Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Діана Радь (1999)




Огляди

  1. Я

    Важко на серці,
    Я не соромлюсь себе,
    Але не впевнена,
    Що хтось готовий ,
    Слухати як шалено колотиться в мені...

    Важко на серці,
    Складно виживати,
    Ніби ходжу по цвяхах,
    Немає суму є тільки
    Дикий, пронизливий біль,
    Який я зобов'язана перебороти...

    Важко на серці,
    Ні, не через тебе - повір.
    Просто немає співчуття,
    Просто немає вже сліз,
    Просто вже добре знаю ...

    Я сильна,
    Я й сама досягну мети...



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Думки
    Останнім часом в мене дуже багато думок, які не дають мені спокою.Зазвичай мене рятували вірші, але зараз все настільки заплутано, що я починаю щось писати 2-4 рядка і все, думка змінюється ,не закінчений вірш...Багато людей кажуть, що написати вірш чи твір - легко, і не цінують старання. Але знали б вони як важко скласти все до купи, що є в голові, як важко переборювати себе кожного разу коли ти пишеш про себе, як нехочеться показувати це...
    Завжди думала, що ми - здорові і щасливі...Але побачила змагання з параолімпійських ігор, там люди без ніг, змагаються на біговому колі, без рук - віджиманням і знаєте на їх обличчі -ЩАСТЯ ! вони боряться за право на життя, а ми? Більшість себе настільки жаліє, що аж гидко дивитись...одні щасливі хоч й у вигляді не досконалі, а інші навпаки вбивають себе тим курінням, алкоголем,наркотиками , як недавно дивилась у фільмі про погані звички , більшість підлітків говорять "Водка - Сила, Спорт- Могила", вибачте за лексику, але яким потрібно бути ідіотом, щоб так деградувати? Напевно ніколи їх не зрозумію...



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. Єдині сини...
    Біль,крик , плач,
    Ваших давно від переживань -
    Стомлених матерів,
    Навіть сильний батько
    Сльозу впустив,

    Впустив за сина,
    Який пішов на війну...
    Залишив матір стареньку,
    Дружину вагітну,
    А може й дочку...

    Життя пішов віддати,
    За Батьківщину свою,
    За власним бажанням
    Пішов туди,
    Де шлях веде у труну...



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  4. **
    Я боюсь знову відкритись,
    Знову потрапити в тенета чужої душі.
    Мені важко буде спинитись,
    Коли я кохаю, в мене нема тормозів.
    Я відкрита, але водночас сильна,
    Навчилась відштовхувати людей.
    Так, я знаю, що до мене важко підхід знайти,
    Але, вірю якщо хтось захоче,
    Та прорветься крізь оті заросші ліси,
    Які ведуть до моєї трепетної душі...
    Я посміхаюсь, але в очах панує печаль,
    І знову виклала її всю у віршах.
    Хоч ніхто й не зрозуміє,
    Чим допомогти,ніхто не зуміє
    В очах запалити полум'я,
    Щоб збільшились мої зіниці...
    Моя печаль не від минулого,
    А від типу життя,
    Від масових ворожнеч,
    Я не шукаю порозуміння,
    Я споріднену душу хочу бачити поруч,
    Не бажаю мати велике коло друзів,
    Вибачте звісно, але таких не буває.
    Мені досить одного,двох щоб мене розуміли,
    Приймали будь якою:
    Заплаканою,
    Сумною,
    Веселою,
    Нейтральною,
    Пасивною,
    Деколи навіть егоїстичною,
    Невже я багато бажаю?
    Щоб розуміли про що я пишу,
    Про сум,
    Любов,
    Турботу,
    Почуття,
    Переживання...
    Щоб могли оцінити мою роботу,
    Я боюсь знову відкритись,
    Знову потрапити в тенета чужої душі....



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  1. *
    Знову печаль,
    Знову розбита,
    Втомлена,
    Подекуди навіть зла...
    Здається ще хвилина
    І край терпінню
    Просто не витримую напругу
    Просто не маю вірного друга.
    Взагалі нікого не маю,
    Хоч і не в цьому проблема.
    Я кричу,
    Плачу
    І чогось чекаю
    Протираючи очі від сліз,
    І когось чекаю,
    Відчайдушно пишучи вірш..



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. ***
    Завжди чекав першого кроку ,
    Ти робила його,ти ж смілива..
    Крок за кроком наші стосунки берегла,
    Поступалась, сердилась,
    Але не проганяла..
    Я користувався цим,
    Зневажливо до тебе ставився
    Як тільки чув твій крик
    Просто підходив і обнімав
    І тихо на вухо казав-
    "Не плач, все буде добре,
    Тебе ж я люблю.."
    Ти велась на солодкі слова,
    Хоч відчувала , що правди тут нема.
    Я казав що прийду,
    Ти чекала, але розуміла,
    Що сьогодні з іншою я...
    Ти плакала, сердилась,
    Я тихо солоні сльози
    З обличчя ніжного збирав,
    Тим самим внушаючи тобі довіру...
    Але одного разу,
    Ти пішла закривши перед носом двері.
    Не звернув уваги що охолола,
    Я ж не любив тебе,
    Мені подобалась твоя турбота.
    Ти не дзвонила, я навіть не чекав
    Проходять дні , ще досі тишина,
    Напевно зрозуміла
    Що не кохав...
    Подзвонила, я трубку принципово не підняв,
    Знаючи що ти мене змінила,
    Знаючи що добре знаєш мене...
    Ти невпинно набирала мій номер,
    Я думав ще трохи і заспокоїшся,
    Але ні ти свого
    Як завжди добилась.
    Розстатись захотіла,
    Зрозуміла до чого це йде,
    Я зізнався про дії свої,
    Думав серце твоє розбилось
    Але ні, ти з легкістю мене відпустила,
    Сказавши одне :
    " -скажи мені що не любиш"
    Я змовчав, ніби відчув
    Що ти всі ті дні відчувала...



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --