Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Ліна Костенко (1930)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-09-01 14:30:40 ],
на сторінці поезії     "Старий годинникар"   Костенко Ліна

Це не поезія. Це - магія...
Це біла магія строфи.

Воістину, як мовила сама Ліна Василівна,
"При Майстрах якось легше. Вони - як Атланти.
Держать небо на плечах, тому і є висота".
Коментатор Юля Зубик, [ 2010-09-08 22:56:50 ],
на сторінці поезії     "Пісенька з варіаціями"   Костенко Ліна

Цей твір-мій життєвий путівник, а Ліна Василівна для мене еталон мудрості. Я ЗАХОПЛЮЮСЬ ЇЇ МАЙСТЕРНІСТЮ!!!
Коментатор Юлія Шешуряк, [ 2010-09-09 09:07:08 ],
на сторінці поезії     "Пісенька з варіаціями"   Костенко Ліна

Логічніше було би написати "Хай буде все небачене побачено,
Хай буде НЕпробачене пробачено". Чомусь мені так подумалось.

Л.К. еталон мудрості - точняк. А ще її інтимна лірика - еталон.
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2010-09-09 09:34:56 ],
на сторінці поезії     "Пісенька з варіаціями"   Костенко Ліна

Перепрошую за деяке нав'язування власного бачення, але я ось вважаю, що мудрість - це чоловіча якість. І називати авторку еталоном мудрості, це пробувати її "очоловічити".
Звичайно, шкоди великої немає в тому, щоби називати жінку мудрою, але яка користь з такого порушення традицій?
А ці традиції тягнуться від сотворіння Людини Господом.
Так чи інакше - мудрість до епохи модернізму і під час неї, і опісля, значила лише одне - вищу ступінь того, як справляється чоловік із поставленим перед ним Господом завданням - упорядковувати, доглядати Земне. Крапка.
Для модерністів зауважу, що Жінка, у цій концепції, якій десятки тисяч років несуперечливого існування, Особа, що створена останньою, тобто із досвідом всіх попередніх Творінь, і місія у неї особлива. Вона Вища Помічниця приземленому своїм Промислом Чоловікові, Надбудова до основи чоловічої. Надбудова, яка не могла бути втіленою в Чоловікові навіть Господом! Тож, якщо Господь це не зробив, навіщо вам, шановні модерністи, це робити? :) Користі вам від цього не буде, і всім іншим теж.
Для жінки є свої еталони найвищої якості, і Ліна Василівна їх, без сумніву, заслуговує.
Ще раз перепрошую за такі ось сентенції, але вони щиро направлені мною в сторону розуміння Вищої ролі жінки, аніж зрівняння її із чоловіками, навіть найкращими.
Коментатор Юлія Шешуряк, [ 2010-09-09 09:42:55 ],
на сторінці поезії     "Пісенька з варіаціями"   Костенко Ліна

Я погоджусь з В.Л. А якщо так - Л.К. - еталон жіночої мудрості? :) Або просто еталон людських чеснот, безвідносно до гендерної належності? ) Або й не еталон. Але її поезія - еталон жіночої укр.поезії. Бо кращої ще нема. Хіба що В.Л. підкаже ;)

"Жінки - вони все ще кішки і птахи" (с) Ніцше.

Ніцше дуже мудро писав про жінок. За виключенням деяких сентенцій. Ось трохи поцитую, можна ж?

Но что же такое женщина для мужчины? Двух вещей желает настоящий мужчина - опасности и игры. И потому нужна ему женщина, как самая опасная из всех игрушек.

Мужчина должен быть воспитан для войны, а женщина - для отдохновения воина: все остальное - безумие.

Слишком сладких плодов не любит воин. Поэтому и любит он женщину: горька для него и сладчайшая из них.

Женщина понимает детей лучше мужчины, но в мужчине детского больше, чем в женщине. В настоящем мужчине всегда сокрыто дитя, которое хочет играть. Найдите же в нем дитя, женщины!

Мужчине следует остерегаться женщины, когда она любит: ибо тогда готова она на любую жертву, и все остальное не имеет никакой ценности в глазах ее.

Кого ненавидит женщина больше всех? - Железо так говорило магниту: "Больше всего я тебя ненавижу за то, что ты притягиваешь, не имея достаточно сил, чт обы тащить за собой".
Коментатор Юлія Шешуряк, [ 2010-09-09 09:44:35 ],
на сторінці поезії     "Пісенька з варіаціями"   Костенко Ліна

це те, з чим я погоджуюсь у Ніцше.
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2010-09-09 10:11:20 ],
на сторінці поезії     "Пісенька з варіаціями"   Костенко Ліна

Дорога Юлечко, змушений заперечити грайливому "невігластву" Ніцше своїм невіглаством, чи, принаймні, такому його перекладу. :)
Та й навряд чи Ніцше писав російською, хоча Рільке ось написав декілька недовіршів цією, чужою йому, мовою, то чому би й Ніцше не написати декілька недосентенцій? :)

На жаль, кожна приведена фраза, як на мене, є модерністичним обманом, яким щедро напувають наші вузи молодняк... :(

Звучить красиво, але це краса пролитої - і саме твоєї - крові. :(
Безумовно, можна назвати жінку (як і чоловіка) - "кішкою і птахою", але ж питання стоїть ось в чому (про що жоден професор не розповідає, а нормальний автор це повинен знати назубок) - весь тваринний світ, за найдревнішою традицією раціонального мислення (себто від "нуля", як моменту Сотворіння) - є вторинним Сотворінням, тобто його виведено з первинного - з якого, прочитайте, нарешті, "Буття" (перша глава). Тобто "недомудрець" умисно або неумисно принижує Жінку, яка є Первинним і останнім відомим нам творінням Господа.
Так само Ніцше не правий у всіх своїх чи не своїх тирадах стосовно жінки і чоловіка. Та його цікавив "прикол", а нас, сподіваюся, Істина?

Тобто, кажучи про жінку чи про чоловіка "вони все ще кішки і птахи" нормальний, навчений хоч чому-небудь, автор повинен виводити цю "кішку" чи "птаха" (як жінку чи чоловіка) безпосередньо з Господа, а не з праху земного. Ось у чому різниця, і в похідних, зрозуміло ж... :)

А щодо шановної Ліни Василівни - ідеальна Жінка, перша Красуня української Поезії, Дух покровитель (Геній) Жіночого Начала української поезії, та багато найвищих достоїнств, як на мене.
Коментатор Юлія Шешуряк, [ 2010-09-09 10:23:41 ],
на сторінці поезії     "Пісенька з варіаціями"   Костенко Ліна

Єдина, з твоїх фантазій
Мені в пам’ятку єдина…
Мужчина з крилом підбитим
Схилився над юною жінкою.
Вуста її спрагло кличуть,
А руки горять з розпуки,
А перса пашать безсоромно,
А юні коліна тремтять.
Мужчині ж вона не до пари,
Бо крила, хоча б підбиті,
Йому пахнуть небом гордим.
Ні знятися він не годен,
Ні взяти її за дружину:
Він — небесен, вона ж земна.

А вона ж в очманінні юнім,
Вся онімблена мудрістю статі,
Так розкрилася чистим лоном,
Так заламує руки в млості,
Затуливши собою від нього
Своїх двійко незламаних крил…
Жінка завжди лежить горілиць
На своїх нерозлітаних крилах,
Бо ж, поламана мудрістю матері,
Лиш крильцятами персів злітає
До мужчини з крилом підбитим…

Єдина, з твоїх фантазій
Мені в пам’ятку єдина.

(Іван Драч)
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2010-09-09 10:31:28 ],
на сторінці поезії     "Пісенька з варіаціями"   Костенко Ліна

Дуже гарний приклад, Юлечко.

Драч таки невмійко, така тема і так невміло написано... :)

Ось вам результат "застарілого" модернізму у поглядах - відсутність майстерності, бо це нездоланне протиріччя - Майстерність і модернізм...
Коментатор Юлія Шешуряк, [ 2010-09-09 10:45:31 ],
на сторінці поезії     "Пісенька з варіаціями"   Костенко Ліна

"нездоланне протиріччя - Майстерність і модернізм". це цікава думка. тобто, класицизм з самого початку був майстерним? хіба так може бути? а модерністи тому не досить майстерні, що в них ще практики мало? а як же постмодернізм? і що далі?
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2010-09-09 11:34:31 ],
на сторінці поезії     "Пісенька з варіаціями"   Костенко Ліна

Проблема не в тому, Юль, щоби отримати знання, а куди і як його втілити з користю для себе, безсмертної, правда ж? :(

Якщо цікаво, то я найпримітивнішим чином викладу всю теорію Мистецтвознавства в декількох реченнях.
Для раціонального мислення, звичайно. І в сенсі, що має рацію той, хто вважає за початок відліку життя момент творіння Господом усього і вся.
Бо це є еталоном Мистецтва і Творчого процесу, констант і напрямків, і стилів. Як вам відомо, Людина у цій системі координат створена за Образом і в Подібності. Звідси і Традиція, і розуміння Традиційне Мистецтво, яке безмежне і в різноманітності своїх стилів і безконечності їх обріїв використання.
А тепер про "погрішиме" - себто про нас із вами, Юль.
Ми всі починаємо із заперечення і пошуку свого місця в житті, і це нормально, фактично це завжди і у всі часи і у всіх народів виливається в так званий "модернізм", який по суті, через, як той писав, "дитячу хворобу лівизни", званий і правити і виправляти "погрішиме" тлумачення "непогрішимого".
У нашому випадку "модернізм" завжди йде в парі з чимсь фундаментальним - як наше "ні", направлене до самих себе, йде поруч із божественним "так".

Тобто, можна бути до пори до часу, наприклад, модерністом в межах українського бароко, та потім стати втіленням його позитивно продовжених далі традицій, чи ж бо так і залишитися вічним опортуністом із гаслом "а я проти" на чолі. І з порушеннями констант краси в кожній своїй справі. Ось це, як на мене, зле. І це "зле" уявно зібрали в поняття "модернізму", хоча це поняття, знову ж таки як на мене, окремо не існує. :)

Тож як можна руйнацію поєднати із Майстерністю зрозуміло лише нашим професорам...

Щодо "посмодернізму", Юліє, то з якого означення ви його виводите? З "модерну" чи "модернізму". Якщо з "модернізму", то, як на мене, правдивий "постмодернізм" відкидає модерніські заперечення із тандему "погрішиме"-"непогрішиме"...
Коментатор Олег Король, [ 2010-09-09 12:11:09 ],
на сторінці поезії     "Пісенька з варіаціями"   Костенко Ліна

А я, все-таки, більше схиляюся, Володю, до протилежного - чоловікам притаманна якість розуму, але не мудрості.
ти сам кажеш:"Так чи інакше - мудрість до епохи модернізму і під час неї, і опісля, значила лише одне - вищу ступінь того, як справляється чоловік із поставленим перед ним Господом завданням - упорядковувати, доглядати Земне. Крапка."
Справлявся ж чоловік із поставленим завданням, аж геть нікудишньо. Іноді розумно, іноді нерозумно, але ніколи - мудро.
Самому це не дуже подобається, але ж ми мусимо бути об`єктивними?)
Цікаве дослідження з цього приводу Є. Більченко тут:
http://ikt.at.ua/load/obraz_zhinochogo_nachala_u_svitovij_kulturi_komparativnij_analiz_jazichnickoji_ta_khristjanskoji_interpretacij/12-1-0-241
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2010-09-09 12:51:12 ],
на сторінці поезії     "Пісенька з варіаціями"   Костенко Ліна

Олеже, кожен судить по-своєму, звичайно.
Та ось я, особисто, вважаю, що розум - це лише тілесний інструмент, властивий у тій чи тій мірі всьому живому. Його атрибути - гострий, проникливий, а в залежності від якості єства - добрий чи злий (неосяяний добротою)...

Не можу сказати, Олеже, що у древності чоловіки не справлялися зі своєю місією. Думаю, що навпаки, тоді було з цим все чітко і ясно. :)
Коментатор Олег Король, [ 2010-09-09 13:33:46 ],
на сторінці поезії     "Пісенька з варіаціями"   Костенко Ліна

значить, ми по-різному розуміємо поняття "розум")
я мав на увазі таке: розум (лат. ratio; грец. νους) — філософське поняття, яке виражає здатність мислити: аналізувати, й робити висновки. Вища форма творчої інтелектуальної діяльності, що полягає в усвідомленому оперуванні поняттями і опирається на розкриття їхньої природи і змісту. У повсякденному сприйнятті «розумна істота» — це істота що сприймає інформацію, мислить, навчається, володіє бажаннями й емоціями, що робить вільний вибір й демонструє доцільну поведінку.
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2010-09-09 17:55:46 ],
на сторінці поезії     "Пісенька з варіаціями"   Костенко Ліна

Не знаю, Олеже, розум і раціональність - різні речі, принаймні для мене, очевидно, що КОЖЕН здоровий мозок будь-якої істоти проявляє розумові здібності.
Але раціональність поведінки - це тільки людське.
Однак, одні вважають, що дивляться в дзеркало і бачать лише натягнуту на череп шкіру і очі, повні тваринних бажань, і це раціонально.
А інші вважають, що раціонально бачити в собі і душу, і дух, як власний, так і Божий, і саме це - раціональність....

І розум тут ні до чого, бо він лише в чиїхось руках. Чи не випадало тобі Олеже бачити розумного, але рагуля рагулем?
Мені досить часто. Мимоволі дійдеш висновку, що розум не є критерієм людяності :(
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-09-21 12:54:40 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Костенко Ліна

Поезія Ліни Костенко така правдива і така дивовижна водночас. "це свято в фартушку буденності, це будень з німбом золотим" (Л.Б.), для мене вона - довершена і неперевершена. "Немає слів, щоб передати враження від вірша", та на щастя є оцінка 7.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-12-25 23:23:38 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Костенко Ліна

Прекрасно - від першого до останнього рядка. В цьому вірші хочеться залишитися назавжди... і вдихати Поезію, яка ніколи не перестане бути.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-12-25 23:25:38 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Костенко Ліна

Два останні рядки б'ють струмом... Гарно до щему.
Коментатор Сніжана Тимченко, [ 2010-12-27 20:17:24 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Костенко Ліна

Так наче просяться мені у душу. Заходьте вірші...
Коментатор Сніжана Тимченко, [ 2010-12-27 20:21:26 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Костенко Ліна

Прочитавши, аж дивно самі в собі... Як воно легко відмирає любов і розмова з природою, якщо роками з нею не бачишся
1   2   3   4   5   6   7   8