Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ігор Шоха (1947)




Інша поезія

  1. У звивинах часу
    Я знаю одного поета,
    який цю історію
    описав би краще, аніж я.
    Але його проникливі очі
    дають мені знати, –
    напиши її сам.

    У глибині часу
    на острові дитинства
    я пам'ятаю,
    за нашою хатою, за дорогою,
    на болоті під лісом
    зеленіла мохом стріха моторошної садиби,
    яку на той час наймав один бідака
    по імені Афанасій
    у родичів самогубця,
    якому те подвір'я
    перепало від інтернованої сім'ї
    (казали люди) людоїдів
    темної доби великої голодовки,
    якої(казали деякі вчителі у школі)
    в Україні не було.
    (І оповідали мені невіруючому
    моя мама,
    як її запрошувала Маройка Косогориха
    провідати хоруючу доню,
    і як вона «давала драпака»,
    коли побачила у дзеркалі
    відображення німого Косогора
    із сокирою в руці).

    І казали сусіда Афанасій татові, –
    ти пройшов три війни,
    тричі тікав із полону,
    і тричі тебе розстрілювали
    і німота і сталінські трибунали,
    і лише один раз був поранений,
    і ніякої бісоти ніколи не боявся.
    Якщо ти такий герой,
    то переночуй у моїй хаті
    бодай одну ніч.
    Може і Маройки не побоїшся?


    Натопили ми лежанку у чужій хаті
    тай лягли на ній переночувати.
    Ніч темна, непроглядна.
    Тато дрімають,
    а я бісоту слухаю.
    А може то вітер
    на горищі зубами клацає?
    А може то коти у комині шарудять?
    Я умію хреститись,
    для зручності піднімаю голову,
    а у вікні – дідо косматий
    дивиться пильно,
    палець до уст приклав
    і наче чую, – мовчи.
    Киваю головою, – згода.
    Не чую, а відчуваю, –
    іди до мене.
    Ні,
    – мотаю енергійно
    запамороченою головою,
    не можу. Ноги не ідуть.
    Усміхається, – спи…
    Наразі крізь чорне хмаровиння
    чи то блискавка оперізує нічне небо,
    чи то проливається марево місяця
    і вихоплює у пітьмі силует у накидці
    із торбою через плече,
    із костуром у руці,
    і пильним поглядом зірких очей
    із-під косматих брів.
    Бачу його блідо-воскове обличчя,
    обрамлене білими пасмами до плечей
    і бородою зеленавого відтінку.
    Ще раз прикладає палець до рота
    і зникає у згасаючому мороці ночі..
    Я ще пам'ятаю,
    що це був дуже і дуже хороший
    дідо Вій,
    якого боїться і слухається
    усяка нечиста сила.

    Уранці мене – ніякого
    тато принесли додому.
    А наступного дня,
    коли дорослі пили могорич,
    і коли хмільні сусіди прощаючись,
    погодились, що немає чого боятися,
    окрім однієї людини-нелюда,
    мій тато тверезо уточнили:
    як переживемо генералісимуса,
    то й дідька переживемо.

    Я хотів і свій п'ятак додати
    про волохатого, але не злого дідо.
    Але тато заперечили мені:
    це тобі наснилось.

    Може так і є,
    що нічого цього не було,
    як і великої голодовки,
    за яку мене(надто допитливого)
    учителі ставили у куток…
    Але запитую і донині із року в рік,
    із дня на день, поки минає час,
    поки триває і досі те,
    що не може бути,
    тому що такого не буває, –
    куди щезає наша пам’ять?
    То пощезали – і хата у чортополосі,
    і дурна її слава
    за дорогою на болоті
    із безоднею-трясовиною,
    по якій ночами
    блукають вогниками
    убієнні душі.

    Я багато чого не знаю
    і не все умію пояснити,
    і я не знаю чому,
    коли одного разу
    я побачив Аватар із ніком –
    Шон Маклех,
    я по-новому вірую у цю історію
    і у те, що точно знаю того казкового дідо,
    який описав би її краще,
    аніж я.

    01.2015



    Коментарі (6)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Дума про непоетичне кредо
    зачин
    не лєпо лі ни
    братія
    почати
    елегію піїтики без ком
    і побажати
    метрові лікнепу
    удачі за шеломъянем єси
    якщо у себе тісно
    неофіту
    бряцати бяше задуми свої
    билинами бояна і беринди
    донині прісно
    на усі
    віки

