Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Маркіяна Рай
Постій отут
Помовчи
Хтось носить твої крила
В своєму наплічнику
Час - вуйко рішучий -
На раз, два, три
Запалить свічки
В твого храму підсвічниках


Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Для тебе!
    Богине моя, не плач! Я гину в твоїх сльозах.
    Сніги мерехтять у знак величчя твого і гніву.
  •   Не наворожене
    В ніч на Андрія виводжу твоє ім'я
    Білим по білому - випаде, чи забудеться?
  •   Як ти, коханий
    Як ти, коханий? Чи гинеш без мене? Привіт!
    Сонце блукає захмареним небом Полісся.
  •   Небо таке, наче Бог...
    Небо таке, наче Бог простягає руки
    І відкидає локон з людських очей.
  •   Сніги метуть
    І все, у що я вірила - пройшло.
    Сніги метуть, завбачливо безжурні.
  •   Доки осінь
    Доки осінь байки тріскоче і морозить незграбні руки,
    Цуцик злизує з шовку носа прілі ягоди, що дощі.
  •   Ця вічноголодна вигнанка осінь
    Ця вічноголодна вигнанка осінь гризе галуззя,
    Висмоктує все найпоживніше і найсмачніше,
  •   Дощ
    То не дощ, то не дощ, - то освячення душ.
    Пробуди і мою, попрошу.
  •   Намалюй мені шлях
    Намалюй мені шлях і осипаних листям нас,
    І холодний пейзаж, що його не зігріє час,
  •   І я люблю тебе
    І я люблю тебе! Як звичку найганебнішу.
    Як сон, що бавиться зі мною й не приходить.
  •   Привіт
    Боже, Боже, приходь до мене, як мисливець іде до пастки!
    Пташка вирвала власні крила. Пташка змучилася за ніч.
  •   Чи цвіркуни за вікном
    Чи цвіркуни за вікном, чи малі чортенята, чи голос твій?
    Місяць виманює з хати мене - заплутанокосу.
  •   Пхе
    О! Вигорніть жар зі своєї печі! Вигорніть!
    Це пахне мерзенно! - Паленим, з комену - чорним вихором
  •   Сізіф
    Сізіф штовхає свою каменюку і підлаштовує плечі.
    Пилюка січе, як металу стружка, поглиблює борозни п'ят.
  •   Цвітуть матіоли солодко
    Я вечорію, п'янію, я розтікаюсь димкою.
    Це поєдинок на гойдалках, вибрики сойки.
  •   Не встигла
    Я сьогодні не встигла дещо,
    Може - жити, а мо' - щось більше.
  •   Мальвами
    Ніжносте, перепроси!
    Стань мені за осу, -
  •   Алича
    Небо суне, неначе стадо сивих буйволів до водопою.
    Лоб до лоба скрегочуть колії і колеса товарняків.
  •   Стає душа на виднокраї
    Стає душа на виднокраї,
    За нею - смута і полин.
  •   Комплекс
    Гір нема! - Як вирок, як холодна долі відплата.
    Ось кіно, дивися його і не май претензій!
  •   Надщерблене небо в літеплі
    Надщерблене небо в літеплі спраглого горизонту
    Медами й молоками дрімотливий напоює день.
  •   Залиш собі мої присвяти
    Залиш собі мої присвяти.
    Покинь на мене нашу вічність.
  •   Коли в тобі скінчився день
    Коли в тобі скінчився день,
    Аж ніч заплакала раптово,
  •   Вдаряються об вітряне крило
    Вдаряються об вітряне крило
    Високі чола нашого мовчання,
  •   Про мізерність віри
    У провулках хиткого міста
    Зримо падають на людей
  •   Щоденна
    Вона все в'яже із мене вузли і плаче, що стерла пальці.
    - Перейдем на ти, - пропонує. - Нехай. Вогні полотніють страх.
  •   Мені без тебе легко
    Я кажу: мені без тебе легко і солодко, і співається, кажу. А він мовчить.
    Я кажу: мені без тебе точно так, наче крила шкіру прорізали, тільки лиш не пече.
  •   Ароматом півоній
    В привідкрите вікно крадеться вечірня свіжість,
    Околяса одежі торкає рельєфи шкіри,
  •   Збурено
    Чайки голодні над річкою
    (Чайки живилися річкою)
  •   Пташина забаганка
    Облиш оце леліяння порожнє
    смішних скарбів, пташиних забаганок,
  •   Ніжній туманності
    Літо скінчилося. Наче квіток пелюстки
    вії твої облетіли і відлетіли.
  •   Докір
    Ото й таке. Як хочеш, так і думай,
    пиши листи, забарвлені у докір,
  •   Лінійні
    Пробач!
    Ці площини стрімкі підкоритися нам не змогли.
  •   Брикливість
    Отже, бузковою гамою,
    граминкою солодкавого соку,
  •   Інеєм
    Дико отак вкриватися інеєм, коли ти не поруч,
    Вабити бджіл нектаром солодким при твоєму найменшому усміху,
  •   Мережевий
    Ти десь тут, поміж інших. Ти десь
    на перетині меж, на відстані,
  •   Захват
    Світ на хвилину завмер. Захват - ти посміхнулась.
    День затремтів від твоїх знамен. Потім минулось.
  •   Кіт
    Ніч надміру рвана
    Я надміру п'яний
  •   Льоди
    Бо, коли ти отак на мене дивишся,
    я не хлопчак, не механік і, навіть, не твій сусід.
  •   Приналежний
    Соло Твоїх солов'їв заколисує й будить одразу.
    Ти для мене готуєш свою найкоротшу фразу.
  •   Істерія. Сад душі.
    Якби то з вашої вершини
    Скотилась непідсильна брила
  •   Кити
    І коли моя земля стає плоскою,
    А кити хвостами хмари наганяють,
  •   Остання із висот
    Це і буде остання із висот,
    Коли шляхи подивляться у спину.
  •   Циганська королева
    Ще мить і зникну в мареві, як в сонця полум'ї.
    Пекуча манить синява очей притомлених,
  •   Що розказати тобі
    Що розказати тобі, моя одинокосте?
    Гавкають пси і свистять по шосе машини
  •   З попелу
    Він стояв як примара на тім мосту, весь прозорий і світлий.
    Я боялась торкатися крапель дощу, - не проснули б.
  •   Плине по небу пташечка
    Плине по небу пташечка,
    Ріже вітрилом борозни.
  •   Не вимагай від мене повернути
    І радість стала осадом в вині,
    І туга стала сном, що забуваєш.
  •   Виборю собі хмари під ноги
    А я їй: свободо, осьо я! Не минай мене!
    Огорни мене, синьоокая, доки небо плахтою не згорнулося.
  •   Так відцвітають
    Смійтеся з мене, зимові мої страхіття!
    Я у зело увібралася, пишне, квітчасте.
  •   Нехай не день
    Нехай не день!
    Нехай не ніч!
  •   Ця сіра смуга
    Ця сіра смуга нескінченних днів
    І незліченних поворотів долі
  •   Це прозріння прийде
    Це прозріння прийде опісля плачевних втрат, -
    Нам не раді тут! Нам не раді! О, нам не раді.
  •   Духу чийсь
    Місяць зайшов за хмари.
    Ніч - невесела подруга.
  •   Яблунька дика
    Хто цей фантом, що позаду з правого боку?
    Рученьки, ніжки, доріжечки нам покручені.
  •   Мій едельвейсе
    Мій едельвейсе, ти і досі там, -
    Над прірвою, яку не перетнути
  •   Альпініст і поетеса
    Поетесі ніколи не стати коханням життя Альпініста,
    Пристрасть серця його поведе на хребти і льоди Евересту.
  •   Інша
    Натхненний віршем "Вона прийшла" Ліни Ланської, на фільм "Опинись у моїй шкірі" Дж.Глейзера
  •   Заясніло довкіл
    Заясніло довкіл. Ти - місто.
    Ти готуєш йому оселю.
  •   Кинь мені тінь на п'яти
    Сотні причин, щоб покинути в тобі батьківщину.
    Дощенту зруйноване сонце,
  •   Після поразки
    Після поразки, прийшовши в мою оселю,
    Стомлено вивертатимеш із кишень
  •   Васильки
    А потім із мене посходили васильки.
    Вже сон добігав кінця, як гроза насунулась.
  •   Мені від тебе не весело
    Вона мене вічно холодними пальцями по лиці
    І дико кричить, аж судини від тиску тріскають.
  •   Називай мене завжди по імені
    Називай так, як хрещена. Не для тебе мої псевдоніми,
    Не для тебе ці дякую, прошу, заходьте у гості.
  •   Стрепенулась. Ніч гуде
    Стрепенулась. Ніч гуде натужно,
    Витинає місяцем фату,
  •   Сієста не для полковника
    Начисти до блиску, полковнику, свої черевики!
    Ніхто не повинен дізнатись всю тугу твоєї втрати.
  •   Він повертає мене до тями
    Він повертає мене до тями,
    Як забуває про мене просто.
  •   Скільки ще спалених
    Скільки ще спалених крил і сердець обезкровлених
    Зможе у собі вмістити вселюдська історія?
  •   Боязким
    Бо такі не лишають слідів, а просто ідуть у вічність,
    Відпускаючи пам'ять, бентежне беруть з собою.
  •   Полуднева
    Та пустелі цієї сльозами не розмочити,
    Хоч грозися, а хоч зарікайся, хоч тягни на шнурку корабля.
  •   Доки не Остання
    І, знаючи, як важко нависають
    Суворі стіни у твоєму домі,
  •   Із серцевини
    Заговори до мене нині вітрами світу,
    Із серцевини дерева життя витесаний.
  •   Медоносним
    Досить безглуздо, здавалося б, зважувати думки.
    Димкою дух розстилається з домішками квітковими.
