Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Ліна Костенко (1930)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Андрій Зланіч, [ 2006-02-04 12:46:27 ],
на сторінці поезії     "***"   Костенко Ліна

Саме так.
Вимазані фарбою та чорнилом б*ють клавіатури та ламають олівці, врешті-решт знищуючи написане.
Адже головне - то статевий акт з Космосом, всьо інше...
Ріспект Ліні Костенко, так приємно занурюватись в обрії справжнього митця, дуже приємно.
Коментатор Андрій Зланіч, [ 2006-02-04 12:53:20 ],
на сторінці поезії     "Ван-Гог"   Костенко Ліна

Сім останніх строк, мов цвяхи...
Ван Гог - то взагалі особливе. Одна справа, прийшовши з високоплачуваної роботи, добряче попоївши, похрустіти кісточками та з комфортом написати віршіків, запиваючи слова "Хванчкарою".
Інша - коли бог проростає, ламаючи ребра, з самого нутра. І якщо всьо то не сублімуєш, просто луснеш, мов стиглий кавун.
Коментатор Тетяна Мельник, [ 2006-02-04 23:21:13 ],
на сторінці поезії     "Незнятий кадр незіграної ролі"   Костенко Ліна

Написати про генія просто як про людину, невже не геніально?.. Читаючи цей вірш, я чомусь вірю, що він, Іван Миколайчук, ще тут, ще з нами - може десь забарився... може і дійсно косить ту траву, забува про все на світі.
А взагалі то мабуть про кожного з нас написано - "Два виміри, і третій в глибину" - може то він і є - "незнятий кадр незіграної ролі"?
А може саме "так" написати про нього змогла тільки жінка, стуляючи докупи всі геніальності і всі сущності. Просто, "неголосно", назавжди...
Коментатор Андрій Зланіч, [ 2006-02-06 19:26:43 ],
на сторінці поезії     "Незнятий кадр незіграної ролі"   Костенко Ліна

Тетянко, гадаю "геній" і "людина" - то сіноніми. Видається, що тільки геній може залишитися людиною, чи пак дитиною з цікавими великими очима в цьому брутальному середовищі звірів джунглів повсякдення.
Знаєте, я приймаю Ваше захоплення твором, втім чомусь особисто мені зовсім не сподобалося.
Розумієте, Таня, я не написав би цього, якби пані Костенко не була дійсно геніальним митцем. Я читав сусідні роботи і реально куйовдився в клубок від тих слів. А тут... Хтозна, може Іван Микорлайчук - то надто важливий архетип особисто для мене, що будь-яка вербалізація його образу видаватиметься мені невдалою. Можливо так. Адже зверніть увагу на мій профайл, Таня. Я поважаю Вонга Кар Вая та Кім Кі Дука, Мікеланджело Антоніоні та Ларса Фон Трієра, втім там зазначена зовсім інша людина. Людина=геній.
Коментатор Тетяна Мельник, [ 2006-02-08 10:18:44 ],
на сторінці поезії     "Незнятий кадр незіграної ролі"   Костенко Ліна

Так, Андрію. Я з вами в цілому погоджуюсь. Людина і геній - то синоніми. Але.. не кожна ж людина може бути генієм (та і не потрібно цього, щоб кожна). Та бог із ним.
Хочу сказати вам інше - оці сусідні поезії Ліни Костенко... Я просто в ауті - власне не маю слів, наскільки низько поціновані деякі з них. І, звичайно, не вами. Може це у мене почалися проблеми з головою, що мені, ці твори, так божевільно подобаються... Але ж цими творами живу не тільки я. Щось таке у природі відбувається - катаклізми. Інакшого пояснення не маю.
Сумно. А може навіть більше.
Коментатор Тетяна Мельник, [ 2006-02-08 10:24:12 ],
на сторінці поезії     "***"   Костенко Ліна

Абсолютно так.
Коментатор Андрій Зланіч, [ 2006-02-08 18:49:55 ],
на сторінці поезії     "Незнятий кадр незіграної ролі"   Костенко Ліна

Абсолютно так, Таня.
Ви вже якось пробачте мені цей свавільний плагіат, адже, будучи чимось наближеним до постмодерну, я позиціонуватиму цей вербальний перфоманс немов гіперлінк на коментар, що був Вами залишений трохи раніше.
Коментатор Андрій Зланіч, [ 2006-02-08 18:59:30 ],
на сторінці поезії     "Незнятий кадр незіграної ролі"   Костенко Ліна

Ще трохи рефлексії стосовно саме цього твору, якщо можна.
Знаєте, Таня, в математиці є така процедура як скорочення. Тож, в архітектурі саме цього твору дуже багато очевидного як на мене. Мій варіант міг би бути таким:

Іван косив аж ген
десь по корчі.
Хрести, лелеки,
мальви і жоржини
були його.

Звичайно, я смішуся і граюся, втім цим прикладом хтів би більш зрозуміло передати особисту позицію. Просто занадто зайвого в творі. Видається, саме тут доречно було б пані Костенко викорстати повітряні фортеці тиші. Немає наголосу на просторі! Я не відчуваю, що навколо Івана, що косить траву, цілий косомос, він завалений непотрібними словами, зрештою як і мій коментар.
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2006-02-12 22:30:45 ],
на сторінці поезії     "Климена"   Костенко Ліна

Шановні друзі, дійсно є декілька різних трактувань щодо Климени, але Ліна Костенко писала саме про дружину Прометея. А щодо поведінки Климени, то по-перше, нам, хриcтиянам, важко зрозуміти багато моментів дохристиянської доби, по-друге, що нам чіплятися до бідної Німфи, якщо сам Прометей фантастично відповів Гераклу, щодо свого стояння при скелі. До його слів важко ще щось додати, окрім, звісно, розгубленого стану Климени.
Коментатор Олеся Гавришко, [ 2006-03-10 18:54:00 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Костенко Ліна

Несказане лишилось несказанним.- Коли я читала ще вдомя вірші Ліни Костенко, то для мене здавалось що ця жінка сильна волею і вміло ту силу висловлює в віршах. Але інколи є щось сильніше за нас і для душі таке важливе, що воно і залишається у душі і для душі.Цей вірш ззмушує побачити чи почути те, що за кадром
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-07-19 10:40:54 ],
на сторінці поезії     "Ван-Гог"   Костенко Ліна

"5". Сім останніх рядків? Не впевнений. В цілому вірш написаний на властивому поетесі рівні її полум’яного поетичного подиху - не вище, і не нижче. Гарно, що є цей вірш, дуже добре, що є в нас Ліна Костенко. Але раз нам дані тут, на сторінці вірша, можливості аналізувати, то викажу свою думку, своє враження – “гарно, але не прекрасно.”
Я так зрозумів, що тут Ліна Костенко, в основному, намагається поетично зрозуміти і закріпити словесно і чуттєво образ Ван Гога, образ титана малярства, чиї роботи, та й образ життя, до сих пір є зразком для сучасних людей. На що опиралася поетеса, входячи в образ Ван Гога? Якщо "за плодами ви пізнаєте" його, то, боюсь, що за плодами видніє інший Ван Гог.

"Вчора був я король королів.
А сьогодні попіл згорання
Осідає на жар кольорів.
Мертві барви.
О руки-митарі!
На мольбертах розп‘ятий світ.
Я – надгроб‘я на цьому цвинтарі."

Жодний із цих рядків, як на мене, не відноситься до тематики його картин, до стильових особливостей, манер його живописання. Так, саме живописання, бо Життя б'є через природу, і в першу чергу, природу світла зі всіх його полотен. Закручені кипариси (не Париж, південь Франції), гойдання поверхні хлібів, клуботання об'ємів повітря - це зовсім не розіп'ятий світ! Це просто вітер, і просто сонце, це подих Життя - і це все безконечно глибше за ідею розп'ятого світу. Де тут "мертві барви"? І про кого це - "Вчора був я король королів"? Якщо це писалося про Вінсента, то коли і хто вважав його за життя королем королів? Чи він сам себе таким вважав? Навряд чи. Про таке, наскільки відомо, ніхто з його оточення не згадував, та й саме життя Ван Гога не дає приводу вважати, що він вважав себе колись королем королів. "Несуттєво" - скажете ви, - звичайно несуттєво стосовно Вінсента, але суттєво для тканини цього вірша. Бо хіба це не продовження цієї ж думки - про "вчора був я король королів":

"Чорним струсом палеозою
переламано горам хребти.
Струменіє моє склепіння.
Я пастух. Я дерева пасу.
В кишенях дня,
Залатаних терпінням,
Я кулаки до смерті донесу"

Ліна Костенко малює таким чином природу його зростаючого божевілля? Так, динаміку такого процесу їй вдається показати. І жорсткі переломи темпів (хребта) твору теж вдаються, що ніби посилює ефект. Але хіба це про Ван Гога? Хіба у цьому природа саме його "хвороби"? Звідки авторкою взяте таке, нібито Ван Гогівське, бачення: "На мольбертах розп‘ятий світ.” “Я – надгроб‘я на цьому цвинтарі."
"Чорним струсом палеозою переламано горам хребти", "Струменіє моє склепіння", "Я кулаки до смерті донесу"?
Звичайно тут тільки моя думка супроти думки шановної Ліни Костенко, але природа "збожеволення" Вінсента видається мені зовсім іншою.
"Нікому зі смертних не дано побачити Творця нашого і залишитись живим" - так ось Вінсент, як на мене, найближче підійшов до розуміння Творця, який є Світло, підійшов до передачі природи Божественного, занурився у безконечні глибини Прекрасного, звідки так і не зумів навчитись повертатися сюди, у суспільні цінності, в безглузде існування мас. На полотнах бачу саме це і нічого іншого – чорного, і зламаного.

Що ж стосується вірша, то він є і буде. І це прекрасно. Кожен отримуватиме від нього своє - одні насолоду прочитання і порозуміння, інші - бажання по своєму вирішити ті моменти, ті задачі, які поставила своїм твором Ліна Костенко.




Коментатор , [ 2006-09-16 11:35:17 ],
на сторінці поезії     "Климена"   Костенко Ліна

Я думаю, що вона не переймалась питаннями історичності почуттів Клімени. Вона переймалась деякими проблемами людської психології, які прекрасно і відобразила. Пані Ліну глибоко шаную і люблю вж едуже давно. Творчої наснаги!
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-09-17 12:25:48 ],
на сторінці поезії     "***"   Костенко Ліна

"А ті клапенята паперу – то смертельні плацдарми
самотньої битви з державами,
з часом,
з самим собою."
Це точні рядки, гарні рядки, пережиті рядки (хіба, що з часом помилочка можлива :)).

А це невідомі для автора речі:
"Графоманові краще. Графоман вирішив
написати –
і написав.

Про що завгодно.
Коли завгодно."

Хочеться привести слова іншого авторитета,
М.Цвєтаєвої:
"Я знаю правду! Все прежние правды – прочь!
Не надо людям с людьми на земле бороться!.."

Процес творчості характерний усім людям ab initio, ab incunabulis! Смію зауважити, що народна творчість (врешті-решт всіх народів укупі, - усіх тих, хто собі дозволяє: "Про що завгодно.\Коли завгодно.\Скільки завгодно...") є основою для вищої співпраці з мовою (мовами) для майстрів поезії. І вони мають бути тільки вдячні своїм попередникам і сучасникам за допомогу у цьому.:)
Коментатор , [ 2006-09-17 19:01:37 ],
на сторінці поезії     "***"   Костенко Ліна

Це навіть не так оцінка самого твору, як поетеси у цілому. Я вважаю її геніальною поетесою оскільки той світ,який вона сформували, затягує, як водокрут. З нього неможливо вийти незмінним, він очищає зсередини. Тому прошу таку оцінку залишити, обіцяю, що не буду цим зловживати.
Коментатор Інґвар Олафсон, [ 2006-12-22 19:22:01 ],
на сторінці поезії     "Тунгуський бог"   Костенко Ліна

Це твір фантастичної сили, тому моя оціека - 7
Коментатор Інґвар Олафсон, [ 2006-12-22 19:24:15 ],
на сторінці поезії     "Маруся Чурай"   Костенко Ліна

Цей твір заслуговує найвищої оцінки, хоч я і не суддя :-)
Коментатор Валентин Л, [ 2006-12-23 19:37:14 ],
на сторінці поезії     "Ван-Гог"   Костенко Ліна

Just wonderful&no comments!!!
Коментатор Оксана Романів, [ 2007-02-13 20:15:32 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Костенко Ліна

Лише сильні люди вміють "тихо конати",а падати,я гадаю,ви таки не навчитеся.І як б не била доля віра повинна жити,тому що у вас вірять і чекають віршів. Для мене ви були і залишаєтесь символом сили,свободи,висоти - генієм української літератури.
Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-13 21:54:15 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Костенко Ліна

Неперевершено! Особливо вражає фраза "Глибина, вона що ж? – потойбічна сестра висоти." Геніально, як на мене.
Останні стрічки вірша, на мою думку, якнайповніше розкривають самопочуття ліричної героїні, яка прагне абстрагуватися від світу.
Коментатор Ольга Прохорчук, [ 2007-02-13 22:10:18 ],
на сторінці поезії     "***"   Костенко Ліна

Цей вірш - один з найкращих зразків інтимної лірики Ліни Костенко. Почуття ліричної героїні - це уособлення чистого, самовідданого почуття до іншої людини. Трагічність її мрій у їх нездійсненість, але саме невтіленість у життя і надає їм неповторності. Чоловік, який так і не став коханим ліричної героїні, зробився для неї чимось на зразок недосяжного божества:
І не мріяла вже про тебе,
щоби цим не образить тебе.
Останні чотири стрічки б'ють прямо в серце і не відпускають ще довгий час після прочитання вірша.
1   2   3   4   5   ...   8