Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Микола Соболь (1973)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Вже скоро
    Війна не розуму, а дронів,
    такі реалії буття.
  •   Варяг
    Пам'ять тобі, друже Варяже,
    із Богом покойся, братику.
  •   Песиголовець*
    Циклопу треба жертва, voila,
    і він знайшов її в центрі Европи,
  •   Перший дощ
    Ніби в камертон у підвіконня
    барабанить до світанку дощ,
  •   Поетичні війни
    На Парнасі відучора гуд
    «геній» роздає свої вказівки
  •   Жінка
    Ціловані росою босі ноги
    шукають поміж вишень солов’я,
  •   Павутинка надії
    Тче павучок небесне макраме
    у лабіринтах бабиного літа,
  •   Весна у полі
    Невістульки вибілили поле,
    наче сніг,
  •   Опісля обстрілу
    Завітає тиша,
    як незваний гість,
  •   Не вбий
    У склепі кремлівських стін
    зростають криваві тирани.
  •   Кожному своє
    Сало треба їсти з часником,
    можна і з цибулею, і з медом…
  •   Сонечко
    Сонечко квапливо по долоні
    добігає краю точки h*,
  •   Здолаємо!
    Небо, чиє ти? Диявола? Бога?
    Місто під ранок не спить.
  •   Друзяки
    Запахне ліс після дощу грибами,
    туман впаде на крутосхил ярів
  •   Поетична маститість
    Поки з’ясовують поети,
    хто з них маститіший, хто ні –
  •   У селі
    На столі гуслянки кварта,
    щойно з лавки теплий хліб.
  •   Оберіг роду
    – На покутті вмостився Дідух
    і звідти рід благословив…
  •   Генеральне прибирання
    Після слів: «Сьогодні прибирання» –
    тут безсилий, навіть лисий чорт,
  •   Оболонь
    Спаде вода і знову будуть луки,
    травою освіжиться оболонь.
  •   Чи це не гріх?
    Світанок соковитий, наче вишня,
    Дніпрові хвилі ніжаться до ніг…
  •   Календарна осінь
    І вичах чай. А сну немає зовсім.
    Шумить листва, бо хоче літа ще.
  •   Іду на ви
    Промовив Святослав: «Іду на ви!» –
    та нині лиш поплічники іуди,
  •   Весна
    Мороз ще дихає у вікна
    і воду сковує калюж
  •   Півник, що голосно репетує
    Півнику аби здійняти ґвалт,
    от і надриває він горлянку.
  •   Третій лишній
    Упади в обійми ночі,
    стань богинею кохання,
  •   Біба і Боба два…
    В Гундарєва рейтинг горобця,
    У Желіби теж не більше миші.
  •   Осанна жінці
    Краса твоя незрівнянна,
    волосся, мов сонцеквіт
  •   Безрейтинговий пописун
    Дайте мені рейтингу, я – геній,
    а таким не місце у хвості.
  •   Остання травнева злива
    Відлунала соната дощу,
    аплодує смарагдове листя,
  •   Дорога до мрії
    Хочеш проти вітру йти? Іди!
    Не зважай на те, що скажуть інші.
  •   До редакції майстерень
    Дивно! Недавно мене прибрали за порушення правил публікації (два вірша поспіль), а тут он два вірша поспіль і ніби все гуд! На жаль, шановні адміни, вибірковість не найкраща риса людини!
  •   Чому?
    Накалатаю чаю, хай стоїть.
    Коли гарячий, то нема натхнення.
  •   Примара пам’яті
    Таких ночей, напевно, вже не буде.
    Переплелися руки, мов лоза.
  •   Жаска паралельність
    Ув іншім вимірі без воєн.
    Там сонях сходить і росте,
  •   Кати
    Ще ненароджене дитя
    в утробі материнській вбили.
  •   Напередодні
    Переддень великої спокуси,
    ще не кожен усвідомив гріх,
  •   Берегиня
    Полинути в загублені світи,
    де пломеніє зорепадом небо,
  •   Збудеться
    Мовчить знесилена Вітчизна.
    Знекровлений тече Дніпро.
  •   Секрет геніальності
    Що ти плачеш? На тобі перо,
    паперовий лист, чорнила трохи…
  •   Конюшина
    Біля ставу цвіте конюшина
    непримітна прикраса землі.
  •   Приходь, синочку, на вечерю
    На столі хлібина, біла скатертина,
    в рамочці маленьке фото край стола.
  •   Не така ця ніч, щоб спати
    Не така весіння ніч, щоб спати,
    повня заспівала за вікном.
  •   Хризантемне диво
    Паморозь торкнеться хризантем
    у фіналі бабиного літа,
  •   Коридор долі
    Ні спокою, ні сну, лиш втома
    на вії упаде під ранок,
  •   Питаннячко
    Коріння зла живе в утробі нас.
    Не бідкайся на зовнішні процеси.
  •   Ціна українського зерна
    Вимішуєш долю, як тісто для хліба,
    зернинку лелієш у жерлі війни.
  •   Пертурбація
    Пожурилися, поплакали та й забули.
    Полетіли ясні соколи світ-за-очі.
  •   Гойдалки
    Орелі хочуть дітвори.
    Від вибухів стає їм страшно.
  •   Просто будь
    Отут був дім. А нині просто – вирва.
    Стікає кров ще тепла до землі.
  •   Душа воїна
    На долоню сіло пташеня,
    полохливо дивиться у вічі.
  •   Вересневі роздуми
    Вересневі роздуми легкі,
    як тенета бабиного літа,
  •   Крижане серце
    Вичахне кава. З твоїм поцілунком
    губи терпкими не стануть ніколи.
  •   Про тишу
    Що може бути краще тиші,
    коли замовкають гармати?
  •   Банальна гундарівщина
    «Гундарєв!» – лунає перекличка
    «майстер» слова він у нас ого!
  •   Зародження зла
    Кажуть, в епоху драконів
    люди були добріші,
  •   Така епоха
    В епоху нанотехнологій
    так мало місця для душі.
  •   Ех, акби…
    Горе нам. Бо, то дурні, то бідні,
    ще й на повню люто виє пес.
  •   Виродки роду людського
    Як носить це суче плем’я земля?
    Опоросились матки: «Йдіть, вбивайте!» –
  •   Люблю я дощ
    Я дощ люблю за розмаїття фарб,
    за тротуари від ватаги вільні.
  •   Тягар сьогодення
    До річки тягнеться сонечко,
    спити води прохолодної.
  •   Ратаї
    У древнім храмі між розсохлих стін
    ікона кровоточить, тихо плаче.
  •   Зимова ніч
    Зимова ніч сипне леліток,
    устеле білі килими
  •   Негода
    Колісниця гучно гуркоче небом.
    Вітер силиться дуба зламати.
  •   * * *
    Намалюй на вікні дивні квіти, неначе в дитинстві.
    Зі смаків залиши на губах лише бабці узвар.
  •   Березень
    Пролісками втішиться зоря,
    як морози вимерзнуть до грама
  •   Приречення
    Промінець осяяв далечінь,
    час іти туди, де стиглі мрії,
  •   Мотанка
    В’язала із соломи доні ляльку,
    її в розшиту плахту одягала.
  •   Слово Борисфена
    У нас Дніпро, а ми Йорданську воду
    освячуємо роду з року в рік.
  •   Тризна
    Тричі: хай Бог пробачить,
    злетіло і стихло все.
  •   Козаки сучасності
    Зимонько, морозом напої.
    Забинтуй снігами по́ля рани.
  •   Серед полів
    Впаде світанок в золотаві ниви
    і заспіває поле до межі.
  •   Вічна пастка
    Коли нап’ється сили тиша,
    зблудять оракули з тропи,
  •   Новорічне
    Рік не прийшов, а гепнувся, ось на,
    скалічених тепер сприймай за рідних.
  •   Алея Слави
    Пропаде у вічності цей день.
    Ніч нехай розгубить постулати.
  •   Хай збувається
    Невістульки* тягнуться до сонця,
    задрімала хмарка на межі,
  •   Безвинні жертви обстрілів
    Ракети падали, як груші,
    та завивали тут і там.
  •   Заздрощі та заздрісники
    (із розділу банальна гундарівщина)
  •   Безнадійні ночі
    Як сльозою на склі заплаче світанок.
    Ти очі розплющиш життя це чи ніч?
  •   Політичний Еверест
    Поправок внесено багато
    у заповідь: «Не укради»,
  •   Чумацький шлях
    На землі чумацький шлях важкий.
    А на небі? Не скажу, не знаю.
  •   Офіра
    Коли впаде до ніг офіра,
    Боги не змилуються, ні,
  •   Така зима
    Замріється зима про білий сніг.
    Оце халепа задощило небо.
  •   Жаский вертеп
    Бачиш, іде вертеп
    із мертвою головою?
  •   Недобра магія зими
    Серед леліток прохололих
    струмує сяйво ліхтаря.
  •   Борвій
    Старий маестро грає на дротах,
    у димарі протяжно завиває.
  •   Надир
    Ось-ось надир постукає у двері.
    Сипне снігів, зморозить геть усе.
  •   Надир
    Ось-ось надир постукає у двері.
    Сипне снігів, зморозить геть усе.
  •   У мороз
    Скипень розправляє пазурі,
    лід тріщить і тьохкає до краю.
  •   Дилема
    Аж змій-спокусник на хвилину зблід,
    побачивши, як Єви ніжні руки
  •   Жриця кохання
    Таку хіба ти спати укладеш?
    Кров з молоком. Гарцює, мов левиця.
  •   Віра у краще
    Сувій думок. Не розкручу ніяк.
    Переплелися, що не розірвати.
  •   Країна 404
    Під обстрілом ракет столиця.
    По вінця горя та біди.
  •   Таємниця на двох
    Промовчи. Не обмовся нікому.
    Швидкоплинно кінчається ніч.
  •   Жага тиші
    Ворон тихо не кряче.
    Біда не ходить сама.
  •   Ніч спокусниця
    Що ти, ноче, хочеш тут знайти?
    Тобі місяць брат, але ж не рідний.
  •   Левіафан
    Вербою чи тополею? Яка різниця.
    Бачиш лелека шукає домівку,
  •   Різдво
    Свічею окопною висвітли ніч.
    Виведи тьму. Вибіли начисто.
  •   Серцевий напад
    Біль нестерпний пронизує груди.
    У безвихіддя сіре лице.
  •   Розмова з ніччю
    Поговори зі мною, ноче,
    про зорепадів буревії,
  •   Снігопад
    Переінакшити усе
    й забути стріти Новоріччя,
  •   Грудневі переспіви
    Грудневі переспіви лісу
    крізь лід замерзлого Дніпра,
  •   Душа народу
    Не люблю робити якісь преамбули до віршів, але тут випадок трохи інший, тому:
    Якщо чесно я вже зрадів, на коротку мить залося, до хлопа (гундяя Юри) щось дійшло, а нніть, помилився!
  •   Раб кохання
    Вона красива, наче перший сніг.
    Жаданіша завії на світанку.
  •   Ранкова нездійсненність
    Недопалок, немов худа рука,
    приліг на попільнички покривало,
  •   Зимові концерти
    Під припічком живе цвіркун.
    І, що йому негода?
  •   Викрили
    Каже дядько гучно з возу,
    аж реве довкілля:
  •   Передгрудневе
    Згрудніє листопад, загрубіє,
    зашаріє сонце на межі,
  •   Сорокоуст
    … і… позивний «Псих».
    Згадав наче всих,
  •   Стара верба
    Хитається під сирістю небес
    стара верба, похила та розлога,
  •   Першосніг
    Клопоче ніч про білий сніг,
    на ранок – вибілене поле,
  •   Завія спогадів
    Завія не тяжіє, а летить,
    неначе пух, на спогади осінні,
  •   За хвилину до осені
    Ніч принишкла.
    Гарна мить.
  •   Юркодурь
    Гундяй! Ти знову сереш на головній сторінці! Не вгамуєшся ніяк, поц пробірочний! От на кому природа дійсно відпочили, то це на тобі - лисе і дурне геніальне поєднання людської ницості.
  •   Журавець*
    Помовч до ранку. Нехай світло
    зітре померклі фарби ночі.
  •   Про порозуміння
    Ми почнемо розуміти один одного, коли перестанемо розуміти російську.
  •   Гундарєву
    Гундарєв! Може досить срати на сторінці? Всі зрозуміли ти хоч і лисий, але генітальний, такий собі х.й з припаяною головою. Тополь чи Соболь робить свою роботу і не виє, а тим більше не опускає сторінку до рівня російського шапіто. Закрий хлєбало і не позорь ім'я заслуженої журнашлюшка! Такі, як ти війну привели у наш дім, але твоє місце на скотомогильнику. Як казав Джохар Дудаєва: "До росіян я відношуся, як до дохлого скота"... а ти - напівкровка-напівшавка і вкусити доладно не вмієш! Ги-ги-ги!
  •   Запроданець
    То не питай чому прийшли вбивати.
    Це за язик російський наша плата.
  •   Свята геніяльність
    Надриває зранку «геній» пуп,
    аж заходяться зі сміху люди.
  •   До Руфа*
    Скажи, Руфе, твоя жертва була даремною?
    Твої вірші читали пацюкам?
  •   Лікувальне
    Ковтай, дружок, мікстуру вірша,
    сьогодні буде день важкий,
  •   Така собі осінь
    Листя заграє сонату настрою,
    закружляє у вальсі спокуси.
  •   Вовки Да Вінчі
    Скільки нас ще поляже
    у ці лихі години?
  •   Останній бій
    У криївці холодно та сиро
    на стіні ледь тліє каганець,
  •   Приступ жаби
    (із розділу банальна гундарівщина)
  •   Стара груша
    Грушко, сипни на землю
    своїх плодів, що аж під небом,
  •   У чому ж різниця?
    Гундарівщина річ досить поширена у літературному світі. Є люди, які чітко розставляють розділові знаки, хочуть дістатися вершин парнасу, але Бог окрім цих якостей більше нічого їм не дав, почитаєш і думаєш: «Яке ж ти криворуке «майстрисько» жах»! На сторінках ПМ я це проходжу не вперше вже була «навчителька» з Полтави. Тепер ще два жолуді залетіло: Юра Гундарєв та Самосвал Желіба (останній взагалі боїться відкрити своє обличчя) – пописуни ще ті!
    Різниця поміж нами, юро, колосальна я – спортсмен, тренер, Майстер спорту України, аби не такі, як ти то мав би Заслуженого тренера, але мені те вже не потрібно. Так от у чому поміж нами різниця, мені цілком природньо допускати певні помилки у віршах, бо пишу зі словниками і іноді можу проґавити те чи інше слово, але це легко виправити, як і розділові знаки, а ви з самосвалом чітко розумієтеся на правилах української писемності і так криворуко пишете – ганьба! Сторінку свою я закрив, бо самосвал, до речі, цей поц перший на ПМ дозволив собі безпідставно ставити 1 бал! До такого навіть полтавчанки не опускалася!
  •   Мить прозріння
    Ховається у передмісті осінь.
    У місті не сховаєшся – асфальт.
  •   У чому ж різниця?
    Гундарівщина річ досить поширена у літературному світі. Є люди, які чітко розставляють розділові знаки, хочуть дістатися вершин парнасу, але Бог окрім цих якостей більше нічого їм не дав, почитаєш і думаєш: «Яке ж ти криворуке «майстрисько» жах»! На сторінках ПМ я це проходжу не вперше вже була «навчителька» з Полтави. Тепер ще два жолуді залетіло: Юра Гундарєв та Самосвал Желіба (останній взагалі боїться відкрити своє обличчя) – пописуни ще ті!
    Різниця поміж нами, юро, колосальна я – спортсмен, тренер, Майстер спорту України, аби не такі, як ти то мав би Заслуженого тренера, але мені те вже не потрібно. Так от у чому поміж нами різниця, мені цілком природньо допускати певні помилки у віршах, бо пишу зі словниками і іноді можу проґавити те чи інше слово, але це легко виправити, як і розділові знаки, а ви з самосвалом чітко розумієтеся на правилах української писемності і так криворуко пишете – ганьба! Сторінку свою я закрив, бо самосвал, до речі, цей поц перший на ПМ дозволив собі безпідставно ставити 1 бал! До такого навіть полтавчанки не опускалася!
  •   Як врятувати літечко
    Сонце проковтнула хмарка
    і відразу всім не жарко.
  •   Безсилля чаклунки
    Приворожити не зуміла.
    Зачарувати не змогла.
  •   Слимак
    (із розділу банальна гундарівщина)
  •   Відчуття провини
    Не слів бракує, відчуття провини,
    за Курбаса, за Стуса, за, за, за…
  •   Йолоп царя всеяросійського
    Поет був млявеньким настільки,
    що бракувало хлопу слів.
  •   Про конфлікт Соболь - Гундарєв
    Шановна спільнота!
    Маю ще раз зробити пояснення щодо конфлікти Соболь – Гундарєв, щоб не було інформації лише від сонцеликого Юрка.
  •   Напівтони осені
    У полисках осіннього дощу,
    напівжурба, напівлюбов, півмряка…
  •   Юро, та ти шо?
    Що ти нидиш, хлопчик сопледар,
    чи тобі не до душі присвята?
  •   Листотерапія
    У ті часи коли листи
    летіли до поштових скриньок,
  •   Стара калоша
    Стара калоша вчила кеди жити:
    «Послухайте, недомірки, сюди…» –
  •   Ранковий церемоніал
    Ранок зігріється чаєм
    чи кавою.
  •   Плагіатовий пошуковичок
    Плагіат вбачається у всьому.
    На паркані бачиш слово – йух?
  •   Таїна для двох
    Подивись у закохані очі,
    в них безмежно радіє життя,
  •   Бажання віслюка
    Хотів осел заржати наче кінь,
    як ненормальний роздуває писок,
  •   Листопад
    Привіт. Ось і ти, коханцю осені.
    Прочини таємницю небес:
  •   Казка про сказ принца Кончіту
    Це було у паралельнім світі,
    а можливо зовсім не було,
  •   Секрет для Гундарєва
    Душа шукає виходу в астрал,
    їй хочеться міжхмар'я та нірвани…
  •   Павутинка з бабиного літа
    Ця павутинка з бабиного літа,
    вона ще пахне лебедя крильми,
  •   Каштани
    Каштанами встелило землю,
    їх так багато цьогоріч.
  •   Товариш еге-гей
    Дзявкотять московські посіпаки,
    місця не знаходячи собі,
  •   Відповідь на гавко-юр
    Що, лисий гицель, мову відібрало?
    Ти, сподіваюсь, вже до цього звик.
  •   Вірші
    Вірші –
    недоспані ночі
  •   Юркотварь №…
    Перекочерижить геть усе,
    виссе з пальця 33 проблеми…
  •   Своя дружина, або – дежавю
    Своя дружина, то своя. А от сусідка…
    (і тут перелік переваг звучить не рідко).
  •   Сторожові вежі
    Козацькі вежі не згоріли й понині
    і громаки їх ситі та в строю.
  •   Вбережи нас, Боже
    Переінакшити цей світ.
    Але чи зможем?
  •   * * *
    Полинь у роздуми про вирій,
    про безпорадність сірих днів.
  •   Трохи про Совість
    Я майже не пишу таких промов, але:
    Гундарєв далеко не дурак. Але що ми маємо? Пробігся по його писанині і зробив висновки: цю потвору бісить рейтинг Сушка, бо бачите його власний рейтинг не дотягує до Олександрового.
  •   Римословіє
    Десь років сто не бачив Жанку,
    а тут махаючи крильми,
  •   Зізнання
    А ти зітхнеш. І підеш далі.
    Таке життя. Іди.
  •   Матерія часу
    Зубата матерія часу гризе плоть.
    Сточує камінь вода безперервно.
  •   Мистецтво вчити
    Вчив жеребця віслюк мистецтву бігу.
    Але, як тренер був він, так собі.
  •   Фетишизм сучасності
    На мої мешти. Пройди хоч пів життя.
    Важко? Не рюмсай, я зміг.
  •   Якось на Юрія
    На Юрія гурки садила,
    слізьми вмивала кожну бубку,
  •   Отака чортівня
    Історія наша багата і славна,
    але у народі зрадливці, як фуріі,
  •   Авдіївка
    Плачуть Авдіївські зорі,
    з неба стікають слізьми.
  •   вЕЛИКОДАР
    Час диктує наразі умови
    війною та лихою годиною.
  •   Банальна гундарівщина
    Здрастуй, сонцеликий юркодар!
    Заспіваю «генію» осанну.
  •   Не сій вороже
    Були часи важкі, були славетні.
    Історія розкаже все сама.
  •   Геніяльна геніяльність
    Геніяльність лізе через шпарки,
    то у вірш улізе, то в есе,
  •   Чи має значення мова?
    Спочатку було слово.
    Нам нав’язали язик.
  •   Малинівка*
    З калюжі воду горобці
    спивають у серпневу спеку,
  •   Осінній сум
    Красива осінь та сумна.
    Переплітається димами.
  •   Звичайна гундарівщина
    Він і Сосюра, і Тичина,
    і наслідки й першопричина,
  •   Когутова пісня
    Когут співає, наче соловей,
    затягне пісню і своїм, і вашим.
  •   Сорокадення
    Сорок днів, як сорок листочків –
    суцільний біль і безсоння.
  •   Слово
    Слово, – ти птаха чи криця?
    Гоїш і раниш. По суті,
  •   * * *
    Схаменися!
    Ще світла не випив світанок,
  •   Містер Шаріков
    Щоки надуваються щосили,
    шнобелем* пускає бульбашки…
  •   Урок Юркові
    Якщо ти, дружище, туповатний,
    я тобі одну пораду дам:
  •   Половина осені
    Мовчки вичахне сад
    на жовтневий мотив,
  •   То хто ти, «генію»?
    Юрко пуста гладишка серед хати,
    він тут «шедеврів» рясно наплодив.
  •   До зброї
    Вони обіцяли, що буде багато Предтеч
    й хрести готували сказавши, що це для месії.
  •   «Майстру» Юркові Гундарєву
    Не бухикай, мов стара калоша,
    бо мені до того все одно.
  •   Напишу до осені листа
    Напишу до осені листа.
    Хай мені відпише листопадом,
  •   Вибір за кожним
    Чи ти пробачиш знову їх? –
    ґвалтівників, катів зухвалих,
  •   Зона комфорту
    Поринути у світ ілюзій
    й лишитися назавжди в нім,
  •   Епідемія
    Сусід у мене вегетаріанець
    від виду сала хреститься, капець,
  •   Сила Борисфена
    Край ночі стань на Борисфена схилах,
    прислухайся, як жебонить вода,
  •   Свята бездарність
    Майстер ком не стане майстром слова,
    що напише мжичка чи полова.
  •   У саду
    Сховаюся у золотім саду,
    де ще від вишні трохи пахне літом
  •   Прощання з вереснем
    Росою вересень умився
    й пішов собі за виднокрай,
  •   Але ж недаремно
    Час летить. Не стомлюються коні.
    Був алюр, тепер уже галоп.
  •   Переродження
    Перекипить цей лютий гнів.
    І перетопиться на милость.
  •   Парнаські історії
    На парнасі гикає коняка
    (Гундарєв дописує катрен)
  •   Політ орьла
    Наче орьол із Поті
    ширяє в піднебессі.
  •   Першохвилини
    Щастя уламком комети
    зникло в лютневій метілі.
  •   Гундарєвословіє
    – Коротша думка, кращі пироги!
    – Це правда, Юро?
  •   Десь там
    Полинути ув інший вимір,
    де малахітова зоря
  •   Юркові катрени
    Геніальність мислі у катрен
    не дається Юрі, хоч ти трісни!
  •   Відгадка на Юрину загадку
    Для ребусів є лиса голова,
    вона розумна, наче два єврея,
  •   Роздоріжжя долі
    Облиш мене. Все виправить світанок.
    Недопалки завжди надто гіркі.
  •   Алкоголічна муза
    Силабічна чи тонічна
    муза в мізки лізе,
  •   Юркові Гундарєву та подібним
    Кожній людині своя є ціна.
    Я переконаний в цьому віднині.
  •   Пустунка доля
    Пустунка доля зваблює людей,
    веде за руку, солодко щебече,
  •   Листопадова ніч
    Перегорну цей листопад
    календарем чи падолистом,
  •   Юроваката бикує (ХХХ).
    Мовчи, писака, маєш Божий дар,
    коли мовчиш – одне суцільне чудо.
  •   Грибна пора
    Напоїть дощ сосновий бір,
    гриби потягнуться до хмар
  •   * * *
    Слова молитви линуть із душі.
    Хіба важливо в голос чи про себе?
  •   Негода
    Заколише буря сни,
    захурделить спогади
  •   Така робота
    Без сюрчка фізрук немов без рук.
    На уроці хаос та гармидер.
  •   Осіннє безсилля
    Осінь обдере до слова.
    Вірші голі, мов дерева.
  •   Миттєвість осені
    Упало сонячне проміння
    крізь шибку на робочий стіл,
  •   Кривава православна церква
    Московське православ’я – вищир тьми,
    що славить смерть невинних на планеті.
  •   Вирок
    Думка глибокого польоту
    ширяє над чаркою столу,
  •   «Азовсталь»
    Плакали стіни й стогнали.
    Промінь сонця, немов Божий дар.
  •   Новорічно-росіянтське
    Шукає дід мороз заначку,
    аж вата лізе з голови.
  •   Зимові примхи
    Закрутить, захурделить, замете…
    Зима шукає чим подивувати.
  •   Шлях до мети
    На тихих вулицях пам’яті
    бродять одинокі спогади.
  •   Шлях до свободи
    Ворог внутрішній страшніше зовнішнього.
    Здираю наліпку про «братські» народи.
  •   Чугайстер
    Частина ІІІ – Світанок.
  •   Чугайстер ІІ
    Частина ІІ – ніч біля багаття
  •   Чугайстер
    Де Черемоші* сходяться в єдино
    й вітрисько у розпадині живе,
  •   Юрковата бикує (ХХІХ)
    Юрковати бикує (ХХІХ)
  •   Юрковата бикує (XXIIX)
    Воно без язика не може жити,
    хоча прижився на Святій землі,
  •   Останній день літа
    Збреши мені, що це останній день,
    що завтра буде календарна осінь
  •   Вірю в ЗСУ
    Ракета небу ріже жили,
    земля спиває кров людей,
  •   Жовтопряд
    Махне діброва здалеку гіллям:
    «До мене йди, моє повітря чисте» –
  •   Вечірнє
    Гранатовим зайнявся небосхил,
    жара спадає, кам’яніє спека
  •   Моя Україна
    Чумацьким Шляхом котяться Вози.
    А світ стоїть, куди йому спішити?
  •   Повітруля*
    Повітрулі крила уночі поцупив,
    біля Марічейки* вижидав її.
  •   Пізньоосіннє воскресіння
    Сумують парапети за теплом.
    Їм одиноко без дзвінкого сміху.
  •   Яблуко спокуси
    Яке воно те яблуко на смак?
    Вже не згадають, навіть старожили.
  •   Кожному своє
    Шукає прихистку голубка
    між двох розлючених котів
  •   Кам’яні брили Ґорґани
    Над полониною рокоче
    гроза, неначе день останній,
  •   Материнська пісня
    Хай вітровій роздмухує надію,
    накинь на плечі вересневу шаль
  •   Юрковата бикує (ХХІІІ)
    Ай так Юрка, ай так сучий син, –
    ерудит радянського розливу!
  •   З поетичного безсоння
    Ранок шукає слово до вірша.
    Ходять кімнатою тихо думки,
  •   Чернігівське лихо
    Боже Всевишній, де ти?
    Чуєш сирен виття?
  •   Паморозь
    Із інею одягнеш пектораль,
    вишневий саде, в сіре передгрудня.
  •   Яблучний Спас*
    Лине журба лелеча,
    яблук і меду смак,
  •   Обережно! Тут…
    Усюди: Тут люди! Тут діти! Тут…
    По надписах летять снаряди «градів».
  •   Передвесняне
    Ще провесінь проталин не зробила,
    дерева не зняли снігів кашкет,
  •   Бранець ночі
    Вітре, де твої крила?
    Чом став безкрилим, чому не летиш?
  •   Ностальгуючим
    А, що тобі столипінські вагони
    де у кутках валялись трупаки?
  •   Перший сніг
    Захурделить, аж світу не видно.
    У каміні вогонь – оберіг.
  •   Вогонь Прометея
    Дай нам вогню, безсмертний Прометею,
    хай спопелить двоглавого орла,
  •   Просто пізня осінь
    Здається вітер заблукав у парку,
    шматує листя, казиться щосили
  •   Теперішні цінності
    «Ай так щастя, ви мої хороші,
    грієте і тішите мене…» –
  •   Слід долоні
    Долоні слід на склі роса не змила.
    Людські перестороги ніпочім.
  •   Бути янголом
    Бути янголом просто, треба платтячко доці
    накрохмалити трохи, заплести в косу бант…
  •   Падальщик
    Стерв’ятником, здається, бути просто –
    торгуєш Честю на чужій землі.
  •   Чортоязиччя
    Чорти московські сплять і бачать,
    як проростає їх язик.
  •   Лавандове поле
    На полі лавандовім жиє* вічність,
    така ж прекрасна і такого ж кольору,
  •   Юрковата бикує (ХХІІ)
    Майструн свої стругає байстрючки
    ні ритміки, ні розміру, ні рими…
  •   Юрковата бикує (ХХІ)
    Іди, хвазанчик, покормлю з руки
    чи вищипаю твій павичий хвіст.
  •   Травневий спогад
    Травень лежав у травах,
    пив краплини роси.
  •   Бориса і Гліба
    Дорога в осінь ледь помітна.
    І наче день, і наче юнь,
  •   Круїзний лайнер
    Зійшла нанівець у пошуках
    своєї дитини.
  •   День літа
    Дозріє аґрус на колючих вітах
    і половина літа промайне.
  •   Присвята шкарпетці
    Куди ти пропала із пральної?
    Я вже обшукав всю квартиру.
  •   Серпень
    Серпень дозріє димом у городі,
    туманом на оболоні, Персеїдами…
  •   Нехай все збудеться
    Шахеди знов украли сон.
    Чумацький шлях кудись плететься.
  •   Влучання
    Чуєш виє швидка?
    Пилу та гару чад.
  •   Юроковата бикує (ХХ)
    На сайті знову віддає душком,
    Юрко своє роззявив піддувало…
  •   По/барабану
    Під час тривоги треба барабан.
    Без тулумбаса в укритті залячно.
  •   Московія
    Долетить і до вас. Ще умиєтесь кров’ю, потвори.
    Запитаєте в Бога чи неба: «За що це нам все?» –
  •   Юрковата бикує (ХІХ)
    Завелась на сайті …вошка, –
    лисий та підступний паразит.
  •   Пізня осінь
    Пізня осінь сльози ллє і ллє
    вередує, аж немає спасу.
  •   Юрковата бикує (ХVІІІ)
    Цап вселився у Юркову душу,
    як побачить вірша зразу – бе-е!
  •   Вибори – то святе
    Я не люблю цю сучу владу.
    І попередні не любив.
  •   Ще трохи
    Тебе зречуться, принесуть в офіру
    та спопелять на капищі богів.
  •   Юрковата бикує (ХVІІ)
    Думав, що ухопить бультер’єр.
    Помилився, то московська тойка*
  •   Казкове
    Коли роса впаде на мальви,
    неначе зійде Божий дух,
  •   Юрковата бикує (ХVІ)
    «Сьогодні СОНЦЕ ЗАГЛЯНУЛО ВРАНЦІ…»
    Микола Соболь «Коли настає завтра»
  •   Коли настає завтра
    «А, як же там де стін нема й будинків,
    а душі – біля Бога, як же там?» –
  •   Джерела
    Із джерела витікає ріка.
    Від храму дверей – віра.
  •   Юрковата бикує ХV
    Ірже пегас: «Рятуйсь хто може – майстер!» –
    плішивий знову суне напролом,
  •   Досвід
    Коли дозріють полуничні мрії,
    несміло ти натиснеш на дзвінок…
  •   Юрковата (бикує ХІV)
    Півень кудкудакає на фермі,
    треба, каже, висидіти яйця,
  •   Парость
    Вода сточує камінь.
    Не лий з пустого в порожнє.
  •   Після обстрілу
    Коли прилітає знову
    по Одесі чи Харкову
  •   Десь у лісі
    За словом російським приходять російські танки.
    За думкою змосковщеною тягнеться Сандармох.
  •   Передосінній настрій
    А журавлі давно летять ув осінь,
    хоч літо ще по-справжньому пече
  •   Юрко бикує ХІІІ
    На північ суне оле́нь,
    а утки летять на йух.
  •   З поміченого
    Ранок. Повітря чисте.
    Хоча бракує роси.
  •   Юрко бикує ХІІ
    «Геніальність» Юри очевидна
    в хід уже пішов і Окуджава.
  •   Вічне питання
    Шукає сад роси напитись,
    а ніч ні краплі не дає.
  •   Юрко бикує ХІ
    – На тобі божественний нектар,
    намасти на чуба, буде розум… –
  •   Звіробій
    Нарву звіробою на зиму.
    Щоб літом пахкотіла хата.
  •   Юрко бикує Х
    Спокійно, Юро, не сміти словами,
    за це медалі точно не дадуть.
  •   Зневір’я
    До вчора дороги немає.
    Хмари і мла, і пам'ять.
  •   Юрко бикує ІХ
    Єдрьон-батон, які великі люди!
    Вам чолобитну стукнути чи ні?
  •   Петра і Павла
    Петра і Павла – половина літа.
    Розріже небо блискавка навпі́л.
  •   Трохи про Совість
    Мовчала і «Шевченкова просвіта»,
    за мову не вступився геть ніхто.
  •   Юрко бикує VIII
    Заричало телятко, аж страшно:
    «Я тепер не бичок, а зла рись!» –
  •   Світанкова сила
    Сила світанку. Ви відчували неї?
    Коли природа ледь-ледь ворушить лист,
  •   Юрко бикує VII
    Куди нам всім до Гундарєва Юри?
    Там Пушкін чимось по чолу водив.
  •   Юрко бикує VI
    Напікає сонечко макитру,
    геніальна мисль завжди туга,
  •   Розставання
    А треба йти. Так сильно треба йти.
    Хіба ти хочеш? Мусиш, мусиш, мусиш…
  •   Світанок
    Зашарілося сонце над садом
    та ще роси холодні стоять.
  •   Ні хвоста, ні луски
    Ранок для рибалки – дар богів.
    Поки бачать сни ліниві люди,
  •   УПЦ
    Пригріли змія на своїй землі,
    а він пустив церковні метастази,
  •   Тихий дощ
    Який сьогодні тихий дощ
    і теплий-теплий, наче літо,
  •   Юрко бикує V
    – Куди ти сунеш?
    Віра!
  •   Десь північніше столиці
    Намастили жовто-синього
    де потрібно і де ні.
  •   Прокидайся, пора
    Гірчить полином доля України.
    На смертнім одрі полягли сини.
  •   Юрко бикує ІV
    У Юри язичьок, як порнокуб*!
    Тут навіть Саша Грей* безсила зовсім.
  •   Липень
    Пишнотрав’я, буйноквіття…
    липень із руки легкої
  •   Юрко бикує ІІІ
    У Юри українська мова фсьо.
    Її хватило «генію» на вірша.
  •   Осінній нарис
    Холодні світанки коли, аж біліє роса
    і павутина літати властивість втрачає,
  •   Юрко бикує ІІ
    Аз єсьм поет! Незгодні? Геть до лісу!
    Пишу Миколі гнівного листа
  •   Сурб-Хач*
    Коли упав ченець останній
    від рук червоного терору
  •   Сезон дощів
    Сезон дощів, природній амаретто,
    це літо не дарує надто див,
  •   Пані
    Вона була сумна і трішки п’яна
    від липи цвіту, може й від вина
  •   Відповідь на Юрко бикує
    Щодо Лучано думаю, що ні.
    Який там Паваротті з русофіла?
  •   Батько
    Як дичавіла «Прима» зранку,
    давила горло, аж до кашлю,
  •   Хвіртка
    Ця хвіртка стара, мов життя,
    її пам’ятаю з дитинства
  •   Проста любов
    Немає снів, не маю слів,
    вірші пісні, немов проскура
  •   Перша філіжанка чаю
    Ранковий чай, солодкий, наче тиша,
    терпкий-терпкий, як перший плід хурми.
  •   Наука артефактів
    Історія – єдиний аргумент
    і артефакт історія єдиний,
  •   Нічні роздуми
    Чатую ніч. Чи долетить, чи ні?
    Одеса, Кропивницький у вогні…
  •   Смолоскип
    Смолоскипи розріджують млу
    та пробуджують душі людей.
  •   Каховка
    Принишкнув світ. А після стався вибух.
    Й пішла вода вбивати все живе.
  •   Укриття
    Ця ніч довжезна, мов життя.
    Підвалу морок непідкупний.
  •   Весна
    Побіг кудись перший трамвай,
    каштани запалили свічі,
  •   Ріпка
    Вхопився Онуфрій за хобот Кирила,
    Кирюха за хобот тримає пуйла…
  •   Півсторічні роздуми
    Лелійте день, можливо це останній.
    Можливо завтра просто вже нема.
  •   Ой, кумонько, щастя, або випадок у Хургаді
    – Ой, кума, чи Ви це чули?
    В славнім місті Хургада
  •   А на Парнасі
    Знімаю перед Музою кашкет,
    доземно б’ю чолом їй віншування,
  •   Московським каїнам
    Ой, буде лихо, буде лихо і вам,
    росіяни!
  •   Після обстрілу
    …і стало тихо. Так минула ніч.
    Хвости комет сприймаю за ракети.
  •   Червнева спека
    Здощилося небо,
    упала додолу жара,
  •   Поезія вона така різна
    Віршика пишу про квіточки,
    бо про смерть вкраїнців не гуманно.
  •   Коли вбивство не гріх
    Лягай, поспи, поки ракета
    ще не поцілила у дім,
  •   Холодне літо
    Літо виплаче очі,
    а мало бути б щасливим.
  •   Айстри
    Пора до школи. Айстри зацвіли.
    Туманами укутані світанки.
  •   Вередун
    Що, маленький йойлик*,
    знову все не так?
  •   Ніхто не вічний
    Розлуку всім готує час.
    Чи стрінемось десь між зірок?
  •   Піхота
    Хай замете снігами біль війни.
    Хай затуманить розпачі утрати.
  •   Поза часом
    Поміж минулим і майбутнім
    гартуємося у борні,
  •   Плин часу
    Отак й життя – дмухнеш й нема,
    уже й онуки йдуть до школи,
  •   Жук
    «Ану візьми мене до рук.
    Ага! Я так і знав. Боїшся»! –
  •   Родина
    7 – Я:
    батьки, дружина, я й дитина.
  •   Негрішна
    Хай жевріють словами вірша
    серцеві ритми почуттів.
  •   Обійми ночі
    Які цупкі обійми ночі
    до ранку спати не дають,
  •   Коли закохані
    Куди закоханим спішити
    на тихих вулицях весни?
  •   Дитяча математика
    Закривала нам на зиму мама
    огірки, томати, аличу…
  •   Така весна
    Така весна, що ніби й не було.
    Бузок ховає зледенілі квіти.
  •   Домашнє насилля
    Насилля вдома, то довічний біль.
    Скажу вам більше – це родинна драма!
  •   Онук
    Комусь рідня Адам та Єва,
    а я онук Силка Миколи.
  •   Пекельна ніч
    Уламки ракет і обривки сну
    все, що лишила ся ніч по собі.
  •   Твій вихід, трубадуре
    Давай-но, трубадуре, дми в трубу
    і пробуди в країні біомаси,
  •   Ракетний обстріл
    Боже Всевишній, де ти?
    Чи бачать війну твої очі?
  •   Травневі спогади
    Травень спогади колише,
    мов дитя мале,
  •   Любов це…
    Що буде далі? Я не знаю.
    Фантазії юначих мрій.
  •   Уроборос
    Ти знову будеш вірити в богів.
    Й тебе за віру розіпнуть укотре.
  •   Навіяне ніччю
    Світ біліше снігу чи навпаки?
    Але хіба у тому річ?
  •   То у чому ж питання?
    Питання не у мові, а у людях –
    тепер таке я чую на ПееМ*,
  •   Каштани
    Коли визрівають каштани,
    відкриваються їхні їжачки,
  •   Ліки від безсоння
    Безсоння – це маленька гільйотина
    і ніч її беззмінний ешафот.
  •   Найжаданіший шлях
    Чи знаєш ти, трамваю, шлях в дитинство?
    На коліях ще спогади живуть.
  •   Поради Юркові
    Лепетала на привозі курка,
    і просила проса чи зерна...
  •   Геніальність – це просто
    Геніальність, друзі, дуже просто
    написав у по́сті: «Геній – Я!» –
  •   Аби писати
    Літери зламались.
    Не лягають в рими.
  •   Швидкоплин часу
    Тиша доповнює мовчання,
    стократно підсилюючи
  •   Осіння миттєвість
    Минає ніч і стомлені думки,
    шукають у зорі собі розради,
  •   Поетичне перемир’я
    Не хочу поетичних війн.
    Бажаю миру, сонця, тиші…
  •   Ой, Юро, краще мовчи!
    Пописун із ретязя зірвався, –
    о! тепер обгавкає усіх!
  •   Юрку Гундареву – «неперевершеному» майстру всіх майстрів
    План у Ліри нині ого-го!
    Треба їй і ямби, і хореї…
  •   Петрові батоги
    Дивись, які петрові батоги
    стоять посеред поля синьоокі,
  •   Степове
    Коней розсідлали козаки.
    На багатті куліша відерник.
  •   Степове
    Коней розсідлали козаки.
    На багатті куліша відерник.
  •   Великдень
    Іще у печі жар не спав
    і не тікала пріч опара…
  •   Лебедія
    Лебедем стати, ой, важко,
    вірність не всім дається,
  •   Лебедія
    Лебедем стати, ой, важко,
    вірність не всім дається,
  •   Куди ж ви, діти?
    (диптих)
    І
  •   Вірянам УПЦ
    Глузує Лебідь* із біди держави,
    запроданці у рясах УПЦ
  •   Роздуми з безсоння
    Чи ти шукаєш ніч, чи ніч тебе?
    Одне безсоння знає те напевно.
  •   Голос лісу
    Затихнути, мов у молитві
    та пралісів почути глас,
  •   Пізносніжне
    Куди спішиш, спізнілий снігу,
    деревам хочеться тепла,
  •   Державою вбитим Патріотам
    Коли юрма зголосить вирок – Він!
    Й судилище свою відкриє браму…
  •   Роздуми про життя
    Куди цей шлях? Із дому чи додому?
    Ніхто не скаже. І не знаю я.
  •   Дощове
    Кошлатий дощ, а він таки кошлатий.
    Таких дощів ніколи не стрічав.
  •   Аромат землі
    Я дочекався запаху землі.
    Чи це весна, чи мо́ душі відлига?
  •   Любовне фіаско
    Писати вірші треба лиш про секс!
    Бо цей сюжет засмоктує відразу.
  •   Ляк небачений
    Зник інтернет. Хтось ходить по квартирі.
    А двері холодильника – ляп-ляп…
  •   Осінній наратив
    Ти осені підспівуєш на біс.
    Збираєш листя і до серця тулиш.
  •   Весняночка
    Руслом Дніпра стікає вітер,
    ще день чи два і піде лід,
  •   Пописунам
    Іди, Пегасе, серце не тривож!
    Бездушному поезія не дасться.
  •   Найулюбленіша іграшка
    Купила мама тулумбас
    (люблю його нестямно)
  •   Запроданці
    Ти міцно спиш. Тебе не мучить Совість.
    Як помелом лабаєш язиком.
  •   Лячна тиша
    Тепер лякає тиха ніч.
    Таке невтішне сьогодення,
  •   Спокуса
    Як тихо плаття падало до ніг
    і порівняти навіть з чим не знаю,
  •   Спокуса
    Як тихо плаття падало до ніг
    і порівняти навіть з чим не знаю,
  •   Ілюзія
    Заплющу очі всюди мир і спокій,
    дерева не подзьобані війною,
  •   Сумна весна
    Ой, бо, льолі-льолі, що ти плачеш, мила?
    Вітер неспокійний, степовий задме,
  •   Поетична думка
    Ранок народжує вірші.
    Ніч спопеляє думки.
  •   Життєдайна сила
    Не знаю чи жура, чи пустка
    торкнула зранку струн душі,
  •   Вози небесні
    – Ну здрастуй, Возе, де твої воли?
    – Є Волопас, воли ж пішли за обрій…
  •   Морелеві мрії
    Заблукали сніжинки у квітні,
    метушаться, мов бджілки між віт,
  •   Тиша зимового парку
    Сумують лави попід снігом
    і тишею хворіє парк,
  •   І було напочатку слово…
    У пошуках чи віри, чи любові,
    переконався, тіло – це острог,
  •   Найкраща дорога у світі
    Дорога до дитячого садка,
    перетріщали* з доней сотню тем,
  •   * * *
    Весна –
    це перших пролісків диха́ння
  •   Шлях
    А люди що? Вони живі та грішні,
    хоча життя триває тільки мить,
  •   Російськомовний адепт
    А, що війна? Нехай собі воюють,
    Я сію враже слово, руZький мир…
  •   Квітневе
    Зашарівся неба виднокрай,
    заблудився в очереті вітер
  •   Сім'я митців
                   Моїм друзям
                   Віктору Кучеруку та Галині Сливці
  •   Серпневий трунок
    В першім падолисті,
    у серпневій млості,
  •   Рік тривалістю у лютий
    Щастя людське, ну де ж ти?
    Наче тебе й не було.
  •   23 лютого день ЗаСРанців
    Сьогодні день ґвалтівників та вбивць
    на болотах вся нечисть при параді
  •   Із нічного життя
    Ніч дратує звуками,
    аж мурахи по шкірі
  •   Останній снігопад зими
    Сніг замітає околиці,
    мабуть, не скоро весна.
  •   Ниточка
    На хмаринці янголя сидить
    і збирає душі, мов малину,
  •   Серпень
    Небо зорі струшує стиглими морелями,
    світанкові роси щедрі схожі на дощі,
  •   До Ероса у гості
    Ходім до Ероса у гості,
    для цього знайдено мотив:
  •   Кораблик спогадів
    Кораблик спогадів поринув
    у хвиль безмежну давнину,
  •   Весняночка
    Переливи струмків зачаровують піснею зранку,
    ще відзимки тремтливі кошлата поборе зима
  •   Старість то стан душі
    Тіла чи постаріють, чи не дуже,
    хіба важливо люблячим серцям?
  •   Поміж гарматними пострілами
    Поміж виходом і прильотом
    промайнуло життя.
  •   Ой, котику-муркотику
    Котику-муркотику, де ж бо твої китиці,
    ой, замітає-стелиться за вікном зима,
  •   Біженці
    Намистинками по світу,
    перлами роси,
  •   Історія осіннього саду
    Осінній ночі сльози витру,
    хай не ревнує нас борвій,
  •   Бахмут
    Знову атака, знов
    ворог повзе на редути,
  •   Подих весни
    Мороз шукає ще лазівки,
    як тільки ніч, він у село.
  •   Нотатничок поета
    Від слів уже втомився записник,
    але й без слова, як людина тужить,
  •   Відзимки лютого
    Химероводять снігопади,
    витьохкує під ранок лід…
  •   Святоптах
    Лети, лелеко, крила заживуть.
    Тобі нелегко у цій чорній днині.
  •   Покращення
    У поштовій скриньці дві платіжки –
    за доставку газу та за газ,
  •   Світанкове
    Ще ніч гуляла на задвірках
    і зорі глипали у сад,
  •   Морозний ранок
    Летить синичка під вікно
    і плачеться: «Зима дістала –
  •   У бабці Галі
    На ранок пахкотіла груба,
    димар здавався паровозом,
  •   Сумне Різдво
    На площі Ринок зранку задощило.
    Таке Різдво, таке сумне Різдво,
  •   Честь бусідо
    Який же ти боєць кіокушин*?,
    хіба ти воїн?, ні – сцикопіхота!
  •   Загиблим від ракетних обстрілів
    Недоспівана пісня. У лебедя зламані крила.
    Не злетіти йому в піднебесся, де мрії живуть.
  •   Страшний сон
    Дружина каже: вірші – це хула,
    читай псалми, ходи, як люди в церкву…
  •   Напитися б води святої
    Напитися б. Та де те джерело? –
    роса Дзвонкової криниці.
  •   Святвечір
    Запахло дідухом у хаті,
    парує зварена кутя,
  •   Прогрес
    Раніше дим із димарів
    будив село: «Вставайте, ранок!
  •   Переродись
    Ти до вирію чи до пристанища,
    моя душе, зібралась летіти?
  •   Думка про промовчане
    Помовчати я хочу, як і ти.
    Мовчи, мовчи воно тобі так личить,
  •   Сила сала
    Посеред ночі з неба хвища,
    під ранок дощ рясний іде.
  •   Перше кохання
    На тихих берегах Дунаю
    защебетали солов’ї.
  •   Досвід
    А, як шуміли, як вони текли
    струмком спочатку, а за ним рікою
  •   Да буде світло!
    Блекаут нам, що гусаку вода.
    Немає світла? Йдем, кохана, спати.
  •   Карашинське літо дитинства
    Між двох полів неспішно коні йшли
    та і життя ішло тоді не швидко.
  •   Кармічне
    Боги безсмертні. Але ж люди ні.
    Вставляю стрічку в ПКМ четверту.
  •   Московитська «дружба»
    І заповіді й заповіти
    перетворилися на прах.
  •   * * *
    Травневі ночі вигорять ущент,
    росу отави до схід сонця вип’ють,
  •   Післязим’є
    Пора цікава – післязим’є,
    ще не весна та вже струмок
  •   Звичайний день
    Зледеніле небо. Залізних стерв’ятників злети.
    Матінка молиться в укритті над дитям.
  •   Зимове кохання
    Полилися відтінки зимові
    у пастельно-холодних тонах.
  •   Скажи мні, Боже
    Чим завинив перед тобою,
    великий Боже, наш нарід?
  •   Грудневі першоджерела
    Це сніг чи метелики? Студень.
    Ярило з неба пішов.
  •   Оркостан
    Дожере собака орка,
    набереться люті.
  •   Під обстрілом
    Серце налите сумом,
    болем сповнене теж.
  •   Колір кремлядської зірки
    То не рубін, – то кров людська,
    від неї навіть площа красна
  •   Ранок з дитинства
    Ранок плекає Здвиж,
    спить на стовпі лелека,
  •   Біль гідності
    …Як дивно сніг зашарудів,
    де свіжовириті могили.
  •   Передгруднева звістка
    Ще теплиться на лозах виноград
    налитий сонцем і дощами вмитий,
  •   Із нічного
    Коли тебе дістане ностальгія
    і дзиґарів замре веретено,
  •   Вольниця
    Я не люблю липкої крові
    і не липкої не люблю,
  •   Передзимове
    Коли за вікнами зима
    одягне білосніжні шати,
  •   Русь буде тільки одна – Київська!
    Коли над Києвом литаври
    благу нам звістку проречуть:
  •   Ранкове натхнення
    Не поетиться слово сьогодні,
    здичавів безнадійно Пегас
  •   Ляшкове ополченіє
    Політиків почався променад.
    Нацупили химери біле пір’я.
  •   Відгомін бабиного літа
    Залистападить мою душу,
    закрасоточить осінь знов,
  •   Зло твоє тобі ж у груди
    Любить море тишу. Але шторм.
    Господи Всевишній, де той мир?
  •   * * *
    Поезія осіннього дощу
    ти неповторна
  •   Ситуація прояснилася
    Червоній армії хана.
    Нема великої росії!
  •   Ситуація прояснилася
    Червоній армії хана.
    Нема великої росії!
  •   Млинцева ода і не тільки
    А пузу просто хочеться млинців.
    Яке кохання коли їсти хочеш?
  •   Севастопільська ганьба росії
    Ну, що, російський Ґоліяте*,
    ти спіднє виправ після Криму?
  •   Ракетопад
    Де роздуми глевкі, як глина –
    знеструмлені міста живуть
  •   Ка – 52*
    Я птаха-смерть, яка шматує небо
    і тінь моя скажено по землі
  •   Хто винуватий і що робити
    Хто винуватий
  •   Мова неба
    А жовтень – шлях у листопад,
    бо навпростець ніяк не можна
  •   Душа словотвора
    Чи маєш ти ключі від раю,
    моя поранена душа?
  •   Хелловін по-нашому, або Ніч всіх Святих
    Вставайте, братчики, егей!,
    така сьогодні нічка.
  •   Жнива
    Налий мені життя із глека...
    У полі жарко. Тут жнива.
  •   Ранньоквітневе
    Впаде печаль на ранні роси,
    на ще незорані поля,
  •   Нежданчик
    Щоб не увібгатися в халепу
    й не пізнати розпачі й жалі,
  •   Святий потоп 2022 року*
    Вовік благословенний Борисфен
    й ріка Ірпінь вовік благословенна
  •   Час розплати
    Сьогодні повня спила крові,
    умила в ній своє лице…
  •   Дай, Боже, сил
    Дивись, палає небосхил
    усюди чорні хмари…
  •   Не підвладне Харонові
    – Чому ти плачеш?
    – Я не знаю.
  •   Роса
    Можливо хтось і прошипить,
    що недоречно пити роси.
  •   Осіннє
    Візьму за наречену осінь,
    за дружбу дощ нехай іде.
  •   Прощай, друже, прощай
    Земля осиротіла на поета.
    У засвіти пішов Микола, друг,
  •   Пам’яті маестро
    Живіть, маестро, в пам’яті людей,
    душі не можуть росіяни вбити.
  •   Осінні роздуми
    Дозрів і виноград, і груші,
    і сонце вигоріло вщент.
  •   Ечки-Даг*
    На Ечки-Дазі біля джерела
    де Бакир-Баш* рятує всіх од спеки
  •   Синдром пово**знюка
    Для тих, хто має уші віслюка
    й ковтає все лайно з телеекрана
  •   З яких країв приходить осінь
    І не старий ще наче зовсім
    лиш просидь як туман у вітах…
  •   Сила мови
    Дзвени булатом, рідна мово,
    рубай мені до світла шлях,
  •   * * *
    Нехай горить свіча за вас і нас.
    І за живих, і за безвинно вбитих.
  •   Релаксаційні многоходовочки
    Не вдаюся надто у деталі,
    в небі знов стерв’ятники летять…
  •   Тероросія
    Ракетами нас ви не скорите, ні.
    Гарматами теж не скорили.
  •   Чи я люблю?
    Чи я кохав? Та я люблю і досі
    цей вітру запах у твоїм волоссі,
  •   В осіннім саду
    Під ранок вгледів у саду,
    де місяця гуляли тіні
  •   Благаю, Отче:
    Благаю, Отче:
  •   Пізньоосіннє
    Лиши цю осінь у тривожних снах
    нехай вона ще визріє дощами,
  •   Пора
    Прокиньтесь, Змієві вали,
    пора спинити московитів,
  •   Агасферизм
    Приречений на муки жити вічно
    він і донині гріх тяжкий несе
  •   Кам’яні баби
    Ой, не чіпайте кам’яних бабів!
    Не знає скіфський меч врагу пощади.
  •   Роздуми про душі
    Зима все вибілить. А душі?
    Зчорнілі душі, мабуть, ні.
  •   Жовтневий сум
    Коли душі захочеться співати,
    нехай співає, що їй тій душі.
  •   Троглодити
    Павук у лісі плів тенета,
    гукав кохану тетерук,
  •   Така собі осінь
    Ні бабиного літа, ні тепла.
    Дощі, дощі…,
  •   Така була та ніч
    Пізнавши ночі божевілля
    назад не буде вороття
  •   Переможемо
    Тихими переливами, дзвонами зорі́
    заспівала пісню квітневу Десна.
  •   Найтяжчий гріх життя
    На тихих вулицях дитинства
    живе і досі той ласун,
  •   Перший сніг
    Мовчать вітри, замовкли зливи,
    калини кім’яхи горять
  •   На роздоріжжі осені
    Упав каштан під ноги, як і дощ.
    Штовхає вітер навіжено в спину.
  •   Горобина
    Напийся сонця, горобино,
    коротшають осінні дні.
  •   Моя Україна
    Моя Україна болить у мені,
    моя Україна ридає.
  •   Повернення
    Сльози з дощем не солоні,
    навіть чомусь не гіркі
  •   Такі часи
    Часи важкі. Не меркніть, світлі люди.
    Бо це не ніч, якась суцільна мла.
  •   Дощове
    Сьогодні дощ мене приспав
    до ранку, аж не звично.
  •   Чайка
    Чайка надриває крила,
    п’є Дніпрові хвилі…
  •   Міська осінь
    Жовтопора багать каштанів –
    бульварних велетнів краси,
  •   Слово
    Шукаєш сло́ва? Ось воно, бери.
    І не кажи, що ти чекав на інше
  •   Остання ніч
    Іди до мене, донечко, удвох
    мороз лютневий легше пережити.
  •   Дух вольності
    Степи не люблять лаптєногих,
    бо там живе козачий дух.
  •   Звичайна ніч
    Ні сну, ні снів, лиш тихе небо
    і вітер грає над Дніпром,
  •   Путінокардія
    Російська велич – міф і лжа,
    байстрючі діти Катерини
  •   Травневий настрій
    Сьогодні день такий, як всі,
    не краще і не гірше,
  •   Леді осінь
    Кажуть – осінь безкрила.
    Ви у те вірите, люди?
  •   Еволюція
    Стали розумніші хробаки,
    не їдять убитих московитів,
  •   Все буде
    Заждалася земля озимини,
    граки на південь крила розминають,
  •   Листопадовий настрій
    А листя хоч і золоте
    та, що воно людині значить?
  •   In vino veritas
    Шукаєш істин і вина
    у їх єдинім поєднанні.
  •   Миттєвість осінньої ночі
    Коли змішається палітра
    у небі чистім та ріці
  •   Дощове
    Заплаче перший дощ осінній,
    завередує за вікном.
  •   Ковточок вересня
    Немає рим, немає ритму,
    слова кошлаті, як бомжі…
  •   З 1 вересня, поете
    Пора, пора…
    відкрити б двері школі,
  •   Переможемо
    У березні берези війною покосило.
    Чи квітнули у квітні сади у нас, чи ні?
  •   Бавовнятко
    Не тремти немов ягнятко,
    москалю, надвечір.
  •   Невдовзі
    Коли утомляться Титани
    тримати небо на плечах
  •   Серпневе
    Заплачуть в небі Персеїди,
    коли покошені жита,
  •   Гуцуліада
    На горі реве трембіта
    ніби ся питає:
  •   Розіп’яте розп’яття
    Коли зґвалтоване дитя
    в останній раз шептало: «Мамо…» –
  •   Тривога
    Не вий, сирено, не буди дітей.
    І хоч війна розкрила чорні крила,
  •   Шанець
    Згадати можна і простити,
    а повернути, на жаль, – ні.
  •   Передосіннє
    Чесала косу над ставком верба
    гнучкі стелила по водиці стебла.
  •   Кавове
    Горнятко кави й де вона біда?
    Стоїш на перехресті міжусобиць
  •   Гнилушка*
    О, як смакували гнилушки,
    що впали поміж бур’яни,
  •   Сирота
    Учора ти був щасливий,
    і радував батьків.
  •   На могилі побратима
    Мовчи, козаче, тут слова безсилі,
    тут навіть вітер множиться на нуль.
  •   Ротики для еротики
    Еротики потрібно більше віршу,
    щоб не відмер навіки м’яз слабкий.
  •   Біля намету
    Серпнева ніч розбудить цвіркунів.
    Чи цвіркуни пробудять морок ночі?
  •   Чому на росії дуби шурхотять
    – Скажіть, Безрукове Сергію,
    де Ваш акторський апогей?
  •   Гречкосії
    Господи, ми грішні!
    Та ніколи не зраджували хліба,
  •   Осінній сплін
    Відкорковуй вино молоде,
    ще зима не стоїть на порозі,
  •   Російське плюгавство
    Зґвалтовані та вбиті не кричать.
    Сліпі мовчать. Їм нічого сказати.
  •   Серпневе
    Жарінь за вікнами нестерпна
    ген вигорає день палкий.
  •   Часоплин
    Немов дурне лоша по колу
    моє стривожене життя,
  •   Павучок
    Читаю вірші мов листи,
    алея парку прагне тиші,
  •   Дилемне питання
    Коту, що мешкав у підвалі,
    не снились кольорові сни.
  •   Ніч після горобиної
    Ця ніч не плакала й не вила,
    як попередня у димар.
  •   Село і люди
    Як билися ув унісон серця
    і душі їх, напевно, мали крила…
  •   Час жоржин
    Каштани наїжачились на вітер,
    тремтять у росах досвіту жоржини…
  •   Осінній куншт
    Сади вдягають позолоту,
    напевно, вже прийшла пора.
  •   Наприкінці 80-х
    Чи то були світліші люди?
    Чи то були такі часи?
  •   Церква сатани
    Російське православ’я – виток тьми.
    Окрім війни, що принесло ти людям?
  •   Млість
    Полетіти б до вирію, мила,
    і забути про біди свої
  •   На росії
    Запатякав мерин язиком:
    всюди вороги одні та змова!
  •   Юнь
    Як перша птаха заспіває
    межи каштана білих свіч,
  •   Requiem æternam dona eis, Domine*
    Ранок німослівний і душа порожня.
    Вітер не розбудить стомлені думки.
  •   Для тих, хто вірить
    Скажи мені, Хрещатий яре,
    про що ти Господа молив?
  •   Ліверка
    – Дайте ліверної трошки…
    …шмат, що на прилавку,
  •   Злочинне мовчання
    Мовчали ваші ссучені роти.
    Й питали очі: а, що буде далі?
  •   Обережно рашисти!
    Лукашисти, путіністи –
    нелюди з одного тіста.
  •   Така тоді була весна
    Чомусь весна нагадувала осінь,
    де вітер дер картини полотно
  •   Купальська ніч
    Купальська ніч грозою йде зі сходу.
    Із тих країв, напевно, що й орда.
  •   Префікс, що так багато міняє
    Мовчать світанки, ніби оніміли.
    І небо не розродиться дощем.
  •   Не необґрунтований вірш
    Допоки мізки промивала клізма
    дядьки сурйозні, певно, із обкома
  •   Горобина ніч
    Тихими кроками, стишено
    небо сіріє в імлі.
  •   Ой, не куй, зозуленько
    Спогади затесалися скабкою під нігтем.
    Ой, летіть, летіть у вирій кляті.
  •   * * *
    Про любов не пишеться ні слова,
    про кохання серце теж мовчить.
  •   Зруйноване дитинство
    Твоє зруйноване дитинство
    не зацікавить сюзеренів.
  •   Послідовникам секти УПЦ
    Чи віра сліпа, чи люди?
    Чуєш? Це голос Іуди.
  •   Чекаю на звістку
    Ніч готує ракети,
    сажею маже небо.
  •   Жити – це просто
    Гординю сховай за сльози,
    вітер збери у жменю,
  •   Солдатська Совість
    Мовчи, солдате, твоя Совість чиста.
    Бо землю боронити – це святе.
  •   Повітряна тривога
    Ранок який. Тиша. За вісім п’ять.
    У соннім саду пахощі м’яти.
  •   Обпалені крила душ
    Безпритульні душі, огрубілі,
    зранені, спаплюжені війною
  •   Ослу ніколи не стати мустангом
    Забрів осел у стайню рисаків:
    «Які ж стоять тут вишукані коні!» –
  •   * * *
    Блукала правда на задвірках світу,
    чекала правда правди від людей,
  •   Часові периферії
    Настане час летіти в ирій,
    не допоможе й частка – не,
  •   Волошки
    Літо спивають волошки
    і небо синє до дна –
  •   Ой, поле, поле…
    За селом сьогодні здичавілі трави
    не хлібами родить зранена земля.
  •   Завія вона така різна
    Тополина заметіль,
    мов завія в січні.
  •   Суче плем’я
    Куди ж, скажи, тобі летіти?
    В яку землі чи неба сторону?
  •   Бабина наука
    Казала бабця: «Внуче, свят, свят, свят
    прийшла до нас пора зелених свят,
  •   Перехідний вік
    Реве сусід під тином, як дитина.
    Хоч наче і здоровий чоловік.
  •   Живодери
    І старовіри й рідновіри
    геть всі торкнулися біди.
  •   Педагогічно-мережевий маркетинг
    Ув освіті чудо із чудес.
    Поле дурнів у знання долині.
  •   В останній день травня
    Прощався травень понад вечір мжею,
    лишаючи у небі грому схлип.
  •   Чогось завжди не вистачало
    Перекатами річка співає,
    жебонить, наче доля моя,
  •   Іграшковий сум
    Іграшки сумують вдома:
    «Де ти наше янголятко?
  •   Не спішіть!
    Дай-но косу розплету тобі.
    Дзюркотять у спеку водограї.
  •   Не спішіть!
    Дай-но косу розплету тобі.
    Дзюркотять у спеку водограї.
  •   Коли навіть природа проти русні
    Наші зорі ворогу не сяють
    (зчитують його координати)
  •   Наступним разом
    Примирення було лише за крок.
    Мабуть, не нам написано сценарій.
  •   Трохи про зраду
    Ллється зрада прямо з Ради
    з Банкової теж.
  •   Дідо, що то – орки?
    Я ж тебе не лаю. Вітер дме в долину.
    Москалі не дуже схожі на людину.
  •   Півонії від мами
    Півонії розквітнуть днями –
    найкращі квіти на землі.
  •   Московський приход
    П’ята колона церкви
    посіє російський «мир».
  •   Краще говорити зі зміями
    Відверто говорю зі зміями,
    про Маріуполь вщент розбитий,
  •   * * *
    Ні Совісті не маєм, ні стида.
    Подай, Господь, хоч фігового листика!
  •   Колискова для лиски
    Йди, налисник їсти, лиско,
    бо не хоче доня.
  •   І буде мир
    Яка незвична тиша, аж дзумить.
    Травневий день у вишитій сорочці.
  •   Парадобесіє
    Віл волає, бик – бикує
    і дрантя червоне в ряд.
  •   І знову про мову
    Які гидотні люди та нікчемні.
    Країна їм дарує хліб і сіль,
  •   У підвалі
    Сни розлетілись хороші.
    Ніч не оставила мрій.
  •   Часоплин
    Там де юність швендяла полями,
    поросли волошки на весні.
  •   Одинадцята заповідь
    Ця нелюбов іде, мов поклик серця.
    Ще однією заповіддю – знищ!
  •   Травнева ніч
    В обіймах ночі шепотить Десна
    і тихо гомонять сади русяві,
  •   Безумний полк
    «Безсмертний полк» загнувся під Ізюмом.
    Безславно пали виродки дідів.
  •   Відродимося
    Горять знедолені міста,
    домівкам вибиває очі,
  •   Звонику Дану
    Тиша стоїть над татамі,
    очі окутав туман.
  •   Кульбабки
    Своє життя відбухкають снаряди,
    ракети упадуть додолу всі…
  •   Куди по копаному!
    Російський танк (де командир бурят)
    заїхав у город до баби Пріськи
  •   Тяжкі реалії
    Чого стоїш? Заплач, маленький,
    нехай стікає біль сльозою.
  •   А ти сходив у ту церкву?
    Стоїть московська церква. Б’ють у дзвони.
    Із уст попів зрікає чорт хулу:
  •   Ірпінський котик
    Тобі тут, певно, пахло молочком.
    І зігрівали спогади родинні,
  •   Блокада
    Господи, воскресни, подивись
    на залитий кров’ю Маріуполь.
  •   Весна і жінка
    Весна і жінка йдуть собі та йдуть
    у них одна на двох лежить дорога.
  •   Розмир
    Чи п’є туман росу, чи землю поїть?
    Світанок не відкриє таїни.
  •   Крейсер мос-ква (або: анало-говнєт)
    Вітер шматує хмари,
    диму чорного шлейф…
  •   Донечці
    Тобі ще мріяти і жити,
    дітей народжувати і
  •   Титани сучасності
    Далеко так до Ватикану,
    а до Голгофи тільки крок.
  •   Все буде Україна
    Танцювали лебеді, розбудили ранок,
    в молоці туманному плуталась зоря,
  •   Великдень
    Тихими переливами, піснею квітня,
    струмки потечуть десь під гуркіт грози.
  •   Тому і лютий
    Тепер я знаю звідки лютий
    наймення місяцю узяв.
  •   Російська окупація
    Вітер ламає крила,
    тонкі вигинає віти.
  •   Краматорська іграшка
    Дитяча іграшка лишилась
    сама лежати на землі.
  •   Бородянка
    Весни обгорілі крила.
    Чорного льоху прокльон.
  •   Врожай 2022 року
    Цей хліб святий. Він знав війну.
    Його ворожі м’яли траки
  •   Розплата
    Імперія впаде, як стіни
    фортець в облогу вікову,
  •   На грані
    На грані банкрутства розуму
    існує сьогодні земля.
  •   Дорога повз дитячий садочок
    Мовчить садочок. І садок,
    хоч скоро яблунька розквітне.
  •   Тихі ночі
    Хай ніч не будять сполохи ракет.
    А доця міцно обнімає зайку
  •   Доціна лялька
    Пограюсь з лялечкою доні,
    казок їй безліч розповім.
  •   Ще одна ніч
    І знову ніч жаска, мов подих смерті.
    Опівночі стерв’ятники летять.
  •   Переможемо!
    Кожна ніч, мов пекло,
    кожен день – тартар.
  •   * * *
    І можливо живу я минулим.
    Страх потужно штовхає у спину.
  •   ***
    Я побачив чудовий захід.
    Та не знаю чи сонечко стріну?
  •   Гуртуймося
    Перший день весни прийшов зі снігом.
    «Гради» б’ють по стомленим містам.
  •   Ходіть до саду
    Мовчать задумливі сади,
    поміж гілля гуляє вітер,
  •   Путінщина
    Хай війна прокотиться по миру,
    нехай правлять світом: біль і жах…
  •   Каїни московські
    А, що робити, якщо братом Каїн
    самоназвав себе і вже прийшов з мечем?
  •   Наша мова калинова
    Читаю вірш і хоч сиди та плач.
    Ти ж, певно, мітиш бути майстром слова!
  •   Знову втрати
    Зажурилася зоря
    на два береги.
  •   Сірий ранок
    Сніг сирий. Сіріє ранок
    і стікає по вікну.
  •   У чому наша провина?
    Боги, Боги, чи Ви готові
    нові збирати врожаї?
  •   Історія провінційного містечка
    – Чи Вам далеко?
    – Через місто.
  •   Сага про камінь
    Бабаї поховались у нори,
    так морози лютневі тріщать,
  •   Провесінь
    Буде казка для провінцій
    зустрічайте гранд-митця.
  •   Недоеліта
    Політична «еліта»
    дорогий п’є коньяк.
  •   Бокораш*
    Ти знаєш свою справу, бокорашу,
    гірський потік невпевнених не любить,
  •   Зрада
    Як загірчить кохання на губах,
    у грудях серце збайдужіле згрубне…
  •   Кожному своє
    На тему: що в нас на обід –
    найкраще розбирався кіт.
  •   Ви з ким, поете?
    Нам єдності б у нашій боротьбі.
    Шматують Україну супостати.
  •   Терпи, братику
    Терпи, мій братику, ти воїн,
    давай один ривок: на три!
  •   Що краще?
    Люблю фейсбук за сонмище талантів.
    Хтось про любов рече, а хтось про зраду.
  •   А було…
    Сліди дороги польової
    ведуть у спогади дитячі,
  •   Передосінь
    А вітер летом через гай
    перетікає в передосінь
  •   Село
    Тієї вже нема криниці,
    яка стояла край села.
  •   Вічний поклик
    І сміх, і гріх, і Божа кара
    усе б минулося, але
  •   Дитяча радість
    Дитяча радість: сніг і гірка.
    А решта? Решта хай зажде.
  •   Якщо уважно придивитись
    В тихім омуті чорти,
    наче на параді –
  •   Вагітна
    Вклоніться жінці! В ній святе – життя.
    Вона нове несе у лоні серце
  •   Запитаннячко
    У дитинстві все так просто
    захотілося… і… раз!
  •   Любов – це Бог
    Колись усі мікроінфаркти
    переростуть в нестерпний біль,
  •   Чому лютує лютий
    Лютує лютий, бо йому
    не додали два повні дні.
  •   Згублені орієнтири
    Де правда? Де віра?
    Де лігвище звіра?
  •   Казка країни не Оз, або просто – БІЛЬ!
    Уже буде так, як буде
    (та навряд щоб краще).
  •   У кінозалі
    Як відбивало серце: тьох-тьох-тьох…
    Сеанс і ряд останні в кінозалі.
  •   Просто з іншого боку
    Дивись – це щастя! (Просто вигляд ззаду).
    Нічого не кажи мені про такт.
  •   Голос ночі
    Тихо, тихо, тихо
    ніч іде і сніг.
  •   Запроданцям
    Своїх Героїв тобі мало?
    Чи ти не знаєш про таких?
  •   Весняночка
    Не бідкайся на зиму, все мине.
    Кульбабки змінять біле покривало
  •   Поезія зимового ранку
    Коли німує білий світ
    перед зорею у морози,
  •   Завія
    Завила біла заметіль.
    Немає сну, немає сну…
  •   Повертайся
    Падають зорі у роси
    тиша така, що аж-аж.
  •   Війна на порзі
    Шини горіли, погорять і танки,
    але не бути імперії тут!
  •   Водохреща
    Лізуть п’яні орки у святий Дніпро,
    щоб на Водохрещу гріх із дупи змити.
  •   * * *
    Все повернеться на круги своя
    і відповіді будуть, і дилеми.
  •   Смак пам’яті
    Зламані крила у мрії.
    Ранок в кімнаті німий.
  •   У підтримку Олександра Сушка
    Чи є хоч щось жаскіше для людини,
    чим рев землі та сліз по домовині.
  •   У підтримку Олександра Сушка
    Чи є хоч щось жаскіше для людини,
    чим рев землі та сліз по домовині.
  •   Хащі
    В чагарях російськомовних,
    паростки синів козачих
  •   День народження тата
    Народини тата – це велике свято
    (тут до бабці навіть не ходи).
  •   Священний празник – бухалово
    А, як це – старий-новий рік?
    Це, мов колишній чоловік,
  •   Літературний облом
    Тихо ступає розсвіт, ніби котик,
    месенджер каже: «Тобі есемес!»
  •   Секрет вдалої страви
    Кашоварство справа непроста.
    Головне не втратити надії.
  •   Праліс
    Ліси благають спокою і тиші.
    А всюди п’яні крики пилорам.
  •   Він знову втомився
    Щось собі собака лиже.
    Сніг немов ягня бліде.
  •   Зимовий ранок
    Як вичахають димарі
    у них вселяються химери.
  •   Відлига
    Березові сни потривожить відлига
    та ще замете всі стежки до весни.
  •   Зрада вона повсюди
    Москалі безмежно раді –
    хохляки шукають зраду!
  •   Смак сміливості
    Смак лайму і текіли,
    і пахітоски дим…
  •   Бути сніговиком
    Сніговик не боявся сльоти
    і чекав гамірливу малечу.
  •   Червень
    Чуєш лелечий клекіт?
    Жайвір у високості…
  •   Нежданчик
    Прісноводні прагнуть океану,
    а морські – пірнути до ріки…
  •   З нічного
    Цупкі обійми безсоння
    тре заварити чай.
  •   Кафе на двох
    Маленьке, затишне кафе
    нас прихистило від дощу.
  •   Кам’яний рок
    Дай можливість каменю впасти з висоти,
    може, і не має він іншої мети.
  •   Дві дати
    Нам загадку небо відкрило,
    де вітер гуляє планетою,
  •   Підсумок року
    Скумбрія – по вісім, гречка – по дванадцять
    ось вона – країна мріяного щастя!
  •   Нижче плінтусу
    Дівчинці з ескорту зараз не до сну.
    Хоче під ялинку, може і сосну –
  •   Яка вона Українська зима?
    В плем’я Ігбо нині свято. Хоч немає клубу
    Абідемі зустрічають із дипломом КНУБА.
  •   Шоу-бізнес в політиці
    Ну все. Капут. Пакуй валізи, –
    на дерево корова лізе!
  •   Котики
    Коли весна ще дихає морозом
    і переддень укутує в льоди,
  •   Десь за містом
    Ця краса: падолист, падосніг…
    І повітря незаймано-чисте.
  •   Ціна миру
    Ні прізвища, ні імені, ні дати…
    Така ціна є миру в Україні.
  •   Надир
    Вийди цьогоніч надвір,
    скипню послухати скрегіт.
  •   Дитячі мрії
    Казка вкладається спати,
    лялька заплющує очі,
  •   Миколай
    Миколай йшов сьогодні окопами
    і тужливо так стало йому,
  •   Білі лелітки
    Білими лелітками надії
    на сирі та сірі береги
  •   Втрачене кохання
    Пробач мені незграбність моїх слів,
    якісь не зовсім вмілі компліменти,
  •   Дорога
    Вигорить із часом пам'ять,
    наче льоля.
  •   * * *
    Доля – ромашкою,
    вітер на пласі,
  •   Така наша віра в Бога
    Беріть мечі, брати ортодоксальні,
    за віру в Бога треба лити кров!
  •   Поезія дощу
    Розбираю на цитати дощ.
    Ось вона – поезія від Бога.
  •   * * *
    Привіт, привіт, метрдотель дощу.
    Чого мовчати? Капосна погода.
  •   Груднева негода
    Грудневий дощ. Дерева скрижаніли,
    налипло льоду сірого на все.
  •   Катавасія
    Де орієнтири? Де ті маяки?
    У столиці дядько, в полі – будяки…
  •   Повня
    А, що приховують сніги?
    Не розбереш крізь морок ночі.
  •   Живодерня
    Хазяїну дивився кінь услід
    і розумів, що вороття не буде,
  •   Людська формула добра
    Усі шукають формулу добра.
    Мужі учені і ченці у скитах.
  •   * * *
    Давай почнімо з чистого листа.
    Вже підросли посаджені дерева.
  •   Ну, з покращенням!
    Ярмо собі накинули на карк
    і тягнем балагулу* з балаганом…
  •   * * *
    Іноді так хочеться сказати:
    провались усе під три чорти.
  •   Голодний 1932
    Як яблучко біля яблуньки
    впало дитя біля матінки –
  •   Суцільна несправедливість (з народного гумору)
    – Така сумненька пані.
    Налляти Вам вина?
  •   Пам'ять
    Вона свічу тримала у руках
    та сили не було уже у плоті
  •   Переболить
    Чи зможете душу спустілу
    втиснути стисло у вірш?
  •   Поетична отрута
    Коли з пера стікає трійло
    в цнотливість чистого листа,
  •   Чари кохання
    Тиха ніч. Та холодна.
    Роси впали на луки.
  •   Напередодні
    Хто вас, галактик зернятка,
    в небі нічному посіяв?
  •   Така ця ніч
    Пройдусь простудженим Дніпром,
    нап’юся з нього світла повні,
  •   Останній лист
    Листа забуду на скамниці.
    Хай дочитає його вітер.
  •   Будьте пильними
    Тихенько ходить заздрість між людей.
    Вивідує до кого завітати.
  •   Вамп
    Ти фарбуєш волосся
    в масть далекого щастя.
  •   Безсоння
    Розбагатію на цю ніч.
    Багатшим стану на безсоння.
  •   Батькові
    На кухні зранку холодно і батько
    затягне «Ватру»* й ватру розведе
  •   Одного разу
    Колись, коли настане осінь.
    (Ти не протився, це нормально).
  •   Вечірній променад
    Не за горами перші холоди.
    Дніпро лютує, б’є об берег во́ди,
  •   Часи такі
    Ні Зеланда я не люблю, ні Воланда
    Хоч Бегемота няньчив на руках.
  •   Яблука з батьківського саду
    Ще яблука у батьківськім саду
    обтяжують уже безлисті віти
  •   Люди кажуть
    Кажуть, що фей не існує.
    Вигадка – феї пуста.
  •   Невпевненість
    Він роздягав її очима,
    складав букети ніжних слів.
  •   В останню ніч жовтня
    Жовтень сходить туманом,
    мов парним молоком.
  •   Час до бою
    Карпати ві́ршами Франка
    співають пісню Україні,
  •   Добажались
    До дерева бажань ішли усі,
    в'язали, що могли на біднім древі,
  •   Завірюхове
    Не порівнюй заметілі
    вони різні у зими
  •   Ранкова пісня
    Ранок співає пісню,
    чуєш її чи ні?
  •   Якось так
    Якась дивакувата незалежність
    до рук взяли мечі, поклали рала,
  •   Таке собі полювання
    Полює час на стомлених людей
    йому плювати, що ти хочеш жити,
  •   Листопадне
    Палають хризантеми та жоржини,
    хоч студить сонце вітровію свист.
  •   Осінньопогодне
    Опів на п’яту плачуть ліхтарі,
    шматує вітер неопале листя…
  •   Лист до осені
    Серед осінніх листопадів
    є лист написаний тобі,
  •   Сезонне
    Не введіть мене в оману
    осені сльотливі дні,
  •   Переболить
    розмова з Наталкою Фурсою
    Ще трішки ночі та й настане ранок.
  •   Пізнати суть
    Без цукру чай прогірклий, як життя.
    Іду вперед із долею ми квити,
  •   Осінній джаз
    Затарабанив вітер в тулумбас:
    «Пора міняти літні свої звички!»
  •   Pandora Papers, або дурні, бо бідні…
    Що ви, що ви, призедент хороший!
    Це вам не донецький неук-хам.
  •   Холодний ранок
    Сіріє ранок,
    сиріє листя.
  •   Прозріння одного вечора
    Візерунки жіночих думок
    під маленький ковточок вина.
  •   Хризантемове
    Чом, брате жовтню, сивим став, як лунь?
    Куди поділись твої срібні роси?
  •   Просто сніг
    Чи багато треба для людини?
    Подивись довкіл яка краса.
  •   Калиновий світанок
    Стає на серці п’янко-п’янко
    і відлітає геть жура
  •   Пізня осінь
    Цариною йшов звечора туман.
    Ховав пейзажі осені довкола.
  •   Хвороба самоти
    Відчуваю потяга потугу,
    рейок дві натягнуті струни…
  •   Цирк, як цирк
    Клоуни гарцюють по арені
    Туш лунає, гаснуть ліхтарі…
  •   А ще недавно
    Сидим на лаві я та кіт,
    воркочемо про вчора.
  •   Ах, яка була ніч
    Ах, яка була ніч. Твої губи на смак
    і на колір немов зрілі вишні
  •   Спи, козаче…
    Внуки сплять головами на захід,
    не порушуй козацького сну.
  •   Мелодія осіннього саду
    Листячко землю зігріє,
    укриє її до весни.
  •   Що первинне?
    Згадались: лебідь, рак та щука
    і віз, який донині там.
  •   Горіхопад
    Горіхопад. Який чудовий місяць.
    Ще листя допиває літа смак.
  •   Гуцульщина
    Бери трембіту, сповіщай про зиму.
    Із полонин вернулись чабани.
  •   Осінні рядочки
    Коли ув осінь охололу
    вогонь дібров не знає меж,
  •   Надписи на воротях
    Там, де вершилися долі,
    писали не всюди: Arbeit macht frei*.
  •   Богатирський сон
    Не гупають «Майстерні». Все, хана.
    Поетика поснула і поети.
  •   Клята щелепа
    Для сусіда українська, як собаці блохи.
    Ніби і живуть у мирі та кусають трохи.
  •   Одвічне питання
    Чи можна щастя з гілочки зірвати?
    Воно на вітрі одиноко зріє.
  •   До матері
    До снігів потрібно йти туманом.
    До весни по пояс у снігах…
  •   Будьте собою
    Не піддавайтеся ніко́ли
    брудному наклепу кремля,
  •   Дожилися
    Відколи ми назвалися богами
    і над природою вершили самосуд –
  •   Національні страви
    Я без сала, як узбек без плову.
    Є шматочок? Нарізай мерщій!
  •   Міжсезоння
    Думка стала жовтою, як липа,
    очі ніби небо – голубі.
  •   Ранковий гріх
    Цілуючи безперестанку,
    забувши усе та усіх,
  •   Звичайна осінь
    Така собі звичайна осінь.
    Нічим не гірша за минулу.
  •   Не соромтесь, діду
    Не соромтесь, діду, одягайте кітель,
    час прийшов калині розцвісти.
  •   Осінній діалог
    – Час напитись осені.
    – Авжеж.
  •   Закохана
    Та, що своє серце віддала,
    не чекає у замін нічого
  •   Видіння
    Ранок лоскоче носик
    сонця промінчиком теплим.
  •   Нарукотворили
    Рукотворне «море» зацвіло.
    Тхне неначе спіднє комуніста.
  •   Пострадянський синдром
    Собака знає точно: в кого палка,
    той легко стане зграї вожаком.
  •   Бабине літо
    Бабине літо чи осінь жіноча?
    Сонячні дні відпускати не хочеш.
  •   Чумацький Шлях
    Шлях Чумацький – неба пектораль.
    І по сіль, і на війну дорога.
  •   Наука
    «В новій ми будем жирувати ері!» –
    казали, коли був я піонером.
  •   Метеозалежність
    Пішли дощі? Давай писати про…
    Завіє сніг – змалюєш завірюху.
  •   Новорічне
    Без свята і дива не буде.
    По вінця мені наливай!
  •   Де ще козача слава мріє
    Розправляймо, братове, знамена!
    Красний день для козацьких полків.
  •   Спостереження
    Дзумить над квіткою бджола,
    висотує нектар.
  •   Люлька
    Було б здоров’я. Вріжу тютюну,
    заб’ю з горою пра-пра-діда люльку.
  •   Передосіннє
    Я думав пульс. А це лише вони –
    три яблука упали на долівку…
  •   Казка з осіннього лісу
    Дрібненькі крапельки роси
    аж досхочу напоять душу
  •   Дні минають
    Стояло щастя на осонні
    та людям заглядало в очі.
  •   Чи єдині?
    Для когось – veni, vidi, vici*,
    у воду хтось не влізе двічі,
  •   Заговори зі мною
    Піду на двір, погомоню з зірками.
    З людьми хотів, але вони – глухі.
  •   Поетична самовпевненість
    Спокійніше, друже, не психуй,
    кожен з нас народжений поетом.
  •   На Трійцю
    Господи! Про що тебе благати?
    Про хороми? Золото? Чи статки?
  •   Сумна спадщина
    Вишгородська спадщина – бариги.
    До Десни не підійти й Дніпра…
  •   * * *
    Життя хтось не прожив, а пролетів.
    І навіть не відчув на крилах лету.
  •   Вибір за нами
    У пісні є мотив.
    У вчинків це – мотиви.
  •   Досвід
    На зорі відірвався від мами.
    Дуже рано покинув гніздо.
  •   В одну з ночей
    Упавши у цупкі обійми ночі
    угледіти не важко і мотив.
  •   16 червня
    Душі не злікувати смутком.
    Від сліз посохли й дуба віти,
  •   Змієве злощастя
    У змія шанс був розірвати узи
    і подолати цей безжальний шлях,
  •   Липова печаль
    Куди поділась прохолода ранку?
    Рясна роса – найкраща із прикмет.
  •   Сіножать
    Й таке було: візьму я ко́су
    і йду будити комарів.
  •   Червневе
    Пелюстками троянда устеляє дорогу,
    ніби літа іще й не було.
  •   Столичне
    Як просто трамваю, обмежень нема,
    є рейки: від краю до краю…
  •   Миру Вам
    Ні про що говорити не буду.
    В такий ранок потрібно мовчати.
  •   День, як день
    Слід одинокий в небі,
    це – літак.
  •   Деградація
    Чого чекати у країні Леніна?
    Ні проблисків, ні світла маяка…
  •   Дощовиця
    Травицею гуляю босий,
    крокую садом біля хати…
  •   Дощовиця
    Травицею гуляю босий,
    крокую садом біля хати…
  •   Доля
    Купає мати сина у любистку,
    про горлицю наспівує пісні́,
  •   Со́вки*
    Зорі такі ясні,
    ну, а мені не спиться.
  •   Тиша
    М’яка передранкова тиша
    не любить галасу та слів
  •   Ще трохи
    Ще трохи й календарна осінь
    смарагдовий огорне сад
  •   Мужі держані
    Черпаю силу ложкою із каші,
    бо відчуваю: зелень шелестить,
  •   Побачити казкове
    Скажи мені, ти дійсно ка́зки хочеш?
    Послухай день, що майже догорів.
  •   Наступна «Площа Ринок»
    «Наступна Ваша, – «Площа Ринок»,
    це місце рандеву й розлук…».
  •   До річки
    Дорога ця вела до річки,
    поміж полів овес де зріс,
  •   Ранок буде
    Помолися. Сьогодні ще буде.
    Хтось на небі роздмухав зорю.
  •   Крихітка добра
    За кожним вчинком янголи стоять
    із чорними, чи білими крильми.
  •   Бездуховність
    Живе байду́же серце сотню літ.
    Байду́же серце не болить, не плаче
  •   Півонії
    Цей аромат не сплутати ні з чим.
    Дурманить він іще до цвіту липи.
  •   Дощ
    Із ночі ллється безперервно дощ,
    дрібоче об залізне підвіконня,
  •   Тиха ніч
    Мовчала ніч і в ній мовчали ми.
    Та чи була тоді в словах потреба?
  •   Сьогодення
    Розікрали усе, розтягнули…
    Нема спасу від гурми злодюг.
  •   Останній дзвоник
    Не позабудеться ніколи
    травневий, непримітний день,
  •   Опісля
    Земле, впокой грішне тіло,
    душу прийми, Всевишній,
  •   Дністер
    Налий мені рому із льодом,
    я хочу тобі розказати,
  •   Убієнним за Україну
    Рано, чи пізно настане тиша.
    Вбите катами тіло не дише.
  •   Манівцями
    Чи ріже правдонька, чи коле?
    Там, де натоптані стежки́
  •   Післядень вишиванки
    Диво-дивне з-поза ранку
    геть забули вишиванку.
  •   Град
    Похнюпився від зливи сад,
    віщує небо нехороше,
  •   Перша гроза
    Нарешті! Ось вона – гроза:
    легка, розкотиста, травнева…
  •   У відпустку
    Серце доїдає стужа.
    Вітер наганяє хмари…
  •   Травневий вечір
    Довшають дні,
    ближчає літо.
  •   Бути сильним
    Немає слабкості причини,
    у неї витоки геть інші.
  •   Одна з ночей
    Розсипом зорі у небі
    та битий Чумацький шлях.
  •   Колообіг
    Костур стоїть у кутку,
    аж блідне кирпата свашка.
  •   Конвалії
    Ні чудес тобі, ні аномалії
    у тумани вкутані світанки.
  •   Холодний травень
    Сховався десь у травах травень,
    заснув і певно бачить сни.
  •   Сила у слові
    Сила у слові.
    І ліки у ньому теж.
  •   Дороги
    У доріг нема кінця і краю
    їм тому й пасує назва – шлях.
  •   Ранкове поле
    Травневий день міцнішає й зростає.
    Дощі спиває молоде зело.
  •   Ранкове поле
    Травневий день міцнішає й зростає.
    Дощі спиває молоде зело.
  •   Череда
    Ще віддає свою вологу Здвиж,
    проміння сплутав у тумані ранок
  •   Дорога з дитинства
    До «Львівської площі» з вокзалу на двійці,
    а там до «Шевченка» тролейбус везе,
  •   Всі на шашлик
    Свята травневі, шашликовий бум.
    Усюди запах м’яса, не яєчні.
  •   Брати у хресті
    Охрестити тіло надто просто.
    Душу охрестити – неможливо.
  •   Запасайтеся попкорном
    Є попкорн, таранька, свіже пиво…
    Назріває телесеріал:
  •   Все починається з початку
    Чи німці уб’ють? Чи «свої» розстріляють?
    В атаку піднявся і йди!
  •   Перша гроза
    Блискавка – квітнева перлина –
    тебе одягне чисте небо,
  •   Вечірнє
    Вечірнє сонце стомлено пече:
    «Не можу залишатись більше з вами.»
  •   Квітневий снігопад
    Сьогодні знову заметілі
    розперезались у саду.
  •   Запроданці
    А що тобі? Що мова, що язик,
    що вишкварки, що цілим кусень сала…
  •   Не переженеш
    Тобі зазвучав Мендельсон,
    сусіду заграли Шопена…
  •   Про що співають солов’ї
    Про що співають солов’ї?
    Коли цвітуть сади вишневі,
  •   Переродись
    Тому, хто йде – осилити дорогу.
    Тому, хто вірить – не хитких думок…
  •   Втрачене
    Пам'ять устеляє дим,
    скільки всього не збулось –
  •   Адажіо душі
    Послухай, шелестить як очерет –
    адажіо вкраїнської природи.
  •   Самотній світанок
    Солов’ї не прокинулись в гаю.
    Ще туманом окутаний ранок.
  •   Сонечко
    Сіло на руку сонечко,
    ніби подмухала мама.
  •   Вербне Воскресіння
    Хитає вітер гілочки верби,
    заходяться церковні передзвони…
  •   Небо заплач!
    Небозводе, сьогодні заплач,
    завоскуй свої сльози туманом.
  •   Наука кропиви
    Моя мама педагог від Бога,
    як до рук ухопить кропиву,
  •   Поезія закоханих
    Нічна поезія наповнена коханням,
    цілунками і світлом ліхтарів…
  •   Чорний Черемош
    Замовкає на горі трембіта
    і смереки умиває дощ…
  •   Цінності
    Настане час, коли гламурні діви
    в тобі не збудять пристрасті Венери,
  •   Така весна
    Така весна, що без чобіт ніяк!
    Дерева похилились на болоті…
  •   Великоросійська дружба
    Давайте будемо дружити.
    А, якщо ні, я маю палку!
  •   * * *
    Зорею у холодні роси,
    у ще незорані поля,
  •   Наука кропиви
    Моя мама педагог від Бога,
    як до рук ухопить кропиву,
  •   Криваві «спасителі»
    «Спасителі» крокують по землі
    у колір крові їх криваві стяги.
  •   Квартира вікнами у двір
    Картина за моїм вікном
    мені здавалася не змінна:
  •   Пізньоосіннє
    В небо журливе сьогодні
    линуть крикливі птахи.
  •   Схід сонця
    Не холодно наче.
    Сонце зійшло березневе.
  •   Домо арігато гозаймасу*
    Я шляху не зрікаюсь, ні!
    Але знімаю білі догі*,
  •   Здається, ми забули
    Ми звели сьогодні в Україні
    поетичну силу нанівець,
  •   Великоросійська дружба
    Давайте будемо дружити.
    А, якщо ні, я маю палку!
  •   Жура
    На кухні живе жура,
    я з нею пив чай сьогодні.
  •   Життєве мрево
    Воду шукаємо – чисту,
    свіже повітря від втоми,
  •   Світлої пам’яті
    Зорею у холодні роси,
    у ще незорані поля,
  •   Суп з галушками
    Зварив баб Лушиного супу,
    ледь не забув про галушки
  •   День сміху
    На землі без сміху нікуди,
    як базарній бабі без реклами.
  •   Палії
    Наробить лиха цей вогонь
    підступно сунеться до лісу,
  •   Пілігрим
    Іти до Риму, чи до рим?
    В достатку жити, чи у скруті?
  •   З нічного
    Як парує філіжанка!
    Ніч ковтками виміряю,
  •   Ольжина гора
    Мене ти завжди чарувала,
    велика Ольжина гора,
  •   Поетичне безсоння
    Ти відчував, як ніжно будять вірші?
    Як зріють ще не скошені думки́…
  •   Річка-Монашка
    Із далеких ярів
    текла річка-Монашка
  •   Сучасний етикет
    В обличчя усміхнуться, плюнуть в спину.
    А, що поробиш? Треба. Етикет.
  •   День щастя
    Сьогодні – день щастя, а Щастя лежить у руїнах.
    Воно від нещастя і досі ковтає сльозу.
  •   Роса слова
    Стікає ніч по краплі темноти.
    Сіріє ранок першими думками.
  •   Країна зла
    Окрім розрухи і смертей,
    що ти росіє принесла?
  •   Провесінь
    Принаймні хочеться весни,
    зігрітися в промінні сонця
  •   Липень
    Листочки облітають з липи
    на лаві в парку ні душі.
  •   Буде
    Політики – мертві. Їх душі скупив сатана.
    Химери залазять щоночі в будинок напроти…
  •   А на Парнасі

  •   Ранкове
    Розгублено шукаю зранку
    свій залишок нічного сну,
  •   Поетичне
    Зранку ві́рші кавою,
    або чаєм терпким,
  •   Вибір за тобою
    Що таке слава? То – хопта* і все, –
    примха людської плоті.
  •   Лікар
    Руки, що серце збирають в єдино,
    хай береже від утоми вас Бог.
  •   Спокуса
    Вона щаслива. З букетом квітів
    іде дорогою прямою.
  •   Березневе
    Березневі сльози не стійкі,
    як льоди над сонною Десною.
  •   Соціально-неблагонадійні
    Пропито все, всі бабині ікони
    на стінах дранка* ребрами похмілля
  •   Остання банка вишень
    Остання банка вишень, то на свято.
    Наварить мамка з неї киселю
  •   Віршар
    Серце у грудях мов птаха
    рими дарує мені.
  •   Безсоння
    Кожна ніч пече у грудях.
    Рух планет майже не чути.
  •   Дитяче серце
    Добро не знівечить дитини
    маленьке серце в доброті
  •   Дорога кульбаб
    Поведу дорогою кульбаб
    я тебе за руку, моя доне,
  •   Журавлі
    Думками горнуться до неба,
    тепла чекають на землі
  •   Квітка орігамі
    До ранку небо упаде снігами
    картина маслом, посіріло тло.
  •   Китайська вишня
    Зацвітала китайка* щороку
    на городі раніше за всіх
  •   З весною
    Гарних, весняних днів,
    ярого сонця у вікна.
  •   У мене так
    Дешевих ні ві́ршів, ні танців
    чомусь у житті не люблю
  •   Вечір на двох
    Мовчиш укутавшись у плед.
    Потріскує вогонь в каміні.
  •   Варення
    Диміло парою варення,
    пахтіло літо за вікном…
  •   Напередодні весни
    Чи лютувати наостанок?
    Сиділа, думала зима,
  •   Казка
    Казка була такою:
    ніч спустилась на вії,
  •   Понти
    Пусте породжує порожнє,
    не розкидай на вітер слів.
  •   Відлига
    Закапало. Морози відступили.
    Підмоклий сніг. На старті ручаї…
  •   У лікарні
    Ліжко лікує чи ліки?
    Я вперше цю ніч проспав.
  •   Лютий
    Зимові сни вони такі ясні
    збагнути хочуть, як зігріти лютий.
  •   Чим пахне сніг
    Чим пахне сніг? Здавалося б – нічим.
    Вкриває землю до весни та й годі.
  •   * * *
    Спасибі, Боже, є вода і хліб,
    і солі грудка у вузлику є.
  •   Ранковий вибір
    Ранок пахне кавою і чаєм,
    вітер заглядає у вікно.
  •   Тісто
    Далеко снів останні міражі.
    З бабусею вимішуємо тісто,
  •   Слово
    Як холодно. На вулиці зима.
    Горять світанки сонячно-лілові.
  •   Шахи
    Давай зіграємо у шахи.
    На упередженість думок.
  •   Рахуй до ста
    Вдихни повітря повні груди,
    повільно порахуй до ста…
  •   Комуналка
    Тримаю платіжку за газ.
    Її не намажеш на хліб.
  •   І поженилися
    Поцілунок замерз на щоці зі сльозою,
    пізня осінь ворожить надвечір дощем…
  •   * * *
    О, Боже!
    Даруй нам не понти, а розум
  •   До бабусі
    І ось вона, омріяна зупинка,
    мені дорога через все село
  •   І дай нам днесь
    Цей день ти проживеш немов останній.
    Твій вимір інший. Розуміння смерті.
  •   Бранець
    Чужий біль до сорочки не липне.
    На водиці умити лице…
  •   Снігопад
    У заметіль знайшовши двері,
    стояв, дивився скільки міг,
  •   Солодкий гріх
    Палкі ці ночі жевріють іще,
    дощі стікають краплями по тілу,
  •   Солодкий гріх
    Палкі ці ночі жевріють іще,
    дощі стікають краплями по тілу,
  •   Холодний ранок
    Розпали небокрай,
    дай погрітися сірому льоду.
  •   Яблуня
    Старенька яблуня іще цей рік народить.
    Ще дасть врожаю кольору зорі.
  •   Не докоряй
    Ніколи у влади зі столу не брав,
    за що і вклоняюся долі.
  •   Кретин-карантин
    Убогість це стан душі.
    Бідний ніяк не убогий.
  •   Всенародний вибір
    Народе мій, ти сам обрав ганьбу!
    Такого ще не бачила країна.
  •   На пенсії
    Тарілка супу, ось і вся кутя.
    Така вона державна соціалка.
  •   * * *
    Крихітко мишко, сідай-но на ручки,
    давай об горішка зубки поточим.
  •   Зима
    Зима народжує казки
    найнезрівняніші у світі,
  •   З Новим роком
    Чи був поганим рік старий?
    Ми ще не звідали Нового,
  •   Цілунок янгола
    Ти до мене прийшла, ще Різдво не набралося сили.
    Наливалися зорі таємної ночі єством.
  •   Новорічне
    І прийде скоро рік новий… І що?
    Ми хочем – змін, мінятися не хочем,
  •   Осіннє
    Омріяна осінь устеле дороги листвою.
    Дозріють на гілці останні шипшини плоди.
  •   Грудневий дощ
    Січе весь день холодний дощ,
    не має грудень інших свідчень.
  •   Новорічна метушня
    Війна. Вона торкається не всіх.
    За Миколаєм час корпоративів.
  •   Коротко про нас
    Такого небувало ще ні разу.
    Дивись, як влада дбає про людей:
  •   Розпука
    Мені уже не вистачає злості.
    Пусту кабзу* тримаю в кулаці.
  •   Вона
    Дивилася у білу заметіль
    і відчувала цю блаженну втому
  •   Один сезон
    А що зима? Лише один сезон.
    Нехай собі минає, обминає…
  •   Коханці
    До нього вона йшла, мов на причастя,
    торкнутись губ, можливо це востаннє.
  •   Борімося
    Душі не втішити. Віками
    Дніпрову воду п’ють кати.
  •   З дитинства
    Червоногруді снігурі присіли на бузок.
    Як хочеться узріти їх іще хоча б разок.
  •   Солодкий гріх
    Чи гріх тебе любити? Звісно – гріх.
    Стікає час за браму горизонту…
  •   Лабух
    Хіба наша країна – потаскуха
    з німецького, дорослого кіно?
  •   У саду
    Світять зорі холодні у небі,
    але снігу не видно, нема.
  •   * * *
    Істинні викрутять руки,
    правду загонять у кут…
  •   Жага слави
    На геніальність претендують всі.
    Парнас ґвалтують аси й дилетанти…
  •   Перехожа
    Награється – кине.
    Не радій думками.
  •   Все буде добре
    Все very good*, мій брате, охолонь!
    Чи варто в бій іти за Україну?
  •   Свято після свята (або друге грудня)
    Вітаннячка скінчилися і ми
    буденно стріли перший день зими…
  •   Державне свято
    Привіт, підвищення тарифів!
    Ой, зимо-зимонько, - йди геть!
  •   Святвечір пам’яті
    Святвечір пам’яті. Молись.
    Нехай свіча не затухає…
  •   Устеріки лиховоддя Черемошу*
    Дивлюсь на виток Черемошу
    в його розбурханій красі…
  •   * * *
    Вечір згорає у присок*,
    легіт знімає утому
  •   Листо́пад душ людських
    Вперше земля не пахла землею
    і вперше від неї тхнуло…
  •   Омріяна любов
    А на душі так любо
    і щастя через край.
  •   Сучасні цінності
    Олжа, здається, нині у ціні.
    Нещирість – смуток засіває в серці.
  •   Українка
    Про що твоя печаль, осіння жінко?
    Ще гріють серце спогадів перлини
  •   Сплюндрований Майдан
    Заплач сьогодні, небо, більше ні́кому.
    Чи ще Нігоян та Жизневський на місці?
  •   Під смітником
    Життя пропити легко, навіть дуже.
    Сідай но, поговоримо про це.

  • Огляди

    1. Вже скоро
      Війна не розуму, а дронів,
      такі реалії буття.
      Міста великі – полігони,
      а ти у них мішенню став.
      Замість примножити красиве,
      множим життя людське на нуль.
      Якщо хтось вижив це вже диво
      під градом мін, ракет чи куль.
      Які ж ми в біса Божі діти,
      якщо оголені ножі?
      Я це не в силі зрозуміти.
      І це далеко ще не ШІ*.
      20.04.24р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    2. Варяг
      Пам'ять тобі, друже Варяже,
      із Богом покойся, братику.
      Слово лихе хіба хто скаже?
      Один я пройду Хрещатиком.
      Тільки спогад колючим дротом,
      де ми до війни приковані.
      Повзе крізь дим їдкий піхота,
      через міста йде зруйновані.
      Своє життя приніс в офіру
      під час надкривавого бою.
      Ти все зробив заради миру.
      Слава навіки Герою!
      19.04.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    3. Песиголовець*
      Циклопу треба жертва, voila,
      і він знайшов її в центрі Европи,
      нема потвори гірше москаля,
      не люди, а трикляті азіопи.
      У світі всі стурбовано мовчать.
      Не можна, кажуть, монстра турбувати.
      Коли вода затопить Арарат,
      то хай потопить й полчища сохатих.
      Земля не втратить, абсолютно ні,
      якщо у пеклі зникне цей звіринець,
      наскільки буде краще без русні,
      сьогодні знає кожен українець
      18.04.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    4. Перший дощ
      Ніби в камертон у підвіконня
      барабанить до світанку дощ,
      від цієї музики безсоння…
      І у тебе кажеш? Так отож.
      Звикли ми до сніжної завії
      та раптово десь пішла зима
      і тепер дощитиме стихія
      нотами грайливо усіма.
      Ну і що, що сон тіка за обрій,
      з чаєм я стою біля вікна
      і ловлю у ритміці мелодій,
      як співає лагідно весна.
      17.04.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    5. Поетичні війни
      На Парнасі відучора гуд
      «геній» роздає свої вказівки
      це, друзяки, небезпечний труд
      і стило в руках його – гвинтівка.
      Зизооко цілиться під зріз,
      вибирає жертву пожирніше…
      затуляйте свої вуха, плиз,
      дочекайтесь, хай настане тиша.
      Гмикає розгублено Пегас,
      на піїті вся його увага:
      «Дурню, я ж казав тобі не раз,
      переводиш у пусту бомагу».
      16.04.24р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    6. Жінка
      Ціловані росою босі ноги
      шукають поміж вишень солов’я,
      не слухалася мамки застороги…
      але ж для юні вертиться земля.
      Візьми нове життя у своє лоно,
      хіба важливо проти хто чи ні?
      І небеса не ставлять заборони
      супроти волі жінки на землі.
      14.04.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    7. Павутинка надії
      Тче павучок небесне макраме
      у лабіринтах бабиного літа,
      любов’ю сонця осінь ще зігріта,
      хоч скоро вітер з півночі задме
      і полетять холодні пелюстки,
      так відцвітають вишні вертограду,
      Гомер допише вічну Іліаду,
      яка до нас долине крізь віки
      залистопадить все довкола чи
      забагровіє неба зоряниця,
      мені ж не спиться, а мені не спиться…
      ти вір у диво, павучок, і тчи.
      13.04.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    8. Весна у полі
      Невістульки вибілили поле,
      наче сніг,
      первородний, чистий, як ніколи
      на весні,
      коли серце більше не чекає
      холодів,
      налилося зелені розмаєм
      все довкіл,
      у недавно ще високім небі,
      голубім,
      на весь всесвіт заявив про себе
      перший грім.
      09.04.24р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    9. Опісля обстрілу
      Завітає тиша,
      як незваний гість,
      вітер заколише
      неба високість,
      вимучені трави
      залпами ракет,
      сонячна заграва
      ніжить очерет,
      осідає пилом
      вибухова мла…
      і жили б ми з миром
      та, на жаль, – війна.
      06.04.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    10. Не вбий
      У склепі кремлівських стін
      зростають криваві тирани.
      Чи хоче росія змін?
      Чи хочеться змін росіянам?
      А час прозріння страшний,
      за це кров’ю заплатить кожний.
      Заповідь Божа: «Не вбий!» –
      стала звуком для нас порожнім.
      04.04.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    11. Кожному своє
      Сало треба їсти з часником,
      можна і з цибулею, і з медом…
      якщо хочеш бути козаком,
      а не горе-збоченцем – шахідом*.
      У євреїв є форшмак, маца,
      вихваляють диво-плов узбеки,
      на росії вічне гоп-ца-ца
      завезли «бояришник» в аптеки.
      Нації, звичайно, різні є
      ті не п’ють, ті не вживають м’яса…
      в московитів правило своє –
      росіянин? Значить – біомаса.
      31.03.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    12. Сонечко
      Сонечко квапливо по долоні
      добігає краю точки h*,
      у своїй за волею погоні
      нас обох охоплює кураж,
      бо вона відчула силу неба,
      їй лишився помах до мети…
      комашня сховається між стебел.
      Хай у тебе збудеться, лети.
      29.03.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    13. Здолаємо!
      Небо, чиє ти? Диявола? Бога?
      Місто під ранок не спить.
      У гучномовці лунає тривога.
      Нервів натягнута нить.
      Чуєш, як виють вовками ракети
      у передсвітній імлі?
      Це московити воліють нас стерти
      з прадідівської землі.
      У росіянтів наразі дилема
      та хай розіб’є їх сказ.
      Щоб не робили вони – все даремно,
      не знищити виродкам нас!
      24.03.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    14. Друзяки
      Запахне ліс після дощу грибами,
      туман впаде на крутосхил ярів
      і лісовик відкриє древню браму,
      приховану у затінку дубів.
      Ми не стрічались, певно, триста років.
      Чи пам’ятає глиця ще мій слід?
      А я лечу, не стишуючи кроки,
      мене чекає цей кремезний дід.
      Присядемо за столиком на ґанку
      змішаємо старезне доміно…
      і гомоніти будемо до ранку
      та наливати ягідне вино.
      23.04.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    15. Поетична маститість
      Поки з’ясовують поети,
      хто з них маститіший, хто ні –
      інфраструктуру б’ють ракети
      та гинуть люди на війні.

      А ми хохлячі, сучі діти,
      нам би почубитись і все.
      Заточують перо піїти
      віршатки строчать чи есе.

      Замість тримати однострої
      у надважкий країні час,
      забули ми, що слово – зброя
      в правиці кожного із нас.

      Медалі ділимо зарано,
      ой, щось підказує мені,
      як не здолаємо тирана –
      усі подохнемо в лайні.
      22.03.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    16. У селі
      На столі гуслянки кварта,
      щойно з лавки теплий хліб.
      Чи печалитися варто
      у неповні вісім літ?
      Бабця порає худобу,
      на току до ночі дід.
      Я роблю четверту спробу,
      щоб з варенням був обід.
      Але банка неслухняна
      і чомусь надто слизька…
      Тут, як тут бабця Оксана,
      із лозиною в руках.
      А я що? Мені б смаколик
      і з друзяками на став.
      Не забуду я ніколи,
      як пів дня в кутку стояв.
      20.03.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    17. Оберіг роду
      – На покутті вмостився Дідух
      і звідти рід благословив…
      – Чи бачили самі Ви, діду,
      найбільше із Різдвяних див?

      Коли отелиться худоба,
      зима утратить свою міць,
      рум’яниться у печі здоба
      та ще немає громовиць,
      лише вітри у комин виють,
      лякаючи малих дітей,
      сніг засипає Коломию,
      перед іконами єлей
      збадьорює свічі пломінчик
      і о́брази живі стають…
      Помилуй, Господи, нас грішних
      і сил даруй на мирний труд.

      То дідова була наука
      в якій насіння доброти,
      сиділи за столом онуки,
      роззявивши свої роти.
      19.03.24р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    18. Генеральне прибирання
      Після слів: «Сьогодні прибирання» –
      тут безсилий, навіть лисий чорт,
      трутнем не лежати на дивані
      з глянцевим журналом «Все про спорт».
      Бджілкою літаю по квартирі,
      віхтиком стираю пил та бруд,
      а жона рахує:
      …три, чотири,
      якщо буде п’ять це вже не гуд.
      Потріпаю килимки та пледи,
      павутиння з вікон приберу,
      вибивачкою зіб’ю «шахеда»,
      навіть мавпу в люди вивів труд.
      Пшикаю освіжувач від «Glade*»,
      хай ще і конвалія цвіте.
      Відпочинь, моя прекрасна леді,
      ти ж у нас – майстриня з карате.
      18.03.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    19. Оболонь
      Спаде вода і знову будуть луки,
      травою освіжиться оболонь.
      Настане час, візьму сюди онуків,
      нехай нап’юся сонця із долонь.
      Бо, що вони у стольнім граді бачать?
      Куди не кинеш оком скрізь асфальт.
      Чи, то пощезла нація козача,
      чи душі скам’яніли на базальт?
      Біда не в тім, що ми осіли в місті,
      що ні́коли звернутись до Богів.
      Забули ми, як пахне поле чисте,
      як зорепади піють для вітрів.
      Колись мій дід мене сюди приводив,
      щоб таїну я осягнути міг.
      Вже сонце прокидається на сході,
      Всевишній Бог сьогодні переміг.
      17.03.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    20. Чи це не гріх?
      Світанок соковитий, наче вишня,
      Дніпрові хвилі ніжаться до ніг…
      Чому ж, скажи, Ти, Господи Всевишній,
      в державі нашій миру не зберіг?
      Чи надто мало проливали крові?
      Чи храмів недостатньо ми звели?
      Пожарище війни палає знову,
      ніхто не знає, кінчиться коли.
      Країну роздирають прийшлі зайди,
      але й свої не кращі ворогів.
      Безкарно нами правлять казнокради,
      манкурти замінили козаків.
      І ллється кров безмежною рікою,
      хоронять матері дітей своїх
      та чорний дим встеляє все габою…
      Чи убивати націю не гріх?
      16.03.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    21. Календарна осінь
      І вичах чай. А сну немає зовсім.
      Шумить листва, бо хоче літа ще.
      Прийшла до міста календарна осінь
      з не надто прогнозованим дощем.
      Співають ринви вересневу пісню,
      змивають із асфальту серпня прах.
      Їм все одно на те, що буде після,
      розтане листопад в рясних снігах.
      А поки ще до бабиного літа
      неспішно в небі котяться Вози.
      Хай спочиває у негоду місто
      і ринв не утихають голоси.
      15.03.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    22. Іду на ви
      Промовив Святослав: «Іду на ви!» –
      та нині лиш поплічники іуди,
      ув УПЦ прихильники москви
      і ллється кров, і литись довго буде,
      поки не змиє древній Борисфен
      нашу ганьбу перед святцями роду,
      борвій роздме полотнища знамен
      та боротьбу освятить за свободу,
      хай жовчю захлинуться вороги,
      ущент пощезне їхнє плем’я суче,
      сьогодні рвуться рабства ланцюги,
      була ця пря з москвою неминуча.
      13.03.24р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    23. Весна
      Мороз ще дихає у вікна
      і воду сковує калюж
      та незабаром все розквітне,
      запахкотять сади чимдуж,
      заметушаться сонні бджоли
      над першим різнобарв’ям квіт,
      устелиться травою поле
      і сонце у світанок мідь
      вплете над сивим Борисфеном
      співаючи хвалу весні…
      Але сьогодні ще студено
      й морозом пахне білий світ.
      12.03.24р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    24. Півник, що голосно репетує
      Півнику аби здійняти ґвалт,
      от і надриває він горлянку.
      Стрепенувся від писаки сайт,
      над «шедевром» рже безперестанку.

      Кудкудаче лисий критикан,
      заявляє голосно: «Я – майстер!
      Мене знають від москви до Канн,
      поетичних душ, заблудлих, пастор».

      Треба трохи вистудити жар,
      намащу дай лисину єлеєм,
      в тебе дійсно є великий дар –
      поетичний унтер Пришебєєв.
      11.03.24р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    25. Третій лишній
      Упади в обійми ночі,
      стань богинею кохання,
      хай шепоче: хочу, хочу…
      утамуй його бажання,
      дай напитися нектару,
      що стікає по краплині,
      щастя це чи Божа кара,
      твої очі – небо синє,
      твої губи – поле маку,
      перси красять стиглі вишні…
      не приходь, ти чуєш, ранку,
      просто будеш третім, лишнім.
      10.03.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    26. Біба і Боба два…
      В Гундарєва рейтинг горобця,
      У Желіби теж не більше миші.
      Утирають шмарклі без кінця,
      євнухи Господні, хто ж так пише?
      Юра любить підлизати сра…,
      Самохвал тяжіє до розпусти,
      як у купі, наче дітвора, –
      два цапки жеруть качан капусти.
      Чути тільки завидюще: «Бе!
      Соболю підріжте трохи крила!» –
      ох, писаки! – лисе та тупе,
      оце пара, Господи помилуй.
      09.03.24р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    27. Осанна жінці
      Краса твоя незрівнянна,
      волосся, мов сонцеквіт
      осанно тобі, осанно,
      безмежних любові літ.
      Вітер пробудить світанки,
      на трави впаде роса,
      ліпше за тебе коханки
      ніколи ніде не знав.
      Душа обійшла немало –
      сто міріадів світів,
      а кращої не стрічала
      та я не надто й хотів.
      Осанно тобі, осанно, –
      ти світло моє у тьмі,
      любове моя кохана,
      зорею світи мені.
      08.03.24р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    28. Безрейтинговий пописун
      Дайте мені рейтингу, я – геній,
      а таким не місце у хвості.
      Моє слово – золото червлене,
      у макітрі думи холості…
      Задрочу редактора до сказу,
      піднімає хай авторитет.
      А воно не телиться, зараза,
      невеселий в підсумку сюжет.
      Помолюся Еросу чи Раті,
      фалосом ударю по столу:
      піднімайте, кровосісі кляті,
      рейтингу завісу золоту!
      08.03.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    29. Остання травнева злива
      Відлунала соната дощу,
      аплодує смарагдове листя,
      аж борвій сили втративши вщух,
      на берізці краплинки намистом
      їм ще хочеться трохи весни,
      а вона безупинно спливає
      і сумують, напевно, вони
      за квітучим, травневим розмаєм,
      за легким гомонінням вітрів
      до напалму ще не розігрітих…
      ось таке я уздріти зумів
      за коротку миттєвість до літа.
      07.03.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    30. Дорога до мрії
      Хочеш проти вітру йти? Іди!
      Не зважай на те, що скажуть інші.
      Не легкі дороги до мети,
      не за все людина платить грішми.

      Совісті своєї не зганьби,
      дуже легко впасти до тартару,
      хто пройшов кружало боротьби,
      чванство не бере собі у пару.

      У житті багато перехресть
      надто доленосних і не дуже.
      Не знеслав ніколи свою Честь
      і тоді все буде добре, друже.
      06.03.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    31. До редакції майстерень
      Дивно! Недавно мене прибрали за порушення правил публікації (два вірша поспіль), а тут он два вірша поспіль і ніби все гуд! На жаль, шановні адміни, вибірковість не найкраща риса людини!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    32. Чому?
      Накалатаю чаю, хай стоїть.
      Коли гарячий, то нема натхнення.
      Цукерок «Тузик» є у мене жменя
      і… неба, хоч не мирного, блакить.
      Шукає вечір з ким напосошок.
      Йому потрібен, певно, співрозмовець.
      Реве сигнал сирени в гучномовець,
      а я думками лину між зірок.
      Цей дивний спорт на ймення: хто кого –
      поцілив першим, все – ти переможець!
      В неволі за Дунаєм запорожець,
      на Колимі ж сприймають за свого.
      Спитаю в перехожого годину.
      Чому, як українець – не людина?
      Як малорос, – то парубок ого!
      03.03.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    33. Примара пам’яті
      Таких ночей, напевно, вже не буде.
      Переплелися руки, мов лоза.
      І крапельки роси лягли на груди…
      На жаль тоді не все тобі сказав.

      Слова пусті, коли говорить тіло,
      коли знемога утомила плоть.
      У той момент були ми надто смілі
      та мойра нас вела на ешафот.

      Перегоріло полум’ям тартару
      і доля наші розвела шляхи.
      А нині пам'ять бродить, як примара
      та не дає спокутати гріхи.
      03.03.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    34. Жаска паралельність
      Ув іншім вимірі без воєн.
      Там сонях сходить і росте,
      і щастя сиплеться в долоні…
      хоча я, звісно, не про те.

      Тут у війни свої закони.
      Як рясно пожинає смерть.
      Кружляють над окопом дрони
      і їх убивча круговерть
      серед мерців шукає жертву,
      у кім ще жевріє життя
      щоби навіки його стерти,
      відправити у небуття.

      Русня зганьбила Честь та Совість.
      Немає більшої ганьби.
      Чи нагадати їм натомість
      Господню заповідь: не вбий!
      02.03.24р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    35. Кати
      Ще ненароджене дитя
      в утробі материнській вбили.
      Спитати хочеться Творця,
      чим воно світу завинило?
      Ради чого російський кат
      в живіт ножем ударив жінку?
      І лоно розпоров булат.
      А кат лише сміявся дзвінко.
      Чи є на світі Божий суд?
      Без нього жити надто зручно.
      Над жертвою присів якут
      і зняв з убитої обручку.
      29.02.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    36. Напередодні
      Переддень великої спокуси,
      ще не кожен усвідомив гріх,
      вже хреста зготовили Ісусу,
      завтра хай помре за нас усіх.

      Юда ще рахує тетрадрахми
      і мотузка не зійшлась в петлі,
      у цноті стоять юдейські храми
      на людьми спаплюженій землі.

      Задзуміла вість в принишклім світі,
      в якім смерть сприймається, мов гра:
      Ви готові за любов убити?
      Прибивайте до хреста. Пора.
      28.02.24р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    37. Берегиня
      Полинути в загублені світи,
      де пломеніє зорепадом небо,
      за однорогом по траві піти,
      він знає шлях, що приведе до тебе.
      Ти мавкою живеш серед лісів
      і крапель дощових збираєш перла.
      У цій ніким небаченій красі,
      гармати не роззявлять свої жерла.
      Їм лячно розкида́ти грім війни,
      де світом править роду берегиня,
      ідуть у поле на жнива сини,
      твій дім для них опора та твердиня.
      Стоїть на місці часу тихохід,
      нема куди годиннику спішити
      і не важливо спадень це чи схід,
      планета не зіб’ється із орбіти.
      Нехай життя спиває всю ясу,
      що тягнеться із древності до нині.
      Такі, як ти примножують красу
      й уговтують драконову гординю.
      24.02.24р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    38. Збудеться
      Мовчить знесилена Вітчизна.
      Знекровлений тече Дніпро.
      Хто справить по загиблих тризну?
      Якщо не ми, то вже ніхто.
      Відмиють руки московити,
      коли стече з багнетів кров
      і стануть вчити нас любити,
      і, що нацисти – полк «Азов».
      Чи ти помреш, козача славо,
      безвісно павши у степу?
      Чи вбереже тебе Держава?
      Чи здасть московському попу
      на поталу? Так вже бувало
      в історії твоїй не раз.
      Синів загинуло чимало.
      Молитвам Господу про нас
      не хоче небо посприяти
      і часто думається м’ні:
      хай буде син,
      хай буде мати,
      на цій знедоленій землі.
      22.02.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    39. Секрет геніальності
      Що ти плачеш? На тобі перо,
      паперовий лист, чорнила трохи…
      Опиши, як заревів Дніпро.
      Чи, то ковбик так після гороху?
      Читачу подобається драйв,
      трохи сексу, бо без нього пісно,
      він шепне на вушко: «It's My Life»,
      і вона віддасться йому, звісно.
      Потім треба трохи гостроти,
      бо без перцю пишуть істукани.
      Після ліжка перейшли на – ти.
      Ось вона письменницька нірвана.
      Крапку ставиш у кінці тлусту
      і несеш керівнику літклубу.
      Він промовить тихо: «Ну і ну,
      ти, писака, що упав із дуба?»
      25.02.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    40. Конюшина
      Біля ставу цвіте конюшина
      непримітна прикраса землі.
      Чи звертає увагу людина,
      як її полюбили джмелі?
      Щойно сонечко небо зігріє
      трударі пасманисті вже тут
      і здається, що – Ave Maria –
      їх крильцята невтомні несуть.
      Так уміють лиш Божі створіння
      чия сутність проста і свята.
      А людці научились відмінно –
      відбирати в людини життя.
      21.02.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    41. Приходь, синочку, на вечерю
      На столі хлібина, біла скатертина,
      в рамочці маленьке фото край стола.
      Зачекалась мати на вечерю сина,
      вже й свічі пломінчик вигорів дотла.

      «Де ж ти любий сину, первісточку милий?
      Ні земля, ні небо не дає відвіт.
      Полетіла б ненька, аби мала крила,
      став мені немилим без дитини світ».

      Кляті московити наробили лиха,
      убиває діток путін-лиходій.
      Поцілує картку та заплаче тихо:
      «Си́ночку, сино́чку, чи те ще живий?»

      Полетять лелеки знову світ-заочі,
      журавлі курличуть, але ще не звуть.
      Без тебе сумую на землі, синочку,
      дуже одиноко мені стало тут.
      20.02.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    42. Не така ця ніч, щоб спати
      Не така весіння ніч, щоб спати,
      повня заспівала за вікном.
      Чи відпустить до світанку мати,
      юності надихатись теплом?
      Щоби пам’яталося з роками:
      аромат акацій, ніби грог,
      як тебе торкаюся губами,
      соловей витягує – тьох-тьох…
      У розмаї голосом предтечі
      залунала скрипка цвіркуна
      і тремтять твої дівочі плечі,
      певно, це від того, що весна.
      Хай цілунки ті п’янким нектаром
      зігрівають серце крізь літа.
      Лебеді лишаються у парі,
      як приходить осінь золота.
      19.02.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    43. Хризантемне диво
      Паморозь торкнеться хризантем
      у фіналі бабиного літа,
      сонце квіти вигріє ще днем,
      але ранку їх вже не зігріти.
      Налились тумани молоком,
      із ріки спивають теплі соки,
      тільки чічки під моїм вікном
      сяють, наче зорі жовтоокі.
      І ніщо не гріє так мене
      в передлистопада сірім світі,
      як вогні жовтезні хризантем
      з ароматом передзим’я квітів.
      18.02.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    44. Коридор долі
      Ні спокою, ні сну, лиш втома
      на вії упаде під ранок,
      тривога оселилась вдома
      і капає водою з крана,
      дзижчить настирливо на вухо,
      ламає всі стереотипи
      й сміється голосно та сухо,
      мов обобльований антипко,
      а ти не можеш дати ради
      лише змиряєшся в покорі
      і в «телеграмі» зириш – «радар»
      в якім ракети коридорі.
      15.02.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    45. Питаннячко
      Коріння зла живе в утробі нас.
      Не бідкайся на зовнішні процеси.
      Буде дракон, аби була принцеса.
      Духовність не породить метастаз.

      Колись один філософ зрозумів:
      що викривлення віри – це вже злочин.
      І хочемо того ми чи не хочем –
      зневіра теж найтяжчий із гріхів.

      І плине човен поміж двох світів,
      розхитує його життя часоплин.
      Лишилось з’ясувати лише хто ти?
      Й чого від цього світу захотів.
      14.02.24р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    46. Ціна українського зерна
      Вимішуєш долю, як тісто для хліба,
      зернинку лелієш у жерлі війни.
      Солдате, синочку, чи ти хоч поснідав?
      Мовчать серед степу загиблі сини.
      Поллються із хмар сльози Діви Марії,
      витріпує вітер під шоломом чуб.
      Матусенько, нене, на Вас лиш надія,
      щоб Хліб Український ніколи не згруб.
      Бо хто ми без Хліба? Самі вовченята.
      Для нас не закрите ж Европи вікно?
      Та хтось висипає бездумно, затято,
      мов душі загиблих на землю – зерно.
      13.02.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    47. Пертурбація
      Пожурилися, поплакали та й забули.
      Полетіли ясні соколи світ-за-очі.
      Фотофакт на знімках, з космосу, від Притули.
      Урядує-підцарьковує – тамагочі.

      Площина квадратна і упень безугла,
      подалася баба нині в депутатки,
      упряглася лошицею, тягне плуга,
      плаче, ремствує народові про статки.

      Край наш хлібосольний, щедрий і залужний
      правим службу Господові на кордоні.
      Жили ми по Совісті, буцімто дружньо
      та щастя пересіяли крізь долоні.

      Лихоліття множиться та зло зростає,
      дітки сиротіють і удови плачуть.
      А відлуння носиться ще понад гаєм:
      «Я вам не лох!» – ну, як не лох, то – мачо.
      Пертурбація у місті,
      а єрмачки сидить на місці!
      09.02.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    48. Гойдалки
      Орелі хочуть дітвори.
      Від вибухів стає їм страшно.
      Їх б’ють ракетами згори,
      а вони терплять, бідолашні.
      Їм мариться дитячий сміх,
      заливчастий дівчаток щебет,
      вкриває присок, а не сніг
      пожарища війни із неба.
      Перетерпіти треба жах,
      тривогу викинути з серця
      і вщент зруйновані міста
      дитячий передзвін вернеться.
      08.02.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    49. Просто будь
      Отут був дім. А нині просто – вирва.
      Стікає кров ще тепла до землі.
      Будь – Прометеєм, своє серце вирви,
      хай світить людям у війни імлі,
      нехай побачать всю немилість неба:
      розбиті храми, знищене життя.
      А чи була у бійні цій потреба?
      Чи план такий Всевишнього Творця?
      Яка любов до ближнього у вбивстві?
      Мій розум марно хоче осягти.
      Можливо хтось промовить: «Це блюзнірство».
      Та, мов гриби на цвинтарі хрести.
      07.02.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    50. Душа воїна
      На долоню сіло пташеня,
      полохливо дивиться у вічі.
      Другий рік не кінчиться війна.
      На могилах воїв плачуть свічі.
      Воском наче з’єднує світи.
      По сльозах та вирвах плине кача.
      Свіче, ти дорогу освіти
      хай до Бога йде душа козача.
      Трохи ще спочине на руці,
      набереться сили, шлях далекий.
      Забринить сльозою на щоці.
      Як хотілось, щоб то був – лелека.
      06.02.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    51. Вересневі роздуми
      Вересневі роздуми легкі,
      як тенета бабиного літа,
      ще немає срібла у росі,
      хризантеми сонечком зігріті
      та уже полощеться пожар
      поміж вишень батьківського саду
      і парує зранку від стожар*,
      наче загорілася левада,
      небо перерізане ключем
      і така жура від нього лине,
      журавлі прощаються крізь щем
      до весни з тобою, Україно.
      03.02.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    52. Крижане серце
      Вичахне кава. З твоїм поцілунком
      губи терпкими не стануть ніколи.
      Все, що набуте у наших стосунках,
      пахне, здається, мов квіт матіоли.
      Вітер фіранку легенько тріпоче.
      Хоче спочити натомлене тіло.
      Де там спочинеш в обіймах дівочих?
      Серце у грудях, мов птах, затремтіло.
      Риком драконовим вирветься стогін.
      Тіло, як змій-перелесник зав’ється…
      Ніжною Гердою стала сьогодні.
      Лід розтопила у Каєвім серці.
      02.02.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    53. Про тишу
      Що може бути краще тиші,
      коли замовкають гармати?
      Вітер листячко заколише
      і ворог підрахує втрати,
      хтось шукає слово предтечі,
      а хтось у зневіру подався,
      у війни оголені плечі
      та вищир скривавлений, трясця.
      Тиша на фронті – блага звістка
      чи проклята воїном тричі –
      року страшного передвістя –
      ніщо не страшніше тиші
      31.01.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    54. Банальна гундарівщина
      «Гундарєв!» – лунає перекличка
      «майстер» слова він у нас ого!
      Правда не поет, а так – калічка,
      як людина теж Юрко – лайно!
      30.01.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    55. Зародження зла
      Кажуть, в епоху драконів
      люди були добріші,
      бувало крилаті коні
      нам дарували вірші,
      посеред буйноквіття трав,
      як котенята – леви,
      змій ще у затінку дрімав,
      не спокусивши Єви.
      А десь у смороді боліт
      святкує тьма подію –
      для диких чупрунів гаспид
      зліпив з лайна – росію.
      30.01.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    56. Така епоха
      В епоху нанотехнологій
      так мало місця для душі.
      Чи стали ми надто убогі?
      Чи більш гострішими ножі?
      Спішим ужалити сильніше
      і зруйнувати мир хиткий.
      Чомусь тепер не в моді вірші
      та узус Божий: не убий.
      У світі сіємо насилля
      і радощам немає меж,
      а зупинити це несила
      на згарищі війни пожеж –
      в епоху нанотехнологій.
      27.01.24р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    57. Ех, акби…
      Горе нам. Бо, то дурні, то бідні,
      ще й на повню люто виє пес.
      Інтерес бубновий (або мідний)
      весь цивілізації прогрес.
      Хто ж полишив нас напризволяще?
      Сам подався, певно, по гриби.
      Та не лізе оковита натще,
      риби до пивасика акби.
      Але риба мні не по кишені,
      на гурок солоний нашкребу
      і насіння соняшника жменю,
      але мрію я про Малібу.
      Та хіба нам достобіса треба?
      Дайте тютюну та сірника,
      бо людина це така амеба,
      що і душу бісові продасть.
      26.01.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    58. Виродки роду людського
      Як носить це суче плем’я земля?
      Опоросились матки: «Йдіть, вбивайте!» –
      нема потвори гірше москаля.
      Не вірите? То полистайте сайти,
      в яких палає Харків чи Херсон,
      де плач дитячий лине з-під завалів.
      Це сьогодення, не маркітний сон,
      страшна пора наших жаских реалій.
      Ця рана не загоїться повік.
      Ще й попередня сильно кровоточить.
      Москва зростила виродків, калік,
      нащадків кровожерних поторочі.
      Я вірю в силу світла, а не тьми,
      у перемогу розуми, а саме:
      дай, Боже, сили нам лишитися людьми
      і не зрівнятися у звірствах з москалями.
      25.01.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    59. Люблю я дощ
      Я дощ люблю за розмаїття фарб,
      за тротуари від ватаги вільні.
      Його краплини – це безцінний скарб
      дарований природою людині.
      Без парасольки я кудись бреду
      і дощовиця йде зі мною поруч,
      нам затишно у змоклому саду
      та мжа, на жаль, скінчиться надто скоро.
      Розвидніється в небі божий день,
      із пригоршні розсипле перехожих.
      Чекаю в небесах нових знамень,
      бо ми з дощем, напевно, надто схожі.
      21.01.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    60. Тягар сьогодення
      До річки тягнеться сонечко,
      спити води прохолодної.
      Що ти сумна, моя ненечко?
      Кари боїшся Господньої?

      Карані ми, перекарені,
      тричі «совєтами» знищені,
      ти відпусти своє марення,
      ми від біди не захищені.

      Плачуть удови та сироти,
      небо сміється, заходиться.
      Щоб Українцеві вирости,
      виплекай свій острів Хортицю.

      Вольний клейнодів не требує,
      вітер не носить коштовностей.
      Все, що наразі потребою:
      люлька, тютюн та пістоль іще.

      Викурим бидло московське ми,
      слово примножим Тарасове.
      Як важко зостатися людьми,
      де править усім кодло бісове.
      20.01.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    61. Ратаї
      У древнім храмі між розсохлих стін
      ікона кровоточить, тихо плаче.
      Ми ратаї, ми нація терпляча.
      Тож не питай по кому лине дзвін.
      Чи вкотре по тисині плине ка́ча.

      Мов рвана рана у моїй душі
      ця вирва долі, часу лихоліття,
      ідуть на вірну смерть сьогодні діти
      і розум вже, здається, на межі,
      але не хоче з мойрою змиритись.

      Святою вічно буде тільки – Русь –
      її границі виплекані кров’ю:
      від гір Карпатських, аж до Приазов’я
      збирали хліборобів ми в союз
      і хліб ростили з чистою любов'ю...
      16.01.24р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    62. Зимова ніч
      Зимова ніч сипне леліток,
      устеле білі килими
      і на вікні малює квіти –
      холодні проліски зими.
      Січе січневими снігами,
      льодами сковує річки.
      Мов паперове оригамі
      злітає сніг з її руки.
      Переінакшує довкілля,
      фарбує чистим увсебіч,
      наповнюючи місто білим,
      така вона – зимова ніч.
      15.01.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    63. Негода
      Колісниця гучно гуркоче небом.
      Вітер силиться дуба зламати.
      Краплі дощу між смарагдових стебел.
      Хмара нависла чорна й чубата.
      Як розійшлася в три простори хвища.
      Хвилі Дніпро до неба здіймає.
      Вітер біснується, казиться, свище…
      Грай про долю, козаче Мамаю.
      Хай буря принишкне, пісню почувши.
      Чайка у море Чорне проб’ється.
      Висвіти піснею стомлені душі.
      Край своїм співом змучене серце.
      Все промайне. І ця сквира не вічна.
      Блискавка згасла, певно, остання.
      Буде гроза і в середині січня.
      Випаде й сніг колись на Івана.
      14.01.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    64. * * *
      Намалюй на вікні дивні квіти, неначе в дитинстві.
      Зі смаків залиши на губах лише бабці узвар.
      Посрібли до схід сонця морозом в саду моїм вишні.
      Іще хочеться дива і, звісно, краплиночку чар.
      Скам’яніє душа, збайдужіє, нап’ється трутини.
      У житті так було споконвіку, так буде і є.
      Чи багато лишає нащадкам у спадок людина?
      Тільки дрібку думок іще іноді ймення своє.
      Вся бундючність і лоск потьмяніють, усіються прахом.
      Ще ніхто в потойбіччя й копійки не зміг пронести.
      Але ти обираєш дорогу широку на плаху,
      і схиляєш в покорі коліна за крок до мети.
      11.01.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    65. Березень
      Пролісками втішиться зоря,
      як морози вимерзнуть до грама
      та осяє сонце з олтаря
      далечінь охоплену снігами
      і зрадіють перші ручаї,
      заспіває птаха п’янко-п’янко
      гімн не надто смілій течії,
      що бере початок у серпанку
      і торує березневі шлях
      поміж буйних рік та верболозу,
      березень уже уздрів у снах,
      як шумлять дощі й лунають грози.
      10.01.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    66. Приречення
      Промінець осяяв далечінь,
      час іти туди, де стиглі мрії,
      дозріває у полях ячмінь,
      син дрімає на руках Марії,
      ллється пісня з материнських уст,
      мальви цідять соковитий спадень*,
      ще тебе згадає Златоуст,
      буде і Ґоґота, і Великдень,
      будуть і війна й голодомор,
      небо дуже міцно сплющить очі,
      кров стече у чашу на Кагор…
      Поки ж спи в обіймах неньки, хлопче.
      08.01.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    67. Мотанка
      В’язала із соломи доні ляльку,
      її в розшиту плахту одягала.
      Хіба тобі для доні долі жалко?
      Аби їй щастя не було замало.
      Щоб не зреклася свого краю й роду
      і не шукала щастя в іншім світі,
      любила над усе свою свободу,
      лише у ній зростуть щасливі діти.
      Хай мотанка її оберігає,
      живе у ляльці вічно подих мами.
      Як соловей затьохкає у гаї,
      перше кохання не хворіє снами.
      Змотай і ти своїй дитині ляльку.
      В малечі втіхи буде хай по вінця.
      Щоби любила Україну палко.
      Такі ми з прапрадіда – Українці.
      07.01.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    68. Слово Борисфена
      У нас Дніпро, а ми Йорданську воду
      освячуємо роду з року в рік.
      Яку ж ти долю, Господи, народу
      вготуєш для розбещених калік?
      Як не війна, то голод остогидлий,
      як не ґвалтують, то на дибу шлях.
      Ніяк життя не стане нам повидлом.
      Частіше, то хустинка на хрестах.
      У вічності святих не так багато.
      Але ікон у храмах ого-го!
      Тому й п’ємо трунке вино розплати,
      за те, що відріклися від свого.
      06.01.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    69. Тризна
      Тричі: хай Бог пробачить,
      злетіло і стихло все.
      Спи вічним сном, козаче,
      Бог твою душу спасе.
      Тільки йому підвладно
      вбити людину чи ні.
      Ми, на жаль, безпорадні.
      Згораємо у війні.
      Тіло наше не вічне,
      але ж ти так рано, так…
      шлях завершив трагічно
      на гостряку атак.
      06.01.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    70. Козаки сучасності
      Зимонько, морозом напої.
      Забинтуй снігами по́ля рани.
      Де криваві точаться бої,
      ніч шматує воїнів вітрами.
      Та вони тримаються, стоять.
      Барвлять сніг і небо пурпуровим.
      Козаки сучасні, наша рать,
      не з граніту, з плоті та із крові.
      Це для нас – Тарасові стовпи,
      що тримають небо над степами.
      У звитяжній вашій боротьбі
      меркнуть і Титани перед вами.
      Помолюсь за кожного із вас,
      хай дарує небо ласку Божу
      і оберігає повсякчас
      від підступних нападів ворожих
      05.01.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    71. Серед полів
      Впаде світанок в золотаві ниви
      і заспіває поле до межі.
      Були з тобою там не раз щасливі
      та стали один одному чужі.
      Мені буває пам'ять залоскоче
      і я іду відразу у поля.
      Чумацький Шлях веде ж мене щоночі
      туди, де має кінчитись земля.
      А їй немає ні кінця ні краю,
      лиш обважнілі золотом лани.
      Народжуюсь щодня та помираю,
      щоб повернутись у незбутні сни.
      03.01.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    72. Вічна пастка
      Коли нап’ється сили тиша,
      зблудять оракули з тропи,
      вгамує апетити хвища,
      з’явися, Боже, світу Ти.
      Зруйнуй іще раз стіни храму,
      бо треба, кажуть, вісім раз.
      Єва ребро вирве Адаму,
      вб’є брата Каїн напоказ…
      І все завертиться по-колу,
      таке невтішне дежавю,
      подай пігулку валідолу,
      я змієві гніздо зів’ю.
      врятую вкотре лиходія.
      Нехай готує зради яд.
      Ми ж чатуватимем месію
      у пастку втрапивши тріад.
      02.01.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    73. Новорічне
      Рік не прийшов, а гепнувся, ось на,
      скалічених тепер сприймай за рідних.
      Хмеліє в Підмосков’ї сатана,
      п’є кров дітей потворище огидне.
      Сьогодні знову він зірвав джек-пот,
      «шахедами» старався надто браво,
      ти говори по-рюZькі – ідійот,
      поки ґвалтують орки твою маму.
      На припічку сидять одні пани,
      холопи подихають ув окопах.
      Від миру крок маленький до війни.
      А шлях до миру вже по гороскопу.
      Козацтво нині втратило престиж.
      Загинув, кажеш, син? Хіба, то горе?
      Он пам’ятник поставили чорти,
      пішли, молитись будем на мінору.
      01.01.24р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    74. Алея Слави
      Пропаде у вічності цей день.
      Ніч нехай розгубить постулати.
      Запитає доня: «А де тато?»
      Вичахнуть букети хризантем.
      Розвіває вітер прапори.
      І сосна свої гойдає лапи.
      На «Алеї Слави» сплять солдати.
      Говори із ними, говори.
      Тут нема загиблих. Всі живі.
      Тільки тиша. Їх війна втомила.
      Поруч вже насипана могила.
      І дитячі сльози на землі.
      Осягнути розуму несила…
      Я вас проклинаю – москалі!
      31.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    75. Хай збувається
      Невістульки* тягнуться до сонця,
      задрімала хмарка на межі,
      ворожи, красунечко, на хлопця,
      що боронить дальні рубежі.
      Хай на все вам буде ласка Божа,
      дочекайся судженого і…
      щоб дитинка на обох вас схожа
      через рік побігла по землі.
      Пломеніють щічки, мов світанок,
      солов’їний спів наповнив гай…
      Чи тобі належить серце Йвана?
      Ти про це рум’янку* запитай.
      30.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    76. Безвинні жертви обстрілів
      Ракети падали, як груші,
      та завивали тут і там.
      Навіщо Вам невинних душі?
      Питання ставлю небесам.
      Дитині б цій іще пожити
      у пишності дитячих мрій.
      Її ж убили московити
      й радіють підлості своїй.
      Це все залишиться безкарним
      таке було уже не раз.
      Чи небожителям захмарним
      плювати з відтіля на нас?
      Нових сьогодні на поталу
      жбурнуть двоглавому орлу.
      Цих жертв ще трапиться чимало,
      поки здолаємо орду.
      30.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    77. Заздрощі та заздрісники
      (із розділу банальна гундарівщина)

      Чи є у заздрощів ім’я?
      Напевно є. Душі немає.
      Вони покотяться кураєм
      і розповсюдяться сміттям,
      в’їдаючись корінням в серце,
      зависть не зійдеться у герці.
      Безчестя їй довічний храм.

      Молю до Бога про одне:
      Не дай скотитися в безодню
      в якій завидники сьогодні
      плюють отрутою в людей.
      Дай Совісті мені та Честі,
      не схибити на перехресті
      та в їхній вляпатись бурдей.
      29.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    78. Безнадійні ночі
      Як сльозою на склі заплаче світанок.
      Ти очі розплющиш життя це чи ніч?
      А син прошепоче: «Ну, здрастуйте, мамо,
      за те, що загинув, пробачте мені».

      Поспішно борвій пролетить вертоградом,
      аж сказиться десь попід вікнами сич,
      присяде у ліжку вона безпорадно:
      «Мене за собою, синочку, поклич».

      І стане так сумно, аж очі росіють.
      Лелека на стрісі гніздечко не в’є.
      Остання лишилась у неї надія –
      уздріти у маренні чадо своє.

      Вдивляються очі у марево світу,
      вслухається чутко у будь-який звук…
      Але ні привіту нема, ні просвіту.
      Де сокіл гніздився, тепер кряче крук.
      28.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    79. Політичний Еверест
      Поправок внесено багато
      у заповідь: «Не укради»,
      ох, важко з нею депутатам
      іти до звершення мети.
      * * *
      Тема – канабіс – здратувала Юлю,
      у БЮТі знову пісня соловя:
      «Хворієте? Отримуєте – дулю! –
      це просто монополія моя»!
      * * *
      Анекдот про маму і про тата,
      і про воду, що тече із крана…
      Породила нам Верховна Рада
      це безглуздя на ім’я – Мар’яна
      * * *
      Є мистецтво бою – муай-тай
      в Таїланді всі його секрети.
      А тепер, мій друже, угадай
      мо́, в спецназ готовили «котлету»?
      * * *
      Єрмачків у нас вагон і віз,
      а ще є такке: не лох/не тряпка
      в Раді повно баранів та кіз
      є усе, але нема порядку.
      24.12.23



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    80. Чумацький шлях
      На землі чумацький шлях важкий.
      А на небі? Не скажу, не знаю.
      Дід веде Вози по небокраю,
      вітре, не казися і не вий,
      тих возів ніколи ти не здмеш,
      там, де ходить дід дороги інші,
      нам туди не можна, надто грішні.
      Хочеться до діда? Та авжеж.
      Потерпи, всьому настане час.
      Порахуй ще хвилі Борисфену,
      воду спий освячену й священну,
      доторкнись таємності причасть.
      Прийме і тебе Чумацький Шлях,
      що розлився молоком у небі
      пращур твій тебе з небес розгледить
      й поведе до Бога по зірках.
      23.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    81. Офіра
      Коли впаде до ніг офіра,
      Боги не змилуються, ні,
      розбурхають нового звіра
      і світ потопне у війні.
      Вбивати легше чим мирити.
      Безумним виросте дитя
      і схимницькі зруйнує скити,
      і заволає: «Це не я!» –
      віддай йому кохану жінку,
      вбий ненароджену ще плоть…
      Ну, що ти, друже, плачеш гірко?
      Такий життя коловорот.
      Опричників цінують завжди.
      Святих карають у вогні.
      У слові не сховаєш правди,
      в зрадливім спокої – брехні.
      Переінакшать, що завгодно,
      а винен будеш, знову ж, – Ти.
      Сьогодні випала нагода,
      себе у жертву принести.
      22.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    82. Така зима
      Замріється зима про білий сніг.
      Оце халепа задощило небо.
      Стоїть берізка мокра й сухоребра,
      пташиний не лунає більше сміх.

      Аж здичавіло поле за селом.
      Пило, пило, а потім геть розкисло.
      Така погода. Якщо дуже стисло, –
      на Водохрещу проросте зело.

      Та хай росте. Аби скоріше мир.
      Якщо точнішим бути – перемога,
      тоді святою стане і волога,
      коли російський знищимо ясир*.
      21.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    83. Жаский вертеп
      Бачиш, іде вертеп
      із мертвою головою?
      Це для російських скреп
      зветься – святою ходою.
      Глянь-но, ікони вряд
      на них зґвалтовані діти,
      а поряд стоїть кат,
      готовий іще убити.
      Небо сліпе й німе
      антихриста породило.
      Вітер північний дме,
      руйнує дідів могили.
      Рясно посіє смерть
      ще двоголова химера.
      Нині ця круговерть –
      путіноїдів ера.
      Бачиш іде вертеп?
      20.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    84. Недобра магія зими
      Серед леліток прохололих
      струмує сяйво ліхтаря.
      Красиво в парку, як ніколи,
      хоч день швиденько вигора,
      породжуючи тіні дивні,
      переіначуючи сни,
      були з тобою ми наївні,
      в чеканні красної весни.
      Та поміж нами стала хвижа*,
      я стримати її не зміг
      і обертала стужа хижа
      лелітки на холодний сніг.
      19.12.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    85. Борвій
      Старий маестро грає на дротах,
      у димарі протяжно завиває.
      Йому коханка, певно, самота.
      Навіть птахи збираються у зграї.
      А він один відроду на землі.
      Перелітає сміло океани.
      Та казиться самотньо ув імлі.
      Хай казиться. Але чи легше стане?
      Нехай здуває цю нічну пітьму.
      А промінь сонця всім подасть надію.
      Знайти, лишилось, відповідь чому
      так одиноко уночі борвію.
      17.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    86. Надир
      Ось-ось надир постукає у двері.
      Сипне снігів, зморозить геть усе.
      Зимі підкине шарму та містерій.
      Возів у небі місце непусте.

      Чумацький Шлях позве до себе в гості.
      Та не по сіль поплентаю по нім.
      Здається, що у неба високості,
      мов фіміам* сільських пічурок дим.

      Напитися зимового причастя,
      пірнаю з головою у цей вир,
      лиш раз на рік і це не надто часто –
      у двері тихо стукає – надир.
      16.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    87. Надир
      Ось-ось надир постукає у двері.
      Сипне снігів, зморозить геть усе.
      Зимі підкине шарму та містерій.
      Возів у небі місце непусте.

      Чумацький Шлях позве до себе в гості.
      Та не по сіль поплентаю по нім.
      Здається, що у неба високості,
      мов фіміам* сільських пічурок дим.

      Напитися зимового причастя,
      пірнаю з головою у цей вир,
      лиш раз на рік і це не надто часто –
      у двері тихо стукає – надир.
      16.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    88. У мороз
      Скипень розправляє пазурі,
      лід тріщить і тьохкає до краю.
      Прилетить синичка на зорі,
      під вікно погрітись. Задрімає.
      І насниться пташечці розмай,
      із грозою ллє травнева злива…
      Спи, синичко, пташко, спочивай.
      Ти відроду надто полохлива.
      Набирайся сили і лети
      крізь снігів завії та морози
      до своєї мрії, до мети,
      де ідуть дощі й лунають грози.
      15.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    89. Дилема
      Аж змій-спокусник на хвилину зблід,
      побачивши, як Єви ніжні руки
      зірвали з гілки недозрілий плід,
      завмер, принишк в очікуванні світ
      під галасливе: «Не торкайся!» – крука.

      А жінці що? Хіба їй Бог указ?
      Вона старих дідів не розуміє.
      Таке ще, мабуть, трапиться не раз,
      такий тепер планеті нашій час –
      не Богові ми віримо, а змію.

      Летить, мандрує людство шкереберть.
      Вони могли б зостатися в Едемі.
      До раю шлях віднині через смерть.
      Закінчиться життя чим круговерть?
      Для чого плід зірвали той? – дилема.
      14.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    90. Жриця кохання
      Таку хіба ти спати укладеш?
      Кров з молоком. Гарцює, мов левиця.
      Вона і гейша, і кохання жриця
      з фантазіями, що не мають меж.
      Хто поряд ти? Лише покірний раб.
      Віддай усе за ніч хитку заласся,
      щоб кров у венах згусла й запеклася,
      це час в якому забагато зваб.
      Безпам’ятно впади поміж світів.
      Заклякни весь, закам’яній в любові.
      Нікому тільки не кажи ні слова
      про те, як її тілом володів.
      13.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    91. Віра у краще
      Сувій думок. Не розкручу ніяк.
      Переплелися, що не розірвати.
      Ходи до мене, дам тобі мідяк
      на оберіг твоїй душі та хаті.
      Купи на гріш якогось відьмака,
      таких тепер до біса на базарі.
      Твоя статура, дівчино, юнка
      і мрії поки чисті та безхмарі.
      Ще буде грім і дощ, і снігопад.
      Життя переінакшить, як захоче.
      Але дороги не ведуть назад.
      Чому сумні твої блакитні очі?
      Забудь про все, не те шукаю я.
      Поки живуть у світі дивні люди,
      то житиме й скалічена земля
      і будуть жити віра в Бога й чудо.
      12.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    92. Країна 404
      Під обстрілом ракет столиця.
      По вінця горя та біди.
      росіє, клята дияволице,
      згори скоріш у пеклі ти!
      Нехай твої байстрючі діти
      нап’ються досхочу смоли.
      Скільки людей у цьому світі
      зараз невбитими були б.
      11.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    93. Таємниця на двох
      Промовчи. Не обмовся нікому.
      Швидкоплинно кінчається ніч.
      Обвиває улеслива втома,
      як цілунки торкаються пліч.
      Опускаються ніжно на груди,
      аж німіє довкіл заметіль.
      Ну і що, що за вікнами грудень.
      Пахкотить від розпечених тіл.
      Чи це гріх мить такої спокуси?
      Знає відповідь, певно, лиш Бог.
      З неба сніг янголяточко трусить…
      Збережи таємницю на двох.
      10.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    94. Жага тиші
      Ворон тихо не кряче.
      Біда не ходить сама.
      Сном забудься, козаче,
      на видноколі війна.
      Вибілить чисто снігом.
      Млява потухне свіча.
      Стишся забутий світом
      та завари Іван-чай.
      Поле воно не Дике,
      ріднесеньке і живе.
      Ніч у колір індиго.
      Смерть побратимів пожне.
      Мало кого залишить
      кодло московське, суче.
      Дай хоч дрібочку тиші.
      Тихо! Не кавкай, круче.
      09.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    95. Ніч спокусниця
      Що ти, ноче, хочеш тут знайти?
      Тобі місяць брат, але ж не рідний.
      І мотиви західні чи східні
      не співай мені до ранку ти.

      Я напився сонячних заграв,
      цілував тумани, чисті роси,
      ти ж мене немов коханка просиш,
      щоб тобі коханцем вірним став
      і забув про дихання весни,
      солов’їв травневі переспіви,
      вітру суголосся у верхів’ї
      чи грози погрози голосні.

      Тісно переплетені світи.
      Поруч явне йде й фата-моргана,
      ніч тьмяніє, наступає ранок.
      Не співай даремно, ноче, ти.
      08.12.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    96. Левіафан
      Вербою чи тополею? Яка різниця.
      Бачиш лелека шукає домівку,
      там, де зміліла водою свята криниця.
      Наші діти збідніли щедрівкою.

      Язик чи мова? Мені не кажи ні слова.
      Пнуться танки відв’язані степами,
      хочуть стоптати пам'ять про бійців «Азова».
      А вона не топчеться. Вона з нами.

      Перевертні пишуть московською мовою,
      запевняють, що вони – патріоти.
      Та було слово завжди основ основою.
      Дай собі відповідь сам зараз – хто Ти?

      Плащаниця струхла, ікони потьмяніли,
      у храмі душі спустошення віри,
      мироточать образи та рани на тілі,
      а з півночі йдуть до нас бузувіри…

      Збудеться пророцтво точно і неминуче.
      Коли страшно просто сидіть удома.
      І Каїн теж був братом, і Юда був учнем,
      але результат нам більш чим відомий.
      Боже, укріпи мне у вірі.
      07.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    97. Різдво
      Свічею окопною висвітли ніч.
      Виведи тьму. Вибіли начисто.
      Кулею плюється в лице потойбіч.
      Фосфором кине з неба вогнисто.
      Випалить спогад про мирне минуле.
      Поруч засне побратим вічним сном…
      Тиша? Ні-ні, ми про неї не чули.
      Кров полилася на землю вином.
      Лізуть на сморід стерв’ятини орки.
      Свої пожирають трупи своїх.
      Аж смерть потьмяніла, стишила кроки, –
      у «православ’ї» московськім не гріх
      глумитися з вбитого тіла, плоті.
      Я маю одне питання: Ти хто?
      Чи чуєш, паскудо російська, хто Ти?
      Як довго лине:
      Ніч.
      Війна.
      Різдво.
      06.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    98. Серцевий напад
      Біль нестерпний пронизує груди.
      У безвихіддя сіре лице.
      Не питаю чи завтра ще буде.
      Дотліває життя каганцем.

      Поторочею брама відкрита.
      Це дорога в Едемські сади?
      Хтось на брилі стоїть моноліту,
      Миколаю, Святителю, ти?

      Я не тямлю в церковних обрядах,
      по краплині спивав сік життя.
      Тому, певно, мені тут не раді,
      доступитися зась до Вітця.

      Аж закляк, придивився довкола,
      буревієм дере хоругви…
      Обізвався до мене Микола:
      «Відпустило у грудях? Живи».
      05.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    99. Розмова з ніччю
      Поговори зі мною, ноче,
      про зорепадів буревії,
      що небо трусить неохоче,
      не полишаючи надії,
      останню скинути додолу
      й пітьма заволодіє світом
      і буде темно, як ніколи,
      і холодом пройметься літо,
      і скрижаніють наші душі,
      яким не до тепла сьогодні
      усе це, ноче, неминуче.
      Незвідані шляхи Господні.
      04.12.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    100. Снігопад
      Переінакшити усе
      й забути стріти Новоріччя,
      кипить, бурлить життя столичне,
      сніги мороз у небі тче,
      але тому я не радію,
      він після висипле завію,
      ворона казиться натще,
      така вона груднева байка
      жупан одяг старий бабайко,
      а сніг січе, а сніг січе…
      03.12.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    101. Грудневі переспіви
      Грудневі переспіви лісу
      крізь лід замерзлого Дніпра,
      через снігів густу завісу
      там перелякана мара
      безладно на початку ночі
      у тьмяно-голубій зорі,
      а ви до вищого охочі,
      де красні зорі угорі.
      02.12.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    102. Душа народу
      Не люблю робити якісь преамбули до віршів, але тут випадок трохи інший, тому:
      Якщо чесно я вже зрадів, на коротку мить залося, до хлопа (гундяя Юри) щось дійшло, а нніть, помилився!
      Юрко тупе, як і все, що стосується зросійщеності і росіянизму, такий собі – Мар'яна безглузда пеемівського сайту.
      На жаль до таких суб’єктів доходить, як до всіх московськорилих тільки через трандюліну!
      І вона буде!
      * * *
      Мазанки душа у вишиванці,
      у садах вишневих солов’єм,
      а віднині – у холоднім шанці
      під вогнем ворожих артсистем.
      Ця душа не скам’яніє, враже,
      бо любити вміє, як ніхто,
      коли важко вона тихо скаже:
      «Будь сильнішим за старий Дніпро».
      І відразу серце затеплиться,
      ти збагнеш: у світі не один.
      З вольною душею українця
      ми сягнемо світових вершин.
      30.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    103. Раб кохання
      Вона красива, наче перший сніг.
      Жаданіша завії на світанку.
      Для неї кави зранку філіжанка,
      увечері впаду до нейних* ніг,
      скажу: «Царице, вибір за тобою» –
      вона ж сипне холодною югою
      чи спепелить мене байдужий сміх.
      Іще не знаю. Але якось буде.
      Хай захолодить моє серце студень
      чи плазуном лишуся її втіх.
      То, певно, небо так рабів карає –
      напризволяще відпустивши плаєм.
      І душі в прірву скочуються їх.
      29.11.23р.
      *Нейних – її.
      Фото з інтернету



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    104. Ранкова нездійсненність
      Недопалок, немов худа рука,
      приліг на попільнички покривало,
      а запальнички змучене кресало
      вогню здобути не могло ніяк.
      Уже й світанок тихо лізе в дім
      і мрії, мабуть, саме час здійснитись, –
      дихнути тютюновим оксамитом
      й згубитися у грішнім світі цім.
      Чи порятує папіросний чад?
      Відвіту на питання це немає.
      Хай безпорадність запарує чаєм
      і геть іде крізь посивілий сад.
      28.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    105. Зимові концерти
      Під припічком живе цвіркун.
      І, що йому негода?
      Невидимих торкнеться струн,
      тікає враз із хати сум,
      та нам його не шкода.

      Як замітає снігопад
      (скажу для вас відверто),
      у ніжнім сяянні лампад
      із увертюр та серенад
      я слухаю концерти.
      27.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    106. Викрили
      Каже дядько гучно з возу,
      аж реве довкілля:
      «Поки ще нема морозу,
      я привіз вугілля»!

      Шкапа глянула журливо
      на вугілля віз
      і сказала: «От брехливе!
      Він його привіз».
      26.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    107. Передгрудневе
      Згрудніє листопад, загрубіє,
      зашаріє сонце на межі,
      відьмою посиплеться завія
      і мороз наточує ножі.
      Нині час прудкий та швидкоплинний,
      вигорають ледь почавшись дні,
      маковіють губи горобини,
      що мені привиділись у сні.
      Дай тебе нап’юся до знемоги,
      серед не розхристаних снігів
      до зими приводять всі дороги,
      скільки б не лишалось наших днів.
      25.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    108. Сорокоуст
      … і… позивний «Псих».
      Згадав наче всих,
      що полягли в бою
      і не пройшли крізь прю,
      а вітер жбурляє сніг,
      пробачте мені, я зміг,
      Лету в той день підкорити,
      шанці тепер мої скити,
      горю і в бою, і в молитві
      за вас, побратими, помститись.
      24.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    109. Стара верба
      Хитається під сирістю небес
      стара верба, похила та розлога,
      їй хочеться, не має сил, до Бога
      і білий світ щоби навіки скрес.

      Усе життя прикута до села,
      точніше до дороги, що на цвинтар,
      де гірко плаче найтихіший вітер,
      як доленька дитя не вберегла.

      А це пробився пагін навесні,
      позеленів серед гілля сухого
      і ожила рокита біля нього,
      і син біля матусі заяснів.
      23.11.23р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    110. Першосніг
      Клопоче ніч про білий сніг,
      на ранок – вибілене поле,
      таке красиве, як ніколи,
      під вікнами синички сміх
      вона шукає, певно, сала,
      що завірюха прив’язала
      і бідкатися птасі гріх
      на перші передзимні примхи
      та сніг, що танув стрімко-стрімко
      й стікав хутесенько зі стріх.
      22.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    111. Завія спогадів
      Завія не тяжіє, а летить,
      неначе пух, на спогади осінні,
      які тобі ще, аж до болю рідні,
      але чужими стануть в одну мить
      і ця миттєвість поруч, за вікном,
      під білим снігом кригне ледь помітно,
      а він горить, струмить сріблястим світлом
      та пахне ще коханням і вином,
      така собі небезпідставна гра,
      коли удвох під білим покривалом
      волає тіло: мало, мало, мало…
      а час шепоче: «Годі, вже пора».
      21.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    112. За хвилину до осені
      Ніч принишкла.
      Гарна мить.
      Яка тиша,
      аж дзумить
      й шелевіє
      листячко
      в безнадії
      літечко,
      хоч краплину
      дай «Esse»*
      за хвилину –
      вересень
      20.11.23р.
      * Esse – вино.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    113. Юркодурь
      Гундяй! Ти знову сереш на головній сторінці! Не вгамуєшся ніяк, поц пробірочний! От на кому природа дійсно відпочили, то це на тобі - лисе і дурне геніальне поєднання людської ницості.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    114. Журавець*
      Помовч до ранку. Нехай світло
      зітре померклі фарби ночі.
      Ирань* попід вікном розквітла
      та пахнути чомусь не хоче.
      Втомилася вона від літа,
      від зорепадової зливи
      і наче сонечком зігріта,
      але здається нещаслива.
      Прикованою до вазону
      вона лишається, а мріє,
      що зможе у кінці сезону
      в обіймах канути завії.
      19.11.23р.
      *Журавець, иранія – герань.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    115. Про порозуміння
      Ми почнемо розуміти один одного, коли перестанемо розуміти російську.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    116. Гундарєву
      Гундарєв! Може досить срати на сторінці? Всі зрозуміли ти хоч і лисий, але генітальний, такий собі х.й з припаяною головою. Тополь чи Соболь робить свою роботу і не виє, а тим більше не опускає сторінку до рівня російського шапіто. Закрий хлєбало і не позорь ім'я заслуженої журнашлюшка! Такі, як ти війну привели у наш дім, але твоє місце на скотомогильнику. Як казав Джохар Дудаєва: "До росіян я відношуся, як до дохлого скота"... а ти - напівкровка-напівшавка і вкусити доладно не вмієш! Ги-ги-ги!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    117. Запроданець
      То не питай чому прийшли вбивати.
      Це за язик російський наша плата.

      І ворог із московщини заклятий
      поцілив мирний люд із автомата.
      Упала жінка на змертвіле тіло,
      своєї п’ятирічної дитини,
      кричала так, що аж в ушах гриміло,
      а з неї здерли спіднє і кофтину,
      глумилися кати по черзі з плоті,
      було їм весело, а ще – безкарно.

      І не важливо в Ірпені чи Поті
      настигне за російську мову кара.

      Не кличу я до Совісті та Честі,
      запроданці того добра не мають.
      Заждався Юда другого пришестя…
      Сидить з Ісусом у кафе за чаєм.
      17.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    118. Свята геніяльність
      Надриває зранку «геній» пуп,
      аж заходяться зі сміху люди.
      До макітри тулить хула-хуп,
      промовляє: «Мені німбом буде»!
      Десь на хмарі впало янголя
      і Архангел покосився строго.
      Якщо тут сказати, що теля,
      наче й не промовити нічого.
      Треба хлопу дати напуття,
      щоб спасти його від колотнечі –
      недовчило «генія» життя –
      лисий і святий, то різні речі!
      16.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    119. До Руфа*
      Скажи, Руфе, твоя жертва була даремною?
      Твої вірші читали пацюкам?
      Твоя душа тепер летить у небі птахою.
      І нам не легше, ой, як важко нам.
      Засіє Гундарєв* слова свої змоскальщені,
      зросте поміж поезії бур’ян,
      такі, як він, Юрко, росією скріпачені,
      хоч тезки ви, але , мов їнь та янь.
      Твій вольний дух навік посіяно між зорями,
      нащадкам будуть гарні врожаї.
      Хто ж гундарівщиною лишається хворими –
      сконають, як московські холуї.
      Світла пам'ять тобі, Руфе.
      15.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    120. Лікувальне
      Ковтай, дружок, мікстуру вірша,
      сьогодні буде день важкий,
      ми всі святі та трохи грішні
      російською хоч не завий,
      язик нікого не врятує,
      тож не вистрибуй із трусів.
      Коня купив? Купи і збрую!
      Не буде так, як ти хотів.
      14.11.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    121. Така собі осінь
      Листя заграє сонату настрою,
      закружляє у вальсі спокуси.
      Осінь, здається, дивною казкою.
      Леді у модному капелюсі
      йде, оминаючи плями калюжні.
      Їй самотньо. Чи може здається?
      На плащі красіє брошка – три ружі
      і – тук-тук-тук відбиває серце
      чи каблучки по намоклій бруківці.
      Їй хочеться глінтвейну чи грогу.
      Той, хто вгадає, що хочеться жінці,
      кажуть, вгадає бажання Бога.
      14.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    122. Вовки Да Вінчі
      Скільки нас ще поляже
      у ці лихі години?
      Чур тебе, клятий враже,
      подохни в Україні.
      Тобі землі замало?
      Хочеш жінок красивих?
      Братику Коцюбайло,
      це лиш «Вовкам» властиво –
      переплетуться руки
      на автомата цівці,
      житимуть наші внуки
      й знатимуть – українці –
      мирні люди, заможні –
      ратаї, гречкосії,
      вони непереможні,
      у гаслі: Смерть росії!
      Видохне суче плем’я.
      Буде їм кара Божа!
      Зіркою Віфлеєма
      сяє нам перемога.
      12.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    123. Останній бій
      У криївці холодно та сиро
      на стіні ледь тліє каганець,
      слухає уважно командира
      молодий та стомлений боєць.
      Він зоставив рідних у верхів’ї,
      де тепер вирує сніговій,
      москалі ховаються, мов звірі
      чи скоріш не звірі, а щурі.

      «Треба зупинити, хлопче, валку
      в неї курс на вузлову із гір…
      жалко люд невинний, дуже жалко,
      їх везуть етапом у Сибір.
      Ти місцину знаєш дуже добре,
      проведеш нас плаєм поміж гір,
      серце в тебе, воїне, – хоробре» –
      мовив наостанок командир.

      Десь під ранок засідка ОУНа
      вже чекала на кривавий бій,
      аж юнак промовив тихо: «Будьмо» –
      й до машини кинувся мерщій,
      вихватив кермо, ніби відрізав,
      нерви мав, напевно, як струну.
      Й два десятки виродків-чекістів
      за собою в прірву потягнув.
      12.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    124. Приступ жаби
      (із розділу банальна гундарівщина)

      В Гундарєва знову приступ жаби,
      Як же так? Попереду Сушко!
      Ох, конкретно штирить баобаба
      (аж іззаду віддає душком).
      Треба поміняти, Юро, спіднє!
      Бо куди такому на Парнас?
      Пишеш ти частенько. Та не плідно.
      Бо віслюк ні разу не Пегас.
      Усаджу тобі у гузно шпичку!
      І вгамую поетичну хіть.
      Просто заздріть – то погана звичка.
      А зі шпичкою вона проходить в мить.
      11.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    125. Стара груша
      Грушко, сипни на землю
      своїх плодів, що аж під небом,
      цілують хмари, певно,
      їх смак давно зрівнявся з медом,
      обарвлення з місяцем,
      цілющий сік з богів нектаром…
      а листя, ніби серце,
      що б’ється в унісон із вітром
      вростаючи у пам'ять
      кожною гілочкою кожним
      листочком від Адама,
      аж до останнього дня буття.
      11.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    126. У чому ж різниця?
      Гундарівщина річ досить поширена у літературному світі. Є люди, які чітко розставляють розділові знаки, хочуть дістатися вершин парнасу, але Бог окрім цих якостей більше нічого їм не дав, почитаєш і думаєш: «Яке ж ти криворуке «майстрисько» жах»! На сторінках ПМ я це проходжу не вперше вже була «навчителька» з Полтави. Тепер ще два жолуді залетіло: Юра Гундарєв та Самосвал Желіба (останній взагалі боїться відкрити своє обличчя) – пописуни ще ті!
      Різниця поміж нами, юро, колосальна я – спортсмен, тренер, Майстер спорту України, аби не такі, як ти то мав би Заслуженого тренера, але мені те вже не потрібно. Так от у чому поміж нами різниця, мені цілком природньо допускати певні помилки у віршах, бо пишу зі словниками і іноді можу проґавити те чи інше слово, але це легко виправити, як і розділові знаки, а ви з самосвалом чітко розумієтеся на правилах української писемності і так криворуко пишете – ганьба! Сторінку свою я закрив, бо самосвал, до речі, цей поц перший на ПМ дозволив собі безпідставно ставити 1 бал! До такого навіть полтавчанки не опускалася!
      То ж по чупа-чупсу вам російськолюби мажеровані! Слово мажеровані ви не зрозумієте, але мій папуга таких, як ви саме так і називав, той приклад коли папуга вдвічі розумніше за таких пописунів, як ви.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    127. Мить прозріння
      Ховається у передмісті осінь.
      У місті не сховаєшся – асфальт.
      А тут поміж беріз, дубів та сосон
      ти не помітний для газетних шпальт.
      Стоїш собі, а все проходить мимо,
      секундна стрілка не спішить, – летить.
      І усмішка святого пілігрима
      нехай торкнеться губ твоїх в цю мить.
      Ти відцурався метушіння світу
      й закон тепер не діє – зуб за зуб.
      Вклонися небу, сонцю, лісу, вітру,
      що серцем до кінця не зашкаруб.
      Не кожен може осягнути всесвіт
      на перепутті лісових шляхів.
      Близьке душі уздріти та далеке.
      Вітаю, друже, якщо ти зумів.
      10.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    128. У чому ж різниця?
      Гундарівщина річ досить поширена у літературному світі. Є люди, які чітко розставляють розділові знаки, хочуть дістатися вершин парнасу, але Бог окрім цих якостей більше нічого їм не дав, почитаєш і думаєш: «Яке ж ти криворуке «майстрисько» жах»! На сторінках ПМ я це проходжу не вперше вже була «навчителька» з Полтави. Тепер ще два жолуді залетіло: Юра Гундарєв та Самосвал Желіба (останній взагалі боїться відкрити своє обличчя) – пописуни ще ті!
      Різниця поміж нами, юро, колосальна я – спортсмен, тренер, Майстер спорту України, аби не такі, як ти то мав би Заслуженого тренера, але мені те вже не потрібно. Так от у чому поміж нами різниця, мені цілком природньо допускати певні помилки у віршах, бо пишу зі словниками і іноді можу проґавити те чи інше слово, але це легко виправити, як і розділові знаки, а ви з самосвалом чітко розумієтеся на правилах української писемності і так криворуко пишете – ганьба! Сторінку свою я закрив, бо самосвал, до речі, цей поц перший на ПМ дозволив собі безпідставно ставити 1 бал! До такого навіть полтавчанки не опускалася!
      То ж по чупа-чупсу вам російськолюби мажеровані! Слово мажеровані ви не зрозумієте, але мій папуга таких, як ви саме так і називав, той приклад коли папуга вдвічі розумніше за таких пописунів, як ви.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    129. Як врятувати літечко
      Сонце проковтнула хмарка
      і відразу всім не жарко.
      Щоб могли купатись діти,
      треба сонечко звільнити.
      Побіжу мерщій за гору,
      буде в небі ясно скоро.
      Бо, як хмарно, ненька зроду,
      не дозволить йти у воду.
      А яке ж тоді це літо?
      Запитають батьків діти.
      08.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    130. Безсилля чаклунки
      Приворожити не зуміла.
      Зачарувати не змогла.
      Вона хотіла тільки тіла,
      а не любові чи тепла.
      Дала дання* йому надпити,
      лишивши часточку собі.
      І доторкнулася струн цитри*,
      ховаючи нагу в габі.
      Але не все підвладне відьмі
      поміж смерек Карпатських гір,
      не мали сили чари східні
      й не мают, кляті, до сих пір.
      Вона ж промовила несміло:
      «Моє життя, немов зола –
      приворожити не зуміла,
      причарувати не змогла».
      08.11.23р.
      *Дання – знахарський напій, чар-зілля;
      Цитра – музичний інструмент.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    131. Слимак
      (із розділу банальна гундарівщина)

      Слимак – бридкий в своєму слизі,
      коли ж копнути трохи глибше,
      він наче патріот Вітчизни,
      але прислужується й іншим,
      така собі слизька потвора,
      від нього користі ні граму,
      уява слимакова хвора
      про мову, віру та державу,
      переіначить що завгодно,
      пропхне риторику ворожу,
      я мрію про одне сьогодні –
      на слимака не стати схожим.
      07.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    132. Відчуття провини
      Не слів бракує, відчуття провини,
      за Курбаса, за Стуса, за, за, за…
      за кожного, хто без вини загинув,
      та наостанок нам крізь біль сказав:
      Плекайте мови джерело священне.
      Бо де той Бог серед горбів могил?
      А якщо слово безнадійно згине,
      тоді народ своїх лишиться крил
      і кане ниць у відхлані* тартару…
      Щоб не настала ця гнітюча мить
      не накликайте незміренну кару –
      плекайте рідну мову та любіть.
      07.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    133. Йолоп царя всеяросійського
      Поет був млявеньким настільки,
      що бракувало хлопу слів.
      Насиплю бідоласі кільки,
      щоб він хоч трішечки під’їв.
      Бо, як голодний скаженіє
      і дурість пише, наче тать,
      а тут з’явилася надія,
      що зможе хлоп защебетать.
      Та де там щебет? Лиш ґелґоче
      тепер наїдений трухан,
      я па-расійскі, каже, хочу,
      то, що поробиш, як бовван.
      07.11.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    134. Про конфлікт Соболь - Гундарєв
      Шановна спільнота!
      Маю ще раз зробити пояснення щодо конфлікти Соболь – Гундарєв, щоб не було інформації лише від сонцеликого Юрка.
      Все почалося з мого прохання щодо російськомовних творів, оскільки державна мова у нас – українсько і це простір публічний маю право навіть не просити, а вимагати, але Юрко це проігнорував.
      Далі він починає свій «проект» - юркогав(дар), я ж його першим не чіпав, людина собі у голову вбила, що він найгеніальніший геній порівнюючи себе то з Шевченком, то з Кулішем, то з метрами сучасності і все б нічого палати №6 у літературі завжди багато, он Самослав (цікаве ім’я) Желіба сексуальний збочинець тому приклад.
      Я тричі натякаю Юркові, що краще спинитися, але воно це приймає за мою поразку та слабкість і пробує тиснути з новою силою, а коли отримує по шмарклям, бо я витонченості для підлоти вишукувати не буду, починає скиглити і жалітися всьому сайту, який Соболь-тополь поганий.
      Звернуся ще раз до яйцеликого, бо по-іншому його величність не бачу:
      Юрко, слів вистачить на всіх, тем також, то ж іди з Богом своєї дорогою і не сунь своє свиняче рило ні до мене, ні до Сушка! І прошу дотримуватися Закону України про мову в публічному просторі!
      Сподіваюся написав зрозуміло.
      Дякую за увагу.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    135. Напівтони осені
      У полисках осіннього дощу,
      напівжурба, напівлюбов, півмряка…
      мелодія з кафе лунає млява,
      а дощопад на вулиці не вщух.
      Він ювелірно підбирає такт,
      аж ринви попід вікнами ридають,
      а я сиджу на мокрій лаві скраю,
      любуюся на листопаду смак.
      Смарагдове, багряне, золоте…
      А півтонів ніхто не помічає.
      Хіба це дощ? Довкола водограї.
      Та скоро це снігами замете.
      06.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    136. Юро, та ти шо?
      Що ти нидиш, хлопчик сопледар,
      чи тобі не до душі присвята?
      Менше б на ПееМі плодив чвар,
      я б не скуб твої куці крильцята.
      05.11.23р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    137. Листотерапія
      У ті часи коли листи
      летіли до поштових скриньок,
      в руці конверт аж шелестить
      і вітер підганяє в спину,
      мерщій дізнатися новин
      на білім аркуші паперу,
      поміж дощів та хуртовин
      своя царила атмосфера
      і ти лишався сам на сам,
      закрайок відривав конверта
      спивав по літерах листа
      думок далеких та відвертих.
      05.11.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    138. Стара калоша
      Стара калоша вчила кеди жити:
      «Послухайте, недомірки, сюди…» –
      Здавалося у погляді сердитім,
      геть зовсім недалеко до біди.
      А кедам що? Вони нові та справні
      їм подавай Европу та Париж.
      Калоша хоче по-старому править
      і, звісно, «топить» за московський движ.
      Йдуть вулицею кеди Champs Élysées*
      Їм на калошу якось все одно.
      А мокроступ* лайном російським лізе,
      пробивши, власне, головою дно.
      05.11.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    139. Ранковий церемоніал
      Ранок зігріється чаєм
      чи кавою.
      Давай зіркам помахаєм.
      Загравою
      зайдеться небо над нами,
      яскравою.
      Торкнеться, наче губами.
      Так починається день.
      04.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    140. Плагіатовий пошуковичок
      Плагіат вбачається у всьому.
      На паркані бачиш слово – йух?
      Зараз майстрописцеві Юркові
      перехопить від розради дух.

      ДоХторська робота для тупеньких,
      одне слово, але скільки тем,
      він чупрун хваткий, немов обценьки,
      виссе з пальця тисячу проблем.

      Розум притаманний тільки лисим.
      Є волосся? Все – бовван, тупак…
      А Юрко на сайті – борзописець -
      викакає віршик і ніштяк.

      Та наклав сьогодні цілу купу,
      Сморід від російської ого!
      Знаєш, Юро, та пішов ти в дупу!
      Нудить від базікання твого!
      04.11.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    141. Таїна для двох
      Подивись у закохані очі,
      в них безмежно радіє життя,
      ніч тобі – я кохаю шепоче,
      бо ти грішна і надто свята.
      До світанку ще час є напитись
      з твоїх губ і глибин таїни.
      Це не зорі на небі, а жито
      і його пожинатимем ми.
      Ув обжинки впаду, як в обійми,
      так потрібно, мабуть, небесам,
      навіть грішні бувають святими,
      коли тіло вкриває роса.
      03.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    142. Бажання віслюка
      Хотів осел заржати наче кінь,
      як ненормальний роздуває писок,
      аж мізки в голові – тілінь-тілінь…
      аби ж він був у віслюка той мізок,
      то може і не трапилось біди,
      а так суціль трагедія і драма,
      але так буде з кожним і завжди,
      коли летить, мов камінь в рило – карма.
      І все нічого тільки ішака
      десь повели крізь потаємні двері…
      щодуху він до родичів гукав,
      скінчивши шлях земний у шкуродерні.

      Якщо тобі ці риси притаманні –
      таких ослів «рятують» – росіяни!
      03.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    143. Листопад
      Привіт. Ось і ти, коханцю осені.
      Прочини таємницю небес:
      чому сад не цвіте більше росами?
      Чому лід під обід ще не скрес?
      Він на лаві до мене притулиться,
      чуєш, лист як в саду гомонить?
      І тихішають з кожним днем вулиці
      й павутини порідшала нить.
      Дні згорають осінні, мов блискавка,
      розпочався й відразу нема.
      Та невдовзі розкидає блискавки
      по багряному саду зима.
      01.11.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    144. Казка про сказ принца Кончіту
      Це було у паралельнім світі,
      а можливо зовсім не було,
      захворів на заздрість принц Кончіта,
      поголив макитру наголо.
      Де тут, мовив, на ПееМі рейтинг?
      Як це Соболь вище за майстрів?
      Маю я стояти тут найпершим!
      Аж випригує Кончіта із трусів.
      Не дадуть придворні принцу ради
      і плазують перед ним вужем.
      Спереду не підійдеш і ззаду.
      Сльози ллються проливним дощем.
      Що ти, принце, ниєш, наче баба,
      йди тебе утішу: улю-лю...
      Народився, певно, баобабом,
      я тобі свій рейтинг віддаю.
      01.11.23р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    145. Секрет для Гундарєва
      Душа шукає виходу в астрал,
      їй хочеться міжхмар'я та нірвани…
      Про, що ти пишеш, лисий аксакал?
      Бо розуму твій «труд» непритаманний.
      Обхезався, то краще помовчи,
      бо чи потрібно всьому світу знати,
      що геніальний геній просто – пшик,
      кукухою поїхав дурноватний.
      Послухай, но сюди, недопоет,
      брутальний воїн, ерос, мачо грізий…
      Для тебе привідкрию я секрет –
      ерекція і енурез – це різне.
      01.11.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    146. Павутинка з бабиного літа
      Ця павутинка з бабиного літа,
      вона ще пахне лебедя крильми,
      коли птахи збираються летіти,
      свою журу розносять між людьми,
      щоб ті могли, бодай, поспівчувати
      і помахати хоч рукою вслід,
      а павоть ця ні в чім не винувата,
      що вистигли світанки на землі.
      31.10.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    147. Каштани
      Каштанами встелило землю,
      їх так багато цьогоріч.
      Дозріли в кошику своєму
      і розлетілись увсебіч.
      Один упав через дорогу –
      це для каштана інший світ.
      А там стоїть уже за рогом
      ні днів не знаючи, ні літ
      першогруднева тінь холодна
      в своїй довічній самоті.
      Каштани ж сиплються сьогодні,
      немов востаннє у житті.
      30.10.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    148. Товариш еге-гей
      Дзявкотять московські посіпаки,
      місця не знаходячи собі,
      Юра знову віршика накакав
      і спокійно грає га губі.
      У майстерні слів сьогодні спокій.
      Купідон з Пегасом в купі сплять.
      Благодать настала азіопу,
      він усе вимірює в рублях.
      Та одну проблему має – з хистом,
      але тут безсилий і Орфей.
      Працювати, Юро, йди таксистом,
      хлоп ти в нас конкретний – еге-гей.
      30.10.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    149. Відповідь на гавко-юр
      Що, лисий гицель, мову відібрало?
      Ти, сподіваюсь, вже до цього звик.
      Давай, Юрасик, крізь щільне забрало
      висовуй свій змоскальщений язик.
      Лизни отут ну, вибач, це не рани
      тобі ж на це, здається, все одно.
      Таким яка різниця мед чи анус?
      Нектар тече у рота чи лайно?
      Ковтнеш усе, зросійщена каліка,
      такі ковтають навіть не таке.
      Ніколи ти не будеш чоловіком,
      від тебе росіянтським духом тхне.
      29.10.23р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    150. Вірші
      Вірші –
      недоспані ночі
      чи ранки солоні.
      Грішні,
      прості та пророчі
      мені ви сьогодні.
      Втішно
      пишу вас на щастя,
      йому ви – основа.
      Пізно.
      Зректися не вдасться
      жодного слова.
      29.10.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    151. Юркотварь №…
      Перекочерижить геть усе,
      виссе з пальця 33 проблеми…
      як не вірша нате, то есе
      ручкотворний та безчубий геній.
      Не лови на нашім сайті ґав,
      про травицю он, як ловко пише…
      Розум із волоссям випадав?
      Лисочубим геній наш лишився.
      І воно те наче не біда
      можна по-людськи рішати спори.
      Але заздрість хлопа доїда.
      Як доїсть, то вирве заздрість скоро.
      Бо таких не люблять і чорти.
      Не писав про цих потвор і Гоголь,
      він із журнашлюшної чоти,
      а з такими справиться лиш Соболь!
      28.10.23р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    152. Своя дружина, або – дежавю
      Своя дружина, то своя. А от сусідка…
      (і тут перелік переваг звучить не рідко).

      У неї в ліфчику – ого, у неї попа…
      (мабуть порвало від цих див конкретно хлопа,
      що він тікає із сім’ї, без гардеробу).

      Тепер вони живуть отак – напроти двері,
      вигулюють удвох собак своїх у сквері…

      Але у нього дежавю тепер не рідко.
      Своя дружина, то своя, а от сусідка…
      28.10.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    153. Сторожові вежі
      Козацькі вежі не згоріли й понині
      і громаки їх ситі та в строю.
      Війни гуляє вітер по долині,
      вишукуючи де зачати прю.
      Розродиться смертями Дике поле,
      таке було у краї цім не раз.
      Одне питання постає: доколи
      московські орди нищитимуть нас?
      Чи зійде на вражину Божа кара?
      Не уповай на небо, сильно звик.
      Страшні не ятаганом яничари
      мене лякає лютий їх язик.
      Ти, брате, віриш у безсмертя звіра?
      Це, певно, є найгірша із облуд.
      Коли є непохитні мова й віра,
      самі до ніг ті звірі упадуть.
      27.10.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    154. Вбережи нас, Боже
      Переінакшити цей світ.
      Але чи зможем?
      Ми породили стільки бід
      собі тотожних.
      Спливає місяць, тоне рік
      на перехресті,
      ти до насильства просто звик
      і маніфестів.
      Коли рахують день за три
      не все так просто.
      Аби не змеркли кольори
      у високості.
      27.10.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    155. * * *
      Полинь у роздуми про вирій,
      про безпорадність сірих днів.
      Цьогоріч ув осінній сквирі
      не буде так, як ти хотів.
      Переінакшити не зможу,
      забути не під силу теж.
      Побуду просто перехожим
      в порталі Ейфелевих веж.
      Хай про кохання дощ благає
      й любові просить білий світ.
      Але один прогін трамвая
      цінується у повний квит.
      27.10.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    156. Трохи про Совість
      Я майже не пишу таких промов, але:
      Гундарєв далеко не дурак. Але що ми маємо? Пробігся по його писанині і зробив висновки: цю потвору бісить рейтинг Сушка, бо бачите його власний рейтинг не дотягує до Олександрового.
      Його дратує Соболь, бо не дружить з комами, має малий запас слів, хоч я йому кажу візьми десять творів і порахуй слововжиток, а рахунок буде далеко не користь Гундарєва.
      Йому хочеться язика і тут саме цікаве! На допомогу гундарівщині приходить сексуальний-збоченець Самосвал Желіба і вступається за російський язик, за мову, не за мене, саме за мову ніхто не вступається! Нагадаю декілька фактів стосовно мовних конфліктів тут присутні члени просвіти Шевченка один навіть обласний очільник просвіти і? Тут присутня людина доньку якого висадили з автобусу посеред ночі десь у полі за мовний конфлікт і? А скільки авторів пишуть про свою любов до рідної мови! То з ким і за що ми воюємо? Наразі можна стверджувати там багато російськомовних, так багато, але корінь війни саме у цьому. Вчора таксист висадив двох жінок за українську мову посеред столиці Україна, а нам мова не має значення. Напис на бронежилеті здохлого орка: говори по-русски или умри – красномовне підтвердження моїх слів. Соромно за кожного, хто вихваляє українську мову у віршах не вступається за неї у житті. Банальна самохвало-гундарєвщина, як завжди отримає перемогу і знову ми будемо тягнути ярмо московського язика, але цього разу вже остаточно.
      самосвал, гундарєв ви ті, хто вбиває цвяхи у домовину нашої Держави.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    157. Римословіє
      Десь років сто не бачив Жанку,
      а тут махаючи крильми,
      несу я кави філіжанку
      довкіл війна, у мене ж мир.

      А Ви неначе в першім класі,
      у мене око – об’єктив,
      тепер я геній на парнасі,
      які там внутрішні світи.

      Для Вас не буду я Вальжаном,
      але, щоб ясність в іменах,
      то стану, певно, також Жаном,
      якщо все гуд, то дайте знак.

      В запасі пива ще пів банки…
      Яка різниця чий є Крим?
      У мене ж Жанна – філіжанка –
      найвишуканіша із рим.
      25.10.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    158. Зізнання
      А ти зітхнеш. І підеш далі.
      Таке життя. Іди.
      Вітер обійме за талію,
      поруч його сліди.
      Небо тихцем виплаче очі,
      приревнує гроза…
      та справи це суто дівочі.
      Вітер хоч, що сказав?
      Наобіцяв, аж три кошики
      Та після цього зник.
      А ще промовила пошепки:
      «Так, то й так, – чоловік».
      25.10.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    159. Матерія часу
      Зубата матерія часу гризе плоть.
      Сточує камінь вода безперервно.
      Кров сочиться на землю із вен і аорт.
      Життя, наче Колізею арена.
      Хто ти в нім? Обирає, звичайно, – юрба.
      Вкаже пальцем (великим чи середнім)
      із найпершого подиху йде боротьба
      і ми скубемося, ніби скажені.
      Аж зуби вибиті летять геть із ясен.
      Перехрестилися й знову у бійку.
      Життя неординарне, палке, прекрасне…
      тебе розіпнуть у нім за копійку
      чи за думку. Але хіба це важливо?
      Важливо те, що приносить прибуток
      і вириває людям зуби, можливо.
      Та всі ми до свого життя прикуті.

      Але ж, хто ж ми беззубі
      супроти зубатої матерії часу?
      24.10.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    160. Мистецтво вчити
      Вчив жеребця віслюк мистецтву бігу.
      Але, як тренер був він, так собі.
      Багато літом бачили ви снігу?
      Отак і перемог у боротьбі.

      Сміється стайня, наповал регоче,
      бо лідер нині кормових пасе.
      Якщо до перемоги ви охочі,
      чому навчити може вас осел?

      Скипає кров у жилах від турніру.
      Трибуни вимагають: Уперед!
      Та замість пальми першості допіру
      спиває дьоготь жеребець, не мед.

      Наука ця повчальна та гірка –
      не обирай за гуру віслюка.
      23.10.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    161. Фетишизм сучасності
      На мої мешти. Пройди хоч пів життя.
      Важко? Не рюмсай, я зміг.
      Час пожинати золотаві жита,
      йти на батьківський поріг.
      Пора. Небо не терпить знесилених,
      дух наш є стрижнем всього.
      Та падають долілиць знекрилені.
      Вічний тартару вогонь.
      Чи переплигнеш? Чи під силу тобі?
      Але навряд чи злетиш.
      Ти сліпенький кротик у сірій юрбі.
      А заздрість – це твій фетиш.
      22.10.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    162. Якось на Юрія
      На Юрія гурки садила,
      слізьми вмивала кожну бубку,
      аби ж подарував Бог крила,
      перетворилася б в голубку
      і принесла б на землю грішну
      із піднебес оливи гілку
      й сказала б вою: «Йди, я втішу,
      а вмісто зброї на сопілку,
      заграй для мене «Ще не вмерла»
      хай казиться в москві чувирло,
      й гармані остигають жерла…
      Даруй мні, Боже, білі крила».
      На Юрія гурки садила...
      21.10.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    163. Отака чортівня
      Історія наша багата і славна,
      але у народі зрадливці, як фуріі,
      нам би свого кошового атамана,
      але чорт підкине Гундарєва Юрія.
      20.10.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    164. Авдіївка
      Плачуть Авдіївські зорі,
      з неба стікають слізьми.
      Ви бачили стільки горя,
      скільки побачили ми?
      Доки терпіти нам, Боже?
      Світ переповнило зло.
      Крові боятись негоже.
      Вмерло живим, що було.
      Душі грубішими стали.
      Тіло покрили рубці.
      Кажуть ми вої зі сталі
      та перемоги взірці.
      Так. Переможемо звірів.
      Авдіївка – наш редут.
      Скільки своїх побратимів
      навіки полишимо тут?
      20.10.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    165. вЕЛИКОДАР
      Час диктує наразі умови
      війною та лихою годиною.
      Я спілкуюся з егом Юрковим,
      а хотів би, звичайно, з людиною.
      09.10.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    166. Банальна гундарівщина
      Здрастуй, сонцеликий юркодар!
      Заспіваю «генію» осанну.
      Хай нам сяє між парнаських хмар,
      в сатиричну приведе нірвану.
      Він у нас великий комоклюй,
      головешка, як верховна рада,
      в морі чистім – рятувальний буй
      (правда має невелику ваду).
      Любить підлизати язиком,
      головне кому потрібно й вчасно.
      А таких обожнює профком
      феесбешний. Правда, Юро, класно?
      18.10.23р.





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    167. Не сій вороже
      Були часи важкі, були славетні.
      Історія розкаже все сама.
      Поете, ти звичайний захребетник
      до Совісті б звернутись та катма.
      Язик вбиває, правда, не відразу,
      московське слово гірше за ножа.
      Не сій у душі омелу, заразу,
      збиратимеш на цвинтарі врожай.
      17.10.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    168. Геніяльна геніяльність
      Геніяльність лізе через шпарки,
      то у вірш улізе, то в есе,
      Обережно, друзі, буде жарко,
      знову «геній» свого пальця ссе.
      Висмоктати з Музи хоче опус.
      А вона уперта. Не дає.
      Хоч шкарпетку натягни на глобус.
      Як се кажуть: кожному своє.
      Здиблений Пегас промчався мимо
      і таке уже не перший раз.
      Міг коняка нашептати риму,
      але він прожогом на Парнас.
      Просто геніяльна геніяльність
      будь-кого до сказу доведе.
      Отака пеемівська реальність,
      насьогодні, «генію», усе!
      16.10.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    169. Чи має значення мова?
      Спочатку було слово.
      Нам нав’язали язик.
      Учи обов’язково
      московитської ази.

      Потім голодомором,
      але вже надто сміло,
      висилками, терором
      гнали нарід у стійло.

      Правильно все це чи ні?
      Судити не беруся.
      Замало було русні –
      вбили Бандеру, Стуса…

      Надто висока ціна.
      Що у москви святого?
      Сьогодні іде війна.
      Чи мова ні до чого?
      Думай.
      16.10.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    170. Малинівка*
      З калюжі воду горобці
      спивають у серпневу спеку,
      здається, осінь недалеко.
      Синицею в моїй руці
      дозріле яблуко, налите,
      росою вранішньою вмите,
      в тумані, наче в молоці,
      дбайливо виплекане літом,
      йому не можна не радіти,
      немов синиці у руці.
      15.10.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    171. Осінній сум
      Красива осінь та сумна.
      Переплітається димами.
      Наллю червоного вина.
      Які ж відносини між нами?
      Мені здається, що любов,
      але наповнена журою.
      Вона давалась нам обом
      та не розділена тобою.
      Сльозиною торкне печаль
      мою геть виснажену душу.
      Пробач мні, осене, на жаль,
      іти у люту зиму мушу.
      14.10.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    172. Звичайна гундарівщина
      Він і Сосюра, і Тичина,
      і наслідки й першопричина,
      він і месія, і предтеча,
      що всесвіт ухопив за плечі.
      Копнеш поглибше, просто – Юра,
      як щось з московської баюри.
      14.10.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    173. Когутова пісня
      Когут співає, наче соловей,
      затягне пісню і своїм, і вашим.
      А якщо треба, може ще й, ой вей,
      московською наспівувати краще.
      Такий собі затятий віртуоз
      і нота «фа», і нота «ля» без фальші.
      У нього досить вдалий симбіоз –
      собі дверима прибивати пальці.
      Не какарікай, півнику, пусте.
      Не стане кокош солов’єм ніколи!
      Та моя байка ніби й не про те,
      що ґалаґанів розвелось довкола.

      Життя далеко не наївне,
      не перетворюйтесь на півня.
      13.10.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    174. Сорокадення
      Сорок днів, як сорок листочків –
      суцільний біль і безсоння.
      Як тобі там, любий синочку,
      у неба тверді сьогодні?
      Не очерствіє хліб надсушний
      і серце не скам’яніє.
      Знаю, Господь великодушний
      нам він остання надія.
      Буде тобі царство небесне
      і сила його довкола.
      Хай земля забирає тілесне,
      душа ж не помре ніколи.
      11.10.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    175. Слово
      Слово, – ти птаха чи криця?
      Гоїш і раниш. По суті,
      наче Дзвонкова криниця,
      а людям тебе не чути.
      Вони з’язичені стали,
      збиваються ув отари,
      їдуть московські васали,
      а ті не бояться кари.
      Хай виплаче очі мати,
      дружина у чорній хустці,
      діти питають: «Де тато»?
      і тягнуть до фото руці…
      Не стрічка вас роз’єднала,
      що йде у кутку портрета,
      сьогодні, на жаль, чимало,
      таких, що пішли у Лету.
      Скільки ще крові потрібно
      нам на вівтар цей пролити?
      Наче і пишуть не дрібно –
      ворог один – московити.
      Час розірвати кайдани!
      Люди до цього готові?
      Навіть великі тирани
      боялись вкраїнського слова.
      10.10.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    176. * * *
      Схаменися!
      Ще світла не випив світанок,
      заграви не спила зоря,
      нарядиться ранок туманом
      і зійде до нас з вівтаря.
      Пора прочитати молитву
      сильніша за всі – «Отче наш»
      та кров не повернеш пролиту
      і нам за борги не воздаш.
      Розродиться мир повоєнний,
      якого хиткіше нема.
      Ворота відкриє геєна
      і знову почнеться війна.
      09.10.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    177. Містер Шаріков
      Щоки надуваються щосили,
      шнобелем* пускає бульбашки…
      Шарікових завжди в нас любили,
      тут вони і гуру, і зірки.
      Юркогав* гуляє інтернетом
      це тепер єдина із розваг.
      Він створити міг вінець сонетів
      та запас лексичний – абирвалг.
      Знову все закрутиться по колу.
      Заблукає думка поміж трав…
      Не чіпав би Соболя Миколу,
      менше б свої шмарклі витирав.
      09.10.23р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    178. Урок Юркові
      Якщо ти, дружище, туповатний,
      я тобі одну пораду дам:
      не жбурляй лайно на ветилятор,
      скунсом не смердітимеш і сам.
      08.10.23р.
      А тепер скажи мені, о великий гуру, у кого ж більша та колоритніша мова у вірші? Ці одноденки я за вірші взагалі не вважаю.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    179. Половина осені
      Мовчки вичахне сад
      на жовтневий мотив,
      в нім нема серенад
      тільки тінь самоти,
      а ще місяця смак
      у пожухлій листві
      та підспівує в такт
      сонм холодних вітрів,
      чи полишить мене
      жовтопадовий сон
      і ця осінь мине
      за холодним вікном.
      07.10.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    180. То хто ти, «генію»?
      Юрко пуста гладишка серед хати,
      він тут «шедеврів» рясно наплодив.
      Лишилося нам тільки розібратись –
      презервуар він чи резерватив?
      07.10.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    181. До зброї
      Вони обіцяли, що буде багато Предтеч
      й хрести готували сказавши, що це для месії.
      А після в гармати забили свинцеву картеч
      і орки у напад підступно пішли із росії.

      Розтерзану плоть пожирає двоглавий орел.
      «Своє» у невинних дівчат відберуть комісари.
      Отруту жбурляли до водних і мовних джерел.
      Козацька держава ставала придатком тартару.

      Невже ж ви поснули навіки Богун та Сірко?
      Невже віддзвеніло пророче Тарасове слово?
      Кровиця їм стала безвинних дітей молоком.
      Хіба ми з тобою, мій брате, до цього готові?

      Клейноди козачі зі схрону на світ діставай,
      а я загострю, наче ніж, кожну літеру в слові,
      вражині хай зробиться пеклом наш Батьківський край
      до зброї, козаче, тепер ми до бою готові.
      06.10.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    182. «Майстру» Юркові Гундарєву
      Не бухикай, мов стара калоша,
      бо мені до того все одно.
      Може, як редактор ти й хороший,
      але, як людина, – то лайно!
      05.10.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    183. Напишу до осені листа
      Напишу до осені листа.
      Хай мені відпише листопадом,
      кавою смакує на устах,
      в небі салютує зорепадом,
      для душі хай приготує грог
      чи глінтвейну чашку невеличку,
      щоб на серці меншало тривог,
      через сито хай просіє мжичку,
      вибілить до Миколая* сад,
      димарі пробудить на світанку…
      Напишу до осені листа
      і доп’ю чар-зілля філіжанку.
      05.10.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    184. Вибір за кожним
      Чи ти пробачиш знову їх? –
      ґвалтівників, катів зухвалих,
      які безжально убивали
      і не вважали це за гріх.

      Чи залікує рани час? –
      хай догорають без останку
      вся їхня зверхність, мова, танки
      і не турбують більше нас.

      Брататися тепер чи ні? –
      скажу лише одне відверто,
      волію росіянтам смерті
      у найпекельнішім вогні.
      04.10.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    185. Зона комфорту
      Поринути у світ ілюзій
      й лишитися назавжди в нім,
      налий мені у склянку смузі,
      тепер ілюзія мій дім.
      Боюсь реальності, хоч трісни,
      омана зовсім інша річ,
      тут ми незламні оптимісти
      і не важливо день чи ніч.
      03.10.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    186. Епідемія
      Сусід у мене вегетаріанець
      від виду сала хреститься, капець,
      а я люблю карасика в сметані,
      сосиски в тісті, звісно, – холодець.
      Моя дружина он яка ґаздиня –
      варенички у вишкварках несе…
      А у сусіда чи гарбуз, чи диня?
      Й узвар із баклажанів на десерт.
      Сусідко аж хитається од вітру,
      піду, насиплю хлопу голубців,
      забив собі дурницями макитру,
      тепер кладе підкову у труси.
      А я тлустий, мене не здує протяг.
      Та висновки сумні у лікарів.
      На пузі, щоб застібувався одяг
      я теж на травоїддя захворів.
      02.10.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    187. Сила Борисфена
      Край ночі стань на Борисфена схилах,
      прислухайся, як жебонить вода,
      тече Дніпро, неначе кров у жилах,
      пульсує його хвиля золота,
      немов зове торкнутися причастя
      з молитвою до Бога на устах
      чи є у світі ще найбільше щастя
      перетікати у Чумацький Шлях.
      01.10.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    188. Свята бездарність
      Майстер ком не стане майстром слова,
      що напише мжичка чи полова.
      І слова й думки його пусті.
      Хай собі плететься у хвості.
      Не марную часу даром я,
      коли бачу, що Юрко - теля.
      01.10.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    189. У саду
      Сховаюся у золотім саду,
      де ще від вишні трохи пахне літом
      і яблука цвіт-сонечком напиті
      багріють крізь стуманену габу.
      У верховітті сповненій надії
      лиш тихий вітер між гіллячок мріє…
      а скоро засурмить він у трубу,
      задме, задме сліпим снігам настрічу,
      я занотую забагато свідчень
      у білосніжнім стишенім саду.
      01.10.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    190. Прощання з вереснем
      Росою вересень умився
      й пішов собі за виднокрай,
      лишивши яблука у мисці
      для жовтня, йди його стрічай,
      нехай не бідкається красень,
      що сивіє щоранку сад,
      така краса, на вітах рясно
      ще дозріває виноград…
      крізь подих бабиного літа
      лише півкроку до мети,
      вогонь розцвів багрянолистий,
      зібрався, вересню, то йди.
      30.09.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    191. Але ж недаремно
      Час летить. Не стомлюються коні.
      Був алюр, тепер уже галоп.
      Ранок воду п’є на підвіконні,
      а йому б чайку лише ковток.
      Можна й кави. Та вона дорожча.
      Про десерти маритися зась.
      На болоті заспівала троща,
      до картоплі буде і карась.
      Наче й не спішиш за виднокраї
      у підтримці є город і став.
      Та, на жаль, чиновники вважають,
      що даремно ти вчителював.
      29.09.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    192. Переродження
      Перекипить цей лютий гнів.
      І перетопиться на милость.
      Чи це було? Чи все ж наснилось –
      на древнім капищі Богів
      відродиться моя Вітчизна,
      по ворогові справлять тризну
      і втішать вперше сльози вдів,
      і отроків осиротілих.
      Нехай зростають діти сміло.
      Де лине перемоги спів…
      На древнім капищі Богів.
      28.09.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    193. Парнаські історії
      На парнасі гикає коняка
      (Гундарєв дописує катрен)
      ще рядок й пегасик точно клякне
      чи топитись піде в Борисфен.

      «Краще так, чим пописульки «майстра»,
      бо за ними плаче психіатр,
      сил немаю більше. Хватить. Баста!
      Задовбав цей довбаний театр».

      Кінь ридає, витирає шнобель,
      а піїт дописує есе…
      крутиться у домовині Бобель
      і Куліш благає: «Юро, все»!
      27.09.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    194. Політ орьла
      Наче орьол із Поті
      ширяє в піднебессі.
      Кажуть: шляхи Господні…
      Куди ж ти, блін, несешся?
      Вітер зламає крила.
      Я ж так за тебе боюсь!
      Боже, матінко мила…
      вернися в реальність, гусь.
      26.09.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    195. Першохвилини
      Щастя уламком комети
      зникло в лютневій метілі.
      Ранок. І перші ракети
      б’ють у намічені цілі.
      Вбитими падають люди.
      З розуму сходять тварини.
      Дивний на вулиці студень,
      що спопеляє людину.
      Він розриває уяву
      щойно ще мирного ранку.
      Будить зірницю криваву,
      крові зварив філіжанку.
      На тобі, випий, потворо!
      Дивний на вулиці студень.
      Нашого мирного вчора
      більше ніколи не буде.

      Борімося, поборемо!*
      26.09.23р.
      *Вислів Т.Г. Шевченка.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    196. Гундарєвословіє
      – Коротша думка, кращі пироги!
      – Це правда, Юро?
      – Мги.
      26.09.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    197. Десь там
      Полинути ув інший вимір,
      де малахітова зоря
      і небо зорями новими
      край океану догоря…
      там тихо ніжаться світанки,
      даруючи своє тепло
      і ллється пісня птаха п’янко
      через нев’януче зело,
      той світ до райського подібен…
      і, де він є? ніхто не зна.
      Але сьогодні я потрібен –
      країні, де іде війна.
      25.09.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    198. Юркові катрени
      Геніальність мислі у катрен
      не дається Юрі, хоч ти трісни!
      З нього б вийшов непоганий Кен,
      та з таких виходять лишень – трипси*.
      Користі у віршуванні – нуль.
      Дзявкотить, як «русская борза́я».
      Стане в позу, на тобі – пітбуль,
      шмарклями плює та не кусає.
      Отакі мінгрели-русаки,
      зрощені совєтами манкурти.
      Сунуть промосковські п’ятаки,
      хоча й гривні рваної не варті.
      25.09.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    199. Відгадка на Юрину загадку
      Для ребусів є лиса голова,
      вона розумна, наче два єврея,
      а ще така багата на слова
      (у власника словесна діарея).
      Дивись, яке багатство язика,
      немов Володя путін на трибуні...
      Хай збоченець базікає пока
      тим язиком доладне тільки куні.
      А суть відгадки полягає в тім,
      тут навіть не бери у руки лупу.
      Не хочеш щоб війна прийшла у дім?
      Не виціловуй московитам дупу!
      24.09.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    200. Роздоріжжя долі
      Облиш мене. Все виправить світанок.
      Недопалки завжди надто гіркі.
      Як легко стати просто некоханим.
      Але ми люди. Ми повік такі.
      Перепливи цю ніч під зорепадом.
      Вони тепер для нас на жаль тривкі.
      З тобою увійшли у річку знади.
      Але зміліли води у ріки.
      І, що тепер? Хай буде все, як буде.
      Душевні рани залікує час.
      Переболить. Перепече у грудях.
      Все буде добре. Тільки не для нас.
      24.09.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    201. Алкоголічна муза
      Силабічна чи тонічна
      муза в мізки лізе,
      чи хвороба, то хронічна?
      Все! Пакуй валізи!
      «ГеніЯльність» це не жарти,
      ой, воно, як важко!
      Вірші, думав, слави варті,
      а вони – какашки.
      Витри, борзописцю, шмарклі
      на тобі онучу.
      Піджида твої міраклі
      доля неминуча.
      24.09.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    202. Юркові Гундарєву та подібним
      Кожній людині своя є ціна.
      Я переконаний в цьому віднині.
      Можна дістати людину з лайна
      та не дістанеш лайна із людини.
      23.09.23р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    203. Пустунка доля
      Пустунка доля зваблює людей,
      веде за руку, солодко щебече,
      когось притисне сильно до грудей,
      обніме з насолодою за плечі…
      ці пестощі знайомі геть усім,
      вони хисткі, як восени стеблина,
      мені здається просто річ у тім,
      що мойра легко підштовхне у спину
      і полетить усе геть шкереберть,
      і сам собі не радий будеш, друже,
      як хочеш їсти житній хліб, не дерть,
      не уповай на долю свою дуже.
      23.09.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    204. Листопадова ніч
      Перегорну цей листопад
      календарем чи падолистом,
      калина визріла намистом,
      такий осінній постулат.
      Чи наратив такий осінній? –
      стають потворнішими тіні
      кожної ночі у стократ.

      І обплітає все цейтнот.
      Та зовсім спокою немає.
      Дощі замісто водограїв,
      замісто слави – ешафот.
      Але по-іншому не буде,
      допоки мріють снами люди –
      прогулюється садом Нотт*.
      22.09.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    205. Юроваката бикує (ХХХ).
      Мовчи, писака, маєш Божий дар,
      коли мовчиш – одне суцільне чудо.
      У світі й так немало бід та чвар,
      іще і ти всіх поливаєш брудом.
      Навіщо нам російської карт-бланш?
      Русня уміє тільки убивати,
      пускає байстрюків своїх на фарш,
      за правовірно-путінські догмати.
      Ти вправно володієш язиком,
      але чомусь у тебе я месія.
      Може пора кінчати цей дурдом?
      Бери валізи сунься на росію!
      20.09.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    206. Грибна пора
      Напоїть дощ сосновий бір,
      гриби потягнуться до хмар
      і осені наперекір
      горить на ясенях пожар,
      палають красені дуби
      й берізоньки, мов у вогні,
      і де здіймаються горбки,
      там губи* видяться мені,
      аж уповільнить рух земля,
      коли галявиною йдеш,
      тому, мабуть, все літо я
      чекаю лісових пожеж.
      20.09.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    207. * * *
      Слова молитви линуть із душі.
      Хіба важливо в голос чи про себе?
      Зоря запалить горизонти неба…
      У світі Божім стільки на межі.
      А скільки в нім іще й за небокраєм?
      Здогадуємось ми, але не знаєм.
      Зовуть нас невідомі рубежі.
      Ти не шукай суцвіття м’яти-рути,
      за всі гріхи настане час спокути,
      коли зречемось світу метушні.
      19.09.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    208. Негода
      Заколише буря сни,
      захурделить спогади
      і діброва до весни
      проводжає поглядом,
      позбирає хмари в сак*,
      знову порозкидує,
      не засне вона ніяк,
      мається сновидою,
      побіліє все довкіл,
      визріє морозами,
      набереться трохи сил,
      повернеться з грозами.
      16.09.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    209. Така робота
      Без сюрчка фізрук немов без рук.
      На уроці хаос та гармидер.
      А, як учні чують дивний звук,
      то відразу ясно – поруч лідер.
      Дон Кіхот зістрибує з коня,
      із козла злізає Санчо Панса…
      І таке з восьми нуль-нуль щодня.
      Хочеться журнал об стіл і баста!
      Там побились учні за м’яча,
      тим, хоч ґвалт, мерщій давай ракетки…
      Хочете пограти у квача?
      Хто закинув на ліхтар шкарпетку?!
      Висота шість метрів – це рекорд!
      І скажу таке: не малувато!
      А тепер для кидача акорд,
      хай туди дострибує твій тато!
      І таке щоденно, сотню раз.
      Я не бачив шкарапетів* кволих.
      Та не маю на дітей образ.
      Бо на те, напевно, вона й школа.
      15.09.23р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    210. Осіннє безсилля
      Осінь обдере до слова.
      Вірші голі, мов дерева.
      «А написано чудово» –
      бовкне сніжна королева.
      Й понесуть її скажені
      олені десь по долини…
      що поробиш, певно, гени.
      Тілько вітер моцний лине.
      Обриває кожну фразу
      і розтрушує довкола.
      Не була іще ні разу
      моя думка така квола.
      14.09.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    211. Миттєвість осені
      Упало сонячне проміння
      крізь шибку на робочий стіл,
      така вона любов осіння,
      до нас людей, небесних сил
      та ми противимося чуду,
      шукаємо надсуще – Я,
      а, як спаде з очей полуда
      вже й крик печальний журавля.
      Тож не відстрочуйте на потім
      прості миттєвості життя,
      допоки в нашій грішній плоті
      тріпочеться серцебиття.
      13.09.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    212. Кривава православна церква
      Московське православ’я – вищир тьми,
      що славить смерть невинних на планеті.
      Там, де звучать російською псалми,
      до зброї вже пристебнуті багнети
      і вбивці закачали рукави,
      для них убити – це буденна справа,
      від крові багряніють корогви
      та потребує ще орел двуглавий.
      Ти на поталу віддаєш дитя,
      бо вмер, як українець в цьому світі,
      орел спиває і його життя.
      А ти ідеш, до тих церков молитись.
      12.09.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    213. Вирок
      Думка глибокого польоту
      ширяє над чаркою столу,
      де час у забігу по колу
      задається питанням – хто ти?
      Наскільки криві є дзеркала
      ми дізнаємося опісля,
      уже над тобою вознісся
      цей комплекс – а люди казали –
      це вирок.
      11.09.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    214. «Азовсталь»
      Плакали стіни й стогнали.
      Промінь сонця, немов Божий дар.
      Героями «Азовсталі»
      війни переповнено вівтар.
      І навіть убивши тіло
      ворог ніколи не вб’є душі.
      Брататися одкортіло,
      ми довіку віднині чужі.

      Крові не змити дощами
      і часові пам'ять не стерти.
      Вої завжди поміж нами,
      що стали сильнішими смерті.
      Хто укріпився у вірі
      зі шляху ніколи не зійде.

      А росіяни – звірі –
      і правди тут діти ніде.
      08.09.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    215. Новорічно-росіянтське
      Шукає дід мороз заначку,
      аж вата лізе з голови.
      Була «Столична», «Прими» пачка,
      недогризок брудний плотви…
      У дідуся від свята втома,
      від алкоголю – токсикоз,
      від олів’є шкребе оскома,
      а від солодкого – пронос.
      Снігурка у нічному клубі
      з тарзаном мутить, а він гей,
      про це є відео в ютубі,
      російські скрепи всіх скрепнєй.
      Вони пропонували братство,
      аж думати про це боюсь.
      Кремлівське вишукане блд…во
      ідіть всі скопом у союз.
      07.09.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    216. Зимові примхи
      Закрутить, захурделить, замете…
      Зима шукає чим подивувати.
      Морозу нате. Снігу? Ні, не те.
      Може бурульок на острішшя хати?
      Запаравозять на ніч димарі,
      прилине пташка до вікна погрітись,
      завиє вітер у незримий ріг
      і оживуть у дивних тінях віти,
      причуди їх гуляють по стіні
      у вечір цей тривожно-неспокійний…
      Чомусь таке ввижається мені, –
      зима на ранок висріблить все в іній.
      06.09.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    217. Шлях до мети
      На тихих вулицях пам’яті
      бродять одинокі спогади.
      Шукають квітку папороті.
      Та дуже втомленим поглядом
      вдивляються в очі вічності,
      мов промовляють їй: «Відпусти».

      – Чуєш ллється музика часу?
      – Хто автор?
      – На жаль невідомо.
      – Що ти корчиш мені гримасу?
      Страшно? Тоді сиди удома.
      Хух, втомився, немає спасу.
      Вітер роздув багаття мети…
      05.09.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    218. Шлях до свободи
      Ворог внутрішній страшніше зовнішнього.
      Здираю наліпку про «братські» народи.
      Не чекай щастя від снігу торішнього
      і від недолюдків московських свободи.
      Поверни русло Москва-ріки, затопи
      геть усі ворожі катівні з катами.
      Суне орда. Її очолюють попи.
      Та цей номер віднині не пройде з нами.
      Промінь світла безсмертний осяює шлях
      він є часткою всесвіту господнього.
      Хай правда ніколи не помре на устах –
      ворог внутрішній страшніше зовнішнього.
      03.09.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    219. Чугайстер
      Частина ІІІ – Світанок.

      Крізь сон почув, як тріснула гілляка
      і стало тихо ніби й не було
      ні зустрічі, ні бесіди, ні страху
      ще сонце не зігріло неба тло
      та розтавала мла над місцем сили
      і при смерті завмерла темна ніч,
      як перша птаха десь заголосила.
      Від вогнища Чугайстер канув пріч.

      Не знаю я і нікого спитати
      такі моменти таїна життя,
      ще не прочахли грані* у багатті,
      у грудях збитий ритм серцебиття.
      Зробив ковток води із Черемошу,
      умив лице, хай геть іде мара
      та міцно кущ вчепився у холошу,
      немов мене для чогось обирав.

      Поміж трави блищала намистина,
      там де Чугайстра щойно вичах слід.
      Я вже й не знав котра тепер година,
      не відчував ні втоми, ані літ,
      мені звізда дарована за щедрість,
      що дарував відлюднику тепло,
      а може, навіть, дяка за відвертість
      цього вже не дізнається ніхто.

      Як він пішов ефірною ходою
      зажевріла у небесах зоря
      і тільки чути десь попід горою
      сопілку у руках сопілкаря.
      02.09.23р.
      *Грань – жар.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    220. Чугайстер ІІ
      Частина ІІ – ніч біля багаття

      І він присів не мовивши ні слова,
      лишень зітхнув кудись у темну ніч,
      а далі, наче пісня колискова
      співала ватра і казився сич…
      Мовчали ми іще, мабуть, з хвилину,
      але вона пливла, ніби віки:
      – Що робиш ти у лісі цім, людино?
      Що загубив на березі ріки?

      – Так я не те щоб загубив щось в лісі,
      шукаю зірку, бачиш – зорепад,
      спочити сів у цім казковім місці,
      де струшує зірниці вертоград,
      мабуть, доспіли у садах тих зорі
      мені б одненьку, отаку малу…
      Багацько я наслухався історій,
      Тому і полюбив, напевно, – млу.

      Вогонь тріщав, кужелив дим над нами,
      перекидав каміння Черемош.
      Реальність часто плутається снами.
      Чугайстер тихо вимовив: «Отож» –
      і потягнувся поглядом між зорі,
      і доторкнувся, певно, до Стожар
      й додав іще: «Багато чув історій,
      звізди ж уламків не стрічав, на жаль».

      Ми замовчали. Бо про що баяти?
      І мить-по-миті скапувала тьма.
      Лиш комарі надокучали кляті
      та дим багаття йшов кудись сторчма
      і падав сон мені на млосні віки,
      як не крути, а ніч своє бере,
      об берег били хвилі бистрі ріки*
      і пломінь кидав тіні між дерев…
      01.09.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    221. Чугайстер
      Де Черемоші* сходяться в єдино
      й вітрисько у розпадині живе,
      кривава повня у нічну годину
      стару заводить пісню про нове,
      на березі ріки попід горою
      сопілка у руках сопілкаря
      заходиться, то сміхом, то журою
      і тільки зорі в небі мерехтять.

      А жоломійка* душу вивертає,
      шукає субесідника собі,
      мелодія летить за виднокраї,
      згубившись в затуманеній габі,
      де ватри пломінь грається з імлою
      лелітки викидаючи увись,
      іди сюди, поговори зі мною,
      котрий в смереки тіні причаївсь.

      Ти не боїшся ночі у Карпатах?
      Де чути мавок соковитий сміх
      і повітруль поміж смерек багато…
      Чи ти не бачиш і не чуєш їх?
      Цієї ночі нишпорять відьмачки
      і відчувають піднебесну прю, –
      мольфарки, друже, – темних сил воячки
      їм би украсти душу хоч чию.

      Ходи сюди, досидимо до ранку,
      хай сатаніють поруч духи зла,
      не наша це з тобою забаганка,
      глянь на полінах, як кипить смола…
      Як вийшов він, перевернувся всесвіт,
      у жевриві розгледіти я міг
      переборовши серця хворий клекіт
      яким він є, із голови до ніг –
      Чугайстер.
      28.08 – 01.09.23р.
      *Черемоші – у селі Устеріки сходяться Білий та Чорний
      Черемош звідти і бере свій початок сам – Черемош.
      Жоломійка – сопілка



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    222. Юрковата бикує (ХХІХ)
      Юрковати бикує (ХХІХ)

      У Юрка загострення хвороби –
      передвересневий токсикоз.
      «Майстрові» вже ніде ставить проби
      він у нас писати віртуоз.
      Триста слів преамбула до вірша,
      далі текст у півтора рядки…
      Все. Готово! Нате вам калічку.
      І хваліть маестра залюбки.
      Мова для його кебети – тяжко,
      обважніла бідна язиком.
      Що робити? Треба брати пляшку!
      Опісля ж – загострення... синдром...
      01.09.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    223. Юрковата бикує (XXIIX)
      Воно без язика не може жити,
      хоча прижився на Святій землі,
      як кожен росіянин - паразитом,
      насере в душу й каже: "Хохли злі"!
      31.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    224. Останній день літа
      Збреши мені, що це останній день,
      що завтра буде календарна осінь
      і сад стає все більше безголосим,
      і меншають картини мізансцен,
      сірішає щоранку сцени тло,
      ріка стоїть укутана туманом
      чи бабиного літа це омана,
      чи відболіло та перепекло,
      здавалося, що серпень не мине,
      що літепло не кінчиться ніколи,
      але пора збиратися до школи,
      як можеш, просто обмани мене –
      у цей жаркий, останній літа день.
      31.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    225. Вірю в ЗСУ
      Ракета небу ріже жили,
      земля спиває кров людей,
      даруй, Всевишній Боже, сили,
      не вирви серце із грудей,
      дозволь йому обняти ближніх,
      розрадити пекучий біль,
      тремтять під обстрілами вишні
      коли потік ракетних хвиль.
      Чим Україна завинила,
      що розпинають так її?
      А ЗСУ насправді – сила
      гартована вогнем борні.
      30.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    226. Жовтопряд
      Махне діброва здалеку гіллям:
      «До мене йди, моє повітря чисте» –
      дивлюся і любуюся здаля,
      як жовтопряд її фарбує листя.
      Він докладає максимум зусиль,
      не пропускає жодного листочка.
      У жовтопряда вишуканий стиль
      і кольори точнісінько у точку.
      Саме такі замовила вона –
      красива й незрівнянна – леді осінь.
      І жовтопряд старається сповна…
      й мені, здається, що йому вдалося.
      29.08.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    227. Вечірнє
      Гранатовим зайнявся небосхил,
      жара спадає, кам’яніє спека
      і наче прохолода недалеко,
      а я не маю життєдайних сил,
      дістатися до берега Дінця,
      де вже ропавки заспівали пісню,
      оспівуючи вечір живописний
      чи день жаркий, який добіг кінця
      перетопивши неба бірюзу
      на зірочок довічні діаманти,
      заводить вітер підвечірні мантри
      й роса пускає на траву сльозу,
      смеркає.
      28.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    228. Моя Україна
      Чумацьким Шляхом котяться Вози.
      А світ стоїть, куди йому спішити?
      Ранкове небо – чистої сльози,
      роса вмиває золотаве жито,
      кудись біжить дорога між полів,
      і жайвір б’ється об пахке повітря,
      як пахне різнотрав’ям птахи спів,
      який довкіл легким розносить вітром,
      калина випиває смак зорі
      та листям шарудить на всю долину…
      Край гречкосіїв та плугатарів.
      За це і полюбив я Україну.
      27.08.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    229. Повітруля*
      Повітрулі крила уночі поцупив,
      біля Марічейки* вижидав її.
      А вона сказала: «Мій коханий, любий,
      стану за дружину вірну я тобі…» –
      Де Карпат легенди поросли мохами,
      і у жилах б’ється Чорний Черемош,
      повітруля вірно служить м́ні* роками,
      сніг укрив смереки чи вмиває дощ.
      Та одного разу, віднайшовши крила,
      канула ґаздиня у нічній імлі.
      Де, скажи, поділась, любко, моя мила?
      Сиротно гуцула стало на землі.
      26.08.23р.
      *Повітруля – донька гірських вітрів (Карпатська
      міфологія);
      Марічейка – гірське озеро в Карпатах;
      М́ні – мені.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    230. Пізньоосіннє воскресіння
      Сумують парапети за теплом.
      Їм одиноко без дзвінкого сміху.
      Стікає дощ сльозиною зі стріхи,
      калюжі завтра захворіють шклом –
      це інеєві першому на втіху.

      Ще листя обважніле терпить сад
      та вітер лист той силиться зірвати.
      Тепер морозу він за панібрата.
      І небагато ув обох розрад,
      гасатимуть до ранку навкіл хати.

      Допоки не розстане сіра мла
      і сонечко не зрадує промінням
      даруючи надію на спасіння
      і жертвуючи нам ковток тепла.
      Напевно, це і зветься – воскресінням.
      26.08.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    231. Яблуко спокуси
      Яке воно те яблуко на смак?
      Вже не згадають, навіть старожили.
      Дратує їх тепер виття собак
      і кров, що загусає в старчих жилах.
      Але ж було, кипіла, мов шампань
      й жага гріхів умить зривала одяг.
      Скільки надій і мрій, і сподівань…
      яким не місце у житті сьогодні.
      Невже і ми забудемо цей смак,
      як на погоду нитимуть коліна
      і дратувати буде вий собак
      моє підстаркувате покоління.
      25.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    232. Кожному своє
      Шукає прихистку голубка
      між двох розлючених котів
      і то́му й то́му вона любка,
      і кожен з них її хотів,
      але життя прерогативи
      внесуть сумбурність потрясінь,
      нехай коти чекають хтиві,
      її зове небесна синь.
      24.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    233. Кам’яні брили Ґорґани
      Над полониною рокоче
      гроза, неначе день останній,
      відьмак виходить неохоче,
      коня виводячи зі стайні,
      давно не бачили Карпати
      такої лютої негоди,
      у лісі не розпалиш ватри,
      дощитиме весь день сьогодні…

      Йому тепера у Ґорґани,
      де оживають скелі в сквиру,
      серед каміння є поляна,
      на ній ведмежого слід жиру,
      туди дістатись, ой, не просто,
      ще тяжче звідти повернутись.
      Пора, іди, вже небо просить.
      Це час варити листя рути…

      Димить смерека, не палає,
      мольфара слухати не хоче
      і громовиця небокраєм
      страхи пробуджує пророчі,
      сьогодні неспокійний будень
      сьогодні день страшніше ночі,
      благайте Матір Божу, люди,
      як басовито грім гуркоче…

      Чаклун закам’янів неначе.
      І з того часу і до нині,
      як камінь ґорґотить це значить –
      мольфар спускається в долину.
      23.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    234. Материнська пісня
      Хай вітровій роздмухує надію,
      накинь на плечі вересневу шаль
      і заспівай, як тільки ти умієш
      про журавлів непересічний жаль,
      про перший подих бабиного літа
      чи хризантем ув інеї красу…
      нехай лунає пісня колоритна
      і янголи її у вись несуть.
      А хто забуде материнську пісню,
      того нехай зречеться і земля.
      Учіть слова допоки ще не пізно.
      І осінь мамі листям не встеля…
      22.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    235. Юрковата бикує (ХХІІІ)
      Ай так Юрка, ай так сучий син, –
      ерудит радянського розливу!
      Він герой казок – мінгрельський джин,
      як заллє «зеленим змієм» сливу.
      Виведе на чисту воду всіх:
      «Соболя нема, є – Погорєлов!» –
      не психуй, підпсиховатний псих
      поясню тобі усе, холєро!
      Погорєлов, Юро, то – сенсей,
      як людина не святий, не грішний,
      Соболь також не пасе гусей,
      може укусити тебе віршем.
      Чухаєш потилицю? Отож!
      Щось язик твій став занадто млявим.
      Пробирає гарячковий дрож?
      Був би розум, був би кучерявим!
      22.08.23р.
      P.S. Юро, заміть, я ж першим тебе знову не чіпаю! Ну пишеш кострубаті байстрючки, пиши людям на посміховисько. Я ж навіть їх не коментую, так почитав про себе (бо вголос соромно), погигикав тихцем, потім згадав, що це «майстер-клас», перехрестився і закрив сторінку великого поетичного гуру.
      Отож краще полиш цю дурницю, бо дуель сенсей – поетичний дрищ Юрко нерівноплечно.
      Як тобі мій запас у 30 слів? (але краще не відповідай)!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    236. З поетичного безсоння
      Ранок шукає слово до вірша.
      Ходять кімнатою тихо думки,
      мозок волає: «Спав би ти ліпше!» –
      треба ж нічниці* збирати в роки.
      Як же без цього жити поету?
      З безсоння сотає вічний бальзам.
      Фабула є і нарис сюжету…
      Можна усе. Тільки спати – харам*!
      Так і минають ночі щоночі,
      благословляючи ранки та дні.
      Он і пегасик ледве шепоче:
      «Дайте хоч трохи поспати мені.»
      21.08.23р.
      *Нічниці – безсоння;
      Харам – не можна (табу) в ісламі.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    237. Чернігівське лихо
      Боже Всевишній, де ти?
      Чуєш сирен виття?
      З неба летять ракети,
      відбирати життя.
      Всі ми стали мішенню
      і діти, на жаль, теж.
      Щастя мені би жменю
      і любові без меж.
      Я б воскрешав убитих,
      руки їм цілував.
      Словом можна лічити,
      але тут безсилі слова.
      20.08.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    238. Паморозь
      Із інею одягнеш пектораль,
      вишневий саде, в сіре передгрудня.
      Краса така і затишок у грудях.
      Чи срібло це, чи визрілий кришталь?

      Але хіба тепер у тому суть?
      Сховай мене від метушіння світу.
      Попереду ще і весна, і літо.
      Сьогодні ж я пізнав твою красу.

      Мені здається, зупинився час.
      Нема ні голосінь, ні голослів’я
      розмірено гойдається верхів’я
      і перший сніг тобі співає джаз.
      20.08.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    239. Яблучний Спас*
      Лине журба лелеча,
      яблук і меду смак,
      вже підросла малеча,
      серпень в полях засмаг
      і громовиці стріли
      рідшають край Дніпра…
      Всі розім’яли крила?
      Відлітати пора.
      19.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    240. Обережно! Тут…
      Усюди: Тут люди! Тут діти! Тут…
      По надписах летять снаряди «градів».
      Не брат росія нам – підступний Брут.
      Страшні жнива та присмак зорепадів
      кровицю відчуваю в них людську,
      дитячі сльози, безнадійні втрати.
      Нема кому нести маля бузьку,
      в одній могилі доня спить і мати.
      Чадять в руїнах ще останки мрій
      та догорають у сімейних фото
      і тільки диму чорного сувій
      немов питає: «Росіянин, хто ти?»
      Такий гидкий на смак російський «мир»,
      але є одкровення значно гірші.
      Повів на розстріл бранця бузувір…
      Нема у світі за той «мир» страшніше.
      19.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    241. Передвесняне
      Ще провесінь проталин не зробила,
      дерева не зняли снігів кашкет,
      а вже комарик розправляє крила
      і поміж сосон починає лет.
      Його душа зігріта сонцедаром
      і загадково манить синь небес,
      але та синь ще не горить пожаром
      та, що йому, він не ожив, – воскрес.
      Таке, мабуть, передвесни веління
      коли ти у пориві до мети
      тоді достатньо й граму потепління.
      Отож лети, комарику, лети.
      18.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    242. Бранець ночі
      Вітре, де твої крила?
      Чом став безкрилим, чому не летиш?
      Ніч тебе полонила.
      Бранцю, невже закохався у тиш?
      А які ж були бурі
      зухвалі пориви до вічності…
      Що внівець став похмурим?
      Чи голосом із потойбічності
      озветься до тебе хто?
      Чи пробудить стихію природи
      поета легке перо?
      Невідомо.
      Прокинься.
      Час.
      Лети!
      17.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    243. Ностальгуючим
      А, що тобі столипінські вагони
      де у кутках валялись трупаки?
      Скоти конвойні ржали наче коні,
      пускаючи «по колу» залюбки
      дівчат гарненьких з ворогів народу,
      жіноча їм вже непотрібна честь,
      давали зрідка хліб черствий та воду
      ні чорта не боялись, ні пришесть
      самого Бога. Ера задзеркалля.
      Криваво-красний розвівався стяг.
      А паровоз котився у провалля,
      у прірву попід вивіску – ГУЛАГ.
      16.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    244. Перший сніг
      Захурделить, аж світу не видно.
      У каміні вогонь – оберіг.
      Як сьогодні по-справжньому зимно
      і так затишно в цей першосніг.
      Ще й рубіновий кетяг калини
      поманив нас удвох до вікна…
      Що для щастя потрібно людині? –
      перший сніг і ковточок вина.
      15.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    245. Вогонь Прометея
      Дай нам вогню, безсмертний Прометею,
      хай спопелить двоглавого орла,
      а Стікс несе врагів за течією
      у царство мертвих до нащадків зла.
      Поринь у прю за нашу незалежність,
      даруй нам сил і воїв бережи.
      Під натиском орди устоять вежі,
      земель ми не воліємо чужих.
      Але й своїх без бою не полишим,
      тому вогонь потрібен для борні,
      зішли у поміч нам промінчик лишень,
      для перемогу у страшній війні.
      14.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    246. Просто пізня осінь
      Здається вітер заблукав у парку,
      шматує листя, казиться щосили
      і дотліває вогником цигарки
      осінній вечір на дніпрових схилах.
      Деінде зорі протирають очі,
      пташиний вереск у пітьмі стихає,
      а небо до розваг нічних охоче
      важкі штовхає хмари небокраєм.
      Ще мить і защемить, і заголосить,
      рясним дощем поллється на бруківку,
      а вітер вербам видирає коси
      й жбурляє жовтопряддя на долівку…
      Така погода. Просто пізня осінь.
      13.08.23р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    247. Теперішні цінності
      «Ай так щастя, ви мої хороші,
      грієте і тішите мене…» –
      чинодрал цінує тільки гроші
      та казну народну справно жне.
      Врожаї сьогодні слава богу,
      бо монетний не стихає дзвін.
      Татусеві виросла підмога,
      в крісло прокурора мітить син.
      Треба ще у суд ввібгати доню.
      Бо куди ж без рішення судді?
      А до чого чешеться долоня?
      Грошики не пахнуть і брудні.
      – А гріхи?
      – Про що це ви? Благаю!
      Я у цім питанні просто спец!
      Піп відпустить їх і за сараєм,
      як у вас товстезний гаманець.
      12.08.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    248. Слід долоні
      Долоні слід на склі роса не змила.
      Людські перестороги ніпочім.
      Чекаю знову я на тебе, мила,
      лебідкою лети до мене в дім.
      Хай оживе любов у древніх стінах
      і комин дрова хай у стужу їсть…
      Напишеться поема на коліні,
      що ти найкращий та жаданий гість.
      Лети в мій дім, пересуду не бійся,
      від завидків програють геть усі.
      Без крил твоїх нелагідне обійстя.
      Й долоні слід не тане у росі.
      11.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    249. Бути янголом
      Бути янголом просто, треба платтячко доці
      накрохмалити трохи, заплести в косу бант…
      Виникають питання? Не робив цього досі?
      Ти не бійся і спробуй. Бач, ти маєш талант.
      Завтра вереснем буде зранку дихати школа,
      задощить трохи небо і букетів ріка.
      А красиво, як всюди, подивися довкола,
      шкільне свято заждалось переливу дзвінка.
      Першачки защебечуть, вперше сядуть за парти,
      їх чекає абетка, пісня миру луна…
      гарний день вересневий всюди радість і жарти…
      Бути янголом просто і непросто – війна.
      10.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    250. Падальщик
      Стерв’ятником, здається, бути просто –
      торгуєш Честю на чужій землі.
      Кривавий слід веде із дев’яностих
      до вовчих ям на проросійськім тлі.
      У ямах тих і Стус, і Симоненко…
      А ще скількох схороните у них?
      Ти просто користуєшся моментом,
      а це великий, навіть, смертний гріх.
      Та падальщику Совісті не йняти
      і Бога легко зрадить і Батьків.
      Далеко він коли, гримлять гармати.
      І поруч йде із полчищем катів.
      09.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    251. Чортоязиччя

      Чорти московські сплять і бачать,
      як проростає їх язик.
      Сьогодні ця війна, козаче,
      важливіша за ту, що звик.
      Бо зникне мова, щезнуть люди,
      повимре плем’я козаків…
      Осики кіл убий у груди
      чортоязичників-рабів.
      На те хай буде Божа ласка,
      бо триста літ іде війна.
      Пора зірвати звіру маску
      під нею – ірод, сатана.
      Звільни себе сьогодні, брате,
      це, як ніколи нині тре…
      не буде ворог воювати,
      коли москальщина помре.
      09.08.23р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    252. Лавандове поле
      На полі лавандовім жиє* вічність,
      така ж прекрасна і такого ж кольору,
      як саме поле, що дарує свіжість
      сонцем випаленому, жаркому вітру
      наповнюючи його ароматом
      чимось схожим із пахощами дитинства,
      боюся ворухнутися, щоб раптом
      не зректися неземного блаженства,
      яке приносить колоритний колір,
      у цьому є щось магічне та незриме
      я такого не відчував ніколи.
      Ну, здрастуй, Криме, наш Український Криме.
      08.08.23р.
      *Жиє – живе.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    253. Юрковата бикує (ХХІІ)
      Майструн свої стругає байстрючки
      ні ритміки, ні розміру, ні рими…
      Не вірші – кострубаті пацюки.
      Та пописун гордиться надто ними.
      Юрко, ти поетичний рукоблуд!
      Не псуй душі безгрішної паперу.
      ПееМ тут бачив й нетаких зануд
      і серед них далеко ти не первий.
      Такий собі піїт середнячок
      серед останніх тіл дивізіонну.
      Летить у світ Юрковий байстючок…
      Плюсується до римача притону.
      08.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    254. Юрковата бикує (ХХІ)
      Іди, хвазанчик, покормлю з руки
      чи вищипаю твій павичий хвіст.
      Сьогодні в небі склалися зірки,
      що птицю можна їсти навіть в піст.
      Сміливіше, давай, вперед, Юрко!
      З тобою Муза, здиблений Пегас…
      від Юри тільки чути: «Ко-ко-ко…
      Ідіть всі геть, сьогодні не до вас!
      У мене є коряві два рядки,
      про Соболя довічний плагіат
      його процитував я навпаки
      я мислі поетичний надгігант…» –

      Дивлюсь на лоба: «Юро, де твій чуб?» –
      Здається, то Сушко тебе поскуб.
      01.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    255. Травневий спогад
      Травень лежав у травах,
      пив краплини роси.
      Догорала заграва,
      де пташок голоси.
      Ув акації цвіті
      потонув цілий світ.
      І легесенький вітер
      заблудився між віт.
      Ранок був це чи вечір?
      Та хіба діло, втім.
      В клекотінні лелечім,
      травень зорям радів.
      07.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    256. Бориса і Гліба
      Дорога в осінь ледь помітна.
      І наче день, і наче юнь,
      і наче вчора квітнув квітень,
      а вже епохами відлунь
      круки злітаються до церкви
      і холод віддає земля.
      Чи можем з пам’яті ми стерти
      вогонь, що душу спопеля.
      06.08.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    257. Круїзний лайнер
      Зійшла нанівець у пошуках
      своєї дитини.
      Молитву читає пошепки:
      «Боже, врятуй сина.» –
      Було це, кажуть, у Грузії,
      Чечні, Україні…
      Люди! Не стройте ілюзії:
      «Боже, врятуй сина!» –
      Холодно, Господи, холодно
      у безіменній могилі…
      Як вам живеться? Не соромно?,
      пані Зурабішвілі.
      05.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    258. День літа
      Дозріє аґрус на колючих вітах
      і половина літа промайне.
      Радіють сонцю та світанкам квіти
      і ліпотою радують мене.
      Старезний світ щодня у свіжих шатах
      іде кудись неспішно через сад.
      Для нього просто день один не втрата,
      але за днем сумує вертоград.
      А плесо неба розлилося синім
      й мені здається я у нім пливу…
      Отак спливає й літечко по днині.
      Це сон такий чи це все наяву.
      05.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    259. Присвята шкарпетці
      Куди ти пропала із пральної?
      Я вже обшукав всю квартиру.
      Проблеми торкнувся нагальної
      й мене по-дорослому штирить.
      Знайду тебе випрану, висушу,
      вкладу в шабатур шифоньєра.
      Хоч ти не нова. Та й не миршава.
      Куди ж ти пропала, холєра?!
      04.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    260. Серпень
      Серпень дозріє димом у городі,
      туманом на оболоні, Персеїдами…
      Сонце стає холоднішим на сході,
      але надвечір випалює своїми флюїдами
      світ Божий, спопеляє безжалісно,
      ніби дуже хоче зігріти землю перед зимою.
      Та чи вийде? Не кажи передчасно,
      що літо вже вигоріло до тла. Воно ще з тобою,
      воно зі мною і з нами… Зачекай.
      Ще вітриська пролунає холодна, безжальна сурма.
      Почне стрімко вичахати небокрай.
      І прийде зима.
      03.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    261. Нехай все збудеться
      Шахеди знов украли сон.
      Чумацький шлях кудись плететься.
      У голові роїться сонм
      думок, що розривають серце.
      Ця ніч різниться від ночей,
      які дарують прохолоду,
      пече, о, як вона пече,
      немов настоянка із глоду.
      Нехай. Перепече воно.
      Пощезнуть постріли гарматні.
      Війна лишиться лиш в кіно.
      А вдома стріне сина мати.
      02.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    262. Влучання
      Чуєш виє швидка?
      Пилу та гару чад.
      Гибель комусь легка.
      Тобі не життя – ад.
      Плаче лелечий дім,
      розбиті пороги…
      Просто сьогодні в нім
      у смерті пологи.
      01.08.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    263. Юроковата бикує (ХХ)
      На сайті знову віддає душком,
      Юрко своє роззявив піддувало…
      У нього винен Соболь чи Сушко,
      що вірш створити розуму не стало.
      Нічого, Юро, напиши есе,
      Про вулицю нахімова в Одесі,
      або, як росіянин пальчик ссе
      (у вас багато спільних інтересів).
      А можна про Світлану & Світлан…
      У тебе ж слово «вищого" зальоту.
      А краще взагалі мовчи, баклан,
      і не сміши до реготу спільноту.
      31.07.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    264. По/барабану
      Під час тривоги треба барабан.
      Без тулумбаса в укритті залячно.
      До вибухів я додаю: бам-бам!
      І дуже владі за ідею вдячний.
      Було раніше стрьомно* так, що аж
      і навіть «Отче наш» не помагало.
      Тепер є сенс, а головне – кураж,
      щораз лечу на крилах до підвалу.
      Молитва під час обстрілу пусте.
      Не вірте у церковні забобони.
      От барабан, скажу вам, саме те.
      Тепер ця річ мені замість ікони.
      Він перемогу справно нам кує.
      І навіть сперечатися не стану.
      Закон для мене і для тебе є.
      А слугам він, на жаль, побарабану.
      31.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    265. Московія
      Долетить і до вас. Ще умиєтесь кров’ю, потвори.
      Запитаєте в Бога чи неба: «За що це нам все?» –
      ви країна рабів, ви держава війни та терору.
      Кровожер у кремлі немовлячу кривавицю ссе.

      Не плекайте надій на безкарність, бо прийде розплата.
      І не Божий судитиме суд вас, а правий, людський.
      Стережися й тремти відсьогодні, убивце та кате,
      бо ти першим порушив завітницю Божу: Не вбий!

      З переповнених плах полетять ваші голови в пекло.
      Та чи схоче прийняти бездушних і ницих тартар?
      Недалеко покута за ваші гріхи, недалеко.
      Розіб’є нехай небо об землю московських почвар.
      30.07.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    266. Юрковата бикує (ХІХ)
      Завелась на сайті …вошка, –
      лисий та підступний паразит.
      Скоро вимагатиме вже гроші
      щоб не висолоплював язик.
      Що робити? Те ніхто не знає.
      Треба, певно, – вій, ану, Сушко!
      Задуши потвору за сараєм!
      Бо, якщо не ти, то вже й ніхто.
      Всунеш йому кому між лопаток,
      Знаком – оклик – по макитрі – бах!
      І тире засунеш на додаток
      де дефіс не справиться ніяк.
      Отака ти поетична дружба
      ми лише лікуєм людям сказ.
      101, 102 хіба, то служби?
      Якщо дурень затесавсь між нас.
      29.07.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    267. Пізня осінь
      Пізня осінь сльози ллє і ллє
      вередує, аж немає спасу.
      Заспокойся. Кожному своє.
      Сонце заглянуло на терасу…
      Й наче народився білий світ,
      пломеніє яблуко Едему,
      ти, підступний змію, дай відвіт:
      плід спокуси вирішив дилему?
      Бо мені здається більше – ні.
      Нам своїх гріхів не зазичати.
      Клени відгоріли у вогні.
      Зве кудись давно померла мати.
      29.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    268. Юрковата бикує (ХVІІІ)
      Цап вселився у Юркову душу,
      як побачить вірша зразу – бе-е!
      Репана влупити хлопу мушу
      маківку нехай компресом тре.
      Хай масує затверділі думи,
      може буде рима хоч яка:
      «Ну давай свою лобешню, дурню!» –
      хлоп у лоба лисого Юрка.
      Аж іскриться, але це на потім.
      Знову ж із відкритих взяв джерел –
      Юрочко, ти родом не із Поті?
      значить ти, дружище мій, – мінгрел?!
      28.07.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    269. Вибори – то святе
      Я не люблю цю сучу владу.
      І попередні не любив.
      За ненажерливість і зраду,
      за те, що чубляться, аби
      урвати пирога побільше,
      хоч кусень вже й не лізе в рот.
      Казати що? – нарід наш грішний.
      Ой, не святий у нас народ.
      Собі таке пообирають,
      що навіть хрестяться чорти
      й тікають геть за небокраї
      з країни, Господи прости.
      Беремо кобзу ми у руки…
      Хотіли жити, як в раю?
      Тоді затягуй: «Ой ви Кру́ки…» –
      про доленьку гірку свою.
      28.07.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    270. Ще трохи
      Тебе зречуться, принесуть в офіру
      та спопелять на капищі богів.
      А я у тебе вірую і вірив,
      у твій довічно лебединий спів.
      Ти ворогові кісткою в горлянці,
      запроданцеві шпичкою в сидні…
      Тебе рятують козаки у шанці,
      чекаєш триста років у борні.
      Ще небагато потерпи, рідненька,
      ось-ось настане вирішальний бій –
      розправить крила Україна-ненька
      й калиною розквітне мова в ній.
      27.07.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    271. Юрковата бикує (ХVІІ)
      Думав, що ухопить бультер’єр.
      Помилився, то московська тойка*
      дзявкотить, заходиться у зойку,
      а мені те все одно тепер.
      От раніше певно б я закляк.
      Розгубився. Що робити далі?
      Накивали б п’ятами сандалі…
      Треба виливали переляк.
      А тепер лякати мене зась.
      Дзявкоти, не дзявкоти ти, шавко,
      якщо маєш в безтолковці вавку.
      Вірно все підмічено, Юрась?
      27.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    272. Казкове
      Коли роса впаде на мальви,
      неначе зійде Божий дух,
      дощу очікуючи сальви,
      передранковий вітер вщух,
      сховався десь у нетрях саду,
      там, де живе старезний Ох…
      Чи знайдуть там вони розраду
      за чаю чашкою удвох?
      Десь так народжується казка
      в якій щасливий епілог.
      Ледь чутно заспівала пташка…
      І Ох старезний враз замовк.
      25.07.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    273. Юрковата бикує (ХVІ)
      «Сьогодні СОНЦЕ ЗАГЛЯНУЛО ВРАНЦІ…»
      Микола Соболь «Коли настає завтра»

      «СОНЦЕ ЗАГЛЯНУЛО у вікна… ВРАНЦІ…»
      Іван Нечуй-Левицький

      «СОНЦЕ ЗАГЛЯНУЛО в хатинне віконце…»
      Григір Тютюнник

      Не задався поетичний батл.
      В Гундарєва рима, як верблюд.
      На тобі, Юрасику, лопату
      не сміши літературний люд.
      Ти й майстерність трохи різні теми,
      хоч і лисий, Юро, в тебе жбан,
      вирішити треба нам дилему –
      хто ж поцупив Григір чи Іван?
      Бо виходить якось однобоко.
      Але ж хтось у когось слово вкрав?
      Певно, друже, ти ще й косоокий.
      Шмарклі краще висякай в рукав.
      24.07.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    274. Коли настає завтра
      «А, як же там де стін нема й будинків,
      а душі – біля Бога, як же там?» –
      ти думаєш частіше наодинці,
      коли приходиш у старенький храм.
      Поставиш свічку, хай собі заплаче,
      зітреш з ікони чи сльозу, чи пил –
      й минає все життя твоє неначе…
      А ти молись, допоки стачить сил.
      Ми всі у Бога бранці та обранці
      шукаємо своє спасіння в нім.
      Сьогодні сонце заглянуло вранці
      у мій маленький, але гожий дім.
      Щасти Вам всім!
      24.07.23р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    275. Джерела
      Із джерела витікає ріка.
      Від храму дверей – віра.
      Дорога до Господа нелегка –
      убий у собі звіра.
      Мова притаманна твоїй землі –
      риса нації, роду.
      Кажуть, євреї бродили в імлі,
      шукаючи свободи.
      Засіяне зло чужим язиком
      наше зріже коріння.
      Історія вас розчавить катком.
      Та майбутнє уб’є покоління.
      23.07.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    276. Юрковата бикує ХV
      Ірже пегас: «Рятуйсь хто може – майстер!» –
      плішивий знову суне напролом,
      тікає із карпатських гір чугайстер,
      кудись драпцюють миші за селом…

      – Я, майстер-клас дивіться всі, як треба,
      на вентилятор кидати лайно…
      Й дивується зросійщена амеба,
      бо лисим лобом пробиває дно.

      Нічого, Юро, і тобі ще буде,
      вже був і ленін, був і вічний жид.
      Таких, як ти забудуть швидко люди,
      а наша ціль – зректись російських гнид.
      22.07.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    277. Досвід
      Коли дозріють полуничні мрії,
      несміло ти натиснеш на дзвінок…
      і серце переповнене надії,
      що щастя поруч, ось воно, за крок.

      Напевно так і пишуться романи,
      і вірші про кохання, і пісні.
      Ілюзія веде самообману
      де завше більше запитань в кінці.

      Переболить, перепече чи пере…
      Та чи важливо відтепер тобі?
      Для себе ти замкнула його двері.
      Для нього розчинилася в юрбі.
      22.07.23р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    278. Юрковата (бикує ХІV)
      Півень кудкудакає на фермі,
      треба, каже, висидіти яйця,
      ти не бійся, Пеця, будеш первий,
      якщо, звісно, Юрі це не вдасться.
      Он диви, старається, мов квочка
      тре руками, дмухає щосили,
      аж задерлась в бідного сорочка,
      розминає бойко свої брили.
      Юрка хлоп дубовий та незламний,
      з плагіатом бореться у мирі.
      А ще, певно, майстер з оригамі.
      Та поет найліпший у сортирі.
      19.07.23р.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    279. Парость
      Вода сточує камінь.
      Не лий з пустого в порожнє.
      Чи є твій дух у храмі,
      Благий, Всемогутній Боже?
      Плаче небо від горя.
      А землю шматує вибух.
      Забагато теорій.
      До сонця тягнеться цибух.
      21.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    280. Після обстрілу
      Коли прилітає знову
      по Одесі чи Харкову
      це тобі, курво, за мову,
      але ж тобі однаково.
      Дрочи на портрет путіна
      він чекає оргазму.
      Та чи відчув ти, яка стіна
      виростає між нами відразу?
      20.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    281. Десь у лісі
      За словом російським приходять російські танки.
      За думкою змосковщеною тягнеться Сандармох.
      Сьогодні перепоховали хлопців останки,
      одна могилка у них була вирита на п’ятьох…
      Класика: руки зв’язані скотчем за спиною,
      зламані пальці, вирвані нігті, постріл у скроню.
      Як важко тепер залишитися людиною.
      Всю волю і біль й ненависть стискаю в долоню.
      В одного в кишені фото лежить скривавлене,
      відрізаний палець на якому була обручка,
      видно різали по-живому, кисть розчавлена…
      І довкола, аж дзумить ця тиша, тиша гнітюча…
      А ти і надалі говори й пиши російською!
      20.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    282. Передосінній настрій
      А журавлі давно летять ув осінь,
      хоч літо ще по-справжньому пече
      та павутинки вицвіле волосся
      сьогодні вперше впало на плече.
      Мені згадались визрілі каштани,
      що вітер обриває із гілок
      у вересня, мабуть, є інші плани,
      бо він стоїть від нас уже за крок.
      Рясні спиває серпень зорепади
      та ллє тумани ближче до ріки
      ти не тривож душі вогнем лампади,
      бо точно так спливають і віки.
      Ще буде ватра бабиного літа
      і гомін снігопаду у саду…
      Але незмінні у планет орбіти,
      на радість нашу, може й на біду.
      19.07.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    283. Юрко бикує ХІІІ
      На північ суне оле́нь,
      а утки летять на йух.
      Вірші читав лисий пень
      про годівнички та пух.
      Вишукуючи плагіат,
      наче собака блоху…
      Юра у нас Ґоліят,
      а не якийся там ху-
      денький борець за Парнас.
      його наділили боги
      силою супроти нас –
      грахвоманів! Ги-ги-ги-ги!
      18.07.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    284. З поміченого
      Ранок. Повітря чисте.
      Хоча бракує роси.
      Прокидається місто,
      чути чиїсь голоси.
      Перегомін трамваїв
      десь на розі ДЕПО.
      Птах заспівав у гаї
      та чи почує хто?
      Ми стали надто черствими.
      18.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    285. Юрко бикує ХІІ
      «Геніальність» Юри очевидна
      в хід уже пішов і Окуджава.
      От скажіть, хіба другим не видно
      на всю безтолковку в Юри вава?
      Ніби і підкований на коми
      й мови, не веди до логопеда
      і з Юрком ми зовсім не знайомі…
      влип, дурбецел, так йому і треба.
      А тепер послухай, сучий сину,
      не буксуй на українську мову!
      Намасти макітру свою слиной…
      все, блищить! Закінчена розмова.
      17.07.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    286. Вічне питання
      Шукає сад роси напитись,
      а ніч ні краплі не дає.
      Нема сузір’я Афродіти,
      але таки кохання є.

      Воно не кожному відомо,
      комусь являється у снах,
      ця таємнича підсвідомість,
      де серце б’ється ніби птах.

      Пережурись любов’ю, небо,
      переплетися у мені.
      Одне людині знати треба
      в неї закохані чи ні.
      17.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    287. Юрко бикує ХІ
      – На тобі божественний нектар,
      намасти на чуба, буде розум… –
      у Юрка неоціненний дар,
      як не вірш спартолити, то прозу.
      – Я не можу, чуб у мене йок!
      Бачиш лиса, як коліно кеба?
      – Та нічого страшного, Юрок,
      і такі країні дуже треба!
      Кажуть головне, що є язик,
      бо без нього не в москву не в Київ…
      Ну, давай новий, Юрасик, вжик,
      якщо розум до кінця не виїв.
      16.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    288. Звіробій
      Нарву звіробою на зиму.
      Щоб літом пахкотіла хата.

      Коли село затягне димом
      холодна хуга та цибата,
      шукатиме собі офіри,
      йдучи заметеним опіллям,
      тікатимуть від неї звірі…
      я чаю заварю із зіллям.

      Пахке сьогодні різнотрав’я.
      Сніжиться білою габою.
      Ми чаюватимем до травня…

      Нарву на зиму звіробою.
      16.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    289. Юрко бикує Х
      Спокійно, Юро, не сміти словами,
      за це медалі точно не дадуть.
      Якщо вже побратався з москалями,
      то хоч лапші не вішай людям тут.
      Хоча мені далеко до месії,
      але згадався вираз ось такий –
      на цій планеті всіх впердє – росія,
      двоглава курка і зелений змій.
      Шляхетності до москалів не маю
      і серце наче зовсім не тверде,
      дивися, як ідеш до небокраю,
      щоб ти не опинився теж впердє.
      15.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    290. Зневір’я
      До вчора дороги немає.
      Хмари і мла, і пам'ять.
      Бачиш? – Пташина зграя
      там душі людські палять
      і прахом встеляють шлях,
      рветься вітер у груди…
      замерзли слова на устах:
      Люди, ну, що ж ми, Люди!
      Та чи люди Ми?
      15.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    291. Юрко бикує ІХ
      Єдрьон-батон, які великі люди!
      Вам чолобитну стукнути чи ні?
      А може піднести Вам щось на блюді,
      як носять у російському кіні?
      Не хочете? Наїлися? Такої!
      А вчора ж клявся: «Мой язык велик!» –
      Не маєш, Юро, гідності людської,
      у холуях ти, певно, жити звик.
      15.07.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    292. Петра і Павла
      Петра і Павла – половина літа.
      Розріже небо блискавка навпі́л.
      Я не шукав цьогоріч Іванцвіту*,
      лише дивився на невтомних бджіл.
      Мовчав про все. Але про все не змовчиш.
      Скільки до Бога йде невинних душ.
      Та з кожним днем стають темніші ночі
      й спиває спека воду із калюж.
      Чи висотаю Божих днів нектару?
      Хіба хто знає долю наперед?
      Переживу любов Творця і кару
      та чи пізнаю сутності секрет.
      14.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    293. Трохи про Совість
      Мовчала і «Шевченкова просвіта»,
      за мову не вступився геть ніхто.
      Звучить російська. Чьтокає розкуто
      і цокотить московським язиком.
      А ми мовчим. Мовчати дуже зручно
      (не наживеш ніколи ворогів).
      А ще б’ємо себе у груди гучно
      із криком – ми не нація рабів.
      Ми не раби, так, – мовчуни, не більше.
      І замоливши у церквах гріхи,
      складемо про любов до мови вірші.
      Але, як треба, то німі й глухі.
      13.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    294. Юрко бикує VIII
      Заричало телятко, аж страшно:
      «Я тепер не бичок, а зла рись!» –
      Ну, звичайно ти – рись, сіромашний,
      на пігулочку, Юро, лічись.
      13.07.23р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    295. Світанкова сила
      Сила світанку. Ви відчували неї?
      Коли природа ледь-ледь ворушить лист,
      а сонця проміння красою Психеї
      хиткий будує поміж світами міст
      і ти стоїш, тремтиш, розуміючи те,
      що від тебе нічого не залежить.
      І найбільше заповнене саме пусте.
      Твоє пізнання виходить за межі…
      А ти вдихаєш і вдихаєш новий день,
      отримуючи насолоду ранку.
      Хтось назве це – молитвою, хтось скаже – дзен…
      Але тебе не турбує те на Всесвіту ґанку.
      12.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    296. Юрко бикує VII
      Куди нам всім до Гундарєва Юри?
      Там Пушкін чимось по чолу водив.
      Сидить, немов свиня серед баюри,
      висмоктує з лайна свої труди.
      Сей коржик благовонний з-під корови,
      а це наклав, здається, дикий кнур…
      ну, що ж мазну лайном строку Сушкові
      та Соболю ще пару партитур.
      Воно нічого, як дурне та хитре,
      можливо те природа не збагне,
      що робиться у Юриній макітрі,
      погано коли хитре та дурне.
      Мабуть, потрібно трохи допомоги,
      галантності повчити та манер.
      Не всі ми, Юро, наче «чорні вдови».
      А слово – чимось – то банально – …
      (доримуй сам).
      12.07.23р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    297. Юрко бикує VI
      Напікає сонечко макитру,
      геніальна мисль завжди туга,
      треба, певно, бахнути півлітру
      і подзявкотіти на Сушка…
      Голосок прорізався шонада,
      майстер слова я не пустозвон,
      на, читай, ПееМівська громадо,
      що з «талантом» робить самогон.
      Ось воно яке питво «Три гички» –
      випив і відразу як лєпард!
      Ну, колего, тре міняти звички,
      бо поганий з тебе авангард.
      11.07.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    298. Розставання
      А треба йти. Так сильно треба йти.
      Хіба ти хочеш? Мусиш, мусиш, мусиш…
      В окопах сплять натомлені брати,
      війна іде, вона довіку в русі.

      А ти завмер, ще мить, ще мить, ще мить…
      нагледітися на дітей, ще трохи…
      у грудях так забилось, аж щемить,
      така страшна і нам зійшла епоха.

      Малеча спить, не торсай, не буди,
      ще буде день, а він світліше ночі.
      Мені пора, до вас іду, брати,
      а серце від дітей іти не хоче.
      11.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    299. Світанок
      Зашарілося сонце над садом
      та ще роси холодні стоять.
      Ми з тобою за столика сядем,
      де росте віковий виноград.
      П’є туман із ранкового глека
      оболонь й кучерявій вербі
      щось клекоче про ранок лелека
      у довічно пташиній журбі.
      Чи бувають де кращі світанки?
      Після жнив оживили ріллю.
      І тому на душі стає п’янко
      й Україну безмежно люблю.
      10.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    300. Ні хвоста, ні луски

      Ранок для рибалки – дар богів.
      Поки бачать сни ліниві люди,
      нарибалю коропів, линів…
      у дружини рибне свято буде.

      Відсьогодні сало їсти зась!
      Жерти смалець гребають араби.
      Інша справа з озера карась,
      он йому виспівують як жаби.

      Треба розмочити, не клює,
      дістаю із торби веселуху,
      що поробиш, кожному своє,
      на гачок вчепив для риби муху.

      Повторяю знову ритуал,
      але кажуть рибка любить трійцю…
      пам’ятаю: сонечко… астрал…
      …і русалку я держу за цицю.

      П’є комарик смертоносну кров,
      комашині теж смакує трунок.
      Під обід додому ледь дійшов,
      не приніс ні риби, ані вудок.
      09.07.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    301. УПЦ
      Пригріли змія на своїй землі,
      а він пустив церковні метастази,
      не вигнати російської зарази,
      зродилося попів, неначе тлі…
      Зжирають Україну – сарана
      і не гидують ні душі, ні плоті,
      збраталися з ордою на болоті,
      а де москва, там буде і війна.
      Та не сприймаю віру я чужу.
      І капищ їх по духу не сприймаю.
      Не матимуть вони ключів од раю.
      Бо сіяли й збиратимуть – олжу.
      08.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    302. Тихий дощ
      Який сьогодні тихий дощ
      і теплий-теплий, наче літо,
      із неба сипле оксамитом,
      змиваючи пилюгу сош,
      перекликається громами
      геть відсиріле небо з нами
      і голубів зігнало з площ,
      птахи забились на піддашок
      не виманити хлібом пташок…
      у цей прекрасний, теплий дощ.
      07.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    303. Юрко бикує V
      – Куди ти сунеш?
      Віра!
      Майна… –
      бух!!!
      Тобі ж казали, лисий пень, лівіше!
      Приблизно так не покладая рук
      Юрко складає «геніальні» вірші.
      Заходиться на болотах гусак,
      пегас зі сміху на собі рве чуба.
      Дурніших світ не бачив ще писак.
      Старався Юрій та не сталось чуда.
      Обхезався почьотний журналіст.
      Почухай краще досхочу макитру.
      Закінчую. Бо гріх великий в піст…
      Іди, маленький, шмарклі тобі витру.
      06.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    304. Десь північніше столиці
      Намастили жовто-синього
      де потрібно і де ні.
      Говорила мати синові –
      це мої останні дні.
      Пролетіли понад кручею
      грізні птиці, хижаки.
      І лісами – Блиставицею –
      черепахи з криці йшли…
      Тягнуться окопи шрамами
      до столиці ряд у ряд.
      Мамо, чи живі Ви? Мамочко! –
      з-під землі зове солдат.
      Залишився він під Бучею.
      Там його останній бій.
      Птаха з неба збив могутнього,
      в кіптю загорнув сувій.
      Побратими не угледіли,
      як присипала земля.
      І душа волає лебедем:
      «Мамо, мамочко моя»!
      05.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    305. Прокидайся, пора
      Гірчить полином доля України.
      На смертнім одрі полягли сини.
      Харон вантажить душами човни,
      оці усі з «Веселої долини»*…

      Чортополохом не відгониш біса,
      сипни у люльку краще кріпаку,
      ти бачив стільки лиха на віку…
      з якого ж ти, скажи, козаче, тіста?

      Звели ми рідну мову в курвослів’я,
      а Київ захворів на чьто та гьдє
      і це поваги нам не додає…
      якесь одне суцільне божевілля.

      Примножиш слово, сиплються прокльони
      і прибивають душу до хреста –
      проти попа московського постав…
      ще й наплював на леніна закони.

      Та час прийшов розвіятись дурману.
      Вже й перший промінь пробиває млу.
      Ти не загинув, друже, ти – поснув…
      веди людей на світло із омани.
      Пора.
      04.07.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    306. Юрко бикує ІV
      У Юри язичьок, як порнокуб*!
      Тут навіть Саша Грей* безсила зовсім.
      Йому б відкрити в Києві гей-клуб.
      Та, мабуть, мізки випали з волоссям.
      А ще дістало люте Соболя,
      гризе куди сильніше за пітбуля,
      відписувався тільки voilà*,
      під носом завжди майоріла дуля.
      Я зазвичай поради не даю,
      але тобі прошепочу на вушко:
      полиш брикатись витівку свою!
      Для мене ти не геній – журнашлюшка.
      01.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    307. Липень
      Пишнотрав’я, буйноквіття…
      липень із руки легкої
      напоїв зірок суцвіття
      світанковою росою.
      В небі ожила заграва,
      заспівала перша пташка,
      п’є вологу в густих травах
      всім усміхнена ромашка…
      Цю ранкову диво-казку
      я колись уздрів у лузі,
      якщо маєш Божу ласку
      й ти її уздріти в змозі
      01.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    308. Юрко бикує ІІІ
      У Юри українська мова фсьо.
      Її хватило «генію» на вірша.
      Ну, що поробиш Юрчик не Басьо.
      Лабаю, каже, язиком не гірше.
      Язик універсальна дуже річ.
      Він може по бумазі чи по попі…
      А мова українська – темна ніч.
      Не вірите? Читайте гороскопи!
      Микола народився в рік бика
      (ці дані із відкритих брав джерел)
      Юрко ж… листає гороскоп рука –
      у рік кози, виходить він – козел!
      Нікого наче не образив я?
      Усе по Честі та по гороскопу!
      Ну, вибач, Юро, випливла – свиня.
      Пришлеш «дарунка», підеш точно в жо…!
      01.07.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    309. Осінній нарис
      Холодні світанки коли, аж біліє роса
      і павутина літати властивість втрачає,
      сильніше тяжіють налиті свинцем небеса
      й останні птахи юрбляться зібравшись у зграї.
      Пора покидати улюблені серцю краї.
      Чи пахне так щось, як небо твоє, Батьківщино?
      Стоять у журбі в позолоту одіті гаї
      та приміряють берізки з туманів хустини.
      Порину у спогади, стане тепліше душі.
      Вже і озимі земля від морозу ховає.
      От-от прийде зима у білім своїм кунтуші,
      опісля ж настане пора квітневого раю…
      30.06.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    310. Юрко бикує ІІ
      Аз єсьм поет! Незгодні? Геть до лісу!
      Пишу Миколі гнівного листа
      і черепуху потираю лису,
      аж шмарклі набігають на уста.
      Бо ця, лошара, «майстра» зобіжає,
      але чи знає недотепа він,
      із класиками я гуляю гаєм,
      мій рівень вірша навіть не для Лін.
      Мої труди, то витвори мистецтва.
      Куди тут віршомазам на ПееМ?
      Як не душею напишу, так серцем.
      А нині йду за руZZким кораблем.
      29.06.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    311. Сурб-Хач*
      І
      Коли упав ченець останній
      від рук червоного терору
      зросло там дерево бажання,
      дорогою, що йде угору
      і я вплітавши свою стрічку,
      не усвідомлював напевне,
      у храмі запалає свічка
      і заговорять стіни древні.
      ІІ
      У день жаркий, в Старому Кри́му,
      я повернувся до Сурб-Хача
      де джерело стікає з ринви
      й вода холодна ніби плаче,
      про пережите лихоліття
      (а ще ж переживе, ой, Боже)
      біди, на жаль, у білім світі
      на всі віки, з лихвою схоже.

      Зі мною говорили стіни
      про все, що бачили і чули,
      не всім розчулиться каміння
      про сьогодення та минуле,
      як вражі стримували стріли,
      терпіли вдачі та невдачі…
      а ще про вічність гомоніли
      в вірменській пу́стині – Сурб-Хачі.
      29.06.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    312. Сезон дощів
      Сезон дощів, природній амаретто,
      це літо не дарує надто див,
      грозою небо грається уперто,
      такий тепер у червня наратив.

      Свинцеві хмари обкладають місто,
      сиріє день, сіріє його тло
      і тільки вишні радують намистом,
      відсвічуються в олов’яне скло.

      Мов промінці великого світила
      і не знайти яскравіших вогнів.
      ...А пам’ятаєш, вишні як любили
      ми на канапі у сезон дощів…
      28.06.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    313. Пані
      Вона була сумна і трішки п’яна
      від липи цвіту, може й від вина
      така смілива, витончена пані,
      фланірувала площею сама.
      У її косах заблудився легіт
      і несміливо доторкнувся пліч
      і, аж завмер, мені здавалось, всесвіт,
      бо скільки тут спокус і протиріч.
      Але ніколи пані не збагнути,
      що десь комусь пече нестерпний жар.
      Напитись тої чарівної рути
      та щезнути у відблиску Стожар.
      27.06.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    314. Відповідь на Юрко бикує
      Щодо Лучано думаю, що ні.
      Який там Паваротті з русофіла?
      Коли язик в російському лайні
      і те, що ззаду трохи пригоріло,
      то, Юро, дуже сильно не бикуй
      таким маршрут прописано одвіку –
      іди ти, любий друже, ***!
      для мене ти - зросійщена каліка.
      27.06.23р.

      /оригінал/

      Миколі Соболю

      «Я ж його попереджав!»
      Микола Соболь

      «Я ж його попереджав!» -
      Соболь грізно всім сказав.
      Налякали -
      аж до калу!
      Вибачайте, до вокалу…
      Що мені всі ці погрози,
      Карабаси й Барбаросси?
      Я співатиму звичайно,
      як божественний Лучано.

      Автор: Юрій Гундарєв
      2023 рік



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    315. Батько
      Як дичавіла «Прима» зранку,
      давила горло, аж до кашлю,
      а дим в’їдався у горлянку,
      і місяць лютий скалив пащу.

      Сів біля грубки на ослінчик,
      дістав із торбочки кресало…
      як перший спалахнув промінчик,
      то заспівало й піддувало.

      На вулиці казився скипень,
      русло Дніпра скувала крига,
      на грубці грівся чай із липи
      та настрій підіймала книга.

      І зігрівала тілогрійка,
      бо ще тепло не йшло від пічки…
      і тільки «Прима», як злодійка,
      давила й дерла горло звично.
      23.06.23р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    316. Хвіртка
      Ця хвіртка стара, мов життя,
      її пам’ятаю з дитинства
      і кожен у пам’яті цвях,
      які рахував, як дивився
      на заржавілі завіси
      вони ще, здається, із кузні,
      хто на них хвіртку повісив?
      уже й не так важливо, друзі,
      буває заскрипить вночі,
      аж серце закляне від страху,
      ідуть куцаки-космачі…
      але наступає ранок.
      22.06.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    317. Проста любов
      Немає снів, не маю слів,
      вірші пісні, немов проскура
      і Богородиця похмура
      зібрала виварку гріхів
      й несе тепер на Божий суд,
      не відмолити нині й крихти,
      яке повітря чисте-чисте
      і злякано чекає люд.

      Чи визнаю свою вину?
      Та звісно – так, бо я – людина
      і полюбивши Україну,
      лишився спокою і сну.
      У ній вмираю кожну мить,
      коли так хоче жити тіло,
      молю до Господа несміло
      за Україну, бо болить.
      21.06.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    318. Перша філіжанка чаю
      Ранковий чай, солодкий, наче тиша,
      терпкий-терпкий, як перший плід хурми.
      Коли ще вітер хмари не колише
      і янголи не ляскають крильми,
      смакую ним під розсип зорепадів,
      під тихохід невтомних дзиґарів,
      шикуються планети у параді
      й вітрила ждуть на подихи вітрів.
      А, що мені до метушіння світу?
      До аксіом чи теорем буття?
      По вінця наливаю оксамиту
      й куштую неповторний смак життя.
      19.06.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    319. Наука артефактів
      Історія – єдиний аргумент
      і артефакт історія єдиний,
      що може напоумити людину,
      або зламати в будь-який момент.

      Історії боялися кати,
      заламували комуняки руки,
      звели її у список лженауки,
      щоб досягти кривавої мети.

      Але вона повстала проти них,
      бо правда легко переверне гори,
      як скриня відкривається Пандори,
      сильніше б’є минулого батіг.

      Сьогодні її ера золота.
      Не треба тут пророків і месії,
      щоб долю передбачити росії –
      з болота вийшла й втоне в болотах.
      16.06.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    320. Нічні роздуми
      Чатую ніч. Чи долетить, чи ні?
      Одеса, Кропивницький у вогні…
      росія рясно розсипає біди́,
      на Київ суне полчище «шахідів»…
      Бі́ди та горя із лихвою жбан.
      Ти ж пишеш московитською, баран,
      через таких, не можеш ти не знати,
      над вбитим сином, заволає мати.
      Але в тобі ні граму каяття.
      Заплакало зґвалтоване дитя.
      Не втішилися зґвалтуванням юди
      та годівниці* вирізали груди
      й сміялися убивці від душі…
      А ти пиши російською, пиши.
      15.06.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    321. Смолоскип
      Смолоскипи розріджують млу
      та пробуджують душі людей.
      Батьківщина у чорнім диму
      вирви серце своє із грудей,
      час тобі на голгофу зійти,
      укріпитись у вірі пора,
      догорають кремлівські мости,
      подихає російська мара.
      Дух козацтва сьогодні воскрес,
      рви кайдани, берись за меча,
      і звитяжця неси святий хрест
      на змужнілих у битвах плечах.
      14.06.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    322. Каховка
      Принишкнув світ. А після стався вибух.
      Й пішла вода вбивати все живе.
      Смерть тютюном наповнювала цибух.
      Дніпро сказився, стогне, аж реве…
      А, що москаль? Із пафосом дивився,
      як тоне степ у вирі водянім,
      ще повилазять очі тобі, вбивця,
      й згадаєш Божу заповідь – не вбий!
      Та буде пізно, буде надто пізно
      звізда кремля тебе не вбереже.
      Уже стоїть на злеті птах залізний
      і срібна куля зроблена уже.
      11.06.23р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    323. Укриття
      Ця ніч довжезна, мов життя.
      Підвалу морок непідкупний.
      На вході надпис – «Укриття» –
      воно відчинене й доступне.
      Такий портал ув інший світ.
      Куди? До пекла чи до раю?
      І тьмава лампа весь софіт.
      Коли це скінчиться? Не знаю.
      Рахуєм вибухи ракет,
      аж стіни тужаться упасти.
      Де вихід із війни тенет?
      Чи стрінеться опісля щастя?
      Перемогли сьогодні зло.
      Із укриття на світ виходим.
      І усвідомлення прийшло –
      життя коротке, наче подих.
      11.06.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    324. Весна
      Побіг кудись перший трамвай,
      каштани запалили свічі,
      а на душі такий розмай,
      весні вдивляюся у вічі,
      воістину прекрасна мить
      і спогади не шелевіють,
      роса сльозинкою бринить
      і пелюсток мете завія.
      10.06.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    325. Ріпка
      Вхопився Онуфрій за хобот Кирила,
      Кирюха за хобот тримає пуйла…
      і скрепи російські толочать щосили,
      стараються, тягнуть, а толку нема.
      І наче обидва давно генерали
      погони під рясою гріють плече.
      Паству до копійки свою обібрали
      та Божу любов здобувають мечем.
      Божок в них єдиний – кривавий месія,
      що сіє мільйони смертей на землі.
      І ти захлинешся у крові, росіє,
      і в світі подохнуть усі москалі.
      09.06.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    326. Півсторічні роздуми
      Лелійте день, можливо це останній.
      Можливо завтра просто вже нема.
      Нехай засяє сонце на світанні,
      хіба важливо літо чи зима.
      Лелійте день, плекайте кожну думку,
      зростіть в собі не руйнача, – творця,
      не досягти у жовчі порятунку
      і не зійти одесную Отця.
      Не нарікай на долю чи недолю,
      Батьків не обирають на землі.
      Коли добром заповнені стодоли
      тоді і душі, наче журавлі.
      09.06.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    327. Ой, кумонько, щастя, або випадок у Хургаді
      – Ой, кума, чи Ви це чули?
      В славнім місті Хургада
      з’їла мо–ля акула
      і тепер вона звізда!
      Неї постять в інтернеті,
      треба ж так, одна лиш мить…
      В президенсткім кабінеті
      уже й орден їй лежить.

      – Ну, брехати я не буду,
      ще не чула цих новин.
      Але знаю, кажуть люди,
      Бог нам шле таких тварин.
      Бо тварини, це не тварі,
      вони нюхом чують лжу.
      Сяде сонечко за хмари,
      я шкарпетки їй зв’яжу.

      Отакі тепер розмови
      в місті нашім чи селі,
      море в кожному любові
      до триклятих мо–алів.
      09.06.23р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    328. А на Парнасі
      Знімаю перед Музою кашкет,
      доземно б’ю чолом їй віншування,
      сьогодні кожен другий в нас поет,
      як не поет, то майстер віршування.
      А мій Пегас комизиться – лошак,
      горбаті рими вибива копитом,
      що напишу не те йому й не так,
      сную серед поетів паразитом.
      У Ліри третій день ПееМеСе
      боюсь до рук перо з чорнилом брати,
      ні вірші не даються, ні есе,
      слова чомусь, мов баранці кошлаті.
      Талантами наситився Парнас,
      а наш народ на хист завжди багатий:
      «Куди бездара сунешся до нас?
      Бери лопату, йди бетон мішати».
      08.06.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    329. Московським каїнам
      Ой, буде лихо, буде лихо і вам,
      росіяни!
      Сказано: «Воздасться усім по ділах!» –
      окаянні.
      З часом змінює навіть найтяжчий гріх –
      прозріння.
      Та небо трощитиме дітей твоїх
      об каміння.
      07.06.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    330. Після обстрілу
      …і стало тихо. Так минула ніч.
      Хвости комет сприймаю за ракети.
      Лети, мій друже вітру, навсібіч
      допоки ще розмиті силуети,
      допоки сонце променем своїм
      нам не відкрило все жахіття ночі
      і стелиться густим туманом дим
      й душа із тіла відлетіти хоче.
      Хай буде день. О, Господи, єси…
      даруй нам людям нерозумним розум
      і поки ми при пам’яті спроси,
      бо прийде час і ми у тебе спросим.
      04.06.23р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    331. Червнева спека
      Здощилося небо,
      упала додолу жара,
      напитися стеблам
      і листю вологи пора,
      гримить недалеко
      і вітер сховався між трав,
      здається, що пекла
      такого ще червень не знав.
      03.06.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    332. Поезія вона така різна
      Віршика пишу про квіточки,
      бо про смерть вкраїнців не гуманно.
      Дітки гинуть? Це все балачки.
      Головне фейсбук, щоб не забанив.
      Цукенберг не бачить цю війну,
      українці плачуть, він сміється.
      Їх москаль жене на чужину,
      б’є багнетом акурат під серце.
      Ну, а дехто голову в кущі –
      я не я і не мої проблеми.
      В землю позалазили хрущі…
      Щось, здається, відійшов від теми.
      02.06.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    333. Коли вбивство не гріх
      Лягай, поспи, поки ракета
      ще не поцілила у дім,
      забулася у сні планета,
      із вікон не клубиться дим.

      Але наразі це недовго
      вже палець тисне кнопку – «Пуск» –
      вищить повітряна тривога,
      зашкалює за двісті пульс…

      …роздує ранок попелище,
      у перший літній день – зима,
      була жаска ракетна хвища
      і двох дітей уже нема.

      Можливо вислів мій жорстокий,
      але, я знаю, не для всіх
      у цей розділений неспокій –
      вбивати росіян не гріх.
      01.06.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    334. Холодне літо
      Літо виплаче очі,
      а мало бути б щасливим.
      Полем йде потороча,
      ущент випалює ниви
      та душі людські косить,
      он мертва лежить лелека…
      Чуєш, росіє, досить!
      І твоя смерть недалеко.
      30.05.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    335. Айстри
      Пора до школи. Айстри зацвіли.
      Туманами укутані світанки.
      Вже віє прохолода від Сули
      та сили набирається слив’янка.
      Передосіннє жевріє тепло
      і довшають із кожним ранком тіні.
      Як швидко літа полум’я стекло,
      перетворившись в сутінки осінні.
      Та квіти ніжно сонечком горять
      і прикрашають класу підвіконня
      яка ж це несказанна благодать.
      А пахнуть айстри, наче перший дзвоник.
      25.05.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    336. Вередун
      Що, маленький йойлик*,
      знову все не так?
      На, візьми смаколик –
      шоколадний птах,
      бачиш, як голівку
      тягне він у вись –
      це дитячі ліки.
      От і весь каприз.
      22.05.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    337. Ніхто не вічний
      Розлуку всім готує час.
      Чи стрінемось десь між зірок?
      Але для кожного із нас
      життя, по суті, – це урок.
      21.05.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    338. Піхота
      Хай замете снігами біль війни.
      Хай затуманить розпачі утрати.
      Лежать у полі мертвими сини,
      не довелось їх матерям стрічати.
      Над ними ще гримить війни салют,
      то міномети сиплють, то гармати…
      зруйнованим ущент стоїть Бахму́т
      та нікуди солдату відступати.
      Кров’ю братів просякнута земля.
      Умита і сльозами їх, і потом.
      Такі жорсткі реалії «нуля».
      Але позицій не здає піхота.
      20.05.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    339. Поза часом
      Поміж минулим і майбутнім
      гартуємося у борні,
      хай ворог сточить зуби кутні,
      клики ж ми вирвемо самі.
      Перестороги ні до чого
      берися, брате, за меча,
      нехай москви горять остроги,
      рубай москальщину з плеча.
      Чи буде гризтись враг беззубим?
      Я твердо впевнений, що ні.
      Шукає він свою погубу
      із нами у своїй війні.
      19.05.22р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    340. Плин часу
      Отак й життя – дмухнеш й нема,
      уже й онуки йдуть до школи,
      на голову мете зима,
      така холодна, як ніколи.
      Вервечкою спливають дні,
      що ефемерні до нестями.
      Чому ж так холодно мені,
      як вірші журяться словами.
      Вже й друзів журавлі зовуть
      кудись у даль, за небокраї…
      і провести в останню путь
      іду. А серце пам'ять крає.
      17.05.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    341. Жук
      «Ану візьми мене до рук.
      Ага! Я так і знав. Боїшся»! –
      погрозливо травневий жук
      випростував маленькі крильця.
      А я від жаху, аж закляк
      така небачена почвара,
      тікати треба та однак,
      наздожене страшна примара.
      Коли з бідою сам на сам
      робити що скажу вам прямо:
      молитись треба небесам
      й горланити щосили – мамо!
      16.05.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    342. Родина
      7 – Я:
      батьки, дружина, я й дитина.
      І мирні небеса над нами.
      Ніхто не обирає Батьківщини,
      вона дарована Богами.
      Свята земля несе дідівську силу,
      праматеринську дарить пісню.
      Посію трави на дніпрових схилах.
      Онукам буде хай опісля.
      А ще нащадкам подарую – слово.
      Ти роду берегиня, – криця –
      найкраща в світі, українська мово,
      така проста й довічно таємнича.
      15.05.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    343. Негрішна
      Хай жевріють словами вірша
      серцеві ритми почуттів.
      Не вір нікому, ти негрішна,
      у цьому грішному житті.
      Іще засяє кольорами
      твоє буденно-сіре тло,
      загояться душевні рани,
      зростеться зламане крило.
      І ти злетиш у чисте небо,
      де стежкою – Чумацький шлях,
      де солов’їний лине щебет,
      де – я кохаю – на устах.
      Чекай його на перепутті,
      так, як умієш тільки ти.
      Назад нічого не вернути.
      Він точно знає куди йти.
      14.05.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    344. Обійми ночі
      Які цупкі обійми ночі
      до ранку спати не дають,
      розпечені уста жіночі,
      волосся зібране у жмут,
      на грудях розквітають вишні
      та зводять з розуму мене…
      З тобою ми у ніч цю грішні.
      Але й вона, на жаль, мине.
      11.05.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    345. Коли закохані
      Куди закоханим спішити
      на тихих вулицях весни?
      Хоч небо сіє дощ крізь сито
      й скриплять від вітру ясени.
      Яке їм діло до погоди?
      Для них існує тільки – тут.
      Яка ж це райська насолода
      травневого дощу салют.
      Це довгождане першогрім’я,
      дай поцілунком пригублю,
      і посадивши на коліна,
      прошепочу, що я люблю.
      10.05.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    346. Дитяча математика
      Закривала нам на зиму мама
      огірки, томати, аличу…
      це була моя дитяча драма.
      Краще б «закатала» – чупа-чупс!
      Дістаєш під рік новий цукерку,
      твоє щастя геть не знає меж,
      дивишся із заздрістю в люстерко
      і її, як цицю неньки ссеш.
      Старший брат від заздрощів дуріє
      і сестра молодша певно теж…
      Отака дитяча ностальгія.
      - Хочеш чапа-чупса?
      - Так, еге ж!
      Я тобі питання ставлю прямо,
      на плечах у тебе голова?
      Як не віриш, запитай у мами –
      п’ять ніяк не ділиться на два.
      07.05.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    347. Така весна
      Така весна, що ніби й не було.
      Бузок ховає зледенілі квіти.
      І небо сіє проросійське зло,
      і не радіють першим зливам діти.
      Бувало й гірше, кажуть, та давно,
      як пізнавали диво – мирний атом.
      Єдинорашське проростало зло,
      яке тепер ми тужимся здолати.
      Не все від Бога, є і навпаки.
      Але чекає нас лиха година.
      Збираються над Києвом круки
      та не помре ніколи Україна.
      07.05.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    348. Домашнє насилля
      Насилля вдома, то довічний біль.
      Скажу вам більше – це родинна драма!
      Питання постає одне: докі́ль
      чоловіків марудитимуть дами?

      У мене друг письменник та митець
      романи пише, створює картини…
      А вчора трохи випив і, капець,
      отримав мокрим віхтем від дружини.

      Зову його на пиво, ні, не йде.
      Здається, хлопу обірвали крила.
      Його жона майстриня з карате!
      А тут перо з пегасиком безсилі.

      Я вже знайшов і діда-відуна,
      але на жаль не сталось парадоксу.
      Не хоче більше ліпший друг вина,
      бере тепер уроки він із боксу.
      06.05.23р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    349. Онук
      Комусь рідня Адам та Єва,
      а я онук Силка Миколи.
      Великими були дерева,
      як не ходив іще до школи.
      Хаток на вулиці з десяток,
      де діточок збиралось трішки,
      увечері ж було за свято
      від білочки мені горішки,
      дідусь приносив із бригади.
      Де стріти він зумів руденьку?
      Коли мою голівку гладив,
      давав іще й цукерок жменьку…
      Чи так було, чи тільки мрево?
      Це не забудеться ніколи.
      Комусь рідня Адам та Єва,
      а я онук – Силка Миколи.
      05.05.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    350. Пекельна ніч
      Уламки ракет і обривки сну
      все, що лишила ся ніч по собі.
      Як довго чекали ми на весну
      та сипало «градом» рясно з орбіт.
      І мрії ховали чорні дими,
      людей хоронила хмура земля,
      ангел убитих обнявши крильми,
      ніби про щось й ні про що розмовляв.
      Розділено все на після та до.
      Можливо це загоїться снами?
      Бачиш, лелека латає гніздо,
      ця перемога буде за нами.
      04.05.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    351. Твій вихід, трубадуре
      Давай-но, трубадуре, дми в трубу
      і пробуди в країні біомаси,
      даруй народу мрію голубу,
      що здешевіють сало і ковба́си…
      Корми їх цім, а охлос хай жує,
      святе святих у них не на Афоні,
      але ж це люди, кожному своє, –
      їм істина – у телемарафоні.
      Чи ти здурів, народе, чи осліп?
      А публіка у нас до болю вперта
      де мови не намажете на хліб,
      телелайно довіку можна жерти.
      03.05.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    352. Ракетний обстріл
      Боже Всевишній, де ти?
      Чи бачать війну твої очі?
      Знову летять ракети,
      дітей убивати охочі.
      Чорні розправив крила,
      голінний цей янгол до плоті,
      кирпа людей косила
      паскудна у неї робота.
      Стіни чорно-червлені
      від вибухів, що прогриміли,
      вовком виють сирени,
      шматує уламками тіло.
      01.05.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    353. Травневі спогади
      Травень спогади колише,
      мов дитя мале,
      у саду розквітли вишні
      батькові, але
      поросла травою стежка,
      дуже поросла
      і барвінкова мережка
      на межі села
      приїжджаю до хатини,
      а вона німа,
      одиноко у ній нині,
      бо батьків нема.
      30.04.23р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    354. Любов це…
      Що буде далі? Я не знаю.
      Фантазії юначих мрій.
      Та насолодою розмаю
      ця сукня вабить, що на ній.
      Цукерочка в тісній обгортці,
      Armani Sì Passione,
      моє навік розбила серце
      тепер воно лише твоє.
      27.04.23р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    355. Уроборос
      Ти знову будеш вірити в богів.
      Й тебе за віру розіпнуть укотре.
      Що не епоха, то спіткає горе,
      немаюче ні меж, ні берегів.

      І тягнеться з тисячоріч ця нить.
      Проходить історичною межею, –
      засипле очі світові олжею,
      як смерть уже зубами цокотить.

      А що богам? Вони до сліз сліпі.
      До горя теж боги, на жаль, незрячі.
      Візьми, мій сину, хрестика на вдачу,
      але ілюзій не будуй собі.

      Коли у прі здолають ворогів
      й наситять небожителів смертями,
      планета ж рясно всіється хрестами –
      ти знову будеш вірити в богів…
      26.04.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    356. Навіяне ніччю
      Світ біліше снігу чи навпаки?
      Але хіба у тому річ?
      Вітер струшує спізнілі думки.
      Отак до нас приходить ніч.
      Бачиш прямує вона навпрошки,
      іде крізь дім і через сад…
      Хмари на небі немов фартушки,
      а поміж ними – зорепад.
      Дивні створіння я бачу в імлі,
      рухається нічний вертеп.
      Чесно? Усі ми гості на землі.
      І тільки серце: геп-геп-геп…
      23.04.23р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    357. То у чому ж питання?
      Питання не у мові, а у людях –
      тепер таке я чую на ПееМ*,
      колотить автор кулаком у груди…
      за спиною ж правиця із ножем.
      Це він учора вбив Мирошниченка*,
      раніше: Стуса, Курбаса, Бузька*…
      але наводить прикладом – Шевченка.
      Позиція таких людей слизька.
      Вони стрічають ворогів хліб-сіллю
      і ручкаються з ними залюбки.
      Це все якесь суцільне божевілля.
      А розповіді про язик – казки.

      Чи плакати такому, чи радіти,
      чиєї ж матері, скажіть, ви діти?
      22.04.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    358. Каштани
      Коли визрівають каштани,
      відкриваються їхні їжачки,
      а небо високе й криштальне
      загляда крізь пожухлі листочки
      чи мряка осіння ще не йде,
      чи справляється сонечко, а ще
      бабине літо і де-не-де
      павоть* вже прагне лягти на плече
      чи просто забутися снами,
      а зовсім недавно кожному дню
      горіли білими свічками,
      підсвічуючи дорогу травню…
      А вже і осінь.
      21.04.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    359. Ліки від безсоння
      Безсоння – це маленька гільйотина
      і ніч її беззмінний ешафот.
      Пульсує кров по стомлених судинах
      і час здається марнота марнот.
      Безжально ранок виїдає очі,
      допоки сонце Боже не зійшло.
      Прогнав свої думки до сну охочі
      та до чернеток прихилив чоло.
      І трави, і пігулки пив та всує,
      бо завжди сон лишався нетривким.
      Ніщо нічниці* краще не лікує
      за віршів недописані рядки.
      20.04.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    360. Найжаданіший шлях
      Чи знаєш ти, трамваю, шлях в дитинство?
      На коліях ще спогади живуть.
      І в пам’яті моїй цвіте намистом
      із мамою в столицю довга путь…

      Туманять роки та не можуть стерти…
      Вагони і нові хоч та чужі.
      Дорогу цю відшукую уперто,
      де жевріють зупинок міражі.

      Мене тут осінь люляє, як неня
      й несе кудись, мов листя на руках…
      Насип мені ще спогадів у жменю,
      якщо не можеш указати шлях.
      20.04.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    361. Поради Юркові
      Лепетала на привозі курка,
      і просила проса чи зерна...
      То так пише "геніальний" Юрка,
      тільки от про що, ніхто не зна.
      Передмова до "Війни і миру"
      далі шмарклі маже на папір...
      Від такого утече і Ліра,
      здичавіє і Пегас мов звір.
      Може поетична кон'юнктура
      з розуму звела його в момент?
      Дам тобі одну пораду, Юро,
      краще йди лопатити цемент.
      19.04.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    362. Геніальність – це просто
      Геніальність, друзі, дуже просто
      написав у по́сті: «Геній – Я!» –
      неважливо ти якого зросту
      головне, щоб лиса голова.
      Натираю маслом черепушку,
      хай засяє, наче божий день.
      Почитайте, що казав нам Пушкін:
      «Мова росіянська – чистий дзен!» –
      українці розуму не мають.
      Звідки це багатство у хохла?
      Тож російська ллється водограєм,
      спалюючи все живе до тла.
      На московській не писати – муки,
      тузає вже й Одін по плечу…
      Дайте олівця мені у руки,
      Ліру із Пегасом задрочу.
      18.04.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    363. Аби писати
      Літери зламались.
      Не лягають в рими.
      Це, напевно, старість.
      Та і дідько з ними.
      Сном міцним поснули
      ямб, хорей і дактиль…
      запитаю в гуглі,
      що це за спектакль.
      Хто з них напартачив
      чи Пегас, чи Ліра?
      Ай, немає значень.
      Напишу верлібра.
      15.04.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    364. Швидкоплин часу
      Тиша доповнює мовчання,
      стократно підсилюючи
      гнітючий настрій. І звичайно
      ти довго шукаєш втечі,
      але шляхи розмили будні
      сіріші твого настрою.
      Хай так буде тільки сьогодні.
      Та й життя не є казкою.
      Розлилось молоко із глека.
      Ти підійди до люстерка
      все, що було уже далеко…
      поглянь – на небі – веселка.
      14.04.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    365. Осіння миттєвість
      Минає ніч і стомлені думки,
      шукають у зорі собі розради,
      ховаючись у нетрях листопаду,
      той у димах заходиться їдких,
      з’їдає листя спале, аж до тла,
      такий тепер ув осені сніданок,
      без остраху туман повзе на ґанок,
      поменшало і світла, і тепла…
      прийшла до нас провидиця зими,
      закоханих кудись із лав зігнала
      і дмуть вітри хурделиці васали…
      А я рахую ночі до весни.
      13.04.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    366. Поетичне перемир’я
      Не хочу поетичних війн.
      Бажаю миру, сонця, тиші…
      Нехай світанку срібний дзвін
      віршовані слова колише.
      Хай сил сповняється поет,
      собі вишукуючи музу,
      канцону пише чи сонет
      з гармонією у союзі.
      І зрадують слова читця,
      і дам розчулять до знемоги…
      Навіщо нам війна оця,
      в якій не буде перемоги.
      12.04.23р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    367. Ой, Юро, краще мовчи!
      Пописун із ретязя зірвався, –
      о! тепер обгавкає усіх!
      Йди копати краще, Юро, шанці
      не бери на свою душу гріх.
      Кожне слово мовою чужою
      прапором на цвинтарі цвіте…
      Твоє ж серце з’їдене іржею,
      але мова, звісно, не про те.
      Не суди і не судимим будеш.
      Але чи відчується вина?
      Блудословлять журнашлюхи всюди
      звідти витікає і війна.
      11.04.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    368. Юрку Гундареву – «неперевершеному» майстру всіх майстрів
      План у Ліри нині ого-го!
      Треба їй і ямби, і хореї…
      Обере крилатий кінь кого?
      А кого відправить до Психеї.
      На горщечку дується Пегас,
      аж очата покидають ніші
      та шкапина справилась нараз –
      Гундарєву Юрі випав віршик.
      Правда Юрка лиже язиком,
      мова щось кебеті не дається.
      Виставив на…те лошаком,
      каже, що поезія від серця.
      11.04.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    369. Петрові батоги
      Дивись, які петрові батоги
      стоять посеред поля синьоокі,
      жарке гуляє літо навкруги,
      джмелі блукають у траві високій,
      буяє різнотрав’я різнобарв…
      Хіба у липні думаєш про осінь?
      Петрові батоги – липневий скарб,
      ковток джерельний у пекельній млості.
      Ви, певно, з неба спили голубінь,
      бо звідки тій лазурі в полі взятись?
      Петрові батоги – небесна синь.
      І вас розквітло просто забагато.
      10.04.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    370. Степове
      Коней розсідлали козаки.
      На багатті куліша відерник.
      День сьогодні випав нелегкий,
      ніч не легше, друже характерник.

      Уночі не спить підступний враг,
      як і ми, чатує насторожі.
      Кожен знає долі бумеранг,
      повернути наче дишель може.

      Набивай у люльку тютюну,
      чуєш, як запахло різнотрав’я…
      Де там спати? Нині не до сну.
      Промайнула нічка до світання.

      На світанку рушимо в похід,
      не ржавіють козаченька лати.
      Степ і степ такий держави схід.
      Нам його сьогодні захищати.
      09.04.23р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    371. Степове
      Коней розсідлали козаки.
      На багатті куліша відерник.
      День сьогодні випав нелегкий,
      ніч не легше, друже характерник.

      Уночі не спить підступний враг,
      як і ми, чатує насторожі.
      Кожен знає долі бумеранг,
      повернути наче дишель може.

      Набивай у люльку тютюну,
      чуєш, як запахло різнотрав’я…
      Де там спати? Нині не до сну.
      Промайнула нічка до світання.

      На світанку рушимо в похід,
      не ржавіють козаченька лати.
      Степ і степ такий держави схід.
      Нам його з тобою захищати.
      09.04.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    372. Великдень
      Іще у печі жар не спав
      і не тікала пріч опара…
      Багато Великодніх справ
      у сивочолого мольфара –
      загомонів Карпатський ліс,
      перекликаються смереки,
      їм вітер вісточку приніс
      з країв невіданих, далеких,
      що вже зготовлено хреста
      й благословення є небесне
      і на стезю ґолґоти став
      той, хто помре за нас й воскресне.
      08.04.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    373. Лебедія
      Лебедем стати, ой, важко,
      вірність не всім дається,
      йди обніму тебе, пташко,
      та пригорну до серця.
      Чому ти сумуєш, мила?
      Вітер холодний зранку…
      замерзлі зігрію крила,
      вкрию тебе серпанком,
      не теплі тепер тумани
      горнуться попід берег.
      Сонце висвічує тьмяно
      де очерету шерех
      лащиться хвиля ранкова,
      ніжиться та радіє.
      Ти чуєш? Лунає знову –
      наших сердець лебедія.
      06.04.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    374. Лебедія
      Лебедем стати, ой, важко,
      вірність не всім дається,
      йди обніму тебе, пташко,
      та пригорну до серця.
      Чому ти сумуєш, мила?
      Вітер холодний зранку…
      замерзлі зігрію крила,
      вкрию тебе серпанком,
      не теплі тепер тумани
      горнуться попід берег.
      Сонце висвічує тьмяно
      де очерету шерех
      лащиться хвиля ранкова,
      ніжиться та радіє.
      Ти чуєш? Лунає знову –
      наших сердець лебедія.
      06.04.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    375. Куди ж ви, діти?
      (диптих)
      І
      Життя – коротка мить.
      А ти билинка в світі.
      О, як же це болить.
      Скажіть, куди ж ви, діти?
      Хто прочитав псалми
      одна дорога – в небо.
      Хай янголи крильми
      врятують од Ереба.
      Непройдені стежки
      позамітає вітер.
      Пішов ти навпрошки…
      Від нас ув інший вимір.
      ІІ
      Нескошені хліба́
      уже ніяк не змелються.
      Посіялась журба.
      Та чи спасе метелиця?

      Тремтить письмо святе.
      Пробач їм, Богородице,
      Трава – переросте –
      людина ж не відродиться.
      05.04.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    376. Вірянам УПЦ
      Глузує Лебідь* із біди держави,
      запроданці у рясах УПЦ
      монастирі загарбали та лаври,
      прикривши це іконою з Творцем.
      Чи бачить Бог наругу й святотатство?
      За волю проливають вої кров,
      а у церквах московське кріпне братство
      й міцнішають обіймища оков.
      Ісус за нас помер й воскрес із мертвих.
      Чи зможеш перевтілитися й ти?
      Скільки смертей потрібно вашій церкві,
      щоб врешті Українцями зрости.
      04.04.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    377. Роздуми з безсоння
      Чи ти шукаєш ніч, чи ніч тебе?
      Одне безсоння знає те напевно.
      Допоки небо ще не голубе
      часу не трать у роздумах даремних.
      Якщо вдивитись, як минає час, –
      стікає непоміченим у прірву,
      ще не зайнявся день, а вже погас
      та жодного із пам'яті не вирву.
      Залистопадить метушіння снів,
      але наразі навіть і не дивно.
      Усе життя весни я так хотів,
      а з кожним днем стає все більше зимно.
      03.04.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    378. Голос лісу
      Затихнути, мов у молитві
      та пралісів почути глас,
      вони кричать несамовито,
      благаючи пощади в нас…
      Але настане час і змовкнуть.
      В полоні хмародряпів-веж
      без кисню скиглитимеш вовком.
      Та чи багато проживеш?
      02.04.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    379. Пізносніжне
      Куди спішиш, спізнілий снігу,
      деревам хочеться тепла,
      уже б леліяти відлигу
      та повернулася зима
      і сіє білосніжні шати
      на перші пуп’янки бузку,
      час абрикосці розцвітати,
      вона ж косицю* боязку
      ховає від вітрів студених
      і від розлючених снігів…
      Та скоро стане все зеленим
      й лунатиме пташиний спів.
      29.03.23р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    380. Державою вбитим Патріотам
      Коли юрма зголосить вирок – Він!
      Й судилище свою відкриє браму…
      Чи хто спитає, а по кому дзвін?
      Тебе не порятують стіни храму.
      Є тільки шлях вперед, на ешафот.
      Видовища і хліб цінили завжди.
      Жадає крові свіжої народ,
      але страшиться, мов чумної правди.
      Своїм життям осяяв людям путь.
      Така, на жаль, гірка ціна свободи.
      Чиновники ще багатьох уб’ють.
      На ешафот нові готують сходи…
      28.03.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    381. Роздуми про життя
      Куди цей шлях? Із дому чи додому?
      Ніхто не скаже. І не знаю я.
      Та з кожним роком додається втоми
      й притягує не небо, а земля.

      А в ній уже і брат, і мати з батьком,
      діди, баби́… рідні́ лежить й рідні́…
      і ляже ще опісля, ой, багацько,
      невтішно від цих роздумів мені.

      Тому ці думи і тривожать душу,
      і не лякають сльози на очах…
      Спитати Бога про єдине мушу –
      куди мене веде життєвий шлях?
      26.03.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    382. Дощове
      Кошлатий дощ, а він таки кошлатий.
      Таких дощів ніколи не стрічав.
      Шибки вмиває пристарілій хаті,
      дзвенить серед торік пожухлих трав.
      Од зимосну пробуджує природу,
      висотує снігів осілий бруд.
      І перший грім йому у нагороду
      грімницею висвічує салют.
      24.03.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    383. Аромат землі
      Я дочекався запаху землі.
      Чи це весна, чи мо́ душі відлига?
      Земля так пахне тільки після снігу…
      Цей аромат приносять на крилі,
      мені здається, з неба чорногузи,
      як роздається клекіт їхній в лузі
      у першому, хиткому ще теплі
      вони знімають перельоту втому:
      «Нарешті, повернулися додому…» –
      я ж дочекався запаху землі.
      23.03.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    384. Любовне фіаско
      Писати вірші треба лиш про секс!
      Бо цей сюжет засмоктує відразу.
      Нашіптує на вухо Ерос текст.
      Та ще й в деталях. Не божок – зараза.

      Її у ліжко укладав раз п’ять,
      і так, і сяк, і впоперек канапи,
      аж зуби вовкогризом цокотять,
      а в нього не громак*, маленька шкапа*.

      Куди ж ти цілив, клятий Купідон?
      Ну, як тобі тепер жіночий вереск?
      Послухай, що таке армагедон!
      Тікають з хати і Амур, і Ерос.

      З бідою хлоп лишився сам на сам,
      і ні тілесних насолод, ні чуда…
      Піду на кухню їсти круасан,
      про секс писати більше я не буду.
      22.03.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    385. Ляк небачений
      Зник інтернет. Хтось ходить по квартирі.
      А двері холодильника – ляп-ляп…
      І лячно так, що, аж дужа у вирій
      зібралася, а я стою, мов цап.
      Якісь ідеї зріють в безтолківці*,
      передчуття ж волає: «Все, біжи!!!» –
      коли не гладить доля по голівці
      повторюйте: «О, Господи! Ежи…» –
      Увірував у всіх богів одразу.
      І чим би все скінчилося хто зна?
      Але почув я рятувальну фразу:
      «Що вилупився, бовдур? Я – жона»!
      21.03.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    386. Осінній наратив
      Ти осені підспівуєш на біс.
      Збираєш листя і до серця тулиш.
      Холодний присмак зледенілих вулиць
      горить вогнем неонових куліс.
      Але не гріє зовсім наші сни.
      Полеміка осінньої погоди
      така ж мінлива, як і ти сьогодні.
      Мені ж чомусь так хочеться весни.
      Уздріти б ще квітневий зорепад,
      від аромату захмеліти вишні,
      дивитися, як хвилі ніч колише
      й шикуються планети на парад…
      Але не в тім сьогоднішня жура,
      що сніг з дощем зливаються у герці
      і оживає у вітрин люстерці,
      що відпустити із життя пора.
      20.03.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    387. Весняночка
      Руслом Дніпра стікає вітер,
      ще день чи два і піде лід,
      сади одягнуть білу митру,
      вже й сніг осів, як смерть поблід,
      передчуття палкого сонця
      йому покою не дає,
      птахи не стримують емоцій…
      зелена яр* бере своє,
      торкнулись води оболоні,
      свої співаючи пісні…
      дивись, кульбабка на осонні
      он, як всміхається весні.
      19.03.23р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    388. Пописунам
      І
      Іди, Пегасе, серце не тривож!
      Бездушному поезія не дасться.
      Любов і кров не рима? Так отож.
      А кров й любов вже рима, от же трясця.
      Пописують душею писуни –
      поетика, на жаль, їм не вказівка,
      Морфей таким приносить рими в сни
      І Ліра любить їх, зрадлива дівка.
      Сидять собі до ночі за столом
      і виливають на папір полову…
      А ми «бездушні» мові б’єм чолом,
      звіряючи до грама кожне слово.
      17.03.23р.
      ІІ
      Поетове чистилище

      Потрусив спільноту наче грушу
      і тепер збираю залюбки
      те, що пишуть писунові душі
      і поетів золоті думки
      тут, Пегасе, ти не допоможеш,
      краще принеси мені саке,
      ці спаплюжать і закони Божі,
      їх таланти можуть й не таке,
      ну-бо наливай по самі вінця,
      нехай ллється навіть через край…
      Крапку ставлю на своїй сторінці.
      А тепер у пекло чи, у рай?
      18.03.23р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    389. Найулюбленіша іграшка
      Купила мама тулумбас
      (люблю його нестямно)
      тепер сусіди кожен раз
      усе, що думають про нас,
      говорять в очі прямо.

      Чомусь мій тато вийшов – кінь
      (вирішую задачку)
      з моїх дитячих розумінь,
      дружина ж татова, прикинь,
      щось схоже на собачку.

      А я? – лоша чи цуценя?
      (Образи повні груди!)
      Якась суцільна чортівня,
      сусідам, аж до скону дня
      я гучно мстити буду!
      16.03.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    390. Запроданці
      Ти міцно спиш. Тебе не мучить Совість.
      Як помелом лабаєш язиком.
      Війна ув Україні випадковість?
      Та ні, шановний(а), це віків прокльон
      за Яр Холодний, за Дніпрові кручі,
      за спалений Батурин, Чигирин…
      Горять сьогодні Маріупіль, Буча…
      і наша мова це одна з причин.
      Тобі сказали: Бог не розуміє,
      бо ти звернувся мовою Батьків!
      Та в моїм серці жевріє надія,
      не зрадимо ми слову козаків.
      Спаплюжено не все іще ордою
      і солов’їна – це одна із веж.
      То ж не молися мовою чужою,
      бо на колінах стоячи помреш!
      15.03.23р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    391. Лячна тиша
      Тепер лякає тиха ніч.
      Таке невтішне сьогодення,
      коли ракет скажений клич
      вже виглядає так буденно,
      наче в улюбленім кіно,
      тільки актори: смерть і відчай
      до ранку зирять у вікно
      шукаючи собі цинічно
      хто піде жертвою до них
      у пошматованій піжамі…
      Лишень збереться хор святих,
      де губи тихо шепчуть: «Мамо…».
      14.03.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    392. Спокуса
      Як тихо плаття падало до ніг
      і порівняти навіть з чим не знаю,
      немов лапатий, невагомий сніг,
      що замітає колії трамвая
      і відсікає нам шляхи назад,
      хмеліє вечір у зірок багатті…
      у біле одягався вертоград
      й тихесенько до ніг спадало плаття…
      13.03.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    393. Спокуса
      Як тихо плаття падало до ніг
      і порівняти навіть з чим не знаю,
      немов лапатий, невагомий сніг,
      що замітає колії трамвая
      і відсікає нам шляхи назад,
      хмеліє вечір у зірок багатті…
      у біле одягався вертоград
      й тихесенько до ніг спадало плаття…
      13.03.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    394. Ілюзія
      Заплющу очі всюди мир і спокій,
      дерева не подзьобані війною,
      метелики снують в траві високій
      і сонце укривається габою,
      довкола пісня солов’їна лине,
      Дніпро б’є мирні у пороги хвилі…
      Розплющу, бачу тільки домовини
      і кимось щойно вириті могили.
      Земля змовчить. Вона наругу стерпить.
      На все, говорять, буде воля Божа…
      Здолати не навчились люди смерті.
      Зате убити дуже просто можуть.
      13.03.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    395. Сумна весна
      Ой, бо, льолі-льолі, що ти плачеш, мила?
      Вітер неспокійний, степовий задме,
      упаде соколик, поламавши крила,
      захурделить з неба снігу макраме –
      біле, наче смерть.

      Устеляє поле, де розквітли маки,
      де сини поснули, де прийшла весна…
      Ой, бо, льолі-льолі, хлопи-гайдамаки,
      випили ви лиха чашу, аж до дна,
      а було ж по вінця.

      Спочивайте з миром, Братики-Герої,
      як роса на сонці згинуть москалі.
      Скільки Бог відміряв, ви тримали зброю,
      вибивали нечисть з рідної землі.
      До останнього подиху.
      09.03.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    396. Поетична думка
      Ранок народжує вірші.
      Ніч спопеляє думки.
      Кажуть – поети всі грішні.
      Хто ж нам дарує рядки?
      Хто нам нашіптує рими?
      Переплітає слова…
      Робиться зримим незриме.
      І неживе ожива.
      Спорити, звісно, не буду.
      Кожен хай думає сам.
      Птахом летить вірш у люди…
      Дякуючи небесам.
      08.03.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    397. Життєдайна сила
      Не знаю чи жура, чи пустка
      торкнула зранку струн душі,
      ще й мла підспівувала хутко:
      «Про смерть пиши, про смерть пиши!» –
      а я пишу живим послання:
      «Кирпатій свашці ти не вір!» –
      там де любов живе й кохання
      помре навіть безсмертний звір.
      07.03.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    398. Вози небесні
      – Ну здрастуй, Возе, де твої воли?
      – Є Волопас, воли ж пішли за обрій…
      Баби казали: «Не було б війни!» –
      але онук до рук бере голоблю,
      і йде у бій, по іншому ніяк,
      границі знову рушить вража сила,
      життя вартує менше за мідяк
      і смерть врагам не жертвує могили,
      гниють у полі, як скажені пси…
      Це навіть не орда прийшла – отара!
      Звезіть тіла у пекло їх, Вози,
      бо душі їхні вже давно в тартарі.
      06.03.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    399. Морелеві мрії
      Заблукали сніжинки у квітні,
      метушаться, мов бджілки між віт,
      віє холод від них непривітний,
      обіймає морелевий квіт,
      розлютилося небо напевно,
      розкидає довкола сніги
      і від білого снігу, аж темно,
      замерзає душа від юги,
      поневолене місто борвієм
      і кишать білосніжні рої…
      а морелька стоїть собі й мріє
      те, що квітень зігріє її.
      05.03.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    400. Тиша зимового парку
      Сумують лави попід снігом
      і тишею хворіє парк,
      лиш темінь розбавляє світлом
      самотньо плачучий ліхтар,
      чекаючи палких цілунків
      і слів жаданих про любов,
      хто скуштував кохання трунку,
      собі у парку знайде схов,
      він збереже їх таємниці,
      таке бувало вже не раз,
      а зараз тільки сніг іскриться,
      танцюючи із вітром вальс.
      04.03.23р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    401. І було напочатку слово…
      У пошуках чи віри, чи любові,
      переконався, тіло – це острог,
      пройшовши шлях, знайшов себе у слові,
      і звірився, що слово дійсно Бог.

      Не блудослов, не кидай слів на вітер,
      все повернеться збільшене в рази,
      ціну вимірюй кожної із літер,
      не висолоплюй без потреб язик.

      У світі, звісно, жити легше грубим,
      такий життя невтішний наратив.
      Та рідне слово тільки тих полюбить,
      його хто безкорисно полюбив.
      03.03.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    402. Найкраща дорога у світі
      Дорога до дитячого садка,
      перетріщали* з доней сотню тем,
      тепер я знаю зачіска яка
      у справжніх, не мультяшних королев.

      Я вивчив мову песиків, котів,
      веселки промінь скуштував на смак,
      для нас лелека в небі клекотів,
      його злякався лютий вовкулак…

      Навчила доня надити як фей,
      зривати мрії, що ростуть в саду,
      притиснувши кульбабку до грудей,
      із нею обруч я за руку йду.

      А сонце підіймається вгорі,
      виблискує ув доньчиних очах…
      з мільйона мною пройдених доріг –
      в житті найкращий – до садочка шлях.
      03.03.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    403. * * *
      Весна –
      це перших пролісків диха́ння
      і переливи ручаїв,
      ще не народжене кохання
      під солов’їний переспів,
      п’янкі мов трунок твої губи
      які смакую до рання,
      співає вітер: любить, любить…
      романтиків усіх весна.
      02.03.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    404. Шлях
      А люди що? Вони живі та грішні,
      хоча життя триває тільки мить,
      гріхів ще не сповідали торішніх,
      а вже новими встигли нагрішить.
      І так живуть, і наче так і треба
      чекають манни, хліба, ковбаси…
      допоки смерть не прийде сухоребра
      і не погасить ув очах яси,
      не відбере всіх постулатів світу
      тебе лишив з Еребом сам на сам.
      Та тільки крайня дата на граніті
      дорогу відкриває в небеса.
      01.03.23р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    405. Російськомовний адепт
      А, що війна? Нехай собі воюють,
      Я сію враже слово, руZький мир…
      до Совісті кричати марно, всує,
      подейкують, що стерпить все папір.

      А люди як? Та чернь мені не рівня,
      московська мова маститься, мов мед.
      А слово ж ранить глибше за каміння
      і навіть б’є страшніш за кулемет.

      Країною йде хвиля емігрантів
      такий собі «братньоросійський» бум.
      Хтось прославляє мову окупанта,
      а хтось її за час війни забув.
      28.02.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    406. Квітневе
      Зашарівся неба виднокрай,
      заблудився в очереті вітер
      і дощу квітневий водограй
      омиває вишні першоцвіти.

      Громовиця суне звіддаля,
      стріл Перун ні грама не жаліє…
      Чуєте, як дихає земля,
      сповнена родючої надії.

      Сповнена думок про врожаї
      і столи накриті обрусами…
      А тепер співають солов’ї
      і гаї вмиваються дощами.
      27.02.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    407. Сім'я митців
                     Моїм друзям
                     Віктору Кучеруку та Галині Сливці
                     до дня презинтації своїх поетичних збіроки                       
                     присвячується:
      Останній шніцель ділиться на двох,
      на пополам пиляють хліба скибу,
      трояндою цвіте чортополох
      коли Пегас постукує у шибу.
      Під вікнами гарцує цей лошак,
      із розуму виходячи помалу,
      на кухні Віктор створює вірша́,
      Галина ж свій дописує у залі…
      Під ранок аж знесилів жеребець
      Поети два це навіть не обуза!
      Тому для поетичних цих сердець
      хай небеса дарують ще і Музу.
      А там уже поділяться митці
      розкинувши свої боки на пледі:
      Галині кінь крилатий у руці,
      а Вікторові – Муза – ніжна леді.
      21.02.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    408. Серпневий трунок
      В першім падолисті,
      у серпневій млості,
      відцвітав любисток,
      зачекавшись осінь,
      задивився в неба
      височінь прозору,
      гладить його стебла
      на зорі Аврора,
      вітер безупинно
      пестить йому коси,
      а розсвіт рубіном
      прикрашає роси…
      не печалься, любий,
      йдемо до Едему…
      …цілувала губи
      ти в саду моєму.
      25.02.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    409. Рік тривалістю у лютий
      Щастя людське, ну де ж ти?
      Наче тебе й не було.
      Чуєш? Летять ракети,
      кров’ю залите чоло,
      кров’ю земля залита,
      он бачиш, парує як
      це, мабуть, кінець світу
      чи тільки небесний знак.

      Чесно скажу, не знаю,
      бо не дивлюся туди,
      дайте ключі від раю,
      хочу в Едемські сади,
      хочу світлого неба
      та рясно сіється тьма –
      вічний морок ереба,
      Божого царства катма.

      Може ковточок віри
      врятує, а може й ні,
      тирло страшного звіра
      якось наснилось мені
      ті божевільні очі
      де часу втрачено лік…
      Звір повторити хоче –
      лютий тривалістю в рік.
      24.02.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    410. 23 лютого день ЗаСРанців
      Сьогодні день ґвалтівників та вбивць
      на болотах вся нечисть при параді
      читається в юрмі тупеньких лиць
      маніакально-дуркувата радість
      за безліч поґвалтованих дітей,
      за вирізьблену «Zет» на жінки спині…
      сказати можу посеред свиней,
      ви, найогидніші російські свині
      в мундирах камерального зразка
      вони пройшли гріхопадінь етапи
      і хоч життя дорога нетривка
      та всім вже остобісіли кацапи.
      23.02.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    411. Із нічного життя
      Ніч дратує звуками,
      аж мурахи по шкірі
      точними науками
      щось не тхне у квартирі,
      ляпну холодильника
      я щосили дверима,
      духи морозильника
      утікають нестримно,
      розлетілись привиди
      урізнобіч щомочі,
      певно, час поснідати…
      і так щоночі.
      22.02.23р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    412. Останній снігопад зими
      Сніг замітає околиці,
      мабуть, не скоро весна.
      Лютий борвієві молиться
      і підливає вина.
      В кожнім промовленім тостові
      я відчуваю печаль,
      а захмелілому гостеві
      снігу ні граму не жаль.
      Сядем пліч-о-пліч, любов моя,
      мов у саду навесні,
      в шатах квітучих сади стоять,
      то прикрашає їх сніг.
      В’ється метіль оксамитова,
      ніби з плечей твоїх шаль…
      світло дарує сніг світові
      та він розтане на жаль.
      21.02.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    413. Ниточка
      На хмаринці янголя сидить
      і збирає душі, мов малину,
      шарпає за ледь помітну нить,
      обриваючи життя людині.

      В кожного, здебільшого – гріхи,
      є «безгрішні» (та вони з росії)
      у тайожних закутках глухих
      переважно лиш антипко сіє.

      Звідти і безгрішшя у русні.
      Тягнуть до чужого свої лапи…
      Та здається все-таки мені –
      цар не з’їсть, якщо не видасть гаспид.

      Отака держава «святорусь»,
      з ідолом кривавим в мавзолеї.
      Янголя судити не берусь.
      О! Дісталось ниточки моєї..
      20.02.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    414. Серпень
      Небо зорі струшує стиглими морелями,
      світанкові роси щедрі схожі на дощі,
      вештається вітерець сонними алеями,
      заспівай но, друже серпню, пісню для душі.
      Підспіваю я тобі два рядки у приспіві,
      обіймемося, друзяко, вип’єм брудершафт…
      роздере таки Самсон, певно, пащу левові,
      «Closed» – вивіска іскриться, там де пиво «Craft».
      Не самотньо нам удвох на самотніх вулицях
      полягали мовчки спати навіть ліхтарі
      тільки на моє плече місяць серпень тулиться
      та викрешує зірками небо угорі.
      Тихо відступає ніч вулицями й площами,
      темрява жахнулася трамвайного дзвінка…
      не тікай у холоди, серпне, ти хороший мій
      і не кінчається нехай ніч твоя п’янка.
      19.02.23р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    415. До Ероса у гості
      Ходім до Ероса у гості,
      для цього знайдено мотив:
      у насолод приємній млості
      спочинемо і я, і ти…
      чудні миттєвості кохання,
      я ж, слава Богу, не монах,
      давай мерщій, пішли кохана,
      у вічно стомлене ох-ах…

      А ти промовила: «Не хочу,
      у мене голова болить...» –
      потупивши в екрана очі
      й довіри втративши кредит.
      Та ну його усе в болото!
      Любов хіба вона взірець?
      Ерекція. Ручна робота.
      До Ероса я не ходець!
      18.02.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    416. Кораблик спогадів
      Кораблик спогадів поринув
      у хвиль безмежну давнину,
      аж кров пульсує по судинах
      і я у споминах тону…
      …Ось усміхається матуся
      і батько теше край сосни,
      за Ненів* Богу помолюся,
      нехай приходять хоч у сни,
      хоч там дитиною побуду
      мені здається це не гріх,
      тому й пливе за мною всюди –
      кораблик спогадів моїх.
      18.02.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    417. Весняночка
      Переливи струмків зачаровують піснею зранку,
      ще відзимки тремтливі кошлата поборе зима
      та весна приміряє нарядні тумани серпанку
      і калюжі промінчик спиває до самого дна.

      На дорогах лісних відкривається більше проталин,
      скороліски* до неба всміхаються і до людей,
      і щебече довкілля: ми знали, ми знали, ми знали…
      і кружляють у танці комахи із виглядом фей.

      Оживає усе, набирається сили Ярило,
      переможе весна, бо по-іншому просто ніяк,
      розправляють граки в заметілі знесилені крила
      і стрілу громовиця вкладає у свій сагайдак*…
      17.02.23р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    418. Старість то стан душі
      Тіла чи постаріють, чи не дуже,
      хіба важливо люблячим серцям?
      Заходь на вогник, мій найкращий друже,
      бо не владика час безликий нам,
      хіба, що трохи – висріблені скроні,
      але гуляють бісики в очах,
      давай зігрію я твої долоні
      цілунками хмільними і хоча
      уже, здається, юність промайнула
      і хтось не суне й носа за поріг…
      у нас є сьогодення і… минуле
      й любов одна на двох наш оберіг.
      15.02.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    419. Поміж гарматними пострілами
      Поміж виходом і прильотом
      промайнуло життя.
      І зовсім неважливо, хто ти
      шлях один – до звитяг.
      Не ми розпочали цю бійню
      та закінчимо ми.
      Як важ(н)ко у війни стихії
      залишатись людьми.
      14.02.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    420. Ой, котику-муркотику
      Котику-муркотику, де ж бо твої китиці,
      ой, замітає-стелиться за вікном зима,
      навіть повня стратила, в небесах не світиться,
      розлилась до небокраю ніченька німа.
      А за сивим овидом хіба що угледіти?
      Виринає чорний човен серед білих грон…
      Покидали дітлахів горді птиці-лебеді.
      Хвилі б’є, аж піниться у скелі Ахерон*.
      Чи доб’ється правди він? Чи йому дозволено?
      Зупини час настав цей горе-зорепад.
      Котику-муркотику, кожен нерв оголено,
      як людиною зостатись ти мені порадь.
      12.02.23р.
      *Ахерон – ріка мертвих.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    421. Біженці
      Намистинками по світу,
      перлами роси,
      розлетілись наші діти,
      доню, й ти лети.
      Чи зігріє Батьківщина
      сиріт і калік?,
      схоронила мати сина
      у сирій землі,
      а вона тоді так пахла,
      батьківська земля,
      жаским приском божі ясла
      гаспид устеля.
      Натворило суче плем’я
      на землі біди,
      світить зірка Віфлеєма
      та не для орди.
      Чи зберетеся іще ви,
      дітки, у степах?,
      де пташиний лине щебет
      в наливних житах,
      якщо буде Божа ласка
      серед буйних трав
      словом пом’яніть Тараса
      й, хто за волю пав.
      08.02.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    422. Історія осіннього саду
      Осінній ночі сльози витру,
      хай не ревнує нас борвій,
      лише листок пручався вітру
      на гілці втомленій своїй,
      здавалося, минуло літо,
      лети собі у листопад,
      тебе тут ні́кому зігріти,
      геть замерзає вертоград,
      туман йому вдягає митру,
      за свічі зорі у пітьмі…
      і тільки лист пручався вітру
      та, що там вітрові – зимі.
      07.02.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    423. Бахмут
      Знову атака, знов
      ворог повзе на редути,
      п’є Бахмут вражу кров,
      ніяк не може збагнути.
      Сила-силенна днів.
      А ночі? Кожна з них – пекло.
      Враже, що ти хотів?
      Згуба твоя недалеко.
      Вип’є й тебе Бахмут,
      вихаркне кісткою з горла.
      Маки на білім цвітуть…
      Ніч. Що від крові, аж чорна.
      06.02.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    424. Подих весни
      Мороз шукає ще лазівки,
      як тільки ніч, він у село.
      А зранку сонце, птаха цівка…
      і скипня наче й не було.

      Така пора передвесіння
      хлюпочуть перші ручаї
      та відчуває кущ калини
      тепло на пагінцях своїх.

      Хоч ще під снігом сплять озимі
      і річку сковують льоди
      та неба очі сині-сині,
      як відступають холоди.
      06.02.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    425. Нотатничок поета
      Від слів уже втомився записник,
      але й без слова, як людина тужить,
      любов йому відома і байдужість,
      до вічних правок поетичних звик
      і знає після крапки у кінці
      десь на глухих теренах інтернету
      шукає хтось бальзамові куплети,
      що залікують зранені рубці
      й бажання подарують далі жити
      тому й радіє він єдиній миті…
      та мужньо терпить виправлення ці.
      05.02.23р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    426. Відзимки лютого
      Химероводять снігопади,
      витьохкує під ранок лід…
      це місяць лютий безпорадно
      звільняє так шляхи весні,
      бо вже пора.

      Ось-ось розпустять верболози
      суцвіття котиків пухкі,
      а там не за горами – грози
      й озонові дощі пахкі,
      немов весна.

      А зараз холодно і жаско,
      і ночі – во́рона крило.
      Але душі потрібна казка
      там, де тепло перемогло.
      І скресне лід.
      02.02.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    427. Святоптах
      Лети, лелеко, крила заживуть.
      Тобі нелегко у цій чорній днині.
      Серед війни, посеред вбивств і смут,
      ти – святоптах – потрібен людям нині.
      Даруй життя, де рясно сіє смерть,
      де на святе, здається, вже не здатні,
      коли людей заповнить жовч ущерть,
      сильнішим будь за постріли гарматні.
      Бо ти – Любов і Віра й Благодать
      неси на крилах благовіст стражденним.
      Супроти зла стоїть на фронті рать.
      Ти ж сій життя над вічним Борисфеном.
      25.01.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    428. Покращення
      У поштовій скриньці дві платіжки –
      за доставку газу та за газ,
      щось мене цей папірець не тішить,
      любить влада оббирати нас.

      На вікні хизується Crassula*,
      наче мало бути б і леве*,
      замість м’яса – смажена цибуля,
      морква з буряком за Олів’є.

      Вчора слухав проповідь прем’єра,
      каже статки значно підросли,
      бідності закінчується ера…
      (тож платіжок може бути – три!)

      Перевірив пошту нині зранку,
      аж зомлів сказавши: шоб я здох!
      Дві прийшло за газ і за доставку, –
      третя за доставку перших двох.
      23.01.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    429. Світанкове
      Ще ніч гуляла на задвірках
      і зорі глипали у сад,
      на протягу скрипіла хвіртка
      свої пісні, на свій же лад,
      а вже зоря над небокраєм
      все більше набиралась сил,
      багряним зарево-розмаєм
      ген підпаливши небосхил.
      І я дивився на схід сонця
      через росинки кришталю
      що вниз плили по оболонці…
      Світанку, я тебе люблю.
      22.01.23р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    430. Морозний ранок
      Летить синичка під вікно
      і плачеться: «Зима дістала –
      та чи почує її хто? –
      Ой щедрик, щедрик дайте сала
      і нагодуйте пташеня,
      така нуртує завірюха,
      морози дужчають щодня…» –
      голосить птаха-відчайдуха.
      Беру шмат сала, йду у сад,
      колише вітер годівнички,
      вщухає трохи снігопад,
      анумо снідати, синички.
      08.01.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    431. У бабці Галі
      На ранок пахкотіла груба,
      димар здавався паровозом,
      до хати забігала Буба*,
      що пахла сіном і морозом.
      Настоювався чай із липи,
      мастились бутерброди маслом,
      а в грубці наче смолоскипи
      горіли дрова та не гасли.
      Ховала Буба носик в лапки
      коли лежала на порозі,
      а бабця узувавши капці
      казала – бачиш, до морозу…
      Куди ж іще і так вже люто
      позамітало ген дороги.
      Таким тоді був місяць лютий:
      морозним, сніжним, самим довгим.
      08.01.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    432. Сумне Різдво
      На площі Ринок зранку задощило.
      Таке Різдво, таке сумне Різдво,
      що небу сліз утримати несила
      собор Юра поплаче з ним удвох.
      Хай виплачуться, натерпілось вдосталь
      не високосний, але чорний рік
      добавилося сивини в волоссі,
      як нескінченним дням утратив лік.
      Цих сліз спинити людям не під силу.
      У кожній краплі вічність, або мить.
      А ще ростуть і множаться могили
      і небо в нас дощить, дощить, дощить…
      07.01.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    433. Честь бусідо
      Який же ти боєць кіокушин*?,
      хіба ти воїн?, ні – сцикопіхота!
      Немає в тебе Честі ні на йоту
      Ояма* гартував з людей машин,
      а ти продався за брудний мідяк,
      за рваного рубля ідеш вбивати,
      на душогубство хрестить тебе мати…
      У голові не в’яжеться ніяк.
      Але погибель знайде і тебе.
      Поляжеш перегноєм в чорноземах,
      впоперек горла тобі стануть землі…
      І не таким зламаємо хребет.
      Ніколи не здолати наш народ,
      який боронить землю і свободу.
      Козачого ми, степового роду
      в нас вольність духу генетичний код.
      Переможемо, ОСУ!
      05.01.23р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    434. Загиблим від ракетних обстрілів
      Недоспівана пісня. У лебедя зламані крила.
      Не злетіти йому в піднебесся, де мрії живуть.
      І хотів би увись та здобути безсмертя несила
      надломила росія пташині ракетою путь.

      Не дивись на зірки, вони плачуть устами поета
      і туманами дим устеляє небесну ясу…
      Та вирішує долю тепер один вибух ракети
      і спиває земля кров дітей, мов холодну росу.

      П’є земля кров людську та не може уволю напитись.
      Спопеляє міста цей диявольський з неба вогонь.
      Ой, як рясно ми сіємо смерть, а хотілося б жито.
      Це реальність життя, але нам ще здається, що сон.

      Добіжить до кінця час правління кривавого звіра.
      Його вб’є без вагань власноруч ним же зрощена лють
      І воскресне Вкраїна і люди, і мова, і віра
      й п’ятикутні боввани кремля у руїни впадуть.
      30.12.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    435. Страшний сон
      Дружина каже: вірші – це хула,
      читай псалми, ходи, як люди в церкву…
      Змела нотатки із мого стола
      і придала вогню у вічну жертву.

      Горіло, наче на кострі відьмак,
      вогонь дожер всі літери до суті.
      За що мені? Я не збагну ніяк.
      Та не тримаю на кохану люті.

      Ще буде і паперу, і думок,
      і занотую не одну я фразу.
      Розвіявся з рукопису димок
      і нагадав – люблю її заразу.

      Прокинувся. Стираю з лоба піт,
      не розумію чи я ще при тямі.
      Жона шепоче: давай спи – піїт.
      Таке ж насниться, трясця його мамі.
      29.12.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    436. Напитися б води святої
      Напитися б. Та де те джерело? –
      роса Дзвонкової криниці.
      Мечі кують із рала криці,
      ллють кров людську на почорніле тло
      святих ікон, нехай замироточать,
      хай проридають за нас грішних очі.
      Вже чорні крила розпрямляє зло.
      Невже комусь такі потрібні жертви?
      Пішли, мій друже, ти ж іще не мертвий,
      пішли, допоки сонце не зійшло,
      я заведу за небокрай, до раю,
      Герої, люди кажуть, не вмирають…
      Пішли святе шукати джерело.
      27.12.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    437. Святвечір
      Запахло дідухом у хаті,
      парує зварена кутя,
      заходьте люди, чим багаті…
      Господнє славімо дитя.
      Звізда у небі не погасла,
      волхви дари несуть на схід.
      Хай будуть завжди повні ясла
      і мир вирує сотні літ.
      Присядьмо всі гуртом до столу
      Святвечір ллється по землі,
      кутя розходиться по колу,
      і світло множиться в імлі…
      Христос ся рождається!
      26.12.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    438. Прогрес
      Раніше дим із димарів
      будив село: «Вставайте, ранок!
      Виходь, хазяїне, на ґанок,
      пора, хазяйко, до корів.» –
      І прокидалися усі,
      кипіла поспіхом робота,
      хвіртки скрипіли і ворота…
      була й синиця у руці.
      А нині де? Усюди газ,
      не в’ється дим над димоходом
      перед ранковим сонцесходом
      вже й вітер не співає джаз
      у труби хат осиротілих
      і янголята відлетіли…
      напризволяще кинув нас.
      25.12.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    439. Переродись
      Ти до вирію чи до пристанища,
      моя душе, зібралась летіти?
      Хто зове тебе з пагорба капища
      на планет невідомі орбіти?
      Хто?
      У безмежному мо́році космосу
      чи ти знайдеш хоч дрібочку світла?
      Подолай опір часу та простору
      й в Україні назавжди розквітни.
      24.12.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    440. Думка про промовчане
      Помовчати я хочу, як і ти.
      Мовчи, мовчи воно тобі так личить,
      живе своїм життям шосе Столичне
      і радощів тут повно, і біди.

      Вогонь цигарки блимне де-не-де,
      хороші тут снують і не хороші,
      хтось продає любов свою за гроші
      допоки тіло пружне й молоде.

      А далі? Хоч травою не рости.
      Доріг багато котрі м’яко стелять,
      не найскладніші обирає челядь
      й прямує, їй здається, до мети.

      І тільки самогону перегар
      такий собі дешевий модерн-віскі
      не упади, життя – це надто слизько
      і яма не перина з білих хмар.

      Уперше? Ну вітаю, це почин.
      Іще таких уперше буде й буде.
      І не осудять і осудять люди.
      А ти мовчи. Прошу тебе, мовчи.
      22.12.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    441. Сила сала
      Посеред ночі з неба хвища,
      під ранок дощ рясний іде.
      Зварити б каші з топорища
      та, де ж його узяти? Де?
      Кмітливості не позичати.
      До діла! І не треба слів.
      Така розвага у солдата –
      на сало ловить москалів.
      А, що робити? Цюця-паця
      ще вчора лаптем сьорбав щі
      сьогодні ж лазять новобраці
      доїсти кучки у кущі.
      Земельки їм було замало.
      Не тітка голод, ой же ні.
      Тому і ловляться на сало
      навіть кадирівці дурні.
      20.12.22р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    442. Перше кохання
      На тихих берегах Дунаю
      защебетали солов’ї.
      Минає все. І ніч минає
      під тріск поліна у вогні.
      Чи буде ще так? Я не знаю.
      Торкнутися б дівочих пліч…
      Як ллються іскри водограєм,
      але хіба у тому річ.
      Згорять усі метеорити
      і попелом впадуть до ніг.
      Тебе не міг я не любити,
      але й зізнатися не міг.
      18.12.22р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    443. Досвід
      А, як шуміли, як вони текли
      струмком спочатку, а за ним рікою
      і тільки додавали сивини
      лишаючи дитинство супокою.
      Тому і бережу я доні сміх
      щоб доля не розкрала ні перлини,
      бо красти щастя у дитини – гріх –
      найтяжчий Богом даний для людини.
      Але ж хіба тут діло у гріху?
      Дивіться, як горять щасливі очі!
      Люблю я доні усмішку палку
      ніхто не має щастя їй зурочить.
      17.12.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    444. Да буде світло!
      Блекаут нам, що гусаку вода.
      Немає світла? Йдем, кохана, спати.
      Хай вітер виє вовком, не біда,
      і лішаки гуляють навкіл хати.

      Давай-но вріжем сала при свічках,
      наллємо грамів триста бурячихи…
      Який с тобою може бути страх?
      Погас ліхтар – це саме час для втіхи.

      Сірко здурів на хвіртку гав та гав…
      Чи хто прийшов, чи просто дурень бреше?
      Далеко видно сяяння заграв,
      але мені від того геть не легше.

      Тепер у нас є царства світла й тьми
      їх контролює кровожерний гаспид.
      Два місяці ще до кінця зими.
      Хай не згасає світло в Коча-Заспі.
      16.12.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    445. Карашинське літо дитинства
      Між двох полів неспішно коні йшли
      та і життя ішло тоді не швидко.
      Лиш вітер ледь торкався ковили
      і в небі хмарка схожа на лебідку
      пливла над лісом ближче до села,
      вдивлялася в дзеркальні води Здвижу…
      Куди мене дорога та вела?
      Уже й не бачу крізь життєві брижі.
      Згубилися дитинства маяки.
      Життя тьмяніші горизонти стали.
      Були часи коли я залюбки
      міняв ще незміцнілі ідеали.
      Але закостеніли і вони
      утиснувшись в єдине слово – досвід.
      Мене ж ночами повертає в сни,
      де коні між полями йдуть і досі.
      15.12.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    446. Кармічне
      Боги безсмертні. Але ж люди ні.
      Вставляю стрічку в ПКМ четверту.
      Чомусь сьогодні мариться мені,
      що я небес посланець, – янгол смерті.

      Усіяне відстрілами «гніздо»,
      а кулі ще мету свою шукають…
      насвистуючи пісню: хто, хто, хто
      свою дорогу віднайде до раю?

      Спіткнувся п’яно стомлений вояк,
      захаркав у грузьку багнюку кров’ю…
      Усе нормально, братику, ніштяк,
      така вона закономірність бою.

      Свою ми долю творимо самі,
      ще й бачимо фінал її нетлінним.
      Останнє, що побачилось - вогні...
      Кіна не буде. Прилетіла міна.
      14.12.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    447. Московитська «дружба»
      І заповіді й заповіти
      перетворилися на прах.
      Які ж ви в біса божі діти
      по лікті крові на руках?
      Як не зґвалтовані, то вбиті
      лежать каліки та мерці,
      прийшли «дружити» московити,
      ножа тримаючи в руці.
      Попереду несуть ікони
      та трупний дух між них снує…
      Для когось може й забобони,
      але ж у мене очі є.
      12.12.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    448. * * *
      Травневі ночі вигорять ущент,
      росу отави до схід сонця вип’ють,
      зайдеться небо проливним дощем
      і проридає, певно, аж до липня…

      А там уже і липи відцвітуть.
      Не буде у сльозах дощу розради.
      Коли настане час важких спокут,
      пощезне мрево мрій про Ельдорадо.

      Та хтось прошепче тихо: «Це – життя.
      Тільки мовчи. Прошу. Табу. Наврочиш.» –
      На серці запеклося відчуття,
      що ті слова тоді були пророчі.
      11.12.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    449. Післязим’є
      Пора цікава – післязим’є,
      ще не весна та вже струмок
      схмеліла птаха зранку вип’є,
      із печі ж тягнеться димок,
      але тепер не в сизе небо,
      а більше якось до землі
      і радісно злітає щебет
      у круговерті веремій.
      Мене зігрій! – волає птаха,
      шукає ніжний промінець.
      Рясніше капає із даху.
      Зима спадає нанівець.
      09.12.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    450. Звичайний день
      Зледеніле небо. Залізних стерв’ятників злети.
      Матінка молиться в укритті над дитям.
      Не снігом порошить, летять на країну ракети…
      Хтось навіть не встиг, попрощатись із життям.
      Упав убитим.

      Янголи смерті збирають багаті покоси.
      Там вимагають душі безвинних дітей.
      От чорнокрилі уламками вибухів й косять…
      Ховаймося!
      Ниць!
      Чуєш?
      Ракета гуде…
      Вибух!

      Мало я вірю у милість Великого Бога.
      Нащо йому на землі стільки горя і сліз?
      Вилазьмо з підвалу, вже відлунала тривога.
      Миру живим. Убієнним знайти ж парадиз.
      07.12.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    451. Зимове кохання
      Полилися відтінки зимові
      у пастельно-холодних тонах.
      Час не статися нашій розмові.
      Не вертайся до мене у снах.
      Нехай грудень штовхає у груди,
      щоб не стрілися ми на землі.
      Оминеться. І все у нас буде.
      Хай малює морозом на склі
      це холодно-сріблясте кохання
      я губами торкнуся вікна,
      мо, тебе і уперше й востаннє...
      Королево моя крижана.
      02.12.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    452. Скажи мні, Боже
      Чим завинив перед тобою,
      великий Боже, наш нарід?
      Голодомором чи війною
      не захід як іде, то схід...
      Дніпрові кручі, мов Голгофа,
      а мова, ніби плоть Христа...
      Спивають діти кров потроху,
      щоби народ цей перестав,
      являтися перед очима
      Великославного Творця...
      Можливо це війни причина,
      а може жертвою жерця
      нам стало стати в цьому світі
      та чи страждання бачиш Ти?
      За що, скажи, вмирають діти
      від недоруської орди?
      01.12.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    453. Грудневі першоджерела
      Це сніг чи метелики? Студень.
      Ярило з неба пішов.
      Входить до двору грудень,
      снігу заносить мішок:
      "Нате!
      Нате, беріть хто хоче
      і ті, хто не хоче теж, -
      сипле поміж урочищ
      білі зернята без меж -
      Хай вродять на зимоньку нині,
      буде і хліба єство"...
      Пря гуде по долині.
      Та прийде іще й Різдво.
      30.11.22р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    454. Оркостан
      Дожере собака орка,
      набереться люті.
      Дайте тупіну касторки,
      може стане путнім.

      Піп московський з юним хлопом
      шлях знайшли до раю,
      "натрудили" свої ж*пи,
      а дітей не мають.

      Шли за родіну сьогодні
      москлі в атаку...
      Потягнув їх у безодню
      люцепер у паках.

      Все стандартно - паки чорні,
      але є і білі,
      на них стрічечки червоні,
      певно, - командири.

      Темна ніч передової -
      зорі та багаття...
      Слава Українським воям,
      Переможем, браття!
      29.11.22р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    455. Під обстрілом
      Серце налите сумом,
      болем сповнене теж.
      Як ти тепер без струму,
      місто моє, живеш?
      Знову летять потвори
      в небі їх силует.
      Сіє росія горе
      запусками ракет.
      Плаче шкелет будинку
      вікон очі пусті,
      в пустку задме сніжинку
      на обгорілий стіл.
      Зійдуться душі вбитих –
      дітлахів і батьків.
      Долі людські розбиті.
      Боже, ти цьо́го хотів?
      25.11.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    456. Колір кремлядської зірки
      То не рубін, – то кров людська,
      від неї навіть площа красна
      і мавзолей – лихого ясла…
      Трикляті будьте у віках!
      За вбитих наших діточок,
      за війни всі й голодомори,
      за черствість до чужого горя…
      Настигне й вас небесний рок.
      Коли ваш батько – сатана
      свій плід розтрощить об ненависть,
      а поки він тобою править
      притулок збоченців і зла.
      24.11.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    457. Ранок з дитинства
      Ранок плекає Здвиж,
      спить на стовпі лелека,
      я полюбив цю тиш
      і молоко із глека.
      Ген за селом поля
      поміж лісів соснових
      пахне рідна земля
      у ясі світанковій.
      І солов’їний спів,
      радісний і високий
      будить усе від снів,
      ранковий даруючи спокій.
      23.11.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    458. Біль гідності
      …Як дивно сніг зашарудів,
      де свіжовириті могили.
      Чи мало Господу хрестів
      країна наша породила?

      Летять до вирію сини
      під прапорами на погості,
      тепер являються вони
      лишень у неба високості.

      А ще у снах коли болить
      душа матусина і виє,
      і тільки сон – остання нить,
      а опісля мете завія.
      …як дивно сніг зашарудів…
      22.11.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    459. Передгруднева звістка
      Ще теплиться на лозах виноград
      налитий сонцем і дощами вмитий,
      але шукає прихистку чи скиту,
      бо рясно устеляє снігопад
      його червоні, захмелілі грона
      і прорікає зі стовпа ворона,
      що залишає осінь листопад
      у переноснім і прямому смислі,
      вона грудневі прочитала мислі
      і принесла цю звістку нам у сад.
      19.11.22р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    460. Із нічного
      Коли тебе дістане ностальгія
      і дзиґарів замре веретено,
      як снігова, ревнуюча завія
      вдиратиметься у нічне вікно,
      навиворіт щоб вивернути душу
      і висотати пам'ять унівець,
      ти із волосся сніговій не струшуй,
      мине під ранок цей тривожний герць…

      Перегорнувши спогадів сторінку,
      іди вперед, накинувши пальто.
      Як хтось, колись сказав: шукайте жінку –
      без неї у цім світі ми ніхто.
      18.11.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    461. Вольниця
      Я не люблю липкої крові
      і не липкої не люблю,
      насип-но, доле, козакові
      кишені повні тютюну,
      іще даруй коня до шаблі
      і до пищалі срібних куль,
      хай ворог каже: «Ви ослаблі!» –
      а ми їх множимо на нуль.

      Зриває вітер шапку-бирку,
      дощем запахло у степу…
      налий коряк мені горілки,
      дай змити споминів ропу.
      Речуть на все є воля Божа
      для домозрощених рабів.
      На долю скиглити негоже
      й на Бога проливати гнів.

      Розкочегарю носогрійку*,
      додам туди чортополох,
      нехай біжить судьба-злодійка
      з куцим навперегін удвох.
      А ми з конем у степ широкий
      де вольності буяє дух.
      Спокійно нам там, де неспокій.
      Пора. Здається, дощ ущух.
      17.11.22р.
      *Носогрійка – люлька.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    462. Передзимове
      Коли за вікнами зима
      одягне білосніжні шати,
      то й вітру протрубить сурма:
      пора дерева прикрашати!
      Здощилися до чорноти,
      аж листя скинули додолу,
      а їм так хочеться цноти
      і снігу, певно, як ніколи.
      16.11.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    463. Русь буде тільки одна – Київська!
      Коли над Києвом литаври
      благу нам звістку проречуть:
      Звершилося, звільнилась Лавра,
      не місце московитам тут!
      Нехай погані та хороші
      відновлюють собі улус,
      на мочарі хай пнуться мокші
      творити з жабами союз.
      А Русь Святу нехай полишать
      не місце тут ніяк орді.
      І оттоді настане тиша.
      І мир зажевріє тоді.
      15.11.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    464. Ранкове натхнення
      Не поетиться слово сьогодні,
      здичавів безнадійно Пегас
      та і вірші писати не модно,
      для поезії кажуть не час.

      Не трапляється в зошиті дива,
      не римуються зовсім слова.
      Йду на кухню, наллю собі пива,
      проясниться хай тьма вікова.

      Це не трунок, нектар, дар від Бога
      без якого людці чомусь злі.
      Кварту пива, одну, за Ван-Гога
      й невеличке цебро за Далі.

      Чим поети художників гірші?
      Просто в нас помість пензлів слова.
      Прояснилось. Писатиму вірша.
      Поки це не уздріла жона!
      13.11.22р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    465. Ляшкове ополченіє
      Політиків почався променад.
      Нацупили химери біле пір’я.
      У шанці й камуфляжі знад і знад…
      і, певно, романтизму в надвечір’я.

      Тепер до зброї потяг, а не клич,
      пройшла пора лютневої навали,
      настала ера «наднових» облич
      і запитання: «Шо, мля, не чекали»?

      За бонусами ринули усі
      Шарій і Шухрич нині – патріоти
      баяють нам у всій своїй ясі,
      тримаючи нарід за ідіотів.

      Військова справа це вам ого-го!
      Бунчук і булава й козача люлька.
      У руки автомата взяв Ляшко,
      у розвідку, мабуть, пішла – тігрЮлька!
      12.11.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    466. Відгомін бабиного літа
      Залистападить мою душу,
      закрасоточить осінь знов,
      ти, клене, листячко не струшуй
      багряний колір – це не кров,
      то інею передмороззя
      і літа бабиного жар,
      ще висріблить твоє волосся
      мороз, а зараз хай пожар
      своїм порфірним поцілунком
      тебе зігріє у цю мить,
      хоча розсвіт й налитий трунком,
      не гріє вже та, як горить.
      10.11.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    467. Зло твоє тобі ж у груди
      Любить море тишу. Але шторм.
      Господи Всевишній, де той мир?
      Гради-урагани під вікном
      крові хоче свіжої упир.
      Не нап’ється виродок ніяк.
      І дітей вбиває, і жінок.
      Щоб ти, чорний виродку, закляк,
      хай тебе розтопче твій же рок.
      Ви за все заплатите сповна.
      Склеп кремлівський не спасе від мсти.
      В дім ваш ще повернеться війна,
      Бог рахує сльози сироти.
      07.11.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    468. * * *
      Поезія осіннього дощу
      ти неповторна
      й ні на що не схожа –
      опале листя і квітуча рожа –
      пробач мене
      і я тебе прощу
      за цю красу жовтневих листопадів,
      за тихий ліс
      й журливий крик птахів,
      за вітру недоспівану руладу
      й за те, чого в тобі недолюбив.
      06.11.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    469. Ситуація прояснилася
      Червоній армії хана.
      Нема великої росії!
      Кремляді не мужі – шпана,
      які лише нещастя сіють.
      Але й пожнуть вони за те,
      своєю захлинувшись кров’ю,
      бо, як посіяне зросте
      й до рук своїх ухопить зброю,
      буде відтята голова
      і не одна летіти з плахи
      й царків, й двоглавого орла.
      Такий собі нарід-невдахи.
      05.11.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    470. Ситуація прояснилася
      Червоній армії хана.
      Нема великої росії!
      Кремляді не мужі – шпана,
      які лише нещастя сіють.
      Але й пожнуть вони за те,
      своєю захлинувшись кров’ю,
      бо, як посіяне зросте
      й до рук своїх ухопить зброю,
      буде відтята голова
      і не одна летіти з плахи
      й царків, й двоглавого орла,
      бо росіяни – це невдахи.
      05.11.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    471. Млинцева ода і не тільки
      А пузу просто хочеться млинців.
      Яке кохання коли їсти хочеш?
      Я бачу їх, як закриваю очі,
      тримаю (по три штуки) у руці.

      По млинчиках смачний стікає лярд*
      й на бороді свинячий жир маститься…
      Навіщо у руці мені синиця?
      Млинець і сало… (вимовлю, мов бард).

      Смачніше, певно, тільки деруни,
      ця страва так пасує під горілку,
      а ще коли їх смажить хвайна жінка
      тоді немов цукерочки вони.

      Промовлю тихо: «Кумонько, давай…» –
      хіба цей вислів може бути грішним?
      Я про млинці, ну, а вона про інше…
      Шкварчить пательня наче водограй.

      Млинців наївся ніби досхочу.
      Наситився і дерунами майже.
      Нехай кума ще на доріжку скаже:
      «Приходь узавтра, наварю борщу»…
      04.11.21р.
      *Лярд – смалець.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    472. Севастопільська ганьба росії
      Ну, що, російський Ґоліяте*,
      ти спіднє виправ після Криму?
      Драконові хвоста відтято,
      тепер хай блимає очима,
      бо сорому сховати ніде.
      Великоросіє держави
      таке ж задрипане, як спіднє
      і зброя геть до тла іржава
      лежи собі на смертнім одрі
      очима блимай, мов сновида,
      затаскана російська шльондра,
      Залужний буде за Давида.
      03.11.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    473. Ракетопад
      Де роздуми глевкі, як глина –
      знеструмлені міста живуть
      й згадати те, що ти людина
      із кожним днем складніше тут.
      Там тхне отрутою із вирви
      і нерви майже на межі,
      а ще недавно мир був мирним
      і не воєнні рубежі.
      Віконним рамам протяг ребра
      в розбитий «градом» склопакет
      лоскоче, ніби так і треба,
      під «дружнім» обстрілом ракет.
      03.11.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    474. Ка – 52*
      Я птаха-смерть, яка шматує небо
      і тінь моя скажено по землі
      кудись біжить між сухостою ребер,
      поміж дубів розлогих, ясенів…
      Я сію згубу мирним гречкосіям,
      бодай пізнають – вічна тільки смерть,
      а я її слуга, її месія
      і не земля мій дім, небесна твердь.
      Я звідти бачу всіх, кого убити
      і набиваю хрестика в приціл,
      нехай згорять в садках і школах діти…
      живі хай виють поміж мертвих тіл!
      Та, щось уїлось під крило болюче,
      востаннє глянув у небес ясу…
      А хтось промовив: «Долітався, суче?
      Палкий тобі привіт від ЗСУ».
      31.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    475. Хто винуватий і що робити
      Хто винуватий

      Не може мир нести росія.
      Посіяти Війну? То так!
      І ґвалтувати добре вміє.
      У мирі жити, аж ніяк.
      Із іграшок – пістоль і танки,
      візок дитячий, ніби трак…
      А винуваті, звісно, – янкі,
      у тім, що кацапет мудак.

      Що робити

      Пора поставити всі яті
      й забити в домовину цвях,
      бо скільки в московитів клятих
      може зсуватися той дах?
      Русня збагне коли по морді
      й припинить враз свою бузу.
      Так буде завтра, а сьогодні –
      я вірю в силу ЗСУ!
      30.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    476. Мова неба
      А жовтень – шлях у листопад,
      бо навпростець ніяк не можна
      і знає це людина кожна,
      як поміж зоряних лампад
      вже Рігель* засвітив тривожно
      і Бетельгейзе* снігопад
      такий близенький провіщає,
      це Оріон* над небокраєм
      спустошує порожній сад
      і зиму нам передрікає.
      29.10.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    477. Душа словотвора
      Чи маєш ти ключі від раю,
      моя поранена душа?
      Я точно не скажу та знаю,
      як тебе ріжуть без ножа,
      як розпинаючи за слово,
      хтось просто харкне залюбки.
      А ти простити все готова,
      щоб світ розчулити жорсткий.
      Бо відчуваєш, як струмками
      біжить знедолених сльоза,
      тому і прагне зняти камінь
      із їхніх душ моя душа.
      29.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    478. Хелловін по-нашому, або Ніч всіх Святих
      Вставайте, братчики, егей!,
      така сьогодні нічка.
      Пора загнати цих чертєй*
      додому, в потойбіччя.
      Нехай у Пітері й Москві
      святкують свято духів,
      бо кажуть все одно мордві,
      що куля, що сивуха.
      Для них святе - це мавзолей
      і труп вошдя-народів...
      Вставайте, братчики, егей!,
      до зброї, за свободу!
      28.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    479. Жнива
      Налий мені життя із глека...
      У полі жарко. Тут жнива.
      Здається осінь ще далеко
      і тільки неймовірна спека
      й вода із глечика жива.

      Як щедро уродила нива.
      І не здається те мені.
      Раптово б не упала злива
      де ще лани стоять цнотливо
      нам не віддавши хлібодні.

      Не трать, Перуне, грому стріли,
      щоб не насупились гаї.
      І провели зорю й зустріли...
      даруй, Всевишній Боже, сили,
      зібрати в полі врожаї.
      27.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    480. Ранньоквітневе
      Впаде печаль на ранні роси,
      на ще незорані поля,
      моя ти земле стоголоса,
      чекаєш пісні солов'я,
      чекай, чекай вона ще буде,
      ще квітом вкриються сади.
      Хай лютий відболить у грудях,
      а потім мні* розквітнеш ти.
      Нескорена московській черні,
      тебе не зломить комісар,
      хай світять шлях тобі крізь терни
      вогні оспіваних Стожар.
      Хай наливається колосся,
      ти тільки свято у це вір,
      моя ти земле стоголоса,
      що прийде довгожданий мир.
      26.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    481. Нежданчик
      Щоб не увібгатися в халепу
      й не пізнати розпачі й жалі,
      я подумав, що назвати треба
      кицьку, як коханку – Наталі.

      Сиплю деміургові осанну!
      Хто б, скажіть, придумати це міг?
      Так же можна Інну чи Оксану
      притягнути жінці на поріг.

      А сьогодні оце диво зранку
      від здуміння, аж роззявив рот
      стрів мене прив’язаний до ґанку
      пес добротний на ім’я – Ашот.
      25.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    482. Святий потоп 2022 року*
      Вовік благословенний Борисфен
      й ріка Ірпінь вовік благословенна
      і води ваші нам святі здавен
      де Княжий град* розправивши знамена,
      чекав навалу з півночі орди,
      сябри на Київ йшли і московити
      і дві ріки потоками води
      нашестя це зуміли зупинити…
      Боїться вод священних чортівня.
      Чорномосковський, підлий ворог нидів
      і у вогні він вигорав щодня…
      Хвала тобі село-Герой – Демидів.
      24.10.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    483. Час розплати
      Сьогодні повня спила крові,
      умила в ній своє лице…
      Всі люди надто принципові,
      можливо й війни через це.

      До влади вперто лізе покруч,
      будинки спалює й мости…
      Свавілля й беззаконня поруч,
      а після них одні хрести.

      І не важливо це в Ізюмі
      чи в Бучі посеред двора.
      Диктатори усі безумні!
      Питання, а електорат?

      Який надав безмежжя влади,
      й волав щодуху: «Розіпни!» –
      сіяв убивству надто радий.
      Та чи не був між ними Ти?

      Тепер гризеш невинно нігті
      й пускаєш носом бульбашки.
      Грішити просто в цьому світі.
      Та порахунку час гіркий.
      22.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    484. Дай, Боже, сил
      Дивись, палає небосхил
      усюди чорні хмари…
      Дай, Боже, витримки та сил
      ракетного удару
      здолати наслідки страшні
      і вистояти вкотре.
      Ми на війні. А на війні
      твій капітал – непотріб.
      Колись у мирному бутті
      здолавши люту стужу
      ти зрозумієш у житті
      ціннішого за душу
      нема нічого.
      21.10.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    485. Не підвладне Харонові
      – Чому ти плачеш?
      – Я не знаю.
      Мені здається, що нема
      там, за межею небокраю
      життя, лише одна зима
      і лютий вітер понад Стіксом,
      який здолає лиш Харон…
      А тут…
      …у бабці пахне тістом
      і піч, неначе Вавилон.
      Хіба ж я думав про Елладу?
      Та, що мені Харон і Стікс?
      Коли у тиші снігопаду
      дідусь від зайчика приніс
      цукерочок, аж цілу жменю
      і вітру вольного з полів,
      як діставав їх із кишені,
      наче навмисно шарудів,
      щоб ми збігалися, мов миші
      на запах сиру на столі.
      А зараз тільки пам'ять пише
      про час дитинства у селі.
      20.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    486. Роса
      Можливо хтось і прошипить,
      що недоречно пити роси.
      А я по ній гуляю босий,
      стрічаю вранішню блакить.
      Хай заздрять люди та мовчать.
      Бо, що мені перестороги?
      Яка трава окрай дороги!
      Вдихніть хоч раз цей аромат
      і зрозумієте, вона
      лікує за пігулки краще,
      а ви вважали я пропащий,
      гуляючи по ній щодня.
      18.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    487. Осіннє
      Візьму за наречену осінь,
      за дружбу дощ нехай іде.
      Чомусь не сумно мені зовсім
      у днях, де листячко руде.
      Ну чім, скажіть, не наречений?
      У тиші кинутих алей,
      де тільки лавочки зелені
      й туман лікує, мов єлей.
      Хіба ж багато треба людям
      подалі від шумливих площ?
      Вдихнути лиш на повні груди,
      де тільки осінь, ти і дощ.
      18.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    488. Прощай, друже, прощай
      Земля осиротіла на поета.
      У засвіти пішов Микола, друг,
      як вміло розставляє смерть тенета
      і зупиняє серця перестук
      навіки.
      Що є буття? Ніколи не пізнаєм.
      Куди веде опісля смерті шлях?
      Твоє життя, наповнене розмаєм,
      у вірші буде жити на вустах,
      бо слово – вічне.
      Поети, люди кажуть, не вмирають,
      вони від нас ідуть за небокрай.
      Тепер і ти знайшов ключі від раю.
      Прощай, Миколо, з Богом спочивай.
      17.10.22р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    489. Пам’яті маестро
      Живіть, маестро, в пам’яті людей,
      душі не можуть росіяни вбити.
      І навіть серце вирвавши з грудей,
      Вас не скорили кляті московити.
      Бо хто вони? – недолюдки, орда
      таким Господь не дав добро творити
      біда, біда… від них одна біда
      і тхне несамовито оковита,
      і смерть смердить довкола мос*каля
      від Кенігсбергу й за кордон Сибіру.
      Не відаю, як носить їх земля.
      Ну, що ж, маестро, спочивайте з миром.
      16.10.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    490. Осінні роздуми
      Дозрів і виноград, і груші,
      і сонце вигоріло вщент.
      Чи то зміліли наші душі,
      чи заслабким нам став абсент?

      Сказати точно? Я не знаю.
      Лише здогадками живу.
      Птахів летять на південь зграї,
      хтось десь допалює траву.

      Димами сходить наша осінь
      та інеєм в саду цвіте.
      Я літечко люблю і досі
      хоч бабине, але ж проте –
      таке гарнюнє.
      16.10.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    491. Ечки-Даг*
      На Ечки-Дазі біля джерела
      де Бакир-Баш* рятує всіх од спеки
      солоний піт струмочками з чола
      у воду капав і тікав далеко.
      А я все пив дарунок Кримських гір
      і не було смачнішої водиці.
      Приносить вітер липневі офір,
      під ноги сипле ялівцеву глицю.
      І величають це хори цикад,
      сюрчать довкола: «Липневі осанна!»,
      а приспів доспіває часопад
      співочими світанку голосами.
      15.10.22р.
      *Ечки-Даг – Козяча гора (Крим)
      Бакир-Баш – джерело на Ечки-Дазі.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    492. Синдром пово**знюка
      Для тих, хто має уші віслюка
      й ковтає все лайно з телеекрана
      роздули культ – Сашка Пово**знюка
      і крутять на вечерю та сніданок.

      Це, певно, все, що любить наш народ:
      хамло, судимість, матюки із рота…
      А для таких усі ми бидло й скот,
      панам ніколи не указ голота.

      Питаю вкотре всіх: «То хто ми є?
      Чийого роду, племені ми діти?» –
      Та кажуть: душу гріє лиш своє.
      А звідти і ростуть всі наші біди.
      14.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    493. З яких країв приходить осінь
      І не старий ще наче зовсім
      лиш просидь як туман у вітах…
      З яких країв приходить осінь,
      спитай у бабиного літа.

      Спитай його про сум лелеки,
      про крик прощальний, журавлиний…
      Стоять задумливі смереки
      Карпат одвічні берегині.

      І тільки води Черемошу
      шукають прихистку в Дунаю.
      У спину дощ мене полоще…
      Чи є межа йому не знаю?

      З яких країв приходить осінь,
      спитай у бабиного літа
      і не старий ще наче зовсім
      лиш просидь, як туман у вітах…
      13.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    494. Сила мови
      Дзвени булатом, рідна мово,
      рубай мені до світла шлях,
      нехай твоє воскресне слово
      у наших зморених устах.
      Засяє сонце крізь тумани
      проб’ється парость із землі…
      тебе бояться бусурмани,
      а ти дзвени, дзвени, мені.
      Немає кращої й не буде
      на всі століття і віки,
      шануйте рідну мову, люди, –
      живець цілющої ріки.
      13.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    495. * * *
      Нехай горить свіча за вас і нас.
      І за живих, і за безвинно вбитих.
      Не залікує мої рани час.
      Народ воскресне у кривавій битві.
      За що нас Бог Всевишній незлюбив?
      І горя нам налив по самі вінця.
      Ми вистоїмо між кривавих битв.
      Хіба це вперше?, браття Українці.
      Єднаймося у нашій боротьбі,
      усі до бою поки ще не пізно!
      Я, братику, одне скажу тобі:
      справляти рано по козацтву тризну!
      12.10.12р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    496. Релаксаційні многоходовочки
      * * *
      Не вдаюся надто у деталі,
      в небі знов стерв’ятники летять…
      Із «Калібрів» почали й «Кинджалів».
      Ну, а кінчать, лохи, на «ЗІС-5»!
      * * *
      З гір до нас прийшли не аксакали.
      То «круті» дон-дона пацани.
      Після бою горців видавали
      з характерним запахом штани.
      * * *
      Їхав руZZкий Ванька на війну,
      бандерологів лютих убивати.
      Міну в полі ніжкою лигнув…
      Й взад його повіз рефрижератор.
      * * *
      Зустрічай коханого, жона,
      родичі стрічайте і колеги…
      Трохи, звісно, хлопа не впізнать,
      бо додому повернулось – Lego.
      * * *
      От біда очільнику кремля
      де не вбгає носа там – руїни.
      Та коли ж ти здохнеш підла тля,
      хай тебе подавить Україной!
      11.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    497. Тероросія
      Ракетами нас ви не скорите, ні.
      Гарматами теж не скорили.
      Не маю віднині братів між русні
      від Ставрополя до Курилів.

      Ви кажете нам: «Воювали діди…» –
      а виросла суча порода –
      нащадки кривавих тиранів орди,
      ніяк не слов’янського роду.

      Пора, Стольний граде, збирай свою рать,
      гуртуймося не для параду.
      Б’є армія орків, аж лапті летять.
      Не буде ординцю пощади.
      11.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    498. Чи я люблю?
      Чи я кохав? Та я люблю і досі
      цей вітру запах у твоїм волоссі,
      ці очі за небес ясну ясу
      і губи за коралову красу.
      Люблю ці плечі, що такі тендітні,
      немов сади, що розцвіли у квітні…
      Зіграй мені мій друже, скрипалю
      проте, як я одну її люблю.
      10.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    499. В осіннім саду
      Під ранок вгледів у саду,
      де місяця гуляли тіні
      роса на радість чи біду
      в холодний оберталась іній
      у несміливій сивині
      по вінця осені налито.
      Чи те здавалося мені,
      чи то прощалося так літо.
      10.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    500. Благаю, Отче:
      Благаю, Отче:

      Перепиши історію буття.
      Не дай зустріти гаду-змію Єви.
      На рала перекуй мечі сталеві.
      Не вбий ще не розп’ятого Христа…
      Нехай планета не почує війн.
      Який журливий колір вбивства – хакі.
      І Хіросіма хай, і Нагасакі
      із ядерних воскреснуть безнадій.
      Верни убите матері дитя
      ув Ірпені, Лимані, Пісках, Бучі…
      Мені болять ці спогади їдучі.
      Якщо тобі потрібне так життя, –
      бери моє.
      09.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    501. Пізньоосіннє
      Лиши цю осінь у тривожних снах
      нехай вона ще визріє дощами,
      її ми любим тільки на словах,
      бо жовтопад листів стоїть між нами.
      А, що листи? – слова, слова, слова…
      вони німі й холодні наче крига.
      Куди ведеш ти, стежко, лісова?
      Вже й листопад у сиву даль поклигав.
      Від сонця бані на церквах горять.
      Та цей вогонь душі мені не гріє.
      Перегорну листок календаря.
      Можливо ще у завтра є надія.
      08.10.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    1. Пора
      Прокиньтесь, Змієві вали,
      пора спинити московитів,
      які нічого крім імли
      не спромоглися дати світу.
      Пора двоглавому орлу
      дурні довбешки геть відтяти!
      Покласти край насильству й злу.
      Хай на планеті буде свято.
      07.10.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    2. Агасферизм
      Приречений на муки жити вічно
      він і донині гріх тяжкий несе
      хоч бганками пронизане лице,
      хіба важливо в травні чи у січні,
      чи сніг, чи дощ стікає, як сльоза
      гуляє вітер, чи гримить гроза…
      у цьому, певно, наша вся трагічність
      нести свою біду за краєвид:
      іти, брести, повзти, як вічний ж*и* д…
      й на землю повертатися циклічно.
      06.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    3. Кам’яні баби
      Ой, не чіпайте кам’яних бабів!
      Не знає скіфський меч врагу пощади.
      Ти чуєш ніч, а в ночі вітру спів,
      який зове у степ мокшу́ вмирати…
      Заради чого лиш скажи мені
      ви пробудили духів наших предків?
      Згорить Москва в пекельному вогні,
      в оселі ж наші прилетять лелеки
      і принесуть сюди нове життя,
      не вмре ніколи ненька Україна,
      піднімуться над вбитими жита…
      народить мати козаченьком сина…

      Не бути тут смердоті москалів.
      Не смій чіпати кам’яних бабів!
      06.10.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    4. Роздуми про душі
      Зима все вибілить. А душі?
      Зчорнілі душі, мабуть, ні.
      Вони і досі на війні.
      Тому, напевно, небайдужі
      до лихоліть і до страждань
      єдине маючи з бажань –
      напитися земної стужі
      й летіти десь за небокрай.
      Туди, де обіцяли рай.
      І відлітають воїв душі.
      05.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    5. Жовтневий сум
      Коли душі захочеться співати,
      нехай співає, що їй тій душі.
      Вона знайшла у тілі свої ґрати
      і сльози їй, немов комусь дощі.
      Нехай співає, не переч, не треба,
      поринь і ти до світлих перемін.
      Настане час злетіти їй у небо,
      як заячить про те церковний дзвін.
      04.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    6. Троглодити
      Павук у лісі плів тенета,
      гукав кохану тетерук,
      а вже стріла із арбалета
      летіла на пташиний звук.
      На жаль так створена людина –
      вбивати будь-що, будь-коли,
      підступно ціляться у спину
      іржею з’їдені стволи.
      Ідуть війною брат на брата*.
      Чи мо́, то їх веде лихий?
      Знов одягають маскхалати,
      забувши заповідь: «Не вбий»!
      03.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    7. Така собі осінь
      Ні бабиного літа, ні тепла.
      Дощі, дощі…,
      а поміж ними зливи
      і клен стоїть самотній, сиротливо
      розглядує себе крізь сльози скла…
      Одна скотилась, як моя печаль.
      А інші вслід їм байдуже, що осінь.
      Крик журавлиний пролетів між сосен…
      А я лиш чув: на жаль, на жаль, на жаль…
      Не може бути в осені жалю
      їй все одно ідуть дощі чи зливи,
      то тільки ми щасливі й не щасливі.
      Мабуть, за це я так її люблю.
      02.10.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    8. Така була та ніч
      Пізнавши ночі божевілля
      назад не буде вороття
      коли твого торкнувся тіла
      була ти грішна і свята.
      І подиху легке тремтіння,
      і плоть розбурхана вогнем…
      Чи то було гріхопадіння?
      Чи шлях, що двох веде в Едем?
      Тепер лишився тільки спомин
      й на два розділені світи…
      Коли знесилені від втоми
      лежали поруч я і ти.
      02.10.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    9. Переможемо
      Тихими переливами, дзвонами зорі́
      заспівала пісню квітневу Десна.
      Небо ще холодне й скупе, але десь в горі
      вперше чорногузи клекочуть. Весна
      цього року воєнна ні сну, ні спокою…
      птахи ледь взнають місцевість згорілу.
      Попелища сіл. Кружляючи над рікою
      шукають вони хатину вцілілу,
      бо принесли найцінніше – немовляточко –
      дарунок неба народу нашому,
      щастя омріяне у вцілілу хаточку…
      У Бога не буває по іншому.

      Нічогісінько, люди, відбудуємо на славу
      і гнізда свої, і нашу, превелику Державу.
      Шануймося!
      01.10.22р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    10. Найтяжчий гріх життя
      На тихих вулицях дитинства
      живе і досі той ласун,
      який цукерками ділився –
      сіресенький вухань-пустун –
      тепер передає для доці
      смаколики через мене,
      знаходить скрізь в життя потоці
      і вас нехай не омине.
      Цінуйте щиро ті хвилини,
      в яких дзвінкий лунає сміх,
      украсти усмішку дитини,
      напевно, це найтяжчий гріх.
      30.09.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    11. Перший сніг
      Мовчать вітри, замовкли зливи,
      калини кім’яхи горять
      і снігурі такі щасливі
      летять до кетягів багать
      немов зігрітися тут хочуть
      і це для них найвища ціль.
      Всміхнеться сонечко напрочуд,
      коли ущухне заметіль.
      29.09.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    12. На роздоріжжі осені
      Упав каштан під ноги, як і дощ.
      Штовхає вітер навіжено в спину.
      Стікає осінь з лабіринтів сош,
      немов життя із серця безупинно.
      Чомусь нуртує сквира, ще й така,
      що можу ледь розгледіти дорогу.
      Але ж її мелодія дзвінка.
      Давай на брудершафт по трохи грогу.
      І підемо з тобою хто куди.
      На те воно, напевно, і розпуття.
      І від біди веде, і до біди.
      Аж до країв наповнюючи сутність.
      28.09.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    13. Горобина
      Напийся сонця, горобино,
      коротшають осінні дні.
      І скоро перші хуртовини
      заряботять в моїм вікні.
      Запахне листопад снігами,
      запахкотить надвечір піч,
      мороз гулятиме дворами,
      аж до світанку, цілу ніч…
      На ранок висрібляться трави
      і хризантем німі кущі.
      А поки вдосталь пий заграву,
      тумани осені й дощі.
      26.09.22р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    14. Моя Україна
      Моя Україна болить у мені,
      моя Україна ридає.
      Сьогодні держава в борні та вогні,
      а вчора була тихим раєм.
      Хоронимо нині жінок і дітей –
      могили, могили, могили…
      Чомусь не втішає церковний єлей
      чи ладан свої втратив сили.
      Не зможе ніхто подолати народ
      і віру відняти у Бога.
      Не треба мені від вождів нагород.
      Я вірю в твою перемогу!
      25.09.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    15. Повернення
      Сльози з дощем не солоні,
      навіть чомусь не гіркі
      час, що провів у полоні
      був до нестями жаским.
      Скільки кати побратимів
      стратили ліку нема.
      Зимно, о, Боже, як зимно
      стелиться в серці зима.
      Снігом усипано скроні
      стільки світанків в імлі.
      Персті візьму у долоні
      та поцілую її.
      24.09.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    16. Такі часи
      Часи важкі. Не меркніть, світлі люди.
      Бо це не ніч, якась суцільна мла.
      Поміж руїн почвара мовчки блудить,
      живих шукає, породілля зла.
      Дивись, он тягне душу немовляти,
      гаряче серце згасить залюбки.
      Ридає над дитям нещасна мати,
      із рук не випускаючи руки…
      Вона ж пішла туди, де чути стогін,
      де запах крові, біль, суцільний жах…
      Біда і смерть усі її пологи
      та вічний трупний запах на руках.
      Часи важкі. Не меркніть, світлі люди!
      Не час тепер солодкі здріти сни.
      Бо, хто тоді добру світити буде
      і, хто цей мир врятує від війни?
      22.09.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    17. Дощове
      Сьогодні дощ мене приспав
      до ранку, аж не звично.
      Поміж в саду пожухлих трав
      він цокотів музично.
      В нічній мелодії дощу
      купається планета...
      Нехай наспиться досхочу
      усім в його тенетах.
      21.09.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    18. Чайка
      Чайка надриває крила,
      п’є Дніпрові хвилі…
      Де Тарасова могила
      на високім схилі.
      Полетіти б їй у вирій…
      Та даремно, всує.
      Бачиш, в Україні милій
      люта пря вирує.
      Закохатися б у скелі,
      у далекі пляжі…
      Але думи невеселі
      й серце туга в’яже.
      Не печалься, птахо люба,
      бо тобі негоже.
      Буде й ворогові згуба –
      в землю він поляже!
      20.09.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    19. Міська осінь
      Жовтопора багать каштанів –
      бульварних велетнів краси,
      як димом стеляться тумани,
      їх з неба гасить дощ рясний,
      але упоратись не сила
      з цією ватрою дощу…
      і наче цілу ніч дощило,
      але пожар так і не вщух.
      19.09.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    20. Слово
      Шукаєш сло́ва? Ось воно, бери.
      І не кажи, що ти чекав на інше
      воно тверде, як моноліт гори
      та може бути, звісно, і м’якішим.
      Усе лежить у площі де шукав –
      млинці одним, а іншим папіроси.
      Не любить слово телепнів і ґав,
      але себе любити дуже просить.
      Без слова не збувається народ,
      вмирають села, висихають ріки…
      То Українців надпотужний код.
      Ми ж перед ним зросійщені каліки.
      18.09.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    21. Остання ніч
      Іди до мене, донечко, удвох
      мороз лютневий легше пережити.
      Чи бачить ці тортури з неба Бог
      і те, які безбожні московити?
      Лягай ось тут, даремно, що підвал,
      що холодно і дуже сильно страшно
      у тебе, доню, надвисокий пал.
      Лягай-но спати, мила моя пташко…

      Ні хліба, ні водички, ні тепла…
      І янголи чомусь були безкрилі.

      Лише імла. Одна лише імла!
      Отак в ту ніч удвох й заледеніли.
      16.09.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    22. Дух вольності
      Степи не люблять лаптєногих,
      бо там живе козачий дух.
      Він не терпітиме остроги,
      його не взяти на ланцюг…
      Це вольниці свята обитель,
      мабуть, аж до останніх днів.
      Тікай додому, кат-гнобитель!
      Не любить вольний степ рабів.
      15.09.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    23. Звичайна ніч
      Ні сну, ні снів, лиш тихе небо
      і вітер грає над Дніпром,
      тополі гомонять і верби,
      усе довкіл покрите сном,
      а я не сплю, рахую зорі,
      шукаю впалі у траву,
      у небозводі неозорім
      Стрілець натягне тятиву,
      ось-ось помчить стріла у всесвіт…
      а далі буде так, як є:
      роса, світанок, бусла клекіт
      й безсоння зранене моє.
      14.09.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    24. Путінокардія
      Російська велич – міф і лжа,
      байстрючі діти Катерини
      тільки й уміють, що ножа
      убгати по руків'я в спину…
      і співчувають.

      Далеко Каїну до них.
      Вони не з роду вовкулаків.
      Убивство ближнього не гріх,
      такі собі – свинособаки –
      безславна зграя.

      Як ще виносить їх земля?
      Натомість навіть сам не знаю.
      Коли вбивають москаля
      його душиця не до раю,
      але до пекла відлітає.
      Аж серце крає.
      13.09.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    25. Травневий настрій
      Сьогодні день такий, як всі,
      не краще і не гірше,
      трава купається в росі,
      дарує небо вірші,
      у гаю лине – тьох-тьох-тьох…
      та сплять ще міцно люди,
      а соловей для багатьох
      хай сонечко розбудить.
      12.09.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    26. Леді осінь
      Кажуть – осінь безкрила.
      Ви у те вірите, люди?
      Так, як вона любила,
      любити ніхто не буде.
      Людям немає діла,
      хмурі стоять на зупинці.
      Як же вона раділа
      сонечку чи павутинці.

      Осінь така чутлива
      лиш спробуй сказати зайве,
      з неба заплаче злива,
      а після веселки сяйво.
      Листя фарбує у парку,
      верби стоять жовтокосі,
      людям, то зимно, то жарко…
      Гляньте, іде – леді осінь.
      11.09.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    27. Еволюція
      Стали розумніші хробаки,
      не їдять убитих московитів,
      але мало бути навпаки,
      мабуть, хробаку охота жити.
      Он лежить танкістів екіпаж,
      ще парує, мов свиня на бійні…
      Вміст його: C2H5OH
      не смакує черв’яку покійник.
      Не людина московит – лайно
      у прямім і переноснім сенсі.
      Навіть хробаку не все одно!
      Чим таке лайно, то краще пепсі.
      09.09.22р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    28. Все буде
      Заждалася земля озимини,
      граки на південь крила розминають,
      все більшають і більшають їх зграї
      й дерев зростають тіні до весни.

      Сумнішає діброва за селом,
      уродить на останок ще грибами,
      порадується й зрадує нас з вами,
      й забудеться міцним, зимовим сном.

      Заскиглить хуга, землю замете,
      підвиють їй голодні гурми вовчі,
      темнішають до Миколая ночі,
      ледь сонце встало, вже й згорає день.

      Але розтане дим із димарів,
      як задзюрчать стрімкі струмки із ранку,
      і заспіває під вікном веснянка…
      й озимина проб’ється з під снігів.
      08.09.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    29. Листопадовий настрій
      А листя хоч і золоте
      та, що воно людині значить?
      Дощить за вікнами на вдачу.
      Але, я певно не про те.
      Дивись, як дивні тіні ночі
      йдуть тротуаром неохоче…
      А лист під ноги їм мете,
      зриває й кидає додолу,
      немов життям розбиті долі
      єдине, осені святе –
      останнє листя золоте.
      07.09.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    30. In vino veritas
      Шукаєш істин і вина
      у їх єдинім поєднанні.
      Чому ж, скажи мені, сумна
      твоя мелодія кохання?
      Троянський кінь біля воріт.
      І Купідона стріли влучні.
      Ми не змогли змінити світ.
      Навіщо мойра серце мучить?
      Пора покинути цей день,
      пішла з Олімпу Афродіта,
      а ми з тобою щастя ждем
      на капищі згорілім літа.
      Але прощають все боги
      своїм сліпим, заблудлим дітям.
      За душу тільки йдуть торги,
      ще б знати у якому світі.

      Коли в потоці вічнім рим
      безвісний кане пілігрим,
      то ціль лишається одна:
      шукати істин чи вина.
      06.09.22р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    31. Миттєвість осінньої ночі
      Коли змішається палітра
      у небі чистім та ріці
      і вичахле вночі повітря
      стече сльозою по щоці,
      засяє місяця уламок –
      на грудях ночі пектораль…
      лиш вітер гомонить під ранок,
      що журавлям у путь пора.
      04.09.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    32. Дощове
      Заплаче перший дощ осінній,
      завередує за вікном.
      Проситись буде хоч у сіни,
      які ще дихають теплом,
      в яких ще спогади серпневі
      мов привиди старі живуть…
      Як розтлумачити дощеві,
      йому немає місця тут.
      03.09.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    33. Ковточок вересня
      Немає рим, немає ритму,
      слова кошлаті, як бомжі…
      Що напишу, відразу витру.
      Здається, нерви на межі.
      Це вересень іде по листу,
      аж під ногами шарудить.
      І неба просинь чиста-чиста
      й тендітна павутинки нить
      веде до бабиного літа,
      що вже настане ось-ось-ось…
      Й вино малинове налите…
      Давай, за все, що не збулось.
      02.09.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    34. З 1 вересня, поете
      Пора, пора…
      відкрити б двері школі,
      дзвінкому б сміху литись першачків…
      Але питання постає: доколи
      не чути дітям на урок дзвінків?

      Чому ж у нас напівзабута мова?
      Чи може я до того надто звик?
      Коріння від добра та зла у слові.
      Тебе прийшли убити за язик.

      То ж не кажи, що мова не на часі.
      У нас війна за Неньку, а не гра.
      Неси свят-слово українське в маси,
      поете, друже мій, давно пора.
      01.09.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    35. Переможемо
      У березні берези війною покосило.
      Чи квітнули у квітні сади у нас, чи ні?
      У травні оборону тримали ми щосили.
      У червні дожирали хлібів лани вогні…

      І рік не високосний, і наче гречкосії
      у полі є робота і діточки ростуть.
      Але пішла війною завожена росія.
      Що принесеш ти людям окрім ярма чи пут?

      Не надить українців кремля криваве мрево.
      Вони уже уздріли своїх небес ясу.
      І хай пуйло скотина, і лукашеко – стерво,
      але я вірю свято у силу ЗСУ!
      31.08.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    36. Бавовнятко
      Не тремти немов ягнятко,
      москалю, надвечір.
      Чуєш ходить Бавовнятко,
      розпрямляє плечі…
      Не сховаєшся від долі,
      не біжи, не треба,
      приведе тебе поволі
      воно до Ереба.
      Що не спиться, сучий сину,
      жах під шкіру лізе?
      Забавовняться сьогодні
      орки та залізо.
      Все тобі землі замало,
      що ти за людина?
      Але ж дурневі казали:
      «Не лізь в Україну!»
      Чай парує у горнятку…
      Морок понад гаєм…
      Вилітає Бавовнятко,
      москаля шукає…
      28.08.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    37. Невдовзі
      Коли утомляться Титани
      тримати небо на плечах
      ілюзії, мов сон розтануть,
      злетить над світом вогнептах,
      і загоряться смолоскипи,
      і кров поллється у борні,
      і будуть всюди вбитих кипи…
      Та чи повірите мені?
      Але навряд-бо хто зігріє
      осиротілий світ людей
      в нім згинуть і душа, і тіло
      на пласі збочених ідей.
      27.08.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    38. Серпневе
      Заплачуть в небі Персеїди,
      коли покошені жита,
      пече ще сонце по обіді,
      але це спека вже не та.
      Тумани ллються, мов із глека
      після удою молоко.
      «Пора, пора…» – кричать лелеки
      і не зупинить їх ніхто.
      26.08.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    39. Гуцуліада
      На горі реве трембіта
      ніби ся питає:
      «Куме, чи пішла кобіта
      в магазин за гаєм?
      Як проходив я недавно
      біля водокачки,
      то жона ховала вправно
      сулії заначку.
      До Вас маю добре діло
      (натякаю тільки)
      хоче моє грішне тіло,
      випити горілки!»

      Заридала ще трембіта:
      «Доля нас не пеще*!
      В лавку двинула кобіта,
      приїхала – теща»!
      25.08.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    40. Розіп’яте розп’яття
      Коли зґвалтоване дитя
      в останній раз шептало: «Мамо…» –
      у власнім домі, сім’ї храмі,
      під виродків хмільне виття,
      під їхній сміх над голим тілом,
      яке вже й жити не хотіло,
      зібравшись десь у небуття
      душа іще молила Бога
      й сльоза котилась на підлогу
      з її хрестильного хреста…
      24.08.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    41. Тривога
      Не вий, сирено, не буди дітей.
      І хоч війна розкрила чорні крила,
      та безіменні множаться могили
      і менше стало радісних вістей…
      А ти не вий! І не буди дітей.
      23.08.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    42. Шанець
      Згадати можна і простити,
      а повернути, на жаль, – ні.
      Окопи це по суті скити
      молитвослівні на війні.
      Навряд чи церква чула більше
      до Бога щирих молитов.
      Не сперечаюсь – люди грішні.
      Де ж та Всевишнього любов?
      Сичім: Давай за око – око…
      Чи може те російський сказ?
      Не був ти в шанці одиноким –
      Бог поруч кожного із вас.
      21.08.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    43. Передосіннє
      Чесала косу над ставком верба
      гнучкі стелила по водиці стебла.
      Така журба, в душі така журба
      ген літо промайнуло наше тепле.
      Вже скоро затривожить жовтопад,
      червонолистень забагрянить всюди
      і прохолоди зоряних лампад
      хай досхочу тепер нап’ються люди.
      Природа верне трішечки тепла,
      ще промінець у спину буде гріти.
      Ставок з вербою на краю села
      удвох чекають бабиного літа.
      20.08.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    44. Кавове
      Горнятко кави й де вона біда?
      Стоїш на перехресті міжусобиць
      красива, вперта, вічно молода,
      не будемо вдаватись до подробиць.
      А там, на розі вулиць хоч потоп.
      На відповідь сто літ чекають чати
      прихильники з Америк та Европ
      тебе собі благають шлях обрати,
      не меседжі написані – есе…
      Та де ж той камінь долі при дорозі?
      Можливо кава вирішить усе
      не десь там чи колись, а тут, на розі…
      19.08.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    45. Гнилушка*
      О, як смакували гнилушки,
      що впали поміж бур’яни,
      жовтіючі місяцем груші
      спадають ще й досі у сни
      чи будять мене серед ночі,
      коли я високу траву
      серпом вирізаю охоче
      так, ніби усе наяву,
      аж серце тріпочеться дужче
      і спогадам б’ється у такт,
      де в снах я збираю гнилушки,
      оті, що найкращі на смак.
      17.08.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    46. Сирота
      Учора ти був щасливий,
      і радував батьків.
      Та їх росіяни вбили,
      а ти – осиротів.
      Зайчик не носить цукерки,
      казки до сну нема…
      От бачиш, як може стерти
      щастя сім’ї війна.
      Кажуть, що треба прощати
      навіть найтяжчий гріх.
      Ні! Хай знають орки кляті,
      за що ти ненавидиш їх.
      16.08.22р.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    47. На могилі побратима
      Мовчи, козаче, тут слова безсилі,
      тут навіть вітер множиться на нуль.
      Стоїш у побратима на могилі,
      це він тебе прикрив од вражих куль.
      Його чекала донечка удома,
      він мав і бізнес, і круте авто…
      Але, як нині кажуть: був «свідомим»
      і пам’ятав: якщо не я, то хто?!
      Таких, на жаль, не любить суча влада,
      але вони надійніші за щит
      ідуть на танки, на ворожі гради…
      Не люди це – могутній моноліт.
      Можливо сотворив нас Бог із пилу.
      Такі ж, як він із тектонічних плит.
      Мовчи, козаче, тут слова безсилі
      навіть оці, що в’їлися в граніт.
      14.08.22р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    48. Ротики для еротики
      Еротики потрібно більше віршу,
      щоб не відмер навіки м’яз слабкий.
      Нехай мені пробачать мову грішну!
      Насправді я далеко не такий.
      Не опишу принизливого блуду.
      І те, як після сексу йде тютюн.
      Тримає жінку чоловік за груди…
      У нього ж не поруччя – риба в’юн.
      За що ж скажіть триматись молодиці?
      Коли бажання з неї просто пре…
      Розтермосив ярижник пружні циці,
      а далі прогундосив: «Зая, все…» –
      Розбурхана відьмиця мстити вміє.
      Скоріш ховайся, дурень, у сарай!
      Не знаєш, як приборкати стихію,
      то краще взагалі не починай.
      13.08.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    49. Біля намету
      Серпнева ніч розбудить цвіркунів.
      Чи цвіркуни пробудять морок ночі?
      Гадати я не буду і не хочу,
      але до ранку не побачу снів.

      Хай ватра пломеніє край води
      і завмирає дим понад травою,
      де вітер обіймає ніжно хвою…
      І однорогів губляться сліди.

      Мовчи і ти. Не треба зайвих слів.
      Казкову ніч до дна потрібно спити.
      Вогні погаснуть у зіркових скитах,
      як сонечко торкнеться берегів.

      Розтане все, аж ніби не було
      і ватри дим, і однорогів тіні,
      і цвіркунова пісня-берегиня
      й останнє серпнем спалене зело.
      13.08.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    50. Чому на росії дуби шурхотять
      * * *
      – Скажіть, Безрукове Сергію,
      де Ваш акторський апогей?
      – Про роль одну я дуже мрію…
      зіграти хочу – Сашу Грей.
      * * *
      – Куме, чув такі я слухи у мистецькім світі –
      в Моісеєва дитина з’явиться у квітні!
      – Що Ви, куме, оце диво. Аж кусаю лікті.
      Новину я десь проґавив, що він був вагітний?
      * * *
      У дівчаток Тані й Марії
      була про Третяківку мрія.
      Але грошей, небесне диво,
      лишень вистачало на пиво.
      * * *
      У російського народу є така прикмета:
      треба мордою обличчя стати до Царьграда
      ну, а далі усе піде, як впаде монета
      як – вона, то буде курва, якщо він, – то «Лада»!
      * * *
      Безногий десантник повзе до порогу,
      на милицях влазить в хатину…
      «Ну, Шарік, к ногє, мля!» – командує строго
      і… Шарік побіг в Україну…
      12.08.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    51. Гречкосії
      Господи, ми грішні!
      Та ніколи не зраджували хліба,
      ні землі своєї не зраджували ніколи.
      Борисфен тому свідок і зоряне небо,
      могили пращурів і степові шляхи,
      які ведуть до батьківської колисанки,
      до хрестів на прадідівських могилах…
      Звідти і сила наша від Перуна до Ісуса,
      і Матір Божа вступиться за дітей своїх,
      їм час поле сіяти, за сохою йти…
      Згине нечистий, що прийшов з півночі
      і орда його поляже в степах наших.
      Так було, так є, так довіку буде –
      Амінь.
      12.08.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    52. Осінній сплін
      Відкорковуй вино молоде,
      ще зима не стоїть на порозі,
      ще далеко тріскучі морози…
      тільки іній в саду де-не-де.
      Та і той щойно сонце розтане.
      Хоч зело не таке вже й духмяне,
      але мова тепер не про те,
      що тремтить край дороги осичка,
      то можливо для осені й звично…
      Відкорковуй вино молоде.
      11.08.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    53. Російське плюгавство
      Зґвалтовані та вбиті не кричать.
      Сліпі мовчать. Їм нічого сказати.
      І небо сипле, ой, не благодать
      на окупантів голови трикляті.
      А буде ще для них і суд страшний
      за: Бородянку, Маріупіль, Бучу…
      Хто заповідь порушив: Не убий!,
      і ненависть в собі зростив їдучу.
      За нашу неоправдану війну,
      що принесла орда московська, клята
      тепер я знаю регулу одну:
      нема паскудніше російського солдата
      11.08.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    54. Серпневе
      Жарінь за вікнами нестерпна
      ген вигорає день палкий.
      Розпечений край літа – серпень –
      під вересень згориш таки.
      Хіба ти хочеш? Мусиш! Доля.
      Заплаче небо уночі,
      потягнуться тумани з поля
      і хоч ридай собі, кричи.
      Але нічого не змінити.
      Протоптаний ув осінь плай.
      Птахи лишають свої скити…
      Тому гори тепер, палай.
      10.08.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    55. Часоплин
      Немов дурне лоша по колу
      моє стривожене життя,
      то шкутильгає надто кволо,
      то метеором дні летять,
      залистопадить чи розквітне,
      здається все одно мені…
      Наче учора жив у квітні,
      а вже й гірлянди на вікні.
      08.08.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    56. Павучок
      Читаю вірші мов листи,
      алея парку прагне тиші,
      вже павукові час плести
      в єдино спогади колишні.
      Хай заплітає у росу
      гаразди всі та негаразди…
      Люблю я осені красу
      і літа бабиного ґазду.
      05.08.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    57. Дилемне питання
      Коту, що мешкав у підвалі,
      не снились кольорові сни.
      Йому покою не давали
      легенькі віяння весни.
      Буває сяде серед ночі
      та глипає в її вікно,
      хоч спати оченята хочуть,
      але ж бажанню все одно.
      Мороз іще малює квіти
      і груба їсть наруччя дров…
      Не міг котяра зрозуміти:
      кохання в нього чи любофф.
      01.08.22р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    58. Ніч після горобиної
      Ця ніч не плакала й не вила,
      як попередня у димар.
      Вона була украй безсила
      чи від, чи до фатальних чвар.
      Вона стомилася і, певно,
      перебувала на межі…
      Як біснувала. Та даремно.
      Ми стали з нею геть чужі.
      31.07.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    59. Село і люди
      Як билися ув унісон серця
      і душі їх, напевно, мали крила…
      А, як сім’єю вийшли з під вінця –
      він цапом став, ну, а вони – кобила.
      * * *
      Любов пройшла. Стосунків геть нема.
      У ліжку та на кухні теж непруха…
      Хіба ж ти винувата в цім сама?
      Тут винуваті: чоловік й свекруха.
      * * *
      В народі кажуть: що, то за кума…
      Та й куми теж не козаки, а – лосі!
      Було б воно те горе від ума,
      то й динозаври бігали б ще досі.
      * * *
      Цебро води не випити ніяк
      (не влізе одне місце ув одвірки)
      яйцем тре буде виливати ляк.
      …От інша річ, якщо відро горілки.
      * * *
      Куму не взнав ні в профіль, ні в анфас,
      ні за столом в садочку біля хати.
      Та зір мені вертається нараз,
      коли вона город стає сапати.
      29.07.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    60. Час жоржин
      Каштани наїжачились на вітер,
      тремтять у росах досвіту жоржини…

      Тобі пора, стрімкоминуле літо,
      бреди собі тихенько по стежині,
      не оглядайся, лиха б не назвати,
      усе минає, ось і ти проходиш,
      і вересня летять вітри крилаті
      й зоря похолоднішала на сході,
      нам день дарує усе менше світла,
      і дощ малюнки на асфальті витер…

      А ще жоржина у саду розквітла
      й каштани наїжачились на вітер.
      27.07.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    61. Осінній куншт
      Сади вдягають позолоту,
      напевно, вже прийшла пора.
      Красуня вишня біла плоту,
      немов осіння пектораль
      туманові лягла на груди
      і гріє крапельки роси…
      Але спішать десь дивні люди.
      Не помічаючи краси.
      23.07.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    62. Наприкінці 80-х
      Чи то були світліші люди?
      Чи то були такі часи?
      Плив сморід перегару всюди
      і по 2.20 ковбаси…
      Ніяк обіцяне майбутнє
      не входило в радянський дім.
      Вже й зуби постирались кутні
      і п’ятниць вісім, а не сім
      спливло від їхніх обіцянок:
      у баби вихолола піч,
      у діда меншало коханок
      й Рябко пішов із дому пріч.
      Мабуть, шукати – світле буде,
      бо, що було відомо всім.
      То чи були світліші люди,
      де п’ятниць на седмицю сім.
      22.07.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    63. Церква сатани
      Російське православ’я – виток тьми.
      Окрім війни, що принесло ти людям?
      Скільки тобою знищено ще буде?
      Скількох людей розтопчеш чобітьми
      за руZZкий мир? Хіба хто знає те.
      Ти спалиш душі на Червоній площі
      де труп лежить, але ніяк не мощі.
      Для троглодитів мавзолей – святе.
      Імперський морок мозку то біда
      його, здається, вже не злікувати.
      Женіть попів російських геть із хати!
      Бо за попом убивць іде орда.
      20.07.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    64. Млість

      Полетіти б до вирію, мила,
      і забути про біди свої
      та зламав ураган мої крила
      ще й надії втопив у воді.
      Десь на березі Мертвого моря
      спочиває розбита душа.
      Ти для чого, скажи мені мойро,
      четвертуєш мене без ножа.
      Не жалій моє зморене тіло.
      Хочеш пий до останнього кров…
      Відчуваю, уже відтремтіла
      моя перша й остання любов.
      17.07.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    65. На росії
      Запатякав мерин язиком:
      всюди вороги одні та змова!
      Те, що крили фіговим листком,
      відтепер приховують – Лавровим.
      16.07.22р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    66. Юнь
      Як перша птаха заспіває
      межи каштана білих свіч,
      дай спити губ твоїх розмаю,
      допоки не скінчилась ніч,
      допоки темрява ще мріє
      і сонечко про травень снить…
      Між нами жевріє надія,
      що буде поцілунку мить.
      16.07.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    67. Requiem æternam dona eis, Domine*
      Ранок німослівний і душа порожня.
      Вітер не розбудить стомлені думки.
      Хочеться горілки. Але зась, не можна!
      Осушив би зараз пляшку залюбки.
      Та чи допоможе клята оковита?
      Жінка у лікарні, донечки нема…
      Що ви наробили, сучі московити?
      Вас я зневажаю фібрами всіма.

      Без росії точно гіршим світ не стане
      і можливо війни вщухнуть взагалі.
      Як же остогидло кодло вічно п’яне,
      що усе прекрасне нищить на землі.
      На зорі сьогодні відійшла й кохана.
      Більше не почую своїх рідних сміх.
      Чи загоїть часом цю глибоку рану?
      Упокой на небі, Боже, душі їх.
      15.07.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    68. Для тих, хто вірить
      Скажи мені, Хрещатий яре,
      про що ти Господа молив?
      Коли лани горіли ярі
      й диміло так від наших нив,
      що небожителі Едему
      зійшли укласти вічний мир…
      Але, я вам скажу, даремно.
      Не йде на це московський чмир.

      У пекла, мабуть, інші плани,
      геть не до миру чортівні.
      І саксо-галльскі надтитани
      даремно скиглять: «Ні війні!»
      Зрадіє небо над землею
      даруючи свою ясу
      де на руїнах мавзолею
      короткий надпис – ЗСУ!
      14.07.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    69. Ліверка
      – Дайте ліверної трошки…
      …шмат, що на прилавку,
      буде Шарику пожерти з кашею в добавку.
      – Звідки в нас той песик, мила? У дворі лиш травка!
      – Стули пельку, дорогенький!
      Стій собі й не гавкай!
      13.07.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    70. Злочинне мовчання
      Мовчали ваші ссучені роти.
      Й питали очі: а, що буде далі?
      І не кажи мені, що був не ти,
      коли дитину в Бучі ґвалтували.

      У кров людську замащено манжет…
      Чи є в російських нелюдів святині?
      Рашисти по живому символ: «Z»-ет»
      ножем різьбили на жіночій спині.

      У танку, звісно, Совість ніпочім
      продовжуйте сміятись і радіти.
      Фугасом розірвало мирний дім
      із позначкою: Обережно діти!

      Я маю зовсім небагато мрій,
      але одну скажу тобі, катюга:
      хай небо ще при пам’яті моїй
      воздасть вам, суче плем’я, по заслугах!
      13.07.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    71. Обережно рашисти!
      Лукашисти, путіністи –
      нелюди з одного тіста.
      Прийде час, а з ним розплата
      ой, завиють супостати!
      Олександра чи Володю
      не спасе війна на сході.
      Зірве вітер звіру шати
      й буде ніженьки гойдати…
      09.07.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    72. Така тоді була весна
      Чомусь весна нагадувала осінь,
      де вітер дер картини полотно
      і не хотілось, навіть жити зовсім,
      і світ сірів у вицвіле вікно.
      Дорогою ішли колони танків.
      Назад – швидкі машини й «віщуни»*…
      Розбуркували обстріли світанки
      і ніби зовсім не було весни.
      Та чорногузи в неба високості
      мене картали за душевний стан.
      Війна війною, а лелеки просто
      вселяли спокій крізь війни туман.
      08.07.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    73. Купальська ніч
      Купальська ніч грозою йде зі сходу.
      Із тих країв, напевно, що й орда.
      Що ти несеш слов’янському народу?
      Чому з тобою поруч йде біда?

      Купальська ніч, хай вогнище осяє
      твою довіку нескінченну тьму.
      І сонце зійде хай над небокраєм,
      щоб ранок не запирхав у диму.

      Я свято вірю – правда переможе,
      у всі віки була за неї Січ.
      Молюсь за воїв, бережи їх Боже,
      і ти їх бережи, Купальська ніч.
      07.07.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    74. Префікс, що так багато міняє
      Мовчать світанки, ніби оніміли.
      І небо не розродиться дощем.
      Вишукуючи уцілілі цілі,
      летять ракети гаспида бичем.
      Усе живе паде відразу мертвим.
      Шматує плоть гартована шрапнель.
      Людина все вигадує для смерті
      та руйнування створених осель.
      А їй добро б у світ генерувати
      та споглядати вишню, що цвіте…
      Здавалося на душі ми багаті,
      але оцей короткий префікс – де.
      06.07.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    75. Не необґрунтований вірш
      Допоки мізки промивала клізма
      дядьки сурйозні, певно, із обкома
      на трьох ділили благо комунізма
      і піонерку, що завжди готова.
      Вона була підкована ідейно,
      у комсомол чекаючи посвяти
      уся наука цінностей сімейних –
      вождям комуни треба догоджати.
      Шлях нелегкий пройшов товариш Ленін,
      щоб голодранці захопили владу.
      Тепер у ній і о́лені й оле́ні…
      Парторг – олігофрен. Хіба це вада?
      А нас кормили: завтра буде краще.
      Не від харчів порепалась комора.
      Зросла синюча молодь непутяща.
      Яка волає: «Краще було вчора!»
      05.07.22р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    76. Горобина ніч
      Тихими кроками, стишено
      небо сіріє в імлі.
      Буря прикрилася тишею.
      Чи те здається мені?
      Скоро розродиться хвищею,
      люттю, борвієм в зелі.
      Силами правиться вищими.
      Ніч настає на землі.
      Горбина ніч.
      04.05.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    77. Ой, не куй, зозуленько
      Спогади затесалися скабкою під нігтем.
      Ой, летіть, летіть у вирій кляті.
      Протирала окуляри доля брудним віхтем.
      Тому, певно, і не бачу свята.
      Закувала зозуленька на Миколи в травні.
      На городі сходили бур’яни.
      Відбивала чиюсь вдачу зозулиця справно.
      Прийдуть спадщину поділять сини.
      Кому зигзиця наврочить горя забагато
      не зіб’ється той з дороги вже ніяк.
      І нема чого на світі мойру проклинати,
      поміняй зозулі пісню на мідяк.
      03.07.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    78. * * *
      Про любов не пишеться ні слова,
      про кохання серце теж мовчить.
      Не життя, хтось скаже, а полова,
      не людина – здичавілий сич.
      Нехай кажуть. Що мені пересуд?
      Друзів не нажив, а ворогів…
      але й ті, як лід весною скреснуть.
      Не таю на жодного свій гнів.
      Не шукаю Бога серед лісу,
      там живуть мольфари та вітри.
      Відчуваю під життя завісу,
      що посіяв трохи десь жури.
      Але те без умислу лихого
      мо’ свідомо, але швидше ні.
      То ж куди так стелишся, дорого?
      Таємницю прочини мені.
      02.07.22р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    79. Зруйноване дитинство
      Твоє зруйноване дитинство
      не зацікавить сюзеренів.
      Війна життю научить стисло.
      Лунають обстріли щоденні.
      І з кожним часом ближче, ближче…
      Уже під вікнами розриви.
      Здається скоро смерть покличе.
      Бинти, як білих коней гриви.
      Не ампутовані кінцівки –
      вони відірвані, мов доля.
      Димить на карабіні цівка,
      горить зруйнована стодола…
      Чекають світ голодні смерті.
      В кремлі наповнюють фужери.
      Тобі, дитинко, краще вмерти,
      ідуть російські людожери.
      За що це, Господи помилуй,
      посеред двору чорні вирви.
      Ти мамі власноруч могилу
      попід стіною дому вирив.
      …Пробиті кулею легені.
      Дитини смерть москві не вбивство.
      Бо не цікавить сюзеренів
      її зруйноване дитинство.
      29.06.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    80. Послідовникам секти УПЦ
      Чи віра сліпа, чи люди?
      Чуєш? Це голос Іуди.
      Від страху тремтить осина.
      Що ти, скажи, за людина?
      Багацько тобі подібніх
      так просто за тридцять срібних
      навіть ріднесеньку матір
      запросто зможуть продати.
      І не пустивши сльозину
      Зрадять на раз Батьківщину.
      Ти раб-прислужник УПЦ
      і не бентежить тебе це.
      28.06.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    81. Чекаю на звістку
      Ніч готує ракети,
      сажею маже небо.
      Боже Всевишній, де Ти?
      Царство прийшло Ереба.
      Зірка одна – кремлівська.
      Мо’ Віфлеємська згасла?
      Кров пролилась синівська,
      вільні пустують ясла.
      Нехристи в рясах чорних
      ставлять орду до бою.
      Смерть перетре у жорнах
      легко мене з тобою.
      Нелюди правлять світом,
      кажуть: вони від Бога.
      Гинуть частіше діти.
      Чекаю некролога…
      28.06.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    82. Жити – це просто
      Гординю сховай за сльози,
      вітер збери у жменю,
      вибери вірші чи проза…
      Жити – це так буденно.
      Дощ наливає калюжі,
      грім від люті гуркоче:
      – А люди?
      – Вони байдужі, –
      руку дають неохоче.
      Ще й плюнуть тобі у спину
      ніби все так і треба
      отрутою замість слини.
      Та чи була потреба?
      Але не про те промовка.
      Посмішка на обличчі.
      У шкурах овечих во́вки.
      Це ХХІ сторіччя.
      27.06.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    83. Солдатська Совість
      Мовчи, солдате, твоя Совість чиста.
      Бо землю боронити – це святе.
      Тебе стрічає уціліле місто
      і на душі спокійно через те.

      А від Херсону до Лугані – пекло,
      то «Гради»* землю б’ють, то «Сонцепек»*.
      Твоє волосся інієм примерзло
      від остогидлих серцю небезпек.

      Мовчи, солдат, бо тут слова залишні.
      Хай пам'ять про минуле гомонить.
      Як не буває воїнів колишніх,
      так й небо не розсіює блакить.

      Не повернути убієнних друзів,
      вони живуть у полум’ї свічі,
      в скупій сльозі, у відчаї, у тузі…
      Згадай їх всіх. Й мовчи, солдат, мовчи.
      26.06.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    84. Повітряна тривога
      Ранок який. Тиша. За вісім п’ять.
      У соннім саду пахощі м’яти.
      А з Білорусі ракети летять:
      українців ще сплячих вбивати.

      Страшніше нацистів стали сябри,
      минуле забули своє і святині.
      Єдине питання: як ви могли
      із пам’яті витерти звірства Хатині?

      Манкуртство народу породжує зло.
      Подейкують, гріх те людей убивати.
      Я знаю, що зараз сябрам все одно
      та прийде за кожну ракету розплата.
      25.06.22р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    85. Обпалені крила душ
      Безпритульні душі, огрубілі,
      зранені, спаплюжені війною
      доживають свого віку в тілі
      оповиті смутком та журбою.

      А колись летіли ген у небо,
      плани будували на майбутнє…
      Висохли. Як винограду стебла.
      Під ударом градами у лютім.

      Боязко їм стало жити в плоті.
      Грім здається пострілом гармати.
      Відпочити б від війни сьогодні.
      Де там. Треба стрій тримати.
      23.06.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    86. Ослу ніколи не стати мустангом
      Забрів осел у стайню рисаків:
      «Які ж стоять тут вишукані коні!» –
      кульбаку з позолотою уздрів
      і думає: «Відразу до погоні
      готовим буду, тільки одягну
      оце сідло на себе в позолоті…» –
      але віслюк не антилопа Гну
      немає духу ув ішачій плоті.
      Сідельце приміряє так і так,
      суне вузду до рота й поміж вуха
      та громаком не зробиться ніяк
      немає у раба свободи духу.
      Мораль доступна і проста,
      вона щоденно на вустах:
      хоч відшмагай себе дубцем,
      віслюк не стане жеребцем.
      22.06.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    87. * * *
      Блукала правда на задвірках світу,
      чекала правда правди від людей,
      а їх олжа продовжувала гріти
      вона й тепліша, й ближча до грудей.

      Неправда править впевнено і вперто,
      ще й істину зведе на ешафот.
      За неї люду солодко померти
      і мре за лжу піддурений народ.

      А правдонька з’являється все рідше.
      Нащо собою дратувати люд?
      Відкриєш очі стане тільки гірше
      для тих, що ждуть солодшу із отрут.
      21.06.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    88. Часові периферії
      Настане час летіти в ирій,
      не допоможе й частка – не,
      у вітер не втрачайте віри
      він хмари чорні розжене.

      Не все збувається відразу
      є дивний дядько – Прозапас,
      а є цейтнот який наразі
      торкнувся кожного із нас.

      Ви просто розминайте крила
      й миттєвість кожну бережіть.
      Любов – то неймовірна сила
      яка рятує на межі.
      20.06.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    89. Волошки
      Літо спивають волошки
      і небо синє до дна –
      опілля житнього брошки
      вас не лякає війна.
      Плачуть рясні зорепади,
      цвіт омивають дощі.
      У вигромі канонади
      тяжко стає на душі.
      Ходять у полі лелеки,
      бджоли за медом летять…
      Скільки тут літньої спеки?
      Присмак вже осені свят.
      Квітніть, благаю, ще трошки
      нерви коли на межі
      ви, мої милі волошки, –
      ліки нужденній душі.
      19.06.22р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    90. Ой, поле, поле…
      За селом сьогодні здичавілі трави
      не хлібами родить зранена земля.
      Колос одинокий гомонить з вітрами.
      Витоптав посіви чобіт москаля.
      Повмирало жито геть до виднокола,
      чорноземи танки перетерли в прах.
      Як ти це стерпіло, вимучене поле?
      Витираю сльози горя на очах.
      Не журися, лане, ми їх переможем,
      не здолать ніколи Святу Русь орді.
      Вої йдуть до бою, бережи їх Боже,
      щоб заколосились злаки золоті.
      16.06.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    91. Завія вона така різна
      Тополина заметіль,
      мов завія в січні.
      Білим пухом звідусіль
      переддень магічно
      устеляє у саду
      килими пухнаті,
      люди прохолоди ждуть
      сидячі в кімнаті.
      Хоча мова не про те,
      як померзнуть стріхи,
      по лутки аж замете
      справжнім білим снігом.
      15.06.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    92. Суче плем’я
      Куди ж, скажи, тобі летіти?
      В яку землі чи неба сторону?
      Зруйновано усі орбіти,
      в степу подохнеш клятим вороном,
      орел двоглавий.
      Отямишся та пізно буде.
      Могилу матері розкопано,
      не бий тепер себе у груди,
      вікно закладено з Європою
      твоїй державі.
      На крові не збудуєш братства.
      Немає святості у грішників.
      Країна зла і святотатства –
      ви суче плем’я ненависників
      15.06.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    93. Бабина наука
      Казала бабця: «Внуче, свят, свят, свят
      прийшла до нас пора зелених свят,
      русалок бережися і води,
      щоб не накликав із небес біди…» –
      А ми малі з сестрою, що з нас взяти?
      В торбинку покладем полин і м’яти,
      І гонем Зорьку де чудес сліди…
      Вона у воду…
      …ну і ми – туди ж.
      14.06.20р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    94. Перехідний вік
      Реве сусід під тином, як дитина.
      Хоч наче і здоровий чоловік.
      І знаєте у чому сліз причина?
      Все надто просто – перехідний вік:
      «Така біда, аж нікому сказати.
      Не люб мені ні Львів уже, ні Стрий.
      Для пенсії ще молодий, не платять.
      Дівчата ж не дають, бо застарий!»
      10.06.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    95. Живодери
      І старовіри й рідновіри
      геть всі торкнулися біди.
      Таке воно нашестя звіра,
      нащадка дикої орди.
      Померкла зірка Віфлеєма,
      побачила безвинну крів.
      Не християни, суче плем’я,
      осатанілий рід катів.
      За все заплатять ваші діти
      Із душ не змити вбивства бруд.
      В геєні вам повік горіти.
      Таким хай буде Божий суд.
      08.06.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    96. Педагогічно-мережевий маркетинг
      Ув освіті чудо із чудес.
      Поле дурнів у знання долині.
      Викупи кредит ЕКТС,
      для колег це коштує – сто гривень.
      Безкоштовним буде вебінар,
      бо науку продавати сором.
      А сертифікат за гонорар.
      Що скривився? Сотка! Майже даром.
      Подивись на левів і левиць,
      що кують знання тобі невтомно.
      Ти ж на печі спиш, неначе Гриць
      ще й отримаєш підтвердження удома.
      Схема ця працює на всі сто.
      (Незалежно ніч глуха чи днина).
      Кажуть: без бомаги ти – ніхто,
      а з сертифікатом, то й людина.
      04.06.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    97. В останній день травня
      Прощався травень понад вечір мжею,
      лишаючи у небі грому схлип.
      Йому час йти зеленою межею.
      Хай червень свій запалить смолоскип.
      І будуть літом пахкотіти трави,
      росою вмиє сонечко чоло,
      попід косою упадуть отави
      в яких налите, молоде зело.
      А в небі хмари білі, наче коні,
      а інколи і чорні, грозові.
      Дай, травне, зачерпну тебе в долоні.
      І не вагайся, йди уже собі.
      31.05.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    98. Чогось завжди не вистачало
      Перекатами річка співає,
      жебонить, наче доля моя,
      повертає удаль попід гаєм
      де лунають пісні солов’я,
      вщент любов’ю наповнює серце,
      а від того і думи ясні
      скільки раз обіцяв рідній ненці,
      повернутись сюди навесні,
      але завжди часу бракувало
      (чи бажання) від подиху мли,
      ти пробач мені, мамочко, мамо,
      що без мене сади відцвіли.
      28.05.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    99. Іграшковий сум
      Іграшки сумують вдома:
      «Де ти наше янголятко?
      Коли будеш? Невідомо?» –
      запитало слоненятко.
      Мавпочка прикрила очі
      та рахує, аж до втоми.
      Вона просто дуже хоче
      здріти усмішку знайому.
      І шукає собі друга,
      переляканий війною,
      твій улюблений папуга
      впав між кріслом і стіною.
      Та й стіни уже немає
      догорають в мрію сходи…
      Це російський «мир» гуляє.
      Вбиті діти не приходять.
      25.05.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    100. Не спішіть!
      Дай-но косу розплету тобі.
      Дзюркотять у спеку водограї.
      Двадцять три години у добі
      шістдесят хвилин не вистачає.
      Звідси метушіння у людей
      вічні: поспіх, біготня, ревіння…
      Та ніхто ніколи і ніде
      в заметні ще не знайшов спасіння.
      Не біжи, спинися, сядь окрай.
      Чуєш в тиші, як дзумлять хвилини?
      Дзиґарі зупиняться нехай.
      Час всього лиш окрик журавлиний.
      22.05.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    101. Не спішіть!
      Дай-но косу розплету тобі.
      Дзюркотять у спеку водограї.
      Двадцять три години у добі
      шістдесят хвилин не вистачає.
      Звідси метушіння у людей
      вічні: поспіх, біготня, ревіння…
      Та ніхто ніколи і ніде
      в заметні ще не знайшов спасіння.
      Не біжи, спинися, сядь окрай.
      Чуєш в тиші, як дзумлять хвилини?
      Дзиґарі зупиняться нехай.
      Час всього лиш окрик журавлиний.
      22.05.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    102. Коли навіть природа проти русні
      Наші зорі ворогу не сяють
      (зчитують його координати)
      зорепади світлом водограю
      вказують політ снарядам НАТО…
      Happy End уже не за горами.
      Смажить орків «Джавелін» у танку.
      Подзвони, кацапчику, до мами
      і скажи, що ти спалив їй парку.
      Хай вона зречеться курви-сина,
      бо невдаха сучці не потрібен.
      Ще скажи поможе хай грошима
      (лугандонія ніяк не Відень).
      Хочеш тут отримати весь сервіс?
      Ось лопатка викопай могилку.
      Ручки, ніжки… Задовбав цей тетріс!
      Краще б ти сидів удома, синку!
      21.05.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    103. Наступним разом
      Примирення було лише за крок.
      Мабуть, не нам написано сценарій.
      Це твій останній вихід, Мата Харі.
      Усьому на землі приходить строк.

      Укутана у півпрозору шаль,
      яка скриває таємничу вічність
      і не важливо в серпні чи у січні
      впаде остання крапка на скрижаль.

      А нині час. Тобі пора іти.
      У цих краях нема невинуватих.
      Як сіє місяць срібло коло хати!
      Але чомусь видніються хрести.

      Чи збудеться? Нам не відомо те.
      У піжмурки загралися із часом:
      – Здійсниться все?
      – На жаль наступним разом,
      як папороть у лісі зацвіте…
      21.05.22р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    104. Трохи про зраду
      Ллється зрада прямо з Ради
      з Банкової теж.
      Прижилась вона при владі
      і не має меж.
      Її пестять, її люблять
      вона всім рідня.
      Виціловують у губи
      мало не щодня.
      А вона тому і рада
      випускає пар
      та проводить окупанта
      далі крізь Чонгар…
      20.05.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    105. Дідо, що то – орки?
      Я ж тебе не лаю. Вітер дме в долину.
      Москалі не дуже схожі на людину.

      Ніби руки, ноги, голова і паща.
      Та душі немає. Орки геть пропащі.

      Ходить воно, бродить… (ні живе ні мертве)
      цокотить у грудях скам’яніле серце.

      Він шукає жертву: жінку чи дитину.
      Та в штани напудить, як припреш до тину.

      То шакали, внуче, ув овечій шкірі
      їх «мочити» треба навіть у сортирі*.

      Вираз є: безчесні чи плюгаві люди,
      оце москалеві синонім і буде.
      19.05.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    106. Півонії від мами
      Півонії розквітнуть днями –
      найкращі квіти на землі.
      І забукетяться від мами
      у день народження мені.
      Ще ранок роси п’є червневі
      та сонце вишні червонить…
      А вже букетиком від нені
      пробуджує ранкова мить…
      І хочеться вернутись знову,
      щоб осягнути вічну суть,
      ув ароматі світанковім
      коли півонії цвітуть.
      18.05.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    107. Московський приход
      П’ята колона церкви
      посіє російський «мир».
      Скоро паростки смерті
      кремлівський пожне упир.
      Любить він плоть дитячу,
      висотує геть життя.
      Чом ти стоїш не плачеш?
      Бо це не твоє дитя?
      Буде твоїм наступне!
      Не переймайся про це.
      Воду товчи у ступі,
      гроші неси в УПЦ.
      Треба катам подачка.
      У храмі не світло. Тьма…
      Наче й не труп, одначе,
      у тебе душі нема.
      17.05.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    108. Краще говорити зі зміями
      Відверто говорю зі зміями,
      про Маріуполь вщент розбитий,
      про мир далекий і омріяний,
      про безсердечність московитів.
      Країна повниться руїнами,
      до Господа ідуть Герої.
      Але не станем на коліна ми
      перед московською ордою.
      13.05.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    109. * * *
      Ні Совісті не маєм, ні стида.
      Подай, Господь, хоч фігового листика!
      Бо наче смерть людини – це біда,
      а вбивство тисяч, то лише статистика.
      12.05.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    110. Колискова для лиски
      Йди, налисник їсти, лиско,
      бо не хоче доня.
      Залюлюкаю в колисці
      я твоє безсоння.
      Разом будемо радіти,
      мріяти про диво.
      Швидко виростають діти
      і минають зливи.
      Ходь, наллю тобі сметанки,
      ще й добавлю рути…
      Хочеш сядемо на ґанку
      подалі від скрути.
      Їж же, лиско, їж налисник
      це тобі на вдачу.
      Може доля так навмисно?
      Гладжу лиску й плачу.
      12.05.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    111. І буде мир
      Яка незвична тиша, аж дзумить.
      Травневий день у вишитій сорочці.
      Дими війни розвіялись. Блакить.
      Без остраху багряне сходить сонце.
      А, як співають збуджено птахи.
      Розтала вічність в їхнім суголоссі.
      На вишні цвіт, на трави, на дахи…
      Мов благодать спадають перші роси.
      І днішає потроху небосхил.
      Господь іде погледіти на вруна…
      Далекий грім старається: щосил
      настроює дощу сріблясті струни

      це мир настав.
      10.05.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    112. Парадобесіє
      Віл волає, бик – бикує
      і дрантя червоне в ряд.
      Щось казати марно, всує –
      дебілоїдів парад.
      З голоду скриплять зубами
      ще й з похмілля дрижаки:
      «Ей, таварищ, ти нє с нами?
      Как не снами? С кєм же ти?» –
      В голові палає вата,
      жаба в ковбику реве…
      Як людина дурнувата,
      то й старе, немов нове.
      Посірілі силуети,
      земле, розплодила тлю.
      Сталіна несуть портрети
      Боже мій! Чи я не сплю?
      Коли ближчає дев’яте
      травня знову з року в рік
      на червоній площі свято
      для юродивих калік.
      09.05.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    113. І знову про мову
      Які гидотні люди та нікчемні.
      Країна їм дарує хліб і сіль,
      благає: вивчи мову! Та даремно.
      Московський говір чути звідусіль.
      А потім кров’ю платимо за це ми:
      Батурин, Крути, Пі́ски чи Ірпінь…
      Але, якщо відверто – це система
      на знищення прийдешніх поколінь.
      Дітей уб’ють потому з автомату,
      спочатку нам прищеплюють чуже:
      чужий священник, вчитель… і гармати
      такі ж чужі розчохлені уже.
      Одного разу, коли зрадиш мову,
      запам’ятай, як сильно ти радів.
      І надто не дивуйся чому знову
      на Київ сунуть полчища катів…
      08.05.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    114. У підвалі
      Сни розлетілись хороші.
      Ніч не оставила мрій.
      Розпач стоїть насторожі.
      Донечко, вічка відкрий!
      Руці твої холодіють.
      Впала іконка з творцем.
      Тиша. Вмирають надії.
      Восковим стало лице.
      І розімкнулись долоні.
      Погляд завмер на стіні.
      Сльози твої не солоні
      більше ні граму мені.
      Так розривається долі
      Божої вічне кільце.
      Не вберегла тебе, доню,
      вибач матусю за це.
      06.05.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    115. Часоплин
      Там де юність швендяла полями,
      поросли волошки на весні.
      Ще й полин духмяний до нестями,
      щойно день травневий прояснів.
      Я тепер не знаю навіть де ти.
      Може лиш наснилася мені?
      А в дитинство тут здається лету
      лічені секунди, але ж ні.
      Часового ладу не порушиш
      і назад немає вороття.
      Тільки пам'ять розхвилює душу
      день за днем спливає ген життя.
      05.05.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    116. Одинадцята заповідь
      Ця нелюбов іде, мов поклик серця.
      Ще однією заповіддю – знищ!
      Ти українців убивати пнешся
      московська покруч, імбецильний дрищ.

      Та станеться усе не так, як хочеш.
      Як сонечко випалює росу,
      коли прозріють від туману очі,
      тебе змете у прірву ЗСУ.

      Лети в тартар. Туди тобі дорога.
      Тебе там стріне покидьок рябий.
      Коли війна приходить до порога,
      не діє Божий припис – не убий.
      04.05.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    117. Травнева ніч
      В обіймах ночі шепотить Десна
      і тихо гомонять сади русяві,
      а со́вка відчуває, що весна
      полоще крильця в місячному сяйві.
      І гарно так, аж серце тріпотить,
      палають наче зорі в небі очі.
      В таку чудову, неповторну мить
      душа до віршів і краси охоча.
      Вирує рух сузір’їв і планет.
      Земля в безмежжі космосу – піщина.
      Коли стрічаєш вічність тет-а-тет,
      то розумієш що таке – людина.
      04.05.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    118. Безумний полк
      «Безсмертний полк» загнувся під Ізюмом.
      Безславно пали виродки дідів.
      В дурного люду і думки безумні,
      і в безтолковці повно тарганів.

      Йому б скоріш в обійми санітарів
      та хоче він «героя», хоч убий!
      Летять увись від вибуху сандалі…
      (не став хероєм, бузувір тупий).

      Складуть ошмаття у пакетик чорний
      є: руки, ноги, мозку жаль нема.
      Хотів зрівняти із землею гори…
      Але на те не стачило ума.
      03.05.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    119. Відродимося
      Горять знедолені міста,
      домівкам вибиває очі,
      а немовляті смерть шепоче:
      «До пострілу готова «Мста»*,
      снаряд цей твій...» – О, Боже, де Ти!?
      Тридцять секунд від сили лету…
      Чи встигнуть матінки уста,
      останню прочитать молитву?
      Чи прийме небо кров пролиту?
      (хоч проливали вже й Христа).
      Але москві потрібно жерти,
      вона готова йти на жертви…
      А ми посіємо – життя.
      02.05.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    120. Звонику Дану
      Тиша стоїть над татамі,
      очі окутав туман.
      Ти відсьогодні не з нами
      воїн, боєць – Звоник Дан.
      Боже, впокой його душу,
      земле, ти тіло прийми…
      Визнати, Господи, мушу
      важко лишатись людьми
      там, де російські потвори
      творять страшний самосуд.
      Хай Маріупольські зорі
      нашим нащадкам живуть.
      Ні, не вмирають Герої!
      Поміж розстріляних гроз
      пам'ять довіку з тобою…
      Вічний покій, вою, – «ОС»*.
      01.05.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    121. Кульбабки
      Своє життя відбухкають снаряди,
      ракети упадуть додолу всі…
      Не ради воєн, а життя заради
      весна розквітне у своїй красі.

      І в ній кульбабки, наче сни дитячі –
      герої із бабусиних казок.
      Вже оболонь від вибухів не плаче
      й дощі лікують вирвища стежок.

      А квіти ці немов чекають в гості.
      Росою умиваються в саду
      і жайвір лине в неба високості,
      переконатись прагне чи прийду.
      30.04.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    122. Куди по копаному!

      Російський танк (де командир бурят)
      заїхав у город до баби Пріськи
      і сів на «пузо» ні вперед, ні взад.
      Дала йому, як кажуть жаба цицьку.

      Тікав би дурень, скопана земля.
      Та з танком як? Це – бойова машина!
      Сапою вчить бабуся москаля:
      «По копаному ти куди, скотина!»

      Мабуть, хороший із бурята тук –
      уродить бульби просто забагацько!
      А вже квасолька викинула струк…
      Де взяти добрив? Їдь у гості, бацька!
      29.24.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    123. Тяжкі реалії
      Чого стоїш? Заплач, маленький,
      нехай стікає біль сльозою.
      Померла у підвалі ненька
      і діточок лишила двоє.
      Віддавши їм черствий окрайчик,
      що снядіти почав морозом.
      Але, що передав це зайчик,
      відмовився сприймати розум.
      …Лежала матінка холодна.
      Її вже не могли зігріти.
      Такі реалії сьогодні...
      А хлібчик доїдали діти.
      28.04.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    124. А ти сходив у ту церкву?
      Стоїть московська церква. Б’ють у дзвони.
      Із уст попів зрікає чорт хулу:
      «Неси, раб божий, гроші на патрони
      вбивати вже нема за що пуйлу!»

      Кирюхі (людожеру) теж пожертвуй,
      він має освятити «Сатану*»!
      Убиті українці, то не жертви.
      Не плутай: операцію й війну.

      Ми хохляків примусимо до миру.
      По аналою кров тече дітей…
      А трупний сморід уже навіть мирра
      не переб’є, не зменшить і єлей.

      Така російська православна віра –
      убив хохла тобі до раю путь.
      А тупаки йдуть в лігвище до звіра
      і грошики на вбивство нас несуть.
      27.04.22р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    125. Ірпінський котик
      Тобі тут, певно, пахло молочком.
      І зігрівали спогади родинні,
      як муркотів на добрий сон дитині
      й війна ще не гриміла за вікном.
      У вас на двох один був теплий плед
      і пестили тебе дитячі руки…
      Попереду ж були пекельні муки:
      прийшли в Ірпінь кати команди «Zет».
      Людей вбивав російський живодер
      і не щадив ні стариків, ні юні
      дивились очі крізь приціл безумні…
      А ти в дитячім ліжечку помер
      чи, мо, міцним заснув, мов пам'ять сном?
      Тобі там, певно, пахло – молочком.
      26.04.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    126. Блокада
      Господи, воскресни, подивись
      на залитий кров’ю Маріуполь.
      Кажуть з мертвих Ти повстав колись.
      А сьогодні – «Азовсталь» – некрополь.
      Вої мовлять: «Вмремо, не здамо
      ворогові наше славне місто,
      момачко, матусенько, мамо́!» –
      сараною рушили рашисти.
      Викормила виродків москва,
      «вишукана» виросла зараза.
      Полк «Азов» атаку відбива
      рве на шмаття ворога щоразу.
      Віддає борги за драмтеатр
      і дітей понівечені долі.
      Кожен з орків сплатить у стократ
      за будівлі знищені та школи.
      Ратоборці, заточіть мечі,
      знищуйте цей виплодок зміїний!
      Коли зло подохне уночі,
      зранку зійде сонце України.
      25.04.22р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    127. Весна і жінка
      Весна і жінка йдуть собі та йдуть
      у них одна на двох лежить дорога.
      Одна на двох і радість, і тривога,
      і загадка у цьому їх мабу́ть.

      Хіба важливо день який та час?
      Травневої чекаючи релізи,
      з таких портрети пишуть Мони Лізи,
      їм вірші на крилі несе Пегас.

      Допевне це і є найвища суть.
      Ця таємниця не підвладна люду
      та хтось таки зумів уздріти чудо –
      весна і жінка йдуть собі та йдуть.
      24.04.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    128. Розмир
      Чи п’є туман росу, чи землю поїть?
      Світанок не відкриє таїни.
      Коли ще ходять біля хати сни
      і сили набираються левкої
      й ростуть в батьків не для війни сини…

      Та гряне громовиця рукотворна
      побивши «градом» землю і дітей,
      життя людей зібравши, мов трофей –
      іде війна юродива потвора
      та жах її довічний корифей.

      І сіють смерть, бо іншого не вміють.
      Які страшні сьогодні врожаї.
      Мовчать після артобстрілів гаї.
      Та поки в серці жевріє надія,
      що пісню заспівають солов’ї.

      Й орда відступить в мочарі гнітючі.
      Вставай, мій брате, ти не вмер, ти спиш,
      давай навпіл ділитимемо книш…
      Час вибілить у небі чорні тучі,
      але ядучою зробилась тиш.
      23.04.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    129. Крейсер мос-ква (або: анало-говнєт)
      Вітер шматує хмари,
      диму чорного шлейф…
      Після ракет удару
      крейсер упав у дрейф.
      А в апогеї цейтноту
      (хоч кажуть не тоне лайно)
      гордість російського флоту
      пішов з екіпажем на дно.
      Горить на росії вата,
      рот Симонян, мов клозет…
      А в Україні свято –
      втопили – аноло-говнєт.
      20.04.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    130. Донечці
      Тобі ще мріяти і жити,
      дітей народжувати і
      заповнювати колоритом
      буденно-відсірілі дні.
      Спостерігати зорепади,
      ходити берегом Дніпра,
      де твої щічки вітер гладив
      й дзвінка буяла дітвора.

      Ще буде все. А зараз, доню,
      країною страшна йде пря.
      Й твоє дитинство у полоні
      під обстрілами вигора.
      Та окупанти хай не мріють
      перемогти дитячий сміх.
      Коли є діти, є надія,
      що ми здолаємо усіх.
      19.04.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    131. Титани сучасності
      Далеко так до Ватикану,
      а до Голгофи тільки крок.
      Армійські виросли титани
      в диму їдкому цигарок.
      Їх душі під бронежилетом
      та не зачерствіли вони.
      Війною змучена плането
      чи сняться мирні тобі сни?
      Бинтом скривавленим рокада
      по вирвищах гарматних ран,
      по гнійниках ворожих «градів»
      веде до сонця крізь туман.
      Там, де сучасності титани
      звитяги наближають дні
      і переможна мить настане
      в їх титанічному труді.
      17.04.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    132. Все буде Україна
      Танцювали лебеді, розбудили ранок,
      в молоці туманному плуталась зоря,
      в небі прокидалося сонечко багряне,
      зігрівало променем вистиглі поля.
      Наливались паростки неземної сили,
      цілувала кожен з них, мов дитя весна
      і рясними росами все довкілля вмилось…
      Мир тобі на всі віки, земле запашна.
      16.04.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    133. Великдень
      Тихими переливами, піснею квітня,
      струмки потечуть десь під гуркіт грози.
      Гарматами змучене поле розквітне
      і мати старенькі протре образи –
      Великдень.

      Як вітер торкається зранених вишень,
      скипається сік наче кров на гіллі.
      Здається, боятися стали ми тиші
      і бачити очі позвикли в імлі –
      жахіття.

      Війни промайнуть дні злиденні, холодні,
      литаври звістять перемогу в бою.
      Хай міць України воскресне сьогодні,
      молюся за кожного воя в строю –
      навіки!
      15.04.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    134. Тому і лютий
      Тепер я знаю звідки лютий
      наймення місяцю узяв.
      Двадцять четверте не забути –
      протистояння двох держав.
      Ми на чуже не зазіхали,
      не крали ношених трусів.
      Але із півночі шакали
      прийшли під прапором русні.
      Міста палили нам і села,
      жінок вбивали та дітей
      і захарастили джерела
      води святої для людей.
      Та буде ще і місяць травень,
      звитяжні визріють вітри
      й великих кривдників держава
      до ніг складе нам прапори.
      14.04.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    135. Російська окупація
      Вітер ламає крила,
      тонкі вигинає віти.
      Де ти, убита мила?
      Чи поруч з тобою діти?
      Стіни сирі підвалу
      тебе вберегти не вміли.
      Крові врагу замало
      вони захотіли – тіла.
      Боже! Дивись, Всевишній,
      на муки мого народу.
      Невже ми стали грішні,
      коли обрали свободу?
      Під автоматну чергу
      дітки поснули навіки,
      світло в очах померкло
      та не стулилися війки.
      Плаче небо сьогодні
      за кожним вбитим безвинно,
      їх забрала безодня…
      руський, хіба ти людина?
      13.04.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    136. Краматорська іграшка
      Дитяча іграшка лишилась
      сама лежати на землі.
      Ти їй даруй, о Боже, крила
      й дорогу освіти в імлі.
      Дітей не можна убивати!
      Для кожного це вальний гріх.
      Дитиночка була і мати…
      Тепер шукати де їх всіх?
      І тільки іграшка зосталась,
      чекаючи тривоги мов
      на дебаркадері вокзалу
      й по ній текла дитяча кров.
      11.04.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    137. Бородянка
      Весни обгорілі крила.
      Чорного льоху прокльон.
      Смерть попід вікнами вила
      мінам з небес в унісон.
      Опілля чавили танки,
      у кашлі сухім гармат
      ворог стирав Бородянку
      безбожно за шматом шмат…

      Але зі сторін далеких
      в край, де запеклі бої
      спішили з небес лелеки,
      вимостить гнізда свої.
      Любов, то велика сила,
      що переповнює вщерть.
      Й весни почорнілі крила
      птахів не лякали геть.
      10.04.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    138. Врожай 2022 року
      Цей хліб святий. Він знав війну.
      Його ворожі м’яли траки
      та вижили у полі злаки,
      любов всотавши неземну.
      Одна печаль спасти не встиг
      померлих з голоду у Бучі.
      Болять ці спогади пекучі
      в хлібах налитих, золотих.
      Навіть в кривавих згустках тьми,
      в своїх містах ущент розбитих
      на протилежність московитам
      ми залишалися – людьми.
      09.04.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    139. Розплата
      Імперія впаде, як стіни
      фортець в облогу вікову,
      як дощ в смарагдову траву…
      Пощезнуть згодом і руїни.
      Натягне небо тятиву
      у блискавці тиранів тіні
      в покорі стануть на коліна
      до плахи притулив главу.
      08.04.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    140. На грані
      На грані банкрутства розуму
      існує сьогодні земля.
      Тяжкі крають душу роздуми
      і спогади попіл встеля.
      Постали міста руїнами
      та братські могили зросли.
      Дим чорний над Україною
      розвієшся ти коли?
      05.04.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    141. Дорога повз дитячий садочок
      Мовчить садочок. І садок,
      хоч скоро яблунька розквітне.
      Куди ж усі поділись дітки?
      А бусли прилетіли в строк.
      Така весна, що через край
      кипить дитячими сльозами,
      лежать убиті: доня й мама…
      Ірпінь, російський «мир» стрічай.
      Ти світиш ребрами домів,
      які ледь встояли під «градом»,
      а я іду спустілим садом,
      де сміх дитячий так дзумів.
      За все заплатиш, сучий син, –
      рашизм не вічний на планеті
      за сльози всі, за кров, за смерті
      і за спустілий сад весни.
      01.04.22р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    142. Тихі ночі
      Хай ніч не будять сполохи ракет.
      А доця міцно обнімає зайку
      вона ж йому і подруга й хазяйка
      у них на двох завжди один секрет.
      А я чекати буду до світанку
      і берегти дитячий, ніжний сон.
      Отак приходить янголяток сонм.
      Потрібен спокій, а не постріл з танку
      і мир тоді потрібен за вікном.
      Спи…
      01.04.22р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    143. Доціна лялька
      Пограюсь з лялечкою доні,
      казок їй безліч розповім.
      Вона засне в моїй долоні.
      Не бійся, спи це просто грім
      і хай тебе він не лякає,
      бо гради не завжди такі.
      Вертаються пташині зграї
      у села знищені, пусті.
      Тікають люди за кордони.
      Орди навала йде на нас.
      А я втішаю ляльку доні:
      "Все - Україна! Спати час."
      20.03.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    144. Ще одна ніч
      І знову ніч жаска, мов подих смерті.
      Опівночі стерв’ятники летять.
      І вибухів із пам’яті не стерти.
      Осатанілий в хату лізе тать.
      Він хоче спити немовляти крові
      та ґвалтувати залишки душі.
      Але і зараз є, що не готові
      орді сказати: «Ви мені – чужі!»
      19.03.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    145. Переможемо!
      Кожна ніч, мов пекло,
      кожен день – тартар.
      Битися запекло –
      Українців дар.
      Ворог в землю ляже,
      як смердючий пес:
      «Ось, паскудний враже!»
      …Працює АГС!
      17.03.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    146. * * *
      І можливо живу я минулим.
      Страх потужно штовхає у спину.
      Батареї розродяться гулом.
      я тебе, краю мій, не покину!
      Рознесуть все снаряди у шмаття.
      І не знайдете правди ніколи.
      Не для мене палає багаття -
      "миролюбів" в Буйнічінськім полі.
      15.03.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    147. ***
      Я побачив чудовий захід.
      Та не знаю чи сонечко стріну?
      Кажуть мудрість дарує нам схід
      та не той, що бомбить Україну.
      Хай згадає мене білорус,
      що загнав жаске жало у спину...
      Ні, брати, вмерти я не боюсь!
      Бо не втратив обличчя людини.
      11.03.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    148. Гуртуймося
      Перший день весни прийшов зі снігом.
      «Гради» б’ють по стомленим містам.
      Зійде сніг, розстане разом з ігом.
      Не зломити козаків катам.
      І буде мир. А тепер до зброї!
      Хто, як може бороніть свій край!
      Можеш – словом, а, як ні набої,
      хто стріляти вміє подавай!
      Вірую, що правда переможе,
      брат по зброї чистить кулемет.
      Вої рідні, бережи вас Боже,
      хай пощезне кляте – іхтамнєт!
      01.03.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    149. Ходіть до саду
      Мовчать задумливі сади,
      поміж гілля гуляє вітер,
      зове мене: «До нас іди,
      морелеві погладиш віти.
      Вона найперша розцвіте,
      вдихаючи весни розраду…
      Та зараз зовсім не про те,
      до нас іди, ми будем раді.»
      І покидаючи свій сплін,
      іду до вранішнього саду,
      бо знаю, що чекає він
      та зустрічі безмежно радий.
      25.02.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    150. Путінщина
      Хай війна прокотиться по миру,
      нехай правлять світом: біль і жах…
      Сотворили нелюди кумира
      і до рук своїх взяли ножа.
      Їм сьогодні бозя не вказівка
      (де насилля Бога не знайти).
      На тобі прикладом від гвинтівки…
      Щось не до вподоби? Ми ж брати!
      Боже, вбережи від цього «братства»!
      Бо де ступить лапоть москаля,
      буде перегаром святотатства
      до сконвіку гикати земля!
      23.02.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    151. Каїни московські
      А, що робити, якщо братом Каїн
      самоназвав себе і вже прийшов з мечем?
      Ховаючи за пазухою камінь,
      кастет чи автомат, а може щось іще?

      Хіба воно важливо? Аби – вбити.
      Він любить страх дітей і розпач матерів.
      Це все в собі зріднили московити:
      жорстокість, ницість, зраду, дику лють катів…

      Єднаймося, брати, в козачі сотні!
      Уже не дивлячись на погляди й Богів.
      Якщо свободу зрадимо сьогодні,
      то завтра станем скопищем рабів!
      22.02.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    152. Наша мова калинова
      Читаю вірш і хоч сиди та плач.
      Ти ж, певно, мітиш бути майстром слова!
      Чи автор деградує, чи читач?
      Та більш за все втрачає, звісно, – мова.
      Ти ж маєш працювати, як орач,
      а сходить лиш посіяна полова.
      21.02.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    153. Знову втрати

      Зажурилася зоря
      на два береги.
      Нема нині кобзаря –
      тільки вороги.
      Облітає при воді
      із калини цвіт,
      гинуть хлопці молоді
      у розквіті літ.
      Генде ворон закричить,
      зареве Дніпро,
      посивіє мати вмить
      і згадає про…

      Стріне воїна домівка,
      дзвони в церкві б’ють.
      Діти проведуть і жінка
      ув останню путь.
      21.02.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    154. Сірий ранок
      Сніг сирий. Сіріє ранок
      і стікає по вікну.
      Це зима нам наостанок
      відкриває таїну:
      що їй буде журно в світі,
      як дерева розцвітуть:
      «Спокою немає в літі…»
      от і хниче вона тут.
      А яке мені є діло
      до фальшивих її сліз?
      І чомусь так закортіло
      соку свіжого з беріз.
      Хочеться кульбабок в полі,
      громовиці в небесах
      й зріти в чистім видноколі
      райдуги барвистий стяг.
      20.02.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    155. У чому наша провина?
      Боги, Боги, чи Ви готові
      нові збирати врожаї?
      Козачої Вам мало крові?
      Навіщо вбитому раї́?
      Невже Ви волею своєю
      не в силі зупинити прю?
      І над Вкраїнською землею
      у кров заюшите зорю.
      Нам не звикати. Це не вперше
      до смерті зорити зіниць.
      Та хай Кремля кривавий вершник
      паде своїм обличчям ниць!
      19.02.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    156. Історія провінційного містечка
      – Чи Вам далеко?
      – Через місто.
      Дорогу світять ліхтарі.
      А на акації намистом
      мімози квітнуть в цій порі.
      – Дозвольте поруч?
      – Так, будь ласка.
      – Ви чуєте хори зірок?
      Отак народжується казка:
      обруч йдучи за кроком крок.
      Так непомітно, швидко-швидко
      років пролине сіножать…
      – Дивись, попереду, лебідко,
      онуки радісно біжать.
      17.02.22р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    157. Сага про камінь
      Бабаї поховались у нори,
      так морози лютневі тріщать,
      чистим снігом вкриваються гори,
      йде завія хребтами Карпат.
      Застогнали від вітру смереки,
      захитались та з місця ні-ні.
      До весни наче вже недалеко.
      Чи то може здається мені?
      Поміж краків* старих бродить щезник*
      і вишукує ягід шипшин:
      ще з десяточок є, хоч померзлих…
      Він у лісі самотній, – один.
      До мольфара іти задалеко
      та й немає уже відунів.
      І струнку обійнявши смереку
      попід нею навік скам’янів.
      16.02.22р.
      *Крак – кущ;
      Щезник – лісовик.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    158. Провесінь
      Буде казка для провінцій
      зустрічайте гранд-митця.
      Грає вітер на сопілці,
      ще й від першого лиця.
      Де бурчак, там баркарола
      ну, куди ж їй без води?
      Ще й вороні своє соло
      увібгати тре сюди.
      Одягається в намисто
      білих котиків верба
      і високе небо, чисте –
      просинь ніжно-голуба.
      Оживає все довкола,
      прокидається від сну
      і підставить спину поле,
      як відчує борону.
      Хай сьогодні диво-майстер
      на краплинах грає туш
      за вікном весна вже майже –
      відзимки – бальзам для душ.
      15.02.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    159. Недоеліта
      Політична «еліта»
      дорогий п’є коньяк.
      Й дуже хоче навчити
      без грошви жити як,
      як цукерку дитині
      не купити батькам
      і, як горбити спину,
      мов шляхетним рабам.
      Де ж ти вольність козача
      чи поснула в бою?
      Чуєш, матінка плаче
      за дитинку свою.
      Як завиють гармати
      посилаючи смерть…
      Першими депутати
      будуть драпати геть.
      14.02.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    160. Бокораш*
      Ти знаєш свою справу, бокорашу,
      гірський потік невпевнених не любить,
      ідуть плоти Прутом чи Черемошем,
      тебе штовхає стрічний вітер в груди.
      Біжить дараба вниз за течією
      до Чернівців, а може й по Дунаю…
      Хай Божа Матір ласкою своєю
      таких у небезпеці огортає.
      Народжує Гуцульщина сміливих,
      не кожному підкориться стихія.
      І неважливо у жару чи зливу
      сплавляти ліс лиш бокораш уміє.
      13.02.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    161. Зрада
      Як загірчить кохання на губах,
      у грудях серце збайдужіле згрубне…
      Десь одиноко заридає птах
      у його зойку безпорадність й жах.
      І тільки кров пульсує в скронях бубном.

      Немов іще запитує: чому?
      Хоч відповіді з нас ніхто не знає.
      Де пломінь почуттів рине в пітьму,
      ми тишу не порушивши німу,
      йдемо у різні боки небокраю.
      13.02.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    162. Кожному своє
      На тему: що в нас на обід –
      найкраще розбирався кіт.

      Можливо через це його
      і недолюблював Сірко?

      Гавкун маслак хова під буду
      на випадок: як голод буде.

      А скрута вже була не раз,
      коли в хазяїна газ-квас*.

      Чи на Різдво, чи, то на Паску,
      чи в гості зазирне Параска…

      Коток зі столу ж їжу – хап!
      Й тікає з дому геть сатрап!

      Сіркові – ретязь не дає!
      Та кажуть: кожному своє.

      Коту з ікрицею налисник –
      порожню миску лиже песик…
      12.02.22р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    163. Ви з ким, поете?
      Нам єдності б у нашій боротьбі.
      Шматують Україну супостати.
      До зброї час, а не людей повчати,
      бо згинемо в безчесті та ганьбі.

      По миру підем з торбою в руках.
      Забувши те, чиїх батьків ми діти.
      Як просто в світі цім осиротіти
      і танцювати легко на кістках.

      Ділити потім будемо Богів.
      (Їх вистачить на кожного в уяві).
      Єднаймося у Честі та у славі,
      ставай супроти спільних ворогів!

      Мо, досить мовою кремля
      віщати мов сліпе теля?
      11.02.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    164. Терпи, братику
      Терпи, мій братику, ти воїн,
      давай один ривок: на три!
      Із рук не випустимо зброї,
      хай під врагом земля горить.
      Нехай кирпата їх огорне,
      я це не менш за тебе жду
      і встряне степ поперек горла…
      Пора прогнати геть орду.
      Нащадки скіфів і сарматів
      ми – гречкосії, ратаї.
      Та замість плуга – автомати
      тримаємо в руках своїх.
      Допоки ворог землю топче
      й батьки відспівують синів…
      Благослови на битву, Отче,
      щоб небокрай наш голубів.
      10.02.22р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    165. Що краще?
      Люблю фейсбук за сонмище талантів.
      Хтось про любов рече, а хтось про зраду.
      Словесних почитаю надатлантів
      і розумію точно: жопа ззаду!
      Як не крути, а ззаду буде жопа.
      Вкуси себе за ліктя чи за вухо.
      Кульбачить хтось вівцю, хтось антилопу…
      Пегасові за щастя ця житуха.
      Крилатий кінь не зраджує піїтам,
      мене не любить і веде в оману.
      Мо, чим останнім гнити в «літ.еліті»,
      то краще бути першим в графоманах?
      09.02.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    166. А було…
      Сліди дороги польової
      ведуть у спогади дитячі,
      де жито скошене косою,
      складали у снопи на вдачу.

      Снопів тепер ніхто не в’яже,
      не люблять жнивувати люди.
      Та й ко́си не клепають майже.
      Бензомоторів рев усюди.

      Їдким село пропахло димом.
      Тхне перегар нафтопродуктів,
      а від людей частіше – пивом,
      ніж запах молока й покути.
      08.02.22р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    167. Передосінь
      А вітер летом через гай
      перетікає в передосінь
      там, де берізки жовтокосі
      пригадують життя розмай.

      Іще до холоду не звик
      (можливо, те мені здалося)
      напився зранку чисторосся,
      тенета в’яже хрестовик.

      Стою на березі Дніпра.
      А десь перед рікою в лузі
      заклекотали чорногузи:
      «Пора, до вирію пора»…
      05.02.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    168. Село
      Тієї вже нема криниці,
      яка стояла край села.
      Тікає молодь до столиці.
      Скрізь бур’яни та омела.
      Осиротіло рідне поле,
      чортополохом поросло.
      Схилились до землі тополі,
      мов три сестриці у неволі…
      До них уже не йде ніхто.
      Вмирає батьківське село.
      06.02.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    169. Вічний поклик
      І сміх, і гріх, і Божа кара
      усе б минулося, але
      нашамкотів лихий Ікару:
      «Лети уверх, пташа мале!»
      Аби ж були не з воску крила,
      і послух був до слів Батьків
      тоді б і неньки не тужили
      над домовинами синів.
      Вже підросли Дедала діти
      вони із крилами чи без
      увись не можуть не летіти
      у вічнім поклику небес.
      05.02.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    170. Дитяча радість
      Дитяча радість: сніг і гірка.
      А решта? Решта хай зажде.
      Уже зійшла найперша зірка
      та охолонув каркаде…
      Летять, мов лебеді санчата
      і ллється сміх, життя дзумить.
      Для щастя треба небагато
      лишень таку впіймати мить.
      Заплющу очі – казка дивна,
      відкрию, ні, все наяву
      і відчуваю в ці хвилини:
      цього заради я живу
      04.02.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    171. Якщо уважно придивитись
      В тихім омуті чорти,
      наче на параді –
      гляну, Господи прости,
      хто ж тоді у Раді?

      Понажерли ряхи ситі
      гаспидові діти.
      Щоб людей так одурити,
      точно треба вміти.

      Ходять-бродять люципери
      в кулуарах влади
      усі бідні на папері
      ще й московські зайди.

      Не рахуються з народом,
      їм би красти. Трясця…
      Чи побачиш ти свободу,
      Україно, й щастя?
      02.02.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    172. Вагітна
      Вклоніться жінці! В ній святе – життя.
      Вона нове несе у лоні серце
      і відлік поки йде у межах терцій
      та вже зійшлися всі світи у герці,
      а хтось шепоче: «Матінко свята.»

      О, так! Свята! У цю блаженну мить
      освітить промінь вічну тьму Ереба,
      сонм янголів хай сповіщає небо
      і межи зір їх розлетиться щебет,
      і на пологи Бог благословить.
      02.02.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    173. Запитаннячко

      У дитинстві все так просто
      захотілося… і… раз!
      Син питає біля мосту:
      «Мамо, що таке оргазм?»
      Та не так страшне питання
      у маршрутці жарким днем,
      як на відповідь чекання
      пасажирів з водієм.
      01.02.22р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    174. Любов – це Бог
      Колись усі мікроінфаркти
      переростуть в нестерпний біль,
      ти усвідомиш: жити варто
      й любити, – то найвища ціль.
      Немає Бога крім любові
      все решта домисли земні.
      Любов живе у кожнім слові,
      вона запалює вогні,
      дарує радість і надію,
      і творить безліч різних див…
      Я так чомусь це розумію:
      якщо болить, значить – любив!
      01.02.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    175. Чому лютує лютий
      Лютує лютий, бо йому
      не додали два повні дні.
      От він і казиться тому
      підніжки ставлячи весні.
      Розпустить нюні, потече,
      завередує, кине сніг,
      підставить скипневі плече,
      по вікна замете поріг,
      тікає з двору на зорі,
      аж видуває в шибці шкло,
      завиє вовком в димарі…
      Нуртуючи весні на зло.
      31.01.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    176. Згублені орієнтири
      Де правда? Де віра?
      Де лігвище звіра?
      Стоїм на розпутті
      безправні, безпутні
      чекаєм від влади –
      великої зради.

      Сумна одіссея
      немає Мойсея
      одні – Мойсенята
      керують затято.
      Ведуть нас кумири
      у згарище миру.

      Говорять красиво.
      У кожного ксива.
      А м’яко, як стелять
      пухові постелі…
      Настане і кара –
      будуються – нари.
      30.01.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    177. Казка країни не Оз, або просто – БІЛЬ!
      Уже буде так, як буде
      (та навряд щоб краще).
      Привели до влади люди
      одне непутяще.
      Нам би воя, козаченька
      із конем у збруї…
      Зажурилась рідна Ненька:
      «Не сини, – холу́ї!»
      Підступили під кордони
      варвари-ординці,
      зариваються і стогнуть
      в шанцях українці.
      Ніби й треба небагато –
      спини військо хиже,
      а воно собі в Карпатах:
      то шашлик, то лижі…
      Лихо, лихо Україні
      і така ж година.
      Зустрічає в домовині
      мати свого сина.
      Поголосить, поридає
      омиє сльозами…
      То для них війни немає,
      а сина для мами.
      Не дивіться винувато
      у гарматні жерла.
      Чи дадуть нам заспівати
      колись: «Ще не вмерла…»?
      29.01.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    178. У кінозалі
      Як відбивало серце: тьох-тьох-тьох…
      Сеанс і ряд останні в кінозалі.
      Лишитися ми мріяли удвох,
      а, що робити з цим, на жаль, не знали.
      Життєва проза: осені сльота
      ховає повню в хмарах почорнілих,
      з тобою ми отримали квитка
      та долі поєднати не зуміли.
      О, юносте, розхристана душа
      тобі давалось все, а ти не брала.
      Не раз я потім мойру спокушав…
      Але так і не зміг у кінозалі.
      28.01.22р.
      Микола Соболь



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    179. Просто з іншого боку
      Дивись – це щастя! (Просто вигляд ззаду).
      Нічого не кажи мені про такт.
      Фортуна повернулась до громади
      й стоятиме віднині саме так.
      Анфас хотіли? Ви наївні дурні!
      Стояти так є тисячі причин.
      Давай дістанем голос твій із урни!
      Тепер сиди та думай, як є чим.
      27.01.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    180. Голос ночі
      Тихо, тихо, тихо
      ніч іде і сніг.
      О, яка це втіха,
      навіть краще снів.
      Десь посеред лісу
      дерево рипить…
      Снігова завіса
      йому каже: «Цить!»
      слухається майже,
      тиша настає…
      Заспівав Чугайстер
      пісню про своє.
      Засинає лихо,
      лізе у барліг.
      Тихо, тихо, тихо
      ніч іде і сніг…
      26.01.22р.
      Микола Соболь



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    181. Запроданцям
      Своїх Героїв тобі мало?
      Чи ти не знаєш про таких?
      Ідеш на поступки шакалам
      породжуючи смертний гріх.
      Але і там за тінню часу
      не буде прощення тобі,
      немає зрадникові спасу
      через погиблих в боротьбі.
      Чийого племені ти роду?
      Не зрозумію я ніяк.
      Але не з тих, хто за свободу
      і знає волі справжній смак
      25.01.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    182. Весняночка
      Не бідкайся на зиму, все мине.
      Кульбабки змінять біле покривало
      і сонечко всміхнеться, ніби знало:
      час повертати до життя земне.

      Напоїть соком пагонець бруньки,
      струмки довкіл синиць переспівають…
      Прийшла пора зеленого розмаю,
      це відчувають на полях граки.

      Вирує вдень пробуджене життя.
      І хоч вночі вертаються відзимки –
      дорогами весна крокує стрімко.
      І райдугою визріє сльота.
      24.01.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    183. Поезія зимового ранку
      Коли німує білий світ
      перед зорею у морози,
      буває прочитає лід
      поезію свою чи прозу.
      Стою на березі ріки,
      нових чекаючи куплетів,
      а крига шепче залюбки
      після есе свої сонети…
      Аж серце в грудях завмира
      і небо світиться багряно.
      Іду до сивого Дніпра
      з поезії почати ранок.
      23.01.22р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    184. Завія
      Завила біла заметіль.
      Немає сну, немає сну…
      Заплющу очі і весну:
      квітучу, яру, запашну
      угледжу ніби мимовіль.
      Все білосніжне навкруги
      і тихо так. І тихо так
      метуть за вікнами сніги –
      словам у такт, словам у такт…
      22.01.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    185. Повертайся
      Падають зорі у роси
      тиша така, що аж-аж.
      Берегом річки йду босий
      вітер зі мною мов паж.
      Гладить волосся і плечі,
      ніжно торкається щік,
      мовить словами предтечі:
      «Знову ти прийдеш за рік,
      буду чекати у травах,
      тут на краєчку води
      стрінемо разом заграву,
      ти не забудь і прийди».
      21.01.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    186. Війна на порзі
      Шини горіли, погорять і танки,
      але не бути імперії тут!
      Одягне мати сину вишиванку
      й сади вишневі в травні зацвітуть.
      І буде мир. Така настане тиша,
      якої не було ще на землі.
      У небі місяць зорі заколише
      й на рала перетопляться шаблі́.
      Зорає прадід українське поле,
      посіє жито впевнено рука.
      На щастя буде сіятись й на долю,
      на мир і спокій роду у віках.
      Війна стоїть сьогодні на порозі
      та це ніяк не наші забаганки.
      Ми незалежність захистити в змозі –
      горіли шини, то згорять і танки!
      20.01.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    187. Водохреща
      Лізуть п’яні орки у святий Дніпро,
      щоб на Водохрещу гріх із дупи змити.
      А ти, українцю, брате, тут ніхто.
      Твою славу й віру топчуть московити.

      Розіп’яли душу на своїй землі.
      За свободу й волю видають кормигу.
      Україна-ненька триста літ у млі,
      а попи московські кажуть: «Й далі клигай!»

      Вибір за тобою, йти до них чи ні.
      Але кров братів не змити їм водою.
      Пів країни наче в летаргічнім сні.
      Пам'ятай, що вибір за тобою.
      19.01.22р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    188. * * *
      Все повернеться на круги своя
      і відповіді будуть, і дилеми.
      Хай не змовкає пісня солов’я
      та про кохання пишуться поеми.
      Ми, звісно, в Божім світі не святі.
      Можливо й нам вготовані Едеми?
      Ніщо так не цінується в житті,
      як чай гарячий і тепло взаємин.
      18.01.22р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    189. Смак пам’яті
      Зламані крила у мрії.
      Ранок в кімнаті німий.
      Серце вкриває завія
      і телефон мовчазний.

      Пісня твоя лебедина
      й досі лунає мені,
      ласкою сповнена лине,
      як забуваюсь у сні.

      Бачу закохані очі,
      ллється дзвіночками сміх…
      І прокидатись не хочу,
      щоб не замів згадки сніг.

      Вітром розтріпані коси,
      губи червоні, мов мак.
      Я пам’ятаю і досі,
      яка ти на смак.
      17.01.22р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    190. У підтримку Олександра Сушка
      Чи є хоч щось жаскіше для людини,
      чим рев землі та сліз по домовині.
      Тримайся!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    191. У підтримку Олександра Сушка
      Чи є хоч щось жаскіше для людини,
      чим рев землі та сліз по домовині.
      Тримайся!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    192. Хащі
      В чагарях російськомовних,
      паростки синів козачих
      переповнили жертовник,
      волю схоронили й вдачу.

      Виміняли на горілку:
      шаблю срібну, лук і стріли…
      Москалю продали жінку,
      бо так випити хотіли.

      Байстрюки зійшли за рідних,
      язиком лабають вміло,
      а московські зливи мідні
      насолоджують їх тіло.

      Дух помер у вражій церкві
      під іконами святими.
      Є живі – мертвіше мертвих.
      Постає питання: хто ми?
      15.01.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    193. День народження тата
      Народини тата – це велике свято
      (тут до бабці навіть не ходи).
      Будуть подарунки, квітів забагато
      і: Шевченків, Лесь, Сковороди…
      Теплі обнімашки та цілунки в губи,
      тости із красивих дуже фраз…
      Але оковита приведе до згуби
      і почнеться те, що дітям – зась!
      Ніби перфоратор татко в залі скаче
      і кричить щодуху: «Наливай!» –
      наче і не хворий, в розумі неначе,
      мо, вселився в татуся бабай?
      Мама на танцполі стала, як ікона
      (треба виганяти духів злих).
      Хоч не вірить батько у ці забобони,
      на дружину глянувши притих.
      Надарили тату грошенят багато,
      їх перерахуєм ще разок…
      Вирішили дружно, їдем купувати:
      мамці тухфлі, а мені – свисток.
      15.01.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    194. Священний празник – бухалово
      А, як це – старий-новий рік?
      Це, мов колишній чоловік,
      який і бив, і був гулящий,
      але сказав: «Сусідка краще!» –
      пішов те «краще» лупцювати,
      тепер вертається до хати
      із лютим криком: «Ну давай,
      неси торішній коровай
      й по самі вінця наливай»!
      І ти даєш. А що робити?
      Воно – нащадок московитів,
      а в тих катів – тюрма за Бога,
      за Божу Матір – зона строга
      ідуть вклонятися мерцю
      сво́му «духовному» отцю.
      Мабуть, тому ці некрофіли
      мільйони душ безвинних вбили.
      Але воскресне дух із плоті
      і згинуть орки у болоті…
      На цьому й держиться земля.
      Стрічайте краще – Василя.
      14.01.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    195. Літературний облом
      Тихо ступає розсвіт, ніби котик,
      месенджер каже: «Тобі есемес!»
      Доброго ранку, шановні задроти!
      І науково-технічний прогрес.
      Муза з Пегасом тікають із дому,
      браму свою закриває Парнас…
      Що, мій колего, тобі це знайомо? –
      Кицьок гламурних і зайчиків час.
      Далі сидиш і рішаєш дилему:
      літери є, але тема не та.
      Можна було б дописати поему.
      Зобразився кінь, показавши хвоста.
      13.01.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    196. Секрет вдалої страви
      Кашоварство справа непроста.
      Головне не втратити надії.
      Закипіло? Порахуй до ста…
      Ось вона – фінальна ейфорія!
      Тебе носять гості на руках
      й неважливо закусь чи десерти.
      Чути за столами: ох та ах…
      Неможливо з пам’яті це стерти.
      Наливають вина і саке,
      заздоровне промовляють слово…
      Майстер-шеф колись казав таке:
      «Навіть коли зроблена полова,
      не рости хоч після нас трава
      та якщо попалася у страві
      волосина довга і пряма
      краще чим коротка й кучерява!»
      12.01.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    197. Праліс
      Ліси благають спокою і тиші.
      А всюди п’яні крики пилорам.
      Чи киснем ти, людинонько, не дишеш?
      Ду́ші дерев це не дешевий крам.
      Вони живі. В них є своє потомство.
      Вони колишуть, мов дітей, – гілля.
      Настане і твоїм онукам помста –
      безчинств не терплять небо і земля.
      За все в житті нам прийдеться сплатити.
      За кожне древо і за кожний кущ.
      Бо зрубані ліси, як вбиті діти.
      Тож не вбивай і не тривож їх душ!
      11.01.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    198. Він знову втомився
      Щось собі собака лиже.
      Сніг немов ягня бліде.
      Їде головний на лижах…
      А у нас війна іде.

      Буковель – то вам не Альпи
      тут потрібен капітал.
      Хай країна зникне з мапи
      це все висміє «Квартал».

      Вбили воя, ой, як смішно,
      ги-ги-ги – йде сиротюк.
      Господи, прости нас грішних!
      Чи це може вже каюк?

      Всі якесь чекали чудо
      і воно таки прийшло.
      Тільки жити стало худо
      і не радує зело.

      Короля не обирають.
      Ну, а блазня? Інша річ!
      Он віслюк всю вовчу зграю
      тягне у болото пріч.

      Посміялися, телята?
      Слуги служать та не тим.
      Кожен другий в «слугах» – вата,
      а не тільки вошдь один.

      Ми загралися в актора.
      Може й досить нам уже.
      Коломойський. Свято. Гори…
      Лиже Бобік фаберже.
      10.01.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    199. Зимовий ранок
      Як вичахають димарі
      у них вселяються химери.
      І можна чути на зорі,
      шкребуть, як їхні пазурі
      під світлопадами Венери.

      Сьогодні ранок у селі
      стає від скипню синім-синім.
      Змальовує мороз на шклі
      великі квіти і малі
      й тріщить, крокуючи під тином.

      Розсвіт Різдвяний, як він є
      у пам’яті моїй дитячій:
      зима дорогами снує
      і засіває всім на вдачу.
      09.01.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    200. Відлига
      Березові сни потривожить відлига
      та ще замете всі стежки до весни.
      Насупиться небо у колір індиго,
      але промовчить, бо поснули громи.
      І тільки вітрами завіє завія
      уложить у заструги білі сніги…
      Нехай про веснянки Ярило помріє.
      Але ще зарано. Зима навкруги.
      08.01.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    201. Зрада вона повсюди
      Москалі безмежно раді –
      хохляки шукають зраду!
      Стануть посеред села
      й зради, дивляться, нема?
      Мені весело до сліз:
      подивились вгору, вниз,
      покрутилися на місці…
      Може десь вона у лісі?
      Треба ставити тавро:
      буде зрадником – Петро!
      З власних панталонів лізе
      українець дядя Ізя
      і кричить всім: «Еге-гей!
      Подивіться ж він – єврей!»
      А за це нарід йому
      всучив в руки – булаву:
      «Най веде нас у нірвану!
      Ми перечити не станем
      та й ума у нас катма...»
      А країни вже й нема.
      Розідрали геть шакали.
      Поки зрадництво шукали.
      07.01.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    202. Смак сміливості
      Смак лайму і текіли,
      і пахітоски дим…
      Ти стала надто сміла,
      напевно, річ у тім,
      що плакати й сміятись
      однако на землі,
      грайливі оченята
      йому не скажуть: «Ні!»
      Уже занадто пізно
      і не у часі річ.
      Закінчується пісня,
      спадає плаття з пліч…
      На жаль, фінальна сцена –
      банальна з віку в вік,
      вона така буденна
      де жінка й чоловік.
      07.01.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    203. Бути сніговиком
      Сніговик не боявся сльоти
      і чекав гамірливу малечу.
      Хоч краплини, як сльози на плечі
      накрапали йому цілий вечір…
      Він терпіти не міг самоти.

      У жданні відкривається суть.
      У чеканні ми вірим і любим,
      і солодшають милої губи…
      А дощі? А дощі хай ідуть.

      Хай ідуть, хай згущається мла.
      Десь є та, що у відблисках шкла
      до останньої краплі була.

      І не слухала слова огуди.
      Що поробиш: всі люди, як люди.

      Лиш сніжинка сльозою стекла.
      06.01.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    204. Червень
      Чуєш лелечий клекіт?
      Жайвір у високості…
      Осінь вона далеко
      літо прийшло у гості.

      Скошені пахнуть отави.
      Грізно рокочуть грози.
      Верби стоять кучеряві
      легіт їм чеше коси.

      Вмита дощем діброва.
      Сонечко знову світить.
      Райдуга кольорова
      їй так радіють діти.

      Місяць у небі чистім.
      Свіжість лягла садами.
      Зорі горять намистом…
      Червень сьогодні з нами.
      05.01.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    205. Нежданчик
      Прісноводні прагнуть океану,
      а морські – пірнути до ріки…
      Син сусідський пише на паркані
      звідкіля беруться всі гріхи.
      Відчуває напрямок у русі,
      хоч тремтить дитяча ще рука,
      але зрозуміло, що спокуса
      витоки бере на букву «Х(а)».
      Хороше тобі, або не дуже –
      маєш примиритися із цим:
      все проходить, все минає, друже,
      і життя розтане, наче дим.
      Я сьогодні аж прозрів раптово:
      молодь вміє скинути з коня!
      Дописав таки на «Х» він слово
      вийшло просто – хорошогодня!
      P.S.
      Гарного дня всім і гарного настрою!!!
      04.01.22р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    206. З нічного
      Цупкі обійми безсоння
      тре заварити чай.
      Сплять квіти на підвіконні
      та мерехтить свіча.
      Падає час ніби попіл
      на волосся моє.
      А дощ все гуляє окіл
      і не перестає.
      03.01.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    207. Кафе на двох
      Маленьке, затишне кафе
      нас прихистило від дощу.
      Грімниця навпіл небо рве…
      «Я кавою Вас пригощу,
      дозвольте?»
      Негода творить чудеса,
      ми б не зустрілися ніде
      і очі ці, яка краса!
      Хай дощ іде, хай дощ іде…
      Безперестану.
      Кафе мов створено для нас,
      в нім посилилась благодать,
      негадано спинився час
      і тільки каплі дріботять…
      Для нас з тобою.
      02.01.22р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    208. Кам’яний рок
      Дай можливість каменю впасти з висоти,
      може, і не має він іншої мети.
      Може, йому хочеться, або треба вниз?
      А можливо це такий кам’яний каприз.
      Нам би розібратися у своїй душі
      наче і споріднені, а копнеш – чужі.
      Все чекаєм досвіту новорічних див.
      Не судіть, не знаючи в чім його мотив.
      Бережись не осуду, а поганих справ.
      Неважливо ким ти був, головне – ким став.
      У житті трапляється: шкопиртнеш і ти –
      тож шануй насущний хліб і ковток води.
      01.01.22р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    209. Дві дати
      Нам загадку небо відкрило,
      де вітер гуляє планетою,
      там душу закутали в тіло
      й лишили між Стіксом та Летою.

      Підгледіти – заборонено,
      що там за рікою й до неї що.
      Чи небозвід плаче зорями,
      чи сивіють скроні, чи це – сніжок?

      І вибору в нас не багато.
      На дзиґарях – час – коло замкнено.
      Щорічно святкуємо дату…
      А їх тільки дві є на камені.
      31.12.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    210. Підсумок року
      Скумбрія – по вісім, гречка – по дванадцять
      ось вона – країна мріяного щастя!

      Нащо нам у Польщі яблука збирати?
      Треба від громади йти у депутати.

      Буде, що поїсти і мені, і рідним
      українські люди не такі вже й бідні.

      Як доставку газу проковтнули мовчки –
      осісьо нові вам штрафи на грибочки!

      А за чверть дванадцять ждіте нагороду:
      привітає челядь – вошдь – «слуги народу».
      Чекайте!
      31.12.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    211. Нижче плінтусу
      Дівчинці з ескорту зараз не до сну.
      Хоче під ялинку, може і сосну –

      новорічне древо в кожного своє.
      Буде тобі щастя коли гроші є.

      Як нема готівки це ще не фінал,
      бо кабзу приймають й через термінал.

      Можна, як завгодно! А, як хочеш ти?
      Наголос де ставить: вве́сти чи ввести́?

      Стало веселіше? Скажу чесно – ржу!
      Проковтнуло стадо ще одну олжу…

      Клерком дуже важко в білім світі жити,
      якщо представляєш органи освіти.
      29.12.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    212. Яка вона Українська зима?
      В плем’я Ігбо нині свято. Хоч немає клубу
      Абідемі зустрічають із дипломом КНУБА.

      Вождь цілує його в губи, обніма мов сина:
      «Розкажи нам, любий Абі, що то – Україна?»

      Він почав про борщ і сало, про часник й горілку
      і консьєржку тьотю Бейлу (хвайну українку).

      А, як буйно квітнуть вишні чи горять діброви
      ліпоту цю змалювати не вистачить мови…

      – А зима яка буває в тій півкулі, друже?
      – Як зелена, ще нічого, а – біла не дуже!
      28.12.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    213. Шоу-бізнес в політиці
      Ну все. Капут. Пакуй валізи, –
      на дерево корова лізе!

      Питаю: «Нащо ти? Куди?
      Спинись подалі від біди»!

      А вона вище пхає тіло
      щось, каже, яблук захотілось.

      «Та ну, тварино ти дурна,
      нема тут яблук це – сосна»!

      Вона ж зітхнула: «Отакої,
      а я взяла їх із собою.»

      В політиці у нас все так –
      кожній корові свій – ніштяк.
      27.12.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    214. Котики
      Коли весна ще дихає морозом
      і переддень укутує в льоди,
      на березі пухнасті верболози
      чекають сонця в крижаній воді.
      Хай холодно, а котики – розквітли.
      Задимляться на ранок димарі…
      Напитися гранатового світла,
      їм хочеться удосталь на зорі.
      Ще будуть і бурхливі снігопади
      й співатимуть розталі ручаї…
      Але сьогодні вони сонцю раді
      та вигрівають кожушки свої.
      26.12.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    215. Десь за містом
      Ця краса: падолист, падосніг…
      І повітря незаймано-чисте.
      Повертаюся тільки у сні
      у бридке та прокурене місто.
      І угледівши змову оман,
      смог авто, суєту автобанів…
      Утікаю в осінній туман,
      тут рукою подать до туманів.
      Не шукайте мене на зорі
      де поля до свободи охочі
      й призивають мороз снігурі
      та наповнені зорями ночі.
      25.12.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    216. Ціна миру
      Ні прізвища, ні імені, ні дати…
      Така ціна є миру в Україні.
      Ти невідомим, братику, солдатом
      поснув у тім бою. І спиш понині.

      Тебе чекає горем вбита мати,
      вдивляється крізь шибу на дорогу…
      Вставай, ходімо, досі вже лежати,
      утри з її очей роси вологу.

      Дай обійняти найрідніше – сина!
      Хай просвітлиться небо понад вами
      і розквітає мальвами хустина,
      і поле не заходиться громами…

      Усе на світі буде – Україна!
      Що Ти лежиш, як не про тебе мова?
      Вставай, пішли, чекає мати сина…
      Ні імені, ні прізвища… Лиш номер.
      24.12.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    217. Надир
      Вийди цьогоніч надвір,
      скипню послухати скрегіт.
      Зимно. Панує – надир.
      Тільки вогню обереги
      можуть розсіяти тьму
      в коротку, зимову днину
      я розумію чому,
      ватру так любить людина.
      23.12.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    218. Дитячі мрії
      Казка вкладається спати,
      лялька заплющує очі,
      доня чекає на тата,
      гостинчика дуже хоче.
      Вітер крупою засіяв
      і зирить у шпарку повня…
      Донечка має надію:
      стрінеться зайчик сьогодні
      та передасть їй окрайчик,
      іграшку й щось солоденьке.
      Любить дітей сірий зайчик.
      Спи. На добраніч, маленька…
      21.12.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    219. Миколай
      Миколай йшов сьогодні окопами
      і тужливо так стало йому,
      називаємось ніби – Европою,
      зупинили московську чуму.
      Не просили нічого у дідичів
      ці потвори – глухі та німі!
      І буржуйки в землянках, і світочі
      резервісти робили самі.
      Не багато благаю у Господа.
      І на серці не маю олжи.
      Миколаю, молю тебе, досвіту
      Ти солдату життя вбережи.
      19.12.21р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    220. Білі лелітки
      Білими лелітками надії
      на сирі та сірі береги
      посипає перший сніг завія,
      грудню повертаючи борги
      за короткі дні та ночі довгі,
      за туманів недопитий рай,
      ти по небу, Місяцю, не човгай
      і леліток білих не лякай.
      18.12.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    221. Втрачене кохання
      Пробач мені незграбність моїх слів,
      якісь не зовсім вмілі компліменти,
      що не сказав всього чого хотів
      і був тоді чомусь занадто впертим.
      Розділить час усе на після й до.
      Розставить всі крапки над «і» та тільки –
      не буде винуватим з нас ніхто
      й не спинять біг годинникові стрілки.
      І попливем рікою самоти.
      Нас понесе потік розчарування.
      Де слово залишалось до мети,
      не проросте ніколи вже кохання.
      17.12.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    222. Дорога
      Вигорить із часом пам'ять,
      наче льоля.
      В невідомі далі манить –
      голос поля.
      Постою на перепутті,
      рушу далі.
      Забуваючи в покуті
      про печалі.
      Знає постаріле місто
      стільки таїн,
      але вороття в дитинство –
      не буває.
      15.12.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    223. * * *
      Доля – ромашкою,
      вітер на пласі,
      чай пахне чашкою,
      йде біомаса:
      душі юродиві,
      камінне серце,
      горе народові,
      що випестив все це.
      14.12.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    224. Така наша віра в Бога
      Беріть мечі, брати ортодоксальні,
      за віру в Бога треба лити кров!
      Убийте немовля в опочивальні,
      руйнуйте стіни ворога церков,
      насилуйте жінок, дівок – у рабство
      вони іще послужать вам – ого!
      Вперед! У бій! Вельми шановна паство:
      один за всіх і всі за одного!
      Нічого не змінилось за сторіччя.
      Картина маслом на печальнім тлі
      Насилувати – справа чоловіча.
      Така в нас віра в Бога на землі.
      12.12.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    225. Поезія дощу
      Розбираю на цитати дощ.
      Ось вона – поезія від Бога.
      Чую в кожній краплі силу прощ,
      що відлунням долітає з площ
      і знаходжу ліки від знемоги.

      Прийде час під хвищу ми заснем.
      Кажуть у негоду краще спиться.
      Із душі не випалиш вогнем,
      слів мені нашептаних дощем…
      Бо вони тверді неначе криця.

      Хай сьогодні буде досхочу
      і романсів дощових й сонетів…
      Я печаль із серця відпущу,
      бо люблю поезію дощу
      й не стрічав сильнішого поета.
      11.12.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    226. * * *
      Привіт, привіт, метрдотель дощу.
      Чого мовчати? Капосна погода.
      Підошви у калюжах полощу,
      сьогодні кажуть це остання мода.
      Та я не знаю правда те чи ні.
      У груди б’є поривом лютий вітер,
      не гріють вулиць ліхтарів вогні,
      здається, що за рогом кінець світу.
      Ридма ридають чорні небеса
      і тіні одягли свої мундири.
      З негодою лишився сам на сам.
      А дощ холодний ллє і ллє без міри.
      10.12.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    227. Груднева негода
      Грудневий дощ. Дерева скрижаніли,
      налипло льоду сірого на все.
      І божий день втрачаючи надію,
      від зливи захололої трясе.
      Пташа шукає прихистку. Та марно.
      Нема ніде. Холоне білий світ.
      Довкола зледеніла буцегарня.
      Куди не кинься всюди: лід, лід, лід…
      09.12.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    228. Катавасія
      Де орієнтири? Де ті маяки?
      У столиці дядько, в полі – будяки…

      Без вини ніхто вам не наллє вина,
      кажуть, що на кашу краще бузина.

      Не шукай задаром відповіді: хто –
      помість Миколая прийде дід Піхто…

      Важко розібрати істина тут де,
      а яка ж різниця – ложить чи кладе.

      Не питайте Мойру вихід це чи вхід.
      В лабіринтах долі всі кути глухі.
      07.12.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    229. Повня
      А, що приховують сніги?
      Не розбереш крізь морок ночі.
      Комусь можливо до снаги
      дивитись, повня як регоче
      і проливає світ без меж,
      і витоки стають ясніші…
      Було я любувався теж
      красою місяця у тиші.
      06.12.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    230. Живодерня
      Хазяїну дивився кінь услід
      і розумів, що вороття не буде,
      так зраджувати вміють лише люди.
      Отримав гроші й рушив до воріт.
      На прохідній поскрипував ліхтар.
      І смертю тхнуло вмерле товариство.
      А за парканом пахкотіло місто…
      Та це була дорога у тартар.
      Сховав купюри м’яті в кунтуші,
      За спиною розправив чорні крила…
      І пивом запивав своє безсилля.
      Що ж відчував він у своїй душі?
      05.12.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    231. Людська формула добра
      Усі шукають формулу добра.
      Мужі учені і ченці у скитах.
      У кожного таємних безліч справ…
      Якщо підгледиш, значить будеш вбитим!
      Допитливих добро не терпить більм.
      Так історично склалося наразі –
      на вогнищах жерці палили відьм
      і билися в церковному екстазі.
      Добро і нині потребує жертв.
      Король прийшов на трон по трупах свити.
      Попідруч йдуть завжди життя та смерть.
      Чи добрий ти, як не спромігся вбити?
      04.12.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    232. * * *
      Давай почнімо з чистого листа.
      Вже підросли посаджені дерева.
      І пустослів’я сохне на вустах.
      Чи є в таких словах тепер потреба?
      Здається ні. Ми їх переросли.
      Міцніші стали доленосні линви.
      І меншає поміж серцями мли.
      І не такі страшні життєві зливи.
      Тільки любов на цій землі свята.
      Вклади мені свою долоню в руку.
      Час відновити згарище моста.
      Й пройти удвох життєвим віадуком..
      Давай почнімо з чистого листа.
      03.12.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    233. Ну, з покращенням!
      Ярмо собі накинули на карк
      і тягнем балагулу* з балаганом…
      Тепер країна швидше – зоопарк
      з її давно сплюндрованим Майданом.
      Хотіли краще? Та пішло не так.
      Втрачаємо державність і свободу.
      У «слуг» нарідних, звісно, все ніштяк –
      для виборців товчуть у ступі воду.
      Покращення не омине тебе!
      Воно для всіх ти хочеш чи не дуже.
      Воно, як хліб, як небо голубе…
      Ну, а тепер іди у стійло, друже.
      02.12.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    234. * * *
      Іноді так хочеться сказати:
      провались усе під три чорти.
      Нерви, мов натягнуті канати
      і не бачиш стежки до мети.
      Йдеш наосліп. Ніби й недалеко.
      Та себе за втому не карай.
      Душі в Божий світ несуть лелеки,
      журавлі ж назад, – за небокрай.
      01.12.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    235. Голодний 1932
      Як яблучко біля яблуньки
      впало дитя біля матінки –
      тулиться до землі: «Забери мене!» –
      Не грішними народили нас.
      До влади прийшов «робочий» клас…
      Біда не омине. Ой, не омине!
      А дитинча немите, босе
      безхліб’я ще не знало досі
      воно ніколи. Ой, леленько, ой ле…
      Із голоду помре у муках,
      нема ні бульби, ні макухи
      навіть лободи… Життя настало зле.
      У вовчу скинуть його яму,
      а поряд мертву кинуть маму
      худесеньку, мов стебло…
      Як яблучко біля яблуньки
      впало дитя біля матінки
      й зерняточком проросло…
      29.11.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    236. Суцільна несправедливість (з народного гумору)
      – Така сумненька пані.
      Налляти Вам вина?
      Ну й що, що ми незнані
      ото вже дивина!
      Повідайте печалі,
      розказуйте жалі́…
      Чи ми не зустрічались
      раніше на землі?

      – Та, що тут говорити
      печаль в мені одна
      усім дарують квіти,
      а я ще не жона!
      Як жити мені далі?
      Якийсь в нас дивний люд!
      І пробують, і хвалять,
      а заміж не беруть.
      28.11.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    237. Пам'ять
      Вона свічу тримала у руках
      та сили не було уже у плоті
      і душу краяв непомірний страх,
      і пам'ять тихо билась у цейтноті…

      А вітер дув сильніше, сатанів,
      ятрив невиліковні серця рани…
      Пливли обличчя в спогаді катів
      котрих нема і ще живих тиранів
      які в могилу скинули братів,
      які батьків згноїли у Сибіру…
      І тільки дзвін поміж хрестів летів,
      здавалося у лігвище до звіра.

      Окрайчик хліба рідним принесла.
      Поклала на могилку снопик жита…
      Тут з голоду померлих пів села.
      А їхніх вбивць лишила доля жити.
      27.11.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    238. Переболить
      Чи зможете душу спустілу
      втиснути стисло у вірш?
      Кохання коли відболіло,
      його не шукайте більш.
      Не рвіть непокірливі коси,
      це не полегшує щем.
      І тихо заридає осінь
      заледенілим дощем.
      Хай вітер вимірює броди
      помежи шуги калюж…
      Надто дивна людська природа –
      вбивання ослаблих душ.
      26.11.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    239. Поетична отрута
      Коли з пера стікає трійло
      в цнотливість чистого листа,
      як спати можеш ти спокійно,
      розп’явши слово мов Христа?

      Осиновий загнавши тибель,
      мерщій ховаєшся в кущі –
      відсвяткувати час погибель
      безвинно вбитої душі.

      Не сумнівайся, не воскресне
      умертвлений тобою плід.
      Та чи заплаче піднебесся
      хоч один раз на сотню літ?

      Ні, не заплаче, збайдужіло
      і, мабуть, це не від добра.
      Убили душу, вбийте тіло.
      Вже й трута скапує з пера.
      21.11.21р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    240. Чари кохання
      Тиха ніч. Та холодна.
      Роси впали на луки.
      Як запахли сьогодні
      ревні трави розлуки,
      захиталося небо
      і земля під ногами
      нагострили нетреби*
      шпичаки поміж нами…
      Чи сичі засичали,
      чи відьмак поряд крекче?
      Хай розтануть печалі...
      На жакета на плечі.
      20.11.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    241. Напередодні
      Хто вас, галактик зернятка,
      в небі нічному посіяв?
      Цяточка, цяточка, цятка…
      Мов зорепадів завія.
      Чуєте голос предтечі?
      Світло пощезло із вікон.
      Дивно сьогодні Святвечір
      рясно устелений снігом.
      Йде Коляда до порогу,
      сіє на долю, на щастя…
      Небо народжує Бога,
      людям дарує – причастя.
      І таємниці опону
      трішки відкриє нам легіт…
      Душу звільняють з полону –
      ночі безмежні, як всесвіт.
      17.11.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    242. Така ця ніч
      Пройдусь простудженим Дніпром,
      нап’юся з нього світла повні,
      яка чудова ніч сьогодні
      хмелить морозом, як вином.
      Льоди ще не скували вод.
      Але ось-ось. За мить. І буде:
      на видноколі місяць грудень
      в нім сніг закрутить хоровод
      й деревам вибілить чуби,
      вони тому безмежно раді…
      А я шукаю зорепади.
      Не можу спати, хоч убий.
      Під ранок паморозь легка
      торкнеться стебел очерету
      й слова привидяться поету
      і занотує їх рука…
      14.11.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    243. Останній лист
      Листа забуду на скамниці.
      Хай дочитає його вітер.
      Нема між нами таємниці
      згубила сутність силу літер.
      Тепер вони не мають сенсу.
      Запахкотіло передсніжжям.
      На зиму, осене, не ремствуй
      на захололім роздоріжжі.
      13.11.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    244. Будьте пильними
      Тихенько ходить заздрість між людей.
      Вивідує до кого завітати.
      Де радість і дитячий сміх у хаті –
      гіркі поллються сльози із очей.
      Де є кохання – ревнощі зростуть,
      бо їй любов противна від утроби
      і неміч для здорових є у торбі
      (болячок назбирала цілий жмут).
      Є все для всіх. Аби була біда.
      Аби людей спіткало всюди лихо.
      Тому вона і ходить тихо-тихо,
      і підло собі жертву обира…
      12.11.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    245. Вамп
      Ти фарбуєш волосся
      в масть далекого щастя.
      Стала надто доросла –
      пруг на лівім зап’ясті…
      Це дорога до ліжка?
      Каяття чи спокуса?
      Ти – хижак, дика кішка
      в вічнім пошуку мусу.
      Солоденького хочеш?
      Не боїшся, що знудить?
      Тільки знай, що край ночі
      вороття вже не буде.
      10.11.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    246. Безсоння
      Розбагатію на цю ніч.
      Багатшим стану на безсоння.
      Тікає сновидіння пріч
      з очей моїх через долоні,
      ніяк не втримати мені
      на віях так до сну охочих
      бажання плотські та земні –
      уздріти сон цієї ночі.
      08.11.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    247. Батькові
      На кухні зранку холодно і батько
      затягне «Ватру»* й ватру розведе
      і заспіває, загуде багаття,
      і задимить на грубці де-не-де
      та й перестане.
      Різдво холодне. Кіт вбіжить до хати,
      притулиться до батькових колін,
      у чайнику перекипає м’ята
      і тріск, цей незабутній тріск полін,
      і це світання.
      А на Дніпрі хрустить до свисту крига
      і вітер сніг до неба підніма…
      За кілька чекаємо відлигу.
      У пам’яті лишилася зима.
      Й вона – остання.
      07.11.21р.
      *«Ватра» – марка цигарок.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    248. Одного разу
      Колись, коли настане осінь.
      (Ти не протився, це нормально).
      Пожухне листя аномально,
      берізки стануть жовтокосі,
      дозріють грона винограду,
      дощів і сонечка напившись,
      в жовтневій, первозданній тиші
      Оріоніди зорепадом
      впадуть на землю ніби роси,
      зіб’ється з часу древній Гринвіч
      і розвернеться «Віз» на північ…
      У ту красиву, тиху осінь.
      06.11.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    249. Вечірній променад
      Не за горами перші холоди.
      Дніпро лютує, б’є об берег во́ди,
      як тільки сонце в ніч із пруга сходить
      й вкриває іній променів сліди,
      то мерзне у переліску пташа
      та глипають у ніч холодну шиби,
      а місяць в небі розуміє, схибив
      і хоче спити вічності з «Ковша».
      Їм салютує браво зорепад:
      «Хвала тобі, великий Листопаде,
      ми невимовно казці твоїй раді,
      а нині час. Вечірній променад.»
      05.11.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    250. Часи такі
      Ні Зеланда я не люблю, ні Воланда
      Хоч Бегемота няньчив на руках.
      А нині осінь. Стало надто холодно.
      І пробирає за майбутнє страх.
      Ніхто не знає чи любити ближнього.
      Волхви, ворожки, вісники кремля…
      І кожен з них васалом є Всевишнього.
      Нутра ж торкнешся не людина – тля.
      Витупцюють Майдани хороводами
      та їм зорять не шини, зовсім ні.
      Ми ж за рублі розплатимось свободою
      й життям безвинно вбитих на війні.
      04.11.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    251. Яблука з батьківського саду
      Ще яблука у батьківськім саду
      обтяжують уже безлисті віти
      це найсмачніші яблука у світі…
      Але по них лише у снах іду.
      Як хочеться зірвати хоч одне.
      Дотягуюсь рукою та несила.
      Гілля ламаю, мов пташата крила,
      а темна ніч дарів не віддає.
      Віддай! Прошу! Дитинства це плоди!
      Я знаю кожне, яблучко на гілці!
      І тільки вітер грає на сопілці…
      Й дістатися не можу до мети.
      03.11.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    252. Люди кажуть
      Кажуть, що фей не існує.
      Вигадка – феї пуста.
      І не шукайте їх. Всує.
      В запліснявілих містах.
      Чуда не бачать дорослі
      душі у них кам’яні.
      Мовчки чвалають наосліп,
      сірим обарвлюють дні…
      Я ж фей торкаю за крила:
      - Здрастуй, красуне.
      - Привіт!
      Доня мене научила,
      бачити іншим цей світ.
      01.11.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    253. Невпевненість
      Він роздягав її очима,
      складав букети ніжних слів.
      Був толерантним, як мужчина
      тому наблизитись не смів.
      І на зупинці рано-вранці
      чекав на цокіт каблучків.
      Те, як вона горить рум’янцем,
      угледіти потай хотів.
      Та час копає вовчі ями.
      Невпевненість – душі зола.
      Він ждав на мрію свою днями,
      але вона вже не прийшла.
      31.10.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    254. В останню ніч жовтня
      Жовтень сходить туманом,
      мов парним молоком.
      Сіє осінь оману
      цілу ніч під вікном.
      Вимальовує тіні
      у промоклім саду
      та вогнів мерехтінням
      натякає: «Я жду…» –
      Накидаю на плечі
      в колір ночі пальто.
      Час іти до предтечі
      й не помітить ніхто.
      Поміж неґури мряки,
      повз недопалки зрад,
      ми гуляєм до ранку,
      друже мій, листопад.
      31.10.21р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    255. Час до бою
      Карпати ві́ршами Франка
      співають пісню Україні,
      гуляє вітер по долині,
      тече у даль вода стрімка…
      Гуцульщина переживе.
      Земля чужого не сприймає.
      Були і ляхи, і нагаї
      царя російського натще…
      Чи нині вдача не така?
      Гей, соколи́, орлята грізні
      полишимо родинні гнізда,
      ярмо не варте мідяка!

      Бо ми такого, брате, роду –
      не продамо свою свободу!

      Карпати піснями Франка…
      30.10.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    256. Добажались
      До дерева бажань ішли усі,
      в'язали, що могли на біднім древі,
      у шворах віднаходячи ключі,
      або тасьму, що проведе у мреві
      між Мойрою розставлених силків,
      вовківень оминаючи тенета...
      Загадували всі, що хто хотів
      лишаючи з мотузкою секрети.
      А дерево терпіло геть усе
      і тільки шепотіло: "Боже... люди...
      яке життя у кожного пусте! " -
      і всохло від бажань людських під грудень.
      29.10.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    257. Завірюхове
      Не порівнюй заметілі
      вони різні у зими
      на вікні малюнки лілій,
      сірі з бовдурів дими,
      шапки на лелечих гніздах,
      на калині снігоцвіт…
      ні проходу, ні під’їзду
      до коханої воріт.
      Але краще завірюхи
      в світі білому нема.
      Як співає! Ти послухай…
      Це прийшла до нас – зима.
      26.10.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    258. Ранкова пісня
      Ранок співає пісню,
      чуєш її чи ні?
      В осінь влюбився пізню
      і дощі проливні.
      Стали мені тумани
      рідними, як село
      та не введи в оману,
      літечко відцвіло,
      грозами відгриміло,
      скільки було їх? Сто?
      Чуєш, співає несміло
      клена останній листок.
      25.10.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    259. Якось так
      Якась дивакувата незалежність
      до рук взяли мечі, поклали рала,
      пішли на фронт, в тилу лишивши лежнів,
      а тих війна втомила і дістала.
      Нажерли сучі харі на бюджеті,
      сховали награбоване в офшорах…
      Спить воїн у землянці чи наметі,
      над ним щодня кружляє смерті ворон.
      Ведуть під білі ручки депутата
      дві кралечки, дві юні «помічниці».
      За що вони отримують зарплату,
      показує їх довжина спідниці.
      Нам «служать» слуги! Вам самім не смішно? –
      робочі сосни, корабельні баби…
      Прости, Великий Господи, нас грішних
      були вкраїнці, стали – баобаби.
      25.10.21р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    260. Таке собі полювання
      Полює час на стомлених людей
      йому плювати, що ти хочеш жити,
      не дивиться араб, вірмен, юдей…
      чи ти з народу, чи з монарха свити
      вже, як прийшов, то душу із грудей
      потягне нишком й викине на вітер…

      І байдуже у пекло чи у рай.
      Кому потрібні ваші побажання?
      Всіх приведе на смертне ложе плай.
      На кожного відкрито полювання.
      Дорогі всі ведуть за небокрай.
      Є перший день життя і є останній.
      А поміж?
      24.10.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    261. Листопадне
      Палають хризантеми та жоржини,
      хоч студить сонце вітровію свист.
      До рук беру осінніх днів жарини:
      о, як ти пахнеш з клену палий лист,
      а цей – з берізки – сповнений печалі,
      з осички ніби осінь – золотий…
      Калина увібралася в коралі,
      крик журавлиний в небесах сумний…
      Це листопад прощається зі мною
      і лине ген кудись за небокрай.
      Ти почаруй іще мене красою
      палаючий, налитий сумом гай.
      23.13.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    262. Осінньопогодне
      Опів на п’яту плачуть ліхтарі,
      шматує вітер неопале листя…
      Спокутати б сьогодні до зорі
      свої гріхи набуті перед містом.
      Мабуть, і все. Хай жовтень догорить.
      Не буде листопадові спокуси,
      а грудень усвідомлюючи мить
      розбурхає зимові сніготруси
      і встелить білі, чисті килими,
      присипавши печалі та негоди.
      Чи, то так серцю хочеться зими,
      чи це нудьга осінньої погоди.
      21.10.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    263. Лист до осені
      Серед осінніх листопадів
      є лист написаний тобі,
      який згубивсь у вертограді
      де неба далі голубі.
      Перекидає вітер листя
      (і це, напевно, неспроста).
      Борвій сьогодні, як сказився,
      мого шукаючи листа…
      Чоловіки усі ревнивці.
      Та шанс дорівнює нулю.
      Знайти листа прекрасній жінці,
      що починається на – лю…
      17.10.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    264. Сезонне
      Не введіть мене в оману
      осені сльотливі дні,
      ранок стелиться туманом
      і сіріє у вікні.
      Зроду, ніби сонця промінь
      не торкався моїх щік.
      Чуєте краплинок гомін?
      Це прийшов сезон дощів.
      16.10.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    265. Переболить
      розмова з Наталкою Фурсою
      Ще трішки ночі та й настане ранок.
      Не виганяй непрошених думок.
      А час ятрить твої душевні рани
      і так ятрить, що аж Архангел змовк.
      І миті ці не кращі, і не гірші.
      Тече вода, всьому приходить строк.
      Нові лягають на папері вірші…
      Не виганяй непрошених думок.
      Життя минає ніби і не з нами.
      Й несе комусь вінець, комусь – вінок.
      Переболить, угоїться словами.
      А нині біль, що, аж Архангел змовк.
      15.10.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    266. Пізнати суть
      Без цукру чай прогірклий, як життя.
      Іду вперед із долею ми квити,
      просіє час невдачі через сито,
      лишиться тільки істина і я,
      і згоїни від пройдених шляхів.
      Земні дороги жалості не мають,
      мені б ще трішки постояти скраю,
      послухати великий хор птахів.
      І можна сміло вирушати в путь.
      За ніччю завжди наступає ранок.
      Коли виходиш ген за межі рамок
      тоді життя і розумієш суть.
      11.10.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    267. Осінній джаз
      Затарабанив вітер в тулумбас:
      «Пора міняти літні свої звички!»
      На березі Дніпра осінній джаз
      виконують дві молоді осички.
      Куди там Армстронг, Еллінгтон чи Монк?
      Так джазувати вміє тільки осінь.
      Коли до нитки одяг твій промок,
      а ти цього не відчуваєш зовсім.
      12.10.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    268. Pandora Papers, або дурні, бо бідні…
      Що ви, що ви, призедент хороший!
      Це вам не донецький неук-хам.
      А в офшор свої ховає гроші,
      то, щоб не дістались ворогам.
      Я сназі дивуюсь командора,
      інший би уже сказав: «Капут!» –
      вбивчі таємниці від «Pandora»…
      Нашому ж усе нормально, good!
      Де ви нині Робін Гуда стріли?
      Хочеться ж і батраку добра.
      Пожиттєво ми для них – «терпіли»
      по обидва береги Дніпра.
      09.10.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    269. Холодний ранок
      Сіріє ранок,
      сиріє листя.
      Ніч наостанок
      обніме місто.
      Куди спливають
      холодні тіні?
      Біжать трамваї
      і в гупотінні
      така, здається
      за вчора туга,
      що, аж на серце
      лягає хуга.
      08.10.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    270. Прозріння одного вечора
      Візерунки жіночих думок
      під маленький ковточок вина.
      У романі красивім, на двох,
      завжди зайвою буде зима.
      Що для щастя потрібно тобі
      коли хуга безжально мете?
      Тільки очі його голубі
      і гарячий глінтвейн та, про те
      тихо вечір мовчить, як і ти,
      і тяжіє пухкий снігопад.
      Сніговій завіває сліди
      вже у волю натоптаних зрад.
      07.10.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    271. Хризантемове
      Чом, брате жовтню, сивим став, як лунь?
      Куди поділись твої срібні роси?
      Невтішні у синоптиків прогнози.
      Читаю знаки вибілених рун
      і бачу первоцвіти у саду –
      така вона осіння диво-казка.
      Чи бабиного літа це фіаско,
      чи знак мольфара на твоїм роду?
      Не знаю. А ви бачили Едем?
      Угледів хто назад путі не має
      і випивши осіннього розмаю,
      стоять розквітлі чічки хризантем.
      05.10.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    272. Просто сніг
      Чи багато треба для людини?
      Подивись довкіл яка краса.
      Перший сніг на кетяги калини
      щедро посипають небеса.
      Ніби і не дивно, як для грудня.
      В сніговію настрою ключі.
      Не кажи мені про сірі будні,
      про негоду просто промовчи.
      Хай мете сьогоднішня завія
      і годинник стримує свій біг.
      Може не така комусь й подія
      цей жаданий, легкокрилий сніг.
      04.10.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    273. Калиновий світанок
      Стає на серці п’янко-п’янко
      і відлітає геть жура
      коли калинові світанки
      прийшли до берегів Дніпра
      дивився на схід сонця вчора
      а в нім багряний падолист
      стелився ніби коць Аврорі
      і ночі тьму долала млість
      і напувала Божий ранок
      а на барвінковому тлі
      калиновий палав світанок
      найкращий на моїй землі.
      02.10.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    274. Пізня осінь
      Цариною йшов звечора туман.
      Ховав пейзажі осені довкола.
      Вже клен приміряв золотий жупан,
      засі́яли озиминою лан…
      І висріблив холодний ранок поле.

      До вирію зібралися граки.
      Спустілими стоять лелечі гнізда.
      І ніби плачуть, падають зірки
      і зимним сумом віє від ріки…
      І на порозі мнеться осінь пізня.
      01.10.21р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    275. Хвороба самоти
      Відчуваю потяга потугу,
      рейок дві натягнуті струни…
      Хочеш, розкажу тобі, як другу
      одинокі які бачать сни?
      Кажуть люди всі на світі грішні,
      у вагоні зовсім не до сну,
      відцвітають спогади, як вишні
      й дріботять сльозами по вікну.
      Цю хворобу лікар не лікує.
      Захворівши навіть один раз,
      не шукай пігулок, марно, всує.
      Тебе зцілять тільки відстань й час.
      25.09.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    276. Цирк, як цирк
      Клоуни гарцюють по арені
      Туш лунає, гаснуть ліхтарі…
      Ну і що, що блазнюки зелені?
      Ну і що, що пики в них старі?
      Театральну знають чітко справу,
      чують з потойбіччя голоси.
      Тільки неспокійно за Державу
      (забрехались «Інтер» і «плюси».)
      Може в нас таки і будуть зміни?
      Ми ж до них готові наче вже.
      Дурість комунізму річ нетлінна,
      доплюсуйте ще й ОПЗЖ…
      Невеселі українські будні.
      Дожирає край зелена тля.
      То ж яке чекаємо майбутнє?
      Зрівнюю – Шефіра й Журавля.
      24.09.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    277. А ще недавно
      Сидим на лаві я та кіт,
      воркочемо про вчора.
      Уже минуло стільки літ
      у радощах і горі.
      Немало витекло води,
      багато з’їли каші…
      Не стрінете тепер біди*
      на вулиці ви нашій.
      Спішать кудись круті авто
      й мопеди у погоні.
      Та чи згадає нині хто,
      як цокотіли коні.
      До матінки тут линув я,
      за татом бігав слідом…
      А нині, пухом їм земля,
      й мене всі кличуть дідом.
      18.09.21р.
      *Біда – двоколісний однокінний візок.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    278. Ах, яка була ніч
      Ах, яка була ніч. Твої губи на смак
      і на колір немов зрілі вишні
      з них спиваючи сік не нап’юся ніяк…
      Чи були ми у ночі тій грішні?
      Звісно – ні, може й так. Хай розсудять літа,
      нехай згадку сніги замітають.
      Та для мене ця пам'ять навіки свята.
      В ній ключі і від пекла й від раю.
      В ній назавжди лишилась частиночка нас.
      А тепер лиш видіння пророчі.
      Де сніжинки під ранок танцюють нам вальс
      і лягають до ніг неохоче.
      17.09.21р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    279. Спи, козаче…
      Внуки сплять головами на захід,
      не порушуй козацького сну.
      Хай співає їм вранішня птаха
      свою пісню, мов плач голосну…
      І мати.
      Кажуть звикла земля до нашестя,
      звикло поле до згарищ хлібів.
      Та не звикне козак до безчестя,
      не пускають до раю рабів.
      Ніколи.
      Кожен з них віднайшов свою плаху.
      І навіки за правду поснув.
      Хлопці сплять головами на захід.
      Не порушуй останнього сну.
      15.09.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    280. Мелодія осіннього саду
      Листячко землю зігріє,
      укриє її до весни.
      Листя плекає надію,
      солодкі розбурхує сни.
      В нетрях осіннього саду
      тихесенько тіні бредуть,
      пісню свою листопаду
      негода виспівує тут…
      Чуєте? – зливи сопрано,
      поземок узяв контрабас…
      Рано, чомусь надто рано
      ця осінь відходить від нас.
      12.09.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    281. Що первинне?
      Згадались: лебідь, рак та щука
      і віз, який донині там.
      Яка ж, скажіть мені, наука
      натомість ще потрібна вам?
      Відомо кожному чудово
      на стику нинішніх епох,
      що на початку було слово
      і кажуть – слово було – Бог.
      Чи варто тут ректи промову?
      Та я до неї і не звик.
      Хто Батьківської зрікся мови,
      тих не врятує і язик.
      11.09.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    282. Горіхопад
      Горіхопад. Який чудовий місяць.
      Ще листя допиває літа смак.
      Та осінь не знаходить собі місця
      і не віднайде спокою ніяк.
      Їй хочеться дощів і прохолоди,
      їй хочеться туману та сльоти…
      Смарагдовий сьогодні вже не в моді,
      у золотий одягнені сади.
      Така непередбачена спокуса –
      лягає павутинка на плече…
      Ще хвильку жди, дай сонечка нап’юся
      допоки літо бабине пече,
      допоки снігу не закрутить вихор,
      й відлуння не замерзне моїх слів.
      Із кожним днем все меншає горіхів,
      і на душі все більшає гріхів.
      10.09.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    283. Гуцульщина
      Бери трембіту, сповіщай про зиму.
      Із полонин вернулись чабани.
      І перші клуби запашного диму
      у небо линуть в пошуках весни.
      Та де там. Марно. Зранку хуртовина.
      Завія віє, замітає світ.
      Негода в’їлась у Карпати клином,
      гуляє сніг поміж смереки віт.
      І вітровій лякає Верховину,
      куди немає ні стежок, ні сош...
      В таку буремну, штормову годину
      стає чорнішим Чорний Черемош.
      09.09.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    284. Осінні рядочки
      Коли ув осінь охололу
      вогонь дібров не знає меж,
      а небо в колір корвалолу
      і ним повітря пахне теж,
      ховатися десь марно, всує,
      орієнтир беру Ковша*
      і відчуваю, як римує
      красу цю неземну душа.
      08.09.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    285. Надписи на воротях
      Там, де вершилися долі,
      писали не всюди: Arbeit macht frei*.
      Тіла лежать охололі
      дорогою в комуністичний «рай».
      Вбиті.
      Сонця кривавий світанок,
      дай крові, будь ласка, спити й мені,
      віють холодні тумани.
      Перегорають останні вогні…
      Життя.
      Хто ти, товаришу? Нащо
      спіднє знімаєш на ранок з мерців?
      Мойра блукає пропаща
      і не синицю тримає в руці,
      то – смерть.
      Надписами на воротях
      ще не відкрили дороги в Едем.
      Хто ти, товаришу, хто ти?!
      Кого вогняним скараєш мечем?
      Мовчи!
      07.09.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    286. Богатирський сон
      Не гупають «Майстерні». Все, хана.
      Поетика поснула і поети.
      Чи в Бахусу заплутались тенетах,
      чи у Морфея солоденьких снах?
      Не знаю.
      А, от раніше, кажуть, що було:
      слова гриміли гучно, як гармати!
      А нині тулять віршики кошлаті…
      Мабуть, майстрів ступилося стило.
      Буває.
      Пегас ірже, благаючи з гори.
      У розпачі Парнас, а музи юні –
      червононосі, розпустили нюні…
      Та моцно прикімарили майстри.
      05.09.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    287. Клята щелепа
      Для сусіда українська, як собаці блохи.
      Ніби і живуть у мирі та кусають трохи.
      Вже і радий на Росію «нагострити лижі»,
      але ж знає, що в Тагілі, це вам не в Парижі.
      До Москви ніхто не пустить (там своїх до біса),
      Петербург не любить зайшлих… Все, хана, завіса.
      Він ненавидить бандерів, ще й повча дитину:
      «Это, сынку, все рассея, нету Украины!»
      Ось такий то «брат» північний тільки жре і сере,
      штучно виведене кодло у еСеРеСеРі.
      Та чи зліпите людину з московита-ката?
      Певно ні, бо заважає щелепа ця клята.
      04.09.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    288. Одвічне питання
      Чи можна щастя з гілочки зірвати?
      Воно на вітрі одиноко зріє.
      Казали, що на смак солонувате,
      але мені остання в нім надія.
      Що може мене більше здивувати –
      солоні сльози чи щаслива мрія?
      Коли впадуть додолу твої шати…
      (не вирвешся з обіймів лиходія).
      Як можна щастя з гілочки зірвати
      не пробудивши ненажеру змія?
      02.09.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    289. До матері
      До снігів потрібно йти туманом.
      До весни по пояс у снігах…
      Похрестіть мене в дорогу, мамо,
      нехай трохи легшим буде шлях.
      Хай мені насниться в заметілі,
      чарівний, дитячих мрій вертеп…
      А довкіл пороша сіє білим.
      Чи то сніг, чи може сад цвіте?
      І лягає сріблом на волосся
      й відкриває вищу неба суть.
      Щоб усе в моїм житті збулося,
      похрестіть й благословіть у путь.
      01.09.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    290. Будьте собою
      Не піддавайтеся ніко́ли
      брудному наклепу кремля,
      нам наше жито у стодоли
      дарує прадідів земля,
      дарунок неба – рідна мова,
      життя – безцінний дар Батьків…
      собі сповідуйтеся хто Ви –
      нащадки воїв* чи рабів?
      В той час коли коваль Людота*
      сталив* свій історичний меч –
      москва була брудним болотом,
      де тільки жаби із предтеч.
      31.08.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    291. Дожилися
      Відколи ми назвалися богами
      і над природою вершили самосуд –
      земля гіркими плакала сльозами,
      благаючи одне: «Спинися люд!»

      А людям – ні! Давай все більше, більше…
      Це буде для війни. Не мирний нині час.
      Чи вимовив з нас хто: «Прости нас грішних,
      помилуй, Боже, нерозумних нас.»

      Будуєм й далі Вавилону вежі.
      Та знаю, прийде мить розплати все одно.
      Кого не спалять лісові пожежі,
      того дощами змиє, як лайно.
      30.08.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    292. Національні страви
      Я без сала, як узбек без плову.
      Є шматочок? Нарізай мерщій!
      Мокша лаптем сьорбає полову,
      вихваляє: «Наша гордость – щи!»*
      Дістаю з торбиночки гурочок*,
      під сальце закуска просто клас,
      часничок, салатику листочок…
      і у пляшці для дорослих «квас».
      Щось хвалька конкретно покосило,
      може він об’ївся своїх щів?
      Звідки ж йому знати: сало – сила,
      а її ще більше у борщі.
      29.08.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    293. Міжсезоння
      Думка стала жовтою, як липа,
      очі ніби небо – голубі.
      Вигорає сонце смолоскипом,
      вигріває спини голубів.
      Замете невдовзі, захурделить
      і різдвяні будуть мріти сни.
      А зима до рук своїх пастелі
      візьме малювати до весни.
      Розмалює поле білим снігом,
      замережить серебром шибки,
      вітер виє попід змерзлих вікон,
      заскавчить й тікає до ріки…
      Але поки сонце смолоскипом
      вигріває спини голубів,
      думка стала жовтою, як липа,
      очі ніби небо голубі…
      28.08.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    294. Ранковий гріх
      Цілуючи безперестанку,
      забувши усе та усіх,
      кармінові губи світанку
      мене обрікають на гріх.
      Свій прогріх тримати не в змозі.
      Щоранку чекаючи знак,
      спішу до Дніпра по дорозі,
      де неба палає маяк.
      І сонце вітаю уклінно,
      як тільки зоря настає…
      Я просто, моя Україно,
      закоханий в небо твоє.
      28.08.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    295. Звичайна осінь
      Така собі звичайна осінь.
      Нічим не гірша за минулу.
      Не гріє сонце в небі зовсім,
      дерева до весни поснули,
      до нитки пробирає сирість,
      ворона бідкається, скніє,
      здається, що летять у вирій
      у небі сірі хмари змієм,
      курли розтало журавлине,
      берізка розпустила коси…
      І тільки спокій в серце лине
      в таку собі звичайну осінь.
      25.08.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    296. Не соромтесь, діду
      Не соромтесь, діду, одягайте кітель,
      час прийшов калині розцвісти.
      Україну-неньку вміли Ви любити
      доказом ці «Бойові хрести»*.

      Ще відлунням слави загримлять Карпати,
      згине лютий ворог у борні.
      Сина хлібом-сіллю нехай стріне мати
      й мир настане в нашій стороні.

      Не зречуся, діду, я Шевченка мови,
      солов’їну любите і Ви.
      А, як залунають гучні сурми знову –
      станемо під наші хоругви.

      І тоді хай ворог не чека пощади,
      будуть биті кляті москалі.
      Одягайте, діду, кітель для параду.
      Час цвісти калині на землі.
      23.08.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    297. Осінній діалог
      – Час напитись осені.
      – Авжеж.
      Смакувати кольори пожеж,
      що в тумані листя запалило,
      багряніють над рікою схили,
      мжичка сіє рясно береги,
      повертає дощик нам борги
      за липневу спеку чи, за серпень,
      за гріхи далекі неповернень…
      – Люди кажуть: осінь золота.
      – Та хіба ж це осінь? Це – життя.
      22.08.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    298. Закохана
      Та, що своє серце віддала,
      не чекає у замін нічого
      і щомиті подумки до нього
      лине навіть поміж сльози скла.

      Жевріє на тлі похмурих днів.
      Дзвоника очікує чи просто,
      його лик узріти в високості.
      Та яскравих із коханим снів.

      Не шукайте відповідь на те,
      що не в змозі розум зрозуміти.
      Де любов, там чують голос квітів,
      для таких і папороть цвіте.

      В царині дівочих почуттів
      не посійте свої зради хтиві.
      В першому коханні всі щасливі
      і нещасні в першій самоті.
      21.08.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    299. Видіння
      Ранок лоскоче носик
      сонця промінчиком теплим.
      Пахнуть вчорашні покоси
      зорями, вітром і степом.
      Чути лелечий клекіт,
      бджіл і джмелів суголосся…
      А мені недалеку
      вгледіти осінь вдалося.
      21.08.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    300. Нарукотворили
      Рукотворне «море» зацвіло.
      Тхне неначе спіднє комуніста.
      А колись Дніпро через село
      ніс за обрій води свої чисті.
      Нерестились в ньому осетри,
      повінь заливала косовиці…
      Ну, а нині? Й пити не бери.
      Повсихали в багатьох криниці.
      Це тобі наука і прогрес,
      а нащадкам спадщина – болото.
      Добиває річку Дніпрогес
      і, здається вже безповоротно.
      20.08.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    301. Пострадянський синдром
      Собака знає точно: в кого палка,
      той легко стане зграї вожаком.
      Йому зламати палицю не жалко,
      бо розживеться ще одним кийком.
      Та пси його жахатись будуть стадом –
      російський той*, не український вовк.
      Вилизують взуття тирану радо,
      цілують в… «носа»… тільки би не товк.
      Собі наварить бульби, їм – лушпиння –
      жеруть, аж поза вухами лящить…
      Так нації приходить отупіння,
      яка не вміє меч тримати й щит.
      19.08.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    302. Бабине літо
      Бабине літо чи осінь жіноча?
      Сонячні дні відпускати не хочеш.
      Пахнуть духмяною кавою ранки,
      гріє долоні твої філіжанка,
      легіт фіранкою грає на кухні,
      віти давно на деревах пожухли…
      Спомини крають чи думи пророчі?
      бабине літо, як осінь жіноча.
      17.08.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    303. Чумацький Шлях
      Шлях Чумацький – неба пектораль.
      І по сіль, і на війну дорога.
      Пам’ятає і Христа й Дажбога,
      й бездощів’я і роси кришталь…
      То возами небосхил трясе,
      то небес корону приміряє…
      Ні початку шляху, ані краю.
      Все стрічає й проводжає все.
      Де ви нині, браття, чумаки?
      Де воли, що тягнуть віз степами?
      Чи Господь відкрив небесну браму
      й вас повів далеко за зірки.
      17.08.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    304. Наука
      «В новій ми будем жирувати ері!» –
      казали, коли був я піонером.
      Та роки розтавали у воді.
      Волають нині: «Пожили ж тоді!»…
      Скажу одне: ви не чекайте ер,
      живіть не до й не потім, а – тепер.
      16.08.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    305. Метеозалежність
      Пішли дощі? Давай писати про…
      Завіє сніг – змалюєш завірюху.
      Погода це поезії ядро!
      Вона ж немов – котлети й кляті мухи.
      Дмухнуло трохи? Все, хана – борвій!
      Осіннє диво шмарклі розпустило…
      Пегас по суті це підступний змій,
      поету його втримати несила.
      Пиши весною, як цвітуть сади,
      а літні теми: дощ та грім-незграба…
      Погода знає стежку до мети.
      Пора писати! Чую, кряче жаба.
      15.08.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    306. Новорічне
      Без свята і дива не буде.
      По вінця мені наливай!
      Вже скоро кінчається грудень,
      а там проспиртований рай.
      У чому є щастя, малята?
      Коли ніс закутано в шарф,
      а поруч снігурка патлата
      кричить: «Ну, давай брудершафт!»
      Здається, що мрія здійсниться,
      із нею я п’ю залюбки.
      Дивлюсь на коротку спідницю
      і дуже великі цицьки.
      Лускунчик вкрай треба принцесі.
      Без нього і казки нема.
      Уся чудасія в процесі.
      Кебета не варить. Зима.
      11.08.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    307. Де ще козача слава мріє
      Розправляймо, братове, знамена!
      Красний день для козацьких полків.
      І чуприна й широкі рамена,
      мов твердині яса, козаків.
      Ти не ремствуй на долю, не треба.
      Не полине навспак дід Дніпро.
      І вервечка з барвінкових стебел
      нагадає, мо́, ле́геню про…
      Про серпанок рахманний туману,
      про строкаті осінні ліси…
      Обіруч обійматиме маму,
      коли мирні настануть часи.
      Не гляди у свічадо ніколи!
      Бо лукавий зіб’є із пуття.
      І тоді горилиць в матіолі
      не спивати тобі смак життя.
      Хай люстерко залишиться жінці,
      примиляється хай перед ним.
      І жахтіють ланіти червінцем.
      Ти ж молись перед ликом святим.
      Благоволити мусиш єдине:
      нехай з ґноту маленький вогонь
      Матір Божу благає про сина
      і про мирний Батьків, тихий сон.
      Молитви твої чотки відмірять
      ти, козаче, тривкий, як булат.
      Відбиваєш із лігвища звіра
      побратимів своїх і дівчат.
      Навідліг засвистіла шаблюка,
      шпарко нехрист біжить до кремля,
      путівець устелила пилюга
      і горить під ногами земля.
      Не для доброго в мокші кебета.
      Будь помисливим, друже, із ним.
      Бо в московських, кривавих тенетах
      ти назавжди помреш молодим.
      Доброхіть ми степи не залишим!
      Бовваніють у ньому баби́*.
      Степ одвіку вшановує тишу
      і ніколи не терпить ганьби.

      Та швидше б із козачих пліч
      ярмо війни упало пріч.
      08.08.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    308. Спостереження
      Дзумить над квіткою бджола,
      висотує нектар.
      Комаха може і мала
      та має Божий дар.
      Чи може знає наперед,
      вертаючи з полів,
      що взимку дуже треба мед
      тому, хто захворів.
      Мене на роздуми навів
      цей нелукавий труд.
      Людина проти бджіл, джмелів –
      ледачкуватий трут*.
      04.08.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    309. Люлька
      Було б здоров’я. Вріжу тютюну,
      заб’ю з горою пра-пра-діда люльку.
      Кажуть: тютюн зганяє сатану,
      а файка козаку в бою – пігулка,
      в степу – дружина, в хаті – оберіг…
      Багато дід розповідав історій.
      І неважливо дощ іде чи сніг
      козак із нею в радощах і горі.
      Та нині в моді стали цигарки,
      що вдачею козацькою не пахнуть.
      Тютюн і люлька – слава і віки.
      А зараз тільки сморід зради затхлий.
      Було б здоров’я…
      30.07.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    310. Передосіннє
      Я думав пульс. А це лише вони –
      три яблука упали на долівку…
      Серцевий тиск чуткі руйнує сни
      і легковій мете в саду бруківку,
      і серпень догорає за вікном,
      ясні у небі зорі дозрівають
      і сили набирається вино,
      і чорногузи скупчились у зграї,
      тумани застеляють обруси
      край берегів ще теплого болота
      торкнусь рукою срібної роси, –
      вона життя нагадує на дотик.
      29.07.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    311. Казка з осіннього лісу
      Дрібненькі крапельки роси
      аж досхочу напоять душу
      покою лісу не порушу
      посеред трепету осик
      казкова прочинилась брама
      спиває осені бальзами
      кремезний дядько лісовик
      а поруч мавки та лісниці
      на вогняному тлі зірниці
      й сича попереджальний крик…
      29.07.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    312. Дні минають
      Стояло щастя на осонні
      та людям заглядало в очі.
      Куди вони спішать сьогодні?
      З ним знатися ніхто не хоче.
      Турботи виміряні часом,
      а його вартість – копійчина.
      Чи буде щастя? Іншим разом.
      Не до шляхетності людині.
      І животієм. Дні минають.
      Чекає старість на ослоні.
      І може здатися нам раєм
      та тепла усмішка з осоння.
      28.07.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    313. Чи єдині?
      Для когось – veni, vidi, vici*,
      у воду хтось не влізе двічі,
      але в одне і те ж лайно
      можна хоч тричі все одно.
      Дивлюсь на Рєпіна картини
      чи ми з кацапами єдині?
      Кодолу тягнуть бурлаки.
      Султану пишуть козаки.
      Скажи на милість, Божа Мати,
      як ці народи поєднати?
      І мені соромно чомусь
      за тих, що вкрали назву – Русь.
      27.07.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    314. Заговори зі мною
      Піду на двір, погомоню з зірками.
      З людьми хотів, але вони – глухі.
      Не вийшло діалогу поміж нами
      лише слова статистики сухі.
      А зорі знають, як у світі жити,
      вони ввібрали неба постулат,
      горять мені вогнем свічі у скиті –
      слова гостріші завше за булат.
      Зміліли душі. Та хіба ми винні?
      Торгуємось. А справа не в ціні.
      Кому душа, кому кістки́ первинні…
      Для когось навіть істина в вині.
      26.07.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    315. Поетична самовпевненість
      Спокійніше, друже, не психуй,
      кожен з нас народжений поетом.
      Тільки час покаже: who is who,
      бо він є і критиком й естетом…

      Все у цьому світі неспроста
      не єхидствуй доля надто мстива.
      Он Пегаса майстер за хвоста
      ухопив, а простачок – за гриву.

      З батьківського випавши гнізда,
      поетична здибала нас жилка.
      По́ми́лка у вірші не біда,
      горе, як усе життя поми́лка.
      12.07.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    316. На Трійцю
      Господи! Про що тебе благати?
      Про хороми? Золото? Чи статки?
      Нехай вродять на городі грядки
      й мальви розквітають коло хати…
      Та і все.
      Дай нам днесь. І сили для проще́ння,
      не бажати ближньому нещастя,
      і добром всім за добро воздасться
      в триєдине свято-воскресення…
      І несе
      по Дніпру церковні передзвони,
      які в небо линуть. Ти послухай.
      Ув ім’я: Отця і Сина й Духа…
      Душі Ваші хай Господь боронить.
      20.06.21р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    317. Сумна спадщина
      Вишгородська спадщина – бариги.
      До Десни не підійти й Дніпра…
      Всі «партейці»: БЮТовці, чи риги
      є і від вошдя, і від Петра…
      Бо земля ж не муляє в кишені.
      Прибережні спалюють ліси,
      хай димами дихають легені…
      Як не вкрадеш, то й не продаси.
      Бізнесок такий державотворчий
      всі земельки спродані – на ять.
      Хоч не дай їм, всемогутній Отче,
      свою рідну матінку продать.
      18.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    318. * * *
      Життя хтось не прожив, а пролетів.
      І навіть не відчув на крилах лету.
      І тільки спів, цей солов’їний спів
      такий п’янкий для кожного поета.

      У жи́та шумі таїна буття.
      Ви чули до схід сонця, як у полі
      вітають ранок наливні жита́
      і легковій гуляє на роздоллі...

      Іду до Батьківщини вівтаря,
      несу у серці виплекану ружу.
      Де пестить роси зніжена зоря,
      там золотом не виміряти душу.
      19.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    319. Вибір за нами
      У пісні є мотив.
      У вчинків це – мотиви.
      Шукаю перспектив
      та не альтернативи.
      У вибору повік
      дві сторони медалі…
      Але, ще є і бік
      тотожний до реалій.
      Отак і живемо:
      ні вирію, ні скиту*…
      Питання тільки хто
      наступним кане в Лету.
      17.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    320. Досвід
      На зорі відірвався від мами.
      Дуже рано покинув гніздо.
      Доганяли мене телеграми
      із початком й закінченням – до…
      Але ще не пізнавшому лиха
      не ясним був тих літер мотив,
      звістки мамині спалював тихо,
      бо читати не сильно хотів.
      А сьогодні пригадую з сумом
      я той досвід печальний життя.
      І чекаю у світі безумнім
      хоч єдиного з дому листа.
      16.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    321. В одну з ночей
      Упавши у цупкі обійми ночі
      угледіти не важко і мотив.
      Додолу облітало неохоче
      твоє вбрання у сяйві ліхтарів.
      Серцебиття вистукувало лунко,
      мені здавалось, що воно горить,
      хотілося лише одним цілунком
      зцілити серце за коротку мить.
      Любові з губ напитись до нестями,
      торкнутися тремтячих, юних пліч…
      Здається, це було усе не з нами
      у ту коротку та гарячу ніч.
      15.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    322. 16 червня
      Душі не злікувати смутком.
      Від сліз посохли й дуба віти,
      як віє від печалі трута…
      Журбою не змінити світу.
      Спіткала доля нас трагічна:
      у тих, що виїдуть до Дону,
      затухнуть поминальні свічі,
      шляхи забудуться додому…
      Потому (як минуть століття)
      насіння бур’яну погане
      повернеться до степу – вбити,
      кровиці випити з Лугані,
      спаплюжити святині Січі,
      украсти хорогви і віру.
      Та пам’ятайте: ви не вічні!
      Не брат козак вкраїнський – звіру.
      14.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    323. Змієве злощастя

      У змія шанс був розірвати узи
      і подолати цей безжальний шлях,
      але відомо, що гордіїв вузол
      не кожному зі смертних по зубах.

      Хоч міцно був притятий до мотузки,
      угледіти спромігся небокрай…
      Та вітер розтрощив його у друзки
      і обірвав зміїний в небо плай.
      13.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    324. Липова печаль
      Куди поділась прохолода ранку?
      Рясна роса – найкраща із прикмет.
      Чаклує паром чаю філіжанка,
      з акацій бджоли висотали мед,
      а з липи ні. Печалиться красуня,
      здається бджілки пролетіли повз.
      Не переймайся, буде крил відлуння
      коли твій квіт нап’ється сили гроз.
      Приходить диво завжди непомітно.
      Та зараз мова, звісно, не про те.
      Як на Купала папороть розквітне,
      то липа вже, напевно, відцвіте.
      13.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    325. Сіножать
      Й таке було: візьму я ко́су
      і йду будити комарів.
      Люблю травицю стоколо́су
      і квіт Петрових батогів.
      Роса вмиває гостре лезо,
      воно ж по травах аж бринить…
      Тепер нема таких поезій,
      як дарить сіножаті мить.
      Віднині тільки сон покличе
      на косовицю, чи жнива,
      де піт стікає по обличчю
      і пахне скошена трава.
      12.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    326. Червневе
      Пелюстками троянда устеляє дорогу,
      ніби літа іще й не було.
      Допиває з калюжі сонця промінь вологу
      і підточує червень стило…
      Ночі стали коротші, міцно сплять зорепади,
      а по небу гуркочуть вози…
      І Чумацького Шляху не згасають лампади
      де світанок благає роси́.
      У сади та городи літо сипле щедроти,
      не жаліючи манни з небес.
      Час поверне на зиму після сонцеворота
      ув осінніх вітрів полонез.
      11.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    327. Столичне
      Як просто трамваю, обмежень нема,
      є рейки: від краю до краю…
      Його не лякає холодна зима
      в обіймах столичного раю.
      Він знає в обличчя усіх, хто з шести
      прокурює кожну зупинку.
      Питає поважно: «Мо́, Вас підвезти?
      Мій шлях через школу до ринку...».
      Буває насяде вагон циганви
      копійку за душу не сплатять.
      Заремствують Роми, немає грошви,
      барон в нас хіба що багатий…
      Провінцію манять столичні вогні,
      на котрі свій вид вони мають,
      вдивляються важно в попа́л у вікні…
      Як просто тут жити трамваю.
      11.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    328. Миру Вам
      Ні про що говорити не буду.
      В такий ранок потрібно мовчати.
      За вікном сірі фарби і будні,
      пахне кава божественно в хаті.
      Тиша скапує в серце єлеєм,
      де чекає на вогника свічки
      і думок розквітають лілеї…
      Кажуть: думати пагубна звичка.
      Простеляючи часу завісу,
      кожній літері зважую міру.
      Не гостріть братовбивче залізо!
      Я бажаю душі вашій миру.
      10.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    329. День, як день
      Слід одинокий в небі,
      це – літак.
      Гарно як плине лебідь,
      мов літа́.
      Легіт складає крила
      до землі,
      доля мене любила,
      і в імлі.
      День догорить і знову
      буде день…
      Люди ж ведуть розмови –
      щастя де…
      09.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    330. Деградація
      Чого чекати у країні Леніна?
      Ні проблисків, ні світла маяка…
      Скотились з Пастернака та Єсеніна,
      до Монгерштерна, Децла, блатняка…
      Тенденція з поганого до гіршого…
      Накрила душі безпросвітна мла.
      І не «Машина» нині, а здебільшого
      з машин лунають Круга – «Купола»…
      08.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    331. Дощовиця
      Травицею гуляю босий,
      крокую садом біля хати…
      Дощів, мені здається, досить,
      не треба землю заливати.
      Сумне сьогодні надвечір’я,
      бо краплям зливи лік утратив,
      укрились хмарами сузір’я,
      громи гримлять немов гармати…
      Чи це поїхав хтось возами?
      То, певно, тве́рді* охоронці.
      Забулась дощовиця снами.
      Зійшло край вечір красне сонце.
      07.06.21р.
      *Твердь – небо.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    332. Дощовиця
      Травицею гуляю босий,
      крокую садом біля хати…
      Дощів, мені здається, досить,
      не треба землю заливати.
      Сумне сьогодні надвечір’я,
      бо краплям зливи лік утратив,
      укрились хмарами сузір’я,
      громи гримлять немов гармати…
      Чи це поїхав хтось возами?
      То, певно, тве́рді* охоронці.
      Забулась дощовиця снами.
      Зійшло край вечір красне сонце.
      07.06.21р.
      *Твердь – небо.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    333. Доля
      Купає мати сина у любистку,
      про горлицю наспівує пісні́,
      вишиванку одягне чисту-чисту,
      в дитячі очі зазирне ясні…
      А в тих очах вся доля України:
      й вогонь любові, й вогнище війни,
      й закохані світанки солов’їні
      і перші, ніжні проліски весни…
      Побачить долю наче на долоні
      і злети, і падіння в чагарі…
      Мабуть, тому, що серце не холодне
      і сивіє волосся матерів.
      06.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    334. Со́вки*
      Зорі такі ясні,
      ну, а мені не спиться.
      До ліхтаря вогнів
      линуть весь час нічниці.
      Кожен живе своїм
      поглядом на світило.
      Ми до вогню летим…
      Не опалити б крила.
      06.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    335. Тиша
      М’яка передранкова тиша
      не любить галасу та слів
      і вітер хвилі не колише
      й дрімає зойкання птахів,
      ще не проснулося латаття
      і ледь туманиться вода –
      русалкам в серпанкових платтях
      зелені маряться свята.
      05.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    336. Ще трохи
      Ще трохи й календарна осінь
      смарагдовий огорне сад
      і трави стануть жовтокосі,
      і затуманиться невлад,
      і журавлів ключі журливі
      потягнуться за сім морів,
      заторохтять холодні зливи –
      німі провісники снігів.
      05.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    337. Мужі держані
      Черпаю силу ложкою із каші,
      бо відчуваю: зелень шелестить,
      а, як порожня у Феміди чаша
      охоплює ще дужчий апетит.
      Не хабарі, – гуманітарна поміч.
      Не вірите? Їй Богу. Не брешу!
      Історію хай пише Антонович.
      Мовчи. За сьогодення ні шу-шу.
      Є нюх у чинодралів до бюджету,
      як тільки рило всуне, все – діра.
      Дивися, розставляє як лабети…
      Злодюги у законі – дітвора.
      Державі служить кожен, як уміє.
      Зарплата в нас середня все одно.
      Ввімкнув новина! Що це? Mama mia!
      «Народні слуги» знов пробили дно.
      04.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    338. Побачити казкове
      Скажи мені, ти дійсно ка́зки хочеш?
      Послухай день, що майже догорів.
      Стягає вечір покривало з ночі,
      світило укриває на зорі…
      Хай спить.
      Розбещує людей банальне – вчора,
      до нього в гості більше не піду.
      І гребінцем чесатиме Аврора
      проміння сонцю ніжно у саду…
      За мить.
      Угледіти таке не кожний зможе,
      одначе ми, здається, що змогли.
      Завше стоять у ранку насторожі
      хоч сонні, але все-таки – боги.
      04.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    339. Наступна «Площа Ринок»
      «Наступна Ваша, – «Площа Ринок»,
      це місце рандеву й розлук…».
      І вже затихне за хвилину
      трамвайних рейок перестук…
      Ранкова не лякає тиша,
      ще місто бачить дивні сни.
      На площу із вагона вийшов
      вдихнути Львівської весни.
      Поранок зовсім не гарячий.
      Хоч вітер ненадовго вщух.
      Уперше Львів сьогодні бачу
      на «Площі Ринок» без дощу.
      03.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    340. До річки
      Дорога ця вела до річки,
      поміж полів овес де зріс,
      а ми натомість мали звичку
      іти крізь хутір, через ліс…
      Хати́ там до землі схилились
      і марилися відьмаки…
      В собі шукали хвацьку силу
      дійти юрбою до ріки.
      Але було, що самотужки
      отой фільварок мав пройти
      і бігли ноги мої пружко
      через жахіття до мети.
      Не зваблюють з тих пір проспекти
      сліпучим сяйвом ліхтарів,
      бо в пам’яті моїй не стерти –
      той хутір де не біг – летів.
      02.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    341. Ранок буде
      Помолися. Сьогодні ще буде.
      Хтось на небі роздмухав зорю.
      Ти угледиш у цім сірі будні,
      я ж горів у світанках й горю.
      Мене манять зелені розмаї,
      солов’їні пісні́ у саду,
      бо під них і встаю й засинаю,
      і стежками життєвими йду.
      Промінь сонця на кожного ллється
      із небес золотавим дощем.
      А молитва хай лине від серця.
      Буде ранок іще та іще…
      01.06.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    342. Крихітка добра
      За кожним вчинком янголи стоять
      із чорними, чи білими крильми.
      Та на землі найбільша благодать,
      напевно, – залишатися людьми.
      У людяності є найвищий сенс
      нехай він допоможе у житті,
      бо не помер навіки, а воскрес,
      хто був за нас розп’ятим на хресті.
      Не плоть до Бога лине, а душа.
      Крім неї усе тлінне на землі.
      І не врятує грішника грошва…
      Лиш добрі справи сяють і в золі.
      31.05.21р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    343. Бездуховність
      Живе байду́же серце сотню літ.
      Байду́же серце не болить, не плаче
      воно холодне, а моє гаряче,
      мабуть, тому і плаче, і болить.
      Снують бездушні люди по землі.
      Бездушні люди зазвичай – щасливі.
      Прогірклих сліз їх не розчулять зливи,
      такими легше жити взагалі.
      Душа не скніє, Совість не гризе.
      Хіба ув онній є для них потреба?
      Дороги ці приводять до Ереба,
      а далі буде тільки тьма. І все.
      27.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    344. Півонії
      Цей аромат не сплутати ні з чим.
      Дурманить він іще до цвіту липи.
      І відчуття: немов наливки випив
      й проспектом йдеш світ за очі нічним…
      Підморгують несплячі ліхтарі.
      А, що їм сон? Такий травневій по́вів*
      і місяць завжди сповнений любові,
      а в небі перші відблиски зорі…
      Чекай-но, весно, я до тебе йду!
      Спішу ще раз напитися розмаю,
      не відмовляй, пізнав тебе і знаю –
      ці пахощі півонії в саду.
      30.05.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    345. Дощ
      Із ночі ллється безперервно дощ,
      дрібоче об залізне підвіконня,
      відлунням відбивається у скроні
      чекає, мабуть, всенебесних прощ.
      Сльозинкою стікає по вікну.
      Чи мариться воно, чи це насправді
      привиділося, що у вертограді
      земля спиває неба таїну…
      У хмаровинні блискавки жало,
      зриває буря лють свою на тверді…
      Але який не був би вітер впертий,
      на сході літнє сонечко зійшло.
      09.05.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    346. Тиха ніч
      Мовчала ніч і в ній мовчали ми.
      Та чи була тоді в словах потреба?
      Де тиша обнімала нас крильми
      і зорепади дарувало небо.
      Як мріялося солодко в траві.
      Для нас ще всесвіт не придумав сло́ва.
      Поміж зірок летіли долі дві,
      поки зоря дрімала світанкова.
      Укрила землю непроглядна мла
      і стежку загубили ми додому.
      Здавалося, судьба нас провела
      над урвищем по мостику вузькому.
      А вогнище вилизувало тьму
      і тіні оживали загадкові…
      Мені б збагнути лиш одне: чому
      так хочеться туди вернутись знову.
      28.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    347. Сьогодення
      Розікрали усе, розтягнули…
      Нема спасу від гурми злодюг.
      Набивають грошима баули,
      ніби стадо баранів курдюк.
      Все б нічого та старість волає:
      «Дайте хліба шкорину черству!»…
      Відбирає і це суча зграя, –
      треба партій кормити паству.
      Дармоїди рахують прибутки,
      серце гріє партійний «общак».
      Щоб народу не бачити смутку,
      кинуть з панського столу маслак.
      26.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    348. Останній дзвоник
      Не позабудеться ніколи
      травневий, непримітний день,
      коли дзвінок останній в школі
      відлуннями дзвенів знамень.
      Здавалося, життя безмежно
      радіє кожному із нас,
      шкільні закінчилися ме́жі,
      востаннє ми зайшли у клас…
      А потім полилася швидко
      судьби розбурхана ріка…
      З клубка заплуталася нитка,
      яка вела нас від дзвінка…
      25.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    349. Опісля
      Земле, впокой грішне тіло,
      душу прийми, Всевишній,
      гріх відпусти колишній…
      Сильніше щоб не боліло.
      Витри з чола мого сльози.
      Вітре, не плач за мною,
      небо реве грозою
      та косми рвуть верболози…
      Тяжкий у провини камінь.
      Вибач, Творець-Спаситель,
      в свою впусти обитель…
      Час прийшов і мені. Амень.
      24.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    350. Дністер
      Налий мені рому із льодом,
      я хочу тобі розказати,
      Дністер, як несе свої води
      крізь вічно зелені Карпати.
      Як ранок його пеленає
      в тумани осінньої мжички
      й далеко десь, за небокраєм,
      він плавні напоює звично.
      Дарує човнам свої хвилі,
      веселці – водицю на барви…
      І зорі обтрушує стиглі
      спиваючи місячне сяйво.
      23.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    351. Убієнним за Україну
      Рано, чи пізно настане тиша.
      Вбите катами тіло не дише.
      У серце люта спадає стужа,
      ти переміг, убієнний друже.

      Хтіли купити за вишкварки сала
      душу козачу московські шакали.
      Забрати воліли Бога і віру –
      убили тебе у лігвищі звіра.

      Вражині того не пізнати ніколи,
      як вольностю дихає зоране поле…
      І ми не брати, ми навіки чужі.
      Вбиваючи тіло, не вбити душі́.
      22.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    352. Манівцями
      Чи ріже правдонька, чи коле?
      Там, де натоптані стежки́
      ідем, як віслюки по колу,
      але могли б і навпрошки.
      Встеляє небо сірі хмари,
      а оболонь покоси трав…
      Було коханням дуже марив,
      любов допоки не пізнав.
      В душі занедбаному храмі
      стоять лише огарки свіч.
      Чийсь голос кличе: «Гайда з нами!» –
      та страх вселяє божий бич.
      Отак життя і промайнуло
      кружляючи на манівці.
      Бува. Згадалося минуле.
      У зморшці на моїй щоці.
      22.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    353. Післядень вишиванки
      Диво-дивне з-поза ранку
      геть забули вишиванку.

      Вірші вчора і сонети
      посвящали їй поети.

      Навіть Рабінович Вадік
      був неначе на параді.

      Під ярмулку ніби в точку
      вишиту натяг сорочку.

      Україну люблять всі
      у вишиваній красі!

      Але дехто (не секрет)
      тільки за її бюджет.

      Розплодилися, як воші,
      щоб народні красти гроші.

      І не грішно для мети
      вишиванку одягти!
      21.05.21р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    354. Град
      Похнюпився від зливи сад,
      віщує небо нехороше,
      похолодало, сипле град,
      зелене листя дощ полоще…
      І дме сердито буревій
      немов останній день на світі,
      не залишаючи надій
      ані деревам, ані квітам…
      Дивлюсь у марево вікна
      де мокне горобина зграя…
      Куди поділася весна?
      Того на жаль ніхто не знає.
      20.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    355. Перша гроза
      Нарешті! Ось вона – гроза:
      легка, розкотиста, травнева…
      Омріяне весіннє мрево
      дарують людям небеса.

      Танцюють крапельки дощу
      по тротуарам і калюжам…
      Здається, що небесна муза
      відраду бачить у хлющу.

      Яка весни коротка мить
      немов у небі блискавиця,
      але вона життям іскриться
      й бузковий аромат п’янить.
      19.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    356. У відпустку
      Серце доїдає стужа.
      Вітер наганяє хмари…
      Хоч і літо, зимно дуже
      не відпустка, – Божа кара.

      Кум поїхав на Мальдіви,
      дядько, не підходь, – багатий.
      Ну, а я (воно й не дивно)
      у село город сапати.

      Не цікаво геть на морі
      діви голі, тепле пиво…
      А ще хрін зросте в коморі
      якщо буду дуже хтивим.

      У селі, то інша справа:
      моркву прополов, капусту,
      під косою впали трави…
      Вчителю Мальдіви – тлусто.

      Літо не лінивих любить,
      в полі є розваг багато,
      нагаруєшся до згуби…
      Де ж ти вересневе свято?
      18.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    357. Травневий вечір
      Довшають дні,
      ближчає літо.
      Міста вогні
      травнем зігріти.
      В небі хрущі
      зорі збирають.
      Те́пло душі.
      Посеред гаю
      стерті сліди,
      запахи м’яти…
      Мила, прийди,
      ні́коли спати…
      17.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    358. Бути сильним
      Немає слабкості причини,
      у неї витоки геть інші.
      Стезя проляже на вершину
      де пломеніє слово ві́рша,
      там роздуває жар вітрисько
      із не написаних ще літер…
      Хто слави хоче, вона близько –
      жбурни серед охочих бісер.
      Але не всім підвладна рима
      і кінь крилатий із Парнасу.
      В земнім житті ми – пілігрими
      слабкі та сильні (час від часу).
      16.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    359. Одна з ночей
      Розсипом зорі у небі
      та битий Чумацький шлях.
      Небесний до кого Лебідь
      плине сьогодні у снах?
      Тихо стікають хвилини,
      сяюча повня краса,
      час він такий швидкоплинний,
      впала ранкова роса…
      Випиті сни без останку
      із піднебесся ріки.
      День починається зранку
      де вигорають зірки.
      15.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    360. Колообіг
      Костур стоїть у кутку,
      аж блідне кирпата свашка.
      Слухайте пісню лунку:
      «Жити у світі як тяжко…»
      Гайда, козаче, в похід!
      Не розбазар свої чари.
      Кров’ю вмивається схід
      від москалів-яничарів.
      Треба, поляжем кістьми, –
      рідне воно – Дике поле.
      Мамо, мене обійми,
      наче малого у льолі…
      Змиє кровицю вода –
      це колообіг природи…
      Жінка навіки свята,
      як відійшли в неї во́ди…
      14.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    361. Конвалії
      Ні чудес тобі, ні аномалії
      у тумани вкутані світанки.
      Білосніжні розцвіли конвалії
      і дурманять ароматом п’янко.
      Заблукати б в лісі поміж соснами,
      але, як зробити те не знаю?
      Як напитись чарівними росами,
      ніжними перлинами розмаю?
      У свічаді неба загубитися
      і забути біди всі на світі.
      Розпустили ніжно-білі китиці
      аромату неземного квіти.
      12.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    362. Холодний травень
      Сховався десь у травах травень,
      заснув і певно бачить сни.
      А на городі, кепські справи,
      шукає грак сліди весни.

      Пора бузку вже відцвітати,
      акації пора цвісти…
      Але надвечір комин ха́ти
      питає: «Чи зігрівся Ти?»

      Викурює собачу стужу
      Та, чи подужає? Хтозна?
      Здається травень сів в калюжу.
      Така собі у нас весна.
      10.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    363. Сила у слові
      І
      Сила у слові.
      І ліки у ньому теж.
      Скільки любові
      посієш, скільки пожнеш?
      Літер врожаєм
      щедро з нужденним ділись.
      За небокраєм
      тобі воздасться колись.
      Серце не камінь, –
      слово гостріше ножа.
      Чуєте: «Амень…» –
      німа помирає душа…
      ІІ
      Думку до краплі спраглим віддай, нехай п’ють.
      Знайдуть у ві́рші собі та душі порятунок.
      Може таємну збагнеш поезії суть:
      що виліковує, то і вбиває, мов трунок.

      Шлях через терни пробий до своєї мети.
      Та читача не веди й не введи ув оману.
      З’єднує слово, а ще – спопеляє мости,
      легко заводить в імлу і виводить з туману.
      08.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    364. Дороги
      У доріг нема кінця і краю
      їм тому й пасує назва – шлях.
      А куди ведуть шляхи, не знаю?
      Пролягли між селами в полях.
      Змійкою звиваються, мов доля.
      З гірки, чи під гірку, все одно.
      Вітер дме у поле, чи із поля
      їм потрібно жати днів зерно.
      Врожаїв багато не буває.
      Рясно зорі сіють небеса…
      То душа летить до небокраю,
      чи стікає по щоці сльоза?
      06.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    365. Ранкове поле
      Травневий день міцнішає й зростає.
      Дощі спиває молоде зело.
      А буйноквіття першого розмаю
      зове мене у луки за село.
      Послухати пташине суголосся.
      Надихатися вольності землі.
      Де першоцвіти – світанкові роси
      мов діаманти на смарагда тлі…
      І обіймає мої плечі небо,
      і надприродна тиша, аж дзумить.
      Лунає перший, ще не смілий щебет
      наповнюючи цю блаженну мить…
      04.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    366. Ранкове поле
      Травневий день міцнішає й зростає.
      Дощі спиває молоде зело.
      А буйноквіття першого розмаю
      зове мене у луки за село.
      Послухати пташине суголосся.
      Надихатися вольності землі.
      Де першоцвіти – світанкові роси
      мов діаманти на смарагда тлі…
      І обіймає мої плечі небо,
      і надприродна тиша, аж дзумить.
      Лунає перший, ще не смілий щебет
      наповнюючи цю блаженну мить…
      04.05.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    367. Череда
      Ще віддає свою вологу Здвиж,
      проміння сплутав у тумані ранок
      і місяця виблискує уламок,
      проймає серце світанкова тиш.
      П’є подорожник крапельки роси.
      Співає перша птаха над водою.
      Пора іти в поля за чередою,
      аж попід ліс до стомлених осик.
      Подалі від нав’язливих людей.
      Де сам на сам лишаєшся із лісом,
      життя ще дасть надихатися містом.
      А тут сьогодні череда іде…
      30.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    368. Дорога з дитинства
      До «Львівської площі» з вокзалу на двійці,
      а там до «Шевченка» тролейбус везе,
      ось міст залізничний, що на Куренівці
      та вже «Вишгородська». А далі шосе
      потягнеться лісом дорога бетонна
      пряміше на Димер, праворуч до нас…
      Ось-ось недалеко, десь за Водогоном,
      Старенький під гірку попхається «ЛАЗ».
      Я бачу тебе, моє стомлене місто,
      як ти засинаєш на схилах Дніпра…
      Вогні мерехтять діаманта намистом,
      то Ольжина так салютує гора.
      26.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    369. Всі на шашлик
      Свята травневі, шашликовий бум.
      Усюди запах м’яса, не яєчні.
      Я одягаю лижний свій костюм…
      Цікаво, чи краватка тут доречна?
      Чому, дружино, ти така пісна?
      Ну, як на святі без краватки бути.
      Костюм не той? Але така й весна!
      Ще, мабуть, треба повстяки узути.
      Ну, я готовий, що хмурна пішли.
      Не чоловік, а неповторна мрія!
      Давай спочатку зробим – шашлики,
      а потім викликай психіатрію.
      25.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    370. Брати у хресті
      Охрестити тіло надто просто.
      Душу охрестити – неможливо.
      Он прийшли «братки» із дев’яностих,
      обікрали всіх й живуть щасливо.
      Висить хрест у кожного на пузі
      ніби у хресті ми з ним і браття…
      Кажуть: воздається по заслузі,
      він п’є пиво, я жеру – латаття.
      Ну не вмію красти, що робити?
      Не святий, мабуть, занадто грішний.
      Знову свині лізуть до корита.
      А мені про це писати вірші.
      25.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    371. Запасайтеся попкорном
      Є попкорн, таранька, свіже пиво…
      Назріває телесеріал:
      кандидат наук товариш Кива
      стиснув у штанах потенціал.
      «Голова» відтягує рейтузи,
      в ухах заспівали солов’ї…
      Я брехати не беруся, друзі,
      кажуть головешки в нього – дві.
      Одна думу думає у раді
      Й голосує: «Проти», або «За»
      Ну, а інша ніби на параді
      тільки щоб носити картуза.
      27.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    372. Все починається з початку
      Чи німці уб’ють? Чи «свої» розстріляють?
      В атаку піднявся і йди!
      Душа знайде прихисток за небокраєм…
      Але ж воювали – діди.

      Здається ми про́кляті, швидше – прокля́ті,
      молю тебе, пам’яте, зринь!
      Парад був у Бресті у тридцять дев’ятім,
      а вже в сороковім – Катинь…

      Ви підло стріляли у спину штрафбату,
      в Дніпрі потопили хохлів…
      На крові невинних справляється свято
      не прихиливши голів.

      Але забувати ніколи не треба,
      що зло переродиться в зло.
      Якби не зростили совєти Ереба* –
      можливо б війни не було.
      24.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    373. Перша гроза
      Блискавка – квітнева перлина –
      тебе одягне чисте небо,
      пташиний не згасає щебет
      і запах свіжого полину –
      п’янкий, мов перший поцілунок
      який відчули мої губи…
      Не молодий вже, сивочубий
      та й досі пам’ятаю трунок
      і пахощі стійкі озону
      поперед зливи мене манять
      і затуманюють дурманом,
      то блискавкою, то грозою…
      24.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    374. Вечірнє
      Вечірнє сонце стомлено пече:
      «Не можу залишатись більше з вами.»
      І вітер підставляючи плече
      веде його до горизонту брами…
      Зірок підкине вечір пару жмень
      і скаже сонцю лагідно в дорогу:
      «Йди відпочинь, бо завтра буде день,
      здобудеш наді мною перемогу.»
      Поснуло мирно у саду зело
      й вечірнє сонце спаточки пішло.
      23.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    375. Квітневий снігопад
      Сьогодні знову заметілі
      розперезались у саду.
      І на жерделі* квіти білі
      сніги безжалісно метуть.
      Без попередження ця сквира
      собою вкрила білий світ.
      Та навіть сніг здається сірим
      серед морелі білих квіт.
      22.04.21р.
      *Жерделі – абрикоси, морелі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    376. Запроданці
      А що тобі? Що мова, що язик,
      що вишкварки, що цілим кусень сала…
      Ти бути підневільним просто звик.
      Товаром і країна рідна стала.
      Продав могили в дідовім селі,
      степи продав, родючі чорноземи…
      На чужину вернулись журавлі.
      Заплакали. Та це хіба проблема?
      З катами чарку п’єш на брудершафт,
      цілуєш їх масні та ситі пики.
      Народу – ні, а їм є пиво – крафт,
      омарами вшановуються бздики*…
      Настане час, мине хмільний угар
      і відспівають по країні тризну…
      Засвітить сумно сонце поміж хмар
      ще рідне та чужої вже вітчизни.
      21.04.21р
      *Бздики – забаганки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    377. Не переженеш
      Тобі зазвучав Мендельсон,
      сусіду заграли Шопена…
      Життя чи театр, чи сон?
      Актори, овації, сцени…
      Маштарня* для вигулу тіл.
      Фінальний учвал* іподромом…
      І скільки б не виграв ти кіл,
      на жаль, епілог всім відомо.
      20.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    378. Про що співають солов’ї
      Про що співають солов’ї?
      Коли цвітуть сади вишневі,
      смарагдові стоять гаї,
      травневе небо кришталеве.
      І розливається: тьох-тьох…
      Немов по венах кров гаряча.
      Питання багатьох епох:
      сміється птаха ця, чи плаче?
      Шукайте відповідь в собі,
      в розпечених мов жар долонях.
      Про що співають солов’ї
      закоханим у ніч безсоння…
      19.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    379. Переродись
      Тому, хто йде – осилити дорогу.
      Тому, хто вірить – не хитких думок…
      Велике небо кожному в підмогу
      упевненості й витримки у крок.

      Пекуче сонце в небесах шаріє,
      гуляє вольний вітер у степу…
      А до мети веде людину – мрія.
      Не сподівайся на судьбу сліпу.

      Хай на Великдень Дух Святий воскресне.
      Переродись у духові й живи.
      Ніколи вічним не було тілесне.
      Тому і дзвонять у набат церкви́.
      17.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    380. Втрачене
      Пам'ять устеляє дим,
      скільки всього не збулось –
      дитяче стало чужим,
      сковує серце мороз…
      Дні вигорають до тла,
      ночі коротші за мить…
      Хочеться трішки тепла
      маминого, аж кортить.
      Але незалежний час
      заскреготів на зубах.
      Вогник дитинства погас.
      Вітер розвіює прах.
      16.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    381. Адажіо душі
      Послухай, шелестить як очерет –
      адажіо вкраїнської природи.
      Присів надвечір стомлений поет
      там, де русалки водять хороводи.

      Зійшлися мавки круг його душі.
      А виманити? Де пізнати чари?
      Звиваються наяди, як вужі,
      свої закляття шепотять мольфари…

      Сховався в небі місяць геть блідий
      і хмари в піднебессі почорніли…
      Здавалося пів кроку до біди,
      але у німф не вистачило сили.

      Поета бачу й досі силует.
      Де комиші приспали тихі води…
      Ви чули, виграє як очерет? –
      адажіо вкраїнської природи.
      15.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    382. Самотній світанок
      Солов’ї не прокинулись в гаю.
      Ще туманом окутаний ранок.
      Босоноге дитинство згадаю.
      Вийду кави попити на ґанок.
      Спить село. І собаки поснули.
      Тільки вітром колише серпанок.
      Оживає у тінях минуле.
      Де самотньо блукає світанок.
      14.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    383. Сонечко
      Сіло на руку сонечко,
      ніби подмухала мама.
      Стало відразу – сонячно
      цими похмурими днями.
      Очі примружу від щастя,
      ось вона поруч зі мною…
      Мо́, хоч тепер мені вдасться
      неньку торкнути рукою…
      Ранка загоїлась швидко,
      а вона ж сильно боліла…
      Що ж ти так рано, лебідко,
      своє полишила тіло?
      11.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    384. Вербне Воскресіння
      Хитає вітер гілочки верби,
      заходяться церковні передзвони…
      Ще тиждень є на роздуми юрби
      і до Голгофи вирушать колони.

      Де оплески розбурханих роззяв
      ти не почуєш біль, що серце зронить…
      Та був один, який хреста узяв.
      Лише один! Поміж оті – мільйони!

      Спасіння душ в пориві доброти,
      в жертовності до ближнього і Бога.
      Як можеш таку жертву принести
      через Голгофу і твоя дорога.
      11.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    385. Небо заплач!
      Небозводе, сьогодні заплач,
      завоскуй свої сльози туманом.
      Час летить невгамовно, навскач.
      Людська щедрість скоріше омана.

      Ошукають у храмі святих,
      править світом лукавість, облуда…
      Наживатись на бідних не гріх,
      розмірковують збочені люди.

      Але хто перед вічністю Ми?
      Чи багато знаходим відвітів?
      Залишатися просто людьми
      все складніше стає в цьому світі.
      10.04.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    386. Наука кропиви
      Моя мама педагог від Бога,
      як до рук ухопить кропиву,
      то тікають небажання й втома
      і не знаю: вмер, чи ще живу.

      Так зростали і сусідські діти
      (кропиви хватало геть на всіх)
      молоді цього не зрозуміти,
      як згадаю: то і сміх, і гріх.

      Але ж якось те було. Натомість
      цю «науку» зрозуміли ми,
      пробудила кропива свідомість,
      виросли здебільшого – людьми.
      09.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    387. Поезія закоханих
      Нічна поезія наповнена коханням,
      цілунками і світлом ліхтарів…
      Ніхто не знає вперше, чи востаннє
      тобі лунає її ніжний спів.

      Угледівши у місячному сяйві
      дві зірочки закоханих очей
      і коси неприборкано-русяві
      спадаючі каскадом до плечей…
      Ти розумієш, серце не залізне
      пульсує кров у жилах і біжить.
      І перед часом відступати пізно,
      як наступає довгождана мить.

      Коротка ніч оспівана поетом,
      прикрашена у рими і слова,
      хай сяє для закоханих сонетом
      і після дня щоночі ожива…
      08.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    388. Чорний Черемош
      Замовкає на горі трембіта
      і смереки умиває дощ…
      Чи ви чули на початку літа,
      як співає Чорний Черемош.

      Переспівом задзюрчали води
      і хори каміння на зорі…
      Аж гроза затамувала подих
      й блискавками грає угорі.

      Поміж гір викручується в’юнко
      русло непокірної ріки,
      як у танці захмеліла юнка
      і малі змиває острівки.

      Велич надприродної стихії
      час коли проймає серце дрож.
      Чи ви чули, як співати вміє
      у негоду Чорний Черемош?
      06.04.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    389. Цінності
      Настане час, коли гламурні діви
      в тобі не збудять пристрасті Венери,
      Сирени не зворожать своїм співом,
      і вогнищем не спопелять Химери.
      Пройшов шляхи Гоморри і Содому,
      жаркі минули ночі Афродіти…
      Вогонь свічі веде тебе додому,
      в сімейне коло, де чекають діти.
      Не б’ють у серце стріли Купідона,
      облуду і невірність геть розтято,
      із пліч відтята голова Горгони…
      Ти просто гарний чоловік і тато.
      05.04.21р.

      Частина ІІ

      Про сімейні цінності ні-ні
      людям треба: секс, розпуста, зрада…
      Все, як у німецькому кіні,
      а високі почуття, то – вада.

      Втюхав бабу, все, тепер – герой!
      (Про жінок не вимовлю ні слова).
      У руках пошарпаний «Playboy»
      де зі смислу тільки тіла мова.

      А вона шепоче: «Жеребець,
      я ж тебе усе життя шукала,
      як там твій маленький горобець?
      Як мотузка чи сталеве рало?».

      Ось вони: ідилія, любов…
      Ні тобі пороків, ні осуди.
      Підігріта пивом і вином.
      Чи ви зовсім придуріли люди!?
      06.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    390. Така весна
      Така весна, що без чобіт ніяк!
      Дерева похилились на болоті…
      Даремно ськати* збуджених пияк
      й не збуджених також шукати годі.

      У лісі покій. Тиша гробова.
      Дзвінкі пощезли голоси пташині…
      Геть замерзають зронені слова
      й травневий жук літає в кожушині.

      Вночі ледь не окляк мій пес Бровко,
      від дрижаків потріскалася буда.
      Скажіть мені, можливо знає хто,
      весна у цьому році точно буде?
      04.04.21р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    391. Великоросійська дружба
      Давайте будемо дружити.
      А, якщо ні, я маю палку!
      Мені таких, як ви не жалко.
      Великороси – то еліта!
      А ти мовчи, хохол смердючий,
      ми й не таких в Дніпрі топили…
      Ви всі – лайно, росія – сила!
      А тут лиш чорнозем родючий
      і, звісно, історичні скрепи,
      які засвідчить оковита,
      чекай-но, вип’ю, бо налито…
      Відступник гетьман ваш Мазепа.
      Національна в нас ідея:
      убити волю до свободи,
      примусити усі народи
      вклонятись трупу в мавзолеї.
      Кров полилася… Ну, то квиті!
      Хто ще не хоче тут дружити?
      03.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    392. * * *
      Зорею у холодні роси,
      у ще незорані поля,
      де перших квітів суголосся
      леліє на зорі земля…

      Пішла душа у шлях небесний,
      осиротивши рідний дім.
      Хай світлі спогади не скреснуть
      і пам'ять не устеле дим.

      Так! Першородним було – слово
      і першогрішним, і святим…
      Ви все життя були готові
      край світу слідувать за ним.

      Спочиньте з миром, Берегине,
      Вам світла пам'ять на землі.
      Як важко втратити людину,
      коли вернулись журавлі.
      (Царство Вам небесне, Ганно Василівно.)
      02.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    393. Наука кропиви
      Моя мама педагог від Бога,
      як до рук ухопить кропиву,
      то тікають небажання й втома
      і не знаю: вмер, чи ще живу.

      Так зростали і сусідські діти
      (кропиви хватало геть на всіх)
      молоді цього не зрозуміти,
      як згадаю: то і сміх, і гріх.

      Але ж якось те було. Натомість
      цю «науку» зрозуміли ми,
      пробудила кропива свідомість,
      виросли здебільшого – людьми.
      09.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    394. Криваві «спасителі»
      «Спасителі» крокують по землі
      у колір крові їх криваві стяги.
      Де підлість править не чекай відваги.
      Убивці смерть смакують у кремлі.

      Вони ідуть на захід і на схід…
      Вбивають просто так, заради втіхи.
      З убитих тіл течуть криваві ріки,
      із них же щі зготують на обід.

      Чи мало Україна мала лих?
      Тіла у яму скинуті «валетом»,
      жінки і діти сколоті багнетом…
      Чого мені скажи, сусіде, стих?

      Таких чекав спасителів у дім?
      Чи допоможеш убієнним людям?
      В них кажуть: «Переможників не судять!»,
      накоїв що, я покажу, ходім –

      В могилах закопали безіменних,
      однаково спасенних й не спасенних.
      01.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    395. Квартира вікнами у двір
      Картина за моїм вікном
      мені здавалася не змінна:
      сіріють однотипні стіни,
      бордюри дихають вапном,
      стоять автівки на проході
      і лавки, що давно не в моді,
      і недолугий гастроном…

      Та все сьогодні ожило:
      дерева вкрились першоцвітом,
      дзумлять джмелі, гуляють діти,
      радіє сонечку зело…
      І сірість зникла мов примара
      дитячий гомін їй не пара…
      Не друзі – ша́ре і тепло.
      31.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    396. Пізньоосіннє
      В небо журливе сьогодні
      линуть крикливі птахи.
      Скоро посипле з безодні
      снігом холодні дахи.
      Вітер горіхове листя
      скинув додолу як міг.
      І спантеличене місто
      б’ється в розпутті доріг.
      Вечір приходить зарано,
      день недоїв, недопив…
      Чуєш? Лунає сопрано –
      пізньої осені спів.
      30.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    397. Схід сонця
      Не холодно наче.
      Сонце зійшло березневе.
      Та вітер заплаче,
      від берега шерешень* здме…
      Як сяє сьогодні
      небо блакитно-рожеве
      і ніби з безодні
      промінчиком гріє мене.
      29.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    398. Домо арігато гозаймасу*
      Я шляху не зрікаюсь, ні!
      Але знімаю білі догі*,
      це лікарів перестороги,
      на жаль, не можна вже мені.

      Здавалося: як так, – Сенсей*,
      роки життя в кіокушині*,
      міцне здоров’я… Тільки нині
      промовлю: «Отагай ні рей*.».

      Своє складаю кімоно*.
      Відмолотив по маківарах*,
      і вів рахунок дням в ударах…
      Сейонара* тобі – додзьо*.
      29.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    399. Здається, ми забули
      Ми звели сьогодні в Україні
      поетичну силу нанівець,
      луне* рідне слово, в домовині
      ледь прошепотіло: «Хай вам грець…».

      Звісно – хай, ми більшого не варті.
      Де вони Тарасові стовпи?
      Божу здібність на дешеві жарти
      продали під оплески юрби.

      Тридцять срібних виміряно многим.
      Ціна людства зраді на землі.
      Шлях пройти від Бога і до Бога
      тяжче чим блукати ув імлі.
      28.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    400. Великоросійська дружба
      Давайте будемо дружити.
      А, якщо ні, я маю палку!
      Мені таких, як ви не жалко.
      Великороси – то еліта!
      А ти мовчи, хохол смердючий,
      ми й не таких в Дніпрі топили…
      Ви всі – лайно, росія – сила!
      А тут лиш чорнозем родючий
      і, звісно, історичні скрепи,
      які засвідчить оковита,
      чекай-но, вип’ю, бо налито…
      Відступник гетьман ваш Мазепа.
      Національна в нас ідея:
      убити волю до свободи,
      примусити усі народи
      вклонятись трупу в мавзолеї.
      Кров полилася… Ну, то квиті!
      Хто ще не хоче тут дружити?
      03.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    401. Жура
      На кухні живе жура,
      я з нею пив чай сьогодні.
      Безсоння прийшла пора,
      у ночі такі холодні.

      До шибок де світло є
      нічниця* летить, підглядає.
      Їй певно життя моє
      здається нечуваним раєм.

      У небі ревуть хори,
      гуркіт розкотистий грому.
      Пам’яте, ну ж бо, – гори!
      Не діставайся нікому.
      27.03.21р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    402. Життєве мрево
      Воду шукаємо – чисту,
      свіже повітря від втоми,
      зорі у небі намистом,
      щастя і спокою в домі.

      Вітер повіяв зі звалищ,
      тхне то свинцем, то карбідом…
      Посеред вичахлих згарищ
      смерть підпрацьовує гідом.

      Діти вмирають від раку,
      норма сьогодні – лейкози,
      чи летаргія від маку –
      пошуки свіжої дози.

      Тим, що прийшли до кормила*
      небо здається рожеве…
      Господи, грішних нас милуй,
      дай пережити це мрево!
      26.03.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    403. Світлої пам’яті
      Зорею у холодні роси,
      у ще незорані поля,
      де перших квітів суголосся
      леліє на зорі земля…

      Пішла душа у шлях небесний,
      осиротивши рідний дім.
      Хай світлі спогади не скреснуть
      і пам'ять не устеле дим.

      Так! Першородним було – слово
      і першогрішним, і святим…
      Ви все життя були готові
      край світу слідувать за ним.

      Спочиньте з миром, Берегине,
      Вам світла пам'ять на землі.
      Як важко втратити людину,
      коли вернулись журавлі.
      (Царство Вам небесне, Ганно Василівно.)
      02.04.21р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    404. Суп з галушками
      Зварив баб Лушиного супу,
      ледь не забув про галушки
      ще й часнику натовк у ступі…
      Знімаю пробу, як вершки.

      Чогось у нім не вистачає:
      на сіль – нормально, зелень є…
      Де взяти трішечки розмаю
      того, що бабця додає?

      Але вже ні́кого спитати
      давно пустує старий двір,
      осиротіло стоїть хата,
      шибками глипає до зір.

      Немов зове до себе спомин,
      який прокрався крізь роки.
      Я пам’ятаю: дихав комин,
      а нині каркають круки.
      25.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    405. День сміху
      На землі без сміху нікуди,
      як базарній бабі без реклами.
      Історично гумору сліди
      з мезоліту демонструє камінь!

      Засмієшся, значить все мине,
      а, як ні, то будеш харчем іншим.
      Не любили там лице сумне,
      Взагалі: похмурий, значить грішний.

      Ще раніше у часи коли
      ні євреїв не було, ні маврів…
      Вигадати сміху не змогли
      й вимерли від суму динозаври.

      А сьогодні день який, поглянь!
      Гайда до південної столиці*!
      Люди там чіпляють без вагань
      усмішку собі на хмурі лиця.
      01.04.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    406. Палії
      Наробить лиха цей вогонь
      підступно сунеться до лісу,
      ген догорає оболонь
      і віє димова завіса…

      Немає шансів у птахів,
      живцем зайчата погоріли…
      І чорні згарища полів
      мов незасипані могили.

      Скажи, чи весело тобі
      після підпалу в світі жити?
      І тільки луні* у журбі
      шукали вже убитих діток…
      25.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    407. Пілігрим
      Іти до Риму, чи до рим?
      В достатку жити, чи у скруті?
      Гадає сивий пілігрим,
      збираючи росинки суті.
      Його поранена душа
      тепер стоїть на роздоріжжі,
      а за душею ні гроша
      і тільки дум тяжіють брижі*.
      Та вибір зроблено давно,
      спокусу здолано у світі,
      коли юрби ти бачив дно,
      то й шлях не в Колізей, – до скиту.
      14.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    408. З нічного
      Як парує філіжанка!
      Ніч ковтками виміряю,
      сни покинули, до ранку
      випиваю цебро чаю.
      Пломенію метеором,
      відчуваю часу мало,
      тьма гуляє коридором,
      хмари рве борвій зухвало…
      Іноді нічні примари
      оживають на папері.
      Уздріваю, літер чари
      дух пробуджують химери.
      Далі все іде по колу:
      занотую, чи наврочу?
      На сьогодні ставлю – кому,
      спати дуже хочуть очі.
      24.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    409. Ольжина гора
      Мене ти завжди чарувала,
      велика Ольжина гора,
      коли на провесні бувало
      тебе ввижалось підкоряв.

      Такі були дитячі мрії,
      із року в рік лились вони,
      як тільки сонечко пригріє
      до Ольжиної йду гори.

      А там Дніпро, як на долоні
      тече у даль крізь стольний град…
      І хоч сьогодні сиві скроні
      нема шляху мені назад.

      Так і лишився в тому часі,
      хоч кличуть журавлі: «Пора!»,
      до тебе ще прийду наразі –
      велика Ольжина гора.
      23.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    410. Поетичне безсоння
      Ти відчував, як ніжно будять вірші?
      Як зріють ще не скошені думки́…
      І морок ранку робиться світлішим,
      й наповнюються римами рядки…
      Солодкий сон, а вірш іще солодше,
      бо на світанні не слова, – меди.
      Тож дякую тобі, великий Боже,
      що з римою спілкуюся на – Ти.
      23.03.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    411. Річка-Монашка
      Із далеких ярів
      текла річка-Монашка
      до її берегів
      прилітала пить пташка.
      Прохолодну росу
      в надвечір’я дарила
      і небесну ясу,
      і невідану силу…

      Залили у бетон
      береги-обереги.
      і чергує Харон,
      то Анубіса черга…
      Вмерла сила води,
      повсихали ромашки…
      А колись йшли сюди
      пити з річки-Монашки.
      22.03.21р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    412. Сучасний етикет
      В обличчя усміхнуться, плюнуть в спину.
      А, що поробиш? Треба. Етикет.
      Чом кривишся, мов кислу журавлину
      тобі упхали в рота? Не секрет:
      цинічнішими нині стали люди –
      своя сорочка ближче до грудей.
      Один лиш крок від слави до огуди –
      та прихистку не знайдеш між людей.
      Клінічна смерть, чи скін* душі страшніше?
      Здається, з глузду з’їхав білий світ.
      Читають люди реп, ніяк не ві́рші.
      А хочуть щоби скрес духовний лід.
      21.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    413. День щастя
      Сьогодні – день щастя, а Щастя лежить у руїнах.
      Воно від нещастя і досі ковтає сльозу.
      Де біля розбитого дому ридає дитина…
      А «Гради» і танки з росії повзуть і повзуть.

      Чи можеш, мій брате, сказати, що ми нещасливі?
      Що небо не прийме за подвиги ратні бійців?
      Дивися, у тверді* летять табуни білогриві…
      Та поруч загиблих печаті небесних женців.

      Ще прийде і наш час. Та спершу хай ворог остигне.
      Воскресне і Щастя, і щастя між люди іде…
      І хай дочекається мати єдиного сина.
      Та щастя без миру не буде в країні ніде́.
      20.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    414. Роса слова
      Стікає ніч по краплі темноти.
      Сіріє ранок першими думками.
      Душа ще не боїться наготи
      і до знемоги грається словами.
      Так пишуться поеми на землі,
      народжуються вірші та романи.
      Якщо прекрасне вгледів ув імлі
      тобі в нагоді кожне слово стане.

      З’являється із криком немовля.
      Зі стогоном душа до Бога лине...
      Бо саме так влаштована земля
      й кохання найчистіше, – журавлине.
      Не кожен може упіймати мить
      Де темінь ночі витікає в сірість
      Тому допоки людство тихо спить,
      торкнути слово має хтось сміливість.
      20.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    415. Країна зла
      Окрім розрухи і смертей,
      що ти росіє принесла?
      Спиваєш кров чужих дітей
      прихилище всесвітнє зла.
      Чи скупиш ти свою вину
      за всіх кого убив режим?
      Коли прокинешся від сну
      і культу, й божевільних зим…
      Народ постав у боротьбі
      супроти виродків-царів…
      Не буде прощення тобі
      від овдовілих матерів!
      20.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    416. Провесінь
      Принаймні хочеться весни,
      зігрітися в промінні сонця
      коли ще сонні ясени
      лелек стрічають з чужини
      у Богом даній нам сторонці.

      І оживає рідний край,
      земля вдихає повні груди…
      Серед гучних, пташиних зграй
      дощу хлюпоче водограй,
      співаючи: «Весна ще буде!».
      19.03.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    417. Липень
      Листочки облітають з липи
      на лаві в парку ні душі.
      І тільки сонце смолоскипом
      троянд випалює кущі.
      У спеці завмирає вітер,
      летіти ген бракує сил,
      слова блукають межи літер
      думками схожими на пил.
      Нема ні продиху, ні спасу
      на вулиці липневий вар.
      Чи дочекаємося часу
      де громовиця поміж хмар?
      17.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    418. Буде
      Політики – мертві. Їх душі скупив сатана.
      Химери залазять щоночі в будинок напроти…
      У місті каштанів – байдужість, в країні – війна.
      І траурний колір держави приваблює готів*.

      Немає союзу в козачій дружині рядах,
      то віра не та їм, то зраджений дух, то клейноди…
      О, де та правиця, Сіркове, вкажи де твій прах,
      пора настає скуштувати вкраїнцям свободи.

      Не грім в чистім небі, гармати гамселять врага.
      Хай кров’ю загарбник степи українські омиє…
      Дай, Боже, напитися волі, дістала снага,
      на тебе, Всевишній, лишилась остання надія.
      16.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    419. А на Парнасі


      Багацько ві́ршів ліпиться у групах.
      Поети всі – читать нема кого.
      Література це біга́* по трупах,
      двобій на перах, лупка ого-го.

      Суперники підковують Пегаса,
      чорнила їм готує злюка маг…
      Полеміка, на погляд мій, не вчасна,
      замало у піїтів є розваг.

      Націлив думку, мітить прямо в серце,
      але не відкриває словники…
      Творіння треба друкувати в «Перці*»,
      я зуб даю, до бабки не ходи.

      Писати можна забагато дуже.
      І ворогів знаходим легко ми…
      Та я скажу одне: «Послухай, друже,
      що головне лишатися – людьми.»!
      18.03.21р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    420. Ранкове
      Розгублено шукаю зранку
      свій залишок нічного сну,
      через прощілину фіранки
      зумів угледіти весну.

      Іще птахів не чути звуку
      і не здіймається блакить,
      а вже весна крокує бруком
      й ручай під вікнами дзюрчить…
      15.03.21р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    421. Поетичне
      Зранку ві́рші кавою,
      або чаєм терпким,
      сонечком, загравою
      висвітлюють думки́
      ночі прохолодної,
      а чи була вона?
      Не згадаю жодної
      стоячи біля вікна…
      14.03.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    422. Вибір за тобою
      Що таке слава? То – хопта* і все, –
      примха людської плоті.
      Влучиш в тенета ніхто не спасе,
      згинеш змією в болоті.

      Зможеш з’єднатися з небом тоді
      буде блаженний кожен.
      Щастя народжується у труді
      світлом наповнене Божим.

      Вибір лише за тобою тепер,
      маєш його зробити.
      Прожити у славі поміж химер,
      чи врятуватись у скиті.
      14.03.21р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    423. Лікар
      Руки, що серце збирають в єдино,
      хай береже від утоми вас Бог.
      Кожна врятована Вами людина
      більше не знає серцевих тривог.

      Долю прохаю Вам радісних весен.
      Той, хто відчув на собі жаский біль,
      швидко під наглядом Вашим воскресне
      і не хворіє ніколи хай більш.

      Руки, що сіють добро на планеті –
      янгола крила в земному житті.
      Скільки людей Ви дістали із Ле́ти?
      Для багатьох – Ваші руки – святі.
      лютий-березень 2021р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    424. Спокуса
      Вона щаслива. З букетом квітів
      іде дорогою прямою.
      Здається їй ніхто у світі
      не згустить хмар над головою.
      Та вередливе жіноче щастя
      шукає більш міцних обіймів…
      Ще пахнуть ним її зап’ястя,
      але налито вже й мартіні...
      Дрижало тіло в обіймах змія,
      у плоті били серцетруси…
      Попала в лапи лиходія,
      не вгледівши тенет спокуси.
      12.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    425. Березневе
      Березневі сльози не стійкі,
      як льоди над сонною Десною.
      Пахкотить на сонечку весною
      і струмки співають гомінкі.

      Пломеніє небо увсебіч.
      Вітер молодіє. У пориві
      чеше білим коням в небі гриви…
      Поступово наступає ніч.
      І мороз береться за своє:
      ледь помітно та сміливо згодом,
      березневі сльози вкриє льодом
      мов зимі замаже рану йодом…
      Відзимкам дороги не дає.

      Казиться до ранку вітролом,
      сипле білим снігом безнадії
      та не втілить скрижанілі мрії –
      сходить сонце за моїм вікном.
      11.03.21р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    426. Соціально-неблагонадійні
      Пропито все, всі бабині ікони
      на стінах дранка* ребрами похмілля
      і не питайте, чи ударять дзвони,
      чи буде край страшному божевіллю.

      Ридає мати пенсію забрали,
      дорога йде від «лавки»* до дивану,
      а в хаті вже «засіли» аксакали:
      «По п’ятдесят*…» – і почалась «нірвана».

      Хмільний угар у чаді цигарковім
      ця хата зветься у селі – «Аптека».
      І тільки мати молиться Христові:
      «Пробач дітей, бо бачать недалеко.

      Прости їм, Боже, ще прозріють може,
      пізнають щастя, не підуть по миру…».
      І лине в піднебесся слово кожне,
      але для неї точиться сокира.

      Проснуться діти з перепою чорні.
      Кров пролилася – соціальна карма.
      Час зупинитись настає – сьогодні.
      З десяткою в руках убита мама.
      10.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    427. Остання банка вишень
      Остання банка вишень, то на свято.
      Наварить мамка з неї киселю
      каструлю. Вийде кожному багато.
      І батько буде трохи у хмелю.
      А нам ще невідомий смак горілки,
      ще живі всі, як на старих картках.
      Чекаємо на кулаги тарілку.
      Було таке в дитинстві на свята.
      А нині – ні. Лишилась тільки пам'ять.
      Її не зможе стерти навіть час.
      Я дякую батькам, ти чуєш, мамо,
      за той кисіль для кожного із нас.
      09.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    428. Віршар
      Серце у грудях мов птаха
      рими дарує мені.
      Хто я? Поет, чи – невдаха?
      Проміж піїтів землі?

      Скільки спокуси усюди,
      знаю, було так завжди́.
      Хочуть видовища люди
      більше святої води.

      Слово уже не зціляє,
      тупиться мов лемеші,
      сохне суцвіттям конвалій –
      вірш не лікує душі́.
      08.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    429. Безсоння
      Кожна ніч пече у грудях.
      Рух планет майже не чути.
      Чи зневірився у людях?
      Усіма йду позабутий.
      Чую тихий шурхіт ночі,
      кажанів і снів погожих
      до безсоння неохочих
      їх тримають насторожі
      наче псину ланцюгову,
      що готова мене зжерти.
      Повторяється все знову
      від народження до смерті.
      Відчуваю насолоду,
      вітер лиже мої руки,
      карт змішалася колода,
      королі вдягнули брюки.
      Дами теж трико наділи.
      Дежавю, але так в’яло…
      Промайнула, як несміло
      ніч, а Ви сьогодні спали?
      08.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    430. Дитяче серце
      Добро не знівечить дитини
      маленьке серце в доброті
      це не мотор – свята перлина,
      яка до Бога ув імлі
      веде таку ж страждальну душу
      і, хто б мені не говорив
      дорослі душі часто – мушлі,
      дитячі – до небес порив.
      07.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    431. Дорога кульбаб
      Поведу дорогою кульбаб
      я тебе за руку, моя доне,
      у житті багато буде зваб,
      що готує для людини доля.
      Будуть пересуди і суди,
      буде щастя і відверте й чисте.
      А я хочу, щоб сьогодні ти
      в пам'ять квітів заплела намисто.
      Нехай гріють душу все життя,
      бо весни багато не буває.
      Про одне благаю тебе я –
      не згуби свої ключі від раю.
      06.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    432. Журавлі
      Думками горнуться до неба,
      тепла чекають на землі
      в мокві холодній лісостепу
      весни заждались журавлі.

      Їх зігріває зранку сонце,
      парують спини, аж туман…
      Та все одно в своїй сторонці
      п’янить повітря мов дурман.

      Солодкий запах Батьківщини
      птахів зове у рідний край.
      А, що потрібно для людини?
      Лети й додому повертай.
      06.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    433. Квітка орігамі
      До ранку небо упаде снігами
      картина маслом, посіріло тло.
      Чи зможе ніжна квітка – орігамі
      зігріти світ даруючи тепло?

      Не знаю точно, але певно зможе.
      На вікнах ікебани пелюстки.
      Милуються найперші перехожі,
      радіють квітам стомлені зірки.

      І розквітають усмішки під снігом,
      і ранок не холодний вже такий.
      Під вікнами спиняються від бігу
      і сніг здається зовсім не кілкий.
      04.03.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    434. Китайська вишня
      Зацвітала китайка* щороку
      на городі раніше за всіх
      і врожаю давала нівроку,
      й біля неї гучний лунав сміх.
      Убереться до літа плодами
      кожна гілочка, як оксамит
      і чекає, коли прийде мама
      урожаю збір благословить.
      Але осінь задула вітрами.
      І хоч знову буяє весна
      та не вийшла до вишеньки мама
      і до літа усохла вона.
      02.03.21р.
      *Китайка – китайська вишня.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    435. З весною
      Гарних, весняних днів,
      ярого сонця у вікна.
      Чуєш, лунає спів?
      У світі весна розквітла.
      Тихо дзюрчать струмки,
      так сходить зима злиденна.
      І понесло думки́
      помежи березок і кленів.
      Перше іде тепло
      і треба його стрічати,
      зникло в калюжах скло…
      На зустріч виходжу з хати.
      01.03.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    436. У мене так
      Дешевих ні ві́ршів, ні танців
      чомусь у житті не люблю
      дівчаток ванільних із глянців*
      по долару, чи по рублю.
      В час ярий і темну годину
      коли обіймає нас мла,
      не можу терпіти людину,
      що мимо нужденних пройшла.
      Керує життям, кажуть, – слава
      та бути упізнаним хіть.
      Але мені ближче – Держава,
      яка в моїм серці болить.
      28.02.21р.
      *Глянець – журнал.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    437. Вечір на двох
      Мовчиш укутавшись у плед.
      Потріскує вогонь в каміні.
      А губи від вина кармінні
      стають солодшими за мед.

      Нехай хурделиця мете
      Дороги всі назад закриті.
      Прекрасна ти в своєму скиті…
      Хоч річ, здається, не про те.

      Такий сьогодні снігопад
      коли не підеш ти додому,
      легку вино знімає втому,
      шлях закриваючи назад.

      Сніг устеляє сад і став.
      До ранку непогода схоже.
      Лякає вітер перехожих…
      Як довго ж я тебе чекав.
      27.02.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    438. Варення
      Диміло парою варення,
      пахтіло літо за вікном…
      Перепочинь хоч трохи, нене,
      таким легким, обіднім сном.
      А їй хіба до сну, а хоче ж…
      Воно чи звариться саме?
      Темніші нині стали ночі
      та вітер прохолодний дме…
      Ще трохи, сину, то на зиму,
      холодні наступають дні.
      Й пішла, поправивши хустину.
      А ми лишилися самі.
      26.02.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    439. Напередодні весни
      Чи лютувати наостанок?
      Сиділа, думала зима,
      запалювало сонце ранок,
      холодний парував туман…
      І крига над рікой скрипіла
      іще не бачивши весни
      яке кому здавалось діло
      які ріка дивилась сни.
      Лише пташа мале щось знає
      співає десь у комиші…
      Весна стоїть за виднокраєм
      тому так тепло на душі.».
      25.02.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    440. Казка
      Казка була такою:
      ніч спустилась на вії,
      поруч сидиш зі мною,
      ллються слова надії.
      Місяця ніжне сяйво,
      вітер листя колише
      і засинають мальви
      у надвечір’я тиші.
      Спокій такий довкола.
      Руки лягли на плечі.
      Ходить коток по колу.
      Далі не для малечі…
      24.02.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    441. Понти
      Пусте породжує порожнє,
      не розкидай на вітер слів.
      Нащо розвішувати спіднє,
      як випрати його не вмів?
      Чи здивував, чи, мо́, кортіло?
      Хотів би знати про те сам.
      Начудодіяло як рило,
      висвітлюй фото в «Інстаграм».
      23.02.21р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    442. Відлига
      Закапало. Морози відступили.
      Підмоклий сніг. На старті ручаї…
      Не можу навіть стримувати сили,
      прийшли відзимки у мої краї.

      Не солов’ї, але ж дзвінкоголосі
      синички переливом у кущах
      співають людям: «Сталося, збулося,
      скоро земля умиється в дощах…».

      Піду у верболози наддніпрові.
      Ще котик спить? А може вже і ні.
      Які чудові теплі дні зимові,
      що сонцем шлях указують весні.
      22.02.21р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    443. У лікарні
      Ліжко лікує чи ліки?
      Я вперше цю ніч проспав.
      Небритому чоловіку
      узвар подають із трав:
      "Випий, воно того варте,
      серце не камінь твоє..."
      І розумієш, що жарти -
      жартують, а ранок снує.
      Біль відійшов. Чисті груди.
      Не відчуваєш кілка.
      Люди вони лише - люди,
      а правда завжди гірка.
      04.02.21р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    444. Лютий
      Зимові сни вони такі ясні
      збагнути хочуть, як зігріти лютий.
      Всього чотири тижні до весни,
      але зима уже немов забута.
      Хурделиця не покидає край
      і більшають замети на дорогах…
      А на душі палахкотить розмай
      і роси відчувають босі ноги.
      Всього чотири тижні до весни,
      а сняться зовсім не зимові сни.
      01.02.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    445. Чим пахне сніг
      Чим пахне сніг? Здавалося б – нічим.
      Вкриває землю до весни та й годі.
      Лежить в саду, у полі, на городі…
      Відсвічується місяцем ясним.
      Вдихає вітру свіжий морозець,
      чи прихистку собі шукає в лісі
      це не важливо у селі чи місті –
      він є зими довершений вінець.
      Можливо, що морозу апогей.
      Дорослим те здається невідомим,
      вони сидять у снігопади вдома…
      Чим пахне сніг – питайте у дітей.
      31.01.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    446. * * *
      Спасибі, Боже, є вода і хліб,
      і солі грудка у вузлику є.
      Дякую, що душею не осліп,
      що горе чуже болить, як своє
      і не гоїться. Боженько милий,
      даруй нам любов. Люди позвикли
      до воєн і смерті. На могилі
      Героїв ізнов прийнято виклик…
      Ідем із покоління в покоління
      в крові дітей убитих по коліна.
      30.01.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    447. Ранковий вибір
      Ранок пахне кавою і чаєм,
      вітер заглядає у вікно.
      Не горить зоря над небокраєм.
      Та йому здається все одно.

      На столі парує філіжанка,
      пахощі найкращі на землі,
      чай чи кава роблять диво зранку,
      розбивають ночі міражі.

      Пахкотить зерня на всю округу,
      Ну, давай, кохана, обирай,
      загорілась горизонту смуга
      будеш каву заварну, чи чай?
      29.01.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    448. Тісто
      Далеко снів останні міражі.
      З бабусею вимішуємо тісто,
      вкриває сніг черешню на межі,
      попід горою замітає місто…
      Піч пожирає оберемок дров,
      яка ж смачна поцуплена опара.
      До тіста в мене з малечку любов
      Люблю цей смак божественний і зараз.
      Але тоді – засніжена гора,
      несамовито вітер виє в пе́чі,
      сидять на лавці: кіт і дітвора
      і пиріжків так хочеться малечі…
      28.01.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    449. Слово
      Як холодно. На вулиці зима.
      Горять світанки сонячно-лілові.
      Морози люті лютий ще трима.
      Та горнеться тепло весни до слова.
      Бо слово і зігріє й окрилить,
      і відповіді в нім, і таємниці,
      і та єдина ледь помітна нить,
      що виведе до чистої криниці.
      Іди до мене, словом напою.
      Воно ж немов настояне на травах.
      А вітер хай розпалює зорю,
      люблю я слово, як зима заграву.
      27.01.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    450. Шахи
      Давай зіграємо у шахи.
      На упередженість думок.
      Посеред впевненості й страхів
      хай буде ще один урок.
      Чом скачеш наче кінь буланий,
      або ховаєшся в кущах?
      Я просто учнем був старанним.
      Поставлю для початку – шах!
      Не буде лірики від нині.
      Не розіпнися на шпагат.
      Дива в Silicium* долині.
      На дошці – поетичний мат!
      25.01.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    451. Рахуй до ста

      Вдихни повітря повні груди,
      повільно порахуй до ста…
      Бо люди, друже, просто – люди
      і їм кортить звичайна мста.

      Ти не чекай відважних вчинків,
      плюгавство квітне на землі.
      Перечекай, зажди хвилинку,
      думки́ нехай ущухнуть злі.

      У світі всі ми діти Божі.
      Але у кожного свій рай.
      Не злись даремно, те негоже.
      Рахуючи до ста – чекай…
      23.01.21р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    452. Комуналка
      Тримаю платіжку за газ.
      Її не намажеш на хліб.
      Хто дурнем тоді був із нас?
      Не світло горить – смолоскип.
      Водицю гарячу боюсь…
      Та скільки тієї зими?
      І митись не тягне чомусь.
      П’ять тижнів лише до весни.
      А там і ропухи й трава,
      а ще лобода на омлет…
      Аж кругом іде голова,
      насмажу з кульбаби котлет…
      Живу між порожніх каструль,
      я сильний і витерплю все!
      То порох підвів нас під нуль,
      а гонять на бубочку – Зе!
      21.01.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    453. І поженилися
      Поцілунок замерз на щоці зі сльозою,
      пізня осінь ворожить надвечір дощем…
      Розстаємось навіки сьогодні з тобою
      і на серці неспокій, тривога та щем.

      Дай спокутаю душу тобі в тихім парку,
      бо цих слів не почує ніхто все одно.
      Але хтось нашептав: «Ти подумай, чи варто?
      Якщо вас у цім світі для чогось звело.»

      І відчув шелест крил, що окутали плечі.
      Ніби все це було з нами не наяву.
      Губи шепчуть самі: «А ти знаєш, до речі…
      йди до мене, я краще тебе обійму…»
      20.01.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    454. * * *
      О, Боже!
      Даруй нам не понти, а розум
      свою гординю побороти.
      Дай возлюбити, хто напроти
      й життєві пережити грози…
      Бездушність нас зростила в світі.
      Ми байстрюки соціалізму
      через його криваву призму
      тебе старалися уздріти.
      Але чи вгледіти сліпому?
      Грішити набагато легше.
      Душа старіє, плаче, крекче.
      І просить: «Не іди із дому.» –
      Їй не відомі тихі скити,
      вона зростала у розпусті
      тому і на душі так пусто…
      В купелі це навряд чи змити.
      20.01.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    455. До бабусі
      І ось вона, омріяна зупинка,
      мені дорога через все село
      в руках із хлібом дідусю торбинка,
      як смачно пахне скошене зело…

      Життя тут не кипить, але вирує,
      бо кажуть літній день годує рік
      й ледачого шукати навіть всує
      у полі, чи городі чоловік.

      Шлях через яр до бабиної хати.
      За пагорбом стрічає мене Здвиж,
      як це сьогодні дорого і свято,
      заплющиш очі, а довкола тиш…

      А зараз очі сплющу і нічого.
      Хоча здається все, як і було
      і пагорб цей, і через яр дорога,
      і люди ті ж, і річка, і село…

      Сиділи ніби вчора за обідом…
      Та вже чверть віку нема бабці з дідом.
      18.01.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    456. І дай нам днесь
      Цей день ти проживеш немов останній.
      Твій вимір інший. Розуміння смерті.
      Як очі відкриваєш на світанні
      із думкою: «Дай, Боже, не померти!» –
      Покірну руку тягнеш до пігулок
      та знаєш точно, що немає ліків…
      А днина ця лише небес дарунок
      себе переосмислити у світі.
      І кожним вдихом твоє серце крає
      шукаєш провидіння, Божий слід…
      Та розумієш хтось над небокраєм
      посіяв лихо на ім’я – COVID.
      17.01.21р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    457. Бранець
      Чужий біль до сорочки не липне.
      На водиці умити лице…
      Випадково зустрілись у липні,
      тліло сонце в диму - каганцем.

      Ти сидів, ниць потупивши очі,
      а мене розривав лютий щем.
      Полонений із Псковщини хлопче,
      що до степу прийшов із мечем.

      Чи хотів тоді смерті для нього?
      Швидше ні. Він боявся і так.
      Та і певно ж чекають ще дома,
      росіянин, невдаха-вояк.

      Їх на рейді свої розстріляли,
      били точно в червоні хрести…
      Небагато в кацапів моралі
      та, чи встиг він все це осягти?
      15.01.21р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    458. Снігопад
      У заметіль знайшовши двері,
      стояв, дивився скільки міг,
      як в нашім невеличкім сквері
      гуляв між ліхтарями сніг.
      Із вітром вальсував охоче,
      хоч промайнуло пів зими,
      люблю казкові, зимні ночі
      де снігом стеле килими.
      14.01.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    459. Солодкий гріх
      Палкі ці ночі жевріють іще,
      дощі стікають краплями по тілу,
      торкнуся крапель я твоїх несміло
      й порину з головою в вогнище…
      Згорю без сліду, не шукай мене.
      Нещасних у коханні не буває,
      допити дай краплиночки розмаю…
      І хай нас гріх солодкий не мине.
      13.01.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    460. Солодкий гріх
      Палкі ці ночі жевріють іще,
      дощі стікають краплями по тілу,
      торкнуся крапель я твоїх несміло
      й порину з головою в вогнище…
      Згорю без сліду, не шукай мене.
      Нещасних у коханні не буває,
      допити дай краплиночки розмаю…
      І хай нас гріх солодкий не мине.
      13.01.21р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    461. Холодний ранок
      Розпали небокрай,
      дай погрітися сірому льоду.
      Вже давно не стояли
      морози такі на Дніпрі.
      Трапезує пташа
      скрижанілими бубками глоду.
      Розлютований скипень*
      не хоче вклонятись зорі.
      Іще сплять димарі,
      їм одним у морози щось сниться.
      І хатина вікном
      безпорадно так глипає в сад,
      прилітає до нього
      погрітися змерзла синиця
      і шкребеться гіллям
      очманілий в мороз виноград.
      Розійшлася зима:
      ні рятунку від неї, ні спасу.
      Нарядила у на́мерз*
      дерева в батьківськім саду.
      Але сонце все ближче,
      все менше лишається часу…
      Розпали небокрай,
      хай горить,
      я до тебе іду.
      12.01.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    462. Яблуня
      Старенька яблуня іще цей рік народить.
      Ще дасть врожаю кольору зорі.
      Перестоїть і спеки, і негоди
      на радість і бабусі й дітворі.

      Своїм літам вона не має ліку
      гілля мов руки їй покорчив час.
      Зовсім не лячна до малечі крику
      є яблука й поїсти, й про запас…

      Вона радіє голосу дитини
      і листя шелестить малечі: «Жду!»
      Та з кожним сходом сонця менша днина
      й попереду самотність у саду.
      11.01.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    463. Не докоряй
      Ніколи у влади зі столу не брав,
      за що і вклоняюся долі.
      Бо виріс з росою я помежи трав
      де вітер гуляє у полі.

      Копійки ніколи ні в кого не вкрав.
      Мені не цікава «еліта».
      Тягнувся до неба прекрасних заграв,
      але не до злодіїв світу.

      Чи можеш корити у чомусь мене
      лукава, неправедна жінко?
      Ти думаєш доля тебе омине?
      А може ти не українка?

      Я дякую Бога за хліб свій і сіль
      і, що дарував мені розум.
      А біль України, то завжди мій біль
      і сльози її мої сльози.
      10.01.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    464. Кретин-карантин
      Убогість це стан душі.
      Бідний ніяк не убогий.
      Зірвано вами куші,
      об прапор витерто ноги…
      Пируйте, грабуйте народ,
      вони того заслужили!
      Та ваш ненажерливий рот
      вас приведе до могили.
      Ну, де там кретин-карантин?
      Дива не сталось у світі.
      Готуйтесь: помре не один
      і, найстрашніше, що – діти.
      А скільки назавтра уже
      встати не зможуть з постелі?
      Ой, киньте, для нього чуже –
      Бубочка у Буковелі…
      09.01.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    465. Всенародний вибір
      Народе мій, ти сам обрав ганьбу!
      Такого ще не бачила країна.
      Як легко заморочити юрбу
      й підсунути їй Каїна за сина.
      Він виссе материнське молоко
      тебе лишивши з голоду вмирати,
      бо ти не брат для нього, ти – ніхто!
      Ніхто для нього й Україна-мати.
      Не зраджуй Батьківщину за рубля –
      на ньому кров скипілася козача!
      Це – Україна, це твоя земля.
      Хто правду сіє, буде тому й вдача!
      08.01.21р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    466. На пенсії
      Тарілка супу, ось і вся кутя.
      Така вона державна соціалка.
      Тебе мінсоцполітиці не жалко.
      Ти просто змарнував своє життя.
      Зароблене належить не тобі.
      До нитки оббере старих держава.
      Украсти гроші то нехитра справа
      тим більше у людей, які слабкі.
      І при житті настало забуття.
      Нажертися не може суча влада,
      Але мовчить покірлива громада…
      Тарілка супу, ось і вся кутя.
      07.01.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    467. * * *
      Крихітко мишко, сідай-но на ручки,
      давай об горішка зубки поточим.
      Для тебе сховав я декілька штучок.
      Ану догризай та доброї ночі.

      А завтра в дорозі най стрінеться зайчик.
      Маленький такий, що гостинці приносе –
      Цукерочку доні та хліба окрайчик…
      Щебече пташа моє дзвінкоголосе.

      Сонечко любе, іди-но, зігрію
      у світі багато холоду злого
      та не втрачаєм з тобою надії,
      що українці потрібні ще Богу…
      05.01.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    468. Зима
      Зима народжує казки
      найнезрівняніші у світі,
      мабуть, за це так люблять діти
      її засніжені стежки.

      Їх не лякає заметіль.
      Здається, що сама завія
      маляток не морозить, гріє,
      летять ґринджоли звідусіль…

      Стою милуюся на це.
      Онде моя маленька бджілка
      сніговику встромляє гілки
      та робить з камінців лице…

      А я прямую навпрошки
      в свого дитинства снігопади
      яким і досі серце раде…
      Зима народжує казки.
      04.01.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    469. З Новим роком
      Чи був поганим рік старий?
      Ми ще не звідали Нового,
      але надіємось на нього,
      що принесе життєвий штиль,
      чи змінить щось в нашім житті,
      бо вдосталь бурі погойдали:
      у радощах, чи у печалі
      були і грішні, і святі…
      А нині є надії час,
      що зміняться на краще люди…
      Опівночі згорає грудень –
      втаю із прийдешнім Вас!
      01.01.21р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    470. Цілунок янгола
      Ти до мене прийшла, ще Різдво не набралося сили.
      Наливалися зорі таємної ночі єством.
      Подивилась ув очі, спитала моя яснокрила:
      «Чи побачу сьогоніч про Матінку Божу я сон?»

      Я уяви не мав, ти маленьке моє янголятко,
      що Святвечір дарує такі відчуття неземні
      та тебе пригорнув, огорнути, як може лиш татко:
      «Ти побачиш, дитинко, це диво сьогодні у сні.» –

      І відчув на щоці я легесенький доні цілунок,
      і відкрилося небо, і в серце любов полилась…
      Це Різдва, безперечно, у світі найкращий дарунок.
      Зичу щиро усім таке щастя відчути хоч раз.
      29.12.20р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    471. Новорічне
      І прийде скоро рік новий… І що?
      Ми хочем – змін, мінятися не хочем,
      «перебинтуємо» проблеми скотчем
      і запитаєм: «Господи, за що?».

      А він лише руками розведе,
      почухає потилицю і скаже:
      «Чи може білим снігом стати сажа?
      Якщо є скотч, то на іще й WD*…».

      Наклеєні сніжинки на вікні.
      Оце і все на що зима спроможна.
      Себе питаю: «Та хіба ж так можна?
      Хотіти змін, а змінюватись – ні! ».
      28.12.20р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    472. Осіннє
      Омріяна осінь устеле дороги листвою.
      Дозріють на гілці останні шипшини плоди.
      Клубляться тумани парним молоком над рікою
      та бабине літо поверне тепло у сади.
      Ще рано чекати на перші, пухкі заметілі,
      що вибілять землю неначе до Пасхи хати́.
      А перші птахи́ вже у теплі краї відлетіли.
      Щасти тобі, пташко, в небеснім шляху до мети.
      Осіння пора, я не можу тебе не любити.
      Ти струни найтонші розбуджуєш в сплячій душі.
      І час настає їй покинути прихисток скиту,
      красу змалювати осіннього лісу й дощів…
      28.12.20р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    473. Грудневий дощ
      Січе весь день холодний дощ,
      не має грудень інших свідчень.
      Стоять ялинки серед площ
      не за горами – місяць січень.
      Чи розлюбила хуга нас?
      Куди пощезли снігопади?
      Хоча б сніжинку про запас.
      Сьогодні ми були б їй раді…
      25.12.20р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    474. Новорічна метушня
      Війна. Вона торкається не всіх.
      За Миколаєм час корпоративів.
      Здавалося бухну́ти і не гріх,
      розбавити коньяк дешевий пивом…
      Танцюючі дівчата на столі,
      вже нетверезі, але ще не голі,
      інтим і перегар у сірій млі…
      А там – війна і смерть у чистім полі.
      А там ведуть дозор по секторам,
      В святкову ніч киплять свинцеві зливи…
      Лишень спитати хочеться, а вам
      було чудово на корпоративі?
      23.12.20р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    475. Коротко про нас
      Такого небувало ще ні разу.
      Дивись, як влада дбає про людей:
      прийшла платіжка за доставку газу!
      Та це, здається, ще не апогей.

      Сусід в одних трусах побіг по дрова…
      Готую харч у грубці на плиті.
      За місяць чек в руках тримаю знову:
      вживання – нуль, доставку – оплати!

      Іду шукати правди до сільради,
      бо труби ж купувало все село!
      Отримав штраф. Без маски там не раді.
      Ходім, сплачу тоболю, пес Рябко…
      22.12.20р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    476. Розпука
      Мені уже не вистачає злості.
      Пусту кабзу* тримаю в кулаці.
      При владі гопота із 90-тих,
      що звикла до паяльника в руці.

      Людва чекає лицарського вчинку,
      що дбати буде муж державний про…
      Помріяли? Понюхайте тичинку.
      Надбавка всім до пенсії – зеро.

      На президента витрати зростають
      і поліцаям збільшили бюджет…
      Тому виною – шакалина зграя,
      чи може власний наш менталітет?

      Не маю навіть сором чим прикрити –
      старі шкарпетки, з діркою труси…
      А марнотрати лізуть до корита,
      Ну, що сказати… Господи прости!
      21.12.20р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    477. Вона
      Дивилася у білу заметіль
      і відчувала цю блаженну втому
      легкі (у грудях) колотнеча й біль…
      Та все одно на це вікну німому.
      Сплили літа за горизонт землі.
      Хіба ж за ними неземна ця туга?
      Із нею разом на холоднім склі
      сльозу лишає новорічна хуга…
      На рік новий лишилися удвох –
      вона і відчуття гіркої втрати.
      Такий сумний, життєвий епілог.
      Бо хто ще так зуміє покохати?
      Лунає привітання звідусіль,
      і феєрверків грім… Сьогодні – свято.
      Її ж забрала біла заметіль
      до того, хто уміє так кохати.
      20.12.20р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    478. Один сезон
      А що зима? Лише один сезон.
      Нехай собі минає, обминає…
      Люблю цей білий, неповторний сон,
      чекаючи весни із водограєм.

      А що мороз? Минуться холоди.
      Хай серце не сумує за осонням.
      Блищать бурульки ніби зі слюди
      та гріються птахи на підвіконні.

      Все збудеться, ти тільки не спіши,
      бо казка є у світі, точно знаю!
      вона торкнеться серця і душі…
      А нині просто час попити чаю.
      18.12.20р.
      Картинка з інтернету



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    479. Коханці
      До нього вона йшла, мов на причастя,
      торкнутись губ, можливо це востаннє.
      До дна допити свій ковточок щастя,
      який здавався істинним коханням.
      Лягала тихо поруч і мовчала,
      дивилася в його байдужі вічі,
      а серце розтинало гостре жало
      і забаганки сексу чоловічі…
      А потім був накатаний сценарій:
      сама ішла крізь заметіль до мами,
      а він вертався не лякавшись кари
      де благовірна ждала із синами…
      До нього вона йшла, мов на причастя…
      Та хіба стане чиєсь горе – щастям?
      17.12.20р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    480. Борімося
      Душі не втішити. Віками
      Дніпрову воду п’ють кати.
      А ти, козаче, собі йди
      із безнадійними думками
      до нездійсненної мети…

      Ріллю поспродують юдеї,
      тобі дістанеться – ярмо,
      з полів поцупили зерно…
      Та що поробиш, як плебеї:
      плебею, звісно, все одно.

      Твою сестру тягають ляхи,
      Брати – прислужники Москви –
      зреклися віри й булави…
      А ми з тобою – гайдамаки
      Чумацький шлях нам – корогви.

      Борімося і вражой кров’ю
      омиєм України схід*
      щоби північний наш сусід
      аж від Карпат до Приазов’я
      зачувши наших коней блід.
      15.12.20р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    481. З дитинства
      Червоногруді снігурі присіли на бузок.
      Як хочеться узріти їх іще хоча б разок.

      Угледіти в кутку вікна: ялинку, сани, став…
      Що рук не покладаючи мороз намалював.

      Хатинка, може і стара, стояла на горі
      та пам’ятаю, як вітри гуділи в димарі.

      Як тьохкав у морози лід по сивому Дніпру.
      Казала бабця: «До весни вже повернув Перун…»

      Було лякав мене на смерть сича вечірній зойк…
      Як хочеться вернутися до бабціних казок…
      13.12.20р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    482. Солодкий гріх
      Чи гріх тебе любити? Звісно – гріх.
      Стікає час за браму горизонту…
      А ти зоря земних моїх доріг.
      Та з кожним днем воріт чіткіше контур.

      Минають дні. Складаються в роки,
      життєвий досвід посріблив волосся.
      Долоні дай торкнутися щоки,
      бо саме з цього все і почалося…

      Чи я люблю? А що таке любов?
      Ніким не знана формула кохання.
      Хай лебедина пісня лине знов
      у нас вона і перша, і остання.
      12.12.20р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    483. Лабух
      Хіба наша країна – потаскуха
      з німецького, дорослого кіно?
      Цей вираз і донині ріже вуха,
      здається, що пробила шмаркля дно.

      Штани нацуп, бо хоботка застудиш,
      твоє уміння грати – то не хист
      і з розміру чомусь глузують люди
      та, певно, ще й обрізав, «піаніст»!

      Є речі із мистецтвом несумісні.
      Чи правда зможеш зрозуміти те?
      Купив би краще ти сосиску в тісті.
      Вітчизна українцю – то святе!
      10.12.20р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    484. У саду
      Світять зорі холодні у небі,
      але снігу не видно, нема.
      Поміж висохлих з осені стебел
      неквапливо гуляє зима.

      Йде стежками замерзлого саду,
      ледь торкаючи квіт хризантем
      і віншують її зорепади, –
      не садочок, а справжній Едем.

      Не злякати б зимової феї.
      Тиш така, навіть вітер ущух.
      І нарешті: у світлі алеї
      до землі полетів білий пух…
      09.12.20р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    485. * * *
      Істинні викрутять руки,
      правду загонять у кут…
      Рус підгодовує крука,
      вбивства відроджує культ.

      Вітер шанує північний
      з ним прийдуть холод і тьма.
      Це росіянин етнічний –
      смерть йому ніби кума.

      Чистить ночами кастета,
      точить сокиру та ніж.
      Біля тирана портрета
      хочеш рубай, хочеш ріж…

      Мріє про кров, щоби ріки,
      горе велике, без меж…
      Знову моральні каліки
      прагнуть війни та пожеж.

      Стишся, кровавий месія,
      гаспида вірний слуга.
      Бо запалає й росія…
      Знайдем й тобі ланцюга…
      07.12.20р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    486. Жага слави
      На геніальність претендують всі.
      Парнас ґвалтують аси й дилетанти…
      Пегас, неначе дзиґа в колесі
      встигає ледве ублажать таланти.

      Одним потрібні оди про любов,
      благають інші: "Нашепчи рубаї!"
      Збивається з копит коняка знов...
      Не видно цьому ні кінця ні краю.

      Назавтра буде зойкати читач:
      «любов і кров» – незаперечна рима...
      Сиджу собі хоч смійся, а хоч плач.
      Жага людей до слави незборима.
      04.12.20р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    487. Перехожа
      Награється – кине.
      Не радій думками.
      Запізня година
      краще йди до мами.
      На красу дівочу
      не шукай пригоди.
      Як би не наврочить
      до твоєї вроди.
      Від гріха подалі
      заховайсь, перлино,
      ну, які печалі?
      Пізня вже година…
      05.12.20р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    488. Все буде добре
      Все very good*, мій брате, охолонь!
      Чи варто в бій іти за Україну?
      Простіше, мабуть, здатися в полон
      і бити чолобитну на колінах
      й лизати ноги сівшому на трон…

      Чи буде так? Вирішувати нам.
      Чекаємо звитяги, чи поразки?
      Земний уклін новітнім козакам,
      що не повірили в новоросійську казку,
      я дякую, бійці, довіку Вам!

      Не треба нам юродивих* «братів».
      І знаю точно, – правда переможе.
      Хай буде все, солдате, як хотів…
      Йдете у бій? То бережи Вас Боже!
      04.12.20р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    489. Свято після свята (або друге грудня)
      Вітаннячка скінчилися і ми
      буденно стріли перший день зими…

      Здавалося б далеко не малята
      ні настрою, ні снігу, але ж – свято.

      Давай, друзяка, діставай коньяк,
      без двох тварин святкується ніяк.

      А ми з тобою наче – янь та інь…
      Вживаємо удвох, як добрий кінь!

      Назавтра буде тільки ах та ох
      і краще б я іще учора здох…

      Не трапилось на ранок в житті дива,
      виною, мабуть, стала банка пива.

      Візьму сніданок: сала та млинця,
      а ти купи горілки та винця…

      Посеред тижня у робочі будні
      Зустрінемо давай і друге грудня…
      02.12.20р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    490. Державне свято
      Привіт, підвищення тарифів!
      Ой, зимо-зимонько, - йди геть!
      Бо "слуг народу" труд сизифів
      віщує Україні - смерть.

      Чомусь мандраж бере не трішки.
      Чи плакати, чи навпаки?
      Від комунальної платіжки
      розвінчуються враз казки.

      А, які вишукані гасла
      на вибори чекали нас:
      Народу збільшить пайку масла...
      Та ціну збільшили на газ.

      І не дивує ані трохи
      брехня провіщена людьми.
      Бо коли влада минелохи
      то лохи звісно будем - ми!
      12.01.20р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    491. Святвечір пам’яті
      Святвечір пам’яті. Молись.
      Нехай свіча не затухає…
      Ми пам’ятаєм, як колись
      країну, що назвали – раєм
      звели нещасну до біди,
      у горі чорному втопили…
      Лишились в урвищі сліди
      одної на село могили –
      у ній свій спокій віднайшли
      кому не було чого їсти,
      не змити вам тої хули –
      трикляті вбивці – комуністи.
      Їх не оплакували, ні,
      скидали голими у до́лу*…
      І хоч жаскі минули дні,
      я вам не вибачу ніколи.
      Проси, свіча, за души їх,
      благай за кожну перед Богом!
      Забути голод – страшний гріх.
      Я поминатиму їх словом…

      На свічці віск краплинами усох.
      Біля вікна ми плачемо удвох.
      29.11.20р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    492. Устеріки лиховоддя Черемошу*
      Дивлюсь на виток Черемошу
      в його розбурханій красі…
      Та крізь води незмірну товщу
      каміння чую голоси…
      вони скрегочуть про негоду,
      яка накоїла біди,
      благаючи одне в народу:
      «На берег річки не іди!»
      Але хіба той глас почують?
      Ріка змиває береги…
      Кричить каміння людям – всує.
      А тут пів кроку до біди…
      28.11.20р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    493. * * *
      Вечір згорає у присок*,
      легіт знімає утому
      і аромат кипарису
      шириться швидко по дому.
      Накинь кошулю* на плечі,
      хай зорі тебе зігріють.
      Були у словах предтечі
      ілюзії та не мрії.
      Серце веде не в оману,
      б’є дрижаками у тілі.
      Ну ж, пригорнися, кохана,
      у наготі люди смілі…
      27.11.20р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    494. Листо́пад душ людських
      Вперше земля не пахла землею
      і вперше від неї тхнуло…
      З дерев погризли залишки глею*,
      на продаж тягли баули…

      «Ой, дайте мені хлібчика трохи,
      діточкам треба щось їсти.
      Двоє вчора померло в Явдохи…
      Не гигочіть, комуністи!»

      Вперше смерділо вариво тіла
      людського вночі по селах,
      а влада безкарно сатаніла -
      історія перемеле...

      Історія може. А пам'ять – ніколи!
      Усоте вас проклинаю!
      За те, що спустошили наші стодоли,
      кати Вишгородського краю.
      25.11.20р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    495. Омріяна любов
      А на душі так любо
      і щастя через край.
      Дай поцілую губи,
      спиваючи розмай…
      Таке палке кохання
      буває раз в житті.
      Ти перша і остання
      у сонмі почуттів.
      Колись почув у тиші
      Амура тятиву –
      пишу відтоді вірші,
      як я тебе люблю…
      25.11.20р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    496. Сучасні цінності
      Олжа, здається, нині у ціні.
      Нещирість – смуток засіває в серці.
      Країна потопає у війні,
      зійшлися воля і неволя в герці.

      Була надія: зломимо хребта
      корупції – заживемо, панове!
      Чи вдача нині в козаків не та?
      І все частіше вдома плачуть вдови.

      Як важко залишатися людьми
      і крає моє серце за Державу…
      Весь світ за – Україну! Ну, а ми?
      А ми дідівську пропиваєм славу.
      23.11.20р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    497. Українка
      Про що твоя печаль, осіння жінко?
      Ще гріють серце спогадів перлини
      і тягнеться в минуле павутинка
      твоє дитинство родом з України…

      Розділене усе на до і після.
      На Батьківщині вже рідні немає
      і тільки пам'ять – материнська пісня
      ніколи в твоїм серці не змовкає…

      Ти не забула запах косовиці,
      як смачно пахнуть українські трави…
      Коли побути хочеш на одинці
      такого слова рідного – От(т)ава*…

      Тебе пригорне пам'ять наче мати,
      не поспішай, побудь іще хвилинку
      нікому не дано того пізнати –
      про що твоя печаль, осіння жінко…
      21.11.20р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    498. Сплюндрований Майдан
      Заплач сьогодні, небо, більше ні́кому.
      Чи ще Нігоян та Жизневський на місці?
      Ми навіть не в змозі поставити кому,
      по трупах Майдану прийшли – реваншисти.
      Зуби оскалило зло непокаране.
      Виродки знову в погонах та мантіях…
      Думали – виборем, сильними станемо…
      Награлись, панове, у демократію?
      Все починалось: «На хліб не намажете…» –
      Як файно «ТБ» годувало борщами…
      А мова стає все більше зневажена.
      І пам'ять Майдану спаплюжена нами.
      21.11.20р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    499. Під смітником
      Життя пропити легко, навіть дуже.
      Сідай но, поговоримо про це.
      Немає щастя в оковитій, друже,
      горілка ні від чого не спасе.
      У тебе теж колись була робота.
      Чекали діти новорічних див…
      А ти котився з друзями в болото
      і змій зелений безпробудно пив.
      Була мета, а нині вона скресла.
      Ні дому, ні роботи, ні сім’ї…
      Ти виборов перепустку до пекла –
      немає, друже, істини в вині.
      20.11.20р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -


    Сторінки: 1   2