Його мети.
      Життя навчає і дитину,
      що наша нація єдина,
      а ти чужа у неї... ти...
                     Ми стоїмо, ми не упали.
                     Ще не пожаті врожаї.
      Феміда виставляє бали,
      коли кінчаються бої.
                     Ще не сиділи генерали
                     за підлі подвиги свої.
      Тебе науськує політик,
      який у суєслів’ї пліток
      не добачає рук Москви.
      Не ми одні у неї свідки,
      коли гниє із голови,
      коли готує нас у клітку
      руками нашої «братви».
                     Тобі куди? Мені – направо.
                     Аплодисменти!
                                           Тихо...
                                                       Браво!

                                    12.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    431. Якорі юності
      Піднімаємо якорі.
      Оминаємо фути, милі.
      Наші ранішні дві зорі,
      як підвішені ліхтарі,
      ще палають на небосхилі.
      І на палубі – ні душі,
      і до гавані не завізно.
      А попе́реду – міражі,
      де немає уже межі
      і ніколи не буде пізно.
      І зі станції юних літ,
      як по лінії на долоні,
      десь у вирій за білий світ
      налаштовані у політ
      білі лебеді. І на скроні
      завірюхою сивина
      опускається і не тане...
      Йде без мене моя війна.
      А зі мною – всього одна
      таємниця моя остання.
      І не мрія, і не мета,
      і не доля моя нещасна...
      Де ти, юносте золота?
      Обігнали її літа,
      і зоря одинока гасне.
      І у вічності на порі
      інкарнація без ліміту
      ненавидіти і любити...
      Тихо падають дві зорі,
      наче юності якорі,
      що тримають на цьому світі.

      12.2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    432. Поні від Пегаса
      ***
      Існує істина стара
      у неуків учених
      існує істина стара.
      І подається на, – ура!
      пуста порода на-гора
      поетів одноденок.
      Існує істина стара,
      що тісто – не вареник.

      ***
      А я брехати не умію,
      що розвелося тих писак…
      А я брехати не умію,
      що кожен дещо розуміє,
      а оповісти не уміє,
      чого не пишеться ніяк.
      А я брехати не умію,
      чому у мене це – не так.

      ***
      Є і, – ой!.. А інде, – ах!..
      А на поетичній ниві ¬
      се і те… – А на словах
      є і, – ой!.. А інде, – ах!..
      у верлібрі і «стихах.»
      Поки пишуть косо-криво,
      є і, – ой!.. А інде, – ах!
      емоційно і красиво.

      ***
      Усім завдячуємо мові.
      І сімдесят, і цілі триста
      усім завдячуємо мові,
      аби були живі-здорові,
      низали істину по слову,
      аби душа лишалась чиста,
      усім завдячуємо мові
      і маємо душі намисто.

      ***
      Не схаменулися ультра-поети –
      юди епохи і покручі міста.
      Не схаменулися ультра-поети
      і не читають мої тріолети,
      а бузиново-медійні сонети.
      Сила нечиста – оці сатаністи.
      Не схаменулися ультра-поети.
      Не пом’янули і досі чекіста.

      ***
      Мічені аматори орди,
      не радійте. Я не пропадаю,
      і не поступаю у ряди
      мічених аматорів орди.
      Що не маю кулі за труди,
      мічені аматори орди,
      я не тужу і не дуже каюсь.

      2015




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    433. Витівки кебети
      Що не минає на віку,
      не обійде бідою.
      Нема кебети бідняку:
      то вибирає не таку,
      то плаче за одною.

      І обнімаю не чужу,
      і тішуся тією,
      яку у серці бережу.
      Я не скучаю, а тужу
      за рідною душею.

      А от її усе нема,
      коли повинна бути.
      Минає воля. І дарма
      її любив я жартома,
      але не міг забути.

      12.2015




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    434. Невідворотність навернення
      Навіщо муки і труди,
      які нікому не потрібні?
      Живи, набравши в рот води,
      і будеш – як тобі подібні.

      Міняй стило на Божий дар
      і сіяти, й молоти жито,
      або наймайся до отар
      домучувати недожите.

      Та поки мрії ще живі
      і є нечувані мотиви,
      лети у хмари грозові,
      сідлай вітри, чеши їм гриви.

      Якщо освітлювати шлях
      вогнем душі – то буйно, вільно.
      А вимучено – то надійно,
      аби палало на очах
      і оживало у серцях
      і неминуче, і стихійне.

      12.2015




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    435. Перед коридою
      Це не чужі, а наші вороги –
      кати... брати... Усе одно – це наші
      прокляті до останньої ноги
      од Мокселя до нинішньої Раші.

      Союзні узи з потом на чолі
      куються й досі. Каламутить воду
      юрба велика буйного народу,
      коли її сахаються малі.

      І атакує, і бере в полон,
      і напихає зелень у кишені,
      і їй уже плювати на закон,
      який ще є на світовій арені.

      Бо є у Раші місія така –
      цідити нашу кров у Чорне море.
      Налиті люттю очі у бика.
      У паніці – усі тореадори.

      Тореро й матадори – на чеку.
      Теля і те буває біснувате.
      У нього є ракети і гармати.
      Воно і жме, і смикає чеку,
      і поливає мир із автомата.

      А армія і лохів, і биків
      і рве, і топче жовте і блакитне.
      І ремигає, й почиває, ситне,
      наїжене, упоєне з боргів,
      і мріє, як побільше ворогів
      винищувати тупо-методично.

                                    12.2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    436. Під шапкою Мономаха
      ***
      А у Таврії біла ворона
      двоголова – це копія чорна.
      Є й сорока моторна,
      і ґава проворна,
      а на них не налазить корона.

      ***
      А у Ялті новини погані –
      засинає вона у тумані.
      І задумана Дума
      обіцяє їй струму
      із великої тьмутаракані.

      ***
      А у Раші нема булави
      і лакеїв у неї не досить.
      І колона курв́и
      лиже п'яти Москви
      і горшки із-під неї виносить.

      ***
      А у місії голої Няші
      дочекались месію із Раші.
      І приспічило Путі,
      а тут – майдануті,
      і «ни зги» – на путі до параші.

      ***
      Малороси усі за Расєю:
      і носи, й палії, й кочубеї,
      і захари, і няші,
      і вірою наші
      узурпатори віри цієї.

      ***
      А мізерна фігурою Путя
      захотіла великою бути.
      Але гнида – не воша
      і п́іднята ноша
      задавила царя ліліпута.

      ***
      А у нашої рідної неньки
      появився новий Дорошенко.
      А Росія – це баба
      і давить їй жаба,
      що у неї чувидло куценьке.

      ***
      І не де-не-де, а у Ростові
      є у Вови наставник чудовий,
      як знімати шапки.
      І радіє таки,
      що у Вови орёл двоголовий.

      ***
      А на Раші немає престолу
      і корона гуляє по колу.
      Але Діма – сова
      і його голова
      опускається сонно додолу.

      ***
      А у Києві все безголов'я
      випиває за наше здоров'я.
      І із шапкою йдуть,
      і у руку беруть,
      і на лапу, і на... та пішов я…

                                    




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    437. Караул!!?
      Ой не тому, що ми пілоти,
      руйнує рать родную Русь.
      Але розборкою польотів
      прийдеться ще – колись… комусь…

      Коли анексія – не мито,
      на часі є воєнний стан.
      Расєя хоче закусити.
      У лугандонії – корито,
      а у Криму – Афганістан.

      Не діє, – слава Курултаю!
      Гібридний молох сарани
      із-за границі виповзає
      змією іга і війни.

      Немає миру без нагана.*
      Велить устав іти у бій,
      але у розпалі подій
      умили руки отамани,
      на абордаж ідуть погани
      і не стріляє вартовий.

      Коли мурло ішло у хату,
      не запитали, – хто іде!?
      Не попередили, – стояти!
      А не уміє – зупиняти,
      бо не зупиниться ніде.

      І за окраїнами краю,
      де буйна наволоч пішла,
      червоне пір'я у орла
      на всі боки летіти має.

      То на війні – як на війні.
      А тут іде орда несита
      усе украдене ділити...
      І «иже с ними», а чи ні
      огидні покручі на дні,
      а воля вимагає, – бити!

      2015




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    438. Нон ґрата Парнасу
      Перевелися уже пілігрими.
      Барди й паяци почили в раю.
      Кануть у Лету гармонія, рими.
      Мода на ню, парвеню, дежавю.
      Тихо орудує сапою лихо –
      гвардія типу режиму ЦеКа.
      Із неоліту виказує пи́ху
      неоеліта з душею совка.
      Є менестрелі, нема панацеї.
      І спонукає неволя людей
      йти у нікуди, заради ідеї,
      що обіцяє – ніколи й ніде...
      Дереворити – химери... Пенати –
      поутікали до іншої хати.
      Гаряче жити у вирі подій...
      Має юродивий що приміряти:
      торбу позичену, посох чужий
      і суєвір’я лихої недолі.
      І не рятує Висоцький і Цой.
      У позачассі, тамуючи болі,
      йде одинокий ліричний герой.
      Думає, – поки іду за юрмою,
      мушу носити за неї суму.

      А сповідаючись, каже Йому:
      Маю водити її за собою
      і видавати себе з головою
      щирою лірою бозна-кому.


      2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    439. Статуетки-бовванчики
      ***
      У Пітері нова культура –
      із порцеляни фетиші
      путініани без душі:
      або у образі лемура
      (Lemurа catta? Ката гуру?)
      або сидить на «кукиші».

      ***
      Не сидиться і не спится Вові.
      Отамо – і гроші, і бої,
      онино – сусіди, і корова,
      отуто здихає, ген – здорова.
      Ось і тягне у чужі краї.

      ***
      Йому увага є усюди
      і забувають лизоблюди,
      що пожирає їх вампір.
      Але купують шалапута:
      хелло серійне... хтиве... люте –
      і не людина, і не звір.

      ***
      На царя його еліта маже,
      а у небі Божий перст покаже,
      хто «кришує» вихреста попів.
      Невідомо, як ще карта ляже...
      А за еМПеЦе діяння каже,
      що живе за тридцять срібняків.

      ***
      Мочить, мучить, убиває
      і ніхто не знає,
      де й коли біля сараю
      під собаче, – баю-баю
      і воно сконає.

      ***
      Злісний карлик нагнітає з ложа
      ненависть до всього, що живе.
      Та живе звичайно переможе
      неживе, конаюче, вороже
      Каїнове дзеркало криве.

                                    2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    440. Фізика і фізіологія сущого
      Все має жити, як тече вода,
      за вічними законами тяжіння.
      Тоді не роз'їдає і біда
      сполучені посудини терпіння.

      Віки на сонце падає земля.
      Польоти думки вище світлової.
      Закони світу – бойові набої –
      і біля серця чути, і здаля.

      Закони сущі пишуться на небі
      а діють всюди, де причина є.
      Коли віками чубимось у себе,
      тоді нас і Росія дістає.

      І до усього світу апелює,
      і діє за манерою повій,
      і нагло, і уміло спекулює
      на правді і історії чужій.

      У одіозній лютості звіриній
      годується на слабості людей...
      .......................................
      Але на що́ о цій лихій годині
      я убиваю цілий Божий день?

      Бо поки я записую катрени,
      розтягує теорія Ейнштейна
      одну мою годину на роки,
      коли я витрачаю масу часу
      і на повію, і на підлу расу,
      якою гидували козаки.

      12/2015



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    441. В Україні і на Раші
      ***
      У палаци з озерами, яхтами
      осідають бюджети податками.
      Але це не біда.
      Все тече, як вода,
      у палаци з озерами, яхтами.

      ***
      Із налитими кров'ю очима
      півень Раші клює Анкару.
      І дорогами Криму
      для неї незримо
      пробиває в Європу діру.

      ***
      Україна плює на Росію,
      а Росія радіє месії.
      І мінує Донбас,
      і полює на нас
      романтичний осел на Росії.

      ***
      Ми волаємо, влада не чує.
      Ринок б'є, а корупція ссе.
      Утридорога все
      майже кожен купує
      і купується майже усе.

      ***
      Україна готує подяку.
      На Росії піймали макаку.
      Наче вчора і Homo,
      а ро́ки потому
      одича́віли рідні макаки.

      ***
      На олімпі еліта боксує,
      урядуючи, уряд буксує.
      І для відео-кліпу
      посіємо ріпу.
      Виживає усе, що існує.
      11.2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    442. Сповідь добровольця
      Я пам’ятаю озеро Хасан,
      і не забуті – « ...холода, тревоги».
      Веду у бій.
                     Жадаю перемоги.
      І дідові – « пилюка та туман»,
      і бісові Ічкерія й Афган –
      « мої сумні і радісні дороги».

      І батько знав дорогу не одну
      з Монголії рікою Халхін-Голу
      і аж до макі* армії де Голля.
      Я забуваю пекло на Дону,
      але у цьому Дантовому колі
      я повертаю
                     у його
                                   війну.

      Як білофіни всипали червоним,
      Росія забуває як на зло.
      Тоді не до історії було,
      коли і він командував загоном,
      який до бою був чисельно повним,
      а після бою... майже не було.
      На перекличці кожен з новобранців
      вигукував професію свою :
      Поет!
                     Поет!

                                Поети – це уранці...
      А ввечері – трикутники-скитальці**
      ще понесуть печаль-журу свою.
      Їх із походу вже і не чекали.
      А на руках принесли трьох бійців...
      « Развєдка боєм» – так це називали.
      Були поети й безвісті пропали.
      І де вони? У воду – всі кінці.

      Із краю і до краю еСеСеРу
      зібрали їх у чоту-батальйон.
      Були це і червоні, і есери,
      і українці – знані як бандери,
      яких поляже не один мільйон.
      Історія забула Маннергейма -
      як воював і армію беріг.
      Якби і ми по лінії до Сейму
      єдналися у націю окрему,
      то й нас би сатана не переміг.

      А я усе пригадую забуте:
      веселий під гітару менует,
      і татове суворе, ледь почуте
      і риторичне, – що́ із тебе буде?
      А я візьми і вимови, – поет.
      І зводячи усі кінці з кінцями,
      коли за цими сивими роками
      і наді мною грянула гроза,
      я розумію, чом у мого тата,
      який ніколи не казав багато,
      одна-єдина
                     капнула
                                    сльоза.

                     11.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    443. Віршоплетиво самописця
      Я пи́шу, наче скачу гопака.
      Це тема для пародії. Чекаю.
      На інші теми версія така:
      як те більмо на оці у совка,
      «богемія» мене не помічає.

      Відразою до пошлості бере.
      Та ба́йдуже. Але мені цікаво,
      що буде, коли все моє старе
      для молоді звучатиме на браво?

      Нехай собі гуляє шантрапа.
      Глухі до Ліри – Музу не почують.
      У них і поні дома не ночують.
      Апологети бані і клопа
      нехай самі собі поаплодують.

      А що мені лишається тоді?
      І у Одесі: скука – нє рєклама.
      Рубаю танки хоками
      Хайяма!
      Коли своє, як мед по бороді,
      то і чуже шануємо так само.

      А я усе отримую сповна –
      і воду п'ю, і зілля на скажене,
      і не міняю синє на зелене.
      Звичайно, я нє полная луна,
      але як на якогось пацана,
      хоч інколи полайтє і на мене.

                              *
      Я пишу як рубаю напоказ.
      Минає час. Реакції немає.
      Ну що там ще заклинило у вас,
      мої дотепні? Я не докучаю,
      але цікаво, хто мене цей раз
      исподтишка таємно покусає?

                                    12.2015




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    444. Антифашистські лімерики
                     ***
      Героїчний козел із Донбасу
      про зелені співає романси.
      І у Києві їв,
      і Росію доїв,
      а на кіз не було йому часу.

                     ***
      Колорадо Раші безголове
      все іще усвоює урок –
      шкуру кольорову
      рятувати знову
      бігає у школу й дитсадок.

                     ***
      Як викинута жабою ікра,
      еліта Раші ще качає право.
      Супроти, – слава!
      мекає, – ура!
      хоча, – на мило!
                     кожному
                                    пора.

                     ***
      Сите порося біля корита,
      татові-тхореві завдяки,
      з харьою бандита
      лізе у еліту
      і воняє на усі боки.

                     ***
      Війни нема і мир – не до ладу.
      Казкове лукомор’я з'їла Раша.
      І на біду
      чекаємо орду,
      що доїдає шоколади наші.

                     ***
      І у Рашії та́кож біда.
      Не попала на мушку ігілу.
      Захотіла із тилу,
      Але
                     до ігілу
      її а́еро не долетіло.

                                    11.2015



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    445. Ро-ко-ко і бароко-ко-ко
      Сіяє сонце угорі.
      У затінку сараю
      гребеться курка у дворі
      і ла́коме шукає.

      Кугути й півні, де не є,
      збігаються до тину.
      Найбільший – ла́коме клює,
      а то і їй підкине.

      Гуляють півні босяка,
      пришпорюються шпори,
      коли яка така-сяка
      вискакує на гору.

      А там і сідало, й гніздо.
      Якщо кугут не проти,
      то сокорять із рана до...
      колоратурні ноти.

      А півень гоголем іде,
      скуба́є пір’ячко руде
      і... іншу доганяє.
      І поки ще до ночі – день,
      нема ідилії ніде,
      а в курнику – буває.

      2015



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    446. Українські ронделі
      ***
      Таке життя уже не по кишені,
      коли на перепутті є путі,
      де знову обираються не ті
      сюжети і на сцені, й на арені.
      Тому у цьому – кращому житті
      таке життя уже не по кишені,

      ***
      Корупція і криза неминучі,
      коли у владі гопники одні,
      свобода і народ – у западні
      і діє гасло, – гоп усі до кучі.
      Коли в Європу хочеться мені,
      корупція і криза неминучі.

      ***
      Надія вмирає остання.
      Країна іще не страна,
      та доїть її сарана.
      Даремні – одні обіцяння.
      Коли безнадія одна,
      надія вмирає остання.

      ***
      Чим ви там займаєтесь вгорі,
      обрані, помазані, неждані,
      мічені-назначені, незвані?
      Ой, за... воювали упирі,
      бо якщо мені внизу погано,
      чим ви там займаєтесь вгорі?

      ***
      Істина історії залізна,
      поки є архіви не нові
      і старі ідеї... Селяві,
      що ніколи не буває пізно.
      Поки не кують по голові,
      істина історії залізна.

      ***
      Коли гріха ніякого немає,
      оце і є надійне резюме.
      Нема біди, коли ні реноме,
      ні іміджу юрма не помічає.
      Виконуймо призначення пряме,
      коли гріха ніякого немає.

                     11.2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    447. Із пекла війни
      І дим, і порох, і тумани,
      і маячня, і чудеса,
      і недописані романи...
      І я свої не дописав
      у тихій радості і в горі.
                     Тепер іду на висоту.
                     І у бою, і у дозорі
                     я буду вічно на посту.
      Ми народились диваками
      і рвалися у ті бої,
      де впали сотні і рої,
      оточені бойовиками.
      У нас були реальні мрії –
      у мирній гавані причал...
      Мені не снився генерал,
      який розтопче всі надії.
      Та ця макака не зуміє
      зійти, як я, на п’єдестал.
                     Я був убитий в коридорі,
                     який дають бойовики
                     у підлий час memento mori…
                     Я залишаюсь у дозорі,
                     на те і є ми – козаки.
      Ніхто ніде не прочитає
      мої досьє: « Іду на фронт»,
      хоча і так Єдиний знає,
      що я і є отой народ,
      який свободу захищає.
      Коли палає хата скраю,
      у ній згорає патріот
      і не рятує ідіот,
      який історії не знає.

      2015




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    448. Легкоплинна ілюзія
      Пливе до берега Арго,
      а тоне човник орігамі.
      Покинь мене, моя туго́,
      але не залишай ночами.

      І ти – ілюзія моя.
      На цьому березі – покута,
      на іншому – ще не забута
      уявою багатія.

      І ти являєшся у сні,
      аби судилось і мені
      не сумувати за тобою
      і забувати, хто я є.
      І все минуле не моє
      пливе у Лету за водою.

      11.2015



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    449. Багаж мандрівного поета
      Які там опції і бали?
      Записую, аби скоріш
      мене любили і читали...
      А що нам хочеться найбільш?
      Як-небудь і про що попало...
      Ну ось і маємо – на вірш.

      Яка там буря із емоцій?
      Ні – а-я-яй! Ні – Боже мій!
      Але у вихорі подій,
      коли зима уже на носі,
      я тихо привітаю осінь,
      а далі... й досі – не до мрій.

      Яка там Ліра, поки Муза
      метає бісеру рядки?
      Я перелатую дірки
      на блузі Робіна і Крузо...
      Які мої хороші друзі
      у наші штопані роки!

      Яка там бісова чарчина?
      І я не смикаю чуприну,
      як той Мюнхаузен колись...
      І заглядаючи у вись,
      я ще не падаю на спину,
      коли еліта каже, – брись!

      Немає п'ятниці у мене,
      коли іду я у поля.
      Нема у дами короля...
      Опало жовте листя клена.
      Міняє чорне на зелене
      зерном засіяна рілля.

      І поки ще не сіє хмара
      насіння чорної трави,
      мої єдині острови
      далекі – пасіка і дача
      і основна моя задача –
      не утрачати голови.

      2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    450. Молитва серця
      Прости мене, мій Боже, за моє
      німе, – уа! дитяче у колисці,
      за це моє немудре житіє
      у цьому світі на чужому місці.

      І дякую, мій Боже, за Твої
      болючі стигми на моїй голгофі.
      За те, що грішні думи нічиї
      вміщаєш у мої пісенні строфи.

      Не осуди, що іншій дарував
      дорогоцінні перли ойкумени
      і не карай, що я не помічав
      усі Твої вакансії для мене.

      Даруй, мій Боже, людям і мені
      Твоє терпіння, коване із криці,
      коли морили націю ординці.
      І наостанок – не найтяжчі дні,
      аби моє німе – ау! у сні
      лунало не від голоду в колисці.

      28.11.2015




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    451. Із виру у вирій
      – і не шукай і не жалій
           що я не та яку чекав
           щоденно
      – напевно
           я ще у тому вирі мрій
           де літом висихає став
           де марно марив і даремно
           тебе в уяві малював
      – але до мене не летів
      – а ти зумій
           із тих років
           до мене
      – летять у вирій журавлі
           і ти лелекою лети
           у гості
      – так просто
           минаючи усі світи
           де є ще я на цій землі
           і є ще ти
           у високості
           у вічно танучій імлі
      – усе у Лету відійде
           як наше літо золоте
           чекаю
      – немає
           нічого кращого ніде
           як із тобою цілий день
           отого раю
      – пам'ятаю
      – ніщо нікуди не втече
      – але печайкою пече
           усе тече
           усе минає
      – із цього виру і біди
           я плів усе своє життя
           до тебе
      – не треба
           міняти волю на сади
           едему свого небуття
           лети за чайкою
           лети
           а я русалкою
           завжди
           на небі.

      2011



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    452. Неприкаяні
      Дорогою чахлої осені
      блукаємо разом і досі ми,
      аж поки повіє зима.
      Ідуть скоморохи веселими,
      а іноді кращими селами,
      яких у природі нема.

      Не дуже замучені муками,
      недоуками і науками,
      чекаємо знову весни.
      Ліворуч – гора неотесана.
      Її обійдемо по-чесному –
      невинні і не без вини.

      Десь є Еверести і Індії,
      і назви готелів подібні їм,
      а долари не шелестять.
      Немає проклятої зелені,
      і ми, у собі не упевнені,
      беремо гарбу напрокат.

      Волами, а все таки їдемо,
      а пішки – нікуди не пі́демо.
      Хіба що – за обрій. Удвох!
      Але і ліси захаращені
      порубами, пущами, хащами...
      Лишається тирса і мох.

      Усі береги закудикані.
      Осінні притулки замикані.
      Немає подітись куди.
      Податись би до окаянної
      тієї гори безим’яної –
      на прив’язі всі поїзди.

      Порожніми бігають потяги.
      Вагонами шастають протяги
      і темно, куди не дивись.
      Обнімемось, ніби прощаючись,
      усе ще на те сподіваючись,
      що будемо разом колись.

      2015



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    453. Дебют, де БЮТ і де б'ють
                     Все починається з нуля.
                     І поки наша карта бита,
                     поліціянта-патруля
                     вирощуємо із бандита.
      А він старається уже,
      аби й собі заслуги мати.
      Він знає, хто піде за грати
      кого лишити в негліже,
      але з чекою від гранати.
                     Фіксується з усіх воріт,
                     яка позиція у нього,
                     який наступний буде хід,
                     коли у рай піде небога.
      Але попали у цейтнот.
      Граната б’є по-бойовому.
      То й що? Повалений народ
      і хрест поставлений на ньому.
                     Ніхто не знає, де той БЮТ...
                     Не у свободи був дебют,
                     а сектора її не буде,
                     а буде ендшпіль і капут,
                     не повилазимо із пут,
                     якщо Арсени йдуть у люди.
      У них розв’язана рука,
      аби підняти філіжанку
      і вимити сліди до ранку.
      Вся партія – на простака.
      Б'ють офіцери пішака,
      аби не вибився у дамки.

      10.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    454. Мандрапапупа-мандрапапа
      Коли нікуди ще не їду,
      але давно уже пора,
      тоді і згадую сусіду,
      її, – ні пуху, ні пера.

      Усюди є якась халупа
      і юна доля не сліпа.
      Коли одна, – мандрапапупа,
      а дві, тоді, – мандрапапа.

      Це означало, – будь, козаче.
      І досі доля береже.
      Але і досі серце плаче.
      Ми не побачимось уже.

      І на дорогу мати скаже, –
      нехай усе лихе мине
      і не зурочить око враже...

      І рятувало це мене.

      Ніхто за мною не скучає,
      не умирає – ясна річ.
      Позаду татове, – чекаю,
      а попереду вічна ніч.

      А поки рано ще до втечі,
      то обираю ту з доріг,
      якою і раніше міг
      іти за обрії – у вечір,
      де зеленавий оберіг
      освітлює жіночі плечі.

      Указує на цю дорогу
      ще вище зоряна блакить –
      зеніту неповторна мить
      і сьоме небо до порога.
      І смужка раннього, дворога,
      у надвечір'ї мерехтить.

      2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    455. Нечувані думи
      Думи мої, думи,
      тихі та веселі,
      додаєте суму,
      милі пустомелі.
      Наносили мулу
      на мою дорогу.
      Вас усі забули,
      то і слава Богу.
      Оминають друзі
      щирі і лукаві.
      Козаку у лузі
      не лунає слава.
      Голі і роззуті,
      ранені словами,
      не були почуті
      рідними панами.
      Не були у герці
      на сторожі мови.
      Полонили серце
      інші людолови.
      Чом би вам не стати
      воїну забралом?
      Може вас багато,
      а манкуртів мало?
      Може вас пізнають
      юні українці,
      поки доконають
      тролі і ординці?
      Ой не плачте всує,
      бо повинно стати –
      вас не завоює
      плем'я супостата.
      Наче все сказали
      і не може бути,
      ніби вас так мало,
      щоб усе забути.
      Станете у коло,
      підете у люди.
      То нехай ніколи
      і жури не буде.
      Хай лунає нині
      пісня веселенька,
      наче в Україні
      є іще Шевченко.

      2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    456. Барометр успіху
      Ми тільки-но у бучі дозріваємо.
      Авторитети знані – при кермі.
      І поки рядовими зависаємо,
      то успіхи являються самі.

      Научені високому і вічному,
      ми іноді готові і на злет.
      У тихому болоті прозаїчному
      нема-нема – тай вирине поет.

      І він іде, окрилений надією,
      виконує і букву, і закон,
      але неначе змитий мімікрією,
      кудись линяє вищий ешелон.

      І у негоду іншою потворою
      повзе у чати жадібна змія,
      аби зайняти нашу територію
      у цьому осередку житія.

      І як у тому капищі язичному,
      занозою усьому українському
      оклигує сугестія пітьми.

      Колона п’ята замовляє музику,
      і у болоті квакає на суржику
      велика жаба успіху юрми.

      25.2015



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    457. Ключі до раю
      Ще прибирає осінь самобранку
      і роздає останню благодать.
      Із рукава її аж до світанку
      у білий вирій лебеді летять.

      Іще знімає вишиту хустину,
      зачісує кучерики руді,
      і завдає багети і холстину
      з палітрою на плечики худі.

      Малює гаю посивілі брови,
      і ягоди, і польову ясу,
      зорю на сході, сонце вечорове...
      І запинає у фату тернову
      хмариннями розпущену косу.

      Бо люди-робінгуди ще воюють
      і гинуть донкіхоти у бою
      за волю і за націю свою,
      не вірячи, що їх уже не буде
      у цьому божевільному краю.

      І юне перелітне покоління –
      досвітні неокрилені птахи́ –
      байдуже од огуди і нудьги,
      курликає у небеса осінні
      свої жалі і немічні страхи́.

      І одинока пам'ять залишає
      усе ще не закінчені бої
      і на сторожі сотні і рої...

      І не одна надія відлітає
      ключами мрій із вирію до раю –
      у танучі за обрієм краї.

      11.2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    458. Резюме
      Іду не на ви, але явно за вами.
      Та не доганяю, буває, усіх.
      Я теж забавляюся інде словами,
      та друзі прощають цей праведний гріх.

      Коли я сміюся, ніхто не заплаче,
      пожу́рю, буває, та не наобум,
      і не обіцяю, що я не побачу
      оте, що не лізе тверезим на ум.

      І дама винова, і піка, і чирва –
      уся космогонія в карті одній.
      У плетиві слів, де до істини – прірва,
      буває й п'янієш, та хміль той пісний.

      Трюізмами бемкає mori memento,
      і зле суєслів'я – ні, – бе і ні, – ме...
      І не ображає мовчання німе...

      Лечу по орбіті малої комети,
      горю метеором. Радійте, поети –
      таке репортерське моє резюме.

      25.11.2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    459. У саду Плеяд
      О, матінко мія,
      Надія
      поета.
      Сіяють планети
      і буде парад
      у гавані Лети,
      на пристані Мрії
      палає сузір'я
      далеких Плеяд.
      Моя Аеліта
      зорею літає.
      У бабине літо
      її зорепад,
      буває, вітає,
      освітлює сад.
      А я у минуле
      усе заглядаю.
      А раптом почула!
      Усяке буває...
      Їй зоряні квіти
      несе листопад.
      Сіяють Плеяди,
      блукають монади:
      Ілея? Лілея?
      Надія? Мана...
      Жовтіють алеї,
      освистує вітер
      чужої еліти
      нові імена.
      Іду я за нею
      по білому світу.
      І небо повите
      у білу габу.
      Міняються ролі,
      зникає табу.
      Рокована доля
      у цьому саду.
      У іншому полі,
      у іншому світі
      моїй Аеліті
      весну украду.
      Нехай засинає,
      якої немає...
      І буде зорею
      тією
      ...Марися.
      Даремно молився
      на долю-судьбу.
      Або до своєї
      зорі не літаю,
      або народився
      у іншу добу,
      або не буває
      зорі однієї.
      Лелію Лілею,
      а маю журбу.

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    460. Серпантин серпентарію
      ***
      Не буде у нації Віче і Ради,
      коли обираємо харю таку,
      якою по пиці дають пацюку.
      Але і таланти не підуть у владу,
      де місце саперу,
      а не вояку.

      ***
      І уряд нібито на місці,
      і ворог ніби не рідня,
      а ми ординці – наодинці,
      по мікрофону – українці,
      у кулуарах – кацапня.

      ***
      Як не є, а буде еСеСеР
      не у цьому, то у тому місті,
      де голосували пацифісти.
      І усі радіємо тепер.
      Київ завойовує боксер,
      а Москву аж два баскетболісти.

      ***
      Немає щастя – бути на краю
      за ідеали хибні і облудні.
      Але коли за націю свою
      всі ладні захищатись у бою,
      то лише ліві стали миролюбні.

      ***
      Не для того гинули найкращі,
      не чужі, а наші вояки.
      І не агітуйте навпаки.
      Істина у тому, що у Раші
      укри не воюють. Урки ваші –
      і злодії, і бойовики.

      ***
      А «наші» малюють велике майбутнє –
      той самий за обріями комунізм:
      оброки, офшори, дешеву валюту,
      воєнні аврали і Рашію взуту,
      себе – олігарха, Європу – без віз.


      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    461. Гадання на гущі часу
      У вояка на летовищі
      нема правиці і ноги.
      Немає як летіти вище.
      Не наурочили боги.

      А він у долі інше просить:
      не дай упасти, допусти
      додому дотягнути босим,
      або на спині доповзти.


      А він і віршувати вміє,
      але писати не з руки,
      що проклинає він Росію
      на всі немислимі віки.

      А він співає про калину,
      аби дійшло і до дідів,
      що він за вільну Україну
      як всі поети всіх часів:

      заворожи мені, Пегасе,
      мої минаючі літа,
      аби не гаснули до часу
      надії, мрії і мета.

      Напророкуй мені дорогу
      у переселені світи.
      Але реально, ну, їй-Богу,
      іще не хочеться іти.


      Є меркантильні інтереси.
      Лягає карта. Стюардеси –
      чи усміхаються, чи ні,
      але лишаються на серці
      чуприни наші, оселедці –
      делікатеси на війні.

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    462. Нічим Росію не проймеш
      ***
      Кацапія закалює штани
      і галіфе підв'язує міцніше.
      Закаляна – вона усе русіша,
      найправославніша, попами найсвітліша...
      Та чучело у рясу одягни,
      а буде від опудала не більше.

      ***
      Освіта хама у палаці – мати,
      а уніформа – лапті й галіфе
      у казематі аутодафе,
      де і царі уміли катувати,
      ікрою посоливши канапе...
      Романови такі ж аристократи,
      як нині Путя і те-де, й те-пе.

      ***
      Історію придумує Росія.
      У вищій школі і в середній теж
      учені ідіоти і злодії
      несуть ідеологію месії,
      та і у Думі не буває меж
      у виборі на незаконні дії.

      ***
      Яка біда – мої сусіди,
      які міняють до обіду
      на той іудиний п'ятак
      моє добро, свої літа...
      І ради цього п'ятака
      гидка вечірня бідняка.

      ***
      Немає гіркіше напою,
      як проповіді фарисея,
      вербованого Москвою.
      А свого не маючи глею,
      миряни, тупі головою,
      до правди – оглухли душею.

      ***
      Ой не минає безум'я козла,
      велич кацапії, неміч хохла...
      Карикатура єдиного краю –
      Раша Велика і Раша Мала.
      Тільки майбутня історія знає:
      правонаступник імперії зла –
      все завидюще Росії – конає.

      2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    463. Ранкова ідилія
      Антисердечна аритмія
      нагадує урочу мить,
      коли і тіло оніміє.
      Зніяковіла пам'ять ниє.
      Душа це чує і болить.
                     Зоріє.
                     Місяця немає
                     і сутеніє за вікном.
                     Світає!
                     ...Поки не смеркає.
      Полями вітер пролітає
      і сіє вруна за селом.
                     Заурожа́їлось. Дощіє –
                     іде і лиє
                     по росі.
      Кочують хмари як отари.
      Б’є шумовиння у литаври.
      Відлунює на ноті сі
      струна живучої гітари.
                     Життя минає в унісон
                     погоді. Нічого чекати.
                     Зринають постаті і дати,
                     як тільки-що – хороший сон,
                     який не можу пригадати.
      Чи то були учителі?
      А може новосели раю?
      На гущі дощовій гадаю,
      кого лишаю на землі,
      кого у виріъ чекаю.
                     І уповаю
                     на Отця.
      І уві сні усе літаю.
      І не чекає молодця
      чиєсь осіннє, – баю-баю...
      Моя ідилія минає,
      але триває до кінця.

                                    11.2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    464. Альтернатива
      Аналізую. Думаю-гадаю,
      чи я сліпий, чи нація така?
      Змієголове Пу її єднає.
      Солодке Пе їй миру обіцяє.
      Маркіза рада – має п'ятака.

      – Нема альтернативи шоколаду, –
      цитую те, що бачить і сліпе.
      Іде війна і боротьба за владу.
      Тріумвірат із гоцманів – ЧаПе,
      але – о’кей! Маркіза дуже рада.

      Б'ють батареї. Ось і по війні.
      Панує мир і троєсота тиша.
      Росія заробляє на пені
      і перемога падає в ціні.
      А Україна ще ...жива і дише!

      Оббріхує її сатанаїл,
      іслам альтернативою лякає.
      Атаки є, але немає тіл.
      Салют Європі – Рашія-Ігіл...
      Є інтереси, доказу немає.

      Євросоюзу вибору нема
      і Пу-головок має ще надію –
      утікачів без візи порідіє...
      На п'яти наступає що? Зима.
      А що маркіза? Тишею радіє.

      А що їй? Усмиряємо Донбас,
      лівіє коаліція потроху,
      за неї все ще голосують лохи...
      Електрику міняємо на газ
      і буде економія по торфу.

      Що маємо, те маємо... О'кей!
      Корупція і кругова порука,
      у меріях – ті самі гепи-дуки,
      данайські коні фірми com.ua,
      з подачі зека – уряду жокей,
      із рук маркізи – судії і щуки.

      Переобрали все на чорнейшо.
      Багато влади і уся у жмені.
      Свобода, грубо кажучи, до фєні.
      Комісії працюють «хорошо»
      і буде другий термін у кишені.

      Получиш дулю, як не голосуй.
      Комісії і голови – приватні,
      а далі все лягає як по карті:
      тарифи і субсидії рахуй,
      діли кредити і володарюй –
      голотою найлегше керувати.

      А хата то палає, то горить.
      Ідуть конвої Раші на огниво.
      Пакується украдене і ...гидь.
      Пожежі заливає сива злива.
      Линяє жовте, си́ніє блакить.
      І червоніє що? Альтернатива.

      .........................................
      А як маркіза? Чадіє, сопе,
      але займає місце у купе
      за візою утраченого раю.
      Усе тупе – намазуй канапе.
      Ногами голосуємо за Пе
      і варіанту іншого немає.

      11.2015




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    465. Ми
      Ні́де дівати Росії мільйони.
      Вічно голодні її вояки
      знову готують свої батальйони
      на українські полки.

      Ваші воєнні сірійські гастролі
      завуальовують міру біди.
      Випробуваннями сили і волі
      суне іго орди.

      Ваші конвої і п’яті колони –
      в душах – клеймо, і на оці – більмо.
      Нас небагато? За нами мільйони.
      Ми вистоїмо.

      Не покорчуєте наше коріння.
      Божа покара за все настає:
      і за розп’яте твоє покоління,
      і за моє.

      Я у Європу, до себе, додому,
      до Аеліти в моєму саду.
      Перемагаючи горе і втому,
      я іду.

      Маю і волю, і віру, і право.
      Чуєте віщий удар булави?
      А не почуєте, йду Святославом
      на ви.

      Я не один. Є і воїн у полі,
      і поводир. і вожді між людьми.
      І переможемо вражу сваволю –
      ми.

      10.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    466. Стовп рашизму
      Що Пу – це не Пушкін, а Каїн,
      і чукча Якутії знає,
      і дикий тунгус, і калмик,
      і кожен укроп курултаю,
      і комі, й буряти Алтаю,
      і сущий у Раші язик.

      Стратегія й тактика гада
      відомі Оланду, Асаду,
      Обамі, Анжелі й те-де.
      І мури нового Китаю
      охоплюють Рашію скраю...
      А Пу у Європу іде.

      Там Ле Пенелопа чекає
      і ніжно, месьє, називає.
      То як не іти напролом,
      не бути її самураєм,
      і Юлієм Цезарем Гаєм,
      і олександрійським стовпом?

      Було водолазом, пілотом
      і Пушкіним бути не проти...
      Воно і Батий, і Тимур!
      І лаври Отелло-Аттіли
      уже прикладає до тіла,
      а там і Парижу – ажур.

      Але на путі – Україна,
      татари, донецька руїна,
      єдина у світі стіна,
      зросійщена наполовину,
      що не піддається на спину,
      але й не здається вона

      скаженому наполеону
      адольфу, месії-масону
      у ході гібриду війни...
      Ромеї, русини, ІГІЛи
      вилизують сатанаїлу
      закаляні в бійні штани.

      Одні катаклізми у світі,
      одні парадокси у свиті
      норманського генія зла.
      Не віють у Рашу містралі,
      зате на Уралі й Аралі
      є ядерна бімба – ...ла-ла.

      Араби, Європа і Штати
      не можуть його упіймати
      і спекатись іга орди.
      Бо те, що потрібно судити
      або у біде намочити,
      вилазить сухим із води.

      10.2015



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    467. Падаючі зорі
      ***
      Героям лихої години
      ще буде прозріння пора.
      На сході зоріє світлина,
      на заході кане зоря
      сльозою малої дитини
      за обрії й сині моря.

      ***
      Усе існує, поки пам'ятає
      випробування, Божу благодать
      і неминучі істини понять:
      даремного нічого не буває,
      ніщо не мучить, як душі немає,
      живемо, поки мозолі болять.

      ***
      І внизу, і на горі
      всі хороші, неповторні –
      і даючі хабарі,
      і беручі лікарі,
      і високі душі чорні –
      як у демона зорі.

      ***
      Удачу небо подарує,
      якщо низинами іти
      до зоряної висоти.
      Земля у неба одесную
      на кожну дію реагує
      у іпостасі доброти.

      ***
      Є устави у монастиря,
      є пряма і є своя дорога,
      є путі у прірву і до Бога.
      Кожного веде своя зоря
      від поразки і до перемоги.

      ***
      Можна жити, поки мани-мани
      шелестять у сейфі крадія,
      про якого пишуться романи
      не поета, а зорі екрану –
      депутата і багатія.

      2015




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    468. По дорозі до осені
      Яку не обирай дорогу,
      а доля все одно одна.
      Проснувся рано, – слава Богу!
      А ні – то де її вина?

      Усе журбою даленіє
      на роздоріжжі суєти
      і запорошує світи,
      аж поки чорне побіліє.

      Жовтіє в'януче зело
      і укриває листопадом
      усе, що ніби й не було
      перед буянням і парадом.

      Буває, що іде у сни.
      Але ніколи не буває
      у неї злої чужини,
      аж поки рідне покусає.

      Тоді не мила і вона.
      На небо марно сподіватись,
      і поки сниться ще весна,
      не поспішаю просинатись.

      Буяє літо затяжне,
      і осінь пізня, і дочасна
      здається не така нещасна...

      Але очікує мене
      не так веселе, як сумне
      усе, що тліє, а не гасне.

      >center>11.2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    469. Нари і Канари
      Не докучай мені своїм
      інакоблудієм у слові,
      що заважає рідній мові.
      А ось послухай, що за цим
      є у сусіди наготові.

      На всіх околицях землі
      чекають нари супостата.
      Але керують у Кремлі,
      а на Канарах і Малі –
      інтернаціональна п'ята.

      Пішла Росія по руках.
      Самодержавіє – надвоє,
      колонії – у пух і прах,
      герої діють у казках,
      а у реалії – ізгої.

      Ідуть її богатирі
      у три кінці периферії.
      На роздоріжжі – упирі.
      Шаманять ідоли Росії,
      юродствують її царі.

      Людмил кидають Чорномори
      і піонерами – в Артек!
      У Чуді править Чук і Гек,
      а у екзилії – потвори,
      а у Тмутаракані – зек.

      А Україна копіює
      її «еліту золоту»
      і іржавіє на ходу,
      а Юда знай собі торгує,
      задовольняючи орду.

      Народ базікає «родною»
      та ще й висміює хохла,
      що під орудою новою
      усе випалює до тла
      і залишає купи гною.

      Все неугодіє – за тин.
      І випасається еліта
      у всесоюзному кориті,
      а у хаосі павутин –
      інопланетні троглодити.

      Гартує Азія слов'ян
      і репетирує голготу
      їй неугодного народу.

      Іде на Біблію Коран,
      іслам заковтує мирян,
      і мало слави ідіоту.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    470. Медом по губах
      І у мене не усі удома,
      і у добре вижаті літа
      оволодіває не утома,
      а мені ще досі невідома
      найневірогідніша мета.

      Як не є, а рано засинати.
      Поки не посію на жнива,
      буду у кімвали калатати.
      І нехай крім того біля хати
      жебоніє пасіка жива.

      Це не те, що солов'ї і жаби
      рано і у літні вечори.
      Іншої уже немає зваби,
      то чекаю рясту і кульбаби
      іншої солодкої пори.

      На мої рої нема спокуси
      у сусіди чи у вояка.
      Ну, хіба оказія яка.
      І ні оси, ані римські гуси
      не тривожать серце козака.

      І не оминає Чураївна.
      Одиниці є і між зеро.
      Багатію на її добро,
      як душі торкається наївне,
      опоетизоване перо.

      А тоді і я не отупію
      і утілю найсолодшу мрію
      із усіх позачергових мрій.

      Оживуть сонети і сонати,
      доки буде музика звучати
      у моєму вулику надій.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    471. Виляски без грому
      ***
      Нема пророка у вітчизни,
      то так і буде.
      Але знай:
      коли не радує колишнє,
      то до його огуди
      й тризни
      майбутнє
      не веде
      у рай.

      ***
      Що все пропало, – це не так.
      У серці кожного – Спартак
      і не загине за п’ятак
      і незалежна,
      й самостійна
      моя країна –
      Україна.

      ***
      Не зраджує Ісуса Юда,
      коли кусає у щоку.
      Ще уповають «добрі люди», –
      за першою і друга буде
      бодай на їхньому
      віку.

      ***
      Чого пускати слину?
      Ти ласий до жінок?
      Нормально.
      Ти людина.
      А не боїшся кпини,
      записуй
      цей
      урок.

      ***
      Іржа́віють осіріси й ізіди,
      укриті порцеляновим плащем...
      Очікує у черзі Немезіда,
      коли паде її каріатида
      лицем в калюжу
      проливним
      дощем.

      2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    472. Зачахле передзим'я
      Зворушує, чахне і тане
      усе, що чарує здаля –
      жовтаво-рожево-багряне,
      аж поки зима не нагряне
      і білою стане земля.

      Уляжеться ковдрою саду
      обтріпане листя, трава...
      Поменшає диму і чаду.
      Залишиться літо позаду
      і осінь утратить права.

      І хуга повіє полями,
      лісами піде буревій,
      збере у торбину тумани
      і буде висіти над нами
      копійкою місяць новий.

      І зорями жовтень убуде,
      і тогу зніме́ листопад.
      За носа хапатиме грудень.
      Покотяться ночі у будень.
      Подовшає сон у солдат.

      На заході з'їдуться сім'ї,
      на сході оклигне народ –
      котурни замінить на рівні.
      Забігають рідкісні півні
      із льоху в чужий околот.

      Нові караули й санбати
      обніме безсоння ночей,
      і зійде полуда з очей.

      І чота небесної варти
      рожевою мрією ватри
      зігріє надії людей.

      10.2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    473. Піррова перемога
      Себе самого переміг
      і не чекаю нагороди,
      одпочиваючи без ніг,
      коли оброблені городи.

      Мої осінні врожаї –
      Ярилу жертвенне кадило.
      Із ними всі мої бої...
      Що посадив, те й уродило.

      І не чекаю калача.
      Усе моє – моя омана:
      у полі – гони сівача
      і на папері – графомана.

      Оце і є моя війна,
      аби намуляти коліна.
      І на городі – сушина,
      і у природі мокне сіно.

      Не житіє, а суєта,
      де на сторожі урожаю
      один Сізіф відпочиває.

      Але досягнута мета.
      Є перемога! Та не та,
      яка на Пірра ще чекає.

      10.2015




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    474. Відсортоване за номенклатурою
      ***
      І дар, і кара заодно –
      сім кольорів одної гами...
      Феміда – іншими словами.
      Її закони доміно
      міняти кожному дано,
      але вона рулює нами.

      ***
      Жирують люди у Європі
      і у Парижі – на боку.
      Немає візи і, – ку-ку:
      ні у Італію – укропу,
      ні у Америку – совку.

      ***
      Усі ми – люди, загалом – нізвідки
      і вибрані, і обрані у клітку,
      і неугодні часу і собі,
      коли купуємо майбутніх свідків
      своїй жадобі, славі і ганьбі.

      ***
      Не буде Крез просити край дороги
      на хліб і сіль, а обдере убогих
      і яхтою в Європу попливе.
      Його офшори – діло не нове.
      Хто звик говіти на широку ногу,
      не кається, що вбивцею живе.

      ***
      Латають економіку до дірки.
      Не вистачає злості на вождів
      і їх банкірів, що мою копійку
      собі у ренту, у свою копилку
      помножили у тисячі разів.

      ***
      Усе тече, усе минає.
      І забуває патріот,
      що він не те, що ідіот,
      але історії не знає, –
      як революція конає
      і як подякує народ.


                     2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    475. Одна обойма на всіх
      ***
      Старе не милує нового.
      Нове суворе до старого...
      Йому не застує сльоза,
      що виїдає не роса,
      а очі неука сліпого.

      ***
      Коли і вороги чіпляють бирку,
      і любі друзі лають під копірку,
      і Юда, поціновуючи мовчки,
      напевне захлинається од жовчі,
      то хрюкни хоч, коли даєш оцінку.

      ***
      Немає часу говорити всує,
      чого не вірить істині Хома.
      Чому таємно бестія лютує?
      А от коли глухонімий не чує,
      то й галасу ніякого нема.

      ***
      Не ангели – гої із глини,
      але не таке вже й ніщо
      у розрізі до пуповини.
      Ви міряли пульс
      у дитини,
      ображеної ні за що?

      ***
      І мені уже далеко до святих,
      і надіюсь не на м’язи і рамена.
      Я не кажу, що важкі мої знамена,
      але і не опускаюся до тих,
      що ніколи не піднімуться
      до мене.

      ***
      Мінятися на часі, а наразі
      у дудочку хоча би затруби –
      і на утіху влади і юрби
      у кожній
      незалежній іпостасі
      були і залишаються
      раби.

                     2015




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    476. Любов до гробу
      О! Як не полюбили нас рашисти...
      Ще більше, ніж любили комуністи,
      коли їх не кидали у баки.
      Ще ліпше, аніж нація ворожа,
      якій уже ніщо не допоможе –
      ні маячня, ні путінські вовки.
                     Життя іде, агонія минає.
                     І може не тоді аж, а раніш
                     поїде потяг Токіо-Париж,
                     і у Сибірі Рашу доконає
                     японське хоку мовою Китаю –
                     до океану український вірш.
      Ударимо піснями і набатом.
      Пошлемо і її, любиму, матом,
      аби і зрозуміло, і дійшло,
      що гадину загнали у кубло,
      і у Росії можна люструвати
      і націю, і партію хелло.
                     І не поїдуть соті ешелони,
                     не будуть висилатися мільйони
                     із Єврозони в Азію. Ця мить
                     їй нагадає зону до Вілюйська,
                     де азимутом висланого вуйка
                     і Дума по етапу побіжить.

      2015




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    477. Немеркнучий союз
      Усе ще сняться ті, яких нема,
      але були, як нерозлучні друзі.
      Вибілює-викошує зима.
      Уже й Союз у пам'яті – пітьма,
      а ми і досі – чо́та у союзі.

      Самодіяльні, мідні, духові
      на три октави видувають гами.
      І раді нерозлийводи так само,
      як це було, коли ми візаві
      із Лірою сурмили вечорами.

      Веде труба і тягне баритон
      мелодію навіяного вальсу.
      Удари барабана й контрабасу,
      альти із тенора́ми в унісон
      Валєріка, Булата, Пєті, Васі...

      І промовляє кожного ім’я,
      яке у нас посіяне насіння.
      Але не вимре нація моя.
      І повертає на круги своя
      на Заході обрубане коріння.

      Маестро диригує уві сні.
      І як же не проснутися мені
      у колі генерації нової?

      Усі ліричні і усі герої,
      націлені на бойові пісні,
      зачаті відшумілою війною.

      2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    478. Жага войовничої творчості
      І як, і де воно береться,
      ніхто не знає, а сміється,
      що є ще дурень і поет,
      який записує сонет.

      У кожному жага буяє,
      коли води не вистачає.
      А як на мене – це біда:
      огонь, повітря і вода.

      Та я оказій не боюся,
      коли поезії нап'юся.
      Але, буває, на біду
      води живої не найду.

      Аби нікого не просити
      і полум'я жаги гасити,
      то я поезію свою
      палю огнем і воду п'ю.

      Кажіть, – такого не буває.
      Вона пече, а не палає.

      А я за те її люблю,
      що як сміюсь, то сльози ллю.

      Як древні ті, що ся сміяли,
      коли і їх як лико драли.
      Як той поет, що на біду
      собі придумав молоду.

      Але біда – моя сусідка.
      І пригадається нізвідки
      причинна, відьма і сліпа...
      Ян Гус і неофіти
      зрідка,
      а особливо та сирітка,
      що пообідає в попа.


      10.2015




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    479. На сцені житія
      ***
      Охаяна увагою сусідка
      готує новороса на парад.
      Віщає доморощений базіка,
      які у Раші геніальні лики
      і заодно готує напрокат
      сучасну драму Лесі Українки –
      відомий, її імені, театр.

      ***
      Не феніта – а ля комедія,
      не трагедія – марна слава.
      Вередує душа лукава
      і хихоче весела бестія:
      бутафорія – не поезія
      і поезія – не вистава.

      ***
      Життя – театр. Не одягти
      усіх на ролі куртуазні.
      Усі однакові у лазні.
      А у житті є три сорти –
      актори, клоуни і блазні.

      ***
      Шоу. Тіні. Силуети
      ню. Паяц – Наполеон.
      Вишивають еполети
      генерали оперети:
      Яня, Азя ...і Кобзон.

      ***
      Проявили себе росіяни.
      Особливо круті шансоньє
      і заслужені пики екрану –
      баскервілі, коти, дартаньяни
      показали обличчя своє.

      ***
      І Путя грає житіє,
      і наминає, і жує...
      Але коли чуже ковтає,
      Іуда ролі не міняє.
      І оковитої не п'є,
      і сало кров’ю заїдає.

      2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    480. Вибір за нами
      Уповаємо на гідність,
      поки небо б’є набат.
      Поки буде зорепад,
      заглядаємо у вічність,
      оглядаючись назад.

      Забувати – наша риса.
      Ризи, риги і оплот –
      їх наплодилось до біса.
      І у «Батьківщині» – криза,
      і «Свобода» – не народ.

      Демократія у дії.
      Всі достойні общака.
      В Яці місія така –
      доживемо до субсидій
      на останнього совка.

      Все зрівняємо до пенсій
      недолугих і калік.
      Укорочуємо вік.
      І з кишені преференцій
      буде жити чоловік.

      А вони – вожді, і боси,
      і злодії заодно
      об’єгорять малороса,
      бо у плані Барбароса
      у Європу є вікно.

      Олексійович ще меле.
      Шоколадія росте.
      Житіє таке веселе!
      «Україна ще не вмерла...»
      Але мова не за те.

      А про те, що є незгодні.
      І усі, що їх достойні,
      почекаємо едем.

      Ну, а Богу неугодні –
      революції і бойні
      на чолі з новим вождем.

      22.10.2015




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    481. Ретро і «гради»
      Аби повчати і учити,
      як то укоськати сусід,
      була і є радянська свита,
      соцреалізм – картина бід
      або – колоратурне сито.

      Воно й лишається у Раші.
      Перейняла лиха душа –
      правонаступниця чужа
      усе і наше, і не наше,
      і па-де-де, і антраша.

      Їм Україна – не французи.
      А як же! Служимо орді
      і помагаємо Союзу...
      Забули Англію і Юза...
      Але питається тоді,

      чого плюєте на кордоні?
      Чого радієте, совки,
      і потираєте долоні?
      Рублі, авоськи і болоньї
      уже не вернуться таки.

      Але рядами поріділий,
      себе показує у ділі
      не тільки пролетаріат,
      але і недорусофіли –
      пани жидо́ве типу ґафт.

      Безрукови дійшли до ручки.
      Озлоблені боярські штучки
      і наш купований бомонд:
      кобзони, лораки, сердючки,
      які «воюють» за народ.

      На що уже афганські духи,
      а й ті усвоїли урок.
      Закрийте рота на замок!
      Азіро-яникові шлюхи
      не заробили на пайок.

      За що воюєте, гонимі
      і небесами, і людьми?
      І на Русі немає Риму,
      і на Дону – яса пітьми.

      Чого біснуєтеся, гади
      і ретрогради із руїн?
      «Чай, не катюши» – ваші «гради»
      і наший Київ – не Берлін?

      Ачей не чуєте, убогі
      душею підлого совка,
      що наша доля не така?

      Війна уріже ваші роги,
      і на шляху до перемоги
      вона ще вріже гопака.

      10.2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    482. Азійські маневри Отелло із Раші
      У нього хобі – Азія, ІГІЛ
      і стопудове алібі – дебіл.
      І як його розумному навчити,
      куди послати і кого просити
      загальмувати двоєлике зло,
      яке в миру співзвучне – Отелло́?

      Уже очолив Русь на Україні,
      а в Україну лізе і донині.
      Його ідіотизм не по кишені,
      але дуріє, наче то на сцені.
      А я його лишаю, як було.
      І доконає Деза Отелло́.

      Займають обіруч маріонетки
      вакансії на ролі головні –
      змієголове чучело Чечні
      і тіньове опудало Ахметки.
      Уміють воювати за бабло
      і копії, і пики Отелло́.

      Парафія кирила-суєслова
      ще величає демона зорі.
      Але усе, що тліє на горі,
      огріє багряницею Покрова.
      Ударить і у хвіст, і під крило
      не еНеЛО, а Рашу Отелло́.

      І я з цієї теми не злізаю,
      аж поки це безлике помело
      не вимете освячене зело.
      Не лише я на біса зуба маю
      і не міняю стилос на стило.
      Хай Азія виховує хелло.

      10.2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    483. Літепло осені
      Ще тліє літепло. Одначе,
      оберігаючи себе,
      то усміхається, то плаче
      осіннє небо голубе.

      Оперезали сиві хмари
      учора сяючий зеніт –
      несуть руно своє отари
      у далину десятиліть,

      де і немає, і не буде,
      як це буває восени,
      отої візії весни,
      яку уже чекають люди,
      і омофор Її усюди
      укриє віхолу війни.

      14.10.2015




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    484. Патологічна зоологія
      Ой кумедна ойкумена,
      розпорошена у прах,
      Наїжачені знамена,
      конвоїри на часах.
      Зоологія убога:
      ікла, ратиці і роги,
      оєвроплені козли,
      окремлячені осли,
      двоєрилі, лапоногі
      і химери, і орли,
      осоружні і вельможні,
      і валети, й королі
      і правителі безбожні
      із Кирилом на чолі.
      Яничари озвірілі,
      неотесані совки,
      снайпери́ і каноніри,
      особачені царьки,
      насобачені убивці
      на війну і на чуму,
      і нічні вовки, і вівці,
      і злодії у Криму.
      Кандидати у бандити
      і на іншу підлу роль,
      і на шухері – еліта,
      клоунада і король,
      популярний у народі
      охуин* і карапуз.
      І не дама, і не туз
      у тасованій колоді
      на панелі. А на споді
      все це – рашеський союз.

      10.215




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    485. Неоплатне мито
      Що таке назавжд́и і ніколи,
      нагадає хвилина остання,
      ностальгія за друзями школи
      і утрачене перше кохання.

      Ну здавалося б, що там такого
      ті скупі пастушкові гостинці,
      як шкуринка окрайця черствого
      у дитячій заплічній торбинці?

      І чого воно нині зринає,
      як невигасле полум'я свічки?
      Вже і сміху їх не пам'ятаю.
      Лиш комічні гримаси і клички.

      Лише очі закрию з утоми
      і стають біля мене на варту
      льодяки, палії, буєломи
      і фантоми козацького гарту.

      Лише тіні, а друзів немає,
      і прогнози, й діагнози точні,
      і єдине, що оберігає –
      це побачення наші заочні.

      І у ночі осінні, буває,
      залунає її голосочок,
      наче доля мені посилає
      три сигнали дефісів і точок.

      Недочитана азбука Морзе.
      Перекреслені погляди-чати,
      наче й досі гартують морози
      юні роки мої розіп'яті.

      І минуле гортає забуті
      таємниці лукавої ночі.
      Та утрачене не повернути,
      не змінити малюнки урочі.

      І дитячі побачення марні,
      наче зайчики – очі-люстерця
      під ялиною біля лікарні,
      що згоріли у пам'яті серця.

      А сіромі зоріють до ранку,
      поки осінь сіріє на ґанку
      і чекає відсотки за мито.
      Поки лихо ще дихає тихо
      і єдина буває утіха -
      повернути забуте у літо.


      10.2015




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    486. Світ на котурнах
      Умліває вся планета,
      торопіє білий світ.
      Одягає еполети
      карла Раші у похід.

      Надоїли малороси,
      надокучила Чечня.
      У Америки під носом
      починається різня.

      Ублажає апетити,
      мочить Сірію й Ігіл.
      Чує Сербія бандита, –
      викапенний гомофіл.

      І заходять азіати
      українцеві у тил.
      Їм нема куди дівати
      накопичений тротил.

      Атакує цілі мирні
      авіація кремля.
      Жандармерія – на цирлі,
      Кацапетіє Земля.

      Заговіли канібали,
      дегустатори лайна.
      Олігарха й генерала
      вигодовує війна.

      Інвазія йде із Дону.
      Новороси – у вогні.
      На чолі армагедону
      їде Путя на коні.

      Доля іншої горили
      не нагадує йому,
      що і карлі у екзилі
      є вже яма у Криму.

      Перевтілюються звірі
      бутафорії тюрми
      і есбешнуті азіри
      визирають із пітьми..

      Миротворці із руїни
      у масштабі України –
      яничари – відгули.

      І на мапі світу нині
      соловіють у гордині
      двоємислячі орли.

      10.2015



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    487. Напередодні
      Упряжка осені і літа
      не поспішає за саньми,
      та ранками уже помітна
      поява пішої зими.

      У позолоті крони клена
      узори інею горять.
      І сонне сонце п'є зелене
      й багряне полум'я багать.

      Перефарбована алея
      очікує меча Арея
      за визиваючу красу.

      І сумно заглядає вітер
      у очі бабиного літа,
      готові на скупу сльозу.

      10/2015




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    488. Від зорі до зорі
      Височить над озером полум’я зорі.
      У бору зі стогоном плачуть глухарі.

      Сумно квилить іволга у дуплі чужім,
      а мені, щасливому, світло на душі.

      Знаю, вийдеш в ніченьку за петлю доріг.
      Не заросиш ніженьки, занесу у стіг.

      Зацілую квіт очей у руках своїх.
      від любові п’яному відпускають гріх.

      І не заховаєшся за вуаль фати.
      У обіймах каятись буду я і ти.

      І нехай від жалості плачуть глухарі,
      поки світить радістю полум’я зорі.

      03.10.2005



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    489. Генеза буття
      Я із бурлак, але не із рабів.
      Умію виживати, як усюди
      ще виживають пересічні люди,
      ґаруючи на власному горбі.

      За це мене не люблять буржуї,
      що сунуть рило у моє корито.
      Але і я не можу їх любити,
      як і діди, і прадіди мої.

      Пульсують гени кріпака і пана.
      Ятрить у підсвідомості жага –
      узяти шаблю проти батога
      і самопала проти ятагана.

      У дикім полі вижати жита
      і прилучити орія до плуга,
      і козаками йти Великим Лугом,
      де оживає воля золота.

      Аби уже ні ляхи, ні ординці
      її не садовили на кілок
      і не палили у биках кісток
      моїх дідів, утятих поодинці.

      Аби ніяка унія чужа
      не толочила більше мого роду
      ні іменем радянського народу,
      ні вояжами, де ще є межа.

      Де є увіковічена границя
      моїй державі у моїй душі,
      моїй землі, що орють лемеші
      з меча і шаблі кованої криці.

      Я із бурлак, що трудяться щодня.
      І хай мене цурається рідня,
      що кровно полигалася з ордою.

      Я ще у поле виведу коня,
      коли осатаніла кацапня
      заллється нею про́литою кров'ю.

      09.2015




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    490. Мирна капітуляція
      Кортить погратися у жмурки.
      І як на разі, є із ким.
      Чи то зі смертю – для науки,
      чи із Донбасом бойовим.

      Орда у розпалі байраму
      у ризи одягає Крим.
      Кирило сурами Корану
      охрещує четвертий Рим.

      У летаргії літургії
      куняє православний світ.
      І переписує Росія
      комуністичний заповіт.

      У яників ще тліють німби.
      У коаліції – дует.
      Рецепти ядерної бімби
      готує екзо-комітет.

      І очманілі малороси
      стають у чергу до яси.
      У влади – вибори на носі
      і продають себе Носи.

      На мир «Свободу» проміняли
      і «Батьківщину» оплювали.

      Та знають сучії сини:
      немає миру у народу.

      З лукавим будь-яка угода
      веде дорогами війни.

      09.2015



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    491. Між люди
      Докучає Муза – йду у маси,
      опадаю до колін жінок,
      на яких не ласі ловеласи
      із моїх порожніх сторінок.

      На пусте не трачу ні хвилини.
      І один упораюсь за всіх –
      бути вірним другом у людини
      і на себе взяти єйний гріх.

      А моя така, що знаю точно –
      я для неї як гіркий полин,
      і до Ліри бігаю заочно,
      а не заглядаю через тин.

      Але нині певно що не можна
      незалежно вийти на Майдан
      і устами вольними неложно
      заявити, – я тобі не кожна,
      що себе міняє на роман.


      О мої аматорки кохані,
      я уже закочую штани
      і готовий хоч у полини.
      Та мої потенції погані.
      Не беруть ніде моїх романів,
      надто завіршовані вони.

      09.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    492. Нотації для лукавого
      ***
      І в поета терпець увірветься,
      коли вірші, неначе вода,
      і немає науки для серця.
      Та за кількістю дещо прорветься,
      що за якістю варте труда.

      ***
      Немає надії на промисел Бога
      і маємо відповідати
      за невиконання обов’язку свого.
      Якщо залишають у полі одного,
      то як йому не воювати?

      ***
      Є лицарі духу(між нами)
      і кожен, буває, і сам
      виказує почесті дамі,
      плюючи на іншу мадам.

      ***
      Легко учити поезію літа.
      Важко із осені вигаслих літ
      штучними перлами юних мудріти.
      Зброя поета – це думки політ.
      Мова поезії щира й відкрита.
      Мова богеми – зашорений світ.

      ***
      Я не визискую русизмів,
      що пристають до язика,
      та не люблю українізмів
      з акцентом бравого совка.

      ***
      Нема падіння,
      то й немає злету
      у недосяжне небо голубе.
      І як нема кубіти і кебети,
      аби любити у собі поета,
      то ради чого мучити себе?

                     2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    493. Самі собі
      Немає лиха, як біди немає.
      І туга не минає у журбі.
      І мало що усім надокучає,
      як ми надоїдаємо собі.

      Самі себе віншуємо панами.
      І маємо немало у сумі.
      Та мало хто знущається над нами,
      як ми себе мордуємо самі.

      Ніхто себе не бачить і не чує,
      коли ми до зупинки біжимо.
      Але ніхто так нами не гидує,
      коли таке як ми бере кермо.

      Буває зо два метри не добігли,
      а двері – опа! І, – бувай, мужик.
      На те і є ще люди–дрозофіли,
      аби усі дивилися на них.

      І лаємо, і ліземо у владу,
      і продаємо націю свою.
      Самі собі ще не даємо раду,
      а хочемо утримати сім’ю.

      І якось так воно усе буває,
      що у лайно само себе гребе.
      І Руссю нас Росія доконає,
      коли самі воюємо себе.

      Не устояти цілому народу,
      якщо такий поділений в собі.
      Але здаємо ворогу «Свободу»,
      перепочивши на її горбі.

      Яка Європа? Бий себе у груди,,
      але від нас і Азію занудить,
      коли узріє, хто кого скубе...

      Увага є аматорові клубу,
      але ніхто нікого не полюбить,
      якщо самі не любимо себе.

                     09.2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    494. Між полями
      Небесне поле всіяне зірками,
      як росами на трав'яних полях,
      а поміж ними височить над нами
      віками битий чумаками шлях.

      Його із Воза посипали сіллю.
      І досі є Малий, Великий Віз
      обабіч онімілого довкілля
      у кронах білих, наче сіль, беріз.

      Блукають хмари чорними ночами,
      а у ясні – солоні роси п'ють,
      политі потом тими чумаками,
      що битою дорогою ідуть.

      А на зорі, упоєне озоном,
      іде по небу сонце навпрошки
      і на ходу вилизує червоне,
      де між полями їдуть козаки.

                     09.2015



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    495. Силует в юрбі
      Такої не повинно бути,
      що розтає, неначе дим,
      і тільки поглядом одним
      перевертає все забуте.
      Ім'я, буває, заміняє
      усі імення золоті
      тієї, що давно немає
      у перекроєнім житті,
      у перекошеному світі,
      у перекошених полях,
      у недокошеному житі
      веде стежиною на шлях
      у вересневі дні погожі,
      де інші – тіні перехожі
      на недожатому серпом
      тієї, що минає сном,
      де є ще і на неї схожі.


                     09.2015




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    496. На руїнах старого світу
      Виходимо із полум’я,
      ідемо по воді,
      усупереч історії,
      наперекір орді.
      Війною всенародною
            ми волю здобули.
       Удавляться короною
                      і круки, і орли.

      Сьогодні ми згуртовані,
         гартовані в огні,
      ніким не упокорені,
         на світі не одні.
      Хай ненависть до ворога
                від гніву закипить.
         Вартують дуже дорого
                   і сонце, і блакить.

      Єднаємось державою –
      творці і вояки.
      Поділимося славою,
      на те і козаки.
      Не тільки за Карпатами
                   є гори золоті.
      Ми будемо гарантами
              у мирному труді.

      Та поки ще не каються
      керманичі чужі,
      Холодний Яр вертається.
      Освячені ножі.
           Напоєні свободою
                 і душі, і серця.
           В бою за перемогою
                 підемо до кінця.

           09.2015




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    497. Настановні строфи
      ***
      Пережили лиху годину
      і не любили Бога-Сина
      за те, що волі не дає...
      І поки інша настає,
      не забувай, що ти – Людина,
      якій даровано, що є.

      ***
      Кохані й любі мають розуміти,
      що на віки – не всі чоловіки,
      які належать більше цьому світу,
      аніж бажають власниці-жінки.

      ***
      Тебе ніщо не переможе
      і не попутає лихий,
      коли душа пізнати може,
      що і бідою милість Божа
      вчить і карає за гріхи.

      ***
      Той, що кидає перший камінь
      у грішника, і каже, – А́мен! –
      і думає, що є святий,
      ламає заповідь останню, –
      не будь лукавий і дурний.

      ***
      Уявне нівелює темне
      утопією КІНЕМА:
      антигерої і юрма,
      неволя, зрада і тюрма...
      Тому не рипайся даремно
      туди, де виходу нема.

      ***
      Горить надія. Мрія тліє.
      І жебоніє білий світ.
      А ти нотуй, як вітер віє,
      зело зелене зеленіє
      і переписуй заповіт.

                     2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    498. Господня реліквія
      Ще височіють сині небеса
      над банями Софії і Покрови.
      Русі моєї первісна краса
      являється у сяєві любові.

      І інша суть краси її душі,
      коли у полі урожай пшениці
      веселою каймою золотиться
      із кантами блакиті на межі.

      І як не любуватися на неї
      зі Скіфії, Трипілля і Руси
      на тлі нерукотворної краси
      прадавньої Русі-Гіпербореї?

      І як не помічати із гори
      Господнє, суще прісно і донині,
      що означають вічні кольори,
      прописані державно Україні?

      В зеніті сонце над блакиттю плес –
      напій по вінця голубої чаші...
      Ці кольори ще поки що не наші,
      Ми віддали реліквію небес
      і море з позолотою і без
      все даленіє Таврією Раші.

                     



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    499. А якби не ми?
      Флібустьєри і авантюристи
      проливають українську кров.
      А якби не Путя і рашисти,
      як би дух козацький охолов?

      Недомірок, а ума – палата.
      І такий «безбашенный зело»!
      А якби йому дали гранату,
      може б заспокоїли хелло?

      А воно й не думає здаватись, –
      не чіпай його, бо всім гаплик!
      А якби із нього не сміятись,
      може ще отямиться мужик?

      Ренегати п'ятої колони –
      свита у самого сатани.
      А якби не верхні ешелони,
      чим би ще займалися вони?

      У герої не агітували.
      Ними не командує ніхто.
      А якби іще й пайок давали,
      хто б не воював би у АТО?

      Наші Швейки – це не ідіоти,
      як у Раші голі королі.
      А якби всі люди патріоти,
      воювали б з нами москалі?

      Матеріють наші Демосфени.
      День у владі, і уже – лайно.
      А якби не укри, а нацмени
      опускали Рашію на дно?

      У війни ще є свої собаки.
      П'ятикутна світиться зоря.
      А якби усім забити баки,
      може б і діждалися царя?

      Забивають памороки наші,
      що Європа нам не оберіг.
      А якби чужі боялись Раші,
      то вона не била би своїх?

      У Росії воювати – хобі.
      Кожен другий закриває дзот.
      І воює нації оплот –
      маркітанти, найманці і зомбі.
      А якби не ми, то хто ішов би
      воювати за такий народ?

                     09.2015




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --


    Сторінки: 1   2