Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олександр Бобошко Заколотний (1971)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Кілька строф у перерві між вибухом та відбоєм...
    * * *
  •   Хай буде липень ...
    * * *
  •   Їжте хліб. Це не тіло Ісуса,..
    * * *
  •   Мандрувало Горе білим світом...
    * * *
  •   Поранена Північна. Ледь жива...
    * * *
  •   … Я подякував – та й побіг...
    * * *
  •   Невдовзі Маковій...
    * * *
  •   А рідна хата нині - з вибитими шибками...
    * * *
  •   Сто сорок сім мільйонів. Отара...
    * * *
  •   Війна – це...
    * * *
  •   Липа
    * * *
  •   Рубаї про москву
    … а пішло таки нахер військове російське суднО.
    (Судний день у суднА був, тож рушило хутко на дно).
  •   Зима іще лютує...
    Зима іще лютує.
    Кучугури здаються вічними.
  •   Кінець листопада – для суму не час...
    * * *
  •   Примаро у довгім плащі серед темних лип!..
    * * *
  •   У цім падлючім світі все не так...
    * * *
  •   Доторкайся до неба, допоки низьке...
    Доторкайся до неба, допоки низьке.
    (Хоч якусь перевагу дає листопад).
  •   …Та прийде осінь. З айстрами в руках...
    * * *
  •   Не соромиться Чорний Черемош кольору в назві...
    Не соромиться Чорний Черемош кольору в назві.
    Він гуркоче між гір, подорожнім поліпшує настрій.
  •   Ділки, почався поділ. Вам – Олімп...
    Ділки, почався поділ. Вам – Олімп,
    а хтось не буде гідним і скоринки.
  •   Де скописько людей – навряд чи буде сумно...
    Де скописько людей – навряд чи буде сумно.
    Тож, лізь у цю юрбу, загинути не бійсь.
  •   Чому, нічого не зробивши, намагається мавр піти?..
    Чому, нічого не зробивши,
    намагається мавр піти?
  •   Напруживсь верблюд – і проліз через вушко голки...
    …Напруживсь верблюд –
    і проліз через вушко голки.
  •   Масна земля уже готова до візиту весни...
    Масна земля уже готова до візиту весни.
    Масній землі уже кортить, щоб в неї – плуг чи лопата…
  •   …а трапляються січні вологі та сірі...
    …а трапляються січні вологі та сірі.
    Для людей середовище це – агресивне.
  •   …І то замерзне, то розтане...
    …і то замерзне, то розтане.
    Чобіт потрібно кілька пар.
  •   Забув сказати Карлсон Малюкові...
    * * *
  •   Там будуть жито й прірва. Обереш...
    Там будуть жито й прірва. Обереш.
    Не зможеш сам – це вирішать за тебе,
  •   Побіг по сир до супермаркета «Мишоловка»...
    Побіг по сир до супермаркета «Мишоловка»,
    а там товари
  •   Осінь ще не здалась...
    Осінь ще не здалась. (Під ногами, але яскрава).
    Я відзначу цей факт у тижневій доповідній.
  •   Ти не лай мене, осене...
    Ти не лай мене, осене. Рацію маєш, авжеж.
    Сам же бовкнув: «Люблю» – значить, мав би частіше з’являтись.
  •   Хрусь та хрусь під ногами жолуді...
    * * *
  •   Жовтень пожежі влаштовує по дібровах
    Жовтень пожежі влаштовує по дібровах;
    згодом гасити заходиться їх дощами.
  •   Злива
    Літо змиває в якусь величезну калюжу
    всі сподівання, що мали ми ще донедавна.
  •   Це квітень. Вітер, пил, пісок...
    Це квітень. Вітер, пил, пісок.
    Таке ж – торік. Таке ж – в майбутнім...
  •   …Бо майже все приховане буде явним
    …Бо майже все приховане
    буде явним;
  •   Так, це Бѐрґамо, Господи…
    Так, це Бѐрґамо, Господи…
    Те, яке я відвідував та любив:
  •   Перший день після (оптимістичне)
    Вітаю людство. Дуже дякую, що вціліло.
    Без нас чогось не вистачало б інопланетним.
  •   Лікуймось лютим...
    Лікуймось лютим від надмірного тепла!
    Снігами білими – від надто сірих спогадів.
  •   Бургомістр починає нараду...
    Бургомістр починає нараду з переліку вад.
    Він бурмоче про сором – і склянка тремтить у руці.
  •   Аж раптом починаєш розуміти
    ...аж раптом починаєш розуміти:
    не вічний серпень, і життя не вічне.
  •   Великий дзвоне, плач по всіх одразу...
    Великий дзвоне, плач по всіх одразу:
    навряд чи хтось простить свою образу.
  •   Сонні рубаї
    1
    ... І насниться ж таке! Профіцит доброти;
  •   ...За Фаренгейтом вже під чотириста п’ятдесят...
    ...За Фаренгейтом
    вже під чотириста п’ятдесят.
  •   Квітень...
    Квітень – такий собі. Знаю, буває і краще.
    Вітер – в обличчя піском і шмагає афіші.
  •   Весна
    Завіконня, годі вже бути сірим!
    Викликай з-за хмар золоті промінчики.
  •   Притулити це літо...
    Притулити це літо
    до грудей, до чола.
  •   Чи не зупиниться...
    Чи не зупиниться процес,
    в якому ти – провідний учасник?
  •   Може, хтось запопадливий ...
    Може, хтось запопадливий
    здогадається й постелить соломи.
  •   Усе було війна...
    Усе було війна... Перони, рани, вибухи.
    І чийсь загиблий пес. І чийсь загиблий син.
  •   Це лише у Айтматова...
    Це лише у Айтматова
    день понад вік тривав,
  •   Про що це Ви...
    Про що це Ви, лікарю?!
    Жити б йому ще та жити…
  •   Настроєве
    В коморі – морок. Тимчасово призупинено відпуск.
    Бо дуже важко зрозуміти, де – олія, де – віскі.
  •   А це вже справжня осінь!
    ...А це вже справжня осінь! Блиск і шик.
    То сонце, то дощить. Грибами пахне.
  •   Підбадьорливе
    * * *
  •   Це просто осінь...
    Це просто осінь... Не кажи дурниць
    про старість і запалення суглобів.
  •   9 серпня
    «ПантілІмона», – казала моя бабуся.
    (Пригадав, коли схиливсь над її труною).
  •   А холод, будьмо щирими, набрид...
    А холод, будьмо щирими, набрид.
    Хоч вересень ось тільки розпочався.
  •   Дорожнє
    ...А ненавидять бабусь водії.
    (Ті дають лише по гривні, заходячи в бус).
  •   Вересень
    Яка різниця: із короною – чи без титулів?
    Відлюдьком жити – чи себе оточити кралями?
  •   Літо киває: мовляв, не сумуйте, вернусь...
    Літо киває: мовляв, не сумуйте, вернусь;
    перевіряє птахів: чи готові летіти?
  •   Стиглосерпневе
    …Так, може, спинимось отут, зробивши паузу?
    Під ноги яблунь із-за Спасової пазухи
  •   Жбурніть нужденним…
    Жбурніть нужденним… (Вже й не до жалю?
    Самим би – вдосталь борошна та шоу.
  •   Казка
    Похмуро та сіро.
    Виникає ціла низка питань:
  •   «Злякався, малий? Заспокойся: не Смерть я… Спокута...
    «Злякався, малий?
    Заспокойся: не Смерть я… Спокута.
  •   Нарешті дощ!.. Його Величність Дощ!
    * * *
  •   Протягом тривалого часу...
    * * *
  •   Червень
    Ось мені й висока трава.
    Ось мені і дні довжелезні
  •   Люцерн
    Вмирає лев*… Лапище – на лілеях
    (гербі, якому вірний до останнього).
  •   Звідси видно далеко...
    Звідси видно далеко у просторі,
    глибоко в часі.
  •   Renaissance
    Сину Божий, радій: у господаря – первісток!
    Хлопець той –
  •   Скресне крига негайно...
    * * *
  •   Дерева застигли в печалі. Безсніжний січень...
    Дерева застигли в печалі. Безсніжний січень –
    ні риба, ні м’ясо. Хіба що зимова назва.
  •   Світоглядні рубаї
    Аскетів не люблять. Панують черевані.
    (Крізь них не пролізти у жодну з потрібних ніш).
  •   Попрощається дощ...
    * * *
  •   Троянди й виноград щодня усе дорожче...
    Троянди й виноград
    щодня усе дорожче.
  •   Час тектиме повільно...
    * * *
  •   Вдихнути, нарешті, свободи...
    * * *
  •   От і настала пора куштувати плоди...
    От і настала пора куштувати плоди.
    Вітер жене перехожих на зустріч із вереснем.
  •   "Гарячий серпень допливає до половини..."
    * * *
  •   Літо вповзає у третю (фінальну) фазу...
    * * *
  •   Адажіо Альбіноні 2017
    Вшануймо
    душі чисті
  •   Ще трохи травня!..
    * * *
  •   Атрактивність Місяця...
    * * *
  •   Переваги стилю або втішне айтішне
    Контрал-це-контрал-ве –
    і рондель народився!
  •   Падишах помер...
    * * *
  •   Наближаємось до березня
    * * *
  •   Коли вже та весна...
    * * *
  •   Який відсоток снігу в цім піску?
    Який відсоток снігу в цім піску?
    Ти – жертва ЖЕКів, зимо білотіла...
  •   * * *
    * * *
  •   Урльоп

  •   Вони до мене просяться у сни
    * * *
  •   * * *
    * * *
  •   Чорні чоботи, білий сніг
    * * *
  •   Осінь у лісі
    Ще палайте,
    палайте,
  •   Сусід
    Він усе ще живе
    якимись
  •   Тринітарний рондель
    Дощі до Трійці – як до хліба сіль.
    У Трійцю без дощів уже й не віриш.
  •   Вересневий дощ
    Таке дрібне, але ж таке нахабне!
    Ще вранці почалось, ніяк не вщухне.
  •   Ну куди ти, скажений, біжиш
    * * *
  •   Веселий серпень в осінь котиться
    * * *
  •   Я, Господи, про це...
    * * *
  •   І постали високі отці
    * * *
  •   Питання руба
    1
  •   * * *
    Обвінчаємось ми з тобою на Зелені Свята.
    Хай це буде Потелич.
  •   Олегу К
    * * *
  •   Хто - про темних...
    Хто – про темних. А я про тих,
    хто під щільним потоком градовим
  •   Зуби Львова...
    * * *
  •   Зима - несподівано...
    * * *
  •   Іще побудь, суха осіння поро...
    * * *
  •   Листопад
    Л И С Т О П А Д
  •   Я прийшов до тебе, осене, погрітись...
    * * *
  •   За вікнами трамвая - пиво й пил...
    * * *
  •   Негода. В кімнаті двоє...
    * * *
  •   Осінній триптих
    ОСІННІЙ ТРИПТИХ
  •   Дайте побути з осінню наодинці
    * * *
  •   Дрогобич
    Д Р О Г О Б И Ч
  •   Порятуй, богородице, Україну
    * * *
  •   Юнескомістке місто
    * * *
  •   Сезон морозива скінчивсь
    * * *
  •   Фантазія на тему „Мелодії ля мінор” Мирослава Скорика (пісня)
    У Карпатах дощ
    із мокрим снігом.
  •   Леоніду Бикову
    Л Е О Н І Д У Б И К О В У
  •   Закортіло дожити...
    * * *
  •   Захисникам вітчизни
    ЗАХИСНИКАМ ВІТЧИЗНИ
  •   Порятуй, богородице
    * * *
  •   А вони собі легко прощають
    А вони собі легко прощають пролиту кров.
    Неважливо: за Блока, Чайковського чи Малевича.

  • Огляди

    1. Кілька строф у перерві між вибухом та відбоєм...
      * * *

      Кілька строф у перерві між вибухом та відбоєм.
      Кілька строф, у яких ти сумуєш, кричиш від болю;
      кілька речень про те, що приреченим пощастить.
      Почастішали випадки вдалого пуску дронів
      по ворожих портах, час від часу – й аеродромах;
      по складах із запасами зброї або мастил.

      Дочекатись… Не знати кого: чи Отця, чи Сина.
      Дивні тези церковників,звісно, фільтруй крізь сито
      (от наприклад, що грішний з народження кожен з нас).
      Дочекатись того, що цинізму останній прояв
      буде унеможливлений Богом або героєм,
      щоб сльозами ніхто не стікав, а тим паче кров’ю,
      щоб спокійно весь світ
      просинався
      і засинав.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Хай буде липень ...
      * * *

      Хай буде липень (а чому б і ні!)
      завжди.
      Нехай дванадцять буде липнів.
      Аби теплом наситились Великі
      та й долею ображені дрібні.

      Щоб кожен мав і доступ до ставка,
      і повні жмені вишень та порічок.
      Якщо і дощ раптово уперіщить –
      нехай із ним
      журба моя
      стіка.

      Сітками захищусь від комарів…
      Строкатим постає поточний рік:
      поразки й перемоги, зрада й вірність.

      А вічний Липень…Він мені приснивсь:
      тримає серп у жилавій правиці
      античний бог,
      засмаглий та міцний.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Їжте хліб. Це не тіло Ісуса,..
      * * *

      Їжте хліб.
      Це не тіло Ісуса, це просто хліб.
      Наливайте вино.
      Це не кров, а кагор – та й годі.
      Ми навряд чи в минулім столітті
      перемогли б;
      у теперішнім
      наче з’явилась
      така нагода.

      Скоро сакурам час.
      Потім – яблуням та бузку.
      (Як же скучили всі ми
      без сакурово-бузкового!
      Тож у мріях і досі –
      розмай без ракет, без куль.
      Ілюзорні ці мрії
      набили уже оскомину).

      Що війна розпочнеться,
      я впевнений був на сто.
      Та й багато хто знав
      (хоч вдавав, що не вірить): СТАНЕТЬСЯ.
      ,,, А Спаситель утретє вже
      падає під хрестом –
      і, на жаль, це не фініш,
      а тільки дев’ята стація…

      Та гряде Воскресіння.
      Посунуть на схід фронти.
      Це колись не могли,
      нині час покінчити з зайдами.
      Доливайте червоне.
      У келихи, не в потир.
      Їжте хліб.
      (Просто хліб. Па-ля-ни-ця. Нічого зайвого).



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Мандрувало Горе білим світом...
      * * *

      Мандрувало Горе білим світом –
      та й до України добрело.
      (Бог потер і скроні, і чоло,
      втім… Ну чим би Він
      зарадив
      звідти?).

      Зі старих знущалось і малих;
      з носіїв цивільного і хакі…
      Потерпав Ірпінь, боровся Харків;
      Святогірськ
      про звільнення
      молив.

      Триклятуще, йди негайно геть
      з нашої стражденної Вітчизни!
      Стрілось би в росії із нечистим,
      влаштувало б там кривавий герць.

      Їх роби каліками й мерцями!
      Та мовчить.
      І нич не обіцяє.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Поранена Північна. Ледь жива...
      * * *

      Поранена Північна*. Ледь жива.
      Котів підгодував. Іще й погладив.
      …Які б я міг промовити слова?
      Хіба що: «Будьте прокляті, двоглаві!

      Усі. І хто схопивсь за автомат,
      і той, хто не стріляв, але підтримав:
      бажав падіння Києва за три дні
      і докорів сумління геть не мав.

      Нехай же вам на десять поколінь,
      від найбідніших верств і до еліт, –
      хвороби,
      травми
      і стихійні лиха!

      Народе-вбивце, Всесвіту чужий,
      кому потрібно, щоб іще ти жив?
      Про знищення твоє
      моя молитва».





      ____________________________________

      * мікрорайон Північна Салтівка у Харкові




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. … Я подякував – та й побіг...
      * * *

      … Я подякував – та й побіг,
      а от їм залишатись тут:
      знову чийсь тамувати біль,
      відгукнувшись на «Порятуй!»;
      знову зранку – до казанів
      чи хапатися за кермо…
      Що із часом? Закам’янів?
      Як же хочеться перемог!

      Я побув там – і хутко зник,
      а у них – без перерв процес.
      Я, авжеж, не один із них.
      І тим паче, не Парацельс.
      Усвідомлюючи себе
      не відважним і замалим,
      возвеличу
      їх
      до небес
      і вклонюся їм
      до землі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Невдовзі Маковій...
      * * *

      Невдовзі Маковій,
      а вишні ще висять,
      вчепившись у життя
      з останніх сил і соків…
      Дивуюсь. І тягнусь
      до ягід цих високих:
      най будуть на вино
      до новорічних свят.

      Хай будуть на вино.
      А рештки – горобцям,
      не янголам, але
      окриленим істотам.
      А хто сказав що я
      не пити обіцяв?
      Я грішний споживач,
      лише один із сотень.

      Невдовзі Маковій.
      Війні ще не кінець.
      І пирскають плоди
      чи соком, а чи кров’ю.
      Від сонця захистять
      людей вишневі крони,
      та сонце не таке
      убивче, як свинець.

      Утім, ідіть ви геть,
      сумні мої думки!
      Услід за кораблем
      з ганебним триколором.
      Невдовзі Перший Спас.
      Ще зелено довкіл.
      На нашім боці Бог
      і Rex Iudaeorum.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. А рідна хата нині - з вибитими шибками...
      * * *

      А рідна хата нині – з вибитими шибками.
      Неначе очі хтось їй виколов, познущавшись.
      Та скільки ж лиха наробили оті шакали,
      що в нас усіх асоціюються із нещастям!

      Для тих недолюдків, здається, найбільша втіха –
      це немовлят життя позбавити й полонених.
      …Іще не скоро констатую, що в місті – тихо,
      і час поточний називатиму повоєнним.

      Заночувати в цім районі нема охочих,
      хоча і роблять необхідне відомі відомства.
      Та рідна хата, все ж, радіє, коли приходжу,
      і ніби просить,
      щоб хоч іноді я
      навідувавсь.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Сто сорок сім мільйонів. Отара...
      * * *

      Сто сорок сім мільйонів. Отара.
      Прямують за божевільним жуйлом.
      Їх ми раніше звали братами?
      Вбивають людей, руйнують житло.

      Так це православний фашизм, людство!
      Гундяєв освятить всіляке звірство.
      Я і раніше не мав ілюзій,
      нині ж – і поготів, звісно.

      Тож кожного з них, тож усю цю орду кляну.
      (Залиште для інших, попи, ваші заклики).
      Бо руки в крові не лише у курдупеля,
      а ще й і у всіх його дуполизальників.

      І що ж воно буде? Куди все котиться?
      Зруйновані долі, хати покинуті…
      Втім, радує те, що над їхнім консульством*
      н а ш майорить.
      Жовто-блакитний.

      __________________________________________________

      * ідеться про консульство рф у Харкові, на вул. Максиміліанівській



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Війна – це...
      * * *

      Війна – це не лише коли «Ура!»,
      але й коли і рани, й руйнування,
      і, втративши душевну рівновагу,
      плетешся ночувати до метра.
      А там навколо мармур і граніт.
      І трохи менше чути,
      як гримить.

      А там – такі ж нервові, як і ти.
      Прийшли із карематом чи з матрацом.
      …Колись ти думав, що метро – це транспорт,
      не знаючи про списки укриттів.
      Рухомий склад; малорухомий люд.
      Об’єднує усіх
      до орків лють.

      Війна – це те, чому нема кінця.
      Принаймні те, чому кінця не видно.
      (Поміж присутніх трапився наївний:
      швидкого миру всім наобіцяв).
      Граніт і мармур. Зболені думки.
      І стиснуті («За наших!»)
      кулаки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Липа
      * * *

      «Липа пахнет победой» –
      вважає якесь дитинча й
      до вітрини крамниці
      свій аркуш прикріплює скотчем.
      …Попри всю приазовсько-бучансько-ірпінську печаль,
      я в твоє існування ще силуюсь вірити, Отче.

      Забігаю до храму,
      аби запалити свічу й
      попросити Тебе,
      щоб смертей не було забагато.
      Втім, із сотень прохань моїх
      Ти хоч би частку почув!
      На майбутні свята
      чи й умовлю себе
      забігати.

      Так візьми ж до уваги
      численні прокляття москві!
      Так рятуй же бійців,
      про яких я згадав у молитві.
      …Я кладу в чималенький пакет
      щойно зірваний цвіт
      королеви краси –
      чарівної
      гіллястої
      липи.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Рубаї про москву
      … а пішло таки нахер військове російське суднО.
      (Судний день у суднА був, тож рушило хутко на дно).
      Лоскочіть же, русалки, і мічманів, і кавторангів.
      Цих недолюдків, певно, чекали ви дуже давно



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Зима іще лютує...

      Зима іще лютує.
      Кучугури здаються вічними.
      Як важко на межі
      (аби хоч не перетнути)
      відчаю!
      …На цвинтарі у Вибутах
      (цікаво)
      ще місць багато в них?
      (На випадок, якщо
      ми по-дорослому,
      врешті, вгатимо).

      Невтомні дипломати
      щодекади усе мобільніші.
      Надати допомогу нам
      охочих тепер побільшало.
      А все ж… Тривожний лютий випробовує нашу витримку.
      (Почуєш заспокоєно-байдужих – не дуже вір таким).

      Зима іще триває. Роздає олімпійське золото.
      Просочується сонце крізь великі дірки озонові.
      …Цікаво: а у Вибутах…
      Утім, я уже питав про це.
      А ще раз пригадав,
      бо у ворожих військах – ротація.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Кінець листопада – для суму не час...
      * * *

      Кінець листопада – для суму не час.
      Ховайсь у квартирі й чогось там навчайсь,
      наприклад, основ стратегічного мислення.
      Наблизилась осінь до фінішних днів.
      Різдвяно-хрещенських чекаючи див,
      на думці про літо прийдешнє лови себе.

      Висока вологість – хіба це біда?
      Придбай парасольку (чи куртку бодай),
      виходь поблукати щодня о дванадцятій.
      Підручник набрид вже на першій главі?
      Спали! І кураж від футболу злови.
      Хоча… «Барселоні» програли динамівці.

      А все ж: листопад – не причина журби.
      Закохуйсь, одружуйсь… Хоч щось, а роби!
      Нероби не гідні майбутнього травня.

      Як гризти науку бажання нема,
      втішайся, що буде м’якою зима.
      Про це говорили
      з блакитних
      екранів.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Примаро у довгім плащі серед темних лип!..
      * * *

      Примаро у довгім плащі серед темних лип!
      До нас ти – шукати неспокою чи спочинку?
      Який на майбутнє спроможна ти мати вплив?
      Чекати від тебе гуманних чи злих учинків?

      Навіщо тобі
      той насунутий
      капелюх?
      Не видно очей –
      то,звичайно, й душі не видно.
      Та хоч би які
      ти сюди принесла новини –
      дай відповідь,
      щоб не тривоживсь місцевий люд.

      Мовчить невідомий. (Як моторошно довкіл!).
      Лиш дим сигаретний
      у напрямку хмар
      пускає.
      Щосили кричу,
      мов відлякуючи вовків,
      і права рука
      під ногами шукає
      камінь…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. У цім падлючім світі все не так...
      * * *

      У цім падлючім світі все не так,
      але на той, сучаснику, не квапся.
      Щотижня все дорожче білі капці;
      й не втиснешся
      у транспорт
      за п’ятак.

      Від тих, що ТАМ,– ні слова… Хто б сказав,
      чи в них там рай, чи – навпаки – пекельно?
      І хто в панах, а хто поміж лакеїв
      то в радості щодня, то у сльозах?

      Тримайся і терпи у світі ЦІМ,
      не смикай заклопотаних отців:
      тобі ще сповідатись не на часі.

      А «врем’я люте» скоро промине –
      і знову ти, моторний, мов Еней,
      перехрестившись,
      вирушиш
      по щастя.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Доторкайся до неба, допоки низьке...
      Доторкайся до неба, допоки низьке.
      (Хоч якусь перевагу дає листопад).
      В цих краях не зустрінеш ні моря, ні скель;
      ну а скіфсько-трипільське вже хтось розкопав.

      Тож радій… ну принаймні, повітрю й дощу.
      Що б ти ще цій непевній замовив порі?!
      Тут хіба що соснових гілок досхочу,
      та невже з них печуть коровай чи пиріг?

      Насолоджуйся святом, що зветься життям,
      і ніколи не ремствуй. Ніколи! Затям:
      небеса навесні (дочекайся!) високі.

      І нехай не лякає задовга зима.
      Їж часник; ні пальта, ні чобіт не знімай.
      І з довкілля
      енергію радості
      всотуй.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. …Та прийде осінь. З айстрами в руках...
      * * *

      …Та прийде осінь. З айстрами в руках.
      А ще, напевно, з дощиком у хмарах.
      І охолонуть озеро й ріка,
      і уряд гарні рішення ухвалить.

      Кому тоді квитки на Іллічівськ
      чи куплені задешево сандалі?!
      Хіба що давньогрецькими слідами
      по Ольвії б я довго волочивсь.

      Приймай мене, Парутине, тепер,
      допоки маю гривні та наснагу.
      Бо може вже урватися терпець
      у гіда – й він промовить: «Ну Вас нагер!».

      Бо прийде осінь. Айстри та дощі.
      Плоди і пледи (тим, хто ще на морі).
      В любові їй освідчусь. Від душі.
      У трьох словах. Без зайвих церемоній.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Не соромиться Чорний Черемош кольору в назві...

      Не соромиться Чорний Черемош кольору в назві.
      Він гуркоче між гір, подорожнім поліпшує настрій.
      Тут Іванів
      Марічки
      на полонини в дощі проводжали,
      та сюди вже ні-ко-ли
      не вернеться з Вірменії
      Параджанов.

      Намагаюсь канадському гостю пояснити хоч якось:
      «Е-е… Forgotten ancestors shadows*…». –
      «Йо! Не треба пояснень.
      Я і сам за походженням –
      Палійчук умовний із Криворівні,
      тож англійські слова зрозумілі для мене,
      та ніби й не рідні».

      Поклоняймось не тим,
      що увічнені в камені чи у бронзі,
      а розквітлим деревам Яремчі
      та світанку в Дземброні.
      Не соромиться Чорний Черемош
      глибини невеликої;
      пригощають гуцули у Жеб’ю
      то борщем, то наливками.

      В хаті-ґражді «Анничка»
      наче й досі дві сили ще борються,
      де по битому склу
      Іван Гаврилюк –
      підошвами босими.
      Цим краям, що, напевно,
      багато бачили воєн,
      залишились рани
      і від Другої світової.

      …Пошкодую в вагоні, що крізь ніч прямує до Києва:
      проминули чомусь не в Карпатах найкращі роки мої…




      _________________________________________________

      * Forgotten ancestors shadows (англ.) – тіні забутих предків




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Ділки, почався поділ. Вам – Олімп...
      Ділки, почався поділ. Вам – Олімп,
      а хтось не буде гідним і скоринки.
      Знущатимуться з черні королі,
      і борозни псуватиме старий кінь.

      Стерильним до чистилища – не час.
      Утім, нещасних ніби й не замало:
      того, хто не на кесаря навчавсь,
      життя, напевно, все-таки зламало.

      Комусь – вершина, іншим – чорторий;
      комусь листи нестимуть поштарі,
      а в тих листах – приховані погрози.

      Почався поділ. Зерен і плодів.
      Комусь – погруддя з мармуру чи бронзи,
      комусь –
      хіба що травми
      від падінь.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Де скописько людей – навряд чи буде сумно...
      Де скописько людей – навряд чи буде сумно.
      Тож, лізь у цю юрбу, загинути не бійсь.
      Снаги тобі додасть вечірня літня сутінь.
      (Ще й вигуки: «Вперед!» з довколишніх обійсть).

      Снаги тобі, авжеж, додасть не зайва третя.
      І дві, що перед тим, доречними здались,
      коли понад усе хотів ти бути в тренді й
      на всіх, що не такі, занадто сильно зливсь.

      Де скописько людей – там весело й строкато.
      Старий чи молодий – доєднуйсь до розваг.
      Нехай утратить шанс
      біда
      тебе спіткати;
      хай вітер не зляка
      чи хмара грозова.

      В кишені – оберіг. Так нащо бодігарди?
      Позаду півжиття, і хочеться – сповна.
      Так лізь у цю юрбу, пориву не спиняй.
      Бо хтось уже прорік,
      що завтра
      буде
      гарно.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Чому, нічого не зробивши, намагається мавр піти?..
      Чому, нічого не зробивши,
      намагається мавр піти?
      Йому і мешкати немає де,
      і дощ на подвір’ї.
      А тут вечеря хоч якась;
      опціонально – іще й інтим...

      Ну попросила принести його води двоє відер –
      хіба це привід карти в піч, цигарку в зуби та стрімко геть?
      О цій порі уздовж дороги ні повій, ні попуток.
      А був за крок чи півтора такий омріяний апогей,
      але ж… якихось двоє відер – це для нього вже пунктик.

      Ото б вліпити по щоці –
      небритій, чорній, мов антрацит!
      Але ж його це відлякає
      остаточно й назавше.
      Навіщо покидьок ледачий
      влаштував цей невчасний цирк?
      Невже його я так образила,
      про воду сказавши?

      Мене лишивши наодинці
      з риторичним: «Ну як він міг?»,
      самозакоханий, рушає,
      розчиняючись у пітьмі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Напруживсь верблюд – і проліз через вушко голки...

      …Напруживсь верблюд –
      і проліз через вушко голки.
      (Далися взнаки
      аеробіка та дієта).
      На цім не скінчились
      веселі його пригоди:
      напився з кравцем,
      заспівали пісні дуетом.

      А що їм закони природи
      й закони жанру!
      Такі молоді.
      До сміливих новацій схильні.
      Для них це – не вперше:
      шановний загал вражати,
      свіженькими жартами
      бавлячи всіх
      неспинно.

      Авжеж, кравченята малі
      не пішли до школи;
      верблюдові діти –
      на фільм «Кораблі пустелі».
      (Ну… власне, яка в тім проблема?
      Не роблять шкоди;
      підспівують батьку,
      знічев’я плюють у стелю).

      І хай ще король
      на паради походить голим,
      а співкараванці
      хай будуть на друга злими,
      сьогодні доведено,
      що через вушко голки,
      якщо закортить,
      просочитись таки
      можливо!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Масна земля уже готова до візиту весни...
      Масна земля уже готова до візиту весни.
      Масній землі уже кортить, щоб в неї – плуг чи лопата…
      В передостанню люту ніч мені мій батько наснивсь:
      такий незвично молодий, і все казав, що не палить.

      Та ні, не кликав у якусь там неземну паралель.
      Питав про успіхи; радів, що є чому порадіти.
      І поцікавивсь, чи знайшов я вже свою Афродіту.
      Зніяковілий, жартував я, що у мене – гарем…

      Тримаймось, люди! Бо настали не найкращі часи.
      Масній землі усе кортить, щоб в неї – хтось додатково.
      (Нема різниці годувальниці: чи батько, чи син.
      Нема різниці, скільки рідних заридає довкола).

      Та, відганяючи від себе невеселі думки,
      проміння-усмішки дарую геть всьому, що довкіл.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. …а трапляються січні вологі та сірі...

      …а трапляються січні вологі та сірі.
      Для людей середовище це – агресивне.
      По коліна в воді на Різдво й на Маланку…
      Не рятують і спогадів давніх уламки.

      Мир намоклими деревам, синицям і сойкам!
      Ну хоча б до середини травня підсохне?
      Дощ – persona non grata
      із грудня по лютий,
      і ніхто цих зимових калюж
      не полюбить.

      Я спрямовую погляд
      у простір захмарний –
      вимагаю
      пухнастого снігу
      зухвало.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    26. …І то замерзне, то розтане...

      …і то замерзне, то розтане.
      Чобіт потрібно кілька пар.
      Шашлик найкращий – у Рустама,
      на нього попит ще не впав.

      Ще пан пропалий не знайшовся,
      тож бідна пані – у сльозах:
      куди весь час він вислиза?
      (Коньяк найкращий – у Ашота).

      А шо з коханим – скаже лиш
      провидець N (вже зовсім скоро):
      чи до чужої прихиливсь,
      чи вже лежить на дні морському;
      чи десь якийсь головоріз
      його хапає за перуку…

      Напередодні новоріздв –
      такі сумнівні подарунки.

      І то розтане, то підмерзне,
      і грудень віри не втрача,
      що чолов’яга цей кремезний –
      не в шал розпусти, а на месу,
      тож доєднався до прочан.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Забув сказати Карлсон Малюкові...
      * * *

      Забув сказати Карлсон Малюкові:
      в середнім віці не усяк – моторний.
      …Той виріс. Має ступінь науковий;
      одружений і… поки що притомний.

      І навіть (уяви собі, читачу!)
      ночима крадькома жере варення.
      Та сил уже немає, щоб літати,
      тож має думку, що живе даремно:
      дурепа-жінка, діти-розбишаки
      та скандинавський невеселий настрій.

      …У піч – книжки, не здатні утішати!
      (Хоча навряд чи винувата Астрід).
      Укотре пожалівши, що не птах,
      до губ – гранчак, і вилізти на дах,
      і плакати у темряві, й труситись,
      вдивляючись
      у сіру шведську сирість.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Там будуть жито й прірва. Обереш...

      Там будуть жито й прірва. Обереш.
      Не зможеш сам – це вирішать за тебе,
      позбавивши вагань урешті-решт…
      Так-так, різниця все-таки суттєва.

      Там ріки між кисільних берегів
      тектимуть, варто вірити, молочні.
      Але в одній з кишень (порадив гід)
      належить мати газовий балончик.

      Не буде легко. Втім, перетерпи:
      цей рубікон ти мусиш перейти,
      як переходив замолоду інші.

      Отож, не «Прощавай!», а «На коня!».
      Сумні думки від себе відганяй.
      Як правило, щастить найсміливішим.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Побіг по сир до супермаркета «Мишоловка»...
      Побіг по сир до супермаркета «Мишоловка»,
      а там товари
      вже два тижні
      як подорожчали.
      Людей до біса. Вже розкуплено все солодке;
      нестерпні черги
      утворились
      за доморощеним…

      «Та що сі трапило?!» – питаю. Але мовчать усі:
      тепер не модно бути щирими й балакучими.
      І ми в юрбі, як виноградини в чані, чавимось,
      а за вином уже давно,
      що не дивно,
      скучили.

      А перший сніг задовольняє потребу в білому;
      червоне й чорне
      по життєвих шляхах стендаляться.
      …Прибіг по сир, а захотілось купити Біблію.
      (Чи запитати? Не наважився оскандалитись).

      І ми в юрбі за теплим літом іще сумуємо;
      за шалом хвиль, дешевим сиром, дешевим доларом.
      Та годі скиглити! Вже якось перезимуємо.
      І не залишимось
      без яблучного й медового.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Осінь ще не здалась...

      Осінь ще не здалась. (Під ногами, але яскрава).
      Я відзначу цей факт у тижневій доповідній.
      Наковтавшись дощу, втамували діброви спрагу.
      Їх, напевно, митець, зафіксує на полотні.

      Полетіти б на південь!
      Запізно…Птахи – давно вже.
      Зачепитись немає за кого,
      а сам – без крил.
      І топчу собі землю,
      старезне взуття доношую,
      не позбавлений мрій
      про який-не-який екстрим.

      Розділю із безхатьком-котом
      невимовну тугу цю –
      кожен з нас хай утішиться:
      нібито і не сам.
      Осінь ще не здалась,
      та сніжинки уже гуртуються.
      І замерзла земля
      вже очікує
      на десант.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Ти не лай мене, осене...

      Ти не лай мене, осене. Рацію маєш, авжеж.
      Сам же бовкнув: «Люблю» – значить, мав би частіше з’являтись.
      То затримався в офісі (хай мене Бог береже!),
      то пішов на нараду з шановним кавказьким земляцтвом.

      Так життя і мине, без якихось просвітлень і див,
      у нікчемних турботах про зайву копійку чи крону…
      Ти не лай мене, осене. Впевнено в зиму веди,
      втім не квапся із покривом сніжним і після Покрови:

      я б іще потоптався по листі твоїм золотім
      в час, коли не солодка малина і сонце поблякле;
      і, тобою натхненний, хоч подумки б
      в небо злетів,
      раз у Бога для мене
      омріяних крилець
      забракло.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Хрусь та хрусь під ногами жолуді...
      * * *

      Хрусь та хрусь під ногами жолуді.
      А не жарко уже у затінку!
      Я вітаю Вас, пане Жовтню!
      Як торік вітав і позаторік.

      Ще не час на всю зиму в лігво,
      хоч і Сонце доволі низько.
      …Сивий Седнів. Альтанка Глібова.
      Лизогубова кам’яниця.

      Надихають надсновські пагорби;
      на дахах – чарівний багрянець.
      Я кросівок новеньких пару
      в лікувальні занурив грязі.

      Хлюп і хлюп під ногами осінь.
      Щось, напевне, в тім є падлюче:
      поклонятись і Весту, й Осту;
      прославляти Христа – і Дуче.

      Дідька згадую спересердя, бо
      як же тут полікуєш нерви?
      Вій та панночка, сивий Седнів
      і уже не червневе небо.

      …Бог чи вождь? – не зникають сумніви.
      Що на часі: серця чи шлунки?
      І надходять завчасні сутінки
      замість рейсової маршрутки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Жовтень пожежі влаштовує по дібровах
      Жовтень пожежі влаштовує по дібровах;
      згодом гасити заходиться їх дощами.
      Осінь... Читай: «заспокоєння» і «добробут».
      Плачеш: «Не був у відпустці»?
      Ну… Заощадив.

      З третьої спроби стрибнув би хоч трохи вище,
      з третього тосту згадав би про все жіноцтво...
      З третього півня збагнули Петро та инші:
      зовсім недовго чекати
      до губки з оцтом.

      Ось тобі, осене. Маємо те, що завше:
      похолодання, вологу, неповнопташшя.
      Можна, авжеж, покуражитись, нализавшись.
      Чи порадіти життю, непитущим ставши.

      З третьої спроби
      потрапила рибка в невід.
      На глибині
      чарівниці кому потрібні?
      ...Добре, що тепло.
      Уклін павутинню в небі й
      жовто-багряно-блакитній
      красі потрійній!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Злива
      Літо змиває в якусь величезну калюжу
      всі сподівання, що мали ми ще донедавна.
      Дощ – остогидлий, холодний і навіть колючий.
      Сонячних променів червень чомусь недодав нам.

      Літо – в калюжу. Усі його пляжі та зорі;
      всі його трави духмяні й нагострені коси…
      Втім, ображатись на Небо немає резону,
      адже колись і розкаятись можна за поспіх.

      Скло відділяє кімнату мою від негоди.
      Годі вже зиркати! Час пригощатися чаєм.
      Час, на відміну від ліків, нічого не гоїть,
      а на відміну від пастора, і не навчає.

      Розвеселити себе
      абрикосами спілими…
      Хай собі ллється.
      І будь воно тричі
      оспіваним.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Це квітень. Вітер, пил, пісок...
      Це квітень. Вітер, пил, пісок.
      Таке ж – торік. Таке ж – в майбутнім...
      Стає непотребом набуте:
      сервіз на тисячу персон;
      вазони, шахи та стільці,
      такі запилені та зайві...
      У грошовитих і старцíв
      забракло віри в світле завтра.

      І байдужієш до усіх:
      святих і добрих, злих та грішних;
      апологетів воскресінь
      і тих, що кажуть: «Харе Крішна!».
      Війна та квітень. Сонце й біль.
      Весни такої не було ще.
      ...Не задивляйся у юрбі
      на міни
      кисло-немолочні.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. …Бо майже все приховане буде явним
      …Бо майже все приховане
      буде явним;
      бо майже всіх злочинців,
      авжеж, посадять…
      Весна – коли загострюється
      іньянне
      і в центрах міст
      відновлюються фасади;
      коли самотність визнано моветоном –
      і стрімголов несешся у пастки пасій;
      коли долоні складено молитовно, й
      ковтає слину паства в чеканні паски.

      А поцілункам бути.
      Палким, зрадливим.
      За тридцять срібних.
      Може, й за меншу суму.
      …Якби ж під дах забігти
      іще до зливи,
      допоки хмари чорні
      на місто сунуть.

      Іще не наша черга – по мідні труби:
      вогню й води
      нам буде іще задосить.
      А хто заслабне зовсім –
      ковтне отрути.
      Тому, хто має сили –
      найкраща здобич.

      А поцілункам бути
      і в гарнім сенсі:
      під марш весільний чи
      Великодні співи.
      Ламай розквітлу гілку,
      тули до серця.
      І будь вони неладні,
      питання спірні!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Так, це Бѐрґамо, Господи…
      Так, це Бѐрґамо, Господи…
      Те, яке я відвідував та любив:
      за Доніцетті на тлі гобеленів,
      романський стиль.
      …По знелюднених вулицях –
      лиш військові машини,
      а в них – гроби.
      Скільки люду
      коронований вбивця занапастив!

      Папа Римський
      лише з екранів звернеться до вірян.
      У такий же спосіб – Думенко,
      за ним і Шевчук.
      Заклик перших осіб – через кордони, через моря:
      повертайтесь, мовляв, бо не встигнете,
      хто ще не чув?

      І ніхто не знає, чи Земля утримається на китах,
      чи хвостами не скинуть її вони в космічну безодню.
      І єдине, що радує: потроху оговтується Китай.
      (У добірку новин
      ще й такі потрапили
      епізоди).



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Перший день після (оптимістичне)
      Вітаю людство. Дуже дякую, що вціліло.
      Без нас чогось не вистачало б інопланетним.
      Авжеж, їх наша пандемія не веселила;
      ми їх лякали, вимираючи перманентно.

      Наразі небо дозволяє іще пожити.
      Ніхто не знає, скільки саме.
      Йдемо по крупи,
      хоча очільники й не радили рвати жили,
      і продавчиня
      вказівним
      біля скроні
      крутить.

      Бажає доброго здоров’я, й сама не в масці…
      Ну що ж, повіримо, що все-таки попустило.
      Вітаю, людство! Сили маємо ще триматись?
      Тоді куплю напівсолодке
      і фруктів стиглих.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Лікуймось лютим...


      Лікуймось лютим від надмірного тепла!
      Снігами білими – від надто сірих спогадів.
      Зима зміцніла – та іще не допекла.
      Любов до неї констатую не без подиву.

      Лікуймось лютим! Водолієві пора
      іще триватиме. Недовго. Тижнів зо два.
      І щось нове, напевно, вийде з-під пера,
      як поєднати всі окремі епізоди.

      І хоч досвідчені сімейні лікарі
      Такого засобу ніколи не пропишуть
      (мовляв, куди йому до наших панацей!),

      лікуймось лютим! Перевірений рецепт,
      універсальний і для схудлих, і для пишних.
      ...Усяк, хто спробував,
      надалі не хворів.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Бургомістр починає нараду...

      Бургомістр починає нараду з переліку вад.
      Він бурмоче про сором – і склянка тремтить у руці.
      Промовляє подяку тому,
      хто його лікував;
      проклинає того,
      хто слідкує за ним у приціл.

      Новинарня вирує.
      Вже місяць не спить головред:
      насувається сутінь
      (цькування, роздрай і локаут).
      А здавалось, він мислив
      на кілька ходів наперед
      і просив кого треба,
      щоб труднощі не виникали.

      ...На вулкані пожити –
      одна із можливих розваг.
      Розуміти б, кому продаватимеш
      залишки магми.
      Відлітають на південь
      птахи та зухвалі комахи.
      Обіцяють вернутись. Але не раніше Різдва...
      (В бургомістрові сни
      напросилось багато чого:
      тут оголені кралі
      й високі духовні пориви.
      То з’ясовує, хто його пращур – чи гун, а чи гот;
      то, немов простолюдин, прямує до ринку по рибу...).

      А рука все тремтить, обіймаючи повний гранчак,
      чи звичайна у ньому вода, чи підсилена спиртом.
      А того, хто слідкує в приціл, ця дрібниця не спинить:
      в боязких і відважних не раз і не двічі влучав.

      І спіймають стрільця.
      І, напевне, відбудеться суд.
      І призначать на вільну посаду
      когось молодого.
      Та здається, й йому
      керувати лишилось недовго,
      бо уже і новим виконавцям
      завдаток несуть.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    41. Аж раптом починаєш розуміти
      ...аж раптом починаєш розуміти:
      не вічний серпень, і життя не вічне.
      Навіщось ти хотів побронзовіти;
      і гроші накопичував. Навіщо?

      Минуло в бійках за місця на пляжах
      спекотне літо (чергове коротке).
      Не став міцнішим – втім, і не охляв же
      не юний мандрівник-в-дужках-курортник.

      Достиглі дички вже впадають в око,
      і календар лякає Третім Спасом.
      А ти на нього вибалушивсь вовком:
      у погляді – авжеж, не «Ci vis pacem».

      Червоне Сонце скочується в прірву,
      і осінь
      вже запрошує
      у прийми.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Великий дзвоне, плач по всіх одразу...
      Великий дзвоне, плач по всіх одразу:
      навряд чи хтось простить свою образу.
      Панує помста в діях і думках.
      За око – око! Краще не одне, бо
      слабкого не простить високе небо.
      Ціна життя – не вища за дукат.

      Ціни життя ніхто й не перегляне,
      тож рух ножів у напрямку горлянок
      ще довго буде в моді у мирян.
      А мир – це міф. Та він потрібен людству
      (якому притаманне кроволюбство),
      аби тулити
      іноді
      до ран.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Сонні рубаї
      1
      ... І насниться ж таке! Профіцит доброти;
      зустрічають усі, наче сестри й брати:
      і Остап-Сулейман тут, і Берта-Марія...
      І Вона пропонує,
      прозрівши,
      інтим.


      2
      «Так і я ж вас, мої шоколадні, люблю!» –
      жартома переконую стомлений люд.
      Хоч, можливо, колись мене хтось і образив –
      час минув. Я пригадую все без жалю.


      3
      «Завітайте до нас: пиво, риба, ситро;
      і м’ясце, і картопля... Набийте нутро!
      Канібалів обслужимо позачергово,
      бо скорочення штату замислив патрон».


      4
      Попоївши, по-іншому світ я сприйму
      і відкину думки про в’язницю й суму.
      Повернусь до раніше не здійснених мандрів
      і дістану з шухляди старезну сурму.


      5
      Я достойний, авжеж, марципанів і пальм.
      Втім, хоча б до Одеси
      доправив «Тарпан».
      Там, де хвилі Дунаю підживлюють море,
      вже давно зачекався мене пелікан.



      6
      О рожевий мій птаху з рожевого сну!
      Я у дзьоб тобі рибку вкладу (ризикну).
      ...Бендер-Бею, чекай на румунськім кордоні.
      Я – ось-ось!
      Лиш квартиру з грошима
      замкну.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. ...За Фаренгейтом вже під чотириста п’ятдесят...
      * * *

      ...За Фаренгейтом
      вже під чотириста п’ятдесят.
      Рею! Ще зовсім трохи – і…
      все спалахне,
      й не врятуватись нам від невігластва (свят-свят-свят!),
      хоч би і Світязь на полум’я вилити. Чи Лох-Нес.

      Власне, чого нам? На ринках – ратиці й п’ятаки.
      Гніву пречистого, певно, подасть Господь.
      Жити під гаслом, авжеж.
      Тільки знати б ще, під яким.
      ...Тим, хто гаситиме,
      все ж, не завадить
      якийсь дрес-код.

      Все спалахне. Лишиться агресія соцмереж.
      Кожен із блогерів – сам собі цар і бог.
      Брейк!
      По кутках!
      Хто кому завинив – не розбереш.
      Хай же подальшому кровопусканню
      завадить гонг.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Квітень...
      Квітень – такий собі. Знаю, буває і краще.
      Вітер – в обличчя піском і шмагає афіші.
      А перламутрові ґудзики
      зміг би ти, кравче?
      Значить, шукатиму іншого.
      Ще ж бо не фініш.

      Цирквиборчкому
      товктися
      ще з тиждень чи й зо два
      (поки усе порахують: і бюлетні, й ризики).
      Зафільмували завзяті смішні епізоди –
      зменшили шанси того,
      хто з грошима й харизмою.

      …Що за дива, чоботарю? Підбори заввишки
      вийшли чомусь не однакові, слава Гаррінчі!
      Значить, шукатиму інших. Доплата за вишкіл;
      а поховають тебе – так іще й могорич їм.

      Квітень – такий собі. Першого всі відсміялись.
      З тих, що дійшли до фіналу, і з тих, що відсіялись.
      Чи дочекаюсь дарів
      від прийдешніх сіятельств?
      …Значить, шукатиму інших
      відмінних від сірих мас.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Весна
      Завіконня, годі вже бути сірим!
      Викликай з-за хмар золоті промінчики.
      Я впущу тепло у холодні сіни
      (і, звичайно, в інші тісні приміщення).

      Не дадуть нам спокою калабані,
      а іще – пригноблені та каліки.
      Зіштовхнемось виборчими лобами.
      За столом примиримось на Великдень.

      Хижаком обскубаний голуб миру
      лікувавсь далеко від Ватикану.
      Ти… прости нас, Господи, і помилуй.
      Жебраків підживимо п’ятаками.

      А зимі на збори одну добу дали.
      Життєдайний дощ у вікно постукав.
      І нехай підпаленому опудалу
      пощастить в однім із життів наступних.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Притулити це літо...

      Притулити це літо
      до грудей, до чола.
      (Поколовшись об трави,
      скажу: «Ну і хай» собі).
      Відгриміла декада
      грозова-дощова,
      і сусідські порічки
      до мене всміхаються).

      Небом дане, буденне,
      вже не буде таким
      в листопаді похмурім
      чи в січні засніженім.
      Тож думки невеселі
      ще у квітні відкинь;
      тож мінорний мотив
      з голови навесні жени.

      І повзтиме старою
      черепахою час…
      Хай ніхто зі сторонніх
      не лізе у рай мій:
      ні жебрак без грошей,
      ні волхви із дарами.
      Вечір.
      Червень.
      Цвіркун, що не змовкне до рання.
      Це, напевне ж,
      найбільше
      із існуючих щасть.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Чи не зупиниться...
      Чи не зупиниться процес,
      в якому ти – провідний учасник?
      Уже ж бо літо календар
      пофарбувало у теплий колір.
      Король немовби і не голий,
      втім одягнений не сучасно –
      і насміхаються підлеглі:
      августійший, та не прикольний.

      Могло затримання й не бути:
      загуляв молодий інспектор.
      (А журналюги зловтішались
      та обізнаністю вражали).
      Примхливу кульку приховав
      до блиску вичищений наперсток –
      тож на респект не розраховуй,
      ставку роблячи на іржавий.

      А на рожевім диску сонця
      все формуються темні плями.
      Чекати воєн? Невідомо.
      Краще просто про це не думай.
      Король немовби і не голий,
      та дружину його чіпляє,
      що в нього мало діамантів
      на запиленім обладунку.

      Монарх, нівроку, із хоробрих,
      та народові не фартить з ним.
      А хто ще вірить у прийдешнє,
      хай вуста до хреста притисне.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Може, хтось запопадливий ...
      Може, хтось запопадливий
      здогадається й постелить соломи.
      Втім, якщо вже оступиться –
      червонітиме перед ровесницями.
      Навіть Бог заколисаний
      розмовами про блакитні шоломи.
      Тож солдатиків меншає, меншає…
      Та чомусь не реветься Йому.

      Обирають опитані
      нехай-приниження-аби-виживання.
      Електронні й друковані –
      по серцях
      результатами екзитполів.
      (Розіграли канали в орлянку
      умовні Кнуров і Вожеватов.
      Хоч ніколи не буде
      процес нав’язування думок
      не збитковим).

      Агрономи – із гонором.
      Преміювати б неуків кайлами.
      Ліві? Праві? Не суть.
      Не солома – то хай буде сіно. Падаймо?
      Як же важко сприймати
      й думку згаданих вище
      опитаних,
      і оце лихоліття,
      що вкрай потрібно
      перетерпіти нам.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Усе було війна...
      Усе було війна... Перони, рани, вибухи.
      І чийсь загиблий пес. І чийсь загиблий син.
      На написи в метро (мовляв, немає виходу),
      якби вони були, не вистачило б сил.

      Лякав телеекран ще більшими масштабами.
      Волали всі стовпи: «Рятуймо ушпиталених!»
      Марніли молоді вдовиці-лейтенантші...
      А хтось і зловтішавсь: «Хай гинуть, бо не наші».

      Триває і тепер. Моя не слабне лють
      стосовно всіх отих, що воду жваво ллють
      на млин чужий,
      що стільки доль перемолов уже;

      стосовно всіх отих, кому «аби рубЕль»,
      хто й нині залюбки – в Судак і в Коктебель.
      Їх тисячі смертей
      чомусь не приголомшили.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Це лише у Айтматова...
      * * *

      Це лише у Айтматова
      день понад вік тривав,
      а у нашій місцевості в грудні –
      авжеж, по-іншому…
      Вже скляних дідморозів
      на лапи ялин повішено,
      і уже й не згадаю: яка вона є, трава,
      і яке воно, Сонце… (Колись зустрічались, так.
      А тепер зависає зрадливе з південпівкульцями.
      Повернути б назад! Я йому написав листа.
      Та мої аргументи
      здаються якимись куцими).

      Потерпати ще довго
      в очікування тепла.
      Щодо розквіту в квітні
      ніхто не дає гарантій.
      І приходять у сни
      то усміхнений Миколай,
      то міцний і засмаглий трудар
      Едигей Буранний.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Про що це Ви...
      Про що це Ви, лікарю?!
      Жити б йому ще та жити…
      Нехай і не лідером,
      без охоронців і джипів;

      нехай і не визнаним
      і не обтяженим славою.
      Порвіть Ваші висновки:
      Бог таки більше послав йому.

      Відверто скажіть, віртуозе у білім халаті,
      чи має він шанси хворобу свою подолати?

      Та мовчки світило цигарку бере й запальничку
      (бо щирих розмов уникає, боїться панічно).
      Виходить. Біжить і сестричка услід за титаном.
      І висне в повітрі
      наївне
      моє
      запитання.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Настроєве
      В коморі – морок. Тимчасово призупинено відпуск.
      Бо дуже важко зрозуміти, де – олія, де – віскі.
      Не переплутати б з морозивом смачним
      дріжджі «Львівські»;
      а ще б – не трапивсь замість пані
      (прости Господи!) пан.
      (…Попереджав кінцевий бенефіціар «Обленерго»:
      «Не викликайте податківців, бережіть мої нерви!».
      Тепер от маємо, що маємо…
      Ні-ні, ще не вмерли,
      та куражу не вистачає
      на святковий гопак).

      Єдина втіха – листопад: сухий і поки що теплий.
      Без допомоги коньяків споживачі ще потерплять.
      Життя наразі проминає
      не в шаленому темпі:
      авжеж, не літо.
      Ще півроку – до лопат, хай їм грець!
      Нехай живе та кригу плавить потепління глобальне!
      А пощастить – іще й до пенсій по півсотні добавлять.
      А поки морок – хоч би нам
      не зіштовхнутись лобами,
      щоб нашій бійці не радів
      ніякий спритний гравець.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. А це вже справжня осінь!
      ...А це вже справжня осінь! Блиск і шик.
      То сонце, то дощить. Грибами пахне.
      Я золота напхав, багрянцю хапнув…
      Кишені (щоб не витягли) зашив.

      З машин картопля на мікрорайон,
      як кажуть закарпатці, позирає.
      Купити! Щоб не жити поза раєм.
      На тисячу? Одразу на мільйон:

      най буде льох заповнений ущерть,
      нехай тепер все буде бараболя.
      …А далі – на Чортків і Теребовлю,
      на Бучач і Заліщики, а ще…

      Щемка і щедра, іноді сумна,
      це – осінь. Насолоджуюсь. Сповна.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Підбадьорливе
      * * *

      Ховатися від осені в метро –
      найтяжчий злочин із усіх можливих.
      Жетон – в калюжу!! І – за кроком крок –
      просочуюсь між правих та між лівих.

      Дивитися крізь дощ на жовтий клен
      або ж багряну грушу – насолода!
      (Звичайно, усміхнувшись, не спідлоба;
      забувши і про мешти, і про клей.

      Прокльонам – ні! Сприймаю будь-яку
      небес непередбачуваних примху.
      Співатиму, допоки не охрипну,
      про стиглої калини дивний кущ.

      ...А ось і промінь! Визирнув. Зігрів.
      Обдарував терплячих і стожилих.
      Від осені ховатись – просто гріх.
      Затямте це, підземні пасажири.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Це просто осінь...
      * * *

      Це просто осінь... Не кажи дурниць
      про старість і запалення суглобів.
      Мій бог – Діоніс… Може, й Діоніс.
      Поблякле сонце зиркає спідлоба,

      а спогади насичені теплом
      колишніх місяців, яких не вернеш.
      (Зрадливе літо з вітром утекло;
      дрібні дощі довбуть моє навершя).

      Це просто жовтень. Радощам не край.
      Не змерзли ще ні Герда, ані Кай.
      Птахи? У вирій. Втім, не ван-вей-тікет.*

      Візьми ще до уваги цю красу,
      з якою не сумісні біль і сум!
      Я – осені адепт. Її – і тільки.



      __________________________________________

      * Від англійського „one way ticket” –
      „квиток в один кінець”, тобто без повернення, назавжди



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. 9 серпня
      «ПантілІмона», – казала моя бабуся.
      (Пригадав, коли схиливсь над її труною).
      Скільки років проминуло – а не забулось.
      Підросли на кладовищі кущі тернові.

      А яким же неслухняним в дитинстві був я;
      скільки нервів зіпсував і близьким, і рідним!
      Потерпала – втім терпіла моя бабуня
      і прощала кожний вибрик і кожний гріх мій.

      … В дев’яностім поз’їжджались усі, посходились.
      На столах були й горілка, й печене, й варене.
      Я себе нещадно лаяв, пірнав у спогади.
      Пан-ті-лІ-моне, чому ж ти не врятував її?!

      Пом’яну її; поплачу, побувавши на Сумщині…
      Дай, Цілителю, здоров’я
      усьому нині сущому.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. А холод, будьмо щирими, набрид...
      А холод, будьмо щирими, набрид.
      Хоч вересень ось тільки розпочався.
      Кажу собі: «Не злись і не печалься!»,
      йдучи під дощ, тривалий і дрібний.

      Дві гривні… Не намоклі я б підняв,
      а ці нехай чекають: може, візьме їх
      обставинами зганьблений бідняк,
      що вже й забув, яка вона, провізія.

      Бравісимо!!
      Та це я не собі,
      а сонячному променю, що раптом
      нізвідки виповз і прискорив біг

      по венах – крові, й сил таки додав,
      щоб люди опирались холодам…
      А я не заслуговую й на «Браво!»



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Дорожнє

      ...А ненавидять бабусь водії.
      (Ті дають лише по гривні, заходячи в бус).
      Так же, як вимагачів із ДАІ,
      пришелепуваті драйвери не люблять бабусь.

      І прокляття супроводжують рух
      (не сказати, що безпечний) проспектом ранковим.
      Пасажирові шумахер не друг.
      Тож, на ввічливість маршрутників і не розраховуй.

      Кожен кожного аби обійняв,
      світ здавався б не настільки безнадійним і сірим.
      Та ненавидить бабусь шоферня!!
      Й ви, діди-пенсіонери, нащо влізли та сіли?!

      Марна спроба – пояснити людофобу-приматові,
      що не можна ветеранів – на „ти” і „по матері”.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Вересень
      Яка різниця: із короною – чи без титулів?
      Відлюдьком жити – чи себе оточити кралями?
      …Червоне сонце над ставком – голова Хрестителя –
      сповзе
      невдовзі
      у безодню
      занебокрайову.

      Піду, не кваплячись, по тихій вечірній вулиці
      в обнімку з дещо несміливою Соломією.
      Погода – клас! Ні перемерзнути, ні обвуглитись.
      І ще природа видається не посумнілою.

      Чому на «Ви»? Давно знайомі. Добу з годиною.
      І світле, й темне вже присутнє в недавніх спогадах.
      Йдемо в майбутнє: не захмарене – чи задимлене?
      Воно чекає нас із радістю – чи із подивом?

      В кінці алеї, де фонтан генерує музику,
      зізнатись в наших почуттях
      якнайшвидше мусимо.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Літо киває: мовляв, не сумуйте, вернусь...
      Літо киває: мовляв, не сумуйте, вернусь;
      перевіряє птахів: чи готові летіти?
      Коригувань зазнає черговий колонтитул.
      Швидко вживаю пігулку й кажу: „Не нервуйсь!”

      Все – тимчасово: і жовтень, і жаль, і життя.
      Байдуже: дощиком більше чи градусом менше.
      (Дбаймо, авжеж, про готовність мереж і помешкань.
      Ну і молімось, авжеж, за озимі жита).

      Отже, не схильний до сильних емоцій і сліз,
      стримано дякую літу за мед і черешні.

      ...Буде непросто.
      Але устигатиму.
      Скрізь.
      Витягну.
      Витисну.
      Виграю.
      Беззаперечно.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Стиглосерпневе

      …Так, може, спинимось отут, зробивши паузу?
      Під ноги яблунь із-за Спасової пазухи
      червоні й жовті осипаються плоди.
      А ти казала, що… до осені не близько ще;
      про те ж – і дощик на Іллю: ледь-ледь побризкавши,
      немовби,
      і не натякав
      на холоди.

      Примхливе літо цьогоріч. Аж надто квапиться.
      Ані засмагнути не дасть, ні накупатися,
      а вже і яблука – в некошений спориш.
      Від плину часу – не скажу, що дуже боязко:
      не я, так… знайдеться виконувач обов’язків.
      Бо так заведено
      вже протягом
      сторіч.

      Чи ще спроможні ми здаватися азартними?
      Нам так набрид щоденний біг по колах замкнених –
      для тіл надмірне навантаження й для душ.
      Так, може, спинимось отут? Де сяйво місячне
      освітить наші почуття, складні та змішані,
      де поряд з яблуками
      зорі
      упадуть.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Жбурніть нужденним…
      Жбурніть нужденним… (Вже й не до жалю?
      Самим би – вдосталь борошна та шоу.
      Відгризену по лікоть – дожують
      і на десерт
      попросять
      корнішонів).

      В майбутнім бракуватиме добра.
      Картинками з минулого не втішитись.
      До раю? Радо! Хто уже не раб?
      У нього шанс помножиться на тисячу.

      На статус переміщених осіб
      надмірний попит нині у малечі.
      Не впав, але… знесилено присів
      на ґанку золотому королевич:

      уже й сивини вибілили чуб,
      а батька
      чернь
      усе ніяк
      не скине…

      Жбурніть нужденним! Хто іще не чув?
      Рушають мовчки.
      Викрививши спини.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Казка
      Похмуро та сіро.
      Виникає ціла низка питань:
      про сенс існування;
      ймовірність народних повстань;
      чи прогодує
      землІ
      успадкований клаптик…
      Миряни! Ходімо
      спостерігати яскравий процес:
      син Головного
      перетворює жаб на принцес,
      цілуючи їхні вуста
      чи тендітні лапки.

      Громада не проти.
      Це природніше, ніж ел-гебете.
      Ще і нагода
      у прямий завітати етер:
      розповісти про надії, тривоги та інше.
      А син Головного
      всім земноводним належне віддасть.
      Постріли – влучні. Недарма ж тренувався у дартс.
      Та й поцілунки –
      навряд чи уявиш точніші.

      Райраді та Церкві
      до смаку такий перебіг подій:
      гуманно та весело, ніяких гріхопадінь.
      Дівчата виходять холодні, вродливі, чемні.
      І все ж таки низка підступних питань
      у всіх виника:
      а чим годувати
      сіру чаплю та їжака,
      і де
      на стількох аж принцес
      знайти наречених?..



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. «Злякався, малий? Заспокойся: не Смерть я… Спокута...
      «Злякався, малий?
      Заспокойся: не Смерть я… Спокута.
      (Ми сестри.
      Не дуже то й рідні, але й не чужі).
      Чи скоро Вона? Та не квапиться:
      надто спекотно, й
      Хтось-Дуже-Вагомий
      бажає, щоб ти ще пожив.

      Насилу дісталась:
      таксисти (взяли б їх родимці!)
      три шкури деруть.
      Не зважають на вік та чини…
      Я без панотця.
      Розкажи лиш мені, наодинці,
      чому так багато не гідного
      ти учинив.

      Чому не підставив плеча,
      не озвавсь,

      не навідавсь
      (не смій говорити: «Не знав!» –

      ти, авжеж, не невіглас)
      і замість промов на підтримку –
      цинічно мовчав?

      Мовчиш і тепер. Очевидно, сказати нема чого.
      І вектор думок – лиш туди, де медами намащено,
      де, нібито, бід і не видно
      байдужим очам».



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Нарешті дощ!.. Його Величність Дощ!
      * * *

      Нарешті дощ!.. Його Величність Дощ!
      (Надалі вже без Нього не змогли б ми).
      Почався з двох краплин, але впродовж
      п’яти хвилин перетворивсь на зливу.

      Не будьмо злими: вже не так пече.
      Уже нема нестримного бажання
      ховатися у нутрощах печер
      чи в льох себе спровадити безжально.

      Найближчим часом радість – лейтмотив.
      (Нехай сумують мешканці пустель,
      які дощу не бачили ніколи).

      На грядках – оживає і росте.
      Ми не дарма хрестились на ікони:
      почуло небо наші молитви.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Протягом тривалого часу...
      * * *

      Протягом тривалого часу
      житиму з клеймом недосяжного.
      (Хвилі вже прогрілись, напевно –
      і чекають,
      доки
      пірну).
      Хто там зажуривсь? Не печалься!
      Публіка поважна уся вже там.
      (Я, щоб не впізнали, допетрав:
      взяв – та і підстригся «під нуль»).

      …Що ви, тут, солодкі, забули?
      Філію давно ліквідовано.
      Тобто, ні копійки немає
      в дюжині стільців чи канап.
      Бачите: нещасні бабуні
      теж сюди приперлись по долари.
      Ви їм повідомте: «Намарно.
      Влада перекрила канал.»

      Стомлені колеса, крутіться!
      Рухатися далі і далі нам.
      Чесно? Я не можу сказати,
      чи достатньо сили в мені.
      Руку переможцю потисне
      той, хто опинявсь у нокдаунах.
      І підпалить, гріючись, запит
      визнаний безгрішним
      міністр.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Червень
      Ось мені й висока трава.
      Ось мені і дні довжелезні
      (жоден варвар не увірвав).
      Співи солов’їв... До шаленства!

      Хто це там кружляє? Джімейл?
      Тьху ти: звісно, ДЖМІЛЬ... Заінетився.
      Він до Спаса чи й доживе?
      (Правила природи. Не знехтуєш.)

      ...Шлях до полуниць – непростий.
      В темряві, авжеж. Бо чужі вони.
      Мушу обере-ежно брести,
      мешти зберігаючи вживані.

      Трійце милосердна, пробач
      грішного мене, фруктолюбного!
      ...Так, я про спасіння подбав,
      хоч у пресі й не оприлюднено.

      Літо, лисенятко руде,
      швидко не біжи, дай тепла мені!
      Знову схожий світ на Едем.
      Знов я на лопатки покладений.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Люцерн
      Вмирає лев*… Лапище – на лілеях
      (гербі, якому вірний до останнього).
      Повстанці, як же так? Навіщо – лева?!
      Супроти августійшого постали ви.
      То й хай би королеві – королеве,
      ну тобто смерть, якщо вже так допік він.
      Та звірів цар… За що, нестримні, лева?
      Ніхто не дав команди: «Зброю – в піхви!»

      Вмирає лев. Не зрадити присяги
      його навчили у дитинстві раннім.
      …Так наші чорнобриві та русяві
      од ран невиліковних помирали…

      Вмирає лев. Могутній – та не вічний він.
      В очах – нестерпний біль, та не розкаяння.
      Навряд чи я колись із серця вичавлю
      швейцарське горе, витесане з каменю.







      _______________________________

      * монумент «Лев, що вмирає» встановлений у Люцерні
      в пам’ять про швейцарських гвардійців, загиблих у 1792 році під час штурму палацу Тюїльрі, або страчених після цього штурму



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Звідси видно далеко...
      Звідси видно далеко у просторі,
      глибоко в часі.
      Тут не тільки „ зелені ” –
      а й сиві досвідчені вчаться.
      …Вниз камінчик летить,
      випадково ногою підштовхнутий.
      (На моє зауваження
      хтось відповість: „ Не пішов би ти?... ”
      Ладно, я не ображусь –
      так є агресивні й треновані.
      Самовпевнені дурні,
      таскайте з собою тонометри.)

      Тут вражає краса.
      І до Бога скорочена відстань.
      Тут панують думки про свободу
      (про „ кеш ” – ненависні.)
      Ні на візу, ані на хабар
      зберігати не треба тут.
      Просто гори та небо.
      Сприймається все дуже трепетно.
      То ж, забувши погрози прямі
      та дзеркала покривлені,
      відчуваю себе молодим,
      досконалим,
      окриленим…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Renaissance
      Сину Божий, радій: у господаря – первісток!
      Хлопець той –
      не пророк, не Спаситель;
      та привід радіти – вагомий.
      Вбережи від ножа та від кулі
      (додай собі клопоту).
      Хай вовіки
      сім’ї не святої
      печаль не огорне.

      Хай вирощує хліб і пече,
      Ти ж – юрбу нагодуєш;
      хай він риби наловить,
      а Ти – розділи як належить.
      А гріха і найменшого
      хай не бере він на душу.
      І – аби не хворів…
      Ну хіба що кохання чи нежить.

      Скільки їх полягло!.. Я не знаю, чи є в цім Твоя вина.
      Бережімо живих
      і славімо усіх новоявлених.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Скресне крига негайно...
      * * *

      Скресне крига негайно,
      як тільки прокинеться Бог
      і пошле на планету
      любові своєї промінчики...
      Я, один із мільйонів,
      колись не потрапив на борт
      рятівного ковчега
      (на погляд сучасний – комічного.)

      Я – один із отих,
      що приймають як даність потоп
      і загальну байдужість,
      і в прірву загальне сповзання.
      Я – один з багатьох
      (вибачайте мене за повтор),
      на чию поведінку
      не вплине святкове казання.

      Я – один... Не один!
      Майже всі ми зимові та злі,
      не спроможні ні щиро простити,
      ні чемно розкланятись.
      Та Всевишній пошле
      на замерзлу поверхню Землі
      теплий лагідний погляд –
      і сніг
      поступово
      розплавиться.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Дерева застигли в печалі. Безсніжний січень...

      Дерева застигли в печалі. Безсніжний січень –
      ні риба, ні м’ясо. Хіба що зимова назва.
      …Захеканий дідо відновлюється, присівши.
      «Шановний, чи хочете сотку?
      Тоді – до нас Вам» –

      «У мене їх шість, – віджартовується похилий. –
      Тримати лопату щороку все важче й важче.
      Страшенно вразливий (суцільна п’ята Ахілла),
      авжеж, не наважусь
      вважати себе за мачо.»

      Безсніжне Різдво – це знущання над грішним людством!
      Старий не схотів, бо, напевно, у ж е наклюкавсь.
      Бо приводу, щоб не наклюкатись, геть не мав.

      Дерева сумують: хоча й почалися Святки,
      хоча і глінтвейном пропахли численні ятки,
      зима (і під боком, і в Африці) – все ж, зима.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    10. Світоглядні рубаї
      1

      Аскетів не люблять. Панують черевані.
      (Крізь них не пролізти у жодну з потрібних ніш).
      Купюрами смітять направо, наліво… тощо –
      і їм віддають серця жінки чарівні.


      2

      Як довго шукаю я другий свій черевик!
      Невже поробив колега, злий чарівник?
      (З ними пити не став я за немольфарних обставин –
      ото ж, він образився, начаклував і зник.)


      3

      Цей знак на дорозі тебе закликає: «Стій!
      Ще встигне рідня поминальний обсісти стіл.
      Чи ти пам’ятаєш прислів’я про «Тихше їдеш»?
      Так будь обережним в тумані оцім густім!»


      4
      А Штірліц одразу второпав: позаду – «хвіст».
      (Якісь номери не берлінські, нехай їм біс!)
      Авжеж – придивився уважно – знайома пика:
      давно вже пасе його заздрісник-особіст.

      Згадались радистка Кет, однодумець Курт…
      «Хоча б не забрали. У нас там – особи культ.»
      Аскетів не люблять. Про це не забув Ісаєв –
      і в пику товстезну
      всадив кільканадцять куль.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Попрощається дощ...
      * * *

      Попрощається дощ
      до наступного року Божого.
      Забіліють сніги.
      (Не скажу, що жадані. Змиримось.)
      Наставатиме ніч
      посередині дня робочого,
      та і в день вихідний
      Сонцю виставлю трійку з мінусом.

      У повітрі висітиме розпач. Місцями – відчай.
      На ялинку чи вистачить? – гроші в кишені мацаю.
      Віднедавна Різдво
      святкувати не гріх і двічі.
      То ж, славімо Його,
      юліанці з григоріанцями!

      І трамвайних «зайців», і звичайних пухнастих зайчиків
      заохотить зима пострибати, аби зігрітись.
      … Миколаю – молитву. Запрошеним – тости завчені,
      наливаючи в келихи
      напівсухе
      ігристе.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Троянди й виноград щодня усе дорожче...
      * * *

      Троянди й виноград
      щодня усе дорожче.
      (Обходжу манівцем
      нервовий цей базар.)
      Чи вернеться колись
      колишній мій азарт?
      Навкіл панує зло,
      не здолане добром ще.

      А скільки провідних
      пішли вже в небуття!
      І скільки парадигм
      із ними разом рушили…
      Приваблюють ряди
      і ягодами, й ружами –
      та всі кудись летять,
      затуркані, летять.

      То ж, кожному – уклін,
      хто долі не скорився
      і все іще живе
      красиво і корисно.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Час тектиме повільно...
      * * *

      Час тектиме повільно. Бо мул і пісок
      заважатимуть руху води у клепсидрах.
      Я ворожо сприйму запитання касира:
      „Чи немає дрібних?” І дістану п’ятсот.

      Час ітиме ледь-ледь. Так буває завжди
      у моменти, коли дуже хочеться дива.
      (Ну, наприклад: твої виграють „два – один”,
      а свистка все нема, й кожна мить – як година.)

      Дошкулятиме дощ. Утішатиме сніг.
      Розганятиме кров щойно куплене кріплене.
      Голуби та безхатьки поснідають крихтами
      і чекатимуть (де забарилась?!) весни.
      Зупинившись, висітиме час навісний
      над тривогою мерів – старими покрівлями.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Вдихнути, нарешті, свободи...
      * * *

      Вдихнути, нарешті, свободи. Осінньої, жовтої.
      Сприйняти за щастя
      дрібного дощу неминучість.
      Хоч літо яскравим було, брунеллесково-джоттовим,
      та надто спекотним... Ото я у мандрах намучивсь!
      Хоч літо веселим було – бракувало багряного.
      І, нині худі, видавались дерева огрядними.

      Вдихнути, нарешті, свободи. В перерві між таймами.
      Яке мені діло: „Шахтар” переможе – чи „Наполі”?!
      (Авжеж, це було б непогано – здолати Італію,
      та краще таки не ціною серцевого нападу.)
      Хоч літо веселим було – та весілля відкладено.
      Подробиці й коментарі замінити рекламою.

      Вдихнути, нарешті, свободи. У п’ятницю ввечері.
      Звичайно, відносної – втім, отакої жаданої!
      Не заздрити людям, обтяженим власною величчю;
      не йти крадькома, роздивляючись ніжки, за дамою...
      За давньою звичкою, впасти в підкленове золото –
      і довго дивитись на небо, оздоблене зорями...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. От і настала пора куштувати плоди...
      От і настала пора куштувати плоди.
      Вітер жене перехожих на зустріч із вереснем.
      Гривня в траві пересохлій виблискує реверсом.
      Літо вмирає. Гірчить над городами дим.

      Дива не буде. Повірте, старі казкарі.
      Самоомана – ці хлібно-шкільні перемир’я.
      …Щастя – хіба що у пісні Аль Бано й Роміни.
      Ну а наступне занурення – майже за рік.

      Я повертаю за ріг, бо шукаю тепла,
      спокою, затишку, втіхи… не знаю, іще чого.
      Літо вмирає. І лаю себе, не причетного,
      бо для спасіння
      я жодних зусиль не доклав.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    16. "Гарячий серпень допливає до половини..."
      * * *

      Гарячий серпень допливає до половини.
      Пірнаю в озеро: потойбереж, кажуть, гарно.
      А що з мостами? Ще і досі не поновили.
      Ну так чого ж було здіймати
      вселенський гамір!

      А подорожнім дуже дякую за пораду:
      зелену падалку футболити – майже злочин.
      Молю Миколу, щоб ні вибоїн, ні поранень,
      та у наплічнику – й солома, і йоду розчин.

      До миру – стільки ще обпечених кілометрів...
      Чи є той млин, що вражі наміри перемеле?
      ... Виходить, мали ми
      і рацію, й кулемети,
      коли казали ще у восьмому*: «Para bellum!»

      Мовчу, минуле пригадавши. Ніяковію.
      У чорнім небі народилися грім та блискавка.
      Гарячий серпень. Вимокаю на Маковія.
      Достиглі груші
      дощ непроханий
      ополіскує.



























      _______________________________________________


      * тобто у дві тисячі восьмому, коли Росія напала на Грузію



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Літо вповзає у третю (фінальну) фазу...
      * * *

      Літо вповзає у третю (фінальну) фазу.
      Дощику, де ти? Зніми, рятівний, утому.
      Біля театру, де вдосталь і драм, і фарсу, –
      жвава дискусія
      в дуже не дружнім
      тоні.

      Кілька прибульців не втямлять: кому ж – тубілка.
      Звідси й висока, немовби на ЛЕП, напруга.
      Жвава дискусія переросте у бійку.
      Хто – переможе, а хто – прохрипить: „Непруха!”

      Жовті серпневі обпечені три декади,
      вас пережити – це, безперечно, подвиг.
      ...Хтось не ледачий несе кабана декану,
      бо усвідомив: буде з хвостом, допоки...

      Всі – до Затоки!! Справи поточні кинувши.
      Літо повзе
      по гарячім піску
      до фінішу.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Адажіо Альбіноні 2017

      Вшануймо
      душі чисті
      полеглих
      за Вітчизну.
      Хай пухом їм всім земля,
      і хай в безмежних полях
      квітують маки щоліта
      на згадку
      про подвиги.
      Як скрипки серце крають!
      Авжеж, достойний раю
      всяк, хто на битву піднявсь
      й лишивсь у наших піснях,
      хто боронив Батьківщину
      до останнього
      подиху.

      ...За Бережани й за Держпром,
      за Дністер і Дніпро
      вмирали кращі,
      а світ пропащий
      все лякався і блід,
      все марнів і малів,
      не знаходячи слів.

      Полтава й Кропивницький
      вклоняються їм низько;
      Одеса, Чоп і Слов’янськ...
      Країно рідна, не в’янь.
      І не забудь їх ніколи,
      хто тебе
      не зрадили.
      Герої невмирущі
      на бій кривавий рушать.
      Ані вогнем, ні мечем
      не можна знищити честь.
      І над землею встає
      після зливи
      райдуга.

      За Прикарпаття й за Донбас –
      найвідважніші з нас,
      оті, що справжні,
      свободи спраглі.
      Дай же, Боже, їм сил!
      Допоможе й Твій Син
      їм вціліти всім.

      Всім нашим...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Ще трохи травня!..
      * * *

      Ще трохи травня!.. Літечко, не лізь:
      іще набриднеш
      зі своєю спекою.
      Гаразд, на Спаса висловлю респект тобі
      в оточенні запилених валіз.

      Але ж тепер – заквітчана весна,
      розлученню з якою – хто ж радітиме?
      І пух кульбаб, як перша сивина.
      І теплий дощ.
      (Радію, бо родитиме).

      Я вже налаштувався на ковток
      (не бійтесь, не позбувся адекватності).
      Гарсоне! Боже! Чи... не знаю хто!
      Ще трохи травня! Час
      нехай
      не квапиться.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Атрактивність Місяця...
      * * *

      Атрактивність Місяця
      за декаду збільшилась на третину,
      Отже, виповзли всі,
      що в напівтемряві
      нещодавно тремтіли.
      Хтось, натхненний Супутником,
      нахабно лізе під блузку супутниці;
      інші просто милуються
      бузково-зоряною сукупністю.

      А між тим,
      найпалкіші прихильники загадкового сяйва
      на шістнадцятиповерхівках
      дають світилу присягу.
      Як же кортить
      ухопити в руки важке металеве –
      й видобувати Благовіст,
      б’ючи по небеснім тарелі!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Переваги стилю або втішне айтішне
      Контрал-це-контрал-ве –
      і рондель народився!
      (Збережу його на
      найжорсткішому диску).
      Навантаження менше
      на пальці та „клаву”.
      Зекономлені сили –
      нехай на рекламу.

      Написати сонет?
      Спроба, думаю, марна:
      довший аж на рядок,
      і повторів немає.
      ... Контрал-це-контрал-ве –
      і рондель народився!
      Збережу його на
      найжорсткішому диску.

      Не потрібен тут – я переконаний – диспут.
      Кожен сам обиратиме, як віршувати.
      Я лише приєднався
      до лав пародистів,
      позитивних оцінок,
      напевне ж, не вартий.
      Ctrl-C-ctrl-V – і рондель народився!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Падишах помер...
      * * *

      Падишах помер.
      З ішаком плануємо перетерти
      про відкату розмір
      та інші пріоритети.
      Той, кого вже нема,
      вважавсь демократичним монархом.
      З цим – непросто:
      як щось не по-Їхньому – так може і „нахер”.
      Невідомо, на що сподіватись:
      більшість опитаних
      переконані у невмирущості
      карно-копитного.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Наближаємось до березня
      * * *

      Наближаємось до березня,
      хто б чого б там не казав!
      Процвірінькав горобець мені,
      кличе в подорож вокзал.

      День – дивлюсь – потроху довшає.
      В серці меншає імли...

      Гірники були видовищні!!
      Правда, не перемогли.*
      Ой, не праведно ж покарані!
      Ну, вважаймо: форс-мажор.
      Констатую на паркані я,
      що арбітр – Елтон Джон.**

      Перепрошую, начальнику:
      з нез’ясованих причин
      ще в середньому навчальному
      я
      поганого
      навчивсь.

      _____________________________________________________
      * „Шахтар” – „Сельта” 0:2 (Харків, 23.02.2017)

      ** таку завуальовану формулу вивели уболівальники,
      коли їм заборонили кричати з трибун відверте:
      „Суддя – пед...аст!”



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Коли вже та весна...
      * * *

      Коли вже та весна, о, йоханий бабай?!
      Та це я не про Вас. Помилуйте, сержанте.
      Триває між теплом і лютим боротьба –
      ну, я рознервувавсь… Ну що мене – саджати?

      Коли вже білий цвіт покличе у сади,
      коли уже сміття позбудеться перон цей?
      За «йоханий бабай» ніхто ще не судив –
      ото ж, не варто й вам,
      моралеохоронці.

      А вітер не стиха. А потяга нема…
      У Шармі – штиль і плюс. Від заздрості не тріснути б!
      Сумний холодофоб, нещасний травнеман,
      чекаю і терплю. Радію святу Стрітення.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Який відсоток снігу в цім піску?
      * * *

      Який відсоток снігу в цім піску?
      Ти – жертва ЖЕКів, зимо білотіла...
      Якби не на короткім повідку –
      ця юна хаскі в небо полетіла б!

      Який відсоток зайвих серед нас?
      Кого було б позбутися доцільно?
      Ламають
      керзачі дідівські
      наст...
      Тримаймося, мої дорогоцінні.

      Кому ж перемагати, як не нам,
      не надто ситим,
      втім, і не примхливим!
      Трива багатовимірна війна –
      та віру й силу духу зберегли ми.

      Немов дитина, пальцями – по склу
      замерзлого тролейбуса.
      Виводжу:
      „Ламаймо наст. Лупаймо сю скалу.
      Тримаймося,
      мої
      непереможні!”



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    26. * * *
      * * *

      А січень – аж надто лютий.
      А вітер – аж надто шквальний.
      Ото ж, у фейсбук тулю я
      оцінки
      свої
      несхвальні.

      Яких тобі лайків, Янусе?!
      Ніяк не даєш пожити.
      Все граєш і граєш
      м’язами,
      дволикий,
      важкий,
      чужий нам.

      Замерзле маленьке дерево
      чекає весни вічної.
      І мариться щось Роденове
      на тлі самоти й відчаю.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Урльоп


      1

      В добрий час: до радості та до кисню,
      на пречистий сніг, на замерзлі ріки!..
      Настовбурчить вуха
      пухнаста киця –
      замуркоче,
      просячи в мене рибки.

      Поіснуй без мене, триклятий офісе.
      (Є напарник.
      Поки що хай розкопує).
      Я не мав з позаторішньої осені
      ані дня відпустки, ні миті спокою.

      Помолившись
      і не злякавшись протягів –
      уперед! До Мгару чи Синевиру;
      і туди,
      де можна знайти петрогліфи,
      і в райони,
      знані як сиро-винні;

      а іще – схопити б за хвіст комету,
      до найближчих зір
      полетіти
      з Бетменом...
      Поживіть
      хоч деякий час
      без мене,
      поки я
      земного ковтну
      й небесного.





















      2

      Зачекайте, будь ласка! Абонент розговляється.
      Не нервуйтесь.
      Бо треба ж йому хоч іноді.
      Невідомо наразі: чи він палить з голландцями,
      чи сидить на слоні
      у далекій Індії.

      І йому наплювати,
      що обмежені в часі Ви.
      (Хай колись, чи нікОли,
      а зараз – нІколи).
      Релаксує, оточений повними чашами,
      влаштувавши
      тривалі
      собі
      канікули.

      Отже, варто змиритись.
      Адже сум не пасує Вам.
      Ну і... Слід пошукати когось доступного.
      Абонент ігнорує Вас (без жодного сумніву).
      І не мрійте
      до серця його
      достукатись.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Вони до мене просяться у сни
      * * *

      Вони до мене просяться у сни,
      давно померлі родичі та друзі.
      Сумні й веселі, тихі й голосні,
      тримають
      час від часу
      у напрузі.

      Когось любив. До інших – просто звик.
      Із кимось
      не знайшли ми об’єднавчого.
      І, досвідом гірким хоч якось навчений,
      тепер міцніше
      стримую
      язик.

      Вони сміються,
      плачуть
      чи мовчать.
      А іноді туди, до себе, кличуть.
      Горить моя спокутниця-свіча
      щоразу після
      в церкві
      у найближчій...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. * * *
      * * *

      А дозріла калина
      червоніла у садах, наче кров.
      І лунали навколо вибухи, й люди гинули.
      Недолугі ангели
      кружляли понад могилами,
      від підступних осколків
      ховаючись
      серед крон.
      І ридали вдови, чотирнадцятий проклинаючи рік;
      і впадали земні у зневіру – не вважали за гріх.

      Жовтизну та багрянець
      гойдало степовими вітрами,
      навіваючи спомин про літо
      м’ятно-любисткове.
      (Вбережи, Одигітріє,
      кожного з наших від рани,
      а усіх, що по той бік –
      вбережи від повного
      охлобистнення).
      Схід не завжди
      асоціюється з ранком
      новим.
      Жив-був пес...
      Давно. До війни ще.
      Ох і жалібно вив!..

      Все усталене, звичне
      набувало присмаку гіркоти.
      Повний переселенців,
      черговий состав
      гуркотів...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Чорні чоботи, білий сніг
      * * *

      Чорні чоботи. Білий сніг.
      Десь нявчить кошеня. Двоколірне?
      Озираємося довкола ми,
      ще відносно гнучкі й міцні:

      так кому там
      допомогти,
      хто замерзлий-ненагодований?
      Світлофорище миготить –
      нам зелене, все ж, гарантоване!

      До вподоби нам ці двори
      з дерев’яними поренчатами:
      тут – якщо білий світ набрид –
      можна світу не помічати нам;

      шквальний вітер не звалить з ніг,
      та і юрби не дратуватимуть…

      Чорні чоботи. Чистий сніг.
      Поцілунки
      всю ніч
      триватимуть.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    31. Осінь у лісі


      Ще палайте,
      палайте,
      палайте,
      виноградом охоплені стовбури!
      Не лисійте,
      кленове* патлаті,
      неминучість
      зимову
      спростовуйте.

      ...Ти від мене ховавсь, маслючаро?!
      Втім, живи: вдома – окуні смажені.
      Небо дивиться якось печально,
      трохи змерзле,
      не щедре на смайлики.

      Лиш на мить
      несподіваний промінь
      ощасливить присутніх по вінця.
      Богородиці вогка Покрова
      на соснових
      верхівках
      повисла.




















      ________________________________________________
      кленове* – тут: шанобливе звертання до кленів (по аналогії з „панове”)



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Сусід

      Він усе ще живе
      якимись
      старорежимними почуттями.
      Уболіває за динамо-тбілісі
      та жальгіріс-каунас.
      І не любить сучасних напоїв,
      але „Столичну”... аж до нестями!
      І ніяк не збагне,
      що музей просто неба
      називається скансеном.

      Я його не питатиму: чи є у Вас, діду, мейл?
      „Може, пива?” –
      „У скло! (з одноразового не питиму).
      І – лише „Жигулівське”...
      Ти знаєш, я ледь не вмер,
      перебравши такого
      у сімдесятім
      у Пітері.

      Я і не знаю, синку,
      хто тепер президент
      (чи генсек, а чи цар).
      Мені вони всі однакові.
      Навіть не голосую.
      Бо не знаю, до чого це призведе.
      Накипіло...
      Ніяк не відчищу душі од накипу.

      Ну, ковтаймо!
      А щось таки є в нім, у цім живім!
      Я віддячу:
      колись таки матиму гарний настрій –
      запрошу тебе, синку, на чарку.
      Та й розповім,
      як забивав Кіпіані,
      чи закидав Куртінайтіс *.




      _________________________________________________________________

      * Давид Кіпіані – гравець футбольної команди „Динамо” (Тбілісі) у 70-х р.р. 20 століття;
      Рімас Куртінайтіс – гравець баскетбольної команди „Жальгіріс” у 80-х р.р. 20 століття.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Тринітарний рондель

      Дощі до Трійці – як до хліба сіль.
      У Трійцю без дощів уже й не віриш.
      ...Волого й тепло. Дзвони звідусіль:
      від храмів стародавніх і новіших.

      Радіють Бог-Отець, і Дух, і Син,
      яким ти залюбки присвятиш вірші.
      Дощі до Трійці – як до хліба сіль.
      У Трійцю без дощів уже й не віриш.

      Зупинишся на мить, зніяковівши,
      поклонишся довершеній красі...
      Ти витратив на мандри стільки сил –
      а виявилось: поруч – краще вдвічі!..
      Дощі до Трійці – як до хліба сіль.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    34. Вересневий дощ


      Таке дрібне, але ж таке нахабне!
      Ще вранці почалось, ніяк не вщухне.
      Чудить по повній Михаїл-Архангел
      (невже не має
      більш сухого чуда?)

      Чужий
      такій набридлій мегасирості,
      прошу притулку в липи
      ледь знайомої.
      «Ховатимусь, аж поки не осиплетесь, –
      найближчі перспективи їй змальовую. –

      Ця осінь щодо опадів – рекордна.
      Єднаймося, аби не стало зле нам!
      Пустіть мене під крону,
      як під ковдру.
      Тим паче:
      не така вже Ви й зелена…»



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    35. Ну куди ти, скажений, біжиш
      * * *

      Ну куди ти, скажений, біжиш!
      Перехрестя залиті червоним.
      До нових землетрусів чи воєн?
      Трав пожухлих, підпалених жит?

      Вже і віра зійшла нанівець;
      небокраю не видно за димом…
      Хто ж це так неприродно реве,
      що городина
      не уродила?

      Бо кому вони, ті огірки
      чи начинені морквою перці?
      Тільки біль і зневіра у серці.
      Дим Вітчизни… Який він гіркий!

      Ну куди ти, дурний? Постривай.
      Десь – ти думаєш – легше? Навряд чи.
      Закривавлена фаза гаряча
      ще триває,
      триває,
      трива…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    36. Веселий серпень в осінь котиться
      * * *

      Веселий серпень в осінь котиться –
      чи кавуном, чи виноградиною…

      Триває спасівка-спекотниця.
      І музика, що андеґраундною
      навряд чи може називатися,
      звучить в Успенському щовечора.
      Але нестримно насуваються
      з широт північних дощ і вересень.

      Тримаймось, літо! Ще поніжимось.
      Іще, засмаглі, попірнаємо.
      (Похолодання – не приниження,
      та, все ж, сумуємо з пернатими).

      Блукаю, стомлений, між ятками:
      куштую вина, мед скуповую.
      Іще не осінь. Пахнуть яблука.
      І душі радістю наповнені.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Я, Господи, про це...
      * * *

      Я, Господи, про це,
      можливо, й не казав би,
      але... кому ж іще
      сваритись закортить?!
      Створи нам інший світ,
      в якім немає зайвих;
      щоб сім, а не один,
      „мільярдів золотих”.

      Щоб кожен сущий мав
      упевненість у завтрашнім
      і знав: коли й біда –
      без наслідків минеться.
      Створи нам світ новий,
      бо в чинному – незатишно;
      бо перший Твій – глевкий,
      нехай і не млинець він.

      Оновлення й Тобі,
      і нам було б на користь.
      І став би богом – Бог
      (не гроші, й не товар).

      ...Здається, днів за шість
      колись Ти з цим упоравсь...
      Чекатиму. Пробач,
      якщо роздратував.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. І постали високі отці
      * * *

      І постали високі отці у чорнім вбранні,
      і спитали суворо:
      „А що ти робиш у монастирськім саду?”–
      „Розумієте: ЯБЛУКА...”
      І голос передосінній аж забринів:
      „Я лише подивитись. Я вас, Ваші Святійшества, не обкраду.

      Я не схожий ніскільки
      (аніскілечки!) на жодну із Єв.
      Щось Адамове – так.
      Та (коли не підбурений) що той Адам?

      ...Тут же яблука й золото бань!
      А на поїсти у мене є.
      Я ще жодного із монастирських садів (повірте!) не обкрадав.

      Я сюди – через шпару. Не шляхетно. Соромно. Менше з тим,
      попрошу вас не лаятись.
      Бо це не найбільший з моїх пороків...”

      Усміхнулись безгрішні –
      й понесли собі далі свої хрести.
      Я лишивсь наодинці
      зі Спасом та між’яблуневим бароко.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Питання руба


      1

      Рубаї
      на роботі
      у колі нероб
      я читав, доки сон
      нас усіх поборов.
      Спали тиждень – а збитків ніхто не помітив:
      ні туп-менеджер,
      ні збайдужілий народ.


      2

      Скільки коштує цей невеличкий Омар?
      (Я таке полюбляю, естет і гурман).
      ...Ойойой! У кишені – всього лиш десятка.
      То ж, виходить,
      зайшов до книгарні
      дарма.


      3

      „Ось Вам, Хаїме, Тора, а ось Вам – Хайям;
      ось ліричні присвяти ланам і гаям;
      ось – про диких тварин...
      Вибирайте, мій друже!” –
      „Помилився дверима. Шукаю коньяк”.


      4

      Побував я у Бучачі влітку торік.
      Бачив ратушу, кляштор. До замку добрів...
      Ну і де ж наливають
      дешевий „Потоцький”?
      Так ніхто із місцевих
      мені й не прорік.

      І постало питання (не „бути чи ні?” –
      з цим усе зрозуміло,
      принаймні, мені):
      чи печінку потішити „Микулинецьким” –
      чи згадати, що істина, все ж, у вині?


      5

      ... Та зібрав олігархер Великий Хурал:
      за пияцтво та лінощі всіх нас карав!
      І рубав рубаї на дрібненькі шматочки,
      і розходивсь похнюпленим електорат.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. * * *
      * * *

      Обвінчаємось ми з тобою на Зелені Свята.
      Хай це буде Потелич.
      Церква Святого Духа.
      Пройде лагідний дощик.
      Клечання вологу всота.
      А якщо пощастить – постануть веселки-дуги.

      Телеграми розіслано, здається, іще торік.
      Тернопілля, Черкащина; Суми-Лубни-Одеса.
      Понаїде рідня. Не злякається розбитих доріг?
      А злякається – буде за рідного Бог-Отець нам.

      Будуть нам за почесних запрошених гай і став,
      білосніжні лелеки, яких не жахає відстань…
      Ми з тобою увійдемо в храм на Зелені Свята
      зі словами: «Поважна Трійце, благословіть нас!»



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Олегу К
      * * *

      Олегу К.

      Чинитимеш опір високим чинам,
      допоки вони тобі лиха не вчинять.
      Причину того, що усі ми причинні,
      шукати не пізно.
      Ото ж, починай,
      шляхетний на вигляд, зі злими очима.

      Як добре, що зелень. І липень.
      І плин
      майбутнього часу здається повільним.
      І – хай тимчасова, та все ж – половина
      тобі дозволяє торкатись колін
      (а ти, спровокований, ніби й не винен!)

      Як добре, що світло іще в небесах.
      Та ще і в душі – не сказати, що темінь...
      Чинитимеш опір. Спливатиме термін
      терпіння собак,
      що на службі у Пса.
      В Едемі нема казанів і пателень,
      але чи для тебе –
      омріяний сад?

      А ти ж вибачати йому не навчивсь –
      цьому недолугому дивному світу.
      Цього не забуде відзначити в звіті
      високий,
      тобою зневажений,
      чин.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Хто - про темних...
      Хто – про темних. А я про тих,
      хто під щільним потоком градовим
      на своїх раменах міцних
      з поля бою тягли поранених;

      хто, не куплені й не розтоптані,
      проти волі чужих богів
      український
      співали
      гімн
      в окупованім Севастополі,
      не задкуючи ні на п’ядь
      і душею не перетлівши...

      Хай святиться твоє ім’я,
      о, народе мій
      найсвітліший!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Зуби Львова...
      * * *

      Зуби Львова (дзвіниця Катедри, Вежа Корнякта
      і, звичайно, Ратуша)
      дірявлять бундючні хмари,
      спричиняючи дощ…
      Відкоркував коньяк ти
      дещо завчасно. Відійдімо
      подалі
      від храму!

      Чудернацьке місто. Тут вина п’ють з рукомийника *;
      заснували копальню кави. На честь Луческу?
      Особливий гонор і в пана, і в халамидника.
      Соломія, Данило й... Захер – в числі почесних.

      Переплелось: і Княжа Доба, і могутність Австрії...
      Суперсучасний трамвай
      повертає на Руську.
      У вагоні – то крайніх,
      то поміркованих настрої,
      то обурення люду,
      доведеного до ручки.

      Нашвидкуруч причащаюсь
      шоколаду осколками.
      Ненаситна кобіта
      Леопольду в кишеню
      лізе правицею **.
      Запиваю дощем
      свіжовиплекані смаколики,
      так і не зважившись
      критикувати
      небесних
      правителів.




      * так у минулому розважалися відвідувачі Шляхетського Казино (нині – Будинок вчених)

      * * а так розважаються сучасні дами з пам’ятником Захер-Мазоху

      2016 рік



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Зима - несподівано...
      * * *

      Зима – несподівано.
      Як і торік, і позаторік.
      Вони виникають нізвідки – замети й затори.
      Напевне, про це
      у вечірніх новинах казатимуть:
      автівки стоять
      від Чернігова аж до Затоки.

      Нервують інспектор,
      водій,
      пасажир (несть числа їм!)
      в безмежному полі й на вулицях міста ошатного.
      Автівки застигли
      від Лемберга до Січеслава,
      і небо вважає:
      немає куди поспішати їм.

      Якби вертикально –
      ці черги сягнула би Місяця,
      сигналами й матом
      лякаючи зорі й комети...
      Автівки стоять.
      І тупцює держава на місці.
      Навколо – байдужість і блеф.
      І замети. Замети.




      2015 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Іще побудь, суха осіння поро...
      * * *

      Іще побудь, суха осіння поро...
      (Так романтично й антиревматично!)
      У сквері – тиша. Чути кожен порух.
      Веселий пес
      у руки носом
      тиче.

      Іще побудь, безсніжне, малохмарне.
      Хоч ти й не липень, та, нівроку, грієш.
      Я вбрався у сорочку накрохмалену,
      між тим, ціна – один іржавий гріш їй.

      Іще побудь, багряне передзим’я!
      Відрядження своє переоформи...
      Каштанів лист (а є в нім щось трефове)
      летить мені до рук
      тузом
      козирним.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Листопад
      Л И С Т О П А Д

      ...особливо дерева.
      Безбарвні, безлисті дерева.
      Інше, можна сказати,
      перетравлюване.
      Терпиме.
      Зараз краще б туди,
      ближче до Ромула та до Рема.
      (Ох, і обрав же ти час
      для візиту на Тернопілля!)

      Особливо дерева.
      Бо холод іще не критичний,
      а багнюка доріг –
      ну так це ж під ногами,
      не в висі.
      Розподіляючи вічнорозквітле,
      суб- і просто тропічне,
      ну куди ж він, Всевишній,
      куди, Всевидющий,
      дивився?

      Особливо дерева.
      Ще без бруньок, вже не в золоті.
      За такої туги
      Бучач – радше коньяк, ніж Пінзель.
      Розумієш різницю
      між ендеміками й екзотами?
      Чи тебе, може, Бог
      як ганебно-середнє ліпив з них?





      Ну і місця ти обрав
      для мандрівок пізньоосінніх.
      Дощ і туман.
      І безлисті дерева,
      кістляві й сірі.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Я прийшов до тебе, осене, погрітись...
      * * *

      Я прийшов до тебе, осене, погрітись:
      незатишно у квартирі неопалюваній.
      (Щось верзли вони... Якась «категорійність»...
      Уточнити неможливо. Десь пропали вони).

      Я прийшов до тебе, осене, із сумом
      за утраченим, за зниклим, незнаходжуваним.
      Заспокоєний, занурююсь у сутінь.
      Жовтий лист – у руки – призом заохочувальним.

      Не тропічний, не пустельний – то ж двобоєм
      із зимою не заляканий.
      І може тому
      я прийшов до тебе, осене, з любов’ю.
      А дрібницями наразі
      не тривожитиму.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. За вікнами трамвая - пиво й пил...
      * * *

      За вікнами трамвая – пиво й пил,
      всередині – іржа та запах сечі...
      Розпродано впливовими не все ще.
      А їх самих
      ну хто б уже
      купив!

      То ж, замість перевтоми для очей –
      солодкий сон
      на довгому маршруті,
      в якому – запашний
      вишневий
      штрудель
      і дощ,
      і всеочищення,
      й ковчег.

      Бо сказані кондуктором слова
      не завше трансформуються у відчай.
      Нехай і подорожчало удвічі –
      росте пшениця,
      достигають вишні.
      На штрудель буде, стверджує Всевишній.
      І згоден з ним
      колгоспний
      голова.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Негода. В кімнаті двоє...
      * * *

      Негода. В кімнаті двоє: ти і Бетховен.
      Заварено чай. Ти слухаєш нерухомо.
      Забувся.
      Забув топ-новини з нутра мережі
      про те, що засипав град
      північ
      Лівобережжя...

      Взаємини з N
      сягнули, нарешті, піку.
      Чи варто казати це
      її чоловіку?
      Пів тижня до осені.
      Все сприймається з сумом:
      „нуль – нуль” на табло, в гаманці;
      плітки, пересуди.

      Віват же тому,
      що може підняти тонус:
      купюрам із Савичем,
      винам,
      жінкам топлес,
      наївним байкам про заможне та світле завтра
      і яблук
      червоних і жовтих
      повним базарам!..

      Кінчається літо.
      Спогади, сувеніри.
      Ти не діставсь
      до жаданого Синевиру.
      Жовтіє. Щемить.
      Холоди переходять в наступ
      під останні акорди
      Місячної сонати.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Осінній триптих
      ОСІННІЙ ТРИПТИХ

      1

      За вуаллю дощу
      поховалися лики церков.
      У повітрі повисло
      непрошене тихе «Чекатиму».
      Допиває земля
      винограду розбавлену кров,
      І калюжі загачено
      яблунь
      плодами
      щокатими.
      Саме зараз, у жовтні, кортітиме жити і йти
      У такі не близькі – та, напевно, потрібні – світи…


      2

      О кленові багаття!
      Я – ваш. Розумієте? Ваш.
      Через вас і у небо холодне
      тепліше дивитись.
      Ще повернеться літо.
      Ще буде блискучий реванш.
      Ще згадає щасливі роки
      почорніла вдовиця;
      Під новий календар приміряючи зігнутий цвях,
      Саме в нього, у жовтня, проситиме світла і свят…


      3

      Обережно: твердіший від каменя
      може зректись.
      І його не зупинять
      ні бог, ні сполохані півні.
      Потемніли ікони,
      зносились натільні хрести;
      Помарніло без сонця
      принишкле у серці трипілля.
      Саме жовтень розсудить: quo vadis, і з ким, і коли.
      За серпанком дощу
      знеяскравились ґрона калин…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Дайте побути з осінню наодинці
      * * *

      Дайте побути з осінню наодинці.
      З вами щодня я, а з нею... Отож. Ідіть собі.
      Любить/не любить – це вже окремий диспут.
      Я – до нестями. Й тут недоречні диспути.

      Дайте побути з осінню наодинці!
      Грудень-зануда поки не народився,
      листя в траві зеленій – то скалки сонця.
      Дайте побути з осінню, майте совість.

      Я й помолюсь їй, і піднесу їй келих,
      я притулю до губ
      горобини кетяг.
      Краще я – сам. Залишіться, шановні, осторонь.
      Дайте побути
      в обіймах
      п’янкої
      осені...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    52. Дрогобич
      Д Р О Г О Б И Ч

      „Трохи є”, – відповідають місцеві мешканці
      на запитання про відстань до церкви Юрія.
      Місто, яке спонукає вештатись, вештатись...
      Дорогоцінні миті
      у Часу
      чи відвоюю я?

      Не за хмарами – жовтень:
      гречку, а, може, й ратиці
      роздаватимуть людям,
      як додатковий стимул.
      Та плювати б на ті вибОри
      з високої ратуші!
      (На яку охоронці тверезі
      чомусь не пустили).

      П’ятдесять „Карпатської”.
      Бо попередні двіста
      вже всотались у кров
      і трансформувались у вірші.
      Старовинні маєтки,
      з осудом не дивіться:
      я зазвичай – борець за тверезість
      (найпередовіший);
      це лиш зараз,
      натхнений музикою,
      застиглою в дереві,
      я дозволив собі пообідати
      не без змія...

      І, відчувши себе –
      ризикну сказати –
      напівбандерою,
      водночас і з марксистами
      шукаю
      порозуміння.

      2015 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Порятуй, богородице, Україну
      * * *

      Порятуй, Богородице, Україну!
      Більше, мабуть, нема на кого надіятись.
      Бо Спаситель – довірливий і наївний
      і, здається, крізь пальці
      на біль наш дивиться.

      Бо в шикарному храмі (метро „Кропоткінська”)
      просять зовсім про інше Кирил і компанія.
      Розумієш, Маріє,
      Його заклопотаність!
      Стільки різних прохань...
      Переповнення пам’яті.

      Світ іще не оговтався від Волновахи –
      а свічки вже шикуються
      в „Я – Маріуполь”.
      І горить.
      І кровить.
      І триває навала
      на упертих укропів,
      нескорених укрів.

      Так явись,
      не злякавшись вогню і диму –
      захисти нашу землю,



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Юнескомістке місто
      * * *

      ЮНЕСКОмістке місто,
      вітаю тебе, вітаю!

      ...Я множу на нуль відстань,
      вимірювану літами.
      І знов – кам’яні леви
      та сходи Будинку Вчених,
      і знов – золоті клени
      та цей ревізор
      нечемний...

      І знову на Площі Ринок
      співають гуцули „Ксеню”,
      а біля Каплиці Боїмів
      чарує „Червона рута”.
      Правиця шукає гривень,
      пірнаючи у кишеню
      (ну де ж ті червінці, Боже мій:
      співцям позлотити руки).

      Цукерні,
      церкви,
      кнайпи...
      Від них величезна користь:
      вони ж не дадуть стомитись
      ні духу, ні, звісно, тілу.
      ... І крає серця навпіл
      мінорний маестро
      Скорик
      в ЮНЕСКОмісткому місті –
      у Фебовім
      побратимі.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Сезон морозива скінчивсь
      * * *

      Сезон морозива скінчивсь.
      Порожній пляж.
      Петров, до дошки!
      Похмурий день – як ніч завдовжки.
      Холодні щоки продавчинь...
      Я не торкавсь, це – так... припущення.
      Тому знак оклику пропущено...

      Вродливій пані – тридцять сім.
      Вважай, ровесниця. Одначе,
      мотивів мало об’єднавчих:
      у неї дог,
      мормони,
      син;
      „Петров-до-дошки, двійка з мінусом!”
      І так щодня і (жах!) щомісяця.

      Радій! Маріїне різдво.
      І щось дзвенить іще в кишені.
      Погода? Може, й не кошерна,
      та все ще плюс.
      Отож, газвод
      уже, немов би, і не хочеться,
      втім, не на часі ще і „Хортиця”*.

      Під підбадьорливий рінгтон
      я рвусь неспинно в переможці.
      „Будь ласка, Біблію і торт.
      І „Чаппі”**. Там розберемося...”





      ___________

      * назва горілки
      ** корм для собак



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Фантазія на тему „Мелодії ля мінор” Мирослава Скорика (пісня)


      У Карпатах дощ
      із мокрим снігом.
      Поливає гори,
      поливає.
      Вітер. Пізня осінь.
      Виснажені вкрай
      цілоденним бігом,
      засинають люди
      із молитвами,
      стомленоголосі.

      У Карпатах дощ – смуток сірий –
      заливає невідболіле.
      Проводжа сестра
      брата
      на бої проти зла.
      Господи, пошли
      ти їм сили:
      першій – дочекатися
      вцілілим,
      другому – щоб вистояв
      і ворогів здолав.

      У Карпатах дощ –
      до небокраю.
      Боже, ну за що
      нас караєш?
      За які,
      скажи ти нам усім,
      провини?
      Оповиті тугою
      перевали.
      Боже, скільки ще
      біді тривати?
      Чим так
      прогнівили?...

      У Карпатах дощ
      із мокрим снігом
      йде....



      2015 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Леоніду Бикову
      Л Е О Н І Д У Б И К О В У

      Капітан Титаренко, немов на іконі,
      на перетині Скрипника та Сумської.
      Ясночолий докір кисельовим-кобзонам
      та кровожерним прокисіленим зомбі.

      Ти – обличчя Донбасу.
      Справжнього, мудрого
      (а не того, від якого муторно),
      у якому Бубка та Подкопаєва,
      а не шахрайство та підкупалово;
      у якому – Стаханов і Cолов’яненко,
      а не вбивці
      з поглядами
      олов’яними.


      Я доземно вклоняюсь тобі, Леоніде.
      Будем жить, клен зеленый!
      На горе гнидам.
      В бой идут старики
      с сыновьями безусыми,
      чтоб за честь и свободу
      сражаться без устали.
      І сучасні Свати,
      мов єфрейтор Святкін,
      б’ють по танках ворожих.
      Влучно. В десятку.

      Добровольці копають азовську землю:
      не метро будують – рятують людство.
      „От вінта, двоголові! Вам буде зле, мля,
      людофобу віддані
      війнолюбці.
      Вам би варто, варварам, помолитися!» –
      і пішли двохсоті
      в Ростов
      без почестей...

      ...Вибачай, що злюсь. Просто
      ж и т и
      хочеться...
      Усміхнись
      Максимом Перепелицею
      та промов, сполохавши сонну вись:
      „Мы ж сегодня
      над моей Украиной
      дрались!”



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Закортіло дожити...
      * * *

      Закортіло дожити
      аж до кінця війни.
      Бо, здавалось би, скільки там...
      А, все одно, щемить.
      Треба стати двожилим.
      Господи, поверни,
      що було донедавна
      і солодко звалось „мир”.

      Закортіло новин
      без зведення про бої,
      без сюжету
      про довжелезну чергу донорів у Дніпрі *.
      І нехай лиш банальне: „Синку, ти вже поїв?”
      і нічого трагічного –
      з вуст
      турботливих матерів.

      Закортіло діждатись
      найсвітлішого з воскресінь.
      І щоб лань
      лягла, не злякавшись,
      поряд із левом**…

      Золотим полям
      так пасує небесна безхмарна синь!
      І не псує кольорів
      захисний зелений.





      _____________________________

      * тут: сленгова назва Дніпропетровська
      ** посилання на роман Ф.М. Достоєвського „Брати Карамазови”


      2015 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Захисникам вітчизни
      ЗАХИСНИКАМ ВІТЧИЗНИ

      Повертайтеся зі щитами,
      миколаївські, львівські, харківські...
      Хай ще довго вас пам’ятає
      двоголовий орел, відхаркуючись.
      Хай зустрінуть
      дружини й діти
      вас – не хворих і неушкоджених,
      принесуть хліб і сіль, і квіти,
      і подяку
      від всіх
      і кожного.

      Повертайтеся зі щитами,
      вас чекають лани і ратуші.
      У мирян для героїв стане
      і любові,
      й медів,
      і радощів.
      Вас чекають щедроти осені.
      Достигає в садах антонівка.
      Ми про вашу безпеку просимо
      всіх, прописаних
      в молитовниках.

      Возвращайтесь же со щитами,
      ужгородцы и красноградцы.
      Мы вам кланяться не устанем!
      Мы в долгу неоплатном, братцы.

      Дай же Бог вам не поступатися.
      Лета многая вам, премногая!
      Волыняне, днепряне, сватовцы,
      повертайтеся
      з перемогою!
      Одесити, кияни, фастівці…
      Повертайтеся
      з перемогою!

      2014 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Порятуй, богородице
      * * *

      Порятуй, Богородице, Україну!
      Більше, мабуть, нема на кого надіятись.
      Бо Спаситель – довірливий і наївний
      і, здається, крізь пальці
      на біль наш дивиться.

      Бо в шикарному храмі (метро „Кропоткінська”)
      просять зовсім про інше Кирил і компанія.
      Розумієш, Маріє,
      Його заклопотаність!
      Стільки різних прохань...
      Переповнення пам’яті.

      Світ іще не оговтався від Волновахи –
      а свічки вже шикуються
      в „Я – Маріуполь”.
      І горить.
      І кровить.
      І триває навала
      на упертих укропів,
      нескорених укрів.

      Так явись,
      не злякавшись вогню і диму –
      захисти нашу землю,
      Пречиста Діво.


      2015 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. А вони собі легко прощають

      А вони собі легко прощають пролиту кров.
      Неважливо: за Блока, Чайковського чи Малевича.
      Головне, щоб під їхнім царем не хитався трон,
      щоб юрба – на його підтримку
      стадом оленячим.

      І усі, хто не з ними, – звичайно ж, супроти них.
      І усім, хто супроти,
      рятунку, авжеж, не буде.
      Тож, простивши себе,
      приміряють
      за німбом німб,
      бо у них же Толстой і Гагарін
      і, звісно ж, Бунін.

      Перевернуться в трунах
      Рахманінов і Брюллов:
      Треба ж так бездоганно
      загалу мізки запудрити!
      ...Черговий кроволюб,
      помолившись на триколор,
      в с е прощає Росії.
      За Пушкіна чи за Путіна.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5