Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Козак Дума (1958)
Пора прийде і підемо до Бога,
але немає часу для душі…
Коли ступлю на неземну дорогу –
за мене говоритимуть вірші.


Рубрики / Мелодії кохання

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Єдина
    На плечах твоїх відбиток долі,
    на обличчі – усмішки сліди,
  •   Осіння радість
    Радію я новому дню,
    що починає світлий ранок,
  •   Не та
    Час не лікує – лиш маскує рани
    чи гоїть, залишаючи рубці…
  •   Не те чи не та?
    А ти робив, що я бажала –
    шовки і квіти клав до ніг.
  •   Не по дорозі
    Ти так і залишилась назавжди
    холодною зорею небосхилу,
  •   Вірш у ліжко
    Після кави – вірш у ліжко
    і цілунку оксамит.
  •   Квітнева осінь
    Капля за краплею – хлипає небо,
    миють бруківку струмки.
  •   Просто осінь
    Ніхто тебе й ніколи не любив
    так віддано, як я тебе кохаю!
  •   Не сумуй
    Не сумуй, кохана, все минеться
    і зажура врешті відцвіте.
  •   Бракує слів
    Бракує слів у мене і у тебе.
    Мовчить душа, коли сльоза кричить.
  •   Не помилися
    Як блискавка майнула небосхилом,
    стрілою полетіла вдалечінь…
  •   Осіння дорога
    Ось і осінь стала на порозі,
    ніжне літо хутко відцвіло –
  •   Візьми
    Візьми! Візьми мене за руку
    і поведи за небокрай,
  •   Передранкове
    Ніч усю оселю хижо вкрила,
    морок простягає темні крила
  •   Ранкове
    Погожий ранок, ніби молоко,
    над річкою звисає у повітрі
  •   Вогонь надії
    Важка імла укрила землю,
    навкруг панує чорна ніч…
  •   А там і осінь
    Ховає обрій сонця булаву,
    що золота проміння сіє в річку.
  •   Літній дощ
    Ласкавий, теплий літній дощ
    неспішно пестить Коломию.
  •   Весняний чай
    Куди цьогоріч ділася весна?
    Де спочиває? На якому плаї?
  •   Одна-єдина
    Якби я міг надихатись тобою,
    напитися твоєї чистоти!.
  •   Вона
    Таки душа зустріла рідну душу
    і забриніла чарівна струна.
  •   У твоїм полоні
    Така ти перша у моїм житті,
    а воля божа – може і остання.
  •   Як не дивно
    Пошматували мій вечірній спокій
    твої зелені очі навісні,
  •   Весняні сни
    Я закохався? Ні, не може бути!
    Це нереально-дивовижний сон!
  •   Жартівниця
    Мені знедавна стала цілим світом
    троянда мила, білі пелюстки.
  •   Зоряне тепло
    Не доля ружі стати цілим садом,
    як і людині замінити світ,*
  •   Запроси у казку
    Подаруй мені усмішку, люба,
    та думками на мить обійми
  •   Моя маленька балерино
    Обличчя миле і вуста,
    тендітна мовби яворина…
  •   Дорога у безмежжя
    Замела, засніжила, завіяла,
    захурделила знову зима
  •   Окрилення
    Вечірнє сонце падало за обрій,
    у злото фарбувавши небосхил.
  •   Застигла мелодія
    Застигла мовчки скрипка у руці,
    смичок повис із нею непорушно…
  •   До сих пір
    Ти обернулась і пішла,
    із уст не впало жодне слово…
  •   У вирій
    Хмари, море, бірюза,
    пляж піщаний під ногами.
  •   Я чекаю
    Я у всесвіту десь на краю…
    На задвірках мінливої долі
  •   Обжинки долі
    Буває прикрощів немало,
    на жаль, у нашому житті,
  •   Параноя кохання
    На зустріч більше не чекаю,
    не жду дзвінків ані листів
  •   Найлютіший ворог
    Любіть на відстані, в думках,
    у мріях і у сподіваннях,
  •   Добраніч
    На добраніч! Спи, кохана,
    пізно вже.
  •   Просто дощ
    Погода – клас! А дощ? Він просто йде…
    Сльозами струменять краплини смутку…
  •   Подаруй мені крила
    Мости розведено укотре,
    а ми на різних берегах…
  •   Лише ми
    А час летить, усе минає…
    Ніщо не стале на Землі.
  •   Слід
    Із часом навіть зорі в небі гаснуть,
    а змучене кохання й поготів…
  •   Не спасти
    Ми намагалися кохати
    як вперше, щиро і не раз…
  •   Вечірній мікс
    Ми вечір цей зміксуємо на двох
    під запашну гарячу львівську каву.
  •   Аби
    Упитись хочу чарами твоїми,
    у ніжності забутись твоїх рук,
  •   Нитка Аріадни
    Тебе я кохатиму вічно,
    бо смерть то іще не кінець.
  •   До дна!
    Розчинимось у карамелі часу,
    у всесвіті казкової нуги,
  •   У чому сенс
    На видноколі люта вічність,
    секунди краплями – кап-кап…
  •   Несподівана зустріч
    Зустрілись якось з осінню весна
    на середи́ні сонячного літа
  •   Саме той
    Як довго я тебе чекала,
    та все ж обаві віддала…
  •   Суголосся листопаду
    Поміж сріблястої пряжі дощу,
    під парасолею світлої хустки
  •   Перший крок
    У цьому світі просто не буває,
    лякає вже взаємність почуттів,
  •   А ти на ранню осінь схожа
    Я загубився поміж літа,
    поринувши в казкові сни,
  •   Метаморфози фортуни
    Весною обернулась наша осінь,
    ти знову запросив мене у сни.
  •   Повірила
    За ширмою заплющених очей
    душі моєї болю не розгледів
  •   Наш листопад
    Гіркий талан мою планиду вершить,
    крива життя гайнула шкереберть.
  •   Не відпускай
    Не відпускай мене ніколи
    і хай там що… Не відпускай!
  •   Прости
    А ти пиши мені листи,
    я їх на відстані читаю,
  •   Вона мені сказала «так»
    Вона мені сказала «так»
    своїми милими вустами –
  •   Лише тебе
    Осінній дощ змиває поторочу
    незрозумілих дещо почуттів,
  •   Груші кохання
    Скажи мені відверто, друже,
    ти їв колись солодку грушу
  •   Чекаю
    Зів‘яли квіти поступово,
    не дочекалися тебе…
  •   Не спалось
    Не спала, слухала весну
    під осені свинцевим небом.
  •   Наша ніч
    Давай почнем усе спочатку,
    я запрошу у гості ніч,
  •   Ти
    Ти мов конвалія тендітна,
    як гладіолуси струнка.
  •   Під звуки скрипки
    Чарівно в тиші линули слова,
    у келиху іскрилося мартіні…
  •   Усе чекає
    Троянди зачекалися на тебе
    у кришталевій вазі на столі
  •   Ранкові аромати
    Чим пахнуть ранки? Росами зірниць
    і молоком туманів на світанні,
  •   Дарунок неба
    Цілує вітер усмішку твою,
    а сонце промінцями пестить губи.
  •   Я не можу без тебе
    Ми назустріч ішли,
    ми долали круту свою гору,
  •   Я повернусь
    Життя летить крізь хугу і туман,
    а в сонячну годину і тим паче.
  •   Моя маленька
    Ходили довго манівцями,
    нас розділяв підступний тин,
  •   Дивуй мене
    Дивуй мене своєю добротою,
    чарівністю своєю теж дивуй,
  •   Сільський едем
    Південна ніч у лузі виграє
    піснями цвіркунів і зорепадом.
  •   А я пишу
    А я пишу тобі вірші
    ночами, подумки, спонтанно
  •   Оба́ві край
    Ти вийшла феєю з туману,
    що очі густо застеляв,
  •   Лілія
    Ти квітка сонячна гілеї,
    чарівна усмішка твоя.
  •   Я буду пахнути тобою
    Я буду пахнути тобою
    під серця зрушене биття.
  •   Волошка
    Ти айстра маленька – волошка,
    ти квітка моя чарівна.
  •   Не можна
    Не можна, мила, словом змалювати
    те щастя, що даруєш ти мені!
  •   Моя любов
    Моя любов – безкрає море,
    безмежний синій океан,
  •   Закохала
    Закохала ти мене у себе,
    у свої озера лісові
  •   Боюсь
    Все не прийду ніяк до тями
    від поцілунку в тишині.
  •   Зізнання
    Принцесо люба, юна молодичко,
    вишнева квітко, серно чарівна,
  •   Пристрасті осені
    Пошию плащ собі прозорий
    з ниток осіннього дощу
  •   Якщо зустріну
    Якщо зустріну на стезі
    тебе, свою завітну мрію –
  •   Що ж насправді?
    Тебе так хочуть мої очі
    і руки хочуть, і вуста!
  •   Поема кохання
    В веснянім небі, висі голубій,
    я напишу поему про кохання.
  •   Позолота
    Куди поділась казки світла мить,
    чому не ваблять березневі ранки
  •   Даремно
    Пробач, принцесо, знову помилився,
    захоплення прийнявши за любов…
  •   Останнє бажання
    З тобою хочу заблукати
    у світлих споминах своїх
  •   Найкращий день
    Цей день – найкращий у житті,
    його не упусти й хвилини!
  •   Парусник „Кохання“
    Любов підносить, бадьорить,
    від неї виростають крила!
  •   Ніч-чарівниця
    На березі під музику прибою,
    у відблисках багаття і зірок,
  •   Ключі від щастя
    Ключа тобі від щастя подарую,
    відкрий ним двері в зраненій душі.
  •   Любові мить
    Ти приголомшливо красива,
    про тебе мріяв все життя!
  •   А хочеш?
    А хочеш – залишимось разом?
    Не місяць, не рік – до кінця!
  •   Міражі
    Іди до мене, я тебе шукаю,
    прекрасна незнайомко з юних мрій,
  •   Кончина любові
    Любов не можна знищити в собі!
    Які б трактати мудрі не писали…
  •   Най, най, най…
    Віддам я долі непомірну требу,
    щоб побороти заздрість і пиху.
  •   Хай би що
    Місяць зазирає у криницю,
    проникає в саму глибину.
  •   Ще доля буде усміхатись*
    Світ збожеволів, хтивістю просяк.
    Цнотливість продається, як і врода…
  •   На те вона й любов
    В думках іду лугами обережно,
    дрімає гай після весняних гроз.
  •   Мелодії кохання
    Мелодії кохання не згасають
    у тих, хто свято вірує в Любов!
  •   Любов і ревнощі
    Любов і ре́внощі – то серця жар і лід.
    Любов і ревнощі – як щастя і біда.
  •   Хміль кохання
    Оченята – немовби волошки,
    брови крилами чайки злетіли.
  •   Спогади про перше кохання
    Червону троянду в осіннім саду
    ще вітер холодний колише.
  •   Кохання мить
    Ми не вмираєм, помирає час.
    Триклятий час безперестанно гине,
  •   Осінні метаморфози
    Багряним листом падаєш в долоні,
    теплом не грієш, навіваєш сум.
  •   Принцеси Марса
    Прекрасне личко і чарівний стан,
    шовкові коси, шкіра з оксамиту,
  •   Я хочу
    Як хочеться знов тебе бачити
    і знову твій голос почути,
  •   І знову про Любов
    Коли говорять про потребу у коханні,
    якщо водою спрагу вже не втамувати –
  •   Твоя зоря
    Зоря палає я́сним днем
    у небі голубім.
  •   Ім’я твоє
    Немає в імені моїм ні розпачу, ні крику,
    у ньому міститься один прозорий, чистий звук.
  •   Скільки коштує кохання
    Як до лиця тобі моє кохання –
    з екранів нам реклама промовляє.
  •   Німі свідки
    Хтось залишив ромашки на лавці,
    невеликий красивий букет.
  •   Вічне питання
    Любов і розум – речі несумісні,
    хто б вам там що і як не говорив.
  •   Не ховайте почуття
    Своїх ви не ховайте почуттів,
    якщо вони до того ще й хороші.
  •   Зневiрена надiя
    Чому, скажи, ридаючи, ти мрієш,
    коли вже знаєш, що любов жорстока?
  •   Все в минулому…
    Твій пронизливий погляд не помітив відразу.
    Вечір п‘ятниці, сніг за спітнілим вікном.
  •   Дозвольте завітати в Вашу душу
    Дозвольте завітати в Вашу душу
    і з Вами розділить її самотність,
  •   У кожного вона своя
    У кожного любов завжди своя,
    та вічним почуття це не буває.
  •   Мій світ міг бути Вашим*
    Мене Ви пригадаєте не раз,
    мій світ хвилюючий і норовливий.
  •   Ніжність
    Мені так личить, любий, твоя ніжність!
    Ти одягнув мене у цей наряд.
  •   Жінки бальзаківського віку
    Найгарніші все ж вони у світі
    ті жінки, яким уже за сорок;
  •   Любіть!
    Яке прекрасне почуття любов!
    Воно не постаріє, не зів’яне,
  •   Не шукайте кохання
    Не шукайте кохання,
    бо воно зазвичай застає нас зненацька…
  •   Наше лiто
    Ми бачили сонце в шпаринку
    між наших спітнілих долонь,
  •   Даруйте квiти
    Жінкам даруйте завжди квіти,
    не тільки в свято, для годиться.
  •   Котики вербовi
    Уже й весна не за горами,
    усе чутніший її подих.
  •   Випускний вальс*
    Раннє літо, синій вечір, зупинився час.
    Випускний, усюди квіти, плавно лине вальс.
  •   Вишневий цвiт
    Вишневий цвіт на сотнях віт –
    серця бентежить навесні.
  •   Немає пісні кращої у світі
    Прислухайся, коли душа співає,
    нагальну справу їй не підкидай.
  •   Зацiлую тебе, заласкаю
    Зацілую тебе, заласкаю,
    захвилюю, немовби колись.