    І
    «і начаті же ся той пєсні»
    авторитетної лози
    устами українофоба
    і русофіла бузини
    не те щоб мислію по древу
    чи сірим вуйком по землі
    а просто шпалою прямою
    у лютій щирості своїй
    «та цур йому нащо́ чіпати»
    шерше
    немає
    то пишу́
    аби оскомину набити
    апологетові кліше
    радійте епігони форми
    і норми
    тої що нема
    у цій пародії на байку
    якщо вони такі смішні
    що аж заплакати охота
    аби
    уби-
    ти наповал
    цей еталон аполінера
    кумира віщого пера
    ура
    штампуючому крезу
    і ворогу що робить честь
    мені
    коли протиставляє
    моєму грішному елге
    якесь опудало у рясі
    беру на себе цю вину
    але немає пієтету
    до ката слова і душі
    що мужньо кропає дурниці
    і веселиться
    заодно
    коли читач не розуміє
    «казнить нельзя помиловать»

    ІІ
    а ми усе ще пнемось у багет*
    клепаючи і що і як попало
    і меломани сюру негліже
    і ментори поезії у прозі
    оракули у оргії базік
    і безробітні неуки сексоти
    оплакуючі партію й союз
    охайники петлюри
    і бандери
    ушуйники парафії кремля
    із похоронного бюро культури
    макулатури
    і номенклатури
    нена́ситні вожді-пролетарі
    і графомани квадратури круга
    шумахери у музи напрокат
    уписуються у ліричне раллі
    де кралі
    оп’янілі від поез
    червоне імітують як зелене
    де збіги між шиплячими окей
    але зате у голові прозоро
    і мовної аварії нема
    якщо правопис хором
    за бордюром
    обілюємо вірші догола
    оголюємо біле і заумне
    коли така інерція ума
    що модернове майже зрозуміле
    літаємо й качаємо права
    які там забобони
    синтаксичні
    аби оволодіти язиком
    що вихолостила ще катерина
    із чотирма помилками в «ещё»
    коли забороняла титул мови
    якою подавились москалі
    і заслані із раші козачки
    літературної
    новоросії

    ІІІ
    о деміурги я нічо’ не хо’
    та пам’ятайте що і вас читає
    наївне і до болю нетямуще
    та язикате плем’я молоде
    оте
    що научається чужому
    коли усім нав’язує своє
    опудало у ризі корифея
    зразком тупого несмаку і ліри
    урізаної геніями тла
    ваяйте
    футуріючи кубійте
    але якщо охота виливати
    то чом би не піти у металурги
    підсобниками васі
    кочегара
    помічниками
    гравера тараса
    дослідниками ядерної зони
    напохваті у поетеси ліни
    опорою театрові абсурду
    алхіміками каменя сізіфа
    кастраторами магії у слові
    філософа григорія скитальця
    забудемо і ямби і хореї
    залишимо одні ази і буки
    і рими де нема душі і раю
    як хоче найсучасніший «маестро»
    війну завуалюємо пейзажем
    і будемо заочно воювати
    бойовиками у новоросії
    а можна і бойцицьками у бєса
    і душу заарканивши
    у пафос
    і тіло заекранивши
    залізом
    нічого навкруги не помічати
    і почивати
    нехотя на лаврах
    любителю ліричної репрізи
    читцю неемоційних декламацій
    що намалює білою гуашшю
    сам винахідник чорного квадрата
    о словоблуди
    обрані судити
    садити у калюжі
    обмовляти
    ви ерудити
    пліснявого нео
    яким писали ще у неоліті
    наскільки далі вас
    сягали
    смерди
    що берестя́ні грамоти писали
    без голосної літери у слові
    але по мініморуму прозоро
    о словотворці фабули
    раби
    митці недоотесаної форми
    і чукчі що уміючи писати
    і не читають ці свої шаради
    аби
    не жартома
    а усерйоз
    шукати
    найсучаснішої форми
    для того змісту
    що в душі
    нема


    СЛАВОСЛОВІЄ
    як подобає думі
    у кінці
    співаємо осанну
    і абетці
    і буквиці
    і азбуці і римі
    і навіть поетичному рядку
    у пантомімі
    вижатої мови
    із титлом
    наголошеного
    АЗ


                                  18.2015



    Коментарі (12)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. Нечитабельні верлібри

    ***
    немає каяття
    у ліліпуті
    його і у природі не було
    коли майбутнє
    бачили пророки
    про це найбільше на землі дитя

    ***
    живе росія на крові і нафті
    її рятує газова труба
    але настане час небитія
    коли багаті
    нацики-рашисти
    не виграють від цього нічіґо́

    ***
    у криму забуті
    апетити
    коників зеленої орди
    і спасе корито
    ліліпутя
    як весталку дверці до біде

    ***
    У росії плани барбароса
    drang in anus* на усю губу́
    у матроса
    лиш одне на думці
    я расєю матушку
    люблю

    ***
    і буде час
    коли і на русі
    усе що завойоване ордою
    накриє вас
    як це не раз
    було
    горючою великою
    шляпою


                                  01.2015



    Коментарі (5)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --