Минуле має запах. І цей запах не є сумою всіх його запахів. Він не є чимось середнім, чимось виведеним із них. Він просто є. І в особливі моменти нас турбує. Навіть якщо закрити носа чи випити заспокійливе. І хоча не вдається точно його назвати — він просто є. Змушує серце щеміти та відчувати якусь невимовну тугу. Неможливо вловити момент, коли він приходить і так само несподівано йде. Він просто є. І деколи здається, що це запах нас теперішніх.

2016

Вже скільки віків людство живе цією жагою руйнувань!
Цивілізація, культура, мораль – вони лише деякий час утримують розум від пробудження того безумного берсерка, який прагне знищити все – і навіть

самого себе...

Є – є спосіб "лікування"!
Та він не кращий за саму "хворобу", бо передбачає доведення її до максимуму. А далі людина, як істота, що вважає себе вищою за тварин, має побороти цього жахливого демона.

Розумієте – це стан, коли бажання не просто заповнило душу, не просто підкорило її –

а коли душа перестає існувати.

Коли немає її! А є лише всеохоплююче бажання.
Бажання ненанавидіти.
Бажання вбивати...

І от тоді людина – Людина! – повинна відмовитись.

У момент, коли у неї нема душі – вона повинна її створити – створити собі нову душу без ненависті.

Бо така її воля. Відтепер
і назавжди.

2015