  • Огляди

    1. Єдина
      На плечах твоїх відбиток долі,
      на обличчі – усмішки сліди,
      а хода – легка, як пух тополі,
      що упав до ніг із висоти…

      У косиці вплетені світанки,
      погляд діамантами зорить.
      А коли уже ідеш до танку –
      взору не відірвеш ні на мить!

      За природою ж – міцна корінням,
      берегиня затишку, життя.
      Ти найвище всесвіту творіння,
      що веде народи в майбуття!

      Святість і гріхи уперемішку
      міцно у тобі переплелись.
      Ти комусь уже не нова книжка,
      а когось іще несеш увись!

      Бо неперевершена коханка,
      із твоїх не вирватися рук –
      насолоду цмулиш до останку
      під шалений серця перестук.

      Та немовби пташка – прагнеш волі,
      не тримає й клітка золота.
      До снаги тобі яскраві ролі,
      не лякає жодна висота!

      Під ногами головні герої,
      в почуттях практична і жорстка –
      слабкість обертаєш ти на зброю
      і тремтить душа у дивака.

      Часом ти сльозою студиш горе,
      коли серце крають лемеші,
      і готова висушити море –
      іскра лиш зажевріє в душі.

      Ніби непідкорена вершина,
      келих найп’янкішого вина…
      Ти така у всесвіті єдина
      і для мене ти – лише одна!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Осіння радість
      Радію я новому дню,
      що починає світлий ранок,
      і сонця теплому вогню,
      що ніжно золотить серпанок.

      Радію посмішці твоїй,
      що промінцем зоріє з фото,
      букету із казкових мрій,
      що поглинає всі турботи.

      У сні радію й наяву
      калині, осені причастю…
      Тобі радію й цим живу,
      а то уже – вершина щастя!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Не та
      Час не лікує – лиш маскує рани
      чи гоїть, залишаючи рубці…
      На тілі, серці оставляє шрами
      й синицю замість бузька у руці!

      Час не зціляє, не міняє долю,
      притлумлює лише нестримний біль,
      який гартує витримку і волю,
      немов зі спеки – в люту заметіль…

      Отак і ти, журавко моя мила,
      укотре уже стала на крило.
      Полинула за обрій, відлетіла
      у височінь, неначе й не було…

      Моє життя буденне, в тебе ж – свято,
      зорею сяєш на космічнім тлі.
      «Не та, кому я можу довіряти» –
      написано у тебе на чолі…

      Укотре втратив я свою синицю,
      не втрималася знову у руці.
      В блакиті розчинилась синя птиця,
      на серці залишаючи рубці…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Не те чи не та?

      А ти робив, що я бажала –
      шовки і квіти клав до ніг.
      Але цього було замало
      і я ступила за поріг.

      Чомусь тоді мене бісила
      твоя нестерпна доброта.
      Хоча вона давала сили,
      та щось не те чи я не та…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Не по дорозі

      Ти так і залишилась назавжди
      холодною зорею небосхилу,
      а зоряно-оманливі сліди
      уже не манять підійнять вітрило.

      У всесвіту безмежну далечінь
      лети собі своєю стороною.
      Стомилася? Спинися і спочинь,
      але не по дорозі нам з тобою…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Вірш у ліжко

      Після кави – вірш у ліжко
      і цілунку оксамит.
      Знову я гортаю книжку,
      сторінки твоїх ланіт.

      А твої ласкаві руки,
      ніжна лінія плечей –
      після довгої розлуки
      серце поглядом печеш…

      Вірш у ліжко після кави –
      подорожник для душі
      і до почуттів приправа…
      Нова тема для віршів!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Квітнева осінь
      Капля за краплею – хлипає небо,
      миють бруківку струмки.
      Вкотре уява вертає до тебе,
      в юності час нетривкий…

      Знов духмяніє рожеве намисто
      сакури в ярім* саду.
      Як у кохання незаймано-чисте,
      лячно до тебе іду…

      А поміж хмарами блиснуло синню,
      сонця майнув промінець
      і відганяю я думи осінні…
      Може весні не кінець?.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Просто осінь
      Ніхто тебе й ніколи не любив
      так віддано, як я тебе кохаю!
      Не знайдеться у світі більше див
      за цю любов! Я те напевне знаю.

      Забутися не можу день і ніч,
      стараюся не жити почуттями.
      Гоню оте із пам’яті опріч,
      але люблю. Безмежно, до нестями!.

      І часом тяжко думам дати лад,
      і душу укриває часу іній…
      А може осінь?. Просто листопад
      і крапельки роси на павутині?.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    9. Не сумуй

      Не сумуй, кохана, все минеться
      і зажура врешті відцвіте.
      Повернеться спокій знову в серце,
      де квітує вчора золоте…

      Промайне не раз перед очима
      у житах зелена смуга лип,
      а іще минулого личина –
      із волошок висушених сніп…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Бракує слів
      Бракує слів у мене і у тебе.
      Мовчить душа, коли сльоза кричить.
      Кохання піднімається до неба.
      Лишилася одна-єдина мить…

      Поволі відлітає наша осінь…
      Попереду без фальші листопад?
      Ми тонемо в німому суголоссі,
      своїм думкам не в силі дати лад…

      Люби цей день, його уже не буде,
      а завтра снігом раптом замете.
      Не розривай у думах мої груди
      і на поталу не віддай святе.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Не помилися
      Як блискавка майнула небосхилом,
      стрілою полетіла вдалечінь…
      Куди спішиш, красуне, ти щосили?
      Тебе не доганяє навіть тінь…

      Які краї приваблюють, кохана?
      У чому мотивація душі?
      А може підганяє серця рана –
      то не останній у житті рушій…

      Нехай ласкаво усміхнеться доля,
      і схилиться до ніг весь білий світ.
      Любов, говорять, гірше за неволю,
      але за сонце не прийми софіт!.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Осіння дорога
      Ось і осінь стала на порозі,
      ніжне літо хутко відцвіло –
      павутину бганок у обозі
      на чоло в дарунок принесло…

      Відгриміли теплі літні грози,
      віддзвеніли трелі у гаях,
      та тріскучі ще ген-ген морози,
      чути ще відлуння солов’я.

      У дорогу закликають мрії
      і пізнати є чого в житті.
      Ще не вмерла потайна надія,
      що кохання стріну в майбутті!

      Бо кохання – почуття нетлінне.
      Так, любов – то почуття святе.
      Хоч життя і надто швидкоплинне,
      та воно в безмежжя нас веде!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Візьми

      Візьми! Візьми мене за руку
      і поведи за небокрай,
      аби минулася розлука,
      скінчилася нестерпна мука,
      пізнала я нарешті рай!.

      Візьми в долоні моє серце.
      Візьми і вже не відпускай!
      Нехай забуду я про герці,
      втону у міріадах терцій
      і увійду, нарешті, в рай!.

      Полинемо із літа в осінь
      і не злякаємось зими.
      Через літа́, жнива і роси,
      через недолі сінокоси…
      Візьми. Прошу тебе, візьми!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Передранкове
      Ніч усю оселю хижо вкрила,
      морок простягає темні крила
      і тече жура до небокраю.
      Чорним сумом душу огортає…

      Загубився сон побіля тину,
      самотина – ніби павутина.
      Тихо опускається на вії
      безнадія. Дика безнадія!.

      Відчай сплівся у вінок терновий…
      Не дає промовити і слова
      біль нестерпний. Навіть усе суще
      умістилось в глиняний гладущик…

      Але серце зранене чекає
      ранок, що уже за неба краєм.
      Ще кохання принесе лелека,
      що набілом потече із глека!.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Ранкове
      Погожий ранок, ніби молоко,
      над річкою звисає у повітрі
      і сонечко веселим колобком
      угору покотило по палітрі.

      У дзеркалі ранкової ріки
      його проміння грає золотаво,
      а поряд десь, на відстані руки,
      вербові коси впали у заплаву.

      Між комишів легенький вітерець
      розносить дині пахощі з городу
      і росяно збігає путівець
      у цю п’янку, небесну прохолоду!

      А ти одна на березі стоїш,
      ворушить легіт ніжно русі коси
      і ноги пестить лагідно комиш,
      що вже омили кришталеві роси…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Вогонь надії
      Важка імла укрила землю,
      навкруг панує чорна ніч…
      Багаття ж – під небесну стелю,
      освітлює усе опріч!

      Горить вогонь, а з ним – надія,
      у полум’ї тріщать дрова…
      Дивлюсь на іскорки і мрію –
      а може ще любов жива?!.

      А може ще кохання тліє
      у глибині її душі…
      Вогонь леліє мою мрію
      і в серці пишуться вірші!.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. А там і осінь
      Ховає обрій сонця булаву,
      що золота проміння сіє в річку.
      Яскраво догорає літа свічка
      і серпень донотовує главу…

      А ми на різних долі полюсах…
      А поміж нами сотні кілометрів
      і лише виринає з часу нетрів
      та неземна, розплетена коса…

      Перетікає тихо у ніщо
      на марево подібне сподівання…
      А там і осінь, і пора прощання,
      та літо не минуло поки що.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Літній дощ
      Ласкавий, теплий літній дощ
      неспішно пестить Коломию.
      Іду по розмаїттю площ
      і про лазурний берег мрію,
      де на окрайчику землі
      чекає бажана, єдина,
      і крізь тривоги та жалі
      у думці я до неї лину…
      І кожна крапля – діамант,
      а разом кришталю потоки
      стікають тихо в фоліант.
      Усе тихіші мої кроки…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Весняний чай
      Куди цьогоріч ділася весна?
      Де спочиває? На якому плаї?
      А мо’ блукає Ліберецьким краєм?
      Та неодмінно вернеться вона,
      полине щедро бажане тепло,
      у лісі заквітують первоцвіти,
      а попереду – довгождане літо…
      Ще зніме шати талії стебло!

      Діждешся ти іще свою весну
      і пеститиме сонце ніжне тіло,
      розпустяться нарешті руки-крила –
      пробудишся, я знаю, віді сну…
      Відкриються і серце, і душа,
      і усмішка обличчя увінчає –
      поїтиме, я вірю, щастя чаєм
      з Великої Ведмедиці ковша!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Одна-єдина

      Якби я міг надихатись тобою,
      напитися твоєї чистоти!.
      Паперу б стоси я списав, сувої,
      і там була лиш ти, одна лиш ти!

      Одна-єдина, бажана, кохана!
      Таких ніде й ніколи не було…
      А я б од щастя почувався п’яним,
      твоїм довіку сповнений теплом!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Вона

      Таки душа зустріла рідну душу
      і забриніла чарівна струна.
      Нарешті я собі сказати мушу,
      що це вона. Вона, таки вона!

      А очі відірватися не можуть
      і серце заворожено тремтить,
      і сірі дні сирі тепер погожі,
      і десь у грудях солодко щемить…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. У твоїм полоні
      Така ти перша у моїм житті,
      а воля божа – може і остання.
      Вагався довго я, та все у тім –
      з ваганням не рахується кохання.

      Воно як повінь – раптом навесні
      нахлинуло усупереч прогнозам
      і погляд мій зненацька заяснів,
      і залунали березневі грози…

      Їх нездоланний, незборимий шал
      умить мене поглинув з головою…
      Уже не знаю, де моя межа –
      я у полон захоплений тобою!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Як не дивно
      Пошматували мій вечірній спокій
      твої зелені очі навісні,
      підмішуючи жаль у сум глибокий,
      коли і так нерадісно мені…

      Але згасає ефемерна драма,
      на милість перетворюється гнів…
      Вечірнє місто прямо під ногами
      вітає нас гірляндами вогнів.

      Іще одне сьогодні йде у вчора,
      але я не жалкую ні на мить.
      Твоє моєму серцю лунко вторить –
      тому воно так солодко щемить…

      У ньому знову музика лунає
      і знову сенс з’явився у житті,
      Усе співає, як душа кохає,
      і щастя, як не дивно, саме в тім!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Весняні сни
      Я закохався? Ні, не може бути!
      Це нереально-дивовижний сон!
      Одіти добровільно знову пута?!.
      То лише виграє тестостерон…

      Ти закохався у свою уяву! –
      нашіптують зусюди голоси.
      Гуртує свиту люципер лукавий
      і так було завжди, у всі часи…

      Я закохався чи сьорбнув отрути?
      Можливо сон або самообман…
      А може дідько усі карти сплутав?
      Ні, то таки уже природний стан!

      Люблю тебе до захвату, до болю,
      вже полонить психоделічний рок…
      І кожна ніч – побачення з тобою,
      і кожен сон – мандрівка до зірок!.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Жартівниця
      Мені знедавна стала цілим світом
      троянда мила, білі пелюстки.
      Весною пахне – я чекаю літа,
      та осінь посріблила вже виски…

      Тендітний стан усе перед очима,
      звисають русі коси із рамен.
      Не розумію, в чому тут причина,
      але чомусь пригадую Кармен…

      Усе частіше хочеться літати,
      навколо знов співають солов’ї…
      Ой, жартівниця ця природа-мати!
      Поглянь, чаклунко, на літа мої…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Зоряне тепло
      Не доля ружі стати цілим садом,
      як і людині замінити світ,*
      бо у житті усе занадто складно –
      нас завше манить недосяжний плід…

      Але бувають і чарівні миті,
      напевне так шикуються зірки…
      Вони згори теплом у душу світять,
      дарують море щастя на роки.

      Те зоряне тепло сповняє серце
      і падає до рук жаданий плід –
      осінній блюз весни міняє скерцо,
      до ніг встеляє неосяжний світ!.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Запроси у казку

      Подаруй мені усмішку, люба,
      та думками на мить обійми
      і вона, чарівна, білозуба,
      нас врятує від царства зими!

      Подаруй мені погляд ласкавий
      і привабливий, радісний сміх.
      Запроси до ранкової кави,
      дай напитися чарів твоїх!

      Подаруй мені щастя і ласку,
      за кохання сварити зажди.
      Запроси мене, люба, у казку
      і лиши там уже назавжди́!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Моя маленька балерино
      Обличчя миле і вуста,
      тендітна мовби яворина…
      Така велична і проста –
      моя маленька балерина!
      Дитяча посмішка, чоло,
      волосся шовк і ніжні руки –
      натхнення чисте джерело.
      А мова – ніби скрипки звуки!

      Які стежини і шляхи
      тобі стелися під ноги?
      Здолала скільки бід лихих,
      аби не збитися з дороги?
      Нехай збуваються умить
      усі завітні сподівання
      і чуле серденько щемить
      лише від щирого кохання!

      Бодай тече життя твоє
      удаль блакитною рікою
      і сонце завжди виграє
      у хвилях щастя і розвою…
      Аби співали у душі
      зі скрипкою п’янкі валторни,
      лунали щебетом вірші,
      цвіло кохання неповторне!

      Нехай розвіється туман,
      у небесах зійдуться зорі,
      аби вибагливий талан
      тонув лиш у любові морі.
      І хай там що, душа співа,
      та все підвладне часоплину…
      Ти здатна на такі дива,
      моя прекрасна балерино!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Дорога у безмежжя
      Замела, засніжила, завіяла,
      захурделила знову зима
      і сніжинки полинули віялом,
      та назустріч ідеш недарма.

      Твої очі смарагдами світяться –
      не страшні заметілі, мороз!
      Ще на вербах розпустяться китиці,
      ще весняних діжде́мося гроз.

      Килими із конвалій і півників
      нам постелить під ноги весна
      і полями лілових підсніжників
      поведе у безмежжя вона!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Окрилення
      Вечірнє сонце падало за обрій,
      у злото фарбувавши небосхил.
      Окрилювали образи хоробрі
      і віяло волосся замість крил…

      Гармонія з гормонами мішались,
      бентежили уяву кожну мить.
      Кому в житті не вистачало шалу –
      і нині щедро божевіллям снить.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Застигла мелодія
      Застигла мовчки скрипка у руці,
      смичок повис із нею непорушно…
      Хоча закрила серця свого мушлю,
      та перла все ж котились по щоці.

      Вони спадали на холодний сніг
      і зігрівали чарівну троянду,
      оспівану не менш чарівним ямбом,
      що до сюжету мелодійно ліг.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. До сих пір
      Ти обернулась і пішла,
      із уст не впало жодне слово…
      Хоча не побажала зла,
      про більше не було і мови.

      Не знала, що сказать мені
      чи говорити не хотіла,
      та усмішка, як уві сні,
      тоді окрилено злетіла!

      Перед очима до сих пір
      казково-незабутній вечір
      на фоні величавих гір
      і чарівні дівочі плечі…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. У вирій
      Хмари, море, бірюза,
      пляж піщаний під ногами.
      Десь на обрії гроза,
      а у серці – сонця гами…

      Стелить лагідно прибій
      сивиною криті хвилі,
      а п’янкий кумач надій
      за собою зве у вирій…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Я чекаю
      Я у всесвіту десь на краю…
      На задвірках мінливої долі
      споглядаю планиду свою
      і душа шаленіє… від болю,
      од безсилля і чорної мли.
      Поміж вічної ночі і криги
      як, не ставши похмурим і злим,
      написати життя всього книгу?.
      Та у скупченні пилу і зір
      свій талан я таки відшукаю
      і розітне холодний ефір –
      Я до тебе лечу!
      Я чекаю…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Обжинки долі
      Буває прикрощів немало,
      на жаль, у нашому житті,
      де випадковість править балом,
      а радником у неї гнів.

      Зустрілися ми випадково
      і випадково розійшлись –
      не відшукали щире слово,
      усе лишили на колись…

      Обом же щастя лише снилось,
      ховали очі під вуаль –
      не розпочавшись, все скінчилось.
      Таке трапляється, на жаль…

      Не ті слова, облудні вчинки,
      на серці фальші ланцюги –
      то доля ладила обжинки…
      А нам жнива не до снаги?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Параноя кохання
      На зустріч більше не чекаю,
      не жду дзвінків ані листів
      і спомин серце вже не крає,
      пізнав я істини прості:
      усі удавані зітхання
      не витримали часу прес,
      інтимний потяг – не кохання,
      матеріальний інтерес.
      Усе плекала власне его…
      Воно у кожного своє:
      комусь слугує оберегом,
      а іншим – жити не дає!
      Любов, обернена на зброю –
      то збочення, суцільний стрес.
      Жага кохання, параноя –
      лише прискорює процес.
      Укотре ти ідеш по колу,
      нехай легкою буде путь,
      але самиця богомола –
      твоя чи не єдина суть.
      Ти мізки виїси любому,
      нехай на голові шолом!
      Судоми ті мені відомі,
      я не скажу тобі «шалом».



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Найлютіший ворог

      Любіть на відстані, в думках,
      у мріях і у сподіваннях,
      бо побут спалює у прах
      найнеймовірніше кохання.

      У буднях гаснуть почуття
      їх убиває часу мжичка.
      То діалектика життя,
      а найлютіший ворог – звичка!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Добраніч
      На добраніч! Спи, кохана,
      пізно вже.
      Хай любов твій сон до рана
      береже.
      Укриває землю листом
      листопад,
      стеле килими барвисті
      знову сад…

      Непокоїти не стану
      я листом,
      лиш обмежусь наостанок
      цим «постом».
      На чолі зірковим пилом –
      казки слід,
      а в душі, мороз по тілу,
      туги лід…

      Зорі в небі сяють сріблом,
      як завжди,
      та прощатися потрібно.
      Ні, зажди́ –
      світлом місяця тихенько
      губ торкнусь
      і на спомини, маленька,
      обернусь…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Просто дощ
      Погода – клас! А дощ? Він просто йде…
      Сльозами струменять краплини смутку…
      Один як перст іду поміж людей
      і голову ховаю в комір куртки.

      Звучить меланхолійно дивний блюз
      і раптом ти з ментальними боргами…
      Він гамами стікає на картуз,
      перетворившись у життєвий гамір.

      І гойдалка, і дивовижний сон,
      і фобій нескінченна партитура –
      чергове коло вже який сезон…
      Прелюдія, банальна увертюра?

      Упевнено крокуєш до мети!
      Минувшини уроки осягнула
      і роздала борги ментальні ти.
      Лише про мене, крихітко, забула…

      Вже добігає до свого кінця
      стрімка пора п‘янкого полювання.
      Здуває вітер пломінь каганця,
      а дощ змиває машкару кохання…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Подаруй мені крила

      Мости розведено укотре,
      а ми на різних берегах…
      І знов стоїть питання гостро,
      і доля знову на вагах…

      А міг би світ мій стати нашим?
      Напевно міг, але не став…
      Чому спили гіркої чаші
      мої вуста, твої вуста?

      Вони, на жаль, усе мовчали,
      тепер не знають, що казать,
      бо невимовної печалі
      на них лежить гірка печать…

      Мости розведено сьогодні…
      Навіщо ти їх розвела?
      Щоб подолати ту безодню –
      мені потрібні два крила.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Лише ми
      А час летить, усе минає…
      Ніщо не стале на Землі.
      Розтануть ген за небокраєм
      тривоги, радощі, жалі…

      Ніхто не може жити вічно,
      усе свій має вік і строк…
      На жаль, це доля пересічна
      світів, галактик і зірок.

      Кохання наші рани гоїть,
      але ж воно і ранить нас.
      Лиш ти і я… Лиш ми з тобою
      у змозі зупинити час.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Слід
      Із часом навіть зорі в небі гаснуть,
      а змучене кохання й поготів…
      На жаль, ми опинилися невчасно
      на роздоріжжі наших почуттів.

      Я відблиски шукав свого кохання
      намарно, люба, у твоїх очах,
      а наше «вперше» стало «уостаннє»
      і світла промінець таки зачах.

      Не утаїти у торбині шила,
      поволі образ твій і зовсім зблід…
      У пам‘яті моїй ти залишила
      із обіцянок невагомий слід.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Не спасти

      Ми намагалися кохати
      як вперше, щиро і не раз…
      Тебе ж тягло в свої пенати
      і доля розлучала нас.

      Її ти у руках тримала,
      колишня рибко золота,
      а гру, майстерну для загалу,
      не в силі скрити пустота…

      Спасибі осені лілеям
      і високосній тій весні.
      Була ти феєю моєю!
      Усе немовби уві сні…

      Але нарешті я проснувся,
      вуаль опала із очей.
      Не гнув тебе і не зігнувся,
      лише тягар упав з плечей.

      Існуй собі в своїх пенатах,
      пиши романи і листи…
      Той світ уже не врятувати,
      кохання наше… не спасти.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Вечірній мікс
      Ми вечір цей зміксуємо на двох
      під запашну гарячу львівську каву.
      Високий замок стріне нас обох,
      він і раніше з нами не лукавив.

      Стежки свої шукали між імли,
      свої дороги слалися під ноги,
      але назустріч все-таки ішли
      вагань шляхами, повними тривоги.

      І ось нарешті стрілись віч-на-віч
      уперше після довгої розлуки
      і у очах десятки, сотні свіч,
      назустріч потяглись несміло руки…

      Невже… Невже це сталося? Невже!
      Хіба насправді щастя ще можливе?
      А розум крає серце як ножем –
      ти знову хочеш вірити у диво…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Аби
      Упитись хочу чарами твоїми,
      у ніжності забутись твоїх рук,
      зимою чути пісню солов‘їну
      під пульсу божевільний перестук.

      Поринути у вир твого волосся,
      зануритись у серця таїну…
      Аби усе оте лише збулося –
      усе б життя кохав тебе одну!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Нитка Аріадни

      Тебе я кохатиму вічно,
      бо смерть то іще не кінець.
      Відходить лиш плоть в потойбіччя
      у люблячих щиро сердець.

      Кістлявій любов не підвладна,
      кохання живе у віках,
      бо нитку святу Аріадна
      лишила в Тесея руках.

      Любов поміж нас не загине,
      не кане вона в небуття,
      у небо зорею полине.
      Кохання – це вічне життя!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. До дна!
      Розчинимось у карамелі часу,
      у всесвіті казкової нуги,
      хай ніжні ритми зоряного джазу
      обмежень розтинають ланцюги…

      Розтанемо в кохання ароматі,
      різноголоссі Еросу пісень.
      Зануримось у пристрасті багаття,
      де з ночі постає чарівний день…

      Як душами полинемо до сонця,
      стрічатиме нас щебетом весна
      і, залишивши скит ченця-афонця,
      ми чашу щастя вип‘ємо до дна!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. У чому сенс
      На видноколі люта вічність,
      секунди краплями – кап-кап…
      Не за горами потойбічність,
      матерії новий етап.

      Катарсис при знятті напруги
      трансформувався у катар,
      а сублімація наруги –
      у низку привидів-почвар…

      У чому сенс життя такого,
      де сплін і туга через край?
      Лиши усе за перелогом,
      живи наповнено, кохай!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Несподівана зустріч

      Зустрілись якось з осінню весна
      на середи́ні сонячного літа
      у зимню пору… Зустріч та сумна
      мені теплом у снах донині світить.

      Не говори «кохаю» чи «люблю»,
      скажи лише, що я тобі потрібен.
      Зрідні те слово дзвону кришталю́,
      хоч я уже й не зовсім Мартін Іден…

      Ти раптом в серце увійшла моє
      на теплих берегах чужого моря.
      Уява феєрверком виграє,
      а унизу ще безліч ям і зворів…

      Та вірю, Рут попереду іще,
      чекають нас моря і океани…
      Проллється втіха весняним дощем,
      розсіє літо осені тумани!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Саме той
      Як довго я тебе чекала,
      та все ж обаві віддала…
      І знову зустрічі шукала,
      лише надією жила.

      Хотіла я тебе зустріти,
      гляділа подумки, у снах…
      Спливло таке бентежне літо
      і ось залишив душу страх!

      Ти йшов такий близький-далекий,
      в задумі хмурячи чоло.
      І рідні очі, й серця клекіт…
      Пів року мовби й не пройшло!

      Той самий погляд, синій-синій,
      і зайчик сонця на щоці,
      і щира усмішка осіння,
      і парасолька у руці…

      Нарешті! Знову я зустріла
      наперекір усім судам
      тебе того, кого хотіла,
      й уже нікому не віддам!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Суголосся листопаду
      Поміж сріблястої пряжі дощу,
      під парасолею світлої хустки
      вгледів тебе і уже не пущу
      в серце бентежне непевності пустку.

      Ти саме та, що так довго чекав,
      марив ночами, пірнав з головою
      в різномаїття липневих отав,
      прагнув уволю напитись тобою.

      Літо у леті не бавило нас,
      але у цім надолужила осінь.
      Жовтень – найкращий закоханим час
      і листопаду дзвінке суголосся.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Перший крок
      У цьому світі просто не буває,
      лякає вже взаємність почуттів,
      хоча вони і сповнюють розмаєм,
      за межі мчать галактик і світів!

      А може все залежить від бажання
      і від потреби віддано любить?
      Чи є межа в природі у кохання?
      Немає, бо життя всього лиш мить!

      Немає, не було й не може бути.
      Кохання – то нестримна течія,
      кайдани розриває, ріже пута.
      У світі ми одні – лиш ти і я!

      І ми пройшли ці два бентежні роки,
      і не один отримали урок.
      «Rock-Hata» стала першим нашим кроком
      у світ кохання й марева зірок!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. А ти на ранню осінь схожа
      Я загубився поміж літа,
      поринувши в казкові сни,
      шукав волошку серед жита,
      єдину, з самої весни…

      А ти на ранню осінь схожа
      в новому жовтому пальто,
      дивуєш сміхом перехожих,
      коли сідаєш у авто.

      А ти яскрава і тендітна,
      як павутиночка легка,
      немов ранковий промінь світла,
      берізка в золоті струнка!

      Чарує сонцем наша осінь,
      дарує казку листопад
      і п‘яні ми від щастя зовсім
      немов багато літ назад!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Метаморфози фортуни
      Весною обернулась наша осінь,
      ти знову запросив мене у сни.
      З тобою я у них літаю досі
      і не бажаю іншої весни!

      Ти підійняв увись мене, до неба,
      сіяю щастям я поміж зірок,
      веселкою спускаюся до тебе,
      і не боюся ставить на зеро.

      І осінь ради нас змінила плани,
      і вереснем чарує листопад.
      Обох у юність повертає плавно
      і не лякає грудня снігопад.

      І хай зима, нехай жаскі морози,
      та я вперед, босоніж, по льоду…
      Чекають нас весняно-теплі грози –
      ми подолали сумнівів сльоту!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Повірила
      За ширмою заплющених очей
      душі моєї болю не розгледів
      і розпачу опущених плечей,
      закутаних у збайдужіння пледі…

      А ти любив мене таку як є
      і у безмежжя кликав за собою,
      де ми дюбові щирої зіп‘єм
      та размотаєм пристрастей сувої…

      І я повірила, відкрилася й пішла
      за щастям у свою дитячу мрію.
      Уже позаду страху кабала,
      закохано надією зорію!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Наш листопад
      Гіркий талан мою планиду вершить,
      крива життя гайнула шкереберть.
      Хай всесвіт перевернеться як вперше,
      коли зустріну, мила, я тебе.

      Я так чекав… Я щиро сподівався,
      у снах шукав п‘янкі твої вуста,
      а доля закружляє нас у вальсі,
      як спалиш ти останнього моста.

      І ти прийшла розгублена, змарніла,
      та у очах палав живий вогонь,
      а посмішка мені давала силу
      і щастя пломеніло між долонь.

      І світ перевернувся під ногами,
      завирувало барвами життя,
      шикуються у оду щастя гами,
      кохання нас веде у майбуття!

      Наш листопад вітає на порозі,
      багряні вистеляє килими,
      з нудьгою, люба, нам не по дорозі,
      на нього довго так чекали ми!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Не відпускай
      Не відпускай мене ніколи
      і хай там що… Не відпускай!
      Нехай метелики чи бджоли,
      емоцій вибух через край…

      Не відпускай мене нізащо,
      горни до щирої душі
      і не давай вернути в хащу…
      Пиши, пиши мені вірші!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Прости
      А ти пиши мені листи,
      я їх на відстані читаю,
      тебе душею відчуваю,
      хоча і спалено мости…

      А ти пиши мені вірші
      щодня, вночі, надвечір, зрання…
      Вони відроджують кохання
      в моїй розірваній душі!

      А ти люби мене, люби
      і вір, що я тебе кохаю,
      бо у мовчання я вплітаю
      надії кращої доби…

      А ти прости мене, прости,
      мої вагання, ні не зраду,
      і подаруй мені розраду –
      той шанс дістатися мети!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Вона мені сказала «так»
      Вона мені сказала «так»
      своїми милими вустами –
      кохання зазвучали гами,
      серця забилися у такт!

      Вона мені сказала «так»
      і все навколо засіяло –
      життя взяло нове начало,
      то неба неповторний знак!

      Вона мені сказала «так»
      і все одно, що скажуть люди.
      Я вірю – якнайкраще буде,
      душею з нею я юнак!
      Вона мені сказала «так»!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Лише тебе
      Осінній дощ змиває поторочу
      незрозумілих дещо почуттів,
      але твій голос я почути хочу,
      а бачити тебе – і поготів!

      Поглянути в глибокі твої очі,
      зануритися в серця таїну…
      Душа нікого бачити не хоче,
      лише тебе… Тебе лише одну!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Груші кохання
      Скажи мені відверто, друже,
      ти їв колись солодку грушу
      із рук коханої чаклунки
      у проміжках між поцілунків?
      Щоб музика лунала всюди
      і трунок скапував на груди…

      Чи ласував ти диво-соком,
      за мед солодшим що нівроку?
      А цілував вуста духмяні
      ущерть наповнені бажанням,
      коли вночі, у літню пору,
      млинець по небу плив угору?

      Під небом, зорями укритим,
      ти смакував чарівні миті?
      Удвох з жаданою до рання
      ділив п‘янке своє кохання?
      Згадай свого юнацтва груші,
      куди там роли ті чи суші…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Чекаю
      Зів‘яли квіти поступово,
      не дочекалися тебе…
      Та я своє тримаю слово –
      чекаю, люба, дотепер.

      Іще чекати доста буду
      і буду марити вночі
      тобою, мила моя згубо,
      твоїм волоссям при свічі…

      Усупереч пересторогам
      і талану наперекір
      собі на двох одну дорогу
      обрали, оминувши вир.

      Тебе без пам‘яті кохаю!
      Я так люблю тебе… Люблю!
      Усе душі в тобі не чаю,
      від тебе, пташко, у хмелю́!

      Мого ти серця половина –
      у всьому світі ти одна!
      Кохана, бажана, єдина,
      рахую миті дотемна...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Не спалось
      Не спала, слухала весну
      під осені свинцевим небом.
      Усі думки лише про тебе…
      Світає, мабуть не засну…

      Не спиться… Сон тікає геть,
      мандрує за високу гору.
      В уяві дика коловерть…
      Ні, не засну, вставати впору.

      Ти знаєш, як душа щемить –
      аж розриває власне тіло!
      І не змовкає ні на мить,
      вона завжди тебе хотіла…

      Тобою марила завжди,
      у всі часи тебе шукала…
      Усе вдивлялася в сліди
      серед безликого загалу…

      Їй так хотілося тепла,
      їй так хотілося кохання,
      та не з тими життям ішла,
      свій хліб ділила і бажання…

      І ось нарешті – тільки ти,
      коханий, бажаний, єдиний…
      Тож поєднати назавжди
      я прагну наші половини!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Наша ніч
      Давай почнем усе спочатку,
      я запрошу у гості ніч,
      зніму поношені пальчатки
      і витру помилки до цятки…
      Ми стрінемося віч-на-віч!

      Давай поглянемо у вічі,
      у них лиш туга і печаль,
      а у серцях палають свічі
      і душі душать протиріччя –
      не зберегли любов… А жаль!

      Неправда це, усе неправда…
      То божевілля, машкара!
      Твоя любов мені відрада,
      вона в мені і ти десь рядом…
      Пора зустрітися, пора!

      Давай почнемо все спочатку,
      я запрошу у гості ніч,
      наллємо кави у горнятка,
      знайдемо істини зернятка…
      Кохання – незбагненна річ…
      Нас поєднає наша ніч!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Ти

      Ти мов конвалія тендітна,
      як гладіолуси струнка.
      Горить червона маку квітка,
      бентежить красота п’янка!

      Пахучий мов гірська лаванда
      твого волосся водоспад,
      а губи, пелюстки троянди,
      моїх думок тривожать лад.

      Весь божий день перед очима,
      усяку ніч береш в полон…
      Кохання чарівна личина
      солодким робить кожен сон!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Під звуки скрипки
      Чарівно в тиші линули слова,
      у келиху іскрилося мартіні…
      Ти сяяла мов квітка польова,
      зітхала тихо скрипка Паганіні.

      А час стікав краплинами хвилин
      по склу буття у дощову погоду.
      Осіннім вітром линув часоплин,
      і відтіняв твою небесну вроду.

      В розпущене волосся до плечей
      вплітались звуки зірково́го джазу…
      Космічний погляд лагідних очей
      на відстані доводив до екстазу!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Усе чекає
      Троянди зачекалися на тебе
      у кришталевій вазі на столі
      і з вишини в Інгул упало небо,
      а ранками уже бракує слів…

      Нагадує про тебе, моя мила,
      мартіні келих, лишений цукат,
      вчорашній запах, люба, твого тіла,
      твого волосся ніжний аромат…

      Неприбраним стоїть і досі ліжко,
      здається вже десятки довгих літ
      усе чекає на твою усмішку –
      картини, книги, ружі, навіть кіт…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Ранкові аромати
      Чим пахнуть ранки? Росами зірниць
      і молоком туманів на світанні,
      і глибиною погляду зіниць
      твоїх очей, наповнених коханням.

      Чим пахне день, що з ночі постає
      на обрії ранковою зорею?
      Пташиним співом, що єство своє
      натхненно сіє ранком над землею.

      Твоє волосся манить чебрецем
      із домішкою рути і любистку…
      Підносячись над щастя острівцем,
      дарує сонце нам надії вістку!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Дарунок неба
      Цілує вітер усмішку твою,
      а сонце промінцями пестить губи.
      Я осторонь закохано стою,
      любуючись тобою, моя люба.

      Немовби келих гарного вина,
      в очах іскряться бісики у тебе.
      Моя кохана, квітко чарівна,
      таку тебе мені послало небо!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Я не можу без тебе
      Ми назустріч ішли,
      ми долали круту свою гору,
      по дорозі зробивши
      забагато гірких помилок.
      Виринали з імли
      в ненайкращу для зустрічей пору
      і чекали у тиші,
      зупинившись до щастя за крок.

      Ми блукали в пітьмі
      і боялися часом кохати.
      Нам здавалось, що доля
      дивовижно несхильна до нас.
      А серця у ярмі
      стукотіли у ритмі стакато
      і волали від болю
      за даремно утрачений час.

      Та розтануло все,
      ми нарешті дісталися краю,
      щоб злетіли у небо,
      полиши́вши усю коловерть.
      Нас кохання несе,
      і чарівна соната лунає…
      Я не можу без тебе,
      я тобою наповнений вщерть!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Я повернусь
      Життя летить крізь хугу і туман,
      а в сонячну годину і тим паче.
      Кінчається нескінчений роман,
      душа моя рядками тихо плаче…

      Про чарівну любові заметіль
      і кришталево-росяні світанки.
      Про серця стукіт, щем і навіть біль
      та про жагу кохання спозаранку.

      Усе навкруг розсіється як дим,
      не слухай, люба, вигадок пророків.
      Я повернусь до тебе, лиш други́м,
      через десятки, сотні тисяч років!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Моя маленька
      Ходили довго манівцями,
      нас розділяв підступний тин,
      та поєдналися серцями –
      злились два подихи в один.

      Це знову сталося… Нарешті!
      Нарешті знову ми удвох!
      Квітують восени черешні
      і усміхається нам Бог!

      І знову пахну я тобою,
      і знову у руці рука,
      і знову віримо обоє,
      і нас несе любов-ріка!

      У косах квіточка біленька,
      як ніжна посмішка твоя…
      Люблю тебе, моя маленька,
      жадана дівчинко моя!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Дивуй мене

      Дивуй мене своєю добротою,
      чарівністю своєю теж дивуй,
      а восени весняною ходою
      сюжет у бронзі раптом намалюй.

      Дивуй завжди усмішкою своєю
      і запахом, і смаком своїх губ,
      і ніжністю з вечірньою зорею,
      вершиною прекрасних твоїх згуб.

      Дивуй, дивуй, дивуй мене, кохана,
      і порухом, і дотиком душі,
      щоб я від тебе був шалено-п‘яним
      і не міліло джерело віршів.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Сільський едем
      Південна ніч у лузі виграє
      піснями цвіркунів і зорепадом.
      Вони бентежать так єство моє –
      аж почуття хлюпочуть водоспадом…

      А відчували, пахнуть як хліба?
      Із нотками волошки і полину!
      Цих запахів симфонія хіба
      до серця о нічній порі не лине?!

      А ви гуляли влітку у степу?
      Лише удвох! Хіба що місяць третій…
      А ще, усівшись разом під копу,
      найзаповітнішим ділилися секретом…

      Не шепотів вам змовник-тепловій
      на вухо про розпалене кохання,
      коли ішли по стежці степовій
      і не могли зарадити ваганню?

      Небесний смакували ви нектар
      із вуст жаданої, єдиної навіки,
      коли нарешті скинули тягар
      і вийшли з берегів кохання ріки?

      А рахували зорі в вишині?
      Їх не ловили прямо у долоні,
      коли губились в ночі тишині,
      а осторонь скубли травичку коні?

      Тих почуттів бурливий дивограй
      не відшукати у сільському клубі…
      Південний степ вночі – це просто рай,
      а для закоханих – в квадраті, навіть кубі!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. А я пишу

      А я пишу тобі вірші
      ночами, подумки, спонтанно
      і рожевіють у душі
      емоції стрімкі фонтани.

      Пишу такі прості слова,
      що серце спокою не знає,
      вночі кричить немов сова
      про те, як я тебе кохаю…

      Пишу тобі про почуття,
      про щем і розпач, до світання,
      про запізнілі каяття
      і про приреченість кохання…

      А я пишу тобі листи
      у небуття, у безнадію…
      Прошу кохання – відпусти,
      і знову марю, знову мрію…
      А я пишу…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Оба́ві край
      Ти вийшла феєю з туману,
      що очі густо застеляв,
      бо «Еротичного обману»
      тоді я, мавко, не читав.
      У щастя, що упало з неба,
      ніяк повірити не міг.
      Не знаю, як я жив без тебе,
      та глузд здоровий переміг!

      Все ближче, ближче, крок за кроком
      ми наближались уві сні
      наперекір життя урокам
      і сьогодення метушні…
      Буття ввійшло в чарівну пору,
      все рідше й рідше дні сумні,
      ми подолали нашу гору
      і море видно вдалині!

      Уже боятися не стану,
      все ближче той жаданий час,
      як еротичному обману
      настане край. Кохання нас
      наповнить, бажана, по вінця,
      зіллються в посмішці серця
      і доля всім роздасть гостинці,
      і приведе нас до вінця!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Лілія
      Ти квітка сонячна гілеї,
      чарівна усмішка твоя.
      Шалена, дика орхідея,
      рожева лілія моя!

      Тендітно-мила, ніби пташка,
      зелена повінь, неба синь…
      Волошка, польова ромашка,
      в моїх долонях відпочинь!

      Не говори мені «кохаю»,
      йди просто поряд все життя.
      Я мрії кращої не знаю,
      як наше спільне майбуття!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Я буду пахнути тобою
      Я буду пахнути тобою
      під серця зрушене биття.
      Ми розчинилися обоє
      у наших ніжних почуттях…

      В очах обоє потонули,
      нади́хатися не могли…
      Лишивши лихо у минулім,
      ми разом подумки пішли.

      Коханням вистелилось ложе,
      бажання звали в таїну…
      Тепер і Фрейд не допоможе
      забути ту 3D війну!

      У пам’ять врізались до болю
      і пестощі до забуття…
      Я буду пахнути тобою,
      моя лебідко, все життя!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Волошка

      Ти айстра маленька – волошка,
      ти квітка моя чарівна.
      У платті легкому горошком
      як мавка ти, справжня весна!

      Волошки, волошки у полі,
      краплинами впали з небес
      Я знову в життєвому колі,
      я теж ніби фенікс воскрес.

      Волошка моя ти, ромашка,
      лілея моя чарівна,
      маленька прекрасна комашка,
      ти пташка, життя ти весна!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Не можна
      Не можна, мила, словом змалювати
      те щастя, що даруєш ти мені!
      Сказать «люблю» – нічого не сказати,
      як заметіль квітнева уві сні…

      Сказать «кохаю» – ніби теж буденно,
      про зорі, шлях Чумацький, древній Віз…
      Про них я говорю, пишу щоденно,
      щоночі аж до ранку, аж до сліз…

      Як серце візьмеш у свої долоні,
      я забуваю люте слово «жах»
      і блякнуть зорі на небеснім лоні,
      від усмішки твоєї на вустах.

      Кохана, берегиня, жінка, мати,
      у сіру днину – промінь у вікні.
      Не можна, люба, словом змалювати
      те щастя, що даруєш ти мені!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    13. Моя любов

      Моя любов – безкрає море,
      безмежний синій океан,
      його глибини і простори,
      і невагомий зорь туман.

      Моя любов у люту хугу
      зігріє серце й почуття.
      Вона мов вірне слово друга
      і безневинна як дитя.

      Моя любов – каскад фонтанів,
      свята симфонія душі.
      Як я люблю тебе, кохана,
      не скажуть всі мої вірші!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Закохала
      Закохала ти мене у себе,
      у свої озера лісові
      і мої думки летять до тебе,
      і лунає Моцарт в голові…

      Серце ти моє заворожила,
      спогади мої ти заплела –
      тож несе непереборна сила
      до душі твоєї джерела.

      Пташкою тендітною літала,
      мавкою ходила по траві…
      Ти мене у себе закохала,
      у свої озера лісові!

      Ти мене навіки полонила
      у тенета дум своїх і рук –
      маєш силу дарувати крила
      через сло́ва дивовижну гру.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Боюсь
      Все не прийду ніяк до тями
      від поцілунку в тишині.
      Гора… Стрімка гора між нами
      й бездонне небо в вишині.

      Боюсь до тебе доторкнутись
      хоча би подумки, вві сні,
      щоб ненароком не забутись
      і погляд мій не завеснів.

      Боюсь еротики обману,
      ватаги грубих підошо́в…
      Як довго я шукав кохану,
      як пізно я її знайшов…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Зізнання
      Принцесо люба, юна молодичко,
      вишнева квітко, серно чарівна,
      русалко ніжна, лагідна синичко,
      казкова феє, ти – сама весна!

      Красуне, рибко, світанкова зоре,
      голубко сиза, мавко лісова!
      Моє кохання – море неозоре,
      його не здатні передать слова...

      Твої глибокі і ласкаві очі,
      як ті волошки, що в житах зорять!
      Створив шедевра всемогутній зодчий,
      щоб хтось не міг ночами вільно спать…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Пристрасті осені
      Пошию плащ собі прозорий
      з ниток осіннього дощу
      і плавно в далі неозорі
      свою уяву відпущу.

      До зір полину ніби птаха,
      в казкові, неземні краї,
      де почуття часу і страху
      вже чари втратили свої.

      Як уявлю себе коханцем,
      втону в любові міражу
      і повість пристрастей багрянцем
      на тлі осіннім напишу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Якщо зустріну
      Якщо зустріну на стезі
      тебе, свою завітну мрію –
      наперекір буття азів
      зорею в небі заяснію.

      А у години дощові,
      між невимовною журбою,
      від хуги і життя завій –
      тебе закрию я собою.

      Не вистачить у світі слів
      ясити радості моєї –
      з яким би щастям володів
      тобою, люба, однією!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Що ж насправді?
      Тебе так хочуть мої очі
      і руки хочуть, і вуста!
      І серце пташкою тріпоче,
      а в голові гроза гуркоче
      і лине музика проста.

      Та музика несе за хмари,
      за обрій, в неба височінь!
      Напевне то кохання чари,
      а може – відчуття-примари
      і від любові лише тінь…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Поема кохання
      В веснянім небі, висі голубій,
      я напишу поему про кохання.
      В ній розмотаю дум своїх сувій,
      повідаю про мрії-сподівання.

      На килимі смарагдів і парчі
      вінки катренів пересиплю болем –
      нехай мов зорі сяють уночі
      і гріють блиском пересічну долю.

      У покривало золота дібров
      вплету рядки щасливі і не дуже,
      а в казку цю запрошую любов,
      як у букет ромашок пишну ружу!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Позолота
      Куди поділась казки світла мить,
      чому не ваблять березневі ранки
      і серце вже не рветься у блакить,
      повисли сумно руки мов фіранки?

      Прийшла весна, та де ж ті солов’ї?
      Нестерпно лине лише мертва тиша…
      Не діють, люба, чари вже твої
      чи дурачок нарешті поумнішав?

      Прозрів нарешті сивий молодець,
      осінніх мрій злетіла позолота?
      Підкрався непомітно все ж кінець
      порі кохання у одні ворота?!.

      Бо то була не просто забаганка,
      не сумнівайся, люба, ні на мить:
      Поезія – дружина і коханка
      й тобі уже нічого не змінить!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Даремно
      Пробач, принцесо, знову помилився,
      захоплення прийнявши за любов…
      Даремно з таланом я не мирився
      і пробував позбутися оков.

      Оков самотності, кайданів самотини,
      свавілля часу, промайнулих літ.
      У творчості – життєвої рутини
      не просто подолати моноліт…

      Але в душі хай музика лунає,
      а серце ще хвилює пташки спів,
      порадує весна п’янким розмаєм
      і для катренів вистачає слів.

      Перед очима Ольжина картина,
      де грації змішалися на мить…
      Тож хай не заважає горошина,
      а решту значно легше пережить!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Останнє бажання
      З тобою хочу заблукати
      у світлих споминах своїх
      і ніжні губи відчувати,
      тепло і щедру ласку їх.

      Торкатись спраглими вустами
      твого тендітного плеча.
      Насолодитись, як востаннє,
      допоки блимає свіча.

      З тобою хочу загубитись
      в безмежнім подиху зірок
      і назавжди серцями злитись,
      останній той зробивши крок.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Найкращий день
      Цей день – найкращий у житті,
      його не упусти й хвилини!
      Нехай прозріння миті ті
      довіку музикою линуть!

      Гаряче серце кине страх,
      його диктат у бездну кане,
      туманом на семи вітрах
      умить він назавжди розтане.

      І дріб’язковість метушні
      залиш безжально у минулім,
      щоб спогади твої страшні
      у вирі радості втонули.

      Ввійди рішуче в щастя храм,
      де поселилася свобода.
      Відкрий замки десятків брам,
      відчуй найвищу насолоду!

      Надія, віра і любов
      хай в душу вселяться навіки
      й життя тобі дарує знов
      кохання повноводні ріки!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Парусник „Кохання“
      Любов підносить, бадьорить,
      від неї виростають крила!
      Та інколи буває мить,
      що опадуть тугі вітрила
      і парус на щоглі висить…

      Судно́ захватить мертвий штиль
      в полон поміж морської гладі
      і до появи свіжих хвиль
      лиш білим чайкам буде в радість
      той несподіваний сюрприз.

      Але ж не вічно кораблю
      так дрейфувати серед моря
      і парусам своє „люблю“
      промовить вітер. На просторі
      він скине якірну петлю.

      Настане ще жадана мить –
      наповнить подих враз вітрила…
      Любов хвилює, бадьорить,
      від неї виростають крила…
      Вона підносить у блакить!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Ніч-чарівниця
      На березі під музику прибою,
      у відблисках багаття і зірок,
      ми смакували чарами з тобою,
      а хвилі мили теплий ще пісок.

      Ми дихали одним п’янким повітрям,
      твоє волосся ніжно пестив бриз
      і місяць краяв хмари гострим вістрям,
      і тихо линув маревом каприс…

      А іскорки над ватрою кружляли
      і все злетіти прагнули до зір.
      Але, жадана, ми іще не знали,
      що нас обох чекав кохання вир!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Ключі від щастя

      Ключа тобі від щастя подарую,
      відкрий ним двері в зраненій душі.
      Зневіру і негоду прожену я,
      в минулім їх назавжди залиши.

      Відкрий до серця широко віконце,
      впусти надію, віру і любов.
      Хай смуток в’яне під яскравим сонцем
      і повнить осінь щастям тіло й кров.

      Душі дай спити свіжого повітря!
      Повісь на вході з весен оберіг,
      а гіркоту образ пусти за вітром
      і викинь жаль за пам’яті поріг.

      Неси в майбутнє лиш прекрасні миті,
      усмішку щиру й дотик чулих рук.
      Нема нічого ліпшого на світі
      мелодії кохання – серця стук!

      Тобі чарівний ключик подарую,
      його в кишеньці пам’яті тримай.
      Зніми з душі тягар замків – прошу я,
      полинь уявою за світлий неба край!

      24.09.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Любові мить
      Ти приголомшливо красива,
      про тебе мріяв все життя!
      Утриматись мені несила –
      зробив для себе відкриття…
      Я зупинитися не можу,
      назустріч подумки несе!
      Немає в світі огорожі,
      що спокій мій тепер спасе…

      Твоя чаруюча усмішка
      умить мене в полон взяла.
      Свою побачив Білосніжку,
      що дарувала два крила.
      Твій погляд ніжний і привітний
      вражає щирістю навік!
      Пройти не має шансів вільно
      повз тебе жоден чоловік…

      Очей підняти вже не смію,
      та серце лиш тобою снить.
      Чаклунко із моєї мрії,
      благословляю я ту мить,
      як сонце визирнуло знову
      і небо стало голубе,
      як задзвеніло кожне слово –
      коли побачив я тебе!

      31.08.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. А хочеш?
      А хочеш – залишимось разом?
      Не місяць, не рік – до кінця!
      Лише не сприйми як образу,
      що зараз не зву до вінця…

      А хочеш – лічитимем зорі
      до ранку з тобою удвох
      в безмежному дзеркалі моря
      і свідком нам буде лиш Бог!

      А хочеш – щоб мрії ми наші
      сплели у барвистий вінок
      й пили із бездонної чаші,
      смакуючи кожен ковток?

      А хочеш – здолаємо спільно
      самотності чорну біду
      й себе відчуватимеш вільно?
      Та я за тобою піду!

      29.08.2018





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Міражі

      Іди до мене, я тебе шукаю,
      прекрасна незнайомко з юних мрій,
      і кожна зустріч видається раєм,
      як бачу в снах казковий образ твій.

      Як чую голос ніжний і привітний,
      мов неповторний дотик чулих рук.
      Вслухаюсь в тишу ночі непомітно
      і серця невгамовно-щемний стук.

      Твої уважні і бездонні очі,
      густу що розрізають ночі млу,
      постійно душу все ж мені лоскочуть,
      краплинами стікають по чолу.

      Прийди до мене, мила чарівнице,
      замерзлу плоть зігрій своїм теплом.
      Джерело світла ти, моя криниця,
      ковток повітря, мрія про добро!

      Те світло ллється чистою рікою
      крізь неба звід і долі вітражі.
      Воно мене ще манить за собою,
      та це лише уява, міражі…

      15.07.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Кончина любові

      Любов не можна знищити в собі!
      Які б трактати мудрі не писали…
      Те почуття не здасться в боротьбі,
      воно не стане підлості васалом.

      Любов – завжди величне почуття,
      його не варто плутать з перелюбом.
      Останній має нетривке життя,
      хоч скінчитись він може навіть шлюбом.

      Про постіль я уже й не говорю,
      то взагалі не перша суть любові.
      Коли душа не зрить свою зорю,
      не буде правди в жоднім вашім слові.

      Любов – то поєднання ваших душ
      у неземнім, казковому польоті,
      екстазу мить чи оркестровий туш!
      Та я не маю на увазі плоті…

      Любов вмирає, як згаса вогонь,
      що душі вам теплом уже не гріє,
      як віра з ваших вислизне долонь
      й у темряві сховається надія.

      07.04.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Най, най, най…

      Віддам я долі непомірну требу,
      щоб побороти заздрість і пиху.
      І Небу щедрому подякую за тебе,
      за те, що стрінешся мені ти на шляху!

      Найзаповітніша в житті моєму мрія,
      як в час всесвітнього потопу Ной.
      Найвизначальніша за всі часи подія
      найголовніший із усіх герой!

      03.01.2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Хай би що
      Місяць зазирає у криницю,
      проникає в саму глибину.
      Красеню також вночі не спиться,
      він якусь шукає таїну.

      Причаївся хто у тій криниці,
      чом у пізню пору цю не сплять?
      Пустка, лиш у дзеркалі водиці
      зіроньки грайливо мерехтять.

      Темна хмара місяць заступила,
      впала хутко ніч як чорний кіт.
      Зі свічада все ж одна зорина
      визирає навіть через пліт.

      І ніяка ніч їй не завада,
      навіть чорна хмара не страшить,
      бо немає з почуттями злади
      у кохання полум’яну мить.

      05.12.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Ще доля буде усміхатись*

      Світ збожеволів, хтивістю просяк.
      Цнотливість продається, як і врода…
      Той гідність приміряє вже про всяк,
      а інший все збирає нагороди.

      Душа знецінена, у серце влили яд,
      втонули в болотах високі мрії.
      Життя перетворилось в маскарад,
      в тобі вбачають часто лиш повію…

      Та не зневірюйся, у відчай не впадай,
      не всі ще думають отак, тим більше діють.
      Коли існуєш ти – коханню ще не край,
      хай не покинуть тебе віра і надія.

      Зумій ти гордість з честю пронести
      життям своїм нікчемам тим на заздрість.
      Любов свою, я знаю, стрінеш ти
      і доля усміхнеться вже на радість!

      21.05.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. На те вона й любов
      В думках іду лугами обережно,
      дрімає гай після весняних гроз.
      Душа моя летить в поля безмежні,
      блукає поміж віття верболоз.

      Стихаю вже, літа зробили справу,
      та все одно минуле не кляну.
      Мов діамант, закований в оправу,
      все споглядаю на любов земну.

      То щебетом пташок дзвінким озветься,
      то радістю наповнить груди знов...
      І звідки тільки враз вона береться?
      Не знаю, та на те вона й любов!

      Умом її повік не зрозуміти,
      її нізащо не прорахувать.
      Вона накриє як черемху цвітом,
      не зважить ні на вік чи вашу стать.

      Я берегом ріки життя стрімкої
      ступаю в думах між високих трав.
      Вдихаю аромат п’янкий любові
      з терпким смаком некошених отав...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Мелодії кохання
      Мелодії кохання не згасають
      у тих, хто свято вірує в Любов!
      Їм ангели на арфах рондо грають,
      та музика чарує знов і знов.

      Мелодії кохання линуть світом,
      беруть в полон і душі, і серця.
      Їм не важливо, що весна, що літо…
      Немає навіть взимку їм кінця!

      Я зичу всім порядним, добрим людям –
      хай через все життя вас проведуть
      мелодії кохання, світлим буде
      ваш, інколи тернистий, довгий путь!

      28.11.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Любов і ревнощі
      Любов і ре́внощі – то серця жар і лід.
      Любов і ревнощі – як щастя і біда.
      Любов і ревнощі – в них супере́чок слід.
      Любов і ревнощі – то полум’я й вода.

      Вони, як брат з сестрою, близнюки́,
      розвіють смуток, прожену́ть печаль,
      в полеміку зану́рять залюбки́,
      та згоди не дійти їм все ж, на жаль…

      Знесу́ть до зір вони і кинуть у безо́дню,
      засму́тять ве́реснем і звеселя́ть розма́єм.
      Учора радощі, та сльози вже сьогодні,
      але без ревнощів любові не буває!

      26.11.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Хміль кохання
      Оченята – немовби волошки,
      брови крилами чайки злетіли.
      З льону коси, у руку завтовшки,
      зав’язала у хустку ти білу.

      Губи бантиком, кольору ружі,
      випромінюють ніжну усмішку.
      В моє серце запала ти дуже,
      та зізнатись боюся хоч трішки.

      Білі руки і личко рум’яне,
      в сукні вишитій стан твій дівочий.
      Від кохання ходжу ніби п’яний
      і тверезим ставати не хочу!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Спогади про перше кохання
      Червону троянду в осіннім саду
      ще вітер холодний колише.
      Неспішно вузькою стежиною йду
      туди, де кохання залишив.

      Туди, де гостинно шумлять вартові
      завжди в Ясиновій діброві.
      Не раз і не два де сиділи в траві,
      колись о порі вечоровій.

      Пісні нам співали дзвінкі солов’ї
      і роки зозуля кувала.
      Ти слухала мовчки зізнання мої,
      та очі тебе видавали.

      Палали ті лагідні очі вогнем,
      світили як вранішні зорі.
      Тепер на душі залишється щем
      і спогади з присмаком моря.

      Пішла ти у вічність, голубко моя,
      зорею яснієш із неба.
      І слухаю пісню сумну солов’я
      давно я, кохана, без тебе…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Кохання мить
      Ми не вмираєм, помирає час.
      Триклятий час безперестанно гине,
      а ми живем і це лиш тішить нас.
      Час відлітає пухом тополиним…

      Ми любим один одного без прощ
      на цьому дивовижнім білім світі.
      Безсмертні ми як серця стук чи дощ.
      Ми вічні ніби зорь незримий вітер.

      Коли ти просинаєшся – весна,
      як засинаєш, вже настала осінь,
      а поміж ними літо і зима
      мелькають мов в отаві ноги босі.

      Ми любимо безмежно й тим живем,
      хай наші почуття ці будуть вічні!
      Вигадуємо дні і сотні тем –
      роки ж втрачаємо, даруєм потойбіччю.

      Та жодних справ до того в нас нема.
      Мить радощів – ціна життю усьому!
      Вона для нас як вічність вже сама,
      в коханні ми не відаємо втоми.

      В очах твоїх – мерехкотіння зір,
      зірковий пил струмує в нескінченність.
      Дряхліють боги й падають у вир,
      та губи юні мов благословенність.

      Лиш ти і я у Всесвіті удвох.
      Один лиш поклик і на нього відгук!
      Про захват той дізнався тільки Бог,
      він наших чув сердець любові вигук…

      06.10.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Осінні метаморфози
      Багряним листом падаєш в долоні,
      теплом не грієш, навіваєш сум.
      Тримаєш у своїм тяжкім полоні,
      доводиш до болючих, чорних дум.

      Спаду ясним промінням на світанні,
      як чутко будеш спати тихим сном.
      Сплету вінок з пісень свого кохання –
      руладами хай линуть під вікном.

      Колись була, як дівчинка, наївна,
      така у всьому світі лиш одна –
      немов веселка, як весна чарівна.
      Чому ж тепер сумна і мовчазна?

      Твій сум розвію, відгоню тривоги,
      хоч вітер завиває в вишині.
      Любитиму всім серцем, до знемоги,
      забудемось в казковім дивосні!

      11.09.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Принцеси Марса
      Прекрасне личко і чарівний стан,
      шовкові коси, шкіра з оксамиту,
      зірниці-очі і п'янкі вуста –
      свою так бачить кожен Аеліту.

      Красиві ноги – це іще не все,
      статура гарна – менша половина
      того, що кожна мавка нам несе,
      бо без душі вона ще не людина.

      Щоб відшукати ту одну-єдину,
      не варто аж на Марс мерщій летіти.
      Шукайте поряд власну половину –
      і на Землі існують Аеліти!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Я хочу
      Як хочеться знов тебе бачити
      і знову твій голос почути,
      щоб долі примхливій завдячити
      і впитися запахом рути.

      Не вмів у свій час цінувати
      кохання палкого величчя,
      та хочу тепер цілувати
      гарячі вуста і обличчя.

      Я хочу тебе обійняти
      за плечі дівочі чуттєві,
      на руки, як в бутність, підняти,
      забувши всі спори життєві.

      Тебе хочу знову зустріти,
      до губ доторкатись щоночі,
      від чар твоїх так же дуріти
      я хочу, я хочу, я хочу…

      17.08.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. І знову про Любов

      Коли говорять про потребу у коханні,
      якщо водою спрагу вже не втамувати –
      скоріш за все фальшиві будуть ті зізнання
      і чистих почуттів там годі вже чекати…

      Коли Любов приходить – просто люблять,
      людей, тварин і навіть цілий світ!
      А спрагу до кохання ті голублять,
      хто лиш збирає папороті цвіт.

      Любов нас застигає випадково,
      як скарб який, немов дарунок долі…
      І кожен порух, кожне світле слово
      здається квіткою тобі у чистім полі.

      Лунає щебетом пташок у синім небі,
      пливе хмаринкою за сонцем в вишині.
      І розумієш, що й не жив без тебе,
      а просто існував у тишині.

      Уже не ходиш, як чвалав учора,
      а ніби вітром линеш над землею.
      Куди й поділося утрат безмежне горе,
      кортить ділитись радістю своєю!

      То почуття святе, як промінь на світанні,
      про брак Любові скиглити не діло.
      Коли я чую зойк – потреба є в коханні,
      упевнений, що то говорить тіло…
      Якщо кричить хтось про потребу у коханні,
      то так і знайте – просто засвербіло!

      22.01.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Твоя зоря
      Зоря палає я́сним днем
      у небі голубім.
      Світило те святим вогнем
      завжди горить в тобі.
      Сіяє сяйвом теплоти,
      надії і добра.
      Куди не гляну – всюди ти,
      твоя прийшла пора.
      Душа вмістила цілий світ
      гармонії і мрій.
      Тебе шукав я стільки літ
      в сльоту, серед завій.
      Та наша все ж прийшла весна,
      розтанув сніг і лід.
      Мені тебе дала вона,
      як цей каштанів цвіт.
      Любов заповнила усе
      у нашому житті.
      Ріка кохання нас несе
      в блаженства забутті.
      Удвох здолаєм, далебі,
      ми гори і моря.
      Нехай горить завжди в тобі
      безмежності зоря!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Ім’я твоє
      Немає в імені моїм ні розпачу, ні крику,
      у ньому міститься один прозорий, чистий звук.
      А ще Всевишній дарував любов мені велику
      і цноту – музику душі, і серця ніжний стук.

      Усе змінились навкруги, заголубіло небо.
      В твоїх обіймах тану я і пульс у скронях б’є.
      Любити до снаги тебе сильніш за саму себе,
      красою сповнює мене уже ім’я твоє.

      Лечу одна крізь безмір зір і силюсь не зіткнутись,
      щоб надновою спадахнуть не видалось умить,
      в трильйонах атомів палких дочасно не забутись,
      а в голові як сотні лун ім’я твоє звучить.

      Мандрую дивосвітом тим щоденно і щоночі,
      тримаю курс на майбуття уже з недавніх пір.
      Мені допомагають в цім твої ласкаві очі,
      що осяють тернистий шлях ще яскравіше зір.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Скільки коштує кохання

      Як до лиця тобі моє кохання –
      з екранів нам реклама промовляє.
      Одне і те ж увечері і зрання,
      для них альтернативи тут немає.

      Вони доклали немалої сили,
      собі щоб райське забезпечити життя.
      Ба, навіть почуття вже оцінили
      без жодного сумління й каяття.

      Просте кохання – брошка чи каблучка,
      палкіше – то браслет вже чи кольє.
      Так із людини роблять хитру штучку,
      яка своє кохання продає…

      Таких в наш час стає все більше й більше,
      все блякне і сірішає життя.
      Не до смаку коханим навіть вірші,
      бо в них лиш слово й щирі почуття…

      07.02.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Німі свідки
      Хтось залишив ромашки на лавці,
      невеликий красивий букет.
      Може квіти ті ніс він коханці,
      а із ними ще свіжий сонет.

      В нім сплелися слова полум’яні,
      як зірниця любові зійшла.
      Квіти ті ніс хлопчина коханій,
      а дівчина чомусь не прийшла…

      Чи прийшла, а затим посварились
      і розтанула десь у пітьмі.
      Згаряча назавжди розлучились
      і лишилися свідки німі.

      Пелюстки вже покрились росою,
      їх казкова краса відцвіла.
      Плачуть квіти гіркою сльозою,
      що кохання згоріло дотла.

      30.07.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Вічне питання

      Любов і розум – речі несумісні,
      хто б вам там що і як не говорив.
      Кохати можуть лише дурні злісні,
      бо розум не одне кохання вбив.

      Не дарма ж кажуть за́вше у народі,
      що зазвича́й любов буває зла,
      коли вона тебе застане в огороді,
      то покохаєш навіть і козла.

      Закохана людина зразу ж сліпне,
      враз очі застилає пелена,
      язик листом до піднебіння липне
      і в голові мов ядерна війна.

      Не бачиш те, що вчора добре бачив,
      простих не розумієш вже речей,
      а погляд твій як прикував хтось наче
      до губ її, до стану, до плечей...

      Готовий ти на подвиги і жертви,
      робити те, чого б учора не зробив.
      Нерідко все оте лиш ради сте́рва...
      То вже ознака, що ти дійсно полюбив.

      Досвідчені нам правду кажуть люди, –
      Хто любить щиро, завжди той дурак,
      розумний нізащо любить не буде.
      Та без любові в світі жити як?!

      Хто відповідь знайде́ у тім хао́сі
      на непросте́ це, вічне запита́ння?
      Бо невідо́мо, що все ж краще й досі –
      буть дурнем лю́блячи чи мудрим без кохання!..

      15.10.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Не ховайте почуття
      Своїх ви не ховайте почуттів,
      якщо вони до того ще й хороші.
      А щирих – не ховайте й поготів,
      бо їх не купиш ні за які гроші.

      Нехай вони хлюпочуть як вода
      чи квітами із ваших вуст струмують.
      Не вистачає квітів? Не біда –
      у справах ваших хай вони квітують!

      Хай погляд ваш завжди мов блиск зірок
      несе в собі тепло, яскраве світло,
      щоб кожне ваше слово, кожен крок
      перевертали світ, кохання квітло.

      Із нього починається усе,
      нічого не буває без любові.
      Вона на крилах кожного несе,
      за хмари підіймає знову й знову!

      Вона – душі то лет і серця спів.
      Любов – блаженство і безсонні ночі
      а то наповнені сльозами карі очі.
      Живіть, кохайте, не стидайтесь слів,
      своїх ви не ховайте почуттів!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Зневiрена надiя
      Чому, скажи, ридаючи, ти мрієш,
      коли вже знаєш, що любов жорстока?
      Страждати від кохання все ж волієш,
      ніж залишатися без нього одиноко…

      Давно ти мовчки плакати навчилась,
      за посмішкою тугу й біль ховати.
      Просити Бога, потайки молитись –
      у клоччя серце зболене не рвати.

      Чому ж воно так плаче по ночам?
      Чи завжди буде так? Ні, щиро вірю –
      діждешся згодом вірного плеча,
      десь вже на обрії кохання і довіра!

      листопад 2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Все в минулому…
      Твій пронизливий погляд не помітив відразу.
      Вечір п‘ятниці, сніг за спітнілим вікном.
      А керманич маршрутки, це ж потрібно, зараза,
      мчиться так, як в останнє, летить напролом!

      Вийшов. Думаю, – Ні, показалось напевно.
      Неможливо, минуло вже тисячу літ.
      Раптом чую твоє, посміхнувшись непевно,
      звичне вже і близьке, – Як ся маєш? Привіт!

      Вечір п‘ятниці, сніг замітає стежини.
      Як тоді все, але як було це давно!
      І слова про любов, що ми дві половини,
      але чому ж тоді нам тепер все одно?!.

      02.12.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Дозвольте завітати в Вашу душу
      Дозвольте завітати в Вашу душу
      і з Вами розділить її самотність,
      але іще одне сказати мушу –
      мене бентежить Ваша безтурботність!

      Вона лиш зовні, у очах же – сум
      та відблиски зорі, що майже згасла,
      а на чолі – сліди похмурих дум,
      як у волоссі темнім білі пасма…

      Дозвольте розділити з Вами вечір,
      пройтись удвох до ближнього села,
      легкий платок накинувши на плечі,
      подарувати часточку тепла.

      Дозвольте тишу розділити з Вами,
      ні поруху навколо, ані звуку,
      йти поряд поміж стиглими хлібами,
      узявши Вашу неймовірну руку.

      Дозвольте розділити з Вами ранок
      в промінні сонця, що встає з-за моря,
      і зустрічати кожен так світанок,
      ділити навпіл радощі і горе...

      Дозвольте Вашу розділить дорогу,
      вузьку, широку, трасу, путівець…
      За нашу зустріч дякувати Богу,
      за світлої надії промінець.

      Дозвольте з Вами розділити долю –
      сьогодні, завтра і усе життя.
      Поставити на пурпур власну волю
      і виграти в рулетку майбуття!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. У кожного вона своя
      У кожного любов завжди своя,
      та вічним почуття це не буває.
      Вона, як ніжна пісня солов’я, –
      також початок і кінець свій має.

      Буває спалахне умить вогонь
      і полум’ям ураз наповнить серце. 
      Те птахою заб’ється між долонь
      коханого у вогняному герці.

      А іноді буває навпаки,
      у першу зустріч будь-яких емоцій
      і почуття десь жевріє роки,
      спливе ж колода потім та у оці.

      Як довго існуватиме любов –
      залежить це від кожного із пари.
      Хай – доки в жилах не застигне кров
      і з неба вам світитимуть Стожари!

      15.07.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Мій світ міг бути Вашим*

      Мене Ви пригадаєте не раз,
      мій світ хвилюючий і норовливий.
      Пісень барвистих, щирих, без прикрас,
      єдиний поміж інших небрехливий.

      Він міг стать також Вашим, та не став.
      Його було Вам мало чи багато.
      Тоді я вірші рідко ще писав
      і йшов на будь-які життєві втрати…

      Колись Ви врешті схилитесь без сил
      й промовите: „Згадати я не смію,
      як інший світ мене позбавив крил,
      убив в майбутнє віру і надію…“

      Мій світ стать Вашим міг, але не став.
      Його було багато Вам чи мало.
      Непереконливо напевне я писав
      й жадав Вас палко, що б там вже не стало…

      12.02.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Ніжність
      Мені так личить, любий, твоя ніжність!
      Ти одягнув мене у цей наряд.
      Вона немов та світанкова свіжість,
      як райдуга, весна чи зорепад.

      У твоїй ласці, мій коханий, тану,
      рікою кришталевою пливу.
      Рукою як торкнешся мого стану,
      умить злітаю в неба синяву.

      Мені так личить, любий, твоя ніжність,
      у ній зоріє кожен день і час.
      Попереду казкова дивовижність,
      я сяю мов ялинка без прикрас!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Жінки бальзаківського віку
      Найгарніші все ж вони у світі
      ті жінки, яким уже за сорок;
      шарму в них не можна не помітить
      й цьому не завадить навіть морок.

      Їх запаси ласки необ‘ємні,
      їхні форми пишні і прекрасні,
      посмішки чаруюче-приємні,
      світяться як зорі очі ясні.

      Ніжність рук зведе з ума любого,
      в ласці утонути може кожний,
      та тому вони наставлять роги,
      хто кохати їх вже не спроможний.

      Мудрістю Господь їх не образив
      й серцю щедрості додав з лихвою;
      дотик губ доводить до екстазу,
      щастя ложе розділить з такою.

      Вправно розставляють свої сіті
      і звитягам їх немає ліку;
      найхитріші в цілім білім світі
      ті жінки, що вже за сорок віком...

      січень 2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Любіть!
      Яке прекрасне почуття любов!
      Воно не постаріє, не зів’яне,
      бентежить щиру душу полум’яно
      і серце пестить чи шматує в кров…

      Любов не гасне і не іржавіє,
      горить, палає, піниться вогнем.
      Вона блаженство і сердечний щем,
      остудить в спеку, в холоди зігріє!

      Любіть, любіть, кохайте навзаєм,
      безмежно, чисто, жадібно і ніжно,
      немов у квітні казку білосніжну
      для насолоди вишня нам дає.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Не шукайте кохання
      Не шукайте кохання,
      бо воно зазвичай застає нас зненацька…
      Хоч душа ваша плаче
      і жаром у грудях пече.

      Не шукайте кохання,
      бо воно ніби блискавка, шабля козацька,
      крає серце гаряче
      й на шмаття його посіче.

      Не шукайте кохання,
      бо потреба у ньому – то вимога плоті,
      що спокушує душу
      і честь на заклання несе.

      Не шукайте кохання,
      не марнуйте себе в тій напрасній роботі.
      Прийде долею вказаний час
      і відразу настане усе.

      28.05.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Наше лiто
      Ми бачили сонце в шпаринку
      між наших спітнілих долонь,
      коли те в пухнату хмаринку
      ховало проміння вогонь.

      Ми лагідний дощик стрічали
      і слухали пісню струмків,
      босоніж калюжами мчали,
      немов блискавиці стрімкі.

      На небі лічили ми зорі,
      нас пестила ніжно Луна,
      на хвилях у Чорному морі
      гойдалась грайливо вона.

      Було у нас все в цьому світі,
      що може людина бажать.
      Минуло, скінчилося літо
      і випало осінь стрічать…

      18.07.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Даруйте квiти

      Жінкам даруйте завжди квіти,
      не тільки в свято, для годиться.
      Жінки до цвіту – ніби діти,
      від нього кожна звеселиться.
      Поміж турбот і метушні
      завжди підійме настрій квітка.
      І неважливо, навесні,
      зимою, восени чи влітку.
      Не має значення, букет
      чи то одна лиш хризантема.
      Як все одно, малий сонет
      чи ціла величі поема.
      Бо подарунок – то увага,
      хай у літах чи зовсім юні.
      Для кожної то вже наснага
      і вже звучать душевні струни.
      Жінкам даруйте завжди квіти,
      без свят, у будні їх вітайте.
      Та воду, особливо літом,
      міняти все ж не забувайте…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Котики вербовi

      Уже й весна не за горами,
      усе чутніший її подих.
      І сонце з теплими вітрами
      частіш кружляє в хороводі.

      Вона усім дає надію
      на потаємні сподівання –
      що звершиться завітна мрія,
      прилине щастя та кохання.

      Вечірнє зазоріє небо
      у ледь відчинене віконце.
      Почуєш: „Не життя без тебе“
      і спалахне у серці сонце!

      І бризнуть промені любові,
      нахлинуть почуття рікою,
      розквітнуть котики вербові…
      Повір – це буде все з тобою!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Випускний вальс*
      Раннє літо, синій вечір, зупинився час.
      Випускний, усюди квіти, плавно лине вальс.
      В ньому смуток і зітхання, ще й розбіг доріг.
      В нім юнацькі сподівання і шкільний поріг.

      Десять років відучились, ніби й не було.
      Враз дитинство розлетілось, як об камінь скло.
      Завтра юність нас чекає, нові відчуття.
      Новий розділ відкриває книга нам "Життя".

      За собою двері школи тихо зачиню
      й запрошу на вальс, у коло, лиш тебе одну.
      Будуть радощі і горе, щирі почуття.
      Буде щастя ціле море й пізні каяття.

      За вікном червневий вечір, йде з акацій сніг.
      На твої дівочі плечі він фатою ліг.
      В синім вальсі, танці звершень, я тебе кружу.
      І в житті сьогодні вперше, що люблю скажу.

      Чом же сумно так на серці, чом душа щемить?
      Очі чом твої, як скельця? В них сльоза бринить…
      У дитинство нам немає більше вороття.
      Синім вальсом запливаєм ми в нове життя.

      листопад 2016




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Вишневий цвiт
      Вишневий цвіт на сотнях віт –
      серця бентежить навесні.
      Вишневий цвіт в саду розквіт,
      дари пророчить нам рясні.

      Вишневий цвіт на цілий світ,
      у пахощах втопає все.
      Вишневий цвіт – незмінний хіт,
      любов і радощі несе.

      Вишневий цвіт – душі політ,
      кохання неповторна мить.
      Вишневий цвіт – пісні трембіт,
      уяву досі полонить.

      Вишневий цвіт на схилі літ –
      відлуння весен уві сні.
      Вишневий цвіт – кохання слід,
      зігріє душу він мені.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Немає пісні кращої у світі
      Прислухайся, коли душа співає,
      нагальну справу їй не підкидай.
      Нехай співає, справа зачекає,
      полинула вона за небокрай…

      Лунає доки голос її чистий,
      привітно дзюркотить її струмок.
      Поки душа в калиновім намисті
      нестримно, птахом лине до зірок.

      Бог дав їй долю до небес злітати
      і, склавши крила, у безодню впасти.
      Відчути щем, захоплено кохати,
      перебороти скруту і напасті.

      Помовчи трішки, бо душа співає,
      не наполохай ці чарівні миті.
      Любов її вустами промовляє,
      немає пісні кращої у світі!

      Хай стихне все, поки звучить душа,
      замруть полки, снаряд не розірветься.
      Хай за душею в неї „ні гроша“,
      вона свята, допоки спів той ллється!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Зацiлую тебе, заласкаю
      Зацілую тебе, заласкаю,
      захвилюю, немовби колись.
      Сяду поряд з тобою я, скраю,
      ти до мене, любове, схились.

      Зацілую тебе, заласкаю,
      повезу у далекі краї.
      Там, де пісня у серці лунає,
      де співали в душі солов‘ї.

      Зацілую тебе, заласкаю,
      твоїх губ пригадаю тепло.
      Утону у волосся розмаї,
      що на плечі шовками пливло.

      Залюбуюсь вночі, на світанні,
      глибиною ласкавих очей.
      Ніби вперше, а може в останнє,
      доторкнуся до ніжних плечей.

      Зацілую тебе, заласкаю,
      заколишу і заговорю.
      Все, дитинство та юність, згадаю
      і останню травневу зорю.

      Замалюю твій образ, жадана,
      в своїй пам‘яті мов полотні,
      щоби пізньої ночі чи зрану
      завітала у мрії мені.

      Заласкаю тебе, зацілую,
      запестую і залоскочу.
      Диким медом тебе почастую,
      небу ім‘я твоє прокричу.

      Зачаклую тебе, моя зоре,
      зілля трунком терпким напою,
      щоб завжди у буденності горя
      ти приходила в душу мою.

      Зацілую тебе, заласкаю,
      зачарую і заворожу.
      Помандруємо до небокраю
      й перетнемо останню межу…

      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --