Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Тарас Федюк (1954)

Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    схоже пора схоже
    тихо дощів межи…
  •   ***
    мені уже стільки років – нІкуди пхати
    і алергія сильніша за ностальгію
  •   ***
    Звідкись прийшли морози –
    з півночі, або звідки.
  •   ***
    літо дванадцять томів мопасана
    яблука падалішні рябі
  •   ***
    поміж хламу Бог знає яких часів
    головою – у бляху – нема куди вище
  •   ***
    а після всього - ти прийдеш
    у всю мою страшну розруху
  •   +++
    обличчя твоє яке ввечері білим було
    зранку іще біліше
  •   ***
    Залишимось удвох.
    Залишимось, кохана.
  •   ***
    Лишилося втратити ще тебе і порахувати. Тепер усі.
    Іще б ніхто ніде не подумав, а я вже знаю про це.
  •   ***
    процес доживання - мистецтво тонке
    противне і пишне як пити саке
  •   ***
    ось весна. що робити з нею?
    знов прийшла. хто її просив?
  •   ***
    Це не твій маршрут. Не зарікайсь
    від тюрми, суми
  •   ***
    Час наступає. Весела пора.
    Підсумки б'ються.
  •   ***
    тут буде тихо ближче до зими
    як баклажани сплинуть за людьми
  •   ***
    розбудиш вранці свого короля
    і свій король піде варити каву
  •   ***
    куплю собі ослика
    назву його Павликом
  •   ***
    а з тебе вийшла би непогана черниця
    віри немає але є обличчя біле
  •   ***
    востаннє твій хворий на голову голос почути
    камінь з душі впаде – нема на чому триматись
  •   ***
    двадцятий вечір тебе немає
    далеко ти
  •   ***
    Завтра випаде дорога.
    Ковдру з кемела старого
  •   ***
    за гріхи мої тя'жкі за це і це і оце
    Бог мені дав тебе і потирає руки
  •   ***
    Ти колись прочитаєш це.
    Знов холодний циклон з Росії.
  •   ***
    О, цей по дорозі
    ще й чорний по-чорному жук,
  •   ***
    Чорний волик був чорний,
    бо це мій улюблений колір, панове.
  •   ***
    Дощ. Туман. І осінь змокла.
    Ти читаєш те, що звикла:
  •   ***
    … ти -
    що зелені очі пальці тонкі в чорнилі
  •   ***
    а ти і не знала якої хотіла ціни
    намисто стікало мов кров на початку війни
  •   ***
    вийде вночі на кухню
    тихо доп’є вино
  •   ***
    я прокинувся від головного а отже тупого болю
    головне тепер випити пігулочку спазмалгону
  •   ***
    ресторан був районний і звався «супутник» але
    сигарета була «стюардеса» коньяк називався чотири
  •   ***
    а все одно ми будемо завжди
    гойдаються євангельські сади
  •   ***
    Над мою нору торішню,
    Над її мої печалі
  •   * * *
    Пізній вечір.
    Затіяна гра у слова.
  •   * * *
    Кіт на глині.
    Очі сині.
  •   * * *
    Я не знаю,
    що сказати.
  •   * * *
    Вітер відкотиться каменем чи кураєм,
    чорним лиманом
  •   * * *
    Вийти — ходити. Ввійти — і ходити знов.
    Думати щось
  •   * * *
    І кликав Мойсей до Господа, кажучи:
    "Що я вчиню цьому народові?
  •   * * *
    Отче наш,
    осінній сад…
  •   * * *
    Не тільки ілюзій —
    реалій нема.
  •   * * *
    За спиною - майже нікого нема.
    Може лиман.

  • Огляди

    1. ***
      схоже пора схоже
      тихо дощів межи…
      йолопів цих Боже
      ти бережи

      кинутих і пропитих
      між цигарок і книг
      ти бережи їх вбитих
      так як живих

      хай ще побудуть може
      хай попишуть херню
      ти не хапай їх Боже
      наче каштани з вогню

      ти не клади їх рядами
      в києві львові скажім
      їхні сумні мадами
      хай ще побудуть їм

      хай ще безсмертя п’яне
      ходить з останніх сил
      ігоре толю іване
      раз василь два василь




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      мені уже стільки років – нІкуди пхати
      і алергія сильніша за ностальгію
      кинемо все на світі купимо в кіпрі хату
      і я тебе якщо зможу зігрію


      а головне покотяться всі ці – ковбаскою – ім’яреки
      все їхнє випендрювання репетування рештки і мощі
      попросиш купити не там де турки а там де греки
      і ми візьмемо там де греки хоч це й дорожче


      ти навчишся ходити з амфорою по воду
      до джерела із якого пили – подумати лячно
      йдучи стежкою будеш співати пісень пропалого в співах народу
      і відбиватиме такт оливкова чи лаврова гіллячка


      будемо запрошувати сусідів якщо вони будуть не проти
      смажитимемо їм і собі картоплю на салі
      і наші можливі діти будуть собі кіпріоти
      і в школі будуть читати кавафіса в ориґіналі


      викличу таксі і по квитки поїду
      зграї собачі
      бігтимуть вслід висолопивши язики калинові
      ну а вітчизна може поплаче але пробачить
      після усього що бачила –

      пробачить обов’язково

      2011 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      Звідкись прийшли морози –
      з півночі, або звідки.
      Дикі голуби клюють виноград, так само дикий.
      Вітер, листя, що падає, та інші, інакші свідки –
      Пальці холодні, твоя відсутність, поет великий,
      Що написав книгу, вона холодна, морозні триби
      пошли мені щось лист помаранч кольорове фото
      з пляжу липневого з продавцем пахлави і риби
      якого звуть якщо не фархад то хоча би отто
      фон – пальми з діркою для голови – не потрібен
      ось напевне і все що наважився б попросити
      київські липки – хочу тебе звідомити – виїхали на каріби
      слухать тамтешні тамтами та інші страшні кумпарсіти
      отже можна було б і приїхати взяти шиття і в'язання
      ми тут знайдемо – виїхали на липки – шматочок сиру
      як хотілося написати хоча би P.S. про кохання
      але як єврей зі скрипкою у шагала – чорзна де літає ліра
      морози будуть ще довго ще довше від липня-серпня
      в кімнаті холодні – як дрова у боярці – батареї
      синиця прилетить на сало – пам'ятаєш –
      втретє-вчетверте
      і буде дуже погано якщо ти не приїдеш
      і ми не купим його для неї.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      літо дванадцять томів мопасана
      яблука падалішні рябі
      і ця приїжджа із міста оксана –
      кісточка вишні по темній губі

      виріз плечей і гойдання шовковиць
      очі і вечір і чорні стрижі
      коні каруци пилюка підкови
      гілка сопілка на синім ножі –

      так, подарунок з гіркою корою
      жменя шовковиць записочки щем
      де щоб лишилась хотілось нам двоє
      вірші про вірність і шпагу з плащем

      тихо стихало село і обличчя
      швидко торкалось обличчя мого
      нам і не снилось
      тебе уже кличуть
      відблиск годинника тихе ого

      потяг і пальці з гіркою корою
      у каламутнім вікні як воді
      …Боже якою була б ти старою
      Якби зі мною лишилась тоді…

      Зі збірки "Горище", 2009



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    5. ***
      поміж хламу Бог знає яких часів
      головою – у бляху – нема куди вище
      павутинням засновані губи – мовчанням слів
      починається темне горище


      за плечима гойдаються сходи які пробіг
      поверхи що один від одного були світліші
      ось тепер темнота важка і нікого немає всіх
      і нікому не доведи цієї такої тиші


      це у вічному пошуку – вище і вище – мети
      це в безжалісному перегортанні вітражів і осяянь княжих
      ти приходиш нарешті: залізні двері і ти
      а далі як скаже хлам і як свічка скаже


      як скаже розбите об чорні крокви плече
      як скаже мотузка що на бантині свище…
      вже немає у свічці воску і пальці пече
      ти прийшов ти стоїш і ти заклинаєш:
      гори ще…




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    6. ***
      а після всього - ти прийдеш
      у всю мою страшну розруху
      де телевізор з Бангладеш
      вино і нігтів срібна креш
      завершують холодні рухи

      війнеш волоссям номер п’ять
      шанеллю подихом шовками
      шепнеш портретам що висять
      моїм
      де я страшний як тать
      (що – правда кажучи між нами)

      Цей твій до ниточки прихід
      Твій вік бальзаківський за тридцять
      Ледь-ледь…
      І цей вгорі москіт
      Що спати нам не дасть як слід
      Якщо захочеш залишиться

      Це все – із хронік
      З давніх днів:
      Цитата-пауза-цитата
      Це я зліпив їх як зумів
      Це я придумав я спалив
      Мені тепер це все читати

      Тут пахне ладаном ефір
      І заказухою моцáрта
      Але якщо прийшла – повір
      Любов не має меж і мір
      І жити –
      Хай без мене –
      варто



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. +++
      обличчя твоє яке ввечері білим було
      зранку іще біліше
      що ми і власне кому завинили тепло
      плечі і вірші

      ліктів сліди і ще часом колін
      на простирадлах нічних
      вуст без розмови
      двоє загублених поглядів майже уже нічиїх
      одяг зимовий

      осуд сусідів і двох контролерів метро
      протягу там же
      ось доказалася казка шальвари шатро
      фініки замші

      снігу нічного холодний лишайник і мох
      вітру наділи...
      що б ми робили якби залишились удвох...
      ...що ми зробили...




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***
      Залишимось удвох.
      Залишимось, кохана.
      Кімната – три на п’ять
      І килим – два на три.
      Залишимось удвох,
      Полічим наші рани
      І заговорим їх.
      Кохана, говори…

      Десь ніжність відцвіла
      На полинових вітах,
      На лозах залізниць,
      На колючках невдач…
      Десь вигіркла любов…
      На вигорілих квітах –
      Наш світанковий сміх
      І опівнічний плач.

      Як далі? Далі як?
      По колу все, по колу…
      Нудний калейдоскоп
      Продмагів і боргів…
      …Тут є один трамвай,
      Який виходить в поле,
      Тут є один лиман
      І хвилі кураїв.

      Над урвищем одним,
      Над глинищем червоним,
      Над вогнищем небес
      Вечірніх золотих,
      Я так тобі скажу –
      Що ми удвох – до скону…
      Ти пробувала йти,
      І я піти не зміг.

      Нам двох одні свята,
      І храми, й попелища…
      І ніч – одна на двох,
      І син…
      І номери…
      І номери могил
      Міського кладовища:
      Якщо вже – 202,
      Тоді вже – 203…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 6.38 | Рейтинг "Майстерень": 6.17

    9. ***
      Лишилося втратити ще тебе і порахувати. Тепер усі.
      Іще б ніхто ніде не подумав, а я вже знаю про це.
      Лишилося ще закрити легенько, якщо не проект, то процес,
      і навіть якщо іще не процес, то шепіт цих голосів,

      які любили мене просто так за те, що я дурень і ніч,
      що можна в ліжку курити цигарку разом на двох одну,
      що можна вдвох грозу пережити і навіть коротку війну,
      і на півслові піти уранці на електрич

      нарешті звільнитися час і можна садити над лиманом сад
      архіви перетрусити бо і спалити спалити їх
      життя усім практично всім дається та не для всіх
      і світ біліє у білім світі короткий мов озирнутись назад



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 6

    10. ***
      процес доживання - мистецтво тонке
      противне і пишне як пити саке
      по-перше: безсоння по-друге: вночі
      нуль три набирати
      по-третє: дощі

      сухарик дві молі чаї папірці
      півбіблії в кожній окремій руці
      на тумбочці в мисочці жовта хурма
      хурми і турми від
      рятунку нема

      і звички яким ні зупину ні меж
      сусіди що дивляться як ти ідеш
      якщо ти ідеш...
      а якщо ти мовчиш -
      долоня жовтіє-чорніє як чиж

      банальне: про спогади фото і про
      що хтось там горів і творив там добро...
      ...а жисть промайнула яскрава така
      неначе ганчірка по морді бика...



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 6.17 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    11. ***
      ось весна. що робити з нею?
      знов прийшла. хто її просив?
      горобці несуть ахінею
      із усіх своїх голосів

      ну там промені і струмочки
      ну там дамочки цок-цок-цок
      ну дощі та інші примочки -
      навігація берег пісок

      томик віршів старого бахита
      навіть гості - ви ви і ви
      виправдовуєшся: треба жити.
      так і треба тобі. живи.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ***
      Це не твій маршрут. Не зарікайсь
      від тюрми, суми
      й бібліотеки.
      Плин полиць. Читачки. Тихий клекіт.
      Запах пилу. Рукавів.
      Рукав

      доторкнеться так або не так…
      Вольний син
      пивниць, спідниць і карми…
      Мабуть, не минулися безкарно
      так безхмарно згублені літа.

      Серед чагарів чужих епох
      мостить не тобі гніздо епоха…
      Дівчинка взяла Захер Мазоха,
      їй милішим став Захер Мазох.

      Втрачені, забуті – на руках.
      Пил дитинно вухами ворушить.
      І читачка вийме тобі душу
      пальцями в перстенях і словах.

      Відлетить число з календаря,
      відпливе “Мерло”, як бистрі ріки…
      І вона піде собі навіки,
      так, як все пішло
      із “Кобзаря”.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    13. ***
      Час наступає. Весела пора.
      Підсумки б'ються.
      І многі печалі.
      Карти відкрито. Скінчилася гра.
      Вогник по свічці стікає помалу.

      Бігають пальці партнерів,
      як ртуть...
      Серце ще стукає,
      але не вміє...
      Може, на похорони прийдуть —
      Тиха надія.

      Скільки там жити!
      І клопіт один —
      Дуба, сосни
      чи канадського клена.
      Листя віночком з вершин і низин —
      Вії зелені.

      Солі начумакувать для сльози,
      Скласти рукописи,
      мило і крила...
      Боже, поїхав...
      як колесо з
      Автомобіля, що не прикрутили.

      І коли дівку во врем'я святе
      В ліжко кладеш
      на останню утіху —
      Може, на похорони прийде
      Думаєш
      Тихо.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ***
      тут буде тихо ближче до зими
      як баклажани сплинуть за людьми
      і полини закінчать вигорати…
      серпневі землі цвинтаря церата
      капличка на уславлення чуми

      тут можна жити хоч би й на зерні
      на вигорілих вівцях і стерні
      на хлібі на воді і на пейзажі

      вогонь із дерези птахи із сажі
      і мідяки у глиняній свині

      а ще хатинки глиняні боки
      і глиняні пожовклі огірки
      і того хто сказав: «тут можна жити»
      висить портрет гвіздком в стіну забитий
      і кров тече в макітру із руки

      приїде трактор – гусениці злі –
      горОда виоре і вижлуктить шаблі…
      тут ближче до зими буває тихо
      тут так буває що якби не дихав
      то взагалі



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    15. ***
      розбудиш вранці свого короля
      і свій король піде варити каву
      плита дахи генделики іржаві
      і вся що у європу йде держава
      здригнулась і прокинулася для

      мобільник королівський загуде
      чотири ноти автор л. бетховен
      і ранок починається на повен
      свій зріст і прилітає птиця овен
      печінку клюне - мертвою впаде

      король розгорне мапу стольний град
      корона заважає але мусить
      похилить нижче голову
      і мюслі
      відсуне вбік
      убік відсуне вуса
      і вип'є трохи дону із дніпра

      землі наріже лютим ворогам
      перечитавши "київ на долонях"
      дружину свисне - скачуть тільки коні
      війни не вийде: брешуть на червоні
      щити
      дружинники надвечір тут і там

      отож король візьметься за старе -
      за хутро бистрих мавп і різних левів
      наллє вина у чарку кришталеву
      але хто поцілує королеву
      яка його будила-
      той умре



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ***
      куплю собі ослика
      назву його Павликом
      пісок пахне островом
      кораловим

      ми будемо їздити
      в траві спантеличеній
      де одуди з гніздами
      і змії з обличчями

      де скіфи з румунами
      морили Овідія
      орфеями струнами
      і винами «Лідія»

      я бороду вирощу
      білішу від берега
      торбиночку випущу
      ягнятком у верески

      куплю собі ослика
      поїдем під хмарами
      і що ми попросимо –
      те нам і примарами



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    17. ***
      а з тебе вийшла би непогана черниця
      віри немає але є обличчя біле
      але є ім’я легке і коротке як чорна птиця
      і є ще те що ми вдвох залишитись не зуміли

      краще Богові аніж наприклад шулявському лоху
      твої губи і складені разом долоні
      в тебе вийде – я вірю – молитись за цю епоху
      і ще трохи за мене коли мої руки тобі схолонуть

      і у келії тихій серед української тихої ночі
      одну книгу де хрест замість назви
      у тебе вийде читати…
      …а повітря як одяг знятий довгий
      і чорний тріпоче
      коли ти на кухню вночі за цигарками
      виходиш з кімнати…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    18. ***
      востаннє твій хворий на голову голос почути
      камінь з душі впаде – нема на чому триматись
      жаль що в твоїй камасутрі відсутня поза спокути
      тож – як писав чичибабін – їжте без мене томати

      мені хай лишається воля її золоті абсолюти
      її криваві тачанки копита і чортополохи
      її важкі алкоголі її депресії люті
      її жінки випадкові над урвищем в житі трохи

      я знаю які одежі вдягають у ці дороги
      які записки мотають які на світі міста є
      востаннє твій хворий голос,
      як хвіст ластів’їний – ноги
      у чорних потертих джинсах
      які уже не пам’ятають



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***
      двадцятий вечір тебе немає
      далеко ти
      цей телевізор пора продати комусь за так
      летять мов коні тараса бульби в дніпро коти
      нечиста сила весна як відьма
      любов як мак

      хвороба як і
      пророкували
      стає важка
      точніш важкою
      галюцинацій
      не вистача
      тебе немає тут де ковзала твоя рука
      холодне срібло ляга на ковдру мені з плеча

      прощай слов’янко
      волосся біле
      а очі – смерть
      весільну службу у церкві правлять
      далеко ти
      і дзвони в небі і крила мідні і круговерть
      і Бог на двоє нас розриває із висоти…




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***
      Завтра випаде дорога.
      Ковдру з кемела старого
      ти відкинеш. Наші ноги
      розплетуться, як коса.
      Ми не знаєм, що втрачаєм.
      Губи чорні, наче чаєм
      або черню, або зграї
      птиць в осінніх небесах

      почорніли.
      Наше літо
      проблукало булим світом,
      моя дівчинко, лоліто, -
      ніч не наша, день не наш.
      Викличем таксі на згадку.
      Хай святиться наша хата.
      Іграшкове левенятко –
      твій практично весь багаж.

      Може, ще коротке свято
      слів і цигаркових яток,
      пальців пальцями зім’ятих,
      переливи двох імен.
      Ти - летиш. Тобі – летіти.
      І тебе вже не спинити
      ні борисполям, ні квітам,
      ні дощам у штаті Мен,
      ні надії, що – ніколи
      ні за які там оболи,
      ні за негри, як соколи,
      не забудеш ти мене…
      Одинадцять тисяч метрів.
      Срібна ладанка на светрі.
      і любов, яка до смерті –
      ти казала –
      не мине.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ***
      за гріхи мої тя'жкі за це і це і оце
      Бог мені дав тебе і потирає руки
      твій телефон далекий
      і мій у ньому фальцет
      чомусь всі з прилук
      що це
      за місто таке – прилуки

      мав собі задум мабуть
      маю підозру – тонкий
      руки твої і риси –
      також тонкі доволі
      голос…завжди на голос я ловлюся –
      такий
      немов малюнок по дереві –
      скажемо по тополі

      і що з цим всім щастям робити
      що жити навряд чи дасть
      що впало як зірка вертепна
      загублена колядниками
      лягає дорога дальня
      я вже не кажу – не в масть
      а просто така дорога –
      як розвести руками


      іронія не порятує
      досвід і тощо – теж
      вкупі з молитвою в церкві
      київського патріархату
      і ти – причинна як мінімум –
      в білому увійдеш
      і щоб це зробити
      кроків
      треба не так багато


      треба забути – знаю –
      треба й не знати було
      а якби й знати –
      тільки як невідому актрису…
      задум тонкий холодний
      наче мороз на скло
      на що було зі мною –
      руки твої і риси…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ***
      Ти колись прочитаєш це.
      Знов холодний циклон з Росії.
      Упадуть на твоє лице
      Відблиск слів і господні вії.

      У «Корчмі» що таки – корчма,
      Де і зараз усе погано,
      Ти мовчала мені двома
      Золотими, як лід, губами.

      І летіли над стіл птахи
      Часом – пальців, а часом – диму,
      І сміялись легкі гріхи,
      І так легко з такими ними.

      Обірвалось, як не було,
      Бо і що там було крім кави.
      Замітало корчемне скло
      Золотими, як лід, снігами.

      Я не знаю тепер, де ти.
      Пахне воском різдвяна меса.
      В кришталевій – до самоти –
      Попільничці горить адреса.

      Зеленіє в снігах вагон.
      І залізна, як лід, дорога.
      Забувати – нема кого.
      І згадати – нема для кого.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. ***
      О, цей по дорозі
      ще й чорний по-чорному жук,
      як тінь від акації,
      власне, як тінь від колючки.
      Наразі, моя декларована тихо
      дорога до штучки,
      точніше, до штуки -
      ковтає чужинський каблук.

      Секрети майстерності в тому -
      що мишка хвостом
      у будь-який час може
      ціле яйце завалити.
      Гризеш олівця без одвіту.
      Сидиш, оковитий.
      І аркуш не вмієш,
      а хочеш - бо хочеться -
      том.

      Маестро в селі. Творча криза.
      Печальний маестр.
      Ні сліду. Ні учнів. Ні школи.
      Спивається школа.
      Рукопис ворушиш у грубці,
      як Гоголь Микола,
      що риску підводить
      під чорний полтавський реєстр.

      Рядок до рядочка. І знову, і ось тобі є
      що креслити, що
      порубати, як ірода витязь…
      І хочеться коротко, сильно
      і страшно напитись,
      а в хаті спиртного -
      лише чоловічий картьє.

      І - звичка не пити,
      як дівка у хаті стоїть,
      і піч колупає,
      і курить в рукав вишиванки.
      Із саду нічного
      до шиї підсвистує віть.
      І в білій долоні -
      обвуглений палець циганки.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.67

    2. ***
      Чорний волик був чорний,
      бо це мій улюблений колір, панове.
      Він стояв під горою,
      гора була сірою
      так у житті повелося.
      Він жував едельвейс, горицвіт,
      ломикамінь
      та інші поважні рослини,
      Що отруйні, напевне,
      а волик живий і чорніший,
      як зразу.

      Його роги,
      як руки і ноги добродія Шіви,
      Його очі,
      неначе туркменський інжир
      на базарі Привозі,
      Його груди…
      о Господи,
      текст мені звідкись знайомий,
      Як і заповідь Божа,
      що рекомендує
      не красти нічого.

      Його… Поруч пастух.
      Він на дудочці по барабану
      Грав, бо що тут поробиш,
      як волик пасеться,
      а дудочка грає.
      Малер із фатерлянду розклав
      свій мольберт
      і змальовував нишком,
      Отже, скоро почнеться,
      у червні,
      у третій декаді, здається.

      Водограй туркотів
      про всі звиви і вивихи
      власні і прісно.
      В небі тихо кружляв
      симпатичний орел з с.м.т. Коломия…
      Час закінчувать мову
      дозволену, браття,
      і Шахерезада
      У снопи шкандибати пішла.
      Але волик був чорний.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 6

    3. ***
      Дощ. Туман. І осінь змокла.
      Ти читаєш те, що звикла:
      Про Перікл убив Патрокла
      Чи Патрокл убив Перікла.

      Може й Гектор. Я не проти.
      Провінційні пересуди
      про
      що з нас не вийшло доти
      пари, що уже й не буде

      двох коханців: блудних сина
      і дочки на залізниці...
      Чорні алазанські вина.
      Білі слобожанські птиці.

      Вип"єм одночасно кави
      вранці в двох своїх столицях.
      Отакі-то наші справи,
      киця.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    4. ***
      … ти -
      що зелені очі пальці тонкі в чорнилі
      ти - золоті верлібри і каберне на вустах
      ти увійдеш першою
      ти зупинишся біля
      ти мені очі прикриєш і проживеш до ста…

      … ти ж -
      що мотала душу грудень січень і лютий
      березень квітень травень
      ти - що хотіла ще
      червень липень і серпень…
      коли зберуться люди
      всім їм щоб забирались крикнеш через плече…

      …ти - що страждала чортзна
      де чого і навіщо
      ти - що телефонувала і сопіла вночі
      ти залишайся там же між почуттів найвищих
      ти - що кричати будеш -
      там собі і кричи…

      …ти - що боїшся розголосу і дуже добре знаєш
      де і в якій шухляді вицвілий компромат
      ти увійдеш третьою
      пурхнеш як білий заєць
      як ми колись гойдались в просторі двох кімнат…

      …ти - що забула адресу
      ти на байковий цвинтар
      сходиш домовишся з тими хто там працює й лежить…
      ми зустрічались взимку я тебе звав вінтер
      і додавав: леді
      і забував за мить…

      …ти що і не збиралась бути зі мною…
      пара
      з нас так і не сплелася -
      теж підповзай на шум…
      …ну і можливо ти ще
      з ким лежимо зараз
      ти телевізор дивишся
      я собі віршик пишу…




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    5. ***
      а ти і не знала якої хотіла ціни
      намисто стікало мов кров на початку війни
      казенна дорога і гойя і гоголь бур’ян
      головка
      і психіатрія - це знаєш нічого наука така

      снодійне заснуло згорнулось калачиком спить
      на столі
      готелю якогось де близько до Бога і вата на склі
      де радіоточка розбудить о шостій волаючи :"Ще…"
      де кров’ю із горла на сіру подушку намисто стече

      де вранці - дільничий
      за ним - коридорна
      за ними - не ти:
      - роз’їдлився дід ні щоб дома сидіти
      між квіти й коти…
      у сквері запахне палаючим листям або шашликом
      а ти і не знала
      всміхалась і спала
      і кров з молоком



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    6. ***
      вийде вночі на кухню
      тихо доп’є вино
      одяг свій позбирає по двокімнатній квартирі
      світло ввімкне і світло — як золоте руно
      очі — якщо згадаю — хай тоді будуть сірі

      сумочку — якщо мaла сумочку — на плече
      плащ потече від шиї на молоді коліна
      я ніби буду спати
      щоб не казати: «ще
      трохи побудь зі мною»
      і за якусь хвилину

      двері собі здригнуться ліфт захрипить в стіні
      треба було б доспати
      але незручно якось
      все-таки йде назавжди
      все-таки глупа ніч
      все-таки глупа мудрість
      все-таки зодіаки

      трохи перечекаю щоб не вернулась ще
      чай на плиту поставлю — пара полізе вгору
      вслухаюсь щоб почути в грудях пекельний щем
      і не почую щему —
      щем закінчився вчора

      легше стає відпускати
      все що я мав — не моє:
      світ час і простір включно з чашкою серед столу
      і затихання кроків що завмиранням стає
      і карамелька трамваю
      що за щокою Подолу




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    7. ***
      я прокинувся від головного а отже тупого болю
      головне тепер випити пігулочку спазмалгону
      прочитати молитву тиху
      на понищення алкоголю
      …тебе нема тебе не було тебе не буде до скону

      тебе я придумав увечері вчора — не далі —
      тоді я хотів ще придумувати це і таке інше
      але звідки ці розсипані покотом
      на підлозі коралі
      і ці підозрілі розкидані де попало як вірші.

      Цифри на папірці семизначні —
      либонь номери телефонні
      які записала напевно та якої нема не було
      і не буде
      які крутити — все одно що крутити пальцем
      побіля скроні
      бо результат той самий: тебе немає усюди

      а далі — місто яке трамваями і сабвеями
      зранку морили
      шурхіт машин виповзає із-під гардинних китиць
      все що було — разом із пам’яттю та із надією
      разом — згоріло
      головне тепер правильно
      попелом розпорядитись



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    8. ***
      ресторан був районний і звався «супутник» але
      сигарета була «стюардеса» коньяк називався чотири
      зірки
      років — сімнадцять
      цукерка світилась суфле
      і життя починалось відсутністю повної міри

      ще нескоро присниться вночі мертва мама і сніг
      або виклює губи розгублених віршиків зграя
      мотоцикли чекали нічних самогубців своїх
      наших рук і дівчат і впечатаних в землю сараїв

      наших битих гітар що не знали ні лорки ні нот
      наших тихих пісень
      про мальчішечку і прокурора
      ще нескоро тебе продадуть за п’ятсот чи шістсот
      еврів
      ті які поруч стояли ще вчора або позавчора

      але як ледь здригався коньяк як звивався і як собі цвів
      як темнів коли вже наливалось у склянку багато
      як акація пахла всіма колючками і слів
      не було і не треба: камоенс камю кавабата

      біле плаття тремтіло між вуст і заглушених «яв»
      і помада червона темніла обличчям розтерта
      але тихо автобус на автовокзалі стояв
      і водій іще спав
      він був циган
      година — четверта



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    9. ***
      а все одно ми будемо завжди
      гойдаються євангельські сади
      ягнятко у руках мов білий дим
      і німб як пес вгорнувся в узголов’ю
      на водах ходять рибами сліди
      це ми коли по водах йшли сюди
      лишили їх — нерівні їх ряди
      і плавники легкі налиті кров’ю

      в пустелі жити де людей нема
      де зрештою пісок із обома
      поволі розбереться
      наче змах
      руки
      гюрза ковзне своїм барханом
      вода якою йшли або зима
      якої тут нема і ти сама
      нас вбережете буде наш роман
      такою книжкою прости Господь романом

      де хліб вода слова вино з води
      і єресь: твої груди дві звізди
      хай тінь впаде а ти не упади
      на поясі твоєму в’язка кроків
      пісок граніт і письмена слюди
      а все одно ми будемо завжди
      ми вдвох ми єсть народ який ходив
      по сорок шість
      і сорок вісім років



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    10. ***
      Над мою нору торішню,
      Над її мої печалі
      Пропливає сніг і крига
      Із човнами пополам.
      Ах, як ми переживемо
      І як житимемо далі!
      А ще далі — ми не скажем
      Ні печалі, ні човнам.

      Все забудемо, крім того,
      Що весна в полях мишкує,
      Що цвісти, напевне, буде,
      А не буде — теж цвісти.
      Викотимо білу хатку
      Ми на гору крем’яную,
      Заживемо і забудем
      Про Сізіфові понти.

      — Добрий вечір, моя мила, —
      Я казатиму під вечір,
      — Добрий вечір, мій коханий, —
      Вранці ти відповіси…
      Ніч над містом триголовим…
      На сьогодні все.
      До речі
      Твої руки, твої плечі —
      Невимовної краси.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    11. * * *
      Пізній вечір.
      Затіяна гра у слова.
      Білий аркуш біліє
      біліш, ніж спочатку.
      Рідна мова жива! Рідна мова жива!
      А мовчання вирізьблює мовчки печатку.

      Шлях угору згубивсь
      на високій горі,
      де сніги ще біліші, ніж аркушик білий.
      Пересвисти вітрів,
      переплески морів,
      картярів пересмики сумні і несмілі,

      Вже проклюнулась північ. А слово з пера
      не злітає нікуди. Сидить, як папуга…
      На хера та висока
      стоїть ой гора.
      На хера ой ще вища
      та друга…

      2000



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    12. * * *
      Кіт на глині.
      Очі сині.
      Жменя кігтів у руці…
      Золотим мішком —
      не клином —
      відлітають горобці.

      Недалеко. Не останні.
      Відлітають,
      але ні.
      Сіль клювати на лимані,
      пил купати на стерні.

      Тут на зоні був Овідій —
      зек на прізвисько Назон…
      Між медей, медуз і мідій —
      молодий масон
      Ясон.

      Заколотник. Злодій, може.
      Раб руна і пан погонь.
      Темний,
      мов таємна ложа, —
      поміж хвиль
      його
      "Арго".

      Хтось іще бував, напевне,
      умирав чи відлітав, —
      в берег білий,
      в шерех темний
      тобто втоптував літа.

      Ну, а нам це все…
      І потім
      поміж пальців —
      і дай Бог…
      Наш лиман лежить Потопом
      з чорним човником для двох.

      2000



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 4.83 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    13. * * *
      Я не знаю,
      що сказати.
      Може, буде інший раз.
      Обраних — не обирати,
      убивати
      скаче час.

      Коник б'є копитцем глину,
      три хрести — такий алюр.
      І крило — мов куля в спину.
      Три хрести. Церковний мур.

      А якщо впаде на краще,
      що й казати — не кажи.
      Антологія пропащих —
      апологія. Режим.

      Наче сіть сплітає казку
      і хрипоче букви злі
      від Палажки
      до Поразки
      і до чорної землі.

      2000



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    14. * * *
      Вітер відкотиться каменем чи кураєм,
      чорним лиманом
      сповзе, вигинаючись, хвиля.
      У бур'янах заспіває, присипана пилом,
      польна сирена, убита натільним ножем.

      Не самоти, а відсутности душ і людей
      прагне душа
      під турецьким понищеним муром.
      Дні приосінні гортати, як лисячі шкури, —
      власне, остання з останніх посутніх ідей.

      Попри усе — не вдається. На крок і на крик
      друзів багато. Це південь. Базар, наче спосіб
      жити.
      …Зміняти останню цигарку на осінь —
      це дуже просто, але так ніхто і не зміг.

      Тільки б зуміти. І тільки б зуміти навік.
      …В тиші, якій ні вінця, ні кінця, ні закону, —
      тишу впіймати,
      і тиша заб'ється в долонях,
      наче у мідному дзвоні кривавий язик.

      2000



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    15. * * *
      Вийти — ходити. Ввійти — і ходити знов.
      Думати щось
      або думку гадати — краще.
      Власне, історія — вмочєння корогов
      в кров посполитих
      на землях, від смерти пропащих.

      Отже, на тлі історичному — осінь така ж.
      Листя в темницях гілок виколисує масову втечу.
      Дощик осінній —
      не днесь, і не ввесь, і не даждь.
      І течією потоку — тече голова Предтечі.

      Тільки відчую, можливо, а зрозуміти — зась…
      Хай зрозуміють розумні, що все розуміють люто:
      Тільки в селі, у мороці вступить собачий князь,
      тільки при склі, у Моринцях
      нікому буде почути.

      2000



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    16. * * *
      І кликав Мойсей до Господа, кажучи:
      "Що я вчиню цьому народові?
      Ще трохи, — і вони вкаменують мене".

      Ще трохи, — й вони вкаменують мене.
      Пісок насипали руками
        віками.

      Ні птиця не перелетить, ані камінь,
      ні амен,
        що губи мені розітне,

      Лиш марево звір заблукалий жене,
      і тихо ковза на мій ніж празниковий
      ненависть, яка — не зі зла,
      а з любови.
      Ще трохи, — й вони вкаменують мене.

      Якби мені очі, і слово дурне,
      й знання про дорогу — заліплені воском…
      Ці люде, вони не від Бога —
      від Босха.
      Ще трохи, — й вони вкаменують мене.

      Ще трохи, — й вони вкаменують мене…
      І дійдуть — не перші, так треті — крізь темінь…
      І вітер з пустелі
      в селі Віфлеємі
      порожніми яслами тихо гойдне.

      2000



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    17. * * *
      Отче наш,
      осінній сад…

      Повні золотим насінням
      сині стільники осині.
      Реr spem spero astra ad.

      Тільки чорний виноград
      упаде на білу шию.
      Люба, все туман укриє —
      двоє урвищ, троє хат.

      Час летить. Він під і над —
      довга безнадійна линва.
      І кленове листя — клином,
      мореходом на Синдбад.

      Три змії із моря вряд —
      на три камені над морем.
      Хтось один співає хором.
      Шия. Чорний виноград.

      2000



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    18. * * *
      Не тільки ілюзій —
      реалій нема.

      Стільці Іонеско. Дванадцять, здається.
      Листочком зеленим осіння зима
      над літнім століттям тріщить і сміється.

      За спиною — вузлик на згадку про кри—
      ла. Шлях, як в нору, заповзає у стежку.
      Повітря немає — усуціль вітри.
      І поводирі, що сліпіші од решти.

      І виклик. І поклик. І заклик. І крик.
      І доля приходить походом зі сходу.
      І цей, що назустріч іде, чоловік
      у чорнім лахмітті,
      що зветься народом.

      Шикується шабаш під музику ґрат.
      Ілюзій нема. І реалій немає.
      Лиш перстень на пальці — як чорний квадрат
      з портретом
      чорт знає кого
      з горностаєм.

      2000



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5

    19. * * *
      За спиною - майже нікого нема.
      Може лиман.
      Могила, може, покú що - скіфська.
      Кущ кизилу над урвищем,
      мов бусурман,
      Що молиться
      або просто відбився від війська.

      Вужик лиманський,
      як елінський перстень, лежить
      взявши камінчик у темну свою оправу.
      Горлиця в дзьобі несе
      оливкову віть,
      або іншу якусь приправу.

      Попереду - теж небагато:
      власна суха рука.
      Оце, напевно, і все,
      принаймні, найбільш цікаве.
      Могла би бути деталлю наявність на ній жука,
      наявність у нього крил, якби він ті крила розправив.

      Сенс життя - якщо був -
      артикульовано весь.
      Друзі - якщо були -
      зблукались у різних списках...
      ... Стіни відкриті, як двері.
      І коні збивають овес,
      злітаючи, наче ворóни,
      з вечірнього тамариску.

      2003



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5