  •   Не випадкова зайшла
    Не випадкова за́йшла.
    Я прочанка, що знала куди вона йде, і до кого буде молитися.
  •   Облуда
    Чого тобі, моя задухо?
    Розбурхай душу й придави
  •   Уже крилата ще не янголиця
    Я дочекаюсь променів різких,
    Що відшарують явне і таємне.
  •   Пером і зойком
    А скільки тої правди поміж нами!
    А скільки облюбованих речей!
  •   Дехто Не я
    Вийди на волю! Вийди із мене геть!
    Голою правдою тулишся ти до дзеркал,
  •   На краєчку перестороги
    Я прощаю тебе. Я прощаюсь з тобою. Бувай.
    Нам не стрітитись більше на краєчку перестороги.
  •   Музика
    Бачиш, зима квітує блідо,
    Та аромат різкіший на морозі.
  •   Білим маревом
    Білим маревом вкрита дорога -
    Це не сніг, - це моя душа.
  •   Я випускаю тіні із очей
    Я випускаю тіні із очей,
    Пожовклості мого гіркого серця,
  •   Соколиним позирком
    Ти тільки поглянь, мій голубе, -
    Безмежжя взялось окрайцями.
  •   За півгодини до зими
    Ще півгодини до зими, півстрати.
    Розпатлане гілля у вікна б'ється.
  •   Це не доля лежить...
    Це не доля лежить на твоїх долонях, -
    Це туманність доріг і примарність днів.
  •   Однокрилі
    І злітають до неба янголи однокрилі,
    І співають пісні хвалебні у одкровенні,
  •   Мети чоло
    Ти - височінь
    В мені болить
  •   Ніч проростає чарами
    Ніч проростає чарами навсібіч -
    Плетивом у вікно моє. В плетиві плечі.
  •   Мій світе
    Мій світе, безгранично чарівливий,
    Це ти мене, чи я тебе творила?
  •   І допоки я тут
    І допоки я тут дочитуюсь вашої правди -
    Замітає погаслим листям дороги мої однобокі.
  •   О, тісняво очей
    О, тісняво очей, вкінець помилуй!
    Миліших, аніж милих нам, не бачим.
  •   А я тебе взуваю у кришталь
    А я тебе взуваю у кришталь -
    Осінній день, не квапся по бруківці!
  •   Думкам потрібен простір
    Думкам потрібен простір,
    Словам – слухач.
  •   Літепло
    Літепло. Любий, а вкрий мене доторком.
    Вже й листопадиться, й купчаться равлики,
  •   Що нам боятися вітру
    Що нам, - боятися вітру, чи проливних дощів?!
    Трощені, вже й перетрощені, перенасичені душі.
  •   І віск покрапав на папір
    І віск покрапав на папір,
    І вітер розірвав фіранку,
  •   Закохалася
    Закохалася.
    Аж крила мені із пожовклого листя виросли.
  •   Човник
    В тиші, якої не терпить ні глузд, ні вуха, -
    Знаки питання і паперовий човник.
  •   Спалахи
    Спалахи. Іскри. Спалахи.
    Хочеш, мене сповий
  •   О, осене!
    Осиротілосте моя, о, осене!
    Осоння душ засмагою орошене,
  •   Досить холодних поглядів
    Досить холодних поглядів! Помахів скутих рук
    Промахи досить впевнені - подумки і навпаки.
  •   Якщо ти справді вмієш мене читати
    Якщо ти справді вмієш мене читати,
    То де підкреслюєш тонко, майже прозоро?
  •   А у неї бувало...
    А у неї, бувало, стіни стискались в жмут.
    І примкнути би в кут, та у жмуті кутів нема.
  •   Ожила
    Що ж, здається ти ожила.
    Так невчасно і так невтішно.
  •   Відлетіло голубкою, чи билиною
    Відлетіло голубкою, чи билиною.
    Не зі зла обмануло нас, видить Бог.
  •   Очі дівчини-чарівниці
    Очі дівчини-чарівниці...
  •   А іноді просто стискало груди
    А іноді просто стискало груди.
    Боліло? - Не знаю. А що є болем?
  •   Гавкаєш, друже
    Гавкаєш, друже? Он яка тяга дужа! -
    З місячних кратерів кличуть тебе на чай.
  •   Ні, не буде вже так, як було
    Ні, не буде вже так, як було!
    Цю маленьку, довірливу дівчинку,
  •   Цілована, мальована, маніжна...
    Цілована, мальована, маніжна,
    Леліяна, то сонячна, то сніжна,
  •   Серед білих веж
    Серце моє, серденько, ти охолодилося.
    Так завзято билося. Чи іще будеш?
  •   Я спадала додолу
    Я спадала додолу вологою томного, бляклого літа,
    Проникала промінням крізь шиби у ваші суворі доми,
  •   Нехай не я
    Нехай не я сьогодні задихатимусь
    Від простоти твоїх просторих слів,
  •   Ніякими
    Знаєш, які ми були до того, як стали ніякими -
    Розуму непідвладними, хоча й з усіма однаковими,
  •   Як сполотніють очі від невдач
    Як сполотніють очі від невдач,
    У волошковім полі збліднуть барви,
  •   Напиши мені
    Напиши мені серед злих доріг на шляху своїм.
    Як зоря зорю засоромить вщент - не дивуйся їм.
  •   Сирість така, коханий
    Сирість така, коханий, - стратитись можна.
    Густо лягли тумани - правда безбожна.
  •   Ніч закрила мене під замки
    Ніч закрила мене під замки, як багаті, пишні хороми,
    Вберегти обіцяючи від чужих обіцянок і звичаїв.
  •   Надішли мені того листа
    Надішли мені того листа, що залишився недописаним.
    Піввірша мого - півжиття у півкроках немислимих.
  •   Літавець
    Бам-бам-бам
    Добре бути нам
  •   Чуєш, як між містами нашими
    Чуєш, як між містами нашими,
    Поїздами, вітрами, римами,
  •   Лілова
    Люблю, коли ти дивишся ось так.
    Я - талий сніг, лілова глибочінь.
  •   Плачу цьогоріч...
    - Плачу цьогоріч. - Плачеш, смішна, чого ж?
    - Знаєш, які я невдачі торік стрічала?! -
  •   І нехай то не я воскресатиму тут під світанки...
    І нехай то не я воскресатиму тут під світанки,
    І нехай не мене чаруватимуть співи пташат, -
  •   Я не можу
    Я не можу, не можу, не можу, не можу, пробачте!
    Я не я, і побий мене грім, тільки я вже не я.
  •   Пташечкам на поживу
    Молитвами пречистих начисто пересіяна.
    Все просипане поспіхом не перед тими, не... -
  •   Уривками. На злобу дня
    І ти мене, і я тебе, і сонце нашу правду
    Від злих очей не вбереже. Що не згорить - зотліє.
  •   Ці сльози котяться без дозволу і права
    Ці сльози котяться без дозволу і права,
    Прогірклі маревом: якби ж, якби, якби...
  •   Коли високі стають низькими...
    Коли високі стають низькими, коли зневага калічить душу,
    Чи мушу плакати за вчорашнім, чи будувати майбутнє мушу?
  •   Потішно, мов розірване намисто
    Весна моя опала пелюстками,
    Зів’ялими, затоптаними. Душно.
  •   Переступити
    Переступити цю межу.
    Обмежуючи, певно, втратиш.
  •   Літо на ніс присіло
    Пахло бузком й покосом,
    Вибились з сил гризоти -
  •   І прибило мене до берега
    І прибило мене до берега, як віночок.
    Позавчора іще сміялася та раділа.
  •   Грозовито так...
    Грозовито так за вікном було, аж нестерпно.
    Ніч задухою загустилася у цвіту.
  •   В тиші тиш шелестіння любові
    Тшш...
    В тиші тиш шелестіння любові.
  •   Все визначено до
    Все визначено до. Читай по небу.
    Поблідли весни, наче налякались,
  •   Лиш Ваше Ви гірчило, як полин
    На сюжет котрогось із серіалів)
  •   Мов тумани густі осідали...
    Мов тумани густі осідали мені на душу -
    Розмокала в листах недописаних і недоречних.
  •   Попід вікнами плаче
    Попід вікнами плаче, крається, проситься в дім
    Одинокість чужа, зневірена і змарніла.
  •   Як трепетно у тиші громіздкій...
    Як трепетно у тиші громіздкій
    Цієї ночі, помислоп'янкої,
  •   Я прийду у твій дім, почеплюсь у куті, я одна із...
    Я прийду у твій дім, почеплюсь у куті, як одна із святих.
    Не дочитуй до дна, не дивися наскрізь, не молися на них!
  •   Ти, серце, підводиш...
    Ти, серце, підводиш: болиш, стискаєшся.
    Чи каєшся в цьому опісля,
  •   На одній галузі
    Отак, на одній галузі, сиділи з тобою вдвох,
    І ти мені пісню співав, і слухав цю пісню Бог.
  •   Вчора згадалося, а пам'ятаєш, було...
    Вчора згадалося, а пам'ятаєш, було -
    Червень строкато виписував наші дороги.
  •   Зачаровані, замиловані, заворожені
    Зачаровані, замиловані, заворожені,
    Позирали все - зазбирати би, та й у жменьки.
  •   Синіють звично мої вершини
    Синіють звично мої вершини.
    Чого ж ви, любі, такі далекі,
  •   Віриш, чи ні, та у нас тут...
    Віриш, чи ні, та у нас тут такі світанки!
    Бачив колись, як у паренім молоці
  •   Сірою пасткою, вовчою пащею
    Сірою пасткою, вовчою пащею, шкіриться, лащиться небо.
    Триста покірних, як триста пропащих, тонші від висохлих стебел,
  •   Ти лементуєш, моя мовчанко...
    Ти лементуєш, моя мовчанко,
    Гудеш, як поїзд перед дощем.
  •   Де алеї живі не сходжено
    Де алеї живі не сходжено,
    Вбрані в вишні солодкий цвіт,
  •   Котилося сонце
    Котилося сонце руслами
    Усіх чотирьох стихій.
  •   Пурпурово
    Нас не видно
    Ні тепер
  •   Подув так звично
    Подув так звично, з заходу. - Привіт!
    Ввесь світ розбурхав? Як воно, без мене?
  •   Кутайте мене коцом
    Кутайте мене коцом з сивого павутиння,
    Ціпом-прокльоном збийте зернята без лушпиння,
  •   Це лебедина туга
    Це лебедина туга
    Понад захланним морем.
  •   Бо вона із його ребра
    Ніби я із твого ребра.
    Знаєш, зорі за нас молилися,
  •   Брижі
    Заспівайте мені, музиченьки, про дорогу у світ далеку,
    Сумовитої, тихої пісні мені із жалем заспівайте,
  •   Серце пустелі
    Я зневірена.
    Та звільни мене,
  •   Ти така бентежна (Відвага)
    Ти така бентежна - замовчи!
    Загуло, мов дзвони хтось сполохав.
  •   Коли ти пішов
    Слухай,
    Яка почалась заворуха, коли ти пішов!
  •   Тільки для тебе цей блиск
    Тільки для тебе цей блиск у моїх очах.
    Стоплене сонце мої взолотило коси.
  •   Народитись сьогодні заново
    Народитись сьогодні заново,
    Щоб для тебе, щоб ще чистішою,
  •   (Не) налякана
    Ні, не налякана, просто розчавлена словом чавунним.
    Цукру до правди і часу до досить - не додаю.
  •   А у тебе подушка з пір'я...
    А у тебе подушка з пір'я,
    А у мене - одне крило.
  •   І тоді я злякалась
    І тоді я злякалась: Боже,
    Чи годиться мені радіти?
  •   Небо вляглося
    Небо вляглося в маленькі мої долоні.
    Небо сповите пеленкою із молитов.
  •   Вимальовуй її на полотнах...
    Вимальовуй її на полотнах лукавої ночі,
    Чорно-білим "люблю" заштриховуй розріджені риси,
  •   Розквітають магнолії в місті моїх...
    Розквітають магнолії в місті моїх ненадій,
    Фіолетовим небом вдягаючи мрію забуту.
  •   Ніченько, ясочко
    Ніченько, ясочко, вислухай, та змовчи.
    Вчитись запізно, болючі пройшли уроки.
  •   За мить до весни
    Для Надійки Голобородько
  •   Заздрість пройме
    Заздрість пройме до чужого таланту,
    Ревність пробудить в тобі голоси -
  •   А мені до сонця...
    А мені до сонця, а мені до сонця би дотягнутись!
    Хай би соки всі, хай би соки мої осушило.
  •   Ця весна принесла нам...
    Ця весна принесла нам багато лиха у повенях.
    Я навчилася бути тихою - мудро й завбачливо,
  •   Так сонячно
    Так сонячно, немов пролито мед,
    Думки прозорі, як безгрішні діти.
  •   Як жива
    Обірвало мій берег, стою (як жива) нежива.
    Все ще гупає в скронях, та це вже не пульс, а повінь.
  •   Понад плесами, тишами, веснами...
    Кришталем, дзвоном його невагомим,
    З першим снігом розталим увійшовши у душі спогорда,
  •   Прикривши посмішкою лихо
    Прикривши посмішкою лихо
    Фарбуєш губи у червоний.
  •   Не розбурхати
    Я не грію твоєї душі ні вогнем, ні жалем, ні словом,
    Не кидаю з очей турбуючі погляди, як блискавиці,
  •   У півтон одягнувши оклик душі...
    У півтон одягнувши оклик душі: почекай!
    Поназбирувані крапельки вмить переллються
  •   Ти хворієш, поете!
    Ти хворієш, поете! Глупо
    Зануряти перо в отруту!
  •   Тепло-карим у горіхову ніч...
    Тепло-карим, у горіхову ніч,
    коли вітри колисанки свистіли,
  •   Для Ростиславчика
    Ти - серця мого надія.
    Я - серця твого покров.
  •   Не з'єднати повік полюсів
    Ти так глибоко в серці засів,
    І болиш, і болиш, і болиш.
  •   Як досі по світу ще...
    Виходила в поле й просила у вітру сили.
    В серцях голосила: шалений, візьми з собою!
  •   Скрапує
    Ні, не буває так -
    Серце з грудей додолу!
  •   Світові боляче знатися...
    Світові боляче знатися з цим жалем,
    Навіть сніжинки від гніву не тануть - шкваряться,
  •   Думка
    Ти тлієш, згасаєш зі мною.
    Зубожієш даремно, приймаючи пишні дарунки.
  •   Гіркотою нічною при світлі настільної лампи...
    Гіркотою нічною, при світлі настільної лампи,
    Упивалася жадно: о, спраго, цю жертву прийми!
  •   Ти - пам'ять
    Так палало й тоді, коли ти розчинявся в "було".
    Відпливали човни перегружені тоннами згадок.
  •   Пишу тебе (Очі голубої собаки)
    То, ти мене удосвіта згадаєш,
    Коли проснувшись глянеш у вікно?
  •   Ми бачили цю вершину
    Ми бачили цю вершину.
    Ми розчинялися в ній.
  •   Як несповідана тисячу літ
    Як несповідана тисячу літ,
    Як неприкаяна грішна душа,
  •   Лиш не питай
    Лиш не питай, чи навчилась чужих любити.
    Я поміж них все частіше зі зла мовчу.
  •   Гойдайте мою колиску
    Спиняють мою колиску
    Нічного безумства діти.
  •   Ось перелічую сонця зернята
    Ось перелічую сонця зернята.
    Сію в серця - чи зійде із них слово?
  •   Світ невколисаний
    Вітре мій дужий,
    Давній мій друже,
  •   Збентежилась
    Лоскотало тонке мереживо.
    Багряніло.
  •   Простоокі
    Постій отут.
    Помовчи.
  •   Доки не я...
    Я - дитя, я на твоїй долоні.
    Лиш не втрать, виронивши у трави -
  •   І мрії чужі...
    І мрії чужі твоїх доторкаються вій.
    І вії твої завертаються ввись від мрій.
  •   То ви читали цю мить полинну...
    То ви читали цю мить полинну в моїх очах?
    Полинув янгол, перо згубивши - мабуть пора.
  •   Чи написати тобі листа
    Чи написати тобі листа,
    А чи змовчати на віки-вічні?
  •   2017
    Ллються ріки,
    Воложать повіки
  •   Якби ж змовчав отой осінній дощ
    Якби ж змовчав отой осінній дощ,
    Що відбиває ритми в стилі джазу
  •   Серце на паузі
    Серце не спить, у серця давно безсоння.
    Мить, наче вічність, а вічність - коротка мить.
  •   Скресли сніги в барвінці
    Просто будь поруч (скресли сніги в барвінці)
    Кригою яви, чи недобаченим сном!
  •   Вічності дар. Мить
    Істинно: світ чужий
    Не промине, жоден.
  •   Ідучи нога в ногу
    Ідучи нога в ногу з невпинним, циклічним часом
    Пам'ятай, - неможливо прокласти у нім двосторонню трасу.
  •   По білому білим
    По білому чорним, по білому і... пробіл.
    Слова, як ворони, словам-воронам не вір!
  •   Останній лист непізнаному другу
    В зимову ніч бринів лиш сніг-скрипаль
    У такт словам моїм в листі останнім.
  •   Обривки їхніх днів
    Вітрів дороги.
    Ночей тривоги.
  •   Збивала краплини
    Збивала краплини сльози і роси
    Заточеним кінчиком слова-коси.
  •   Мокрі дрова
    Щоб не стати одним із тих,
    Що на берег, як мокрі дрова,
  •   П'ють вино і мовчать
    По заболочених стежках
    Позолочені ніжки не ходять.
  •   Не зникай
    Не зникай!
    Щось сповнило очі їдким і пекучим.
  •   Крихтами хліба
    Крихтами хліба, небесною манною
    Землю вкриває сніг.
  •   Руді не плачуть
    Не хочу сьогодні суму, не хочу, пробач!
    Я така незакохана і така відверто нічийна.
  •   Я щоранку кажу привіт
    Я щоранку кажу привіт
    У люстерко твоїх очей.
  •   Собацьо, ти гавкаєш, а я плачу
    ...серед ночі...
    Проснулась, похнюпилась - сніг в коліно.
  •   Засяяла
    Засяяла!
    Дивись, як високо, і як недосяжно.
  •   Білішає
    Я малюю ногою, мов пензлем, за слідом слід,
    Заплітаю у косу світло нічних ліхтарів.
  •   Два міста
    Місто мрій не моїх, місто чужого болю,
    Місто левів і кави, місто надмірної втоми,
  •   За крок до
    За крок до прірви, найхиткіший крок,
    Чи втримаюсь, чи полечу додолу?
  •   Де дві дороги сходяться в одну
    Де дві дороги сходяться в одну,
    Щоби з'єднати заблукалі долі,
  •   А ти мовчиш на чистому папері
    Приходь в мій дім біду заколихати.
    Надворі дощ, не вигнати й собаку,
  •   Опівночі
    І ти не ти, і я не я,
    І вітер знає втому.
  •   Кохати мушу
    Не знаю, чи сни мої хоч колись належатимуть тобі,
    Чи очі мої направлять додому твою заблукалу душу,
  •   Але і я не маю тої волі...
    Але і я не маю тої волі,
    Щоби при всіх тебе назвати так,
  •   Повік двом любкам
    А ти крізь час ім'я моє взивай,
    Спивай із нього найсолодші звуки,
  •   Слова
    Кричиш? Не варт. Слова не мають моці,
    Коли, як град, вдаряються об землю.
  •   Коли б то крихтою жалю
    Коли б то крихтою жалю
    В твоєму серці поселитись,
  •   Я до тебе приходила
    Я до тебе приходила пізньої ночі.
    Я тремтіла всім тілом, немов із морозу.
  •   Здаюсь в полон
    Здаюсь в полон у цю запеклу ніч.
    Впадай до ніг, стискай в обіймах плечі,
  •   Підла ніч
    О, підла ноче, змилуйся над нами!
    Чого вичікуєш під урвищем сердець?
  •   Колисанки лунають
    Колисанки лунають з-під стелі, з роззявлених шпар,
    Проростають під вікнами, стіни окутують хмелем,
  •   Підливаю у чашу
    Підливаю у чашу медово-солодкого трунку -
    Спий до дна, мій коханий, це від смутку найкращі ліки!
  •   Не присвятив мені (В Стрийськім парку)
    Не присвятив і найкоротшого вірша,
    Ані півслова.
  •   Я маленьке дитя
    Я - маленьке дитя, позавчора дощами народжене,
    Серце в п’ятках дрімає, воно ще тремтливе, не сходжене,
  •   Січе
    Лиш не збагну, чи дощами, а чи мечем.
    Будеш мені миротворцем, чи палачем?
  •   Пізнє натхнення
    Жодного слова, і тиша така громовержна.
    Помисли-стіни розкрадені в снах по цеглині.
  •   І гірчить на губах
    Я занадто звичайна, занадто звичайна, пробач.
    Я невдачі твої заміряю, і сама ж їх сію.
  •   Я б порізала осінь, як халву, на великі шматки...
    Я б порізала осінь, як халву, на великі шматки,
    І роздала злиденним: смакуйте, солодка ж!
  •   Безсоння
    Знов моє безсоння п'є студену воду,
    І рахує вівці, проклинає ніч.
  •   Не читай моїх віршів
    Застрягає в горлі ніч,
    Підла і самотня.
  •   Ніжна
    При свічках надвечірків сніжних
    Я занадто відверто ніжна.
  •   Полум'ям
    Як мить, два роки ці пролетіли
    Божою волею.
  •   Змучений вірш
    Я трошки змучилась, я полежу ось тут.
    Накриюсь коцом так, щоб з головою.
  •   На моїх пелюстках роса
    Як тепличну квітку мене
    Огортай і підживлюй ніжністю,
  •   Люблю
    Дрібненький слід відбитком золотим:
    Лю-
  •   Актриса
    Про неї поети складають солодкі вірші,
    Пахучість букетів пилком осідає на віях,
  •   Мій впертий гонор
    Мій впертий гонор, злісна непокора,
    Кипить рудим, проте, вже зовсім скоро,
  •   Дим у очах
    Дим у очах.
    Сизого повно, не перейти.
  •   Може іншим віру дамо
    Не кожен є другом, хто хоче таким здаватися,
    Та з жодним не варто прощатися!
  •   Дивилася на них
    Дивилася на них, мов перелякана,
    А потім довго, дуже довго плакала.
  •   Кізкоріг
    До життя нове причастя -
    Це січневий кізкоріг.
  •   Горе йде
    Боле мій!
    Боле глибокий, злісний,
  •   І стояла самотня людина
    І стояла самотня людина на порозі у завтра,
    І дивилась на пустку життя, й було їй сумно.
  •   Бігцем
    Давай бігцем.
    Давай без розбору польотів.
  •   Ланню пораненою (Хто, як не ти)
    Хто, як не ти,
    Розіпне мої вибрики солодкогранним дотиком.
  •   Пересмішниця
    Ким приймеш мене, як постукаюсь?
    Наша зірка на небі скраєчку,
  •   Покинути й тікати
    Покинути все й тікати. Тікати? Куди?
    У вирій - далеко, не здужають відстані крила.
  •   Химерами гротеску
    Ми дописали свій роман.
    Сюжет - на видиху, мінорний,
  •   Виключно незряча
    Маленька планета однієї маленької людини.
    З її серцевини струменить блакитна лава.
  •   Між ялицями зозуля
    Няньку мій солодкий,
    Ой, нянечку,
  •   Перехворію осінь
    Я переплачу, я перехворію!
    Слова не здатні зважити в мені
  •   Втрачаючи вагомість
    Я Вас люблю. Втрачаючи вагомість,
    Рівняючись до Ваших сивих скронь,
  •   Очі
    Ох, не ховай лиш очей своїх,
    Срібно-ясних, сяйливих.
  •   Ти сказав (Останній із)
    Ти сказав: я останній із...
    Ти мені позавчора снилась.
  •   Самоти сто років
    Я була б твоєю самотою
    В опівнічних серця закавулках,
  •   Тихим голосом
    Тихим голосом пересторог
    Дивна істина просто відкрилась:
  •   Істеричне (Поетом бути не хочу!)
    Поетом бути не хочу!
    Впихаю цю думку в риму
  •   Надто схожі
    Здається, ми з тобою надто різні.
    Чи по ночах у тебе Сонця схід?
  •   Ніхто не хотів вогню
    Ніхто не хотів вогню.
    Палили з усіх сторін
  •   Перелітні
    Перелітні птахи... Перелітні здавались найкращими.
    Ми раділи їм так, наче вісників Бога стрічали.
  •   Вві сні
    Колись я прокинусь вві сні,
    Бо дні розминуться з ночами.
  •   Млосно (Серед прочан)
    Здається, знову стає млосно.
    Так нудно і так непросто.
  •   Про чужу мету
    Не здолаю більше цього потоку
    І поштова скринька моя пуста.
  •   Ріки смутку
    Не перелити ріки смутку
    З бокалу втрат в бокал набутку.
  •   Переспівуй мене
    Переспівуй мене, перевершуй!
    Ти ж потіха моя найперша.
  •   Не останній вірш
    Отже, це не останній, авжеж не останній вірш.
    Отже, рима ще довго мою проїдатиме пліш.
  •   На перехрестях доміно
    На перехрестях доміно,
    Крихких, лякливих, покраплених
  •   Кричала вічність
    Кричала вічність тишею вітрів,
    Грозились грози струмом блискавиці,
  •   Пісня пропащої
    Не знервована, не засмучена, -
    Просто змучилась.
  •   Вийти за тебе
    Вийти за тебе? Ступити на стежку кращу?
    Мудра пішла б, ну а я - і дурна, й пропаща.
  •   Реготи причинних
    Ти прийшов в мій монастир
    Зі своїм уставом,
  •   Буревісно (Морська історія)
    За мої зачепившись крила
    Набив гульку собі об німба.
  •   Маленькому принцу
    Впізнаєш? - Це слона проковтнула змія.
    Намалюю, хоча й не вмітиму.
  •   Всі мої примари зникають
    Всі мої примари зникають,
    Коли приманюєш мене до себе, причаровуєш.
  •   На розсипах вій
    Куди мені йти, коли йти немає куди?
    Моє друге Я залишається тут безіменним.
  •   Спали мене*
    Спали мене! - Рве душу скрипки плач -
    Струною-іскрою, бенгальськими вогнями.
  •   Бути не твоєю
    Залиш мене в цій тиші помирати.
    Чи я щаслива бути не твоєю?
  •   Як котилося Сонце з неба
    Як котилося Сонце з неба, -
    Всі святі затулили очі.
  •   Я пробуду з тобою
    Я пробуду з тобою до перших злив.
    Не потрібно гадати, що стане після.
  •   Знаю хто ти
    Знаю хто ти, і знаю точно як тебе звати.
    Твоїм обрисом сльоти важко лягли на плечі.
  •   Скрашую тишу
    Скрашую тишу цим незбагненним дивовижжям.
    Стишую голос. Тшш... мовчу умисно.
  •   На обривах чуттєвих фаз
    Наша казка - це жменька фраз,
    Що твоя нашкребла авторучка.
  •   Найкоротші Його вірші
    Може я не така пречиста,
    Як причастя усіх святих,
  •   Мамі
    Моя мати - гроно допомог,
    Дужі, спомагаючі вітрила, -
  •   Грім і блискавиця
    Показуюсь тобі і відкриваю
    Усе, що мучить, ріже і пече.
  •   В обіймах
    І звідки ти тільки взялась,
    Преніжносте і прелюбове,
  •   Квити
    Мені нудно.
    Мені хочеться помирати
  •   Правнук ворожки
    Я виходжу з хати, прочиняю фіртку.
    Стежка в камнескоки, небо в зоредірку.
  •   Далі буде
    Буває, що світ минає,
    Буває, - минають люди.
  •   Глупий присмерк
    Коли мій смак міняє знову присмак,
    Пергамент білий огортає глупий присмерк,
  •   Людина була не дарма
    І скільки б часу не минуло -
    Людина спомином жива!
  •   Кожен день в дорозі
    Ти в дорозі, кожен день в дорозі,
    Серед місць шукаючи свого.
  •   Сміливі завжди мають щастя
    Сміливі завжди мають щастя.
    Кмітливі п'ють лиш чисту воду.
  •   Дев'ять свіч
    Вмирати треба лиш нажившись вдосить.
    Смерть, як й народження, - священна таїна.
  •   Мов свіжий подих вітру
    І я почну своє нове життя.
    Буде воно, мов свіжий подих вітру.
  •   Піввірша
    Я з літа написала піввірша.
    А що то є! - Як півжиття й півсмерті.
  •   Місто
    Стоячи на порозі свого смеркання
    Місто жовто-гарячим вогнем палало.
  •   Ненароджені діти
    Усе продовжило бути.
    В морях - кораблі тонути.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки